Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
Новости все
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Економічна теорія

Економічна теорія

Дата публикации: 26.02.2020 12:50

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

 

Центр магістерської підготовки

 

 

 

 

Методичні матеріали

до виконання консультаційного проекту

слухачами програми

"Магістр бізнес адміністрування"

 

 

 

 

 

 

 

Укладачі: к. е. н., доц. Соболь С.М.

 к. е. н., доц. Багацький В.М.

 

 

 

 

 

 

Київ КНЕУ 2003

 

 

Методичні матеріали до виконання консультаційного проекту слухачами програми "Магістр бізнес адміністрування" / Укл. С.М.Соболь, В.М. Багацький – К.: КНЕУ, 2003 - 101 с.

 

 

 

Укладачі: С.М. Соболь , канд. екон. наук, доцент;

В.М. Багацький, канд.. екон. наук, доцент.

 

 

 

Рецензент З.Є.Шершньова , канд. екон. наук, доцент.

 

 

 

Відповідальний за випуск завідувач кафедри менеджменту С.М.Соболь, канд. екон. наук, доцент.

 

Зміст

Стор.

1. Методичні вказівки до виконання консультаційного проекту

слухачами програми "Магістр бізнес адміністрування"                            4

1.1. Консультаційний проект, його мета і завдання                                4

1.2. Організація виконання консультаційного проекту                          7

1.3. Структура і вимоги до змісту консультаційного проекту             18

1.4. Рекомендації щодо оформлення консультаційного проекту         21

1.5. Підготовка до захисту та захист консультаційного проекту         29

Рекомендована література                                                                             32

Додаток 1. Зразок оформлення титульного аркуша

 консультаційного проекту                                                            33

Додаток 2. Зразки оформлення бібліографічних описів

 у списку літератури                                                                      34

2. Приклад консультаційного проекту на тему:

“Оцінка ефективності створення автозаправного комплексу (АЗК) ”      35

 

 

 

 

1. Методичні вказівки до виконання консультаційного проекту

слухачами програми "Магістр бізнес адміністрування"

 

1.1. Консультаційний проект, його мета і завдання

 

Навчальним планом програми "Магістр бізнес адміністрування" передбачена розробка консультаційного проекту, захист якого є засобом перевірки рівня надбаних слухачами в процесі навчання знань та ступеню професійної придатності до практичної роботи у сфері управління організацією.

Написання і захист консультаційного проекту має на меті:

  • розширення та поглиблення теоретичних знань за темою консультаційного проекту;
  • розвиток навичок та вмінь інформаційно-аналітичної, проектно-дослідницької, діагностичної, інноваційної та консультаційної діяльності для вирішення прикладних проблем управління організацією;
  • адаптацію теоретичних моделей і сучасного передового досвіду управління організацією до умов діяльності конкретного підприємства.

У широкому розумінні консультаційний проект - це докладно обґрунтована та належним чином оформлена прикладна, практично значуща пропозиція (або сукупність взаємопов’язаних пропозицій), яка переслідує певну мету стосовно змін у діяльності конкретного підприємства.

Характерною рисою будь-якого проекту, в тому числі і консультаційного, є його практична спрямованість. Це означає, що головне завдання полягає у розробці та детальному обґрунтуванні суто прикладних пропозицій щодо удосконалення управлінської діяльності конкретних суб’єктів господарювання. Отже і головними критеріями оцінки консультаційних проектів є їхня практична значущість та ступінь детальності опрацьованих пропозицій.

Спрямованість консультаційних проектів визначається масштабом та характером реальних проблем конкретного підприємства, для розв’язання яких власне і розробляється проект.

Тематика консультаційних проектів охоплює надзвичайно широкий діапазон управлінських ситуацій і проблем.

Консультаційний проект може розроблятися з метою вирішення комплексу взаємопов’язаних управлінських проблем, що виникли на підприємстві, і тоді, скоріше за все, він набуватиме вигляду проекту, характер якого відповідає спрямуванню "комплексна реструктуризація системи управління підприємством".

Ціла низка проблем, що можуть бути обраними для розв’язання в консультаційному проекті, передбачає опрацювання не тільки загальноуправлінських, а і функціональних та міжфункціональних аспектів діяльності підприємства. До таких проблем можна віднести такі, як:

  • формування або вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю продукції;
  • формування або вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю підприємства;
  • формування або вдосконалення системи управління якістю;
  • формування або вдосконалення системи управління продуктивністю;
  • формування або вдосконалення системи управління витратами тощо.

Можливою є розробка проектів, що спрямовані на розв’язання певної проблеми стратегічного характеру, наприклад:

  • формування нової загальнокорпоративної стратегії;
  • формування нової ділової політики та бізнес-стратегії підприємства;
  • вдосконалення системи управління конкурентними перевагами підприємства;
  • вдосконалення управління відносинами підприємства з середовищем функціонування (з агентами зовнішнього середовища) тощо.

Певні проблеми, обрані для розв’язання при розробці консультаційного проекту, можуть бути не такими загальними, але мати важливе значення для конкретного підприємства, наприклад, це можуть бути такі проблеми, як:

  • вдосконалення організаційної структури підприємства;
  • вдосконалення системи прийняття рішень;
  • вдосконалення системи мотивації працівників;
  • вдосконалення системи комунікацій в організації;
  • формування нової організаційної культури тощо.

Підсумовуючи, слід зазначити, що яка б проблема не обиралася для розгляду, консультаційний проект має містити її ґрунтовний діагноз, рекомендації щодо її розв’язання, характеристику організаційно-економічних механізмів впровадження сформульованих пропозицій, оцінку витрат та ефекту, що виникатимуть внаслідок реалізації проекту тощо. При цьому розробник проекту повинен не лише довести що, чому і як потрібно виправити або вдосконалити, але і показати, як впливатиме реалізація його пропозицій на всі сфери діяльності підприємства; а результати цього дослідження мають слугувати джерелом знань, які керівники підприємств будуть використовувати у своїй подальшій роботі.

 

 

 

1.2. Організація виконання консультаційного проекту

 

Робота над консультаційним проектом відбувається на протязі періоду, відведеного на вивчення спеціальних та практичних дисциплін, хоча може тривати протягом всього періоду навчання і починатися ще при вивченні базових дисциплін. За регламентом виконання проекту здійснюється у два етапи.

Перший етап триває впродовж періоду вивчення спеціальних дисциплін. Основна мета розробки консультаційного проекту на цьому етапі полягає у виявленні управлінських проблем на підприємстві, яке є об’єктом дослідження.

На першому етапі необхідно виконати такі роботи:

  1. обрати підприємство, на базі якого буде здійснюватися розробка консультаційного проекту;
  2. визначити напрямок досліджень, який є актуальним для підприємства;
  3. сформулювати та затвердити тему і план консультаційного проекту;
  4. провести діагностику поточного стану об’єкту дослідження;
  5. визначити можливі шляхи розв'язання проблем.

Другий етап є завершальним. Цей етап присвячений формуванню та обґрунтуванню пропозицій щодо вирішення визначених проблем.

На другому етапі необхідно виконати такі роботи:

  1. розробити комплекс пропозицій, які спрямовані на вирішення виявлених проблем;
  2. опрацювати проект реалізації розроблених пропозицій, тобто здійснити їх організаційне, технічне, фінансове-економічне обґрунтування;
  3. оформити результати дослідження;
  4. підготуватися до публічного захисту і захистити роботу.

Тему консультаційного проекту слухачі обирають, враховуючи:

  • ступінь зацікавленості конкретного підприємства у розв’язанні саме цієї проблеми;
  • реальні можливості формування інформаційного поля консультаційного проекту;
  • наявність власних наробок з відповідної проблеми.

За своєю цільовою орієнтацією консультаційний проект може бути спрямованим на вирішення задач:

  • виправлення ситуації;
  • удосконалення ситуації;
  • створення нової ситуації.

Тема консультаційного проекту має бути сформульованою по можливості стисло, відповідати суті вирішуваної проблеми та вказувати на мету дослідження.

Сформулювавши тему консультаційного проекту, слухачі:

  • визначають мету і задачі проекту;
  • визначають основні етапи та методи опрацювання проекту.

Керівник консультаційного проекту від вищого навчального закладу зобов’язаний:

  • регулярно консультувати слухачів з питань виконання консультаційного проекту;
  • контролювати виконання етапів консультаційного проекту;
  • інформувати керівника магістерської програми про хід написання консультаційного проекту;
  • оцінити якість виконання та представити розгорнутий відзив на опрацьований консультаційний проект;
  • вносити пропозиції щодо удосконалення організації виконання та змісту консультаційної роботи слухачів;
  • брати участь у захисті консультаційного проекту.

Універсальних рецептів щодо послідовності виконання консультаційного проекту не існує. У спеціальній літературі можна знайти різні підходи до структуризації стадій, етапів та процедур процесу консультування. Різні класифікації не суперечать одна одній, а відрізняються лише глибиною деталізації. У процесі розробки консультаційного проекту рекомендується орієнтуватись на модель, наведену на рис. 1.

Такий порядок допомагає консультантові бути систематичним і методичним, переходити від одного етапу до другого за логікою речей. Проте не варто зосереджуватися на ньому, як на жорсткому алгоритмі. Краще розцінювати його як загальну схему створення остаточного продукту. В реальності під час виконання проекту консультант, як правило, “перестрибує” з одного етапу на інший, повертається до попередніх, повторює їх. Так, на початковій стадії, збираючи інформацію для аналізу, він не матиме повного списку літератури: одне джерело вестиме його до іншого. Спочатку досить важко визначити реалістичні цілі, доки консультант не знайде можливі альтернативні рішення. Нові ідеї виникатимуть щойно після того, як він зважить всі “за” і “проти” тих, які виробив спочатку. Оцінювання альтернативних рішень допомагатиме йому краще зрозуміти проблему.

Розробка консультаційного проекту починається з експрес-аналізу поточного стану справ в управлінській сфері підприємства. Такий аналіз обмежується швидким збиранням та узагальненням суттєвої інформації, яка необхідна для правильного усвідомлення проблеми. За результатами експрес-аналізу, який проводиться у контакті із представниками підприємства, визначають “вузькі місця” і готують відносно стислий опис ідеї проекту, яка спрямована на вирішення найважливіших для підприємства задач з урахуванням пріоритетів його подальшого розвитку. На підставі цього визначають проблему (або декілька проблем), для вирішення якої і опрацьовують консультаційний проект.

 

1. Формування консультаційного проекту
    1. Експрес – аналіз поточного стану справ на підприємстві

1.2. Попередній діагноз проблеми (“розпізнавання  проблеми”)

1.3. Визначення мети, задач проекту та критеріїв оцінки альтернатив

1.4. Розробка методики проведення дослідження

2. Розробка проекту (“дослідження можливостей”)

2.1. Пошук і збирання вихідної інформації проекту

2.2. Аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми

2.3. Розробка альтернативних варіантів розв’язку  проблеми

2.4. Розробка рекомендацій

3. Оцінка проекту

3.1. Оцінка ефективності реалізації проекту

3.2. Оцінка факторів невизначеності та ризиків
 
 

 

 

Рис. 1. Модель процесу виконання консультаційного проекту

Сутність етапу попереднього діагнозу полягає у розпізнаванні проблеми, тобто у визначенні її походження, властивостей, змісту, а також у побудові моделі проблеми. Мета попереднього діагнозу – не запропонувати заходи для вирішення проблеми, а визначити та сформулювати завдання для консультаційного проекту. Зазвичай проблеми визначають з огляду на негативні результати діяльності підприємства або симптоми, а не з огляду на причини цих проблем. Перед консультантом стоїть завдання вивчити симптоми і пояснити, чому вони виникли. Досліджуючи природу симптомів, належить з’ясувати, які чинники їх зумовлюють. Для цього потрібно систематизувати інформацію та охарактеризувати симптоми в кількісному вимірі. При консультуванні під проблемою розуміють не лише поточну негативну ситуацію, але і будь-яку тенденцію, яка здатна спричинити погіршення у майбутньому (тобто стати джерелом кризової ситуації), і тому вимагає відповідних заходів у сучасний момент. Наступним кроком є з’ясування причинних зв’язків між ознаками проблеми та чинниками, на які спроможне впливати керівництво підприємства. Іншими словами, необхідно змоделювати проблему.

Опанування проблеми дозволяє визначити мету консультаційного проекту. При цьому слід зауважити, що досить часто підприємства не мають чітко визначених цілей щодо розв'язання конкретних проблем. Проведений на попередньому етапі діагноз проблеми покликаний допомогти консультантові у співпраці з працівниками підприємства з’ясувати, якою має бути мета консультаційного проекту. В процесі визначення мети належить проводити чітку межу між цілями та стратегіями. Потрібно уникати визначення мети як стратегії.

Сформульована у загальній формі мета консультаційного проекту далі має бути конкретизована у сукупності взаємопов’язаних задач, спрямованих на її досягнення. Рух до кінцевого результату зводиться до послідовного вирішення окремих задач.

На цьому етапі також потрібно визначити критерії, на закладі яких будуть порівнюватись альтернативні варіанти. Критерій визначає принциповий підхід до порівняння альтернатив, вказує на головну ознаку, за якою оцінюють альтернативи. Показник – це той вимірювач, який використовують для кількісного визначення ступеня пріоритетності альтернатив. Складність, комплексний характер сучасної підприємницької діяльності не дозволяє врахувати всі фактори, умови і характеристики проекту в чітко формалізованому вигляді. Це обумовлює необхідність використання в процесі оцінки альтернативних варіантів кількох критеріїв. Застосування більш ніж одного критерію ставить перед консультантом задачу ранжувати критерії за ступенем важливості.

Обираючи критерії, важливо пам’ятати таке:

  • набір критеріїв має охопити всі значущі аспекти поставленої проблеми;
  • кількісні показники є найбільш бажаними, але замість кількісних критеріїв, які не можуть сприяти адекватній оцінці, краще обрати якісні критерії, які повністю відповідають меті. До використання якісних критеріїв консультанта може спонукати також обмеженість часу, інформації чи ресурсів;
  • критерії мають забезпечувати щонайповнішу оцінку наслідків реалізації альтернатив.

На етапі визначення методології дослідження необхідно обрати та обґрунтувати адекватні до предмету дослідження підходи та методи дослідження. В практиці консультування широко використовують такі методи, як:

  • методи збирання інформації: опитування, інтерв’ю, анкетування, експертні оцінки, соціо-психометричні спостереження групової роботи, тестування тощо;
  • методи обробки інформації: класифікація даних, порівняння, аналіз взаємовпливу, кореляційний, регресійний, факторний аналіз тощо;
  • методи визначення проблем: дерево цілей, “мозковий штурм”, “творча конфронтація”, граф проблем, методи оцінки пріоритетів проблем тощо;
  • методи розробки і оцінки рішень: методи опрацювання альтернативних рішень, методи вибору альтернативних рішень, методи оцінки якості прийнятих рішень.

Слухачі повинні критично оцінити відомі їм підходи, методи, прийоми, на основі чого визначити ті, які прийнятні для обраного дослідження.

На початку стадії розробки комплексу пропозицій вивчається спеціальна література, яка присвячена обраному напрямку дослідження. На основі цього окреслюються в описовій та схематичній формах групи проблем, які потребують розв'язання.

Потім консультант збирає необхідну інформацію, визначає місце даної проблеми в системі вже накопичених знань, проводить ретельний аналіз фактичного стану проблеми на підприємстві, результати якого слугують підставою для розробки альтернативних варіантів розв’язку проблеми. На завершальному етапі цієї стадії здійснюють оцінку альтернатив на закладі раніше визначених критеріїв і опрацьовують рекомендації щодо їх практичної реалізації.

Для формування інформаційного поля консультаційного проекту використовують чисельні і різноманітні джерела. Важливими вимогами до них є достовірність, повнота і актуальність відомостей, що вони містять. За природою свого походження інформацію для виконання консультаційного проекту можна класифікувати так:

  1. особиста (неформалізована) інформація (отримується особисто в процесі ділових контактів, переговорів і зустрічей із співробітниками підприємства, представниками конкуруючих фірм, органів влади, торговельних організацій, споживачів, постачальників тощо);
  2. інформація, оприлюднена самим підприємством у своїх статистичних і фінансових звітах, проспектах, інформаційно-рекламних матеріалах, каталогах тощо. Найбільш повну інформацію містять річні звіти про діяльність підприємства;
  3. нормативно-правова, нормативно-технічна, статистична, довідкова інформація, отримана із спеціальної літератури;
  4. інформація, отримана у процесі проведення спеціального дослідження діяльності фірми за проблематикою консультаційного проекту.

Наступним кроком стадії розробки проекту є виявлення і критичний аналіз існуючих ідей і пропозицій щодо вирішення проблем проекту. За результатами опрацювання літературних джерел визначають можливі напрямки вирішення проблеми проекту та подають їх порівняльну характеристику.

Аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми у кожному конкретному випадку має специфічну структуру і здійснюється з урахуванням особливостей проекту, наявності необхідної інформації та інших факторів.

Розробка альтернативних варіантів розв’язку проблеми є творчим процесом, який ґрунтується на узагальненні спеціальної літератури або є предметом уяви консультанта. В процесі опрацювання альтернатив необхідно, щоб:

  • альтернативи були взаємовиключними (альтернативи не є взаємовиключними у тому разі, якщо можна поєднати всі складові альтернативи А та альтернативи Б і отримати альтернативу В);
  • альтернативи відповідали доступним ресурсам (якщо консультант вважає, що існує потреба у впровадженні альтернативи, а замовник не має для цього ресурсів, то необхідно запропонувати послідовність процесів, до яких замовник має вдатися, аби отримати додаткові ресурси).

Опрацьовані альтернативи у подальшому оцінюються на закладі раніше сформульованих критеріїв з обов’язковим порівнянням можливих наслідків їх реалізації. Не треба намагатися при цьому знайти панівну чи досконалу стратегію. Задача консультанта полягає у визначенні спектра перспективних альтернатив, з яких замовник у подальшому і робить остаточний вибір. За результатами оцінки з-поміж загального масиву альтернатив вибирають декілька варіантів рішення проблеми проекту (оптимальна кількість дорівнює 2-3).

Останнім етапом стадії розробки проекту є вироблення рекомендацій. При цьому:

  • рекомендації мають логічно випливати з оцінки альтернатив;
  • по кожній з рекомендацій належить стисло підсумувати її переваги та недоліки;
  • підготувати чіткі інструкції щодо спеціальних дій, які замовник має виконати, аби забезпечити впровадження рекомендацій.

В процесі розробки рекомендацій консультант має чітко сформулювати відповіді на три ключових запитання:

  • що конкретно треба зробити підприємству?
  • чому підприємство мусить це зробити?
  • як підприємство має це зробити?

Остаточне рішення щодо впровадження опрацьованих у консультаційному проекті рекомендацій приймає керівництво підприємства, яке враховує фактори і характеристики, наведені у розрахунках. Тому ретельна оцінка результатів розробки консультаційного проекту являє собою самостійний етап його виконання.

Така оцінка допомагає зважити всі аспекти проекту перед прийняттям рішення про його реалізацію та збагнути наслідки певного курсу дій. При цьому консультант має оцінити невизначеність та ризики, пов’язані з проектом, визначити чинники, від яких залежатиме ефективна реалізація проекту. Отже на цій стадії проводиться докладне вивчення і оцінка:

  • фінансової та економічної ефективності здійснення проекту;
  • факторів невизначеності і ризиків, що пов'язані з впровадженням рекомендацій та наслідками їх реалізації.

Прийняття рішення щодо впровадження рекомендацій неможливе без аналізу ефективності реалізації проекту. Під ефективністю консультаційного проекту розуміють співставлення очікуваних (передбачуваних) результатів (ефектів) та витрат, пов’язаних з їх досягненням. В залежності від характеру результатів конкретного консультаційного проекту (економічний, соціально-економічний, екологічний тощо) може виникнути потреба у розробці “індивідуальної” для даного проекту системи критеріїв і показників ефективності. Проте більшість консультаційних проектів носить ординарний характер та переслідує отримання переважно економічних і комерційних результатів. Оцінка реальності досягнення необхідного (бажаного) рівня саме таких результатів і є основним завданням формальних (або неформальних) процедур оцінки вкладання коштів у реалізацію проекту.

Коректність та об’єктивність оцінки економічної ефективності проекту значною мірою залежить від використання відповідних методів такої оцінки. Критеріями комерційної привабливості проекту при цьому є фінансова стійкість проекту та ефективність інвестицій. За цими критеріями проводять оцінку ефективності проекту.

Для оцінки економічної ефективності консультаційного проекту на практиці застосовують декілька методів і показників, які можна об’єднати в дві групи:

  1. традиційні (прості) методи оцінки інвестицій:
  • методи розрахунку періоду окупності інвестицій (англ. Payback Period, PP);
  • метод розрахунку бухгалтерської рентабельності (англ. Return on Investment, ROI);
  1. методи, що грунтуються на застосуванні концепції дисконтування:
  • метод розрахунку чистої поточної вартості (англ. Net Present Value, NPV);
  • метод розрахунку індексу доходності (англ. Profitability Index, PI);
  • метод розрахунку внутрішньої норми доходності (англ. Internal Rate of Return, IRR).

Всі ці показники характеризують ефективність проекту з різних боків. Тому в процесі оцінки їх слід використовувати комплексно. Рекомендується також доповнити економічну оцінку консультаційного проекту розрахунками точки беззбитковості (англ. Break-Even Point, BEP).

Ефективність реалізації запропонованих в процесі виконання консультаційного проекту рекомендацій залежить від багатьох факторів, найсуттєвішим з яких є фактор ризику. Ризик є об’єктивним явищем, природа якого обумовлена невизначеністю подій майбутнього. Існування невизначеності не звільняє консультанта від необхідності зробити аналітичні висновки. Натомість консультант має навести аргументи і “за” і “проти” певного рішення, оцінити ризики, а відтак сформулювати свої висновки, вказуючи на можливі слабкі сторони запропонованих рекомендацій. Аналіз ризиків і невизначеності поділяється на два взаємодоповнюючих види: якісний і кількісний. Завдання якісного аналізу ризиків – ідентифікувати основні потенційні ризики, а кількісного – визначити розміри окремих ризиків і ризику проекту в цілому.

Якісний аналіз ризиків в процесі оцінки консультаційного проекту проводять, використовуючи аналіз доречності витрат, метод аналогії, неформалізовані методи.

Для кількісної оцінки ризиків консультаційного проекту рекомендують використовувати:

  • аналіз чутливості;
  • аналіз сценаріїв;
  • метод імітаційного моделювання Монте-Карло.

Після оцінки ідентифікованих ризиків консультаційного проекту слід сформулювати пропозиції щодо можливих доцільних методів їх зменшення.

Для оцінки економічної ефективності проекту та ризиків, пов’язаних з його реалізацією, можна використовувати розроблені прикладні програмні продукти типу “Альт-Інвест”, “Project Expert”, ”Pro-Invest Consulting”, а також опрацьовані в ЮНІДО пакети “СOMFAR”та “PROPSPIN”. Використання зазначених пакетів значно прискорює процедуру оцінки, дозволяє аналізувати ефекти від зміни окремих параметрів проекту, допомагає оцінювати декілька варіантів проекту, які ґрунтуються на різних припущеннях (песимістичному, оптимістичному, реалістичному) щодо перспектив реалізації проекту.

Організаційно-технічні питання, пов’язані із виконанням консультаційного проекту, регулює координатор програми "Магістр бізнес адміністрування".

 

1.3. Структура і вимоги до змісту консультаційного проекту

 

Консультаційний проект повинен містити:

  • титульний аркуш (додаток 1);
  • відзив наукового керівника;
  • рецензія на консультаційний проект;
  • зміст;
  • резюме;
  • основну частину;
  • список використаних джерел;
  • додатки.

Зміст. Зміст подають на початку консультаційного проекту. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів. Назви окремих розділів не мають співпадати з назвою (темою) консультаційного проекту. Бажано, аби зміст розміщувався на одній сторінці.

Резюме. Резюме має містити короткий (на 1-2 стор.) і чіткий виклад найважливіших, найбільш значущих елементів консультаційного проекту та основних рекомендацій.

Основна частина. Основна частина консультаційного проекту, як правило, поділяється на декілька розділів. В структурі основної частини рекомендується виділяти такі розділи:

  • основні положення проекту;
  • обґрунтування проекту;
  • оцінка проекту.

В розділі “Основні положення проекту” слід: подати стислу характеристику підприємства; описати проблемну ситуацію та побудувати модель проблеми, яка є предметом консультаційного проекту; чітко сформулювати мету консультаційного проекту та підпорядковані до неї задачі; визначити та обґрунтувати критерії та показники для оцінки альтернативних варіантів; охарактеризувати методику проведення дослідження, включаючи послідовність окремих етапів процесу консультування.

“Обґрунтування проекту” є ключовим розділом консультаційного проекту, в якому з вичерпною повнотою викладаються результати досліджень за темою проекту. Зміст цього розділу залежить від особливостей конкретного проекту, проте в його межах, як правило, виділяють такі підрозділи:

  • у першому – наводять результати діагнозу проблеми: представляють зібрані, відповідним чином систематизовані дані; проводять їх аналіз для виявлення взаємозв’язків, співвідношень, тенденцій тощо; визначають вплив різних чинників на досліджувані процеси; встановлюють причини виникнення проблеми;
  • у другому – описують конкретні шляхи вирішення проблем, які були встановлені на попередніх етапах виконання консультаційного проекту. Тут, зокрема, необхідно: охарактеризувати процес розробки та розкрити зміст всіх опрацьованих альтернатив вирішення проблем; викласти процедуру та навести результати їх оцінки.

У розділі “Оцінка проекту” потрібно довести реалістичність та економічну доцільність запропонованих у консультаційному проекті рекомендацій з урахуванням ризиків його реалізації. Тут, зокрема, представляють розрахунки економічної ефективності проекту різними методами (розрахунки періоду окупності інвестицій, бухгалтерської рентабельності, чистої поточної вартості, індексу доходності, внутрішньої норми доходності, точки беззбитковості). Консультаційний проект має також містити стислий аналіз розрахованих показників і обґрунтовані висновки стосовно ефективності реалізації проекту.

Далі необхідно послідовно викласти результати якісного і кількісного аналізу ризиків реалізації консультаційного проекту.

За результатами якісного аналізу визначають і описують фактори ризику, умови, за яких вони виникають, встановлюють потенційні зони ризику і після цього ідентифікують всі можливі ризики. У другому підрозділі також необхідно обґрунтувати вибір того або іншого методу кількісного аналізу ризиків (аналіз чутливості, аналіз сценаріїв, імітаційне моделювання тощо), навести розрахунки та охарактеризувати імовірні розміри окремих ризиків, сформулювати висновки про “слабкі сторони" проекту і пропозиції щодо методів зменшення ризиків.

Список використаних джерел – це перелік всіх джерел первинної, статистичної, довідкової, методичної, спеціальної та іншої інформації на які є посилання в тексті консультаційного проекту. Такий список має проінформувати, звідки конкретно отримана інформація, на закладі якої опрацьований консультаційний проект. Докладніше про порядок укладання списку літератури – у наступному розділі цих методичних вказівок.

Додатки. Всю первинну інформацію, що представлена у текстовій, табличній або графічній формі, проміжні математичні доведення, інші відомості, що корисні лише для детального вивчення і які консультант вважає доречним включити у проект, виносять у додатки. Додатки корисні тим, що допомагають витягнути з тексту консультаційного проекту всі детальні таблиці, схеми, діаграми, які заважають безперервному читанню тексту і погано вписуються в проект. Докладніше про порядок оформлення додатків – у наступному розділі цих методичних вказівок.

1.4. Рекомендації щодо оформлення консультаційного проекту

 

Загальними вимогами щодо оформлення опрацьованого консультаційного проекту є : чіткість побудови, логічна послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації, стислість і точність визначень, яка виключає можливість суб’єктивного і неоднозначного їх тлумачення, доведеність висновків та об’єктивність рекомендацій.

Завершений консультаційний проект комплектується у такій послідовності : титульний аркуш; відзив наукового керівника; зовнішня рецензія; зміст; резюме; основна частина; список використаних джерел; додатки. Обсяг консультаційного проекту повинен становити 40-50 сторінок машинописного тексту (без додатків).

Консультаційний проект друкують в машинописний спосіб або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша формату А4 (210 х 297 мм), залишаючи береги таких розмірів: лівий - не менше 30 мм, правий – не менше 10 мм, верхній та нижній – не менше 20 мм.

Текст основної частини консультаційного проекту поділяють на розділи та підрозділи. Назви розділів записують у вигляді заголовків великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів записують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 1 рядку. Кожну структурну частину консультаційного проекту (зміст, резюме, розділи основної частини, список використаних джерел, додатки) треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок консультаційного проекту має бути наскрізною і подаватись арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою проекту є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Відзив наукового керівника та зовнішню рецензію не нумерують.

Розділи консультаційного проекту позначають по черзі арабськими цифрами. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу).

Стиль викладання матеріалу у проекті має бути строгим та стриманим. При побудові речень бажано використовувати дієслова, що стоять у невизначено-особистій формі, наприклад: “Вважається доцільним запропонувати…”, а не “Я пропоную…”. Слід користуватися також загальновизнаною управлінською термінологією, звертаючи увагу на точність її застосування та чіткість формулювань. Скорочення слів у тексті консультаційного проекту та ілюстраціях до нього, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Цифровий матеріал, вміщений у текст консультаційного проекту, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. За побудовою таблиця являє собою перехрещення горизонтальних рядків та вертикальних граф (колонок). Загальна форма таблиці має вигляд, який наведений нижче.

При побудові, оформленні та розміщенні по тексту таблиць слід дотримуватись певних правил:

  1. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, який відбиває її зміст та розміщується безпосередньо над таблицею симетрично до тексту. Тематичний заголовок не підкреслюють. Праворуч над тематичним заголовком пишуть слово “Таблиця” та вказують її порядковий номер (знак “N” перед цифрами не ставиться). Заголовок таблиці і слово “Таблиця” починають з великої літери.

Таблиця

Тематичний заголовок таблиці

(назва таблиці)

 

Головка

таблиці

Заголовки граф

 

 

 

Нумерація граф

Підзаголовки граф

Боковик (заголовки рядків)
1

2

3

4

5

 

 

 

 

Рядки

Графи

(колонки)

 

  1. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.
  2. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. При необхідності нумерації рядків їх порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.
  3. Графи (колонки) таблиці нумерують лише тоді, коли на них є посилання у тексті консультаційного проекту або коли таблиця продовжується на наступній сторінці.
  4. Якщо всі дані, наведені у таблиці, мають однакову одиницю вимірювання, то її вказують у тематичному заголовку, якщо різні – то в заголовках граф або рядків через кому. Позначення одиниць вимірювання при цьому має відповідати загальноприйнятим стандартам.
  5. Текст, який повторюється у боковику або колонці таблиці та складається з одного слова, можна замінювати лапками. Якщо такий текст складається з двох або більше слів, то при першому повторі його замінюють словами “Те ж”, а далі - лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних та хімічних символів, які повторюються, не слід.

7.  Числа у таблиці, як правило, повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Дрібні числа наводяться у вигляді десяткового дробу. Нульові ознаки прийнято позначати знаком тире " – ", відсутність даних - трьома крапками " ... " або літерами "н. в." (немає відомостей).

8. Якщо наведені у таблиці дані відрізняються будь-якими  особливостями (є попередніми, відносяться до частини явища, що вивчається тощо), то на це необхідно вказати у примітках, які розміщують одразу під таблицею.

9. Таблицю не слід захаращувати зайвими подробицями, які ускладнюють аналіз інформації. Необхідно також уникати утворення клітинок таблиці, що не мають змісту. Коли такі клітинки все ж таки з’являються, то в них треба проставити знак " х ", який означає, що вони не заповнюються.

10. При побудові таблиці слід дотримуватися збереження певних пропорцій між її частинами: боковик не може займати більш ніж третину її формату, а висота заголовочної частини - перевищувати третину висоти таблиці.

11. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах кожного розділу двома арабськими цифрами, між якими ставиться крапка. Перша з них вказує номер розділу, а друга – порядковий номер таблиці усередині розділу.

12. На всі таблиці мають бути зроблені посилання в тексті консультаційного проекту. При першому посиланні пишуть слово "табл.", при повторних - "див. табл.", після чого вказують номер таблиці (без знаку "N"). Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом та висновками. При цьому в тексті не треба повторювати кількісних відношень, які наведені у таблиці.

13. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті консультаційного проекту (або на наступній сторінці) таким чином, щоб її можна було читати без повороту рукопису або з поворотом за годинниковою стрілкою.

14. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При переносі частини таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» і вказують номер таблиці. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.

У процесі оформлення консультаційного проекту часто використовують  ілюстративні матеріали у вигляді діаграм, графіків, схем тощо.

Графічне представлення статистичних даних, яке наочно показує співвідношення між ними, зветься діаграмою. За формою побудови діаграми поділяють на лінійні, площинні та зображувальні. Найчастіше у проектах використовують лінійні, а з площинних - стовпцеві та секторні діаграми.

Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об’єктів, явищ або процесів, що досліджуються.

У стовпцевих діаграмах кількісні дані відображають у вигляді прямокутників - стовпців , які розміщують вертикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців у відповідності до встановленого масштабу пропорційна кількісним значенням показників, що зображуються. Горизонтальне розміщення таких прямокутників утворює стрічкову діаграму.

Секторна діаграма є широко відомою формою співставлення різних частин одного цілого. Площі, які утворюються секторами кола, і є основою для порівняння. Секторну діаграму будують шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин у цілому.

Засобом графічного зображення змін однієї величини у залежності від змін другої є графік. Найчастіше у консультаційних проектах  використовують графіки часових рядів. Для побудови графіків часових рядів використовують, як правило, прямокутну систему координат. На осі абсцис відкладають відрізки часу, а на осі ординат - значення рівнів ряду динаміки. На один графік можна нанести для порівняння декілька динамічних рядів.

Схеми у консультаційному проекті використовують для того, щоб показати склад, структуру та взаємозв’язки між окремими елементами явища, системи, що вивчаються, або щоб відобразити послідовність етапів того чи іншого процесу. Креслення схем та графіків має відповідати вимогам стандартів.

Всі ілюстративні матеріали у консультаційному проекті необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або на наступній сторінці), так, аби їх можна було читати без повороту рукопису або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Для всіх ілюстрацій прийнято єдине позначення «Рис.» (рисунок). Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Ілюстрації також повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. При посиланні на ілюстрацію у тексті консультаційного проекту називають її вид (діаграма, графік, схема) та номер. При повторному посиланні на ілюстрацію використовують скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.1»).

Формули, що наводяться у консультаційному проекті, нумерують в межах розділу арабськими цифрами, так само як і таблиці та рисунки. Порядковий номер формули вказують у круглих дужках праворуч від неї. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, наприклад: «…у формулі (2.1)».

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (х), ділення (:).

При написанні консультаційного проекту може з’явитися потреба у примітках до тексту або до таблиць. Такі примітки містять довідкову або пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова "Примітка" ставлять крапку. Якщо приміток декілька, то після слова "Примітка" ставлять двокрапку. Такі примітки нумерують арабськими цифрами з крапкою.

На інформацію, що запозичена з інших джерел, а також на цитати, що наводяться у тексті консультаційного проекту, обов’язково мають бути зроблені посилання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяги. Посилання дають одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку літератури та відповідну сторінку джерела (наприклад: [4, c.35]), або під текстом цієї сторінки у вигляді посилання, в якому вказують прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.

Список використаних джерел наводять після основної частини. Перелік джерел інформації укладають у такій послідовності:

  1. Закони України;
  2. інструкції та нормативні акти міністерств та відомств;
  3. наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами;
  4. наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

По кожному із зазначених підрозділів першоджерела вміщують в алфавітному порядку.

Набір елементів бібліографічного опису літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладене видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елемента, використання розділових знаків тощо мають відповідати стандарту (додаток 2).

При оформленні додатків до випускної роботи слід дотримуватись наступних правил:

  • послідовність вміщення додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті консультаційного проекту. Кожний додаток має починатися з нової сторінки;
  • кожний додаток, незалежно від його характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстрації, комп’ютерні програми та розрахунки, первинні матеріали тощо), повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток”, після якого за допомогою великих літер української абетки (за виключенням літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь) ідентифікується його позначення, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т.д. Один додаток позначається як “Додаток А”;
  • текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують в межах кожного додатка, наприклад, рис. А.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка А.

Оформлений відповідно до сформульованих вимог та повністю скомплектований консультаційний проект має бути зброшурований. На першій та останній сторінках слухачі-виконавці проекту ставлять свої підписи та дату остаточного завершення роботи.

 

1.5. Підготовка до захисту та захист консультаційного проекту

 

Завершений консультаційний проект за тиждень до закінчення періоду, відведеного на його підготовку, подається науковому керівникові на перевірку і для підготовки відзиву. Відзив наукового керівника має містити об’єктивну оцінку основних положень та результатів консультаційного проекту. Увага при цьому звертається на:

  • ступінь повноти та глибини розробки проблеми проекту;
  • новизну, оригінальність ідей, методів, підходів і пропозицій щодо вирішення задач проекту;
  • коректність у використанні відповідних методів дослідження;
  • практичну значущість та ступінь обґрунтування сформульованих у проекті пропозицій і рекомендацій;
  • дотримання встановлених вимог до структури та змісту проекту.

В заключній частині відзиву науковий керівник вказує на недоліки проекту (у розкритті методичних і практичних аспектів, в оформленні роботи, стилі викладання матеріалу тощо) і робить загальний висновок щодо можливості його допущення до захисту (або наводить причини, через які проект не може бути допущений до захисту).

Зовнішнім рецензентом має бути фахівець підприємства, на матеріалах якого виконувався даний консультаційний проект. В зовнішній рецензії визначаються: актуальність проекту для даного підприємства, відповідність змісту проекту обраній темі, повнота та глибина вирішення поставлених у проекті задач, достовірність та точність використаної в проекті первинної інформації, наявність оригінальних матеріалів, власних спостережень, реалістичність та практична цінність розроблених пропозицій, ступінь обґрунтування рекомендацій. Наприкінці рецензії ставиться загальна оцінка роботи – “відмінно”, “добре”, “задовільно”. Рецензія на консультаційний проект, підписана рецензентом і завірена печаткою підприємства, оформлюється не пізніше ніж за тиждень до захисту.

Захист консультаційних проектів здійснюється на відкритому засіданні комісії, склад якої, як і термін захисту визначається керівництвом Центру магістерської підготовки.

До захисту проекту кожен слухач готує доповідь та ілюстраційний матеріал у вигляді таблиць, рисунків, схем, які демонструють результати проведених досліджень, основні висновки та пропозиції, що містить консультаційний проект. Рекомендована тривалість доповіді – не більше 10 хвилин. У доповіді слід розкрити актуальність обраної теми, охарактеризувати предмет, об’єкт, мету і завдання проекту, чітко викласти основні результати дослідження, сутність запропонованих рекомендацій та механізмів їх реалізації.

Захист консультаційного проекту починається з доповіді. Після чого автор відповідає на запитання членів комісії та присутніх на захисті. Далі зачитуються відзив наукового керівника і зовнішня рецензія. Наприкінці захисту слухачу надається слово для відповіді на зауваження керівника і рецензента консультаційного проекту.

Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні комісії виноситься і оголошується її рішення. Повторний захист консультаційного проекту з метою підвищення оцінки не дозволяється.

 

Рекомендована література

 

  1. Алешникова В.И. Использование услуг профессиональных консультантов: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 12.-М.: «ИНФРА-М», 1999.-240с.
  2. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Интерэксперт, ИНФРА-М, 1995.
  3. Бирман Г. Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. Пер. с англ. Под ред. Л. Белых.- М.: Банки и биржи, 1997.
  4. Колтынюк Б.А. Инвестиционные проекты: Конспект лекций.- СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999.-172с.
  5. Макхем К. Управленческий консалтинг: Пер. с англ. – М.: Дело и сервис, 1999.-288с.
  6. Мир управления проектами /Под ред. Х. Решке, Х. Шелле: Пер. с англ. –М.: Аланс, 1993. – 180с.
  7. Разу М.Л. и др. Управление программами и проектами: 17–модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 8- М.: «ИНФРА – М», 1999.- 392с.
  8. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. - Киев: Абсолют В, Эльга, 1999.-304 с.
  9. Управленческое консультирование / Под ред. М. Кубра: в 2Т. – М.: Интерэксперт, 1992 .
  10.  Шапиро В.Д. и др. Управление проектами. СПб.: Два-Три, 1996.
  11. Юксвярав Р.К., Хабакук М.Я., Лейман Я.А. Управленческое консультирование: теория и практика.- М.: Экономика, 1988.-240 с.

 

 

Додаток 1

Зразок оформлення титульного аркуша консультаційного проекту

 

 

Київський національний економічний університет

 

Центр магістерської підготовки

 

 

 

 

 

 

Консультаційний проект

 

________________________________________________

(назва проекту)

________________________________________________

(об’єкт дослідження)

 

 

 

Виконавець

 

_______________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

 

 

 

Науковий керівник

_______________________________

(прізвище, ім’я, по батькові,

науковий ступінь, звання)

 

 

 

 

 

Київ КНЕУ _______

 

 

Додаток 2

 

Зразки оформлення бібліографічних описів у списку літератури

 

  1. Закон України “Про господарські товариства” від 19.06.91 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- № 49.
  2. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
  3. Киселев Б.Н., Алешина И.А. Основы стратегического управления: Учеб. Пособие для слушателей высш.шк.управления / Гос.акад.упр.им. С.Орджоникидзе. – М., 1993. 47 с.
  4. Васильев Ю.П. Управление развитием производства: (Опыт США). – М.: Экономика, 1989. – 239 с.
  5. Башнянин Г., Носов О., Хміль Ф. Становлення менеджменту в Україні
  6. //Економіка України. – 1994. - № 12. – с. 86-87.
  7. Тичи Н., Деванна М.А. Лидеры реорганизации: (Из опыта американских корпораций): Сокр. пер. с анг./ Науч. Ред. и авт. Предисл. Н.А.Климов. – М.: Экономика, 1990. – 204 с.
  8. Народне господарство України в 1992 році : Статистичний щорічник /Мін. Статистики України. – К. : Техніка, 1993. – 493 с.
  9. Юридический справочник предпринимателя / Рук. афт. колл. Ю.С. Шемшученко/. – К. : Перлит продакшн, ЛТД, 1992. – 636 с.
  10. Chase R.B., Aquilano N. Production and Operations Management: a life cycle Approach. – 6-th edition. – Boston, Home Wood, Irwin, 1992.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ   

 

 

 

 

http://antra-office.com/officecom/images/logo.png

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до  виконання курсових робіт з курсу

«Економічна теорія»

для студентів ІІ-ІІІ курсів

всіх форм навчання

всіх спеціальностей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса ОНЕУ 2016

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ   

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до  виконання курсових робіт з курсу

«Економічна теорія»

для студентів ІІ-ІІІ курсів

всіх форм навчання

всіх спеціальностей

 

 

Затверджено на засіданні

кафедри загальної економічної теорії.

Протокол №       від       2016

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса ОНЕУ 2016

 

Методичні вказівки до виконання курсових робіт з курсу «Економічна теорія» для студентів ІІ-ІІІ курсів всіх форм навчання всіх спеціальностей /Укл.            Г. А. Чередниченко, С. М. Макуха, П. П. Несененко – Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2016 р. –  41 с./

 

 

Укладачі:      Г. А. Чередниченко, канд. екон. наук, доцент

                      С. М. Макуха, канд. екон. наук, доцент

П. П. Несененко, канд. екон. наук, доцент

 

 

Рецензенти:  С. В. Ляліков, канд. екон. наук, доцент

                       (зовнішній рецензент)

                        ………………….

                        ………………….                                           

 

 

 

 

 

Коректор:

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ………………………………………………………………….

5

І. Загальні положення………………………………………………..

7

ІІ. Структура та зміст курсової роботи……………………………..

11

ІІІ. Правила оформлення курсової роботи…………………………

14

ІV. Захист курсової роботи………………………………………….

17

Список літератури…………………………………………………...

24

Додатки……………………………………………………………….

36

 

 

ВСТУП

 

Самостійна робота студентів − це активна пізнавальна діяльність, що здійснюється студентами самостійно або за допомогою викладачів. Однією з форм самостійної роботи студентів під контролем викладачів є написання курсової роботи. Курсову роботу з економічної теорії студенти виконують на ІІ курсі (IV семестр) денної і вечірньої форм навчання і на ІІІ курсі (V семестр) заочної форми. Курсова робота виконується з метою поглиблення,  узагальнення і закріплення знань з економічної теорії, включаючи політичну економію, мікроекономіку та макроекономіку. Вона є одним із видів науково-дослідницької роботи, самостійним науковим дослідженням студента.

Місце загальної економічної теорії в навчальному процесі економічного університету визначається тим, що, по-перше, це − фундаментальна суспільна наука, що формує світогляд майбутніх фахівців, економічний спосіб мислення, і, по-друге, що вона виступає в якості методологічного базису, теоретичної основи спеціальних економічних дисциплін. Тому студентам необхідні певні знання та навички: глибоке оволодіння основами економічної теорії; набуття навичок самостійної роботи з економічною літературою, аналізу наукових праць класиків економічної теорії, сучасних публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів, що присвячені теоретичним і практичним аспектам проблем економічної реальності; аналізу економічних інтересів у суспільстві та пояснення економічної поведінки людей і чинників, які впливають на неї; аналізу цінностей і пріоритетів певної економічної системи тощо.

У цьому контексті виконання курсової роботи є важливим етапом у навчально-пізнавальній діяльності студентів, потужним чинником активізації самостійної, науково-дослідницької роботи.

При підготовці курсової роботи студенти здобувають навички щодо:

  1. визначення місця певної проблеми та особливостей її теоретичного обґрунтування на різних етапах історії економічної науки;
  2. визначення дискусійних питань теми, аргументованого викладу свого відношення до них;
  3. дослідження зв'язку теорії з практикою;
  4. збору, систематизації, обробки, аналізу й узагальнення статистичних даних, фактичних та ілюстративних матеріалів;
  5. чіткого і логічного викладу основних питань теми.

Один з найвидатніших учених ХХ століття Дж. М. Кейнс у своєму вступному слові до роботи А. Маршалла «Принципи економічної науки» так характеризує якості, якими має володіти економіст і які варто враховувати при його підготовці: «Економіст вищої проби повинен мати рідкісне сполучення безлічі здібностей. Він повинен мати величезний обсяг знань у самих різних галузях і поєднувати в собі таланти, що рідко сполучаються в одній особі. Він повинен – в певній мірі – одночасно бути математиком, істориком, державознавцем, філософом. …Він повинен уміти розглянути в частці загальне, одночасно тримати в умі і абстрактне, і конкретне. Він повинен вивчати сьогодення у світлі минулого в ім'я передбачення майбутнього»[1]. Тому підготовка і написання курсової роботи з економічної теорії, у кінцевому підсумку, має сприяти більш глибокому оволодінню студентами економічною теорією, формуванню навичок самостійної творчої роботи, розвитку економічного мислення, що необхідно молодому економісту для ефективної практичної діяльності в умовах сучасної ринкової економіки.

 

 

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Курсова робота виконується в такій послідовності:

1) вибір теми;

2) підбір і вивчення літератури;

3) розробка плану;

4) пошук й обробка теоретичних публікацій, фактичного матеріалу,      ілюстрацій, прикладів, складання таблиць і графіків;

5) написання тексту й оформлення роботи;

6) підготовка до захисту роботи, з урахуванням зауважень та побажань наукового керівника;

7) захист роботи.

 

Вибір теми

Тематика курсових робіт складається кафедрою на основі навчальної програми. Вона відображає актуальні проблеми економічної теорії і господарської практики та щорічно обновляється. У неї включаються теми, що відображають теоретичні проблеми курсу, і які виникли у зв'язку із сучасним розвитком світового господарства, його новими явищами і процесами, а також зі здійсненням в Україні радикальних ринкових реформ, задачами науково-технічного прогресу, демократизації всіх сторін громадського життя.

Студент має право вибору теми з тематики, що затверджена кафедрою ЗЕТ, відповідно зі своїми інтересами та специфікою обраної спеціальності. Бажано, щоб не було однакових тем в одній групі. Як виняток, студент може запропонувати свою тему з урахуванням наукового інтересу, якщо ця тема була розкрита ним в доповіді на науковій конференції (або розробляється для доповіді на науковій конференції, або для написання наукової статті), але вибір теми поза тематикою, що затверджена кафедрою ЗЕТ, обов’язково має бути погоджений з науковим керівником. При виборі теми і напрямку дослідження, складанні плану роботи доцільно консультуватися з науковим керівником.

В умовах реформування економіки і демократизації суспільства робота здобуває пошуковий характер. Відмовлення від догматизму, схоластики, багатомірний підхід до оцінки економічних явищ, вивчення праць представників різних шкіл і напрямків сучасної економічної думки сприяють творчому характеру дослідження.

 

Підбір і вивчення літератури

Написання курсової роботи слід починати з ознайомлення з матеріалом навчальних посібників з теми курсової роботи. Далі потрібно ознайомитися з науковими працями – статтями, монографіями, збірниками тез та ін. Важливо також вивчити законодавчу базу, що регулює економічні відносини та функціонування ринку, – законів України, постанов кабінету міністрів та інших документів.

Ознайомлення з літературою доцільно починати з алфавітних, систематичних і тематичних каталогів, що є в бібліотеці. При читанні монографій, статей необхідно робити виписки, посилаючись на автора публікації, вказуючи його прізвище, ініціали, точну назву публікації, місце і рік її видання, кількість сторінок – в загальному переліку джерел у списку літератури, а в тексті курсової роботи на цитату необхідно робити посилання у квадратних дужках, вказуючи номер джерела і сторінку, яку цитуєте. Наприклад, у списку літератури: Жданова Л. Л. Відтворення і нагромадження капіталу: теорія, методологія, економічна політика / Л. Л. Жданова. – Одеса: Астропринт, 2014. – 296 с. У тексті курсової роботи: [3, с. 200-201].

Журнальні статті можуть бути підібрані не тільки за каталогами, але і за переліком публікацій, розміщених в останньому номері даного журналу за кожний рік. Потрібну інформацію з економічної тематики можливо знайти в журналах: «Економіка України», «Економічна теорія», «Економіка і прогнозування», «Конкуренція», «Економіст», «Експерт», «Вісник соціально-економічних досліджень», «Збірник наукових праць ОДЕУ» та ін. Наукові публікації викладачів ОНЕУ розміщенні також в  електронному репозитарії університету.

Журнальні статті записують так: указується прізвище й ініціали автора, назва статті, найменування журналу, рік видання і номер журналу, сторінки, які в журналі займає певна стаття. Наприклад: Звєряков М. І.  Ліберальна ідея і модернізація економіки в Україні /М. І. Звєряков  // Економіка України. – 2010. – № 7. – С. 11 – 21. Якщо авторів декілька, то записують так: Колот А. Людина і нова економіка: теоретико-методологічний аналіз взаємодії та домінант розвитку / А. Колот, О. Кравчук // Економічна теорія. – 2015. – №1. – С. 5-25.

Опрацьовані літературні джерела бажано законспектувати. Записувати потрібно не все, що пише той або інший автор, а вибирати головні думки, фіксувати їх в своїх власних формулюваннях. Вивчаючи літературу, необхідно робити також виписки цитат (з вказівкою джерела). Паралельно з цим, доцільно записувати власні думки, критичні зауваження за текстом, якщо вони виникають. Працюючи з літературними джерелами слід не тільки вивчати тему, але і групувати відомості у відповідності до плану курсової роботи. Тому при вивченні літератури записи зручніше робити на окремих аркушах, групуючи їх з питань наміченого плану курсової роботи, роблячи позначки, до якого розділу відноситься даний запис. Необхідно чітко розподілити зроблені з літературних джерел виписки на дослівні та конспективні. Це дозволить уникнути включення в роботу чужого тексту без посилання на його автора (плагіат).

Після того, як вся намічена література прочитана, законспектована, зібраний та систематизований необхідний матеріал, можна складати план курсової роботи і починати її написання.

 

Складання плану

Після вибору теми, докладного ознайомлення з літературним джерелами, студент самостійно складає план курсової роботи, в якому виділяє найбільш важливі питання. Від того, як продумано і складено план, залежить послідовність, логічність викладу, структура і зміст курсової роботи. План повинен відображати вузлові питання теми, бути чітким і логічним. Особливу увагу необхідно приділяти формулюванню найменування кожного розділу і параграфа. Не слід перевантажувати план другорядними питаннями, робити його громіздким, тому що це призводить до неповного і поверхневого викладання матеріалу. Звичайно, план складається зі вступу, 3-4 основних питань теми і висновків.

Враховуючи індивідуальні особливості студентів та ступеню їх підготовки, викладач може надавати допомогу у складанні плану курсової роботи. При цьому не рекомендується складати план за змістом підручників, практичних посібників і програм курсу. План узгоджується з керівником на консультації. Зміст і структура роботи повинні відповідати плану.

 

Збір та обробка фактичного матеріалу

Збір фактичного матеріалу здійснюється студентами самостійно, в основному за даними статистичних збірників-щорічників. Студенти можуть залучати місцевий матеріал, що опублікований у пресі. Студентам заочного і вечірнього факультетів рекомендується використовувати дані, що відображають діяльність тих підприємств, де вони працюють.

 При підборі фактичних даних з різних джерел, необхідно звернути увагу на їх порівнянність у відповідних цінах, грошових одиницях, натуральних величинах. Зібраний статистичний матеріал необхідно обробити, систематизувати. На його основі скласти таблиці, графіки, діаграми. Зібрані в таблицях дані, а також малюнки, графіки, математичні формули необхідно пояснити і проаналізувати. У тексті роботи використаний статистичний матеріал необхідно давати з посиланням на джерело.

Фактичні дані, статистичний матеріал допоможуть не тільки проілюструвати певні теоретичні положення, але і дадуть можливість проаналізувати сучасний стан та динаміку економічних показників. Тим самим робота студента набуває дослідницького характеру, дозволяє зробити самостійні висновки, висловити своє відношення до тих чи інших питань.

 

ІІ. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота студента повинна мати напаступну структуру:

Титульний аркуш.

  1. Зміст.
  2. Вступ.
  3. Основна частина.
  4. Висновки.
  5. Список літератури.
  6. Додатки (при необхідності)

Титульний аркуш курсової роботи містить назву міністерства, до якого належить університет; найменування університету, де навчається студент; назву кафедри, на якій виконується робота; прізвище, ім'я, по-батькові автора курсової роботи; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я та по-батькові наукового керівника; місто, рік (див. додаток 1).

Зміст охоплює вступ, найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та параграфів, загальний висновок, список літератури, додатки.

У вступі необхідно розкрити економічний зміст та актуальність проблеми, що вивчається, її значення, новизну, відмітити в яких наукових працях вона досліджується та яка увага їй приділяється в рішеннях уряду. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висвітлити головне – сутність проблеми.

Далі формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, визначають об'єкт і предмет дослідження. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта – в об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи.

Завершується вступ розкриттям методів дослідження, які були використані в курсовій роботі. Методи дослідження підпорядковані поставленій в роботі меті та визначаються з урахуванням того, що саме досліджувалось тим чи іншим методом.

Основна частина. Основний зміст курсової роботи складається з декількох розділів, які, у свою чергу, можуть мати 2-3 параграфи. Кожний розділ роботи необхідно починати з нової сторінки. Особливу увагу слід звернути на те, що в кінці кожного розділу необхідно сформулювати висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів. Це дозволить акцентувати увагу на головних ідеях і напрямках роботи.

У першому розділі розкривається зміст теми; визначаються існуючі теоретичні підходи до вирішення питань, що висвітлюються; дається критична оцінка дискусійних положень, що зустрічаються в спеціальній економічній літературі, в різноманітних законодавчих і нормативних актах. При відсутності єдиної думки щодо розглянутої проблеми необхідно показати сутність розбіжностей у трактуваннях, висловити своє відношення до різних позицій у дискусії і власну думку з даного питання. У філософській і економічній літературі все частіше використовується метод не протиставлення, а доповнення (комплементарності), що дозволяє глибше розібратися в економічних теоріях різних напрямків і шкіл та в їхніх пізнавальних потенціях. Це дасть можливість здійснити багатогранний підхід до складних економічних проблем і  буде свідчити про глибоке розуміння теми.

У другому розділі проводиться дослідження конкретного предмета, аналізується статистичний матеріал з обраної теми курсової роботи. Бажано різні аспекти дослідження відображати у вигляді таблиць, формул, рівнянь, графіків, схем, діаграм тощо. За результатами проведеного аналізу студент повинен зробити узагальнення та обґрунтування за темою роботи.

У третьому розділі курсової роботи містяться власні думки автора роботи стосовно досліджуваних теоретичних і практичних економічних проблем, визначаються шляхи їх вирішення.

Висновки курсової роботи містять основні стислі висновки та пропозиції за результатами дослідження обраної теми. Обґрунтовані пропозиції, що випливають із змісту курсової роботи, свідчать про її високу якість. Формулювати висновки та рекомендації щодо вдосконалення господарських відносин, форм, методів, моделей та їх практичного використання необхідно у вигляді пунктів, їх повинно бути приблизно 3-5 і вони повинні займати одну–дві сторінки. Якщо ж конкретних пропозицій немає, то у висновках курсової роботи необхідно дати оцінку проблеми, що розглядалася.

Список літератури має складатися не менше як з 15 джерел. Це повинна бути наукова література, законодавчі та статистичні джерела, а не підручники.

У курсовій роботі необхідно уникати використання застарілих положень та викладення змісту у відриві від конкретних матеріалів.

При вивченні теоретичних і практичних матеріалів, висвітлених в економічній літературі, законодавчих та нормативних актах можна зустріти різні точки зору по тому або іншому питанню. В таких випадках потрібно наводити висловлювання цих авторів, давати критичну оцінку і водночас викладати власну думку по даному питанню. При цьому критичну оцінку і свою точку зору необхідно обґрунтувати конкретними положеннями, фактами, розрахунками. В тексті не повинно бути думок автора роботи, суперечних одна іншій. Викладається матеріал послідовно, логічно, доказово. Один аспект питання, що висвітлюється, повинен відокремлюватися від іншого, але в своїй сукупності всі вони повинні бути ув’язані так, щоб один випливав з іншого.

Безоглядне, механічне переписування підручника чи матеріалу з періодичних видань, копіювання матеріалу із мережі Інтернет не допускається. Відповіді на питання плану повинні бути повними, обґрунтованими, з аналізом поточної ситуації на вітчизняному та зарубіжному ринках.

В додатки виносяться схеми, заповнені спеціалізовані документи і форми звітності, матеріал яких використаний в курсовій роботі.

 

ІІІ. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Робота виконується державною мовою, але дозволяється й виконання російською мовою. Оформлення курсової роботи починається з титульного аркуша. Зовнішнє оформлення курсової роботи має бути охайним. На наступній сторінці після титульного аркуша наводиться зміст роботи. В ньому вказуються номери сторінок, на яких починається викладення того або іншого розділу і підрозділу курсової роботи.

Матеріал курсової роботи доцільно наводити в наступній послідовності:

  1. Титульний аркуш.
  2. Зміст.
  3. Вступ.
  4. Основна частина (1, 2, 3 розділи з параграфами).
  5. Висновки.
  6. Список літератури.
  7. Додатки.

Робота повинна бути оформлена на окремих аркушах білого паперу стандартної форми (формат А4). Текст друкується з одного боку аркуша. Приблизний обсяг курсової роботи повинен складати 25-30 стандартних сторінок тексту, в тому числі: вступ – 2 сторінки; основна частина – до 26 сторінок; висновки – 2 сторінки.

Сторінки з переліком використаної літератури та додатками до складу курсової роботи не входять. Список літератури має складатися з 15 і більше назв літературних джерел, на які є посилання у тексті курсової роботи. Особливу увагу потрібно звернути на публікації викладачів ОНЕУ, які розміщені:

- у Збірнику наукових праць «Вісник соціально-економічних досліджень» ОНЕУ», адреса сайту:

https://scholar.google.com.ua/citations?user=4ojfI98AAAAJ&hl=uk

- в електронному архіві ОНЕУ – eONEU, який призначений для накопичення, зберігання та безоплатного надання доступу до повнотекстових публікацій наукових праць професорсько-викладацького складу, аспірантів та докторантів. Адреса сайту http://dspace.oneu.edu.ua/jspui.

Нумерація сторінок проставляється арабськими цифрами у правому верхньому куті.

Вимоги до комп'ютерного набору тексту такі: робота виконується в текстовому редакторі MS Word, шрифт − Times New Roman, розмір шрифту 14, міжрядковий інтервал – 1,5, вирівнювання тексту − по ширині. На кожній сторінці повинно бути 28-29 рядків і наступні поля: ліворуч – 3 см., зверху і знизу – 2 см, праворуч – 1 см, абзацний відступ – 1,25 см. Всі структурні елементи роботи починаються з нової сторінки. Виконана курсова робота повинна бути зброшурована.

Текстова частина курсової роботи супроводжується цифровими матеріалами у вигляді таблиць. Якщо таблиця взята з будь-якого літературного джерела, то в кінці заголовку вказується джерело. Всі таблиці і схеми повинні бути пронумеровані і мати чітку назву. Слово «Таблиця» і її номер (без знаку №) розміщається у верхньому правому куті вище заголовку. Розмір шрифту у таблицях 12. Скорочення в таблиці повинні бути зрозумілими тому, хто їх читає. При використанні натуральних показників треба наводити їхню одиницю виміру. В текстовій частині допускаються тільки скорочення, що дозволені стандартами. Додатки слід нумерувати в послідовності використання їх даних в курсовій роботі. Основний текст, за винятком необхідних цитат, викладається стисло, чіткою мовою. Цитати повинні бути пов’язані з текстом і мають підтверджувати матеріал, що висвітлюється. Текст, що цитується, повинен точно відтворювати зміст першоджерела. Такий текст беруть у лапки і супроводжують посиланнями на джерело.

Усі посилання на джерела інформації, в тому числі і на цитати, нумеруються порядковим номером наведеного джерела в списку використаної літератури, наприклад: [7, с. 26], тобто літературне джерело в списку значиться під номером 7 і дана цитата переписана зі сторінки 26.

Посилаючись на інформаційні джерела, що взяті з мережі Інтернет необхідно вказувати прізвище та ініціали автора публікації, назву публікації та адресу конкретної сторінки, а не адресу порталу.

В кінці курсової роботи наводиться список використаних джерел. За кожним джерелом вказується автор, повна назва джерела, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Список використаної літератури наводиться у порядку посилання в тексті (найбільш зручний), або в алфавітній послідовності.

Після списку використаної літератури проставляється дата виконання курсової роботи і підпис студента.

Перед поданням курсової роботи на кафедру для перевірки її необхідно ще раз уважно прочитати, виправити усі граматичні і стилістичні помилки, неточні формулювання, описки, уточнити наявність усіх додатків.

Курсові роботи студенти здають у 214 аудиторію 1 корпусу, на кафедру загальної економічної теорії у встановлений термін  (денна форма навчання – до 15 березня) і повинні захистити їх з позитивною оцінкою до іспиту з макроекономіки. Не приймаються роботи, які подані пізніше встановленого терміну і які не відповідають вимогам щодо оформлення. Курсові роботи реєструються на кафедрі в спеціальній книзі, де вказуються дати подання курсової роботи, передачі її для перевірки і повернення викладачем, а також дата захисту і оцінка. Робота передається науковому керівнику на рецензування. Студент отримує свою роботу, ознайомлюється з рецензією, враховує зауваження наукового керівника, виправляючи помилки і роблячи доповнення, й готується до захисту.

 

 

ІV. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсові роботи, що виконані у відповідності до вимог даних методичних вказівок, допускаються до захисту, про що вказується в рецензії викладача. Курсові роботи, що не відповідають вимогам, не допускаються до захисту і повертаються на доопрацювання. Перероблений текст разом з первісним і рецензією студент надає на повторне рецензування тому ж викладачу.

При підготовці до захисту курсової роботи особлива увага приділяється вивченню тих питань, на недостатність висвітлення яких вказано у рецензії. При доопрацюванні курсової роботи і підготовці до захисту студент усуває відзначені недоліки і доповнює текст курсової роботи.

Захист курсової роботи бажано проводити у вигляді публічної презентації в присутності комісії та зацікавлених студентів. Студент повинен мати при собі курсову роботу з рецензією і залікову книжку. При підготовці до захисту студент повинен добре знати зміст своєї роботи, вміти відповісти на поставлені питання, звернувши особливу увагу на зауваження рецензента. При захисті студент повинен показати самостійність виконання роботи, глибокі знання теми, дати чіткі відповіді на питання. При виставленні оцінки враховується в комплексі зміст роботи, насиченість її сучасним фактичним матеріалом, оформлення роботи, рецензія, відповіді на питання при захисті.

В результаті захисту виставляється оцінка у відомість, залікову книжку і на обкладинці курсової роботи. Захищена курсова робота залишається на кафедрі, а в подальшому здається в архів університету для зберігання. Найкращі за змістом і оформленням курсові роботи можуть бути подані на конкурс студентських робіт. Матеріал курсової роботи служить основою доповідей на наукових конференціях і семінарах. Найкращі роботи можуть бути подані на міжвузівські конкурси наукових студентських робіт.

Таким чином, важливим результатом цього виду навчальної роботи є формування навичок не тільки зі збору й опису інформації, але і придбання досвіду дослідницької діяльності. Курсові роботи можуть бути використані в подальшому для написання наукових статей, а також при написанні випускних робіт бакалаврів і магістерських робіт.

Критерії оцінювання курсової роботи. Курсова робота може бути оцінена на «відмінно» (90-100 б., А), «добре» (74-81, 82-89 б., С і В), «задовільно» (60-63, 64-73 б., Е і D).

«Відмінно». Курсова робота виконана бездоганно, вона є змістовною і вичерпаною з питань, що розглядаються. У роботі наведені правильні формулювання, матеріал подано грамотно, логічно. Із розглянутої проблеми зроблені чіткі висновки. При необхідності студент обґрунтовує свою власну думку при оцінці сучасних соціально-економічних процесів і явищ. При захисті курсової роботи студент демонструє знання матеріалу курсу, проблеми, що розглядається, вміння користуватися поняттями, економічними категоріями, систематизувати їх. Відповіді студента на всі запитання членів комісії повні та точні.

«Добре». Тема курсової роботи розкрита, але робота містить окремі недоліки непринципового характеру, деякі упущення, несуттєві прогалини у висвітленні деяких питань плану. Можуть бути окремі зауваження в рецензії. Відповіді на запитання членів комісії, в основному, правильні, хоча студент і припускає окремі неточності. Оформлення курсової роботи відповідає існуючим вимогам.

«Задовільно». Тема курсової роботи, в основному, розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру, неповне розкриття питань плану курсової роботи, допущена непослідовність, неточні формулювання.                   В аналітичній частині роботи є надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів не завжди обґрунтований. Студент виявляє труднощі в самостійному аналізі сучасної соціально-економічної проблематики, висновки носять поверхневий характер, рецензія містить суттєві зауваження. Не всі відповіді на запитання членів комісії правильні, студент допускає помилки, немає твердих знань з проблеми, що розглядається.

Курсова робота не допускається до захисту, якщо вона представлена з порушенням терміну здачі, написана на тему, яка не була затверджена за студентом і її зміст та структура не відповідають існуючим вимогам, вона недбало оформлена. Тема курсової роботи розкрита недостатньо, мають місце значні недоліки змістовного характеру. Аналіз здійснено поверхово, переважає описовість, безсистемний характер. Розділи роботи погано пов’язані між собою, висновки мають випадковий характер, виявлений плагіат. Оформлення роботи не відповідає існуючим вимогам, відсутній огляд сучасних літературних джерел.

 

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

з економічної теорії

 

Тематика курсових робіт з дисципліни «Політична економія»

 

  1. Зародження і розвиток політичної економії.
  2. Еволюція поглядів на предмет політичної економії.
  3. Формаційний і цивілізаційний підходи до розмежування економічних систем.
  4. Класична політична економія та її внесок у розвиток трудової теорії вартості.
  5. Економічні системи та форми господарювання.
  6. Сучасні тенденції розвитку суспільного розподілу праці.
  7. Економічні інтереси: сутність, різновиди та роль у розвитку сучасної економіки.
  8. Закономірності виникнення, сутність, еволюція і форми грошей.
  9. Грошова система: сутність, елементи, характеристика систем грошового обігу.
  10.  Капітал: його сутність, структура та еволюція.
  11.  Первісне нагромадження капіталу та його особливості в Україні.
  12.  Продуктивність праці: сутність, фактори її підвищення та роль у розвитку економіки.
  13.  Основні види доходів в ринковій економіці та проблема їх надмірної диференціації.
  14.  Сутність, функції та форми заробітної плати в розвинутій ринковій економіці.
  15.  Реальна зарплата та фактори, що впливають на її рівень.
  16.  Ціна товару “робоча сила” та специфіка її формування в українській економіці.
  17.  Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
  18.  Оборот капіталу та фактори, що впливають на його швидкість.
  19.  Фізичне і моральне зношення основного капіталу в українській економіці та шляхи його оновлення. 
  20.  Науково-технічна революція та її роль в економічному прогресі.
  21.  Торговий капітал та сучасні форми торгівлі.
  22.  Сутність, форми і роль кредиту в сучасній економіці.
  23.  Роль акціонерного капіталу в сучасній економіці.
  24.  Фондова біржа: механізм функціонування та значення для розвитку сучасної економіки.
  25.  Економічні теорії земельної ренти і ціни землі.
  26.  Особливості сучасних економічних циклів.
  27.  Форми та особливості міграції капіталу в сучасних умовах.
  28.  Монополія: сутність, причини виникнення, основні види.
  29.  Транснаціональні корпорації: сутність і роль у сучасній економіці.
  30.  Теоретичні основи і напрямки глобалізації світової економіки.
  31.  Національні економічні інтереси: сутність, основи формування, реалізація в Україні.
  32.  Сутність та проблеми ринкової трансформації економіки України.
  33.  Фінансовий капітал і фінансова олігархія та особливості їх формування в Україні.
  34.  Економічні функції сучасної держави.

 

Тематика курсових робіт з дисципліни «Мікроекономіка»

 

  1. Позитивний і нормативний аспекти мікроекономіки.
  2. Етапи еволюційного розвитку мікроекономічного аналізу.
  3. Ринок: сутність, функції, види.
  4. Ринкова інфраструктура: сутність, елементи і вплив на функціонування економічної системи.
  5. Роль інформації в сучасній економіці та формування ринку інформаційних послуг в Україні.
  6. Концепція еластичності попиту і пропозиції та її практичне застосування.
  7. Теорія поведінки споживача: кардиналістський і ординалістський напрями.
  8. Фірма і умови її функціонування.
  9. Підприємництво: сутність, функції, види, українська специфіка.
  10.  Витрати виробництва, доходи і прибутки фірми.
  11.  Ціни на економічні ресурси та особливості їх формування.
  12.  Досконала і недосконала конкуренція: сутність, форми, методи.
  13.  Цінова і нецінова конкуренція та шляхи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників.
  14.  Цінова дискримінація на галузевих ринках: сутність, форми та наслідки.
  15.  Природна монополія та особливості її регулювання державою.
  16.  Теорія олігополії та оцінка економічної ефективності олігопольного ринку.
  17.  Особливості розвитку монополій в українській економіці.
  18.  Принципи антимонопольної політики та їх застосування в умовах України.
  19.  Поведінка фірми в короткостроковому і довгостроковому періодах.
  20.  Ринок праці та сучасні тенденції його розвитку.
  21.  Діяльність держави і профспілок на ринку праці розвинутих країн.
  22.  Ринок капіталу та його роль у функціонуванні сучасної економіки.
  23.  Ринок цінних паперів і умови його функціонування в Україні.
  24.  Ринок землі: його складові та особливості процесу ціноутворення.
  25.  Державне регулювання цін в умовах ринкової економіки.

 

Тематика курсових робіт з дисципліни «Макроекономіка»

 

  1. Макроекономіка та економічна політика.
  2. Система національних рахунків та її використання в Україні.
  3. Споживання, заощадження та інвестиції в національній економіці.
  4. Кейнсіанська теорія та досвід її практичного застосування.
  5. Безробіття: його причини, рівень та форми.
  6. Інфляція: сутність, типи, наслідки та шляхи подолання.
  7. Державний борг: причини, види та наслідки.
  8. Теорія економіки пропозиції та її практичне використання в умовах розвинутих країн і країн з перехідною економікою.
  9. Монетаристська теорія та досвід її практичного застосування.
  10.  Кейнсіанські та монетаристські заходи економічної політики: порівняльний аналіз.
  11.  Ринок праці та соціальна політика держави.
  12.  Циклічність як форма економічного розвитку.
  13.  Теорія «довгих хвиль» М. Кондратьєва та її значення.
  14.  Грошовий ринок та механізм його функціонування.
  15.  Банківська система: сутність, структура, функції і проблеми стабілізації в сучасних умовах.
  16.  Грошово-кредитна політика: сутність, різновиди, досвід застосування в сучасних умовах.
  17.  Грошово-кредитна політика в Україні.
  18.  Антикризова політика та проблеми її застосування в сучасних умовах.
  19.  Моделі економічного зростання та їх застосування.
  20.  Тіньова економіка: сутність, форми, шляхи її подолання в Україні.
  21.  Форми і методи державного регулювання ринкової економіки в розвинених країнах.
  22.  Концепції збалансування державного бюджету та бюджетна політика в Україні.
  23.  Фіскальна політика: сутність, види та наслідки.
  24.  Податкова система та її роль у формуванні соціально-орієнтованої ринкової економіки.
  25.  Сучасні проблеми стабілізації та економічного зростання в Україні.
 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Австрийская школа в политической экономии / К. Менгер, Е. Бём-Баверк, Ф. Визер. – М.: Экономика, 1992. – 494 с.
  2. Акерлоф Дж.  Spiritus Animalis: или  как человеческая психология управляет экономикой и почему это важно для мирового капитализма / Дж. Акерлоф,  Р. Шиллер. – М.: Юнайтед Пресс,  2010. – 273 с.
  3. Ананьин О. И. Ричард Кантильон – конструктор первой экономико-теоретической системы (Краткая версия доклада) /О. И. Ананьїн // XIV Апрельская международная научная конференция по проблемам развития экономики и общества: в 4 кн. / отв. ред. Е. Г. Ясин; Нац. исслед. ун-т «Высшая школа экономики». – М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2014. – Т. 1. – 2014. – С. 632 – 638.  
  4. Ананьин О. Карл Маркс и его «Капитал»: из девятнадцатого в двадцать первый век  / О. Ананьин  // Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 72 – 86.
  5. Аникин А. В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – М.: Политиздат, 1985. – 367 с.
  6. Барр Р. Политическая экономия: в 2 т. / Р. Барр. – М.: Международные отношения, 1995.
  7. Бартенев С. А. История экономических учений: учебник /С. А. Бартенев. – М.: Экономист, 2005. – 457 с.
  8. Баумоль У. Чего не знал Альфред Маршалл. Вклад ХХ столетия в экономическую теорию / У. Баумоль  // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. IV: Век глобальных трансформаций  / отв. ред.  Г. Г. Фетисов. –  2004. – С. 110 – 126.
  9. Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории. Пер. с англ. / Сост., науч. ред., послесл. Р. И. Капелюшникова, предисл. М. И. Левина / Г. С.  Беккер. – М.: ГУ – ВШЭ, 2003. – 672 с.
  10.  Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл; пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. –                М.: Academia, 1999. – 956 с.
  11.  Бем-Баверк О. Критика теории Маркса / Бем-Баверк  О. – М. ;  Челябинск: Социум, 2002. –  283 с.
  12.  Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса /100 Great Economists before Keynes: пер. с англ. / М. Блауг; под ред. А. А. Фофонова. – СПб.: Экономическая школа, 2005. – 352 с.
  13.  Блауг М. 100 великих экономистов после Кейнса /100 Great Economists since Keynes: пер. с англ. / М. Блауг; ред. М. А. Сторчевого. –  СПб.: Экономическая школа, 2005. – 384 с.
  14.  Блауг М. Экономическая  мысль  в  ретроспективе: пер. с англ. / М. Блауг. – М.: Дело Лтд, 1994. – 687 с.
  15.  Бодриков М.  Трудовая  теория  ценности:  проблемные вопросы и                 историческое значение / М. Бодриков  // Вопросы экономики. – 2008. –  № 4. – С. 110 – 129.
  16.  Болдырев И. А. «Итак, этот том готов…»: (К истории создания окончательного варианта первого тома «Капитала» К. Маркса)                                                         И. А. Болдырев. – М.: Мысль, 1984. – 172 с.
  17. Болдирев  І. А.   Мої  «Грундріссе» / І. А. Болдирев  // Економічна  теорія. – 2010. – № 1. –  С. 75 – 90.
  18. Болтански Л., Кьяпелло Э. Новый дух капитализма / Л. Болтански,               Э. Кьяпелло; Пер. с фр. Под общей редакцией С. Фокина. – М.: Новое литературное обозрение, 2011. – 976 с.
  19. Брагинский С. В.  Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления / С. В. Брагинский, Я. А. Певзнер. – М.: Мысль, 1991. –  299 с.
  20. Бузгалин А. «Капитал»  в  ХХІ  веке:  pro et contra  / А. Бузгалин,                 А. Колганов // Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 104 – 120.
  21. Бузгалин А.  Нужен   ли  нам  либеральный  марксизм? (о статье Е. Гайдара и В. Мау Марксизм: между научной теорией и «светской религией»)              / А. Бузгалин,  А. Колганов // Вопросы экономики. – 2004. – № 7. – С. 132 – 149.
  22. Бузгалин А.  Политическая экономия постсоветского марксизма (тезисы к формированию научной школы) / А. Бузгалин, А. Колганов // Вопросы экономики. – 2005. – № 9. – С. 36 – 55.
  23. Бьюкенен Дж. М. Сочинения. Т. 1: Нобелевские лауреаты по экономике / Дж. М. Бьюкенен; Фонд экономической инициативы. – М.: «Таурус Альфа», 1997. – 560 с.
  24. Вазюлин  В. А.  Логика «Капитала» К. Маркса  / В. А. Вазюлин.  –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1968. – 295 с.
  25. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. Пер. с англ. П. М. Кудюкина, под общей ред. Б. Ю. Кагарлицкого / И. Валлерстайн. – СПб.: Университетская книга, 2001. – 416 с.
  26. Валлерстайн И. Миросистемный анализ: Введение. Пер. с англ..                     Н. Тюкиной / И. Валлерстайн. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2006. – 248 с.
  27. Вальрас Л. Элементы чистой политической экономии или теория общественного багатства / Л. Вальрас  // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. II: Восходящий капитализм / отв. ред. Г. Г. Фетисов. –  2005. –  С. 207 – 242.
  28. Всемирная история экономической мысли: в 6 т. – М.: Мысль,               1987-1997.
  29. Гайдар Е. Марксизм: между научной теорией и «светской религией» (либеральная апология) / Е. Гайдар, В. Мау // Вопросы экономики. – 2004. –  №5. – С. 4 – 27; № 6. – С. 28 – 56.
  30. Гальчинський А. С. Економічна методологія. Логіка оновлення: курс лекцій / А. Гальчинський. – Київ : АДЕФ – Україна, 2010. – 572 с.
  31. Гальчинский А. С. Кризис и циклы мирового развития /                                  А. С. Гальчинский. – Киев: АДЕФ –Україна, 2010. – 480 с.
  32. Гальчинский  А. С.  К. Маркс и развитие экономической мысли Запада / А. С. Гальчинский. – М.: Экономика, 1990. – 197 с.
  33. Гелбрейт Дж. Экономические теории и цели общества / Пер. с англ. –  М.: Прогресс, 1979. –  407 с.
  34. Геєць В. М., Вихід з кризи (роздуми над актуальним у зв’язку з прочитаним) / Геєць В. М.,  Гриценко А. А. // Економіка України. –  2013. – №6. – С. 4–19.
  35. Геєць В. М. Про єдність і суперечності у розвитку суспільства, держави та економіки / Геєць В. М. // Економіка України.– 2012.– № 10. – С. 4–23; № 11. – С. 4–22.
  36. Гловели Г. Д.  История экономических учений: учеб. пособие для бакалавров / Г. Д. Гловели. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство Юрайт; ИД Юрайт, 2013. – 777 с.
  37. Гребнев Л. «Мавр» возвращается? А он и не приходил…( к дискуссии о значимости научного наследия К. Маркса / Л. Гребнев. – М : Мысль, 2005. –     // Вопросы экономики. – 2004. – № 9. – С. 92 – 112 ; № 10. – С. 55 – 69.
  38. Гребнев Л. «Крест Маршалла»: альтернативное обоснование и смежные вопросы  / Л. Гребнев // Вопросы экономики. – 2013. – № 2. – С. 108 – 120.
  39. Гриценко А. Економічна теорія в сучасному світі / А. Гриценко                   // Економіка України. – 2008. – № 10. – С. 40 – 54.
  40. Гриценко А. А.  Метод «Капитала» К. Маркса и политическая экономия в широком смысле / А. А. Гриценко.– Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьков. ун-те, 1988. – 159 с.
  41. Гриценко А. А. Через отчуждение к свободе (к 135 – летию выхода в свет І тома «Капитала» К. Маркса) / А. А. Гриценко // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 80 – 92.
  42. Гэлбрейт  Дж. К. Новое  индустриальное  общество.  Избранное / Гэлбрейт  Дж. К. –  М.: Эксмо, 2008. – 1200 с.
  43. Деррида Ж. Призраки Маркса / Жак Деррида; перевод с фр.                            Б. Скуратова. – М.: Logos altera, 2006. – 254 с.
  44. Дэвидсон П. Посткейнсианская школа в макроэкономической теории  / П. Дэвидсон // Вопросы экономики. – 2006. – № 8. – С. 82 – 101.
  45. Економічна історія зарубіжних країн: навч. посіб. / Уперенко М. О., Кузнєцов Е. А., Деречин В. В. [та ін.]; за ред. д.е.н., професора                            М. О. Уперенка . – Харків: Бурун Книга, 2009. – 560 с.
  46. Економічна історія України: навч. посіб. / Уперенко М. О.,                 Кузнецов Е. А., Парієнко Г. К. [та ін.].– Одеса; Харків: Одіссей, 2005.– 496 с.
  47. Жданова Л. Л. Відтворення і нагромадження капіталу: теорія, методологія, економічна політика / Л. Л. Жданова. – Одеса: Астропринт, 2014. – 296 с.
  48. Звєряков М. І. Ліберальна ідея і модернізація економіки в Україні                 /  М. І. Звєряков  // Економіка України. – 2010. – № 7. – С. 11 – 21.
  49. Зверяков М. И. В поисках выхода из кризиса / М. И. Зверяков // Экономика Украины. – 2013. – № 8. – С. 4 – 21.
  50. Зверяков М. И. Проблемы теории переходной экономики   / М. И. Зверяков. – Одесса: Пальмира, 2007. – 178 с.
  51. Зверяков М. И. Становление рыночной экономики / М. И. Зверяков. – Одесса: Пальмира, 2008. – 304 с.
  52. Звєряков М. І. Національна економічна система: проблеми теорії /  М. І. Звєряков. – Одеса: Астропринт, 2012. – 320 с.
  53. Злупко С. М.  Історія економічної теорії: підручник / С. М. Злупко. – Київ: Знання, 2005. – 719 с.
  54. Злупко С. М.  Михайло Туган-Барановський: (Укр. економіст світ.слави) / С. М. Злупко. – Львів: Каменяр, 1993. –  192 с.
  55. Институциональная  экономика: учебник  /под  общ. ред. А. Олейника. – М.: ИНФРА – М, 2005. – 704 с.
  56. Историк-экономист С. Я. Боровой и проблемы современной истории экономики: к 110-летию со дня рождения С. Я. Борового: монографія /                     Зверяков М. И., Уперенко Н. А., Подгорный А. З. [и др.]; под ред.                       М. И. Зверякова, Н. А. Уперенко. – Одесса: Бахва, 2013. – 276 с. 
  57. История экономических учений: конспект лекций по дисциплине «История экономики и экономических учений» для иностранных студентов ІІІ курса дневной формы обучения всех специальностей / сост. П. П. Несененко, И. А. Хромов,  А. А. Артеменко. – Одесса: ОГЭУ, ротапринт, 2010 г. –  262 с.
  58. История   экономических  учений  (современный  этап): учебник  / под общ. ред. А. Г. Худокормова. – М.: Инфра – М, 2002. – 733 с.
  59. История экономических учений: учеб. пособ. / под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 784 с.
  60. История экономических  учений: учеб. пособ. / под ред.  И. А. Болдырева, С. А. Матвеева. – Одесса: ОИНХ, 1992. –  256 с.
  61. Інституціонально-інформаційна економіка: підручник  / А. А. Чухно, П. М. Леоненко, П. І. Юхименко. – Київ: Знання, 2010. – 687 с.
  62. Історія економічних вчень: навч. посіб. / В. В. Кириленко, О. М. Стрішенець, М. М. Фаріон [та ін.]; за ред. В. В. Кириленка. – Тернопіль: Економічна думка, 2008. – 252 с.
  63. Історія  економічних  вчень: підручник / за ред. Тарасевича В. М., Петруні Ю. С. – Київ: Центр учбової літератури, 2013. – 352 с.
  64. Історія  економічної  думки  України: навч.  посіб. / Р. Х. Васильєва,           Л. П. Горкіна, Н. А. Петровська [та ін.]. – Київ: Либідь, 1993. – 272 с.
  65. Історія економіки та економічної думки: навч. посіб. / В. М. Ковальчук,   М. В. Лазарович, М. І. Сарай. – Київ: Знання, 2008. –  647 c.
  66. Історія економіки та економічних учень: конспект лекцій з розділу «Історія економічних учень» для студентів ІІ курсу денної форми навчання усіх спеціальностей / відп. за випуск П. П. Несененко, О. А. Артеменко. – Одеса, ОНЕУ, ротапринт, 2014 р. – 282 с.
  67. Історія  економічних  учень: підручник / Л. Я. Корнійчук,  Н. О. Татаренко,   А. М. Поручник  [та ін.]. – Київ: КНЕУ, 1999. –  564 с.
  68. Історія  економічних  учень: підручник: у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. –  Київ: Знання, 2005.
  69. Кантильон  Р.  Эссе  о  природе  торговли  в  общем  плане  /                           Р. Кантильон  // Мировая экономическая мысль.  Сквозь призму веков:               в 5 т. –  М.: Мысль, 2004-2005. Т. I: От зари цивилизации до капитализма       / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. – С. 260 – 278.
  70. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег                                / Дж. М. Кейнс // Избранные произведения.– М.: Экономика, 1993. – С. 224–518.
  71. Кейнс Дж. М. Экономические  возможности наших внуков                            / Дж. М. Кейнс // Вопросы  экономики. – 2009. – № 6. – С. 60 – 69.
  72. Кейнс  Дж. М. Экономические  последствия  валютной   политики   мистера Черчилля / Дж. М. Кейнс // Избранные произведения. – М.: Экономика, 1993. –  С. 204 – 223.
  73. Ковальчук  В. М. Світова економіка: її історія та дослідники: навч. посібник / В. М. Ковальчук. – 2-ге вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2014. – 632 с.
  74. Колодко Гж.  Від ідеології неолібералізму до нового прагматизму                 / Гж. Колодко // Економіка України. – 2010. – № 9. – С. 4 – 11.
  75. Колот А. Людина і нова економіка: теоретико-методологічний аналіз взаємодії та домінант розвитку / А. Колот, О. Кравчук // Економічна теорія. – 2015. – №1. – С. 5-25.
  76. Коммонс Дж. Р.  Правовые основы капитализма // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. / Дж. Р. Коммонс. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. III: Эпоха социальных переломов / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2005. –              С. 352 – 361.
  77. Кондратьев Н. Д. Основные  проблемы экономической  статики и динамики: Предварительный эскиз. – М.: Наука, 1991. – 569 с.
  78. Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України: навч. посіб. / Л. Я. Корнійчук. – Київ: КНЕУ, 2004. – 431 с.
  79. Коропецький  І. С.  Українські економісти ХІХ століття та західна наука / І. С. Коропецький. –  Київ: Либідь, 1993. – 187 с.
  80. Коуз Р. Г. Институциональная структура производства / Р. Г. Коуз              // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. –  М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн. 1: Всемирное признание: лекции нобелевских лауреатов / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. –  С. 676 – 687.
  81. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Р. Коуз. – М.: Дело ЛТД : Catallaxy, 1993. – 192 с.
  82. Кругман П. Возвращение Великой депрессии? Мировой опыт глазами нобелевского лауреата / П. Кругман. – М.: Эксмо, 2009. – 336 с.
  83. Кругман П. Р. Международная экономика: теория и политика / П. Р. Кругман,  М. Обстфельд. – СПб.: Питер, 2004. – 832 с.
  84. Кузнец С. Современный экономический рост: результаты исследований и размышлений  / С. Кузнец  // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн. 1:  Всемирное признание: лекции нобелевских лауреатов /отв. ред. Г.Г. Фетисов.– 2004.– С. 106 – 123.
  85. Лейонхуфвуд А.  Кейнс  как  последователь  Маршалла  /  А. Лейонхуфвуд  //  Вопросы экономики. – 2006. – № 5. – С. 32 – 47.
  86. Лейонхуфвуд  А.   Макроэкономическая  теория  в  двадцатом  столетии: основные вехи развития /  А. Лейонхуфвуд  //  Вопросы экономики. – 2006. –  №11. – С. 26 – 45.
  87. Леоненко П. М.  Історія економічних учень: підручник / П. М. Леоненко, П. І. Юхименко. – Київ: Знання, 2008. – 640 с.
  88. Леонтьев В. В. Экономические эссе: Теории, исследования, факты и политика / В. В. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1990. – 415 с.
  89. Лортикян Э. Л.  История экономики и экономической мысли Украины. Эволюция рыночной экономики. – Харьков: Консум, 2004. – 360 с.
  90. Лукас Р. Э.  Нейтральность денег / Р. Э. Лукас  // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн. 2: Всемирное признание: лекции нобелевских лауреатов / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2005. –  С. 101 – 126.
  91. Марксово  наследие  и  современная  экономическая  наука («круглый стол» журнала «Вопросы экономики») // Вопросы экономики. – 2005. –             № 1. – С. 87 – 132 ; № 2. – С.118 – 140.
  92. Мартыновский С. В. Монопольные цены мирового рынка: Вопросы теории и методологии  / С. В. Мартыновский. – М.: Международные отношения, 1985. – 247 с.
  93. Мартыновский С. В.  Эволюция капитала и становление нового общества    / С. В. Мартыновский. – Одесса: Друк, 2005. – 192 с.
  94. Мартыновский С.  В.  Экономическая  наука от Аристотеля до наших дней: Основные направления анализа / С.В. Мартыновский.– Одесса: Друк, 2001.– 192 с.
  95. Мартыновский С. В. Экономическая политика: проблемы достижения цели  / С. В. Мартыновский . – Одесса: Пальмира, 2008. – 186 с.
  96. Маршалл А.  Принципы экономической науки: в 3 т./ А. Маршалл . – М.: Прогресс:  Универс, 1993.
  97. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження  / С. В. Мочерний. – Львів: Світ, 2001. –  416 с.
  98. Мюллер-Армак А. Предложения по осуществлению  социальной рыночной экономики  / А. Мюллер-Армак  // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. IV: Век глобальных трансформаций / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. –  С. 306 – 314.
  99. Мюрдаль Г. Проблема равноправия и её роль в мировом развитии /               Г. Мюрдаль  // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т.  – М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн. 1: Всемирное признание: лекции нобелевских лауреатов / отв. ред.  Г. Г. Фетисов. – 2004. –  С. 189 – 213.
  100. Мюрдаль Г. Современные проблемы «третьего мира» (Asian Drama) /  Г. Мюрдаль. – М.: Прогресс, 1972. – 767 с.
  101. Найт Ф. Х. Риск, неопределённость и прибыль / Пер. с англ.                           / Ф. Х. Найт. – М.: Дело, 2003. – 360 с.
  102. Нельсон Р. Р. Эволюционная теория экономических изменений / Р. Р. Нельсон, С. Дж. Уинтер. – М.: Дело, 2002. – 536 с.
  103. Несененко П. П.  Роль и значение экономической полити­ки физиократов в свете современных проблем Украины / П. П. Несененко,  А. А. Артеменко  // Науковий вісник: зб. наук. пр. / Всеукраїн. асоц. мол. вчених. – Одеса: ОДЕУ,  2008. – № 16(72). – С.114 – 124.
  104. Норт  Д. С.  Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки      / Д. С. Норт. – Київ: Основи, 2000. – 198 с.
  105. Норт Д. С. Насилие и социальные порядки. Концептуальные рамки для интерпретации письменной истории человечества / Д. С. Норт, Д. Уоллис,  Б. Вайнгаст. – М.: Изд. Института Гайдара, 2011. – 480 с.
  106. Норт Д. С. Экономическая деятельность в масштабе времени                         / Д. С. Норт  // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн. 1: Всемирное признание: лекции нобелевских лауреатов / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. –  С. 707 – 723.
  107. Нуреев Р. М. Очерки по  истории  институционализма / Р. М. Нуреев. –  Ростов н/Д.: Содействие – ХХІ век, 2010. – 415с.
  108. Нуреев Р. Исторические  судьбы  учения  Карла  Маркса  / Р. Нуреев //  Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 87 – 103.
  109. Ойкен В. Основы национальной экономики / В. Ойкен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005.      Т. IV: Век глобальных трансформаций  / отв. ред. Г. Г. Фетисов. –  2004. – С. 262 – 287.
  110. Ойкен В. Основные принципы  экономической  политики / В. Ойкен. – М.: Прогресс, 1995. – 494 с.
  111. Осадчая И. Эволюция макроэкономической теории после Кейнса                  / И. Осадчая // Вопросы экономики. – 2006. – № 5. – С. 5 – 18.
  112. Отунбаева Т. Стадии производства прибавочной стоимости в свете современных тенденций капиталистической экономики // Экономические науки. – 1985. – № 1. – С. 75 – 83.
  113. Пезенти А. Очерки политической экономии капитализма: в 2 т.                     / А. Пезенти. – М. : Прогресс, 1976.
  114. Перру Ф. Экономика ХХ века / Ф. Перру // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму векав: в 5 т . – М.: Мысль, 2004-2005. Т. ІV: Век глобальных трансформаций / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. –  С. 404 – 414.
  115. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: в 2 т. / А. Пигу. – М.: Прогресс, 1985.
  116. Покрытан А.  Современный кризис и практика реформ / А. Покрытан, М. Зверяков // Экономика Украины. – 1994. –  № 7. – С. 14 – 25.
  117. Покрытан А. К. Историческое и логическое в экономической теории социализма / А. К. Покрытан. – М.: Мысль, 1978. – 248 с.
  118. Покритан А. Ринкова трансформація і проблеми пріоритетів в економіці України / А. Покритан // Економіка України. – 1997. –  № 12. –  C. 18 – 27.
  119. Попов Г. Марксистский   метод   против    марксистских    концепций («Политическое завещание» Г. В. Плеханова) / Г. Попов // Вопросы экономики. – 2007. –  № 2. – С. 122 – 126.
  120. Природа фірми: походження, еволюція і розвиток / за ред.                               О. Е. Вільямсона, С. Дж. Вінтера. – Київ: А.С.К., 2002. – 335 с.
  121. Развитие метода политической экономии / сост. Ю. Г. Козак,                           С. В. Ляликов, С. В. Новиков, Я. И. Кузьминов; под общ. ред.                             А. К. Покрытана. – М. : Экономика, 1986. – 271 с.
  122. Райт Э. О. Что  такое  аналитический  марксизм? / Э. О. Райт //   Вопросы экономики.  – 2007. – № 9. – С. 121  – 138.
  123. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения / Д. Рикардо / Антология экономической класики. Предисловие И. А. Столярова. – М.: МП «ЭКОНОВ», «КЛЮЧ», 1993. – 475 с. 
  124. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции / Дж. Робинсон. – М. : Прогресс, 1986. –  471 с.
  125. Розенберг Д. И. Комментарии к «Капиталу» К. Маркса                                   / Д. И. Розенберг. – М.: Экономика, 1983. – 720 c.
  126. Розенталь М. М. Диалектика «Капитала» К. Маркса / М. М. Розенталь. – М.: Мысль, 1967. – 592 с.
  127. Розмаинский И. В. История экономического анализа на Западе: текст лекций / И. В. Розмаинский, К. А. Холодилин.– М.: Директ-Медиа, 2013.– 213 с.
  128. Розмаинский И. Методологические основы теории Кейнса и его «спор о методе с Тинбергеном» / И. Розмаинский //  Вопросы экономики. – 2007. – №4. – С. 25 – 36.
  129. Розмаинский И. Неопределенность и институциональная эволюция в сложных экономических системах: посткейнсианский поход                                 / И. Розмаинский // Вопросы  экономики. – 2009. – № 6. – С. 48 – 59.
  130. Розмаинский И. О методологических основаниях мейнстрима и гетеродоксии в экономической теории конца ХІХ – начала ХХІ века               /  И. Розмаинский // Вопросы экономики. – 2008. –  № 7. – С. 89 – 99.
  131. Розмаинский И. Посткейнсианская макроэкономика: основные аспекты / И. Розмаинский //  Вопросы экономики. – 2006. – № 5. –  С. 19 – 31.
  132. Романенков И. Д. Издержки производства в современной экономике            / И. Д. Романенков. – М.: Диалог-МГУ, 1998. – 168 с.
  133. Самуэльсон П. Э. Монополистическая конкуренция: революция в теории      / П. Э. Самуэльсон; под ред. В. М. Гальперина. – СПб.: Экон. шк., 2000. –    Т. 2: Теория фирмы. – 2000. – С. 354 – 370.
  134. Самуэльсон П. Э. Принцип максимума в экономическом анализе. Использование моделей в экономике: опыт и перспективы                                / П. Э. Самуэльсон // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн. 1: Всемирное признание: лекции нобелевських лауреатов / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. – С. 87 – 105.
  135. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли             / Б. Селигмен. – М.: Прогресс, 1968. – 600 с.
  136. Скидельски Р. Хайек versus Кейнс: дорога к примирению //  Вопросы экономики. – 2006. – № 6. – С. 47 – 66.
  137. Слуцкий Е. Е. К теории сбалансированного бюджета потребителя.  Вып. 1   / Е. Е. Слуцкий // Экономико-математические методы. – 1963. – С. 241 – 277.
  138. Смит А.  Исследование  о  природе  и  причинах  богатства  народов: в 2 т.  / А. Смит.  – М.; Л.: Соцэкгиз, 1935.
  139. Современные экономические теории в трудах нобелиантов: учебное пособие: [по специальностям: 080100 «Экономика», 080200 «Менеджмент»] / М. В. Довбенко, Ю. И. Осик.– М.: Академия естествознания, 2011. – 305 с.
  140. Сойер М. Посткейнсианская   макроэкономика / М. Сойер //   Панорама экономической  мысли конца ХХ столетия: в 2 т. / под ред. Д. Гринэуэя,             М. Блини, И. Стюарта . –  СПб.: Экон. шк., 2002. – Т. 1. – 2002. – С. 219–249.
  141. Солнцев С. И. Общественные классы / С. И. Солнцев – М.: Астрель, 2008. – 635 с.
  142. Солнцев С. И. Социальная теория распределения / С. И. Солнцев,                М. И. Туган-Барановский, А. Д.  Билимович; / под ред. М. Г. Покидченко,            Е. Н. Калмычковой; МГУ им.  М. В. Ломоносова, юридический факультет, РАН, Ин-т экономики. – М.: Наука, 2009. – 436 с.
  143. Солоу Р.  Теория роста и дискуссии о ней / Р. Солоу // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005.     Т. V, кн. 1: Всемирное признание: лекции нобелевських лауреатов /  отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. –  С. 574 – 592.
  144. Солоу Р.  Перспективы  теории  роста /Р. Солоу // Мировая  экономика  и международные отношения. – 1996. – № 8. – С. 69 – 77.
  145. Сраффа П. Производство товаров посредством товаров / П. Сраффа: Прелюдия к критике экономической теории. – М. : ЮНИТИ, 1999. – 159 с.
  146. Стиглиц  Д. Ю. Глобализация:  тревожные  тенденции // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. ІV: Век глобальных трансформаций / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. –          С. 884 – 889.
  147. Тинберген Я. Использование  моделей  в  экономике:  опыт  и    перспективы  Я. Тимберген // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т.– М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн. 1: Всемирное признание: лекции нобелевских лауреатов / отв. ред. Г. Г.  Фетисов. – 2004. – С. 36-48.
  148. Тинберген Я. О методе статистического исследования делового цикла. Ответ Дж. М. Кейнсу / Я. Тинберген // Вопросы экономики. – 2007. – № 4. – С. 46 – 58.
  149. Тиханова Т. Е. Системный анализ исходного производственного отношения в «Капитале» К. Маркса: целостность и причинные связи /  Т. Е. Тиханова. – Киев; Одесса: Вища школа, 1983. – 177 с.  
  150. Туган-Барановский М. И. Избранные сочинения: в 2 т. / М. И. Туган-Барановский. – Донецк: Донец. гос. ун-т экон. и торг. им. М. Туган-Барановского, 2004.
  151. Туган-Барановский М. И. Социальные основы кооперации / М. И. Туган-Барановский. – М.: Экономика, 1989. – 496 с.
  152. Уильямсон О. И. Вертикальная интеграция производства: соображения по поводу неудач рынка / О. И. Уильямсона // Вехи экономической мысли. –   Т. 2: Теория    фирмы / под ред. В. М. Гальперина.– СПб.: Экон. шк., 2000.– С. 33–53.
  153. Уильямсон О. И. Экономические институты капитализма. Фирмы, рынки, «отношенческая» контрактация / О. И. Уильямсон // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: В 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. ІV: Век глобальних трансформацій / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. – С. 465 – 483.
  154. Уперенко Н. А. Историко-экономическая эвристика (теоретико-методологические проблемы) / Н. А. Уперенко, Э. А. Кузнецов; под ред.            Н. А. Уперенко. – Одесса: Наука и техника, 2011. – 120 с.
  155. Усоскин В. М. «Денежный мир» Милтона Фридмена / В. М. Усоскин. – М.: Мысль, 1989. – 173 с.
  156. Ущаповський Ю. Історія інституціоналізму: проблема пошуку витоків / Ю. Ущаповський // Економіка України. – 2010. – № 3. – С. 73 – 81.
  157. Фещенко В. М. Сучасні економічні теорії: навч. посібник /  В. М. Фещенко; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». – К.: КНЕУ, 2012. –  474 с.
  158. Физиократы.  Избранные  экономические  произведения /  Ф. Кенэ,            А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур. – М.: Эксмо, 2008 – 1200 с.
  159. Фридмен М. Инфляция и безработица / М. Фридмен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн. 1: Всемирное признание:  лекции нобелевских лауреатов / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. – С. 258-283.
  160. Фридмен М. Количественная теория денег / М. Фридмен. – М.:                Эльф пресс, 1996. – 181 с.
  161. Фридмен М. Маршаллианская кривая спроса / М. Фридмен // Вехи экономической мысли. – Т. 1: Теория потребительского поведения и спроса  / под ред. В. М. Гальперина. – [б.м. : б.и.]. – 2000. –  С. 28 – 86.
  162. Фридмен М. О свободе / М. Фридмен, Ф. Хайек. – М.: Три квадрата; Челябинск: Социум, 2003. – 192 с.
  163. Фуруботн Э. Г. Институты и экономическая теория: достижения новой институциональной экономической теории / Э. Г. Фуруботн, Р. Рихтер / под ред. В. С. Катькало, Н. П. Дроздовой; пер. с англ. – СПб.: Издат. дом Санкт-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 702 с.
  164. Хаиткулов Р. Г. Феномен аналитического марксизма: историко-экономический анализ [Электронный ресурс] / Р. Г. Хаиткулов                            // Новая экономическая ассоциация. – Режим доступа: www.econorus.org/consp/d851.html
  165. Хайек Ф. А. Дорога к рабству / Ф. А. Хайек. – М.: Новое издательство, 2005. – 264 с.
  166. Хайек Ф. Индивидуализм и экономический порядок / Ф. Хайек. – М.: Изограф, 2000. – 256 с.
  167. Хайек Ф. Право, законодательство и свобода: современное понимание либеральных принципов справедливости и политики / Ф. Хайек. – М.: ИРИСЭН, 2006. – 644 с.
  168. Хайек Ф. Судьбы либерализма в ХХ веке / Ф. Хайек. – М.: ИРИСЭН:  Мысль; Челябинск: Социум, 2009. – 337 с.
  169. Хайек Ф. Цены и производство / Ф. Хайек. – Челябинск: Социум, 2008. – 199 с.
  170. Харкорт Дж. Посткейнсианская мысль / Дж. Харкорт  // Экономист. – 2005. – № 4. –  С. 33 – 46.
  171. Харрис Л. Денежная теория / Л. Харрис. – М.: Прогресс, 1990. – 750 с.
  172. Харрод Р.  Классики кейнсианства: в 2 т./ Р. Харрод, Э. Хансен. – М.:
    Экономика, 1997.
  173. Хейлбронер Р. Экономическая теория как универсальная наука  /                    Р. Хейлбронер // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму векав: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. IV: Век глобальных трансформаций / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. – С. 110 – 126.
  174. Хикс Дж. Движущая  сила  экономического  роста / Дж. Хикс //  Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т . – М.: Мысль, 2004-2005. Т. V, кн.1: Всемирное признание. Сквозь призму веков / отв. ред.                           Г. Г. Фетисов. – 2004. – С. 124 – 138.
  175. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал / Дж. Р.Хикс. – М.: Прогресс,1993.–488 с.
  176. Хикс Дж. Теория экономической истории / Дж. Хикс. – М. : НП «Журнал Вопросы экономики», 2006. – 224 с.
  177. Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты: манифест  современной институциональной  экономической  теории / Дж. Ходжсон. – М.: Дело, 2003. – 464 с.
  178. Худокормов А. Г. Экономическая теория. Новейшие течения Запада: учебное пособие / А. Г. Худокормов. – М.: ИНФРА-М, 2010. – 416 с.
  179. Чаянов А. В. Избранные труды / А. В. Чаянов. – М.: Экономика, 1989. – 492 с.
  180. Чемберлин Э. Теория  монополистической     конкуренции.   Реориентация теории стоимости / Э. Чемберлин. – М.: Изд. иностр. лит., 1959. – 415 с.
  181. Чухно А. А. Сучасні економічні теорії: підручник  / А. А. Чухно, П. І. Юхименко, П. М. Леоненко; за ред. А. А. Чухна.– Київ: Знання, 2007.– 878 c.
  182. Шапиро Н. Дж. М. Кейнс  как  завершающий  экономист  «мейнстрима»   и предвестник теоретико-методологического плюрализма / Н. Шапиро             // Вопросы  экономики. – 2008. – № 1. – С. 120 – 130.
  183. Шаститко А. Е. Новая институциональная экономическая теория                  /  А. Е. Шаститко. – М. : ТЕИС, 2010. – 828 с.
  184. Шаститко А. Е. Фридрих Хайек и неоинституционализм / А. Е.  Шаститко // Вопросы экономики. – 1999. – № 6. – С. 43 – 53.
  185. Шевченко О. О. Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії: навчальний посібник / О. О. Шевченко . – Київ: Центр учбової літератури, 2012. – 280 с.
  186. Шумпетер  Й.  История  экономического  анализа  / Й. Шумпетер //  Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль, 2004-2005. Т. ІV: Век глобальных трансформацій / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. –  С. 65 – 79.
  187. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия / Й. Шумпетер. – М.: Экономика, 1995. – 540 с.
  188. Шумпетер Й. Теория экономического развития: (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Й. Шумпетер. –  М.: Прогресс, 1982. – 455 с.
  189. Эклунд К. Эффективная экономика – шведская модель: экономика для начинающих  и не только для них…/ К. Эклунд; пер. со швед. – М.: Экономика, 1991. – 350 с.
  190. Эрхард Л. Благосостояние для всех  / Л. Эрхард  // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. – М.: Мысль,  2004-2005. Т. IV: Век глобальных информаций / отв. ред. Г. Г. Фетисов. – 2004. –  С. 314 – 322.
  191. Юхименко П. І. Монетаризм: теорія і практика / П. І. Юхименко.  – Київ: Кондор, 2005. – 312 с.
  192. Ядгаров Я. С. История экономических учений: учебник                                  / Я. С. Ядгаров. – 4-е изд., перераб. и доп.– М.: Инфра-М, 2009. –  480 с.

 

 

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

  1. Держкомстат України http://www.ukrstat.gov.ua/
  2. Дело  http://delo.ua/
  3. Эксперт – Украина http://www.expert.ua/
  4. Зеркало недели http://www.zn.ua/
  5. Мировая экономика http://www.ereport.ru/
  6. НБУ http://www.bank.gov.ua/Statist/index.htm
  7. ООН http://www.un.org/ru/
  8. СНГ http://www.cis.minsk.by/
  9. Экономические новости http://economic-ua.com/
  10. UBP http://www.ubp.com.ua/
  11. Украгроконсалт http://www.ukragroconsult.com/novosti/
  12. http://www.bfm.ru/
  13. http://finance.ua/
  14. http://www.e-news.com.ua/
 

ДОДАТКИ

Додаток 1. Титульний аркуш курсової роботи

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра загальної економічної теорії

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

ЦІНОВА І НЕЦІНОВА КОНКУРЕНЦІЯ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ

 

 

Виконала студентка

1 групи  ІІ курсу ФМЕ

Гончарова Н. М.

Керівник:

д.е.н., професор

Іванов М. О.

 

 

 

 

 

 

Одеса, ОНЕУ 2016

 

 

 

Додаток 2.

Приклади планів курсової роботи

 

Тема «Цінова і нецінова конкуренція та шляхи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників»

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЦІНОВОЇ І НЕЦІНОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ.

1.1. Сутність цінової конкуренції та фактори її підвищення.

1.2. Сутність, змістовні характеристики та фактори  підвищення нецінової конкуренції.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ.

2.1. Сучасний стан конкурентоспроможності вітчизняних виробників.

2.2. Шляхи підвищення цінової і нецінової конкурентоспроможності вітчизняних виробників.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

Тема «Інфляція: сутність, типи, наслідки та шляхи

подолання»

 

ВСТУП

1. Сутність, вимірювання та типи інфляції в залежності від її причини та темпів.

2. Соціально-економічні наслідки інфляції.

3. Антиінфляційна політика держави: сутність, мета, зміст, заходи, приклади її практичного застосування.

4. Особливості антиінфляційної політики держави в Україні.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

Додаток 3.

Приклад оформлення змісту роботи (тема «Цінова і нецінова конкуренція та шляхи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників»)

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………

3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЦІНОВОЇ І НЕЦІНОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ…………………………………………….

 

5

1.1. Сутність цінової конкуренції та фактори її підвищення…………….

5

1.2. Сутність, змістовні характеристики та фактори  підвищення нецінової конкуренції. ……………………………………………………..

11

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ………..

 

17

2.1. Сучасний стан конкурентоспроможності вітчизняних виробників ...

17

2.2. Шляхи підвищення цінової і нецінової конкурентоспроможності вітчизняних виробників.…………………………………………………….

23

ВИСНОВКИ………………………………………………………….............

29

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………...

31

ДОДАТКИ……………………………………………………………………

32

 

 

 

 

 

Додаток 4.

Приклади оформлення таблиць, графіків і формул

Приклад 1.

Таблиця 1.

МОДЕЛІ РИНКУ

 

Вид конкуренції

Число фірм і тип продукту  (ступінь його диференціації)

Умови вступу до галузі

Ступінь контролю над цінами

Нецінова конкуренція

1. Досконала конкуренція

дуже велика кількість фірм, стандартна продукція

дуже легкі, нема перешкод (виробництво пшениці, бавовни, картоплі)

нема контролю

відсутня

2. Недосконала конкуренція:

 

а) монополістична конкуренція

 

 

 

багато фірм, диференційо -ваний продукт

 

 

 

порівняно легкі (виробництво одягу, взуття, зубної пасти, роздрібна торгівля)

 

 

 

є певний контроль

 

 

 

значний натиск на рекламу, торгівельні знаки, торгівельні марки

б) олігополія

декілька фірм (3-4), стандартний або диференційо-ваний продукт

наявність суттєвих перешкод (виробництво сталі, алюмінію, автомобілів, пива, багатьох видів побутової техніки)

обмежений взаємною залежністю контроль або значний контроль при таємній змові

дуже типова, особливо при диференціації продукту

в) чиста (абсолютна, повна) монополія  

одна фірма, продукт унікальний, нема близьких замінників

блоковано   (газо- і водопостачальні компанії, електростанції, залізничний транспорт)

значний контроль

реклама зв’язку фірми з громадськими організаціями заради престижу

 

 

 

 

Приклад 2.

AD3

Рівень цін

 

AD1

AD2

Q

РP

Реальний обсяг національного         Q    виробництва

AS

Qf
                          

 

                         Р

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Макроекономічна рівновага.

 

 

 

Приклад 3.

 

                                                                              (1.2)

де:

Ps – курс акції (англ. «share price»);

D – дивіденд (англ. «dividend»);

Ri – ставка позичкового відсотка (англ. «lending interest rate»).

 

 

Методичні вказівки до виконання курсових робіт з курсу «Економічна теорія» для студентів ІІ-ІІІ курсів всіх форм навчання всіх спеціальностей

 

 

 

Укладачі:    Галина Анатоліївна Чередниченко

                    Сергій Миколайович Макуха

                    Павло Петрович Несененко

           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підписано до друку _________ Зам._______

Формат паперу 60х84  1/16  Обсяг ________авт. арк.

Тираж     всіх   прим. ОНЕУ, м. Одеса,  вул. Преображенська. 8.

 

[1] Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. І. Пер с англ. –  М.: Прогресс, 1993, с.    11-12.