|
|
Фынанси КНУДата публикации: 25.11.2016 06:41
5. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ
В процесі виконання курсової роботи необхідно: ‒ висвітлити теоретичну сторону проблеми, відобразити нові наукові позиції, що з’явилися в науковій літературі і фінансово-економічній практиці з даного питання; ‒ провести всебічний аналіз економічних (фінансових) показників об’єкту дослідження, для виявлення напрямів удосконалення його функціонування; ‒ розробити і обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення форм фінансових відносин, окремих сторін діяльності об’єкту дослідження (підприємства, установи, організації чи галузі господарства). Структура курсової роботи (додаток 3): 1) титульний лист; 2) зміст; 3) вступ; 4) основна частина:
5) висновки; 6) список використаних джерел; 7) додатки. Додатково до роботи додається: 1) оціночний бланк виконання курсової роботи (додаток 12).
6. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
6.1. Титульний лист. На титульному листі роботи вказується: ‒ назва вищого навчального закладу, де виконано роботу; ‒ назва факультету; ‒ назва кафедри; ‒ назва теми роботи; ‒ курс, група, спеціальність, форма навчання; ‒ прізвище, ім’я та по-батькові автора роботи; ‒ вчене звання, посада, прізвище, ім’я та по-батькові наукового керівника; ‒ місто і рік. Зразок титульного листа курсової роботи наведено у додатку 4.
6.2. Зміст. Зміст подається на початку роботи та має відображати сутність проблеми, складність та логіку дослідження. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та параграфів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими та зрозумілими, стилістично грамотними, пов’язаними з назвою роботи. Зразок оформлення змісту наведено у додатку 5.
6.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (якщо необхідно). Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа ‒ їх детальне розшифрування. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.
6.4. Вступ (2-3 сторінки). Розкриває актуальність наукової проблеми, підстави для розробки теми, обґрунтовує необхідність проведення подальших досліджень і містить перелік застосованих методів дослідження. Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу існуючих наукових позицій за даним предметом дослідження обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, що загалом спрямовано на активізацію економічного та соціального розвитку України. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне ‒ сутність проблеми або наукового завдання. Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету, починаючи зі слів «Дослідження...», «Вивчення...», «Аналіз…», «Оцінка…» оскільки ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження ‒ це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкту і сприяє вирішенню проблемної ситуації в процесі вивчення об’єкту дослідження. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виокремлюється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка зазначається на титульному аркуші як її назва. Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба коротко та змістовно, визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Зазначене надасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Інформаційна база дослідження. Мають бути перераховані види літературних та інших джерел, що використовувались при написанні курсової роботи. Практичне значення одержаних результатів. У курсовій роботі необхідно подати відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх застосування на об’єкті дослідження. Обсяг та структура роботи. Зазначається, з яких структурних частин складається робота, на скількох сторінках розміщена, скільки в роботі рисунків, таблиць, додатків, а також скільки пунктів містить список використаних джерел.
6.5. Основна частина. Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів (за необхідністю), параграфів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Змістовні особливості кожного розділу наведено нижче. У першому розділі (10-12 сторінок) досліджуються методологічні та теоретичні аспекти обраної теми роботи, визначаються методи, способи, інструменти дослідження, які використовуватимуться у наступних частинах роботи. У даному розділі студент надає огляд наукової літератури за темою дослідження, окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблематикою, визначає дискусійні питання, здійснює критичний аналіз різних точок зору з предмету дослідження на основі вивчення даних наукових монографій, наукових періодичних видань, законодавчих та нормативних актів, висловлює свій погляд на розв’язання проблемних дискусійних питань. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме (не виокремлюючи окремою назвою) стосовно необхідності проведення досліджень у розрізі обраного предмету. У другому розділі (12-15 сторінок) студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми виключно на матеріалах конкретного підприємства, установи чи організації, галузі економіки, сектору ринку або ринку в цілому. Параграфи даного розділу мають містити економічну характеристику, аналіз і оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження. Фінансово-економічний аналіз проводиться на основі даних бухгалтерської та фінансової звітності, статистичних та інших фактичних матеріалів. Розділ має бути максимально насиченим фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображають відповідні результати діяльності об’єкта дослідження за останні 3-5 років. Третій розділ (7-11 сторінок) повинен містити обґрунтовані пропозиції студента, спрямовані на досягнення мети, поставленої у вступі. Даний розділ складається з 1-2 параграфів. Характер і зміст рекомендацій, що пропонуються, повинні базуватися на результатах аналізу, проведеного у передніх (переважно, другому) розділах роботи. Пропозиції автора повинні базуватись на теоретичних положеннях і результатах аналізу фактичного матеріалу за об’єктом дослідження, а також давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами, викладеними у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях. Пропозиції мають бути чітко сформульовані, реальні і мати практичне значення.
6.6. Висновки (2-3 сторінки). Висновки містять найбільш вагомі положення роботи щодо результатів проведеного аналізу та практичних рекомендацій, до яких дійшов автор в процесі вирішення обраної наукової проблеми. У висновках робиться наголос на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, на обґрунтуванні достовірності результатів власних розрахунків, на рекомендаціях щодо їх використання. Таблиці, графіки, схеми у висновках не наводяться. Також висновки не повинні містити нового матеріалу, який не був викладений в основній частині роботи. У висновках має бути зазначено факт вирішення поставлених в роботі завдань. Кількість висновків має відповідати кількості поставлених завдань та параграфів змісту. Висновки мають бути пронумеровані.
6.7. Список використаних джерел. Список використаних джерел розміщується після висновків за наскрізною нумерацією. У списку повинні вказуватись лише джерела, які були безпосередньо використані автором при написанні роботи, а не всі джерела, переглянуті за темою роботи. Список джерел розміщується в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».
6.8. Додатки. Для більш детального розкриття теми курсової роботи рекомендується використовувати додатки, до яких відносять: ‒ проміжні математичні доведення, формули і розрахунки; ‒ таблиці допоміжних цифрових даних; ‒ використані форми фінансової звітності; ‒ статистичні таблиці; ‒ графіки та схеми; ‒ інструкції та методики, які використані в процесі виконання роботи; ‒ ілюстрації допоміжного характеру.
8. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
8.1. Загальні вимоги. Курсову роботу друкують за допомогою принтера на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (210 мм × 297 мм), (до 30 рядків на сторінці). Друкований текст виконується шрифтом ‒ Times New Roman, розмір шрифту основного тексту ‒ 14, для назв розділів ‒ 14. Стиль – нормальний, вирівнювання за шириною сторінки, з абзацним відступом 1,25 см. Міжрядковий інтервал ‒ 1,5 (додаток 6). Загальний обсяг роботи (без додатків) повинен становити 40-45 сторінок (додаток 3). У тексті роботи мають бути чітко виділені абзаци. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве ‒ 30 мм, праве ‒ 10 мм, верхнє ‒ 20 мм, нижнє ‒ 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими жирними літерами симетрично (по центру) до тексту. Заголовки параграфів друкують маленькими жирними літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Відстань між заголовками та попереднім текстом повинна дорівнювати 2-м міжрядковим інтервалам, а між назвою і наступним текстом – 1-му міжрядковому інтервалу. Зразок оформлення заголовків структурних частин курсової роботи наведено у додатку 6. Кожний розділ слід розпочинати з нової сторінки. Новий параграф розділу починається на тій сторінці, де закінчено попередній.
8.2. Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака «№». Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться. Оціночний бланк у загальний рахунок сторінок не включають. Другою сторінкою слід вважати зміст. На сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера, тобто, не можна друкувати: «1. ВСТУП», або «РОЗДІЛ 5. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Параграфи нумерують у межах кожного розділу. Номер параграфу складається з номера розділу і порядкового номера параграфу, між якими ставлять крапку. В кінці номера параграфу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій параграф другого розділу).
8.3. Ілюстрації. Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст ‒ ілюстрації. Ілюстрації (діаграми, графіки, схеми) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, які займають окрему повну сторінку роботи (формат А4), розміщують у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» та нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, «Рис. 1.2 означає другий рисунок першого розділу». Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. Наприклад, «Рис. 1.2. Схема іпотечних ризиків банку-кредитора». За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Номер та назву ілюстрації друкують звичайним шрифтом з абзацного відступу. Кожен рисунок має містити посилання на джерело, на основі якого його було створено. Якщо ілюстрація була взята з літератури без авторських змін, посилання вказується у квадратних дужках після назви. Наприклад, «Рис. 1.2. Схема іпотечних ризиків банку-кредитора [2, с.5]». Якщо ілюстрація складена автором на основі використання кількох джерел, то, відповідно, робиться посилання на це у наступному рядку після назви. Наприклад, «Джерело: складено автором на основі [2; 14; 25]. Слово «Джерело» друкується курсивом, назва подається звичайним шрифтом (Times New Roman, 12 кегель, з абзацним відступом, вирівнювання за шириною), між ними ставиться двокрапка. Зразок оформлення ілюстрацій наведено у додатку 7. Текст роботи, який пов’язаний із ілюстрацією, обов’язково має містити посилання на неї. Розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках (рис. 3.1) або у вигляді виразу типу: «...як показано на рис. 3.1». Ілюстрації виконуються в чорно-білому кольорі.
8.4. Таблиці. Цифровий матеріал, зазвичай, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, «Таблиця 1.2 означає друга таблиця першого розділу». Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею під написом «Таблиця» і друкують симетрично (по центру) до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву друкують жирним шрифтом. Заголовок таблиці повинен відповідати її змісту. Заголовки граф таблиці мають бути короткими та лаконічними. Слід уникати повторів заголовка таблиці в заголовках граф. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки ‒ з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Позначення одиниць виміру величин приєднуються до заголовка, вказуються через кому. В таблиці не повинно бути незаповнених клітинок. Якщо цифрові або інші дані в рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Таблиця виконується шрифтом ‒ Times New Roman, розмір шрифту ‒ 14 (допускається 12 розмір шрифту), міжрядковий інтервал ‒ одинарний. Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Таблиці, які займають окрему повну сторінку роботи (формат А4), розміщують у додатках. Якщо у додатках таблиця займає більше, ніж одну повну сторінку (формат А4), то, при переносі частини таблиці на іншу сторінку, справа над продовженням таблиці вказують «Продовження таблиці» і зазначають номер таблиці. Наприклад, «Продовження таблиці А.1 означає продовження першої таблиці додатку А». Кожна таблиця має містити посилання на джерело, на основі якого була створена. Посилання вказуються під таблицею. Якщо таблиця наводиться без авторських змін, посилання вказується у квадратних дужках після слова «Джерело:». Наприклад, «Джерело: [2]». Якщо таблиця складена автором на основі використання кількох джерел, то посилання містить на це вказівку і включає перелік використаних джерел. Наприклад, «Джерело: складено автором на основі [2; 14; 25]. Слово «Джерело» друкується курсивом, решта тексту посилання подається звичайним шрифтом (Times New Roman, 12 кегель, з абзацним відступом, вирівнювання за шириною), між ними ставиться двокрапка. Зразок оформлення таблиць наведено у додатку 8. Усі таблиці, розміщені у роботі, повинні мати посилання на них у основному тексті. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті.
8.5. Формули. Формули (якщо їх більше, ніж одна) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул вказують біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад, (3.1) означає перша формула третього розділу. Пояснення позначень символів і коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Наприклад,
R ‒ узагальнююча рейтингова оцінка; хnj ‒ n-й оціночний показник j-го об’єкта.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками: вище і нижче кожної формули потрібно залишити один вільний рядок. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті, інші нумерувати не потрібно.
8.6. Загальні правила цитування, примітки та посилання на використані джерела. При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали, результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців у розрізі обраної теми. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання у роботі. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати у квадратних дужках порядковим номером за переліком використаних джерел (перед крапкою в кінці речення). Наприклад, посилання формату [25, с.14-15] означає, що автор цитує текст без змін зі сторінок 14-15 джерела 25 відповідно до бібліографічного опису джерел роботи. Наприклад, посилання формату [15; 17; 33] означає, що проблема, яка аналізується автором, має висвітлення у джерелах 15, 17 і 33 відповідно до бібліографічного опису джерел роботи. Для підтвердження авторських аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої наукової позиції рекомендується наводити цитати. При цьому слід точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі: ‒ текст цитати повинен бути наведений мовою оригіналу; ‒ текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»; ‒ цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; ‒ кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; ‒ при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідне посилання на джерело. Примітки до тексту, таблиць та ілюстрацій, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах сторінки, розділу або роботи в цілому.
8.7. Додатки. Додатки оформлюють як продовження роботи після списку використаних джерел або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють як продовження роботи після списку використаних джерел, то кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами (окрім першої великої) симетрично (по центру) до тексту сторінки. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ï, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, «Додаток А», «Додаток Б». Зразок оформлення додатків наведено у додатку 9. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою курсової роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».
8.8. Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел подається відповідно до вимог державного стандарту мовою оригіналу, який містить бібліографічні описи використаних джерел, і розміщується після висновків роботи. Список використаних джерел повинен містити 40-50 найменувань. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим варіантом джерела або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо. Джерела потрібно розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Стандарти бібліографічного опису наведено у додатку 10. Зразок оформлення списку використаних джерел наведено додатку 11. |