|
|
Теорія держави та праваДата публикации: 02.03.2019 14:37
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра теорії та історії держави і права факультету № 1
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ з навчальної дисципліни «Теорія держави та права» обов’язкових компонент освітньої програми першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
081 Право (поліцейські)
Харків 2018
Розглянуто на засіданні кафедри теорії та історії держави і права (протокол від 14.08.2018 № 1).
Розробники:
Рецензенти:
1. Загальні методичні рекомендації
Курсову роботу з теорії держави і права передбачено навчальним планом підготовки бакалаврів за спеціальністю 081 «Право» денної та заочної форм навчання. Підготовка та захист курсової роботи курсантами та слухачами першого курсу завершує вивчення дисципліни «Теорія держави і права». Така робота є першим самостійним науково-теоретичним дослідженням загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ та процесів. Для розкриття теми курсової роботи курсанти та слухачі опрацьовують різноманітні джерела: Конституцію та чинне законодавство України, навчальну літературу з теорії держави і права, монографії та наукові збірники, періодичні літературні джерела та електронний ресурс. Тема курсової роботи має бути вивчена ширше, ніж вона висвітлюється в підручниках і на заняттях. Курсова робота виконується з метою узагальнення, поглиблення та закріплення знань, одержаних курсантами і слухачами під час вивчення дисципліни «Теорія держави і права». Її виконання сприяє виробленню професійних умінь, підготовці до вивчення інших юридичних дисциплін та до майбутньої практичної діяльності. Складовими мети написання курсової роботи з дисципліни «Теорія держави і права» є: - формувати та розвивати правові знання курсантів і слухачів, уміння аналізувати наукову літературу, законодавство, матеріали юридичної практики; - виробляти навички самостійного аналізу, систематизації, узагальнення та критичної оцінки наукового і практичного матеріалу; формувати уміння застосовувати отримані знання при оцінці конкретного державно-правового явища; - розвивати навички формулювання загальнотеоретичних державно-правових понять, аргументованого, логічного, грамотного викладення положень теми; - прищеплювати студентам навички самостійної творчої дослідницької роботи. Написання курсової роботи з теорії держави і права сприяє поглибленню отриманих теоретичних знань, їх систематизації, розвитку науково-теоретичного мислення, розширенню понятійного апарату, практичному застосуванню наукових методів (системного, компаративістського, історико-правового, формально-юридичного, методів формальної логіки та інших) у процесі вирішення поставлених завдань. Таким чином, виконання курсової роботи сприяє максимальному застосуванню одержаних у процесі вивчення теорії держави і права знань. При написанні курсової роботи перед курсантами і слухачами постають наступні завдання: - обґрунтувати актуальність теми роботи; визначити мету й основні завдання; скласти план роботи; - підібрати літературу, необхідну для всебічного висвітлення теми курсової роботи; - проаналізувати та систематизувати науковий та практичний матеріал щодо теми роботи; - логічно й послідовно викласти положення теми курсової роботи; - зробити узагальнюючі висновки; - оформити роботу відповідно до вимог; - прилюдно захистити курсову роботу. У курсовій роботі повинні бути продемонстровані: - чітка, логічна послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації; - точність трактування положень відповідних нормативно-правових актів, що регулюють відповідні відносини, а також використання практичного матеріалу, який стосується даної теми; - обґрунтованість висновків, пропозицій і рекомендацій.
1.1. Вибір теми курсової роботи Тематика курсових робіт розробляється кафедрою теорії та історії держави і права з огляду на актуальність теми для сучасного етапу розвитку юридичної науки в Україні. Зі списку тем курсових робіт, курсант і слухач обирає тему, яка за номером співпадає з порядковим номером курсанта або слухача у списку навчальної групи. Кожен курсант і слухач зобов’язаний зареєструвати свою тему курсової роботи на кафедрі теорії та історії держави і права. Науковим керівником курсанта і слухача є викладач, який проводить семінарські заняття з теорії держави і права. Основною формою керівництва курсовою роботою курсанта є консультування. Курсанти і слухачі приходять на консультації до наукового керівника самостійно за власною ініціативою, за викликом начальника кафедри, лаборанта кафедри або безпосередньо наукового керівника.
1.2. Загальні вимоги щодо оформлення курсової роботи Курсова робота за обсягом складає 25-36 сторінок друкованого тексту шрифт Times New Roman 14, через 1,5 інтервали на аркушах стандарту А4. Сторінки курсової роботи нумеруються. Кількість строк на одному аркуші 29-30 (враховуючи посторінкові посилання на використані джерела). Кількість знаків в одній строчці - 67-75 знаків (враховуючи прогалини між словами та знаки пунктуації). Відступи від краю аркушу рекомендуються: верхній - 2 см.; нижній - 2 см.; лівий - 2,5 см.; правий - 1,5 см.
1.3 Структура та зміст курсової роботи Курсова робота включає наступні складові частини: - титульний аркуш; - план роботи; - вступ, який визначає актуальність роботи, мету та завдання; - основна частина, що складається з розділів та підрозділів; - висновки, рекомендації; - список використаних джерел; - додатки (у разі потреби) - таблиці, схеми, тощо. Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи і є основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа. Титульний аркуш повинен мати відомості, які подають у такій послідовності: - назва міністерства і навчального закладу; - назва факультету; - назва профільної кафедри; - назва курсової роботи; - курс, група, прізвище, ім’я, по батькові автора; - науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника курсової роботи; - місто і рік. Другий аркуш роботи - це план. План роботи містить в собі вступ, заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є), висновки, список використаних джерел, додатки (якщо вони є) із вказівкою номера сторінки, з якої починається розділ чи підрозділ. У плані роботи сторінки вказуються обов’язково. Перелік умовних позначень. Якщо в курсовій роботі використано специфічну термінологію, маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік може бути поданий у курсовій роботі у вигляді окремого списку, який розташовують перед вступом. Вступ, обсяг якого не повинен перевищувати 2 сторінки, має містити: актуальність проблеми, мету роботи та коло завдань на її вирішення; структуру роботи. Актуальність проблеми коротко викладена історія питання (ступінь вивчення теми) за хронологічним чи концептуальним принципом. Формулювання мети і завдань курсової роботи. Мета курсової роботи повинна випливати з назви роботи. Вона полягає в розгляді проблемних питань окремої теми. Завдання є похідними від мети курсової роботи. При визначенні завдань курсової роботи слід зазначити складові частини даної теми, аналіз яких необхідний і достатній для досягнення мети. Мета дослідження: вивчити і науково обґрунтувати... розкрити... узагальнити.... систематизувати Відповідно до мети у курсовій роботі ставляться завдання:
Структура курсової роботи. Слід зазначити, що курсова робота складається зі вступу, ... розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи ... сторінок. В основній частині роботи послідовно розкриваються поставлені в плані курсової роботи питання. Викладення матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором. В основній частині роботи обов'язково повинні бути наведені і проаналізовані точки зору різних вчених з проблемних питань теми, зроблені посилання на літературні джерела. Курсова робота має містити приклади, що ілюструють теоретичні положення роботи. У висновку автор підводить підсумки роботи, формулює основні висновки, може викласти пропозиції, прогнози щодо розвитку того чи іншого державно-правового явища. Висновки вміщують безпосередньо після викладу тексту основної частини курсової роботи, починаючи з нової сторінки. Автор повинен зробити коротке узагальнення щодо всіх питань теми. Висновки повинні бути чіткими, містити формулювання і оцінки, які логічно витікають із змісту курсової роботи. Обсяг висновку не повинен перевищувати 2-3 сторінки. Список використаних джерел, на які є посилання в основній частині курсової роботи, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Забороняється вказувати в списку використаної літератури джерела, які не були безпосередньо використані при написанні курсової роботи. Якщо література або правові акти були взяті з мережі Інтернет, то слід зазначити її (їх) електронну адресу з зазначенням конкретної сторінки та дати цитування. Забороняється використовувати інформацію з Інтернету, яка не має певного автора та конкретної назви (наприклад, використовувати як джерело роботи «Вікіпедію» тощо). Ця заборона не стосується статистичної або іншої інформації, розміщеної на офіційних сайтах державних органів та установ. У списку використаної літератури зазначаються наступні вихідні дані підручників, монографій тощо: прізвище автора (або авторів), їх ініціали, повна назва видання, місце видання, видавництво, рік видання, загальна кількість сторінок у виданні, що використовувалось. Наприклад: Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави та права / П. М. Рабінович. - К. : Бородянка, 1996,- 166 с. Для нормативно-правових актів вказуються: Повна назва документу, офіційне джерело видання, рік видання, номер видання, реєстраційний номер нормативно-правового акту. Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».
1.4. Основні правила цитування В курсових роботах не допускається плагіат. При необхідності робляться посилання на документи, підручники або монографії, при цьому курсант обов’язково повинен описати джерело такого посилання. Посилання передбачають, що в них вказуються: прізвище автора (або авторів), їх ініціали, повна назва видання, місце видання, видавництво, рік видання, сторінка (або сторінки) з яких вилучені цитати (або загальний зміст яких анотується). У кінцевому переліку джерел ці сторінки вже не вказуються. Цитати наводяться з використаних джерел. Цитати в тексті роботи слід брати в лапки, в кінці відповідної сторінки дати повні і точні посилання на джерела. Зразок посилання на монографію[1]. Зразок посилання на нормативно-правовий акт або статтю у періодичному виданні[2]. Зразок посилання на веб-сайт[3]. Проте посилання на використані в тексті роботи джерела можна робити і відповідно до їх переліку у списку літератури. Тоді після цитати слід поставити квадратні дужки, наприклад, [2, с. 30]. При цьому перша цифра означає, що робота на яку посилається курсант, знаходиться у списку літератури під номером 2. Друга цифра означає сторінку відповідної роботи, з якої відбулося цитування. Наведення чужих текстів без посилань недопустимо.
1.5 Перевірка та рецензування курсової роботи Після перевірки курсової роботи викладач здійснює її рецензування. В тексті рецензії:
В заключній частині можуть бути зауваження відносно стилю, чіткості висловлювання думок тощо. Позитивно курсова робота оцінюється відміткою «допускається до захисту» та можливим виставленням попередньої оцінки. У випадках незадовільної рецензії курсової роботи викладач повертає її курсанту для повної або часткової переробки з чітко висловленими вимогами щодо усунення помилок і недоліків, а також з відміткою «до захисту не допускається». Повторно курсова робота надається на рецензію лише разом із раніше не зарахованою. При повторному рецензуванні викладач перевіряє виконання його вимог і рекомендацій, позначених в не зарахованій курсовій роботі. Курсант, який отримав за курсову роботу позитивну оцінку, готує її до захисту. Термін підготовки курсової роботи до захисту після рецензування - 10-15 діб. За цей час курсант і слухач уважно вивчає рецензію, усуває недоліки, повторно вивчає основну і додаткову літературу, пише тези виступу для захисту. Захист курсової роботи проводиться напередодні екзаменаційної сесії перед комісією у складі двох викладачів кафедри теорії та історії держави і права. Якість виконання та результати захисту курсової роботи оцінюється за 100-бальною шкалою, про що робиться відповідний запис у заліковій книжці та відомості. Курсант, який не виконав курсову роботу або під час захисту отримав оцінку «незадовільно», не допускається до складання екзаменаційної сесії. Курсові роботи, які за результатами їх рецензування визнаються як такі, що мають цінність для подальшого їх використання у навчальному процесі, за рішенням кафедри можуть бути передані до відділу рукописів бібліотеки Харківського національного університету внутрішніх справ. Водночас кафедра може направити начальникові факультету подання про заохочення авторів таких курсових робіт. Курсові роботи зберігаються на кафедрі терміном, встановленим наказом Міністерства освіти і науки України.
2. Теми курсових робіт
3. Рекомендації щодо змісту курсових робіт за темами
Тема № 1: Виникнення права
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Розкриваючи перше питання слід надати характеристику нормам, за допомогою яких здійснювалося соціальне регулювання в первісному суспільстві: табу, ритуалам, звичаям та мононормам. Також необхідно звернути увагу на відмінність норм права від соціальних норм первісного ладу: формальну визначеність, загальнообов’язковість, гарантованість, забезпечення виконання. Відповідаючи на друге питання потрібно висвітлити погляди щодо виникнення права, його ролі у суспільстві, характеру взаємин з іншими соціальними явищами, функціонування, які сформувалося протягом розвитку у різні історичні епохи. З цією метою доцільно розглянути основні теорії виникнення права. Оскільки виникнення права є тривалим історичним процесом і потреба в регулюванні суспільних відносин посилюється в ході становлення державності, необхідно, досліджуючи третє питання, розкрити шляхи його виникнення. При цьому потрібно звернути увагу як на діяльність безпосередньо держави у сфері правотворчості, так і на санкціонування нею вже існуючих у суспільстві правил поведінки. Оскільки право і держава взаємозалежні у своєму походженні, зв’язок між ними є настільки складним, що їх співвідношення можна розглядати лише під кутом зору певної взаємодії. Характеризуючи четверте питання необхідно зазначити, що право і держава мають єдину соціально-економічну основу, в них однаково втілюється менталітет народу, його культура, свідомість, традиції. Рекомендований перелік літератури до теми № 1: Базова: 1-4, 5, 6,7,10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 28, 29, ЗО, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 51, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 4, 5,12, 13, 20, 22, 45, 46, 47, 48, 69, 73, 77, 121, 123, 131, 136, 144, 166, 181, 192.
Тема № 2: Поняття держави, її основні ознаки
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Визначення ознак держави логічно пов’язане з досягненнями наукових концепцій походження держави та вимагає розкриття та аналізу і класифікації їх за критерієм невід’ємності. Це, водночас буде відокремлювати поняття держави від інших видів суспільних об’єднань. Використовуючи сучасне теоретичне розуміння держави, необхідно висвітлити її найбільш типові ознаки, зокрема^ наявність чітко визначеної території, політична влада, державний суверенітет, населення, більшість якого пов’язана з державою відносинами громадянства, здатність видавати закони та інші правові акти, наявність апаратів управління та примусу. В результаті необхідно сформулювати розгорнуте визначення держави. Визначаючи зміст державного суверенітету як найважливішої властивості державної влади, треба зупинитися на його внутрішньому та зовнішньому проявах, розкрити такі його ознаки, як єдність, неподільність, невідчужуваність. Необхідно дослідити зв’язок державного суверенітету з народним та національним суверенітетами, навести приклади з буття української державності. Підсумовуючи дане питання, слід вказати на сучасні тенденції розуміння відносності державного суверенітету в умовах глобалізаційних процесів, а також, можливості його обмеження, яке, зокрема, засновується на ідеї пріоритету прав людини над державою. Наступне питання спрямоване на розкриття поняття та видів об’єднань держав (наддержавних утворень). Необхідно визначити передумови, які обумовлюють виникнення таких утворень. З цією метою доцільно розглянути питання про делегування суверенних прав з боку держави таким утворенням. Підсумовуючи роботу над темою необхідно звернути увагу на сутність держави, охарактеризувати сучасні підходи до вивчення зазначеної категорії. Рекомендований перелік літератури до теми № 2: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 11, 14, 19, 23 30,31,32,40,41,54, 98,99, 100, 186.
Тема № 3: Форма держави, її поняття, структура
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Визначення категорії форма держави передбачає поєднання в єдину систему її структурних елементів: форми державного устрою, форми державного правління, форми державного політичного режиму, що відображають процес формування та реалізації державної влади. Характеристика форми державного правління вимагає висвітлення особливостей процесу формування, звітності та відповідальності вищих виконавчих органів державної влади. Форма державного політичного режиму може бути більш ретельно визначена шляхом класифікації всіх видів режиму за критерієм демократичності. Особливу увагу слід звернути на форму сучасної Української держави згідно Конституції України 1996 р. Аналіз форми держави в Україні на сучасному етапі передбачає надання характеристики особливостей форми державного устрою, організації форми державного правління та проявів державного (політичного) режиму в Україні Рекомендований перелік літератури до теми № 3: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 54,55,56,57,59. Допоміжна: 52, 64, 81, 172, 193, 192.
Тема № 4: Форма державного устрою
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Розглядаючи перше питання слід розглянути місце і роль форми державного устрою в системі елементів форми держави, розкрити її поняття шляхом аналізу простої та складної форми державного устрою. Слід висвітлити поняття та різновиди унітарних держав, охарактеризувати особливості України як унітарної держави. Також доцільно розкрити поняття федеративної держав, провести їх класифікацію на основі різноманітних критеріїв: способу створення, способу здійснення владних повноважень, принципу побудови тощо. Аналіз форми державного устрою вимагає, крім характеристики унітарних та федеративних держав, приділення окремої уваги питанню про суперечливу категорію «конфедерація», дослідити її основні ознаки, історичний розвиток проблеми конфедеративності. Заключне питання спрямоване на розкриття поняття та видів співдружності держав. Необхідно визначити передумови, які спричиняють до виникнення таких утворень. У цьому ракурсі необхідно розглянути питання про делегування суверенних прав з боку держави наддержавним утворенням, навести приклади щодо практики виникнення, розвитку та функціонування Європейського Союзу. Рекомендований перелік літератури до теми № 4: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 54,55,56,57, 59. Допоміжна: 52, 64, 81, 172, 193, 192.
Тема № 5: Форма державного правління
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Під час розгляду першого питання слід розглянути місце і роль форми державного правління в системі елементів форми держави, розкрити поняття «форма державного правління» шляхом аналізу різних дефініцій, підходів, пояснюючи їх концептуальні відмінності. Слід висвітлити різні наукові позиції щодо виділення форм державного правління на основі різноманітних класифікаційних критеріїв. Визначаючи поняття цих форм, необхідно проаналізувати ознаки, згідно з якими вони розрізняються між собою. У наступному питанні потрібно охарактеризувати основні види монархій (необмежена та обмежена), визначити їх відповідні різновиди (деспотична, абсолютна, теократична, становопредставницька, дуалістична, конституційна, парламентська). Подальший розгляд теми передбачає визначення республіки, характеристику її юридичних ознак. При цьому потрібно, встановивши критерії класифікації, виділити її основні різновиди (парламентська, президентська, змішана), висвітлити їх історичний розвиток, втілення в конституційних моделях різних держав, визначити їх юридичні ознаки. Особливу увагу слід приділити з’ясуванню сутності, аналізу особливостей та юридичних ознак президентсько-парламентської та парламентсько- президентської форм державного правління, що являють собою різновиди змішаної республіки. У останньому питанні необхідно здійснити детальну характеристику реформування форми правління в нашій державі за роки незалежності, зокрема визначити різновиди республіканської форми державного правління в Україні з прийняттям Конституції України 1996 року та змін, внесених до Основного Закону держави. Рекомендований перелік літератури до теми № 5: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 52, 64, 81, 172, 193, 192.
Тема № 6: Форма державного (політичного) режиму
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: При розгляді першого питання треба обґрунтувати поняття політичного режиму, показати що є основою для його визначення, наприклад, ступінь розвитку політичної демократії та реальний політико-правовий статус людини. Показати в чому полягають форми і методи здійснення державної влади. Визначитись з поняттям «політичний режим», «державно-правовий режим», «державний режим». У другому питанні необхідно розкрити види політичних режимів, показати чим відрізняється демократичний режим від антидемократичного. Необхідно охарактеризувати різновиди демократичного та антидемократичного державно-правового режиму. Різновидами демократично-правового режиму є: парламентська демократія, демократично-ліберальний, національно-демократичний та інші. При розгляді даної теми необхідно загострити питання на тому, що на сучасному етапі розвитку України питання про форму державного (політичного) режиму набуває особливого значення. Бажано показати особливості української демократії, проблеми її розвитку та негативні тенденції в державі. Визначаючи демократію як прогресивну форму державного політичного режиму слід провести аналіз умов, що надають реальну можливість участі населення держави у формуванні її вищих органів влади, а також безпосередньої участі у керуванні державою. При цьому слід звернути увагу на законодавчому закріпленні відповідних прав і свобод, їх процесуальній забезпеченості та судовому захисту. При розгляді даного питання пропонується спиратися на традиційну класифікацію форм демократії: безпосередню та представницьку. Розкриваючи їх сутність на прикладах різноманітних демократичних інститутів (самоврядування, референдум, вибори, розподіл влад і т. ін.) необхідно визначити підвищення ролі прав і свобод людини і громадянина на етапі формування громадянського суспільства та побудови правової держави. Розглядаючи заключне питання необхідно надати характеристику антидемократичний режим: визначити поняття, розкрити основні ознаки, дослідити різновиди. Доцільно супроводжувати цей огляд відповідним теоретичним аналізом та юридичною конструктивною критикою, спираючись на об'єктивні факти. Рекомендований перелік літератури до теми № 6: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 52, 64, 81, 172, 193, 192.
Тема № 7: Механізм держави, його поняття, структура
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Розглядаючи поняття такої правової категорії як механізм держави, слід звернути увагу на складові елементи, зокрема на державний апарат та підприємства, установи, організації, що забезпечують його діяльність. При цьому особливу увагу необхідно приділити принципам організації та функціонування механізму держави, оскільки вони безпосередньо визначають напрямки його діяльності. Характеризуючи поняття та ознаки державних органів потрібно докладно дослідити критерії їх класифікації та їх державно-владні повноваження і компетенцію. Особливу увагу слід приділити законодавчим, виконавчим та судовим органам. Окрему увагу доцільно приділити недержавним (комерційним) організаціям, охарактеризувати специфічні риси їх функціонування у механізмі держави. При аналізі механізму держави доцільно звернути увагу на сучасну особливість розуміння цієї категорії як такої, що містить у собі не тільки такі традиційні елементи як державний апарат та допоміжний апарат, але й систему органів місцевого самоврядування, що частково реалізують й державні владні функції своїми виконавчими структурами. При цьому важливо підкреслити їх неналежність до державної влади. Рекомендований перелік літератури до теми № 7: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 52, 64, 81, 172, 193, 192
Тема № 8: Поняття та класифікація функцій держави
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Дослідження питання про функції та форми діяльності держави доцільно здійснювати з допомогою загальної класифікації функцій на внутрішні та зовнішні, постійні і тимчасові, вказавши відповідний критерій класифікації. В роботі бажано показати різні погляди вчених на види внутрішніх функцій і їх кількість. Одним з пропонованих підходів у даному напрямку є наступний, який характерний для сучасної української держави: політична, економічна, оподаткування і фінансового контролю, соціальна, екологічна, культурна, інформаційна, правоохоронна. Розгляд зовнішніх функцій України слід характеризувати пов’язуючи з міжнародними особливостями існування держави та впливом різних світових факторів. Такий підхід передбачає наявність таких функцій як політична, економічна, культурна, інформаційна, оборона держави, підтримання світового порядку та інші. Особливої уваги вимагає питання про правові форми діяльності держави. Слід не тільки формулювати визначення змісту цих форм діяльності, але й супроводжувати їх практичними прикладами у діяльності Української держави. Відповідаючи на наступні питання, слід розглянути правові та організаційні форми діяльності держави, визначити їх поняття та охарактеризувати юридичну сутність кожної форми діяльності держави, вказати основні правові форми діяльності держави, дати їх правову характеристику. При цьому доцільно також надати характеристику методам, за допомогою яких здійснюються правові та організаційні форми діяльності держави. Рекомендований перелік літератури до теми № 8: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54,55,56,57, 59. Допоміжна: 52, 64, 81, 172, 193, 192.
Тема № 9: Поняття громадянського суспільства, його основні ознаки
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Ретельне роз’яснення етапів та умов формування громадянського суспільства в юридичному сенсі ставить перед студентом завдання визначити нормативно-правові стандарти, які має затвердити легітимна влада для створення мінімальних підстав розвитку суспільства у більш цивілізований рівень, що надає підстав для характеристики громадянського статусу. Визначення сутнісні громадянського суспільства як фундаменту формування правової державності корисно досліджувати на тлі розвитку футуристичних теорій майбутнього кращого суспільного об’єднання та теорій правової державності. Спираючись на наукові розробки з цього приводу Гегеля, Гоббса, Локка, Монтеск’є та інших видатних мислителів минулого, а також сучасних наукових юридичних та філософських досліджень слід визначити сутність такого суспільства. Питання співвідношення громадянського суспільства і держави та визначення місця держави у цій системі передбачає співставлення теоретичних категорій за обсягом, рівнем взаємного впливу, залежністю та ступеню невід’ємності. Необхідно з урахуванням вищевикладеного звернути увагу на особливості функціонування громадянського суспільства в Україні. Рекомендований перелік літератури до теми № 9: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 11, 14, 19, 23 ЗО, 31, 32, 40, 41, 54, 98, 99, 100, 186.
Тема № 10: Співвідношення державної влади з іншими видами соціальної влади
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Розглядаючи перше питання даної теми необхідно звернути увагу на соціальні передумови буття держави і права. Зокрема потрібно надати характеристику категорії «суспільство», його структурним елементам, дослідити соціальні інститути та розкрити поняття і ознаки держави. Досліджуючи наступне питання необхідно охарактеризувати соціальну владу як спосіб управління суспільством, який відображається у системі публічно-правових відносин між людьми з приводу організації спільної діяльності. Слід розглянути основні ознаки соціальної влади та її різновиди (владу засобів масової інформації, владу церкви, батьківську владу тощо). Розкриваючи третє питання необхідно звернути увагу на те, що політична та державна влади мають відмінності та не можуть вважатися тотожними., оскільки поняття «політична влада» є ширшим за поняття «державна влада». Рекомендований перелік літератури до теми № 10: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 11, 14, 19, 23 30, 31, 32, 40, 41, 54, 98, 99, 100, 186.
Тема № 11: Правовий статус людини та громадянина: поняття, структура
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Перше питання передбачає необхідність висвітлення поняття «свобода», що далеко виходить за рамки юридичних понять і інститутів. У юриспруденції таке поняття має пряме відношення до вибору особою варіантів своєї поведінки (правомірної або протиправної). Критерієм такої поведінки є норма права. Всяка норма права вказує на вибір поведінки з ряду варіантів, тим самим, обмежуючи поведінку суспільно-корисними формами, визначаються усілякі його різновиди. Протиправна поведінка проявляється в порушенні встановлених юридичних рамок. «Міра свободи» визначається нормами права - об'єктивним правом (системою норм даної держави), означає, що право - інструмент реалізації й обмеження свободи. Реалізація свободи пов'язана із суб'єктивними правами, обмеження - з юридичними обов'язками. Роз'яснюючи правовий статус особи слід враховувати, що це юридична категорія, пов'язана з внутрішньодержавним правом даної держави. Правовий статус особи виражає міру її свободи, визначену і гарантовану законом, забезпечену державою, слід сформулювати визначення основ правового статусу особи, навести перелік усіх елементів, розкрити їх зміст. Необхідно розмежувати поняття «загальний», «спеціальний» та «індивідуальний» правовий статус, а також основи правового статусу в широкому та вузькому сенсі слова. Варто акцентувати увагу на відмінностях між правами і свободами, правами людини і правами громадянина. Правовий статус громадянина характеризується максимально повним набором прав, свобод, обов'язків, що існують у даній державі, оскільки громадянин - це особа, що має громадянство, тобто постійний юридичний зв'язок із даною державою, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках. Права громадянина тісно пов'язані з «правами людини», але не тотожні ним. Права людини - це, так зване, природне право в його сучасному розумінні, сучасному трактуванні, сучасному бутті - у теорії і на практиці. У зв’язку з попереднім питанням слід звернути увагу на характеристику теорій поколінь прав людини, що сформувалися у юриспруденції!' на сучасний момент. Дослідження наступного питання доцільно будувати з урахуванням того, що Україна належить до числа держав, що припускають наддержавний (міжнародний) контроль за станом дотримання прав людини. Декларація про державний суверенітет України проголосила пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права стосовно норм внутрішньодержавного права, гарантує всім громадянам України права і свободи, передбачені Конституцією України і нормами міжнародного права, що визнані Україною. Рекомендований перелік літератури до теми №11: Базова: 1-4,6,7,10, 11, 12, 18, 20, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 59. Допоміжна: 61,62, 63,71,72, 78,92, 97, 111, 116, 118, 141, 146, 151, 152, 160, 162, 163, 180.
Тема № 12: Права людини
Орієнтовний план: Вступ.
Висновки. Перелік використаних джерел.
Методичні вказівки : З огляду на визначення поняття прав людини необхідно наголосити, що права людини слід розуміти як певні невід'ємні можливості вільного самовизначення людини в суспільстві. Основні ознаки прав людини потребують зосередження уваги на тому, що ці права належать людині від народження, тобто вони є природними, невідчужуваними, ці права існують об’єктивно, незалежно від того, в даній країні державною владою визнається чи не визнається факт їх існування, права людини несумісні з дискримінацією за будь-якою ознакою, держава зобов'язана їх поважати, захищати тощо. Кажучи про види прав людини насамперед необхідно звернути увагу на громадянські (особисті), політичні, соціальні, економічні, культурні права, а також індивідуальні й колективні права, абсолютні й відносні права. Висвітлення видів прав людини припускає і розрізнення прав людини за часом їх виникнення, коли розрізнюють їх перше покоління, друге покоління, третє покоління. Питання про інститут прав людини в Україні потребує звернути увагу на те, що Україна приєдналася до низки міжнародних документів, що стосуються прав людини, законодавство України постійно приводиться у відповідність з даними документами, Конституція України 1996 р. передбачає інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Україна належить до числа держав, котрі припускають наддержавний (міжнародний) контроль за станом дотримання прав людини й. т. ін. Гарантії прав людини необхідно розуміти як певні засоби й умови, котрі забезпечують їх реальне існування. Серед зазначених гарантій насамперед розрізнюють міжнародні гарантії і внутрішньодержавні гарантії, серед яких, у свою чергу, виокремлюють економічні, політичні, юридичні, організаційні, культурні (духовні) гарантії. Рекомендований перелік літератури до теми № 12: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 11, 14, 19, 23, 30, 31, 32, 40, 41, 54, 98, 99, 100, 186.
Тема № 13: Поняття та основні ознаки правової держави
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: При опрацюванні першого питання доцільно викладати матеріал, щодо змісту окремих концепцій правової держави за схемою розвитку історичних етапів, починаючи з V-ІV ст. до н. е. При цьому слід враховувати, що така назва «правова держава» виникає не відразу, а значно пізніше. Сучасний етап розвитку цієї теорії вимагає від дослідника цієї теми опрацювання наукових юридичних статей з цього приводу, які суттєво розвивають класичні положення концепції правової державності. Більш ретельне розкриття умов формування правової державності у другому питанні теми можливо при детальній характеристиці принципів правової держави з роз’ясненням їх структурних елементів. Корисно здійснювати такий огляд з наведенням прикладів з світової практики вдалого досягнення реалізації таких принципів в окремих країнах. Доцільно також звернути увагу на історичне походження ідеї «розподілу влад», та систему «стримувань і противаг» за Конституцією України., яка забезпечує реалізацію даного принципу в нашій державі. Враховуючи, що Україна орієнтується у своєму розвитку саме на формування правової державності, слід розкривати наступне питання теми шляхом характеристики процесу успішності або неуспішності втілення в нашій державі означених у другому питанні принципів. Рекомендований перелік літератури до теми № 13: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 23, 30, 32, 37, 42, 52, 55, 59, 68, 102, 110, 148.
Тема № 14: Об’єктивне та суб’єктивне право. сутність права
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Досліджуючи дану тему, необхідно обов'язково розкрити та показати взаємозв'язок таких понять як «позитивне» (об'єктивне) право, «суб'єктивне право», «права людини», звернути увагу на їх характерні ознаки. При розкритті наступного питання потрібно розкрити відмінність між правом як об’єктивним явищем і правом в суб’єктивному смислі як конкретною юридичною можливістю, що належить індивіду або організації. При цьому слід показати нерозривний взаємозв’язок між ними. При висвітленні четвертого питання слід охарактеризувати власну, інструментальну і історико-культурну цінність права, показати взаємозв’язок між ними. При цьому варто виходити з того, що власна цінність права обумовлена його сутнісними характеристиками і полягає в тому, що право здатне забезпечити упорядкування суспільних відносин на засадах свободи, рівності, справедливості, гуманізму; інструментальна цінність права зумовлена його зовнішніми формальними властивостями і полягає у тому, що право здатне виступати універсальним ефективним регулятором суспільних відносин; історико-культурна цінність права полягає у тому, що право - це явище, яке належить до фундаментальних цінностей світової культури, втілює гуманістичні прагнення людства Характеристику наукових доктрин праворозуміння бажано здійснювати за такою схемою: період виникнення; найвідоміші науковці, що поширювали теорію (або прихильники певної концепції); зміст підходу до розуміння категорії «право». Окрему увагу в процесі характеристики природної, позитивістської, соціологічної концепцій треба приділити аспектам, що об’єднують ці теорії - відображенню їх змісту у сучасних дефініціях категорії «право». При цьому важливо показати основні відмінності у розумінні права в межах означених концепцій. Зокрема, при характеристиці природної концепції праворозуміння слід акцентувати увагу на таких положеннях як зв’язок права і справедливості; принципову відмінність природного і позитивного права, їх співвідношення між собою. При характеристиці юридичного позитивізму слід звернути увагу на принципове ототожнення права і закону. При цьому важливо показати відмінність між класичним і сучасним позитивізмом. При аналізі соціологічної концепції праворозуміння слід виходити з основної ідеї про те, що право є тим, що фактично відбувається у правовій дійсності, а не тим, що закріплене у нормативно-правових актах. Рекомендований перелік літератури до теми № 14: Базова: 1-4, 5, 6,7,10, 12, 14, 15, 16, 18,20, 24, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 51, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 4, 5, 12, 13, 20, 22, 45, 46, 47, 48, 69, 73, 77, 121, 123, 131, 136, 144, 166, 181, 192.
Тема № 15: Співвідношення права, політики, економіки
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Розкриваючи перше питання необхідно надати характеристику таким поняттям як «право», «політика» та «економіка». Далі потрібно висвітлити взаємний вплив права і політики, права і економіки, чітко окресливши межі цього впливу та його значення для розвитку суспільних відносин. Досліджуючи наступне питання доцільно розкрити основні способи впливу права на економіку (закріплення економічних відносин, стимулювання розвитку нових та захист вже існуючих економічних відносин). Також слід розкрити безпосередній та опосередкований вплив, здійснюваний економікою на право. У третьому питання необхідно розглянути способи, за допомогою яких право здійснює вплив на політику (є формою вираження політики, легітимізує політичні рішення, встановлює межі відносин, гарантує державну політику), а потому - способи впливу політики на право (опосередковує діяльність парламенту, реалізує міжнародну та національну політику у нормативних документах, закріплюється у законодавстві у вигляді формально закріплених прав, свобод та обов’язків). У заключному питанні необхідно дослідити правову політику держави, яка спрямована на забезпечення нормального функціонування громадянського суспільства і його політичної системи та є формою закріплення і здійснення політичного курсу країни, волі її офіційних лідерів і владних структур. Рекомендований перелік літератури до теми № 15: Базова: 1-4, 5, 6,7,10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 51, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 4, 5,12, 13, 20, 22, 45, 46, 47, 48, 69, 73, 77, 121, 123, 131, 136, 144, 166, 181, 192.
Тема № 16: Право в системі регулювання суспільних відносин Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Регуляція суспільної поведінки - сфера питань, що постає на самих ранніх етапах розвитку суспільства. Тому характеристика цього питання прямо пов’язана з проблемою розвитку суспільного об’єднання у державу. Необхідно визначити межі можливого нормативного і ненормативного регулювання суспільних відносин, спираючись на їх зовнішній прояв та корисність для суспільства і особистості в соціальному нормативному впливі. Розгляд другого питання теми потребує проведення загальної класифікації соціальних норм, що здатні впливати у якості правил на суспільні відносини. Корисно здійснювати таку класифікацію з використанням порівняльного методу дослідження, що якісно відображає невід’ємні ознаки цих норм. Порівнюючи технічні норми та норми права слід звернути особливу увагу на шляхи переростання технічних норм у правові та навести відповідні приклади з чинного законодавства України. Окремо треба пояснити сфери впливу технічних норм на суспільні відносини, окреслити їх якісну характеристику. Співвідношення норм моралі та норм права доцільно пояснювати відштовхуючись від походження їх в процесі розвитку суспільства та, водночас, спираючись на засоби забезпечення як норм моралі, так і норм права. Тут важливо визначити і моральністну фундацію правових норм. Рекомендований перелік літератури до теми № 16: Базова: 1-4, 5, 6,7,10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 51, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна:4, 5,12, 13, 20, 22, 45, 46, 47, 48, 69, 73, 77, 121, 123, 131, 136, 144, 166, 181, 192.
Тема № 17: Поняття норми права, її основні ознаки та критерії класифікації Орієнтовний план: ‘ Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Найбільш повне та адекватне визначення категорії “норма права” можливе завдяки розкриттю його головних та невід’ємних ознак. Характеристика системності, загальної обов’язковості, формальної визначеності, забезпеченості владою держави, нормативності та інших ознак досягається поясненням їх внутрішньої суті з відповідними прикладами та порівняннями. Загальну класифікацію видів норм права слід починати з розподілу всієї системи юридичних норм за значенням у правовому регулюванні на матеріальні та процесуальні з відповідними визначеннями та прикладами. Рекомендується включити у характеристику різновидів норм права такі класифікації як: за галузевою належністю; за способом викладення диспозиції, гіпотези, санкції; за юридичною силою та ін. Окрему увагу бажано приділити нетиповим спеціалізованим нормам. Тут необхідно роз’яснити і саму нетиповість та спеціалізованість даних норм і, водночас, розкрити на прикладах окремі види: загально-закріплюючі, дефінітивні, декларативні, оперативні, колізійні. Дослідження особливості структури юридичної норми є, водночас, продовженням пояснення ознаки “нормативності”. Потрібно звернути увагу на теоретичність класичної моделі, що складається з гіпотези, диспозиції, санкції у порівнянні з практичними особливостями відображення цієї структури у статтях нормативно-правових актів. Доцільно, також, використовувати для опису особливостей реального закріплення структури норми у статті нормативно-правового акту діючі акти кримінально-правового та цивільно-правового законодавств. Рекомендований перелік літератури до теми № 17: Базова: 1-4, 5, 6,7,10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 51, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 4, 5,12, 13, 20, 22, 45, 46, 47, 48, 69, 73, 77, 121, 123, 131, 136, 144, 166, 181, 192.
Тема № 18: Законодавчий процес, його стадії
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Порівняльний аналіз категорій «законотворчість», «правотворчість» та «нормотворчість» необхідний для з'ясування особливостей та відмінностей як самих понять, так і процесів, що позначаються цими назвами. Водночас, таким чином здійснюється поєднання суто теоретичного уявлення про формування права з практичними процесами нормотворчої та законотворчої діяльності. Здійснення характеристики законотворчості шляхом дослідження її ознак, принципів та функцій вбачається корисним способом визначення відмінних характеристик від інших видів правової діяльності: правозастосування, інтепретаційно-правової діяльності, правового виховання та ін. Третє питання вимагає дослідити стадії та етапи процесу створення юридичних норм на прикладі законотворчості в діяльності Верховної Ради України. У характеристиці стадії законодавчої ініціативи та підготовки проекту закону важливо звернути увагу на етап встановлення необхідності у правовому регулюванні певних суспільних процесів на рівні закону. Стадія прийняття проекту закону звертає увагу на послідовність та зміст окремих читань законопроекту. Подальші стадії: затвердження, оприлюднення, набуття чинності не вичерпують всю складність процесу законотворчості, що продовжується у систематизації, змінах, доповненнях, скасуванні частини або цілого закону. Окрему увагу слід звернути на поняття та особливості законодавчої техніки. При цьому, доцільно порівняти законодавчу та юридичну техніку. Характеристика систематизації законодавства є логічним продовженням процесу законотворення. Тут корисно відштовхнутись від початкового етапу систематизації-обліку. Пояснення окремих різновидів систематизації: консолідації, інкорпорації та кодифікації необхідно ілюструвати прикладами з сучасних законодавчих збірок та кодексів України. Рекомендований перелік літератури до теми № 18: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 48, 49, 50, 52, 55, 56, 57, 59, 60. Допоміжна: 33, 38, 39, 53, 154, 155, 158, 167, 170, 185, 190, 191.
Тема № 19: Поняття та види форм (джерел) права
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Зовнішній прояв права у його формах - питання, що сприяє роз'ясненню шляхів сучасного відображення у нормативно-правових актах правил які виникають у суспільстві за різних обставин і набувають єдиного юридичного сенсу і значення. Необхідно визначити зміст таких традиційних у юриспруденції видів джерел права як правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт. Характеристика закону як юридичної категорії в контексті даної теми розкриває один з видів нормативно-правового акту, що характеризується вищою юридичною силою. Це потребує формулювання самої дефініції та здійснення загальної класифікації видів закону. Окремо доцільно дати пояснення сфері впливу закону, тобто видам дії закону у часі, просторі та щодо кола осіб. Третє питання також орієнтоване на розкриття змісту одного з видів нормативно-правового акту - підзаконного акту. Тут важливо не тільки визначити поняття та різновиди підзаконних нормативно-правових актів, але й вказати на специфіку співвідношення їх з законом, як актом вищої юридичної сили. Дослідження нетрадиційних джерел права звертає нашу увагу на такі різновиди форм права як релігійно-правові догмати та ідеологічні норми, що можуть виступати у якості основного «будівельного матеріалу» окремих правових систем сучасності. Слід здійснити наголос на те, що традиційні джерела у сучасному розумінні не є закритою догмою, а процес розвитку форм права передбачає доповнення звичайного переліку наприклад, принципами права, або окремими елементами юридичної практики (владне розпорядження). Рекомендований перелік літератури до теми № 19: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 24, 74, 83,90, 101, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 112, 122, 137, 138, 140, 153, 184.
Тема № 20: Нормативно-правовий акт: поняття та ознаки
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Здійснення характеристики категорії «нормативно-правовий акт» слід ґрунтувати на ознаках цієї категорії в системі різноманітних джерел права як найбільш поширеного в континентальній правовій системі. Головним завданням для дослідника означеної теми є встановлення процесу, що окреслюється в часовому вимірі дії нормативно-правових актів. При цьому доцільно на прикладах українського законодавства подавати відповідні приклади постійного та тимчасового впливу нормативно-правових актів на суспільні відносини. Характеристика закону як юридичної категорії в контексті даної теми розкриває один з видів нормативно-правового акту, що характеризується вищою юридичною силою. Це потребує формулювання самої дефініції та здійснення загальної класифікації видів закону. Окремо доцільно дати пояснення сфері впливу закону, тобто видам дії закону у часі, просторі та щодо кола осіб. Наступне питання також орієнтоване на розкриття змісту одного з видів нормативно-правового акту - підзаконного акту. Тут важливо не тільки визначити поняття та різновиди підзаконних нормативно-правових актів, але й вказати на специфіку співвідношення їх з законом, як актом вищої юридичної сили. Четверте питання орієнтоване на відпрацювання практичної і науково значимої проблеми, що міститься у сучасному стані набуття чинності нормативно-правовими актами. Окреслення способів набуття чинності нормативно-правовими актами вимагає аналізу цього процесу на прикладах законотворчої діяльності, а також прикладах видання указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України. Розкриття різноманітності форм дії нормативно-правових актів у часі неможливе без звернення уваги на питання традиційності у прямій їх дії та виключних, спеціальних випадках, а також підставах зворотної і переживаючої дії. Рекомендований перелік літератури до теми № 20: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 50, 54,55,56,57, 59. Допоміжна: 24, 74, 83,90, 101, 103, 104, 105, 106, Ґ07, 108, 112, 122, 137, 138, 140, 153, 184.
Тема № 21: Система права: поняття, структура
Орієнтовний план: Вступ
Висновки. Перелік використаних джерел
Здійснення характеристики категорії «система права» у порівнянні з «правовою системою» потрібно для виявлення суттєвих відмінностей між цими дуже схожими за назвою поняттями. Крім того, це аналітичний підхід до такого розділу у теорії права як порівняльне правознавство. Визначення системи права ґрунтується на розумінні її як певної внутрішньої структури усієї сукупності правових норм. Дослідження структури системи права спрямовується по таких напрямках: роз'яснення суті категорії «інститут права» з відповідними прикладами галузевих та міжгалузевих інститутів; роз'яснення категорій «галузь права» та «підгалузь права», з використанням таких елементів як «норма права» та «інститут права» і певними прикладами. Розкриття умов формування галузі права і галузі законодавства доцільно будувати за послідовністю таких процесів як: виникнення суспільних відносин, що потребують правового регулювання і захисту інтересів сторін; накопичення масиву нормативно-правового актів, направлених на упорядкування нової сфери відносин; утворення інституціональних груп норм в означеній сфері регулювання зі спорідненим предметом правового впливу; становлення початкових (простих) або складних (кодифікація) форм систематизації нормативно-правового матеріалу у даній сфері відносин. Характеристика системи права буде більш виразною завдяки розкриттю змісту зовнішньої форми відображення цієї системи у діючій сукупності законодавчих актів держави. Окрему увагу, при цьому, слід звернути на сучасне роз'яснення Конституційного Суду України щодо категорії "законодавство" в широкому розумінні. Рекомендований перелік літератури до теми № 21: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 49, 50, 52, 54, 55, 56, 57, 59, 60. Допоміжна: 33, 38, 39, 154, 155, 167, 170, 185, 190, 191.
Тема № 22: Правова система: поняття, структура
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Перше питання потребує проведення порівняльного аналізу між категоріями «система права», «система законодавства», «правова система» («правова сім'я») за обсягом та внутрішньою структурою. Це потребує урахування того, що поняття «правова система» більше інших та вимагає його розгляду на прикладах різних видів правових систем сучасності. Джерела романо-германської правової системи можна розглядати у двох напрямках. Перший - історичні джерела (починаючи з дигестів Юстініана), другий - джерела правові (наприклад, нормативно-правові акти). Доцільно розглядати особливості цієї правової системи на прикладах її втілення у різноманітних державах континентальної Європи. Третє питання потребує розгляду особливості прецедентної правової системи в умовах розвитку Великобританії. Необхідно визначити поняття і значення судового прецеденту як основного джерела Загального права та його співвідношення з правом Справедливості. При розгляді религійно-традиційної правової системи слід звернути увагу на такі альтернативні джерела права як релігійні догми та особливості їх впливу на суспільні відношення у країнах мусульманського права. Розгляд змішаної правової системи доцільно здійснювати крізь історичні етапи розвитку Індії. Необхідно визначити вплив на релігійно-традиційну основу правової системи цієї держави прецедентної та континентальної систем. Особливості заідеологізованої правової системи більш повно можна розкрити на прикладі її втілення у колишньому СРСР, а також інших держав «соціалістичної орієнтації»: Північна Корея, Китай, Куба Важливим аспектом дослідження цього питання є визначення ролі ідеологічних норм для цієї правової системи. Рекомендований перелік літератури до теми № 22: Базова: 1-4, 6,7, 8, 9, 10, 12, 18, 20, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 50, 55, 56, 59. Допоміжна: 2, 50, 51, 52, 127, 139, 168, 169.
Тема № 23: Систематизація законодавства: поняття, форми
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: При відповіді на перше питання слід виходити з того, що праву притаманна така важлива ознака, як системність. Законодавство, як одна з форм зовнішнього виразу права, також являє собою систему діючих нормативно-правових актів певної держави. Для того, щоб належним чином виконувати покладені на нього завдання, законодавство повинно бути впорядкованим та внутрішньо узгодженим. Виходячи з цього, необхідно дати визначення систематизації законодавства та пояснити її значення для нормативного регулювання суспільних відносин. Висвітлюючи друге питання, необхідно охарактеризувати кожну з існуючих форм (різновидів, способів) систематизації законодавства, до яких відносяться: облік, інкорпорація, консолідація та кодифікація, підкреслити їх особливості та відмінності одна від одної. Зокрема, слід пояснити, які з названих форм можуть бути офіційними та неофіційними, а які - лише офіційними, за якими критеріями відбувається впорядкування нормативно-правових актів, якими є наслідки (результати) кожної з форм систематизації. При розкритті останнього питання необхідно зосередити увагу на особливостях систематизації законодавства незалежної України. Для цього слід згадати загальні тенденції розвитку сучасного українського законодавства, акцентувати увагу на проблемах, з якими приходиться мати справу під час його реалізації, охарактеризувати накопичений юридичною практикою досвід його впорядкування. Рекомендований перелік літератури до теми № 23: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 49, 50, 52, 54, 55, 56, 57, 59, 60. Допоміжна: 33, 38, 39, 154, 155, 167, 170, 185, 190, 191.
Тема № 24: Поняття та основні ознаки правових відносин
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Перше питання теми ставить завдання окреслити коло невід’ємних відзнак правових відносин у порівнянні з іншими видами соціальних відносин, а саме: урегульованості нормами права, предметності, наявності не менш як двох сторін, можливості простежити їх крізь права та обов’язки сторін та інші ознаки. Розкриваючи наступне питання необхідно, насамперед, звернути увагу на те, що поняття суб'єкт права та суб'єкт правовідносин тотожні, рівнозначні. Далі аналізуючи це питання, треба звернути увагу на те, що будь-які суб'єкти права мають певну властивість, котрою вони наділені від держави, - правосуб'єктністю. Саме вона надає можливість суб'єкту права приймати участь у будь-яких правовідносинах з іншими особами та організаціями. Особливу увагу у роботі треба приділити елементам правосуб'єктності (правоздатності, дієздатності, деліктоздатності) та розкрити їхній зміст. Також у роботі слід зазначити, що у різних соціально-економічних формаціях коло суб'єктів права не є однаковим. Зміст правових відносин розкривається шляхом характеристики двох основних елементів цього структурного компоненту складу правовідносин: фактичного змісту та юридичного змісту. Вони відображають так звану зовнішню сторону правових відносин. Специфіка засвоєння особливості юридичного факту як невід’ємної складової правових відносин проявляється, перш за все, у впливі його на динаміку правових відносин, а також у тому, що характеристика самого юридичного факту міститься у тексті норм права, які регулюють означені відносини. Розглядаючи останнє питання слід відмітити, що держава наділяє якостями суб'єкта права свої організації та установи, які здійснюють державні функції, та потупають у різного роду правовідносини. Але у деяких випадках держава безпосередньо виступає суб'єктом права. Рекомендований перелік літератури до теми № 24: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 18, 19, 20, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 55, 56, 59. Допоміжна: 15, 43, 70, 115, 117.
Тема № 25: Юридичні факти: поняття, види
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Засвоєння особливості юридичного факту як невід’ємної складової правових відносин проявляється, перш за все, у впливі його на динаміку правових відносин, а також у тому, що характеристика самого юридичного факту міститься у тексті норм права, які регулюють означені відносини. Загальна класифікація юридичних фактів здійснюється шляхом характеристики таких різновидів як факти дії та події, правовстановлюючі, правозмінюючі та правоскасовуючі юридичні факти, юридичні факти презумпції. Зміст правових відносин розкривається шляхом характеристики двох основних елементів цього структурного компоненту складу правовідносин: фактичного змісту та юридичного змісту. Вони відображають так звану зовнішню сторону правових відносин. Рекомендований перелік літератури до теми № 25: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 18, 19, 20, 25, 26, 29, ЗО, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 55, 56, 59. Допоміжна: 15, 43, 70, 115, 117.
Тема № 26: Застосування юридичних норм
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Дослідження безпосередніх форм втілення права в життя ставить завдання розкрити сутність таких категорій як використання нЪрм права, виконання норм права та дотримання норм права. Особлива увага при цьому приділяється нормативним способам впливу на поведінку суб’єктів з допомогою дозволів, зобов’язань та заборон. Особливості розгляду категорії застосування норм права проявляються крізь такі аспекти як специфічність суб’єктів цієї діяльності у порівнянні з суб’єктами простих (безпосередніх) форм реалізації норм права; складність та послідовність процедури (процесу) застосування; юридична особливість та форма наслідків процесу застосування норм права. Головне, центральне місце питання складної форми реалізації норм права складається з процесуальних стадій правозастосовчої діяльності. Аналіз першої стадії - встановлення фактичних обставин юридичної справи вимагає, водночас, здійснення характеристики головних умов або вимог потрібності у такому застосуванні. Друга стадія - юридична кваліфікація може бути більш ретельно характеризована шляхом розподілу її на менш дрібні етапи: а) юридична кваліфікація фактичних обставин; б) юридична кваліфікація самої юридичної норми. Стадія прийняття рішення також може бути розподілена на підстадії для більш ретельного дослідження. Наприклад, безпосередньо розробка рішення та його формулювання - один етап; другий - закріплення означеного рішення у правозастосовчому акті. Характеристика акту правозастосування вимагає не тільки його ретельний аналіз з точки зору внутрішньої побудови, але й порівняння з іншими видами юридичних актів: нормативно-правового та акту інтерпретації норм права. Здійснення класифікації видів правозастосовчих актів доцільно здійснювати з урахуванням різноманітності форм юридичного процесу, різноманітності суб’єктів правозастосування, рівня важкості для суб’єктів юридичних наслідків правозастосування та інші підстави розподілу по видах. З’ясування особливості поняття прогалин у праві продовжує загальну тематику тлумачення. Корисно здійснювати характеристику цієї категорії враховуючи, що це не тільки певний стан відносин, але й певний термін від моменту визначення існування неврегульованості нормами права певних відносин, до моменту набуття чинності новими нормативно-правовими актами. Пояснення засобів подолання прогалин в праві - аналогії закону та аналогії права доповнюється відповідними прикладами з юридичної практики, або з наукових юридичних джерел. Рекомендований перелік літератури до теми № 26: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 18, 20, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 59. Допоміжна:17, 28, 130, 133, 135, 142, 143, 149.
Тема № 27: Інтерпретаційно-правова діяльність
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Характеристика категорії «тлумачення норм права» вимагає звернення специфічної уваги на загальну мету цієї діяльності шляхом урахування однорідності розуміння та застосування норм права. Доцільно визначити тут саме роз'яснювальний аспект цієї специфічної юридичної діяльності. Класифікація видів тлумачення норм права здійснюється шляхом класичного розподілу всіх різновидів на офіційне та неофіційне тлумачення юридичних норм. Для більш повного розкриття особливостей кожного виду тлумачення використовують метод порівняння. Пояснення видів неофіційного тлумачення передбачає розкриття змісту побутового, доктринального, професійного та неофіційне розкриттям змісту автентичного, делегованого казуального. Інструментарієм інтерпретаційно-правової діяльності виступають способи тлумачення юридичних норм. Розгляд цього питання слід розгортати з допомогою розкриття змісту таких прийомів як граматичний, мовний, логічний, техніко-юридичний та інші. Корисно супроводжувати такий огляд з допомогою прикладів з сучасних актів тлумачення чинного законодавства України. Рекомендований перелік літератури до теми № 27: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 18, 20, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 55,56,59. Допоміжна: 66, 159.
Гема № 28: Правове регулювання: поняття, мета, види, засоби, типи
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Розкриття першого питання передбачає підхід до розуміння правового регулювання як до державно-владного впливу на суспільні відносини за допомогою всієї сукупності юридичних засобів. Варто розрізняти правове регулювання і правовий вплив на суспільні відносини. За обсягом предмет правового регулювання є більш вузьким, чим обсяг предмету правового впливу. У предмет правового впливу входять також та економічні, політичні, соціальні відношення, що правовими нормами не регулюються, але на них право так чи інакше поширює свій вплив. Особливості характеристики механізму правового регулювання проявляються в тому, що він передбачає систему правових засобів, які дозволяють найбільш послідовно і юридично гарантовано боротися з перешкодами в процесі досягнення суб'єктами найбільше повної реалізації своїх інтересів. Пояснення стадій механізму правового регулювання доцільно формувати з основних і додаткової стадій (правозастосування). Слід також звернути увагу на типи правового регулювання, які застосовуються під час впорядкування суспільних відносин. Рекомендований перелік літератури до теми № 28: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, ЗО, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 16, 21, 57, 67, 109, 113, 119, 182, 183.
Тема № 29: Правопорушення: поняття, ознаки, види
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Розкриваючи зміст першого питання, необхідно сформулювати загальне поняття правопорушення, після чого висвітлити його соціально-політичні ознаки (суспільна шкідливість чи небезпека, протиправність, винність, підлягання покаранню). При цьому треба виходити з того, що правопорушення завжди пов'язане з замахом на пріоритети і цінності суспільства, умови його повноцінної життєдіяльності. Розглядаючи друге питання, необхідно зосередити увагу на спеціально-юридичних ознаках правопорушення, що утворюють його склад (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона). З'ясувавши, що являє собою кожен з цих елементів, слід підкреслити, що без наявності хоча 6 одного з них дія (бездіяльність) не може визначатись як правопорушення. Далі слід звернутись до розподілу правопорушень на види, особливо визначивши критерії цього розподілу (характер і ступінь суспільної небезпечності, галузь права та ін.). Наступне питання передбачає ретельне дослідження тих явищ соціальної дійсності, які викликають вчення правопорушень або сприяють їх вчиненню. На підставі аналізу причин правопорушень як основних і неосновних, об'єктивних і суб'єктивних необхідно визначити, які з них слід вважати найбільш актуальними стосовно до сьогодення України та якими бачаться шляхи їх подолання. Рекомендований перелік літератури до теми № 29: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 18, 20, 22, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 55, 56, 58, 59. Допоміжна: 1, 18, 27, 44, 58, 82-88, 94, 75, 95, 124,128,147, 171.
Тема № 30: Склад правопорушення: поняття, структура
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Розглядаючи дану тему, необхідно зосередити увагу на спеціально-юридичних ознаках правопорушення, що утворюють його склад (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона). З'ясувавши, що являє собою кожен з цих елементів, слід підкреслити, що без наявності хоча 6 одного з них дія (бездіяльність) не може визначатись як правопорушення. Особливість визначення складових елементів правопорушення проявляється в тому, що припущення найменших неточностей у їх характеристиці тягне за собою невизнання поняття правопорушенням. Відсутність одного з елементів складу або його частини веде до невизнання певної поведінки правопорушенням. Ретельність роз’яснення об’єкту, суб’єкту, об’єктивної та суб’єктивної сторін - є процесом, що вимагає «математичної» точності, який не припускає довільного викладення матеріалу «своїми словами». Крім цього, важливо приводити приклади дефініцій щодо складу правопорушення з діючого кримінального, адміністративного та цивільного законодавства. Окрему увагу потрібно звернути на характеристику поняття та умови правомірності заподіяння шкоди. За загальним правилом шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає. Правомірним визнається заподіяння шкоди при виконанні особою своїх обов'язків, передбачених законом, іншими правовими актами або професійними інструкціями. Рекомендований перелік літератури до теми № 30: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 18, 20, 22, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50,55,56,58, 59. Допоміжна: 1, 18, 27, 44, 58, 82-88, 94, 75, 95, 124,128,147, 171.
Тема 31: Загальна характеристика юридичної відповідальності
Орієнтовний план: Вступ
Висновки Перелік використаних джерел
Починаючи загальну характеристику юридичної відповідальності слід особливу увагу звернути на дослідження її ознак, оскільки вони визначають роль юридичної відповідальності у суспільстві. Особливу увагу при цьому необхідно звернути на державний примус, як одну з визначальних ознак юридичної відповідальності. Наступне питання вимагає розкриття критеріїв, за якими класифікується юридична відповідальність, надати їм характеристику, звернувши увагу на приведення прикладів. Специфічним наголосом дослідження юридичної відповідальності є сучасна зміна орієнтації першочергових її цілей з виховного напрямку на каральний, що більшою мірою пов’язано з зміною ідеологічного напрямку державної політики та відображення її в законодавстві. Необхідно відокремлювати у поясненні розуміння самого поняття «юридична відповідальність» від підстав настання юридичної відповідальності. Здійснення загальної класифікації видів юридичної відповідальності має враховувати формування такого нового виду як конституційна юридична відповідальність, що характеризується ознакою неперсоніфікованості. Слід звернути увагу, що форма закріплення принципів юридичної відповідальності може бути як прямою (шляхом безпосереднього фіксування в тексті нормативно-правового акта), так і опосередкованою іншими джерелами права і що юридична відповідальність як інститут правової системи виконує в ній певні функції. Потім необхідно дослідити підстави настання та звільнення від юридичної відповідальності, розглянувши фактичну та юридичну підстави, а також підстави звільнення від юридичної відповідальності. Рекомендований перелік літератури до теми № 31: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 18, 20, 22, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 55,56,58,59. Допоміжна: 18, 27, 58, 82-88, 94, 124,128,147, 171.
Тема № 32: Правосвідомість і правова культура
Орієнтовний план: Вступ.
Висновки. Перелік використаних джерел
Методичні вказівки: Пояснення змісту й суті правової свідомості вимагає використання терміну “правова дійсність”, що знаходить своє відображення у розумінні суб’єктів правосвідомості. Відповідно до цього важливо дати загальну характеристику елементів правової дійсності: чинному законодавству, правовим відносинам, стану правового інформування та іншим аспектам. Правова культура як частина загальної культури суспільства є невід’ємною складовою суспільного буття незалежно від суб’єктивної волі. Тому, істотно, аналіз цієї категорії буде орієнтований на визначення рівня правової культури у суспільстві, а, також, умов зростання рівня правової культури, що є одною з підстав формування громадянського суспільства та правової держави. Дослідження питання щодо розуміння правового нігілізму важливо будувати не лише з точки зору звичайного відкидання будь-якого наукового підходу до формування світогляду нігілістами, але й з підстав зневірування в праві, як засобі можливого справедливого впливу на суспільні відносини. Корисно дослідження питання можливих шляхів подолання правового нігілізму у сучасному суспільстві України або зменшення його впливу на правову дійсність. Рекомендований перелік літератури до теми № 32: Базова: 1-4, 6,7,10, 12, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 50, 54, 55, 56, 57, 59. Допоміжна: 23, 30, 32, 37, 42, 52, 55, 59, 68, 102, 110, 148.
Тема № 33: Правомірна поведінка Орієнтовний план: Вступ.
Висновки. Перелік використаних джерел.
Методичні вказівки: Відповідь на перше питання припускає насамперед необхідність згадати зміст категорії «поведінка», визначення основних ознак юридично значущої поведінки, одним із видів якої є власне і правомірна поведінка. Розкриваючи зміст питання про ознаки правомірної поведінки доцільно насамперед звернути увагу на те, що норма (принцип) права являє собою критерій як противоправної, так і правомірної поведінки (остання стає такою в силу своєї відповідності тій моделі позитивної поведінки, яка окреслюється в правовому приписі). Визначив загалом усі істотні ознаки правомірної поведінки і орієнтуючись на них необхідно сформулювати визначення поняття правомірної поведінки, відповідно до якого правомірна поведінка являє собою, як правило, свідому, вольову дію (бездіяльність) суб'єкта права, котра має позитивну соціальну значущість, відповідає вимогам норм права або принципів права. Види правомірної поведінки необхідно з’ясовувати орієнтуючись насамперед на такі критерії їх виокремлення як суб'єкти права, об'єктивна сторона, ставлення законодавця (держави) до правомірної поведінки, спрямованість волі, співвідношення волі й волевиявлення, основні форми реалізації права, характер зв’язку з правовідносинами, основні структурні елементи правового статусу суб'єкта права, характер зв'язку із самоконтролем, характер мотивації тощо. Слід розрізнювати «мотиви правомірної поведінки» і «стимули правомірної поведінки». Мотиви правомірної поведінки як певні спонукання до її здійснення насамперед викликають до себе інтерес у тих, хто вивчає її психологічну природу, її внутрішні причини. Коли мова йде про стимули правомірної поведінки необхідно звернути увагу на те, що у даному плані саме «санкція» і «заохочення» є тими категоріями, які виступають на перший план у контексті дослідження її основних стимулів. Дослідження складу правомірної поведінки насамперед припускає пошук відповіді на питання: чи завжди для констатування поведінки як правомірної досить лише здійснення позитивних дій (бездіяльності), передбачених нормами чи принципами права, або ж інколи законодавець вимагає, щоб подібні дії (бездіяльність) мали і певний психологічний зміст, юридичне значення котрого пов'язується в юридичній науці з поняттям суб'єктивної сторони правомірної поведінки (наприклад, будь-яка цивільно-правова угода повинна бути добровільною, мати законну мету, інакше вона може бути визнана недійсною). Рекомендований перелік літератури до теми № 33: Базова: 1-4,6,7,10, 11, 12, 18, 20, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 44, 47, 48, 49, 59. Допоміжна: 61,62, 63,71,72, 78,92, 97, 111, 116, 118, 141, 146, 151, 152, 160, 162, 163, 180.
4. Інформаційне та методичне забезпечення
Допоміжна:
[1] Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави та права / П. М. Рабінович. - К. : Бородянка, 1996. - с. 45. [2] Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні. Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 1. - С. 6. [3] Корнєєва Т. Відкритість української влади [Електронний ресурс] / Т. Корнєєва. - Режим доступу: http://www.isu.org.Ua/cata1og-27/i ісі-34/ІіЬгагу.1іїт1?РНР8Е881Р=0с4Ь641Г&РНР8Е88Ю=0с4Ь64П7' 29.09.2017/19.00. |