1

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

 

Кафедра економіки та маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

по виконанню курсового проекту:

“Економічна оцінка виробництва виробу на підприємстві”

для студентів економічних спеціальностей

всіх форм навчання

по курсу «Економіка підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2013

 

Затверджено редакційно-видавничою радою

Протокол №            від

 

Всі цитати, цифровий фактичний матеріал і бібліографічні зведення перевірені, написання одиниць відповідає стандартам

 

Методичні вказівки по виконанню курсового проекту “Економічна оцінка виготовлення виробу на підприємстві” /Упоряд. В.В. Александров. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2011. - 33с. Укр. мовою

Іл. 3

Упорядник В.В. Александров.

Кафедра економіки та маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© НТУ “ХПІ”, 2012

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………………...4

1 Опис виробу…………………………………………………………………………………4

2 Розрахунок витрат на виробництво. Розрахунок собівартості і ціни виробу…………...4

2.1 Розрахунок витрат на основні матеріали і напівфабрикати

власного виробництва………………………………………………………………...5

2.2 Розрахунок витрат на покупні комплектуючі і напівфабрикати……………….5

2.3 Розрахунок основної заробітної плати…………………………………………..6

2.4 Додаткова заробітна плата………………………………………………………..7

2.5 Відрахування на соціальні заходи………………………………………………..7

2.6 Витрати на утримання і експлуатацію обладнання……………………………..8

2.7 Загальновиробничі витрати……………………………………………………....8

2.8 Втрати від браку…………………………………………………………………...8

2.9 Інші витрати……………………………………………………………………….8

2.10 Адміністративні витрати………………………………………………………...8

2.11 Витрати на збут…………………………………………………………………..8

3 Визначення вартості виробничих фондів і розрахунок амортизаційних відрахувань…9

3.1.Розрахунок вартості виробничих фондів………………………………………..9

3.2 Розрахунок вартості нематеріальних активів.………………………………….11

3.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань………………………………………12

4 Оцінка показників ефективності використання виробничих фондів…………………..15

5 Розрахунок показників по праці і заробітній платні…………………………………….16

6 Оцінка ризику і страхування………………………………………………………………18

7 Фінансовий план…………………………………………………………………………...19

8 Оцінка стратегії фінансування і економічної ефективності інвестицій………………..20

8.1 Економічний ефект у виробника ……………………………………………….21

8.2 Економічний ефект у споживача ……………………………………………….21

8.3 Оцінка економічної ефективності розробки виробу …………………………..23

Висновок……………………………………………………………………………………...27

Список джерел інформації…………………………………………………………………..27

Додаток А «Структура основних виробничих фондів підприємства»…………………...28

Додаток Б «Структура оборотних коштів підприємства»………………………………...28

Додаток В «Початкові дані»………………………………………………………………...29

 

 

Вступ

 

Економічна оцінка виробництва виробу на промислових підприємствах є важливою задачею, яка розв'язується при виконанні науково-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних робіт. В курсовому проекті (КП) виконується оцінка передбачуваних ринків збуту виробів, розраховуються витрати на виробництво, визначається вартість виробничих фондів і величина амортизаційних відрахувань. Розраховується також величина показників по праці і заробітній платні, виконується оцінка показників ефективності використання виробничих фондів. При виконанні розрахунків оцінюються можливі ризики і їх вплив на рівень економічних показників. Розраховуються також елементи фінансового плану, виконуються розрахунки ефективності необхідних для виконання відповідного проекту інвестицій. Оцінюється можлива стратегія фінансування, розраховуються показники кредитування. Ряд розділів, виконуваного курсового проекту, оформляються з використанням методики розробки бізнес-плану.

У вступі до курсового проекту коротко висловлюється зміст розробки і основні задачі, які належить вирішити.

 

1 Опис виробу

 

В даному розділі курсового проекту приводиться таблиця основних параметрів виробу (табл.1.1).

 

Таблиця 1.1 - Основні параметри виробу

№ п/п	Найменування параметра	Одиниця вимірювання	Величина параметра
1	об'єм робіт у споживача	тис. грн
2	номінальна потужність	кВт
3	термін служби	років
4	ККД	%

 

Таблиця 1.1 складається за даними ДСТУ, ГОСТа, ТУ або іншого виду конструкторської документації (КД) на вироби, які розглядаються в КП. Надається також короткий опис потреб, які задовольняються виробом, його особливості і переваги перед аналогічними виробами цього типу. За наявності надається  інформація про патенти або авторські свідоцтва, пов'язані з виробом або технологією його виготовлення, коротко висловлюються особливості його обслуговування. При цьому використовуються необхідні літературні джерела і практичні матеріали по конкретному виду виробів.

 

 

2 Розрахунок витрат на виробництво. Розрахунок собівартості і ціни виробу

 

В цьому розділі виконуються розрахунки собівартості і ціни по варіантах виробу, а також розраховуються, відповідно до нормативних документів, важливі для оцінки використання ресурсів показники технологічності.

Відповідно до діючих нормативних документів повна собівартість виробу ( С_п ) включає:

С_п = С_в + В_а + В_з

 

де:       С_в – виробнича собівартість, грн.;

            В_а – адміністративні витрати, грн.;

            В_з – витрати на збут продукції.

У свою чергу, виробнича собівартість визначається:

 

С_в = В_м + В_пк + В_пе + З_о +З_д + В_сз + В_уе + В_зв + В_б + В_ін

 

де:       В_м – витрати на основні матеріали;

В_пк – витрати на покупні комплектуючі і напівфабрикати;

В_пе – витрати на паливо і енергію;

З_о – основна заробітна плата;

З_д – додаткова заробітна плата;

В_сз – відрахування на соціальні заходи;

В_уе – витрати на утримання і експлуатацію обладнання

В_зв – загальновиробничі витрати

В_б – втрати від браку продукції

В_ін – інші витрати

 

Собівартість - це сума витрат на виробництво і реалізацію одиниці виробу даного типу. Калькуляція (розрахунок) собівартості виконується відповідно до методичних рекомендацій по калькуляції собівартості промислової продукції (робіт, послуг) 2001 г.

В калькуляціях собівартості на підприємствах, як правило, приводяться такі розрахунки:

2.1 Розрахунок витрат на основні матеріали і напівфабрикати власного виробництва

Витрати на основні матеріали (В_м) і напівфабрикати власного виробництва (В_нф) визначаються по формулах:

,

де:       К_т - коефіцієнт, що враховує транспортний - заготовчі витрати на матеріали (К_т=1,05 - 1,1);

Н_ві - норма витрат на одиницю виробу матеріалу i-го виду (в прийнятих одиницях вимірювання);

Ц_i - ціна одиниці i-того виду матеріалу, грн. Приймаються реальні або світові ціни на матеріали;

С_з - вартість зворотних відходів, грн. (приймається рівною 1 - 2% від суми витрат на основні матеріали з обліком транспортно-заготівельних витрат);

m - кількість видів основних матеріалів у виробі;

Н_pi - норма витрат на одиницю виробу напівфабрикату власного виробництва i-го виду;

C_npi - виробнича собівартість одиниці i-го виду напівфабрикату власного виробництва, грн.;

m - кількість видів напівфабрикатів власного виробництва у виробі.

 

2.2 Розрахунок витрат на покупні комплектуючі і напівфабрикати

Розрахунок цих витрат виконують по формулі:

,

 

де:       K_т - коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати на покупні комплектуючі (К_т=1,05 - 1,1);

Ц_nj - ціна одиниці j - того виду покупних комплектуючих, грн.;

N_nj - кількість покупних комплектуючих j - того виду на виріб, шт.;

n - кількість видів покупних комплектуючих на виріб, шт.

Результати розрахунків по статтях 1 і 2 зводяться в таблицю 2.1.

 

Таблиця 2.1 - Розрахунок витрат на основні матеріали, напівфабрикати і покупні комплектуючі

№ п./п.	Найменування статті витрат	Од. вим.	Ціна, грн.	1 варіант		2 варіант
				к-ть	сума, грн.	к-ть	сума, грн.
1.	Основні матеріали і транспортно-заготівельні витрати, у тому числі:
	- прокат чорних металів
	- електротехнічна сталь
	- кольорові метали
	- провідникові матеріали
	- інші матеріали
	З урахуванням транспортно-закупівельних витрат
	Зворотні відходи
	Усього витрат на основні матеріали
2.	Напівфабрикати власного виробництва
3.	Покупні комплектуючі і транспортно-заготівельні витрати
Всього витрат на матеріали

 

2.3 Розрахунок основної заробітної плати

Основна заробітна плата визначається як:

З_о = З_п + Д

де:       З_п - пряма заробітна плата основних виробничих робітників, грн.;

Д - доплата до прямої заробітної платні, грн.

 

Пряма заробітна плата на один виріб розраховується по формулі:

,

де:       С_г- годинна тарифна ставка першого розряду, грн.;

К_ті - тарифний коефіцієнт середнього розряду i-того виду робіт;

t_i - трудомісткість i-того виду робіт на один виріб;

m - число видів робіт.

 

Годинна ставка 1-го розряду встановлюється виходячи з мінімальної місячної зарплати і Генеральної Угоди між КМУ і Всеукраїнськими об'єднаннями організацій працедавців і підприємців та профспілками. Згідно цій угоді розмір тарифної ставки 1 розряду повинен бути не нижче 120% мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Для робіт з важливими і шкідливими умовами праці передбачено збільшення тарифних ставок на 4, 8, 12, 16, 20 і 24 відсотка.

Оплата праці проводиться по тарифній сітці, приведеній в таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2 - Тарифна сітка, по якій здійснюється оплата праці робітників в машинобудуванні

Тарифний розряд	1	2	3	4	5	6	7	8
Тарифний коефіцієнт	1	1,1	1,35	1,5	1,7	2,0	2,2	2,4

 

Праця робочих, зайнятих на різних роботах (верстатні, холодні, гарячі і шкідливі) зазвичай оплачуються по різному. Тому розрахунок по цих видах робіт ведеться окремо, а пряма заробітна плата на виріб визначається як сума відповідних значень. Якщо середній розряд робіт не ціле число, то його тарифний коефіцієнт знаходиться методом інтерполяції.

Так, наприклад, тарифний коефіцієнт середнього розряду 4,6 визначається як:

Kт4,6 = Kт4 + 0,6 * (Kт5 – Kт4) = 1,35 + 0,6*(1,5 – 1,35)= 1,44.

де        Kт4 і Kт5 - тарифні коефіцієнти 4 і 5 розрядів відповідно.

 

Розмір доплати складає 10-20% від прямої заробітної плати.

Розрахунок заробітної платні на один виріб зводиться в таблиці 2.3.

 

Таблиця 2.3 - Розрахунок основної заробітної платні на один виріб

Вид робіт	1 варіант				2 варіант
	трудо-місткість, н-г	серед. розряд роботи	годин. тариф. ставка, грн.	Сума заро-бітної платні, грн.	трудо-місткість, н-г	серед. розряд роботи	годин. тариф. ставка, грн.	Сума заро-бітної платні, грн.
Верстатні
Холодні
Гарячі і шкідливі
Разом пряма зарплата
Доплати до прямої зарплати
Всього основна зарплата на виріб

 

2.4 Додаткова заробітна плата.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників розраховується пропорційно сумі основної заробітної платні. В курсовому проекті цю величину слід узяти за узгодженням з викладачем (15-25%).

2.5 Єдиний соціальний внесок

Включає: відрахування до пенсійного фонду, відрахування на соціальне страхування, відрахування до фонду зайнятості і відрахування на індивідуальні страхування. В розрахунках можна прийняти 37% від суми основної і додаткової заробітної платні.

 

 

 

2.6 Витрати на утримання і експлуатацію обладнання

Розподіляються на собівартість пропорційно основній заробітній платні. В курсовому проекті величину цих витрат слід узяти у розмірі 70%.

2.7 Загальновиробничі витрати

Розподіляються на собівартість пропорційно основній заробітній платні. В курсовому проекті величину цих витрат слід узяти у розмірі 60%..

2.8 Втрати від браку

Втрати від браку продукції можна прийняти 2% від суми попередніх статей витрат.

2.9 Інші витрати.

Інші витрати приймають в розмірі до 1-2% від суми попередніх статей витрат.

2.10 Адміністративні витрати

Адміністративні витрати знаходимо пропорційно виробничій собівартості (за узгодженням з викладачем 3-5%).

2.11 Витрати на збут

Витрати на збут знаходять пропорційно сумі виробничої собівартості (за узгодженням з викладачем 2-3%).

Знаходиться також оптова ціна, ПДВ і відпускна ціна виробу. Всі розрахунки зводяться в табл. 2.4.

У калькуляції собівартості розраховуються також прибуток на один виріб, ціна підприємства, податок на додану вартість і відпускна ціна виробу (ціна продажу).

Прибуток на один виріб для машинобудівної продукції складає не більше 20 % від повної собівартості і визначається по формулі:

де        20 %- граничне значення рівня рентабельності на один виріб.

Оптова ціна визначається як:

Цп = С_п + П

Податок на додану вартість на дану продукцію згідно законодавству України визначається:

ПДВ=20%Ц

Відпускна ціна виробу (ціна продажу) розраховується як:

Цпр=Цп+ПДВ=С_п+П+ПДВ

Всі розглянуті розрахунки зводяться в таблицю 2.4.

 

Таблиця 2.4 - Розрахунок собівартості і ціни виробу

Найменування статей витрат	Величина витрат по статтях, грн
	1 варіант	2 варіант
1	2	3
1. Витрати на основні матеріали
2. Витрати на покупні комплектуючі і напівфабрикати
3. Основна заробітна плата
4. Додаткова заробітна плата
5. Відрахування на соціальні заходи
6. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання
7. Загальновиробничі витрати
8. Втрати від браку
9. Інші виробничі витрати
Виробнича собівартість

 

Закінчення таблиці 2.4

1	2	3
10. Адміністративні витрати
11. Витрати на збут
Повна собівартість
Прибуток
Ціна підприємства (оптова)
Податок на додану вартість
Ціна реалізації (ціна продажу)

 

 

3 Визначення вартості виробничих фондів і розрахунок амортизаційних відрахувань

 

3.1 Розрахунок вартості виробничих фондів

При цьому розрахунки виконуються в такій послідовності: визначається дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання; розраховується кількість одиниць верстатного обладнання; знаходиться вартість виробничих фондів.

Дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання (Фд) визначається так:

 

,

 

де:       Фреж - режимний фонд часу роботи одиниці обладнання, г.;

Вр - відсоток втрат часу на технічне обслуговування і ремонти.

 

Величина Фреж визначається як:

 

,

 

де:       ард - кількість робочих днів в році (визначається по календарю);

l - число змін за добу (приймається двозмінний режим роботи);

tсм - тривалість однієї зміни в годинах (8 годин).

 

Величина В_р при двозмінній роботі може бути прийнята в розмірі 3-6% для універсального і 10-15% і для спеціального обладнання.

Визначення кількості одиниць верстатного обладнання в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва виконується по групах (токарне, свердлувальне і т. д.). Розрахункове число одиниць по i-й групі обладнання (Сpi) знаходиться так:

 

,

 

де:       Ар - річний випуск виробів в шт.;

t - трудомісткість одного машинокомплекта деталей, оброблюваних на даній групі обладнання в нормо-годинах;

Квк - планований коефіцієнт виконання норм (приймається в межах 1,05-1,20).

 

Прийнята (фактично необхідна) кількість одиниць обладнання (Спр) встановлюється з розрахунком, щоб фактичний коефіцієнт завантаження обладнання (Кзв) не перевищував планованої величини 0,85.

.

 

Отже, прийнята кількість одиниць обладнання визначається з округленням до цілого, як:

.

 

Розрахунок кількості верстатного обладнання по групах і ділянці в цілому виконується для двох варіантів проектованого виробу в табл. 3.1.

 

Таблиця 3.1 - Розрахунок кількості верстатного обладнання

Показники по варіантах	Позначення показника	Групи обладнання				Всього
		Токарн.	Фрез.	Свердл.	Інші верст.
1 варіант
Трудомісткість виробу, н-г	ti
Трудомісткість програми, н-г	Ар * ti
Трудомісткість програми станко-годинника
Кількість верстатів розрахункова	Cpi
Кількість верстатів прийнята	Cnpi
Фактичний коефіцієнт завантаження	Kзвi					-
2 варіант (виконуються ті ж розрахунки, що і по 1 варіанту)

 

Розрахунок вартості виробничих фондів виконується в таблиці 3.2 за результатами розрахунку кількості верстатного обладнання (табл. 3.1). Вартість обладнання визначається так:

,

 

де:       Ц_ci - середня ціна i-го виду обладнання (приймається за узгодженням з викладачем на момент розрахунку), грн.;

m - кількість видів обладнання.

 

В капітальні витрати по устаткуванню (К_об) входять також витрати на його транспортування, монтаж і наладку (приймаються в розмірі 10-15% від В_об).

Вартість інших складових основних фондів (ОФ) обчислюється виходячи з їх структури згідно Додатку А і розрахованих абсолютних значень вартості обладнання (Коб – 39,3 % від вартості всіх ОФ). Вартість решти складових знаходимо по пропорції:

Коб – 39,3 %

Х – 36,3 %

Х = Коб * 36,3 / 39,3

де        Х – вартість будівель та споруд.

 

Вартість оборотних коштів розраховується на основі визначених раніше значень вартості основних матеріалів і покупних комплектуючих і орієнтовної структури оборотних коштів, приведеної в Додатку Б. При розрахунку вартості оборотних коштів (за аналогією з розрахунком вартості основних фондів) потрібно враховувати кількість обертів оборотних коштів, які розраховуються:

 

Ко = Т/Д = 360 / (Д + 10),

 

де        Т – плановий період, 360 дней,

Д – тривалість виробничого циклу (п. 7 початкових даних) + 10-15 днів.

 

Вартість матеріалів розраховувати за формулою:

 

Вм_Σ = ,

 

де        Вм, Впк – вартість матеріалів та покупних комплектуючіх і полуфабрикатів (табл. 2.1).

Вм_Σ – 43,5 % вартості усіх оборотних коштів. Вартість інших складових оборотних коштів знаходим аналогічно з розрахунком основних фондів.

 

Таблиця 3.2 – Розрахунок вартості основних виробничих фондів

№ п./п.	Показник	Ціна грн	Позначення	1 варіант		2 варіант
				к-ть	сума, грн.	к-ть	сума, грн.
1.	Вартість обладнання
	- токарне
	- фрезерне
	- свердлувальне
	- інше
	Разом:		Воб
	Вартість обладнання з урахуванням транспортування, монтажу і наладки		Коб
2.	Вартість інших складових основних фондів (Згідно Додатку А)
3.	Вартість основних фондів		Воф
4.	Вартість матеріалів		ВмΣ
5.	Вартість оборотних коштів (Згідно Додатку Б)		Вок
6.	Вартість виробничих фондів		Впф=Воф+Вок

 

3.2 Розрахунок вартості нематеріальних активів

До нематеріальних активів відноситься вартість об'єктів промислової і інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визнаних об'єктом права власності (патенти, ліцензії, комплекти конструкторської і технологічної документації, нові технології, «ноу-хау», товарні знаки, права оренди і ін.). На практиці їх вартість визначається прямим розрахунком. В КП до вартості нематеріальних активів можна віднести витрати на освоєння виробництва (В_ов), вартість придбаних для виготовлення виробу патентів і ліцензій. Якщо розрахунок В_ов не виконувався, то укрупнено його можна узяти у відсотках від розрахункової ціни виробу. Вартість патентів визначається як:

В_п = N_n * Ц_п

 

де:       N_n – кількість патентів, одиниць (ціле число);

Ц_п – середня вартість одного патенту, грн. (В середньому можна прийняти Ц_п = 1000 – 1500 грн.).

 

Кількість патентів можна узагальнено визначити як:

 

N_n = К_п * Z_op

 

де:       К_п = (0,03 – 0,015) – коефіцієнт, що враховує середнє число патентів, необхідних для розробки і виготовлення оригінальних складових частин виробу (Z_op).

 

Вартість ліцензій узагальнено знаходиться так:

 

В_л = N_л * Ц_л

 

де:       N_л – кількість ліцензій, одиниць (ціле число);

Ц_л – середня вартість однієї ліцензії, грн. (В середньому можна прийняти Ц_л = 3000 – 5000 грн.)

 

Кількість ліцензій узагальнено знаходиться як

 

N_л = К_л * Z_op

 

Тут приймаємо К_л = 0,01 ¸ 0,12.

Розраховується загальна вартість нормативних активів.

 

3.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають основні фонди і нематеріальні активи (НА).

До 31.12.2003 р. основні фонди поділяли на 3 групи та мали норми амортизації: На1 = 5%; На2 = 25%; На3 = 15%.

З 1.01.2004 р. до 01.01.2011 р. при визначенні амортизації основні фонди поділялися на чотири групи:

1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої;
2. Транспортні засоби; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади;
3. Інші основні фонди, що не увійшли до груп 1 і 2, 4;
4. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.

Річні норми амортизаційних відрахувань по групах складали: На₁=8%; На₂=40%; На₃=24%; На₄=60%.

Відповідно до Статті 145 Податкового кодексу України від 23 грудня 2010 року, класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів виглядає так, як представлено в таблиці 3.3.

 

 

Таблиця 3.3 - Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

 

Для розрахунку амортизації береться вартість елементів основних фондів з Додатку А та відповідна норма амортизации, яка визначається з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних фондів (таблиця 3.3). Норма амортизації окремого елемента основних фондів зворотньо-пропорційна мінімальному строку корисного використання основних фондів. Напівжирним шрифтом виділені ті елементи основних фондів, які можуть бути використані на машинобудівному підприємстві.

 

На практиці амортизація нараховується по кварталах. Балансова вартість основних фондів на початок звітного (i - го) кварталу для нарахування амортизації визначається як:

 

Фб_i = (Фб _i-1 + Фвв _i-1 – Фвиб _i-1 – А _i-1),

 

де:       Фб _i-1 – балансова вартість основних фондів на початок попереднього кварталу, грн.;

Фвв _i-1 – вартість фондів, введених в попередньому кварталі, грн.;

Фвиб _i-1 – вартість фондів, що вибувають в попередньому кварталі, грн.;

А_i-1 – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в попередньому кварталі.

 

Результати розрахунків балансової вартості ОФ зводяться в табл. 3.4.

 

Таблиця 3.4 – Розрахунок балансової вартості ОФ

Група ОФ та НА	Роки
	1	2	3	4	5
група 3 - будівлі,
споруди,
передавальні пристрої
група 4 - машини та обладнання
інші фонди групи 4
група 5 - транспортні засоби
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)
нематеріальні активи (НА)
Всього

 

У КП розрахунок амортизаційних відрахувань проводити для 5 років по всіх групах основних фондів і нематеріальних активів по формулі:

 

Аi = Фбi*На / 100%

 

При цьому щорічне введення ОФ складає 8% їх вартостей на початок року, а вибуття – 6%.

При нарахуванні амортизації на НА використовується лінійний метод, згідно якому амортизаційні відрахування нараховуються рівними долями виходячи з первинної вартості НА і індексації протягом терміну використання, який обмежується 5 роками, тобто

А _на = 20 % * НА / 100 %.

 

Результати розрахунків амортизації зводяться в табл. 3.5.

 

Таблиця 3.5 – Розрахунок амортизації

Группа ОФ и НА	Роки
	1	2	3	4	5
група 3 - будівлі,
споруди,
передавальні пристрої
група 4 - машини та обладнання
інші фонди групи 4
група 5 - транспортні засоби
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)
нематеріальні активи (НА)
Всього

 

 

4 Оцінка показників ефективності використання виробничих фондів

 

Розраховуємо наступні показники ефективності використання фондів: фондовіддачу, фондоємність і фондоозброєність.

Величина фондовіддачі знаходиться так:

,

де:       - об'єм випуску товарної продукції, грн.;

 - вартість виробничих фондів, грн.

 

При визначенні  враховувати наступну зміну об'єму виробництва в натуральних одиницях по роках випуску (в % від вказаного в початкових даних номінального значення): 1 рік – 80%; 2 рік – 100%; 3 рік – 120%; 4 рік – 100%; 5 рік – 90%.

Фондоємність () є величиною, зворотною фондовіддачі.

Фондоозброєність знаходиться так:

,

де:       - чисельність виробничих робітників або всього промислово-виробничого персоналу, чол.

 

Розраховуємо наступні показники ефективності оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності:

,

де:       - величина оборотних коштів, грн.

 

Тривалість одного обороту:

,

де:       - тривалість планового періоду в днях.

 

Коефіцієнт завантаження (коефіцієнт закріплення) оборотних коштів:

.

Визначаємо також рентабельність кожного виробу:

,

де:       - прибуток на один виріб, грн.;

- повна собівартість, грн.

 

Розраховуємо також рентабельність виробництва виробу по собівартості і за вартістю виробничих фондів:

;

 ,

де:        - прибуток від виробництва за рік, грн.;

 - собівартість річного випуску, грн.

 

Одержані результати зводимо в таблицю 4.1.

Визначаємо також виробіток одного працюючого () і виробіток одного робітника ();

;

,

де:        - чисельність промислово-виробничого персоналу;

 - чисельність виробничих робітників

 

Таблиця 4.1 - Показники ефективного використання виробничих фондів

ПОКАЗНИК	Варіант	Величина по роках
		1	2	3	4	5
Фондовіддача	1
	2
Фондоємність	1
	2
Фондоозброєність	1
	2
Коефіцієнт оборотності	1
	2
Тривалість одного обороту	1
	2
Коефіцієнт закріплення	1
	2
Виробіток одного працюючого	1
	2
Виробіток одного робітника	1
	2

 

5 Розрахунок показників по праці і заробітній платі

 

В цьому розділі визначається ефективний річний фонд часу роботи одного робітника; розраховується чисельність основних робітників; знаходиться річний фонд і середньомісячна заробітна плата робітників.

Ефективний фонд часу одного робітника визначається як:

,

де:       Ф_н - номінальний річний фонд робочого часу одного середньосписочного робітника в годинах;

Р_п - відсоток планованих невиходів.

 

Номінальний фонд часу визначається множенням кількості робочих днів в році на тривалість однієї зміни в годинах залежно від умов праці. Для робітників, зайнятих на роботах з нормальними умовами праці, Ф_н можна прийняти 2088 год., на роботах з важкими і шкідливими умовами праці - 1836 год. Величину Р_п в курсовому проекті можна прийняти в розмірі 10-12% до Ф_н.

Розрахунок чисельності основних робітників проводиться по професіях виходячи з умови, що всі вони працюють на нормованих роботах. Розрахункове число робітників (n_pi) по професії (виду робіт) визначається як:

 

,

 

де:       А_р - річний випуск виробів в шт.;

t_i - трудомісткість виготовлення одного виробу робітникам i-й професії, н-г;

К_вп - планований коефіцієнт виконання норм часу (К_вп=1,05-1,10).

 

Розрахунок чисельності основних робітників по професіях і ділянці в цілому виконується в таблиці 5.1. Прийнята чисельність робітників визначається округленням n_pi до цілого числа.

 

Таблиця 5.1 - Розрахунок чисельності основних робітників

Показники по варіантах	Позна-чення	Вид робіт				Всього
		Верстат.	Холодні	Гар. і шк.	Інші
1 варіант
Трудомісткість виробу, н-г	ti
Трудомісткість річного випуску, н-г	Ар * ti
Трудомісткість річного випуску, людино-годин
Чисельність робітників розрахункова	npi
Чисельність робітників прийнята	Nпрi
2 варіант (виконуються ті ж розрахунки, що і по першому варіанту)

 

Розрахунок річного фонду заробітної плати виробничих робітників (Ф_р) виконується так:

Фр = (Зп + Д + Зд) * Ар

 

де:       З_п - пряма заробітна плата на один виріб, грн.;

Д - доплати по відрядно-преміальних системах оплати праці, грн.;

З_д - додаткова заробітна плата, грн.

 

Середньомісячна заробітна плата одного робітника (З_М) визначається як:

 

,

 

де:       К_пр - коефіцієнт преміювання (1,1 - 1,2);

n_ПРЗ - загальна прийнята чисельність основних робітників.

 

Розрахунки річного фонду і середньомісячної заробітної платні виробничих робітників виконуються в таблиці 5.2.

 

Таблиця 5.2 - Розрахунок показників по заробітній платні.

Показник	Позначення	Величина по виробу
		1 варіант	2 варіант
Пряма зарплата на один виріб	Зп
Пряма зарплата на річний випуск	Зп * Ар
Доплати по відрядно-преміальних системах і додаткова зарплата на річний випуск	(Д + Зд) * Ар
Річний фонд заробітної платні	Фр
Загальна чисельність основних робітників	nпpз
Середньомісячна заробітна плата	Зм

 

6 Оцінка ризику і страхування

 

Головна задача цього розділу - передбачити основні типи ризиків, їх джерела, розробити заходи по зменшенню цих ризиків і мінімізації втрат, які вони можуть викликати. В роботі приводяться основні можливі ризики, пов'язані з виробництвом виробу: пожежі, коливання валютних курсів, зміни в податковому регулюванні, інфляція, неплатежі, зменшення об'єму продажів, збої в транспорті, відмови постачальників найважливіших матеріалів і т.д. Можна, наприклад, визначити втрати від зменшення об'єму продажів при зниженні попиту і зростанні інфляції.

Фактичний об'єм продажів (А_рф) з урахуванням ступеня ризику зниження продажів a:

,

 

де:       Ар - річний об'єм продажів, шт.

            α - ступеня ризику зниження продажів, можна прийняти у розмірі α = 5%.

 

При цьому фактична виручка (В_ф) складе:

 

В_ф = Ц_ф * А_рф

 

де:       Ц_ф - фактична ціна реалізації виробу відповідно до прийнятої цінової стратегії, грн.

 

З урахуванням рівня інфляції b виручка від продажів складе:

.

β - рівня інфляції, можна прийняти у розмірі α = 4%.

 

Втрати від зменшення об'єму продажів і інфляції складуть:

 

Вт_о = А_р * Ц_ф – В_фі.

 

За узгодженням з викладачем можна виконати оцінку втрат і (або) від інших ризиків. Необхідно також стисло висловити можливі заходи щодо зниження ризиків і зменшення втрат від них.

7 Фінансовий план

 

В даному розділі в зарубіжній практиці приводяться: прогноз об'ємів реалізації; баланс грошових витрат і надходжень; таблиця доходів і витрат; зведений баланс активів і пасивів підприємства; графік досягнення беззбитковості. Ці фінансові документи відповідають стандартам європейського бухгалтерського обліку і відрізняються від вітчизняної практики, проте, у зв'язку з тенденцією до уніфікації фінансово-економічних документів в перспективі слід, очевидно, орієнтуватися на них. Враховуючи існуючу систему оподаткування, в курсовому проекті необхідно визначити прибуток (П) на річний об'єм продажів:

П = (Ц_пф - С_п) * А_рф.

 

де:       Цп_ф - фактична ціна підприємства відповідно до прийнятої цінової стратегії, грн.

Ставка податку на прибуток прийнята в даний час в розмірі 19%.

В курсовому проекті виконується також побудова графіка беззбитковості. Для цього розраховуються умовно-змінні (В_зм) витрати на виріб і умовно-постійні (В_пост) витрати на річний випуск виробів.

 

В_зм=В_м+В_пк+З_о+З_д+В_сз+0,7*В_уе+0,3*(В_а + В_з)

 

де:       В_м - витрати на основні матеріали, грн.;

В_пк - витрати на покупні комплектуючі, грн.;

З_о - основна заробітна плата, грн.;

З_д - додаткова заробітна плата, грн.;

В_сз – відрахування на соціальні заходи (до пенсійного фонду і фондів соціального страхування і зайнятості), грн.;

В_уе - витрати на утримання і експлуатацію обладнання, грн;

            В_а – адміністративні витрати, грн.;

            В_з – витрати на збут продукції.

 

В_пост = (С_п - З_зм) * А_рф

 

де:       С_п - повна собівартість виробу, грн.

 

Побудова графіка беззбитковості (рис.1) виконується наступним чином. На осі ординат відкладаємо величину В_пост. Від точки А_рф на осі абсцис відкладаємо ординату, рівну повній собівартості річного випуску (А_рф С_п) - точка А. Через точки В_пост і А проводимо пряму, яка відображає залежність собівартості від об'єму випуску С_п=f (А_рф). Від точки А_рф відкладаємо також ординату, рівну об'єму продажів Цп_ф * А_рф (точка В). Сполучаючи точку початку координат з точкою В, одержуємо залежність річного об'єму продажів від кількості проданих виробів В_ф=f (А_рф). Точка перетину прямих (С) відповідає річному випуску А_ркр, при якому відбувається досягнення беззбитковості виробництва.

В цьому розділі по вказівці викладача можуть бути також виконані і інші розрахунки, включаючи: прогноз об'ємів реалізації, баланс грошових витрат і надходжень (фінансовий план), план капітальних вкладень, кредитний план, план по забезпеченню ліквідності і ін.

 

Витрати,

грн

Рисунок 1 - Графік беззбитковості.

Об’єм продажу Ар

Аркр

Арф

Впост

Взм

Сп = Впост + Взм

В

А

С

 

 

 

8 Оцінка стратегії фінансування і економічної

ефективності інвестицій

 

На практиці в цьому розділі бізнес-плану викладається план отримання коштів для реалізації проекту. При цьому аналізуються також основні питання:

- скільки коштів потрібно для реалізації проекту?

- звідки намічається одержати ці кошти і в якій формі?

- яка економічна ефективність інвестицій?

Сума необхідних коштів визначається в попередньому розділі бізнес-плану. Ці кошти можуть бути одержані за рахунок кредитів, залучення акціонерного капіталу, з власних фінансових резервів, бюджетного фінансування. Фінансування через кредити переважне для проектів на основі діючого виробництва. При цьому ризик для банків відносно невеликий, а, значить, і не передбачається підвищена плата за кредит. Крім того, наявні активи виступають як матеріальне забезпечення кредиту.

При створенні акціонерного товариства контрольний пакет акцій (51% вартості виробничих фондів) вважаємо таким, що належить власнику. Інші розподіляються між працівниками підприємства, іншими особами, фінансовими установами (банками). Студент самостійно вибирає структуру фінансування залежно від вартості виробничих фондів, форми власності і інших міркувань.

Оцінка економічної ефективності інвестицій може виконуватися різними способами.

Рішення про економічну доцільність виробництва і використання нового виробу у вітчизняній практиці традиційно ухвалювалося на основі розрахунку економічного ефекту. Існували обов'язкові для використання відповідні методики його визначення. Зараз немає вимог обов'язкового використання якої-небудь методики. В той же час, економічне обґрунтування серйозних розробок, як правило, виконується. Нижче викладається декілька можливих варіантів розрахунку економічного ефекту. Його вибір в курсовому проекті здійснюється за узгодженням з викладачем.

 

8.1 Економічний ефект у виробника

Економічний ефект у виробника може бути визначений як:

 

Е_в = В_t – C_t – П_t

 

де:       В_t - виручка від реалізації продукції в рік, грн.;

C_t - собівартість річного випуску виробів в рік, грн.;

П_t - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку в рік t, грн.

 

Величина В_t може бути визначена як:

 

В_t = Ц_прi * A_t

 

де:       Ц_прі - ціна продажу виробу, грн.;

A_t - об'єм продажів, шт.

 

В курсовому проекті величину П_t можна визначити як:

 

П_t = ПДВ + П_п

 

де:       Н_п - податок на прибуток (21% від величини прибутку на виріб), грн.

 

Різниця між економічними ефектами у виробника може бути визначена як:

 

ΔЕ_в = Е_вб - Е_вн

 

8.2 Економічний ефект у споживача

Економічний ефект може бути також розрахований за ціною споживання як:

 

Е_сп = Ц_спб * а - Ц_спн

 

де:       Ц_спб, Ц_спн - ціна споживання базового і нового виробу, грн.;

а - коефіцієнт еквівалентності.

 

,

 

де:        - коефіцієнт обліку зростання одиниці нового виробу (В₂) в порівнянні з одиницею базового виробу (В₁) (п.21).

- коефіцієнт обліку зміни терміну служби нового виробу (Т₁) в порівнянні з терміном служби базового виробу (Т₂).

 

Ціна споживання визначається як:

 

Ц_сп = Ц_пр + І

 

де:       І - експлуатаційні витрати за термін служби, грн.

Склад і методи розрахунку експлуатаційних витрат залежать від виду виробу. Так для електротехнічних виробів експлуатаційні витрати, як правило, включають такі основні елементи:

І’ = В_е + В_п + В_н + А + ЗБ

 

де:       В_е - витрати на покриття втрат електроенергії, грн.;

В_п, В_н - витрати на планові і непланові ремонти, грн.;

А - амортизаційні відрахування по виробу, грн.;

ЗБ - збиток через відмови виробу, грн.

 

Витрати на покриття втрат електроенергії визначаються так:

 

В_е = DР * Ф_д * К_зп * К_зч * В_кВт*г

 

де:       Р - втрати електроенергії, кВт;

Ф_д – дійсний фонд часу роботи (в машинобудуванні при двозмінному режимі роботи Ф_д=4015ч);

К_зп, К_зч - коефіцієнти завантаження по потужності і за часом;

В_кВт*г - вартість однієї кіловат-години електроенергії, грн. (табл. 8.1).

 

Для електродвигунів, тиристорних перетворювачів і деяких інших електроустановок величина ΔР розраховується так:

 

,

 

де:       Р₁, Р₂ - первинна і вторинна потужність, кВт;

• - коєфіцієнт корисної дії електродвигуна.

 

Таблиця 8.1 - Тарифи для всіх груп споживачів, крім населення, по класах напруги (без ПДВ)

Групи споживачів	I клас напруги (35 кВ і більше) роздрібні тарифи (коп/кВт/г)	II клас напруги (менше 35 кВ) роздрібні тарифи (коп/кВт/г)
1. Промислові та прирівнені до них споживачі з приєднаною потужністю 750 кВа і більше	74,37	94,67
2. Промислові та прирівнені до них споживачі з приєднаною потужністю менше 750 кВа	74,37	94,67

 

Вартість 1 кВт*г електроенергії визначається як сума тарифу на електроенергію та ПДВ у розмірі 20 відсотків до тарифу.

 

Витрати на планові ремонти, як правило, включають:

 

В_п = В_о + В_п + В_с + В_к

 

де:       В_о - витрати на огляди, грн.;

В_п - витрати на поточні ремонти, грн.;

В_с - витрати на середні ремонти, грн.;

В_к - витрати на капітальні ремонти, грн.

 

Конкретні методики їх розрахунку залежать від системи технічного обслуговування і ремонту, що використовується в галузі-споживачі. Витрати на капітальний ремонт виробу в машинобудуванні можуть бути розраховані, наприклад, так:

 

Вк = К_кр * С_рек * R

 

де:       К_кр – коефіцієнт враховує річну частину витрат на капітальний ремонт;

С_рек – собівартість капітального ремонту однієї ремонтної одиниці;

R – ремонтна складність виробу.

 

Витрати на непланові ремонти укрупнено можуть бути розраховані так:

 

В_н = С_н * П_н

 

де:       С_н - середня вартість одного непланового ремонту (на практиці визначається спеціальними дослідженнями в експлуатації), грн.;

П_н - середнє число непланових ремонтів за рік (визначається надійністю виробу).

При експоненціальному законі розподілу відмов величина П_н може бути знайдена як:

,

 

де:       Т - напрацювання виробу на відмову, год.

 

У КП витрати на планові і непланові ремонти прийняти у розмірі 15 % від ціни продажу виробу.

 

Амортизаційні відрахування при цьому визначаються по самому виробу як:

 

,

 

де:       Ц_пр – ціна проектованого виробу;

К’ – супутні капітальні вкладення (за відсутності конкретних даних в якості К’ можуть бути взяті витрати на транспортування, монтаж і наладку виробу у розмірі 0,05 – 0,1 вартості виробу);

Н_а - норма амортизації на виріб (визначається з терміну служби виробу).

 

Збиток через відмови визначається надійністю і особливостями роботи виробу.

 

8.3 Оцінка економічної ефективності розробки виробу

Оцінка економічної ефективності розробки виробу може  бути виконана за допомогою широко вживаних в країнах із сталою ринковою економікою традиційних  показників:

1. Дисконтована сумарна величина “кеш-флоу”.

2. Строк окупності.

3. Чиста дисконтована вартість.

Розрахунок річного грошового потоку (“кеш-флоу”) проводимо для кожного року розрахункового періоду згідно з формулою :

 

ГПt = Прчистt * A_t + Амрічн                                            

 

Розрахунок коефіцієнтів дисконтування Кдискt проводимо згідно з формулою :

 

де:       Е_нд – розмір ставки банківського кредиту;

 

Розрахунок дисконтування грошового потоку за роками проводимо для всього розрахункового періоду згідно з формулою :

 

ДГПt = ГПt ∙ Кдискt                                      

 

Розрахунок кумулятивного грошового потоку наростаючим підсумком проводимо згідно з формулою :

 

КГПt = ∑ ДГПt                                              

 

Розрахунок чистого грошового потоку наростаючим підсумком проводимо згідно з формулою :

 

ЧГПt = КГПt - Ір                                              

де:       Ір – величина інвестицій. Визначається, як частка банківського кредиту від суми загальної вартості оборотних коштів та половини вартості основних фондів.

 

Приблизний термін повернення капіталу можна розрахувати згідно з формулою :

 

                                              

 

де:       ДГП сер. річн - середньорічний дисконтований грошовий потік за весь розрахунковий період, що розраховуємо згідно з формулою :   

 

 

де        Т розр - розрахунковий період існування проекту, 5 років.

 

Дисконтована рентабельність інвестицій (R_ІНВ) індекс прибутковості (ІП) розраховуємо згідно з формулою :

 

R_ІНВ = ІП =

 

Результати проведених розрахунків заносяться у таблицю 8.2.

 

 

Таблиця 8.2 - Показники економічної ефективності.

 

Назва показника	Роки розрахункового періоду
	0	1	2	3	4	5
1. Річний грошовий потік ГПt , тис.грн.	-
2. Коефіцієнт дисконтування,  Кдискt	1
3. Дисконтований грошовий потік, ДГПt, тис.грн	-
4. Кумулятивний грошовий потік наростаючим підсумком, КГП, тис.грн.	-
5. Чистий грошовий потік наростаючим підсумком, ЧГП (NPV), тис.грн	- Ір

 

Для графічного визначення Тп в координатах «витрати - час» будується графік зміни витрат з урахуванням інвестицій. Для побудови графіка використовують дані таблиці 8.2. Приклад такого графіка наведений на рисунку 2.

 

Рисунок 2 - Графік зміни витрат з урахуванням інвестицій

 

В цьому розділі виконуються також розрахунки по кредитуванню. При цьому оцінюється необхідна величина коштів для фінансування по кожному варіанту проекту. Основними джерелами фінансування можуть бути: власні кошти; кошти державного бюджету; кредити. За узгодженням з викладачем вибирається частка кожного джерела фінансування. Розраховується частина фінансування за рахунок кредитів банків, виконується оцінка необхідності єдино разового кредитування або кредитування частками. Потім виконується оцінка величини коштів, які необхідно повернути кредитору (розрахункова сума). При використовуванні простих процентних ставок нарощена сума визначається як:

 

S = Ір * (1 + rn) = Ір + Ір * r * n

 

де:       Ір – величина кредиту(в розрахунку на один рік), грн.;

r – процентна ставка;

n - число років, на яке наданий кредит;

Ір * r * n – плата за кредит.

 

Розрахунки коштів і нарощеної суми, що щорічно повертаються, можна привести в табл. 8.3.

 

Таблиця 8.3 - Розрахунок сум повернення по кредиту

Рік	Процентна ставка	Сума повернення по кредиту, грн.	Плата за кредит, грн.	Сума повернення з урахуван-ням плати за кредит, грн.	Повернені кошти наростаючим ставки, грн
1
2
3
4
5

 

Ці значення можна представити на рисунку 3.

 

 

 

Сума

 

2

 

Рік

 

1

 

2

 

3

 

4

 

S

 

Ір 5

 

 

5

Ір * r * n 5

 

Рисунок 3 - Графік повернення кредиту

 

Як джерела повернення кредиту можуть бути використані власні кошти підприємства (прибуток) і додатковий кредит. За узгодженням з викладачем можуть бути виконані відповідні розрахунки по цих варіантах.

 

Висновок

 

У висновку наводяться основні результати виконаної роботи. Виконується більш широкий, ніж в резюме бізнес-плану, аналіз перспектив даної конструкції або технології відповідно до тенденцій найважливіших розробників і споживачів. Прогнозуються, якщо це можливо, динаміка найважливіших техніко-економічних показників даних виробів.

 

Список джерел інформації

 

1 ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI

2 Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” (В редакції Закону №283/97 – ВР від 22.05.97. Із змінами внесеними згідно із Законами, у т.ч. №80-IV (380-15) від 26.12.2002).

3 Бойчик І.М., Харів П.С., Хончан М.І. Економіка підприємства. – Львів: Сполом, 1998. – 212с.

4 Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высш. шк., 1994. – 272с.

5 Економіка виробничого підприємства / За ред. Й.М. Петровича. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 405с.

6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”. Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27 квітня 2000 р., №92.

7 Методичні рекомендації по формулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 2001 р., №47.

8 Примак Т.О. Економіка підприємства. – К.: ВІКАР, 2001. – 178 с.