Бідність як результат вузького добробуту

Однією з проблем як для України, так і для багатьох інших країн, що переживають трансформаційні процеси, є бідність населення. На жаль, це явище властиве усім суспільствам, незалежно від їхнього устрою і рівня соціально-економічного розвитку. Адже бідність виникає тоді, коли частина населення не може задовольнити мінімальні потреби в основних умовах життєдіяльності, які прийняті у даному суспільстві. Тому причини, масштаби і форми бідності досить різноманітні, зокрема:

– постійне підвищення визначеної межі бідності (прожиткового мінімуму, особливо в ринкових умовах);

– недосконалість механізму компенсації підвищення споживчих цін різним категоріям населення;

– особливості адаптації населення до нових соціально-економічних умов;

– становище індивіду у соціальній структурі суспільства, тобто приналежність людини до тієї чи іншої групи населення за віком, освітою, сферою зайнятості, місцем проживання, соціально-професійним статусом тощо.

Бідність – це не тільки неможливість індивіда внаслідок нестачі коштів підтримувати існування, а й невизнання його в суспільстві, недоступність послуг, суспільних ресурсів, відсутність роботи, рання смертність і навіть проживання у забрудненому середовищі.

З'ясовуючи сутність бідності, по різному трактують причини її загострення та виникнення нерівності. Перша причина – це нерівний розподіл економічного виграшу від функціонування більш ефективних глобальних ринків. Посилення інтегрованості ринків товарів і послуг, збільшення потоків капіталу, поширення глобальних технологій сприяють перевищенню в усьому світі попиту на працівників, що володіють відповідними навичками, над пропозицією. У результаті підсилюється нерівність не тільки усередині країн, - показовими прикладами можуть бути Китай і Індія, - але й між країнами, оскільки виникають стимули до еміграції їхніх висококваліфікованих громадян, тому що у бідних країнах практично відсутні можливості продуктивно застосовувати свої професійні навички.

Друга причина того, що глобалізація сприяє посиленню нерівності, - недосконалість глобальних ринків. Класичний приклад "провалу" ринку - забруднення навколишнього середовища, у результаті якого винний одержує вигоди, не несучи повного тягаря витрат. На глобальному рівні висока емісія парникових газів у США покладає додаткові витрати на бідні країни.

Причинами бідності можна вважати на даний момент наступні:

-        низький рівень соціальних виплат, що є результатом низьких заробітків, а отже  - відрахувань до відповідних бюджетів і фондів;

-        соціальні допомоги  та інші трансферти становлять досить значну частину витрат бюджету, що свідчить про зростання економічного навантаження на працююче населення;

-        нівелювання ролі заробітної плати як джерела доходів;

-        активніший ріст інфляції в порівнянні з реальними доходами населення;

-        перенасичення ринку праці однорідними професіями, відповідно неможливість реалізувати власну робочу силу;

-        скорочення робочих місць;

-        в сільському господарстві розорення, розпад  більшості підприємств;

-        невідповідність ціни і вартості робочої сили працівників.

Отже, можна зазначити, що проблема бідності формується в конкретних історичних умовах економічної системи, і пов’язана з нерівним розподілом ресурсів та факторів виробництва між населенням будь-якої території, тому в рамках програми подолання бідності держава має виступити гарантом підвищення рівня життя та добробуту населення в контексті реалізації соціальної політики.