|
|
Фінансова стійкість підприємства в сучасній економіці« Назад
Фінансова стійкість підприємства в сучасній економіці 22.01.2015 09:38
Фінансова стійкість підприємства в сучасній економіці
Вступ. Ринкова система господарювання обумовлює зміну форм та методів управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення місця та ролі підприємства у розвитку суспільного виробництва. Успіх структурних та організаційних перетворень господарюючих суб’єктів багато в чому залежить від удосконалення методів управління їх діяльністю. Це стосується одного з найбільш складних, пріоритетних напрямків діяльності – фінансової сфери. Від її стану, як і від умілого використання фінансових інструментів, в значній мірі залежить успішне функціонування кожного суб’єкта господарювання та перспективи його розвитку. Отже, за будь-яких умов, управління підприємством повинно бути ефективним, тобто забезпечувати йому конкурентоспроможність на ринку та інвестиційну привабливість, одним із елементів якої є фінансова стійкість. Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов життєдіяльності, розвитку й забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства. Саме фінансова стійкість підприємства характеризує ефективність операційного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, постачальників, власників. Фінансова стійкість підприємства тісно пов'язана із перспективною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на перспективу. Тому одним із найважливіших завдань, що постали перед вітчизняними підприємствами в умовах світової економічної кризи, є підвищення рівня фінансової стійкості. Основні (за останній час) дослідження і публікації. Фінансову стійкість підприємства висвітлено в багатьох працях як вітчизняних, так й іноземних авторів. Значний внесок в розгляд даної теми зробили Л.Н. Лахтіонова, Г.В. Савицька, А.М. Поддєрьогін, О.М. Рудницька, М.Я. Коробов, Н.Б. Ярошевич, О.С. Філімоненков, М.Д. Білик, Н.А. Мамонтова, В.А. Забродський, Г.О. Крамаренко, Н.М. Притуляк, Ю.С. Цал-Цалко, В.М. Родіонова, М.А. Федотова, Л.В. Андрєєва, В.В. Ковальов, А.Д. Шеремет, В.І. Макар'єва та інші. Останніми роками цьому питанню присвячується дедалі більше праць, однак більшість літературних джерел з цієї проблематики обмежена лише розглядом системи тематичних показників та алгоритмів їх розрахунку і невиправдано залишаються поза увагою ряд важливих, але не достатньо вивчених питань. Метою дослідження є розробка шляхів забезпечення фінансової стійкості підприємств України та удосконалення методик їх оцінювання. Виклад змісту дослідження. У процесі дослідження фінансової стійкості підприємства передусім необхідно визначити сутність терміна "стійкість". Кожен з авторів, праці яких ми розглянули, пропонує свою точку зору, розглянемо деякі з них. У виданні "Великий економічний словник" стійкість трактується як сталість, постійність, непідвладність ризику втрат і збитків. Н.В. Ткаченко вважає, що стійкість – це здатність тієї чи іншої системи зберігати певні властивості та характеристики незмінними або майже незмінними. [1] Ю.С. Цал-Цалко, О.С. Філімоненков дотримуються думки, що стійкість – це стан активів (пасивів) підприємства, що гарантує постійну платоспроможність та може вчасно розраховуватись за своїми боргами та зобов'язаннями. [2] В.І. Макар'єва та Л.В. Андрєєва вважають, що стійкість виражається через стан і структуру активів організації, їх забезпеченість джерелами. [3] У більш широкому розумінні цей термін означає здатність системи виконувати свої функції всупереч впливу ендогенних та екзогенних чинників. Розглянувши велику кількість трактувань терміна "стійкість" з різних джерел та різними авторами можна стверджувати, що стійкість споріднена із такими поняттями, як сталість, стабільність й постійність. Така ж сама неоднозначність трактувань спостерігається й у визначенні поняття "фінансова стійкість". На нашу думку, фінансова стійкість підприємства – це безперервний та адаптований до просторово-часових змін процес трансформації капіталу (джерел фінансування господарської діяльності) в капітальні блага (матеріальні ресурси, готову продукцію, грошові кошти). О.В. Павловська, Н.М. Притуляк і Н.Ю. Невмержицька розглядають фінансову стійкість з позиції спроможності підприємства за рахунок власних коштів забезпечувати запаси і витрати, не допускати невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості та своєчасно розраховуватися за зобов'язаннями. [4] На основі практики господарювання та морфологічного аналізу підходів науковців до визначення фінансової стійкості підприємства було виявлено, що ознаками цього поняття є: співвідношення між власним та позиковим капіталом (формування капіталу), необоротними та оборотними активами (розподіл капіталу), перевищення доходів над витратами (використання капіталу), низький рівень ризикованості фінансово-господарської діяльності. Це дозволило сформулювати фінансову стійкість підприємства як безперервний та адаптований до просторово-часових змін процес трансформації капіталу (джерел фінансування господарської діяльності) в капітальні блага (матеріальні ресурси, готову продукцію, грошові кошти). Відмінними рисами визначення цього поняття від існуючих є: врахування руху капіталу; зважання на необхідність та достатність адаптації фінансово стійкого підприємства до простору та часу. Родіонова В.М., Г.В. Савицька і М.А. Федотова трактують фінансову стійкість як такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. [5] На нашу думку, вичерпну відповідь дає Н.А. Мамонтова, яка стверджує, що фінансова стійкість – це такий стан підприємства, за якого забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процес виробництва і реалізації продукції, розширення й оновлення виробництва. [6] Л.М. Шаблиста стверджує, що фінансова стійкість – це узагальнювальна якісна характеристика фінансового стану підприємства, яка відображає тенденції зміни фінансових відносин на підприємстві під впливом різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників. [7] Виділені шість основних ознак розглядуваного поняття характеризують його з різних сторін. Слід погодитися з тим, що фінансова стійкість забезпечує стабільність діяльності підприємства, як це зазначено у роботах Волкової О. Н. Ковальова В. В. [8, с. 256]. Дійсно, у довгостроковій перспективі стійкість підприємства обумовлюється його стабільним фінансовим станом, інвестиційним кліматом, виробничим процесом. Фінансова стійкість підприємства гарантує збереження його платоспроможності і кредитоспроможності. Цілком зрозуміло, що раціональна структура капіталу підприємства дозволить вчасно сплачувати за невідкладними борговими зобов’язаннями, при цьому діяльність підприємства може розширюватися за рахунок позикових кредитних ресурсів. Отже, фінансово стійке підприємство має переваги над іншими суб’єктами господарювання в отримані кредитних ресурсів, інвестиційних коштів, підборі постачальників сировини, персоналу тощо. Фінансова стійкість визначається ефективним використанням фінансових ресурсів підприємства. На думку Іваницької О. В. та Алексєва А., важливість цієї ознаки полягає у тому, що від ефективності розподілу і використання цих ресурсів залежить реалізація розширеного відтворення, бізнес-проектів, програм розвитку, тобто усе фінансове положення підприємства у перспективі. Найчастіше у економічних джерелах Тридід О.М. [9] аналізує внутрішню, зовнішню і загальну стійкість (за впливовістю факторів). Внутрішня стійкість, яка формується під впливом дії факторів внутрішнього середовища підприємства, забезпечує розширене відтворення на підприємстві, яке досягається позитивною динамікою основних економічних і фінансових показників. Зовнішня стійкість визначається стабільністю економічного оточення – постачальників, покупців, конкурентів, державних органів, фінансових установ тощо. Загальна стійкість, яка складається відповідно з внутрішньої і зовнішньої, характеризується постійним перевищенням надходжень коштів над їх витрачанням. На думку Білик М.Д. [10], за функціональною спрямованістю досліджують такі види стійкості підприємства: — економічна — забезпечення рентабельної виробничої і збутової діяльності на основі адаптації до постійних внутрішніх і зовнішніх змін, при безперервному вдосконаленні. Авторське бачення Заюкова М. С. зводиться до того, що економічна стійкість — це комплексний показник, який складається з таких видів стійкості, як виробнича, технологічна, організаційна тощо, оскільки економіка підприємства тісно пов’язана з виробничим та іншими процесами діяльності; — соціальна,- яка передбачає стійкість кадрового складу підприємства, що базується на мотивації персоналу, наявності соціальної захищеності, поліпшенні умов праці. Соціальну стійкість нерідко ототожнюють з кадровою; — організаційна - характеризується рівнем організації виробництва, управління персоналом, внутрішніх ресурсів, зовнішніх відносин підприємства з суб’єктами господарювання; — техніко-технологічна залежить від техніки, яка використовується, її продуктивності, відповідності новітнім розробкам, енергомісткості та здатності впроваджувати прогресивні технології виробництва для забезпечення конкурентних переваг; — маркетингова - розглядається як сукупність маркетингових стратегій, націлених на отримання інформації щодо попиту на продукцію, ринкових змін, ефективності рекламної діяльності, реагування на маркетингові ризику; — екологічна — визначає мінімізацію забруднення підприємством природного середовища у процесі господарської діяльності на основі використання ресурсо- і енергозберігаючих технологій, фільтрів для очищення повітря, води, реагування на екологічні ризики; — ресурсна - включає задачі раціонального використання матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних, природних та інших ресурсів підприємства в умовах їх обмеженості; — інноваційна - характеризується необхідністю впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, нововведень, проведення науково-дослідних і конструкторських робіт; — зовнішньоекономічна передбачає наявність постійних зв’язків на зовнішніх ринках, що забезпечують експорт продукції, залучення інвестиційних ресурсів, імпорт матеріалів, обладнання. У процесі аналізу і узагальнення матеріалу з питань сутності фінансової стійкості підприємства Орєховою К. В. [11] встановлено умови, за яких досягається даний вид стійкості: — стабільне перевищення доходів над витратами; — рівновага активів і капіталу при зміні середовища; — наявність нерозподіленого прибутку; — зростання прибутку і капіталу; — збалансованість фінансових потоків. Слід зазначити, що фінансова стійкість підприємства також розглядається як безперервний процес трансформації капіталу, з чим варто погодитися і підкреслити, що дана категорія повинна досліджуватися у динаміці основних процесів і сфер діяльності, які відбуваються на підприємстві, оскільки цей вид стійкості забезпечує їх реалізацію. Отже, з урахуванням вище зазначеного у даній роботі запропонованевласне визначення категорії «фінансова стійкість підприємства», яке узагальнює у собі наступне інформаційне подання: за рахунок чого підтримується і від чого залежить фінансова стійкість; умови, за яких досягається; її необхідність і період, на який розповсюджується дія цього процесу: фінансова стійкість підприємства — характеристика фінансового стану підприємства, що залежить і впливає на усі сфери його діяльності, забезпечуючи реалізацію стратегій розвитку, досягається на основі ефективного управління капіталом і рухом коштів та дозволяє стабільно розвиватися в існуючих ринкових умовах у довгостроковій перспективі. Розгляд методичних підходів до оцінювання фінансової стійкості підприємства дозволив встановити, що її основними напрямами є: - горизонтальний та вертикальний аналіз балансу; - аналіз майнового стану (коефіцієнт зносу основних фондів, їхнього оновлення та вибуття); - аналіз відносних показників ліквідності (коефіцієнт покриття, швидкої та абсолютної ліквідності); - аналіз відносних показників фінансової незалежності (власний оборотний капітал, коефіцієнт забезпечення оборотних активів власним оборотним капіталом, автономії, фінансової залежності та маневреності власного капіталу); - аналіз структури та динаміки фінансових результатів; - аналіз рентабельності (рентабельність активів за чистим прибутком, власного капіталу, реалізованої продукції та основної діяльності); - аналіз ділової активності (коефіцієнт оборотності основних фондів, оборотних активів, запасів, дебіторської заборгованості та період її погашення, кредиторської заборгованості та власного капіталу) (рис. 1).
Рис. 1. Принципи оцінювання фінансової стійкості підприємства
Розглянемо чинні в Україні офіційні методики фінансової діагностики: - Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджено Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р №14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 р. № 1361; - Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26.01.2001р, № 49 /121 (виключно фінансовий стан); - Порядок проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування і погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України 1.04.2003р. № 247 (фінансовий стан, багатофакторна, Ф.3 до 2010 року); - Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджено Постановою Правління НБУ № 23 від 25.01.2012 р. Про недостатню фінансову стійкість підприємств свідчить зниження показників автономії нижче оптимального, негативна величина власного капіталу. Також індикатором недостатнього рівня фінансування поточної діяльності підприємства за рахунок власних коштів є зниження чистого оборотного капіталу нижче оптимальної його величини і, тим більше, негативна величина чистого оборотного капіталу. До найбільш важливих параметрах, що входять в інструментарій оцінки фінансової стійкості, відносяться реально сформований рівень платоспроможності, рівень управління активами, ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування, а також показники, що характеризують зміну рівня ділової активності. В умовах масової неплатоспроможності та застосування до багатьох підприємствам процедур банкрутства (визнання неспроможності) об'єктивна і точна оцінка фінансово-економічного стану набуває першочергового значення. Головним критерієм такої оцінки є показники платоспроможності і ступінь ліквідності підприємства. Процес управління фінансовою стабільністю підприємства є суттєвою стороною функціонування фінансової служби компанії і складається з цілого ряду організаційних заходів, що включають планування, поточне управління, а також створення варіативної організаційної структури управління компанією та її підрозділами. Для досягнення цієї мети використовуються такі методики управління, як регулювання, регламентування та інструктування. Особливу увагу приділяють створенню положень про структурні підрозділи компанії, посадових обов'язків персоналу та налагодження інформаційних потоків в розрізі розбивки за термінами виникнення, відповідальним особам і нормативним показникам. Створення системи планування фінансовою стійкістю бажано для прив'язки джерел приходу і витратах власних грошових ресурсів. Висновки. Фінансова стійкість відображує постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати на його розширення та оновлення. Загальна стійкість відображує рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів. Головною складовою загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності. Аналіз методик фінансової стійкості надав можливість визначити, що Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26.01.2001р, № 49 /121 (виключно фінансовий стан) більш повно визначає фінансову стійкість підприємства, оскільки включає в себе 4 показника, а власне положення містить визначені етапи проведення аналізу фінансової стійкості, той же час менш ефективним, на думку автора, є Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджено Постановою Правління НБУ № 23 від 25.01.2012 р., оскільки воно спрямоване на визначення необхідності та розмірів створення резервів за банківськими операціями та не враховує індикаторів фінансової стійкості підприємства. На нашу думку, необхідно враховувати ще один важливий підхід – рейтингову оцінку фінансового стану підприємства. Така оцінка враховує усі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому. При її побудові враховуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів, стан та розміщення коштів, їх джерела та інші показники.
Список джерел
|