|
|
ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКАДата публикации: 08.04.2017 22:48
Міністерство освіти і науки України Національний транспортний університет Кафедра економіки
Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни “ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА”
для студентів спеціальності 051 «Економіка» (спеціалізація «Економіка підприємства»)
Укладач: доц. Бойко В.В.
Київ 2016 Міністерство освіти і науки України Національний транспортний університет Кафедра економіки
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ
навчальної дисципліни: “ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА”
для студентів спеціальності 051 «Економіка» (спеціалізація «Економіка підприємства»)
Укладач: доц. Бойко В.В.
ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні навчально-методичної ради Національного транспортного університету Протокол №___ від «___»_________2016 р. Перший проректор, професор ____________________ М.О. БІЛЯКОВИЧ
Київ 2016 Методичні рекомендації до вивчення дисципліни “Економічна діагностика” для студентів спеціальності 051 «Економіка» (спеціалізація «Економіка підприємства») / Укл. Бойко В.В. – К.: НТУ, 2016. - 66 с.
Укладач: Бойко Вікторія Валеріївна, к.е.н., доц.
Рецензент: Козак Людмила Степанівна, к.е.н., проф.
ЗМІСТ стор. Вступ……………………………………………………………………………………………… 3 1. Навчально-методичне забезпечення та рекомендації до самостійної роботи студентів по вивченню тем дисципліни……………………………………………………… 4 1.1. Тематика та зміст лекцій з дисципліни……………………………………………… 4 1.2. Організація самостійної роботи студентів при вивченні дисципліни………………… 20 1.3. Методичні рекомендації до проведення практичних занять………………………… 22 1.4. Питання для підготовки до підсумкового контролю……………………………….. 34 2. Методичні вказівки до виконання курсової роботи………………………………….......... 35 2.1. Мета та завдання курсової роботи …..………………………………………………… 35 2.2. Вихідні дані до курсової роботи……………………………………………………….. 36 2.3. Структура та зміст курсової роботи………………………………………………… 36 2.4. Основні етапи виконання курсової роботи …………………………………………. 38 2.5. Оформлення курсової роботи та порядок її захисту ……………………………….. 55 2.6. Контрольні питання до захисту курсової роботи…………………………………… 57 Список рекомендованої літератури………………………………………………………… 58 Додаток А. Форма титульного аркуша індивідуального завдання………………………… 61 Додаток Б. Дані річної фінансової звітності автотранспортного підприємства (АТП)…. 62 Додаток В. Форма титульного аркуша курсової роботи…………………………………. 65 Додаток Г. Форма завдання на курсову роботу …………………………………………… 66
ВСТУП
В ринкових умовах функціонування підприємства намагаються не тільки зберегти свої ринкові позиції, вижити, але й ефективно функціонувати, розвиватися, розширювати діяльність. Значну роль в забезпеченні ефективного розвитку підприємств в умовах конкуренції відіграє економічна діагностика, яка дозволяє оцінити стан підприємства за різними ознаками (показниками та характеристиками) і використати отриману інформацію для розробки рекомендацій, заходів, спрямованих на поліпшення цього стану або попередження негативних для функціонування підприємства подій. Дисципліна “Економічна діагностика” вивчає процес визначення стану підприємства через кількісні параметри та якісні характеристики його функціонування. Мета: формування системи знань, умінь і навиків щодо використання методичного апарату економічного діагностування для визначення стану підприємства. Завдання: оволодіння навичками економічної діагностики для забезпечення ефективного управління підприємством. Предмет: кількісна характеристика та якісна ідентифікація стану підприємства. У результаті вивчення дисципліни студент повинен:
Дисципліна “Економічна діагностика” посідає важливе місце у підготовки фахівців з економіки. Вона тісно пов’язана з такими дисциплінами, як «Макроекономіка», “Мікроекономіка”, “Економіка підприємства”, “Маркетинг”, “Менеджмент”, “Фінанси”, “Фінанси підприємства”, “Основи аудиту”. Отримані знання можуть бути використані студентами при виконанні дипломного проектування. За результатами вивчення навчальної дисципліни "Економічна діагностика" випускники вищих навчальних закладів будуть мати змогу приймати участь у вирішенні певних задач професійної діяльності. 1. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПО ВИВЧЕННЮ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
1.1. Тематика та зміст лекцій з дисципліни
Тема 1. Діагностика конкурентного середовища підприємства Питання, що розглядаються: Поняття конкурентного середовища підприємства, показники його оцінки. Діагностика конкурентних сил. Етапи діагностики конкурентного середовища. Інтенсивність конкурентної боротьби та оцінка її рівня. Діагностика галузі за методикою М.Портера
Конкурентне середовище – сукупність зовнішніх щодо підприємства факторів, які впливають на конкурентну взаємодію підприємств галузі. Зовнішнє середовище для підприємства складається з мікро- та макросередовища. Мікросередовище – це найближче оточення підприємства, на яке воно може здійснювати вплив безпосередньо чи опосередковано, включає споживачів, постачальників ресурсів та конкурентів. До факторів макросередовища, які підприємство не може контролювати, належать наступні: політичні; правові; економічні; екологічні; соціально-культурні; науково-технічні. Діагностика конкурентного середовища підприємства передбачає збір та аналіз наступних основних характеристик та показників: ємкість ринку, кількість підприємств та споживачів в галузі, прибутковість підприємств, маркетингові заходи, потенціал ринку та перспективи його розвитку тощо. Будь-який конкурентний ринок і суб‘єкти господарювання, які здійснюють на ньому господарську діяльність, функціонують в певних умовах, які формуються конкурентними силами. Так, згідно з результатами досліджень відомого англійського економіста М.Е.Портера, стан конкуренції на певному ринку можна охарактеризувати п’ятьма конкурентними силами: 1) суперництво функціонуючих у галузі підприємств; 2) загрози появи нових конкурентів; 3) загрози з боку виробників товарів-замінників; 4) ринкової сили постачальників (економічні можливості та торговельні спроможності постачальників); 5) ринкової сили споживачів (економічні можливості та купівельні спроможності покупців). Сила впливу кожного з факторів конкуренції визначає ціни, поточні витрати, розміри капітальних вкладень у виробництво, обсяги збуту продукції і прибутковість діяльності підприємств на ринку. Порядок проведення діагностики внутрішньогалузевого суперництва можна звести до наступних етапів: 1. Загальна характеристика галузі. 2. Оцінка рушійних сил розвитку галузі. 3. Діагностування основних п’яти сил конкуренції. 4. Оцінка конкурентних позицій підприємств-суперників. Даний етап передбачає вирішення декількох завдань. 1) визначення рівня інтенсивності конкуренції на ринку, на який впливає ступінь концентрації учасників, за наступними основними показниками концентрації: коефіцієнтом концентрації та індексом Харфідаля-Хіршмана. Коефіцієнт (індекс) концентрації (concentration ratio - CR) - сума ринкових часток найбільших (трьох-чотирьох) підприємств галузі. Значення індексу для трьох найбільших підприємств означає: - CR<45% - ринок малоконцентрований; - 45%<CR< 70% - ринок помірно концентрований; - CR>70% - ринок висококонцентрований. Індекс Харфіндаля-Хіршмана (index Herfindale-Hirshman - ІХХ)- сума квадратів часток усіх підприємств галузі. Значення індексу означає: - ІХХ1000 - ринок малоконцентрований. - 1000<ІХХ1800 – ринок помірно концентрований; - ІХХ>1800 ринок висококонцентрований. 2) вибір конкурентів та аналіз їх діяльності. 5. Визначення основних (ключових) факторів успіху в галузі, їх оцінка. 6. Оцінка перспектив розвитку галузі. Результатом діагностики має бути діагноз, тобто визначення і опис поточного і перспективного стану конкурентного середовища. На основі встановленого діагнозу розробляються маркетингові заходи для посилення конкурентної переваги підприємства.
Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с. 13-43; 2, с. 35-65; 3, с.21-27; 4, с.54-135].
Тема 2. Діагностика конкурентоспроможності підприємства Питання, що розглядаються: Поняття та показники конкурентоспроможності підприємства. Поняття конкурентних переваг підприємства. Методи діагностування конкурентоспроможності підприємства. Оцінка конкурентоспроможності підприємства за методами: матриці конкурентного профілю, SWOT-аналізу, Мак-Кінсі.
Конкурентоспроможність підприємства – характеристика, яка відображає відмінність розвитку підприємства від конкурентів як за ступенем задоволення своєю продукцією конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю діяльності. Показники конкурентоспроможності підприємства можна об’єднати в групи: - ринкові показники (частка збуту продукції на внутрішньому ринку, на галузевих сегментах ринку, у експорті країни, на цільових зовнішніх ринках); - показники маркетингової діяльності підприємства (захищеність продукції патентами, рівень якості післяпродажного сервісу, величина витрат на рекламу, цінова політика); - показники виробничої діяльності підприємства (обсяги та динаміка обсягів виробництва продукції, розміри поточних та інвестиційних витрат, показники ефективності використання матеріальних ресурсів); - показники інноваційної діяльності підприємства (ступінь оновлення продукції, технології, ступінь використання інформаційних технологій); - фінансові показники підприємства (ліквідність, платоспроможність, прибутковість); - інші показники (коефіцієнт плинності кадрів тощо). При визначенні конкурентоспроможності підприємства головним питанням є встановлення характеру переваги підприємства порівняно з конкурентами та її оцінка. Конкурентні переваги – випередження конкурентів за рахунок ринкових факторів успіху та/або ключових компетенцій. Ринкові фактори успіху мають ринкове походження і безпосередньо сприймаються споживачем (якість продукції, гарантійне обслуговування, додаткові послуги, ціна). Ключові компетенції – сукупність навиків і технологій, яка базується на явних і прихованих знаннях, забезпечує формування цінностей у системі споживача, є оригінальною по відношенню до конкурентів і відкриває доступ до нових ринків. Існує два типи конкурентних переваг: зовнішня (базується на відмінних якостях товару, що утворюють цінність для покупця) та внутрішня (базується на перевазі підприємства щодо витрат виробництва, які менш ніж у конкурентів). На практиці використовуються різні методи оцінки й аналізу конкурентного положення підприємства. У кожному окремому випадку необхідний диференційований підхід, аналіз специфіки галузі й цільового споживача. Найбільш застосовувані у практичній діяльності методи діагностування конкурентоспроможності підприємства залежно від показників, які використовуються можна поділити на три групи: 1) методи, що характеризують фінансово-економічну діяльність підприємства (методи фінансового аналізу); 2) методи, що характеризують рівень менеджменту підприємства (метод експертного оцінювання, SWOT-аналіз, метод картування стратегічних груп, метод LOTS тощо); 3) методи, що характеризують ринкові позиції підприємств (метод “Мак-Кінсі”, модель М.Портера, модель Бостонської консультаційної групи, метод РІМS тощо); Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с. 44-61; 2, с. 66-102; 3, с.28-36].
Тема 3. Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства Питання, що розглядаються: Поняття конкурентоспроможності продукції. Параметри конкурентоспроможності продукції. Етапи оцінки рівня конкурентоспроможності продукції. Методи оцінки конкурентоспроможності продукції.
Конкурентоспроможність продукції (КСП) – це характеристика, яка відображає її відмінність від аналогів (продукції конкурента) як за ступенем задоволення конкретної суспільної потреби, так і за витратами на її придбання та використання. Етапи оцінювання рівня КСП:
Оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на порівнянні характеристик продукції з конкретною потребою й виявленні їхньої відповідності один одному. Для об’єктивного оцінювання необхідно використати ті самі критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар на ринку. Отже, необхідно вирішити завдання визначення переліку параметрів, що підлягають аналізу і суттєві з погляду споживача. Групи параметрів конкурентоспроможності продукції: 1) технічні (параметри якості): - призначення; - ергономічні; - естетичні; - нормативні 2) економічні: - одноразові витрати; - поточні витрати. Методи оцінки рівня КСП, що розрізняються за видами показників оцінювання, мають наступні особливості. - диференційний метод – базується на порівнянні одиничних (індивідуальних) показників конкурентоспроможності продукції і бази порівняння. - комплексний метод – засновано на застосуванні комплексних (групових та інтегральних) показників конкурентоспроможності продукції. - змішаний метод передбачає спільне використання індивідуальних і комплексних показників.
Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с. 62-117; 2, с. 103-132; 3, с.37-43].
Тема 4. Діагностика виробничого потенціалу підприємства Питання, що розглядаються: Поняття та складові виробничого потенціалу підприємства. Зміст оцінки виробничого потенціалу підприємства. Основні методичні підходи до оцінки виробничого потенціалу підприємства. Основні показники оцінки виробничого потенціалу підприємства. Оцінка виробничої потужності підприємства.
Термін «потенціал» (роtentia (лат.)- сила, потужність) як економічна категорія визначає наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення, здійснення будь-чого. Виробничий потенціал – можливості виробничих ресурсів підприємства виробляти певний обсяг продукції, певного асортименту та якості. До виробничих ресурсів підприємства (факторів виробництва, продуктивних сил) належить сукупність засобів і методів виробництва, а також людей, які мають певні досвід та навички і використовують засоби виробництва. Розрізняють наступні компоненти продуктивних сил або фактори виробництва: - засоби виробництва (предмети та засоби праці); - методи виробництва (технологія); - робоча сила (праця людей). Таким чином, діагностика виробничого потенціалу підприємства передбачає надання оцінки: 1) технічній складовій (основним виробничим фондам, технології виробництва, рівня використання виробничої потужності); 2) матеріальній складовій (оборотним фондам); 3) кадровій складовій (персоналу); Основними напрямками дослідження є: оцінка поточного стану, руху та ефективності використання технічної, матеріальної та кадрової складової виробничого потенціалу підприємства. Технічна складова виробничого потенціалу підприємства характеризується наступними показниками: коефіцієнтом зносу та придатності основних фондів; коефіцієнтами оновлення, вибуття, приросту основних фондів; фондовіддачею, фондоозброєністю, рентабельністю основних фондів, коефіцієнтом інтегрального завантаження, коефіцієнтом використання виробничої потужності. Матеріальну складову виробничого потенціалу підприємства характеризують наступні показники: коефіцієнт забезпеченості запасами; коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів; коефіцієнт обороту та тривалість обороту виробничих запасів, матеріаловіддача продукції, частка матеріальних витрат у собівартості продукції. Кадрова складова виробничого потенціалу підприємства характеризується наступними показниками: часткою робітників у штаті працівників підприємства, відносною забезпеченість робітниками підприємства; коефіцієнтами обороту з прийому та вибуття персоналу, коефіцієнтами плинності та стабільності персоналу; середньорічним виробітком, розміром та динамікою середньомісячної оплата праці, коефіцієнтом випередження зростання продуктивності праці над заробітною платою. Для того, щоб оцінити рівень виконання плану виробництва продукції (планової програми перевезень – для АТП), розраховують виробничу потужність підприємства. Під виробничою потужністю промислових підприємств розуміють максимально можливий випуск продукції певної номенклатури, асортименту та якості за певний період часу за умови найбільш повного завантаження обладнання та виробничих площ. Під виробничою потужністю АТП (пропускною здатністю, провізною можливістю) розуміють обсяг роботи, виконаний наявним рухомим складом при певних техніко-експлуатаційних показниках, в певних умовах що склалися при максимальному використанні матеріальних і трудових ресурсів. Виробнича потужність підприємства визначається в тих показниках, у яких планується випуск продукції (шт., од., т, ткм, люд-год, пас-км). Розрізняють три види виробничої потужності підприємства: 1) проектна потужність визначається у процесі проектування нового підприємства або реконструкції діючого. 2) поточна (фактично досягнута) потужність характеризує дійсні виробничі можливості підприємства, що склались у конкретний період часу. 3) резервна потужність створюється з метою покриття сезонних навантажень.
Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с. 156-189; 2, с. 177-206; 3, с.44-48].
Тема 5. Фінансова діагностика підприємства Питання, що розглядаються: Поняття фінансової діагностики, її інформаційна база. Сутність вертикального та горизонтального аналізів звітності підприємства. Система показників фінансового стану підприємства.
Фінансова діагностика діяльності підприємства передбачає здійснення фінансового аналізу за результатами його господарської діяльності. Метою фінансової діагностики є оцінка фінансового стану та динаміки розвитку підприємства. Результатом проведення фінансової діагностики є висновки, необхідні для прийняття управлінських рішень, наприклад, про стабілізацію чи покращення фінансового стану підприємства, про цільове кредитування, про покупку чи продаж підприємства, про його ліквідацію, реорганізацію тощо. Інформаційною базою фінансової діагностики підприємств є статті фінансової звітності: 1) баланс підприємства (ф1 – додаток до П(с)БО2); 2) звіт про фінансові результати (ф2 - додаток до П(с)БО3); 3) звіт про рух грошових коштів (ф3 - додаток до П(с)БО4); 4) звіт про власний капітал (ф4 - додаток до П(с)БО2); 5) примітки до річної фінансової звітності (ф5). Фінансова діагностика передбачає проведення горизонтального та вертикального аналізів звітності підприємства. Сутність горизонтального аналізу полягає в порівнянні показників звітності попереднього і звітного років, дослідженні динаміки статей та їх груп в активі та пасиві балансу. При цьому здійснюється постатейне співставлення звітів, визначається абсолютне і відносне відхилення статей. Вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При здійсненні такого аналізу узагальнюючий показник приймається рівним 100%, а кожна його складова обчислюється як питома вага - частка від 100%. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку в групі чи підгрупі узагальнюючих показників займає та чи інша стаття звітності. Це дає змогу визначити вплив кожної складової узагальнюючого показника на діяльність підприємства. Для оцінки фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства використовуються фінансові коефіцієнти, які розглядаються в рамках груп: 1) коефіцієнти ліквідності (характеризують поточну платоспроможність); 2) коефіцієнти ринкової стійкості (характеризують довгострокову платоспроможність); 3) коефіцієнти ділової активності (характеризують швидкість обороту капіталу); 4) коефіцієнти рентабельності (характеризують ефективність діяльності підприємства).
Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с. 190-248; 2, с. 256-291; 3, с.63-72; 4, с.210-240].
Тема 6. Діагностика ринкової вартості підприємства Питання, що розглядаються: Поняття ринкової вартості підприємства. Предмет та цілі оцінки. Основні підходи до оцінки вартості підприємства. Методи дохідного підходу. Методи майнового підходу. Методи порівняльного підходу.
Ринкова вартість – ціна, за якою здійснюється акт купівлі-продажу, коли обидві сторони зацікавлені в угоді, діють не з примусу і достатньо повно інформовані про умови угоди та вважають їх справедливими. В процесі визначення вартості підприємства об’єктом оцінки виступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового комплексу підприємства та має на меті отримання прибутку. Оцінка ринкової вартості має такі цілі:
Методи, які використовуються для оцінки ринкової вартості підприємства поєднуються в три традиційні підходи: майновий (затратний), порівняльний (ринковий), дохідний. Майновий підхід заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов’язань. Порівняльний підхід заснований на тому, що аналогічні підприємства повинні продаватися за подібними цінами. Використання методів цього підходу передбачає наявність достовірної інформації про об’єкти порівняння. Дохідний підхід заснований на очікуваннях власника щодо майбутніх вигод від володіння бізнесом. Сутність методів доходного підходу полягає в прогнозуванні майбутніх доходів підприємства на кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість підприємства. Кожен з підходів передбачає використання при оцінці притаманних йому методів. Дохідний підхід визначення ринкової вартості підприємства передбачає використання двох методів: методу дисконтованих грошових потоків; методу капіталізації. Майновий підхід представлений двома основними методами: методом вартості чистих активів; методом ліквідаційної вартості. Основні методи порівняльного підходу: метод ринку капіталу (підприємства-аналога); метод угод; метод галузевих коефіцієнтів. Вартість підприємства з використанням декількох підходів є узгодженою вартістю підприємства, яка враховує ступінь довіри аналітика до методичного підходу.
Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с. 118-139; 2, с. 230-255; 3, с.49-55; 4, с.241-302].
Тема 7. Управлінська діагностика Питання, що розглядаються: Сутність управлінської діагностики та організація її проведення. Діагностика структури управління. Оцінка якості управління персоналом. Оцінка технології та інформаційного забезпечення управління. Оцінка ефективності системи управління підприємства. Управлінська діагностика розглядається як дослідницька діяльність, спрямована на встановлення, аналіз та оцінку проблем підвищення ефективності та розвитку системи менеджменту підприємства, а також виявлення головних напрямів їх рішень. Організація діагностики системи управління підприємства передбачає здійснення ряду процедур, що дає змогу отримати необхідну інформацію про проблеми системи управління підприємством. Можна виділити два основні методичні підходи до проведення управлінської діагностики: пропозиція експертних послуг; “клінічний” підхід. Найбільш поширеним є перший. При цьому припускається. що керівник підприємства, який ставить задачу перед консультантом, чітко знає, яка інформація чи послуга йому потрібні. Якщо ж керівник неправильно визначив свою потребу або нечітко доніс свої проблеми до консультанта, така модель не дасть очікуваного результату. Другий підхід передбачає встановлення “діагнозу” консультантом за наданою йому інформацією та результатами спостережень. Якщо психологічний клімат в організації не сприятиме виявленню проблем та пошуку шляхів їх розв'язання, «діагноз» не буде правильним, а відтак і «лікування» — безрезультатним. Діагностування структури управління підприємством проводиться на основі вивчення як формальної структури. так і неформальних зв'язків у ній. Для оцінки формальної структури у статиці встановлюються її тип, діючий розподіл прав і обов'язків. 3 урахуванням стратегічних завдань підприємства оцінюються оргструктура у динаміці — як її відповідність поставленим цілям. Основним завданням оцінки якості управління персоналом є визначення ступеня відповідності кадрової політики і практики управління персоналом як сьогоднішнім, так і перспективним цілям підприємства. Оцінка проводиться за наступними напрямами:
Оцінка технології та інформаційного забезпечення процесу управління передбачає визначення числа вхідних і вихідних документів, обсягів даних, що використовуються та інформації, яка оброблена, величини нерегламентованого документообігу. Оцінка ефективності системи управління підприємства виконується за наступними показниками: - частка адміністративно-управлінських витрат у загальній сумі витрат виробництва; - частка управлінських працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу; - частка заробітної плати апарату управління в загальному фонді оплати праці; - частка вартості основних фондів, що використовуються в системі управління, у загальній вартості основних фондів підприємства; - відношення загального кінцевого результату виробництва до сукупних витрат управління чи до чисельності апарату управління.
Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с.140-155; 2, с. 133-158; 3, с.56-62]
Тема 8. Діагностика економічної культури підприємства Питання, що розглядаються: Поняття, елементи та функції економічної культури підприємства. Типи економічної культури підприємства. Методи діагностики економічної культури.
Під економічною культурою розуміється притаманна підприємству система матеріальних та духовних цінностей, еталонів поведінки, настроїв, символів, методів управління, що зумовлює індивідуальність підприємства. Економічна культура підприємства включає в себе наступні елементи: культуру засобів праці та трудового процесу, умов праці, управління, міжособових стосунків, працівника, комунікацій та фірмовий стиль. Економічна культура на рівні підприємства виконує певні функції: - оціночно-нормативну (порівняння реальної поведінки індивідуума, групи, підприємства з нормами культурної поведінки); - регулюючу (індикатор та регулятор поведінки); - пізнавальну (засвоєння індивідуумом норм існуючої економічної культури дозволяє йому швидше адаптуватись у колективі); - комунікаційну (через елементи економічної культури забезпечується взаєморозуміння та взаємодія співробітників); - змістоутворюючу функція (економічна культура впливає на світогляд особистості); - функцію суспільної пам'яті, збереження та нагромадження досвіду підприємства. Розрізняють чотири типи економічної культури підприємств: - залежно від потреб в змінах напрямків розвитку - адаптивну та стратегічну; - залежно від спрямування стратегії розвитку підприємства - кланову та бюрократичну. Адаптивний тип економічної культури підприємства віддає перевагу ініціативі, творчому підходу та діловитості працівників, їх вмінню ризикувати та наполягати на своїх ідеях. Доцільне формування такого типу економічної культури у випадку, коли велике значення має здатність підприємства пристосуватись до змін зовнішнього середовища. Стратегічний тип економічної культури формується в тому випадку, якщо на певному відрізку часу не виникає потреба в радикальних змінах, а стратегічні цілі чітко визначені, і саме за ступенем наближення до цих цілей оцінюються результати праці працівників підприємства. Такими цілями може бути забезпечення стандартів якості транспортних послуг або зростання обсягів перевезень, або збільшення частки постійних клієнтів тощо. За умов необхідності інтегрування працівників в процеси прийняття управлінських рішень, збільшення їх відповідальності за свою діяльність може бути сформований клановий тип економічної культури, який передбачає заохочення відданості працівників підприємству, творчому підходу до вирішенню проблем, прояв ініціативи, удосконалення системи мотивації праці. Економічна культура бюрократичного типу передбачає, що значну роль у підтримці соціально-психологічного клімату в колективі та досягненні успіхів підприємства відіграють традиції, звичаї, церемонії, системність у виконанні завдань. Заохочується чітке дотримання правил, високий ступінь узгодженості дій, що дозволяє працівникам відчувати стабільність та надійність їх стану в межах даного підприємства. На підприємстві, за звичай, переважає один тип економічної культури, але він не є єдиним, оскільки для окремих підрозділів підприємства може бути характерна культура іншого типу, ніж в цілому для суб’єкта господарювання. В дослідженнях економічної культури підприємств застосовуються евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції та попередньому досвіді фахівця. Для діагностики економічної культури підприємств широко використовують метод експертних оцінок, сутність якого полягає у збиранні думок спеціалістів щодо поставленої проблеми, їх подальше опрацювання і використання результатів обробки інформації в аналітичній роботі. Для аналізу поведінки людини в колективі існують різні моделі, які представлені у вигляді тестів та анкет. Для вивчення соціально-психологічного клімату в колективі широко застосовуються тести (анкети, опитувальники), основані на бальній оцінці якостей персоналу.
Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с. 263-272; 2, с. 159-176; 3, с.80-87].
Тема 9. Діагностика економічної безпеки підприємства Питання, що розглядаються: Сутність економічної безпеки підприємства. Функціональні складові економічної безпеки. Методичний апарат діагностування економічної безпеки.
Економічна безпека підприємства – це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам). Головна мета економічної безпеки підприємства – це забезпечення його тривалого і максимально ефективного функціонування нині та високого потенціалу розвитку в майбутньому. Основними функціональними складовими економічної безпеки підприємства є: - фінансова складова (досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів); - інтелектуальна й кадрова складові (збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства; ефективне управління персоналом); - техніко-технологічна складова (ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів); - політико-правова складова (усебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства); - інформаційна складова (ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності); - екологічна складова (дотримання чинних екологічних норм, мінімізація витрат від забруднення довкілля); - силова складова (забезпечення фізичної безпеки працівників і збереження майна підприємства). Основними підходами до оцінки економічної безпеки підприємства є: індикаторний, ресурсно-функціональний та на основі показника прибутку. При індикаторному підході рівень економічної безпеки підприємства визначається за граничними значеннями показників (індикаторів), що характеризують діяльність підприємства в різних функціональних сферах. За ресурсно-функціональним підходом рівень економічної безпеки визначається на основі оцінки стану використання ресурсів підприємства за спеціальними критеріями. Оцінка рівня економічної безпеки підприємства виконується на підставі визначення сукупного критерію через зважування й підсумовування окремих функціональних критеріїв, які обчислюються із допомогою порівняння можливої величини шкоди підприємству та ефективності заходів щодо запобігання цій шкоді. Отримання підприємством прибутку вже свідчить про узгодження до певної міри його інтересів з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища. При оцінці економічної безпеки підприємства з використанням підходу на основі показника прибутку як передумови для визнання стану економічної безпеки і критерію оцінки її рівня можуть використовуватися результати порівняння величини отриманого чистого прибутку підприємства з обраними для цієї мети базами порівняння, наприклад, з величиною ресурсів, що затрачаються (за показниками рентабельності витрат і загального капіталу, що дасть можливість оцінити ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства і до певної міри, його фінансову стійкість).
Питання до самоконтролю знань.
Літературні джерела: [1, с.249-262; 2, с.292-316; 3, с.73-79; 4, с.322-351] 1.2. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ
Самостійна робота студентів при вивченні дисципліни складається з повторенням пройденого матеріалу перед лекцією; підготовки до практичних занять за відповідною темою; тестових опитувань під час проведення змістових модулів; підготовки до підсумкового модульного контролю; виконання завдань самостійного опрацювання. На самостійну роботу виноситься частина теоретичного матеріалу, не складного за змістом та окремі практичні роботи, що не потребують безпосереднього керівництва викладача. Навчально-методичним забезпеченням самостійної роботи студента є: - навчальна програма з дисципліни; - конспект лекцій; - основні поради студентам щодо вивчення дисципліни з вимогами до оцінки знань та вмінь із даної дисципліни; - методичні рекомендації щодо вивчення окремих тем; перелік питань, що виносяться на практичні заняття; - пакет контрольних завдань, запитань для самоперевірки; - перелік літератури.
Самостійна робота студентів містить такі основні види учбової діяльності, як: підготовка до лекцій та практичних занять, підготовка доповідей та рефератів. Підготовка до лекцій. На початку семестру до вивчення дисципліни студент знайомиться з програмою курсу та робочою програмою з дисципліни, а також з формами контролю знань. Підготовка до наступної лекції передбачає опрацювання матеріалів останньої лекції, а також рекомендованої літератури, її конспектування та доповнення конспекту лекції, накреслює питання, які повинен з’ясувати з викладачем. Підготовка до практичних занять. Для забезпечення продуктивної роботи на практичних заняттях та, відповідно, атестування його знань та вмінь, студент повинен бути підготовленим належним чином. Для цього необхідно ознайомитися з планом наступного семінарського або практичного заняття та рекомендованою літературою. Підготовку слід розпочати з вивчення конспекту лекцій з даної теми, а після цього розглянути рекомендовану літературу. Вивчаючи літературу необхідно робити скорочений конспект прочитаного. Вивчаючи конспект лекції та літературу, студент повинен знаходити відповіді на усі запитання з теми практичного заняття. Для розв’язання задач та аналізу економічних ситуацій на практичних заняттях треба знати засоби розрахунків показників, графічного та табличного методів викладання матеріалу та результатів розрахунків. Вміння аналізувати ґрунтується на знанні змісту показників, методів їх розрахунку, зв’язку з іншими показниками. Саме тому вивчення теоретичного матеріалу потребує окреслення методичних питань та акцентування уваги на них. Також необхідно особливу увагу надавати формулам, звертати увагу на їх сутність. Підготовка реферату. Підготовка реферату включає наступні необхідні етапи роботи студента: вибір теми, визначення основних понять та питань теми, складання плану викладання теми, написання реферату. За своєю сутністю підготовка реферату визначає проведення студентом теоретичного аналізу поставленої проблеми та узагальнення вивчення матеріалу згідно розробленому плану. Текст реферату (обсяг не менше 15 стор.) представляється у вигляді рукопису або у друкованій формі на одній сторінці з одного боку білого паперу формату А4 через півтора інтервали. Текст на аркуші паперу розміщують, дотримуючись таких розмірів від краю: ліворуч – 25 мм, праворуч – 10 мм, згори – 20 мм, знизу – 20 мм. Першою сторінкою реферату є титульний аркуш, форма якого наведена у Додатку А. Останньою сторінкою реферату є список використаних джерел. Якщо тема індивідуального завдання передбачає висвітлення декількох питань, необхідно скласти план реферату, який при оформленні представляється після титульного аркуша на другій сторінці. Реферат має бути виконаний і поданий на кафедру не пізніше зазначеної у навчальному плані дати. Перед захистом реферату студент повинен ознайомитись із зауваженнями викладача й підготувати змістовні відповіді на них. Доповідь студента під час захисту роботи не може перевищувати 5-7 хвилин. Студент у доповіді повідомляє перелік висвітлених питань, основні результати та загальні висновки. Оцінка за виконання та виклад роботи повідомляється одразу після захисту.
Теми індивідуальних завдань:
1.3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Практичні заняття призначаються для: - закріплення студентами знань, отриманих під час лекцій, а також під час самостійного вивчання та конспектування рекомендованої літератури; - поглибленого розуміння вивченого матеріалу на підставі використання отриманих знань в певних питаннях та ситуаціях; - тренування та виконання розрахунків економічних показників, критеріїв.
Практичні завдання Завдання №1 Визначити ринкові частки підприємств у вартісному вираженні. Зробити висновки про інтенсивність конкуренції в ринкових сегментах. Вихідні дані для розрахунків наведені в табл.1.1. Таблиця 1.1 Вихідні дані для розрахунків
Завдання №2 Виконати діагностику галузі (за вибором студента). Використати методику М.Портера з дотриманням діагностичних процедур, а саме: 1. Визначення профілю галузі та її загальна характеристика. 2. Оцінка рушійних сил розвитку галузі. 3. Діагностування основних сил конкуренції. 4. Оцінка конкурентних позицій підприємств-суперників. 5. Аналіз найближчих конкурентів. 6. Визначення основних чинників успіху в галузі, їх оцінка. 7. Оцінка перспектив розвитку галузі.
Завдання №3 Визначити ринкові частки підприємств у натуральному і вартісному вираженні та інтенсивність конкуренції в галузі. Вихідні дані для розрахунків наведені в табл.1.2. Таблиця 1.2 Вихідні дані для розрахунків
Завдання №4 На основі наведених даних (табл. 1.3) побудувати конкурентну карту регіонального ринку перевезень будівельних матеріалів. Таблиця 1.3 Вихідні дані для розрахунків
Завдання №5 Оцінити конкурентоспроможність підприємства, використовуючи матрицю конкурентного профілю (табл. 1.4).
Таблиця 1.4 Вихідні дані для розрахунків
Завдання №6 Оцінити рівень конкурентоспроможності автотранспортного підприємства №1 та порівняти його з конкурентоздатністю аналогічних підприємств на ринку. Зробити висновки. Назвати заходи, які дозволять підвищити конкурентоспроможність АТП №1. Вихідна інформація про різні аспекти діяльності автотранспортних підприємств наведена в табл. 1.5. Таблиця 1.5 Інформація про господарську діяльність автотранспортних підприємств
Завдання №7 Виконати SWOT-аналіз діяльності вантажного автотранспортного підприємства. Характеристики, які потрібні для проведення аналізу наведені в таблиці 1.6.
Таблиця 1.6 Характеристики для проведення SWOT-аналізу автотранспортного підприємства
Функціональні аспекти діяльності із зазначенням можливих сильних (слабких) сторін діяльності підприємства: Виробнича: низький рівень собівартості продукції, висока якість продукції, висока фондовіддача, впровадження інновацій у виробничий процес, сучасне високопродуктивне обладнання; застаріле обладнання, високий рівень витрат, високий рівень енергомісткості технологій порівняно з конкурентами, низький рівень завантаження виробничих потужностей. Кадрова: висока кваліфікація та компетентність персоналу, здатність працівників до генерування ідей (творча активність), позитивна ділова репутація; неефективна система мотивації та стимулювання праці, високий рівень плинності кадрів. Маркетингова: висока частка ринку, ефективна реклама та стимулювання збуту, високий рівень лояльності споживачів до продукції, високий рівень диференціації продукції; недостатній рівень асортименту продукції, зменшення ринкової частки, скорочення кількості споживачів. Фінансова: доступність позикових коштів, висока ділова активність, висока ліквідність активів, стійке фінансове становище, високий рівень рентабельності капіталу; недостатність фінансових ресурсів, нестійке фінансове становище, високий рівень залежності від кредиторів, низька рентабельність. Організаційні можливості: кваліфікований менеджмент, ефективна організаційна структура; низька кваліфікація менеджерів, низька швидкість проходження керуючих впливів.
Завдання №8 Оцінити конкурентоспроможність транспортних послуг АТП №1 та АТП №2. Вихідними даними є результати опитування, в процесі якого експерти оцінювали характеристики послуг за 10 бальною шкалою (табл. 1.7). Побудувати багатокутник конкурентоспроможності транспортних послуг. Таблиця 1.7 Вихідні дані для розрахунків
Завдання №9 Оцінити конкурентоспроможність мікроавтобусів модифікацій марки «Богдан». Вихідними даними є характеристики (технічні та вартісні) автомобілів та результати опитування експертів (табл. 1.8). Таблиця 1.8 Вихідні дані для розрахунків
Завдання №10 Використовуючи метод ланцюгових підстановок, за даними, наведеними в табл.1.9, визначити вплив ефективності використання ресурсів на обсяги виробництва і реалізації продукції підприємства. Зробити висновки. Таблиця 1.9 Вихідні дані для аналізу
Завдання №11 За даними, наведеними в табл.1.10, оцінити ефективність використання матеріальної складової виробничого потенціалу підприємства.
Таблиця 1.10 Вихідні дані для аналізу
Завдання №12 За даними, наведеними в табл.1.11, оцінити ефективність використання кадрової складової виробничого потенціалу підприємства. За звітний період звільнено 10 осіб і зараховано до штату персоналу 8 осіб. За результатами розрахунків зробіть висновки. Таблиця 1.11 Вихідні дані для аналізу
Завдання №13 Визначити коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання рухомого складу підприємства та інтегральний коефіцієнт завантаження. Вихідні дані: спискова кількість автомобілів 20 одиниць, час перебування автомобіля в наряді 7 год, технічна швидкість автомобіля планова 25 км/год, технічна швидкість автомобіля фактична 28 км/год, середня вантажопідйомність автомобілів 4,5т, середня відстань перевезень 10 км, час простою під завантаженням-розвантаженням на одну їздку 0,45 год, коефіцієнт використання пробігу 0,6, коефіцієнт використання вантажопідйомності 1, коефіцієнт випуску автомобілів на лінію плановий 0,68, коефіцієнт випуску автомобілів на лінію фактичний 0,7.
Завдання №14 Визначити, як зміниться виробнича потужність АТП, якщо коефіцієнт використання пробігу через скорочення нульових і порожніх пробігів і відповідно через удосконалення оперативного планування транспортного процесу збільшиться на 1%. Вихідні дані: спискова кількість автомобілів 89 одиниць, час в наряді 8 год, технічна швидкість 25 км/год, середня вантажопідйомність автомобілів 5 т, середня відстань перевезень 10 км, час простою під завантаженням-розвантаженням на одну їздку 0,5 год, коефіцієнт використання пробігу 0,6, коефіцієнт використання вантажопідйомності 1, коефіцієнт випуску автомобілів на лінію 0,42.
Завдання №15 Виконати горизонтальний та вертикальний аналіз балансу (табл. 1.12). Визначити фінансові коефіцієнти, якщо виручка від реалізації послуг підприємства становила 7820 тис.грн., валовий прибуток 289,3 тис.грн., чистий прибуток 82,3 тис.грн. Таблиця 1.12 Вихідні дані для розрахунків
Завдання №16 Виконати фінансову діагностику стану АТП на основі даних, які наведені в Додатку Б. Представити результати дослідження у вигляді таблиць і розрахунків за наступною послідовністю:
1) аналіз ліквідності балансу; 2) розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.
Зробити висновки.
Завдання №17 Вихідні дані про діяльність підприємства та об’єкта-аналога наведені в табл. 1.13. Встановлено, що надійність результатів, отриманих за допомогою мультиплікаторів, становить: - ціна/виручка - 25%; - ціна/власний капітал – 25%; - ціна/балансова вартість активів – 50%. Оцінити вартість об’єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу. Таблиця 1.13 Вихідні дані до оцінки вартості підприємства
Завдання №18 Вихідні дані про діяльність підприємства наведені в табл. 1.14. Результати попереднього аналізу свідчать про заниження балансової вартості основних засобів на 12%; 15% запасів втратили на 10% свою ринкову вартість; у складі дебіторської заборгованості 3% сумнівних боргів. Визначити ринкову вартість підприємства методом чистих активів. Таблиця 1.14 Вихідні дані до оцінки вартості підприємства
Завдання №19 Визначити ринкову вартість підприємства, використовуючи майновий, дохідний та порівняльний підходи. Вихідні дані про діяльність підприємства наведені в табл. 1.15. Результати попереднього аналізу свідчать про збільшення вартості необоротних активів на 20% через загальне подорожчання нерухомості; 3% виробничих запасів втратили на 20% свою ринкову вартість; у складі дебіторської заборгованості 10% сумнівних боргів. Визначити ринкову вартість підприємства методом чистих активів. Таблиця 1.15 Вихідні дані до оцінки вартості підприємства за майновим підходом
Грошовий потік підприємства є постійний і дорівнює 2734,1 тис.грн. Ставка капіталізації становить 25%. Вихідні дані про діяльність підприємства та об’єкта-аналога наведені в табл. 1.16. Таблиця 1.16 Вихідні дані до оцінки вартості підприємства за порівняльним підходом
Завдання №20 В оціночному листі (див. табл. 1.17) прочитайте ствердження з лівого та правого боків і проставте всередині листа оцінку, яка, на Вашу думку, відповідає істині. При цьому потрібно мати на увазі, що оцінки означають: +3 – властивість проявляється в колективі завжди (ствердження зліва); +2 – властивість проявляється у більшості випадків; +1 – властивість проявляється нерідко; 0 – властивості не проявляються достатньо ясно, або в однаковій мірі проявляється і те, і інше; -1 – властивість проявляється достатньо суттєво; -2 – властивість проявляється в більшості випадків; -3 – властивість проявляється завжди. Таблиця 1.17 Оціночний лист по дослідженню психологічного клімату в колективі
Обробка результатів: 1) скласти всі позитивні бали, потім від’ємні бали та із більшої суми вирахувати меншу; 2) отриманий результат поділити на 10 (в тесті 10 шкал). Оцінка: позитивне значення кінцевого результату відповідають прийнятному, а від’ємне – неприйнятному психологічному клімату.
Завдання №21 Експертами-оцінювачами проведено анкетне опитування робітників підрозділу та кваліфікаційне тестування, результати яких дозволили визначити кількість балів за кожною професійно-особистісною якістю керівника виробничого підрозділу підприємства. Кожна якість оцінювалася за 5-бальною системою: 1 бал – якість відсутня; 2 бали – якість виявляється дуже рідко; 3 бали – якість виявляється не сильно і не слабко; 4 бали – якість виявляється часто; 5 балів – якість виявляється систематично. На основі наведених даних (табл. 1.18) розрахувати інтегральний показник професійно-особистісних якостей керівника виробничого підрозділу підприємства та зробити висновок про його рівень. Враховуючи, що за вагомістю якостей мінімальне значення інтегрального показника дорівнює 1, середнє - 3 і максимальне – 5 балів. Таблиця 1.18 Результати експертних досліджень
Завдання №22 Використовуючи індекс Альтмана, визначити імовірність банкрутства підприємства за даними, наведеними в табл. 1.19. Таблиця 1.19 Вихідні дані до розрахунків
Завдання №23 Виконати діагностику імовірності банкрутства підприємства за даними, наведеними в Додатку Б, з використанням: а) методу, який передбачений в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства [23]; б) дискримінантної моделі оцінки фінансового стану позичальника для транспортної сфери, яка представлена в Порядку проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій [24].
1.4. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
2.1. Мета та завдання курсової роботи Мета курсової роботи - це систематизація, узагальнення, закріплення та розширення теоретичних знань для поглибленого вивчення практичних питань щодо підвищення економічної ефективності діяльності підприємств в ринкових умовах господарювання. Курсова робота має відображати рівень теоретичної та практичної підготовки студентів і вміння творчого використання матеріалу дисципліни. Завдання полягає в тому, щоб допомогти студентам оволодіти методами економічної діагностики з метою підвищення ефективної роботи підприємств за ринкових відносин. Для цього слід навчитися: 1) проводити діагностику ринкових позицій підприємства; 2) виконувати діагностику виробничого потенціалу підприємства; 3) проводити фінансову діагностику стану підприємства; 4) виявляти резерви поліпшення основних показників діяльності підприємства. Під час виконання курсової роботи студент повинен користуватись статистичними та економіко-математичними методами для виявлення закономірностей зміни явища, що досліджується, уміти пояснити ці закономірності та на цій підставі розробити конкретні заходи для поліпшення показників роботи підприємства.
2.2. Вихідні дані до курсової роботи Об'єктом дослідження є діяльність конкретного підприємства будь-якої організаційно-правової форми. Для виконання завдання необхідно скористатися фінансовою звітністю підприємства (балансом, звітом про фінансові результати та звітом про рух грошових коштів за останні два-три роки), дані якого були використані при написанні курсових робіт на попередніх курсах, або під час проходження практики. Фінансову звітність також можна отримати в Інтернеті за адресою www. afr.com.ua або www.smida.gov.ua. Для проведення діагностики ринкових позицій підприємства необхідно мати інформацію про різні аспекти діяльності двох автотранспортних підприємств, які обрані для дослідження в якості конкурентів, а саме: розмір виручки від реалізації, розмір чистого прибутку, середньорічна вартість активів, обсяг власного капіталу, вартість основних засобів, сума зносу основних засобів, середньооблікова чисельність персоналу, кількість постійних працівників. Вихідні дані до курсової роботи наводяться в додатках.
2.3. Структура та зміст курсової роботи Курсова робота складається з розрахунково-пояснювальної записки в обсязі 40-50 стор. Розрахунково-пояснювальна записка містить титульний аркуш (Додаток Г), завдання на курсову роботу (Додаток Д), реферат, зміст, вступ, аналітично-розрахункову частину, висновки та пропозиції, список використаних джерел, додатки. Реферат складається після проведення всіх розрахунків в курсовій роботі, коли є повна ясність по всіх інших розділах. У ньому слід навести дані про об’єкт діагностики, її результати. Крім того, слід вказати обсяг курсової роботи, таблиць, рисунків, формул, використаних літературних джерел. Реферат закінчується ключовими словами (до п’яти слів). Орієнтовний обсяг реферату становить одну сторінку. Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів, зокрема вступу, висновків, списку використаної літератури. Вступ складається з 2-3 стор. рукописного тексту, в якому обґрунтовується актуальність теми, пояснюються мета та завдання дослідження. Аналітично-розрахункова частина складається з трьох розділів: 1) діагностика ринкових позицій підприємства (10 стор.); 2) діагностика виробничого потенціалу підприємства (10 стор.); 3) фінансова діагностика стану підприємства (10 стор.). В цих розділах автор повинен виконати практичне дослідження та аналіз досліджуваних питань на прикладі конкретної господарюючої структури, використовуючи бухгалтерські та статистичні дані діяльності підприємства за останні 2-3 роки. В розділах необхідно викласти методику розрахунків, самі розрахунки, аналіз результатів розрахунків. Результати аналізу доцільно представляти у вигляді таблиць, графіків, діаграм, схем. Зразок змісту аналітично-розрахункової частини курсової роботи: Розділ 1. Діагностика ринкових позицій підприємства 1.1. Характеристика підприємства 1.2. Діагностика конкурентоспроможності продукції 1.3. Порівняльний аналіз стану підприємства 1.4. SWOT-аналіз підприємства Розділ 2. Діагностика виробничого потенціалу підприємства 2.1. Оцінка використання технічної складової виробничого потенціалу підприємства. 2.2. Оцінка використання матеріальної складової виробничого потенціалу підприємства. 2.3. Оцінка використання кадрової складової виробничого потенціалу підприємства. 2.4. Визначення впливу ефективності використання ресурсів на обсяги виробництва і реалізації продукції підприємства. Розділ 3. Фінансова діагностика стану підприємства 3.1. Експрес-аналіз балансу та звіту про фінансові результати підприємства 3.2. Діагностика ліквідності підприємства 3.3. Діагностика фінансової стійкості підприємства 3.4. Діагностика ділової активності та рентабельності 3.5. Діагностика імовірності банкрутства У висновках та пропозиціях (2-3 стор.) потрібно сформулювати результати виконаної роботи. Також автор повинен визначити основні напрямки поліпшення стану підприємства на ринку транспортних послуг; дати конкретні економічно обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених недоліків в діяльності підприємства, визначити резерви підвищення ефективності господарської діяльності підприємства на базі сучасної економічної науки; викласти теоретичні прогнози щодо тенденцій розвитку об’єкта дослідження. Характер і зміст заходів, що пропонуються, повинні базуватися на діагностиці, результати якої представлені в розділах курсової роботи. Висновки та пропозиції мають бути стислими, добре обґрунтованими та чітко сформульованими. Список використаних джерел повинен містити літературу, що була використана під час виконання курсової роботи. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: в порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків. У додатках наводяться матеріали фінансової та статистичної звітності підприємства і розрахунки, які проводилися за допомогою обчислювальної техніки.
2.4. Основні етапи виконання курсової роботи Економічна діагностика дозволяє оперативно оцінити стан підприємства через основні індикатори, які можна отримати з фінансової та статистичної звітності об’єкта дослідження. В Розділі 1 “Діагностика ринкових позицій підприємства” необхідно: представити характеристику об’єкта дослідження; охарактеризувати ринкову діяльність підприємства, оцінивши його конкурентні переваги. Характеристика об’єкта дослідження повинна містити наступну інформацію: 1) загальна характеристика підприємства (організаційно-правова форма; види діяльності; дата заснування; основні види продукції; основні постачальники та споживачі); 2) схема організаційної структури управління із зазначенням повноважень (функцій) керівників. Характеристика ринкової діяльності підприємства повинна включати результати діагностики конкурентоспроможності підприємства та його продукції. За даними бухгалтерської звітності конкурентоспроможність продукції підприємства можна охарактеризувати за допомогою непрямих показників:
Показники конкурентоспроможності продукції представлені в таблиці 2.1. Таблиця 2.1 Показники конкурентоспроможності продукції
Для підсумкової оцінки ринкового стану підприємства можна використати порівняльний аналіз, який має кількісний характер і SWOT-аналіз, який дозволяє надати якісні характеристики ринковому стану підприємства. Мета порівняльного аналізу – співставити важливі економічні показники діяльності підприємства з їх оптимальним рівнем (галузевими значеннями показників) і на цій основі визначити основні переваги та проблеми діяльності підприємства. Показники, які беруться для оцінки, можуть характеризувати різні аспекти діяльності підприємства: фінансовий, виробничий, маркетинговий. В курсовій роботі для проведення порівняльного аналізу потрібно використати метод побудови матриці конкурентного профілю. Вихідну інформацію про різні аспекти діяльності автотранспортних підприємств, які обрані для дослідження в якості конкурентів доцільно представити у вигляді таблиці 2.2. Таблиця 2.2 Інформація про господарську діяльність автотранспортних підприємств
Оцінка конкурентоспроможності підприємства за побудови матриці конкурентного профілю передбачає дотримання певної послідовності розрахунків. 1. Розрахувати і-ті показники (i=), що характеризують окремі аспекти діяльності j-го підприємства (j=). 1) виробничу діяльність описують наступні показники:
2) фінансову діяльність можна охарактеризувати за наступними показниками:
3) кадровий потенціал може бути описаний наступними показниками:
4) маркетингову діяльність, виходячи з наявної інформації, будуть описувати характеристики, які оцінені в балах за результатами експертних опитувань: надійність перевезень, термін виконання замовлення, реклама. Для оцінки в балах кожної характеристики підприємства скористалися наступним способом: Якщо досягнення за характеристикою: Бали Дуже незначні 1 Незначні 2 Значні 3 Дуже значні 4 2. Розраховані показники (Кіj) по кожному підприємству заносяться до табл.2.3. Таблиця 2.3 Матриця оцінки конкурентоспроможності підприємства
3. Виділити найкращі значення за кожним і-м показником для групи підприємств (Kmaxj), присвоїти максимальний бал (наприклад - Бmaxі=4). 4. Розрахунок балів, отриманих за іншими показниками групи підприємств здійснюється за формулою: , де Бmaxi – максимально встановлений бал оцінювання окремого показника; - коефіцієнт стандартизації показника відносно відповідного показника еталонного підприємства, який розраховується за формулою:
5. Визначення оціночних значень для кожного показника як добуток балів на коефіцієнт вагомості кожного аспекту діяльності підприємства (Квагі):
Ступінь впливу аспектів діяльності підприємств на рівень їхньої конкурентоспроможності (Квагі) визначається експертним шляхом і в курсовій роботі може мати наступні значення: маркетингова діяльність - 0,2; виробнича діяльність – 0,4; фінансова діяльність – 0,3; кадровий потенціал – 0,1. 6. Визначення суми оціночних значень для кожного підприємства:
7. Розраховується коефіцієнт конкурентоспроможності (КС), який дорівнюватиме одиниці для того підприємства, яке має найбільшу суму оціночних значень. Для інших підприємств він розраховується як відношення суми оціночних значень до максимального рівня суми оціночних значень підприємства-лідера. 8. Аналіз рівня конкурентоспроможності підприємств. Підприємство з коефіцієнтом конкурентоспроможності (КС): =1 лідер 0,9-1 ринковий послідовник 0,5-0,9 ринковий претендент <0,5 ринковий новачок Зробити висновки щодо конкурентних переваг підприємства.
Більш детальні якісні висновки про ринковий стан дозволяє зробити SWOT-аналіз. Маючи загальне уявлення про його сутність з інших дисциплін фахового спрямування, необхідно навчитись чітко виявляти і вміти структурувати параметри, за якими здійснюється аналіз, а саме: сильні і слабкі сторони підприємства, потенційні можливості та загрози. З метою виявлення сильних і слабких сторін діяльності підприємства доцільно проаналізувати функціональні аспекти діяльності підприємства, представлені на рис.1.
Рис.1. Сильні і слабкі сторони за аспектами діяльності підприємств. В процесі виявлення можливостей та загроз, пов’язаних з можливим розвитком підприємства, потрібно враховувати наступні аспекти (рис.2).
Рис.2. Можливості та загрози діяльності підприємств. В Розділі 2 «Діагностика виробничого потенціалу підприємства» необхідно надати оцінку технічній, матеріальній та кадровій складовим виробничого потенціалу підприємства. Основними напрямками діагностики виробничого потенціалу підприємства є оцінка поточного стану, руху та ефективності використання складових виробничого потенціалу підприємства. Оцінка технічної складової виробничого потенціалу підприємства включає такі дослідження: аналіз наявності та динамічних змін основних засобів; аналіз структури основних засобів; аналіз технічного стану, руху та ефективності використання основних засобів. Для аналізу складу та структури основних засобів підприємства необхідно побудувати таблицю 2.4. Таблиця 2.4 Наявність, динаміка та структура основних засобів підприємства
Технічний стан основних виробничих засобів характеризується коефіцієнтом зносу (Кзн) та коефіцієнтом придатності (Кпр): ; Кпр= 1-Кзн, де Сзн – сума зносу основних засобів, Спкр – первісна вартість основних засобів на кінець року. Рух основних засобів характеризують коефіцієнти вибуття (Квиб) та (Кон) оновлення: ; , де Свиб – первісна вартість основних засобів, які вибули протягом періоду, Свв – первісна вартість основних засобів, які введені протягом періоду, Сппр – первісна вартість основних засобів на початок року. Ефективність використання основних засобів характеризується фондовіддачею (Фв), фондоозброєністю (Фо) та рентабельністю основних засобів (Rоз): ; ; , де В – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), тис.грн. – середньорічна вартість основних засобів: , Скр – залишкова вартість основних засобів на кінець року, Спр – залишкова вартість основних засобів на початок року, – середньооблікова чисельність персоналу підприємства, П – прибуток (збиток) від звичайної діяльності. Розраховані показники необхідно звести до таблиці 2.5. Таблиця 2.5 До характеристики технічної складової виробничого потенціалу підприємства
Діагностика матеріальної складової виробничого потенціалу підприємства включає дослідження наявності, структури і ефективності використання оборотних виробничих засобів (табл. 2.6). Таблиця 2.6 До характеристики ефективності використання матеріальної складової виробничого потенціалу підприємства
Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується коефіцієнтом обороту виробничих запасів (Квз), тривалістю обороту виробничих запасів (Твз), матеріаловіддачею (МВ), часткою матеріальних витрат у собівартості продукції (ПВм): ; ; ; , де С – собівартість реалізованої продукції, - середній розмір виробничих запасів підприємства, См – сума матеріальних витрат на виробництво продукції.
Діагностика кадрової складової виробничого потенціалу підприємства включає дослідження наявності, структури, руху та ефективності використання персоналу підприємства (табл. 2.7). Рух персоналу підприємства характеризується коефіцієнтом обороту з прийому персоналу (), коефіцієнтом обороту з вибуття персоналу(), коефіцієнтом стабільності персоналу (Кст): ; ; , де Чпр – чисельність працівників, прийнятих на роботу протягом періоду, Чвиб – чисельність працівників, звільнених з роботи протягом періоду, Чст – чисельність працівників, які працювали на підприємстві весь період. Ефективність використання кадрової складової виробничого потенціалу підприємства можна охарактеризувати такими показниками, як виробіток (ПП), середньорічна (середньомісячна) оплата праці (), коефіцієнт випередження зростання продуктивності праці над заробітною платою (Квип): ; ; , де ФОП – фонд оплати праці, Іпп – індекс зростання продуктивності праці, Ізп – індекс зростання середньорічної заробітної плати працівників. Таблиця 2.7 До характеристики використання кадрової складової виробничого потенціалу підприємства
Діагностика виробничого потенціалу підприємства передбачає дослідження впливу ефективності використання ресурсів на обсяги виробництва і реалізації продукції. При діагностиці впливу ефективності використання ресурсів на обсяги виробництва і реалізації продукції прийнято виокремлювати дві групи факторів: перша група пов’язана з екстенсивним використанням ресурсів, друга – з інтенсивним. Екстенсивність використання ресурсів характеризується розміром використаних ресурсів, який може відображати показник середньооблікової чисельності персоналу, вартість використаних матеріальних ресурсів, середньорічна вартість основних виробничих засобів. Інтенсивність використання ресурсів відображається відповідними якісними показниками: продуктивністю праці, матеріаловіддачею, фондовіддачею. При діагностиці важливо встановити, вплив якої з двох груп факторів переважає в змінах обсягів виробництва. Етапи діагностики впливу ефективності використання ресурсів на обсяги виробництва і реалізації продукції: 1) порівняти темпи росту ресурсів і виручки. Інтенсивність (ефективність) використання ресурсів підвищилась, якщо індекс росту виручки вище за індекс росту розмірів ресурсів. 2) розрахувати вплив на зміну виручки від реалізації продукції екстенсивності та інтенсивності використання ресурсів. На підприємстві, яке працює ефективно повинні переважати інтенсивні фактори використання виробничих ресурсів. Послідовність розрахунку впливу факторів на зміну виручки: - вплив на виручку зміни середнього розміру використаних ресурсів: ΔВ(ΔС)=(С1-С0)К0 - вплив на виручку змін коефіцієнта використання ресурсів: ΔВ(ΔК)=С1(К1-К0) де С1, С0 - середній розмір використаних ресурсів відповідно за звітний та базовий періоди, К1, К0 – коефіцієнт ефективності використання конкретного ресурсу відповідно за звітний та базовий періоди. Виконання перевірки: ΔВ= В1-В0=ΔВ(ΔС)+ ΔВ(ΔК) де виручка в звітному періоді: В1= С1*К1; виручка в базовому періоді: В0= С0*К0 3) визначити частку впливу екстенсивних та інтенсивних факторів в загальному розмірі змінення виручки від реалізації продукції. Вплив кількісного фактору визначається за формулою: ПВ(ΔС )= ΔВ(ΔС)/ ΔВ *100% Вплив якісного фактору визначається за формулою: ПВ(ΔК )= ΔВ(ΔК)/ ΔВ *100% Аналіз впливу ефективності використання ресурсів на обсяг виручки необхідно провести за табл. 2.8.
Таблиця 2.8 Розрахунок впливу факторів на обсяг виручки підприємства
В Розділі 3 «Фінансова діагностика стану підприємства» необхідно оцінити поточний фінансовий стан підприємства та динаміку його розвитку. Для цього слід провести: експрес-аналіз балансу та звіту про фінансові результати підприємства, діагностику ліквідності та фінансової стійкості, діагностику ділової активності та рентабельності, діагностику імовірності банкрутства. Виконання загальної діагностики фінансового стану на основі експрес-аналізу балансу та звіту про фінансові результати передбачає: проведення вертикального та горизонтального аналізу балансу, оцінку динаміки загальних показників діяльності підприємства, виявлення проблемних статей звітності підприємства. Сутність горизонтального аналізу полягає в дослідженні динаміки статей та їх груп в активі та пасиві балансу. При цьому здійснюється постатейне співставлення звітів, визначається абсолютне і відносне відхилення статей. Вертикальний аналіз полягає в дослідженні структури балансу, тобто визначенні питомої ваги статті балансу в підсумку. При проведенні горизонтального та вертикального аналізу звітності використовуються показники: індекс росту (темп росту) та темп приросту. Індекс росту (ІР ) - показує, в скільки разів змінилось значення показника, що аналізується, в порівнянні з базовим або попереднім і розраховується за формулою: ІР = , де: Yi – значення показника, що аналізується; Yo – значення показника, прийнятого за базовий. Темп приросту (ТПР ) показує, на скільки змінилось значення показника, що аналізується в порівнянні з базовим: ТПР = ІР – 100%, Для проведення вертикального і горизонтального аналізів необхідно побудувати аналітичний баланс (табл.2.9). Таблиця 2.9 Аналітичний баланс підприємства
Основою інтерпретації основних загальних показників діяльності підприємства є «золоте правило економіки», яке базується на співставленні їх темпових значень. Відповідно до «золотого правила економіки» найбільш бажане співвідношення між темповими значеннями основних загальних показників діяльності підприємства наступне: - темпи приросту валюти балансу повинні перевищувати темп інфляції (свідчить про наявність реального зростання майна підприємства); - темп приросту виручки повинен перевищувати темп приросту валюти балансу (активи використовуються ефективно); - темп приросту прибутку повинен перевищувати темп приросту виручки (зростання виручки випереджає зростання витрат). Оцінка динаміки загальних показників діяльності підприємства повинна виконуватись за таблицею 2.10. Таблиця 2.10 Динамічність показників підприємства
Виявлення проблемних статей звітності підприємствапередбачає порівняння статей звітності поточного і минулого періодів і оцінку динаміки проблемних статей двох видів: 1) збитки, прострочені кредити і кредиторська заборгованість (які свідчать про незадовільну роботу підприємства і, як результат цього, незадовільний фінансовий стан); 2) прострочена дебіторська заборгованість; штрафи і пеня; від’ємний грошовий потік; (які свідчать про певні недоліки в роботі підприємства, які у випадку їх регулярного повторення можуть суттєво відобразитись на фінансовому стані підприємства).
Діагностики ліквідності підприємства передбачає виконання: - аналізу ліквідності балансу; - розрахунку та аналізу основних коефіцієнтів ліквідності. Аналіз ліквідності балансу передбачає групування всіх активів підприємства в залежності від ступеня ліквідності на: - високоліквідні активи (А1) – кошти і короткострокові фінансові вкладення; - активи, що швидко реалізуються (А2) – дебіторська заборгованість до 1 року; - активи, що повільно реалізуються (А3) – стаття розділу 2 «Запаси», стаття «Довгострокові фінансові вкладення», стаття «Розрахунки з учасниками» розділ 1 активу, дебіторська заборгованість більш 1 року; - активи, що важко реалізуються (А4) – статті розділу 1 активу балансу, за винятком статей, що ввійшли в попередню групу та витрати майбутніх періодів. В пасиві балансу за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань групуються: - найбільш термінові зобов'язання – кредиторська заборгованість (П1); - короткострокові пасиви – короткострокові кредити і позикові засоби, що підлягають погашенню до 1 року (П2); - довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові засоби (забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів) (П3); - постійні пасиви - статті розділу 1 пасиву балансу (П4). Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп активу і пасиву (табл.2.11). Баланс вважається ліквідним, якщо має місце таке співвідношення: - А1 ≥ П1, А2 ≥ П2, А3 ≥ П3, А4 ≤ П4
Таблиця 2.11 До аналізу ліквідності балансу
Невиконання першої нерівності спричинене недостатньою кількістю найбільш ліквідних активів для покриття найбільш строкових зобов`язань, що характеризує поточну платоспроможність підприємства як незадовільну. Виконання другої і третьої нерівностей говорить про задовільну перспективну платоспроможність. Четверта нерівність носить “балансуючий” характер і в той же час говорить про те, що у даного підприємства є наявність власних оборотних засобів – мінімальної умови фінансової стійкості. Вимірниками ступеня ліквідності є коефіцієнти: абсолютної ліквідності (Кал), швидкої ліквідност (Кшл), покриття (Кп):
де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті, поточні фінансові інвестиції, тис.грн.; ПЗ – поточні зобов'язання, тис.грн.; ДЗ – дебіторська заборгованість, тис.грн.; ВО – векселі одержанні, тис.грн.; ОА – оборотні активи, тис.грн.. Розраховані коефіцієнти ліквідності необхідно звести до табл.2.12. Таблиця 2.12 Показники поточної платоспроможності підприємства
Діагностика фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь незалежності від зовнішніх джерел фінансування майна, тобто стан фінансових ресурсів, який забезпечує платоспроможність підприємства в умовах допустимого рівня ризику. Діагностика виконується за абсолютними та відносними показники фінансової стійкості. Мінімальна фінансова стійкість характеризується наявністю у підприємства власних оборотних коштів (ВОК): ВОК= ВК+ЗНВП+ДМП-НА, де ВК – власний капітал, ЗНВП – забезпечення наступних витрат і платежів, ДМП – доходи майбутніх періодів, НА – необоротні активи. Відносні показники – це фінансові коефіцієнти: автономії (Ка), концентрації позикового капіталу (Кпк), фінансового ризику (Кф), маневреності власного капіталу (Кмвк), забезпечення власними засобами (Квок).
де ВБ – валюта балансу, тис.грн.; ПК - позиковий капітал (довгострокові та поточні зобов’язання), тис.грн., ОА – оборотні активи, тис.грн. Розраховані показники фінансової стійкості необхідно звести до табл.2.13. Таблиця 2.13 Показники фінансової стійкості підприємства
Діагностика ділової активності дозволяє оцінити швидкість обороту ресурсів підприємства, тобто швидкість їх перетворення в грошову форму, що безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Показниками ділової активності підприємства є: коефіцієнт оборотності активів(КО), фондовіддача (Фв), коефіцієнт оборотності оборотних активів (Коа), коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Кдз), середня тривалість дебіторської заборгованості (Тдз), коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Ккз), середня тривалість кредиторської заборгованості (Ткз), коефіцієнт оборотності позикового капіталу (Кпк), коефіцієнт оборотності власного капіталу (Квк):
де – середня вартість активів за звітний період, тис.грн.. – середньорічна вартість оборотних активів, тис.грн. – середній розмір дебіторської заборгованості, тис.грн.. – середня сума кредиторської заборгованості, тис.грн.. – середня сума власного капіталу, тис.грн. – середня сума позикового капіталу, тис.грн.
Розраховані показники ділової активності необхідно звести до табл.2.14. Таблиця 2.14
Показники ділової активності підприємства
Діагностика рентабельності дозволяє отримати інформацію про ефективність діяльності підприємства і потребує дослідження рівня рентабельності продукції (RПР), рентабельності активів (RА), рентабельності власного капіталу (RВК) рентабельності доходів підприємства за видами його діяльності (рентабельності діяльності (Rд)):
де Пв – валовий прибуток (збиток), тис.грн., ФР – фінансовий результат від звичайної діяльності, тис.грн., С – собівартість реалізованої продукції, тис.грн. ФРі – фінансовий результат за і-им видом діяльності, тис.грн.; ЧДі – чистий дохід за і-им видом діяльності, тис.грн.. Розраховані показники рентабельності необхідно звести до табл.2.15. Таблиця 2.15 Показники рентабельності підприємства
Діагностика імовірності банкрутства. І в зарубіжній, і у вітчизняній практиці існує значна кількість методів визначення імовірності настання банкрутства підприємства. Державний підхід до діагностики банкрутства представлений Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджені Наказом Міністерства економіки України від 26.10.2010 р. за №1361 [2]. Вітчизняним науковцем Терещенко О.О. було обґрунтовано новий методологічний підхід щодо діагностики банкрутства вітчизняних підприємств, в основу якого покладено мультиваріантний дискримінантний аналіз [59]. Суттєвою перевагою зазначеного підходу є врахування галузевих особливостей об'єктів дослідження при побудові дискримінантних моделей діагностики банкрутства. Модель О.Терещенка для підприємств транспорту має вид: Z=0,145Х1+1,481Х2+1,007Х4+0,048Х6+0,146Х10-1,779, де х1 – коефіцієнт покриття, х2 – коефіцієнт фінансової незалежності, х4 – коефіцієнт рентабельності операційного продажу за грошовим потоком (грошовий потік від операційної діяльності / (чиста виручка від реалізації продукції + інші операційні доходи)), х6 – коефіцієнт оборотності позичкового капіталу , х10 – коефіцієнт оборотності оборотних активів. Якщо значення показника Z для підприємства: Z < -0,75 – зона фінансової кризи, підприємство фінансово нестійке; -0,75 ≤Z ≤0,4 – зона додаткового аналізу (однозначних висновків зробити неможливо); 0,4 < Z – зона фінансової стійкості.
Результати економічної діагностики При підготовці висновків за результатами економічної діагностики необхідно охарактеризувати ефективність діяльності підприємства, а також представити оцінку маркетингової, виробничої та фінансової діяльності підприємства. Висновок по маркетинговій діяльності повинен базуватися на результатах діагностики ринкового стану підприємства і повинен містити оцінку перспектив підприємства на ринку. Висновок щодо виробничої діяльності підприємства повинен ґрунтуватися на результатах діагностики виробничого потенціалу і містити оцінку розвитку виробничих можливостей підприємства. Висновок щодо фінансової діяльності підприємства повинен ґрунтуватися на результатах фінансової діагностики і містити оцінку ефективності діяльності підприємства та його ризикованості.
2.5. Оформлення курсової роботи та порядок її захисту Текст курсової роботи представляється у вигляді рукопису або у друкованій формі на одній сторінці з одного боку білого паперу формату А4 через півтора інтервали, мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” пишуть (друкують) великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки. Необхідно витримати пропорції обсягу всіх частин курсової роботи. Зокрема, вступ і висновки в сумі не повинні перевищувати 15 відсотків її загального обсягу. Бажано, щоб відносно рівномірним був розподіл матеріалу і по розділах. Текст на аркуші паперу розміщують, дотримуючись таких розмірів від краю: ліворуч – 25 мм, праворуч – 10 мм, згори – 20 мм, знизу – 20 мм. На одній стандартній сторінці повинно бути не менше 32 рядків машинописного тексту. В рядку - до 60 знаків з проміжками між словами включно. Нумерація сторінок повинна бути послідовною з першої до останньої сторінки. Першою сторінкою є титульний аркуш, форма якого наведена у Додатку В, другою – завдання на курсову роботу (Додаток Г). Номера сторінок проставляють арабськими цифрами в правому верхньому куту. Титульний лист не нумерується. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ". Після вказівки конкретного номеру крапку не ставлять. Потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номеру підрозділу повинна стояти крапка. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Розділи, підрозділи нумеруються арабськими цифрами. Ілюстрації (рисунки, графіки, діаграми, тощо) розміщують після першого згадування про них в тексті. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка. Таблиці. Цифровий матеріал, що міститься у курсовій роботі рекомендується оформлювати у вигляді таблиць. Таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею симетрично до тексту. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Формули розташовують по середині строчки. Формули в курсовій роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу). Пояснення значень символів та числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Додатки оформляють як продовження тексту курсової роботи на наступних її сторінках. Вони розміщуються у порядку появи посилань на них у тексті курсової роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої літери друкується слово "Додаток" і вказується велика літера з українського алфавіту /А, Б, В .../ окрім літер Г, Е. І, Ї, Й, Ч, Ь/. До захисту курсової роботи допускаються студенти, які повністю виконали всі вимоги навчального плану. Повністю завершену курсову роботу необхідно здати керівникові для перевірки не пізніше, ніж за п’ять днів до захисту. Перед захистом курсової роботи студент повинен уважно ознайомитись із зауваженнями керівника й підготувати змістовні відповіді на них. Доповідь студента під час захисту курсової роботи не може перевищувати 10-15 хвилин. Захист курсової роботи з обраної студентом тематики здійснюється у порядку співбесіди з викладачем - керівником курсової роботи. Студент у доповіді повідомляє назву теми, перелік висвітлених у роботі питань, основні результати та загальні висновки. При захисті курсової роботи студенти повинні обґрунтувати актуальність чітко поставленої проблеми, структуру роботи, розкрити особливості її викладання та аналізу матеріалу, визначити мету завдання та засоби дослідження і на кінець обґрунтувати висновки роботи. Оцінка за виконання та виклад роботи повідомляється зразу ж після захисту. Критеріями, які визначають оцінку виконаної студентом курсової роботи, - є самостійність, теоретичний рівень, новизна, практична значимість, уміння студента аргументовано захищати свої концепції, рекомендації та висновки.
2.6. Контрольні питання до захисту курсової роботи.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
Електронні джерела
ДОДАТКИ Додаток А Форма титульного аркуша індивідуального завдання
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний транспортний університет Факультет «Економіка та право»
Кафедра економіки
РЕФЕРАТ з дисципліни “Економічна діагностика” на тему: «______________________________________________»
Виконав студент гр._________ (шифр та номер групи) __________________________ (прізвище та ініціали) Перевірив _________________ ___________________________ (посада, прізвище та ініціали викладача)
Київ 20___
Додаток Б Дані річної фінансової звітності автотранспортного підприємства (АТП)
Дані Балансу (Звіту про фінансовий стан) АТП за 20 N1-20 N3 роки
Продовження додатку БДані балансу АТП за 20 N1-20 N3 роки
Продовження додаткуБ Дані Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) підприємства
І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Додаток В Форма титульного аркуша курсової роботи
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 29 березня 2012 року № 384
Форма № Н-6.01
_____________________________________________________________________________________________ (повне найменування вищого навчального закладу) _____________________________________________________________________________________________ (повна назва кафедри, циклової комісії)
КУРСОВА РОБОТАз дисципліни «Економічна діагностика» на тему: Економічна діагностика стану підприємства «___________________» (назва підприємства)
Студента (ки) _____ курсу ______ групи напряму підготовки__________________ спеціальності_______________________ __________________________________ (прізвище та ініціали) Керівник ___________________________ ____________________________________ (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________ Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали) ________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали) ________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали
м. Київ - 20 __рік
Додаток Г Форма завдання на курсову роботу НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет «Економіка та право» Кафедра економіки
Дисципліна ________________________________________________________ Спеціальність ______________________________________________________ Курс ___________________ Група _______________ Семестр _____________
ЗАВДАННЯна курсовий проект (роботу) студента
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема проекту (роботи) ______________________________________________ _______________________________________________________________________
2. Строк здачі студентом закінченого проекту (роботи) _____________________
3. Вихідні дані до проекту (роботи) _____________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які підлягають розробці) ___________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) ____________________________________________________________________ _______________________________________________________________________
6. Дата видачі завдання ________________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
Студент ________________________ (підпис)
Керівник _______________________ ______________________ (підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)
“____” __________________ 20___ р.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||