МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

 

Кафедра кримінально-правових дисциплін

 

                                                

 

 

 

НАВЧЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

за напрямом підготовки «Правознавство» (4 курс ННІПП НАВС)

 

 

Автори:

Професор кафедри кримінально-правових дисциплін

к.ю.н., доцент Строков І.В.

 

 

 

 

 

 

 

Схвалено на засіданні     кафедри 

кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС

19.06.2014 року, протокол № 21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  2014

 

ЗМІСТ

 

 

         1. Витяг з ОКХ та ОПП:

2. Структурно-логічна схема дисципліни                                                 

3. Пояснювальна записка                                                                             

4. Програма навчальної дисципліни                                                          

5. Робоча програма навчальної дисципліни з тематичним планом        

6. Плани лекційних занять                                                                           

7. Плани семінарських занять                                                                     

8. Плани практичних занять                                                                         

9. Завдання для самостійної роботи                                                           

10. Індивідуальні навчально-дослідні завдання                                          

11. Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і студентів         

12. Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного

контролю та перелік питань підсумкового контролю                              

13. Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення

навчальної дисципліни                                                                                 

14. Навчально-методичні матеріали для лекцій                                       

          15. Рекомендована література.

 

 

1.  Витяг з ОКХ та ОПП:

Бакалавр

 

Витяг з освітньо–професійної характеристики

галузь знань 0304 «Право»,

напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»,

кваліфікації: інспектор державний (код КП 3449), дізнавач, інспектор (органи внутрішніх справ), інспектор з дізнання, оперуповноважений (код КП 3451)

Бакалавр права підготовлений до роботи  по таким видам діяльності:

84.23   Діяльність у сфері юстиції та правосуддя

Фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр у відповідності з даною підготовкою може виконувати такі види професійної діяльності:

правозастосовчу (застосування норм матеріального і процесуального права);

наглядову (контроль за дотриманням законності);

установчу (реєстрація юридичних станів, прав і фактів; провадження з відпрацюванням нормативних актів);

правотворчу (локальна правотворчість);

надання правових послуг (надання послуг у сфері забезпечення прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, держави);

організаційну (забезпечення професійної діяльності).

Фахівець повинен:

- мати громадянську зрілість і високу суспільну активність;

- володіти професійною етикою, правовою та психологічною культурою;

- усвідомлювати глибоку повагу до закону і дбайливе ставлення до соціальних цінностей правової держави;

- шанобливо ставитися до честі й гідності громадянина України;

- виховувати в собі високу моральну свідомість, гуманність, твердість моральних переконань, відповідальність за долі людей і доручену справу;

- бути принциповим і незалежним при забезпеченні прав, свобод і законних інтересів особи, її охорони й соціального захисту;

- бути непримиренним до будь-якого порушення закону у власній професійній діяльності;

- розуміти сутність і соціальну значимість своєї професії;

- чітко уявляти зміст, характер і взаємодію правових явищ;

- знати основні проблеми дисциплін, що визначають конкретну сферу його діяльності;

- бачити їх взаємозв'язок у цілісній системі знань і значення для реалізації права в професійній діяльності.

Предметом діяльності фахівця є вирішення завдань у галузях:

- тлумачення й застосування норм матеріального та процесуального права;

- надання правових послуг, забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо галузевих нормативних актів.

Фахівці, які пройшли повний курс підготовки, повинні забезпечити:

- реалізацію Конституції та законів України у випадку посягань на права і свободи, честь і гідність громадян, права держави, права юридичних осіб, об’єднань громадян, фізичних осіб тощо;

- правильне тлумачення і застосування норм матеріального та процесуального права;

- складання проектів локальних нормативних актів відповідно до визначених засад регулювання;

- забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо галузевих нормативних актів;

- упровадження в професійну діяльність нових методик і науково-технічних досягнень;

- використання комп’ютерних технологій та спеціальної техніки;

- формування інформаційно-пошукових, реєстраційних та статистичних документів.

Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”, що формуються засвоєнням змісту навчальної дисципліни “Кримінальний процес України”

Виробнича функція	Назва типової задачі діяльності	Шифр типової задачі діяльності	Зміст уміння	Шифр уміння
1	2	3	4	5
Застосування знань з історії країни, її зовнішньої політики, історії держави і права у практичній діяльності	Професійні контакти із зарубіжними колегами і партнерами	1.СВ.С.01	Вміння встановлювати і підтримувати професійні контакти із зарубіжними колегами і партнерами	1.СВ.С.01.ПП.О.01
Застосування теоретичних, правових засад та норм права	Захист прав юридичних та фізичних осіб	1.ПФ.Е.01	Вміння на практиці застосовувати теоретичні правові знання та норми права, вміння захищати свої права та права організації	1.ПФ.Е.01.ПР.Р.01
Застосування знань з етики ділового спілкування, культури і стилістики офіційних документів	Ефективна комунікаційна взаємодія	2.СВ.С.01	Вміння встановлювати ефективні комунікаційні взаємодії. Вміння дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки і моралі	2.СВ.С.01.ПР.О.01
Розробка стратегії правового регулювання та обґрунтування рішень	Ефективна робота організації, установи, підприємства	02.ПФ.Е.01	Володіння сучасною методологією розробки стратегії правового регулювання та обґрунтування рішень з урахування загальнолюдських цінностей, особистих, колективних та суспільних потреб та інтересів	02.ПФ.Е.01.ПР.Р.01
Системне розуміння впливу зовнішнього середовища на діяльність організації, підприємства, установи	Забезпечення протидії шкідливого впливу зовнішнього середовища, використання впливу позитивних факторів на свою користь	01.СП.Д.01	Вміння аналізувати вплив зовнішнього середовища на діяльність організації, підприємства, установи	01.СП.Д.01.ПП.О.01
Засвоєння нових знань, прогресивних технологій та інших новацій пов’язаних з професійною діяльністю	Висока мобільність при вирішенні професійних завдань	01.СВ.Д.01	Вміти орієнтуватися в професійній інформації, цікавитись сучасними проблемами, швидко застосовувати потрібні для роботи нові завдання	01.СВ.Д.01.ПР.О.01
Застосування в роботі знань теорії та практики правового регулювання економіки	Правове регулювання економіки	01.ПФ.С.01	Володіти фундаментальними знаннями в області права Уміти давати правову оцінку юридичним подіям та фактам, пов’язаним з галузями національного права Всебічно аналізувати та застосовувати міжнародні правові норми.	01.ПФ.С.01.ПП.Н.01     01.ПФ.С.01.ПП.Н.02             01.ПФ.С.01.ПП.Н.03

 

Здатності, зміст уміння, якими повинен володіти випускник освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр в галузі знань «Право» за напрямом підготовки «Правознавство»

Зміст здатності вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності	Шифр здатності	Зміст уміння	Шифр уміння
Неупереджено оцінювати політичні явища та події в суспільстві	3.01	Формувати власні оцінки, позиції щодо минулого, сучасного та майбутнього України. Розуміти сучасні проблеми розвитку суспільства й виробляти власну життєву позицію. Володіти поняттями й категоріями загальнолюдської, політичної й правової культури. Застосовувати знання про державно-правові ідеї минулих років при з'ясуванні сучасних вітчизняних і зарубіжних правових теорій, концепцій та ідей. Висловлювати свою думку та обґрунтовувати власну позицію з певних питань. Мати свій погляд на суспільні та громадські події. Застосовувати досягнення національної та світової культури у вирішенні професійних та життєвих завдань. Орієнтуватися в законодавчій системі, а також контролювати дотримання законності.	3.01.ПР.Р.01     3.01.ПР.Р.02       3.01.ПП.О.03   3.01.ПР.Р.04         3.01.ПР.Р.05       3.01.ПР.Р.06         3.01.ПР.Р.07
Визначати цілі і завдання власної діяльності та забезпечувати їх ефективне й безпечне виконання	З.03	На підставі результатів аналізу особистих потреб і усвідомлення мотивів службової й побутової діяльності, спираючись на принципи суб’єктно-діяльнісного підходу:
		- формулювати цілі власної діяльності з урахуванням суспільних, державних і виробничих інтересів;	З.03.ЗП.Р.01
		- визначати структуру власної діяльності та приймати рішення щодо її здійснення;	З.03.ЗП.Р.02
Організовувати власну діяльність	З.05	В умовах службової діяльності, на основі усвідомленої мети діяльності та її структури:
		- формувати орієнтовну основу власних дій;	З.05.ЗП.О.01
		- оцінювати результати власної діяльності стосовно досягнення її часткових та загальних цілей;	З.05.ЗП.О.02
		- коригувати цілі діяльності та її структуру з метою підвищення безпеки та ефективності.	З.05.ЗП.О.03
Застосовувати вербальні методи спілкування	З.07	У виробничих умовах за допомогою відповідних методів вербального спілкування:
		- користуватися правилами спілкування мовця й слухача;	З.07.ЗП.Р.03
		- в умовах усних ділових контактів з використанням прийомів і методів усного спілкування і відповідних комунікативних методів застосовувати прагматичну компетенцію з метою ефективного виконання професійних завдань.	З.07.ЗП.Р.04
Здійснювати пошук нової інформації	З.09	У виробничих умовах, використовуючи ключові слова у певній галузі на базі професійно-орієнтованих (друкованих та електронних) джерел, за допомогою відповідних методів проводити:
		- пошук нової текстової інформації (робота з джерелами навчальної, наукової та довідкової інформації);	З.09.ЗП.О.01
Спілкування українською професійною мовою	3.10	На підставі виробничих завдань, використовуючи методику складання фахової документації, термінологічні словники тощо, дотримуючись норм сучасної української літературної мови, складати професійні тексти та документи.	З.10.ЗП.О.01
		Складаючи професійні тексти та спілкуючись на професійному рівні, використовувати українські виробничо-професійні фразеологізми та номенклатурні назви.	З.10.ЗП.О.06
Враховувати системність методів та засобів попередження, розкриття та розслідування злочинів при здійсненні діяльності	З.17	В умовах виробничої діяльності:
		- знати правила виявлення, фiксацiї, вилучення, аналізу доказів у справі про корупційні діяння задля вирішення завдань провадження в таких справах;	З.17.ЗП.О.01
		- знати особливості провадження в справах про корупційні діяння;	З.17.ЗП.О.03
		- згідно з нормативно-правовими документами, враховуючи закономірності механізму злочину та виникнення інформації про злочин і його учасників, застосовувати процедуру виявлення, фіксації, вилучення й зберігання доказової інформації;	З.17.ЗП.О.06
		- згідно з нормативно-правовими документами, використовуючи доказову інформацію, визначати вид необхідного криміналістичного дослідження;	З.17.ЗП.О.07
		- за результатами вивчення документальних джерел, ураховуючи систему наукових засад криміналістичної тактики, визначати систему тактичних прийомів, комбінацій та операцій;	З.17.ЗП.О.08
		- відповідно до нормативно-правових документів використовувати реєстраційні дані інформаційно-пошукових систем, згідно з завданнями, які необхідно вирішувати.	З.17.ЗП.О.09
При здійсненні діяльності враховувати явища та процеси, пов’язані зі злочинністю та засобами впливу на неї	З.17	В умовах виробничої діяльності:
		- на підставі аналізу статистичних даних, використовуючи критерії класифікації видів злочинів, оцінювати показники злочинності та встановлювати її взаємозв’язки із суспільними процесами;	З.17.ЗП.О.01
		- на підставі статистичних даних, використовуючи критерії класифікації видів злочинів, визначати причини і умови злочинності.	З.17.ЗП.О.02

 

Витяг з освітньо – професійної програми

 

Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки

Назви циклів	Кількість навчальних годин/кредитів(ECTS)	У тому числі
		нормативні дисципліни, годин/кредитів (ECTS)	вибіркові дисципліни (варіативна компонента), годин/кредитів (ECTS)
Цикл професійно-практичної підготовки (ППП)	6354 год./176,5 кр. (74%)	3384 год./94кр. (39%)	2970 год./82,5кр. (35%)
Усього	8640 год./240 кр. 100%	4896 год./136 кр. (57%)	3744год./104 кр. (43%)

 

Розподіл навчального часу за циклами дисциплін

№	Цикл дисципліни	Нормативний термін навчання
1.   2.	Загальний обсяг Обсяг годин визначений програмою: Дисципліни професійно-орієнтованої, гуманітарної та соціально-економічної підготовки Вибіркові навчальні дисципліни	8640   4896   3744

 

 

 

 

Анотація: Навчально-методичний комплекс містить навчальну і робочу програми навчальної дисципліни «Кримінальний процес», структурно-логічну схему викладання цієї навчальної дисципліни, тематичний план, методичні вказівки, плани лекційних, семінарських, практичних і індивідуальних занять, завдання для самостійної підготовки, методичні рекомендації, перелік контрольних завдань, рекомендовану літературу. Розрахований на викладачів і студентів ННІПП НАВС.

 

 

 

 

Структурно-логічна схема викладання дисципліни:

 

 

Тема 8. Досудове розслідування

Тема 9. Провадження слідчих (розшукових) дій

 

 

Тема 10. Повідомлення про підозру	Тема 11. Зупинення і закінчення досудового розслідування
Тема 12. Оскарження дій, рішень чи бездіяльності під час досудового розслідування	Тема 13. Підсудність та підготовче судове провадження

 

 

Тема 14. Судовий розгляд

Тема 15. Провадження з перегляду судових рішень

 

 

Тема 16. Виконання судових рішень
Тема 17. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження	Тема 18. Особливі порядки кримінального провадження

Навчальна програма дисципліни

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

«Кримінальний процес» є однією з основних навчальних дисциплін, що передбачена для обов’язкового вивчення при підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів «Бакалавр», «Спеціаліст» у всіх вищих юридичних навчальних закладах України.

Засвоєння курсантами, слухачами та студентами Національної академії внутрішніх справ матеріалу цієї дисципліни становить фундамент професійної підготовки працівників судових, правоохоронних та правозахисних органів, і є необхідною умовою для їх подальшої успішної діяльності як юристів і правоохоронців.

Навчальна дисципліна «Кримінальний процес» складається із загальної та особливої частин і вивчається протягом двох семестрів. Особлива частина присвячена докладному вивченню процесуальної діяльності, що відбувається в кожній стадії кримінального судочинства та особливі порядки кримінального провадження.

«Кримінальний процес» знаходиться у тісному зв’язку з іншими юридичними дисциплінами, перш за все, з теорією держави і права, яка забезпечує його категоріальним апаратом, з конституційним, кримінальним, адміністративним і цивільним правом, оскільки в діяльності органів досудового розслідування і суду досить часто виникають питання, що пов’язані з відшкодуванням завданої кримінальним правопорушенням шкоди, кваліфікацією суспільно небезпечних діянь, забезпеченням конституційних прав і свобод людини, адміністративною відповідальністю тощо.

При вивченні кримінального процесу курсанти, слухачі та студенти повинні активно використовувати знання щодо завдань, компетенції, структури і повноважень органів досудового розслідування, прокуратури та суду, які були ними отримані під час вивчення дисципліни «Судові та правоохоронні органи України».

Основними формами вивчення навчальної дисципліни є лекції, семінарські та практичні заняття, написання рефератів і курсових робіт, самостійна та індивідуальна робота, поточний і підсумковий контроль.

При засвоєнні курсантами, слухачами та студентами навчального матеріалу досить важливим є вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, а також літературних джерел, дотримання вимог та рекомендацій, які пред’являються науково-педагогічними працівниками кафедри.

 

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

 

Мета вивчення дисципліни полягає в оволодінні курсантами, слухачами та студентами глибокими теоретичними знаннями щодо діяльності органів досудового слідства, прокуратури та суду з розкриття та розслідування кримінальних правопорушень (злочинів та кримінальних проступків), їх судового розгляду, виконання судових рішень, а також формування практичних навичок правильного застосування кримінально-процесуального закону при проведенні процесуальних дій, прийнятті та оформленні процесуальних рішень.

Завданнями навчальної дисципліни є засвоєння курсантами, слухачами та студентами загальних положень кримінально-процесуального права, організації діяльності органів розслідування, прокуратури та суду з розслідування, судового розгляду та вирішення кримінальних правопорушень (злочинів та кримінальних проступків), діяльності органів судової влади щодо перевірки вироків, постанов та ухвал суду.

 

Основні загальнокультурні та професійні компетенції

 

В результаті вивчення навчальної дисципліни “Кримінальний процес” курсанти, слухачі та студенти мають бути здатними до вирішення професійних задач з урахуванням вимог законодавства щодо діяльності слідчого, прокурора та суду з розслідування кримінальних правопорушень, їх судового розгляду, виконання судових рішень, та володіти такими основними професійними компетенціями:

у науково-дослідній діяльності:

• застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу проблемних питань, що виникають під час кримінального провадження;
  • вміти поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення проблемних ситуацій, пов’язаних із вдосконаленням кримінального судочинства;

у професійній діяльності:

• вміти ефективно використовувати положення кримінального процесуального закону в своїй професійній діяльності;
• здатність до ефективного виконання своїх процесуальних повноважень;
• вміти визначати, юридично обґрунтовувати й відстоювати свою позицію;
• здатність застосовувати прийоми з виявлення, фіксації та дослідження доказової інформації;

у педагогічній діяльності:

• набути навичок до самостійного вивчення законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність державних органів та посадових осіб з розслідування, судового розгляду та вирішення матеріалів кримінального провадження.

 

 

 

3. РЕКОМЕНДОВАНИЙ РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ

 

Рекомендований розподіл навчального часу на вивчення дисципліни за видами занять наведений в таблиці 1.

 

Таблиця 1. Рекомендований розподіл навчального часу

 

 

4. ЗМІСТ НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

 

Тема 1. (9). Загальні положення досудового розслідування

Поняття, значення і завдання стадії досудового розслідування. Етапи досудового розслідування. Дізнання і досудове слідство, як форми досудового розслідування. Єдиний реєстр досудових розслідувань. Особливості розслідування кримінальних проступків. Поняття і значення загальних положень досудового розслідування. Підслідність та її види. Початок та місце провадження досудового розслідування. Строки дізнання і досудового слідства, порядок їх продовження. Розгляд клопотань під час досудового розслідування. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Об’єднання і виділення досудового розслідування. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення. Взаємодія слідчого і оперативних підрозділів. Доручення слідчого. Використання науково-технічних засобів при проведенні досудового розслідування. Розслідування кримінальних правопорушень слідчою групою. Складання кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування. Здійснення прокурорського нагляду, відомчого і судового контролю за законністю в діяльності органів розслідування.

 

Тема 2 (10). Провадження слідчих (розшукових) дій

Поняття, види та система слідчих (розшукових) дій. Класифікація слідчих (розшукових) дій. Загальні процесуальні вимоги до проведення та оформлення слідчих (розшукових) дій. Допит та його процесуальне оформлення. Особливості виклику і допиту малолітньої або неповнолітньої особи. Пред’явлення для впізнання та його види. Процесуальний порядок пред’явлення для впізнання. Особливості впізнання особи при забезпеченні безпеки учасників кримінального судочинства. Проведення допиту та пред’явлення для впізнання в режимі відеоконференції. Обшук та його види. Підстави і процесуальний порядок проведення обшуку. Особливості проведення окремих видів обшуку. Процесуальний порядок оформлення результатів обшуку. Огляд і його види. Процесуальний порядок проведення окремих видів огляду. Особливості проведення огляду трупа. Ексгумація трупа, підстави і процесуальний порядок її проведення. Слідчий експеримент. Освідування і його види. Порядок проведення і оформлення окремих видів освідування. Експертиза та підстави її проведення. Отримання зразків для проведення експертизи. Негласні слідчі (розшукові) дії: поняття, підстави проведення. Види негласних слідчих (розшукових) дій. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні та в інших цілях. Загальні положення про втручання у приватне спілкування.

 

Тема 3 (11). Повідомлення про підозру

Поняття, підстави та значення повідомлення про підозру. Випадки повідомлення про підозру. Етапи повідомлення про підозру. Складання повідомлення про підозру. Зміст письмового повідомлення про підозру. Порядок повідомлення про підозру. Права підозрюваного та їх роз’яснення. Вручення письмового повідомлення про підозру. Зміна повідомлення про підозру. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб.

 

Тема 4 (12). Зупинення і закінчення досудового розслідування

Поняття, підстави і умови та процесуальний порядок зупинення досудового розслідування. Розшук підозрюваного. Підстави і процесуальний порядок відновлення досудового розслідування. Загальні положення закінчення досудового розслідування. Форми закінчення досудового розслідування. Закриття кримінального провадження: підстави та процесуальний порядок. Підстави та процесуальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності. Клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відкриття матеріалів кримінального провадження іншій стороні. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Обвинувальний акт та його значення. Структура та зміст обвинувального акту. Додатки до обвинувального акту. Клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру та його зміст. Вручення копій обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру та реєстру матеріалів досудового розслідування. Систематизація і технічне оформлення матеріалів кримінального провадження.

 

Тема 5 (13). Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування

Поняття та значення інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Право на оскарження. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова у відкритті провадження. Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування. Ухвали слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування. Порядок оскарження ухвал слідчого судді. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які можуть оскаржуватися слідчим. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора. Порядок вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора. Види рішень за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора.

 

Тема 6 (14). Підсудність та підготовче судове провадження

Поняття і значення підсудності у кримінальному процесі. Види підсудності. Підстави та порядок передачі справ з одного суду до іншого. Автоматизована система документообігу суду. Поняття, сутність і завдання підготовчого судового провадження. Порядок і строки підготовчого судового провадження. Порядок підготовчого судового провадження. Питання, які з’ясовуються суддею при підготовчому судовому провадженні. Рішення, які приймаються за результатами підготовчого судового провадження. Закриття кримінального провадження. Підстави і процесуальний порядок повернення обвинувального акту,  клопотань про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру прокурору або за підсудністю. Призначення судового розгляду. Дії судді, пов’язані з підготовкою до судового розгляду. Закінчення підготовчого судового провадження. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

 

Тема 7 (15). Судовий розгляд

Сутність і значення стадії судового розгляду. Загальні положення судового розгляду кримінальної справи. Безпосередність, усність, безперервність судового розгляду. Незмінність складу суду і рівність прав сторін у судовому розгляді. Учасники судового розгляду та наслідки їх неявки до суду. Підстави і порядок відкладення судового засідання, зупинення судового провадження. Розпорядок судового засідання. Заходи, які застосовуються до його порушників. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій під час судового розгляду. Проведення процесуальних дій у режимі відео конференції. Межі судового розгляду. Етапи судового розгляду, їх зміст. Суть, структура і завдання підготовчої частини судового засідання. Поняття і завдання судового слідства. Порядок дослідження доказів в судовому засідання. Спрощений порядок судового слідства. Порядок судових дебатів. Промови і репліки сторін. Останнє слово обвинуваченого. Процесуальний порядок постановлення судового рішення. Види судових рішень. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення. Поняття і значення вироку. Види вироків та їх зміст. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку. Порядок винесення ухвал у судовому засіданні. Ухвалення судового рішення і окрема думка судді. Проголошення судового рішення. Роз'яснення судового рішення. Вручення копії судового рішення. Журнал судового засідання. Технічна фіксація перебігу судового засідання. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції. Спрощене судове провадження щодо кримінальних проступків. Провадження в суді присяжних.

 

Тема 8 (16). Провадження з перегляду судових рішень

Види перегляду судових рішень у кримінальному процесі. Правова природа, сутність і завдання перевірки судових рішень в апеляційному порядку. Право на апеляційне оскарження. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Суди, які розглядають справи в апеляційному порядку, їх повноваження. Порядок і строки апеляційного оскарження. Апеляція, її форма та зміст. Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції. Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження. Підготовка до апеляційного розгляду. Межі перегляду судом апеляційної інстанції. Процесуальний порядок апеляційного провадження. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги. Підстави для скасування або зміни судового рішення. Рішення суду апеляційної інстанції. Вирок (ухвала про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру) суду апеляційної інстанції. Суть і завдання касаційного провадження. Право на касаційне оскарження. Рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Порядок і строки касаційного оскарження. Касаційна скарга та її зміст. Відкриття касаційного провадження. Підготовка касаційного розгляду. Межі перегляду судом касаційної інстанції. Процесуальний порядок касаційного розгляду. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції. Судові рішення суду касаційної інстанції. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України. Право на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Строк подання заяви про перегляд судового рішення. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України. Подання заяви про перегляд судового рішення. Допуск Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження. Порядок розгляду справи Верховним Судом України. Види судових рішень Верховного Суду України та їх обов’язковість. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Характеристика нововиявлених обставин. Особи, які мають право порушити питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Органи перегляду судових рішень, що набрали законної сили, та межі їх повноважень. Строки перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Порядок перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Види судових рішень за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

         

Тема 9 (17). Виконання вироку, ухвал та постанов суду

Поняття, значення та завдання стадії виконання судових рішень. Набрання судовим рішенням законної сили. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням. Обов`язковість рішень суду. Порядок та строки звернення судового рішення до виконання. Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні. Органи і служби, які виконують вирок і забезпечують виконання кримінальних покарань. Відстрочка виконання вироку. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків. Процесуальний порядок розгляду та вирішення питань, які виникають під час виконання вироку. Підстави для звільнення від відбування кримінального покарання. Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким. Застосування до засуджених примусового лікування та його припинення. Тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі. Умови утримання осіб, засуджених до позбавлення волі. Розгляд судом клопотання про зняття судимості. Нагляд за дотриманням законів під час виконання судових рішень.

 

Тема 10 (18). Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

Загальні засади міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві. Законодавство, що регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження. Обсяг та види міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Центральні органи України що забезпечують міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу. Виконання запиту в іноземній державі. Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу. Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України. Виклик особи, яка перебуває за межами України. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції. Розшук, арешт і конфіскація майна. Створення і діяльність спільних слідчих груп. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція). Порядок підготовки документів та направлення запитів про видачу особи (екстрадицію). Межі кримінальної відповідальності виданої особи. Центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції). Особливості затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за межами України. Екстрадиційний арешт. Проведення екстрадиційної перевірки. Відмова у видачі особи (екстрадиції). Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію) та їх оскарження. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав. Порядок кримінального провадження, що перейняте від іншої держави. Порядок і умови передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави. Наслідки передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб. Підстави і порядок виконання вироків судів іноземних держав. Виконання вироку суду іноземної держави. Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України. Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання. Визнання та виконання вироків міжнародних судових установ.

 

Тема 10 (19). Особливі порядки кримінального провадження

Види особливих проваджень у кримінальному процесі. Кримінальне провадження на підставі угод. Види угод, їх ініціювання та умови укладання. Зміст угоди про примирення. Зміст угоди про визнання винуватості. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди. Вирок на підставі угоди. Наслідки невиконання угоди. Кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Особливості притягнення до кримінальної відповідальності окремої категорії осіб, їх затримання і обрання запобіжного заходу. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх. Особливості проведення процесуальних дій та застосування заходів примусу щодо неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених. Порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Особливості досудового та судового кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб. Проведення психіатричної експертизи. Обставини що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. Особливості кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні. Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ТЕМАТИКА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Метою проведення практичних занять з навчальної дисципліни є забезпечення необхідного рівня оволодіння навчальним матеріалом, формування умінь і практичних навичок правильного застосування кримінального процесуального закону при проведенні слідчих (розшукових) дій, прийнятті та оформленні процесуальних рішень.

Під час проведення практичних занять здійснюється аналіз макетів матеріалів кримінальних проваджень (кримінальних справ), складання проектів кримінально-процесуальних документів та вирішення практичних завдань.

Рекомендуються такі теми практичних занять:

1. Поняття, суть і завдання кримінального процесу

2. Кримінальний процесуальний закон

3. Засади кримінального процесу

4. Суб’єкти кримінального процесу

5. Докази і доказування у кримінальному процесі

6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі

7. Процесуальні строки і витрати

8. Заходи забезпечення кримінального провадження

9. Загальні положення досудового розслідування

10. Провадження слідчих (розшукових) дій

11. Повідомлення про підозру

12. Зупинення і закінчення досудового розслідування

13. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування

14. Судовий розгляд

15. Провадження з перегляду судових рішень

16. Виконання судових рішень

17. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

18. Особливі порядки кримінального провадження

 

6. ІНДИВІДУАЛЬНА ТА САМОСТІЙНА РОБОТА

Вимоги до організації індивідуальної та самостійної роботи курсантів, слухачів і студентів та структура навчальних завдань визначаються за навчально-методичними матеріалами кафедри до дисципліни.

Основними завданнями індивідуальної та самостійної роботи курсантів, слухачів і студентів є підготовка і виконання поточних навчальних практичних завдань, а також самостійне вивчення окремих тем і питань навчальної дисципліни та виконання індивідуальних завдань під безпосереднім керівництвом викладача, який проводить заняття у навчальній групі.

 

7. ОЦІНКА ЯКОСТІ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Оцінка якості засвоєння навчальної програми з дисципліни “Кримінальний процес”, включає виконання модульних контрольних робіт, проведення заліку, захисту курсових робіт та складання підсумкового екзамену.

Для атестації курсантів, слухачів і студентів на відповідність їхніх знань вимогам, викладеним в цій навчальній програмі, на кафедрі створюється фонд засобів педагогічної діагностики, який включає типові завдання, тести з навчальної дисципліни “Кримінальний процес”, які повинні забезпечувати об’єктивність оцінки знань, умінь та рівнів, набутих компетенцій з кримінального процесу.

Підсумкову оцінку якості засвоєння навчальної програми визначають за результатами екзамену.

 

Тематичний план дисципліни

 

№ з/п	Назви тем	Нормативний обсяг годин	з них
			Всього годин з викладачем	з них			Самостійна та індивідуальна робота	з них
				Лекцій	Семінарських занять	Практичних занять		Самостійна робота	Індивідуальна робота
Змістовий модуль І		36	16	6	8	2	-	20
1	Тема 8. Досудове розслідування	16	6	2	4	-		10
2	Тема 9. Провадження слідчих (розшукових) дій	20	10	4	4	2	*	10
Змістовий модуль ІІ		36	20	8	8	4		16
3	Тема 10. Повідомлення про підозру	8	4	2	2	-		4
4	Тема 11. Зупинення і закінчення досудового розслідування	8	4	2	2	-		4	0
5	Тема 12. Оскарження дій, рішень чи бездіяльності під час досудового розслідування	10	6	2	2	2		4	0
6	Тема 13. Підсудність та підготовче судове провадження	10	6	2	2	2	*	4	0
Змістовий модуль III		18	16	6	8	2		2
7	Тема 14. Судовий розгляд	6	6	2	4
8	Тема 15. Провадження з перегляду судових рішень	12	8	4	4	2	*	2
Змістовий модуль IV		36	20	8	8	4		16
9	Тема 16. Виконання судових рішень	10	6	2	2	2		4
10	Тема 17. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження	10	4	2	2	0		6
11	Тема 18. Особливі порядки кримінального провадження	16	10	4	4	2	*	6
Всього годин		126	72	28	32	12		54

 

 

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема № 9 «Загальні положення досудового розслідування»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Поняття стадії досудового розслідування.

2. Форми досудового розслідування: дізнання та досудове слідство.

3. Поняття та характеристика загальних положень досудового розслідування.

Висновки

 

 

Тема № 10 «Провадження слідчих (розшукових) дій»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Поняття і значення слідчих (розшукових) дій, умови та підстави їх проведення.

2. Класифікація слідчих (розшукових) дій та їх види.

3. Процесуальна характеристика окремих слідчих (розшукових) дій.

Висновки

 

 

Тема № 11 «Повідомлення про підозру»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Поняття, сутність і значення повідомлення особи про підозру

2. Зміст і форма письмового повідомлення про підозру

3. Порядок повідомлення про підозру.

4. Зміна повідомлення про підозру.

Висновки

 

 

Тема № 12 «Зупинення і закінчення досудового розслідування»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Підстави і процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового розслідування.

2. Форми закінчення досудового розслідування.

3. Закриття кримінального провадження.

4. Звільнення особи від кримінальної відповідальності.

5. Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.

Висновки

 

 

 

Тема № 14 «Підсудність та підготовче судове провадження»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні.

2. Поняття, суть і значення підготовчого судового провадження.

3. Порядок і строки підготовчого судового провадження.

4. Питання, які вирішуються стадії підготовчого судового провадження.

Висновки

 

 

Тема № 16 «Провадження з перегляду судових рішень»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Загальні положення провадження з перегляду судових рішень.

2. Апеляційне провадження і його наслідки.

3. Касаційне провадження і його наслідки.

4. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.

5. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Висновки

Тема № 17 «Виконання судових рішень»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Суть і значення стадії виконання судових рішень.

2. Набрання судовим рішенням законної сили і порядок звернення його до виконання.

3. Питання, які вирішуються судом у стадії виконання судових рішень.

4. Порядок вирішення судом питань у стадії виконання судових рішень.

Висновки

 

 

Тема №18. «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Поняття, завдання та правова основа міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

2. Процесуальний порядок надання міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій.

3. Сутність видачі (екстрадиції) особи, яка вчинила злочин.

4. Кримінальне провадження у порядку перейняття.

5. Визнання та виконання вироків іноземних судів та передання засуджених осіб.

Висновки

 

Тема №19. «Особливі порядки кримінального провадження»

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Кримінальне провадження на підставі угод.

2. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення: поняття та порядок.

3. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх.

4. Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Висновки

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Змістовний модуль 4.

 

Тема 9. Досудове розслідування

 

Ключові терміни та поняття до теми: досудове розслідування, досудове слідство, дізнання, загальні положення досудового розслідування, підслідність, взаємодія, слідча група, доручення слідчого

 

Семінарське заняття – 4 години

Питання для обговорення:

1. Сутність, завдання і форми досудового розслідування.

2. Поняття, система і значення загальних положень досудового розслідування.

3. Підслідність: поняття та види.

4. Початок та строки провадження дізнання і досудового слідства.

5. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами під час досудового розслідування.

6. Провадження досудового розслідування слідчою групою.

 

Питання для самоконтролю:

1. Яке місце займає стадія досудового розслідування в кримінальному процесі?

2. Яким чином розпочинається досудове розслідування?

3. Хто вправі проводити досудове слідство ?

4. Вкажіть строки досудового слідства і порядок їх подовження?

5. Що таке підслідність і які існують її види?

6. Які встановлені в законі підстави для об’єднання матеріалів досудових розслідувань в одне провадження?

7. Коли матеріал досудового розслідування виділяється в окреме провадження?

8. У чому полягає таємниця досудового розслідування?

9. Що таке доручення слідчого?

10. Як вирішуються слідчим клопотання учасників процесу?

11. Які документи складають слідчі відповідно до КПК?

12. З якою метою, ким і в якому порядку створюється слідча група?

 

Тема 10. Провадження слідчих (розшукових) дій

 

Ключові терміни та поняття до теми: слідчі (розшукові) дії; невідкладні слідчі дії; первинні, повторні та додаткові слідчі дії; обов‘язкові слідчі дії, негласні слідчі (розшукові) дії.

 

Семінарське заняття – 4 години

Питання для обговорення:

1. Поняття, суть і значення слідчих (розшукових) дій.

2. Поняття і значення класифікації слідчих (розшукових) дій. Види слідчих (розшукових) дій.

3. Процесуальні вимоги щодо провадження та фіксації слідчих дій (огляд; допит; обшук; експертиза; пред`явлення для впізнання; слідчий експеримент та ін.).

4. Негласні слідчі дії та їх види.

5. Загальні процесуальні вимоги щодо провадження негласних слідчих дій (аудіо,- відеоконтроль особи; накладення арешту на кореспонденцію; огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та ін.).

 

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняття слідчих дій.

2. Які існують в процесуальній теорії класифікації слідчих дій.

3. Хто вправі проводити слідчі (розшукові) і негласні слідчі дії.

4. Які особи беруть участь у проведенні слідчих (розшукових) дій.

5. Назвіть слідчі і негласні слідчі дії, передбачені в КПК України.

6. У чому полягають особливості проведення слідчих дій з участю неповнолітніх і малолітніх осіб.

7. Назвіть види огляду.

8. З якою метою і як здійснюється обшук.

9. Що таке допит, які є види допиту.

10. В чому полягають цілі слідчого експерименту. Яких умов треба дотримуватися при проведенні цієї слідчої дії.

11. Які існують види впізнання. В чому полягають особливості їх проведення.

12. Як оформлюється проведення експертизи під час досудового розслідування.

13. З якою метою, за яких умов і в якому порядку проводяться негласні слідчі дії?

14. Як здійснюється накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Класифікація слідчих дій в сучасній процесуальній науці.

2. Допит свідка як слідча дія.

3. Слідчий експеримент із застосуванням відеозапису.

4. Особливості проведення слідчих дій за участю іноземців.

5. Процесуальний порядок призначення і проведення під час досудового слідства ексгумації трупа.

6. Судово-психологічна експертиза в стадії досудового розслідування.

7. Судово-медична і медико-криміналістична експертизи під час досудового слідства:

8. Накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка.

9. Пред’явлення осіб і предметів для впізнання.

 

 

Змістовний модуль 5.

 

Тема 11. Повідомлення про підозру

 

Ключові терміни та поняття до теми: повідомлення про підозру, зміна повідомлення про підозру; допит підозрюваного

 

Семінарське заняття ‑ 2 год.

Питання семінару:

1. Поняття, зміст та значення повідомлення особи про підозру

2. Зміст і форма повідомлення про підозру

3. Порядок повідомлення про підозру.

4. Зміна повідомлення про підозру.

 

Питання для самоконтролю:

1. В яких випадках здійснюється повідомлення особи про підозру?

2. Яке процесуальне значення має повідомлення особи про підозру?

3. В якій формі особа попереджається про підозру?

4. Хто з суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності наділений повноваженнями здійснювати повідомлення про підозру?

5. Які встановлені процесуальні строки для повідомлення про підозру?

6. Які вимоги ставляться законом до змісту повідомлення про підозру?

7. Назвіть процесуальні права особи, якій вручено повідомлення про підозру?

8. Які права має захисник підозрюваного?

9. В чому полягають особливості повідомлення про підозру окремих категорій осіб?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Повідомлення про підозру в системі кримінального процесу України.

2. Особливості повідомлення окремої категорії осіб (депутатів, суддів, адвокатів та ін.) про підозру.

 

Тема 12. Зупинення і закінчення досудового розслідування

 

Ключові терміни та поняття до теми: зупинення досудового розслідування, відновлення досудового розслідування, закінчення досудового розслідування, закриття кримінального провадження; відновлення кримінального провадження; обвинувальний акт.

 

Семінарське заняття – 2 год.

Питання семінару:

1. Поняття, підстави та порядок зупинення і відновлення досудового розслідування.

2. Закінчення досудового розслідування і його форми.

3. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінального провадження.

4. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.

5. Процесуальний порядок закінчення досудового розслідування зі зверненням до суду з обвинувальним актом.

 

Питання для самоконтролю:

1. Чи достатньо довідки лікаря, який працює в закладі охорони здоров’я, для зупинення досудового розслідування у зв’язку з захворюванням підозрюваного?

2. Що повинен зробити слідчий до зупинення досудового розслідування?

3. Як і ким приймаються та оформлюються рішення про зупинення і відновлення досудового розслідування?

4. В якому процесуальному порядку закривається досудове розслідування?

5. В якому порядку особа звільняється від кримінальної відповідальності.

6. Як здійснюється відкриття матеріалів іншій стороні ?

7. Які відомості повинен містити обвинувальний акт?

8. 3 чого складаються додатки до обвинувального акту?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Зупинення і відновлення досудового розслідування.

2. Актуальні питання закриття кримінального провадження в стадії досудового розслідування.

3.Обвинувальний акт і додатки до нього.

4. Надання доступу до матеріалів досудового розслідування і відкриття сторонами кримінального провадження їхніх матеріалів.

 

 

Тема 13. Оскарження дій, рішень чи бездіяльності під час досудового розслідування

 

Ключові терміни та поняття до теми: оскарження, скарга, кримінально-процесуальні рішення, кримінально-процесуальні дії, бездіяльність, досудове розслідування.

 

Семінарське заняття – 2 год.

Питання семінару:

1.Поняття і суть оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

2. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування.

3. Порядок оскарження ухвал слідчого судді.

4. Порядок оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які рішення та дії слідчого й прокурора і хто з учасників досудового розслідування вправі оскаржувати на етапі досудового провадження?

2. Які строки передбачені для оскарження дій і рішень слідчого та прокурора?

3. Які рішення та дії слідчого і прокурора можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання?

4. З якого моменту обчислюється строк, встановлений для скарження постанови слідчого або прокурора?

5. У якій формі особа реалізує право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора?

6. В яких випадках скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого (прокурора) може бути повернута особі, яка її подала, без розгляду?

7. В яких випадках повинно бути відмовлено у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора?

8. Які передбачені наслідки оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора?

9. В якому порядку і ким розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого (прокурора).

10. Які рішення можуть прийматися за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.

11. Які ухвали слідчого судді можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового провадження?

12. Як здійснюється оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Оскарження дій, рішень і бездіяльності слідчого органу досудового розслідування під час досудового розслідування.

2. Оскарження рішень прокурора під час досудового розслідування.

3. Оскарження рішень слідчого судді під час досудового розслідування.

 

 

Тема 14. Підсудність та підготовче судове провадження

 

Ключові терміни та поняття до теми: підсудність, підготовче судове провадження, призначення судового розгляду.

 

Семінарське заняття – 2 год.

Питання семінару:

1. Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні.

2. Поняття, суть і значення підготовчого судового провадження.

3. Порядок і строки підготовчого судового провадження.

4. Рішення, які приймаються під час підготовчого судового провадження, та їх правові наслідки.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке підсудність кримінальної справи?

2. Які існують види підсудності?

3. Чому не допускається спір між судами з приводу підсудності кримінальної справи?

4. Які питання вирішуються під час підготовчого судового провадження?

5. Які рішення приймаються за результатами підготовчого судового провадження?

6. Чи підлягають оскарженню рішення, які приймаються під час підготовчого судового провадження?

7. Що повинен забезпечити суддя після прийняття рішення про призначення судового розгляду?

8. Чи є обов’язковою участь прокурора під час підготовчого судового провадження?

9. Назвіть строк у який має розпочатися і повинно бути закінчено підготовче судового провадження?

10. Чи може суд закрити кримінальне провадження під час її підготовчого судового провадження?

11. Чи  може суддя зупинити кримінальне провадження під час підготовчого судового провадження?

 

 

Теми рефератів, доповідей

 

1. Попередній розгляд справи суддею як стадія кримінального процесу.

2. Підсудність кримінальних справ.

 

 

Змістовний модуль 6

 

Тема 15. Судовий розгляд

 

Ключові терміни та поняття до теми: судовий розгляд, межі судового розгляду, загальні положення судового розгляду, підготовча частина судового засідання, судові дебати, останнє слово обвинуваченого, постановлення вироку, протокол судового засідання.

 

Семінарське заняття - 4 год.

Питання семінару:

1. Поняття, суть і значення стадії судового розгляду.

2. Поняття і зміст загальних положень судового розгляду.

3. Процедура судового розгляду, її структура і зміст.

4. Вирок суду, його постановлення і проголошення.

 

Питання для самоконтролю:

1. Яке значення має стадія судового розгляду кримінальної справи?

2. Що слід розуміти під загальними положеннями судового розгляду?

3. Хто є учасниками судового провадження?

4. Як діє суд у випадках неявки на судове засідання кого-небудь з учасників судового провадження?

5. У чому полягають обов’язки присутніх у залі судового засідання?

6. Яку роль відіграє головуючий у судовому засіданні?

7. Який існує порядок вирішення заяв і клопотань учасників судового провадження?

8. Які є межі судового розгляду?

9. У яких випадках судове засідання відкладається?

10. Що складає процедуру судового розгляду?

11. Які завдання вирішує суд під час дослідження доказів?

12. Як встановлюється порядок дослідження доказів?

13. За допомогою яких дій здійснюються дослідження і перевірка доказів в суді?

14. Яке призначення і порядок судових дебатів?

15. Яке призначення останнього слова обвинуваченого?

16. Які вимоги ставляться законодавцем до постановлення і проголошення вироку, а також до оформлення протоколу судового засідання?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Провадження в суді присяжних.

2. Вирок суду як акт правосуддя.

3. Фіксація дій і рішень під час судового розгляду.

4. Процедура судового розгляду.

5. Провадження процесуальних дій у режимі відео конференції під час судового провадження.

 

Тема 16. Провадження з перегляду судових рішень

 

Ключові терміни та поняття до теми: апеляційна скарга, суди апеляційної інстанції, апеляційне провадження; касаційна скарга, касаційне провадження, суд касаційної інстанції; нововиявлені обставини; Верховний суд України.

Семінарське заняття - 4 год.

Питання семінару:

1. Судові рішення, на які може бути подана апеляційна скарга. Суб’єкти, порядок і строки апеляційного оскарження. Вимоги до апеляційної скарги.

2. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції.

4. Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку. Особи, які мають право на касаційне оскарження.

5. Розгляд справи судом касаційної інстанції. Процедура і правові наслідки розгляду справи судом касаційної інстанції.

6. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.

7. Провадження за нововиявленими обставинами: підстави, строки звернення, порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

 

Питання для самоконтролю:

1. На які судові рішення може бути подана апеляційна скарга?

2. Які особи мають право подати апеляційну скаргу?

3. Які строки апеляційного оскарження передбачені законом?

4. Який зміст апеляційної скарги?

5. На які суди покладається законом розгляд справи в апеляційному порядку?

6. У чому полягає підготовка справи до апеляційного розгляду?

7. В якому порядку здійснюється розгляд справи в суді апеляційної інстанції?

8. Які правові наслідки можуть настати за результатами розгляду справи в апеляційному порядку?

9. Які існують підстави для скасування або зміни вироку або ухвали суду?

10. У чому полягають істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону?

11. У яких випадках суд апеляційної інстанції уповноважений змінити вирок?

12. Коли суд апеляційної інстанції закриває кримінальне провадження?

13. Що повинно бути зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції?

14. Які судові рішення можуть бути перевірені в касаційному порядку?

15. Які особи мають право на касаційне оскарження?

16. Які строки касаційного оскарження передбачені законом?

17. Який порядок розгляду справи судом касаційної інстанції?

18. Які є підстави для скасування або зміни вироку судом касаційної інстанції?

19. Що має містити зміст ухвали суду касаційної інстанції?

22. Які є підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України?

23. Як здійснюється перегляд судових рішень Верховним Судом України?

24. Визначте повноваження Верховного Суду України з перегляду судових рішень у кримінальному процесі.

25. Які обставини вважаються нововиявленими у кримінальному провадженні і хто та в якому порядку встановлює їх вплив на судове рішення?

 

Теми рефератів, доповідей

1.Апеляційне провадження в Україні і за кордоном.

2. Апеляційна скарга: форма, зміст, порядок подачі до суду.

3.Касаційне провадження в Україні і за кордоном.

4. Рішення касаційної інстанції як акт правосуддя.

5. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами як стадія кримінального процесу.

6. Реабілітація особи, яка була незаконно засуджена в Україні.

 

 

Змістовний модуль 7

 

Тема 19. Особливі порядки кримінального провадження

 

Питання семінару:

Ключові терміни та поняття до теми: угоди в кримінальному провадженні; приватне обвинувачення; судово-психіатрична експертиза, примусові заходи медичного характеру; адміністрація дитячої установи, дитина, законний представник, служба у справах дітей, кримінальна міліція у справах дітей; нагляд батьків, опікунів, піклувальників; неповнолітній підозрюваний (обвинувачений), педагог, примусові заходи виховного характеру.

 

Семінарське заняття – 4 години

1. Кримінальне провадження на підставі угод.
2. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення: поняття та порядок.
3. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх.
4. Порядок здійснення кримінального провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що розуміють під угодою в кримінальному провадженні?

2. Які особливості має приватне обвинувачення?

3. Хто може ініціювати укладення угоди в кримінальному провадженні?

4. Як призначається судово-психіатрична експертиза?

5. Як закінчується досудове слідство з направленням справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру?

6. В чому полягають особливості судового провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру?

7. Як відбувається скасування або зміна примусових заходів медичного характеру?

8. Які обставини складають предмет доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього?

9. В чому полягають особливості застосування щодо неповнолітніх запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу?

10. Для чого існує виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження?

11. Які питання вирішуються судом при постановлені вироку неповнолітньому?

12. Як здійснюється скасування або зміна примусових заходів виховного характеру?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Порядок призначення і проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи під час кримінального провадження.

2. Правове становище в кримінальному процесі особи стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

3. Призначення і проведення судово-психологічної експертизи щодо неповнолітнього обвинуваченого.

4. Правове становище в кримінальному процесі детини, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру.

5. Приватне обвинувачення.

6. Угоди в кримінальному процесі України.

 

 

 

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Змістовний модуль 4.

 

Тема 10. Провадження слідчих (розшукових) дій

 

Практичне заняття ‑ 2 години

 

На практичному занятті обговорюється вирішення студентами таких ситуативних завдань:

1. Слідчий виніс постанову про повторне проведення впізнання. Прокурор, який вивчив матеріали досудового розслідування, вказав йому, що для проведення цієї слідчої дії винесення постанови не вимагається законом, а тому вона є незаконною й підлягає скасуванню.

Чия позиція, слідчого чи прокурора, є такою що відповідає вимогам кримінально-процесуального закону? Для провадження яких слідчих дій необхідно виносити постанову?

2. Громадянин М., якого затримали під час вчинення хуліганських дій, був у нетверезому стані. Допитати його було неможливо. Тому слідчий залишив черговому ізолятора тимчасового тримання органу внутрішніх справ бланк протоколу допиту підозрюваного і попросив, щоб він запропонував М. записати власноруч свої показання, як тільки той витверезиться.

Чи дотримані у даному випадку правила допиту підозрюваного?

3. У полі знайдено труп невідомого. Слідчий вирішив оглянути труп, навколишню місцевість і декілька селянських дворів, які стояли поблизу. Господар однієї із садиб не дозволив проводити огляд.

Як повинен діяти слідчий у цій ситуації? Яким чином потрібно оформити проведену слідчу дію?

4. Потерпілий від розбійницького нападу пояснив, що серед осіб, які напали на нього, був знайомий йому за кличкою Дуня учень залізничного коледжу, який проживає на сусідній вулиці біля кінотеатру «Космос».

Як діяти слідчому щоб перевірити цю обставину?

5. Потерпілий Г., на якого було вчинено розбійницький напад, передав слідчому паспорт від годинника, відібраного злочинцем, і описав прикмети цього годинника.

Яку слідчу дію необхідно виконати в тому випадку, коли буде виявлено годинник, який є можливо відібраним у Г.?

6. 1-й варіант: С., який був сліпим від народження і проживав по сусідству з будинком вбитого Ч., розповів, що незадовго до того як пролунав крик потерпілого, він чув кроки незнайомої людини, яка зайшла до хати Ч.

С. стверджував, що він упізнав би кроки цієї людини, якби почув їх ще раз. У вбивстві запідозрений А.

2-й варіант: С., який був сліпим від народження, під час допиту дав показання, що незадовго до вбивства його сусіда Ч., до будинку останнього увійшов їх односельчанин Б. Його характерні кроки, як і кроки інших своїх знайомих, він добре розпізнає на слух. Б. стверджував, що до будинку Ч. він не заходить уже дуже давно.

Які слідчі дії і як потрібно провести їх для перевірки показань С. в першому і другому випадках?

7. Під час досудового слідства на кореспонденцію, яка надходить на ім'я підозрюваного Ш., накладено арешт. Незабаром з поштового відділення слідчий, якій здійснює досудове слідство щодо злочину, у вчиненні якого підозрюється Ш., одержав повідомлення про те, що на ім'я Ш. надійшли і затримані декілька листів та бандероль. Як повинен діяти слідчий?

 

 

Змістовний модуль 5.

 

 

Тема 13. Оскарження дій, рішень чи бездіяльності під час досудового розслідування

 

 

Практичне заняття – 2 години

 

Вирішити практичні завдання:

Складіть постанови про зупинення і відновлення досудового слідства.

1. Досудове розслідування з приводу розбійного нападу на громадянку А. було зупинено. Потерпідий оскаржив рішення про зупинення досудового розслідування до слічого судді, але суддя відмовив в прийнятті скарги, посилаючись на те, що зазначене решення прийнято правомірно та оскарженню не підлягає.

Надайте оцінку прийнятого рішення?Чи може бити оскаржено ухвалу слідчого судді про відмову в прийнятті скарги до розгляду?

 

2. Визнавши досудове слідство закінченим, а зібрані докази достатніми для складання обвинувального акту, слідчий повідомив підозрюваного, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників про надання доступу до матеріалів досудового розслідування і відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів. Всі зазначені учасники процесу виявили бажання знайомитися з матеріалами досудового розслідування. Але під час ознайомлення цивільний позивач заявив клопотання про поновлення досудового розслідування вважаючи, що розмір цивільного повову визначено не правильно. Слідчий відмовив в задоволенні його клопотання. Цивільний позивач звернувся зі скаргою на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання до слідчого судді.

Яке рішення повинен прийняти слідчий суддя?

 

3. Після ознайомлення з повідомленням про підозру громадянина П., його захисник заявив слідчому клопотання про те, щоб йому надали можливість проглянути відеозапис слідчого експерименту, який проводився за участю П., коли той ще не був його підзахисним. Слідчий, пославшись на те, що відеозапис буде показано в судовому засіданні, відмовив у задоволенні клопотання захисника. Захисник подав скаргу на дії слідчого до слідчого судді.

Яке рішення повинен приняти слідчий суддя?

 

4. Прокурор, при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи щодо Л., встановив, що в обвинувальному акті стосовно Л. не враховані три епізоди крадіжки державного майна. Він повернув матеріали досудового слідства щодо Л. з вказівкою негайно усунути ці недоліки. Слідчий не погодився з рішенням прокурора.

Оцініть дії прокурора. Який порядок оскарження слідчим дій прокурора? Як повинен діяти слідчий в цієї ситуації?

 

5. Громадянин М., якого затримали під час вчинення хуліганських дій, був у нетверезому стані. Протягом доби допитати та вручити М. повідомлення про підозру було неможливо. Через півтори доби М. виявив бажання мати захисника. Слідчий викликав захисника, вручив М. повідомлення про підозру, але після цього захисник заявив клопотання про порушення слідчим часу затримання та негайне звільнення М.

Які підстави були у захисника для таких дій? Яки повинен діяти слідчий? Який порядок продовження строку затримання?

 

 

Тема 14. Підсудність та підготовче судове провадження

 

 

Практичне заняття – 2 години

 

Вирішити практичні завдання:

1. До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла кримінальна справа за обвинуваченням Ю. у вчиненні хуліганських дій. Через два дні після цього стало відомо, що Ю., який залишався на свободі за підпискою про невиїзд, вчинив після хуліганства квартирну крадіжку на території Солом’янського району м. Києва. Справу про крадіжку передано до суду цього району.

Яким, чином повинно бути вирішене питання про підсудність справ за обвинуваченням Ю.?

2. Група студентів із вищого закладу освіти Одеси виїхала для проведення стажування на підприємство у Донецьку область.

На вечорі, який відбувся з приводу закінчення стажування, два студенти побились між собою. Один з них вдарив ножем місцевого жителя А. і заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження.

Визначте підсудність кримінальної справи.

3. Вивчаючи матеріали досудового розслідування про вчинене Д. розкрадання державного майна у великих розмірах, що поступили до суду, суддя зробив висновок, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати як розкрадання в особливо великих розмірах. Яке рішення повинен прийняти суддя?

4. Ознайомившись з матеріалами кримінальної справи за обвинуваченням Х. в одержанні хабара у великих розмірах, суддя звернув увагу на те, що за місцем проживання обвинуваченого не проведений обшук і не накладено арешт на його майно.

Яке рішення прийме суддя?

5. До судді звернувся батько одного з обвинувачених у справі. Він просив відкласти слухання у справі на 15 днів, поки захисник його сина, який бере участь у судовому засіданні в іншій справі, не звільниться для участі в процесі.

Як буде діяти суддя у цій ситуації?

6. До суду надійшли матеріали досудового розслідування щодо А. і К. У ході підготовки справи до слухання з'ясувалося, що А. необґрунтовано утримується під вартою, а до К. було застосовано особисту поруку, але один з поручителів давно поїхав у тривале відрядження за кордон.

Які рішення повинен прийняти суд?

7. До суду надійшли матеріали досудового розслідування за обвинуваченням Г. та інших у розкраданні державних фінансових коштів. Вивчивши матеріали, суддя зробив висновок, що прокурор необґрунтовано закрив кримінальне провадження щодо П., якого також викрили у вчинені цього злочину.

Яку цій ситуації повинен діяти суддя?

8. До судді, який прийняв до розгляду справу за обвинуваченням М. у вчиненні розпутних дій щодо малолітніх, звернулись батьки однієї з потерпілих з проханням розглядати справу у закритому засіданні.

Яке рішення повинен прийняти суддя?

 

 

 

Змістовний модуль 6

 

 

Тема 16. Провадження з перегляду судових рішень

 

Практичне заняття – 2 години

Проведення модульного контролю.

 

Вирішити такі ситуаційні завдання:

1. Розглядаючи за апеляційною скаргою обвинуваченого П. на вирок у справі про квартирну крадіжку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час досудового розслідування було допущено процесуальне порушення, яке полягало в обмеженні права підозрюваного П. на захист, і на яке суд першої інстанції не звернув уваги, а це й завадило йому дати належну оцінку показанням підозрюваного і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції?

За умовами цієї ситуації скласти такі документи:

а) апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок суду;

б) ухвалу про відкриття апеляційного провадження;

в) рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за наслідками апеляційного розгляду за апеляційною скаргою обвинуваченого П. на вирок.

 

2. Г., П. і Ч. були засуджені за шахрайство. Захисник засудженого Г. подав касаційну скаргу. Вивчаючи у зв'язку з цим кримінальну справу, суд зробив висновок, що Ч., на відміну від Г. і П., засуджений без достатніх на те підстав.

Як повинен діяти суд?

За умовами задачі скласти такі документи:

а) касаційну скаргу захисника засудженого;

б) заперечення прокурора на апеляційну скаргу захисника засудженого;

в) ухвалу суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги захисника засудженого Г.

 

3. Засуджений до 5 років позбавлення волі П. отримав копію вироку під час знаходження у слідчому ізоляторі. Через 7 днів після цього засудженого було відправлено до місця відбування покарання. Під час вивчення змісту вироку він встановив, що в вироку неправильно вказано його ім’я та на підставі цього направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції про скасування вироку, тому  що його винесено відносно іншої особи.

Яке рішення повинен прийняти суд?

 

4. Вироком суду Б. було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК. При розгляді справи в касаційному порядку за скаргою засудженого на суворість покарання суд встановив, що обвинувальний акт, складений слідчим, але не затверджено прокурором.

Яке рішення повинен касаційний прийняти суд?

 

5. Під час апеляційного розгляду кримінальної справи по обвинуваченню Р. у незаконному зберіганні наркотичних засобів, суд встановив,  що засуджений під час провадження досудового слідства добровільно пройшов курс лікування від наркоманії, але цей факт не було враховано судом першої інстанції.

Яке рішення повинен прийняти апеляційний суд по справі?

 

 

 

Змістовний модуль 7

 

 

Тема 17. Виконання судових рішень

 

 

Практичне заняття – 2 години

 

Розв’язати завдання:

1. У вироку суду не вирішене питання про документи, які вилучені під час провадження розслідування у справі.

Яким чином може бути вирішене це питання після набрання вироком законної сили?

2. Суд виніс виправдувальний вирок щодо П., який утримувався під вартою.

Коли виправдувальний вирок набуває законної сили і підлягає виконанню?

3. Л. засуджено за пограбування до двох років позбавлення волі. Він заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на півтора року, оскільки його сину ще не виповнилося 16 років і він не може почати працювати, щоб допомагати хворій матері Л.

Яким чином повинно бути вирішене клопотання Л.?

4. За вчення крадіжки Г. засуджено до двох років позбавлення волі, але його було звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку у три роки. Через три місяці після постановлення вироку його помістили до психіатричної лікарні у зв'язку з тяжкою психічною хворобою. Через рік він видужав, виписався з лікарні і знову вчинив крадіжку.

Яким чином повинно бути вирішене питання про відбування Г. покарання?

5. За розтрату державного майна в особливо великих розмірах Д. засуджено до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Після набрання вироком законної сили дружина засудженого заявила клопотання про повернення майна, яке належало особисто їй: коштовностей, норкової шуби, акцій.

В якому порядку повинно бути розглянуте клопотання дружини Д?

6. Громадянин О., якого засудили до п'яти років позбавлення волі, після відбуття половини строку призначеного покарання звернувся до адміністрації виправної колонії з проханням застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

В якому порядку може бути вирішене це питання?

7. М. засудили до двох років позбавлення волі за порушення правил безпеки дорожнього руху. Після відбуття покарання М. був прийнятий на роботу в той же автопарк, в якому працював до вчинення злочину. Через деякий час адміністрація автопарку вирішила клопотати про зняття з нього судимості.

Яким чином може бути вирішене це питання?

8. Засуджений Ц., який відбував покарання у виправній колонії, захворів тяжкою хворобою. Дружина засудженого звернулась до адміністрації колонії з клопотанням про звільнення Ц. від подальшого відбуття покарання і передачу його їй для піклування.

В якому порядку може бути вирішене клопотання дружини засудженого?

 

 

Тема 19. Особливі порядки кримінального провадження

 

 

Практичне заняття ‑ 2 год.

 

1. Розв’язати такі ситуативні завдання:

1.1. Б. вчинив злочин, коли йому ще не виповнилось 18 років. Коли розпочалось слідство у справі ‑ він досяг повноліття.

Чи поширюються на нього норми КПК України, якими встановлені особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх?

1.2. У результаті провадження невідкладних слідчих дій у справі про діяння неповнолітнього слідчий встановив наявність підстав для закриття справи.

Чи вправі слідчий закрити дану справу?

1.3. При провадженні розслідування у справі про пограбування, у вчиненні якого підозрюють 17-річного Х., слідчий призначив судово-психологічну експертизу. Перед експертом були поставлені такі запитання: який стан загального розвитку Х.; який розумовий рівень підозрюваного і його вплив на усвідомлення Х. своїх дій при вчиненні злочину.

Експерт-психолог порекомендував слідчому призначити судово-психіатричну експертизу, оскільки він сам не в змозі відповісти на всі його запитання.

Як повинен діяти слідчий у цій ситуації?

1.4. Слідчий суддя обрав щодо 16-річного Ч., який вчинив крадіжку великої суми грошей у своїх батьків, запобіжний захід у вигляді особистої поруки. Поручителями стали батько Ч. і викладач школи, де неповнолітній вчився. Крім того, на Ч. було покладено особисте зобов’язання не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду.

Дайте оцінку рішенню слідчого судді.

1.5. Через декілька днів після початку розслідування у справі про крадіжку цифрової фотокамери, яку вчинив П., останньому виповнилося 16 років.

Батько П. звернувся до слідчого з клопотанням дозволити йому бути присутнім під час слідчих дій, які мають проводитись за участю його сина.

Як повинен вирішити це клопотання слідчий?

1.6. Під час розгляду в суді справи про крадіжку цінностей з магазину було встановлено, що 15-річний Д. проник через кватирку до приміщення торгового залу, звідки передав цінності своєму дорослому родичу Х. На автомашині Х. відвіз крадене на ринок у інше місто і збув його невстановленим особам.

Захисник неповнолітнього заявив у суді клопотання про виділення справи щодо Д. в окреме провадження.

Дайте оцінку клопотанню захисника. Яке рішення слід прийняти суду?

1.7. Двоє неповнолітніх побили діда, який проживає в сусідньому будинку і весь час просить у них гроші для купівлі спиртних напоїв. Коли почалось розслідування, побитий дід подав заяву, у якій просив закрити справу, оскільки він пробачив підліткам їх дії, розуміючи, що й сам поводив себе неправильно.

Дайте оцінку ситуації, що склалася. Яке рішення слід прийняти у цій справі та як ставитися до заяви потерпілого?

1.8. Батько неповнолітнього підсудного Ц. клопотав перед судом про те, щоб йому як законному представникові дозволили бути присутнім протягом усього судового розгляду справи.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання на тій підставі, що батько Ц. допитаний як свідок, і до того ж він погано впливає на сина.

Яке рішення повинен прийняти суд?

2. Скласти за умовами задачі:

а) № 1.3 постанову про призначення судово-психологічної експертизи;

б) № 1.6 рішення суду про виділення матеріалів кримінальної справи щодо неповнолітнього в окреме провадження і ухвалу суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Змістовний модуль 4.

 

Тема 9. Досудове розслідування

Самостійна робота – 10 годин

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Стадія досудового розслідування в кримінальному процесі.

2. Форми досудового розслідування.

3. Повноваження слідчого, керівника органу досудового розслідування і слідчого судді в стадії досудового розслідування.

4. Забезпечення безпеки учасників досудового розслідування.

5. Строки дізнання і досудового слідства та порядок їх подовження.

6. Підслідність і її види.

7. Підстави для об`єднання матеріалів досудового розслідування в одне провадження.

8. Підстави і умови виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження.

9. Таємниця досудового розслідування.

10. Форми взаємодії слідчого і оперативних підрозділів.

11. Доручення слідчого.

12. Вирішення слідчим клопотань учасників процесу.

13. Правила фіксування досудового розслідування.

14. Прокурорський нагляд за законністю досудового розслідування.

 

 

Тема 10. Провадження слідчих (розшукових) дій

Самостійна робота – 8 годин

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Дайте визначення поняття слідчих дій.

2. Які існують у теорії класифікації слідчих дій.

3. Хто вправі проводити слідчі дії.

4. Які особи беруть участь у проведенні слідчих дій.

5. Назвіть слідчі дії, передбачені КПК України.

6. У чому полягають особливості проведення слідчих дій з участю неповнолітніх.

7. Які слідчі дії можна проводити до порушення кримінальної справи.

8. Назвіть види огляду.

9. Які існують види обшуку і в чому полягає їх особливість.

10. Що таке допит, які є види допиту.

11. Які передбачені законом види освідування. Як вони оформлюються.

12. В чому полягають цілі відтворення обстановки і обставин події. Яких умов треба дотримуватися при проведенні цієї слідчої дії.

 

 

Змістовний модуль 5.

 

Тема 11. Повідомлення про підозру

Самостійна робота – 2 години

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. В яких випадках здійснюється повідомлення про підозру.

2. Зміст повідомлення про підозру.

3. Порядок вручення письмового повідомлення.

4. Підстави і порядок зміни повідомлення про підозру.

5. Особливості повідомлення про підозру окремих категорій осіб.

 

 

Тема 12. Зупинення і закінчення досудового розслідування

Самостійна робота – 4 години

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Форми закінчення досудового слідства.

2. Підстави, процесуальний порядок і правові наслідки закриття кримінального провадження за результатами досудового слідства.

3. Підстави, процесуальний порядок і правові наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності.

4. Підстави, процесуальний порядок і правові наслідки звернення до суду з обвинувальним актом.

5. Порядок складання і зміст обвинувального акту та додатків до нього.

6. Відновлення закритого кримінального провадження.

 

 

Тема 13. Оскарження дій, рішень чи бездіяльності під час досудового розслідування

Самостійна робота – 6 годин

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Рішення, дії, бездіяльність слідчого і прокурора, що підлягають оскарженню на досудовому провадження.

2. Строки оскарження дій, рішень, бездіяльності слідчого і прокурора.

3. Суб’єкти і форма оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора.

4. Правові наслідки оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора?

5. Підстави і порядок повернення скарга на рішення, дії, бездіяльність слідчого чи прокурора.

6. Підстави і порядок відмови у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.

7. Порядок розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність слідчого чи прокурора.

8. Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.

9. Ухвали слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового провадження.

10. Порядок оскарження ухвал слідчого судді.

11. Порядок оскарження слідчим рішень, дій, бездіяльності прокурора.

12. Порядок і наслідки вирішення скарги слідчого, поданої на рішення, дії, бездіяльність прокурора.

 

 

Тема 14. Підсудність та підготовче судове провадження

 

Самостійна робота – 4 години

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Підсудність та її види.

2. Підготовче судове засідання: його учасники, процедура, рішення.

3. Питання, які вирішуються під час підготовчого судового засідання у зв’язку з підготовкою до судового розгляду.

4. Підстави і порядок повернення обвинувального акта прокурору.

5. Підстави і порядок обрання, зміни і скасування запобіжного заходу під час підготовчого судового провадження.

6. Права і обов’язки обвинуваченого у підготовчому судовому провадженні.

7. Оскарження рішень, прийнятих під час підготовчого судового провадження.

 

Змістовний модуль 6

 

Тема 15. Судовий розгляд

 

Самостійна робота – 10 годин

1. Наслідкинеприбуття обвинуваченого у судове засідання.
2. Обрання, зміна або скасування запобіжного заходу в суді.
3. Проведення процесуальних дій у режимі відео конференції під час судового провадження.
4. Проведення експертизи за ухвалою суду.
5. Об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження під час судового розгляду.
6. Таємниця наради суддів.
7. Роз’яснення судового рішення.
8. Провадження в суді присяжних.
9. Спрощене провадження в суді першої інстанції у справах про кримінальні проступки.

 

Тема 16. Провадження з перегляду судових рішень

 

Самостійна робота – 10 годин

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. В чому полягає неповнота судового розгляду?

2. Що слід розуміти під істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону?

3. У яких випадках судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінальної справи?

4. Що означає невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого?

5. Що розуміють під неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, яке тягне за собою скасування або зміну судового рішення?

6. Хто з учасників кримінального провадження має право на касаційне оскарження? Яким чином і у який строк це право може бути реалізованим?

7. В чому полягає сутність заперечення на касаційну скаргу?

8. Які завдання покладаються на стадію перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?

9. Які є підстави для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?

10. Що слід розуміти під нововиявленими обставинами?

11. Які строки встановлені законом для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?

12. Які особи мають право звернутися про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами?

13. Який існує порядок розгляду справи за нововиявленими обставинами?

14. У чому полягає недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого, виправданого і засудженого?

15. Які є підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України?

 

 

Змістовний модуль 7

 

Тема 17. Виконання судових рішень

 

Самостійна робота – 8 годин

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Набрання судовим рішенням законної сили.
2. Наслідки набрання судовим рішенням законної сили.
3. Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні.
4. Звернення судового рішення до виконання.
5. Відстрочка виконання вироку.
6. Питання які вирішуються судом після виконання вироку.

 

Тема 18. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

 

Самостійна робота – 6 годин

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Форми співробітництва України з іншими державами при досудовому розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ.

2. Загальні засади міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

3. Запит про міжнародне співробітництво у кримінальних справах: зміст, форма, порядок і наслідки розгляду та виконання.

4. Міжнародна правова допомога при проведені процесуальних дій.

5. Запит про міжнародну правову допомогу: зміст, форма, порядок і наслідки розгляду та виконання.

6. Виклик для участі у кримінально-процесуальних діях особи, яка перебуває за межами України.

7. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхм проведення відео або телефонної конференції

8. Розшук, арешт і конфіскація майна на підставі запиту про міжнародну правову допомогу.

9. Контрольована поставка.

10. Прикордонне переслідування.

11. Створення і діяльність спільних слідчих груп.

12. Екстрадиція, екстрадиційний арешт, екстрадиційна перевірка.

13. Кримінальне провадження у порядку перейняття.

14. Визнання та виконання вироків іноземних держав.

 

 

Тема 19. Особливі порядки кримінального провадження

 

Самостійна робота – 8 годин

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Ініціювання, укладення та правові наслідки угоди про визнання винуватості.

2. Ініціювання, укладення та наслідки невиконання угоди про примирення в кримінальному провадженні.

3. Особливості провадження у формі приватного обвинувачення.

4. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.

5 Загальні засади застосування примусових заходів медичного характеру в Україні.

6. Правові засади і порядок призначення та проведення судово-психіатричної експертизи під час кримінального провадження.

7. Порядок застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.

8. Повідомлення про підозру і допит неповнолітнього підозрюваного.

9. Особливості застосування до неповнолітнього підозрюваного, (обвинуваченого) запобіжного заходу.

10. Роль у кримінальному провадженні законних представників неповнолітнього обвинуваченого

11. Досудове розслідування та суд у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

12. Особливості здійснення кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

 

Змістовний модуль 4.

 

Тема 9. Досудове розслідування

Теми рефератів, доповідей:

1. Актуальні питання вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів досудового слідства.

2. Здійснення досудового розслідування слідчою групою.

3. Об`єднання і виділення матеріалів досудового розслідування.

4. Забезпечення таємниці досудового розслідування.

5. Застосування науково-технічних засобів під час досудового розслідування.

6. Протокол як основний засіб фіксації кримінально-процесуальних дій слідчого.

Індивідуальне заняття – 2 год.

Заняття, пов’язане з складанням навчальних кримінально-процесуальних документів, які оформлюються під час досудового розслідування, проводиться під керівництвом викладача, який веде заняття у навчальній групі, у позааудиторний час за окремо складеним кафедрою графіком і планом, який враховує індивідуальні потреби і можливості студента.

 

 

Тема 10. Провадження слідчих (розшукових) дій

Теми рефератів, доповідей:

1. Класифікація слідчих дій в сучасній процесуальній науці.

2. Допит свідка як слідча дія.

3. Слідчий експеримент із застосуванням відеозапису.

4. Особливості проведення слідчих дій за участю іноземців.

5. Процесуальний порядок призначення і проведення під час досудового слідства ексгумації трупа.

6. Судово-психологічна експертиза в стадії досудового розслідування.

7. Судово-медична і медико-криміналістична експертизи під час досудового слідства:

8. Накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка.

9. Пред’явлення осіб і предметів для впізнання.

 

 

Змістовний модуль 5.

 

Тема 11. Повідомлення про підозру

 

Індивідуальне заняття – 2 год.

Заняття, пов’язане з складанням навчальних кримінально-процесуальних документів, які оформлюються за законом у зв’язку з повідомленням про підозру, проводиться під керівництвом викладача, який веде заняття у навчальній групі, у позааудиторний час за окремо складеним кафедрою графіком і планом, який враховує індивідуальні потреби і можливості студента.

Теми рефератів, доповідей:

1. Повідомлення про підозру в системі кримінального процесу України.

2. Особливості повідомлення окремої категорії осіб (депутатів, суддів, адвокатів та ін.) про підозру.

 

 

Тема 12. Зупинення і закінчення досудового розслідування

Теми рефератів, доповідей:

1. Зупинення і відновлення досудового розслідування.

2. Актуальні питання закриття кримінального провадження в стадії досудового розслідування.

3.Обвинувальний акт і додатки до нього.

4. Надання доступу до матеріалів досудового розслідування і відкриття сторонами кримінального провадження їхніх матеріалів.

 

Тема 13. Оскарження дій, рішень чи бездіяльності під час досудового розслідування

Теми рефератів, доповідей:

1. Оскарження дій, рішень і бездіяльності слідчого органу досудового розслідування під час досудового розслідування.

2. Оскарження рішень прокурора під час досудового розслідування.

3. Оскарження рішень слідчого судді під час досудового розслідування.

 

Тема 14. Підсудність та підготовче судове провадження

Теми рефератів, доповідей:

1. Попередній розгляд справи суддею як стадія кримінального процесу.

2. Підсудність кримінальних справ.

 

Змістовний модуль 6

 

Тема 15. Судовий розгляд

 

Індивідуальне заняття – 2 год.

Заняття, пов’язане з складанням навчальних кримінально-процесуальних документів, які оформлюються під час судового розгляду, проводиться під керівництвом викладача, який веде заняття у навчальній групі, у позааудиторний час за окремо складеним кафедрою графіком і планом, який враховує індивідуальні потреби і можливості студента.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Провадження в суді присяжних.

2. Вирок суду як акт правосуддя.

3. Фіксація дій і рішень під час судового розгляду.

4. Процедура судового розгляду.

5. Провадження процесуальних дій у режимі відео конференції під час судового провадження.

 

Тема 16. Провадження з перегляду судових рішень

Теми рефератів, доповідей:

1.Апеляційне провадження в Україні і за кордоном.

2. Апеляційна скарга: форма, зміст, порядок подачі до суду.

3.Касаційне провадження в Україні і за кордоном.

4. Рішення касаційної інстанції як акт правосуддя.

5. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами як стадія кримінального процесу.

6. Реабілітація особи, яка була незаконно засуджена в Україні.

 

 

Змістовний модуль 7

 

Тема 17. Виконання судових рішень

Теми рефератів, доповідей:

1. Обов‘язковість рішень суду у кримінальних справах.

2. Виконання вироку як стадія кримінального судочинства.

2. Процесуальний порядок застосування амністії під час виконання покарання.

3. Підстави і процесуальний порядок звільнення від відбування покарання в Україні.

 

Тема 18. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

Теми рефератів, доповідей:

1. Сучасні тенденції розвитку та застосування екстрадиції.

2. Участь України у міжнародному співробітництві у боротьбі зі злочинністю (кримінально-процесуальні аспекти).

3. Визнання і виконання Україною вироків іноземних судів.

 

Тема 19. Особливі порядки кримінального провадження

 

Індивідуальне заняття – 2 год.

Заняття, пов’язане з складанням навчальних процесуальних документів, які оформлюються у зв’язку з особливими порядками кримінального провадження, проводиться під керівництвом викладача, який веде заняття у навчальній групі, у позааудиторний час за окремо складеним кафедрою графіком і планом, який враховує індивідуальні потреби і можливості студента.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Порядок призначення і проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи під час кримінального провадження.

2. Правове становище в кримінальному процесі особи стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

3. Призначення і проведення судово-психологічної експертизи щодо неповнолітнього обвинуваченого.

4. Правове становище в кримінальному процесі детини, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру.

5. Приватне обвинувачення.

6. Угоди в кримінальному процесі України.

 

Методичні вказівки для викладачів і студентів

Особливе значення в кредитно-модульній технології організації навчання надається самостійній роботі студента. Тематичним планом передбачений мінімально необхідний обсяг засвоєння конкретних тем.

З метою найкращого засвоєння матеріалу курсу при підготовці до кожного виду заняття студенту рекомендується така методика самостійної роботи: 1) уточнюється коло питань, що підлягають вивченню; 2) аналізуються відповідні положення чинного кримінально-процесуального законодавства; 3) вивчаються науково-практичні коментарі кримінально-процесуальних норм, а також відомчі нормативні акти, які стосуються питань заняття; 4) ретельно опрацьовуються теоретичні джерела з проблем теми (підручники, навчальні посібники, монографії, наукові статті, аналітичні огляди, узагальнення практики), наведені у цих матеріалах і/або запропоновані лектором та викладачем, який проводить заняття у навчальній групі.

Однією з основних умов отримання студентом позитивної оцінки під час занять є наявність у нього конспекту лекції, що була прочитана за темою. Передбачені планом до занять завдання виконуються у робочому зошиті, ведення якого є обов`язковим.

Студентам рекомендується готувати тези виступу з кожного питання плану семінарського заняття та письмово виконувати завдання для самостійної роботи.

При підготовці до практичних занять студент повинен розв`язати вказані в планах задачі й скласти проекти процесуальних документів у письмовій формі. Рішення кожного завдання повинно бути аргументованим, мати посилання на конкретні норми, закріплені в нормативно-правових актах (Конституції України, КПК України тощо), враховувати положення теорії кримінального процесу і матеріали слідчої та судової практики. Якщо умови задачі допускають альтернативи у її розв’язанні, необхідно зазначити кожний з можливих варіантів її вирішення.

Виконання завдань для самостійної роботи перевіряється викладачем під час проведення аудиторних занять або під час підсумкового заняття з відповідного модулю, коли воно передбачено навчальним планом. Питання, що випливають з завдань для самостійної роботи включаються до тестових завдань з кожного модулю та до підсумкового контролю з дисципліни, яким є іспит.

З усіх питань, що виникають у зв’язку з підготовкою до семінарських та практичних занять студентам слід звертатись до викладача під час щотижневих консультацій.

Студентам рекомендується самостійно опрацьовувати відповіді на тестові завдання з метою підготовки до тестування та іспиту з дисципліни.

Для підготовки і проведення заняття використовуються бібліотечний фонд, навчально-методичні та інші, рекомендовані кафедрою матеріали.

Викладачам при проведенні занять бажано застосовувати такі методи перевірки занять студентів:

1) опитувальний ‑ метод перевірки знань, за яким суб'єкт перевірки ставить запитання об'єкту (в усній або письмовій формі).

2) реферативний – метод перевірки знань, за яким заздалегідь визначені студенти доповідають певне питання з наступним обговоренням.

3) програмний контроль – метод перевірки знань, за яким зі студентами проводиться тестування.

4) перевірка конспектів лекцій – метод перевірки знань, який полягає у перевірці наявності лекційного матеріалу у зошитах.

Виступам студентів передує вступне слово викладача. Після кожного виступу студенту можуть бути поставлені додаткові запитання, які не були розкриті під час його виступу. У ході виступу, а також і після нього, ставляться запитання до решти студентів, які повинні постійно слідкувати за виступами своїх колег та вчасно висловлювати погляд щодо дискусійних проблем.

Після кожного виступу викладач повинен робити підсумок виступам як основного відповідача, так і інших осіб, які брали участь у обговоренні питання. Загальне резюме робиться наприкінці заняття.

Вступ студентів здійснюється через вільне викладання питання без використання конспектів. Можливість використання додаткового матеріалу доцільна, якщо це є самостійно розробленим проектом рішення щодо поданого ситуативного завдання, яке допомагає розкрити правові підстави і порядок дій у запропонованій ситуації.

Організаційно заняття складається з доведеного до студентів:

- плану проведення заняття;

- переліку рекомендованої літератури;

- тем реферативних повідомлень.

Орієнтовний розрахунок навчального часу на заняттях:

- перевірка готовності студентів до заняття – 3 хв.

- вступне слово викладача – 5 хв;

- розгляд основних навчальних питань – 68 хв;

- прикінцеве слово викладача, підведення підсумків та виклад рекомендацій щодо поглиблення знань з даної теми – 4 хв.

Навчально-методичні матеріалі та тестові завдання в електронному форматі є в читальному залі, комп’ютерному класі, у методистів курсу та на кафедрі кримінального права і криміналістики ННІПП НАВС.

За результатами проведення модульного контролю проводиться індивідуальне заняття, на яке запрошуються студенти, у яких виникли проблеми із самостійним засвоєнням навчального матеріалу або які займаються поглибленим вивченням окремих питань з навчальної дисципліни.

 

 

перелік питань для іспиту:

1. Поняття та завдання кримінального процесу.
2. Поняття стадій кримінального процесу і їх система.
3. Кримінально-процесуальне право і його джерела.
4. Чинність кримінально-процесуального закону в просторі, у часі і щодо осіб.
5. Кримінально-процесуальна норма, її структура і види.
6. Поняття і значення кримінально-процесуальної форми.
7. Поняття і види кримінально-процесуальних гарантій.
8. Поняття, значення і система принципів кримінального процесу.
9. Конституційні принципи кримінального процесу.
10. Презумпція невинуватості.
11. Принцип змагальності сторін.
12. Недоторканність житла та іншого володіння особи.
13. Кримінально-процесуальні гарантії прав, свобод і законних інтересів особи.
14. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і засудженому права на захист.
15. Реабілітація особи, незаконно притягнутої до кримінальної відповідальності.
16. Поняття і класифікація суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.
17. Державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінальне судочинство.
18. Особи, які мають власний інтерес у кримінальній справі.
19. Підозрюваний, його права і обов’язки.
20. Обвинувачений в кримінальному процесі.
21. Потерпілий: поняття та процесуальний статус.
22. Процесуальний статус слідчого.
23. Захисник у досудовому слідстві.
24. Експерт і спеціаліст в кримінальному процесі.
25. Функції і повноваження прокурора в кримінальному процесі.
26. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.
27. Поняття і значення кримінально-процесуального доказування.
28. Способи збирання доказів.
29. Перевірка й оцінка доказів.
30. Предмет, межі і суб’єкти доказування в кримінальному процесі.
31. Поняття і класифікація доказів.
32. Належність та допустимість доказів.
33. Речові докази.
34. Експертиза в кримінальному процесі.
35. Використання оперативно-розшукової інформації при розслідуванні злочинів.
36. Поняття, підстави і мета застосування запобіжних заходів.
37. Порядок обрання, зміни і скасування запобіжного заходу.
38. Взяття під варту.
39. Застава як запобіжний захід.
40. Поняття і характеристика загальних положень досудового розслідування.
41. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами.
42. Забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином.
43. Поняття та види слідчих (розшукових) дій.
44. Негласні (розшукові) слідчі дії.
45. Допит свідка і потерпілого.
46. Затримання підозрюваного
47. Допит підозрюваного.
48. Огляд і його види.
49. Ексгумація трупа.
50. Освідування.
51. Пред’явлення для впізнання.
52. Слідчий експеримент.
53. Обшук.
54. Призначення експертизи.
55. Процесуальний порядок повідомлення про підозру.
56. Зміна повідомлення про підозру.
57. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства.
58. Форми закінчення досудового слідства.
59. Підстави та процесуальний порядок закриття кримінальної справи.
60. Процесуальний порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального акту.
61. Дії і рішення прокурора у справі, яка надійшла до нього з обвинувальним актом.
62. Суть і значення підготовчого судового провадження.
63. Процесуальний порядок і строки підготовчого судового провадження.
64. Рішення, які приймаються у підготовчому судовому засіданні.
65. Суть, структура і значення судового розгляду.
66. Межі судового розгляду.
67. Судові дебати й останнє слово підсудного.
68. Процесуальний порядок постановлення і проголошення вироку.
69. Структура і зміст вироку.
70. Ухвали суду.
71. Журнал судового засідання.
72. Поняття, значення та основні риси апеляційного провадження.
73. Порядок провадження в суді апеляційної інстанції.
74. Форма апеляційної скарги і строки її принесення.
75. Рішення, які приймає суд апеляційної інстанції.
76. Поняття, значення та основні риси касаційного провадження.
77. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
78. Підстави для зміни і скасування вироку.
79. Суть і значення стадії виконання вироку суду.
80. Набрання вироком законної сили і порядок звернення його до виконання.
81. Поняття і значення перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
82. Строки, порядок і наслідки перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
83. Перегляд судових рішень у кримінальних справах Верховним Судом України.
84. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
85. Особливості провадження в справах приватного обвинувачення.
86. Провадження в справах про суспільно небезпечні діяння неосудних і обмежено осудних осіб та осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину.
87. Форми міжнародного співробітництва органів кримінальної юстиції.
88. Правові засади надання міжнародної правової допомоги у кримінальному судочинстві.
89. Екстрадиція.
90. Домашній арешт як запобіжний захід.
91. Оскарження дій, рішень чи бездіяльності під час досудового розслідування.
92. Слідчий суддя та його повноваження.
93. Провадження в суді присяжних.
94. Угода про примирення в кримінальному провадженні.
95. Угода про визнання винуватості в кримінальному провадженні.
96. Порядок судового провадження на підставі угоди.
97. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
98. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.
99. Виклик особи, яка перебуває за межами України, для участі у кримінально-процесуальних діях.
100. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від інших держав.
101. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав.
102. Відсторонення особи від посади на час кримінального провадження.
103. Підстави і порядок тимчасового вилучення майна у кримінальному провадженні.
104. Тимчасовий доступ до речей і документів.
105. Роль оперативних підрозділів у кримінальному провадженні.

 

Навчально-методичні матеріали для лекцій 

 

 

Лекція 9. Загальні положення досудового розслідування

 

ПЛАН:

 

Вступ

1. Поняття стадії досудового розслідування.

2. Форми досудового розслідування: дізнання та досудове слідство.

3. Поняття та характеристика загальних положень досудового розслідування.

Висновки

 

 

 

 

ВСТУП

 

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124 Конституції України). Проте законність, обґрунтованість і вмотивованість розгляду кримінального провадження в суді та його вирішення потребують великої і кваліфікованої підготовчої роботи. Тому за законом переважна більшість кримінальних проваджень повинна проходити стадію досудового розслідування.

Успішне виконання завдань стадії досудового розслідування залежить не тільки від професійної майстерності працівників органів розслідування та оперативних підрозділів, але й законодавчого врегулювання їх діяльності. В свою чергу швидке і якісно проведене розслідування є дійовим засобом у боротьбі зі злочинністю, втіленням в життя принципу невідворотності покарання за скоєне.

Адже тільки успішне завершення досудового розслідування є передумовою здійснення правосуддя, реалізації судом своїх виняткових повноважень щодо визнання особи винуватою чи невинуватою та можливості призначення їй покарання.

 

1. Поняття стадії досудового розслідування

Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Називаючи розслідування «досудовим», законодавець тим самим вказує на його співвідношення з основною частиною судового розгляду - судовим слідством. Досудове розслідування передує провадженню в суді і покликане забезпечити його успішне проведення, однак його не можна розглядати тільки як стадію, провадження якої здійснюється до суду і для суду. Ця стадія має особливості, що свідчать про її самостійний характер, зокрема, вона:

1) має свої самостійні завдання, які випливають із загальних завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК);

2) чітко окреслені межі в системі кримінального процесу - з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до винесення рішення, яким завершується провадження розслідування (в ряді випадків кримінальне провадження отримує й своє вирішення по суті, коли провадження в ньому закривається при наявності до того законних підстав);

3) свій зміст та свою процесуальну форму;

4) характеризується колом суб'єктів, які беруть в ній участь;

5) характеризується колом специфічних рішень, що можуть бути прийняті після закінчення досудового розслідування: закриття кримінального провадження,  звернення прокурора до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.

 

 2. Форми досудового розслідування: дізнання та досудове слідство

Досудове розслідування є основною формою досудової підготовки матеріалів кримінального провадження, яке здійснюється у формі дізнання та досудового слідства.

 

Дізнання – це одна з форм досудового розслідування, яка представляє собою врегульовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність слідчого, співробітників інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, що полягає в провадженні досудового розслідування кримінальних проступків, з метою досягнення завдань кримінального судочинства.

Під час досудового розслідування кримінальних проступків не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою.

Для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені КПК, окрім негласних слідчих (розшукових) дій.

Встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

 

Слідчий, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Досудове слідство провадиться, слідчими органів внутрішніх справ, слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, слідчими органів безпеки. Згідно перехідних положень КПК до дня введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 – 421, 423 – 435 (злочини проти встановленого порядку несення військової служби) Кримінального кодексу України, частини четвертої статті 216 КПК (слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до 1–3 категорій посад, суддями та працівниками правоохоронних органів), повноваження щодо досудового розслідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених КПК.

Серед суб'єктів права на розслідування кримінальних правопорушень слід назвати також начальника слідчого відділу, який має право брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (ст. 39 КПК), і прокурора, який має право брати участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадити окремі слідчі дії або брати в них участь.

Ніякі інші особи, в тому числі співробітники приватних розшукових бюро, детективних служб, правом розслідування кримінальних правопорушень не наділені.

 

 

3. Поняття та характеристика загальних положень досудового розслідування

Загальні положення досудового розслідування - це встановлені законом правила, що відображають найбільш характерні риси та особливості досудового розслідування, визначають найбільш суттєві вимоги, які пред'являються до порядку провадження процесуальних дій і прийняття рішень. В них містяться правові вимоги, які забезпечують виконання в цій стадії принципів і завдань кримінального процесу.

Початок провадження досудового розслідування

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок  його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке здійснюється негайно після завершення огляду. У випадку виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України,  досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

 

Правила про підслідність

Підслідність кримінальних проваджень - це сукупність встановлених законом юридичних ознак кримінального провадження, відповідно до яких вона належить до відання певного органу досудового розслідування. Розрізняють наступні види підслідності:

 

- предметна (родова) підслідність визначається категорією (предметом, родом) кримінального правопорушення. Вона залежить від ступеня і характеру суспільної небезпеки кримінального правопорушення, а також від особливостей його об'єкта (сфери суспільних відносин). Предметна ознака підслідності виражена в кваліфікації кримінального правопорушення за статтями Особливої частини КК України. Відповідно в законі для кожного органу досудового слідства визначені переліки кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції;

- персональна або спеціальна - обумовлюється особливостями суб'єкта кримінального правопорушення, тобто пов'язана з особистістю підозрюваної особи, її посадовим чи службовим становищем, особливим правовим статусом в державі;

- за зв'язком кримінальних проваджень - застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов'язане з розслідуванням іншого (наприклад: якщо підчас розслідування кримінального правопорушення будуть встановлені злочини, передбачені ст.ст.209-1, 384, 385, 386, 387, 388, 396 КК України (завідомо неправдиве показання, розголошення даних досудового слідства та ін.), досудове розслідування провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслідування;

- територіальна підслідність - досудове розслідування здійснюється слідчим  того  органу  досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

 

Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування.

1. У випадках необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, у яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких  здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

2. Не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину.

3. У випадках необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

4. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

5. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.

6. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.

Підстави для об'єднання кримінальних проваджень не зумовлюють їх розширювального тлумачення, у зв'язку з чим відомі практиці випадки об'єднання матеріалів досудового розслідування про різноманітні злочини з мотивів практичної доцільності з урахуванням обставин, прямо не вказаних у законі, слід вважати такими, що не відповідають вимогам закону і не виключають визнання доказів, отриманих після об'єднання кримінальних проваджень, недопустимими.

 

Строки досудового розслідування.

Досудове розслідування повинно бути проведено у встановлені законом строки і своєчасно завершено. Виконання цієї вимоги є умовою: а) для успішного розкриття кримінального правопорушення, закріплення і використання доказів; б) створення необхідних передумов для розгляду кримінального провадження в суді; в) належного забезпечення обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального судочинства права на участь в судовому розгляді.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В цей строк включається час з моменту повідомлення особі про підозру, тобто появи в кримінальному провадженні процесуальної фігури підозрюваного  до:

- направлення кримінального провадження прокурором з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру;

-      закриття кримінального провадження;

-      зупинення кримінального провадження в справі (тобто, в строк досудового розслідування не включається час, на протязі якого досудове розслідування було зупинено з підстав, передбачених у ст. 280 КПК, оскільки зупинення досудового розслідування одночасно означає і зупинення перебігу строку досудового розслідування до моменту відновлення кримінального провадження).

Строк досудового розслідування може бути продовжений в порядку, передбаченому КПК. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (ст.219 КПК).

 

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені ст.219 КПК.

 

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення.

Слідчий, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

 

 

 

Лекція. ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

 

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття і значення слідчих (розшукових) дій, умови та підстави їх проведення.

2. Класифікація слідчих (розшукових) дій та їх види.

3. Процесуальна характеристика окремих слідчих (розшукових) дій.

Висновки

 

 

ВСТУП

Кримінальний процес як галузь права є похідним від кримінального (матеріального) права, бо його функціональним призначенням є забезпечення реалізації норм останнього. Основними категоріями кримінального права є злочин і кримінальна відповідальність за його вчинення. Питання про те, чи мав місце злочин, якщо мав, то хто його вчинив і як застосувати до суб’єкта злочину покарання, вирішуються в просторово-часових межах кримінального процесу.

Вирішення зазначених вище питань здійснюється в ході пізнавальної діяльності, яка в кримінальному процесі іменується доказуванням і реалізується за допомогою спеціальних пізнавальних засобів. Порядок застосування таких засобів регламентується нормами кримінально-процесуального права. Перелік пізнавальних засобів і порядок їх здійснення є особливими на різних стадіях кримінального процесу.

Під кримінально-процесуальною дією в кримінальному судочинстві треба розуміти дію, передбачену та детально врегульовану нормами кримінально-процесуального права, що провадиться виключно органами, які уповноважені законом на здійснення кримінально–процесуальної діяльності, і тільки в межах чинності кримінально–процесуального закону, визначеної законом компетенції та в часових межах кримінального процесу, результат якої має самостійне юридичне значення, котра спрямована на досягнення його мети та виконання завдань, факт, зміст і результати якої фіксуються у встановленому законом порядку.

Одним із різновидів кримінально-процесуальних дій, що мають пізнавальну спрямованість, і відносяться до основних засобів збирання і перевірки доказів є слідчі (розшукові) дії. Термін «слідча (розшукова) дія» є найбільш вживаним в практиці діяльності органів досудового слідства та прокуратури, вони проводяться кожного дня посадовими особами зазначених органів.

 

 1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ, УМОВИ ТА ПІДСТАВИ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Таким чином, слідчі дії - це регламентовані нормами процесуального права та здійснювані в рамках кримінально-процесуального провадження уповноваженою на те особою, а також забезпечувані заходами державного примусу та супроводжувані необхідним документуванням процесуальні дії, які являють собою комплекс пізнавально-засвідчувальних операцій, спрямованих на отримання, дослідження та перевірку доказів.

Система слідчих дій передбачає такі процесуальні форми здійснення пізнавальних дій, які включають у себе всі необхідні та допустимі методи пізнання і у своїй сукупності дають можливість встановлення об’єктивної істини.

Слідчі дії залежно від мети, яка ставиться перед ними, можуть бути такими, що спрямовані на збирання або перевірку доказів. Слід зазначити, що одна і та сама слідча дія за різних обставин справи, на різних етапах провадження розслідування може бути спрямованою як на збирання нових доказів, так і на перевірку вже зібраних. При проведенні слідчої дії особа, яка її проводить, зобов’язана беззаперечно додержуватись передбаченої законом процедури, забезпечувати захист прав і свобод людини, поважати її честь і гідність.

При провадженні слідчих дій необхідно забезпечити безпеку учасників процесу. У процесі слідчої дії слід вжити заходів щодо забезпечення нерозголошення конфіденційної інформації, захисту сфери особистого життя людини.

 

У КПК України законодавець вводить нове поняття – слідчі (розшукові) дії. Так, згідно зі ст. 223, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) показів, речей і документів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Закон передбачає проведення таких слідчих (розшукових) дій, як:

Допит (ст.ст. 225, 352, 353, 351, 226); пред’явлення особи для впізнання (ст.ст. 228, 229, 230); огляд (ст.ст. 237, 238, 239); ексгумація трупа (ст. 239); обшук (ст. 234); слідчий експеримент (ст. 240); освідування особи (ст. 241); проведення експертизи (ст. 242).

Слідчі (розшукові) дії слід відрізняти від негласних слідчих (розшукових) дій, які хоча і є їх різновидом, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню.

Негласні слідчі (розшукові) дії, є різновидом слідчих (розшукових) дій, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню. Проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб (ч.ч. 1, 2 ст. 246 КПК України ).

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб (ч.ч. 1, 2 ст. 246 КПК України ). До них слід віднести: аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260); накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261), огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263), зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264), обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269), аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270), контроль за вчиненням злочину (ст. 271), виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272), негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274).

Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю понятих та захисника незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Усі слідчі (розшукові) дії проводяться за наявності підстав:

Правова підстава – це сукупність передбачених кримінально-процесуальним законом умов, що дають право слідчому, прокурору, суду проводити ту або іншу слідчу дію.

Фактична підстава – це наявність достатніх відомостей, що диктують слідчому, прокурору, суду необхідність виконання конкретних дій в інтересах встановлення істини у справі.

Мета проведення тієї чи іншої слідчої дії прямо передбачена в нормах КПК (наприклад: мета огляду – виявлення слідів злочину, з’ясування обстановки події). Сутність слідчих (розшукових) дій обумовлена їх пізнавальною і нормативною стороною.

 

2. КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ТА ЇХ ВИДИ

Слідчі (розшукові) дії можна класифікувати залежно від цілей, об’єктів, методів виконання, часу і правил провадження, а також деяких інших критеріїв. Класифікація за різними критеріями допомагає усвідомити внутрішню сутність слідчих (розшукових) дій, визначити їх місце серед інших подібних.

1) основні та додаткові.

2) первинні та повторні.

Повторні – це коли певна слідча (розшукова) дія проводиться знову у повному обсязі. Після першого допиту, огляду, обшуку тощо та сама дія проводиться ще раз в повному обсязі. Коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза.

3) невідкладні (негайні, екстрені) та інші.

Невідкладність проведення слідчої (розшукові) дії може виникнути не тільки на початковому етапі розслідування, а й у ході подальшого його провадження. Наприклад, достатні підстави для проведення обшуку на квартирі знайомої підозрюваного виникли лише після допиту самого підозрюваного.

4) обов’язкові та необов’язкові.

Обов’язковість слідчої (розшукової) дії може визначатись прямою вказівкою в законі: обов’язкове призначення судово-медичної експертизи для з’ясування тяжкості тілесних ушкоджень; призначення судово-психіатричної експертизи для з’ясування психічного стану підозрюваного чи обвинуваченого; допит підозрюваного після його затримання; допит обвинуваченого у справі, що передається з обвинувальним актом.

За своєю процесуальною формою слідчі (розшукові) дії можна поділити на ті які провадяться:

1) з дозволу (ухвали) слідчого судді або без нього

За ухвалою слідчого судді проводяться:

-    огляд житла чи іншого володіння особи;

-    обшук;

-     примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи.

2) за постановою прокурора і без неї

За постановою прокурора проводяться:

-    огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією;

-    освідування особи.

4) за участю понятих і захисника і без них:

 

За участю понятих і захисника провадяться:

-     обшук або огляд житла чи іншого володіння особи;

-     обшук особи.

Також слідчі (розшукові) дії залежно від їх мети, можуть бути такими, що спрямовані на збирання або перевірку доказів.

 

 3. ПРОЦЕСУАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

 

Допит - це слідча дія, в процесі якої слідчий отримує від особи, яка володіє відомостями, що мають значення по кримінальній справі, словесну інформацію про обставини події злочину та інші факти, які мають значення для встановлення об’єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону.

Предмет допиту: 1) про обставини, які підлягають встановленню по даній справі; 2) про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ним.

Допит поділяється на окремі види залежно від процесуального статусу допитуваних учасників процесу і провадиться за певними правилами ‑ загальними для всіх видів допиту та особливими для окремих видів допиту.

Пред’явлення для впізнання особи

Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. (ч. 1 ст. 228 КПК України ).

Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

При пред’явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

Пред’явлення трупа для впізнання

Процесуальний порядок пред’явлення трупа для впізнання як самостійної слідчої дії визначений у ст. 230 КПК України

Пред’явлення речей для впізнання

Перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети (ст. 229 КПК України ).

Огляд

Огляд – це слідча (розшукова) дія, в ході якої виявляють, безпосередньо сприймають, оцінюють і фіксують стан, властивості та ознаки матеріальних об’єктів з метою отримання фактичних даних, що мають значення для встановлення істини у кримінальній справі.

Огляд проводиться слідчим, прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 237 КПК України ).

Огляд місця події

Зміст слідчої дії визначається об’єктом, на дослідження якого вона спрямована. Об’єкт дослідження визначає як характер пізнавальних операцій, необхідних для досягнення мети слідчої дії, так і процесуальну форму їх здійснення. Під місцем події логічно розуміти територію, приміщення або будівлю, де відбулася подія, яку розслідують, або настав її результат.

Місце події як об’єкт огляду завжди являє собою складну та неповторну систему різноманітних за своїми якостями та характеристиками предметів та інших матеріальних утворень (територія підприємства, житлове помешкання, магазин, автомобільна магістраль, пасажирський вагон, лісовий масив тощо). Огляд повинен забезпечувати можливість виявлення та закріплення слідів злочину в межах обстановки будь-якого місця події, мати свого роду пізнавальну універсальність, включати прийоми та методи, що забезпечують всебічне дослідження будь-яких об’єктів матеріального світу.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Ексгумація трупа

Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 239 КПК України ).

У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи. Також під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Освідування

Освідування – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим, або прокурором щодо підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню (ч. 1 ст. 241 КПК України ).

Обшук

Обшук – слідча (розшукова) дія, що проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ст. 234 обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; підстави для обшуку; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

 

Слідчий експеримент

Слідчий експеримент – слідча (розшукова) дія, що проводиться слідчим або прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Слідчий експеримент проводиться відповідно до правил ст. 240 КПК України

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Також до участі в даній слідчій (розшуковій) дії можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитись вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Проведення експертизи

Одним з найважливіших засобів одержання доказів є проведення експертизи.

Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Висновок експерта - це результат діяльності експерта щодо проведення експертизи, що являє собою складений відповідно до вимог закону документ, у якому викладаються фактичні дані, отримані в процесі дослідження, і висновки експерта з досліджуваних питань.

 

 

Лекція 11. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ

 

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття, зміст та значення повідомлення особи про підозру

2. Зміст і форма письмового повідомлення про підозру

3. Порядок повідомлення про підозру. Допит підозрюваного.

4. Зміна повідомлення про підозру

Висновки

 

 Вступ.

Повідомлення про підозру займає особливе місце в структурі досудового розслідування. Воно підводить підсумок проведеної до того часу роботи, зібраним доказам, у більшості визначає подальше спрямування кримінального провадження і є початковим моментом притягнення до кримінальної відповідальності.

Даний акт означає появу в кримінальному судочинстві нового учасника процесу - підозрюваного. Підозрюваний є центральною фігурою у кримінальному процесі навколо якої концентруються процесуальні дії органів досудового розслідування, прокурора, суду та інших учасників процесу.

Теоретичні і практичні питання, пов’язані з повідомлення особи про підозру, є фактично новим інститутом в юридичній літературі. Разом з цим проблема обґрунтованості повідомлення особи про підозру на стадії досудового розслідування, суворого дотримання законності при реалізації цього є дуже актуальною.

Юридичне значення акту повідомлення особи про підозру складається також із того, що в стадії досудового розслідування настає новий етап, пов’язаний з тим, що в процесі досудового розслідування накопичено достатньо доказів для підозри у скоєнні злочину конкретної особи. Ця підозра вперше чітко сформульована в офіційному документі – повідомленні особи про підозру. В ній слідчий дає першопочатковий висновок, про наявність і суть кримінально-караного діяння, вчиненого конкретною особою.

 

 

1. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ ПОВІДОМЛЕННЯ ОСОБИ

ПРО ПІДОЗРУ

Повідомлення особи про підозру – це одне із важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором до закінчення розслідування у кримінальному провадженні. В цьому процесуальному рішенні на основі доказів, зібраних у ході проведення досудового розслідування, конкретна особа стає набуває статусу підозрюваного.

Акт повідомлення особи про підозру має важливе юридичне значення:

1. Він служить одним із засобів забезпечення невідворотності відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

2. Обґрунтована підозра дозволяє призначити таким особам справедливе покарання відповідно до характеру і тяжкості скоєного кримінального правопорушення.

3. Акт повідомлення особи про підозру є початковим моментом реалізації функції обвинувачення.

4. Акт повідомлення особи про підозру є початковим моментом забезпечення кримінальної відповідальності особи, винуватої у скоєнні кримінального правопорушення.

5. Після повідомлення особи про підозру процесуальне становище даної особи погіршується (її можна оголосити в розшук, відсторонити від займаної посади тозщо).

Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється у наступних випадках:

1) у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

Це положення КПК означає що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

а) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

б) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

 

Що ж слід розуміти під “достатніми доказами”, які повинні відповідно до вимог закону вказувати на вчинення кримінального правопорушення конкретною особою. Поняття “достатність” охоплює кількісні і якісні сторони явища. Докази, які лежать в основі рішення, повинні бути достовірними, а їх кількість повинна складати сукупність, яка б дозволяла прийняти правильне рішення.

Таким чином під достатніми доказами відносно акту повідомлення особи про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені і оцінені слідчим у встановленому законом порядку, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене Кримінальним кодексом України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

 

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ. ДОПИТ ПІДОЗРЮВАНОГО

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення прокурором або слідчим, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень, тобто шляхом виклику або приводу. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання.

У випадку, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після спливу 24 годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Особливий порядок письмового повідомлення про підозру здійснюється:

1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові – Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;

2) народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати, заступникам Генерального прокурора України – Генеральним прокурором України;

3) судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному та засідателю на час здійснення ними правосуддя – Генеральним прокурором України або його заступником;

4) Генеральному прокурору України – заступником Генерального прокурора України.

Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні.

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув'язнення.

Допит підозрюваного є слідчою дією, спрямованою на одержання від підозрюваного показань зі змісту підозри, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження.

Перед допитом встановлюється особа, роз'яснюються її права, а також порядок проведення допиту.

Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

Слідчий може допитати підозрюваного за місцем проведення досудового слідства, а при необхідності і за місцем перебування підозрюваного, тобто за місцем його проживання, роботи, навчання, лікування, попереднього ув'язнення.

 

4. ЗМІНА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ

Під час досудового розслідування після повідомлення особі про підозру можуть бути отримані нові докази, які тягнуть необхідність зміни повідомлення особі про підозру. Може бути також дана інша оцінка вже відомим доказам.

У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, щодо вручення письмового повідомлення особі про підозру, передбачені статтею 278 КПК. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Зміна – це поправка, яка змінює що-небудь попереднє. Зміна повідомлення про підозру в широкому розумінні цього поняття полягає у:

1) не підтвердженні частини повідомлення про підозру;

2) доповненні повідомлення про підозру;

3) зміні повідомлення про підозру.

Доповнення повідомлення про підозру може привести до зміни кваліфікації. Тому слідчий, при необхідності доповнити повідомлення про підозру, повинен скласти нове повідомлення про підозру особи та вручити їй це повідомлення.

Зміна повідомлення про підозру (у вузькому розумінні цього поняття) може обумовлюватися виявленням обставин, які змінюють характер відомостей, викладених в попередньому повідомленні про підозру. Можуть бути уточнені фактичні обставини скоєного (місце, час, спосіб діяння, характер і розмір шкоди і т. ін.), виправлена раніше допущена помилка або неточність формулювання підозри.

 

 

 

Лекція 12. ЗУПИНЕННЯ І ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

 

ПЛАН:

Вступ

1. Підстави і процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового розслідування.

2. Форми закінчення досудового розслідування.

3. Закриття кримінального провадження.

4. Звільнення особи від кримінальної відповідальності.

5. Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.

Висновки

 

ВСТУП

Необхідною умовою здійснення конституційного принципу законності в кримінальному провадженні є правильно організована діяльність органів досудового розслідування, прокурора і суду щодо встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення з метою досягнення об’єктивної істини. Через об’єктивні обставини органи досудового розслідування не завжди можуть закінчити досудове провадження, тому для збереження строків провадження та прийняття остаточного рішення в кримінальному судочинстві існує інститут зупинення досудового розслідування.

Законне й обґрунтоване прийняття рішення про закінчення досудового розслідування забезпечує реалізацію таких завдань кримінального провадження, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу. У 2011 році слідчими ОВС закрито 5979 кримінальних справ, направлено до суду – 174574, направлено до суду для звільнення від кримінальної відповідальності 4886 справи.

 

1. ПІДСТАВИ І ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗУПИНЕННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Зупинення досудового розслідування – це тимчасова вимушена перерва у провадженні досудового розслідування, зумовлена обставинами, що унеможливлюють його подальше провадження.

Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у випадку, якщо (ст. 280 КПК України):

1) підозрюваний захворів на важку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;

3) наявна необхідність виконання процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва.

Перелік названих підстав є вичерпним. Будь-які інші обставини, які також перешкоджають продовженню досудового розслідування (наприклад, тривале проведення експертизи, від’їзд підозрюваного у відрядження або за кордон, хвороба потерпілого, свідка) не є підставами для зупинення досудового розслідування. У цих випадках, якщо строк досудового розслідування закінчується, порушується клопотання про його продовження у встановленому законом порядку.

 

Досудове розслідування зупиняється мотивованою постановою прокурора або слідчого за узгодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається потерпілому, стороні захисту, які мають право її оскаржити слідчому судді.

Зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, коли підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому.

Зупинене досудове розслідування також відновлюється у випадку скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування. Відомості про відновлення досудового розслідування вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

 

2. ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності (п.1 ч. 3 ст. 129 Конституції України) в кримінальному провадженні і здійсненні поставлених перед ним завдань є правильне встановлення фактичних обставин справи з метою досягнення об’єктивної істини.

Закінчення кримінального провадження полягає у прийнятті уповноваженим органом рішення про припинення кримінального провадження. Досудове розслідування являє собою процесуальну діяльність уповноважених осіб, зокрема, щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування. Це стадія кримінального провадження, яка передує судовому провадженню, починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов'язаний у найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру (ст. 283 ч.2 КПК):

1) закрити кримінальне провадження, або

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.

 

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Закінчуючи досудове розслідування необхідно систематизувати і технічно оформити матеріали кримінального провадження. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінального провадження, тобто послідовності їх розташування: хронологічну і тематичну.

 

3. ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Закриття кримінального провадження є одним з найважливіших актів судочинства, через який забезпечується вирішення вказаного у ст. 2 КПК України завдання охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Кримінальне провадження закривається, згідно із ст. 284 КПК України, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

При закритті справи на підставі не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанння можливостей їх отримати провадження в цілому не закінчується, а продовжується, щоб встановити, хто в дійсності вчинив кримінальне правопорушення.

 

4. ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Згідно із ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у випадку здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Слідчий, прокурор зобов'язаний заохочувати особу до таких дій.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено сутність підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У випадку, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 289 КПК, якщо протягом року з дня передачі особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації вона не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори відповідного колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

 

5. ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ З ОБВИНУВАЛЬНИМ АКТОМ, КЛОПОТАННЯМ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ ВИХОВНОГО ЧИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурор зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Прокурор зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, в тому числі будь-які докази, які самі по собі або у сукупності із іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

Надання доступу до матеріалів включає у себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

Сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Про відкриття сторонами матеріалів прокурор повідомляє потерпілого, після чого останній має право знайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.

Про відкриття сторонами матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

Сторони зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий – прокурору факт надання їм доступу до матеріалів з зазначенням найменування таких матеріалів.

Згідно із ст. 291 КПК обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт повинен містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

 

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, що його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування;

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, крім відомостей, передбачених ст. 291 КПК України (обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування), повинно містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати.

Одночасно із переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати копію відповідного документа та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

 

ВИСНОВКИ

Отже, зупинення досудового розслідування – це тимчасова вимушена перерва у провадженні досудового розслідування, зумовлена обставинами, що унеможливлюють його подальше провадження.

Після повідомлення особі про підозру досудове розслідування може бути зупинене виключно у випадках, передбачених ст. 280 КПК України, якщо: 1) підозрюваний захворів на важку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком; 2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме; 3) наявна необхідність виконання процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва.

Досудове розслідування зупиняється мотивованою постановою прокурора або слідчого за узгодженням з прокурором.

Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов'язаний у найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру: 1) закрити кримінальне провадження, або 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.

 

 

ЛЕКЦІЯ 13. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

 

ПЛАН:

Вступ

1.Поняття і суть оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

2.Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування.

3. Порядок оскарження ухвал слідчого судді.

4. Порядок оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора.

Висновки

 

ВСТУП

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому,що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Положення статей 21 та 22 Конституції України гарантують, що держава зобов’язана забезпечити кожному можливість відстоювати свою точку зору, свої права у суперечці з будь-якими органами і службовими особами, у тому числі тими, які здійснюють розслідування в кримінальних справах.

Видається, реалізація інституту оскарження дій чи бездіяльності та рішень осіб, що ведуть процес,є ключовою. Верховенство права особи є засадою, яка має свій безпосередній прояв і під час оскарження дій чи бездіяльності. Право особи виступає вирішальним фактором боротьби із порушенням принципів кримінального судочинства, зокрема, засади законності. Скарга, що детально обґрунтована, тобто така, яка вказує на реальне порушення закону, а не вигадане, являє собою спонукальну причину для початку діяльності відповідного державного органу з метою виправлення зазначених в ній недоліків та порушень. Так, звертаючись зі скаргою для захисту своїх прав , особа в деякій мірі сприяє і покращенню діяльності органів, що ведуть процес.

 

1. ПОНЯТТЯ І СУТЬ ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ, РІШЕНЬ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Кримінально-процесуальні гарантії в своїй сукупності забезпечують виконання суспільних інтересів, а їх реалізація сприяє вирішенню завдань кримінального судочинства.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності на досудовому розслідуванні є дієвим засобом поновлення порушених прав і законних інтересів осіб, виправленню недоліків. Воно виступає гарантією збереження прав і свобод особи.

Під процедурою оскарження в праві розуміється офіційно встановлений порядок дій при формуванні матеріалів. Розглядаючи теоретичні положення процедури, зазначимо, що вона є системою контролю, що включає досягнення конкретного результату та порядок реалізації правовідносин, що знаходяться в певній динаміці.

Скарга є засобом захисту, що має за мету відновлення порушеного права та законного інтересу учасника кримінально-процесуальної діяльності. Оскарження є формою правового захисту, особливості якого полягають у тому, що воно виникає лише за умови вільного волевиявлення зацікавленої особи (учасника кримінально-процесуального провадження) скористатися правовим засобом захисту-правом подання скарги.

Оскарження виступає у двоєдиному виді. У вузькому розумінні слова – подача скарги на процесуальні рішення та дії слідчого, прокурора чи слідчого судді. У широкому – діяльність судді по прийняттю, розгляду та вирішенню скарг заінтересованих осіб.

Предметом оскарження дій та рішень органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді є: процесуальні рішення; процесуальні дії; їх не процесуальні дії; їх процесуальна бездіяльність.

Право на оскарження виникає із забезпечення особі права на захист. Забезпечення такого права – найважливіша гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина, що закріплена в ст. 59 Конституції України. Це право гарантується також засобами судового захисту, включаючи право звернення відповідно до міжнародних договорів України в міждержавні органи правосуддя щодо захисту прав і свобод людини. Положення ст. 59 Конституції України також гарантують право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги, а у випадках, передбачених законом, безкоштовної.

 

2. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Відповідно до ст. 303 КПК України оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування можна поділити на два види: 1) оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що пов’язане з рухом провадження; 2) оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що не пов’язане з рухом провадження;

Так, до оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що пов’язане з рухом провадження відносяться:

- бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк – заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем тимчасово вилученого майна;

- рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, підозрюваним;

- рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим;

- рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, підозрюваним;

- рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним.

 

До оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, що не пов’язане з рухом провадження відносяться:

- рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

- рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

- рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) -особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання.

 

Скарги на дії, рішення чи бездіяльність зазначених осіб, що прямо не зазначені в ч. 1 ст.303 КПК під час досудового розслідування не розглядаються і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді.

Під час підготовчого судового засідання також можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність, передбачені пунктами 5, 6 ч.1 ст. 303 КПК.

Строк на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що перераховані вище, вираховується протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Випадками, коли скарга не підлягає розгляду, а повертається є :

1) скаргу подала особа, яка немає права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

 

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду.

Скарги розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.

Відповідно до ст. 307 КПК слідчий суддя за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора приймає ухвалу про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

2) зобов'язання припинити дію;

3) зобов'язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Оскарженню така ухвала не підлягає (випадок складає лише ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження).

3. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛ СЛІДЧОГО СУДДІ

Порядку оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування присвячені ст. 309-310 КПК.

Ухвали слідчого судді також можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Так, в апеляційному порядку на досудовому розслідуванні оскаржуються ухвали слідчого судді про:

1) відмову у наданні дозволу на затримання;

2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;

6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;

9) арешт майна або відмову у ньому;

10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа – підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;

11) відсторонення від посади або відмову у ньому.

 

Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані на етапі підготовчого провадження в суді.

 

4. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ СЛІДЧИМ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА

Відповідно до ст. 311 КПК рішення, дії чи бездіяльність прокурора можуть бути оскаржені слідчим.

Під час досудового розслідування слідчий, який здійснює розслідування певного кримінального правопорушення, має право оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті (вчинені) у відповідному досудовому провадженні, крім випадків, передбачених КПК.

Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора подається в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття (вчинення) оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності.

Скарга слідчого подається до прокуратури вищого рівня стосовно прокуратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх виконання.

Службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надійшла скарга на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана вирішити цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження і надіслати своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалася.

Правовими наслідками розгляду скарги є рішення про:

1) залишення рішення чинним (визнання законними вчинених дії чи бездіяльності);

2) зміну рішення в частині;

3) скасування рішення і прийняття нового рішення (визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності і зобов'язання вчинити нову дію).

 

Лекція 14. Підсудність у кримінальному провадженні. Підготовче провадження

 

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні.

2. Поняття, суть і значення підготовчого провадження.

3. Порядок і строки підготовчого провадження.

4. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

         Висновки

Вступ

Законодавець, встановлюючи такі правила здійснення правосуддя виходить із того, що правовий статус суду, його функції та суворо визначений порядок діяльності створюють такі переваги в забезпеченні правильного застосування правових норм і закріплення законності в країні, які не може мати жодна форма державної діяльності. Прикладом цього є – кримінальний процес і його перша судова стадія – підготовче провадження.

Необхідність точного і правильного додержання кримінального процесуального законодавства під час підготовчого провадження спрямовано на додержання встановлених законом процесуальних гарантій всіх учасників судового розгляду. Це необхідно для забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, постановлення законного та обгрунтованого судового рішення в наступній стадії – стадії судового розгляду. Іншими словами, стадія підготовчого провадження створює правові та фактичні умови для повноцінного судового розгляду кримінального провадження. Вона виступає своєрідним процесуальним фільтром, який унеможливлює потрапляння в центральну судову стадію кримінального процесу неякісно підготовлених кримінальних проваджень, що створює додаткові гарантії забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві.

 

1. Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні

Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обов’язок розгляду данного провадження у першій інстанції.

Визначити підсудність – з’ясувати, який саме суд має провести судовий розгляд у конкретному кримінальному провадженні.

Розрізняють такі види підсудності: територіальна (ч.1 ст.32 КПК), персональна (ч.2 ст.32 КПК), інстанційна (ст.33 КПК) та за зв’язком проваджень (ст.217, 334 КПК):

1. Територіальна підсудність визначається місцем скоєння кримінального правопорушення.

2. Інстанційна підсудність визначається процесуальною стадією судового розгляду кримінального провадження.

3. Підсудність за зв’язком проваджень визначається необхідністю об’єднання декількох проваджень.

Порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого:

1. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.

 

2. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про передання провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

3. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого вирішується не пізніше п'яти днів від моменту внесення подання чи клопотання, про що постановляється ухвала.

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про передання кримінального провадження з одного суду  до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

6. Суд, який отримав кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, що обумовили передання провадження.

Обставини, що обумовлюють передання кримінального провадження на розгляд іншого суду (ч.1 ст.34 КПК):

- до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

- після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

- обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

- ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

- у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано до початку судового розгляду на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження.

 

 2. Поняття, суть і значення підготовчого провадження

З моменту надходження кримінального провадження з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності до суду бере свій початок нова стадія кримінального процесу – підготовче провадження.

Підготовче провадження – стадія кримінального процесу, в якій:

- суддею перевіряються матеріали кримінального провадження;

- визначаються межі обвинувачення;

- з’ясовуються наявність чи відстуність підстав для закриття кримінального провадження;

- перевіряється дотримання правил підсудності кримінальних проваджень;

- вживаються заходи щодо підготовки судового розгляду справи.

 

У стадії підготовчого провадження не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, це компетенція лише суду й вирішується в наступній стадії процесу - стадії судового розгляду. Основне призначення цієї стадії полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального закону.

Завдання стадії підготовчого провадження:

1) перевірити наявність процесуальних підстав для затвердження угоди про визнання вини чи про примирення;

2) перевірити наявність підстав закриття провадження;

3) перевірити відповідність вимогам кримінального процесуального закону обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру;

4) перевірити дотримання правил визначення підсудності кримінального провадження;

5) підготувати умови для успішного проведення судового розгляду.

Відповідно до цих завдань суддя в цій стадії вирішує дві групи питань:

1) питання, які пов’язані з перевіркою матеріалів кримінального провадження;

2) питання, пов’язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.

Усі питання, пов’язані з проведенням підготовчого провадження, вирішуються суддею одноособово (ст.31 КПК). Відповідно до положень ст.35 КПК визначення судді для конкретного розгляду здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів кримінального провадження. При цьому мають бути враховані положення ст. 75, 76 КПК, що визначають обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.

 

 3. Порядок і строки підготовчого провадження

Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження (ст.314 КПК).

Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими КПК України для судового розгляду.

Порядок проведення підготовчого судового засідання:

1) відкриття судового засідання. У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд  відповідного кримінального провадження;

2) перевірка явки учасників кримінального провадження. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі;

3) повідомлення про фіксацію судового засідання. Секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування судового розгляду, а також про умови фіксування судового засідання;

4) вирішення питань про відвід. Після цього головуючий оголошує прізвища судді, прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз'яснює учасникам підготовчого провадження право відводу і з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід. Питання про відвід вирішується судом згідно зі ст. 75–81 КПК;

5) роз’яснення прав учасників кримінального провадження. Судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у підготовчому провадженні, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені КПК України. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у підготовчому провадженні, з пам'яткою, головуючий з'ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов'язки і у разі необхідності роз'яснює їх;

6) вирішення питання про можливість призначення судового розгляду.  Після виконання зазначених вище вимог головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку стосовно можливості призначення судового розгляду;

7) підготовчі дії до судового розгляду. При встановленні процесуальної можливості призначення судового розгляду кримінального провадження суд вирішує процесуальні та організаційні питання;

8) постановлення ухвали за результатами підготовчого провадження. Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд повинен бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду про визнання вини чи про примирення або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому для здійснення кримінального провадження на підставі угод. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду;

2) закрити провадження у випадку встановлення наступних підстав: -  набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; - помер обвинувачений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого; - існує вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому ж обвинуваченню; - потерпілий чи  його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; - у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; - якщо прокурор відмовився від підтримання обвинувачення, а потерпілий чи його представник або законний представник відмовились підтримувати обвинувачення самостійно;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам ст.291, 292 КПК. Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про передання кримінального провадження з одного суду  до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання;

5) зупинити підготовче провадження (ст.335 КПК). У випадку, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суддя зупиняє підготовче провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує підготовче провадження щодо інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому, прокурору;

6) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру;

З метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з'ясовує у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з'ясовує, питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

- здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

- витребування певних речей чи документів;

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Прийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду, суддя також має право вирішити наступні питання:

1) про призначення захисника у випадках, коли його участь у справі є обов'язковою;

2) про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілою, цивільним відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час досудового розслідування;

3) про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов не був заявлений під час розслідування справи;

4) про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;

5) про заходи щодо забезпечення цивільного позову;

6) про виклик у необхідних випадках перекладача;

7) про визнання доказів недопустимими.

4. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою).

Згідно п.14 ч.3 ст.42 КПК обвинувачений має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування та вимагати відкриття матеріалів. Такі ж самі права має захисник та законний представник обвинуваченого. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається (ст.221 КПК). Потерпілий, його представник та законний представник також мають право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо потерпілого кримінального правопорушення (п.11 ч.1 ст.56 КПК). Так само мають право знайомитись із матеріалами кримінального провадження в частині, що стосується цивільного позову, цивільний позивач і його представник, цивільний відповідач і його представник та законний представник.

Матеріали кримінального провадження (кримінальна справа) – це документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, і долучаються до обвинувального акта (клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності).

Ст.290 КПК визначається процесуальний порядок відкриття матеріалів кримінального провадження. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

 

Висновки

З метою забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, постановлення законного та обгрунтованого судового рішення в стадії судового розгляду кримінальний процесуальний закон встановлює правила, відповідно до яких визначається той суд, що буде здійснювати судовий розгляд в кожному конкретному кримінальному провадженні. Визначити підсудність і означає  з’ясувати, який саме суд має провести судовий розгляд у конкретному кримінальному провадженні. Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обов”язок розгляду данного провадження у першій інстанції. Розрізняють такі види підсудності: територіальна, персональна, інстанційна та за зв’язком проваджень.

З моменту надходження кримінального провадження з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності до суду бере свій початок нова стадія кримінального процесу – підготовче провадження. В цій стадії кримінального процесу суддею перевіряються матеріали кримінального провадження; визначаються межі обвинувачення; з’ясовуються наявність чи відстуність підстав для закриття кримінального провадження; перевіряється дотримання правил підсудності кримінальних проваджень; вживаються заходи щодо підготовки судового розгляду справи.

У стадії підготовчого провадження не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, воно є компетенцією лише суду й вирішується в наступній стадії процесу - стадії судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду про визнання вини чи про примирення або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому для здійснення кримінального провадження на підставі угод; 2) закрити провадження; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам ст.291, 292 КПК; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) зупинити підготовче провадження; 6) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

 

ЛЕКЦІЯ. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД

 

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття, суть і значення стадії судового розгляду.

2. Загальні положення судового розгляду у кримінальному провадженні.

3. Межі судового розгляду.

4. Процедура судового розгляду.

Висновки

 

 

Вступ

Необхідність точного і правильного додержання кримінального процесуального законодавства при здійсненні судового розгляду спрямовано на додержання встановлених законом процесуальних гарантій всіх учасників кримінального провадження. Це необхідно для забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин в кримінальному провадженні, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, постановлення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення. Іншими словами, чим більше суд і учасники судового розгляду звертатимуться до форми (тобто до встановленого законом порядку судового розгляду), тим менше можливість допустити судову помилку і більше гарантій для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства, що закріплені в ст. 2 КПК.

 

 1. Поняття, суть і значення стадії судового розгляду

Згідно зі ст. 124 Конституції України, правосуддя в державі здійснюється виключно судом, крім того ст. 62 Конституції визначає, що особа вважається невинуватою і не може бути піддана покаранню, доки її вина не доведена в передбаченому законом порядку і не встановлена обвинувальним вироком суду.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні (стадія кримінального процесу) – це встановлена законом система процесуальних дій суду та учасників кримінального провадження, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне і об’єктивне дослідження матеріалів справ та постановляння законного, обґрунтованого та справедливого вироку.

Судовий розгляд є центральною і найважливішою стадією кримінального процесу. Однак це не применшує значення попередніх стадій. Судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів досудового розслідування. Він являє собою якісно нове дослідження обставин справи як за процесуального формою, так і за методами. У судовому розгляді керівна роль належить судові. Він є головним суб’єктом цієї стадії: здійснює правосуддя, постановляє вирок і ухвали і несе всю повноту відповідальності за дотримання основних засад кримінального провадження.

Судовий розгляд, будучи спрямований на вирішення всіх завдань кримінального процесу, здійснюється публічно, гласно в умовах безобмежувальної дії всіх принципів та гарантій правосуддя. При цьому суд має бути незалежним та підкорятись тільки закону.

 

2. Загальні положення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Загальні положення судового розгляду – сукупність (система) процесуальних дій, що спрямовані на виконання основних завдань кримінального судочинства:

- реалізація засад кримінального провадження під час судового розгляду;

- безперервність судового розгляду;

- незмінність складу суду при розгляді справи;

- гласність судового розгляду;

- наслідки неявки учасників судового розгляду до суду;

- загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового розгляду;

- об’єднання, виділення та зупинення судового провадження;

- процесуальний порядок застосування режиму відеоконференції в судовому провадженні.

 

Незмінність складу суду при розгляді справи означає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У випадку, коли суддя позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадку, коли в ході судового засідання суддю  замінює запасний суддя, який призначається у кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час. Запасний суддя перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Про це робиться відмітка у журналі судового засідання. Крім того, суд мотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді у випадку, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд, та за умови дотримання таких вимог:

- сторони, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді;

- суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає не доцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведенні до заміни судді.

 

За загальним правилом, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Однак, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів. Крім того, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

Кримінальне провадження в суді здійснюється гласно. Суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках:

1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;

2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;

4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Явка учасників кримінального провадження в судове засідання. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін. У судове засідання викликається потерпілий та інші учасники кримінального провадження (ч.2 ст.318 КПК).

Згідно ст.323 КПК, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом в судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду.

У випадку не прибуття в судове засідання прокурора або захисника у  кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення наступного засідання і вживає заходів до прибуття їх у наступне судове засідання.

Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про його відкладення.

 Наслідком неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача  в судове засідання є залишення цивільного  позову без розгляду.  Хоча цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений, цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений позов. Якщо в судове засідання не прибув за викликом цивільний відповідач, який не є обвинуваченим, або його представник, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за відсутності зазначених осіб з'ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про його відкладення.

У випадку не прибуття за викликом свідка, спеціаліста, перекладача або експерта, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Крім того, суд має право постановити ухвалу про привід свідка.

Також, суд має право постановити ухвалу про накладення на обвинуваченого, потерпілого, цивільного відповідача та свідка грошового стягнення.

Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання внаслідок:

1) неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження;

2) складення та погодження прокурором процесуальних документів щодо відмови від обвинувачення, зміни обвинувачення або висунення додаткового обвинувачення;

3) підготовки захисту обвинуваченого від зміненого чи додаткового обвинувачення;

4) підготовки потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від його підтримання;

5) проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці.

Проведення слідчих (розшукових) дій під час судового розгляду. У випадку, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами. При розгляді клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, що звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, через які не були здійсненні належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення. Слідчі (розшукові) дії, що проводяться на виконання доручення суду, здійснюються в порядку, передбаченому Главами 20, 21 КПК України. Особливості призначення експертизи за ухвалою суду визначені в ст.332 КПК.

Об’єднання, виділення та зупинення кримінального провадження. Треба зазначити, що судові провадження можуть бути об'єднані в одне провадження або виділені в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 КПК.

У випадку, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження щодо інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.

 

3. Межі судового розгляду

Відповідно до ст.337 КПК судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Суд має роз'яснити обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення.

У випадку отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно зв'язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор,  погодивши відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює, має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням. У випадку задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог КПК України (ст. 276–278, 290–293 КПК) при повідомленні особі про підозру та при зверненні  прокурора до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту.

 Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він, погодивши відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює, повинен відмовитися від обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. У випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. У випадку висловленої згоди потерпілим на підтримання обвинувачення в суді головуючий надає потерпілому час, необхідний для підготовки до судового розгляду. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

В цьому випадку кримінальне провадження по відповідному обвинуваченню набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення. При цьому повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому порядку, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття,  прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження по відповідному обвинуваченню.

Якщо керівник органу прокуратури, вищестоящий прокурор відмовляє у погодженні обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, що ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому в якості прокурора або доручає участь іншому прокуророві.  У такому випадку судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

 

4. Процедура судового розгляду

Кримінально-процесуальний закон, практика і теорія виділяють декілька структурних елементів судового розгляду – частин, які об’єднують окремі процесуальні дії в певні групи з чітко окресленим змістом:

1) підготовча частина судового засідання;

2) судовий розгляд;

3) судові дебати;

4) останнє слово підсудного;

5) постановляння і проголошення судового рішення.

 

Підготовча частина судового засідання.

Даний етап судового розгляду має на меті встановити фактичну можливість розпочате судовий розгляд кримінального провадження.

Порядок:

1) відкриття судового засідання (342 КПК).

У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд  відповідного кримінального провадження.

2) перевірка явки учасників судового розгляду (342 КПК).

 3) повідомлення про здійснення фіксування судового розгляду (ст.343 КПК). Секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування судового розгляду, а також про умови фіксування судового засідання.

4) оголошення складу суду і роз’яснення право відводу (ст.344 КПК). Головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він є, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз'яснює учасникам судового провадження право відводу і з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід. Якщо заявлено відвід, він вирішується відповідно до ст. 75-81 КПК.

5) роз’яснення прав і обов’язків учасникам судового розгляду (ст.345 КПК).  Судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені КПК України. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам'яткою, головуючий з'ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов'язки і у разі необхідності роз'яснює їх. 

6) вирішення питання про можливість розгляду справи у випадку неявки кого-небудь з учасників судового розгляду або інших викликаних у судове засідання осіб (причини неявки, заслуховування думки учасників, продовження чи відкладення розгляду ст. 323-327 КПК);

7) видалення свідків із залу суду (видаляються, вживаються заходи, щоб вони не спілкувались між собою, потерпілі та експерти не видаляються ст. 346 КПК).

 

Судовий розгляд.

Цей етап є основною частиною, оскільки судове рішення може ґрунтуватися лише на доказах, які були розглянуті і досліджені в ході судового розгляду.

Порядок: 1) початок судового розгляду (ст.347 КПК). Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду, який розпочинається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі. Якщо в кримінальному провадженні пред'явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник, а в разі їхньої відсутності – головуючий, оголошує короткий виклад позовної заяви, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про її оголошення в повному обсязі.

2) роз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення (ст.348 КПК). Після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз'яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Якщо обвинувачених декілька, головуючий здійснює зазначені дії щодо кожного з них. Якщо у кримінальному проваджені пред'явлено цивільний позов, головуючий запитує обвинуваченого, цивільного відповідача, чи визнають вони позов.

3) визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження (ст.349 КПК). Головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту – в другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, коли він відмовився від дачі показань, та випадку проведення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків.

4) розгляд судом клопотань учасників судового провадження (ст.350 КПК). Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти учасників судового провадження, про що постановлюється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленю з інших підстав.

Процесуальний порядок дослідження доказів:

- допит обвинуваченого (ст.351 КПК). Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього, обвинуваченому можуть бути задані запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого задавати йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

- допит свідка (ст.352 КПК). Перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з'ясовує чи отримав свідок пам'ятку про його права та обов'язки, чи зрозумілі вони йому і у разі необхідності роз'яснює їх, а також з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги. Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, свідка захисту – захисник, або якщо обвинувачений взяв захист на себе – обвинувачений (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється задавати навідні питання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї. Після прямого допиту протилежній стороні надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється задавати навідні питання.  Під час допиту свідка сторонами головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосуються суті кримінального провадження. Після допиту свідка йому можуть бути задані запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим та суддями. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях.

- допит потерпілого (ст.353 КПК). Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з'ясовує чи отримав потерпілий пам'ятку про його права та обов'язки, чи зрозумілі вони йому і у разі необхідності роз'яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених для проведення допиту свідка.

- пред'явлення для впізнання (ст.355 КПК). Свідкові, потерпілому, обвинуваченому під час судового розгляду можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи річ. Пред'явлення для впізнання проводиться після того, як особа, яка впізнає, при допиті вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ.

- допит експерта в суді (ст.356 КПК). За клопотанням сторони, потерпілого або з власної ініціативи суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до присяги. Після цього головуючий попереджає експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, – сторона захисту. Після цього експерту можуть бути задані запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим та суддями. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з'ясування причин розбіжності в їхніх висновках, що стосуються одного і того ж предмету чи питання дослідження.

- дослідження речових доказів (ст. 357 КПК). Речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності – також іншим учасникам кримінального провадження. Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за місцем їх знаходження. Учасники судового провадження мають право задавати питання з приводу речових доказів експертам, спеціалістам, свідкам, які їх оглядали.

- дослідження документів (ст. 358 КПК). Протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності – також іншим учасникам кримінального провадження. Учасники судового провадження мають право задавати запитання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу документів.

- дослідження звуко- і відеозаписів (ст. 359 КПК). Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує доводи учасників судового провадження.

Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань (ст. 360 КПК).

5) закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами (ст.363 КПК). Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме.  За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Постановлення судового рішення.

Прийняття судом судового рішення, в результаті чого досягається мета кримінального процесу, а саме: здійснюються захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Порядок:

1) вихід суду для ухвалення судового рішення (ст.366 КПК). Після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення  судового рішення, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання. Під час ухвалення судового рішення має бути дотримана таємниця нарадчої кімнати, що включає в себе  наступні положення (ст.367 КПК): - ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд; - суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу; - під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні; - судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті. Згідно ст.375 КПК судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду. Якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті, його підписують усі судді. Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.

2) проголошення судового рішення (ст.376 КПК). Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Після проголошення вироку головуючий роз'яснює обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції. Якщо обвинувачений не володіє державною мовою, то після проголошення вироку перекладач роз'яснює йому зміст резолютивної частини судового рішення. Копія вироку на рідній мові обвинуваченого або іншій мові, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому.

3) звільнення обвинуваченого з-під варти (ст.377 КПК). Якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання при виправданні обвинуваченого; звільненні від відбування покарання; засудженні до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухваленні обвинувального вироку без призначення покарання. При засудженні до обмеження волі суд з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право звільнити обвинуваченого з-під варти. Якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

Види судових рішень

1. Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

2. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

 

 

 

Тема № 16 «Провадження з перегляду судових рішень»

План:

Вступ

1. Загальні положення провадження з перегляду судових рішень.

2. Апеляційне провадження і його наслідки.

3. Касаційне провадження і його наслідки.

4. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.

5. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Висновки

 

 

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків коли:

- Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження;

- Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.

Зазначені вироки підлягають оскарженню лише з підстав, передбачених ст. 394 КПК.

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених Кодексом.

- Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку;

- Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, окремому оскарженню не підлягають.

4) ухвали слідчого судді у випадках, передбачених Кодексом.

 

Право на апеляційне оскарження Стаття

Апеляційну скаргу мають право подати:

1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;

3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6) прокурор;

7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

10) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Строки апеляційного оскарження

Апеляційна скарга подається:

1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;

2) на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

 

Порядок апеляційного оскарження:

Суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції. Стаття 397.

Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.

Суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 (зміст скарги) і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

За результатами вивчення можуть бути прийнято такі рішення:

1)    Про відкриття апеляційного провадження.

2)                Про залишення апеляційної скарги без руху, її повернення особі. Яка подала.

ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху постановляється якщо апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396. Протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу, можуть бути виправлено вказані недоліки та скаргу подано повторно. Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційна скарга повертається, якщо:

1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;

2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;

3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції;

4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

 

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Копія ухвали про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

 

Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції:

1) надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями апеляційних скарг, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу;

2) пропонує учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу;

3) вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу;

4) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду.

Після закінчення підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції (Ст. 404). Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, але він має право вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Після виконання підготовчих дій і вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з'ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали.

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

 

Письмове апеляційне провадження

Суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд. Якщо проводилося письмове апеляційне провадження, копія судового рішення апеляційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня його підписання.

 

Провадження в суді касаційної інстанції

У касаційному порядку можуть бути оскаржені:

вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку,

судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:

1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;

3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Право на касаційне оскарження

1. Касаційну скаргу мають право подати:

1) засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;

3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6) прокурор;

7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

.

Строки касаційного оскарження

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Відкриття касаційного провадження (Ст.  428) відбувається протягом п'яти днів з дня надходження касаційної скарги, якщо немає підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги або відмови у відкритті касаційного провадження.

Питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції вирішує без виклику сторін кримінального провадження.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо:

1) касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку;

2) з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Про відкриття або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 Кодексу (зміст скарги), постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Протягом п'яти днів після усунення недоліків касаційної скарги чи закінчення строку, встановленого для усунення недоліків касаційної скарги, суд касаційної інстанції вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга повертається, якщо:

1) особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;

2) її подала особа, яка не має права подавати касаційну скаргу;

3) вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу, разом з касаційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Підготовка касаційного розгляду

Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження без виклику сторін кримінального провадження (Стаття 430.):

1) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями касаційних скарг, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;

2) витребовує матеріали кримінального провадження;

3) вирішує заявлені клопотання;

4) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються;

5) вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду.

Касаційний розгляд

Після виконання підготовчих дій, і вирішення клопотань учасників судового провадження суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження висловлюють свої доводи. Першою висловлює доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими висловлюють доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. За ними висловлюють доводи інші учасники судового провадження. Суд має право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду касаційної інстанції є обов'язковою, касаційний розгляд відкладається.

Письмове касаційне провадження

1. Суд касаційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

2. Якщо проводилося письмове касаційне провадження, копія судового рішення суду касаційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання.

Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право :

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4) змінити судове рішення.

Суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.

Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.

Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано не інакше як на підставі касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касаційної скарги виправданого з мотивів його виправдання.

 

Провадження у Верховному Суді України

Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:

1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Право на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

1. Мають право подати заяву про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 ч.1 ст. 445 Кодексу, після його перегляду в касаційному порядку:

1) засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;

3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6) прокурор;

7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Строки оскарження:

Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, стосовно якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше.

2. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, може бути подана протягом трьох місяців з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Порядок подання заяви про перегляд судового рішення

Заява про перегляд судового рішення подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. До заяви додаються:

1) копії заяви відповідно до кількості учасників судового провадження (крім випадку, якщо заява подається особою, яка тримається під вартою);

2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;

3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, якщо заява про перегляд судових рішень подається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу;

4) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання про витребування такої копії рішення, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подає заяву, - якщо заява про перегляд судових рішень подається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу.

Заява про перегляд судового рішення, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, реєструється в день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу (Ст. 450).

Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам  Кодексу. У разі якщо заяву подано без додержання вимог заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Заява повертається заявнику у разі, якщо:

1) заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;

2) заяву подано особою, яка не наділена правом на подання такої заяви;

3) заяву подано від імені особи, яка не має відповідних повноважень;

4) є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову у допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, постановлена з аналогічних підстав.

 

Вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка формується без участі суддів, що ухвалили рішення, яке оскаржується.

Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із самою заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її постановлення. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом із копією заяви учасникам судового провадження, а в разі відмови у допуску - особі, яка подала заяву.

 Підготовка до перегляду судового рішення у Верховному Суді України

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами реєструється у день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.

Суддя-доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відкриття провадження та надсилає її копії учасникам судового провадження.

Суддя-доповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку до перегляду судового рішення Верховним Судом України:

1) виносить ухвалу про витребування матеріалів справи та направляє її до відповідного суду;

2) визначає порядок розгляду справи (у відкритому або закритому судовому засіданні у випадках, установлених цим Кодексом);

3) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

4) має право доручати відповідним фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо норми закону України про кримінальну відповідальність, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції щодо подібних суспільно небезпечних діянь;

5) має право визначати органи державної влади, представники яких можуть надати в суді пояснення, корисні для вирішення справи, та дає розпорядження про їх виклик до суду;

6) здійснює інші заходи, необхідні для вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні норми матеріального права.

За результатами проведення підготовчих дій суддя-доповідач готує доповідь та постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до розгляду Верховним Судом України.

Порядок розгляду справи Верховним Судом України Стаття 453.

Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 Кодексу, розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п 2 ч.1 ст.  445 Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом.

Відкриття судового засідання, роз'яснення його учасникам прав та обов'язків, оголошення складу суду і роз'яснення права відводу.

Після проведення процесуальних дій та розгляду клопотань учасників судового провадження суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі про зміст вимог, викладених у заяві, яка надійшла до Верховного Суду України, та результати проведених ним підготовчих дій.

Особа, яка подала заяву до Верховного Суду України, у разі її прибуття у судове засідання має право надати пояснення по суті заявлених вимог. Якщо такі заяви, крім сторони обвинувачення, подали інші особи, першою дає пояснення сторона обвинувачення. Для з'ясування сутності норми закону України про кримінальну відповідальність, яка неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади.

Неприбуття учасників судового провадження, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, для участі у судовому засіданні не перешкоджає судовому розгляду справи.

Після закінчення заслуховування пояснень осіб, зазначених у частині п'ятій цієї статті, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня надходження справи до суду.

 

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду постановляється одна з таких ухвал:

1) про повне або часткове задоволення заяви;

2) про відмову в задоволенні заяви.

Якщо Верховний Суд України встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п 1 ч.1 ст. 445 Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю чи частково, змінює його і ухвалює нове судове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, Верховний Суд України скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і має право ухвалити нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися Стаття 456..

 

 

 

Тема 17. Виконання судових рішень

 

План

Вступ

1. Суть і значення стадії виконання судових рішень.

2. Набрання судовим рішенням законної сили і порядок звернення його до виконання.

3. Питання, які вирішуються судом у стадії виконання судових рішень.

4. Порядок вирішення судом питань у стадії виконання судових рішень.

Висновки

 

Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.

У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособове, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Відстрочка виконання вироку

Виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено у разі:

1) тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;

2) вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;

3) якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

2. Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;

11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається:

1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2 - 4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні) частини першої статті 537 цього Кодексу;

2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13 частини першої статті 537 цього Кодексу;

3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9 частини першої статті 537 цього Кодексу;

4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособове згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.

У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.

У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92 - 95 Кримінального кодексу України.

Час перебування засудженого в лікувальній установі під час відбування покарання у виді позбавлення волі зараховується у строк позбавлення волі.

 

ТЕМА 19. ОСОБЛИВІ ПОРЯДКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

 

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття кримінально-процесуальної форми.

2. Кримінальне провадження на підставі угод.

3. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.

4. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.

5. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.

6. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

7. Кримінальне провадження, яке містить державну таємницю.

8. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

Висновки

 

 ВСТУП

Законодавство України передбачає єдиний порядок кримінального провадження. Це логічно витікає із принципу рівності громадян перед законом і судом передбаченому Конституцією України. Разом з тим у зв’язку з існуванням особливих умов, таких як наприклад готовність сторін до компромісу, незначна суспільна небезпека злочину, особливий суб’єкт злочину та ін. процесуальний закон допускає провадження, яке відрізняється від звичайного. В такому випадку мова йде про особливі (диференційовані) порядки провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає декілька особливих порядків провадження (Розділ VI):

-  кримінальне провадження на підставі угод (Глава 35);

-  кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (Глава 36);

-  кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (Глава 37);

-  кримінальне провадження щодо неповнолітніх (Глава 38);

-  кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (Глава39);

-  кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (Глава 40);

-  кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (Глава 41).

Перераховані форми провадження є особливо важливими для кримінального процесу. Завдяки цим порядкам провадження по-перше створюються додаткові гарантії законності щодо дотримання прав людини під час розслідування злочину, по-друге вони створюють можливість застосувати спрощене провадження, коли злочин не становить великої суспільної небезпеки. Особливої уваги заслуговує кримінальне провадження на підставі угод. Цей інститут є абсолютно новим для кримінального процесу України і практики його застосування немає, але можливості його застосування для ефективного правосуддя в Україні очевидні. Так, наприклад у США в 90 відсотків кримінальних справ обвинувачені визнають свою вину. Приблизно 50 відсотків зізнань – це результат домовленості між обвинувачем і прокурором. Угоди про визнання вини відбуваються тому, що прокурор може «продати» існуючі в ньому сумніви, викликані нестачею доказів, за більш м’який вирок. Причому угоди про визнання вини не є таємною операцією, яка здійснюється в томному кутку. Це цілком визнана й відкрита процедура.

 

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ УГОД

У кримінальному процесуальному кодексі України передбачено декілька особливих порядків провадження. Вони об’єднані у восьмому розділі кодексу. Перший особливий порядок провадження, який регламентується кодексом – кримінальне провадження на підставі угод.

В кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим;

2) угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.

Угода про примирення

Порядок ініціювання і укладення угоди наступний. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого чи підозрюваного, обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним, обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами (за винятком слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

 

В угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний, обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

В угоді зазначається дата її укладення, також угода скріплюється підписами сторін.

 

Угода про визнання винуватості

Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного, обвинуваченого. Угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, та внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Слідчий, прокурор зобов’язані поінформувати підозрюваного, потерпілого про їх право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.

У випадку, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних, обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов’язаний враховувати такі обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного, обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення;

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні більш швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

 

Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного, обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку, а для підозрюваного, обвинуваченого також у його відмові від здійснення наступних таких прав як право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, також право подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь.

 

Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, то обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Суд зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді. Для з’ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, в тому числі скарги підозрюваного, обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.

 

3. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

 

Приватне обвинувачення (в матеріальному аспекті) – це надання потерпілим відповідному органу звернення (із проханням про притягнення до відповідальності) та відомостей про факти щодо наявності суспільно небезпечного і протиправного посягання, яке підпадає під конкретний склад злочину, з можливістю його вирішення на власний розсуд. У процесуальному аспекті приватне обвинувачення – це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача, який включає звернення до державних органів із твердженням щодо винуватості конкретної особи, подальше підтримання нею обвинувачення у суді, збирання доказів винуватості цієї особи та право відмовитися від пред’явленого обвинувачення.

Кримінальний процесуальний кодекс передбачає, що у випадках, коли злочин не становить значної суспільної небезпеки кримінальне провадження починається лише за заявою потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених законом, – його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

 

 

4. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ОКРЕМОЇ КАТЕГОРІЇ ОСІБ

 

Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження:

1)  народні депутати України;

2)  судді Конституційного Суду України, професійні судді, а також присяжні і народні засідателі на час здійснення ними правосуддя;

3)  кандидати у Президенти України;

4)  Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

5)  Голова Рахункової палати, його перший заступник, заступник, головного контролера та секретаря Рахункової палати;

6)  депутати місцевої ради;

7)  адвокати;

8)  Генеральний прокурора України, його заступника.

 

Передбачається спеціальний порядок повідомлення про підозру зазначеним категоріям осіб відповідно до якого письмове повідомлення про підозру здійснюється:

1)  адвокату, депутату місцевої ради – Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;

2)  народному депутату України, професійному судді, судді Конституційного Суду України, присяжному та засідателю на час здійснення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати – Генеральним прокурором України;

3)  Генеральному прокурору України – заступником Генерального прокурора України;

4)  заступникам Генерального прокурора України – Генеральним прокурором України.

 

Затримання судді, народного депутата України або обрання стосовно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом може бути здійснено лише за згодою Верховної Ради України.

 

Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються:

 

1)  щодо адвокатів – відповідні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури;

 

2)  щодо інших категорій осіб, – органи і службові особи, які їх обрали чи призначили або відповідають за заміщення їхніх посад.

 

 5. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

Кримінальний процесуальний кодекс визначає, що кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за загальними правилами, але з урахуванням особливостей передбачених законом. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається главою 38 КПК.

Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми з’ясовуються наступні обставини:

1)  подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2)  винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3)  вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4)  обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5)  обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (ст. 91 КПК)

Крім обставин, передбачених ст. 91 КПК у кримінальному провадження щодо неповнолітніх також з’ясовуються:

1)  повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;

2)  ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;

3)  умови життя та виховання неповнолітнього;

4)  наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

 

Під час судового розгляду суд може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, провадиться внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

 

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими КПК.

Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.

 

Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.

У випадку наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена в приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотання прокурора згідно з правилами, передбаченими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

 

6. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, провадиться у випадку наявності достатніх підстав вважати, що:

1)    особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;

2)    особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією Главою.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру провадиться слідчим згідно із загальними правилами, з урахуванням особливостей передбачених КПК.

Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, провадиться слідчим згідно із загальними правилами. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються:

1)    час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення;

2)    вчинення цього суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою;

3)    наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення або на час досудового розслідування;

4)    поведінка особи як до вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення, так і після нього;

5)    небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;

6)    характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням, кримінальним правопорушенням.

Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного, обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

 

Якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

 

У кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов’язковою.

До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1)    передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї при обов’язковому лікарському нагляді;

2)    поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами.

Слідчий, прокурор зобов’язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у випадку, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була у неосудному або обмежено осудному стані, або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла психічною хворобою, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До таких обставин, зокрема, відносяться:

1)          наявність згідно із медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;

2)          поведінка особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті тощо).

У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування – ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження – ухвалою суду.

Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Про закриття кримінального провадження прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена у відповідному. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров’я.

Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду.

Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника.

 

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Під час постановлення ухвали про застосування примусового заходу медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1)  чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2)  чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3)  чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності;

4)  чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5)  чи слід застосовувати до цієї особи примусовий захід медичного характеру і якщо слід, то який саме.

 

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусового заходу медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрите судом також, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому випадку, після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

 

7. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ, ЯКЕ МІСТИТЬ ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.

Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, які становлять державну таємницю.

До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.

 

Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його при здійсненні своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування – в приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження – в приміщенні суду. Ознайомлення зі змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

 

Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.

 

8. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ, КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ, НА ПОВІТРЯНОМУ, МОРСЬКОМУ ЧИ РІЧКОВОМУ СУДНІ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ПІД ПРАПОРОМ АБО З РОЗПІЗНАВАЛЬНИМ ЗНАКОМ УКРАЇНИ, ЯКЩО ЦЕ СУДНО ПРИПИСАНО ДО ПОРТУ, РОЗТАШОВАНОГО В УКРАЇНІ

 

Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є:

1)       керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України – у випадку вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном;

 

2)   капітан судна України – у випадку вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

Службові особи уповноважені на:

1)  застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, здійснення законного затримання особи в порядку, передбаченому КПК;

2)  проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи і особистого обшуку без ухвали суду, огляду місця вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому КПК.

 

Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській установі, на судні України, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України має право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на 48 години, і зобов’язаний надати затриманій особі доступ до отримання правової допомоги.

Капітан судна України мають право затримати особу на строк, необхідний для її доставлення на територію України.

Вказані службові особи, зобов’язані забезпечити доставлення затриманої особи до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, і повідомлення про факт законного затримання слідчому органу досудового розслідування за місцем проведення досудового розслідування в Україні.

Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України.

Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки.

 

Висновки

 

Кримінальний процес Україні має диференційовані форми провадження без яких було б неможливо ефективно забезпечувати дотримання прав окремих категорій громадян при здійсненні правосуддя. Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає декілька особливих порядків провадження (Розділ VI):

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

Нормативно-правові акти і документи

 

Закони України і міжнародні документи

1. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.). // Відомості Верховної Ради України. – 1996. ‑ № 30. ‑ Ст.141; [Електронний ресурс]. – Режим доступу (станом на 01. 07. 2012 р.): http://zakon1.rada.gov.ua.
2. Загальна декларація прав людини від 10 груд. 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С.18‑24.
3. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права від 16 груд. 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 36‑62.
4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 лист. 1950 р. // Офіційний вісник України. ‑ 1998. ‑ № 13. ‑ Ст. 270.
5. Конвенція про права дитини: ухв. 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. ‑ 1990. ‑ № 1. ‑ С. 205.
6. Руководящие принципы ООН для предупреждения преступности среди несовершеннолетних (Эр-Риядские руководящие принципы): приняты и провозглашены резолюцией 45/112 Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1990 г. // Права человека: Сб. междунар. договоров. ‑ Нью-Йорк‑Женева, 1994. – Том І: Универсальные договоры. Организация Объединенных Наций.
7. Європейська конвенція про видачу правопорушників: Париж, 13 груд. 1957 р. // Офіційний вісник України. ‑ 1998. ‑ № 13. ‑ Ст. 324.
8. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах: Мінськ, 22 січня 1993 р. // Офіційний вісник України. ‑ 2005. ‑ №44. ‑ С. 328. ‑ Ст. 2824.
9. Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: підпис. 22 січ. 1993 р. // Офіційний вісник України. ‑ 2005. ‑ № 47. ‑ Ст. 461.
10. Кримінальний кодекс України (прийнятий 5 квітня 2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. ‑ № 25-26. ‑ Ст.131; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
11. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. ‑ 2012. ‑ 19 травня (№ 90‑91).
12. Кримінально-виконавчий кодекс України (прийнятий 11 липня 2003 р.) // Голос України. – 2003. – 29 серпня. ‑ № 161. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
13. Кримінально-процесуальний кодекс України (прийнятий 28 грудня 1960 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. ‑ № 2. ‑ Ст.15. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
14. Кодекс законів про працю України (Затверджений Законом від 10.12.71): Офіц. текст із змін. та доп. станом на 13.12.2012 р. / Мін. юстиції України. – К.: Форум, 2012. – 169 с.
15. Кодекс торговельного мореплавства України. Прийнятий 23.05.2005 р.: Офіц. текст зі змінами та доп. станом на 20.05.2012 р. // Мін-во юстиції України. - К.: Форум, 2012.  – 181 с.
16. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 03.09.2012 р. ‑ Суми: ТОВ "ВВП НОТІС, 2012. – 262 с.
17. Сімейний кодекс України: (станом на 14 лют. 2012 р.). ‑ Суми: ТОВ"ВВП НОТІС", 2012. – 79 с.
18. Цивільний кодекс України (станом на 14 листоп. 2012 р.). – К.: ЦУЛ, 2012. – 270 с.
19. Цивільний процесуальний кодекс України (станом на 25 жовт. 2012 р.). – К.: ЦУЛ, 2012. – 144 с.
20. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 р. // Голос України. ‑ 2012. – 14 серпня.‑ № 148-149; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
21. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 червня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
22. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. ‑ № 30. ‑ Ст.260.
23. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. ‑ № 15. ‑ Cт.128.
24. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: Закон України від 13 квітня 2012 р. // Голос України. ‑ 2012. ‑ 19 травня. ‑ № 90-91.
25. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. ‑ 1994. ‑ 2 березня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
26. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. ‑ 1994. – 2 березня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
27. Про застосування амністії в Україні: 3акон України від 1 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 1996. ‑ № 48. ‑ Ст.263; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
28. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст.272.
29. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 черв. 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 2004. ‑ № 50. ‑ Ст.540.
30. Про міліцію: Закон України  від 20 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради України. ‑ 1991. ‑ №4. ‑ Ст.20; [Електронний ресурс]. – Режим доступу (станом на 01. 07. 2012 р.): http://zakon1.rada.gov.ua.
31. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Голос України. ‑ 1992. ‑ 27 березня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
32. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 р. // Голос України. ‑ 1995. – 23 лютого; [Електронний ресурс]. – Режим доступу (станом на 01. 07. 2012 р.): http://zakon1.rada.gov.ua.
33. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Голос України. – 1993. – 6 серпня.
34. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квіт. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 2001. ‑ № 30. ‑ Ст. 142.
35. Про попереднє ув`язнення: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 1993.‑ № 35.‑ Ст.360; [Електронний ресурс]. – Режим доступу (станом на 01. 07. 2012 р.): http://zakon1.rada.gov.ua.
36. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури i суду: 3акон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 1995. ‑ № 1. ‑ Ст. 1.
37. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Голос України. – 1991. ‑ 12 грудня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
38. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
39. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232; [Електронний ресурс] ‑ Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.
40. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. // Голос України. – 2010. ‑ 3 серпня. ‑ № 142; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
41. Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком: Додаток до Кримінального кодексу Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР.‑ 1961. – № 2. ‑ Ст.14.
42. Модельный Уголовно-процессуальный кодекс государств-участников СНГ. Принят 17 февраля 1996 г. на 7-м Пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи. ‑ СПб, 1996 г. // Информационный бюллетень. – 1996. ‑ № 10, приложение. ‑ [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.iacis.ru/html/?id=22&pag=31&nid=1.

 

Підзаконні нормативно-правові акти

1. Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 12 серпня.
2. Концепція реформування кримінальної юстиції України, затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.
3. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затв. Указом Президента України від 10 червня 1993 р. // Голос України. ‑ 1993. – 26 червня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
4. Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 740. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
5. Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
6. Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1363.‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legalaid.gov.ua
7. Порядок отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 верес. 2007 р. №1169. ‑ [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
8. Порядок передачі на зберігання тимчасово вилучених під час кримінального провадження документів, які посвідчують користування спеціальним правом, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
9. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 р. № 868 // Офіційний вісник України. - 2012. ‑ № 71. – Ст.2870.
10. Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України: Постанова Кабінет Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 // Урядовий кур'єр. – 2012. – 8 грудня. – № 227.
11. Зміни до Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затв. наказом МВС України від 2 листопада 2012 р. № 1002  «Про затвердження Змін до наказу МВС України від 20 січня 2005 р. № 60дск». ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
12. Інструкція з організації обліку та руху кримінальних проваджень, затв. наказом МВС України від 6 серпня 2012 р. № 681. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua
13. Інструкція про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю, затв. наказом МВС України і СБУ від 10.06.2011 р. № 317/235 // Офіційний вісник України. ‑2011. ‑ № 53. – Ст. 2139.
14. Інструкція про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування, затв. наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 листопада 2012 р. № 931 // Офіційний вісник України. ‑ 2012. ‑ № 94.‑ Ст.3834.
15. Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затв. наказом Генеральної прокуратури, МВС, СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби, Мінфіну, Мін’юсту України від 16 листопада 2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/42544.
16. Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 22 жовтня 2012 р. № 940. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua
17. Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії, затв. наказом МВС України від 19 листопада 2012 р. № 1050. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua
18. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: затв. наказом Мін’юсту, Генеральної прокуратури, СБУ, МВС, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 черв. 1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73 // Офіційний вісник України. ‑ 1999. ‑ № 28. ‑ С. 185‑194.
19. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Затв. наказом МВС, Генеральної прокуратури, СБУ, Держкомкордону України, Державної митної служби України, ДПА України № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 р. // Офіційний вісник України. ‑ 1997. ‑ № 9. ‑ Ст.77.
20. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затв. наказом Центрального управління СБУ від 16 листопада 2012 р. ‑ № 515 // Офіційний вісник України. – 2012. ‑ № 96. – Ст.3894.
21. Інструкція про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), затв. наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 р. № 108. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua
22. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затв. наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua
23. Порядок надсилання інформації про осіб у кримінальних провадженнях та електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, затв. наказом Генеральної прокуратури України та Державної судової адміністрації України від 27 вересня 2012 р. № 91/114. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
24. Правила внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затв. наказом МВС України від 2 грудня 2008 р. № 638 (в ред. наказу МВС від 2 листопада 2012 р. № 1003). ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
25. Про деякі питання застосування розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2012 р. № 1735/0/4-12. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
26. Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2012 р. № 223-1679/0/4-12. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
27. Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 р. № 10-1717/0/4-12. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
28. Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2012 р. № 223-1446/0/4-12. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
29. Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2012 р. № 1640/0/4-12. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
30. Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень: наказ МВС України від 14 серпня 2012 р. № 700. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua.
31. Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні: Наказ Генеральної прокуратури України від 19 грудня 2012 р. № 4гн. ‑[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cct.inf.ua/2012/19.12.2012_4.htm
32. Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 р. № 223-1430/0/4-12. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
33. Про затвердження Змін до наказу МВС України від 20 січня 2005 р. № 60дск: Наказ МВС України від 2 листопада 2012 р. № 1002 // Офіційний вісник України – 2012. ‑ № 93. – Ст.3807.
34. Про затвердження Положення про порядок застосування електронних засобів контролю: Наказ МВС України від 9 серпня 2012 р. № 696 // Офіційний вісник України/ ‑ 2012. ‑ № 76. –Ст. 3093.
35. Про затвердження положень та інструкцій щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади: Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 397 від 8 жовтня 2001 р. // Юридичний вісник України. ‑ 2002. ‑ 1-7 червня. ‑ С.13‑15.
36. Про затвердження Порядку взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ: Наказ Генеральної прокуратури України і МВС України від 17 листопада 2012 р. №115/1046. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua
37. Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України: наказ МВС України від 9 серпня 2012 р. № 686 // Офіційний вісник України. ‑ 2012 р. ‑ № 84. – Ст.3408.
38. Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: Лист Міністерства юстиції України від 21 січ. 2006 р. №26-53/7. ‑ [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v53_7323-06.

 

Збірники документів

1. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України та постанов Верховного Суду України у справах кримінальної юрисдикції / Гуторова Н.О., Житний О.О. – Х.: Одиссей, 2012. ‑ 432 с.
2. Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. ‑ 413 с.
3. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. ‑ Амстердам-Київ: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996. ‑ 342 с.
4. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи // Упор. Ю.К. Качуренко. ‑ К.: Наук. думка, 1992. – 199 с.
5. Практика судів України з кримінальних справ 2001-2005 / За ред. В.Т. Маляренка, Г.В. Сташиса. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2005. – 464 с.
6. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах: (офіц. текст) / Упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 452 с.
7. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004) / За ред. В.Т. Маляренка. ‑ К.: Ін Юре, 2004. – 336 с.
8. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. ‑ 3-є вид., змінене і доп. ‑ К.: Скіф, 2008. – 504 c.
9. Рішення Конституційного Суду України (на 22 жовтня 2012 р.). – К.: ЦУЛ, 2012. – 570 с.
10. Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах за 2008-2009 рр. / Відп. ред. П.П. Пилипчук. – К., 2010. – 736 с.
11. Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах за 2010 р. / За ред. П.П. Пилипчука.– К., 2012. – 608 с.
12. Узагальнення Верховного Суду України судової практики в кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 180 с.
13. Щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. 2010, 2011 роки // Карпачова Н.І. – К, 2012. – 489 с.

 

Коментарі законодавчих актів

1. Коментар до Конституції України / Автори: В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін.; ред. кол. В.Ф. Опришко (гол.), Л.Є. Горьовий, М.І. Корнієнко та ін. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
2. Коментар Закону України «Про міліцію»: Наук.-практ. посіб. / За заг. ред. Є.М. Мойсеєва. – К.: КНТ, 2010. – 303 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстиніан, 2012. – 1224 с.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. У 2-х томах. За заг.ред. Тація В.Я., Пшонки В.П., Портнова А.В. – К., 2012. ‑ 1430 с.
5. Максимович Р.Л. Коментар Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». ‑ Львів: ДУВС, 2012. – 279 с.
6. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Під ред. В.Ф. Бойка, В.Г.Гончаренка. ‑ К., 1999. – 624 с.
7. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність: [зб. нормат. актів; коментар] / Т.В. Варфоломеєва, С.В. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
8. Науково-практичний коментар Закону України «Про адвокатуру» (станом на 18 квіт. 2011 р.). / за заг. ред. С.Г. Стеценка, Ю.І. Руснака. – К. 2011. – 354 с.
9. Науково-практичний коментар Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (Станом на 1 січня 2012 р. / Мельник О.М., Руснак Ю.І., Шамрай О.В.; За ред Шамрая В.О. ‑ К: «Професіонал», 2012. – 461 с.
10. Науково-практичний коментар Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (станом на 1 трав. 2011 р.) / За заг. ред. В.Я. Мацюка. – К, 2011. – 302 с.
11. Науково-практичний коментар Закону України «Про прокуратуру» (станом на 1 квітня 2011 р.). / За заг. ред. Ю.І. Руснака. ‑ К: «Професіонал», 2011. – 387 с.
12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юрид. думка, 2008. – 1215 с.
13. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України (станом на 1 січ. 2012 р.). / За заг. ред. В.В. Богатиря. ‑ К: Професіонал, 2012. – 751 с.
14. Остапенко О.І. Науково-практичний коментар Закону України «Про нотаріат»: (станом на 1 січня 2012 р.). / Остапенко О.І., Щамрай О.В., Руснак Ю.І. та ін.; За ред. Остапенко О.І. – К.: Професіонал, 2012. – 605 с.
15. Рішення Конституційного Суду України (станом на 22.10.2012 р.). – К.: ЦУЛ, 2012. – 570 с.
16. Сервецький І.В. Науково-практичний коментар Закону України «Про оперативно-розшукову діяльность» (станом на 1.02.2002 р.) / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. ‑ К.: НАВСУ, 2002. – 312 с.
17. Степанюк А.Х. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; ред. А.Х. Степанюк; Ін-т вивчення проблем злочинності АПрН України. ‑ Х.: Одіссей, 2005. – 560 с.
18. Шахматов-Багрій Л.В., Бердяга С.І. Постатейний науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом». ‑ К.: Юстініан, 2006. – 488 с.

 

Монографії

1. Аленин Ю.П.  Процессуальные особенности производства следственных действий: Монография. ‑ Одесса: Центрально-Украинское изд-во, 2002. ‑ 264 с.
2. Бараннік Р.В., Шибіко В.П. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім'ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України. Монографія. ‑ К. КНТ, 2008. – 212 с.
3. Басиста І.В. Прийняття і використання рішень слідчого на стадії досудового розслідування: [монографія] / Басиста І.В. ‑ Івано-Франківськ, 2011. – 532 с.
4. Бастрыкин А.И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права / Бастрыкин А.И. ‑ Л.: Ленинград. гос.ун-т, 1986. – 134 с.
5. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії / За ред. З.Д. Смітієнко. – К.: НАВСУ, “Охорона праці”, 2001. – 232 с.
6. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. ‑ М.: Юрид. лит., 1991. ‑ 208 с.
7. Березняк В.С., Тертишник В.М. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України: Монографія. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; «Ліра ЛТД», 2010. – 188 с.
8. Берназ В.Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти): [монографія] / В.Д. Берназ, С.М. Смоков. ‑ Одеса: ОЮІ НУВС, 2005. – 151 с.
9. Білоусов О.І., Смоков С.М. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі України: Монографія. ‑ Одеса, 2009. ‑ 112 с.
10. Бойцов А.И. Выдача преступников / Бойцов А.И. ‑ СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 795 с.
11. Ващук Б. Предмет доказування щодо цивільного позову у кримінальному процесі: Монографія. – Львів: ПАІС, 2008. – 208 с.
12. Верхогляд-Герасименко О.В. Забезпечення майнових прав особи при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу: Монографія. – Харків: Вид-во «Юрайт», 2012. – 216 с.
13. Гавриш Т.С. Теорія та практика міжнародної правової допомоги в кримінальних справах (проблеми сучасного співробітництва України): [монографія] / Гавриш Т.С. ‑ Х.: Право, 2006. – 192 с.
14. Галаган В.І., Басиста І.В. Процесуальний порядок і тактика пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають: Монографія / КНУВС. ‑ К.-Івано-Франківськ, 2007. – 235 с.
15. Галаган В.І., Калачова О.М. Встановлення процесуального статусу окремих осіб, які беруть участь у досудовому провадженні: Монографія. – Луганськ: СПД Рєзніков В.С., 2012. – 212 с.
16. Галаган В.І., Козак О.В. Процесуальний порядок і тактика одержання зразків для експертного дослідження у кримінальному судочинстві України: Монографія. – Донецьк: ТОВ «ВПП «ПРОМІНЬ», 2012. – 240 с.
17. Галаган В.І., Кулик М.Й. Проведення ексгумації трупа у кримінальному судочинстві України: монографія. – Луганськ. 2012. – 195 с.
18. Горбачевський В.Я., Сервецький І.В. Вбивство: огляд місця події. ‑ Ч.1. ‑: Монографія / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. ‑ К.: НАВСУ, 2003. – 175 с.
19. Гринків О.О. Заходи забезпечення безпеки у кримінальному судочинстві: [монографія] / О.О. Гринків, А.О. Ляш. – Київ‑Тернопіль: Астон, 2012. – 260 с.
20. Давиденко С.В. Потерпілий як суб'єкт кримінально-процесуального доказування. Монографія / За ред. Ю.М. Грошевого. ‑ Х.: Фінн, 2008. – 296 с.
21. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы.‑ К.: Наук. думка, 1984. – 182 с.
22. Запотоцький А.П., Савицький Д.О. Документи як процесуальні джерела доказів у кримінальному процесі: Монографія. – К.: Бізнес Медія Колсантинг, 2011. – 220 с.
23. Зеленецкий В.С., Глинская Н.В. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины. ‑ Харьков: Страйк, 2006. – 336 с.
24. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: Монографія. – Х.: Право, 2008. – 296 с.
25. Карпенко М.О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: Монографія. – Х.: Видавництво «ФІНН», 2009. – 240 с.
26. Коваленко Є.Г., Коваленко Г.Я. Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу: монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 192 с.
27. Левендаренко О.О. Досудове розслідування у справах про злочини неповнолітніх (питання кримінально-процесуального доказування): [монографія] / Левендаренко О.О.; МВС України. Донецький юрид. ун-т. Луганський держ. ун-т внутр. справ. ‑ Донецьк, 2007. – 211 с.
28. Літвінова І.Ф. Забезпечення недоторканості житла чи іншого володіння особи в кримінальному процесі: [монографія] / Літвінова І.Ф. ‑ К.: О.С. Ліпкан, 2012. ‑ 230 с.
29. Лобойко Л.М.  Кримінально-процесуальна компетенція: Монограф. / Л.М. Лобойко. – Дніпропетровськ: Днепропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.
30. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: [монографія] / Л.М. Лобойко, А.П. Черненко. ‑ Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. ‑ 168 с.
31. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України: Монографія. — Дніпропетровськ, 2005.
32. Лобойко Л.М. Реформування кримінально-процесуального законодавства в Україні (2006-2011 роки). Частина 1. Загальні положення і досудове провадження: монографія / Л.М. Лобойко. – К.: Істина, 2012. – 288 с.
33. Лоскутов Т.О. Кримінальне переслідування, здійснюване слідчим: монограф.; за наук. ред. М.Л. Лобойка. ‑ Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2011. – 164 с.
34. Лук‘янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. ‑ К.: НАВСУ, 2005. – 360 с.
35. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія. ‑ К.: Ін Юре, 2004. ‑ 544 с.
36. Мизулина Е.Б. Уголовный процесс: концепция самоограничения государства.- Тарту : Тарт. ун-т., 1991.  – 148 с.
37. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. ‑ К.: Юринком Интер, 1999. – 445 с.
38. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. ‑ М., 1984. – 134 с.
39. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. ‑ К.: Юрінком Інтер, 1999. – 239 с.
40. Мірошніков І.Ю Судове слідство в апеляційній інстанції: Монографія. –Харків: Право, 2007. – 192 с.
41. Назаров В.В. Конституційні права людини та їх обмеження у кримінальному процесі України: Монограф. – Х.: Золота миля, 2009. – 400 с.
42. Нор В.Т., Павлишин А.А. Судові витрати у кримінальному процесі України: Монографія. ‑ К.: Атіка, 2003. – 176 с.
43. Палюх Л. М. Провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру / Палюх Л. М. ‑ Львів: ПАІС, 2009. – 195 с.
44. Пашинін О.І. Актуальні проблеми досудового провадження у кримінальному процесі України: Монографія. – Х.: Кроссроуд, 2009. – 164 с.
45. Пивоваров В.В. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ: [монографія] / В.В. Пивоваров, Л.І. Щербина. ‑ Х. : Право, 2006. – 176 с.
46. Письменний Д.П., Федченко В.М. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові та організаційні засади: Монографія. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 204 с.
47. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія. – Х.: Арсіс ЛТД, 2007. – 576 с.
48. Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти): Монографія. ‑ Острог: Нац. ун-т «Острозька академія», 2001. – 195 с.
49. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. – Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2009. – 634 с.
50. Прилуцький П.В. Концепція проблеми істини у кримінальному процесі України. Монографія. – Сміла: Тясмин, 2006. – 200 с.
51. Розовский Б.Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса: Эссе. ‑ Луганск: РИО ЛАВД, 2004. – 600 с.
52. Савицький Д.О., Костовська О.М. Доказування у справах про злочини приватного обвинувачення: монографія. ‑ Львів: Галицька видавнича спілка, 2012. – 199 с.
53. Садова Т.В. Обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та держав англо-амеріканської правової системи в контексті міжнародних стандартів: Монографія / За ред. С.М. Смокова. – Івано-Франківськ, Надвірна: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2011. – 177 с.
54. Слінько С.В. Теорія і практика реформування досудового розслідування: Монографія. – Х.: РВФ «Арсіс ЛТД», 2011. – 270 с.
55. Смирнов М.І. Інститут взаємної правової допомоги у кримінальних справах: сучасний стан та перспективи розвитку / Смирнов М.І. ‑ Одеса: Фенікс, 2006. – 246 с.
56. Смоков С.М., Горелкіна К.Г. Гарантії застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві. – Одеса: Астропринт, 2012. – 152 с.
57. Статіва І.І. Початковий етап досудового провадження в сучасному кримінальному процесі: український і західний контексти: Монографія. – Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 248 с.
58. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. ‑ К.: НАВСУ, 2005. – 272 с.
59. Строган А.Ю Клопотання як самостійний інститут кримінально-процесуального права: заявлення, розгляд та вирішення клопотань на досудовому слідстві: Монографія / Строган А.Ю. ‑ К.: Істина, 2009. – 455 с.
60. Строков І.В. Правові та моральні засади застосування криміналістичних засобів: Монографія. – К.: НАВС України, 2003. – 325 с.
61. Татаров О.Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС): монографія / МВС України. ‑ Донецьк: 2012. – 639 с.
62. Тертишник В. М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі / Тертишник В.М. ‑ Дніпропетровськ: Дніпропетр. Юрид. акад. МВС України, 2002. – 432 с.
63. Тітко І.А. Оцінні поняття у кримінально-процесуальному праві України: Монографія. – Х.: Право, 2010. – 216 с.
64. Удалова Л.Д. Теорія та практика отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України: Монографія. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 324 с.
65. Удалова Л.Д., Доросінська Г.М. Порушення та розслідування кримінальної справи щодо депутата місцевої ради: Монографія. – К.: КНТ, 2011. – 144 с.
66. Удалова Л.Д., Корсун В.Я. Суд як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: Монографія. – К: Скіф, 2012. – 168 с.
67. Удалова Л.Д., Хабло О.Ю. Зловживання у сфері кримінального процесу: Монографія. – К.: Дакор, 2010. – 176 с.
68. Черечукіна Л.В. Судовий контроль за досудовим провадженням: Монографія. – Луганськ: РИО ЛИВД, 1998. – 124 с.
69. Черков В.О. Правовідносини між суб'єктами оперативно-розшукової діяльності, слідчим, прокурором і судом: монографія. ‑ Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2012. ‑ 287с.
70. Черненко А.П. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: Монографія / А.П. Черненко. – Дніпропетровськ, 2005. – 216 с.
71. Шаренко С.Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру. ‑ Харків: Право, 2002. ‑ 208 с.
72. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України. – Х.: Арсіс ЛТД, 2001. – 320 с.
73. Юрчишин В. М. Обвинувачення в судах України. – Чернівці: Рута, 2005. – 152 с.
74. Ягодинский В.Н. Подследственность преступлений: Уч.-методич. пособие.– К.: РИО МВД Украины, 1994. – 76 с.
75. Яковець І.С. Умовно-дострокове звільнення та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким: монографія. ‑ М.: 2012. ‑ 210 с.
76. Яновська О.Г. Концептуальні засади функціонування і розвитку змагального кримінального судочинства: Монографія. – К.: Прецедент, 2011. – 303 с.

162.                   Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України: [монографія] / Рогатюк І.В. ‑ К.: Атіка, 2007. – 160 с.

 

Підручники

1. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2006.- 632 с.
2. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2008. ‑ 712 с.
3. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.П. Аленіна. ‑ Харків: Одіссей, 2009. ‑ 816 с.
4. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Підручник. – К.: Істина, 2010. – 496 с.
5. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник.- Київ: Либідь, 1999. ‑ 536 с.
6. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. ‑ К.: А.С.К., 2007. – 848 с.
7. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина: Підручник. ‑ К.: Кондор, 2005. – 152 с.
8. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Особлива частина: Підручник. ‑ К.: Кондор, 2009. – 280 с.

 

Навчальні посібники

1. Азаров Ю.І. Кримінально-процесуальне право України: [навч. посіб.] / Азаров Ю.І., Заїка С.О., Фатхутдінов В.Г. ‑ К.: Кутеп, 2008. – 430 с.
2. Баулін О.В., Карпов Н.С., Поповченко О.І., Савицький Д.О. Спрощене досудове провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи. ‑ К.: НАВСУ, 2004. – 151 с.
3. Баулін О.В., Поповченко О.І. Нотаріус в кримінальному процесі: Навч. посібник. – Луганськ: СПД Рєзников В.С., 2011. – 180 с.
4. Биленчук П.Д., Сервецкий И.В. Разрешение милицией (полицией) заявлений и сообщений о преступлениях: История, мировой опыт, современное состояние. – К., 1992. – 58 с.
5. Благодир С.М. Закриття кримінальної справи в досудовому слідстві: Навч. посібник.- Тернопіль, 2001. ‑ 112 с.
6. Бобечко Н.Р. Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у кримінальному судочинстві України: Наук.-практ. посібник / Н.Р. Бобечко; за ред. В.Т. Нора. – К.: Алерта: КНТ; ЦУЛ, 2010. – 144 с.
7. Будников В.Л. Обжалование действияй и решений следователя: Учеб. пособ. / Будников В.Л. ‑ Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1990. ‑ 64 с.
8. Букалов П.Ф. Оскарження вироків: Практич. посіб. ‑ Донецьк: 2011. – 32 с.
9. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми: Учебно-практич. пособие / Отв. ред. А.Я. Дубинский; МВД СССР, КВШ им. Ф.Э. Дзержинского. – К.: КВШ МВД СССР, 1986. – 82 с.
10. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація: Лекція. ‑ Дніпропетровськ: Академія державної митної служби України, 2002. – 63 с.
11. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. ‑ К.: Юрінком Інтер, 1998. ‑ 189 с.
12. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практ. посібник. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
13. Грошевий Ю.М., Фомін С.Б. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність. Навч. посібник. ‑ Х.: Право, 2010. – 112 с.
14. Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. ‑ М.: Юрид. лит., 1974. – 208 с.
15. Джига М.В., Баулін О.В., Лук`янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навч.-практ. посібник. ‑ К.: Друкарня МВС України, 1999. – 155 с.
16. Дізнання в ОВС: процесуальна діяльність: навч. посіб. у схемах і табл. / Авт. кол.: Г.М. Степанова, А.С. Симчук, М.М. Гончар, О.Ю. Хацуцяк, А.В. Самодін; КНУВС – К: КНТ, 2010. – 192 с.
17. Доронін І.М. Документи-докази у кримінальному процесі України. Практ. посібник. ‑ К.: Паливода, 2008. – 184 с.
18. Досудове розслідування кримінальних справ: навч.-практ. посіб./ Ю.І. Грошевий, В.В. Вапнярчук, О.В. Капліна, О.Г. Шило; за заг. ред. Ю. М. Грошевого. — Х. : ФІНН, 2009. — 328 с.
19. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права.‑ Харків, 2004.
20. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел: Учеб. пособ ./ Дубинский А.Я. ‑ К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987.‑ 84 с.
21. Експертизи в судовій практиці: наук.-практ. посібник / Київський НДІ судових експертиз; Академія адвокатури України / В.Г. Гончаренко (ред.). ‑ 2-ге вид. перероб. і доп. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2010. – 400 с.
22. Загурський О.Б. Судові дебати в кримінальному процесі: правові та психологічні проблеми.- Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. – 208 с.
23. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. ‑ К.: Вища шк., 2002. ‑ 271 с.
24. Зеленський С.М., Назаренко С.П., Письменний Д.П. Провадження у справах дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності: Навч. посібник. – К.: КНТ, 2012. – 160 с.
25. Каркач П. М. Організація роботи прокуратури району (міста) по підтриманню державного обвинувачення в суді: [навч. посіб.] / П. М. Каркач, І. Е. Краснолобов. ‑Х.: Торнадо, 2003. ‑ 94 с.
26. Каткова Т.В. Каткова А.Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку у кримінальній справі: Навч. посібник.– Х.: Рубікон, 2002. – 96 с.
27. Когутич І.І. Міжнародно-правова допомога та співробітництво у кримінальному судочинстві України. Посібник. – Львів: Тріада Плюс, 2005. – 548 с.
28. Кошинець В. В. Спеціальні психологічні знання в кримінальному процесі: теоретичні засади та практичні проблеми: [навч. посіб.] / В. В. Кошинець, В. Я. Марчак. ‑ Чернівці: Рута, 2007. ‑ 215 с.
29. Кримінальний процес України: Навч. посіб. / МОН України; І.В. Басиста, В.І. Галаган, Ж.В. Удовенко. ‑ К: ЦУЛ, 2010. – 347 с.
30. Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типові бланки та зразки процесуальних документів / Авт. кол.: Андрєєв·Р.Г., Блажівський·Є.М., Гошовський·М.І. та ін. – Харків: Правова єдність, 2012. – 736 с.
31. Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие: Учеб. пособие / ЛГУ. ‑ Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1984. ‑ 217с.
32. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) / Рожнова В. В., Конюшенко Я. Ю., Чурікова І. В. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 280 с.
33. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) / Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчик М.П. та ін. – К.: НАВС, 2012. – 200 с.
34. Леоненко В.В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. ‑ К.: Наук. думка, 1987. – 143 с.
35. Летучих В.И. Конституционный принцип обжалования в досудебных стадиях советского уголовного процесса: Учебное пособие. – Омск: ОВШМ МВД СССР, 1981. – 67 с.
36. Лобойко Л. М. Стадії кримінального процесу. – Дніпропетровськ: Юрід. акад. МВС, 2004. – 154 с.
37. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій. Навч. посібник. ‑ К.: Істина, 2005. ‑ 456 с.
38. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Курс лекций. Учеб. пособие. – Х.: Одиссей, 2007. – 457 с.
39. Лукьянчиков Е.Д., Письменный Д.П. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних. ‑ К.: КВШ МВД СССР, 1987. – 66 с.
40. Ляш А.О. Кримінальний процес (Загальна частина): Навч. посібник. – К.: Університет «Україна», 2006. – 224 с.
41. Ляш А.О. Кримінальний процес (Особлива частина): Навч. посібник. – К.: Університет «Україна», 2006. – 470 с.
42. Ляш А.О., Благодир А.А. Застосування примусу під час провадження слідчих дій: Навч. посібник. – К.: Освіта України, 2010. ‑ 190 с.
43. Мазур О.С., Баулін О.В. Забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримали за підозрою у вчиненні злочину: Навч. посібник. – Луганськ: СПД Рєзников В.С., 2011. – 204 с.
44. Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Огляд місця події: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 2001. – 156 с.
45. Малютін І.А. Зупинення досудового розслідування: [навч.-метод. посіб.] / за заг. ред. З.Д. Смітієнко. ‑ К.: НАВСУ, 2003. – 140 с.
46. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку : [навч. посіб.]: Вибрані наукові праці / Маляренко В. Т. ‑ К.: Ін Юре, 2004. – 600 с.
47. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. ‑ К.: Юрінком Інтер, 1999. – 318 с.
48. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
49. Манукян В.И. Европейский суд по правам человека: право, прецеденты, комментарии. Научн.-практ. пособие.- К.: Істина, 2006. ‑ 368 с.
50. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учеб. пособие. ‑ М.: Дело, 2000. ‑272 с.
51. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: Навч. посіб./ Ін-т адвокатури при Київ. нац. ун-ті ім. Т. Шевченка. ‑2. вид., доп. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2000. – 256 с.
52. Мінюков П.І., Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2004. – 214 с.
53. Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: [навч. посіб.] / Молдован А.В. ‑ К.: Центр навчальної літератури, 2005. ‑ 352 с.
54. Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посіб.- К.: ЦУЛ, 2013. ‑ 368 с.
55. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2008. – 584 с.
56. Николюк В.В. Уголовно-исполнительное судопроизводство в СССР. ‑ Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та , 1989. – 256 с.
57. Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 128 с.
58. Оперативно-розшукова діяльність та негласні слідчі (розшукові) дії у схемах: посібник / Никифорчук Д.Й., Зима Л.М., Тарасенко О.С., Василинчук В.І.; за заг. ред. В.В. Коваленка. – К: НАВС, 2012. – 155 с.
59. Попелюшко В.О. Мала судова реформа та захист прав громадян. Навч. посібник. ‑ К.: Кондор, 2006.- 236 с.
60. Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи. Навч. посібник. ‑ К.: Кондор, 2006. – 234 с.
61. Порівняльний аналіз норм колишнього та нового кримінального процесуального кодексу України / Молдован В.В. – К., 2012. – 418 с.
62. Прийняття процесуальних рішень та проведення слідчих дій: навч. посіб. / Горбачов В.П., Корона С.О., Титов А.М. та ін. ‑ Донецьк: Донецький юр. ін-т МВС України, 2012. – 362 с.
63. Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі України / В.А. Бадира, О.П. Букалов, А.П. Гель, М.В. Романов, І.С. Яковець; За заг. ред. Є.Ю. Захарова. Харківська правозахисна група. – Харків: Права людини, 2011. – 368 с.
64. Проверка законности и обоснованности приговоров. Сравнительное исследование / Антониу Д., Бочек О., Жаргаясайхан Д., Кирай Т. и др.; Отв. ред.: Светлов А.Я., Чангули Г.И. ‑ Киев: Наук. думка, 1991. – 240 c.
65. Прокурорський нагляд в Україні: курс лекцій / [В.Т. Нор, Я.О. Береський, І.І. Когутич, З.Д. Котик, М.В. Гузела]; ред. В.Т. Нор; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. ‑ Львів : Тріада плюс, 2002. – 280 с.
66. Процесуальні й тактичні особливості провадження окремих слідчих дій за участю іноземців: метод. реком. для практ. прац. / С.С. Кудінов, Р.М. Шехавцов, О.О. Цибульська; за заг. ред. Л.В. Черечукіної. ‑ Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2012. – 46 с.
67. Разинкина А.Н. Апелляция в уголовном судопроизводстве. ‑ М., 2004. – 160 с.
68. Руководство по расследованию преступлений: Научно-практ. пособие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и др. – Харьков: Консум, 2001. – 608 с.
69. Савонюк Р.Ю. Доказування в досудовому слідстві: Навч. посібник.- Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. ‑ 184 с.
70. Свиридов М.К. Сущность и предмет стадии исполнения приговора. ‑ Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1978. – 221 с.
71. Смирнов А.В. Модели уголовного процесса. ‑ СПб.: Наука, 2000. – 224 с.
72. Спіріна І.Д. Судово-психіатрична експертиза: Навч. посіб. / Дніпропетр. юрид. ін-т. ‑ 2.вид., перероб. та доп. ‑ Дніпропетровськ, 2000. ‑ 145 с.
73. Стахівський С.М. Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства: Вибрані твори. – К.: Бізнес Медіа Консалтинг, 2010. – 276 с.
74. Стахівський С.М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів: Наук.-практ. посіб. – К.: Атіка, 2009. – 64 с.
75. Татаров О.Ю. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами: Навч. посіб. // КНУВС. МОН України. ‑ К.: КНТ, 2009. – 158 с.
76. Тертишник В.М., Козаченко І.П., Антонов К.В. Використання в кримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльності та гарантії захисту прав і свобод людини. ‑ Дніпропетровськ, 2004.
77. Толочко А.Н. Судебный приговор и его мотивировка: Учеб. пособие / А.Н. Толочко; Харьк. юрид. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского. ‑ К: УМКВО, 1991. – 75 с.
78. Удалова Л.Д. Практикум з кримінального процесу: [навч. посіб.] / Удалова Л.Д., Рожнова В.В., Шпотаківська О.В. ‑ К. : КНТ, 2010. – 360 с.
79. Удалова Л.Д., Гаюр І.Й. Накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого: Навч. посібник. – К: КНТ, 2012. – 168 с.
80. Удалова Л.Д., Паризький І.В. Застосування компромісів при вирішенні конфліктів під час досудового розслідування: Навч. посібник. – К: Скіф, 2012. – 184 с.
81. Удалова Л.Д., Рибалка О.В. Суб'єкти кримінально-процесуального доказування: навч. посіб. – К.: КНТ, 2012. – 158 с.
82. Фулей Т.І. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: національна практика застосування в кримінальному судочинстві: Навч.-метод. посібник. – К.: ТОВ Гештальт Консалтінг Груп, 2008. – 84 с.
83. Шейфер С.А. Следственные действия. Основания, процессуальный порядок и доказательственное значение. – Самара: Изд-во Самар. гуманит. акад., 2008. – 168 с.
84. Щерба С.П. Расследование и судебное разбирательство по делам лиц, страдающих психическими или физическими недостатками.- М.: Юрид. лит., 1975. – 144 с.
85. Якубович Н.А. Теоретические основы предварительного следствия: Учеб. пособие. – М.: ВШ МВД СССР, 1971. – 142 с.

 

Статті

1. Бартовщук О. Судовий розгляд у розумні строки: мрії чи реальність / О. Бартовщук // Право України. ‑ 2006. ‑ № 7. ‑ С.46‑51.
2. Баулін О.В. Дія кримінально-процесуального закону як гарантія законності в кримінальному процесі // Забезпечення законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства: Матеріали І наук.-практ. конф., м.Луганськ 25 березня 2011 р. / редкол.: Л.В. Черечукіна, О.Г. Русанова. – Луганськ: РВВ ЛДВС ім. Е.О. Дидоренка, 2011. – С.5-12; Електронний ресурс: http: //corp-lguvd.lg.ua/dok 101.html/.
3. Баулін О.В. Затримання засудженого, який ухиляється від виконання вироку // Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (4 травня 2011 р.). – К.: НАВС, 2011. – С.114‑116.
4. Баулін О.В. Захист обвинуваченого і деякі проблеми його забезпечення в Україні // Розкриття злочинів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, 8 листоп. 2012 р. ‑ К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – С. 57‑59.
5. Баулін О.В., Федотова Г.В. Правові засади призначення і проведення експертизи під час дізнання // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 63–67. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11bovphd.pdf.
6. Берназ В.Д. Єдиний реєстр досудових розслідувань та його призначення // Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, 5 жовт. 2012 р.) / МВС України; Харк. нац. ун-т внутр. справ; Кримінологічна асоціація України. – Х.: ХНУВС, 2012.– С. 36‑37.
7. Бобечко Н. Суть, завдання, значення та характерні риси апеляційного провадження у кримінальному судочинстві України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХVIІ регіон. наук.-практ. конф. (3-4 лютого 2011 р.). – Львів: Юрид. фак-т Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2011. – С.329‑331.
8. Богаченко П.П. Відсторонення обвинуваченого від посади на час розслідування // Злочинність у сфері професійної діяльності: Матеріали міжнар. наук. конф. (10 грудня 2010 р.). – Одеса: Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова, 2010. ‑ С.164–166.
9. Бойко В., Мармаш В. Порушення вимог кримінально-процесуального закону як підстава повернення справи до суду першої інстанції // Право України. – 2009. – № 9. – С.110‑115.
10. Бояров В.І. , Кучинська О.П. Деякі питання тактики захисту за умов використання слідством інформації, отриманої під час проведення оперативно-розшукових заходів // Адвокат. – 2010. – № 7 (118). – С.39‑42.
11. Варфоломеєва Т.В. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» // Адвокат. ‑2012. ‑ № 8. ‑ С. 4‑7.
12. Виноградова О.І. Видача (екстрадиція) осіб, які вчинили злочини / О. І. Виноградова // Адвокат. ‑ 1999. ‑№ 1. ‑ С.13‑14.
13. Вознюк А.А. Питання кримінально-правового регулювання видачі та передачі осіб, які вчинили злочини // Вісник Верховного Суду України. – 2011. ‑ № 4 (128).‑ С.38‑44.
14. Вознюк В. Оскарження дій органів досудового слідства // Юридичний вісник України. – 2002. ‑23-29 березня. ‑ С.6-7.
15. Воронцова С.В. Роль результатов оперативно-розыскной деятельности в формировании доказательств по уголовному делу // Российский следователь. ‑ 2010. ‑ №3. ‑ С.23‑24.
16. Герасимчук О.П. Реалізація потерпілим прав під час перегляду справи за нововиявленими обставинами // Адвокат. – 2011. – № 3 (126). – С.21‑23.
17. Горбачевський В.Я., Бедриківський В.В. Міжнародне співробітництво у сфері протидії транснаціональній злочинності // Науковий вісник НАВСУ. ‑ 2004. ‑ С.60‑65.
18. Грошевий Ю., Говорун Д. Скарга як засіб реалізації принципу публічності (до проекту Кримінального процесуального кодексу України) // Вісник Національної академії прокуратури України. ‑ 2012. ‑№ 1 (25). – С.50‑56.
19. Гутник П.М. Сучасні проблеми гласності судового розгляду з позицій практикуючого адвоката // Адвокат. – 2010. – № 7 (118). – С.20‑22.
20. Діткун І. Усунення сумнів і протиріч вироку судами апеляційної та касаційної інстанцій // Вісник Львівського університету. ‑ Серія: юридична. ‑ 2008. ‑ Вип. 47. ‑ С. 239–243.
21. Дроздов О.М. Аксіологічний підхід до перегляду судових рішень у кримінальних справах Верховним Судом України // Адвокат. – 2012. – № 2 (137) – С.11‑19.
22. Дроздов О.М.До проблеми перегляду судових рішень на підставі встановлення комітетом з прав людини ООН порушення Україною міжнародних зобов’язань // Адвокат. – 2011. – № 12 (135). – С.11‑18.
23. Жуковська Ж.О. Проблеми міжнародного співробітництва країн – учасниць СНД в галузі протидії злочинності / Ж.О. Жуковська, А.А. Жуковська // Південноукраїнський правничий часопис. ‑ Одеса, 2007. ‑ № 1. ‑ С.19‑20.
24. Захаров О.В. Підвідомчість скарг на бездіяльність органів прокуратури щодо розгляду і вирішення заяв про злочини // Адвокат. – 2010. – № 6 (117). – С.15‑17.
25. Канюк І.М. Принцип процесуальної економії при ознайомленні обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. ‑ № 5. – С.213‑223.
26. Карабут Л.В. Щодо формування доказів під час досудової кримінальної процесуальної діяльності за новим КПК / Л.В. Карабут // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12klvznk.pdf.
27. Карпов Н.С. Дія кримінально-процесуального закону України в часі // Науковий вісник НАВС. ‑ 2011. ‑ Вип. 2 (75). ‑ С. 8‑19.
28. Кацавець Р.С. Репліка захисника в судових дебатах // Адвокат. – 2012. – № 2 (137). – С.39‑41.
29. Квашу О.Д. Належність заяв про злочини як підстава до прийняття рішення дослідчого кримінального процесу / О.Д. Квашу // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12koddkp.pdf.
30. Ковна У. Застосування примусових заходів виховного характеру щодо малолітніх // Вісник Львівського університету. Серія юридична. ‑ 2009. ‑ Вип. 49. ‑ С.257–267.
31. Костюченко О. Ревізійні засади перегляду кримінальних справ у апеляційному і касаційному порядку // Право України. ‑1996. ‑ № 9. ‑ С.53‑55.
32. Кулик М.Й. Поняття та кримінально-процесуальна природа ексгумації трупа // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. ‑ № 5. – С.199‑205.
33. Курило О. Проблеми організації роботи апеляційного суду з виконання міжнародного законодавства про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в України / О. Курило // Юридична Україна. ‑ 2006. ‑ № 6. ‑ С.80‑84.
34. Летучих В.И. Понятие обжалования в досудебных стадиях уголовного процесса // Сибирские юридич. записки. ‑ Вып. 4. – Иркутск, Омск, 1974. ‑ С.175‑180.
35. Литвинчук О.І. Процесуальний статус слідчого за новим КПК України // Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20 квітн. 2012 р. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2012. – С. 62‑65.
36. Лужанський А.В. Доступ до правосуддя: окремі проблеми законодавчого врегулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 3 (115). – С. 26‑29.
37. Лук’янчиков Є.Д. Зняття інформації з каналів зв’язку – засіб формування судових доказів / Є.Д. Лук’янчиков, Б.Є. Лук’янчиков // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5): [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12ledfsd.pdf.
38. Луспеник Д., Ткачук О. Перегляд судових рішень Верховним Судом України: проблемні питання правозастосування // Право Украини. – 2011. – № 9-10. – С.370‑381.
39. Луцик В. Інститут повернення кримінальної справи прокурору: сучасний стан і перспективи розвитку // Вісник Національної академії прокуратури України. ‑ 2012. ‑№ 2 (26). – С.70‑76.
40. Луцик В. Процесуальний порядок дій суду при поверненні справи прокурору // Вісник Львівського університету. ‑ Серія: юридична. ‑ 2008. ‑ Вип. 47. ‑ С. 245–250.
41. Мазур О. Законодавче забезпечення в Україні прав та законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину // Юридична Україна. ‑ 2007. ‑ № 8. ‑ С.83‑86.
42. Мазур О.С. Повідомлення про підозру за новим КПК України // Правові реформи в Україні: реалії сьогодення [Текст]: ч. 1: матеріали IV Всеукр. наук.-теорет. конф., Київ, 11 жовт. 2012 р. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. ‑ С. 115‑117.
43. Макаренко А.С. Підстави суддівського розсуду при призначенні покарання // Вісник Верховного Суду України. – 2011. ‑ № 6 (130). – С.44‑48.
44. Маляренко В.Т. Щодо міжнародного співробітництва у виконанні окремих процесуальних дій в кримінальних справ / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. ‑ 2001. ‑ № 1. ‑ С.41‑44.
45. Маляренко В.Т. Ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи // Право України. – № 4. – 2002. – С. 47‑53.
46. Маляренко В.Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами // Вісник Верховного Суду України. ‑ № 1 (29). ‑ 2001. ‑ С.40‑49.
47. Маляренко В.Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора // Вісник Верховного Суду України 2001 №6(28) – С.50-53.
48. Маляренко В.Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2 (30). – С. 48‑56.
49. Маляренко В.Т. Про закриття кримінальної справи (окремі аспекти) // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3 (37). – С. 56-63.
50. Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1 (29). – С.42‑54.
51. Мальник В., Арсенюк Т. Практика судово-психіатричної експертизи і КПК України // Право України. ‑ 1996. ‑ № 4. ‑ С.43‑46.
52. Мармаш В.Я. Завдання та значення процесуального етапу попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції за кримінальним судочинством України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2007. –№ 45. – С.231‑238.
53. Мармаш В.Я. Порушення вимог кримінально-процесуального закону щодо порядку, строків, форми та змісту апеляційного оскарження судових рішень як підстава повернення справи до суду першої інстанції // Адвокат. – 2009. – № 6 (105). – С.16‑21.
54. Марчак В.Я., Ревенок О.А. Висновок експерта як доказ для суду при визнанні особи обмежено осудною // Вісник Верховного Суду України. – 2011. ‑ № 2 (126). – С.31‑36.
55. Марчук Ф.М., Цитович М.М. Пропозиції щодо визначення критеріїв нормування навантаження суддів при розгляді кримінальних справ // Вісник Верховного Суду України. – 2011. ‑ № 1 (125) – С.32‑40.
56. Микитюк О.Ю. Неповна апеляція: проблеми і сподівання // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – № 3. – 2004. – С.11‑16.
57. Мичак М.С.Особливості дії принципу змагальності на стадії виконання вироку // Адвокат. – 2011. – № 10 (133). – С.41‑44.
58. Навроцький В.О. Право на оскарження до суду дій прокурора і слідчого та його реалізація // Адвокат. ‑ 2001. ‑ № 4-5. ‑ С.4‑5.
59. Наливайко Є.О. Доручення слідчого щодо оперативно-розшукових заходів із встановлення обвинувачених, які переховуються від слідства // Держава і право: Зб. наук. праць. – 2011. ‑ Вип. 53. – С.574‑578.
60. Омеляненко Г.М. Концептуальні питання касаційного провадження у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. ‑ 1998. ‑ № 1 (29). ‑ С.19‑21.
61. Омельяненко Г. Адаптація кримінально-процесуального законодавства України про судочинство у справах неповнолітніх до міжнародних Мінімальних стандартів // Право України. – 2002. – № 5. – С. 79-84.
62. Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов, ухвал суду в кримінальних справах // Право України. ‑ 2003. ‑ № 10. – С.90.
63. Павлюкова Т. Строки оскарження дій і рішень слідчого // Підприємство, господарство і право. –2005.- №9. ‑ С.151‑153.
64. Парфило О.А. Дійове каяття як правовий компроміс у кримінальному процесі // Науковий вісник НАВСУ. – № 2. – 2002. – С. 232-240.
65. Пашковський М. І. Дистанційне кримінальне правосуддя: міф чи реальність? / М. І. Пашковський // Вісник Верховного Суду України. ‑ 2001. ‑ № 5. ‑ С.36‑40.
66. Погорецький М. Взаємозв’язок оперативно-розшукової діяльності і кримінального процесу за новим кримінально-процесуальним кодексом України // Наукова, просвітницька, громадська та політична спадщина академіка І. Маліновського і сьогодення: Матеріали I-го Міжнар. наук.-практ. семінару; [Острог, 16 березня 2012 р.].- Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2012. ‑ С.191‑195.
67. Погорецький М. Межі доручень слідчого органу дізнання про проведення оперативно-розшукових заходів / М. Погорецький // Право України. ‑ 2000. ‑ № 9. ‑ С.47‑48.
68. Попелюшко В. О. Запобіжні заходи в новому КПК України: поняття, мета, підстави, порядок і суб'єкти застосування // Адвокат. – 2012. ‑ № 9 (144). – С. 4‑6.
69. Потайчук І.В. Взаємодія органів досудового розслідування: минуле і сучасність / І.В. Потайчук // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12pivmis.pdf.
70. Расюк А.О. Правове регулювання зняття судимості потребує вдосконалення // Адвокат. – 2009. – № 2 (101). – С.26‑29.
71. Рибалка О.В. Суд як суб’єкт доказування у разі застосування спрощеного порядку судового слідства // Адвокат. – 2011. – № 12 (135). – С.23‑26.
72. Рось Г. Закриття кримінальної справи зі звільненням особи від кримінальної відповідальності та презумпція невинуватості // Право України. – 2009. – № 10. – С.232‑237.
73. Русанова О.Г. Процесуальне представництво адвоката у кримінальному процесі як гарантія захисту конституційних прав потерпілого // Адвокат. – 2012. – № 2 (137). – С.42‑45.
74. Сенченко Н. Поняття та види процесуальних гарантій у провадженні по застосуванню примусових заходів медичного характеру / Н. Сенченко // Підприємництво, господарство і право. ‑ 2006. ‑ № 1. ‑ С.124‑127.
75. Сербінов О.С. Окремі види інформації про абонента, яка знаходиться у користуванні операторів мобільного зв’язку та може бути отримана у ході проведення оперативно-розшукових заходів або слідчих дій // Адвокат. – 2009. – № 5 (104). – С.39‑42.
76. Середа Г. Особливості угоди про визнання винуватості в кримінальному провадженні // Вісник Національної академії прокуратури України. ‑ 2012. ‑№ 2 (26). – С.5‑9.
77. Сиза Н.П. Підсудність кримінальних справ в аспекті змін кримінально-процесуального закону // Проблеми процесуальної науки: історія та сучасність: Друга міжнар. наук.-практ. конф. присвячена світлій пам'яті вчених-процесуалістів Київської школи (25-26 листопада 2010 р.). – К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. – С.320‑323.
78. Сірий М. Касація. Чиє слово останнє? // Дзеркало тижня. – 2010. ‑ №13 (793). – 3‑9 квітня.
79. Сірий М.І. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд у майбутнє / М.І. Сірий // Юридичний журнал. ‑ 2003. ‑ № 3. – С. 117–125.
80. Скулиш Є. Негласні слідчі (розшукові) дії за кримінально-процесуальним законодавством України // Вісник Національної академії прокуратури України. ‑ 2012. ‑№ 2 (26). – С.15‑23.
81. Степанов П.Л. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину у випадку закриття кримінальної справи і звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 3. – С. 129‑134.
82. Сторожук М. Становлення, розвиток і сутність інституту закриття кримінальної справи при недоведеності участі обвинуваченого у вчинені злочину / М. Сторожук // Підприємництво, господарство і право. ‑ 2012. ‑ № 1. ‑ С.146‑150.
83. Строков І.В. Проблеми використання результатів оперативно-розшукових заходів у процесі доказування // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. ‑ 2003. ‑ Вип.4. ‑ С.101‑106.
84. Татаров О.Ю. Відновлення начальником слідчого відділу досудового слідства у закритій кримінальній справі: проблеми теорії та практики / О.Ю. Татаров, Д. М. Мірковець // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. ‑ Х., 2011. ‑ № 2(53) Спецвипуск. ‑ С.190‑199.
85. Тищенко О., Тітко І. Забезпечення прав потерпілого на стадії досудового розслідування // Вісник Національної академії прокуратури України. ‑ 2012. ‑№ 1 (25). – С. 61‑ 66.
86. Ткачевский Ю. М. Национальное законодательство об экстрадиции (сравнительный анализ) / Ю.М. Ткачевский, Н.А. Сафаров // Вестник Московского ун-та. Сер. 11. Право. ‑ 2003. ‑ № 5. ‑ С.40‑59.
87. Ус О. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць. ‑ 2011. ‑ № 2 (65). ‑ С.182‑191.
88. Фаринник В.І. Доручення розслідування справи декільком слідчим // Держава і право: Зб. наук. праць. – 2011. ‑ Вип. 53. – С.512‑516.
89. Черечукіна Л. Впізнання особи поза візуальним спостереженням: кримінально-процесуальний і криміналістичний аспекти // Право України. – 2003. ‑ № 10. ‑ С.75‑77.
90. Черечукіна Л. Тернистий шлях виправдувального вироку // Право України. ‑ 2000. ‑ № 12. – 52‑54.
91. Чорноус Ю. Міжнародна правова допомога у розслідуванні злочинів: сучасний стан та перспективи розвитку / Ю.Чорноус // Право України. ‑ 2007. ‑ № 6. ‑ С.141‑145.
92. Шевченко Т.В. Нагальні проблеми апеляційного розгляду кримінальних справ // Вісник Верховного Суду України. – № 4 (38). – 2003. – С.49‑51.
93. Шумило М.Є. Вдосконалення нормативної моделі накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку / М.Є. Шумило, В.С. Рудей // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12smyzkz.pdf.
94. Шумило М. Оперативно_розшукові заходи у структурі досудового розслідування в проекті КПК України (проблеми унормування і правозастосування) / М. Шумило // Право України. – 2012. ‑ № 3–4. – С.452‑462.
95. Яворський Б.І. Ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінальної справи як елемент в реалізації інституту сприяння захисту / Б.І. Яворський // Адвокат. − 2009. − № 3 (102). − С.4−8.
96. Ягодинський В. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності // Право України. – 2001. ‑ № 11. ‑ C.92‑94.
97. Ягодинський В. Щодо відтворення обстановки і обставин події // Право України. – 2003. ‑ № 2003. –№ 5. – C.84‑88.
98. Яновська О.Г. Основні напрями розвитку змагального кримінального судочинства в Україні у світлі євроінтеграційних процесів / О.Г. Яновська // Юридична Україна. ‑ 2011. ‑ № 11. ‑ С.91‑96.
99. Ярлова О. Деякі аспекти застосування державної мови у судочинстві України // Право України. – 2010. – № 3. – С. 226-272.

 

 

Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення

Навчально-методичне забезпечення:

1. Підручники, навчальні посібники.

2. Навчальна програма.

2. Робоча програма.

3. Навчально-методичний комплекс.

4. Навчально-методичні матеріали з курсу «Кримінальний процес. Загальна частина».

5. Навчально-методичні матеріали з курсу «Кримінальний процес. Особлива частина».

6. Навчально-методичні матеріали щодо підготовки та написання і захисту курсових робіт з курсу «Кримінальний процес»

7. Мультимедійні презентації за темами, передбаченими тематичним планом.

 

Матеріально-технічне забезпечення:

1. Ноутбук.

2. Мультимедійний проектор.