|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: МЕТОДИКА РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ
ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: МЕТОДИКА РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬДата публикации: 17.07.2017 11:21
Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра економіки та фінансів підприємства
ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: МЕТОДИКА РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Київ 2014 Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу КНТЕУ заборонено Автори: Ганечко І.Г., к.е.н., доц. (теми 1, 5) Ситник Г.В.,к.е.н., доц.(тема 1, 4) Андрієць В.С. к.е.н., ст.викл. (тема 2, 6, 7) Новікова Н.М.,к.е.н., ст.викл.(тема 3) Адаменко В.В.,ст.викл. (тема 4)
Рецензенти: Бланк І.О, д.е.н., професор Руденко-Сударєва Л.В., д.е.н., професор, Гривківська О.В., д.е.н., професор
Ганечко І.Г., Ситник Г.В., Андрієць В.С., Новікова Н.М., Адаменко В.В. Фінансовий менеджмент: методика розв’язання практичних завдань: навч.посіб./ І.Г. Ганечко, Г.В. Ситник, В.С. Андрієць та ін. - К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т, 2013. - 190с. У навчальному посібнику розглянуто методичні підходи до вирішення завдань з проблем управління фінансами підприємств, зокрема управління активами, капіталом, грошовими потоками, фінансовим станом та інвестиціями підприємства. Посібник дозволить опанувати практичний інструментарій фінансового менеджменту, підвищити якість та ефективність самостійної роботи студентів. Навчальний посібник призначено для студентів і викладачів вищих навчальних закладів, фінансових менеджерів підприємств.
Ганечко І.Г., Ситник Г.В., Андрієць В.С.,Новікова Н.М., Адаменко В.В., 2013 Київський національний торговельно-економічний університет, 2013 ЗМІСТ
ВСТУП Метою розробки навчального посібника є набуття студентами практичних навичок у системі управління фінансами підприємств та опанування прикладного інструментарію впровадження такої системи у загальну систему управління суб’єкта господарювання. Під час підготовки навчального посібника враховано досвід викладання даної дисципліни в Київському національному торговельно-економічному університеті, наукові та методичні доробки науково-педагогічного колективу кафедри економіки та фінансів підприємства КНТЕУ. Навчальний посібник розроблено відповідно до програми та робочої програми дисципліни «Фінансовий менеджмент». Посібник є навчально-методичним виданням, що конкретизує зміст програми дисципліни для освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» і призначений для поглиблення та закріплення практичних навичок з даного дисципліни студентами за напрямом підготовки 0502 «Менеджмент» денної та заочної форм навчання. Посібник буде корисним також для повторення й закріплення знань та навичок під час підготовки до поточних іспитів з даної дисципліни. Опрацювання матеріалу навчального посібника слід проводити у наступній послідовності: -повторення теоретичного матеріалу та основних термінів відповідно до тем дисципліни за підручником Бланка І.О., Ситник Г.В. «Управління фінансами підприємств» (К.:КНТЕУ, 2006); -повторення алгоритмів розрахунку основних аналітичних та планових показників; -ознайомлення зі змістом, методикою розрахунку та оформленням розв’язання типових задач з тем дисципліни; -самостійне розв’язання аналогічних практичних завдань. Матеріал навчального посібника буде також корисним викладачам відповідної дисципліни вищих навчальних закладів, аспірантам та фахівцям-практикам для поглиблення та розширення своїх знань та навичок з питань управління фінансами підприємств.
Мета, завдання та результати вивчення дисципліни «Фінансовий менеджмент»
Головною метою дисципліни «Фінансовий менеджмент» є формування у студентів сучасного мислення та системи спеціальних теоретичних знань у галузі фінансового менеджменту, а також практичних навичок їх застосування у різних напрямках діяльності підприємства. Завданням вивчення дисципліни є теоретична та практична підготовка студентів з питань: 1) засад формування систем забезпечення методологічних фінансового менеджменту; 2) формування фінансової стратегії підприємства; 3) управління формуванням та ефективним використанням активів підприємства; 4) управління формуванням та використанням капіталу підприємства; 5) основ управління інвестиціями підприємства; 6) управління грошовими потоками підприємства; 7) управління фінансовими ризиками. Предметом дисципліни є формування, розподіл та використання фінансових ресурсів підприємств для забезпечення його господарської діяльності. Результатом вивчення дисципліни є набуття студентами таких компетенцій: -вміти формулювати цілі фінансового управління, -формувати систему організаційного та інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, проводити фінансовий аналіз та фінансове планування діяльності підприємства, забезпечувати фінансовий контроль за основними напрямками фінансового діяльності підприємства, -вміти застосовувати основні методи та інструменти управління активами та капіталом підприємства, -здійснювати аналіз та планування грошових потоків підприємства, -розробляти пропозиції щодо відновлення платоспроможності, фінансової стійкості та фінансової рівноваги підприємства, -формувати управлінські рішення щодо нейтралізації фінансових ризиків на підприємстві. Відповідно до структури навчального плану вивчення дисципліни «Фінансовий менеджмент» ґрунтується на отриманих знаннях з дисциплін: «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Економіка підприємства», «Фінанси підприємства», «Основи підприємництва», «Менеджмент», «Бухгалтерський облік».
Тема 1. Методологічні засади формування систем забезпечення фінансового менеджменту Теоретичні положення формування систем забезпечення фінансового менеджменту підприємств
Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямків його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень. Організаційне забезпечення має бути інтегроване із загальною структурою управління підприємством. Таке поєднання дозволяє забезпечити координацію дій системи фінансового менеджменту з іншими управлінськими системами підприємств і підвищити ефективність контролю за реалізацією прийнятих рішень по фінансових аспектах. Загальні принципи формування організаційної системи управління підприємством передбачають створення двох центрів управління за ієрархічною і функціональною ознаками. Ієрархічна побудова центрів управління підприємством передбачає виділення різних рівнів управління. Найбільш поширеними є дво- або трирівневі системи управління, де перший рівень представлений апаратом управління підприємством в цілому, а наступні – управлінськими службами його окремих структурних одиниць та підрозділів. Функціональна побудова центрів управління підприємством ґрунтується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. При функціональній побудові центрів управління підприємством обидва ці підходи можуть бути використані окремо або в комплексі. Разом з тим, досвід показує, що найбільша ефективність організаційної системи фінансового менеджменту досягається за умови використання функціональної будови центрів управління. Існує два основних підходи до функціонального розмежування центрів управління. Перший – принцип незалежної діяльності функціональних центрів управління; другий – принцип взаємопов'язаної діяльності функціональних центрів управління. В межах взаємодії з іншими системами управління організаційне забезпечення фінансового менеджменту може бути інтегроване в загальну систему управління підприємством. В той же час, в системі організаційного забезпечення фінансового менеджменту використовується принцип взаємопов’язанної діяльності його внутрішніх функціональних центрів управління. Це пов’язано з високим рівнем взаємозв’язку окремих аспектів фінансової діяльності, які визначають необхідність комплексного підходу до розробки багатьох управлінських рішень. Функціональна будова центрів управління фінансовою діяльністю суттєво відрізняється на підприємствах різних масштабів (мале, середнє, велике, крупне). На малих підприємствах функціональні центри управління, як правило, не створюються. Функції цього управління в зв’язку з незначним обсягом діяльності покладаються на власника малого підприємства, його директора чи бухгалтера. На середніх підприємствах функції фінансового управління покладаються на спеціального фінансового менеджера, який знаходиться в складі функціонального економічного підрозділу, чи на спеціалізований фінансовий структурний відділ, який здійснює управління всіма основними аспектами фінансової діяльності. На великих підприємствах функції фінансового управління покладаються на фінансового директора, якому підпорядковано два-три функціональних структурних підрозділи. На крупних підприємствах створюється найбільш диверсифікована система функціональних фінансових структурних підрозділів, які підпорядковані фінансовій дирекції. Поряд з традиційною інтеграцією системи фінансового управління з загальною системою управління підприємством в рамках єдиної інтегрованої організаційної структури на практиці використовуються й більш прогресивні форми такої інтеграції. Одною з таких форм є концепція управління окремими напрямками фінансової діяльності підприємства на основі “центрів відповідальності”, яка розроблена американським економістом Дж. Хіггінсом і отримала широке практичне використання в управлінні формуванням власних фінансових ресурсів, грошовими потоками, інвестиціями і деякими іншими аспектами фінансової діяльності підприємства. Центр відповідальності являє собою структурний підрозділ підприємства, який повністю контролює ті чи інші напрямки фінансової діяльності, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення і в рамках цих напрямків несе повну відповідальність за досягнення планових (або нормативних) показників, що характеризують стан фінансової діяльності цього підрозділу. Права керівника підрозділу – центру відповідальності, пов’язанного з окремими аспектами управління фінансової діяльності в межах цього підрозділу, паритетно кореспондують з мірою його відповідальності при контролі з боку вищої структури (органу) фінансового управління. Розбіжності в функціональному спрямуванні діяльності таких структурних підрозділів, їх місця в організаційній структурі фінансового управління дозволяє виділити чотири типи центрів відповідальності на підприємстві: центр витрат, центр доходу, центр прибутку і центр інвестицій. Центр витрат – це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за витрачання коштів у відповідності з доведеним йому бюджетом. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на обсяг доходів, а також на суму прибутку. Прикладом центру витрат є постачально-заготівельний чи виробничий підрозділ підприємства. Центр доходу - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за формування доходів у встановлених обсягах. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на весь обсяг витрат по продукції, яка реалізується, а також на суму прибутку. Прикладом центру доходу є збутовий підрозділ підприємства. Центр прибутку - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за доведені йому завдання по формуванню прибутку. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ повністю контролює як формування доходів від реалізації продукції, так і обсяг витрат на її виготовлення. Прикладом центру прибутку є структурний підрозділ із закінченим циклом виробництва та реалізації окремих видів продукції. Центр інвестицій – це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за використання наданих йому інвестиційних ресурсів і отримання необхідного прибутку від інвестиційної діяльності. Основним контролюючим показником при цьому є рівень прибутку на інвестований капітал. Прикладом центру інвестицій є дочірня фірма підприємства чи відокремлений в його складі спеціальний структурний підрозділ, який здійснює виключно інвестиційну діяльність. Основні етапи формування системи організаційного забезпечення фінансового управління на підставі центрів відповідальності:
Побудова системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту шляхом створення центрів відповідальності різних типів залежить від багатьох факторів – обсягів діяльності підприємства, багатофункціональності цієї діяльності, чисельності персоналу, організаційної структури виробництва, організаційно-правової форми діяльності та інших.
2.1. Ефективність кожної управлінської системи в значній мірі залежить від інформаційного забезпечення. Від якості інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень значною мірою залежить обсяг витрачання фінансових ресурсів, рівень прибутковості, ринкова вартість підприємства, альтернативність вибору інвестиційних проектів і наявних фінансових інструментів та інші показники, які характеризують рівень добробуту власників і персоналу, темпи розвитку підприємства тощо. Система інформаційного забезпечення (інформаційна система) фінансового менеджменту являє собою неперервний і цілеспрямований відбір відповідних інформаційних показників, які необхідні для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень по всім напрямкам фінансової діяльності підприємства. Інформаційна система фінансового менеджменту призначена забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал та власників самого підприємства, але й задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх її користувачів. Основними користувачами фінансової інформації є внутрішні і зовнішні користувачі. Зовнішні користувачі використовують лише ту частину інформації, яка характеризує результати фінансової діяльності підприємства і його фінансовий стан. Більша частина цієї інформації зосереджена в офіціальній фінансовій звітності, яка надається підприємством. Внутрішні користувачі використовують значний обсяг інформації про фінансову діяльність підприємства, яка є комерційною таємницею. Висока роль фінансової інформації в підготовці і прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює високі вимоги до її якості при формуванні інформаційної системи фінансового менеджменту, серед яких виділяють вимоги до її значимості, повноти, своєчасності, достовірності, зрозумілості, співставимості, ефективності. 1. Значимість, яка визначає, на скільки залучена інформація впливає на результати фінансових рішень, в першу чергу, в процесі формування фінансової стратегії підприємства, розробки цілеспрямованої політики по окремим аспектам фінансової діяльності, підготовки поточних і оперативних фінансових планів. 2. Повнота, яка характеризує завершеність кола інформативних показників, необхідних для проведення аналізу, планування і прийняття оперативних управлінських рішень по всім аспектам фінансової діяльності підприємства. 3. Достовірність, яка визначає, на скільки інформація, що формується, адекватно відображує реальний стан і результати фінансової діяльності, правдиво характеризує зовнішнє фінансове середовище, нейтральна по відношенню до всіх категорій потенційних користувачів та перевіряєма. 4. Своєчасність, яка характеризує відповідність сформованої інформації в її потребі за період її використання. Окремі види інформативних показників “живуть” в його інформаційній системі в незмінному якісному виразі лише один день (наприклад, курс іноземних валют, окремих фондових і грошових інструментів на фінансовому ринку), інші – місяць, квартал і т.ін. 5. Зрозумілість, яка визначається простотою її побудування, відповідністю визначеним стандартам представлення та доступністю розуміння тими категоріями користувачів, для яких вона призначена. 6. Співставність, яка визначає можливість порівняльної оцінки вартості окремих активів і результатів фінансової діяльності підприємства у часі, можливість проведення порівняльного фінансового аналізу підприємства з аналогічними господарюючими суб’єктами і т.ін. Така співставимість забезпечується ідентифікацією визначення окремих інформативних показників та одиниць їх виміру, використанням відповідних національних і міжнародних стандартів фінансової звітності, послідовністю і стабільністю методів обліку фінансових показників на підприємстві. 7. Ефективність, яка означає, що витрати на залучення окремих інформативних показників не повинні перевищувати ефект, який буде отриманий в результаті їх використання при підготовці і реалізації відповідних управлінських рішень. Склад системи інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, її широта і глибина визначаються галузевими особливостями діяльності підприємств, їх організаційно-правовою формою функціонування, обсягом та ступенем диверсифікації фінансової діяльності та рядом інших умов. Конкретні показники системи інформаційного забезпечення формуються за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел інформації. В розрізі кожної з цих груп джерел вся сукупність показників, які включаються в інформаційну систему фінансового менеджменту підлягає попередній класифікації. А. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із зовнішніх джерел. Поділяється на чотири групи: 1. Показники, що характеризують загальний економічний розвиток країни, які в свою чергу поділяються на: а) показники макроекономічного розвитку; б) показники галузевого розвитку. 2. Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку, а саме: а) показники, які характеризують кон'юнктуру ринку цінних паперів (ринку фондових інструментів); б) показники, які характеризують кон'юнктуру ринку грошових інструментів. 3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів, серед яких виділяють такі групи: а) банки; б) страхові компанії; в) постачальники продукції; г) покупці продукції; д) конкуренти. 4. Нормативно-регулюючі показники. Показники цієї групи формуються, як правило, в розрізі таких блоків: а) нормативно-регулюючі показники по різним напрямкам фінансової діяльності підприємства; б) нормативно-регулюючі показники з питань функціонування окремих сегментів фінансового ринку. Б. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із внутрішніх джерел. 1. Показники, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності по підприємству в цілому. Система інформативних показників цієї групи широко використовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами. Вона застосовується в процесі фінансового аналізу, планування, розробки фінансової стратегії і політики по основним аспектам фінансової діяльності, дає найбільш агреговане уявлення про результати фінансової діяльності підприємства. Формування системи показників цієї групи засноване на даних фінансового обліку підприємства. Перевагами показників цієї групи є їх уніфікованість, тому що вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку (що дозволяє використовувати типові технології і алгоритми фінансових розрахунків по окремим аспектам формування і розподілу фінансових ресурсів, а також порівнювати ці показники з іншими аналогічними підприємствами). В той же час, інформаційна база, яка формується на основі фінансового обліку, має і окремі недоліки, основними з яких є: відображення інформативних показників лише по визначенню в цілому (що не дозволяє використовувати її при прийнятті управлінських рішень за окремими сферами фінансової діяльності); низька періодичність розробки (як правило, один раз у квартал, або в рік); використання тільки вартісних показників (це утруднює аналіз впливу зміни цін на формування фінансових ресурсів). До складу цієї групи показників входять: а) показники, які обов'язково відображаються в балансі підприємства; б) показники, які відображаються в звіті про фінансові результати; в) показники, які відображаються в звіті про власний капітал і в звіті про рух грошових коштів. 2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства. Формування системи показників цієї групи будується на даних управлінського обліку, що має бути організований на підприємстві. Цей вид обліку отримав розвиток у зв’язку з переходом вітчизняних підприємств до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку, який дозволяє суттєво доповнити облік фінансовий. Він представляє собою систему обліку всіх необхідних показників, які формують інформаційну базу оперативних управлінських рішень і планування діяльності підприємства в наступному періоді. В порівнянні з фінансовим управлінський облік має переваги: він відображає не тільки вартісні, але й натуральні значення показників (а тому і тенденції змін цін на сировину, продукцію); періодичність надання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для прийняття оперативних управлінських рішень. Результати цього обліку є комерційною таємницею підприємства і не повинні надаватись зовнішнім користувачам. Показники групуються за такими ознаками: а) за сферою діяльності підприємства (операційна, інвестиційна, фінансова); б) за центрами відповідальності; в) за географічним розташуванням; г) за видом кінцевої продукції тощо. 3. Нормативно-планові показники, які пов'язані з фінансовим розвитком підприємства. Ці показники формуються безпосередньо на підприємстві за такими блоками: а) система внутрішніх нормативів, що регулюють фінансовий розвиток підприємства. В цю систему включаються нормативи окремих видів активів підприємства, нормативи співвідношення окремих видів активів і структури капіталу, нормативи питомих витрат фінансових ресурсів і витрат і т.ін.; б) система планових показників фінансового розвитку підприємства. До складу показників цього блоку включається вся сукупність показників поточних і оперативних фінансових планів усіх видів. Використання всіх представлених показників, що походять із зовнішніх і внутрішніх джерел дозволяє створити на підприємстві цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, орієнтовану як на прийняття стратегічних фінансових рішень, так і на ефективне поточне управління фінансами підприємства.
2.3. Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку. Основні цілі фінансового аналізу:
Фінансовий аналіз поділяється на окремі види в залежності від наступних ознак: 1. За організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства. а) Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами підприємства або власниками його майна з використанням усієї сукупності наявних інформативних показників. б) Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові інспекції, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності. 2. За обсягом аналітичного дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства. а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі. б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства: оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел: стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства; оптимальність інвестиційного портфеля: оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства. 3. За об’єктом проведення виділяють наступні види аналізу: а) аналіз фінансової діяльності підприємства, об'єднання в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів. б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства. в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, зв'язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів і інші. 4. За періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз. а) попередній фінансовий аналіз зв'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту). б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових чи планів здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу. в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку. Можна виділити такі основні етапи фінансового аналізу підприємства: 1. Збір і підготовка вхідної інформації. 2. Аналітична обробка. 3. Аналіз, оцінка і інтерпретація результатів. 4. Підготовка висновків і рекомендацій. На 1-му етап проводиться збір внутрішньої і зовнішньої інформації, оцінка її достовірності. На цьому етапі з’ясовують особливості облікової політики підприємства, відбирають необхідні форми бухгалтерської звітності та проводять їх звірку, збирають статистичну інформацію. На 2-му етапі здійснюють переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичні форми, які дозволять проаналізувати структуру звітів і динаміку змін, проводять розрахунок і групування показників по основних напрямках аналізу. На 3-му етапі проводиться аналіз структури і динаміки змін основних показників фінансових звітів, виявляють взаємозв'язки між основними показниками, здійснюють інтерпретацію отриманих результатів. На 4-му етапі готують висновок щодо фінансового стану підприємства, виявляють "вузькі" місця і резерви підвищення ефективності діяльності, розробляють рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Для вирішення конкретних задач управління фінансами підприємства застосовують ряд методів: Горизонтальний (часовий) аналіз —характеризує зміни окремих статей фінансової звітності за кілька періодів. Основними видами такого аналізу є: порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду; співставлення показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року; співставлення показників за ряд попередніх періодів. Аналіз вертикальних процентних змін – характеризує співвідношення статей фінансової звітності стосовно вибраної однієї статті (обсяг продажів, валюта балансу). Основними видами такого аналізу є: структурний аналіз активів; структурний аналіз капіталу; структурний аналіз грошових потоків. Порівняльний фінансовий аналіз – співвідношення окремих фінансових показників підприємства та показників інших аналогічних підприємств або середньогалузевих показників. Виділяють такі основні види: порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства з середньогалузевими показниками;порівняльний аналіз фінансових показників підприємства з аналогічними показниками підприємств-конкурентів; порівняльний аналіз звітних та планових (нормативних) показників. Аналіз фінансових коефіцієнтів (R – аналіз).– грунтується на розрахунку окремих співвідношень показників. Передбачає визначення коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності активів та капіталу, рентабельності, тощо. Інтегральний фінансовий аналіз. Сутність його полягає в оцінці впливу окремих факторів на результативний показник. При цьому він може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розкладають на складові, так і зворотнім (синтез), коли окремі елементи поєднують у загальний результативний показник. Основні види такого аналізу: система інтегрального аналізу ефективності використання активів підприємства за методом фірми “Дюпон”; інтегральна система портфельного аналізу. Цей аналіз засновано на використанні “портфельної теорії”, у відповідності з якою рівень прибутковості портфеля фондових інструментів розглядається у взаємозв’язку з рівнем ризику портфеля. 2.4. Фінансове планування – це процес обґрунтування системи планів у сфері фінансової діяльності підприємства, який стосується створення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів. Фінансовий план підприємства – це документ, який є результатом фінансового планування і віддзеркалює забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами та спрямований на підтримання ефективності його фінансової діяльності у плановому періоді. Метою його розробки є обґрунтування планового обсягу фінансових ресурсів, джерел їх формування та напрямів використання. Фінансове планування базується на використанні трьох основних систем:
2.5.Внутрішній фінансовий контроль являє собою організований самим підприємством процес перевірки виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень в сфері управління фінансами підприємства з метою досягнення стратегічних цілей і попередження кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства. В практиці країн з розвиненою ринковою економікою широкого поширення набула комплексна управляюча система внутрішнього контролю - “контролінг”.В загальній системі контролінгу виділяється один з основних його блоків – фінансовий контролінг. Фінансовий контролінг являє собою контролюючу систему, яка забезпечує концентрацію контрольних дій за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від прогнозних (планових) та чинників, що зумовили ці відхилення, і прийняття управлінських рішень по нормалізації процесу управління фінансами підприємства. Основними функціями фінансового контролінгу є:
Фінансовий контролінг на підприємстві будується за наступними етапами. 1. Визначення об’єкту контролінгу. Об’єктом фінансового контролінгу є управлінські рішення по основним аспектам фінансової діяльності підприємств. 2. Визначення видів і сфери контролінгу. У відповідності з концепцією побудови системи контролінгу, він поділяється на такі види: стратегічний контролінг; поточний контролінг; оперативний контролінг. 3. Формування системи пріоритетів показників, що контролюються. Вся система показників ранжується по значимості. В процесі такого ранжування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найбільш важливі показники даного виду контролінгу; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться у факторному зв’язку з показниками першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього і наступних рівнів. 4. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Стандарти можуть встановлюватись як в абсолютних, так і у відносних показниках. Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т. ін. 5. Побудова системи моніторингу показників, які включаються у фінансовий контролінг. Система фінансового моніторингу представляє собою розроблений на підприємстві механізм постійного спостереження за показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень. 6. Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень є заключним етапом побудови фінансового контролінгу на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку заключається в трьох алгоритмах. а) “Не вживати ніяких заходів”. Ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого “критичного” критерію. б) “Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різноманітних аспектів фінансової діяльності і окремих фінансових операцій. В якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (по принципу “відсікання лишнього”), використання системи фінансових резервів та інші. в) “Змінити систему планових або нормативних показників”. Така система дій проводиться в тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку по результатам фінансового моніторингу вносяться пропозиції по корегуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.
? Задача 1.1. Аналіз фінансового стану підприємства На основі фінансової звітності проаналізуйте фінансовий стан підприємства та надайте пропозиції щодо його покращення. Для цього необхідно:
Таблиця 1.1. Витяг з аналітичного балансу підприємства тис. грн.
Таблиця 1.2.
Інформація про результати фінансової діяльності тис. грн
Розв’язок
І. Оцінка рівня платоспроможності підприємства
Платоспроможність підприємства означає його здатність своєчасно розраховуватися по своїх поточних фінансових зобов’язаннях за рахунок оборотних активів різного ступеня ліквідності. Пояснимо методику розрахунку окремих аналітичних показників. 1) Загальний коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства за рахунок ліквідних активів покрити поточні зобов’язання. Рекомендоване значення складає більше 2.
ЗКП1 = 3775/3275 = 1,15 ЗКП2 = 3035/2270 = 1,34 ЗКП3 = 3600/2360 = 1,53 2) Проміжний коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства за допомогою своїх швидколіквідних активів (ШЛА) розрахуватися по поточних зобов’язаннях. До швидколіквідних активів підприємства відноситься дебіторська заборгованість, грошові активи та поточні фінансові інвестиції. Рекомендоване значення складає 0,7-0,8.
ПКП1 = 2675/3275 = 0,82ПКП2 = 1400/2270 = 0,62 ПКП3 = 1635/2360 = 0,69 3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує здатність підприємства за допомогою готових засобів платежу покрити свої поточні зобов’язання. Рекомендоване значення складає 0,2-0,3.
Кабс. лікв.1 = 85/2375 = 0,036 Кабс. лікв.2 = 90/2270 = 0,04 Кабс. лікв.3 = 80/2360 = 0,034 4) Частка власного оборотного капіталу у покритті запасів характеризує питому вагу запасів підприємства, профінансовану за рахунок власного оборотного капіталу:
ВОКз1 = (3775-3275)/1935 = 0,26 ВОКз2 = (3035-2270)/1635 = 0,47 ВОКз3 = (3600-2360)/1965 = 0,63 5) Коефіцієнт маневрування характеризує частку власного капіталу підприємства, що використовується для фінансування його оборотних активів:
КМ1 = (3775-3275)/5130 = 0,09 КМ2 = (3035-2270)/4520 = 0,17 КМ3 = (3600-2360)/4520 = 0,27 Результати проведеного аналізу платоспроможності підприємства наведено в таблиці 1.3.
Таблиця 1.3. Динаміка коефіцієнтів платоспроможності підприємства
Результати аналізу свідчать про те, що на підприємстві існує дефіцит високоліквідних активів. Показники загального покриття та абсолютної ліквідності мають низький рівень і не відповідають рекомендованим значенням. Проміжний коефіцієнт покриття практично задовольняє нормативним значенням завдяки високій частці дебіторської заборгованості (більше 40%) у складі оборотних активів підприємства. При рекомендованому значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,2-0,3 даний коефіцієнт на підприємстві коливається від 0,034 до 0,04. Це свідчить про те, що лише 3-4% поточних зобов’язань підприємства можуть в певний момент часу бути погашені миттєво за рахунок готівкових коштів. Така ситуація є ознакою низької платоспроможності підприємства. Частка грошових коштів в складі оборотних активів становить близько 2%, тобто є незначною. Разом з тим, позитивним явищем є зростання власного оборотного капіталу підприємства. Частка власного оборотного капіталу у покритті запасів зростає, як і коефіцієнт маневреності, проте відповідно до нормативів він має складати 0,4-0,6. Таким чином, керівництву підприємства необхідно приймати заходи щодо підвищення платоспроможності та ліквідності.
ІІ. Оцінка рівня та визначення типу фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість підприємства являє собою об'єкт фінансового управління господарською діяльністю та характеризує такий стан капіталу, його формування, розподіл та використання, що забезпечує пропорційний, збалансований розвиток підприємства при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Пояснимо методику розрахунку окремих аналітичних показників. 1) Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) характеризує питому вагу власного капіталу підприємства у загальному обсязі капіталу. Відповідно до нормативів значення даного показника має складати більше 0,5
КА1 = 5130/9205 = 0,56 КА2 = 4520/7290 = 0,62 КА3 = 4520/7380 = 0,61 2) Коефіцієнт фінансової заборгованості характеризує питому вагу позикового капіталу підприємства в загальному обсязі капіталу. Відповідно до нормативів значення даного показника має складати менше 0,5.
КФЗ1 = (800+3275)/9205 = 0,44 КФЗ2 = (500+2270)/7290 = 0,38 КФЗ3 = (500+2360)/7380 = 0,39 3) Коефіцієнт довгострокової фінансової автономії (незалежності) показує, в якій мірі обсяг використовуваних активів сформований за рахунок власного та довгострокового залученого капіталу. Відповідно до нормативів значення даного показника має складати більше 0,5.
КДА1 = (5130+800)/9205 = 0,64 КДА2 = (4520+500)/7290 = 0,69 КДА3 = (4520+500)/7380 = 0,68
4) Коефіцієнт фінансової залежності (фінансування) характеризує пропорції, в яких співвідносяться між собою позиковий капітал і власний капітал підприємства. Даний коефіцієнт не повинен перевищувати 1.
КФзал1 = (800 + 3275)/5130 = 0,79 КФзал2 = (500 + 2270)/4520 = 0,61 КФзал3 = (500 + 2360)/4520 = 0,63
5) Коефіцієнт покриття боргу характеризує, у скільки разів власний капітал підприємства перевищує його позиковий капітал. Даний показник має перевищувати 1.
КПБ1 = 5130/(800 + 3275)= 1,26 КПБ2 = 4520/(500 + 2270)= 1,63 КПБ3 = 4520/(500 + 2360) = 1,58 Результати розрахунків щодо визначення типу фінансової стійкості підприємства оформимо у вигляді таблиці 1.4. Таблиця 1.4.Оцінка типу поточної фінансової стійкості підприємстватис. грн.
Нижче наведено типи фінансової стійкості підприємства за Ковальовим В.В.:
Пояснимо методику розрахунку окремих показників. 1) Обсяг запасів підприємства розраховується як сума виробничих запасів, незавершеного виробництва та готової продукції:З1 = 650+450+835 = 1935 З2 = 635+410+590 = 1635 З3 = 570+480+915 = 1965 2) Власний оборотний капітал підприємства являє собою різницю між оборотними активами підприємства та сумою короткострокових власним капіталом та сумою поточних зобов’язань і забезпечень.ЧРК = ОА – ПЗ
ЧРК1 = 3775-3275 = 500 ЧРК2 = 3035-2270 = 765 ЧРК3 = 3600-2360 = 1240 3) «Нормальні джерела фінансування» запасів являють собою суму власного оборотного капіталу, короткострокових банківських кредитів та кредиторської заборгованості товарного характеру. НДФЗ1 = 500+1335+1550 = 3385 НДФЗ2 = 765+1115+800 = 2680 НДФЗ3 = 1240+940+1145 = 3325 4) Інформація щодо кредитів та позик, не сплачених у строк, простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості відсутня, тому будемо вважати що такі види заборгованості відсутні. Отже, на базі співвідношення обсягу запасів із власним оборотним капіталом та обсягом нормальних джерел фінансування запасів зробимо висновок щодо типу поточної фінансової стійкості підприємства: Проведені розрахунки дозволяють констатувати, що протягом досліджуваного періоду на підприємстві мала місце нормальна фінансова стійкість, Такий тип фінансової стійкості є бажаним для підприємства, яке використовує для фінансування запасів власний оборотний капітал та короткострокові позики. Менеджерам підприємства необхідно і в подальшому підтримувати баланс необхідного обсягу запасів та джерел їх фінансування.
ІІІ. Оцінка рівня ділової активності підприємства
Ділова активність підприємства характеризується показниками, що відображають ефективність основної діяльності, а також напрямки використання підприємством своїх активів для отримання доходу. Здійснимо оцінку ділової активності підприємства за допомогою ряду аналітичних показників і оформимо розрахунки у вигляді таблиці 1.5.Таблиця 1.5. Оцінка рівня ділової активності підприємства
Пояснимо методику розрахунку окремих аналітичних показників. 1. Період обороту всіх оборотних активів характеризує тривалість періоду, впродовж якого кошти, вкладені в оборотні активи підприємства, здійснюють один повний оборот. Скорочення цього показника в динаміці є позитивною тенденцією його зміни.
ПОоа1 = ((3775 + 3035)/2)/8350 х ·180 = 73,4 ПОоа2 = ((3035 + 3600)/2)/8840 х· 180 = 67,6
2. Період обороту виробничих запасів характеризує період часу, впродовж якого кошти, вкладені у виробничі запаси, здійснюють один повний оборот.
ПОвз1 = ((650 + 635)/2)/5800 х· 180 = 19,9 днів ПОвз2 = ((635 + 570)/2)/6420 х· 180 = 16,9 днів 3. Період обороту незавершеного виробництва характеризує період часу, впродовж якого кошти, вкладені у незавершене виробництво, здійснюють один повний оборот.
ПОнв1 = ((450 + 410)/2)/5800 х· 180 = 13,3 днів ПОнв2 = ((410 + 480)/2)/6420 х· 180 = 12,5 днів
4. Період обороту готової продукції характеризує період часу, впродовж якого кошти, вкладені у готову продукцію, здійснюють один повний оборот.
ПОгп1 = ((835 + 590)/2)/5800 х· 180 = 22,1 днів ПОгп2 = ((590 + 915)/2)/6420 ·х 180 = 21,1 днів 5. Період обороту дебіторської заборгованості характеризує період часу, впродовж якого кошти, вкладені у дебіторську заборгованість підприємства, здійснюють один повний оборот.
ПОдз1 = ((1260+315+180+1010+195+105)/2)/8350 х· 180 = 33,0 днів ПОдз2 = (1010+195+105+1315+140+100)/2)/ 8840 х· 180 = 29,2 днів 6. Період обороту кредиторської заборгованості характеризує середній період, на який у підприємства виникає кредиторська заборгованість (середній період погашення кредиторської заборгованості).
ПОкз1 = ((1550+240+150+800+180+175)/2)/ 8350 х· 180 = 33,4 днів ПОкз2 = ((800+180+175+1145+150+125)/2)/ 8840 ·х 180 = 26,2 днів 7. Коефіцієнт оборотності відповідного виду активів підприємства характеризує кількість оборотів, яку здійснили кошти, вкладені у цей вид активів за період, що вивчається. Збільшення цього показника у динаміці є позитивною тенденцією його зміни. Коефіцієнт оборотності всіх оборотних активів можна розраховувати двома способами:
або
Розрахуємо коефіцієнти оборотності різних видів оборотних активів підприємства за допомогою другої формули: КОоа1 = 180/73,4 = 2,45 рази КОоа2 = 180/67,6 = 2,66 рази
КОвз1 = 180/19,9 = 9,05 рази КОвз2 = 180/16,9 = 10,65 рази
КОнв1 = 180/13,3 = 13,53 рази КОнв2 = 180/12,5 = 14,40 рази
КОгп1 = 180/22,1 = 8,14 рази КОгп2 = 180/21,1 = 8,53 рази
КОдз1 = 180/33,0 = 5,45 рази КОдз2 = 180/29,2 = 6,16 рази
КОкз1 = 180/33,4 = 5,39 рази КОкз2 = 180/26,2 = 6,87 рази 8. Тривалість операційного циклу підприємства являє собою проміжок часу, починаючи від надходження виробничих запасів на склад підприємства до отримання виручки від реалізації готової продукції та погашення дебіторської заборгованості. Скорочення цього показника в динаміці є його позитивною тенденцією.
ОЦ1 = 19,9+13,3+22,1+33,0 = 88,3 днів ОЦ2 = 16,9+12,5+21,1+29,2 = 79,7 днів
9. Тривалість фінансового циклу підприємства являє собою період часу, який починається з оплати постачальникам за придбані виробничі запаси до надходження виручки від реалізації готової продукції та погашення дебіторської заборгованості покупцями.
ФЦ1 = 88,3 – 33,4 = 54,9 днів ФЦ2 = 79,7 – 26,2 = 53,5 днів
Результати розрахунків свідчать про позитивну динаміку показників оборотності оборотних активів підприємства по кожному з їх видів. Так, період обороту всіх оборотних активів за період, що аналізується, скоротився майже на 6 днів, що склало 7,9%. За півріччя швидкість обороту оборотних активів підвищилася 8,6%. В цілому ж швидкість обертання оборотних активів є невеликою, оскільки за півріччя кошти, вкладені в оборотні активи підприємства здійснюють близько 2,5 оборотів (коефіцієнт оборотності складає 2,45 та 2,66). Операційний цикл підприємства складає близько 80 днів. Позитивною тенденцією є його скорочення за період аналізу на 8,6 дні. Відбулося незначне скорочення фінансового циклу підприємства (з 54,9 до 53,5 днів). Періоди обертання дебіторської та кредиторської заборгованості є майже однаковими (приблизно 30 днів), проте скорочення періоду обороту кредиторської заборгованості відбувається більш високими темпами, ніж дебіторської. Таким чином керівництву підприємства необхідно вжити відповідних заходів для прискорення оборотності оборотних активів, насамперед готової продукції та дебіторської заборгованості.
IV. Аналіз рентабельності діяльності підприємства
Показники рентабельності характеризують здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності, визначають загальну ефективність використання активів та вкладеного капіталу. Розрахуємо основні показники рентабельності підприємства і оформимо розрахунки у вигляді таблиці 1.6.
Таблиця 1.6. Динаміка показників рентабельності діяльності підприємства, %
1. Рентабельність діяльності підприємства характеризує, процентне співвідношення обсягу чистого фінансового результату (прибутку) та обсягу чистого доходу від реалізації продукції підприємства.
Рд1 = 701/8350 х 100 % = 8,4 % Рд2 = 945/8840 х 100 % = 10,7 % 2. Рентабельність активів підприємства характеризує процентне співвідношення обсягу чистого фінансового результату (прибутку) та середнього обсягу активів підприємства за період.
Ра1 = 701/(9205+7290)/2) х 100 % = 8,5 % Ра2 = 945/(7290+7380)/2/ х 100 % = 12,9 % 3. Рентабельність необоротних активів характеризує процентне співвідношення обсягу чистого фінансового результату (прибутку) підприємства та середнього обсягу його необоротних активів.
Рна1 = 701/(5430+4900)/2) х 100 % = 13,6 % Рна2 = 945/(4900+5805)/2) х 100 % = 17,7 % 4. Рентабельність оборотних активів характеризує процентне співвідношення обсягу чистого фінансового результату (прибутку) підприємства та середнього обсягу його оборотних активів.
Роа1 = 701/(3775+3035)/2) х 100 % = 20,6 % Роа2 = 945/(3035+3600)/2) х 100 % = 28,5 % 5. Рентабельність власного капіталу характеризує процентне співвідношення обсягу чистого фінансового результату (прибутку) підприємства та середнього обсягу його власного капіталу.
Рвк1 = 701/((5130+4520)/2) х 100 % = 14,5 % Рвк2 = 945/((4520+4520)/2) х 100 % = 20,9 % 6. Економічна рентабельність характеризує процентне співвідношення суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування і фінансових витрат підприємства та середнього обсягу його активів за період.
ЕР1 = (890+120)/((9205+7290)/2) х 100 % = 12,2 % ЕР2 = (1120+95)/ ((7290+7380)/2/ х 100 % = 16,6 %
Висновки: За досліджуваний період результат діяльності підприємства є позитивним. Це зумовило позитивні зміни значень всіх показників рентабельності підприємства. Найбільш суттєво збільшилася рентабельність оборотних активів підприємства протягом періоду аналізу (на 7,9 п.п.) та рентабельність власного капіталу (на 6,4 п.п.). Це обумовлено тим, що зростання чистого прибутку підприємства відбувалося більш швидкими темпами, ніж його доходів, активів, капіталу. В цілому показники ефективності діяльності підприємства є позитивними, але їх значення є недостатньо високими.
? Задача 1.2. Аналіз беззбитковості підприємства (CVP – аналіз)
З метою планування обсягу реалізації, при якому забезпечується цільове значення прибутку підприємства А в розмірі 300 000 грн., з врахуванням наведених в таблиці 1 даних необхідно:
Зробити висновок. Таблиця 1.7. Вихідна інформація
Розв’язок
Базовими елементами CVP аналізу є:
,
Точка беззбитковості для підприємства А: Тб. = 876000 / (250 – 160) = 9 734 од. Точку беззбитковості можна визначити також наступним чином:
Тб.= Впост /МД, де МД- маржинальний дохід
Маржинальний дохід на одиницю продукції залишається постійним, поки не зміниться ціна одиниці продукції та змінні витрати на одиницю продукції. МД = ОР – Взмін. де ОР – обсяг реалізації. Маржинальний дохід для підприємства А: МД = 3 000 000 – 1 920 000 = 1 080 000 грн. В розрахунку на одиницю продукції: МД=1 080 000/12 000 = 90 грн. Тб. = 876000 /90 = 9 734 од., або в грошових одиницях: Тб = 250 x 9 733 = 2 433 250 грн.
Запас фінансової міцності= ОР – Tб./ ОР
Запас фінансової міцності для підприємства А: 12 000 – 9 734 / 12 000 = 18,9 %.
Ступінь операційного важеля (DOL (degree of operating leverage) показує, на скільки процентів зміниться операційний прибуток при зміні виручки на 1%. Наприклад, якщо DOL=2, то зміна виручки на 5% призведе до зміни операційного прибутку на 5% х 2 = 10%.
DOL = МД / Пр.о
де Пр.о. – операційний прибуток.
Операційний важіль для підприємства А: 1080 / 204= 5,29
Додатковий обсяг реалізації: 1 200 х 250 = 300 000 грн. Збільшення змінних витрат: 1 200 х 160 =192 000 грн. МД = 300 000 – 192 000 = 108 000 грн. Отже, операційний прибуток підприємства А збільшиться на 108000 грн., тобто збільшення складе: 108 000 / 204 000 = 52,94%.
ОР = Впос. + Взмін. + П.ціл.
Якщо Y = цільовий обсяг продажу в одиницях продукції, то: 250Y = 160Y + 876 000 + 300 000 Y = В пост. +П.ціл. / МД Y = (876 000 + 300 000)/90 = 13 067 од., або 250 x 13 067 = 3 266 750 грн.
Висновки: Точка беззбитковості для підприємства А становить 9734 од., або 2433,3 тис.грн. Розмір маржинального доходу - 90 грн. в розрахунку на одиницю продукції. Додатковий обсяг продажів (запас фінансової міцності) становить 18,9%. При збільшенні обсягу реалізації вище точки беззбитковості на 1%, прибуток підприємства збільшиться на 5,29%, і навпаки, при зниженні обсягу реалізації прибуток зменшиться в тій же пропорції. Якщо підприємство А збільшить обсяг продажів на 10%; то його операційний прибуток збільшиться на 108000 грн., тобто збільшення складе 52,94%. Для досягнення цільового прибутку в розмірі 300 000 грн. обсяг продажів повинен скласти 13067 од. або 3266750 грн.
? Задача 1.3. Розробка плану доходів і витрат підприємства
Перед керівництвом підприємства стоїть задача оцінити перспективи фінансового розвитку в наступному році. В зв’язку з цим перед фінансовою службою підприємства поставлено завдання розробити план доходів та витрат та балансовий план підприємства, виходячи із інформаційного забезпечення задачі 2.1. та інформації про планові операції підприємства.
Інформація про планові операції підприємства:
Для вирішення поставленої задачі необхідно: - розробити план доходів і витрат з операційної діяльності підприємства; - скласти балансовий план підприємства в плановому періоді; - оцінити рівень самофінансування активів в плановому півріччі. План доходів і витрат підприємства наведено в таблиці 1.8. Таблиця 1.8. План доходів і витрат підприємства
Розв’язок
ЧДпл. = ЧДзв. Х Тр = 8840 х 1,2 = 10 608,0 тис.грн.
ОВпл.=Сбпл.+АВпл.+ВЗпл. = 6420 х 1,12 + 825 + 1250 х 1,05 = 9327,9 тис.грн. 2.1. Умовно-постійні витрати: Впост.= 6420 х1,12х0,45+825=4060,68 тис.грн. 2.2. Змінні витрати: Взм.= 6420 х1,12х0,55+1250х1,05=5267,22 тис.грн. 2.3. Рівень змінних витрат, %: Рвзм.=Взм./ЧДпл. х 100= 5267,22/10608,0 х 100=49,65 тис.грн.
3.1. Сума маржинального доходу: МД=ЧД-Взм.=10608,0-5267,22=5340,78 тис.грн. 3.2. Рівень маржинального доходу: Рмд=МД/ЧДх100=5340,78/10608,0х100=50,35 тис.грн.
4.1. Сума фінансового результату від операційної діяльності в плановому періоді: ОП.=МД – Впост.=5340,78-4060,68=1280,1 тис.грн. 4.2. Рівень фінансового результату від операційної діяльності в плановому періоді: Роп=ОП/ЧДх100=1280,1/10608,0х100=12,07 тис.грн.
ПП=ОПпл. х Спп=1280,1 х 0,19 = 243,22 тис.грн.
ЧОПпл.=ОП – ПП = 1280,1 – 243,22 = 1036,88 тис.грн.
Обгрунтуємо плановий розмір окремих статей балансу підприємства. Активи
Оз=ОЗпоч+Воз.=4380,0+200=4580,0
НА=НАпоч.+Вна=1050+70=1120,0
ФІ=ФІпоч.+Вфі = 375,0 + 300,0=675,0
ПОвз2 = ((635 + 570)/2)/6420 · 180 = 16,9 днів ВЗ = 16,9 х 6420/180 = 602,8
ПОнв2 = ((410 + 480)/2)/6420 · 180 = 12,5 НВ = 12,5 х6420/180 = 445,8
ПОгп2 = ((590 + 915)/2)/6420 · 180 = 21,1 ГП = 21,1 х 6420/180 = 752,6
ПОдз2 = (1010+195+105+1315+140+100)/2)/ 8840 · 180 = 29,2 ДЗ = 29,2 х 6420/180 = 1041,5
ПОгкзв = ((90+80)/2 х 180)/4580 = 3,3 днів ГК = 3,3 х (4580 х 1,17)/180 =98,2
Апл=4580,0+1120,0+675,0+602,8+445,8+752,6+1041,5+98,2= 9315,9тис.грн. Пасиви
ЧПкап = ЧПпл х Ккап = 1036,88 х 0,65 = 674,0 ВКпл = ВКпоч + ЧПкап = 4520 + 674,0 = 5194,0
Ркз = ПЗсер/ЧД = ((800+180+175+1145+150+125)/2)/ 8840 = 0,26 КЗ = Чдпл х Ркз= 10608,0 х 0,26= 2758,1
Кпл = 5194,0 + 500 +2758,1 = 8452,1 Дефіцит джерел фінансування становить: Апл – Кпл = 9315,9 – 8452,1 = 863,8 тис.гон. Зважаючи на те, що в плановому півріччі підприємство буде поповнювати необоротні (постійні) активи на суму 670,0 тис.грн. (200+70+400), доцільно дефіцит коштів у цьому обсязі покрити за рахунок довгострокового банківського кредиту, а решту – 193,8 тис.грн. (863,8-670,0) -за рахунок короткострокового банківського кредиту, оскільки ці кошти необхідні для фінансування оборотних активів. Результати розрахунку прогнозних значень показників фінансового стану підприємства на основі даних балансового плану та планових значень доходів і витрат підприємства представлено в таблиці 1.9.
Таблиця 1.9. Агрегований балансовий план підприємства, тис.грн.
? Задача 1.4. Розробка бюджету підприємства
На підприємстві розпочато підготовку короткострокового фінансового плану на наступний плановий рік. Фінансовому менеджеру необхідно скласти систему бюджетів на щоквартальній основі, отримавши з відділу маркетингу дані про прогнозні обсяги збуту. Сукупність зібраної інформації представлена нижче. Вихідні дані представлені окремими блоками відповідно до списку бюджетів, які необхідно розробити. В якості першого блоку вихідних даних використовується прогноз обсягів продажів і цін (таблиця 1.10.). Таблиця 1.10. Прогноз обсягів продажів і цін
Частка оплати грошима в даному кварталі становить 70% від обсягу виручки, інші 30% сплачуються в наступному кварталі. Плановий залишок запасів готової продукції на кінець планового періоду (кварталу) складає 20% від обсягу продажів майбутнього періоду. Запаси готової продукції на кінець року плануються в обсязі 3000 одиниць продукції. Необхідний обсяг сировини на одиницю продукції становить 5 кг, ціна одного кілограму сировини оцінюється на рівні 60 коп. Залишок сировини на кінець кожного кварталу планується в обсязі 10% від потреби майбутнього періоду. Необхідний запас сировини на кінець року становить 7500 кг. Оплата постачальникам за сировину проводиться на наступних умовах: частка оплати за сировину, придбану в конкретному кварталі, становить 50% від вартості придбаної сировини. На решту 50% сировини постачальник надає відстрочку платежу, яка повинна бути погашена в наступному кварталі. Оплата праці проводиться на наступних умовах: витрати праці основного персоналу на одиницю продукції складають 0,8 години. Вартість однієї години разом з нарахуваннями складає 7,50 грн. Накладні витрати представлені змінною та постійною частинами окремо. Планування змінних витрат проводиться виходячи з нормативу 2 грн. на 1 годину роботи основного персоналу. Постійні накладні витрати оцінені на рівні 60600 грн. за квартал, з них на амортизацію припадає 15000 грн. Величина витрат на збут та управління також планується у вигляді двох частин - змінної і постійної. Норматив змінної частини складає 1,80 грн. на одиницю проданого товару. Планові обсяги постійних адміністративних і управлінських витрат наведені в таблиці 1.11. Таблиця 1.11. Планові обсяги постійних адміністративних і управлінських витрат,грн.
Підприємство планує закупівлю обладнання на суму 30000 грн. у першому кварталі та на 20000 грн. - у другому кварталі. Планується виплата дивідендів акціонерам, сума дивідендів рівномірно розподіляється по кварталах і становить 40000 на рік. Підприємство має можливість брати банківську позику під 10% річних. Причому виплата відсотків проводиться одночасно з частковим погашенням основної суми боргу при нарахуванні відсотка тільки на ту частину позики, яка погашається. Додатково приймемо, що ставка податку на прибуток становить 19%. Стан активів і пасивів підприємства на початок планового періоду представлено у вигляді балансу (таблиця 1.12.).
Таблиця 1.12. Початковий баланс підприємства
На підставі наведених даних необхідно побудувати систему бюджетів підприємства, а саме: 1. Бюджет продажів. 2. План виробництва продукції (компанія виробляє один вид продукції). 3. Бюджет витрат на основні матеріали. 4. Бюджет витрат на оплату праці основного персоналу. 5. Бюджет накладних витрат. 6. Бюджет собівартості 7. Бюджет адміністративних і маркетингових витрат. 8. Плановий звіт про прибуток. 9. Бюджет грошових коштів. 10. Плановий баланс. Розв’язок 1. Бюджет продажів з графіком отримання грошей від споживача. Даний бюджет складається з використанням прогнозу продажів, цін на готову продукцію і коеффіціентів інкасації. Для наведеної задачі бюджет продажів представлений в таблиці 1.13. Таблиця 1.13. Бюджет продажів підприємства і графік надходження грошей (грн.)
Перші два рядки таблиці 4 заповнюються, виходячи з вихідних даних. Чистий дохід визначаємо як добуток обсягу реалізації на ціну одиниці продукції. При складанні графіка надходження грошей враховується, що виторг від продажів поточного періоду приходить у вигляді грошей тільки на 70%, решта надходить у наступному періоді. У першому періоді підприємство планує отримати гроші за рахунками дебіторів у розмірі 90000 грн. Це значення отримане з початкового балансу підприємства. Додатково в першому періоді підприємство одержує грошима 70% обсягу реалізації першого періоду в сумі 200000 грн., що становить 140000 грн. Таким чином, очікувана сума надходжень у першому періоді становить 230000 грн. У другому періоді підприємство очікує отримати 30% від виторгу першого кварталу і 70% відсотків від виручки другого періоду. У сумі це становить 480000 грн. Аналогічним чином розраховуються всі інші показники бюджету. Відповідно до цього бюджету підприємство не отримає у плановому році 30% виручки четвертого кварталу, що становить 120000 грн. Ця сума буде зафіксована в підсумковому прогнозному балансі підприємства на кінець року.
2. План виробництва продукції складається, виходячи з бюджету продажів з урахуванням необхідної для підприємства динаміки залишків готової продукції на складі. План виробництва наведено в таблиці 5. Розглянемо план виробництва на перший період. Підприємство планує продати 10000 одиниць продукції. Для забезпечення безперебійного постачання готовою продукцією підприємство планує залишок продукції на кінець першого періоду в обсязі 20% від обсягу реалізації другого періоду (див. вихідні дані), що становить 6000 штук. Таким чином, необхідний обсяг продукції становить 16000 штук. Але на початок першого періоду на складі є 2000 одиниць готової продукції. Отже, обсяг виробництва першого періоду повинен скласти 16000 - 2000 = 14000 виробів.
Таблиця 1.14. План виробництва продукції
Аналогічним чином розраховуються всі інші показники виробничого плану. Необхідно лише підкреслити, що планові запаси на кінець першого періоду є плановими запасами початку другого періоду. Що стосується суми запасів на кінець останнього періоду (вони ж на кінець року), то ця сума прогнозується індивідуальним чином і обгрунтовується при складанні блоку вихідних даних усього процесу бюджетування.
3. Бюджет витрат на основні матеріали (сировину) з графіком виплат складається з двох частин: розрахунку обсягів необхідного для виробництва обсягу сировини (план придбання сировини) і графіка оплати такого придбання. Даний бюджет представлений у таблиці 1.15. Таблиця 1.15. Бюджет витрат на основні матеріали та графік виплат
Даний бюджет базується на виробничому плані, а не на плані продажів. Використовуючи норматив споживання сировини на одиницю продукції (5 кг), оцінюється плановий обсяг сировини для виробництва продукції даного періоду. Для забезпечення бесперебійного постачаня сировини, необхідно планувати запас сировини на кінець періоду в розмірі 10% від потреби в сировині наступного періоду. Для першого кварталу це значення складає: 160000 х10% = 16000 (кг). Знаючи необхідний обсяг сировини для виконання плану першого кварталу - 70000 кг, оцінюємо загальний необхідний обсяг сировини: 70000 + 16000 = 86000 (кг). На початок першого кварталу на складі є 7000 кг сировини. Отже, необхідно закупити 86000 – 7000 = 79000 кг сировини. Оскільки 1 кг. сировини коштує 60 коп., загальна сума витрат, пов'язана з придбанням сировини становить 47400 грн. Аналогічним чином розраховуються планові витрати на сировину для всіх інших періодів. Зауважимо, що плановий обсяг запасів сировини на кінець останнього періоду оцінюється індивідуально, а не в складі загальної процедури. В даному випадку - це 7500 кг, інформацію наведено у вихідних даних. Розрахунок графіка виплат проводиться аналогічно графіку отримання грошей. У першому кварталі підприємство планує погасити кредиторську заборгованість, що мала місце на початок року (див. початковий баланс), яка складає 25800 грн. Відповідно до договору з постачальником сировини (див. блок вихідних даних) підприємство має сплатити за поставку сировини першого кварталу 50% вартості закупівель, що становить 23700 грн. У підсумку, в першому кварталі планується заплатити 49500 грн. У другому кварталі підприємство планує погасити заборгованість по закупівлі сировини в першому кварталі і сплатити 50% вартості сировини, придбаної в другому кварталі і т.д. При плануванні четвертого кварталу припускаємо кредиторську заборгованість на кінець року в обсязі 50% від вартості сировини, яку планується закупити в четвертому кварталі. Ця сума становить 27900 грн. і враховується в підсумковому балансі підприємства в статті «кредиторська заборгованість».
4. Бюджет витрат на оплату праці основного персоналу складається, виходячи з прийнятої на підприємстві системи оплати праці. Плановий розрахунок системи оплати праці можна формалізувати у вигляді відповідних таблиць. В даній задачі підприємство використовує найпростішу відрядно-погодинну систему оплати праці. Відповідно до цієї системи маємо норматив витрат прямої праці на одиницю готової продукції, який складає 0,8 години. Одна година витрат прямої праці оплачується виходячи з нормативу 7,5 грн. за годину. Далі плануємо бюджет часу і грошових витрат на оплату прямого праці, який представлений в таблиці 1.16.
Таблиця 1.16. Бюджет витрат прямої праці
5. Бюджет виробничих накладних витрат складається з використанням агрегованих фінансових показників. Усі накладні витрати попередньо поділяються на змінні і постійні, планування змінних накладних витрат здійснюється відповідно до планового значення певного базового показника. В якості базового показника використовуємо обсяг витрат прямої праці. У процесі попереднього аналізу встановлений норматив витрат прямої праці - 2 грн. на 1 годину роботи основного персоналу. Це зумовлює склад показників у таблиці бюджету накладних витрат, ведених в таблиці 1.17. Таблиця 1.17. Бюджет виробничих накладних витрат (грн.)
Виходячи їз запланованого обсягу витрат прямої праці та нормативу змінних накладних витрат плануються сумарні змінні накладні витрати. Так, у першому кварталі при плані прямої праці 11200 годин при нормативі 2 грн. / год сума змінних накладних витрат складе 22400 грн. Постійні витрати у відповідності з вихідними даними складають 60600 грн. на місяць. Таким чином, сума накладних витрат у першому кварталі складе за планом 83000 тис. грн. Плануючи грошову оплату за накладні витрати, із загальної суми накладних витрат потрібно відняти величину амортизаційних відрахувань, які не є грошовим видом витрат.
6. Оцінка собівартості продукції необхідна для складання звіту про прибуток і визначення величини запасів готової продукції на складі на кінець планового періоду. Собівартість складається з трьох компонент: прямі матеріали, пряма праця і виробничі акладні витрати. Розрахунок собівартості наведено в таблиці 1.18. Таблиця 1.18. Розрахунок собівартості одиниці продукції
Перші дві компоненти собівартості визначаються за допомогою прямого розрахунку. Зокрема, якщо на одиницю продукції припадає 5 кг сировини за ціною 60 коп. за один кілограм, то компонента прямих матеріалів у собівартості одиниці продукції становить 3 грн. Для оцінки величини накладних витрат у собівартості одиниці продукції слід спочатку «прив'язатися» до якого-небудь базового показника, а потім розрахувати цю компоненту собівартості. Оскільки змінні накладні витрати нормувалися за допомогою витрат прямої праці, сумарні накладні витрати також доцільно «прив'язувати» до витрат прямої праці. Необхідно оцінити загальні, а не тільки змінні накладні витрати. Для цього можна порівняти загальну суму накладних витрат за рік (вона становить 404000 грн.) із загальною сумою витрат праці (80800). На одну годину прямої праці припадає: 404000/ 80800 = 5 грн. накладних витрат. Оскільки на одиницю продукції витрачається 0,8 години, вартість накладних витрат в одиниці продукції становить 5х0,8 = 4,0 грн., що зазначено в таблиці 9. Сумарне значення собівартості одиниці продукції склало за розрахунком 13 грн. Визначимо величину запасів готової продукції в кінцевому балансі підприємства. Оскільки планується 3000 грн. залишків готової продукції на кінець року, в балансі підприємства на кінець року в статті товарно-матеріальні запаси готової продукції буде заплановано 39000 грн.
Таблиця 1.19. Бюджет адміністративних і маркетингових витрат
Під час обгрунтування конкретних сум витрат на рекламу, зарплату менеджменту тощо, можливі протиріччя, оскільки зазвичай кожний функціональний підрозділ намагається обгрунтувати максимум коштів у бюджеті. Проблема полягає в тому, як оцінити результат бюджету для різних варіантів обсягів фінансування всіх функціональних підрозділів підприємства. В такому випадку на допомогу приходить сценарний аналіз, який розглядає можливі варіанти бюджету для різних складових фінансування. З усіх варіантів вибирається той, який найбільш прийнятний, виходячи зі стратегії керівництва підприємства.
8. Плановий звіт про прибуток. Наявність прибутку підприємства є необхідною умовою здатності підприємства генерувати гроші. Звіт про прибуток використовується для цілей перевірки цієї необхідної умови. Крім цього, у звіті про прибуток визначається величина податку на прибуток, яка потім використовується в складі звіту про рух грошей. Звіт про прибуток наведено в таблиці 1.20.
Таблиця 1.20. Плановий звіт про прибуток (без додаткового фінансування)
У цьому звіті виручка від реалізації визначається шляхом множення загального обсягу продажів за рік (100000 одиниць продукції) на ціну одиниці продукції. Собівартість реалізованої продукції визначається шляхом множення розрахованої собівартості одиниці продукції на сумарний обсяг проданої продукції. Загальні і маркетингові витрати були розраховані вище. У даному звіті про прибуток величина відсотків за кредит прийнята рівною нулю. Це справедливо, тому що в процесі попереднього бюджетування питання кредитування підприємства не розглядалися. Потреба в додатковому фінансуванні повинна виявитися при складанні звіту про кошти. У цьому сенсі варіант планового звіту про прибуток (таблиця 11) слід вважати попереднім, оскільки в процесі бюджетування грошей, можливо, виявиться потреба взяти банківську позику, і тоді величина чистого прибутку зменшиться.
9. Бюджет грошових коштів є підсумковим і найбільш важливим у всій схемі бюджетування. У ньому збираються разом підсумкові числові фінансові показники кожного приватного бюджету. Підсумок є грошове сальдо, яке може бути позитивним і негативним. У таблиці 1.21. наведено бюджет грошових коштів підприємства. Відзначимо ряд особливостей даного бюджету. Це, по-перше, спрощений характер схеми сплати податку на прибуток, прийнятий у даному прикладі. Величина податку на прибуток, визначена в рамках планового звіту про прибуток, ділиться на чотири рівні частини, кожна частина враховується в бюджеті грошових коштів кожного кварталу. По-друге, заявлений у загальній процедурі бюджетування інвестиційний бюджет, представлений витратами на купівлю обладнання. Таблиця 1.21. Бюджет грошових коштів (без додаткового фінансування)
Як видно з аналізу даних таблиці 1.21., отриманий бюджет є дефіцитним. Таким чином, необхідно передбачити додаткові джерела фінансування, які в рамках розглянутої задачі зводяться до банківського кредитування. Техно-логічно, в таблицю бюджету вводиться додатковий блок - «фінансування», в якому фінансовий менеджер повинен передбачити отримання кредиту і його повернення, а також виплату банку процентної винагороди. У таблиці 1.21. наведено бюджет коштів, що передбачає додаткове фінансування. Робота фінансового менеджера з обгрунтування суми кредитування передбачає підбір даних у блоці «фінансування» так, щоб реалізувати принцип розумного надлишку грошових коштів, тобто планувати грошовий рахунок на рівні, який не повинен бути нижчим 30 000 грн. Особливістю цієї роботи є необхідність забезпечити узгодження даних бюджету грошових коштів з плановим звітом про прибуток. Ця необхідність пов'язана з тим, що сума процентних платежів оцінюється в бюджеті грошових коштів і підставляється в звіт про прибуток. У той же час, сума податкових платежів оцінюється в звіті про прибуток і підставляється в бюджет коштів. Такий підбір «вручну» зробити важко, і слід скористатися заздалегідь розробленим програмним засобом. У таблицях 1.22 і 1.23 наведені узгоджені плановий звіт про прибуток і бюджет грошових коштів, як результат роботи фінансового менеджера з підбору бюджетних показників.
Таблиця 1.22. Плановий звіт про прибуток (остаточний варіант)
Таблиця 1.23. Бюджет грошових коштів (остаточний варіант)
Завершує систему бюджетів плановий баланс підприємства. Він являє собою опис стану активів і пасивів компанії на кінець планового періоду. Таблиця 1.24. ілюструє плановий баланс підприємства. Таблиця 1.24. Баланс підприємства на початок і кінець планового періоду
Опишемо формування статей балансу. Стаття «грошові кошти» береться у вигляді підсумкового значення бюджету грошових коштів. Дебіторська заборгованість визначається як 30% виручки четвертого кварталу, на яку підприємство планує надати відстрочку платежу. Запаси сировини визначаються як величина залишків сировини у розмірі 7500 кг за ціною сировини 0,60 грн, що становить 4500 грн. Запаси готової продукції визначаються як добуток залишків готової продукції на кінець року та собівартості готової продукції: 3000 х 13 = 39000 грн. Стаття «споруди та обладнання» розраховується шляхом додавання до початкового значення цієї статті суми закупівель устаткування. Амортизація у відповідності з вихідними даними становить 15000 на квартал, тобто 60000 на рік. Це значення слід додати до накопиченої амортизації на початок періоду. Величина кредиторської заборгованості становить 50% від вартості закупівель четвертого кварталу. Сума нерозподіленого прибутку на кінець року визначається: Нерозподілений прибуток на початок року + Чистий прибуток за рік – Виплачені дивіденди. Зазначимо, що сума активів і пасивів балансу збігається, що є підтвердженням правильності складання бюджету. Зазначимо той факт, що в розглянутому випадку підприємство планує закінчити рік без фінансових боргів. Ця умова зовсім не є обов'язковою, підприємство може закінчити рік з частково не погашеним банківським кредитом.
Рекомендовані літературні джерела до теми 1
[5,7,15,16,18, 22,29,35,42,46,51,55,68,72]
Завдання для самостійної роботи студентівз 1 теми
На основі фінансової звітності реального підприємства* дослідити фінансовий стан підприємства в динаміці за допомогою методів вертикального, горизонтального, коефіцієнтного та інтегрального аналізу. За результатами розрахунків підготувати аналітичну записку, визначити шляхи покращення фінансового стану підприємства, обґрунтувати фінансовий план його діяльності на наступний період.
*Фінансову звітність реального підприємства студент може знайти на сайтах: www.istock.com.ua, www.smida.gov.ua.
Питання для самоконтролю знаньз 1 теми
1.Сутність систем забезпечення фінансового менеджменту підприємств та їх основні складові. 2.Зміст системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту підприємства. 3.Назвіть методологічні принципи формування системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту підприємства. 4.Сутність центрів фінансової відповідальності, їх види та функції. 5.Назвіть основні етапи процесу формування окремих центів фінансової відповідальності підприємства. 6.Сутність системи інформаційного забезпечення фінансового менеджменту підприємства. 7.Назвіть методологічні принципи формування системи інформаційного забезпечення фінансового менеджменту. 8.Назвіть основних користувачів фінансової інформації підприємства. 9.Сформулюйте основні вимоги до інформації, що включається до системи фінансового менеджменту підприємства.
Тема 2. Фінансова стратегія підприємства Теоретичні положення формування фінансової стратегії підприємства
Фінансова стратегія – один з найважливіших видів функціональної стратегії підприємства, що забезпечує всі основні напрями розвитку його фінансової діяльності і фінансових відносин шляхом формування довгострокових фінансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватного коригування напрямів формування та використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середовища. Домінантна сфера фінансового розвитку- ідентифікований підприємством основний напрям його фінансової діяльності, за яким мають комплексно розроблятись стратегічні фінансові рішення, що спрямовані на забезпечення успішної реалізації його головної цільової функції - зростання ринкової вартості у довгостроковій перспективі.
Рис. 2.1. Система домінантних сфер (напрямів) загальної фінансової стратегії підприємства Стратегічні цілі фінансової діяльності підприємства являють собою визначені у формалізованому вигляді бажані параметри його кінцевої стратегічної фінансової позиції, що дозволяють спрямувати цю діяльність у довгостроковій перспективі та оцінювати її результати. Стратегічна карта – це досить простий і наочний спосіб відбиття стратегії організації, її цілей і напрямків розвитку. Функціональне призначення стратегічних карт полягає у поширенні стратегії серед працівників підприємства та перенесенні її на операційний рівень діяльності, тобто у щоденні операційні процеси. Для заповнення стратегічної карти напроти кожної з вибраних стратегічних напрямів шляхом угрупування записуються раніше сформульована стратегічна мета. Бажано, щоб їх кількість для розміщення в стратегічних картах була не дуже великою. Це важливо, оскільки тим самим вводимо обмеження на кількість показників діяльності компанії. При цьому важливо, щоб весь топ-менеджмент компанії отримав стратегічну карту перед наступним етапом. Послідовність формування стратегічної карти:
? Задача 2.1. Розробка стратегічної карти фінансової діяльності підприємства
З метою розробки фінансової стратегії підприємства ключовими працівниками мережі закладів харчування було розроблено перелік стратегічно важливих цілей: Максимізувати зростання чистого грошового потоку операційної діяльності Підвищити обсяг чистого прибутку Підвищити обсяг амортизаційного потоку Забезпечення ефективності використання тимчасово вільних коштів Мінімізація вартості залучених ресурсів Знизити управлінські витрати Підвищення рентабельності активів Підвищення оборотності активів Впровадження котирування акцій підприємства на фондовій біржі для можливості залучення необмежених обсягів дешевого капіталу Підвищення рентабельності реалізації Оптимізація пропорцій розподілу фінансових ресурсів за стратегічними зонами господарювання Ранжування інвестиційних проектів за пріоритетністю Ранжування витрат за пріоритетністю Підвищення рентабельності інвестованого власного капіталу Оптимізація пропорцій розподілу фінансових ресурсів за напрямками інвестування Оптимізація структури активів Забезпечення знання працівниками фінансового підрозділу всіх основних положень облікової політики підприємства Оптимізація структури капіталу Мінімізація фінансових ризиків по основних господарських операціях Провести оцінку професійного рівня працівників Впровадити автоматизовану систему ERP для підтримки процесів управління фінансами підприємств Ранжування контрагентів за рівнем надійності Формування ефективної організаційної структури управління фінансовою діяльністю Підвищення рівня оснащеності фінансових менеджерів технічними засобами Підвищення освітнього рівня фінансових менеджерів Мінімізація валютних ризиків підприємства На основі заданих цілей фінансово-економічному відділу надане завдання розробити стратегічну карту фінансової діяльності підприємства. Для цілого необхідно: 1) Відібрати стратегічні цілі, які можуть бути включені до системи цілей фінансової стратегії; 2) Скласти стратегічну карту.
Розв’язок Оцінимо надані стратегічні цілі за критеріями: - відповідності головній цілі діяльності підприємства, - достатнього рівня конкретності визначення цілі, - доцільністю віднесення цілі до окремого заходу (через її дріб’язковість). Відповідно, надані цілі згрупуємо на такі, що включатимемо до системи цілей фінансової стратегії, що не включатимемо до системи цілей фінансової стратегії і таких, що включатимемо до заходів стратегічного розвитку підприємства. Відразу ж відобразимо сферу (проекцію) кожної цілі.
Таблиця 2.1 Список цілей, включених до системи цілей фінансової стратегії
Таблиця 2.2 Список цілей, не включених до системи цілей фінансової стратегії
Таблиця 2.3 Список цілей, включених до стратегічних заходів
Розробимо стратегічну карту фінансової діяльності підприємства за допомогою графічного зображення зв'язків і взаємовпливу цілей фінансової стратегії підприємства (рис. 2.2.).
Рекомендовані літературні джерела до 2 теми
[15,23,27,34,47,62,65,66]
Завдання для самостійної роботи студентів з 2 теми
З метою розробки фінансової стратегії підприємства ТОП-менеджментом будівельної компанії було розроблено перелік стратегічно важливих цілей: - Максимізація росту чистого грошового потоку підприємства - Максимізація рівня рентабельності інвестованого власного капіталу підприємства - Розробити стратегічну карту підприємства - Оптимізація структури капіталу підприємства - Формування ефективної організаційної структури управління фінансовою діяльністю підприємства - Зростання суми чистого прибутку - Зростання обсягу амортизаційного потоку - Впровадження системи бюджетування - Мінімізація вартості залучення капіталу із зовнішніх джерел - Оптимізація пропорцій розподілу інвестиційних ресурсів по стратегічних зонах господарювання. - Оптимізація пропорцій розподілу інвестиційних ресурсів по стратегічних бізнес-одиницях - Максимізація рівня доходності інвестицій - Скоротити період обороту запасів - Оптимізація структури активів - Оптимізація структури позикового капіталу - Впровадження системи контролінгу - Оптимізація грошових потоків - Мінімізація рівня фінансових ризиків по основних видах господарських операцій - Зростання освітнього рівня фінансових менеджерів. - Розширення і підвищення якості інформаційної бази прийняття управлінських рішень - Модернізація будівельного обладнання - Підвищення рівня оснащеності фінансових менеджерів сучасними технічними засобами управління. - Підвищення рівня корпоративної культури фінансових менеджерів
На основі заданих цілей фінансово-економічному відділу надане завдання розробити стратегічну карту фінансової діяльності підприємства.
Питання для самоконтролю знань з 2 теми
Тема 3. Управління активами підприємства Теоретичні положення управління активами підприємства
Поняття «активи» в економічній літературі часто ототожнюється з такими категоріями як власність, нерухомість, майно, майновий комплекс, майновий потенціал, економічні ресурси, майнові права, капітал. Згідно визначення економічного словника до активів підприємства відносять усе чим володіє підприємство (обладнання та майно підприємства, патенти, грошові кошти у вигляді готівки та на рахунках підприємства, дебіторська заборгованість, тощо). Відповідно до визначення П(С)БО 1 активи- це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому Активи є економічними ресурсами підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою одержання прибутку. Метою управління активами підприємства є зростання його ринкової вартості. В процесі реалізації цієї мети управління активами підприємства спрямоване на вирішення наступних основних задач: 1. Формування достатнього обсягу і необхідного складу активів, які забезпечують задані темпи розвитку діяльності. Ця задача реалізується шляхом визначення потреби в необхідних активах, призначених до використання в операційному процесі підприємства, оптимізації співвідношення окремих їх видів і залучення найбільш ефективних їх різновидів з позицій рівня потенційної доходності майбутнього використання. 2.Забезпечення максимальної доходності (рентабельності) використовуваних активів при передбачуваному рівні комерційного ризику. Максимізація дохідності (рентабельності) активів досягається за рахунок їх використання в найбільш ефективних напрямках торговельної діяльності і комерційних операціях підприємства. Максимізація рівня дохідності активів досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня комерційних ризиків, пов’язаних з їх використанням, тому вона повинна забезпечувати в межах допустимого комерційного ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками чи менеджерами підприємства з врахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеня допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності). 3. Забезпечення мінімізації комерційного ризику використання активів при передбачуваному рівні їх дохідності (рентабельності). Якщо рівень доходності використовуваних активів заданий або попередньо спланований, важливою задачею являється зниження рівня комерційного ризику операцій або видів діяльності, які забезпечують досягнення цієї дохідності. Така мінімізація рівня ризиків може бути забезпечена шляхом диверсифікації операцій і напрямків операційної діяльності підприємства, пов’язаних з використанням активів; уникнення окремих видів комерційних ризиків; ефективних форм їх внутрішнього і зовнішнього страхування. 4. Забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки необхідного рівня ліквідності активів. Ця задача вирішується в першу чергу за рахунок ефективного управління залишками грошових активів та їх еквівалентів. Однак в процесі вирішення цієї задачі потрібно враховувати, що надлишок грошових активів, забезпечуючи високий рівень платоспроможності підприємства, втрачають свою вартість під впливом фактора часу і інфляції. Тому задача підтримки достатнього рівня платоспроможності відноситься до числа оптимальних, в процесі вирішення якої повинні враховуватись різноманітні інтереси підприємства. Необхідна платоспроможність підприємства забезпечується також високим рівнем ліквідності готової продукції, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і інших видів операційних активів. 5. Оптимізація обороту активів. Ця задача вирішується шляхом ефективного управління грошовими і матеріальними активами в процесі окремих циклів їх кругообігу на підприємстві; забезпеченням синхронності формування окремих видів потоків активів, пов’язаних з операційною діяльністю; мінімізацією сукупних витрат на організацію обороту активів в всіх їх формах. Всі розглянуті задачі управління активами підприємства тісно взаємопов’язані, хоча окремі з них носять різний характер. Тому в процесі управління активами окремі задачі повинні бути систематизовані між собою за критерієм можливого росту ринкової вартості підприємства.
? Задача 3.1. Оцінка ефективності управління активами підприємства
На основі даних таблиці 3.1. проаналізувати рівень ефективності управління активами підприємства протягом звітного періоду. З цією метою необхідно: проаналізувати показники ефективності управління активів та кількісно та оцінити за допомогою моделі Дюпона вплив рентабельності обороту та оборотності активів на рівень рентабельності активів. За результатами розрахунків зробити висновки та надати пропозиції щодо підвищення ефективності управління активами на підприємстві. Таблиця 3.1. Вихідні дані аналізу стану управління активами підприємства
Розв’язок
Ефективність використання активів визначається швидкістю їхнього руху - швидкістю обороту чи оборотністю. Чим швидше відбувається кругообіг активів, тим менша їхня сума буде потрібна підприємству для успішного виконання розробленої стратегії. Оборотність оборотних коштів характеризується двома взаємозалежними показниками: числом оборотів, здійснених активами протягом визначеного періоду часу (коефіцієнт оборотності), і терміном (періодом) їхнього обороту в днях. Перший показник, коефіцієнт оборотності, характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню активів підприємства і показує скільки разів обертаються активи за звітний період. Другий показник, період обороту, показує час повного кругообігу активів підприємства в днях. Прискорення оборотності активів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу реалізованої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення обсягів діяльності підприємства. У свою чергу, зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання активів підприємства. Також оцінити ефективність використання активів підприємства дозволяють показники рентабельності, які характеризують обсяги формування чистого прибутку (збитку) в розрахунку на кожну одиницю активів, що використовуються в господарській діяльності підприємства. Наслідком впровадження ефективної політики управління активами мають стати: -забезпечення безперебійної роботи підприємства; -зниження обсягів вільних поточних активів, і, як наслідок, зниження витрат на їх фінансування; -прискорення обороту оборотних активів; -максимізація прибутку підприємства при збереженні ліквідності.
1.Розрахуємо основні показники ефективності використання активів підприємства: показники оборотності та рентабельності активів. Показники оборотності
1.1. Коефіцієнт оборотності активів (КобА).
, де ВР – виручка від реалізації, - середня сума активів.
КобА =1,22 разів; КобА =1,19 разів
1.2.Коефіцієнт оборотності необоротних активів (КобНА).
, де - середня сума необоротних активів.
КобнА =2,06 разів; КобнА =2,06 разів
1.3. Коефіцієнт оборотності оборотних активів (КобОА).
, де - середня сума оборотних активів.
КобА =3 рази; КобА =2,85 разів
1.4.Період обороту активів підприємства (ПОА).
, де n- кількість днів в періоді.
=299,2 днів; =306,7 днів 1.5. Період обороту необоротних активів підприємства (ПОНА)
,
=177,2 днів; =177,2 днів
1.6. Період обороту оборотних активів підприємства ( ) , =121,6 днів; =128,1 днів
Показники рентабельності активів
1.7.Рентабельність активів
, де ЧП -сума чистого прибутку підприємства.
1.8.Рентабельність необоротних активів (РНА)
,
1.9.Рентабельність оборотних активів (РОА)
,
Отримані результати розрахунків занесемо до таблиці 3.2. та розрахуємо абсолютне відхилення.
Таблиця 3.2. Динаміка показників ефективності управління активами підприємства
2.Оцінимо вплив рентабельності обороту та коефіцієнта оборотності активів на рівень рентабельності активів. Розрахуємо рентабельність обороту (Ро).
=10,48% 3. За допомогою моделі Дюпона та методу різниць оцінимо вплив рентабельності обороту та коефіцієнта оборотності активів на рівень рентабельності активів (таблиця 3.3.). Таблиця 3.3. Результати кількісної оцінки впливу рентабельності обороту та оборотності активів на рівень рентабельності активів підприємства (методом Дюпон-каскад)
Результати проведеного аналізу дозволяють зробити висновок про погіршення рівня ефективності управління активами на підприємстві, зокрема, про це свідчить погіршення показників оборотності активів та незначне збільшення рентабельності активів. Рентабельність активів підприємства у другому році зросла на 0,4%, порівняно з першим роком. Збільшення рентабельності на 1,61% відбулося за рахунок зростання рентабельності обороту на 1,32%. Зменшення рентабельності на 0,31% відбулося за рахунок зменшення коефіцієнта оборотності на 0,03.
Задача 3.2. Оцінка запасів підприємства за допомогою методу ФІФО
На початку лютого підприємством, з метою подальшої реалізації, було закуплено 500 тон продукції за ціною 10 гривен за 1 тону. В березні підприємство додатково закупило 300 тон продукції за ціною 11 гривен за 1 тону. В квітні було реалізовано постійному покупцю 400 тон продукції. Протягом травня підприємство уклало угоду на реалізацію 200 тон продукції. В червні підприємством закуплено 150 тон продукції за ціною 12 гривен за 1 тону. Протягом липня підприємством продано 100 тон продукції. Визначити вартість запасів на кінець періоду за допомогою методу оцінки запасів ФІФО.
Розв’язок
За базове розуміння категорії запасів необхідно прийняти визначення, наведене в П(С)БО 9 «Запаси». Відповідно до П(С)БО 9 запаси – це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Якщо запаси розглядати як управлінську категорію, то запаси відносяться до числа об’єктів, підтримка необхідної величини яких потребує значних грошових вкладень, і тому являють собою один із факторів, які визначають економічну політику підприємства та впливають на рівень управління в цілому.
Оцінка запасів за допомогою методу ФІФО ґрунтується на припущені, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (тобто, запаси, які першими реалізують, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження вхідних запасів).
Сформуємо на основі даних в умові обсягів закупівлі та реалізації таблицю 3.4. Таблиця 3.4 Обсяги закупівлі та реалізації продукції підприємства
Після закупівлі підприємством в лютому 500 тон продукції за ціною 10 тис. грн та в березні 300 тон продукції за ціною 11 тис. грн, на кінець березня на складі буде обліковуватися запасів на суму: Оз*Ц,
Де Оз- обсяг закупівлі продукції Ц- ціна за 1 тону продукції,
Розрахуємо обсяг закупівлі продукції за лютий та березень місяці: 500*10+300*11=8300 тис. грн.
Протягом квітня підприємство реалізувало 400 тон продукції. Оскільки, використання методу оцінки запасів ФІФО передбачає, що при продажу робиться наступне припущення: продукція, яка закуплена першою – першою і реалізуються. Якщо у квітні було реалізовано 400 тон продукції (запасів), сформованих у лютому місяці, то на складі на кінець квітня залишається 100 тон продукції (запасів) закуплених у лютому місяці за ціною 10 тис. грн. та 300 тон продукції (запасів), сформованих у березні за ціною 11 грн. В травні було укладено угоду на реалізацію 200 тон продукції: таким чином, буде реалізовано 100 тон запасів, сформованих у лютому та 100 тон, сформованих у березні. На кінець травня на складі залишилося 200 тон запасів, які були сформовані у березні за ціною 11 тис. грн. Після закупівлі в червні 150 тон продукції за ціною 12 тис. грн, на складі підприємства в червні буде 200 тон запасів за ціною 11 тис. грн, що були сформовані у березні та 150 тон закупленої продукції в червні за ціною 12 тис.грн. В липні було реалізовано 100 тон запасів, сформованих у березні і, таким чином, на складі залишилося: 100 тон запасів березня місяця та 150 тон запасів червня місяця. Сформуємо отримані розрахунки у таблицю 3.5.
Таблиця 3.5. Розрахунок обсягів обороту та залишків запасів
Отже, оцінка вартості запасів на кінець липня за допомогою методу ФІФО складає: 100*11+150*12=2900 тис.грн.
Задача 3.3. Оцінка запасів підприємства за допомогою методу ЛІФО На початку лютого підприємством, з метою подальшої реалізації, було закуплено 500 тон продукції за ціною 10 гривен за 1 тону. В березні підприємство додатково закупило 300 тон продукції за ціною 11 гривен за 1 тону. В квітні було реалізовано постійному покупцю 400 тон продукції. Протягом травня підприємство уклало угоду на реалізацію 200 тон продукції. В червні підприємством закуплено 150 тон продукції за ціною 12 гривен за 1 тону. Протягом липня підприємством продано 100 тон продукції. Визначити вартість запасів на кінець періоду за допомогою методу оцінки запасів ЛІФО.
Розв’язок
Оцінка запасів за допомогою методу ЛІФО ґрунтується на припущені, що запаси використовуються в послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство, тобто, запаси, які першими реалізуються, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження вхідних запасів). Після закупівлі підприємством в лютому 500 тон продукції за ціною 10 тис. грн та в березні 300 тон за ціною 11 тис. грн, на кінець березня на складі буде обліковуватися продукції (запасів) на суму: ОЗлютий*Цлютий +ОЗберезень*Цберезень = 500*10+300*11=8300 тис. грн. Протягом квітня підприємство реалізовано 400 тон продукції (запасів). Оскільки при використанні методу оцінки запасів ЛІФО робиться припущення, що запаси, які закуплені останніми, реалізуються першими, то в квітні було реалізовано всі 300 тон запасів за ціною 11тис.грн., що були сформовані у березні місяці та 100 тон запасів, сформованих у лютому за ціною 11 тис.грн. за тону. Таким чином, на складі на кінець квітня залишається 400 тон запасів лютого за ціною 10 тис. грн. В травні було укладено угоду на реалізацію 200 тон продукції (запасів). Підприємство реалізувало 200 тон запасів, сформованих у лютому за ціною 10 тис.грн. На кінець травня на складі залишилося: 200 тон запасів, сформованих у лютому за ціною 10 тис. грн. Після закупівлі в червні 150 тон за ціною 12 тис. грн, на складі підприємства в червні буде 200 тон запасів за ціною 10 тис. грн, що були сформовані у лютому та 150 тон закупленої продукції в червні за ціною 12 тис.грн. В липні було реалізовано 100 тон запасів, сформованих у червні і, таким чином, на складі залишилося: 200 тон запасів, сформованих у лютому місяці та 50 тон запасів червня місяця. Сформуємо отримані розрахунки у таблицю 3.6.
Таблиця 3.6. Розрахунок обсягів обороту та залишків запасів
Отже, оцінка вартості запасів на кінець липня, розрахована за допомогою методу ЛІФО складає: 200*10+50*12=2600 тис.грн.
Задача 3.4. Оцінка запасів підприємства за допомогою методу середньозваженої собівартості
На початку лютого підприємством, з метою подальшої реалізації, було закуплено 500 тон продукції за ціною 10 гривен за 1 тону. В березні підприємство додатково закупило 300 тон продукції за ціною 11 гривен за 1 тону. В квітні було реалізовано постійному покупцю 400 тон продукції. Протягом травня підприємство уклало угоду на реалізацію 200 тон продукції. В червні підприємством закуплено 150 тон продукції за ціною 12 гривен за 1 тону. Протягом липня підприємством продано 100 тон продукції. Визначити вартість запасів на кінець періоду за допомогою методу оцінки запасів середньозваженої собівартості. Розв’язок Оцінка запасів за допомогою методу середньозваженої собівартості здійснюється по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості їх залишку на початок звітного періоду й вартості отриманих у звітному періоді запасів на сумарну кількість запасів. Після закупівлі підприємством в лютому 500 тон продукції за ціною 10 тис. грн та в березні місяці 300 тон за ціною 11 тис. грн, на кінець березня на складі буде обліковуватися 800 тон запасів. Визначимо їх середню собівартість (Сс). З цією метою сумарну вартість запасів (500*10+300*11) необхідно розділити на загальний обсяг продукції в запасах: 500+300=800 тон і отримуємо:
Сс= =10,38 тис.грн за 1 тону Тому, оціночна вартість запасів після закупівлі в квітні становить: 800*10,38=8304 тис.грн.
Протягом квітня і травня підприємство реалізувало 400 та 200 тон продукції (запасів) відповідно, за ціною 10,38 тис.грн., що в цілому склало 6228 тис.грн. Після закупівлі в червні 150 тон за ціною 12 тис. грн, на складі підприємства в червні обліковуватися буде 200 тон запасів за ціною 10,38 тис. грн. та 150 тон закупленої продукції в червні за ціною 12 тис.грн. Знайдемо їх середню собівартість: сумарну вартість запасів (200*10,38+150*12) розділимо на загальну кількість тон запасів в даному періоді (200+150=350) і отримаємо:
Сс= =11,07 тис.грн за 1 тону Тому, оціночна вартість запасів після на кінець червня становить: 350*11,07=3874 тис.грн.
В липні було реалізовано 100 тон запасів за середньозваженою ціною 11,07 тис.грн. і, таким чином, на складі залишилося: 250 тон запасів за середньозваженою ціною 11,07 тис.грн. Сформуємо отримані розрахунки у таблицю 3.7. Таблиця 3.7.
Отже, оцінка вартості запасів, визначена за допомогою середньозваженої собівартості на кінець липня складає: 250*11,07=2767 тис.грн.
Задача 3.5. Розрахунок впливу різних методів оцінки запасів на формування прибутку підприємства
На основі проведених в задачах 2-4 розрахунків визначити суму валового прибутку підприємства, при використанні різних методів оцінки запасів. На початку лютого підприємством, з метою подальшої реалізації, було закуплено 500 тон продукції за ціною 10 гривен за 1 тону. В березні підприємство додатково закупило 300 тон продукції за ціною 11 гривен за 1 тону. В квітні було реалізовано постійному покупцю 400 тон продукції за ціною 20 гривен за 1 тону. Протягом травня підприємство уклало угоду на реалізацію 200 тон продукції за ціною 21 гривні за 1 тону. В червні підприємством закуплено 150 тон продукції за ціною 12 гривен за 1 тону. Протягом липня підприємством продано 100 тон продукції за ціною 22 гривні за 1 тону.
Розв’язок 1.Розрахуємо фактичний обсяг продажу товарів (Ор) з лютого по червень: Ор=400*20+200*21+100*21,5=14350 тис.грн. 2. Визначимо обсяг закупівлі продукції (Оз) за весь період: Оз=500*10+300*11+150*12=10100 тис.грн. 3. Розрахуємо суму валового прибутку (ВП) за формулою: ВП=Ор-Срп, де Срп- собівартість реалізованої продукції, яка знаходиться за формулою: Срп=Зп+Оз-Зк, де Зп-запас продукції на початок періоду, тис.грн. Оз- обсяг закупівлі по закупівельній вартості, тис.грн. Зк- запаси на кінець періоду (оціночна вартість), тис.грн. 4.Визначимо собівартість реалізованої продукції за весь період за допомогою трьох методів оцінки запасів: 4.1) собівартість реалізованої продукції при оцінці запасів методом ФІФО: Срп= 0+10100-2900=7200 тис.грн. 4.2) собівартість реалізованої продукції при оцінці запасів методом ЛІФО: Срп= 0+10100-2600=7500 тис.грн. 4.3) собівартість реалізованої продукції за весь період при оцінці запасів методом середньозваженої собівартості: Срп= 0+10100-2767=7333 тис.грн. 5. Розрахуємо суму валового прибутку за весь період при використанні різних методів оцінки запасів: 5.1) сума валового прибутку при оцінці запасів методом ФІФО: ВП= 14350-7200=7150 тис.грн. 5.2) сума валового прибутку при оцінці запасів методом ЛІФО: ВП= 14350-7500=6850 тис.грн. 5.3) сума валового прибутку при оцінці запасів методом середньозваженої собівартості: ВП= 14350-7333=7017 тис.грн. Отримані результати занесемо до таблиці 3.8.
Таблиця 3.8. Розрахунок суми валового прибутку при використанні різних методів оцінки запасів
Таким чином, в умовах підвищення цін сума валового прибутку буде більшою при використанні методу оцінки запасів ФІФО.
Задача 4.6. Оцінка ефективності управління дебіторською заборгованістю підприємства
На основі фінансової звітності підприємства визначити стан та рівень ефективності управління дебіторською заборгованістю та зробити відповідні висновки. В зв’язку з цим, необхідно: 1) оцінити динаміку та структуру поточної дебіторської заборгованості 2) оцінити рівень та оборотність поточної дебіторської заборгованості в динаміці 3) оцінити показники ефективності управління поточною дебіторською заборгованістю.
Таблиця 3.9. Інформація про обсяг та склад дебіторської заборгованості, тис.грн
Таблиця 3.10. Інформація про фінансові результати діяльності підприємства
Підприємство отримувало 52% чистого прибутку за рахунок продажу продукції в кредит. Моніторинг дебіторської заборгованості та розроблені підприємством кредитні стандарти гарантують відсутність безнадійних боргів.
Розв’язок Сутність управління дебіторською заборгованістю підприємства представляє собою систему принципів та методів підготовки та реалізації управлінських рішень, що приймаються на різних стадіях формування та погашення дебіторської заборгованості. Важливим етапом в даному напрямку діяльності є оцінка ефективності управління дебіторською заборгованістю. З цією метою суму додаткового прибутку, отриманого в результаті формування дебіторської заборгованості необхідно порівняти з сумою додаткових витрат (вартістю кредиту), на оформлення кредиту та інкасації дебіторської заборгованості, а також прямих фінансових витрат від неповернення дебіторської заборгованості (безнадійна заборгованість, яка списана в зв’язку з неплатоспроможністю дебітора або закінченням терміну позовної давності). Витрати підприємства при наданні кредиту мають дві складові: витрати на оплату вартості капіталу підприємства на період відволікання коштів в дебіторську заборгованість та витрати в зв’язку з інфляційним знеціненням капіталу, який відволікається в дебіторську заборгованість. Витрати на оплату вартості капіталу підприємства визначаються виходячи з середньозваженої вартості капіталу, розміру дебіторської заборгованості, середнього періоду її погашення:
(1)
Витрати в зв’язку з інфляційним знеціненням капіталу, який відволікається в формування дебіторської заборгованості, розраховуються за наступною формулою: (2)
Загальний обсяг витрат становить:
(3) Додатковий дохід, який отримано за рахунок надання комерційного кредиту покупцям, розраховується за формулою:
(4)
Економія витрат за рахунок зниження цін закупівлі ресурсів внаслідок авансування постачальників розраховується таким чином:
(5)
Загальний обсяг додаткового прибутку підприємства в результаті формування дебіторської заборгованості обчислюється як сума цих складових:
(6)
Порівняння суми додаткового прибутку (ДПдз), отриманого в результаті формування дебіторської заборгованості з сумою додаткових витрат (Вкр) дозволяє зробити висновки щодо ефективності управління дебіторською заборгованістю. Якщо Вкр < ДПдз - надання кредиту контрагентам в періоді, що аналізується, було ефективним та економічно доцільним.
Таблиця 3.11. Динаміка та структура поточної дебіторської заборгованості підприємства
2. Оцінимо рівень відволікання коштів у дебіторську заборгованість за товари, роботи та послуги та її оборотність. Рівень відволікання коштів у дебіторську заборгованість за товари, роботи та послуги:
де, –середня сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги; –середній обсяг оборотних активів. ; Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:
де ВРк- виручка від реалізації за товари, роботи та послуги.
разів; разів
Період обороту дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги: , де n- кількість днів у періоді
Результати розрахунків занесемо до таблиці 3.12. Таблиця 3.12 Динаміка показниківч рівня та оборотності поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги
Розрахуємо суму ефекту від відволікання коштів у дебіторську заборгованість: , де - сума чистого прибутку від відволікання коштів у дебіторську заборгованість за товари, роботи та послуги; - витрати на обслуговування дебіторської заборгованості; - прямі втрати від непогашення дебіторської заборгованості. , ,
Рівень ефективності відволікання коштів у дебіторську заборгованість: ; Аналіз динаміки дебіторської заборгованості свідчить, що протягом досліджуваного періоду її обсяг зріс на 9,68%, порівняно з початком року і на кінець року становив 109,7%. У структурі дебіторської заборгованості переважає дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, частка якої протягом троку зросла на 8,5% (становила 79% на кінець року порівняно з 70,6% на початок року). Така динаміка пов’язана зі збільшенням виручки від реалізації (на 81 тис.грн.) та часткою товарів, що продаються в кредит (на 3%). Це спричинило зростання коефіцієнта відволікання коштів у дебіторську заборгованість за товари, роботи та послуги (на 1,18%). Позитивною тенденцією є прискорення оборотності дебіторської заборгованості при зростанні обсягу продажу в кредит; відсутність безнадійних боргів, що свідчить про ефективне управління нею. Протягом періоду спостерігається зростання суми ефекту та рівня ефективності відволікання коштів у дебіторську заборгованість за товари, роботи та послуги: якщо в 1 півріччі звітного року 100 грн. інвестованих у дебіторську заборгованість приносили 30,39 грн. чистого прибутку, то в другому півріччі цей показник зріс до 32,35 грн.
Задача 3.7.Обгрунтування потреби в оборотних активах підприємства та визначення джерел їх фінансування
На основі наведеної інформації щодо стану оборотних активів у звітному періоді обґрунтувати потребу в оборотних активах на плановий період та визначити джерела фінансування цієї потреби. Скласти баланс оборотних коштів. Таблиця 3.13. Інформація про оборотні активи та поточну кредиторську заборгованість у звітному році, тис.грн.
Таблиця 3.14. Інформація про результати діяльності підприємста в звітному періоді, тис.грн.
Таблиця 3.15. Зміни показників у плановому періоді
На підприємстві також планується скоротити: 1) період обороту готової продукції на 4 дні, 2) період обороту сировини на 5 днів, 3) період обороту дебіторської заборгованості на 3 днів Сума інших оборотних активів в плановому періоді буде незмінною.
Розв’язок Процес формування оборотних активів полягає в обґрунтуванні та реалізації конкретних організаційно-економічних заходів та дій, спрямованих на формування такого складу оборотних активів, який відповідає реальним потребам підприємства та створює базу для розв’язання його стратегічних задач. Процес визначення потреби в оборотних активах на плановий період має свої особливості для підприємств на різних стадіях життєвого циклу. В науковій літературі формування активів підприємства пов'язують з трьома основними етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу: 2. Розширення, реконструкція і модернізація діючого підприємства. Так, на етапі створення підприємства формування активів здійснюється переважно у формі внесення засновниками, трансформації структури, придбання відсутніх елементів активів та має мінімальні розміри. У процесі нарощування обсягів діяльності і переходу на стадії юності та ранньої зрілості виникає потреба у збільшенні обсягів активів і зміні їх структури. Поповнення оборотних активів здійснюється залежно від темпів нарощування обсягів операційної діяльності. Другий і третій етапи формування активів являють собою форми інвестиційної діяльності діючого підприємства. З урахуванням цієї мети, процес формування оборотних активів доцільно будувати на основі наступних принципів: 2)забезпечення відповідності обсягу і структури сформованих оборотних активів обсягові і структурі роздрібної та оптової реалізації продукції. 3)забезпечення оптимальності складу оборотних активів з позицій ефективності господарської діяльності. 4)забезпечення умов прискорення обороту оборотних активів у процесі їхнього використання. 5)вибір найбільш прогресивних видів оборотних активів з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства. Планування потреби в оборотних активах підприємства здійснюється в розрізі потреб кожного виду оборотних активів: матеріальні обігові активи (для формування товарних запасів, запасів готової продукції та інших матеріальних запасів), дебіторська заборгованість, грошові кошти.
1.Визначимо перш за все періоди обороту оборотних активів підприємства у звітному періоді, визначимо планові значення періодів обороту оборотних активів, шляхом корегування фактичних значень на заплановані зміни та сформуємо отримані результати у таблицю 3.16. Таблиця 3.16.
Розрахунок періоду обороту оборотних активів підприємства
Наступним етапом роботи є обґрунтування планової потреби підприємства в оборотних активах. Результати розрахунків сформуємо у таблицю 3.17.
Таблиця 3.17. Розрахунок потреби підприємства в оборотних активах на плановий період
Визначивши потребу підприємства в оборотних активах на плановий період, яка складатиме 428, 8 тис. грн., обґрунтуємо джерела фінансування цієї потреби. Джерелами фінансування оборотних активів підприємства можуть бути власні (внески власників, прибуток, резерви, фонди, безповоротне фінансування тощо) та позикові кошти (залучені кошти – кредити, кредиторська заборгованість тощо). Наявність на підприємстві розробленої стратегії щодо залучення капіталу збільшує можливості підприємства по розширенню діяльності, дозволяє використати ефект фінансового важеля, підвищити рентабельність власного капіталу. В іншому випадку, банківські кредити, замість забезпечення зростання підприємства його фінансового оздоровлення, можуть спровокувати кризову ситуацію. Оптимальна структура капіталу повинна мати таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість. Питома вага власних джерел фінансування оборотних активів використовується для оцінки ступеня фінансової стійкості підприємства, його незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Між активами і джерелами їх формування на підприємстві існує тісний взаємозв’язок. Яка сума є активів, така сума є джерел їх утворення. У вартісному виразі цю рівність можна виразити так:
ОА=ДФ
де ОА – вартість оборотних активів; ДФ – сума джерел оборотних активів.
1.Визначимо суму власних джерел фінансування, до яких відносять суму власного оборотного капіталу на початок планового періоду (ВОК) та чистий прибуток, що спрямовуватиметься на фінансування оборотних активів (ЧП). ВОК=ОАпоч-ПЗпоч, де ОАпоч- сума оборотних активів підприємства на початок планового періоду (кінець фактичного періоду), тис.грн. ПЗпоч- сума поточних зобов’язань на початок планового періоду (кінець фактичного періоду), тис.грн.
ВОК= 429-207=222 тис.грн
Згідно умови, рентабельність обороту складатиме 9%, а на фінансування оборотних активів підприємство планує спрямувати 60% чистого прибутку. Таким чином, сума чистого прибутку, що спрямовуватиметься на фінансування оборотних активів (ЧПфоа) складатиме:
ЧПфоа=ВРпл 0,9 0,60=2170 0,09 0,60=117,2 тис.грн.
Фінансування оборотних активів за рахунок кредиторської заборгованості є найбільш поширеним, а підчас, і єдиним способом в умовах фінансової кризи. Вміле управління кредиторською заборгованістю, дозволяє значно скоротити потребу у власних грошових коштах. Але слід пам’ятати, що фінансування за рахунок боргів посилює ризик і підвищуює потенціальну загрозу неплатоспроможності. Також використання кредиторської заборгованості в якості джерела фінансування має свої особливості. Величина і період обороту кредиторської заборгованості залежить від умов кредиту постачальників. Тому, як правило, необхідно оцінити наступні моменти: чи є дані умови надання кредиторської заборгованості загальними для даної галузі та регіону; чи може змінитися позиція на ринку і якщо так, то як; наскільки сильні економічні зв’язки постачальників. Також для фінансування оборотних активів можуть використовуватися короткострокові кредити, але це джерело не є на сьогоднішній день популярним, що пояснюється їх дороговизною.
Отже, загальна сума джерел фінансування планової потреби оборотних активів складає: ВОК+ ЧПфоа+КЗплан=222+117,2+77,6=416,8 тис.грн. Оскільки планова потреба в оборотних активах складає 428,8 тис.грн, а всього джерел фінансування 416, 8 тис.грн., виникає дефіцит коштів на суму: 428,8-416,8=12 тис.грн. Відповідно, на цю суму доцільно взяти короткострокову позику в банку. За результатами розрахунків складемо баланс оборотних коштів (таблиця 3.18). Таблиця 3.18. Баланс оборотних коштів підприємства на плановий період
Висновок: розроблений баланс оборотних коштів свідчить про дефіцит власних джерел фінансування оборотних активів (власного оборотного капіталу та чистого прибутку), в зв’язку з цим підприємству необхідно залучити незначну суму банківського кредиту (12тис.грн). В подальшому, керівництву підприємства доцільно, з метою уникнення дефіциту грошових коштів, винайти можливість збільшення періоду обороту кредиторської заборгованості. Рекомендовані літературні джерела до теми 3
[5,15,17,20,28,37,47,67,69,70]
Завдання для самостійної роботи з 3 теми Задача 1 На основі даних таблиці 3.19 проаналізувати рівень ефективності управління активами підприємства протягом звітного періоду. З цією метою необхідно: проаналізувати показники ефективності управління активів та кількісно та оцінити за допомогою моделі Дюпона вплив рентабельності обороту та оборотності активів на рівень рентабельності активів. За результатами розрахунків зробити висновки та надати пропозиції щодо підвищення ефективності управління активами на підприємстві. Таблиця 3.19 Аналітичні дані показників діяльності підприємства
Задача 2
На початку лютого підприємством, з метою подальшої реалізації, було закуплено 150 тон продукції за ціною 100 гривен за 1 тону. В березні підприємство додатково закупило 100 тон продукції за ціною 113 гривен за 1 тону. В квітні було реалізовано постійному покупцю 80 тон продукції. Протягом травня підприємство уклало угоду на реалізацію 120 тон продукції. В червні підприємством закуплено 130 тон продукції за ціною 118 гривен за 1 тону. Протягом липня підприємством продано 95 тон продукції. Визначити вартість запасів на кінець періоду за допомогою методу оцінки запасів ФІФО, ЛІФО та середньозваженої собівартості.
Відповідь: 1) вартість запасів на кінець липня, розрахована за допомогою методу ФІФО, складає: 85т*120 тис.грн=10300 тис.грн., 2) вартість запасів на кінець липня, розрахована за допомогою методу ЛІФО, складає: 35т*120 тис.грн+50 т*100 тис.грн=8200 тис.грн., 4) вартість запасів на кінець липня, розрахована за допомогою методу середньозваженої собівартості складає: 85т*127 тис.грн=10795 тис.грн.
Задача 3
На початку лютого підприємством, з метою подальшої реалізації, було закуплено 150 тон продукції за ціною 100 гривен за 1 тону. В березні підприємство додатково закупило 100 тон продукції за ціною 113 гривен за 1 тону. В квітні було реалізовано постійному покупцю 80 тон продукції за ціної120 тис.грн за 1 тону. Протягом травня підприємство уклало угоду на реалізацію ще 120 тон продукції за ціною 128 тис.грн за 1 тону. В червні підприємством закуплено 130 тон продукції за ціною 118 гривен за 1 тону. Протягом липня підприємством продано 95 тон продукції за ціною 134 тис.грн. На основі проведених в задачі 2 розрахунків визначити суму валового прибутку підприємства, при використанні різних методів оцінки запасів.
Відповідь: сума валового прибутку при використанні методу ФІФО становитиме 6090 тис.грн., при використанні методу ЛІФО 3 990 тис.грн., буде більшою при використанні методу оцінки запасів ФІФО, при використанні методу середньозваженої собівартості 6 585 тис.грн. Таким чином, в умовах підвищення цін, найбільшу суму валового прибутку підприємство отримає, використовуючи метод середньозваженої собівартості Задача 4 На основі фінансової звітності підприємства визначити стан та рівень ефективності управління дебіторською заборгованістю та зробити відповідні висновки. В зв’язку з цим, необхідно: 1)оцінити динаміку та структуру поточної дебіторської заборгованості 2)оцінити рівень та оборотність поточної дебіторської заборгованості в динаміці 3)оцінити показники ефективності управління поточною дебіторською заборгованістю. Таблиця 3.20. Інформація про обсяг та склад дебіторської заборгованості, тис.грн
Таблиця 3.21. Інформація про фінансові результати діяльності підприємства
Підприємство отримувало 47% чистого прибутку за рахунок продажу продукції в кредит. Моніторинг дебіторської заборгованості та розроблені підприємством кредитні стандарти гарантують відсутність безнадійних боргів.
Відповідь: в I кварталі сума ефекту від відволікання коштів в дебіторську заборгованість склала 72, 64 тис.грн. чистого прибутку, а в II кварталу зросла на 1,85 тис.грн. і сума чистого прибутку становила 74,49 тис.грн.
Задача 5 На основі наведеної інформації щодо стану оборотних активів у звітному періоді обґрунтувати потребу в оборотних активах на плановий період та визначити джерела фінансування цієї потреби. Скласти баланс оборотних коштів.
Таблиця 3.22. Інформація про оборотні активи та поточну кредиторську заборгованість у звітному році, тис.грн.
Таблиця 3.23. Інформація про результати діяльності підприємста в звітному періоді, тис.грн.
Таблиця 3.24. В плановому періоді плануються наступні зміни:
На підприємстві також планується скоротити: 1) період обороту готової продукції на 2 дні, 2) період обороту сировини на 3 днів, 3) період обороту дебіторської заборгованості на 4 днів Сума інших оборотних активів в плановому періоді буде незмінною.
Відповідь: Потреба в оборотних активах в плановому періоді становитиме 506,1 тис.грн. Основними джерелами фінансування потреби в оборотних активах підприємства буде чистий прибуток сумі 114,2 тис.грн., кредиторська заборгованість в сумі 245, 5 тис.грн. та короткостроковий банківський кредит в сумі 70 ,26 тис.грн.
Питання для самоконтролю знань з 3 теми 1.Що собою представляє процес управління активами підприємства? 2.Визначіть основні завдання управління активами підприємства. 3.На яких принципах здійснюється формування активами підприємства? 4.Розкрийте етапи управління активами підприємства. 5.Яка особливість визначення потреби в активах на майбутній період для новостворюваних підприємств? 6.Як визначається потреба в активах новостворюваних підприємствах? 7.Які альтернативні рішення є у підприємства, що створюється для забезпечення потреби в активах? 8.Чому потрібно розраховувати мінімальну, необхідну та максимальну суму активів підприємствам, що створюються? 9.Що таке оптимізація складу операційних активів підприємства? 10.Визначіть якими позитивними особливостями характеризуються необоротні активи? 11.Які недоліки необоротних активів повинні враховуватися в процесі їх формування та використання? 12.Визначіть якими позитивними особливостями характеризуються оборотні активи? 13.Які недоліки оборотних активів повинні враховуватися в процесі їх формування та використання? 14.Визначіть якими позитивними особливостями характеризуються оборотні активи? 15.Що таке валові оборотні активи? 16. Що таке чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) і як вони визначаються? 17. Визначити основні етапи управління оборотними активами. 18.Які існують три підходи до політики формування оборотних активів? 19.Розкрийте сутність процесу оптимізації співвідношення постійної та змінної частини оборотних активів. 20.В чому полягає діяльність підприємства щодо забезпечення ліквідності оборотних активів? 21.Розкрийте основні етапи управління запасами підприємства. 22.Що таке облікова політика оцінки запасів підприємства? 23.Яким чином здійснюється система контролю за рухом запасів на підприємстві? 24.Що собою представляє процес управління дебіторською заборгованістю? 25.Розкрийте основні етапи управління дебіторською заборгованістю. 26.Як визначається необхідна сума фінансових ресурсів, що інвестуються у дебіторську заборгованість? 27. Що таке управління грошовими активами? 28. Розкрийте основні етапи управління грошовими активами підприємства. 29.В якій послідовності здійснюється управління фінансуванням оборотних активів підприємства? 30.Які ви знаєте три типи політики фінансування оборотних активів? 31.Що собою представляє структура джерел фінансування оборотних активів підприємства? 32.Розкрийте основні етапи управління операційними необоротними активами підприємства. 33.Яким чином формуються управлінські рішення з питань оновлення операційних необоротних активів? 34.В яких напрямках може здійснюватися фінансування оновлення операційних необоротних активів підприємства? 35.Визначіть переваги та недоліки лізингу необоротних активів.
Тема 4. Управління капіталом підприємств Теоретичні засади управління капіталом підприємства
Управління капіталом – це система принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, що пов’язані з його формуванням з різних джерел, а також із забезпеченням його ефективного використання в різних видах господарської діяльності підприємства. Управління капіталом підприємства спрямоване на вирішення наступних основних задач:
Оптимізація загальної потреби у капіталі створюваного підприємства являє собою процес розрахунку реального необхідного обсягу фінансових ресурсів, які можуть бути ефективно використані на початковій стадії його життєвого циклу. У процесі оптимізації загальної потреби у капіталі підприємства, що створюється використовуються такі основні методи: 1. Балансовий метод, який базується на визначенні необхідної суми активів, що дозволяють новому підприємству розпочати господарську діяльність. Цей метод розрахунків виходить із балансового алгоритму: загальна сума активів створюваного підприємства дорівнює загальній сумі капіталу, що інвестується в нього. 2. Метод аналогій оснований на встановленні обсягу капіталу, що використовується на підприємствах-аналогах. Підприємство-аналог для здійснення такої оцінки підбирається з урахуванням його галузевої приналежності, регіону розміщення; розміру, технології, що використовується; початкової стадії життєвого циклу та інших чинників. 3. Метод питомої капіталомісткості базується на використанні показника "капіталомісткість продукції", який дає уявлення про те, який розмір капіталу використовується у розрахунку на одиницю виробленої (або реалізованої) продукції.
Основним завданням управління формуванням власних фінансових ресурсів підприємства є забезпечення необхідного рівня самофінансування розвитку господарської діяльності підприємства у наступному періоді. Це управління здійснюється за такими основними етапами:
Одним із способів залучення власних коштів із зовнішніх джерел є емісія акцій. Основною метою управління емісією акцій є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових ресурсів у мінімально можливі терміни. Цей процес здійснюється за такими основними етапами:
Управління залученням позикових фінансових ресурсів являє собою цілеспрямований процес їх формування із різних джерел та у різних формах згідно з потребами підприємства у позиковому капіталі на різних етапах його розвитку. Процес цього управління здійснюється у такій послідовності:
Під банківським кредитом розуміють грошові кошти, що надаються банком у позику клієнту для цілеспрямованого використання на зазначений термін під певний процент. Управління залученням банківського кредиту передбачає:
Фінансовий лізинг – це господарська операція, що передбачає придбання орендодавцем (на замовлення орендаря) основних засобів з подальшим переданням їх у користування орендаря на термін, який не перевищує період повної їх амортизації із обов’язковою наступною передачею права власності на ці основні засоби орендарю. Основною метою управління фінансовим лізингом (з позицій залучення підприємством позикового капіталу) є мінімізація потоку платежів із обслуговування кожної лізингової операції. Цей процес управління передбачає:
Основною метою управління емісією облігацій підприємства є забезпечення залучення необхідного обсягу позикових коштів шляхом випуску та розміщення на первинному фондовому ринку цінних паперів цього виду. Управління здійснюється у такій послідовності:
Основною метою управління залученням товарного кредиту є максимальне задоволення потреб у фінансуванні за рахунок формованих запасів вхідних матеріальних оборотних активів та зниження загальної вартості його залучення. Процес цього управління передбачає таку послідовність дій:
Основною метою управління поточними зобов’язаннями по розрахунках підприємства є забезпечення своєчасного їх нарахування та сплати коштів, що входять до їх складу. Цей процес управління передбачає:
? Задача 4.1. Оцінювання ефектів операційного та фінансового левериджу На підприємстві розглядають 2 альтернативні варіанти (А і Б) функціонування відокремленого структурного підрозділу, що виробляє продукцію "Х", у наступному (плановому) році. Альтернативи передбачають приблизно однаковий рівень рентабельності власного капіталу (фінансової рентабельності) у випадку досягнення запланованого обсягу реалізації продукції, але розрізняються структурою капіталу, а також рівнем змінних та обсягом постійних операційних витрат (див. дані табл. 4.1). Оцінити ефекти операційного та фінансового левериджу для зазначених альтернативних варіантів. Указати варіант, що має нижчу чутливість фінансової рентабельності до відхилень від запланованих обсягів реалізації продукції, і тому може розглядатися як менш ризикований. Таблиця 4.1 Дані про альтернативні варіанти функціонування відокремленого структурного підрозділу підприємства у плановому році
Розв’язок та теоретичні коментарі:
Одним із головних показників, що використовують для вимірювання добробуту власників підприємства, є чистий прибуток на одну просту акцію (EPS – earnings per share; саме для цього показника призначено кінцевий розділ форми № 2 «Звіт про фінансові результати»). Якщо підприємство не є акціонерним товариством або у ситуації з відокремленим структурним підрозділом (а також окремим проектом), замінником цього показника є фінансова рентабельність, або коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства (returnonequity – ROE). Значення цього показника залежить від багатьох чинників. Серед іншого ROE чутливо реагує на зміни обсягів діяльності (обсягів реалізованої продукції). Як наслідок, якщо дві альтернативи передбачають однакове значення фінансової рентабельності (ROE), це ще не означає їх рівноцінність для осіб, які приймають рішення про вибір однієї із них. ROE цих альтернатив може по-різному реагувати на зміни чинників, що обумовлює різний рівень ризу. У випадку, що розглядається, необхідно для кожного із альтернативних варіантів функціонування структурного підрозділу підприємства визначити на скільки у відносному вимірі змінюється ROE у випадку зміни обсягу реалізації продукції на певну мінімальну відносну величину (наприклад, на 1%). Той варіант, що передбачає менш чутливе реагування ROE на зміни обсягу реалізації продукції, можна розглядати як менш ризикований. Чутливість реагування ROE на зміни обсягу реалізації продукції характеризує ефект комбінованого левериджу, який інтегрує ефекти операційного та фінансового левериджу. Цей ефект оцінюють за допомогою показника DTL (degree of total leverage) – рівень (ступінь, або сила) сукупного (комбінованого) важеля (левериджу):
DTL = DOL ´ DFL (4.1)
де DOL – degree of operating leverage – рівень (ступінь) операційного левериджу (сила операційного важеля); DFL – degree of financial leverage – рівень (ступінь) фінансового левериджу (сила фінансового важеля)[1].
Ефект операційного левериджу полягає в тому, що у випадку зміни обсягів операційної діяльності підприємства (або діяльності у межах окремого структурного підрозділу чи проекту) фінансовий результат цієї діяльності змінюється у відносно більшому розмірі із-за наявності постійних поточних витрат. Чим вище сума постійних операційних витрат, тим більш чутливо реагує фінансовий результат від операційної діяльності на зміни обсягів цієї діяльності. Для вимірювання ефекту операційного левериджу застосовують показник ступеня операційного левериджу (або сили операційного важеля) DOL [70, с.240] [32, с.730]:
(4.2)
де Q – обсяг реалізації продукції; P – ціна одиниці продукції (без ПДВ); V – змінні операційні витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції; FС – сума (загальний обсяг) постійних операційних витрат; EBIT – фінансовий результат від операційної діяльності до оподаткування без врахування фінансових витрат (має скорочену назву «операційний прибуток»; англ. – earnings before interest and taxes).
Ступінь операційного левериджу (DOL) показує на скільки відсотків змінюється операційний прибуток (EBIT) при зміні обсягів діяльності на 1%. Можна сказати, що DOL є своєрідним коефіцієнтом еластичності EBIT від обсягу діяльності. За допомогою DOL можливо оцінювати результативність нарощення обсягів випуску продукції підприємства в короткостроковій перспективі (якщо незмінними залишаються фактори, які визначають рівень змінних та суму постійних поточних витрат підприємства).
Зауваження: Необхідно звернути увагу, що у наведеному вигляді ступінь операційного левериджу можливо визначати лише для виробництва певної продукції (з урахуванням того, що вся випущена продукція реалізується) і лише за певний нетривалий період. Також цей показник є непридатним для оцінювання впливу значних змін обсягів діяльності, оскільки такі зміни завжди супроводжуються суттєвими змінами суми постійних та рівня змінних операційних витрат підприємства (див. рис. 5.1 і 5.2).
Ефект фінансового левериджу полягає в тому, що у випадку зміни обсягів операційного прибутку підприємства (або окремого структурного підрозділу чи проекту) фінансова рентабельність (ROE) змінюється у відносно більшому розмірі, якщо використовуються позикові кошти і існують фінансові витрати. Чим вище сума фінансових витрат, тим більш чутливо реагує ROE на зміни EBIT. Для вимірювання ефекту фінансового левериджу застосовують показник ступеня фінансового левериджу (DFL), який виражає відносну зміну показника ROE у випадку зміни ЕВІТ на 1%:
(4.3)
де І – сума фінансових витрат (interest) – платежів за використання позикового капіталу.
Зауваження: Для акціонерних товариств, які здійснювали випуски привілейованих акцій, формулу (5.3) уточнюють:
(4.4)
де PD – дивіденди за привілейованими акціями; t – рівень оподаткування прибутку.
Чим більше DFL, тим більш чутливо реагує ROE на зміни ЕВІТ, а отже – і на зміни обсягів діяльності підприємства, від яких залежить ЕВІТ.
Результати оцінювання ефектів операційного та фінансового левериджу для даних, які наведено у табл. 4.1, ілюструє табл. 4.2. Таблиця 4.2
Операційний та фінансовий леверидж структурного підрозділу
* значення показника наведено в умові де Q – обсяг реалізації продукції; P – ціна одиниці продукції (без ПДВ); V – змінні операційні витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції.
Відповідь: Нижчу чутливість фінансової рентабельності до відхилень від запланованих обсягів реалізації продукції має варіант А (для якого відносна зміна ROE у 1,941 рази перевищує відносну зміну обсягу реалізації продукції). Отже, варіант А передбачає у цілому нижчий ризик, пов’язаний з можливим відхиленням фактичного обсягу реалізації продукції на ринку від запланованого, у порівнянні з варіантом Б (для якого відносна зміна ROE у 2,88 рази перевищує відносну зміну обсягу реалізації продукції).
Рекомендовані літературні джерела до задачі
[30, 31, 32, 70]
? Задача 4.2. Залучення коштів шляхом розміщення облігацій підприємства Підприємству необхідно залучити встановлену суму коштів на визначений строк, при цьому вартість (cost) залучених коштів не повинна перевищити заданий граничний рівень. Визначити, чи зможе підприємство задовольнити свою потребу публічно розмістивши купонні облігації (із заданим номіналом, ставкою та частотою виплати купонів) на фондовій біржі в процесі одностороннього аукціону, який передбачає встановлення єдиної дохідності до погашення, якщо відома інформація про обсяги конкурентних та неконкурентних заявок покупців. У випадку, якщо неможливо залучити необхідну суму коштів не перевищуючи граничний рівень вартості, то необхідно указати найкращий для емітента варіант розміщення облігацій та суму дефіциту коштів.
Основні поняття,
Про розміщення облігацій (теоретичний коментар)
Облігації підприємства можна розміщувати як приватно (серед обмеженого кола осіб за попередніми домовленостями)[2], так і публічно, у тому числі на фондовій біржі. Розміщення облігацій на біржі передбачає проведення спеціального одностороннього аукціону, на якому відбувається цінове змагання лише між покупцями, а продавцем є емітент (або уповноважений андерайтер). В умовах комп’ютеризації технологій торгівлі цінними паперами традиційні аукціони «з голосу» майже повністю замінено автоматизованими електронними аукціонами, які передбачають введення заявок покупцями у торговельну систему із попереднім внесенням покриття (суми коштів, яка є достатньою для оплати за заявлені цінні папери). Ще у 1997 році в США започатковано практику публічного розміщення облігацій на спеціальних аукціонах через Internet. Розрізняють 2 основні сучасні технології проведення аукціонів з розміщення облігацій (крім аукціону «з голосу» та інших специфічних різновидів, що використовують лише у виняткових випадках):
Умовою цієї задачі передбачено, що підприємство-емітент розміщує облігації на аукціоні з єдиною дохідністю. Саме ця технологія найбільш повно відповідає одному з базових принципів функціонування фінансового ринку, що один і той самий фінансовий інструмент в один і той самий момент часу повинен мати одну (єдину) ціну на ринку. Розв’язання задачі передбачає обчислення можливого обсягу попиту (кількості облігацій, що можливо розмістити) та суми коштів, що можливо залучити, для кожного варіанта єдиної дохідності до погашення (YTM) на основі інформації про конкурентні та неконкурентні заявки покупців: – у конкурентних заявках на купівлю облігацій традиційно указують не ціну в грошових одиницях, яка є максимальною для покупця, а дохідність до погашення (YTM), яка є мінімальною для нього. – у неконкурентних заявках немає обмежень щодо дохідності (ці заявки задовольняють за будь-якої дохідності, що буде встановлено на аукціоні); Серед наявних варіантів єдиної YTM обирають таку, для якої сума коштів, що можливо залучити, відповідає потребі емітента (дорівнює або несуттєво перевищує встановлену цільову суму). Якщо такий варіант існує, то для нього здійснюють перевірку вартості (cost) коштів, що залучаються[5]. Під вартістю залучення коштів від розміщення облігацій розуміють відносне значення (рівень) фінансових витрат, пов’язаних з виконанням зобов’язань за цими облігаціями у майбутньому – це є така складна річна відсоткова ставка (ефективна відсоткова ставка), яка у випадку використання для дисконтування майбутніх виплат, що повинен здійснити емітент за розміщеними облігаціями, дозволить отримати таку сукупну теперішню вартість, яка буде дорівнювати залученій в процесі розміщення сумі коштів за вирахуванням поточних витрат, пов’язаних з процедурою розміщення. У спрощеному вигляді, якщо не брати до уваги поточні витрати, які пов’язані з процедурою розміщення облігацій, вартість залучених коштів обчислюють на основі значення YTM та рівня оподаткування прибутку:
(4.5)
де cost – вартість коштів, які можливо залучити за підсумками розміщення облігацій; YTM – дохідність до погашення, що розглядають як єдину дохідність за підсумками розміщення облігацій (вимірюється ефективною відсотковою ставкою); Tax – рівень оподаткування прибутку для підприємства-емітента. Необхідність врахування рівня оподаткування прибутку в обчисленнях cost пояснюється ефектом податкової економії, який виникає у зв’язку з віднесенням фінансових витрат, пов’язаних з виконанням зобов’язань за розміщеними облігаціями, на витрати підприємства-емітента і відповідним зменшенням бази для оподаткування податком на прибуток підприємства. Якщо cost для обраного варіанта єдиної YTM не перевищує встановленої граничної вартості коштів, то цей варіант є таким, що цілком задовольняє інтереси підприємства-емітента. Але, якщо ця умова не виконується (cost перевищує встановлену граничну вартість коштів), то необхідно обчислити cost для інших варіантів YTM, навіть якщо вони не дозволяють залучити необхідну суму коштів у повному обсязі, і обрати найкращий варіант, для якого зазначена умова виконується, додатково указавши суму дефіциту коштів. Аналогічно треба діяти і у випадку, якщо серед наявних варіантів єдиної YTM немає такого, який би дозволив залучити необхідну для підприємства-емітента суму коштів у повному обсязі.
Приклад розв’язання: Підприємству-емітенту необхідно залучити 18 млн.грн на 5 років, при цьому вартість (cost) залучених коштів не повинна перевищити 11,5%. Визначити, чи зможе підприємство задовольнити свою потребу розмістивши купонні облігації на фондовій біржі в процесі одностороннього аукціону, який передбачає встановлення єдиної дохідності до погашення (YTM), якщо відомо: 1) параметри облігації:
2) інформація про обсяги конкурентних та неконкурентних заявок покупців – див. у табл. 4.5; 3) рівень оподаткування прибутку підприємства – 16%. Таблиця 4.3 Дані про конкурентні та неконкурентні заявки
Розв’язок та супровідні коментарі:
1. Обчислюємо можливий обсяг попиту (кількість облігацій, що можливо розмістити) для кожного варіанта єдиної дохідності до погашення (YTM) на основі інформації про конкурентні та неконкурентні заявки покупців. Варіантами єдиної YTM є ті значення, які указані у конкурентних заявках покупців. Результати обчислень наведено у 3-й колонці табл. 4.4. Таблиця 4.4 Результати розміщення купонних облігацій підприємства
* дано, див. табл. 4.3 Наприклад, можливий обсяг попиту для єдиної YTM 12,5% становить 69700 облігацій, що є сумою кількості облігацій, яку було заявлено за конкурентними заявками з YTM 12,5%, та кількості облігацій, яку було заявлено за неконкурентними заявками (оскільки покупців, які подали неконкурентні заявки влаштовує будь-яка дохідність, що буде встановлена за підсумками аукціону). Із зростанням єдиної YTM можливий обсяг попиту також зростає. Наприклад, для наступного значення YTM 12,75% він становитиме 108200, що є сумою: 49500 + 38500 + 20200 = 108200 (шт.) або, інакше, кумулятивним підсумком: 69700 + 38500 = 108200 (шт.) Найвище можливе значення єдиної YTM 14% дозволяє задовольнити усі заявки покупців (можливий обсяг попиту для цього варіанта дохідності є найбільшим, що відповідає закону попиту). 2. Визначаємо ціну облігації, що відповідає кожному із можливих значень YTM, за допомогою фінансової функції Excel ЦЕНА. Застосування цієї функції було розглянуто на початку курсу. Аргументом «Доход» треба указати відповідне значення YTM. Результати наведено у 4-й колонці табл. 4.4. Необхідно звернути увагу, що для YTM 12,5%, яка відповідає ставці купона, ціна облігації дорівнює номіналу (це є цілком закономірним результатом). 3. Обчислюємо можливу суму коштів для кожного варіанта YTM як добуток можливого обсягу попиту на ціну облігації (отриманий результат доцільно перетворити у млн. грн). Результати наведено у 5-й колонці табл. 4.4. Наприклад, у випадку встановлення єдиної YTM 12,5% за підсумками розміщення облігацій можливо залучити: 69700 × 100 / 1000000 = 7,0 (млн. грн). 4. Обчислюємо вартість (cost) залучення коштів для кожного варіанта YTM за формулою (4.5). Під час здійснення обчислень необхідно врахувати, що значення YTM, яке указують у заявках (див. колонку 1 табл. 4.4), відповідно до загальноприйнятих стандартів на ринку облігацій не є ефективною відсотковою ставкою, якщо частота виплати купонів 2 або 4 рази на рік. Для перетворення заданих значень YTM в ефективну ставку доцільно скористатися фінансовою функцією Excel ЭФФЕКТ[6]. Результати наведено у 6-й колонці табл. 4.4. Наприклад, у випадку встановлення єдиної YTM 12,5% вартість коштів, які можливо залучити за підсумками розміщення облігацій, становитиме: 12,89 × (1 – 0,16) = 10,5 (%) Значення 12,89% – ефективна відсоткова ставка, яка є еквівалентною до складної номінальної ставки 12,5% для нарахування та виплати купонів 2 рази на рік. Це значення отримано за наступною формулою з використанням функції Excel: =ЭФФЕКТ(12,5%;2). 5. Аналізуємо результати (див. табл. 4.4) та формулюємо відповідь. Відповідь: Емітент міг би залучити необхідну суму у повному обсязі, якби за підсумками розміщення єдина дохідність до погашення облігацій становила 13,75%. Але цей варіант не може влаштувати емітента, оскільки передбачає, що вартість залучення коштів становитиме 11,95% і перевищить граничну межу – 11,5%. У цій ситуації найкращим для емітента є варіант встановлення YTM 13,25%, який дозволяє залучити 12,7 млн.грн (дефіцит коштів – 5,3 млн.грн) і виконати обмеження щодо вартості залучених коштів. Значно більш трудомістким є розв’язання аналогічної задачі, у якій розглядається не аукціон з єдиною дохідністю, а аукціон з межею дохідності[7].
Рекомендовані літературні джерела до задачі
[11, 14, 63, 71]
? Задача 4.3. Обґрунтування рішення про вибір між купівлею та орендою майна за допомогою методу еквівалентних річних витрат (еквівалентного ануїтету)
Сутність та види оренди (лізингу)Керівництво підприємства досить часто опиняється перед вибором: купувати чи орендувати майно. Відповідно до вітчизняної законодавчої термінології оренду називають лізингом. Лізингова (орендна) операція – господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк [2, ст. 14, п. 14.1.97]. Лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [3, ст. 292]. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів [1, ст. 807]. Розрізняють оперативну та фінансову оренду (лізинг)[8]:
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
Фінансові аспекти орендиУ випадку фінансової оренди керівництво підприємства не розглядає дилему «купувати чи орендувати». У цьому випадку фактично обирають між орендою та залученням довгострокового кредиту на придбання майна[11]. Оскільки фінансова оренда розповсюджується на весь (або майже на весь) строк корисного використання майна і базується на договірних відносинах, що не підлягають відміні, то орендні платежі у цьому випадку є фіксованими зобов’язаннями, які є еквівалентними зобов’язанням за довгостроковим кредитом. У випадку операційної оренди майна підприємству немає потреби мобілізувати і витрачати значні кошти (як у випадку його купівлі), або брати на себе довгострокові фінансові зобов’язання (як у випадку фінансової оренди) – це є перевагою операційної оренди. Також однією із переваг є те, що операційну оренду не відображають у балансі підприємства (це призводить до заниження вартості необоротних активів підприємства, що у свою чергу покращує, хоча і штучно, балансові коефіцієнти та інші фінансові показники, зокрема рентабельність активів). Негативною стороною операційної оренди є необхідність регулярно сплачувати орендну плату (хоча унаслідок цих додаткових витрат у підприємства виникає ефект податкової економії). Підприємство-орендар також втрачає ефект податкової економії у зв’язку з нарахуванням амортизації та можливість отримання додаткових доходів від реалізації майна, що ліквідується.
Дилема «орендувати чи купувати»Цю дилему можливо вирішити за допомогою методів:
У випадку застосування методу еквівалентних річних витрат (еквівалентного ануїтету) керуються наступним правилом: Правило: Якщо актив потрібен вам для бізнесу, купуйте його за умови, що еквівалентні річні витрати на його придбання та експлуатацію менше, ніж найкраща орендна плата, яку тільки можливо знайти на стороні (підкреслюємо, що це правило застосовується виключно до операційної оренди) [29, с. 684]. Еквівалентні річні витрати (еквівалентний ануїтет) – постійні річні грошові потоки, які є достатніми для відшкодування інвестицій у актив (майно) впродовж строку його використання [29, с. 124]. У випадку спрощеної ситуації, якщо орендну плату необхідно сплачувати у кінці року, еквівалентні річні витрати, або ануїтет (ЕАА), можна виразити із формули:
де PV – теперішня вартість витрат на придбання активу; r – ставка для дисконтування грошових потоків підприємства; n – строк експлуатації активу. Необхідно звернути увагу, що метод еквівалентних річних витрат оперує лише витратами, пов’язаними з придбанням активу, і не розглядає приростні грошові потоки підприємства, що виникають у зв’язку з експлуатацією цього активу. Це тому, що альтернативні рішення (придбати актив чи взяти його в оренду) є еквівалентними з точки зору можливості отримання майбутніх операційних доходів, оскільки розглядається один і той самий актив. Під час визначення PV обов’язково враховують ефект податкової економії у зв’язку з нарахуванням амортизації на придбаний актив. Враховуючи, що ЕАА є постійною величиною для кожного року, формулу (4.6) можна перетворити:
Вираз у дужках у формулі (4.7) називають процентним фактором теперішньої вартості ануїтету (present value interest factor annuities, PVIFA)[14]. Значення PVIFA, обчислені для різних значень ставки дисконтування та строку, традиційно додавали у вигляді спеціальної таблиці до університетських підручників за часів, коли використання персональних комп’ютерів ще не стало масовим явищем[15]. Значення PVIFA не залежить від величини ЕАА, а лише від значень ставки дисконтування та строку експлуатації активу, і у випадку, якщо виплати здійснюють у кінці років[16], обчислюється за формулою [71, с. 107]:
Обчисливши PVIFA, можна знайти ЕАА як частку від ділення:
У випадку більш реалістичної ситуації, якщо орендну плату сплачують авансом на початку періоду (року)[17], PVIFA необхідно скоригувати, помноживши на (1 + r) [29, 683], [71, с. 120]. А обчислення ЕАА здійснюють шляхом ділення PV витрат на скориговане значення PVIFA. Незалежно від того, коли сплачується орендна плата (на початку року чи у кінці), підприємство-орендар отримує ефект податкової економії, у зв’язку з тим, що орендна плата належить до витрат підприємства і зменшує базу для нарахування податку на прибуток. Тому суму щорічної орендної плати, з якою порівнюють значення ЕАА, необхідно обов’язково скоригувати, помноживши на коефіцієнт Приклад застосування методу еквівалентних річних витрат (еквівалентного ануїтету)На підприємстві виникла потреба включити у технологічний процес нове обладнання. Керівництво підприємства розглядає два альтернативні рішення: а) придбати обладнання; б) отримати обладнання на умовах операційної оренди. Обґрунтувати кращий варіант рішення, якщо відомо:
Розглянути 2 ситуації: 1) орендна плата сплачується щорічно у кінці року; 2) орендна плата сплачується щорічно на початку року авансовим платежем. Розв’язок:1. Обчислюємо теперішню вартість витрат у зв’язку з придбанням обладнання: 1.1) визначаємо ефект податкової економії у зв’язку з амортизацією придбаного обладнання (результати обчислень ілюструє табл. 4.5); 1.2) обчислюємо теперішню вартість витрат з урахуванням ефекту податкової економії: PV = 75 – 8,2 = 66,8 (тис.грн). 2. Визначаємо процентний фактор теперішньої вартості ануїтету для періоду 6 років і ставки 12%: PVIFA = 4,1114. Таблиця 4.5 Ефект податкової економії
3. Обчислюємо значення еквівалентних річних витрат (ЕАА): 3.1) для першої ситуації, яка передбачає виплату орендної плати у кінці року, за формулою (4.5): ЕААІ = 66,8 / 4,1114 = 16,2 (тис.грн); 3.2) для другої ситуації, яка передбачає авансову виплату орендної плати на початку року: ЕААІІ = ЕААІ / (1 + r) = 16,2 / (1 + 0,12) = 14,5 (тис.грн)[18], де r – ставка для дисконтування грошових потоків підприємства. 4. Коригуємо суму заданої щорічної орендної плати з урахуванням ефекту податкової економії. ОП = ОП* × (1 – СПП) = 17,5 × (1 – 0,16) = 14,7 (тис.грн), де ОП* – номінальна сума орендної плати, яку задано в умові; СПП – ставка податку на прибуток. 5. Порівнюємо отримані значення річних еквівалентних витрат із скоригованою на ефект податкової економії орендною платою (окремо для кожної ситуації, що розглядається) і формулюємо відповідь. Відповідь:1. Якщо орендна плата 17,5 тис.грн сплачується щорічно у кінці року, то орендувати обладнання доцільно, оскільки еквівалентні річні витрати у випадку придбання обладнання (16,2 тис.грн) перевищують суму цієї орендної плати, скоригованої на ефект податкової економії (14,7 тис.грн). 2. Якщо орендна плата 17,5 тис.грн сплачується щорічно на початку року, то орендувати обладнання недоцільно, оскільки сума цієї орендної плати, скоригована на ефект податкової економії (14,7 тис.грн), перевищує еквівалентні річні витрати у випадку придбання обладнання (14,5 тис.грн).
Рекомендовані літературні джерела до задачі
[1, 2, 3, 29, 57, 71]
? Задача 4.4. Вибір оптимального варіанта залучення коштів за допомогою методу EBIT-EPS
На підприємстві розглядають три альтернативні варіанти залучення необхідної суми коштів для фінансування запланованого розширення обсягів операційної діяльності, а саме: 1) залучення власного капіталу за рахунок додаткової емісії простих акцій; 2) залучення власного капіталу за рахунок додаткової емісії простих та привілейованих акцій у співвідношенні, яке забезпечить досягнення максимально можливої частки привілейованих акцій у складі статутного капіталу – 25%; 3) збільшення довгострокових зобов’язань за рахунок залучення нового довгострокового кредиту. Визначити, який із запропонованих альтернативних варіантів залучення коштів є найвигіднішим для акціонерів підприємства і дозволяє максимізувати показник чистого прибутку на одну просту акцію, якщо дано: – суму коштів, яку необхідно залучити; – обсяг наявного статутного капіталу та довгострокових зобов’язань підприємства на момент прийняття рішення про залучення коштів; – номінальну вартість однієї акції; – середній рівень фінансових витрат за довгостроковими зобов’язаннями; – рівень дивідендів за привілейованими акціями; – рівень оподаткування прибутку; – прогноз фінансового результату (прибутку) до оподаткування, який очікується у випадку залучення необхідної суми коштів та здійснення запланованого розширення обсягів операційної діяльності, без врахування фінансових витрат (ЕВІТ[19]). Передбачається, що фінансові витрати за новим довгостроковим кредитом, у випадку його залучення, будуть дорівнювати середньому рівню, який задано в умові, а дивіденди за привілейованими акціями додаткової емісії – заданому рівню дивідендів. Приклад розв’язання та коментар: Дано:
Розв’язок за допомогою методу EBIT-EPS передбачає обчислення показника чистого прибутку на одну просту акцію (ЧПА)[20] для кожного з варіантів залучення коштів, які зазначено в умові. У спрощеному вигляді цей показник обчислюють за формулою: , (4.10) де ЧП – чистий прибуток підприємства-емітента; Д – сума дивідендів за привілейованими акціями; К – кількість простих акцій. Показники, які використовують для обчислення ЧПА, будуть мати різні значення залежно від реалізованого варіанта залучення коштів. З метою відображення особливостей формування чистого прибутку для кожного з цих варіантів необхідно виразити ЧП через показник прибутку до оподаткування без врахування фінансових витрат, значення якого не залежить від варіанта залучення коштів. , де ФР – фінансовий результат (прибуток) до оподаткування без врахування фінансових витрат (ЕВІТ); ФВ – фінансові витрати; РОП – рівень оподаткування прибутку. З врахуванням цієї підстановки формула (4.10) набуває вигляду:
(4.11).
Для упорядкування обчислень ЧПА рекомендується спочатку побудувати допоміжну таблицю, в якій визначити обсяги статутного капіталу та довгострокових зобов’язань підприємства після реалізації кожного з варіантів залучення коштів (табл. 4.12).
Таблиця 4.6 Статутний капітал та довгострокові зобов’язання підприємства до і після залучення коштів, тис.грн
*2000 – сума, яку необхідно залучити відповідно до умови задачі
На основі даних табл. 4.6 можна розрахувати невідомі показники, які необхідні для обчислення ЧПА за формулою (5.11), а саме: фінансові витрати, дивіденди за привілейованими акціями та кількість простих акцій. Результати ілюструє таблиця 4.7.
Таблиця 4.7 Показники для обчислення ЧПА
Умовні позначення, які використано у табл. 4.7: ФВ – сума довгострокових зобов’язань підприємства; РФВ – середній рівень фінансових витрат (за умовою – 20%); СКПРИВ – сума статутного капіталу, сформованого за рахунок привілейованих акцій; РД – рівень дивідендів за привілейованими акціями (за умовою становить 16%); СКПРОСТ – сума статутного капіталу, сформованого за рахунок простих акцій; Н – номінал акції (за умовою – 100 грн).
Після побудови табл. 4.7 залишається обчислити значення чистого прибутку на одну просту акцію (ЧПА) за формулою (4.11): - , - , - . Відповідь: З альтернативних варіантів залучення коштів, що розглядались, найвигіднішим для власників (акціонерів) підприємства за критерієм максимізації чистого прибутку на одну просту акцію є варіант додаткової емісії простих та привілейованих акцій. Альтернативна інтерпретація завдання: Враховуючи, що показник прибутку до оподаткування без врахування фінансових витрат є прогнозним і може відхилятися від сподіваного значення, задачу про вибір кращого варіанта залучення коштів можна сформулювати інакше: «Для яких значень показника прибутку до оподаткування без врахування фінансових витрат (ФР) вигідним для акціонерів підприємства буде кожен із запропонованих альтернативних варіантів залучення коштів?» Така інтерпретація задачі передбачає обчислення точок байдужості (indifference point) – таких значень ФР, для яких ЧПА двох альтернативних варіантів залучення коштів є однаковими [32, с. 735], а отже самі ці варіанти можна розглядати як такі, що однаково вигідні для підприємства. У випадку наявності трьох альтернативних варіантів залучення коштів можливо обчислити 3 точки байдужості:
Приклад обчислення точки А: За означенням, у точці А повинна виконуватись наступна умова:
ЧПА1 = ЧПА2
Якщо згідно з формулою (4.11) розписати ліву та праву частину рівняння, врахувавши результати першої частини розв’язку задачі та підставивши х замість невідомого значення ФР, то отримаємо:
(4.12)
Після відповідних алгебраїчних перетворень[21] х = 1542,9 тис.грн. Цей результат є значенням ФР у точці А. Якщо підставити його у будь-яку (ліву, або праву) половину рівняння (4.12), то це дозволить обчислити значення ЧПА у точці А:
,
Аналогічні обчислення необхідно здійснити для точок Б і В. Результати обчислень ілюструє табл. 4.8. Таблиця 4.8 Точки байдужості для трьох альтернативних варіантів залучення коштів
За обчисленими точками байдужості будуємо графік лінійної функції ЧПА із незалежною змінною ФР (у декартовій системі координат: вісь абсцис – ФР; вісь ординат – ЧПА).
Рис. 4.3 Залежність між ЧПА та ФР для альтернативних варіантів залучення коштів
Побудований графік (див. рис. 4.3) дозволяє відповісти на запитання про інтервали показника ФР, на яких кращим є кожен із альтернативних варіантів залучення коштів. Відповідь: Якщо ФР менше, ніж 1542,9 тис.грн, то перевагу має варіант залучення коштів шляхом додаткової емісії простих акцій (1 варіант залучення коштів); якщо ФР знаходиться на проміжку між 1542,9 та 1600 тис.грн, то перевагу має додаткова емісія простих та привілейованих акцій (2 варіант); якщо ФР більше, ніж 1600 тис.грн – залучення додаткового кредиту (3 варіант залучення коштів).
Додаткове завдання (для студентів, які бажають отримати оцінку «відмінно»): Прокоментувати недоліки методу EBIT-EPS, що використовувався у цій задачі для вибору кращого варіанта залучення коштів.
Рекомендовані літературні джерела до задачі
[32, 57]
Завдання для самостійної роботи з 4 теми
Завдання 1
На підприємстві розглядають 2 альтернативні варіанти (А і Б) функціонування відокремленого структурного підрозділу, що виробляє продукцію "Х", у наступному (плановому) році. Альтернативи розрізняються структурою капіталу, а також рівенем змінних та обсягом постійних операційних витрат, але передбачають однаковий рівень рентабельності власного капіталу у випадку досягнення запланованого обсягу реалізації продукції. Оцінити ефект операційного та фінансового левериджу для кожного із варіантів. Указати варіант, що має нижчу чутливість рентабельності власного капіталу (ROE) до відхилень від запланованих обсягів реалізації продукції, і тому може розглядатися як менш ризикований.
Таблиця 4.9 Дано
Таблиця 4.10 Правильні відповіді (для самоперевірки)
Завдання 2
Підприємтву-емітенту необхідно залучити встановлену суму коштів на визначений строк, при цьому вартість залучених коштів не повинна перевищити заданий граничний рівень. Чи зможе підприємство задовольнити свою потребу розмістивши купонні облігаці на аукціоні (дані для розв’язання наведено у табл. 4.11 та 4.12). Таблиця 4.11 Дано
Таблиця 4.12 Дані про конкурентні та неконкурентні заявки
Яка дохідність облігацій за підсумками розміщення буде найкращим чином задовольняти інтереси емітента, якщо на аукціоні передбачено встановлення єдиної дохідності? У випадку, якщо емітент не може залучити необхідну суму коштів не перевищуючи граничний рівень вартості, необхідно указати найкращий варіант дохідності за підсумками розміщення і суму дефіциту.
Правильні відповіді (для самоперевірки): Варіант 1: Емітент може залучити необхідну суму у повному обсязі, якщо за підсумками розміщення єдина дохідність до погашення облігацій становитиме 9,9%, при цьому обмеження щодо вартості залучення коштів виконується (8,32% < 8,4%). Варіант 2: Емітент міг би залучити необхідну суму у повному обсязі, якби за підсумками розміщення єдина дохідність до погашення облігацій становила 14,6%. Але цей варіант не може влаштувати емітента, оскільки передбачає, що вартість залучення коштів становитиме 11,97% і перевищить граничну межу – 11,75%. У цій ситуації найкращим для емітента є варіант встановлення YTM 14,3%, який дозволяє залучити 34,6 млн.грн (дефіцит коштів – 31,4 млн.грн) і виконати обмеження щодо вартості залучених коштів.
Завдання 3
На підприємстві виникла потреба заміни обладнання, що вийшло з ладу. Керівництво підприємства розглядає два альтернативні рішення: а) придбати обладнання; б) отримати обладнання на умовах операційної оренди. Обґрунтувати кращий варіант рішення, якщо відомо: Таблиця 4.13 Дано
Для усіх варіантів: строк корисного використання (експлуатації) обладнання – 5 років; метод амортизації – кумулятивний; ліквідаційна вартість обладнання – 0; ставка податку на прибуток – 18%. Розглянути 2 не пов’язані між собою випадки:
Таблиця 4.14 Правильні відповіді (для самоперевірки)
Завдання 4
Обґрунтувати вибір кращого варіанта залучення коштів для підприємства для даних, що наведено у табл. 4.15. Таблиця 4.15 Дано
Для усіх варіантів рівень оподаткування прибутку – 18%. Альтернативні варіанти залучення коштів: 1) залучення власного капіталу за рахунок додаткової емісії простих акцій; 2) залучення власного капіталу за рахунок додаткової емісії простих та привілейованих акцій у співвідношенні, яке забезпечить досягнення максимально можливої частки привілейованих акцій у складі статутного капіталу – 25%; 3) збільшення довгострокових зобов’язань за рахунок залучення нового довгострокового кредиту. Обчислити точку байдужості для цих альтернатив і указати інтервали значень операційного прибутку (ЕВІТ), на яких вигіднішою буде кожна із них. Таблиця 4.16 Правильні відповіді (для самоперевірки)
Питання для самоконтролю знань з 4 теми
Тема 5. Основи управління інвестиціями підприємства
Теоретичні засади управління інвестиціями підприємства
Управління інвестиціями підприємства являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, що пов’язані із здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства. Основними завданнями цього управління є:
Інвестиційна політика являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у виборі та реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових його інвестицій з метою забезпечення високих темпів його розвитку та постійного зростання його ринкової вартості. Розробка інвестиційної політики підприємства передбачає:
Реальні інвестиції здійснюються підприємством у таких основних формах:
Основним об’єктом реального інвестування є інвестиційний проект, який являє собою документально оформлену інвестиційну ініціативу господарюючого суб’єкта, що передбачає вкладення капіталу в певний об’єкт реального інвестування, спрямоване на реалізацію детермінованих у часі певних інвестиційних цілей та отримання конкретних результатів. Види інвестиційних проектів підприємства класифікуються за наступними основними ознаками: за функціональною спрямованістю, за цілями інвестування, за сумісністю та термінами реалізації, за обсягом необхідних інвестиційних ресурсів, за передбачуваними джерелами фінансування.
Практика оцінки економічної ефективності реальних інвестицій базується на концепції тимчасової вартості грошей і базується на наступних принципах:
Фінансові інвестиції підприємства здійснюються у таких основних формах:
Основними видами фінансових інструментів інвестування підприємства є акції та облігації.
Оцінка ефективності того чи іншого фінансового інструмента інвестування передбачає оцінку його реальної вартості, що забезпечує отримання очікуваного інвестиційного прибутку по ньому. Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій, здійснюється на основі зіставлення обсягу інвестованого капіталу, з одного боку, і сум поворотного грошового потоку по ньому, з іншого. Разом з тим, формування цих показників в умовах фінансового інвестування має суттєві відмінні особливості. Перш за все, в сумі поворотного грошового потоку при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань, так як фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій, не містять у своєму складі активів, що амортизуються. Тому основу поточного поворотного грошового потоку по фінансовим інструментам інвестування становлять суми періодично виплачуються за ними відсотків і дивідендів. У процесі оцінки вартості акцій використовуються такі основні моделі:
Процес оцінки вартості облігацій передбачає використання таких моделей:
Портфель фінансових інвестицій являє собою цілеспрямовану сукупність фінансових інструментів, що призначені для здійснення фінансового інвестування згідно із розробленою інвестиційною політикою. Портфелі фінансових інвестицій типізуються за такими основними ознаками: за цілями формування інвестиційного доходу; за рівнем прийнятних ризиків; за рівнем ліквідності; за інвестиційним періодом; за спеціалізацією основних фінансових інструментів інвестування; за кількістю стратегічних цілей формування. Портфель фінансових інвестицій підприємства формується за методичними принципами "сучасної портфельної теорії" в такій послідовності:
?Задача 5.1. Оцінка прибутковості інвестування
Фінансовий менеджер підприємства повинен дати відповідь на пропозицію інвестиційного фонду інвестувати в нього $50000, обіцяючи повернути підприємству $60000 через два роки. Маючи інші інвестиційні можливості, фінансовому менеджеру підприємства необхідно визначити процентну ставку прибутковості запропонованого варіанту інвестування. Розв’язок В процесі накопичення та дисконтування грошей розглядаються наступні взаємопов’язані фактори: 1) Теперішня вартість грошей (PV). 2) Майбутня вартість грошей (FV). 3) Час, визначений в днях t або кількості періодів n. 4) Норма дохідності (прибутковості) - процентна ставка r. Використовуємо формулу накопичення грошей:
звідки випливає:
де PV (Present Value) – теперішнє значення грошей, FV (Future Value) - майбітнє значення грошей. Процентна ставка прибутковості:
Якщо підприємство буде мати альтернативу інвестувати гроші хоча б під 10 % річних, то фінансовий менеджер відхилить пропозицію інвестиційного фонду.
?Задача 5.2. Розрахунок необхідної суми інвестування
Підприємство збирається придбати через три роки нову технологічну лінію вартістю 8000,0 тис. грн. Яку суму грошей необхідно вкласти зараз, щоб через три роки мати можливість зробити покупку, якщо процентна ставка прибутковості вкладення становить. а) 10 %? б) 14 %?
Розв’язок За умовою задачі необхідно визначити сучасне значення вартості технологічної лінії 8000,0 тис. грн. при ставці дисконту 10%. Використовуємо формулу дисконтування:
Аналогічно для випадку б):
Закономірно, що в другому випадку сума вкладу буде меншою.
?Задача 5.3. Визначення суми накопичень
Провівши удосконалення технологічного процесу, підприємство протягом п'яти наступних років планує отримання щорічне збільшення грошового доходу на 100,0 тис. грн. Ці гроші воно збирається негайно вкладати під 10% річних, бажаючи через п'ять років накопичити суму для придбання нового обладнання. Яку суму грошей підприємство отримає через п'ять років?
Розв’язок За умовою задачі підприємство планує отримати ануїтет 100,0 тис. грн. протягом п'яти років. Для визначення суми накопичених грошей необхідно обчислити майбутнє значення п'ятирічного ануїтету при процентній ставці накопичення 10%. Використовуємо формулу майбутнього значення ануїтету:
Таке саме значення можна отримати, використовуючи фінансову таблицю для майбутнього значення ануїтету.
? Задача 5.4. Обгрунтування варіанту вкладення коштів
Підприємство має 1600,0 тис. грн. і планує вкласти їх у власне виробництво, отримуючи протягом чотирьох наступних років щорічно 500,0 тис. грн. У той же час, підприємство може купити на цю суму акції однієї солідної корпорації, що приносять 12% річних. Який варіант буде більш прийнятним, якщо вважати що більш вигідних альтернатив інвестування коштів (ніж під 12% річних) підприємство не має в своєму розпорядженні?
Розв’язок
Спочатку порівняємо майбутнє розширене значення ануїтету 500,0 тис. грн. при процентній ставці 12% з майбутнім значенням альтернативного вкладення всієї суми 1600,0 тис. грн. при тій самій процентній ставці:
Результати розрахунків говорять про те, що купівля акцій більш вигідна, ніж вкладення цієї ж суми грошей у власне виробництво. Можливий інший підхід до вирішення завдання, що використовує приведення грошових потоків до теперішнього часу. Цей підхід більш поширений в практиці. Визначається теперішнє значення ануїтету 500,0 тис.грн. при показнику дисконтування 12%:
. Порівнюючи отримане значення з сумою наявних у підприємства в даний час грошових коштів 1600,0 тис. грн. приходимо до такого ж висновку: вкладати гроші в акції солідної компанії більш вигідно. Можна помітити, що чисельне значення різниці альтернативних варіантів вкладення в даний час 1600,0 – 1518,95 = 81,05 тис. грн. істотно менше чисельної різниці через чотири роки 2517,60 – 2389,65 =127,95 тис. грн. Це закономірно з огляду феномена вартості грошей у часі: якщо ми дисконтуємо 127,95 на чотири роки при показнику дисконту 12%, то отримаємо 81,31. Відсутність абсолютного збігу пояснюється тільки похибкою розрахунків, пов'язаної округленням сум до цілих значень.
?Задача 5.5. Оцінка ефективності проекту реальних інвестицій
Підприємство розглядає два альтернативні проекти капітальних вкладень, які приводять до однакового сумарного результату щодо майбутніх грошових доходів, таблиця 1. Таблиця 1 Обсяги грошових доходів проектів
Обидва проекти мають однаковий обсяг інвестицій. Підприємство планує інвестувати отримані грошові доходи під 18% річних. Порівняйте теперішні значення отриманих грошових доходів.
Розв’язок Визначимо теперішні значення послідовностей грошових доходів по кожному проекту, дисконтуючи щорічні доходи при показнику дисконту 18%. Розрахунки наведемо в таблицях 1 та 2. Таблиця 1 Проект 1
Таблиця 2 Проект 2
За результатами розрахунків можна зробити висновок про перевагу другого проекту для підприємства.
?Задача 5.6. Обгрунтування доцільності реалізації інвестиційного проекту
Підприємство, з метою модернізації виробництва, планує ввести в експлуатацію нове устаткування балансовою вартістю 750,0 тис. грн. Період освоєння інвестиції становить 5 років. Підприємство застосовує прямолінійний метод амортизації. Реалізація інвестиційного проекту спричинить:
Середньозважена вартість капіталу, за рахунок якого планується фінансувати цей інвестиційний проект, становить 17%. Оцініть ефективність проекту реальних інвестицій за критерієм чистого приведеного доходу, періоду окупності, індексу дохідності та внутрішньої норми рентабельності. Для вирішення цієї задачі необхідно: 1.Оцінити додатковий чистий грошовий потік від реалізації реального інвестиційного проекту (оформити у вигляді табл. 1). 2. Оцінити показники ефективності реального інвестиційного проекту: чистий приведений дохід, період окупності, індекс дохідності, внутрішню норму дохідності та рентабельність інвестицій. За результатами розрахунків зробити висновки щодо доцільності реалізації реального інвестиційного проекту.
Розв’язок
Розрахуємо показники ефективності інвестиційного проекту.
де СF – грошові потоки відповідного року; r - норма доходності інвестицій (ставка дисконтування). Теперішня вартість додатковою чистого грошового потоку (PVCF) складає 1079,16 тис.грн.
Таблиця 1. Оцінка додаткового чистого грошового потоку реального інвестиційного проекту, тис. грн.
де СFt – грошові потоки: Io – сума початкових інвестицій; NPV = 1079,16 - 750 = 329,16 тис.грн.
DPB = I0/CFm де СFm – середньорічний дисконтований грошовий потік. DPB = 750/(1079,16/5) = 3,5 років.
PI = 1+ 329,16/750 = 1,44
Математичне рішенння:
Для практичного застосування можна використовувати наступну формулу:
де r1 - значення обраної ставки дисконтування, при якій NPV1> 0, r2 - значення обраної ставки дисконтування, при якій NPV2 <0.
Для визначення IRR можна скористатися вбудованою в Excel фінансовою функцією ВСД. IRR = 34%
ARR = Середньорічний чистий прибуток від проекту/Сума інвестицій ARR =(305,64+323,22+342,03+362,15+383,68)/750= 343,34/750=0,458=45,8%.
Отже, інвестиційний проект підприємства ефективний: чиста приведена вартість грошового потоку NPV> 0; період окупності проекту не перевищує термін експлуатації інвестицій; індекс дохідності >1; внутрішня ставка дохідності вища від середньозваженої вартості капіталу підприємства; рентабельність інвестицій складає 45,8%.
?Задача 5.7. Оцінка вартості фінансових інструментів
Підприємство, з метою диверсифікації портфеля фінансових інвестицій, розглядає можливість придбання акції чи облігації строком на 3 роки на суму 20 000 грн. На основі оцінки вартості запропонованих фінансових інструментів оберіть більш ефективний шлях, виходячи з такої інформації:
Розв’язок Оцінимо вартість окремих фінансових інструментів.
Інвестиція в акцію є ефективнішою, оскільки її вартість перевищує вартість облігації.
Завдання для самостійної роботи з 5 теми
Провівши детальний аналіз ряду інвестиційних проектів, управляючий компанії зважує аргументи “за” та “проти” трьох варіантів інвестування, ризик по яких можна вважати однаковим. Очікувана сума інвестицій складає 250 000 тис. грн. Перший варіант забезпечує в кінці кожного року протягом 5 років чистий грошовий потік в розмірі 75 000 тис. грн. Другий варіант приносить чистий грошовий потік у вигляді єдиної виплати у розмірі 500 000 тис. грн. через 7 років. Третій варіант передбачає отримання прогнозованих чистих грошових потоків по роках: 1-й рік – 45 000 тис. грн.; 2-й рік – 65 000 тис. грн.; 3 -й рік – 70 000 тис. грн.; 4-й рік – 80 000; 5-й рік – 85 000 тис. грн. Необхідно визначити, який з варіантів інвестування є більш вигідним за спеціальними оціночними показниками (NPV, PI, DPBP, IRR, ARR), якщо нормальна дохідність по інвестиціях тієї ж категорії ризику рівна 12%, та зробити відповідні висновки.
Питання для самоконтролю знань з 5 теми
Тема 6. Управління грошовими потоками підприємств
Теоретичні засади управління грошовими потоками підприємства
Грошовий потік підприємства – це один з головних об’єктів фінансового менеджменту, безпосередньо пов’язаний з функціонуванням грошей і грошової системи країни, що представляється у грошовій формі і, виконуючи функцію інструменту взаєморозрахунків із суб’єктами фінансових відносин усіх видів його діяльності, пов'язаний з факторами ліквідності та ризику і впливає на рух активів і капіталу підприємства, характеризуючись відповідними розміром, напрямом і часом». Цільові напрямки організації грошових потоків за видами діяльності наведено за допомогою рис. 1.
Цільовим завданням збалансування грошових потоків є дотримання вірності балансового рівняння, в якому сума залишку грошових активів на початку періоду та вхідного грошового потоку дорівнює сумі вихідного грошового потоку та залишку грошових активів на кінець досліджуваного періоду. Обсяг цільової зміни залишку грошових активів у процесі управління грошовими потоками є сталою цільовою величиною, тому він не може братися до уваги як інструмент оптимізації грошових потоків підприємства. Зміна залишку грошових активів здійснюється за допомогою чистого грошового потоку, який є цільовим критерієм загальної збалансованості грошових потоків підприємства, а відтак, виникає потреба у детальному розгляді складових чистого грошового потоку підприємства. Вхідний грошовий потік операційної діяльності можна представити як різницю обсягу реалізації товарів і приросту дебіторської заборгованості:
ПГПод=Ор+ДЗпп-ДЗкп, де ПГПод – вхідний грошовий потік операційної діяльності; Ор – обсяг реалізації товару; ДЗпп – дебіторська заборгованість на початок періоду; ДЗкп – дебіторська заборгованість на кінець періоду. В узагальненому вигляді вихідні грошові потоки операційної діяльності підприємства мають дорівнювати сумі витрат мінус приріст відповідної кредиторської заборгованості:
ВГПод = Вод – (КЗкп - КЗпп), де ВГПод – вихідний грошовий потік операційної діяльності; Вод – сума витрат операційної діяльності протягом досліджуваного періоду; КЗкп – кредиторська заборгованість на кінець періоду; КЗпп - кредиторська заборгованість на початку періоду. В узагальненому вигляді вихідні грошові потоки операційної діяльності підприємства мають дорівнювати сумі витрат мінус приріст відповідної кредиторської заборгованості:
ВГПод = Вод – (КЗкп - КЗпп), де ВГПод – вихідний грошовий потік операційної діяльності; Вод – сума витрат операційної діяльності протягом досліджуваного періоду; КЗкп – кредиторська заборгованість на кінець періоду; КЗпп - кредиторська заборгованість на початку періоду. Оскільки процес синхронізації грошових потоків здійснюється після їх збалансування, а основною ціллю синхронізації грошових потоків є забезпечення постійної платоспроможності підприємства, у кожен момент часу повинна виконуватись умова збереження вхідного залишку грошових активів. Тому пропонуємо до застосування модель синхронізації грошових потоків, в якій сума стійкого та регульованого чистих грошових потоків, а також, залишку грошових активів на початок одиниці досліджуваного періоду повинна дорівнювати або перевищувати суму мінімального страхового залишку грошових активів. Тобто, мають виконуватись умови наступної системи:
СЧГПn+РЧГПn+ГАппn ≥СтрЗГА, ∑(СЧГПn+РЧГПn)=ЦЗГА; де СЧГПn – стійкий чистий грошовий потік протягом n-го періоду; РЧГПn – регульований чистий грошовий потік протягом n-го періоду; ГАппn – залишок грошових активів на початку n-го періоду; СтрЗГА – мінімальний обсяг страхового залишку грошових активів; ЦЗГА – цільова зміна залишку грошових активів цільова зміна грошових активів протягом досліджуваного періоду. Платіжний календар – це оперативний фінансовий план, що розробляється на місяць і відображає надходження та витрати грошових коштів у процесі здійснення господарської діяльності.
? Задача 6.1.Розробка платіжного календаря Для забезпечення платоспроможності підприємства і відповідної координації грошових потоків перед працівниками фінансового відділу стоїть завдання створити платіжний календар на другий квартал з помісячною розбивкою якщо відомі дані діяльності підприємства у звітному місяці (у березні) і прогнозні дані на плановий квартал (з квітня по червень). Дані наведені у табл. 6.1.
Таблиця 6.1 Звітні та прогнозні дані розвитку підприємства
За накладними витратами підприємства та за купівлею основних засобів грошові кошти сплачуються по факту настання платіжних зобов’язань. Оцінити достатність рівня платоспроможності і рівня забезпеченості грошовими активами підприємства у плановому періоді при нормативному мінімальному значенні страхового та операційного запасів грошових активів на плановий квартал обсягом 10 тис. грн. і потребі формування інвестиційного запасу грошових активів до кінця кварталу обсягом 2 тис. грн. На основі проведених розрахунків зробити висновки та пропозиції.
Розв’язок
Обсяг дебіторської заборгованості на кінець місяця = = Обсяг реалізованої продукції*Період обороту деб. заборгов/ К-ть днів періоду
Обсяг дебіторської заборгованості на кінець березня = 32 тис. грн.*9 днів/31 днів =9 290 грн. Обсяг дебіторської заборгованості на кінець квітня = 11 667 грн. Обсяг дебіторської заборгованості на кінець травня = 13 129 грн. Обсяг дебіторської заборгованості на кінець червня = 12 333 грн.
Вхідний грошовий потік = дебіторська заборгованість на початок періоду + дохід від реалізації – дебіторська заборгованість на кінець періоду
Вхідний грошовий потік за квітень = 9 290 +35 000 – 11 667 = 32 623,66 (грн.) Вхідний грошовий потік за травень = 35 537,63 грн. Вхідний грошовий потік за червень = 37 795, 70 грн.
Собівартість реалізованої продукції = Чистий дохід * Рівень собівартості
Собівартість реалізованої продукції у березні = 32 тис. грн.* 50%/100% = 16 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції у квітні = 17,5 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції у травні = 18,5 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції у червні = 18,5 тис. грн.
Обсяг запасів на кінець місяця = = Собівартість реалізованої продукції * Тривалість виробничого циклу/ К-ть днів періоду
Обсяг запасів на кінець березня = 16 тис. грн. *5 днів / 31 днів. = 2580,65 грн. Обсяг запасів на кінець квітня = 2 916,67 грн. Обсяг запасів на кінець травня = 2 983,87 грн. Обсяг запасів на кінець червня = 3 083,33 грн.
Обсяг закупівлі сировини у квітні = 17 500 + 2 916,67 - 2 580,65= 17 836,02 грн. Обсяг закупівлі сировини у травні = 18 567, 2 грн. Обсяг закупівлі сировини у червні = 18 599,46 грн.
Кредиторська заборгованість на кінець березня = 15 000*15/31 = 7 258,06 грн. Кредиторська заборгованість на кінець квітня = 8 918,01 грн. Кредиторська заборгованість на кінець травня = 8 984,13 грн. Кредиторська заборгованість на кінець червня = 9 299,73 грн.
Вихідний грошовий потік постачальникам сировини = Кредиторська заборгованість на початок періоду + обсяг закупівлі сировини - Кредиторська заборгованість на кінець періоду
Вихідний грошовий потік постачальникам сировини за квітень = 7 258,06 + 17 836,02 – 8 918,01 = 16 176,08 (грн.) Вихідний грошовий потік постачальникам сировини за травень = 18 501,08 грн. Вихідний грошовий потік постачальникам сировини за червень = 18 283,86 грн.
Таблиця 6.2. Платіжний календар підприємства на плановий квартал грн.
Висновок. Як бачимо з платіжного календаря, підприємство протягом планового кварталу є платоспроможним. Вхідний грошовий потік забезпечує виконання всіх поточних зобов’язань підприємства. Більш того, зберігається дотримання мінімального значення запасу грошових активів підприємства. Однак, до кінця планового кварталу підприємству загрожує невиконання плану формування інвестиційного запасу грошових активів у повному обсязі. Тому, пропонується інвестувати надлишок грошових активів у операційну чи фінансову інвестиційну діяльності підприємства протягом кварталу для генерування ними додаткового чистого грошового потоку, а також, перегляд термінів розрахунків з постачальниками та покупцями (скорочення періоду обороту з покупцями і зростання відстрочки платежу постачальникам).
? Задача 6.2. Планування грошових потоків
Згідно даних управлінського обліку діяльність торговельне підприємства ТОВ «Прогрес» протягом звітного кварталу має наступні фінансові показники діяльності (табл.6.3-5):
Таблиця 6.3. Баланс станом на 01.01.2014 р. тис. грн.
Таблиця 6.4 Звіт про фінансові результати за 4 квартал 2013 року тис. грн.
Таблиця 6.5 Показники ділової активності підприємства у звітному кварталі
Підприємство має лінійний метод щоквартального нарахування амортизації зі строком експлуатації основних засобів у 10 кварталів. ТОВ «Прогрес» має можливість залучати кредит лише під заставу нового придбаваного майна з коефіцієнтом заставного покриття 2,0. Банки надають кредити підприємству під 24% річних. Нормативний запас грошових активів на плановий квартал повинен складати 1 тис. грн. За постійними та змінними витратами операційної діяльності підприємства (без врахування заробітної плати) розрахунки ведуться по факту здійснення витрат. Перед працівниками фінансового департаменту поставлене завдання спланувати грошові потоки таким чином, щоб протягом планового кварталу забезпечити максимальний обсяг сплати дивідендів власникам у грошовій формі. На плановий квартал очікується зростання постійних витрат на 30 тис. грн. через зростання вартості оренди займаних приміщень підприємством. Для зростання чистого грошового потоку операційної діяльності відділ маркетингу пропонує збільшити дохід від реалізації на 25% за рахунок зниження рівня торгової націнки (рівень собівартості реалізованої продукції зросте з 55% до 60%) . Працівники відділу маркетингу як альтернативний варіант пропонують для виконання поставленого завдання збільшити дохід від реалізації на 25% за допомогою збільшення терміну відстрочки платежу клієнтам на 5 днів з незначним збільшенням торгової націнки (зниження рівня собівартості з 55% до 53%). Третім пропонованим варіантом прийняття рішення є придбання додаткового торговельного обладнання вартістю 50 тис. грн., що при сталому обсязі доходу дозволить підвищити рівень торговельної націнки (чи понизити рівень собівартості реалізованих товарів на 5%). Для вирішення завдання потрібно для кожного із запропонованих сценаріїв розрахувати бюджет доходів та витрат підприємства, балансовий план і план руху грошових потоків, на основі чого прийняти справедливе рішення.
Розв’язок
Сплануємо грошові потоки підприємства ТОВ «Прогрес» за трьома сценаріями і оберемо найкращий варіант прийняття управлінського рішення.
За першою альтернативою прийняття управлінського рішення є збільшення чистого грошового потоку операційної діяльності через зростання обсягів діяльності на 25% за рахунок зниження рівня торгової націнки. На першому етапі планування сформуємо план доходів та витрат підприємства (табл. 6.6.). Згідно умови збільшимо дохід підприємства на 25%. При зростанні рівня собівартості реалізованої продукції до 60% обсяг собівартості реалізованої продукції складе 750 тис. грн. Оскільки змінні витрати зростають при збільшенні обсягу діяльності підприємства, при зміні рівня торгової націнки дохід від реалізації зміну обсягу діяльності відображає з похибкою. Тому доцільно зміну обсягу діяльності враховувати на основі собівартості реалізованої продукції. Таким чином, змінні витрати збільшимо пропорційно зростанню обсягу собівартості реалізованої продукції, отримаємо обсяг 306,8 тис. грн. Постійні витрати зростають на суму зростання вартості оренди і складають 180 тис. грн. Оскільки обсяг кредиту банку складає 2,5 тис. грн. і в умові задачі нічого не сказано про його погашення, припустимо, що його погашати протягом планового кварталу не потрібно. Відповідно, відсотки за кредит нарахуємо щомісячно на квартал за формулою нарахування складного відсотку. Якщо амортизація розраховується прямолінійним методом, то її сума складе частку ділення первісної вартості обладнання на кількість кварталів експлуатації. Сума складе 10 тис. грн. Валовий прибуток знайдемо як різницю чистого доходу, всіх витрат, відсотків за кредит і амортизації. Тобто, за рахунок зростання як постійних, так і змінних витрат при зростанні обсягу діяльності підприємства чистий прибуток помітно зменшився.
Планування доходів та витрат підприємства за першим варіантом управлінських рішень тис. грн.
Обсяг початкової вартості основних засобів не зміниться і складатиме 100 тис. грн. Однак, через нараховані додатково 10 тис. грн. зносу залишкова вартість відповідно зменшиться до 60 тис. грн. Плановий обсяг дебіторської заборгованості розрахуємо виходячи з формули розрахунку її оборотності. Тобто, 15 днів множимо на 1500 тис. грн.. планового доходу і ділимо на тривалість планового кварталу (90 днів). Плановий обсяг запасів розрахуємо виходячи з собівартості реалізованої продукції і періоду оборотності запасів у виробничому циклі. Оскільки в умові нічого не сказано щодо авансів працівникам на плановий квартал, будемо вважати, що їх видавати не будемо. Разом з нормативним значенням грошових активів у 1 тис. грн. можна знайти плановий обсяг активів підприємства на кінець планового кварталу вартістю 436,0 тис. грн.
Таблиця 6.7
Планування балансу підприємства за першим варіантом управлінських рішень тис. грн.
Кредиторську заборгованість за отримані товари будемо розраховувати з потреби в закупівлі товарів з ПДВ і періоду відстрочки постачальникам. Тобто, потреба в товарах без ПДВ складає суму собівартості реалізованої продукції, залишку запасів на кінець планового періоду і мінус залишок запасів на початок періоду. Тобто, 750 тис. грн. +125 тис. грн. – 91,7 тис. грн. = 783,3 тис. грн. Сума закупівлі товарів з ПДВ знаходимо додавши 20%. Тобто, отримаємо потребу в закупівлі товарів з ПДВ вартістю 940 тис. грн. Обсяг кредиторської заборгованості з ПДВ розрахуємо як 17 днів відстрочки постачальникам помножене на 940 тис. грн. потреби в товарі з ПДВ і поділене на 90 днів (тривалість планового кварталу). Плановий обсяг заборгованості за заробітною платою розрахуємо пропорційно зростанню обсягу діяльності підприємства, що відображено зростанням обсягу собівартості реалізованої продукції. Заборгованість за податком на додану вартість розрахуємо як різницю нарахованого зобов’язання з проданих товарів клієнтам і податкового кредиту закуплених товарів у постачальників. Тобто від 250 тис. грн. зобов’язання віднімаємо кредит 940/6=156,7 тис. грн. Отримаємо 93,3 тис. грн. податку на додану вартість до сплати. Нерозподілений прибуток має можливість зрости на суму отриманого чистого прибутку. Тобто, досягти 15,5 тис. грн. При незмінному обсязі статутного капіталу та обсягу кредитів банків капітал підприємства має можливість зрости до 454,4 тис. грн. Таким чином можна зауважити надлишок джерел фінансування і потенційну можливість здійснення платежів власникам підприємства у обсязі 18,4 тис. грн. Сплануємо грошові потоки для розрахунку фінансової можливості здійснення платежів власникам підприємства у грошовій формі за допомогою методу непрямого грошового потоку (табл. 6.8). Таблиця 6.8
Грошові потоки ТОВ «Прогрес» на плановий квартал (непрямий метод) тис. грн.
Як бачимо з табл. 6.8, чистий грошовий потік операційної діяльності складає суму чистого прибутку, нарахованої амортизації позитивне значення приросту кредиторської заборгованості операційної діяльності та від’ємне значення приросту оборотних активів операційної діяльності (запасів та дебіторської заборгованості). З інвестиційної діяльності ніяких платежів не передбачалося, тому чистий грошовий потік складає 0,0 грн. При відсутності платежів з фінансової діяльності залишок грошових активів на кінець планового кварталу складе 31,2 тис. грн. Однак, за нормативу запасу грошових активів у 1 тис. грн. підприємство має можливість 30,2 тис. грн. повернути власникам у грошовій формі. З метою перевірки правильності розрахунків грошових потоків операційної діяльності сплануємо грошові потоки даного виду діяльності за прямим методом. При цьому, надходження від реалізації продукції знайдемо як різницю суми Доходу від реалізації, залишку дебіторської заборгованості за товари на початок періоду і залишку дебіторської заборгованості на кінець періоду. Сума оплати постачальникам як різниця суми відвантаження товарів постачальниками, залишку кредиторської заборгованості на початок періоду і залишку кредиторської заборгованості на кінець періоду. За умовою, по змінним та постійним витратам розрахунки ведуться по факту їх несення. Таким чином, їх можна врахувати відразу як різновид вихідного грошового потоку. Суму виплаченої зарплати розрахуємо як різницю суми нарахованої зарплати в плані доходів та витрат, заборгованості на початку періоду і заборгованості на кінець періоду. Таблиця 6.9
Грошові потоки ТОВ «Прогрес» операційної діяльності тис. грн.
Оскільки чисті грошові потоки операційної діяльності прямим і не прями методами є однаковими, це свідчить про правильність зроблених розрахунків, що свідчить про можливість і доцільність використання даних для аналітичних висновків.
Далі розглянемо фінансовий план за другою альтернативою управлінського рішення:
Доходу від реалізації на 25% за допомогою збільшення терміну відстрочки платежу клієнтам на 5 днів з незначним збільшенням торгової націнки (зниження рівня собівартості з 55% до 53%). Зниження рівня собівартості на 2% обумовить дохід обсягом 1500 тис. грн. і собівартість 662,5 тис. грн. При розрахунку плану доходів та витрат підприємства за аналогічною послідовності, що проілюстровано за першим сценарієм прийняття управлінського рішення, чистий прибуток складе 102,3 тис. грн. (табл. 6.10).
Таблиця 6.10
Планування доходів та витрат підприємства за другим варіантом управлінських рішень
тис. грн.
Таблиця 6.11
Планування балансу підприємства за другим варіантом управлінських рішень
тис. грн.
Таблиця 6.12 Планування грошових потоків підприємства (непрямий метод) тис. грн.
Таблиця 6.13
Планування грошових потоків підприємства (прямий метод) за другим варіантом управлінських рішень тис. грн.
Методологія планування фінансових показників розвитку підприємства за третім варіантом управлінських рішень аналогічний методології планування за попередніми варіантами (табл. 6.14-17).
Таблиця 6.14 Планування доходів та витрат підприємства за третім варіантом управлінських рішень тис. грн.
Таблиця 6.15 Планування балансу підприємства за третім варіантом управлінських рішень тис. грн.
Таблиця 6.16
Планування грошових потоків підприємства (непрямий метод) за третім варіантом управлінських рішень тис. грн.
Таблиця 6.17
Планування грошових потоків підприємства (прямий метод) тис. грн.
Для узагальнення результатів розрахунків і спрощення процесу прийняття управлінських рішень представимо непрямий грошовий потік за трьома варіантами прийняття управлінських рішень за допомогою табл.6.18.
Таблиця 6.18 Грошові потоки підприємства ТОВ «Прогрес»
Висновок. Як ми бачимо з табл. 6.18, всі три варіанти прийняття управлінських рішень забезпечують позитивне значення чистого грошового потоку операційної діяльності і надають можливість здійснювати виплати власникам підприємства. Однак, якщо перший варіант забезпечує мінімальний обсяг чистого прибутку і значне вливання фінансових ресурсів у дебіторську заборгованість та запаси, зростання кредиторської заборгованості не дозволить компенсувати втрати фінансового потоку, в результаті чого підприємство зможе сплатити власникам лише 18,4 тис. грн., що складає найменший обсяг платежу з трьох альтернатив. Тому, за критерієм забезпечення максимальної суми платежу власникам підприємства у грошовій формі перший варіант прийняття управлінського рішення є недоцільним. Другий варіант прийняття управлінського рішення забезпечує підприємство отримання найбільшого обсягу чистого прибутку – 102,3 тис. грн. Однак, зароблені фінансові ресурси підприємство повинне «заморозити» головним чином в дебіторській заборгованості за товари, що обумовлює чистий грошовий потік операційної діяльності лише в сумі 47,8 тис. грн. Отриманий чистий грошовий потік операційної діяльності дозволяє здійснити виплати власникам лише в сумі 52,8 тис. грн., що майже удвічі менше порівняно з обсягом чистого прибутку. Третій варіант прийняття управлінського рішення при незмінному обсязі доходу передбачає зростання чистого прибутку до 84,1 тис. грн. Завдяки відсутності необхідності «вливати» значні обсяги фінансових ресурсів у дебіторську заборгованість та запаси, підприємство згенерує 98,3 тис. грн. чистого грошового потоку операційної діяльності. З 50 тис. грн. інвестованих в основні засоби 25 тис. грн. компенсуються за рахунок отриманого кредиту банку в сумі 25 тис. грн. Таким чином, за третім варіантом прийняття управлінського рішення підприємство має можливість здійснити власникам підприємства у грошовій формі найбільший платіж серед представлених трьох варіантів – 78,3 тис. грн. Тому, доцільно на плановий квартал придбати обладнання, що при сталому обсязі загального доходу дозволить підвищити рівень торговельної націнки
Рекомендовані джерела [13, 19, 31, 32, 36, 37, 38, 45, 58, 61, 72, 84, 85]
Завдання для самостійної роботи з 6 теми
Завдання 1
Для забезпечення платоспроможності підприємства і відповідної координації грошових потоків перед працівниками фінансового відділу стоїть завдання створити платіжний календар на другий квартал з помісячною розбивкою якщо відомі дані діяльності підприємства у звітному місяці (у березні) і прогнозні дані на плановий квартал (з квітня по червень). Дані наведені у табл. 1.
Таблиця 6.19 Звітні та прогнозні дані розвитку підприємства грн.
За накладними витратами підприємства та за купівлею основних засобів грошові кошти сплачуються по факту настання платіжних зобов’язань. Оцінити достатність рівня платоспроможності і рівня забезпеченості грошовими активами підприємства у плановому періоді при нормативному мінімальному значенні страхового та операційного запасів грошових активів на плановий квартал обсягом 11 тис. грн. і потребі формування інвестиційного запасу грошових активів до кінця кварталу обсягом 15 тис. грн. На основі проведених розрахунків зробити висновки та пропозиції.
Завдання 2
Згідно даних управлінського обліку діяльність торговельне підприємства ТОВ «Авалон» протягом звітного кварталу має наступні фінансові показники діяльності (табл.6.20-22):
Таблиця 6.20 Управлінський баланс станом на 01.01.20хх р. тис. грн.
Таблиця 6.21 Управлінський звіт про фінансові результати за 4 квартал 20хх року тис. грн.
Таблиця 6.22. Показники ділової активності підприємства у звітному кварталі
Підприємство має лінійний метод щоквартального нарахування амортизації зі строком експлуатації основних засобів у 10 кварталів. ТОВ «Авалон» має можливість залучати кредит лише під заставу нового придбаваного майна з коефіцієнтом заставного покриття 2,2. Банки надають кредити підприємству під 26% річних. Нормативний запас грошових активів на плановий квартал повинен складати 15 тис. грн. За постійними та змінними витратами операційної діяльності підприємства (без врахування заробітної плати) розрахунки ведуться по факту здійснення витрат. Перед працівниками фінансового департаменту поставлене завдання спланувати грошові потоки таким чином, щоб протягом планового кварталу забезпечити максимальний обсяг сплати дивідендів власникам у грошовій формі. На плановий квартал очікується зростання постійних витрат на 35 тис. грн. через зростання вартості оренди займаних приміщень підприємством. Для зростання чистого грошового потоку операційної діяльності відділ маркетингу пропонує збільшити дохід від реалізації на 27% за рахунок зниження рівня торгової націнки (рівень собівартості реалізованої продукції зросте з 50% до 65%) . Працівники відділу маркетингу як альтернативний варіант пропонують для виконання поставленого завдання збільшити дохід від реалізації на 25% за допомогою збільшення терміну відстрочки платежу клієнтам на 7 днів з незначним збільшенням торгової націнки (зниження рівня собівартості з 55% до 52%). Третім пропонованим варіантом прийняття рішення є придбання додаткового торговельного обладнання вартістю 150 тис. грн., що при сталому обсязі доходу дозволить підвищити рівень торговельної націнки (чи понизити рівень собівартості реалізованих товарів на 3%). Для вирішення завдання потрібно для кожного із запропонованих сценаріїв розрахувати бюджет доходів та витрат підприємства, балансовий план і план руху грошових потоків, на основі чого прийняти справедливе рішення.
Питання для самоконтролю знань з 6 теми
Тема 7. Управління фінансовими ризиками
Найпоширеніша методологія розрахунку ризику має назву Value-at-Risk (скорочено VAR). VAR – це оцінка максимальних втрат по вибраному інструменту (портфелю) при заданому розподілі ринкових факторів за вибраний період часу з високим (95-99%) рівнем імовірності. Існують три основних методи обчислення VaR: 1) аналітичний метод (який інакше називають варіаційно-коваріаційним методом, або методом коваріаційних матриць); 2) метод історичного моделювання (історичний метод, або метод історичних даних); 3) метод статистичного моделювання (метод статистичних випробувань або, інакше, метод Монте-Карло) [15, c. 77]. Основна ідея аналітичного методу полягає у виявленні ринкових факторів, які впливають на вартість портфеля, і апроксимації вартості портфеля на основі цих факторів. Тобто фінансові інструменти, які становлять портфель, розбиваються, наскільки це можливо, на елементарні активи, такі, що зміна кожного залежить від впливу лише одного ринкового фактору. Наприклад, багаторічна купонна облігація може розглядатися як набір безкупонних облігацій з різними строками погашення. Портфель розкладається на базисні активи (компоненти), від яких залежить його поточна (сучасна) вартість (Present Value). Середньоквадратичне відхилення вартості портфеля визначається середньоквадратичними відхиленнями кожної з компонентів і матрицею коваріацій. Найбільш відоме втілення цієї моделі - Risk-Metrics J.Р. Morgan. Цей метод вимагає тільки оцінки параметрів розподілу при явному допущенні про вид розподілу ринкових факторів. Звичайно роблять припущення про нормальний закон розподілу кожного ринкового фактору. На основі даних минулих періодів (далі історичних даних) обчислюються математичні очікування й дисперсії факторів, а також кореляції між ними. Якщо функція має лінійний вигляд, то розподіл прибутковості портфеля в цілому також буде нормальним, і, знаючи параметри розподілів ринкових факторів, можна визначити параметри розподілу всього портфеля. Оцінивши стандартні відхилення логарифмів змін цін для кожного з вхідних у портфель активів, обчислюємо VaR для них шляхом множення стандартних відхилень на відповідному довірчому рівню коефіцієнт. Повне обчислення VaR портфеля вимагає знання кореляційних зв'язків між його елементами. Переваги аналітичного методу: 1) простота й наочність розрахунків; 2) можливість розрахунку сукупної величини VaR для лінійних інструментів; 3) доступність методичних матеріалів. Недоліки аналітичного методу: 1) допущення про нормальний розподіл; 2) неможливість розрахунку VaR для нелінійних інструментів [4, c. 181]. Для практичного застосування методу варіації-коваріації при розрахунку VAR необхідно спочатку провести тест на відповідність досліджуваних статистичних даних нормальному розподілу. Основними показниками, що характеризують розподіл як нормальний, є асиметрія (skewness) і ексцес (kurtosis). Перший визначає асиметрію досліджуваного ряду даних, другий – наявність значних змін цін (так званих «товстих хвостів»). Якщо асиметрія досліджуваного ряду значно відхиляється від 0, а ексцес набагато перевищує значення 3 (тобто ціни даного активу можуть різко змінюватися), це свідчить про невідповідність ряду параметрам нормального розподілу. В такому випадку розрахунок VAR тільки на підставі даного методу з високою ймовірністю може призвести до суттєвих відхилень розрахункових значень від фактичних. У випадку, якщо досліджуваний розподіл виявився близьким до нормального, визначаємо його дисперсію, тобто рівень відхилення випадкової величини від розрахункового значення. Для точності прогнозу істотне значення має тривалість досліджуваного періоду. Практика показує, що найбільш наближені до оптимальних значення VAR, розраховані за тримісячним періодом (близько 63 робочих днів). Однак якщо є підстави припускати в майбутньому збільшення рівня коливань цін досліджуваного активу, наприклад, у зв'язку з прогнозованим збільшенням темпів інфляції, можливими проблемами з валютними надходженнями тощо, має сенс взяти для дослідження більш тривалий період, протягом якого спостерігалися подібні явища, наприклад, 6 місяців, 1 рік. Після розрахунку дисперсії визначаємо стандартне відхилення, або волатильність, що являє собою квадратний корінь з дисперсії. Наступним етапом розрахунку VAR є визначення довірчого рівня, або інтервалу, що дає кількісну характеристику точності прогнозу. Кожному довірчому рівню відповідає свій коефіцієнт (множник). Найчастіше застосовується (особливо в зарубіжній практиці при оцінці ринкових ризиків за стандартами Risk Metrics) 95% рівень (коефіцієнт 1,65), 97,5% рівень (коефіцієнт 1,96) і прийнятий в якості стандарту Базельським комітетом з банківського нагляду 99% рівень (коефіцієнт 2,33). Зазначені рівні означають ймовірність перевищення розрахункового VAR. Вибравши відповідний коефіцієнт, розраховуємо VAR: VAR = k*σ*Y де k - коефіцієнт обраного довірчого рівня, σ – стандартне відхилення (волатильність), Y - заданий обсяг активу у вартісному вираженні. Отриманий показник ризику свідчить про те, що із заданою вірогідністю, наприклад, в 99 % одноденне зміна ціни досліджуваного активу при його обсязі у портфелі банку Y не призведе до збитків більше, ніж VAR. Зрозуміло, портфель може мати будь-яку кількість активів, і в цьому випадку розрахунок VAR повинен враховувати кореляцію, чи взаємозв'язок динаміки досліджуваних рядів даних. У випадку з двома активами в портфелі VAR розраховується наступним чином:
де VAR1 – VAR 1-го активу, VAR2 – VAR 2-го активу, p - кореляція. Розрахунок VAR для будь-якої кількості активів проводиться на підставі побудови матриць, що враховують взаємну кореляцію всіх активів портфеля, що також передбачено функцією Excel. Для обчислення VAR на будь-який заданий період часу необхідно використовувати динамічні ряди логарифмів відповідних тимчасових інтервалів або скористатися апроксимацією:
де VARN – одноденний VAR, VAR – VAR на період N днів Метод історичного моделювання (historical simulation) є відносно простим підходом, який, на відміну від аналітичного методу, не опирається на теорію ймовірностей і вимагає відносно невеликого числа припущень щодо статистичних розподілів для ринкових факторів ризику. Як і в аналітичному методі, вартості інструментів портфеля повинні бути попередньо представлені як функції ринкових факторів ризику. Шуканий розподіл прибутків і збитків отримується емпіричним шляхом. Поточний портфель піддається впливу реальних змін значень ринкових факторів ризику, які спостерігалися в минулому, наприклад, за останні n періодів. Для цього будується n безлічей гіпотетичних значень ринкових факторів на основі їхніх нинішніх значень і процентних змін за останні n періодів. Таким чином, отримані гіпотетичні значення грунтуються на реальних даних, але не тотожні їм. На основі цих гіпотетичних наборів значень ринкових факторів розраховується n гіпотетичних значень вартості портфеля. Порівняння цих значень з поточною вартістю портфеля дає можливість знайти n величин прибутків і збитків, викликаних зміною ринкових факторів. Отримані величини також є гіпотетичними, тому що портфель міг мати різний склад протягом останніх n періодів. Останнім етапом є побудова емпіричного розподілу ймовірностей прибутків і збитків, отриманих у результаті змін вартості портфеля, і визначення величини ризикової вартості [15, c. 90]. Метод статистичних випробувань Монте-Карло (Monte-Carlo simulation) також відноситься до методів імітаційного моделювання, і в чинність цього він має ряд загальних особливостей з методом історичного моделювання. Основна відмінність полягає в тому, що в методі Монте-Карло не проводиться моделювання з використанням реально спостережуваних значень ринкових факторів. Замість цього вибирається статистичний розподіл, який добре апроксимує зміни ринкових факторів, і проводиться оцінка його параметрів. Для цієї мети часто використається розподіл Стьюдента або суміш нормальних розподілів. Потім на основі обраного розподілу за допомогою генератора псевдовипадкових чисел генеруються тисячі або навіть десятки тисяч гіпотетичних наборів значень ринкових факторів. Отримані значення використовуються для розрахунку величин прибутків і збитків, викликаних зміною вартості портфеля. На останньому етапі будується розподіл прибутків і збитків портфеля й визначається величина ризикової вартості. Вибір методу розрахунку показника ризикової вартості буде визначатися складом і структурою портфеля, доступністю статистичних даних і програмного забезпечення, обчислювальними потужностями й рядом інших факторів. Аналітичний метод поступається методам імітаційного моделювання в надійності оцінки ризиків портфелів, які складаються з опціонів і заснованих на них інструментів, вартість яких залежить від ринкових факторів нелінійним образом, особливо на порівняно значних тимчасових горизонтах. Метод історичного моделювання концептуально простий і найбільш доступний для розуміння вищого керівництва, однак його реалізація вимагає наявності тимчасових рядів значень по всіх використовуваних у розрахунках ринкових факторах, що не завжди можливо для сильно диверсифікованих портфелів. Особливо це стосується даних по процентних ставках для валют країн, які не мають розвинених фінансових ринків. Крім того, історичне моделювання припускає, що поведінка ринку в минулому буде повторюватися і в майбутньому, що в загальному випадку невірно. Головними труднощами при реалізації методу Монте-Карло є вибір адекватного розподілу для кожного ринкового фактору й оцінка його параметрів. Крім того, оцінка ризиків великих диверсифікованих портфелів на основі методу Монте-Карло вимагає значних витрат часу й технічних ресурсів. Ще одна проблема полягає в тому, що гіпотетичні розподіли ймовірностей ринкових факторів, використовувані в аналітичному методі й методі Монте-Карло, можуть не відповідати реальності. Звичайно емпіричні розподіли змін ринкових факторів мають значний ексцес у порівнянні з нормальним розподілом, тобто випадки значних відхилень від середнього значення зустрічаються частіше, ніж це передбачено нормальним розподілом [4, c. 194]. Варто підкреслити, що керування ринковим ризиком не вичерпується наведеними вище процедурами. Зокрема, ризик-менеджер зобов'язаний звертати увагу на коректність обраної ним моделі ринку, на репрезентативність використовуваних даних і правильність статистичних гіпотез. Тому при керуванні ринковим ризиком дуже корисним представляється також апостеріорний аналіз. Наприклад, обчисливши VаR для заданого портфеля, необхідно потім простежити, чи дійсно перевищення втрат над цим VаR відбувається лише в заданому малому відсотку випадків. Невідповідність фактичного відсотка перевищень теоретичному повинне наводити на думку про корекцію моделі або процедур обчислення VаR. На терміновому ринку ММВБ подібні процедури аналізу фактичних ризиків застосовуються вже давно. При управлінні ринковим ризиком не варто також забувати, що хоча межі застосування VаR досить широкі (наприклад, вже існують розробки по впровадженню концепції VаR у процес вимірювання кредитного ризику), він не є панацеєю від всіх лих. Зокрема, VаR не може захистити від ризиків, пов'язаних з коливаннями цін всередині періоду підтримки позицій (наприклад, протягом торговельної сесії). Крім того, застосування VаR обмежене при врахуванні рідкісних, але досить небезпечних подій (типу «чорного вівторка» або банківської кризи). У таких випадках поряд з VаR варто застосовувати й інші методи. .
? Задача 7.1. Врахування фактору ризику при розрахунку страхового резерву грошових активів
Підприємство зберігає 100 тис. грн. страхового запасу грошових активів американських доларах США, та 150 тис. грн. у євро. Фінансовому підрозділу дане завдання оцінити ймовірний максимальний обсяг збитків (у сумі VAR) через одноденне коливання курсу валют. Динаміка змін курсу валют протягом останнії трьох місяців наведена за допомогою табл. 7.1.
Таблиця 7.1
Динаміка зміни курсів валют
Розв’язок Оцінимо відповідність динаміки зміни курсів валют нормальному розподілу. Для цього, розрахуємо ексцес та асиметрію за допомогою функцій Excel відповідно «ЭКСЦЕСС» та «СКОС» (табл. 7.2). Таблиця 7.2 Аналіз відповідності даних нормальному розподілу
Оскільки Ексцес не перевищує 3, а асиметрія меє несуттєве відхилення від 0, можна стверджувати про відповідність коливання курсів валют у межах нормального розподілу. Далі на основі розрахованого стандартне відхилення (квадратний корінь з дисперії) та довірчого рівня, що дає кількісну характеристику точності прогнозу (при стандарті 95% коефіцієнт складає 1,65), за допомогою табл. 7.3. Таблиця 7.3 Розрахунок VARдля залишків у різних валютах
Розрахуємо загальну величину VAR з врахуванням кореляційного зв’язку коливання курсів валют Доларів США та Євро. Таблиця 7.4 Розрахунок загального обсягу VAR
Отже, ми розрахували, що протягом 95 днів із 100 втрати підприємства через коливання курсу валют протягом одного дня не перевищать 31,5 тис. грн.
Рекомендовані літературні джерела до теми 8
[15,24,40,59,66,68,74]
Завдання для самостійної роботи з 7 теми Підприємство зберігає 120 тис. грн. страхового запасу грошових активів в російських рублях, та 200 тис. грн. у китайських юанях. Фінансовому підрозділу дане завдання оцінити ймовірний максимальний обсяг збитків (у сумі VAR) через одноденне коливання курсу валют з врахуванням їх кореляції. Поточну динаміку змін курсу валют протягом останніх трьох місяців взяти з даних сайту finance.ua.
Питання для самоконтролю знань з 7 теми
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ Нормативні та інструктивні матеріали:
Основна література:
Додаткова література:
Інтернет-ресурси:
Систематизований довідник показників, що використовуються в практичних завданнях
[1] У деяких джерелах, наприклад [70, с.240], цей показник позначають DOFL. Можна зустріти також інші варіанти абревіатури. [2] Можливість здійснення приватного (закритого) розміщення облігацій підприємств в Україні поновлено з початку 2012 року відповідно до [11]. [3] Англ. мовою – yield to maturity, YTM [4] Англ. мовою – multiple-price auction [5] Показник вартості (cost) коштів ще називають ціною капіталу. [6] З сутністю перетворення складної номінальної ставки для частоти виплати 2 та 4 рази на рік в ефективну ставку можна самостійно познайомитись, використавши джерело [71, с.71-72]. [7] Саме цей аукціон використовують під час розміщення вітчизняних облігацій внутрішньої державної позики згідно з [14]. Підвищена трудомісткість у цьому випадку пов’язана з необхідністю обчислення середньозваженої YTM задоволених конкурентних заявок, яку використовують як дохідність для задоволення неконкурентних. [8] У Податковому кодексі визначено також інші види оренди, зокрема:
[9] Загальновживаним є поняття «операційна оренда» (див., наприклад, [29, 57]), а не «оперативна оренда», як зафіксовано у вітчизняному законодавстві. [10] Про фінансовий лізинг : Закон України від 16 груд. 1997 р., № 723/97-ВР (у редакції Закону від 11 груд. 2003 р., № 1381-IV) – Ст. 1. [11] Про оцінювання доцільності фінансового лізингу див. джерело [29, с. 685-693]. [12] Коментарі та приклади використання цього і попереднього методу наведено у джерелі [57, с. 213-218]. [13] Equivalent annual annuity, ЕАА. Ануїтетом (або постійною рентою) називають постійні за обсягом платежі, що здійснюються через рівні проміжки часу. [14] У літературі зустрічаються також інші назви цього показника. Наприклад, коефіцієнт приведення ренти із позначенням an;i [71, с. 107]. [15] У випадку роботи за комп’ютером, значення PVIFA можна отримати за допомогою фінансової функції Excel ПС (при цьому треба ввести у цю функцію значення ставки та строк, а сумою платежу – параметр «Плт» – указати одиницю; єдина незручність цієї функції полягає у тому, що вона видає значення PVIFA із знаком «мінус» та у грошовому форматі). [16] Такі потоки виплат ще називають рентами постнумерандо [71, с. 96]. [17] Потік виплат орендної плати у цьому випадку називають рентою пренумерандо (annuity due) [71, с. 96]. [18] Може виникнути запитання: чому тут, обчислюючи ЕАА для ренти пренумерандо, ми ділимо ЕАА для ренти постнумерандо на (1 + r), хоча вище було сказано, що треба множити? Відповідь: вище у коментарях перед прикладом йшла мова про коригування PVIFA для ренти пренумерандо, а оскільки для обчислення ЕАА треба ділити PV на PVIFA, то вплив коригування на результат (ЕАА) є оберненим. [19] Earnings before interest and taxes – назва показника англ. мовою, від якої утворено цю абревіатуру (вона є загальновживаною і зустрічається у багатьох джерелах). У коментарях до наведено нижче прикладу розв’язку задачі замість абревіатури ЕВІТ використовується ФР. Цей показник ще називають операційним прибутком. [20] Earnings per share (EPS) [21] Знаходження х за рівнянням (4.12) є задачею рівня 4 класу середньої загальноосвітньої школи, тому коментар алгебраїчних перетворень опущено. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||