Кейси МЕ КНЕУ

Профіль української міграції

Обсяг міжнародної трудової міграції в 2015 було оцінено в 688 000 осіб (423 800 довгострокових і 264 400 короткострокових трудових мігрантів). Окрім того, близько 310 000 висловили на- мір мігрувати в найближчі 12 місяців, що становить близько 45% від поточного обсягу.

Ще один важливий висновок пов’язаний із великою кількістю людей, зайнятих у внутрішній мобільності – вона вдвічі більша, ніж кількість зовнішніх трудових мігрантів (1 643 000 осіб). Загальний обсяг внутрішньої міграції в 2014 році становив 9% від економічно активного населення в Україні. Очікується, що річні темпи внутрішньої мобільності у 2015-2016 роках зростуть приблизно на 50%.

Російська Федерація надалі залишається основною країною призначення для українських трудових мігрантів, особливо для короткострокових трудових мігрантів. Польща, Чеська Республіка та Італія були найважливішими напрямками для довгострокових трудових мігрантів. В цілому, на п’ятірку країн призначення (Російську Федерацію, Польщу, Чеську Республіку, Італію й Білорусь) припадає близько 80% від загального обсягу короткострокових і довгострокових міграційних потоків. При порівнянні поточної структури трудової міграції з потенційною результати аналізу цього дослідження вказують на такі можливі зміни:

• Більший обсяг довгострокової трудової міграції до США й Канади, а також збільшення коротко- строкової трудової міграції до регіону ЄС і зниження до країн СНД.
• Більше жінок братимуть участь у довгостроковій і короткостроковій трудовій міграції
• Набагато вищий рівень участі молодих людей (віком 18-29 років) у внутрішній і міжнародній міграції.
• Більші зовнішні довгострокові й короткострокові потоки трудової міграції з міських районів, особливо з великих міст.
• Збільшення кількості жителів з північної, східної й центральної України, які будуть готові брати участь у довгостроковій трудової міграції.

Повернення на постійне проживання до України після тривалої трудової міграції – це поточна тенденція, яка показує ознаки зростання. На сьогоднішній день 144 400 міжнародних довгострокових трудових мігрантів, або 39% від загальної поточної кількості довгострокових трудових мігрантів, повернулися в Україну на постійне проживання. Найбільше мігрантів повернулося з таких чотирьох країн: Російська Федерація (33%), Польща (19%), Італія (9%) та Чеська Республіка (9%). Як і очікувалося, імовірність повернення трудових мігрантів зростає з віком.

1. Які обсяги трудової міграції в 2015 році?
2. Географічна структура міграції українців?
3. Який тип/типи міграції характерні для українців?

Основні характеристики української міжнародної трудової міграції

Українська довгострокова трудова міграція характеризується зростанням з 2006 року, яке триває понині. Очікується, що 1,6% від загальної кількості населення братимуть участь у довгостроковій трудовій міграції в 2016 році. При порівнянні вікового профілю з іншими обстеженими країнами Південно-Східної та Східної Європи (ПССЄ) з використанням тієї самої методології виявляється, що українські трудові мігранти долучаються до міграції в більш зрілому віці (в середньому в 34 роки). Більшість короткострокових (64%) і довгострокових (71%) трудових мігрантів – це люди віком 18-44 років. Серед старших людей (45 років і старше) вища імовірність участі в короткостроковій трудової міграції, а у віковій групі 30-44 років вища частка залучення до довгострокової трудової міграції.

Визначальною характеристикою українських трудових мігрантів є їхній високий рівень освіти й професійного досвіду: 37% усіх трудових мігрантів мають повну вищу освіту, 41% мають середню або професійно-технічну освіту. Що стосується країн призначення, то частка високоосвічених трудових мігрантів в інших країнах призначення (не країни СНД і не країни ЄС) вдвічі вища, ніж у країнах ЄС і СНД. Цей висновок узгоджується з іншими обстеженими країнами ПССЄ.

Особливий інтерес становить вкрай низький рівень безробіття (близько 1%) серед довгострокових трудових мігрантів. Такі низькі показники безробіття для трудових мігрантів також узгоджуються з попередніми дослідженнями, проведеними в країнах ПССЄ. В середньому українські довгострокові трудові мігранти досягли високого рівня врегулювання статусу проживання й працевлаштування за кордоном – близько 79% з них працюють на договірній основі й лише близько 14% працюють без контракту. Серед тих, хто врегулював свій статус, переважній біль- шості вдалося це зробити на початку міграційного циклу. Наявна тенденція до врегульованої міграції та скорішого врегулювання статусу.

Сектори зайнятості загалом схожі для короткострокових і довгострокових мігрантів. Основними галузями зайнятості є будівництво, промисловість, ресторанно-готельний бізнес, домашній догляд і сільське господарство. Останні три сектори популярніші в країнах ЄС, тоді як торгівля й транспорт популярніші в країнах СНД.

Наміри повернутися й фактична поведінка є критичними визначальними чинниками для пояснення й прогнозування тенденцій у сфері заощаджень, грошових переказів та інвестицій. У результаті вони впливають на рівень розвитку, що його можна отримати від міграції. Дані вказують на те, що 60% довгострокових трудових мігрантів мають чіткий намір повернутися й що найвищий відсоток повернення очікується з країн ЄС. Викликає занепокоєння той факт, що кількість трудових мігрантів, які вирішили не повертатися до України на постійне проживання, майже вдвічі більша у віковій групі 18-29 років, ніж у групі 45-65 років. До того ж, серед потенційних трудових мігрантів майже половина належать до вікової групи 18-29 років. Переважна більшість українських трудових мігрантів, що мають намір повернутися, планують повернутися до місця свого походження. У кожному разі, позитивна оцінка міжнародних чинників, непідконтрольних трудовим мігрантам (тобто питання середовища), як-от можливості працевлаштування та бізнес-клімат в Україні, залишаються важливими факторами, що впливають на рішення про повернення назовсім. Ці чинники часто описують як «умови повернення». Одному з десяти довгострокових трудових мігрантів вдалося об’єднатися з членами сім’ї за кордоном, а ще 11% досягли часткового возз’єднання сім’ї. Як і очікувалося, частка возз’єднаних сімей значно вища в таких країнах, як США й Канада, й вдвічі вища в країнах СНД порівняно з країнами ЄС. Діаспорні об’єднання не відіграють суттєвої ролі для переважної більшості довгострокових трудових мігрантів незалежно від країни призначення. Тільки кожен десятий український трудовий мігрант якось взаємодіє з діаспорними об’єднаннями за кордоном, і лише 41% у цій групі є зареєстрованими члена- ми таких об’єднань.

1. Вікова структура міграції?
2. Структура міграції за рівнем освіти?
3. Рівень зайнятості серед довгострокових трудових мігрантів: особливості, основні галузі?
4. Фактори повернення трудових мігрантів в Україну?

Основні фінансові характеристики

Прогнозований дохід є важливим чинником у виборі країни призначення. Тим не менше, трудові мігранти зважують й інші чинники, як-от загальні витрати й ризики міграції. Вони включають, зокрема, попит на ринку праці, рівень витрат на проживання, вартість поїздок між двома країнами. Інші питання, що впливають на міграційні рішення і доходи / заощадження та інвестиційні рішення домогосподарств (ДГ): кількість осіб, які отримують дохід за кордоном, сектор економіки для працевлаштування, тривалість міграції, рівень інтеграції і стать.

Особистий щомісячний дохід у довгострокового трудового мігранта в середньому в чотири рази вищий, ніж середній дохід мешканців Україні. Оцінка середнього чистого річного доходу членів ДГ за кордоном становить близько 24 150 доларів США, з яких 39% – це витрати ДГ за кордоном, а решта 61% – валові заощадження (тобто заощадження до грошових переказів). Це найвищий рівень заощаджень серед країн Південно-Східної та Східної Європи (ПССЄ), обстежених на сьогоднішній день: Молдова – 58%, Румунія – 49%, Косово – 42%, Албанія – 37%, Боснія і Герцеговина – 30%.

Суми грошових переказів і доходи ДГ за кордоном не пов’язані між собою. Це підтверджує гіпотезу про те, що українські трудові мігранти (як і трудові мігранти у всіх інших обстежених країнах ПССЄ) їдуть за кордон насамперед з метою накопичення статків. Дві третини українських трудових мігрантів переказували гроші в Україну у 2014 році. ДГ в середньому переказало 4 348 доларів США у 2014 році. Більшість українських ДГ із трудовими мігрантами регулярно отримують грошові перекази. Вагома частка домогосподарств без трудових мігрантів також отримують вигоду від грошових переказів, скоріше за все від далеких родичів (членів діаспори) або друзів. Грошові перекази мають, безумовно, істотний позитивний вплив на загальний бюджет домогосподарств, до яких належать трудові мігранти, що переказують гроші, забезпечуючи в такий спосіб основне джерело доходу середнього бюджету ДГ. Грошові перекази становлять майже 50% бюджету тих ДГ, що отримують грошові перекази й мають у своєму складі довгострокових трудових мігрантів, і 60% бюджету тих ДГ, що отримують грошові перекази й мають у своєму складі короткострокових трудових мігрантів. Навіть у випадку ДГ, що отримують грошові перекази, але не мають у своєму складі трудових мігрантів, вплив грошових переказів залишається значним (21% від загального бюджету) й має таку саму вагу, як доходи, отримані у формі заробітної плати в приватному секторі (20%) і пенсій (20%). Ці кошти використовуються насамперед на основні щоденні потреби сім’ї (харчування, одяг тощо), далі на поліпшення умов життя (купівля меблів і побутової техніки тощо), а також на розширення або купівлю / будівництво нового будинку.

Заощадження та інвестиції становлять велику частку обсягу грошових переказів в Україну, але найбільша частка інвестицій зорієнтована на купівлю нерухомості. Три найважливіші цілі переказування грошей – це підтримка сім’ї, підтримка батьків і накопичення заощаджень. Наявні офіційні оцінки обсягів грошових переказів трудових мігрантів ненадійні, позаяк вони не точно оцінюють вартість переказів через неофіційні канали, а також вартість переказів у натуральній формі. Дане дослідження заповнює цю прогалину.

На основі результатів обстеження загальна річна вартість грошових переказів через офіційні й неофіційні канали в 2014 році оцінюється в близько 2,8 млрд доларів США, причому найбільше пере- казали довгострокові трудові мігранти. Окрім того, близько 0,1 млрд доларів США було отримано в натуральній формі. Внесок довгострокових трудових мігрантів до цього фінансового вливання в Україну становив 61%, короткострокових мігрантів – близько 25%, а решту (14%) грошових переказів отримали ДГ без трудових мігрантів.

Українські трудові мігранти віддають явну перевагу неофіційним каналам при відправленні грошових переказів. Аж 98% домогосподарств із довгостроковими трудовими мігрантами й 75% ДГ із коротко- строковими мігрантами принаймні один раз скористалися неофіційними каналами в 2014 році. Всупереч офіційній оцінці опитування вказує, що через неофіційні канали відправляється набагато більший обсяг грошових переказів – 53% від загальної вартості. У 2014 році було проведено понад 790 000 переказів у натуральній формі (кур’єром й особисто), тобто в середньому близько 2 200 переказів на день вартістю 130 доларів США на переказ. За період 2013-2014 рр. на особисті грошові перекази став припадати більший відсоток ВВП, ніж на прямі іноземні інвестиції (ПІІ) та офіційну допомогу в цілях розвитку (ОДЦР), разом узятих. Це підкреслює важливість грошових переказів як стабілізуючого економічного чинника. Проте всупереч висновкам у літературі з цього питання й очікуванню того, що грошові перекази матимуть антициклічний характер, який би проявився зростанням їх обсягів у відповідь на погіршення соціально-економічного стану в Україні, вони залишилися відносно стабільними (у валютному вираженні). Членам ДГ за кордоном вдалося заощадити 44% свого загального доходу (заощадження, що не включають соціальне страхування, пенсії та інші обов’язкові відрахування) за вирахуванням витрат і грошових переказів. Купівля будинку / товарів тривалого користування й оплата освіти дітей є одними з найважливіших цілей заощадження. Ще одна важлива мета – відкладення коштів на випадок над- звичайних ситуацій та управління ризиками – безсумнівно відображає поточну відсутність безпеки в Україні й пов’язане з цим погіршення економічної ситуації. Загальна вартість щорічних чистих заощаджень, що їх відкладають за кордоном довгострокові трудові мігранти, на 240% вища за загальну вартість грошових переказів, що відправляються в Україну. Загальна оціночна річна вартість заощаджень ДГ в Україні становить близько 6 млрд доларів США. Цю суму можна порівняти з загальною вартістю (4 млрд доларів США) заощаджень, що їх накопичують і зберігають за кордоном ДГ з довгостроковими трудовими мігрантами. Ці ДГ становлять лише 3% від загальної кількості домогосподарств в Україні.

1. Загальні витрати й ризики міграції?
2. Дохід та заощадження трудових мігрантів?
3. Грошові перекази трудових мігрантів?
4. Заощадження та інвестицій трудових мігрантів?

Гендерні аспекти

Довгострокові трудові мігранти чоловічої статі переважають у віковій групі 30-44 років (50% чоловіків / 36% жінок), а трудових мігрантів-жінок більше в категорії 45-65 років (47% жінок / 28% чоловіків). У молодшій віковій групі 18-29 років кількість чоловіків / жінок більш збалансована (17% / 22%).

Між чоловіками й жінками існує чіткий поділ праці. Чоловіки в основному зайняті на будівництві, виробництві і в галузі транспорту, тоді як жінки зайняті в основному в догляді на дому та в готельно-ресторанному бізнесі. Молодші жінки більше працюють у готельно-ресторанному бізнесі, а старші жінки надають послуги догляду на дому. Будівництву надають перевагу багато молодих українських трудових мігрантів чоловічої статі. Середня різниця в особистому рівні доходів між чоловіками й жінками становить 5% на користь довго- строкових трудових мігрантів чоловічої статі. Ця різниця набагато нижча, ніж в інших обстежених країнах Південно-Східної та Східної Європи. При розгляді двох основних напрямків міграції можна побачити, що чоловіки заробляють в середньому на 22% більше в країнах СНД (1 456 доларів США проти 1 198 доларів США серед жінок), тоді як у країнах ЄС в цілому панує паритет між особистими доходами чоловіків і жінок. В межах одного сектора особисті доходи чоловіків і жінок найбільше різняться, на користь чоловіків, у галузі охорони здоров’я (53%), готельно-ресторанного бізнесу (53%) і сільського господарства (28%). І це попри те, що частка мігрантів із вищою освітою значно вища серед жінок (53%), ніж серед чоловіків (37%).

Жінки так само схильні відправляти грошові перекази, як і чоловіки, і роблять це з такою самою частотою. Однак трудові мігранти-жінки відправляють в середньому на 20% меншу суму грошових переказів (5 708 доларів США), ніж трудові мігранти чоловічої статі (7 200 доларів США). Трудові мігранти-жінки надають перевагу офіційним каналам грошових переказів, але на практиці поведінка чоловіків і жінок щодо відправлення грошових переказів майже ідентична.

Трудові мігранти-жінки більше схильні відправляти гроші на підтримку батьків і родичів, тоді як трудові мігранти чоловічої статі переказують кошти для відкладання заощаджень, купівлі нерухомості та інвестицій у бізнес. Жінки більше схильні відправляти перекази в натуральній формі (51%), ніж чоловіки (40%). Зокрема, жінки частіше відправляють побутові засоби чищення та одяг / взуття. Жінки виявляють таку саму схильність, як чоловіки, до заощаджень (97% проти 96%), але зберігають більше грошей за кордоном (87%) в порівнянні з чоловіками (73%). Жінки настільки ж амбітні, як і чоловіки, в плані цільової суми заощаджень (201 000 / 194 000) і кількості вже відкладених заощаджень (27 000 / 25 000).

1. Гендерна структура трудових мігрантів?
2. Гендерний розподіл за галузями та рівнем освіти?
3. Канали грошових переказів: гендерний розріз?
4. Заощадження та інвестиції?