Кейс

ТЕМА 5. МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ СПВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ

 

Питання для обговорення:

1. Міжнародне науково-технологічне співробітництво та потенціал участі в ньому України
2. Актуальні питання міжнародної торгівлі об’єктами інтелектуальної власності
3. Венчурний бізнес в Україні, його стан та характерні риси
4. Краудфандінг, як інструмент залучення інвестицій: успішні платформи та  сучасні проекти в Україні
5. Найбільш успішні інноваційні українські стартапи в світі

 

Практичні завдання для самостійної підготовки

 

Завдання 5.1:

1. Користуючись офіційною статистикою зовнішньої торгівлі України та правилами ОЕСР щодо визначення високотехнологічних товарів, наведену нижче, заповніть таблицю 5.1. та проаналізуйте тенденції динаміки показників експорту/імпорту високотехнологічних товарів в Україні.
2. Побудуйте за отриманими даними стовпчикову діаграму: «Динаміка обсягів експорту та імпорту високотехнологічних товарів та загального обсягу експорту/імпорту товарів України

 

 

Таблиця 5.1

Зовнішня торгівля високотехнологічними товарами України

Рік	Загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами, млн. дол.		Обсяг зовнішньої торгівлі технологічними товарами, млн. дол.		Частка технологічних товарів у загальному обсязі зовнішньої торгівлі, (%)		Темпи росту експорту технологічних товарів, (%)	Темпи росту імпорту технологічних товарів, (%)
	Експорт	Імпорт	Експорт	Імпорт	Експорт	Імпорт
2001	16264,7	15775	384,1	927,5	2,3	5,8	-	-
2002	17957	16976,8	457,6	1202,8	2,5	7,0	119,1	129,6
2003	23080	23020,7	647,3	2082,7	2,8	9,04	141,4	173,1
2004	32672	28996	978,3	2839,7	2,9	9,7	151,1	136,3
2005	34286,7	36141	653	3549	1,9	9,8	66,7	124,9
2006	38367,7	45034,4	977,3	5624,2	2,5	12,4	149,6	158,4
2007	49248	60669,9	1452,4	8838,2	2,9	14,5	148,6	157,1
2008	66954,4	85535,3	1709,4	12593	2,5	14,7	117,6	142,4
2009	39702,9	45435,6	1150,4	5213,5	2,9	11,5	67,3	41,4
2010
2011
2012
2013
2014
…

 

Згідно з методикою ОЕСР до високотехнологічних товарів відносяться:

1. Повітряні літальні апарати та космічні кораблі (окремі товари груп 84, 88, 90 УКТ ЗЕД). Літальні апарати (вертольоти, літаки); космiчнi лiтальнi апарати (у тому числі супутники) та їх ракетоносії i суборбiтальнi апарати; частини літальних апаратів, двигуни турбореактивні, турбогвинтові; компаси; навiгацiйнi інструменти та апаратура тощо.

2. Комп’ютерна та офісна техніка (окремі товари груп 84, 90 УКТ ЗЕД). Пристрої для обробки текстів, друкарські машинки, апаратура фотокопіювальна, апаратура фотокопіювальна електростатична, комп’ютери, машини обчислювальні, запам’ятовувальні пристрої та частини до них тощо.

3. Електроніка та техніка зв’язку (окремі товари групи 85 УКТ ЗЕД). Апаратура для відеозапису або відтворення відеозаписів, телекомунікаційне обладнання, передавачі для радіотелефонного, радіотелеграфного, телевізійного зв’язку, кабелі волоконно-оптичні, діоди, транзистори та аналогічні напівпровідникові пристрої, схеми інтегровані електронні та електронні мікромодулі тощо.

4. Фармацевтичні вироби (окремі товари груп 29, 30 УКТ ЗЕД). Антибіотики, гормони природні або отримані в результаті синтезу; їх похідні, що використовуються головним чином як гормони; інші стероїди, що використовуються головним чином як гормони, глікозиди, природні або отримані шляхом синтезу; вакцини, лікарські засоби, що містять пеніцилін або їх похідні, які мають структуру пеніцилінової кислоти, лікарські засоби, що містять інші антибіотики для терапевтичного або профілактичного застосування тощо.

5. Наукові прилади (окремі товари групи 90 УКТ ЗЕД). Апарати електродіагностики та радіологічні апарати, пристрої на рідких кристалах; прилади геодезичні, топографічні, океанографічні, гідрологічні, метеорологічні; прилади та апаратура для вимірювання або контролю витрат, рівня тиску чи інших змінних характеристик рідин або газів; прилади та апаратура для фізичних або хімічних аналізів тощо.

6. Електричні машини i устаткування та їх частини (окремі товари групи 85 УКТ ЗЕД). Конденсатори електричні постiйнi, змiннi або пiдстроювальнi; електричне освітлювальне або сигналiзацiйне обладнання, склоочищувачі, антиобмерзлювачi та протизапiтнювачi, які використовуються в автомобілях; прилади звукової сигналізації, прискорювачі частинок тощо.

7. Хімічна продукція (окремі товари груп 28, 32, 38 УКТ ЗЕД). Радіоактивні елементи та радіоактивні ізотопи та їх сполуки; ізотопи, їх органічні або неорганічні сполуки; органічні синтетичні барвники; інсектициди, родентициди, інші засоби, що запобігають проростанню паростків, регулятори росту рослин, дезинфікуючі речовини тощо.

8. Неелектрична техніка (окремі товари груп 54, 84, 85 УКТ ЗЕД). Турбіни газові, реактори ядерні; обладнання та пристрої для розділення ізотопів та їх частин; верстати для обробки різних матеріалів за допомогою лазерного або іншого світлового чи фотонного пучка, ультразвукових, електророзрядних, електрохімічних, електронно-променевих, іонно-променевих або плазмодугових процесів; верстати токарні горизонтальні з числовим програмним управлінням; верстати для свердління з числовим програмним управлінням тощо.

9. Озброєння (окремі товари груп 87, 93 УКТ ЗЕД). Броньовані транспортні засоби, бомби, торпеди, міни, ракети; невоєнне озброєння; частини бомб, торпед, мін, ракет та невоєнного озброєння тощо.

 

Завдання 5.2:

Кейс «Створення іноваціного кластера»

Щоб той або інший регіон став привабливим місцем для створення кластера, дуже важливо, щоб цей регіон відповідав вимогам до якості фізичної інфраструктури (електропостачання, транспорт, зв'язок) і державного управління (правове регулювання, політична стабільність). Досягнення мінімального порогового рівня за цими показниками — найважливіша передумова створення кластера. Цікаво відмітити, що подальші удосконалення інфраструктурної бази приводять лише до мінімального приросту потужностей у сфері інновацій.

Після формування інфраструктурної бази центри інновацій повинні визначити для себе пріоритетні завдання з урахуванням сектора, в якому діятимуть компанії кластера. Компанія McKinsey провела дослідження найуспішніших кластерів світу. Згідно з результатами цього дослідження, перш ніж почати активно розширюватися, такі кластери прагнули позиціонувати себе як гравців світового класу в якому-небудь інноваційному напрямі. Така постановка пріоритетного завдання дозволяла їм цілеспрямовано використовувати дефіцитні ресурси, наприклад робочу силу і капітал, для розвитку навичок і завоювання довіри інших учасників ринку.

У разі успішної реалізації цих перших двох етапів формується тип кластера, для позначення якого автори використовують термін «гаряче джерело інновацій»: невеликий і такий, що динамічно розвивається, центр інновацій, в якому діє незначна кількість компаній і який прагне завоювати міжнародне становище значущого гравця у вузькоспеціалізованій області. Результати дослідження показують, що подальший розвиток таких центрів інновацій відбувається головним чином по трьох основних моделях.

• «Героїчні витрати». Центри використовують великомасштабні цільові державні інвестиції, що спрямовані на розвиток певних перспективних секторів і дають кластерам відчутну підтримку на початкових етапах становлення. Підтримка може опинятися в різних формах, включаючи субсидії, тимчасове звільнення від сплати податків і прямі інвестиції. Багато центрів інновацій знаходили таку модель розвитку привабливою, в той же час реалізувати її на практиці, як свідчить історичний досвід, дуже складно. Річ у тому, що державні інвестори частенько не здатні грамотно визначити найбільш перспективні сектори, створити стійку систему стимулювання і забезпечити ефективний перехід кластера на наступний етап, на якому відпадає необхідність в державній підтримці.
• «Вигідні угоди». Модель розвитку регіонів, здатних залучати до співпраці солідні компанії (найчастіше зарубіжні), зацікавлені у використанні переваг місцевого ринку, наприклад наявність недорогої висококваліфікованої робочої сили або можливості виходу на більші ринки в регіоні. Якщо така співпраця виявляється успішною, то центр дістає можливість розвиватися і з часом збільшувати додану вартість, міняючи свою спеціалізацію з виробництва на базове проектування і надалі на конструювання і розробку інновацій. Щоб досягнути успіху, регіонам необхідно створити механізм, що забезпечує ефективний приплив зовнішніх знань в місцеве співтовариство, а також розробити інструменти і процеси, сприяючі підвищенню рівня кваліфікації місцевих кадрових ресурсів.

«Оазиси знань». Області, в яких зосереджена велика кількість висококваліфікованого персоналу (наприклад, розташований великий дослідницький інститут або урядова лабораторія НДДКР). Такі центри для досягнення економічного успіху користуються перевагами технічної переваги. Проте вибір такої моделі розвитку рідко виявляється вдалим. Щоб здолати прірву, яка лежить між зародженням нової ідеї і виходом нового продукту на ринок, необхідно притягати великі об'єми інвестицій і мати неабиякі підприємницькі здібності. Кластери інновацій можуть досягти вражаючих темпів росту в короткостроковому періоді. Проте лише небагато з цих багатообіцяючих »гарячих джерел« можуть витримати перевірку часом. Більшість з них рано чи пізно вичерпують доступні ресурси, що істотно гальмує їх ріст.

Становлення кластера: забезпечення кадрового потенціалу. В різних секторах вирішальне значення для розвитку інновацій мають різні чинники. Наприклад, якщо для одних секторів життєво важливе значення має нормативно-правова ситуація в регіоні, то в інших секторах таким ключовим чинником є доступність венчурного капіталу або наявність місцевої клієнтської бази. Проте існує один загальний чинник, визначальний, — або, точніше, що обмежує — розвиток інновацій у будь-якому секторі. Ця наявність кваліфікованих кадрів, що спеціалізуються у відповідних областях. Для досягнення перших успіхів в центрі інновацій досить притягнути головним чином місцевих фахівців, проте у міру розвитку і ускладнення структури кластера усе більш важливу роль грає формування великої кадрової бази : залучення, розвиток і утримання фахівців світового рівня.

Потреба в кваліфікованих кадрах відчувається у будь-якій країні світу, проте складнощі, які необхідно здолати для задоволення цієї потреби, в різних країнах мають різний характер. Японія і країни Західної Європи зазнають серйозні демографічні проблеми: населення швидко старіє, росте число пенсіонерів. Тому необхідно або притягати нові кадри, або підвищувати продуктивність праці. У країнах Північної Америки актуальна проблема заміни великої кількості іммігрантів — фахівців вузького профілю, які нині стоять перед вибором: продовжити роботу або повернутися на батьківщину. Країни Азії, що розвиваються, мають перевагу за рахунок величезної чисельності працездатного населення, проте, для того, щоб підвищити кваліфікацію персоналу до рівня світових стандартів, ці країни повинні забезпечити навчання істотнішої долі населення. Країнам Азії також необхідно підвищувати привабливість центрів інновацій, щоб успішно конкурувати у боротьбі за кваліфіковані кадри на міжнародному ринку праці. Для підтримки первинного росту досить створити інфраструктуру, що задовольняє основні потреби. Проте для того, щоб регіон перетворився на справжній центр інновацій, він повинен стати привабливим в очах іноземних фахівців міжнародного рівня.

Підтримка життєздатності кластера: фундамент для оновлення. Щоб забезпечити ріст нових центрів інновацій на етапі становлення, необхідно зосередити зусилля в одній певній області. Проте у міру подальшого розвитку центрів виникає необхідність в розробці нових напрямів бізнесу, у тому числі в нових секторах економіки. Диверсифікація потрібна для виживання центрів інновацій в довгостроковій перспективі: вона дозволяє пережити неминучі спади, що зачіпають окремі сектори, і дає поштовх до безперервного оновлення. Молоді компанії, що займаються розробкою і впровадженням інновацій, зазвичай виникають в суміжних галузях, а іноді центри інновацій притягають з інших регіонів нових гравців, які прагнуть скористатися перевагами місцевої інфраструктури і кадровим потенціалом регіону.

Отже, можна зробити висновок, що розвиток кластерів інновацій йде в наступних напрямах:

• «Океани, що хвилюються»: великі, такі, що активно розвиваються інноваційні екосистеми, в яких постійно виникають нові компанії і відмирають старі. У таких центрах зміни відбуваються природним чином: нові лідери приходять на зміну старим, а ключова роль переходить від одних секторів до інших. Це обумовлено регулярним самооновленням центрів завдяки впровадженню важливих революційних інновацій.
• «Тихі озера»: повільно зростаючі інноваційні екосистеми, які спираються на декілька дуже великих компаній, що займають стійкі позиції на ринку і працюючих в невеликій кількості секторів. Такі кластери часто стають джерелом стабільного потоку «еволюціонуючих» інновацій і поступових удосконалень.
• «Пересихаючі ставки»: центри інновацій, не здатні розширити сферу діяльності або збільшити число компаній, що входять в них. Такі центри поступово переміщаються до початкових ланок ланцюжка створення вартості, оскільки роль інновацій у вузькій області їх спеціалізації стає усе менш важливою, а інноваційні продукти, які зовсім нещодавно вважалися ексклюзивними, швидко переходять в розряд товарів масового виробництва.

Завдання

1. Систематизуйте інформацію щодо створення та розвитку технопарків і технополісів в Україні. Спробуйте визначити до якої групи, відповідно за класифікацією агентства McKinsey їх можна віднести.
2. Наведіть приклади вітчизняних технологій, розвиток яких має перспективу для експорту і потребує державної підтримки в якості пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні.
3. Обґрунтуйте свою думку щодо потенційних та найбільш конкурентних на світовому ринку високих технологій сфери (наприклад: біотехнології, наноматеріали тощо), що потребують підтримки та стимулювання створення інноваційних кластерів в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 5.3:

Аутсорсинг бізнес процесів – світові тенденції та перспективи України

Згідно класифікації Gartner Research, існують три основні схеми взаємодії із зовнішніми постачальниками послуг, які визначаються цілями і пріоритетами компанії-замовника:

Utility (корисність) – пріоритетними при виборі постачальника є чинник ціни і рівень сервісу;

Enhancement (поліпшення) – разом з чинниками корисності на перше місце висуваються інтереси внутрішніх і зовнішніх споживачів, можливості поліпшення їх обслуговування;

Frontier (передній край) – взаємодія з постачальником послуг є важливій стратегії компанії, що становить, і дозволяє придбати конкурентні переваги; у цій схемі критерії вартості і сервісу відходять на другий план.

Аутсорсинг в світовій практиці припускає взаємодію з постачальником послуг в рамках довгострокового сервісного контракту (Service Level Agreement), тоді як на українському ринку поки переважає аутсорсинг окремих завдань або ресурсів (42% і 24% респондентів відповідно).

У сегменті інформаційних технологій можна виділити три типи інновацій. Перший пов'язаний з продуктами, самостійно розробленими і впроваджуваними IT-спеціалістами для вирішення виключно технічних проблем, наприклад, збільшення пропускної спроможності інтернет-каналів, модернізації інфраструктури і ін.

Для другого типу характерна ініціатива з боку бізнес-підрозділів компанії, але практичне рішення також досягається зусиллями IT-департамента. До нього можуть відноситися впровадження CRM, інструментів бізнес-аналітики, перехід на використання мобільних пристроїв.

І, нарешті, третій, найцікавіший тип IT-інновацій виявляється у тому випадку, коли саму розробку рішення, що відповідає потребам бізнесу, ініціював IT-підрозділ. Проте на успішності впровадження інновацій третього типу позначається цілий ряд чинників, до числа яких входять глобалізація, взаємини, соціум, індустріалізація і прогрес.

Країни, що розвиваються, такі як Китай або Індія, роблять все більш значний вплив на економіку. Саме компанії цих країн можуть стати джерелом наступної хвилі інновацій. Індійські і китайські розробники і виробники відрізняються високою організованістю і гнучкістю, до того ж до їх послуг відносно недорога, але в той же час кваліфікована робоча сила. Досить сказати, що в Китаї щороку учбові заклади випускають до півмільйона англомовних інженерів (проти 100 тис. в США). До теперішнього часу до 80% світової робочої сили зосереджено в країнах, що розвиваються, в яких до того ж дуже швидко формується прошарок середнього класу, а це ще один ринок збуту, що росте.

В результаті минулої на початку XX ст. індустріалізації масовий споживач може отримати велике число товарів і послуг з низької ціни. При аналогічних процесах в IT багато інформаційних послуг стануть повсюдно доступні у вигляді нових сервісів. Це те, що сьогодні називається ″cloud computing″, і визначається як сукупність даних технологій для можливості доступу до масштабних IT-систем через Інтернет для всіх. Завдяки об'єднанню соціальних мереж, мережевих співтовариств і глобальної співпраці з такими сервісами будь-яка людина або компанія зможуть дістати доступ на будь-який ринок.

Здатність IT-департаменту узяти на себе деякі інформаційні ризики стане найважливішим чинником інноваційних процесів. По суті, бізнес чекає від IT два речей – стратегічного управління інформацією (що дасть можливість не просто володіти даними, але і використовувати їх для отримання конкурентної переваги) і операційних технологій (що означає максимальне залучення інформаційних систем до вирішення поточних бізнес-завдань).

Найближчим часом на європейському ринку IТ-аутсорсингу спостерігатимуться наступні тенденції:

• зарубіжні придбання – постачальники IТ-послуг усвідомлюють, що глобальна присутність – один з найбільш важливих чинників їх конкурентної переваги по двох причинах: зростає проникнення на ринок і відбувається отримання знання бізнесу клієнтом, з'являється можливість надання послуг на нових ринках;
• глобалізація – глобальні організації бажають дістати кращі ресурси у всьому світі, щоб мати можливість надати максимальну економічну вигоду для клієнта за оптимальною ціною, ця тенденція впливає на ухвалення аутсорсинговими компаніями рішень про розміщення своїх центрів для надання IТ-послуг в певних країнах. Глобальні міжнародні постачальники цього сервісу і, зокрема, індійські підприємства розширюють свою мережу центрів в інших регіонах. Так, за останній рік виріс інтерес до Східної Європи, і стає все більш привабливою Латинська Америка;
• багатовекторна співпраця – організації будуть більш схильні до того, щоб укладати договори як з крупними організаціями Tier1, так і з компаніями категорії Tier2. Крім того, вони також почнуть звертатися і до постачальників категорії Tier3, які є компетентними в певній технологічній ніші. Ця тенденція веде до більшої кількості операцій меншого масштабу і передбачає роботу з декількома постачальниками IТ-послуг одночасно;
• злиття і покупка підприємств – величина підприємства є ключовим чинником в успішній конкурентній боротьбі, порівняно невеликі постачальники зараз активно шукають можливості бути придбаними або укласти партнерство з іншими організаціями. Тенденція переходу в привабливіші регіони пов'язана також з прагненням компаній скоротити витрати, запросити висококваліфікованих фахівців, а також з пошуком сприятливого бізнес-середовища;
• гострий брак фахівців – достаток на ринку гравців з великим вибором робочих місць привів до гострого браку фахівців;
• розвиток окремих сфер в аутсорсингу – в швидкозростаючій BPO- і ITO-індустрії певні сфери, як, наприклад, інженерія і R&D, формують істотну частину доходів багатьох компаній-постачальників і забезпечують значущий внесок в розвиток спільного ринку аутсорсингу. Окрім цього, ERP, управління інфраструктурою, розробка готових продуктів і інші сектори продовжуватимуть рости, перевищуючи середній показник самої IТ-індустрії;
• поява нових регіональних і спеціалізованих сегментів, що розвиваються, – нові потенційні регіони стають найпривабливішими для BPO- і ITO-аутсорсинга.

Наприклад, Філіппіни, з високим потенціалом у сфері роботи з клієнтами, розвиваються як сприятливий офшорний регіон, пропонуючи глобальним організаціям переваги відносної дешевизни, наявність великої кількості людських ресурсів і високої якості послуг, що надаються. Європейський ринок, у свою чергу, продовжить рости прискореними темпами. Ця тенденція простежуватиметься особливо в таких європейських країнах, як Угорщина, Чехія, Росія, Польща, Україна, Болгарія і Румунія з їх зростаючими можливостями в цій сфері. Східна Європа, з її невисокими витратами на робочу силу і операційними витратами, стає альтернативним вибором серед замовників. Не дуже висока заробітна плата і солідний запас висококваліфікованих фахівців, завдяки великій кількості місцевих технічних вузів, забезпечить економічну конкурентоспроможність цього ринку IТ-послуг ще на 15 років. За рахунок цього, наприклад, ринок офшорного аутсорсингу Чехії обіцяє піднятися в найближчому майбутньому до 3-го місця після Індії і Китаю. Наступними по привабливості офшорними центрами в Східній Європі є Росія, Україна, Польща, Білорусь і країни Балтії.

 

 

Питання

1. Сформулюйте які переваги має Україна на світовому ринку ІТ-аутсорсингу
2. Обгрунтуйте яку стратегію доцільно обрати українським компаніям при виході на міжнародний ринок інформаційних послуг
3. Поміркуйте які заходи державної підтримки можно застосувати з метою підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських- компаній на світовому ринку офшорного аутсорсингу.

 

Завдання 5.4:

Користуючись офіційною статистикою зовнішньої торгівлі послугами України (ukrstat.gov.ua), заповніть наведену нижче таблицю та проаналізуйте тенденції динаміки показників експорту/імпорту високотехнологічних послуг (інжинірингу, консалтингу, франчайзингу, комп’ютерних, освітніх, медичних, інших професійних послуг) в Україні.

Таблиця 5.2

Зовнішня торгівля високотехнологічними послугами в Україні

Рік	Загальний обсяг експорту послуг	Обсяг експорту високотехнологічних послуг	частка високотехнологічних послуг в загальному обсязі експорту, %	Загальний обсяг імпорту послуг	Обсяг імпорту високотехнологічних послуг	частка високотехнологічних послуг в загальному обсязі імпорту, %
2005
2006
2007
…..
2013
2014
…..

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 5.5:

         Заповніть та проаналізуйте таблицю 5.3, користуючись статистичною інформацією Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України (http://www.dknii.gov.ua)

 

Таблиця 5.3

Оцінка рівня міжнародного науково-технічного співробітництва України

Показники	2003	……	2014	2015
частка зовнішньоторговельного обігу високотехнологічної продукції
частка іноземних інвестицій у загальному фінансуванні НДДКР
частка ліцензійних платежів із країни у відношенні до ВВП
частка ліцензійних надходжень до країни у відношенні до ВВП
частка наукових статей у міжнародному співавторстві у загальній кількості міжнародних статей
частка іноземної власності у патентах, виданих країною

 

 

Завдання 5.6:

 Студент обирає собі для розгляду один з наведених в таблиці 5.4. або інший проект міжнародного науково-технологічного співробітництва, до яких була залучена Україна, зібрані дані внести у відповідні графи таблиці 5.4. Проаналізувати особливості, проблеми та наслідки залучення України до широкомасштабних проектів міжнародного науково-технологічного співробітництва.

 

 

 

Таблиця 5.4

Участь України в широкомасштабних проектах МНТС

Назва проекту великомасштабного МНТС	Суть проекту	Особливості залучення України до проекту
«Морський старт»
«Глобал-стар»
Андронний коллайдер
Космодром Алкантара

 

Завдання 5.7:

        

Завдання: зберіть дані та узагальніть їх в таблиці 5.5, 5.6.

Студент обирає для вивчення особливості діяльності одного з технопарків, що подані в таблиці 5.5 За результатами виконаної роботи студент оприлюднює отримані дані на тему: «Проблеми та перспективи розвитку технопарків та технополісів в Україні».

Таблиця 5.5

Оцінка ефективності роботи технопарків в Україні

Назва технопарку	Досягнення та участь у міжнародних проектах МНТС за наступними параметрами:
Технологічний парк "Вуглемаш"	залучення інвестицій в інноваційну сферу; обсяг реалізованої інноваційної продукції; реалізація інноваційних проектів у сфері новітніх технологій, які належать до VI технологічного укладу; створення нових робочих місць; зниження потреби в імпорті сировини в окремих виробництвах; зниження енергетичних і ресурсних витрат виробництва; реалізація інноваційної продукції; покращення структури експорту та зміцнення експортного потенціалу; сплата коштів до бюджетів та державних цільових фондів; створення стабільно діючих виробництв, які в подальшому після закінчення п’ятирічного терміну дії спеціального режиму інноваційної діяльності продовжували випуск конкурентоспроможної продукції
Технологічний парк "Інтелектуальні інформаційні технології"
Технологічний парк "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка"
Технологічний парк "Інститут монокристалів"
Технологічний парк "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона"
Технологічний парк "Інститут технічної теплофізики"
Технологічний парк "Яворів"
……
Технологічний парк "Текстиль"

 

Таблиця 5.6

Показники діяльності технопарку «_______________»

Показники/роки	2003	2004	…	2012	2013
Прийняті проекти технопарку
Виконувалось проектів
Реалізація продукції, млн. грн.
у т. ч. експорт
Обсяги імпорту, млн грн
Нараховано податків і мит, млн грн
Перераховано до бюджету, у т. ч. податкові пільги
Створено нових робочих місць, од.
Обсяги інвестицій, млн грн
Обсяги кредитів, млн грн
Бюджетне фінансування млн грн

 

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ:

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) - форма міжнародних економічних відносин, що полягає у здійсненні спільної діяльності резидентів різних країн у науково-технічній та інноваційно-технологічній сферах, що передбачає співробітництво як на етапі НДДКР (отримання науково-технічних і фундаментальних знань), так і під час комерціалізації інновацій, і здійснюється суб’єктами державного та приватного сектору на дво- та багатосторонній основі, а його складовими є: міждержавне науково-технічне і міжнародне інноваційно-технологічне співробітництва.

Міжнародний науково-технологічний обмін (МНТО) - передача знань і технологій, що стосуються певних виробничих процесів, в межах світового господарства. Міжнародний технологічний обмін – це широкий спектр міжнародних економічних відносин, що включає міжнародну торгівлю технологіями, устаткуванням і машинами, продаж патентів, ліцензій, а також надання супутніх послуг. Науково-технологічний обмін має дві форми: комерційну і некомерційну.

Трансфер технології — передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов'язки щодо технології та/або її складових.

Міжнародний трансфе́р технологій (передача технологій), являє собою процес передачі навичок, знань, технологій, методів виробництва, зразків виробництва і складових об'єктів технологій між урядами та іншими установами з метою забезпечення науково-технічного прогресу.

Комерційний МНТО охоплює: передачу технологій (або технологічний трансфер), інжиніринг, управлінські контракти, технологічну допомогу, поставки машинного обладнання, науково-технічне кооперування. Передача технологій на комерційній основі – центральна форма МНТО в Україні. Фактично трансфер означає процес купівлі-продажу технологічного товару. Розглядають наступні його види: торгівля ліцензіями, патентами, передання «ноу-хау», лізинг, франчайзинг.

Некомерційні форми МНТО: виставки та ярмарки, конференції, наукові публікації, діяльність міжнародних організацій з приводу міграції спеціалістів та інше.

Високотехнологічне промислове підприємство - це підприємство, що виробляє високотехнологічну продукцію, а також здійснює розробку, розвиток і виведення на ринок нових продуктів та/чи інноваційних виробничих процесів шляхом систематичного використання наукових та технічних знань.

Інновації — об'єкти впровадження чи процес, що веде до появи чогось нового — новації.

Інформаційні технології (ІТ) —— широкий клас дисциплін та галузей діяльності, що стосуються технологій управління та обробки даних, у тому числі, з використанням комп' ютерної техніки. В наш час, під інформаційними технологіями, частіше за все, розуміють комп' ютерні технології. ІТ мають справу з використанням комп' ютерів та програмного забезпечення для зберігання, преобразования, захисту, обробки, передачі та отримання інформації.

Інжиніринг - це сукупність інтелектуальних видів діяльності, що мають за кінцеву мету отримання найкращих результатів від капіталовкладень або інших видатків, що пов'язані з реалізацією проектів різноманітного призначення, за рахунок найбільш раціонального підбору та ефективного використання ресурсів, а також методів організації та управління, на базі сучасних науково-технічних досягнень та з урахуванням конкретних умов й факторів реалізації проектів.

Міжнародний інжиніринг - це діяльність щодо надання комплексу послуг виробничого, комерційного та науково-технічного характеру, спеціалізованими інженерно-консультаційними, промисловими, будівельними та іншими компаніями.

У міжнародній практиці виділяють такі види інжинірингових фірм:

• інженерно-консультаційні — надають послуги без наступних поставок обладнання;
• інженерно-будівельні — можуть надавати весь комплекс послуг, які пов'язані зі створенням промислових та ін. об'єктів на умовах «під ключ»;
• консультативні — надають послуги з управління підприємствами, комп'ютерним технологіям, організації виробництва, збуту, фінансів;
• інженерно-дослідницькі — спеціалізуються на розробці технологічних процесів та технологій виробництва нових матеріалів.

Консультаційний (чистий) інжиніринг — проектування об'єкта, розробка планів будівництва та контролю за проведенням робіт;

Технологічний інжиніринг — надання замовнику технологій, необхідних для будівництва об'єкта та його експлуатації (передача промислового досвіду та знань, передача технології та патентів);

Будівельний або загальний інжиніринг — проектування, поставки обладнання, монтаж.

Міжнародний консалтинг — це вид міжнародної послугової діяльності, яку здійснюють спеціалізовані фірми одних країн у вигляді надання порад державам, виробникам, продавцям і покупцям інших країн  з широкого кола питань економічної діяльності, а також яку здійснюють спеціалізовані фірми одної країни у вигляді порад з питань зовнішньоекономічної діяльності фірмам з цієї ж країни; міжнародний консалтинг є такою системою послуг міжнародного рівня, при якій спеціалізовані фірми проводять аналіз, дослідження і видають рекомендації стосовно об'єкта консультацій, отримуючи за це певну вииагороду.  

Міжнародний франчайзинг — це система міжнародних послуговнх відносин, що виникають з приводу надання дозволу відомою великою фірмою однієї країни бізнесмену чи фірмі (як правило, малому підприємству) іншої країни на використання її торгової марки або на експлуатацію її готового підрозділу.

Інтелектуальна власність (ІВ) — результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб.

Об'єкти авторського права: твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних)і

Об'єкти, суміжні з авторськими правами: виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.

Винахід (корисна модель (КМ) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Промисловий зразок (ПЗ) - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Торговельна марка (ТМ) - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або їх поєднанням.

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління,популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Топографія інтегральної мікросхеми (ІМС) - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект. Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

Раціоналізаторська пропозиція - визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Конфіденційна інформація - статистична інформація, яка належить до інформації з обмеженим доступом і знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні окремого респондента та поширюється виключно за його згодою відповідно до погоджених з ним умов

«Ноу-хау» - сукупність технічних, комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих

Чисті (самостійні) ліцензії - продаються за самостійними договорами, які передбачають передачу прав на використання винаходів та ноу-хау. Якщо продаж чистих ліцензій супроводжується поставкою зразків обладнання та наданням інжинірингових послуг з їх освоєння, то у ліцензійні угоди, крім основних ліцензійних зобов'язань, включають додаткові зобов'язання з поставки та надання послуг;

Супутні ліцензії - продаються шляхом включення їх у контракти з поставки товарів, зокрема машин, обладнання, приладів, причому ціни та умови платежу за такі ліцензії можуть бути виділені окремо або включені у загальні суми контрактів.

Ліцензійні угоди - це угоди про передачу ліцензіаром ліцензіату прав на промислове і комерційне використання у певних межах винаходів, "ноу-хау", товарних знаків тощо на обумовлений термін за певну винагороду. Ці угоди, крім надання права на використання винаходів, включають комплекс додаткових зобов'язань ліцензіарів з надання допомоги ліцензіатам у використанні предмета угоди. Ліцензійна угода встановлює вид ліцензії, характер та обсяг прав на використання винаходу, виробничу сферу та територіальні межі використання об'єкта ліцензії.

Патентна ліцензія - це документ, який підтверджує передачу права використання патенту без відповідного ноу-хау.

Безпатентна ліцензія - це документ, який підтверджує право використовувати незапатентоване ноу-хау на винахід.

Невиключна (проста) ліцензія - це ліцензія, яка дає ліцензіару право самостійного використання винаходу та ноу-хау і видачі ліцензій на них будь-яким зацікавленим особам.

Виключна ліцензія (ексклюзивна) - це ліцензія, яка передбачає монопольне право ліцензіата використовувати винахід або секрет виробництва на даній території, при цьому ліцензіар відмовляється від самостійного використання винаходу та ноу-хау і продажу ліцензій на них іншим особам на цій території. На практиці ліцензіар надає виключну ліцензію з чисельними застереженнями, які суттєво обмежують комерційну діяльність ліцензіата: збут продукції через збутову мережу ліцензіата; заборона експорту продукції; встановлення максимального обсягу виробництва та мінімального обсягу обороту; зобов'язання закуповувати у ліцензіара сировину, матеріали, комплектувальні вироби, необхідні для виробництва продукції за ліцензією.

Повна ліцензія - це ліцензія, яка надає ліцензіату виключне право на використанні патенту або ноу-хау протягом строку дії угоди і яка передбачає відмову ліцензіара від самостійного використання об'єкта ліцензії протягом цього строку. Ліцензіат може передати надане йому право використовувати винахід третім особам від свого імені шляхом надання їм субліцензії, але тільки з письмового дозволу ліцензіара.

Ліцензійний договір - це цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона - ліцензіар на оплатній основі надає іншій стороні договору - ліцензіату - право на використання об'єктів промислової власності.

Копірайт - це форма захисту інтелектуальної власності, являє собою виключне право відтворювати оригінальні авторські роботи, зафіксовані в будь-якому відчутному середовищі виразу, виготовляти похідні роботи, основані на оригінальній роботі, а також виконувати або виставляти роботу у випадку музичних, драматичних, хореографічних і скульптурних робіт. Охорона за копірайт не поширюється на ідеї, процедури, процеси, системи, методи функціонування, концепції, принципи чи відкриття, незалежно від форми, в якій вони описані, пояснені або втілені. Замість цього копірайтна охорона обмежується конкретним авторським виразом ідеї, процесу, концепції і т. п. в відчутному середовищі.

Високі наукоємні технології - розроблені на основі новітніх наукових знань, за своїм технічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та іноземні аналоги і спроможні забезпечити передові позиції на світовому ринку наукомісткої продукції.

Високотехнологічна продукція - продукція, виготовлена вітчизняними підприємствами із застосуванням наукоємних технологій, конкурентоспроможна з кращими зразками аналогічної продукції іноземного виробництва.

Інноваційна інфраструктура — організації (установи), які сприяють здійсненню інноваційної діяльності, себто комплекс організацій (установ), що мають підлеглий і допоміжний характер, які обслуговують інновацію і забезпечують умови нормального протікання інноваційного процесу. До складу інфраструктури входять: інноваційно-технологічні центри, технологічні інкубатори, технопарки, учбово-ділові центри і інші спеціалізовані організації.

Кластер – це співтовариство економічно тісно пов'язаних і близько розташованих фірм суміжного профілю, які взаємно сприяють загальному розвитку і зростанню конкурентоспроможності один одного.

Науково-технологічні кластери — організаційна форма науково-виробничих систем, створюваних на умовах державно-приватного партнерства й спільного використання наукового, освітнього, виробничого, ресурсного, інфраструктурного потенціалів, залучення адміністративних ресурсів з метою освоєння нових технологій і підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції.

Технополіс - це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукоемких технологій на базі тісних відносин з університетами і науково-технічними центрами. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здійснюється тісне співробітництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими і центральними органами влади.

Технопа́рки — наймасштабніші інноваційно-технологічні центри, в яких забезпечуються умови, максимально сприятливі для науково-технічних інноваційних проектів, виконуваних спільними зусиллями наукових центрів і промисловості. Технопарки створюються великими науковими центрами на спеціально відведених для них упоряджених територіях, які насичені першокласною інженерною, науково-виробничою, інформаційною і соціальною інфраструктурою.

Науково-технологічний парк - це комплекс дослідних інститутів, лабораторій, дослідних заводів, створюваних на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою (лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлові приміщення)