|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Основи наукових досліджень в обліку
Основи наукових досліджень в облікуДата публикации: 13.08.2017 17:23
Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”
Економічний факультет Кафедра обліку і аудиту
МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС З ВИВЧЕННЯ КУРСУ
з дисципліни “Основи наукових досліджень в обліку” назва дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 071 (шифр і назва напряму підготовки)
Івано-Франківськ 2016
Методичний комплекс підготовлено відповідно до програми з нормативної дисципліни “Основи наукових досліджень”, яка входить до обов’язкового переліку курсу навчання студентів спеціальності 071 “Облік і оподаткування”.
Рецензенти:
І.Ф. Баланюк, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри обліку а аудиту; М.М. Мацола, кандидат економічних наук, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки.
Шеленко Д.І. Методичний комплекс з вивчення курсу “Основи наукових досліджень” для студентів денної і заочної форми навчання спеціальності 071 “Облік і оподаткування” / Д.І. Шеленко. – Івано-Франківськ: В-во ЛІК, 2016. – 51 c.
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри обліку і аудиту, протокол № 7 від 31 січня 2016 р.
© Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, 2016
ЗМІСТ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Одержання студентами знань з методології наукових досліджень, яка включає питання методики, технології та організації науково-дослідної діяльності, що є теоретичним і практичним підґрунтям проведення наукових досліджень. Основні завдання курсу – навчити студентів:
Студенти повинні вміти: уточнювати суть поняття основ наукових досліджень; визначити основні чинники, функції наукових досліджень; розкривати мету, завдання; обґрунтовувати суть методу і методичних прийомів; відбирати та аналізувати необхідну для подальших наукових досліджень інформацію; підготувати звіт, доповідь або статтю за результатами дослідження. Для вивчення дисципліни основ наукових досліджень необхідно знати питання методики, теоретичні основи, технологію та організацію науково-дослідної діяльності, тобто формулювати теоретичне і практичне підґрунтя для ефективного, кваліфікованого проведення наукових досліджень в Україні. Одержання студентами знань з методології наукових досліджень, яка включає питання методики, технології та організації науково-дослідної діяльності, що є теоретичним і практичним підґрунтям проведення наукових досліджень. У результаті вивчення дисципліни студенти повинні: Знати:
Вміти: - відбирати та аналізувати необхідну для подальших наукових досліджень інформацію; - формулювати мету і задачі досліджень; - розробляти теоретичні передумови запланованих досліджень; - планувати і проводити експеримент; - обробляти результати експериментів і оцінювати їх похибки; - співставляти результати експериментів з теоретичними передумовами і формулювати висновки наукових досліджень; - підготувати звіт, доповідь або статтю за результатами дослідження; - володіти методами і технологіями організації науково-дослідницької діяльності; - проводити теоретичні і експериментальні дослідження у сфері реклами і зв`язків з громадськістю; - оформлювати наукові результати згідно вимог Міністерства освіти і науки України та Вищої атестаційної комісії України; - переводити наукові знання у площину практичного використання. Запропонований модуль складається з лекцій та самостійної роботи. Лекційні заняття передбачають передачу студентам знань, необхідних для формування культури наукових досліджень. Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі. Нормативна навчальна дисципліна "Основинаукових досліджень в обліку" є складовою частиною циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" зі спеціальності "Облік і оподаткування".
І. Cтруктура навчальної дисципліни
ІІ. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ
ТЕМА 1. НАУКА ПРОДУКТИВНА СИЛА РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
Предмет і завдання курсу. Наукові дослідження як вид творчої діяльності. Основні визначення і поняття. Особливості науково-дослідної діяльності в галузі масової комунікації.Наука, її структура та роль у суспільстві. Специфіка науково-дослідницької діяльності. Наукове знання. Галузі сучасної науки. Принципи наукового дослідження. Теорії і концепції. Організація науки в Україні. Вибір, обґрунтування і затвердження теми наукового дослідження. Предмет і завдання курсу. Наукові дослідження як вид творчої діяльності. Фундаментальні таприкладні наукові дослідження. Основи наукознавства. Предмет, завдання і структура наукознавства. Критерії науковості знань. Основні поняття науки: наукова ідея, гіпотеза, наукова теорія, поняття, термін. Класифікація наук. Результати наукових досліджень. Мета заняття:ознайомитись із загальними вимогами до наукових досліджень. Категоріально-понятійний апарат: наука, теорія, концепція, теорії, галузі науки, гіпотеза, факти, проблема, етапи розвитку, наукова проблема. Основні питання теми: 1. Предмет і сутність науки. 2. Основні етапи розвитку науки. 3. Організація наукової діяльності на Україні. 4. Наукові факти і їх роль в науковому дослідженні. 5. Поняття наукової проблеми, її постановка і формулювання. 6. Зміст наукової гіпотези, її висунення і обґрунтування. 7. Суть наукової теорії, її роль в науковому дослідженні. 8. Класифікація галузей наук. Рекомендована література: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 15, 38.
ТЕМА 2. НАУКА ЯК СФЕРА ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Характеристика особистості вченого. Типологія вчених. Наукове мислення. Компіляція і плагіат. Етика і соціальна відповідальність ученого. Процес наукового дослідження. Структура, різновиди, етапи наукового дослідження. Програма наукового дослідження та її побудова. Об’єкт і предмет. Науковий факт. Наукові ідеї. Докази й аргументація. Узагальнення і теоретизація. Висновки і рекомендації наукового дослідження. Аспірантура і докторантура. Атестація науково-педагогічних кадрів, вчені та наукові звання. Організація праці наукового працівника. Наукові семінари, конференції та інші форми наукової комунікації. Загальна схема наукового дослідження. Вибір теми наукової роботи. Актуальність. Формулювання мети і завдання. Визначення об’єкта і предмета дослідження. Методи дослідження. Галузі застосування результатів. Вивчення науково-теоретичної літератури. Хронологічне і проблемно-тематичне обмеження рамок дослідження. Визначення кола проблем, що підлягають розв’язанню, їх систематизація. Завершення наукових студій, формулювання висновків, вибір жанрової форми та складання плану-проспекту наукової праці. Система науково-дослідницьких закладів України. Академічна, галузева наука та наука вищих навчальних закладів. Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів. Нормативно-правова база. Вища атестаційна комісія України як провідна державна структура, що здійснює атестацію наукових кадрів. Аспірантура. Докторантура. Здобувачі наукового ступеня. Наукова школа як головна неформальна структура науки. Її ідентифікація. Організація і форми науково-дослідної роботи студентів; навчально-наукові семінари, НДР під час проходження виробничої практики, участь у наукових гуртках, конференціях студентського наукового товариства, конкурсах на кращу студентську роботу. Мета заняття: є системне вивчення студентами основних понять науки та дослідження науково дослідної діяльності студентів в Україні. Категоріально-понятійний апарат: наука, наукознавство, наукове пізнання, наукова ідея, закон, судження, умовивід, наукова концепція, концептуальність, принцип, поняття, модель наукового пізнання. Основні питання теми: 1. Поняття про науку. 2. Наукова комунікація. Наукова школа. 3. Науково-дослідницька діяльність студентів. 4. Підготовка та атестація наукових і науково-педагогічних кадрів. Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 15, 39, 40, 41.
ТЕМА 3. ФІЛОСОФСЬКА ОСНОВА МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Філософська методологія. Загальні наукові методи досліджень. Спеціальні методи досліджень. Загальнонаукові засоби дослідження. Організаційні основи дослідження. Шляхи розвитку можливостей та методів дослідження. Загальні проблеми методології наукового дослідження. Розмежування методології та методів дослідження. Фундаментальні (філософські), загальнонаукові, конкретнонаукові методологічні принципи. Історичний підхід (історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний методи). Термінологічний підхід (методи термінологічного аналізу і операціоналізації понять). Системний підхід (структурно-функціональний, системно-діяльнісний, системно-генетичний аналізи). Системний підхід у ПР. Принцип теорії систем. Підсистеми та зверхсистеми. Організації як системи. Модель відкритих систем для ПР. Інформаційний підхід (метод соціальної інформаціології). Культурологічний, соціокультурний, аксіологічний підходи. Два рівні наукового дослідження: емпіричний і теоретичний, їх основні методи.Аналіз документальної інформації (аналіз рекламних і ПР-текстів). Спостереження. Опитування (анкетування, тестування, інтерв’ю). Метод експертних оцінок. Експеримент. Метод імплікаційних шкал. Формування вибіркової сукупності у соціологічних дослідженнях. Вибірковий метод. Стихійна, квотна, проста, механічна, гніздова вибірки. Методика обробки одержаної інформації. Мета заняття: є ознайомлення з основними поняттями такими як комплексність та системність Категоріально-понятійний апарат: метод, методологія, повсякденне пізнання, наукове пізнання, системний підхід, системність, комплексність, діалектика, методика,наукометрія, бібліометрія. Основні питання теми: 1. Суть повсякденного і наукового пізнання. 2. Поняття методу і методології наукового дослідження. 3. Типологія методів наукового дослідження. 4. Методологічні основи системного дослідження. 5. Методологія дослідження. 6. Фундаментальна, або філософська методологія. 7. Загальнонаукова методологія. 8. Конкретно-наукова методологія. 9. Методи і техніка дослідження. 10. Використовування методів наукового пізнання. Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 15, 20, 23.
ТЕМА 4. ПСИХОЛОГІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ Повсякденне та наукове пізнання. Методи наукових досліджень. Класифікація методів. Аналіз і синтез. Індукція і дедукція. Якісний і кількісний аналіз. Моделювання. Системний аналіз. Наукове прогнозування. Методи емпіричних досліджень (спостереження, вимірювання, класифікація, опитування, тестування, експертне опитування, метод фокус-груп, експеримент, аналіз документів, аналіз ситуацій). Мета заняття: є системне планування свого робочого дня, ведення особистого архіву дослідника, вміння правильно розмовляти по телефону та писати ділові листи. Категоріально-понятійний апарат: творчий підхід, мислення, наукова робота, самоорганізація, самореалізація, розумова діяльність, робочий день, робоче місце, робочий блокнот, ділове спілкування. ділове листування, розмова по телефону, технікаспілкування. Основні питання теми: 1. Організація творчої діяльності. 2. Психологія наукової творчості. 3. Робочий день та робоче місце науковця. 4. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності. 5. Ділове спілкування. Ділове листування та розмова по телефону. 6. Особистий архів (бібліотека) дослідника. Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 15, 20, 23, 31, 33.
ТЕМА 5. КУРСОВА, ДИПЛОМНА, МАГІСТЕРСЬКА РОБОТИ: ЯК КВАЛІФІКАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Особливості наукового тексту. Структура й етапи. Мова і стиль наукового викладу. Ілюстрації і таблиці. Посилання і список використаних джерел. Скорочення і додатки. Редагування наукового тексту. Повідомлення й доповіді на наукових конференціях. Курсова, дипломна, магістерська роботи. Специфіка курсової (дипломної) роботи. Методичні прийоми викладу наукових матеріалів: послідовний, цілісний, вибірковий. Визначення загального обсягу роботи. Логічна послідовність викладу матеріалу. Літературне й технічне оформлення результатів дослідження. Мова і стиль наукової праці. Загальні вимоги до технічного оформлення. Бібліографічний опис: загальні вимоги та правила складання. Посилання. Додатки. Підготовка до захисту та захист курсової (дипломної) роботи. Керівництво курсовою (дипломною) роботою, її рецензування. Особливості магістерського кваліфікаційного дослідження. Мета заняття: є системне вивчення правил написання курсової, дипломної та магістерської роботи. Категоріально-понятійний апарат: курсова робота, дипломна робота, магістерська робота, мета, вступ, зміст, висновки, список літератури, захист, виступ. Основні питання теми: 1. Курсова (дипломна) робота: загальна характеристика. 2. Послідовність виконання курсової (дипломної) роботи. Етапи роботи над курсовою (магістерською) роботою. 3. Підготовка до захисту і захист курсової (дипломної) роботи. 4. Керівництво курсовою ( дипломною)роботою та її рецензування. 5. Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження. Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 19, 27, 28, 29, 30, 36, 38.
ТЕМА 6. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Поняття про наукову інформацію та роль у проведенні наукових досліджень. Аналітична записка, звіт. Наукова стаття. Дисертації (кандидатська і докторська), автореферат. Наукова монографія. Конспект. Реферат. Анотація. Тези. Наукові результати. Форми звітності при науковому дослідженні. Інформація. Інформаційна записка. Нарада. Колоквіум. Симпозіум. Конференція. З'їзди, конгреси, виставки, ярмарки, фестивалі. Підручник. Навчальний посібник. Наукова доповідь. Доповідь, виступ, книги. Місце наукових комунікацій у сучасних масово-інформаційних процесах. Популяризація результатів наукових досліджень. Система фахової періодики для публікації результатів дослідження. Спеціалізована комунікація через Інтернет. Наукові семінари, конференції, конгреси: форми участі й обміну результатами наукових досліджень. Зв’язки науковців із громадськістю. Функції та різновиди наукових публікацій. Підготовка тез доповіді: рекомендований обсяг, структура. Форми усного оприлюднення наукових результатів: доповідь і повідомлення. Структура тексту доповіді. Методика написання доповіді. Повідомлення. Вимоги до усного виступу. Реферат як наукова робота. Різновиди рефератів. Первинна і вторинна інформація. Методи доказу достовірності: аналітичні, експериментальні, підтвердження практикою. Типологія письмових, образотворчих, архівних та інших джерел, методика їх пошуку та опрацювання. Інтернет-ресурси, специфіка їх використання. Наукові бібліотеки, їх організація і документальні ресурси. Бібліографічні видання. Архівні джерела дослідження. Бази даних сучасних інформаційних мереж. Проблематика досліджень соціальних комунікацій. Принципи роботи з науковою літературою. Форми запису опрацьованого матеріалу (анотація, план, тези, конспект, цитування). Записи в зошитах, на окремих аркушах і на картках: особливості й переваги. Систематизація наукової літератури. Ведення досьє, організація картотек. Вирізки з періодики та ксерокопії, техніка їх зберігання і використання. Ведення робочого щоденника наукового дослідження. Фіксування робочих гіпотез, уточнення предмету дослідження, напрямків збирання матеріалів із урахуванням наявної інформації. Деталізація попереднього плану дослідження. Мета заняття: є вивчення правил опрацювання наукової інформацією, як основної при проведенні наукового дослідження. Категоріально-понятійний апарат: інформація, джерела інформації, наукова публікація, монографія, наукова стаття, тези, форми звітності,з’їзд, конференції, колоквіум, симпозіум, роз'яснення, збірник, періодичні видання, надруковані документи, інформаційні ресурси, первинна інформація, універсальна десяткова класифікація (УДК) і бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК). Основні питання теми: 1. Поняття про наукову інформацію та роль у проведенні наукових досліджень. 2. Джерела інформації та їх використання в науково-дослідній роботі. 3. Техніка роботи зі спеціальною літературою. 4. Наукова публікація: поняття, функції, основні види. 5. Наукова монографія, наукова стаття, тези. 6. Реферат, доповідь, виступ. 7. Методика підготовки та оформлення публікацій. 8. Форми звітності при науковому дослідженні. Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 19, 27, 28, 29, 34.
Тестові завдання для перевірки знань
1. Під метою наукового дослідження розуміють: а) визначення конкретного об’єкта й всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також одержання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво й одержання ефекту. б) науково обґрунтовані припущення, висунуті для пояснення якого-небудь процесу, які після перевірки можуть виявитися щирими або помилковими. в) сферу людської діяльності, яка направлена на вироблення та систематизування нових знань про природу, суспільство, мислення та пізнання навколишнього світу;
2. Спостереження це: а) метод пізнання, при якому об’єкт вивчають без втручання в нього, фіксують, вимірюють лише властивості об’єкта, характер його зміни. б) науково обґрунтовані припущення, висунуті для пояснення якого-небудь процесу, які після перевірки можуть виявитися щирими або помилковими. в) метод пізнання, у якому провадять не тільки спостереження й виміри, але й здійснюють перестановку, зміну об’єкта дослідження.
3. Експеримент це: а) це найбільш загальний емпіричний метод пізнання, у якому провадять не тільки спостереження й виміри, але й здійснюють перестановку, зміну об’єкта дослідження. б) науково обґрунтовані припущення, висунуті для пояснення якого-небудь процесу, які після перевірки можуть виявитися щирими або помилковими. в) складне наукове завдання, що охоплює значну область дослідження й має перспективне значення.
4 Під проблемою розуміють: а) складне наукове завдання, що охоплює значну область дослідження й має перспективне значення. б) це наукове завдання, що охоплює певну область наукового дослідження. в) це найбільш загальний емпіричний метод пізнання, у якому про-вадять не тільки спостереження й виміри, але й здійснюють пере-становку, зміну об’єкта дослідження.
7. Що Ви розумієте під темою? а) це наукове завдання, що охоплює певну область наукового дослідження. б) складне наукове завдання, що охоплює значну область дослідження й має перспективне значення. в) науково обґрунтовані припущення, висунуті для пояснення якого-небудь процесу, які після перевірки можуть виявитися щирими або помилковими.
8. У яких випадках уживається гіпотеза? а) коли відомі факти недостатні для пояснення причинної залежності явища, а є потреба в тім, щоб його пояснити;коли факти складні й гіпотеза може принести користь, як узагальнення знань у цей момент, як вірний крок до роз’яснення їх; коли причини, що зробили або провадять факти, недоступні досвіду, а тим часом дії або слідства їх можуть бути досліджувані. б) коли факти складні й гіпотеза може принести користь, як узагальнення знань у цей момент, як вірний крок до роз’яснення їх; в) коли причини, що зробили або провадять факти, недоступні досвіду, а тим часом дії або слідства їх можуть бути досліджувані.
9. Вимоги до сучасних гіпотез: а) принципова перевіряємість запропонованої гіпотези; б) принципова перевіряємість запропонованої гіпотези; максимальна спільність, володіння; принципова (логічна) простота; спадкоємний зв’язок висунутої гіпотези з попереднім знанням. в) принципова (логічна) простота; спадкоємний зв’язок висунутої гіпотези з попереднім знанням.
10. Процес побудови гіпотези включає: а) відкриття якого-небудь явище або класу однорідних явищ, причину існування, вивчення цього явища або класу явищ за допомогою досвідів, доступних спостережень, формулювання гіпотези, висновки наукових досліджень значення одного або декількох можливих слідств, перевірка того, наскільки ці слідства відповідають фактам дійсності; б) побудова ряду суджень, які ставляться до певного предмета або питання, ідуть одне за іншим так, що з попередніх суджень із необхідністю або високою ймовірністю випливають інші, а в результаті виходить відповідь на поставлене питання. в) формулювання гіпотези, визначення одного або декількох можливих перевірок.
11. Альтернатива це: а) кожна із двох або декількох що виключають друг друга можливостей, вибір між цими можливостями. б) складні факти й гіпотеза можуть принести користь, як узагальнення знань у цей момент, як вірний крок до роз’яснення їх; в) принципова (логічна) простота;спадкоємний зв’язок висунутої гіпотези з попереднім знанням.
12. Науковий аналіз: а) спосіб пізнання об’єктивної дійсності б) називається ряд суджень, які ставляться до певного предмета або питання, ідуть одне за іншим так, що з попередніх суджень із необхідністю або високою ймовірністю випливають інші, а в результаті виходить відповідь на поставлене питання. в) принципова (логічна) простота;спадкоємний зв’язок висунутої гіпотези з попереднім знанням.
13. Міркування це: а) називається ряд суджень, які ставляться до певного предмета або питання, ідуть одне за іншим так, що з попередніх суджень із необхідністю або високою ймовірністю випливають інші, а в результаті виходить відповідь на поставлене питання. б) науково обґрунтовані припущення, висунуті для пояснення якого-небудь процесу, які після перевірки можуть виявитися щирими або помилковими. в) називається ряд суджень, які ставляться до певного предмета або питання, ідуть одне за іншим так, що з попередніх суджень із необхідністю або високою ймовірністю випливають інші, а в результаті виходить відповідь на поставлене питання.
14. По ступені спільності й спрямованості логічного слідства розрізняють: а) дедуктивні умовиводи, індуктивні, умовиводу за аналогією б) математичні, біологічні, медичні, правові. в) метатеоретичні
15. Вивчення документів (від лат. documentum - доказ, свідчення) це: a) метод одержання первинної інформації на ранніх стадіях дослідження для попереднього знайомства з об'єктом. б) процедура, за допомогою якої об'єкти дослідження, розглянуті як носії визначених відносин між ними, відображаються в деякій математичній системі з відповідними відносинами між елементами цієї системи. в) властивість інформації, що встановлює ступінь відповідності істині. г) вид спостереження, при якому наблюдаючій включений у групу, a її члени не знають, що служать об'єктом спостереження.
16. Доказ це: a) логічна дія, у процесі якої істинність якої-небудь думки улаштовується за допомогою інших думок. б) частина наукової праці, що містить додатковий матеріал, що не є істотним для розуміння проблеми, однак корисний із практичної точки зору, що розкриває технологію дослідження. в) вихідний принцип, позиція і спрямованість, орієнтація дослідження. г) різновид джерел інформації про практичну економічну діяльність і результати цієї діяльності
17. Закономірність це: a) об'єктивно існуючий, повторюваний, стійкий, істотний зв'язок для групи явищ, що визначає процеси становлення та існування систем, що розвиваються. б) методологічна характеристика дослідження. в) відношення, при якому зміни якоїсь однієї сторони спричиняють зміни іншої сторони. г) результат процесу пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини у виді представлень, понять, суджень, умовиводів, теорій.
18. Індивідуальна (первинна) інформація це: a) інформація про ознаки окремих об'єктів, що є одиницями досліджуваної сукупності. б) процес порівняння об'єкта з одним з відомих об'єктів, встановлення збігу чого-небудь з чим-небудь. в) розділ статистики, що розглядає індукцію, тобто поширення на великі групи об'єктів (популяції) висновків, зроблених при вивченні менших груп (вибірок). г) вид умовиводу і метод дослідження.
19. Інструментарій дослідження (від лат. instrumentum - знаряддя для роботи) це: a) сукупність методичних і технічних прийомів і операцій, що виступає у формі різноманітних документів (робочих матеріалів) і спрямована на одержання з її допомогою інформації. б) емпіричний метод дослідження, збір первинної інформації шляхом інтерв'ю.
2.2. Практичні завдання
Мета самостійної роботи – позааудиторне вивчення студентами питань, винесених на самостійну роботу, поглиблення набутих під час лекцій знань. Дані вказівки містять теоретичні питання для самостійного вивчення, які не знайшли висвітлення в лекційному матеріалі, але є суттєвими для засвоєння основних положень дисципліни. Контроль виконання самостійної роботи: - вивчення теоретичних питань підкріплюється або складеними студентами блок-схемами, або стислим опорним конспектом лекцій за темами, або складеними студентами тестовими завданнями (по кожній темі); - проведення проміжного та підсумкового тестового контролю під час практичних занять.
ТЕМА 1. НАУКА ПРОДУКТИВНА СИЛА РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
Завдання для самостійного опрацювання
1. Сутність науки як сфери людської діяльності. 2.Ознайомитися з класифікацією наук та понятійним апаратом. 3. Ознайомитися з організацією наукової діяльності в Україні.
Питання для самостійного вивчення
1. Дайте визначення предмету і сутності науки. 2. У чому полягає процес наукового пізнання?
4. Якими ознаками характеризується наукова діяльність? 5. Яка структура формування теорії? 6. Дайте визначення наукової ідеї, гіпотези, теорії, закону. 7. Сформулюйте види, функції та предмет наукової діяльності 8. Що таке суб'єкт та предмет наукової діяльності, 9. Схарактеризуйте наукову школу, її ознаки.
Питання для самоперевірки та самоаналізу
ТЕМА 2. НАУКА ЯК СФЕРА ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Завдання для самостійного опрацювання
1. Засвоїти основні характеристик та етапи проведення емпіричного дослідження. 2. Ознайомитися з особливостями науково-дослідної діяльності студентів у наукових гуртках університету. 3. Провести процедуру вибору теми наукового дослідження з урахуванням актуальних проблем практичної психології.
Питання для самостійного вивчення
1. Дайте характеристику наукового дослідження. 2. Які є форми наукових досліджень? 3. Що таке об'єкт, предмет та фактори наукового дослідження? 4. Як Ви розумієте гіпотезу дослідження? 5. Дайте визначення емпіричних завдань і методів дослідження. 6. Що розуміють під теоретичними завданнями дослідження?
Питання для самоперевірки та самоаналізу
8. У чому полягає відмінність між основними секторами організації науки в Україні? 9. Які історичні події стали передумовою створення Академії наук України? 10. Які вимоги висуває суспільство до особистості наукового працівника? 11. Чим визначається рівень кваліфікації наукового працівника? 12. Яку роль у розвитку науки відіграють наукові товариства?
ТЕМА 3. ФІЛОСОФСЬКА ОСНОВА МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Завдання для самостійного опрацювання
1. Ознайомитися з методологією, видами та функціями наукових досліджень. 2. Засвоїти методи та техніку наукових досліджень. 3. Охарактеризувати дослідження на емпіричному й теоретичному рівнях.
Питання для самостійного вивчення
1. Що Ви вкладаєте в поняття «методологія дослідження»? 2.Які Вам відомі види методології? 3.Що таке метод наукового пізнання? 4.Які Ви знаєте методи пізнання? 5. Які Ви знаєте методи емпіричного та теоретичного рівнів дослідження? 6.Класифікація методів. їх характеристика.
Питання для самоперевірки та самоаналізу
7. У чому полягає взаємозв’язок між пізнанням і практикою? 8. Яку інформацію дає можливість одержувати спостереження? 9. Про що можна дізнатись за даними процесу порівняння? 10. На чому ґрунтується процес вимірювання досліджуваних величин? 11. Яке призначення має експеримент як метод наукового дослідження?
Завдання 9. Питання до самоперевірки знань та практичні завдання
ТЕМА 4. ПСИХОЛОГІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ
Завдання для самостійного опрацювання
1. Ознайомитися з найважливішими методами організації творчої праці. 2. Засвоїти правила ділового листування та ділового спілкування. 3. Охарактеризувати архів, бібліотеку та роботе місце науковця.
Питання для самостійного вивчення
Питання для самоперевірки та самоаналізу
1. Дати пояснення категоріям “творчість”, “творчий підхід”, “мислення” 2. Наукова робота, її характеристика та значення. 3. Роль самоорганізації. Її елементи. 4. Правила досягнення системності при виконанні наукової роботи. 5. Дати характеристику розумової та фізичної праці. 6. Правила організації робочого дня науковця. 7. Організація робочого місця науковця. 8. Технічне забезпечення науково-дослідної роботи. 9. Ділове спілкування науковця. 10. Ділове листування науковця.
ТЕМА 5. КУРСОВА, ДИПЛОМНА, МАГІСТЕРСЬКА РОБОТИ: ЯК КВАЛІФІКАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Завдання для самостійного опрацювання
1. Загальні положення. 2. Курсова (дипломна) робота. Загальна характеристика, послідовність, виконання та оформлення. 3. Етапи наукового дослідження, оформлення та захист дипломної роботи.
Питання для самостійного вивчення
Питання для самоперевірки та самоаналізу
Посилання на джерела Як посилатися на джерела
Називати джерела у тексті доводиться двічі: у короткій (вказівній) формі після цитування, назви автора чи публікації, а також у повному вигляді, у вичерпному бібліографічному описі – наприкінці тексту. Нині в Україні діє міждержавний стандарт бібліографічного опису джерел. На наукові дослідження (монографії, дисертації, наукові звіти, магістерські роботи тощо) поширюються рекомендації Атестаційної комісії України (АК України). Посилання в тексті найчастіше подаються з використанням квадратних дужок із вказівкою порядкового номера за переліком посилань. Наприклад: „ У працях [1–5] стверджується...”; „Поняття розглядається у дослідженнях українських і російських учених [1, с. 5; 25; 57]”; ‟Автор наголошує... [19, с. 35]” і т.д. Неправильно: „Поняття вибору розглядається у (142)”; ‟Про це йдеться також у [83, 180, 275]”. Якщо в науковому тексті наводиться конкретна цитата, то в квадратних дужках зазначається номер позиції у списку використаних джерел і вказується конкретна сторінка. Наприклад: [5, с. 55]. Посилання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їхнього порядкового номера. Наприклад: „рис. 1.1”, „див. табл. 1.1.”, „у формулі (1.1)” тощо. Не забороняється використовувати текстові посилання на публікації газет і журналів, вказуючи після цитування чи перефразування у квадратних дужках дату публікації, якщо назва періодичного видання згадується у контексті. Наприклад: У статті іспанського професора Джо М. Понса „Фахова менеджмент-освіта”, опублікованій у журналі „Синергія”, зазначено: „...” (2004. – № 1. – С. 5). Оглядач газети „Дзеркало тижня” вказує на нові фактори ризику ... (2005. – 11–16 лип.). Подібне можливе й тоді, коли в статті чи іншому, невеликому за обсягом тексті, цитується одна праця (скажімо, йдеться про реферат, рецензію, реферативний огляд). Тому не має потреби постійно повертатися до списку використаних джерел, варто зазначити після першого посилання: надалі вказівка на це джерело подаватиметься в тексті, де в квадратних дужках зазначатиметься сторінка. Наприклад: Як зауважує Джон М. Леннон ... [с. 5]; на думку автора, існує три варіанти бібліографічного опису [с. 669-697]; учений наголошує ... [с. 345]. Можливі також посилання – найчастіше в кінці документу, з використанням наскрізної нумерації (в межах всього тексту чи окремих розділів – прийнятно для монографій, підручників, брошур, а також дисертацій), рідше – примітки в кінці кожної сторінки (підрядкові примітки), нумерація може бути посторінкова або наскрізна). Існують такі типи людей: „черепахи”, „хамелеони”, „леви”, „дикобрази”, „безбарвні”[1]. Таким чином, дослідниця вважає, що „черепаху” не слід „викликати на відвертість, „дикобраза” – тривожити негативними прогнозами розвитку явищ тощо”[2]. Якщо підряд повторюється одне й те ж джерело (колективна монографія, енциклопедія, журнал, архівний фонд та ін.), то вдруге не варто повторювати вже описані вихідні дані. Використовуються словесні еквіваленти: „Там само” (рідше – „Там же”; англійський варіант – Ibid), після яких указуються тільки ті вихідні дані, що не збігаються з попереднім описом. Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // О. Зав’ялова / Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35. Кушплер Л. Практики управління людськими ресурсами на українських підприємствах // Кушплер Л. / Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 4–10.
Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків. Найчастіше джерела згадуються в алфавітному порядку (спочатку – кирилиця, потім – латиниця). Бібліографічний опис складається із таких елементів: 1) автора (прізвище та ініціал / ініціали) чи авторів (якщо їх кілька); автор може бути відсутній: Алексєєв І. В. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. / І. В. Алексєєв, О. В. Захарчук, Н. Н. Рим – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с. Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / Н. Непийвода – К.: Основа, 2000. – 256 с. Український бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с.
2) заголовка (назви видання) Алексєєв І. В. Банківський маркетинг: Навч. посібн. / І. В. Алексєєв, О. В. Захарчук, Н. Н. Рим2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с. Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / Н. Непийвода. – К.: Основа, 2000. – 256 с. Український бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с.
3) підзаголовка; уточнення про редактора, упорядника, перекладача, керівника авторського колективу; зазначення організації, що видає (так званий надзаголовок); Алексєєв І. В. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. / І В. Алексєєв, О. В. Захарчук, Н. Н. Рим – Л.: Львів. Банківський коледж, 1998. – 96 с. Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови/ Н. Непийвода. – К.: Основа, 2000. – 256 с. Український бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с. 4) повторюваність видання, зміни та доповнення чи інша інформація – стереотипне, факсимільне видання тощо. Алексєєв І. В. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. / І В. Алексєєв, О. В. Захарчук, Н. Н. Рим– Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с. 5) Вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання, том, номер журналу, число та місяць газети. Про оплату праці: Закон України, 24 берез. 2005 р. // Голос України. – 1995. – 25 трав. Алексєєв І. В. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. / / І В. Алексєєв, О. В. Захарчук, Н. Н. Рим– Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с. Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35. Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови/ Н. Непийвода. – К.: Основа, 2000. – 256 с. 6) Кількісна характеристика документу (кількість сторінок, конкретна сторінка / сторінки, кількість бібліографічних одиниць, наявність ілюстрацій і т.д.) Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВАТ „Перун”, 2001. – С. 92. Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35. Позняк П. І., П’ятериков С. В. Погляд через століття: Фотопутівник. – К.: Мистецтво, 1987. – 240 с.: іл.
Розглянемо ці елементи бібліографічного опису документу ще на двох прикладах (у дужках позначені фрагменти бібліографічного опису відповідно до їхньої нумерації у попередніх записах): Шеремета П. (1) Кейс-метод: з досвіду викладання в українській бізнес-школі (2) / Шеремета П., Каніщенко Г. (3) – К.: Центр інновацій та розвитку, 1999. (5) – 80 с. (6) Дейан А. (1) Реклама (2) / Пер. с франц., под ред. С. Г. Божук. (3) – 8-е изд. (4) – СПб.: Изд. дом „Нева”, 2004. (5) – 128 с. (6)
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим (архівним, електронним тощо) твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів, перекручень чи недоцільних скорочень. Джерела розміщують одним із таких способів: 1) у порядку появи посилань у тексті (вважається найбільш зручним для користування та рекомендований при написанні дисертацій і монографій); 2) в алфавітному порядку прізвищ першого автора або заголовків документів. При цьому спочатку подаються документи українською мовою і мовами з кириличною графікою (відповідно до розташування за українським алфавітом), а потім – мовами з латинською графікою.
Відомості про джерела, внесені до списку, варто подавати відповідно до вимог міждержавних і державного стандартів, зокрема: ДСТУ 2394–94. Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів: Терміни та визначення: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1994. – 89 с.; ДСТУ 3582–97. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні правила та вимоги: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1998. – 25 с.
Оформлення списку використаних джерел При оформленні списку використаних джерел варто скористатися такими порадами:
3. Мова опису повинна відповідати мові документа. Описи документів, що опубліковані мовами з особливою графікою (грузинською, арабською, китайською, японською тощо), наводять у перекладі або транслітерації: Головащук С. І. Словник наголосів: Понад 20 000 слів. / С.І. Головащук – К.: Наук. думка, 2003. – 320 с. Ксардель Д. Прямой маркетинг / Пер. с франц., под ред. С. Г. Божук. – СПб.: Изд. дом „Нева”, 2004. – 128 с. Ое К. Управління персоналом. – Токіо, 2001. – 154 с. – Япон. Morgan D. Build the perfect resume one 7-minute lesson at a time. – Foster City; Chicago; Indianapolis; New York, 2000. – 184 p.
Виняток становлять лише псевдоніми, де імена не скорочують: Українка Леся (а не Українка Л.), Мирний Панас (а не Мирний П.) і т.д.
Таблиця 1.8. Зразок оформлення списку літератури
Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик. – К.: Основи, 1994. – 191 с. Кужель О. Формування паритетності інтересів. – Вид. 3-є, доп. – К., 2004. – 118 с. Неправильно Райт Глен. Державне управління... Кужель Олександра. Формування паритетності інтересів...
ХХІ століття і проблеми мовної політики в Україні. – К., 2005. Вороніна М. С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1997.
Тимошик М. Її величність книга: Історія видавничої справи Київського університету 1834–1999. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 308 с., іл. вкл. Тимошик М. „Лишусь навіки з чужиною...”: Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження. – К.: Наша культура і наука; Вінніпег: Вид-во правосл. Собор св. Покрови, 2001. – 548 с., іл. вкл.
Зразок оформлення літератури
Інтерв’ю, проведене особисто Марчук І. Особисте інтерв’ю. / Марчук І. – К., 5 травня 2005 р.
Анкета, опитування Анкета про ефективність діяльності. Надіслана 500 керівникам у сфері ресторанного бізнесу. 1 березня 2005 р. Опитування студентів Києво-Могилянської школи бізнесу. – К., 11 лют. 2004 р.
Лист неопублікований Іваненко В. І. Лист до автора. 15 липня 2005 р.
Буклет, листівка Інвестиційні стратегії для ХХІ століття. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2005.
Матеріали лекції чи презентації Шеремета П. Корпоративні цінності: Лекція. Києво-Могилянська школа бізнесу. 2005. – 17 трав.
Питання для самостійного опрацювання
ТЕМА 6. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Завдання для самостійного опрацювання
1. Ознайомитися з поняттям про наукову інформацію та її роль у проведенні наукових досліджень. 2. Охарактеризувати джерела інформації та їх використання в науково-дослідній роботі. 3. Проаналізувати техніку роботи зі спеціальною літературою. 4. Ознайомлення з різними формами впровадження та апробації наукового дослідження.
Питання для самостійного вивчення
1.Що таке наукова публікація та її основні види? 2.Монографія: поняття, алгоритм написання. 3.Наукова стаття, вимоги до її оформлення. 4. Що таке авторський, друкований та обліково-видавничий аркуш. 5.Які відмінності між дисертацією і монографією? 6.Тези доповіді, алгоритм тези. 7.Які методичні прийоми використовуються при підготовці публікації.
Питання для самоперевірки та самоаналізу
Скорочення у бібліографічному описі
Обов’язковому скороченню підлягають такі слова і словосполучення:
Сторінка / сторінки – с.; С. (С. 5; с. 5–25) Том / томи – Т.; т. (т. 1; Т. 1–3) Номер / номери – № (№ 1; № 1–5) Параграф / параграфи – § (§ 7, § 1–5) Розділ / розділи – р.; Р. (р. 1; Р. ІІ; Р. 1–3) Рік / роки – р. / рр. (2005 р., 2003–2005 рр.) Число, частина – Ч.; ч. (ч. 5; ч. 7–9)
2.3. Питання для самостійного вивчення
1. Рівні та види наукових досліджень 2. Системний підхід у науці 3. Науково-дослідний процес, його стадії 4. Особливості робочий день та робочого місця науковця 5. Самостійна робота студента в системі навчального процесу 6. Класифікація інформаційного забезпечення 7. Основні завдання підготовки спеціалістів (економістів, бухгалтерів) для народного господарства. 8. Необхідність підготовки, перепідготовки нових фахівців з менеджменту,маркетингу, фінансів, банківської справи. 9. Види науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. 10. Форми науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. 11. Необхідність планування науково-дослідного процесу. 12. Облік і контроль за виконанням науково-дослідної роботи. 13. Революції у науці. 14. Необхідність постійної підготовки наукових фахівців. 15. Етапи розвитку наук. 16. Наукові ступені, їх здобуття. 17. План дослідження теми та його складові. 18. Стадії науково-дослідницького процесу. 19. Необхідність застосування ПЕОМ в науковому дослідженні. 20. Спілкування науковця і ПЕОМ. 21. Методи прийому дослідження, що містять дотиковий характер, (інвентаризація, експертиза, контрольні заміри) 22. Документ та його види. 23. Класифікація друкованих джерел інформації. 24. Робоче місце та вимоги до нього. 25. Походження “економічної” науки. 26. Економічні закони та їх роль в суспільстві. 27. Основні напрями економічних досліджень. 28. Межі проблеми теми наукових досліджень. 29. Групування добутих знань при вивченні стану наукових розробок. 30. Фінансування теми наукового дослідження. 31. Що таке науково-дослідницький процес? 32. Організація науково-дослідницького процесу та його складові. 33. Основні принципи науково-дослідницького процесу. 34. Організація управління науково-дослідницьким процесом.. 35. Особливості сучасних наукових досліджень. 36. Планування науково-дослідницького процесу. 37. Принципи організації праці. 38. Графік виконання робіт. 39. Розумова праця та її фактори. 40. Організація робочого місця. 41. Класифікація інформаційного забезпечення. 42. Професійна інформаційна комунікація та її види. 43. Поділ інформаційного забезпечення за змістом. 44. Критерії економічної інформації. 45. Система економічних показників. 46. Поняття «операція» в економічних науках. 47. Структура інформаційної системи, її складові. 48. Необхідність кодування економічної інформації. 49. Фактографічна інформація. 50. Носії економічної інформації. 51. Дати визначення термінів: вихідний і вхідний тракти; обчислювальна система; дані. 52. Що таке алгоритмічна мова ? 53. Класифікатори техніко-економічної інформації та її категорії. 54. Фонди інформаційного забезпечення для АСОІ. 55. Етапи обробки даних для наукових досліджень на АСОІ.
2.4. Теми рефератів
1. Послідовність етапів наукового дослідження 2. Апробація та впровадження результатів досліджень. 3. Програма і план наукового дослідження. 4. Оформлення результатів наукових досліджень, 5. Підготовка виступів за результатами наукових досліджень. 6. Основні принципи методології дослідження. 7. Загальнонаукові засоби дослідження. 8. Організаційні основи дослідження. 9. Шляхи розвитку можливостей та методів дослідження. 10. Ефективність наукових досліджень. 11. Основні види проблем у сфері економіки та їх структура. 12. Об’єкти та предмет аналізу економічних досліджень. 13. Аналіз темпів та періоди розвитку у економічних дослідженнях. 14. Стадії проектування роботи на АСОІ.. 15. Мета захисту даних ЕОМ. 16. Завдання застосування сучасних ЕОМ у наукових дослідженнях. 17. Організація бібліотек. 18. Структура економічної бібліотеки. 19. Індексування бібліографічних фондів. 20. Роль каталогу в бібліотечній системі. 21. Види систематизації результатів дослідження. 22. Реферат-форма систематизації наукового дослідження. 23. Наукова стаття - форма систематизація наукового дослідження. 24. Структура плану-проекту статті, реферату. 25. Що таке бібліографічний опис? 26. Порядок складання списку літератури. 27. Звіт про науково-дослідницьку роботу. 28. Порядок складання звіту. Його складові. 29. Необхідність проведення наукових досліджень та одержання результатів наукових досліджень. 30. Розрахунок ефективності наукового дослідження. 31. Види ефективності науково-дослідної роботи. 32. Оцінка економічної ефективності результатів НДР. 33. Місце наукових комунікацій у сучасних масово-інформаційних процесах. 34. Популяризація результатів наукових досліджень. 35. Система фахової періодики для публікації результатів дослідження. 36. Спеціалізована комунікація через Інтернет. 37. Наукові семінари, конференції, конгреси: форми участі й обміну результатами наукових досліджень. 38. Зв’язки науковців із громадськістю. 39. Функції та різновиди наукових публікацій. Підготовка тез доповіді: рекомендований обсяг, структура. 40. Форми усного оприлюднення наукових результатів: доповідь і повідомлення. 41. Структура тексту доповіді. 42. Методика написання доповіді. 43. Специфіка курсової (дипломної) роботи. 44. Методичні прийоми викладу наукових матеріалів: послідовний, цілісний, вибірковий. 45. Визначення загального обсягу роботи. 46. Логічна послідовність викладу матеріалу. 47. Літературне й технічне оформлення результатів дослідження. 47. Мова і стиль наукової праці. 49. Загальні вимоги до технічного оформлення. 50. Бібліографічний опис: загальні вимоги та правила складання. 51. Посилання. 52. Додатки. 53. Особливості магістерського кваліфікаційного дослідження 54. Первинна і вторинна інформація. 55. Методи доказу достовірності: аналітичні, експериментальні, підтвердження практикою. 56. Типологія письмових, образотворчих, архівних та інших джерел, методика їх пошуку та опрацювання. 57. Інтернет-ресурси, специфіка їх використання. 58. Наукові бібліотеки, їх організація і документальні ресурси. 59. Бібліографічні видання. 60. Архівні джерела дослідження. 61. Бази даних сучасних інформаційних мереж. 62. Загальні проблеми методології наукового дослідження. 63. Розмежування методології та методів дослідження. 64. Фундаментальні (філософські), загальнонаукові, конкретнонаукові методологічні принципи. 65. Історичний підхід (історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний методи). 66. Термінологічний підхід (методи термінологічного аналізу і операціоналізації понять). 67. Системний підхід (структурно-функціональний, системно-діяльнісний, системно-генетичний аналізи). 68. Загальна схема наукового дослідження. 69. Вибір теми наукової роботи. Актуальність. 70. Формулювання мети і завдання наукової роботи. 71. Визначення об’єкта і предмета дослідження. 72. Галузі застосування результатів. 73. Вивчення науково-теоретичної літератури. 74. Хронологічне і проблемно-тематичне обмеження рамок дослідження. 75. Визначення кола проблем, що підлягають розв’язанню, їх систематизація. 76. Завершення наукових студій, формулювання висновків, вибір жанрової форми та складання плану-проспекту наукової праці.
ІІІ. Перелік питань, які виносяться на залік
ІV. Короткий термінологічний словник
А
Абстрагування – метод наукового дослідження, який полягає у мисленому виокремленні суттєвих, істотних ознак, аспектів, відношень предмета, процесу, явища. Автореферат – наукове видання у вигляді брошури, що вміщує авторський варіант реферативного викладу проведеного ним наукового дослідження. Агностицизм – філософська установка, згідно з якою неможливо однозначно довести відповідність поняття дійсності, а отже, побудувати істинну все-охопну систему знання. Аксіома – істинне положення, що приймається без логічного доказу, в силу його безпосередньої переконаності. Аксіоматичний (грец. – загальноприйняте) метод (грец. – спосіб пізнання) – спосіб побудови наукової теорії у вигляді систем постулатів (аксіом) і правил висновку (аксіоматики), що дозволяють шляхом логічної дедукції отримати підтвердження певної теорії. Аспект – точка зору, з якої розглядається об’єкт дослідження. Аналіз (грец. – розкладання) – мислене або практичне розчленування цілого на частини. Аналогія (грец.– відповідність, подібність, схожість) – метод пізнання, заснований на перенесенні однієї або кількох характеристик із відомого явища на невідоме. Антропний (грец. – людина) принцип (лат. – основа, начало) – один з принципів сучасної космології, що встановлює залежність існування людини як складної космічної істоти від фізичних параметрів всесвіту (сталої Планка, швидкості світла, маси протона та електрона). У світоглядному сенсі А. п. узагальнює філософську ідею взаємозв'язку людини та універсуму. Атомізм – ідеалістичне вчення початку XX ст. про тотожність будови мови й організації дійсності.
Б
Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що присвоюється особі, яка засвоїла програму вищої освіти і успішно пройшла підсумкову атестацію. Біфуркація (лат. – роздвоєний) – роздвоєння, розгалуження; поява нової якості у русі динамічної системи при малих змінах її параметрів.
В
Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх із досліджуваними об'єктами. Версії – гіпотези, що по різному пояснюють одні й ті ж самі факти. Вимірювання – представлення властивостей реальних об'єктів у вигляді числової величини. Висловлювання – думка, виражена розповідним реченням, яка може бути істинною чи помилковою. Відкрита система – система, доступна для проникнення в неї потоків речовин, енергії, інформації.
Г
Гіпотеза (грец. – основа, припущення) – наукове припущення щодо пояснення явища дійсності, яке потрібно довести на практиці та обґрунтувати теоретично. Д
Дедукція (лат. – відводжу, виводжу) – метод пізнання, заснований на висновках від загального до часткового (особливого). Детермінізм (лат. – визначаю) – вчення про всезагальний об'єктивний закономірний взаємозв'язок і причинну зумовленість явищ соціоприродного середовища. Дисертація – наукова праця, представлена у вигляді рукопису, монографії, наукової доповіді або підручника, є кваліфікаційною роботою, яка вказує на високий науково-практичний рівень дослідника. Дисипація (лат. – розсіюю) – розсіювання атмосфери планет внаслідок переходу молекул газів з атмосфери планети до космічного простору; у фізичних системах – перехід частин енергії впорядкованого процесу в енергію невпо-рядкованого процесу. Дискурс (франц. – промова, виступ) – організація мовної діяльності (писемної, усної), яка пов'язана з певною проблематикою. Догматизм – думка, філософське вчення) – спосіб мислення, за яким певне вчення або положення вважають істиною, не враховуючи конкретних умов життя. Е
Евристика – наука, що вивчає творче мислення. Економіко – галузь економічної науки, що характеризує на макро- і мікрорівнях закони бізнесу, методи господарювання, економічної політики тощо. Експеримент (лат. – проба, дослід) – метод пізнання об'єктивної дійсності завдяки науково організованому досліду, ініціюванню процесів, явищ. Емержентна еволюція (англ. – виникнення, поява нового і лат. – розгортання, розвиток) – філософська концепція розвитку, що розглядає його як стрибкоподібний процес, за якого поява нових якостей зумовлена втручанням ідеальних сил; висунута на початку XX ст. Епістемологія – теорія пізнання. Розділ філософії, в якому вивчаються закономірності й можливості пізнання, відношення знання до відчуттів, уявлень, понять об'єктивної реальності, досліджуються ступені й форми процесу пізнання, умови і критерії його достовірності й істинності.
З
Закон – необхідне, суттєве, стале співвідношення, що повторюється між окремими явищами.
І
Ідея (грец. – начало, основа, першообраз) – форма відображення зовнішнього світу, що охоплює цілі й перспективи його пізнання і практичного перетворення. Індетермінізм (лат. іп – префікс на позначення заперечення і детермінізм – обмежити) – вчення й методологічна позиція, які заперечують загальну закономірність і причинно-наслідковий зв'язок явищ у природі й суспільстві. Індукція (лат. – наведення) – метод пізнання, згідно з яким на основі висновків про часткове роблять висновки про загальне.
К
Категорія – форма логічного мислення в якій розкриваються внутрішні, суттєві сторони та відношення між предметами, що досліджуються. Кваліфікація – сертифікація досягнень або компетенцій студента з зазначенням виду і назви підготовки, яка надає право доступу до подальшої освіти та професійної діяльності. Кейнсіанство – один з провідних напрямів сучасної економічної теорії, який стверджує, що без активного втручання держави у розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення її функцій капіталізм нежиттєздатний. Теорія дістала назву за іменем англійського економіста Джона-Мейнарда Кейнса (1883 – 1946). Композиція (лат. складання, створення) наукової роботи – послідовність розташування її частин: основного тексту (глав і параграфів), довідково-супроводжувального апарату. Конспект (лат. – огляд) – короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо. Концепція – система поглядів, основна думка при визначенні мети й завдань дослідження, що вказує на шлях його опанування. Кореляція – співвідношення, відповідність, взаємозв'язок предметів або понять; у математичній статистиці – залежність між явищами або величинами, що не має чіткого функціонального характеру. Кредитно-модульна система організації навчального процессу – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів). Курсова робота – робота студента, виконана як підсумок навчання на певному курсі. Сприяє розвитку ініціативи і самостійності, передбачає систематизацію, закріплення та розширення теоретичних знань студента, оволодіння навичками самостійної, теоретичної, експериментальної роботи, роботи з комп'ютерною технікою, користування літературними джерелами тощо.
Л
Лібералізм (лат. – вільний) – ідеологічна та суспільно-політична течія XVII–XVIII ст., яка проголосила принцип громадянських, політичних, економічних свобод. Людина економічна – людина, поведінка якої зумовлена прагненням отримати максимальний прибуток.
М
Магістерська дипломна робота – самостійне дослідження, виконане студентом на завершальному етапі навчання в університеті. Є кваліфікаційним документом, на підставі якого Державна екзаменаційна комісія визначає рівень теоретичної підготовки випускника, його готовність до самостійної роботи за фахом, приймає рішення про присвоєння кваліфікації. Магістр – академічний ступінь (кваліфікація), що отримують бакалаври в результаті засвоєння основної освітньої програми вищої школи, яка дає право на зайняття основних посад на ринку праці та продовження навчання в аспірантурі. Макроекономіка – економічна наука, що досліджує особливості розвитку народного господарства як цілісності, а також його окремих галузей. Маржиналізм (франц. – граничний) – напрям західної економічної науки та її методологічний принцип, основою якого є теорія граничної корисності (ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами праці, а ступенем насичення потреби у ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товару). Втілений у теорії витрат виробництва, ціни розподілу тощо. Виник у середині XIX ст., започаткований К. Менгером, У. Дже-вонсом, Л. Вальрасом. Мезоекономіка – сукупність господарських зв'язків галузевого рівня. Меркантилізм (італ. – торговець, купець) – економічна теорія, прибічники якої відводили торгівлі провідну роль в економіці, створенні прибутку, а гроші вважали основним багатством нації. Метанарація – поняття філософії Постмодернізму, яке передбачає існування концепцій, що претендують на універсальність, домінування в культурі та «легітимацію» знання. Метафізика (грец. – після фізики, від назви книги Арістотеля) – метод пізнання у філософії, який розглядає явища як статичні, поза їх внутрішнім зв'язком. Метод (грец. – спосіб пізнання) – спосіб досягнення мети, сукупність прийомів і операцій теоретичного, практичного освоєння дійсності; спосіб певним чином організованої людської діяльності. Метод дослідження — спосіб отримання нового знання. Методологія – вчення про способи організації і побудови теоретичної й практичної діяльності людини. Методологія науки – вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання. Методологія наукового пізнання – учення про принципи, форми й способи науково-дослідницької діяльності. Мікроекономіка – економічна наука, яка вивчає взаємозв'язки у межах окремих підприємств, фірм тощо. Мінімізація (лат. – найменше) теорії – добір мінімальної кількості понять, що утворюють основу нової теорії. Модальність (лат. – спосіб) – категорія, що позначає різні види відношень висловлювань до дійсності, а також відношення того, хто говорить, до висловлювань. Моделювання (франц. – ліпити, формувати) – метод пізнання явищ і процесів, який грунтується на заміні, теоретичній або експериментальній, об'єкта досліджень (оригінала) подібним на нього (моделлю). Модерн (франц. – новий, сучасний) – стильовий напрям у європейському й американському мистецтві кінця XIX – початку ХХ ст., для якого характерне використання нових техніко-конструктивних засобів, надзвичайних декоративних ефектів. Монізм (грец. – один) – тип організації філософського знання, який визначається наявністю одного основного принципу (на противагу дуалізму та плюралізму), якому підпорядковане змістовне наповнення філософської системи; визнання в рамках цього принципу єдиного початку, загального закону, устрою, світогляду, що визначає всю різноманітність сущого, зокрема людського буття. Монографія – наукове книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи декільком авторам. Мультиверсум – світостворення в цілому як сукупність світів з різними фізичними законами і кількістю вимірів. Складовою М. є той всесвіт (універсум), в якому живе людство.
Н
Наука – сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості. Наукова проблема – конкретне питання, яке виникає, коли наявних знань не достатньо для вирішення конкретного завдання, і спосіб, за допомогою якого можна здобути відсутні знання, невідомий. Наукова тема – завдання наукового характеру, що підлягає науковому дослідженню та є основним показником науково-дослідної роботи. Наукова теорія – система абстрагованих понять та тверджень, що являє собою ідеальне відображення дійсності. Наукове дослідження – методи отримання та перевірки нових знань. Науковий напрям – сфера наукових досліджень наукового колективу, спрямованих на вирішення значних завдань у певній галузі науки. Науковий факт (лат. – зроблене) – складова наукового знання, що відображає об'єктивні властивості речей та процесів, на основі яких визначають закономірності явищ, вибудовують теорії, формулюють закони. Нелінійна система (грец. – утворення) – система, реакція якої на зовнішній подразник не адекватна силі впливу. Нестабільність субстанційна – неефективність політичного устрою країни, що полягає у відсутності чіткої державної науково обґрунтованої стратегії розвитку країни, налагодженого державного управління народним господарством, а отже, конкретних схем прийняття рішень і системи відповідальності за їх виконання. Ноумен – філософське поняття неоплатонізму на позначення світу сутностей, які можна осягти розумом. За Кантом, світ Н., що не підпорядковується законам фізичного детермінізму, є невидимим двійником як суб'єкта, так і об'єкта, а також містить недосліджувані поняття (Бог, свобода, віра). Функції Н. полягають в обмеженні можливостей застосування наукового розуму і збереженні простору свободи для релігії і моралі.
О
Онтологія (грец. єство і Іоgоs – слово, вчення) – вчення про буття, яке досліджує загальні основи, принципи буття, його структуру і закономірності.
П
Парадигма (грец. – приклад, зразок) – сфера вільних ідей як першообраз, зразок, відповідно до якого бог-демі-ург створив світ сущого, в античній та середньовічній філософії; у сучасному трактуванні – система творчих методологічних й аксіологічних (ціннісних) установок, взятих усіма членами наукового співтовариства за зразок вирішення наукових завдань. План (лаг. – площина) – система взаємопов'язаних завдань, що визначають строки, порядок і послідовність виконання програм, окремих робіт, операцій; порядок, послідовність викладу матеріалу. Плюралізм (лат. – множинний ) – філософська концепція, за якою буття утворене множиною самостійних, рівнозначних сутностей. Позитивізм (від лат. – позитивний) – напрям філософії, представники якого вважають всі істинні знання результатом досліджень спеціальних наук і заперечують пізнавальну цінність філософських знань. Поняття – форма мислення, що забезпечує пізнання сутності явищ, процесів, узагальнення їх ознак. Порівняння – метод пізнання дійсності, покликаний встановити спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об'єктами. Постмодернізм – стильовий напрям у мистецтві, для якого характерне дистанціювання від класичних і від некласичних традицій, переоцінювання традицій авангардизму й модернізму, варіювання та співіснування всіх форм буття. Постулати – твердження, що приймаються як істинні, хоча вірність їх не доведена. Пояснення – з'ясування особливостей ситуації, розкриття мотивів, причин певних процесів, явищ, подій. Пригожинська картина всесвіту – світогляд, що визначається як синергетика. Сучасна теорія самоорганізації, яка досліджує феномени нелінійності, нерівноважності, глобальної еволюції, процеси становлення «порядку через хаос», біфуркаційні зміни, незворотність часу, нестійкість як основну характеристику процесів еволюції. Принцип (лат. – начало, основа) – вихідний пункт теорії; те, що становить основу певної сукупності знань. Прогнозування – сукупність засобів і прийомів мислення, що дають змогу на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у певному періоді часу вивести судження певної достовірності стосовно майбутнього розвитку об'єкта. Р
Регресія (лат. – повертаюсь) – ймовірнісна залежність середнього значення певної величини від інших величини. Релятивізм (лаг. – відносний) – визнання відносності, умовності й суб'єктивності пізнання, заперечення абсолютних етичних норм і правил. Реферат (лаг. – доповідати, повідомляти) – доповідь на певну тему, що передбачає огляд відповідних літературних та інших джерел; виклад змісту наукової роботи, книжки, статті. Риторика (грец. – ораторське мистецтво) – наука красномовства.
С
Самостійна робота – навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння матеріалом навчального предмета без безпосередньої участі викладача. Світи гераклітівського типу – світи, «космос», які не створені, за Гераклітом, ніким з богів та ніким з людей, а завжди були, є і будуть вічно живим вогнем. Божественний первісний вогонь є чистим розумом, «логосом», який породжується через боротьбу та появу множинності речей. Синергетика (грец. – спільна дія) – один з провідних напрямів сучасної науки, природничо-науковий аспект розвитку теорії нелінійних динаміку сучасній культурі. Синтез (грец. – складання) – об'єднання раніше виокремлених частин у ціле, в якому протиріччя і протилежність послаблюються або знімаються. Софізм – невірний, хибний доказ, що видається за правильний, заснований на зовнішній схожості явищ, заміні понять, свідомо невірному виборі вихідних положень. Спостереження – метод пізнання дійсності, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об'єктів за допомогою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника. Судження – розумовий акт, що реалізує ставлення мовця до змісту висловлюваного. Сутність – головне, основне, визначальне у предметі. Сцієнтизм (лат. – наука) – абсолютизація ролі науки, зокрема домінування природничих наук у культурі, духовному житті суспільства.
Т
Теза (грец. – положення, твердження) – коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, повідомлення тощо. Телеологія – ідеалістичне вчення, яке визнає наявність мети в процесах і явищах природи. Тема – наукове завдання, що належить до конкретної галузі наукового дослідження. Теорія (грец. – розгляд, міркування, вчення) – система достовірних знань про дійсність, яка описує, пояснює, передбачає явища конкретної предметної галузі. Технопарк – форма територіальної інтеграції науки, освіти і виробництва з метою оперативного впровадження науково-технічних розробок. Турбуленція (лат. – неспокій, вирування, обертання навколо осі) – в гідромеханіці та аеромеханіці – хаотичний рух рідини газу; в атмосфері – невпорядковані й випадкові зміни напряму й швидкості частинок повітря.
У
Універсум – поняття на позначення світу як цілісності. Умовивід – процес мислення, що об’єднує послідовність двох та більше суджень, у результаті чого з’являється нове судження.
Ф
Фізіократія –економічне вчення, представники якого піддавали критиці вчення меркантилістів і відстоювали необхідність пріоритетного розвитку сільського господарства, вважаючи землю і землеробство єдиним джерелом багатства, а землеробську працю – єдиною продуктивною працею, яка створює додаткову вартість. Флуктуації (лат. – коливання) – випадкові відхилення фізичних величин від їх середніх значень; характерні для будь-яких тимчасових процесів. Фундаментальний (лат. – основа) закон – закон, що виражає зв'язки між вихідними, основними поняттями.
Х
Хаос (грец. – розколина) – поняття сучасної культури, пов'язане з оформленням у неокласичній європейській культурі парадигмальної матриці досліджень нелінійних процесів. Холізм (грец., увесь) – напрям сучасної філософії, що розглядає цілісність світу як наслідок творчої активності поля цілісності («холістського поля»).
Ц
Центризм – структурна і смислова складова таких понять пост-модерністського дискурсу, як «фоноцентризм», «логоцентризм» тощо, результат процесу «центрації» (підпорядкування всіх елементів певної системи загальному еквіваленту, який посідає визначене становище). У процесі «центрації» один з аспектів системи починає домінувати, а інший витісняється на периферію; різноманітність взаємозв'язків між елементами системи замінюється відношенням кожного з них до «центру». Цитата (від лат. – наводжу, проголошую) – буквально відтворені фрагменти чужої промови чи статті для підтвердження власного погляду, полеміки з цитованим автором.
V. Основні критерії оцінювання знань студентів
Усне опитування, тестування, самостійне розв’язування практичних завдань, заслуховування рефератів (доповідей), домашні реферати, залік. Критерії оцінювання рівня знань на практичних заняттях, при виконанні самостійних та індивідуальних завдань: 5 балів – коли студент дає обґрунтовані, теоретично і практично правильні відповіді на запитання, рішення задач правильні, демонструє знання навчально-методичної літератури, законодавчих і нормативних актів, наводить узагальнення і висновки, був присутній на лекціях і практичних заняттях має конспект; 4 бали – коли студент знає викладений матеріал на «відмінно», але ним допущені незначні помилки у формулюванні термінів, категорій, розрахунків, коли за допомогою викладача швидко орієнтується і знаходить правильні відповіді. Присутність на лекціях і практичних заняттях обов’язкова; 3 бали – коли студент дає неправильну відповідь на одне запитання або на всі запитання дає малообґрунтовані, невичерпні відповіді, припускається грубих помилок у розрахунках і тільки за допомогою викладача може виправити допущені помилки. При цьому враховується наявність конспекту. 2 бали – коли студент дає неправильні відповіді на 2-3 запитання, припускається грубих помилок у розрахунках і не може їх виправити, має конспект за темою завдання. 1 бал – студент отримує за умови, якщо не зміг викласти зміст питання, погано орієнтується в матеріалі; відсутні логічна послідовність висловлювань та зміст відповіді; виконане завдання містить багато помилок, що заважають розумінню загального змісту, не має конспекту. 0 балів – відповідь відсутня. Поточний контроль передбачає: - опитування на практичних заняттях; - контрольні і самостійні роботи; - тематичне тестування. Підсумковий контроль передбачає: залік.
Список рекомендованої літератури
27. Шеленко Д.І. Методичні вказівки з вивчення курсу “Основи наукових досліджень” для студентів денної і заочної форми навчання спеціальності 6.030509 “Облік і аудит” / Д.І. Шеленко. – Івано-Франківськ: 2012. – 32 c. 28. Баланюк І.Ф. Методичні вказівки з підготовки, написання та захисту магістерських (дипломних) робіт. / І.Ф. Баланюк, Н.І. Пилипів, В.М. Якубів, Т.М. Гнатюк, М.М. Василюк, О.І. Жук, Д.І. Шеленко, В.В. Гловацька, В.В. Шкромида. – Івано-Франківськ, 2013. – 50 с.
Навчально-методичний комплекс
ШЕЛЕНКО Діана Іванівна
Методичний комплекс з вивчення курсу “Основи наукових досліджень” для студентів денної і заочної форми навчання спеціальності 6.030509 “Облік і аудит”
Головний редактор Літературний редактор Комп’ютерна верстка
Підп. до друку 4. 5. 2014 р. Формат 60x84/16. Папір офсет. Гарнітура “Times New Roman”. Друк на ризографі. Вид. арк. 29. Наклад 300 прим. зам. № 46.
Видавець КП ЛІК
76000, м. Івано-Франківськ, вул.,, тел.:
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру від
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||