Право

Перша літера прізвища студента	Для підвищення рейтингу (для студентів, які були на лекціях і практиках)	Для студентів-примар, або з індивідуальним графіком, або з академічною мобільністю  …
А- Е	1,15	4, 8, 13
Є - Й	2,14	3, 7, 12
К-Р	3,13	2, 6, 15
С-Ц	4,12	9, 10, 11
Ч-Я	5,11	1, 5, 14

 

№ 1. ТзОВ «Мобільний звук» уклало з приватною кіностудією «Світанок» авторський договір (строком на 12 місяців), за яким товариство отримало виключне право використовувати (шляхом відтворення, розповсюдження та сповіщення) музичні твори з кінофільму у формі рінґтону, реалтону та рінґбектону.

Через два місяці після підписання договору з’ясувалося, що конкурент товариства – ПП «Доріжка» розповсюджує музичні твори до згадуваного кінофільму через свій веб-сайт як рінґтони до мобільних телефонів. Тому ТзОВ «Мобільний звук» звернулося у господарський суд з позовом про заборону ПП «Доріжка» здійснювати відтворення, розповсюдження та сповіщення спірних музичних творів, а також щодо стягнення з відповідача 500 тис. грн. компенсації за порушення авторського права.

У судовому засіданні представник відповідача – адвокат Р. Гаркун заперечив проти позову, оскільки за авторським договором ТзОВ 28 Рінґтон – мелодія, а реалтон – записана в цифровому форматі музика, що відтворюється як сигнал дзвінка стільникового телефону (смартфону) під час отримання вхідного виклику. Рінґбектон – музика, яку особа чує замість гудків, телефонуючи абоненту.

«Мобільний звук» були передані лише виключні права на використання музичних творів, що ж до права дозволяти чи забороняти їхнє використання, то воно у договорі не згадане, й тому належить кіностудії «Світанок» (яка до суду позов не подавала).

Окрім цього, на думку Р. Гаркуна, позивач не подав жодних належних доказів для обґрунтування розміру заявленої компенсації, а тому сума розміром в 500 тис. грн. не може бути стягнена.

1. Визначіть вид укладеного договору.
2. Проаналізуйте ситуацію та аргументи сторін.
3. Хто має право забороняти неправомірне використання твору?
4. Як визначається розмір компенсації за порушення авторських прав?
5. Яке рішення повинен винести суд?

 

№ 2. Кіностудія «ДК» запросила композитора Л. Вернона взяти участь у створенні кінофільму «Складне життя». Для цього кінофільму він написав кілька музичних творів. Після того як кінофільм вийшов у прокат, музичні твори Л. Вернона здобули популярність. До композитора звернувся О. Глущенко, який написав тексти пісень до згаданих творів. Він запропонував підписати авторський договір, за умовами якого О.Глущенко отримував виключне право використовувати твори шляхом їхнього виконання, звукозапису та розповсюдження.

Кіностудія «ДК» оскаржила укладений між Л. Верноном та О. Глущенком договір у суді. На думку позивача, музичні твори є складовою частиною кінофільму і тому використовувати їх окремо можна лише за згодою усіх співавторів.

Окрім цього, твори створювались на замовлення кіностудії, отже право укладати такий авторський договір має лише кіностудія.

Проаналізуйте ситуацію.

1. Чи мав право Л. Вернон укладати авторський договір на створені ним музичні твори?
2. Чи належать кіностудії «ДК» авторські права на твір (якщо так – то які і чому)?
3. Хто є співавторами кінофільму?
4. Чи повинен Л. Вернон узгоджувати використання своїх музичних творів із:

а) співавторами кінофільму;

б) кіностудією «ДК»;

в) іншими особами?

 

№ 3. Підприємець Л. Романенко звернувся у господарський суд з позовом про визнання його автором фотографії із зображенням міського парку, опублікованої у рекламно-інформаційній газеті «Підприємства Львівщини», засновником та головним редактором якої є підприємець А. Марчик.

В позові Романенко також просив суд стягнути з Марчика 8 тис. грн. компенсації за порушення авторського права і 10 тис. грн. для відшкодування моральної шкоди, й такі ж суми стягнути з ТзОВ «Світ Туризму», яке використало фотографію для своєї реклами у газеті.

Господарський суд задовольнив позов частково: Романенка визнано автором спірної фотографії, а Марчика та ТзОВ «Світ Туризму» зобов’язано публічно визнати авторське право позивача. В іншій частині позовних вимог було відмовлено, оскільки суд не вбачав порушень авторського прав, а моральну шкоду вважав недоведеною.

Апеляційний господарський суд змінив рішення місцевого господарського суду: з Марчика та Товариства на користь позивача стягнуто по 4 тис. грн. компенсації за порушення авторського права.

Відповідачі подали апеляційні скарги до Вищого господарського суду України з проханням залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу та керуючись ст. 23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12, 21, 80 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України скасував рішення попередніх судів та припинив провадження по справі, оскільки спір, на думку суду, не підлягає вирішенню у господарських судах України.

1. Проаналізуйте статті наведені у рішенні Вищого господарського суду України.
2. Чи правильно вирішив суд, припинивши провадження?
3. Яким судам підсудна зазначена справа?
4. Змоделюйте ситуацію таким чином, щоб справа була підсудна:

а) лише загальному суду;

б) лише господарському суду;

в) лише адміністративному суду.

 

№ 4. Студент магістратури Івченко А. М., працюючи над магістерською роботою з інтелектуальної власності, зробив авторський переклад Закону Республіки Польща «Про авторське право і суміжні права» та використав його як додаток до роботи.

Через рік після захисту магістерської роботи Івченко дізнався, що Арабенський І. П. видав монографію «Популярно про авторське право в Республіці Польща». У цій монографії він долучив як додаток зроблений Івченком А. М. переклад закону.

Івченко звернувся до суду з позовом, однак на суді Арабенський заявив, що у даному випадку порушень закону не було.

Свою позицію він аргументував тим, що:

по-перше, офіційний переклад офіційного документа (у даному випадку закону Республіки Польща) не охороняється авторським правом, а оскільки захищена магістерська робота є підставою для видачі офіційного документа – диплому, то вона, разом з усіма додатками, є офіційною науковою працею;

по-друге, магістерська робота Івченка не була опублікована, а його права не були зареєстровані у державному реєстрі, відповідно авторське право на неї не поширюється.

1. Розгляньте аргументи сторін та проаналізуйте їх.
2. Чи правомірні дії Арабенського І. П.?
3. Чи поширюється авторське право на зроблений Івченком А. М. переклад закону?
4. Чи співвідноситься із умовами вільного використання творів дії Арабенського.

 

№ 5. Фізична особа – підприємець Кожак А. звернувся з позовом у суд на видавництво «Дива природи» щодо заборони видання плакатів із зображенням акваріуму та кактусу, припинення їхнього розповсюдження та виплати компенсації у розмірі 120 000 грн. Згідно з договором, укладеним між фізичною особою – підприємцем А. Кожаком та видавництвом «Дива природи», підприємець на замовлення та з використанням приміщення й обладнання видавництва складає композицію та здійснює фотозйомку; замовнику належать авторські майнові права на використання зроблених зображень.

На думку позивача, видавництво порушило його авторські права, оскільки:

а) опублікувало зображення у формі плакатів без його згоди;

б) публікуючи плакати, не зазначило його імені як автора твору.

Видавництво заперечило проти позовних вимог:

а) публікація здійснювалась без погодження тому, що спірні зображення є службовими творами, і тому, згідно із ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне майнове право використовувати твір належить видавництву;

б) ім’я автора не зазначалось, оскільки в договорі про такий обов’язок видавництва не згадувалося.

Розгляньте спір та обґрунтуйте свій висновок.

1. Чи було порушено права А. Кожака?
2. Чи правомірні його вимоги?
3. Що таке службовий твір?
4. Чи є створені підприємцем зображення службовими творами?
5. Чи обґрунтовані заперечення видавництва?

 

№ 6. Автори навчального посібника «Основи контрастивної лінгвістики» уклали договір з видавництвом «Орфей» щодо його публікації. Строк випуску посібника та строк дії договору визначено не було. Протягом двох років вони звертались до видавництва щодо його публікації, однак він так і не був виданий. Оскільки керівництво «Орфея» не надало конкретної відповіді щодо строків видання посібника, автори звернулися до іншого видавництва «Галицький лінгвіст», з яким узгодили чіткі строки видання.

Коли автори повідомили директора видавництва «Орфей» про намір розірвати договір, він відповів, що оскільки строки в договорі не були визначені, то це означає, що він діє безстроково. Відповідно права на посібник слід вважати такими, що передані назавжди і автори посібника ніяких авторських прав на нього не мають.

1. Який вид договору уклали автори з видавництвом Орфей.
2. Які істотні умови для цього виду договорів
3. Хто зі сторін у даному випадку правий?
4. Яке рішення повинен прийняти суд у разі подання позову?
5. Вкажіть спосіб захисту, який можуть обрати сторони. Свій вибір обґрунтуйте

 

№ 7. Антипенко С. П. подав у науковий журнал статтю «Мовні засоби впливу: поняття та загальна характеристика». Стаття вийшла в світ у найближчому номері журналу. Перечитавши статтю, Антипенко звернув увагу, що редактори журналу суттєво переробили її зміст та змінили формулювання висновків. Окрім цього, була змінена назва статті – «Лінгвістичні засоби впливу: понятійно-термінологічна характеристика». Обурений Антипенко звернувся до редакції журналу зі скаргою. Він вимагав опублікувати в журналі спростування, у якому редакція повинна перепросити за некоректну (на його погляд) редакцію статті та опублікувати статтю у попередньому варіанті.

Редакція відповіла, що редакторські правки лише покращили статтю і підвищили її науковий характер. У зв’язку з цим, претензії Антипенка безпідставні. Окрім цього, на сайті журналу серед редакційних вимог до статей зазначено, що редакція залишає за собою право редагувати статті. Це означає, що, відправивши статтю у журнал, автор надав йому виключне право вносити будь-які зміни до неї.

Проаналізуйте ситуацію та дайте їй правову оцінку.

1. Яка правова кваліфікація дій «подання твору до публікації».
2. Чи може редакція вностити зміни у твір, якщо так, на яких умовах.
3. Які існують правові підстави для опублікування спростування
4. Чи виникають внаслідок редакторських правок відносини співавторства?
5. Яка правова природа «редакційних вимог» чи правильне міркування редакції про те, що «відправивши статтю у журнал, автор надав йому виключне право вносити будь-які зміни до неї».

 

№8. У 2003 р. Оліфер В. В. за власною ініціативою переклав на українську мову твір Платона «Софіст» та розмістив його для вільного ознайомлення на сайті коледжу, з яким він перебував у трудових відносинах.

1. У 2005 р. керівництво коледжу без згоди Оліфера В. В. надало право на видання перекладу цього твору видавництву «Античність». Книгу було видано тиражем у 10 000 примірників загальною вартість 600 000 грн.
2. Оліфер В. В. звернувся до суду з позовом. На його думку, коледж не мав права передавати право публікації твору видавництву «Античність», оскільки він особисто (як автор перекладу) такої згоди не давав.
3. Над перекладом він працював поза межами робочого часу, не використовуючи ресурсів коледжу. Видавництво ж мало погодити з ним публікацію книги та виплатити йому авторський гонорар.
4. Керівництво коледжу обґрунтовувало правомірність свого вчинку тим, що Оліфер В. В. вже понад 15 років перебуває з коледжем у трудових відносинах. Окрім цього, переклад твору Платона «Софіст» на прохання автора було опубліковано на сайті коледжу. Таким чином, Оліфер В. В. добровільно надав право коледжу самостійно вирішувати питання перевидання.
5. Представник видавництва зауважив, що строк дії майнових авторських прав на твір Платона «Софіст» давно минув. Цей твір став суспільним надбанням і тому може вільно публікуватись, незалежно від згоди автора чи будь-якої іншої особи. Відповідно й підстав виплачувати авторську винагороду немає.

Проаналізуйте аргументи сторін. Дайте правову оцінку ситуації.

 

№9. Редакція журналу «Європейський Менеджмент» уклала авторський договір з гр. Германом І. Б., за яким журналу передано виключні майнові права на використання низки науково-популярних статей з економічної тематики. Через певний час редакція журналу виявила, що зазначені статті були перевидані у газеті «Фінанси Галичини».

Представник журналу звернувся до суду з позовом про стягнення з газети компенсації у розмірі 90 000 грн., зобов’язання опублікувати в газеті інформацію про порушення авторського права з переліком неправомірно опублікованих статей, та стягнення з відповідача судових витрат.

Представник газети у суді заперечив проти позову. На його думку, редакція газети діяла правомірно, адже, згідно зі ст. 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відтворення у пресі попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань допускається без згоди автора, але з обов’язковим зазначенням його імені та джерела запозичення. Джерело запозичення та ім’я автора у газеті зазначались. Отже, авторського права порушено не було.

Проаналізуйте обставини справи, аргументи позивача та відповідача.

1. Чи правомірні вимоги позивача?
2. Чи обґрунтовані заперечення відповідача?
3. Які Ви знаєте випадки обмеження майнових прав автора?

 

№ 10. Телерадіокомпанія «Лекса», згідно з ліцензійним договором, отримала право на одноразовий показ у мережах кабельного телебачення кількох мультиплікаційних фільмів, з повтором не пізніше 24 годин після першої демонстрації. Відповідно до додаткового ліцензійного договору, телерадіокомпанії було також передано виключне право дозволяти та забороняти використання згаданих фільмів. Як з’ясувалось згодом на підставі ліцензійного договору дані мультиплікаційні фільми транслюються в ефір також і Телерадіокомпанією «Карма».

 Керуючись умовами додаткового договору, ТРК «Лекса» звернулась з позовом до суду щодо заборони їхньої трансляції. ТРК «Карма» подала зустрічний позов. На думку її представника, ТРК «Лекса» за ліцензійним договором не має виключного права на використання спірних аудіовізуальних творів, а отже, вона не має права дозволяти або забороняти їхнє використання іншим особам. Що ж до додаткового ліцензійно договору, то він укладений неправомірно й порушує інтереси ТРК «Карма».

1. Проаналізуйте аргументи сторін та вирішіть справу.
2. Хто має виключне право дозволяти та забороняти використання твору?
3. Якою вважається ліцензія, якщо її вид не зазначений у договорі?

 

№ 11. ТзОВ «Ейркрафт» звернулося до господарського суду з позовом МЕРТ про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг від 15.13.2014 р. № 67892 «Ейркрафт» володільцем якого є ПП «Ґеймер».

Представник товариства у суді пояснив, що у зв’язку зі схожістю товарного знака «Ейркрафт» з комерційним (фірмовим) найменуванням товариства – «Ейркрафт», зазначений спірний знак для товарів і послуг не відповідає законодавчо визначеним умовам надання правової охорони.

 Представник ПП «Ґеймер» заперечив проти визнання недійсним товарного знака. Він пояснив, що такий знак створений через особливість комп’ютерних ігор, які виробляє та продає підприємство. Про існування ж подібного фірмового найменування на час реєстрації свідоцтва керівництву підприємства було невідомо, а позивач доказів його відомості в Україні не навів. Окрім цього, повне найменування позивача – ТзОВ «Ейркрафт» – не є тотожним із зареєстрованим знаком і тому не вводить в оману споживачів.

Розгляньте справу та проаналізуйте аргументи сторін. Чи має

господарський суд підстави для визнання недійсним свідоцтва?

 

№ 12. ТзОВ «Ласун», яке користувалося торговельною маркою «Смаколики» на праві попереднього користувача уклало договір, за яким зазначене право перейшло до ТзОВ «Солодко».

ТзОВ «Ласун» почало виробляти кондитерські вироби та реалізовувати їх під

новою торговельною маркою.

Керівництво ПП «Добрий Кондитер», яке володіло свідоцтвом на торговельну марку «Смаколики», звернулося до суду щодо визнання недійсним зазначеного договору Проаналізуйте ситуацію.

1. Чи можна передати право попереднього користувача на торговельну марку за договором?
2. Чи є у суду підстави визнати даний договір недійсним? Обґрунтуйте свою відповідь.

 

1. Гр. Петренко і гр. Стецько подали позов в суд до заводу «Мегасталь» щодо стягнення з нього грошової суми. Як зазначили позивачі, вони подали заводу пропозицію щодо вдосконалення кількох верстатів, внаслідок якої завод на 90% зменшив кількість виробництва бракованої продукції та вже за перший місяць зекономив 25 000 грн. Незважаючи на те, що пропозиція використовується більше, ніж рік, з ними не укладено договір про винагороду. Керівництво заводу лише висловило їм подяку та дозволило взяти кілька днів відгулу.

Представник заводу на суді пояснив, що, згідно зі ст. 484 ЦК України, автори раціоналізаторської пропозиції мають право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана. Відповідно, право визначати, яке заохочення є добросовісним, належить тій юридичній особі, котра визнала пропозицію

раціоналізаторською.

Оскільки ідею вдосконалення верстата автори запозичили на одному з польських заводів, куди їх підприємство скерувало на стажування, то їхня заслуга у цьому невелика. А оголошена керівництвом подяка та відгули, в поєднанні з оплаченим стажуванням закордоном (де вони й перейняли корисний досвід) є достатньою, добросовісною винагородою.

1. Хто зі сторін спору правий?
2. Яке рішення, на Вашу думку, повинен прийняти суд? Обґрунтуйте свою позицію.

 

№14. Головний інженер Патлатко М. В. подав на підприємство «Велюр-плюс» раціоналізаторську пропозицію, у якій запропонував вдосконалити роботу сталеплавильного цеху. Запропонована Патлатком пропозиція збільшувала виробничу потужність цеху та одночасно призводила до значного збільшення викидів в атмосферу.

Підприємство використало пропозицію головного інженера, однак відмовилось визнавати її раціоналізаторською. Своє рішення керівництво підприємства мотивувало тим, що, згідно з Тимчасовим положенням «Про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні», не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, які збільшують рівень забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, хоча дана пропозиція й приносить додатковий прибуток підприємству за рахунок збільшення виробничих потужностей сталеплавильного цеху, однак не може бути визнана раціоналізаторською.

Які пропозиції не можуть бути визнані раціоналізаторськими?

Чи правомірна у даному випадку пропозиція підприємства «Велюр-плюс»?

 

№15. Художник-імпресіоніст Маляр У. Ф. на підставі договору про створення за замовленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності написав картину для галереї «Інтерфото».

 За договором художник отримав фіксовану суму у 1200 грн. за картину, а галерея отримала право показувати її на національних та закордонних виставках.

Протягом року галерея надіслала оригінал картини на різні виставки, а також розмістила її фотографію на своєму офіційному сайті із зазначенням ціни оригіналу та копій картини, (які роздруковувались на полотні та майже не відрізнялись від оригіналу).

До кінця року галерея продала 15 копій картини (по 1000 грн за кожну), а на аукціоні (який організувало ПП «Аукціонний дім мистецтв») оригінал було продано за 15 000 грн.

Дізнавшись про продаж копій та оригіналу картини з преси, та вважаючи, що його авторські права порушені, Маляр У. Ф. звернувся до керівництва галереї.

На думку художника:

1) галерея не мала права розміщувати картину на своєму офіційному сайті;

2) вона не мала права робити та продавати копії картини без укладення ліцензійного договору або внесення відповідних змін до вже укладеного;

3) у разі продажу оригіналу та копій картини, галерея повинна заплатити автору 5% їхньої вартості.

Керівництво галереї відмовило художнику у його вимогах, мотивуючи це тим, що договором передбачалась лише фіксована сума оплати, яка була йому повністю виплачена. Картина ж за договором була власністю галереї й остання мала право використовувати картину будь-яким способом.

Чи були у даному випадку порушені авторські права художника?

Чи обґрунтовані аргументи сторін даного спору?