|
|
НЕЙРОПСИХОЛОГІЯДата публикации: 05.09.2019 13:22
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Факультет управління персоналом, соціології та психології Кафедра педагогіки та психології
ЗАТВЕРДЖУЮ: Проректор з науково-педагогічної роботи
«22» січня 2019 р.
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
«НЕЙРОПСИХОЛОГІЯ»
Київ – 2018 Розробники:
Ловка Ольга Володимирівна, кандидат психологічних наук, доцент, e-mail: olga.lovka@gmail.com
© О.В.Ловка, 2018 © КНЕУ, 2018
ЗМІСТ 1. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ.. 7 Змістовий модуль 1. Теоретичні основи нейропсихології ……...…………...7 Тема 1. Нейропсихологія як наука ………………………………………………7 Тема 2. Основні нейропсихологічні концепції …………………………………7 Тема 4. Основні принципи будови мозку. Мозкові механізми вищих психічних функцій………………………………………………………………...8 Змістовий модуль 2. Практичні аспекти нейропсихології………………… 9 Тема 5. Нейропсихологія норми та індивідуальних відмінностей, пов'язаних з латеральною асиметрією мозку…………………………………………………..9 Тема 6. Нейропсихологічні синдроми при локальних ураженнях головного мозку……………………………………………………………………………….9 2. ПОТОЧНА НАВЧАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ.. 11 2.1. Карта навчальної роботи студента………………………………. ……12 2.2. Критерії оцінювання поточних результатів вивчення дисципліни……………………………………………………………………….14 3. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ 14 4. ПІДСУМКОВЕ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.. 15 5. РЕКОМЕНДОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА.. 17 5.1. Основна література……………………………………………………….17 5.2. Додаткова література …………………………………………………...18 5.3. Дистанційні курси та інформаційні ресурси 18
Навчальна дисципліна «Нейропсихологія»» є однією зі складових комплексної підготовки фахівців галузі знань 0301 «Соціально-поведінкові науки» спеціальності 6.030102 «Психологія» за спеціалізацією 6У03 «Економічна та соціальна психологія». Анотація навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна «Нейропсихологія» забезпечує оволодіння студентами науково-методологічними і практичними принципами закономірностей становлення, динамічної організації та вікових особливостей вищих психічних функцій, знаннями про їх взаємозумовлюючий вплив у забезпеченні інтегративної психічної діяльності, про психологічні методи діагностики локальних уражень мозку та уміння застосовувати ці знання у наукових дослідженнях і у психологічній практиці. Дисципліна відноситься до обов’язкових дисциплін. Вивчається на IV курсі (7 семестр). Форма підсумкового контролю – екзамен. Обсяг – 4 кредити ЕСТS (120 год.). Міждисциплінарні зв’язки. Нейропсихологія – міждисциплінарна наука, що знаходиться на стику психології та неврології. Ґрунтується на знаннях, вміннях та практичних навичках, отриманих у процесі вивчення дисциплін «Загальна психологія», «Психофізіологія», «Клінічна психологія», «Патопсихологія» та інших дисциплін психологічного спрямування. Мета вивчення дисципліни – формування у майбутніх психологів компетентностей щодо розуміння фундаментальних положень і прикладних аспектів нейропсихології людини, використання ними системи знань про закономірності становлення, динамічну організацію й вікові особливості вищих психічних функцій, їх взаємозумовлюючий вплив у забезпеченні інтегративної психічної діяльності, про психологічні методи діагностики локальних уражень мозку та умінь застосовувати ці знання у наукових дослідженнях і у психологічній практиці. Завдання (навчальні цілі) дисципліни:
Предметом дисципліни є локалізація вищих психічних функцій в головному мозку і механізми їх розвитку і взаємозв’язку, особливості порушення психічних процесів, станів і особистості в цілому при локальних ураженнях мозку. У ході вивчення навчальної дисципліни студент повинен набути таких результатів: Знання:
Уміння:
Комунікація:
Автономність та відповідальність:
Досягненню мети та ефективній реалізації завдань вивчення дисципліни підпорядкована логіка її викладання, структура і зміст.
1. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ
Змістовий модуль І. Теоретичні основи нейропсихології. Тема 1. Нейропсихологія як наука. Предмет, завдання, етапи становлення нейропсихології. Основні напрями сучасної нейропсихології (клінічна, експериментальна, реабілітаційна, нейропсихологія норми та індивідуальних відмінностей, нейропсихологія дитячого та пізнього віку, нейросеміотика, нейролінгвістика). Зв`язок нейропсихології з неврологією та нейрохірургією. Нейропсихологічний підхід у психодіагностиці. Поняття «норми» в нейропсихології. Типи нейропсихологічних діагнозів: топічний і функціональний діагноз; функціональний діагноз динаміки хвороби, функціональний діагноз ефектів лікування, функціональний діагноз ефектів терапії і реабілітації. Значення нейропсихології для вирішення теоретичних та методологічних задач психології. Сфери застосування діяльності клінічних нейропсихологів (охорона здоров`я, освіта, соціальна допомога).
Тема 2. Основні нейропсихологічні концепції. Центральна задача нейропсихологічного дослідження. Принципи нейропсихології Виготського-Лурії. Концепція системної динамічної локалізації вищих психічних функцій (ВПФ) в головному мозку. Концепція фактора (Р. А. Лурія). Структурно-функціональна модель інтегративної роботи мозку (за А. Р.Лурія). Нейропсихологічні дослідження П.К.Анохіна, Н. П. Бехтєрєвої, І. П. Павлова, І. М. Сєченова. Френологія як напрямок нейропсихології. Локалізаціонізм (морфологізм) та еквіпотенціалізм. Теорія заперечення проблеми локалізації ВПФ (Г.Гельмгольц, Ч.Шерінгтон, Е.Едріан, Р.Граніт). Основні категорії нейропсихології. Поняття фактора. Концепція «нейропсихологічного симптому і синдрому». Нейропсихологічні критерії норми та патології вищих психічних функцій при різних нейропсихологічних синдромах.
Тема 3. Методи нейропсихологічного дослідження та діагностики розвитку вищих психічних функцій. Методологічні принципи побудови та особливості нейропсихологічного дослідження. Комплексний аналіз особистості та стану вищих психічних функцій при мозкових ураженнях. Теоретичні основи та вимоги до нейропсихологічного дослідження. Загальна схема і структура нейропсихологічного обстеження. Процедура нейропсихологічного обстеження особистості та виявлення порушень стану вищих психічних функцій для організації відновлювального навчання та реабілітації. Методи дослідження латеральних переваг (моторні, сенсорні асиметрії). Методи нейропсихологічного обстеження (рухові , тактильні, соматогностичні функції, зоровий гнозис, просторові уявлення, слуховий гнозис, пам`ять, мовленнєві функції, письмо, читання, рахування, інтелектуальні функції). Методи фізіологічного дослідження (ЄЄГ, механограма, міограма) та сучасні методи нейровізуалізації (КТ, МРТ, позитронно-емісійна томографія). Схема нейропсихологічного дослідження вищих психічних функцій та емоційно-особистісної сфери. Нейропсихологічні методи дослідження вищих психічних функцій у дітей. Проведення нейропсихологічного дослідження. Карта нейропсихологічного дослідження. Складання висновку нейропсихологічного дослідження про локалізацію уражень мозку.
Тема 4. Основні принципи будови мозку. Мозкові механізми вищих психічних функцій. Анатомія та фізіологія головного мозку людини. Загальні закономірності визрівання блоків мозку. Хроногенний принцип. Цитоархітектоніка і мієлоархітектоніка кори головного мозку. Карти цитоархітектонічних полів кори. Підкоркові структури мозку. Співвідношення функцій коркових і підкоркових структур у психічній діяльності людини. Локалізація вищих психічних функцій. Поліфункціональність мозкових структур. Структурно-системна організація мозку: проекційні, асоціативні, інтегративно-пускові та лімбіко-рентикулярні системи. Три основних функціональних блоки мозку: блок регуляції тонусу та неспання; блок прийому, переробки та зберігання інформації; блок програмування, регуляції та контролю складних форм діяльності. Функціональна взаємодія основних блоків мозку. Зони Брока і Верніке та їхня роль у формуванні мовлення. Ділянки мозку, їх функції. Кора великих півкуль головного мозку. Принцип латеральної спеціалізації. Принцип обов'язкової участі лобових відділів кори в мозковому забезпеченні вищих психічних функцій. Локалізація функцій у корі великих півкуль мозку.
Змістовий модуль ІІ. Практичні аспекти нейропсихології.
Будова кори головного мозку. Цитоархітектоніка як наука. Поля Бродмана. Первинні, вторинні, третинні зони кори великих півкуль. Медіальні, базальні, конвексітальні відділи великих півкуль. Основні комісури головного мозку. Проблема міжпівкульної асиметрії мозку та міжпівкульна взаємодія. Анатомічна та функціональна асиметрія кори мозку людини. Теорії виникнення асиметрії. Домінантна півкуля. Праворукість та ліворукість. Видова та індивідуальна функціональна асиметрія мозку. Міжпівкульні асиметрії та індивідуальні відмінності людини. Розвиток домінантності в процесі онтогенезу. Профіль латеральної організації (ПЛО) мозку. Практичне значення вивчення латералізації психічних функцій. Латеральна терапія.
Тема 6. Нейропсихологічні синдроми при локальних ураженнях головного мозку. Сенсорні та гностичні зорові, слухові, шкіряно-кінестетичні розлади. Зорові агнозії. Слухові агнозії. Тактильні агнозії. Порушення основних пізнавальних функцій при локальних ураженнях мозку (мовлення, пам’яті, уваги та мислення). Розлади уваги. Модальноспецифічні розлади уваги. Модальнонеспецифічні розлади уваги. Патопсихологія пам`яті: дисмнезія, парамнезія. Амнезії. Нейропсихологічні симптоми. Нейропсихологічні методики дослідження амнезій. Афазії. Класифікація афазій. Особливості клініко-психологічних проявів різних форм афазій. Нейропсихологічне дослідження афазій. Нейропсихологічні симптоми розладів мовлення. Методи дослідження розладів мовлення. Апраксії. Види апраксій. Розлади рухів: парези, паралічі; гіперкінези. Нейропсихологічні симптоми та методи дослідження апраксій. Етапи розумової діяльності у нейропсихології. Симптоми порушень мислення при ураженні головного мозку. Визначення лобного синдрому. Нейропсихологічний аналіз порушень емоційно-особистісної сфери та свідомості при локальних ураженнях мозку. Емоційно-особистісна сфера як нейропсихологічна проблема. Емоційні порушення у психіатрії. Симптоми при локальних ураженнях головного мозку. Класифікація порушень в залежності від рівня ураження. Нейропсихологічний підхід у вивченні свідомості. Класифікація порушень при локальному ураженні головного мозку.
Тема 7. Нейропсихологічні синдроми ділянок головного мозку. Поняття соматотопічного принципу. Особливості будови кори та функції тім`яних ділянок. Нейропсихологічні синдроми дисфункції тім`яних ділянок. Особливості будови скроневих ділянок. Нейропсихологічні синдроми дисфункції скроневих ділянок. Особливості будови потиличної ділянки. Роль потиличної кори в організації зорового сприймання. Синдроми ураження зони ТРО – скронево-тім`яно-потиличних відділів кори великих півкуль. Нейропсихологічні синдроми дисфункції лобних ділянок. Локалізація головних клініко-нейропсихологічних синдромів розладів гнозису та праксису. Нейропсихологічні синдроми ураження глибинних підкореневих структур мозку.
Тема 8. Нейропсихологічні синдроми при судинних ураженнях головного мозку. Загальномозкові симптоми та їх динаміка при судинній патології головного мозку. Нейропсихологічні синдроми при артеріальних аневризмах. Нейропсихологічні синдроми при артеріовенозних аневризмах. Нейропсихологічні синдроми при оклюзуючих ураженнях мозкових судин. Нейропсихологічні синдроми спазму судин головного мозку.
Тема 9. Нейропсихологія дитячого віку та методи діагностики, корекції й профілактики труднощів у навчанні. Відмінності в оцінці порушень у дитячому віці та патології психічних процесів у дорослих. Основні положення психодіагностики у нейропсихології дитячого віку. Нейропсихологічний аналіз нормального і патологічного розвитку у дитячому віці. Нейропсихологія індивідуальних відмінностей як основа застосування нейропсихологічних методів у шкільній практиці. Організація та особливості проведення нейропсихологічного дослідження в дитячому віці. Аналіз дефекту та постановка топічного діагнозу (загальна схема). Аномальний розвиток психічної сфери дітей як соціальна проблема. Нейропсихологічні основи корекційно-развивального навчання. Нейропсихологічна реабілітація та психологічна допомога. Загальні питання організації корекційно-розвивального навчання. Стратегії нейропсихологічної реабілітації. Організація навчальної діяльності та взаємодія спеціалістів у корекційно-розвивальному навчанні. Профілактика нейропсихологічних розладів. Методи розвитку та корекції ВПФ. Розробка наукових основ діагностики та корекції шкільної неуспішності. Механізми, що лежать в основі труднощів шкільного навчання, шляхи їх корекції. Психолого-педагогічна допомога дітям з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ).
Тема 10. Сучасні дослідження у нейропсихології. Сучасні напрями у нейропсихологічній діагностиці: поточний стан і тенденції. Нейропсихологія норми, або нейропсихологія індивідуальних відмінностей. Сучасні дані про порушення нейропсихологічних механізмів синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ). Сучасні зарубіжні нейропсихологічні концепції порушень розумової діяльності при шизофренії. Сучасна нейропсихологія дитячого віку. Основні сучасні напрямки вивчення проблеми міжпівкульної асиметрії мозку. 2. ПОТОЧНА НАВЧАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ Система поточного і підсумкового контролю з навчальної дисципліни «Нейропсихологія» відповідає вимогам «Положення про порядок оцінювання результатів навчальної діяльності студентів», яке визначає основні принципи поточного і підсумкового оцінювання результатів навчальної діяльності студентів усіх форм навчання та рамкові умови їх реалізації. Поточний контроль результатів навчальної діяльності студентів під час вивчення дисципліни здійснюється з метою перевірки знань, умінь та навичок студентів під час проведення аудиторних занять, а також для перевірки результатів виконання та захисту завдань самостійної роботи. Завданням поточного контролю є перевірка рівня: засвоєння відповідного навчального матеріалу, набуття знань та сформованості навичок вирішення конкретних питань та ситуацій, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислювати сутність змісту матеріалу заняття, сформованості вмінь публічно чи письмово обґрунтувати власну точку зору, уміння працювати в команді, здатність нести відповідальність за надані рекомендації та прийняті рішення тощо Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних та індивідуальних занять, а також для перевірки результатів виконання та захисту завдань самостійної роботи. Формами проведення поточного контролю є тестування, бліц-опитування, контрольна (модульна) робота, захист результатів виконання групових або індивідуальних проектів під час навчальних занять, перевірка виконання письмових завдань для самостійної роботи. Кількість балів за різними формами контролю наведено у табл. 1. Таблиця 1 Форми контролю результатів навчальної діяльності студентів
Курс складається з чотирнадцяти тем, які об’єднано у два узагальнені змістові модулі. З першого змістового модулю передбачено проведення семи семінарських занять, і другого – семи семінарських занять, кожне з яких оцінюється від 2 до 3 балів. На усіх практичних заняттях можна отримати 30 балів. По завершенню вивчення кожного змістового модуля проводяться контрольні (модульні) роботи, виконання яких оцінюється максимально у 5 балів кожна. Усього передбачено дві контрольні роботи по завершенню вивчення тем 1-7 та 8-14, відповідно максимальна сума балів за виконання контрольних модульних робіт складає 10. Також передбачено виконання 4-х самостійних робіт, кожна з яких оцінюється у 2-3 бали. Загальна кількість балів за виконання самостійних робіт – 10. Результати оцінювання всіх складників поточного контролю фіксуються в електронному журналі обліку навчальної роботи студентів академічної групи. До загальної кількості балів, отриманих у процесі вивчення дисципліни, можуть також додаватись додаткові (заохочувальні) бали за науково-дослідну діяльність – участь студентів у роботі наукових конференцій, студентських наукових гуртків та проблемних груп, підготовці публікацій, участь у Всеукраїнських олімпіадах і конкурсах та Міжнародних конкурсах тощо. Їх кількість не повинна перевищувати 10 балів за семестр.
2.1. Карта навчальної роботи студента Деталізований порядок нарахування балів за навчальну роботу студентів наведений в карті навчальної роботи студента (табл. 2). Таблиця 2 КАРТА НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА з обов’язкової дисципліни «Нейропсихологія» для студентів освітньо-професійної програми «Психологія» денна форма навчання
2.2. Критерії оцінювання поточних результатів вивчення дисципліни На практичних заняттях можуть проводитись тестування та бліц-опитування для перевірки теоретичної готовності до заняття, використовуватись різноманітні ігри, дискусії, практичні вправи, кейси, презентації індивідуальних та спільних проектів тощо. Критерії оцінювання варіюються залежно від форми заняття та видів навчальних завдань, але в цілому позитивно оцінюються: якість виконання поставлених завдань, активність та ініціативність студентів, творчий підхід, конструктивна взаємодія у спільній роботі, позитивне ставлення до навчання та наполегливість в отриманні необхідних знань та вмінь. Поточний контроль за результатами виконання контрольних (модульних) робіт передбачає оцінювання теоретичних знань та практичних умінь і навичок, які студент набув після опанування певної завершеної частини навчального матеріалу з дисципліни. Контрольні (модульні) роботи проводяться у формі тестування, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, ситуацій (кейсів). Критеріями оцінювання є самостійність та правильність виконаних завдань, ґрунтовність відповідей, творчий підхід. У разі пропуску з поважних причин аудиторних занять студент має право їх відпрацювати за графіком консультацій. Відпрацювання аудиторних занять можуть бути здійснені впродовж 2-х тижнів (14 календарних днів), починаючи з моменту, коли студент має знову приступити до занять (завершилася дія відповідної поважної причини), але не пізніше дня початку залікового тижня у відповідному семестрі. Порядок відпрацювання пропущених занять визначає викладач.
3. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ 3.1. Вимоги до виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи При вивченні навчальної дисципліни передбачено виконання індивідуальних завдань, пов’язаних з самостійним опануванням теоретичного матеріалу, виконанням прикладних та творчих завдань. Максимальна сума балів за виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи складає 10 балів. Для самостійної роботи пропонуються різні види теоретичних і практичних завдань: пошук та аналіз інформації у мережі Internet, складання інтелект-карт, аналіз ситуацій, виконання проектів, підготовка презентацій, творчі завдання тощо. Завдання виконуються в електронній формі та надсилаються на перевірку електронною поштою. У темі повідомлення обов’язково вказується прізвище та ім’я студента, номер спеціальності та групи (наприклад, УПС-401), а також номер самостійної роботи (наприклад, СР-1).
3.2. Критерії оцінювання результатів виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи На отримання балів за самостійну роботу впливають такі фактори, як: своєчасність виконання завдань, повнота, якість, самостійність та правильність їх виконання, творчий підхід, ініціативність студентів у роботі тощо. При виконанні спільних завдань (наприклад, групових проектів) оцінюється індивідуальний внесок у спільну роботу. 4. ПІДСУМКОВЕ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Екзамен є формою підсумкового контролю рівня засвоєння студентами теоретичного і практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни, що проводиться як контрольний захід за екзаменаційними білетами, складеними за програмою дисципліни і затвердженими кафедрою. Метою екзамену є перевірка рівня засвоєння студентом програмного матеріалу з усієї дисципліни, здатності творчого використання накопичених знань, формувати власне ставлення до проблеми. Оцінюванню на екзамені підлягають: володіння категорійним апаратом, фаховою термінологією та теоретичними знаннями; вміння демонструвати практичні навички при розв’язуванні задач, вирішенні ситуацій; вміння продемонструвати креативність та системність знань при відповідях на проблемні питання. Структура екзаменаційного білету. Екзаменаційний білет з дисципліни «Нейропсихологія» містить п’ять блоків завдань, кожний з яких оцінюється в діапазоні 0-10 балів. Відповідно загальний результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів. Приклади типових завдань, що виносяться на екзамен
Метод збору психологічної інформації, при якому дослідник фіксує зовнішні прояви певних психологічних явищ, поведінку людини, не втручаючись у ситуацію 1) спостереження 2) експеримент 3) тестування 4) аналіз продуктів діяльності 5) біографічний метод
Дайте визначення поняттю «психіка» та наведіть приклади різного його розуміння у психології.
У зарубіжній психології найбільш розповсюджені два напрямки, що по-різному пояснюють поведінку людини. Згідно першому, поведінкою людини керують біологічні інстинкти, в першу чергу, потяг до задоволення та інстинкт самозбереження. Представники другого напрямку вважають, що у поведінці людини немає нічого вродженого, і будь-який прояв поведінки – це продукт зовнішньої стимуляції. Людина – це пасивний механізм, її реакції на впливи ніяк не залежать від її психіки. Вкажіть, як називаються ці напрями психології? Поясніть, у чому сутність розуміння психіки людини представниками цих напрямів.
Критерії оцінювання екзаменаційної роботи студента. При оцінці відповідей на блок тестових завдань враховується кількість правильних відповідей на тестові запитання (табл. 3). Таблиця 3 Співвіднесення кількості правильних відповідей
Відповідь студента на завдання екзаменаційного білета теоретичного і прикладного характеру, залежно від рівня її повноти й коректності, оцінюється різною кількістю балів (табл. 4). Таблиця 4 Співвіднесення кількості балів за екзаменаційні завдання
Загальна підсумкова оцінка вивчення дисципліни з підсумковим контролем у формі екзамену складається із суми результатів поточного та підсумкового контролю, яка фіксується в екзаменаційній відомості. У ході поточного контролю денної та заочної форм навчання студент може набрати максимум 50 балів. Бали у кількості 21 і більше є підставою для допуску студента до екзамену. Студенти денної форми навчання, які набрали за результатами поточного контролю від 0 до 20 балів (включно), вважаються такими, що не виконали вимоги робочої навчальної програми з дисципліни, передбаченої індивідуальним навчальним планом, і отримують з дисципліни незадовільну оцінку. Вони мають право за власною заявою опанувати цю дисципліну в наступному семестрі понад обсяги встановлені навчальним планом за індивідуальним графіком у формі додаткової індивідуально-консультативної роботи згідно з діючими в Університеті положеннями. Ті ж з них, хто не бажає опановувати дисципліну в наступному семестрі понад обсяги встановлені навчальним планом за індивідуальним графіком у формі додаткової індивідуально-консультативної роботи, не допускаються до повторного складання екзамену і вважаються такими, що мають академічну заборгованість. Студенти заочної форми навчання, які набрали за результатами поточного контролю від 0 до 20 балів (включно), після закінчення поточного семестру повинні отримати на відповідній кафедрі індивідуальні завдання з дисциплін, по яким вони мають недопуск до екзамену. Виконані завдання передаються на кафедру та оцінюються відповідно до критеріїв, що розроблені кафедрою. Якщо студент за виконання індивідуальних завдань набрав не менше 20 балів (включно), він отримує право на допуск до перескладання екзамену. Студенти денної форми навчання, які за сумарним результатом поточного і підсумкового контролю у формі екзамену набрали від 21 до 59 балів (включно), після належної підготовки мають право повторно скласти екзамен. Перескладання екзамену з дисципліни дозволяється двічі (вдруге – комісії за білетами, які містять 5 завдань). У загальному підсумковому оцінюванні рівня результатів навчальної діяльності цих студентів враховується результат поточного контролю рівня знань, умінь та навичок. Студент, який під час опанування дисципліни понад обсяги встановлені навчальним планом за індивідуальним графіком у формі додаткової індивідуально-консультативної роботи набрав менше 20 балів (включно), не допускається до повторного складання екзамену і вважається таким, що має академічну заборгованість. Підсумкова оцінка успішності навчальної діяльності студента переводиться за 4-баловою шкалою та шкалою ECTS. Переведення даних 100-балової шкали оцінювання в 4-балову та шкалу за системою ECTS здійснюється у такому порядку (табл. 5): Таблиця 5
Результат підсумкового контролю у формі екзамену фіксується в заліковій відомості в термін, який становить для студентів денної форми навчання не пізніше 2-х робочих днів після складання екзамену з дисципліни. 5. РЕКОМЕНДОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА
5.2. Додаткова література
к обучению // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология, 1996.
5.3. Дистанційні курси та інформаційні ресурси
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||