Адміністративне право

Заказ 3612 (200 грн.) Тести 21.07.2013 15:01

Тема 1. Поняття, предмет, метод, система та джерела адміністративного права і його місце в системі права України

 

1. Хто є автором ідеї поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову?

а) Ш.Л. Монтеск’є;

Проте авторство належить, безперечно, двом мислителям, що стали деякою мірою провісниками революційних змін у своїх країнах: англійцю Джону Локку (1632-1704) і французу Шарлю Монтеск'є (1689-1755).

Шарль Монтеск'є зробив цю концепцію цілком завершеною і такою, що мала струнку форму. І, що не менш важливо, у його інтерпретації концепція поділу влади одержала свій відбиток і закріплення в конституційних актах, багато з яких зберігають свою дію і по сьогоднішній день.

б) ультраліві більшовики (Пашуканіс, Стальгевич, Берцинський);

в) Г. Бренбан;

г) Ж.Ж. Руссо.

2. Яка форма державного правління в сучасній Україні?

а) парламентська республіка;

б) президентська республіка;

в) змішана республіка;

г) парламентська монархія.

3. Назвіть основні критерії поділу права кожної держави на окремі галузі права.

а) суб’єкти галузі права;

б) метод правового регулювання;

в) предмет правового регулювання;

г) предмет правового регулювання й метод правового регулювання

Підстави поділу права на галузі й інститути. Питання про критерії поділу права на галузі й інститути постійно перебуває в центрі уваги вчених-юристів і є предметом обговорення ряду наукових дискусій.

У ході першої дискусії (1938-1941) була відзначена важливість ви­ділення об'єктивного критерію розподілу права на галузі й інститу­ти, яким є предмет правового регулювання, тобто певна сукупність однорідних суспільних відносин. Предмет правового регулювання — це та сфера, на яку поширюється право. Це — матеріальний критерій розподілу права на структурні елементи.

Однак класифікація галузей права тільки по предмету регулюван­ня зводить дискусію про систему права лише до питання про систему суспільних відносин. Тому в ході другої дискусії (1955-1958) було ви­знано необхідним, крім основного критерію (предмета правового ре­гулювання), виділити додатковий юридичний критерій — метод пра­вового регулювання, під яким розуміється сукупність прийомів, спо­собів і засобів впливу права на суспільні відносини.

4. Що є джерелом права?

а) правова норма;

б) система права;

в) нормативно­правовий акт;

г) рішення державного органу.

5. До яких галузей правової системи належить адміністративне право:

а) спеціальних;

б) комплексних;

в) фундаментальних;

г) спеціалізованих.

6. Як самостійна галузь права адміністративне право бере свій початок у:

а) ХVII ст.;

б) ХVIII ст.;

Як самостійна галузь права адміністративне право бере свій початок у XVIII столітті. Саме у Франції сформувалося спочатку поліцейське законодавство, потім — поліцейське право, яке переросло в "право управління" (друга половина XIX ст., Німеччина), а пізніше стало базою для розвитку адміністративного права.

в) ХIХ ст.;

г) у 1917 р.

7. Адміністративне право як галузь права й навчальна дисципліна в колишньому Радянському союзі заборонялося в:

а) 1917­1921 рр.;

б) 1928­1937рр.;

в) 1917­1921 рр. і 1928­1937рр.;

Слід зазначити, що в колишньому Радянському Союзі адміністративне право двічі заборонялося як галузь права і навчальна дисципліна (1917-1921 pp., 1928-1937 pp.). У 1938 p. воно було реабілітоване за умови його розвитку тільки на марксистсько-ленінській ідеології, що передбачало неприйняття адміністративної юстиції як складової адміністративного права. Одночасно, в ході дискусії 1938-1941 pp. був визначений предмет адміністративного права — суспільні відносини у сфері державного управління, поняття і сутність якого використовується в теорії адміністративного права до цього часу.

г) 1941­1945 рр.

8. Яка із систем еволюційного розвитку адміністративного права є вірною?

а) поліцейське законодавство – поліцейське право – право управління – адміністративне право;

Праобразом сучасного адміністративного права слід вважати поліцейське право. На території сучасної України перші поліцейські структури були утворені Петром І, і протягом XVIII ст. їх діяльністю були охоплені всі міста країни. Нормативні акти, що видавались державною адміністрацією та поліцією, були об´єднані в поліцейське законодавство [8, с 15]. На основі цього законодавства з´явилися перші праці з поліцейського права, норми якого мали завдання регулювати суспільні відносини щодо забезпечення публічного і громадського порядку, майнових та особистих благ [3, с 16].

 Однак, зважаючи на специфічність та певну вузькість кола суспільних відносин, поліцейське право як самостійна галузь було приречене на об´єднання з "правом управління" - поняттям, запровадженим у Німеччині у другій половині XIX століття. Це право встановлювало основні принципи управління, правовий статус таких важливих структур виконавчої влади, як уряд, армія, також регламентувала роботу державних службовців та їх дисциплінарну відповідальність [9, с 6-44].

 Невдовзі поняття "право управління", зміст якого не охоплював усіх відносин пов´язаних з діяльністю виконавчої влади, було замінене на більш точне і вдале поняття "адміністративне право". Воно мало риси родового поняття і мало розповсюджуватися на обидві основні частини адміністративно-правової діяльності: управлінську та поліцейську. Крім цього, зазначене поняття охоплювало ще одну важливу частину адміністративно-правової реальності, а саме: відносини, пов´язані з захистом прав і свобод громадян [1, с 16].

б) поліцейське право – поліцейське законодавство – право управління – адміністративне право;

в) право управління – поліцейське право – поліцейське законодавство – адміністративне право;

г) державне право – магдебурзьке право – адміністративне законодавство – адміністративне право.

9. Відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризуються такими особливостями:

а) їх учасниками є громадяни;

б) вони виникають тільки у сфері державно-управлінської (владної) діяльності;

в) їх учасником завжди орган державної виконавчої влади;

Таким чином, відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризуються такими особливостями:

• виникають тільки в результаті державно-управлінської (владної) діяльності;

• в них обов'язково бере участь виконавчо-розпорядчий орган держави;

• завжди є наслідком свідомої, цілеспрямованої, вольової діяльності від імені держави

г) їх учасниками є менеджери.

10.  Підберіть до наступного речення пропущені слова – “Під методом адміністративного права слід розуміти ..., за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах.

а) систему прийомів, способів та засобів впливу;

б) форми державного управління;

в) види діяльності органів виконавчої влади;

г) правове забезпечення державного управління.

11. Яке регулювання формує метод субординації ?

а) імперативне;

Метод субординації формує централізоване, імперативне регулювання, яке зверху до низу проводиться на владно-імперативних засадах.

б) диспозитивне;

в) децентралізоване;

г) правове.

13. Яке словосполучення є синонімом терміну “адміністративна реформа”

а) реформа державного управління;

б) реформа адміністративного правопису;

в) реформа адміністративно-правових правил;

г) реформа норм моралі.

 

Тема 2. Адміністративно-правові норми

 

1. Норма в перекладі з латинської означає:

а) рівноважний стан;

б) правило, точне розпорядження, зразок;

Термін « норма »в перекладі з латинської означає керівне початок, правило, зразок.

в) еталон;

г) граничну межу.

2. Норми військової присяги – це норми:

а) звичаю;

б) права;

в) моралі;

г) усі відповіді вірні.

3. Правило поведінки, що міститься в правовій нормі, поширюється на:

а) законослухняних громадян;

б) правопорушників;

в) органи виконавчої влади;

г) учасників відносин, що регламентуються даною нормою.

Правило поведінки, що міститься у правовій нормі, адресоване не конкретному суб'єктові, а поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, які регламентуються даною нормою права.

4. Завершіть речення – “Структура правової норми – це її … .”

а) внутрішня будова;

Структура норми права - це її внутрішня будова. До структурних елементів норми права ставляться:

 гіпотеза - частина норми, що вказує на фактичні обставини, при настанні яких варто виконати встановлене правило;

 диспозиція - частина норми, що містить саме правило поведінки, що вказує на права та обов'язки сторін у регульованому відношенні;

 санкція - частина норми, що передбачає заходи примусового впливу, застосовувані до порушників даного правила поведінки.

б) сукупність фактичних обставин;

в) фактичне правило поведінки;

г) вказівка до дії.

5. Який із термінів не є структурним елементом правової норми?

а) санкція;

б) гіпотеза;

в) диспозиція;

г) санація.

До структурних елементів норми права ставляться:

 гіпотеза - частина норми, що вказує на фактичні обставини, при настанні яких варто виконати встановлене правило;

 диспозиція - частина норми, що містить саме правило поведінки, що вказує на права та обов'язки сторін у регульованому відношенні;

 санкція - частина норми, що передбачає заходи примусового впливу, застосовувані до порушників даного правила поведінки.

6. Яке з визначень норми права не є істинним?

а) норма права – це правило поведінки, що формулюється або санкціонується державою, і має загальнообов’язковий характер;

б) норма права – це правило поведінки загального характеру;

в) норма права – це правило поведінки конкретної особи;

г) норма права – це правило поведінки, межі якого завжди точно визначені.

7. Підберіть до наступного речення необхідні пропущені слова – “Адміністративно-правова норма – це обов’язкове правило поведінки, яке встановлюється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що ... ”.

а) є механізмом правового регулювання;

б) виникають, змінюються та припиняються у сфері державного управління;

На підставі цих теоретичних положень адміністративно-правовою наукою сформульовано визначення адміністративно-правової норми.

Адміністративно-правова норма — це обов'язкове правило поведінки, яке встановлене і охороняється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що ви никають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.

в) здатні посилити регулюючий вплив виконавчої влади;

г) забезпечують існування державної влади.

8. Адміністративно-правові норми за галузевою належністю поділяються на :

а) забороняючи та дозвільні;

б) визначені та бланкетні;

в) матеріальні та процесуальні;

За галузевою належністю:

матеріальні — характеризуються тим, що юридичне закріплюють комплекс обов'язків і прав, а також відповідальність учасників управлінських відносин, тобто фактично їх адміністративно-правовий статус. У них знаходить вияв той правовий режим, у рамках якого повинна функціонувати система державного управління. Такі норми нерідко називають статичними;

процесуальні — регламентують динаміку державного управління і пов'язаних з ними управлінських відносин. Ними визначається порядок прийому, розгляду, вирішення скарг і заяв, порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення тощо. їх призначення — визначати порядок реалізації юридичних обов'язків і прав, встановлених матеріальними нормами.

г) управлінські.

9. Яке із тверджень є хибним?

а) в адміністративно-правових нормах закріплюються відносини управління, державного контролю й нагляду;

б) кожна адміністративно-правова норма може бути автономною, і діяти поза правовою системою;

кожна адміністративно-правова нормає органічною частиною всієї галузевої системи і позацією системою діяти неможе.

в) виконання приписів адміністративно-правових норм гарантується державою за допомогою засобів впливу;

г) метод впливу адміністративно-правових норм є імперативним, вольовим та державно-владним.

10. Яким органом виконавчої влади приймається рішення колегії?

а) Секретаріатом Президента України;

б) місцевою державною адміністрацією;

в) Кабінетом Міністрів України;

г) міністерством.

В міністерствах є колегії – дорадчі органи, до яких входять: заступник міністра, керівники основних підрозділів міністерств, спеціалісти та вчені. На засіданнях колегії обговорюються основні питання діяльності міністерства. Рішення колегії проводиться в життя наказом міністра, який її очолює.

11. Які з перелічених правових актів мають найвищу (ієрархічну) силу?

а) укази та розпорядження Президента України;

б) розпорядження Кабінету Міністрів України;

в) постанови Кабінету Міністрів України;

г) акти міністерств і відомств.

12. Які з названих нормативно-правових актів, що містять адміністративно-правові норми належать до галузевих?

а) Основи законодавства України про охорону здоров’я від 11 листопада 1992 р.

б) Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р.

в) Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р.

г) Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

13. Реалізація адміністративно-правових норм є умовою виконання їх:

а) призначення;

б) змісту;

в) приписів;

г) функцій.

14. До яких способів реалізації адміністративно-правових норм належить дії щодо права громадян на свободу думки й слова?

а) використання;

б) виконання;

в) додержання;

г) застосування.

 

Тема 3. Адміністративно-правові відносини

 

1. Однією з передумов виникнення, зміни та/або припинення адміністративних правовідносин є:

а) норма права;

б) законодавчий акт;

в) управлінське рішення;

г) домовленість сторін.

Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти. Це дії та події.

Під діями розуміють факти, які виникають за волею людей. Вони можуть бути як правомірними, так і неправомірними.

Правомірні дії відповідають вимогам адміністративно-правових норм. До правомірних дій, що породжують адміністративно-правові відносини, належать акти управління — укази і розпорядження Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів та ін. Для державного управління найбільш характерними є юридичні акти, які мають індивідуальний характер, оскільки вони породжують конкретні адміністративно-правові відносини безпосередньо (наприклад, Указом Президента України громадянина призначено заступником міністра освіти і науки України, що безпосередньо породжує адміністративно-правові відносини між особою, призначеною на цю посаду, та іншими працівниками Міністерства освіти і науки України). Адміністративно-правові відносини виникають також у зв'язку з діями окремих громадян і посадових осіб, наприклад, у разі звернення громадянина зі скаргою на дії посадової особи. Крім цього, юридичним фактом, що призводить до виникнення адміністративно-правових відносин, може бути бездіяльність.

Неправомірні дії — це правопорушення, проступки, що тягнуть за собою застосування заходів примусового впливу. До неправомірних дій належать правопорушення, в тому числі адміністративні та дисциплінарні, за які настає відповідальність, наприклад, адміністративна відповідальність за ухилення від виконання законних вимог прокурора або невиконання розпорядження державного чи іншого органу про працевлаштування. Вчинення правопорушення тягне за собою виникнення певного кола правовідносин, пов'язаних із застосуванням норм матеріального та процесуального адміністративного права.

Адміністративно-правові відносини виникають не тільки в результаті діяльності людей, а й у разі виникнення подій. Події— це явища, що не залежать від волі людей, але призводять до певних правових наслідків. Наприклад, до подій належать стихійні лиха (повені, землетруси, пожежі, епідемії, епізоотії тощо).

2.  Що є основою поділу адміністративних правовідносин на види:

а) управлінське рішення;

б) конституційні норми;

в) характерні ознаки;

г) сила закону.

3.  Який елемент не утворює юридичний зміст правовідносин?

а) об’єктивна сторона;

б) юридичні обов’язки;

в) суб’єктивні права;

г) такий елемент не вказаний.

4. Завершіть речення – “Фактичний зміст правовідносин показує … .”

а) як вони відбулися в реальній дійсності; Фактичний зміст правовідносин – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

б) як правовідносини повинні відбуватися;

в) який результат їх виникнення;

г) фактичний склад їх учасників.

5. Що є необхідною умовою виникнення, зміни або припинення правовідносин?

а) рішення органу державної влади;

б) юридичні факти та правосуб’єктність;

в) згода сторін;

г) прийняття закону.

6. Чим пояснюється існування адміністративних відносин у формі правовідносин?

а) правовими наслідками їх існування;

б) правовою основою в якій вони існують;

в) правовим статусом їх учасників;

г) правовими нормами з якими пов’язане їх виникнення, зміна та припинення.

7. Імперативний (владний) характер адміністративних правовідносин пояснюється … .

а) великою кількістю адміністративно-правових актів;

б) суворістю санкцій, що застосовуються до їх порушників;

в) особливим статусом їх суб’єкта – держави, в особі уповноважених нею органів;

г) правовою основою їх виникнення, зміни та/або припинення.

8. До особливостей адміністративно-правових відносин можна віднести те, що вони виникають:

а) за обов’язкової участі відповідного органу державного управління або іншого носія повноважень державно-владного характеру;

б) за рішенням обох сторін;

в) за наявності згоди всіх учасників таких правовідносин;

г) на основі цивільно-правових відносин.

9. Предметом адміністративно-правових відносин у сфері управління охороною здоров’я є:

а) зміст клятви Гіппократа;

б) законодавство у сфері охорони здоров’я;

в) здоров’я пацієнтів;

г) матеріально-технічні засоби лікувальних закладів.

10. Які адміністративно-правові відносини виникають за участі особи в азартних іграх (в карти, рулетку, “наперсток” та інші) на гроші, речі, та інші цінності, а так само прийняття ставок приватними особами на спортивних та інших змаганнях?

а) регулятивні;

 

б) адміністративно-деліктні;

Найбільш відомим різновидом право-охоронних відносин є адміністративно-деліктні відносини. До них належать відносини, що є зв'язками з приводу відповідальності за адміністративні проступки. Вони виникають між правопорушником і правозасто-совним органом (його посадовою особою) та мають організуюче значення. Воно полягає в тому, що через вжиття заходів впливу, передбачених адміністративно-правовою нормою, орган державного управління (тобто держава) прагне юридичними засобами забезпечити належну (правомірну, правослухняну) поведінку людини.

в) розважальні;

г) цивільно-правові.

11. Що є юридичним фактом для виходу особи на пенсію?

а) досягнення відповідного віку;

Особливу роль у розвитку правовідносин відіграють юридичні факти, які називають фактичним складом. При їх наявності виникнення правовідносин потребує кількох умов (тобто сукуп­ності юридичних фактів). Наприклад, для виходу робітника на пенсію необхідно: а) досягнення особою пенсійного віку; б) на­явність трудового стажу; в) представлення необхідних доку­ментів; г) прийняття компетентним органом рішення про призна­чення пенсії.

б) бажання відпочити;

в) поганий стан здоров’я;

г) пільги, передбачені пенсійним законодавством.

12. Влучення ракетою Збройних Сил України в один із будинків м. Бровари з юридичної точки зору є:

а) правомірна дія;

б) неправомірна дія;

в) подія;

г) розрахункова помилка військ Повітряних Сил.

13. До якого різновиду належать відносини між КМ України й РМ АРК?

а) автономні правовідносини;

б) демократичні правовідносини;

в) горизонтальні правовідносини;

г) вертикальні правовідносини.

14. Який юридичний факт породжує адміністративно-правові відносини пов’язані з порушенням громадянами встановлених строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної гладкоствольної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра й швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду або правил взяття їх на облік в органах внутрішніх справ у разі зміни місця проживання?

а) неправомірні дії; 

б) бездіяльність;

в) правомірність дій з боку правоохоронців;

г) поінформованість правоохоронців.

15. До якого різновиду належить юридичний факт, пов’язаний зі сплатою правопорушником штрафу?

а) правоутворюючі;

б) правозмінюючі;

в) правоприпиняючі;

г) правовідновлюючі.

 

Тема 4. Суб’єкти адміністративного права

 

1. Завершіть речення – Суб’єкти права – це соціальні суб’єкти – особа, орган, організація …,

а) засновані на приватній формі власності;

б) виконують соціальні функції держави;

в) наділені державою здатністю бути носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків;

г) засновані на державній формі власності.

2. Емансипація неповнолітньої особи це –

а) набуття повної дієздатності, за умови реєстрації її суб’єктом підприємницької діяльності, вступу до шлюбу тощо;

Надання фізичній особі повного обсягу цивільної дієздатності (емансипація) є новим інститутом у цивільному праві. Відповідно до ст. 35 ЦК повного обсягу цивільної дієздатності до досягнення повноліття чи до одруження можливо у наступних випадках: якщо неповнолітня особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини. Набуття повного обсягу цивільної дієздатності здійснюється на підставі рішення органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. І тільки у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Процесуальний порядок розгляду та вирішення цієї категорії справ визначений ст.ст. 242-245 ЦК.

б) визнання рівноправності між неповнолітніми юнаками та дівчатами;

в) опанування вузівської програми в рамках середньої школи;

г) право особи брати участь у виборчому процесі.

3. В яких містах України утворюються міські державні адміністрації?

а) у містах Києві й Севастополі

Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

б) у всіх обласних центрах

в) у містах із населенням більше 50 000 мешканців

г) у містах із Магдебурзьким правом.

4. Президент України є:

а) главою держави;

Конституція України - Розділ V- Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

б) найвищою посадовою особою й главою виконавчої влади;

в) главою держави й главою виконавчої влади;

г) слугою народу України.

5. Які із зазначених органів належать до центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом?

Центральний орган  виконавчої  влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

а) МВС України;

б) обласна державна адміністрація;

в) Державна митна служба й Служба безпеки України;

г) Міністерство праці та соціальної політики України.

6. Які з указаних органів належать до місцевих органів виконавчої влади?

а) регіональна митниця;

б) обласна державна адміністрація;

в) Головне управління державної служби;

г) адміністрації підприємств, які розташовані на території району.

7. Розпорядчі повноваження органів державної влади реалізуються шляхом:

а) прийняття актів управління;

б) обробки й передачі інформаційних матеріалів;

в) реалізації правових актів законодавчого органу;

г) усього перерахованого.

8. Визначте, у яких видах здійснюється легалізація об’єднань громадян?

а) реорганізація;

б) акредитація;

в) повідомлення про заснування і реєстрація;

1. Відповідно до статті 14 Закону України "Про  об'єднання громадян" легалізація (офіційне  визнання) об'єднань громадян здійснюється шляхом реєстрації або  повідомлення  про  їх заснування.

 г) атестація й акредитація.

9. Діяльність державного комітету (державної служби) спрямовує й координує:

а) Президент України;

б) відповідний урядовий комітет;

в) один зі членів уряду;

 Державний комітет (державна служба) є центральним ор­ганом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує й координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію в певній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

г) Верховна Рада України.

10. Обмеження, які встановлені при проходженні державної служби передбачені:

а) Законом України “Про виконавче провадження”;

б) Законом України “Про підприємництво”;

в) Положенням про Головне управління державної служби;

г) Законами України “Про боротьбу з корупцією” і “Про державну службу”.

 Усі інші претенденти на посади державних службоців, які призначаються за процедурою, встановленою Кабінетом Міністрів України, а також переможці конкурсів при призначенні на посади державних службовців підписують лист попередження про спеціальні обмеження, встановлені законами України “Про державну службу” та “Про боротьбу з корупцією”, щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби

11.Хто з державних службовців користується правом на відставку?

а) особи, які дискредитували себе аморальною поведінкою;

б) особи, які займають посади 1 і 2 категорії;

 Стаття 31. Відставка державного службовця

Відставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою заявою.

в) особи, які є посадовими особами;

г) усі державні особи, незалежно від рангу.

12. Визначте, ким присвоюються ранги державним службовцям, які займають посади 2 категорії?

а) Президентом України;

б) Головним управлінням державної служби;

в) Кабінетом Міністрів України; 

Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади,рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії,присвоюються Президентом України. Ранги, які відповідають посадам другої категорії,присвоюються Кабінетом Міністрів України. Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій,присвоюються керівником державного органу,  в системі якого працює державний службовець.

г) Секретаріатом Президента України.

13. Проаналізуйте основні положення Концепції адміністративної реформи й визначте, на які види посад мають бути розділені всі посади державних службовців?

а) керівний склад і виконавці;

б) політичні, адміністративні й патронатні;

в) посадові особи й технічний персонал;

г) виборчі.

14. Визначте, який порядок оскарження регулюють норми Закону України “Про звернення громадян”?

 Законом України “Про звернення громадян” врегульовано питання практичної реалізації громадянами України конституційного права на звернення до органів державної влади з пропозиціями та заявами, в т.ч. і до суду, як одного із органів державної влади. Даний закон передбачає, що відповідь за результатами розгляду заяви (клопотання) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки.

а) позасудовий;

б) тільки судовий;

в) апеляційний;

г) не регулює взагалі.

15. Визначте, який порядок призначення голів місцевих державних адміністрацій передбачений Конституцією України?

а) призначаються Президентом України за поданням КМ України;

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

б) голови обласних державних адміністрацій призначаються ВР України, а голови районних – КМ України;

в) призначаються за поданням КМ України ВР України;

г) обираються на посаду безпосередньо населенням.

16. Державним службовцям, які відповідають посадам 1 категорії ранги присвоюються?

а) КМ України;

б) Головним управлінням державної служби;

в) Міністром;

г) Президентом України.

17. Стажування в державних органах відповідно до Закону України “Про державну службу” проводиться:

а) терміном до 1 місяця;

б) терміном до 2 місяців;

З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

в) терміном до 3 місяців;

г) терміном до 6 місяців.

18. Прийняття на державну службу проводиться за конкурсним відбором на посади державних службовців:

а) незалежно від категорії посади;

б) на посади 1-7 категорії;

в) на посади 1-2 категорії;

г) на посади 3-7 категорії.

Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі,  крім випадків,  коли інше встановлено законами України.

19. Випробування при прийнятті на державну службу проводиться ...

а) терміном до 1 місяця;

б) терміном до 2 місяців;

в) терміном до 3 місяців;

г) терміном до 6 місяців. 

Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службу

При прийнятті на державну службу  може  встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

 

Тема 5. Поняття, функції, форми та методи державного управління

 

1. Вирішальна роль у розробці універсальних характеристик управління належить:

а) менеджменту;

б) кібернетиці;

в) військовому мистецтву;

г) математиці.

2. Удосконалення державного управління притаманно:

а) лише державам Середньої Азії;

б) кожній країні;

в) країнам СНД;

в) Україні.

3. Передбачена нормами адміністративного права можливість реалізації індивідом прав та виконання ним обов’язків у сфері державного управління –це:

а) адміністративна дієздатність;

б) адміністративна деліктоздатність;

в) адміністративна правосуб'єктність; 

г) адміністративна правоздатність.

4. Акти державного управління завжди спрямовані на:

а) виникнення, зміну та/або припинення адміністративних правовідносин;

б) захист інтересів органів державної влади й управління;

в) попередження правопорушень;

г) здійснення завдань і функцій поставлених перед державою.

5. До якості управлінських рішень пред’являються такі вимоги:

а) акт управління має бути єдиноначальним;

б) акт управління має бути корисним із точки зору публічних інтересів;

в) управлінське рішення має відображати волевиявлення керівника;

г) усі перераховані.

6. Визначте, які акти видає КМ України для здійснення своїх повноважень?

а) постанови й розпорядження;

б) рекомендації та рішення;

в) декрети й рішення;

г) накази та інструкції.

7. Засобом переконання не може бути:

а) навчання;

б) передвиборна пропаганда;

в) політична агітація;

г) покарання.

8. Яким за своїм змістом є заохочення щодо присвоєння почесного звання “Заслужений юрист України?

а) моральне;

б) матеріальне;

в) статусне;

г) змішане.

9. Під формою державного управління (здійснення виконавчої влади) розуміють:

а) сукупність способів і засобів впливу на суспільні відносини в сфері державного управління;

б) зовнішнє організаційно-правове вираження конкретних однорідних дій органів виконавчої влади, що здійснюються з метою виконання поставлених перед ним завдань;

Зовнішнє практичне вираження цих функцій у конкретних діях, (про які так багато було сказано) здійснюваних суб'єктами державного управління (органами виконавчої влади чи влади його посадових осіб) одержало назву - форми державного управління. Відповідно до сучасного законодавства така категорія як форми управління (форми державно-управлінської діяльності, адміністративно-правові форми, форми управління), може характеризуватися як форми реалізації виконавчої влади. Чому саме так? А відповідь проста: категорія "виконавча влада" є політико-правовою, а категорія "державне управління" - є організаційно-правовою. Єдине, що їх об'єднує, то це, виконавчо-правова спрямованість.

Отже, підводячи підсумок по даному пункту плану, я дійшов висновку, що форми державного управління - це будь-яке зовнішнє вираження конкретних управлінських дій, які здійснюються органами державної влади (виконавчої влади) для реалізації поставлених перед ними завдань та втілення в життя державної політики.

в) внутрішньо-організаційні відносини в органах виконавчої влади;

г) застосування заходів адміністративного примусу.

10. Залежно від наслідків застосування форми державного управління поділяються на:

а) правові та організаційні;

б) матеріальні та процесуальні;

в) правомірні та деліктні

г) нікчемні та заперечні.

11. Наведіть приклад правових форм державного управління:

а) обробка та аналіз інформації;

б) прийняття актів управління;

До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юр. ефекту. Зокрема, видання юр. актів, застосування примусових заходів тощо. Такі форми виступають як юр. факти і можуть формувати адм.-правові відносини.

в) діловодство, реєстрація документів;

г) проведення селекторних нарад.

12. За юридичними властивостями правові акти державного управління поділяються на:

а) забороняючи та дозвільні;

б) імперативні та диспозитивні;

в) нормативні та ненормативні (індивідуальні);

За юридичними властивостями усі правові акти державного управління поділяються на дві великі групи: нормативні (правовстановлюючі, акти загального характеру) та ненормативні (індивідуальні, правозастосовчі, правовиконавчі, окремі адміністративні, акти реалізації норм адміністративного права).

г) уповноважуючі та зобов’язуючі.

13. Передбачена нормами адміністративного права можливість реалізації індивідом прав та виконання ним обов’язків у сфері державного управління –це:

а) адміністративна дієздатність;

б) адміністративна деліктоздатність;

в) адміністративна правосуб'єктність;

г) адміністративна правоздатність.

14. З якого моменту набирають чинності неопубліковані акти Президента?

а) з моменту їх підписання гарантом Конституції;

б) з моменту реєстрації їх у журналі вихідної кореспонденції Секретаріаті Президента України;

в) з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності; 

Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування,  якщо органом,  що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.(Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»)

г) з моменту оприлюднення їх через телебачення й радіо.

15. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється:

 1. Установити,  що закони України,  інші акти Верховної  Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як  у  п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є:

"Офіційний вісник України";

 газета "Урядовий кур'єр".(Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових  актів та набрання ними чинності»)

а) після опублікування в журналах “Офіційний вісник України”, “Відомості Верховної Ради України” та газеті “Урядовий кур’єр”;

б) після підписання їх Президентом України;

в) через телебачення й радіо;

г) після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

16. Одним із видів адміністративних договорів є:

а) договір найму житлового приміщення для державного службовця;

б) трудовий договір;

в) контракт про проходження військової служби;

г) договір купівлі-продажу.

17. Визначте, які з перелічених нормативно-правових актів підлягають обов’язковій державній реєстрації?

а) які видані Кабінетом Міністрів України;

б) які зачіпають права й свободи громадян або мають міжвідомчий характер;

Одним з основних напрямків діяльності органів юстиції є здійснення правової експертизи та державної реєстрації нормативно-правових актів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Цю реєстрацію запроваджено відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” з 01 січня 1993 року.

в) які є строковими;

г) які є безстроковими.

18. Визначте, які з перелічених заходів адміністративного примусу належать до заходів адміністративного попередження?

Заходи адміністративного попередження (запобігання) – це визначені нормами адміністративного права способи офіційного фізичного або психологічного впливу уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій, на фізичних та юридичних осіб у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів задля попередження, виявлення протиправних діянь, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, попередження та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій. Отже, особливістю цих заходів є те, що вони:

а) застосовуються за умови відсутності протиправного діяння;

б) застосовуються з метою попередження, виявлення протиправних діянь, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, а також попередження надзвичайних ситуацій.

Відповідна група заходів адміністративного примусу є найпоширенішою, положення багатьох нормативно-правових актів визначають засади їх застосування.

До найпоширеніших заходів адміністративного попередження (запобігання) можна віднести:

- перевірку документів;

- огляд (митний огляд, переогляд, обов’язковий огляд ручної поклажі,багажу та особистий огляд пасажирів цивільних повітряних суден, огляд морських і річкових суден та документів, огляд осіб, які працюють на об’єктах з особливим режимом);

- обстеження (як різновид огляду);

- відвідування підприємств, установ та організацій, входження на земельні ділянки, у жилі та інші приміщення громадян;

- внесення подання про усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень;

- тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості (блокування районів, окремих споруд та об’єктів) у випадках втечі з-під варти і затримання злочинців, аварій на шляхах, при інших надзвичайних обставинах, які загрожують життю і здоров’ю людей, під час проведення масових заходів;

- обмеження руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів (у зв’язку із ремонтом шляхів, прокладанням комунікацій, аварійним станом, пожежами, стихійним лихом тощо);

- безоплатне використання транспортних заходів і засобів зв’язку, які належать підприємствам, установам і організаціям з метою запобігання шкідливим наслідкам стихійного лиха, інших надзвичайних обставин, для виїзду до безпосереднього місця події, для доставки в медичні установи осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників і доставки їх до міліції;

- адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі (у відповідності до положень Законів України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” та „Про міліцію”);

- обмеження прав громадян, пов’язаних із станом здоров’я (примусовий медичний огляд або примусова госпіталізація, проведення карантинних заходів, усунення осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хворою, обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, спеціальні заходи профілактичного лікування у примусовому порядку соціально небезпечних захворювань) тощо.

а) адміністративне затримання;

б) профілактична лекція;

в) введення карантину;

г) позбавлення спеціального права.

19. Визначте, які з перелічених заходів адміністративного примусу належать до заходів адміністративного припинення?

Отже, особливостями заходів адміністративного припинення є:

- застосування пов’язане із реальною протиправною ситуацією
(поведінкою);

- метою їх застосування є: припинення (переривання) протиправної поведінки, запобігання вчиненню нових порушень, забезпечення подальшого притягнення винних осіб до відповідальності, усунення шкідливих наслідків порушення;

- терміновий, невідкладний характер.

Група заходів адміністративного припинення є досить неоднорідною, численною, тому у правовій науці прийнято розподіляти їх на декілька підгруп в залежності від характеру сфери застосування:

1) заходи адміністративного припинення загального призначення;

2) заходи адміністративного припинення спеціального призначення.

До заходів адміністративного припинення загального призначення слід віднести заходи, які застосовуються багатьма суб’єктами у повсякденному житті.

При цьому ця підгрупа заходів в залежності від безпосередньої мети їх застосування поділяються, у свою чергу, на:

а) самостійні (оперативні) заходи адміністративного припинення, застосування яких забезпечує оперативне вирішення поставлених завдань. Це:

- вимога припинити протиправну поведінку;

- привід осіб, які ухиляються від явки до різних державних органів та установ, не виконують обов’язку з’явитися на виклик останніх. Ці заходи виконують роль засобу забезпечення виконання відповідного обов’язку.

- адміністративне затримання, не пов’язане із здійсненням провадження в справах про адміністративні правопорушення (осіб, які виявили непокору законній вимозі працівників міліції, осіб, які підозрюються у зайнятті бродяжництвом, неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опіки, а також неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення тощо);

- взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки щодо осіб, які систематично порушують громадський порядок, якщо ці порушення є незначними за своїм характером і не тягнуть за собою юридичної відповідальності;

- зупинка транспортних засобів (у разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою);

- відбір зразків товарів для проведення експертизи (наприклад, санітарними лікарями та їх помічниками);

- виселення в адміністративному порядку осіб, які самовільно зайняли жилі приміщення або таких, які проживають у будинках, які загрожують обвалом;

- заборона чи зупинка певних робі або експлуатації різних об’єктів (щодо транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху, ремонтно-будівельних та інших робіт на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги безпеки, тощо).

Б) заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, спрямовані на створення необхідних умов для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Це:

- доставлення порушника в міліцію, громадський пункт охорони правопорядку, приміщення виконавчого комітету селищної, сільської ради, службове приміщення воєнізованої охорони;

- адміністративне затримання (примусове короткочасне обмеження свободи дій і пересування порушника) застосовується за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених в ст. 262 КпАП України (дрібне хуліганство, злісна непокора, порушення правил прикордонного режиму тощо) і лише чітко визначеними органами на визначений термін.

- особистий огляд і огляд речей;

- вилучення речей і документів (примусове припинення володіння, користуванні розпорядження особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, певним предметом чи документом). Вилученню підлягають речі, які є знаряддям або безпосереднім предметом правопорушення чи можуть бути речовими доказами у справі.

- відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп’яніння (застосовується, коли є достатні підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, здійснюється захід за допомогою індикатора трубки „Контроль тверезості” або ж у медичних установах).

До заходів адміністративного припинення спеціального призначення можна віднести заходи, процедура застосування яких відрізняється певною специфікою (невідкладна потреба застосування для припинення протиправних дій, небезпечних для життя і здоров’я людей), коли застосування інших заходів не дало бажаних результатів, із конкретною спрямованістю цих заходів на особу порушника, завдання йому певної фізичної шкоди і навіть із можливістю позбавлення його життя.

б) адміністративний арешт;

в) укладення адміністративного договору;

г) застосування зброї та спеціальних засобів.

20. Якій вимозі, що висуваються до актів управління, відповідає наявність компетенції в автора управлінського рішення?

До чинних актів управління висувають певні вимоги. Акти управління повинні обслуговувати сферу соціальних, духовних, політичних і економічних потреб. Вони мають бути оптимальними, доцільними, соціально справедливими й ефективними. Ефективність управлінських рішень — це результат, зіставлений з витратами на реалізацію цих рішень. Вона залежить від різних чинників: організації, мотивації, кваліфікації кадрів, забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами тощо. Акти повинні передбачати як безпосередні, так і соціальні наслідки в перспективі. Стосовно конкретної ситуації акти управління мають забезпечувати реалізацію норм Конституції, постійно переглядати попередні рішення в світлі виникнення нових проблем і нового підходу до них з урахуванням сучасних обставин.

Акти управління повинні відповідати певним обов'язковим юридичним вимогам:

1) нормативно-правові акти приймають на основі Конституції України й мають відповідати їй;

2) органи виконавчої влади можуть видавати акти тільки з питань, віднесених до їх компетенції, і в межах своїх повноважень;

3) акти повинні відповідати меті, приписам і вимогам законодавчого акта, з приводу виконання якого вони прийняті;

4) акти мають видавати в установлених порядку та формі.

Це свідчить про основну вимогу — законність акта управління, тобто відповідність його приписів, форми та порядку видання обов'язковим вимогам Конституції та іншим нормам чинного законодавства України.

Письмові акти повинні відповідати певним організаційно-технічним вимогам, а саме: ставити перед виконавцями завдання, сформульовані не в загальних фразах, а конкретно. Це передача підлеглим можливих настанов стосовно засобу виконання завдання, створення для виконавців мотиваційних ситуацій, а також умов для виконання завдання.

Правові акти мають бути видані у формі, передбаченій чинним законодавством. Такі форми є обов'язковими, якщо вони визначені в Конституції України, положеннях, кодексах, статутах, правилах, інструкціях. До організаційно-технічних належать вимоги щодо реквізитів актів управління. Вони повинні містити вказівки на виконавців (адресатів) і авторів акта (адресантів), дату прийняття акта та строки його виконання, відповідні підписи, штампи, печатки.

а) культура оформлення акта;

б) доцільнсть;

в) законність;

г) корисність.

21. До осіб, щодо яких за постановою суду встановлено адміністративний нагляд не можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: До осіб, щодо яких встановлено адміністративний  нагляд, за постановою  суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: ( Абзац перший частини першої статті 10 із змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001 )

а) заборона  виходу  з  будинку  (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

 б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);

 в) заборона виїзду  чи  обмеження  часу  виїзду  в  особистих справах за межі району (міста);

г) реєстрація в міліції  від  одного  до  чотирьох  разів  на місяць.

Під  час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного,  його способу  життя  і поведінки  може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень, передбачених  цією статтею. (Частина друга статтій 10 в редакції Закону N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001 ) 

 

а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);

в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);

г) реєстрація суб’єктом підприємницької діяльності.

 

Тема 6. Адміністративна відповідальність

 

1. Які з перелічених понять не є елементами складу правопорушення?

а) матеріальні цінності, на які вчинено посягання.

б) об’єкт правопорушення;

в) суб’єкт правопорушення;

г) об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення;

2. Змістом ретроспективної юридичної відповідальності є:

Ретроспективна юридична відповідальність – специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обов'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

Ознаки ретроспективної юридичної відповідальності: державно-правовий примус; негативна реакція держави на правопорушення і суб'єкта, що винний у його скоєнні; обов'язок правопорушника перетерпіти несприятливі наслідки за свою протиправну поведінку. Принципи юридичної відповідальності: відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідальності; гуманність і своєчасність юридичної відповідальності.

 

 

а) сумлінне виконання суб’єктом усіх правових приписів;

б) відповідальність за раніше вчинені правопорушення;

в) закріплений у законі обов’язок правопорушника потерпіти з боку держави певні негативні наслідки (санкції) за скоєне ним правопорушення;

г) відповідальність право- та дієздатної особи за правопорушення вчинені неповнолітніми.

3. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення:

Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність

 Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення  адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

а) 12 років

б) 14 років

в) 16 років

г) 18 року

4.  Які з названих правопорушень не є адміністративними проступками?

Виходячи з цього, видно, що принципове розходження між злочином і адміністративною провиною полягає в різному ступені їхньої суспільної небезпеки. Цей ступінь визначається інтенсивністю зазіхання, що реально наступили чи потенційно небезпечними суспільними наслідками.

От той критерій, по якому можна і треба розмежовувати провини і злочини. Будучи зробленим навіть при визначених обтяжуючих обставинах, адміністративний проступок не може кваліфікуватися як злочин, якщо його якісна визначеність і ступінь його суспільної небезпеки не виходять за межі проступку. Якщо ж ступінь його суспільної небезпеки істотно підвищується і досягає рівня злочину, то він повинний визнаватися таким і викликати кримінальну відповідальність.

Однією з ознак за якою розмежовуються злочини і адміністративні проступки є введення складу правопорушення або в Кодекс України про адміністративні правопорушення, або в Кримінальний Кодекс.

а) порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці;

б) ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження;

в) запізнення на роботу;

г) жорстоке поводження із тваринами.

5. Адміністративна відповідальність застосовується органами державного управління до осіб:

а) нижчого ієрархічного рівня;

б) які не підпорядковані їм по службі, а також у судовому порядку;

в) вищого ієрархічного рівня, за згоди суду;

г) які володіють повною дієздатністю.

6. Визначте склади правопорушень, для яких наявність спеціального суб’єкта є конструктивною ознакою:

Спеціальні ознаки виконують одну з двох функцій:

по-перше, вони можуть бути конструктивними ознаками простих складів, а це означає, що до адміністративної відповідальності за відповідні правопорушення притягуються лише спеціальні суб'єкти;

по-друге, вони можуть бути кваліфікуючими ознаками кваліфікованих складів. У таких випадках за конкретні дії до адміністративної відповідальності може бути притягнутий будь-який громадяни, що досяг 16-літнього віку, а вчинення подібних дій спеціальним суб'єктом оцінюється як виконання кваліфікованого складу.

Тут варто звернути увагу на статті КпАП, що містять одночасно дві санкції. У таких випадках одна з них розра­хована на громадян, інша, як правило, на посадових осіб. Так, у ст. 66 сказано, що знищення або пошкодження під­росту в лісах тягне накладення штрафу на громадян від од­ного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян, а на посадових осіб — від трьох до семи мінімумів. У подібних статтях міститься відразу два склади: простий і кваліфікований. Ознака спеціального суб'єкта (наприклад, посадова особа) виступає в даній ситуації як така, що ква­ліфікує. Тут ми маємо справу з одним з прийомів юридич­ної техніки, які забезпечують чіткий за змістом і економ­ний за формою виклад правових норм.

Поряд із включеними до складу адміністративного пра­вопорушення загальними і спеціальними ознаками, в За­гальній частині КпАП і ряді інших правових актів названа значна кількість обставин, що характеризують суб'єкта правопорушення, але до складу не входять. Це стан особи на військовій службі (ст. 15), відсутність в особи громадян­ства України (ст. 16), стан вагітності і сильного душевного хвилювання (ст. 34) тощо. Вони ніяк не впливають на ква­ліфікацію вчиненого, проте впливають на вид, розмір та інші характеристики стягнення.

Як приклад розглянемо стан особи на військовій служ­бі. Якщо військовим зроблені такі проступки, як порушен­ня правил дорожнього руху, правил полювання, контра­банда, то відповідальність за них настає на загальних підставах. Проте до зазначеної особи не можуть бути за­стосовані такі адміністративні стягнення, як адміністра­тивний арешт і виправні роботи. Матеріал щодо військового може бути переданий командуванню для притягнення винного до дисциплінарної відповідальності.

Не належить до складу і такий факт, як вагітність. Але в ст. 32 КпАП сказано, що адміністративний арешт не мо­же застосовуватися до вагітних жінок, а в ст. 34 вагітність жінки названа серед пом'якшуючих провину обставин.

Дані ознаки нерідко зараховують до розряду спеціаль­них і за аналогією до спеціальних відносять суб'єктів, що їх мають[3]. Вважається, що це дещо спрощений підхід. Спе­ціальна ознака, як уже відзначалося, включається до скла­ду і є або конструктивною, або такою, що кваліфікує (ана­логічно дане питання вирішується в карному праві). Озна­ки ж, про які йдеться, таких характеристик не мають. На підставі цього їх доцільно позначити як особливі ознаки, а суб'єктів з цими ознаками — особливими суб'єктами.

Таким чином, адміністративному праву відомі загальні, спеціальні й особливі суб'єкти адміністративного правопо­рушення.

Аналіз чинного законодавства показує, що до особли­вих суб'єктів належать: а) неповнолітні; б) інваліди;

в) жінки, що мають дітей у віці до 12 років і вагітні;

г) військовослужбовці, призвані на збори військовозо­бов'язані; д) рядовий і начальницький склад органів внут­рішніх справ; е) студенти й учні; є) особи, на яких поши­рюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних по­ложень про дисципліну, що передбачають застосування дисциплінарних санкцій за адміністративні проступки;

ж) депутати; з) іноземні громадяни; й) особи, які повторно протягом року здійснили однорідне правопорушення, за яке вони вже піддавалися адміністративному стягненню;

е) осуджені за злочин.

Наявність особливих ознак може мати для суб'єкта такі юридичні наслідки:

по-перше, вони можуть бути обставинами, що пом'як­шують або обтяжують відповідальність;

по-друге, особливі суб'єкти не піддаються деяким стягненням. Так, адміністративний арешт не може застосовуватися до військових, неповнолітніх, вагітних жінок і жі­нок, що мають дітей у віці до 12 років, інвалідів 1 і 2 груп;

По-третє, цілий ряд суб'єктів з особливими ознаками за адміністративні проступки можуть бути піддані не адмі­ністративним, а дисциплінарним стягненням.

Та сама ознака може використовуватися як спеціальна (така, що має статус конструктивного або така, що квалі­фікує) і як особлива. Так, учинення правопорушення в стані сп'яніння ст. 35 КпАП називає серед обставин, що обтяжують відповідальність. Одночасно, стан сп'яніння є конструктивною ознакою складу, передбаченого ст. 130 КпАП.

Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізняють­ся так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особли­вості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних під­ставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, війсь­ковослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.

а) дрібне хуліганство;

б) неправомірне використання державного майна;

в) порушення правил дорожнього руху;

г) безквитковий проїзд.

7. Визначте, які з обставин виключають адміністративну відповідальність?

Обставини, що виключають адміністративну відповідальність: 

Крайня необхідність 

Необхідна оборона 

Неосудність 

Крайня необхідність 

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.  Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. 

Необхідна оборона 

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання. 

 Неосудність 

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

а) правовий режим надзвичайного стану;

б) виконання конституційних обов’язків;

в) виконання службових обов’язків;

г) крайня необхідність, необхідна оборона, неосудність.

8. Визначте, які з обставин обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення?

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; 

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 

4) вчинення правопорушення групою осіб; 

 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. 

Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою. 

а) вчинення правопорушення в стані сп’яніння;

б) втягнення правопорушення неповнолітнім;

в) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання;

г) вчинення правопорушення при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин.

9. Спосіб вчинення адміністративного правопорушення відображає його:

 Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення. Об’єктивна сторона складу проступку – це зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Відповідно до цього об’єктивну сторону складу адміністративного правопорушення утворюють ознаки, що характеризують зовнішні прояви проступку. Тобто, це система передбачених нормою адміністративного права ознак, які характеризують зовнішню сторону правопорушення.

В об'єктивну сторону входили наступні ознаки:

1. Протиправне діяння ( чи дії бездіяльності) – розкрадання, пияцтво, торгівля, придбання, зберігання, використання, ухилення, управління, допуск тощо.

2. Час і місце його здійснення.

3. Спосіб здійснення правопорушення .

4. Результат правопорушення.

5. Причинний зв'язок між діянням і результатом.

6. Суспільна небезпека (шкідливість), що визначається виходячи з всіх ознак об'єктивної сторони шляхом їхнього синтезу.

а) суб’єктивна сторона;

б) об’єктивна сторона;

в) суб’єкт;

г) об’єкт.

10. Проаналізуйте основні положення КУпАП і визначте, до яких категорій осіб не застосовується адміністративний арешт?

Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. ·

Адміністративний арешт призначається судом.

найбільш суворий вид покарання. 

не застосовується до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

Адміністративний арешт не може застосовуватись  до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років,· до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп. 

а) до інвалідів другої групи;

б) до осіб похилого віку;

в) до осіб, які мають державні заслуги;

г) до інвалідів третьої групи.

11. Визначте, яким категоріям осіб не призначаються громадські роботи?

Не призначаються громадські роботи непрацездатним (Інвалідам першої та другої груп), вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. Даний вид покарання не повинен застосовуватися і до працівників міліції, оскільки вони постійно перебувають при виконанні службових обов’язків. Недоцільність їх застосування до інших категорій працівників може бути визначена судовою практикою.

а) інвалідам;

б)жінкам, що отримали почесне звання “мати-героїня”;

в) чоловікам, старше 60 років;

г) усім вищевказаним.

12. До осіб віком від 16 до 18 років адміністративні стягнення застосовуються:

Кодексом про адміністративні правопорушення встановле­но, що до адміністративної відповідальності притягаються осо­би, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років. Справи про такі правопорушення уповноважені роз­глядати комісії в справах неповнолітніх при виконавчих ко­мітетах місцевих Рад. Ці органи керуються в своїй діяль­ності Положенням про комісії в справах неповнолітніх від 26 серпня 1976 р. з наступними змінами і доповненнями.

а) адміністративними комісіями;

б) адміністративними комісіями, за погодженням зі службами сім’ї та молоді при держадміністраціях;

в) судами;

г) органами внутрішніх справ.

13. Визначте серед запропонованих строків, строк адмін. затримання:

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення може тривати не більше 3-х годин, за винятком пере­дбачених законом випадків. Особи, які вчинили дрібне хуліганство, можуть бути затримані до розгляду справи судом або начальником (за­ступником начальника) ОВС, але не більше доби. До розгляду суддею справи можуть бути затримані також особи, які порушили порядок ор­ганізації проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, виявили неповагу до суду чи здійснювали торгівлю з рук у невстановлених місцях.

Термін адміністративного затримання визначається з моменту до­ставляння правопорушника для складання протоколу, а особи, яка зна­ходилась у стані сп'яніння, - з часу її витверезіння (не менше 3-х годин, але не більше доби).

а) до 5 годин;

б) залежно від небезпеки правопорушення;

в) до 3 годин;

г) не більше 72 год.

14. Визначте, за які протиправні діяння не наступає адмін. відповідальність?

а) вчинення дрібного хуліганства 13-річним підлітком;

б) злісна непокора законному розпорядженню працівника міліції;

в) зайняття державним службовцем підприємницькою діяльністю;

г) крадіжка, вчинена 14-річним підлітком.

15. Які із зазначених адмін. стягнень застосовуються виключно судами?

ст.24 КпАП, в якій закріплено систему адміністративних стягнень, їх перераховано з врахуванням зростання суворості: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація такого предмета або грошей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Крім цих стягнень до іноземних громадян і осіб без громадянства може застосовуватися адміністративне видворення за межі України в разі грубого порушення ними правопорядку. Нарешті, ч.3 ст.24 КпАП передбачає можливість доповнення законодавчими актами існуючої системи адміністративних стягнень новими видами.

а) позбавлення спеціального звання;

б) попередження;

в) видворення за межі України;

г) громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт.

Адміністративний арешт – найсуворіший захід  адміністративної відповідальності. Суть його полягає в короткочасному, до 15 діб (відповідно до Закону України "Про надзвичайний стан" за деякі злісні порушення  режиму  надзвичайного стану, у випадку його введення, адміністративний арешт може застосовуватися на строк до 30 діб), позбавленні волі правопорушника з можливим використанням його на фізичних роботах без оплати праці. Застосовується  адміністративний арешт лише районним (міським) судом (суддею) і лише в тих випадках, коли за обставинами справи і з врахуванням особи порушника застосування інших заходів буде визнано  недостатнім. У зв’язку з цим в законодавстві за жоден адміністративний проступок арешт не встановлено як єдиний захід стягнення

Виправні роботи можна віднести до числа виняткових заходів адміністративної відповідальності, тому що вони застосовуються за найсерйозніші правопорушення (дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, злісну непокору та ін.) і тільки районними (міськими) судами (суддями).

16. Визначте, які з перелічених стягнень не застосовуються до військових?

а) штраф і суворе попередження;

б) позбавлення спеціального права;

в) адміністративний арешт і виправні роботи;

Адміністративний арешт не може застосовуватися до ряду осіб: до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, неповнолітніх, інвалідів І та ІІ груп (ст.32), а також до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів

Строк виправних робіт не може перевищувати двох місяців (ст.31 КпАП). Виправні роботи відбуваються за місцем постійної роботи порушника, тому вони не можуть застосовуватися до непрацюючих громадян (пенсіонерів, учнів тощо). Не застосовується цей вид стягнення також до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

г) відсторонення від займаної посади.

17. Строк розгляду справи про адміністративне правопорушення з моменту отримання уповноваженим органом усіх її матеріалів здійснюється за загальним правилом:

Строки розгляду справ регламентуються ст.277 КпАП. В більшості випадків справа про адміністративне правопорушення розглядається в 15-денний строк з дня одержання уповноваженим органом чи посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. Крім цього, справи про деякі правопорушення, визначені ст.277, розглядаються в 7-денний, 5-денний та 3-денний строк. Ще коротший строк – одна доба – встановлено для розгляду справ про дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, злісну непокору, виявлення неповаги до суду та деякі інші.

а) протягом 10 діб;

б) протягом 5 діб;

в) протягом 15 діб;

г) протягом 1 місяця.

 

 

Тема 7. Адміністративно-процесуальне право

 

1. Адміністративне право включає в себе … .

а) матеріальні та процесуальні норми;

б) лише матеріальні;

в) лише процесуальні;

г) адміністративні.

2. Адміністративний процес у “широкому” розумінні включає в себе … .

Поняття «адміністративний процес» у адміністративно-правовій науці прийнято розглядати в широкому й вузькому розумінні. В широкому розумінні адміністративний процес — це встановлений законом порядок розгляду й вирішення індивідуально-конкретних справ, що виникають у сфері державного управління, судами (загальної юрисдикції чи спеціально створеними) або спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами). У вузькому розумінні адміністративний процес розглядають як провадження в справах про адміністративні правопорушення й застосування до правопорушників адміністративних стягнень. Іноді поняття адміністративного процесу у вузькому розумінні тлумачать не тільки як розгляд справ про адміністративні правопорушення й застосування адміністративних стягнень до винних, a і як розгляд справ із застосуванням заходів адміністративного примусу.

а) діяльність усіх правоохоронних органів.

б) діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування;

в) юрисдикційні та процедурні провадження;

г) реалізацію повноважень центральних органів виконавчої влади.

3. Чи передбачена в адміністративному праві презумпція невинуватості?

У Конституції чітко передбачено, що презумпція невинуватості діє тільки в кримінальному судочинстві.

Ст. 440 Цивільного Кодексу України передбачає, що саме та особа, що заподіяла шкоду, повинна довести що дана шкода заподіяна не з її вині. Лише в цьому випадку вона буде звільнена від відповідальності.

Проблемним є положення про використанні презумпції невинуватості в адміністративному праві. Кодекс про адміністративні правопорушення України не передбачає цього положення.

а) так;

б) ні;

в) залежно від скоєного правопорушення;

г) залежно від суб’єкта правопорушення.

4. Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню:

Стаття 299. Звернення постанови до виконання

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

а) з наступного дня;

б) з моменту її затвердження вищестоящим органом (посадовою особою);

в) з моменту її винесення;

г) після розгляду апеляції органом вищої інстанції.

5. Найбільш поширеним видом адміністративних стягнень є:

а) попередження;

б) звільнення з роботи;

в) адміністративний арешт;

г) штраф.

Штраф - найбільш поширений вид адміністративного стягнення майнового характеру. Він накладається на правопорушників в адміністративному або судовому порядку у випадках і межах, передбачених актами вищих органів державної влади і управління.

6. Адміністративний процес реалізується:

а) у рішеннях Секретаріату Президента України;

б) при здійсненні правосуддя;

в) у державному управлінні;

адміністративний процес реалізується у державному управлінні, кримінальний і цивільний — при виконанні правосуддя. Адміністративний процес є частиною виконавчо-розпорядчої діяльності, оскільки являє собою врегульовані процесуальними нормами управлінські відносини. Адміністративний процес є юридичним вираженням управлінської діяльності;

г) у рішеннях місцевих держадміністрацій.

7. Які існують види постанов у справах про адміністративні правопорушення?

а) про адміністративне супроводження;

б) про призупинення справи;

в) про накладення адміністративного стягнення та про закриття справи;

г) про застосування заходів адміністративного примусу.

По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

8. Серед перерахованих обставин укажіть на ті, які виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення:

Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. ( Стаття 247 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001 )

Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення

 Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні  -  два місяці  з  дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути  накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

а) пройшло більше як два місяці з моменту вчинення правопорушення;

б) постанову про накладення адміністративного стягнення не було звернено до виконання більше трьох місяців;

в) подання потерпілим скарги щодо постанови;

г) хвороба особи щодо якої винесено постанову.

9. Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати, як правило, не більше:

а) 10 годин;

б) до 5 годин;

в) до 3 годин;

г) 24 години.

Для виконання покладених на міліцію обов'язків ст. 11 п. 5 Закону України "Про міліцію" надає їй право здійснювати адміністративне затримання:

1) осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу, або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до 3-х годин, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до 3-х діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;

2) неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опіки, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування в установленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільне небезпечні діяння і не досягай віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передавання їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

3) осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, -до розгляду справи судом (суддею);

4) осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися, чи могли завдати шкоди оточуючим чи собі, - до передавання їх у спеціальні медичні заклади або для доставляння до місця проживання, а за відсутності таких - до їх витвереження;

5) осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб із санкції прокурора;

6) осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму, - на строк до 3 діб;

7) військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передавання їх військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин, або військових комісаріатів;

8) осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передавання їх у лікувальні заклади, але не більше як на 24 години.

10. Визначте, на яких стадіях провадження в справах про адмін. правопорушення застосовуються заходи адмін. попередження?

а) на стадії адміністративного розслідування;

б) на стадії виконання постанови;

в) на стадії перегляду (оскарження або опротестування) постанови.

г) не застосовуються на жодній зі стадій.

Провадження по справах про адміністративні правопорушення складається із чотирьох стадій: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення в справі постанови; 3) оскарження (або опротестування) постанови в справі про адміністративне правопорушення (виникає в тих випадках, коли особа, приваблювана до адміністративної відповідальності, або потерпілий не згодні з винесеним у відношенні їхньою постановою. Постанова в справі може опротестувати прокурор); 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

11. Визначте, на яких стадіях провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовуються заходи адміністративного припинення?

а) на стадії адміністративного розслідування;

б) на стадії перегляду справи;

в) на стадії адміністративного розслідування й стадії перегляду справи;

г) на всіх стадіях.

12. Визначте, які із зазначених постанов у справах про адміністративні правопорушення не підлягають оскарженню?

4. Оскарження (опротестування) постанови і перегляд справи

Право на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення є однією з гарантій захисту прав особи, забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст.287 КпАП України постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Крім цих осіб, від їх імені скаргу можуть подати законні представники або адвокат. Виняток із зазначеного правила становлять постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративних стягнень, які є остаточними і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягають. Однак ці постанови може бути скасовано або змінено в порядку нагляду, тобто за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту – головою вищого суду.

а) постанова місцевої держадміністрації;

б) постанова суду про накладення адміністративного стягнення;

в) постанова суду про закриття справи;

г) постанова адміністративної комісії.

13. Постанову по справі про адмін. правопорушення може бути оскаржено протягом:

 Відповідно до ст.289 КпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення останньої.

а) одного місяця;

б) десяти днів;

в) одного року;

г) одного тижня.

14. Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративних стягнень, якщо її не було звернено до виконання протягом:

Якщо постанова не була звернена до виконання про­тягом трьох місяців з дня винесення, то вона не підлягає виконанню В цей строк не включається час, на який виконання постанови зупи­няється у зв'язку з відстрочкою виконання постанови за ст. 301 КпАП. а також пов'язаний з винесенням протесту або поданням скарги.

а) одного року;

б) чотирьох місяців;

в) трьох місяців;

г) шести місяців.

15. Не пізніше скількох місяців (зазвичай) із дня вчинення адмін. правопорушення може бути накладено адміністративне стягнення?

Адміністративне стягнення може бути накладено  не  пізніш  як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при  триваючому правопорушенні  -  два місяці  з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення,  а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

а) одного місяця ;

б) двох місяців;

в) трьох місяців;

г) півроку.

16. Назвіть строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Стаття 39. Строк, після закінчення якого особа вважається  такою, що не була піддана адміністративному стягненню

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

а) півроку ;

б) рік;

в) два роки;

г) лише за умови амністії.

 

 

 

Тема 8. Законність і дисципліна в державному управлінні

 

1. Способами забезпечення законності й дисципліни не можуть бути:

а) спеціальні засоби фізичного впливу;

б) контроль;

в) нагляд;

г) звернення громадян.

2. Основними засадами законності є:

Основними засадами законності вважають:

а) верховенство закону в системі нормативних актів;

б) єдиність вимог щодо дотримання виконання законів;

в) незаперечність закону в соціальній практиці;

г) реальний характер законності; ґ) забезпечення прав людини;

д) невідворотність відповідальності за правопорушення;

е) взаємозв'язок законності й доцільності, законності й культурності, законності й справедливості тощо.

а) верховенство закону;

б) єдність законності;

в) реальний характер законності;

г) усі вище перераховані засади.

3. Як співвідносяться поняття “законність” і “дисципліна” в діяльності органів виконавчої влади?

Слід зазначити, що поняття дисципліни зафіксоване в нормативно-правових актах. На відміну від поняття законності, дисципліна розглядається як ширша категорія порівняно із законністю та охоплює поведінку людей не тільки в сфері правової регламентації суспільних відносин (службова, фінансова, трудова тощо), але й у сфері дії інших норм, які функціонують у суспільстві. Поняття “законність” і “дисципліна” співвідносяться між собою як загальне та часткове, причому поняття “дисципліна” включає в себе поняття “законність”.

а) ці поняття тотожні;

б) ці поняття протилежні;

в) поняття “дисципліна” ширше поняття “законність”;

г) дисципліна є однією зі сторін законності.

4. Контроль у державному управлінні виступає як:

а) функція державного управління;

б) стадія управління;

в) спосіб забезпечення законності й дисципліни;

г) усі відповіді вірні.

5. Що не є формою звернення громадян?

Стаття 1. Звернення громадян

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ,  організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

а) пропозиція (зауваження);

б) заява (клопотання);

в) заперечення;

г) скарга.

6. До видів державного контролю належить:

а) контроль мас-медіа;

б) громадський контроль;

в) парламентський контроль;

г) усі відповіді вірні.

7. Які з перерахованих функцій відносяться до сутності й призначення контролю?

а) своєчасне й оперативне виявлення та припинення правопорушень;

б) усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушення;

в) виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушення;

г) усі вказані функції.

8. Об’єктами судового контролю є:

Судовий контроль в Україні здійснює система судів загальної і спеціальної юрисдикції.

Мета судового контролю полягає в забезпеченні захисту передбачених Конституцією прав та свобод людини і громадянина, а об'єктом судового контролю є всі правовідносини, що виникають у нашій державі.

а) закони України;

б) внутрішньодержавні договори;

в) дії посадових осіб;

г) усі відповіді вірні.

9. Хто не здійснює загальний адміністративний нагляд?

Безпосередньо адміністративний нагляд здійснюють відповідні служби органів внутрішніх справ. Інспекції здійснюють нагляд за додержанням посадовими особами автопідприємств, водіями та іншими громадянами правил дорожнього руху; служба віз та реєстрації відповідає за додержання відповідних правил іноземцями; співробітники пожежної охорони здійснюють нагляд за дотриманням правил пожежної безпеки 1 т.ін.

а) прокуратура

б) органи внутрішніх справ (міліція)

в)суд

г)державні інспекції

10. Визначте, який порядок оскарження регулює Закон України “Про звернення громадян”?

Законом України “Про звернення громадян” врегульовано питання практичної реалізації громадянами України конституційного права на звернення до органів державної влади з пропозиціями та заявами, в т.ч. і до суду, як одного із органів державної влади. Даний закон передбачає, що відповідь за результатами розгляду заяви (клопотання) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки.

а) тільки судовий;

б) тільки позасудовий;

в) не регулює взагалі;

г) позасудовий і судовий;

11. Зовнішній контроль здійснюється:

А зовнішнім щодо органів виконавчої влади буде контроль, який здійснюють державні органи, котрі знаходяться поза межами системи власне органів виконавчої влади.

а) Верховною Радою та Президентом України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) місцевими державними адміністраціями;

г) органами місцевого самоврядування.

12. Які суб’єкти не уповноважені здійснювати функції нагляду?

а) спеціальні державні інспекції;

б) спеціалізовані відомства;

в) органи виконання покарань;

г) органи внутрішніх справ.

13. До якого виду належить контроль, здійснюваний Рахунковою Палатою?

Для розвинутих демократичних держав є характерним існування спеціальних органів, завданням яких виступає здійснення контролю за виконанням бюджету. В Україні таким органом є Рахункова палата.

Відповідно до ст. 98 Конституції України вона здійснює контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету та їх використанням.

а) до Президентського контролю;

б) до парламентського контролю;

в) до адміністративного нагляду;

г) до негласного контролю.

14. Індивідуальний адміністративний нагляд встановлюється терміном:

Адміністративний нагляд встановлюється на строк від одного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. .

У разі, коли є підстава вважати, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ може бути продовжено у визначеному цим Законом порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для погашення або зняття судимості.

Термін адміністративного нагляду починається з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.

а) до одного року

б) від одного до двох років;

в) до двох років;

г) до шести місяців.

15. Формами правового реагування прокурора на виявлені порушення законності є:

а) припис

б) протест

в) постанова

г) усі відповіді вірні.

Визначені законом повноваження прокуратури реалізують у формі актів прокурорського реагування. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта й підлягає обов'язковому розглядові відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу, посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Його вносять у разі, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати суттєвої шкоди інтересам держави.

Постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи виносить прокурор щодо посадової особи або громадянина в разі порушення ними закону

16. Які обмежувальні заходи можуть запроваджуватися на період надзвичайного стану?

а) встановлення особливого режиму в’їзду й виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;

б) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

в) заборона торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

г) усі відповіді вірні.

17. Надзвичайний стан в окремих місцевостях України може бути введено на строк не більше як:

Строк дії надзвичайного стану. Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більш як 30 діб і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях

а) 30 днів;

б) 60 днів;

в) 120 днів;

г) правильної відповіді немає.

18. Які тимчасові обмеження можуть встановлюватися при прийнятті рішення про встановлення правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації?

Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»

Рішенням про встановлення правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, з метою здійснення заходів для нормалізації екологічного стану, можуть встановлюватися обмеження на здійснення певних видів діяльності шляхом встановлення тимчасової заборони на: будівництво та функціонування об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку; застосування в господарській та іншій діяльності особливо небезпечних речовин (хімічних, радіоактивних, токсичних, вибухових тощо), засобів захисту рослин, сукупність властивостей яких і/або особливостей їх стану можуть погіршувати екологічну ситуацію в цій зоні, функціонування санаторно-курортних закладів; провадження будь-якої іншої діяльності, що становить підвищену екологічну небезпеку.

а) застосування в господарській та іншій діяльності найманої робочої сили;

б) функціонування розважальних закладів;

в) функціонування санаторно-курортних закладів;

г) обмеження руху спеціальних транспортних засобів та їх екологічний огляд.

19. В умовах воєнного стану забороняються:

а) зміна Конституції України;

б) проведення всеукраїнських та місцевих референдумів;

в) проведення виборів Президента України;

г) усі відповіді вірні.

В умовах надзвичайного стану забороняються:

зміна Конституції України;

зміна Конституції Автономної Республіки Крим;

 зміна виборчих законів;

проведення виборів Президента України,  а  також  виборів  до Верховної Ради України,  Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування;

проведення всеукраїнських та місцевих референдумів;

 обмеження прав і повноважень народних депутатів України.

На період  дії  надзвичайного  стану  продовжується,  у  разі закінчення,  строк  повноважень  представницьких органів місцевого самоврядування,  Верховної  Ради Автономної Республіки Крим, Верховної Ради України.

20. У наданні допуску до державної таємниці не може бути відмовлено в разі:

а) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;

б) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;

в) невиконання громадянином обов’язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

г) вчинення адміністративного правопорушення.

Відмова у наданні допуску до державної таємниці

Допуск до державної таємниці не надається у разі:

1) відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;

2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації  чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;

3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка  буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;

4) наявності у громадянина судимості за тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої у встановленому порядку;

5) наявності у громадянина психічних захворювань, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою безпеки України.

У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:

1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;

2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;

3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

 

Тема 9. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки

 

1. Кому належить розробка теорії державного регулювання економіки?

а) Карлу Марксу;

б) Джону Кейнсу;

в) Адаму Сміту

г) Йосипу Сталіну.

2. Чим викликана необхідність державного регулювання у сфері економіки?

а) соціалізацією товаровиробництва;

б) усуненням негативних наслідків ринкових процесів;

в) потребою наповнення державного бюджету;

г) політичною доцільністю.

3. Який із перелічених органів державної влади належить до суб’єктів регулювання економіки?

Основними суб'єктами адміністративно-правового регулювання у сфері економіки є: Президент України; Кабінет Міністрів України; профільні міністерства, комітети, спеціально створені центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Національний банк України;

г) усі відповіді вірні.

4. Основними завданнями якого органу виконавчої влади є участь у формуванні державної політики економічного й соціального розвитку України, розроблення механізмів її реалізації, прогнозів економічного й соціального розвитку на середньо- та короткостроковий періоди та відповідних програмних документів?

а) Секретаріату Президента України;

б) Міністерства промислової політики України;

в) Міністерства праці та соціальної політики України;

г) Міністерства економіки України.

Особлива роль належить Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції. Цей орган виконавчої влади є вузловою ланкою системи управління економікою і виступає координуючим центром щодо діяльності всіх інших управлінських структур цієї сфери та вжиття заходів, спрямованих на реалізацію економічної політики держави. Його основними завданнями є: - участь у формуванні державної політики економічного та соціального розвитку України, розроблення механізмів її реалізації, прогнозів економічного й соціального розвитку на середньо- та короткостроковий періоди та відповідних програмних документів.

5. Основними завданнями якого органу виконавчої влади є забезпечення реалізації державної аграрної політики, організація розроблення та здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави?

Мінагрополітики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

а) Міністерства аграрної політики України;

б) Ради національної безпеки і оборони України;

в) Департаменту продовольства Мінагрополітики;

г) Державної акціонерної компанії “Хліб України”.

6. Назвіть методи непрямого регулювання економіки.

Беручи загалом, можна сказати, що основними інструментами прямого державного регулювання є: нормативно-правові акти, макроекономічні плани та цільові комплексні програми, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.

До методів непрямого регулювання належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.

а) ліцензування;

б) квотування;

в) цільові комплексні програми;

г) прискореної амортизації.

7. Оподаткуванню підлягають:

а) приватні підприємства;

б) комунальні підприємства;

в) підприємства всіх форм власності;

г) підприємства, перелік яких визначено в Законі України “Про систему оподаткування”.

8. Акції яких господарюючих суб’єктів не можуть бути товаром на фондовій біржі, а також поширюватися шляхом підписки?

а) акціонерного товариства;

б) товариства з обмеженою відповідальністю;

в) повного товариства;

г) закритого акціонерного товариства.

Взакритому акціонерному товаристві акціїрозподіляються міжзасновниками іне можутьрозповсюджуватисяшляхом підпискиабо купівлі-продажу набіржі.

9. Хто координує діяльність органів виконавчої влади з підготовки та впровадження проектів, що передбачають залучення іноземних кредитів під державні гарантії?

Центральним органом виконавчої влади, якийкоординуєроботу з підготовки та впровадження проектів, які передбачають залучення іноземних кредитів під державні гарантії, є Міністерство економіки.

а) Міністерство економіки України;

б) Національний банк України;

в) Міністерство фінансів України;

г) Кабінет Міністрів України.

10. Діяльність якого органу спрямовується на забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому та нафтогазовому комплексах?

Міністерство палива та енергетики України (Мінпаливенерго України) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому та нафтогазовому комплексах.

а) підприємства “Нафтогаз України”;

б) Міністерства вугільної галузі;

в) Міністерства палива та енергетики України;

г) Державного комітету України з енергозбереження.

11. Хто здійснює загальне керівництво митною справою в Україні?

а) Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України;

б) Державна митна служба України;

в) Державна податкова адміністрація України;

г) Міністерство фінансів України.

12. Ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару є:

демпінг - ввезення на митну територію країни імпорту товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду

а) експортом;

б) демпінгом;

в) імпортом;

г) лістингом.

13. Який державний орган здійснює реєстрацію та веде облік трамвайних вагонів і тролейбусів?

3.2.1.Трамвайні  вагони  та  тролейбуси підлягають реєстрації та обліку в порядку, що встановлюється Держжитлокомунгоспом України.

а) Міністерство транспорту і зв’язку України.

б) МРЕВ МВС України;

в) Департамент ДАІ МВС України;

г) Міністерство з питань житлово-комунального господарства України.

14. До природних ресурсів місцевого значення належать:

До природних ресурсів загальнодержавного значення, відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та деяких інших актів законодавства належать:

—територіальні та внутрішні морські води;

—природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

—атмосферне повітря;

До природних ресурсів місцевого значения належать ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

а) територіальні та внутрішні морські води;

б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

в) загальнопоширені корисні копалини;

г) атмосферне повітря.

 

Тема 10. Управління соціально-культурною сферою

 

1. Основними завданнями якого органу виконавчої влади є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності?

а) Державного департаменту інтелектуальної власності;

б) Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва;

в) Міністерства освіти і науки України;

г) Вищої атестаційної комісії України.

2. Основними завданнями якого органу є участь у формуванні та реалізації разом з іншими центральними органами виконавчої влади державної політики щодо перспектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу країни з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу?

а) Головного управління державної служби України;

б) Вищої атестаційної комісії України;

в) Міністерства освіти і науки України;

г) Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України.

3. Основними завданнями якого органу виконавчої влади є забезпечення реалізації державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення?

а) Державної санітарно-епідеміологічної служби України;

б) Центру медичної статистики;

в) Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення;

г) Міністерства охорони здоров’я України.

4. Основними завданнями якого органу виконавчої влади є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту суспільної моралі?

а) Міністерства внутрішніх справ України;

б) Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі;

в) Міністерства культури і туризму України;

г) Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

5. Основними завданнями якого органу виконавчої влади є сприяння розвитку видів спорту в Україні

а) Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту;

б) Добровільного спортивного товариства “Гарт”;

в) Національного олімпійського комітету України;

г) Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.

6. Основними завданнями якого органу виконавчої влади є участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики з питань демографічних процесів, рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім’ї?

а) Міністерства праці та соціальної політики України;

б) Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву;

в) Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту;

г) Дитячого Фонду “Україна – дітям”

7. Основними завданнями якого органу виконавчої влади є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції?

а) Міністерства праці та соціальної політики України;

б) Пенсійного фонду України;

в) Державного комітету України у справах ветеранів;

г) Фонду соціального захисту інвалідів.

8. Наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати:

Стаття 14.Наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів

1. Наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів.

а) 20 учнів.

б) 25 учнів;

в) 30 учнів;

г) встановлюється, виходячи з розумної достатності.

9. Законом України “Про освіту” передбачено безкоштовне регулярне підвезення до школи й зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані … .

(стаття 53 - 3. Для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 кілометри від школи, забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій.)

а) понад 3 кілометри від школи;

б) понад 5 кілометрів від школи;

в) понад 7 кілометрів від школи;

г) підвезення здійснюється за кошти батьків.

10. Ліцензуванню, атестації та акредитації підлягають вищі й професійно-технічні навчальні заклади ... .

Постанова КМУ від 12 лютого 1996 р. N 200 «Про ліцензування, атестацію та акредитацію  навчальних закладів»

а) новостворені навчальні заклади ;

б) заклади недержавної форми власності;

в) національні навчальні заклади;

г) усі навчальні заклади, незалежно від форми власності та підпорядкування.

11. Хто присвоює у встановленому порядку вчені звання “доцент” і “професор” науковим та науково-педагогічним працівникам?

Вчене звання доцента або професора на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки у порядку (постанова КМУ 1149-2008-п), встановленому Кабінетом Міністрів України.

а) Міністерство освіти і науки України;

б) Вища атестаційна комісія України;

в) Президент України;

г) Прем’єр-міністр України.

12. Диплом про присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” означає отримання:

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра

а) неповної вищої освіти;

б) базової вищої освіти;

в) повної вищої освіти;

г) незакінченої вищої освіти.

13. За яких умов пацієнту відповідно до медико-біологічних і соціально-психологічних показань, які встановлюються МОЗ України, може бути проведено зміну (корекцію) його статевої належності?

Стаття 51. Зміна (корекція) статевої належності На прохання пацієнта відповідно до медико-біологічних і соціально-психологічних показань, які встановлюються Міністерством охорони здоров'я України, йому може бути проведено шляхом медичного втручання в акредитованих закладах охорони здоров'я зміну (корекцію) його статевої належності.

а) за психічних розладів;

б) на його прохання;

в) за наполяганням та підтримки друзів;

г) з конспіративних мотивів.

14. Вивезенню з України не підлягають:

а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;

б) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України;

г) усі відповіді вірні.

15. Згідно чинного законодавства України турист це особа, яка:

а) відпочиває;

б) здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року;

в) скористалася послугами туроператорів;

г) подорожує самостійно.

16. Що таке прожитковий мінімум?

а) мінімальний вік, що може прожити людина, виходячи з її фізіологічних особливостей;

б) мінімальний вік людини для призначення пенсії;

в) вартісна величина, що включає набір продуктів харчування для нормального функціонування організму людини і збереження його здоров’я … .;

г) працездатний вік людини.

17. Яка сім’я є малозабезпеченою?

а) сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижче прожиткового мінімуму для сім’ї;

б) сім’я, що немає батька чи матері;

в) сім’я, що немає власного житла;

г) сім’я, що отримує державну та гуманітарну допомогу.

18. Де й коли відбулися відроджені Пьєром де Кубертеном перші Олімпійські ігри?

а) в Стокгольмі в 1912 р.;

б) в Лондоні в 1908 р.;

в) в Парижі в 1875 р.;

г) в Афінах в 1896 р.

19. У наданні державної соціальної допомоги може бути відмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена в разі:

а) зміни прізвища особи;

б) коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є земельна ділянка площею понад 0,6 га.;

в) зміни національності особи;

г) невикористання сім’єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

20. Який норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлений для підприємств, установ та організацій?

а) не встановлений;

б) на розсуд керівника;

в) одне робоче місце;

г) 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

 

 

 

Тема 11. Управління адміністративно-політичною сферою

 

1. Класифікація: Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили України відноситься до поняття

а) сили забезпечення безпеки України;

б) види Збройних Сил України;

в) військові структури;

г) система заходів оборони України.

2. Завданням якого органу є захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, а також забезпечення охорони державної таємниці?

а) Служби безпеки України;

б) Міністерства оборони України;

в) Головного розвідувального Управління Міністерства оборони України;

г) Міністерства внутрішніх справ України.

3. Основним завданням якого органу є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю й пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення й припинення випадків незаконного їх переміщення?

а) Державної прикордонної служби України;

б) Митної служби України;

в) Державної податкової адміністрації України;

г) Управління державної охорони України.

4. Основними завданнями якого органу є координація діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони?

а) військових комісаріатів;

б) Міністерства оборони України;

в) Ради національної безпеки і оборони України;

г) підрозділів цивільного захисту.

5. Основним завданням якого органу є забезпечення громадської безпеки в державі?

а) Служби безпеки України;

б) Головного штабу МВС України;

в) Міністерства внутрішніх справ України;

г) патрульно-постової служби МВС України.

6. Підрозділи ДАІ, патрульно-постовоїслужбиміліції, міліціїшвидкогореагуваня «Беркут», конвойнихпідрозділів та судовоїміліції входять до складу:

а) підрозділів внутрішньої служби;

б) міліції громадської безпеки;Департамент громадськоїбезпекиМВСУкраїникоординує,контролює та забезпечуєдіяльністьдільничнихінспекторівміліції, підрозділівпатрульно-постовоїслужбиміліції, міліціїшвидкогореагуваня «Беркут», спеціальнихустанов, конвойнихпідрозділів та судовоїміліції.

в) кримінальної міліції;

г) служби внутрішньої безпеки.

7. Основними завданнями якого інституту держави є охорона та оборона важливих державних об’єктів, виправно-трудових і лікувально-трудових установ?

а) Державної прикордонної служби України;

б) Державної служби охорони МВС України;

в) Управління державної охорони України;

г) внутрішніх військ МВС України.

8. Основним завданням якого органу є організація виконання рішень судів?

а) Державної судової адміністрації України;

б) Державної виконавчої служби України;

в) Верховного Суду України;

г) Міністерства юстиції України;

9. Основними завданнями якого органу є створення сприятливих зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України;

а) Міністерства закордонних справ України;

б) Міністерства внутрішніх справ України;

в) Служби безпеки України;

г) Міністерства оборони України.

10. Хто є Головою Ради національної безпеки і оборони України?

а) Міністр оборони України;

б) Голова Служби безпеки України;

в) Президент України;

г) Прем’єр-міністр України.

11. На кого покладається охорона державного кордону України в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря?

а) на Збройні Сили України;

б) на органи місцевого самоврядування;

в) на Державну прикордонну службу України;

г) наразі не охороняється.

12. Хто здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами України у мирний та воєнний час?

а) Президент України;

б) Головнокомандувач Збройних Сил України;

в) Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України;

г) Міністр оборони України.

13. Хто наразі за посадою є Головнокомандувачем Збройних Сил України?

а) Прем’єр-міністр України;

б) Міністр оборони України;

в) Президент України;

г) начальник Генерального штабу Збройних Сил України.

14. Кого наразі Україна вважає своїм воєнним противником?

а) після скандалу з Тузлою, Росію;

б) країни НАТО;

в) Ірак.

г) державу або групу держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме воєнній безпеці України.

15. Ким затверджується гранична чисельність працівників центрального апарату МВС України?

а) Президентом України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Міністром внутрішніх справ України;

г) Верховною Радою України.

16. Який державний орган влади організовує виконання замовлення на підготовку спеціалістів апарату судів?

а) Міністерство юстиції України;

б) Верховний Суд України;

в) Вища рада юстиції України;

г) Державна судова адміністрація України.

17. Витрати, пов’язані з утриманням працівників дипломатичних представництв України за кордоном фінансуються за кошти:

а) української діаспори;

б) країни, де знаходиться така установа;

в) Державного бюджету України;

г) Міністерства закордонних справ України.

18. Посол або посланник України приступає до виконання своїх службових обов’язків у державі перебування … .

а) з моменту вручення листа Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ держави, до якої він призначений;

б) з моменту перетину кордону держави, до якої він призначений;

в) після прийому керівництвом держави, до якої він призначений;

г) з моменту вручення вірчої грамоти главі держави, до якої він призначений.