МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський національний економічний університет

імені Вадима ГЕТЬМАНА»

Факультет економіки та управління

Кафедра  макроекономіки та державного управління

 

	ЗАТВЕРДЖУЮ:   Проректор з науково-педагогічної роботи ............................... А. М. Колот
	«……» …………………… 20…… р.

 

 

 

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань

 

з дисципліни «публічне адміністрування»

 

освітній рівень	Бакалавр
галузь знань	07 «Управління та адміністрування»
спеціальність	073 «Менеджмент»
спеціалізація	6Е04 «Менеджмент бізнес організацій»

 

 

ПОГОДЖЕНО:   Завідувач кафедри .................................  І. Й. Малий
Начальник навчально-методичного відділу   ................................. Т. В. Гуть

 

 

 

 

 

Київ 2019

 ЗМІСТ

Вступ .................................................................................................................  3

1. Тематичний план навчальної дисципліни ..............................................  7

2. Зміст навчальної дисципліни за темами ..................................................  9

3. Плани занять:

3.1. Плани семінарських (практичних, лабораторних) занять очної форми навчання ..............................................................................................................  30

3.2. Плани контактних занять для студентів заочної форми навчання ...  38

3.3. Плани навчальної роботи студента заочної форми навчання в

межсесійний період .............................................................................  42

4. Поточна навчальна робота студентів денної форми навчання

4.1. Карта навчальної роботи студента ....................................................  43

4.2. Критерії оцінювання поточних результатів вивчення дисципліни ...  45

5. Поточна навчальна робота студентів заочної форми навчання

5.1. Карта навчальної роботи студента ....................................................  48

5.2. Критерії оцінювання поточних результатів вивчення дисципліни ...  50

6. Поточна навчальна робота студентів дистанційної форми навчання

6.1. Карта навчальної роботи студента ....................................................  52

6.2. Критерії оцінювання поточних результатів вивчення дисципліни ...  53

7. Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів

7.1. Вимоги до виконання індивідуальних завдань для самостійної

роботи .................................................................................................  54

7.2. Критерії оцінювання результатів виконання індивідуальних

завдань для самостійної роботи .........................................................  64

7.3. Приклади типових розрахункових завдань ......................................  64

8. Підсумкове оцінювання результатів вивчення навчальної

Дисципліни ................................................................................................  69

9. Рекомендовані інформаційні джерела (основні і додаткові)

9.1. Основна література  ...........................................................................  70

9.2. Додаткова література .........................................................................  70

 

ВСТУП

 

Предмет публічного адміністрування – процес досягнення національних цілей та інтересів шляхом організації діяльності суб’єктів публічної сфери, у тому числі законодавчих, виконавчих і судових органів та органів місцевого самоврядування.

Метою вивчення дисципліни є оволодіння теоретичними знаннями з питань публічного адміністрування та набуття практичних вмінь і навичок щодо застосування законів, принципів, методів, технологій та процедур в управлінні суб’єктами публічної сфери; набуття вмінь та формування компетенцій, необхідних для виконання функцій та реалізації повноважень керівника (фахівця) суб’єкта публічного адміністрування, в тому числі для органів державної влади і місцевого самоврядування.

Основні завдання, які повинні бути розв’язані у процесі викладання дисципліни:

• узагальнення теоретичних засад у сфері публічного адміністрування, розуміння основних тенденцій та напрямів їх еволюції;
• визначення   суті,   законів,   принципів   і   механізмів   публічного адміністрування в розвитку суспільства;
• опанування основами методології, технологіями та процедурами публічного адміністрування об’єктів публічної сфери;
• оволодіння методами формування, моніторингу та контролю управлінських рішень на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні суб’єктів публічної сфери, з позицій загально-цивілізаційних цінностей, світового досвіду та осмислення наукових здобутків;
• набуття навичок розроблення та впровадження заходів із забезпе­чення результативної та ефективної діяльності суб’єктів публічної сфери.

Дисципліна посідає важливе структурно-логічне місце в навчальному процесі підготовки фахівців. Вона викладається після вивчення дисциплін «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Статистика», «Менеджмент», «Правове регулювання господарської діяльності», «Міжнародна економіка» та ін.

За результатами вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• предметну сферу і методологічну основу публічного адміністру­вання;
• перспективні наукові напрями розвитку публічного адміністрування;
• технології та процедури формування цілей публічного адміністрування;
• закони, принципи та механізми публічного адміністрування;
• засади, механізми, органи, методи та стилі публічного адміністру­вання;
• основні засади публічного адміністрування в соціальній та еконо­мічній сферах;
• особливості публічного адміністрування в добровільних об’єднаннях;
• особливості відповідальності суб'єктів публічного адміністрування за правопорушення у цій сфері.

Студенти повинні вміти:

• підготувати нормативну документацію (накази, розпорядження тощо), пропозиції, рекомендації (проекти) для суб’єкта публічного адміністрування щодо визначення стратегічних цілей, завдань та етапів управлінських рішень на основі результатів системного аналізу суспільно-політичного та соціально-економічного стану розвитку сфери управління (об’єкта управління), застосовуючи методики визначення певних показників;
• визначати технологію управління суб’єктом публічної сфери, що є раціональною за ознаками досягнення мети діяльності та ресурсами, що використовуються, з урахуванням особливостей цього суб’єкта;
• виробити процедури та основний зміст кожного етапу вироблення та впровадження управлінського рішення з визначенням термінів, виконавців і вартості;
• уживати заходи із упровадження сучасних форм і методів діяльності суб’єкта публічної сфери, його структурного підрозділу, оптимізації його функціональної та організаційної структури, виходячи зі змісту сучасних управлінських технологій;
• застосовувати методи та критерії оцінювання результативності та ефективності публічного адміністрування в умовах соціально-економічних змін.

 

Перелік глобальних компетеностей, формування яких забезпечуються

на основі вивчення дисципліни «Публічне адміністрування»

Глобальні компетентності	Теми науки, що формують професійні компетентності
1. Знання особливостей та тенденцій сучасного цивілізаційного розвитку. 2. Вміння проводити дослідження міжнародного характеру та масштабу. 3. Критично мислити і генерувати креативні ідеї та вирішувати важливі проблеми на інноваційній основі. 4. Бути обізнаним та ставитись з повагою до культурного різноманіття народів.	Усі теми дисципліни

 

Перелік загальних компетеностей, формування яких забезпечуються

на основі вивчення дисципліни «Публічне адміністрування»

Загальні компетентності	Теми науки, що формують професійні компетентності
1. Ключові інструментальні компетентності
1.1. Здатність до аналізу і синтезу. 1.2. Здатність до організації і планування. 1.3. Базові загальні знання. 1.4. Засвоєння основ базових знань з професії. 1.5. Усне і письмове спілкування рідною мовою. 1.6. Знання другої мови. 1.7. Елементарні комп’ютерні навички. 1.8. Навики управління інформацією (уміння знаходити та аналізувати інформацію з різних джерел). 1.9. Розв’язання проблем. 1.10. Прийняття рішень.	Усі теми дисципліни
2. Ключові міжособистісні компетентності
2.1. Здатність до критики та самокритики. 2.2. Взаємодія (робота в команді). 2.3. Міжособистісні навики та уміння. 2.4. Здатність працювати в міждисциплінарній команді. 2.5. Здатність спілкуватися з експертами з інших галузей. 2.6. Позитивне ставлення до несхожості та інших культур. 2.7. Здатність працювати в міжнародному середовищі. 2.8. Етичні зобов’язання.	Усі теми дисципліни
3. Ключові системні компетентності
3.1. Здатність застосовувати знання на практиці. 3.2. Дослідницькі навики і уміння. 3.3. Здатність до навчання. 3.4. Здатність пристосовуватись до нових ситуацій. 3.5. Здатність породжувати нові ідеї (креативність). 3.6. Лідерські якості. 3.7. Розуміння культури та звичаїв інших країн. 3.8. Здатність працювати самостійно. 3.9. Планування і управління проектами. 3.10. Ініціативність та дух підприємництва. 3.11. Турбота про якість. 3.12. Бажання досягти успіху.	Усі теми дисципліни

 

Перелік спеціальних (фахових) компетентностей, формування яких забезпечуються на основі вивчення дисципліни «Публічне адміністрування»

Здатності фахівця виконувати функціональні завдання професійної діяльності	Теми науки, що формують професійні компетентності
1. Обліково-інформаційні компетенції
1.1 Здійснювати моніторинг в змінах бюджетної, податкової, грошово-кредитної, науково-технічної, інноваційної, антимонопольної, регіональної, зовнішньоекономічної, соціальної, екологічної політики. 1.2. Володіти методами аналізу соціально-економічного розвитку країни. 1.3. Володіти методами аналізу в сфері публічного управління та адміністрування.	4, 5, 6, 7, 8, 12         3, 5, 6, 7, 8, 12   3, 4, 12
2. Контрольні компетенції
2.1. Володіти методами контролю за виконанням нормативно-правових актів державних органів в сфері соціально-економічного розвитку країни. 2.2. Володіти методами контролю за виконанням програм соціально-економічного розвитку країни. 2.3. Здійснювати експертизу проектів нормативних актів щодо вдосконалення системи публічного управління та адміністрування.	3, 11     3, 5, 11   3, 10, 11
3. Прогнозно–планові компетенції
3.1. Володіти принципами, методами, знаннями нормативно-правової бази бюджетного прогнозування і планування в Україні. 3.2. Володіти принципами, методами, знаннями нормативно-правової бази соціально-економічного прогнозування і програмування в Україні. 3.3. Визначати і обґрунтовувати цілі, пріоритети та завдання в сферах бюджетної, податкової, науково-технічної, інноваційної, регіональної, соціальної політики на прогнозний період.	4, 6     4, 6, 10
4. Регулятивні компетенції
4.1. Обґрунтовувати і застосовувати інструменти економічного регулювання в сферах бюджетної, податкової, науково-технічної, інноваційної, регіональної, соціальної політики.	10, 11
5. Інноваційні компетенції
5.1. Вивчати та застосовувати передовий досвід зарубіжних країн в формуванні стратегії розвитку різних напрямів соціально-економічної політики. 5.2. Вивчати та застосовувати передовий досвід зарубіжних країн в сфері публічного управління та адміністрування.	1, 2, 5     1, 2, 5

 

1. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

         Дисципліна «Публічне адміністрування» для студентів спеціальності «Менеджмент» є вибірковою дисципліною.

Згідно з навчальними планами загальний обсяг годин, який виділяється для вивчення дисципліни «Публічне адміністрування» для студентів денної і заочної форм навчання, становить 4 кредити (120 год.).

Для студентів денної форми навчання передбачено лекцій – 16 год., семінарських (практичних) занять — 32 год., індивідуальних занять — 12 год., підсумковий контроль – 3 год., самостійної роботи студентів — 57 год.

Для студентів заочної форми навчання передбачено контактних занять – 16 год., індивідуальних занять – 12 год., самостійної роботи студентів – 92 год. (табл. 2.1).

            Для студентів дистанційної форми навчання передбачено 34 години, в тому числі: індивідуальних занять – 32 год., залік – 2 год.

Відповідно до сучасної концепції організації навчального процесу важливим засобом оволодіння студентами навчальним матеріалом є їх самостійна робота. З одного боку, вона збільшує студентам час, вільний від обов’язкових занять, що дає їм можливість ефективно використовувати бюджет свого часу. З іншого — спонукає студентів до формування в себе таких рис, як самодисциплінованість, відповідальність, наполегливість, кмітливість тощо. Все це створює передумови для кращого засвоєння знань та отримання навичок, передбачених навчальною програмою дисципліни.

Тематичний план допомагає студентові зорієнтуватися стосов­но того, які теми дисципліни будуть розглядатися на лекціях, семінарських і практичних заняттях, а які рекомендується вивчити самостійно за допомогою відповідних літературних джерел.

 

Табл. 2.1. Розподіл навчального часу за видами занять, год.

Назва теми	Кількість годин
	Очна форма навчання					Заочна форма навчання
	Навчальні заняття				СРС	Навчальні заняття		СРС
	Лекції	Семінарські	Практичні	Індивідуальні		Контактні	Індивідуальні
Тема 1. Публічне управління та адміністрування як наука.	2	2	-	1	4	1	1	8
Тема 2. Держава як форма організації та управління суспільством.	2	2	-	1	5	1	1	8
Тема 3. Система органів публічного управління та адміністрування.	2	2	-	1	5	2	1	8
Тема 4. Публічний сектор як матеріально-фінансова база публічного управління та адміністрування.	1	4	-	1	5	2	1	8
Тема 5. Стратегічне управління та політика європейської інтеграції.	2	4	-	1	5	2	1	8
Тема 6. Управління бюджетом та державними закупівлями.	1	4	-	1	5	1	1	8
Тема 7. Управління людськими ресурсами та безпека життєдіяльності.	1	2	-	1	4	1	1	8
Тема 8. Регіональне та муніципальне управління.	1	2	-	1	4	1	1	7
Тема 9. Публічна служба та адміністративні послуги.	1	2	-	1	5	2	1	8
Тема 10. Адміністрування управлінських рішень.	1	2	-	1	5	1	1	8
Тема 11. Відповідальність у публічному управлінні та адмініструванні.	1	2	-	1	5	1	1	7
Тема 12. Вимірювання ефективності в публічному управлінні та адмініструванні.	1	4	-	1	5	1	1	8
Підсумковий контроль, год.	3					4
Усього:	16	32	–	12	57	16	12	92
Разом годин:
годин	120					120
кредитів	4					4

2. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ

 

Розділ 1. ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЗАСАДИ ПублічнОГО УПРАВЛІННЯ ТА адміністрування

 

Тема 1. Публічне управління та адміністрування як наука

 

Основні підходи до розуміння публічного адміністрування та його еволюція. Демократія та державне управління. Предметна сфера та методологічна основа публічного адміністрування. Співвідношення понять «публічне та державне», «управління та адміністрування». Міждисциплінарний характер дисципліни «Публічне адміністрування. Публічне адміністрування як напрям наукових досліджень, сукупність знань, сфера діяльності та навчальна дисципліна.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Адміністративні послуги – це публічні послуги, які надаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (адміністративними органами) і надання яких пов’язане з реалізацією владних повноважень. Прикметник «адміністративні» вказує на суб’єкта, який надає такі послуги, – на адміністрацію (адміністративні органи) та владну (адміністративну) природу діяльності з їх надання.

Демократія (з грец. δῆμος + κράτος = народ + влада = «влада народу») — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія).

Державне управління – це цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.

Предмет публічного адміністрування – процес досягнення національних цілей та інтересів шляхом організації діяльності суб’єктів публічної сфери, у тому числі законодавчих, виконавчих і судових органів та органів місцевого самоврядування.

Публічна адміністрація – сукупність державних і недержавних субєктів публічної влади, ключовим структурним елементом якої є органи виконавчої влади і виконавчі органи місцевого самоврядування.

Публічне адміністрування – вид організаційно розпорядчої діяльності, спрямованої на підготовку та впровадження рішень, управління персоналом, надання послуг населенню; технічна складова врядування, що має здійснюватись на професійній (неполітичній) основі із залучення недержавних партнерів для спільного вирішення проблем.

Публічне врядування – вид організаційно розпорядчої діяльності, що здійснюється на різних рівнях суспільної системи через визначення напряму розвитку, прийняття і впровадження загальнозначущих для певного рівня рішень, які на загальнонаціональному рівні мають переважно політичне спрямування.

Публічні (суспільні) послуги – це всі послуги, що надаються публічним (державним та самоврядним) сектором або іншими суб’єктами за рахунок публічних коштів.

 

Тема 2. Держава як форма організації та управління суспільством

 

Держава як базисна, вихідна та найбільш стійка форма організації спільної діяльності людей. Теорії виникнення держави та державність України. Джерела ідей та розвиток теорій публічного управління та адміністрування. Соціально-інженерний та гуманітарний підходи до управління суспільством і країною. Концепція раціона­льного вибору та «новий менеджеризм». Публічне управління в контексті неокласичної теорії. Японський варіант людських стосунків як теорія управління суспільством і країною. Розвиток функцій держави та її соціальної значущості. Держава як організація. Влада та державне управління. Суб’єкти, об’єкти та ресурси (засоби) публічного управління та адміністрування. Зміст європейської концепції та стандарти належного урядування.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Вади держави — нездатність держави забезпечити ефективний за Парето розподіл обмежених ресурсів та невідповідність політики розподілу обмежених ресурсів поширеним у суспільстві уявленням про справедливість.

Влада – право і можливість розпоряджатись чимось і кимось, підкорюючи своїй волі; організована і регулятивно-контролююча основа політики.

Держава – форма політичної самоорганізації людей на певній території.

Державна політика – відносно стабільна, організова­на та цілеспрямована діяльність/бездіяльність державних інституцій, здійснюва­на ними безпосередньо чи опосередковано щодо певної проблеми або сукупності проблем, яка впливає на життя суспільства.

Економічна влада – об'єктивно обумовлені матеріальними потребами життя суспільства відносини, в яких власник засобів виробництва підкоряє своїм інтересам інтереси інших учасників виробництва, причому робить це, керуючись саме правом власника, що, звичайно, знаходить і своє правове підкріплення, правову основу.

«Електронний уряд» – це електронна інформаційна система, що має забезпечувати інформаційну взаємодію органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій. Метою функціонування електронної інформаційної системи «Електронний уряд» є надання громадянам та юридичним особам інформаційних та інших послуг.

Засоби (ресурси) влади (управління) – те, що суб'єкт влади (управління) може використати для впливу на об'єкт влади (управління).

Камералістика — наука про управління, предметом якої є політика, спрямована на акумуляцію грошових ресурсів держави з метою досягнення незалежності, самозабезпечення, щодо створення матеріальних передумов для досягнення спільного, духовного блага.

Концепція — система поглядів на певні явища, а також спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації їх.

Належне урядування – відображає стан ключових взаємовідносин між органами публічної влади та приватними особами, а також передбачає низку важливих для демократичного суспільства показників (індексів), за якими оцінюють умовну наближеність країни до «чистих» принципів та стандартів такого урядування.

Об’єкт управління – те (той), чим (ким) управляють.

Політика (від грец. πολιτική  майстерність самоуправління полісу (міста), а подалі — «мистецтво управління» державою і суспільством) — цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. У вужчому розумінні політика — визначена частина, програма або напрямок такої діяльності, сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів задля досягнення визначених (суб'єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі. Політикою також називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах.

Політична влада – це політичне панування, політико-правова гарантія певного типу економічних, соціальних відносин, один з видів авторитету, власне, політичного авторитету.

Суб’єкт управління – той, хто управляє.

Теорія раціонального вибору — загальний термін для різних підходів теорії дії в економічних та соціальних науках. Ці підходи описують раціональну поведінку діючих суб'єктів (акторів).

Управління – процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати й досягнути цілі організації.

 

Тема 3. система органів публічного управління та адміністрування

 

Засоби, процес та види влади. Теорія розподілу гілок влади. Структура механізму та типологізація органів публічного адміністрування. Конституція України про розподіл гілок влади в Україні. Державні органи України як суб’єкти публічного управління та адміністрування. Роль державних органів України у впровадженні економічної політики: Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Національного банку, та інших центральних органів державної виконавчої влади України, місцевих державних адміністрацій. Основні положення концепції конституційної та адміністративної реформ.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Лобіювання – це засіб безпосереднього впливу на органи держаної влади з боку громадськості — ділових кіл, профспілок, представників різних соціальних груп, класів, прошарків населення, керівників різних організацій громадянського суспільства.

Органи державної влади України  — складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначається Конституцією України та законами. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії та мають спеціальний статус державного службовця.

Парламент – узагальнююча назва представницького органу громадян, виборний і колегіальний вищий орган держави, який функціонує в умовах демократичного правління і має своїми головними повноваженнями повноваження в сфері законотворчості. Парламент в Україні – Верховна Рада України.

Президент – титул керівників держав, компаній та деяких інших інституцій. Президент як глава держави є титулом найвищої посадової особи держави з республіканською формою правління.

Принцип народного суверенітету – принцип, на засадах якого здійснюється організація та діяльність органів державної влади в Україні.

Публічна влада — це влада, виділена з товариства і яка не збігається з населенням країни. Публічна влада є однією з ознак, що відрізняють державу від суспільного ладу. Зазвичай протиставляється суспільній владі. Поява публічної влади пов'язано з виникненням перших держав.

Розподіл державної влади в Україні – розподіл державної влади на три гілки: законодавчу (здійснює Верховна Рада України), виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації) і судову (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції — Верховний Суд України, місцеві суди). Окреме місце в системі органів державної влади займає Президент України та органи прокуратури. Такий розподіл сприяє створенню противаг та контролю однією гілки влади за іншими, з метою не допустити узурпації влади в один руках.

Стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед державним органом, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу. Виділяють авторитарний (директивний), демократичний (колегіальний), ліберальний (поблажливий) стилі.

Теорія розподілу влади – політико-правова доктрина, згідно якої державна влада тлумачиться не як єдине ціле, а як сукупність різних владних функцій (законодавчої, виконавчої і судової), які здійснюються незалежно одна від одної державними органами.

Уряд – вищий орган в системі органів виконавчої влади. Уряд в Україні – Кабінет Міністрів України.

 

 

Тема 4. Публічний сектор як матеріально-фінансова база публічного управління та адміністрування

 

Публічна сфера як єдність економічної, соціальної та політичної сфер. Особливості поведінки людей у економічній та політичній сферах. Публічне адміністрування та громадянин, колектив, суспільство. Публічна сфера і публічна політика. Поняття державного і публічного (суспільного) секторів економіки. Сектор загального державного управління (СЗДУ). Публічне адміністру­вання в забезпеченні населення суспільними благами. Публічне адміністрування у сферах державного управління, національної оборони, безпеки, виховання, освіти, науки, культури та мистецтва. Економічні ресурси публічного сектору. Регулювання діяльності установ СЗДУ. Джерела фінансування діяльності установ СЗДУ. Місце і роль громадських організацій у публічному адмініструванні. Громадянське суспільство як сфера формування єдиного комплексу цінностей та відносин. Автономність і органічна єдність громадян­ського суспільства та держави.

 

Основні поняття та їх визначення

 

 Громада — форма соціальної (колективної) організації людей. Виникла за часів первіснообщинного ладу. Її ознаками були спільна власність на засоби виробництва та звичаєві форми самоврядування. З розвитком суспільства, майнової нерівності і приватної власності змінювалась і форма общини: родова (матріархат), сімейна (патріархат), сільська (поземельна). З утворенням великого феодального землеволодіння втратила незалежність, перетворившись на залежну від панівних верств організацію безпосередніх виробників.

Громадська організація — як об'єднання громадян утворюються для спільної реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо).

Громадянин – людина, яка належить до певної територіальної спільноти – міста, країни тощо. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму громадянин має певні права та обов'язки, щодо цього соціуму і підпорядковується певним (прийнятим в громаді) нормам і законам.

Громадянське суспільство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).

Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства – юридичні особи та їх підрозділи, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення власних інтересів.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослід­ницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу).

Політична партія  — це зареєстроване згідно з законом України «Про політичні партії в Україні» добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Професійна спілка (профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Профспілки створюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів, всі професійні спілки мають рівні права.

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Сектор домашніх господарств – сукупність фізичних осіб як споживачів, рахунки яких неможливо відокремити від рахунків самого домашнього господарства ні юридично ні економічно.

Сектор загального державного управління – органи державного управління всіх рівнів; некомерційні організації, що виробляють і надають безкоштовні або пільгові послуги індивідуального характеру у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, відпочинку, соціального забезпечення, тощо; послуги колективного характеру в галузі державного управління, оборони, шляхового та лісового господарства, сільськогосподарського обслуговування тощо.

 

 

Розділ 2. Публічне УПРАПВЛІННЯ ТА адміністрування В ОКРЕМИХ СФЕРАХ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

 

 

Тема 5. Стратегічне управління та політика європейської інтеграції

 

Цінності у системі державного управління: категоріальний аспект. Цінності та цілі суспільства і держави. Цілі і пріоритети економічного і соціального розвитку. Класифікація цілей. Обґрунтування цілей. Ієрархія цілей. Державні пріоритети. Дерево цілей. Стратегічні, тактичні, оперативні цілі. Концепція со­ціально-економічної політики. Сутність соціально-економічної стратегії. Сутність поняття «стратегія економічного і соціального розвитку. Сутність поняття «місія». Класифікація стратегій. Економіка і громадянське суспільство. Соціально орієнтована ринкова економіка. Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічний орієнтир соціально-економічної політики України. Етапи побудови стратегії соціально-економічного розвитку. Врахування потреб та інтересів суспільства в побудові соціально-економічної стратегії. Визначення і агрегування суспільних потреб та інтересів. Технології досягнення консенсусу. Формування цілей стратегії. Реалізація цілей. Контроль за реалізацією цілей: запобіжний, поточний і завершальний контроль. Етапи контролю: розроблення критеріїв і нормативів, зіставлення фактичних результатів з критеріями і нормативами; коригуючі дії. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку. Сутність понять: «прогноз», «гіпотеза», «план (програма)». Функції і принципи соціально-еконо­мічного прогнозування. Класифікація соціально-економічних прогнозів. Державна програма економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Зміст ДПЕСР України на середньо- та короткостроковий періоди. Послідовність розроблення ДПЕСР. Система показників ДПЕСР. Структура ДПЕСР України. Сутність програмно-цільового методу планування. Державна цільова програма (ДЦП). Зміст етапів програмно-цільового планування. Організаційно-економічний механізм реалізації ЦКП. Сутність та зміст політики європейської інтеграції.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Гіпотеза (прогностична) — наукове передбачення на рівні загальної теорії.

Державна програма економічного і соціального розвитку України — документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи досягнення їх, формується взаємоузгодження і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Державна цільова програма — документ, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей (розв’язання певних соціально-економічних проблем).

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Директивний план — план, що має силу юридичного закону, адресний та обов’язковий для виконання характер. Притаманний командній економіці.

Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується об’єкт з метою виявлення тенденцій його розвитку та вибору методів і моделей прогнозування.

Екстраполяція — метод прогнозування, який базується на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому.

Індикативний план — рекомендаційна система планових заходів, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Притаманний змішаній економіці.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Концепція — система поглядів на певні явища, а також спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації їх.

Макроекономічне планування — вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних та оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей.

Мета (ціль) — означає стан в майбутньому, котрий можливо змінити відносно теперішнього та варто, бажано або необхідно досягнути. Тим самим мета є бажаною кінцевою точкою процесу, як правило дії людини (держави). З досягненням мети пов'язаний успіх проекту, або важливої роботи.

Пріоритети — найважливіші напрями державної економічної політики.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану.

Проекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз розвитку об’єкта, здійснюється оцінка вірогідності, точності обґрунтованості прогнозу.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису.

Соціально орієнтована ринкова економіка — модель змішаної економіки, стратегічна ціль соціально-економічної політики України.

Стратегія — у менеджменті — детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії держави.

Тактика — цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.

Цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. Також цінності — соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба тощо.

 

 

Тема 6. Управління бюджетом та державними закупівлями

 

Державні фінанси. Зведений баланс фінансових ресурсів. Державний бюджет. Бюджетна система. Бюджетний устрій. Бюджетна класифікація. Доходи та видатки державного бюджету. Структура видатків бюджету. Збалансованість державного бюджету. Бюджетні дотації, субвенції. Дефіцит, профіцит, секвестр державного бюджету. Державний борг. Публічне адміністрування в сфері бюджетної політики. Стадії бюджетного процесу. Стратегія і тактика фінансово-бюджетної політики України. Податкова система. Система оподаткування. Система податкових органів. Функції, види та форми оподаткування. Принципи побудови податкової системи. Загальнодержавні податки і збори в Україні. Адміністрування в сфері податкової політики. Кошториси бюджетних установ. Сутність кошторису бюджетної установи. Адміністрування кошторисної діяльності. Зміст етапів по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню кошторисів. Державні потреби в продукції (роботах, послугах). Сутність державних закупівель. Державні закупівлі як засіб задоволення державних потреб. Однопродуктові матеріальні баланси попиту і пропозиції найважливіших видів продукції. Державні замовники. Учасники процедури закупівлі. Адміністрування державних закупівель Тендер. Етапи конкурентного відбору учасників процедури закупівель. Процедури конкурентного відбору. Тендерна документація. Тендерна пропозиція. Тендерне забезпечення. Договір про закупівлю.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, протягом бюджетного періоду.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна система України — основна ланка фінансової системи. Складається з державного бюджету, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, виконанням їх і контролем за виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему.

Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Державний борг — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, включаючи боргові зобов’язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Державний бюджет України — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються державними органами України.

Державні доходи — грошові відносини з приводу розподілу ВВП; частка ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій.

Державні замовники — органи виконавчої влади та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Державні потреби — потреби держави в продукції, необхідній для розв’язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздат­ності країни та її безпеки, створення та підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержав­них ЦКП, забезпечення функціонування органів державної влади.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами бюджету.

Договір про закупівлю — письмова угода між державним замовником та учасником-переможцем процедури закупівлі, яка передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за відповідну плату.

Дотації — вид асигнувань з Державного бюджету, використовуваний для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і покриття касових збитків окремих державних підприємств.

Зведений баланс фінансових ресурсів — баланс, який відображає обсяги фінансових ресурсів держави та напрями використання їх для фінансування задоволення загальнодержавних потреб.

Зведений бюджет України — сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.

Кошторис — основний документ, який визначає розмір, цільову спрямованість і щоквартальний розподіл коштів, направлених з бюджету на фінансування бюджетних установ.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Об’єкт оподаткування — кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента. Державними облігаціями є: облігації внутрішніх державних позик та облігації місцевих державних позик.

Платник податку — юридична або фізична особа, на яку згідно із чинним законодавством покладається зобов’язання сплачувати податки.

Податкова база — частка об’єкта оподаткування, на яку нараховується податок.

Податкова система — сукупність податків, зборів, інших обов’яз­кових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, а також сукупність державних податкових органів та їхня компетенція. Складається з системи оподаткування та системи податкових органів.

Податок — обов’язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних і фізичних осіб.

Профіцит (надлишок) бюджету — перевищення доходів над видатками бюджету.

Секвестр бюджету — корекція видатків бюджету з причин відхилення між сумою поточних доходів бюджету та сумою видатків затвердженого бюджету.

Ставка податку — частка податкової бази (%), що вилучається у вигляді податку.

Ставка рефінансування — плата за кредити (%), що надаються Національним банком комерційним банкам.

Субвенції — один з видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі, а також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.

Субсидії — допомоги, які виплачуються з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей національної економіки.

Тендер — здійснення конкурентного відбору учасників процедури державних закупівель з метою визначення переможця.

Тендерна документація — комплект документів, який містить інформацію про предмет замовлення, умови та вимоги до складання тендерної пропозиції. Готується замовником та передається виконавцям для підготовки ними тендерних пропозицій.

Тендерна пропозиція — пропозиція щодо певного об’єкта закупівлі, яка готується і надається на конкурс претендентом відповідно до вимог тендерної документації.

Тендерне забезпечення — надання виконавцем замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з поданням тендерних пропозицій, включаючи такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки.

Фінансова система України — сукупність грошових відносин щодо утворення та використання грошових фондів. Складається з державного бюджету, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, фінансів підприємств, централізованих державних та інших фондів, фондового ринку.

 

 

Тема 7. Управління людськими ресурсами та безпека життєдіяльності

 

Забезпечення державою соціальної безпеки людини, громадянина та населення. Національна безпека та публічне управління та адміністрування. Публічне управління та адміністрування і сфера особистого життя людини. публічне управління та адміністрування якості життя. публічне управління та адміністрування мінімальною заробітною платою та безпека життя людини. Забезпечення державою безпеки прав та інтересів споживачів. Державне регулювання прав власності та безпека підприємницької діяльності. Обмеження державно-адміністративного тиску та свобода підприємництва. Енергетична безпека та ризики підприємництва. Публічне управління та адміністрування економічною діяльністю та екологічна безпека. Державне страхування та фінансові ризики суб‘єктів підприємництва. Економічна та інвестиційна безпека та поведінка суб‘єктів підприємництва. Державне регулювання стабільності економіки як передумова сприятливого інституційного середовища.  Продовольча безпека і публічне управління та адміністрування.

 

 

Тема 8. Регіональне та муніципальне управління

 

Сутність місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в системі публічного управління та адміністрування. Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування. Сфери управління та компетенції органів місцевого самоврядування. Інститути безпосередньої демократії в місцевому самовряду­ванні. Характеристика системи регіонального управління в Україні. Зміст державної регіональної політики та її пріоритети. Світовий досвід регіонального управління. Централізація та децентралізація публічного управління та адміністрування. Правові, інституційні та фінансово-економічні чинники реформи децентралізації. Повноваження та механізм взаємодії органів публічного управління та адміністрування в умовах децентралізації. Критерії ефективності реформування публічного адміністрування регіональним розвитком.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Державна регіональна економічна політика — сукупність організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її стратегічних і тактичних цілей.

Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування — рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад.

Міжбюджетні відносини — відносини між державою, АР Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених законодавством.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Місцеве самоврядування – право та спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права й які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Формами місцевого самоврядування також є збори громадян, референдуми або будь-які інші форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.

Принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами на основі максимально можливого наближення надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Рада — орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади.

Субвенції — один з видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі, а також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.

Територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантований державою у межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів АР Крим, місцевих держав­них адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

 

 

Тема 9. Публічна служба та адміністративні послуги

 

Поняття та види публічної служби. Сутність, завдання, принципи і функції публічної служби. Види державної служби. Сутність державно-службових відносин. Поняття та сутність управління державною службою. Сутність Державної посади. Поняття, види, ознаки, ранги, права та обов’язки державних службовців. Сутність, ознаки, класифікація, стандарти адміністративних послуг. Мета та завдання адміністративного процесу. Діяльність з надання адміністративних послуг.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Адміністративна послуга — це результат здійснення владних повнова­жень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.

Адміністративні процедури з надання адміністративних послуг — це встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності орга­нів публічного управління, що спрямована на забезпечення умов для реа­лізації прав, свобод та інтересів фізичної або юридичної особи, яка здій­снюється за зверненням цієї особи.

Виконавець у державній службі — це службовець, службова діяльність якого не пов'язана з діями, що тягнуть юридичні наслідки або впли­вають на зміст рішень державного органу. Їхня правомочність визначається завданнями забезпечення діяльності керівників і спеціалістів шляхом створення матеріальних, інформаційних, до­радчих та інших умов, необхідних для виконання останніми служ­бових функцій.

Державна служба — це система державно-службових відносин, регламентованих нормами права, які пов'язані з її організацію і функціонуванням, правовим статусом і юридичною відповідальністю державних службовців, проходженням і режимом державної служби.

Державний службовець — це особа, яка здійснює професійну діяльність, займаючи посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержує заробітну плату за рахунок державних коштів.

Керівник у державній службі — це державний службовець, який займає державну посаду, пов'язану з безпосереднім здійсненням завдань і функцій державних органів. До цієї категорії державних службовців можна віднести: керівників державних органів та їхніх заступ­ників; керівників структурних підрозділів державних органів та їхніх заступників; осіб, які наділені повноваженнями приймати рішення і давати вказівки підлеглим їм службовцям.

Посада — це первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, підприємства, уста­нови чи організації з відповідними службовими повноваженнями та обов'язками.

Принципи державної служби — це основопо­ложні ідеї, настанови, які виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обґрунтовані напрями реалізації ком­петенції, завдань і функцій державної служби, повноваження державних службовців.

Публічна служба — це діяль­ність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади і місцевого самоврядування.

Публічні послуги — це публічно-владна діяль­ність (або її результат), спрямована на реалізацію прав, свобод та закон­них інтересів фізичних і юридичних осіб, здійснювана публічною адмініст­рацією, а також альтернативними структурами, створеними з ініціати­ви органів влади у співпраці з громадськими організаціями, та фінансована, в основному, за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів і кон­трольована органами, які наділені державно-владними повноваженнями.

Ранг державного службовця — це спеціальне звання, яке дає право його власнику — державному службовцю, займати певну низку відповідних посад.

Спеціаліст у державній службі — це державний службовець, який має необхідну професійну освіту і сприяє виконанню завдань і функцій держав­ного органу в межах займаної державної посади. До цієї категорії відносяться державні службовці, наділені повноваженнями здійс­нювати державні владні функції, але які не мають права здійсню­вати службові юридично-владні дії як засоби управління людьми, їх повноваження пов'язані з підготовкою проектів рішень, юри­дичних актів, опрацюванням питань, які вимагають спеціальних знань.

 

 

Тема 10. Адміністрування управлінських рішень

 

Управлінська діяльність: суть, форми, методи та стадії. Управлінське рішення та процес його підготовки. Технологія процедури прийняття рішень в публічному управлінні та адмініструванні. Сутність, принципи, мета та завдання адміністративного процесу. Політична, економічна та соціальна мотивація в реалізації публічного управління та адміністрування. Сутність і види контролю у суспільстві. Контроль у системі управління, її органи та форми діяльності. Державний контроль у публічному управлінні та адмініструванні, його зміст та правові засади. Види контролю. Парламентський контроль, прокурорський нагляд, судовий контроль, адміністративний нагляд, громадський контроль. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності. Інформаційна асиметрія, гласність, прозорість та відкритість в реалізації громадського контролю. Роль самоврядування, громадських організацій, органів масової інформації в посиленні громадського контролю.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Адміністративне провадження — це послідовна діяльність публічної адміністрації, урегульована адміністративно-процесуальни­ми нормами, щодо розгляду та вирішення тих чи інших однорідних груп адміністративних справ.

Адміністративний процес — це урегульована адміністра­тивно-процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації, спрямована на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права в ході розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ.

Аналіз регуляторного впливу — документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта; аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні – це одержання, збирання, створення, поширення, використання і зберігання інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб про роботу цих органів.

Відстеження результативності регуляторного акта — це заходи, спрямовані на оцінку стану впровадження регуляторного акта та досягнення цим актом цілей, задекларованих при його прийнятті.

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (державна регуляторна політика) — напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод  для розвитку господарської діяльності,  що здійснюється в межах,  у порядку  та  у  спосіб,  що  встановлені Конституцією та законами України.

Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, Інтернет, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. Термін мас медіа застосовується також до організацій, які контролюють ці технології, наприклад, телевізійних каналів або видавництв.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта — це документ, який містить дані про результати відстеження результативності регуляторного акта та про методи, за допомогою яких було здійснено таке відстеження.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Перегляд регуляторного акта — це заходи, спрямовані на приведення регуляторним органом прийнятого ним регуляторного акта у відповідність з принципами державної регуляторної політики.

Регуляторна діяльність – це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття,  відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені законодавством.

Регуляторний акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це органом у визначеній формі та за встановленою процедурою, який регулює суспільно-економічні відносини шляхом встановлення правил поведінки суб’єктів цих відносин.

Стратегічна мета адміністративного процесу — належне, засноване на суворому дотриманні законів ре­гулювання діяльності суб'єктів зазначеного процесу в ході здійснення правотворчих, правозастосовчих і установчих функцій на всіх його рівнях.

 

 

Тема 11. Відповідальність у публічному управлінні та адмініструванні

 

Сутність політичної адміністративної та дисциплінарної відповідальності. Ознаки та атрибути бюрократії. Відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб за правопорушення. Відповідальність державних і комунальних підприємств, установ і організацій, посадових осіб за правопорушення. Відповідальність недержавних організацій і осіб, які не перебувають на державній службі чи службі в органах місцевого самоврядування, за правопорушення. Правопорушення та відповідальність при здійсненні міжна­родної публічної діяльності. Поняття корупції та корупційних дій. Нормативно-правова база антикорупційної діяльності. Зони «підвищеного» ризику проявів корупції. Політичний, нормативно-правовий, організаційний, економічний, кадровий та морально-психо­логічний механізми запобігання проявам корупції.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності. Підставою для адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення. Питання порядку застосування адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП). До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація, позбавлення спеціального права, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт).

Відповідальність — обов'язок особи зазнати негативних наслідків за вчинки, які не відповідають встановленим суспільством соціальним нормам. За етичним визначенням відповідальність: це визначеність, надійність, чесність; це усвідомлення і готовність визнати себе причиною своїх вчинків; це готовність діяти раціонально для блага людей. Відповідальність — це не вина, це впевненість. Відповідальність, швидше, включає в себе особисту підзвітність, і здатність діяти в рамках етичних норм на благо себе й оточуючих. Відповідальність – наслідок вчинення правопорушення (делікту).

Громадський порядок – урегульована правовими та іншими соціальними нормами система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров'я, повагу честі та людської гідності, дотримання норм суспільної мораль. Громадський порядок – незначний делікт, правопорушення яке не має великої суспільної небезпеки.

Дисциплінарна відповідальність – відповідальність робітників і службовців за порушення трудової дисципліни, яке виражається у накладенні стягнень адміністрацією підприємства чи установи. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і у бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень відповідають у дисциплінарному по­рядку і за проступки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці та ін.).

Кримінальна відповідальність — різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду в формі кримінального покарання. Передбачені Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, що вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.

Матеріальна відповідальність працівників — це один з видів юридичної відповідальності, що виражається в обов'язку працівників покрити повністю або частково матеріальну шкоду, що була заподіяна з їх вини.

Бюрократія (від фр. bureau — бюро, канцелярія та грец. κράτος — влада, панування) — адміністративна система організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність. У переносному значенні канцелярщина, зволікання, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом або заради додержання формальності. Для бюрократії характерне перебільшення значення формальних процедур, скрупульозне виконання інструкцій, що спричиняє відокремлення бюрократичного управління від потреб об'єктів управління, помилки у керівництві та його неефективність при вирішенні проблем, які вимагають нетрадиційних підходів та засобів.

Наслідки панування бюрократії – сприяє утвердженню безконтрольного і необмеженого панування чиновництва, яке перетворюється у самодостатню, відокремлену від суспільства верству, усуненню громадян від управління суспільними справами, стає підґрунтям для запровадження авторитарних процедур та методів управління.

Бюджетний моніторинг — безперервний процес збору даних про видатки та показники виконання бюджету, що досягаються в ході його виконання. Бюджетний моніторинг є одним з механізмів бюджетної підзвітності та зниження рівня корупції.

Здирство («державний рекет») практикується чиновниками, що володіють дискреційною владою перешкоджати комусь в отриманні ліцензій, спеціальних дозволів або будь-яких інших послуг, що входять в компетенцію чиновника. Якщо чиновник має повноваження оцінювати суму належних виплат (наприклад, податків або мит), це також відкриває можливості для здирства.

Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів. Найчастіше термін застосовується у відношенні до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, і відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

Обов’язковий фінансовий моніторинг — сукупність заходів уповноваженого органу з аналізу інформації щодо фінансовий операцій, що надається суб’єктами первинного моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації.

Фінансовий моніторинг — дії, спрямовані на запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів – первинного та державного.

 

 

Тема 12. Вимірювання ефективності в публічному управлінні та адмініструванні

 

Сутність понять «результативність» та «ефективність» у публічному адмініст­руванні. Критерії результативності та ефективності публічного адміністрування. Вимірювання результативності та ефективності публічного адміністрування. Фактори підвищення ефективності публічного адміністрування.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Ефективність:

1) відношення корисного ефекту (результату) до витрат на його одержання;

2) властивість певного процесу, яка зумовлена його якістю та кількістю засобів, що беруть участь у процесі, а також конкретною ситуацією; Ефективність уможливлює виконання певної задачі; характеризується певним співвідношенням між отримуваним сумарним ефектом та сумарними витратами на створення і використання засобів, що беруть участь у процесі, його організацію та здійснення.

3) у системах обробки інформації — швидкість обробки одиниці інформації, питомі витрати на обробки одиниці інформації.

4) відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, що визначається як відношення результату до затрат, які зумовили його одержання.

Ефективність економічна — показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів; зіставлення результатів (зокрема побічних і непрямих) господарської діяльності з витраченими ресурсами: трудовими, матеріальними, природними, фінансовими, основними фондами тощо. Теорія ефективності розробляє методи вимірювання витрат і результатів функціонування народного господарства та його окремих ланок.

Ефективність технологічна — ступінь віддачі виробництва, машин, апаратів.

Критерії ефективності публічного адміністрування (системи органів управління як її підсистеми) – критерії групи комплексної соціальної ефективності, що відображає стан та реальну роль указаної системи в суспільній життєдіяльності. Ці критерії є узагальнюючими, характеризують активність керуючої та керованої підсистем в органічній єдності.

3. ПЛАНИ ЗАНЯТЬ

 

3.1. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ, ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ ОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

Семінарські та практичні заняття з науки застосовуються на всіх формах навчання. Метою семінарських і практичних занять є поточна перевірка рівня засвоєння студентами навчального матеріалу з окремих тем дисципліни. Поряд з цим під час деяких семінарських і практичних занять передбачається проведення модульної контрольної роботи, тобто перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу певного модуля дисципліни.

На семінарські заняття виносяться лише найважливіші й найскладніші питання дисципліни. Решту питань студенти опрацьовують самостійно.

На заочній формі навчання аудиторні заняття проводяться у формі контактних занять.

 

ЗАНЯТТЯ 1

Тема 1. Публічне управління та адміністрування як наука.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• розуміння сутності ключових категорій науки «Публічне адміністрування»;
• аналізувати управлінські процеси категоріями «Публічного адміністрування».

 

План заняття.

1. 1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів з науки «Публічне адміністрування».
   2. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань з дисципліни «Публічне адміністрування».

 

ЗАНЯТТЯ 2

Тема 1. Публічне управління та адміністрування як наука.

Тема 2. Держава як форма організації та управління суспільством.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• розуміння сутності ключових категорій науки «Публічне адміністрування»;
• аналізувати управлінські процеси категоріями «Публічного адміністрування».

 

План заняття.

1. 1. Формування міні-груп.
   2. Роздача форми таблиці, що характеризує міждисциплінарний характер курсу «Публічне адміністрування».
   3. Постановка і виконання завдання.
   4. Презентація таблиці, що характеризує міждисциплінарний характер курсу «Публічне адміністрування».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Форма таблиці, що характеризує міждисциплінарний характер курсу «Публічне адміністрування».

 

ЗАНЯТТЯ 3

Тема 3. Система органів публічного управління та адміністрування.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• аналізувати тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні;
• виявляти переваги й вади публічного адміністрування на різних етапах формування громадянського суспільства в Україні.

 

План заняття.

1. 1. Формування міні-груп.
   2. Роздача форми таблиці, що характеризує систему стримування і противаг у публічному адмініструванні.
   3. Постановка і виконання завдання.
   4. Презентація таблиці, що характеризує систему стримування і противаг у публічному адмініструванні.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Форма таблиці, що характеризує систему стримування і противаг у публічному адмініструванні.

 

ЗАНЯТТЯ 4

Тема 4. Публічний сектор як матеріально-фінансова база публічного управління та адміністрування.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• уміння здійснювати економічні розрахунки, що характеризують публічний сектор економіки та його матеріально-фінансову базу;
• уміння формулювати і обґрунтовувати висновки і пропозиції.

 

План заняття.

1. 1. З’ясування рівня засвоєння студентами навчального матеріалу теми.
   2. Семінар-вирішення ситуаційних вправ.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Умови ситуаційних завдань.

 

ЗАНЯТТЯ 5

Тема 4. Публічний сектор як матеріально-фінансова база публічного управління та адміністрування.

Тема 5. Стратегічне управління та політика європейської інтеграції.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• аналізувати тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні;
• виявляти переваги й вади публічного адміністрування на різних етапах формування громадянського суспільства в Україні.

 

План заняття.

1. 1. Формування міні-груп.
   2. Роздача форми таблиці, що характеризує публічний сектор та його матеріально-фінансову базу.
   3. Постановка і виконання завдання.
   4. Презентація таблиці, що характеризує систему стримування і противаг у публічному адмініструванні.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Форма таблиці, що характеризує публічний сектор та його матеріально-фінансову базу.

 

ЗАНЯТТЯ 6

Тема 6. Стратегічне управління та політика європейської інтеграції.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• аналізувати тенденції формування системи публічного адміністрування на різних етапах формування громадянського суспільства в Україні.

 

План заняття.

1. 1. Формування міні-груп.
   2. Постановка і виконання завдання.
   3. Презентація дерева цілей.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік стратегічних цілей економічного і соціального розвитку України.

 

ЗАНЯТТЯ 7

Тема 6. Управління бюджетом та державними закупівлями.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати наукового дослідження й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• уміння розробляти презентаційні матеріали засобами Power Point;
• формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення публічного адміністрування.

 

План заняття.

1. Семінар-конференція «Презентація виконання індивідуальних завдань (звітів, рефератів, есе тощо)».

 

ЗАНЯТТЯ 8

Теми 1–6.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• знати сутність основних категорій та тенденцій публічного управління та адміністрування.

 

План заняття.

1. Контрольна (модульна) робота № 1.

 

Інформаційне забезпечення.

2. Завдання для контрольної (модульної) роботи № 1.

 

ЗАНЯТТЯ 9

Тема 7. Управління людськими ресурсами та безпека життєдіяльності.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати наукового дослідження й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• уміння розробляти презентаційні матеріали засобами Power Point;
• формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення публічного адміністрування.

 

План заняття.

2. Семінар-конференція «Презентація виконання індивідуальних завдань (звітів, рефератів, есе тощо)».

 

ЗАНЯТТЯ 10

Тема 7. Управління людськими ресурсами та безпека життєдіяльності.

Тема 8. Регіональне та муніципальне управління.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• уміння здійснювати економічні розрахунки, що характеризують систему управління людськими ресурсами та систему регіонального та муніципального управління;
• уміння формулювати і обґрунтовувати висновки і пропозиції.

 

План заняття.

1. 1. З’ясування рівня засвоєння студентами навчального матеріалу теми.
   2. Семінар-вирішення ситуаційних вправ.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Умови ситуаційних завдань.

 

ЗАНЯТТЯ 11

Тема 7. Управління людськими ресурсами та безпека життєдіяльності.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• аналізувати тенденції в сфері управління людськими ресурсами в Україні.

 

План заняття.

1. 1. Формування міні-груп.
   2. Роздача форми таблиці, що характеризує систему управління людськими ресурсами в Україні.
   3. Постановка і виконання завдання.
   4. Презентація таблиці, що характеризує систему управління людськими ресурсами в Україні.

 

Інформаційне забезпечення.

2. Форма таблиці, що характеризує систему управління людськими ресурсами в Україні.

 

ЗАНЯТТЯ 12

Тема 8. Регіональне та муніципальне управління.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• аналізувати тенденції в сфері регіонального та муніципального управління в Україні.

 

План заняття.

1. 1. Формування міні-груп.
   2. Роздача форми таблиці, що характеризує систему регіонального та муніципального управління в Україні.
   3. Постановка і виконання завдання.
   4. Презентація таблиці, що характеризує систему регіонального та муніципального управління в Україні.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Форма таблиці, що характеризує систему регіонального та муніципального управління в Україні.

 

ЗАНЯТТЯ 13

Тема 12. Вимірювання ефективності в публічному управлінні та адмініструванні.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• уміння здійснювати економічні розрахунки, що характеризують результативність та ефективність публічного адміністрування;
• уміння формулювати і обґрунтовувати висновки і пропозиції.

 

План заняття.

1. 1. З’ясування рівня засвоєння студентами навчального матеріалу теми.
   2. Семінар-вирішення ситуаційних вправ.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Умови ситуаційних завдань.

 

ЗАНЯТТЯ 14

Тема 9. Публічна служба та адміністративні послуги.

Тема 10. Адміністрування управлінських рішень.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• аналізувати тенденції функціонування публічної служби процеси адміністрування управлінських рішень в Україні.

 

План заняття.

1. 1. Формування міні-груп.
   2. Роздача форми таблиці, що характеризує систему функціонування публічної служби процеси адміністрування управлінських рішень в Україні.
   3. Постановка і виконання завдання.
   4. Презентація таблиці, що характеризує систему функціонування публічної служби процеси адміністрування управлінських рішень в Україні.

 

Інформаційне забезпечення.

2. Форма таблиці, що характеризує систему функціонування публічної служби процеси адміністрування управлінських рішень в Україні.

 

ЗАНЯТТЯ 15

Теми 7–12.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• знати сутність основних категорій та тенденцій публічного управління та адміністрування.

 

План заняття.

2. Контрольна (модульна) робота № 2.

 

Інформаційне забезпечення.

3. Завдання для контрольної (модульної) роботи № 2.

 

 

ЗАНЯТТЯ 16

Тема 11. Відповідальність у публічному управлінні та адмініструванні.

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• вміти налагоджувати вести переговори й вишукувати компроміси;
• розуміти сутність відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб за правопорушення;
• розуміти сутність відповідальності недержавних організацій і осіб, які не перебувають на державній службі чи службі в органах місцевого самоврядування, за правопорушення.

 

План заняття.

1. 1. Робота у складі малих творчих груп.
   2. Заповнення анкети, що характеризує систему відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб, а також недержавних організацій і осіб, які не перебувають на державній службі чи службі в органах місцевого самоврядування, за правопорушення;
   3. Підведення підсумків поточного модульного контролю знань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Анкета, що характеризує систему відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб, а також недержавних організацій і осіб, які не перебувають на державній службі чи службі в органах місцевого самоврядування, за правопорушення;.
2. Журнал обліку поточної успішності студентів.

3.2. ПЛАНИ КОНТАКТНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

ЗАНЯТТЯ 1

Тема 1. Публічне управління та адміністрування як наука.

Тема 2. Держава як форма організації та управління суспільством.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• розуміння сутності ключових категорій науки «Публічне адміністрування»;
• аналізувати управлінські процеси категоріями «Публічного адміністрування».

 

План заняття.

1. 1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів з дисципліни «Публічне адміністрування».
   2. Міні-лекція.
   3. Розмежування сутності ключових категорій науки «Публічне адміністрування».
   4. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує зміст ключових категорій науки «Публічне адміністрування».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Форма таблиці, що характеризує зміст ключових категорій науки «Публічне адміністрування».

 

ЗАНЯТТЯ 2

Тема 3. Система органів публічного управління та адміністрування.

Тема 4. Публічний сектор як матеріально-фінансова база публічного управління та адміністрування.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час дискусії;
• уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;
• аналізувати потреби, цінності, інтереси різних категорій суспільства;
• аналізувати тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні;
• здійснювати компаративний аналіз формування громадянського суспільства різних країн світу.

 

План заняття.

1. 1. Міні-лекція.
   2. З’ясування рівня засвоєння студентами навчального матеріалу теми.
   3. Семінар-дискусія на тему «Публічна сфера – арена змагань цілей, цінностей та інтересів в суспільстві».
   4. Заповнення таблиці, що характеризує рівень розвитку громадянського суспільства в Україні.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Форма таблиці, що характеризує єдність економічної, соціальної та політичної сфер.
3. Форма таблиці, що характеризує економічні, соціальні й політичні цілі розвитку українського суспільства.

 

ЗАНЯТТЯ 3

Тема 5. Стратегічне управління та політика європейської інтеграції.

Тема 6. Управління бюджетом та державними закупівлями.

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• уміння здійснювати економічні розрахунки, що характеризують публічний сектор економіки та його матеріально-фінансову базу;
• уміння формулювати і обґрунтовувати висновки і пропозиції.

 

План заняття.

1. 1. Міні-лекція.
   2. Семінар-вирішення ситуаційних вправ.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Умови ситуаційних завдань.

 

ЗАНЯТТЯ 4

Тема 7. Управління людськими ресурсами та безпека життєдіяльності.

Тема 8. Регіональне та муніципальне управління.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• уміння здійснювати економічні розрахунки, що характеризують публічний сектор економіки та його матеріально-фінансову базу;
• уміння формулювати і обґрунтовувати висновки і пропозиції.

 

План заняття.

1. 1. Міні-лекція.
   2. Семінар-вирішення ситуаційних вправ.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Умови ситуаційних завдань.

 

ЗАНЯТТЯ 5

Тема 9. Публічна служба та адміністративні послуги.

Тема 10. Адміністрування управлінських рішень.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• уміння здійснювати економічні розрахунки, що характеризують публічний сектор економіки та його матеріально-фінансову базу;
• уміння формулювати і обґрунтовувати висновки і пропозиції.

 

План заняття.

1. 1. Міні-лекція.
   2. Семінар-вирішення ситуаційних вправ.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Умови ситуаційних завдань.

 

ЗАНЯТТЯ 6

Тема 11. Відповідальність у публічному управлінні та адмініструванні.

Тема 12. Вимірювання ефективності в публічному управлінні та адмініструванні.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• знати категоріальний апарат дисципліни;
• вміти здійснювати правильні висновки і виправляти власні помилки.

 

План заняття.

1. 1. Міні-лекція.
   2. Захист виконання обов’язкових і вибіркових позаудиторних індивідуальних завдань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Виконані студентами обов’язкові і вибіркові позаудиторні індивідуальні завдання.

 

ЗАНЯТТЯ 7

Теми 1–12.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

• додержуватися виконавської дисципліни;
• вміти здійснювати правильні висновки і виправляти власні помилки.

 

План заняття.

1. 1. Міні-лекція.
   2. Комплексна аудиторна контрольна (модульна) робота.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Завдання для комплексної аудиторної контрольної роботи.

3.3. ПЛАНИ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В МІЖСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД

 

У міжсесійний період студент заочної форми заняття має виконати індивідуальні завдання:

• аналітичне завдання;
• індивідуальне завдання;
• індивідуальну роботу за власним вибором.

Індивідуальна робота за власним вибором студента передбачає виконання таких видів робіт:

1. Анотування літературних джерел за проблематикою державного регулювання економіки.
2. Аналітичний звіт власних наукових досліджень.
3. Підготовка презентації у програмі Power Point.

Зміст завдань і робіт, а також система оцінювання роботи студента у міжсесійний період викладені у розділах 6.1 та 6.2.

Студент має самостійно обрати форму індивідуальної роботи за власним вибором і погодити її з викладачем під час Дня заочника.

Звіт про виконання аналітичного завдання має бути виконаний у письмовій формі. Індивідуальне завдання (реферат, есе, переклад тексту), а також звіт про виконання індивідуальної роботи за власним вибором виконуються в електронній формі.

 

4. ПОТОЧНА НАВЧАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

4.1. КАРТА НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

 

№ семінарського (практичного) заняття	Форма самостійної роботи студента	Види семінарських (практичних) занять	Максимальна кількість балів
За систематичність і активність роботи на семінарських (практичних) заняттях
Змістовий модуль № 1
1	Попередня підготовка з визначених питань	Семінар-розгорнута бесіда	–
2	Завчасна підготовка за визначеними темами	Семінар-дискусія	6
3	Завчасна підготовка за визначеними темами	Семінар-дискусія, мозковий штурм	6
4	Завчасна підготовка за визначеними темами	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	6
5	Завчасна підготовка за визначеними темами	Дискусія з елементами аналізу	6
6	Завчасна підготовка за визначеними темами	Семінар-дискусія, мозковий штурм	6
7	Виконання індивідуального завдання (звіту про виконання аналітичного завдання, реферату, есе тощо)	Семінар-конференція. Презентація виконання індивідуального завдання	–
8	Підготовка до контрольної (модульної) роботи № 1	Контрольна (модульна) робота № 1	6
Змістовий модуль № 2
9	Виконання індивідуального завдання (звіту про виконання аналітичного завдання, реферату, есе тощо)	Семінар-конференція. Презентація виконання індивідуального завдання	–
10	Завчасна підготовка за визначеними темами	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	–
11	Завчасна підготовка за визначеними темами	Робота в малих творчих групах. Дискусія з елементами аналізу	6
12	Завчасна підготовка за визначеними темами	Робота в малих творчих групах	6
13	Завчасна підготовка за визначеними темами	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	–
14	Завчасна підготовка за визначеними темами	Робота в малих творчих групах. Дискусія з елементами аналізу	6
15	Підготовка до контрольної (модульної) роботи № 2	Контрольна (модульна) робота № 2	6
16	Завчасна підготовка за визначеними темами	Підведення підсумків поточного оцінювання знань студентів.	–
Усього балів за роботу на семінарських (практичних) заняттях			60
За виконання модульних завдань
Модуль № 1	Написання контрольної (модульної) роботи № 1.		10
Модуль № 2	Написання контрольної (модульної) роботи № 2.		10
Усього балів за модульний контроль			20
За виконання індивідуальних завдань
Види індивідуальних завдань
1. Написання звіту про виконання аналітичного завдання.			10
Індивідуальне завдання на вибір студента (студент обирає один вид завдань з запропонованих)
2. Написання реферату за заданою тематикою.			10
3. Написання есе з проблемних питань.			10
4. Переклад літературних джерел іншомовного походження за заданою проблематикою.			10
5. Анотування літературних джерел за заданою проблематикою.			10
Усього балів за виконання індивідуальних завдань			20
Разом *			100

 

 

4.2. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПОТОЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНи

 

4.2.1. Порядок та критерії оцінювання знань студентів

 

Оцінювання знань студентів здійснюється на основі результатів поточної успішності та екзамену.

Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю і на екзамені.

Максимально можлива оцінка за знання програмного матеріалу з дисципліни – 100 балів. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів, за екзамен – 50 балів.

Оцінювання знань студентів викладачами здійснюється експертними методами. При оцінюванні усіх видів діяльності студентів застосовуються такі критерії:

 

Рівень знань, умінь, навичок	Критерії
відмінний	Якщо студент всебічно, безпомилково і в логічній послідовності вільно розкрив теоретичне питання; самостійно і правильно виконав практичне завдання та продемонстрував знання методики його розв'язання; творчо, глибоко, з додержанням вимог методичного характеру розкрив тему реферату (есе), своєчасно здав його на перевірку, дотримався правил його оформлення.
добрий	Якщо студент дав правильну, але недостатньо повну відповідь на теоретичне питання або розкрив всі аспекти поставленого питання, але припустився несуттєвих помилок; володіє знанням методики розв’язання практичного завдання, але припускається несуттєвих помилок; повно, але недостатньо творчо, з додержанням вимог методичного характеру розкрив тему реферату (есе), своєчасно здав його на перевірку, дотримався правил його оформлення.
задовільний	Якщо студент дав неповну відповідь на теоретичне питання або розкрив не всі аспекти поставленого питання, припустився помилок, але в цілому володіє програмним матеріалом; в цілому володіє методикою розв’язання практичного завдання, але припускається помилок; недостатньо повно, поверхово, з несуттєвими порушеннями методичних вимог виконав реферат (есе), несуттєво порушив терміни його подачі на перевірку.
незадовільний	Виставляється студенту, який не розкрив вузлових елементів теоретичного завдання; не володіє методикою розв’язання практичного завдання або який відмовився відповідати на питання, поставлене викладачем; грубо порушив методичні вимоги до виконання реферату (есе) й терміни його подачі на перевірку.

 

4.2.2. Завдання поточного контролю

 

Поточний контроль знань проводиться з метою виявлення рівня засвоєння студентами навчального матеріалу, що здійснюється в ході аудиторних та індивідуальних занять, а також перевірки самостійно виконаних студентами завдань.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу, вироблених навичок здійснення економічних розрахунків, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст тем, умінь публічно та письмово презентувати певний матеріал.

 

4.2.3. Об’єкти поточного контролю знань студентів денної форми навчання

Об’єктами поточного оцінювання знань студентів є:

• відповіді (виступи) на аудиторних заняттях;
• результати виконання контрольних (модульних) робіт;
• результати виконання і захисту завдань самостійної роботи студента.

 

4.2.4. Оцінювання рівня знань та активності роботи на семінарських (практичних) заняттях

         Під час контролю виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних) заняттях оцінюванню підлягають: а) рівень знань, продемонстрованих у відповідях на семінарських заняттях; б) зміст і результати захисту звіту про виконання аналітичного завдання. Максимальна оцінка – 30 балів.

Кількість балів, яку може набрати студент за відповіді на кожному семінарському (практичному) занятті, відображена у Карті самостійної роботи. Оцінювання здійснюється за такими критеріями:

 

Шкала оцінювання видів робіт поточного контролю знань студентів

Можлива максимальна оцінка за певну форму роботи (завдання), балів	Рівень виконання
	Відмінний	Добрий	Задовільний	Незадовільний
4	4	3	2	0
5	5	4	3	0
10	10	8	6	0

 

Ці бали – реально зароблені оцінки під час проведення семінарських занять викладач переносить у свій журнал, в журнал обліку роботи академічної групи та в систему електронного обліку поточної успішності студентів.

Кількість балів, отриманих студентом на кожному семінарському (практичному) занятті, підсумовуються і включається в загальну суму балів поточної успішності.

У разі пропуску з поважних причин аудиторних занять студент має право їх відпрацювати за графіком консультацій.

Відпрацювання аудиторних занять можуть бути здійснені впродовж 2-х тижнів (14 календарних днів), починаючи з моменту, коли студент має знову приступити до занять (завершилася дія відповідної поважної причини), але не пізніше дня початку залікового тижня у відповідному семестрі.

Поважними причинами пропуску студентом аудиторних занять можуть бути хвороба, виклик до суду, правоохоронних органів чи до військового комісаріату; відрядження; сімейні обставини тощо, що мають бути підтверджені документально — лікарняний, медична довідка, повістка, тощо.

Порядок відпрацювання пропущених занять визначає викладач.

За рішенням кафедри студентам, які брали участь у науково-дослідній роботі можуть присуджуватися додаткові (заохочувальні) бали. Їх кількість не може перевищувати 10 балів.

 

4.2.5. Контрольні (модульні) роботи

Навчальний матеріал дисципліни «Публічне адміністрування» поділяється на два модулі. Перший модуль охоплює 1–6 теми; другий – 7–12 теми.

Перша модульна контрольна робота проводиться на 8-му семінарському занятті; друга – на 15-му.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набув студент після опанування тем певного модулю. Максимальна кількість балів за виконання кожної модульної контрольної роботи – 5. Контрольні роботи проводяться у формі тестів. Кожен модуль включає 20 тестових завдань.

Оцінювання здійснюється за такими критеріями:

 

Оцінка за 100-бальною шкалою	Рівень знань
5	Відмінно.
4	Добре.
3	Задовільно.
0	Незадовільно.

 

5. ПОТОЧНА НАВЧАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

5.1. КАРТА НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

 

СЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
№ заняття	Контактні заняття (теми відповідно до робочої програми)	Форма занять і контролю	Макс. кіл-ть балів
За систематичність і активність роботи на контактних заняттях
1.	Тема 1. Публічне управління та адміністрування як наука. Тема 2. Держава як форма організації та управління суспільством.	Установча міні-лекція. Семінар-розгорнута бесіда. Робота в малих групах.	5
2.	Тема 3. Система органів публічного управління та адміністрування. Тема 4. Публічний сектор як матеріально-фінансова база публічного управління та адміністрування.	Міні-лекція. Семінар-дискусія. Робота в малих групах.	5
3.	Тема 5. Стратегічне управління та політика європейської інтеграції. Тема 6. Управління бюджетом та державними закупівлями.	Семінар-вирішення ситуаційних вправ.	5
4.	Тема 7. Управління людськими ресурсами та безпека життєдіяльності. Тема 8. Регіональне та муніципальне управління.	Семінар-вирішення ситуаційних вправ.	5
5.	Тема 9. Публічна служба та адміністративні послуги. Тема 10. Адміністрування управлінських рішень.	Семінар-вирішення ситуаційних вправ.	5
6.	Тема 11. Відповідальність у публічному управлінні та адмініструванні. Тема 12. Вимірювання ефективності в публічному управлінні та адмініструванні.	Захист виконання обов’язкових ті вибіркових позаудиторних індивідуальних завдань.	5
Сума			30
За виконання контрольної (модульної) роботи
7.	Комплексна аудиторна контрольна (модульна) робота	Контрольна (модульна) робота.	20
Усього балів за контактні заняття			50

 

міжСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
За виконання обов’язкових позааудиторних індивідуальних завдань
Види завдань	Форма подання	Термін подання і реєстрація	Форма контролю	Макс. кіл-ть балів
Підготовка звіту про виконання аналітичного завдання.	Роздрукована	Подання на кафедру за тиждень до початку сесії	Захист і обговорення результатів.	20
Виконання індивідуального завдання (підготовка реферату або есе).	Електронна	На електронну пошту викладача за тиждень до початку сесії	Викладачем в онлайн-режимі	20
За виконання індивідуальних робіт  за вибором
1. Переклад літературних джерел іншомовного походження за заданою проблематикою. 2. Анотування літературних джерел. 3. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій. 4. Підготовка презентації (обраного реферату або есе) у програмі Power Point.	Електронна	На електронну пошту викладача за тиждень до початку сесії	Захист і обговорення результатів за графіком «Дня заочника»	10
Усього балів за виконання позааудиторних індивідуальних завдань				50
Разом*				100

 

Довідкова інформація:

 

ПІБ викладача повністю, посада, вчене звання, електронна адреса викладача	Чистов Сергій Миколайович, доцент, к.е.н., derzhav@gmail.com
Адреса, телефон та режим роботи кафедри	1-й корпус, аудиторія 257, тел. 456-51-58, з понеділка по п’ятницю з 08-30 до 16-30 та у день заочника
Адреса, телефон та режим роботи деканату	пр-т Перемоги 54/1, 1-й корпус університету, ауд. 245, тел. 371-61-81, з понеділка по п’ятницю з 08-30 до 16-30, та у день заочника

 

5.2. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПОТОЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

 

5.2.1. Контактні заняття

 

На заочній формі навчання розподіл балів за поточний контроль та контроль у формі екзамену встановлений у співвідношенні 50 : 50:

 

Види контролю	Максимальна кількість балів
Поточний контроль:  за систематичну та активну роботу на контактних заняттях під час сесії (в тому числі за виконання модульну контрольну роботу) — 25 балів; за виконання індивідуальних завдань в міжсесійний період (в тому числі з використанням дистанційних технологій) — 25 балів.	50
Підсумковий контроль (екзамен)	50
УСЬОГО	100

 

Оцінювання роботи студента під час кожного контактного заняття здійснюється за такими критеріями:

 

Оцінка за 100-бальною шкалою	Критерії оцінювання
5	Відмінно.
4	Добре.
3	Задовільно.
0	Незадовільно.

 

5.2.2. Обов’язкові позааудиторні індивідуальні завдання та індивідуальна робота за власним вибором студента

 

У міжсесійний період студент заочної форми заняття має підготуватися до екзамену, а також:

• виконати аналітичне завдання;
• виконати індивідуальне завдання (реферат або есе);
• виконати індивідуальну роботу за власним вибором.

Методичні поради і тематика аналітичних завдань наведена у розділі 6.1.2.

Індивідуальне завдання виконується у формі реферату або есе. Методичні поради і тематика рефератів (есе) наведена у розділі 6.1.2. Студент має самостійно обрати форму індивідуального завдання (тему реферату або есе) і погодити її з викладачем під час Дня заочника.

Індивідуальна робота за власним вибором студента передбачає виконання одного з наведених нижче видів робіт:

1. Переклад літературного джерела іншомовного походження з проблем публічного адміністрування на українську мову.
2. Анотування літературних джерел за проблематикою публічного адміністрування.
3. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій.
4. Підготовка презентації у програмі Power Point.

Студент має самостійно обрати форму індивідуальної роботи за власним вибором і погодити її з викладачем під час Дня заочника.

Методичні поради до перекладу тексту на іноземну мову наведені у розділі 6.1.2. Методичні поради до виконання анотації літературних джерел за проблематикою публічного адміністрування наведені у розділі 6.1.2.

Для підготовки презентаційних матеріалів у програмі Power Point студент має представити 10-12 слайдів по темі або обраного аналітичного завдання, або по темі обраного реферату чи есе.

В університеті передбачений обов’язковий захист індивідуальних завдань, які виконуються студентом заочної форми навчання в міжсесійний період. При оцінюванні виконання індивідуальних завдань 50% балів виставляється за зміст передбачених робіт; 50% – за результатами їхнього захисту.

Інформація про форми подання результатів виконання позааудиторних обов’язкових та вибіркових індивідуальних завдань, про терміни їх подання і реєстрації, про форми контролю, а також про сумарну кількість балів за виконання завдань наведені у Карті самостійної роботи студента заочної форми навчання (Розділ 6.2.1).

Оцінювання виконання завдань, що виконують у міжсесійний період здійснюється за такими критеріями:

 

Максимальна оцінка за певний вид завдань	Рівень виконання
	Відмінний	Добрий	Задовільний	Незадовільний
5	5	4	3	0
10	10	8	6	0
20	20	16	12	0

 

6. ПОТОЧНА НАВЧАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

6.1. КАРТА НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

 

Номер заняття	Вид та тема навчального заняття	Максимальна кількість балів
Змістовий модуль №1
1	Заняття в дистанційному режимі 1. Тема 1. Публічне управління та адміністрування як наука.	5
2	Заняття в дистанційному режимі 2. Тема 3. Система органів публічного управління та адміністрування.	5
3	Заняття в дистанційному режимі 3. Тема 5. Стратегічне управління та політика європейської інтеграції. Тема 6. Управління бюджетом та державними закупівлями.	5
4	Контрольна (модульна) робота № 1 в тестовій формі.	10
Змістовий модуль №2
5	Заняття в дистанційному режимі 4. Тема 8. Регіональне та муніципальне управління.	5
6	Заняття в дистанційному режимі 5. Теми 1-12.	5
8	Контрольна (модульна) робота № 2 в тестовій формі.	10
Усього балів за роботу на заняттях:		45
За виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи студентів
1. На вибір студента: або Звіт про виконання аналітичного завдання, або Реферат, або Есе, або Переклад іноземного тексту на українську мову, або Анотування літературних джерел.		15
2. Презентаційні матеріали в програмі Power Point до обраного або Звіту про виконання аналітичного завдання, або Реферату, або Есе, або Перекладу іноземного тексту на українську мову, або Анотування літературних джерел.		10
Усього балів за виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи студентів:		25
Усього балів:		70
Контрольна робота		30
РАЗОМ БАЛІВ:		100

 

6.2. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПОТОЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

 

5.2.1. Контактні заняття

 

На дистанційній формі навчання розподіл балів за поточний контроль та контроль у формі заліку встановлений у співвідношенні 70 : 30.

Під час занять у дистанційному режимі студент має підготуватися до контрольної роботи, а також:

• виконати п’ять завдань по темам дисципліни;
• виконати дві контрольні модульні роботи;
• виконати індивідуальне завдання на вибір (або Звіт про виконання аналітичного завдання, або Реферат, або Есе, або Переклад літературного джерела іншомовного походження з проблем публічного адміністрування на українську мову, або Анотування літературних джерел за проблематикою публічного адміністрування);
• підготувати Презентаційні матеріали в програмі Power Point до обраного або Звіту про виконання аналітичного завдання, або Реферату, або Есе, або Перекладу іноземного тексту на українську мову, або Анотування літературних джерел.

Методичні поради і тематика індивідуальних завдань наведена у розділі 7.

 

Критерії оцінювання поточних результатів вивчення дисципліни наведена в таблиці:

 

Максимальна оцінка	Оцінка
	Відмінно	Добре	Задовіль-но	Недостат-ньо	Мінімаль-но	Незадо-вільно
5	5	4	3	2	1	0
10	10	8	6	4	2	0
15	15	12	9	6	3	0

 

7. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

7.1. ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Студент обирає вид індивідуального завдання за власним бажанням. Видами індивідуального завдання є:

1. Написання звіту про виконання аналітичного завдання.
2. Написання реферату за заданою тематикою.
3. Написання есе з проблемних питань.
4. Переклад літературних джерел іншомовного походження на українську мову.
5. Анотування літературних джерел за заданою проблематикою.

Захист індивідуальних завдань здійснюється у формі презентації під час семінарських занять. Студент має підготувати доповідь, презентувати її та відповісти на запитання студентів та викладача.

Максимальна кількість балів за зміст та презентацію виконання індивідуального завдання – 10.

Своєчасність подачі студентом виконаного індивідуального завдання на перевірку включається в критерій оцінювання.

 

7.1.1. Аналітичне завдання

 

Мета аналітичних завдань – поглиблення та деталізація теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи, і на цій основі прищеплення практичних умінь та навичок.

Виконуючи аналітичне завдання, кожен студент має здійснити розрахунки, аналіз і зробити висновки щодо стану публічного адміністрування в Україні, а також сформулювати пропозиції щодо його удосконалення. Для виконання завдання слід використати дані нормативних документів, звітів державних органів і громадських організацій України, статистичних збірок та інших інформаційних джерел.

 

Тематика АНАЛІТИЧНих завдань

1. Кількісно-якісна характеристика демократичних процесів в Україні.
2. Кількісно-якісна характеристика наукових досліджень в сфері публічного адміністрування та публічної політики.
3. Відповідність публічного адміністрування в Україні європейським стандартам.
4. Кількісно-якісна характеристика особливостей поведінки людей у економічній та політичній сферах.
5. Кількісно-якісна характеристика громадянського суспільства в Україні.
6. Кількісно-якісна характеристика діяльності громадських організацій України в сфері публічного адміністрування.
7. Кількісно-якісна характеристика взаємодії державної влади та публічного адміністрування.
8. Кількісно-якісна характеристика лобізму в Україні.
9. Кількісно-якісна характеристика діяльності інститутів безпосередньої демократії в місцевому самовряду­ванні.
10. Кількісно-якісна характеристика взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства.
11. Кількісно-якісна характеристика еволюції цінностей та цілей розвитку українського суспільства.
12. Кількісно-якісна характеристика інформаційного забезпечення публічного адміністрування.
13. Кількісно-якісна характеристика громадського контролю в сфері публічного адміністрування.
14. Кількісно-якісна характеристика юридичного забезпечення цілей публічного адміністрування.
15. Кількісно-якісна характеристика територіальних аспектів публічного адміністрування.
16. Кількісно-якісна характеристика діяльності державних органів України в сфері адміністративних послуг.
17. Кількісно-якісна характеристика української бюрократії.
18. Оцінка масштабів бюрократизації в Україні.
19. Кількісно-якісна характеристика публічної служби в Україні.
20. Кількісно-якісна характеристика корупції та корупційних дій в Україні.
21. Кількісно-якісна характеристика нормативно-правової бази боротьби з корупцією в Україні.
22. Кількісно-якісна характеристика результативності публічного адмініст­рування в Україні.
23. Кількісно-якісна характеристика ефективності публічного адмініст­рування в Україні.
24. Кількісно-якісна характеристика забезпечення населення України суспільними благами.
25. Кількісно-якісна характеристика публічного адміністрування у сфері освіти (виховання, науки, культури, мистецтва, спорту).
26. Кількісно-якісна характеристика публічного адміністрування у сфері соціальної безпеки людини населення України.
27. Кількісно-якісна характеристика публічного адміністрування в сфері забезпечення прав та інтересів споживачів.
28. Кількісно-якісна характеристика взаємодії інститутів громадянського суспільства та держави в економічній сфері.
29. Кількісно-якісна характеристика публічного адміністрування в сфері забезпечення належних умов діяльності в сфері підприємництва.
30. Кількісно-якісна характеристика публічно-правового регулювання у фінансовій сфері.
31. Кількісно-якісна характеристика публічно-правового регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
32. Кількісно-якісна характеристика діяльності добровільних об’єднань громадян в Україні.
33. Кількісно-якісна характеристика діяльності політичних партій в Україні.
34. Кількісно-якісна характеристика діяльності профспілок в сфері публічного адміністрування.
35. Кількісно-якісна характеристика участі у публічному адмініструванні релігійних організацій в Україні.
36. Кількісно-якісна характеристика притягнення до відповідальності посадових осіб державних органів за правопорушення.
37. Кількісно-якісна характеристика притягнення до відповідальності посадових осіб державних місцевого самоврядування за правопорушення.
38. Кількісно-якісна характеристика притягнення до відповідальності посадових осіб державних (комунальних) підприємств, установ і організацій.
39. Кількісно-якісна характеристика «електронного урядування» в Україні.
40. Кількісно-якісна характеристика діяльності ЗМІ в системі публічного адміністрування.

 

Звіт про виконання аналітичного завдання має бути правиль­но оформлений. Текст повинен розміщуватися на одній сторін­ці аркуша паперу формату А4. Шрифт – Times New Roman. Розмір шрифту – кегль 14. Поля: зверху, знизу та зліва – 2,5 см: справа – 1 см. Міжрядковий інтервал – 1.

До звіту входять титульний аркуш та основна частина. Основна частина звіту виконується у вільній формі обсягом 12–15 сторінок. Зразок титульної сторінки наведений нижче.

Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки про­ставляють арабськими цифрами у правому верхньому кутку, але на титульній сторінці номер сторінки не про­ставляють.

 

7.1.2. Реферат (есе)

 

Реферат – стисле розкриття у письмовій формі певного питання, яке здійснюється на основі узагальнення відповідних матеріалів.

В рефераті слід розкрити актуальність теми, охарактеризувати стан предмету дослідження, визначити й аргументувати проблеми функціонування певної системи або державного управління та регулювання (залежно від назви теми), а також сформулювати пропозиції щодо їх удосконалення. Для написання реферату студент обов’язково має використати додаткові літературні джерела, а саме: монографії; наукові статті, опубліковані у періодичних економічних виданнях; сучасні статистичні та аналітичні матеріали та ін.

Есе – вільний за композицією твір, в якому висвітлюються індивідуальні враження і міркування з конкретного питання. Есе виконує студент як альтернативу щодо виконання реферату.

Реферат (есе) комплектують у такій послідовності: титульна сторінка, основна частина, список використаної літератури.

Реферат (есе) має бути правиль­но оформлений. Текст реферату (есе) повинен розміщуватися на одній сторін­ці аркуша паперу формату А4. Шрифт – Times New Roman. Розмір шрифту – кегль 14. Поля: зверху, знизу та зліва – 2,5 см: справа – 1 см. Міжрядковий інтервал – 1.

Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки про­ставляють арабськими цифрами у правому нижньому кутку, але на титульній сторінці реферату (есе) номер сторінки не про­ставляється.

Обсяг реферату – 12-15 сторінок, есе – 5-6 сторінок.

 

Орієнтовна структура реферату (есе)

 

1. Вступ.
2. Актуальність теми.
3. Історичні аспекти.
4. Теоретичні засади публічного адміністрування.
5. Світовий досвід публічного адміністрування.
6. Аналіз стану об’єкту публічного адміністрування.
7. Цілі та пріоритети розвитку публічного адміністрування.
8. Нормативно-правова база публічного адміністрування.
9. Функції державних органів України у відповідній сфері публічного адміністрування.
10. Характеристика методів (засобів, інструментів) публічного адміністрування.
11. Висновки.
12. Список літератури.
13. Додатки.

Кожний студент вибирає тему реферату (есе) за власним бажанням.

Зразок титульної сторінки наведений нижче.

 

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ (ЕСЕ)

 

1. Удосконалення державного регулювання соціально-партнерських відносин у сфері праці.
   Організаційно-правовий механізм діалогової взаємодії органів влади та громадськості.
2. Виховання молоді як складова державної молодіжної політики.
3. Сучасна освіта в контексті розбудови громадянського суспільства в Україні.
4. Механізм формування регіонального ринку освітніх послуг.
5. Упровадження електронного врядування в Україні на шляху до євро інтеграції.
6. Громадянськість як основа формування світогляду персоналу публічної служби.
7. Теоретико-методологічні засади дослідження організаційної культури державної служби.
8. Інструменти активізації міжнародного співробітництва муніципалітетів у Європі.
9. Використання електронних комунікацій як засобу активізації участі громадян у місцевому самоврядуванні.
10. Проблеми децентралізації в умовах реформування публічного управління в Україні.
11. Громадський контроль та громадська експертиза.
12. Державне управління соцієнтальними ризиками розвитку інформаційного суспільства в Україні.
13. Реалізація європейських стандартів публічного управління щодо забезпечення прав людини в Україні.
14. Реформування адміністративно-територіального устрою України: проблеми та перспективи.
15. Соціальне партнерство як механізм соціального захисту зайнятого населення.
16. Світовий досвід проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади.
17. Удосконалення інституційного забезпечення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади.
18. Громадська оцінка професійної діяльності персоналу публічної влади.
19. Управління стресами в професійній діяльності державних службовців.
20. Стимулювання виконавської дисципліни у державних службовців.
21. Спочатку – демократія, потім – економічний розвиток; чи навпаки: спочатку – економічний розвиток, потім – демократія.
22. Проблеми моральної деформації в системі публічної служби.
23. Особливості державного будівництва в постінформаційну епоху.
24. Імідж країни і національна безпека.
25. Толерантність як складова професійної компетентності публічного службовця.
26. Технологія формування професійної культури державного службовця.
27. Наступність у системі державної служби.
28. Етикет у публічному адмініструванні: сутність, стан та особливості формування.
29. Етноментальні чинники впливу на формування державно-службових відносин в Україні.
30. Принципи системи взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями.
31. Тендерна складова процесу гуманізації державного управління.
32. Зарубіжний досвід Е-урядування та проблеми його імплементації в Україні.
33. Підготовка кадрів державної служби як засіб формування інтелектуального капіталу державного управління.
34. Реалізація виборчих прав громадян як засіб розвитку їх творчого потенціалу.
35. Сучасні підходи до визначення інструментів публічного адміністрування.
36. Модель ділової гри «Вироблення державно-управлінських рішень».

 

7.1.3. Переклад іноземної літератури на українську мову

 

1. Звіт про виконання індивідуального завдання (переклад іноземної літератури на українську мову) має включати:
   1. титульний аркуш;
   2. таблицю, що має складатися з двох колонок: 1) текст оригіналу іноземною мовою; 2) текст перекладу українською мовою.
2. Форматування тексту:
   1.  поля: праворуч – 1 см; інші – 2 см;
   2.  шрифт – Times New Roman, кегль – 10;
   3.  міжрядковий інтервал – одинарный;
   4.  абзацний відступ – 0,4 см.
3. Номери сторінок оригіналу розміщувати в тексті, виділяючи їх червоним кольором і рамкою, наприклад: 256.
4. При друкуванні перекладу необхідно, щоб абзац оригіналу розміщувався напроти абзацу перекладу. В разі потреби необхідно в тексті оригіналу або тексті перекладу клавішею Enter робити міжабзацні відступи.
5. При друкуванні перекладу необхідно дотримуватися авторського підходу до виділення тексту засобами форматування.
6. Для презентації необхідно побудувати 8-10 слайдів в програмі Power Point.

 

ЗРАЗОК

 

372 Глава 16 СВОБОДА И ОТВЕТСТВЕННОСТЬ В ГОСУДАРСТВЕННОМ УПРАВЛЕНИИ   Под рационализацией государственного управления[1] подразуме­вается сложный процесс: а) насыщения его знаниями, опытом, те­оретическим мышлением, актуальностью управленческих реше­ний и действий, нужным потенциалом управляющих воздействий; б) экономии ресурсов, времени, человеческих сил при выработке и реализации управленческих решений и действий; в) достижения полного претворения в жизнь управ- 373 ленческих идеалов, ценностей, целей, замыслов и моделей...

Глава 16 СВОБОДА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        Під раціоналізацією державного управління1 мається на увазі складний процес: а) насичення його знаннями, досвідом, теоретичним мисленням, актуальністю управлінських рішень та дій, необхідним потенціалом керуючих впливів; б) економії ресурсів, часу, людських сил при розробленні та реалізації управлінських рішень і дій; в) досягнення повного втілення в життя управлінських ідеалів, цінностей, цілей, задумів і моделей…

 

7.1.4. Анотування літературних джерел за заданою проблематикою

        

Для анотування літературних джерел за заданою проблематикою студент має погодити з викладачем і обрати проблему наукового та практичного характеру у сфері публічного адміністрування. Після цього обрати чотири-п’ять публікацій за обраною проблематикою (статей у наукових виданнях).

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотації виконують дві основні функції:

– сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);

– пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.

Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.

Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені, відповідають на питання: про що повідомляється у документі?

Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два питання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?

Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагальнення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації:

1. Відомості про автора.

2. Відомості про форму (жанр) тексту.

3. Предмет, об'єкт або тема.

4. Характеристика змісту анотованого документа.

5. Характеристика довідкового апарату видання.

6. Цільове й читацьке призначення документа.

План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації:

1. Відомості про автора.

2. Характеристика анотованого твору.

3. Оцінка твору.

4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення.

5. Цільове й читацьке призначення документа.

 

Відомості про автора (професія, науковий ступінь, вчене звання)	Автор статті (монографії, брошури) - ... Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...) Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі... Академік... присвятив свою працю... Автор, доктор філологічний наук, професор...
Форма (жанр) анотованого твору	Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ... У збірник (антологію) увійшли праці з проблем... Довідник містить...
Системний виклад	У монографії всебічно проаналізовано. Збірник - результат комплексного дослідження...
Притаманні особливості, новизна поданого матеріалу	Уперше введено в науковий обіг... Збірник присвячено маловивченій проблемі... У монографії вперше представлено...
Характеристика довідкового апарату видання	Завершується монографія післямовою... спискам ілюстрацій, додатками... Полегшить користування посібником довідковий апарат, короткий словник, допоміжні покажчики Автор наводить переконливі приклади...
Цільова аудиторія (призначення)	Книга адресована (розрахована, орієнтована, призначена) Видання може зацікавити,.. Стаття корисна для... Варто рекомендувати посібник...

 

7.1.5. Презентаційні матеріали

 

Одним з видів індивідуального завдання є підготовка Презентаційних матеріалів до обраного або Звіту про виконання аналітичного завдання, або Реферату, або Есе, або Перекладу іноземного тексту на українську мову, або Анотування літературних джерел.

Презентаційні матеріали мають бути виконані в програмі Power Point. Кількість слайдів – 8-10.

Стиль презентаційних матеріалів – академічний.

Перший слайд – титульний. На ньому має міститися така інформація:

• Назва дисципліни – «Публічне адміністрування»;
• Вид індивідуального завдання – або Звіт про виконання аналітичного завдання, або Реферат, або Есе, або Переклад іноземного тексту на українську мову, або Анотування літературних джерел;
• Назва теми індивідуального завдання;
• Відомості про автора: Прізвище, Ім’я, По-батькові, Факультет, шифр академічної групи тощо.

Останній слайд – «Дякую за увагу!»

При підготовці слайдів слід уникати великих за обсягом текстів. Бажано, щоб слайди містили аналітичні таблиці, діаграми, схеми, ключові визначення, «списки» тощо.

 

Зразок титульної сторінки

 

 

7.2. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Критерії оцінювання результатів виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи наведені в розділах:

• 4 – для студентів денної форми навчання;
• 5 – для студентів заочної форми навчання;
• 6 – для студентів дистанційної форми навчання.

 

7.3. ПРИКЛАДИ ТИПОВИХ РОЗРАХУНКОВИХ ЗАВДАНЬ

 

Розрахункове завдання № 1.

Визначити обсяг централізованих капітальних вкладень, необхідних для введення в дію житлової площі.

Вихідні дані:

1. Чисельність населення, що потребує покращення житлових умов за рахунок державних централізованих капітальних вкладень – 3000 тис.ос.
2. Норматив забезпеченості населення загальною площею квартир – 18,4 м²/ос.
3. Введення в дію житла за рахунок капітальних вкладень минулих років – 52500 тис.м².
4. Виведення з експлуатації житла, що знаходиться у користуванні населенням, потреба у житлі яких забезпечується централізовано, – 4850 тис. м².
5. Питомі капітальні вкладення на будівництво житла – 4000 грн./м².

 

Розрахункове завдання № 2.

Скласти зведений баланс фінансових ресурсів держави і визначити суми ресурсів, видатків та перевищень ресурсів над видатками або видатків над ресурсами.

Вихідні дані:

1. Видатки бюджетів та державних позабюджетних фондів становлять, відповідно, 29,2 та 12,2 млрд.грн.
2. Доходи бюджетів та державних позабюджетних фондів становлять, відповідно, 27,3 та 9,8 млрд.грн.
3. Доходи та видатки державних підприємств становлять, відповідно, 29,8 та 28,3 млрд.грн.
4. Сума коштів іноземних інвесторів дорівнюватиме сумі витрат іноземних інвесторів на розвиток економіки і становитиме по 2,8 млрд.грн.
5. Довгострокові кредити на розвиток економіки, надані банками України, та кредити міжнародних фінансових організацій становлять, відповідно, 1,2 та 3,7 млрд.грн.
6. Витрати на реалізацію програм розвитку економіки за рахунок довгострокових кредитів, наданих банками України, та використання кредитів міжнародних фінансових організацій становлять, відповідно, 1,1 та 3,7 млрд.грн.

 

Розрахункове завдання № 3.

Здійснити секвестрування видатків бюджету за квартал і визначити процент виконання затвердженого бюджету по видаткам.

 

Вихідні дані:

1. Надходження до бюджету (фактичні видатки після секвестрування) за квартал –  4065 млн.грн.
2. Розподіл видатків, що перевищують суму “захищених” статей, здійснюється пропорційно структурі видатків затвердженого бюджету.

 

 

Статті видатків бюджету	Видатки затвердженого бюджету, млн.грн.	Критичний мінімум фінансування (“захищені” статті), млн.грн.
Фінансування послуг загального призначення Фінансування суспільних послуг Фінансування послуг, пов’язаних з економічної діяльністю Інші видатки	1626 1897   1084 813	1200 1500   500 400
ВСЬОГО	5420	3600

 

Розрахункове завдання № 4.

Розрахувати частку окремих статей  доходів у загальному обсязі доходів зведеного бюджету України за базовий та звітний роки, здійснити аналіз результатів та зробити висновки.

 

	Базовий рік		Звітний рік
	млн. грн.	%	млн. грн.	%
Доходи		100		100
Податкові надходження
Податок на прибуток підприємств	13240		13 835
Прибутковий податок з громадян	13520		11 670
Податки на власність	600		635
Платежі за використання природних ресурсів	2780		3 125
Податок на додану вартість	12600		14 830
Акцизний збір з вітчизняних товарів	4660		5 530
Акцизний збір з імпортованих  товарів	590		660
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	3795		4 535
Інші податки, в тому числі місцеві податки та збори	1825		1 760
Неподаткові надходження
Доходи від власності та підприємницької діяльності	5160		5 880
Державне мито	265		295
Надходження від штрафів та фінансові санкції	305		360
Інші неподаткові надходження	3735		3 880
Доходи від операцій з капіталом	1790		2 175
Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн	210		300
Цільові фонди	735		775

 

 

 

Розрахункове завдання № 5.

Скласти баланс попиту і пропозиції та визначити можливості експорту цементу в прогнозному році.

 

Вихідні дані:

1. Обсяг будівельно-монтажних робіт у базовому році – 2 млрд.грн.
2. Виробництво цементу в базовому році – 15 млн.т.
3. Імпорт цементу в прогнозному році – не передбачений.
4. Витрати цементу на 1 млн.грн. будівельно-монтажних робіт – 7500 т.
5. Коефіцієнт росту будівельно-монтажних робіт у прогнозному році в порівнянні з базовим – 0,9.
6. Темп приросту виробництва у прогнозному році в порівнянні з базовим: +5%.

 

Розрахункове завдання № 6.

Визначити відтворювальну структуру капітальних вкладень (%) у 2017 році.

 

Напрямки (елементи структури) КВ	2013	2014	2015	2016	2017
	Обсяг КВ, млн.грн.	Абсолютний приріст до 2013 р., млн.грн.	Коефіцієнт росту до 2014 р., разів	Темп росту до 2015 р., %	Темп приросту до 2016 р., %
Нове будівництво Реконструкція Технічне переозброєння Розширення	800 1400   1600 1000	–100 200   –400 200	0,8 1,5   1,4 1,0	80 120   90 100	–50 20   0 10

 

Розрахункове завдання № 7.

Визначити обсяг і структуру споживання прокату чорних металів у прогнозному році.

 

Галузі	Обсяг виробництва в базовому році, млн.грн.	Норма витрат прокату на 1 млрд.грн. продукції, т	Темп росту виробництва в прогнозному році у порівнянні з базовим, %
Машинобудування Промисловість будівельних матеріалів Капітальне будівництво Інші	22800   4600 5400 12000	80   32 18 25	105   95 90 100

 

 

Розрахункове завдання № 8.

 

Визначити потребу в капітальних вкладеннях у промисловість, сільське господарство і будівництво в прогнозному році.

Вихідні дані:

1. Національний дохід у базовому році – 5400 млн.грн.
2. Темп приросту національного доходу в прогнозному році у порівнянні з базовим: +2%.

 

Галузі	Структура річного приросту національного доходу, %	Нормативні коефіцієнти загальної ефективності капітальних вкладень
Промисловість Сільське господарство Капітальне будівництво Інші	62 14 16 8	0,22 0,16 0,7 -
ВСЬОГО	100	-

 

Розрахункове завдання № 9.

Визначити індекс зростання (падіння) реальних витрат на душу населення.

Вихідні дані:

1. Витрати населення на купівлю товарів, оплату послуг та обов’язкові платежі в поточному році склали 700 млрд. грн.

2. В прогнозному році витрати зростуть у 1,4 рази.

3. Індекс цін на товари і послуги до попереднього року – 1,5.

4. Чисельність населення країни у поточному році 48 млн. чол.

5. В прогнозному році населення зменшиться на 2%.

 

Розрахункове завдання № 10.

Розрахувати: а) прожитковий мінімум для працездатної особи на місяць, рік; б) вартість набору продуктів харчування для працездатної особи на місяць, рік.

Вихідні дані:

 

1. Мінімальний рівень і структура споживання продуктів харчування працездатною особою представлені в таблиці.

 

Продукти харчування	Ціна одиниці товару, грн.	Працездатні особи
		мінімальний рівень споживання у натуральному виразі за рік, кг	Вартість продуктів харчування, грн.
			за рік	за  місяць
Хліб і хлібопродукти	1,55	123,4
Картопля	1,46	95
Овочі	1,63	110
Фрукти і ягоди	3,50	64
Цукор	2,60	24
Кондитерські вироби	6,20	13
Масло вершкове	12,2	5
Олія	6,16	7,1
Яйця, шт.	0,32	220
Молоко і молокопродукти	2,03	143,5
М'ясо і м'ясопродукти	8,21	53
Риба і рибопродукти	7,12	13
Всього	×	×

 

2. Питома вага вартості набору непродовольчих товарів складає 55 % вартості продуктів харчування на місяць.

3. Питома вага витрат на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги становить 40 % вартості набору непродовольчих товарів на місяць.

4. Витрати на загальнообов’язкове державне страхування – 20 % вартості усіх продовольчих і непродовольчих товарів і послуг.

8. ПІДСУМКОВЕ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

Підсумкове оцінювання результатів вивчення навчальної дисципліни здійснюється у формі заліку. Загальна оцінка складається за результатами оцінювання знань студентів під час контактних занять та оцінок за виконання індивідуальних завдань.

 

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

 

Шкала КНЕУ, балів	Оцінка за 4-бальною шкалою	Шкала ECTS
90–100	зараховано	A
80–89	зараховано	B
70–79		C
66–69	зараховано	D
60–65		E
21–59	незараховано з можливістю повторного виконання завдань	FX
0–20	незараховано з можливістю вивчення дисципліни за індивідуальним графіком у формі додаткової індивідуально-консультативної роботи	F

 

 

 

 

9. рекомендована література

 

9.1. Основна література

 

1. Антикризове управління національною економікою: монографія / [І.Малий, І.Радіонова, Л.Ємельяненко та ін.] за заг. Ред. І.Малого. – К.: КНЕУ, 2017. – 369 с.
2. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: учебник / 3-е изд. – М.: Омега-Л, 2013. – 525 с.
3. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проб­леми теорії, методології, практики : монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2000. – 328 с.
4. Василенко И.А. Государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия : учеб пособ. / 2-е изд., перераб. и доп. –М.: Логос, 2000. – 200 с.
5. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація : монографія / кол. авт; відп. ред. проф. Н.Р. Нижник. – К.: УАДУ при Президентові України, 1997. – 448 с.
6. Державне управління та державна служба: словник-довідник / О.Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2005. – 208 с.
7. Державне управління: теорія і практика / За ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
8. Малиновський В.Я. Державне управління : навч. посіб. – Луцьк, 2000. – 558 с.
9. Мельник А.Ф. Державне управління : підручник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна; за ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання, 2009. – 582 с.
10. Парсонс В. Публічна політика: Вступ до теорії й практики аналізу політики. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 549 с.
11. Чиркин В.Е. Публичное управление: учебник – М.: Юристъ, 2004. – 475 с.

 

 

9.2. Додаткова література

 

1. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – С. 409.
2. Закон України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 20.06.1999 р. № 783-Х1У // Уряд, кур'єр. – 1999. – № 165.
3. Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – С. 256.
4. Закон України «Про інформацію» від 2 жовт. 1992 р. № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – С. 650.
5. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – С. 58.
6. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С. 170.
7. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квіт. 1999 р. № 586-ХІУ // Офіц. вісник України. – 1999. – № 18. – С. 190.
8. Закон України «Про об’єднання громадян» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34.
9. Афонін Е.А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Е.А.Афонін, Л.В.Гонюкова, Р.В.Войтович. – К.: НАДУ, 2006.
10. Валевський О. Держава і реформи в Україні: аналіз державної політики в умовах трансформації суспільства. – К.: НАДУ, 2007. – 217 с.
11. Власюк О.С., Жаліло Я.А., Семенченко А.І. Стратегічне програмно-цільове планування процесів соціально-економічного розвитку України / За ред. В.П. Горбуліна. –  М.: Євроатлантикінформ, 2006.
12. Возняк С. Духовні цінності українського народу. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – 293 с.
13. Геєць В.М., Александрова В.П., Амоша О.І. Державні цільові програми та упорядкування програмного процесу в бюджетній сфері. – К.: Наук. думка 2008.
14. Демократичні засади державного управління та адміністративне право: Монографія / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юридична думка, 2010. – 496 с.
15. Дем’янчук О. Державна політика і державне управління: політологічні аспекти. – К.: Факт, 2008.
16. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право: Монографія / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юстініан, 2007. – 288 с.
17. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій : монографія – X. : ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
18. Енциклопедія державного управління у 8 т. Т.8. Публічне врядування / наук.-ред. Кол.: В.С.Загорський (голова), С.О.Телешун (співголова) [та ін.] – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. – 630 с.
19. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003.
20. Козаков В. М. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні. – К.: НАДУ, 2007. – 284 с.
21. Конкурентное законодательство Украины: юридический сборник. – К.: АМК Украины, 2002.
22. Концептуальні засади взаємодії політики й управління: навч. посіб. / авт кол.: Е.А.Афонін, Я.В.Бережний, О.Л.Валевський та ін. – К.: НАДУ, 2010. – 300 с.
23. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1998. – 60 с.
24. Концепція взаємодії держави і громадянського суспільства / Ін-т громадян. суспільства, 2005. – Режим доступу: www.csi.org.ua.
25. Котилко В. В. Региональная экономическая политика. — М.: Изд-во РДЛ, 2001.
26. Курс адміністративного права України: підручник / В.К.Колпаков, О.В.Кузьменко, І.Д.Пастух, В.Д.Сущенко [та ін.] 2-е вид. — К.: Хрінком Інтер, 2013. — 872 с.
27. Леслі А. Пал. Аналіз державної політики. – К.: Основи, 1999.
28. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття та заходи протидії. – К.: Атіка, 2001. – 302 с.
29. Остром Е. Керування спільним. Еволюція інституцій колективної дії. — К.: Наш час, 2012.
30. Поповкін В. А. До концепції державної регіональної економічної політики. — К.: Нац. ін-т стратег. досліджень, 1995. — Вип. 37.
31. Романюк С. Політика регіонального розвитку в Україні. — К.: Наук. думка, 2001.
32. Стиглиц Дж. Ю. Экономика государственного сектора. – М.: Изд–во Моск. ун–та – ИНФРА-М, 1997.
33. Стратегическое планирование / Под ред. Э. А. Уткина. — М.: ЭКМОС, 1998.
34. Чистов С. М., Никифоров А. Є., Куценко Т. Ф. та ін. Державне регулювання економіки. – К.: КНЕУ, 2004.
35. Шамхалов Ф. Государство и экономика. Основы взаимодействия. – М.: Экономика, 2000.
36. Эффективность государственного управления: пер. с англ. / Общ. ред. С.А.Батчикова и С.Ю.Глазьева. – М.: Фонд «За экономическую грамотность», Российский экономический журнал, Изд-во «Консалтбанкир», 1998. – 848 с.