|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Інформаційні управляючі системи та технології
Інформаційні управляючі системи та технологіїДата публикации: 11.07.2019 08:12
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана” Кафедра інформаційних систем в економіці
ЗАТВЕРДЖУЮ: Проректор з науково- педагогічної роботи ____________ А.М. Колот «___» ___________ 20__ р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо виконання магістерської дипломної роботи для студентів магістерської програми «Інформаційні управляючі системи та технології» освітній ступінь магістр Галузь знань 12 Інформаційні технології Спеціальність - 122 Комп'ютерні науки та інформаційні технології Спеціалізація - Інформаційні управляючі системи та технології
ЗАТВЕРДЖЕНО: на засіданні кафедри інформаційних систем в економіці Протокол № від 20__ р. Зав. кафедри________ С.В. Устенко
ПОГОДЖЕНО: Завідувач кафедри _______________С.В. Устенко
Начальник навчально- методичного відділу ______________Т.В. Гуть
Київ КНЕУ 2016 Методичні рекомендації щодо виконання магістерської дипломної роботи для студентів спеціальності „Інформаційні управляючі системи і технології” / Укладачі: д.е.н., проф. Устенко С.В., к.е.н., проф. Ситник Н.В., к.е.н., доц. Степаненко О.П., к.е.н, доц. Гордієнко І.В., к.е.н, доц. Гужва В.М., к.е.н, доц. Денисова О.О., к.т.н., доц. Іванченко Г.Ф., к.е.н, доц. Краснюк М.Т., к.е.н, доц. Тішков Б.О.– Київ: КНЕУ ім. В. Гетьмана, 2016 р. – 86 с.
Рецензент:
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО МАГІСТЕРСЬКУ ДИПЛОМНУ РОБОТУ Навчальним планом підготовки магістрів галузі знань 12 «Інформаційні технології», спеціальності “Інформаційні управляючі системи і технології” передбачено написання й захист магістерської дипломної роботи. Магістерська дипломна робота є завершеною інженерно-економічною розробкою об’єкта проектування (інформаційної системи, процесу тощо) і передбачає його синтез в найбільш оптимальному варіанті із докладною розробкою певної функціональної частини (елемента, вузла, підсистеми, технологічної операції тощо) з урахуванням сучасного рівня розвитку відповідної галузі, досягнень науки і техніки, економічних, екологічних, ергономічних вимог, а також вимог охорони праці та забезпечення життєдіяльності об’єкта проектування. Зміст магістерської дипломної роботи має відповідати призначенню даної спеціальності, тобто підготовці висококваліфікованих фахівців із розроблення, впровадження і супроводу інформаційних управляючих систем в різних галузях народного господарства. З погляду на те, що переважна більшість таких інтелектуальних систем розробляється й використовується в економіці, менеджменті та підприємництві, а також те, що цим галузям присвячено основну наукову та освітньо-педагогічну діяльність Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, то тематика магістерських дипломних робіт студентів ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” спеціальності ”Інформаційні управляючі системи і технології” орієнтована на вирішення виробничих та наукових завдань в економіко-виробничих та комерційних компаніях, організаціях, установах та закладах, а також в структурах державного, регіонального, муніципального та місцевого управління. Інформаційними управляючими системами відповідно до ISO/IEC 2382-34-2003 (Інформаційні технології. Словник термінів. Частина 34. Штучний інтелект. Нейроні мережі), ДСТУ 2481-94 (Системи оброблення інформації. Інтелектуальні інформаційні технології. Терміни та визначення), називають комп’ютеризовані системи контролю або управління певним реальним об’єктом, в модулях управління даними, моделями, в комунікаційних засобах або в інтерфейсі користувача застосовуються елементи штучного інтелекту. В сучасному розумінні термін штучний інтелект (Artificial intelligence) можна трактувати як науковий напрям, в межах якого ставляться та вирішуються задачі апаратного і програмного моделювання тих видів людської діяльності, які традиційно вважаються інтелектуальними, тобто вимагають певних розумових зусиль. В ДСТУ 2938-94 (Системи оброблення інформації. Основні поняття. Терміни і визначення) штучний інтелект визначається як ”Здатність систем оброблення даних виконувати функції, що асоціюються з інтелектом людини, такі як логічне мислення, навчання та самовдосконалення”. До складу систем і засобів штучного інтелекту відноситься досить широкий діапазон програмних і апаратних продуктів, зокрема генетичні алгоритми, системи оброблення природною мовою, засоби розпізнання людської мови, автоматичне програмування, інтелектуальні тренажери (консультанти), експертні системи, машини навчання, роботи, нечітка логіка, комп’ютерне (технічне) бачення або розпізнання образів, штучні нейроні мережі, ігрові машини, бази знань, машини висновку. До інтелектуальних засобів можна віднести також і дейтамайнінг (інтелектуальний аналіз даних), засоби онлайнового аналітичного оброблення (сховища даних, вітрини даних, OLAP-технології, багатовимірний аналіз даних тощо). Інформаційно-управляючі системи (ІУС) призначені для збору, оброблення та видачі менеджерам інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень і контролю за їх виконанням. Інформаційно-управляюча система – це постійно діюча система взаємозв’язку людей, технічних засобів і методичних прийомів, що призначена для збору, класифікації, аналізу, оцінювання і розповсюдження актуальної, своєчасної і точної інформації для використання її фахівцями з метою вдосконалення процесів управляння. ІУС зазвичай включає наступні підсистеми: внутрішньої звітності, збору зовнішньої інформації, аналізу інформації. Дана система повинна надавати інформацію про минуле, сьогодення і у передбачуваному майбутньому, відстежувати всі істотні процеси всередині реального об’єкта та поза ним. Загальною метою ІУС є забезпечення ефективного виконання функцій управління: планування і контролю виробничої діяльності. ІУС в реальних об’єктах можуть складатися з ряду інформаційних систем, кожна з яких служить для прийняття рішень у певній галузі. Сучасні ІУС обов’язково в складі своїх компонент містять елементи штучного інтелекту, і тому відносяться до інтелектуальних систем. Науковим і технологічним інструментарієм при вирішенні завдань магістерської дипломної роботи мають бути деякі перераховані інтелектуальні елементи і засоби. Разом з тим, магістерська дипломна робота з галузі знань “Інформатика та обчислювальна техніка”, спеціальності “Інформаційні управляючі системи і технології” має бути побудована на основі стандартних засобів інформаційних технологій і містити постановку задачі, математичні моделі й алгоритми її розв’язку, базу даних і засоби доступу до неї, базу знань, програмне забезпечення вирішення задачі, схеми технологічного процесу оброблення інформації та інше. Магістерська дипломна робота є завершальною стадією навчання студентів в університеті. В загальному смислі, магістерська дипломна робота – це кваліфікаційний документ, на підставі якого визначається рівень кваліфікації та здатність до професійної діяльності фахівців в області застосування новітніх засобів інформаційних технологій в економіці, управлінні виробництвом та його галузями, бізнесі. Показником якості підготовки магістрів є розроблення ними реальної інтелектуальної системи прийняття рішень, яка виконана на матеріалах конкретного об’єкту, містить пропозиції студента щодо вдосконалення існуючої чи розробки нової інтелектуальної системи й технології розв’язання економічних та виробничих задач, а також повністю чи частково реалізована в практичній діяльності. Основною метою написання магістерської дипломної роботи є оволодіння методологією творчого вирішення сучасних проблем наукового та прикладного характеру щодо побудови інформаційних управляючих систем на основі отриманих знань, професійних умінь та навичок відповідно до вимог стандартів вищої освіти. Основними завданнями магістерської дипломної роботи є систематизація, закріплення й розширення теоретичних знань, отриманих у процесі навчання за освітньо-професійною програмою підготовки фахівця магістерського рівня галузі знань 0501 “Інформатика та обчислювальна техніка”, спеціальності “Інформаційні управляючі системи і технології”, та їх практичне використання при написанні діючого програмного продукту, вирішенні конкретних інженерних, наукових, економіко-соціальних і виробничих питань у певній галузі професійної діяльності; розвиток навичок самостійної роботи, оволодіння методикою експериментальних досліджень, математичного моделювання, використання сучасних інформаційних технологій у процесі розв’язання задач, які передбачені завданням на магістерську дипломну роботу; визначення відповідності рівня підготовки випускника вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики магістра, його готовності та спроможності до самостійної роботи в умовах ринкової економіки, сучасного виробництва, бізнесу, прогресу науки, техніки та культури. Магістерська дипломна робота має відповідати наступним вимогам:
2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБОРУ Й ВИВЧЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ Основний матеріал студент накопичує в період вивчення дисциплін з фундаментальної підготовки (І – ІІІ семестри), а також в передбачений навчальним планом час для написання магістерської дипломної роботи й проходження переддипломної практики (ІV семестр). Вибір і затвердження теми магістерської дипломної роботи, а також призначення наукового керівника здійснюється після подання студентом відповідної заяви (Додаток А). Студент повинен вивчити відповідну тему магістерської дипломної роботи, ознайомитися з літературними джерелами з обраної теми, вивчити предметну область, обґрунтувати та виконати постановку задачі, визначити характер організації й розв’язання для визначення позитивних сторін і недоліків в організації розв’язання задачі або комплексу задач, а також користуватись застосованими методами збору первинної інформації, методикою формування вихідної інформації. В період проходження практики на підприємствах і в організаціях студент повинен ознайомитись з усіма необхідними матеріалами, які характеризують стан і рівень автоматизованої обробки інформації, визначають трудомісткість розв’язання конкретної задачі в кількісних і вартісних оцінках. Це дозволить в подальшому зробити відповідні висновки щодо економічної доцільності й ефективності впровадження запропонованих у магістерській дипломній роботі проектних рішень. Всі зауваження і побажання працівників економічних служб і інформаційних департаментів, одержані під час знайомства з підприємством/організацією, необхідно зафіксувати з метою використання їх у магістерській дипломній роботі для практичної оцінки діючого на підприємстві або організації технологічного процесу збору й оброблення економічної й виробничої інформації, використовуваних методів розв’язання окремих задач і організаційних форм використання обчислювальної техніки, визначення шляхів їх удосконалення.
3. СТРУКТУРА Й ОБСЯГ РОБОТИ Магістерську дипломну роботу студенти розробляють відповідно до вибраної й затвердженої наказом ректора ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” теми. Структура магістерської дипломної роботи в багатьох випадках залежить від специфіки розроблюваної теми, використовуваного комплексу технічних засобів, методів розв’язання задач тощо. Магістерська дипломна робота складається з: 1) текстової частини; 2) програмної реалізації розробленої ІУС; 3) графічного матеріалу; 4) схеми реалізації ІУС. Крім того, при захисті може використовуватись додатково демонстраційний матеріал в графічному (на папері, плівках), електронному (відеоматеріали, мультимедіа, презентації тощо) або натурному (моделі, макети, зразки виробів тощо) вигляді. Обсяг магістерської дипломної роботи повинен складати 120-150 сторінок рукописного тексту: вступ – 2-5 сторінок, перший розділ – 20-30 сторінок, другий розділ – 40-50 сторінок, третій розділ – 40-50 сторінок та висновки – 3-5 сторінок (шрифт Times New Roman, 14 pt, інтервал 1,5 pt, формат А4). Програмна реалізація ІУС залежить від складності задачі. Графічний (ілюстративний) матеріал магістерської дипломної роботи повинен становити не менше 10 аркушів креслень формату А4. Схема технічної реалізації ІУС повинна становити не менше 5 аркушів креслень формату А4. Розмір полів аркуша магістерської дипломної роботи: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Текст магістерської дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин магістерської дипломної роботи друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та тексом повинна дорівнювати 3-ом інтервалам. Кожну структурну частину магістерської дипломної роботи треба починати з нової сторінки. Не можна вміщувати заголовок в кінці однієї сторінки, а текст починати з іншої. Не допускається розрив речення таблицею. Нове питання допускається починати на тій же сторінці, на якій закінчився попередній, за умови, що на ній поміститься 2-3 рядки тексту. Тема магістерської дипломної роботи знаходить своє відображення в текстовій частині, що складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаних джерел та додатків з посиланням на сторінки розміщення в тексті. Магістерська дипломна робота складається з текстової частини, що включає в себе титульний аркуш, анотацію, реферат, зміст, перелік умовних позначень, вступ, текстову частину, графіки, рисунки, таблиці, додатки (форми первинних документів, структурних схем, комп’ютерних програм тощо), та програмної реалізації ІУС, графічного матеріалу, схеми реалізації ІУС (на окремих аркушах). Також до магістерської дипломної роботи на окремих аркушах додаються індивідуальне завдання, відзив наукового керівника та рецензія цієї роботи.
Структура магістерської дипломної роботи: Титульний аркуш (Додаток Б). Завдання на магістерську дипломну роботу (Додаток В). Анотація (Додаток З). Реферат (Додаток Д). Зміст (Додаток К). Перелік умовних позначень, символів, одиниць величин і термінів. Вступ. Основна частина: І. Теоретичний розділ. Дослідження та аналіз підходів до створення ІУС предметної області
ІІ. Аналітичний розділ. Характеристика ІУС та постановка задачі
ІІІ. Конструктивний розділ. Розробка проектних рішень
Висновки Список використаних джерел Додатки
Титульний аркуш – це заголовний лист магістерської дипломної роботи (її обкладинка) і в загальну кількість аркушів не входить. Титульний лист магістерської дипломної роботи виконують відповідно до додатку Б. Індивідуальне завдання на магістерську дипломну роботу видається на спеціальному бланку випускової кафедри (додаток В). В завданні формулюють тему магістерської дипломної роботи, вказують вихідні дані до проекту, перелік питань, що належить розробити, перелік графічного матеріалу, який необхідно представити в результаті розробки. Наводиться календарний план роботи по етапах виконання. Індивідуальне завдання, відзив наукового керівника та рецензію подають окремо в конверті, який розміщують на зворотній стороні титульної твердої обкладинки. Анотацію розміщують після титульної сторінки. Анотація має бути стислою, інформативною й містити відомості, які характеризують виконану роботу: основну ідею та зміст магістерської дипломної роботи, застосовані методи та обґрунтування новизни матеріалу. Після анотації на окремій сторінці наводять реферат магістерської дипломної роботи. Реферат повинен містити стисло і точно сформульовану задачу магістерської дипломної роботи та основні результати відповідно до стандарту ГОСТ 7.9-77 "Система інформаційно-бібліографічної документації". Загальні вимоги та правила оформлення регламентуються ГОСТ 7.32-81 "Звіт про науково-дослідну роботу". Зразок оформлення реферату наведений у додатку Д. Зміст є першим аркушем магістерської дипломної роботи, на якому розміщують назви всіх заголовків та підзаголовків роботи з указанням відповідних сторінок. Після змісту на окремому аркуші наводять перелік умовних позначень, символів, одиниць величин і термінів, що зустрічаються в тексті роботи.
ВСТУП Вступ пишуть з нової пронумерованої сторінки з заголовком "ВСТУП". Текст вступу повинен бути коротким (4 – 5 сторінок), містити обґрунтування вибору теми дослідження, огляд літератури з теми дослідження, визначення предметі й об’єкта дослідження, мету й завдання дослідження, а також висвітлювати питання актуальності, значення, сучасний рівень і призначення теми магістерської дипломної роботи. У вступі треба чітко визначити та обґрунтувати свій вибір теми дослідження. Повідомивши, на якому рівні перебуває розроблення даної проблеми, дослідник робить висновки про актуальність свого дослідження. Актуальність наукового дослідження – це його соціальна значущість, що складається з нової наукової інформації, узагальнення передового досвіду, вирішення нових теоретичних завдань, розкриття методів використання теорії у конкретних умовах діяльності. Обов'язковою частиною вступу є огляд використаних джерел з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи останніх років (10-15 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та вад робіт, що розглядаються, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні проблеми, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітлення в літературі основних аспектів теми. На наступному етапі наукової роботи студент повинен виділити об'єкт та предмет дослідження. Під об'єктом дослідження треба розуміти стан, процес, властивості чи особливості наукової діяльності, які описуються певною системою понять. Поняття "предмет" вужче, ніж поняття "об'єкт". Предмет дослідження – це не просто один бік, частина об'єкту, а та його частина, через яку можна зрозуміти сутність об'єкту. Дослідження цієї частини збагачує розуміння характеристики об'єкта в цілому. При написанні вступу студент повинен чітко усвідомити мету дослідження.
Після опису завдань дослідження, потрібно навести використані для їхнього вирішення методи дослідження та відповідний інструментарій (наприклад, використані методи дослідження: аналіз математичний, статистичний, структурно-логічний, вербально-описовий тощо). У вступі також показуються теоретична та практична значущість роботи, розкривається структура, її основний зміст. Якщо студент вирішив не висвітлювати деяких аспектів теми, він повинен зазначити про це у вступі. У вступі і далі по тексту не дозволяється використовувати скорочені слова, терміни, крім загальноприйнятих та тих, що входять до переліку умовних позначень роботи. Основна частина магістерської дипломної роботи містить усі необхідні розробки та обґрунтування прийнятих рішень, які супроводжуються відповідними розрахунками (в тому числі з допомогою ПК), ілюстраціями, посиланнями на використані джерела, результатами власних експериментальних та теоретичних досліджень. Структура основної частини магістерської дипломної роботи (розділи) залежить від низки факторів: теми магістерської дипломної роботи, методів розв’язання задачі, використовуваного комплексу технічних засобів.
І. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО СТВОРЕННЯ ІУС ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ У теоретичному розділі студент повинен показати свої науково-дослідницькі компетенції. Від нього вимагається сформулювати проблемні питання щодо організації підтримки управлінських рішень у певній предметній області; розкрити сучасний стан наукових досліджень щодо розв’язання поставлених проблем; проаналізувати теоретико-методологічні засади, кращі практики і розробки, визначити їх позитивні та негативні аспекти; надати критичний огляд публікацій вітчизняних та зарубіжних авторів та інших доступних джерел; зробити висновки.
1.1. Дослідження предметної області Залежно від теми магістерської дипломної роботи та напряму наукових досліджень у даному підрозділі можуть бути виділені окремі пункти різної питомої ваги. Орієнтовний зміст цього підрозділу:
1.2. Аналіз існуючих ІС предметної області В цьому підрозділі слід проаналізувати ринок готових ІС, прийнятних для в реалізації сценаріїв підтримки прийняття рішень реальному часі (розрахунок, моделювання, офісні задачі). Аналізу підлягають такі ключові аспекти систем:
Аналізу підлягають також новітні методи, технології та підходи до розроблення ІУС, що можуть бути застосовані. У цьому підрозділі мають бути вказані переваги і недоліки альтернативних рішень, визначені у контексті особливостей предметної області та задач прийняття рішень, що досліджені. Аналіз здійснюється на основі ознайомлення з методами і прикладами побудови ІУС у вибраній предметній області, описаними у публікаціях вітчизняних та зарубіжних авторів, в матеріалах науково-дослідних інститутів, лабораторій та провідних компаній-розробників ІУС. Аналіз виконують з метою визначення основних напрямків удосконалення проектних рішень. Вхідні дані для аналізу ілюструють формулами, графічним матеріалом і таблицями, в яких пояснюється матеріал використаних джерел. Під час аналізу слід визначити переваги та недоліки варіантів існуючих ІУС за визначеними критеріями.
1.3. Обґрунтування вибору підходів і технологій для створення ІУС У цьому підрозділі необхідно описати концептуальні рішення щодо створення ІУС, які випливають із проведеного раніше аналізу. Концептуальну модель запропонованих проектних рішень необхідно не тільки чітко описати, але й аргументувати, підтвердити розрахунками. Для обґрунтування вибору рішень слід навести їх оцінки за визначеними критеріями. Запропоновані рішення можуть носити методологічний, технологічний або організаційний характер. Зокрема, можуть бути запропоновані досконаліші технології та методи підтримки рішень, підходи до організації бази даних та бази знань, варіанти користувацького інтерфейсу. Також рекомендується визначити процес розроблення ІУС (склад завдань, їх виконавці та робочі продукти), обґрунтувати вибір методології проектування та інструментальних засобів. Ступінь деталізації опису запропонованих рішень у даному підрозділі визначається студентом разом з керівником магістерської дипломної роботи, виходячи з їх новизни, теоретичного чи прикладного характеру, загальних обсягів роботи. Рішення, які носять теоретичний (пошуковий) характер, можуть бути докладно викладені у даному підрозділі, а практичні, прикладні рішення краще стисло визначити у даному підрозділі і докладно викласти у наступному розділі роботи. При цьому слід уникати необґрунтованого дублювання змісту даного підрозділу і наступного розділу.
1.3.1. Вимоги щодо вибору технології створення ІУС Цей розділ передбачає вибір та обгрунтування магістрантом технології та підходу до проектування і реалізації ІУС. Технологія проектування ІУС – це комплекс методологічних підходів і засобів проектування, а також засобів організації проектування (управління процесом створення і модернізації проекту ІУС). В основі технології проектування лежить технологічний процес, який визначає дії, їх послідовність, склад виконавців, засоби і ресурси, необхідні для виконання цих дій. Технологічний процес проектування ІУС в цілому ділиться на сукупність послідовно-паралельних, зв'язаних і супідрядних ланцюжків дій, кожна з яких може мати свій предмет. Дії, які виконуються при проектуванні ІУС, можуть бути визначені як неподільні технологічні операції або як підпроцеси технологічних операцій. Вибираючи конкретну технологію створення ІУС, магістрант повинен керуватися наступними вимогами: - створений за допомогою цієї технології проект повинен відповідати вимогам замовника; вибрана технологія повинна максимально відображати весь цикл життя проекту; - вибрана технологія повинна забезпечувати мінімальні трудові і вартісні витрати на проектування і супровід проекту; - технологія повинна бути основою зв'язку між проектуванням і супроводом проекту; - технологія повинна сприяти зростанню продуктивності праці проектувальника; - технологія повинна забезпечувати надійність процесу проектування і експлуатації проекту; - технологія повинна сприяти простому веденню проектної документації. Принято виділяти два основні класи технологій створення ІУС: канонічна і індустріальна технології (табл. 1). Індустріальна технологія проектування, у свою чергу, розбивається на два підкласи: автоматизоване (з використанням CASE-технологій) і типове (параметрично-орієнтоване або модельно-орієнтоване) проектування. Використання індустріальних технологій проектування не виключає використання канонічної технології. Таблиця 1 Характеристики класів технологій проектування
1.3.2. Канонічний підхід до проектування ІУСКанонічне проектування ІУС відображає особливості ручної технології індивідуального проектування, яке здійснюється на рівні виконавців без використання яких-небудь інструментальних засобів, що дозволяють інтегрувати виконання елементарних операцій. Як правило, канонічне проектування застосовується для невеликих локальних ІУС.В основі канонічного проектування лежить каскадна модель життєвого циклу ІУС. Процес каскадного проектування в життєвому циклі ІУС відповідно дo ГОСТ 34601-90 «Автоматизовані системи стадій створення» ділиться на наступні сім стадій:дослідження і обгрунтовування створення системи; розробка технічного завдання; створення ескізного проекту; технічне проектування; робоче проектування; введення в дію; функціонування, супровід, модернізація. Канонічний підхід до проектування ІУС має також назву ресурсно-функціонального підходу – в його основу покладено ресурсно-функціональну декомпозицію діяльності економічного об’єкта, для якого створюється ІУС. Вибравши цей підхід до створення ІУС, магістрант повинен: 1) на етапі аналізу визначити перелік задач чи комплексів задач, які слід автоматизувати; використовується ресурсно-функціональна декомпозиція того економічного об’єкту, для якого створюється ІУС. 2) на етапі проектування у відповідності з вимогами нормативних документів (державних стандартів) проектуються різні види забезпечень, а саме: інформаційне, математичне, правове, програмне, лінгвістичне, технічне та інших (детальні вимоги щодо проектування перерахованих видів забезпечень описані у 2 та 3 розділах цих методичних вказівок).
1.3.3. Індустріальні автоматизовані підходи до проектування ІУС В залежності від того, як на практиці реалізуються два перші етапи життєвого циклу (ЖЦ ІУС), тобто аналіз вимог і проектування, прийнято розрізняти наступні підходи індустріального автоматизованого проектування ІУС: структурно-орієнтований, об’єктно-орієнтований, процесно-орієнтований та агентно-орієнтований.
1.3.3.1. Структурно-орієнтований підхід. Цей підхід базується на структурно-орієнтованій декомпозиції економічного об’єкта, для якого розробляється ІУС. Така декомпозиція здійснюється шляхом структурного аналізу - методу дослідження системи, який починається з її загального огляду, потім деталізується, набуваючи ієрархічної структури з усе більшою кількістю рівнів. Вибравши цей підхід до створення ІУС, магістрант повинен враховувати те, що для таких методів характерним є: 1) розбиття на рівні абстракції з обмеженням кількості елементів на кожному з рівнів (як правило, від 3 до 7, при цьому верхня межа відповідає можливостям людського мозку сприймати певну кількість взаємопов’язаних об’єктів, а нижня вибрана з міркувань здорового глузду); 2) обмежений контекст, що включає лише істотні на кожному рівні деталі; 3) використання жорстких формальних правил запису; 4) послідовне наближення до кінцевого результату. Для цілей структурного аналізу традиційно використовуються три групи засобів, що ілюструють:
Серед різноманітних графічних нотацій, що використовуються для розв’язання перелічених задач, у методологіях структурного аналізу найчастіше і ефективно застосовуються такі: 1) DFD (Data Flow Diagrams) — діаграми потоків даних (ДПД) спільно зі словниками даних і специфікаціями процесів (міні-специфікаціями); 2) ERD (Entity—Relationship Diagrams) — діаграми «суть—зв’язок»; 3) STD (State Transition Diagrams) — діаграми переходів станів. Базовими будівельними блоками ІУС при використанні структурного підходу є модулі. Усі види модулів у будь-якій мові програмування мають ряд загальних властивостей, із яких істотні при структурному проектуванні наведені нижче: 1) модуль складається з безлічі операторів мови програмування, записаних послідовно; 2) модуль має ім’я, за яким до нього можна звертатися як до єдиного фрагмента; 3) модуль може приймати і/або передавати дані як параметри у певній послідовності чи зв’язувати дані через фіксовані осередки або загальні області. Під час структурного проектування магістрант повинен виконати два види робіт: 1) розробити архітектуру ІУС, що включає розробку структури і інтерфейсів її компонентів (автоматизованих робочих місць), узгодження функцій і технічних вимог до компонентів, визначення інформаційних потоків між основними компонентами, зв’язків між ними і зовнішніми об’єктами; 2) здійснити детальне проектування ІУС, що включає розробку специфікацій кожного компонента, розробку вимог до тестів і плану інтеграції компонентів, а також побудова моделей ієрархії програмних модулів і міжмодульних взаємодій, проектування внутрішньої структури модулів. Для безпосередньої реалізації цього підходу магістрант повинен вибрати конкретний інструментальний засіб – SADT, SSADM тощо.
1.3.3.2. Об’єктно-орієнтований підхід. Суть об’єктно-орієнтованої методології зводиться до об’єктної декомпозиції предметної області, що подається у вигляді сукупності об’єктів, які взаємодіють між собою за допомогою передачі повідомлень. Даний підхід не є протиставленням структурному підходу, більше того, фрагменти методологій структурного аналізу (а саме його базові моделі: DFD, ЕRD і SТD) використовуються під час об’єктно-орієнтованого аналізу для моделювання структури і поведінки самих об’єктів. В якості об’єктів предметної області можуть розглядатися конкретні предмети, а також абстрактні або реальні сутності (наприклад, клієнт, замовлення, підприємство і т. ін.). Кожний об’єкт характеризується своїм станом, точніше, набором атрибутів, значення яких визначають стан, а також набором операцій для перевірки і зміни цього стану. Кожний об’єкт є представником деякого класу однотипних об’єктів, що визначає їх загальні властивості. Усі представники (примірники) одного й того самого класу мають один і той самий набір операцій і можуть реагувати на одні й ті самі повідомлення. Здійснюючи об’єктну декомпозицію, магістранту необхідно враховувати, що об’єкти і класи повинні організовуватися за такими принципами: 1) принципом інкапсуляції (приховування інформації) – декларує заборону будь-якого доступу до атрибутів об’єкта, винятком є доступ через його операції. 2) принципом успадкування – декларує створення нових класів від загального до часткового. Такі нові класи зберігають усі властивості класів-батьків і при цьому містять додаткові атрибути і операції, що характеризують їх специфіку. 3) принципом поліморфізму – декларує можливість роботи з об’єктом без інформації про конкретний клас, примірником якого він є. Фактично об’єктно-орієнтований підхід полягає в зображенні системи, що моделюється, у вигляді сукупності класів і об’єктів предметної області. Ієрархічний характер складної системи вибудовується з використанням ієрархії класів, а її функціонування розглядається як взаємодія об’єктів. ЖЦ ІУС такого підходу містить етапи аналізу вимог, проектування, еволюції (що об’єднує програмування, тестування і налагодження, а також комплектацію системи) і модифікації. При цьому на відміну від каскадної моделі відсутня сувора послідовність виконання перелічених етапів. Об’єктно-орієнтовані методології базуються на інтегрованих моделях трьох типів:
Якщо методи структурного проектування мають на меті спрощення системної розробки на основі алгоритмічного підходу, то об’єктно-орієнтовані методи вирішують аналогічне завдання, використовуючи описи класів і об’єктів, тобто виразні засоби об’єктно-орієнтованого програмування. Основою для об’єктно-орієнтованого проектування є результати об’єктно-орієнтованого аналізу. Проте результат будь-якого з методів структурного аналізу також може бути використаний як вхідні дані для об’єктно-орієнтованого проектування: в цьому випадку проводиться інтеграція діаграм потоків даних з класами та об’єктами. На етапі проектування магістрант може використати такі діаграми:
1.3.3.3. Процесно-орієнтований підхід. Цей підхід базується на новому напрямку в теорії менеджменту економічними об’єктами – реінжинірингу бізнес-процесів. Бізнес-процеси – це ділові, адміністративні, технологічні процедури функціонування підприємства, до яких належать: документообіг, управління фінансовими, матеріальними потоками, персоналом, організаційно-господарськими і технологічними процесами, процесами проектування виробів і т. ін. Кардинальне якісне переосмислення та кількісне перепроектування всіх бізнес-процесів в рамках конкретного економічного об’єкту і є реінжинірингом бізнес-процесів. По суті реінжиніринг предбачає аналіз та оптимізацію бізнесів-процесів заради досягнення економічним об’єктом стратегічних цілей. Його методологічною основою є системний і структурний аналіз, теорія управління великими системами, а також методи керування якістю, промислова інженерія тощо. Обравши цей підхід до створення ІУС, магістрант повинен виконати наступні дії: 1) розгляyти існуючу систему управління економічним об’єктом - виявити витратні центри та cформувати моделі: структурні, функціональні (процесні), моделі даних, а також комплексні (моделі класу “AS-IS” (тобто «як є»)), скориставшись для цього наприклад, побудовою діаграм бізнес-процесів (IDEF0), діаграм потоків процесів (IDEF3) та діаграм потоків даних (DFD); 2) побудувати моделі “TO-BE” (тобто «як повинно бути»); 3) скласти план заходів щодо переходу зі стану «як є» у стан «як повинно бути». Для практичної реалізації цього підходу магістранту необхідно буде вибрати, попередньо обґрунтувавши свій вибір, конкретний інструментальний засіб, наприклад: 1) інструментальний засіб побудови архітектури інтегрованих інформаційних систем (ARIS), 2) інструментальний засіб динамічного моделювання діяльності підприємств (DEM), інструментальний засіб BP Win (APM) тощо.
1.3.3.4. Агентно-орієнтований підхід. Суть агентно-орієнтованого підходу до створення ІУС полягає в тому, що така інформаційна система проектуються та реалізуються як сукупність програмних агентів (software agent) або як мультиагентна система. Обравши агентно-орієнтований підхід до створення ІУС, магістрант повинен виконати наступні кроки: a) здійснити агентно-орієнтований аналіз: в межах аналізу увага, головним чином, повинна бути зосереджена на логічних результатах: виділяється те, що програмне забезпечення повинно виконувати, а не те, як цього результату досягти. Процес аналізу може включати чотири стадії: 1) ідентифікація зовнішніх агентів: виділяються зовнішні агенти та висвітлюються їх цілі; 2) побудова логічних діаграм взаємодій агентів (діалогів): створюються діаграми взаємодій шляхом розгляду реального світу як такого, що складається з інтелектуальних «суттєвостей» та моделювання взаємодії між цими «суттєвостями» у формі діалогів. Діаграми взаємодії в агентно-орієнтованих системах забезпечують природний спосіб представлення, управління та синхронізації інформації; 3) ідентифікація зовнішніх по відношенню до системи повідомлень: визначаються повідомлення, на які система повинна відповідати; 4) побудова діаграми доменних повідомлень: створюється діаграма доменних повідомлень (тобто повідомлень в предметній галузі, що розглядається). б) здіснити агентно-орієнтоване проектування: під час проектування логічні вимоги переводяться у фізичну модель: наскільки це можливо, робиться спроба створити фізичну модель, незалежну від імплементації. Фаза проектування може включати три стадії: 1) побудова внутрішньої діаграми агента: цілі агентів та послуги, які вони виробляють, відображаються у внутрішній діаграмі агента; 2) побудова діаграми «клас – відношення»: діаграма агента переводиться в діаграму «клас – відношення» шляхом розгляду відношень; 3) побудова діаграми фізичної взаємодії: на основі діаграм логічних взаємодій створюються діаграми фізичної взаємодії для кожного головного процесу в рамках економічного об’єкта.
1.3.3.5. Індустріальне типове проектування ІУС. В основі типової (прототипної) технології або RAD-технології (rapid application development - технології швидкої розробки додатків) проектування лежить спіральна модель ЖЦ ІУС. Згідно цієї технології ІУС розробляється шляхом розширення програмних прототипів, повторюючи шлях від деталізації вимог до деталізації програмного коду. При виборі цього підходу для створення ІУС магістранту слід враховувати те, що ЖЦ ІУС при використанні RAD-технології передбачає активну участь на всіх етапах розробки кінцевих користувачів майбутньої системи і включає чотири основні стадії інформаційного інжинірингу: 1) аналіз і планування інформаційної стратегії – користувачі разом з фахівцями-розробниками беруть участь в ідентифікації проблемної області; 2) проектування – користувачі беруть участь в технічному проектуванні під керівництвом фахівців-розробників; 3) конструювання – фахівці-розробники проектують робочу версію ІУС з використанням мов 4-го покоління; 4) упровадження – фахівці-розробники навчають користувачів роботі в середовищі з новою ІУС.
ІІ. АНАЛІТИЧНИЙ РОЗДІЛ. ХАРАКТЕРИСТИКА ІУС ТА ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ
В аналітичному розділі студент повинен продемонструвати свої науково-дослідницькі, аналітичні й планово-проектні компетенції. Від нього вимагається надати характеристику об’єкта дослідження, визначити структуру ІУС і притаманні їй особливості, сформулювати постановку задачі, обґрунтувати вибір методів і моделей для ІУС, зробити висновки.
2.1. Характеристика об’єкта дослідження Дати стислу характеристику об’єкта дослідження, показати її роль і місце в діяльності підприємства чи галузі економіки. Особливу увагу слід приділити особливостям заданого об’єкта, які впливають на організацію ІУС, комп’ютерну технологію розв’язання задач. Наводять схему організаційної структури у відповідності з РД 50-34. 698-90 “Вимоги до змісту документів” /пункт 2.15/. Схема організаційної структури повинна містити: склад підрозділів (посадових осіб) організації, що забезпечують функціонування ІУС; опис основних функцій і зв'язків між підрозділами й окремими посадовими особами, зазначеними на схемі та їхня підпорядкованість. Описати запропоновані рішення, які можуть мати організаційний, методичний або технологічний характер. Це, в першу чергу, пропозиції більш досконалого варіанту або технології розв’язання задачі, більш вдалого алгоритму та інформаційного забезпечення, розширеного складу вихідної інформації тощо. Концептуальну модель запропонованих проектних рішень необхідно чітко описати, аргументувати та підтвердити розрахунками. Обґрунтувати вибір складу задач і автоматизованих функцій, вказати мету і техніко-економічну суть задачі, призначення комплексу задач; навести перелік об'єктів (технологічних об'єктів керування, підрозділів підприємства тощо), при керуванні якими вирішують комплекс задач; вказати періодичність і тривалість рішення; описати умови, за яких припиняється розв’язання комплексу задач автоматизованим способом (при необхідності); описати зв’язки даного комплексу задач з іншими комплексами (задачами) ІУС:
Ця частина розділу, як правило, складає 5-7 % загального обсягу випускного бакалаврського проекту.
2.2. Структура і характеристика ІУС В цьому розділі студент повинен надати структуру ІУС, що розробляється. Як і будь-яка інформаційна система, вона поділяється на функцiональну та забезпечувальну частини (ФЧ та ЗЧ), які, у свою чергу, поділяються на простіші елементи – пiдсистеми, котрі також припускають подальший поділ. До ФЧ належать тi елементи системи, якi визначають її функцiональнi можливостi, а саме: призначення, виконуванi управлiнські функцiї та функцiї з обробки iнформацiї. До ЗЧ системи належать об’єкти (матерiальнi та iншi засоби, iнструментарiй), за допомогою яких виконуються функцiї системи, тобто реалiзується функцiональна її частина. Необхідно описати всі елементи системи підтримки прийняття рішень, навести характеристику елементів системи. Також студент повинен надати характеристику всієї системи як загального цілого. Цей розділ визначає правильність побудови системи відповідно до визначених вимог. При проектуванні ІУС треба врахувати її структурні елементи: Інтерфейс користувача - комплекс програм, що реалізовують діалог користувача з ІУС як на стадії введення інформації, так і при отриманні результатів, тобто в процесі експлуатації ІУС. База знань – головне ядро ІУС у вигляді сукупності знань в конкретній предметній області, що записаний машинному носієві у формі, зрозумілій як експерту, так і користувачу. Вирішувач (машина висновку, дедуктивна машина, блок логічного висновку тощо) – програма, що моделює хід міркувань експерта на підставі знань. Підсистема пояснень – програма, що дозволяє користувачу одержати відповідь на питання, як була одержана та або інша рекомендація, чому система ухвалила таке рішення. Як правило, підсистема пояснень розв'язується трасуванням всього процесу рішення. В деяких випадках потрібно повернутися на один крок назад, тобто до попереднього одержаного рішення, тоді потрібно створювати розвинені підсистеми пояснень. У цьому і полягає побудова більш інтелектуальних систем, які могли б забезпечити дружність програми. Інтелектуальний редактор БЗ – програма, що надає інженеру по знаннях можливість створення бази в діалоговому режимі. З цією метою інтелектуальний редактор повинен включати: Для реалізації приведеної схеми ІУС студент повинен врахувати наступні характеристики системи: обмеженість певною сферою експертизи, тобто проектована ІУС повинна бути суто професійною; здатність міркувати при недостовірних даних і давати пояснення своїм міркуванням. Система повинна бути гнучкою і мати розширений діапазон питань; чітке розділення фактів і механізмів висновку. ІУС повинна мати гнучку систему логічного висновку і синтез методів; наявність можливості поступового нарощування системи і розширення сфери її діяльності; використання чітких і нечітких правил механізму логічного висновку і синтезу методів. Отримання на виході користувачем лаконічних відповідей, висновків із коментарями, з наданням в деяких випадках графічної інформації.
2.3. Постановка задачі Опис постановки задачі в магістерській дипломній роботі здійснюється в залежності від типу задачі, тобто використовуваного для її розв’язання математичного і методологічного апарату (теорія прийняття рішень, дейтамайнінг, штучний інтелект, алгоритмічний підхід, теорія ігор, економіко-математичні методи тощо).
2.3.1. Постановка задачі прийняття рішень управління реальним об’єктом. Задача комп’ютеризованої підтримки управління певним реальним об’єктом спрямована на відшукання оптимального способу дії для досягнення поставлених цілей. Структура постановки задачі прийняття рішень у магістерській роботі може бути побудована за таким сценарієм: 1) Опис проблемної ситуації – містить змістовний опис усіх суттєвих для задачі прийняття рішень якісних та кількісних характеристик проблемної ситуації, умов її виникнення і розвитку. Проблемна ситуація може виникати у таких випадках: функціонування об’єкта у даний момент не забезпечує досягнення поставлених цілей; функціонування об’єкта у майбутньому не забезпечить досягнення поставлених цілей; необхідне змінення цілей діяльності. 2) Опис учасників процесу прийняття рішень. Суб’єктом рішення є особа, що приймає рішення (ОПР). Це може бути одна особа – індивідуальна ОПР або група осіб, що виробляють колективне рішення, - групова ОПР. Крім ОПР, у постановці задачі можуть бути описані власник проблеми, експерти, фасилітатор, члени журі і т. ін. Необхідно навести перелік учасників та їх суттєві характеристики (посада, досвід прийняття рішень і т. ін.). 3) Опис множини альтернативних (гіпотетичних) ситуацій, які доповнюють проблемну ситуацію. За умов невизначеності проблемна ситуація визначена не повністю. Невизначеність може бути обумовлена різними факторами, наприклад, невідомим попитом на продукцію, погодними умовами тощо. У такому разі для доповнення визначення проблемної ситуації необхідно сформулювати гіпотетичні ситуації, що описують дію випадкових факторів, а також є незалежними, взаємовиключними й утворюють повну групу подій. Кожна ситуація описується за змістом з указанням набору кількісних характеристик, у тому числі ймовірності її настання. Для повної групи незалежних ситуацій сума ймовірностей має дорівнювати одиниці. 4) Опис множини цілей, яких домагаються при прийнятті рішень. Під ціллю розуміють ідеальне уявлення про бажаний стан або результат діяльності. Реальні задачі зазвичай є багатоцільовими, але в окремих випадках може бути сформульована єдина ціль. Найважливішими характеристиками цілей є критерії їх досягнення, показники ступеня досягнення цілей і пріоритети – показники важливості цілей. 5) Опис множини критеріїв оцінки ступеня досягнення поставлених цілей. В залежності від кількості критеріїв задача ПР може бути одно- або багатокритеріальною. Критерії можуть бути кількісними або якісними і вимірюватись за допомогою різних шкал (порядкової, інтервальної, відношень). У магістерській дипломній роботі необхідно визначити типи критеріїв, типи використовуваних шкал і діапазони значень критеріїв (для якісних – перелік значень). Опис критеріїв може бути здійснений у текстовому або в табличному вигляді і має включати назву критерія, тип критерія, тип шкали, одиницю виміру, діапазон значень. 6) Опис множини обмежень. У разі, якщо при прийнятті рішень враховують певні обмеження (ресурсні, часові, правові і т. ін.), необхідно навести їх опис та кількісні або якісні характеристики. 7) Опис множини альтернативних варіантів рішення. Для досягнення множини цілей формуються альтернативні (взаємовиключні) варіанти рішень. Варіантом рішення може бути спосіб дії, план роботи, варіант проекту і т. ін. У магістерській роботі необхідно навести характеристику області рішень. У разі дискретної скінченної множини альтернативних варіантів рішення в постановці задачі може бути наведений їх перелік та характеристики. Серед характеристик обов’язково наводяться ресурсні характеристики, необхідні для реалізації рішень. 8) Опис множини наслідків альтернативних варіантів рішення. Для деяких задач прийняття рішень (багатостадійних, дерев рішень), у яких аналізують не лише варіанти рішення, а й наслідки рішень, необхідно навести їх опис і за можливості – оцінку ймовірності їх настання. 9) Опис відображення множини альтернативних варіантів рішення у множину критеріальних оцінок і множину ситуацій (функція переважності ОПР). Перевага - це інтегральна оцінка якості рішень, яка базується на об’єктивному аналізі (знаннях, досвіді, розрахунках та експериментах) і суб’єктивному розумінні цінності, ефективності рішень. Оцінки варіантів рішень за критеріями для кожної можливої ситуації можуть бути описані у таблиці або за допомогою формул. 10) Опис вирішального правила вибору найкращого рішення. Являє собою опис глобального критерію вибору, наприклад, максимізація корисності (прибутку), мінімізація втрат, мінімаксу і т. ін. Для групової ОПР має бути описаний принцип узгодження індивідуальних переваг для формування групової переважності. 11) Завдання прийняття рішень. В залежності від специфіки проблеми визначають тип завдання прийняття рішень: упорядкування альтернативних варіантів рішення, розподіл варіантів за класами, виділення кращого варіанту. 12) Загальна характеристика процесу прийняття рішень. Може включати характеристику основних етапів прийняття рішення (цілевиявлення, розробки і прийняття рішення, організації виконання рішення і контролю).
2.3.2. Постановка задачі за алгоритмічним підходом Структура цього пункту визначається РД 50-34.698-90 «Вимоги до змісту документів» (Розділ 2. Вимоги до змісту документів та загальносистемних рішень). При написанні постановки задачі потрібно виділити: характеристику задачі. Описуючи її, потрібно вказати призначення, техніко-економічну сутність задачі і обґрунтування необхідності її розв’язання; навести перелік об’єктів, під час управління якими розв’язується задача; описати призначення й використання вихідної інформації; визначити періодичність розв’язання і термін видачі вихідної інформації; вказати умови, за яких припиняється автоматизоване розв’язання задачі; за необхідності перерахувати зв’язки даної задачі з іншими задачами інформаційної системи (навести інформаційну модель), описати розподіл дій між персоналом і технічними засобами за різних ситуацій розв’язання задачі; вихідну інформацію. У тексті описати її призначення і використання, а потім дати перелік і опис вихідних повідомлень (табл. 1). Перелік і опис структурних одиниць вихідних повідомлень, які мають самостійне змістовне значення, наводиться у вигляді пояснювального тексту, при цьому необхідно вказати повну назву структурної одиниці інформації (показника), ідентифікатор вихідного повідомлення, до складу якого входить відповідна структурна одиниця (показник), і вимоги до точності та надійності (за необхідності) обчислення показника. Наприклад, «Сума заробітної плати за видом оплат» розраховується у вихідних документах (машинограмах) УТР-19 (по цехах) і УТР-21 (по табельних номерах) з точністю до 0,1 грн. Примітка. УТР-19 і УТР-21 – ідентифікатори вихідних документів. Таблиця 1ПЕРЕЛІК І ОПИС ВИХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
У табл. 1 описують вихідні машинограми, відеограми та масиви, які формуються під час розв’язання задачі і зберігаються для розв’язання даної чи інших задач; вхідну інформацію. У тексті описують її призначення і способи одержання, а потім наводять перелік і опис вхідних повідомлень (табл. 2). До табл. 2 заносять вхідні документи, які будуть використані для формування оперативних файлів бази даних, файли, які потрапляють на вхід задачі чи комплексу з інших задач та їх комплексів, а також документи та файли, які мають довідковий характер і можуть бути віднесені до умовно-постійної інформації. Перелік і опис структурних одиниць інформації вхідних повідомлень подається у вигляді пояснювального тексту із зазначенням повної назви структурної одиниці, вимог до точності числового значення (за необхідності), джерела інформації (документ, відеокадр, база даних і т. ін.) та ідентифікатора джерела інформації. Наприклад, «Нормативна трудомісткість виготовлення детале-операції» береться з бази даних (масив TRUD) з точністю до 0,01 хв. До самостійних одиниць відносяться розрахункові реквізити. Таблиця 2ПЕРЕЛІК І ОПИС ВХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
У додатку подаються ескізи форм вихідних і вхідних документів, які оформлюються відповідно до державних стандартів
2.4. Моделі та методи ІУС У магістерській дипломній роботі має бути обгрунтований вибір моделей та методів, використовуваних в проектованій ІУС. Цей вибір здійснюють в залежності від призначення ІУС, особливостей розв’язуваних задач, характеристик вхідної інформації, вимог до результатів рішення. Для вибраних методів необхідно описати основні їх положення. На основі вибраних методів у магістерській дипломній роботі має бути розроблений алгоритм розв’язання, визначені характеристики вхідних та вихідних інформаційних повідомлень. Нижче наведено огляд методів ІУС.
2.4.1. Обгрунтування вибору методів ІУС Для розв’язання задач вибору кращого із варіантів управлінських рішень потрібно використовувати методи теорії прийняття рішень, зокрема: 1) багатокритеріальні методи прийняття рішень в умовах визначеності (лексикографічний, послідовних поступок, модифікований лексикографічний, головного критерія, агрегованого критерія, ідеальної точки);2) методи прийняття рішень в умовах невизначеності: методи прийняття рішень в умовах ризику (критерій математичного сподівання (Байєса-Лапласа, критерій сподіваного значення-дисперсії, критерій недостатніх підстав Бернуллі); методи прийняття рішень в умовах повної невизначеності (критерій Вальда: максиміну, мінімаксу; критерій Севіджа - мінімального шкодування, критерій Гурвіца); методи прийняття рішень в умовах конфлікту (методи теорії ігор);3) метод динамічного програмування Беллмана для багатостадійних задач прийняття рішень (дерев рішень);4) методи багатокритеріального вибору на основі додаткової інформації: аналітичної ієрархії AHP; виключення і вибору в умовах реальності ELECTRE; t-упорядкування; SIGМОР; Джоффріона-Дайєра; Сейвіра; пошуку за багатогранником, що деформується (метод Нелдера-Міда); метод гілок і границь; метод обмежень (SТЕМ); IMGP; Беленсона-Капура; зовнішнього розгалужування; Михайловського; задовільних цілей; Красненкера-Каплінського; Бедельбаєва та ін.5) підходи однокритеріальної та багатокритеріальної (MAUT) теорії корисності;6) методи експертних оцінок для складних неструктурованих проблем;7) методи колективного вибору.При проектуванні ІУС треба врахувати особливості предметної області і відповідні до обраної задачі застосувати ті чи інші методи та моделі, зокрема: методи числення висловів та числення предикатів; правила висновку в численні предикатів; методи продукційних моделей та системи; методи дедуктивного та індуктивного висновків в численні предикатів; метод Ербрана; принцип резолюції;. методи резолюції і логічної мови (на прикладі Visual Prolog); методи отримання висновку в умовах ненадійних або неповних знань; байесовський метод; метод коефіцієнтів упевненості; теорія свідоцтв Демпстера-Шефера; нечіткі множини і нечітка логіка; байесовській метод розпізнавання; моделі нейронних елементів; структури нейронних мереж та алгоритми і моделі, зокрема: виключення кандидата; методи індуктивного вивчення евристик пошуку; Уїнстона; алгоритм Мітчелла; алгоритм узагальнення ID3; індуктивний поріг і можливості навчання; алгоритм EBL і навчання на рівні знань; рекурентні алгоритми навчання розпізнавання образів; моделювання штучного життя (Artifical life); оптимізації, симуляцією відновлення (Simulated annealing); кластеризації Гроссберга і Карпентера; оптимізація, за принципом мурашиної колонії (алгоритм Marco Dorigo); зворотного розповсюдження у нейронних багатошарових мережах; генетичний алгоритм Джона Холландона (John Holland); еволюційні моделі для виведення послідовності дій; розробка Web-агента; системи заснованої на правилах та її архітектура; система прямого висновку; системи зворотного висновку; нечіткої логіки (Fuzzy logic); моделі станів (Bigram Model); приховані моделі Маркова (Markov Model); мультиагентні системи.
ІІІ. Конструктивний розділ. Розробка проектних рішень
3.1. Проектування бази даних та/або сховища даних для ІУС В залежності від теми магістерської роботи цей параграф може містити опис бази даних (БД), сховища даних (СД), або ж опис однієї з перерахованих компонент ІУС. Якщо тема роботи вимагає проектування баз даних даних, то дана частина магістерської роботи повинна містити наступні підпункти:
В підпункті „Проектування інфологічної (логічної) моделі БД” повинні бути викладені результати проектування БД на інфологічному рівні. Сутнiсть iнфологiчного проектування полягає у визначеннi iнформацiйних об’єктiв (сутностей) предметної областi, якi пiдлягають зберiганню в БД, визначенню характеристик об’єктiв та структурних зв’язкiв мiж ними. Результатом iнфологiчного моделювання є iнформацiйно-логiчна модель предметної областi та опис її складових елементiв. Iнфологiчна модель має задовольняти всi вимоги користувачiв та прикладних програм. Iнформацiйнi об’єкти необхідно нормалiзувати i подати в третiй, четвертiй чи п’ятій нормальнiй формi. Проектування інфологічної моделі необхідно виконати використовуючи CASE-засоби (пакет ERwin чи інший пакет автоматизації проектування БД). Завершується підпункт схемою інфологічної (логічної) моделі БД, яка повинна обов’язково ілюструватися екранними формами. В підпункті „Обґрунтування вибору СКБД та проектування фізичної моделі бази даних в середовищі вибраної СКБД” необхідно обґрунтувати вибір СКБД та викласти результати проектування БД на фізичному рівні. При обґрунтуванні вибору СКБД необхідно враховувати такі фактори: загальні характеристики системи, параметри, що підтримують можливість роботи в мережі та характеризують управління даними, вартість системи, засоби підтримки прикладного програмного забезпечення. Після обґрунтування вибору СКБД необхідно надати фізичну модель БД в середовищі вибраної системи. Проектування бази даних на фізичному рівні виконується для вибраної СКБД засобами ERwin чи іншим CASE-засобом для автоматизації проектування БД. Завершується параграф схемою фізичної моделі БД та описом структур її таблиць (масивів). Опис структур таблиць (масивів) БД можна виконувати роздрукувавши відповідну частину словника довідника даних (репозитарію метаданих). В підпункті „Контрольний приклад та обрахунок прогнозних обсягів БД” необхідно викласти вимоги до контрольного прикладу, завантажити БД контрольним прикладом та провести прогнозні обрахунки БД. Запроектована база даних завантажується даними контрольного прикладу і роздруковується. Зміст бази даних, завантаженої контрольним прикладом надається в додатках. Також надаються результати обрахунки прогнозованого обсягу бази даних у вибраній СКБД, які виконуються вручну чи з використанням CASE-засобу, наприклад Erwin. При обрахунках прогнозованого обсягу бази даних враховуються такі характеристики таблиць: довжина одного запису, початковий розмір таблиці, початковий розмір індексів, максимальна кількість записів, зростання кількості записів за місяць. Часовим горизонтом прогнозування може бути один чи декілька місяців. Якщо тема роботи вимагає проектування сховищ даних, то дана частина магістерської роботи повинна містити наступні параграфи:
В підпункті ”Проектування моделі СД” обгрунтовується мета створення сховища даних та виконується вибір денормалізованої чи нормалізованої моделі його побудови („сніжинка” чи „зірка”). Проектування сховища даних виконується на основі вивчення аналітичних бізнес-запитів згідно методики багатовимірного моделювання (dimensional methodology). Для автоматизації проектування сховищ даних можуть бути використані CASE-засоби зокрема пакет Erwin. Необхідно запроектувати таблиці фактів і таблиці вимірювань та об’єднати їх відповідними зв’язками, надавши схему моделі СД. Вибрати архітектуру побудови сховища та надати її опис. При проектуванні сховищ даних в ERwin потрібно визначити і описати метадані, що будуть зберігатися в репозитарії. Опис метаданих повинен містити: опис систем-джерел для сховища даних; календарні і часові періоди завантаження нових даних до сховища інформацією з систем-джерел (включаючи процедури фільтрації, очищення і перетворення типів даних та приведення їх до єдиного формату), опис процедур узагальнення (агрегування) даних, опис всіх складових сховища, тобто вимірів, атрибутів вимірів, фактів і змінних, а також опис категорій персоналу, що задіяні і працюють зі сховищем та їх ролі. Слід звернути увагу, що по кожному виміру необхідно описати ієрархію та визначитись з її характеристикою (збалансована, незбалансована, нерівна). В підпункті „Обґрунтування вибору інструментальних засобів для створення OLAP чи Data Mining-системи” необхідно обгрунтувати вибір СКБД для підтримки і роботи зі сховищем даних. При цьому враховуються такі є фактори, як при виборі СКБД для БД, а також ряд таких специфічних факторів: можливість паралельного оброблення складних аналітичних запитів, наявність вбудованих OLAP–засобів, наявність засобів для фільтрації, очищення, перетворення та завантаження даних в сховище з баз даних OLTP-систем, наявність засобів візуалізації аналітичних даних, підтримка кіосків (вітрин) даних, можливості розширення і підтримки великих корпоративних сховищ, механізм оптимізації запитів. В підпункті „Технологія завантаження сховища даних, контрольний приклад та обрахунок прогнозних обсягів СД”. Опис механізму доступу до даних систем-джерел. Надати технологію завантаження даних у сховище даних, описавши процедури фільтрації, очищення, перетворення типів даних та приведення їх до єдиного формату та процедури узагальнення (агрегування) даних. Запроектоване сховище даних завантажується даними контрольного прикладу і роздруковується. Контрольний приклад повинен бути розроблений таким чином, щоб дозволив формування основних OLAP-запитів чи виконувати основні завдання інтелектуально аналізу даних. Зміст таблиць фактів та вимірів, завантажених контрольним прикладом роздруковується надається в додатках.
3.2. Проектування бази знань ІУС та/або засоби інтелектуального аналізу даних Однією з центральних проблем розроблення інформаційних управляючих систем є створення та використання інтелектуальних моделей, методів і технологій підтримки процесів управління, які відображаються на процесах отримання, оброблення, представлення та формування об'єктивних знань. Розмаїття підходів в розробленні інтелектуальних моделей, методів і технологій та їх проблемна орієнтація вимагає використання різноманітності прикладного інструментарію інтелектуального аналізу даних і створення баз знань. При цьому вибір ефективного інструментарію залежить від конкретної проблемно-орієнтованої області. Для розширення можливостей відображення закономірностей предметної області та одержання нових знань шляхом їх виведення в інформаційну управляючу систему необхідно використовувати проектування баз знань. У загальному випадку, створення бази знань відбувається в кілька етапів. Етап 1. Вибір моделі подання знань. Етап 2. Виділення інформаційних об’єктів і зв’язків між ними. Створення бази правил. Етап 4. Навчання та оптимізація бази знань. Етап 5. Знаходження рішень, близьких до глобального оптимуму. Етап 6. Налаштування бази правил, отримання нових знань. На сьогоднішній день найбільш популярними моделями подання знань є продукційні моделі, семантичні мережі і фреймові моделі. 1. продукційні моделі - моделі, засновані на правилах, дозволяють представити знання у вигляді пропозицій типу: «ЯКЩО умова, ТО дія». У загальному випадку продукционную модель можна представити в наступному вигляді: N = <A, U, C, I, R> N - ім'я продукції;
Системи обробки знань, що використовують продукционную модель, отримали назву «продукційних систем». До складу експертних систем продукційного типу входять база правил (знань), робоча пам'ять і інтерпретатор правил (решатель), який реалізує певний механізм логічного висновку. Будь-яке продукційне право, яке міститься в базі знань, складається з двох частин: антецендент і консеквента. Антецедент являє собою посилку правила (умовну частину) і складається з елементарних пропозицій, з'єднаних логічними зв'язками «і», «або». Консеквент (висновок) включає одне або декілька пропозицій, які висловлюють або деякий факт, або вказівка на певну дію, підмет виконанню. Основні переваги систем, заснованих на продукційних моделях, пов'язані з простотою подання знань та організації логічного висновку. До недоліків таких систем можна віднести наступне: • відміну від структур знань, властивих людині; • неясність взаємних відносин правил; • складність оцінки цілісного образу знань; • низька ефективність обробки знань; • при накопиченні досить великої числа правил, вони починають суперечити один одному. При розробці невеликих систем (десятки правил) проявляються в основному позитивні сторони продукційних моделей знань, однак при збільшенні обсягу знань помітнішими стають слабкі сторони. 2. мережеві моделі або семантичні мережі – як правило, це граф, що відображає сенс цілісного образу. Вузли графа відповідають поняттям і об'єктам, а дуги - відносинам між об'єктами. Формально мережу можна задати в наступному вигляді:
Семантична мережа як модель найбільш часто використовується для представлення декларативних знань. За допомогою цієї моделі реалізуються такі властивості системи знань, як интерпретируемость і зв'язність. За рахунок цих властивостей семантична мережа дозволяє знизити обсяг збережених даних, забезпечує висновок умовиводів за асоціативним зв'язкам. 3. фреймові моделі – грунтуються на такому понятті як фрейм. Фрейм – структура даних для представлення деякого концептуального об'єкта. Інформація, що відноситься до фрейму, міститься в складових його слотах. Слоти можуть бути термінальними або бути самі фреймами, таким чином утворюючи цілу ієрархічну мережу. Формально фрейм – це тип даних види: F = <N, S1, S2, S3> N - ім'я об'єкта;
Фрейми поділяються на 3 види: • фрейм-екземпляр - конкретна реалізація фрейма, що описує поточний стан в предметної області; • фрейм-зразок - шаблон для опису об'єктів або допустимих ситуацій предметної області; • фрейм-клас - фрейм верхнього рівня для представлення сукупності фреймів зразків. При проектуванні бази знань в магістерській дипломній роботі необхідно вказати формальну модель подання знань, відобразити етапи проектування бази знань, обґрунтувати вибір програмного середовища для реалізації бази знань і привести скріншоти її роботи. В деяких випадках в магістерських дипломних роботах виявляється необхідним використання методів і засобів інтелектуального аналізу даних (ІАД). Основу методів ІАД складають різні методи класифікації, моделювання та прогнозування. До методів ІАД нерідко відносять статистичні методи (дескриптивний аналіз, кореляційний та регресійний аналіз, факторний аналіз, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз, дискримінантний аналіз, аналіз часових рядів). Такі методи, однак, припускають деякі апріорні уявлення про аналізованих даних, що дещо розходиться з цілями ІАД (виявлення раніше невідомих, нетривіальних і практично корисних знань). Одне з найважливіших призначень методів ІАД складається в наочному поданні результатів обчислень, що дозволяє використовувати інструментарій ІАД людьми, які не мають спеціальної математичної підготовки. Водночас, застосування статистичних методів аналізу даних вимагає доброго володіння теорією ймовірностей і математичної статистикою. Знання, що видобуваються методами ІАД, прийнято представляти у вигляді моделей. Моделі подання знань ІАД:
• дерева рішень; • кластери; • математичні функції. До методів і алгоритмам ІАД відносяться: 1) штучні нейронні мережі 2) дерева рішень, символьні правила 3) методи найближчого сусіда і k-найближчого сусіда 4) метод опорних векторів 5) байєсовські мережі 6) лінійна регресія 7) корреляционно-регресійний аналіз 8) ієрархічні методи кластерного аналізу 9) неієрархічні методи кластерного аналізу, в тому числі алгоритми k-середніх і k-медіани 10) методи пошуку асоціативних правил, у тому числі алгоритм Apriori 11) метод обмеженого перебору 12) еволюційне програмування і генетичні алгоритми 13) різноманітні методи візуалізації даних і безліч інших методів. Більшість аналітичних методів, що використовуються в технології ІАД - це відомі математичні алгоритми і методи. Новим в їх застосуванні є можливість їх використання при вирішенні тих чи інших конкретних проблем, обумовлена можливостями, що з'явилися технічних і програмних засобів. Якщо при створенні інформаційної управляючої системи передбачається використання методів інтелектуального аналізу даних, необхідно обґрунтувати вибір і навести характеристику обраного методу інтелектуального аналізу даних, описати алгоритм отримання знань засобами ІАД, представити модель подання знань, обґрунтувати вибір програмного середовища для реалізації обраного методу ІАД і навести скріншоти роботи відповідної програми .
3.2. Розроблення користувацького інтерфейсу (елементів користувацького інтерфейсу). Значення ефективного користувацького інтерфейсу програмного продукту (програмного забезпечення, сайту, CRM-системи, мобільного телефону тощо) буває важко переоцінити. Кінцевий користувач взаємодіє з продуктом саме через його користувацький інтерфейс, який є прошарком, сполучною ланкою між людиною і програмної начинкою продукту. Інтерфейс користувача (UI) – це частина програми, яка знаходиться на виду у користувача і покликана забезпечувати відображення даних, управління або діалог з користувачем. Користувацький інтерфейс є одним з найважливіших конкурентних переваг будь-якого програмного продукту, тому організації та проведення робіт з проектування і дизайну UI повинна приділятися максимальна увага. Проектування інтерфейсів направлено на ефективну реалізацію завдань кінцевого споживача, тому для визначення обсягу робіт необхідно формалізувати основні користувальницькі сценарії (яким чином користувач буде йти до досягнення результату), а також провести юзабіліті тестування реальних або цільових користувачів продукту, грунтуючись не лише на думці експертів, але на проблемах, виявлених в роботі кінцевих користувачів. Для цього повинна здійснюватися зворотній зв'язок з користувачами розробленої програми. Те, що зручно для програміста, розробника програми, не завжди буде зручним для користувача. У роботі з проектування UI мається ідеологія UCD-дизайну (User Centered Design), яка дозволяє досягти ефективного результату з урахуванням потреб кінцевого користувача. Відповідно до стандарту ISO 13407, «Орієнтований на користувача дизайн характеризується активним залученням користувача в процес розробки для досягнення прозорого розуміння користувача вимог та належного розподілу функцій між користувачами і технологіями, а так же ітеративним характером підходу і його мультидисциплінарні». Облік всіх бізнес-цілей гарантує те, що продукт буде вирішувати бізнес-завдання замовника. Точність у визначенні цільової аудиторії дозволяє бути впевненим, що продукт не залишиться незатребуваним. Зручність у використанні та естетична привабливість підвищують лояльність клієнтів, а продумане взаємодія з системою в цілому допоможе уникнути додаткових витрат на наступні доробки та технічну підтримку продукту. В магістерській дипломній роботі при проектуванні користувальницького інтерфейсу (елементів користувальницького інтерфейсу) необхідно визначити і описати:
а також навести скріншоти програмної реалізації користувацького інтерфейсу. Залежно від обраної в магістерській дипломній роботі предметної області, якість користувальницького інтерфейсу може оцінюватися такими параметрами. 1. Збільшення конверсій користувачів продукту (подальші замовлення). 2. Підвищення ефективності роботи користувачів за основними сценаріями (підвищення швидкості роботи, спрощення виконання основних операцій). 3. Скорочення часу, необхідного на навчання користувача. 4. Зменшення частоти використання довідок та документації. 5. Збільшення задоволеності роботи користувача (зменшення числа помилок користувача, створення візуально привабливих користувацьких інтерфейсів).
4. Проектування забезпечувальної частини ІУС 4.1 Програмне забезпечення ІУС Підрозділ програмне забезпечення необхідно виконувати у відповідності з вимогами стандарту РД 50-34.698-90 (Розділ6. Вимоги до змісту документів з рішеннями з програмного забезпечення). Під програмним забезпеченням (ПЗ) інформаційних систем розуміється сукупність різних за функціями, взаємозалежних програмних і документальних засобів, що забезпечують створення та експлуатацію систем обробки даних. Опис програмного забезпечення ІУС складається з наступних розділів: вступної частини; структури програмного забезпечення; методів і засобів розробки програмного забезпечення; опису операційної системи; математичного опису процесу (об'єкту); алгоритму рішення задачі (комплексу задач); результатів рішення. Вступна частина повинна розкривати основні відомості про використане програмне забезпечення. Visual Prolog, BCB, LISP BJB – мови та середовища, призначені для програмування додатків, що використовують засоби і методи ШІ, мають дружній інтерфейс. Крім того, забезпечують певну інтелектуальність на основі пропонованої семантики мови логічних програм. Підрозділ повинен включати наступні підпункти: структура програмного забезпечення; системне програмне забезпечення; прикладне програмне забезпечення; програмна документація. У підпункті “Структура програмного забезпечення” потрібно представити структуру ПЗ у вигляді однієї або кількох схем, першою з яких є укрупнена схема ПЗ в цілому. Так структура програмного забезпечення інформаційної системи повинна містити: базове або системне програмне забезпечення, що дозволяє організувати процес обробки інформації в комп’ютері і забезпечує робоче середовище для прикладних програм; прикладне або спеціалізоване програмне забезпечення, що призначене для розробки і виконання конкретних завдань (додатків) користувача; програмна документація, що описує основні можливості програмних засобів, режими, порядок їх використання. У підпункті “Системне програмне забезпечення” потрібно описати комплекс програм, що забезпечують роботу комп’ютера та комп’ютерних мереж. У даному параграфі необхідно обґрунтувати рішення щодо вибору потрібного програмного забезпечення. До складу системного ПЗ входять: операційні системи; засоби розробки (CASE-засоби, мови програмування , СКБД); сервісні програми (оболонки, утиліти, антивірусні засоби); програми технічного обслуговування (тестові програми, програми контролю); програмне забезпечення захисту інформації; програми машинної графіки; програми обробки мовних сигналів; інструментальне ПЗ (транслятори мов програмування, компілятори, інтерпретатори, асемблери). У підпункті “Прикладне програмне забезпечення” потрібно описати сукупність програм, які потрібно розробити для створення та функціонування конкретної інформаційної системи. Прикладні програмні засоби поділяються: ПЗ загального призначення, методо-орієнтоване ПЗ, проблемно-орієнтоване ПЗ, ПЗ для роботи глобальних мереж, ПЗ для організації (адміністрування) обчислювального процесу. У підпункті “Програмна документація” описують основні можливості програмних засобів, режими, порядок їхнього використання, а також вимоги до інформаційного й технічного забезпечення потрібного для користувачів. До складу програмної документації входять: формуляр, де описуються основні характеристики програми, її комплектність, відомості про експлуатацію; відомості про призначення програми, області її використання для розв’язання завдань; обмеження на застосування мінімальної конфігурації технічних засобів; керівництво системного програміста, де надаються відомості для перевірки, забезпечення функціонування й налаштування програми відповідно до умов конкретного застосування; опис контрольного прикладу; тексти програми.
Підрозділ «Технічне забезпечення ІУС» повинен містити графічну частину (структурну схему КТЗ) і розділи: загальні положення; структуру КТЗ; обчислювальний комплекс; абонентні автоматизовані робочі місця (АРМ ІУС); мережну апаратуру передачі даних. Структуру цього підрозділу визначає РД 50-34.698-90 «Вимоги до змісту документів» (технічне забезпечення, розд. 4). Текст оформлюють згідно з Державним стандартом 19.401-78 «ЕСКД. Текст програми. Вимоги до змісту і оформлення». У додатках до магістерської дипломної роботи подають лістинг розробленої програми. У пояснення до лістингу входить коментар, який пояснює призначення та структуру основних частин програми. Структурна схема комплексу технічних засобів. Структура КТЗ ІУС може бути представлена декількома схемами, першою з яких є укрупнена схема КТЗ ІУС в цілому. Схема повинна показувати склад комплексу технічних засобів і зв'язок між окремими технічними засобами або групами технічних засобів, об'єднаними за певними логічними ознаками (наприклад, сумісному виконанню окремих або декількох функцій, однаковому призначенню і т. д.). На схемі допускається вказувати основні характеристики технічних засобів, відображаюти інформаційні (локальні) зв'язки між елементами. У пояснюючих написах можуть бути відображені дані сполучення (ранг сполучення, вид носія, код пристрою і т. д.). Структура комплексу технічних засобів ІУС може бути представлена декількома схемами, першою з яких є укрупнена схема в цілому. Комплекс технічних засобів ІУС повинен бути достатнім для виконання всіх автоматизованих функцій ІУС. У комплексі технічних засобів ІУС в основному повинні використовуватися технічні засоби серійного виробництва. Вимоги до змісту підпунктів. У підпункті «Загальні положення» повинні бути приведені початкові дані, використані при проектуванні технічного забезпечення ІУС. У підпункті «Структура комплексу технічних засобів» повинно бути приведено:
У підпункті «Обчислювальний комплекс» повинні бути приведені:
У розділі «Мережна апаратура передачі даних» повинні бути приведені:
Організаційне забезпечення інтелектуальної системи призначено для ефективного виконання персоналом покладених на нього обов'язків при здійсненні автоматизованих і пов'язаних з ними неавтоматизованих функцій системи. Організаційна структура інтелектуальної системи повинна дозволяти виконувати всі функції інтелектуальної системи з урахуванням їх розподілу по рівнях управління. У підрозділі повинна бути описана організаційна структура управління об'єктом, пов'язана зі створенням інтелектуальної системи (схема організаційної структури). На схемі необхідно відобразити:
Елементами схеми можуть бути умовні позначень структурних підрозділів, служб, пунктів управління і окремих посадовців, що реалізовують функції і задачі управління. Зв'язки на схемі відображають відносини підлеглості при реалізації функцій управління. При необхідності на схемі приводять інформаційні зв'язки між елементами. У пояснюючих написах можуть бути вказані функції і задачі управління, реалізовані повністю або частково елементами схеми. Для встановлення функцій, прав і обов'язків посадовців по забезпеченню функціонування інтелектуальної системи описується технологічна інструкція або інструкція з експлуатації. Технологічна інструкція містить відомості про порядок і послідовність виконання операцій технологічного процесу обробки даних. В інструкції приводять перелік посад, на які розповсюджується дана інструкція. При необхідності в інструкції повинно бути вказано про порядок реєстрації виконаної операції. Інструкція з експлуатації містить відомості про інтелектуальну систему (призначення, функції, регламент і режими роботи), заходи з техніки безпеки, порядок роботи персоналу, порядок перевірки правильності функціонування технічних засобів, правила технічної експлуатації, дії при аварійному відключенні технічних засобів системи, аварійному станах об'єкту, пусковому і зупинному режимах об'єкту. ВИСНОВКИ Головна мета написання висновків – підведення підсумків виконаної роботи в магістерській дипломній роботі. Висновки (3 – 5 сторінок) повинні містити в собі узагальнене викладення результатів роботи у вигляді обґрунтованих висновків та пропозицій. Висновки подаються як окремі лаконічні положення чи методичні рекомендації. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках коротко, але повно, дається оцінка виконаної магістерської дипломної роботи, демонструючи всі особливості, переваги і недоліки, а також рекомендації щодо їх усунення, прийнятих проектних рішень з використанням сучасних засобів обчислювальної техніки. Якщо окремі параграфи магістерської дипломної роботи закінчуються практичними пропозиціями, то найважливіші з них повинні бути знову відображені в заключній частині роботи. Але не слід повторювати зміст вступу, основної частини і висновків, зроблених у розділах.
4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ Магістерську дипломну роботу оформлюють по мірі написання окремих розділів і пунктів. Перед текстом магістерської дипломної роботи розміщують титульний аркуш, завдання на магістерську дипломну роботу, анотацію, реферат, зміст і перелік умовних позначень. Текст, рисунки, таблиці, формули, додатки та посилання оформлюють у порядку, який вказано в Держстандарті ДСТУ 3008-95 ”Документація, звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”. Магістерська дипломна робота має відповідати наступним основним вимогам. Нумерація. Сторінки магістерської дипломної роботи мають бути пронумеровані в правому верхньому куті арабськими цифрами без знака № та крапки в кінці. До загального обсягу магістерської дипломної роботи не входять список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів магістерської дипломної роботи підлягають суцільній нумерації. Починається нумерація з титульного листа (без позначення на ньому сторінки). На титульному листі та листі із завданням нумерація не проставляється, але вони включаються у загальну нумерацію сторінок. Підготовлена магістерська дипломна робота подається у зброшурованому вигляді. Текст роботи розбивається на розділи, які теж нумеруються арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова Розділ, після номера крапку не ставлять (РОЗДІЛ 2). Питання нумерують у межах кожного розділу. Номер питання складається з номера розділу і порядкового номера питання, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третє питання другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, питання, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього питання першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Ілюстрації, таблиці і формули. Цифровий матеріал подають у вигляді таблиць, діаграм, рисунків. Таблиці, рисунки вміщують у тексті, в якому вперше про них згадується і розташовують на сторінці так, щоб було зручно читати. Ілюстрації чи таблиці повинні відповідати тексту. Вони мають окрему порядкову нумерацію (в межах розділу). При цьому ілюстрації чи таблиці слід розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без повороту або з поворотом за часовою стрілкою. Не рекомендується включати в роботу рисунки чи таблиці, розмір яких перевищує стандартний формат (210х297мм). Усі графічні частини таблиць і рисунків виконуються в одному кольорі, всі лінії мають бути однієї товщини. На одній сторінці може розміщуватись декілька ілюстрацій чи таблиць, але вони обов’язково повинні бути розділені текстом. Не допускається розрив речення таблицею. Кожний рисунок повинен мати підрисунковий підпис, який зазвичай має такі основні елементи:
При наявності на рисунку суцільної та розривної (пунктирної) чи іншої лінії після рисунку перед його назвою повинні бути подані умовні позначення з поясненням. Наприклад:
Цифровий матеріал, поданий у динаміці, краще подати у вигляді графіків і побудувати їх так, щоб не було великих вільних ділянок. Написи на осях графіка повинні бути короткими і не виходити за межі координатної сітки. На них обов’язково мають бути позначення величин і відповідних розмірів у прийнятих скороченнях. Цифровий матеріал подають, як правило, у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву (заголовок), який розміщується симетрично над таблицею та наводиться жирним шрифтом (підзаголовок, якщо він самостійний, пишеться з великої літери, а якщо входить в одне речення із заголовком, - з малої), і порядковий номер, що вказується в правому верхньому куті над заголовком. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Слово “таблиця” і заголовок пишуть з великої літери і не підкреслюють. За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат, або присудок, таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовки кожної графи чи рядка повинні бути по можливості короткими. Заголовки повинні починатися з великої літери, підзаголовки - з маленької, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої – якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм. Графу “№ п/п” у таблицю вводити не потрібно. Складаючи таблицю, необхідно врахувати таке:
Зразок побудови таблиці Таблиця (номер) Назва таблиці
Боковик (заголовки Графи (колонки) рядків)
При використанні формул необхідно дотримуватись певних правил. Великі, громіздкі та нумеровані формули, розміщують на окремих рядках. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Номери формул пишуть арабськими цифрами біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього параграфу). Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. При написанні випускного бакалаврського проекту студент повинен робити посилання на додатки, ілюстрації, таблиці, формули, літературні та інші джерела. При посиланні на використані джерела приводиться порядковий номер за списком використаних джерел, взятий у квадратні дужки, наприклад, [2]. Коли використовують відомості джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок. Якщо джерела цитуються, то в кінці цитати, що закінчуються лапками, ставиться порядковий номер використаного джерела та номер сторінки, на якій розміщена цитата (наприклад, [2, с.32] або [2, с.30-31]. Якщо табличні дані запозичені з літературного джерела, то на нього треба посилатися в тексті, взявши номер джерела у квадратні дужки, а номер таблиці - в круглі. Наприклад: “за даними [1] економія матеріальних ресурсів (табл.6)...”. Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: “як це видно з рис. 1.2”. Посилання на таблиці вказують порядковим номером таблиці. При цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “у табл. 1.3”. Посилання на формули вказують порядковим номером формули, наприклад: “у формулі (3.2)”. Посилання на раніше згадані рисунки, таблиці, додатки проводяться скороченим словом “дивись” (наприклад: див.рис.1.1). Загальні вимоги до цитування такі:
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Джерела необхідно розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. При побудові списку використаних джерел застосовується суцільна нумерація. Дані про використані літературні джерела повинні наводитись відповідно до правил бібліографічного опису, викладених у ДСТУ 3008-95 (Документація, звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення). Назва джерела повинна наводитись на мові оригіналу, яким студент користувався при написанні роботи. З бібліографічним описом монографій, статей, офіційно-документальних матеріалів можна ознайомитись по нижченаведеному зразку оформлення літератури. При побудові списку використаних джерел розміщують їх в алфавітному порядку за прізвищами авторів. За кожним джерелом використовуваної літератури вказуються: прізвище та ініціали автора, повна назва роботи (при необхідності – номер тому та видане зібрання творів), видавництво, місце та рік видання, обсяг роботи або посилання на сторінку. Обсяг книги в сторінках вказується в тому випадку, якщо посилання на неї приводиться повністю, або відмічаються сторінки (від ... до), якщо посилання відносяться до окремої частини (розділ, глава) літературного джерела. Зразок оформлення списку використаних джерел подано в таблиці 6. Таблиця 6 Зразок оформлення списку використаних джерел
В список включається лише ті джерела, що використовувались при написанні магістерської дипломної роботи. Додатки. Оформленню додатків магістерської дипломної роботи слід приділити увагу, оскільки їх кількість та якість свідчать про те, наскільки глибоко та конкретно студент вивчив практичні та теоретичні матеріали з обраної теми, старанно підібрав ці матеріали і підтвердив обґрунтованість висновків та пропозицій, відображених у магістерській дипломній роботі. Додатки наводяться в кінці магістерської дипломної роботи у вигляді форм первинних, зведених документів, облікових реєстрів, форм звітності, результатів аналізу, аналітичних розрахунків, машинограм. Нумеруються додатки в такій послідовності, в якій їх дані використовуються в магістерській дипломній роботі. Крім цього, нумерація додатків проводиться і посторінково у зростаючій послідовності, після висновку. Документи, що додаються та використовуються в магістерській дипломній роботі, облікові реєстри, форми звітності та інші матеріали повинні бути правильно оформлені (усі реквізити заповнені) та достовірні. Замість підпису на документах вказуються прізвища посадових осіб. Розпечатки з ПК розміщуються як додатки і згортаються за форматом листів магістерської дипломної роботи. Ксерокопії документів наводити у додатках не дозволяється. У додатки слід виносити допоміжний матеріал, який не був включений в основну частину. До допоміжного матеріалу відносять: проміжні розрахунки; таблиці допоміжних чи вихідних цифрових даних; інструкції, методики, розроблені в процесі виконання роботи; ілюстрації допоміжного характеру; запропоновані форми документів. Додатки необхідно розміщувати в послідовності появи посилань на них в основному тексті. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток ___” і велика літера, яка позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи та підрозділи, які нумеруються в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2. - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) - перша формула додатка А. У разі посилання у тексті на додатки в кінці роботи, вказується їх номер, наприклад: (дод. А.1.1). Оригінал графічного матеріалу у вигляді рисунків, таблиць, схем тощо повинен знаходитись у магістерській дипломній роботі. Приблизний обсяг графічних робіт – 10-12 креслень формату А4 (Додаток Ж). Ілюстративний і графічний матеріал виконують самостійно відповідно до вимог ДСТУ 2391-94 (Система технологічної документації. Терміни та визначення). До переліку графічних матеріалів повинні входити наступні схеми:
Магістерська дипломна робота має включати в себе самостійно розроблені студентом програми й вихідні результати, які одержані при розв’язанні задачі й оформлені у вигляді додатків. Магістерська дипломна робота оформляється за допомогою програмних засобів оброблення текстів і ділової графіки на персональних ЕОМ. В цілому магістерська дипломна робота повинна носити завершений характер. Останній етап завершення магістерської дипломної роботи – її зовнішнє оформлення. Аркуші роботи вирівнюють по правому та нижньому краях та переплітають у тверду обкладинку. Закінчена магістерська дипломна робота підписується студентом та подається на кафедру. Магістерська дипломна робота, яка лише переказує підручники, навчальні посібники або інструкції, не допускається до захисту і повертається студенту на доопрацювання. Текст повинен викладатись від третьої особи, без використання займенників “я”, “ми”. Таких термінів як “в теперішній час”, “в цьому році”, “в минулому році” слід не використовувати. Краще вказати конкретно рік та місяць. Не допускається скорочення слів та найменувань, крім загальноприйнятих. Не рекомендується перенасичення тексту спеціальними термінами. За зміст магістерської дипломної роботи, достовірність та об’єктивність всіх даних відповідає студент - автор роботи.
4. ПРИКЛАДИ ОРІЄНТОВАНИХ ТЕМ МАГІСТЕРСЬКИХ ДИПЛОМНИХ РОБІТ
6. ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ Студент повинен старанно підготуватися до публічного захисту магістерської дипломної роботи. Для цього необхідно скласти тези доповіді та підготувати ілюстративний матеріал у вигляді презентації та роздаткового матеріалу у вигляді таблиць, графіків, діаграм тощо, оформлених згідно з ДСТУ 2391-94 (Система технологічної документації. Терміни та визначення) і підписаних студентом та науковим керівником. Захист магістерської дипломної роботи проводиться на відкритому засіданні державної екзаменаційної комісії. Захист магістерської дипломної роботи проводять у терміни, встановлені розкладом, на відкритому засіданні ДЕК. На засідання комісії подаються: магістерська дипломна робота із записом в ньому висновку завідувача кафедри про допуск студента до захисту, відзив наукового керівника, рецензія (з підписом, завіреним печаткою). Перед захистом відповідальний секретар державної екзаменаційної комісії передає магістерську дипломну роботу та документи голові, після чого дає студентові слово для доповіді. На доповідь студенту дається 10-15 хвилин, протягом яких він повинен коротко обґрунтувати вибір теми, розкрити мету та основний зміст роботи, звернувши особливу увагу на висвітлений в магістерській дипломній роботі передовий досвід та виділення недоліків в практиці обліку та економічного аналізу. Особливу увагу студент повинен приділити розробленим пропозиціям і висновкам, які будуть сприяти покращенню розробки, впровадження і супроводу інтелектуальних систем оброблення інформації і систем підтримки прийняття рішень в різних галузях народного господарства, а також відповісти на зауваження керівника і рецензента та на всі питання членів ДЕК, які відносяться до теми магістерської дипломної роботи. Студент повинен відповісти на практичні зауваження (якщо вони є), погоджуючись з ними або даючи обґрунтовані заперечення. Відповіді на питання та критичні зауваження членів державної екзаменаційної комісії повинні бути короткими і торкатися тільки сутності справи, відрізнятись діловитістю та науковою обґрунтованістю. Під час виступу студент повинен продемонструвати ілюстративний матеріал, підготовлений до захисту. Бажано, щоб студент основний зміст своєї роботи викладав вільно, не читаючи письмового тексту. По закінченні публічного захисту проводиться закрите засідання членів державної комісії, де обговорюються результати та визначається загальна оцінка магістерської дипломної роботи за чотирьохбальною системою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”). При цьому враховується:
Додаток А Зразок заяви на затвердження теми та призначення керівника магістерської дипломної роботи
Завідуючому кафедри (назва кафедри) (П.І.Б. завідувача кафедри) студента 6 курсу __ групи КНЕУ ім. В.Гетьмана (П.І.Б. студента) що навчається за спеціальністю „Інформаційні управляючі системи і технології”, контактні телефони: ______________________
З А Я В А
Прошу затвердити тему магістерської дипломної роботи __________________________________________________ та призначити керівником (назва магістерської дипломної роботи) ________________________________________________________________________. (П.І.Б керівника магістерської дипломної роботи від кафедри)
Дата Підпис
Додаток Б Зразок оформлення титульного аркуша магістерської дипломної роботи МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.В.Гетьмана” Факультет інформаційних систем і технологійКафедра ________________________________(назва кафедри)
Спеціальність „Інформаційні управляючі системи і технології ” форма навчання________________, 6 курс (денна, заочна)
МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА “ _____________________________________________________” (назва теми випускного бакалаврського проекту) студента ___________________ (П.І.Б. студента) ____________________________ (підпис) Науковий керівник: ______________________________ (П.І.Б. наукового керівника від кафедри) __________________________________________ (підпис) Рецензент: ______________________________ (П.І.Б. рецензента) _______________________________________ (підпис)
Магістерську дипломну роботу допущено до захисту в ЕК, завідувач кафедри: ______________________________ (П.І.Б. завідувача кафедри) __________________________________________ (підпис)
Київ-20___ Додаток В Зразок оформлення індивідуального завдання на магістерську дипломну роботу (видає кафедра) Міністерство освіти і науки України Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Факультет інформаційних систем і технологійКафедра ________________________________Затверджую:Завідувач кафедри __________
“____” _____________20__ р.
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯна магістерську дипломну роботу на тему: _____________________________________________________________________________ Студенту VІ курсу спеціальності „Інформаційні управляючі системи і технології”, ______________________________________________ (П.І.Б. студента)
Тему випускного бакалаврського проекту затверджено наказом ректора від “__” _______ 2014 р. № ____ Магістерська дипломна робота виконується на матеріалах________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Орієнтовний план магістерської дипломної роботи і терміни подання розділів науковому керівникові[1]: Розділ І______________________________________________________ (назва — термін подання (денна форма - до 4.12; заочна - листопад) _______________________________________________________________________________________________________________________________ Розділ ІІ ________________________________________________________________ (назва — термін подання (денна форма - до 12.11; заочна - грудень) _______________________________________________________________________________________________________________________________ Розділ ІІІ________________________________________________________________ (назва — термін подання (денна форма - до 18.11; заочна - січень) _______________________________________________________________________________________________________________________________ Термін подання завершеної роботи науковому керівникові для оформлення відгуку _______________________________________________________________________________________________________________________________(денна форма - до 3.12; заочна - лютий) Предмет дослідження _____________________________________________________ _________________________________________________________________________ Мета магістерської дипломної роботи ______________________________________ _________________________________________________________________________
Продовження додатку В Конкретні завдання, які студент повинен виконати для досягнення поставленої мети: У розділі І ______________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________
У розділі ІІ _____________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________
У розділі ІІІ _____________________________________________________________ _________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання підготував
науковий керівник _________________ _______________________(підпис) (прізвище, ім’я, по-батькові)“______”___________ 20___ р. Завдання одержавстудент _______________ ________________________(підпис) (прізвище, ім’я, по-батькові) “______”__________ 20___ р.
Примітка: Перша сторінка індивідуального завдання на випускний бакалаврський проект заповнюється студентом під керівництвом наукового керівника, друга — науковим керівником. Додаток ДЗразок оформлення реферату
РЕФЕРАТ
Магістерська дипломна робота містить ___ сторінок, ___ таблиць, ___ рисунків, список літератури з ___ найменувань, ___ додатків.
НАЗВА МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Перелік ключових слiв ... (записаних у називному відмінку в один рядок через кому, цей перелік має відбивати зміст реферованої магістерської дипломної роботи) Предметом дослідження є… Об’єктом дослідження виступає... Мета магістерської дипломної роботи полягає в ... Завданнями магістерської дипломної роботи є ... Апаратура використана при дослідженні ... Результати досягнуті в процесi роботи (також їх новизна та ступінь упровадження) ... Одержані результати можуть бути використані (рекомендації щодо практичного застосування здобутих результатів, iз зазначенням ефективності, сфери використання) ... Рік виконання магістерської дипломної роботи... Рік захисту магістерської дипломної роботи...
Додаток ЖЗразок оформлення графічного матеріалу
Рис. 1 Варіант розмежування функцій кредитного процесу.
Рис. 2. Структура інформаційного забезпечення
Додаток ЗЗразок оформлення анотаціїАНОТАЦІЯмагістерської дипломної роботи студента 6 курсу факультету інформаційних систем і технологій Липача Віталія Володимировича виконану на тему: “Автоматизована система управління складом підприємства” Київ: кафедра інформаційних систем в економіці, 20__ р. Магістерська дипломна робота присвячений актуальній проблемі автоматизації процесів управління складом підприємства з використанням інтелектуальних методів і сучасних засобів обчислювальної техніки. Магістерська дипломна робота складається з трьох розділів, логічно пов’язаних між собою. Перший розділ є теоретичним. В ньому наведено аналіз задачі, що вирішується, а також наводиться перелік існуючих програмних засобів для підтримки прийняття рішень в даній сфері. Другий розділ є проектним і присвячений розробці бази моделей, необхідних для прийняття рішень з фінансового моніторингу, а також обґрунтуванню й розробці відповідної структури інформаційної управляючої системи. Третій розділ – конструктивний. Наведено організаційне, програмне та технічне забезпечення для системи підтримки управлінських рішень на складі підприємства. Висвітлені питання побудови бази даних та/або сховища даних для ІУС, бази знань, користувацького інтерфейсу. Обґрунтований комплекс технічних засобів, а також програмне забезпечення, що використовується для створення системи підтримки управлінських рішень на складі підприємства. Висновки містять рекомендації щодо доцільності розробки та впровадження інформаційної управляючої системи з управління складом підприємства.
Додаток КСТРУКТУРА МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Титульний аркуш Завдання на магістерську дипломну роботу Анотація Реферат Зміст Перелік умовних позначень, символів, одиниць величин і термінів Вступ І. Теоретичний розділ. Дослідження та аналіз підходів до створення ІУС предметної області
ІІ. Аналітичний розділ. Характеристика ІУС та постановка задачі
ІІІ. Конструктивний розділ. Розроблення проектних рішень
4.1. Організаційне забезпечення 4.2. Програмне забезпечення 4.3. Технічне забезпечення Висновки Список літератури Додатки Програмна реалізація ІУС Графічні матеріали Схеми технічної реалізації
[1] Порушення студентом термінів подання заяви на затвердження теми випускного бакалаврського проекту, погодження з керівником індивідуального завдання, несвоєчасне завершення розділів та роботи в цілому є підставою для його відрахування з університету як такого, що не виконує навчальний план.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Умовні позначення: прямий взаємозв’язок між показниками;
зворотний зв’язок.
