МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»

Економічний факультет

 

 

В.П. Барчук

 

 

Економіка праці

та соціально-трудові відносини

Методичні рекомендації до вивчення дисципліни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      Івано-Франківськ – 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»

Економічний факультет

 

 

 

Методичні рекомендації до вивчення дисципліни

 

 

 

 

 

Економіка праці

та соціально-трудові відносини

 

 

Для студентів усіх економічних спеціальностей денної форми навчання

(освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»)

 

 

 

 

 

 

                                    

Івано-Франківськ – 2012
УДК – 331

ББК – 65.24

Е – 45

 

 

Затверджено на засіданні кафедри теоретичної та прикладної економіки (протокол № 5 від 25.11.12р.).

 

 

 Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчально-методичний комплекс для студентів заочної форми навчання напряму підготовки «Економіка та підприємництво» Укл.: В.П. Барчук, – Івано-Франківськ, 2012. – 71 с.

 

 

Укладачі:                   Валентина Петрівна Барчук;

                                  

 

Рецензенти:             Михайло Дмитрович Романюк

д.е.н., професор, завідувач кафедри  менеджменту та маркетингу;

 

 

 

 

Рекомендовано до друку Вченою радою економічного факультету

Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

 

Протокол №__ від «__» ______2012 р.

 

                                                       Зміст

 

Вступ……………………………………………………....5

1. Тематичний план курсу……………………………......8

2. Програма дисципліни…………………………………10

3. Програмові вимоги до змістових мод………………..16

4. Творчі завдання………………………….…………….18

5. Тематика практичних занять…………………….…....21

6. Тематика рефератів……………………………….…...47

7. Індивідуальні завдання….…………………………….50

8. Критерії оцінювання…….…………………………….66

Список рекомендованої літератури……….………….....68

 

Вступ

Соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної системи, оскільки економічно активне населення не може виробляти чи надавати послуги, не об’єднуючись за допомогою певних організаційних форм для спільної діяльності та взаємного обміну результатами своєї праці. Ці відносини є провідною складовою всієї системи суспільних відносин утворюють свого роду «ядро» всієї парадигми соціально-економічного розвитку, оскільки саме від їх характеру та змісту безпосередньо залежить продуктивність праці, якість трудового життя, соціальний мир у суспільстві. Соціально-трудові відносини визначають спосіб життя людей, усю структуру пов’язаних з ним процесів. За рівнем розвитку соціально-трудових відносин можна визначити ступінь «соціалізації» відносин між працею та капіталом, рівень демократизації суспільства і соціальної орієнтованості економічної системи, досконалість суспільного буття в цілому.

Проблема оптимізації відносин між роботодавцями та найманими працівниками є «вічною» проблемою з моменту зародження ринку праці. За певних політичних, економічних, соціальних умов ця проблема набуває особливої актуальності.

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об'єктом дослідження багатьох наукових економічних та соціальних дисциплін, зо­крема "Економічної теорії", "Теорії менеджменту", "Маркетингу", "Ринку праці", "Соціології праці" та інших. Важливе місце серед них посідає "Еко­номіка праці та соціально-трудові відносини".

Мета і завдання вивчення дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»

Програма і тематичний план дисципліни орієнтовані на глибоке та ґрунтовне засвоєння студентами основ ринкових перетворень, які відбуваються в соціально-трудовій сфері; дослідження питань підвищення ефективності праці, вдосконалення організації оплати праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях економічної системи.

Курс «Економіка праці та соціально-трудові відносини» досліджує суспільно-виробничі відносини, що виникають у процесі організації суспільної праці та відтворення робочої сили.

Ця дисципліна належить до фундаментальних загальноекономічних наук, які формують фаховий світогляд майбутніх економістів. Вона вивчає конкретні форми та методи свідомого використання суспільством економічних законів у сфері підвищення ефективності виробництва та механізм функціонування системи соціально-трудових відносин.

Головною метою вивчення курсу є: засвоєння знань системного оцінювання діяльності організацій, виявлення внутрішніх резервів раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у сфері соціально-трудових відносин.

Вивчення курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини» передбачає наявність систематичних та ґрунтовних знань із суміжних курсів (зокрема «Економічної теорії», «Теорії менеджменту», «Маркетингу», «Ринку праці», «Соціології праці» та інших), цілеспрямованої роботи над вивченням спеціальної літератури для активної роботи на лекційних та практичних заняттях, а також при виконанні самостійної роботи, підготовці індивідуальних завдань.

Завданнями курсу:

• вивчення економічних законів, що регулюють розподільчі відносини в ринковій економіці;
• оволодіння методами вивчення витрат робочого часу, нормування прані;
• з’ясування механізму зростання продуктивності й ефективності праці;
• дослідження механізму соціального партнерства;
• надання студентам ґрунтових знань із питань оплати праці й регулювання заробітної плати;
• вивчення механізму функціонування системи соціально-трудових відносин;
• з’ясування механізму регулювання ринку праці та дослідження процесу відтворення робочої сили;
• з’ясування місця і ролі Міжнародної організації праці в регулюванні соціально-трудових відносин;

Вивчення цього курсу дасть можливість студентам використовувати здобуті знання в конкретних процесах управління соціально-трудовими відносинами, організації праці та забезпечення її високої ефективності на всіх рівнях, що допоможе студентам адаптуватись до сучасних вимог ринку праці й ефективно включитися в систему нових соціально-трудових відносин.

Об’єкт дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» є система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил у процесі праці.

Предмет дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

1. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ

складений на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, затвердженої Міністерством освіти і науки України № 330 від 06.06.2002року.

 

 

2. Програма дисципліни

«Економіка праці та соціально-трудові відносини».

 

Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва

Об’єкт, предмет і зміст курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Завдання, які вирішує дисципліна. Місце і значення дисципліни.

Праця як об’єкт вивчення дисципліни. Роль праці у розвитку людини і суспільства.

Праця як фундаментальна форма діяльності людини. Функції праці як соціального явища. Характер і зміст праці. Класифікація видів праці та їх характеристики.

Взаємозв’язки з іншими дисциплінами та науками: економічними, правовими, соціологічними, філософськими, математичними, управлінськими та психологічними.

 

Тема 2. Ринок прані як соціально-економічне явище

Поняття ринку праці в економічній системі, його сутність. Елементи ринку праці: товар, який він пропонує, попит, пропозиція, ціна. Індивідуальна робоча сила. Сукупний та індивідуальний попит на робочу силу. Функції ринку праці.

Кон’юнктура ринку, та її типи. Зовнішній і внутрішній ринок. Сегментація ринку праці, її ознаки. Гнучкість ринку праці. Інфраструктура ринку праці. Моделі ринку праці.

Основні конвенції МОП з питань регулювання ринку праці, їх характеристика.

Стан та особливості функціонування ринку праці в Україні.

Чисто конкурентний ринок праці, модель монопсонії, моделі з урахуванням дії профспілок, двобічної монополії.

 

Тема 3. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Населення як демоекономічна категорія.

Трудові ресурси як соціально-економічна категорія. Структура трудових ресурсів. Економічно активне та економічно неактивне населення. Фази процесу відтворення робочої сили: формування, розподіл й перерозподіл, використання.

Трудовий потенціал: сутність, показники. Взаємозв’язок показників, що характеризують населення, людські ресурси, трудовий потенціал.

Людський капітал як соціально-економічна категорія. Розвиток і використання людського капіталу. Оцінка ефективності інвестування в людський капітал.

 

Тема 4. Соціально-трудові відносини зайнятості

Зайнятість як соціально-економічна категорія і передумова формування соціально-трудових відносин. Соціальна сутність зайнятості. Види і форми зайнятості. Державне регулювання зайнятості. Трансформація зайнятості.

Безробіття як соціально-економічна категорія. Чинники формування безробіття. Види безробіття. Компенсації та гарантії при втраті роботи.

Призначення державних, територіальних і спеціальних галузевих програм зайнятості населення.

Заходи щодо реалізації державної політики зайнятості. Основні моделі державної політики зайнятості (європейська, скандинавська, американська).

 

 

Тема 5. Соціально-трудові відносини як система. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин

Сутність соціально-трудових відносин. Місце соціально-трудових відносин у системі відносин ринкової економіки.

Соціально-трудові відносини у сфері праці та їх класифікація.

Держава (органи законодавчої і виконавчої влади) як суб’єкт соціально-трудових відносин. Нормативно-правова база діяльності роботодавців.

Наймані працівники та профспілки як суб’єкти соціально-трудових відносин.

Профспілковий рух в Україні. Зарубіжний досвід участі профспілок у регулюванні соціально-трудових відносин. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин.

 

 

 

 

Тема 6. Соціальне партнерство та його роль у функціонуванні ринкової економіки

Об’єктивні передумови та умови виникнення соціального партнерства. Сутність соціального партнерства та його роль.

Зміст та механізм соціального партнерства. Нормативно-правова база соціального партнерства в Україні.

Засади соціального партнерства, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП), їх сутність. Роль держави і профспілок у системі соціального партнерства.

 

Тема 7. Продуктивність та ефективність праці

Сутність продуктивності та продуктивності праці та їх значення для соціально-економічного розвитку суспільства.

Продуктивність індивідуальної та суспільної праці. Трудомісткість продукції та продуктивна сила праці.

Показники виміру продуктивності праці, вимоги до них.

Методи вимірювання продуктивності праці.

Натуральний та умовно-натуральний методи вимірювання продуктивності праці, застосування на практиці. Трудовий метод вимірювання продуктивності праці, та його застосування. Види трудомісткості, їх призначення. Підвищення ролі трудомісткості продукції (робіт) у плануванні виробництва, праці, формуванні коштів на її оплату.

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці, його різновиди.

Поняття чинників і умов підвищення продуктивності праці. Класифікація чинників зростання продуктивності праці.

Поняття резервів зростання продуктивності праці та їх економічна суть. Зв’язок резервів з чинниками та умовами зростання продуктивності праці.

Класифікація резервів зростання продуктивності праці за критеріями часу та за сферами виникнення.

Методика виявлення та обчислення резервів зростання продуктивності праці.

 

Тема 8. Організація праці

Сутність, зміст і значення організації праці. Нормування праці як провідна складова організації праці. Сутність нормування праці та його значення.

Виробнича операція як об’єкт нормування праці. Розподіл за трудовими та технологічними ознаками.

 

Формування праці як засіб регулювання робочого часу та міри праці

Хронометраж операції, його сутність, призначення і характеристика, зміст етапів роботи.

Економічний зміст поняття «робочий час». Структура робочого дня виконавця. Класифікація методів вивчення затрат робочого часу шляхом спостереження.

Фотографія робочого дня (ФРД), її суть та призначення. Порядок проведення ФРД. Різновиди ФРД.

Поняття про нормативи з праці, їх призначення, різновиди. Зв’язок нормативів із нормами праці. Вимоги до нормативів праці.

Види норм праці, їх характеристика. Порядок обчислення норм праці. Характеристика методів встановлення норм.

 

Тема 9. Заробітна плата в умовах ринкової економіки

Економічні закони, що регулюють розподільчі відносини в ринковій економіці. Поняття про доходи населення. Номінальні та реальні доходи.

Заробітна плата як соціально-економічна категорія ринкової економіки і основна форма доходів найманих працівників. Сутність категорії «вартість робочої сили», «ціна робочої сили». Чинники, що збільшують «вартість робочої сили». Функції заробітної плати. Принципи та елементи організації заробітної плати. Основні напрями державного регулювання оплати праці.

 

Тема 10. Тарифна система оплати праці. Форми і системи заробітної плати

Суть та призначення тарифної системи. Елементи тарифної системи: тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні ставки, тарифні сітки.

Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і фахів робітників, його призначення, структура, зміст.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців, призначення, структура, зміст.

Тарифні ставки і розряди, їх економічне значення та зв’язок з мінімальною заробітною платою. Годинні, денні, місячні тарифні ставки. Середня тарифна ставка робітників (робіт).

Тарифні сітки. їх призначення та характеристика. Елементи тарифної сітки: тарифні розряди і коефіцієнти; абсолютні та відносні міжрозрядні співвідношення; діапазон тарифної сітки. Обчислення середніх показників тарифної сітки. Доплати і надбавки до тарифних ставок за умови праці, інтенсивність праці, професійну майстерність, суміщення фахів та ін. Удосконалення тарифної системи.

Загальні поняття форм і систем заробітної плати, ефективність їх застосування.

Системи відрядної форми оплати праці. Порядок нарахування заробітку за кожною системою відрядної форми.

Погодинна форма оплати праці, сфера застосування. Системи погодинної форми оплати праці. Методи обчислення заробітку при почасовій формі оплати.

Особливості оплати праці керівників, фахівців та службовців державних підприємств та установ. Штатно-посадова система оплати праці та її елементи. Атестація працівників і порядок встановлення посадового окладу.

Організація преміювання працівників. Елементи системи преміювання. Колективне та індивідуальне преміювання.

 

Тема 11. Моніторинг соціально-трудової сфери

Сутність моніторингу соціально-трудової сфери. Методичні, наукові та інформаційні завдання моніторингу.

Нормативно-правова та інформаційна база проведення моніторингу соціально-трудової сфери.

Підготовка до проведення моніторингу соціально-трудової сфери.

Об’єкт, джерела інформації та соціологічні опитування у соціально-трудовій сфері.

Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери.

 

Тема 12. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин

Міжнародні акти про економічні, соціальні й культурні права людини.

Створення, розвиток і завдання Міжнародної організації праці (МОП). Структура МОП. Філадельфійська декларація про діяльність МОП.

Методи роботи МОП. Трипартизм як основний метод МОП.

Механізм нормотворчої діяльності МОП. Міжнародний кодекс праці Характеристика Конвенцій і Рекомендацій МОП. Зміст основних Конвенцій МОП у сфері соціально-трудових відносин (№87; №95; №98; №100; №411; №122; №131; №135).

Основні напрями вдосконалення нормотворчої діяльності МОП на сучасному етапі.

 

Тема 13. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин

Глобалізація світової економіки та її вплив на соціально-трудову сферу.

Сучасні світові тенденції розвитку соціально-трудових відносин.

Зарубіжний досвід регулювання відносин у сфері зайнятості.

Еволюція політики доходів і досвід їх регулювання в зарубіжних країнах.

Актуальні проблеми розвитку соціально-трудових відносин в Україні у контексті світового досвіду.

3. Програмові вимоги з дисципліни «Економіка праці».

 

1.        Предмет, завдання і значення курсу.
2.        Економіка праці в системі наук.
3.        Сутність і місце категорії «праця».
4.       Поняття та особливості ринку праці. Що продається і купується на ринку праці?
5.        Ринок праці: основні елементи ринку праці.
6.        Кон'юнктура ринку праці, основні типи кон'юнктури ринку праці.
7.        Суть ринку праці, відмінність від інших типів ринків.
8.        Пропозиція товару на ринку праці. Основні показники пропозиції.
9.        Попит на ринку праці.
10.        Інфраструктура на ринку праці. Функції інфраструктури.
11.        Сегментація ринку праці. Сегментація за кваліфікаційними ознаками.
12.        3агальна сегментація ринку праці. Сегментація за ознакою стандартності.
13. Особливості гнучкого ринку праці. Галузева (секторальна) сегментація ринку праці.
14. Базова модель ринку праці, рівновага попиту та пропозиції на ринку праці.
15. Людські ресурси як специфічний та найважливіший вид економічних ресурсів.
16. Відтворення населення. Типи відтворення. Види руху населення.
17. Відтворення населення.   Характеристика   показників   народжуваності, смертності та природного приросту.
18. Трудовий потенціал. Основні показники, що характеризують трудовий потенціал.
19. Соціально-економічна суть і види зайнятості.
20. Проблеми зайнятості в Україні.
21. Поняття продуктивності та продуктивність праці. Значення продуктивності праці.
22. Методи вимірювання продуктивності праці.
23. Основні показники продуктивності праці.
24. Виробіток як один із показників продуктивності праці.
25. Види трудомісткості. Чим вони визначаються і для чого використовуються?
26. Фактори зростання продуктивності праці.
27. Резерви зростання продуктивності праці.
28.        Основні етапи програми управління продуктивністю праці.
29. Індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.
30. Показник вартості чистої продукції - новоствореної вартості.
31. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх система.
32. Сторони і суб'єкти соціально-трудових відносин.
33. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях.
34. Принципи і типи соціально-трудових відносин.
35. Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки.
36. Форми та принципи соціального партнерства.
37. Держава в системі соціально-трудових відносин.
38. Роль найманих працівників і профспілок у системі соціального партнерства.
39. Організації та об'єднання роботодавців як суб'єкти соціального партнерства.
40. Стан соціального партнерства в Україні на основні напрями його розвитку.
41. Колективні договори та угоди - основа соціального партнерства.
42. Пріоритетні напрями колективно-договірного регулювання відносин у сфері праці.
43. Міжнародній досвід регулювання соціально-трудових відносин.
44. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
45. Поняття продуктивності та продуктивності праці.
46. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
47. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
48. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві.
49. Формування заробітної плати в ринкових умовах. Структура заробітної плати.
50. Функції заробітної плати.
51. Форми оплати праці.
52. Основи організації оплати праці.
53. Суть і значення нормування праці. Види норм праці.
54. Принципи і методи формування праці.
55. Сутність і завдання організації праці.
56. Основи методики розрахунку норм праці.
57. Умови праці та фактори їх формування .
58. Особливість та напрямки діяльності Міжнародної Організації праці.
59. Вплив глобалізації на економіку праці й соціально-трудові відносини.

 

 

 

 

 

4. Творчі завдання

1. Вибір професії та пошук роботи - важливі етапи соціальної реалізації людини.
2. Освіта - база професіоналізації і соціальна гарантія.
3. Врахування нахилів, здібностей при виборі професії і роботи.
4. Самомаркетинг при виборі професії.
5. Напрями пошуку роботи.
6. Підготовка і представлення інформації про себе на ринку праці.
7. Трудова кар'єра: поняття, значення, види, планування та реалізація.
8. Трудовий контракт: перевірка, структура, значення в соціально-трудових відносинах.
9. Яку роботу ви хотіли б мати через 5-7 років. Яку перспективну вибираєте для себе посаду?
10. Складіть план вашої кар'єри на найближчі 5-10 років. Як ви можете визначити свої здібності та професійні навички?
11. Охарактеризуйте основні принципи, етапи та канали пошуку першої роботи.
12. Освіта - база професіоналізації і соціальна гарантія.
13. Врахування нахилів, здібностей при виборі професії і роботи.

 

 

 

 

Приклад резюме:

Резюме

Петренко Петро Петрович

Мета:робота за фахом, яка потребує впровадження системних технологій та розробку  нових програмних продуктів

 

ОСОБИСТІ ДАНІ:                                    

Дата народження: 10.03.1991 р.

Адреса  проживання:м. Івано-Франківськ,       вул.Сухомлинського, буд.2, кВ.912

 

 

 

Моб. телефон:  (096) 864 71 45

E-mail:paсma@mail.ru

ОСВІТА:     

           

2008-2012      Прикарпатський національний університет ім..В.Стефаника

Економічний факультет

Спеціальність - «Економічна кібернетика»

Кваліфікація – економіст-математик

 

2008-2012       Прикарпатський національний університет ім..В.Стефаника

Юридичний інститут

Спеціальність - «Правознавство»

 

             2010-2012         КВП ІФНТУНГ

 

1997-2008       Порогівська загальноосвітня школа I – III ступенів, Богородчанського району,Івано-Франківської обл..

 

 

Професійні навички:

• навики технології програмування;
• розробка автоматизованих систем керування виробничою діяльністю.
• розробка механізмів прийняття рішень в економіці на різних рівнях;
• економіко-математичне моделювання;
• експлуатація комп'ютерних мереж;

Досвід роботи:

           

Червень-Серпень  2010       стажування на посаді помічника системного адміністратора ПАТ «Маяк» в смт. Богородчани, Івано-Франківська обл..

Обов’язки:

• Забезпечення ведення комп'ютерних баз даних. 
• Розробка і упроваджування прикладних програм. 
• Здійснення інсталяції, налаштування і оптимізації системного програмного забезпечення, і освоєння прикладних програмних засобів. 
• Проведення комп'ютерних антивірусних заходів.
• аналітичне мислення, легко та швидко навчаюсь новому з великим бажанням;
• відповідальність, оперативність, працелюбність, добросовісність та чесність;
• енергійність, емоційність,цілеспрямованість, наполегливість, пунктуальність;
• оптимізм, почуття гумору;

Особисті якості:

 

Додаткові відомості:

Володіння іноземними мовами:

-          українська - рідна

-          російська - вільно

-          французька - достатньо для вільного спілкування та роботи з літературою

 

Знання ПК:впевнений користувач (пакет MS Office, почтові програми, Internet ресурси, Adobe Photoshop, Adobe FineReader, програмування в Pascal, Delphi, основи web-програмування).

 

Шкідливих звичок не маю, не одружений, дітей не маю, є водійські права категорій А, В, С, С1.

 

3. Тематика практичних занять

 

Практичне заняття №1

Тема: Об’єкт, предмет і завдання курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва.

Мета: ознайомитися з об’єктом, предметом та завданнями дисципліни; дослідити роль праці у розвитку людини та суспільства.

Питання для обговорення:

1. Формування і розвиток предмета дисципліни «Економіка праці та соціа­льно-трудові відносини».
2. Завдання, які вирішує дисципліна.
3. Місце і значення дисципліни. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами та науками.
4. Праця як об’єкт вивчення дисципліни.
5. Праця як фундаментальна форма діяльності людини. Функції праці як соціального явища.
6. Характер і зміст праці.
7. Класифікація видів праці.

Питання для самостійного вивчення:

1. Місце праці в структурі життєвих цінностей людини.
2. Необхідність управління працею в ринкових умовах.
3. Дослідження соціальних взаємодій у сфері праці.

Основні терміни і поняття до теми:

Об’єктом вивчення дисципліни є система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

Предмет вивчення дисципліни являє собою сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

Завдання, які вирішує дисципліна:

- вивчення економічних законів, що регулюють розподільчі відносини в ринковій економіці;

- оволодіння методами вивчення витрат робочого часу, нормування праці;

- з’ясування механізму зростання продуктивності й ефективності праці;

- дослідження механізму соціального партнерства;

- надання студентам ґрунтових знань з питань оплати праці й регулювання заробітної плати;

- вивчення механізму функціонування системи соціально-трудових відносин;

- з’ясування механізму регулювання ринку праці та дослідження процесу відтворення робочої сили;

- з’ясування місця і ролі Міжнародної організації праці у врегулюванні соціально-трудових відносин;

- підвищити на цій основі адаптованість студентів до ринку праці, допомогти їм ефективно включитися в систему нових соціально-трудових відносин.

Праця– фундаментальна форма діяльності людини, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей та надання різноманітних послуг. Нині пропонується вивчати щонайменше п’ять елементів процесу праці:

предмети праці – речі, дані природою, або предмети, вироблені попередньою працею, тобто те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ;

засоби праці– провідник продуктивної дії людини на предмети та природні запаси, тобто знаряддя або комплекс речей, за допомогою яких людина в процесі трудової діяльності впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчі вартості;

технологія діяльності– визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми;

організація праці– система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації для здійснення процесу праці;

сама праця(жива праця) – процес усвідомленого впливу працівника, який має відповідні знання, вміння та навички на предмети праці задля досягнення конкретного результату.

Функції праці:

- створення матеріально-культурних благ;

- забезпечення матеріального добробуту працівника і членів його сім’ї;

- соціально-диференційна функція;

- статусна функція праці;

- формування особистості;

- ціннісна функція праці.

Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу.

Характер праці – соціально-економічна природа трудового процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці.

Література:

1. Богиня Д.П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. К.: «Знання-Прес», 2000.- С. 13-28.
2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2009. - С. 16-46.
3. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - С. 3-9.
4. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2003. – С. 7-15
5. Тимош І. М., Економіка праці: Навч. посібник. -Тернопіль: Астон, 2001. - С. 5-29.
6. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / за редакцією В.М. Ковальова. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. С. 8-12.

 

 

Практичне заняття №2

Тема: Ринок праці його суть і функції.

Мета: Ознайомитись із сутністю, змістом, елементами ринку праці. Проаналізувати моделі, види, різновиди та сегменти ринку праці, з’ясувати стан та функціонування сучасного ринку праці в Україні.

Питання для обговорення:

1. Сутність до ринку праці, підходи до його визначення.
2. Особливості визначення об’єкту ринку праці.
3. Класифікація та сегментація ринку праці.
4. Основні ознаки гнучкості.
5. Класифікація моделей ринків праці та особливості їх саморегулювання.
6. Зарубіжні моделі ринків праці.
7. Стан та особливості функціонування сучасного ринку праці в Україні.

Питання для самостійного вивчення:

1. Структура ринку праці, його елементи та функції.
2. Кон’юнктура та інфраструктура ринку праці.
3. Модель взаємодії продавців та покупців на конкурентному й малоконкурентному ринках праці.
4. Приклад моделі двосторонньої монополії на ринку праці.
5. Активні і пасивні заходи впливу на ринок робочої сили.

Основні терміни і поняття до теми:

Ринок праці – це механізм, що забезпечує узгодження ціни робочої сили і умов праці між роботодавцями і найманими робітниками та регулює попит і пропозицію робочої сили.

Сучасний ринок праці виконує такі функції:

• суспільного поділу праці;
• інформаційну;
• посередницьку
• ціноутворюючу;
• стимулюючу;
• регулюючу.

Елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили.

Попит на робочу силу – це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі.

Пропозиція робочої сили являє собою контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ.

Співвідношення попиту і  пропозиції робочої сили визначають кон’юнктуру ринку праці.

Розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці:

•  трудодефіцитна: попит перевищує пропозицію;
•  трудонадлишкова: пропозиція перевищує попит;
•  рівноважна: попит відповідає пропозиції.

Сегментація ринку праці –  це поділ ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

 

Класифікація видів ринків праці:

1) за територіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний, транснаціональний,  світовий;

2) за ознакою належності до суспільного виробництва: внутрішній (внутрішньофірмовий), зовнішній (галузевий, регіональний);

3) за кількісним співвідношенням покупців та продавців: монополія, монопсонія, олігополія, поліполія;

4) за індивідуальним рівнем зайнятості працівника: первинний (праця за основним місцем роботи), вторинний (трудова діяльність за сумісництвом);

5) за професійною ознакою: робочих кадрів (працівники фізичної праці), спеціалістів і керівників (працівники розумової праці).

Гнучкість ринку праці –  це його здатність швидко адаптуватись до змін у співвідношенні попиту і пропозиції робочої сили за рахунок високих рівнів: загальної і професійної освіти, активності і мобільності робочої сили та зміни регламентованого робочого часу (дня, тижня, року).

Зовнішній ринок охоплює вiдносини мiж продавцями i покупцями робочої сили в масштабах країни, peгioну, галузi.

Внутрiшнiй ринок передбачає рух працівників всерединi пiдприємства, перемiщення з однiєї посади (роботи) на iншу.

Література:

1. Лібанова Е., Палій О. Ринок праці та соціальний захист. Навч. посіб. – Київ «Основи». – 2007. – С. 181-208; С. 226-233.
2. Лукашевич В.М., Економіка праці та соціально трудові відносини. Навч. Посіб. – Львів: «Новий світ -- 2000», 2004. – С. 72-81.
3. Волкова О.В. Ринок праці. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С 13-57.
4. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / за редакцією В.М. Ковальова.—К.: Центр навчальної літератури, 2006. С. 207-216.
5. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / під ред. проф. Є.П. Михайлова .— К.: Центр навчальної літератури, 2005. С. 69-80.

 

 

 

 

Практичне заняття № 3

Тема: Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства.

Мета: ознайомитися з трудовими ресурсами і трудовим потенціалом суспільства, вивчити основні види розподілу трудових ресурсів та фази процесу відтворення робочої сили.

Питання для обговорення:

1. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія. Структура трудових ресурсів.
2. Економічно активне та економічно неактивне населення.
3. Фази процесу відтворення робочої сили.
4. Поняття про трудовий потенціал. Показники, що характеризують компо­ненти трудового потенціалу людини.
5. Людський капітал як соціально-економічна категорія.

Питання для самостійного вивчення:

1. Вплив чинників природного, міграційного та економічного руху на динаміку економічно активного населення України.
2. Економічний та соціальний види руху населення в Україні.
3. Розвиток і використання людського капіталу.
4. Ефективність інвестування в людський капітал.
5. Напрямки розвитку трудового потенціалу в Україні.

Основні терміни і поняття до теми:

Населення – це сукупність людей, яка природно й історично склалася і безперервно відтворюється у процесі життя.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Економічно активне населення – це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг.

Безробітні– це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Економічно неактивне населення — це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні, тобто – це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці.

Відтворення населення – це історично, соціальний економічно зумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

Традиційний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю, що пов’язано з нерозвиненістю медицини, низьким рівнем життя, війнами, епідеміями.

Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, емансипацією та залученням в економічну діяльність жінок, збільшенням середньої тривалості життя та іншими причинами.

Процес відтворення робочої сили поділяється на окремі фази:

1) фаза формування характеризується:

- природним відтворенням;

- відновленням здатності до праці в працівників;

- одержанням людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації;

2) фаза розподілу й перерозподілу робочої сили характеризується розподілом її за видами робіт, родом діяльності, а також в організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни;

3) фаза використання полягає у використанні економічно активного населення на підприємствах, в організаціях і в економіці загалом.

Природний рух населення – це результат процесів народження і смерті людей. Залежно від того, які процеси переважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення.

Міграційний рух – це зміна чисельності та складу населення в результаті процесів механічного просторового переміщення людей, викликаних політичними, соціально-економічними, релігійними та іншими причинами.

Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення.

Економічний рух – населення пов’язаний зі зміною його трудової активності, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Людський капітал — це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Література:

1. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. К.: «Знання-Прес», 2000. - С. 29-44, 94-117.
2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - С. 68-121.
3. Долішній М.І., Злупко С.М. Соціально-трудовий потенціал : теорія і практика. Ч. І. К.: Наукова думка, 1994. С. 3-62.
4. Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000. С. 18-21.
5. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - С. 10-38.
6. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник - К.: Кондор, 2003. - С. 32-41.
7. Петрова Л.І. Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах перебудови національної економіки. -Львів: ЛДУ, 1997. -С. 219-224.
8. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / за редакцією В.М. Ковальова.—К.: Центр навчальної літератури, 2006. С. 16-39

 

Практичне заняття №4

Тема: Соціально-трудові відносини як система. Механізм функціонування системи.

Мета: вивчити сутність соціально-трудових відносин та засвоїти основи її нормативно-правового регулювання.

Питання для обговорення:

1. Сутність соціально-трудових відносин.
2. Основні чинники формування соціально-трудових відносин.
3. Суб’єкти і рівні соціально-трудових відносин.
4. Предмети і типи соціально-трудових відносин.
5. Нормативно-правове регулювання соціально-трудових відносин.

Питання для самостійного вивчення:

1. Зарубіжний досвід участі профспілок у регулюванні соціально-трудових відносин
2. Зарубіжний досвід участі держави в регулюванні соціально-трудових відносин, оцінювання доцільності й необхідності його використання в Україні.

Основні терміни і поняття до теми:

Соціально-трудові відносини – це об'єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин у процесі праці, спрямовані на регулювання якості трудового життя.

Система соціально-трудових відносин – комплекс взаємовідносин між суб’єктами та їх представниками за участі держави, які пов’язані із наймом працівників, використанням та оплатою їх праці, відтворенням людського ресурсу та спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня життя , високої ефективності роботи підприємств тощо.

Суб'єктами соціально-трудових відносин є: найманий робітник, роботодавець.

Найманий робітник — це громадянин, що уклав трудовий договір з роботодавцем, керівником підприємства чи окремою особою.

Роботодавець — це людина, котра працює самостійно і постійно наймає для здійснення трудового процесу одного чи декількох працівників.

Професійні спілки — масові організації, які об'єднують найманих робітників, пов'язаних спільністю соціально-економічних інтересів. Професійні спілки створюються для захисту економічних інтересів найманих робітників чи осіб вільних професій у визначеній сфері діяльності профспілок: забезпечення зайнятості, умов та оплати праці.

Рівні соціально-трудових відносин:

- індивідуальний;

- груповий;

- змішаний;

- рівень підприємства;

- рівень галузі;

- рівень регіону.

Типи соціально-трудових відносин:

- солідарності – передбачає спільну відповідальність людини, яка базується на особистій відповідальності;

- патерналізм – характеризується переважаючою роллю держави у СТВ;

- соціальне партнерство – характеризується активними позиціями суб’єктів СТВ;

- субсидіарність - прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації;

-  конфлікт – характеризується загостренням протиріч у СТВ;

-  дискримінація – характеризується обмеженням прав суб’єктів соціально-трудових відносин.

Важливу роль у формуванні типів соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності чи нерівності прав і можливостей суб'єктів соціально-трудових відносин. Основний принцип системи соціально-трудових відносин — законодавче забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об'єктів, суб'єктів, порядку їхніх взаємодій, охоплення сфер взаємин суб'єктів, а також контроль за дотриманням цих прав.

Література:

1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - С. 214-236.
2. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові  відносини: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. С. 74-83.
3. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 7-37.
4. Колот А.М. Теоретичні й прикладні аспекти становлення і розвитку сторін соціально-трудових відносин та їх представницьких органів // Україна: аспекти праці. - 2002 - № 2. С. 14-25.
5. Колот А.М. Проблеми становлення та розвитку соціально-трудових відносин в Україні // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 3. - С. 23-27.
6. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / за редакцією В.М. Ковальова.—К.: Центр навчальної літератури, 2006. С. 45-55
7.  Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / під ред. проф. Є.П. Михайлова .— К.: Центр навчальної літератури, 2005. С. 38-44

 

Практичне заняття №5

Тема: Соціальне партнерство та його роль у функціонуванні ринкової економіки.

Мета: ознайомитися зі змістом та механізмом соціального партнерства, вивчити його нормативно-правову базу.

 

 

Питання для обговорення:

1. Сутність соціального партнерства та його роль.
2. Засади соціального партнерства, вироблені Міжнародною організацією праці, їх суть.
3. Нормативно-правові та організаційні проблеми становлення системи соці­ального партнерства в Україні.
4. Роль держави і профспілок у системі соціального партнерства.

Питання для самостійного вивчення

1. Спілки роботодавців у системі соціального партнерства. Зарубіжний досвід соціального партнерства.
2. Об’єктивні передумови та умови виникнення соціального партнерства.
3. Становлення та розвиток системи соціального партнерства в Україні.

Основні терміни і поняття до теми:

Соціальне партнерство — система взаємовідносин між працівниками (їх представниками), що дозволяє враховувати взаємні інтереси сторін при всій їх протилежності та на цій основі досягати згоди з соціально-економічних питань, яка закріплюється у колективних договорах та угодах.

Суб'єктами соціального партнерства є: держава, профспілки і спілки роботодавців.

Об'єктами соціального партнерства є соціально-трудові відносини між його суб'єктами.

Міжнародна організація праці (МОП) була створена 1919 року з метою встановлення і збереження соціального миру і регулювання соціально-трудових відносин, захисту прав людини. МОП - організація з трьохстороннім представництвом.

Принципи соціального партнерства за МОП:

1) загальний та міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості;

2) ненадання у будь-якій країні працівникам людських умов праці є перешкодою для інших країн, що бажають поліпшити становище працівників;

3) свобода слова та свобода об'єднання є необхідними умовами постійного прогресу;

4)  зубожіння у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту;

5) усі люди незалежно від раси, віри та статі мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи та гідності, стабільності економіки та рівних можливостей;

6) повна зайнятість та підвищення життєвого рівня;

7) у соціально-моральному розумінні праця не є товаром.

Солідарність — спільна відповідальність людей, що базується на особистій відповідальності та згоді, єдності та спільності інтересів.

Трипартизм — система тристороннього представництва: підприємців, профспілок та уряду.

У соціальному партнерстві держава виконує функції:

-          гаранта цивільних прав;

-          регулятора системи соціально-трудових відносин;

-          учасника переговорів та консультацій у межах тристоронніх соціально-трудових відносин;

-          великого роботодавця, що формує політику соціально-трудових відносин у державному секторі;

-          з вирішення колективних конфліктів за допомогою примирення, посередництва та трудового арбітражу;

-          щодо законодавчого закріплення угод, досягнутих соціальними партнерами;

-          координатора в процесі розробки та реалізації регіональних угод;

-          арбітражу, примирення та посередництва в рамках соціального партнерства.

Література:

1. Колот А. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: монографія. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 114-128.
2. Новіков В. Зарубіжний досвід соціальною партнерства // Україна: аспекти праці. 1998.-№1. - С. 38-41.
3. Українець С. Соціальне партнерство в Україні: перспективи законодавчого регулювання // Україна: аспекти прані. - 1998. - №2. - С. 22- 25.
4. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / за редакцією В.М. Ковальова.—К.: Центр навчальної літератури, 2006. С. 55-57
5. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / під ред. проф. Є.П. Михайлова .— К.: Центр навчальної літератури, 2005. - С. 57-63

 

Практичне заняття №6

Тема: Організація праці: регулювання робочого часу і міри праці.

Мета: ознайомитися із сутністю, змістом і значенням організації праці, її елементами; з’ясувати роль нормування праці як засобу регламентування трудової діяльності.

Питання для обговорення:

1.  Суть, зміст і завдання організації праці.
2. 2.  Сутність нормування праці та його значення.
3.  Виробнича операція як об’єкт нормування праці.
4. 4.  Структура робочого дня виконавця.
5. 5.  Класифікація методів вивчення затрат робочого часу шляхом спостереження.
6. 6.  Поняття про нормативи праці, їх різновиди, вимоги до них.
7.  Види норм праці, порядок їх обчислення.
8.  Характеристика методів нормування праці.
9.  Особливості нормування праці в умовах ринкових відносин.

Питання для самостійного вивчення:

1. Рівень та види організації праці в зарубіжних працівників.
2. Основні завдання щодо покращення роботи з нормування праці на сучасному етапі.
3. Організація праці на робочому місці.
4. Поділ і кооперація праці на підприємстві.

Основні терміни і поняття до теми:

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини.

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.

Нормування праці — це вид діяльності з управління виробництвом, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.

Виробнича операція — це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці.

Структура змінного робочого часу являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу.

Час роботи  — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи  і часу непродуктивної роботи.

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов’язків, передбачених регламентом.

Оперативна робота — це безпосереднє виконання змінного завдання.

На підприємствах застосовують різні види норм праці:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість продукції, котру треба виготовити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу;

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць);

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Нормативи часу — це регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів роботи або операцій.

Нормативами обслуговування називаються регламентовані величини затрат праці на обслуговування одиниць устаткування, робочого місця, робочої бригади.

Нормативи чисельності — це регламентована кількість працівників, які потрібні для виконання певної роботи.

Методи нормування праці:

-          сумарний дослідно-статистичний метод полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями. Норми, установлені таким методом, називаються дослідно-статистичними.

-          розрахунково-аналітичний метод: операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, великосерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

-          укрупнений метод - полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Виробнича ситуація:

1. На дільниці працює 13 робітників відрядників: по II розряду - 3 особи, по ІІІ розряду - 4 особи, по V розряду - 6 осіб За планом їм доводиться виконувати роботи по: II розряду - 200 нормо-годин, III розряду - 220 нормо-годин, IV розряду - 550 нормо-год.. V розряду - 620 нормо-год., VI розряду -410 нормо-год.

Розрахуйте середні розряди робіт та робітників за тарифними коефіцієнтами і зробіть висновок про  забезпечення дільниці кваліфікованими кадрами. Розрахункові коефіцієнти такі: 1; 1,09: 1,2;. 1,35; 1,54; 1,79.

Література:

1. Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000. С. 134-147.
2. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. С. 97-145.
3. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / за редакцією В.М. Ковальова.—К.: Центр навчальної літератури, 2006. С. 79-116
4. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / під ред. проф. Є.П. Михайлова .— К.: Центр навчальної літератури, 2005. С. 112-122

 

Практичне заняття №7

Тема: Продуктивність і ефективність праці.

Мета: з’ясувати значення продуктивності праці, вивчити методи вимірювання продуктивності праці, чинники та резерви зростання продуктивності праці.

Питання для обговорення:

1.  Розкрити сутність продуктивності та ефективності праці.
2. 2.  Показники виміру продуктивності праці, вимоги до них.
3. 3.  Суть, різновиди, сфера доцільного застосування методів вимірювання про­дуктивності праці.
4. 4.  Поняття чинників та умов підвищення продуктивності праці.
5. 5.  Суть і значення резервів зростання продуктивності праці.
6. 6.  Методика виявлення та обчислення резервів зростання продуктивності праці.

Питання для самостійного вивчення

1.  Пріоритетні чинники зростання продуктивності праці в сучасних умовах.
2.  Управління продуктивністю праці.
3.  Напрямки підвищення ефективності праці.

Основні терміни і поняття до теми:

Ефективність праці - це загальна результативність людської діяльності. Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і\або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці.

Продуктивність праці - це найважливіший з показників ефективності трудового процесу,що виражається відношенням виробленої продукції(послуг) до відповідних витрат безпосередньої, живої праці.

Показники  вимірювання продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності парці, що визначається кількістю продукції(робіт,послуг), виробленою одним працівником за одиницю часу і розраховується за формулою:   В=V*T, де V - обсяг виробництва продукції, Т - затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції.

Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції і розраховується за формулою: ТМ=Т:V.

Трудомісткість ділять на:

Технологічна трудомісткість - відбиває всі витрати праці основних робітників – підрядників і погодинників.

Виробнича трудомісткість - включає усі витрати праці основних і допоміжних робітників.

Повна трудомісткість - відбиває витрати праці всіх категорій персоналу підприємства.

Трудомісткість обслуговування виробництва - відбивають витрати праці допоміжних робітників.

Трудомісткість управління виробництвом відбиває витрати праці службовців.

Методи вимірювання продуктивності праці:

-          натуральні – (у тоннах, метрах і т.д.) застосовуються на підприємствах,які випускають однорідну продукцію;

-          умовно-натуральні - якщо підприємство випускає кілька видів схожої продукції, то різну продукцію приводять до одного виміру(наприклад різні види палива перераховуються в умовне паливо з теплотворною здатністю 7000 ккал/кг);

-          вартісні - їх називаємо показниками виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями;

-          трудові - використовуються для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції.

Програми управління продуктивністю праці – це фактично частина більш широкого процесу керування. Вони містять в собі планування, організацію, контроль і регулювання. Суть управління продуктивністю полягає у тому, щоб досягти максимально можливого рівня її підвищення в економічних умовах.

Резерви зростання продуктивності праці - це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані.

Фактори підвищення продуктивності праці - це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці.

Виробничі ситуації:

1. Обсяг продукції, виготовленої у 2001 році мукомельним комбінатом, склав 1,8 млн. тон, а у 2002 році - 1,97 млн. тон. Обчисліть абсолютну величину та ріст виробітку на одного працівника мукомельного комбінату, якщо кількість робітників у 2001 році склала 645 осіб, а у 2002 році підвищилась на 4,3%.

2. За планом приватного підприємства "Конус" повинно бути виготовлено 180 тис. виробів із затратами на їх випуск 9 тис. людино-годин. Фактично виготовлено 209 тис. виробів із затратами 9,5 тис. людино-годин. Визначте приріст продуктивності праці та зниження трудомісткості продукції по приватному підприємству.

Література:

1.  Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посібник. К.: Знання-Прес, 2.000. С. 192-211.
2.  Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000 С. 43-63
3.  Тимош І М, Економіка праці: Навч. посібник. Тернопіль: Астон. 2001. - С. 146-176.

4. Экономика труда: социально-трудовые отношения / Под ред. Н.А. Волгина, Ю.Г. Одегова. - М.: Издательство «Экзамен», 2003. - С. 265-272.

5. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / під ред. проф. Є.П. Михайлова .— К.: Центр навчальної літератури, 2005. С. 125-134.

 

Практичне заняття №8

Тема: Політика доходів і регулювання заробітної плати.

Мета: ознайомитися із структурою вартості робочої сили та вивчити сутність державного і договірного регулювання заробітної плати.

Питання для обговорення:

1.  Доходи населення.

2. Сутність вартості робочої сили.

3. Соціально-економічна сутність заробітної плати.

4. Принципи та елементи організації заробітної плати.

5. Мотивація трудової діяльності.

6. Сучасні теорії мотивації.

7. Основні напрямки державного регулювання заробітної плати.

8. Договірне регулювання заробітної плати.

9. Досвід розвинутих країн в організації стимулювання праці.

Питання для самостійного вивчення:

1.  Структура доходів працівників підприємства.
2. 2.  Мінімальні соціальні стандарти рівня життя населення.
3. 3.  Міжгалузеві та територіальні відмінності в заробітній платні у світовій економічній системі.

Основні терміни і поняття до теми:

Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач.

Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.

Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заохочує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак – безпосередньо впливає на типи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили та її відтворенням.

Функція заробітної плати – це її призначення, роль, складова сфери практичної діяльності в узгоджені і реалізації інтересів головних суб’єктів соціально-трудових відносин – найманих працівників і роботодавців.

 Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати такі основні функції: відтворювальну, стимулюючу, оптимізаційну, регулювальну, соціальну.

Організації заробітної плати властиві певні принципи:

- оплата праці найманого працівника залежно від його особистого трудового вкладу, кількості і якості витраченої праці;

- надання самостійності підприємствам у виборі форм і систем оплати праці і визначенні її розміру;

- співвідношення в оплаті праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності виконуваних робіт і умов праці, її престижності;

- стимулювання підвищення технічного й організаційного рівня виробництва, зниження собівартості й підвищення якості продукції;

- регулювання розмірів мінімальної заробітної плати;

- забезпечення випереджувальних темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами підвищення заробітної плати;

- посилення соціального захисту працівників.

Основні принципи організації оплати праці здійснюються за допомогою таких її складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через:

- установлення норм трудових затрат;

- установлення норм оплати праці,;

- визначення системи оплати праці;

- установлення порядку змін в організації оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

Державне регулювання оплати праціполягає передусім у визначенні і перегляді розміру мінімальної заробітної плати й умов, які впливають на її величину.

Основні напрями державного регулювання оплати праці:

- встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм та гарантій;

- встановлення умов та розміру оплати праці керівників підприємств, що базуються на державній, комунальній власності, а також працівників підприємств, установ, організацій, що фінансуються з бюджету;

- регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів, згідно з переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України;

- оподаткування доходів працівників.

 

Література:

1. 1.  Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посібник.- К.: Знання-Прес. 2000. -С. 215-224. 235-240.
2.  Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 65-86.
3.  Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособие. - К.: Кондор, 2003. -С. 292-338.
4.  Єсінова Н. І. Економіка праці: Навч. посібник. - Харків: Вил. група «Академія». 1999.
5.  Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. - К., 1997.
6.  Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник.  Тернопіль: Астон, 2001. - С. 178-206.
7.  Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник / за редакцією В.М. Ковальова.—К.: Центр навчальної літератури, 2006. С. 121-181

8. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник/під ред. проф. Є.П. Михайлова.— К.: Центр навчальної літератури, 2005. С. 139-153

 

Практичне заняття №9

Тема: Тарифна система оплати праці.

Мета: вивчити суть та призначення тарифної системи і а її елементів, навчитися розраховувати тарифні коефіцієнти, їх абсолютне та відносне зростання.

Питання для обговорення:

1. Призначення і склад тарифної системи.
2. Тарифно-кваліфікаційні довідники, їх призначення, структура, зміст
3. Тарифні ставки, їх економічне значення та види.
4. Тарифні сітки, їх призначення, різновиди.
5. Доплати і надбавки до тарифних ставок.

Питання для самостійного вивчення:

1. Нові підходи до побудови тарифної системи.
2. Зарубіжний досвід удосконалення тарифної системи,
3. Досвід застосування гнучкого тарифу.
4. Сутність безтарифної (пайової) системи оплати праці.

 

Основні терміни і поняття до теми:

Тарифна система оплати праці — це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Тарифна система оплати праці включає тарифну сітку і тарифні ставки.

Тарифна сітка – це важливий елемент тарифної системи, що є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність оплати праці робітникам від їх кваліфікації.

Тарифна ставка є вираженим у грошовій формі абсолютним розміром оплати праці різних груп та категорій робітників за одиницю часу (годину, день, місяць), що встановлюється по кожному з кваліфікаційних розрядів.

Відповідно до цього розрізняють годинні, денні й місячні тарифні ставки робітників.

Годинні тарифні ставки застосовуються у тих випадах, коли завдання робітнику встановлюється у вигляді норм часу на одиницю виробу або роботи.

Денні тарифні ставки встановлюються у тих випадках, коли робітники працюють на основі змінних норм виробітку.

Місячні тарифні ставки застосовуються для допоміжних робітників.

Тарифний розряд - це показник ступеня складності роботи, що виконується, і рівня кваліфікації працівника. Тарифна ставка І розряду встановлює розмір оплати праці найпростішої роботи: чим складніший вид роботи, тим вищий тарифний розряд.

Ставка 1-го розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відображає законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).

Тарифний коефіцієнт - показує, у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду перевищує тарифну ставку першого розряду.

Середній тарифний коефіцієнт робіт визначається як відношення добутку тарифного коефіцієнта відповідного розряду та трудомісткості того ж розряду на загальну трудомісткість робіт.

Тарифно-кваліфікаційні довідники (ТКД) являють собою систематизовані переліки робіт і професій, що використовуються на виробництві.

Доплати - пов'язані з роботою, яку виконує працівник, і вони мають компенсаційний характер і призначення.

Надбавки – це виплати, пов'язані, як правило, з особою конкретного працівника, в першу чергу – з його кваліфікацією, професійною майстерністю, ставленням до своїх обов'язків тощо. Вони мають стимулюючий характер.

Література:

1. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. К.: Знання-Прес, 2001. О 228-235.

2. Грішнова О.А. Економіка прані та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - С. .388-392.

3. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. - Краматорськ, 1998. Випуск І. 50 с.

4. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2003. - С. 167-190.

5. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник. Тернопіль: Астон, 2001. - С. 206-227.

 

Практичне заняття № 10

Тема: Форми та системи заробітної плати. Оплата праці управлінців. Преміальні системи.

Мета: вивчити сутність та умови застосування форм та систем оплати праці; з’ясувати особливості оплати праці працівників, спеціалістів та службовців; ознайомитися з методами розподілу заробітку в умовах колективної (бригадної) форми організації праці.

Питання для обговорення:

1. Загальні поняття форм і систем заробітної плати.
2. Сутність кожної з систем відрядної форми оплати праці.
3. Системи погодинної форми оплати праці.
4. Особливості оплати праці в бригадах.
5. Особливості оплати праці керівників, спеціалістів та службовців.
6. Організація преміювання працівників виробництва.

Питання для самостійного вивчення:

1. Особливості форм і систем оплати праці в зарубіжних країнах.
2. Участь працівників у розподілі прибутку.
3. Висока заробітна плата як чинник підвищення продуктивності праці.
4. Контракт як особлива форма трудового договору.

Основні терміни і поняття до теми:

Форми і системи заробітної плати – це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості та якості праці і її результатів. Обираючи певну форму заробітної плати і конкурентну систему формування заробітку, роботодавець управляє інтенсивність та якість праці конкурентних працівників.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: по часову і відрядну. При:

-          почасовій формі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

-          відрядній формі заробітної плати мірою праці є вироблена продукція, а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її якості, виходячи із встановленої відрядної оцінки.

Номінальна заробітна плата ( грошова ) – це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт і відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці.

Реальна заробітна плата – відображає сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуг.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.

Мінімальна заробітна плата - являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

Гнучка система оплати праці — це система, за якої певна частина заробітку ставиться в залежність від особистих заслуг і загальної ефективності роботи підприємства. Під час визначення розміру оплати праці враховується значущість працівника, його здатність досягнути певних цілей щодо розвитку організації (фірми), а не лише стаж, кваліфікація чи професійна майстерність

Безтарифна система оплати праці — це організація оплати праці, що ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями (коефіцієнтами) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо).

Штатно-посадова система оплати КСС включає: кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів та службовців; схеми посадових окладів; доплати і надбавки; штатний розпис.

Посадові оклади – це постійна, гарантована частина їх заробітної плати, яка не залежить від результатів роботи підприємства і того підрозділу, де вони безпосередньо зайняті.

Схеми посадових окладів –– це повний перелік найменувань посад, необхідних для нормального функціонування підприємства, з кожної із яких визначено розміри посадових окладів.

Штатний розпис є внутрішнім нормативним документом, де вказано перелік посад, що є на підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів.

Загальний коефіцієнт якості праці визначається як сума величин, установлених за виконання окремих показників: Кя =∑ Р = Р1+Р2+...+Рn.

Виробничі ситуації:

1. Визначте місячний заробіток по непрямій відрядній системі оплати праці при таких умовах:

Денна тарифна ставка робітника— 12 гри.

Робітник обслуговував 2 бригади. В першій - денна норма виробітку - 100 од. продукції, у другій - 80 од.

Протягом місяця перша бригада виробила 2290 одиниць продукції, друга -1890 одиниць.

2. Токар-відрядник II розряду (годинна тарифна ставка 3.3 гри.) відпрацював 1 76 год. і виточив такі вироби:

• болти МІ 8 - 1560 шт._; норма часу - 0,12 нормо-годин:
• болти М24 - 200 шт.. норма часу - 0.16 нормо-і один:
• втулки - 13 шт., норма часу - 0.2 нормо-годин:

Визначте відрядний заробіток, коефіцієнт приробітку і виконання норм виробітку.

3. За діючим на підприємстві положенням керівні працівники отримують премію з фонду матеріального зацікавлення за виконання плану по реалізації продукції у розмірі 15% при місячному посадовому окладі працівника 450 грн. План по реалізації продукції виконаний на 103%, а за кожний відсоток перевиконання плану премія нараховується у розмірі 2% місячного окладу.

Визначте загальний місячний заробіток працівника.

Література:

1.  Закон України «Про оплату праці» // Закони про працю. - К., 1997. -С. 173-181.

2. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1999. - С. 121-140.

3. Богиня Д. 11., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2000. - С. 224 -227.

4. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 109-133.

5. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. - С. 227-265.

 

6. Тематика рефератів

Реферат і подальший захист (виступ перед аудиторією) є однією із форм самостійної роботи студентів.

Реферат повинен відображати знання студентами основних категорій сучасної економіки праці, найбільш важливих проблем макро- і мікрорівня соціально трудових відносин в суспільстві.

При оцінці реферату важливе значення має самостійність мислення, критична оцінка матеріалу, опрацювання книг та джерел, які не входять до списку рекомендованої літератури. Тема реферату обирається із запропонованої тематики, а при бажанні студента самостійно.

При роботі з першоджерелами необхідно уникати прямого конспектування тексту, краще сконцентрувати увагу на викладі власних поглядів щодо матеріалу, який розглядається. Цитування тексту слід оформляти посилан­ням на літературу, також воно може використовуватися для аргументації та формулювання думки автора.

Реферат повинен мати чітку структуру – вступ: постановка мети, завдань, визначення меж дослідження проблеми та список використаних джерел (оформленими згідно із загальноприйнятими вимогами).

Обсяг реферату – до 18 сторінок.

 

Тематика рефератів

1.  Аналіз стану ринку праці в Україні (регіоні).
2. 2.  Вплив глобалізаційних процесів на реалізацію трудового потенціалу.
3. 3.  Договірне регулювання соціально-трудових відносин.
4. 4.  Зарубіжний досвід регулювання відносин у сфері праці.
5. 5.  Зарубіжний досвід соціального партнерства.
6.  Застосування безтарифної оплати праці.
7. 7.  Зміст основних конвенцій Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці.
8. 8.  Індивідуальний трудовий договір як форма регулювання відносин зайнятості.
9. 9.  Колективна форма організації праці: сутність і ефективність.

10. Людський капітал України як чинник економічного зростання.

11. Механізм регулювання соціально-трудових відносин зайнятості.

1. 12.  Міжнародний досвід регулювання зайнятості.

13. Місце праці в структурі життєвих цінностей.

14. Напрямки розвитку соціальної політики в Україні.

1.  Науково-технічний прогрес як головний чинник підвищення продуктивності праці.
2.  Необхідність управління працею в ринкових умовах.
3.  Нормування праці як чинник підвищення ефективності діяльності підприємства.
4.  Організація роботи з нормування праці на підприємстві.

19. Особливості нетрадиційних систем оплати праці.

20. Особливості оплати праці в зарубіжних країнах.

21. Особливості регулювання ринку праці в США і Японії.

22. Особливості формування ринку праці и Україні.

23. Оцінка ефективності інвестування в людський капітал.

24. Планування трудових показників на рівні підприємства.

25. Праця, її основні елементи, види, зміст, форми.

26. Поділ і кооперація як елемент організації праці.

27. Принципи реформування мінімального споживчого бюджету в Україні.

28. Пріоритетні чинники зростання продуктивності праці в сучасних умовах.

29. Проблеми становлення і розвитку соціально-трудових відносин в Україні.

30. Регулювання ринку праці в ринковій економіці.

31. Розвиток виробничої демократії як чинник удосконалення соціально-трудових відносин.

32. Розвиток і рівень організації праці в зарубіжних країнах.

33. Роль держави ч системі соціально-трудових відносин в Україні.

34. Роль профспілок у регулюванні соціально-трудових відносин в Україні.

35. Світовий досвіт використання різноманітних програм із соціальної захищеності населення.

36. Соціальне партнерство у розв'язанні проблем зайнятості.

37. Соціальне партнерство як механізм регулювання соціально-трудових відносин

38. Соціально-демографічна ситуація в Україні.

39.Соціально-економічна оцінка рівня безробіття в країні (регіоні).

40. Соціально-економічні наслідки безробіття.

41. Соціально-трудові відносини та їхній вплив на ринкову економіку.

42. Способи вирішення конфліктів у соціально-трудовій сфері.

43. Структура і принципи побудови системи соціального захисту населення в Україні.

44. Сучасні методи вимірювання рівня продуктивності праці.

45. Тенденція динаміки структури зайнятості в зарубіжних країнах

46. Трудова міграція населення.

47. Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці.

48. Умови та чинники підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

49. Управління продуктивністю праці.

50. Формування системи соціального партнерства в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.  Індивідуальні та творчі завдання

Тестові завдання до теми № 1:

«Об’єкт, предмет і завдання курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва».

1. Які відносини  виступають об’єктом вивчення дисципліни ?

а) система соціально-економічних відносин між людьми з приводу ефективного використання людського потенціалу;

б)   організаційно - правові відносини у процесі праці;

в) система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

2. Праця – це:

а) складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і окремої людини особливо важливу роль, оскільки саме це поняття є невіддільним від людського життя;

б) фундаментальна форма діяльності людини, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей та надання різноманітних послуг.

в) докладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб;

г) процес перетворення природних ресурсів в цінності та блага;

3. Вкажіть елементи праці за марксистською теорією:

а) власне праця;

б) предмети праці та засоби праці;

в) доцільна діяльність людини, предмети праці та засоби праці.

4. Які елементи праці розглядає сучасна економічна наука?

            а) предмети праці, технологія, власне праця;

б) засоби праці, предмети праці, технологія;

в) предмети праці, засоби праці, технологія діяльності, організація праці, сама праця.

5. Чи згідні з твердженням: «Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу» ?

а) так;

б) ні.

6. Доповніть твердження: розрізняють …

а) економічний та правовий зміст праці;

б) соціальний та функціональний зміст праці;

в) функціональний та організаційно-правовий зміст праці.

7. Вкажіть основні показники характеру праці:_______________________

8. За умовами праці розрізняють :

а) стаціонарна та рухома, важка та легка;

б) ручна, механізована, автоматизована, комп’ютеризована;

в) фізична, розумова, творча.

9. Назвіть 5 дисциплін, з якими «Економіка праці та соціально-трудові відносини » має взаємозв’язки ____________________________________

10. Визначте роль праці у розвитку людини і суспільства.

___________________________________

Тестові завдання до теми № 2:

«Ринок праці його суть і функції»

1. Робоча сила виступає у ролі товару за таких умов:

а) людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю робочою силою;

б) власник робочої сили відділений від засобів виробництва і не має засобів для існування;

в) нема вірної відповіді.

2. Чи тотожні дві категорії „праця” і „робоча сила”?

а) ні;

б) так.

3. На ринку праці купується:

а) здатність людини до праці,

б) «мозок» людини;

в) інтелект людини.

4. З якими типами ринків ринок праці має взаємозв’язок?

а) ринок капіталів;

б) ринок товарів;

в) грошовий ринок;

г) ринок ресурсів;

д) всі відповіді вірні.

5. На відміну від інших типів ринків, ринок праці має не тільки ресурсний, товарний характер:

а) так;

б) ні.

6. Ринок праці – це:

а) система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією робочої сили, тобто з її купівлею і продажем;

б) економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці робочої сили;

в) механізм, що забезпечує узгодження ціни робочої сили і умов праці між роботодавцями і найманими робітниками та регулює попит і пропозицію робочої сили;

г) всі відповіді вірні.

7. Елементами ринку праці виступають:

а) товар;

б) попит;

в) пропозиція;

г) ціна робочої сили;

д) всі відповіді вірні.

8. Сегментація ринку праці – це:

а) це термін, що характеризується поділом, ринку праці на комірки;

б) поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили;

в) це соціально-економічне явище стосовно поділу робочої сили на класи.

9. Гнучкість ринку праці це :

а) це здатність бути гнучким;

б) це адаптація до явища чи процесу з приводу впливу різних факторів;

в) форма пристосування ринку праці до структурної перебудови економіки.

10. За територіальною ознакою ринок праці поділяється на:

а) місцевий;                                      д) обласний; 

б) регіональний;                                          е) національний;      

в) трансатлантичний;                                  є) транснаціональний;

г) міжнародний;                               ж) світовий;

 

Тестові завдання до теми № 3:

«Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства»

1. Які поняття використовуються для характеристики людських ресурсів?

а) економічно активне населення;

б) трудові ресурси;

в) безробітні;

г) трудовий потенціал;

д)  людський капітал.

2. Трудовий потенціал – це:

а) процес діяльності, за допомогою якої вони видозмінюють предмети природи;

б) частина населення, що за своїм фізичним розвитком, розумовим здібностям і знаннями здатна працювати в народному господарстві;

            в) інтегральна оцінка якісних та кількісних характеристик економічного населення.

3. З чим пов'язаний соціальний рух суспільства?

а)  з результатами процесів народження і смерті людей;

б) із зміною освітньої, професійної, національної та інших структур населення;

в)  із зміною трудової активності населення;

г) із зміною чисельності та складу населення в результаті процесів механічного просторового переміщення людей.

4. Які існують фази відтворення населення?

а) фаза формування;

б) фаза розподілу й перерозподілу;

в) фаза використання;

г) всі відповіді правильні.

5. З чим пов'язаний інтенсивний тип відтворення?

а) із якісними змінами;

б) сталим розвитком;

в) із депопуляцією.

6. Які категорії населення відносяться до економічно неактивного населення?

а) учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;

б) особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;

в)  особи, які одержують пенсію у зв'язку з інвалідністю;

г) особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;

д) особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;

е) всі відповіді вірні .

7. Які категорії населення відносяться до економічно активного населення?

а) учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;

б) зайняті;

в) особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;

г) безробітні, які на цей момент не мають роботи, але бажають її одержати;

д)  особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати.

8. Назвати категорії, які відносяться до зайнятих економічною діяльністю:

а) особи, які навчаються за направленням служби зайнятості;

б) особи, які отримують пенсії по інвалідності;

в) особи, які працюють не менше 4-х годин в тиждень незалежно від виду праці.

9. Яким вимогам повинні відповідати безробітні?

а) не мають роботи;

б) шукають роботу або намагаються організувати власну справу;

в) не бажають працювати;

г) готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

10. Людський капітал – це:

а) це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності;

б) це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва;

в) це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

 

 

Тестові завдання до теми № 4:

«Соціально-трудові відносини як система

Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин»

1. Які відносини є фундаментальною основою соціально-трудових відносин?

а) соціальні;

б) трудові;

в) функціональні.

2. З чим пов'язаний функціональний аспект трудових відносин?

а) із соціальним станом;

б) із виконуваними трудовими функціями;

в) із способом вирішення трудових конфліктів.

3. Які ви знаєте суб’єкти СТВ?

а) роботодавець;

б) держава;

в) індивідууми;

г) найманий робітник.

4. Який із типів СТВ є найактуальніший в умовах ринкової економіки?

а) патерналізм;

б) дискримінація;

в) соціальне партнерство;

г) конфлікт.

5. Які Вам відомі рівні СТВ з нижче наведених:

а) індивідуальний;

б) груповий;

в) підприємства;

г) регіону;

д) всі відповіді вірні.

6. Найманий працівник – це:

а) це людина, котра працює самостійно і постійно наймає для здійснення трудового процесу одного чи декількох працівників;

б) це громадянин, що уклав трудовий договір з роботодавцем, керівником підприємства чи окремою особою.

7. Масові організації, які об'єднують найманих робітників, пов'язаних спільністю соціально-економічних інтересів – це:

а) асоціація роботодавців;

б) громадські організації;

в) професійні спілки.

8. Тип СТВ пов'язаний із:

а) характером прийняття рішень в соціально-трудовій сфері;

б) рівнем СТВ;

в) соціальною політикою держави.

9. Дискримінація – це:

а) обмеження прав суб’єктів соціально-трудових відносин, засноване на свавіллі, може бути за статтю, віком, расою, професією;

б) загальна відповідальність та взаємодопомога, заснована на спільності інтересів груп;

в) особиста відповідальність людини за досягнення своїх цілей і власні дії при вирішенні соціально-трудових проблем.

10. Солідарність – це:

а) обмеження прав суб’єктів соціально-трудових відносин, засноване на свавіллі, може бути за статтю, віком, расою, професією;

б) загальна відповідальність та взаємодопомога, заснована на спільності інтересів груп;

в) особиста відповідальність людини за досягнення своїх цілей і власні дії при вирішенні соціально-трудових проблем.

 

Тестові завдання до теми № 5:

«Соціальне партнерство та його роль у функціонуванні ринкової економіки»

1. Соціальне партнерство – це:

                 а) система взаємовідносин між працівниками (їх представниками), що дозволяє враховувати взаємні інтереси сторін при всій їх протилежності та на цій основі досягати згоди з соціально-економічних питань, яка закріплюється у колективних договорах та угодах;

                 б)  це відносини, що виникають між підприємствами для спільного випуску продукції;

                 в) це така категорія, що характеризує людину, як істоту соціальну;

                 г) всі відповіді вірні;

                 д) немає вірної відповіді.

2. Міжнародна організація праці (МОП) була створена у:

                 а) 1813;         б) 1918;          в) 1919;              г) немає вірної відповіді.

3. Солідарність – це:

                 а) поняття, що являє собою конфліктні відносини між працівниками, що базуються на особистій незгоді та розбіжності інтересів;

                 б) спільна відповідальність людей, що базується на особистій відповідальності та згоді, єдності та спільності інтересів;

                 в) відповідальність людей за наслідки, що були спричинені діяльністю та бездіяльністю у випадку технологічних порушень в процесі виробництва;

                 г) всі відповіді вірні.

4. Трипартизм – це система:

                 а) тристороннього представництва: підприємців, профспілок та уряду;

                 б) тристоронньої відповідальності:підприємців, профспілок та уряду;

                 в) обидві відповіді вірні.

5. Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства є:

                 а) держава, профспілки і спілки роботодавців;

                 б) держава, профспілки і уряд;

                 в) підприємці, роботодавців, держава.

6. Об'єктами соціального партнерства є:

                 а) соціально-трудові відносини між його суб'єктами;

                 б) соціальні відносини між його суб'єктами;

                 в) економічно-виробничі між його суб'єктами.

7. Від імені держави сторонами соціального партнерства виступають :

                 а) в особі роботодавців, їх організацій та об'єднань;

                 б) в особі виконавчих органів влади і органів місцевого самоврядування;

                 в) професійні спілки та їх об'єднання, інші організації найманих працівників, утворені ними відповідно до чинного законодавства.

8. У соціальному партнерстві держава виконує функції:

                 а) гаранта цивільних прав;

                 б) регулятора системи соціально-трудових відносин;

                 в) представництва профспілок;

                 г) немає вірної відповіді.

9. Сторонами в угодах, як правило, можуть бути:

                 а) працівники, інтереси яких представляють профспілки, інші уповноважені ними органи; 

                 б) роботодавці, їх інтереси представляють союзи роботодавців чи відповідні міністерства, відомства й інші органи управління;

                 в) державні органи виконавчої влади, що виступають як представники загальнодержавних інтересів.

10. Чи ратифіковано Україною низку документів МОП?

                 а) так;         б) ні.

 

Тестові завдання до теми № 6:

«Організація праці: регулювання робочого часу і міри праці»

1. Оганiзацiя працi це:

                 а) це спосiб поєднання безпосереднiх виробникiв iз засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кiнцевих соціально - економiчних результатiв;

                 б) це спосіб поєднання роботодавців і найманих робітників з метою створення сприятливих умов для одержання високих кiнцевих соцiально-економiчних результатiв;

                 в) це спосiб поєднання безпосереднiх виробникiв iз засобами виробництва;

2. Виділяють такі завдання організації праці:

                 а) економічні і психологічні;

                 б) соціально-економічні і правові;

                 в) економічні і соціально- психологічні.

3. Об’єктами нормування можуть бути:

                 а) обсяг роботи, зона обслуговування, чисельність персоналу;

                 б) чисельність персоналу, виробнича зона;

                 в) обсяг прибутку, зона обслуговування, чисельність персоналу.

4. Методами нормування є:

                 а) укрупнений;

                 б) мікроелементний;

                 в) розрахунково-аналітичний;

                 г) сумарний дослідницько-статистичний;

                 д) всі перелічені.

5. Виробнича операція – це:

                 а) частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці;

                 б) частина виробничого процесу, що виконується персоналом;

                 в) процес обслуговування робочого місця.

6. Трудовий рух – це:

                 а) сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці;

                 б) сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершено частину операції;

                 в) одноразове переміщення робочого органу людини – руки, ноги, корпуса тощо.

7. Трудова дія – це:

                 а) сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці;

                 б) сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершено частину операції;

                 в) одноразове переміщення робочого органу людини – руки, ноги, корпуса тощо.

8. Трудовий прийом – це:

                 а) сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці;

                 б) сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершено частину операції;

                 в) одноразове переміщення робочого органу людини – руки, ноги, корпуса тощо.

9. Час роботи – це:

                 а) час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни;

                 б) час, протягом якого здійснюється виробництво товару;

                 в) час, який проводить робітник на робочому місці.

10. Кооперування праці це:

                 а) виробнича взаємодія між окремим робітником і державою;

                 б) виробнича взаємодія окремими робітниками і профспілками;

                 в) організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.

 

Тестові завдання до теми № 7:

«Продуктивність і ефективність праці»

1. Які є методи вимірювання продуктивності праці:

                 а) аналітичний і сумарний;

                 б) розрахунковий і статистичний;

                 в) натуральний,умовно-натуральний,трудовий і вартісний

                 г) досвідний,статистичний,порівняльний

2. Резерви підвищення продуктивності праці – це:

                 а) сукупність усіх рушійних сил і причин, що призводять до підвищення продуктивності праці;

                 б) можливості підвищення продуктивності праці, які вже виявлені, але не використані;

                 в) можливості реалізації робочої сили у процесі праці.

3. Трудомісткість визначається як:

                 а) кількість робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції;

                 б) кількістю продукції виробленою одним працівником за одиницю робочого часу.

4. Які з перелічених чинників підвищення продуктивності праці належать до матеріально-технічної групи:

                 а) удосконалення організації робочих місць;

                 б) підвищення рівня механізації та автоматизації виробництва;

                 в) творча ініціатива;

                 г) поліпшення умов праці та відпочинку.

5. Яка з наведених ситуацій  не свідчить про зростання продуктивності праці?

                 а) обсяг продукції зростає, затрати знижуються;

                 б) обсяг продукції зростає швидше, ніж затрати;

                 в) обсяг продукції залишається без змін, затрати зменшуються;

                 г) обсяг продукції знижується швидше, ніж затрати.

6. Що з наведеного не належить до видів трудомісткості?

                 а) виробнича трудомісткість;

                 б) трудомісткість обслуговування;

                 в) невиробнича трудомісткість;

                 г) трудомісткість управління.

7. Які затрати праці належать до технологічної трудомісткості?

                 а) усі затрати праці допоміжних груп;

                 б) затрати праці основних робітників - як відрядників так і погодинників;

                 в) затрати праці основних і допоміжних робітників;

                 г) затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу.

8. За змістом фактори зростання продуктивності праці поділяють:

                 а) соціально-економічні,матеріально-технічні,організаційно-технічні;

                 б) внутрішньовиробничі,галузеві,регіональні,загальнодержавні;

                 в) матеріально-технічні,ефективно-організаційні,соціальні;

                 г) правильної відповіді немає.

9. До поточних резервів підвищення продуктивності праці не належать:

                 а) ліквідація або скорочення браку;

                 б) краще використання устаткування;

                 в) застосування найбільш раціональних і ефективних систем оплати праці;

                 г) упровадження нових технологій.

10. Виберіть показник обернений, до показника продуктивності праці:

                 а) товарна продукція в розрахунку на одного працівника;

                 б) трудомісткість;

                 в) фондовіддача.

 

Тестові завдання до теми № 8:

«Політика доходів і регулювання заробітної плати»

1. Вкажіть основне джерело доходів працівників?

                 а) заробітна плата;

                 б) торгівля;

                 в) дивіденди.

2. Реальні доходи – це …

                 а) величина нарахованих виплат і натуральних видач;

                 б) номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги;

                 в) всі доходи працівника.

3. Чи впливає індекс споживчих цін на купівельну спроможність номінальних дохо­дів населення ?

                 а) ні;

                 б) так.

4. Продовжіть твердження: вартість робочої сили являє собою

____________________________________________________________________

5.Які чинники впливають на збільшення вартості робочої сили ?

                 а) кількість працівників;

                 б) підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил;

                 в) збільшення транспортних витрат.

6. До складу вартості робочої сили входять:

                 а) заробітна плата, натуральні виплати, витрати роботодавців на соціальне страхування;

                 б) транспортні витрати, соціальне страхування;

                 в) зарплата, натуральні виплати.

7. До основних функцій заробітної плати відносять :

                 а) відтворювальну, стимулюючу, оптимізаційну, регулювальну, соціальну;

                 б) навчальну, регулюючу, адаптуючу;

                 в) соціальну, стимулюючу, регулюючу.

8. Що впливає на ціну робочої сили?

                 а) попит на ринку праці;

                 б) пропозиція робочої сили;

                 в) кон’юнктура ринку праці.

9. Які основні принципи організації праці?

                 а) регулювання розмірів мінімальної заробітної плати, які мають забезпечувати просте відтворення робочої сили працівникам різної кваліфікації;

                 б) стимулювання підвищення технічного й організаційного рівня виробництва, зниження собівартості й підвищення якості продукції;

                 в) ясність і простота;

                 г) всі відповіді вірні.

10. Державне регулювання оплати праці полягає у:

                 а) встановленні співвідношення між величиною основної та додаткової заробітної плати;

                 б) встановленні фонду оплати праці підприємств;

                 в) регулюванні чисельності відрядників і погодинників на підприємстві;

                 г) встановленні мінімального рівня оплати праці.

 

Тестові завдання до теми № 9:

«Тарифна система оплати праці»

1. Заробітна плата – це:

                 а) винагорода, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану роботу;

                 б) економічна категорія, що розуміється як винагорода за специфічний вид діяльності;

                 в) вірної  відповіді немає.

2. Організація оплати праці проводиться на основі:

                 а) законодавчих та інших нормативних документів;

                 б) генеральної угоди на державному рівні;

                 в) галузевих, генеральних угод;

                 г) трудових договорів;

                 д) вірної відповіді нема.

3.Тарифна система оплати праці — це:

                 а) сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці;

                 б) сукупність правил, за якими визначається рівень складності праці;

                 в) сукупність правил, які допомагають класифікувати працю людини за певними категоріями.

4. Тарифна система оплати праці включає:

                 а) тарифну сітку, тарифні ставки;

                 б) тарифні дисконти, тарифний процент;

                 в) вірної відповіді немає.

5. Тарифна сітка – це:

                 а) коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

                 б) суми, які нараховуються за певний проміжок часу;

                 в) відсоток, що нараховується до зарплати;

                 г) вірної відповіді немає.

6. Тарифні ставки – це:

                 а) це дисконтна ставка, за якою нараховують суму коштів, як винагороду;

                 б) суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду);

                 в) вірної відповіді немає.

7. Доплати – це:

                 а) це сума коштів, що пов'язані з роботою, яку виконує працівник, і вони мають компенсаційний характер і призначення;

                 б) це частина коштів, що вираховується із заробітної плати;

                 в) сума коштів, що пов'язані із порушенням в процесі виробництва.

8. Надбавки – це:

                 а) сума коштів, що пов'язані з роботою, яку виконує працівник, і вони мають компенсаційний характер і призначення;

                 б) виплати, пов'язані, як правило, з особою конкретного працівника, в першу чергу – з його кваліфікацією, професійною майстерністю, ставленням до своїх обов'язків тощо. Вони мають стимулюючий характер.

                 в) вірної відповіді немає.

9. Тарифна система оплати праці розробляється і використовується для:

                 а)  порівняння праці різної якості та кількості;

                 б)  розподілу робіт і працівників залежно від їх, відповідно, складності та кваліфікації за певною системою;

                 в)  формування та регулювання (диференціації) основної частини заробітної плати.

10. Формування тарифної сітки проводиться на основі тарифної ставки працівника першого розряду.

                 а) так;                      б) ні.

 

Тестові завдання до теми № 10:

«Форми та системи заробітної плати. Оплата праці управлінців. Преміальні системи»

1. Мінімальна заробітна плата – це…

                 а) будь – який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;

                 б) встановлений державою розмір зарплати, менше якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу за повний місяць;

                 в) будь – який заробіток, що за трудовим договором виплачується працівникові за виконану роботу чи надані послуги.

2. Основна (тарифна) частина заробітної плати працівників залежить від:

                 а) результатів його праці;

                 б) рівня його кваліфікації;

                 в) складності робіт, що ним виконуються;

                 г) результатів господарської діяльності підприємства, на якому він працює.

3. Відрядна форма оплати праці включає:

                 а) пряме відрядне;

                 б) відрядно – преміальне;

                 в) відрядно – прогресивне;

                 г) акордне;

                 д) посадові оклади.

4. До погодинної форми оплати праці належить:

                 а) акордне;

                 б) непряме відрядне;

                 в) відрядно – преміальне;

                 г) жодна з наведених форм;

5. Заробіток працівника, що розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції та розцінки за одиницю продукції є заробіток при…

                 а) відрядно - прогресивній системі;

                 б) прямій відрядній системі;

                 в) непрямій системі;

                 г) відрядно – преміальній системі.

6. Основна заробітна плата – це…

                 а) будь – який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;

                 б) встановлений державою розмір зарплати нижче якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу;

                 в) будь – який заробіток, що за трудовим договором оплачується працівникові за виконану роботу та надані послуги.

7. До сфери державного регулювання оплати праці згідно чинного законодавства належить регулювання…

                 а) мінімальної заробітної плати;

                 б) оплати праці в організаціях, що фінансуються з бюджету;

                 в) розмірів посадових окладів керівників державних підприємств;

                 г) усі наведені відповіді правильні.

8. При відрядній формі оплата праці проводиться за:

                 а) нормами і розцінками, встановленими за розрядом виконуваних робіт;

                 б) тарифною сіткою;

                 в) штатним розкладом підприємства;

                 г) штатним розкладом плюс преміальні.

9. Гнучка система оплати праці — це:

                 а) система, за якої певна частина заробітку ставиться в залежність від особистих заслуг і загальної ефективності роботи підприємства;

                 б) це організація оплати праці, що ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями (коефіцієнтами) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо);

                 в) вірної відповіді немає.

10. Безтарифна система оплати праці — це організація оплати праці, що ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями (коефіцієнтами) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо)?

                 а) ні;              б) так.

 

 

Оцінка ECTS	Визначення	Університетська шкала	Національна шкала
			Екзамен	Залік
А	ВІДМІННО	10,9 відмінно	5 відмінно	зараховано
В	ДУЖЕ ДОБРЕ	8 добре	4 добре
С	ДОБРЕ	7 добре
D	ЗАДОВІЛЬНО	6 задовільно	3 задовільно
E	ДОСТАТНЬО	5 задовільно
FX	УМОВНО НЕЗАДОВІЛЬНО	4,3 незадовільно з можливістю повторного складання	2 незадовільно	не зараховано
F	БЕЗУМОВНО НЕЗАДОВІЛЬНО	2,1 незадовільно з обов'язковим повторним курсом

Пояснення оцінок ECTS:

А «Відмінно» - теоретичний зміст курсу засвоєний повністю, без прогалин, необхідні практичні навики роботи із засвоєним матеріалом сформовані, всі передбачені програмою завдання виконані, якість їх виконання оцінена балом, близьким до максимального.

B «Дуже добре» - теоретичний зміст курсу засвоєний повністю, без прогалин, необхідні практичні навики роботи із засвоєним матеріалом в основному сформовані, всі передбачені програмою завдання виконані, якість виконання більшості з них оцінена балом, близьким до максимального.

С «Добре» - теоретичний  зміст  курсу засвоєний  повністю, без прогалин, деякі  практичні навики роботи з засвоєним  матеріалом сформовані недостатньо, всі передбачені програмою завдання виконані, якість виконання жодного з них не оцінена максимальним балом, деякі завдання виконані з помилками.

  D «Задовільно» - теоретичний зміст курсу засвоєний частково, але прогалини не мають суттєвого характеру, необхідні практичні навики роботи з засвоєним матеріалом в основному сформовані, більшість передбачених програмою завдань виконані, деякі з виконаних завдань, можливо, містять помилки.

Е «Достатньо» - теоретичний зміст курсу засвоєний частково, деякі практичні навики роботи не сформовані, багато

передбачених програмою завдань не виконані, або якість виконання деяких з них оцінені балом, близьким до мінімального.

FX «Умовно незадовільно» - теоретичний зміст курсу засвоєний частково, необхідні практичні навики роботи не сформовані, більшість передбачених програмою завдань не виконані, або якість їх виконання оцінена балом, близьким до мінімального. При додатковій самостійній роботі над матеріалом курсу можливе підвищення якості виконання навчальних завдань.

F «Безумовно незадовільно» - теоретичний зміст курсу не засвоєний, необхідні практичні навики роботи не сформовані, усі виконані завдання містять грубі помилки, додаткова самостійна робота над матеріалом курсу не приведе до підвищення якості виконання навчальних завдань.

Структура залікових кредитів навчальної дисципліни

Загальна кількість годин, яка передбачена навчальними програмами всіх економічних спеціальностей становить 104 годин (2 кредити ЕСТS; 2 практичні змістові модулі), проте кількість аудиторних годин (лекцій та семінарських (практичних) занять) і годин відведених на самостійну роботу коригується кожною випускною кафедрою університету.

            Заключна форма контролю -екзамен.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про зайнятість населення» // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. - К.: Істина, 1999.
2. Закон України «Про колективні договори і угоди» // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 p. - K.: Істина, 1999.
3. Закон України «Про оплату праці» // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. - К.: Істина, 1999.
4. Закон України «Про охорону праці». - К, 2000.
5. Закон України «Про організації роботодавців» від 24 травня 2001 року.
6. Закон України «Про підприємства в Україні» // Закон України, том 1. - К.: Іп-т законодавства, 1996. - С. З 10-33 1.
7. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» // Урядовий кур’єр. 1999. №187.
8. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» // Урядовий кур’єр. - 1998.
9. Кодекс законів про працю України.
10. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці, 1919-1956, Т. 1, 2. - Женева: Міжнародне бюро праці, 1999.
11. Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриценко A.M. Колот А. М., Чернов В.1. Нормування праці. - К.: ВІПОЛ, 1995.
12. Адамчук В. В., Ромашов О.В., Сорокина М. Е. Зкономика и социология труда: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1999.
13. Багрова І. В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр на­вчальної літератури, 2003. - С.84-135.
14. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. - К.: «Знання-Прес», 2000.
15. Брич В.Я. Трансформація ринку праці та проблеми підвищення життєвого рівня населення: методологія, практика, шляхи вирішення. - Тернопіль: Економічна думка, 2003
16. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Підруч­ник. - К.: Знання, 2004. - 535с.
17. Долішній М.І., Злупко С.М. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика. Ч. І. - К.: Наукова думка, 1994. - 263 с.
18. Экономика труда: социально-трудовые отношения / Под ред. Н.А. Волги-на, Ю.Г. Одегова. - М.: Изд-во «Экзамен», 2003.
19. Жуков В., Скуратівський В. Соціальне партнерство в Україні. Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 200с.
20. 3авіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000.
21. Єсінова Н. І. Економіка праці. Навч. посібник. - Харків.: Академія, 1999. - 180с.
22. ЄсіноваН.І. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 432 с.
23. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособие. - К.: Кондор, 2003. - 465с.
24. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г.Г. Меликьяна, Р. П. Колосовой. - М: Изд-во МГУ, 1996. - 623 с.
25. Экономика труда: социально-трудовые отношения / Под ред. Н.А. Волги­на, Ю.Г. Одегова. - М.: Изд-во «Экзамен», 2003.
26. Эрэнберг Р.Д., Смит Р.С. Современная экономика труда. - М: Изд-во Моск. ун-та, 1996.
27. Качан С. П., Шушпанов Д. Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. - К.: Вид. Дім «Юридична книга», 2003. - 258с.
28. Ковальов В.М., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Черненко І.М., Атаєва О.А. Економіка праці і соціально-трудові відносини.(за. ред. Ковальова В.М.). Київ. -- .2006.-.256с.
29. Колот A.M. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. - К.: Фірма «Праця», 1997.
30. Колот A.M. Проблеми становлення та розвитку соціально-трудових відносин в Україні // Україна: аспекти праці. - 2000. - №3.
31. Колот A.M. Теоретичні й прикладні аспекти становлення і розвитку сто­рін соціально-трудових відносин та їх представницьких органів // Украї­на: аспекти праці. - 2002 - № 2. - С. 14-25.
32. Колот A.M. Проблеми становлення та розвитку соціально-трудових від­носин в Україні //Україна: аспекти праці. - 2000. - № 3. - С. 23-27.
33. Колот A.M. Розвиток виробничої демократії як чинник удосконалення со­ціально-трудових відносин //Україна: аспекти праці. - 2001. - №6. — С. 21 -28.
34. Колот A.M. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 230 с
35. Колот A.M. Мотивація персоналу. - К.: КНЕУ, 2004. - 337 с.
36. Лібанова Е.,Палій О. Ринок праці та соціальний захист. Навч. посіб. – Київ «Основи». – 2004. – 491с.
37. Мерзляк А.В., Михайлов Є.П., Корецький М.Х, Михайлова Г.О. Економіка праці та соціально трудові відносини: Навч. посіб. / під. ред. Є.П. Михайлова.: Київ. – 2005. – 240с.
38. Моніторинг соціальних процесів в Україні / За ред. І.К. Бондар, Г.В. Яро­шенко, B.І. Науменко, Н.А. Соколенко. — К.: Знання, 1999. - 260с.
39. Новіков В. Зарубіжний досвід соціального партнерства // Україна: аспек­ти праці. - 1998. -№1. - С. 38-41.
40. Нормирование труда / Под ред. Генкина Б. М. - М.: Экономика, 1985. - 250 с.
41. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. - 224 с
42. Петрова Л. І. Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах перебудови національної економіки.  Львів: ЛДУ.1997. - С. 219 224.
43. Петюх В.М. Ринок праці. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999.
44. Полякова И.А., Ремизов К.С. Справочник экономиста по труду. - М.: Эко­номика, 1988.
45. Сучасний стан проблеми та тенденції соціально трудових відносин в Україні: спроба соціального конструювання / Відп. ред. д-р екон. наук, проф. Ю.І. Саєнко, канд. філос. наук Ю.О. Привалов. - К.: ВД «Стилос», 2003. 36с.
46. Соціально-трудові відносини в Україні: тенденції розвитку та перспективи: Аналітичний звіт за результатами комплексного дослідження правових і практичних рамок діяльності профспілок, організацій роботодавців, сучасного стану ведення колективних переговорів та вирішення колективних трудових спорів, проведеного в рамках проекту технічного співробітництва МОП «Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці». - К.: Міленіум, 2003. - 68 с.
47. Стешенко В., Рудницький О., Хомра О., Стефановський А. Демографічні перспективи України до 2026 року / НАН України; Інститут економіки. - К., 1999.-55с.
48. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2001.
49. Українець СЯ. Соціально-трудові відносини в Україні: зміст і розвиток // Україна: аспекти праці. 1999. №1. - С. .35-41.
50. Уманський О. М., Сумцов В. І., Гордієнко В. Д. Соціально-трудові відносини: Навч. посібник. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2003. -480 с.