Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
Главная \ Методические указания

Методические указания

Методологія наукових досліджень 09.09.2018 16:12

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2775 Робоча програма та методичні вказівки

для виконання практичних, самостійних робіт та ОДЗ з курсу

«Методологія наукових досліджень»

для студентів спеціальності

«8.000014 – Управління інноваційною діяльністю» усіх форм навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми

Видавництво СумДУ

2010

 

Робоча програма та методичні вказівки для виконання практичних, самостійних робіт та ОДЗ з курсу «Методологія наукових досліджень» / Укладач Ю.М. Мельник. – Суми : Вид-во СумДУ, 2010. –80 с.

 

 

Кафедра маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

                                                                                                          С.

Вступ ................................................................................................ 4

Зміст дисципліни «Методологія наукових………………………

досліджень» …………………………………………………...…..5

ТЕМА 1 Поняття та визначення наукового………………………

 дослідження ……………………………………………….……..7

ТЕМА 2 Емпіричні методи наукового дослідження …………..16

ТЕМА 3 Теоретичні методи дослідження ………………………30

ТЕМА 4 Основні поняття і визначення математичних методів.……………………………………………………………37

ТЕМА 5 Основні поняття і визначення методів статистичної обробки наукових даних…………………………………………42

ТЕМА 6 Структура наукового дослідження……………………49

ТЕМА 7 Результати наукових досліджень……………………...53

Тести .............................................................................................64

Контрольна робота (обов’язкове домашнє завдання) ..............71

Перелік питань для студентів заочного відділення .................73

Робочий регламент……………………………………………..77

Список рекомендованої літератури ...........................................79

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Метою викладання дисципліни «Методологія наукових досліджень» є оволодіння знаннями в галузі теоретичних та експериментальних методів дослідження.

Основними завданнями дисципліни «Методологія наукових досліджень» є:

  • вивчення понятійного апарату дисципліни;
  • вивчення сутності та видів наукових досліджень;
  • пробудження інтересу до наукових досліджень;
  • формування творчої особистості та креативного мислення у студентів;

У результаті вивчення дисципліни студент повинен

ЗНАТИ:

теоретико-методичні основи методології наукових досліджень.

УМІТИ:

  • використовувати та аналізувати етапи проведення наукових досліджень;
  • застосовувати методологію теоретичних та експериментальних досліджень;
  • використовувати експериментальні методи оптимізації;
  • застосовувати методи пошуку нових технічних рішень;
  • проводити аналіз досліджень та формувати висновки та пропозиції;
  • здійснювати оцінку ефективності наукових досліджень.

Методологічною і практичною основою вивчення дисципліни є фундаментальні положення сучасних економічних теорій, праці провідних вчених і фахівців-практиків в області науково-технічного прогресу та наукових досліджень. 

 

 

 

 

Зміст дисципліни

«Методологія наукових досліджень»

 

Тема 1 Поняття та визначення наукового дослідження

 

Вимоги до наукового дослідження. Види наукових досліджень (експериментальні, теоретичні, історіографічні, порівняльно-аналітичні). Поняття методологія, метод, прийом в науковому дослідженні. Типологія методів дослідження (емпіричні, теоретичні, мета- і посттеоретичні).

 

Тема 2 Емпіричні методи наукового дослідження

 

Спостереження. Анкетування. Тестування. Інтерв’ювання. Опитування. Мозковий штурм.

 

Тема 3 Теоретичні методи дослідження

 

Аналіз. Синтез. Індукція та дедукція. Моделювання та проектування. Прогнозування. Систематизація

 

Тема 4 Основні поняття і визначення математичних методів

 

Понятійний апарат. Основні методичні підходи, що використовуються в наукових дослідженнях.

 

Тема 5 Основні поняття і визначення методів статистичної обробки наукових даних

 

Понятійний апарат. Основні методичні підходи, що використовуються в наукових дослідженнях.

 

Тема 6 Структура наукового дослідження

 

Обґрунтування актуальності і визначення теми дослідження. Визначення мети та завдань дослідження. Розроблення концептуальних положень і апарату дослідження. Вивчення теоретичного і практичного стану досліджуваної проблеми. Розробленя і експериментальна перевірка моделі, головних ідей, концептуальних положень.

 

Тема 7 Результати наукових досліджень

 

Обробка наслідків дослідження та оформлення результатів. Форми відображення результатів наукового дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 1 Поняття та визначення наукового дослідження

 

Основні положення лекції

 

 

Наукове дослідження є формою існування і розвитку науки, тобто означає вивчення явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії і взаємозв’язків між явищами з метою отримання доведених і корисних для науки і практики рішень з максимальним ефектом.

Мета наукового дослідження - визначення конкретного об'єкта й всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також одержання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво з подальшим ефектом.

Під методом розуміють спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-якого явища або процесу. Метод - це інструмент для вирішення головного завдання науки - відкриття об'єктивних законів дійсності. Метод визначає необхідність і місце застосування індукції й дедукції, аналізу й синтезу, порівняння теоретичних і експериментальних досліджень.

Основою розроблення кожного наукового дослідження є методологія, тобто сукупність методів, способів, прийомів і їх певна послідовність, прийнята при розробленні наукового дослідження. У кінцевому підсумку методологія - це схема, план рішення поставленого науково-дослідного завдання.

Методологія – це вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. У широкому філософському трактуванні цей термін означає сукупність прийомів дослідження, що використовується в даній області знань. У більш вузькому значенні це вчення про методи пізнання і перетворення дійсності.

Гіпотеза – це наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок.

Концепція – це сукупність теоретичних поглядів, що об’єднані певною науковою ідеєю.

Парадигма – переважаюча на певному етапі теоретична концепція.

 

 

НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

За цільовим призначенням

-фундаментальні;

-прикладні

За методом дослідження

-теоретичні;

-експериментальні;

-теоретико-експериментальні

За видами зв’язку із суспільним виробництвом

-спрямовані на створення нових процесів;

-спрямовані на поліпшення виробничих відносин;

-дослідження в області суспільних, гуманітарних та інших наук

За ступенем важливості для народного господарства

-виконувані за завданням міністерств і відомств;

-виконувані з ініціативи науково-дослідних організацій

Залежно від джерел фінансування

-держбюджетні;

-госпрозрахункові

За тривалістю розроблення

-довгострокові;

-короткострокові

За складом досліджуваних властивостей об’єкта

-комплексні;

-диференційовані

 

За стадією дослідження

 

-пошукові дослідження

- науково-дослідні розробки

-дослідно-промислові розробки

За місцем проведення

 

-лабораторні;

-виробничі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Класифікація наукових досліджень

За цільовим призначенням наукові дослідження поділяють на такі:

- фундаментальні дослідження, що спрямовані на створення нових принципів. Такі розробки використовують в основному для подальшого розвитку нових теоретичних досліджень;

- прикладні дослідження спрямовані на створення нових методів, на основі яких розробляють нове обладнання, нові машини й матеріали, способи виробництва й організація робіт та ін. Вони повинні задовольняти потреби суспільства в розвитку конкретної галузі виробництва. Прикладні розробки можуть бути довгостроковими й короткостроковими, бюджетними або госпрозрахунковими.

За методом дослідження наукові дослідження поділяють на такі:

- теоретичні дослідження не пов’язані з безпосереднім впливом на об’єкт дослідження. В основу покладені математичні та логічні методи і засоби пізнання. Результатом є встановлення нових залежностей, закономірностей, властивостей тощо;

- теоретико-експериментальні дослідження – це дослідження теоретичного характеру, що пов’язані з одночасною перевіркою виявлених залежностей і властивостей, наприклад, шляхом моделювання;

- експериментальні дослідження проводять на натурних зразках об’єкта або його моделях з метою виявлення нових залежностей і властивостей або перевірки висунутих раніше положень.

За видами зв’язку із суспільним виробництвом наукові дослідження поділяють на такі:

- наукові дослідження, спрямовані на створення нових процесів, машин, конструкцій і т.д., повністю використовуваних для підвищення ефективності виробництва;

- наукові дослідження, спрямовані на поліпшення виробничих відносин, підвищення рівня організації виробництва без створення нових засобів праці;

- наукові дослідження в області суспільних, гуманітарних та інших наук, які використовуються для вдосконалення суспільних відносин, підвищення рівня духовного життя людей та ін.

За ступенем важливості для народного господарства наукові дослідження поділяють на такі:

- виконувані за завданням міністерств і відомств;

- виконувані за планом (з ініціативи) науково-дослідних організацій.

Залежно від джерел фінансування наукові дослідження поділяють на такі:

- держбюджетні, фінансовані з коштів державного бюджету;

- госпрозрахункові, фінансовані відповідно до укладених договорів між організаціями-замовниками, які використовують наукові дослідження в даній галузі, і організаціями, які виконують дослідження.

За тривалістю розроблення наукові дослідження поділяють на такі:

- довгострокові, розроблювані протягом декількох років;

- короткострокові, виконувані звичайно за один рік.

За складом досліджуваних властивостей об’єкта наукові дослідження поділяють на такі:

- комплексні дослідження спрямовані на вивчення різнорідних груп властивостей об’єкта;

- диференційовані, спрямовані на дослідження однієї з властивостей або групи однорідних властивостей об’єкта.

За стадією дослідження наукові дослідження поділяються на такі:

- пошукові дослідження спрямовані на пошук оптимальних напрямів вирішення проблеми;

- науково-дослідні розробки мають більш конкретний характер і направлена на створення певного виду виробів і технологічних процесів, що є результатом наукових досліджень;

- дослідно-промислові розробки передбачають доведення результатів до промислового освоєння, а також видання проектної та робочої документації.

За місцем проведення наукові дослідження поділяють на такі:

- лабораторні дослідження проводяться у штучних умовах;

- виробничі дослідження проводяться у природних умовах.

Практичні завдання

 

Задача 1.1

 

Розрахуйте ефективність тематики наукових досліджень «Управління інноваційним розвитком підприємств в умовах кризи» та «Інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств», визначте їх господарське та практичне значення, якщо відомо таке:

< >витрати першого наукового дослідження становлять 70 000 грн, а запланована економічна ефективність від впровадження наукових результатів 125 000 грн (термін впровадження 1 рік);витрати другого наукового дослідження становлять 180 000 грн, а запланована економічна ефективність від впровадження наукових результатів 340 000 грн (термін впровадження 1 рік). ,                                       (1.1)

 

 

де КЕТ – коефіцієнт ефективності тематики наукових досліджень; Евп – запланована економічна ефективність від впровадження інновацій, грн; Внд – витрати на наукові дослідження, грн.

Чим вище значення КЕТ , тим ефективніша тема та вище її народногосподарське значення.

 

 

Задача  1.2

 

Розрахуйте ефективність тематики наукового дослідження «Розроблення інноваційного проекту безвідходного виробництва в ринкових умовах», визначте їх господарське та практичне значення, якщо відомо таке:

< >витрати на виконання наукового дослідження, дослідне та промислове освоєння та виробництво за новою технологією становлять 1 700 000 грн, а вартість продукції за рік після освоєння наукового дослідження та впровадження у виробництво становить 300 000 грн (термін впровадження 5 років).Зробіть відповідні висновки.

 

 

Методичні вказівки

 

Коефіцієнт ефективності тематики наукових досліджень, розрахований за формулою 1.1 не враховує обсягів впроваджуваної інноваційної продукції та період впровадження, тому доцільно розраховувати цей показник за такою формулою:

 

,                                (1.2)

 

де КЕТ – коефіцієнт ефективності тематики наукових досліджень; ВПОВ – вартість інноваційної продукції за рік після освоєння наукового дослідження та впровадження його у виробництво, грн; Т – тривалість впровадження інновацій у виробництво, років; ЗВНД – загальні витрати на виконання наукового дослідження, дослідне і промислове освоєння та виробництво за новою технологією, грн.

 

Задача 1.3

 

Розрахувати коефіцієнт перспективності тематики наукового дослідження за двома проектами (проект А та проект Б) та вибрати оптимальний варіант. Вихідні дані наведені у таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1 – Вихідні дані

 

 

Загальний запланований економічний ефект

Загальні витрати на наукове дослідження

Ймовірність ризику

Проект А

7 000 000

4 000 000

0,2

Проект Б

12 000 000

8 000 000

0,48

 

Методичні вказівки

 

,                             (1.3)

 

де Кп – коефіцієнт перспективності, чим вище тим перспективніше тема; Ез – загальний запланований економічний ефект, грн; Внд – загальні витрати на наукове дослідження, грн; Рр – ймовірність ризику.

Чим вище показник Кп, тим перспективніша тема дослідження.

 

Задача  1.4

 

Визначити перспективність наукового дослідження якщо його тема частково актуальна, термін розроблення - 1 рік, можливість впровадження – складно, запланований економічний ефект, грн. на 1 грн витрат на дослідження менше 1 грн.

 

Методичні вказівки

 

Перспективною визначають тему, що отримала додатну суму балів (див. оцінну шкалу, табл. 1.2).

Таблиця 1.2 – Шкала оцінювання перспективності наукового дослідження

 

Критерій перспективності теми

Шкала критеріїв

Бали

Актуальність

Не актуальна,

частково актуальна,

актуальна,

надзвичайно актуальна

-2

-1

+1

+2

Термін розроблення

Більше 3 років,

2-3 роки,

1-2 роки,

менше 1 року

-2

-1

+1

+2

Можливість впровадження

Надзвичайно складно,

складно,

легко,

надзвичайно легко

-2

-1

+1

+2

Запланований економічний ефект, грн на 1 грн витрат на дослідження

Менше 1 грн,

1-2 грн,

2-5 грн,

більше 5 грн

-2

-1

+1

+2

 

 

 

Задача 1.5

 

Сформулювати тему наукового дослідження за напрямком обраної спеціальності (управління інноваційною діяльністю). Обґрунтувати актуальність. Визначити мету та завдання дослідження.

 

Задача 1.6

 

Розрахувати показник перспективності прикладної теми дослідження (П) за варіантами (табл. 1.3).

 

 

Таблиця 1.3 – Вихідні дані

 

№ пор

V, нат. од.

С,грн

Рн

Рв

Т, р

Вн, грн

Вд, грн

ВР, грн

  1.  

10 000

34

0,5

0,51

5

1 000 200

15 000

300 000

  1.  

7 800 000

0,92

0,7

0,18

10

250 000

60 000

60 000

  1.  

150 00

75

0,5

0,37

3

100 000

180 000

58 500

  1.  

2 000

2 900

0,2

0,59

11

7 000 000

25 000

100 000

  1.  

300

50 000

0,6

0,12

8

70 000

30 220

185 620

  1.  

8 900 000

12

0,1

0,90

6

3 000 000

15 000

245 600

  1.  

15 000

400

0,8

0,15

4

15 000

350 000

10 000

  1.  

30 000

2 000

0,91

0,61

2

850 000

50 000

7 800 000

  1.  

25 000

180

0,15

0,50

8

50 000

60 000

150 00

  1.  

300

27 888

0,15

0,10

9

300 000

65 000

2 000

  1.  

60 000

15 000

0,49

0,9

10

180 000

5 000

300 000

  1.  

58 500

266

0,63

0,84

3

60 000

60 000

8 900 000

  1.  

100

96 352

0,81

0,60

25

300 000

120 000

15 000

  1.  

185 620

5

0,67

0,21

18

500 000

15 000

30 000

  1.  

245 600

5 000

0,55

0,40

2

80 000

60 000

25 000

 

Методичні вказівки

 

,                              (1.4)

 

де П– показник перспективності;

V – обсяг продукції після впровадження результатів теми, нат. од.;

С – вартість одиниці продукції, грн;

Рн – імовірність наукового успіху в розробленні теми;

Рв – імовірність впровадження наукових розробок;

Т – тривалість виробничого впровадження, років;

Вн – витрати на наукове дослідження, грн;

Вд – витрати на дослідне і промислове освоєння;

Вр – щорічні витрати на виробництво продукції, грн.

Чим вищий показник перспективності (П), тим перспективніша тема, що планується до розроблення.

 

Тема 2 Емпіричні методи наукового дослідження

 

Основні положення лекції

 

Емпіричні методи пізнання відіграють більшу роль у науковому дослідженні. Вони не тільки є основою для підкріплення теоретичних передумов, але часто становлять предмет нового відкриття, наукового дослідження. Теоретичні завдання спрямовані на вивчення й виявлення причин, зв'язків, залежностей, що дозволяють установити поводження об'єкта, визначити й вивчити його структуру, характеристику на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання. У результаті набутих знань формулюють закони, розробляють теорію, перевіряють факти й ін.

Теоретичні пізнавальні завдання формулюють таким чином, щоб їх можна було перевірити емпірично.

Завдання емпіричного характеру спрямовані на виявлення, точний опис і ретельне вивчення різних факторів, явищ і процесів. У наукових дослідженнях вони вирішуються за допомогою різних методів пізнання, наприклад, спостереження, анкетування, тестування, інтерв’ювання, опитування, мозкового штурму, експерименту тощо.

Спостереження - це метод пізнання, при якому об'єкт вивчають без втручання в нього; фіксують, вимірюють лише властивості об'єкта, характер його зміни.

Експеримент - це найбільш загальний емпіричний метод пізнання, при якому провадять не тільки спостереження й виміри, але й здійснюють переміщення, зміни об'єкта дослідження й т.д. При застосуванні цього методу можна виявити вплив одного фактора на інший. Цей метод являє собою науково поставлений досвід або спостереження явища в умовах, що враховуються точно, що дозволяють стежити за його ходом, управляти ним, відтворювати його щораз при повторенні цих умов. Від звичайного, повсякденного, пасивного спостереження експеримент відрізняється активним впливом дослідника на досліджуване явище.

Основною метою експерименту є перевірка теоретичних положень (підтвердження робочої гіпотези), а також більше широке й глибоке вивчення теми наукового дослідження.

Експеримент повинен бути проведений по можливості в найкоротший строк з мінімальними витратами при найвищій якості отриманих результатів.

Розрізняють експерименти природні й штучні:

- природні експерименти характерні при вивченні соціальних явищ (соціальний експеримент) в умовах, наприклад, виробництва, побуту й т.п;

- штучні експерименти широко застосовуються в багатьох природничих дослідженнях. У цьому випадку вивчають явища, ізольовані до необхідного ступеня, щоб оцінити їх у кількісному і якісному відношеннях.

Експериментальні дослідження бувають лабораторні й виробничі:

- лабораторні дослідження проводять із застосуванням типових приладів, спеціальних моделюючих установок, стендів, устаткування й т.д. Ці дослідження дозволяють найбільше повно, з необхідною повторюваністю, вивчити вплив одних характеристик при варіюванні інших. Лабораторні дослідження у випадку досить повного наукового обґрунтування експерименту (математичне планування) дозволяють одержати наукову інформацію з мінімальними витратами. Однак такі експерименти не завжди повністю моделюють реальний хід досліджуваного процесу, тому виникає потреба в проведенні виробничого експерименту.

- виробничі експериментальні дослідження мають на меті вивчити процес у реальних умовах з урахуванням впливу різних випадкових факторів виробничого середовища.

Одним із різновидів виробничих експериментів є збирання матеріалів в організаціях, які накопичують за стандартними формами ті або інші дані. Цінність цих матеріалів полягає в тім, що вони систематизовані за багато років за єдиною методикою. Такі дані добре піддаються обробці методами статистики й теорії ймовірностей.

У ряді випадків виробничий експеримент ефективно проводити методом анкетування. Для досліджуваного процесу становлять ретельно продуману методику. Основні дані збирають методом опитування виробничих організацій за попередньо складеною анкетою. Цей метод дозволяє зібрати дуже велику кількість даних спостережень або вимірів з досліджуваного питання. Однак до результатів анкетних даних необхідно ставитися з особливою обережністю, оскільки вони не завжди містять досить достовірні відомості.

На експеримент витрачається велика кількість коштів. Науковець провадить величезну кількість спостережень і вимірів, одержує безліч діаграм, графіків, виконує невиправдано велику кількість випробувань.

На обробку й аналіз такого експерименту затрачається багато часу. Іноді виявляється, що виконано багато зайвого, непотрібного. Все це можливо, коли експериментатор чітко не обґрунтував мету й завдання експерименту. В інших випадках результати тривалого, великого експерименту не повністю підтверджують робочу гіпотезу наукового дослідження. Як правило, це також властиво для експерименту, чітко не обґрунтованого метою й завданнями. Тому перш ніж розпочати експериментальні дослідження, необхідно розробити методологію експерименту.

Методологія експерименту - це загальна структура (проект) експерименту, тобто постановка й послідовність виконання експериментальних досліджень. Методологія експерименту містить такі основні етапи:

1 Розробку плану-програми експерименту

План-програма включає найменування теми дослідження, робочу гіпотезу, методику експерименту, перелік необхідних матеріалів, приладів, установок, список виконавців експерименту, календарний план робіт і кошторис на виконання експерименту. У ряді випадків включають роботи з конструювання й виготовлення приладів, апаратів, пристосувань, їх методичне обстеження, а також програми дослідних робіт на підприємствах.

2 Оцінка засобів оброблення інформації і вибір для проведення експерименту

Обґрунтування засобів оброблення інформації - це вибір необхідних для спостережень і вимірювання приладів, устаткування, машин, апаратів та ін. Засоби оброблення інформації можуть бути обрані стандартно або у випадку відсутності таких - виготовлені самостійно.

Дуже відповідальною частиною є встановлення точності обчислення і похибок. Методи оброблення інформації повинні базуватися на законах спеціальної науки - метрології.

У методиці докладно проектують процес проведення експерименту. Спочатку встановлюють послідовність (черговість) проведення операцій вимірів і спостережень. Потім ретельно описують кожну операцію окремо з урахуванням обраних коштів для проведення експерименту. Особливу увагу приділяють методам контролю якості операцій, які забезпечують при мінімальній (раніше встановленій) кількості вимірів високу надійність і задану точність. Розробляють форми журналів для запису результатів спостережень і вимірів.

Важливим розділом методики є вибір методів обробки й аналізу експериментальних даних. Обробка даних зводиться до систематизації всіх цифр, класифікації, аналізу. Результати експериментів повинні бути зведені в зручні форми запису - таблиці, графіки, формули, номограми, які дозволяють швидко й доброякісно зіставляти отримані результати.

Особлива увага в методиці повинна бути приділена математичним методам обробки й аналізу експериментальних даних - установленню емпіричних залежностей, апроксимації зв'язків між характеристиками, що варіюють, установленню критеріїв і довірчих інтервалів та ін.

Після встановлення методики знаходять обсяг і трудомісткість експериментальних досліджень, які залежать від глибини теоретичних розробок, ступеня точності прийнятих засобів вимірювання.

На обсяг і трудомісткість істотно впливає вид експерименту. Польові експерименти, як правило, мають більшу трудомісткість. Після встановлення обсягу експериментальних робіт визначають перелік необхідних засобів вимірювання, обсяг матеріалів, список виконавців, календарний план і кошторис видатків. План-програму розглядає науковий керівник, обговорюють у науковому колективі й затверджують у встановленому порядку.

3 Проведення експерименту

Проведення експерименту є найважливішим і найбільш трудомістким етапом. Експериментальні дослідження необхідно проводити відповідно до затверджених планом-програмою й особливо методикою експерименту. Починаючи експеримент, остаточно уточнюють методику його проведення, послідовність випробувань.

Обов'язковою вимогою проведення експерименту є ведення журналу. Форма журналу може бути довільною, але повинна щонайкраще відповідати досліджуваному процесу з максимальною фіксацією всіх факторів. У журналі відзначають тему НДР і тему експерименту, прізвище виконавця, час і місце проведення експерименту, характеристику навколишнього середовища, дані про об'єкт експерименту й засоби вимірювання, результати спостережень, а також інші дані для оцінки одержуваних результатів.

4 Оброблення й аналіз експериментальних даних

Особливе місце відведене аналізу експерименту - завершальній частині, на основі якої роблять висновок про підтвердження гіпотези наукового дослідження. Аналіз експерименту - це творча частина дослідження. Іноді за цифрами важко чітко уявити фізичну сутність процесу. Тому потрібно особливо ретельне зіставлення фактів, причин, що обумовлюють хід того або іншого процесу й установлення адекватності гіпотези й експерименту.

При обробці результатів вимірів і спостережень широко використовують методи графічного зображення. Графічне зображення дає найбільш наочне подання результатів експериментів, дозволяє краще зрозуміти фізичну сутність досліджуваного процесу, виявити загальний характер функціональної залежності досліджуваних змінних величин, установити наявність максимуму або мінімуму функції.

Для графічного зображення результатів вимірів (спостережень), як правило, застосовують систему прямокутних координат.

У процесі проведення експерименту виникає потреба перевірити відповідність експериментальних даних теоретичним передумовам, тобто перевірити гіпотезу дослідження. Перевірка експериментальних даних на адекватність необхідна також у всіх випадках на стадії аналізу теоретико-експериментальних досліджень. Методи оцінки адекватності базуються на використанні довірчих інтервалів, що дозволяють із заданою довірчою ймовірністю визначати значення оцінюваного параметра. Суть такої перевірки полягає у зіставленні отриманої або передбачуваної теоретичної функції у = f (х) з результатами вимірів.

Наведена кількість етапів справедлива для традиційного експерименту. Останнім часом широко застосовують математичну теорію експерименту, що дозволяє різко підвищити точність і зменшити обсяг експериментальних досліджень.

У цьому випадку методологія експерименту включає такі етапи:

1) розроблення плану-програми експерименту;

2) оцінку виміру й вибір коштів для проведення експерименту;

3) математичне планування експерименту з одночасним проведенням експериментального дослідження, обробкою й аналізом отриманих даних.

 

 

 

Практичні завдання

 

Задача 2.1

 

Визначити ступінь узгодженості думок експертів стосовно до вибору інноваційного проекту. Розрахувати коефіцієнт конкордації.

 

Таблиця 2.1 – Вихідні дані

 

Напрям

(m)

Бали експертів (n)

Ранги

Сумарний ранг

Δ

Δ2

1

2

3

4

1

2

3

4

І

40

40

35

40

2

2

3

2

9

1

1

ІІ

30

35

40

35

3

3

2

3

11

3

9

ІІІ

80

80

90

80

1

1

1

1

4

-4

16

Σ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26

 

Методичні вказівки

 

Коефіцієнт конкордації розраховується за формулою 2.1:

 

 
 

 

 

,                                   (2.1)

 

 

де n – кількість експертів; m – кількість можливих варіантів оцінки (або кількість параметрів, або кількість часових позначок, залежно від способу кількісного виразу відповідей експертів); Δ – відхилення від середньої суми рангів.

Середня сума рангів визначається за формулою 2.2:

 

.                                     (2.2)

 

Необхідно звернути увагу на відмінність у значеннях коефіцієнта конкордації від коефіцієнта кореляції. Якщо думки експертів цілком протилежні, коефіцієнт конкордації дорівнює нулю (w = 0), але коефіцієнт кореляції в цьому випадку буде дорівнювати -1. Рівень узгодженості думок експертів є достатнім, якщо коефіцієнт конкордації більше за 0,3-0,4.

Якщо значення показників, виставлені одним експертом збігаються, формула коефіцієнта конкордації ускладнюється (формула 2.3):

 

 
 

 

 

,                                  (2.3)

 

 

де t – кількість однакових рангів, виставлених кожним експертом.

 

Задача 2.2

 

Аналіз результатів експертного прогнозування. Спосіб із використанням вагових коефіцієнтів компетентності експертів (Кк). Аналіз результатів експертного прогнозування. Коефіцієнт аргументованості (Ка).

 

Таблиця 2.2 – Вихідні дані

 

Джерела аргументації

Ступіньвпливу

В

С

Н

1 Теоретичний аналіз

 

Х

 

2 Аналіз фактичних даних

Х

 

 

3 Знання вітчизняного досвіду

Х

 

 

4 Знання зарубіжного досвіду

 

 

Х

5 Інтуїція

 

Х

 

 

 

Методичні вказівки

 

Аналіз результатів експертного прогнозування. Спосіб із використанням вагових коефіцієнтів компетентності експертів (Кк):

 

Кк =(Ка + Козн): 2,                                                (2.4)

 

де Кк – коефіцієнт компетентності експерта; Ка – коефіцієнт аргументованості; Козн – коефцієнт ознайомлення з проблемою.

 

Таблиця 2.3 - Коефіцієнт аргументованості (Ка)

 

Джерела аргументації

Ступіньвпливу

В

С

Н

1 Теоретичний аналіз

0,3

0,2

0,1

2 Аналіз фактичних даних

0,5

0,4

0,2

3 Знання вітчизняного досвіду

0,5

0,4

0,3

4 Знання зарубіжного досвіду

0,5

0,4

0,3

5 Інтуїція

0,1

0,06

0,04

 

Коефіцієнт ознайомлення з проблемою (Козн) визначається за 100-бальною (10-бальною) шкалою. Експерт оцінює рівень свого знайомства з проблемою.

 

Задача 2.3

 

Вибіркове спостереження. Організація вибіркового спостереження.

 

Методичні вказівки

 

Вибіркові (несуцільні) спостереження забезпечують дані для характеристики всіх одиниць сукупності явища, що вивчається.

Вибіркове спостереження має певні переваги перед суцільним. Це економія часу і коштів за рахунок скорочення обсягу робіт; краще збереження досліджуваних одиниць су­купності; більша точність результатів обстеження в резуль­таті зменшення кількості помилок при реєстрації; мож­ливість оцінки за результатами вибіркового спостереження характеристики усієї (генеральної) сукупності.

Основною вимогою, що ставиться до проведення вибірко­вого спостереження, є дотримання принципів відбору (нена­вмисність).

Розрізняють такі способи відбору одиниць сукупності при вибірковому спостереженні: власне випадковий (повторний і безповторний); механічний; районований (типовий); серійний.

При випадковому повторному відборі одиниці су­купності відбирають по одній з усієї сукупності, повертаючи обстежені одиниці в сукупність. При безповторному випадковому відборі кожну обстежену одиницю сукупності вивчають один раз і в сукупність не повертають.

Суть механічного відбору полягає в тому, що гене­ральну сукупність ділять на рівні частини відповідно до вибраної ознаки (алфавітної, просторової) і з кожної такої частини обстежують одну одиницю. При цьому способі відбору вивчають певну кількість одиниць сукупності через виз­начений інтервал (5%, 10% і т.д.).

При районованому (типовому) способі відбору одиниці сукупності вивчають за «районами» (адміністративними районами, галузями) або «типами» (однорідними за істотними ознаками групами).

Серійний відбір передбачає вивчення не окремих одиниць сукупності, а їх серій або гнізд.

Усі способи відбору можна використовувати як окремо, так і в різному поєднанні.

Помилки вибіркового спостереження

Достовірність вибіркового спостереження забезпечується розрахунками його помилок для середньої величини і для питомої ваги ознаки, що вивчається.

Відхилення вибіркової середньої від середньої в ге­неральній сукупності буде тим меншим, чим більше одиниць обстежується. Це відхилення називають похибкою вибірко­вого спостереження.

Абсолютну величину відхилення вибіркової середньої від середньої в усій (генеральній) сукупності визначають за формулою 2.5:

 

                                        (2.5)

 

де  - середні величини відповідно вибіркової та усієї (генеральної) сукупності.

Кожному способу відбору одиниць сукупності відповідає певна формула розрахунку граничних похибок

 

Таблиця 2.4 – Формули розрахунку граничних відхилень від середньої величини вибіркової сукупності

 

Спосіб відбору

Метод відбору

 

повторний

безповторний

 

 

Випадковий

 

 

Типовий       

 

 

Серійний

 

 (2.6)

 (2.7)

 (2.8)

 (2.9)

 (2.10)

 (2.11)

 
 
 
 

 

де п - кількість обстежених одиниць сукупності; n - кількість одиниць усієї (генеральної) сукупності; s 2 - дисперсія; t - коефіцієнт довіри, *           є серед­ньою з вибіркових дисперсій типових груп, а при серійному способу відбору - міжсерійною (між груповою) дисперсією середніх; r - це кількість відібраних серій, а R - кількість серій в усій (генеральній) сукупності.

Формула граничного відхилення - це добуток коефіцієнта довіри t і серійної помилки вибірки m або D=tm . Коефіцієнти довіри і величину помилки вибіркової середньої визначають за відповідними значеннями ймовірностей.

Величина помилки вибіркової середньої при 1m означає, що отриманий результат можна чекати у 683 випадках з 1000; відповідно при 2m - у 954, при 3m- у 997 випадках і т.д.

При цьому чим більше одиниць відібрано з усієї (гене­ральної) сукупності, тим меншою буде розбіжність між се­реднім, тобто існує зворотний зв'язок між помилкою вибірки і кількістю відібраних одиниць.

Абсолютну величину відхилень частки ознаки за вибірко­вими даними від частки цієї ознаки у всій (генеральній) сукупності визначають за формулою 2.12.

 

,                                        (2.12)

 

де   - граничне відхилення частки ознаки вибіркової сукуп­ності; W - частка одиниць, що досліджуються у вибірковій сукупності; Р - частка таких одиниць у всій (генеральній) сукупності.

 

,                                                (2.13)

 

де т - кількість досліджуваних одиниць, що мають цю ознаку, у вибірковій сукупності; п - кількість одиниць вибіркової сукупності.

Для розрахунків граничних відхилень при різних спосо­бах вибіркового спостереження використовують формули 2.14-2.19.

 

Таблиця 2.5 – Формули розрахунку граничних відхилень від частки ознаки вибіркової сукупності

 

Спосіб

відбору

Метод відбору

повторний                        |              безповторний

 

Випадковий

 

 

Типовий

 

Серійний

 

 (2.14)

(2.15)

(2.16)

(2.17)

(2.18)

(2.19)

 

3. Способи розрахунку необхідної кількості вибіркового спостереження

Будь-яке дослідження, незалежно від його мети /отриман­ня наукових теоретичних результатів чи практичних реко­мендацій/ повинне бути перш за все правильно організовано. Безумовно, не завжди є можливість вивчити всі одиниці сукупності. Тому початковим моментом тут є:

1) визначення основних показників, що характеризують сукупність;

2) встановлення необхідної кількості вибіркової сукуп­ності за певним показником з метою забезпечення заданої точності вибіркового дослідження.

Кількість одиниць вибіркового спостереження при дослідженні середньої величини ознаки залежить від методу відбору:

а) при повторному

 

;                                                                    (2.20)

 

б) при без повторному

 

                                                          (2.21)

 

де п - кількість обстежених одиниць сукупності; n - кількість одиниць усієї (генеральної) сукупності; s 2 - дисперсія; t - коефіцієнт довіри.

 

 

Тема 3 Теоретичні методи дослідження

 

Основні положення лекції

 

Теоретичні дослідження повинні бути творчими. Творчість - це створення за задумом нових цінностей, нові відкриття, винаходи, встановлення невідомих науці фактів, створення нової, цінної для людства інформації. Удосконалення є процесом переконструювання об'єкта мислення в оптимальному напряму. Коли перероблення досягає меж, визначених метою раніше, процес оптимізації припиняється, створюється продукт розумової праці. У теоретичному аспекті - це гіпотеза дослідження, тобто наукове передбачення. За певних умов процес удосконалення приводить до оригінального теоретичного рішення. Оригінальність проявляється у своєрідній, неповторній точці зору на процес або явище.

Успішне виконання теоретичних досліджень залежить не тільки від кругозору, наполегливості й цілеспрямованості науковця, але й від того, якою мірою він володіє методами дедукції й індукції.

Дедукція - це такий метод дослідження, при якому окремі положення виводяться із загальних.

Індукція - це такий метод дослідження, при якому за окремими фактами і явищами встановлюються загальні принципи й закони. Даний спосіб широко застосовують у теоретичних дослідженнях.

При теоретичних дослідженнях використовують як індукцію, так і дедукцію. Обґрунтовуючи гіпотезу наукового дослідження, встановлюють її відповідність загальним законам діалектики й природознавства (дедукції). У той самий час гіпотезу формулюють на основі приватних фактів (індукції).

Особливу роль у теоретичних дослідженнях відіграють способи аналізу й синтезу.

Аналіз - це метод наукового дослідження, при якому явище розчленовується на складові частини.

Синтез - протилежний аналізу метод, що укладається в дослідженні явища в цілому, на основі об'єднання зв'язаних один з одним елементів у єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнювати поняття, закони, теорії.

Методи аналізу й синтезу взаємозв'язані, їх однаково використовують у наукових дослідженнях.

При аналізі явищ і процесів виникає потреба розглянути велику кількість фактів (ознак). Тут важливо вміти виділити головне. У цьому випадку може бути застосований спосіб ранжування, за допомогою якого виключають все другорядне, що не впливає істотно на розглянуте явище.

У наукових дослідженнях широко застосовують спосіб абстрагування, тобто відволікання від другорядних фактів з метою зосередження на найважливіших особливостях досліджуваного явища. Наприклад, при дослідженні роботи певного механізму аналізують розрахункову схему, що відображає основні, істотні властивості механізму.

У ряді випадків використовують метод формалізації. Сутність його полягає в тому, що основні положення процесів і явищ наводять у вигляді формул і спеціальної символіки. Застосування символів та інших відомих систем дозволяє встановити закономірності між досліджуваними фактами.

У теоретичних дослідженнях можливі два методи: логічний та історичний. Логічний метод містить у собі гіпотетичний і аксіоматичний.

Гіпотетичний метод заснований на розробленні гіпотези, наукового припущення, що містить елементи новизни й оригінальності. Гіпотеза повинна повніше й краще пояснити явища й процеси, підтверджуватися експериментально й відповідати загальним законам діалектики й природознавства. Цей метод дослідження є основним і найпоширенішим у прикладних науках.

Гіпотеза становить суть, методологічну основу, теоретичне передбачення, стрижень теоретичних досліджень. Будучи головною ідеєю всього дослідження, вона визначає напрям і обсяг теоретичних розробок.

Сформулювати найбільше чітко й повно робочу гіпотезу, як правило, важко. Від того, як сформульована гіпотеза, залежить ступінь її наближення до остаточного теоретичного рішення теми, тобто трудомісткість і тривалість теоретичних розробок. Успіх залежить від повноти зібраної інформації, глибини її творчого аналізу, стрункості й цілеспрямованості методичних висновків за результатами аналізу, чітко сформульованих цілей і завдань дослідження, досвіду й ерудиції науковця.

На стадії формулювання гіпотези теоретичну частину необхідно розчленувати на окремі питання, що дозволить спростити їх розроблення. Основою для обробки кожного питання є теоретичні дослідження, виконані різними авторами й організаціями. Науковець на основі їх глибокого пророблення, критичного аналізу й формулювання (якщо буде потреба) своїх пропозицій розвиває існуючі теоретичні подання або пропонує нове, більш раціональне теоретичне рішення теми.

Аксіоматичний метод заснований на очевидних положеннях (аксіомах), прийнятих без доказу. По цьому методі теорія розробляється на основі дедуктивного принципу. Більш великого поширення він дістав у теоретичних науках (математиці, математичній логіці й ін.).

Історичний метод дозволяє досліджувати виникнення, формування й розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей й протиріч. Даний метод дослідження використовується переважно в суспільних і головним чином в історичних науках. У прикладних же науках він застосовується, наприклад, при вивченні розвитку й формування тих або інших галузей науки й техніки.

Між логічним і історичним методами існує єдність, засноване на тім, що будь-яке логічне пізнання повинне розглядатися в історичному аспекті.

У прикладних науках основним методом теоретичних досліджень є гіпотетичний. Його методологія містить таке: вивчення фізичної, хімічної, економічної й т.п. сутності досліджуваного явища за допомогою описаних вище способів пізнання; формулювання гіпотези й складання розрахункової схеми (моделі) дослідження; вибір математичного методу дослідження моделі та її вивчення; аналіз теоретичних досліджень і розроблення теоретичних положень.

Опис фізичної або економічної сутності досліджуваного явища (або процесу) становить основу теоретичних розробок. Такий опис повинний всебічно висвітлювати суть процесу й базуватися на законах фізики, хімії, механіки, фізичної хімії, політекономії та ін. Для цього дослідник повинен знати класичні закони природних і суспільних наук і вміти їх використовувати стосовно до робочої гіпотези наукового дослідження.

Останнім часом все більшого значення набувають дослідження з питань прогнозування й економічного обґрунтування, а також організації виробництва, що відображають у комплексі складні системи. Оптимізація структур підприємств, інформаційні та інші управлінські процеси займають провідне місце в дослідженнях, що обумовлено впровадженням ЕОМ.

Первинним у пізнанні фізичної й економічної сутності процесів є спостереження. Будь-який процес залежить від багатьох діючих на нього факторів. Кожне спостереження або вимір може зафіксувати лише певні фактори. Для того щоб найбільш повно зрозуміти процес, необхідно мати велику кількість спостережень і вимірів. Виділити головне й потім глибоко досліджувати процеси або явища за допомогою великої, але не систематизованої інформації важко. Тому таку інформацію намагаються "згустити" у певне абстрактне поняття - "модель".

Під моделлю розуміють штучну систему, що відображає основні властивості досліджуваного об'єкта - оригіналу. Модель - це зображення в зручній формі численної інформації про досліджуваний об'єкт. Вона перебуває в певній відповідності з останнім, може замінити його при дослідженні й дозволяє одержати інформацію про нього.

Метод моделювання – вивчення явищ за допомогою моделей – один з основних у сучасних дослідженнях.

Розрізняють фізичне й математичне моделювання. При фізичному моделюванні фізика явищ в об'єкті й моделі та у математичних залежностях однакові. При математичному моделюванні фізика явищ може бути різною, а математичні залежності однаковими. Математичне моделювання набуває особливої цінності, коли виникає необхідність вивчити дуже складні процеси.

При побудові моделі властивості й сам об'єкт звичайно спрощують, узагальнюють. Чим ближче модель до оригіналу, тим вдаліше вона описує об'єкт, тим ефективніше теоретичне дослідження й тим ближче отримані результати до прийнятої гіпотези дослідження.

Моделі можуть бути фізичними, математичними, натурними.

- Фізичні моделі дозволяють наочно уявляти процеси, що проходять у дійсності. За допомогою фізичних моделей можна вивчати вплив окремих параметрів на перебіг фізичних процесів.

- Математичні моделі дозволяють кількісно досліджувати явища, що важко піддаються вивченню на фізичних моделях.

- Натурні моделі являють собою масштабно змінювані об'єкти, що дозволяють найбільш повно досліджувати процеси, що проходять у натурних умовах.

Стандартних рекомендацій з вибору й побудови моделей не існує. Модель повинна відображати істотні явища процесу. Дрібні фактори, зайва деталізація, другорядні явища й т.п. лише ускладнюють модель, утруднюють теоретичні дослідження, роблять їх громіздкими, нецілеспрямованими. Тому модель повинна бути оптимальною за своєю складностю, бажано наочною, але головне - досить адекватної, тобто описувати закономірності досліджуваного явища з необхідною точністю.

Для побудови найкращої моделі необхідно мати глибокі й всебічні знання не тільки за темою й суміжними науками, але й добре знати практичні аспекти досліджуваного завдання.

В окремих випадках модель досліджуваного явища може бути обмеженою лише описом сутності.

Іноді побудова фізичних моделей і математичний опис явища неможливі. Однак і при цьому необхідно сформулювати робочу гіпотезу, проілюструвати її графіками, таблицями, припустити й оцінити результати, які повинні бути отримані на основі цієї гіпотези, спланувати й провести науково-дослідну роботу.

Різноманітні фізичні й економічні моделі досліджуваних процесів досліджують математичними методами, які можуть бути поділені на такі основні групи.

Методи системного аналізу (дослідження операцій, теорія масового обслуговування, теорія управління, теорія множин та ін.) дістали великого поширення останнім часом, що значною мірою обумовлено розвитком ЕОМ, яке забезпечує швидке розв’язання й аналіз складних математичних завдань.

Під системним аналізом розуміють сукупність прийомів і методів для вивчення складних об'єктів - систем, що являють собою складну сукупність взаємодіючих між собою елементів. Взаємодія елементів системи характеризується прямими й зворотними зв'язками. Сутність системного аналізу полягає в тому, щоб виявити ці зв'язки й установити їхній вплив на поводження всієї системи в цілому.

Системний аналіз використовують для дослідження таких складних систем, як економіка автомобільного транспорту, автотранспортне підприємство та ін. Найбільш часто розглядають розвиток цих систем у часі. Ефективно методи системного аналізу можуть бути використані при плануванні й організації технології виробничих процесів підприємств.

Системний аналіз здебільшого провадять із метою оптимізації процесів і керування системами, що укладаються у виборі такого варіанта керування, при якому досягається мінімальне або максимальне значення заданої (обраної) величини - критерію оптимізації. Складність вибору належного критерію полягає в тому, що на практиці в завданнях оптимізації й управління мають справу з багатьма критеріями, які часто бувають взаємно суперечливими. Математично правильна постановка завдання оптимізації припускає наявність лише одного критерію. Найбільш часто вибирають який-небудь один критерій, а для інших установлюють граничні (гранично припустимі) значення. Іноді застосовують змішані критерії, що являють собою функцію від первинних параметрів. У багатьох випадках критерії оптимізації називають цільовими функціями.

Етап теоретичних розроблень наукового дослідження містить такі основні розділи:

1) вивчення фізичної або економічної сутності процесу, явища;

2) формулювання гіпотези дослідження, вибір, обґрунтування й розроблення фізичної або економічної моделі;

3) математизація моделі;

4) аналіз теоретичних рішень, формулювання висновків.

Може бути прийнята й інша структура теоретичної частини дослідження, наприклад, якщо не вдається виконати математичні дослідження, то формулюють робочу гіпотезу в словесній формі, залучаючи графіки, таблиці та ін. Однак необхідно прагнути до застосування математизації висунутих гіпотез та інших наукових висновків.

 

 

Практичні завдання

 

Задача 3.1

 

Проаналізуйте основні види теоретичних методів дослідження та проведіть їх порівняльну характеристику.

 

 

Тема 4 Основні поняття і визначення математичних методів

 

Основні положення лекції

 

Аналітичні методи дослідження (елементарна математика, диференціальні й інтегральні рівняння, варіаційне обчислення та інші розділи вищої математики), використовувані для вивчення безперервних детермінованих процесів. За допомогою аналітичних методів дослідження встановлюють математичну залежність між параметрами моделі. Ці методи дозволяють глибоко й всебічно вивчити досліджувані процеси, встановити точні кількісні зв'язки між аргументами й функціями, глибоко проаналізувати досліджувані явища.

Математична модель може бути подана у вигляді функції, рівняння, у вигляді системи рівнянь, диференціальних або інтегральних рівнянь.

Такі моделі звичайно містять велику кількість інформації. Характерною рисою математичних моделей є те, що вони можуть бути перетворені за допомогою математичного апарату. Так, наприклад, функції можна досліджувати на екстремуми; диференціальні або інтегральні рівняння можна розвязувати. При цьому дослідник одержує нову інформацію про функціональні зв'язки й властивості моделей.

Використання математичних моделей є одним з основних методів сучасного наукового дослідження, але він має істотні недоліки. Для того щоб знайти особливе рішення, властиве лише даному процесу, необхідно задати умови й обмеження. Встановлення граничних умов вимагає проведення достовірного досліду й ретельного аналізу експериментальних даних. Неправильне прийняття граничних умов приводить до того, що піддається теоретичному аналізу не той процес, що планується, а видозмінений.

Крім зазначеного недоліку аналітичних методів, у багатьох випадках відшукати аналітичні значення з урахуванням визначених умов, що найбільше реально відображають фізичну сутність досліджуваного процесу, або взагалі неможливо або надзвичайно важко. Іноді, досліджуючи складний фізичний процес при ретельно обґрунтованих обмежуючих умовах, спрощують вихідні диференціальні рівняння через неможливість або надмірну громіздкість їх розвязання, що спотворює його фізичну сутність. Таким чином, дуже часто реалізувати аналітичні залежності складно.

Експериментальні методи дозволяють глибоко вивчити процеси у межах точності техніки експерименту й сконцентрувати увагу на тих параметрах процесу, які становлять найбільший інтерес. Однак результати конкретного експерименту не можуть бути поширеними на інший процес, навіть близькими за фізичною сутністю, тому що результати будь-якого експерименту відображають індивідуальні особливості лише досліджуваного процесу. З досвіду ще неможливо остаточно встановити, які з параметрів впливають на хід процесу і як буде проходити процес, якщо змінювати різні параметри одночасно. При експериментальному методі кожний конкретний процес повинен бути дослідженим самостійно.

Таким чином, і аналітичні, і експериментальні методи мають свої переваги й недоліки, які нерідко утруднюють ефективне вирішення практичних завдань. Тому надзвичайно плідним є сполучення позитивних сторін аналітичних і експериментальних методів дослідження.

Метод формалізації – це вивчення об’єктів шляхом відображення їх змісту, структури, форми чи функціонування у знаковому вигляді, з допомогою штучних мов (знакових систем). В останньому аспекті він близький до методу моделювання, бо одним із видів методу формалізації є математичне моделювання (воно з успіхом включається у формально-знакове моделювання). Крім математичної формалізації, існує логіко-математична, особливо при вивченні структури понять і у логічному вимірі, а також знакова формалізація – за допомогою штучної мови символів (значків) і операцій з ними.

Найповніше, особливо починаючи з 60-х років, використовується математична формалізація. У широкому розумінні – це застосування в науці принципів і положень, методологічного і формального апарату, власне, математики і математичної логіки, особливо математичних прийомів обробки кількісної інформації.

Застосування математичних засобів обробки фактичних даних з метою виведення емпіричних закономірностей у вигляді математичних формул, рівнянь і нерівностей чи їх систем.

Математичне моделювання – це створення математичної моделі і експериментування з нею. Класичним прикладом в економіці є відома формула (модель) попиту на товар:

 

Q=f(P),                                                 (4.1)

 

де Q – обсяг попиту на певний товар, або максимальна кількість одиниць товару, який готові придбати покупці за певну ціну; Р –ціна цього товару. Якщо у цій моделі змінювати значення ціни товару (це і буде експеримент), то і вихідне значення (обсяг попиту) теж буде змінюватися. Отже, отримуватимемо різні обсяги продукції, що зможуть придбати покупці за певною ціною.

Формалізація (математизація) дає змогу використовувати у дослідженнях інформаційні системи (ІС) і відповідно інформаційні дослідницькі технології.

 

 

Практичні завдання

 

Задача 4.1

 

Функція попиту населення на певний товар QD = 7-p, функція пропозиції QS = -5+2p, де QD – обсяг попиту, млн шт. на рік; QS – обсяг пропозиції, млн шт. на рік; р – ціна, тис. грн. Побудувати графіки попиту та пропозиції даного товару.

1) Яка кількість товару буде продана за ціною 5 тис. грн?

2) За якою ціною споживачі будуть купувати 4 млн шт. товару?

Задача 4.2

 

Записати функцію пропозиції, якщо графіком є пряма, що проходить через дві точки А(р = 3;Q = 10); В(р = 9;Q = 70), р – ціна, грн.; Q – кількість товару, шт. Побудувати графік.

 

Задача 4.3

 

Задана функція попиту QD = 8 – 8р. Побудувати криву попиту.

 

Задача 4.4

 

Попит на продукцію описується рівнянням QD = 2400-100р, а пропозиція на реалізацію – рівнянням QS = 1000 + 250р, де Q – кількість килограмів продукції, куплених або проданих за день, р – ціна 1 кг, грн.

< >Визначити параметри рівноваги на ринку.Яку кількість продукції було продано за ціною 13 грн за 1 кг?Яку кількість продукції було продано за ціною 10 грн за 1 кг?Задача 4.5

 

 

Крива попиту на рюкзаки описується таким рівнянням QD = 600 – 2р, де QD  - обсяг попиту за місяць, шт., р – ціна, грн. Крива пропозиції описується рівнянням QS = 300 + 4р.

< >Яка рівноважна ціна та обсяг товару?Що трапиться, коли ціна встановлена на рівні 10 тис. грн? Охарактеризуйте це якісно та кількісно.Задача 4.6

 

 

Визначити загальний обсяг випущеної продукції.

Нехай певна фірма випускає один вид продукції, використовуючи один ресурс. Виробнича функція фірми має вигляд q=q(x), де x - затрати ресурсу, а q - обсяг випуску. Затрати ресурсу x є функцією від часу t, наприклад, x=x(t).

 

Методичні вказівки

 

Загальний обсяг продукції Q за час від T0 до T1 обчислюється за допомогою визначеного інтеграла

                     .

При , x(t)=100e0,2t, T0=0 та T1=5 (років) визначити загальний обсяг випущеної за п’ять років продукції.

 

Розв’язання

 

 

Тема 5 Основні поняття і визначення методів статистичної обробки наукових даних

 

Основні положення лекції

 

Ймовірнісно-статистичні методи дослідження (статистика й теорія ймовірностей, дисперсійний і корреляційний аналізи, теорія надійності, метод Монте-Карло та ін.) використовуються для вивчення випадкових процесів – дискретних і безперервних.

Досить часто застосовують методи теорії ймовірностей і математичної статистики в теорії надійності, які широко використовуються в різних галузях науки й техніки.

Основним завданням теорії надійності є прогнозування (пророкування з тією або іншою ймовірністю) різних показників - безвідмовної роботи, терміну служби й т.д. Вона пов'язана зі знаходженням імовірностей.

Параметрична кореляція (коефіцієнт кореляції Пірсона)

Передумови:

< >Усі спостереження взаємно незалежні.Спостереження мають нормальний закон розподілу.                                 (5.1)

 

 

Коефіцієнт кореляції показує щільність лінійного зв'язку між двома вибірками випадкових величин. Його значення змінюється від -1 (рис. 5.1, rxy = -0,8), що відповідає зворотному зв'язку, до +1 (рис. 5.2, rxy = 0,8), що відповідає прямо пропорційному зв'язку (значення 0 означає відсутність зв'язку - рис. 5.3).

Рис. 5.1 Приклад зворотної кореляційної залежності

Рис. 5.2 Приклад прямої кореляційної залежності

Рис. 5.3 Приклад діаграми розсіювання за відсутності зв'язку між змінними

 

Оскільки ми маємо справу з випадковими величинами, однієї величини коефіцієнта парної кореляції для висновку недостатньо. Необхідно перевірити, чи значуще він відрізняється від нуля. Це можна зробити за допомогою критерію Стьюдента. Фактично перевіряється гіпотеза про рівність коефіцієнта кореляції нулю. Для цього розраховується критеріальне значення за формулою 5.2:

 

,                                 (5.2)

 

де r - значення коефіцієнта кореляції, N - кількість спостережень.

Якщо розрахункове значення t (tроз) більше табличного, узятого з N - 2 ступенями, нульова гіпотеза відкидається. Це означає, що коефіцієнт кореляції значно відрізняється від нуля (з обраним рівнем значущості). Напівширина довірчого інтервалу для коефіцієнта кореляції визначається за формулою 5.3:

 

                                      (5.3)

 

де N - кількість спостережень, за якими розраховується коефіцієнт кореляції; r - значення коефіцієнта кореляції; tn-2p - табличне значення критерію Стьюдента, узятого з N - 2 ступеня.

Зауваження. Слід пам'ятати, що коефіцієнт кореляції показує міру тільки лінійного зв'язку. Тому у випадках, коли залежність між змінними має більш складний характер, коефіцієнт кореляції буде показувати відсутність зв'язку. Приклад - на рис. 5.4. між змінними існує залежність другого порядку (описується квадратним рівнянням), тоді як коефіцієнт кореляції буде близьким до нуля. Тому для виявлення складних залежностей між змінними використовують інші статистичні методи, зокрема, регресійний аналіз.

Рис. 5.4 Приклад нелінійного зв'язку між змінними

 

Часткова кореляція

Для того щоб вплив кореляційного зв'язку між двома змінними «очистити» від можливого впливу третьої, введене поняття часткової кореляції. За нею коефіцієнт кореляції між двома змінними X і Z визначається за формулою:

 

                         (5.4)

 

де r12, r13 і r23 - коефіцієнти парної кореляції між змінними X і Y, X і Z, Y і X відповідно.

При використанні часткового коефіцієнта кореляції необхідно пам'ятати:

< >взаємовпливаючих змінних може бути не три, а скільки завгодно;ви можете не знати про всі взаємовпливаючі змінні.усі спостереження взаємно незалежні;усі значення спостережень витягнуті з однієї і тієї двовимірної генеральної сукупності, тобто X і Y однаково розподілені.                               (5.5)

 

 

де R1i і R2i - ранги i-го об'єкта для кожної з порівнюваних змінних. Значення r не залежить від способу упорядкування рангів.

Очевидно, що цей коефіцієнт є повним аналогом коефіцієнта парної кореляції - після перетворення його можна записати у такому вигляді:

 

                      (5.6)

За наявності збіжних значень (зв'язків) знаменник зменшується на величину (формула 5.7):

                               (5.7)

де L1 і L2 - кількість зв'язків у T1i ; T2J - розміри зв'язків (кількість елементів у них).

Коефіцієнт кореляції Кендалла обчислюється за формулою 5.8:

                                     (5.8)

де п - кількість спостережень; Q - число неузгоджених пар jУj) і (Xi,Yi) для всіх комбінацій i і j. Пари називаються неузгодженими, якщо для них виконується така умова:

 

sign(Xj - Yj)sign(Xi - Yi) = -1,                            (5.9)

 

де sign - означає "знак".

Ця функція набуває значення +1 для позитивного числа, а  - 1 – для негативного. Іншими словами, наведена умова означає, що збільшення X приводить до зменшення Y і навпаки. Для перевірки значущості коефіцієнта існують спеціальні таблиці.

 

 

Тема 6 Структура наукового дослідження

 

Основні положення лекції

 

Дослідницьку роботу виконують у певній послідовності. Процес виконання містить шість етапів:

1) формулювання теми;

2) формулювання мети й завдань дослідження;

3) теоретичні дослідження;

4) експериментальні дослідження;

5) аналіз і оформлення наукових досліджень;

6) впровадження й ефективність наукових досліджень.

Загальні вимоги до науково-дослідної роботи.

Усі матеріали, отримані в процесі дослідження, розробляють, систематизують і оформляють у вигляді наукової праці. Це документ, що містить вичерпні систематизовані відомості про виконану роботу.

Загальні вимоги до науково-дослідної роботи:

< >чіткість і логічна послідовність викладу матеріалу;переконливість аргументації;стислість і точність формулювань, що виключають можливість неоднозначного тлумачення;конкретність викладу результатів роботи;обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.титульний аркуш;список виконавців;реферат;зміст;перелік умовних позначок, одиниць і термінів;введення;основна частина;висновок;список використаних джерел;додатки.відомості про обсяг;кількість ілюстрацій;кількість таблиць;кількість книг роботи;кількість використаних джерел;перелік ключових слів;текст реферату.вибір напряму досліджень;теоретичні й (або) експериментальні дослідження;узагальнення й оцінку результатів досліджень.обґрунтування вибору прийнятого напряму дослідження, методи вирішення завдання та їх порівняльна оцінка, розроблення загальної методики проведення дослідження, аналіз і узагальнення існуючих результатів;характер і зміст виконаних теоретичних досліджень, методи досліджень, методи розрахунку, для експериментальних робіт - обґрунтування необхідності проведення експериментальних досліджень, принцип дії розробленої апаратури, характеристики цієї апаратури, оцінка похибок вимірів, отримані експериментальні дані;оцінка повноти вирішення поставленого завдання, відповідність виконаних досліджень програмі, оцінка вірогідності отриманих результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних робіт, обґрунтування необхідності проведення додаткових досліджень, негативні результати, що призводять до необхідності припинення подальших досліджень.проміжні математичні докази, формули й розрахунки;таблиці допоміжних цифрових даних;протоколи й акти випробувань;описи апаратури й приладів, застосованих при проведенні експериментів, вимірів і випробувань;інструкції й методики, описи алгоритмів і програм завдань, розв'язуваних на ЕОМ, розроблених у процесі виконання НДР;ілюстрації допоміжного характеру;копію рішення вченого (науково-технічної) ради;акти про впровадження результатів досліджень.Задача 6.1

 

 

Розшифрувати абревіатури наукових термінів: НТІ, СНіП, ТУ, ДІФ, ІПМ, УДК, ІПЯ, НТП, НТР, НДДКР, канд.екон.наук.

 

Методичні вказівки

 

Науково-технічна інформація (НТІ)

Санітарні норми і правила (СНіП)

Технічні умови (ТУ)

Довідково-інформаційні фонди (ДІФ)

Інформаційно-пошукова мова (ІПМ)

Універсальна десятична класифікація документів інформації (УДК)

Науково-технічний прогрес (НТП)

Науково-технічна революція(НТР)

Науково-дослідні та дослідницько-конструкторські роботи (НДДКР)

Кандидат економічних наук.

 

Задача 6.2

 

Текст зберігається в пам'яті певний час. Поступово він починає забуватися. Так, у середньому через один день губиться близько 40% завченого, через п'ять днів - близько 35% і через десять днів - 23-25%. Чи правильно зазначені відсотки? Поясніть.

 

 

Тема 7 Результати наукових досліджень

 

Основні положення лекції

 

Основою спільного аналізу теоретичних і експериментальних досліджень є зіставлення висунутої робочої гіпотези з дослідними даними спостережень.

Теоретичні й експериментальні дані порівнюють методом зіставлення відповідних графіків. Критеріями зіставлення можуть бути мінімальні, середні й максимальні відхилення експериментальних результатів від даних, установлених розрахунком на основі теоретичних залежностей. Можливі також обчислення середньоквадратичного відхилення й дисперсії. Однак найбільш достовірними необхідо вважати критерії адекватності (відповідності) теоретичних залежностей експериментальним.

У результаті теоретико-експериментального аналізу можуть виникнути три випадки:

1) установлений повний або достатній збіг робочої гіпотези, теоретичних передумов із результатами досвіду. При цьому додатково групують отриманий матеріал досліджень таким чином, щоб з нього випливали основні положення розробленої раніше робочої гіпотези, у результаті чого остання перетворюється в доведене теоретичне положення, у теорію;

2) експериментальні дані лише частково підтверджують положення робочої гіпотези тією чи іншою мірою або суперечать їй. У цьому випадку робочу гіпотезу змінюють і переробляють так, щоб вона найбільше повно відповідала результатам експерименту. Найчастіше роблять додаткові коректувальні експерименти з метою підтвердити зміни робочої гіпотези, після чого вона також перетворюється в теорію;

3) робоча гіпотеза не підтверджується експериментом. Тоді її критично аналізують і повністю переглядають. Потім проводять нові експериментальні дослідження з урахуванням нової робочої гіпотези. Негативні результати наукової праці, як правило, не є непридатними, вони у багатьох випадках допомагають виробити правильні уявлення про об'єкти, явища й процеси.

Після виконаного аналізу приймають остаточне рішення, що формулюють як висновок або пропозиції. Ця частина роботи вимагає високої кваліфікації, оскільки необхідно коротко, чітко, науково виділити те нове та істотне, що є результатом дослідження, дати йому вичерпну оцінку й визначити шляхи подальших досліджень. Звичайно за однією темою не рекомендується робити багато висновків (не більше 5-10). Якщо ж крім основних висновків, які відповідають поставленій меті дослідження, можна зробити ще й інші, то їх формулюють окремо, щоб не притінити конкретної відповіді на основне завдання теми.

Всі висновки доцільно розділити на дві групи: наукові й виробничі. При виконанні НДР піклуються про захист державного пріоритету на винаходи й відкриття.

Зразкова схема аналізу теоретико-експериментальних досліджень має такий вигляд: загальний аналіз теоретичних і експериментальних досліджень, зіставлення експериментів з теорією, аналіз розбіжностей, уточнення теоретичних моделей, досліджень і висновків, додаткові експерименти (якщо буде потреба), перетворення гіпотези в теорію, фрмулювання висновків, складання науково-технічного звіту, рецензування, складання доповіді, виправлення рукопису.

Впровадження наукових досліджень. Впровадження завершених наукових досліджень у виробництво - завершальний етап НДР.

Впровадження - це передача виробництву наукової продукції (звіти, інструкції, тимчасові вказівки, технічні умови, технічний проект і т.д.) у зручній для реалізації формі, що забезпечує техніко-економічний ефект. НДР перетворюється в продукт лише з моменту її споживання виробництвом.

Замовниками на виконання НДР можуть бути технічні управління міністерств, трести, управління, підприємства, НДІ і т.д.

Підрядник – науково-дослідна організація, що виконує НДР, зобов'язана сформулювати пропозицію для впровадження. Останнє, залежно від умов договору, повинне містити технічні умови, технічне завдання, проектну документацію, тимчасову інструкцію, вказівку й т.д.

Процес впровадження складається із двох етапів: дослідно-виробничого впровадження й серійного впровадження (впровадження досягнень науки, нової техніки, нової технології).

Як би ретельно не проводилися НДР у науково-дослідних організаціях, все-таки вони не можуть всебічно врахувати різні випадкові фактори, що діють в умовах виробництва. Тому наукова розробка на першому етапі впровадження вимагає досвідченої перевірки у виробничих умовах.

Пропозицію про закінчення НДР розглядають на науково-технічних радах, а у випадках особливо коштовних пропозицій - на колегіях міністерства, і направляють на виробництво для практичного застосування.

Після дослідно-виробничого випробування нові матеріали, конструкції, технології, рекомендації, методики впроваджують у серійне виробництво як елементи нової техніки. На другому етапі науково-дослідні організації не беруть участі у впровадженні. Вони можуть на прохання організацій, що впроваджують, давати консультації або надавати незначну науково-технічну допомогу.

Після впровадження досягнень науки у виробництво складають пояснювальну записку, до якої додають акти впровадження й експлуатаційних випробувань, розрахунок економічної ефективності, довідки про річний обсяг впровадження, протокол участі на паях організацій у розробці й впровадженні, розрахунок фонду заробітної плати та інші документи.

Впровадження досягнень науки й техніки фінансують організації, які його здійснюють.

 

 

Ефективність наукових досліджень

Під економічною ефективністю наукових досліджень у цілому розуміють зниження витрат суспільної й живої праці на виробництво продукції в тій галузі, де впроваджують закінчені науково-дослідні роботи й дослідно-конструкторські розробки (НДР і ДКР). Основні види ефективності наукових досліджень:

1) економічна ефективність - зростання національного доходу, підвищення продуктивності праці, якості продукції, зниження витрат на наукові дослідження;

2) зміцнення обороноздатності країни;

3) соціально-економічна ефективність - ліквідація важкої праці, поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, охорона навколишнього середовища й т. д;

4) престиж вітчизняної науки.

Наука є найбільш ефективною сферою капіталовкладень. У світовій практиці прийнято вважати, що прибуток від капіталовкладень у неї становить 100-200% і набагато вище. За даними зарубіжних економістів, на один долар витрат на науку прибуток у рік становить 4-7 доларів і більше. У нашій країні ефективність науки також висока. На 1 грн, витрачену на НДР і ДКР, прибуток становить 3-8 грн.

З кожним роком наука обходиться суспільству усе дорожче. На неї витрачають величезні суми. Тому в економіці науки виникає й друга проблема - систематичне зниження народногосподарських витрат на дослідження при зростаючому ефекті від їх впровадження. У зв'язку із цим під ефективністю наукових досліджень розуміють також по можливості більш ощадливе проведення НДР.

Добре відомо, якого великого значення нині надається питанням прискореного розвитку науки й НТП. Це робиться через глибокі стратегічні причини, які зводяться до того об'єктивного факту, що наука й система її додатків стала реальною продуктивною силою, найбільш потужним фактором ефективного розвитку суспільного виробництва.

Є два кардинально різних шляхи ведення справ в економіці: екстенсивний шлях розвитку й інтенсивний. Шлях екстенсивного розвитку - це розширення заводських площ, збільшення кількості верстатів і т.д. Інтенсивний шлях припускає, щоб кожний завод з кожного працюючого верстата, сільськогосподарське підприємство з кожного гектара посівних площ одержували усе більше й більше продукції. Це забезпечується використанням нових науково-технічних можливостей: нових засобів праці, нових технологій, нових знань. До інтенсивних факторів відносяться і зростання кваліфікації людей, і всю сукупність організаційних і науково-технічних рішень, якими озброюється сучасне виробництво.

Сьогодні приблизно кожна гривня, вкладена в науку, у НТП і освоєння нововведень (нової техніки, нових технологій) у виробництві, дає в чотири рази більший ефект, ніж сама ж гривня, вкладена в екстенсивні фактори.

Це дуже суттєва обставина. З цього випливає, що й надалі наша господарська політика буде спрямована на те, щоб у всіх сферах суспільного виробництва вирішувати проблеми подальшого розвитку переважно за рахунок інтенсивних факторів. При цьому особлива роль приділяється науці, а на саму науку поширюється ті самі вимоги. За останні 40-50 років кількість нових знань збільшилася приблизно у два-три рази, у той самий час обсяг інформації (публікацій, документації) збільшився у вісім-десять разів, а обсяг засобів, що припадає на науку, - більше ніж у 100 разів. Отже, наукову політику треба змінювати, необхідно рішуче підвищити ефективність роботи наукових установ.

Існує теоретична модель, побудована з позиції найбільш повного використання нових знань, нових наукових даних. Відповідно до цієї моделі, якщо взяти асигнування в області фундаментальних досліджень прийняти за одиницю, то відповідні показники становитимуть: прикладних дослідженнь - 4, розробок - 16, освоєння нововведень у виробництво - 250. Ця модель побудована академіком В.М. Глушковим виходячи з того, що все розумне (з нових ідей, відомостей, можливостей), отримане в сфері фундаментальних досліджень, буде використано. Для цього буде досить наявних потужностей прикладних наук. Потім можливості практичного застосування будуть реалізовані у вигляді нових технологій, нових конструкцій і т.п., тими, хто проектує, веде розробки. У них, у свою чергу, буде досить потужностей, щоб все це взяти й повністю запустити у бізнес. Нарешті, необхідно мати досить капіталовкладень і вільних потужностей, призначених для освоєння нововведень на виробництві, щоб впровадити й реалізувати всі об’єктивно необхідні нововведення.

Якщо сумарні витрати на фундаментальні й прикладні дослідження, а також на дослідно-конструкторські розробки взяти за одиницю, то відношення між вкладеннями у виробництво нових знань і вкладеннями в освоєння цих знань народним господарством становитиме 1:12, а в дійсності таке співвідношення 1:7. Це свідчить про те, що в народному господарстві найчастіше немає вільних потужностей, не вистачає можливостей для маневру (у США таке співвідношення 1:11).

Відомо, що час між вкладенням у науку й віддачею від науки в економіку виміряється в нашій країні дев'ятьома роками. Це досить великий строк. Щороку скорочення цього строку означає виграш у 5 млрд грн. Тільки на рік швидше - і одержуємо 5 млрд грн без додаткових витрат. Надалі цей виграш буде ще значнішим.

Одним зі шляхів підвищення ефективності наукових досліджень є використання так званих супутніх або проміжних результатів, які найчастіше зовсім не використовуються або використовуються пізно й недостатньо повно.

Наприклад, космічні програми. Чим вони виправдовуються економічно? Звичайно, у результаті їх розроблення був поліпшений радіозв'язок, з'явилася можливість далеких передач телевізійних програм, підвищена точність завбачення погоди, отримані більші наукові фундаментальні результати в пізнанні світу й т.д. Все це має або буде мати економічне значення.

На ефективність дослідницької праці прямо впливає оперативність наукових видань, насамперед періодичних. Аналіз строків знаходження статей у редакціях вітчизняних журналів показав, що вони затримуються вдвічі довше, ніж в аналогічних зарубіжних виданнях. Для скорочення цих строків, очевидно, доцільно в декількох журналах експериментально перевірити новий порядок публікацій: друкувати тільки реферати статей обсягом до 4-5 сторінок, а повні тексти видавати методом безнабірного друку у вигляді відбитків і висилати за запитами зацікавлених осіб і організацій.

Відомо, що темпи зростання інструментальної озброєності сучасної науки повинні приблизно в 2,5-3 рази перевищувати темпи зростання кількості працюючих у цій сфері. У цілому по країні цей показник ще недостатньо високий, а в деяких наукових організаціях він помітно менше одиниці, що призводить до фактичного зниження ККД інтелектуальних ресурсів науки.

Сучасні наукові прилади морально зношуються настільки швидко, що за 4-5 років, як правило, безнадійно застарівають.

Раціонально здобувати приладів менше, а через 2-3 роки інтенсивної експлуатації заміняти новими, більш сучасними.

Міністерство промисловості, обновляючи свою продукцію приблизно кожні п'ять і більше років, лише 10-13% її випускає на рівні світових показників. Серед причин цього явища важливе місце займає розпорошеність і слабкість наукового потенціалу відповідних підприємств, що роблять їх не підготовленими до сприйняття істотно нового, а тим більше до розроблення його зусиллями своїх учених та інженерів.

У цілому індустріальний сектор науки ще дуже слабко забезпечений висококваліфікованими кадрами дослідників. На кожну сотню центральних заводських лабораторій припадає лише один кандидат наук. Більшість заводських наукових підрозділів, за масштабами робіт порівнянних зі звичайними НДІ, мають у кілька разів меншу кількість докторів і кандидатів наук.

Особливої уваги заслуговує проблема цільової підготовки кадрів для індустріального сектора науки.

Для оцінки ефективності досліджень застосовують різні критерії, що характеризують ступінь їх результативності.

Фундаментальні дослідження починають віддавати капіталовкладення лише через значний період після початку розроблення. Результати їх звичайно широко застосовують у різних галузях, іноді в тих, де їх зовсім не очікували. Тому часом нелегко планувати результати таких досліджень.

Фундаментальні теоретичні дослідження важко оцінити кількісними критеріями ефективності. Звичайно можна встановити тільки якісні критерії: можливість широкого застосування результатів досліджень у різних галузях народного господарства країни; новизна явищ, що дає великий поштовх для принципового розвитку найбільш актуальних досліджень; істотний внесок в обороноздатність країни; пріоритет вітчизняної науки; галузь, де можуть бути розпочаті прикладні дослідження; широке міжнародне визнання робіт; фундаментальні монографії з теми й цитування їх вченими різних країн.

Ефективність прикладних досліджень оцінити значно простіше. У цьому випадку застосовують різні кількісні критерії.

Про ефективність будь-яких досліджень можна робити висновки лише після їх завершення й впровадження, тобто тоді, коли вони починають давати віддачу для народного господарства. Великого значення набуває фактор часу. Тому тривалість розроблення прикладних тем по можливості повинна бути коротшою. Кращим є такий варіант, коли тривалість їх розроблення до трьох років. Для більшості прикладних досліджень імовірність одержання ефекту в народному господарстві в цей час перевищує 80%.

Як оцінити ефективність дослідження колективу (відділу, кафедри, лабораторії й т.д.) і одного науковця? Ефективність роботи науковця оцінюють різними критеріями: публікаційними, економічним, новизною розробок, цитуванням робіт та ін.

Публікаційним критерієм характеризують загальну діяльність - сумарна кількість друкованих праць, загальний обсяг їх у друкованих аркушах, кількість монографій, підручників, навчальних посібників. Цей критерій не завжди об'єктивно характеризує ефективність науковця. Можуть бути випадки, коли при меншій кількості друкованих праць віддача значно більша, ніж від більшої кількості дрібних друкованих праць. Економічну оцінку роботи окремого науковця застосовують рідко. Частіше як економічний критерій використовують показник продуктивності праці науковця (вироблення у тис грн кошторисної вартості НДР). Критерій новизни НДР - це кількість авторських посвідчень і патентів. Критерій цитування робіт вченого являє собою кількість посилань на його друковані праці. Це другорядний критерій.

Ефективність роботи науково-дослідної групи або організації оцінюють декількома критеріями: середньорічним виробленням НДР, кількістю впроваджених тим, економічною ефективністю від впровадження НДР і ДКР, загальним економічним ефектом, кількістю отриманих авторських посвідчень і патентів, кількістю проданих ліцензій або валютним виторгом.

Економічний ефект від впровадження - основний показник ефективності наукових досліджень - залежить від витрат на впровадження, обсягу впровадження, строків освоєння нової техніки й багатьох інших факторів.

Ефект від впровадження розраховують за весь період, починаючи від терміну розроблення теми до одержання віддачі. Звичайно тривалість такого періоду прикладних досліджень становить кілька років. Однак наприкінці можна одержати повний народногосподарський ефект.

Рівень новизни прикладних досліджень і розробок колективу характеризують кількістю завершених робіт, за якими отримані авторські свідоцтва й патенти. Критерій характеризує абсолютна кількість свідоцтв і патентів. Більш об'єктивними є відносні показники, наприклад кількість свідоцтв і патентів, віднесених до певної кількості працівників даного колективу або до кількості тем, розроблювальних колективом, які підлягають оформленню свідоцтвами й патентами.

Розрізняють три види економічного ефекту: попередній, очікуваний і фактичний.

Попередній економічний ефект установлюється при обґрунтуванні теми наукового дослідження й внесення її в план робіт. Розраховують його за орієнтовними, укрупненими показниками з урахуванням прогнозованого обсягу впровадження результатів досліджень у групу підприємств даної галузі.

Очікуваний економічний ефект обчислюють у процесі виконання НДР. Його умовно відносять (прогнозують) до певного періоду (року) впровадження продукції у виробництво. Очікувана економія - більш точний економічний критерій у порівнянні з попередньою економією, хоча в деяких випадках вона є також орієнтовним показником, оскільки обсяг впровадження можна визначити лише орієнтовно. Очікуваний ефект обчислюють не тільки на один рік, але й на більш тривалий період (інтегральний результат). Орієнтовно такий період становить до 10 років від початку впровадження для нових матеріалів і до 5 років для конструкцій, приладів, технологічних процесів.

Фактичний економічний ефект визначається після впровадження наукових розробок у виробництво, але не раніше, ніж через рік. Розрахунок його роблять за фактичними витратами на наукові дослідження й впровадження з урахуванням конкретних вартісних показників даної галузі (підприємства), де впроваджені наукові розробки. Фактична економія майже завжди трохи нижче очікуваної: очікувану визначають НДІ орієнтовно (іноді із завищенням), фактичну - підприємства, на яких здійснюється впровадження.

Найбільш достовірним критерієм економічної ефективності наукових досліджень є фактична економія від впровадження.

 

 

Практичні завдання

 

Задача 7.1

 

Розрахувати середньорічний обсяг НДР, ОКР, який виконала кафедра маркетингу протягом 2005-2008 рр., якщо відомо, що загальна вартість НДР становить 250 000 грн, а середньоспискова кількість робітників кафедри складає 19 чол. Зробити висновки.

 

Методичні вказівки

 

Середньорічний обсяг НДР, ДКР визначають за формулою

 

Вн= З/ Р,                                              (7.1)

 

де З - загальна кошторисна вартість НДР і ДКР, тис. грн;

Р – среднеспискова кількість працівників основного й жопоміжного персоналу відділу, кафедри, лабораторії, НДІ.

Звичайно Вн розраховують за рік, оскільки встановити кошторисні витрати НДР за місяць або квартал можна лише орієнтовно. Середньорічне вироблення НДР і ДКР на одного працівника коливаються від 3 до 7 тис. грн.

 

 

 

Тести для перевірки знань

з дисципліни „Методологія наукових досліджень”

 

1

Дослідницьку роботу виконують у певній послідовності. Процес виконання містить шість етапів. Зазначте послідовність цих етапів:

а) формулювання мети й завдань дослідження;

б) формулювання теми;

в) теоретичні дослідження;

г) експериментальні дослідження;

д) впровадження й ефективність наукових досліджень;

е) аналіз і оформлення наукових досліджень.

 

2

Недостатнє використання світової інформації приводить до дублювання досліджень. Кількість повторно одержуваних даних в різних областях науково-технічної творчості становить:

< >до 10%;11-20%;21-40%;41-60%;60-80%;80-100%.3

 

Метод дослідження, при якому часткові положення випливають із загальних називається:

< >синтез;індуктивний метод;аналіз;дедуктивний метод.

4

Зазначте основні види ефективності наукових досліджень:

 

а) зростання національного доходу, підвищення продуктивності праці, якості продукції, зниження витрат на наукові дослідження;

б) зміцнення обороноздатності країни;

в) ліквідація важкої праці, поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, охорона навколишнього середовища й т. д;

г) престиж вітчизняної науки.

 

5

Дати визначення, що таке реферат. Визначити основні складові реферату:

 

а) відомості про обсяг;

б) аналіз літературних джерел;

в) кількість таблиць;

г) кількість використаних джерел;

д) вихідну інформацію;

е) кількість ілюстрацій;

є перелік ключових слів.

 

6

Оберіть положення, що характеризують науку в різних вимірах:

 

а) як специфічну форму суспільної свідомості, основу якої складає система знань;

б) як систему накопичення  інформації;

в) як процес пізнання закономірностей об'єктивного миру;

г) як певний вид суспільного поділу праці;

д) як систему мислення;

е) як певний вид міжнародного поділу праці;

є) як один з важливих факторів суспільного розвитку і як процес виробництва знань та їх використання.

 

7

Спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення якого-небудь явища або процесу, інструмент для вирішення головного завдання науки - відкриття об'єктивних законів дійсності – це:

 

а) гіпотеза;

б) метод;

в) методологія;

г) наука;

д) експеримент.

 

8

Мета наукового дослідження:

 

а) визначення конкретного об'єкта, предмета, завдань дослідження, оформлення результатів;

б) визначення конкретного об'єкта та впровадження у виробництво наукових результатів з метою отримання ефекту в перспективі;

в) визначення конкретного об'єкта й всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також одержання корисних результатів та впровадження з подальшим ефектом;

г) визначення конкретного об'єкта й розрахунок періоду, починаючи від терміну розроблення теми до одержання ефекту від впровадження, народногосподарського ефекту.

 

9

Основа розроблення кожного наукового дослідження, сукупність методів, способів, прийомів та їх певна послідовність – це:

а) гіпотеза;

б) метод;

в) методологія;

г) наука;

д) експеримент.

 

10

Найбільш загальновживаний емпіричний метод пізнання, у якому провадять не тільки спостереження й виміри, але й здійснюють перестановку, зміни об'єкта дослідження й т.д. При застосуванні цього методу можна виявити вплив одного фактора на інший. Це:

 

< >синтез;індуктивний метод;аналіз;експеримент;дедуктивний метод;статистичний метод.11

 

Оберіть положення, що характеризують наукові дослідження за такими ознаками:

 

- за видами зв'язку із суспільним виробництвом:

 

а) наукові дослідження, спрямовані на створення нових процесів, машин, конструкцій і т.д., повністю використовуваних для підвищення ефективності виробництва;

б) довгострокові, розроблювані протягом декількох років;

в) держбюджетні, фінансовані з коштів державного бюджету;

г) роботи, виконувані за завданням міністерств і відомств;

д) дослідження, виконувані за планом (з ініціативи) науково-дослідних організацій;

е) теоретичні роботи в області суспільних, гуманітарних та інших наук, які використовуються для вдосконалення суспільних відносин, підвищення рівня духовного життя людей та ін.;

є) госпрозрахункові, фінансовані відповідно до укладених договорів між організаціями-замовниками, які використовують наукові дослідження в даній галузі, і організаціями, які виконують дослідження;

ж) наукові дослідження, спрямовані на поліпшення виробничих відносин, підвищення рівня організації виробництва без створення нових засобів праці;

з) короткострокові, виконувані звичайно за один рік.

 

12

Оберіть положення, що характеризують наукові дослідження за такими ознаками:

1 за ступенем важливості для народного господарства

2 залежно від джерел фінансування

3 за тривалістю розроблення

 

а) наукові дослідження, спрямовані на створення нових процесів, машин, конструкцій і т.д., повністю використовуваних для підвищення ефективності виробництва;

б) довгострокові, розроблювані протягом декількох років;

в) держбюджетні, фінансовані з коштів державного бюджету;

г) роботи, виконувані за завданням міністерств і відомств;

д) дослідження, виконувані за планом (з ініціативи) науково-дослідних організацій;

е) теоретичні роботи в області суспільних, гуманітарних та інших наук, які використовуються для вдосконалювання суспільних відносин, підвищення рівня духовного життя людей та ін.;

є) госпрозрахункові, фінансовані відповідно до укладених договорів між організаціями-замовниками, які використовують наукові дослідження в даній галузі, і організаціями, які виконують дослідження;

ж) наукові дослідження, спрямовані на поліпшення виробничих відносин, підвищення рівня організації виробництва без створення нових засобів праці;

з) короткострокові, виконувані звичайно за один рік.

13

Проробляючи НТІ, застосовують певні категорії. Дайте назви запропонованим визначенням:

 

а) коротке (або повне) утримування окремих фрагментів (розділів, параграфів, сторінок) інформації. Може замінити суцільне конспектування тексту; стислість дозволяє в малому обсязі накопичити більшу інформацію. Вдало відібрана може бути основою для подальшої розумової, творчої діяльності науковця;

б) стисле утримування першоджерела. Їх складають на даний документ інформації в цілому. Їх зручно накопичувати на окремих картах з різних питань теми, що опрацьовується. За допомогою можна швидко відновити в пам'яті текст;

в) докладний виклад викладеної інформації. Головне при складанні - це вміти виділити раціональне зерно стосовно до розроблюваної теми. Має бути змістовним, повним і по можливості коротким. Повнота запису означає не обсяг, а все те, що є головним у даній інформації.

 

14

Монографія – це:

а) науковий доробок, у якому викладений підсумок всебічного дослідження певної теми або проблеми, виконаної одним або декількома авторами;

б) навчальне видання, що містить систематизований виклад певної навчальної дисципліни відповідно до навчальної програми й затверджено офіційною інстанцією;

в) наукове видання, що частково заміняє або доповнює навчальну літературу і затверджене офіційною інстанцією.

 

15

Навчальне видання, що містить систематизований виклад певної навчальної дисципліни відповідно до навчальної програми й затверджено офіційною інстанцією – це:

а) монографія;

б) книга;

в) підручник;

г) навчальний посібник.

 

Контрольна робота (обов’язкове домашнє завдання)

 

Тема. Організація наукового дослідження

 

Завдання - розкрити на конкретному прикладі теоретичні та практичні аспекти процесу організації, розробки та впровадження наукового дослідження відповідно до обраної теми.

 

Зміст роботи

Вступ

< >Теоретична частина.Практична частина.Проблема підвищення ефективності наукової діяльності.Поняття наукової та методологічної культури.Наукове пізнання як евристична діяльність.Індивідуальний творчий потенціал.Проблема алгоритмізації творчої діяльності.Наукове відкриття як об'єкт міждисциплінарного дослідження.Наукова комунікація: форми, функції та роль у розвитку науки.Загальна характеристика методології.Основні методи емпіричного пізнання.Форми і методи теоретичного пізнання.Проблема методології в сучасній математиці.Методологічні традиції і теорії.Система підготовки й атестації наукових кадрів.Науково-дослідна діяльність студентів: цілі, завдання, форми.Пошук й опрацювання наукової інформації.Можливості й обмеженість сучасних інформаційних технологій.Методика роботи над текстом як джерелом наукової інформації.Курсова робота: основні вимоги до підготовки й оформлення.Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження.Наукова публікація як представлення результатів наукового дослідження.Методика підготовки й оформлення публікацій.Основні вимоги до дисертаційного дослідження.Особливості математичного наукового дослідження.Галузі сучасної науки.Характеристика особистості вченого. Типологія вчених. Наукове мислення. Етика і соціальна відповідальність ученого.Компіляція і плагіат.Процес наукового дослідження.Структура, різновиди, етапи наукового дослідження.Програма наукового дослідження та її побудова.Методи наукових досліджень. Класифікація методів.Організація і планування науково-дослідної роботи.Організація науки в Україні.Вибір, обґрунтування і затвердження теми наукового дослідження.Аспірантура і докторантура. Атестація науково-педагогічних кадрів, вчені звання та наукові ступені. Організація праці наукового працівникаНаукові семінари, конференції та інші форми наукової комунікації.

Перелік питань для студентів заочного відділення

 

< >Проблема підвищення ефективності наукової діяльності. Поняття наукової та методологічної культури.Наукове пізнання як евристична діяльність. Індивідуальний творчий потенціал.Проблема алгоритмізації творчої діяльності.Наукове відкриття як об'єкт міждисциплінарного дослідження.Наукова комунікація: форми, функції та роль у розвитку науки.Загальна характеристика методології.Основні методи емпіричного пізнання.Форми і методи теоретичного пізнання.Проблема методології в сучасній математиці.Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження.Наукова публікація як представлення результатів наукового дослідження.Особливості математичного наукового дослідження.Методи наукового пізнання.Інформаційна база наукового пізнання.Організація наукового дослідження.Вибір теми дослідження.Напрям дослідження, його об’єкт, предмет і тема. Актуальність дослідження.Гіпотеза дослідження. Мета і завдання дослідження. Наукова новизна дослідження.Практичне значення дослідження. Апробація результатів дослідження.Методологія дослідження. Методологічні принципи наукового дослідження.Методика дослідження. Методи наукового дослідження.Загальна характеристика експерименту як методу дослідження. Тривалість експерименту і його структура. Види експерименту.Загальна характеристика спостереження  як методу дослідження. Недоліки спостереження як методу наукового дослідження та шляхи їх усунення.Загальна характеристика методів опитування. Анкетування як метод опитування  Види анкетування. Побудова анкети.Генеральна сукупність і вибірка. Середнє квадратичне відхилення.Кореляція. Коефіцієнт регресії R.Визначення ступеня узгодженості думок експертів за величиною коефіцієнта конкордації.Загальні відомості про студентську наукову роботу (курсова, дипломна, магістерська робота). Основні вимоги до написання обґрунтування наукової роботи.Методика виконання студентської наукової роботи. Планування наукової роботи (курсової, дипломної, магістерської).Структура і зміст наукової роботи. Основні методи, що використовуються в дослідженнях студентів. Оформлення роботи.Особливості наукової діяльності. Творчість як основа наукової діяльності. Наукова комунікація в науковій діяльності. Методологія наукових досліджень Суть і види методології дослідження. Методи і техніка дослідження. Етапи і процедура проведення наукового дослідження.Розроблення робочої гіпотези та організація підбору матеріалу. Суть гіпотези. Інформаційне забезпечення наукових досліджень. Обробка й аналіз інформаційних даних.Систематизація й узагальнення емпіричних даних. Використання методів узагальнення. Прогнозування та пошук рішень.Визначення тенденції як основної стадії прогнозування. Пошук рішень і формування пропозицій. Публікування результатів наукових досліджень. Наукова публікація: поняття, функції, основні види. Вимоги до основних видів наукових праць. Наука як сфера людської діяльності. Класифікація наук.Наукове дослідження як форма наукової діяльності. Об’єкти і суб’єкти наукової діяльності. Наукова інформація як матеріал для творчої діяльності в науці. Роль особистої інформаційної бази дослідника. Методологія наукових досліджень. Поняття методології. Функції методології в науковому пізнанні. Системний підхід. Класифікація методів дослідження. Етапи і процедура проведення наукового дослідження.Розроблення робочої гіпотези та організація підбору матеріалу. Гіпотеза як форма розвитку знань. Поняття інформаційного ресурсу. Універсальна десяткова класифікація в пошуку інформації. Обробка й аналіз інформаційних даних. Класифікація даних як важливий етап систематизації. Використання статистичних методів при аналізі. Прогнозування та пошук рішень. Публікування результатів наукових досліджень.Суть прогнозування. Тенденція розвитку. Оптимізація процесу як одне із завдань наукового дослідження. Вимоги до основних видів наукових праць. Основні категорії науки.Наукове дослідження як форма наукової діяльності.Основні результати наукових досліджень.Творчість як основа наукової діяльності.Психологія наукової роботи.Самоорганізація в науковій роботі.Особливості організації науково-дослідної роботи.Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності.Наукова комунікація в науковій діяльності.Суть і види методології дослідження.Системний підхід.Синергетичний підхід.Методи і техніка дослідження. Гіпотеза як форма розвитку знань.Інформаційне забезпечення наукових досліджень.Систематизація й узагальнення емпіричних даних.Використання методів узагальнення.Визначення тенденції як основної стадії прогнозування.Пошук рішень і формування пропозицій.Загальна характеристика основних видів публікації.Вимоги до основних видів наукових праць.Загальні й спеціальні методи. Спостереження. Порівняння.Вимірювання. Експеримент. Опитування. Метод експертних оцінок. Кореляційний аналіз. Факторний аналіз.Контент-аналіз. Абстрагування. Метод аналізу і синтезу. Емпіричний аналіз. Індукція й дедукція. Формалізація. Логіка досліджень. Закони логіки. Методи вибіркого обстеження.Методи групування.Методи кластерного аналізу. 

 

 

 

 

 

РОБОЧИЙ РЕГЛАМЕНТ

модульно-рейтингового контролю і оцінювання

з навчальної дисципліни «Методологія наукових досліджень»

< >Структура навчальної дисципліни: загальний обсяг 72 год. / 2 кред.; Лекц. – 20 год. / 10; Пр. – 16 год. / 8; диф. залік.Організація навчального процесу: семестрів викладання – 1; модульних циклів – 3.Шкала оцінювання з навчальної дисципліни: R=80 балів (2 кред.*40 бал. / кред.).Розподіл рейтингових балів за видами навчальної роботи:Робота на аудиторних заняттях (0,3 R = 24 бали):лекції:10 лекц. × 0,72 бала/лекц. = 7,2 бала; практичні заняття: 8 пр. × 2,1 бала/пр. = 16,8 бала.Виконання завдань на практичних заняттях (8 завдань) – максимально 16 балів (при позитивному оцінюванні з кожної практичної роботи від 1,2 до 2 балів);Виконання ОДЗ – при позитивному оцінюванні від 6 до 10 балів (зараховується у 3-му модульному циклі шляхом захисту). При захисті ОДЗ після 3-го модульного циклу залікова кількість балів зменшується на 20%.Складання комплексних письмових модульних контролів – всього 30 балів (один у кожному модульному циклі, шкала оцінювання кожного  від 6 до 10).Підсумок рейтингових балів за мод. циклами (при позитивному оцінюванні):Умови ліквідації заборгованостей з  поточної роботи: перескладання підсумкового модульного контролю студентами, які отримали рейтинговий бал за модульний цикл, що відповідає незадовільній оцінці (менше зазначеної у п.5), проводиться не пізніше двох тижнів після атестаційного. Позитивні оцінки модульного циклу в цілому та його складових не підвищуються.Підсумкове семестрове оцінювання навчальної роботи студента: оцінювання відповідно до отриманих за семестр рейтингових балів здійснюється за такою шкалою:

Шкала оцінювання ECTS

Визначення

Чотирибальна національна шкала оцінювання

Рейтингова бальна шкала оцінювання

A

ВІДМІННО

5 (відмінно)

72≤RD≤80

B

ДУЖЕ ДОБРЕ

 

4 (добре)

68≤RD<72

C

ДОБРЕ

60≤ RD<68

D

ЗАДОВІЛЬНО

3 (задовільно)

52≤RD<60

E

ДОСТАТНЬО – рівень компетентності задовольняє мінімальні критерії

 

48≤RD< 52

FX

НЕЗАДОВІЛЬНО – можливе складання заходу підсумкового контролю

 

 

 

2 (незадовільно)

28≤RD<48

F

НЕЗАДОВІЛЬНО – до заходу підсумкового семестрового контролю не допускається, необхідний повторний курс з навчальної дисципліни

RD<28

< >Студенти, які бажають підвищити свою позитивну оцінку, а також ті, які мають незадовільні рейтингові бали за семестр (від 28 до 48), складають додатковий захід підсумкового семестрового контролю – диф. залік (за процедурою письмового іспиту). В останньому випадку залікова кількість балів на контрольному заході зменшується на  10%;Студенти, які мають рейтинговий бал за семестр менше 28, до заходу підсумкового семестрового контролю не допускаються.

Список рекомендованої літератури

 

< >Баскаков А.Я. Методология научного исследования (Доступ з локальної мережі СумДУ) : учеб. пособ. для вузов / А.Я. Баскаков, Н.В. Туленков. - 2-е изд., испр. - К. : МАУП, 2004. - 216 с.Державне управління в умовах європейської та євроантлантичної інтеграції України: історія, теорія, методологія (моніторинг наукових досліджень і розробок) : навч. посіб. - Ужгород : Ліра, 2007. - 343 с. - Євроінтеграція: український вимір ; Вип. 2.Єріна А.М. Методологія наукових досліджень : Навчальний посібник / А.М. Єріна, В.Б. Захожай,. Д.Л Єрін.- К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 212 с.Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень : навчальний посібник / В.В. Ковальчук, Л.М. Моісєєв. - 3-тє вид., перер., доп. - К. : Професіонал, 2005. - 240 с.Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень : навчальний посібник / В.В. Ковальчук, Л.М. Моісєєв. - К. : Професіонал, 2004. - 208 с.Концепція Державної програми створення системи прогнозно-аналітичних і маркетингових досліджень науково-технологічного розвитку на 2008 - 2012 роки (проект)// Світ. - 2006. - № 45-46(456-457). - С. 2.Костюк В.Н. Методология научного исследования / В.Н. Костюк. - К.-Одесса : Вища школа, 1976. - 179 с.Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень : навчальний посібник / О.В. Крушельницька. - К. : Кондор, 2006. - 206 с.Лазаренко Е.Т. Основи наукових досліджень, технічної творчості та патентознавство (допоміжні матеріали) / Е.Т. Лазаренко, В.З. Маїк, В.В. Бойко. - Львів : Українська академія друкарства, 2007. - 76 с.Лудченко А.А. Основы научных исследований : учеб. пособие / А.А. Лудченко, Я.А. Лудченко, Т.А. Примак; под ред. А.А. Лудченко. — 2-е изд., стер. — К.: О-во "Знания", КОО, 2001. — 113 с.Макогон Ю.В. Основи наукових досліджень в економіці : навчальний посібник / Ю.В. Макогон, В.В. Пилипенко. -2-ге вид. - Донецьк : Альфа-прес, 2007. - 144 с.Моніторинг результатів наукових досліджень в Україні / [Шокун Т.В., Гончаренко А.П., Куранда В.М. та ін.] // Проблеми науки. - 2008. - № 5. - С. 20 - 26.Пилипчук М.І. Основи наукових досліджень : підручник / М.І. Пилипчук, А.С. Григор'єв, В.В. Шостак. - К. : Знання, 2007. - 270 с.Порядок формування і виконання замовлення на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету: Постанова № 1084, 25 серпня 2004 р.// Юридичний вісник України. - 2004. - 11 вересня. - № 37. - С. 4 - 6.Романчиков В.І. Основи наукових досліджень : навчальний посібник / В.І. Романчиков. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 254 с.Свердан М.М. Основи наукових досліджень : навчальний посібник / М.М. Свердан, М.Р. Свердан. - Чернівці : Рута, 2006. - 352 с.Стеченко Д.М. Методологія наукових досліджень : підручник / Д.М. Стеченко, О.С. Чмир. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Знання, 2007. - 317 с.Суслов И.П. Методология экономического исследования  / И.П. Суслов. - 2-е изд., перераб. - М. : Экономика, 1983. - 216 с.Філіпенко А.С. Конспект лекцій. Основи наукових досліджень / А.С. Філіпенко. - К. : Академвидав, 2005. - 208 с.Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень : Посібник / А.С. Філіпенко. - К. : Академвидав, 2004. - 208 с.Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень : навч. посіб / Г.С. Цехмістрова. - К. : Слово, 2003. - 240 с.Ямчук А. Інформаційне забезпечення наукових досліджень / А. Ямчук // Освіта України. - 2009. - № 33-34.- 13 травня. - С. 5.