|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬДата публикации: 30.04.2020 18:01
РОЗРАХУНКОВА РОБОТА 2 З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ»
1 Вимоги щодо оформлення розрахункової роботи
Вибір варіанта здійснюється за останьою цифрою залікової книжки. Запропоновані 10 варіантів завдань. Вихідні дані для виконання розрахунків наведені в додатках. Розрахункову роботу необхідно виконувати на ком’ютері з використанням шрифту Time New Roman текстового редактораWord. Розмір 14 з 1,5 міжрядкового інтервалу. Усі нетекстові об’єкти створюються за допомогою редактора Equation. Текст розрахункової роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве -30 мм, праве – 10 мм, верхнє -20 мм, нижне -20 мм. Скорочення слів, крім загальноприйнятих, не дозволяється. Всі аркуші повинні бути пронумеровані (перший аркуш – титульний – не нумерується). Нумерація сторінок проставляється у верхньому правому куті аркуша. Титульний аркуш (перша сторінка) оформлюється за встановленою формою. На другій сторінці викладається план роботи із зазначенням сторінок, на яких записані відповідні розділи і підрозділи. Текст розрахункової роботи повинен бути проілюстрованим табличними та графічними матеріалами. Після кожної таблиці повинен наводитися аналіз, який складається з визнечених зв’язків показників і причин, які їх обумовлюють.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОРТФЕЛЬ
1 Типова структура портфелів цінних паперів
Інвестиційний портфель – це сукупність цінних паперів, що належать фізичній або юридичній особі, або юридичним або фізичним особам на правах пайової участі, що є цілісним об'єктом управління. На розвиненому фондовому ринку портфель цінних паперів - це самостійний продукт, і саме його продаж цілком або частками задовольняє потребу інвесторів. На ринку продаються цінні папери певної інвестиційної якості із заданим співвідношенням ризик/прибуток. Тип портфеля – це його інвестиційна характеристика, що визначається співвідношенням прибутку і ризику. При цьому важливою ознакою при класифікації типів портфелів є те, яким чином і за рахунок якого джерела цей прибуток отриманий за рахунок зростання курсової вартості або за рахунок поточних виплат - дивідендів. Виділяють наступні основні типи портфеля: -портфель, орієнтований на переважне одержання прибутку за рахунок відсотків і дивідендів (портфель прибутку); -портфель, орієнтований на переважний приріст курсової вартості цінних паперів (портфель зростання); - портфель зростання і прибутку. При формуванні інвестиційного портфеля варто керуватися такими принципами: - безпека вкладень (невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу); - стабільність одержання прибутку; - ліквідність вкладень, тобто їх спроможність брати участь у негайному придбанні товару (робіт, послуг), або швидко і без втрат у ціні перетворюватися в готівку. Основні принципи формування інвестиційного портфеля (класичного консервативного (малоризикового) портфеля): - принцип консервативності; - принцип диверсифікації; - принцип достатньої ліквідності. У табл. 1 як приклад, наведена можлива структура портфелів різних інвесторів.
Таблиця 1 ─ Типова структура портфелів цінних паперів
2 Зв'язок мети інвестування зі структурою портфеля
При формуванні портфеля інвестор оцінює прийнятне для себе співвідношення ризику і прибутку. Це завдання випливає із загального принципу, що діє на фондовому ринку: чим вищий потенційний ризик має цінний папір, тим вищий потенційний прибуток він повинен мати. І, навпаки, чим надійніший фондовий інструмент, тим нижча ставка прибутку. Як правило, кожному типу інвестора відповідає тип портфеля (табл. 2).
Таблиця 2 ─ Найбільш поширене співвідношення між типом інвестора, метою інвестування та типом портфеля цінних паперів
3 ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ РЕАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ФІРМИ
Оптимізація у просторі
Досить часто при упорядкуванні бюджету капітальних вкладень виникає ряд обмежень. Наприклад, є декілька привабливих інвестиційних проектів, проте через обмеженість фінансових ресурсів одночасна їх реалізація практично неможлива. У випадку, коли загальна вартість інвестиційних проектів перевищує сукупні ресурси фірми (як власні, так і залучені), виникає необхідність розробити оптимальний план їх реалізації. Завдання припускає різні методи її вирішення залежно від того, чи можлива реалізація проектів вроздріб. Можливість реалізації проекту вроздріб, як правило, обумовлена його техніко-технологічними особливостями. Разом із тим можливість постадійної реалізації проекту прямо і безпосередньо впливає на фінансові потоки, які він генерує. Сутність методики оптимізації бюджету в просторі полягає в тому, що загальна сума, яка спрямовується на реалізацію інвестиційних проектів, не повинна перевищувати ліміт фінансових ресурсів, призначених інвесторам на виконання цієї мети. При цьому має бути забезпечений максимальний результат у розрахунку на одиницю витрат. Як критерій оптимізації пропонується взяти індекс рентабельності. Проекти ранжуються у міру зменшення індексу рентабельності. До реалізації беруть перші за рангом проекти, вартість яких у сумі не перевищує ліміт інвестиційних ресурсів. За наявності залишку інвестиційних ресурсів вони вкладаються в черговий проект, але не в повному обсязі його фінансування, а лише в обсязі залишку. Останнє положення обмежене дискретністю дроблення самого проекту. Ефективним може виявитися фінансування тільки такої частини (етапу) проекту, яка характеризується технологічною завершеністю, тобто окрема стадія проекту може бути автономно введена в експлуатацію і забезпечувати позитивні фінансові потоки. Інакше може мати місце “заморожування” капіталовкладень із загальним негативним впливом на результуючі економічні показники підприємства. Оптимізація бюджету капіталовкладень у просторі проводиться за таких умов: - загальна сума фінансових ресурсів на конкретний період (наприклад, рік) обмежена зверху; - є декілька незалежних проектів із сумарним обсягом необхідних інвестицій, що перевищують наявні ресурси; - потрібно скласти інвестиційний портфель, що максимізує можливий сумарний приріст капіталу. На перший погляд, в інвестиційний портфель потрібно включити всі проекти з максимальним значенням NPV. Таке рішення є простим, але необов'язково оптимальним. Крім того, якщо кількість конкуруючих проектів значна, то аналіз варіантів щодо їх відповідності обмеженню сумарних інвестицій може бути достатньо трудомістким. Залежно від того, можливе роздрібнення інвестиційних проектів чи ні, можливі різні методичні підходи до вирішення поставленого завдання. Проекти, що піддаються роздрібненню, виходячи з техніко-технологічних та будівельних умов, можна реалізувати як у цілому, так і будь-яку його частину (при цьому беруть до розгляду відповідну частку інвестицій і грошових надходжень). Враховуючи, що у цьому випадку обсяг інвестицій за будь-яким проектом може бути яким завгодно малим, максимальний сумарний ефект досягається при найбільшій ефективності використання капіталовкладень. Тоді за інших однакових умов проекти, що мають, наприклад, найбільші значення індексу рентабельності РI, є більш ефективними з точки зору віддачі на інвестований капітал. Рекомендується такий порядок оптимізації: 1) для кожного проекту розраховується показник індексу рентабельності PI; 2) виконується ранжування проектів за показником РI; 3) в інвестиційний портфель вносять перші k проектів, які всі разом можуть бути профінансовані інвестором у повному обсязі; 4) черговий проект береться не в повному обсязі, а лише в тій частині, в якій він може бути профінансований.
Приклад. Підприємство має можливість інвестувати до 55 млн грн. При цьому ціна джерел фінансування становить 10% річних. Потрібно скласти оптимальний інвестиційний портфель, якщо є альтернативні проекти та показники ефективності за ними (табл. 3).
Таблиця 3 ─ Економічні показники інвестиційних проектів
Оптимальна структура бюджету капіталовкладень наведена в табл. 4
Таблиця 4 ─ Оптимальна структура бюджету капіталовкладень
Можна перевірити, що будь-яке інше поєднання погіршує результати – зменшує сумарне значення чистої зведеної вартості NPV. Зокрема, перевіримо варіант, коли проект С, який має найбільше значення чистої зведеної вартості, у повному обсязі вносять у портфель (дивись табл. 5).
Таблиця 5 ─ Варіант структури бюджету капіталовкладень
Аналізуючи дані з табл. 5, можна сказати, що у такому варіанті стратегія формування інвестиційного портфеля не буде оптимальною, оскільки NPV (ВС) > NPV (СD), тобто 6,9 > 6,83. Проекти, що не піддаються роздрібненню При реалізації проектів, у яких не можна виділити технологічно незалежні стадії, оптимальний план інвестиційного портфеля визначають шляхом перебирання всіх можливих варіантів комбінації проектів на підставі розрахунку сумарного показника чистої зведеної вартості NPV для кожного з варіантів. Обмеженням при формуванні комбінацій є загальний ліміт фінансових ресурсів. Комбінація, що забезпечує максимальне сумарне значення NPV, буде оптимальною. Приклад. Припустимо, що для умов попереднього прикладу необхідно скласти оптимальний інвестиційний портфель, якщо верхня межа розміру капіталовкладень становить 55 млн грн і проекти не піддаються роздрібненню. Можливі такі поєднання проектів у портфелі: А+В, A+D, B+D, C+D. Розрахуємо сумарне значення чистої зведеної вартості NPV для кожного варіанта.
Таблиця 6─ Оптимальна структура бюджету капіталовкладень
Отже, оптимальним є інвестиційний портфель, що містить проекти С і D, оскільки NPV(СD) є максимальним. Запропонована методика має ряд істотних недоліків. Так, висновок про ефективність інвестиційного проекту (портфеля проектів), що базується тільки на показнику NPV, є некоректним. Існує необхідність комплексного аналізу проектів з урахуванням показників NPV, IRR, PI та ін. Якщо ця вимога справедлива до одиничного проекту, то до інвестиційного портфеля вона справедлива ще більшою мірою. Крім того, якщо врахування ризиків здійснюється через відповідну зміну ставки дисконтування, то значення показників NPV за проектами, що входять у портфель, є непорівнянними. З урахуванням викладених обмежень розглянута методика може бути застосована як інструмент попереднього аналізу. Остаточні аналітичні висновки повинні застосовуватися з урахуванням набору критеріальних показників.
Оптимізація у часі
Оптимізація бюджету в часі виникає у випадку, коли початок реалізації проекту (групи проектів) відкладається на один або більше фінансових періодів (наприклад, один рік) через обмеженість ресурсів у поточному фінансовому періоді. При цьому змінюється сценарій фінансових потоків. За однакових умов дисконтування фінансових потоків і при незмінному номінальному значенні витрат і результатів чиста зведена вартість проекту зменшується. Більш пізні фінансові потоки будуть дешевшими для інвестора. Оптимізація бюджету капіталовкладень в часі проводитися у випадках, коли: - загальна сума фінансових ресурсів, доступних у планованому періоді, обмежена зверху; - є декілька незалежних інвестиційних проектів, які через обмеженість фінансових ресурсів не можуть бути реалізовані в планованому періоді одночасно; - необхідно оптимально розподілити проекти в межах двох періодів. В основу методики оптимізації інвестиційного портфеля в часі покладено розрахунок показника - індексу відносних втрат, або індексу відносного зниження чистої поточної вартості, за кожним із проектів. Індекс відносних втрат – індекс, що характеризує відносну втрату NPV у випадку відстрочення виконання проекту на один період (наприклад, – рік). Цей показник розраховується за формулою
де NPVt – чиста зведена вартість наприкінці періоду t відстрочення проекту; NPV0 – чиста зведена вартість на момент оцінки портфеля інвестиційних проектів (поточний період); ICt – обсяг інвестицій, відкладених на період t. Проекти з мінімальними значеннями індексу можуть бути відкладені на один період.
Приклад Для умов попереднього прикладу, для проектів, що піддаються роздрібненню, необхідно скласти оптимальний інвестиційний портфель на два роки, якщо обсяг інвестицій на планований фінансовий рік обмежений сумою 70 млн грн. Розрахуємо втрати чистої зведеної вартості NPV у випадку, якщо кожний з аналізованих проектів буде відстрочений до виконання на рік. Таблиця 7 ─ Оптимізація інвестиційного портфеля в часі
Індекс можливих втрат показує розмір відносних втрат, якщо виконання проекту відкладено на рік. Таким чином, портфель першого року повинен містити проекти В і С у повному обсязі, а також частину проекту D. Частину фінансування, що залишилася для проекту D і проекту А, варто вносити у портфель другого року. Сумарне значення NPV при такому формуванні портфелів за два роки становитиме 11,11 млн грн, а загальні втрати становитимуть 0,27 млн грн і будуть мінімальними порівняно з іншими варіантами формування інвестиційного портфеля. Слід зазначити, що запропонований підхід можна розглядати як інструмент попередньої оптимізації інвестиційного портфеля. Аналіз не може бути обмежений тільки одним критеріальним показником NPV, тому що це може призвести до помилкових висновків. Оптимізація в умовах реінвестування прибутків
Складні інвестиційні проекти містять у собі, як правило, декілька відносно самостійних проектів. На послідовність їх реалізації можуть впливати, наприклад, техніко-технологічні або будівельні обмеження. У цих умовах наступний проект (стадія проекту) не може бути реалізований доти, доки не виконані роботи з реалізації попереднього. Причому, якщо це можливо з технологічної точки зору частина реалізованих проектів (стадій проектів) можуть функціонувати і давати прибуток. Тоді у випадку недостатніх капіталовкладень наступні проекти (стадії проектів) можуть фінансуватися за рахунок прибутків, що надходять від функціонуючих. Механізм управління фінансами, який використовує цей ефект, називають механізмом самоокупності, або механізмом самофінансування.
Приклад Припустимо, що інвестор має можливість фінансувати проект щорічно не більше ніж на 20 млн грн. Крім того, всі прибутки від додатково реалізованих інвестиційних проектів можуть використовуватися для цілей інвестування. На момент аналізу доступні чотири незалежні проекти (табл. 8). Необхідно скласти інвестиційний портфель, якщо ціна джерел фінансування дорівнює 12% річних.
Таблиця 8 ─ Економічні показники інвестиційних проектів
Слід зазначити, що критерій PI у цьому випадку розраховується як відношення зведеної вартості грошових притоків (IF) і грошових відтоків (OF). Причому розрахунок проводять на кінець року 0. Зокрема, для проекту D: PV (IF) = 69/(1+0,12)2 = 55,0 млн грн, PV (OF) = 45/(1+0,12) = =40,1 млн грн. Отже, індекс рентабельності проекту D становить PI = 55,0/40,1 = 1,37. За критерієм NPV усі проекти є прийнятними. Критерій РI дає можливість визначити рейтинг проекту. Що ж стосується упорядкування портфеля капіталовкладень, то кількість варіантів тут обмежена. Оскільки обсяг капіталовкладень нульового року обмежений у 20 млн грн, інвестор може фінансувати або проект А, або комбінацію проектів В і С. Відповідно до критерію РI комбінація проектів В і С більш вигідна, оскільки сумарне значення чистої зведеної вартості в цьому випадку буде дорівнювати 21 млн грн. З іншого боку, прийняття цієї комбінації унеможливлює реалізацію проекту: інвестор не буде мати фінансових ресурсів у достатньому обсязі, тому що сума, на яку він може розраховувати, дорівнює 32 млн грн (20 млн грн із запланованих джерел і 12 млн грн, що генеруються проектами В і С). Якщо ж буде прийнятий проект А, то до кінця першого року в інвестора з'являться кошти для фінансування проекту D: 20 млн грн із запланованих джерел плюс 25 млн грн, що генеруються проектом А. Мова йде про вибір між комбінацією (В+С), з одного боку, і комбінацією (А+D) – з іншого. Оскільки друга комбінація забезпечує більше значення сукупної чистої зведеної вартості (7,9 + 14,8 = 22,7 млн грн), то вона є більш ефективною. Таким чином, критерій РI у цьому випадку не спрацьовує і необхідно використовувати критерій NPV.
Теоретичні завдання 1. Проаналізуйте великі інвестиційні проекти в Україні, участь у фінансуванні яких брали міжнародні фінансові організації. Які наслідки для України дає така форма залучення іноземних коштів? 2. Проаналізуйте, які з міжнародних фінансових організацій здійснюють кредитування приватного бізнесу. За яких умов можна отримати у них кредити? 3. На підставі аналізу Закону України «Про інститути спільного інвестування» продемонструйте особливості діяльності інвестиційних фондів в Україні? 5. Проаналізуйте наслідки діяльності ТНК для країни базування та країни реципієнта. Чи має Україна свої ТНК? Проаналізуйте, які відомі світові ТНК інвестували кошти в Україну? Як це позначається на економічній ситуації в нашій країні? 6. Чи можуть акції підприємства бути формою та об’єктом інвестування? Наведіть приклади, що підтверджують вашу думку. 7. Які основні функції місцевої влади при забезпеченні сприятливого інвестиційного клімату для Вашого міста чи регіону? У яких формах мають право здійснювати свою діяльність іноземні інвестори в Україні? 8. Які основні функції МВФ, Світового банку, МБРР, ЄБРР в Україні? Які основні проекти реалізуються в Україні за підтримки міжнародних організацій? Використовуючи дані комерційних банків, проаналізувати стан організації банківського інвестиційного кредитування та чинники, що впливають на розвиток різних форм кредитування інвестиційних проектів. 9. Дослідити кількість, склад, обсяги діяльності лізингових компаній в Україні за останні три роки. Проаналізувати динаміку та структуру ринку лізингових угод в Україні упродовж останніх трьох років. 10. На підставі даних Міжнародного валютного фонду, Світового банку проаналізуйте, які зміни відбулися за останні п’ять років у групі лідерів за розмірами прямих закордонних та прямих іноземнихінвестицій? Поясніть причини таких змін. Практичні завдання Додаток 1 Задача 1 Підприємство має можливість інвестувати до n млн грн. При цьому ціна джерел фінансування становить r % річних. Потрібно скласти оптимальний інвестиційний портфель, якщо є альтернативні проекти та показники ефективності за ними (табл.1).
Таблиця 1 ─ Економічні показники інвестиційних проектів
Додаток 2 Задача 2 Для умов попереднього прикладу необхідно скласти оптимальний інвестиційний портфель, якщо верхня межа розміру капіталовкладень становить n млн грн (див.додаток 1) і проекти не піддаються роздрібненню.
Додаток 3 Задача 3 Для умов попереднього прикладу, для проектів, що піддаються роздрібненню, необхідно скласти оптимальний інвестиційний портфель на два роки, якщо обсяг інвестицій на планований фінансовий рік обмежений сумою n млн грн. Необхідно розрахувати втрати чистої зведеної вартості NPV у випадку, якщо кожний з аналізованих проектів буде відстрочений до виконання на 1 рік.
Додаток 4 Задача 4 Припустимо, що інвестор має можливість фінансувати проект щорічно не більше ніж на n млн грн. Крім того, всі прибутки від додатково реалізованих інвестиційних проектів можуть використовуватися для цілей інвестування. На момент аналізу доступні чотири незалежні проекти (табл.). Необхідно скласти інвестиційний портфель, якщо ціна джерел фінансування дорівнює r% річних. Таблиця 3 ─ Економічні показники інвестиційних проектів
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||