Орфографічні і технічні правила переносу слів

 

Орфографічні правила переносу

1. Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит;
При цьому:
а) не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук: ґу-дзик, хо-джу;
Увага: якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний. 
б) апостроф і м'який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: кіль-це, бур'ян;
в) одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний: ака-де-мія;
г) так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як: або, моя, око, шия;
ґ) при переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий, восьми-гранний, далеко-східний;
д) не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень та цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, НТШ.

2. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про й Дніп-ро, се-стра й сест-ра.
Це правило поширюється й на суфікси: бли-зький і близь-кий.

Технічні правила переносу 1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали а бо інші умовні скорочення, що до них відносяться: Т. Г. Шевченко (а не Т. Г.// Шевченко), гр. Іваненко (а не гр.// Іваненко). 2. Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити: Тарас Григорович Шевченко й Тарас // Григорович Шевченко. 3. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 1917 р. (а не 1917 // р.) 4. Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 1917 // рік, 150 // гектарів. 5. Граматичні закінчення з'єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 2-й ( а не 2- // й). 6. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу: вид-во, і т. д. 7. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Зауважимо, що в ділових паперах рекомендують уникати переносів, але це не звільняє від обов’язку дотримуватись естетики словорозташування. У пресі нерідко порушення технічних правил переносу пояснюють особливими поліграфічними, технічними причинами, однак це не правомірно.

Знак наголосу ставлять лише на маловідомих словах (локалізмах і под.), а також тоді, коли слово може вживатися з двома наголосами, змінюючи при цьому своє значення, пор.: о́брази(художні, літературні), обра́зи(Р. в. ім. від образа), образи́(ікони).

 

 

Правопис слів іншомовного походження

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан, бал, план, новела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж, канцелярія, ілюстрація, полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди є, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-,якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и:

иректор, тираж:, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа,ь, й, є, і пишеться є, а не є: кур'єр, кар 'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж:, Ньютон, Віньї (але мадяр).

Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.

 

З великої літери починається текст і пишеться перше слово речення після крапки, знака оклику і знака питання, коли ними закінчується попереднє речення, а також після двокрапки, якщо далі йде пряма мова.

З великої літери пишуться індивідуальні назви кораблів, літаків, підприємств, товариств, фірм, різних видань, творів та ін.: пароплав «Тарас Шевченко», літак «Руслан», банк «Україна», фірма «Витязь», журнал «Вісник», газета «Київські Відомості», назви творів «Сон», «Заповіт», «Кавказ», «Тарасова ніч» Т. Г. Шевченка та ін.

З великої літери пишуться назви держав і адміністративно-територіальних одиниць: Автономна Республіка Крим, Україна, Росія; області – Полтавська , Черкаська, Харківська; селища – Глобино, Семенівка; села – Бровари, Липове; райони – Кременчуцький, Золотоніський, Баришівський та ін.

З великої літери пишуться назви найвищих державних установ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Прокуратура України, Верховний Суд України, Конституційний Суд України.

З великої літери пишуться назви найвищих посад та почесних звань: Президент України, Голова Фонду державного майна України, Прем'єр-міністр України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Міністр юстиції України.

З великої літери пишеться перше слово в назвах центральних установ, установ місцевого значення, промислових і торгових підприємств: Національний банк України, Національна рада України, Вища рада юстиції, Міністерство освіти України, Академія наук України, Печерський торговий центр та ін.

З великої літери пишуться назви історичних епох, подій, визначних свят: Дев'яте травня, День Незалежності, епоха Відродження, Велика Вітчизняна війна.

З великої літери пишуться індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, наприклад: Ярослав Мудрий, Кононенко Іван Петрович, Панас Мирний та ін.

Велика літера пишеться у складних географічних назвах типу: Кривий Ріг (місто), Великі Кринки (село), Булонський Ліс (парк) та ін.

У ділових паперах з великої літери пишеться назва документа: Біографія, Характеристика, Акт, Заява, Доручення, Договір, Протокол, Наказ та ін.

Складні випадки вживання великої літери

З великої літери починається текст і пишеться перше слово речення після крапки,  знака оклику  і  знака питання,  коли ним закінчується попереднє речення,  а також після двокрапки,  якщо далі  йде пряма мова.

З великої  літери пишуться:

1.   Індивідуальні   імена   людей,   по   батькові ,   прізвища,   псевдоніми, наприклад:  Іван  Франко,  Панас  Мирний,  Леся  Українка,  Каменяр.  Іншомовні  прізвища пишуться як з великої  літери,  так  і  з малої ,  наприклад:  Хо Ші  Мін,  Кім  Ір Сен,  Людвіг ван Бетховен,  да Вінчі ,  Осман-паша.Власні імена, прізвища, псевдоніми можуть писатись з малої літери, якщо вони вживаються в переносному значенні або стали термінами: герострати,  наполеони; браунінг (пістолет) ,  рентген (апарат) ,  але Мічуріни,  Ціолковські ,  Гоголі  (не втратили  індивідуального значення) .

2. Назви історичних подій, епох, дат, свят, вищих релігійних понять: епоха Відродження, Дев’яте травня (9 Травня) , Велика Вітчизняна війна,  Різдво,  Євангеліє,  День незалежності  України.

3. Назви держав (всі слова) і адміністративно-територіальних одиниць: Автономна Республіка Крим, Угорська Республіка, Королівство Бельгія,  Запорізька область,  Токмацький район. Неофіційні назви держав та територіальних одиниць теж пишуться з великої  літери:  Слобожанщина,  Голландія.

4. Назви найвищих державних установ (усі слова з великої літери) : Верховна Рада України,  Кабінет Міністрів України,  Верховний Суд України,  Конституційний Суд України. У назвах республіканських державних комітетів, міністерств та інших центральних установ з великої  літери пишеться перше слово,   і  звичайно ж, власні   імена,  наприклад:  Міністерство України у  справах   захисту населення…,  Міністерство освіти  і  науки України. Назви самостійних головних управлінь  і  відділів у складі  міністерства або відомства   також   пишуться   з   великої   літери,   наприклад:  Головне виробниче управління,  Технологічне управління зі  збагачення вугілля.Назви відділів, що входять до складу головних управлінь, пишуться з малої  літери,  наприклад:  відділ експлуатаці ї  Головного виробничого управління,   юридичний   факультет   Запорізького   національного університету,   кафедра   політологі ї   Запорізького   національного університету.

5. Перше слово у назвах партійних, громадських установ, організацій, навчальних   закладів:  Запорізький   національний   університет,  Демократична   партія   України,  Федерація   незалежних   профспілок України.У назвах заводів,  об’єднань,  підприємств тощо з великої  літери пишеться перше слово,  а символічна назва береться в лапки:  Київський завод «Арсенал»,  готель «Театральний»,  санаторій «Молдова».  Найменування пишеться без лапок, якщо попереднім є слово  «імені» або «пам’яті»,  наприклад: завод  імені  В.С.Степаненка.Назви  об’єднань,  комбінатів,  шахт,   трестів   та   інститутів,  якщо  їм передують родові слова на зразок «виробниче об’єднання», «комбінат»,  «трест», «інститут», «шахта» пишуться в лапках і не відмінюються, наприклад:  виробниче об’єднання «Азот».При відсутності  родових слів назви слід писати без лапок,   і  вони відмінюються,  наприклад:  Мінвуглепром – Мінвуглепромом.Назви організацій, підприємств, з’ їздів, конференцій, що починаються словами  Державний,   Всеукраїнський,   Надзвичайний  та   ін. ,   або порядковими числівниками, вираженими словесно, пишуться з великої літери,  наприклад:  Державна бібліотека  ім.  І.Я.Франка,  І І Всеукраїнський фестиваль.Слово «рада» у однині  і  множині завжди пишеться з малої  літери,  якщо входять до повної  назви органу влади:  Вільнянська районна рада народних депутатів.У скорочених назвах слово «рада» пишеться разом і з малої літери, наприклад:  міськрада,  сільрада.У назвах документів, затверджених Кабінетом Міністрів України, слово «Постанова»,   «Положення»,   «Статут»,   «Інструкція»  пишуться   з великої літери. Слова «розпорядження», «рішення», «акт», «додаток»,  «перелік» – з малої , наприклад: Згідно з Інструкцією про винагороду за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиці ї ; На факультет надійшло розпорядження ректора про проведення Дня  відкритих дверей  .

6. Назви найвищих державних і урядових посад пишуться з великої літери, наприклад: Президент України, Прем’єр-міністр України, Голова Служби безпеки України,  Генеральний прокурор України.Назви всіх інших посад, військових звань, почесних та вчених ступенів пишуться з малої  літери:  міністр,  декан,  доцент,  доктор технічних наук,  генерал-полковник  юстиці ї ,   лауреат Державної   премі ї  України   ім.  Т.Г.Шевченка,  генеральний директор.

7. Назви найважливіших документів, договорів: Конституція України,  Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини,  Версальський мир.У   ділових   паперах   з   великої   літери   пишеться   назва   документа: Біографія,  Характеристика,  Наказ,  Заява тощо.

8. Слова, вжиті в шанобливому, піднесено-урочистому чи переносному значенні :  звертаюся до Вас,  наш Високий Гість  (у дипломатичних протоколах) ,  пане Посол.

9. Назви сторін світу пишуться з малої літери (північ, схід, захід) , але якщо вони є назвами територій – то з великої: Західна Україна, народи Півночі ,  Далекий Схід.

10. Назви художніх, музичних творів, часописів, літаків, автомобілів, заводів, виробів, продуктів беруться в лапки і пишуться з великої літери: поема «Сон», роман «Волинь», журнал «Слово і час», автобус «Турист»,  комбайн   «Нива»,   фірма   «Світоч»,   автомобіль   «Таврія»,   цукерки «Вечірній Київ».

11. Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів - ів ( -ова,  -еве, -єве) , - їв ( -єва,  -єве) ,  -ин ( -ина,  -ине) , - їн ( - їна,  - їне), якщо вони означають приналежність чогось даній особі пишуться з великої літери:  Грінченків словник, Андрієві книжки, Марі їн лист, Шевченкові  поезі ї .

З малої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфіксів  –івськ  ( - ївськ) ,   -инськ  ( - їнськ):  пушкінські  рукописи,   франківські   сонети,  шевченківський   стиль,   бальзаківські  традиці ї .

Мала літера використовується при написанні фразеологічних сполук або наукових термінів:  ахіллесова п’ята, горді їв вузол, дамоклів меч,  бертолетова сіль.

11.  Скорочені  назви (абревіатури)  пишуться двояко:

а)  з великої  літери,  якщо ці  слова вживаються на позначення одиничних установ:  Укрінформ,  Укрнафта;

б)   з малої ,  якщо  такі   слова  є родовими назвами:  педінститут,  облвиконком,  райрада; 

в)  складноскорочені  назви,  утворені  з початкових літер,  пишуться великими літерами:  АТС,  КНР,  СНД,  УТН,  СБУ;

г)  відмінювані  слова загс, рагс,  неп пишуться малими літерами

 

Правопис географічних назв

Написання географічних назв у ділових паперах регулюється правилами українського правопису, згідно з якими назви пишуть з великої літери, а їх родові позначення – з малої: Біле море, Тихий океан. Коли ж означувані слова не сприймаються як родові позначення, їх пишуть з великої літери:Біла Церква,Ярославів Вал.

У географічних назвах після губних, задньоязиких та Р, а також після префіксів, що закінчуються приголосними, перед йотованими Я, Ю, Є, Ї пишуть апостроф:В΄ятка, Прип΄ять.

Не пишуть апостроф перед йо (Муравйов), перед Я, Ю, коли ці голосні позначають сполучення м΄якого приголосного з а, у: Рязань, Дюсельдорф.

Особливу увагу слід звернути на правопис складних і складених географічних назв як українського, так і іншомовного походження. Вони пишуться окремо, разом і через дефіс.

ОКРЕМО пишуть географічні назви, утворені:

- поєднанням іменника та узгодженого з ним прикметника: Новий Буг, КривийРіг;

- поєднанням іменника та узгодженого з ним порядкового числів-ника: Залісся Перше, Гільча Друга.

РАЗОМ пишуть географічні назви, утворені:

- від прикметникових та іменникових основ, з΄єднаних єднальним звуком: Новоукраїнка, Верхньоторецьке, Теплогірськ;

- поєднанням числівникових та іменникових основ: Пятигорськ, Тридуби, Семикаракорськ;

- поєднанням двох іменникових основ за допомогою єднального звука: Волгодонськ, Індокитай;

- сполученням дієслова у формі наказового способу та іменника: Гуляйполе,Копайгородок.

Через дефіс пишуть географічні назви, утворені:

- поєднанням двох іменників без єднального звука: Пуща-Водиця,

Коста-Ріка,Тель-Авів;

- поєднанням іменника й постпозитивного прикметника: Нов-город-Волинський, Кам΄янець-Подільський;

- поєднанням двох імен або імені та прізвища за допомогою єднального звука: Андрієво-Іванівка, Івано-Франківськ, Михайло-Коцю-бинське;

- поєднанням двох іменників, перший з яких вжито в називному відмінку, а другий – у непрямому відмінку з приймеником чи іншим службовим словом; дефісом виділяється прийменник (службове слово) з обох боків: Ростов-на-Дону, Порт-о-Пренс, Па-де-Кале;

- поєднанням перших складових частин соль-, спас-, усть-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сент-, сен- з кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд: Соль-Вичегодськ, Спас-Клепики, Усть-Лабінськ, Вест-Індія, Санкт-Петер-бург, Іст-Ривер, Монк-тон-Сіті і т. ін.

 

Складні слова творяться складанням двох або більше основ:

	приклади
за допомогою сполучних голоснихо абое	місяце+хід, праце+здатний, паро+плав, світло-голубий
без сполучних голосних	п'яти+річка, пів-яблука, всюди+хід, хліб-сіль, повсяк+денний, напів+провідник

Складні слова пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання):

зелений (як довго?) вічно- вічнозелений, перекоти (куди?)через поле- перекотиполе, будова (яка?) нова- новобудова, будує (що?) машини- машинобудівний

Як виняток пишуться через дефіс складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Південно-Китайське море, Західно-Сибірська низовина.

Якщо перша частина складного прикметника- це прислівник, то він може писатись і окремо. Це залежить від того, наскільки цей прислівник наголошений, наскільки він самостійний: вищезазначений і вище зазначений, давновідомий і давно відомий.

Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні, їх можна з'єднувати повторюваним сполучником і: і червоний і білий- червоно-білий; і ніжний і рожевий- ніжно-рожевий; і південний і західний- південно-західний.

Але разом пишуться червоногарячий, жовтогарячий, хитромудрий, зловорожий, глухонімий.

Через дефіс пишуться складні слова, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: рано-вранці, більш-менш, сам-один, година-дві, день-два, видимо-невидимо, тишком-нишком, без кінця-краю.

Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке словосполучення пишеться окремо: кінець кінцем (називний+орудний відмінки), нога в ногу, раз у раз (називний+знахідний відмінки).

Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного походження, як вакуум-аппарат, соціал-демократ, прем'єр-міністр, блок-схема, унтер-офіцер, генерал-майор, пап'є-маше, віце-президент, яхт-клуб.

Але разом пишуться складні слова з такими загальновживаними початковими частинами, як авіа-, авто-, відео-, фото-, аудіо-, теле-, аеро-, агро-, стерео-, кіно-, електро-, мікро-, радіо-: аерофлот, аудіоплейєр, кіномеханік, радіотовари, фотопослуги, телевізор, відеомагнітофон.

Слова із частинами напів- і пів-

Частини напів- і пів- у значенні "напів" завжди пишуться разом: напівтемрява, напівсон, півфабрикат, півовал.

Частина пів- у значенні "половина" також звичайно пишеться разом: піввідра, півроку, півлітра, піввіковий, півкроку, півхлібини.

Але якщо частина пів- має значення "половина", а наступна частина (у родовому відмінку) починається з букви, що позначає голосний або є власною буквою, то між ними становиться дефіс: пів-абрикоса, пів-обличчя, пів-оберта, пів-Києва.