|
|
Фінансова безпекаДата публикации: 02.03.2019 16:13
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Харківський національний університет внутрішніх справ
Факультет № 6
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
з дисципліни «Фінансова безпека»
галузь знань 07 Управління та адміністрування спеціальність 072 Фінанси, банківська справа та страхування спеціалізація Фінансова безпека; Фінансовий менеджмент ступень вищої освіти спеціаліст форма навчання заочна
м. Харків 2016 ПЕРЕДМОВА
Рецензенти: к.е.н., доцент, доцент кафедри «Облік і аудит» Харківського навчально-наукового інституту Державного вищого навчального закладу «Університет банківської справи» Абрамова О.С.; к.е.н., доцент, доцент кафедри соціально-економічних дисциплін факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ Павленко Н.В.
Розробники: к.е.н., доцент, доцент кафедри економіки та фінансів Маковоз О.С. – Харків: кафедра економіки та фінансів факультету № 6 ХНУВС, 2016
© Маковоз О.С., 2016 © Харківський національний університет внутрішніх справ
1. Загальні методичні вказівки З часу набуття незалежності Україною розпочався процес становлення національної фінансової системи, однією із важливих складових якої є фінансова безпека. Без забезпечення фінансової безпеки практично неможливо вирішити жодне з економічних питань, що стоять перед Україною. Фінансова безпека являє собою надзвичайно складну багаторівневу систему, що є головною умовою зростання національної економіки. Тому в навчальних закладах при підготовці кваліфікованих спеціалістів необхідно створювати умови для вивчення фінансової безпеки. Предметом вивчення навчальної дисципліни «Фінансова безпека» є загальнонаціональна систему засобів та заходів, спрямованих на розвиток фінансової системи та економіки держави та суб’єктів господарювання, що визначає ступінь захищеності інтересів на всіх рівнях фінансових відносин. Мета. Метою викладання навчальної дисципліни «Фінансова безпека» є з’ясування суті, об’єктивних передумов та складових фінансової безпеки держави й основних напрямів політики її забезпечення в сучасних умовах. Навчити студентів правильно застосовувати теоретичні знання, отримані при вивченні дисципліни на практиці, професійно грамотно використовувати в роботі нові форми і методи екосестейту на державному і регіональному рівні, своєчасно виявляти загрози фінансової безпеки, сприяти зростанню економічного суверенітету, розбудови правового демократичного механізму державного регулювання фінансів, економічного відродження держави та поліпшення добробуту українського народу, розвитку міжнародних економічних відносин. Завдання. Основними завданнями вивчення дисципліни «Фінансова безпека» є набуття вміння визначати фінансові загрози на всіх суспільних рівнях, оцінювати ступені їх небезпеки, вибирати засоби захисту від фінансової небезпеки, знати принципи організації і функціонування служб фінансової безпеки. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:
вміти:
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 60 годин/ 2 кредити ECTS, тобто 60 години, з них: лекції – 4 год., семінарські заняття – 2 год., самостійна робота – 54 годин. Вивчення дисципліни «Фінансова безпека» проходить у формі лекцій, семінарських занять, а також самостійної і індивідуальної роботи студентів. Семінарське заняття – вид навчального заняття, на якому викладач організує дискусію з попередньо визначених проблем. Семінарські заняття проводяться у формі бесіди (просемінар), рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій. Проведення семінарського заняття передбачає обов’язкове підведення викладачем підсумків обговорення теми та оцінювання участі в ньому студентів. При розрахунку успішності студентів з кожного модулю враховуються такі види робіт: аудиторна робота (семінарські заняття); самостійна та індивідуальна роботи (виконання домашніх завдань, ведення конспектів першоджерел та робочих зошитів, виконання розрахункових завдань, підготовка рефератів, наукових робіт, публікацій, розроблення спеціальних технічних пристроїв і приладів, моделей, комп’ютерних програм, виступи на наукових конференціях, семінарах та інше); модульний контроль (виконання тестів, контрольних робіт з конкретного модулю або в іншому вигляді передбаченому в робочій навчальній програмі дисципліни). Вони оцінюються за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Контрольні заходи включають у себе поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль. До форм поточного контролю належить оцінювання:
Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських, практичних та лабораторних занять і має за мету перевірку засвоєння знань, умінь і навичок студентом з навчальної дисципліни. У ході поточного контролю проводиться систематичний вимір приросту знань, їх корекція. Результати поточного контролю заносяться викладачем до журналів обліку роботи академічної групи за національної системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Оцінки за самостійну та індивідуальну роботи виставляються в журнали обліку роботи академічної групи окремою графою за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Результати цієї роботи враховуються під час виставлення підсумкових оцінок. При розрахунку успішності здобувачів вищої освіти в Університеті враховуються такі види робіт: навчальні заняття (семінарські, практичні, лабораторні тощо); самостійна та індивідуальна роботи (виконання домашніх завдань, ведення конспектів першоджерел та робочих зошитів, виконання розрахункових завдань, підготовка рефератів, наукових робіт, публікацій, розроблення спеціальних технічних пристроїв і приладів, моделей, комп’ютерних програм, виступи на наукових конференціях, семінарах та інше); контрольні роботи (виконання тестів, контрольних робіт у вигляді, передбаченому в робочій програмі навчальної дисципліни). Вони оцінюються за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Результат навчальних занять за семестр розраховується як середньоарифметичне значення з усіх виставлених оцінок під час навчальних занять протягом семестру та виставляється викладачем в журналі обліку роботи академічної групи окремою графою. Результат самостійної роботи за семестр розраховується як середньоарифметичне значення з усіх виставлених оцінок з самостійної роботи, отриманих протягом семестру та виставляється викладачем в журналі обліку роботи академічної групи окремою графою. Студент, який отримав оцінку «незадовільно» за навчальні заняття або самостійну роботу, зобов’язаний перескласти її. Загальна кількість балів (оцінка), отримана здобувачем за семестр перед підсумковим контролем, розраховується як середньоарифметичне значення з оцінок за навчальні заняття та самостійну роботу, та для переводу до 100-бальної системи помножується на коефіцієнт 10.
Підсумковий контроль. Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному ступені вищої освіти або на окремих його завершених етапах. Для обліку результатів підсумкового контролю використовується поточно-накопичувальна інформація, яка реєструються в журналах обліку роботи академічної групи. Результати підсумкового контролю з дисциплін відображуються у відомостях обліку успішності, навчальних картках курсантів (студентів, слухачів), залікових книжках. Присутність студентів на проведенні підсумкового контролю (заліку) обов’язкова. Якщо студент не з’явився на підсумковий контроль (залік), то науково-педагогічний працівник ставить у відомість обліку успішності відмітку «не з’явився». Підсумковий контроль (залік) оцінюється за національною шкалою. Для переводу результатів, набраних на підсумковому контролі (заліку), з національної системи оцінювання в 100-бальну вводиться коефіцієнт 10, таким чином максимальна кількість балів на підсумковому контролі (заліку), які використовуються при розрахунку успішності студентів, становить - 50 Підсумкові бали з навчальної дисципліни визначаються як сума балів, отриманих здобувачем протягом семестру та балів, набраних на підсумковому контролі (заліку).
Студент, який під час складання підсумкового контролю отримав оцінку «незадовільно», складає підсумковий контроль (залік) повторно. Повторне складання підсумкового контролю (заліку) допускається не більше двох разів з кожної навчальної дисципліни, у тому числі один раз – викладачеві, а другий – комісії, що створюється навчально-науковими інститутами (факультетами). Незадовільні оцінки виставляються тільки в відомостях обліку успішності. Студентам, які отримали не більше як дві незадовільні оцінки (нижче ніж 60 балів) з навчальної дисципліни, можуть бути встановлені різні строки ліквідації академічної заборгованості, але не пізніше як за день до фактичного початку навчальних занять у наступному семестрі. Студенти, які не ліквідували академічну заборгованість у встановлений термін, відраховуються з Університету. Особи, які одержали більше двох незадовільних оцінок (нижче ніж 60 балів) за підсумковими результатами вивчення навчальних дисциплін з урахуванням підсумкового контролю, відраховуються з Університету.
Вимоги до студентів щодо засвоєння змісту навчальної дисципліни:
Шкала оцінювання: національна та ECTS
2. Розподіл часу навчальної дисципліни за темами
3. Методичні вказівки до семінарських занять
ТЕМА №1. Теоретичні основи фінансової безпеки держави. ТЕМА №2. Основні складові фінансової безпеки держави, механізм та системи її забезпечення. ТЕМА №3. Бюджетна безпека та механізм її реалізації. ТЕМА №4. Податкова, митно-тарифна безпека та заходи її забезпечення.
Семінарське заняття: Теоретичні основи фінансової безпеки держави. Навчальна мета заняття: освоїти теоретичні основи фінансової безпеки держави. Час проведення 2 години. Навчальні питання:
4. Механізм фінансової безпеки держави. 5. Оцінка рівня фінансової безпеки держави. 6. Характеристика бюджетної безпеки. Індикатори бюджетної безпеки України. 7. Податкова безпека. Митно-тарифна безпека та заходи її забезпечення.
Методичні вказівки: Фінансова безпека держави – багатопланове в економічному контексті поняття та надзвичайно актуальне в політичному, оскільки є результатом заходів з боку законодавчої та виконавчої влад держави в сфері фінансів. Вона визначається конкретними показниками функціонування економічної системи держави за певний проміжок часу. До числа цих показників належать: величина внутрішнього та зовнішнього боргів; рівень інфляції; стійкість національної валюти; сальдо платіжного балансу. Фінансова криза – глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними і політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріало- та енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави і відповідно купівельної спроможності населення. Фінансова криза пов’язана також із штучним звуженням місткості внутрішнього ринку з огляду на безпідставне обмеження доходів більшості юридичних і фізичних осіб. Це трапилося внаслідок випереджаючих темпів спаду національного товаровиробництва, слабких імпортних можливостей, недосконалості державної політики регулювання ринкової рівноваги і діяльності банківської, кредитної та фінансової систем. Звідси – криза платоспроможності, яка набула загрозливої для фінансової системи держави сили. Фінансова безпека посідає важливе місце у широкому спектрі проблем економічної безпеки України. Слід враховувати, що багато фінансових проблем для України є якісно новими, оскільки сучасна національна фінансова система формується паралельно із трансформацією економіки та системи державного управління. До того ж в умовах переходу до відкритої економіки і відстоювання статусу країни з ринковою економікою Україна потрапляє під вплив зовнішньоекономічних чинників, що також впливає на її фінансову безпеку. Базовий елемент фінансової безпеки як системне явище становлять фінансові інтереси. Як категорія фінансові інтереси є усвідомленням фінансових потреб, які формують об'єктивні спонукальні мотиви економічної діяльності. Можна виокремити три основні форми вияву фінансового інтересу: суспільний (міжнародний рівень), національний (державний рівень), приватний (конкретна людина). Досягнення гармонійного взаємозв'язку при реалізації цих трьох форм фінансових інтересів дасть змогу говорити про поступальний цивілізаційний розвиток людської спільноти як єдиного глобального середовища. В економічній літературі для характеристики рівня забезпечення фінансової безпеки використовуються різні категорії: загрози, критерії, показники, індикатори, порогові значення тощо. Загрози фінансовій безпеці України – це сукупність реальних чи потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у фінансовій сфері. Загрози ускладнюють саморегуляцію економіки та реалізацію фінансових інтересів, спричиняють вихід фінансових індикаторів за межі їх порогових значень. Завданнями держави є виявлення загроз, вимірювання рівня їх небезпеки, реалізація адекватних заходів щодо запобігання та усунення загроз, а також негативних наслідків їхнього впливу. Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення об'єктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (суб'єктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки. До стратегічних цілей бюджетної безпеки належать досягнення високої якості життя громадян, конкурентоспроможності економіки, встановлення ефективної та справедливої влади, створення інтегрованої у глобальні процеси та шанованої у світі держави. Прийняті урядом стратегічні положення мають важливе значення, проте потребують конкретизації. Отже, бюджетна безпека – це спроможність бюджетної системи забезпечити фінансову самостійність держави та ефективне використання нею бюджетних коштів у процесі виконання функцій соціального захисту; державного управління і міжнародної діяльності; фінансування науки, освіти, культури та охорони здоров'я; забезпечення національної безпеки й оборони, реалізації інвестиційної та екологічної політики. Критеріями ефективності бюджетної політики з позиції фінансової безпеки є: збалансованість бюджету, самостійність національної бюджетної політики, фінансова забезпеченість функцій держави, стабільність джерел доходів бюджету, цілісність бюджетної системи як фінансової основи єдності держави, узгодженість поточних і стратегічних завдань. В Україні поки що не вдається забезпечити реальність бюджетів та чітке розмежування центрального і місцевих бюджетів, наявні взаємозаліки і секвестрування, немає чітких пріоритетів бюджетних витрат, порушуються законодавчо визначені норми витрат, є факти нецільового використання бюджетних коштів. При цьому спостерігається надання відстрочок з податків та обов'язкових платежів, накопичення переплат податків та обов'язкових платежів внаслідок їх невчасного повернення платникам. Також доцільно здійснювати постійний моніторинг і аналіз умов, чинників, загроз та індикаторів фінансової безпеки, в тому числі й бюджетної, і на їх основі прогнозувати значення показників у перспективі, розробляти і здійснювати конкретні заходи щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні, а також вивчати досвід із існуючих заходів щодо уникнення і ліквідації загроз фінансовій безпеці в інших країнах. Податкова безпека – це забезпечення зростання ресурсного потенціалу для соціально-економічної стабільності та розвитку держави, збереження цілісності фінансової системи, протистояння внутрішнім і зовнішнім загрозам Україні. На думку вчених-економістів, система оподаткування має будуватися на таких принципах:
Митно-тарифне регулювання – це можливість для держави вплинути на економічну позицію країни в світі, економічний розвиток країни в цілому та є одним із засобів наповнення державного бюджету. Митно-тарифна політика України на сучасному етапі базується на принципах СОТ. Проте має ряд відмінностей з світовими нормами і стандартами. На нашу думку, різке зростання обсягів товаропотоків в Україну вказує на необхідність вирішення питань підвищення ефективності митного контролю. Слід зазначити, що для впровадження системи «Електронна митниця» в Україні вважаємо за доцільне провести ряд заходів, а саме впровадити в практику міжнародної торгівлі електронний документообіг, заснований на застосуванні комерційних і товаросупровідних документів, рекомендованих міжнародними організаціями, створити систему електронного документообігу між органами державного управління, уповноваженими в області нетарифного регулювання та розробити відповідну нормативну правову базу. У процесі реформування податкової системи слід досягти оптимального співвідношення прямих і непрямих податків, оподаткування юридичних та фізичних осіб. Має бути вдосконалена методика стягування податків, упорядковані податкові пільги, обґрунтована система диференційованих ставок податків, розроблені оптимальні нормативи їхніх рівнів. Податкову реформу в Україні потрібно розглядати як органічну складову макроекономічної політики, вона має бути спрямована на структурну перебудову економіки, забезпечення її стабільності і зростання, підвищення добробуту населення
Теми рефератів
Література: 1б, с.11-15; 4б, с. 128-134.
Теми рефератів
Література: 11б; 12б; 14б; 4б, с. 145-153.
4. Інформаційне та методичне забезпечення Базова Основна література:
Додаткова література:
Інтернет ресурси
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||