Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
Главная \ Методические указания \ Методические указания и информация \ Монопольна влада ТНК. Механізми запобігання

Монопольна влада ТНК. Механізми запобігання

Монопольна влада ТНК. Механізми запобігання

 

Сучасна інтернаціоналізація виробництва та глобалізація фінансової системи без сумніву призводить до поступального розвитку транснаціональних компаній протягом останніх 50 років, при цьому сама специфіка діяльності транснаціональних компаній незалежно від галузі їх діяльності вказує на те, що в переважній більшості випадків сучасні ТНК мають монопольне або олігопольне становище на ринках своєї діяльності, що пояснюється величезними фінансовими та інвестиційними ресурсами та потужностями, провідними НДДКР, якісними маркетинговими та комунікаційними каналами, залученням провідних трудових ресурсів.

За ключовими визначеннями транснаціональні корпорації є наднаціональними утвореннями суб’єкта господарювання, що діє на різних країнових товарних ринках з метою отримання прибутку, товарної та географічної диверсифікації та розширення сфери господарського впливу. На діяльність ТНК впливають як країни базування і діяльності, так і національне законодавство, галузі діяльності, фінансові ресурси, трудовий потенціал, рівень інвестування в НДДКР, цінова політика, соціально-етичні стереотипи та портрети середнього споживача.

Подібна позиція ТНК на національних ринках, на нашу думку, як визначається об’єктивними соціально-економічними і політичними передумовами, так і спричиняє цілий ряд наслідків на товарних ринків діяльності ТНК:

- диктування цінової політики, в тому числі як в сторону демпінгу, так і в сторону завищення цін;

- управління товарним асортиментом;

- можливе законодавче закріплення привілеїв для ТНК, в тому числі в сфері реклами, товарної політики, умов продажу, фінансової діяльності, оподаткування тощо;

- нецінова конкурентна боротьба з середнім та малим бізнесом, що за товарним асортиментом може бути конкурентом для ТНК.

Наведені тези, на мою думку, обов’язково спричиняють на певному етапі соціально-економічний конфлікт між ТНК та національними ринками, ТНК та іншими суб’єктами господарювання, ТНК та урядами тощо.

Для уникнення даних конфліктів і запобігання монопольного становища ТНК на національних ринках доцільно проводити певну планомірну антимонопольну політику в указаних напрямках, зокрема:

- законодавчо закріплювати обмеження на товарні обсяги діяльності ТНК;

- забезпечувати економічну конкуренцію через цінове регулювання;

- визначати особливості та рамках реклами для продукції транснаціональних корпорацій;

- передбачити обмеження стосовно злиття та поглинання окремих суб’єктів господарювання, венчурних фондів, інвестиційних фірм транснаціональними корпораціями.

Отже, об’єктивними насідками глобалізації світової економіки стало виникнення та активний розвиток транснаціональних корпорацій, які, як передбачалося, в рамках окремих національних та географічних ринків діяльності можуть займати монопольне положення на ринку і відповідно ним користуватися для забезпечення сталого фінансово-економічного і соціального розвитку.

При цьому інколи це може порушувати інтереси урядів, населення та інших суб’єктів господарювання, тому на рівні держави доцільно створювати об’єктивні умови економічної конкуренції для всіх суб’єктів господарювання, як для транснаціональних корпорацій, так і для малого бізнесу.

Ключовим напрямками антимонопольного регулювання мають бути стандартизовані на рівні законодавства умова економічної діяльності ТНК на національних ринках.