Механізм держави. Поняття та види державних організацій

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІК СПРАВ УКРАЇНИ

ДНРІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУРІШНІХ СПРАВ

 

 

 

 

Реферат

На тему: « Механізм держави. Поняття та види державних організацій »

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконав:

Курсант 1-го курсу

ФПФПКМ-445

Савич З. С.                                                                                                                             

Перевірив :

Талдикін  О.В.

 

                                    

 

Дніпропетровськ 2014

План

1. Вступ.
2. Ознаки органів держави.
3. Класифікація державних  органів.
4. Законодавча влада.
5. Виконавча влада.
6. Висновок.
7. Використана література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття та види органів  держави. Державні органи України.

Важливим і невід'ємним елементом структури державного апарату є орган держави. Саме від рівня розвитку державних органів, їх взаємодії, чіткості повноважень залежить рівень розвитку і ефективність державного апарату.

 

Орган держави — це структурний елемент апарату держави, створений державою чи обраний безпосередньо народом колектив державних службовців (або один державний службовець), які наділені державновладними повноваженнями та необхідними матеріальнотехнічними засобами для виконання завдань і функцій держави.

Ознаки органів держави.

 Органи держави мають певні ознаки, які відрізняють їх від державних підприємств, установ, а також від недержавних структур. Основними серед них є:

 

Є структурним елементом апарату держави;

Мають певну економічну і організаційну відокремленість і самостійність;

Створюється державою чи обирається безпосередньо народом;

Наділені нормативно закріпленими державновладними повно­важеннями;

Характеризуються відповідною організаційною структурою;

Мають територіальні межі діяльності;

Здійснюють свої функції від імені держави;

Використовують символи держави у офіційному порядку;

Мають відповідну компетенцію, приймають юридично обов'яз­кові нормативні та індивідуальні акти;

Характеризуються певними особливостями підпорядкування у процесі взаємодії з іншими державними органами і установами;

Спираються у процесі реалізації повноважень на організаційну, матеріальну та примусову силу держави;

Забезпечують державновладні повноваження шляхом застосу­вання засобів виховання, переконання, заохочення, а в певних випадках — заходів примусу;

 

Класифікація державних  органів

Державні органи можуть бути класифіковані за різними критеріями. Залежно від способу утворення, часом функціонування тощо, розрізняють такі види органів держави:      

1) за місцем у системі державного апарату:

первинні, що формуються безпосередньо народом як джере­лом влади і мають представницький характер;

вторинні, що формуються первинними органами, походять від них і підзвітні їм;

2) за способом утворення:

виборні, які обираються населенням чи представницькими ор­ганами;

призначувані, що призначаються главою держави чи вище­стоящими органами;

успадковані, які передаються монархом у спадщину;

3) за часом функціонування:

постійні, які створюються без обмеження строку дії для вико­нання основних завдань держави;

тимчасові, які створюються для вирішення невідкладних за­вдань, викликаних надзвичайними обставинами;

4) за способом прийняття рішень:

одноособові, в яких рішення приймаються керівником особис­то, який несе за нього персональну відповідальність;

колегіальні, в яких рішення приймаються після обговорення шляхом голосування (простою чи кваліфікованою більшістю голосів);

5) за територіальними межами діяльності:

центральні, рішення яких поширюються на всю територію та населення держави;

федеральні (характерно для федеративної держави), рішення яких поширюються на її суб'єктів;

місцеві, рішення яких поширюються на певну адміністратив­нотериторіальну одиницю;

6) за змістом, напрямом діяльності:

законодавчі органи, які мають представницький характер та правотворчі функції;

виконавчі органи, які здійснюють виконавчорозпорядчі функції;

судові органи, які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя;

контрольнонаглядові органи, які здійснюють контрольнонаглядові функції;

Системи державних органів України :

1) орган законодавчої влади — Верховна Рада України;

2) глава держави — Президент України;

3) органи виконавчої влади, що поділяються на:

вищі (Кабінет Міністрів України);

центральні (міністерства, державні комітети, центральні — органи виконавчої влади зі спеціальним статусом);

місцеві (обласні, районні, міст Києва і Севастополя державні адміністрації, голови місцевих державних адміністрацій, відді­ли і управління обласних і районних державних адміністрацій, адміністрація державних підприємств, установ);

4) органи судової влади — Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції;

5) органи місцевого самоврядування, до яких входять:

сільська, селищна, міська рада;

сільський, селищний, міський голова;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні й обласні ради;

органи самоорганізації населення;

6) контрольно наглядові органи, до яких належать:

Генеральна прокуратура та її органи на місцях;

податкові адміністрації, санітарні, контрольноревізійні та інші державні інспекції.

Законодавча влада

Законодавча влада — це одна з гілок державної влади, яка наділена повноваженнями щодо прийняття, зміни чи скасування законів.

Органами законодавчої влади є парламенти, які у різних країнах називаються порізному: в США — Конгрес, в Англії — Парламент, в Росії — Федеральні Збори тощо. Парламент може бути однопалатним (Італія, Швеція) або двопалатним (у федеративних державах — Росія, США, Німеччина, а також у деяких унітарних державах — Франція, Польща).

Згідно з Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Верховна Ра­да — парламент однопалатний, що обумовлено унітарним характером України. Верховна Рада України формується шляхом виборів народ­них депутатів, які здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть перебувати на державній службі або мати інший представницький мандат.

Основними функціями Верховної Ради України є:

1) представницька, тобто народ передає владу своїм представни­кам і уповноважує їх здійснювати державну владу, представляти весь український народ і виступати від його імені;

2) законодавча, тобто наявність законодавчих повноважень щодо внесення змін до Конституції України, прийняття законів, вне­сення до них змін, скасування або призупинення їх чинності, а також тлумачення їх положень;

3) установча, тобто участь парламенту у формуванні органів ви­конавчої та судової влади, формуванні власних парламентських структур, призначення або обрання на посади, звільнення з по­сад інших органів державної влади;

4) контрольна, тобто здійснення законодавчим органом контролю за діяльністю підзвітних йому державних органів — уряду, міні­стерств, відомств, прокуратури тощо, а також контроль за доде­ржанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист.

Найважливішими повноваженнями Верховної Ради України є:

1) у законодавчій сфері. Внесення змін до Конституції України, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України;

2) у зовнішньополітичній сфері. Оголошення за поданням Прези­дента України стану війни та укладання миру, ратифікація і денонсація міжнародних договорів;

3) у формуванні органів виконавчої влади. Призначення за по­данням Президента України Прем'єрміністра України й інших вищих посадових осіб;

4) у формуванні органів судової влади. Призначення третини складу Конституційного Суду України, обрання суддів загальної юрисдикції;

5) у здійсненні парламентського контролю. Контроль за діяльні­стю Кабінету Міністрів України, посадових осіб виконавчої вла­ди, перевірка виконання законів, бюджетнофінансовий конт­роль, парламентські розслідування тощо.

6) усунення Президента України з посади в порядку особливої процедури (імпічменту).

Виконавча влада

Виконавча влада — це одна з гілок державної влади, єдина система виконавчорозпорядчих органів, які здійснюють безпосереднє управління державними справами.

Виконавча влада здійснюється урядом, який у різних країнах називається порізному: у США — Адміністрація Президента, в Італії — Рада Міністрів, у Росії — Уряд, у Швейцарії — Федеративна рада, в Японії — Кабінет. Очолює уряд його глава (у Франції — Прем'єрміністр, у Німеччині — канцлер, у Норвегії — Державний міністр). У президентських республіках (США), де ця посада відсутня, главою уряду є безпосередньо президент. Разом із главою уряду до його скла­ду входять віцепрем'єр, міністри, які очолюють окремі міністерства.

Згідно з Конституцією України суб'єктами виконавчої влади в Україні є:

1) органи загальної компетенції — вищі органи у системі органів виконавчої влади;

2) органи спеціальної компетенції — центральні органи виконав­чої влади;

3) місцеві органи виконавчої влади.

Виконавча влада має універсальний характер, її органи безпере­рвно діють на всій території держави, спираючись при цьому на люд­ські, матеріальні та фінансові ресурси.

Судова влада — це одна з гілок державної влади, яка діє самостійно, незалежно від законодавчої і виконавчої влади, і реалізується шляхом здійснення правосуддя.

Отже, основною функцією судової влади є здійснення правосуддя.

Правосуддя — це особливий вид державної діяльності, яку проводить суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справ.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

• http://pidruchniki.com/18520902/pravo/ponyattya_elementi_mehanizmu_derzhavi_organi_derzhavi
• http://pidruchniki.com/12980108/pravo/mehanizm_aparat_derzhavi
• http://www.ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part2/601.htm