Витрати економічного зростання

В умовах поглиблення світової фінансової кризи більшість країн стоять перед проблемою вибору: споживання в даний час чи здійснення витрат для забезпечення економічного зростання в майбутньому. Тому саме величина витрат економічного зростання в сукупних видатках визначає рівень економічного потенціалу та визначає основу забезпечення конкурентоспроможності в майбутньому, що може проявлятися в різних формах, наприклад: створенні нових робочих місць, забезпеченні впровадження інноваційних технологій та матеріалів, розвитку інфраструктури та зв’язку тощо.

Аналіз економічної ситуації в країні доводить, що оптимальним розміром державних видатків є їх величина на рівні 26-30% до ВВП. За умови стабілізації економічної ситуації, помірних темпів інфляції, пожвавлення економічної активності населення та підприємницького сектору збільшення розміру державних видатків на 1% до ВВП забезпечує зростання обсягів виробництва на 3%.

З іншого боку, видатки зведеного бюджету на фінансування державного управління характеризують неефективне, з економічної точки зору, використання фінансових ресурсів. Саме тому, існує обернена залежність між величиною видатків на державне управління та темпом змін реального ВВП. Подібна ж ситуація і з видатками на соціальний захист населення. Вони є необхідними для суспільства та визначають отримання мінімальних соціальних гарантій для окремих верств населення. Проте збільшення їх частки в процентному відношенні до ВВП може бути визначено як порушення принципу оптимальності використання обмежених фінансових ресурсів і не спричиняє стимулюючого ефекту на динаміку основних економічних показників. Збільшення величини витрат на підтримку галузей економіки України на 1% спричиняє позитивний вплив на динаміку реального ВВП та до його збільшення за рахунок відокремленого впливу зазначеного чинника на 4%, а збільшення витрат на розвиток соціально-культурної сфери – на 6% .

Якщо для більшості країн з ринковою економікою часовий лаг між застосуванням елементів податкового регулювання та реакцією економіки країни у вигляді пожвавлення динаміки економічного розвитку становить 2 роки, то для умов перехідного періоду в українській економіці цей період становить аж до 6 років. Пояснення такого значного часового лагу полягає у впливі негативних очікувань щодо економічної ситуації в країні як домогосподарств, так і підприємницького сектору. При розробці заходів податкового регулювання необхідно враховувати вплив багатьох чинників, не останню роль серед яких посідає реакція на запропоновані урядом заходи з боку економічних суб’єктів.   

Враховуючи, що в  сучасному світі все більшого значення набуває людський капітал, актуалізується питання використання витрат саме на зростання людського капіталу як одного з найбільш важливих, продуктивних та інноваційних факторів виробництва. На нашу думку, витрати економічного зростання в розрізі фінансування розвитку людського капіталу мають направлятися на інфраструктурні проекти в галузях освіти, науки, охорони здоров’я тощо.

Актуальною проблемою є розробка такого організаційно-економічного механізму, котрий забезпечив би підвищення якості навчання, підготовки кадрів на всіх рівнях. Поряд з іншими факторами цьому має сприяти поступове введення гнучких і динамічних освітніх стандартів, перехід від уніфікованої системи освіти до варіативної. До речі, зазначена тенденція намітилась у нашій державі ще до початку переходу на ринкові відносини. Впровадження ринкових відносин дозволяє молоді швидше адаптуватись в умовах появи різних форм власності, масової зміни зайнятості, професій.

Запропоновані заходи дозволять створити міцний економічний потенціал країни та найбільш раціонально використати існуючі фінансові ресурси.