Контролювання, діагностування та регулювання ЗЕД

Тема 5. Контролювання, діагностування та регулювання ЗЕД

1. Сутність контролювання ЗЕД. Етапи контролювання ЗЕД.

1.  Експертиза у ЗЕД.
2. Діагностування ефективності здійснення ЗЕД.
3. Методи оцінювання та ідентифікування стану та параметрів ЗЕД.
4. Форми та інструменти регулювання ЗЕД.
5.  Роль регулювання у забезпеченні якісних управлінських процесів у сфері ЗЕД.

 

Контроль - одна з головних функцій менеджменту ЗЕД.

Метою контролю є сприяння тому, щоб фактичні результати найбільше відповідали очікуваним (плану, нормам, стандартам).

Під час контролю здійснюється спостереження за ходом виробничих процесів і дотриманням виробничої програми, порівнюються показники параметрів, фіксуються результати.

Головні причини і завдання контролю:

-        невизначеність умов, в яких працює фірма;

-        попередження виникнення кризових ситуацій;

-        економія часу керівників;

-        мотивація і підтримка почуття відповідальності працівників;

-        урахування результатів контролю в наступному функціональному циклі управління (плануванні).

Класифікація видів контролю:

•  за часом проведення відповідно до технологічного циклу робіт (завдань):

-        попередній контроль;

-        поточний контроль;

-        заключний (підсумковий) контроль.

•  відповідно до об’єкта (предмета) управління:

-        фінансовий контроль;

-        контроль якості продукції;

-        адміністративний контроль тощо.

Суб’єктом контролю може бути група людей або спеціалізована організація, наділена відповідними повноваженнями.

За характером стосунків суб’єкта і об’єкта контролю (між тими, хто контролює, і кого контролюють) розрізняють контроль внутрішній і зовнішній.

При внутрішньому контролі суб’єкт і об'єкт контролю функціонують в межах однієї системи (організації), при зовнішньому - суб’єкт відокремлений, діє автономно незалежно від об’єкта.

Залежно від завдання слід розрізняти лінійний, функціональний та операційний типи контролю. При лінійному типі контролюється об’єкт у цілому (контроль з боку директора підприємства), при функціональному - відповідна частина (контроль з боку технолога). Контроль однієї технологічної операції або одного економічного показника відповідає операційному типу контролю.

Основні стадії контролю:

-        установлення норм функціонування;

-        збір даних про фактичний результат виконання;

-        порівняння та оцінка фактичного і очікуваного результатів виконання;

-        вироблення і здійснення коригувальних дій (впливу) на систему.

Останнім часом використовують термін „контролінг”, який співзвучний терміну „контроль”, проте їх функції та форми різні.

Контролінг - система управління процесом досягнення кінцевої мети, система управління прибутком підприємства. Контроль спрямований у минуле і зорієнтований на виявлення помилок, відхилень; контролінг зорієнтований у майбутнє, допомагає керувати процесами аналізу і регулювання планових і фактичних показників в оперативному режимі, щоб виключити помилки й відхилення. Для цього використовують відповідну техніку і технологію (диспетчеризація, селекторні засідання, комп’ютерна та відеотехніка тощо).

Для отримання об’єктивних даних про економічний і господарський стан проводиться аудит (різновид зовнішнього контролю).

Аудит розподіляється на гри види: аудит фінансових звітів; аудит на відповідність вимогам (законам, положенням, нормам стандартам, проекту тощо); аудит господарської діяльності та ЗЕД.

Аудитор є гарантом достовірності даних, які офіційно оприлюднюються для широкого кола споживачів. Аудит - один із видів незалежного контролю, що підтверджує реальність оприлюдненої фінансової звітності фірм, підвищує рівень довіри до неї, знижує ризик у прийнятті управлінських рішень.

Рекомендації з проведення ефективного контролю:

-     необхідно мати зв’язок із робітниками, робота яких постійно контролюється; надмірний контроль не приводить до очікуваних результатів;

-      слід установити жорсткі, але досяжні вимоги;

-      необхідно винагороджувати працівників за виконання вимог;

-      не слід проводити контроль потайки; необхідно поєднувати планові й непланові перевірки

Управління господарською діяльністю будь-якого об'єкта поділяється на три етапи.

Перший етап - прийняття керуючим органом рішення в формі плану-прогнозу (наприклад, по зовнішньоекономічній діяльності), господарського договору, контракту, директиви або навіть усної вказівки про виконання керованим об'єктом (наприклад, об'єднанням або фірмою, бригадою, окремим працівником) доцільних дій (по експорту або імпорту товарів, транспортуванню, зберіганню, розрахункам і т.д.). Прийнятно рішення передують:

-        визначення мети рішення;

-        розробка різних варіантів рішення в залежності від методів і умов досягнення мети;

-        підрахунок ресурсів, необхідних для виконання таких варіантів;

-        вибір остаточного варіанту рішення, найбільш раціонального з точки зору поставленої мети.

Виконання всіх перерахованих задач, необхідних для прийняття науково обґрунтованого рішення, досягається за допомогою різних методів економічного аналізу.

Другий етап - здійснення керуючим органом або окремим керівником або працівником контролю за ходом виконання рішення. На цьому етапі керуючий орган, керівник або окремий працівник:

-        стежить за раціональним використанням ресурсів;

-        усуває небажані відхилення від поставленої мети;

-        змінює при необхідності течію процесів, що контролюються.

Методи економічного аналізу широко використовуються і на цьому етапі, органічно переплітаючись з контролем.

Третій етап управління - оцінка результатів виконаного рішення - здійснюється в основному методами аналізу господарської діяльності. Оцінка проробленої роботи необхідна також для вироблення нового рішення (наприклад, для складання і уточнення зовнішньоекономічного плану на наступний звітний рік).

Так, у зовнішньоекономічній діяльності, в залежності від часу проведення аналітичної роботи відносно часу виконання плану і зобов'язань по торгових угодах, розрізняють аналіз попередній, поточний (оперативний) і наступний.

Попередній аналіз звичайно застосовується на першому етапі управління, коли здійснюється розробка самого рішення (наприклад, зовнішньо-торговельного плану- прогнозу). Мета попереднього аналізу - підготувати дані для визначення перспектив розвитку економіки, для складання проектів плану-прогнозу, для розрахунку економічної ефективності планованих операцій. У зв'язку з цим попередній аналіз тісно переплітається з плануванням, з розробкою кошторисів, нормативів, лімітів, з складанням різних економічних і зовнішньоторговельних прогнозів, прогнозів кон'юнктури товарних ринків.

Поточний (оперативний) аналіз застосовується в ході виконання рішення (зовнішньоторговельного плану-прогнозу і зовнішньоторговельних зобов'язань за контрактами), що відповідає другому етапу управління. Поточний аналіз направлений на вивчення і контроль виникаючих процесів по експорту, імпорту і реалізації товарів, заходів і дій в ході експортно-імпортних операцій. Мета такого аналізу - підготувати дані для прийняття оперативних рішень в ході повсякденного управління зовнішньоекономічними зв'язками в Україні. В сферу поточного аналізу входять вивчення умов різних варіантів зовнішньоторговельних операцій, обґрунтування, з урахуванням різноманітних чинників, експортних і імпортних цін, видів постачання і форм розрахунків і платежів, способів і маршрутів перевезень вантажів і т.д.

Наступний аналіз направлений на підведення підсумків проробленої роботи, що є завершальним етапом управління. Мета наступного аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства, об'єднання або фірм за певний період. Така оцінка передбачає виявлення чинників, що вплинули на результати господарської діяльності, вивчення причин допущених помилок і втрат, розкриття наявних резервів, і розробку заходів щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, об'єднання або фірми.

Аналіз оперує різними економічними показниками. Будь-який економічний показник складається з числової основи (тобто величини представленої інформації) і ознак, що визначають економічний зміст і приналежність інформації. Кожний окремий показник відображає якусь певну сторону діяльності зовнішньоекономічного об'єднання і фірми. Усі показники взаємопов'язані й складають єдину систему показників, шо відображають всю комерційну, фінансову діяльність об'єднання і фірми та їх фінансове положення як єдиного господарського організму. Показники можуть бути тоновими й звітними, за поточний рік і за минулі роки. Економічні показники можуть виражатися у вартісних: і натуральних вимірниках, представлятися в формі абсолютних, відносних або середніх величин. В залежності від змісту економічні показники поділяються на кількісні і якісні.

Кількісні показники відображають об'єми зовнішньоекономічних операцій, кількісні зміни у зовнішній торгівлі. До кількісних показників відносяться, наприклад, показники вартості експорту або імпорту товарів за планом і по звіту фактично як загалом по підприємству, об'єднанню, так і по окремих торгових угодах, по спеціалізованих фірмах, по окремих країнах, по товарних групах і окремих товарах.

Якісні показники характеризують раціональність використання засобів, зайнятих в експортно-імпортних операціях. Якісні показники відображають також фінансову діяльність і фінансове положення об'єднання. До якісних показників відносяться: швидкість обороту засобів у зовнішньоекономічних операціях, ефективність цих операцій; віддача оборотних засобів при експорті і імпорті товарів; забезпеченість банківських кредитів та інші.

Показники комерційної і фінансової діяльності, фінансового положення підприємства, об'єднання змінюються під впливом різних чинників - соціально-економічних і виробничо-економічних. Соціально-економічні чинники відображають умови, мотивації і якість функціонування і взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на різних рівнях. До виробничо-економічних відносяться чинники ресурсів і техніко-економічні чинники. Чинники впливають на показники в різній мірі і в різних напрямах. Одні з них надають на них позитивний вплив, інші - негативний. Вплив одного чинника може бути перекритий іншим чинником, діючим в протилежному напрямі.

Оскільки дія різноманітних чинників на економічні показники не рівноцінна, розрізнюють основні і другорядні чинники. Однак одні і ті ж чинники в тих або інших обставинах можуть бути як основними, так і другорядними. Все залежить в кожному конкретному випадку від розміру впливу чинника на показник. Так, транспортні витрати при експорті приладів складають вельми скромну частку в собівартості товару і можуть вважатися в зв'язку з цим порівняно другорядним чинником серед інших чинників, що формують собівартість цього товару. 1 навпаки, при експорті сировинних товарів (наприклад, добрива і пиломатеріали) транспортні витрати перетворюються в один з основних чинників, що визначають величину собівартості і відповідно рівень ефективності реалізації цих товарів. При аналізі передусім підлягають вивченню основні чинники, що впливають вирішальний чином на результати господарської діяльності.

Чинники можуть являти собою комплекс причин, які в свою чергу здатні виступати у вигляді окремих чинників. У зв'язку з цим чинники поділяються на складні і прості. Прикладом складного чинника є ціна на товар. Більш простий чинник - кількість товару. Можлива й інша класифікація чинників. Чинники можуть знаходитися у взаємному зв'язку і взаємозалежності. Існують два види зв'язку між взаємодіючими чинниками і між чинниками і показниками. Найбільш легко піддається вивченню функціональна, тобто пряма або зворотна залежність, звана також повним зв'язком. Більш складною для дослідження представляється залежність кореляційна, звана також неповним або частковим зв'язком. Прикладом першого виду залежності є зв'язок між ціною товару і виручкою за товар або між кількістю товару і величиною виручки за товар. Прикладом другого - залежність між ціною товару і його якістю або між величиною витрат на рекламу товару і розміром виручки за товар.

При аналізі економічних показників:

-        виявляються і досліджуються чинники й існуючі зв'язки (при цьому основні чинники потрібно відділити від другорядних);

-        вимірюється рівень впливу основних чинників на величину показників діяльності підприємства, об'єднання;

-        досліджуються види зв'язку;

-        вимірюють кореляційну залежність;

-        виявляється так звана тіснота такого зв'язку між показниками, що вивчаються і чинниками. (Наприклад, корисно виміряти тісноту зв'язку між витратами на різні форми реклами товарів і цінами на такі товари на різних ринках. Таке дослідження може встановити найбільш ефективні форми реклами на конкретних ринках.)

Економічний аналіз допомагає виявляти внутрішньогосподарські резерви. Резерви можуть бути виявлені на всіх ділянках діяльності підприємства, об'єднання, фірми. Мобілізація резервів сприяє більш точному виконанню зобов’язань. знижує собівартість операції, зменшує непродуктивні витрати. Підвищує рівень ефективності зовнішньоекономічних операцій і віддачу оборотних засобів, поліпшує фінансове положення підприємства, об'єднання і фірм.

Для аналізу господарської діяльності використовуються дані бухгалтерського і оперативного обліку і звітності й інші джерела інформації. Матеріали, що залучаються до аналізу, повинні бути перевірені (точність арифметичних підрахунків, взаємна узгодженість показників звітності і достовірність облікових даних). У ряді випадків цифрові дані, що залучаються для аналізу, округляються для представлення в таблицях (якщо це не наносить збитку точності дослідження).

На цьому етапі безпосереднього вивчення залучених матеріалів застосовують різні прийоми аналізу і методи статистичної обробки матеріалів. При цьому обчислюють різні аналітичні показники у вигляді абсолютних, відносних величин (відсотки, питому вагу, індекси і т.д.) і середніх величин; розраховують вплив взаємодіючих чинників; встановлюють схеми взаємозв'язку; будують ряди динаміки, діаграми і графіків, конструюють аналітичні таблиці. В підсумку формулюють висновки і складають необхідні пропозиції за результатами аналізу.

Отже, основними задачами аналізу зовнішньоекономічної діяльності є:

1.  Оцінка рівня, і якість виконання підприємством зобов'язань за контрактами з іноземними партнерами;
2.  Характеристика динаміки (розвитку) зовнішньоекономічної діяльності підприємства (звичайно за звітний і попередній роки);
3.  Оцінка раціональності використання засобів, залучених для виконання зобов'язань за контрактами - центральна, найбільш складна задача аналізу. Виконання вказаної задачі передбачає послідовне або паралельне вивчення обороту оборот ного капіталу підприємства (в основному, в частині зовнішньоекономічної діяльності), дослідження накладних витрат по експорту й імпорту товарів, вивчення ефективності зовнішньоекономічних операцій; узагальнення попередніх результатів аналізу за допомогою коефіцієнта віддачі оборотного капіталу, що й дозволить відповісти на питання - наскільки раціонально, тобто по- господарському, використовувався оборотний капітал в ході зовнішньоекономічної діяльності підприємства;
4.  Оцінка фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
5.  Характеристика фінансового положення, платоспроможності і рентабельності підприємства.

Нижче наводиться коротка методика рішення основних задач аналізу.

Оцінка рівня і якості виконання зобов'язань за контрактами з іноземними партнерами.

Зобов'язання за контрактами повинні бути виконані по термінах постачання товарів, за якістю і за кількістю товарів (не вважаючи інших зобов'язань, що також підлягають безумовному виконанню). По матеріалах річного звіту підприємства (розділ "Зовнішньоекономічна діяльність") складається узагальнюючий коефіцієнт прострочених зобов'язань (прострочень) по формулі:

 

,                      де

 

- експортна вартість товарів за всіма контрактами, прострочених виконанням протягом року;

- сума всіх контрактів по експорту, що підлягають виконанню за цей рік.

Показник прострочень складається по всьому експорту за рік, по країнах експорту і по товарах. При цьому показники за звітний рік порівнюються з показниками за попередній рік.

Якщо підприємство постачає товари зниженої якості, то іноземний покупець пред'являє претензії за якістю, які, як правило, задовольняються, що приносить збитки і підриває позиції підприємства, як експортера. Як узагальнюючий критерій при оцінці роботи підприємства за якістю товарів можна використати показник процентного відношення суми задоволений рекламацій до вартості поставлених товарів. Крім того, вивчаються і самі рекламації.

Оцінка конкурентоздатності товарів.

Під конкурентоздатністю товарів і послуг розуміється їх здатність витримати порівняння з аналогічними товарами і послугами інших виробників і продаватися в зв'язку з цим по цінах не нижче середньо ринкових. Рівень конкурентоздатності товарів і послуг визначається сукупністю різних техніко-економічних чинників: якість і собівартість, форми й методи торгівлі, ціни, умови та терміни постачання й транспортування, відповідність вимогам моди й умовам місцевого ринку, види і форми розрахунків і платежів з покупцями, престиж виробника і продавця ("ціна" фірми), престиж товару (товарний знак), ефективність реклами та ін.

Найбільш складним представляється встановлення конкурентоздатності машин і обладнання. Основний чинник їх конкурентоздатності - якість, що визначається багатьма доданками, набір яких більш складний і різноманітний, чим у товарів інших категорій. У поняття якості машин і обладнання входять продуктивність і універсальність, стандартизація й уніфікація моделей. При цьому продуктивність обладнання - не завжди головний чинник; іноді перевага віддається низькопродуктивному обладнанню, але більш дешевому й універсальному, простому, безпечному й зручному в обігу (в побуті, в невеликих майстернях). Найважливішою характеристикою якості машин і обладнання є їх технічна новизна й патентна чистота - вимога, що особливо зросла в умовах науково-технічної революції. Велике значення мають також надійність і довговічність роботи й термін служби до першого капітального ремонту, рівень технічного обслуговування й постачання запасними частинами. Рівень конкурентоздатності машин і обладнання залежить від їх відповідності специфічним вимогам місцевого ринку (пристосованість для роботи в умовах тропічного або полярного клімату, на піщаних, болотистих або кам'янистих ґрунтах, для роботи на місцевій сировині; урахування традицій, звичок і смаків місцевого населення). До важливих компонентів конкурентоздатності машин і обладнання відносяться якість обробки і забарвлення і інші естетичні властивості відповідно до вимог ергономіки.

Аналіз конкурентоздатності товарів, що експортуються зовнішньоторговельною фірмою, повинен супроводжуватися з її сторони виробленням відповідних рекомендацій постачальникам - вітчизняним виробникам товарів, направлених на підвищення рівня конкурентоздатності цих товарів.

Характеристика динаміки експорту (Імпорту) товарів і послуг.

Як вже відмічалося, для більш повної характеристики експортної роботи підприємства, експорт товарів і послуг за звітний рік зіставляється з експортом за попередній рік. Таке зіставлення доцільно провести за декілька років (наприклад, за 5-10). Мета такого дослідження - встановити, які зміни сталися в товарній структурі експорту, в розвитку нових видів експорту і його географічному напрямі, як змінився обсяг експорту в поточних і в постійних (базових) цінах, як змінилися в середньому експортні ціни. При вивченні динаміки експорту за ряд років обчислюються також темпи приросту експорту за кожний рік і середньорічний темп приросту експорту за весь період, що вивчається.

Дані про експорт за роки, що вивчаються групуються по країнах і по товарах в аналітичних таблицях. По кожному рядку таблиці (країна, товар або підсумок) обчислюються індекси вартості, фізичного об'єму і цін. Ці індекси й покажуть, в якій мірі й де змінилися вартість і фізичний обсяг експорту й середні експортні ціни.

Для отримання відповіді на питання про зміну вартісної структури експорту по країнах і по товарах складаються таблиці, де по кожному рядку (країна або товар) показуються для кожного порівнюваного року сума експорту в тисячах гривень і її питома вага в процентах до загального підсумку.

По товарних групах, що включають і кількісно і якісно порівнянні товари (наприклад, нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут), можна обчислити індекс кількісної структури, що визначається по формулі:

,                     де

- кількість товарів поточного періоду:

- базові ціни цих товарів;

- середня ціна товарів базового періоду;

Середня ціна обчислюється по формулі:

                                          

Якщо індекс кількісної структури виявиться більшим одиниці, то це буде означати, що в межах товарної групи підвищилася частка кількості більш дорогих товарів за рахунок зниження частки більш дешевих товарів. При зворотній зміні структури індекс виявиться меншим одиниці.

Також до показників ефективності зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

індекс вартості (Іварт):

                                              

Де СЬ та Рі - кількість і ціна товару у звітному періоді;

(Зо та Ро - кількість і ціна товару у базовому періоді;

Цей показник показує, як змінився обсяг виробництва у звітному періоді щодо базового.

індекс ціни(Іціни):

                                    

Де Q₁, та Р₁- кількість і ціна товару у звітному періоді;

Q₁ та Р₀ - кількість товару у звітному періоді і ціна товару у базовому періоді;

Показує, як змінилися в середньому ціни на товари. Порівняння сум у чисельнику і знаменнику дасть можливість визначити, як відобразилась зміна цін на величину вартості експорту товарів.

індекс фізичного обсягу (Іфіз.обсягу):

                                

де Q₁ та Ро - кількість товару у звітному періоді і ціна товару у базовому періоді;

Qо та Ро - кількість і ціна товару у базовому періоді;

Показує, як змінилась вартість обсягу за незмінних цін. Зміна фізичного обсягу породжується сукупною зміною кількості і кількісної структури товарів.

індекс кількості (Ікільк):

                                          

де Q₁ - кількість товару у звітному періоді;

Q₀ - кількість товару у базовому періоді.

Відображає кількісну зміну обсягу виробництва аналізованого періоду щодо базового.

Індекс кількісної структури (І_кільк):

                                   

де Q₁ та Ро - кількість товару у звітному періоді і ціна товару у базовому періоді;

Q₁ та  - кількість товару у звітному періоді і середня ціна товару у базовому періоді;

При Ікільк >1 - в межах товарної групи підвищилась частка дорожчих товарів за рахунок зниження частки дешевих товарів.

Оцінка раціональності використання оборотного капіталу при експорті й імпорті товарів.

Для відповіді на питання, наскільки раціонально (по-господарському) використовувався оборотний капітал підприємства при експорті і імпорті товарів, необхідно, передусім, послідовно (або паралельно) вивчити:

-        оборот оборотного капіталу

-        накладні витрати по експорту і імпорту товарів

- ефективність експорту і імпорту товарів.

Потім узагальнити результати такого аналізу їй ляхом обчислення так званого коефіцієнта віддачі і його аналізу.

А. Оборот оборотного капіталу.

Оборотний капітал підприємства показується в активі 2-го і 3-го розділів його бухгалтерського балансу. Так, є наступні дані по оборотних засобах підприємства по його квартальних балансах за звітний рік (в тис. грн.).

Оборот оборотного капіталу (оборотних коштів) відбувається по схемі: гроші => матеріал на складі => процес виробництва => готова продукція на складі => відвантаження товару зі складу і розрахунки з покупцями (дебіторами) => гроші.

Далі визначається число оборотів оборотного капіталу (оборотних коштів) за рік:

                                          

Де Ср.т. - собівартість реалізованих товарів;

СЗ - середньорічні залишки;

Коефіцієнт швидкості обороту коштів при експорті, який розраховується як:

де               

СЗекс - середній залишок коштів з експорту (сума коштів, яку в середньому вкладає підприємство в експортні операції протягом одного обороту у звітному періоді);

Д - кількість днів у звітному періоді;

Секс - собівартість реалізованих товарів на зовнішньому ринку за звітний період.

Коефіцієнт віддачі коштів, вкладених в одну експортну операцію:

 

де   В_Єкс - вартість реалізованих товарів в експортних цінах(USD);

СЗекс - середні залишки коштів з експорту.

Оцінка результатів вивчення обороту

> Д^е

ΔСЗ - приріст капіталу в обороті:

Ср.т. - собівартість реалізованих товарів:

ОД_{звіт рік} - оборотність в днях за звітний період;

ОД_{попер. рік} - оборотність в днях за попередній період.

Оборот засобів підприємства в експортних операціях проводиться по схемі: відвантаження товару на експорт => розрахунки з іноземними покупцями надходження валюти за товар на транзитний рахунок підприємства.

Тривалість обороту залежить від маршруту перевезень товару, часу зберігання на складах, тривалість розрахунків з іноземними покупцями (час з моменту виписки рахунку покупцеві до його оплати і час з моменту оплати рахунку до надходження валюти на транзитний рахунок підприємства).

Тривалість обороту засобів в імпортних операціях може збільшитися на термін відкриття акредитива на користь іноземного постачальника.

Методика і техніка аналізу обороту засобів в експортних і імпортних операціях принципово не відрізняється від загальної методики аналізу обороту оборотного капіталу підприємства.

Накладні витрати по експорту і імпорту товарів.

При аналізі накладних витрат, переду сім визначать два узагальнюючих показники:

, де

НВ_н.в. - накладні витрати у національній валюті;

Ср - собівартість виробництва товарів.

Відповідний показник, але у іноземній валюті розраховується наступним чином:

де

НВ_і.в - накладні витрати у іноземній валюті;

Q_Р - сума реалізованих товарів в іноземній валюті (виручка-брутто).

Показники за звітний рік, що зіставляються з показниками за попередній рік, дають первинне орієнтування в зміні відносних рівнів накладних витрат. Наступний етап - вивчення чинників, що визначили зміну кожної статті абсолютного рівня накладних витрат.

Вивчення накладних витрат потрібно провести в розрізі окремих товарів, а потім - шляхом узагальнення виявлених чинників можна отримати і повну картину по всьому товарообороту.

Нижче наведена схема основних чинників по найважливіших статтях витрат:

Таблиця 6

Чинники, що впливають на статті накладних витрат

Стаття витрат	Чинники
1. Перевезення товарів	1. Кількість (вага) вантажу
	2. Радіус (дальність) перевезень
	3. Ставка по перевезенню (тариф, фрахт)
	4. Спосіб і умови перевезення
2. Перевалка товарів	1. Кількість (вага) вантажу
	2. Ставка по перевалці (за 1 т)
	3. Надбавка по нестандартних вантажах і вантажах-зажковиках
3. Зберігання товарів	1. Кількість (вага) вантажу
	2. Спосіб зберігання
	3. Час зберігання
	4. Ставка за зберігання

 

Наступний етап - вивчення конкретних причин по кожному чиннику і з'ясування можливості знизити рівень накладних витрат на майбутній час.

Ефективність експорту-імпорту товарів.

Визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:

1.  Валютна ефективність експорту:

, де                 

Ц^од_екс..і - валютна ціна і-го експортованого товару, грн;

Q_екс._і - обсяг експорту і-го товару;

З^од_екс..і - витрати на виробництво та реалізацію одиниці і-го товару, грн.;

m - кількість назв товарів.

1.  Показник економічної ефективності реалізації експортних товарів:

,                  

де   В нетто - нетто (чистий виторг) в іноз. валюті, переведений у гривні за офіційним курсом;

З_екс - повні витрати реалізованої на експорт продукції, гри;

В_брутто - брутто виручка в іноземній ваготі. переведена в гривні за офіційним курсом;

НВ_вал - інвалютні накладні витрати, переведені в гривні за офіційним курсом;

С_вир - виробнича собівартість експортованого товару;

НВ_грн - накладні витрати, понесені у гривнях.

1.  Показник ефективності реалізації експортних товарів на внутрішньому ринку.

, де                   

Оекс - обсяг експорту, штуки;

Цвн - ціни на продукцію, аналогічну експортованій, на внутрішньому ринку, грн;

З_вир - затрати на виробництво усієї партії експортної продукції, грн.

1.  Показник ефекту експорту:

                               

В_екс - виручка від експорту продукції, вал.од.;

К_ві - валютний курс;

З_екс - витрати на виробництво експортованої продукції, грн.

Крім зміни курсу гривні на показники впливають такі основні чинники, як:

1.  експортна ціна-брутто (контрактна ціна);
2.  рівень накладних витрат в інвалюті ( виручка-нетто = виручки-брутто - накладні витрати в інвалюті);
3.  виробнича собівартість одиниці товару в гривнях;
4.  рівень накладних витрат в гривнях (повна собівартість = виробнича собівартість + накладні витрати в гривнях).

Узагальнення результатів аналізу. Коефіцієнт віддачі оборотного капіталу.

Після завершення аналізу обороту, накладних витрат, ефективності треба відповісти на основне питання - наскільки раціонально, тобто по господарському, використовувався оборотний капітал. Узагальнюючим показником може служити коефіцієнт віддачі оборотного капіталу, що обчисляється по формулі:

, де                   

В - виторг-нетто від експорту чи імпорту ;

Ko - оборотний капітал.

Таким чином, інтегральний коефіцієнт віддачі синтезує всі три показники: оборот, накладні витрати (входять в показник ефективності) і ефективність.

Подальша задача аналізу - з'ясувати конкретні причини погіршення показників роботи і намітити шляхи її поліпшення.

Оцінка фінансових результатів проводиться за даними звіту про прибутки і збитки із залучення даних аналітичного обліку по субрахунках 801 "Прибутки і збитки по експортних операціях", 802 "Прибутки і збитки по імпортних операціях" і 803 "Прибутки і збитках по інших валютних операціях". При аналізі з'ясовуються причини пені, штрафів і неустойок, сплачені підприємством по зовнішньоекономічних операціях.

Результати аналізу ефективності експортно-імпортної діяльності підприємства необхідно ретельно вивчити для вироблення стратегії і тактики ЗЕД підприємства.

Підприємство, здійснюючи оцінку ефективності експортної операції, має змогу обґрунтувати окремі пропозиції стосовно реалізації товару з метою вибору найбільш оптимальної, коли експорт відповідних товарів для підприємства-виробника є економічно вигідним, функціонування експортного виробництва є раціонально організованим, а збільшення експорту здійснюється з врахуванням найбільш вигідних напрямків реалізації.

Визначення економічної ефективності допомагає на підставі порівняння можливих варіантів співробітництва із закордонними партнерами сприяти удосконаленню структури експорту, оптимізації зовнішньоекономічної діяльності і забезпеченню на цій підставі високоприбуткової роботи підприємства. Ефективність є результатом правильної стратегії підприємства у зовнішньоекономічній діяльності.

[1-8,11,13, 16,19,20]

Контрольні запитання

1.  Визначте індикатори та критерії ефективності здійснення ЗЕД.
2.  Опишіть технологію діагностування ЗЕД.
3.  Визначте форми та інструменти регулювання ЗЕД.
4.  Опишіть за якими показниками здійснюється аналіз ефективності ЗЕД.
5.  Визначте основні завдання контролю ЗЕД.