Методичні вказівки

Формування та управління інвестиційним портфелем інвестора 29.08.2021 12:31

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Вченою радою університету

Протокол №__ від ________

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОБОТИ НА МІЖДІСЦИПЛІНАРНОМУ ТРЕНІНГУ

Формування та управління  інвестиційним портфелем інвестора

 

 

для студентів спеціальності 8105 «Банківська справа» магістерської програми «Фінансування інвестиційних проектів»

 

 

 

Ухвалено на засіданні кафедри

 банківських інвестицій

Протокол № 7 від 05.03.2009 року

 

 

 

 

Зміст

1.Мета, задачі та структура міждисциплінарного тренінгу…………….. 3

2. Завдання для роботи на тренінгу ……………………………………… 11

2.1 Модуль 1……………………………………………………………….. 12

2.2 Модуль 2 ………………………………………………………………. 16

2.3 Модуль 3……………………………………………………………….. 31

3. Порядок оцінювання виконання комплексного  міждисциплінарного тренінгу ………………………………………………………………………..35

4. Список рекомендованої літератури…………………………………….38

5.Додатки……………………………………………………………………42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Мета, задачі та структура міждисциплінарного тренінгу

Міждисциплінарний тренінг розрахований на студентів спеціаль­ності «Банківська справа», що навчаються за магістерською програмою «Фінансування інвестиційних проектів». Прове­дення міждисциплінарного тренінгу на магістерському рівні навчання передбачає, що студенти вже добре володіють необхід­ними для вирішення практичних задач знаннями, здобутими у процесі вивчення базових дисциплін, такими як «Інвестування», «Інвестиційний аналіз», «Інвестиційне кредитування», «Іпотечний ринок», «Проектне фінансування» та загальноекономічними дисциплінами, які вивчались на бакала­врському рівні відповідно до навчального плану.

Міждисциплінарний тренінг розрахований на 36 годин роботи в аудиторії (інтерактивна та тренінгова форми навчання) та само­стійної роботи студентів. Міждисциплінарний тренінг є узагаль­нюючою, підсумковою формою роботи зі студентами-магістра­ми, яка спрямована на відпрацювання в індивідуальному та гру­повому режимі форм практичного застосування отриманих тео­ретичних знань з дисциплін магістерського циклу для розв'язан­ня конкретних інвестиційних завдань. Важливо також, що міждис­циплінарний тренінг пов'язаний у часі та за змістом з виконан­ням індивідуальних практичних завдань з дисциплін магістерсь­кого циклу, проходженням практики та написанням звіту і з підготовкою студентами консультаційного проекту та дипломної роботи. Інакше кажучи, міждисциплінарний тренінг є зв'язком теорії і практики, сходинкою студентів-магістрів до практичної діяльності.

Міждисциплінарний тренінг охоплює основні дисципліни, що формують фахівця магістерського рівня, а саме:

• «Фінансові інвестиції»;
• «Портфельне інвестування»;
• «Проектно-кошторисна справа».

Мета міждисциплінарного тренінгу полягає у  системному формуванні та закріпленні професійних компетенцій для студентів, що здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень магістра за програмою “Фінансування інвестиційних проектів”.

Завдання міждисциплінарного тренінгу – допомогти студентам отримати знання та здобути навички та вміння, необхідні для загальної орієнтації на фінансовому ринку та ринку реальних інвестицій, прийняття конкретних інвестиційних рішень щодо придбання-продажу цінних паперів та об’єктів реальних інвестицій, оформлення необхідних документів для укладання відповідних фінансових угод та оформлення проектно-кошторисної документації, здійснення процедури біржового котирування і виконання угод, а також отримати знання щодо формування й оцінки  інвестиційного портфеля.

      Студенти, які брали участь в тренінгу, отримують наступні компетенції та відповідні їм здатності:

1. Аналітично-контрольні завдання

1.1. Аналізувати:

5. інвестиційний ринок
5. портфель цінних паперів
5. обсяги виконання будівельно-монтажних, проектно-вишукувальних та інших капітальних робіт
5. механізм формування ціни будівельної продукції
5. структуру витрат при реалізації інвестиційного проекту
5. фінансові інструменти
5. використання та дотримання державних будівельних норм (ДБН)
5. організацію процесу портфельного інвестування
5. інвестиційну привабливість фірми-емітенту (галузі, країни)
5. фінансовий стан фірми-емітенту на засадах фундаментального аналізу методом «фінансових коефіцієнтів»

1.2.Вивчати та оцінювати:

5. індикатори фондового ринку.

2. Нормувально-планувальні завдання

2.1.Планувати:

5. оптимальну структуру портфелю цінних паперів
5. джерела фінансування проведення будівельно-монтажних та інших капітальних робіт
5. склад портфеля цінних паперів
5. витрати на формування портфеля цінних паперів

2.2. Визначати:

5. об’єкти портфельного фінансування
5. оптимальну структуру інвестиційного портфелю

2.3.Розробляти:

5. Проектну-кошторисну документацію (локальні, об’єктні та зведені кошториси)
5. Техніко-економічне обґрунтування проекту

3. Організаційно-управлінські завдання

3.1. Організовувати:

5. професійне опрацювання проектної документації
5. детальний аналіз кошторисної документації (локальних, об’єктних, зведених кошторисів)
5. розробку та опрацювання перед проектної документації
5. взаємодію учасників процесу портфельного інвестування

      3.2 Прогнозувати:

5. застосування ефективних форм і методів оцінювання проектної, кошторисної та перед проектної документації
5. ведення передінвестиційних досліджень
5. технічного аналізу фондового ринку
5. фундаментального аналізу фірми-емітенту
5. здійснення моніторингу фондового ринку і процесу портфельного інвестування.

4. Оцінно-заохочувальні завдання

4.1. Оцінювати:

5. фінансові інструменти
5. майно та майнові права
5. якість укладання проектної документації
5. якість та достовірність укладених кошторисів (локальних, об’єктних та зведеного кошторисного розрахунку)
5. ефективність заходів з формування та управління портфеля цінних паперів

4.2. Удосконалювати:

5. методи заохочення використання інновацій у проектно-кошторисній справі
5. на засадах сучасної портфельної теорії та її подальших розроблень стратегію, тактику та аналітичні підходи до портфельного інвестування
5. розрахунки ефективності управління портфеля цінних паперів на засадах сучасної портфельної теорії

4.3. Розробляти:

5. механізм вдосконалення ціноутворення в інвестиційній сфері
5. стратегію і тактику формування і реструктуризації портфеля цінних паперів
5. тактичні рішення щодо вибору фінансових активів для інвестування

прогнози змін кон’юнктури фондового ринку

5. Інноваційно-проектні завдання

Розробляти:

5. бюджет інвестиційного проекту
5. стратегію укладання проектної та кошторисної документації

6. Інформаційно-технологічні завдання

6.1. Ефективно використовувати сучасні інформаційні технології:

5. в управлінні портфелем цінних паперів
5. в управлінні портфелем інвестиційних проектів
5. при розробці проектної та кошторисної документації

6.2. Вести банк даних щодо:

5. світових будівельних стандартів та їх дотримання у вітчизняній практиці
5. активів та пасивів інвесторів та емітентів

6.3 Формувати масиви статистичної фінансової інформації стосовно фінансових інструментів та індикаторів фондового ринку.

Набуті компетенції студенти можуть використовувати здійснюючи професійну діяльність на інвестиційному ринку, працюючи:

• • девелоперами, що  реалізують інвестиційні проекти;
  • портфельними менеджерами;
  • фінансовими аналітиками та спеціалістами з управління активами в компаніях управління активами як інститутів спільного інвестування;
  • фінансовими аналітиками та спеціалістами з управління активами в компаніях управління активами  недержавних пенсійних фондів;

- спеціалістами з управління портфелем цінних паперів в банках;

- торговцями цінними паперами (брокерами та дилерами) на організаторах торгівлі фінансовими інструментами (фондових біржах та ТІС) та позабіржовому ринку.

Реалізація поставленої мети та завдань тренінгу здійснюється завдяки самостійній роботі студентів до початку тренінгових за­нять та роботі безпосередньо в аудиторії, яка відбувається в ін­терактивній та тренінговій формі — самостійно і в груповій вза­ємодії.

Для того щоб мати можливість ефективно працювати на тре­нінгу, студенти мають заздалегідь повторити необхідний теоре­тичний матеріал з фахових дисциплін та підготувати конкретну інформацію щодо досліджуваних проблем. Цю інформації студен­ти повинні зібрати та узагальнити під час виконання індивідуаль­них завдань з дисциплін магістерської програми на базах прак­тики, проходження практики та підготовки консультаційного проекту і дипломної роботи. Метою цієї роботи є наближення конкретного практичного досвіду діяльності та теоретичних за­сад реалізації інвестицій.

Самостійна позааудиторна робота студентів передбачення для підготовки завдань першого модуля і включає теоре­тичне опрацювання питань, що включені до змістовної програми тренінгу, проведення відповідних досліджень, здійснення ­аналізу та оцінки, пошук необхідної для роботи в тренінгу інформації та оформлення матеріалу у вигляді презентації.

Робота в аудиторії (модуль 2 та 3)  передбачає різні форми та методи прове­дення занять, відповідно до специфіки кожного модуля.

Міждис­циплінарний тренінг базується на використанні більшості відо­мих активних методів навчання, які забезпечують виконання таких завдань:

• аналіз діяльності інституційних інвесторів та забезпечення контролю за ефективністю інвестиційної діяльності;
• управління інвестиційним портфелем;
• розвиток ініціативи самостійного формування й висловлю­вання суджень;
• створення системи відповідної звітності;
• сприяння   професійному  розвитку  студентів,  заохочення прийняття рішень;
• створення умов для прояву різних видів компетентності;
• сприяння розвитку впевненості, ініціативності та майстер­ності;
• виявлення набутого професійного досвіду студентів;
• забезпечення участі та відповідальності студентів у роботі тренінгу;
• створення умов для творчості та інноваційного пошуку;
• об'єднання учасників у робочі команди, стимулювання їх ефективної роботи та взаємного навчання.

З навчальною метою у процесі тренінгу стимулюються такі види активності:

фізична — учасники переміщуються в аудиторії, пишуть, ма­люють;

комунікативна — студенти ставлять запитання, обмінюються думками, беруть участь в обговоренні та рольових іграх;

пізнавальна — студенти аналізують отриману інформацію, об­говорюють проблеми, пропонують рішення тощо.

Для формування нового навчального досвіду з перспективою майбутнього використання у практичній діяльності студенти ма­ють дотримуватися певних вимог, основні з яких такі.

Активність. Основні знання студенти отримують в результаті активної діяльності, які стають особистим відкриттям, продуктом власних висновків.

Орієнтація на практичне використання отриманих знань, їх зв'язок з повсякденною діяльністю.

Опанування навичок командної роботи, адже всі нові ідеї вті­люються тільки в результатах спільної роботи.

Обмін досвідом: створення максимально широких можливос­тей для обговорення власних підходів, знахідок, рішень.

Проектна робота, яка забезпечує закріплення отриманих знань і навичок командної роботи, оцінку ефективності навчання, виявлення потенціалу студентів.

Основні форми роботи, що використовуються на кожному тренінгу, такі: спільна робота в аудитори (мозковий штурм, дис­кусія тощо); робота в малих групах та презентація групових про­ектів; міжгрупова взаємодія; рольова взаємодія; індивідуальна робота. Організаційна структура  проведення тренінгу представлена в табл.1.

Таблиця 1

Етапи тренінгу	Мета етапу та зміст його основних завдань	Виконавці етапу	Форми організації роботи	Год.
1.Вступ до тренінгу             2.Пояснен-ня завдань тренінгу         3.Форму-вання груп для проведення тренінгу             4.Виконання завдань комплексного тренінгу                 5.Презен-тація резуль-татів роботи кожної групи     6.Оціню-вання виконання завдання.	Ознайомлення студентів з метою та розкладом проведення тренінгу. Актуалізація та мотивація студентів. Ознайомлення студентів з критеріями оцінки за тренінг.       Пояснення змісту тренінгу та порядку його виконання. Пояснення студентам переліку складових тренінгу. Уточнення організаційних моментів.     Об’єднання студентів у групи учасників комплексного тренінгу. Вибір лідера групи. Розподіл відповідних внутрішньо групових робіт           Попереднє обговорення процесу виконання завдань тренінгу, структури кінцевого звіту групи. Розподіл функцій та повноважень. Вивчення інформаційного забезпечення, вирішення завдань тренінгу, консультування з викладачами. Підготовка звіту і доповіді на презентації.       Підготовка матеріалів презентації. Призначення доповідачів. Виклад у доповіді результатів виконання завдань тренінгу, висновків і пропозицій. Відповідь на запитання членів комісії.     Оцінка загальних результатів роботи груп студентів з урахуванням індивідуальної участі студентів у загальній роботі, представленій лідерами груп. Оголошення оцінки студентам.	Викладач – керівник тренінгу         Викладачі – члени фахової комісії з проведення комплексного тренінгу     Групи студентів та викладач – керівник тренінгу             Студенти – члени груп  тренінгу               Групи студентів, викладачі       Комісія з викладачів	Тестування Інструктаж та мінілекція         Інструктаж та обговорення               Обговорення                   Консультації з викладачами, СРС                   Захист           Обговорення	6                    2           2                       12                   10             4
	Загальна кількість годин			36

 

На початковому етапі студенти ознайомлюються з умовами та правилами тренінгу. Студентські групи поділяються на робочі підгрупи, чисельністю 3-4 учасника, в межах яких відбуватиметься тренінг. Кожна група має представляти інтереси одного з існуючих інституційних інвесторів на фінансовому ринку:

• інститут спільного інвестування (пайовий інвестиційний фонд ІСІ ПІФ або корпоративний інвестиційний фонд ІСІ КІФ);
• банк;
• страхову компанію (СК);
• недержавний пенсійний фонд (НПФ).

  За результатами виконання тренінгових модулів відбувається презентація кожної групи, під час якої треба відповісти на запропоновані комісією запитання.

На останньому етапі відбувається узагальнення результатів проведеного тренінгу. Керівник тренінгу інформує про остаточні підсумки, виявляє типові помилки та відзначає вдалі рішення. Обговорюються методи, що використовували студенти під час тренінгу, дається їхня оцінка.

2. Завдання для роботи на міждисциплінарному тренінгу

Міждисциплінарний тренінг складається з трьох основних модулів, які наведені в табл.2.

Таблиця 2

	Завдання	Вихідна інформація
Модуль 1	З’ясування місця і ролі інституційних інвесторів на фінансовому ринку, визначення особливостей здійснення ними інвестиційної діяльності та формування інвестиційного портфелю.	Підготовка інформаційного листа щодо розвитку відповідного сегменту фінансового ринку.
Модуль 2	Формування власного інвестиційного портфеля інституційними інвесторами в ході біржових торгів в умовах максимально адаптованих до конкретних.	Прогноз складу портфеля, визначення результатів торгів та укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів.
Модуль 3	Розрахунок інвестиційних витрат по окремих статтях інвестиційного проекту.	Опрацювання локальних, об’єктних та зведених  кошторисів з висновком щодо ефективності інвестування коштів.

 

МОДУЛЬ 1

Метою цього завдання  є з’ясування місця та ролі інституційних інвесторів на фінансовому ринку, визначення особливостей та ефективності здійснення ними інвестиційної діяльності, оцінка їх діяльності на сучасному етапі та визначення тенденцій і перспектив їх розвитку. Завдання видається учасникам тренінгу для самостійної підготовки поза аудиторією. В аудиторії представляються результати дослідження, здобутки, рекомендації та пропозиції у вигляді презентації.

Завдання 1. Підготувати інформаційний лист в якому висвітлюється сучасний стан здійснення інвестиційної діяльності обраного інституційного інвестора.

         Під час підготовки інформаційного листа учасники вивчають теоретичні питання, що регулюють діяльність інституційних інвесторів в Україні та здійснюють аналіз стану діяльності інституційних інвесторів, основна увага має приділятись інвестиційній діяльності.

Інформаційний лист має висвітлювати:

1. Загальну характеристику обраного сегменту фінансового ринку:

• перелік законодавчих актів, що регулюють інвестиційну діяльність обраного інституційного інвестора;
• основне призначення інституційного інвестора на фінансовому ринку, види чи типи, особливості  діяльності, тощо;
• основні параметри та показники розвитку обраного сегменту ринку за декілька років. Обрати важливі на думку учасників тренінгу показники і оформити їх у одній порівняльній таблиці, зробити висновки щодо основних тенденцій.

2. Характеристику інвестиційної діяльності інституційного інвестора в цілому на  ринку:

• схематично відобразити механізм формування інвестиційних ресурсів та їх інвестування (за рахунок яких джерел формуються інвестиційні ресурси і за якими напрямами спрямовуються);
• особливості інвестиційної діяльності обраного інституційного інвестора, вимоги щодо складу активів, закріплені нормативними документами;
• проаналізувати структуру інвестиційного портфелю в цілому по обраному сегменту, її відповідність законодавчо встановленим вимогам, зміну показників  в динаміці,   доходність, тощо. Порівняти інвестиційні портфелі інституційних інвесторів за підвидами обраного інституційного інвестора. Наприклад, для ІСІ порівняти інвестиційні портфелі ПІФ і КІФ, чи між собою ПІФи відкритого, інтервального та закритого типу; для СК порівняти СК, які займаються страхуванням життя і СК, які займаються іншими видами страхування, тощо.  Оформити у вигляді схем, діаграм і порівняльних таблиць;
• навести стислі висновки групи, щодо проблем та перспектив розвитку інвестиційної діяльності обраних інституційних інвесторів.

Необхідну інформацію можна почерпнути:

http://uaib.com.ua/ –Українська асоціація інвестиційного бізнесу (ІСІ та НПФ)

http://www.dfp.gov.ua/ - Держфінапослуг (СК та НПФ)

http://www.investfunds.com.ua

http://www.smida.gov.ua/

http://www.fin.org.ua

http://www.securities.org.ua, тощо

Завдання 2. За матеріалами бази практики проаналізувати стратегію формування інвестиційного портфелю та структуру сформованого інвестиційного портфелю інституційного інвестора (база практики), з метою визначення реальних тенденцій щодо об’єктів фінансового інвестування.

У разі відсутності на базі практики необхідних матеріалів, щодо здійснення фінансових інвестицій необхідно вибрати будь-яку Компанію з управління активами (КУА), інформацію щодо діючих КУА можна знайти на сайті: http://www.investfunds.com.ua/uk/.

Дослідження проводити за такими напрямами:

проаналізувати та порівняти діяльність фондів (інвестиційних фондів чи НПФ), які знаходяться в управлінні КУА (вся необхідна інформація є на їх сайтах):

• перелічити фонди в управлінні з зазначенням їх виду;
• визначити з яких джерел формуються ресурси інвестора, які кошти формують інвестиційний потенціал інвестора;
•  ознайомитись з проспектами емісії цінних паперів, з метою визначення механізму залучення грошових коштів;
• вивчити інвестиційну декларацію та регламент, чітко визначити з чого можуть складатися активи (інвестиційний портфель) фонду, які є обмеження і вимоги до структури активів;
• описати інвестиційні стратегії, які використовуються для управління різними фондами порівняти їх;
• навести структуру інвестиційних портфелів, динаміку активів та вартості чистих активів; порівняти структуру активів з вимогами щодо структури активі, які закріплені в законодавстві.
• навести дані щодо доходності інвестицій;
• тощо.

Зібрані матеріали оформити у вигляді декількох порівняльних таблиць, діаграм та графіків, надати власний аналіз матеріалу за наведеними таблицями і зробити висновок щодо тенденцій розвитку КУА. Окремо наводити описову  інформацію по кожному фонду чи роздруковувати інвестиційні декларації та проспекти емісії не потрібно.

 Наприклад:

Таблиця ___

Порівняльна характеристика ІСІ КУА «_____________»

Параметр	ІСІ, в управлінні КУА «____________»
	ПІФ «____»	ПІФ «____»	ПІФ «____»
Тип ІСІ
Випущені цінні папери, основні умови випуску
Інвестиційна стратегія
Склад активів
Вартість чистих активі (ВЧА)
Зміни ВЧА порівняно з попередніми періодами
Доходність
тощо

 

Таблиця ___

Відповідність структури активів вимогам законодавства

Склад активів	ІСІ, в управлінні КУА «___________»
	ПІФ «____»			ПІФ «____»			ПІФ «____»
Акції	%	норм атив, %	відхи лення	%	норм атив, %	відхи лення	%	норм атив, %	відхи лення
Корпоративні облігації
Банківські депозити
Нерухомість
тощо

Сайти деяких КУА:        

http://www.dragon-am.com

http://am.sokrat.com.ua

http://www.kinto.com

http://www.amadeusua.com

Виконання завдань Модуля 1 оцінюється залежно від:

а)  відповідності знайденої інформації тренінговому завданню;

б)  повноти її подання (самостійно сформовані таблиці, обґрунтування вибору показників, що досліджуються) та аналізу;

в) якості її оформлення та підго­товки для використання у роботі на тренінгу;

г) рівня обґрунто­ваності власних пропозицій щодо вдосконалення ситуації, що розглядається.

Після ознайомлення з особливостями діяльності інвесторів, визначенням загальних тенденцій та проблем розвитку відповідних сегментів ринку, опануванням нормативно-правової бази що регулює діяльність відповідних груп інвесторів, студенти переходять до виконання другого модуля, який націлений на формування професійних навичок прийняття рішень щодо вибору об’єктів інвестування відповідно до обраної інвестиційної стратегії, опанування методами   аналізу інвестиційної привабливості об’єктів інвестування та оцінки ефективності сформованого портфеля.

 

МОДУЛЬ 2

         Метою цього модуля є  набуття навичок формування та управління інвестиційним портфелем, його оцінки, а також ознайомлення з процедурою здійснення біржових торгів. Завдання виконується в аудиторії.

Виконання завдання передбачає імітацію ітераційного процесу формування власного інвестиційного портфеля інституційними інвесторами в ході біржових торгів. Тренінг відтворює діяльність (взаємодію) трьох ринкових інститутів — інституційного інвестора (банку, СК, ІСІ, НПФ), консалтингової фірми і фондової біржі як організованого ринку цінних паперів. Кожний учасник тренінгу виконує функції як  інституційного інвестора, так і фінансового аналітика. Функції фондової біржі виконує керівник тренінгу.

Кожен з зазначених інститутів має чітко визначені завдання.

Завдання інституційного інвестора — сформувати портфель цінних паперів на основі обґрунтованого прийняття рішень та здійснення операцій з купівлі-продажу акцій компаній, що котируються на біржі.

Завдання біржі — організація біржових торгів,  підбиття підсумків торгів та надання відповідної інформації інвесторам.

Завдання фінансового аналітика консалтингової фірми - визначення інвестиційно привабливих фінансових активів за дорученням інвестора.

На першому етапі студенти ознайомлюються з умовами та правилами даного модулю. Сформовані робочі підгрупи, в межах яких відбувається тренінг, отримують від керівника тренінгу (фондової біржі) необхідні інформаційні матеріали для прийняття інвестиційних рішень і підготовки звіту за ним. Звіт передається викладачеві. У межах кожної групи студенти обмінюються належним чином оформленими рішеннями. За цими рішеннями студенти мають визначити на завдання інвестора інвестиційно привабливі цінні папери, результати торгів та укласти  договори купівлі-продажу тощо.

Викладач, виконуючи роль фондової біржі, координує дії студентів, аналізує звіти, подані студентами, та дає їм оцінку, а також консультує з питань, що виникають у студентів у процесі прийняття рішень.

Студенти як менеджери з управління інвестиційним портфелем того чи іншого інституційного інвестора з огляду на вихідні параметри, зокрема наявний обсяг вільних коштів для інвестування, ринкові ціни на цінні папери, їх дохідність і т. п., під час тренінгу прагнуть збільшити вартість початкового інвестиційного портфеля, поглибити його диверси­фікацію з метою зниження ризикованості, залучити ефективні фінансові інструменти, позбутися наявних неефективних цінних паперів і, як результат, отримати якомога вищі доходи на інвестований капітал.

Загальні концептуальні засади тренінгу щодо формування й оцінки інвестиційного портфеля максимально адаптовані до конкретних, хоча й значною мірою гіпотетичних, умов.

  Вихідні параметри

У Країні існує декілька інституційних інвесторів. На фондовому ринку Країни обертаються акції багатьох компаній, але до обігу на фондовій біржі (далі — Біржа) допущені акції обмеженої групи емітентів — найбільших під­приємств країни. Законодавство не обмежує в цілому інвестиційну активність інституційних інвесторів, але дозволяє їм здійснювати купівлю та продаж цінних паперів тільки на Біржі.

 Дозвіл купувати цінні папери тільки на організованому ринку, яким є фондова біржа  можна розцінювати як чинник підвищення надійності портфельних інвестицій. Неліквідний портфель цінних паперів може призвести до неспроможності інституційного інвестора  виконувати свої функції та відповідати за своїми зобов’язаннями.

Кожний інституційний інвестор має вільні кошти обсягом 100 тис. у.о. Уранці робочого дня на столі менеджера фондового відділу кожного інституційного інвестора лежить свіжий номер провідної економічної газети країни — “Фінансовий вісник” з результатами минулих біржових торгів
та аналітичним оглядом ситуації, що склалася на фондовому ринку.

З метою формування портфеля цінних паперів  інвестор розглядає доцільність придбання акцій різних емітентів, застосовуючи фундаментальний аналіз. Інформація, що  характеризує діяльність акціонерних компаній, наведена в табл. 3:

Таблиця  3

Емітенти	Кількість звичайних акцій в обігу	Ринкова ціна акцій, у.о.	Обсяг реалізації компанії, у.о.	Чистий прибуток, у.о.	Прибуток, який  розподіляється у вигляді дивідендів, у.о.
1.Крок Сі	1 500 000	22	10 980 000	8 560 000	5 350 000
2.Дайан	4 000 000	6	11 500 000	7 800 000	5 400 000
3.Ері Джейн	5 000	105	11 110 000	270 000	160 000
4.Даркс	100 000	27	11 350 000	6 700 000	4 435 000
5.Вілсін Роу	7 000	140	75 000	45 000	30 000
6.Райзл Ту	1 000 000	110	175 000 000	33 000 000	25 000 000
7.Нью Уінд	3 000 000	60	120 000 000	60 000 000	50 000 000
8.Рамон Вейт	5 000 000	12	50 000 000	30 000 000	20 000 000
9.Атрекс	100 000	27	2 500 000	1 500 000	1 000 000
10.Сі - Ей	250 000	40	23 500 000	12 000 000	4 500 000
11.Регіна Крей	150 000	20	10 950 000	9 550 000	5 550 500
12.Котмоу	5 500	110	11 200 000	2 500 000	145 000
13.Ріджен	4 500 000	9	12 000 000	300 000	100 000
14.Кетрін Кейт	3 500 000	55	100 000 000	50 000 000	60 000 000
15.Уейлз Тей	1 000 000	100	180 000 000	43 500 000	30 000 000
16.Джо  Ей - Ті	5 000 000	15	50 500 500	28 000 000	22 000 000
17Бетті Джі	4 200 000	10	10 000 000	8 500 000	5 000 000
18.Трейсі	18 000	55	13 750 000	3 780 000	120 000
19.Пралінен	1 200	105	85 000	50 000	40 000
20.О’Брайєн	5 650 000	20	53 000 000	35000 000	25 000 000
21.Кей  Фей	100 000	30	2 900 000	1 500 000	7 00 000
22.Кінг Відор	3 500 000	65	120 000 000	65 000 000	45 000 000
23.Ретро	100 000	25	2 500 000	1 800 000	1 200 000
24.Сноу Грей	250 500	42	22 500 000	11 500 000	3 500 000
25.Мейсон Рід	6 500	95	11 400 000	2 500 500	1 450 000
26.Треліні	11 200	100	185 000	505 000	400 000
27.О’Брайєн	5 550 000	25	55 000 000	25000 000	12 000 000
28.Вінтер	17 000	125	175 000	145 000	90 000
29.Крайен	1 500 000	115	190 000 000	12 000 000	6 700 0 00
30.Дастін Хілс	7 000	140	75 000	45 000	30 000
31.Філайл	500 000	55	99 000 000	8 000 000	5 000 000
32.Тейт Вілней	8 300	120	85 000	35 000	20 000
33.Роленнінг	1 260 000	112	155 000 000	10 330 000	7 000 000
34.Мілрейс	8 100	100	67 000	38 000	31 000
35.Райзл Ред	1 020 500	95	175 550 000	13 265 000	8 200 000
36.Гар Йєллоу	4 300 000	16	12 500 000	8 800 000	6 500 000
37.Джейн Брей	15 000	85	12  410 000	250 000	155 000
38.Ней Таркс	100 900	32	10 350 000	7 750 000	5 425 000
39.Рей Тейс	155 000	23	13 950 000	8 650 000	5 670 500
40.Крісті Фоус	5 480	111	10 200 000	3 250 000	1 145 000
41.Роджер Ной	4 550 000	16	22 000 000	380 000	160 000
42.Рамо Вейтсі	5 000 000	12	50 000 000	30 000 000	20 000 000
43.Аренсін	100 000	27	2 500 000	1 500 000	1 000 000
44.Сінсен-- Ей	250 000	40	23 500 000	12 000 000	2 500 000
45.Каріна Пур	158 000	23	10 900 000	8 550 000	5 880 500
46.Туарксі	115 000	25	9 350 000	5 720 000	3 415 000
47.Роу Край	7 600	125	7 8 000	37 000	29 000
48.Ростоу	1 020 000	99	155 000 000	23 000 000	20 000 000
49.Нью Еппле	3 200 000	61	122 000 000	62 000 000	45 000 000
50.О'Рідлейн	4 580 000	19	12 500 000	320 000	115 000
51.Кейо Ейтрін	3 500 000	55	100 000 000	50 000 000	60 000 000
52.Уіл Сейлз	1 500 000	103	172 000 000	46 500 000	32 000 000
53.Додді  Ейнс	5 630 000	16	52 500 500	28 310 000	21 006 000
54.Орландо	3 250 500	59	125 000 000	60 500 500	43 600 500
55.. Стефан Фо	105 000	23	10 350 000	6 220 000	3 275 000

 

Вивчаючі дані, подані у таблиці, інвестор приймає рішення щодо купівлі, продажу чи утримання власних активів. Основна його мета при цьому — збільшення ринкової вартості інвестиційного портфеля. Для досягнення цієї мети інвестор обирає певну стратегію.

    До інструментарію фундаментального аналізу належить метод фінансових коефіцієнтів, який широко застосовують під час оцінювання фінансового стану та положення емітента на ринку цінних паперів. Фінансовий стан підприємства-емітента характеризується сукупністю показників оцінювання. За результатами аналізу фінансових коефіцієнтів інвестори можуть оцінити минулий, поточний та перспективний стан підприємства, й підготувати  інвестиційні рішення щодо формування портфеля цінних паперів. Для оцінювання фінансового стану емітента  методом «суми рангів», фінансовий аналітик обчислює низку коефіцієнтів (коефіцієнт є часткою від ділення однієї величини на іншу).

      Завдання 1. Визначити, які фінансові коефіцієнти можна розрахувати за даними наведеної таблиці для визначення інвестиційної привабливості акцій емітентів, розрахувати ці коефіцієнти і на підставі методу «суми рангів» обрати три (чотири) найпривабливіших об’єкта інвестування.

Для визначення інвестиційної привабливості акцій використовують, зокрема, такі показники:

 

1. Коефіцієнт «ціна—дохід», або цінність акції (K₁)

                              K₁ = Р / Е ,                             (1)

де Р — ринкова ціна акції;

Е — чистий прибуток у розрахунку на одну акцію.

2. Коефіцієнт дивідендної віддачі акцій (K₂)

                              K₂ = D / Р ,                            (2)

де D — дивіденд за акцією;

Р — ринкова ціна акції.

3. Коефіцієнт дивідендних виплат, дивідендний вихід, або коефіцієнт платіжності (K₃)

                              K₃ = C / R ,                            (3)

де C — прибуток для сплати дивідендів;

R — чистий прибуток.

4. Коефіцієнт дивідендного покриття (K₄)

               K₄ = 1 / K₃ = R / C ,                               (4)

де R — чистий прибуток;

С — прибуток для сплати дивідендів.

5. Коефіцієнт рентабельності акціонерного капіталу з чистого доходу (K₅)

                  K₅ = R / G ,                                         (5)

де R — чистий прибуток;

G — капіталізована вартість акцій[1].

6. Коефіцієнт рентабельності акціонерного капіталу з обсягу реалізації (K₆)

                     K₆ = F / G ,                                      (6)

де F — обсяг реалізації;

G — капіталізована вартість акцій.

7. Коефіцієнт «ціна—виручка» (K₇)

                     K₇ = 1 / K₆ =G / F  = P / S,              (7)

де F — обсяг реалізації;

G — капіталізована вартість акцій;

P — ринкова ціна акції;

S — виручка від реалізації в розрахунку на одну акцію.

8. Коефіцієнт «ціна—балансова вартість» (K₈)

                              K₈ = Р / B ,                            (8)

де Р — ринкова ціна акції;

В — балансова (облікова) вартість активів у розрахунку на одну акцію.

9.Коефіцієнт ліквідності  (К₉ )                    

                                                         К₉=L_p / L_R,,                                    (9)

де L_p-загальний обсяг пропонування;

     L_R-реальний обсяг продажу акцій.

     10.Коефіцієнт «пропонування-попит» (К₁₀)

                                                           К₁₀=W_p / W_R,                                              (10)

де  W_P-ціна пропонування акції;

      W_R –ціна попиту на акції.

 

Підсумкову оцінку привабливості акцій певного емітента доцільно зробити на підставі узагальненого показника інвестиційної якості ∑К й розрахувати за допомогою методу «сума рангів» (аналогічні коефіцієнти різних компаній ранжують залежно від їхнього значення, сума рангів усіх коефіцієнтів кожної компанії визначає абстрактний узагальнений показник її інвестиційної привабливості ∑К).

Розрахунки доцільно оформити у вигляді табл. 4, макет якої наведено нижче:

Таблиця 4

Емітент	К1	К2	…	Кn	Σ рангів
1.
2.
…
n

 

 

 

 

 

 

 

У кожному стовпчику таблиці, що характеризує певний коефіцієнт      (К₁, К₂, …, К_n), поряд із  його розрахованим значенням студент наводить ранг, який присвоює залежно від того, яке значення показника – вище чи нижче слід вважати кращим (коефіцієнти різних компаній ранжують залежно від їхнього значення). Присвоєння рангів передбачає  тлумачення економічної суті кожного з коефіцієнтів.  Кращому значенню присвоюють «1» і т.д.

      Загальні підсумки оформлюються у вигляді таблиці, в якій визначається нова структура портфелів інституційних інвесторів та їх ринкова вартість, а також сума вільних коштів.

        Завдання 2. Спрогнозувати склад портфеля цінних паперів  за умов, що інвестор володіє 100тис.у.о. вільних ресурсів і прагне з метою диверсифікації розподілити їх поміж акціями найпривабливіших компаній у співвідношенні:

5:3:2 (варіант 1);         6:3:1 (варіант 2);

5:4:1 (варіант 3);          4:3:2:1 (варіант 4);   на власний розсуд  (варіант 5)

       Завдання 3. Визначити, скільки лотів яких цінних паперів, за якою ціною і на яку суму  придбає інвестор . Який склад (структура) сформованого ним диверсифікованого портфеля цінних паперів? Авансовані кошти повинні бути використані  на розсуд інвестора повністю. 

Завдання 4. Оформити замовлення на купівлю чи продаж акцій з  метою формування портфеля.

Рішення щодо купівлі чи продажу акцій з портфеля оформлюється як замовлення встановленого зразка (Додаток 1) та  підтвердження укладання угоди купівлі-продажу цінних паперів (Додаток 2).

З метою формування портфеля цінних паперів  портфельний менеджер  розглядає доцільність придбання акцій різних емітентів, застосовуючи фундаментальний аналіз.

На цьому етапі виходячи з теоретичних засад портфельного інвестування студенти повинні усвідомити , що фундаментальний аналіз спирається на  фундаменталістську теорію (Fundamental Analysis Theory) , згідно якої усі цінні папери мають справедливу   вартість, до  рівня якої за об’єктивними ринковими процесами з часом має наближатись їх ринкова ціна

Далі студенти мають з’ясувати, що детальна оцінка фінансового стану підприємств-емітентів сприяє визначенню конкретних цінних паперів, у які доцільно інвестувати кошти. Переважна більшість фундаментальних аналітиків вважає, що найістотнішим для інвестора є з’ясування рівня доходу на акції фірми-емітента й дивідендів. Конче важливою є поточна ринкова ціна на її акції, те, як вона виглядає порівняно з найвищим і найнижчим рівнями цін минулого циклу, як ринковий курс акцій співвідноситься з його розрахунковим рівнем, виходячи з активів компанії, наявних у неї резервів, як оцінюють її сучасні і майбутні маркетингові умови, наскільки великою є довіра до її керівництва, як здійснюється менеджмент, завданням якого є прогнозування ціни на продукцію.

На підставі результатів дослідження фундаментальні аналітики формулюють висновок щодо справедливої ціни акції конкретної компанії, порівнюють її з реальною ринковою ціною. Саме виявлення недооцінених ринком цінних паперів є метою фундаментального аналізу під час прийняття інвестиційного рішення щодо певного фінансового активу: купити, продати або й далі продовжувати тримати в портфелі певний фінансовий інструмент. В загальній системі методів аналізу  при прийнятті інвестиційних рішень найбільш надійним хоча доволі складним методичним апаратом  володіє саме фундаментальний  аналіз.

У процесі треннігу фондова біржа регламентує оформлення замовлення таким чином:

1) мінімальний обсяг угоди на купівлю чи продаж — лот — дорівнює 100 акціям;

2) на ринку існують обмеження щодо різкого коливання цін — не більше  певного відсотка від попереднього курсу в будь-який бік; тому заяви, які порушують цю умову, фондова біржа не розглядає, а банк, що оформив таку заяву, отримує попередження;

3) можливі дві ціни угоди:

а) “за курсом дня” — ціна закриття торгів є ціною угоди;

б) конкретна ціна або ліміт ціни.

Ціну угоди “за курсом дня” називають ще “кращою ціною”, оскільки торговець, який уклав угоду “за курсом дня”, готовий придбати акції за найвищою (“краща” для продавця) та продати за найнижчою (“краща” ціна для покупця) ціною.

Замовлення може бути оформлене на одну чи кілька торгових сесій. У ньому також може зазначатися, що воно діє до моменту виконання.

Біржа аналізує замовлення, що надійшли від інституційних інвесторів, і здійснює виконання угод. За акціями кожного емітента складається листок котирувань, тобто зіставлення кількості акцій, можливих до реалізації за запропонованими цінами (табл. 5). Завдання Біржі полягає в тому, щоб відшукати таку позицію в колонці цін, в якій найбільше число акцій буде продаватися, а попит і пропозиція максимально наблизяться одне до одного. Це є пунктом найбільшого обороту, який можливий на даних біржових торгах.

Таблиця 5

ЛИСТОК КОТИРУВАНЬ

Купівля			Продаж
Кількість за даним курсом, шт.	Кількість сукупна, шт.	Курс, грн.	Кількість за даним курсом, шт.	Кількість сукупна, шт.	Може бути обміняно	Залишилося необміняним
		ЗКД
		ЗКД

 

Стовпчик “Курс” заповнюється за спадаючою ціною (згори донизу); стовпчик “Купівля” заповнюється згори донизу, “Продаж” — знизу догори. Курсом дня вважається курс, напроти якого максимальне значення в стовпчику “Може бути обміняно”.

Замовлення задовольняються таким чином:

а) задовольняються всі угоди на купівлю, ціна яких вища, та всі угоди на продаж, ціна яких нижча за курс дня, та всі угоди за умови “за курсом дня” (ЗКД);

б) угоди, ціна яких дорівнює курсу дня, задовольняються в разі можливості повністю, а якщо це неможливо, то пропорційно обсягам, вказаним у замовленнях;

в) якщо курс дня визначити неможливо через велику розбіжність цін попиту та пропозиції, торги за цією акцією вважаються такими, що не відбулися, а курсом дня вважається його попереднє значення;

г) замовлення, не забезпечені грошима, не задовольняються.

Для аналізу інвестиційної привабливості об’єктів студенти мають використати метод фінансових коефіцієнтів, який передбачає тлумачення економічної сутності найважливіших  з цих коефіцієнтів.

Так, чистий прибуток на одну просту акцію Earnings Per Share (EPS) як відношення чистого прибутку, зменшеного на величину дивідендів за привілейованими акціями до загальної кількості простих акцій значною мірою впливає на ринкову ціну акцій. Саме цей показник фундаменталісти досить часто розглядають в якості справедливої вартості простої акції. Головний його недолік — неможливість зіставлення через неоднакову ринкову вартість акцій різних компаній-емітентів.

При розрахунку стабільного (стійкого) чистого прибутку аналітики враховують: історичні дані про зміни прибутку, стабільність і стійкість (якість ) прибутку, потенційні бухгалтерські коригування,  а також за необхідності - зовнішні чинники, що можуть впливати на майбутній прибуток . Слід зазначити, що західні дослідники вказують на «ненауковість » методу розрахунку чистого прибутку, зокрема, через розбіжності у локальних і міжнародних підходах до оцінки амортизації гудвілла за різних методик бухгалтерського обліку; різні рівні  заборгованості та податкові ставки. Крім того, для більшості компаній показник амортизації гудвілла є недосяжним.

Коефіцієнт «ціна—дохід» Price-Earnings Ratio (P/E) характеризує зв’язок між ринковою ціною і доходом, що вона приносить. Є індикатором попиту на акції компанії. Він показує, скільки згодні платити інвестори в даний момент за одиницю прибутку на акцію. Відносно високе зростання цього показника в динаміці засвідчує, що інвестори очікують прискореного зростання прибутку цієї фірми порівняно з іншими. Цей показник можна використовувати у просторових (міжгосподарських) зіставленнях.

Компаніям, які мають відносно високу сталість економічного зростання, притаманні високі значення показника «ціна—дохід».Разом з тим цілком можливо, що потенціал зростання курсової вартості цього цінного паперу вичерпаний, тож невдовзі може початися падіння ринкової ціни. Коефіцієнт «ціна—дохід» показує, як порівняно із середньоринковим рівнем на початку «ведмежого» ринку може впасти курс акцій. За інших рівних умов слід очікувати, що акції із вищим Р/Е у відсотках більше втрачатимуть у ціні порівняно з тими, в яких цей показник нижчий.

За загального падіння курсів передусім потерпають ті акції, курс яких не відповідає фактичному фінансовому стану емітента. «Ціна—дохід» — інформативний показник, який демонструє відрив ринкової вартості акцій від їхньої справедливої (внутрішньої) вартості й уможливлює визначення рівня переоціненості чи недооціненості акцій на ринку.

Слід завжди порівнювати значення Р/Е компанії зі значенням цього показника подібних компаній або із середньогалузевим значенням. Високе значення Р/Е нерідко свідчить про переоціненість акцій. На розвинених ринках значення Р/Е для близьких за профілем та розмірами компаній має наближатися до певної константи, значення якої для кожної галузі визначають статистичні дані. При зіставленні цього показника по акціях низки фірм  інвестиційно привабливими є ті, по яких Р/Е найменший. Але це не стосується акцій компаній так званих «блакитних корінців», які працюють стабільно.

Попри недоліки мультиплікатор  Р/Е  зрозумілий усім учасникам ринку, навіть індивідуальним інвесторам.  На практиці показник Р/Е обчислюють так. Спочатку на підставі останнього за роком звіту про доходи підприємства визначають балансову величину доходу підприємства в розрахунку на одну акцію шляхом ділення прибутку після оподаткування на число акцій в обігу. Далі визначають ринкову ціну простих акцій підприємства (використовують ціну останньої угоди за акціями або інформацію у фінансовій пресі). Нарешті ринкову ціну акції ділять на дохід у розрахунку на одну акцію.

Альтернативний підхід передбачає  розрахунок подібного мультиплікатора (Р/EBIT). На підставі показника EBIT – earnings before interest and tax. Така методика розрахунку використовується  для збиткових компаній або тих, які мають значне боргове навантаження, яке погашає чистий прибуток.. Вона дозволяє також усунути невизначеність, пов’язану з розбіжностями у ставках податку на прибуток.

Коефіцієнт дивідендної віддачі (Dividend Yield) у компаніях, що розширюють свою діяльність шляхом капіталізації більшої частини прибутку, відносно невеликий. Він характеризує відсоток повернення коштів на капітал, вкладений в акції фірми (прямий ефект). Спостерігається також побічний ефект, що виявляється в зміні ринкової ціни акцій фірми-емітента.

Коефіцієнт дивідендних виплат або дивідендний вихід (Dividend Payout) вказує на можливі зміни в попиті на акції за умов «ведмежого» ринку. Курс акцій з вищим рівнем цього коефіцієнта падає у відсотковому відношенні менше, ніж курс акцій з нижчим рівнем цього показника.

Коефіцієнт дивідендних виплат — це частка чистого прибутку, сплачена власниками акцій у вигляді дивідендів. Значення коефіцієнта залежить від інвестиційної політики фірми. Із цим показником тісно пов’язаний коефіцієнт реінвестування прибутку, який характеризує його частку, реінвестувану у розвиток виробничої діяльності. Сума значень показника дивідендного виходу й коефіцієнта реінвестування прибутку дорівнює одиниці.

Деякі аналітики часто розглядають коефіцієнт «ціна—балансова вартість» Р/В (Priсe to Book Value Ratio), який  характеризує відношення ринкової ціни акції до її балансової вартості — частки власного капіталу фірми, що припадає на одну акцію. Балансова ціна (вартість) акції складається з її номінальної вартості (тобто вартості, за якою акція врахована в акціонерному капіталі), частини емісійного прибутку (накопичуваної різниці між ринковою ціною акцій у момент їх продажу та їхньою номінальною вартістю) і частини прибутку накопичуваного та вкладеного в розвиток фірми.  Аналітиків приваблює те, що балансова вартість є відносно постійною величиною, яку можна співставляти, як у часі, так і між окремими емітентами. Проте цей показник не відображає якість прибутку і прогноз грошових потоків, залежить від  методів нарахування амортизації..  Він може застосовуватись  при аналізі компаній, які не мають значних основних засобів.

Значення коефіцієнта Р/В більше одиниці означає, що інвестори, купуючи акцію, здатні дати за неї ціну, що перевищує облікову оцінку реального капіталу, який припадає на акцію (переоцінені акції). Значення Р/В менше одиниці розглядається як свідчення недооціненості акції.

Відношення ринкової ціни акції до виручки від реалізації продукції в розрахунку на одну акцію характеризує показник P/S (Price-Sales). В умовах економічної стабільності для великих фірм значення P/S зазвичай складає 0,4-0,8. Якщо  цей показник менший за 0,4,  це свідчить про недооціненість акції.

Коефіцієнт ліквідності акцій характеризує кількісний результат - частку проданих акцій конкретного емітента у загальному обсязі їх пропозиції, а коефіцієнт «пропонування-попит» свідчить про співвідношення цін пропозиції та попиту.

Західні інвестори приділяють велику увагу рентабельності компанії. Тому у зарубіжній практиці прийнято декілька показників рентабельності. За поглибленого аналізу при наявності даних позраховують коефіцієнт - відношення чистого прибутку на акціонерний капітал, коефіцієнт – відношення  балансового прибутку до середньої вартості  всіх активів, дохід на акцію оцінює рентабельність з точки зору власника акціі,рентабельність продажу визначається відношенням балансового прибутку до виручки від реалізації продукції. У випадку , коли звітні документи емітента  недосяжні, аналітик обмежує перелік показників, що використовуються.

        Слід звернути увагу студентів на те, що таку аналітичну роботу проводять під час відбору до портфеля простих акцій. Аналіз щодо привілейованих акцій буде значно спрощеним, оскільки інвестору заздалегідь відомий рівень фіксованого доходу за ними.

Формування структури активів у портфелі цінних паперів залежить від типу інвестора та цілей, які він переслідує. Тобто мова йде про інвестиційну стратегію. Існує декілька типів інвестиційних стратегій. Виділяють такі типи інвесторів:

•  активний (агресивний);
•  пасивний (консервативний);
•  помірно-консервативний.

Основне завдання активного (агресивного) інвестора полягає у прогнозуванні розміру майбутніх доходів від інвестованих коштів. Інвестори агресивного типу скуповують цінні папери в очікуванні стрімкого зростання їх курсової вартості. Ця стратегія пов’язана із значним ступенем ризику, втім і можливі доходи є досить високими.

Вартість капіталу може як зростати, так і падати, і пошук недооцінених активів може не досягнути успіху. Тому пасивне (консервативне) управління грунтується на уявленні про ефективність ринку, про те, що ринок сам установить реальну вартість того чи іншого цінного папера. Сутність консервативної стратегії полягає у створенні добре диверсифікованого портфеля цінних паперів із заздалегідь визначеним рівнем ризику та терміну утримання портфеля у незмінному вигляді.

Різновидом пасивної стратегії є формування портфеля, максимально наближеного за своєю структурою до структури фондового індексу.

Основні цілі помірно-консервативного інвестора — зростання капіталу та отримання поточних доходів при контрольованому рівні ризику. До складу такого портфеля включаються як довгострокові інвестиції, пов’язані зі зростанням курсової вартості, так й інвестиції із заданим рівнем дохідності.

 Слід пам’ятати, що одна з особливостей  інвестиційних операцій — вимога щодо ліквідності портфеля та його низької ризикованості. Тому доцільно забезпечувати диверсифікацію вкладень. В іншому випадку портфель буде розцінюватися як неефективний.

Один з можливих методів формування портфеля — це формування портфеля цінних паперів, що найбільш повно відтворює його структуру, покладену в основу визначення ринкового індексу. Це так звана індексна стратегія формування портфеля. Такий портфель створюється для дзеркального відображення руху індексу, обраного в якості бази. Залежно від типу індексу розрізняють і фондові портфелі.

Індексний метод — пасивний метод управління портфелем, хоча достатньо ефективний, адже забезпечує дохідність портфеля не нижче за ринкову. Слід зауважити, що існують різні можливості використання індексного методу формування портфеля. Наприклад, за індексом формується лише частина портфеля, інша частина призначена для активного управління портфелем.

Ефективність інвестиційного портфеля на практиці визначають різними методами. Відносно простими у використанні є критерії Трейнора та Шарпа.

Критерій Трейнора припускає, що розглядуваний портфель повністю диверсифікований або представляє частину повністю диверсифікованого портфеля, тому b може бути мірою ризику цього портфеля. Із застосуванням методу обчислюється коефіцієнт Т:

  ,                (11)

де T — критерій Трейнора; b — міра ризику;  — середня ставка доходу портфеля за певний час; — ставка доходу на безризикові цінні папери.

Цей простий коефіцієнт дозволяє оцінити здатність інституційних інвесторів вибирати активи з вищим відсотком доходу, ніж серед багатьох активів з однаковим ризиком.

Критерій Шарпа відрізняється від критерія Трейнора тим, що при визначенні коефіцієнта S як знаменник використовується стандартне відхилення дохідності портфеля s_p (повний ризик) протягом розглядуваного періоду:

  ,                (12)

де S — критерій Шарпа;  — середня ставка доходу портфеля за певний час; — безризикова ставка доходу на цінні папери; s_p — стандартне відхилення дохідності портфеля за той же час.

Критерій Шарпа дозволяє оцінювати не лише вибір найдохідніших активів, а й ефективність диверсифікації.

 

 

МОДУЛЬ  3

 

Метою даного модулю є  формування навичок щодо укладання та аналізу кошторисів різних типів  локального, об’єктного та зведеного.

Для виконання модулю студентам необхідно отримати на базі практики реальні кошториси, укладені для проведення різних типів капітальних робіт (нове будівництво, реконструкція, розширення, технічне переозброєння, модернізація). Кошториси мають бути опрацьовані, проаналізовані та оцінені з позиції ефективності та доцільності інвестування коштів. Нормативною базою для укладання кошторисів є Державні будівельні норми (ДБН), які наведено в Додатку 3.

В якості приклада пропонується розв’язання наступної виробничої ситуації.

Компанія  здійснює  розширення власних приміщень за рахунок одноповерхової будівлі, яка має будівельний об’єм  250000 м³. Територія для будівництва прийнята  7,0 га.

           Об’єкти підсобного та обслуговуючого призначення -  склади будівельним об’ємом  4000,0  м³  та  майстерні  будівельним  об’ємом

5000,0  м³. Вартість  одиниці  будівельного  об’єму  прийнята  19  грн.  для  складів і  21,2 грн. для майстерень.

          Об’єкти  енергетичного господарства – котельна (будівельним  об’ємом  1250,0  м³), трансформаторна  підстанція  (514,0 м³), лінія  електропостачання  (довжиною  0,75 км). Вартість  одиниці  будівельного  об’єму  для  котельні  прийнята  33,5  грн.,  трансформаторної  підстанції – 40,0  грн.  Вартість  1,0  км  лінії  електропостачання  прийнята  55000,0 тис. грн.

     Об’єкти  транспортного  господарства  і  зв’язку  -  залізничні  шляхи (довжиною  1,3 км),  гаражі  (будівельний  об’єм  650,0  м³).  Вартість  1,0  км  залізничних  шляхів  прийнята  780,0 тис. грн.,  а  1 м³  гаражів – 47,5 грн.

Зовнішні  мережі  та  споруди  водопостачання, каналізації, теплопостачання   та  газопостачання  включають:  мережі  водопостачання  довжиною  6,0 км;  мережі  каналізації  довжиною  4,0 км. Вартість  1,0 км зовнішніх  мереж  водопостачання  - 100,0 тис. грн., а каналізації – 75,0 тис. грн.

Благоустрій  та  озеленення  території  включає:  пішохідні  доріжки  площею  1400,0 м²;  озеленення  території  площею  0,5 га; ігрові  майданчики

на  25  місць. Вартість  пішохідних  доріжок  -  25,0  грн. за  1 м², озеленення - 70,0 тис. грн.  за  1,0 га,  ігрові  майданчики -  35,0 грн. за  1  місце.

Норма  витрат  на  будівництво  тимчасових  будівель  і  споруд  складає  2,4% для  об’єктів. Додаткові  витрати  на  виконання  робіт  у  зимовий  період  передбачені  в  розмірі  1,0%.  Витрати   на  перевезення  працівників  будівельно-монтажних  організацій  автомобільним  транспортом  передбачені  в  розмірі  1,5%.  Додаткові  витрати  при  виконанні  будівельно-монтажних  робіт  у  літній  період  просто  неба  при  температурі  зовнішнього  повітря  більш  ніж  27ºС  визначаються  за  усередненим  відсотковим  показником,  який  становить  0,35%  від  вартості  будівельно-монтажних  робіт.

Фонд  заробітної  плати  складає:  400000,0 тис. грн. по  будівельним  роботам;  350000,0 тис. грн.  по  монтажним  роботам; 100000,0  тис. грн. -  для  інших  видів  робіт.

Утримання  служби  замовника (включаючи  технічний  нагляд)  об’єкта, що будується,  визначений  в  розмірі  2,5%;  авторський  нагляд  складає  0,1%;  підготовка  експлуатаційних  кадрів  складає  0,8%.

Вартість  експертизи  проектно-кошторисної  документації  складає  15%  від  вартості  проектних  та  вишукувальних  робіт.

 

                  Пояснення  до  виконання  модулю 3

 

При   складанні  локального  кошторису:

• знаходимо  загальну  вартість  прямих  витрат  будівельних, внутрішніх              санітарно-технічних та  електромонтажних робіт  та  витрати  на  придбання і  монтаж  технологічного обладнання  з  урахуванням  загального  будівельного об’єму  та  вартості  одиниці  об’єму;
• визначаємо  кошторисну  заробітну  плату  як  суму  заробітної  плати  будівельників, монтажників, робітників  при  експлуатації  машин  та  механізмів,  а також  заробітної  плати  працівників  у  складі  загально  виробничих  витрат.

При  складанні  об’єктного  кошторису   враховуємо, що  об’єктні  кошториси  складаються  для  всіх  об’єктів  виробничого  комплексу.

 

Складання  зведеного  кошторисного  розрахунку:

 Глава  1.  Підготовка  території  будівництва.

Знаходимо  вартість  робіт  на  відведення  території  будівництва, підготовку  території  розміром  7,0 га,  та  розподіл  витрат  за  видами  робіт.

Глава  2.  Основні  об’єкти  будівництва.

Отримані  дані  з  об’єктного  кошторису  записуємо  за  видами  робіт.

Глава  3.   Об’єкти  підсобного  та  обслуговуючого  призначення.

Відповідно  до  завдання  до  цієї  глави  включені  дані  про  склади  та  майстерні.

Глава  4.   Об’єкти  енергетичного  господарства.

Глава  5.    Об’єкти  транспортного  господарства.

До  глави  включені  залізничні  шляхи  та  гаражі.

Глава  6.    Зовнішні  мережі  та  споруди  водопостачання, каналізації, теплопостачання  та  газопостачання.

Глава  7.    Благоустрій  та  озеленення  території.

До  глави  включені  пішохідні  доріжки, озеленення, ігрові  майданчики.

Глава   8.  Тимчасові  будівлі  та  споруди.

Знаходимо  норму  витрат  на  будівництво  тимчасових  будівель  і  споруд. В  даному  завданні  норма  витрат  складає  2,4%  від  кошторисної  вартості  будівельних  і  монтажних  робіт  за  підсумками  глав 1-7  зведеного  кошторисного  розрахунку.

Глава   9.  Інші  роботи  і  витрати.

До  глави  включені  додаткові  витрати  на   виконання  робіт  у  зимовий  період (за  підсумками  глав  1-8); на  виконання  будівельно-монтажних  робіт  у  літній  період  просто  неба  (за  підсумками  глав  1-8);

Витрати  на  перевезення  працівників  будівельно-монтажних  організацій  автомобільним  транспортом  (за  підсумками  глав  1-8).

Глава  10.  Утримання  служби  замовника (включаючи  технічний  нагляд)  об’єкта, що будується.

Визначається  в  розмірі  0,8%  за  підсумком  глав  1-9.

Глава  11.   Підготовка  експлуатаційних  кадрів.

Визначається  в  розмірі  2,5%  за  підсумком  глав  1-9.

Глава   12.   Проектні  та  вишукувальні  роботи .

Визначаються  в  розмірі  2,5%  за підсумком  глав  1-9,  враховуючи  вартість  експертизи  проектно-кошторисної  документації.

Після  підсумку  по  главах  1-12  визначаємо  податки, збори  та  обов’язкові  платежі, встановлені  чинним  законодавством.  Визначаємо  також  комунальний  податок  за  формулою

                            КП= (ФОП : 850) х  1,7 , де:

             ФОП -  фонд  оплати  праці  (15%  від  вартості  будівництва)

850. середня  заробітна  плата  у  будівництві, грн.

              1,7 -  10%  неоподаткованого  мінімуму  від  17  грн.

 

3. Порядок оцінювання виконання комплексного  міждисциплінарного тренінгу

Оцінка за роботу у міждисциплінарному тренінгу здійснюєть­ся за результатами модульного контролю, який охоплює поточний та заключний контроль. Контроль знань студентів здійснюється за 100-бальною шкалою. Для успішного проходження міждисциплінарного тренінгу студент має набрати від 50 до 100 балів.

1. Поточний контроль спрямований на перевірку активності й ефективності діяльності студентів на тренінго­вих заняттях. Завдання поточного контролю — вимірювання навчальної поведінки, процесу та фактичних результатів діяльності студентів на тренінгу; перевірка розуміння та використання тео­ретичного матеріалу фахових курсів у практичній діяльності; сформованих фахових навичок та вмінь працювати самостійно та у групі, здатності вирішувати управлінські проблеми, презенту­вати результати своєї діяльності, викладати та обґрунтовувати власну позицію з певних питань тощо.

Поточний контроль роботи у тренінговій програмі передбачає максимальну оцінку — 90 балів:

«Модуль 1» - 30 балів,

«Модуль 2» - 30 балів,

«Модуль 3» - 30 балів,

Контроль діяльності на тренінгу охоплює: самостійність дослідження, обговорення проблем, пошук альтернатив, підготовку проектів та рекомендацій тощо) та результатів цієї діяльності (проекти, рекомендації, презентації тощо).

Особливості контролю та оцінювання роботи студентів у тре­нінгу порівняно з роботою у ході традиційних форм навчання полягають у тому, що оцінюються не тільки знання, а й рівень глибини розуміння поставлених на обговорення проблем, здатні­сть студентів творчо підходити до вирішення конкретних управлінських проблем, уміння не тільки висловлюватись, а й обґрун­товано захищати свою точку зору, переконувати інших.

Поточному контролю підлягають різні аспекти самостійної та групової діяльності по кожному модулю тренінгу відповідно до його тематики і специфіки. За кожен з модулів тренінгу студент може отримати до 30 (разом 90 балів). Крім того, 5 балів може буде додано до підсумкової оцінки за творчий та нестандартний підхід до вирішення управ­лінських проблем.

Загальні критерії, за якими оцінюється поведінка та діяльність студентів на тренінгу, такі: функціональна активність; ініціативність; творчість у вирішенні проблем; самостійність діяльності; уміння поєднувати теоретичні знання та практичні підходи; обізнаність у сучасних тенденціях розвитку; вміння працювати у команді; виконання вимог регламентує вміння раціонально використовувати час; результативність.

2. Заключний контроль дає можливість кожному студенту усвідомити здобутий досвід та власні можливості і компетенції, а також здійснити зворотний зв'язок, спрямований на подальше вдосконалення тренінгової програми. Завданнями заключного контролю є групова та самооцінка студентів відповідно до їх підготовки та можливостей стосовно майбутньої фахової діяльності; ставлення до міждисциплінарного тренінгу та його оцінка; об­ґрунтовані пропозиції щодо змін у програмі міждисциплінарного тренінгу та вдосконалення його проведення.

Заключний контроль роботи у тренінговій програмі передба­чає максимальну оцінку — 10 балів. Охоплює оцінку якості роз­робки та презентації підготовлених малими групами проектів у рамках проведення тренінгу – 5 балів, а також оцінку активності участі кожного студента у роботі команди що­до підготовки групового проекту — 5 балів. Ця оцінка виставля­ється за результатами групової оцінки та її обговорення кожною міні-групою студентів членами своєї команди.

Проведення заключного контролю також передбачає спільне обговорення на останньому тренінговому занятті підготовленого кожним студентом звіту за трьома напрямами:

1. Самооцінка власних знань та навичок відповідно до майбутньої фахової діяльності.
2. Обґрунтоване судження стосовно ефективності міждисцип­лінарного тренінгу.

3. Обґрунтовані пропозиції щодо можливого покращення або вдосконалення міждисциплінарного тренінгу.

Активна робота на останньому тренінгу з презентації власної роботи та обговоренню результатів тренінгу може бути максима­льно оцінена у 5 балів. Ці бали враховуються у підсумковій оцін­ці роботи студента на міждисциплінарному тренінгу у разі, якщо за іншими видами контролю він не набрав 100 балів.

Загальні критерії, за якими оцінюється підготовлений звіт, та­кі: комплексність, конкретність, обґрунтованість, глибина аналі­зу творчий підхід у вирішенні проблем, самостійність, уміння поєднувати теоретичні знання та практичні підходи, обізнаність у сучасних тенденціях розвитку.

Результати поточно-модульного контролю знань студентів вносяться до відомості обліку поточної і підсумкової успішності. Оцінка за 4-бальною шкалою оцінювання виставляється в екза­менаційні відомості поряд із загальною підсумковою оцінкою за 100-бальною шкалою та оцінкою за шкалою ЕСТ5. Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу за сис­темою ЕСТS здійснюється у такому порядку:

Оцінка за шкалою ЕСТS	Оцінка за баловою шкалою, що використовується в КНЕУ	Оцінка за національною шкалою
А	85—100	5 (відмінно)
B	80	4 (добре)
C	65—75
D	60	3 (задовільно)
E	50—55
FX	20—45	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання
F	0—15	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

Студенти, які набрали за результатами поточного модульного контролю від 0 до 45 балів, зобов'язані написати заяву на повтор­не проходження тренінгу.

4. Список рекомендованої літератури

Основна

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року, № 3480-IV.
2. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 року, № 2299-III
3. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року, № 2664-III.
4. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року, № 448/96- ВР.
5. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року, № 710/97-ВР.
6. Про Загальні засади функціонування національного депозитарію України. Указ Президента України від 22 червня 1999 року, № 703/99.
7. Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України. Указ Президента України від 26 березня 2001 року, № 198/2001.
8. Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів. Постанова Кабінету міністрів України від 19.04.1999 року, № 632.
9. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти». Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року, 559.
10. Положення про операції банків з векселями. Постанова Правління НБУ від 28 травня 1999 року, № 258.
11. Про затвердження Методики розрахунку інтегрального індексу фондового ринку. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.12.2000 року, № 237.
12. Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999р, № 687- ХIV.
13. Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992р, № 2780-ХII.
14. Закон України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000р., № 1378-IV.
15. Закон України «Про ціни і ціноутворення» № 189 від 22 вересня 2006р, № 507-XII.
16. Наказ № 174 від 27.08.2000р. Держбуду України “Про затвердження правил визначення норм будівництва” ДБН Д.1.1. – 2000.
17. ДБН. Проектування. Склад, порядок розробки, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. ДБН А.2.2-3-2004. Видання офіційне.
18. Постанова Кабінету Міністрів в Україні № 1308 від 17.08.1998р. “Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів для будівництва і проведення їх комплексної державної експертизи”.
19. Систематизований збірник нормативних документів з питань кошторисного нормування та ціноутворення в будівництві. Інформ-екобуд, Київ, 2000р.
20. Закон України «Про інвестиційну діяльність»  від 18 вересня 1991 року.
21. Боди З., Кейн А., Маркус А.  Принципы инвестиций  - 4-е изд.: Пер. с англ.-М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.
22. Інвестиційний анализ: Подручник. – 2-ге виданная, перероб. та доп./ А.А. Пересада, Т.В Майоров, С.В. Онікієнко та ін. –  К: КНЕУ, 2008.- 544 с.
23. Колби Р., Мейерс Т. Энциклопедия технических индикаторов рынка.– М: Альпина,2000.
24. Мэрфи Дж. Технический анализ фьючерсних рынков: теория и практика. –М: Альпина Паблишер, 2001
25. Мертенс А. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. — К.: Киев. инвест. агентство, 1997.
26. Пересада А.А. Коваленко Ю.М. Фінансові інвестиції: Підручник.- К: КНЕУ, 2006.- 728 с.
27. Пересада А.А. та ін. Портфельне інвестування. Навчальний посібник. – К., КНЕУ, 2004.
28. Тьюлз Р., Брэдли Э., Тьюлз Т. Фондовый рынок: Пер. с англ. – М.: Инфра     – М., 1997.
29. Фабоцци Ф. Управление инвестициями. Пер. с англ. – М.- ИНФРА-М, 2000.
30. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. Пер. с англ. — М.: Инфра-М, 2001.
31. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник.– 2-ге видання.–– К.% Знання, 2008. – 535с.

 

Додаткова

1. Абрамов С.И. Организация инвестиционно-строительной деятельности. М., Центр экономики и маркетинга, 1999г.
2. Балабанов И.Г. Основы финансового менеджмента как управление капиталом? – М., Финансы и статистика.
3. Бакаєв Л.О. Кількісні  методи в управлінні інвестиціями: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2000.
4. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. Учеб.курс— К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001.
5. Брігхем Є.Р. Основи фінансового менеджменту. – К.: КП «Ваказо», 1997
6. Бригхем Ю., Галенски Л. Финансовый менеджмент. Полный курс в 2-х т. Пер. с англ. – СПб.: Санкт-Петербургский университет экономика и финансы, 1997.
7. Инвестиционно-финансовый портфель / Под ред. Ю.Б. Рубина. – М.: СОМИНТЕК, 1993.
8. Калинина А.В. и др. Рынок ценных бумаг (теория и практика). – К.: МАУП, 1992.
9. Ковалев В.В. Финансовый анализ. Выбор инвестиций. Управление капиталом. – М.: Финансы и статистика, 1995.
10. Ковалева А.М. Финансы. – М.: Финансы и статистика, 2000.
11. Колесников В.И. Торкановский В.С. Ценные бумаги. – М.: «Финансы и статистика», 1998.
12. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. – Тернополь: Економічна думка, карт-бланш. 2001.
13. Массе Пер. Критерии и методы оптимального определения капитальных вложений. Пер. с франц. Ф.Р. Окуневой и А.И. Гладишевского. Науч. ред. и вступит. Стаття А.В. Жданко. – М.: «Статистика», 1971.
14. Мельник В.Л. Ринок цінних паперів. – К.: Віра. 1998.
15. Миркин Я. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М.: 1995.
16. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – К.: ВІК; Глобус, 1992.
17. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. К., “Лібра”, 2002р.
18. Практика формування взаємовідносин у будівництві в умовах однорівневої  системи ціноутворення. Збірник офіційних нормативних документів К., НВФ “Інвестиційний проект”, 2002р.
19. Рогожин П.С. Економіка будівельних організацій. К., 2001р.
20. Стоянова Е.П. Финансовый менеджмент: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 1996.
21. Титаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестиції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ. 2000.
22. Ценные бумаги. Учебник для ВУЗов. Ред. В.И. Колесников. – М.: финансы и статистика, 2001.
23. Черкасов В.Е. Международные инвестиции. Учебно-практическое пособие. – М.: Дело, 1999.
24. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. Пер. с англ. – М.: Инфра-М., 2001.
25. Шевченко О. Активізація  навчального процесу вивчення концептуальних засад портфельного інвестування. / Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Збірник наукових праць. Випуск 10.-К.:Інститут Реклами, 2007.
26. Adams L. Investment.-L.: Kluwev low international. 1995.
27. Campbell T.S. Money and capital markets.-Glenvien (III)ets.: Scott, Foresmen, 1998.
28. Elton T., Gruber M. Modern Portfolio Ihcory and investment analysis., 4 th ed.-N.Y., Iohn Wiley & Sons. Inc. 1991.
29. Relly K. Investment analysis portfolio management. Ney York, The Dryden Press, 1991.
30. J.M. Keynes. General Theory of Employment, Interest and Money. Collected Writings of Jjhn Maynard Keynes, vol. VII, London: Macmillan, 1973.
31. Markowitz Harry M. Portfolio Selection. Efficient Diversification of Investments. New York: Wiley, 1956.
32. Sharpe W.F. Capital Asset Prices: A. Theory of Market Equilibrium under Conditions of Risk. Journal of Finance, 3, 1964.
33. Sharpe W. Investment, – New York: Prentice Hall, 1985.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

 

Замовлення на купівлю-продаж цінних паперів

від “____” _________________ 200 __ р.

 

 

Корпоративний інвестиційний фонд______________________________________

Придбає/продасть (зайве закреслити)

такі акції:

Емітент _________________________________________________________

Номінал ________________________________________________________

Кількість лотів ___________________________________________________

Кількість акцій у лоті _____________________________________________

Загальна кількість ________________________________________________

Ціна за акцію ____________________________________________________

Загальна ціна ____________________________________________________

Особливі умови __________________________________________________

Термін дії замовлення _____________________________________________

Від КІФ ____________________              Від Біржі ___________________

Додаток 2

 

 

Записка спеціаліста № __________

“____” ________________ 200 __ р.

 

Зафіксована угода купівлі-продажу цінних паперів між:

__________________________________ (продавець) і

__________________________________ (покупець)

на таких умовах:

Акція (емітент): _________________________________________________

Одиниця виміру (лот): ____________________________________________

Кількість одиниць: _______________________________________________

Ціна за одиницю: ________________________________________________

 

Спеціаліст ________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Державні будівельні норми України. Проектування.

Склад, порядок розроблення, погодження та

затвердження проектної документації для

будівництва ДБН А.2.2-3-2004

Зміст документу

Державні будівельні норми України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004  44

1. Загальні положення. 45

2. Порядок розроблення проектної документації 46

3. Ескізний проект (ЕП) 52

4. Техніко-економічне обгрунтування (ТЕО), 53

5. Проект (П) 54

6. Робочий проект (РП) 55

7. Робоча документація (Р) 56

8. Порядок визначення вартості проектування та будівництва. 59

9. Погодження, експертиза та затвердження проектної документації 59

Додаток А.. 65

Додаток Б. 67

Додаток В.. 71

Додаток Г. 73

Додаток Д.. 76

Додаток Е. 78

Додаток Ж.. 80

Додаток И.. 83

Додаток К.. 89

Додаток Л.. 94

Додаток М.. 50

Додаток Н.. 96

Додаток П.. 98

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держбуду України 20.01.2004 № 8

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Проектування.

Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004

Ці норми встановлюють склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво і реконструкцію будинків і споруд (далі – об’єктів) цивільного призначення та на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення об’єктів виробничого призначення (далі – будівництво).

Вимоги цих норм є обов’язковими для застосування юридичними та фізичними особами – суб’єктами господарської діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.

Додаткові вимоги галузевої специфіки об’єктів будівництва встановлюються відомчими нормативними документами за погодженням з Держбудом України.

Вимоги щодо складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації на капітальний ремонт, реставрацію пам’яток архітектури, на об’єкти, що споруджуються за межами України за рахунок її бюджетних інвестицій, при ліквідації наслідків аварій і катастроф, а також на консервацію та розконсервацію об’єктів будівництва встановлюються окремими нормативними документами з урахуванням положень цих Норм.

Перелік нормативно-правових актів і нормативних документів, на які є посилання в цих нормах, наведений у додатку А.

Основні терміни та їх визначення наведені у додатку Б.

1. Загальні положення

1.1 Право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам – суб’єктам господарської діяльності незалежно від форм власності (далі – проектувальник), які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно з законодавством.

1.2 При розробленні проектної документації для будівництва враховується чинна містобудівна документація, затверджена за встановленим порядком. За відсутності останньої слід керуватися ДБН Б.1.1-4.

1.3 Проектна документація для будівництва має відповідати положенням законодавства, регіональних та місцевих правил забудови, а також вимогам нормативів та нормативних документів.

1.4 Авторський нагляд за реалізацією проектних рішень при будівництві об’єкта здійснюється на підставі укладеного договору між замовником і генпроектувальником згідно з вимогами ДБН А.2.2-4.

2. Порядок розроблення проектної документації

2.1 Проектні та вишукувальні роботи виконуються на підставі договорів (контрактів), укладених між замовниками і проектувальниками (ст. 324 Господарського кодексу України).

Договір можна укладати на виконання передпроектних робіт, комплексу проектних робіт, вишукувальних робіт, окремих стадій та розділів проекту.

Не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань на нових земельних ділянках, а при реконструкції об’єктів – без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань.

2.2 Проектування об’єктів здійснюється з дотриманням законодавства України на підставі вихідних даних.

Вихідні дані для виконання проектних робіт на відповідній стадії замовник зобов’язаний надати до початку виконання проектно-вишукувальних робіт.

До складу вихідних даних належать:

• архітектурно-планувальне завдання (АПЗ);
• технічні умови щодо інженерного забезпечення об’єкта (ТУ);
• завдання на проектування згідно з додатком Д;
• інші вихідні дані згідно з додатком Г.

АПЗ та ТУ надаються замовникові в Порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 № 2328. Завдання на проектування замовник складає сам або доручає проектувальнику за окрему плату.

Місця розташування об’єктів визначаються місцевими органами містобудування та архітектури на підставі дозволу на будівництво виконавчих органів місцевого самоврядування, а також затверджених чинних містобудівних документів.

За відсутності останніх необхідно керуватися ДБН Б.1.1-4 та вказівками щодо вибору ділянки, викладеними у додатку В.

ТУ повинні передбачати виключно ті роботи і в тих обсягах, які необхідні для здійснення інженерного забезпечення проектованого об’єкта.

2.3 Замовлення на проектування об’єкта проектувальник одержує через замовника або за підсумками архітектурного конкурсу чи торгів (тендерів), порядок проведення яких встановлений законодавством.

2.4 Кількість стадій проектування визначають замовник та проектувальник з урахуванням положень 2.5 цих Норм.

Категорії складності об’єктів цивільного призначення залежно від їх архітектурних та технічних характеристик визначаються згідно з додатком П, а виробничого призначення – за відповідним рішенням Держбуду України.

Назва проектної документації повинна бути уніфікована і відображати кількість стадій проектування та вид будівництва: одностадійний (двостадійний, тристадійний) проект будівництва об’єкта цивільного (виробничого) призначення.

2.5 Стадії проектування

2.5.1 Для технічно нескладних об’єктів, а також об’єктів з використанням проектів масового та повторного застосування I та II категорій складності проектування здійснюється:

• в одну стадію – робочий проект (РП);
• у дві стадії – для об’єктів цивільного призначення – ескізний проект (ЕП), а для об’єктів виробничого призначення – техніко-економічний розрахунок (ТЕР) та для обох – робоча документація (Р).

2.5.2 Для об’єктів III категорії складності проектування здійснюється в дві стадії:

• проект (П);
• Р.

2.5.3 Для об’єктів IV та V категорії складності, технічно складних відносно містобудівних, архітектурних, художніх та екологічних вимог, інженерного забезпечення, впровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів, проектування виконується в три стадії:

• для об’єктів цивільного призначення – ЕП, а для об’єктів виробничого призначення – техніко-економічне обгрунтування (ТЕО);
• П;
• Р.

2.6 Замовник може доручити проектувальникам виконати будь-які передпроектні роботи щодо розміщення об’єкта на будь-якій території без спеціальних дозволів і погоджень (за винятком зон з особливим охоронним режимом). Такі передпроектні роботи не можуть бути стадією проектування і підлягають тільки розгляду та схваленню замовником і органами містобудування та архітектури. Склад, обсяг і вартість цих робіт визначаються відповідним договором (контрактом).

2.7 Проектувальники при розробленні проектної документації несуть відповідальність та забезпечують:

• відповідність архітектурним і містобудівним вимогам та високу архітектурно-художню якість;
• відповідність вимогам чинних нормативних документів;
• захист навколишнього природного середовища, екологічну безпеку і раціональне використання природних ресурсів згідно з ДБН А.2.2-1;
• відповідність вимогам з енергозбереження;
• експлуатаційну надійність;
• ефективність інвестицій;
• патентну чистоту прийнятих технічних рішень та застосованого обладнання;
• відповідність проектних рішень вихідним даним та дозвільним документам.

2.8 Керівники юридичних осіб-проектувальників повинні призначати відповідними наказами (чи угодами авторів) головних архітекторів проектів (ГАП) для об’єктів цивільного призначення та головних інженерів проектів (ГІП) для об’єктів виробничого призначення – на розробку всіх стадій проектування і передпроектних робіт, які є відповідальними особами за архітектурно-технічні, економічні, екологічні, санітарно-гігієнічні якості проекту уцілому.

При проектуванні технічно складних об’єктів можуть призначатись ГАП та ГІП. При цьому провідна роль покладається на одного з них.

2.9 ГАП (ГІП) забезпечує підготовку договорів, координує дії виконавців, веде переговори з замовниками, субпідрядниками-проектувальниками і підрядниками, контролює склад проектної документації.

ГАП (ГІП) є одночасно і автором або одним із авторів проекту, проект створюється під його безпосереднім керівництвом і за безпосередньої участі. За якість окремого розділу проекту відповідальною особою є керівник та головний спеціаліст відповідного проектного підрозділу.

У разі призначення головного конструктора проекту він несе відповідальність за надійність і стійкість запроектованих будівельних конструкцій.

2.10 Окремі розділи або частини проектної документації, які виконані субпідрядними проектувальниками, входять до складу проектної документації як її складові частини, а відповідальність за якість їх розробки покладається як на самих розробників, так і на генпроектувальника.

2.11 Авторське право на проектну документацію охороняється згідно з Законом України “Про авторське право і суміжні права”.

У разі використання в проектних рішеннях винаходів і патентів у відповідних розділах проектів необхідно на них посилатись.

2.12 До передачі проектної документації у виробництво замовники та проектувальники зобов’язані забезпечити внесення змін у проектну документацію, пов’язаних з наданням чинності новим нормативним документам.

Робоча документація на будинки та споруди, побудовані повністю або частково відповідно до затвердженого проекту, не підлягає коригуванню у зв’язку з введенням нових нормативних документів, за винятком випадків, коли це коригування обумовлене підвищенням у нових нормативних документах вимог щодо електро-, вибухо- та пожежобезпечності об’єкта, для забезпечення яких повинні бути виконані необхідні будівельно-монтажні роботи.

Відповідні зміни проектної документації виконуються проектувальниками на договірній основі з замовником.

2.13 Проектування та будівництво можуть виконуватись по чергах, а також із виділенням пускових комплексів, якщо це передбачено завданням на проектування. В цьому разі затверджувальна стадія розробляється уцілому на об’єкт, в тому числі по чергах будівництва, а також з виділенням пускових комплексів. Наступна стадія розробляється відповідно до завдання на проектування.

Черги будівництва, крім об’єктів основного виробничого та допоміжного призначення, повинні забезпечувати санітарно-побутові умови, протипожежну безпеку, охорону праці та охорону навколишнього середовища, включаючи очисні споруди, переробку відходів виробництва тощо.

2.14 При розробленні проектної документації за дорученням замовника, за необхідності, можуть виконуватися за окрему оплату науково-дослідні роботи, у тому числі історичні та археологічні дослідження.

2.15 За рішенням інвестора (замовника), який затверджує проектно-кошторисну документацію, може розроблятися робоча документація до затвердження попередньої стадії проектування, якщо вона погоджена з органами містобудування і архітектури.

При цьому замовник повинен гарантувати проектувальнику оплату додаткових робіт, пов’язаних з переробленням робочої документації, викликаних рішеннями затверджувальної інстанції.

Будівництво розпочинається після затвердження проектної документації.

2.16 ЕП, ТЕО, ТЕР, П та РП повинні мати такі підписи:

2.16.1 Титульний лист пояснювальної записки:

• керівник організації;
• головний інженер, головний архітектор організації;
• головний архітектор і головний інженер проекту.

2.16.2 Розділи пояснювальної записки:

• автори розділів проекту.

2.16.3 Креслення:

• головний архітектор (інженер) проекту;
• керівник проектного підрозділу;
• головний спеціаліст;
• автори проекту (крім ГАП і ГІП);
• виконавці;
• перевіряючі.

При розробці документації різними фізичними особами кожна з них підписує титульний лист відповідно до укладених між ними контрактів.

Підписи кошторисної документації встановлені правилами визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України.

У пояснювальній записці мають бути відображені прізвища учасників проектування по кожному розділу проекту, а в разі наявності субпідрядників – назви юридичних або фізичних осіб субпідрядників.

2.17 Проектна документація, розрахунки, вихідні дані для проектування та матеріали державної експертизи підлягають архівному зберіганню проектною організацією згідно з положеннями та правилами.

2.18 Проектні організації можуть видавати додатково, за окрему плату (за згодою із замовником та генеральною будівельною організацією) кошторисну документацію на магнітних носіях.

2.19 Для підприємств і споруд зі складною та невідпрацьованою технологією виробництва в проектах в обгрунтованих випадках може передбачатись випереджувальне будівництво та введення в дію дослідних цехів та стендів для виконання досліджень, відпрацювання та випробування експериментальних та нових технологій, обладнання, матеріалів та виробів.

3. Ескізний проект (ЕП)

3.1 ЕП розробляється для принципового визначення вимог до містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних та функціональних рішень об’єкта, підтвердження можливості створення об’єкта цивільного призначення.

У складі ЕП для обгрунтування прийнятих рішень за завданням замовника можуть додатково виконуватися інженерно-технічні розробки, схеми інженерного забезпечення об’єкта, розрахунки кошторисної вартості та обгрунтування ефективності інвестицій, у разі проектування об’єкта у кварталі існуючої забудови – містобудівне обгрунтування розміщення об’єкта.

ЕП розробляється на підставі завдання на проектування та вихідних даних.

3.2 При розробленні ЕП та визначенні його складу належить керуватись Положенням про ескізний архітектурний проект, затвердженим наказом Держбуду України від 23.10.91 № 51-839/1.

3.3 ЕП після погодження органами містобудування та архітектури, схвалення при тристадійному проектуванні або затвердження при двостадійному проектуванні інвестором є підставою для розробки наступної стадії.

3.4 Ескізний проект може розроблятися на замовлення замовника за його вибором або на конкурсній основі.

Конкурсне проектування проводиться згідно з Порядком, установленим постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.99 № 2137.

Переможцям конкурсу надається переважне право на подальше розроблення наступних стадій проектування та їх реалізацію, якщо інше не передбачене умовами конкурсу.

3.5 Матеріали ескізного проекту передаються замовнику в чотирьох примірниках.

4. Техніко-економічне обгрунтування (ТЕО),

техніко-економічний розрахунок (ТЕР)

4.1 ТЕО розробляється для об’єктів виробничого призначення, які потребують детального обгрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об’єкта.

ТЕР застосовується для технічно нескладних об’єктів виробничого призначення.

ТЕО і ТЕР розробляються на підставі завдання на проектування та вихідних даних.

4.2 ТЕО (ТЕР) обгрунтовує потужність виробництва, номенклатуру та якість продукції, якщо вони не задані директивно, кооперацію виробництва, забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, електро- та теплоенергією, водою і трудовими ресурсами, включаючи вибір конкретної ділянки для будівництва, розрахункову вартість будівництва та основні техніко-економічні показники.

При підготовці ТЕО (ТЕР) повинна здійснюватись всебічна оцінка впливів планованої діяльності на стан навколишнього середовища (ОВНС); рекомендовані рішення ТЕО (ТЕР) мають обгрунтовуватися результатами ОВНС; матеріали ОВНС, оформлені у вигляді спеціальної частини (розділу) документації, є обов’язковою частиною ТЕО (ТЕР) (додаток К).

В ТЕО (ТЕР) повинна розглядатись відповідність його рішень архітектурним, енергозберігаючим та іншим вимогам згідно із завданням на проектування.

ТЕР виконується у скороченому обсязі в порівнянні з ТЕО відповідно до характеру об’єкта та вимог завдання.

4.3 ТЕО після погодження, схвалення при тристадійному проектуванні або затвердження ТЕР при двостадійному проектуванні за встановленим порядком є підставою для розробки наступної стадії проектування.

4.4 Склад ТЕО (ТЕР) викладено у додатку Е.

4.5 Матеріали ТЕО (ТЕР) передаються замовнику в чотирьох примірниках.

5. Проект (П)

5.1 П розробляється для визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об’єкта, кошторисної вартості будівництва і техніко-економічних показників.

П розробляється на підставі завдання на проектування, вихідних даних та схваленої при тристадійному проектуванні попередньої стадії.

5.2 Розділи П необхідно подавати у чіткій і лаконічній формі без надмірної деталізації у складі та обсязі, достатньому для обгрунтування проектних рішень, визначення обсягів основних будівельно-монтажних робіт, потреб в обладнанні, будівельних конструкціях, матеріальних, паливно-енергетичних, трудових та інших ресурсах, положень з організації будівництва, а також визначення кошторисної вартості будівництва.

Матеріально-технічні ресурси окремих конструктивних елементів можуть бути визначені за відповідними аналогами без виконання конструктивних розрахунків.

5.3 Матеріали П у повному обсязі передаються замовнику генеральним проектувальником в чотирьох примірниках, субпідрядним проектувальником – генеральному проектувальнику в п’яти примірниках, а матеріали вишукувань відповідно в одному і двох примірниках.

5.4 До складу проектної продукції, що передається замовнику, не входять інженерно-технічні, техніко-економічні, екологічні та інші розрахунки, матеріали проектів-аналогів, а також матеріали інженерних вишукувань. Ці матеріали (крім технічних звітів з інженерних вишукувань, один примірник яких передається замовнику) зберігаються у проектувальника згідно з вимогами нормативних документів і можуть бути надані замовникові за його вимогою у вигляді копій за умови оплати послуг за розмноження чи експертному органу у тимчасове користування на його вимогу.

5.5 За необхідності виконання науково-дослідних, експериментальних робіт у процесі проектування і будівництва у проектній документації належить наводити їх перелік із стислою характеристикою і обгрунтуваннями необхідності їх виконання.

5.6 П після погодження та затвердження є підставою для розробки наступної стадії проектування.

5.7 Склад та зміст розділів П на будівництво об’єктів цивільного призначення, наведених у додатку Ж, а на будівництво об’єктів виробничого призначення – у додатку И, можуть уточнюватися і доповнюватися замовником у завданні на проектування залежно від призначення та складності об’єктів, що проектуються.

5.8 При застосуванні обладнання індивідуального виготовлення, включаючи нетипове і нестандартизоване, у відповідних розділах проекту належить наводити вихідні вимоги на розроблення цього обладнання.

6. Робочий проект (РП)

6.1 РП розробляється для визначення конкретних містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об’єкта, кошторисної вартості будівництва, техніко-економічних показників і виконання будівельно-монтажних робіт (робочі креслення).

РП застосовується для технічно нескладних об’єктів, а також об’єктів з використанням проектів масового застосування.

РП розробляється на підставі завдання на проектування та вихідних даних.

6.2 РП є інтегруючою стадією проектування і складається з двох частин – затверджувальної та робочих креслень. Затверджувальна частина підлягає погодженню, експертизі та затвердженню, а робочі креслення розробляються для будівництва об’єкта. Затверджувальна частина складається з пояснювальної записки, виконаної у скороченому відносно проекту обсязі, визначеному залежно від виду будівництва і функціонального призначення об’єкта, кошторисної документації, розділу організації будівництва та креслень. До складу пояснювальної записки має входити розділ ОВНС згідно з ДБН А.2.2-1. Склад і зміст затверджувальної частини наведені у додатках Ж та И.

Для будівництва видаються робочі креслення у повному обсязі згідно з договором. Залежно від обсягу та змісту проектної документації розділи пояснювальної записки за спеціальностями можуть виконуватись на листах загальних даних відповідних розділів РП.

6.3 Затверджувальна частина РП та робочі креслення передаються замовнику в чотирьох примірниках.

7. Робоча документація (Р)

7.1 Стадія Р розробляється для виконання будівельно-монтажних робіт.

Р розробляється на підставі затвердженої попередньої стадії.

До складу Р для будівництва повинні входити:

• робочі креслення, які розробляються згідно з вимогами нормативних документів – комплексу А.2.4 “Система проектної документації для будівництва” (СПДБ);

До складу “Загальних даних по робочих кресленнях” включаються переліки видів робіт, для яких необхідне складання актів на приховані роботи та актів проміжного прийняття відповідальних конструкцій:

• паспорт опоряджувальних робіт;
• кошторисна документація;
• специфікації обладнання, виробів і матеріалів за ДСТУ Б А.2.4-10 (ГОСТ 21.110);
• опитувальні листи та габаритні креслення на відповідні види обладнання та виробів;
• вихідні вимоги щодо розроблення конструкторської документації на обладнання індивідуального виготовлення (включаючи нетипове та нестандартизоване обладнання), по якому вихідні вимоги на попередніх стадіях не розроблялися.

7.2 Обсяг та деталізація робочих креслень мають бути доведені до мінімально необхідних об’ємів.

7.3 Після затвердження П, ЕП, ТЕР за рішенням замовника робочі креслення можуть розроблятись підрядником чи іншим проектувальником, які одержали за встановленим порядком право на відповідний вид діяльності, із залученням авторів або за їх письмовою згодою на виконання робочих креслень іншими виконавцями з дотриманням авторських рішень затвердженого П, ЕП, ТЕР та додержанням авторських прав.

7.4 Р розробляється після затвердження попередньої стадії проектування, крім випадків, про які йдеться в п. 2.15 цих Норм.

7.5 По окремих, особливо складних об’єктах, проектувальник при виконанні робочої документації може здійснювати додаткові розробки, які не передбачені нормативними документами і уточнюють матеріали проекту.

Необхідність зазначених розробок визначається замовником, який їх додатково оплачує.

7.6 При проектуванні об’єктів з особливо складними конструкціями і методами проведення робіт у складі робочої документації розробляють робочі креслення на спеціальні допоміжні споруди, прибудови та установки за додатковим завданням замовника, який їх оплачує.

7.7 Вихідні дані щодо імпортного обладнання та креслення на обладнання індивідуального виготовлення проектувальнику видаються замовником до початку розроблення робочої документації.

Розроблення конструкторської (проектної) документації на обладнання і конструкції індивідуального виготовлення, включаючи нетипове та нестандартизоване обладнання, як правило, виконує завод-виготовлювач.

Проектувальник може брати на себе розроблення конструкторської (проектної) документації на зазначене обладнання за окрему оплату.

Для об’єктів виробничого призначення до складу вихідних даних повинні входити також відомості про потреби в енергоресурсах, обслуговуючих майданчиках та охороні обладнання.

7.8 Деталювальні креслення металевих конструкцій (КМД) і технологічних трубопроводів розробляють заводи-виготовлювачі, а деталювальні креслення повітроводів, газоходів та інших необхідних конструкцій – монтажні організації.

В окремих випадках проектувальник може брати на себе розроблення деталювальних креслень металевих конструкцій (КМД) та технологічних трубопроводів за окрему оплату.

7.9 Робочі креслення, кошторисна документація, специфікації обладнання, виробів і матеріалів, креслення металевих конструкцій (КМ), трубопроводів, повітроводів, а також проектна документація на будівництво об’єктів передаються замовникові у чотирьох примірниках.

Робочі креслення проекту масового або повторного застосування, за яким на одному майданчику повинне здійснюватись будівництво декількох однакових будинків або споруд, передаються в чотирьох примірниках лише для одного з цих об’єктів, а для інших – по два примірники. Документація на частину, що змінюється, передається замовнику у повному обсязі на кожен будинок чи споруду.

Субпідрядний проектувальник повинен передавати генеральному проектувальнику робочу документацію на один примірник більше встановленого вище числа примірників.

На прохання замовника або підрядника проектувальник передає додаткову кількість примірників робочої документації понад установленої цими Нормами за окрему оплату.

7.10 Державні стандарти, креслення типових конструкцій, виробів та вузлів, на які є посилання у робочих кресленнях, а також проекти масового застосування тимчасових будинків та споруд до складу робочої документації не входять і проектувальником замовникові не передаються.

7.11 Робочі креслення, як правило, підписують:

7.11.1 Листи загальних даних всіх розділів:

• головний архітектор (інженер) проекту;
• керівник проектного підрозділу;
• головний спеціаліст відповідного розділу;
• виконавець;
• перевіряючий.

7.11.2 Креслення:

• головний архітектор (інженер) проекту;
• керівник проектного підрозділу;
• головний спеціаліст;
• виконавець;
• перевіряючий.

Склад підписів може уточнюватись залежно від складу і структури проектної організації. При цьому мають бути підписи відповідальних за технічні рішення відповідно до ДСТУ Б А.2.4-4. Підписи кошторисної документації встановлені ДБН Д.1.1-1.

8. Порядок визначення вартості проектування

та будівництва

8.1 Вартість проектних робіт і послуг визначається згідно з “Правилами визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України” ДБН Д.1.1-7. Ці норми встановлюють основні правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва всіх галузей народного господарства України.

8.2 Вартість будівництва визначається згідно з “Правилами визначення вартості будівництва” ДБН Д.1.1-1.

9. Погодження, експертиза та затвердження проектної

документації

9.1 ЕП, ТЕО, ТЕР, П, РП (затверджувальна частина) погоджуються з місцевими органами містобудування та архітектури відповідно до місцевих правил забудови відносно архітектурно-планувальних рішень, розміщення, раціонального використання наміченої для відведення території, відповідності передбачених рішень вимогам архітектурно-планувального завдання, містобудівній документації.

На затверджувальній стадії погоджується напрямок мереж інженерних комунікацій. Затвердженню підлягає тільки одна стадія, визначена в АПЗ.

9.2 За наявності особливих умов розташування об’єкта (історичні зони міст, зсувонебезпечні території та ін.) необхідно за вказівкою органів містобудування та архітектури (в АПЗ) погодити проектну документацію з відповідними організаціями.

При виникненні спірних питань остаточне рішення приймає Держбуд України.

9.3 ТЕО, ТЕР, а за їх відсутності П або РП (затверджувальна частина) нових об’єктів виробничого призначення незалежно від підпорядкування повинні мати відповідний висновок територіальної організації в будівництві відносно вибору земельної ділянки для будівництва та кооперації щодо джерел постачання і інженерних комунікацій згідно з вимогами ДБН А.2.3-1.

9.4 Проектна документація, розроблена згідно з нормативними документами, не підлягає погодженню з органами державного нагляду за винятком випадків, передбачених законодавством України.

За відсутності норм та правил на проектування запропоновані проектні рішення необхідно погоджувати з відповідними органами державного нагляду.

Документація, яку виконано з обгрунтованими відхиленнями від державних нормативних документів, підлягає погодженню в частині цих відхилень з органами, які їх затвердили.

9.5 Проектувальник несе відповідальність за якість проектних рішень та додержання вимог нормативних документів відповідно до законодавства.

9.6 За передачу у виробництво проектної документації, що не відповідає обов’язковим вимогам нормативних документів, замовник несе відповідальність згідно з законодавством.

9.7 У випадках, коли у проектній документації на реконструкцію не передбачаються зміни містобудівних умов, фасадів будинку, умов транспортних зв’язків, інженерного забезпечення, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, а також не порушуються вимоги нормативних документів з проектування, погодження проектної документації не проводиться.

З органами містобудування та архітектури необхідне погодження у разі:

• зміни колірного рішення фасадів будинків;
• зміни архітектурних рішень, які впливають на характер навколишньої забудови, що склався раніше;
• зміни конструкторських рішень, які можуть викликати небезпечні ситуації у майбутньому.

9.8 Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання, не пов’язане з видобутком корисних копалин, допускається за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду відповідно до Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин (постанова Кабінету Міністрів від 21.02.95 № 134).

9.9 Проектна документація на всіх стадіях не підлягає погодженню з підрядником, якщо це не передбачено завданням на проектування.

9.10 Робоча документація, виконана відповідно до затвердженої стадії, погодженню не підлягає, крім інженерних мереж, що погоджуються з місцевими експлуатуючими службами, ресурсопостачальними організаціями, якщо така вимога міститься в наданих ними технічних умовах.

9.11 Погодження проектних рішень організаціями, визначеними законодавством, управліннями містобудування та архітектури і експлуатуючими службами здійснюються в одній інстанції зазначеного органу у термін до 15 днів, якщо законодавчими та іншими нормативними актами не передбачені інші строки.

9.12 ЕП, ТЕР, П, РП (затверджувальна частина) до їх затвердження підлягають обов’язковій комплексній державній експертизі згідно з законодавством незалежно від джерел фінансування будівництва.

9.13 Комплексна державна експертиза проводиться службами Укрінвестекспертизи, як відповідальним виконавцем, із залученням представників органів державного нагляду з питань санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, охорони праці та енергозбереження. По об’єктах, які становлять ядерну та радіаційну небезпеку, крім зазначених видів експертизи, проводиться державна експертиза ядерної та радіаційної безпеки.

Окремі проекти будівництва залежно від їх змісту та обсягу згідно з законодавством можуть не підлягати комплексній державній експертизі. Перелік об’єктів, затвердження проектів яких не потребує висновку комплексної державної експертизи, визначається Держбудом України.

9.14 Організації (служби, підрозділи), що виконували державну експертизу і видавали рекомендації, несуть відповідальність за експертні висновки, на підставі яких інвестор (замовник) приймає своє рішення про затвердження проектної документації.

9.15 Зміни в ЕП, ТЕО, ТЕР, П, РП, Р вносяться відповідно до висновку державної експертизи, рішень містобудівної ради або органів містобудування та архітектури щодо зміни архітектурних рішень тільки в разі порушень нормативних актів та вимог архітектурно-планувального завдання на проектування. Зауваження до архітектурно-планувальних рішень, що не порушують цих вимог, мають рекомендаційний характер.

Відповідно до зауважень комплексної державної експертизи, які пов’язані з порушенням законодавства і нормативних вимог, замовник і проектна організація зобов’язані внести зміни і доповнення в проектну документацію.

9.16 Подання проектної документації (ТЕО, ТЕР, ЕП, П, РП) на погодження, експертизу та затвердження є обов’язком замовника. Проектувальник за необхідності бере участь у розгляді проектних рішень в експертних організаціях. За дорученням замовника подання проектної документації на погодження та експертизу може взяти на себе проектувальник за його згодою та за окрему оплату.

9.17 Затвердження проектної документації інвестором (замовником) є фактом прийняття під його повну відповідальність рішень, передбачених у документації, при цьому:

• для всіх інвесторів (замовників) незалежно від форм власності та джерела фінансування – перед державою за дотримання обов’язкових вимог нормативів та нормативних документів, порядку погодження та експертизи проектної документації;
• для інвесторів (замовників), які використовують державні бюджетні та позабюджетні кошти, – перед державою за дотримання вимог державної інвестиційної політики з питань раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та трудових ресурсів.

9.18 Порядок затвердження проектів будівництва, що фінансуються із залученням коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій державної власності, та по об’єктах, що споруджуються за рахунок інших джерел фінансування, визначається згідно з Порядком затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 483.

9.19 Проектна документація (ЕП, ТЕР, П, РП) затверджується за наявності позитивного комплексного висновку державної експертизи згідно з 9.13 цих Норм.

Затвердження фіксується в офіційному документі у формі наказу (розпорядження або рішення). В документі про затвердження наводяться основні дані та техніко-економічні показники, що наведені у додатках Л – для житлових будинків, М – для громадських будинків, Н – для об’єктів виробничого призначення.

Додаток А

(довідковий)

ПЕРЕЛІК нормативно-правових актів і нормативних документів,

на які наведені посилання в даних нормах

Закон України від 20.05.99 № 687-XIV ( 687-14 )	Про архітектурну діяльність
Закон України від 16.11.92 № 2780-XII ( 2780-12 )	Про основи містобудування
Закон України від 20.04.2000 № 1699-III ( 1699-14 )	Про планування і забудову територій
Закон України від 11.07.2001 № 2627-III ( 2627-14 )	Про авторське право і суміжні права (3792-12 )
Закон України від 18.09.91 № 1560-XII ( 1560-12 )	Про інвестиційну діяльність
Закон України від 01.06.2000 № 1775-III ( 1775-14 )	Про ліцензування певних видів господарської діяльності
Закон України від 14.10.94 № 208/94-ВР ( 208/94-ВР )	Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування
Закон України від 18.01.2001 № 2245-III ( 2245-14 )	Про об’єкти підвищеної небезпеки
Закон України від 16.01.2003 № 436-IV ( 436-15 )	Господарський кодекс України
Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.99 № 2137 ( 2137-99-п )	Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів
Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.99 № 2328 ( 2328-99-п )	Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 483 ( 483-2002-п )	Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення комплексної державної експертизи
Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.99 № 465 ( 465-99-п )	Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.95 № 134 ( 134-95-п )	Про затвердження Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду
Наказ Держбуду України від 23.10.91 № 51/-839/1	Положення про ескізний архітектурний проект
ДСТУ Б А.2.4-4-99 (ГОСТ 21.101-97)	Основні вимоги до проектної та робочої документації
ДСТУ Б А.2.4-10-95 (ГОСТ 21.110-95)	Правила виконання специфікації обладнання, виробів і матеріалів
ДБН А.2.2-1-2003	Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування
ДБН А.2.3-1-99	Територіальна діяльність в будівництві. Основні положення
ДБН А.3.1-5-96	Організація будівельного виробництва
ГОСТ 17.2.3.02-78	Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями
ДБН Б. 1.1-4-2002	Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обгрунтування
ДБН Д 1.1-1-2000 ( v0174241-00 )	Правила визначення вартості будівництва
ДБН Д.1.1-7-2000 ( v0285241-00 )	Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України
ДБН А.2.2-4-2003	Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд
Правила устройства електроустановок	Минэнерго СССР. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Энергоатомиздат, 1987 – 648 с.

 

Додаток Б

(обов’язковий)

Терміни та визначення

Терміни	Терміни
Передпроектні роботи	Роботи, які можуть виконуватись до початку процесу проектування для визначення принципових об’ємно-просторових та містобудівних рішень: розробка попередніх концептуальних архітектурних пропозицій (фор-ескізи); розробка пропозицій щодо розміщення об’єктів будівництва на земельних ділянках (обгрунтування місця розміщення, необхідної території та умов будівництва); опрацювання інженерної характеристики об’єкта і складання опитувальних листів; складання завдання на інженерні вишукування; складання завдання на проектування; обміри та обстеження будівель, які підлягають реконструкції, переоснащенню, розширенню, переплануванню або надбудові; інші види робіт, необхідні для початку процесу проектування
Проектні роботи	Роботи, які пов’язані зі створенням проектної документації для будівництва
Проектна документація	Затверджені у встановленому порядку текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва
Містобудівна документація	Затверджені у встановленому порядку текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій
Стадії проектування	Складові частини проектної документації: ескізний проект (ЕП); техніко-економічне обгрунтування (ТЕО); техніко-економічний розрахунок (ТЕР); проект (П); робочий проект (РП); робоча документація (Р)
Договір	Основний організаційно-правовий документ, який регламентує взаємовідносини між замовником та проектувальником
Ліцензія	Документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов
Інвестор	Юридичні (фізичні) особи України, іноземних держав, а також держави, які приймають рішення про вкладення власних, запозичених або залучених коштів в об’єкти будівництва та забезпечують фінансування їх спорудження
Інвестиції	Майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект
Замовник	Інвестор або інша юридична (фізична) особа, яка за дорученням інвестора видає замовлення на виконання проектно-вишукувальних робіт і на будівництво об’єкта, укладає договори (контракти), контролює хід будівництва, здійснює технічний нагляд, приймає закінчені роботи (послуги), проводить розрахунки та здає об’єкт в експлуатацію
Капітальні вкладення	Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів
Державні капітальні вкладення	Кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів, державних цільових фондів та кошти державних підприємств
Недержавні капітальні вкладення	Капіталовкладення, що здійснюються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності
Будова	Сукупність будинків та споруд (об’єктів), будівництво та реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на яку у встановленому порядку затверджується титул будови
Черга будівництва	Визначена проектною документацією частина (*) будови (об’єкта) виробничого або цивільного призначення, яка після введення її в експлуатацію частково забезпечує випуск продукції або надання послуг за основною номенклатурою
Пусковий комплекс	Визначена проектною документацією частина будови (об’єкта) виробничого або цивільного призначення, яка після введення її в експлуатацію забезпечує випуск продукції або надання послуг на об’єктах підсобного та обслуговуючого призначення за відповідною супровідною номенклатурою і може експлуатуватися за розсудом інвестора до випуску продукції або надання послуг на повну проектну потужність за основною номенклатурою
Об’єкт будівництва	Окремий будинок або споруда (з усім устаткуванням, яке до них відноситься, інструментом і реманентом, галереями, естакадами, внутрішніми інженерними мережами водопостачання, каналізації, газопроводу, теплопроводу, електропостачання, радіофікації, підсобними і допоміжними надвірними будівлями, благоустроєм та іншими роботами і витратами), на будівництво, реконструкцію яких повинні бути складені окремо проект і кошторис. Якщо на будівельному майданчику за проектом (робочим проектом) споруджується тільки один об'єкт основного призначення, то поняття “об’єкт будівництва” збігається з поняттям “будова”
Об’єкт виробничого призначення	Об’єкти матеріального виробництва
Об’єкт цивільного призначення	Об’єкти житлового та комунального господарства, заклади охорони здоров’я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідні та інші організації, зв'язані з розвитком науки
Нове будівництво	Будівництво комплексу об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будинків, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на вільних площах із метою створення нової виробничої потужності або надання послуг, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі
Реконструкція	Перебудова існуючих(**) об’єктів виробничого та цивільного призначення, пов’язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри)
Технічне переоснащення об’єктів виробничого призначення	Комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також щодо удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб. Технічне переоснащення діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об’єкти або види робіт
Тендер	Форма розміщення замовлення на виконання проектних робіт та будівництва об’єкта, що передбачає відбір підрядника шляхом оцінки його пропозицій і умов, за яких він згоден виконати замовлення
Конкурс	Форма розміщення замовлення на проектування на підставі висновків архітектурного конкурсу з метою відбору оптимального проектного рішення та проектувальника для даних умов

(*) У складі глави 2 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва.

(**) В поняття “існуюче” входить наявність конструктивної схеми з несучими і огороджувальни ми конструкціями та фундаментами.

 

Додаток В

(рекомендований)

ВКАЗІВКИ

щодо вибору земельних ділянок (трас) для будівництва

Для вибору земельної ділянки (траси) для будівництва місцевими органами виконавчої влади за зверненням замовника створюється комісія.

До складу комісії входять відповідальні представники:

• замовника проектної документації;
• проектувальника (генерального проектувальника);
• місцевого органу землевпорядкування;
• виконавчого органу місцевого самоврядування, до безпосереднього відання якого відноситься земельна ділянка;
• органу містобудування та архітектури;
• органу охорони навколишнього природного середовища;
• органу державного санітарного нагляду;
• інших органів державного нагляду залежно від специфіки об’єкта.

Для об’єктів виробничого призначення – також представники територіальних організацій у промисловому будівництві, промисловому транспорті, газопостачанні, комунальному теплопостачанні, водопостачанні, каналізації і промислових гідротехнічних спорудах (залежно від характеру об’єкта).

За необхідності до складу комісії можуть включатися представники інших зацікавлених організацій.

Земельна ділянка для будівництва вибирається згідно з земельним, водним, лісовим та іншим законодавством на підставі загальних (попередніх) відомостей про геологічні та гідрогеологічні умови земельної ділянки (траси) та орієнтовну загальну оцінку впливу об’єкта на навколишнє середовище та можливий вплив навколишнього середовища на об’єкт.

На розгляд комісії місцеві органи містобудування та архітектури вносять пропозиції щодо місця розташування земельної ділянки, можливостей забезпечення об’єкта, що проектується, паливом, інженерними мережами.

Надається “Заява про наміри” відповідно до ДБН А.2.2-1.

За необхідності замовник подає на розгляд інші документи залежно від особливостей об’єкта і його розташування.

При реконструкції об’єкта на існуючому майданчику оформляється “Акт обстеження майданчика” за змістом, формою і порядком аналогічно “Акту вибору майданчика”.

В тому разі, коли розміщення об’єкта не передбачене або не відповідає положенням документації, яка регламентує забудову в районі розміщення наміченого до будівництва об’єкта, або така документація на даний район відсутня чи застаріла, у зв’язку з чим неможливо прийняти обгрунтовані архітектурно-планувальні та інженерні рішення, пов’язані з розміщенням об’єкта чи підприємства та його інженерним забезпеченням, комісією з урахуванням висновків архітектурних органів та територіальної організації (з промислового будівництва) може бути винесено рішення щодо необхідності виконання замовником відповідних передпроектних робіт із залученням відповідних спеціалізованих організацій.

Акт комісії підлягає затвердженню керівництвом органу виконавчої влади і повинен мати термін дії.

Додаток Г

(рекомендований)

ПЕРЕЛІК вихідних даних, які надаються замовником

Завдання на проектування (завдання на проектування об’єктів виробничого призначення погоджується з територіальними організаціями згідно з ДБН      А.2.3-1).

“Акт вибору майданчика (траси)” або “Акт обстеження майданчика”.

Рішення виконавчого органу місцевого самоврядування про надання дозволу на будівництво.

Архітектурно-планувальне завдання на проектування.

Наявні містобудівні планувальні матеріали, проекти детального планування і забудови, генеральні плани, схеми генерального плану промвузлів (промрайонів) або рішення територіальної організації з нанесенням меж ділянки, наміченої для проектування.

Технічні умови на приєднання запроектованого об’єкта до інженерних мереж і комунікацій з термінами їх дії не менше нормативної тривалості проектування та будівництва.

Особливі умови зацікавлених організацій, у тому числі Державної інспекції з енергозбереження.

Дані про види застосовуваних будівельних конструкцій, виробів, імпортного обладнання з показниками енергоефективності, якщо це відомо замовнику.

Наявні топографічні плани.

Наявні висновки щодо інженерно-геологічних, гідрологічних та екологічних умов (особливостей) території.

Наявні матеріали щодо існуючої забудови (обмірювальні креслення, технічні дані) та зелених насаджень.

Відомості про підземні споруди, підземні та наземні комунікації та їх технічний стан.

Матеріали інвентаризації, оціночні акти, рішення органів місцевого самоврядування про знесення і характер компенсації за будинки та споруди, зелені насадження, які підлягають знесенню.

Дані для розроблення рішень з організації будівництва (за необхідності) і складання кошторисної документації.

Дані про види застосовуваного палива та дозвіл на його використання.

Для виконання проектних робіт з реконструкції – висновки про результати обстеження будівельних конструкцій, обмірювальні креслення, відомості про послідовність перенесення діючих інженерних мереж та комунікацій.

Для об’єктів виробничого призначення додатково подаються такі матеріали:

• висновки територіальних організацій у будівництві щодо розміщення об’єктів будівництва;
• дані технічних проектів на машини та обладнання з тривалим циклом розроблення, конструювання і виготовлення;
• номенклатура продукції, виробнича та розрахункова програми;
• креслення і технічні характеристики продукції підприємства;
• відомості про імпортне та вітчизняне обладнання або креслення на нетипове та нестандартизоване обладнання з показниками енергоефективності;
• необхідні дані щодо виконаних науково-дослідних робіт, пов’язаних з утворенням нових технологічних процесів і обладнання; дані з інвентаризації існуючих на підприємствах (будинках, спорудах) джерелах забруднення при реконструкції;
• матеріали, одержані від організацій державного нагляду, про стан водойм, атмосферного повітря, грунту, геологічні умови, флору, фауну, наявність об’єктів природно-заповідного фонду, їх статус та охоронні зони;
• при забудові площ залягання корисних копалин – дозвіл на забудову, виданий органами місцевого самоврядування, згідно з чинним Положенням.

При реконструкції діючих об’єктів:

• висновки та матеріали, виконані за результатами обстеження діючих виробництв, конструкцій будинків та споруд;
• технологічні планування діючих виробництв (цехів), ділянок зі специфікацією обладнання і відомостями про його стан;
• умови на розміщення інвентарних тимчасових будинків і споруд, підйомно-транспортних машин та механізмів, місць складування будівельних матеріалів тощо;
• переліки існуючих будинків (приміщень) і споруд, підйомно-транспортних засобів підприємства (будинку, споруди), які можуть бути використані в процесі виконання будівельно-монтажних робіт;
• інші необхідні дані.

Примітка. Конкретний перелік вихідних даних, які надаються замовником, визначається при підписанні договору (контракту) на виконання відповідних стадій проектування.

Додаток Д

(рекомендований)

ЗАВДАННЯ на проектування.

Перелік основних даних та вимог

Назва та місцезнаходження об’єкта.

Підстава для проектування.

Вид будівництва. Дані про інвестора.

Дані про замовника. Джерело фінансування.

Необхідність розрахунків ефективності інвестицій.

Дані про генерального проектувальника.

Дані про генерального підрядника.

Стадійність проектування з визначенням затверджувальної стадії.

Інженерні вишукування.

Вихідні дані про особливі умови будівництва (сейсмічність, група складності умов будівництва на просадних грунтах, підроблювані і підтоплювані території тощо).

Основні архітектурно-планувальні вимоги і характеристики запроектованого об’єкта.

Черговість проектування та будівництва, необхідність виділення пускових комплексів.

Вказівки про необхідність:

• розроблення окремих проектних рішень в декількох варіантах і на конкурсних засадах;
• попередніх погоджень проектних рішень із зацікавленими відомствами;
• виконання демонстраційних матеріалів, макетів і креслень інтер’єрів, їх склад та форма;
• виконання науково-дослідних та дослідно-експериментальних робіт у процесі проектування і будівництва;
• технічного захисту інформації.

Дані про вид палива та попередні погодження щодо його використання, якщо передбачається власне теплопостачання.

Потужність або характеристика об’єкта, виробнича програма.

Вимоги до благоустрою майданчика.

Вимоги до інженерного захисту територій і об’єктів.

Основні вимоги щодо інвестиційних намірів.

Вимоги щодо розроблення розділу “Оцінка впливів на навколишнє середовище”.

Вимоги з енергозбереження та енергоефективності.

Дані про імпортні технології і (або) науково-дослідні роботи, які пропонує застосувати замовник.

Вимоги до режиму безпеки та охорони праці.

Вимоги до розроблення спеціальних заходів.

Призначення нежитлових поверхів.

Перелік будинків та споруд, що проектуються у складі комплексу.

Необхідність підготовки ТУ на стадіях ЕП, ТЕО (ТЕР), якщо такі стадії передбачені.

Примітка 1. Завдання на проектування затверджує інвестор або за його дорученням замовник, погоджує проектувальник.

Примітка 2. Склад завдання на проектування може змінюватися відповідно до особливостей об’єктів, що проектуються, і умов будівництва.

Примітка 3. Орієнтовні склад та характеристики приміщень, їх функціональні особливості розробляються у складі планово-технологічного завдання, як додаток до завдання на проектування.

Додаток Е

(рекомендований)

СКЛАД техніко-економічного обгрунтування (ТЕО),

техніко-економічного розрахунку (ТЕР)

ТЕО, ТЕР складається, як правило, з таких розділів:

1. Вихідні положення, в яких відображається технічна можливість та економічна доцільність нового будівництва або реконструкції об’єктів виробничого призначення.

2. Обгрунтування проектної потужності об’єкта, передбачуваного асортименту продукції, запланованої до випуску, а також міркування щодо її збуту.

3. Обгрунтування чисельності нових або додаткових робочих місць виробничого персоналу.

4. Дані про наявність сировинної бази, про забезпечення основними матеріалами, енергоресурсами, напівфабрикатами, трудовими ресурсами з обгрунтуванням можливості їх використання або одержання.

5. Обгрунтування розміщення об’єкта та вибір майданчиків для будівництва.

6. Дані інженерних вишукувань.

7. Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС).

8. Схеми генплану та транспорту.

9. Основні рішення з інженерної підготовки території і захисту об’єкта від небезпечних природних чи техногенних факторів.

10. Основні технологічні, будівельні та архітектурно-планувальні рішення.

11. Основні рішення та показники з енергоефективності, порівняння варіантів, облік і використання вторинних та поновлюваних ресурсів, з охорони праці.

12. Можливі терміни будівництва.

13. Основні положення з організації будівництва.

14. Заходи щодо технічного захисту інформації.

15. Основні рішення з санітарно-побутового обслуговування працюючих.

16. Основні рішення з вибухопожежної безпеки виробництва.

17. Ідентифікація та декларація безпеки об’єктів підвищеної небезпечності (закон № 2245-III).

18. Техніко-економічні показники.

19. Завдання на проектування.

20. Обгрунтування ефективності інвестицій.

21. Висновки та пропозиції.

Кошторисна документація

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва з об’єктними та локальними кошторисними розрахунками виконується відповідно до вимог державних будівельних норм ДБН Д.1.1-1, які встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції підприємств, будівель і споруд і носять обов’язковий характер при визначенні вартості об’єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об’єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці правила носять рекомендований характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Склад ТЕО (ТЕР) може бути доповнений чи скорочений (за винятком матеріалів ОВНС) за рішенням замовника або за погодженням з ним.

Матеріали ОВНС можуть бути скорочені у разі окремого проектування об’єкта, який сам є об’єктом охорони навколишнього середовища за умови попереднього погодження з органами нагляду за екологічною безпекою.

Якщо ТЕО (ТЕР) розробляється у декількох варіантах, то розділ ОВНС виконується після погодження замовником варіанта з коригуванням остаточного розрахунку кошторису.

Додаток Ж

(рекомендований)

СКЛАД та зміст проекту (затверджувальної частини РП)

на будівництво об’єктів цивільного призначення

Загальні положення

1. Вихідні дані для проектування.

2. Пояснювальна записка.

3. Коротка характеристика об’єкта, дані про проектну потужність об’єкта (місткість, пропускна спроможність).

4. Дані інженерних вишукувань.

5. Відомості про потреби в паливі, воді, електричній та тепловій енергії, заходи щодо енергозбереження тощо.

6. Відомості про черговість будівництва та пускові комплекси.

7. Матеріали ОВНС, включаючи дані щодо всіх очікуваних впливів на довкілля (земельні, водні та інші ресурси), їх мінімізація та компенсація.

8. Рішення з інженерного захисту територій і об’єктів.

9. Основні техніко-економічні показники.

10. Економічний розрахунок ефективності інвестицій (за вимогою інвестора).

Архітектурно-будівельні рішення

1. Рішення та основні показники по генеральному плану, благоустрою та озелененню. Короткий опис і обгрунтування архітектурних рішень та їх відповідність функціональному призначенню з урахуванням містобудівних вимог. Рішення щодо оздоблення будинку, споруди.

2. Основні рішення із прийнятої конструктивної схеми об’єктів (матеріали стін, перекриттів, покрівлі), обгрунтування застосованих типів фундаментів та інших конструкцій, теплоефективність огороджувальних конструкцій та теплофізичні характеристики.

3. Рішення щодо захисних споруд цивільної оборони оформляються за встановленим порядком.

Технологічна частина

1 Рішення вбудовано-прибудованих приміщень та об’єктів громадського призначення.

Рішення з інженерного обладнання

1. Принципові рішення із внутрішнього та зовнішнього інженерного обладнання – опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, газопостачання, водопостачання і каналізації, електрообладнання, електроосвітлення, захисту від блискавок, зв’язку, пожежної та охоронної сигналізації, сигналізації, радіофікації, телебачення, автоматизації санітарно-технічних пристроїв, диспетчеризації, обладнання замково-переговорними пристроями (для житлових будинків), вимоги щодо енергозбереження.

2. Заходи щодо захисту від блукаючих струмів та антикорозійного захисту.

3. Інженерні рішення щодо протипожежних заходів.

Загальна рекомендація: пояснювальна записка повинна бути викладена якомога стисліше.

Основні креслення

• ситуаційний план у масштабі 1:2000, 1:5000, 1:10000;
• генеральний план на топографічній основі в масштабі 1:500, 1:1000;
• принципові рішення з вертикального планування, благоустрою та озеленення;
• схема транспортно-пішохідних зв’язків (за необхідності);
• план трас зовнішніх інженерних мереж та комунікацій;
• плани трас внутрішньомайданчикових мереж і споруд до них;
• плани поверхів, фасади, розрізи будинків та споруд із схематичним зображенням основних несучих та огороджувальних конструкцій у масштабі 1:50, 1:100, 1:200; деталі огороджувальних конструкцій у масштабі 1:25;
• інтер’єри основних приміщень (розробляються додатково згідно із завданням на проектування);
• каталожні аркуші при використанні проектів масового застосування;
• плани поверхів, фасади і розрізи при використанні проектів повторного застосування;
• принципові схеми улаштування інженерного обладнання (опалення, вентиляції, холодного та гарячого водопостачання, каналізації, водостоків, електрообладнання, газо- та холодопостачання, кондиціонування повітря, зв’язку та сигналізації, автоматизації інженерного обладнання, пило- та димовидалення, сміттєвидалення), принципові рішення щодо впровадження заходів з енергозбереження;
• технологічні компонування з посиланням на нормалі або плани розміщення (розташування) основного устаткування;
• вихідні дані на розроблення конструкторської документації з обладнання індивідуального виготовлення.

Організація будівництва

Склад, обсяг та зміст проектної документації розділу встановлюються відповідно до вимог та рекомендацій ДБН А.3.1-5.

Кошторисна документація

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва з об’єктними та локальними кошторисними розрахунками виконується відповідно до вимог державних будівельних норм ДБН Д.1.1-1, які встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції будівель і споруд і носять обов’язковий характер при визначенні вартості об’єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об’єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці правила носять рекомендований характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Додаток И

(рекомендований)

СКЛАД та зміст проекту (затверджувальної частини РП)

на будівництво об’єктів виробничого призначення

Загальні положення

1. Вихідні дані для проектування.

2. Пояснювальна записка.

3. Коротка характеристика об’єкта (будови) та його склад:

• дані про проектну потужність, номенклатуру, якість та технічний рівень продукції, сировинну базу;
• результати розрахунків чисельного та професійно-кваліфікаційного складу працівників;
• кількість та оснащеність робочих місць;
• відомості про організацію, спеціалізацію та кооперування основного та допоміжного виробництв.

4. Дані інженерних вишукувань.

5. Відомості про потреби в паливі, воді, тепловій та електричній енергії, заходи щодо енергозбереження та ін., окремо на власні потреби та технологію.

6. Відомості про черговість будівництва та пускові комплекси.

7. Дані про ефективність капітальних вкладень (за необхідністю).

8. Основні рішення та показники по генеральному плану, інженерних мережах і комунікаціях.

9. Відомості про інженерний захист територій і об’єктів.

10. Охорона праці.

В розділі наводяться відомості: перелік основних нормативних документів; обгрунтовані та погоджені з органами Держнаглядохоронпраці відхилення від норм, правил; заходи щодо забезпечення безпеки процесів та виробів; токсикологічна, пожежовибухонебезпечна характеристика матеріалів, продуктів, напівфабрикатів, відходів виробництва; контроль вимог безпеки; характеристика виробничих приміщень, розрахунки або обгрунтування категорій вибухопожежної небезпеки, класів ПБЕ; визначення енергетичного потенціалу вибухонебезпечних блоків, радіуси зон можливих зруйнувань; заходи щодо захисту персоналу від травмування, безпечної евакуації працюючих при можливих аваріях і пожежах; дані з освітлення робочих місць, шуму, вібрації, способів вилучення і нейтралізації відходів з небезпечними властивостями; засобів запобігання пожежам, вибухам, зберіганню і транспортуванню матеріалів, напівфабрикатів з небезпечними та шкідливими властивостями, веденню робіт з навантаження і розвантаження; заходи щодо захисту працюючих від зовнішніх та внутрішніх факторів; наявність санітарно-побутових приміщень, медобслуговування; дані про пільги, припустимість праці жінок і підлітків.

11. Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС). Надається резюме заяви про екологічні наслідки (згідно з ДБН А.2.2-1), якщо воно не виконувалось у ТЕО або сталися зміни у технологічному процесі.

12. Оцінка ефективності прийнятих рішень і порівняння техніко-економічних показників проекту з показниками, які затверджені або схвалені в ТЕО.

13. Оцінка економії, отриманої за результатами впровадження енергозберігаючих заходів.

Генеральний план і транспорт

Коротка характеристика району та будівельного майданчика.

Рішення та показники по генеральному плану, внутрішньомайданчиковому і зовнішньому транспорту.

Основні планувальні рішення, заходи щодо благоустрою та обслуговування територій.

Рішення щодо розташування інженерних мереж та комунікацій.

Організація охорони підприємства (будинку, споруди).

Основні креслення

Ситуаційний план розташування підприємства, будинку або споруди з зазначенням на ньому зовнішніх комунікацій, мереж (існуючих та проектованих) і території, призначеної під забудову. Для лінійних споруд наводиться план траси (за необхідності – поздовжній профіль траси).

Генеральний план, на який наносяться будинки та споруди (існуючі та проектовані, ті, що реконструюються і підлягають знесенню), об’єкти охорони навколишнього природного середовища і благоустрою, озеленення та спеціальні рішення про розміщення внутрішньомайданчикових інженерних мереж і транспортних комунікацій, планувальні відмітки території та мережі, які входять до пускових комплексів.

Картограма земляних робіт.

Технологічна частина

Дані про виробничі та розрахункові програми:

• коротка характеристика і обгрунтування рішень щодо прийнятої технології виробництва та виділення технологічних вузлів;
• рішення із застосування маловідходних та безвідходних процесів і виробництв;
• дані про трудомісткість (верстатомісткість) виготовлення продукції, механізацію та автоматизацію технологічних процесів;
• склад та обгрунтування обладнання, яке застосовується (в тому числі придбаного по імпорту);
• кількість робочих місць та їх оснащеність;
• загальна чисельність працівників, у тому числі за категоріями і кваліфікацією;
• рішення з організації ремонтного господарства;
• дані про кількість та склад шкідливих викидів в атмосферу та водні джерела (наводяться по окремих цехах виробництва, спорудах);
• характеристика цехових і міжцехових комунікацій;
• рішення з теплопостачання, електропостачання та електрообладнання;
• пропозиції з експлуатації електроустановок;
• паливно-енергетичний та матеріальний баланси технологічних процесів;
• рішення щодо енергозбереження та застосування енергозберігаючих технологій.

 

Основні креслення

Принципові схеми технологічних процесів.

Технологічні компонування або планування по корпусах (цехах) із вказівками розміщення великого, унікального устаткування та транспортних засобів.

Схеми вантажопотоків (для великих підприємств).

Принципові схеми електропостачання підприємства (будинку, споруди).

Схеми трас магістральних і розподільних теплових мереж.

Архітектурно-будівельні рішення

Коротка характеристика району ділянки будівництва.

Короткий опис та обгрунтування архітектурно-будівельних рішень по основних будинках та спорудах.

Принципові рішення із прийнятої конструктивної схеми об’єктів (матеріали і характеристики елементів несучих конструкцій).

Обгрунтування принципових рішень із освітлення робочих місць, зниження виробничих шумів та вібрацій, побутового, санітарного обслуговування працюючих.

Заходи щодо електро-, вибухо- і пожежобезпеки, захисту будівельних конструкцій, мереж та споруд від корозії.

Основні рішення із водопостачання, каналізації, опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.

Рішення з енергозбереження.

Переліки індивідуальних проектів і проектів повторного застосування.

Рішення щодо захисних споруд цивільної оборони (оформляються у встановленому порядку).

Основні креслення

Плани, розрізи і фасади основних будинків та споруд із схематичним зображенням основних несучих та огороджувальних конструкцій, деталі утеплення огороджувальних конструкцій.

Перелік будинків та споруд із вказівкою використаних індивідуальних проектів і проектів повторного застосування (основні креслення).

Плани та профілі трас зовнішніх інженерних і транспортних комунікацій та основних внутрішньомайданчикових мереж (для великих підприємств та споруд).

Для виробничих будинків із складними системами вентиляції та кондиціонування повітря можуть розроблятися плани та розрізи цих будинків із нанесенням згаданих систем, а також планів основних споруд водопроводу та каналізації, принципові схеми улаштування інженерного обладнання для будинків адміністративно-побутового, лабораторного призначення.

Організація будівництва

Склад, обсяг та зміст проектної документації розділу встановлюються відповідно до вимог та рекомендацій ДБН А.3.1-5.

Кошторисна документація

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва з об’єктними та локальними кошторисними розрахунками виконується відповідно до вимог ДБН Д.1.1-1, які встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції підприємств, будівель і споруд і носять обов’язковий характер при визначенні вартості об’єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об’єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці правила носять рекомендований характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Цивільне будівництво

Необхідність розроблення цього розділу встановлюється в завданні на проектування.

У випадках, коли разом з об’єктом виробничого призначення необхідне будівництво нового або розширення існуючого міста (селища), до складу проекту включається проектна документація на цивільне будівництво у відповідному обсязі.

Додаток К

(обов’язковий)

ОЦІНКА впливів на навколишнє середовище (ОВНС)

Обсяг і оформлення цього розділу регламентується ДБН А.2.2-1.

При підготовці матеріалів ОВНС стосовно оцінки впливів на повітряний басейн, водні ресурси, а також інші компоненти природного середовища слід враховувати наступне.

Щодо охорони атмосферного повітря від забруднення

До матеріалів щодо охорони атмосферного повітря відносяться:

• коротка характеристика фізико-географічних та кліматичних умов району будівництва з урахуванням місцевих особливостей, дані про існуючі фонові концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі;
• перелік джерел викидів;
• найменування забруднюючих речовин, їх кількісна та якісна характеристики, в тому числі тих, що мають ефект сумації згідно з ГОСТ 17.2.3.02;
• характеристика можливих аварійних викидів;
• результати розрахунків приземних концентрацій стосовно величин викидів забруднюючих речовин в атмосферу, запропонованих у складі проектної документації;
• обгрунтування рішень із запобігання (зменшення) утворенню та виділенню забруднюючих атмосферу речовин та вибору устаткування, апаратури для очищення викидів в атмосферу;
• відомості про вартість об’єктів і робіт, пов’язаних із здійсненням охоронних заходів;
• рішення із зниження виробничих шумів та вібрацій;
• оцінка ефективності намічених заходів, проектованих споруд та устаткування;
• характеристика заходів щодо регулювання викидів у період несприятливих метеорологічних умов (НМУ);
• обгрунтування розмірів розрахункової санітарно-захисної зони.

Основні креслення

Ситуаційна схема-карта району розміщення підприємств, будинків і споруд із зазначенням на ній меж санітарно-захисної зони, території, яка підлягає забудові, зон відпочинку, санаторіїв, будинків відпочинку та місць розташування розрахункових точок, місць розташування об’єктів природно-заповідного фонду, їх захисних зон, перспективних територій для заповідника.

Генеральний план, на якому вказано розташування джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу і устаткування з очищення цих викидів.

Примітка. При проектуванні технічно нескладних підприємств, будинків та споруд допускається суміщення на одному кресленні меж санітарно-захисної зони, території, яка підлягає забудові, зон відпочинку та інших розрахункових точок і джерел викидів речовин.

Карти-схеми (зведені таблиці) з результатами розрахунків забруднення атмосфери при несприятливих погодних умовах та викидах, а також комбінаціях речовин із підсумованими шкідливими впливами.

Обсяг, зміст проектних матеріалів даного підрозділу встановлюються з урахуванням вимог методичних та нормативних документів, затверджених за встановленим порядком органами державного нагляду, які визначають порядок розроблення та погодження повітроохоронних заходів.

Щодо охорони водойм від забруднення стічними водами

До матеріалів щодо охорони водойм від забруднення відносяться:

• рішення із очищення природних вод, які споживаються;
• обгрунтування рішень з обігового водопостачання;
• відомості про кількість стічних вод (наводиться по окремих цехах, виробництвах, спорудах);
• баланс водоспоживання та водовідведення по об’єкту в цілому і по основних виробничих процесах;
• характеристика стічних вод;
• обгрунтування проектних рішень з очищення стічних вод, обробки осадів та можливості їх утилізації;
• пропозиції щодо організації відведення та скиду очищених стічних вод у водойми згідно з порядком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 № 465;
• пропозиції щодо запобігання виникненню аварійних ситуацій;
• рішення із запобігання забрудненню рибогосподарських водойм при проведенні лісосплавних, гідромеханізованих та інших робіт, збереження природного стану водойм;
• оцінка ефективності намічених заходів та проектованих споруд щодо раціонального використання та охорони вод і рибних запасів.

Щодо охорони земельних ресурсів

До матеріалів щодо охорони земель відносяться:

• обгрунтування передбачуваних способів зняття та збереження родючого шару грунту, транспортування його до місця складування (або тимчасового зберігання) та нанесення на земельну ділянку, яка відновлюватиметься, або ж малопродуктивні угіддя;
• проектні рішення з відновлення порушеної земельної ділянки та приведення її до стану, придатного для використання (всі стадії рекультивації у повному обсязі);
• передбачувані планувальні та протиерозійні заходи, заходи з боротьби з несприятливими геологічними явищами, спрямовані на запобігання їх виникнення чи активізації;
• запропоновані заходи щодо охорони надр від забруднення;
• дані про капітальні витрати, необхідні для реалізації зазначених заходів.

Щодо охорони рослинного (флори) та тваринного (фауни) світу

До матеріалів щодо охорони флори і фауни відносяться:

• проектні дані, що стисло характеризують стан рослинного і тваринного світу у районі розміщення проммайданчика, або засвідчують виключно техногенний характер прилеглої території (промзона, промрайон, міські забудови тощо);
• відомості про наявність зелених насаджень (деревних та чагарникових) безпосередньо на проммайданчику, про потребу у їх знесенні (повному чи частковому), про заходи, передбачені для збереження таких насаджень, їх відновлення;
• дані про наявність зелених насаджень у межах нормативної санітарно-захисної зони, передбачуваних заходів щодо озеленення СЗЗ, догляду за насадженнями;
• інформація стосовно наявності (відсутності) поблизу місця розташування об’єкта заповідних територій та їх охоронних зон, дані щодо заходів із забезпечення дотримання заповідного режиму;
• дані про капітальні витрати на захисні, відновлювальні та компенсаційні заходи щодо рослинного і тваринного світу.

Щодо поводження з відходами виробництва

До матеріалів щодо поводження з відходами виробництва відносяться:

• проектні дані про розрахункові очікувані об’єми усіх видів твердих відходів виробництва та побутових відходів;
• відомості про запроектовані рішення щодо зменшення об’ємів утворюваних відходів;
• відомості про передбачені заходи стосовно утилізації відходів безпосередньо на підприємстві чи в інших місцях, куди їх намічено передавати;
• дані стосовно запланованих дій щодо вивезення відходів за межі підприємства для забезпечення їх тимчасового складування чи остаточного захоронення на спеціальних полігонах (з підтвердженням згоди з боку власників останніх на прийняття таких відходів);
• дані про капітальні витрати на заходи щодо поводження з відходами.

Склад проектної документації з відновлення (рекультивації) земельної ділянки, охорони надр, рослинного та тваринного світу, збереження об’єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням вимог нормативних актів.

Розділи повинні містити:

• комплексну оцінку оптимальності передбачуваних технічних рішень щодо раціонального використання природних ресурсів і заходів щодо запобігання негативним впливам будівництва та експлуатації підприємства, будинку, споруди на навколишнє природне середовище, включаючи флору і фауну; забезпечення охорони і дотримання статусу об’єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон;
• результати розрахунків визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів (наводяться за можливості, підраховуються за будь-якими з відомих методик).

Склад і зміст матеріалів цих підрозділів уточнюються відповідно до специфіки проектованих підприємств, будинків та споруд відповідних галузей народного господарства та промисловості.

Основні креслення

Ситуаційний план з нанесеними об’єктами природно-заповідного фонду та перспективними для заповідання територіями (у разі наявності останніх).

План земельної ділянки, що рекультивується, з планувальними даними і нанесеними на ньому спорудами, комунікаціями, які проектуються.

Інші креслення, які дозволяють визначити обсяги будівельних та монтажних робіт і кошторисну вартість.

Додаток Л

(рекомендований)

СКЛАД основних даних і техніко-економічних показників,

які включаються у розпорядчий документ про затвердження проекту (РП)

на будівництво житлових будинків

1. Найменування будинку, місце його розташування.

2. Характер будівництва (нове будівництво, реконструкція).

3. Кошторисна вартість будівництва, в т. ч.

• будівельно-монтажні роботи.

4. Поверховість.

5. Загальна кількість квартир у будинку, в т. ч.:

• однокімнатних;
• двокімнатних та більше.

6. Площа квартир у будинку.

7. Площа будинку.

8. Загальна площа квартир у будинку.

9. Площа забудови.

10. Площа ділянки.

11. Загальний будівельний об’єм, в т. ч.:

• вище рівня +0.00;
• нижче рівня +0.00.

12. Площа вбудованих нежитлових приміщень, кількість створених робочих місць.

13. Питома теплова потужність опалення та питоме річне теплоспоживання.

14. Показники енергоефективності – річна потреба в паливі, воді, електричній та тепловій енергії.

15. Прізвище головного архітектора проекту, авторів проекту.

16. Позитивний висновок держекспертизи.

Додаток М

(рекомендований)

СКЛАД основних даних і техніко-економічних показників,

які включаються у розпорядчий документ про затвердження проекту (РП)

на будівництво громадських будинків

1. Найменування будинку, місце його розташування.

2. Характер будівництва (нове будівництво, реконструкція).

3. Кошторисна вартість будівництва, в т. ч.

• будівельно-монтажні роботи.

4. Поверховість будинку.

5. Загальна площа.

6. Корисна площа.

7. Розрахункова площа.

8. Будівельний об’єм будинку.

9. Площа забудови.

10. Площа ділянки.

11. Потужність, місткість, пропускна спроможність, кількість створених робочих місць.

12. Питома теплова потужність опалення та питоме річне теплоспоживання.

13. Показники енергоефективності – річна потреба в паливі, воді, електричній та тепловій енергії.

14. Прізвище головного архітектора проекту, авторів проекту.

15. Позитивний висновок держекспертизи.

Додаток Н

(рекомендований)

СКЛАД основних даних і техніко-економічних показників,

які включаються у розпорядчий документ про затвердження проекту (РП)

на будівництво об’єктів виробничого призначення

1. Найменування виробництва, будинку або споруди та місце його розташування.

2. Характер будівництва (нове будівництво, реконструкція).

3. Потужність об’єкта (річний випуск основної номенклатури продукції, місткість, пропускна спроможність, обсяг послуг, які надаються та ін.):

• у натуральних показниках (у відповідних одиницях);
• у вартісних показниках.

4. Кількість робочих місць, у т. ч. новостворених.

5. Загальна кількість працюючих.

6. Продуктивність праці за рік (у вартісних показниках).

7. Собівартість основних видів продукції або надання послуг.

8. Кошторисна вартість будівництва підприємства (будинку, споруди) та інших об’єктів, у т. ч. будівельно-монтажні роботи.

9. Витрати на охорону навколишнього природного середовища, відновлювальні та компенсаційні заходи.

10. Термін окупності капітальних вкладень.

11. Вартість основних фондів підприємства (будинку, споруди).

12. Вартість основних фондів, які вибувають у процесі будівництва (за балансовою вартістю).

13. Дольова участь у будівництві спільних з іншими інвесторами об’єктів.

14. Тривалість будівництва.

15. Трудомісткість будівництва (у люд./днях).

16. Річна потреба підприємства:

• сировина та матеріали (у відповідних одиницях виміру);
• енергоресурси (електроенергія в млн. кВт/год.; теплоенергія в млн. Гкал; вугілля в тис. т; нафтопродукти в тис. т та ін.);
• вода (в тис. куб. м);
• транспорт зовнішній (після прибуття і відправлення в тис. т).

17. Витрати основних будівельних матеріалів (сталь, цемент, лісоматеріали за встановленими вимірами).

18. Інші показники:

• прибуток;
• рентабельність;
• матеріаломісткість;
• енергомісткість, в тому числі власних потреб;
• питома теплова потужність опалення та питоме річне теплоспоживання;
• площа території.

19. Інші додаткові техніко-економічні показники та якісні характеристики, одержані в проекті.

20. Резюме заяви про екологічні наслідки.

21. Прізвище головного інженера проекту, авторів проекту.

Додаток П

(довідковий)

КАТЕГОРІЇ складності об’єктів цивільного призначення

Таблиця визначення категорії складності об’єктів цивільного призначення залежно від їх архітектурної та технічної характеристики

 

Характеристика об'єктів	Категорія складності
Архітектурно і технічно нескладні	I
Архітектурно нескладні, але технічно складні, або технічно нескладні, але архітектурно складні	II
Архітектурно і технічно складні	III
Архітектурно складні, але технічно особливо складні, або технічно складні, але архітектурно особливо складні	IV
Архітектурно і технічно особливо складні	V

 

Перелік об’єктів цивільного призначення за категоріями складності

 

	Типи будинків, споруд, об’єктів	Категорія
1. Житлові будинки, готелі
1.1	Господарські і допоміжні будівлі при житлових будинках; садові (літні) будиночки; вахтові житлові будинки та гуртожитки	I
1.2	1–3-поверхові садибні житлові будинки; 1–3-поверхові будинки блокового типу з квартирами в різних рівнях; будинки котеджного типу для індивідуальних забудовників	II
1.3	2–4 (5)-поверхові житлові багатоквартирні будинки; 2–4-поверхові гуртожитки та притулки	III
1.4	5–9 (10)-поверхові гуртожитки; 3–5-поверхові житлові будинки з квартирами для інвалідів; 6–9 (10)-поверхові житлові багатоквартирні будинки; готелі III–IV розряду	III
1.5	Багатоповерхові (більше 10 поверхів) житлові будинки всіх типів і гуртожитки, у т. ч. з приміщеннями громадського призначення у перших поверхах; багатоповерхові (більше 9 поверхів) житлові будинки всіх типів з вбудованими гаражами; готелі I–II розряду	IV
1.6	Багатоповерхові архітектурні житлові (інтегровані) комплекси зі складною об’ємно-просторовою структурою та приміщеннями громадського призначення; готелі вищого розряду	V
2. Громадські будинки
2.1. Будинки для освіти, виховання і підготовки кадрів
Дитячі дошкільні заклади
2.1.1	Приміщення тимчасового перебування дітей (філії ясел-садків)	I
2.1.2	Сімейні дитячі ясла-садки	II
2.1.3	Ясла, садки і ясла-садки загального типу	III
2.1.4	Спеціалізовані дошкільні заклади	III
2.1.5	Будинки дитини	III
2.1.6	Центри дошкільного виховання	III
2.1.7	Дитячі установи оздоровчого типу	IV
Загальноосвітні, спеціалізовані школи і школи-інтернати, міжшкільні навчально-виробничі комбінати
2.1.8	Загальноосвітні школи: початкові, основні (неповні середні, середні)	III
2.1.9	Спеціалізовані школи: школи-інтернати, школи для дітей з недоліками у розвитку	III
2.1.10	Дитячі будинки	III
2.1.11	Спеціалізовані школи: ліцеї, гімназії	IV
2.1.12	Міжшкільні, навчально-виробничі комбінати	IV
Позашкільні установи
2.1.13	Будинки і палаци учнів і підлітків	III
2.1.14	Школи і студії мистецтв (художні, музичні, хореографічні)	III
2.1.15	Будинки юних техніків і натуралістів