|
|
ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗДата публикации: 07.07.2020 08:32
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ" ДЛЯ СТУДЕНТІВ НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ "ФІНАНСИ" УСІХ ФОРМ НАВЧАННЯ
Укладачі: К.е.н., доцент Л.С.Мартюшева Ст. викладач М.М.Берест
Відповідальний за випуск: І.В. Журавльова
Харків, Вид. ХНЕУ, 2010 Затверджено на засіданні кафедри фінансів.Протокол № 1 от 27.08.09.
Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни "Фінансовий аналіз" для студентів напряму підготовки "Фінанси та кредит" спеціалізації "Фінанси" усіх форм навчання / Укл. Л.С. Мартюшева, М.М. Берест. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. ─ с. (Укр. мов.)
Викладено основні вимоги щодо структури, змісту, оформлення та захисту курсової роботи з дисципліни "Фінансовий аналіз". Визначено основні завдання та наведено методичні рекомендації до її виконання. Виділено основні напрямки фінансового аналізу, за якими проводяться аналітичні дослідження в курсовій роботі. Рекомендовано для студентів напряму підготовки «Фінанси і кредит» спеціалізації "Фінанси" усіх форм навчання. ВСТУП
Ринкова трансформація економіки України вимагає докорінної перебудови системи оцінки ефективності діяльності суб’єктів господарювання, що, зокрема, передбачає проведення глибоких аналітичних досліджень в результаті яких визначаються та реалізуються сценарії заходів для розв’язання фінансових проблем і забезпечення стійкого висхідного розвитку господарських процесів. Щоб керувати складним процесом ефективного використання ресурсів, ОПР необхідно мати у своєму розпорядженні, насамперед, добре структуровану, своєчасну, достовірну і всебічну інформацію як активний інструмент обґрунтування моделей розвитку господарюючих систем. На сучасному етапі розвитку економіки України, коли кожне підприємство здійснює підприємницьку діяльність самостійно і на власний ризик з метою досягнення економічно та соціально значимих результатів та отримання прибутку, значення фінансового аналізу як інструменту пошуку шляхів забезпечення сталого розвитку господарюючих систем тільки посилюються. Таким чином, фінансовий аналіз – це складова аналітичного економічного дослідження щодо вивчення рівня, змін і динаміки фінансових показників у їх взаємозв’язку і взаємозумовленості, з метою прийняття ефективних управлінських рішень для забезпечення внутрішньої і зовнішньої діяльності господарюючих суб’єктів, сталого економічного розвитку і стійкого фінансового стану. Метою вивчення курсу «Фінансовий аналіз» є опанування теоретичних основ його проведення та набуття практичних навичок аналітичної роботи. Підсумковим етапом вивчення дисципліни «Фінансовий аналіз» є курсова робота, в процесі виконання якої реалізується активний зв’язок теоретичного навчання з практичним досвідом роботи в сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємства. Курсова робота з дисципліни «Фінансовий аналіз» є самостійною кваліфікованою роботою, що виконується студентами денної та заочної форми навчання. Метою курсової роботи є закріплення та розширення одержаних у процесі навчання теоретичних знань та практичних вмінь та навичок з дисципліни «Фінансовий аналіз» шляхом проведення аналітичного дослідження діяльності конкретного суб’єкта господарювання. Для досягнення вказаної мети студенти повинні вирішити такі завдання: визначити та обґрунтувати актуальність теми курсової роботи; обрати об’єкт (підприємство) та сформувати інформаційну базу курсової роботи; провести аналітичне дослідження діяльності підприємства за визначеними в даних методичних вказівках напрямками; розробити рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства; оформити результати проведеного теоретичного та практичного дослідження у вигляді пояснювальної записки; захистити курсову роботу. Об’єктом курсової роботи є фінансово-господарська діяльність підприємства. Предметом курсової роботи виступає процес її аналізу та оцінки. Кожному студенту призначається керівник курсової роботи з числа викладачів кафедри. Керівник проводить індивідуальні консультації з написання роботи для студентів згідно з установленим графіком. Студент має право розробити разом з керівником календарний план виконання курсової роботи у розрізі окремих розділів роботи. Курсова робота подається студентом на перевірку керівникові не менше, ніж за тиждень до захисту, який не може відбуватися пізніше терміну проведення підсумкового модульного контролю Після перевірки керівником курсова робота повертається студенту з допуском до захисту або ж з зауваженнями на доробку. Після необхідного доопрацювання студент може повторно надати свою роботу на перевірку, після чого робота може бути допущена до захисту. Захист курсової роботи передбачає стислу доповідь (3-5 хв.) за результатами проведеного дослідження та відповідь на поставлені керівником курсової роботи питання. Курсова робота оцінюється за дванадцятибальною шкалою. Остаточна оцінка за виконання курсової роботи визначається викладачем під час її захисту студентом.
1. ВИБІР ТЕМИ ТА ОБ’ЄКТА КУРСОВОЇ РОБОТИ
Тема курсової роботи є уніфікованою та визначається як «Фінансовий аналіз діяльності «……………..»», де в лапках вказується повне найменування господарюючого суб’єкта, що виступає об’єктом аналізу. Курсова робота являє собою уособлення проведення зовнішнього фінансового аналізу діяльності підприємства та може бути виконана за одним з наведених нижче напрямків: 1. Фінансовий аналіз діяльності підприємства як суб’єкта господарювання. 2. Фінансовий аналіз діяльності підприємства як клієнта аудиторської фірми. 3. Фінансовий аналіз діяльності підприємства як клієнта страхової компанії. 4. Фінансовий аналіз діяльності підприємства як клієнта банку. Відповідно до обраного напрямку формуються аналітичні висновки, що повинні бути подані з урахуванням особливостей аналізу та використовуваних суб’єктами дослідження (кредитним експертом, працівником аудиторської фірми, працівником страхової компанії тощо) підходів. Інформаційним забезпеченням виконання курсової роботи є фінансова звітність господарюючих суб’єктів згідно з П(С)БО [ ]: форма №1 «Баланс» (табл. 1), форма №2 «Звіт про фінансові результати» (табл. 2). Рекомендованим періодом дослідження є: для студентів денної форми навчання: часовий інтервал, не менший за 3 звітних періоди (квартали, півріччя, роки); для студентів заочної форми навчання: часовий інтервал, не менший за 2 звітних періоди (квартали, півріччя, роки). Студент має право самостійно обрати підприємство, що є об’єктом дослідження, якщо має у своєму розпорядженні відповідну інформаційну базу. В іншому випадку, студент згідно з номером у списку групи отримує в якості аналітичного об’єкта підприємство, звітність якого представлена на Інтернет-порталі www.smida.gov.ua, що являє собою єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів та зберігає в базах даних систематизовану інформацію про емітентів цінних паперів та професійних учасників фондового ринку України [ ] відповідно до переліку, представленого в табл. 3. Таблиця 1 Баланс підприємства
Закінчення табл. 1
Таблиця 2 Звіт про фінансові результати
Таблиця 3 Перелік підприємств – об’єктів дослідження для курсової роботи
Закінчення табл. 3
Даний перелік може змінюватися відповідно до змін матеріалів, представлених на сайті.
2. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова роботи має складати 40 – 50 сторінок машинописного тексту та містити у собі такі структурні елементи: 1) титульний лист; 2) зміст; 3) вступ (1 – 2 стор.); 4) розділ 1 «Експрес-аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства» ( не менше 15 стор.); 5) розділ 2 «Поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства» (не менше 20 стор.); 6) висновки (3 – 4 стор.) 7) список використаної літератури (не менше 25 джерел); 8) додатки. Титульний лист курсової роботи виконується на уніфікованому бланку (додаток А) з підписами керівника курсової роботи та студента. Зміст курсової роботи має містити найменування та нумерацію початкових сторінок усіх структурних елементів курсової роботи (змісту, вступу, розділів, висновків, списку літератури, додатків). У вступі доводиться актуальність обраної теми, розкривається її сутність та значущість для управління фінансовою діяльністю підприємства. Формується мета та завдання, які необхідно вирішити для її досягнення, визначається об’єкт та предмет курсової роботи, наводяться загальні дані про підприємство, звітність якого виступає інформаційною базою дослідження. У висновках наводяться основні результати курсової роботи, формулюються рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Перелік використаної літератури повинен бути наведений після висновку з нової сторінки. Перелік джерел розташовують з окремої сторінки в наступній послідовності: Конституція України; закони України; укази Президента України; постанови Верховної Ради України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; інша література, яка подається за абеткою (в тому числі положення і інструкції міністерств та відомств, доповіді й виступи державних діячів України). У додатках надається, насамперед, інформаційне забезпечення виконання курсової роботи (фінансова звітність). За необхідністю до них можна включити формули, проміжні розрахунки, таблиці, рисунки тощо. Курсова робота оформляється згідно з загальноуніверситетськими вимогами, а саме: чорним чорнилом від руки або надруковані з використанням середовища Windows на одній стороні аркуша білого паперу форматом А4 (210 х Допускається використання аркушів форматом A3 (297 х Текст слід писати, дотримуючись наступних полів: верхнє і нижнє – не менше При виконанні робіт необхідно дотримувати рівномірну щільність, контрастність і чіткість зображення по всій роботі. Усі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути чіткими й однаково чорними по всій роботі. Окремі слова, формули, знаки, що вписуються в текст, повинні бути чорного кольору: щільність вписаного тексту повинна бути максимально наближеною до щільності основного зображення. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білим кольором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого від руки. Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВОК”, “ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” не нумерують, а їхні найменування служать заголовками структурних елементів. Найменування таких структурних елементів, як розділи і підрозділи основної частини роботи, повинні мати пронумеровані заголовки. Заголовки структурних елементів слід розташовувати в центрі і писати великими літерами без крапки наприкінці, не підкреслюючи. Заголовки розділів і підрозділів робіт варто починати з абзацного відступу, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Заголовки слід писати великими літерами, підзаголовки – малими, крім першої великої. Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту роботи і рівним Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовку не допускаються. Відстань між заголовком і наступним або попереднім текстом повинна бути в межах Найменування наступного підрозділу та початок його тексту розташовують на тій же самій сторінці, де закінчується попередній підрозділ. Сторінки робіт варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому кутку сторінки без крапки наприкінці. Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладу основної частини роботи і позначатися арабськими цифрами з крапкою, наприклад 1., 2., 3. і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад 1.1., 1.2., 1.3. і т. ін. Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці/сторінках, якщо таблиця надто завелика для її вбудовування в структуру тексту. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою. Назва таблиці пишеться малими літерами, крім першої великої, і розташовується над таблицею. Назва повинна бути короткою і відбивати зміст таблиці. Графи та рядки таблиці нумеруються арабським цифрами. Наприкінці назв таблиць крапки не ставлять. Відстань від тексту роботи до таблиці – один рядок (але не більш Назви схем, рисунків, графіків, діаграм, креслень розташовують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розташовують роз’яснювальні дані. Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, що приводяться в додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. У тексті допускається робити посилання на джерела в квадратних дужках із вказівкою порядкового номера джерела в переліку використаної літератури та номера сторінки, звідки взяті дані. Також можна посилатися на розділи, підрозділи, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки, вказуючи при цьому їхні номери. Після останньої сторінки переліка використаної літератури (перед додатками необхідно розмістити чистий аркуш паперу, на якому посередині великими літерами написати „ДОДАТКИ”. У змісті студентських робіт треба вказувати першу сторінку додатків. Кожен додаток починається з нової сторінки. При цьому він повинен мати заголовок, написаний угорі аркуша маленькими літерами з першою великою, симетрично щодо тексту сторінки. Додатки повинні мати загальну з іншою частиною роботи наскрізну нумерацію сторінок. Додатки варто позначати послідовно великими літерами української або російської абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”. 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Розділ 1. ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства
Першим етапом виконання курсової роботи є проведення експрес-аналізу, який дає можливість здійснити попередню оцінку фінансового стану досліджуваного суб’єкту. Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів виконується за даними балансу підприємства з використанням методів вертикального та горизонтального аналізу. Згідно П(С)БО № 1, джерела формування фінансових ресурсів відображені в пасиві балансу, а напрями їхнього використання – в активі. Вертикальний аналіз дозволяє визначити питому вагу кожної статті пасиву та активу в підсумку балансу на певний момент часу, тобто дослідити структуру джерел формування фінансових ресурсів та майна підприємства в статиці. Горизонтальний аналіз уможливлює вивчення динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства шляхом встановлення абсолютних та відносних відхилень за статтями пасиву та активу балансу. Виконання аналізу структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства передбачає заповнення табл. 4 – 5 для кожного звітного періоду окремо. За результатами аналізу пасиву та активу балансу надаються висновки про структуру та динаміку джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів передбачає розгляд абсолютних та відносних змін власних та позикових засобів підприємства. При виконанні даного аналізу потрібно визначити: - які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування
Таблиця 1 Структура та динаміка джерел формування фінансових ресурсів підприємства у 200_ році
Примітка: * -
Таблиця 2 Структура та динаміка напрямів використання фінансових ресурсів підприємства у 200_ році
**- крім рядків, які не входять до підсумку балансу. фінансових ресурсів підприємства? - як змінюється частка власного капіталу в балансі за звітний період?
- як змінилась частка позикових коштів в сукупних джерелах формування фінансових ресурсів, про що це свідчить:
- про що може свідчити скорочення (зростання) величини резервів, фондів та нерозподіленого прибутку підприємства:
- як за аналізований період змінилась структура власного капіталу підприємства, на які складові припадає найбільша питома вага; - які зобов’язання переважають у структурі позикового капіталу? Як змінились довгострокові зобов’язання за досліджуваний період? - підвищився чи знизився ризик втрати фінансової стійкості підприємства – для цього проводиться аналіз структури фінансових зобов’язань підприємства:
- які зобов’язання переважають в структурі кредиторської заборгованості на звітну дату балансу; - яких змін зазнали за аналізований період короткострокові зобов’язання перед бюджетом, перед постачальниками, по авансам? - які види короткострокової заборгованості в досліджуваному періоді характеризуються найбільшими темпами зростання:
При проведенні аналізу напрямків використання фінансових ресурсів підприємства потрібно визначити зміни в майні підприємства, зробити висновки про покращення або погіршення структури активів. При цьому потрібно звернути увагу на наступні моменти: - як в цілому змінилась величина майна (сума оборотних та необоротних активів підприємства):
- на які складові припадала найбільша питома вага в структурі сукупних активів?
- якою є частка необоротних активів в сукупних активах підприємства (відповідь на це питання характеризує “важку” або “легку” структуру активів підприємства):
- які зміни відбулися зі складовими необоротних активів:
- яких змін зазнала структура необоротних активів? - як змінилась величина оборотних активів підприємства за досліджуваний період? - які статті внесли найбільший внесок у формування оборотних активів: запаси, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти? Про які проблеми може свідчити така структура оборотних активів?
- як змінилась вартість запасів за аналізований період, чи є ця зміна позитивною і про що свідчить:
- яких змін за досліджуваний період зазнали обсяги дебіторської заборгованості:
- підприємство протягом досліджуваного періоду мало активне чи пасивне сальдо заборгованості? Співставлення сум дебіторської і кредиторської комерційної заборгованості може показувати, що підприємство мало:
- як змінилась частка грошових коштів в структурі оборотних активів підприємства за аналізований період? Висновки за результатами табличних розрахунків слід проводити у динаміці, не повторюючись та враховуючи дані за всіма досліджуваними періодами одночасно. Результати аналізу слід проілюструвати кільцевими, стовпчиковими або іншими діаграмами (рис. 1 - 2). Рисунки повинні унаочнювати динаміку або структуру показників фінансової звітності підприємства, бути чіткими та наглядними, мати економічне трактування.
Рис. 1 – Структура активів ЗАТ “Розвиток” у 2008 році
Узагальнюючим етапом експрес-аналізу балансу є визначення джерел формування майна підприємства у розрізі його основних складових елементів, а саме: 1) нематеріальних активів; 2) основних засобів; 3) довгострокових фінансових інвестицій; 4) довгострокової дебіторської заборгованості; 5) запасів; 6) дебіторської заборгованості; 7) грошових коштів тощо, у чому проявляється нерозривний зв'язок пасивної й активної частини балансу. Для проведення аналітичного дослідження за кожним звітним періодом (а саме за даними на кінець періоду) окремо складається спеціальна схема, приклад якої наведено на рис. 3. За результатами аналізу рис. 3 та подібних йому надаються висновки про джерела формування активів підприємства як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі та про раціональність розміщення капіталу підприємства в активах. Для цього перевіряють співвідношення: необоротних активів і джерел їхнього формування; оборотних активів і джерел їхнього формування; запасів і джерел їхнього формування Перевірка відбувається на основі балансової моделі з урахуванням загального правила забезпечення фінансової стабільності:
Рис. 3. Визначення джерел формування активів підприємства
НА + ОА = ВК + ДЗ + КЗ, (1) де НА – необоротні активи; ОА – оборотні активи; ВК – власний капітал; ДЗ – довгострокові зобов’язання; КЗ – короткострокові зобов’язання.
Відповідно до наведеного правила, необоротні активи повинні фор-муватися в основному за рахунок власного капіталу й довгострокових боргових зобов'язань. Якщо в підприємства відсутні довгострокові позикові кошти, то основні засоби та інші необоротні активи варто формувати за рахунок власного капіталу, при цьому частина загальної величини власного капіталу повинна бути спрямована також на формування оборотного капіталу. Крім власного оборотного капіталу джерелами покриття поточних активів виступають короткострокові пасиви. Матеріальні запаси повинні формуватися за рахунок власних оборотних коштів, короткострокових позикових коштів і кредиторської заборгованості. Тому при правильному розміщенні джерел фінансування в майні підприємства повинні зберігатися такі рівняння:
де ВОК – власний оборотний капітал, КрЗ ─ кредиторська заборгованість.
Слід зазначити, що порушення відповідностей, зазначених у за-гальному правилі забезпечення фінансової стійкості, призводить до погіршення фінансового стану підприємства.
1.2. Експрес-аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
Рівень ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства визначають фінансові результати, отримані внаслідок цієї діяльності. Це може бути як прибуток, так і збитки. Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються абсолютними (сумою отриманого прибутку (збитку)) та відносними (рівнем рентабельності) показниками. На формування абсолютного розміру прибутку впливають: результати фінансово ─ господарської діяльності підприємства; сфера діяльності; напрямок економічної діяльності; встановлені законодавчо умови обліку фінансових результатів. Величина прибутку й рівень рентабельності залежать від обсягу операційної, інвестиційної й фінансової діяльності, тому показники прибутковості характеризують всі напрямки господарської діяльності підприємства. Прибуток є якісним показником, оскільки його величина відображає зміну доходів підприємства, обсяг витрат, рівень використання ресурсів, пов'язаних з його діяльністю. Таким чином, прибуток синтезує всі аспекти діяльності підприємства й відображає її ефективність. Експрес-аналіз фінансових результатів діяльності підприємства здійснюється за даними форми № 2 «Звіт про фінансові результати» з використанням абсолютних та відносних показників. У структурі аналізу даних звіту про фінансові результати виділяють наступні абсолютні показники: чистий дохід (виручка) від реалізації продукції; валовий прибуток (збиток); операційний прибуток (збиток); прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування; прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування; чистий прибуток (збиток) В якості відносних виступають темпи приросту абсолютних показників. Виконання експрес-аналізу фінансових результатів діяльності підприємства передбачає заповнення табл. 6. Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є: вивчення обсягів, складу й динаміки фінансових результатів діяльності підприємства; виявлення факторів впливу на формування прибутку, оцінка їх динаміки і розрахунок такого впливу; вивчення напрямів і тенденцій розподілу прибутку; виявлення резервів зростання прибутку; розробка заходів, спрямованих на реалізацію виявлених резервів; загальна оцінка виконання плану. Аналіз та висновки відносно фінансових результатів діяльності підприємства повинні містити детальні відповіді на наступні питання: - як змінились абсолютні показники фінансових результатів підприємства за аналізований період; - основна діяльність, здійснення якої є основною метою функціонування підприємства, за аналізований період була прибутковою, збитковою чи беззбитковою; - від якого виду діяльності підприємство отримало основний дохід за аналізований період: основної, фінансової чи іншої видів діяльності; - який прибуток (збиток) до оподаткування отримало підприємство в результаті здійснення всіх видів діяльності на кінець аналізованого періоду; - про що свідчить відсутність у підприємства нерозподіленого прибутку:
- щоб визначити загальний рівень ефективності функціонування підприємства, слід співставити темпи росту чистого доходу та собівартості. Крім того, під час виконання експрес-аналізу фінансових результатів діяльності підприємства увагу треба звернути на тенденції зміни чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – ЧД та чистого прибутку – ЧП. Так, основними тенденціями динаміки ЧД та ЧП є: 1. ЧД зростає, а ЧП зменшується (рис. 4). Така тенденція негативно характеризує роботу підприємства на протязі аналізованого періоду та свідчить про зростання собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративних витрат, витрат на збут тощо.
Рис. 4. Динаміка ЧП та ЧД Таблиця 6
Фінансові результати діяльності підприємства у 200_ - 200_ роках
2. Зростання ЧД супроводжується зростанням ЧП, але з меншим темпом приросту (рис. 5). Така тенденція є позитивною в роботі підприємства і свідчить про те, що підприємство отримує достатньо стабільно чистий прибуток. Незначне відставання зростання ЧП від зростання ЧД може бути пов'язане з накопиченням попередніх боргів або незначним підвищенням собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).
Рис. 5. Динаміка ЧП та ЧД
3. Темп приросту ЧП перевищує темп приросту ЧД (рис. 6). Така тенденція є позитивною і може мати місце внаслідок зростання віддачі від впровадження новітніх технологій або використання більш дешевої сировини, матеріалів, енергії, що дозволяє зменшити собівартість продукції (товарів, робіт, послуг). 4. Зменшується ЧП та ЧД (рис. 7). Ця тенденція є негативною в роботі підприємства, оскільки зменшення обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (зменшення ЧД) може призвести не тільки до зменшення ЧП, а й обумовити збитковість. Таким чином, експрес-аналіз фінансових результатів діяльності підприємства завершується загальним висновком щодо ефективності функціонування підприємства в аналізованому періоді.
Рис. 6. Динаміка ЧП та ЧД
Рис. 7. Динаміка ЧП та ЧД
Розділ 2. Поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства
2.1. Аналіз ліквідності підприємства
Ліквідність ─ це здатність активів перетворюватися в грошові кошти. В загальному вигляді вона характеризується наявністю у підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, які легко реалізуються. Ступінь ліквідності активів підприємства визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена (чим коротше період, тим вища ліквідність активів). Інформаційним забезпеченням аналізу ліквідності підприємства є форма № 1 «Баланс». Виконання аналізу ліквідності підприємства починається з заповнення табл. 7, за даними якої визначається ліквідність балансу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства такими його активами, строк перетворення яких у готівкові грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Таким чином, аналіз ліквідності балансу передбачає поетапне співставлення груп активів підприємства, виділених відповідно до ступеню їх ліквідності з групами пасивів, сформованими згідно строку їх виконання. За ступенем ліквідності статті активів можна умовно розподілити на 4 групи: 1 група (А1) ─ абсолютно ліквідні активи, такі, як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення. 2 група (А2) ─ активи, що швидко реалізуються (готова продукція, товари відвантажені й дебіторська заборгованість). Основним компонентом цієї групи є дебіторська заборгованість. Тому з метою підвищення ліквідності підприємство в необхідній мірі може управляти активами даної групи, зокрема змінюючи строки кредитування покупців. 3 група (А3) – активи, що повільно реалізуються (виробничі запаси та незавершене виробництво).
Таблиця 7 Показники ліквідності балансу підприємства у 200_ - 200_ роках
Примітка: * - крім рядків, які не входять до підсумку балансу. Слід відзначити, що оборотні активи взаємопов’язані в межах кругообігу коштів, що відображається їх послідовною трансформацією з однієї групи активів у іншу. 4 група (А4) – активи, що важко реалізуються (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво). Оскільки в складі пасивів можна виділити зобов'язання різного рівня строковості, то у зв'язку з цим, усі зобов'язання підприємства, залежно від строковості їхнього погашення ділять на 4 групи: 1 група (П1) ─ найбільш строкові зобов'язання (кредиторська заборгованість і кредити банку, строк погашення яких настав); 2 група (П2) ─ середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку); 3 група (П3) ─ довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку та позики); 4 група (П4) – постійні (стійкі) пасиви (власний капітал, що постійно знаходиться в розпорядженні підприємства). Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4. При цьому якщо виконуються перші три обов’язкові умови ліквідності А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, то виконується і остання нерівність А4≤П4, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб’єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості. За результатами аналізу даних табл. 7 надаються висновки про ліквідність балансу: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі з урахуванням наступного. Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні засоби не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної. Співставлення найбільш ліквідних активів та їх швидкореалізованих елементів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дає можливість оцінити поточну ліквідність. Порівняння повільнореалізованих активів з довгостроковими зобов’язаннями відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час. Перспективна ліквідність представляє собою прогноз платоспроможності на основі співставлення потенційних надходжень і платежів. Вивченням співвідношень вищевказаних груп активів і пасивів за декілька періодів можна встановити тенденції у структурі балансу та його ліквідності. Наступним етапом аналізу ліквідності є дослідження відповідних фінансових коефіцієнтів (табл. 8), яке здійснюється поетапним співставленням окремих груп активів з короткостроковими пасивами на основі даних балансу. Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобов’язаннями і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Він показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Теоретичне значення даного показника – від 1,5 до 2. Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності розраховують за більш вузьким колом оборотних активів, коли з їх загальної величини віднімають найменш ліквідну їх частину – запаси. Орієнтовне значення показника – від 0,5 до 1. Найбільш жорстким критерієм ліквідності виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов’язань. Він показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути у випадку необхідності погашена негайно за рахунок найбільш ліквідних активів. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах 0,2 – 0,35. Показник власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Він характеризує свободу маневру і фінансову стійкість підприємства з позиції короткострокової перспективи. Таблиця 8 Алгоритм розрахунку показників ліквідності підприємства
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Чим вище цей показник, тим вище платоспроможність і кредитоспроможність підприємства. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами визначає, яка частина матеріальних запасів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Його значення рекомендується не нижче 0,5. Коефіцієнт маневреності ВОК характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі абсолютно ліквідних активів – грошових коштів. Його зростання в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Коефіцієнт покриття запасів показує співвідношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до величини запасів. До таких джерел відносяться власні оборотні кошти, короткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Якщо значення показника менше за 1, то поточний фінансовий стан підприємства вважається нестійким. З метою підвищення достовірності аналізу показників ліквідності традиційно рекомендується враховувати специфіку виробничої діяльності та індивідуальних компонентів поточних активів і поточних зобов’язань. Відповідно до матеріалів табл. 8 заповнюється табл. 9 і надаються висновки щодо отриманих даних.
2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість підприємства характеризується ступенем його фінансової незалежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства є форма № 1 «Баланс». Фінансова стійкість ─ це такий стан фінансових ресурсів підприємства, при якому раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стійкої прибутковості й забезпечення процесу розширеного відтворення. Кожне підприємство повинне адекватно визначити межі своєї фінансової стійкості. Таблиця 9 Показники ліквідності підприємства у 200_ - 200_ роках
Недостатня фінансова стійкість підприємства може привести до його неплатоспроможності, а зайва буде сприяти створенню «зайвих» запасів і резервів, у зв'язку з чим виростуть видатки на їхнє утримання, буде спостерігатися недоотримання прибутку й гальмування темпів економічного розвитку підприємства. На фінансову стійкість підприємства впливає ряд чинників: Чинники 1 рівня ─ узагальнюючі (базові), до яких відносяться: фаза економічного розвитку системи; стадія життєвого циклу підприємства. Чинники 2 рівня ─ похідні. Вони є результатом дії базових чинників. До них відносяться: а) зовнішні – такі чинники, вплив яких пов'язаний з характером державного регулювання: середній рівень доходів населення; демографічна ситуація; соціальна політика держави; податкова політика держави; грошово-кредитна політика; амортизаційна політика; б) внутрішні: стратегія управління обсягами діяльності підприємства; стратегія управління активами; стратегія управління капіталом; стратегія управління грошовими потоками. Чинники 3 рівня ─ деталізуючі. За їх допомогою з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До них відносяться: рівень конкуренції; рівень інфляції; склад та структура активів; політика розподілу та використання прибутку; стратегія управління ризиком тощо. Виконання аналізу фінансової стійкості підприємства передбачає розрахунок абсолютних та відносних показників. В табл. 10 представлено абсолютні показники фінансової стійкості підприємства.
Таблиця 10 Абсолютні показники фінансової стійкостіпідприємства у 200_ - 200_ роках
Після виконання розрахунків наведених вище показників підприємство може бути віднесене до одного з чотирьох типів фінансової стійкості (табл. 11), які характеризуються співвідношенням матеріальних оборотних коштів і виду джерел їх фінансування. Матеріальні оборотні кошти ─ це запаси, вартість яких відображається в II розділі активу балансу. Їх вартість розраховується наступним чином: Таблиця 11 Типи фінансової стійкості підприємства
З = (р. 1100 + р. 1110) ф.1. (5)
Види джерел коштів, за рахунок яких сформовані матеріальні оборотні кошти (запаси): 1. Власні оборотні кошти:
ВОК = (р. 1495 – р. 1095) ф.1; (6)
2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування коштів (функціонуючий капітал):
ФК = ВОК + довгострокові зобов’язання = = (р. 1495 – р. 1095 + р. 1595) ф.1. (7)
3. Загальна величина основних джерел формування коштів:
ДФ = ФК + короткострокові кредити = = (р. 1495 – р. 1095 + р. 1595 + р.1600) ф.1. (8)
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування. 1. Надлишок (+) або нестача (─) власних оборотних коштів:
2. Надлишок (+) або нестача (─) власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів
3. Надлишок (+) або нестача (─) загальної величини основних джерел формування запасів
За допомогою цих показників визначають трикомпонентний показник фінансової стійкості підприємства:
Таким чином, за результатами аналізу даних табл. 10 на основі даних табл. 11 визначається тип фінансової стійкості підприємства: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі. Охарактеризуємо означені типи фінансової стійкості. Абсолютна фінансова стійкість характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто поточна діяльність підприємства не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається дуже рідко. Більш того, її навряд чи можна розглядати як бажану, оскільки це означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для операційної діяльності. Нормальна фінансова стійкість відображає раціональне використання підприємством позикових коштів та забезпечує, як правило, високу дохідність поточної діяльності. У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також довгострокові залучені кошти. З погляду фінансового менеджменту такий тип фінансування є найбільш бажаним для підприємства. Нестійкий фінансовий стан показує, що відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобів та платіжних зобов’язань за рахунок поповнення джерел власних оборотних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів. Кризовий фінансовий стан указує на можливість банкрутства підприємства. Така ситуація свідчить про нездатність підприємства розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Вона стає причиною неприпустимого фінансового стану в поточному періоді, що призводить до втрати фінансової рівноваги в довгостроковій перспективі. Керівництву підприємства необхідно терміново з'ясувати причини такого стану, розробити заходи щодо відновлення фінансової стійкості. Необхідно спрямовувати дії на обґрунтування зменшення запасів і витрат, поповнення власних оборотних коштів, прискорення обертання капіталу в поточних активах. Визначення типу фінансової стійкості підприємства повинне бути доповнене аналізом відносних показників фінансової стійкості (табл. 12).
Таблиця 12 Алгоритм розрахунку відносних показників фінансової стійкості підприємства
Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки воно має можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином., критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться у обігу, тобто в тій формі, яка діє можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка – капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів необхідно, щоб коефіцієнт маневреності був достатньо високим. Позитивним буде незначне зростання даного коефіцієнту в динаміці. Для визначення його оптимального значення необхідно даний показник по конкретному підприємству порівняти з його середнім значенням по галузі або у конкурентів. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов’язань. Зростання коефіцієнту довгострокового залучення коштів в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все у більшій мірі залежить від зовнішніх факторів. Відповідно до матеріалів табл. 12 заповнюється таблиця на зразок табл. 9 і надаються висновки щодо отриманих даних. Важливим аспектом фінансового аналізу є визначення запасу фінансової стійкості, що дає можливість обґрунтовувати прийняті управлінські рішення. Запас фінансової стійкості може визначатися за допомогою маржинального аналізу (або аналізу беззбитковості, або CVP-аналізу). Проведення маржинального аналізу вимагає дотримання ряду умов: витрати діляться на 2 частини ─ змінні й постійні; змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва й реалізації продукції; постійні витрати не змінюються в діапазоні ділової активності підприємства, який встановлюється, виходячи з виробничої потужності підприємства й попиту на продукцію; тотожність виробництва й реалізації продукції в рамках аналізованого періоду часу, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються. Отже, в основу методики покладено поділ виробничих витрат і витрат на збут залежно від зміни обсягу діяльності підприємства на змінні (пропорційні) й постійні (непропорційні) та використання категорії маржинального доходу. Для розрахунку запасу фінансової стійкості підприємства використовують такі показники Звіту про фінансові результати ─ Форми 2: чистий дохід (виручку) від реалізації продукції без ПДВ і акцизного збору) ─ р.2000; маржинальний дохід ─ р. 2090 постійні витрати ─ р. 2130, 2150 Маржинальний дохід підприємства складає суму постійних витрат і прибутку. Тоді поріг рентабельності (Прен) ─ це відношення суми постійних витрат до питомої ваги маржинального доходу у виручці:
де Впост – постійні витрати; МД – маржинальний дохід.
Економічний зміст цього показника полягає в тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх витрат підприємства, рентабельність при цьому дорівнює нулю. За допомогою цього показника розраховується запас фінансової стійкості:
ЗФС = ВР -
де ВР – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції.
Підприємству необхідно постійно відслідковувати величину запасу фінансової стійкості, оскільки падіння чистого доходу більше, ніж на величину запасу фінансової стійкості приведе до збитковості підприємства, "проїдання" використовуваного капіталу, а надалі ─ і до можливого банкрутства. Таким чином, завершальним етапом аналіз фінансової стійкості є визначення запасу фінансової стійкості досліджуваного підприємства та надання відповідних висновків.
2.3. Аналіз ділової активності підприємства
Оцінка ділової активності передбачає визначення результатів діяльності господарюючого суб'єкта через застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, які формують оптимальні співвідношення темпів росту й основних показників, а також обумовлюють проміжні й кінцеві результати діяльності. Фактори, які впливають на рівень ділової активності, поділяються на: 1) зовнішні, які не залежать від діяльності господарюючого суб'єкта. До них відносяться фактори: міжнародного рівня – загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики, міжнародна конкуренція; національні ─ політичні, економічні, демографічні чинники; ринкові ─ форми конкуренції, науково-технічні чинники, психологія споживача; 2) внутрішні фактори, які безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства. До них можна віднести: конкурентну позицію підприємства; принципи його діяльності; ресурси і їх використання; маркетингову ситуацію й політику; фінансовий менеджмент. Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансовий добробут. Метою аналізу ділової активності є розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій та причин їх змін з метою дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства і визначення потенційних можливостей підприємства для підвищення даного рівня. Інформаційним забезпеченням аналізу ділової активності підприємства є форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати». Ділова активність підприємства виміряється за допомогою системи кількісних і якісних критеріїв. Якісні критерії – широта внутрішніх і зовнішніх ринків збуту, ділова репутація підприємства, його конкурентоспроможність, наявність постійних постачальників і покупців готової продукції тощо. Дані критерії до-цільно зіставляти з аналогічними параметрами конкурентів, що діють у тій же галузі або сфері бізнесу. Кількісні критерії ділової активності характеризуються абсолютними й відносними показниками. Серед абсолютних показників необхідно виділяти обсяг продажу готової продукції підприємства, товарів, робіт, послуг, прибуток, величину активів (авансованого капіталу). Доцільно порівнювати ці параметри в динаміці за ряд періодів (років, кварталів). Оптимальне співвідношення між ними:
де Тп – темп зростання прибутку, %; Тв – темп зростання виручки від реалізації продукції; Та – темп зростання активів підприємства.
Так, нерівність Та >100% означає, що економічний потенціал підприємства зростає, тобто розширюються масштаби його діяльності. Нерівність Тв > Та вказує на те, що в порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищується більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно, підвищується віддача від кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію. З третьої нерівності Тп>Тв видно, що прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами. Ділова активність підприємства обумовлюється швидкістю оборотності його фінансових ресурсів. Тому виконання аналізу ділової активності передбачає розрахунок коефіцієнтів та періодів оборотності. Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент. Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму. В табл. 13 представлено коефіцієнти оборотності фінансових ресурсів підприємства. В табл. 14 представлено періоди оборотності фінансових ресурсів підприємства.
Таблиця 13 Коефіцієнти оборотності економічних та фінансових ресурсів підприємства у 200_ - 200_ роках
Примітка: індекси «п» та «к» біля рядків балансу означаються відповідно початок та кінець звітного періоду. Таблиця 14 Періоди оборотності економічних та фінансових ресурсів підприємства у 200_ - 200- роках
Примітка: якщо звітний період рік – 360 днів, півріччя – 180 днів, квартал – 90.
За результатами аналізу даних табл. 13 та 14 надаються висновки про швидкість оборотності фінансових ресурсів підприємства: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі. Результати аналізу ділової активності слід проілюструвати стовпчиковими або діаграмами з областями (рис. 8). Розрахунок даних показників має важливе значення для будь-якого підприємства. Це пояснюється наступним: 1) від швидкості обороту авансованих коштів залежить обсяг виручки від реалізації продукції; 2) з розмірами виручки від реалізації, а, отже, і з оборотністю активів пов’язана відносна величина комерційних та адміністративних витрат: чим швидше оборот, тим меншою відносно кожного обороту є сума цих витрат;
Рис. 8. Динаміка коефіцієнтів оборотності фінансових ресурсів підприємства
3) прискорення обороту на певній стадії кругообігу фондів підприємства приводить до прискорення обороту й на інших стадіях операційного циклу (на стадіях постачання, виробництва, збуту, розрахунків за готову продукцію). Розглянемо особливості аналізу основних з вищезазначених коефіцієнтів. Коефіцієнти оборотності активів дають уявлення про те, скільки продукції реалізує підприємство, виходячи з наявної вартості окремих видів його активів. Коефіцієнт оборотності запасів відображає швидкість їх реалізації і є показником ефективності діяльності підприємства з закупівлі сировини, матеріалів, виробництва, збуту готової продукції. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості відображає ефективність політики підприємства з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацію продукції в кредит, характеризує рівень комерційного ризику, зумовленого подібними фінансовими відносинами. Чим вище значення даних коефіцієнтів, тим ефективніше підприємство організовує свої відносини з постачальниками і покупцями, тим вищий рівень його ділової активності. Коефіцієнт оборотності власного капіталу свідчить про те, наскільки масштаб діяльності підприємства забезпечується власним капіталом. Якщо у аналізованого підприємства цей коефіцієнт має високе значення і до того ж перевищує середньогалузевий показник, це свідчитиме про те, що підприємство максимальною мірою використовує кожну грошову одиницю вкладених власниками коштів. Також у процесі аналізу треба звернути увагу на значення періодів оборотності дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства. Якщо більшим є значення періоду оборотності дебіторської заборгованості, це свідчить про низький рівень платежів з боку дебіторів, якщо кредиторської – про можливі труднощі зі своєчасністю розрахунків з постачальниками, бюджетом, персоналом, страховиками тощо.
2.4. Аналіз рентабельності підприємства
Рентабельність демонструє ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та показує скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) – активів, власного капіталу тощо. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції покривають витрати виробництва, і, крім того, забезпечують прибуток, достатній для нормального його функціонування. Основні завдання аналізу рентабельності: оцінка ефективності діяльності підприємства на поточний момент; виявлення зміни рентабельності протягом певного періоду; визначення резервів зростання рентабельності. Рентабельність оцінюють із різною метою залежно від потреби. Найчастіше рентабельність підприємств оцінюють потенційні інвестори з метою визначення доцільності інвестування коштів. Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних підприємствах оцінку рентабельності проводять власники й директори з метою прий-няття необхідних управлінських рішень, спрямованих на підтримку або підвищення рівня рентабельності Інформаційним забезпеченням аналізу рентабельності підприємства є форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати». Виконання аналізу рентабельності підприємства передбачає заповнення табл. 15 відповідно до даних зазначених форм звітності Таблиця 15Показники рентабельності підприємства у 200_ - 200_ роках
Примітка: індекси «п» та «к» біля рядків балансу означаються відповідно початок та кінець звітного періоду. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється за допомогою системи показників. До основних показників рентабельності відносять: коефіцієнт рентабельності активів (майна) – показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи. Цей показник обчислюють за формулою: Аналіз рентабельності активів здійснюють для оцінки загальної ефективності діяльності підприємства, також використовують при вивченні попиту на продукцію. На величину даного показника впливають: оборотність активів, рентабельність реалізованої продукції; коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу, він характеризує рівень валового прибутку, що генерується сукупним капіталом підприємства. Значення цього показника цікавить в першу чергу інвесторів; коефіцієнт рентабельності власного капіталу, цей показник цікавить наявних і потенційних власників і акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками грошова одиниця. Це основний показник, що використовують для характеристики ефективності вкладень у діяльність того чи іншого виду. На цей показник впливають: зміна чистого прибутку, фондовіддача, структура авансованого капіталу; коефіцієнт валової рентабельності реалізованої продукції (коефіцієнт рентабельності продаж). Даний показник дає змогу визначити, скільки з 1 грн. чистого доходу на підприємство надходить валового прибутку, який створюється в процесі реалізації продукції та відображає ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення; коефіцієнт валової рентабельності основної діяльності. Показник дає змогу визначити, скільки копійок валового прибутку формує 1 грн. витрат виробничої собівартості та характеризує ефективність роботи структурних підрозділів підприємства за центрами витрат і центрами відповідальності, де відбувається формування змінних витрат, безпосередньо пов’язаних з виготовленням продукції та загальновиробничим управлінням, а також визначення виробничої собівартості; коефіцієнт рентабельності операційної діяльності. Значення показника свідчить про ефективність операційних витрат, пов’язаних з формуванням виробничої собівартості, загальногосподарським управлінням і збутовою діяльністю та іншими операційними витратами. Ці витрати безпосередньо беруть участь у виготовленні та реалізації продукції; коефіцієнт чистої рентабельності реалізованої продукції. Даний показник відображає відношення чистого прибутку до розміру виручки від реалізації продукції підприємства. Якщо показник операційної рентабельності залишається незмінним, а показник чистої рентабельності знижується, то це може свідчити або про збільшення фінансових витрат і отримання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачених податкових платежів; коефіцієнти рентабельності необоротних та оборотних активів демонструють ефективність їх використання на підприємстві. У процесі аналізу доцільно дослідити динаміку перелічених показників рентабельності та провести їх порівняння зі значеннями аналогічних коефіцієнтів за галуззю, а також з показниками рентабельності конкурентів. За результатами аналізу рентабельності надаються висновки про ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі.
4. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна
1. Азаренков Г.Ф. Економічний аналіз. Навчальний посібник. Ч.2 / Г.Ф. Азаренков, З.Ф. Петряєва, Г.Г. Хмеленко. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2004. – 232 с. 2. Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.:КНЕУ, 2005. – 592 с. 3. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с. 4. Иваниенко В.В. Финансовый анализ: учебное пособие. – 2─е изд. – Х.: Издательский дом «ИНЖЭК», 2003. – 176 с. 5. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2003. – 278 с. 6. П(С)БО 2 – 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 ─ 5 затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р., № 87 (зі змінами та доповненнями) // Все о бухгалтерском учете.─.2005.─.№ 13 (1046). – С. 5─23 7. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посбіник – К.: Лібра, 1999. – 336 с. 8. Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА─М, 2000. – 208 с. 9. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібн. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с. 10. Шморгун Н.П., Головко І.В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 528 с. 11. Ю.С. Цал-Цалко. Фінансовий аналіз. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.
Додаткова
12. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация: Пер. с англ./Научн. ред. Перевода чл.─корр. РАН И.И. Елисеева. Гл. редактор серии проф. Я.В. Соколов. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 642 с.: ил. – (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту). 13. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, 1999. – 528 с. 14. Бочаров В.В. Финансовый анализ. – СПб.: Питер, 2006. – 240 с.:ил. – (Серия «Краткий курс») 15. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. – M.:Финансы и статистика, 1996. – 800 c.16. Вахрин П.И. Финансовый анализ в коммерческих и некоммерческих организациях: Учебное пособие. – М.: Изд. центр «Маркетинг", 2001. – 320 с. 17. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовый анализ: практическое пособие. – К.: ООО Редакция газеты «Бухгалтерия. Налоги. Бизнес», 2001. – 288 с. 18. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – 3─є вид., переробі і допов. – Х.: Видавничий дім «ІНЖЕК», 2004. – 432 с. 19. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покро-пивного. – Вид. 2─ге, перероб . та доп.. – К.:КНЕУ, 2000. – 528 с., іл.. 20. Ефимова О. В. Финансовый анализ.– 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во "Бухгалтерский учет", 2002. – 528 с. 21. Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. – К.:МАУП, 2003. – 148 с. 22. Кірейцев Г.Г., Виговська Н.Г., Петрук О.М. Фінансовий менеджмент. – Житомир. – 2001. – 431 с. 23. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 432 с. 24. Кононенко Р. Анализ финансовой отчетности. – Х.: Фактор, 2002. – 144 с. 25. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 520 с. 26. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посіб. / В.В. Вітлінський, О.В. Пернарівський, Я.С. Наконечний, Г.І. Великоіваненко; за ред. В.В. Вітлінського. – К.: Т─во «Знання", КОО, 2000. – 251 с. 27. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. – К.:КНЕУ, 2004. – 356 с. 28. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій / Лист N 759/10/20-2117 від 27.01.98 Державної податкової адміністрації України Головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві і Севастополі / www.rada.gov.ua. 29. Положення НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" № 279 від 06.07.2000 р / www.rada.gov.ua 30. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджені наказом Міністерства фінансів України та Фонду Державного майна України від 26.01.2001 № 49/121 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 08.02.2001 р. за № 121/5312 / www.rada.gov.ua. 31. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. – 3─тє видання, виправлене і доповнене. – Львів: «Магнолія плюс», 2005. – 344 с. 32. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой . – М.: «Перспектива», 1998. – 656 с. 33. Хелферт Э. Техника финансового анализа / Пер. с англ. под ред. Л.П. Белых. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 672 с.
Ресурси мережі Інтернет
34. www.minfin.gov.ua – сайт Міністерства фінансів України. 35. www.me.gov.ua – сайт Міністерства економіки України. 36. www.bank.gov.ua – сайт Національного банку Украіни. 37. www.ukrstat.gov.ua – сайт Державного комітету статистики Украї-ни. 38. www.smida.gov.ua – система розкриття інформації на фондовому ринку України.
Додаток А
Зразок оформлення титульного аркуша
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Назва кафедри _______________________________
КУРСОВА РОБОТА
з курсу «ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ»
на тему «ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «ХАРТРОН»
Керівник роботи канд. екон. наук, доцент А. А. Викладач
Студент 4 курсу 2 групи фінансового факультету А. Б. Студент
Харків, ХНЕУ, 2010 Навчальне видання
Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни "фінансовий аналіз" для студентів напряму підготовки "фінанси та кредит" спеціалізації "фінанси" усіх форм навчання
План 2009 р. Поз. № Підп. до друку. Формат 60х90 1/16. Папір TATRA. Друк офсетний. Ум.─друк. арк. Обл.─вид. арк. Тир. прим. Зам. № Безкоштовно.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб¢єктів видавничої справи Дк №481 від 13.06.2001р. Видавець і виготівник – видавництво ХДЕУ,
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ
Загальні вимоги Робота повинна бути надрукована з використанням середовища Windows на одній стороні аркуша білого паперу форматом А4 (210 х 297 мм) у вигляді суцільного тексту, ілюстрацій і таблиць і подана до захисту в роздрукованому вигляді у твердій обкладинці разом з електронною версією (на CD). Гарнітура шрифту типу Times New Roman розміром кг 14. Міжрядковий інтервал – множина 1,3. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи береги: верхній і нижній – 20 мм, правий – 10 мм, лівий – 30 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи. Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВОК”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” не нумерують, а їхні найменування служать заголовками структурних елементів роботи. Найменування таких структурних елементів, як розділи і підрозділи основної частини роботи, повинні мати пронумеровані заголовки. Заголовки структурних елементів слід розташовувати в центрі і писати великими літерами без крапки наприкінці, не підкреслюючи. Заголовки розділів і підрозділів робіт варто починати з абзацного відступу, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Заголовки слід писати великими літерами, підзаголовки – малими, крім першої великої. Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту роботи і рівним 1,25 см (або 5 символами). Переноси слів у заголовку не допускаються. Відстань між заголовком і наступним або попереднім текстом повинна бути в межах одного рядка, однакова по всій роботі. Найменування наступного підрозділу та початок його тексту розташовують на тій же самій сторінці, де закінчується попередній підрозділ. Не допускається розміщати найменування розділу та підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після нього розташований тільки один рядок тексту. Приклад оформлення текстової частини пояснювальної записки представлено у додатку П.
Нумерація Сторінки роботи треба нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому кутку сторінки без крапки наприкінці. Титульний лист, завдання на роботу студента, зміст включають у загальну нумерацію сторінок робіт. Номер на цих сторінках не проставляють. Нумерацію починають проставляти зі сторінки, на якій розташовано «Вступ». Ілюстрації і таблиці, розташовані на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи. Номер на цих сторінках проставляється. Розділи та підрозділи роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладу основної частини роботи і позначатися арабськими цифрами з крапкою, наприклад 1., 2., 3. і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад 1.1., 1.2., 1.3. і т. ін.
Ілюстрації Ілюстрації (рисунки, креслення, діаграми, графіки, схеми) варто розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. На всі ілюстрації повинні бути посилання в роботі. Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно давати посилання на джерело, з якого запозичена ілюстрація. Назви схем, рисунків, графіків, діаграм, креслень розташовують під ілюстрацією та центрують посередині сторінки. При необхідності під ілюстрацією розташовують роз’яснювальні дані. Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, що приводяться в додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Відстань від тексту до ілюстрації і від ілюстрації до тексту – один рядок (приблизно 10 мм), якщо ілюстрація вбудовується в структуру тексту, тобто розташована не на окремій сторінці. Оформлення ілюстрацій необхідно виконувати з розрахунком на те, що вони повинні бути достатньо простими для сприйняття, з одного боку, та нести максимум інформації – з іншого. Приклад оформлення ілюстрацій у тексті пояснювальної записки представлено у додатку Р.
Таблиці Таблицю необхідно розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці/сторінках, якщо таблиця надто завелика для її вбудовування в структуру тексту. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою. Назва таблиці друкується малими літерами, крім першої великої, і розташовується над таблицею з вирівнюванням по центру сторінки. Назва повинна бути короткою і відбивати зміст таблиці. Графи та рядки таблиці нумеруються арабським цифрами. У випадку, коли розмір таблиці виходить за формат сторінки, таблицю поділяють на частини, які переносять на наступну сторінку/сторінки. При цьому в кожній частині таблиці вказується, що це її продовження (наприклад, “Продовження табл. 3.1”). Над останньою частиною таблиці вказується про закінчення таблиці (наприклад, “Закінчення табл. 3.1”). При переносі таблиці “шапка” таблиці заміняється на відповідні номери граф таблиці. Якщо таблиця не переноситься на наступну сторінку, графи таблиці не нумерують. Перенесення таблиці на наступну сторінку допускається при написанні не менше двох рядків після «шапки» таблиці. Наприкінці назв таблиць крапки не ставлять. Відстань від тексту роботи до таблиці – один рядок (але не більше 10 мм). Якщо в таблиці наведені дані, які мають декілька різних одиниць виміру, то необхідно внести до таблиці окрему графу щодо одиниць виміру. У цілому таблиця повинна відображати необхідну у межах цієї таблиці інформацію, тобто вона не повинна бути перенасиченою. Якщо необхідно привести багато інформації, то краще викласти її за допомогою декількох таблиць. Текст в таблицях друкується 12 або 14 шрифтом. Приклади оформлення таблиць подано в додатку С.
Перерахування Перерахування при необхідності можуть бути приведені всередині розділів і підрозділів. Перед перерахуванням ставлять двокрапку. Для першої деталізації перерахування варто використовувати арабські цифри з дужкою. Наприкінці ставиться крапка з комою або двокрапка, якщо є подальша деталізація. Перед кожною позицією подальшого перерахування другого рівня деталізації можна ставити малу літеру української або російської абетки з дужкою або, не нумеруючи, абзацний відступ без геометричних прикрас. Наприкінці ставиться крапка з комою. Після останнього пункту перерахування ставиться крапка. Перерахування нумерують з абзацного відступу. Приклади оформлення перерахувань подано в додатку Т.
Примітки При необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації в роботі подають примітки. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці або ілюстрації, до яких вони відносяться. Якщо примітка одна, її не нумерують. Слово "Примітка" пишуть із великої літери з абзацного відступу, не підкреслюючи. Після слова "Примітка" ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку наводять текст примітки, кегль літери – 12. Якщо є кілька приміток, то їх нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова "Примітки" ставлять двокрапку, і з нового рядка, з абзацу, після номера примітки з великої літери наводять текст примітки. Приклад оформлення приміток подано в додатку У.
Формули і рівняння У роботі формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються. Невеликі нескладні формули та рівняння вписують всередині рядків тексту. Довгі та громіздкі формули і рівняння розміщують на окремих рядках, при цьому перший рядок починають з абзацного відступу. Для економії місця кілька формул, що випливають одна з іншої і не розділені текстом, можна подати в одному рядку, а не одну під однією. Формули створюються за допомогою “редактора формул”. Формули і рівняння в роботах (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) варто нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, розділених крапкою, наприклад, формула (3.6) – шоста формула третього розділу. Номер формули або рівняння вказують на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу або рівняння, наводять безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони подані у формулі або рівнянні. Перший рядок пояснення починають з нового рядка без абзацного відступу словом "де", без двокрапки. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта варто подавати з нового рядка, пояснювальні символи повинні бути написані на однаковій відстані від краю аркуша, рівняючись по першому символу. Що стосується переносу формул або рівнянь на наступний рядок, то перенос допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули або рівняння на знаку операції множення застосовують знак "´". Нумерацію формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо в роботі тільки одна формула або рівняння, їх нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Відстань від тексту до формули і від формули або/і розшифровки формули до тексту – один рядок (приблизно 15 мм). Приклад оформлення формул або рівнянь подано в додатку Ф.
Посилання У тексті допускається робити посилання на джерела в квадратних дужках із вказівкою порядкового номера джерела в переліку використаної літератури, звідки взяті дані. Також можна посилатися на розділи, підрозділи, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки, вказуючи при цьому їхні номери. Якщо посилання наводяться в тексті, можна писати: "...у розділі 2..."; "...див. підрозділ 2.4..."; "...відповідно до підрозділу 2.3..."; "...на рис. 1.5...", або „...як це видно з рис. 3.1...”; "...у табл. 3.2..."; “...згідно з табл. 3.2...” або “...виходячи із табл. 3.2...”; "...(див. табл. 3.2)..."; "...за формулою (3.5)..."; "...у рівняннях (1.9) – (1.12)..."; "...у додатку Б..." або “...(додаток Б).”
Оформлення переліку використаної літератури При написанні основної частини роботи мають бути наведені джерела, звідки запозичене фактичний матеріал. Вони вказуються у відповідних посиланнях та в бібліографічному списку. Список використаної літератури повинен бути наведений після висновку з нової сторінки. Список літератури розташовують в наступній послідовності: Конституція України; Закони України; Укази Президента України; Постанови Верховної Ради України; Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; інша література подається за абеткою (у тому числі положення і інструкції міністерств та відомств, доповіді й виступи державних діячів України); література, видана іноземними мовами; якщо джерелом інформації є ресурси мережі Internet, то в разі наявності прізвища автора, воно вказується в алфавітному порядку, в разі відсутності – в кінці переліку літератури. Бібліографічний опис складається тією мовою, якою опубліковане видання. Відомості про літературу, яка включена до списку, необхідно давати згідно з вимогами державних стандартів з обов’язковим наведенням назв праць і вихідних даних видавництв. Список використаної літератури складається згідно до вимог стандарту ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання»”. Так, необхідно вказати прізвище, ініціали автора, повну назву книги (статті), місце видання, видавництво, рік видання. Для статей, що опубліковані в періодичних виданнях, вказують прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу або газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети. Приклади оформлення бібліографічного опису при складанні списку використаних джерел подано за посиланням http://aphd.ua/pryklady-oformlennia-bibliohrafichnoho-opysu-vidpovidno-do-dstu-83022015/
Додатки Після останньої сторінки списку використаної літератури перед додатками необхідно розмістити чистий аркуш паперу, на якому посередині великими літерами написати „ДОДАТКИ”. Це остання сторінка роботи, яка нумерується. У змісті роботи треба вказувати першу сторінку додатків. Кожен додаток починається з нової сторінки. При цьому він повинен мати заголовок, написаний угорі аркуша маленькими літерами з першою великою, симетрично щодо тексту сторінки. Посередені рядка над заголовком маленькими літерами з першою великою повинно бути написане слово “Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Додатки варто позначати послідовно великими літерами української або російської абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”. Якщо недостатньо літер для нумерації додатків, продовжують їх нумерувати подвійними літерами таким чином: АА, АБ, АВ, …, БА, ББ, БВ і т.д. Ілюстрації, таблиці, формули і рівняння слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, "Рис. А.3" - третій рисунок додатка а; «Таблиця А.2» – друга таблиця додатка А; «Формула (А.1)» – перша формула додатка А. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, «Рис. А.1», «Таблиця А.1», «Формула В.1». Якщо додаток має продовження, то продовження додатка пишуть з абзацного відступу рядка з першої великої літери, вказуючи номер додатка і номер таблиці, рисунка або формули. Наприклад, "Продовження табл. А.4", „Продовження додатка Б”, „Продовження рис. В.2”.
Виправлення помилок Незначні друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в роботі, можна виправляти шляхом зафарбовування білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту від руки чорним чорнилом або шляхом вклеювання роздрукованого фрагмента. Допускається не більше, ніж два виправлення на одній сторінці.
Додаток П Приклад оформлення тексту пояснювальної записки
1.2. Теоретичні основи формування фінансових результатів підприємства в умовах ринкових відносин
В умовах становлення ринкових відносин поняття фінансових результатів принципово змінюється, оскільки …
Додаток Р
Приклади оформлення ілюстративного матеріалу
ПРИКЛАД 1
Динаміка фінансових ресурсів фірми подана на рис. 3.2 [14].
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
