Предмет управління трудовими ресурсами

Предмет управління трудовими ресурсами 30.12.2013 01:15

1.    Предмет управління трудовими ресурсами.

 

УЛР – це комплексна прикладна наука про організаційно-економічні, адміністративно-управлінські, правові, технологічні, групові і людські фактори, способи і методи впливу на персонал з метою підвищення ефективності функціонування організації.

Об'єктом даної науки виступають конкретні особи, групи осіб, що діють в організації та сама організація).

Предметом науки УЛР є основні закономірності та рушійні сили, що визначають поведінку людей та груп в умовах спільної праці.

Предметом курсу управління трудовими ресурсами є:

 

Задачею УЛР є створення організації, яка працює на принципах співробітництва, і в якій оптимально узгоджується рух до загально-організаційних, групових і особистих цілей. Завдання курсу полягає в тому, щоб, виходячи з положень теорії менеджменту і узагальнення практичного досвіду, розкрити зміст, організаційні форми проведення роботи в галузі управління персоналом підприємства в сучасних умовах.

Конкретизуючи завдання, зауважимо, що в процесі вивчення курсу студенти мають отримати основи знань, які стосуються:

-      змісту роботи з управління персоналом на підприємстві (шляхів формування і розвитку трудового потенціалу і кадрового складу підприємства, забезпечення його ефективного використання);

-      трудової поведінки працівників і всього колективу, трудових відносин і управління ними з метою забезпечення балансу інтересів з позицій економічної і соціальної ефективності:

-      формування та організації діяльності служби управління персоналом підприємства:

-      подання допомоги лінійним керівникам і координації їхньої роботи з кадрами.

 

 

 

В умовах переходу до ринкової економіки управління персоналом має бути системним і завершеним на основі комплексного вирішення кадрових проблем, використання нових і вдосконалення існуючих форм і методів кадрової роботи.

Комплексний підхід до управління персоналом передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, правових, технічних, педагогічних та інших аспектів управління у їх сукупності і взаємозв’язку при визначальній ролі соціально-еконо­мічних чинників.

Системний підхід відбиває взаємозв’язки між окремими аспектами управління персоналом і виражається в розробці кінцевої мети, визначенні шляхів її досягнення, створенні відповідного механізму управління, який забезпечує комплексне планування, організацію та стимулювання системи роботи з персоналом на підприємстві.

Варто виділяти три аспекти поняття «управління персоналом»: функціональний (змістовний), організаційний та освітній (як нав­чальна та наукова дисципліна).

 

2. Трудові ресурси як економічна категорія та об’єкт управління

 

Як відомо, стан і розвиток економіки будь-якої держави в однаковій мірі, як і в цілому всього суспільства, визначається в значній мірі кількістю і складом його населення, його трудовими і, у тому числі, творчими можливостями. За визначенням американського економіста Пауля А. Самуельсона, населення – основний фактор будь-якого господарства. Під населенням в науковій літературі розуміється сукупність людей, що живуть на певній території – у районі, місті, регіоні, країні.

Особливостями цієї сукупності є те, що вона безупинно відновляється в процесі відтворення життя і знаходиться в стані саморозвитку, створюючи головний матеріальний компонент людського суспільства, суб’єкт соціальних відносин.

 Трудові ресурси є надзвичайно важливою складовою частиною продуктивних сил суспільства. Як економічна категорія трудові ресурси виражають відносини розширеного відтворення фізичних і розумових здібностей, знань, навичок, та інших якостей людей, необхідних їм для роботи в різних галузях національного господарства.

 Наймані працівники — це працівники, які виконують роботу за певну заробітну плату, обумовлену трудовим договором (контрактом). Це поняття асоціюється з поняттями кадри та персонал, які співвідносяться з іншими поняттями таким чином:

Трудові ресурси і робоча сила виступають, зазвичай, об’єктами державного і виробничо-територіально­го управління, а кадри і персонал — галузевого і фірмового управління людськими ресурсами.

Під кадрами розуміють штатних (постійних) кваліфікованих пра­цівників, які пройшли попередню професійну підготовку, володіють трудовими навичками, досвідом роботи, спеціальними знаннями в обраній сфері діяльності і перебувають у трудових відносинах з керівництвом фірм.

Під персоналом розуміють весь особовий склад установи, організації, підприємства, всіх постійних і тимчасових працівників, представників кваліфікованої і некваліфікованої праці.

 

 

 

Слід зазначити, що переважну частину трудових ресурсів України складають чоловіки від 16 до 59 років та жінки від 16 до 54 років. До трудових ресурсів також відносяться працюючі пенсіонери та інваліди, а також працюючі особи молодше 16 років.

Тобто, віднесення певних осіб до трудових ресурсів країни пов’язується не тільки з їх здоров’ям та наявністю певного віку. З огляду на це, ми не можемо погодитися з точкою зору П.Е. Шлендера, що трудові ресурси – це працездатна частина населення, яка володіючи фізичними та інтелектуальними можливостями спроможна виробляти матеріальні  блага та надавати послуги.

На наш погляд, під трудовими ресурсами слід розуміти частину населення, яка володіє фізичними можливостями та розумовими здібностями для здійснення трудової діяльності. Важливе значення для функціонування будь–якої країни є процес відтворення населення, який показує стан трудових ресурсів держави. Можна виокремити два основних

види відтворення населення: природні процеси та міграційні процеси.

Природні процеси виражаються в цілком природних речах, а саме: в народженні та смерті людей. Як відомо, основним поповненням трудових ресурсів будь-якої країни є та буде населення молодше працездатного віку. В той же час ситуація, яка склалася впродовж часів незалежності в Україні, не всиляє оптимізму. Так, за період між переписами населення 1989 й 2001 років найбільше скоротилась чисельність дитячого контингенту, чому сприяло обвальне падіння народжуваності у 90-ті роки. Зменшення чисельності населення, що молодше працездатного віку (віком до 16 років), за цей період становило в абсолютному виразі майже 3 млн. 85 тис осіб, у відносному – 26,1 %.

Чисельність працездатних за віком дорослих (жінок 16-54 років, чоловіків у віковому інтервалі 16-59 років) скоротилась майже на 737 тис. осіб (або на 2,6 %). При цьому зменшення чисельності представників працездатного контингенту зафіксовано за переважною більшістю вікових позицій за винятком доволі численних груп наймолодших осіб у віці від 16 до 23 років (що народились у період порівняно більш високої дітородної активності населення – в кінці 70-х та першій половині 80-х років), а також вікової групи 40-45-річних (яку поповнили у цей період покоління народжених наприкінці 50-х – на початку 60-х років).