Заказ 23525 (100 грн.)

КОГНІТИВНЕ КАРТУВАННЯ

При вивченні внутрішньої політики й міжнародних відносин важливим є те, як особи, що приймають рішення, бачать реальну ситуацію. Тому психологічні аспекти політичної практики постійно привертають увагу широкого кола дослідників, що ведуть наукову розробку цієї проблематики в самих різних напрямках. У 70- і роки XX ст. поряд з такими підходами, як аналіз політичних біографій і складання психологічних портретів, значну популярність завоював порівняно новий напрямок у вивченні особливостей індивідуального (рідше групового) політичного мислення - когнітивне картування. Ця методика спрямована на аналіз того, як той або інший політичний діяч сприймає певну політичну проблему, і встановлення його імовірнісної реакції на розвиток ситуації. Відповідно до концепції когнітивної психології центральним поняттям прикладної методики виступає "схема" (карта). Когнітивна карта являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки й зберігання інформації, а отже, є основою його уявлень про минуле, сьогодення і ймовірне майбутнє.

За своєю формою когнітивна карта – це графічне зображення причинних зв'язків між змінними, коли змінні - зображуються у вигляді крапки, зв'язки між ними - у вигляді стрілки. Когнітивні карти підрозділяються на індивідуальні й групові (являють собою агрегування декількох індивідуальних карт із метою зіставлення єдиної карти, наприклад, фракції політичної партії).

Когнітивне картування може бути спрямованим і ненаправленим. При спрямованому когнітивному картуванні аналіз персоніфікованої текстової інформації "виводить" на якісь стабільні характеристики мислення, характерні для автора тексту (наприклад, схильність звертатися до минулого історичного досвіду або оперувати прогностичними судженнями, проявляти твердість або конформізм у кризових ситуаціях тощо), які надалі інтерпретуються дослідником. При застосуванні ненаправленого варіанта методики виявляється "набір цінностей" (список основних понять), використовуваних автором тексту, оцінюється його широта й ступінь глибини пророблення понять, перевага збалансованих логічних конструкцій або емоційних тверджень.