Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
Главная \ Методические указания \ Методические указания и информация \ Капіталізація як інструмент зростання вартості компанії

Капіталізація як інструмент зростання вартості компанії

ТЕМА 8. Капіталізація як інструмент зростання вартості компанії

  1. Сутність, форми капіталізації та її зв'язок з вартістю підприємства.
  2. Механізм управління капіталізацією підприємств
  3. Методи оцінки капіталізації підприємств
  4. Публічне розміщення акцій – інструмент капіталізації бізнесу
  5.  Способи відшкодування  інвестованого капіталу
  6. Вплив матеріальних і нематеріальних активів на капіталізацію підприємства.

 

1. Сутність, форми капіталізації та її зв'язок з вартістю підприємства

Одним з важливих вартісно-орієнтованих показників, що характеризує і капітал, і майно, і результати діяльності за період, є капіталізація компанії, зокрема ринкова. Капіталізація є не тільки відображенням ринкової вартості акцій, але і інтегральної оцінки стійкості компанії, прибутковості та конкурентоспроможності.

Ринкова капіталізація =ринкова ціна акції * загальна кількість акцій

Однак процес збільшення рівня капіталізації вимагає використання сучасних інструментів та механізмів управління, що дозволяють оцінити вплив факторів на зміни вартості підприємств. Для вітчизняних підприємств реального сектору економіки характерним є обмеженість джерел капіталізації (збитковість (34,3 % за січень-вересень 2016 р.), зношеність основних засобів (76,9% у 2015 р. ), невисока частка НМА (2-5% у вартості бізнесу), нерозвиненість фондового ринку.

Незважаючи на зростання ринкової капіталізації у % до ВВП протягом  2011-2014 рр. з 13,66 до 29,21 %  станом на кінець 2015 р. відбулось її різке зниження до 3,21 %. Основною причиною такого положення є прийняттям Комісією низки рішень, внаслідок чого було зупинено торгівлю цінними паперами деяких лістингових компаній на всіх фондових біржах. Все це вимагає вдосконалення механізму управління капіталізацією підприємств.

Теорія капіталізації є похідною від теорій вартості (трудова, витрат, корисності, граничної корисності, цінності), капіталу (факторів виробництва, грошова, фізичного і людського капіталу, маржинальна, граничної продуктивності) і вартісного управління (теорії управління вартістю підприємства, концепції маркетингу, орієнтованого на вартість, концепції акціонерної вартості). У сучасній економічній науці та практиці капіталізацію розглядають з двох точок зору: 1) процес перетворення прибутку в капітал; 2) оцінка вартості будь-якого активу (підприємства, земельної ділянки, цінних паперів), що приносить економічну вигоду.

Згідно з термінологічним словником Д.М. Розенберга, капіталізація - це процес перетворення «чогось» в капітал; загальна сума, на яку компанія випустила цінні папери; загальна сума коштів, інвестованих власниками в компанію (підприємство). Звідси, засобами капіталізації можуть виступати прибуток, частина чистого прибутку або дивіденди. Прибуток - це різниця між капіталізацією і декапіталізацією активу, під якою розуміється  проїдання капіталу як втрати, які не призведуть до отримання доходів в майбутньому.

Залежно від сфери використання терміна капіталізація можна виділити наступні її характеристики: еквівалент вартості бізнесу – поточна вартість власного капіталу підприємства; накопичення власного капіталу за рахунок знову сформованих доходів або їх частини;  спосіб оцінки ефективності діяльності; аналіз структури власності; трансформація доходів в капітал; процес, результатом якого є додана  вартість або підвищення фінансової стійкості і ділової активності підприємства.

Інструменти зростання капіталізації: - біржові спекуляції; зростання ВК, зростання довгострокових активів.

Капіталізація проявляється в зростанні ринкової вартості підприємства, на яку впливають фінансові і нефінансові фактори створення вартості. Вона є результатом трансформації доходів або їх частини в капітал, внаслідок  якої відбувається накопичення капіталу довгострокового характеру - нарощування необоротних активів за рахунок довгострокових джерел фінансування (власного капіталу і довгострокових зобов'язань).

Визначення ринкової капіталізації допомагає зрозуміти потенціал зростання компанії, прихильність інвесторів та їх майбутні очікування та рівень ризику для її акцій. Компанії класифікуються відповідно до рівня ринкової капіталізації (висока, середня та низька капіталізація). Як правило, висококапіталізовані компанії показують повільне зростання на ринку, але вони позиціонуються як компанії з низьким рівнем ризику. Компанії з низькою капіталізацією, навпаки, частіше демонструють стрімке зростання, але це зростання пов’язане з високим ризиком.

Розвинений фондовий ринок сприяє об’єктивній оцінці капіталізації, а недостатньо сформовані ринкові механізми ускладнюють оцінювання цього показника для українських компаній.

Спекулятивний механізм – угоди з акціями на фінансовому ринку за умови зростання попиту на акції, капіталізація компанії буде зростати, і навпаки, якщо ж на біржі буде переважати пропозиція, то капіталізація знизиться

Маркетинговий механізм діє за принципом: «зростання вхідного ГП за рахунок обсягу продажу - зростає капіталізація».

Брендовий механізм - компанія здатна наростити свою вартість, якщо буде володіти впізнаваним брендом.

Екологічний механізм - законодавчі заборони на шкідливі виробництва на окремій території можуть привести до появи на ній постіндустріальних бізнесів з подальшим зростанням їх капіталізації.

Інформаційний механізм  - капіталізація компанії зростає в результаті надання прозорої та детальної звітності компанії

Фактором зростання вартості є позитивна динаміка показників: ділова репутація, ліквідність, фінансова стійкість, чистий прибуток.

Множинність підходів до капіталізації і формам її прояву свідчить про багатогранність цього економічного явища і обумовлює необхідність його класифікації за такими ознаками: рівень агрегування (підприємство, регіон, ринок), об’єкт капіталізації (активи, пасиви), форма (маркетингова, ринкова), спосіб оцінки, траєкторія руху, характер змін, спосіб формування, одиниця виміру.

 

2. Механізм управління капіталізацією підприємств

Механізм управління капіталізацією представляє собою сукупність методів та інструментів, які використовуються для вирішення завдань, пов’язаних з формуванням і використанням капіталу з метою максимізації ринкової вартості.

Метод прямої капіталізації передбачає визначення потоку доходу і перетворення його в поточну вартість шляхом застосування норми капіталізації та дотримання умов.

Види капіталізації залежать від методів і бази доходу: ЧП; прибуток до сплати податків; виплачених дивідендів.

Результатом управління капіталізацією є приріст вартості підприємства, тому така система розглядається нерозривно від оцінки капіталізації різними методами. Найбільш складно оцінити капіталізацію непублічних компаній, акції яких не обертаються на фондовому ринку. При оцінці їх капіталізації використовуються коефіцієнти, розраховані на основі  даних ПАТ.

Основні етапи процедури оцінки методом капіталізації:

На 1 етапі - очікуваний річний (або середньорічний) дохід, що генерується об'єктом при найбільш ефективному використанні;

На 2 етапі - розрахунок ставки капіталізації;

На 3 етапі - вартість об'єкта на основі ЧОД / Ккапіталізації.

При розрахунку ЧОД оцінюється:

-              ПВД (потенційний валовий дохід), який можна отримати при 100%-вому використанні без урахування всіх втрат і витрат;

-              ДВД (дійсний дохід) - за мінусом втрат від недовикористання і плюс інші доходи від нормального використання об'єкта нерухомості;

-              ГН (грошові надходження) після виплати відсотків за кредит.

ПВД залежить від площі об’єкту, що оцінюється і встановленої орендної ставки.

Спеціальні методи розрахунку Ккап:

-     прямої капіталізації (або метод прямого порівняння);

-     пов'язаних інвестицій – позикового і ВК, землі і будівлі;

-     з урахуванням відшкодування капітальних витрат (з коригуванням на зміну вартості активу);

-     кумулятивний метод і метод Еллвуда.

Застосування методу капіталізації доходів має свої переваги, він відображає ринкову кон'юнктуру. Зокрема аналізуються велика кількість угод з нерухомістю. Недолік - складність, коли відсутня інформація про ринкові угоди.

Особливості методу капіталізації:

1) всі майбутні доходи мають постійну величину, 2) стабільний розвиток бізнесу, 3) ринок збуту має незначні зміни.

Для визначення Ккап з урахуванням відшкодування капітальних витрат використовуються ставка прибутковості інвестиції (капіталу), що є компенсацією, яка повинна бути виплачена інвестору за використання ГК з урахуванням ризику та норма повернення капіталу (тільки до активів, що зношується).

Метод кумулятивної побудови ставки доходу на капітал - сума безризикової ставки доходу премії за ризик, вкладень в нерухомість, премії за низьку ліквідність та премії за інвестиційний менеджмент.

Розрахунки складових премії за ризик:

- надбавка за низьку ліквідність (на рівні інфляції)

- надбавка за ризик вкладення (страхові відрахування)

- надбавка за інвестиційний менеджмент (недоотриманий прибуток і втрати при зборі оренди).

За методом пов'язаних інвестицій Ккап повинен задовольняти вимогам прибутковості: Ккап для позикового капіталу (іпотечна постійна, дорівнює ставці відсотка і фактора фонду відшкодування або фактору внеску на одиницю амортизації.

 

4. Публічне розміщення акцій – інструмент капіталізації бізнесу

Сучасні економічні умови потребують запровадження нових інструментів, що дадуть змогу підприємству отримати додаткові інвестиційні ресурси, одним з яких може стати Initial Public Offering (IPO) як поширена й ефективна стратегія фінансування бізнес-проектів компаній у багатьох країнах світу. Цілі IPO:

залучення фінансування на розвиток; ринкова оцінка вартості бізнесу; підвищення ефективності компанії; нові можливості.

Варто наголосити: вони підпорядковуються цілям підприємства і не повинні конфліктувати з його загальною стратегією.

Обсяги залучених коштів дозволяють компанії розвивати та реалізувати проекти, які потребують значних вкладень. Кошти, отримані при IPO, дозволяють провести диверсифікацію бізнесу, забезпечують певною мірою фінансову незалежність компанії, дають поштовх до більш динамічного розвитку, а також надають певні конкурентні переваги.

Наступна мета - об’єктивна оцінка вартості підприємства. Основними критеріями останньої є наявність ефективного регулювання ринку, регулювання корпоративних відносин, вільний доступ інвесторів і висока якість конкуренції. Низькі бар’єри входу інвесторів і різноманітність механізмів інвестування є базовими для вільного доступу інвесторів.

Також IPO є інструментом підвищення ефективності компанії шляхом підвищення конкурентоспроможності спрямовуючи залучені кошти на розвиток нових напрямків бізнесу або його реструктурування, модернізацію та реконструкцію виробництва, започаткування інноваційних видів діяльності тощо.

IPO сприяє підвищенню транспарентності діяльності підприємства та його позиціонуванню як публічного інституту за рахунок досягнення інформаційної прозорості, покращується репутація підприємства та підвищується пізнаваність бренду.

Можливості, що надає IPO: біржовий майданчик для компаній; підтримка ліквідності; підтримка нових ідей на фондовому ринку; стійке зростання капіталізації в довгостроковій перспективі; орієнтованість на публічність, позитивний фінансовий розвиток.

IPO дає можливість оптимізації ліквідного стану підприємства в коротко- та довгостроковому часових горизонтах.

Головною можливістю, що надає IPO вважається забезпечення капіталізації підприємства, достатньої для реалізації його стратегічних планів та покращення конкурентних позицій. Крім збільшення обсягу капіталу підприємства, наявна можливість отримання додаткового емісійного доходу у випадку зростання курсової ціни акцій компанії.

У разі проведення IPO на міжнародних ринках посилюється економічна безпека власників підприємства за рахунок переведення в міжнародну площину адміністративних, політичних ризиків країни. Визначено, що наявність значної кількості інвесторів дає змогу захистити підприємство від недружніх поглинань, протиправних дій щодо зміни власників (рейдерства). IPO свідчить про те, що навколо компанії існує суспільна підтримка: акціонери (у тому числі іноземні) можуть виступати сильним лобістським ресурсом.

Переваги: диверсифікація; забезпечення ліквідності; зростання котирувань акцій і К компанії; розширення складу акціонерів.

Недоліки: збільшення витрат на аудит та проходження лістингу, посилення контролю акціонерів.

В процесі IPO фігурують дві сторони – акціонери-продавці і інвестори, - кожна з яких переслідує власні цілі.

Акціонери-продавці прагнуть: максимального доходу від продажу акцій.

Цілі інвесторів: придбання акцій за низькою ціною; висока ліквідність придбаних акцій.

Фактори, що впливають на вартість компанії.

Вартість компанії складається з базової вартості та факторів, що визначають премію (або дисконт) до базової вартості компанії.

Цієї мети можна досягти, якщо угода підготовлена і проведена згідно ринковій практиці (очікуванням біржових інвесторів).

Досвід попередніх ІРО свідчить, що значною мірою успіх цього заходу залежить від правильного вибору біржі, на якій буде проведено розміщення. Тож фінансові компанії, що супроводжують процедуру ІРО, найчастіше пропонують емітентам ті біржі, на яких мають особистий досвід роботи. Українські компанії та їхні фінансові консультанти прагнуть співпрацювати насамперед з Лондонською, Франкфуртською та Варшавською біржами.

Активізація процесів залучення ІРО-інвестицій через вихід на міжнародний фондовий ринок безперечно має низку переваг, які так приваблюють національних емітентів. Переваги для Компанії:

  • доступ до нових джерел фінансування - біржовим інвесторам (пенсійні і взаємні фонди);
  • бренд, довіра серед постачальників і клієнтів;

Переваги для акціонерів: ринкова оцінка активів; ліквідність акцій - можливість продажу акцій в ході ІРО або пізніше на вторинному ринку;

Загалом залучення ІРО-інвестицій сприяє зростанню статусу, кредитного рейтингу і престижу компанії-емітента, забезпечує підвищену ліквідність її акцій.

Приклади успішних IPO

19 серпня 2004 р інтернет-компанія Google провела IPO, розмістивши 19,6 млн акцій за ціною 85 USD за штуку. У перший же день акції компанії виросли на 18%, і ті покупці, які не могли взяти участь в IPO, пропонували від 100 до 108 USD за одну акцію. Станом на 1 травня 2008 року акції Google котирувалися вже по 593 USD. Таким чином, менш ніж за 4 роки інвестори Google стали багатшими більш ніж в 5 разів!

25 травня 2006 році компанія MasterCard Inc в ході IPO розмістила 61,5 млн акцій за ціною 39 USD за штуку, і вже через кілька хвилин після початку публічних торгів вартість однієї акції зросла на 13%. Перший день торгів на біржі завершився на ціні 44,93 USD за одну акцію. Станом на 1 травня 2008 року акції MasterCard котирувалися за ціною 293,94 USD. А це понад 700% прибутку для інвесторів за 2 роки!

Найдорожчою компанією світу в початку 2014 р стала компанія Apple - $ 504 млрд., Акції Apple подорожчали протягом останніх десяти років на 4500%.

IPO - процедура багатоетапна, що вимагає значних витрат і займає досить тривалий період часу, залежить і від стану економіки.

При проведенні IPO: Внутрішня оцінка, Ринкова оцінка

Причини невдалого розвитку компанії після проведення IPO:

  • Фінансові - невміння компанії управляти очікуваннями.
  • Нормативні - порушення і невиконання нормативних актів, що регулюють надання звітності публічних компаній.
  • Стратегічні - неефективна стратегія використання коштів.

 

5. Способи відшкодування  інвестованого капіталу

Існує три способи відшкодування інвестованого капіталу:

-              прямолінійне повернення капіталу (метод Ринга);

-              повернення капіталу по фонду відшкодування та ставкою доходу на інвестиції (метод Инвуда). Його іноді називають ануїтетним методом;

-              повернення капіталу по фонду відшкодування і безризикової ставки відсотка (метод Хоскольда).

Якщо прогнозується зміна у вартості активу, то необхідно розрахувати норму повернення капіталу (Крекапіталізації). Для повернення початкових інвестицій частина ЧД відкладається у фонд відшкодування з % ставкою Yp - для рекапіталізації.

Метод Ринга доцільно використовувати, коли очікується, що відшкодування основної суми буде здійснюватися рівними частинами. Річна норма повернення капіталу розраховується шляхом ділення 100%-ної вартості активу на залишковий термін корисного життя, тобто це величина, зворотна терміну служби активу.

Метод Інвуда - якщо сума повернення капіталу реінвестується за ставкою дохідності інвестиції, то норма повернення як складова Ккап дорівнює фактору фонду відшкодування за тією ж ставкою відсотка інвестицій.

Метод Хоскольда – за умови, коли ставка доходу початкових інвестицій дещо висока, що малоймовірно реінвестування за тією ж ставкою. Для реінвестованих коштів передбачається отримання доходу за безризиковою ставкою.

6. Вплив створення нових матеріальних і нематеріальних активів на зростання вартості майна підприємства

Капіталізація передбачає, що отриманий підприємством прибуток буде спрямовано на фінансування створення нових матеріальних і НМА, тобто зростання вартості підприємства.

Згідно з теорією Модильяні та Міллера (1985):

 

Оцінка гудвілу на основі ринкової капіталізації і знижки на неконтрольний характер (теорія Ф.Пікслей) має такі особливості:

- акції підприємства містять частину його матеріального й нематеріального майна та дисконтований майбутній прибуток, тобто інвестор придбає частину гудвілу.

До переваг можна віднести: вартість гудвілу відображена у вартості акцій підприємства, тобто ринковій вартості.

Недоліками є: множення ціни акції на обсяг випуску акцій призводить до завищення ринкової вартості підприємства.

Метод оцінки активів ЧК на основі капіталізації непридбаного «гудвілу» (Германсон) має ряд особливостей:

- ЧД ділять на вартість всіх активів, це - норма ЧДА;

- кожна фірма визначає власну норму ЧДА;

- якщо норма прибутку вище звичайного рівня, це свідчить про наявність додаткових операційних активів (в т. ч. ЧК).

Література

  1. Гриценко А.А. Капитализация и социализация экономики в ретроспективе и перспективе / А. А. Гриценко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Вип. 15. – 2009. – С. 191–195.
  2. Дамодаран А. Инвестиционная оценка. Инструменты и техника оценки любых активов: пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 1342 с.
  3. Капитализация предприятий: теория и практика: [монография] / под ред. И. П. Булеева, Н. Е. Брюховецкой; НАН Украины, Ин-т экономики пром.-сти; ДонУЭП. – Донецк, 2011. – 328 с.
  4. Капіталізація економіки України / [за ред. В. М. Гейця, А. А. Гриценка]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув., 2007. – 220 с.
  5. Методологічні основи оцінки рівня капіталізації суб’єктів господарювання : [монографія] / за наук. ред. М.А. Козоріз; НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2008. – 290 с.
  6. Могилова А.Ю. Капіталізація промислового підприємства: нова стратегія росту: монографія / А.Ю. Могилова. – Дніпропетровськ: ІМА-Прес, 2014. – 272 с.
  7. Річний звіт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2015 р: «Ринок цінних паперів в Україні: повне перезавантаження» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.nssmc.gov.ua/user_files/content/58/1473066406.pdf.
  8. Розенберг Дж. М. Инвестиции: Терминологический словарь / Дж. М. Розенберг. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 400 с.
  9. Статистична інформація щодо діяльності промислових підприємств, розміру ВВП в Україні [Електронний ресурс].– Офіційний сайт Державної служби статистики України – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
  10. Стоимость компании: оценка и управление / Под ред. Т. Коупленда. – М.: Олимп- Бизнес, 2005. – 569 с.
  11. Терещенко О.О. Вартісно-орієнтований контролінг - інноваційний ресурс управління корпоративними фінансами / О. О. Терещенко, Д. Г. Савчук // Фінанси України. – 2011. - №12. – С. 77 – 88.
  12.  Формування та використання нематеріальних активів підприємств для підвищення їх капіталізації (наукова доповідь). – К.: Національна академія наук України, Інститут економіки промисловості [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://iep.donetsk.ua/uch_sovet/contents/09_04_2015/Bryl.pdf.
  13. Haspeslagh Philippe, TomoNoda, and Fares Boulos Managing for Value: It’s Not Just About the Numbers  // Harvard Business Review. – Julу-August 2007. – P. 65-73.