|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Базовий галузевий стандарт напряму підготовки за освітньокваліфікаційним рівнем «бакалавр» спеціальності 6.010203 «Здоров’я людини* (практична психологія)»
Базовий галузевий стандарт напряму підготовки за освітньокваліфікаційним рівнем «бакалавр» спеціальності 6.010203 «Здоров’я людини* (практична психологія)»Дата публикации: 18.03.2017 15:20
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України НПУ імені М.П. Драгоманова Інститут педагогіки та психології
__________ПІБ__Автори____________
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання курсових робот
Базовий галузевий стандарт напряму підготовки за освітньокваліфікаційним рівнем «бакалавр» спеціальності 6.010203 «Здоров’я людини* (практична психологія)»
Київ 2015
Методичні вказівки до виконання магістерської роботи / Укл.: _____ПІБ__________________ – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, Науковий світ, 2015. – _______ с.
Укладачі: ПІБ, ………. ПІБ,………. ПІБ,……….
Рецензенти: ПІБ, ………. ПІБ,………. ПІБ,……….
Пропоновані методичні рекомендації мають на меті вдосконалення процесу підготовки студентами курсових робіт із спеціальності «Здоров’я людини*», чіткого розуміння ними кваліфікаційних вимог до теоретичного рівня, змісту, структури, обсягу, форми подання матеріалу, оформлення робіт, що сприятиме підготовці висококваліфікованих фахівців. Методичні рекомендації та вимоги до написання курсових робіт із психології розраховані на студентів спеціальності «Здоров’я людини*(практична психологія)» денної та заочної форм навчання вищих педагогічних навчальних закладів.
Затверджено на засіданні кафедри медико-біологічних та валеологічних основ охороги життя та здоров’я Інституту педагогіки та психології Протокол № ___від «____» _______ 2015р.
Затверджено на засіданні Вченої ради Інституту педагогіки та психології Протокол № __ від «__» _________ 2015р.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ…………………………………………………………. 1.1. Вибір теми та актуальність дослідження …………………………..……… 1.2. Виклад матеріалу курсової роботи…………………..…………………..…… 1.3. Наукове оформлення курсової роботи…………………..…………………… 1.4. Вимоги до структури курсової роботи…………………….………………… 1.5. Основні етапи виконання курсової роботи…………………………………
РОЗДІЛ 2. ВИМОГИ ТА ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ……… 2.1. Загальні вимоги…………………………………………....…….………. 2.2. Нумерація…………………….………………………………………….. 2.3. Ілюстрації…………………………………………………..…………….. 2.4. Таблиці……………………………………………………………..……….. 2.5. Формули…………………………………………………..…..….…………. 2.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела………. 2.7. Висновки………………………………………………..…………..…………... 2.8. Додатки…………………………………………………………………………. 2.9. Оформлення списку використаних джерел…………………………………
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК І ПРОЦЕДУРА ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ……. 3.1. Процедура рекомендації курсової роботи до захисту. Відгук наукового керівника…………………………………………………………………………… 3.2. Критерії оцінювання курсової роботи……………………………………… 3.3. Захист курсової роботи……………………………………………….……
РОЗДІЛ 4. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ ІЗ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ*»……………………………………………………………………..…
ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………… ДОДАТОК 1…………………………………………………………………………
ВСТУП
Курсова робота зі спеціальності «Основи здоров’я*» є кваліфікаційним видом навчально-професійної діяльності студентів, починаючи з другого курсу навчання у педагогічних ВНЗ. В умовах удосконалення системи вищої педагогічної освіти спостерігається постійне оновлення та стандартизація кваліфікаційних вимог до виконання, тобто написання та оформлення, а також до захисту курсових робіт. Тому виникає необхідність у роз’ясненні студентам того, як потрібно грамотно, організовано та послідовно реалізувати основні завдання курсових досліджень на основі загальних вимог, керуючись порадами та зауваженнями своїх наукових керівників. Курсова робота – це, насамперед, традиційний вид навчально-професійної діяльності студента, який, окрім її виконання, включає відкритий захист висвітлених в роботі положень, фактів та висновків, що засвідчує особистісний внесок майбутнього фахівця у вирішення конкретної проблеми. Виконання «курсової» – це традиція академічної підготовки не тільки майбутніх вчителів з «Основ здоров’я», але й науковців та дослідників, які в своїй праці повинні керуватись виключно принципами об’єктивності та достовірності. Головною метою виконання курсової роботи є глибоко й творчо вивчити одне з конкретних питань теорії і практики певної дисципліни, оволодіти методами наукового дослідження. У процесі роботи студенти розвивають і вдосконалюють ряд вмінь та навичок, що є основою формування дослідницької компетенції майбутнього вчителя: - самостійно формулювати проблему дослідження; - визначати мету, основні завдання, предмет, об’єкт дослідження; - здійснювати пошук і добір потрібної наукової інформації; - аналізувати практичну діяльність різних організацій та їх керівників; - логічно і аргументовано висловлювати свої думки, пропозиції, робити висновки; - правильно оформлювати науково-довідковий матеріал; - публічно захищати підготовлену роботу (робити наукові повідомлення, відповідати на запитання, захищати свого точку зору тощо). Мета цих методичних рекомендацій — допомогти студентам в написанні та оформленні курсової роботи. В основу покладено вимоги нормативних документів (державних стандартів) щодо оформлення складових роботи, а також використано рекомендації, що містяться в різних довідкових виданнях. Цей посібник адресовано також науковим керівникам, які дбають про відповідальний та сумлінний підхід студентів до рівня власної професійної підготовки у галузі психолого-педагогічної науки.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота передбачає виявлення загальної підготовки студентів на певному етапі їх навчання. Виконання курсової роботи як однієї з основних форм самостійного дослідження націлює студентів на творчі пошуки як у питаннях відбору, опрацювання і використання наукової літератури, так і в питаннях систематизації та аналізу дібраного дидактичного матеріалу, на основі якого виконується обрана тема. У процесі роботи виконавець удосконалює свої розумові операції, спрямовані на вміння спостерігати за навчально-виховним процесом, узагальнювати зібраний матеріал, аналізувати його, порівнювати, робити висновки, а також виявляє внутрішні потенційні можливості свого організму. Написання курсової вимагає від студентів наполегливої, систематичної праці, так як вона містить в собі всі основні елементи як науково-дослідної, так і науково-методичної роботи. Для студента це є посильна спроба наукової діяльності, передбачена навчальними планами. Робота, виконана студентом, повинна мати певне практичне спрямування. Вона мусить бути такою, щоб після відповідного редагування можна було її використовувати як методичний посібник чи доповідь з питань методики викладання того чи іншого предмета в початкових класах. Звичайно, така робота вимагає не лише часу, але й копіткої вдумливої праці, тому доречно розпочинати вже на початку навчального року підготовку до її виконання. Курсова робота може мати три напрямки виконання: теоретичний, теоретико-емпіричний (теоретико-експериментальний), емпіричний (дослідницький). І. Теоретичний. Студент проводить поглиблене дослідження теоретичних джерел, вивчення та узагальнення досвіду практичної роботи учителів, розкриває рівень своїх вмінь опрацьовувати літературу, узагальнювати матеріал, робити висновки, висловлювати власні методичні рекомендації для більш успішного засвоєння дітьми матеріалу з обраної теми курсової роботи. ІІ. Теоретико-емпіричний (теоретико-експериментальний). Вивчивши та проаналізувавши теоретичну літературу з обраної теми, узагальнивши досвід роботи практичних учителів та поради науковців, студент може запропонувати свої засоби для підвищення ефективності уроку у роботі над обраною темою. Цінність самостійно укладеного матеріалу перевіряється студентом під час проходження педагогічної практики в школі, а потім доречно їх запропонувати учителям та студентам для навчального процесу як допоміжний матеріал до основного у роботі з дітьми. ІІІ. Емпіричний (дослідницький). Кожному студенту посильно провести дослідження основного змісту навчання на виявлення в ньому обсягу матеріалу з обраної теми курсової роботи згідно вимог програми. Змістову завантаженість обраної теми курсової роботи можна простежити за лінійно-концентричним принципом програми і, якщо його недостатньо або він потребує додаткових завдань, які вимагають посильного подолання труднощів або ускладнень, доречно запропонувати для роботи з учнями допоміжну систему пізнавальних вправ, завдань, прикладів, задач тощо. Перш ніж братися до написання курсової роботи, студент повинен ознайомитися з основними вимогами до її виконання.
Тема курсової роботи вибирається студентом відповідно до проблемно-практичної спрямованості власних науково-дослідницьких інтересів згідно з переліком тем, затвердженими кафедрою Медико-біологічних та валеологічних основ охорони життя та здоров’я, у розрізі окремих дисциплін, наведених у даних методичних рекомендаціях, за погодженням з викладачем. Тематика робіт має проблемно-практичну спрямованість, періодично поновлюється і затверджується на засіданні кафедри. З огляду на індивідуальні здібності студентів і їх схильність до науково-дослідницької роботи, набутий практичний досвід викладач має право вносити певні корективи в тематику і розподіл курсових робіт. Студентам надається право вибору теми курсової роботи з наведеного переліку або можливість запропонувати власну тему, виходячи з обґрунтування доцільності її дослідження. Уточнення або зміна теми курсової роботи можливі лише в окремих випадках за достатньо аргументовані причини з дозволу викладача. Студенти повинні вибирати і закріплювати за собою теми в установлений термін. Неприпустимим є вибір однієї теми декількома студентами в межах однієї академічної групи. За наявності достатньої аргументації доцільності роботи студента над темою, закріпленої за іншим студентом, - продовження попередніх досліджень, написання роботи на конкурс студентських робіт, робота над дослідженнями студентського наукового гуртка тощо, - викладач має право вносити корективи в розподіл тем курсових робіт. Обравши тему, студент має чітко визначити мету курсової роботи, окреслити коло завдань, які мають бути розв’язані для її досягнення, підібрати відповідну наукову літературу та нормативно-інструктивні матеріали з обраної тематики, фактологічний і статистичний інформаційний матеріал. У кінці курсової роботи після списку використаної літератури ставиться підпис студента і дата виконання.
Матеріал роботи студент повинен викладати послідовно, логічно пов’язувати окремі його частини, повністю висвітлити тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити власне ставлення до дискусійних питань теми роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращення діяльності об’єкта досліджень.
Достатній теоретичний рівень. Ця вимога означає, що студент має розкрити обрану тему курсової роботи на сучасному рівні розвитку відповідної науки (дидактики, теорії та технології виховання, історії педагогіки, школознавства, спеціальної методики та ін.), використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища та події у практиці вчителя з позицій сьогодення. Крім того, студент повинен якомога повно висвітлити основні поняття й терміни, що стосуються проблеми курсової роботи, оперуючи тільки об’єктивними фактами і реальними практичними прикладами. Дослідницький характер. Курсова робота має містити такі елементи дослідження:
Грамотність оформлення. Це важлива вимога до курсової роботи, що засвідчує її якість. У роботі не повинно бути граматичних та стилістичних помилок. Необхідно дотримуватись правил цитування, оформлення посилань, списку використаної літератури. Виконання цієї вимоги виховує у студента культуру оформлення наукових праць, що стане у нагоді в майбутній професійній діяльності.
Курсову роботу студенти виконують самостійно, дотримуючись рекомендованої структури та вимог до технічного та наукового оформлення. Структура курсової роботи включає вступ, декілька розділів, висновки, список використаної літератури та додатки (за необхідності). ВСТУП У вступі описується актуальність теми дослідження (практична значущість та зв'язок із сучасною науковою думкою), визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання та гіпотеза дослідження. Назва цього структурного компоненту пишеться великими прописними літерами жирним шрифтом. Загальний об’єм вступу становить не більше 3 сторінок другованого тексту. Актуальність дослідження вказує на основну важливість, зокрема, соціальну, практичну значущість проблеми, що розглядається. Проблема може претендувати на актуальності тільки тоді, коли тема курсової роботи відповідає сучасним потребам науки та практики, а питання, які розкриваються в роботі, важливі для розуміння сутності змісту і структури проблеми. Формулюючи актуальність дослідження, слід звертати увагу на його значущість для суспільної ситуації в цілому, на зв'язок проблеми із сучасною науковою думкою, на можливі застосування результатів дослідження у практиці та перспективи для подальших досліджень. Важливо вказати авторів, які займались дослідженням проблеми з обраної теми та вказати на ті аспекти, які ще недостатньо висвітлені в науці. Мета дослідження відображає спрямованість дослідження, логіку його організації та стратегію проведення. Мета конкретизується у завданнях. Мета та завдання узгоджуються з темою дослідження, його предметом та об'єктом. Об'єкт дослідження вказує на явище або процес, що вивчається у курсовій роботі. Предмет визначає межі вивчення об'єкта, вказує на ті конкретні аспекти, які ставить у поле свого зору дослідник. Не важко зрозуміти, що об'єкт дослідження є ширшим поняттям стосовно предмета. При визначенні об'єкту необхідно врахувати, що об'єкт – це процес або явище, що породжується проблемною ситуацією й обирається для вивчення. Предмет дослідження міститься у межах об'єкта як вузька, чітко окреслена частина, яка безпосередньо досліджується. Чітке формулювання об'єкт-предметного відношення (не занадто широкого і не занадто вузького) дає змогу студенту отримувати справді наукові, конкретні знання, які можуть легко переходити в методичний план. Гіпотезою курсової роботи є сформульоване твердження про припущення щодо теоретичного або емпіричного зв'язку між певними явищами. Гіпотеза може бути поставлена різними шляхами: на основі теоретичного аналізу проблеми, на основі побудови теоретичної моделі явища, що вивчається, або може бути запозиченою з інших досліджень. Гіпотеза курсової роботи – це припущення про основний результат дослідження, яке зроблене на основі аналізу наукових джерел, власних умовиводів та спостережень. В ній важливо зазначити про умови ефективності передбачуваних результатів дослідження. Наведемо приклад сформульованої гіпотези. Окрім гіпотези, у вступ потрібно включати загальний опис методів дослідження та його організації.
ОСНОВНА ЧАСТИНА Основна частинакурсової роботи складається з двох чи більше розділів, залежно від специфіки теми, а також від мети та плану, погодженого з керівником. У кожному розділі можна виокремити підрозділи, пункти і підпункти, що допоможуть розкрити основну думку роботи загалом. В основній частині розкривають тему роботи, подають опис і аналіз матеріалу, оцінку фактів і явищ, підкріплених ілюстраціями і даними з наукової літератури, узагальненнями і висновками щодо окремих теоретично обґрунтованих питань. Розташування розділів і підрозділів має забезпечити послідовність, взаємозв’язок викладу, мотивований перехід від одного питання до наступного. Аналізуючи загальний рівень навчально-виховного процесу в школі (в розрізі проблеми, яка цікавить студента), бажано скористатися даними проведеного експерименту. На підставі вивчення і узагальнення передового досвіду кращих учителів студент розробляє систему уроків або завдань, методів, прийомів роботи чи педагогічних умов. Що сприятимуть підвищенню якості навчально-виховної роботи. Жоден із розділів основної частини звичайно не буває меншим за вступ. У одному з розділів описують методику експериментальної роботи й подають підсумки перевірки ефективності запропонованого допоміжного матеріалу. У таблицях та діаграмах подають кількісні дані за результатами проведеного дослідження в експериментальному класі, де учні працювали за системою автора. Для порівняння наводять результати роботи в контрольному класі, де учні не працювали за цією системою. Порівняння цифрових даних результатів роботи в контрольному та експериментальному класах свідчитиме про міру ефективності розробленої студентом-експериментатором системи цілеспрямованого викладу матеріалу. Дослідження подаються у вигляді схем, таблиць, діаграм, на яких конкретно доводять рівень досягнення поставленої мети. Кожен розділ закінчується лаконічними узагальненими висновками.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Підсумки виконаної роботи підбивають шляхом власних міркувань, доказів, спостережень, акцентуючи увагу на тому, що зумовило позитивні зрушення, сприяло підвищенню якості знань учнів, поглибленню пізнавального інтересу. Висновки пишуться максимально лаконічно, без аналізування, переказування вже розкритих фактів у змісті роботи та без ілюстрацій. У тезисній формі викладаються результати роботи, здобуті у процесі часткового експерименту. Висновки – це стислий відбиток курсової роботи загалом.
ДОДАТКИ Додатки становлять собою зразки уроків, дидактичного матеріалу, робіт учнів, сценаріїв, комплекси вправ. Обсяг, форма, характер додатків, їх доцільність у роботі погоджується з керівником. Вони вміщуються в кінці роботи перед списком літератури. Але можуть бути подані до роботи і у вигляді окремих альбомів, зошитів, папок. Обсяг сторінок додатків конкретизувати недоречно, але потрібно наголосити, що матеріал мусить бути оформлений настільки естетично, що його можна було використовувати в навчально-виховному процесі з дітьми. Додатки можуть включати допоміжні матеріали (таблиці цифрових даних, ілюстрації, схеми допоміжного характеру тощо). Кожен додаток починають з нової сторінки, посередині симетрично тексту слово «ДОДАТОК» і велику літеру, що позначає додаток (наприклад, «ДОДАТОК А»). Додаток повинен мати тематичний заголовок. Посилання на додатки в текстовій частині роботи є обов’язковим.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Список використаної літературирозміщують у кінці роботи в один із способів: у алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків; у порядку появи посилань на джерело у тексті роботи; у хронологічному порядку. До списку літератури включається вся опрацьована література студентом з обраної теми: статті, підручники, програми, наукові збірники, монографії, методичні посібники; дисертації, Інтернет-джерела, вказується рік видання, видавництво, обсяг сторінок роботи, або сторінки, які опрацьовувалися з вказаних джерел. Загальним правилом опрацювання інтернет-ресурсів є уникнення технічного копіювання змісту оригінальних текстів на бібліотечних сайтах або ж наукової критики, зокрема, готових рефератів на задану тему. Курсова робота з повинна відображати вміння студента самостійно та повно виражати власні думки та погляди в авторському тексті.
1.5. Основні етапи виконання курсової роботи
Курсова робота є результатом вивчення певного циклу дисциплін чи будь-якої окремої навчальної дисципліни. Починається виконання курсових робіт з вибору теми, від правильності якої в значній мірі залежить успіх написання і захисту робіт. Потрібно вибрати тему, до якої є найбільший потяг, з тих питань, в яких студент найбільше обізнаний. Лише та праця, яка виконується з інтересом, творчим горінням, розкриє наукові здібності і принесе моральне задоволення студенту. Працювати над курсовою роботою слід в такій послідовності: а) вибір теми; б) консультації з керівником; в) збирання бібліографії; г) поповнення теоретичних знань; перевірка на практиці прийомів навчання, рекомендованих літературою; порівняння ефективності різних занять; розробка системи зразкових прийомів пояснення або закріплення, конспектів уроків, системи вправ, засобів унаочнення для практичного користування; д) складання робочого плану, який повинен включати такі складові: - визначення категоріального апарату курсової роботи (актуальність, об’єкт, предмет, мета і завдання, гіпотеза та методи дослідження); - вивчення потрібної літератури; - спостереження і аналіз спостережень; - розробка власних рекомендацій (системи уроків, методів, прийомів роботи); - експериментальна робота – перевірка розроблених матеріалів та аналіз результатів експериментальної роботи; - остаточне оформлення роботи; є) написання тексту роботи; ж) оформлення тексту; з) захист.
РОЗДІЛ 2. ВИМОГИ ТА ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
2.1. Загальні вимоги
Курсову роботу необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Студент має дотримуватися нормативно визначених вимог щодо оформлення тексту, таблиць, формул, ілюстрацій, додатків. Курсова робота має бути написана (чи надрукована) чітко, розбірливо, без помилок та виправлень, з одного боку білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з міжрядковим інтервалом «1,5» чорним кольором. Титульний аркуш курсової роботи повинен містити всю необхідну інформацію про тему дослідження, автора та наукового керівника. На другій сторінці курсової роботи розміщується зміст. Обсяг основного тексту курсової роботи, не включаючи список використаних літературних джерел та додатки, не повинен перевищувати 35-40 сторінок. Аркуш курсової роботи повинен мати поля: ліве — 20 мм, верхнє — 20 мм, праве — 1,5, нижнє — 20 мм. Текст курсової роботи може ілюструватись кресленнями, схемами, фотографіями, графіками, таблицями, які також виконуються на стандартних аркушах паперу формату А4. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту зрозумілості та конкретності. Усі ілюстрації (фотографії, схеми тощо) називають рисунками і нумерують послідовно. Номер і назву рисунка пишуть під графічним зображенням. Ілюстративний матеріал розміщують у тексті одразу після посилання на нього. Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами по центру рядка. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервали. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.
2.2. Нумерація Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини, як зміст, вступ, висновки, список використаної літератури, джерела, додатки не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.
2.3. Ілюстрації
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно наводити безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» І нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи: - найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис. 2.1.»; - порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; - тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із стислою характеристикою зображеного; - експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 2.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 2.1» або «... як це показано на рис. 2.1».
2.4. Таблиці
Слово «Таблиця» розмішують над назвою таблиці, праворуч. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву наводять жирним шрифтом. Текст у таблиці варто друкувати кеглем 12 з одинарним інтервалом. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
2.5. Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті, Інші нумерувати не рекомендується. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації, а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
2.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на цитовану літературу, або на ту літературу, звідки взято ідеї, висновки, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання. Посилання в тексті на літературні джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...». Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело; д) якщо необхідно виявити ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання; е) коли студент (автор роботи), наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є, наприклад: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розбивка моя. – М.Х.).
2.7. Висновки
Кожен розділ курсової роботи закінчується висновками до нього. У кінці роботи робляться загальні висновки. Вони формулюються до кожного поставленого в дослідженні завдання. Висновки мають бути стислими, логічно побудованими, інформативними і не носити характер звіту.
2.8. Додатки
Додатки подаються за необхідності та оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток Б» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2-другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1)- перша формула додатка А.
2.9. Оформлення списку використаних джерел
Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Список використаної літератури розміщують у кінці роботи в один із способів: у алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків; у порядку появи посилань на джерело у тексті роботи; у хронологічному порядку. До списку літератури включається вся опрацьована література студентом з обраної теми: статті, підручники, програми, наукові збірники, монографії, методичні посібники; дисертації, Інтернет-джерела, вказується рік видання, видавництво, обсяг сторінок роботи, або сторінки, які опрацьовувалися з вказаних джерел.
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК І ПРОЦЕДУРА ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
3.1. Процедура рекомендації курсової роботи до захисту. Відгук наукового керівника
Завершена курсова робота подається студентом на кафедру науковому керівнику у зброшурованому вигляді для резензування не пізніше ніж за два тижні до захисту. Науковий керівник пише відгук на курсову роботу у довільній формі. Визначає ступінь її самостійності, внесок студента у вирішення обраної проблеми, характеризує вміння студента-дослідника працювати з літературою, формулювати мету і завдання дослідження, обирати адекватні методи, проводити експеримент та його перевіряти, логічно викладати матеріал та робити висновки, оформлювати курсову роботу. Науковий керівник оцінює курсову роботу за критеріями (у системі ECTS. Досвід рецензування показує, що в курсових роботах зустрічаються такі недоліки: - відхід від теми (тема курсової роботи передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші); - безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень; - логічні помилки, невміння виокремити головне; - невдале поєднання теорії з фактичним матеріалом; - переписування матеріалу з друкованих видань; - недотримання методичних рекомендацій щодо оформлення роботи. У разі негативної оцінки курсова робота разом з рецензією повертається студенту, який повинен доопрацювати її з урахуванням зауважень і лише після цього доопрацьований варіант разом із рецензією подати науковому керівнику для повторної перевірки. Якщо попередня оцінка позитивна, студент допускається та готується до захисту курсової роботи.
3.2. Критерії оцінювання курсової роботи
Таблиця ………... Критерії оцінювання курсової роботи за шкалою ECTS
«Відмінно» (за шкалою ECTS – А) заслуговує робота якщо:
«Добре» (за шкалою ECTS – В) заслуговує робота якщо:
«Добре» (за шкалою ECTS – С) заслуговує робота якщо:
«Задовільно» (за шкалою ECTS – Д) заслуговує робота якщо:
«Задовільно» (за шкалою ECTS – Е) заслуговує робота якщо:
«Незадовільно» (за шкалою ECTS – FX) заслуговує робота якщо:
«Незадовільно» (за шкалою ECTS – X) заслуговує студент якщо: - роботу не виконано.
3.3. Захист курсової роботи
Курсову роботу студент захищає у присутності навчальної групи. Тези доповіді студент готує заздалегідь. Доповідь повинна бути змістовною і тривати 5—8 хвилин. У доповіді необхідно: - назвати тему курсової роботи, показати її актуальність та значущість; - сформулювати основну мету і завдання дослідження; - стисло розкрити зміст структури роботи; - доповісти про результати роботи, зроблені висновки і внесені пропозиції. Після доповіді студент відповідає на запитання викладачів. Під час захисту оцінюються: якість виконаної студентом курсової роботи, рівень знань і набутих навичок щодо висвітленої теми, вміння аналізувати практичну діяльність організацій, логічно і аргументовано викладати думки, відповідати на запитання, обґрунтовувати власну точку зору. Після захисту курсова робота на паперовому носії зберігається на кафедрі. Курсові роботи, що мають теоретичну та практичну цінність, подаються на конкурси студентських наукових робіт, пропонуються до впровадження. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||