|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ ЛЮДСЬКИЙ РЕСУРС МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КНЕУ
ЛЮДСЬКИЙ РЕСУРС МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КНЕУДата публикации: 12.03.2017 14:21
ТЕМА 3. ЛЮДСЬКИЙ РЕСУРС МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ: Питання до обговорення:
Завдання 3.1: Робота в малих творчих групах: Навчальна група поділяється на малі групи з 4-5 студентів, опрацьовує матеріал та обґрунтовує спільно вироблену позицію з даної проблематики. Завдання: Прочитайте збірку фрагментів опублікованих у пресі матеріалів та аргументуйте відповіді на наступні питання.
Десять міфів про міжнародну трудову міграцію Сьогодні у свідомості людей довкола міграції формуються нічим не підтверджені міфи, які набувають ознак різноманітних фобій. Найгірше, що вони поширилися не лише в суспільстві, а й серед політиків та урядовців. Більше того, у процесі творення цих міфів активну участь беруть ЗМІ, причому роблять це нерідко з подачі тих-таки політиків. Міф 1. Мабуть, першим і найпоширенішим міфом може вважатися думка, що закордонна міграція українців стала основним типом міграційних рухів в Україні. Однак прості міркування спростовують цей міф. Дані Державної служби статистики України переконливо свідчать, що сьогодні в усіх міграційних потоках близько 96% тих, хто пересувається, роблять це у власній країні. Частка міграції за кордон (країни СНД, Балтії, Західної Європи) — значно менша. Міф 2. Другим за поширеністю є міф про те, що ситуація із зовнішньою міграцією — кризова. Навіть сьогодні можна почути, що п’ять-сім мільйонів українців працюють за кордоном, із них майже чотири мільйони виїхали з країни назавжди. Міф 3. Усі, хто мав виїхати за кордон з України, вже виїхали. І цей міф можна визнати неправдивим, однак із певними застереженнями. Так, сьогодні міграційний баланс у державі зберігається. Однак останнім часом спостерігаються тривожні сигнали — зростає кількість охочих поїхати за кордон, якщо не в еміграцію, то принаймні для того, аби заробити грошей. Про це свідчать дані різних соціологічних досліджень. Міф 4. В українських селах і містах діти стають сиротами при живих матерях, позбавлені материнської турботи. Міф 5. Кращі працездатні люди виїхали за кордон. Міф 6. На заробітки їдуть ті, кому нічого втрачати вдома. Міф 7. До Польщі їдуть на «трускавки»(збір полуниці та інші сільгопроботи), в Італію — доглядати хворих і немічних, до Москви — будувати дачі російським багатіям. Цей міф, до певної міри, є правдивим, та його все ж варто доповнити статистикою і поясненнями. Міф 8. Повертаються додому ті, хто заробив достатньо грошей. Насправді причин повернутися додому значно більше. Це, як бачимо: сімейні обставини, передусім бажання об’єднатися з родиною на батьківщині (кожен другий); туга за домівкою та самотність (кожен четвертий); заробив достатньо грошей (кожен п’ятий); закінчився дозвіл на перебування по роботі за кордоном (кожен п’ятий); підвело здоров’я (кожен шостий); бажання відпочити перед наступною поїздкою на роботу за кордон (кожен сьомий); не сподобалося життя за кордоном (кожен десятий); бажання відкрити власну справу вдома, скінчився контракт, не пощастило знайти роботу за кордоном, депортували за порушення закону (окремі випадки). Міф 9. Після підписання з ЄС угоди про реадмісію (повернення) нелегальних мігрантів Україна перетвориться на «відстійник» мігрантів з усіх країн. Відзначимо, що, взагалі кажучи, Україна не є «країною призначення», хоча у 2008 р. під час економічного піднесення мала всі шанси нею стати. На даний час нелегали розглядають нас лише як країну, де можна ненадовго зупинитися перед переїздом до ЄС. Міф 10. В Україні фактично не існує ні державної міграційної політики, ні міграційної служби. Дехто вважає, що немає і основ міграційної політики. Що ж, навіть поверхневий розгляд проблем, які супроводжують процеси трудової міграції в Україні, дозволяють зробити певні висновки. По-перше, процес трудової міграції набув більшої усталеності, інституціоналізувався, оздобився міфами і здобув міцну репутацію гострої національної проблеми. Ця проблема гаряче дискутується в політичних, журналістських та експертних колах. По-друге, сьогодні армія трудових мігрантів не зростає і не меншає. В епоху глобалізації й особливо сьогодні, коли світова фінансово-економічна криза охопила практично усі країни світу, досвід, який здобули трудові мігранти на зарубіжних ринках праці, є неоціненний і вартий глибокого вивчення і використання. По-третє і найсумніше: сучасну державну міграційну політику України навряд чи можна назвати адекватною в розрізі тих викликів, які постають перед країною.
Завдання 3.2: Кейс «Статистичні показники зовнішньої трудової міграції в Україні та світі» Трудові мігранти давно стали донорами для економік багатьох країн. Міграційні потоки навіть у недосконалій формі генерують величезні суми, часто більші за обсяги програм розвитку деяких держав. Перекази заробітчан сприяють скороченню бідності і нерівності, підвищують рівень освіти і здоров'я, деякою мірою пожвавлюють ділову активність. Глобалізація і фінансова криза стали рушійною силою міграції, а отже - збільшенню потоків коштів мігрантів. Ці грошові перекази стають все більш важливішим елементом у справі зміцнення державної кредитоспроможності та підвищення стійкості щодо зовнішнього боргу. В останньому дослідженні Світового банку - СБ - "Огляд з міграції та розвитку" прогнозується, що у 2013 році в країни, що розвиваються, надійде 414 млрд. дол грошових переказів мігрантів, що на 6,3% більше, ніж у 2012 році. Експерти банку кажуть, що до 2016 року ця сума зросте до 540 млрд. дол. У світовому масштабі очікується, що 232 млн. міжнародних мігрантів у 2013 році перекажуть 550 млрд. зароблених ними доларів, а до 2016 року ця сума перевищить 700 млрд. дол. Варто зауважити, що в огляді враховані недавні зміни, за якими низка великих країн-одержувачів грошових переказів - Росія, Латвія, Литва та Уругвай - більше не вважаються країнами, що розвиваються. Крім того, дані про грошові перекази відображають і зміни, внесені Міжнародним Валютним Фондом у визначення грошових переказів, до яких тепер не належать деякі капітальні трансферти, що впливають на показники декількох великих країн, що розвиваються, таких як Бразилія. «Вплив грошових переказів зростає. Для Таджикистану вони становлять половину ВВП, а для Бангладеш ці кошти є життєво необхідними для захисту від бідності. Перекази діють як основна противага падінню потоків капіталу в країну чи ослабленню валюти», - вважає старший віце-президент Світового банку Кошик Басу. Головними одержувачами офіційно зареєстрованих грошових переказів у 2013 році є Індія - обсяг оцінюється 71 млрд. дол, Китай - 60 млрд. дол, Філіппіни - 26 млрд. дол, Мексика - 22 млрд. дол, Нігерія - 21 млрд. дол, Єгипет - 20 млрд. дол. Серед інших великих одержувачів - Пакистан, Бангладеш, В'єтнам та Україна.
Рис 3.1. Грошові перекази мігрантів Тенденція зростання суми грошових переказів стабільна в усіх регіонах світу, за винятком Латинської Америки і Карибського басейну. У Південній Азії ці кошти суттєво підтримують платіжний баланс країн. У Бангладеш, Непалі, Пакистані та Шрі-Ланці грошові перекази перевищують обсяг національних валютних резервів, а в Індії - надходження від ІТ-експорту. Передбачається, що грошові перекази в Індію у 2013 році становитимуть 71 млрд. дол. У Латинській Америці та Карибському басейні на зростання грошових переказів вплинула економічна ситуація в США. Так, обсяги переказів у Мексику в останні місяці знову зменшилися, ймовірно, через відкладені ефекти уповільнення міграційних потоків у США після глобальної фінансової кризи. Ситуацію з переказами на Близькому Сході та в Північній Африці прогнозувати важко, оскільки майже 2 млн. сирійців втекли у сусідні країни. Останні дані щодо цієї держави - за 2010 рік. Тоді Сирія отримала переказів на 1,6 млрд. дол. Після початку конфлікту грошові перекази в країну від людей, які вже виїхали за кордон і прагнуть допомогти своїм сім'ям і друзям, повинні збільшитися. Грошові перекази в Єгипет з 2009 року збільшилися майже утричі і в 2013 році сягнуть 20 млрд. дол. Для порівняння: доходи від Суецького каналу становлять приблизно третину від обсягу грошових переказів. Висока вартість пересилання грошей через офіційні канали залишається фактором, що перешкоджає використанню грошових переказів на цілі розвитку. Люди вишукують неофіційні канали, вважаючи за краще саме такий спосіб відправки грошей додому. В середньому у світі вартість відправлення грошових переказів становить 9% від суми переказу, і з 2012 року ця цифра майже не змінилася. На тлі стабілізації витрат на відправку переказів банки у багатьох країнах почали вводити додаткові збори. Вони можуть сягати 5% від суми операції. Деякі міжнародні банки також закривають рахунки операторів грошових переказів з побоювань, що стосуються відмивання грошей і фінансування тероризму. За оцінкою Нацбанку, у 2012 році в Україну надійшло близько 7,5 млрд. дол приватних переказів, що становить 4% ВВП України у тому ж році. А Центр соціальних та економічних досліджень CASE підрахував, що без стимулюючого впливу трансфертів мігрантів українська економіка втратила б 7% свого потенціалу. Перекази підвищують добробут громадян, зменшують рівень бідності в Україні. Найбільшу частку надісланих трудовими мігрантами грошей їх родичі витрачають на проживання, купівлю споживчих товарів, придбання та ремонт житла. За словами експертів МОМ, грошові перекази в Україні майже не витрачаються на інвестиції чи розвиток бізнесу. Світовий банк прогнозує, що у 2013 році обсяги грошових переказів в Україну збільшаться до 9,3 млрд. дол, отже, країна залишиться лідером у регіоні. Далеко за нею йдуть Таджикистан і Румунія з переказами 4,1 млрд. дол та 3,6 млрд. дол.
Рис 3.2. Найбільші реципієнти міграційного капіталу Протягом останніх трьох років зростала привабливість міжнародних платіжних систем для переказу коштів з-за кордону. Якщо у 2008-2009 роках через такі системи проходила третина обсягів переказів в Україну, то у 2011 році їх частка зросла до 40%, а в 2012 році вона уже становила 43%. За оцінками Нацбанку, обсяги коштів, що надійшли в країну неформальними каналами, за 2012 рік, як і за 2011 рік, становили 1 млрд. дол або 13,8% від загальних обсягів грошових переказів в Україну. У першому півріччі 2013 року обсяг приватних переказів становив 3,8 млрд. дол. Неформальними каналами надійшло близько 525 млн. дол. У МОМ наголошують: як і в даних НБУ про надіслані за весь 2012 рік 7,5 млрд. дол, йдеться про перекази не тільки від трудових мігрантів, але й від представників діаспори та інших фізичних осіб. "Експертна оцінка обсягів переказів від трудових мігрантів - близько 4,5 млрд дол на рік", - кажуть в організації. Зважаючи на дані СБ, якими б не були ці цифри, відносно ВВП це не так і багато, принаймні для України. Частка переказів від ВВП - 4,8% для України, 48% для Таджикистану, 31% для Киргизстану та 24,5% для Молдови.
Рис.3.3. Доля міграційного капіталу у ВВП країн Залежно від джерел формування грошові потоки, що надходили з-за кордону, враховуються у різних статтях поточного рахунку платіжного балансу. Перекази, що надійшли у 2012 році як оплата праці, від людей, які працюють за кордоном менше року, становили 4,6 млрд дол - на 14,8% більше, ніж у 2011 році. Частка переказів у формі оплати праці зростає: якщо у 2008 році вона становила лише 49%, то у 2012 році досягла 61,4%. Левова частка грошових переказів в Україну здійснюється лише з семи країн, на які припадає майже 70% потоків капіталу. Лідером за обсягами традиційно залишається Росія: за перше півріччя обсяги надходжень звідти сягнули 2,18 млрд дол. Загалом на країни СНД у першому півріччі 2013 року припало 38,4% обсягу переказів з-за кордону. З інших країн найбільше переказів надходило із США та Німеччини, відповідно 9,3% та 6%. На країни ЄС загалом припало 33,8% переказів за цей період. Експерти переконані, що грошей в Україну надходитиме ще більше. "Обсяги приватних переказів в Україну у першому півріччі 2013 року порівняно з аналогічним періодом 2012 року зросли на 10%. Тенденція до такого зростання зберігається вже кілька років. Швидше за все, так триватиме й надалі", - кажуть у МОМ. Після спрощення візового режиму з Євросоюзом кількість трудових емігрантів зросте, що відповідно збільшить розмір грошових переказів в Україну. Трудова міграція українців досягла таких масштабів, що кількість «заробітчан » вже становить майже третину працездатного населення країни. Сума грошових переказів від працюючих за кордоном українців майже в три рази перевищує прямі іноземні інвестиції в Україну. Вісім мільйонів українських «заробітчан » щорічно надсилають в Україну 16,8 млрд гривень. За даними Світового банку, в 2010 році грошові перекази в Україну з-за кордону склали $ 5,2 млрд. Це близько 4% ВВП країни. Засоби, що пересилаються мігрантами, практично дорівнюють обсягу прямих іноземних інвестицій і майже у вісім разів вище офіційної допомоги розвитку для України. Це тільки офіційні дані. З урахуванням коштів , що пересилаються за неофіційними каналами, реальні цифри можуть бути набагато вище. Більше 70 % цих коштів витрачається на споживання, приблизно чверть суми йде на покупку побутової техніки, меблів та інших товарів, і лише 3% інвестується, наприклад, у відкриття власного бізнесу. За даними Державного комітету статистики в 2012 році працездатне населення України становило 22,5 млн осіб, з яких офіційно працевлаштовані були тільки 12,5 млн. За інформацією Світового банку та Міжнародної організації з міграції, за кордоном працює близько 6,5-8 млн українців. Виходить, що на заробітках у нас кожен третій. За даними Європейської комісії з питань міграції та біженців, українці - найбільша група легальних трудових мігрантів у країнах Євросоюзу. Міжнародна організація з міграції відзначає, що половина українських емігрантів - молодь у віці до 35 років. Це , як правило, студенти , виїжджаючі до Чехії , Канади, США, Польщу, Литву, Британію, Латвію. За даними НФПУ, найбільшою популярністю у українських трудових мігрантів користується Росія - 42% , за нею йде Польща - 14% , Італія - 13% і Чехія - 12%. Велика частина трудових мігрантів - жителі Західної України - 71,6 % від загальної кількості, 65 % трудових мігрантів - чоловіки. Третина українських трудових мігрантів мають вищу освіту. Більшість українців за кордоном працюють на будівництві - 45%. На роботу домашньої прислуги ( няні , покоївки , доглядальниці ) погодилися 18%. У сільському господарстві зайняті 11%. 80 % трудових мігрантів головною причиною роботи за кордоном вважають низький рівень доходів в Україні. Через відчуття безперспективності виїхали 36%. Політична нестабільність бентежить 29% , а низький рівень соціальних стандартів - 25%. Середній заробіток українців за кордоном становить від $ 432 в Білорусії до $ 1798 в Німеччині .
ПИТАННЯ ДО КЕЙСУ:
Завдання 3.3:
Таблиця 3.1 Форми надходження коштів в економіку України
Завдання 3.4: Мозковий штурм Обґрунтуйте які напрями зі стратегій різних країн щодо висококваліфікованих мігрантів доцільно застосовувати в Україні та запропонуйте альтернативні інструменти міграційної політики (див. таблицю 3.2)
Таблиця 3.2 Порівняння країн: пріоритети та стратегії політики по відношенню до висококваліфікованих мігрантів (складено за матеріалами Managing highly skilled migration, 2012)
Продовження табл. 3.2
Завдання 3.5:
Таблиця 3.3 Принципи успішної селективної міграційної політики щодо висококваліфікованих кадрів
Завдання 3.6: Кейс «Міграційна політика в Європі» Імміграція стала необхідним чинником функціонування і розвитку економік країн ЄС. За прогнозами статистичних відомств США, населення Європи до 2050 р. скоротиться приблизно на 100 млн. осіб (з 508 в 1998 р. до 407 млн.). У ряді країн ЄС тільки приплив іноземців забезпечує приріст населення. Якби не було імміграції, то населення Німеччини, Швеції та Італії минулого року скоротилося. Демографічна ситуація в ЄС поки що не загрожує економічному зростанню, однак до 2020 р. з причини старіння населення, зниження рівня народжуваності стан справ почне швидко змінюватися. Вже сьогодні країни, які зіткнулися з проблемами депопуляції і браку робочої сили, вирішують її за рахунок припливу іммігрантів. За даними Євростату, в 1999р. в ЄС прибуло 717 тис. чол. Поряд з робочою силою низької кваліфікації, в Європі починає відчуватися дефіцит кваліфікованого персоналу. У Франції міністр зайнятості і солідарності Мартін Обрі заявила, що навіть профспілки визнають нестачу робочої сили. Німеччині терміново потрібні фахівці з комп'ютерної техніки, про що заявив канцлер Ангела Меркель. За її словами, до 20 тисяч іноземних комп'ютерників зможуть протягом найближчих місяців отримати робочі візи - так звані зелені карти - (Gree Cards) до Німеччини терміном до 5 років. За розрахунками ООН, при нинішньому темпі зростання економіки ЄС для збереження балансу між економічно активним і пасивним населенням, в країни ЄС До 2025 р. повинні приїхати не менше 159 млн. іммігрантів.
ЗАПИТАННЯ ДО КЕЙСУ:
Завдання 3.7: Заповніть таблицю 3.4., порівняйте кількість інструментів міграційної політики, що застосовуються країнами, оцініть складність використання тих чи інших інструментів та зробіть висновки стосовно доцільності застосування в Україні світового досвіду регулювання міжнародної трудової міграції в обраних країнах. Таблиця 3.4 Порівняльна характеристика міграційної політики країн світу та України
Завдання 3.8: З 1993 року ООН формує щорічний звіт з розвитку людства. Суть даного документу полягає у вивченні індексу людського розвитку за країнами світу, основними критеріями якого виступають: середня тривалість життя при народженні, рівень грамотності та рівень життя населення країн світу, який оцінюється через ВВП на душу населення, та інших вагомих показників. За останні 10 років серед країн світу індекси розвитку людського потенціалу в переважній більшості держав поліпшилися (з показника 0.639 до 0.694), а 40 країн світу суттєво просунулися в даному рейтингу. Завдання:
СПИСОК ЛітературИ:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||