Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

Дата публикации: 26.10.2016 10:11

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО»

Для підготовки фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

за напрямом 6.030401 «Правознавство»

галузь знань 0304 ,,Право”

Автор:

Корчинський В.О., професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент

Схвалено на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін

ННІПП НАВС 18.12.2014 року, протокол № 10

Київ 2015

ЗМІСТ

Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики

Витяг з освітньо-професійної програми

Анотація навчальної дисципліни зі структурно-логічною схемою (міждисциплінарними зв'язками)

Пояснювальна записка

Навчальна програма

Тематичний план

Робоча навчальна програма

Плани-конспекти лекційних занять

Плани семінарських занять

Плани практичних занять

Завдання для самостійної підготовки

Індивідуальні навчально-дослідн завдання

Методичні вказівки для викладачів і студентів

Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю

Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення

Методичні, наочні, мультимедійні матеріали для лекцій

Рекомендована література

1.Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики

Освітньо-кваліфікаційна характеристика

Бакалавр

Бакалавр права підготовлений до роботи по таким видам діяльності:

84 Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування

84.2 Надання державних послуг суспільству в цілому

84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя

Фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр у відповідності з даною підготовкою може виконувати такі види професійної діяльності:

правозастосовчу (застосування норм матеріального і процесуального права);

наглядову (контроль за дотриманням законності);

установчу (реєстрація юридичних станів, прав і фактів; провадження з відпрацюванням нормативних актів);

правотворчу (локальна правотворчість);

надання правових послуг (надання послуг у сфері забезпечення прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, держави);

організаційну (забезпечення професійної діяльності).

Фахівець повинен:

- мати громадянську зрілість і високу суспільну активність;

- володіти професійною етикою, правовою та психологічною культурою;

- усвідомлювати глибоку повагу до закону і дбайливе ставлення до соціальних цінностей правової держави;

- шанобливо ставитися до честі й гідності громадянина України;

- виховувати в собі високу моральну свідомість, гуманність, твердість моральних переконань, відповідальність за долі людей і доручену справу;

- бути принциповим і незалежним при забезпеченні прав, свобод і законних інтересів особи, її охорони й соціального захисту;

- бути непримиренним до будь-якого порушення закону у власній професійній діяльності;

- розуміти сутність і соціальну значимість своєї професії;

- чітко уявляти зміст, характер і взаємодію правових явищ;

- знати основні проблеми дисциплін, що визначають конкретну сферу його діяльності;

- бачити їх взаємозв'язок у цілісній системі знань і значення для реалізації права в професійній діяльності.

Предметом діяльності фахівця є вирішення завдань у галузях:

- тлумачення й застосування норм матеріального та процесуального права;

- надання правових послуг, забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо організації праці, галузевих нормативних актів.

Фахівці, які пройшли повний курс підготовки, повинні забезпечити:

- реалізацію Конституції та законів України у випадку посягань на права і свободи, честь і гідність громадян, права держави, права юридичних осіб, об’єднань громадян, фізичних осіб тощо;

- правильне тлумачення і застосування норм матеріального та процесуального права;

- складання проектів локальних нормативних актів відповідно до визначених засад регулювання;

- забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо організації праці, галузевих нормативних актів;

- упровадження в професійну діяльність нових методик і науково-технічних досягнень;

- використання комп’ютерних технологій та спеціальної техніки;

- формування інформаційно-пошукових, реєстраційних та статистичних документів.

Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”, що формуються засвоєнням змісту навчальної дисципліни “Кримінально-виконавче право”

Виробнича функція	Назва типової задачі діяльності	Шифр типової задачі діяльності	Зміст уміння	Шифр уміння
1	2	3	4	5
Застосування знань з історії країни, її зовнішньої політики, історії держави і права у практичній діяльності	Професійні контакти із зарубіжними колегами і партнерами	1.СВ.С.01	Вміння встановлювати і підтримувати професійні контакти із зарубіжними колегами і партнерами	1.СВ.С.01.ПП.О.01
Застосування теоретичних, правових засад та норм права	Захист прав юридичних та фізичних осіб	1.ПФ.Е.01	Вміння на практиці застосовувати теоретичні правові знання та норми права, вміння захищати свої права та права організації	1.ПФ.Е.01.ПР.Р.01
Застосування знань з етики ділового спілкування, культури і стилістики офіційних документів	Ефективна комунікаційна взаємодія	2.СВ.С.01	Вміння встановлювати ефективні комунікаційні взаємодії. Вміння дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки і моралі	2.СВ.С.01.ПР.О.01
Створення економіко-правових та соціально-психологічних відносин між членами трудового колективу на правовій основі	Економіко-правові відносини. Соціально-психологічні відносини	03.СВ.Е.01	Вміння створювати економіко-правові та соціально-психологічні відносини між членами трудового колективу на правовій основі та демократичних засадах	03.СВ.Е.01.ПР.Р.01
Критичний аналіз параметрів політичного, юридичного, економічного соціально-культурного середовища	Прогнозування параметрів середовища правового регулювання економіки	04.СВ.Д.01	Вміння критично оцінювати і прогнозувати параметри політичного, юридичного, економічного, соціально-культурного середовища правового регулювання економіки	04.СВ.Д.01.ПР.О.01
Розробка стратегії правового регулювання та обґрунтування рішень	Ефективна робота організації, установи, підприємства	02.ПФ.Е.01	Володіння сучасною методологією розробки стратегії правового регулювання та обґрунтування рішень з урахування загальнолюдських цінностей, особистих, колективних та суспільних потреб та інтересів	02.ПФ.Е.01.ПР.Р.01
Системне розуміння впливу зовнішнього середовища на діяльність організації, підприємства, установи	Забезпечення протидії шкідливого впливу зовнішнього середовища, використання впливу позитивних факторів на свою користь	01.СП.Д.01	Вміння аналізувати вплив зовнішнього середовища на діяльність організації, підприємства, установи	01.СП.Д.01.ПП.О.01
Засвоєння нових знань, прогресивних технологій та інших новацій пов’язаних з професійною діяльністю	Висока мобільність при вирішенні професійних завдань	01.СВ.Д.01	Вміти орієнтуватися в професійній інформації, цікавитись сучасними проблемами, швидко застосовувати потрібні для роботи нові завдання	01.СВ.Д.01.ПР.О.01
Застосування в роботі знань теорії та практики правового регулювання економіки	Правове регулювання економіки	01.ПФ.С.01	Володіти фундаментальними знаннями в області права Уміти давати правову оцінку юридичним подіям та фактам, пов’язаним з галузями національного прав Всебічно аналізувати та застосовувати міжнародні правові норми. Уміти орієнтуватися в теорії та практиці правового регулювання економікою	01.ПФ.С.01.ПП.Н.01 01.ПФ.С.01.ПП.Н.02 01.ПФ.С.01.ПП.Н.03 01.ПФ.С.01.ПП.Н.04

Здатності, зміст уміння, якими повинен володіти випускник

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр в галузі знань «Право»

за напрямом підготовки «Правознавство»

Зміст здатності вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності	Шифр здатності	Зміст уміння	Шифр уміння
Неупереджено оцінювати політичні явища та події в суспільстві	3.01	Формувати власні оцінки, позиції щодо минулого, сучасного та майбутнього України. Розуміти сучасні проблеми розвитку суспільства й виробляти власну життєву позицію. Володіти поняттями й категоріями загальнолюдської, політичної й правової культури. Застосовувати знання про державно-правові ідеї минулих років при з'ясуванні сучасних вітчизняних і зарубіжних правових теорій, концепцій та ідей. Висловлювати свою думку та обґрунтовувати власну позицію з певних питань. Мати свій погляд на суспільні та громадські події. Застосовувати досягнення національної та світової культури у вирішенні професійних та життєвих завдань. Орієнтуватися в законодавчій системі, а також контролювати дотримання законності.	3.01.ПР.Р.01 3.01.ПР.Р.02 3.01.ПП.О.03 3.01.ПР.Р.04 3.01.ПР.Р.05 3.01.ПР.Р.06 3.01.ПР.Р.07
Діагностувати власні психологічні стани та почуття з метою забезпечення ефективної та безпечної діяльності	З.02	За результатами аналізу самоспостережень за емоціями, почуттями, станом і характером перебігу пізнавальних процесів, що супроводжують професійну й побутову діяльність:
		- оцінювати, із застосуванням відповідних методичних прийомів і встановлених критеріїв, рівень розвитку власних пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, уява, пам’ять, мислення, увага);	З.02.ЗП.О.01
		- оцінювати відповідність якісних та кількісних показників рівню розвитку власних пізнавальних процесів за встановленими виробничими нормами й вимогами;	З.01.ЗП.О.02
		- визначати характер впливу рівня розвитку власних пізнавальних процесів на ефективність виконання професійних і соціально-виробничих завдань різного рівня складності;	З.02.ЗП.О.03
		- із застосуванням відповідних методичних засобів визначати фактори, що порушують відчуття психологічного комфорту в процесі життєдіяльності, та зменшувати рівень їх впливу;	З.02.ЗП.О.04
		- встановлювати рівень відповідності власних індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та цінностей наявним умовам;	З.02.ЗП.О.05
		- за допомогою спеціальних методичних прийомів здійснювати корекцію власних індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та цінностей при виникненні ознак фрустрації, депресії, психоемоційної напруги та інших негативних переживань.	З.02.ЗП.О.06
Визначати цілі і завдання власної діяльності та забезпечувати їх ефективне й безпечне виконання	З.03	На підставі результатів аналізу особистих потреб і усвідомлення мотивів службової й побутової діяльності, спираючись на принципи суб’єктно-діяльнісного підходу:
		- формулювати цілі власної діяльності з урахуванням суспільних, державних і виробничих інтересів;	З.03.ЗП.Р.01
		- визначати структуру власної діяльності та приймати рішення щодо її здійснення;	З.03.ЗП.Р.02
Організовувати власну діяльність, як складову колективної	З.04	В умовах службової або побутової діяльності, з урахуванням мети спільної діяльності, на основі усвідомлених цілей власної діяльності та її структури, за допомогою спостережень за ознаками міжособистісних відносин:
		- діагностувати власний стан, стан і настрій інших людей, рівень психологічної напруги, вирішуючи завдання різної складності;	З.04.ЗП.Р.01
		- визначати чинники, що призводять до виникнення конфліктів у міжособистісному спілкуванні, та зменшувати рівень їх впливу;	З.04.ЗП.Р.02
		- формувати та контролювати власну поведінку з метою забезпечення гармонійних стосунків з учасниками спільної діяльності, враховуючи психологічні особливості її членів, зумовлені віком, статтю, політичними та релігійними уподобаннями, рівнем розвитку психічних функцій, можливими життєвими кризами тощо.	З.04.ПП.Р.03
Організовувати власну діяльність	З.05	В умовах службової чи побутової діяльності, на основі усвідомленої мети діяльності та її структури:
		- формувати орієнтовну основу власних дій;	З.05.ЗП.О.01
		- оцінювати результати власної діяльності стосовно досягнення її часткових та загальних цілей;	З.05.ЗП.О.02
		- коригувати цілі діяльності та її структуру з метою підвищення безпеки та ефективності.	З.05.ЗП.О.03
Здійснювати саморегулювання поведінки в побуті і на службі та вести здоровий спосіб життя	З.06	На основі відомостей та власних уявлень щодо етапів розвитку особистості, засобів уникнення життєвих криз, особливостей фахової та соціально-виробничої й побутової діяльності:
		- застосовувати спеціальні методики корекції власного психічного стану залежно від психофізичних навантажень;	З.06.ПП.О.01
		- користуватися прийомами саморегулювання та самоконтролю, розвитку вольових якостей особистості;	З.06.ПП.О.02
		- підтримувати сприятливий психологічний клімат у родині, враховуючи психологічні особливості її членів, зумовлені віком, статтю, політичними та релігійними уподобаннями, рівнем розвитку психічних функцій тощо.	З.06.ПП.Р.03
Організація дотримання особистої безпеки	З.07	- виховувати винахідливість та наполегливість у досягненні поставленої мети;	З.07.ПП.Н.01
		- враховуючи специфіку умов, змісту та форм діяльності, визначити чинники особистої безпеки;	З.07.ПР.Н.02
		- володіти прийомами безпечного спілкування;	З.07.ПП.Н.03
		- мати уявлення про основи психології;	З.07.ПП.Р.04
		- забезпечувати безпеку під час дій в екстремальних умовах;	З.07.ПП.Н.05
Застосовувати вербальні методи спілкування	З.07	У виробничих або побутових умовах за допомогою відповідних методів вербального спілкування:
		- доречно використовувати мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо;	З.07.ЗП.Р.01
		- структурувати тексти;	З.07.ЗП.О.02
		- користуватися правилами спілкування мовця й слухача;	З.07.ЗП.Р.03
		- в умовах усних ділових контактів з використанням прийомів і методів усного спілкування і відповідних комунікативних методів застосовувати прагматичну компетенцію з метою ефективного виконання професійних завдань.	З.07.ЗП.Р.04
		- вміти донести до слухача інформацію, отримати відповідну реакцію у вигляді зацікавленості (упевнити) або будь-яких дій (спонукати).	З.07.ЗП.Р.05
Здійснювати пошук нової інформації	З.09	У виробничих умовах, використовуючи ключові слова у певній галузі на базі професійно-орієнтованих (друкованих та електронних) джерел, за допомогою відповідних методів проводити:
		- пошук нової текстової інформації (робота з джерелами навчальної, наукової та довідкової інформації);	З.09.ЗП.О.01
		- пошук нової графічної, звукової та відеоінформації.	З.09.ЗП.О.02
Спілкування українською професійною мовою	3.10	На підставі виробничих завдань, використовуючи методику складання фахової документації, термінологічні словники тощо, дотримуючись норм сучасної української літературної мови, складати професійні тексти та документи.	З.10.ЗП.О.01
		Використовуючи принципи професійного спілкування на рівні сучасної української літературної мови, здійснювати спілкування з учасниками трудового процесу.	З.10.ЗП.О.02
		У виробничих умовах, працюючи з джерелами фахової інформації, здійснювати аналіз і коригувати тексти відповідно до норм української літературної мови.	З.10.ЗП.О.03
		Складаючи тексти фахової документації, використовувати слова іншомовного походження, на основі певних критеріїв добирати українські відповідники.	З.10.ЗП.О.04
		Працюючи з іншомовними фаховими текстами, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники, перекладати тексти українською мовою.	З.10.ЗП.О.05
		Складаючи професійні тексти та спілкуючись на професійному рівні, використовувати українські виробничо-професійні фразеологізми та номенклатурні назви.	З.10.ЗП.О.06
Здійснювати письмові контакти в ситуаціях професійного спілкування	З.11	Використовуючи лексико-граматичний мінімум у певній галузі та іншомовні (друковані та електронні) джерела, в умовах письмових ділових контактів із використанням прийомів і методів письмового спілкування та відповідних методів оформлення ділової документації:	З.11.ЗП.О.01
		- робити записи, виписки, складати план тексту, письмове повідомлення, що відображає певний комунікативний намір;	З.11.ЗП.О.02
		- вести ділове листування, використовуючи фонові культурологічні та країнознавчі знання;	З.11.ЗП.О.03
		- заповнювати анкети;	З.11.ЗП.О.04
		- проводити анотування;	З.11.ЗП.О.05
		- фіксувати інформацію, отриману під час читання тексту;	З.11.ЗП.О.06
Застосовувати елементи соціокультурної компетенції	З.12	У виробничих умовах під час усного та письмового спілкування за допомогою відповідних методів застосовувати компоненти соціолінгвістичної компетенції для досягнення взаємного порозуміння.	З.12.ЗП. О.01
Формалізувати та переводити зовнішні явища та процеси у знаковий вигляд (здійснювати теоретичне абстрагування)	З.13	При здійсненні службової або соціальної діяльності:
		- на підставі власних спостережень за реальними процесами, використовуючи категоріальний апарат та рефлексивні навички, типологізувати результати спостережень;	З.13.ЗП.О.01
		- використовуючи формалізовані результати спостережень, за допомогою наданих критеріїв оцінювання, накопичувати необхідний для структурування обсяг розрізненого інформаційного матеріалу;	З.13.ЗП.О.02
		- на підставі аналізу розрізненого інформаційного матеріалу, за допомогою методологічних принципів розподілу та класифікації, структурувати інформацію.	З.13.ЗП.О.03
Інтерпретувати переводити формалізовану інформацію в іншу знакову систему	З.14	При здійсненні виробничої або соціальної діяльності:
		- у процесі роботи зі структурованою інформацією, відповідно до визначеної мети діяльності, виявляти зв’язки між елементами інформаційного матеріалу;	З.14.ЗП.О.01
		- у процесі роботи зі структурованою інформацією, на основі відомостей про зв’язки між елементами інформаційного матеріалу, визначати наявність системи;	З.14.ЗП.О.02
		- на підставі результатів порівняльного аналізу визначеної системи з існуючими моделями систем визначати її тип та характеристики;	З.14.ЗП.О.03
		- на підставі відомостей про тип та характеристики визначеної системи встановлювати її відповідність (невідповідність) меті діяльності;	З.14.ЗП.О.04
Застосовувати закони формальної логіки в процесі інтелектуальної діяльності	З.15	В умовах виробничої або побутової діяльності:
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити аналіз наявної інформації щодо її відповідності умовам необхідним та достатнім для забезпечення ефективної діяльності;	З.15.ЗП.О.01
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити аналіз наявної інформації щодо її відповідності вимогам внутрішньої несуперечності;	З.15.ЗП.О.02
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити структурування інформації;	З.15.ЗП.О.03
		- за результатами структурно-логічної обробки інформації робити висновки щодо її придатності для здійснення заданих функцій;	З.15.ЗП.О.04
		- на підставі результатів здійсненої діяльності за допомогою певних критеріїв встановлювати якість попередньо виконаних логічних операцій;	З.15.ЗП.О.05
Враховувати нормативно-правові і підзаконні акти щодо розвитку та функціонування держави і права України при здійсненні діяльності	З.16	В умовах професійної або соціальної діяльності:
		- на підставі аналізу Декларації про державний суверенітет України й Конституції України, використовуючи критерії класифікації ознак державного суверенітету, визначати суверенні права держави, співвідношення суверенітету держави з суверенітетом народу та суверенітетом нації;	З.16.ЗП.О.01
		- на підставі аналізу функцій держави, закріплених у Конституції та інших нормативно-правових актах, користуючись ознаками їх класифікації, визначати форми та засоби їх здійснення;	З.16.ЗП.О.02
		- згідно з Конституцією держави, використовуючи критерії поділу органів держави на види, класифікувати центральні та місцеві органи влади;	З.16.ЗП.О.03
		- вміти критично мислити та пропонувати обґрунтовані рішення;	З.16.ЗП.О.04
		- на підставі аналізу нормативно-правових актів держави, використовуючи критерії їх поділу за юридичною силою, вирізняти закони та підзаконні акти;	З.16.ЗП.О.05
		- на підставі аналізу Конституції і й нормативно-правових актів, використовуючи критерії поділу правової поведінки, визначати види правомірної поведінки і види правопорушень, їх склад, а також підстави притягнення до юридичної відповідальності;	З.16.ЗП.О.06
		- за результатами аналізу правових актів, використовуючи критерії розподілу реалізації права на форми, визначати їхні види;	З.16.ЗП.О.07
Враховувати системність методів та засобів попередження, розкриття та розслідування злочинів при здійсненні діяльності	З.17	В умовах виробничої діяльності:
		- знати правила виявлення, фiксацiї, вилучення, аналізу доказів у справі про корупційні діяння задля вирішення завдань провадження в таких справах;	З.17.ЗП.О.01
		- знати порядок притягнення до відповідальності за корупційні діяння;	З.17.ЗП.О.02
		- знати особливості провадження в справах про корупційні діяння;	З.17.ЗП.О.03
		- відповідно до нормативно-правової бази, використовуючи статистичні та інші фактичні дані криміналістичної практики, визначати методи та види криміналістичного прогнозування;	З.17.ЗП.О.04
		- згідно з вимогами нормативно-правових документів щодо використання криміналістичної техніки, використовуючи техніко-криміналістичні засоби, застосовувати судову фотографію та відеозапис для фіксації місця події в залежності від цілей, характеру слідчої дії та специфіки об’єкта;	З.17.ЗП.О.05
		- згідно з нормативно-правовими документами, враховуючи закономірності механізму злочину та виникнення інформації про злочин і його учасників, застосовувати процедуру виявлення, фіксації, вилучення й зберігання доказової інформації;	З.17.ЗП.О.06
		- згідно з нормативно-правовими документами, використовуючи доказову інформацію, визначати вид необхідного криміналістичного дослідження;	З.17.ЗП.О.07
		- за результатами вивчення документальних джерел, ураховуючи систему наукових засад криміналістичної тактики, визначати систему тактичних прийомів, комбінацій та операцій;	З.17.ЗП.О.08
		- відповідно до нормативно-правових документів використовувати реєстраційні дані інформаційно-пошукових систем, згідно з завданнями, які необхідно вирішувати.	З.17.ЗП.О.09
При здійсненні діяльності враховувати явища та процеси, пов’язані зі злочинністю та засобами впливу на неї	З.17	В умовах виробничої діяльності:
		- на підставі аналізу статистичних даних, використовуючи критерії класифікації видів злочинів, оцінювати показники злочинності та встановлювати її взаємозв’язки із суспільними процесами;	З.17.ЗП.О.01
		- на підставі статистичних даних, використовуючи критерії класифікації видів злочинів, визначати причини і умови злочинності.	З.17.ЗП.О.02
Забезпечувати необхідний рівень індивідуальної безпеки у разі виникнення типових небезпечних ситуацій	З.18	В умовах виробничої або побутової діяльності:
		- на підставі аналізу результатів власних спостережень за навколишнім середовищем, використовуючи типові ознаки виникнення небезпек, ідентифікувати джерела і типи небезпек, шкідливі та небезпечні чинники;	З.18.ПР.О.01
		- на підставі результатів аналізу характеру діяльності людини та моделей типових небезпечних ситуацій прогнозувати можливість виникнення небезпек, шкідливих та небезпечних чинників;	З.18.ПР.О.02
		- використовуючи інформацію про допустимий рівень ризику та типові рекомендації щодо адекватних дій у разі виникнення ознак небезпечної ситуації, зменшувати ризик до допустимих значень.	З.18.ПП.О.03
Забезпечувати дотримання прав і свобод людини	З.19	- у межах наданих повноважень планувати заходи із забезпечення громадського порядку на закріпленій території;	З.19.ПП.Р.01
		- на підставі аналізу інформації, використовуючи принципи планування, планувати заходи із забезпечення дотримання вимог Декларації про права й свободи людини;	З.19.ПП.Р.02
		- згідно з діючим законодавством, на основі аналізу інформації, визначати можливі причини порушень прав і свобод громадян;	З.19.ПР.О.03
		- визначати можливі причини порушень правопорядку;	З.19.ПР.О.04
Оптимізація професійної діяльності	З.20	- самостійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, вільно орієнтуватися в спеціальній літературі, у тому числі іноземній;	З.20.ЗР.Н.01
		- удосконалювати володіння державною мовою в офіційно-діловій сфері;	З.20.ЗР.Н.02
		- покращувати навички грамотного письма, засвоювати норми сучасного українського правопису, вивчати особливості офіційно-ділового стилю;	З.20.ЗР.Н.03
		- демонструвати обізнаність із різноманітними мовними засобами писемної та усної форм державної мови;	З.20.ЗР.Н.04
		- критично аналізувати розподіл власного робочого часу за результатами його інвентаризації та усувати недоліки в організації робочого часу;	З.20.ЗП.Н.05
		- покращувати власні знання щодо використання комп'ютерних технологій та техніки;	З.20.ЗП.Р.06
		- удосконалити навички професійного ділового усного та писемного спілкування іноземною мовою;	З.20.ЗП.Р.07
		- вміло застосовувати в практичній діяльності технічні засоби зв’язку.	З.20.ЗР.Н.08

2. Витяг з освітньо – професійної програми

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА

підготовки бакалавр

^{(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)}

галузь знань 0304 ,,Право”

^{(шифр та назва галузі знань)}

напрям підготовки 6.030401 ,,Правознавство”

^{(код і назва напряму підготовки)}

Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки

Назви циклів

Кількість навчальних годин/кредитів(ECTS)

У тому числі

нормативні дисципліни, годин/кредитів

(ECTS)

вибіркові дисципліни (варіативна компонента), годин/кредитів

(ECTS)

Цикл

професійно-практичної підготовки (ППП)

6354 год./176,5 кр.

(74%)

3384 год./94кр.

(39%)

2970 год./82,5кр.

(35%)

Розподіл навчального часу за циклами дисциплін.

№

Цикл дисципліни

Нормативний термін навчання

Обсяг годин визначений програмою:

Дисципліни професійно-орієнтованої, гуманітарної та соціально-економічної підготовки

4896

Перелік навчальних дисциплін

нормативної частини ОПП за циклами підготовки бакалавр

галузі знань 0304 "Право" за напрямом підготовки «Правознавство»

Навчальні цикли та назви навчальних дисциплін	Загальний обсяг		Форма контролю
	годин	кредитів ECTC
Нормативна частина
*1.3. Цикл дисциплін професійно-практичної підготовки (ППП)*
ППП 1.3.5. Кримінально-виконавче право	54	1.5	іспит

3. Анотація: Навчально-методичний комплекс містить програму навчальної дисципліни “Кримінально-виконавче право», навчально-методичні плани, методичні вказівки, плани семінарських та практичних занять, бібліографічний покажчик, методичні рекомендації, перелік контрольних завдань для студентів. Розрахований на студентів вищих навчальних закладів.

4. Структурно-логічна схема викладання дисципліни:

Конституційне право

5. Пояснювальна записка

Дисципліна «Кримінально-виконавче право» є складовою частиною кримінально-правового комплексу, у який поряд із даною галуззю права входять також кримінальне і кримінально-процесуальне право. Їх норми з річних позицій регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі і з приводу застосування кримінального покарання. Так, якщо призначення покарання здійснюється відповідно до норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства, то виконання і відбування покарання - відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства. У свою чергу, звільнення від відбування покарання регламентується нормами трьох галузей права: кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого. Слід зазначити, що кримінально-виконавче право тісно пов’язане також із конституційним, адміністративним, цивільним, сімейним і трудовим правом, оскільки багато його норм є результатом трансформації норм перерахованих галузей права. Подібне перетворення норм обумовлено виникненням у громадянина особливого правового статусу - статусу засудженого.

Отже студентам під час опрацювання певних розділів курсу корисно звертатися до джерел із різних галузей знання. Рекомендується також брати до уваги, що значна частина норм кримінально-виконавчого права міститься у різних підзаконних актах і відомчих наказах. У процесі викладання даної навчальної дисципліни звертається увага на роль міжнародних-правових актів у системі кримінально-виконавчого законодавства України. У цьому зв’язку підкреслюється, що при визначенні правового положення засуджених конкретизовані конституційні права і свободи людини і громадянина, відображені положення Загальної декларації прав людини. Міжнародного пакту про цивільні і політичні права. Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими та ін.

Останніми роками до кримінально-виконавчого законодавства було внесено ряд істотних змін та доповнень. Тому, використовуючи підручники і навчальні посібники, які було видано раніше, належить зважати на зазначені обставини. У цьому зв’язку особливого значення у вивченні курсу кримінально-виконавчого права набувають лекції та консультації викладачів.

Цілями викладання дисципліни є: вивчення кримінально-виконавчого права відповідно до робочої програми; ознайомлення стулентів із змістом, формами реалізації і перспективами розвитку кримінально-виконавчої політики України; ознайомлення з проблемами розвитку кримінально-виконавчого законодавства України; виробка навичок аналізу норм і інститутів кримінально-виконавчого права України, кваліфікованого застосування їх на практиці.

Студент повинен оволодіти теоретичними знаннями і певними правозастосовчими навичками у галузі правового регулювання виконання кримінальних покарань, які необхідні для юриста-правознавця вищого ґатунку.

Навчально-методичний комплекс розроблений відповідно до предмета кримінально-виконавчого права і кримінально-виконавчого законодавства України. Програма включає 7 тем, з них: 4 теми присвячується Загальній частині і 3 теми - Особливій частини. Всі теми курсу зорієнтовані на засвоєння студентами основних, найбільш головних проблем виконання кримінальних покарань, на реалізацію їх цілей і задач дисципліни.

6. Навчальна програма дисципліни

Тема 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України

Кримінально-виконавча політика України як складова частина політики держави. Місце кримінально-виконавчої політики в політиці держави у сфері боротьби зі злочинністю, її співвідношення з кримінальною політикою. Цілі і завдання кримінально-виконавчої політики України. Вплив кримінально-виконавчої політики на кримінально-виконавче законодавство. Суб’єкти формування кримінально-виконавчої політики. Форми реалізації кримінально-виконавчої політики. Фактори, які визначають стратегію, основні напрямки формування і розвиток кримінально-виконавчої політики. Основні принципи кримінально-виконавчої політики. Стратегія та сучасні тенденції розвитку кримінально-виконавчої політики України.

Історія найменування і розвитку галузі права, яка регулює виконання кримінальних покарань: тюрмознавство (пепітенціарія), виправно-трудове право, кримінально-виконавче право. Напрямки її сучасного розвитку. Ознаки кримінально-виконавчого права, як самостійної галузі права: предмет і методи правового регулювання, система норм. Поняття кримінально-виконавчого права, його функції і основні завдання у світі положень Конституції України. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.

Поняття науки кримінально-виконавчого права, її предмет, метод та завдання. Співвідношення науки кримінально-виконавчого права з юридичними та іншими науками. Роль науки кримінально-виконавчого права в організації вивчення і покращення ефективності кримінально-виконавчого права, прогнозування розвитку кримінально-виконавчої системи. Предмет, задачі і система курсу навчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право України».

Поняття принципів кримінально-виконавчого права. Джерела їх формування і значення для правового регулювання порядку і умов виконання кримінальних покарань. Система, зміст і правова форма закріплення принципів кримінально-виконавчого права (загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи).

Тема 2. Кримінально-виконавче законодавство України

Поняття кримінально-виконавчого законодавства, його цілі і задачі. Структура й зміст кримінально-виконавчого законодавства. Закон як основна форма кримінально-виконавчого законодавства. Кримінально-виконавчий кодекс, його загальна характеристика. Інші закони, які регулюють порядок і умови виконання кримінальних покарань. Підзаконні нормативно-правові акти як форма кримінально-виконавчого законодавства. Співвідношення кримінально-виконавчого законодавства України з міжнародними-правовими актами в області виконання покарань. Застосування кримінально-виконавчого законодавства, його дія у просторі і часі.

Поняття і зміст норм кримінально-виконавчого права. Функції та особливості цих норм. Види норм кримінально-виконавчого права: регулятивні, зобов’язальні, уповноважуючі, забороняючі та ін. Охоронні і заохочувальні норми, як стимулятори належної поведінки. Норми матеріальні та процесуальні (процедурні). Структура кримінально-виконавчих норм: особливості гіпотези, диспозиції, санкції. Реалізація норм кримінально-виконавчого права.

Поняття кримінально-виконавчих правовідносин та їх особливості. Основні елементи кримінально-виконавчих правовідносин. Юридичні факти, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення кримінально-виконавчих правовідносин. Суб’єкти кримінально-виконавчих правовідносин. Об’єкт кримінально-виконавчих правовідносин та їх юридичний зміст. Інші види правовідносин, які виникають при виконанні покарання, їх взаємозв’язок з кримінально-виконавчими правовідносинами.

Тема 3. Система органів і установ виконання покарань

Поняття, соціальне призначення, принципи діяльності та задачі органів і установ виконання покарань, їх структура, компетенція та підпорядкованість. Роль та місце органів і установ виконання покарань в системі правоохоронних органів. Види органів і установ виконання покарань. Кримінально-виконавчі установи, їх відмінність від місць тримання під вартою. Виправна колонія як основний вид кримінально-виконавчих установ. Органи держави, які виконують покарання без позбавлення волі, їх загальна характеристика.

Організаційні основи діяльності кримінально-виконавчих установ; структура, основи управління і фінансування. Апарати управління в системі органів і установ виконання покарань. Державний департамент України з питань виконання покарань, його правове положення та завдання. Персонал органів і установ виконання покарань, його основні права та обов’язки. Реалізація вимог міжнародних актів про підвищений соціально-правовий захист персоналу органів і установ виконання покарань.

Взаємодія органів і установ виконання покарань з судом, прокуратурою, органами Служби безпеки України, підрозділами МВС України та іншими органами. Інформаційно-аналітична робота в системі органів і установ виконання покарань, планування, облік і контроль. Аналіз і оцінка ефективності діяльності органів і установ виконання покарань. Стан і перспективи розвитку системи органів і установ виконання покарань в сучасний період.

Міжнародний контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань. Правові основи, форми і зміст контролю органів державної влади й органів місцевого самоврядування за діяльністю органів і установ виконання покарань. Судовий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань. Цілі і форми відомчого контролю. Прокурорський нагляд за дотриманням законів адміністрацією органів і установ виконання покарань. Підстави і порядок здійснення громадського контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань. Повноваження і форми реагування суб’єктів нагляду і контролю на порушення законності, міри відповідальності винних.

Тема 4. Правовий статус засуджених

Економічні, політичні і соціальні фактори, які визначають правове положення засуджених в Україні. Міжнародні правові акти про права людини, поводження з правопорушниками і їх вплив на правовий статус засуджених. Загальний, спеціальний і індивідуальний статуси осіб, які відбувають покарання. Правовий статус громадянина, як основа правового положення осіб, які відбувають покарання. Правове положення засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства.

Визначення правового положення засуджених у кримінально-виконавчому законодавстві, його особливості з урахуванням змісту покарання і режиму його відбування. Встановлення в законодавстві загальних принципів визначення правового статусу засуджених. Загальнодозволяючий і дозвільний принципи правового регулювання і загально громадських прав засуджених.

Джерела формування правового статусу засуджених: Конституція України, кримінально-виконавче законодавство й інші закони. Основні права й обов’язки осіб, які відбувають кримінальне покарання. Критерії віднесення прав і обов’язків засуджених до основних. Зміст основних прав і обов’язків засуджених їх регламентація в кримінально-виконавчому законодавстві України і характеристика. Обов’язки і права, законні інтереси засуджених у сфері режиму, навчання, праці і виховної роботи. Права засуджених на особисту безпеку. Правові гарантії і забезпечення виконання засудженими обов’язків, реалізація їх прав і законних інтересів у процесі відбування покарання. Гарантії забезпечення реалізації правового статусу засуджених: економічні, соціально-політичні, юридичні й ін. Роль адміністрації органів і установ виконання покарань у забезпеченні правового статусу засуджених. Правові наслідки відбування покарань. Особливості правового статусу осіб, які відбули покарання.

Тема 5. Міжнародні стандарти виконання покарань в Україні

Соціально-правове призначення міжнародного співробітництва в області виконання покарань, його основні напрямки: науково-інформаційний; узагальнення міжнародного досвіду розвитку пенітенціарних систем, вироблення рекомендацій, сприяння і надання допомоги окремим державам; договірно-правова координація в цій сфері. Історія міжнародного співробітництва в області поводження з засудженими. Перша і друга серія міжнародних тюремних конгресів. Конгреси ООН по попередженню злочинності і поводження з правопорушниками як джерела міжнародних актів про поводження з засудженими. Поняття і класифікація міжнародно-правових актів і стандартів. Загальні і спеціалізовані акти. Соціально-правова характеристика Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими. Конвенція проти катувань і інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання. Мінімальні стандартні правила ООН, які визначають відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх (Пекінські правила). Стандартні мінімальні правила ООН у відношенні мір, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила). Проблеми реалізації міжнародно-правових актів і стандартів поводження з засудженими в кримінально-виконавчому законодавстві України.

Тема 6. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Органи, які виконують покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, їх задачі та функції. Обов’язки адміністрації організацій, в яких працюють засуджені. Обов’язки органів, уповноважених анулювати дозвіл на заняття певною діяльністю. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Відповідальність за невиконання вироку суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді громадських робіт. Органи, які виконують громадські роботи, їх задачі, функції та компетенція. Правовий статус засуджених до громадських робіт. Умови відбування покарання у виді громадських робіт. Обов’язки і заборони, встановлені для засуджених до громадських робіт. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки адміністрації організацій, в яких засуджені відбувають громадські роботи. Відповідальність засуджених до громадських робіт за порушення порядку і умов відбування покарання.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді виправних робіт. Органи, які виконують виправні роботи, їх задачі, функції і компетенція. Правовий статус засуджених до виправних робіт. Умови відбування виправних робіт. Обов’язки і заборони, встановлені для засуджених до виправних робіт. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки адміністрації організацій, в яких працюють засуджені до виправних робіт. Порядок утримання з заробітної плати засуджених до виправних робіт. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до виправних робіт. Відповідальність за порушення порядку і умов відбування виправних робіт і за злісне ухилення від їх відбування.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді обмеження волі. Особливості направлення засуджених до обмеження волі у виправні центри. Обчислення строків виконання покарання. Основні права і обов’язки засуджених. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі. Залучення засуджених до праці й умови їх праці. Соціально-виховна робота з засудженими до обмеження волі. Заходи заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених до обмеження волі.

Тема 7. Порядок виконання покарань державною виконавчою службою

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді штрафу. Органи, які виконують покарання у виді штрафу, їх задачі та функції. Добровільна сплата штрафу. Примусове виконання штрафу. Права державного виконавця. Перелік майна, на яке не може бути звернене стягнення штрафу. Заміна штрафу при неможливості його сплати і у випадку злісного ухилення від його сплати.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді конфіскації майна. Органи, які виконують покарання у виді конфіскації майна, їх задачі та функції. Перелік майна, яке не підлягає конфіскації. Обов’язки третіх осіб у відношенні майна, яке підлягає конфіскації. Передача конфіскованого майна фінансовим органам. Дії державного виконавця по виконанню вироку суду про конфіскацію майна.

Тема 8. Виконання покарань стосовно військовослужбовців

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Обов’язки суду по виконанню даного покарання. Обов’язку посадової особи чи органу, який привласнив військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. Правові наслідки позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців. Органи, які виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, їх задачі та функції. Обчислення строків виконання покарання. Порядок і умови виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців. Утримання з грошового заробітку засудженого військовослужбовця. Переміщення засудженого військовослужбовця по службі. Виховна робота з засудженими військовослужбовцями.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні. Направлення і прийом засуджених військовослужбовців до дисциплінарної військової частини. Обчислення строків виконання покарання. Основні права і обов’язки засуджених. Порядок і умови виконання покарання у виді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні. Навчання та праця засуджених військовослужбовців, виховна робота з ними. Заходи заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених військовослужбовців. Матеріально-побутове і медичне забезпечення засуджених військовослужбовців.

Місця відбування арешту засудженими військовослужбовцями. Роздільне тримання засуджених військовослужбовців. Направлення засуджених на гауптвахту. Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених військовослужбовців. Особливості правового положення засуджених військовослужбовців. Порядок звільнення засуджених військовослужбовців.

Тема 9. Порядок виконання попереднього ув’язнення під варту

Соціально-правове призначення попереднього ув’язнення під варту, його цілі і задачі. Підстави і принципи тримання під вартою. Загальна характеристика законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють тримання під вартою. Місця тримання під вартою. Слідчі ізолятори - основні місця тримання під вартою, їх задачі, структура і правові основи діяльності. Ізолятори тимчасового тримання органів внутрішніх справ. Використання як місця попереднього ув’язнення інших установ кримінально-виконавчої системи України і військових гауптвахт. Підстави і порядок прийому до слідчого ізолятору осіб, взятих під варту.

Правовий статус осіб, які тримаються під вартою. Відміна його від правового статусу засуджених до позбавлення волі на певний строк. Нормативне закріплення та загальні принципи визначення правового статусу ув’язнених. Основні права осіб, взятих під варту. Права на інформацію й особисту безпеку, звертання з пропозиціями, заявами і скаргами, свободу віросповідання, участь у цивільно-правових угодах, реалізація права на листування, побачення, отримання посилок І передач, одержання і відправлення грошових переказів. Право на побачення з захисником і одержання юридичної допомоги. Обов’язки осіб, взятих під варту. Особливості правового статусу жінок, які тримаються під вартою, і неповнолітніх. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення осіб, взятих під варту.

Поняття та цілі режиму в слідчих ізоляторах, основні його вимоги. Засоби забезпечення режиму в слідчих ізоляторах: охорона і постійний нагляд, заходи заохочення і стягнення, матеріальна відповідальність осіб, взятих під варту. Заходи безпеки, їх зміст і правове регулювання. Порядок надання побачень, одержання посилок і передач, купівля продуктів харчування і предметів першої необхідності, подача заяв і скарг. Залучення до праці й організація виховної роботи з особами, які тримаються під вартою. Правове регулювання тримання в слідчих ізоляторах засуджених до позбавлення волі, які працюють по господарському обслуговуванню. Порядок переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, із слідчих ізоляторів у кримінально-виконавчі установи.

Підстави і порядок звільнення осіб, які тримаються під вартою.

Тема 10. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі

Поняття класифікації засуджених до позбавлення волі на певний строк і її значення для досягнення цілей покарання. Класифікація засуджених - суміжний інститут кримінального та кримінально-виконавчого права. Критерії класифікації засуджених: фізіологічні, юридичні, педагогічні і психологічні.

Категорії засуджених і вимоги їх роздільного тримання за видами кримінально-виконавчих установ. Відбування засудженим до позбавлення волі всього строку в одній кримінально-виконавчій установі. Діяльність комісій з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі. Положення про розподільчі і апеляційні комісії. Індивідуальні і персональні наряди. Порядок направлення засуджених до місця відбування покарання.

Правові підстави прийому засуджених у кримінально-виконавчі установи, характеристика його етапів. Документи необхідні для прийому засуджених (особова справа засудженого, наряд на направлення, шляховий список та ін.).

Поняття і значення обліку засуджених. Облікові апарати. Організація діяльності спеціальних відділів установ виконання покарання. Види і форми обліку засуджених (центральний і місцевий, персональний і кількісний). Особова справа засудженого. Облікові картки засуджених (алфавітні, контрольно-строкові, контрольні, сигнальні). Відомість про наявність і пересування засуджених.

Тема 11. Основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених до позбавлення волі

Поняття і нормативне закріплення виправлення і ресоціалізації засуджених. Виправлення засуджених як одна з основних цілей кримінально-виконавчого законодавства. Поняття і види основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених.

Режим в системі основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, його поняття та основні функції. Сфера дії режиму по суб’єктах і в просторі. Правила режиму, які відносяться до персоналу кримінально-виконавчих установ, засуджених та інших громадян. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування і предметів першої необхідності. Побачення засуджених до позбавлення волі. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, передач і бандеролей. Листування засуджених, одержання і відправлення грошових переказів. Телефонні розмови засуджених. Перегляд засудженими до позбавлення волі кінофільмів і телепередач, прослуховування радіопередач. Придбання і збереження цією категорією осіб літератури і письмових приладів. Засоби забезпечення режиму у кримінально-виконавчих установах.

Праця як основний засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Правове регулювання і принципи організації праці засуджених. Форми організації праці. Умови та оплата праці засуджених, тривалість робочого часу і його облік. Включення у трудовий стаж часу залучення засуджених до оплачуваної праці. Залучення засуджених до позбавлення волі до робіт без оплати праці. Утримання із заробітку засуджених та їх черговість. Охорона праці, обов’язкове державне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

Соціально-виховна робота як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Задачі, форми і методи виховної роботи з засудженими. Правове регулювання і порядок застосування заходів заохочення і стягнення. Поняття злісного порушення встановленого порядку відбування покарання, наслідки визнання засудженого злісним порушником встановленого порядку відбування покарання. Посадові особи кримінально-виконавчих установ, уповноважені застосовувати заходи заохочення і стягнення. Самодіяльні організації засуджених.

Загальноосвітнє навчання і професійна підготовка засуджених як засіб їх виправлення і ресоціалізації. Їх роль у досягненні цілей і задач, поставлених перед кримінально-виконавчим законодавством. Організація загальноосвітнього навчання і професійної підготовки засуджених до позбавлення волі.

Громадський вплив як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Участь громадськості у діяльності установ виконання покарань. Шефство громадських об’єднань і трудових колективів над кримінально-виконавчими установами. Участь громадськості в роботі батьківських комітетів і піклувальних рад. Інші форми участі громадськості в діяльності органів і установ виконання покарань.

Поняття та правове регулювання комунального і матеріально-побутового забезпечення засуджених. Розміщення і житлові умови засуджених. Характеристика норм харчування та його організація. Норми і організація речового забезпечення. Торгове забезпечення засуджених.

Організація медичної допомоги засудженим, нормативне регулювання та задачі медико-санітарної служби установ виконання покарань. Структура органів, які здійснюють медичне обстеження засуджених, їх основні завдання. Види лікувальних установ, порядок та умови тримання в них різних категорій осіб.

Тема 12. Особливості відбування покарання у виді позбавлення та довічного позбавлення волі

Виконання покарання у виправних колоніях і його правове регулювання. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, як об’єкт виправного впливу. Умови відбування позбавлення волі у виправних колоніях. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі в процесі відбування покарання. Поняття і класифікація змін умов тримання засуджених у процесі відбування покарання у виправних установах. Підстави і порядок зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної установи. Характеристика юридичних елементів, які змінюють умови тримання засуджених. Підстави, порядок і особливості зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх у виправну установу іншого виду режиму. Види і юридична характеристика інститутів зміни умов тримання засуджених даної форми. Зміна умов тримання засуджених у зв’язку з заміною покарання більш м’яким. Критерії розмежування змін умов тримання від мір заохочення і стягнення, а також співвідношення інституту зміни умов тримання засуджених з поняттям прогресивної системи відбування покарання.

Особливості виконання покарань неповнолітніми. Види виховних колоній. Склад засуджених, умови відбування покарання. Праве положення засуджених. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених у виховних колоніях. Особливості їх застосування. Посадові особи, які застосовують міри заохочення і стягнення до засудженого. Залишення у виховних колоніях засуджених до позбавлення волі, які досягли повноліття. Переведення засуджених до позбавлення волі з виховних колоній у виправні колонії. Організація навчально-виховного процесу. Участь громадських об’єднань у роботі виховних колоній. Особливості відбування покарання засудженими жінками. Особливості їх правового статусу. Будинки дитини.

Загальна характеристика покарання у виді довічного позбавлення волі. Правове регулювання виконання (відбування) покарання у виді довічного позбавлення волі. Місця виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. Направлення і прийом засуджених до довічного позбавлення волі. Правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі. Порядок і умови виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Порядок їх застосування. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до довічного позбавлення волі.

Загальна характеристика покарання у виді арешту. Правове регулювання виконання (відбування) покарання у виді арешту. Арештні будинки як місце виконання (відбування) покарання у виді арешту. Направлення і прийом засуджених до арешту. Правовий статус засуджених до арешту. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту. Порядок залучення до праці засуджених до арешту. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, засуджених до арешту. Порядок їх застосування. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту. Порядок звільнення засуджених до арешту.

Тема 13. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання, контроль та нагляд за ними.

Правові підстави і види звільнення засуджених від відбування покарання. Порядок звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк (після закінчення строку покарання, за амністією, помилуванням, умовно-достроковим звільненням, за тяжкою хворобою та ін.).

Соціально-правова та психологічна підготовка осіб, звільнених від відбування покарання. Допомога засудженим, звільненим від відбування покарання, у трудовому і побутовому улаштуванні. Взаємодія кримінально-виконавчих установ з ОВС і органами соціального захисту при звільнені засуджених. Оплата проїзду, забезпечення продуктами харчування, одягом і грошовим утриманням.

Правова природа та підстави встановлення адміністративного нагляду в місцях позбавлення волі. Категорії засуджених, які підпадають під адміністративний нагляд. Додаткові обмеження, покладені на осіб, за якими встановлений адміністративний нагляд. Відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

7. Тематичний план дисципліни

№ з/п	Назва тем	Нормативний обсяг годин	З них:
			Всього годин з викладачем	З них				Самостійна робота
			Всього годин з викладачем	Лекції	Семінарських занять	Практичні заняття	Модульний контроль	Самостійна робота
Змістовий модуль І.
1.	Тема 1. Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права.	6	4	2	2	0		2
2.	Тема 2. Кримінально-виконавче законодавство України.	2	0	0	0	0		2
3.	Тема 3. Система органів і установ виконання покарань.	6	4	2	2	0		2
4.	Тема 4. Правовий статус засуджених.	4	2	0	0	2		2
5.	Тема 5. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.	8	6	2	2	2		2
6.	Тема 6. Порядок виконання покарань Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та іншими органами.	6	4	2	2	0		2
7.	Тема 7. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі.	6	4	2	2	0		2
8.	Тема 8. Основні засоби виправлення та ре соціалізації засуджених до позбавлення волі.	8	6	2	2	2		2
9.	Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання.	8	6	2	2	2	*	2
	Всього годин:	54	36	14	14	8		18

8. Робоча навчальна програма

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра кримінально-правових дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор НАВС

полковник міліції

С.Д. Гусарєв

____ ___________ 2015 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПП НЗ 2.2.3. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»

(3 курс)

Київ-2015 рік

Робоча програма з навчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право»складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки студентів ступеня вищої освіти «бакалавр», галузі знань – «Право» за напрямом підготовки «Правознавство» (6.030401).

Розробники:

Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент Корчинський В.О.

Робоча програма схвалена на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС 06.11.2014 року, протокол № 7.

Завідувач кафедри

кримінально-правових дисциплінННІПП НАВС

_________В.Я. Горбачевський

____.___________20___р.

Схвалено науково-методичною радою Національної академії внутрішніх справ

Протокол від ____.___________2015 року № _____.

Голова______________С.Д. Гусарєв

____________________20__ року

Óпроф. Корчинський В.О., 2015

ÓННІПП НАВС, 2015
1.Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання
Кількість кредитів – 1	Галузь знань 0304 «Право»	Нормативна
	Напрям підготовки 6.030401«Правознавство»
Модулів – 1		Рік підготовки:
Змістових модулів – 1		2014/2015 н.р.
Індивідуальне науково-дослідне завдання -реферативні повідомлення		Семестр
Загальна кількість годин – 54		6-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 36 годин, самостійна робота – 18 годин.	Ступінь вищої освіти: «Бакалавр»	14 год.
		Практичні, семінарські
		22
		Самостійна робота
		18
		Вид контролю: залік

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної роботи: 1/3.

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета навчальної дисципліни: Кримінально-виконавче право єскладовою частиною кримінально-правового комплексу, у який поряд із даною галуззю права входять також кримінальне і кримінально-процесуальне право. Їх норми з різних позицій регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі і з приводу застосування кримінального покарання. Так, якщо призначення покарання здійснюється відповідно до норм кримінального ікримінально-процесуального законодавства, то виконання і відбування покарання - відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства. У свою чергу, звільнення від відбування покарання регламентується нормами трьох галузей права: кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого. Слід зазначити, що кримінально-виконавче право тісно пов’язане також із конституційним, адміністративним, цивільним, сімейним і трудовим правом, оскільки багато його норм є результатом трансформації норм перерахованих галузей права. Подібне перетворення норм обумовлено виникненням у громадянина особливого правового статусу -статусузасудженого.

Отже студентам підчас опрацювання певних розділів курсу корисно звертатися до джерел із різних галузей знання. Рекомендується також брати до уваги, що значна частина норм кримінально-виконавчого права міститься у різних підзаконних актах і відомчих наказах. У процесі викладання даної навчальної дисципліни звертається увага на роль міжнародних-правових актів у системі кримінально-виконавчого законодавства України. У цьому зв’язку підкреслюється, що при визначенні правового положення засуджених необхідно виходити з конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також положеннь Загальної декларації прав людини. Міжнародного пакту про цивільні і політичні права. Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими та ін.

Цілями викладання дисципліни є: вивчення кримінально-виконавчого права відповідно до робочої програми; ознайомлення студентів із змістом, формами реалізації і перспективами розвитку кримінально-виконавчої політики України; ознайомлення з проблемами розвитку кримінально-виконавчого законодавства України; виробка навичок аналізу норм і інститутів кримінально-виконавчого права України, кваліфікованого застосування їх на практиці.

Програма ставить своєю метою оволодіння теоретичними знаннями і певними правозастосовчими навичками у галузі правового регулювання виконання кримінальних покарань, які необхідні для юриста-правознавця вищого ґатунку.

Завдання навчальної дисципліни:

- сформувати у студентів систему знань про основи політики держави в областівиконання кримінальних покарань, правовому регулюванні цієї сфери діяльності;

- виробити у них навики і уміння аналізувати законодавство і нормативні правовіакти, регулюючі виконання кримінальних покарань;

- добитися формування у студентів правосвідомості як найважливішої умовидотримання законності в діяльності правоохоронних органів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- виходячи з цілей і завдань курсу, в процесі його вивчення студентам необхідно засвоїти поняття кримінально-виконавчого права, його зміст, основні категорії кримінально-виконавчої політики, її особливості на різних етапах розвитку нашої держави і в сучасний період, тенденції її розвитку в найближчій перспективі тощо.

вміти:

- правильно вживати майбутніми фахівцями норми кримінально-виконавчого права, захищати права і законні інтереси громадян у сфері реалізації кримінальної відповідальності;

- правильно використовувати кримінально-виконавче законодавство при вирішенні практичних питань по виконанню покарань:

1)не пов'язаних з ізоляцією засудженого від суспільства;

2)у виді арешту;

3)у виді позбавлення волі;

4) відносно військовослужбовців.

- застосовувати правові основи звільнення засуджених від відбування покарання.

2. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Порядок виконання кримінальних покарань.

Тема 1.Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права.

Тема 2.Кримінально-виконавче законодавство України.

Тема 3.Система органів і установ виконання покарань.

Тема 4.Правовий статус засуджених.

Тема 5. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.

Тема 6. Порядок виконання покарань Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та іншими органами.

Тема 7.Класифікація, розподіл, прийняття та облікзасуджених до позбавленняволі.

Тема 8.Основнізасобивиправлення та ре соціалізаціїзасуджених до позбавленняволі.

Тема 9.Підстави і порядок звільненнявідвідбуванняпокарання. Контроль та нагляд за особами, якізвільненівідвідбуванняпокарання.

4. Структура навчальної дисципліни

№ з/п	Назва тем	Нормативний обсяг годин	З них:
			Всього годин з викладачем	З них				Самостійна робота
			Всього годин з викладачем	Лекції	Семінарських занять	Практичні заняття	Модульний контроль	Самостійна робота
Змістовий модуль І.
1.	Тема 1. Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права.	6	4	2	2	0		2
2.	Тема 2. Кримінально-виконавче законодавство України.	2	0	0	0	0		2
3.	Тема 3. Система органів і установ виконання покарань.	6	4	2	2	0		2
4.	Тема 4. Правовий статус засуджених.	4	2	0	0	2		2
5.	Тема 5. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.	8	6	2	2	2		2
6.	Тема 6. Порядок виконання покарань Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та іншими органами.	6	4	2	2	0		2
7.	Тема 7. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі.	6	4	2	2	0		2
8.	Тема 8. Основні засоби виправлення та ре соціалізації засуджених до позбавлення волі.	8	6	2	2	2		2
9.	Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання.	8	6	2	2	2	*	2
	Всього годин:	54	36	14	14	8		18

5. Теми семінарських занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Тема 1.Поняттякримінально-виконавчоїполітики та кримінально-виконавчого права.	2
2.	Тема 3. Система органів і установвиконанняпокарань.	2
3.	Тема 5.Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.	2
4.	Тема 6. Порядок виконанняпокарань Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державу політику у сфері організації примусового виконання рішень суддів та інших органів.	2
5.	Тема 7.Класифікація, розподіл, прийняття та облікзасуджених до позбавленняволі.	2
6.	Тема 8. Основні засоби виправлення та ре соціалізації засуджених до позбавлення волі.	2
7.	Тема 9.Підстави і порядок звільненнявідвідбуванняпокарання. Контроль та нагляд за особами, якізвільненівідвідбуванняпокарання.	2
	Разом	14

6. Теми практичних занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Тема 4.Правовий статус засуджених.	2
2.	Тема 5. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.	2
3.	Тема 8.Основнізасобивиправлення та ре соціалізаціїзасуджених до позбавленняволі.	2
4.	Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання.	2
	Разом	8

7. Самостійна робота

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Тема 1. Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права.	2
2.	Тема 2.Кримінально-виконавчезаконодавствоУкраїни.	2
3.	Тема 3. Система органів і установ виконання покарань.	2
	Тема 4.Правовий статус засуджених.	2
4.	Тема 5.Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.	2
5.	Тема 6. Порядок виконання покарань Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державу політику у сфері організації примусового виконання рішень суддів та інших органів.	2
6.	Тема 7. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі.	2
7.	Тема 8. Основні засоби виправлення та ре соціалізації засуджених до позбавлення волі.	2
8.	Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання.	2
	Разом	18

Реферативні повідомлення

Історія розвитку кримінально-виконавчого права України.
Реформування кримінально-виконавчої системи в незалежній Україні.

3. Міжнародно-правові акти в системі джерел кримінально-виконавчого законодавства України.

4. Значення змін внесених до законодавчих актів країни за останні роки щодо забезпечення прав засуджених.

Органи і установи виконання покарань в історії України.

5. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань.

6. Закріплення в міжнародних актах правового статусу засуджених.

7. Особливості правового статусу засуджених до покарань пов’язаних і не пов’язаних з позбавленням волі.

8. Завдання кримінально-виконавчої інспекції.

9. Служба пробації, як один із напрямків реформування системи виконання покарань не пов’язаних з позбавленням волі.

10. Особливості відбування покарання засудженими у дисциплінарному батальйоні в період Великої вітчизняної війни.

11. Порядок виконання покарання у виді довічного позбавлення волі в країнах Америки та Європи.

12. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі неповнолітніми та жінками.

13. Роль соціальної адаптації в попередженні рецидиву.

14. Правова природа адміністративного нагляду.

9. Методи навчання

Курс «Кримінально-виконавче право» вивчається за допомогою наступних форм та методів навчання: лекційні заняття, семінарські та практичні заняття,самостійна робота, робота в групах, індивідуальні консультації, виконання рефератів.

Лекційні заняття передбачають викладення нового теоретичного матеріалубезпосередньо викладачем. Лекції охоплюють основний матеріал навчальної дисципліни.

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, на якому студентамививчаються попередньо визначені теми навчальної дисципліни шляхом відповідей напитання викладача. Студентами на ці заняття готуються доповіді по темах, що вивчаються.

Викладачем організується дискусія по проблемних питаннях теорії та практики кримінально-виконавчого права. Самостійна робота студента по підготовці до семінарського заняттяфіксується в робочому зошиті. Його ведення є обов’язковим для кожного студента. Робота насемінарському занятті передбачає реферативну форму виступу. Теми рефератіввизначаються викладачем згідно переліку, який міститься в робочій програмі. Викладачемоцінюються виступи студентів, їх участь у дискусії, знання та вміння відстоювати своюпозицію.

Практичне заняття як форма навчання спрямована на формування у студентапрактичних навичок застосування теоретичних знань та діючого законодавства привирішенні практичних завдань. Самостійна робота студента по підготовці до практичногозаняття фіксується в робочому зошиті, ведення якого є обов’язковим для кожного студента.

Самостійна робота визначається навчальною програмою дисципліни, методичнимиматеріалами, завданнями та вказівками викладача. Вона забезпечується цілою низкоюнавчально-методичних засобів, які застосовуються при вивченні дисципліни: підручник,навчальні та методичні посібники, конспект лекцій, робочі зошити, рекомендована науковафахова монографічна і періодична література. Самостійна робота може виконуватися убібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, а також в домашніх умовах.

9. Методи контролю

Форми контролю з дисципліни «Кримінально-виконавче право»:

Поточний контроль: семінарські та практичні заняття.
Модульний контроль.
Підсумковий контроль: залік.

Призначення різних форм контролю:

Визначення рівня засвоєння матеріалу по конкретній темі навчальної дисципліни на основі індивідуальної бесіди викладача з кожним студентом окремо (поточний контроль);
Визначення ступеня засвоєння матеріалу групою студентів, розглянутим протягом фіксованого періоду часу (модульний контроль);
Визначення якості засвоєння матеріалу дисципліни в цілому (підсумковий контроль);

Задачами контролю є:

Організація зворотного зв'язку між викладачем і студентом у процесі навчання і підведення підсумків цих зустрічей;
Виявлення дієвості використовуваних у навчальному процесі прийомів і методів навчання;
Забезпечення ритмічної й ефективної самостійної роботи студентів.

Поточний контроль навчальної роботи здійснюється в ході аудиторних семінарських і практичних занять.

Модульний контроль проводиться після змістового модуля (36 годин). До цього часу вже начитаний визначений лекційний матеріал, виконана самостійна робота, розглянуті типові задачі і т.д. Отже, можна говорити про те, що студентам видана визначена інформація для формування системи поглядів і пізнання.

По кожній темі або розділу курсу можна виділити «ключові» моменти, методи і поняття, знання яких говорить про те, що розуміння досягнуте. Звідси випливає, що ефективність рубіжного (модульного) контролю від того, наскільки удалий вибір ключових понять, побудов, наслідок і т.д., а також від якості складених питань, відповіді на який і повинні служити критерієм досягнутих знань.

Підсумковий контроль проводиться наприкінці 6 семестру у формі заліку.

Перелік типовихпитань до заліку

з курсу «Кримінально-виконавче правоУкраїни»:

Поняття кримінально-виконавчого права, його співвідношення з іншими галузями права.
Предмет і система курсу кримінально-виконавчого права.
Характеристика політикидержави у сферівиконаннякримінальнихпокарань.
Відображення та закріплення в кримінально-виконавчомуправіпринципівгуманізму та соціальноїсправедливості.
Поєднаннявиконанняпокаранняіз заходами виправноговпливу як галузевий принцип кримінально - виконавчого права.
Галузевіпринципикримінально-виконавчого права та їх характеристика.
Відображення та закріплення в кримінально-виконавчомуправіпринципів демократизму та законності.
Поняттяпринципівкримінально-виконавчого права, їхзагальна характеристика.
Джерелакримінально-виконавчого права.
Відомчінормативніакти, як джерелакримінально-виконавчого права та їх характеристика.
Закон - як головне джерелокримінально-виконавчого права (характеристика Кримінально-виконавчого кодексу України).
Нормикримінально-виконавчого права, особливостіїхструктури.
Поняттякримінально-виконавчихправовідносин та їхвиди.
Склад кримінально-виконавчихправовідносин і його характеристика.
Загальна характеристика правовогоположеннязасуджених до позбавленняволі.
Види та сутністьправообмеженьзасуджених до позбавленняволі.
Матеріальні і процесуальнінормикримінально-виконавчого права.
Цивільно-правовеположеннязасуджених до позбавленняволі.
Регулятивнінормикримінально-виконавчого права.
Охороннінормикримінально-виконавчого права.
Заохочувальнінормикримінально-виконавчого права.
Порядок направленнязасуджених до виправнихколоній.
Правоверегулюванняприйомузасуджених до виправнихколоній.
Структурнідільницікримінально-виконавчихустановзакритого типу.
Характеристика загально-правовихпринципівкримінально-виконавчого права.
Засобизабезпечення режиму уколоніях.
Поняття режиму уколоніях.
Основнівимоги режиму уколоніях.
Видивиправнихколонійустанов та категоріїосіб, якіутримуються в них.
Суб’єкти та учасникикримінально-виконавчихправовідносин.
Юридичніфакти як елементизмістукримінально-виконавчихправовідносин, їхпоняття та види.
Юридичнийзмісткримінально-виконавчихправовідносин.
Порядок виконанняпокаранняувидівиправнихробіт.
Завданняустанов і органіввиконанняпокарань.
Взаємодіяустанов і органіввиконанняпокарань з підрозділамиміліції.
Взаємодіяустанов і органіввиконанняпокарань з судами.
Взаємодіяустанов і органіввиконанняпокарань з органами слідства.
Соціально-правовепризначення прав засуджених, їхсутність та зміст.
Соціально-правовепризначеннязаконнихінтересівзасуджених, їхсутність та зміст.
Соціально-правовепризначенняобов’язківзасуджених та їхсутність.
Соціально-економічні права і обов’язкизасуджених до позбавленняволі.
Порядок виконанняпокаранняувидіобмеженняволі.
Залученнязасуджених до суспільно-корисноїпраці в місцяхпозбавленняволі.
Правоверегулюваннявиховноїроботи в місцяхпозбавлення волі, їїзавдання та форми.
Правоверегулюваннязагальноосвітнього та професійно-технічногонавчаннязасуджених в місцяхпозбавленняволі.
Порядок звільненнязасудженихвідвідбуванняпокарання за хворобою.
Підстави та порядок звільненнязасудженихвідвідбування покаранняумовно-достроково.
Порядок звільненнязасуджених з УВП на підставі Закону про амністію.
Звільненнязасудженихвідвідбуванняпокарання на підставі акта про помилування.
Підготовказасуджених до звільнення з УВП.
Особливостізвільненнянеповнолітніхзасуджених .
Умовивідбуваннягромадськихробіт.
Порядок та умовивиконанняпокаранняувидіпозбавлення права обійматипевні посади абозайматисьпевноюдіяльністю.
Порядок та умовивиконанняпокаранняувидіконфіскації майна.
Порядок та умовивиконанняпокаранняувиді штрафу.
Порядок та умовавиконанняпокарання у позбавленнявійськового, спеціальногозвання, рангу, чину абокваліфікаційногокласу;
Особливості умов відбуванняпокараннязасудженими до довічногопозбавленняволі.
Особливостівідбуванняпокаранняувидіпозбавленняволізасудженимижінками.
Особливостівідбуванняпокаранняувидіпозбавленняволізасуджениминеповнолітніми.
Нагляд за особами звільненимивідвідбуванняпокарання.

11. Розподіл балів, що виставляються студентам

В умовах кредитно-модульної системи навчання підставою для зарахування заліку з дисципліни «Кримінально-виконавче право України» є 60 і більше балів, набраних студентом при вивченні навчальної дисципліни за затвердженою кафедрою 100-бальною шкалою.

Якщо студент не отримав залікза рейтингом, то результат виставляється за наслідками виконання ним залікової контрольної роботи (тестів) або підсумкової співбесіди по матеріалах усіх змістових модулів з демонстрацією набутих компетенцій з предмету.

АР = 50 балів				СР	ІР	Залік
лекції	семінари	практичні	РК	20 БАЛІВ	10 БАЛІВ	20 БАЛІВ
0 балів	7 шт. * 4 бали	4 шт. * 4 бали	6 бали
	28	16
	Сума = 44 балів

Шкала оцінювання: національна та ECTS

За шкалою ЕСТS	За 100-бальною шкалою	За національною шкалою	Визначення *
A	86 - 100	відмінно	відмінно – відмінні знання з охопленням додаткового матеріалу, прояв високого рівня компетенції
B	80 - 85	добре	дуже добре – вище середнього рівня з кількома несуттєвими помилками
C	71 - 79	добре	добре – в цілому правильно з незначною кількістю помилок
D	66 - 70	задовільно	задовільно – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E	60 - 65	задовільно	достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії
FX	30 - 59	незадовільно з можливістю повторного складання	незадовільно – потрібно додатково працювати для отримання позитивної оцінки
F	0 - 29	незадовільно з обов'язковим повторним курсом	незадовільно – необхідна серйозна подальша робота з повторним вивченням курсу

12. Методичне забезпечення

Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.

2. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Кримінально-виконавче право України», 8 семестр для студенів 4 курсу ННІПП НАВС (ОКР «бакалавр», напрям підготовки «Правознавство»,2012, 21 с. (електронний варіант).

3. Навчально-методичний комплекс «Кримінально-виконавче право України», 2012 р., 112 с. (електронний варіант).

9. План-конспекти лекцій з навчальної дисципліни:

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права.

План

Кримінально-виконавча політика та соціальні фактори, які впливають на її стратегію, форми та методи.
Поняття кримінально-виконавчого права та його місце в системі права.
Принципи кримінально-виконавчого права: поняття та система.
Наука кримінально-виконавчого права, предмет і система курсу.

Тема 3. Система органів і установ виконання покарань.

Види кримінальних покарань пов’язаних і непов’язаних з позбавленням волі їх характеристика та соціальне призначення.
Види органів та установ виконання покарань та їх завдання.
Призначення кримінально-виконавчих установ.
Види виправних колоній та категорії осіб, що в них утримуються.

Тема 5. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.

Порядок і умови виконання покарань у виді громадських робіт.
Порядок і умови виконання покарань у виді виправних робіт.
Порядок виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Тема 6. Порядок виконання покарань Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та іншими органами.

Завдання та функції Державної виконавчої служби України.
Порядок виконання покарання у виді штрафу.
Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна.

Тема 7. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі.

1. Класифікація засуджених до позбавлення волі.

2. Розподіл засуджених до позбавлення волі по установам виконання покарань.

3. Облік засуджених до позбавлення волі.

Тема 8. Основні засади виправлення та ре соціалізації засуджених до позбавлення волі.

Загальна характеристика основних засобів виправлення.
Режим відбування покарання та його основні вимоги.
Організація суспільно-корисної праці.
Загально-освітнє та професійне навчання.

Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання.

Правове регулювання звільнення від відбування покарання, його види та підстави.
Підстави і порядок звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією.
Порядок звільнення у зв'язку із застосуванням помилування.
Підстави і порядок умовно-дострокового звільнення.

10. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 1: Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права.

З дисципліни: Кримінально-виконавче право.

Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр».

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Кримінально-виконавче право, Кримінологія, Теорія держави та права; Кримінальний процес.

Ключові терміни та поняття до теми: Кримінально-виконавча політика України, ознаки і складові елементи. Зв'язок між кримінально-правовою політикою та кримінально-виконавчою політикою. Цілі і завдання, функції кримінально-виконавчої політики. Кримінально-виконавче право: предмет, метод, система принципів. Місце кримінально-виконавчого права в системі права.

План

Кримінально-виконавча політика та соціальні фактори, які впливають на її стратегію, форми та методи.
Поняття кримінально-виконавчого права та його місце в системі права.
Принципи кримінально-виконавчого права: поняття та система.
Наука кримінально-виконавчого права, предмет і система курсу.
Суб'єкти реалізації кримінально-виконавчої політики України.
Взаємозв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.

Питання для самоконтролю:

1. Визначить поняття кримінально-виконавчої політики.

2. Назвіть основні напрямки розвитку кримінально-виконавчої політики.

3. Які фактори впливають на розвиток кримінально-виконавчої політики.

4. Назвіть суб'єкти кримінально-виконавчої політики.

5. Що є предметом кримінально-виконавчого права?

6. Визначить методи правового регулювання кримінально-виконавчого права.

7. Зв'язок кримінально-виконавчого права з іншими юридичними науками.

8. Визначить особливості принципів кримінально-виконавчого права.

Теми рефератів:

Історія розвитку кримінально-виконавчого права України.

2. Реформування кримінально-виконавчої системи в незалежній Україні.

Література:

Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.
Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання.-К.: 2010.
Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
Указ Президента України Про концепцію державної політики у сфері реформування Державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України. – 8 листопада 2012 р. № 631/2012.
Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 394 «Положення про Державну пенітенціарну службу України».
Закон України „Про державну кримінально-виконавчу службу” від 23 червня 2005 року № 2713-IV.
Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – 253 с.
Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / А.П. Гель, О.Г. Колб, В.О. Корчинський (та ін.); за заг. ред. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008.-496 с.
Колб О.Г. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі: Навч. посіб. – Луцьк: РВВ «Вета» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – 494 с.

10.Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива частини): Навч. посіб. / Джужа О.М., Фаренюк С.Я., Корчинський В.О. та ін. – 2-е вид., перероблене та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.

11.Кримінально-виконавче право України: Підручник. За ред.. професора О.М.Джужи –К.: Атіка, 2010. – 752 с.

12.Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.

13. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.

14. Корчинський В.О., Концентри сучасної плебсології: навчальний посібник. – К., 2009. -55 с.

15. Радов Г.О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1996 р. - № 1.- с.12-16.

Професор кафедри кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 3: Система органів і установ виконання покарань.

З дисципліни: Кримінально-виконавче право.

Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр».

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Ключові терміни та поняття до теми: Побудова системи органів і установ виконання покарань безпосередньо залежить від тих видів покарань, які передбачені кримінальним кодексом України. Визначити органи і установи, що виконують покарання не пов'язані з позбавленням волі і ті, що виконують покарання у виді позбавлення волі та довічного позбавлення волі.

План

Види кримінальних покарань пов’язаних і непов’язаних з позбавленням волі їх характеристика та соціальне призначення.
Види органів та установ виконання покарань та їх завдання.
Призначення кримінально-виконавчих установ.
Види виправних колоній та категорії осіб, що в них утримуються.

Самостійна робота з теми 3.

План

Взаємодія установ і органів виконання покарань з органами держави, які ведуть боротьбу зі злочинністю.
Державна пенітенціарна служба України її завдання та повноваження.

Питання для самоконтролю:

1. Визначить соціальне призначення та завдання органів і установ виконання покарань.

2. Назвіть види кримінальних покарань.

3. Назвіть органи виконання покарань.

4. Визначить види установ виконання покарань.

5. Чи є органи і установи виконання покарань складовим елементом системи правоохоронних органів?

6. Розкрийте основні функції Державної виконавчої служби України?

7. Назвіть основні завдання кримінально-виконавчої інспекції.

Теми рефератів:

Органи і установи виконання покарань в історії України.
Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань.

Література:

Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання.-К.: 2013 рік.
Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 394 «Положення про Державну пенітенціарну службу України».
Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України/ Гель А.П., Колб О.Г., Корчинський В.О.: за заг. ред. Степанюка А.Х. – К.: ЮрінкомІнтер, 2008 – 496 с.
Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131.
Закон України „Про державну кримінально-виконавчу службу” від 23 червня 2005 року №2713-IV
Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива частини): Навч. посіб./Джужа О.М., Фаренюк С.Я., Корчинський В.О. та ін. – 2-е вид., перероблене та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.
Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275.
Джужа О.М, Кирилюк А.В. Щодо оптимізації системи виконання покарань в України. Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 28.
Колб О.Г. Запобігання злочинності в місцях позбавлення волі: Навч. посіб. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – с. 9-170.
Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.

Професор кафедри кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 5. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.

З дисципліни: Кримінально-виконавче право.

Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр».

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Ключові терміни та поняття до теми: Покарання не пов'язані з позбавлення волі відносяться до покарань альтернативних позбавленню волі. (визначені у ІІ розділі КВК України), застосування яких є найбільш гуманним і виправданим заходом, що сприяє досягненню мети покарання.

План

Порядок і умови виконання покарань у виді громадських робіт.
Порядок і умови виконання покарань у виді виправних робіт.
Порядок виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Питання для самоконтролю:

Які покарання виконує кримінально-виконавча інспекція?
Чи виправдано призначення покарання у виді громадських робіт?
При призначення якого покарання відраховується сума у розмірі встановленому вироком суду в межах від 10 до 20 відсотків?
Що є підставою для виконання покарання у вигляді штрафу?
Які першочергові дії державного виконавця при отриманні рішення суду щодо застосування покарання у виді конфіскації майна?
Які умови та порядок виконання покарання у виді арешту?
Які умови та порядок виконання покарання у виді обмеження волі?
Назвіть види покарань, що пов'язані з проходженням військової служби.
В яких випадках можуть застосовуватись службові обмеження для військовослужбовців.
У яких випадках судом застосовується покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу?

Теми рефератів:

Завдання кримінально-виконавчої інспекції.
Служба пробації, як один із напрямків реформування системи виконання покарань не пов’язаних з позбавленням волі.
Особливості відбування покарання засудженими у дисциплінарному батальйоні в період Великої вітчизняної війни.

Література:

Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року// Відомості Верховної Ради України № 24.- 1999. Нова редакція на підставі Закону України від 04.11.2010 № 2677-VI.
Закон України „Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 № 202/98-ВР.
Указ Президента України від 06.04.2011 № 385/2011 «Про затвердження Положення про Державну виконавчу службу України».
Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання.-К.: 2013 рік.
Науково-практичний коментар Криминально-виконавчого кодексу України / А.П. Гель, О.Г. Колб, В.О. Корчинський (та ін.); за заг. ред. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008.-496 с.
Черненок М.П. Проблеми теорії і практики виконання майнових покарань. Автореферат дис.канд. юр. наук. – Харків, 2004.
Гура Р.М. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Автореферат дис. канд.. юр. наук.-Харків,2003.
Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.
Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.

10.Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.

11.Богатирьова О.І.: Оптимізація кримінально-виконавчої інспекції до реалій сьогодення: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 89.

12.Хлистік М.А.: Проблеми правового регулювання кримінально-виконавчою інспекцією адміністративного стягнення у виді громадських робіт: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 47.

Професор кафедри кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

З дисципліни: Кримінально-виконавче право.

Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр».

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Ключові терміни та поняття до теми: Порядок виконання покарання у вигляді штрафу, конфіскації майна, правове регулювання покарань пов’язаних з проходженням військової та державної служби: позбавлення службових обмежень для військовослужбовців, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, тримання у дисциплінарному батальйоні.

План

1. Загальна характеристика виконання покарання у виді штрафу.

2. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна.

3. Характеристика призначення та виконання покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні.

4. Порядок виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців.

Самостійна робота з теми 6.

План

1. Основні способи реалізації у виді штрафу.

2. Порядок примусового стягнення штрафу.

3. Визначити сутність покарання у виді конфіскації майна.

4. Перелік майна, що не підлягає конфіскації.

5. Порядок дій державного виконавця під час виконання рішення суду щодо покарання у виді конфіскації майна.

Питання для самоконтролю:

1. Що є підставою для виконання покарання у виді штрафу?

2. У якому разі штраф призначається як основне покарання?

3. Коли і у який строк засуджений зобов’язаний сплатити штраф?

4. Яким нормативним актом регулюється порядок виконання покарання у виді конфіскації майна?

5. Які види конфіскації майна передбачає кримінальний закон?

6. Який порядок проведення виконавчих дій?

7. Які настають наслідки за ухилення засудженого від покарання у виді штрафу та конфіскації майна?

Теми рефератів:

1. Загальна характеристика Закону України «Про виконавче провадження».

2. Особливості виконання покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні.

Література:

Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 394 «Положення про Державну пенітенціарну службу України».
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275.
Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / А.П. Гель, О.Г. Колб, В.О. Корчинський (та ін.); за заг. ред. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008.-496 с.
Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затв. наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 р. № 261 // Офіційний Вісник України. – 2004 р. - № 1 ст. 11.
Сокуренко О.М.: Правові проблеми визначення кола осіб, яким відповідно до КВК України, може бути надано право на виїзд за межі місця відбування покарання у виді позбавлення волі: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 169.
Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
Гель А.П.: Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі чоловіків: проблеми законодавчого регулювання та практичного застосування: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 145.
Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.
Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.

Професор кафедри кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 7. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі.

Семінарське заняття – 2 год.

Самостійна робота - 4 год.

Ключові терміни та поняття до теми: Розподіл засуджених за видами установ виконання покарань та порядок їх приймання. Направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання. Структурні дільниці виправних і виховних колоній. Облік засуджених в УВП. Соціально-правові засади виправлення та ресоціалізації. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів та зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.

Семінарське заняття з теми 7.

План

1. Класифікація засуджених до позбавлення волі за видами УВП.

2. Розподіл засуджених до позбавлення волі за видами УВП.

3. Приймання та облік засуджених в УВП.

Самостійна робота з теми 7.

План

1. Мета класифікації засуджених до позбавлення волі.

2. Порядок направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання.

3. Роздільне тримання засуджених у виправних та виховних колоніях.

4. Характеристика структурних дільниць виправних та виховних колоній.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть перелік документів, які надаються звільненим від покарання.

2. Визначить порядок розгляду клопотань про помилування і виконання указу Президента України «Про помилування».

3. Поясніть підстави, умови і порядок умовно-дострокового звільнення.

4. Охарактеризуйте нормативно-правові засади надання соціальної допомоги звільненим від відбування покарань.

5. Якими основними нормативними документами регулюється порядок обліку в органах внутрішніх справ та установ виконання покарань?

6. У який термін УВП повідомляють суди, які постановляли вироки, про приведення їх до виконання і про місце відбування покарання?

Теми рефератів:

1. Аналіз точок зору щодо поняття класифікації засуджених до позбавлення волі.

2. Завдання та функції регіональних комісій Державної пенітенціарної служби.

Професор кафедри В.О. Корчинський

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 8. Основні засоби виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі.

Семінарське заняття – 2 год.

Практичне заняття – 2 год.

Самостійна робота - 4 год.

Ключові терміни та поняття до теми: ресоціалізації засуджених до позбавлення волі, встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), організація праці засуджених, виховний вплив на засуджених, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Семінарське заняття з теми 8.

План

1. Характеристика основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі.

2. Режим у колоніях та засоби його забезпечення.

3. Виховний вплив на засуджених: поняття та значення. Завдання, форми і методи виховної роботи засуджених.

4. Участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.

Практичне заняття з теми 8.

План

1. Особливості відбування покарання у виправних колоніях різних видів.

2. Зміна умов відбування покарання засуджених до позбавлення волі.

3. Порядок виконання покарань неповнолітніх та жінок.

4. Особливості виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.

5. Розв’язання ситуативних завдань.

Самостійна робота з теми 8.

План

1. Як слід розуміти вказівку закону про те, що «режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі»?

2. Назвіть предмети, речі і речовини зберігання яких засудженим забороняється.

3. Що є підставами для застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спецзасобі та зброї?

4. Які є основні засоби виправлення і ре соціалізації засуджених?

5. У чому головна суть соціально-виховної роботи з засудженими до позбавлення волі?

6. Назвіть основні форми зміни умов тримання засуджених.

7. Охарактеризуйте основні елементи зміни умов тримань засуджених через переведення їх в колонію іншого рівня безпеки.

8. Що дозволено засудженим до довічного позбавлення волі?

Література:

Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 394 «Положення про Державну пенітенціарну службу України».
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275.
Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / А.П. Гель, О.Г. Колб, В.О. Корчинський (та ін.); за заг. ред. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008.-496 с.
Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затв. наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 р. № 261 // Офіційний Вісник України. – 2004 р. - № 1 ст. 11.
Сокуренко О.М.: Правові проблеми визначення кола осіб, яким відповідно до КВК України, може бути надано право на виїзд за межі місця відбування покарання у виді позбавлення волі: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 169.
Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
Гель А.П.: Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі чоловіків: проблеми законодавчого регулювання та практичного застосування: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 145.
Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.
Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.

Професор кафедри В.О. Корчинський

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені за відбування покарання.

З дисципліни: Кримінально-виконавче право.

Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр».

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Ключові терміни та поняття до теми: Звільнення від відбування кримінальних покарань приводить до припинення кримінально-виконавчих правовідносин і спричиняє суттєву зміну правового становища громадянина. Види звільнення від відбування покарання. Порядок звільнення у зв'язку з відбуттям строку покарання призначеного судом. Звільнення від покарання на підставі закону України «Про амністію» або Акта Президента України «Про помилування». Умовно-дострокове звільнення від покарання.

План

Правове регулювання звільнення від відбування покарання, його види та підстави.
Підстави і порядок звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією.
Порядок звільнення у зв'язку із застосуванням помилування.
Підстави і порядок умовно-дострокового звільнення.

Самостійна робота з теми 7.

План

1. Правові питання звільнення від відбування покарання.

2. Порядок підготовки документів щодо звільнення осіб на підставі закону України «Про амністію».

3. Особливості застосування помилування до засуджених на довічне позбавлення волі.

4. Порядок застосування умовно-дострокового звільнення у разі відмови його застосування судом.

5. Правове регулювання взаємодії органів і установ виконання покарань з органами внутрішніх справ та центрами занятості населення щодо вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення від покарання.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть перелік документів, які надаються звільненим від покарання.

3. Поясніть підстави, умови і порядок умовно-дострокового звільнення.

Теми рефератів:

Роль соціальної адаптації в попередженні рецидиву.

2. Правова природа адміністративного нагляду.

Література:

Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання.-К: 2010 рік.
Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 394 «Положення про Державну пенітенціарну службу України»
Указ Президента України від 16.09.2010 року № 902/2010 «Про Положення про порядок здійснення помилування».
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275.
Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N25-26.
Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. —К.: А.С.К., 2002. –508с.
Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / А.П. Гель, О.Г. Колб, В.О. Корчинський (та ін.); за ЗАТ. ред. А.Х. Степанка. – К.: Юрінком Інтер, 2008.-496 с.
Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 року № 392/96 – ВР.
Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про застосування амністії в Україні” від 18 травня 2000року № 1745- ІІІ.
Кримінально-виконавче право України Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів/ За ред. проф.. Степанюка А.Х.-Х.: Право, 2006. – 256 с.
Мойсеєнко В.М. Помилувати не можна стратити: Наук.-інформ. вид. – К.: Вища шк.., 2011. – 376 с.
Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.
Чебоненко О.С.: Проблеми постпенітенціарної адаптації осіб звільнених з місць позбавлення волі: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 134.
Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
Назарчук К.Є: Щодо впровадження пробації в Україні: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 148.
Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.

Професор кафедри кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський

10. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 4. Правовий статус засуджених.

З дисципліни: Кримінально-виконавче право.

Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр».

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Ключові терміни та поняття до теми: Правовий статус засуджених – система прав, свобод і обов'язків громадянина, які закріплені в Конституції України, інших законодавчих актах з обмеженнями, котрі визначені законом і встановлені вироком суду та наявність певних соціальних прав і обов'язків з метою досягнення мети покарання.

План

Загальна характеристика правового статусу засуджених.
Основні права та обов’язки засуджених.
Особливості змісту правового статусу засуджених в залежності від виду покарання, що відбувається.
Права і обов’язки засуджених до позбавлення волі.
1. Особливості правового статусу неповнолітніх та жінок, засуджених до

позбавлення волі.

Правовий статус осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі.
Правовий статус засуджених до покарання у виді арешту.
Розв'язання ситуативних завдань.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте місце і роль особи в правовій системі суспільства.

2. Дайте характеристику правового статусу засудженого.

3. Охарактеризуйте основні права засуджених.

4. Що розуміється під юридичним обов'язком засуджених?

5. У чому полягають основні обов'язки засуджених?

6. Яку відповідальність несуть засуджені за невиконання своїх обов'язків?

7. У чому полягає сутність права на особисту безпеку?

8. Визначить взаємозв'язок спеціальних прав засуджених і конституційних прав громадян.

Теми рефератів:

Закріплення в міжнародних актах правового статусу засуджених.
Особливості правового статусу засуджених до покарань пов’язаних і не пов’язаних з позбавленням волі.

Література:

Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.
Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26.
Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України/ Гель А.П., Колб О.Г., Корчинський В.О.: за заг. ред. Степанюка А.Х. – К.: ЮрінкомІнтер, 2008 – 496 с.
Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання.-К.: 2010 рік.
Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 394 «Положення про Державну пенітенціарну службу України».
Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. —К., Сфера 1999р. –342с.
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275.
Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива частини): Навч. Посіб. / Джужа О.М., Фаренюк С.Я., Корчинський В.О. та ін. – 2-е вид., перероблене та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.
Корчинський В.О., Рудник Т.І.: Удосконалення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання покарання у виді позбавлення волі. - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 121.

10.Кропачев А. Права осужденных не в ущерб правам других граждан// Законность.- 2001.- № 7.- с. 22.

11.Кирилюк А.В. Обмеження в правах засуджених до позбавлення волі у контексті цілей пенітенціарної діяльності. //Актуальні проблеми сучасної пенітенціарної політики України. – Київ, РВВ КІВС,1996 р.

12. Осауленко О. Підзаконне регулювання прав та свобод осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. // Кримінально-виконавча система України: теорія, практика, законодавство: Матеріали НПК.-К.,21-22 квітня 1994 р.- Київ, РВВ КІВС,1994 р.

13. Селиверстов В.И. Теоретические проблемы правового положения лиц, отбывающих наказание.-М.,1992 г., с.7.

14. Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.

15.Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.

16. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.

Професор кафедри кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 8. Основні засоби виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі.

З дисципліни: Кримінально-виконавче право.

Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр».

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

План

1. Особливості відбування покарання у виправних колоніях різних видів.

2. Зміна умов відбування покарання засуджених до позбавлення волі.

3. Порядок виконання покарань неповнолітніх та жінок.

4. Особливості виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.

5. Розв’язання ситуативних завдань.

Самостійна робота з теми 8.

План

2. Назвіть предмети, речі і речовини зберігання яких засудженим забороняється.

3. Що є підставами для застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спецзасобі та зброї?

4. Які є основні засоби виправлення і ре соціалізації засуджених?

5. У чому головна суть соціально-виховної роботи з засудженими до позбавлення волі?

6. Назвіть основні форми зміни умов тримання засуджених.

8. Що дозволено засудженим до довічного позбавлення волі?

Література:

Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 394 «Положення про Державну пенітенціарну службу України».
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275.
Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / А.П. Гель, О.Г. Колб, В.О. Корчинський (та ін.); за заг. ред. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008.-496 с.
Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затв. наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 р. № 261 // Офіційний Вісник України. – 2004 р. - № 1 ст. 11.
Сокуренко О.М.: Правові проблеми визначення кола осіб, яким відповідно до КВК України, може бути надано право на виїзд за межі місця відбування покарання у виді позбавлення волі: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 169.
Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
Гель А.П.: Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі чоловіків: проблеми законодавчого регулювання та практичного застосування: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 145.
Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.
Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.

Професор кафедри кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

____ _______2015 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання.

Дисципліни: Кримінально-виконавче право.

Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр».

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

План

Підстави і порядок звільнення у зв'язку із хворобою.
Соціальна допомога звільненим від відбування покарань.
Порядок встановлення адміністративного нагляду за особами звільненими від покарання.
Розв'язання ситуативних завдань.

Самостійна робота з теми 7.

План

1. Правові питання звільнення від відбування покарання.

2. Порядок підготовки документів щодо звільнення осіб на підставі закону України «Про амністію».

3. Особливості застосування помилування до засуджених на довічне позбавлення волі.

4. Порядок застосування умовно-дострокового звільнення у разі відмови його застосування судом.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть перелік документів, які надаються звільненим від покарання.

3. Поясніть підстави, умови і порядок умовно-дострокового звільнення.

Теми рефератів:

Роль соціальної адаптації в попередженні рецидиву.

2. Правова природа адміністративного нагляду.

Література:

Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 394 «Положення про Державну пенітенціарну службу України».
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275.
Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / А.П. Гель, О.Г. Колб, В.О. Корчинський (та ін.); за заг. ред. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008.-496 с.
Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затв. наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 р. № 261 // Офіційний Вісник України. – 2004 р. - № 1 ст. 11.
Сокуренко О.М.: Правові проблеми визначення кола осіб, яким відповідно до КВК України, може бути надано право на виїзд за межі місця відбування покарання у виді позбавлення волі: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 169.
Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
Гель А.П.: Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі чоловіків: проблеми законодавчого регулювання та практичного застосування: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 145.
Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.
Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с.

Професор кафедри кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський

11. Завдання для самостійної підготовки

Опрацювати наступні питання:

Історія розвитку кримінально-виконавчого права України.
Реформування кримінально-виконавчої системи в незалежній Україні.
Міжнародно-правові акти в системі джерел кримінально-виконавчого законодавства України.
Значення змін внесених до законодавчих актів країни в 2010 році щодо забезпечення прав засуджених.
Закріплення в міжнародних актах правового статусу засуджених.
Особливості правового статусу засуджених до покарань пов’язаних і не пов’язаних з позбавленням волі.
Органи і установи виконання покарань в історії України.
Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань.
Завдання кримінально-виконавчої інспекції.
Служба пробації, як один із напрямків реформування системи виконання покарань не пов’язаних з позбавленням волі.
Особливості відбування покарання засудженими у дисциплінарному батальйоні в період Великої вітчизняної війни.
Порядок виконання покарання у виді довічного позбавлення волі в країнах Америки та Європи.
Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі неповнолітніми та жінками.
Роль соціальної адаптації в попередженні рецидиву.

15. Правова природа адміністративного нагляду.

12. Індивідуальні навчально-дослідн завдання

Тема 3: Система органів іУСТАНОВ ВИКОНання ПОКАРАНь

1. За навмисне вбивство, вчинене у м. Києві, Зубков був засуджений до позбавлення волі і розподільною регіональною комісією направлений для відбування покарання у Закарпатську область. Він звернувся зі скаргою на порушення закону, який передбачав направляти засуджених до позбавлення волі для відбування покарання у, межах області України, де особа проживала до арешту.

Як повинна бути розглянута скарга засудженого?

У колонії якого режиму він має відбувати покарання?

2. Засуджена Харківським обласним судом до позбавлення волі неповнолітня Занко була направлена розподільною регіональною комісією держдертаменту пенітенціарної служби для відбування покарання у виховну колонію, яка розташована на території Запорізької області. Її батьки, що проживали у Харкові, звернулися з проханням перевести їх дочку для відбування покарання у Харків.

Яке рішення має бути прийнято за цим проханням? Обґрунтуйте підставу (правову норму).

3. Засуджений до одного року виправних робіт Тіщенко був направлений розподільною комісією для виконання вироку у будівельну установу, розташовану у сусідньому місті за 50 км від його помешкання, де йому було надане місце у гуртожитку на період праці. Проте він не з'явився туди і став вимагати, щоб його працевлаштували за місцем проживання.

Як повинна бути розглянута скарга засудженого?

Який орган держави виконує покарання у виді виправних робіт?

4. Засуджений за крадіжку особистого майна Барило прийшов до начальника загону з повинною і письмово подав заяву про те, що він ще винний у розбої, який вчинив до винесення останнього вироку.

Як повинен відреагувати начальник відділення соціально-психологічної служби колонії?

5. Яценко повинен бути призваний на військову службу в армію. Але він не хотів виконати конституційний обов'язок. Він заявив, що є членом релігійної організації "Свідків Ієгови", і віра йому не дозволяє служити у військах. Призовника направили до Московського райвиконкому м. Харкова на комісію для альтернативної служби. Запропонували невійськову посаду, але він і тут відмовився. Повторно запросили на засідання і попередили про кримінальну відповідальність. Проте й це не допомогло. Яценко Московським райсудом був засуджений до 2 років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки.

Чи правильно визначені режим і вид установи виконання покарань?

6. Сидоренко був засуджений за сукупністю злочинів до 6 років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія вирішали щоб перші три роки він відбував у виправній колонії максимального рівня безпеки, а решту - у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Чи правильно визначені Сидоренку види установ виконання покарання?

7. Мацько у віці 17 років вчинив розбійний напад. Через рік після цього він був засуджений за ст. 187 КК України до 6 років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у виправну колонію мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. .

Чи правильно визначений Мацьку вид установи виконання покарань?

8. Александров після відбування покарання у виді позбавлення волі за крадіжку індивідуального майна порушив правила безпеки автотранспорту і був засуджений до півтора року виправних робіт. Під час відбування цього покарання він злісно порушував режим, ухилявся від відбування покарання, за що і був направлений згідно зі ст. 389 КК України засуджений до 6 місяців арешту.

Чи відповідає рішення суду діючому законодавстві?

9. Зубенко була засуджена за ст. 196 КК України до трьох років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його відбувати покарання у колонію середнього рівня безпеки. Чи правильно комісія визначила вид колонії?

Тема 4: ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ

З а в д а н н я

Звєрєв, який відбував покарання у виді позбавлення волі у виправній колонії максимального рівня безпеки, та громадянка Онуфріенко звернулися до адміністрації колонії з проханням дозволити їм реєстрацію шлюбу.
Яке рішення повинен прийняти начальник колонії?
Засуджений до позбавлення волі Бобенко звернувся до начальника виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання із заявою про надання йому можливості поїхати до місця його проживання з метою складання угоди купівлі-продажу автомобіля "Мерседес", власником якої є засуджений. Продаж автомобіля е необхідним для утримання і допомоги його маленьким дітям, які залишилися без батьків.
Як повинна бути розглянута заява засудженого?
Засуджений Іванов звернувся зі скаргою до прокурора на те, що від нарахованого йому заробітку проводяться відрахування за комунально-побутові та інші послуги.
Яке рішення повинен прийняти прокурор?
Які діють правила відшкодування вартості харчування, одягу, взуття, постільної білизни та якою правовою нормою цей порядок передбачено?
Козленко 9 травня 1987 р. був затриманий і засуджений, йому пред'явлено звинувачення у вчиненні крадіжки. 29 березня 1988 р. його виправдали, тобто кримінальна справа була припинена за відсутністю у діях цього громадянина складу кримінального злочину (ст. 6 п. 2 Кримінально-процесуального кодексу України), і звільнили із залу суду.
Козленко звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків, заподіяних незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Яке рішення повинен прийняти суд?
Засуджений Букалов, який відбував покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, звернувся до начальника колонії з проханням дозволити йому відпустку для поїздки додому. На прийомі у начальника колонії він пояснив, що бажає вступити до вищого технічного навчального закладу.
Яке рішення може (чи повинен) прийняти начальник колонії?
Які можливості існують у колонії для набуття засудженими освіти і підвищення виробничої кваліфікації?
Чи можуть засуджені до позбавлення волі набувати вищої освіти?
Під час обговорення кандидатури на вакантну посаду начальника загону Волобуеву було відмовлено у прийнятті на цю роботу за браком документа про освіту за психологічним або педагогічним фахом. Волобуєв звернувся до вищої посадової особи зі скаргою.
Яке рішення повинно бути прийняте за цією скаргою? '
Чи є обов'язковою вимога наявності психологічної або педагогічної освіти у начальників відділень соціально-психологічної служби?
Тарасенко звернувся зі скаргою до прокурора на те, що його лист, направлений керівнику обласної державної адміністрації, не був ним особисто розглянутий, а був переданий іншій посадовій особі і фактично по суті його прохання не було розглянуто. Йому також було роз'яснено, що особисто керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій та підприємств зобов'язані розглядати заяви, листи та скарги тільки громадян України окремої групи (Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці тощо), а всі інші категорії громадян України такого права не мають.
Як повинен діяти прокурор?
Поясніть зміст ст. 14, 15 і 16 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. (Відомості Верховної Ради України. –1996. - № 47. – Ст. 256), ст. 24 Конституції України.
Засуджений Губанов, який відбував покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, звернувся до начальника колонії з проханням перевести його у небезпечне місце, тому що однокамерники погрожують його вбити за те, що він не повертає картярський борг.
Яке рішення повинен прийняти начальник колонії?
Які права на особисту безпеку мають засуджені до позбавлення волі?
Засуджений Шевчук звернувся з письмовою скаргою у Комітет ООН по правах людини. Через деякий час він дістав відповідь, що у зв'язку з вступом України до Ради Європи, йому доцільно звернутися тепер до Європейського суду чи Європейської комісії по правах людини.
Чи має право засуджений Шевчук звертатися зі скаргою до міжнародних інстанцій?
Назвіть підписані Україною правові акти, які захищають права та інтереси людини.
Який існує порядок звернення громадян України до Європейського суду?
Дружина засудженого Лаврова подала заяву в суд про розлучення. У шлюбі вони перебувають три роки. Засуджений є інвалідом III групи, ліквідатором аварії на Чорнобильській атомній електростанції, до арешту 17 років працював водієм автобуса. Проживав із сім'єю у двокімнатній квартирі. Має автомобіль, дачну ділянку.
Засуджений звернувся з листом до прокурора, де запитує, скільки часу він має право не давати згоди на розлучення?
Яке рішення повинен прийняти прокурор?
Бойко звернувся до начальника колонії з проханням стягнути з особового рахунку Плугова і перерахувати на його особовий рахунок 30 грн., які Плутов винен Бойку. У заяві зазначено, що 6 місяців тому засуджений Бойко продав засудженому Плугову свою електробритву за 30 грн., але покупець досі не віддає йому гроші.
Як повинен діяти начальник колонії?
Бойченко повернувся із виправної колонії, де відбував 2 роки позбавлення волі, і звернувся до суду з позовом відновити його попереднє місце роботи у магазині, де він працював розчинником м'яса до засудження.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Під час роботи засуджених на домобудівному комбінаті виникла пожежа, збитки від якої склали 900 грн. З'ясувалося, що пожежа сталася тому, що засуджений Ковальов палив у цеху, а недопалок кинув у дерев'яні стружки. На допиті Ковальов сказав, що він знав про заборону палити у цеху, про можливі наслідки, але думав, що нічого не скоїться. Ковальов був притягнутий до кримінальної відповідальності.

У якому порядку і розмірі будуть відшкодовані збитки із засудженого Ковальова?

Клименко, який відбував покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання , звернувся до начальника колонії з проханням зареєструвати шлюб з громадянкою Сидоровою, з якою він був у фактичних шлюбних стосунках протягом останніх декількох років. З таким проханням до адміністрації звернулася також засуджена Сидорова. Яке рішення буде прийнято?

Тема 6: Порядок виконання покарання у виді позбавлення волі

З а в д а н н я

Начальник колонії подав у спостережну комісію матеріали про переведення Алхімова у приміщення камерного типу. Розглянувши ці матеріали, спостережна комісія не погодилася з рішенням адміністрації, вказавши при цьому, що Алхімов уперше вчинив порушення режиму і що до нього не були застосовані інші, більш м'які засоби впливу.
Чи правильне рішення спостережної комісії?
Чи може начальник колонії перевести Алхімова у приміщення камерного типу (ПКТ) всупереч рішенню спостережної комісії?
Начальник виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання звернувся до районної державної адміністрації з проханням закріпити за колонією шефів - міський Палац культури та лікеро-горілчаний завод, які свого часу ухилялися від шефської роботи. Районна державна адміністрація відмовила, мотивуючи рішення тим, що у цих установ немає необхідної матеріальної бази.
Чи обґрунтоване таке рішення районної державної адміністрації?
Створюючи службу по справах дітей, до її складу були рекомендовані співробітник кримінальної міліції у справах дітей і старший вихователь виховної колонії Колбасов. Після затвердження складу служби рішенням райвиконкому, прокурор виніс протест, де було зазначено, що служба була створена з порушенням встановленого законом порядку, тобто до складу служби не можуть залучатися робітники виховної колонії.
Чи обґрунтований протест прокурора?
Який порядок створення, завдання та функції служби по справах дітей, кримінальної міліції по справах дітей та судів?
Кузнєцов після звільнення з виховної колонії тривалий час ніде не працював, не вчився і потрапив під вплив рецидивіста Салопаева. Батьки Кузнєцова звернулися до служби по справах дітей. За її допомогою Кузнєцов став працювати на заводі токарем. Згідно з судовим рішенням у Кузнєцова з'явився громадський вихователь - студент юридичної академії. Через два тижні після прийнятого судом рішення Кузнєцову виповнилося вісімнадцять років, і він переїхав мешкати в інше місто до родичів.
Які засоби впливу на Кузнєцова мають бути прийняті службою по справах дітей?
Який існує порядок призначення, права та обов'язки громадських вихователів неповнолітніх?
У яких випадках припиняється робота громадського вихователя?
Районним судом м. Донецька Савкін був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у виправну колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Цей злочин Савкін вчинив у стані сп'яніння, що спричинило тяжкі наслідки (смерть однієї особи, вчинення менш тяжких тілесних ушкоджень іншим особам).

Чи правильно визначена установа відбування покарання?

Районним судом 14 квітня 2010 р. Ахба був засуджений до позбавлення волі за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України до 5 років, за ч. 2 ст. 135 КК України - до 2 років, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України - до позбавлення волі строком до 5 років. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у виправну колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Раніше Ахба відбував покарання у виді позбавлення волі від 10 квітня 2009 р. за ч. 2 ст. 286 КК України, за яким він був засуджений до одного року позбавлення волі.

Чи правильно визначений цій особі режим виправної колонії?

Столбова було засуджено до 5 років позбавлення волі за злісне хуліганство за ст. 286 ч. 2 КК України. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у колонію мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. На момент винесення вироку йому виповнилося 60 років. Через тиждень після прибуття його до колонії, виявилося, що Столбов раніше, двадцять років тому, відбував покарання за такий самий злочин, крім того, коли він був неповнолітнім, притягався до кримінальної відповідальності за ст. 186 ч. 2 КК України до одного року позбавлення волі у колонії.
Як слід діяти у цьому випадку?
У якій колонії Столбов буде відбувати покарання?
Морозова було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України і за ч. 3 ст. 152 КК України до позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у виправну колонію середнього рівня безпеки. Раніше, 15 грудня 2005 р., Морозов притягався до кримінальної відповідальності за ст. 215 КК України до одного року виправних робіт. За рішенням розподільної регіональної комісії від 20 вересня 2010 р. згідно зі ст. 389 КК України він був направлений у виправну колонію мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання на не відбутий строк покарання у зв'язку з тим, що злісно порушував вимоги режиму під час відбування виправних робіт.
Чи правильно визначено вид колонії?
Чи може Морозов відбувати покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки?
Перевіряючи стан дотримання законності у виправній колонії середнього рівня безпеки, прокурор встановив, що у цій колонії тримається засуджена Пономарьова, яка раніше двічі відбувала покарання у виді позбавлення волі за ст. 155 та 156 Кримінального кодексу України і знову була засуджена за ч. 3 ст. 133 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі. У касаційному порядку справа не розглядалася.
Чи на законній підставі Пономарьова відбувала покарання у цій колонії?
Яке рішення повинен прийняти прокурор?
У колонію середнього рівня безпеки прибув для відбування покарання засуджений за ст. 14 і ч. 2 ст. 152 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі Клопов. Раніше він двічі був засуджений до позбавлення волі, покарання відбув. Судимість за ці злочини була погашена.
Як повинна діяти адміністрація колонії при прийнятті засудженого?
Під час прийняття засуджених начальник спеціальної частини виправної колонії середнього рівня безпеки по матеріалах особових справ встановив, що у колонію направлений Медник, засуджений за ст. 115 Кримінального кодексу України до 10 років позбавлення волі. Він неодноразово засуджувався до позбавлення волі. Судимість за всі злочини не була погашеною або знятою.
У якому виді установи виконання покарань повинен відбувати покарання засуджений Медник і як слід діяти адміністрації колонії при його прийнятті?
Корецький був засуджений за ст. 286 ч. 2 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у виправну колонію середнього рівня безпеки. Через 3 місяці адміністрація виправної колонії встановила, що Корецький неодноразово був засуджений до позбавлення волі, але всі судимості були погашені. Адміністрація колонії сповістила про це прокурора.
Яких заходів має вжити прокурор? Чи є Корецький особою, яка раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі?
Засудженому Рукову за особливо злісне хуліганство до шести років позбавлення волі розподільна регіональна комісія визначила відбування покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, мотивуючи прийняте рішення тим, що він систематично зловживав спиртними напоями, вчиняв сварки та бійки, негативно характеризувався за місцем роботи та проживання, притягувався до відповідальності за дрібне хуліганство.
Чи обґрунтовані мотиви прийнятого розподільною регіональною комісією рішення? У якій установі виконання покарань повинен відбувати покарання Руков?
Гамарник, який раніше відбував покарання у колонії був засуджений за вбивство до 15 років позбавлення. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у колонію середнього рівня безпеки. Прокурор виніс протест про зміну вироку в тій частині, де йдеться про вид колонії, зазначивши, що Гамарник повинен відбувати покарання у колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, тому що позбавлення волі у колонії в минулому не може само по собі бути підставою для визначення колонії з більш суворим режимом.
Чи обґрунтовані висновки прокурора? У якій установі виконання покарань повинен відбувати покарання Гамарник?
У 2000 р. вирок суду, за яким Яремчук був засуджений до позбавлення волі, у касаційному порядку, був змінений: строк покарання було зменшено до строку, на протязі якого він тримався під вартою як запобіжного заходу. У 2006 р. Яремчук за вбивство був засуджений до 12 років позбавлення волі.
В якій установі виконання покарань повинен відбувати покарання Яремчук?
Колов був засуджений до 2 років позбавлення волі і був звільнений з випробуванням (ст. 75 Кримінального кодексу України) з іспитовим строком до 3 років. Через 2 роки він вчинив крадіжку особистого майна, за що був засуджений до 2 років позбавлення волі. До цього покарання суд приєднав ще один рік позбавлення волі, який був визначений за першим вироком. Зважаючи на те, що це є другим засудженням Колова до позбавлення волі, розподільна регіональна комісія визначила йому відбування покарання у колонії середнього рівня безпеки.
Чи правильно визначений вид установи виконання покарань?
Під час ознайомлення з особовими справами засуджених, які тримаються у колонії максимального рівня безпеки, прокурор встановив, що Боков, раніше двічі засуджений за хуліганство, знову засуджений за ст. 121 ч. 1 до 4 років позбавлення волі і відбував перші два роки у колонії максимального рівня безпеки, а решту - у колонії середнього рівня безпеки.
Чи правильно діяла адміністрація колонії максимального рівня безпеки, коли приймала засудженого? Яке рішення повинен ухвалити прокурор?
Приймаючи засуджених, які прибули із слідчого ізолятора, начальник спеціальної частини колонії середнього рівня безпеки звернув увагу на те, що Блудов має декілька судимостей. Розподільні регіональна комісія держдепартаменту пенітенціарної служби у резолютивній частині свого рішення не висловила своєї думки з цього приводу, обмежуючись лише визначенням засудженому колонії середнього рівня безпеки.
Яке рішення повинна прийняти адміністрація УВП?
Алтухов у неповнолітньому віці був засуджений за грабіж за обставин, що обтяжують відповідальність до 3 років позбавлення волі. По досягненні вісімнадцятирічного віку апеляційною комісією він був переведений із виховної колонії у виправну колонію мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. За втечу, вчинену з цієї колонії, Алтухов був засуджений за ст. 393 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
Чи правильно визначений Алтухову вид установи виконання покарання при переведенні його з колонії та при повторному засудженні?
Михайлюк був засуджений до 10 років позбавлення волі за те, що вбив тещу із помсти. Розподільна регіональна комісія держдепартаменту пенітенціарної служби визначила, щоб він перші 5 років відбував у колонії максимального рівня безпеки, а решту - у колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
Чи правильно у даному випадку визначений вид установи виконання покарання?
Чи можливе визначення засудженому на весь строк позбавлення волі декількох видів установ виконання покарань?
Петренко засуджена до 6 років позбавлення волі за незаконний аборт. Розподільна регіональна комісія направила її відбувати покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.
Чи правильно визначений вид УВП?
Струков вчинив злочин, передбачений ст. 111 Кримінального кодексу України, коли був у неповнолітньому віці. На момент винесення вироку йому виповнилося 20 років.
Чи можливе у цьому випадку визначення позбавлення волі у виправній колонії максимального рівня безпеки?

З а в д а н н я

В одній з установ виконання покарань через обмежені технічні можливості засуджені не змогли скористатися послугами телефонного зв'язку. На прохання засуджених голова ради колективу установи виконання покарань звернувся до начальника УВП з пропозицією замінити невикористані телефонні переговори побаченнями, зважаючи на те, що чотири телефонні розмови дорівнюють одному довгостроковому побаченню.

Чи можлива така заміна?

Кравчука було засуджено до 5 років позбавлення валі в колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Після відбування 4 місяців покарання він звернувся зі скаргою до прокурора на те, що адміністрація колонії відмовляє йому в одержанні посилок.
Чи має підстави така скарга засудженого?
Після відбування одного місяця покарання в колонії середнього рівня безпеки засуджена Шевченко звернулася з проханням до адміністрації надати їй одне тривале побачення з чоловіком та дітьми, які вже прибули на короткострокове побачення.

Яке рішення може прийняти адміністрація?

Засуджений Гончар, що вже відбув половину строку покарання в колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і який не допустив за цей строк порушень режиму, постійно виконував норми виробітку, звернувся з проханням до адміністрації колонії дозволити йому щомісяця витрачати кошти на придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності у розмірі мінімальної зарплати.

Чи може адміністрація дозволити це?

Засуджений Карпенко, який відбував покарання в колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, звернувся зі скаргою до прокурора на дії начальника колонії, який не дозволив йому короткостроковий виїзд за межі місця позбавлення волі у зв'язку зі смертю матері.

Чи обґрунтована скарга засудженого?

Начальник установи виконання покарання не дозволив переміщення без конвою засудженому Табачнику, тому що за півроку до цього останнього було позбавлено права переміщення без конвою за межами УВП у зв'язку зі зміною характеру робіт.

Чи мотивоване рішення прийняв начальник установ виконання покарання?

З особової справи засудженого Плюща, який відбуває покарання в одній з колоній м. Харкова, встановлено, що він вчинив злочин у м. Харкові і засуджений Київським районним судом м. Харкова до 5-ти років позбавлення волі за ч. 3 ст. 186 КК України. До вчинення злочину Плющ мав постійне місце проживання у м. Харкові у своїх близьких родичів. Враховуючи те, що засуджений твердо став на шлях виправлення і відбув третину строку покарання, начальник колонії дозволив Плющу переміщення без конвою.

Чи правомірний такий дозвіл?

Начальник загону Лебідь виявив порушення правил внутрішнього розпорядку, яке вчинив засуджений Станкевич. За присутності засуджених начальник загону оголосив Станкевичу стягнення у виді позбавлення чергового побачення.

Чи правомірні дії начальника загону?

Гриньову було засуджено за ч. 1 ст. 110 КК України до 2 років. Комісія з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (регіональна комісія) направила її для відбування покарання у виправну колонію середнього рівня безпеки. Засуджена почала відбувати покарання у дільниці реабілітації. Через один місяць за грубе порушення режиму її було переведено у дільницю посиленого контролю (як засіб стягнення). Засуджена звернулася зі скаргою до прокурора, посилаючись на те, що вона вагітна.

Яке рішення має прийняти прокурор?

Марченко, який був засуджений з відбуванням покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки за злочин, який вчинив у місці позбавлення волі, перші 2 місяці тримався у приміщенні камерного типу. Під кінець другого місяця перебування у цій колонії за злісне порушення дисципліни йому (за мотивованою постановою начальника колонії) було визначено новий строк тримання у приміщенні камерного типу, тривалістю 5 місяців.

Чи правильна така постанова?

Адміністрація установи виконання покарань подала до спостережної комісії матеріали на трьох засуджених, які допустили порушення режиму, про переведення їх до дільниці посиленого контролю. Розглянувши одержані матеріали, спостережна комісія погодилася з адміністрацією установи тільки щодо двох засуджених, а відносно третього - не направляти його до дільниці посиленого контролю, оскільки в цьому випадку не були застосовані всі наявні засоби впливу на засудженого.

Який порядок застосування такого засобу стягнення, як переведення до дільниці посиленого контролю?

Адміністрація колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання звернулася до апеляційної комісії з клопотанням про переведення Лук'яненка в колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами. З матеріалів справи видно, що Лук'яненка було засуджено за ст. 257 КК України до 6 років позбавлення волі, з яких він вже відбув 3 роки. Протягом усього строку відбування покарання Лук'яненко неодноразово заохочувався адміністрацією колонії, сумлінно виконував свої обов'язки, чесно працював, а все це дозволяє стверджувати, що засуджений твердо став на шлях виправлення.

Яке рішення має прийняти апеляційна комісія?

Засуджений Романюк, що відбував покарання в колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, був представлений адміністрацією до переведення у колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Апеляційна комісія держдепартаменту пенітенціарної служби під час ознайомлення з особовою справою засудженого звернула увагу на те, що в медичній картці Романюка записано про наявність у нього венеричного захворювання. Зважаючи на те, що Романюк має можливість продовжувати лікування у колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання (де, як і в інших місцях позбавлення волі, організовано необхідні заходи в справі охорони здоров'я), комісія дійшла висновку, що в даному випадку немає перешкод для переведення засудженого.

Чи правильне рішення прийняла апеляційна комісія?

Засуджена до 5 років позбавлення волі Дем'яненко після відбування 2 років визначеного строку покарання допустила порушення режиму. За це постановою начальника установи виконання покарань до засудженої були застосовані стягнення у виді позбавлення права на одержання чергової посилки чи передачі і заборона на строк до одного місяця купувати продукти харчування та предмети першої потреби.

Чи правомірні дії начальника УВП?

Пінчук, відбуваючи покарання у виховній колонії, твердо став на шлях виправлення, довівши це зразковою поведінкою та чесним ставленням до праці і навчання. Начальник виховної колонії прийняв рішення в порядку заохочення перевести вихованця до виправної колонії мінімального рівня безе з полегшеними умовами тримання.

Чи можливе таке переведення?

Мельника було засуджено до 12 років позбавлення волі з відбуванням перших чотирьох років у виправній колонії максимального рівня безпеки. Через 5 років після переведення засудженого з колонії максимального рівня безпеки у колонію середнього рівня безпеки адміністрація колонії звернулася до апеляційної комісії з клопотанням про переведення Мельника у колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.

Яке рішення має прийняти апеляційна комісія?

Засуджений Чорновіл, який неодноразово припускався порушень режиму у колонії, був переведений у виправну колонію максимального рівня безпеки стоком на 3 роки. Надалі засуджений почав сумлінно ставитися до праці і після відбування половини строку позбавлення волі адміністрація колонії максимального рівня безпеки за узгодженням зі спостережною комісією звернулася до апеляційної комісії з клопотанням про дострокове переведення засудженого у колонію середнього рівня безпеки для подальшого відбування покарання.

Яке рішення має прийняти апеляційна комісія?

Нечитайленко, що був засуджений до 8 років позбавлення волі і направлений розподільною регіональною комісією відбувати покарання у колонію середнього рівня безпеки, грубо і неодноразово порушував правила внутрішнього розпорядку. За клопотанням адміністрації колонії і спостережної комісії апеляційна комісія своїм рішенням перевила засудженого до колонії максимального рівня безпеки строком на 4 роки з подальшим відбуванням покарання в колонії середнього рівня безпеки.

Чи правильне таке рішення апеляційної комісії?

Після відбування половини строку позбавлення волі в колонії максимального рівня безпеки засудженого Мороза переведено до колонії середнього рівня безпеки. Прибувши до цієї колонії, Мороз став грубо порушувати встановлені правила режиму, за що його двічі було поміщено до штрафного ізолятора. Однак на застосування цих та інших заходів стягнення засуджений не реагував. Начальник колонії суворого режиму звернувся до суду з клопотанням про повернення Мороза до колонії особливого режиму.

Чи правильне рішення прийняв начальник колонії?

Засуджений Білозір був переведений з колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання в колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Через 3 місяці засуджений самовільно вийшов за межі колонії після вживання спиртних напоїв, і його було затримано лише через три доби. Апеляційна комісія відмовила у поверненні Білозіра до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання на тій підставі, що правопорушення було одиничним і раніше в колонії до Білозіра дисциплінарні стягнення не застосовувалися.

Чи обґрунтоване таке рішення апеляційної комісії?

У клопотанні до апеляційної комісії щодо засуджених Ященка та Павленка адміністрація колонії поставила питання про переведення їх в колонію максимального рівня безпеки як осіб, що вчинили злісне порушення режиму. З матеріалів видно, що Павленко з хуліганських спонукань вдарив кулаком контролера Іваненка, а засуджений Ященко вдарив ножем засудженого Сутака.

Яке рішення повинен прийняти апеляційна комісія щодо цього клопотання?

За яких умов можливе переведення засуджених з інших колоній до виправної колонії максимального рівня безпеки?
Засуджений Стеценко злісно порушував правила розпорядку, відмовляючись від виходу на роботу. У зв'язку з цим начальник УВП віддав розпорядження застосувати до засудженого гамівну сорочку.

Чи правильні дії начальника УВП?

У яких випадках застосовується гамівна сорочка?

У зв'язку з епізоотією ящура адміністрація сільськогосподарської колонії звернулася до начальника Управління Департаменту пенітенціарної служби України у ій області за дозволом на введення в установі особливого режиму на період літніх місяців.

За яких умов і на який строк можливе введення особливого режиму в місцях позбавлення волі?

Тема 5: Порядок виконаннЯ покарань не пов»язаних з позбавленням волі

З а в д а н н я

1. Грицюк був засуджений до покарання у вигляді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з обслуговуванням населення строком на З роки. 15 січня 1996 р. районний суд на адресу підприємства, де працював Грицюк, надіслав копію вироку, яку підприємство одержало 17 січня 1996 р. 27 січня на адресу підприємства прийшов запит з вимогою відповісти про те, як виконується вирок суду. У відповіді на запит адміністрація підприємства повідомила, що звільнення Грицюка з посади ще не проведено, оскільки він хворіє з 22 січня 1996 р.

Чи є порушення у діях адміністрації підприємства?

2. Буков був засуджений за ст. 148-6 КК України до штрафу у розмірі 500 грн. Буков повідомив, що негайно сплатити штраф він не має можливості, тому йому була надана відстрочка від сплати строком на шість місяців. Однак і після цього строку штраф не був сплачений.

Як можна забезпечити виконання визначеного Букову покарання?

3. Загорулько був засуджений районним судом до громадського осуду. При цьому вироком було передбачено довести громадський осуд до відома трудового колективу, де працював Загорулько.

Як у даному випадку провадиться виконання покарання?

4. Жуков був засуджений за ст. 148-8 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Хто і як повинен провести даному випадку конфіскацію майна?

5. Жиганов був засуджений до штрафу у розмірі 700 грн. У зв'язку з тим, що в установлений строк штраф не був сплачений, суд видав державному виконавцю виконавчий лист для примусового стягнення штрафу. Державний виконавець тричі приходив додому до Жиганова, але останнього не було. Тоді державний виконавець звернувся на адресу підприємства, де працював Жиганов, з проханням забезпечити виконання штрафу відрахуванням від заробітної плати.

Чи законне прохання судового виконавця?

З а в д а н н я

1. Юрченко засуджена судом за ст. 225 КК України до одного року виправних робіт за місцем роботи з відрахування 15 % від заробітку в доход держави. Під час відбування покарання Юрченко часто не виходила на роботу без поважних причин, виїздила в інші міста і за 10 місяців фактично відбула лише 4 місяці строку покарання.

Яке рішення і на підставі якої правової норми повинен прийняти суд щодо клопотання кримінально-виконавчої інспекції?

2. Під час відбування покарання у виді виправних робіт засуджений Климов у результаті нещасного випадку став інвалідом 1 групи. Кримінально-виконавча інспекція порушила перед судом клопотання про заміну засудженому 6-місячного строку виправних робіт, що він не відбув, позбавленням волі в колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання на тій підставі, що він не зможе відбувати визначене йому покарання.

На підставі якої правової норми і яке рішення повинен прийняти суд?

3. Після 5 місяців роботи на підприємстві Курков вчинив злочин, за який районним судом був засуджений до 10 місяців виправних робіт з відрахуванням 10 % від заробітку в доход держави. Після того, як він відбув 6 місяців строку покарання, Курков звернувся до адміністрації із заявою про надання йому відпустки на тій підставі, що з того дня, коли він влаштувався на роботу, вже пройшло 11 місяців, і згідно з законодавством про працю він має право на чергову відпустку.

Яке рішення повинна прийняти адміністрація підприємства?

4. До прокурора району надійшла заява, де висловлювався сумнів щодо законності призначення Муловій державної пенсії. Перевіркою було встановлено, що на день призначення пенсії Муловій, вона досягла пенсійного віку і мала необхідний трудовий стаж і що у цей стаж зараховані 2 роки, протягом яких вона відбувала виправні роботи.

Яке рішення має прийняти прокурор?

5. Іванова засуджена до виправних робіт строком на один рік з відрахуванням 15 % від заробітку в доход держави. Після того .як вона відбула 6 місяців строку покарання, Івановій була надана відпустка по вагітності і родах.

З'ясуйте порядок обчислення строку цього виду покарання.

6. Гуськов пропрацював на підприємстві 9 місяців, потім був засуджений за обман покупців до 2 років виправних робіт з відрахуванням 15 % від заробітку в доход держави. Вирок суду був звернений до виконання з 1 травня 2009 р. Після того як Гуеьков відбув 6 місяців строку покарання, він захворів, про що свідчить листок непрацездатності, в якому записано, що Гуськов звільнений від праці строком на один місяць.

Обчисліть закінчення строку відбування покарання Гуськовим.

7. Борисов був засуджений до 2 років виправних робіт з відрахуванням 20 % від заробітку в доход держави. Адміністрація підприємства, де працював Борисов, на підставі вироку суду зробила відрахування з усієї суми заробітку засудженого. Вважаючи, що ці дії є неправильними, Борисов звернувся до прокурора зі скаргою, де просив роз'яснити адміністрації, щоб вона відраховувала 20 % встановлених вироком суду від суми заробітку, що залишиться після відрахування податків та інших платежів.

Які пояснення має дати прокурор і на підставі якої правової норми?

8. Пробкін, який працював на підприємстві, звернувся до прокурора зі скаргою на те, що адміністрація підприємства прийняла його заяву про звільнення з роботи за особистим бажанням ще 2 місяці тому, але відмовляє йому у цьому проханні. Перевіркою було встановлено, що Пробкін є засудженим до одного року виправних робіт з відрахуванням 20% від заробітку в доход держави і до дня подання заяви про звільнення за особистим бажанням відбув тільки 7 місяців строку покарання.

Яке рішення повинен прийняти прокурор і на підставі якої правової норми?

9. Фокін, засуджений до одного року виправних робіт з відрахуванням 20 % від заробітку в доход держави, на прийомі з особистих питань у прокурора заявив, що під час відбування покарання він хворів 2 місяці, про що подав необхідні документи. Але адміністрація підприємства неправильно нарахувала йому допомогу, із якої вилучила відрахування за вироком суду у розмірі 20 % від заробітку.

Що має відповісти прокурор?

10. Грязнов відбув річний строк виправних робіт. Кримінально-виконавча інспекція внесла до суду подання про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого Грязнова. Колектив цеху, де працював Грязнов, звернувся до суду з клопотанням про одночасне вирішення питання про включення часу відбування покарання у виді виправних робіт у загальний трудовий стаж засудженого на підставі ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України. У документах, які були подані до суду, Грязнов характеризувався позитивно.

Які рішення мають бути прийняті судом?

Тема 7: Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання

З а в д а н н я

1. Кузьменко був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі. Початок цього строку - 29 лютого 2010 р.

Назвіть дату звільнення від відбування строку покарання.

2. Адамов, засуджений до позбавлення волі строком на 3 роки, відбував покарання у колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. За календарем строк відбування покарання закінчувався 2 січня. Адамов звернувся до начальника колонії з проханням звільнити його з-під варти 6 листопада, тому що 1 та 2 січня припадають на святкові дні, а 3 січня - вихідний день.

Яке рішення повинен прийняти начальник колонії і на підставі якої правової норми?

3. Буров, засуджений до 3 років позбавлення волі за ч. 2 ст. 139 КК України, відбував покарання у колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. 29 квітня у колонію надійшов Указ Президента України про дострокове звільнення Бурова від покарання у зв'язку з помилуванням. Буров брав активну участь у художній самодіяльності колонії і мав брати участь у концерті засуджених 1 і 2 травня. Адміністрація колонії попросила Бурова залишитися, той погодився, що звільнення відбудеться 3 травня. 30 квітня про це стало відомо прокуророві.

Чи законне рішення адміністрації колонії і як повинен відреагувати прокурор?

4. Раков був засуджений до 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання починався 31 грудня 2010 р.

Коли він закінчиться?

5. Засуджений Таран, строк покарання у якого закінчується через три місяці, звернувся до начальника відділення соціально-психологічної служби з проханням дозволити йому відростити волосся на голові та бороду, тому що він бажає приїхати додому у тому вигляді, у якому його запам'ятали рідні та друзі.

Що має відповісти начальник відділення соціально-психологічної служби?

6. На час звільнення із виховної колонії ніхто з родичів 15-річного Жолоба не приїхав до колонії зустріти його. Батьки Жолоба проживають в іншому місті, розташованому за 600 км від колонії.

Як у такому випадку повинна діяти адміністрація колонії?

7. При звільненні Попова, який відбував покарання за ст. 185 КК України, адміністрація колонії за згодою спостережної комісії та санкцією прокурора винесла постанову про встановлення адміністративного нагляду за звільненим за місцем його проживання. Це рішення мотивовано тим, що Попов раніше був засуджений за крадіжку державного майна, а під час відбування покарання за останній злочин систематично і злісно порушував вимоги режиму, ознак виправлення не виявив,

Чи відповідає таке рішення закону?

Чи має право адміністрація колонії виносити постанову про адміністративний нагляд?

8. На момент звільнення з колонії за Лазуткіним значилася заборгованість у розмірі 300 грн. Крім того, він згідно зі ст. 158 Кримінально-виконавчого кодексу України підлягав адміністративному нагляду за місцем проживання як особа, яка тричі засуджувалася до позбавлення волі за умисні злочини, але на шлях виправлення не стала і залишилася небезпечною для суспільства.

Як документально оформити звільнення Лазуткіна?

9. Під час звільнення у січні 2010 р. Бурмистрова, який відбував покарання у місцях позбавлення волі 8 років, виявилося, що його одежа, в якій він був заарештований, по-перше, була літньою, а по-друге, - старою і непридатною до носіння. Одежа, яку йому видали у колонії, мас специфічний вигляд, тим більше, що заплатити за неї не було чим, бо грошей на рахунку Бурмистрова немає. До міста, де він збирався проживати, їхати понад дві доби.

Як має діяти у цьому випадку адміністрація колонії?

Яка матеріальна допомога надається особам під час звільнення з установ виконання покарань?

10. Засуджений за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах Беєв під час відбування покарання тяжко захворів. У зв'язку з цим адміністрація колонії звернулася до суду з поданням про дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, додавши одночасно висновки лікарсько-трудової комісії про захворювання засудженого тяжкою хворобою.

Яке рішення повинен прийняти суд і на підставі якої правової норми?

11. Засуджений до 2 років позбавлення волі Тепленко під час відбування покарання захворів на відкриту форму туберкульозу.

Яке рішення повинна прийняти адміністрація УВП?

12. Тесленко, засуджений до 2 років виправних робіт, захворів і був визнаний непрацездатним.

Хто і на підставі якої норми повинен прийняти необхідне рішення?

З а в д а н н я

1. Юнатов відбував покарання у виді позбавлення волі за злочин, передбачений ст. 296 ч. 2 КК України. Після умовно-дострокового звільнення за ним був встановлений нагляд трудового колективу заводу "Серп і Молот". Незважаючи на дисциплінарні стягнення та попередження, зроблені на засіданні ради профілактики заводу, Юнатов продовжував порушувати трудову дисципліну, громадський порядок, пиячив. Трудовий колектив звернувся до суду з клопотанням про встановлення щодо Юнатова адміністративного нагляду.

Яке рішення має бути прийняте і на підставі якої норми?

2. На момент звільнення Критова, який відбував покарання за умисне вбивство, передбачене ст. 116 КК України, було встановлено, що за період перебування у колонії він уперто не бажав стати на шлях виправлення, тому продовжує залишатися особою, небезпечною для суспільства.

Які документи повинна підготувати адміністрація колонії перед звільненням Критова?

Як проводиться оформлення адміністративного нагляду за особами при звільненні їх з місць позбавлення волі?

3. Куценко після звільнення із колонії повернувся до свого помешкання у м. Харкові, але так сталося, що він залишився без квартири. Спроби підшукати собі житло і прописатися успіху не мали. На роботу без прописки у паспорті його не приймали.

Хто і в якому порядку повинен надати йому допомогу в побутовому влаштуванні і працевлаштуванні?

4. 20-річний Пащенко звернувся до місцевих органів влади зі скаргою, де писав, що 3 роки перебував у виховній колонії, потім повернувся до м. Харкова й оселився у бабусі, яка замінила йому матір. Батьків у нього немає. РВВС відмовляє йому у прописці на тій підставі, що не вистачає норми житлової площі.

Яке рішення повинен прийняти місцевий орган влади?

13. Методичні вказівки для викладачів і студентів

Мета - сформувати у студентів системне уявлення про соціальне призначення і основний зміст кримінально-виконавчого права з тим, аби створити необхідні передумови для правильного розуміння і вживання його норм в юридичній практиці, дотримання законності в діяльності правоохоронних органів.

Завдання:

- сформувати у студентів систему знань про основи політики держави в області виконання кримінальних покарань, правовому регулюванні цієї сфери діяльності;

- виробити у них навики і уміння аналізувати законодавство і нормативні правові акти, регулюючі виконання кримінальних покарань;

- добитися формування у студентів правосвідомості як найважливішої умови дотримання законності в діяльності правоохоронних органів.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен:

знати: - виходячи з цілей і завдань курсу, в процесі його вивчення студентам необхідно засвоїти поняття кримінально-виконавчого права, його зміст, основні категорії кримінально-виконавчої політики, її особливості на різних етапах розвитку нашої держави і в сучасний період, тенденції її розвитку в найближчій перспективі тощо.

вміти: - правильно вживати майбутніми фахівцями норми кримінально-виконавчого права, захищати права і законні інтереси громадян у сфері реалізації кримінальної відповідальності;

- правильно використовувати кримінально-виконавче законодавство при вирішенні практичних питань по виконання покарань:

1. не пов'язаних з ізоляцією засудженого від суспільства;

2. у вигляді арешту;

3. у вигляді позбавлення волі;

4. відносно військовослужбовців;

- застосовувати правові основи звільнення засуджених від відбування покарання.

1. Для підготовки і проведення заняття студени використовують бібліотечний фонд, а також навчально-методичні та інші, рекомендовані кафедрою джерела і матеріали.

2. При проведенні занять бажано застосовувати такі методи перевірки занять студентів:

Опитувальний - метод перевірки знань, при якому суб'єкт перевірки ставить запитання об'єкту (в усній або письмовій формі).

Реферативний – метод перевірки знань, при якому заздалегідь визначені студенти доповідають по контрольній тематиці з наступним обговоренням.

Програмний контроь – метод перевірки знань, при якому зі студентами може проводитися тестування.

Перевірка конспектів лекцій – метод перевірки знань, який полягає у перевірці наявності лекційного матеріалу у зошитах.

3. Виступами студентів передує вступне слово викладача. Після кожного виступу студенту можуть бути поставлені додаткові запитання, які не були розкриті під час його виступу. У ході виступу, а також і після нього, ставляться запитання до решти студентів, які повинні постійно слідкувати за виступами своїх колег та вчасно висловлювати погляд щодо дискусійних проблем.

Після кожного виступу викладач повинен підбити короткий підсумок виступам як основного відповідача, так і інших осіб, які брали участь у обговоренні питання. Загальне резюме робиться наприкінці заняття.

Вступ студентів здійснюється через вільне викладання питання без використання конспектів. Можливість використання додаткового матеріалу доцільна, якщо це є самостійно розробленим проектом рішення щодо поданого ситуативного завдання, яке допомагає розкрити правові підстави і порядок дій у запропонованій ситуації.

4. Організаційно заняття складається з доведеного до студентів:

- плану проведення лекції або заняття;

- переліку рекомендованої літератури;

- тем реферативних повідомлень, якщо це заняття.

5. Орієнтовний розрахунок навчального часу на заняттях:

- перевірка готовності студентів до заняття – 3 хв.

- вступне слово викладача – 5 хв;

- розгляд основних навчальних питань – 68 хв;

- прикінцеве слово викладача, підбиття підсумків та видача рекомендацій щодо поглиблення знань з даної теми – 4 хв.

14.Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю

Підсумковий модульний контроль:

Обведіть номер правильної відповіді:

1. НАЗВІТЬВІДПОВІДНИЙ НАПРЯМОК ДЕРЖАВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ВІДОБРАЖАЄ СУТНІСТЬ І ВЛАСТИВІСТЬ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ПОЛІТИКИ:

А) реалізація кримінальної відповідальності

Б) визначення правового порядку призначення покарання

В) створення правових та організаційних основ виконання покарань

Г) участь у боротьбі з транснаціональною злочинністю

2. ЯКІ З НАЗВАНИХ ОРГАНІВ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ОСНОВНИХ СУБЄКТІВ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ПОЛІТИКИ:

А) Конституційний Суд України, Верховний Суд України

Б) Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України

В) Державна пенітенціарна служба України

Г) Міністерство внутрішніх справ України, СБУ

Д) органи прокуратури, Міністерство юстиції України

3. ОСНОВНОЮ МЕТОЮ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ЗАКОНОДАВТВА УКРАЇНИ Є:

А) запобігання злочинам

Б) правове забезпечення виправлення засуджених

В) захист інтересів особи, суспільства та держави

Г) створення умов для запобігання нелюдському поводженню із засудженими

Д) правове регулювання порядку виконання та відбування кримінальних покарань

4. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ СКЛАДАЄТЬСЯ З:

А) параграфів і пунктів

Б) розділів

В) параграфів

Г) розділів і параграфів

Д) розділів і глав

5. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО ‒ ЦЕ:

А) самостійна галузь права

Б) комплексна галузь права

В) складова частина кримінального права

Г) складова частина кримінального та кримінально-процесуального права

Д) складова частина кримінології

6. ПРЕДМЕТОМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КРИМІНЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА Є:

А) комплекс соціально-політичних, економічних, моральних, психолого-педагогічних проблем, які виникають при виконанні кримінальних покарань

Б) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з призначенням і виконанням покарання

В) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з виконанням кримінальних покарань

7. ДО ГАЛУЗЕВИХ ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА НЕ ВІДНОСИТЬСЯ ПРИНЦИП:

А) поєднання заходів переконання та примусу

Б) участь громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань

В) презумпції невинуватості

Г) індивідуалізації виконання покарань

Д) рівності засуджених перед законом

8. ЗМІСТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ ПРАВОВІДНОСИН УТВОРЮЮТЬ:

А) порядок та умови виконання покарань

Б) права і обов’язки суб’єктів правовідносин

В) фактична поведінка суб’єктів, блага та інтереси засуджених

Г) права і обов’язки суб’єктів та їх фактична поведінка

9. НЕ Є ПІДСТАВОЮ ВИКОНАННЯ І ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ:

А) акт помилування

Б) наказ начальника виправної установи

В) Закон України «Про амністію»

Г) вирок суду, який набрав законної сили

Д) інші рішення суду

10. ВИЗНАЧТЕ СЕРЕД НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА ТІ, ЩО ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ОХОРОННИХ:

А) норми, що встановлюють правила поведінки

Б) норми, що визначають права персоналу установ виконання покарань

В) положення, що формулюють правила вибору норм

Г) норми, що наділені санкцією покарання

11. ВИЗНАЧТЕ, ЧИ ВСІ ВІДНОСИНИ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ Є КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИМИ:

А) так

Б) ні

12. ВИЗНАЧТЕ СУТНІСТЬ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА УКРАЇНИ:

А) є складовою частиною, продовженням кримінального права

Б) є самостійною галуззю права

В) підгалузь кримінально-процесуального права

Г) є комплексним міжгалузевим нормативно-правовим утворенням

13. ЯКІ З НАЗВАНИХ АКТІВ ВХОДЯТЬ В СИСТЕМУ ДЖЕРЕЛ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА:

А) накази Державної пенітенціарної служби України

Б) накази Міністерства юстиції України

В) накази Міністерства внутрішніх справ України

Г) накази Генерального прокурора

Д) міжнародні правові акти

14. НАЗВІТЬ ЮРИДИЧНІ ФАКТИ, ЩО ПОРОДЖУЮТЬ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ПРАВОВІДНОСИНИ:

А) взяття особи під варту

Б) тримання підсудного у слідчому ізоляторі

В) набрання обвинувальним вироком чинності

Г) оголошення судом обвинувального вироку щодо застосування покарання

15. ЯКІ З НАЗВАНИХ ВИДІВ ПОКАРАНЬ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ПОКАРАНЬ НЕ ПОВЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ:

А) громадські роботи, штраф

Б) арешт

В) позбавлення волі

Г) довічне позбавлення волі

16. В СИСТЕМІ ЯКИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЗНАХОДЯТЬСЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ІНСПЕКЦІЇ:

А) в системі Міністерства внутрішніх справ України

Б) в системі Міністерства юстиції України

В) в системі Державної виконавчої служби України

Г) в системі Державної пенітенціарної служби України

17. ВИЗНАЧТЕ, ЯКІ ІЗ ПЕРЕРАХОВАНИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ОСНОВНИХ ВИДІВ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ:

А) виправні колонії середнього рівня безпеки

Б) виправні колонії максимального рівня безпеки

В) виправні колонії

Г) виправні центри

Д) виховні колонії

18. НАЗВІТЬ ВИЗНАЧЕНІ КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ ОБМЕЖЕННЯ В ПРАВОВОМУ СТАТУСІ ЗАСУДЖЕНОГО:

А) обмеження, що визначаються інструкціями

Б) обмеження, що встановлені Державною пенітенціарною службою України

В) обмеження визначені законом і вироком суду

Г) обмеження визначені органами прокуратури

19. ВИЗНАЧТЕ ОРГАНИ ДЕРЖАВИ, ЯКІ СПЕЦІАЛЬНО УТВОРЕНІ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ:

А) державна виконавча служба

Б) кримінально-виконавчі інспекції

В) виправні колонії

Г) військові частини

Д) гауптвахти

20. ЯКІ З ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЗАСУДЖЕНІ ТИМЧАСОВО ОБМЕЖУЮТЬСЯ В МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕНЯ ВОЛІ:

А) право на участь в демонстраціях

Б) право обирати в органи влади

В) право на свободу совісті

Г) право на раціоналізацію та винахід

21. ЯКИМ ОРГАНОМ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ СПРЯМОВУЄТЬСЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ:

А) Міністерством юстиції України

Б) Верховною Радою України

В) Президентом України

Г) Міністерством внутрішніх справ України

22. ЯКІ ІЗ ЗАВДАНЬ ПОКЛАДАЮТЬСЯ НА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧУ ІНСПЕКЦІЮ:

А) виконання покарань у виді виправних робіт

Б) виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовців

В) направлення засуджених до обмеження волі до місць відбування покарань

Г) виконання покарання у виді штрафу

23. ВИЗНАЧТЕ ВИД УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ ДЛЯ НЕПОВНОНОЛІТНІХ:

А) арештний дім

Б) виправна колонія

В) виховна колонія

Г) кримінально-виконавча установа відкритого типу

24. У ЯКІЙ ІЗ НАВЕДЕНИХ ВІДПОВІДЕЙ ПРАВИЛЬНО ВИЗНАЧЕНО СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ:

А) контроль Міністерства внутрішніх справ України

Б) контроль Управління з питань виконання покарань

В) прокурорський нагляд за виконанням покарань

Г) контроль Міністерства соціальної політики України

25. ДО ЯКОГО ВИДУ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ВІДНОСИТЬСЯ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ З БОКУ УВПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ:

А) до міжнародного контролю

Б) до громадського контролю

В) до державного парламентського контролю

Г) до контролю державних органів виконавчої влади

26. ВИЗНАЧТЕ ВИД УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ ДЕ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ ЗАСУДЖЕНІ НА ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ:

А) кримінально-виконавча установа закритого типу

Б) виховна колонія

В) виправний центр

Г) виправна колонія максимального рівня безпеки

27. ВИЗНЧТЕ ОРГАН, ЩО ВИКОНУЄ ПОКАРАННЯ У ВИДІ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА:

А) Державна кримінально-виконавча служба України

Б) Державна пенітенціарна служба України

В) Державна виконавча служба України

Г) Служба пробації

28. ВИЗНАЧТЕ ОРГАН ДЕРЖАВИ, ЩО ВИКОНУЄ РІШЕННЯ СУДУ ПРО ЗВІЛЬНЕНЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ:

А) Державна пенітенціарна служба України

Б) Кримінально-виконавча інспекція

В) кримінально-виконавча установа відкритого типу

Г) спеціальні виховні колонії

29. ЗАСУДЖЕНИЙ ДО ПОКАРАННЯ У ВИДІ ШТРАФУ ПРОТЯГОМ ЯКОГО ТЕРМІНУ ЗОБОВЯЗАНИЙ СПЛАТИТИ ВИЗНАЧЕНУ СУДОМ СУМУ ШТРАФУ?

А) 7 днів

Б) 20 днів

В) одного місяця

Г) двох місяців

30. ЯКЕ ПОКАРАННЯ МОЖУ БУТИ ПРИЗНАЧЕНО ЗАСУДЖЕНОМУ, ЯКИЙ УХИЛЯЄТЬСЯ ВІД СПЛАТИ ШТРАФУ?

А) арешт

Б) позбавлення волі

В) виправні роботи

Г) громадські роботи

Д) обмеження волі

31. ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ:

А) за місцем роботи

Б) за місцем проживання засудженого

В) в місцях визначених кримінально-виконавчою інспекцією

Г) в спеціальних місцях

32. ЯКЕ ПОКАРАННЯ МОЖЕ БУТИ ПРИЗНАЧЕНО ЗАСУДЖЕНОМУ, ЯКИЙ УХИЛЯЄТЬСЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ?

А) виправні роботи

Б) арешт

В) позбавлення волі

Г) обмеження волі

Д) конфіскація майна

33. ДЕ ВІДБУВАЄ ПОКАРАННЯ ЗАСУДЖЕНИЙ ДО ВИПРАВНИХ РОБІТ?

А) на державних підприємствах

Б) на будь-яких підприємствах

В) на державних підприємствах за місцем роботи засудженого

Г) на будь-яких підприємствах за місцем роботи засудженого

34. ЧИ ЗАРАХОВУЄТЬСЯ ЧАС ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ В ЗАГАЛЬНИЙ СТАЖ РОБОТИ?

А) так

Б) ні

35. ЯКЕ РІШЕННЯ МОЖЕ БУТИ ПРИЙНЯТО ЩОДО ОСОБИ, ЯКА ВІДБУВАЄ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ, ЯКЩО ВОНА СТАЛА НЕПРАЦЕЗДАТНОЮ ПІСЛЯ ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ СУДУ?

А) звільнення від відбування покарання

Б) заміна виправних робіт на штраф

В) призупинення виконання покарання

36. ЧАС ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ ЗАСУДЖЕНОГО ДО ВИПРАВНИХ РОБІТ ЗАРАХОВУЄТЬСЯ ДО СТРОКУ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ?

А) так

Б) ні

37. ЧИ ЗАРАХОВУЄТЬСЯ ДО ЗАГАЛЬНОГО СТРОКУ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ЧАС ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ?

А) так

Б) ні

38. ПРО ПРИБУТТЯ ЗАСУДЖЕНОГО ДО МІСЦЯ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ НАДСИЛАЄТЬСЯ ПОВІДОМЛЕННЯ ЧЛЕНАМ ЙОГО СІМЇ:

А) негайно

Б) протягом п’яти діб

В) протягом трьох діб

Г) за бажанням засудженого

39. ЧИ МАЮТЬ ПРАВО ЗАСУДЖЕНІ ДО ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ МАТИ ПРИ СОБІ ГРОШІ ТА ЦІННІ РЕЧІ, КОРИСТУВАТИСЯ ГРІШМИ БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ:

А) так

Б) ні

40. ЗАСУДЖЕНИМ ДО ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ НЕЗАЛЕЖНО ВІД УСІХ ВІДРАХУВАНЬ НАЛЕЖИТЬ ВИПЛАЧУВАТИ НЕ МЕНШ ЯК:

А) 15% загальної суми заробітку

Б) 50% загальної суми заробітку

В) 75% загальної суми заробітку

Г) 30% загальної суми заробітку

41. НА ЯКИЙ ОРГАН ДЕРЖАВИ ПОКЛАДАЄТЬСЯ ЗАВДАННЯ ВИКОНАТИ РІШЕННЯ СУДУ, ЯКИЙ ЗАСТОСУВАВ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО, СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВАННЯ, РАНГУ, ЧИНУ АБО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО КЛАСУ:

А) Державна пенітенціарна служба України

Б) Державна виконавча служба України

В) Кримінально-виконавча інспекція

Г) орган який присвоїв звання

42. ХТО ВИЗНАЧАЄ ВИД КОЛОНІЇ В ЯКІЙ ЗАСУДЖЕНІ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ БУДУТЬ ВІБУВАТИ ПОКАРАННЯ?

А) суд, який постановив вирок

Б) начальник СІЗО

В) Державна пенітенціарна служба України

Г) Генеральний прокурор

43. ПРОТЯГОМ ЯКОГО СТРОКУ ПІСЛЯ НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ ЗАСУДЖЕНИЙ НАПРАВЛЯЄТЬСЯ ДЛЯ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ДО УВП?

А) 3 днів

Б) 5 днів

В) 10 днів

Г) 15 днів

44. ПРОТЯГОМ ЯКОГО ТЕРМІНУ АДМІНІСТРАЦІЯ КОЛОНІЇ ПОВІДОМЛЯЄ СУД, ЯКИЙ ПОСТАНОВИВ ВИРОК, ПРО ПРИЙНЯТТЯ ЙОГО ДО ВИКОНАННЯ?

А) 3 днів

Б) 5 днів

В) 10 днів

45. ЯКІ СТРУКТУРНІ ДІЛЬНИЦІ МАЄ ВИХОВНА КОЛОНІЯ?

А) ресоціалізації

Б) посиленого контролю

В) соціальної реабілітації

Г) карантину, діагностики і розподілу

46. ЯКІ СТРУКТУРНІ ДІЛЬНИЦІ ВІДСУТНІ В ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ МАКСИМАЛЬНОГО РІВНЯ БЕЗПЕКИ?

А) посиленого контролю

Б) ресоціалізації

В) соціальної адаптації

Г) соціальної реабілітації

47. ТРИВАЛІ ПОБАЧЕННЯ ЗАСУДЖЕНИМ НАДАЮТЬСЯ З:

А) родичами

Б) родичами та іншими особами

В) близькими родичами

Г) будь-якими особами

48. ЗАСУДЖЕНОМУ ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТРИВАЛІ ПОБАЧЕННЯ НАДАЮТЬСЯ:

А) один раз на три місяці

Б) один раз на шість місяців

В) один раз на рік

Г) не передбачені законом, не надаються

49. ЧИ МАЮТЬ ПРАВО ЗАСУДЖЕНІ ЗАМІНЯТИ КОРОТКОСТРОКОВІ ПОБАЧЕННЯ НА ТРИВАЛІ?

А) так

Б) ні

50. ЯКИЙ ТЕРМІН ТРИМАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ В ДІЛЬНИЦІ КАРАНТИНУ, ДІАГНОСТИКИ І РОЗПОДІЛУ?

А) 3 дні

Б) 5 днів

В) 10 днів

Г) 14 днів

5) 1 місяць

51. ЯКА КІЛЬКІСТЬ ТРИВАЛИХ ПОБАЧЕНЬ НАДАЄТЬС ЗАСУДЖЕНОМУ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ?

А) один раз на місяць

Б) один раз на два місяці

В) один раз на три місяці

Г) один раз на шість місяців

Д) один раз на рік

52. СКІЛЬКИ ТЕЛЕФОННИХ РОЗМОВ НА ПРОТЯЗІ РОКУ МОЖЕ МАТИ ЗАСУДЖЕНИЙ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ?

А) шість

Б) два

В) три

Г) чотири

Д) дванадцять

53. ЯКА НОРМА ЖИЛОЇ ПЛОЩІ НА ОДНОГО ЗАСУДЖЕНОГО В ВИХОВНИХ КОЛОНІЯХ?

А) 2 м²

Б) 2,5 м²

В) 3 м²

Г) 4 м²

Д) 5 м²

54. ХТО ВСАНОВЛЮЄ НОРМИ ХАРЧУВАННЯ ДЛЯ ОСІБ ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ?

А) Кабінет Міністрів України

Б) Державна пенітенціарна служба України

В) Верховна Рада України

Г) Президент України

55. НА ЯКІ КОШТИ ЗАСУДЖЕНІ МОЖУТЬ ПРИДБАТИ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ І ПРЕДМЕТИ ПЕРШОЇ ПОТРЕБИ?

А) гроші одержані за переказами

Б) гроші привезені з собою

В) гроші зароблені в колонії

Г) гроші передані родичами

Д) гроші отримані від батьків

56. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ПРИЗНАЧЕНА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

А) ізоляції різних груп засуджених з метою запобігання можливості негативного впливу суспільно небезпечних злочинців на менш небезпечних

Б) можливості точного обліку засуджених до позбавлення волі

В) можливості якісного контролю за засудженими до позбавлення волі з боку адміністрації

Г) карального впливу на засуджених

57. ЯКІ ОБСТАВИНИ ДАЮТЬ ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕВОДУ ЗАСУДЖЕНОГО В ІНШУ УСТАНОВУ ТОГО Ж ВИДУ РЕЖИМУ?

А) реорганізація, ліквідація установи або зміна її виду режиму

Б) за наявності бажання засудженого

В) за клопотанням родичів засудженого

Г) за клопотанням громадських організацій

58. НАЗВІТЬ ДОКУМЕНТИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОСОБОВІЙ СПРАВІ ЗАСУДЖЕНОГО, БЕЗ ЯКИХ ОСТАННІЙ МОЖЕ БУТИ ПРИЙНЯТИЙ У ВИПРАВНУ КОЛОНІЮ:

А) анкета засудженого з впізнавальними фотокартками

Б) протокол затримання

В) вирок суду, що вступив в законну силу

Г) розпорядження прокурора

59. ЧОЛОВІКИ, ЗАСУДЖЕНІ ЗА УМИСНІ ОСОБЛИВО ТЯЖКІ ЗЛОЧИНИ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ:

А) мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання

Б) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання

В) середнього рівня безпеки

Г) максимального рівня безпеки

Д) арештних домах

60. ЗАСУДЖЕНІ ВПЕРШЕ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЗА ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ З НЕОБЕРЕЖНОСТІ, ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ:

А) мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання

Б) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання

В) середнього рівня безпеки

Г) максимального рівня безпеки

Д) виправних центрах

61. ПІДСТАВОЮ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ Є:

А) згода потерпілого на звільнення винуватого

Б) примирення винуватого з потерпілим

В) дійове каяття винуватого

Г) повне відшкодування потерпілому завданих злочином збитків

Д) хвороба

62. ЗА ЯКИМИ КРИТЕРІЯМИ МОЖЛИВЕ УМОВНО-ДОСТРОКОВЕ ЗВІЛЬНЕННЯ?

А) твердо став на шлях виправлення

Б) став на шлях виправлення

В) довів своє виправлення

Г) виправився і ресоціалізувався

63. АМНІСТІЯ ОГОЛОШУЄТЬСЯ:

А) законом України

Б) Указом Президента України

В) наказом Голови Державної пенітенціарної служби України

Г) наказом Генерального прокурора України

Д) наказом Міністра юстиції України

64. ПОМИЛУВАННЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ:

А) Міністром внутрішніх справ України

Б) Верховною Радою України

В) Генеральним прокурором України

Г) Президентом України

Д) Головою Державної пенітенціарної служби України

65. НАЗВІТЬ ЯКОЇ ФОРМИ НАДАЮТЬСЯ ДОВІДКИ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАСУДЖЕНИМ ІНОЗЕМЦЯМ ТА ОСОБАМ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, ЯКІ ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ З УВП:

А) форма «А» ‒ жовто-зеленого кольору

Б) форма «БВЛ» ‒ рожевого кольору

В) форма «Б» ‒ блакитного кольору

Г) форма «В» ‒ білого кольору

66. ЯКЩО СТРОК ПОКАРАННЯ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ У ВИХІДНИЙ ДЕНЬ АБО СВЯТКОВИЙ ДЕНЬ, ЗАСУДЖЕНИЙ ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ У:

А) післявихідний або післясвятковий день

Б) передвихідний або передсвятковий день

В) вихідний або святковий день

Г) за три дні до вихідного або свята

Д) за розсудом адміністрації виправної колонії

67. НЕПОВНОЛІТНІ, ЯКІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НАПРАВЛЯЮТЬСЯ ДО МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ:

А) тільки в супроводі родичів

Б) тільки в супроводі працівника колонії

В) в супроводі родичів або працівника колонії

Г) в супроводі працівника кримінальної міліції у справах неповнолітніх

Д) у супроводі дільничного інспектора міліції

68. ДО ЯКИХ КАТЕГОРІЙ ОСІБ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД:

А) неповнолітніх

Б) визнаних судом особливо небезпечними рецидивістами

В) засуджених до позбавлення волі за злочин вчинений з необережності

Г) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Д) засуджених за злочини, що пов’язані зі зброєю

69. У ЯКИХ ВИПАДКАХ АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД АВТОМАТИЧНО ПРИПИНЯЄТЬСЯ?

А) постановою судді за поданням начальника ОВС у разі погашення або зняття судимості

Б) постановою судді у зв’язку з переїздом піднаглядного на інше місце проживання

В) постановою судді за поданням начальника ОВС достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства

Г) постановою судді за клопотанням родичів піднаглядної особи

Д) у разі засудження піднаглядного і направлення його до місця відбування покарання

70. ЯКІ ПОЛОЖЕННЯ ВІДНОСНО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ЗВІЛЬНЕНИХ З УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ ПЕРЕДБАЧАЄ ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ» В СТ. 5?

А) керівникам підприємств надавати допомогу звільненим у працевлаштуванні

Б) керівники підприємств не зобов’язані надавати допомогу

В) керівники повинні мати резерв робочих місць в межах 5%, для працевлаштування звільнених з УВП

Г) згідно з Законом резервується 10% робочих місць

71. ЯКЩО СУД ВІДМОВИТЬ ЗАСУДЖЕНОМУ ЗА ОСОБЛИВО ТЯЖКИЙ ЗЛОЧИН В УМОВНО-ДОСТРОКОВОМУ ЗВІЛЬНЕННІ, КОЛИ МОЖЛИВИЙ ПОВТОРНИЙ РОЗГЛЯД ЦЬОГО ПИТАННЯ:

А) через місяць

Б) через чотири місяці

В) через півроку

Г) через рік

Д) розгляд не можливий

72. БЕЗПОСЕРЕДНЬОЮ ПІДСТАВОЮ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ЗВЯЗКУ З АМНІСТІЄЮ Є:

А) Закон України «Про амністію»

Б) рішення адміністрації УВП

В) рішення Державної пенітенціарної служби України

Г) рішення суду

Д) рішення Генерального прокурора України

73. У ЯКИХ ВИПАДКАХ ВИНИКАЄ ПРАВО НА ПОМИЛУВАННЯ ЗАСУДЖЕНОГО ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ:

А) після відбуття 10 років покарання

Б) після відбуття 15 років покарання

В) після відбуття 20 років покарання

Г) після відбуття 25 років покарання

Д) помилування не застосовується

74. НАЗВІТЬ ОРГАН ДЕРЖАВИ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ КОНТРОЛЬ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ:

А) Генеральна прокуратура України

Б) Міністерство внутрішніх справ України

В) Державна пенітенціарна служба України

Г) Кримінально-виконавча інспекція

Д) громадськість

75. ЧИ МОЖЕ БУТИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИКОНАННЯ І ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ АКТ ПРО ПОМИЛУВАННЯ?

А) так

Б) ні

Критерії оцінювання

1. Кожна повна вірна відповідь на тест оцінюється в 1 бал,

неправильна відповідь – 0 балів.

2. Максимально можлива кількість набраних балів – 75.

3. При загальному оцінюванні доцільно виходити з того, що при набранні:

- 0-34 балів – знання незадовільні (“2”);

- 35-49 балів – знання задовільні (“3”);

- 50-64 балів – знання добрі (“4”);

- 65-75 балів – знання відмінні (“5”).

№	Відповідь	№	Відповідь	№	Відповідь
1.	В	26.	Г	51.	В
2.	Б,В	27.	В	52.	Г
3.	Д	28.	Б	53.	Г
4.	Д	29.	В	54.	А
5.	А	30.	Б, В, Г	55.	В
6.	В	31.	Б	56.	А
7.	В	32.	Б, Г	57.	А
8.	Г	33.	Г	58.	Г
9.	Б	34.	А	59.	В
10.	Г	35.	А	60.	А
11.	Б	36.	Б	61.	Д
12.	Б	37.	Б	62.	В
13.	А, Б, Д	38.	В	63.	А
14.	В	39.	А	64.	Г
15.	А, Б	40.	В	65.	Г
16.	Г	41.	Г	66.	В
17.	В, Д	42.	В	67.	В
18.	В	43.	В	68.	Г
19	Б, В	44.	А	69.	Д
20.	А	45.	А, Г	70.	В
21	А	46.	В, Г	71.	Г
22.	А, В	47.	В	72.	Г
23.	В	48.	Г	73.	В
24.	В	49.	Б	74.	Г
25.	В	50.	Г	75.	А

Перелік питань до заліку:

Поняття кримінально-виконавчого права, його співвідношення з іншими галузями права.
Предмет і система курсу кримінально-виконавчого права.
Характеристика політики держави у сфері виконання кримінальних покарань.
Відображення та закріплення в кримінально-виконавчому праві принципів гуманізму та соціальної справедливості.
Поєднання виконання покарання із заходами виправного впливу як галузевий принцип кримінально - виконавчого права.
Галузеві принципи кримінально-виконавчого права та їх характеристика.
Відображення та закріплення в кримінально-виконавчому праві принципів демократизму та законності.
Поняття принципів кримінально-виконавчого права, їх загальна характеристика.
Джерела кримінально-виконавчого права.
Відомчі нормативні акти, як джерела кримінально-виконавчого права та їх характеристика.
Закон - як головне джерело кримінально-виконавчого права (характеристика Кримінально-виконавчого кодексу України).
Норми кримінально-виконавчого права, особливості їх структури.
Поняття кримінально-виконавчих правовідносин та їх види.
Склад кримінально-виконавчих правовідносин і його характеристика.
Загальна характеристика правового положення засуджених до позбавлення волі.
Види та сутність правообмежень засуджених до позбавлення волі.
Матеріальні і процесуальні норми кримінально-виконавчого права.
Цивільно-правове положення засуджених до позбавлення волі.
Регулятивні норми кримінально-виконавчого права.
Охоронні норми кримінально-виконавчого права.
Заохочувальні норми кримінально-виконавчого права.
Порядок направлення засуджених до виправних колоній.
Правове регулювання прийому засуджених до виправних колоній.
Структурні дільниці кримінально-виконавчих установ закритого типу.
Характеристика загально-правових принципів кримінально-виконавчого права.
Засоби забезпечення режиму у колоніях.
Поняття режиму у колоніях.
Основні вимоги режиму у колоніях.
Види виправних колоній установ та категорії осіб, які утримуються в них.
Суб’єкти та учасники кримінально-виконавчих правовідносин.
Юридичні факти як елементи змісту кримінально-виконавчих правовідносин, їх поняття та види.
Юридичний зміст кримінально-виконавчих правовідносин.
Порядок виконання покарання у виді виправних робіт.
Завдання установ і органів виконання покарань.
Взаємодія установ і органів виконання покарань з підрозділами міліції.
Взаємодія установ і органів виконання покарань з судами.
Взаємодія установ і органів виконання покарань з органами слідства.
Соціально-правове призначення прав засуджених, їх сутність та зміст.
Соціально-правове призначення законних інтересів засуджених, їх сутність та зміст.
Соціально-правове призначення обов’язків засуджених та їх сутність.
Соціально-економічні права і обов’язки засуджених до позбавлення волі.
Порядок виконання покарання у виді обмеження волі.
Залучення засуджених до суспільно-корисної праці в місцях позбавлення волі.
Правове регулювання виховної роботи в місцях позбавлення волі, її завдання та форми.
Правове регулювання загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених в місцях позбавлення волі.
Порядок звільнення засуджених від відбування покарання за хворобою.
Підстави та порядок звільнення засуджених від відбування покарання умовно-достроково.
Порядок звільнення засуджених з УВП на підставі Закону про амністію.
Звільнення засуджених від відбування покарання на підставі акта про помилування.
Підготовка засуджених до звільнення з УВП.
Особливості звільнення неповнолітніх засуджених .
Умови відбування громадських робіт.
Порядок та умови виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.
Порядок та умови виконання покарання у виді конфіскації майна.
Порядок та умови виконання покарання у виді штрафу.
Порядок та умова виконання покарання у позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
Особливості умов відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками.
Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми.
Нагляд за особами звільненими від відбування покарання.

Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення

Навчально-методичне забезпечення:

1. Підручники, навчальні посібники.

2. Навчальна програма.

2. Робоча програма.

3. Навчально-методичний комплекс.

Матеріально-технічне забезпечення:

1. Ноутбук.

2. Мультимедійний проектор.

Методичні, наочні, мультимедійні матеріали для лекцій:

Додаток 1.

Рекомендована література:

Базова

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Кримінальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - №. 25-26. - Ст. 131.

Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання. - К.:Атіка, 2014. - 96 с.

Кримінальноий процесуальний кодекс України. Офіційне видання. - К.:Атіка, 2014. - 86 с.

Артамонов В.В Использование социально-психологических знаний для совершенствования работы с осужденными. // Вопросы уголовной ответственности, исполнения наказания и перевоспитания осужденных: Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. — с. 26-35

Артюх А.Г. Личностные особенности освобожденных, имеющих паспортные ограничения. // Вопросы совершенствования деятельности органов, исполняющих наказания (Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей) Ред. В.А.Гришин - НИИМАШ, Москва, 1979. – с. 90-94

Ахинько А.И. Основные средства обеспечения карательно-воспитательного процесса в дисциплинарных батальонах вооруженных сил и некоторые проблемы их правового регулирования // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов.— Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987.— с.84-90.

Багрий-Шахматов Л.В. Совершенствование управления исполнением уголовных наказаний // ИТУ.— М. - 1979.—№8.— С.31-32.

Бажанов О. И. Прогрессивная система исполнения наказания. — Мн.: «Наука и техника», 1981.— 168 с.

Байдаков Г.П. Исправление и перевоспитание осужденных — основная задача исполнения наказания // Вопросы совершенствования деятельности органов, исполняющих наказания. Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей – М.: НИИМАШ, 1979. – С.8-17

Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ.— Киев: РИО МВД Украины, 1994.— 160 с.

Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. -- Харків: Основа, 1996. – 398 с.

Батюк В.Н Особенности задержания и предварительного заключения под стражу лиц, совершивших преступление в ИТУ. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов. — Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. — С.47-54

Беляев А. А. Правовое положение осужденных к лишению свободы. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1976. - 120 с.

Беца О.В. Психолого-педагогічна класифікація засуджених як основа диференційованого та індивідуального підходу до них у процесі перевиховання // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. — 1999. — №4.— С.73-85.

Бірюков Г.М. Проблеми тактичного забезпечення оперативно-розшукової діяльності карного розшуку у боротьбі з організованою груповою злочинністю. // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів. – Наукове видання // За гол. ред. проф. В.Л.Регульського. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2000. – С.26-29

Бобылева И.Ю. Факторы влияющие на достижение цели исправления и перевоспитания, в отношении лиц, осуждённых к длительным срокам лишения свободы // Проблемы дифференциации исполнения наказаний. Сборник научных трудов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1991. – С.61-67.

Бодюл Є.М. Особливості ізоляції в колоніях-поселеннях. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2001.— №6.— С.194-197.

Бриллиантов А.В. Исправление осуждённого и задачи органов исполняющих наказание // Проблемы дифференциации исполнения наказаний: Сборник научных трудов. – М.:ВНИИ МВД СССР, 1991. – С.8-11

Брызгалов В.Н., Коломиец В.Т. Некоторые вопросы организации и управления ИТК.— К.: Наука, 1969. —123 с.

Букалов А. Система исполнения наказаний Украины в 2004 году. // Аспект. Інформаційний бюлетень. – 2004. - № 3 (13) – С.4

Бундесон У. Надзор за отбывающими наказание на свободе. – М.: Юридическая литература, 1979. – 269 с.

Васильев А.И. Цели наказания в советском исполнительно-трудовом праве. // Актуальные проблемы исправительно-трудового права (теория и практика): Сборник научных трудов. – Рязань: РВШ МВД СССР, 1989. – С.6-11

Волков В.Н Особенности сексуальных извращений у осужденных и лиц, находящихся под стражей в СИЗО // Актуальные вопросы организации медицинского обеспечения в ИТУ, СИЗО, ЛТП: Курс лекций под ред. Волкова В.Н. - Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1988. – С.26-100.

Впровадження альтернативних видів кримінальних покарань в Україні: Посібник / За ред. Беци О.В. - К.: "МП Леся", 2003. - 116с.

Вступ до менеджменту: Навчальний посібник / В.П.Пєтков, О.О.Соломенчук, С.В.Пєтков / За заг. ред. д-ра юрид. наук В.П.Пєткова.— Запоріжжя: ЮІ МВС України, 2001.— 158 с.

Галай А. Концепція пенітенціарної діяльності в Україні: правовий аспект // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р., м.Київ / За ред. Н.Б.Болотіної.— К.: МП “Леся”, 2003.— С.148-155.

Галай А. Проблеми підбору персоналу пенітенціарних установ // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2002.— №7.— С.65-72.

Галай А. Шляхи реформування пенітенціарної політики України в сфері діяльності персоналу пенітенціарних установ // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1999.— №4.— С. 6-9.

Галай А.О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарання: Автореф. дис.. к.ю.н. 12.00.07 / РВВ КІВС.— К., 2003.— 20 с.

Галай А.О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарання: Дис... к.ю.н.: 12.00.07./ Національна академія державної податкової служби України — К., 2003. - 214 арк.

Галкин М.Н. Материалы к изучению тюремного вопроса. 2-е издание. — СПб, 1868. — 186 с.

Гречанюк С.К. Анализ целей деятельности пенитенциарных учреждений. // Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества. Сборник материалов межвузовской научно-практической конференции. Выпуск 3. – Чернигов: Украинско-Российский институт (филиал) Московского государственного открытого университета в г. Чернигове, 2004. – С.46-49

Гречанюк С.К. Взаємодія кримінально-виконавчих установ України з державними органами та недержавними організаціями // Право України.— 2004.— №11.— С.88-90.

Гречанюк С.К. Організаційні аспекти взаємодії кримінально-виконавчих установ з громадськими правозахисними організаціями // Підприємництво, господарство і право – 2005. - №4 – С.133-136

Гречанюк С.К. Теоретико-правові основи взаємодії кримінально-виконавчих установ України з державними органами та недержавними організаціями. // Збірник наукових праць молодих вчених, курсантів, студентів. – К.: РВВ КЮІ МВС України, 2004. – С.15-19

Гречанюк С.К. Цілі пенітенціарної діяльності: виправлення як головна мета діяльності пенітенціарних установ. // Збірник наукових праць молодих вчених, курсантів, студентів. – К., РВВ КІВС, 2003. – С.68-72.

Гречанюк С.К. Шляхи удосконалення діяльності персоналу пенітенціарних установ при організації виховно-виправного процесу // Підприємництво, господарство і право – 2005. - №3 – С.134-137

Гришин В.А. Политико-воспитательная работа с несовершеннолетними правонарушителями как один из элементов организации преемственности в деятельности следственных изоляторов и ВТК. // Вопросы совершенствования деятельности органов, исполняющих наказания (Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей) - НИИМАШ, Москва. – 1979. – С.48-54

Дети-преступники. Сборник статей с предисловием / под редакцией М.Н.Гернета. - М.: изд. В.И. Знаменского и К-о., 1912. – 550 с.

Джужа А.Н. Ответственность за действия, дезорганизующие работу исправительно-трудовых учреждений. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов.— Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987.— С.54-61

Дрёмин В.Н. Правовая природа и применение международных стандартов обращения с заключенными. // Актуальные проблемы государства и права. Бюллетень Одесской государственной юридической академии – 1999. - № 6 - С. 3-8

Зубков А.И. Концепция перестройки исправительно-трудовой деятельности в СССР на современном этапе.— Рязань: РВШ МВД СССР, 1989.— 124 с.

Изучение преступности и пенитенциарная практика / Всеукр. Кабинет по изучению преступности и преступника при Одесском центр. ДОПРе. — Одесса: Изд. ИТУ НКВД УССР, 1927, вып. 1. — 118 с.

Изучение преступности и пенитенциарная практика / Всеукр. Кабинет по изучению преступности и преступника при Одесском центр. ДОПРе.— Одесса: Изд. ИТУ НКВД УССР, 1928, вып. 2. — 184 с.

Исаев М.М. Основы пенитенциарной политики. Учебное пособие для вузов. – Л.: Госиздат, 1927. – 196 с.

Исаенкова О.В., Шерстюк В.М. Концепция Исполнительного кодекса Российской Федерации (краткие тезисы) // "Законодательство", N 5, 6, 7, май, июнь, июль, 2002 г.

Калюжний Р.А., Сергеєв І.С. Актуальні засади побудови пенітенціарної доктрини та пенітенціарної політики // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. - 2000. - № 5. - С.6-11.

Калюжний Р.А., Шкарупа В.К., Горобець Г.Г. Пенітенціарна політика (історико-правовий огляд виникнення і розвитку) // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1996.— №1.— С. 55-68.

Кистяковский А.Ф. Молодые преступники и учреждения для их исправления с обозрением русских учреждений. – К.: типография І.І.Завадскаго, 1878. – 223 с.

Клімов М.В. Концептуальна модель системи пенітенціарної освіти // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1999.— №4.— С.177-189.

Клімов М.В. Персонал установ виконання покарань як предмет науково-педагогічного дослідження // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2001.— №6.— С.340-347.

Клімов М.В. Побудова та застосування моделей пенітенціарного персоналу як науково-педагогічна проблема // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. - 2000. - № 5. - С. 231-238.

Ковалев В.М. Содержание и цели наказания, их влияние на назначение и исполнение лишения свободы // Проблемы исполнения уголовных наказаний. Сборник научных трудов. - Рязань: УОП РВШ МВД СССР. - 1991. - С. 23-30.

Козаченко И.П., Грищенко А.И. Взаимодействие аппаратов уголовного розыска и оперативно-режимных аппаратов ИТУ в профилактике рецидива преcтуплений: Учебное пособие. - Киев: КВШ МВД СССР, 1991. - 104 с.

Козлов П.П. Быт осужденных и его значение в деятельности исправительно-трудовых колоний. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов. - Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. - С.69-77

Койл Э. Подход к управлению тюрьмой с позиций прав человека. Пособие для тюремного персонала. – Лондон: Международный центр тюремных исследований. Intertype, 2002. – 156с.

Комментарий к основам Исправительно-трудового законодательства СССР и союзных республик / под ред. Стручкова Н.А. — М.: Юрид. литература, 1972. -184 с.

Корблитт Л.Я., Миллер Ф. Что должен знать надзор в местах заключения. - М.: Изд. НКВД, 1928. - 63 с.

Корчинський В., Фаренюк С. Проблеми удосконалення правового регулювання виконання покарань у вигляді позбавлення волі // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС - 1996. - С. 30-38

Кримінально-виконавча система України: рік 2001 (Интерв’ю з В.Льовочкіним) // Аспект. Інформаційний бюлетень. - 2002. - №1 (6). - С. 3-7

Кувшинов В.С. О некоторых вопросах эффективности режима как одного из основных средств исправления и перевоспитания осужденных к лишению свободы. // Вопросы совершенствования деятельности органов, исполняющих наказания (Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей) / Под. ред. В.А.Гришина – Москва: НИИМАШ. - 1979 – С. 19-24

Кузнецов Ф.Т., Подымов П.Е., Шмаров И.В. Эффективность деятельности ИТУ. - М.: Юридическая литература, 1968. - 183 с.

Кулик С.А. Пути совершенствования санитарно-просветительной работы в ИТУ // Актуальные вопросы организации медицинского обеспечения в ИТУ, СИЗО, ЛТП: Курс лекций под ред. Волкова В.Н. - Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1988. – С.100-104.

Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини: Навчальний посібник / О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець; за заг. ред. О.М. Джужи. -К.: Юрінком Інтер, 2000. — 304 с.

Кучера Г.Н. Оценка ефективности деятельности ИТУ, исполняющих наказания в отношении лиц, осужденных впервые к лишению свободы: дис… кюн: 12.00.08 / УАВД.—К., 1993.— 173 л.

Лихолоб В. Г. Правоприменительная практика, связанная с исполнением наказаний в системе исправительных учреждений. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов.—Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинського. - 1987. — С.32-40

Лихолоб В.Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю (морально-правовий аспект реалізації закону). — К.: Вища школа, 1993. — 220 с.

Лихолоб В.Г. Правопорушення: правова та моральна оцінка. — К.: УАВС, 1994.— 171 с.

Лучинский Н.Ф. Основы тюремного дела. — СПб.: издательство журнала “Тюремный вестник”, 1904. — 180 с.

Лучинский Н.Ф. Памятка тюремному надзирателю. — Петроград, Изд. Главного тюремного управления, 1915. — 135 с.

Льовочкін В. Нормативно-правові та організаційні засади забезпечення реалізації в Україні міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі: Автореферат дис. к.ю.н. 12.00.08 / НАВСУ.— К., 2002.— 18 с.

Льовочкін В. Проблемні питання діяльності кримінально-виконавчої системи України // Аспект. Інформаційний бюлетень.— 2001.— №2.— С. 3-8.

Льовочкін В.А. Концептуальні питання реформування кримінально-виконавчої системи України // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. — 2002. — № 7. — С. 3-13.

Матеріали координаційного засідання Керівного комітету Ради Європи з питань реформування кримінально-виконавчої системи 27 квітня 2004 року м.Київ // Закон і обов’язок. – 2004. - №19. – Ст.2.

Матеріали наукового семінару присвяченого проблемам реформування системи пенітенціарних установ // Закон і обов’язок — 2003.— №30.— ст.3

Медвєдєв В.С. Професійна деформація співробітників пенітенціарних установ.— К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996. — 80 с.

Мединский Н.И., Макушкин В.М. Трехэтапная система реабилитации осужденных-наркоманов в условиях специализированных ИТУ. // Актуальные вопросы и положительный опыт организации принудительного лечения больных наркоманиями в ИТУ и ЛТП. Сборник передового опыта № 8. - Домодедово: ВИПК МВД СССР. - 1988. – С.23-27.

Мелентьев М. Соотношение целей уголовного наказания и задач исправительно-трудового законодательства в свете реформы уголовно-исполнительной системы в Украине // Проблемы совершенствования деятельности уголовно-исполнительной системы: Материалы научно-практической конференции 13-14 мая 1993 года / под ред. д-ра юрид. наук В.А.Глушкова.— Киев: РИО Ин-та УАВД, 1994. — С.22-31.

Немченко М.І. Шляхи вдосконалення моделі сучасної пенітенціарної установи // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2003.— №8.— С.38-44.

Немченко М.І., Гамалій О.Г. Основи управління органами виконання покарань. Частина 1: Збірник лекцій. — К.: РВВ КІВС, 2000.— 100 с.

Немченко М.І., Гамалій О.Г. Основи управління органами виконання покарань. Частина 2: Збірник лекцій. — К.: РВВ КІВС, 2000.— 134 с.

Нова концепція пенітенціарної системи / ред. Штанько І.В., Левочкін В.А. — К.: РВВ КІВС при УАВС, 1995. — 238 с.

Основні питання діяльності кримінально-виконавчої системи України. Навчальний посібник. Частина 1 / Під заг.ред Льовочкіна В.А.— К.:Леся, 2001.— 52 с.

Панасюк М.Б Проблеми реабілітації ув’язнених: західних досвід. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2001.— №6.— с. 144-158.

Панасюк М.Б. Соціологія девіантної поведінки про злочинність та превентивні методи // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2002.— №7.— с. 240-262.

Петров С.М. Организационные и правовые основы управления исполнением наказания в ИТУ: Учебное пособие / под ред. Туманова Г.А.— Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1991. — 112 с.

Петров С.М., Туманов Г.А. О двух стратегиях реформирования УИН // Государство и право. — 1995. — №7. — С. 102-109.

Печников А. П. Возникновение и развитие отрядной системы в исправительно-трудовых колониях. // Вопросы уголовной ответственности, исполнения наказания и перевоспитания осужденных: Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. — с. 7-15

Пєтков В.П. Управління виховно-виправним процесом: Автореф. дис...д.ю.н.: 12.00.07./ Запорізький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України.—Х., 1998.— 38 с.

Пєтков В.П. Управління виховно-виправним процесом: дис...д.ю.н.: 12.00.07./ Запорізький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України. — Х.,1998.— 448 арк.

Пионтковский А. Дисциплинарные наказания в карательных учреждениях // Журнал Министерства юстиции.— 1904.— апрель.— С.59-101.

Познышев С.В. Основы пенитенциарной науки. — М., 1923. — 343 с.

Познышев С.В. Очерки тюрмоведения. — М.: изд. Снегиревой, 1913. — 263 с.

Принс А. Преступность и репресия.— М., 1898.—179 с.

Психологическое изучение осуждённых несовершеннолетних: Учебное пособие. / Под общей редакцией А.П.Северова. – Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1991. – 171 с.

Пташинський О. Українське законодавство та заборона жорстокого поводження з ув’язненими // Аспект. Інформаційний бюлетень.— 2001.— №3. — С.3-7.

Пуйко В.М. Мета кримінального покарання: історико-правовий аналіз. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. - 2001. - №6. – С.108-116.

Радов Г. Пенітенціарна ідея: Думки на тему. – К.: МП “Леся”, 1997. – 288 с.

Радов Г. Социально-правовые и научные основы организации пенитенциарной системы украины в современных условиях. // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС, 1996. – С.5-10.

Радов Г. Цели исполнения наказания и иных мер уголовно-правового воздействия: социальная обусловленность и правовое регулирование // Проблемы гуманизации исполнения уголовных наказаний: Сборник научных трудов.— Рязань: РВШ МВД СССР. - 1990.— С.128-135.

Радов Г.О. Доктринальна модель Закону ”Про пенітенціарну систему України” // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. — 1997. — №2. — С.12-53.

Радов Г.О. Персонал и взаимодействие тюрьмы и общества // Права людини. Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи. — 1-15 листопада 2000.— №31.— С.2-6.

Радов Г.О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1996.— №1.— С.12-17.

Рекомендації щодо взаємодії з релігійними організаціями з питань їх участі в духовному вихованні осіб, які утримуються в установах кримінально-виконавчої системи. // Інформаційний бюлетень № 4. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1999 році.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2000.— С.27-28.

Ременсон А.Л. Вопросы лишения свободы и общее учение о наказании/ Материалы научной конференции, посвященной проблемам ИТП. —Томск: Изд. Томск. Универ., 1961.— С.14-31.

Романенко О.В. До питання про роль громадянського суспільства в ресоціалізації засуджених. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1998.— №3.— С.99-103.

Романенко О.В. Проблеми правосуб'єктності інститутів громадянського суспільства в діяльності установ кримінально-виконавчої системи україни // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Бюлетень КІВС. – 1999. - № 4 – С.22–29.

Рощин А.И. О повышении эффективности предупреждения преступлений в ИТУ. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов.— Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского. - 1987. — С.61-63

Рудник В. Соціально-кримінологічні наслідки застосування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі. // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС. - 1996. – С.10-24.

Сабинин Л.Х. Преступные дети и исправительные заведения. – Ровно: Тип-я Меерсона, 1898. – 72 с.

Селиверстов В.И. Уголовно-исполнительное право: Схемы и комментарии: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 2000. – 192 с.

Сергеев В. Состояние пенитенциарной системы в России и роль общественных организаций в ее реформировании // Реформирование пенитенциарной системы. Материалы межд. конференции. — Минск: Бел. Хельс. Комитет, 1998. — С.32-40.

Середницький В.М. Соціально - корисні зв'язки засуджених позбавлення волі та їх правове регулювання. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1999.— №4. — С.39-43

Серова О.В. Трудове виховання та професійна підготовка як складові процесу ресоціалізації засуджених. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2001.— №6. — С.238-244

Синьов В.М., Радов Г.О., Кривуша В.І., Беца О.В. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців. — К.: Леся, 1997. — 272 с.

Синьов В.М., Клімов М.В. Концепція кадрового забезпечення діяльності пенітенціарної системи // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. — 1997. — №2. — С.70-86.

Синьов В.М., Кривуша В.І. Пенітенціарна педагогіка: в основних запитаннях і відповідях: Навчальний посібник. – Київ: РВВ КІВС, 2000. – 123 с.

Скубеник В.М. К вопросу о правовом положении осужденных к лишению свободы. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов. — Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. — С.28-32.

Смольянинов А.А. Ответственность условно осужденных (условно освобожденных) за правонарушения. // Вопросы уголовной ответственности, исполнения наказания и перевоспитания осужденных: Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. — С.47-56

Статут служби в Поправно-трудових установах УСРР. — Харків: Відділ міліції та розшуку , 1926.— 22 с.

Стевенс И. Одиночныя тюрьмы в Бельгии, их физическая и нравственная гигиена. Изд.2.— М., 1903.— 167 с.

Стягов Г. И. Комплексный подход в организации принудительного лечения больных наркоманиями в ИТУ // Актуальные вопросы и положительный опыт организации принудительного лечения больных наркоманиями в ИТУ и ЛТП. Сборник передового опыта № 8. - Домодедово: ВИПК МВД СССР. - 1988. – С.14-19.

Стягов Г.И. Социально-правовые и медицинские аспекты борьбы с наркоманиями и пути их решения в СИЗО, ИТУ, ЛТП, ЛВП //Актуальные вопросы организации медицинского обеспечения в ИТУ, СИЗО, ЛТП: Курс лекций под ред. Волкова В.Н. - Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1988. – С.3-26

Сулла В. В., Пищелко А. В. Индивидуально-воспитательная работа как фактор формирования у осужденных положительного отношения к режиму. // Вопросы уголовной ответственности, исполнения наказания и перевоспитания осужденных: Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей. — М.: ВНИИ МВД СССР. - 1988. — С.16-22.

Тертышкин В.М., Слинько С.В. Взаимодействие следователя с иными подразделениями органов внутренних дел при расследовании преступлений. - Харьков.: Университет внутренних дел, 1995. -66 с.

Трубников В.М., Харченко В.М. Кримінально-виконавче право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. — Х..: Право, 2001. — 384 с.

Трубников В.М., Харченко В.М. Кримінально-виконавче право України : Загальна частина: Навч. посіб. — Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 1999. — 119 с.

Трубников В.М. Деякі концептуальні напрями вдосконалення кримінального і кримінально-виконавчого права України //Вісник Харк. нац. ун-т. імені В.Н. Каразіна. № 872. Серія: Право. Збірник наукових праць. Випуск № 6. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. – 305 с. (С. 12-19).

Трубников В.М., Орел Ю.В. Кримінальна відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи: Монографія. – Х.: Харків юридичний, 2009. - 326 с.

Трубников В.М., Шинкарьов Ю.В. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 684 с.

Уголовно-исполнительное право России: теория, законодательство, международные стандарты, отечественная практика конца XIX — начала XXI века: Учебник для вузов / под ред. ДЮН, проф. А.И.Зубкова.— 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Изд. НОРМА, 2002.— 720 с.

Уголовно-исполнительное право: Вопросы и ответы. / Под ред. проф. В.И. Селиверстова. — М.: Юриспруденция, 1999. — 160 с.

Удалова Л. Актуальні питання проведення дізнання в органах виконання покарань // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС. - 1996. - С.89-92

Управление органами, исполняющими наказания: Методические разработки и материалы к курсу. / Под. ред. Г.А.Туманова -М.: Академия МВД СССР, 1980. - 386 с.

Усенко В.Ф., Гречанюк С.К. Організаційно-правові аспекти підприємницької діяльності засуджених до позбавлення волі // Науковий вісник Національної академії ДПС України – 2004. – №5(27) – С.254-258

Усенко В.Ф., Гречанюк С.К. Підприємницька діяльність засуджених до позбавлення волі // Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества. Часть 1. Сборник материалов международной научно-практической конференции. – Чернигов: Украинско-Российский институт (филиал) Московского государственного открытого университета в г. Чернигове, 2005. - С.19-24

Уткин В.А. Наказание и исправительно-трудовое воздействие. – Томск: Издательство ТГУ, 1984. – 188 с.

Фаренюк С. Деякі питання щодо реалізації норм кримінально-виконавчого права в правозастосувальній діяльності УВП. // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС. - 1996. - С.24-30.

Фаренюк С.Я. Пенітенціарні засади проекту кримінально-виконавчого кодексу України // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1997.— №2.— С.25-29.

Фаренюк С.Я., Корчинський В.О. Виправлення засуджених— основна мета нового пенітенціарного законодавства // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1998.— №3.— С.3-9.

Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. — СПб.: Типография МПС, 1889. — 504 с.

Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / Упор. Г.О.Радов, І.І.Резник. — Київ: РВВ КІВС, 1998. — Т.1. - 4.1. - 414 с.

Хрестоматія з курсу “Кримінально-виконавче право” / Упоряд. Іваньков І.В – Донецьк: “Донецький меморіал”, 2000. – 230 с.

Ширвиндт Е.Г. Наше исправительно-трудовое законодательство. — М.: юр. Изд. РСФСР, 1925. — 116 с.

Шмаров И.В. Эффективность деятельности ИТУ. — М.: Юридическая литература, 1968. — 183 с.

Шулежко Т. До питання щодо удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС. - 1996. – С.55-61.

Южанин В.Е. Специально-предупредительные меры в системе средств достижения целей наказания в виде лишения свободы / Актуальные проблемы исправительно-трудового права (теория и практика) – Рязань: Ротапринт РВШ МВД СССР, 1989. – С. 80-90.

Юлдашев О.А., Наборский В.М., Харкевич Г.Ю.Трудовая терапия больных наркоманиями в условиях стационара и ее роль в восстановлении трудоспособности в спец.ИТК // Актуальные вопросы и положительный опыт организации принудительного лечения больных наркоманиями в ИТУ и ЛТП. Сборник передового опыта № 8. - Домодедово: ВИПК МВД СССР. - 1988. - С.39-44.

Ясайтис Ю. Система исправительных дел Литовской Республики // Реформирование пенитенциарной системы. Материалы межд. конференции.— Минск: Бел. Хельс. Комитет, 1998.— С. 97-104.

Європейська конвенція з прав людини / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С.212-229.

Європейські пенітенціарні правила. Рекомендація № Р (87) 3 Комітету міністрів державам-членам відносно Європейських пенітенціарних правил. Затверджена комітетом міністрів 12 лютого 1987 року // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій.— К.: Українсько-Американське бюро в справах захисту прав людини, 1996. — С. 171- 217.

Загальна декларація прав людини / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С. 6-9.

Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С. 37-44.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року. // Хрестоматія з курсу «Кримінально-виконавче право» / Упор. Іваньков І.В. – Донецьк: “Донецький меморіал”, 2000. – С. 8-20

Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. — К.: Українсько-Американське бюро в справах захисту прав людини, 1996. — С. 47-62.

Основні принципи поводження з в'язнями / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С. 188-191.

Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій.— К.: Українсько-Американське бюро в справах захисту прав людини, 1996. — С. 71-82.

Свод принципов защиты всех лиц, подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было форме / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С. 31-37.

Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / А.Х. Степанюк / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2002. — 34 с.

Допоміжна

Уголовно-исполнительный кодекс Российской Федерации. – М.: Ассоциация авторов и изданий «ТАНДЕМ». Издательство «ЭКМОС», 2002. – 96с.

Кримінальні кодекси України 2001 та 1960 років: порівняльні таблиці / Упорядники: Є.В. Фесенко, Я.Є. Фесенко. – К.: Істина, 2001. – 272 с.

         Добровільна відмова при співучасті: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ю.В. Гродецький / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2002. — 20 с. — укp.
         Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.О. Книженко / Нац. ун-т внутр. справ. — Х., 2003. — 19 с.
         Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.О. Житний / Нац. ун-т внутр. справ. — Х., 2003. — 20 с.

Зворотна дія кримінального закону в часі: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ю.А. Пономаренко / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2002. — 20 с.

Алферов Ю.А., Петков В.П., Соловьев В.П. Социальная адаптация освобождаемых из мест лишения свободы: Учебное пособие. - Домодедово: РИПК работников МВД РФ, 1992, - 70 с.

Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 року N 264/94-ВР // Відомості Верховної Ради – 1994. – №52 - Ст. 455.

Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 року N 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради – 1997. - N 46 - Ст. 292.

Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року N 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради – 1995. - N 34 - Ст. 266.

Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23 червня 2005 року N 2713-IV // Відомості Верховної Ради – 2005 - N 30 - Ст.409

Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України: Закон України від 6 лютого 2003 року № 487-IV. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 20.— Ст.151.

Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII // Відомості Верховної Ради – 1992 - N 48 - Ст.650

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— №4.— Ст. 20

Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року N 2460-XII // Відомості Верховної Ради – 1992 - N 34 - Ст.504

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року N 2135-XII // Відомості Верховної Ради – 1992. - N 22 - Ст.303

Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України 30 червня 1993 року N 3341-XII. // Відомості Верховної Ради – 1993 - N 35 - Ст.358

Про попереднє ув'язнення: Закон України від 30 червня 1993 року № 3352-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993.— № 35.— Ст.360.

Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради – 1996. - N 39 - Ст. 181

Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 року N 987-XII // Відомості Верховної Ради – 1991. - N 25 - Ст.283

Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 10 липня 2003 року N 1104-IV // Відомості Верховної Ради – 2004 - N 6 - Ст.39

Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України від 21 червня 2001 року N 2558-III // Відомості Верховної Ради – 2001. - N 42 - Ст.213

Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ: Указ Президента України від 12 березня 1999 року № 248.

Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 31 серпня 2000 року № 1370

Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31 липня 1998 року №827

Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572.

Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 22 квітня 1998 року № 344.

Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року №1378

Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи України: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 1991 року №88.

Про додаткові заходи щодо залучення громадян до участі в управлінні державними справами: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2005 року №356

Про додаткові заходи щодо фінансування видатків на утримання кримінально-виконавчої системи: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1999 року № 1303.

Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1999 року № 653.

Про невідкладні заходи щодо залучення до праці осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1996 року № 454.

Про особливості застосування Закону України "Про підприємства в Україні" до підприємств установ виконання покарань і лікувально-трудових профілакторіїв Державного департаменту з питань виконання покарань: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 р. N 352

Про першочергові заходи щодо забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи та державну підтримку її подальшого реформування: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 року № 73.

Про поліпшення діяльності установ кримінально-виконавчої системи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року №446.

Програма подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002р. №167.

Програма приведення умов тримання засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, а також осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях у відповідності з міжнародними стандартами: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1994 року № 1.

Програма розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2003 р. N 1494

Міжвідомчі та відомчі акти органів виконавчої влади України

Інструкція про взаємодію кримінально-виконавчих установ з підрозділами пожежної охорони: затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 квітня 2000 р. №77.

Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні: введена в дію наказом Державного митного комітету України N 181 від 20.06.1995

Інструкція про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04 листопада 2003року N 1303/203

Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 N 261.

Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань: затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 березня 2000 року № 33

Положення про відомчу пожежну охорону: затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27.04.2000 р-№76

Положення про інспекцію пожежної безпеки Державного департаменту України з питань виконання покарань: затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27.04.2000 р. № 74

Положення про порядок реалізації у виправних та виховних колоніях програм диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі: затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.06.2004 року № 116

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12. 2003 № 275

Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю: спільна інструкція Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного митного комітету України, Національної гвардії України, Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України № 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442 від 10.08.94

Про порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації: затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12 грудня 2003 № 250 /1562/342

Про порядок передачі оперативної інформації: Наказ Державного митного комітету України N 80 від 21.04.92

Про типові штати та штатні нормативи установ кримінально-виконавчої системи України: затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28 травня 1999 року №50.

Інформаційний бюлетень № 1. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність установ кримінально-виконавчої системи України.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 1998.— 110 с.

Інформаційний бюлетень № 2. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1998 році.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 1999.— 83 с.

Інформаційний бюлетень № 3. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у І півріччі 1999 року.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 1999.— 77 с.

Інформаційний бюлетень № 4. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1999 році.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2000.— 84 с.

Інформаційний бюлетень № 5. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у І півріччі 2000 року.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2000.— 57 с.

Інформаційний бюлетень № 6. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань у 2001 році.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2002.— 109 с.

Информационный бюллетень № 8. Оперативно-служебная и производственно-хозяйственная деятельность учреждений уголовно-исполнительной системы за 1992 год.— К.: ГУИН МВД Украины, 1992.— 83 с.

Информационный бюллетень № 10. Оперативно-служебная и производственно-хозяйственная деятельность учреждений уголовно-исполнительной системы за 1993 год.— К.: ГУИН МВД Украины, 1993.— 88 с.

Інформаційний бюлетень № 15. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність установ кримінально-виконавчої системи у І півріччі 1995 року.— К: Головне управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України, 1995.— 74 с.

Договір між Державним департаментом України з питань виконання покарань та Дирекцією з питань розвитку і співробітництва Швейцарії стосовно фінансового та технічного співробітництва за проектом “Установа-модель в Білій Церкві". Берн, 11 липня 2001. // Інфодиск. “Законодавство України”