|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Фінансове право (262 - Правоохоронна діяльнысть)
Фінансове право (262 - Правоохоронна діяльнысть)Дата публикации: 02.03.2019 16:04
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Кафедра правового забезпечення господарської діяльності Факультет № 6
РОБОЧА ПРОГРАМА
навчальної дисципліни «Фінансове право» вибіркових компонент освітньої програми першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
262 Правоохоронна діяльність (правоохоронна діяльність)
Харків 2018
Розглянуто на засіданні кафедри правового забезпечення господарської діяльності протокол від 28.08.2018 № 7
Розробники: 1. Професор кафедри правового забезпечення господарської діяльності факультету № 6 ХНУВС, д.ю.н., доцент Чорна А.М. 2. Доцент кафедри правового забезпечення господарської діяльності факультету № 6 ХНУВС, к.ю.н. Коробцова Д.В.
Рецензенти: 1. Завідувач кафедри тактичної та тактико-спеціальної підготовки факультету № 3 ХНУВС, д.ю.н., старший науковий співробітник, майор поліції Прокопенко О.Ю. 2. Старший слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Московського ВП ГУНП в Харківській області, к.ю.н., доцент Пабат О.В.
1. Опис навчальної дисципліни
2. Мета та завдання навчальної дисциплін
Мета. Метою вивчення навчальної дисципліни «Фінансове право» є становлення сучасного, різнобічно розвиненого фахівця юриста шляхом набуття студентами знань щодо загальних засад та особливостей правового регулювання фінансових відносин, швидко знаходити варіативні способи їх застосування; виробити навички самостійного аналізу нормативно-правових документів ухвалених у сфері фінансового законодавства; надання студентам знань про основні положення фінансового права України (предмет, метод, система, принципи тощо), вивчення фінансового законодавства, що регулює суспільні відносини щодо мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації їх завдань і функцій.
Завдання: Основними завданнями вивчення дисципліни «Фінансове право» є - вивчення основних положень Загальної та Особливої частин фінансового права. Загальна частина фінансового права об’єднує положення щодо норм фінансового права і правових інститутів, що визначають: поняття, предмет, система та джерела фінансового права, особливості фінансово-правових норм та фінансово-правових відносин, систему та статус органів управління державними фінансами, правові засади фінансового контролю в Україні та відповідальності за порушення норм фінансового законодавства. Такі норми є спільними для всіх інших фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави; - вивчення Особливої частини фінансового права спрямоване на засвоєння основних положень окремих, найбільш важливих інститутів, що регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні елементи фінансової системи. Також розглядаються положення щодо основного інституту Особливої частини фінансового права – бюджетного права. Вони викладаються в двох пов’язаних темах присвячених розгляду бюджетної системи України та бюджетний процесу. Крім того розглядаються особливості правового регулювання формування державних цільових фондів.
Міждисциплінарні зв’язки: навчальна дисципліна «Фінансове право» має взаємозв’язки з навчальними дисциплінами та курсами: «Податкове право», «Адміністративне право», «Адміністративний процес» тощо. Наприклад, за порушення норм фінансового законодавства може наставати адміністративна чи кримінальна відповідальність, що входять у сферу адміністративного та кримінального права. В адміністративному праві, до того ж, визначається правовий статус низки органів, як-то: міністерство фінансів України, Державної податкової служби України та ін. Для успішного освоєння фінансового права студентам знадобляться знання, отримані під час вивчення таких навчальних дисциплін, як теорія права, конституційне право, податкове право, адміністративне право та ін. Очікувані результати навчання: у результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач вищої освіти повинен знати:
вміти:
3. Програма навчальної дисципліни
Загальна частина Фінансового права України
ТЕМА № 1. «Предмет, система та джерела фінансового права»
Поняття фінансового права. Становлення фінансового права як галузі права. Місце фінансового права в системі права України. Предмет фінансового права. Метод правового регулювання притаманний фінансовому праву. Співвідношення імперативного методу владних приписів з методами погодження, рекомендації. Суб’єкти фінансового права. Система фінансового права. Загальна частина фінансового права: основи фінансової діяльності держави, фінансового права, засади фінансового контролю. Особлива частина: підгалузі, інститути, фінансово-правові норми. Підгалузі: бюджетне право; податкове право. Інститути: державних доходів, державних видатків; державного кредиту; грошового обігу; валютного регулювання; безготівкових розрахунків та ін. Джерела фінансового права. Конституція України. Міжнародні нормативні акти, ратифіковані Верховною Радою України. Закони України в тому числі кодифіковані. Юридична сила Декретів Кабінету Міністрів (грудень 1992 – травень 1993 років). Укази Президента України. Нормативні акти Національного банку України, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України інших органів виконавчої влади, що містять фінансово-правові норми. Нормативні акти органів місцевого самоврядування. Фінансове право як галузь права і наука фінансового права. Зародження науки фінансового права з фінансової науки. Історія розвитку вітчизняної науки фінансового права. Видатні представники науки фінансового права.
ТЕМА № 2. «Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини»
Поняття та особливості фінансово-правових норм. Види фінансово-правових норм в залежності від впливу на учасників фінансових відносин: зобов’язуючі, забороняючи, уповноважуючи фінансово-правові норми. Види фінансово-правових норм в залежності від змісту: матеріальні та процесуальні. Структура фінансово-правової норми: гіпотеза, диспозиція, санкція. Особливості санкції фінансово-правової норми. Фінансово-правові відносини. Поняття та функції фінансових правовідносин. Зміст та особливості фінансових правовідносин. Суб’єктний склад та об’єкт фінансових правовідносин. Співвідношення суб’єктів фінансового права і фінансових правовідносин.
ТЕМА № 3. «Органи державного управління фінансами»
Поняття та принципи управління державними фінансами. Система органів управління державними фінансами. Конституційне регулювання повноважень органів влади загальної компетенції в сфері управління державними фінансами. Повноваження Верховної Ради України щодо затвердження Державного бюджету України та бюджетної системи; системи оподаткування; статусу національної та іноземних валют; основ створення і функціонування фінансового, грошового, інвестиційного ринків; порядку утворення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу. Повноваження Президента України щодо підписання законів, що регулюють фінансову діяльність держави; утворення, реорганізації чи ліквідації міністерств та органів виконавчої влади зі спеціальною компетенцією в сфері фінансової діяльності. Конституційні повноваження Кабінету Міністрів України в сфері управління фінансами щодо забезпечення провадження фінансової, цінової, інвестиційної політики; розробки проекту Державного бюджету України, забезпечення виконання бюджету, підготовки звіту про його виконання. Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері публічних фінансів. Право органів місцевого самоврядування на бюджет та його нормативно-правове забезпечення. Правовий статус державних органів спеціально створених для управління фінансами. Правові засади, ціль утворення та сфера відання Національного банку України. Завдання, функції і повноваження Національного банку України. Місце Міністерства фінансів України в системі органів виконавчої влади. Ціль утворення та сфера відання Міністерства фінансів. Завдання, функції і повноваження Міністерства фінансів. Повноваження Міністерства фінансів АРК та фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Правові засади діяльності та сфера відання спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг). Державна казначейська служба України. Правові засади діяльності, ціль утворення та сфера відання Державної казначейської служби України. Завдання, функції і повноваження Державної казначейської служби України. Правові засади діяльності, ціль утворення та сфера відання Державної фіскальної служби України. Завдання, функції і повноваження Державної фіскальної служби України. Правові засади діяльності, ціль утворення та сфера відання Рахункової палати. Завдання, функції і повноваження Рахункової палати. Інші органи державного управління фінансами: Пенсійний фонд України; Фонд соціального страхування України; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ін.
ТЕМА № 4. «Правові засади фінансового контролю в Україні»
Поняття, суть, призначення фінансового контролю. Об’єкт та предмет фінансового контролю, фінансова дисципліна. Правові засади здійснення фінансового контролю в Україні. Міжнародні нормативно-правові акти з питань фінансового контролю. Закріплення принципів фінансового контролю в національному законодавстві. Види фінансового контролю. В залежності від суб’єктів фінансового контролю: державний фінансовий контроль (контроль вищих органів влади, фінансовий контроль інших державних органів, контроль спеціальних органів фінансового контролю); внутрішній контроль (здійснюється керівниками міністерств та відомств та їх контрольно-ревізійним апаратом) незалежний фінансовий контроль (аудит). За змістом: податковий контроль, валютний контроль, бюджетний контроль. В залежності від часу проведення: попередній, поточний, наступний фінансовий контроль. В залежності від місця проведення: безвиїзний, виїзний. За об’єктом: документальний, фактичний, оперативний. Обов’язковий та ініціативний фінансовий контроль. Методи фінансового контролю. Ревізія. Правові засади здійснення ревізії. Підстави та порядок проведення ревізії. Періодичність та строки проведення ревізії. Планова та позапланова ревізія. Ревізія за дорученням правоохоронних органів. Поняття та зміст акту ревізії, правила складання акту ревізії, правове значення акту ревізії як носія доказової інформації. Перевірка. Правові засади здійснення перевірок. Підстави та порядок проведення перевірок. Періодичність здійснення планових та позапланових документальних виїзних перевірок. Комплексні перевірки. Зустрічні перевірки. Оперативні перевірки. Поняття, зміст та правові наслідки акту перевірки. Оформлення результатів перевірки довідкою. Інші методи фінансового контролю: аналіз, обстеження, інспекції, облік.
ТЕМА № 5. «Правове регулювання діяльності органів фінансового контролю»
Система органів фінансового контролю. Повноваження в сфері фінансового контролю Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України. Повноваження в сфері фінансового контролю Міністерства фінансів України (об’єкт контролю, методи контролю, заходи впливу на порушників вимог чинного законодавства). Взаємодія з іншими органами фінансового контролю. Повноваження в сфері фінансового контролю Державної казначейської служби України. Державна казначейська служба України (об’єкт контролю, методи контролю, заходи впливу на порушників вимог чинного законодавства). Взаємодія з іншими органами фінансового контролю. Повноваження в сфері фінансового контролю Національного банку України (об’єкт контролю, методи контролю, заходи впливу на порушників вимог чинного законодавства). Взаємодія з іншими органами фінансового контролю. Повноваження в сфері фінансового контролю Пенсійного фонду України; Фонд соціального страхування України; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ін. (об’єкт контролю, методи контролю, заходи впливу на порушників вимог чинного законодавства). Взаємодія з іншими органами фінансового контролю. Спеціальні органи фінансового контролю. Повноваження в сфері фінансового контролю Рахункової палати України (об’єкт контролю, методи контролю, заходи впливу на порушників вимог чинного законодавства). Взаємодія з іншими органами фінансового контролю. Повноваження в сфері фінансового контролю органів Державної фіскальної служби України (в тому числі податкової міліції) (об’єкт контролю, методи контролю, заходи впливу на порушників вимог чинного законодавства). Взаємодія з іншими органами фінансового контролю. Повноваження в сфері фінансового контролю органів Державна аудиторська служба України (об’єкт контролю, методи контролю, заходи впливу на порушників вимог чинного законодавства). Взаємодія з іншими органами фінансового контролю.
ТЕМА № 6. «Відповідальність за порушення норм фінансового законодавства»
Кримінальна, адміністративна, цивільно-правова відповідальність за порушення норм чинного фінансового законодавства. Фінансова відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності. Фінансове правопорушення, поняття та склад. Особливості суб’єктивної сторони фінансового правопорушення. Поняття, особливості, класифікація фінансових санкцій. Відповідальність за порушення норм валютного законодавства. Правові засади та державні органи, що притягають до фінансової відповідальності за порушення норм валютного законодавства. Відповідальність за порушення правил здійснення банківських операцій, норм з регулювання обігу готівки (в тому числі правил використання реєстраторів рахункових операцій при розрахунках за готівку). Правові засади та державні органи, що притягають до фінансової відповідальності. Відповідальність за порушення норм законодавства в сфері оподаткування, в тому числі правил обліку та звітності, реалізації підакцизних товарів. Правові засади та державні органи, що притягають до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Відповідальність за порушення норм бюджетного законодавства. Правові засади та державні органи, що уповноважені притягати до фінансової відповідальності. Відповідальність за легалізацію доходів, набутих злочинним шляхом.
Особлива частина фінансового права України.
ТЕМА № 7. «Правове регулювання публічних фондів в Україні, джерела їх доходів та напрямки використання»
Поняття публічних фондів грошових коштів. Публічні (загальносуспільні) потреби як критерій виділення окремих фондів. Функції публічних фондів. Класифікація публічних фондів. Правовий режим централізованих фондів (Державного бюджету, цільових позабюджетних фондів) та децентралізованих фондів (місцевих бюджетів, фондів державних підприємств, установ та організацій). Поняття і система державних та муніципальних доходів. Правове регулювання податкових доходів, податкова система, податкові правовідносини. Правовий режим неподаткових доходів. Правові основи державного кредиту, державні внутрішні та зовнішні позики, залучення коштів до місцевих бюджетів шляхом випуску цінних паперів. Правове регулювання державних та місцевих видатків. Система державних та муніципальних видатків. Поняття та принципи фінансування. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування, принципи, об’єкти. Поняття, зміст, правове значення кошторису. Бюджетні установи та правовий режим позабюджетних коштів бюджетних установ. Порядок та особливості кошторисно-бюджетного фінансування охорони здоров’я, соціально-культурних заходів, оборони, видатків на утримання органів влади.
ТЕМА № 8. «Бюджетна система України»
Поняття бюджету як економічної та правової категорії. Поняття та ланки бюджетної системи України. Місцеві бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Принципи бюджетної системи. Зведений бюджет. Правова форма бюджетів в Україні. Бюджетний період. Поняття бюджетного права. Особливості бюджетних правовідносин. суб’єкти бюджетних правовідносин, джерела бюджетного права. Конституція України про бюджетні повноваження. Бюджетний кодекс України. Закон України про Державний бюджет на відповідний бюджетний період. Бюджетна класифікація. Класифікація доходів бюджету, класифікація видатків бюджету, класифікація фінансування бюджету, класифікація боргу. Складові частини бюджету: загальний та спеціальний фонди. Дефіцит та профіцит бюджету, джерела фінансування дефіциту бюджету. Граничний обсяг боргу. Доходи і видатки Державного бюджету України. Склад доходів Державного бюджету України. Склад видатків Державного бюджету України. Таємні видатки. Кредитування за вирахуванням погашення. Скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України. Захищені статті видатків бюджету. Склад доходів місцевих бюджетів. Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування. Витрати місцевих бюджетів. Бюджет розвитку місцевих бюджетів. Позички місцевим бюджетам. Міжбюджетні відносини. Розмежування видатків між бюджетами. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості. Коефіцієнт вирівнювання. Міжбюджетні трансферти. Дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства.
ТЕМА № 9. «Бюджетний процес»
Поняття і зміст бюджетного процесу. Правові засади реалізації бюджетних повноважень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, комітетів Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських та районних у містах рад. Державний бюджет України. Стадії бюджетного процесу, їх тривалість. Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період. Бюджетні запити головних розпорядників бюджетних коштів. Розробка проекту закону про Державний бюджет. Постанова Кабінету Міністру щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет. Пояснювальна записка до проекту закону, її зміст. Стадія розгляду та прийняття Державного бюджету України. Представлення проекту закону про Державний бюджет Верховній Раді України. Підготовка та розгляд проекту закону про Державний бюджет у першому, другому та третьому читанні. Особливості розгляду проекту закону про Державний бюджет України. Бюджетні призначення в разі несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України. Стадія виконання Державного бюджету. Організація виконання Державного бюджету України. Казначейське обслуговування Державного бюджету України. Бюджетний розпис. Виконання Державного бюджету України за доходами та за видатками. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України. Стадія складання та затвердження звіту про виконання Державного бюджету України. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду. Квартальні та річний звіт про виконання закону України про Державний бюджет України. Розгляд звіту про виконання закону України про Державний бюджет України. Складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів. Порядок складання проектів місцевих бюджетів. Проект рішення про місцевий бюджет та матеріали, що до нього додаються. Затвердження місцевих бюджетів. Виконання місцевих бюджетів. Звітність про виконання місцевих бюджетів.
ТЕМА № 10. «Правове регулювання формування цільових фондів»
Організаційно-правові засади діяльності та правовий статус Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України як централізований цільовий фонд. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, об’єкт оподаткування, ставки збору. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Організаційно-правові засади діяльності та правовий статус Фонду соціального страхування України. Фонд соціального страхування як цільовий позабюджетний страховий фонд. Платники збору на обов’язкове державне соціальне страхування, об’єкт оподаткування, ставки збору. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Організаційно-правові засади діяльності та правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонду соціального захисту інвалідів та ін.
4. Структура навчальної дисципліни
4.1.1.Розподіл часу навчальної дисципліни за темами (денна форма навчання)
4.1.2. Розподіл часу навчальної дисципліни за темами (заочна форма навчання)
5. Індивідуальні навчально-дослідні завдання
5.1.1. Теми рефератів
6. Методи навчання
Оволодіння знаннями даного предмета забезпечується поєднанням таких різних форм і методів навчання, як лекції та семінарські заняття й самостійна робота. Ґрунтовнішому вивченню окремих тем сприяють написання рефератів, участь у роботі наукових гуртків, науково-практичних конференцій, семінарів, олімпіад. Метою лекційного курсу є аналіз та формування у студентів знань законодавства, що регулює відносини, що виникають при акумуляції коштів у розпорядження держави та органів місцевого самоврядування та використанні цих коштів для забезпечення виконання завдань і функцій держави в цілому. Аудиторні заняття проводяться у формі лекційних і семінарських занять, на яких студенти повинні закріпити знання про особливості, притаманні регулюванню відносин, що виникають у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації їх завдань і функцій, а також набути навички правозастосування у даній сфері. Лекційні заняття передбачають викладення нового теоретичного матеріалу викладачем, за своїм змістом лекції охоплюють основний теоретичний матеріал найважливіших тем навчальної дисципліни. Лекції є основним джерелом знань, які проводяться в класичній академічній формі. Метою лекційного курсу є формування у студентів комплексу сучасних знань, вмінь та навичок у сфері фінансово-правових відносин. Для досягнення названої мети необхідним уявляється вивчення сучасної наукової та навчальної літератури з фінансового права; аналіз європейського законодавства, а також міжнародних нормативно-правових актів та ін. Практичне заняття – форма навчального заняття, під час якого викладач організує обговорення попередньо визначених питань, до яких студенти повинні самостійно готувати тези виступів; вміти формулювати визначення основних понять сучасного фінансового права; добирати нормативні акти, які регламентують певні питання мобілізації, розподілу та використання грошових коштів до фондів держави та органів місцевого самоврядування; застосовувати норми Бюджетного кодексу України до конкретних правових ситуацій. Самостійна робота є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом студентом у час, вільний від аудиторних навчальних занять, яка складається з опрацювання конспекту лекцій, підготовки до практичних занять, самостійного освоєння навчального матеріалу по окремим темам, щодо яких не передбачені аудиторні заняття, ознайомлення з нормативними актами та рекомендованою літературою, а також самостійне виконання індивідуальних завдань, передбачених цією програмою. Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення навчальної дисципліни: підручники, навчальні та навчально-методичні посібники та матеріали, конспект лекцій викладача, методичними рекомендаціями тощо. Для самостійної роботи студентів також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна та періодична література. Самостійна робота передбачає виконання доповідей, рефератів. Критерії оцінювання під час вивчення навчальної дисципліни: студенти повинні отримати 2 і більше позитивних оцінки з дисципліни протягом вивчення загальної та спеціальної частини фінансового права.
7. Методи контролю
Перелік питань до екзамену з дисципліни «Фінансове право»
Тести для проведення зрізу знань з навчальної дисципліни «Фінансове право»
Фінансове право є: 1) самостійною галуззю права; 2) підгалуззю цивільного права; 3) сукупністю публічних грошових фондів; 4) інститутом бюджетного права; 5) суб’єктивним правом використання грошових фондів;
Фінансове право як галузь права – це: 1) самостійна галузь приватного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів; 2) самостійна галузь публічного права, яка є системою норм права, що регулюють суспільні відносини в сфері мобілізації та використання приватних коштів громадян; 3) самостійна галузь публічного права, яка є системою правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій; 4) підгалузь цивільного права, що охоплює систему норм, регулюючих суспільні відносини в сфері грошового обігу, банківської діяльності; 5) підгалузь конституційного права, сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері мобілізації та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів держави та органів місцевого самоврядування;
Державні фінанси – це: 1) Державний бюджет, місцеві бюджети, позабюджетні фонди; 2) система правових відносин з приводу справляння податків, зборів та інших обов’язкових платежів податкового характеру; 3) система економічних відносин з приводу мобілізації, розподілу та використання приватних коштів громадян; 4) система економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів держави; 5) грошові кошти в національній та іноземній валюті, що знаходяться в обігу в державі;
Особливістю суб’єктного складу відносин, що складають предмет фінансового права є: 1) обов’язковим суб’єктом відносин є фізичні та юридичні особи; 2) обов’язковим суб’єктом відносин є громадянин; 3) одна з сторін таких відносин завжди забезпечує реалізацію публічних фінансових інтересів; 4) одна з сторін таких відносин завжди забезпечує реалізацію приватних фінансових інтересів; 5) фізичні особи не можуть бути суб’єктами таких відносин;
Предметом фінансового права є: 1) суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій; 2) економічні відносини в сфері грошового обігу, банківської діяльності; 3) суспільні відносини в сфері державного управління; 4) суспільні відносини в сфері організації держави, її устрою; 5) суспільні відносини в сфері мобілізації та розподілу фінансів підприємств, установ, організацій;
Основний метод правового регулювання, притаманний фінансовому праву, це: 1) добровільний метод; 2) обов’язковий метод; 3) імперативний метод (метод владних приписів); 4) диспозитивний метод; 5) метод переконання;
Який юридичний спосіб впливу на учасників фінансово-правових відносин найширше використовується у фінансовому праві 1) зобов’язування; 2) надання повноважень (правомочностей); 3) накладення штрафних санкцій; 4) формулювання пропозицій; 5) санація;
Специфічною рисою імперативного методу у фінансовому праві: 1) відсутність (права) оперативної самостійності) 2) рівність сторін; 3) сторони таких відносин можуть самостійно визначати свої права та обов’язки; 4) відносини регулюються договором; 5) відсутність заборон;
Яка з перерахованих стадій не є стадією фінансової діяльності держави: 1) формування публічних фондів; 2) розподіл коштів публічних фондів; 3) використання коштів публічних фондів; 4) приватизація публічних фондів; 5) мобілізація (формування) публічних фондів;
Фінансова діяльність держави має наступний зміст: 1) діяльність щодо формування та використання грошових фондів громадян з метою забезпечення їх належного життя; 2) діяльність, пов’язана із наданням фінансових послуг з метою отримання прибутку; 3) діяльність з приводу забезпечення стабільності грошової одиниці України; 4) процес планової мобілізації (формування, акумуляції), розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій; 5) діяльність з приводу емісії національної валюти;
Назвіть стадію фінансової діяльності держави: 1) роздержавлення; 2) дерегулювання; 3) формування; 4) інфляція; 5) приватизація;
Система фінансового права – це: 1) об’єктивно обумовлена внутрішня його побудова, яка полягає у об’єднанні і розміщенні фінансово-правових норм в певному взаємозв’язку і послідовності; 2) об’єктивно обумовлена зовнішня його побудова, об’єднання і розміщення фінансово-правових норм в певному взаємозв’язку і послідовності; 3) розподіл фінансово-правових норм на інші галузі права; 4) об’єктивно обумовлена внутрішня його побудова, об’єднання і розміщення адміністративно-правових норм в певному взаємозв’язку і послідовності; 5) об’єктивно обумовлена внутрішня його побудова, об’єднання і розміщення господарсько-правових норм в певному взаємозв’язку і послідовності;
Підгалуззю фінансового права є: 1) адміністративне право; 2) цивільне право; 3) бюджетне право; 4) торгове право; 5) процесуальне право;
До бюджетного права як підгалузі (інституту) фінансового права входять наступні правові інститути (субінститути): 1) бюджетного устрою та бюджетного процесу; 2) цивільного процесу; 3) державного обов’язкового страхування; 4) грошово-кредитної системи та державного кредиту; 5) державного фінансового контролю;
До Загальної частини фінансового права не відносяться норми, які визначають: 1) зміст, принципи та методи фінансової діяльності органів місцевого самоврядування; 2) систему та статус органів управління фінансовою діяльністю держави; 3) правові засади здійснення фінансового контролю; 4) систему та статус органів фінансового контролю; 5) бюджетну систему;
До Особливої частини фінансового права не відносяться інститути: 1) інститут державних цільових фондів; 2) державних доходів; 3) бюджетного права; 4) фінансового контролю; 5) державних видатків;
Норми якого інституту фінансового права закріплені в окремому кодифікованому акті 1) державного кредиту; 2) бюджетне право; 3) державних цільових фондів; 4) фінансовий контроль; 5) інститут податкової відповідальності;
Джерела фінансового права – це: 1) офіційні способи зовнішнього вираження і закріплення фінансово-правових норм; 2) неофіційні способи внутрішнього вираження і закріплення фінансово-правових норм; 3) офіційні способи закріплення договорів у фінансово-правових відносинах; 4) офіційні способи зовнішнього вираження і закріплення адміністративно-правових норм; 5) неофіційні способи вираження і закріплення фінансово-правових норм;
Основною формою (джерелом) фінансового права України є: 1) Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України; 2) Правові прецеденти; 3) Нормативно-правові акти; 4) Правові звичаї; 5) Договори;
Який з чинних кодексів законів України є результатом систематизації фінансово-правових норм: 1) Бюджетний кодекс; 2) Господарський кодекс; 3) Кодекс України про адміністративні правопорушення; 4) Кримінальний кодекс; 5) Господарсько-процесуальний кодекс;
Виключно законами України встановлюється (ст. 92, 95 Конституції України): 1) система міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, наділених повноваженнями в сфері державних фінансів; 2) місцеві бюджети; 3) Державний бюджет; 4) Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період; 5) видатки органів місцевого самоврядування;
Які підзаконні нормативно-правові акти, що є джерелами фінансового права України, прирівняні за юридичною силою до законів: 1) Рішення Конституційного Суду України; 2) Постанови Кабінету Міністрів України; 3) Декрети Кабінету Міністрів України; 4) Накази Міністерства фінансів України; 5) Роз’яснення, надані органами Державною фіскальною службою України;
Згідно п.3 розділу 15 Конституції України Президент України мав право видавати укази з економічних питань, не врегульованих законами в період: 1) з червня 1996 року по червень 1998 року; 2) до 2010 року; 3) з 1996 року по цей час; 4) протягом трьох років після набрання чинності Конституцією; 5) такого права Президенту України Конституція не надавала;
Які з наведених ознак дозволяють відрізняють фінансово-правові норми від правових норм інших галузей права: 1) Загальнообов’язковий характер; 2) Формальна визначеність; 3) Предмет регулювання (специфічні суспільні відносини); 4) Забезпеченість державним примусом; 5) Необов’язковість приписів;
Який з елементів входить до структури фінансово-правової норми: 1) дискредитація; 2) припущення; 3) диспозиція; 4) гіпотеза санкції; 5) покарання;
Гіпотеза фінансово-правової норми вказує на: 1) умови, при настанні яких у суб’єктів фінансових правовідносин є право ігнорувати будь-які вимоги, передбачені фінансово-правовими нормами; 2) умови, за яких до суб’єктів фінансових правовідносин застосовуються фінансові санкції, передбачені фінансово-правовою нормою; 3) умови набрання чинності нормативно правовим актом, в якому закріплено фінансово-правову норму; 4) припущення, щодо обсягу прав і обов’язків, носіями яких виступають суб’єкти фінансових правовідносин; 5) умови, при настанні яких у суб’єктів фінансових правовідносин виникають права і обов’язки, передбачені фінансово-правовою нормою;
Визначте основну спрямованість санкцій фінансово-правових норм (мета покарання): 1) виключно кара; 2) превенція; 3) диспозиція; 4) компенсація та кара; 5) заохочення та превенція;
Накладання якого виду фінансово-правових санкцій не передбачене чинним законодавством при притягненні до фінансово-правової відповідальності: 1) повне або часткове припинення бюджетного фінансування бюджетних установ; 2) стягнення пені за кожен день прострочення сплати обов’язкових платежів в бюджет та позабюджетні фонди; 3) заборона займатися підприємницькою діяльністю у випадку несвоєчасної сплати обов’язкових платежів до бюджетів та позабюджетних фондів; 4) штрафи за порушення вимог чинного законодавства в сфері ліцензування; 5) штрафи за порушення вимог чинного законодавства в сфері оподаткування;
При класифікації фінансово-правових норм за змістом розрізняють такі види фінансово-правових норм: 1) спеціальні; 2) категоричні; 3) матеріальні; 4) примусові; 5) відносні;
Уповноважуюча фінансово-правова норма: 1) надає суб’єктові фінансових відносин можливість самостійно визначати обсяг своїх прав та обов’язків; 2) встановлює обов’язок суб’єктів фінансових відносин самостійно здійснювати дії у встановлених нормою межах; 3) наділяє суб’єктів фінансових відносин правами на здійснення визначених дій у встановлених нормою межах; 4) надає суб’єктові фінансових відносин можливість самостійно визначати обсяг своїх обов’язків; 5) позбавляє суб’єкта фінансових відносин права на здійснення певних дій;
Обов’язковим суб’єктом фінансових правовідносин є: 1) суб’єкти підприємницької діяльності; 2) громадяни; 3) бюджетні установи; 4) суб’єкти, що забезпечують реалізацію публічних фінансових інтересів; 5) Міністерство фінансів України;
Об’єктом фінансових правовідносин є: 1) гроші та цінні папери; 2) фінанси; 3) кошти громадян; 4) кошти публічних фондів; 5) централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування;
Які групи органів виконавчої влади, що здійснюють управління фінансами, виділяють в залежності від характеру їх компетенції: 1) Локальні та регіональні органи управління фінансами; 2) Державні та недержавні органи фінансового контролю; 3) Органи державної влади та органи місцевого самоврядування; 4) Вищі та підпорядковані органи виконавчої влади; 5) Загальної компетенції та спеціалізовані (спеціальні) органи державної влади;
Яку групу органів управління державними фінансами, що виділяють в залежності від характеру їх компетенції, очолює Міністерство фінансів України: 1) Органи виконавчої влади; 2) Органи державного фінансового контролю; 3) Органи місцевого самоврядування; 4) Центральні органи виконавчої влади (в тому числі зі спеціальним статусом), наділені повноваженнями в сфері фінансів; 5) Спеціалізовані(спеціальні) органи державної влади з управління фінансами;
До органів управління державними фінансами загальної компетенції належать такі, що: 1) поряд з повноваженнями в сфері державних фінансів мають повноваження і в інших сферах публічного управління; 2) наділені повноваженнями виключно у сфері державних фінансів; 3) мають повноваження виключно у бюджетній сфері; 4) мають делеговані повноваження у сфері державних фінансів; 5) мають повноваження у податковій сфері;
Який з наведених органів державної влади має право приймати законодавчі акти про бюджет: 1) Верховна Рада України; 2) Кабінет Міністрів України; 3) Міністерство фінансів України; 4) Державна казначейська служба України; 5) Рахункова палата;
Який з наведених органів державної влади має право створювати, реорганізовувати та ліквідовувати органи виконавчої влади наділені повноваженнями у сфері фінансової діяльності держави та визначати їх статус своїми нормативно-правовими актами: 1) Державна казначейська служба України; 2) Президент України; 3) Кабінет Міністрів України; 4) Міністерство фінансів України; 5) Національний банк України;
До органів управління державними фінансами зі спеціальною компетенцією належать такі, що: 1) поряд з повноваженнями в сфері державних фінансів мають повноваження і в інших сферах публічного управління; 2) наділені повноваженнями виключно у сфері державних фінансів; 3) мають повноважень у сфері державних фінансів у надзвичайних ситуаціях; 4) мають делеговані повноваження у сфері державних фінансів; 5) наділені повноваженнями у податковій сфері;
На який з наведених органів державної влади Конституцією України покладене завдання здійснювати контроль за використанням коштів Державного бюджету: 1) на Міністерство внутрішніх справ; 2) на Державну фіскальну службу України; 3) на Рахункову палату; 4) на Державну казначейську службу України; 5) на Міністерство фінансів України;
Для якого органу виконавчої влади основним завданням є розробка та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики: 1) Президент України; 2) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; 3) Міністерство фінансів України; 4) Державна фіскальна служба України; 5) Державна казначейська служба України;
Відповідно до чинного законодавства підпорядкованість Державної фіскальної служби України визначено наступним чином: 1) Діє при Міністерстві фінансів України; 2) Діє в системі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; 3) Підпорядкована Кабінету міністрів України через Міністерство фінансів; 4) Діє при Державній фіскальній службі України; 5) Діє в системі Міністерства внутрішніх справ України;
Відокремлена сукупність коштів, що забезпечують належне задоволення публічних потреб (інтересів), для яких нормативно визначені напрямки їх використання (цільове призначення), джерела формування, та органи, що розпоряджаються коштами фондів це: 1) Пенсійний фонд; 2) Публічний фонд; 3) Резервний фонд; 4) Спеціальний фонд; 5) Амортизаційний фонд;
Які з публічних фондів можна віднести до централізованих: 1) бюджети підприємств, установ, організацій; 2) Державний бюджет України; 3) зведений бюджет; 4) консолідований бюджет; 5) сімейні бюджети;
До децентралізованих фондів відносяться: 1) Стабілізаційний фонд Державного бюджету України; 2) Державний бюджет України; 3) фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування; 4) місцеві бюджети; 5) бюджети розвитку;
Централізований фонд має такі ознаки (характеристики): 1) матеріально забезпечує реалізацію загальнодержавних потреб (публічних інтересів); 2) обсяг коштів не перевищує 10 % валового внутрішнього продукту; 3) його коштами розпоряджаються органи місцевого самоврядування; 4) обсяг коштів перевищує 10 % валового внутрішнього продукту; 5) матеріально забезпечує реалізацію інтересів територіальних громад, трудових колективів;
Децентралізований фонд має наступні характеристики: 1) його коштами розпоряджаються органи фінансового контролю; 2) матеріально забезпечує реалізацію інтересів територіальних громад, трудових колективів; 3) обсяг коштів перевищує 5 % валового внутрішнього продукту; 4) його коштами розпоряджаються центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; 5) обсяг коштів дорівнює 11 % валового внутрішнього продукту;
Публічні доходи можна визначити як: 1) урегульовані правовими нормами суспільні відносини щодо розподілу коштів централізованих та децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення належного виконання їх завдань та функцій; 2) урегульовані правовими нормами суспільні відносини щодо використання коштів централізованих та децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення належного виконання їх завдань та функцій; 3) частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді грошових платежів і надходжень до місцевих бюджетів; 4) частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді грошових платежів і надходжень до публічних фондів та забезпечує реалізацію публічних потреб; 5) урегульовані правовими нормами соціально-економічні відносини публічного характеру, що складаються при розподілі (перерозподілі) та використанні коштів цих фондів та забезпечують задоволення публічного інтересу;
Залежно від того, чи є необхідність волевиявлення суб’єктів на вступ у відносини щодо утворення(формування) коштів публічних фондів виділяють наступні види публічних доходів: 1) обов’язкові та добровільні; 2) централізовані та децентралізовані; 3) податкові та неподаткові; 4) загальнодержавні та місцеві; 5) прямі та непрямі;
Бюджетний кодекс визначає доходи бюджету як: 1) операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету; 2) відносини публічного характеру, що складаються при використанні коштів бюджетів та забезпечують задоволення публічного інтересу; 3) відносини публічного характеру, що складаються при розподілі коштів бюджетів та забезпечують задоволення публічного інтересу; 4) система оподаткування, державний кредит та міжбюджетні платежі; 5) податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ);
Які розділи класифікації доходів бюджетів не передбачено Бюджетним кодексом: 1) Податкові надходження; 2) Фінансування бюджетів; 3) Доходи від операцій з капіталом; 4) Неподаткові надходження; 5) Трансферти;
Видатки бюджету можна визначити як: 1) урегульовані правовими нормами суспільні відносини щодо мобілізації коштів централізованих та децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення належного виконання їх завдань та функцій; 2) урегульовані правовими нормами суспільні відносини щодо використання коштів централізованих та децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення належного виконання їх завдань та функцій; 3) урегульовані правовими нормами суспільні відносини щодо формування коштів централізованих та децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення належного виконання їх завдань та функцій; 4) частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді грошових платежів і надходжень до публічних фондів та забезпечує реалізацію публічних потреб; 5) кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом;
Які фінансово-правові інститути не входять до інституту публічних видатків: 1) інститут державних видатків; 2) інститут видатків місцевого самоврядування; 3) фінансового контролю у сфері видатків; 4) видатків суспільного (соціального) призначення; 5) видатків підприємств, установ та організацій;
До предмета правового регулювання інституту публічних видатків держави не входять відносини щодо розподілу (перерозподілу) та використання: 1) коштів Державного бюджету України; 2) коштів державних позабюджетних фондів соціального призначення; 3) коштів спеціальних фондів і резервів Національного банку України та інших кредитних організацій, заснованих на державній формі власності; 4) коштів фондів підприємств, установ та організацій; 5) коштів спеціальних фондів та резервів комунальних банків, якщо їх статутний капітал утворюється за рахунок коштів місцевого самоврядування;
Згідно Бюджетного кодексу витрати бюджету – це: 1) видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів; 2) усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); 3) відносини публічного характеру, що складаються при використанні коштів бюджетів та забезпечують задоволення публічного інтересу; 4) система оподаткування, державний кредит та міжбюджетні платежі; 5) відносини публічного характеру, що складаються в процесі формування коштів бюджетів та забезпечують задоволення публічного інтересу;
Згідно Бюджетного кодексу бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Не є складовою частино загального фонду бюджету: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 4) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 5) фінансування загального фонду бюджету;
Згідно Бюджетного кодексу бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Не є складовою частиною спеціального фонду бюджету: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) фінансування загального фонду бюджету; 3) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 4) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 5) фінансування спеціального фонду бюджету; Кошторисно-бюджетне фінансування – це: 1) метод оплатного та строкового відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі відповідних фінансових планів; 2) прийоми та способи оплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на частковому фінансуванні з місцевого бюджету; 3) метод відпуску грошових коштів на принципах платності, строковості, матеріального забезпечення (на договірній основі) на утримання установ, що перебувають на фінансуванні з бюджету; 4) відпуск нематеріальних активів на утримання підприємств, установ, організацій, що кредитуються з державного та місцевих бюджетів; 5) метод безповоротного, безоплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі відповідних фінансових планів – кошторисів бюджетних установ;
Бюджетна установа – це: 1) установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка утримується за рахунок позабюджетних коштів; 2) орган, установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади та суб’єктами господарювання, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів і має за свою мету отримання прибутку; 3) орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів (бюджетні установи є неприбутковими); 4) орган, установа чи організація, створена у встановленому порядку суб’єктами господарювання, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету і має за свою мету отримання прибутку; 5) комерційний орган, установа чи організація, створена у встановленому порядку за домовленістю між органами державної влади та суб’єктами господарювання для реалізації регіональних програм (бюджетні установи є прибутковими організаціями);
Кошторис бюджетної установи – це: 1) документ, який затверджує відповідні відрахування коштів до інших підприємств, установ та організацій; 2) основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень; 3) відповідний бухгалтерський документ, що підтверджує відповідні зобов’язання даної установи перед іншими підприємствами, установами та організаціями; 4) документ, який позбавляє повноважень бюджетну установу щодо отримання сторонніх доходів (не з бюджету відповідного рівня); 5) відповідна звітність установи перед контролюючими органами на підставі чинного законодавства;
Бюджетне призначення – це: 1) нормативний акт бюджетної установи, який вказує на перерахування коштів з Державного бюджету до місцевого бюджету; 2) повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; 3) нормативний акт бюджетної установи, який вказує на перерахування коштів з місцевого бюджету до Державного бюджету; 4) акт бюджетної установи, який підтверджує переведення коштів до міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі; 5) повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів що дозволяє надавати бюджетні асигнування;
На підставі бюджетного законодавства бюджет визначається як: 1) кошторис розпису доходів і витрат, узгоджений по термінах надходження і використання коштів; 2) план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; 3) закріплена законом про Державний бюджет України форма мобілізації грошових коштів для забезпечення функцій держави на поточний рік; 4) затверджений органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування план, що містить приблизне обрахування майбутніх витрат і очікуваних для їхнього покриття доходів, з підведеним балансом для певного бюджетного періоду; 5) неофіційний нормативний акт, яким затверджуються основний план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань i функцій, які здійснюються органами державної влади;
Бюджетне право, як підгалузь фінансового права, являє собою: 1) систему правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо мобілізації, розподілу, використанню коштів Державного і місцевих бюджетів та здійснення контролю в цій сфері; 2) сукупність наукових поглядів щодо мобілізації, розподілу, використанню коштів Державного і місцевих бюджетів та здійснення контролю в цій сфері; 3) систему нормативно-правових актів, що закріплюють порядок формування, розподілу, використанню коштів Державного і місцевих бюджетів та здійснення контролю в цій сфері; 4) сукупність знань про мобілізацію, розподіл, використання коштів Державного бюджету та здійснення контролю в цій сфері; 5) сукупність фінансово-правових відносин, що складаються у процесі формування бюджетних коштів;
Бюджетна система України – це: 1) сукупність політичних та соціальних програм органів влади, побудованих з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульованих нормами права; 2) сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права; 3) сукупність відповідних кошторисів та витрат держави, побудована з урахуванням економічних відносин, адміністративно-територіального устрою і врегульованих нормами права; 4) сукупність зведених бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права; 5) сукупність та система органів державної влади, які наділені відповідними повноваженнями в сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
Бюджетна система України складається: 1) із зведених бюджетів; 2) з місцевих і консолідованих бюджетів; 3) з консолідованих бюджетів; 4) з державного та місцевих бюджетів; 5) із дефіциту та профіциту бюджету;
Які з видів бюджетів, що розробляються, не входить до складу бюджетної системи України: 1) Державний бюджет; 2) зведений бюджет; 3) місцеві бюджети; 4) бюджети місцевого самоврядування; 5) бюджет АР Крим;
До складу бюджетного законодавства належать нормативно – правові акти, що визначають бюджетні відносини в Україні (дайте найбільш повну відповідь): 1) лише нормативно – правові акти Кабінету міністрів України; 2) лише підзаконні нормативно-правові акти; 3) Конституція України, Бюджетний кодекс України, закон про Державний бюджет України та інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно – правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування; 4) Конституція України, Цивільний кодекс, Цивільно-процесуальний кодекс, закони; 5) Державний та місцеві бюджети;
Якщо міжнародним договором України, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення приймаються: 1) на підставі прийняття відповідного Указу Президента України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені; 2) окремими законами про внесення змін до міжнародних договорів; 3) окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені; 4) окремими Постановами Кабінету Міністрів України про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені; 5) окремими Наказами Міністерства фінансів України про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені;
Бюджетна класифікація – це: 1) визначення рівнів бюджетної системи; 2) перелік бюджетів, що входять до кожного з рівнів бюджетної системи України; 3) єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів; 4) класифікація бюджетів, що входять до бюджетної системи; 5) єдине систематизоване згрупування бюджету;
Бюджетну класифікацію затверджує: 1) Бюджетний комітет Верховної Ради України; 2) Міністр фінансів України; 3) Міністерство внутрішніх справ України; 4) Верховна Рада України; 5) Рахункова палата України;
Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету, класифікація видатків та кредитування бюджету, класифікація фінансування бюджету, класифікація боргу; 2) класифікація бюджетів, класифікація податкових надходжень; 3) класифікація трансфертів, класифікація обов’язкових платежів; 4) класифікація відрахувань коштів з бюджетів, класифікація нарахувань коштів до бюджету; 5) класифікація Державного та місцевих бюджетів України;
Згідно бюджетної класифікації доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти; 2) благодійні внески громадян; запозичення від інших держав; 3) доходи від некомерційної діяльності; збори та інші обов’язкові платежі; 4) податки, збори, інші обов’язкові платежі; 5) кошти, одержані від інших держав або міжнародних організацій на оплатній та поворотній основі;
Податковими надходженнями на підставі класифікації доходів бюджету визнаються: 1) кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі; 2) трансферти; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі); 5) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
Згідно класифікації доходів бюджету неподатковими надходженнями є: 1) кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі; 2) доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності, інші неподаткові надходження; 3) надходження від благодійних організацій; 4) загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі; 5) трансферти;
Трансферти – це: 1) кошти, одержані від доходів від власності та підприємницької діяльності; 2) кошти, одержані від інших держав або міжнародних організацій як кредити; 3) кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі; 4) кошти, одержані від податкових та неподаткових надходжень; 5) перехід частини коштів із Державного бюджету України до бюджетів інших країн на безоплатній та безповоротній основі;
Обсяги доходів та видатків Державного бюджету України визначаються: 1) обсягом трансфертів; 2) бюджетною класифікацію; 3) Бюджетним кодексом України; 4) Кабінетом Міністрів України; 5) законом про Державний бюджет України;
Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється: 1) Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України; 2) Державною фіскальною службою України; 3) Міністерством економіки України у порядку, визначеному Президентом України; 4) Міністерством внутрішніх справ України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 5) Радою національної безпеки і оборони України та Службою безпеки України у порядку, визначеному Верховною Радою України;
Право на здійснення державних запозичень в межах і на умовах передбачених законом про Державний бюджет України належить: 1) Верховній Раді за дорученням Президента; 2) Державній казначейській службі України за дорученням Міністерства фінансів; 3) Міністру фінансів за дорученням Кабінету Міністрів України; 4) Рахунковій палаті за дорученням Верховної Ради України; 5) Міністерству фінансів України;
Міжбюджетні відносини – це: 1) відносини між державним бюджетом та бюджетами іноземних країн; 2) відносини між зведеним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування; 3) відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України; 4) відносини між місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України; 5) відносини між юридичними та фізичними особами, які отримують відповідні надходження з Державного бюджету України;
Метою регулювання міжбюджетних відносин є: 1) забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень; 2) забезпечення відповідності між повноваженнями на отримання відповідних доходів розпорядниками бюджетних коштів, закріплених в Державному бюджеті України; 3) перехід (виплата) грошових засобів із Державного бюджету до місцевого, і, навпаки; 4) забезпечення відповідності між місцевими і Державним бюджетами; 5) встановлення балансу між перерахуванням грошових коштів із Державного бюджету до бюджетів іноземних країн;
Міжбюджетні трансферти – це: 1) кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого; 2) кошти, які оплатно і поворотно передаються з одного бюджету до іншого; 3) кошти, які на оплатній основі передаються до бюджету іноземної держави; 4) кошти, які оплатно передаються з одного бюджету до фондів соціального страхування; 5) кошти, які безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;
Міжбюджетні трансферти поділяються на: 1) 1)обов’язкові податки, збори, платежі; 2) субвенцію 3) дотацію вирівнювання; 2) 1) дотацію; 2) субсидію; 3) 1) дотацію вирівнювання; 2) субвенцію; 3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; 4) додаткові дотації; 4) 1) дотацію; 2) субсидію; 3) субвенцію; 4) інші дотації; 5) 1) кошти, що передаються з Державного бюджету України до благодійних організацій іноземних держав; 2) кошти, що передаються з Державного бюджету до установ України, що знаходяться на території інших держав;
Дотація вирівнювання – це: 1) кошти, що передані з Державного бюджету до місцевих бюджетів для реалізації загальнодержавних соціальних програм; 2) додаткові видатки на субсидування пенсій та соціальних виплат з доходної частини бюджету; 3) кошти, що передані з місцевих бюджетів до фондів соціального страхування; 4) міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує; 5) перерахування коштів з Пенсійного фонду до фондів соціального страхування;
Субвенція – це: 1) міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції; 2) перерахування коштів від благодійних організацій іноземних держав до місцевих бюджетів; 3) міжбюджетний трансферт з консолідованого бюджету; 4) перерахування коштів від місцевих бюджетів до благодійних організацій іноземних держав на безповоротній основі; 5) відносини щодо використання коштів на певну мету в порядку, визначеному суб’єктом господарювання для задоволення загальносуспільних потреб;
На підставі чинного законодавства бюджетним процесом вважається: 1) процесуальні дії бюджетних установ, що спрямовані на контроль в сфері зовнішніх та внутрішніх запозичень держави; 2) діяльність бюджетних установ та суб’єктів господарювання, спрямована на отримання прибутку та досягнення соціального ефекту; 3) регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства; 4) цілеспрямована діяльність державних органів та недержавних організацій (аудит), яка полягає в контролі за використанням грошових коштів децентралізованих фондів держави; 5) діяльність, пов’язана із складанням, розглядом зведеного та консолідованого бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання цих бюджетів, що складають бюджетну систему України;
Стадіями бюджетного процесу визнаються: 1) 1) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього; 2) розгляд та прийняття закону про місцевий бюджет України, рішень про Державний бюджет; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 2) 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього; 3) 1) складання Законів про бюджети; 2) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього; 4) 1) законодавча ініціатива; 2) складання програми бюджетів; 3) розгляд закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 5) 1)розгляд та прийняття нормативних актів про бюджети, виконання бюджетів та звітності;
Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить: 1) близько 22 місяців; 2) один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року; 3) відповідає терміну повноважень Верховної Ради України, що прийняла відповідний Закон України про Державний бюджет (відповідно до номр Конституції України 4 роки); 4) близько 16 місяців; 5) не може перевищувати терміну повноважень Верховної Ради України, що прийняла відповідний Закон України про Державний бюджет;
Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути прийнято на інший, ніж передбачено чинним законодавством (з 1 січня по 31 грудня кожного року), бюджетний період, є: 1) винесення відповідного рішення про місцевий бюджет; 2) закріплення у відповідному підзаконному нормативно-правовому акті; 3) введення воєнного стану; оголошення надзвичайного стану в Україні; 4) внесення відповідних змін до закону про Державний бюджет України; 5) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф;
Складання проекту Державного бюджету України починається з: 1) визначення основних макропоказників економічного та соціального розвитку України за минулий бюджетний період; 2) аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді; 3) визначення загального рівня доходів та видатків бюджетів у поточному бюджетному періоді ; 4) складання та обговорення Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період; 5) розробки бюджетних запитів;
Який з документів першочергово приймається на стадії розробки проекту закону про Державний бюджет України? 1) бюджетний бюджет України; 2) Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період; 3) звіт про виконання Державного бюджету України; 4) рішення про місцевий бюджет; 5) бюджетна класифікація;
Закон про Державний бюджет України – це: 1) нормативно-правовий акт, який затверджує Державний бюджет України та місцеві бюджети; 2) локальний нормативно-правовий акт (кошторис), що передбачає доходи і видатки місцевих бюджетів; 3) підзаконний нормативно-правовий акт, який закріплює бюджетну класифікацію; 4) закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду; 5) нормативно-правовий акт, який закріплює в собі основні права та обов’язки головних розпорядників бюджетних коштів;
Рішення про місцевий бюджет – це: 1) нормативно-правовий акт, який затверджує повноваження органам місцевої державної влади здійснювати бюджеті трансферти; 2) підзаконний нормативно-правовий акт, який закріплює бюджетну класифікацію; 3) закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду; 4) нормативно-правовий акт, який закріплює в собі основні права та обов’язки головних розпорядників бюджетних коштів; 5) нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду;
Відповідно до бюджетного законодавства на який орган покладено обов’язок по доведенню до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний рік: 1) Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; 2) Міністерство фінансів України; 3) Державну фіскальну службу України; 4) Рахункову палату; 5) Державну казначейську службу України;
Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються: 1) рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради; 2) розпорядженням Кабінету Міністрів України; 3) Указом Президента України; 4) рішенням Міністерства фінансів України; 5) рішенням Рахункової палати;
Веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету: 1) Рахункова палата; 2) Державна казначейська служба України; 3) Пробірна палата; 4) Органи Державної фіскальної служби України; 5) Верховна Рада України;
Тимчасово вільні кошти в разі відсутності заборгованості по виплатах пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно на: 1) придбання державних цінних паперів; 2) розміщення на депозитних рахунках Національного банку України та комерційних банків; 3) покриття дефіциту Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування; 4) надання соціальної допомоги пенсіонерам; 5) підвищення та індексацію пенсійних виплат окремо встановленим категоріям населення;
Як пов’язані Пенсійний фонд України та Державний бюджет України: 1) Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України; кошти Державного бюджету України можуть бути джерелом формування коштів Пенсійного фонду України; 2) Пенсійний фонд України входить до загального фонду Державного бюджету України; кошти Державного бюджету України можуть бути джерелом формування коштів Пенсійного фонду України; 3) Пенсійний фонд України є складовою спеціального фонду Державного бюджету; кошти Державного бюджету України можуть бути джерелом формування коштів Пенсійного фонду України; 4) Пенсійний фонд України включається до Державного бюджету окрім коштів Накопичувального фонду; дефіцит Пенсійного фонду може покриватись за рахунок коштів Державного бюджету; 5) Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України; дефіцит Пенсійного фонду не може покриватись за рахунок коштів Державного бюджету;
Який державний орган встановлює розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування?: 1) Правління страхового фонду (в залежності від виду загальнообов’язкового державного соціального страхування) за поданням Виконавчої дирекції відповідного фонду; 2) Кабінет Міністрів України за поданням Правління страхового фонду; 3) Верховна Рада України; 4) Міністерство фінансів України за поданням Державної казначейської служби України; 5) Кабінет Міністрів України;
Який Фонд приймає на себе зобов’язання по наданню родичам застрахованій особі в разі її смерті одноразову матеріальну допомогу: 1) Фонд соціального страхування на випадок безробіття України, причому розмір допомоги на поховання встановлюється у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати на 1 січня поточного року; 2) Фонд соціального страхування України, причому розмір допомоги на поховання встановлюється у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи; 3) Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України причому розмір допомоги на поховання встановлюється у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи; 4) Фонд соціального страхування України, причому розмір допомоги на поховання встановлюється у розмірі не вище 600 гривень; 5) Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення у розмірі, що визначається відповідно до матеріального становища родичів застрахованої особи;
Згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладниками збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є: 1) юридичні особи, які є клієнтами комерційних банків; 2) фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу, банківського рахунку; 3) банки ; 4) всі юридичні особи з моменту їх легалізації (реєстрації); 5) суб’єкти господарської діяльності, при відкритті рахунків в комерційних банках;
Які збори та платежі не є джерелами формування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: 1) початкові збори; 2) регулярні збори; 3) спеціальні збори; 4) кредити, залучені від Національного банку України; 5) штрафи, які сплачують банки.
8. Критерії та засоби оцінювання результатів навчання здобувачів
Контрольні заходи включають у себе поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль. До форм поточного контролю належить оцінювання:
Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських, практичних та лабораторних занять і має за мету перевірку засвоєння знань, умінь і навичок студентом (студентом, слухачем) з навчальної дисципліни. У ході поточного контролю проводиться систематичний вимір приросту знань, їх корекція. Результати поточного контролю заносяться викладачем до журналів обліку роботи академічної групи за національної системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Оцінки за самостійну та індивідуальну роботи виставляються в журнали обліку роботи академічної групи окремою графою за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Результати цієї роботи враховуються під час виставлення підсумкових оцінок. При розрахунку успішності здобувачів вищої освіти в Університеті враховуються такі види робіт: навчальні заняття (семінарські, практичні, лабораторні тощо); самостійна та індивідуальна роботи (виконання домашніх завдань, ведення конспектів першоджерел та робочих зошитів, виконання розрахункових завдань, підготовка рефератів, наукових робіт, публікацій, розроблення спеціальних технічних пристроїв і приладів, моделей, комп’ютерних програм, виступи на наукових конференціях, семінарах та інше); контрольні роботи (виконання тестів, контрольних робіт у вигляді, передбаченому в робочій програмі навчальної дисципліни). Вони оцінюються за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Результат навчальних занять за семестр розраховується як середньоарифметичне значення з усіх виставлених оцінок під час навчальних занять протягом семестру та виставляється викладачем в журналі обліку роботи академічної групи окремою графою. Результат самостійної роботи за семестр розраховується як середньоарифметичне значення з усіх виставлених оцінок з самостійної роботи, отриманих протягом семестру та виставляється викладачем в журналі обліку роботи академічної групи окремою графою. Студент (студент, слухач), який отримав оцінку «незадовільно» за навчальні заняття або самостійну роботу, зобов’язаний перескласти її. Загальна кількість балів (оцінка), отримана здобувачем за семестр перед підсумковим контролем, розраховується як середньоарифметичне значення з оцінок за навчальні заняття та самостійну роботу, та для переводу до 100-бальної системи помножується на коефіцієнт 10.
Підсумковий контроль. Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному ступені вищої освіти або на окремих його завершених етапах. Для обліку результатів підсумкового контролю використовується поточно-накопичувальна інформація, яка реєструються в журналах обліку роботи академічної групи. Результати підсумкового контролю з дисциплін відображуються у відомостях обліку успішності, навчальних картках студентів (студентів, слухачів), залікових книжках. Присутність студентів (студентів, слухачів) на проведенні підсумкового контролю (заліку, екзамену) обов’язкова. Якщо студент (студент, слухач) не з’явився на підсумковий контроль (залік, екзамен), то науково-педагогічний працівник ставить у відомість обліку успішності відмітку «не з’явився». Підсумковий контроль (екзамен, залік) оцінюється за національною шкалою. Для переводу результатів, набраних на підсумковому контролі (екзамені, заліку), з національної системи оцінювання в 100-бальну вводиться коефіцієнт 10, таким чином максимальна кількість балів на підсумковому контролі (екзамені, заліку), які використовуються при розрахунку успішності студентів (студентів, слухачів), становить - 50 Підсумкові бали з навчальної дисципліни визначаються як сума балів, отриманих здобувачем протягом семестру та балів, набраних на підсумковому контролі (екзамені, заліку).
Студент (студент, слухач), який під час складання підсумкового контролю отримав оцінку «незадовільно», складає підсумковий контроль (екзамен, залік) повторно. Повторне складання підсумкового контролю (екзамену, заліку) допускається не більше двох разів з кожної навчальної дисципліни, у тому числі один раз – викладачеві, а другий – комісії, що створюється навчально-науковими інститутами (факультетами). Незадовільні оцінки виставляються тільки в відомостях обліку успішності. Студентам (студентам, слухачам), які отримали не більше як дві незадовільні оцінки (нижче ніж 60 балів) з навчальної дисципліни, можуть бути встановлені різні строки ліквідації академічної заборгованості, але не пізніше як за день до фактичного початку навчальних занять у наступному семестрі. Студенти (студенти, слухачі), які не ліквідували академічну заборгованість у встановлений термін, відраховуються з Університету. Особи, які одержали більше двох незадовільних оцінок (нижче ніж 60 балів) за підсумковими результатами вивчення навчальних дисциплін з урахуванням підсумкового контролю, відраховуються з Університету. Якщо дисципліна вивчається протягом двох і більше семестрів з семестровим контролем у формі підсумкового контролю (екзамену чи заліку), то результат вивчення дисципліни в поточному семестрі визначається як середньоарифметичне значення балів, набраних у поточному та попередньому семестрах.
У цьому розділі також повинні бути розроблені чіткі критерії оцінювання результатів роботи здобувачів вищої освіти під час поточного контролю (роботу на семінарських, практичних, лабораторних й інших аудиторних заняттях, виконання самостійних навчальних та індивідуальних творчих завдань) та підсумкового контролю. Кафедра визначає вимоги до здобувачів вищої освіти щодо засвоєння змісту навчальної дисципліни, а саме: кількість оцінок, яку він повинен отримати під час аудиторної роботи, самостійної або індивідуальної роботи. Наприклад:
9. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Основна
Нормативно-правові акти
Допоміжна
Інформаційні ресурси в Інтернеті
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||