|
|
ЕкономікаДата публикации: 11.03.2019 11:28
Міністерство освіти і науки України НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.Драгоманова
Кафедра економічної теорії
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з написання й оформлення бакалаврських робіт з економіки для студентів спеціальності 051 «Економіка»
Київ – 2018 рік
Методичні рекомендації з написання й оформлення бакалаврських робіт з економічної теорії для студентів спеціальності 051 «Економіка» / Укладачі: І.С. Біла, Д.О. Седляр – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2018. – ___ с.
Затверджено на засіданні кафедри економічної теорії «___» __________ 2018 р., протокол № ___.
Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Факультету соціально-економічної освіти та управління НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № __ від «___» __________ 2018 р.)
Рецензенти: Салатюк Н. М., к.е.н, доцент, завідувач кафедри економічної теорії Національного університету харчових технологій
1. МЕТА І ЗАВДАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ
Бакалаврська робота з економіки – одна з основних форм підсумкової атестації випускників ВНЗ і є основним кваліфікаційним документом. Успішне виконання бакалаврської роботи забезпечує право присвоєння випускникові відповідної кваліфікації. Виконується бакалаврська робота відповідно до навчального плану підготовки бакалавра з економіки і захищається на засіданні Державної екзаменаційної комісії. Мета бакалаврської роботи – визнати ступінь опанування студентами-випускниками навчальної програми підготовки бакалавра з економіки, вчителя економіки, консультант із економічних питань Це самостійна наукова робота, покликана узагальнити і поглибити одержані студентами в процесі навчання знання і навички самостійної роботи по дослідженню економічних явищ і процесів. Завданням написання бакалаврської роботи є виявлення здатності випускника до теоретичного аналізу, оволодіння ним науковими методами дослідження, опанування методики викладання економіки у закладах загальної середньої освіти. Тематика бакалаврських робіт розробляється і затверджується кафедрою економічної теорії як випускаючою кафедрою підготовки бакалаврів із економіки в НПУ імені М.П. Драгоманова, яка також відповідає за актуальність запропонованої проблематики і відповідність її обраній спеціальності. Організація і контроль за процесом підготовки і захисту бакалаврських робіт покладається на завідувача кафедри.
2. ТЕМАТИКА БАКАЛАВРСЬКИХ РОБІТ
3. АЛГОРИТМ ВИКОНАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ Виконання бакалаврської роботи охоплює декілька важливих етапів: 1) вибір теми і затвердження її на засіданні кафедри економічної теорії; 2) підбір, вивчення бібліографічних джерел та обробка фактичного, статистичного матеріалу; 3) визначення завдань і мети дослідження, складання плану роботи і затвердження його на засіданні кафедри економічної теорії; 4) написання тексту бакалаврської роботи; 5) оформлення роботи; 6) попередній захист бакалаврської роботи; 7) доопрацювання бакалаврської роботи (за необхідності); 8) захист та оцінювання бакалаврської роботи. Студенти ознайомлюються з темами бакалаврських робіт з економіки, що розроблені й затверджені кафедрою, і самостійно вибирають одну з них. Кафедра призначає кожному студенту наукового керівника. Після погодження з науковим керівником тема бакалаврської роботи затверджується. Повторення вибраних тем не допускається.
4. Зміст БАКАЛАВРСЬКОЇ роботи Після перегляду і аналізу відповідних розділів підручників, конспектів лекцій, монографічної та періодичної літератури студент повинен виявити й уточнити основні проблемні положення, які розглядатимуться у бакалаврській роботі, та скласти план роботи, який узгоджується з науковим керівником. Зміст бакалаврської роботи повинен відповідати темі дослідження і повністю розкривати всі зазначені в плані питання. План – це основа роботи. Залежно від того, наскільки правильно і вдало він буде складений, залежить повнота висвітлення теми дослідження. Питання плану мають бути чітко і ясно сформульовані і утворювати єдину систему, в якій кожний наступний пункт розкриває і доповнює попередній. Підготовка до складання плану розпочинається у процесі ознайомлення з основною літературою за темою дослідження. Якісно складений план бакалаврської роботи сприяє правильному і цілеспрямованому вивченню літературних джерел, орієнтує студента при збиранні й обробці фактичного матеріалу, а також при написанні тексту роботи. При розробці плану своєї роботи необхідно продумати зміст кожного розділу. Матеріали повинні бути взаємопов’язаними, розміщеними в логічній послідовності, що виражає процес розвитку того чи іншого явища, руху пізнання від абстрактного до конкретного, від загального до часткового, від простого до складного. План бакалаврської роботи залежить від поставленої мети, завдань і об’єкта дослідження. Складаючи план бакалаврської роботи, студент повинен показати розуміння змісту вибраної теми, напрямів її дослідження, постановки і вирішення окремих питань. Погоджений з науковим керівником план є основою для підготовки і написання бакалаврської роботи. Структура плану бакалаврської роботи має бути складною (розгорнутою), тобто такою, де є параграфи (підпункти) в питаннях основної частини. У кожному розділі необхідно виділити окремі підрозділи. Назви розділів не повинні співпадати з назвою бакалаврської роботи, а назви параграфів не повинні повторювати назви розділів. Зразки планів бакалаврських робіт з окремих тем наведено у додатку И. Традиційно бакалаврська робота складається зі змісту, вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел. За необхідності можна наводити додатки. Зразок оформлення плану (змісту) наведено у додатку Б.
5. Вказівки до виконання окремих розділів Бакалаврська робота повинна мати завершену структурну побудову з відповідними складовими елементами. У «вступі» (обсяг – 3-4 стор.) наводиться загальна характеристика роботи у такій послідовності. Зразок вступу наведено у додатку В. Актуальність теми. Проводячи критичний аналіз та порівнюючи з відомими розв’язаннями проблеми (завдання) обґрунтовується актуальність вибраної теми. При висвітленні ступеня наукової розробки досліджуваної теми слід назвати авторів, які внесли найбільш значний вклад у розробку проблематики, виявити аспекти загальної проблеми, які потребують подальшого дослідження. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Не слід називати об’єктом дослідження конкретне підприємство або організацію, його підрозділ на прикладі якого може виконуватися робота. Предмет дослідження – конкретна проблема, що міститься в межах об’єкта дослідження. Об'єкт та предмет співвідносяться як загальне і часткове. Предмет перебуває в межах об’єкта дослідження. Мета дослідження – це те, до чого прагне студент у своїх наукових дослідженнях, тобто кінцевий результат роботи. Мета роботи зазвичай співзвучна назві теми бакалаврської роботи та є компіляцією назв розділів. Метою роботи може бути опис нового явища, вивчення його характеристик, виявлення закономірностей і т.д. Не рекомендується формулювати мету як «дослідження...», «вивчення...», тому що ці слова вказують на спосіб досягнення мети, а варто на саму мету («дослідити», «вивчити», «проаналізувати»…). Гіпотеза дослідження являє собою можливу (передбачувану) відповідь на питання, яке ставить перед собою студент-дослідник, і складається із передбачуваних зв’язків між досліджуваними фактами. Формулювання гіпотези починається ще під час роздумів над метою і темою дослідження і представляє собою твердження, що містить припущення щодо рішення, яке стоїть перед дослідником певної наукової проблеми. По-суті гіпотеза – це головна ідея можливого рішення. Завдання дослідження визначають основні етапи дослідження для досягнення поставленої мети. При формулюванні завдань дослідження необхідно враховувати, що опис вирішення цих завдань складе зміст розділів і підрозділів бакалаврської роботи, назви яких співзвучні поставленим завданням. Методи дослідження. Слід перерахувати використані методи дослідження з посиланням на конкретні завдання, що вирішувалися за допомогою цих методів. Основні методи дослідження наведено у додатку Г. Структура роботи фактично відповідає змісту роботи та відображає її основні частини (вступ, розділи, висновки, список використаних джерел та додатки). Обсяг основної аналітичної частини бакалаврської роботи включає чотири розділи, кожен з яких поділяється на два-три підрозділи (як правило, окрім четвертого): У РОЗДІЛІ І (ТЕОРЕТИЧНИЙ) необхідно розглянути ступінь науково-теоретичної розробки проблеми в працях вітчизняних та зарубіжних вчених, теорію та історію даного питання, проаналізувати сутність проблеми, визначити причини, фактори, умови її розвитку (обсяг розділу І – 15-17 сторінок); У РОЗДІЛІ ІІ (АНАЛІТИЧНИЙ) висвітлюються особливості, характерні риси, специфіка та проблеми обраної теми на прикладі економіки України на сучасному етапі її розвитку (обсяг – 15-17 сторінок). У РОЗДІЛІ ІІІ (РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ) надаються пропозиції (рекомендації) щодо вирішення проблем, висвітлених у розділі ІІ; пропонуються шляхи (напрями) удосконалення вирішення даної проблеми в Україні (обсяг – 15-17 сторінок). У РОЗДІЛІ ІV (МЕТОДИЧНИЙ) розкриваються особливості методики вивчення даної проблеми у курсі «Економіка» у закладах загальної середньої освіти (обсяг – 15-17 сторінок). Теоретичні положення теми слід пов’язувати з практичним станом досліджуваного процесу (явища). Студент повинен обґрунтовувати власну позицію, якомога найповніше використовувати сучасний конкретний матеріал і розкривати поставлені в темі питання. В кінці кожного параграфа формулюються короткі узагальнення стосовно результатів дослідження, а в кінці кожного розділу стисло формулюються висновки по розділу. У заключній частині роботи – «ВИСНОВКИ» – необхідно узагальнити матеріал, викладений у розділах, зробити основні теоретичні висновки та надати практичні рекомендації та пропозиції з розглянутої проблеми. Важливо у висновках відобразити власне особисте розуміння студентом опрацьованих і висвітлених ним проблем у бакалаврській роботі. Висновки мають бути пронумеровані та відповідати завданням бакалаврської роботи (обсяг – 3-4 сторінки). Список використанИХ ДЖЕРЕЛ (40-60 джерел інформації) наводиться за алфавітним порядком, включаючи лише літературу, використану в роботі, тобто на яку є посилання: законодавчі акти, наукові монографії, підручники і посібники, наукові статті, статистичні збірники тощо. Зразки оформлення бібліографічних описів див. у додатку Д. При підборі необхідної літератури рекомендується використовувати систематичні й предметно-тематичні каталоги бібліотек, а також обов’язково передивитися зміст економічних журналів, збірників, часописів тощо. Особливу увагу необхідно приділити виданням п’яти останніх років. Слід розпочати роботу з опрацювання відповідних Законів України, постанов Верховної Ради та Кабінету Міністрів, Указів Президента України. Зазначені матеріали регулярно публікуються в газетах «Голос України», «Урядовий кур’єр», щотижневих виданнях «Бізнес», «Галицькі контракти» та інформаційних системах «Ліга», «Відомості Верховної Ради» і т.д. Перелік основних найменувань українських періодичних видань економічного спрямування, матеріали яких доцільно задіяти при написанні бакалаврської роботи надається в додатку Е. Джерелами для одержання цифрового матеріалу можуть бути: статистичні збірники, опубліковані роботи, звітні дані підприємств і організацій. Найбільш популярними статистичними збірниками є офіційні видання Державної служби статистики України «Статистичний щорічник за ____ рік» та «Україна в цифрах». Також в якості джерел статистичної інформації можна використовувати офіційні сайти таких установ як НБУ, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби статистики України та ін. (див. додаток Ж). Монографічна література і періодика дають можливість студенту ознайомитись з сучасним станом розроблення вибраної ним теми. Важливе місце в роботі над джерельними матеріалами відводиться збору та обробці конкретних фактів і статистичних даних. Із літературних джерел слід виписувати лише ті факти та цифри, які безпосередньо стосуються досліджуваної проблеми.
6. вимоги до оформлення БАКАЛАВРСЬКОЇ роботи 1) Бакалаврська робота має бути надрукована державною мовою на стандартних аркушах формату А4 (297х210 мм) – обсягом 60-85 сторінок (не враховуючи додатків), або написана від руки (чітким, розбірливим почерком). Комп`ютерний набір здійснюють через 1,5 інтервала, шрифтом «Times New Roman», кегель – 14. Поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Вся робота, включаючи заголовки повинна бути, написана шрифтом одного типу, змінювати дозволяється тільки розмір шрифту. 2) Бакалаврська робота має бути прошита у твердий перепліт у такій послідовності: – титульна сторінка (див. додаток А) має бути набрана на комп`ютері, навіть у разі рукописного виконання бакалаврської роботи; – зміст роботи; – вступ; – основні розділи; – висновки; – список використаної літератури; – додатки. Заголовки структурних частин роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими напівжирними літерами симетрично до тексту по центру сторінки (без крапки). Зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. 3) Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому кутку. На титульному аркуші (перша сторінка роботи) номер сторінки не ставиться. 4) У змісті вказують початок сторінок кожного розділу і підрозділу – він має точно відповідати заголовкам, наведеним у тексті роботи (див. додаток Б). 5) Номер розділу ставлять арабськими цифрами після слова «РОЗДІЛ», без крапки, а потім друкують великими літерами заголовок розділу. Заголовок розділу має бути розташованим по центру аркуша. Кожен розділ бакалаврської роботи треба розпочинати з нової сторінки. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу ставиться крапка. Наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапки не ставлять. Заголовок підрозділу має бути розташованим по ширині аркуша через один абзац (ентер) від назви розділу. Між назвою підрозділу та фактичним матеріалом (текстом) має бути два абзац (ентери). 6) Відібраний цифровий, фактичний матеріал призначений не для простого фіксування в роботі, а потребує поглибленого аналізу. Його можна згрупувати і подати у вигляді таблиць. При цьому кожна таблиця повинна відрізнятися структурно-логічною побудовою, бути негроміздкою, зручною і зрозумілою для аналізу, а також обов'язково мати порядковий номер, чіткий заголовок, що відображає її зміст, посилання на використані джерела інформації (див. додаток З). Таблицю позначають словом «Таблиця» і нумерують в межах розділу. Наприклад, «Таблиця 1.2» – друга таблиця першого розділу. Слово «Таблиця» розміщують у правому верхньому куті сторінки, друкують курсивом. Назва таблиці розміщується нижче по центру сторінки, друкують напівжирними літерами. В кожній таблиці заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони становлять одне ціле із заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У таблиці обов’язково мають бути зазначені одиниці виміру відповідно до стандартів. Числові величини повинні мати однакову розмірність (кількість знаків після коми). Таблицю з великою кількістю рядків можна перенести на іншу сторінку, при цьому не повторюючи назву, а вказуючи «Продовження табл. ...» 7) З метою забезпечення більш наочного ілюстрування, конкретизованого чи синтезуючого подання й пояснення тенденцій, закономірностей розвитку досліджуваних соціально-економічних процесів та явищ бажано складати і використовувати схеми, діаграми, графіки, рисунки. Діаграми, графіки, схеми оформляються таким чином: знизу під ілюстраціями по центру пишеться «Рис.» і відповідний номер (наприклад, Рис. 2.1 – перший рисунок другого розділу). Після назви рисунку обов’язково вказується посилання на використані джерела інформації. Ілюстративний матеріал (таблиці, схеми, діаграми тощо) розміщуються після першого згадування про нього в тексті або ж на наступній сторінці, якщо таблиця не вміщається на аркуш паперу. 8) На цитовані теоретичні положення чи задіяні ілюстративні матеріали з робіт інших авторів мають бути відповідні посилання. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...». Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, тоді їх рекомендується надавати у квадратних дужках, вказуючи порядковий номер джерела із списку використаної літератури та конкретну сторінку. Наприклад: [21, с. 17], де перша цифра «21» означає номер джерела в списку використаної літератури, а друга «17» – його сторінку. Приклад: Цитата в тексті: «Політична економія – наука, яка розкриває не техніко-технологічний, а соціально-економічний спосіб виробництва, його економічні закони, рушійні сили суспільного розвитку» [4, с. 40]. Відповідний бібліографічний опис у списку використаної літератури: 4. Політична економія: навч. посіб. / за ред. В. О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2007. – 672 с. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Рекомендується точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати повинен бути наведений мовою оригіналу; б) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»; в) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, вкінці). Якщо перед опущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; г) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; д) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело. Посилання (виноски) також можна розміщувати внизу даної сторінки, відмежовуючи їх від основного тексту лінією і фіксуючи проставленим порядковим номером. 9) Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номер наводять у круглих дужках на одному рядку з формулою та розміщують в кінці рядка. Наприклад: «(3.1)» – (перша формула третього розділу). Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів розміщують безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, кожне з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки і коми. Формули слід розміщувати у тексті на окремому рядку, залишаючи вище і нижче не менше одного вільного рядка. 10) Для більш детального розкриття теми бакалаврської роботи рекомендується використовувати додатки, до яких відносяться проміжні математичні доведення, формули і розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; використані форми фінансової звітності; статистичні таблиці; інструкції та методики, як використані так і розроблені самостійно автором у процесі виконання роботи; ілюстрації допоміжного характеру. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожен такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __ » і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь. Формули, схеми, графіки допускається робити чорною пастою від руки. У роботі не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки. Терміни, які наводяться у тексті, повинні відповідати загальноприйнятим у науковій літературі. Не допускається використання зворотів розмовної мови, техніцизмів та професіоналізмів. Слід уникати слів «я», «мною», «краще», «на мою думку» і т.д. Бакалаврська робота пишеться від третьої особи.
7. порядок пОПередНЬОГО захисту БАКАЛАВРСЬКОЇ роботи За місяць до захисту (здебільшого початок травня) бакалаврська робота повинна бути завершена з урахуванням всіх зауважень керівника. Завершене дослідження подається на кафедру у паперовому та електронному варіантах для його перевірки рецензентом. На попередньому захисті студент повинен гарно орієнтуватися у результатах дослідження та вміти їх презентувати у лаконічній доповіді на 7-10 хвилин. У випадку неготовності бакалаврської роботи науковий керівник може не допустити студента до попереднього захисту. Для таких студентів рішенням кафедри може бути визначений окремий день для проходження попереднього захисту, але за умови, що на той момент керівник допускає бакалаврську роботу до попереднього захисту.
8. ДООПРАЦЮВАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ Після проходження попереднього захисту студент повинен доопрацювати роботу відповідно до зауважень рецензента (якщо вони наявні), а також врахувати побажання та пропозиції викладачів кафедри при обговоренні результатів дослідження на попередньому захисті. Обов’язковою умовою доопрацювання роботи є узгодження всіх побажань та зауважень з керівником бакалаврської роботи.
9. Порядок захисту БАКАЛАВРСЬКОЇ роботи Після доопрацювання бакалаврської роботи студент повинен ще раз ретельно її вивірити. Після чого робота друкується, переплітається (у твердий перепліт) студентом та подається на кафедру в електронному на паперовому варіантах, не пізніше, ніж за 10 днів до захисту. З виправленим варіантом бакалаврської роботи знову ознайомлюється рецензент, який зобов’язаний подати на кафедру рецензію на відповідну бакалаврську роботу. Крім внутрішньої рецензії на бакалаврську роботу повинна бути зовнішня рецензія, підготовлена та підписана спеціалістом з даного питання не внутрішнього підрозділу (іншого закладу вищої освіти), та відгук наукового керівника. До захисту бакалаврської роботи студент готує виступ на 10-12 хв., в якому обґрунтовує актуальність вибраної теми, коротко розкриває зміст роботи, результати дослідження, подає висновки і пропозиції. Після виступу студент відповідає на запитання членів комісії з теми дослідження. Остаточну оцінку виставляють за підсумками захисту. Оцінка записується в екзаменаційній відомості й заліковій книжці студента.
Оцінка залежить від ступеня розкриття теми, якості її оформлення, відгуку рівня виступу на захисті, правильності відповідей на запитання.
Шкала оцінювання: національна та ECTS
Додаток А Зразок оформлення титульної сторінки бакалаврської роботи
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. Драгоманова Факультет соціально-економічної освіти та управління Кафедра економічної теорії
Напрям підготовки 051 – Економіка Освітній ступінь – бакалавр
БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
Горбаренко Ольги Іванівни (прізвище, ім’я та по батькові студента (-ки))
на тему:
ПРОБЛЕМА ПОТРЕБ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ (назва теми бакалаврської роботи)
Науковий керівник: ________________________________ (вчений ступінь, вчене звання) ________________________________ (прізвище та ініціали)
Робота допущена до захисту в ДЕК «___» _________ 20__ р. протокол № __________
Завідувач кафедри економічної теорії, ________________________________ (вчений ступінь, вчене звання) ________________________________ (прізвище та ініціали)
Київ – 20___
Додаток Б Зразок оформлення змісту бакалаврської роботи на тему «Проблема потреб в економічній теорії та практиці»
ЗМІСТ ВСТУП.................................................................................................................. 3 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ СУСПІЛЬСТВА.................................................................................................... 7 1.1 Потреби суспільства: їх суть та структура............................................ 7 1.2 Економічний закон зростання потреб та механізм його дії................ 15 1.3 Виробництво як фактор формування і задоволення потреб суспільства 22 РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ ТА ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ.................................................................. 26 2.1 Потреби громадян України на сучасному етапі: особливості формування 26 2.2 Проблеми та суперечності раціонального задоволення потреб громадян України..................................................................................................................... 36 РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ТА НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОГО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ........................................ 48 3.1 Напрями раціонального задоволення потреб громадян України...... 48 3.2 Роль держави у забезпеченні потреб людини в Україні..................... 53 РОЗДІЛ 4 .............. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРОБЛЕМИ «ПРОБЛЕМА ПОТРЕБ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ» В КУРСІ «ЕКОНОМІКА» У ЗЗСО............................................................................................................................. 63 ВИСНОВКИ....................................................................................................... 80 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 83
Додаток В Зразок оформлення вступу бакалаврської роботи на тему: «Проблема потреб в економічній теорії та практиці»
Актуальність дослідження. Фундаментальною проблемою економічної теорії залишається проблема задоволення безмежних потреб обмеженими ресурсами. Потреба як визначальний чинник раціональної поведінки економічних суб'єктів є однією з основних категорій економічної науки. Суспільство завжди прагнуло до задоволення своїх динамічних та мінливих потреб, а точніше, зростаючих потреб. Проте, зазвичай в якийсь конкретний період можливості задоволення потреб обмежені внаслідок обмеженості ресурсів, тому людство завжди стоїть перед вибором: які потреби краще, вигідніше, дешевше задовольняти зараз при даних наявних ресурсах, а які пізніше. Вивчення суспільних потреб зумовлюється тісним взаємозв’язком між типом суспільного виробництва, характером економічного зростання з однієї сторони та процесом формування системи потреб з іншої. Ефективність виробництва значною мірою залежить від врахування та рівня узгодженості інтересів суб’єктів власності на всі види економічних ресурсів. Оскільки економічні потреби з точки зору різних суб’єктів суспільства набувають форми економічних інтересів, це дозволяє глибше зрозуміти сутність соціально-економічних процесів сучасної України. Теоретична та практична актуальність досліджуваної проблеми підтверджується трансформацією системи суспільних потреб на сучасному етапі. Вона є наслідком не тільки деструктивної державної політики, а й поглибленням інтеграційних процесів у всіх сферах суспільного життя, посиленням інформатизації суспільства, зростанням рівня віртуалізації як економіки, так і всіх сфер господарювання, початком воєнних дій на Сході України. Разом з тим, варто звернути увагу на методику викладання даної проблематики у закладах загальної середньої освіти, що пояснюється значущістю економічної освіти для формування системи раціонального мислення і поведінки сучасної людини, виховання майбутніх громадян, які стануть носіями національної та людської гідності, патріотизму, порядності, ділової культури, активними творцями матеріальних і духовних цінностей. Теоретичні аспекти дослідження сутності потреб та їх класифікації знайшли відображення у працях К. Альдерфера, Ф. Герцберга, Д. Мак-Грегора, Д. МакКлелланда, К. Маркса, А. Маслоу, М. Туган-Барановського. Проблема вивчення сутності сучасних «розумних» та «нерозумних» потреб людини, способів і засобів їх задоволення досліджуються М. Бережним, І. Лукіянчук, О. Ульяновською. Потреби інформаційного суспільства вивчають В. Кроль, Н. Рибка, А. Соколов. Вітчизняні вчені (Т. Гундорова, Ж. Денисюк, О. Кузьмук) здебільшого досліджують трансформацію потреб під впливом розвитку культури. Окремі проблеми задоволення потреб домогосподарств України піднімаються у працях вітчизняних вчених-економістів: О. Грішнової, А. Колота, Е. Лібанової, В. Мандибури, І. Петрової та ін. Об'єктом нашого дослідження виступає економіка, тоді як предметом дослідження є проблема потреб в економічній теорії та практиці. Необхідність творчого пошуку та практична актуальність проблематики – проблема потреб у теорії та практиці – визначили мету дослідження – дослідити теоретичні аспекти потреб, розкрити особливості формування та розвитку економічних потреб українця на сучасному етапі, виокремити та проаналізувати основні проблеми раціонального задоволення потреб громадян, розкрити напрямки подальшого задоволення потреб українців, а також розробити методику викладання проблеми у курсі «Економіка» у закладах загальної середньої освіти. Відповідно до поставленої мети, нами було сформульовано гіпотезу про те, що потреби українців задовольняються на низькому рівні, що потребує пошуку напрямів їх повнішого задоволення, в тому числі активізуючи роль держави. Для доведення і реалізації запропонованої гіпотези в роботі були поставлені такі завдання:
Методи дослідження. При з’ясуванні теоретичних та практичних основ потреб було використано різні методи, способи та підходи до наукового пізнання явищ та процесів. Методологічну основу бакалаврської роботи склали загальнофілософські методи пізнання. Діалектичний метод було використано нами при дослідженні економічної сутності потреб. Методами логічного мислення, аналізу, синтезу та узагальнення були досліджені особливості формування та розвитку потреб українця, проблеми задоволення потреб громадян, а також напрями подальшого задоволення потреб, а особливо роль держави у цьому процесі. структура та етапи розвитку банківської системи України. Дослідження залежності розвитку потреб та розвитку виробництва ґрунтувалося на методі системного підходу. Прийоми порівняльного та статистичного аналізу дали можливість належним чином оцінити структуру та тенденції розвитку потреб громадян України на сучасному етапі. За допомогою методів логічного узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, історико-логічної оцінки була забезпечена послідовність проведення дослідження. Експериментальною базою дослідження в роботі є економіка України в цілому, а теоретичною та інформаційною базами виступає монографічна та періодична література, матеріали Державного Комітету статистики України за 2011-2016 рр., матеріали соціологічних досліджень, нормативно-правові акти. Завдання, що вирішувались у дослідженні даної проблеми зумовили таку структуру роботи. У першому розділі основну увагу приділено з’ясуванню теоретичних аспектів дослідження потреб суспільства. Другий розділ присвячено дослідженню формування та задоволення потреб суб’єкта господарювання в Україні. У третьому розділі роботи з’ясовано напрями подальшого задоволення потреб громадян України на сучасному етапі. Четвертий розділ являє собою дослідження методики вивчення проблеми «Проблема потреб в економічній теорії та практиці» в курсі «Економіка» у закладах загальної середньої освіти. Робота містить список використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 90 сторінок.
Додаток Г Методи дослідження Метод ‒ це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв'язанню конкретної задачі. Фактично різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. До методів емпіричного дослідження відносять: спостереження, порівняння, експеримент, вимірювання, моніторинг. Спостереження ‒ це систематичне цілеспрямоване вивчення об'єкта. Аби бути плідним, спостереження мусить відповідати таким вимогам: а) завчасному задуму (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання); б) планомірності (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження); в) цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні); г) активності (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси явища); д) систематичності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою). Спостереження як метод пізнання дає змогу отримати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень. Емпірична сукупність утворює первинну схематизацію об'єктів реальності ‒ вихідних об'єктів наукового дослідження. Порівняння ‒ це процес встановлення подібності або відмінностей предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам. Метод порівняння досягне результату, якщо виконуються такі вимоги: а) можуть порівнюватися тільки такі явища, між якими можлива деяка об'єктивна спільність; б) порівняння має здійснюватися за найбільш важливими, суттєвими (в плані конкретного завдання) рисами. Експеримент (від лат. experimentum - проба, досвід) ‒ це такий метод вивчення об'єкта, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості. Науково поставлений експеримент може бути здійснений лише при наявності теорії або теоретичної основи, що обумовлює завдання експерименту, дає узагальнення й пояснення його результатів. Організація експерименту має звичайно ряд стадій: - висунення гіпотези; - постановка конкретного завдання й вибір об'єкту дослідження; - підготовка матеріальної бази для виконання експерименту; - розробка й підготовка необхідного матеріалу; - вибір оптимального шляху експерименту; - спостереження явищ під час експерименту, їхня фіксація й опис; - аналіз й узагальнення отриманих результатів Вимірювання ‒ це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Вимірювання передбачає наявність таких основних елементів: об'єкта вимірювання, еталона, вимірювальних приладів, методу вимірювання. Моніторинг ‒ це проведення низки однотипних замірів досліджуваного об’єкта і подальший аналіз, оцінка, порівняння отриманих результатів для виявлення певних закономірностей, тенденцій, змінних і їх динаміки. До методів теоретичного дослідження відносять метод сходження від абстрактного до конкретного, формалізацію, ідеалізацію, аксіоматичний метод. Сходження від абстрактного до конкретного являє собою загальну форму руху наукового пізнання, закон відображення дійсності в мисленні. Відповідно до цього методу, процес пізнання як би розбивається на два відносно самостійних етапів: ‒ на першому етапі сходження від абстрактного до конкретного відбувається перехід від споглядання конкретного в дійсності до його абстрактних визначень (поняттям, судженням); ‒ другий етап (він же властиво і є сходження від абстрактного до конкретного) складається в русі думки від абстрактних визначень об'єкта, понять, тобто від абстрактного в пізнанні до конкретного в пізнанні, від цілого до частин. На цьому етапі як би відновлюється вихідна цілісність об'єкта, він відтворюється у всій багатогранності ‒ але вже в мисленні. Ідеалізація – це конструювання подумки об'єктів, які не існують у дійсності або практично нездійсненні (наприклад, абсолютно тверде тіло, абсолютно чорне тіло, лінія, площина). Мета ідеалізації: позбавити реальні об'єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об'єкти певними нереальними і гіпотетичними властивостями. Формалізація – це метод, за допомогою якого змістовне знання відображується у формалізованій мові. Формалізація основана на мисленні, що дозволяє відображати основні закономірності й процеси розвитку об'єктів навколишнього світу в знаковій формі за допомогою спеціальних знаків, символів, формул чи формалізованих мов. Символіка формалізованих мов додає стислості викладу, чітко фіксує конкретні значення досліджених ознак, властивостей чи відношень і не допускає їх двозначних тлумачень. Така форма відображення реальних явищ і процесів забезпечує узагальненість підходу до вирішення різних класів завдань і на основі формування знакових моделей дозволяє знаходити найбільш ефективних рішень, справедливих для всіх завдань даного класу. Метод формалізації дає можливість звільнитися від інтуїтивних уявлень, малопридатних для науки через їхню невизначеність і неоднозначність. Аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, за якого деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил. До загальнонаукових методів відносять абстрагування, аналіз, синтез, аналогію, індукцію, дедукцію, моделювання, історичний і логічний метод тощо. Метод наукової абстракції ‒ мислене очищення наших уявлень про процеси і явища, що досліджуються від випадкових, несуттєвих, одиничних фактів і характеристик і виділення ознак і характеристик стійких, типових, суттєвих, основоположних. Аналіз ‒ це змістовно і логічно обґрунтований поділ цілого на складові частини, кожна з яких досліджується окремо у відповідності до її специфіки. Синтез ‒ це об’єднання складових частин – сторін, ознак, характеристик, окремих форм прояву тощо досліджуваного об’єкту в єдине ціле, з урахуванням реально існуючих змістовно-логічних зв’язків між ними. Аналогія – це метод, відповідно до якого на підставі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про їх подібність за іншими ознаками. Індукція – це виведення теоретичних положень і принципів на підставі аналізу окремих реальних фактів, тобто рух думки від окремого до загального. Дедукція – це метод пізнання від теорії до з’ясування окремих фактів (процесів, явищ), тобто рух думки від загального до особливого та одиничного. Економічне моделювання є методом, що базується на використанні спрощеного формально-логічного зображення або опису за допомогою мовних, математичних, графічних або інших конструкцій, досліджуваних економічних явищ, процесів, тенденцій тощо. Будь-яка модель є спрощеним абстрактним відтворенням реальної економічної дійсності. Вона дає можливість наочно з’ясувати і глибше дослідити основні властивості й закономірності розвитку певного об’єкту наукового пізнання. Історичний і логічний методи наукового пізнання використовуються тільки там, де так чи інакше предметом дослідження стає історія об'єкта. Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей. Системний підхід полягає у комплексному дослідженні великих і складних об'єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. З огляду на даний принцип, треба вивчити кожен елемент системи у його зв'язку та взаємодії з іншими елементами, виявити вплив властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому, визначити оптимальний режим її функціонування. Логічний метод дослідження тісно пов'язаний з історичним, і він визначається як метод відтворення, реконструювання в мисленні, свідомості складного об'єкта, що розвивається (або, що розвивалося) у формі історичної теорії. Для цього можуть використовуватися найрізноманітніші пізнавальні операції й методи. На відміну від історичного методу, при логічному дослідженні об'єкта дослідник відволікається, абстрагується від всіх історичних випадків, окремих фактів, зиґзаґів, і з історії виокремлюється саме головне, визначальне, істотне. Узагальнюючим науковим методом, яким користуються політекономи, досліджуючи закономірності функціонування соціально-економічної системи або її окремих елементів, є діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ і процесів економічного життя: - в їх загальному зв'язку й взаємозалежності; - в стані безперервного розвитку; - коли кількісні зміни, які виникають у процесі розвитку, ведуть до змін якісних. Джерелом розвитку будь-яких процесів згідно з цим методом визнається єдність і боротьба протилежностей. Наукове пізнання суспільних процесів передбачає також використання в політекономії економіко-математичних і статистичних методів, що дає можливість визначати не лише якісні, а й кількісні параметри процесів, що вивчаються.
Додаток Д Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел
Примітки: 1. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання» та ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». 2. Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі. Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.
Додаток Е
Періодичні видання, що рекомендуються для використання при написанні бакалаврської роботи
Додаток Ж Інформаційні ресурси
Додаток З Зразок оформлення таблиць, графіків, діаграм
Таблиця 2.4 Самооцінка домогосподарствами України рівня своїх доходів у 2012-2016 рр., %
Рис. 1.1. Ринкова рівновага: Е – точка ринкової рівноваги; Р* – рівноважна ціна; Q* – рівноважний обсяг продажу.
Рис. 2.1. Економія респондентів потягом 2017 року, %
Додаток И ЗРАЗКИ ПЛАНІВ БАКАЛАВРСЬКИХ РОБІТ З ОКРЕМИХ ТЕМ Тема: «Проблема потреб в економічній теорії та практиці»
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ СУСПІЛЬСТВА 1.1 Потреби суспільства: їх суть та структура 1.2 Економічний закон зростання потреб та механізм його дії 1.3 Виробництво як фактор формування і задоволення потреб суспільства РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ ТА ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ 2.1 Потреби громадян України на сучасному етапі: особливості формування 2.2 Проблеми та суперечності раціонального задоволення потреб громадян України РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ТА НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОГО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 3.1 Напрями раціонального задоволення потреб громадян України 3.2 Роль держави у забезпеченні потреб людини в Україні РОЗДІЛ 4 МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРОБЛЕМИ «ПРОБЛЕМА ПОТРЕБ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ» В КУРСІ «ЕКОНОМІКА» У ЗЗСО ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ
Тема: «Банки у ринковій економіці»
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ БАНКІВ 1.1 Банківська система країни: сутність та структура 1.2 Комерційні банки: види та функції в ринковій економіці 1.3 Центральний банк країни: функції та роль в економіці. Банківське регулювання РОЗДІЛ 2 РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 2.1 Етапи становлення банківської системи в Україні 2.2 Проблеми розвитку банків в Україні. 2.3 Особливості вітчизняного банківського регулювання РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 3.1 Розвиток державних банків: міжнародний досвід та перспективи для України 3.2 Налагодження відносин між банківським та підприємницьким секторами як шлях реформування вітчизняної банківської системи РОЗДІЛ 4 МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ «БАНКИ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ» В КУРСІ «ЕКОНОМІКА» У ЗЗСО. ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ
Тема: «Податкова система України та шляхи її удосконалення»
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ 1.1 Податкова система: сутність, структура та принципи побудови 1.2 Податкова система країни як об’єкт державного регулювання. Податкова політика держави. 1.3 Досвід побудови та розвитку податкових систем розвинених країн світу РОЗДІЛ 2 РОЗВИТОК ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 2.1 Податкова реформа в Україні: етапи здійснення та результати 2.2 Проблеми вітчизняної податкової системи в сучасних умовах господарювання РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 3.1 Перерозподіл податкового навантаження як шлях удосконалення вітчизняної податкової системи 3.2 Використання податкових преференцій в інноваційній сфері як шлях оптимізації системи оподаткування суб’єктів господарювання РОЗДІЛ 4 МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ «ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ЇЇ РОЛЬ В РЕГУЛЮВАННІ ЕКОНОМІКИ» В КУРСІ «ЕКОНОМІКА» У ЗЗСО ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ
Тема: «Функція аналізу і аналітичний інструментарій сучасного менеджера»
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА 1.1 Сучасний менеджер: сутність та моделі 1.2 Функції сучасного менеджера 1.3 Аналітична функція сучасного менеджера РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ АНАЛІТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СУЧАСНИХ МЕНЕДЖЕРІВ В УКРАЇНІ 2.1 Вимоги вітчизняного ринку робочої сили до менеджера-аналітика 2.2 Проблеми формування аналітичних компетентностей менеджерів та використання сучасного аналітичного інструментарію в Україні РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІЇ АНАЛІЗУ ТА АНАЛІТИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА В УКРАЇНІ 3.1 Формування аналітичних здібностей сучасного менеджера 3.2 Використання хмарних технологій у діяльності сучасного менеджера РОЗДІЛ 4 МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРОБЛЕМИ «ФУНКЦІЯ АНАЛІЗУ І АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА» В КУРСІ «ЕКОНОМІКА» У ЗЗСО ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ |
