|
|
Цивільний захистДата публикации: 02.03.2019 15:10
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Харківський національний університет внутрішніх справ
Факультет права та масових комунікацій
Кафедра фізичного виховання та безпеки життєдіяльності
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри фізичного виховання та безпеки життєдіяльності
______________ Є.В. Шаленко
«___»_____________2015 року
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ
Галузь знань: 0301 СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НАУКИ (05 СОЦІАЛЬНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ НАУКИ)
Спеціальність: 8.03010201 ПСИХОЛОГІЯ (053 ПСИХОЛОГІЯ)
Ступень вищої освіти магістр
м. Харків 2015 рік
Розроблено та внесено: Харківський національний університет внутрішніх справ
Передмова Робоча програма навчальної дисципліни «Цивільний захист» для студентів за спеціальністю 8.03010201 Психологія (053 Психологія) на _____ арк.
Рецензенти: Доцент кафедри тактико-спеціальної підготовки ФПФПМГБ та КМСД Харківського національного університету внутрішніх справ, к.т.н., доцент І.В. Власенко. Доцент кафедри кримінально-правових дисциплін та адміністративного права Харківського економіко-правового університету, к.т.н., доцент О.М. Кузніченко.
Розробники: старший викладач Васильєв В.Т., доцент,к.т.н. Бортнічук П.М. Харків: Факультет права та масових комунікацій, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2015 © Васильєв В.Т., Бортнічук П.М. 2015 © Факультет права та масових комунікацій. © Харківський національний університет внутрішніх справ. 1.Опис навчальної дисципліни
2.Мета та завдання навчальної дисципліни
Предметом дисципліни є система заходів цивільного захисту на об'єктах народного господарства та і населення в умовах надзвичайних ситуацій. Мета викладання дисципліни - це підготовка кваліфікованих фахівців, які здатні підвищувати стійкість роботи об'єктів, а також організовувати захист населення і об’єктів народного господарства у надзвичайних ситуаціях в мирний і воєнний часи від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, сучасних засобів ураження. Основною задачею дисципліни є: формування у студентів сукупності знань, вмінь і уявлень з організації і здійснення Цивільного захисту, а також здатності приймати рішення в умовах екстремальних ситуацій щодо захисту населення і персоналу об'єктів народного господарства. В результаті вивчення дисципліни, ті хто навчаються, повинні Знати: - характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу; - способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; - порядок дій формувань цивільного захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій; - призначення і порядок роботи з приладами радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю; - методику прогнозування можливого радіаційного, хімічного, біологічного становища, яке може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; - основи стійкості роботи об'єктів господарства в надзвичайних умовах. Вміти: - практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї; - відповідно до майбутньої ситуації оцінювати стійкість елементів об'єктів в надзвичайних ситуаціях і визначати необхідні заходи щодо її підвищення; - оцінювати радіаційне, хімічне, біологічне становище, та становище, яке може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; - керувати підготовкою формувань цивільного захисту на об'єктах господарської діяльності . Мати уявлення: - про організацію цивільної оборони держав дальнього та ближнього зарубіжжя; - про зміст рішень Женевської конвенції від 12 серпня 1949 р. і Додаткових протоколів від 8 червня 1977 р. “Про Цивільну оборону”. 3.Програма навчальної дисципліни
Роль і місце (завдання) цивільної оборони в сучасних умовах Тема № 1. «Роль і місце (завдання) цивільної оборони в сучасних умовах, державній системі безпеки та захисту населення. Організаційна структура і сили цивільного захисту України». Поняття дисципліни «Цивільний захист»; основні положення міжнародного права з питань захисту людей; завдання і діяльність Цивільної оборони згідно з Женевською конвенцією та Додатковими протоколами; Кодекс цивільного захисту України; правові підстави діяльності у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру; роль, місце і завдання цивільної оборони у структурі Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДС); завдання, організація управління, сили, засоби та режими діяльності цивільного захисту; формування цивільного захисту і порядок їхнього створення.
Тема № 2. «Надзвичайні ситуації мірного і воєнного часів, їхній вплив на життєдіяльність населення України». Уявлення про причини виникнення і класифікація надзвичайних ситуацій, види, рівні та критерії класифікації НС; надзвичайні ситуації мирного часу; виробничі аварії та катастрофи, стихійні лиха. Основні поняття та визначення. Характеристика лих, аварій та катастроф, які можливі на території держави, області, міста. Характер впливу руйнівних факторів на людину та навколишнє середовище. Оцінки радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах
Тема № 3. «Оцінка обстановки в зонах дії небезпечних факторів під час надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру». Уявлення про оцінку обстановки під час аварій на об’єктах атомної енергетики та об’єктах, де знаходяться отруйні речовини. Джерела іонізуючого випромінювання. Дії іонізуючого випромінювання на людину. Вихідні дані для оцінки обстановки в зонах радіаційного забруднення. Визначення дози опромінювання.
Тема № 4. «Методика оцінки хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах». Уявлення про джерела хімічного забруднення; дії СДОР на людину; вихідні дані для оцінки обстановки під час аварії на об’єкті хімічної промисловості; вплив метеорологічних умов та рельєфу місцевості на формування осередку забруднення; використання результатів оцінки обстановки під час аварій на об’єктах, де знаходяться отруйні речовини для безпечної ліквідації наслідків цих аварій.
Тема № 5. «Захист населення і території у надзвичайних ситуаціях». Уявлення про інженерні засоби захисту. Захисні споруди, сховища, протирадіаційні укриття. Вимоги до захисних споруд.Правила перебування у захисний споруді..Методика оцінки інженерного захисту.
Тема № 6. «Основи стійкості роботи об’єктів». Стійкість об'єктів господарської діяльності. Забезпечення стійкості об'єктів господарської діяльності.
4. Структура навчальної дисципліни
(денна форма навчання)
(заочна форма навчання)
4.1.3. Завдання на самостійну роботу з навчальної дисципліни.
5. Індивідуальні навчально-дослідні завдання
5.1.1. Теми рефератів Тема № 1. «Роль і місце (завдання) цивільної оборони в сучасних умовах, державній системі безпеки та захисту населення. Організаційна структура і сили цивільного захисту України». 1. Цивільний захист. Організаційне та правове забезпечення. 2. Роль і задачі МНС та ЦЗ України в забезпеченні життєдіяльності держави. Організаційна структура ЦЗ України. 3. Дестабілізуючі чинники, які впливають на безпеку життєдіяльності населення. 4. Заходи захисту населення в життєвих ситуаціях.
Тема № 2. «Надзвичайні ситуації мірного і воєнного часів, їхній вплив на життєдіяльність населення України». 1. Надзвичайні ситуації та їх класифікація. 2. Стихийні лиха та їх класифікація. 3. Класифікація сховищ . 4. Вимоги до засобів колективного захисту 5. Обладнання сховищ. 6. Основні та допоміжні приміщення сховищ. 7. Системи повітря та водопостачання колективних засобів захисту населення. 8. Найпростіші засоби колективного захисту населення
Тема № 3. «Оцінка обстановки в зонах дії небезпечних факторів під час надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру».
1. Основні характеристики радіаційного забруднення. 2. Джерела іонізуючого випромінювання. 3. Біологічна дія іонізуючого випромінювання. 4. Захист впливу від іонізуючого випромінювання. 5. Хімічне забруднення атмосфери та місцевості. 6. Характеристика небезпеки отруйних речовин та норми безпеки Тема № 4. «Методика оцінки хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах». 1. Призначення, склад і класифікація протигазів, та інших засобів захисту дихання. 2. Призначення, склад легкого захисного костюму Л-1,.загальновійськового захисного комплекту та інших засобів захисту шкіри. 3. Методи виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань. 4. Улаштування та принцип дії приладів хімічної розвідки. 5. Виявлення сильнодіючих отруйних речовин в оточуючому середовищі.
Тема № 5. «Захист населення і території у надзвичайних ситуаціях».
1. Характеристика небезпечних отруйних речовин та норми безпеки. 2. Хімічне забруднення атмосфери та місцевості. 3. Пожежі. Дії при пожежі. 4. Дія людини під час землетрусу. 5. Дія людини під час повені. 6. Колективні та індивідуальні засобі
Тема № 6. «Основи стійкості роботи об’єктів».
1. Основи стійкості роботи об’єктів 2.Сутність стійкості роботи об'єктів господарської діяльності. 3.Чинники, які впливають на стійкість функціонування об'єктів у надзвичайних ситуаціях. 4.Вимоги, які забезпечують стійкість функціонування промислових підприємств у надзвичайних ситуаціях. 5.Шляхи та способи підвищення стійкості промислових об'єктів . 6. Вимоги норм проектування інженерно – технічних заходів у цивільній обороні. 6. Методи навчання Навчання з дисципліни «Цивільний захист» проходить у формі лекцій, семінарських занять , самостійної та індивідуальної роботи. Основним завданням вивчення дисципліни «Цивільний захист» (ЦЗ) на аудиторних заняттях є формування в майбутніх керівників та фахівців народного господарства усіх рівнів знань і навичок з проблем захисту особового складу та населення від наслідків надзвичайних ситуацій та нещасних випадків у життєвих ситуаціях. Об’єктом вивчення дисципліни «Цивільний захист» є людина та навколишнє природне середовище. Методика вивчення навчальної дисципліни «Цивільний захист» передбачає оптимальне співвідношення теоретичного і практичного навчання, яке забезпечує отримання у встановлені терміни студентами теоретичних знань та практичних навичок і вмінь з даної дисципліни. Лекційні заняття передбачають викладення нового теоретичного матеріалу викладачем, сприйняття цього матеріалу студентами. За своїм змістом лекції охоплюють основний теоретичний матеріал найважливіших тем навчальної дисципліни. Семінарське та практичне заняття – форма навчального заняття, під час якого викладач організує обговорення попередньо визначених питань, до яких студенти повинні готувати тези виступів. Результати самостійної роботи по підготовці до семінару та безпосередня робота на семінарі фіксується в робочому зошиті семінарських занять, ведення якого обов’язкове для кожного студента. Робота на семінарському занятті також передбачає доповіді за попередньо підготовленими студентами рефератами. Контрольні питання до семінару та рекомендації з підготовки до семінару викладені у навчально-методичних матеріалах до семінарських занять, які підготувала кафедра. Викладач оцінює виступи студентів, їх активність у дискусії, рівень знань та уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Самостійна робота є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом студентом у час, вільний від аудиторних навчальних занять. Самостійна робота студента складається з опрацювання конспекту лекцій, підготовки до семінарських занять, самостійного освоєння навчального матеріалу по окремим темам, щодо яких не передбачені аудиторні заняття, ознайомлення з нормативними актами та рекомендованою літературою, а також самостійне виконання індивідуальних завдань, передбачених цією програмою. Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення навчальної дисципліни: підручником, навчальними та навчально-методичними посібниками та матеріалами, конспектами лекцій викладача, методичними рекомендаціями тощо. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна та періодична література. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, а також і в домашніх умовах. Зміст самостійної роботи студента над дисципліною визначається у навчально-методичних матеріалах до семінарських занять, іншими методичними матеріалами, затвердженими на кафедрі, а також завданнями та вказівками викладача, що проводить заняття у групі. Індивідуальна робота передбачає виконання отриманого на індивідуальній консультації викладача завдання: реферату до кожного модулю, наукового повідомлення (під час роботи у науковому гуртку кафедри). Реферати готуються студентами самостійно до кожного модулю у відповідності до методичних рекомендацій з підготовки рефератів, затверджених кафедрою. Критерії оцінювання під час вивчення навчальної дисципліни. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою контрольних заходів, передбачених навчальним планом, з обов'язковим зарахуванням підсумкових оцінок за національною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"), 100-бальною та ЕСТS. Контрольні заходи включають у себе поточний, модульний та підсумковий контроль. До форм поточного контролю належить оцінювання рівня знань під час семінарських занять, якості виконання індивідуальної та самостійної роботи. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять і має за мету перевірку засвоєння знань, умінь і навичок студентом з кожного окремого модулю навчальної дисципліни. Результати поточного контролю та бали за самостійну та індивідуальну роботи заносяться викладачем до журналів обліку відвідування занять студентами за національної системою оцінювання ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"). Поточний контроль на семінарських заняттях, виконанні тестових завдань, підсумковому контролі чи заліках враховує: рівень знань студента (глибина і міцність знань); самостійність виступу та викладу думок; послідовність виступу; достатність та доказовість інформації; узагальнення змісту; вміння синтезувати знання з окремих тем; вміння складати розгорнутий план відповіді, давати точні формулювання; правильно користуватись понятійним апаратом; грамотність, логічність і послідовність викладу; виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань. Поточний контроль знань і умінь студентів на семінарському занятті передбачає оцінювання підготовлених студентами рефератів та тез доповіді по рефератах, їх виступи з питань занять, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Крім того, поточний контроль знань студентів на семінарських заняттях здійснюється шляхом опитування навчальних питань з теми. Поточний контроль якості виконання самостійної та індивідуальної роботи враховує наявність у студента на занятті нормативно-правових документів за темою заняття; навички студентів щодо пошуку необхідної літератури; навички ведення записів (складання простого і розгорнутого плану, конспекту, реферату, виступу, тез доповіді, а також навички науково-пошукової роботи); вміння застосувати знання на практиці. Під час самостійної роботи студенти обов’язково самостійно готують рішення завдань, що задаються викладачем напередодні. Рішення кожного завдання повинне бути викладене у письмовій формі у робочому зошиті студента, із мотивуванням та докладною аргументацією, з посиланням на відповідні норми законодавства. Відсутність у студента під час заняття робочого зошита із вирішеними завданнями інших вказаних матеріалів, обґрунтованого рішення або неготовність студента до роботи на занятті тягне за собою незадовільну оцінку для студента за виконання самостійної роботи. Студент, який отримав оцінку «незадовільно» за аудиторну або самостійну та індивідуальну роботу, має право перескласти її. Модульний контроль проводиться викладачем під час останнього аудиторного заняття у вигляді контрольних робіт та тестових завдань (у письмовій формі). Для отримання оцінки за результатами освоєння модулю студент повинен мати оцінку, яку він повинен отримати під час аудиторної роботи, самостійної або індивідуальної роботи при вивченні цього модулю, в тому числі, за підготовку реферату. У випадку, коли у процесі складання модульного контролю студент виявив незадовільні знання, йому виставляється незадовільна оцінка з обов'язковим наступним перескладанням. Перескласти модульний контроль студент зобов’язаний до початку наступного модульного контролю Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на освітньому (кваліфікаційному) рівні «бакалавр» - у вигляді підсумкового модульного контролю – залік у 1 семестрі. Студент, який бажає підвищити підсумкові бали з дисципліни складає підсумковий модульний контроль. Результати складання підсумкового контролю (заліку) оцінюється за 100 бальною шкалою. Студент, який за результатами засвоєння всіх модулів навчальної дисципліни набрав менш ніж 75 (сімдесят п’ять) балів, зобов’язаний скласти залік. Студенти, які за результатами складання заліку, набрали підсумковий бал з навчальної дисципліни нижче ніж 60 (шістдесят) балів складають залік повторно. У тому випадку, коли студент, під час складання заліку отримав позитивну оцінку (набрав 60 балів і більше), але менше ніж за результатами засвоєння всіх модулів навчальної дисципліни в заліково-екзаменаційну відомість виставляється підсумкова оцінка за результатами засвоєння всіх модулів навчальної дисципліни.
7. Методи контролю
Питання до підсумкового тестування (Залік) з дисципліни «Цивільний захист». (для всіх спеціальностей та форм навчання)
1. При підготовці «Кодексу цивільного захисту України» не враховувалась: А. відповідність системи захисту населення від наслідків НС з потребами і можливостями держави Б. відповідність організаційної структури створеної системи з прийнятим законодавством В. відповідність організаційної структури створеної системи структури МВС Г. забезпечення високої реальної готовності органів управління, сил ЦЗ до дії в відповідальності з призначенням 2. В систему ЦЗ не входять: А. органі виконавчої влади всіх рівнів, в компетенцію яких входять функції з безпеки і захисту населення Б. військово - космічні сили МЗ В. сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦЗ Г. системи зв’язку, оповіщення і інформаційного забезпечення 3. До основних завдань ЦЗ не відносяться: А. захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж Б. попередження виникнення НС техногенного характеру В. оповіщення (повідомлення) населення про загрозу та виникнення НС Г. підготовка науково обґрунтованого прогнозу наслідків можливих НС 4. Запобігання виникнення НС техногенного характеру не передбачає: А. своєчасну розробку і проведення інженерно – технічних заходів для зменшення ризику виникнення НС Б. підготовку науково обґрунтованого прогнозу наслідків можливих НС В. проведення перевірки господарчої діяльності потенційно – небезпечних об’єктів Г. створення спеціалізованих формувань і їх підготовка 5. Захист населення від наслідків НС не передбачає: А. захист населення в захисних спорудах Б. евакуацію населення В. проведення перепису населення Г. медичний захист 6. Захист населення в захисних спорудах досягається: А. своєчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх в готовності до використання Б. комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів В. обстеження і облік підземних і наземних споруд, які відповідають вимогам захисту населення Г. дообладнання, з врахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень 7. Евакуація населення планується у випадках: А. загальної аварії на АЕС Б. загрози катастрофічного затоплення місцевості В. загрози покритися льодом, цунамі та урагану Г. загрози загальної аварії на АЕС, катастрофічного затоплення місцевості та всіх видів аварій з викиданням СДОР 8. Заходи з медичного захисту населення включають: А. розгортання при НС необхідної кількості лікувальних установ Б. накопичення і підтримання в готовності засобів індивідуального захисту В. розробка типових режимів радіаційного захисту населення Г. організація харчування в районах стихійного лиха 9. Радіаційний та хімічний захист це: А. своєчасне накопичення і підтримання в готовності засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та контролю Б. накопичення медичних засобів захисту, спеціального майна та техніки В. забезпечення своєчасного використання профілактичних препаратів Г. контроль продуктів харчування та води 10. В завдання з життєзабезпечення населення в умовах НС не входять: А. тимчасове розселення потерпілого населення в безпечні райони Б. організація харчування в районах стихійного лиха та тимчасового розселення В. накопичення і підтримання в готовності засобів індивідуального захисту Г. забезпечення медичним обслуговуванням в районах тимчасового розселення 11. Начальником Цивільного захисту України є: А. президент України Б. прем’єр – міністр України В. міністр оборони Г. міністр МНС 12. В компетенцію Кабінету Міністрів України з питання ЦО не входить: А. забезпечення заходів з попередження НС та ліквідація їх наслідків Б. розподілення міст та територій по групам В. організація охорони морських рубежів країни Г. визначення порядку створення пошуково – рятувальних формувань 13. Відповідальність за організацію та стан ЦЗ на об’єкті покладається на: А. начальника штабу ЦЗ Б. керівника об’єкту В. інспектора з ЦЗ та мобілізаційної роботи Г. начальника відділу кадрів 14. Для організації ЦЗ об’єкта не створюється служба: А. оповіщення та зв’язку Б. аварійно – технічна В. інформаційно – аналітична Г. захисту населення в захисних спорудах 15. З виявленням невідомого газу безпечно використовувати: А. фільтруючий протигаз Б. ізолюючий протигаз В. респіратор Г. ватно-марлева пов’язка 16. Для забезпечення безпеки життєдіяльності населення службам ЦЗ необхідно вирішити чотири завдання: А. спасіння людей, надання першої допомоги, застосування індивідуальних і колективних засобів захисту, особиста безпека Б. прогнозування, ідентифікація небезпек, захист, ліквідація В. оборона, наступ, відступ, штурм Г. евакуація, розташування, укриття, забезпечення індивідуальними засобами захисту 17. Прилади, які використовуються для визначення радіації мають назву: А. газоаналізатори Б. радіолокатори В. дозиметри Г. хроматографи 18. Не є колективним засобом і способом захисту: А. евакуація, укриття, меддопомога Б. дезактивація, протирадіаційне укриття, підвали В. дегазація, сховище, станції метро Г. дезинфекція, карантин, підвали 19. Повністю захищає органи дихання на визначений час: А. фільтруючий протигаз Б. ізолюючий протигаз В. респіратор Г. ватно-марлева пов’язка 20. В першу чергу у випадку надзвичайної ситуації на об’єктах в системі ЦЗ створюється: А. штаб ЦЗ Б. заміський пункт керування В. резерв Г. команда ЦЗ 23. В сили МНС України не входять: А. формування ЦЗ Б. збройні сили України В. сили спасіння на водних об’єктах Г. авіаційні пощуково-ретувальні сили 24. Для особистої безпеки при хімічному забрудненні, не маючи засобів захисту, важливо знати: А. концентрацію шкідливих речовин Б. пору року В. напрямок вітру Г. місце розташування хімічних підприємств 25. Не токсичною речовиною є: А. аміак Б. водень В. хлор Г. фосген 26. Евакуація робітників, службовців не планується у випадку: А. загрози катастрофічного затоплення місцевості Б. загальної аварії на об’єктах атомної енергетики В. при аваріях з викидом СДОР Г. повідомлення про яку-небудь надзвичайну ситуацію в районі їх розташування 27. Розрахунок стін сховищ проводиться по: А. силі ударної хвилі Б. коефіцієнту ослаблення іонізованого випромінювання В. сейсмічній силі землетрусу Г. здатність захисту від теплового випромінювання 28. До основних критеріїв НС не відноситься: А. розмір матеріальних збитків Б. кількість потерпілих, в тому числі загиблих В. відсутність можливостей справитися з наслідками НС своїми силами Г. порушення умов життєдіяльності 29. До завдань ЦЗ не відноситься: А. захист населення від населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і від небезпек воєнного часу Б. відновлення газо-, водо-, енергозабезпечення населених пунктів при виході їх із ладу В. організація і проведення рятувальних та інших невідкладних заходів в районах лиха і осередках ураження Г. навчання населення правилам застосування засобів індивідуального і колективного захисту у випадку виникнення НС 30. В склад сховищ входять: А. тамбур-шлюзи Б. фільтровентиляційні камери та димоходи В. приміщення для інструментів і санітарні вузли Г. приміщення для брудного одягу і аварійний вихід
Контрольні питання з дисципліни «Цивільний захист».
об’єкті?
об’єктах в системі ЦЗ?
8. Розподіл балів, які отримують здобувачі вищої освіти
Контрольні заходи включають у себе поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль. До форм поточного контролю належить оцінювання:
Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних занять і має за мету перевірку засвоєння знань, умінь і навичок студентом з навчальної дисципліни «Цивільний захист». У ході поточного контролю проводиться систематичний вимір приросту знань, їх корекція. Результати поточного контролю заносяться викладачем до журналів обліку роботи академічної групи за національної системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Оцінки за самостійну та індивідуальну роботи виставляються в журнали обліку роботи академічної групи окремою графою за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Результати цієї роботи враховуються під час виставлення підсумкових оцінок. При розрахунку успішності здобувачів вищої освіти в Університеті враховуються такі види робіт: навчальні заняття (практичні); самостійна та індивідуальна роботи (виконання домашніх завдань). Вони оцінюються за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Результат навчальних занять за семестр розраховується як середньоарифметичне значення з усіх виставлених оцінок під час навчальних занять протягом семестру та виставляється викладачем в журналі обліку роботи академічної групи окремою графою. Результат самостійної роботи за семестр розраховується як середньоарифметичне значення з усіх виставлених оцінок з самостійної роботи, отриманих протягом семестру та виставляється викладачем в журналі обліку роботи академічної групи окремою графою. Студент, який отримав оцінку «незадовільно» за навчальні заняття або самостійну роботу, зобов’язаний перескласти її. Загальна кількість балів (оцінка), отримана здобувачем за семестр перед підсумковим контролем, розраховується як середньоарифметичне значення з оцінок за навчальні заняття та самостійну роботу, та для переводу до 100-бальної системи помножується на коефіцієнт 10.
Підсумковий контроль. Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному ступені вищої освіти або на окремих його завершених етапах. Для обліку результатів підсумкового контролю використовується поточно-накопичувальна інформація, яка реєструються в журналах обліку роботи академічної групи. Результати підсумкового контролю з дисциплін відображуються у відомостях обліку успішності, навчальних картках студентів, залікових книжках. Присутність студентів на проведенні підсумкового контролю (заліку) обов’язкова. Якщо студент не з’явився на підсумковий контроль (залік), то науково-педагогічний працівник ставить у відомість обліку успішності відмітку «не з’явився». Підсумковий контроль (залік) оцінюється за національною шкалою. Для переводу результатів, набраних на підсумковому контролі (заліку), з національної системи оцінювання в 100-бальну вводиться коефіцієнт 10, таким чином максимальна кількість балів на підсумковому контролі (заліку), які використовуються при розрахунку успішності студентів, становить – 50. Підсумкові бали з навчальної дисципліни визначаються як сума балів, отриманих здобувачем протягом семестру та балів, набраних на підсумковому контролі (заліку).
Студент, який під час складання підсумкового контролю отримав оцінку «незадовільно», складає підсумковий контроль (залік) повторно. Повторне складання підсумкового контролю (заліку) допускається не більше двох разів з кожної навчальної дисципліни, у тому числі один раз – викладачеві, а другий – комісії, що створюється факультетом права та масових комунікацій. Незадовільні оцінки виставляються тільки в відомостях обліку успішності. Студентам, які отримали не більше як дві незадовільні оцінки (нижче ніж 60 балів) з навчальної дисципліни, можуть бути встановлені різні строки ліквідації академічної заборгованості, але не пізніше як за день до фактичного початку навчальних занять у наступному семестрі. Студенти, які не ліквідували академічну заборгованість у встановлений термін, відраховуються з Університету. Особи, які одержали більше двох незадовільних оцінок (нижче ніж 60 балів) за підсумковими результатами вивчення навчальних дисциплін з урахуванням підсумкового контролю, відраховуються з Університету. Якщо дисципліна вивчається протягом двох і більше семестрів з семестровим контролем у формі підсумкового контролю (залік), то результат вивчення дисципліни в поточному семестрі визначається як середньоарифметичне значення балів, набраних у поточному та попередньому семестрах.
У цьому розділі також повинні бути розроблені чіткі критерії оцінювання результатів роботи здобувачів вищої освіти під час поточного контролю (роботу на практичних й інших аудиторних заняттях, виконання самостійних навчальних та індивідуальних завдань) та підсумкового контролю. Кафедра визначає вимоги до здобувачів вищої освіти щодо засвоєння змісту навчальної дисципліни, а саме: кількість оцінок, яку він повинен отримати під час аудиторної роботи, самостійної або індивідуальної роботи.
9. Шкала оцінювання: національна та ECTS
10. Інформаційне та методичне забезпечення навчальної дисципліни Основні законодавчі та нормативно-правові акти
Основна література
1. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту: Навч. посібник К: 2008.– 223 с.
2. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Львів, 2010.- 384 с.
3. Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Видавництво НУ «Львівська політехніка». Львів, 2004р.,-136с.
4. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. "Техногенна та природна небезпека". Т.3."Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування".Посібник.- К.: КІМ, 2007, 2008.- 636 с.,- 152 с.
5. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навчальній посібник. Ч.3: Цивільна оборона. – Миколаїв: УДМТУ, 2002.- 155 с.
6 Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посібник.– К: Центр учбової літератури, 2008.– 158 с.
7. Осипенко С.І., Іванов А.В. "Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту". Навчальний посібник. -К., 2008. -286с.
8. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. Посібн./За наук.ред. Запорожця О.І., -К.: АМУ, 2008, -250с.
9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К: Знання-Прес, 2007.– 487 с.
9. Сусло С.Т., Заплатинський В.М., Харамда Г.М. Цивільний захист: Навч. посібник/ За ред.. проф.. М.О. Біляковича.– К.: Арістей, 2007.– 386 с.
Додаткова література
Internet-джерела
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Харківський національний університет внутрішніх справ
Факультет права та масових комунікацій
Кафедра фізичного виховання та безпека життєдіяльності
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
з дисципліни: ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ
Галузь знань: 05 Соціальні та поведінкові науки
Спеціальність: 053 Психологія
Ступень вищої освіти: спеціаліст, магістр
м. Харків 2015 рік
1. Загальні методичні рекомендації
Навчання з дисципліни «Цивільний захист» проходить у формі лекцій, семінарських занять , самостійної та індивідуальної роботи. Основним завданням вивчення дисципліни «Цивільний захист» (ЦЗ) на аудиторних заняттях є формування в майбутніх керівників та фахівців народного господарства усіх рівнів знань і навичок з проблем захисту особового складу та населення від наслідків надзвичайних ситуацій та нещасних випадків у життєвих ситуаціях. Об’єктом вивчення дисципліни «Цивільний захист» є людина та навколишнє природне середовище. Методика вивчення навчальної дисципліни «Цивільний захист» передбачає оптимальне співвідношення теоретичного і практичного навчання, яке забезпечує отримання у встановлені терміни студентами теоретичних знань та практичних навичок і вмінь з даної дисципліни. Лекційні заняття передбачають викладення нового теоретичного матеріалу викладачем, сприйняття цього матеріалу студентами. За своїм змістом лекції охоплюють основний теоретичний матеріал найважливіших тем навчальної дисципліни. Семінарське та практичне заняття – форма навчального заняття, під час якого викладач організує обговорення попередньо визначених питань, до яких студенти повинні готувати тези виступів. Результати самостійної роботи по підготовці до семінару та безпосередня робота на семінарі фіксується в робочому зошиті семінарських занять, ведення якого обов’язкове для кожного студента. Робота на семінарському занятті також передбачає доповіді за попередньо підготовленими студентами рефератами. Контрольні питання до семінару та рекомендації з підготовки до семінару викладені у навчально-методичних матеріалах до семінарських занять, які підготувала кафедра. Викладач оцінює виступи студентів, їх активність у дискусії, рівень знань та уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Самостійна робота є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом студентом у час, вільний від аудиторних навчальних занять. Самостійна робота студента складається з опрацювання конспекту лекцій, підготовки до семінарських занять, самостійного освоєння навчального матеріалу по окремим темам, щодо яких не передбачені аудиторні заняття, ознайомлення з нормативними актами та рекомендованою літературою, а також самостійне виконання індивідуальних завдань, передбачених цією програмою. Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення навчальної дисципліни: підручником, навчальними та навчально-методичними посібниками та матеріалами, конспектами лекцій викладача, методичними рекомендаціями тощо. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна та періодична література. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, а також і в домашніх умовах. Зміст самостійної роботи студента над дисципліною визначається у навчально-методичних матеріалах до семінарських занять, іншими методичними матеріалами, затвердженими на кафедрі, а також завданнями та вказівками викладача, що проводить заняття у групі. Індивідуальна робота передбачає виконання отриманого на індивідуальній консультації викладача завдання: реферату до кожного модулю, наукового повідомлення (під час роботи у науковому гуртку кафедри). Реферати готуються студентами самостійно до кожного модулю у відповідності до методичних рекомендацій з підготовки рефератів, затверджених кафедрою. Критерії оцінювання під час вивчення навчальної дисципліни. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою контрольних заходів, передбачених навчальним планом, з обов'язковим зарахуванням підсумкових оцінок за національною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"), 100-бальною та ЕСТS. Контрольні заходи включають у себе поточний, модульний та підсумковий контроль. До форм поточного контролю належить оцінювання рівня знань під час семінарських занять, якості виконання індивідуальної та самостійної роботи. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять і має за мету перевірку засвоєння знань, умінь і навичок студентом з кожного окремого модулю навчальної дисципліни. Результати поточного контролю та бали за самостійну та індивідуальну роботи заносяться викладачем до журналів обліку відвідування занять студентами за національної системою оцінювання ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"). Поточний контроль на семінарських заняттях, виконанні тестових завдань, підсумковому контролі чи заліках враховує: рівень знань студента (глибина і міцність знань); самостійність виступу та викладу думок; послідовність виступу; достатність та доказовість інформації; узагальнення змісту; вміння синтезувати знання з окремих тем; вміння складати розгорнутий план відповіді, давати точні формулювання; правильно користуватись понятійним апаратом; грамотність, логічність і послідовність викладу; виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань. Поточний контроль знань і умінь студентів на семінарському занятті передбачає оцінювання підготовлених студентами рефератів та тез доповіді по рефератах, їх виступи з питань занять, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Крім того, поточний контроль знань студентів на семінарських заняттях здійснюється шляхом опитування навчальних питань з теми. Поточний контроль якості виконання самостійної та індивідуальної роботи враховує наявність у студента на занятті нормативно-правових документів за темою заняття; навички студентів щодо пошуку необхідної літератури; навички ведення записів (складання простого і розгорнутого плану, конспекту, реферату, виступу, тез доповіді, а також навички науково-пошукової роботи); вміння застосувати знання на практиці. Під час самостійної роботи студенти обов’язково самостійно готують рішення завдань, що задаються викладачем напередодні. Рішення кожного завдання повинне бути викладене у письмовій формі у робочому зошиті студента, із мотивуванням та докладною аргументацією, з посиланням на відповідні норми законодавства. Відсутність у студента під час заняття робочого зошита із вирішеними завданнями інших вказаних матеріалів, обґрунтованого рішення або неготовність студента до роботи на занятті тягне за собою незадовільну оцінку для студента за виконання самостійної роботи. Студент, який отримав оцінку «незадовільно» за аудиторну або самостійну та індивідуальну роботу, має право перескласти її. Модульний контроль проводиться викладачем під час останнього аудиторного заняття у вигляді контрольних робіт та тестових завдань (у письмовій формі). Для отримання оцінки за результатами освоєння модулю студент повинен мати оцінку, яку він повинен отримати під час аудиторної роботи, самостійної або індивідуальної роботи при вивченні цього модулю, в тому числі, за підготовку реферату. У випадку, коли у процесі складання модульного контролю студент виявив незадовільні знання, йому виставляється незадовільна оцінка з обов'язковим наступним перескладанням. Перескласти модульний контроль студент зобов’язаний до початку наступного модульного контролю Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на освітньому (кваліфікаційному) рівні «бакалавр» - у вигляді підсумкового модульного контролю – залік у 8 семестрі. Студент, який бажає підвищити підсумкові бали з дисципліни складає підсумковий модульний контроль. Результати складання підсумкового контролю (заліку) оцінюється за 100 бальною шкалою. Студент, який за результатами засвоєння всіх модулів навчальної дисципліни набрав менш ніж 75 (сімдесят п’ять) балів, зобов’язаний скласти залік. Студенти, які за результатами складання заліку, набрали підсумковий бал з навчальної дисципліни нижче ніж 60 (шістдесят) балів складають залік повторно. У тому випадку, коли студент, під час складання заліку отримав позитивну оцінку (набрав 60 балів і більше), але менше ніж за результатами засвоєння всіх модулів навчальної дисципліни в заліково-екзаменаційну відомість виставляється підсумкова оцінка за результатами засвоєння всіх модулів навчальної дисципліни.
4. Структура навчальної дисципліни
3. Методичні вказівки до семінарських та практичних занять Роль і місце (завдання) цивільної оборони в сучасних умовах
Тема 1: «Роль і місце (завдання) цивільної оборони в сучасних умовах державної системи безпеки та захисту населення. Організаційна структура і сили цивільного захисту України» Сеінарське заняття «Роль і місце (завдання) цивільної оборони в сучасних умовах державної системи безпеки та захисту населення. Організаційна структура і сили цивільного захисту України» Навчальні цілі: 1.Ознайомити студентів з завданнями цивільного захисту в сучасних умовах державної системи безпеки та захисту населення. 2.Ознайомитися з організаційною структурою і силами цивільного захисту України Час проведення – 4 години (160 хвилин). Місце проведення: аудиторія групи Навчальні питання: 1. Цивільний захист. Організаційне та правове забезпечення. 2. Роль і задачі МНС та ЦЗ України в забезпеченні життєдіяльності держави. Організаційна структура ЦЗ України. 1. Цивільна оборона. Організаційне та правове забезпечення. Основні положення міжнародного права з питань захисту людей. Завдання і діяльність Цивільної оборони згідно з Женевською конвенцією та Додатковими протоколами. Кодекс цивільного захисту України. Правові підстави діяльності у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру. Роль, місце і завдання цивільної оборони у структурі Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДС). Завдання, організація управління, сили, засоби та режими діяльності цивільного захисту. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їхня мета і завдання. Формування цивільного захисту і порядок їхнього створення. 2. Роль і задачі МНС та ЦО України в забезпеченні життєдіяльності держави. Організаційна структура ЦЗ України. Завдання цивільного захисту. Шляхи реалізації завдань ЦЗ. Структура цивільного захисту України та функції її органів. Сили ЦЗ. Організація ЦЗ на об’єкті народного господарства. 3. Дестабілізуючі чинники, які впливають на безпеку життєдіяльності населення. Важливи дестабілізуючи чинники, які сприяють росту числа злочинів. Економичні чинники. 4. Заходи захисту населення в життєвих ситуаціях. Міри захисту Вашого помешкання. Що робити якщо в Вашому помешканні побували злодії. Питання цільових виступів студентів:
Список рекомендованої літератури та перелік нормативних актів: 1.Закон України «Про надзвичайний стан». Відомості Верховної Ради України». №37,1992 р., м. Київ. 2. Кодекс цивільного захисту України. 3. Гражданская оборона. Учебник для студентов пед.институтов. Боровский Ю .В., Жаворонов Г.Н. и др. - М.: Просвещение, 1991 г., 223с. Тема № 2. «Надзвичайні ситуації мірного і воєнного часів, їхній вплив на життєдіяльність населення України».Сеінарське заняття «Надзвичайні ситуації мірного і воєнного часів, їхній вплив на життєдіяльність населення України» Навчальні цілі:
Час проведення – 4 години (160 хвилин). Навчальні питання:
4. Єдина державна система цивільного захисту.
Проблеми забезпечення життєдіяльності населення у сучасних умовах. Науково-технічний прогрес та його вплив на життєдіяльність населення. Причини виникнення і класифікація надзвичайних ситуацій. Види, рівні та критерії класифікації НС. Надзвичайні ситуації мирного часу. 2. Характеристика стихійних лих. Виробничі аварії та катастрофи, стихійні лиха. Основні поняття та визначення. Характеристика лих, аварій та катастроф, які можливі на території держави, області, міста. Характер впливу руйнівних факторів на людину та навколишнє середовище. 3. Характеристика аварій (катастроф) та їх наслідків. Характеристика аварій (катастроф) та їх наслідків. Радіаційно небезпечні об’єкті. Норми радіаційної безпеки НРБУ – 97. Фізичні основи радіаційної безпеки. Законодавство України про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань. Характеристика осередків ураження і зон зараження радіоактивними речовинами. Їхня залежність від характеру сильнодіючих отруйних речовин, метеорологічних умов і місцевості. Особливості радіоактивного забруднення місцевості та зараження повітря при аваріях на АЕС. Хімічно – небезпечні об’єкти. Прогнозування аварійних ситуацій і можливих осередків ураження. 4. Єдина державна система цивільного захисту. ЄДСЦЗ. Завдання ЄДСЦЗ. Сили і засоби ЄДСЦЗ. Режими функціонування ЄДСЦЗ. Питання цільових виступів студентів:
Список рекомендованої літератури та перелік нормативних актів:
Оцінки радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах Тема № 3. «Оцінки радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах та при застосуванні сучасних засобів ураження». Практичне заняття № 1 „ Засоби індивідуального захисту”. Цільова настанова. Для відпрацювання даної теми надається одне заняття – 4 години, які проводяться у навчальному кабінеті. Після проведення цього заняття студенти повинні знати види засобів індивідуального захисту та мати навички їх використання. Навчальні цілі: 1. Ознайомити студентів з видами індивідуальних засобів захисту. 2. Ознайомитися з недоліками та порядком використання засобів індивідуального захисту Час проведення – 4 години (160 хвилин). Навчальні питання. 1.Засоби захисту органів дихання. 2.Засоби захисту шкіри.
Вступ 1. Засоби захисту органів дихання. 2. Засоби захисту шкіри. Заключення
Література: 1. Крикунов Г.Н., Беликов В.Ф., Залунин А.С. Безопасность жизнедеятельности. 2. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. 3. Кодекс цивільного захисту України. 4. Емельянов В. П. «Отравляющие вещества» Учебное пособие. 2-е изд., переработанное и дополненное. - М.: Воениздат, 1990г., 271с.
Методичне та матеріально-технічне забезпечення: 1. Протигаз фільтруючий. 2. Протигаз ізолюючий. 3. Загальновійськовий захисний комплект. 4. Легкий захисний костюм. 5. Плакати та схеми.
Хід заняття:
І. Вступ. Оголосити тему заняття, учбові питання та цілі. Довести до студентів, що засоби індивідуального захисту призначені для захисту людини від радіоактивних і отруйних речовин та бактеріологічних засобів. По своєму призначенню вони діляться на засоби захисту органів дихання і засоби захисту шкіри. По принципу захисту індивідуальні засоби захисту діляться на фільтруючі та ізолюючі. По способу виготовлення індивідуальні засоби захисту діляться на засоби, виготовлені промисловістю, і прості або підручні засоби, виготовлені населенням з підручних матеріалів.
ІІ. Основна частина. 1.Засоби захисту органів дихання. Для захисту органів дихання можуть використовуватись: - фільтруючі протигази (ГП-5, ГП-4у, ДП-6, ПДФ-7, МО-4у, РШ-4, ПМГ, ПМГ-2 промислові); - ізолюючі протигази (ІП-4, ІП-46, ІП-46М); - ізолюючі прилади (КІП-5, КІП-7, КІП-8); - респіратори (Р-2, Р-2у, ШБ-1 «Лепесток», «Астра-2», Ф-62П, РП-К, У-2К); - для захисту грудних дітей - камера захисна дитяча КЗД-4.
Фільтруючий протигаз використовується для захисту від потрапляння в органи дихання, на очі і обличчя отруйних, радіоактивних речовин та бактеріологічних (біологічних) засобів. Протигаз складається з протигазової коробки і лицевої частини. Крім цього, в комплект протигаза входять протигазова сумка, незапотіваючі плівки або спеціальний «олівець» для застереження від запотівання скла окуляра. Протигазова коробка служить для чистки повітря, що вдихається, від отруйних, радіоактивних речовин та бактеріологічних (біологічних) засобів. Для цього коробка споряджена спеціальним вбирачем і протидимним фільтром. Лицева частина протигаза забезпечує підведення очищеного повітря (в протигазовій коробці) до органів дихання і захищає очі та обличчя від потрапляння на них отруйних, радіоактивних речовин та бактеріологічних (біологічних) засобів.
Лицева частина протигаза складається з: - гумової шолом-маски (або маски) з окулярами; - клапанної коробки і з’єднуючої трубки. Шолом-маски є п’яти, чотирьох і трьох розмірів в залежності від зразка лицевої частини. Розмір позначається цифрою на підборіддяній частині шолом-маски. Клапанна коробка служить для розподілення потоків повітря, що вдихається. Всередині коробки розміщуються вдихаючі і два видихаючі клапани (основний і додатковий). З’єднуюча трубка виготовляється з гуми і має поперечні складки (гофри), що надають їй необхідну гнучкість і забезпечують проходження повітря при вигинах. Протигазова сумка служить для збереження і переноски протигаза. Вона має два відділи: - для протигазової коробки; - для лицевої частини протигаза і респіратора, незапотіваючих плівок або «олівця». Крім цього, на сумці може бути зовнішня кишеня для індивідуального протихімічного пакета. Протигазова сумка має лямку для носіння протигаза через плече і тесьму (шнурок) для закріплення протигаза на тулубі. Для вільного надходження повітря до отвору протигазової коробки на дні сумки є дерев’яні планки. Для захисту від чадного газу використовується гопкалітовий патрон. Він служить для захисту органів дихання від окису вуглецю. Гопкалітовий патрон являє собою циліндричну коробку із бляхи, споряджену осушителем і гопкалітом. Окис вуглецю в суміші з повітрям, проходячи через гопкалітовий патрон, звільняється від водяних парів в шарі осушителя і, проходячи через шар гопкаліта, перетворюється у вуглекислий газ. При температурі повітря, що наближається до нуля, захисна дія гопкаліта знижується, а при температурі мінус 10 - 15°С і нижче захисна дія гопкаліту припиняється. Гопкалітовий патрон вважається використаним, якщо він знаходився в роботі 80 - 90 хвилин або якщо вага його вище на 20 г від вказаного на коробці. Недоліки фільтруючих протигазів:
Ізолюючі протигази (ІП-4, ІП-46 та ІП-46М, ІП-5) є спеціальними засобами захисту органів дихання, очей і шкіри обличчя від будь-якої шкідливої суміші у повітрі незалежно від її властивостей і концентрації і використовуються, коли фільтруючі протигази не забезпечують такий захист, а також в умовах, коли недостатньо кисню в повітрі. Ізолюючі протигази складаються з наступних основних вузлів: - лицевої частини; - регенеративного патрона; - дихального мішка; - каркаса; - сумки. Недоліки ізолюючих протигазів:
Респіратори використовуються для захисту органів дихання від радіоактивної та ґрунтової пилу та інколи від деяких хімічних речовин. Респіратор Р-2 являє собою фільтруючу півмаску, забезпечену двома вдихаючими клапанами, одним видихаючим клапаном з охороняючим екраном, оголів’я, що складається із еластичних і нерозтяжних тесемок, і носовим затискачем. Зберігається респіратор в закритому за допомогою кільця поліетиленовій плівці. Виготовляються респіратори Р-2 трьох розмірів. Розмір позначається на внутрішній підборідній частині півмаски і на пам’ятці по користуванню респіратором, вкладеній в поліетиленовий пакет. Зовнішня частина півмаски виготовлена з поліуретану (пористого синтетичного матеріалу), а внутрішня - із тонкої повітрянепроникної плівки, в яку вмонтовано вдихаючі клапани, між поліуретаном і плівкою знаходиться фільтр з полімерних тканин. При вдиханні повітря проходить через всю зовнішню поверхню поліуретану і фільтр, очищується від пилюки і через вдихаючі клапани потрапляє в органи дихання. При видиханні повітря виходить назовні через видихаючий клапан. Найпростіші засоби захисту органів дихання. Захист органів дихання від радіоактивної пилюки можуть забезпечити такі найпростіші засоби, як ватно-марлева пов’язка та інші подібні засоби. Вони прості по устрою і можуть бути виготовлені в домашніх умовах з наявних матеріалів по розміру обличчя кожної людини. Можна використовувати тканину, яка виготовлена з натуральних волокон, складена у 4 – 6 шарів і попередньо зволожена. Використання засобів захисту органів дихання. Спочатку викладач пояснює і показує, як користуватись фільтруючим протигазом (ЕО-16). В першу чергу потрібно перевірити комплектність протигаза, зробити зовнішній огляд і перевірку на герметичність. Зовнішній огляд протигаза слід проводити в наступному порядку: - вийняти протигаз з сумки; - перевірити стан лицевої частини, для чого треба трохи розтягнути шолом-маску (гумову маску), оглянути її, місця знайдених проколів або проривів обвести з зовнішньої частини хімічним олівцем або чорнилами - перевірити стан деталей та правильність зборки мембранної коробки (у ШМС); - перевірити стан скла окулярного вузла, справність обтікача, наявність і справність притискних кілець; - оглянути клапанну коробку і перевірити, чи немає на ній вм’ятин, дірок та іржі, перевірити стан клапанів (вони не повинні бути порвані, покороблені або засмічені), а також наявність гумового прокладочного кільця; - оглянути з’єднувальну трубку і перевірити, чи немає на ній проколів, проривів, чи не пом’яті накидна і гвинтова гайка, чи немає зриву різьби, чи є в накидній гайці на ніпелі гумове прокладочне кільце; - оглянути фільтруючо-поглинаючу коробку і перевірити, чи немає на ній пробоїн, іржі, чи не пом’ята горловина та кришка; - витягти гумову пробку з дірки в дні фільтруючо-поглинаючої коробки (при отриманні протигаза в користування); - перевірити наявність та стан уплотняючих манжет, коробки з незапотіваючими плівками (або спеціального «олівця»); - коробки з запасними мембранами; - перевірити цілісність сумки для протигаза, наявність та готовність деяких її частин. Після огляду протигаза необхідно перевірити його на герметичність в цілому. Для цього треба зробити його збір, одягти шолом-маску (маску), витягти коробку з сумки, закрити отвір на дні коробки гумовою пробкою або рукою і зробити глибокий вдих. Якщо при цьому повітря під лицеву частину не проходить (вдих зробити не вдається), то протигаз справний, якщо повітря проходить, то протигаз непридатний до використання. Остання перевірка підбору лицевої частини та придатності протигаза проводиться в палатці (приміщенні) для технічної перевірки протигаза з отруйними речовинами під керівництвом спеціально призначених осіб, які пройшли спеціальну підготовку. Після роз’яснення та показу порядку проведення зовнішнього огляду протигаза, викладач подає команду студентам самостійно провести зовнішній огляд своїх протигазів та доповісти про наявність несправностей. Після проведення огляду і перевірки герметичності протигаз укладають в сумку. Потім викладач подає команду привести протигаз в положення «напоготові» та нагадує правила користування протигазом. В «бойове» положення протигаз приводиться по команді «гази», по сигналу оповіщення, а також самостійно. Для переведення протигаза в «бойове» положення необхідно: - затримати дихання, закрити очі, взяти зброю «на ремінь» (покласти на землю, затиснути між ногами або поставити біля упору); - зняти головний убір; - витягти шолом-маску, взяти її обома руками за стовщені краї біля нижньої частини шолом-маски так, щоб великі пальці були зовні; - приложити нижню частину шолом-маски під підборіддя та різким рухом рук вгору та назад натягти шолом-маску на голову так, щоб не було складок, а окуляри були напроти очей, усунути перекіс та складки, якщо вони з’явились при надяганні шолом-маски, зробити повний видих, відкрити очі та почати дихати; - одягти головний убір та закріпити протигаз на тулубі, якщо це не було зроблено раніше. Протигаз знімається по команді «Протигаз зняти». По цій команді необхідно: - зняти зброю; - припідняти однією рукою головний убір, взяти іншою рукою за клапанну коробку, злегка відтягти шолом-маску униз та рухом руки вперед та вгору зняти її; - одягти головний убір; - скласти шолом-маску (маску), вкласти в сумку, при можливості зразу шолом-маску вивернути навзнак, просушити та протерти чистою ганчіркою. Укладання протигаза в сумку проводиться по команді «Протигази скласти» або самостійно.
Потім викладач роз’яснює правила виконання нормативу №1 «Надягання протигазу або респіратора». Протигази у похідному положенні. Несподівано подається команда «гази». Студенти одягають протигази або респіратори. Час відмічається від моменту подачі команди до надівання головного убору. Оцінка по часу: - при виконанні індивідуально: «відмінно» - 7 сек.; «добре» - 8 сек.; «задовільно» -10 сек.; - при виконанні у складі відділення норматив збільшується на 1 сек.; - при виконанні у складі підрозділу - на 2 сек. Помилки, які знижують оцінку на один бал: - при надяганні протигаза студент не заплющив очі і не затримав дихання або після надівання не зробив повний видих; - шолом-маска одягнена з перекосом або перекручена з’єднувальна трубка. Помилки, за які ставиться оцінка «незадовільно»: - наявність таких складів або перекосів, при яких зовнішнє повітря може проникнути під шолом-маску; - не повністю нагвинчена гайка з’єднувальної трубки. Після роз’яснення викладач переходить до тренування студентів по виконанню даного нормативу. Спочатку тренування проходить у складі групи, а потім індивідуально з виставленням оцінок. Потім викладач пояснює і показує правила використання ушкодженого протигазу. При незначному прориві шолом-маски (маски), розбитих окулярах або при ушкодженні видихаючих клапанів необхідно: - затримати дихання, заплющити очі та зняти шолом-маску (маску); - відгвинтити з’єднувальну трубку від шолом-маски і взяти гвинтову гайку з’єднувальної трубки у рот, затиснути ніс та дихати через рот, очі не відкривати. При ушкодженні з’єднувальної трубки слід затримати дихання, заплющити очі, відгвинтити з’єднувальну трубку і пригвинтити протигазову коробку до клапанової коробки, зробити видих, відкрити очі і почати знову дихати, дотримуючи рукою протигазову коробку. 2.Засоби захисту шкіри. Засоби захисту шкіри можуть бути ізолюючі і фільтруючі. До ізолюючих засобів захисту шкіри відносяться: - загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК); - легкий захисний костюм (Л-1); - захисний комбінезон; - комплект захисний плівочний (КЗП). До фільтруючих засобів захисту шкіри відносяться комплект фільтруючого одягу (КФО-58). Загальновійськовий захисний комплект разом з протигазом використовується для захисту від отруйних речовин, а також для запобігання шкіряних покровів, одягу, взуття від зараження радіоактивними речовинами і бактеріологічними (біологічними) засобами. До складу загальновійськового захисного комплекту входять: захисний плащ, захисні панчохи та захисні перчатки. До складу легкого захисного костюму входять: костюм, виконаний з капюшоном, штани, виконані з чоботями, захисні печатки. Захисний плащ з рукавами і капюшоном виготовлений з спеціальної тканини. Він має хлястики задні та бокові, утримачі хлястиків, закрепки, утримачі шпеньків, центрального шпенька, бортові утримачі шпеньків, шкорок і зав’язок, хлястики рукавів і центральний шпеньок. З ціллю використання маскуючих властивостей (білої) виворотної сторони плаща, а також проведено деяке удосконалення конструкції, дозволяє використовувати цей плащ навиворіт. Недоліки ЗЗК:
Недоліки Л-1:
Захисні плащі є п’яти розмірів: - перший розмір до 165 см; - другий розмір від 165 до 170 см; - третій розмір від 171 до 175 см; - четвертий розмір від 176 до 180 см; - п’ятий розмір від 181 см та вище. Для перенесення плаща у похідному положенні за плечима, для забезпечення швидкого переводу його у «бойове» положення та для зберігання є чохол. Захисні панчохи виготовлені з спеціальної тканини. Підошви їх посилені гумовою або брезентовою осоюзкою. Крім того, є захисні панчохи, у яких осоюзка посилена ботами. Захисні панчохи мають хлястики або тесемки для прикріплення їх до ноги і по одній тесемці для прикріплення до поясного ременя. Захисні панчохи є трьох розмірів: - перший для чобіт № 37 - 40; - другий для чобіт № 41 - 42; - третій для чобіт № 43 та вище. Захисні перчатки гумові з імпрегнірованої тканини або з удовженими краями виготовляють двох видів: літні та зимові. Літні перчатки п’ятипальцеві, а зимові на два пальці. Використання засобів захисту шкіри. Викладач пояснює і показує, як користуватися загальновійськовим захисним комплектом (ЗЗК), а також нагадує, що цей комплект переноситься в «похідному» та «бойовому» положенні та в положенні «напоготові». Захисний плащ переноситься у чохлі на спині на лямках поверх спорядження. Лямки робляться з шворок плаща, які продіваються в дірочки на чохлі та закріпляються на півкільцях чохла. Вільний кінець шворки, призначений для розкриття чохла, прив’язують до лівої лямки. Захисні панчохи та захисні рукавиці, складені у спеціальний чохол, носять на поясному ремені на правому боці. В положенні «напоготові», при відсутності чохлів, плащ можна носити за спиною в розгорнутому вигляді. Шворки плаща повинні бути перекинуті через плечі на груди і закріплені за ремінь. Захисний комплект у вигляді комбінезона надягається на незараженій місцевості (в укритті, приміщенні і т.і.) по команді «Захисний комплект надіти, гази!». По цій команді необхідно: - зняти сумку з протигазом, головний убір та покласти їх на землю; - заправити одяг; - надіти захисні панчохи; - смикнути за шворку, призначену для розкриття чохла; - одягти плащ у рукави; - у плаща нового зразку звільнити кінці шворок з півкілець на чохлі, продіти їх в півкільця по низу спинки плаща та закріпити; - застебнути на центральний шпеньок центральні тримачі шпеньків: спочатку праву, а потім ліву поли плаща та закріпити їх закріпкою; - застебнути поли плаща на шпеньки так, щоб ліва пола охоплювала ліву ногу, а права - праву, тримачі двох шпеньків, що знаходяться нижче центрального шпенька, закріпити закріпками; - застебнути бокові хлястики плаща на шпеньки, перед цим обгорнути навколо ніг під коліньми; - застебнути борти плаща, залишивши не застебнутими два верхніх тримачі; - надіти поверх плаща протигаз; - привести протигаз в «бойове» положення; - надіти підшоломник та головний убір , а потім капюшон на голову, застебнути останні тримачі плаща і хлястик капюшона; - надіти рукавиці; Знімати захисний комплект потрібно по команді «Захисний комплект зняти», при цьому необхідно: - розстебнути бокові хлястики; - відстебнути застібки, розстебнути поли плаща і хлястики (шворки) захисних панчіх; - зняти протигазову сумку та витягти з сумки протигазову коробку, залишивши її вільно висіти на з’єднувальній трубці; - розстебнути борти плаща; - розстебнути хлястик капюшона та стягнути капюшон назад на спину; - розстебнути хлястики рукавів, одночасно зняти рукавички, витягти руки з рукавів; - скинути плащ назад зовнішньою стороною вниз; - відстебнути задні хлястики плаща від поясного (брючного) ременя у плаща старого зразку, розв’язати шворки - у нового зразку; - відв’язати шворки захисних панчіх від поясного (брючного) ременя та зняти захисні панчохи; - зняти підшоломник; - відійти в навітряну сторону та зняти протигаз. Знезаражений захисний комплект складають по команді «Захисний комплект зложити». При складанні захисного плаща необхідно: - при наявності чохла для плаща - розстелити чохол зовнішньою стороною догори, шворки плаща пропустити через дірочки в верхній частині чохла. Поли плаща по довжині згортають гармошкою поздовжніми смугами шириною 20 - 25 см, а потім укладають капюшон на плащ і починають знизу скатувати або укладати плащ гармошкою (з шириною смуг 15 - 20 см) до нижнього краю чохла. Після цього загорнути бокові сторони чохла і закінчити скатування (складання) плаща разом з чохлом, застебнути шворки чохла. Захисні панчохи та рукавиці згортаються разом і вкладаються в спеціальний чохол. Після роз’яснення та показу викладач переходить до тренування студентів по виконанню нормативу №4 «Надівання загальновійськового захисного комплекту та протигаза». Умови виконання нормативу: - по команді «Захисні костюми надіти», «Гази!» студенти надівають засоби захисту. Оцінка по часу: - при індивідуальному виконанні: «відмінно» - 4 хв 35 с; «добре» - 5 хв; «задовільно» - 6 хв; - при виконанні у складі підрозділу: «відмінно» - 4 хв 50 с; «добре» - 5 хв 20 с; «задовільно» - 6 хв 20 с. Час на виконання нормативу відраховується з моменту подачі команди. Помилки, що знижують оцінку на один бал: - вдягання захисних панчіх проходило з застебнутими шворками; - неправильно застебнуті борти або не повністю надіті панчохи; - не закріплені “крокодилами” утримувачі або не застебнуті два шпеньки; - при одяганні плаща у вигляді комбінезону спорядження та протигаз не надіті поверх захисту. Помилки на оцінку «незадовільно»: - при надіванні засоби захисту були пошкоджені; - допущені помилки на оцінку незадовільно при надіванні протигазу (норматив №1). Викладач тренує студентів у складі групи 1 - 2 рази, а потім перевіряє виконання нормативу індивідуально з виставленням оцінок. В кінці вивчення 2-го питання викладач об’являє результати виконання нормативів, відповідає на питання. ІІІ. Заключна частина.
Практичнее заняття № 2. „ Прилади радіаційної і дозиметричного контролю”. Цільова настанова. Для відпрацювання даної теми надається одне заняття – 4 години, які проводяться у навчальному кабінеті. Після проведення цього заняття студенти повинні знати види засобів контролю радіаційної небезпеки та мати навички їх використання. Навчальні цілі:
Час – 4 години (160 хвилин). Навчальні питання.
Література: 1. Крикунов Г.Н., Беликов В.Ф., Залунин А.С. Безопасность жизнедеятельности. 2. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. 3. Кодекс цивільного захисту України. 4. Емельянов В. П. «Отравляющие вещества» Учебное пособие. 2-е изд., переработанное и дополненное. - М.: Воениздат, 1990г., 271с. Методичне та матеріально-технічне забезпечення: 1. Прилад ДП-5В. 2. Прилад ДП-22В. 3. Плакати та схеми.
Хід заняття: 1. Перевірити наявність студентів на занятті; 2. Провести письмову роботу по закріпленню питань, які розглядалися на останньому занятті. 3. Викладач пояснює порядок проведення заняття, оголошує тему, навчальні цілі, навчальні питання. 4. Провести усне опитування студентів після кожного навчального питання. 5. Викладення питань теми практичного заняття в усній формі, під запис даються лише основні поняття. 6. Видача тем рефератів. І. Вступ. 1. Оголосити тему заняття, учбові питання та цілі. 2. Довести до студентів, що для організації захисту населення від уражаючої дії чинників надзвичайної ситуації, зокрема від радіоактивного і хімічного зараження, проводяться вимірювання показників навколишнього середовища за допомогою спеціальних приладів. ІІ. Основна частина. 1. Методи виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань. Під час аварій на АЕС утворюється велика кількість радіоактивних речовин, ядра атомів яких здатні розпадатись і перетворюватись у ядра інших елементів, випускаючи при цьому невидимі випромінювання. Вони уражають місцевість і людей, а також будівлі й різні предмети. Випромінювання радіоактивних речовин можуть бути трьох видів: гамма, бета, альфа. Гамма-випромінювання - це електромагнітні хвилі, аналогічні рентгенівським променям. Поширюються у повітрі зі швидкістю 300000км/с. Здатні проникати через товщу різноманітних матеріалів. Становлять основну небезпеку для людей, бо іонізують клітини організму. Бета-випромінювання - це потік електронів, які називаються бета-частинками. Швидкість їх руху може досягати в деяких випадках швидкості світла. Проникаюча здатність їх менша за гамма-випромінювання, але іонізуюча дія в сотні разів більша. Альфа-випромінювання - це потік ядер атома гелію, які називаються альфа-частинками. В них дуже висока іонізуюча дія. Область розповсюдження альфа-частинок в повітрі сягає всього 10 см, а в твердих та рідких тілах - ще менше. Одяг, засоби індивідуального захисту повністю затримують альфа-частинки. Внаслідок високої іонізуючої дії альфа-частинки дуже небезпечні у разі проникнення всередину організму. Нейтрони утворюються тільки в зоні ядерного вибуху, їх іонізуюче випромінювання не має ні кольору, ні запаху - людина його не відчуває. Основні методи виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань: Фотографічний метод засновано на впливі іонізуючих випромінювань на світлочутливий шар фотоплівки, щільність потемніння якої пропорційна дозі опромінення. Хімічний метод грунтується на здатності іонізуючих випромінювань спричинювати хімічні зміни деяких речовин, що супроводжуються появою нового забарвлення розчину цих речовин. Сцинтиляційний метод використовує явище світіння (сцинтиляції) деяких речовин під впливом іонізуючих випромінювань. Кількість спалахів пропорційна інтенсивності випромінювання. Іонізаційний метод використовує явище іонізації атомів речовин під впливом іонізуючого випромінювання, внаслідок якого електрично нейтральні атоми розпадаються й утворюють іони. Якщо в опромінювану речовину помістити електроди і подати до них напругу від джерела постійного струму, то виникає іонний струм, сила якого пропорційна інтенсивності випромінювання. Цей метод є основним, і його нині використовують в усіх дозиметричних приладах.
ПРИНЦИПИ ДІЇ ДОЗИМЕТРИЧНИХ ПРИЛАДІВ Прилади, призначені для виявлення і вимірювання радіоактивних випромінювань, називаються дозиметричними (мал.3). Їх основними елементами є приймальний пристрій (1), підсилювач іонізаційного струму (2), вимірювальний прилад (3), перетворювач струму (4) і джерело живлення (5). Приймальний пристрій складається з іонізаційної камери і газорозрядного лічильника. Іонізаційна камера - це заповнений повітрям замкнутий простір з двома ізольованими один від одного електродами, корпус камери вкрито зсередини шаром струмопровідної речовини. Цей шар разом з осердям є позитивним електродом камери, а негативним - металеве кільце, вихід з якого - через ізолятор. До електродів працюючої камери надходить напруга від джерела постійного струму, тому між її електродами виникає електричне поле Під дією іонізуючих випромінювань деякі молекули повітря втрачають електрони і стають позитивно зарядженими іонами. Іони й електрони під впливом електричного поля переміщуються, і в ланцюгу камери виникає іонізуючий струм Величина цього струму пропорційна величині радіоактивного випромінювання. Газорозрядний лічильник - це порожнистий металевий циліндр, що служить катодом; його заповнено сумішшю інертних газів з невеликою кількістю галогенів. Анодом є металева нитка, натягнена всередині циліндра і з’єднана з позитивним полюсом джерела живлення. анода і катода зроблені через ізолятори, розташовані у торцях корпуса лічильника. На відміну від іонізаційних камер газорозрядні лічильники працюють у режимі ударної іонізації .Іонізуючі випромінювання, потрапивши у лічильник, утворюють у ньому первинні електрони і позитивні іони; електрони під дією електричного поля переміщуються до анода лічильника і, здобувши кінетичну енергію, самі вибивають електрони з атомів газового середовища.Це явище й називається ударною іонізацією. Вибиті вторинні електрони також розганяються і разом з первинними підсилюють ударну іонізацію. Якщо у лічильник потрапляє хоча б одна частка іонізуючого випромінювання, це викликає утворення лавини вільних електронів, і до анода лічильника прямує багато електронів. Інертні гази створюють у корпусі газорозрядного лічильника умови для виникнення ударної іонізації, розряджання забезпечує швидке набування електронами необхідної кінетичної енергі 2.Улаштування та принцип дії приладів радіаційної розвідки та дозиметричного контролю. Вимірювач потужності дози (рентгенметр) ДП-5В призначається для вимірювання рівнів гамма-радіації і радіоактивної зараженості різноманітних предметів гамма-випромінюванням визначається у мілірентгенах (або рентгенах) на 1 год для тієї точки простору, де знаходиться блок детектування приладу. Крім того, приладом ДП-5В можна виміряти і рівень бета-випромінювання. Діапазон змін по гамма-випромінюванню - від 0,06 мР/год до 200 Р/год. Прилад має шість піддіапазонів випромінювання (табл.1) Таблиця 1. Піддіапазони вимірювань ДП-5В
При вимірюванні потужностей гамма-випромінювання й сумарного бета- і гамма-випромінювання в межах від 0,05 до 500 мР/год відлік ведеться за верхньою шкалою (0 - 5) з наступним множенням на відповідний коефіцієнт піддіапазону, а відлік величини потужностей доз від 5 до 200 Р/год - за нижньою шкалою (5 - 200). На 2 - 6 піддіапазонах прилад має звукову індикацію через головні телефони. Підготовка приладу до роботи, вийняти прилад із футляра, здійснити зовнішній огляд, встановити джерело живлення, додержуючи полярності, перемикач піддіапазонів установити навпроти чорного трикутника (контроль режиму). Стрілка приладу має бути у режимному секторі (якщо це не так, то треба поміняти місцями джерела живлення). Перевірити справність приладу від бета-препарату, для чого поворотний екран зонда поставити у положення «К», підключити головні телефони і поступово переводити ручку перемикача піддіапазонів в усі положення від Х1000 до Х0,1. Покази приладу на піддіапазоні Х10 звірити із записом у формулярі. Якщо вони не виходять за межі допустимої похибки, приладом можна користуватися. Екран зонда встановити у положення «Г», ручку перемикача піддіапазонів - проти чорного трикутника, приєднати штангу. Прилад готовий до роботи. Для вимірювання гамма-радіації на місцевості екран зонда встановлюється у положення «Г». Зонд - на витягнутій у бік руці на висоті близько 1 м від поверхні землі . Вимірювання проводиться послідовно на всіх піддіапазонах, починаючи з першого. Визначення гамма-зараження об’єктів проводиться, як правило, на незараженій місцевості. При вимірюванні зонд розміщують на відстані 1 - 1,5 см від поверхні об’єкт Комплект ІНДИВІДУАЛЬНИХ ДОЗИМЕТРІВ дп-22В Комплект вимірювачів дози радіації (дозиметрів) ДП-22В (ДП-24) призначається для вимірювання індивідуальних експозиційних доз гамма-випромінювання за допомогою кишенькових прямопоказуючих дозиметрів ДКП-60А. До комплекту ДП-22В (ДП-24) входять 60(б) індивідуальних дозиметрів ДКП-50А, зарядний пристрій ЗД-б, ящик і технічна документація . Дозиметр ДКП-50А забезпечує вимірювання індивідуальних доз гамма-випромінювання в діапазоні від 2 до 60 Р при потужності експозиційної дози від 0,6 до 200 Р/год! Похибка вимірювання становить ±10% Принцип дії подібний до принципу дії електроскопа. Основна частина дозиметра - малогабаритна іонізаційна камера, до якої підключено конденсатор з електроскопом. Під впливом гамма-випромінювання у робочому відділенні камери виникає іонізаційний струм, що зменшує потенціал конденсатора і камери. Зменшення потенціалу пропорційне експозиційній дозі опромінення. Відхилення рухомої системи електроскопа - платинової нитки - вимірюється відрахунковим мікроскопом зі шкалою, відградуйованою у рентгенах. Для приведення дозиметра у робочий стан потрібно: відгвинтити захисну оправу дозиметра і ковпачок зарядного гнізда ЗД-5; повернути ручку регулятора напруги ЗД-5 проти годинникової стрілки до упору, встановити дозиметр у зарядне гніздо; натиснути на дозиметр і, спостерігаючи в окуляр, плавним обертом ручки регулятора напруги за годинниковою стрілкою встановити зображення нитки на «О» шкали. Вийняти дозиметр із зарядного гнізда, закрутити захисну оправу. Під час встановлення візирної нитки на «О» стежити, щоб нитка рухалась справа наліво. Якщо нитка переміщується зліва направо, то треба відгвинтити фасонну гайку дозиметра, повернути окуляр зі шкалою на 180° і загвинтити гайку. Дозу іонізуючого випромінювання вимірюють за шкалою дозиметра, спостерігаючи через окуляр крізь світло. Одним зі засобів біоіндикації є спостереження за станом людей, що знаходяться в радиаційнонебезпечній зоні. Дія іонізуючого випромінювання на живі організми викликає важкі поразки. Навіть мала доза опромінення може викликати ушкодження. Клітинні отрути можуть приводити до різних ускладнень. При впливі опромінення на ДНК клітинного ядра може бути втрачена здатність контролювати ріст кліток, можливим наслідком є рак. Якщо вражаються ДНК зародкових кліток, то зміни передаються в спадщину. Характер враження при променевому навантаженні залежить від розподілу дози в часі, рівномірно розподілена в часі доза опромінення не викликає гострих радіаційних поразок, але може викликати ускладнення, які з’являться пізніше. Ступінь радіаційної поразки залежить від багатьох факторів: статі, віку, стану здоров'я, шкідливих звичок опроміненого, наявності отруйних хімічних речовин у навколишнім середовищі, місця променевого навантаження. Якщо при опроміненні гине велика кількість кліток, то варто очікувати гостре радіаційне ураження. Доза опромінення всього тіла понад 50 бер викликає в людини гострі радіаційні ураження. Іонізуюче випромінювання викликає загибель і порушення функцій кліток, що може привести в лічені години до візуальних змін. У першу чергу вражаються клітки, що інтенсивно діляться. При важких ураженнях відбуваються порушення в органах, викликаних опроміненням і загибеллю кліток мозку (порушення кровотворення, різке ослаблення імунної системи) і тонкого кишечнику (втрата організмом рідини, порушення водно-електролітного обміну, кишкові кольки), уражаються волосяні цибулини (випадання волосся), відзначається помутніння хрусталика ока, порушення дітородних функцій, каліцтво немовлят, мертві народження і викиди. При опроміненні людини виникає наступна клініка захворювання (таблиця 2). Таблиця 2. Реакції організму людини на іонізуюче випромінювання.
При дозі опромінення до 500 бер смерть настає в результаті зниження стійкості до інфекцій. При дозі опромінення понад 500 бер смерть настає в результаті порушень функцій кишечнику. Розвиток гострого радіаційного ураження називається променевою хворобою. Симптоми першої фази: втрата апетиту, млявість, слабкість, дратівливість, головні болі, підвищення температури, нудота і блювота. Симптоми другої фази: лихоманка, виразки в області рота і ковтки, криваво-слизуваті поноси, випадіння волосся, внутрішні кровотечі і спонтанні крововиливи в слизуваті оболонки, схильність до інфекцій. Доза опромінення до 200 бер: симптоми першої фази, як правило, швидке видужання, смерть настає вкрай рідко. Існують подальші ускладнення (соматичні променеві поразки) у виді підвищеного ризику утворення злоякісних пухлин. До 400 бер: тривала хвороба, виражені симптоми першої фази і початкові симптоми другої фази. Без стаціонарного лікування через 2-3 тижні настає смерть внаслідок різкого ослаблення імунної системи. До 600 бер: важкі симптоми, більшість опромінених вмирає болісною смертю. При високих дозах опромінення спостерігаються пізні ураження: ракові захворювання, неспецифічне скорочення тривалості життя, стерильність, стійке ослаблення імунітету й ін. Отримана доза опромінення може не викликати гострі і мутаційні процеси в організмі людини. Наприклад, після ядерного вибуху в Нагасакі при обстеженні групи чисельністю 67649 чол., що одержали дозу опромінення від 10 до 50 бер, і іншої 22914 чіл., опромінених у дозах від 50 до 99 бер, не було виявлено надлишку захворювання лейкемією в порівнянні із середнім національним рівнем захворювання. Аналіз захворюваності раком легень був проведений на великому контингенті робочих уранових, радієвих і інших шахт у Чехословаччині, Канаді, Великобританії, США і Швеції. При опроміненні бронхіального епітелію легень у дозах 120-240 бер за місяць роботи не було встановлено збільшення кількості захворілих раком легень у порівнянні з навколишнім населенням. Тільки при дозах вище 300 бер на місяць можна було знайти підвищення захворюваності. Кількість захворювань раком щитовидної залози було виявлено серед людей Хіросіми і Нагасакі, які перенесли опромінення в дозі вище 50 бер. Наявні факти говорять про те, що при гострому опроміненні в дозах нижче 25 бер і хронічному - нижче 100 бер за рік не доведена поява небезпеки виникнення радіаційного захворювання. Тому згідно НРБУ – 97, особовий склад, що знаходиться в радіоактивній зоні, може максимально піддаватися опроміненню в 25 бер у рік, один раз у житті. Біоіндикація радіаційної небезпеки дозволяє підвищити ефективність методів контролю і тим самим забезпечити більш високий ступінь захисту працівників у зоні радіаційної небезпеки. ІІІ. Заключна частина.
Тема №4. „Методика оцінки хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об'єктах”. Практичнее заняття № 1 . „ Прилади хімічної розвідки”. Цільова настанова. Для відпрацювання даної теми надається одне заняття – 4 години, які проводяться у навчальному кабінеті. Після проведення цього заняття студенти повинні знати види засобів хімічного контролю та мати навички їх використання. Навчальні цілі:
Час – 4 години (160 хвилин). Навчальні питання. 1. Улаштування та принцип дії приладів хімічної розвідки. 2. Виявлення сильнодіючих отруйних речовин в оточуючому середовищі. 3. Метод біоіндикації. Література:
Методичне та матеріально-технічне забезпечення: 1. Прилад ВПХР. 2. Індикаторні трубки. 3. Плакати та схеми. Хід заняття:
І. Вступ. Виявлення отруйних та сильнодіючих отруйних речовин в повітрі, на місцевості, транспортних засобах та інших об’єктах проводиться з допомогою приладів хімічної розвідки та газосигналізаторів або шляхом взяття проб та подальшого аналізу їх у хімічних лабораторіях. Принцип виявлення та визначення отруйних речовин приладами хімічної розвідки основується на зміні кольору індикатора при взаємодії з отруйною речовиною. В залежності від того, як змінив колір індикатор, визначають тип ОР. Порівняння отриманого кольору з кольором еталону дозволяє робити висновок про приблизну концентрацію ОР. ІІ. Основна частина. Вплив різних речовин на людину і навколишнє середовище багатофакторний. До найбільш розповсюджених СДОР відносяться: чадний газ (СО), хлор (Cl2), аміак (NH3), оксиди азоту і сірки (N2O, NO, N2O5, NO2 і SO2, SO3), фосген (COCl2), ціаністий водень (HCN), сірководень (H2S) т.д. При виконанні поставлених задач особовий склад повинний контролювати середовище і постійно захищати себе від небезпечних факторів, насамперед шкідливих речовин і іонізуючого випромінювання. Усі способи контролю небезпек поділяються на наступні групи (Рисунок 1).
Рисунок 1. Схема способів контролю небезпек.
Технічний спосіб містить у собі використання приладів, наприклад, хімічної розвідки (ВПХР, ПРХР, ГСП-11) і різного роду газоаналізаторів (УГ-2, ГИП 10МБ-3А, Платан-1, Нітрон, Сирена – 2, Палладій – М6, 623 КПИ-03, Гама – М, 645 ХЛ-03, ГМК–3, 666 Е 303 і т.д.). Цей спосіб контролю дозволяє об'єктивно визначити концентрацію шкідливої речовини, і сигналізувати про появу СДОР і є найбільш розповсюдженим із усіх перерахованих 1. Улаштування та принцип дії приладів хімічної розвідки. Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) призначений для виявлення ОР в повітрі, на місцевості, техніці, транспорті і різних предметах. Він складається з корпусу з кришкою і розміщених на ньому ручного насоса, накладками до насоса, паперових касет з індикаторними трубками, фільтрів, захисних ковпачків, електричного ліхтаря, грілки з патронами. В комплект приладу входять також лопаточка, штир, інструкція-пам’ятка по роботі з приладом, інструкція-пам’ятка по визначенню ОР. Для перенесення приладу є плічний ремінь. Вага приладу біля 2,2 кг. Ручний насос служить для прокачки зараженого повітря через індикаторні трубки. В насадці насоса є гніздо для встановлення індикаторної трубки. Насадка до насоса є засобом, що дозволяє збільшити кількість пари ОР, яка проходить через індикаторну трубку, при визначенні наявності стійких ОР на місцевості і різних предметах. Індикаторні трубки являються запаяними скляними трубками, всередині яких розміщені наповнювач і скляні ампули з реактивами. На трубках є маркіровка в вигляді кольорових кілець. Недоліки ВПХР:
2. Виявлення сильнодіючих отруйних речовин в оточуючому середовищі. Для визначення отруйних речовин у повітрі потрібно: відкрити кришку приладу, відсунути засувку і вийняти насос. З касети вийняти дві трубки з червоним кільцем і червоною крапкою, надрізати їх кінці й розкрити. Ампуловідкривачем з маркіровкою, що відповідає маркіровці індикаторних трубок, розбити верхні ампули трубок, взяти їх за маркіровані кінці й енергійно струснути 2 - 3 рази. Встановити дослідну трубку немаркірованим кінцем у гніздо насоса і накачати повітря (5 - 6 качань). Контрольну трубку помістити у гніздо в корпусі приладу. Потім розбити нижні ампули обох трубок, струснути і спостерігати за зміною забарвлення наповнювача. Якщо червоний колір наповнювача у дослідній трубці зберігається, а в контрольній пожовтів, то це означає наявність ОР. Одночасне пожовтіння наповнювача в обох трубках - відсутність ОР в небезпечних концентраціях. Визначення цих ОР у безпечних концентраціях проводять так само, але роблять 50 - 60 накачувань і нижні ампули розбивають через 2 - 3 хв. Незалежно від того, що покаже трубка з червоним кільцем і червоною крапкою, слід продовжити визначення ОР за допомогою трубок, що залишилися: спочатку з трьома зеленими кільцями, а потім з одним жовтим кільцем. Відкрити індикаторну трубку з трьома зеленими кільцями, розбити ампулу, енергійно струснути її, вставити у гніздо насоса і зробити 10 - 15 качань. Вийняти трубку з гнізда і порівняти забарвлення наповнювачів з кольоровим еталоном на лицевому боці касети. Визначити наявність у повітрі парів іприту за допомогою індикаторної трубки із жовтим кільцем. Відкрити трубку, вставити у гніздо насоса і зробити 60 качань. Спостерігати зміну забарвлення наповнювача через 1 хв; порівняти його зі зразком на касеті. Для обстеження повітря за допомогою індикаторних трубок із червоним кільцем і червоною крапкою при низьких температурах (+5°С і нижче) потрібно підготувати грілку до роботи: вставити до упору в центральне гніздо грілки патрон, ударом руки по головці ампуловідкривача розбити ампулу, що у патроні, занурити ампуловідкривач до кінця і не виймати його з патрона до припинення видалення пари; вставити дві трубки у бічні гнізда грілки, після відтавання ампул трубки негайно вийняти і помістити в штатив; відкрити трубки, розбити верхні ампули, енергійно 2 - 3 рази струснути і прокачати повітря через дослідну трубку. Контрольну трубку тримати у штативі і виконати такі дії: підігріти обидві трубки у грілці протягом 1 хв, після чого розбити нижні ампули дослідної і контрольної трубок і струснути їх одночасно; спостерігати за змінами забарвлення наповнювача трубок. У концентраціях, що не викликають небезпеки, порядок роботи з трубками такий самий: після всмоктування повітря витримати трубки протягом 2 - 3 хв, у грілці - 1 хв, поза грілкою (у штативі) - 1 - 2 хв. Слід пам’ятати, що перегрівання трубки призводить до її псування. Насадкою до насоса визначають ОР в диму, на грунті, в озброєнні, на бойовій техніці, обмундируванні та інших предметах, а також у сипких продуктах. Догляд і зберігання приладу здійснюється згідно з інструкцією щодо його експлуатації. Три останніх способи контролю стану навколишнього середовища носять загальну назву біоіндикація. Біоіндикація – властивість організмів чи середовища реагувати на зміни фізичних, хімічних і екологічних характеристик середовища, що виражається в особливостях росту, розвитку і чисельності. Використовуючи біоіндикатори можна оцінити ступінь забруднення навколишнього середовища, робити постійний моніторинг його якості. У рослин і тварин відбуваються структурні і функціональні зміни під впливом небезпечних факторів. По складу, зовнішньому вигляду флори і фауни, чисельному співвідношенню їхніх представників судять про характер забруднення, придатність води для питних і господарських цілей, про ефективність роботи очисних споруд і т.д. Метод біоіндикації якісно доповнює результати технічних засобів. Застосування біоіндикаторів має ряд переваг перед точним виміром властивостей середовища: біоіндикація – «екологічно чистий» і безпечний метод контролю стану навколишнього середовища; біоіндикація є засобом постійного контролю; на відміну від технічних засобів контролю біоіндикатори не мають погрішності, менш дорогі; показують негативні зміни в біосфері, що виникають протягом тривалого часу; біоіндикатори реагують на всі забруднюючі речовини, тоді як спектр речовин, аналізованих приладами, обмежений; біоіндикатори встановлюють наявність впливу шкідливих речовин, що знаходяться в кількостях менших, чим гранично припустимі концентрації, що відбувається за рахунок біоаккумуляції; технічні методи контролю не дозволяють враховувати процеси сінергизму й антагонізму; біоіндикацією можна скористатися завжди, технічні засоби, як правило, у повсякденному житті відсутні; технічні засоби виходять з ладу і вимагають ремонту, калібрування. Найбільш простий спосіб, є контроль за запахами в місцях перебування людей, тому що багато газів мають специфічні запахи (Таблиця 1). Основний принцип застосування цього засобу простий, якщо виявлений запах не властивий для даної ситуації це говорить про появу небезпеки і необхідності чи захищатися евакуюватися з цього місця. Таблиця 1. Запахи сильнодіючих отруйних речовин.
Поява на низькій висоті над об'єктом хмари чи диму кольору відмінного від кольору атмосферного повітря, також говорить про появу підвищеної небезпеки. Принцип використання цього засобу полягає в тім, що при появі тумана, хмари, диму, які мають колір не властивий для даної ситуації необхідно захищатися чи евакуюватися з цього місця, це говорить про появу небезпеки. Наприклад, при горінні гуми, нафтопродуктів виділяється густий чорний дим; хлор має жовто-зелене фарбування; оксиди азоту мають жовтогарячий колір і т.д. Реакція навколишнього середовища найбільш універсальний з перерахованих спосіб біоіндикації при визначенні шкідливих речовин у повітрі, тому що деякі речовини не мають ні кольору, ні запаху, наприклад, чадний газ. Цей спосіб містить у собі відповідну реакцію рослин (Таблиця 2), тварин і людину (Таблиця 3) на зміну хімічного складу повітря. У рослин і тварин відбуваються структурні і функціональні зміни під впливом небезпечних факторів, у людини додатково розглядається самопочуття і настрій. У тварин спостерігається зміна поведінки, або загибель. Виділити один універсальний біоіндикатор для усіх видів небезпечних факторів неможливо, тільки з урахуванням усієї картини можна говорити не тільки про наявність, але і про концентрацію хімічних речовин і про дозу опромін
Таблиця 2. Реакція рослин на хімічне забруднення.
Рослини реагують на усі види забруднюючих речовин, особливо яскраво виражена ця реакція з появою в повітрі штучних, синтезованих речовин. У результаті ушкоджень і видозмін рослини, можна з упевненістю говорити про наявність визначених забруднюючих речовин. Візуально легко проводити аналіз стану навколишнього середовища по деревах. З появою небезпечних факторів у всіх порід дерев спостерігається опадання листя і хвої, частково в зеленому виді, відмирання дрібних корінців. Найбільш чуттєві до стану навколишнього середовища - ялина, ялиця, а з листяних порід - бук. До видимих ушкоджень відносяться: відмирання ділянок рослини чи його загибель (некроз), зміна забарвлення різних ділянок рослини (хлороз), зміна росту рослини (гноблення росту, зменшення чи збільшення розмірів листів, стовбура, зміна крони і т.д.). Вид некрозу залежить від концентрації і виду забруднюючого речовини. Некроз листів розрізняють: крайовий (вражаються краї листів); інтеркостальний (вражаються простір листів між жилками); крапковий
Таблиця 3. Реакція людини на хімічне забруднення.
Речовини викликають і яскраво виражену реакцію організму людини, тобто по дії на людину можна говорити про наявність конкретної речовини. Наприклад, симптоми при впливі фосгену швидко слабшають і зникають (схований період 1-24 години), а потім відновляються; чадний газ викликає сонливість; оксиди азоту викликають синюшність шкіри; бензол викликає кровотечу з носа і ясен; сірководень викликає світлобоязнь, сірчаний ангідрит викликає труднощі при ковтанні і т.д. ІІІ. Заключна частина. 1. Нагадати студентам про тему і цілі заняття. 2. Оцінити роботу студентів. 3. Відповісти на запитання студентів. 4. Надати завдання на самопідготовку до наступного заняття.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Харківський національний університет внутрішніх справ
Факультет права та масових комунікацій
Кафедра фізичного виховання та безпеки життєдіяльності
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ
з дисципліни ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ
Галузь знань: 05 Соціальні та поведінкові науки
Спеціальність: 053 Психологія
Ступень вищої освіти: магістр
м. Харків 2015 рік
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
