Поняття

Авторське право — система прав. норм, що регул. пра­вові відносини, пов'язані зі створ. і використанням творів науки і різних видів мистецтва.

Адаптивність — здатність системи адекватно реагувати на зміни зовн. серед. і пристосовуватись до них.

Амортизаційні відрахування — частина вартості ОЗ, яка переноситься на вартість про­дукції, що вигот. з їх допомогою з метою накопич. коштів для їх наступ. відтворення.

Баланс  — фін. звіт організації на конкретний момент (зазвичай на останній день фіскального року), у якому записані всі активи та пасиви.

Банк даних — сук-ть програм., організ. і техн. засобів, призначених для централіз. накопич. та багато­цільового колективного використ. інфор., а також самих да­них, що відп. чином систематизова­ні та сконцентровані у певному місці (в комп'ют. пам'яті тощо).

Бізнес-інкубатор — організ. структура, метою якої є формув. сприятливих умов для стартового розвитку малих під-в через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів.

Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обгрунт. екон. доцільності проекту на основі зістав­л. ресурсів, необхідних для його реаліз., і очікуваної вигоди (прибутку).

Бюджет — фінансове і бухгалтерське ви­раження поточних планів підприємства.

Бюджет інновац. проекту — фін. і бухг. ви­раження плану реалізації іннов. проекту.

Венчурний (ризиковий) капітал — якісно новий спосіб інвесту­вання коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих іннов. фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують іннов. проекти з високим рівнем ризику.

Венчурні фірми — переважно малі під-ва у прогресивних з технол. погля­ду галузях ек-ки, що спеціалізуються у сферах наук. дослі­джень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних з підвищеним ризиком.

Винахід — рез-т науково-дослідницьких і дослідно-конструк­торських робіт, що відобр. принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини інновацій та іннова­ційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Винахідник — фіз. особа, рез-том творчої праці якої є винахід.

Виробничо-технічний потенціал під-ва — здатність до стабільної виробнич. дія-ті в межах обраної стратегії в умовах складного і мінливого зовніш. середовища.

Високі технології  — сучасні наукомісткі, еколог. чисті технології, що є визначальними у постіндустріальному сусп.-ві (інформаційні, біотехнології, штучний інтелект тощо).

Відкриття — наук. рез-т, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, властивості та явища матер. світу, істотно впливає на НТП і розвиток циві­лізації, слугує джерелом винаходів.

Віоленти — фірми, що викор. переваги стандартного масового вир-ва, орієнтуючись на інновації, що здешевлюють виготов. продукції, водночас забезпечуючи рівень її якості, прийнятний для більшості споживачів.

Гомеостатичність - стійкий стан рівноваги сис-ми в динаміці її взаємодії із зовн. серед.

Гуртки якості — форма груп. творчості; найпоширеніші у Японії як методи підвищ. ініціативності працівників з метою пошуку спо­собів поліпш. якості роботи та продукції, що випускається фірмою.

Держ. інновац. політика — сук-ть форм і методів ді­я-ті держави, спрямованих на ств. взаємопов'язаних ме­ханізмів інституційного, ресурсного забез-ння підтримки та роз­витку ІД, на формування мотиваційних факторів активізації іннов. процесів.

Диверсифікація— поєднання багатьох видів дія-ті, введення нових продуктів, зміна їх властивостей тощо.

Дифузія нововведення — процес поши­р. нововведення для вик. у нових місцях, сферах чи умовах

Економ. ефективність іннов. проекту — величина, що визнач-ся розміром доходів чи прибутку, отриманих за рах. реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

Експерт — каліф. фахі­вець з конкр. НТ проблеми, що залучається до її оцінювання.

Експертиза іннов. проекту — оцінювання експертом (групою експертів) доцільності інновації чи її окремих аспектів.

Експертна група — колектив експертів, сформований за певни­ми правилами для вирішення поставленого завдання.

 

Експлеренти — фірми, що спеціаліз. на ств. нових чи радикально змінених старих сегментів ринку.

Екстенсивний тип розвитку — спосіб екон. зрост., досягнення осн. цілей за рах. кільк. зміни виробн. чинників (залуч. додатк. ресурсів, ств. нових вир-в) на осн. існуючого НТ рівня.

Емісія акцій — спосіб залучення інвести­цій через додатковий випуск акцій під-ва.

Ефективність інновацій — конкретна здатність інновацій зберіг. певну кіл-ть трудових, матер. і фінанс. ресурсів з розра­хунку на одиницю ств. продуктів, техн. систем, структур.

Ефективність інновацій абсолютна — загальний результат, отри­маний підприємством від здійснення інноваційних заходів протягом певного проміжку часу.

Ефективність інновацій загальнодержавна — сукупна ефектив­ність у всіх сферах виробництва і використання інновацій у межах держави.

Ефективність інновацій локальна — сукупність результатів інно­ваційної діяльності на рівні окремого суб'єкта господарювання.

Ефективність інновацій порівняльна — ефективність, яка харак­теризує результати порівн. альтернативних варіантів іннов. заходів, на основі чого здійсн. вибір кращого.

Ефект мультиплікаційний — результат інноваційної діяльності, що поширюється на інші галузі, внаслідок чого має місце мультипліка­ція ефекту (процес його помноження).

Ефект одноразовий — загальний початковий рез-т, отрима­ний під-вом від здійсн. ІД.

Ефект протягом розрахункового періоду — результат, отрима­ний протягом терміну використання інновації.

Ефект річний — ефект, отриманий протягом умовного року (як правило, усереднений).

Життєвий цикл інновації — період від зародження ідеї, створен­ня новинки та її практичного використання до моменту зняття з ви­робництва.

Зовнішнє середовище — сук-ть госп. суб'єктів, екон., сусп. і прир. умов, нац. і міждерж. інституц. структур та інш. зовн. відносно під-ва умов і чинників, що діють у глобал. оточенні.

 

 

Зовнішнє середовище непрямої дії — сук-ть матеріально-техн. умов, сусп. відносин, інститутів та інших чинників (еко­н., політ., соціокультур., науково-технологічних, еколо­гічних тощо), що опосередковано впливають на дія-ть суб'єктів господарювання.

Зовнішнє середовище прямої дії — середовище, утворене пев­ними суб'єктами зовн. оточення, які безпосередньо пов'язані з дія-тю організації (споживачі, конкуренти, постачальники, дер­ж. органи, фін.-кредитні установи та інші зовн. агенти і контрагенти).

Інваріантність нововведення — здатність нововведення збер. незмінними якісні та кільк. хар-ки, попри перетвор. та зміни у зовніш. серед., що дає змогу викор. продукт тривалий час і в різних сферах

Інвестиції —довготермін. вкладення капіталу у різні сфери діял. з метою отр. прибутку

Інвестиції в НДР — інвестиції, що забезп. і супроводж. проект; включають необх. для проведення передпроектних дослі­джень матер. засоби (устаткування, стенди, комп'ютери і прилади) та оборотні кошти (для забезп. поточної діяльності НДІ чи вузу).

Інвестиції супутні — вкладення в об'єкти, пов'язані територіаль­но і функціон. з іннов. об'єктом, які необх. для його норм.експлуатації (під'їзні колії, лінії електропер., каналі­зація і т.п.), а також вкладення невиробн. характеру. (охор. навкол. серед., соц. інфраструктура).

Інвестиції прямі — інвестиції, що безпосередньо викор. для реалізації іннов. проекту.

Інжиніринг—надання комплек­су послуг виробн., комерц. і НТ характеру для впровадж. новації у вир-во. Осн. перелік інжині­рингових послуг включ. прив'язку іннов. проекту до кон­кр. умов, проведення тендерів, нагляд за виготовл. устатку­вання та будівельно-монтажними роботами, допомогу в підготовці персоналу, введення об'єкта в експлуатацію, консультації після вве­дення об'єкта в дію.

Ініціювання іннова­цій — рекомендації щодо вдоскон. НТ, організа­ційної, виробн. або комерц. діял. під-ва, метою яких є початок або розвиток іннов. процесу.

Інноватор — особа, яка ініціює процес упровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалізацію.

 

 

Інновації продуктові — інновації, орієнтовані на вир-во і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері вир-ва або у сфері споживання.

Інновації процесу — нові технології вир-ва продукції, орга­ніз. вир-ва та упр. процесів.

Інновації ринкові — інновації, що відкривають нові сфери засто­сування продукту або дають змогу реалізувати продукт чи послугу на нових ринках.

Іннов. діяльність — діял-ть, спрямована на викор. і комерціа­лізацію рез-тів наукових досліджень та розробок, випуск на ри­нок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Іннов. інфраструктура — сук-ть під-в, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають пос­луги із забезпечення ІД (консалтингові, маркетинго­ві, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні або тренінгові тощо).

Іннов. політика — форма стратег. управ., яка визнач. цілі та умови здійсн. ІД під-ва, спрямованої на забезп. його конкурентоспр. та оптим. викор. наявного вир. потенціалу.

Іннов. політика державна — сук-ть форм і методів впливу держави, спрямованих на ств. взаємопов'язаних меха­нізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвит­ку ІД на формування мотиваційних факторів ак­тивізації інноваційних процесів.

Інноваційна політика державна, націлена на зміни економічної структури господарського механізму — спрямування передових тех­нологій на виріш. соц.-екон. проблем, зміну галуз. структури, взаємодію суб'єктів госп-ня, підвищ. рівня життя тощо.

Інноваційна політика державна «ринкової орієнтації» — визна­ч. провідної ролі ринк. механізму в розподілі ресурсів та ви­знач. напрямів розвитку науки й техніки і обмеж. ролі держа­ви в стимулюв. фундамент. досліджень. Передб. ств. сприятливого екон. клімату, розвиток інформ. середовища для здійсн. нововведень у фірмах, скороч. пря­мої участі держави в НДПКР та дослідж. ринків, а також зменш. прямих форм регулюв., які заважають стимулюванню ринкової ініціативи та ефективній перебудові ринку.

 

 

 

Інноваційна політика державна «соціальної орієнтації» — політи­ка, спрям. на соц. регулювання наслідків НТП: процеси прий­няття рішень відбув. із залученням широкої громадськості; рішен­ня приймаються за умов досягнення соціально-політичного консенсусу.

Інноваційна політика державна «технологічного поштовху» — визнач. державою гол. цілей і пріоритетних напрямів науко­во-технол. та іннов. розвитку, розроблення стимулюючих заходів і створення механізму управління.

Іннов. програма — прогр. ІД, спрям. на досягн. цілей розвитку, яка передб. участь у її реалізації різних юр. і фіз. осіб (в т. ч. іноземних), а також держави і між нар. організацій.

Іннов. стратегія — стр-гія, націлена на передб. глобал. змін в екон. ситуації і пошукові масштабних рішень, спрямованих на зміцн. ринк. позицій і стабіл. розвиток під-ва.

Іннов. стратегія залежна — стр-гія, яка передб. ук­ладання угод на підрядні роботи з великими компаніями і здійснення технол. змін залежно від їх інноваційної політики.

Іннов. стратегія захисту — стратегія, спрямована на утри­мання здобутих конкурентних позицій фірми на вже існуючих ринках.
     Іннов. стратегія «за нагодою» (стратегія «ніші») — стр-гія, що передб. пошук інформ. щодо можли-ей, які відкрив. перед фірмою у нових обставинах, знаходженні особл. ніш на існ. ринках Т та П, що мають споживача з нети­повим, але значущим різновидом потреб.

Іннов. стратегія імітаційна — випуск популярних Т чи П, виведених на ринок ін. фірмами, через придб. у них ліцензії або піратське копіювання з подальш. вдосконаленням.

Іннов. стратегія наступу — стр-гія, пов'язана з прагнен­ням фірм досягти технічного та ринкового лідерства шляхом створен­ня та впровадження нових продуктів.

Іннов. підприємство — під-во, що розробляє, виготовляє і реалізує іннов. продукти або продукцію (послуги), обсяг яких у грош. вимірі перевищ. 70% його заг. обсягу продукції.

Іннов. лаг — період між появою новації і її впровадженням.

Іннов. менеджмент — підсистема менеджменту, метою якої є управління іннов. процесами на підприємстві.

Іннов. потенціал організації — рівень готовності організа­ції до реалізації проекту чи програми іннов. стратегічних змін.

Іннов. проект — комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених з метою ств., вир-ва та просув. нових високотехнол. продуктів за умов встановлених ре­сурсних обмежень.

Іннов. проект дослідження та розвитку — проект, зосе­реджений на НДД, розробленні програмних за­собів опрацювання інфор., нових матеріалів та конструкцій тощо.

Іннов. проект організаційний — проект, націлений на ре­формування системи управл., ств. нового підрозділу орг-ції, проведення науково-практ. конференцій, семінарів тощо.

Іннов. проект промисловий — проект, спрямований на випуск та продаж нових продуктів і пов'язаний, як правило, з будів­ництвом споруд, удосконаленням технологій, розширенням наявності на ринку і т. п.

Іннов. процес — процес перетвор. наук. знання в інновацію, яка задов. нові сусп. потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії ств. новинки і її практ. викор-ня.

Іннов. тип розвитку — спосіб екон. зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямова­них на суттєве поліпш. усіх аспектів дія-ті госп. сис­теми, періодичному «перегрупуванні» сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку даної системи, можливістю викорис­тання певних ресурсних чинників для створення іннов. товарів і формування конкурентних переваг.

Іннов. товар (товар-ковація) — продукт НТ та ІД, що пропонує новий засіб чи спосіб  вир-ва товарів і послуг і відер. для споживача но­ві сфери задовол. своїх потреб.

Інновація (нововведення) — кінц. рез-т ІД, що отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого технол. процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

Інструменти (засоби) держ. регулювання ІД — акти нормативно-правового чи директивного характеру, які регулюють окремі аспекти ІД.

Інтелектуальна власність — сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законодав­чими актами держави.

Інтелектуал. продукт— рез-т творчих зусиль окремої особистості або наук. колективу.

Інтенсивний тип роз­витку — спосіб екон. зрост., що передб. використан­ня передових НТ досягнень для підвищ. продук­тивності та результативності соц.-екон. системи.

Кластер технологій — сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протя­гом тривалого часу.

Коефіцієнт оновлення продукції — показник, що відображає частку нової продукції у загальному обсязі продажу продукції фірми.

Коефіцієнт оновлення техніки — показник, що відображає частку вартості нової техніки у загальному обсязі вартості технічних засобів.

Комерц. таємниця — відомості техн., організац., комерц., виробнич. та іншого хар-ру, які при їх розголош. стороннім можуть завдати шкоди особам, чиєю власністю вони є.

Комп'ютерні програми — програми, що задають алгоритм роз­в'язання певної задачі і використовуються в роботі з комп'ютерами.

Комунікація — процес передавання інформації від однієї особи до іншої (інших).

Комутанти — фірми, що використовують інновації, створені іншими.

Конкурентні переваги — характеристики під-ва, його про­дукції чи послуг, які забезпечують йому певні переваги над конкурентами.

Конкурентоспроможність новації — переважання техніко-експлуатаційних та екон. параметрів новації порівняно з продуктами-аналогами на даному сегменті ринку.

Конкуренція—боротьба між виробниками за вигідніші умови вир-ва та збуту товарів.

Конкуренція цінова — реалізація товару за ціною, нижчою ніж у конкурентів; ефективна завдяки нововведенням, що сприяють зни­ж. витрат вир-ва і збереж. прийнятної норми прибутку.

Консалтинг— кон­сульт. дія-ть щодо питань і проблем розвитку та підвищ. ефективності під-ва.

Консорціум— тимч. об'єдн. промисл. і банків. капіталу для здій­сн. спільного великого госп. проекту, учасники якого зберіг. свою повну госп. самостійність і під поряд. спільно обраному виконавчому органу в тій частині дія-ті, що стосується цілей консорціуму.

 

 

Корисні моделі — нові за виглядом, формою, розміщенням час­тин або побудовою технічні конструкції (моделі).

Леверидж-лізинг— угода, за якою велика частка (за вартістю) майна, що здається в оренду, береться лізингодавцем у третьої сторони.

Лізинг — довготерм. оренда машин, обладнання, ТЗ, виробн. споруд тощо на підставі договору між орендодавцем і орендарем, що передб. мож­ливість їх викупу орендарем.

Лізинг «в пакеті» — система, за якою лізингоодержувачу надаєть­ся цілий технол. комплекс, з якого будинки і споруди він купує в кредит, а обладнання отримує за договором оренди.

Лізинг з обслуговуванням — угода, що передбачає виконання лі­зингодавцем низки додаткових послуг, пов'язаних з утриманням і обслуговуванням майна.

Ліцензійний договір — договір, згідно з яким власник винаходу, промисл. зразка, корисної моделі, товарн. знака, комерц. таємниці (ліцензіар) передає інш. стороні (ліцензіату) ліцензію на ви­кор. в певних межах своїх прав на патенти,ноу-хау,товар. тощо.

Ліцензія — дозвіл використову­вати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Ліцензія безпатентна — передбачає передавання не захищених патентами технічних досягнень, ноу-хау, виробничого досвіду тощо.

Ліцензія виключна — ліцензія, що передає ліцензіату права вик­лючного користав. об'єктом ліцензії за ум. збереж. за ліцензіаром права корист. техн. рішенням у частині, що не надават. ліцензіату;при цьому ліцензіар не має права надав. ліцензії на викор. об'єкта пром. власності ін. осо­бі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату прав.

Ліцензія добровільна — ліцензія, за якої власник патенту добро­вільно передає свої майнові права іншій фіз. або юрид. осо­бі на підставі договору, в якому регламентуються обов'язки кожної сторони, обсяг користування і порядок виплати винагороди.

Ліцензія звичайна — надання ліцензіату права використання технології, зберігаючи за ліцензіаром права розпорядження.

Ліцензія патентна — передавання захищеного патентом техніч­ного досягнення.

Ліцензія повна — надає ліцензіату всі права на використання та розпорядження технологією з повною відмовою ліцензіара від прав використання та розпорядження.

Ліцензія примусова — дозвіл на викор. винаходу, що ви­дається уповноваженою на це урядовою установою за встановленою нею винагородою проти волі патентовласника.

Менеджер лінійний — упр. працівник, що відповідає за стан і розвиток організації загалом або її окремих підрозділів.

Менеджер функціональний — упр. працівник, що від­пов. за певну сферу у системі упр. і очолює функц. підрозділи (керівник маркет.служби, відділу праці та ЗП тощо).

Мережеві методи управління інноваційним проектом — мето­ди, що передб. складання планів-графіків реалізації іннов. проекту за окремими стадіями (роботами, етапами), контроль за їх дотриманням і ліквідацію відхилень від планів-графіків з метою оптимізації термінів реалізації проекту.

Методи держ. регулювання ІД — прямі та опосередковані способи впливу органів держ. упр. на поведінку суб'єктів ІД з метою підви­щ. їх інтересу до ств., освоєння та поширення інновацій і реалізації на цій основі інноваційної моделі розвитку країни.

Мотивація — сук-ть внутр. і зовн. чинників, що спону­кають людину до дія-ті, форм. межі й форми дія-ті і спря­мовують цю дія-ть на досягнення важливих для орг. цілей.

Науково-технічний альянс  — стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою і/або з універ­ситетами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне фі­нансування НДДКР, розроблення або модернізацію продукції.

Науково-технічний прогрес (НТП) — безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки, спрям. на ств. нових і вдосконалення існуючих технологій, засобів вир-ва і продукції.

Новація — продукт інтелекту­альної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері люд­ської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконан­ня робіт.

 

 

Ноу-хау — форма інтелект. власності, НТ рез-т, що навмисне не патентується з метою випередж. конкурентів, повного власного використання його для отримання надприбутку або передання іншим користувачам на вигідних умовах за ліцензійним договором.

Об'єкти лізингу — рухоме і нерухоме майно, що належить за чин­ним класифікатором до основних засобів, крім майна, забороненого до вільного продажу на ринку.

Облігація — інвест. інструмент, за яким провадиться фіксована виплата відсотків протя­гом встановленого терміну дії, після завершення якого облігація пога­шається.

Оперативне планування — планув. роботи на короткі про­міжки часу (рік, місяць), у процесі якого деталізуються плани підрозділів та служб під-ва і відбув. їх коригування у зв'язку зі зміною обставин, які не були передб. при складанні тактичних планів.

Опір змінам — поведінка персоналу, спрямована на збереж. існуючих правил, норм, звичаїв, яка протидіє впровадженню новацій і проявляється у гальмуванні іннов. змін.

Організаційна структура управління — система оптим. розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, поряд­ку і форм взаємодій між окремими структурними одиницями, що вхо­дять до її складу, і людьми, які в них працюють.

Організаційна структура управління матрична — структура уп­р. організацією, яка передб. наявність проектних груп, члени яких підпоряд. керівникові проекту і керівникам своїх функціональних підрозділів.

Організаційна структура управління програмно-цільова — структура упр. організацією, яка здійсн. свою дія-ть у ви­гляді послідовно втілюваних у життя проектів (венчурні фірми) або ж є тимчасовою організ. формою реалізації іннов. проекту в межах лінійної, лінійно-функціональної організаційної структури.

Організаційний проект — проект, націлений на реформув. системи упр., ств. нового підрозділу організації, прове­дення науково-практичних конференцій і семінарів тощо.

Організаційні структури управління мережеві — організ. форми управл. Іннов. дія-тю під-в, що розв. бізнес за принципом організаційно-екон. відокремленості стадій технол. процесу, які можуть бути здійснені як на самому під-ві, так і поза його межами.

 

Організаційні структури управління механістичні — структури, які хар-ться жорсткою ієрархією влади в компанії, формалі­зацією правил та процедур, централізованим прийняттям рішень, об'єктивними критеріями відбору кадрів, об'єктивною системою ви­нагороди; функціонують як чітко злагоджений механізм та мають ве­лику інерційність щодо будь-яких змін.

Організаційні структури управління органічні — структури уп­р. організацією, які мають розмиті межі та невелику кіл-ть рівнів упр., хар-ться слабким чи помірним викорис­т. формальних правил та процедур, децентралізацією прийняття рішень, що забезпечує їм велику гнучкість у взаємодії із зовнішнім се­редовищем.

Оригінальний продукт — принципово новий виріб, конструктив­не виконання та склад споживчих властивостей якого не були відомі раніше.

Парадигма — система поглядів на явище, яка грунтується на певному ключ. елементі.

Параметри ефективності — найважливіші параметри функціон. системи, що дають змогу оцінити якість виріш. проблеми і досягнення поставлених перед системою цілей.

Патентний пошук — ви­вч. охоронних документів різних країн з метою виявлення серед них патенту на винахід чи відкриття, аналогічних зробленому чи дослі­джуваному.

Патієнти — фірми, що ств. або вдоскон. інновації для потреб вузького сегмента ринку.

Паушальні платежі — разові або розділені на кілька частин суми виплат, які визначаються загальною величиною можливих втрат ліцензіара та наданих ним послуг; використовуються при передаванні незавершених технологічних розробок.

Підприємець — індивід, який завдяки наявності певних рис ств. під-во або бізнес, керує ним і бере на себе всі пов'язані із цим ризики з метою отрим. підпр-кого доходу.

Підприємництво — самост. новаторство, на власний розсуд дія-ть у сфері вир-ва товарів і надан. послуг, важливою особл. якої є ризик, а метою — отримання прибутку.

Показник наукомісткості вир-ва — відношення витрат на науково-технічні дослідження і науково-технічні розробки до обсягу продажу продукції.

 

Попит — обсяг продукції чи послуги, які споживач хоче і спромож­ний придбати на конкретному ринку за певною ціною протягом певно­го часу.

Потенційний попит — попит, що відображ. можливості потен­ц. споживачів продукції придбати новий товар за встановленими цінами протягом його життєвого циклу.

Право інтелектуальної власності — право особи на результат ін­тел., творчої дія-ті.

Право на промислову власність — виняткове право на викорис­тання певних нематеріал. ресурсів у процесі виробн. дія-­ті в сфері промисловості, торгівлі, сіл. госп.

Прибуток — сума, на яку сукупні доходи комерційних організацій перевищують їх сукупні витрати за певний період.

Прийняття рішення — творч. процес вибору однієї або кількох альтернатив із множинності можливих варіантів дій, спрямо­ваних на досягнення поставлених цілей.

Принципи формування іннов. політики — норми, правила поведінки організації, що встановл. взаємозв'язок між розвит­ком під-ва і напрямами його ІД.

Проблема — розрив між бажаним і фактичним станом об'єкта управління.

Пробний маркетинг — випуск на ринок невеликої партії нового товару перед початком його повномасштабного вир-ва та реа­лізації для визначення реакції споживачів.

Проекти дослідження і розвитку — проекти, зосереджені на на­уково-дослідній дія-ті, розробленні програмних засобів опрацю­в. інформ., нових матеріалів, конструкцій тощо.

Промисловий зразок — нове, придатне до здійсн. промисло­вим способом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних властивостей.

Промислові проекти — проекти, які спрям. на випуск та про­даж нових продуктів і пов'язані з буд-вом споруд, удосконал. технологій, розшир. присутності на ринку та ін.

Регіональні науково-технологічні центри (РНТЦ) — організ. структури формув. та проведення регіон. іннов. політики, спрямованої на забезпеч. екон. розвитку регіону.

 

 

Реінжиніринг — комплексне оздоровлення корпорацій, їх упр. відродження та реконструкція всіх елементів, у т. ч. системи людських мотивацій і стимулів.

Ресурси — природні, си­ровинні, матеріальні, фінансові та інші цінності, що можуть бути вико­р. фірмою для вигот. товарів, надання послуг, одержання певних результатів.

Рішення — творч. процес вибору однієї або кількох альтерна­тив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Роялті — періодичні суми виплат ліцензіару у вигляді встановле­ного відсотка від обсягів виготовленої продукції на основі переданої технології.

Синергія — підсилення ре­зультуючої окремих складових системи завдяки їх взаємодії.

Система — сукупність взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.

Система контролю якості продукції — сук-ть органів контро­лю, засобів і методів контролювання рівня якості продукції на всіх етапах її створення.

Систематичне новаторство — цілеспрям. і організов. пошук змін, що криються у середовищі госп-ня, і системат. аналіз можливостей, щоб рез-том цих змін могли стати еко­н. чи соц. інновації.

Спільне підприємство — інститут міжфірмового співробітниц­тва з метою розробл., вир-ва або маркетингу продукту, що перетинає нац. кордони, не заснов. на короткострок, ринк. трансакціях і припускає значний і тривал. внесок партнерів у вигляді капіталу, технології або ін. активів та розподі­лом відповідальн. в управл. між фірмами-партнерами.

Стратегія — довгострок. модель розвитку організації, яка прийм. для досягнення її стратегічних цілей і враховує обмежен­ня внутрішнього та зовнішнього середовища.

Стратегія зростання — збільш. розмірів фірми через наро­щ. виробн. потужностей та освоєн. нових напрямів дія-ті шляхом самофінанс. або через придб. чи злиття з ін. фірмами

Стратегія скорочення — переорієнтація ділової активності, «від­сікання зайвих» підрозділів чи видів діяльності або самоліквідація несприятливих для фірми обставин.

Стратегія стабільності — підтримання існуючих розмірів під-ва і напрямів його ділової активності.

Суб'єкти ІД — фіз. або юрид. особи, які провадять ІД і/або залучають майнові та інте­лектуальні цінності, вклад. власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Суб'єкти лізингу — юридичні особи, що беруть участь у лізинговій операції.

Сфера ІД— система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції через розвинуту інноваційну інфраструктуру.

Тактичне планування — планув. на середні проміжки часу, в рамках яких реаліз. конкретне упр. рішення щодо ви­пуску продукції чи освоєння нового ринку або зміцнення позицій на старому із визначенням необхідних для цього ресурсів.

Термін окупності нововведення — період, протягом якого додат­ковий прибуток, отриманий внаслідок реалізації інновації, покриє всі витрати на її створення.

Технологічне обладнання — техн. засоби, за доп. яких виконуються технол. операції, у яких відбув. зміна фіз. чи хім. хар-к вихідної сировини, її фі­з. форми, зовніш. вигляду.

Технологія — спосіб пе­ретворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації то­що) на вихідні (продукти, послуги).

Технопарк (науково-технічний парк) — компактно розташова­ний НТ комплекс, до складу якого входять наук. ус­танови, ВНЗ, комерц. фірми, консалтингові, ін­формац. та інші сервіс. служби і який функт. на засадах ко­мерціалізації науково-технічної діяльності.

Технополіси — об'єднання наук., інновац., наук.-тех­нол. парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою об'єдн. зусиль і надання імпульсу для екон. розвитку регіону.

Товар-новація — продукт НТ та ІД, що пропон. новий засіб чи спосіб (технологію) вир-ва то­варів та послуг і відкриває для споживача нові сфери задоволення своїх потреб.

Торговельні марки — оригінальні позначки, які мають прав. захист і признач. для вирізн. товарів, що виг-ть­ся однією особою, від товарів, які виготовляють­ся ін. особами.

Точка беззбитковості — критичний обсяг продукції у натуральних одиницях, випуск і продаж якого забезпечує підприємству беззбитко­ве господарювання.

Трансфер технологій — передав. суб'єктам, які не є авторами технол. новацій, права на їх використання через продаж ліцензій і на­дання інжинірингових послуг.

Управління за цілями в іннов. менеджменті — метод, згідно з яким кожен учасник іннов. процесу повинен мати чіткі цілі своєї дія-ті, що забезпеч. вибір ним ефективних спосо­бів їх досягнення, прискорюючи реалізацію іннов. проекту.

Управління  ІД оперативне — реаліз. іннов. проектів шляхом складання календ. планів-графіків виконання робіт і контр. їх виконан.; вивч. екон., організ.-управл., соц.-псих. факторів, що впл. на здатність фірми здійсн. ІД; розробл. ефектив. форм орг-ції ІД.

Управління ІД стратегічне — прогноз. глобал. змін в екон. ситуації та пошук і реаліз. ве­ликомасштабних іннов. проектів, які формуватимуть успіх під­приємства і забезпечуватимуть його ефективне функціонування і роз­виток у тривалій перспективі.

Управління іннов. процесом — невід'ємна складова ді­я-ті суч. під-ва, що охопл. планування, організу­вання та стимулювання ІД, реалізацію іннов. проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій під-ва.

Управлінське рішення — процес, який реалізується суб'єктом уп­равління і визначає дії, спрямовані на розв'язання поставленого зав­дання в наявній чи спроектованій ситуації.

Управл. Процес — комплекс взаємопов'язаних операцій, що викон. у певній послід. і спрямовані на розв'яз. конкретних упр. завдань (проблем) та досягн. поставле­них цілей.

Фінансовий контроль — нагляд за ви­користанням коштів, що надходять у фірму, перебувають у її розпоря­дженні та виходять за її межі.

Фінансовий план (бюджет) проекту — детальний опис усіх надхо­джень і витрату часі, планованих протягом життєвого циклу проекту.

Фірма — орг.-госп. одиниця, що здійсн. під­пр-ку дія-ть у галузі пром., торгівлі, буд-ва, транспорту, сервісу, наданні консул. послуг, викон. робіт чи іншій сфері дія-ті, яка прагне досягти комерц. цілей і ко­ристується правами юр. особи.

Форфейтинг—фін. опер, що перетв. комерц кредит у банківськ.; викор. для акумулюв. фін. коштів для реаліз  ІП, якщо у інвестора від­сутні достатні кошти для інновацій

Франчайзер— сторона, яка є власником певного нематер. ресурсу і диктує умови франчайзингового контракту.

Франчайзинг — фінансова схема залучення інвестиційних ресур­сів у інноваційну діяльність, яка передбачає тиражування інновацій завдяки залученню великого капіталу.

Франчайзі — сторона, що готова вигот. продукцію за технол. та умовами, запропонованими франчайзером.                              

Франшиза— договір франчайзингу.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) — метод комплексного техніко-екон. дослідж. об'єкта з метою розвитку його ко­рисних функцій при оптим. співвіднош. між їх значущістю для споживача і витратами на їх здійснення.

Холдинг— специфічна організ. форма об'єдн. капіталу, що припускає ств. материнської і дочірніх компаній.

Ціна капіталу — віднош. заг.суми платежів за викор. фін. ресурсів до заг. обсягу цих ресурсів