Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Методичні забезпечення підготовки соціологів

Методичні забезпечення підготовки соціологів

Дата публикации: 27.11.2016 10:45

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет суспільних наук та міжнародних відносин

Кафедра соціології

Методичні забезпечення

підготовки соціологів

Дніпропетровськ

2014

ББК 60.5я73

М 54

Рецензенти: доктор соціологічних наук, професор А.С. Лобанова

доктор соціологічних наук, професор Б.Г. Нагорний

Методичні забезпечення підготовки соціологів / За ред. професора В.Г. Городяненка. – 3-е видання, доповнене та перероблене. – Дніпропетровськ, ДНУ; – 2013. – 144 с.

Навчально-методичний посібник розробили викладачі кафедри соціології Дніпропетровського національного університету на основі навчального плану підготовки фахівців з соціології. Це доповнене та перероблене видання. При розробці автори намагались максимально реалізувати всі вимоги державного стандарту по навчально-методичному та інформаційному забезпеченню процесу підготовки соціологів всіх рівнів (бакалавр, спеціаліст, магістр).

Основна мета навчального посібника – допомогти студентам очної та заочної форми навчання засвоїти основні задачі соціологічної освіти, загальні положення Статуту Соціологічної асоціації України. Додаються також навчально-методичні рекомендації і поради, пов’язані з підготовкою соціологів-професіоналів.

Посібник призначений для студентів, аспірантів, викладачів і для всіх тих, хто цікавиться актуальними питаннями сучасної соціологічної освіти.

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ: Городяненко В.Г. - д. і. н., проф.; Кривошеїн В.В.- д. п. н, проф.; Гілюн О.В. - к. ф. н, доц.; Легеза С.В. - к. і. н., доц.; Ніколенко В.В. - к. с. н., доц., Бойко В.А. - к. с. н., доц., Гудзенко О. З. – к. с. н., доц., Ячний А.М. - к. с. н., доц.

КОМП'ЮТЕРНИЙ НАБІР І ВЕРСТКА: Жувака І. О.

З М І С Т

	Вступ………………………………………………………………................	5
1.	НАКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «Про розвиток соціологічної науки в Україні»……………………………………………………………………	7
1.1	Задачі соціологічної освіти………………………………………………...	9
1.2	Наказ про введення нової шкали оцінювання…………………………….	12
2.	СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ……………………………….	13
2.1	Статут Соціологічної асоціації України…………………………………..	14
2.2	Професійний кодекс соціолога…………………………………………….	24
3.	НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ………………………...	38
3.1	Підготовка студентів до семінарських занять…………………………….	38
3.2	Методичні рекомендації до написання рефератів………………………..	40
3.3	Методичні рекомендації до написання контрольних робіт……………...	42
3.4	Положення про контрольну модульну роботу……………………………	45
3.5	Методичні рекомендації до виконання аналітичного огляду……………	46
3.6	Загальні положення щодо підготовки наукових робіт (курсових, випускних і дипломних)………………………………………………........	50
3.7	Методичні рекомендації до підготовки та захисту курсових робіт……..	51
3.8	Методичні рекомендації по підготовці та захисту випускних робіт……	57
3.9	Методичні рекомендації по підготовці та захисту дипломної роботи спеціаліста…………………………………………………………………...	63
3.10	Методичні рекомендації по підготовці та захисту магістерських робіт...	70
3.11	Вимоги щодо оформлення та змісту структурних елементів наукової роботи………………………………………………………………………..	77
3.12	Зразки документів, які необхідні для оформлення курсових, випускних, дипломних і магістерських робіт……………………………..	88
4.	НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ…………….	111
4.1	Поради щодо вибору теми та збору матеріалу наукового дослідження...	111
4.2	Поради з написання наукового тексту…………………………………….	117
5.	ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАКТИКИ…………………………………………	126
5.1	Навчальна практика………………………………………………………...	127
5.2	Виробнича практика………………………………………………………..	129
5.3	Переддипломна практика…………………………………………………..	130
5.4	Науково-дослідницька практика…………………………………………...	132
5.5	Бази практики……………………………………………………………….	133
5.6	Форми та методи контролю………………………………………………..	134
5.7	Вимоги до звіту……………………………………………………………..	135
5.8	Підведення підсумків практики……………………………………………	135
5.9	Нормативні джерела, рекомендовані до засвоєння під час проходження практик………………………………………………………………………	136
6.	КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПЕЦІАЛІСТА……………	136
7.	ПРОГРАМА ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ З СОЦІОЛОГІЇ………………	138
8.	ЗАОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ…………………………………………...	139
8.1	Наказ по університету про створення дистанційної та заочної освіти.....	140
9.	ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН……………..	142

ВСТУП

Соціологічна освіта в Україні відіграє сьогодні важливу роль у підготовці сучасного фахівця, формуванні його громадської культури. Її метою є створення, оновлення та поширення соціологічних знань і підготовка кваліфікованих спеціалістів – професіоналів. Головна функція соціологічної освіти – сформувати соціологічне мислення, розуміння соціальних проблем суспільства і уявлення можливих шляхів їх вирішення.

Соціологічна освіченість, уміння мислити соціально, адекватно сприймати, осмислювати і тлумачити соціальні процеси та явища потрібні не тільки фахівцю, а і кожній людині. Тому в 1993 році Міністерство освіти і науки України надає «Соціології» статус навчальної дисципліни в державних закладах освіти.

Принцип побудови учбового процесу кафедри соціології являє собою поєднання різноманітних методик викладання: лекцій, лекцій-діалогів, традиційного семінару, соціологічного практикуму, колоквіуму, «круглих столів». Широко застосовується практика індивідуальних співбесід і консультацій з викладачами кафедр. Особлива увага приділяється підготовці наукових робіт студентів – рефератів, аналітичних оглядів, конкурсних робіт, курсових і дипломних проектів, що також є необхідною частиною підготовки до майбутньої професійної діяльності.

В своєму становленні та розвитку кафедра соціології активно застосовує поряд з власними українськими традиціями досвід світової соціології. Так, кафедра підтримує наукові та навчально-методичні зв’язки з Київським, Харківським, Одеським, Алтайським університетами, Інститутом соціології НАН України, Інститутом соціології Російської академії наук, Московським державним соціальним університетом, факультетом соціології Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова. Спілкування здійснюється в спільних дослідженнях, які сприяють ознайомленню з наявними методами, парадигмами, навчальними планами та програмами.

Наукові досягнення кафедр складають чисельні дослідження трансформаційних процесів в Україні, зокрема: соціальне самопочуття різних верств населення та його адаптація до умов, що змінюються; ціннісні орієнтації та соціальна поведінка молоді; соціологічний аналіз процесу трансформації системи вищої освіти: формування особистості спеціаліста; соціально-політична ситуація в Дніпропетровському регіоні та інші.

Кафедра була партнером ряду проектів, зокрема, за програмою INTAS «Молодь: соціокультурні орієнтації, проблеми зайнятості, безробіття, соціального захисту», що забезпечує плідну співпрацю з університетами міст Ліверпуля (Велика Британія), Москви (Росія), Владикавказу (Північна Осетія), та мегапроекту, який фінансувався фондом «Відродження» «Вища освіта: лідерство заради прогресу».

На базі кафедри проводяться чисельні наукові семінари з різноманітних питань соціологічної науки та соціальної практики. В середньому щорічно кожен штатний викладач бере участь в роботі 3-4 наукових конференцій різного рівня, в тому числі і міжнародних, плідно представляючи українську соціологію.

Кафедра соціології активно здійснює не тільки науково-дослідницькі, але й різноманітні навчально-методичні проекти. Підготовлені викладачами кафедр учбові програми, навчальні посібники, підручники використовуються у багатьох навчальних закладах країни. За останні роки співробітники кафедр видали низку методичних матеріалів з загальнотеоретичної соціології, історії соціологічних теорій і вчень, соціології громадської думки, соціології освіти, соціології праці, соціології молоді, соціального прогнозування, паблік рилейшнз та інші.

В сучасних умовах соціологія виступає в якості загальної теорії соціальної інтеграції, формуючи концептуальну базу для реалізації міждисциплінарного підходу до рішення загальних проблем, а також пошуку перспективних стратегій людського співіснування. Науковий та практичний потенціал соціології все частіше знаходить своє осмислення у вивченні і коригуванні суспільних процесів. У цьому зв'язку стає актуальним інтерес до проблем можливостей і задач соціологічного пізнання, стану і стимулів розвитку соціологічної науки в Україні.

Теоретичні та емпіричні дослідження складних процесів функціонування і розвитку соціальних систем лежать в основі професійної підготовки майбутніх фахівців в галузі соціології, що здійснюється кафедрою соціології Дніпропетровського національного університету. Тим більше, що емпіричні соціологічні дослідження є однією з форм вивчення дійсності на початковому етапі пізнавального процесу. А проведення соціологічного дослідження є своєрідним мистецтвом і вимагає від соціолога володіння не тільки специфічними соціологічними знаннями та навичками, а й значного професійного досвіду.

Запропонована науково-методична допомога визначає те коло проблем, які повинні знати випускники з кожної спеціальності. В посібнику узагальнені та систематизовані основні вимоги державного стандарту вищої освіти.

1. НАКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

"Про розвиток соціологічної науки в Україні"

З метою створення сприятливих умов для розвитку соціологічної науки в Україні, підвищення її ролі у здійснені соціально-економічних і політичних реформ, зміцнення демократичних засад суспільства та забезпечення прогнозованості суспільних процесів постановляю:

1.Кабінету Міністрів України:

розробити разом з Національною академією наук України та затвердити до 1 липня 2001 року Комплексні заходи щодо державної підтримки розвитку соціологічної науки в Україні, передбачивши зокрема:
започаткування державних наукових програм у галузі соціології з метою вивчення найактуальніших соціальних, у тому числі соціально-психологічних проблем українського суспільства та розроблення пропозиції щодо його подальшого розвитку;
заснування державних грантів вченим для здійснення наукових досліджень у галузі теорії і методології соціологічної науки;
створення за участю об'єднань громадян, що здійснюють соціологічні дослідження, банку соціологічних даних з метою забезпечення органів виконавчої влади, засобів масової інформації та інших користувачів науково обґрунтованими соціологічними даними;
розширення міжнародного співробітництва у галузі соціології;
проведення у другому півріччі 2001 року в м. Києві всеукраїнського семінару для обговорення питань сучасного стану соціологічної думки, її завдань і ролі в суспільно-політичному та соціально-економічному розвитку України;
вивчення питання щодо створення та поновлення соціологічних і соціально-психологічних служб на державних підприємствах, в установах та організаціях, насамперед у навчальних закладах, та їх кадрового забезпечення фахівцями у галузі соціології;
поширення соціологічних знань серед населення;
надання підтримки вітчизняним соціологічним виданням;
забезпечити щорічне включення до державного замовлення на науково-технічну продукцію завдань з проведення прикладних соціологічних досліджень;
передбачати під час формування проектів Державного бюджету України на 2002 та наступні роки фінансування проведення прикладних соціологічних досліджень, які здійснюються за державним замовленням, а також збільшення коштів для забезпечення державних бібліотек вітчизняними виданнями з соціології та суміжних наук;
розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін і доповнень до Закону України "Про інформацію" щодо регулювання діяльності організацій, які здійснюють соціологічні дослідження.

2.Міністерству освіти і науки України:

розглянути питання щодо запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах курсу з основ соціології та психології;
розробити до 1 липня 2001 року перспективний план підготовки кадрів за спеціальністю "Соціологія" у вищих навчальних закладах, передбачивши підвищення вимог до ліцензування і державної акредитації вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців у галузі соціології;
запровадити із залученням Соціологічної асоціації України, починаючи з 2002 року, проведення конкурсів студентських робіт з питань соціології та соціальної психології, організацію літніх студентських та аспірантських шкіл за спеціальністю "Соціологія" із залученням до роботи в них провідних вітчизняних та іноземних фахівців;
передбачити збільшення у 2001/2002 році кількості годин викладання соціології у вищих навчальних закладах;
вжити разом з Національною академією наук України і Академією педагогічних наук України заходів до поліпшення організаційного та матеріально-технічного забезпечення вищих навчальних закладів, що займаються підвищенням кваліфікації спеціалістів у галузі соціології, наданням другої вищої освіти за спеціальністю "Соціологія".
Вищій атестаційній комісії України протягом 2001 року:
переглянути перелік спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань у галузі соціологічної думки, та в разі необхідності внести до нього необхідні зміни;
розглянути питання щодо забезпеченості держави науковими і науково-педагогічними кадрами вищої кваліфікації в галузі соціологічної науки.
Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям сприяти діяльності Соціологічної асоціації України.
Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Національній академії наук України разом з Соціологічною асоціацією України до 1 червня 2001 року:
розробити заходи щодо поліпшення висвітлення у засобах масової інформації результатів соціологічних досліджень, недопущення використання недостовірних соціологічних даних;
розглянути питання щодо заснування всеукраїнського соціологічного журналу та за результатами розгляду внести в установленому порядку відповідні пропозиції.

Президент України Л. Кучма

М. Київ

25 квітня 2001 року

№275/2001

1.1 Задачі соціологічної освіти

Однією з важливих задач сучасного етапу становлення державності України і інтеграції її в світову систему соціальних зв'язків є забезпечення якісної соціологічної освіти. Рішення цих проблем безпосередньо пов'язане з оцінкою стану і визначенням задач всієї системи освіти викладені в Указі Президента Україні «Про розвиток соціологічної науки в Україні» (2001).

Сутність питання полягає в збереженні історично непересічних цінностей, таких, наприклад, як ідея універсальності та енциклопедичності знання, високий суспільний статус науки в цілому і педагога зокрема, надання йому свободи вибору форм і засобів навчання, орієнтація на критерій творчості та новизни.

Суперечливий і багато в чому деформований стан системи освіти в цілому ставить однією з першочергових задач розвиток соціологічної освіти. Соціології сьогодні відводиться дуже важлива роль як у справі підготовки фахівців соціально-гуманітарного профілю, так і у вирішенні комплексу проблем реформ вищої школи і суспільства.

Сьогодні соціологічне співтовариство повинно виробити чітке уявлення про справжній соціальний зміст реформ, здійснити всебічну об'єктивну оцінку як їх суспільних підсумків, так і ймовірних наслідків. Саме про це йшло детальне обговорення на VII з’їзді Соціологічної асоціації України (квітень 2011р.), резолюція якого підтвердила: розробка соціологічної теорії системної трансформації українського суспільства, концепції його майбутнього, сенсу життя залишається зараз на першому плані наукового пізнання.

У сучасних умовах перетворення суспільства перед соціологією постає завдання: по-перше, розкрити особливості України і шляхи перетворення її в громадянське суспільство; по-друге, необхідно з'ясувати головні чинники розвитку і функціонування соціальних спільнот, виявити особливості їхнього соціального положення; по-третє, показати сутність і роль особистості, соціальних груп, прошарків в можливому перетворенні суспільства; дати повну і точну інформацію про потреби, інтереси і цінності індивіда, позначити соціальний характер українського соціуму; по-четверте, необхідне елементарне узагальнення в рамках окремих соціологічних теорій і розробка нових методологічних підходів до проблеми влади, зміни системи владних відношень, самих форм володарювання.

Також, ситуація, що склалася, вимагає від соціологів рефлексії з приводу їхньої власної ролі в перетворенні українського суспільства. Без критичного осмислення своєї ролі в останньому десятиріччі соціологія навряд чи зможе вірно визначити свої задачі на майбутнє. Виходячи з цього, кафедра соціології Дніпропетровського національного університету вважає за необхідне спрямувати зусилля на розробку концептуально-методичних основ і принципів соціального пізнання як однієї з найбільш важливих умов формування такої системи освіти, що, базуючись на єдиних критеріях гуманістичної моралі, відкривала б шляхи до відродження духовної самосвідомості людей, розкривала багатства національних традицій і культур, поширювала б горизонти теоретичного пізнання і збагачувала практику новими відкриттями.

Ці загальнометодологічні настанови доречно реалізувати в двох взаємопов'язаних напрямках: в науково-дослідницькій діяльності співробітників і системі принципів організації навчально-виховного процесу. Науково-дослідна діяльність кафедри соціології включає декілька споріднених задач. В якості ведучої проблематики визначений загальний напрямок теми: «ЛЮДИНА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ, ЩО ЗМІНЮЮТЬСЯ», в руслі якої на кафедрі ведеться розробка кількох найбільш актуальних концептуально-методичних аспектів і проблем соціального пізнання, в тому числі:

Історіографічне та джерелознавче забезпечення розробки загальної і спеціальних соціологічних теорій;
Дослідження проблем мотиваційних зрушень в діяльності соціальних прошарків і груп населення;
Вивчення цінностей життєвих стратегій та адаптивної поведінки сучасної студентської молоді;
Соціальне самопочуття молоді в сучасних умовах;
Місто і регіон в соціологічному контексті;
Вивчення соціального характеру українського суспільства;
Соціальні технології та інженерія як наукова і практична діяльність;
Студентська молодь в умовах глобалізації;
Якість життя студентської молоді;
Адаптація першокурсників до навчання в університеті;
Академічна мобільність у світі й Україні.

Покладені в основу науково-дослідницької діяльності кафедри соціології напрямки відносяться здебільшого до числа піонерських, розробка яких ведеться в межах спільних вітчизняних і міжнародних дослідницьких проектів.

Велике значення в справі координаційно-методичного керівництва науково-дослідницькою діяльністю соціологічних служб, організацій, підприємств і установ міста Дніпропетровська і області має Соціологічна асоціація України (САУ). Робота Дніпропетровського обласного відділення САУ координується кафедрою соціології університету. Членами САУ (голова – к.с.н., доц. Ніколенко В. В.) виконуються експертно-консультативні функції, зміст яких спирається на науково-дослідницьку роботу, що проводиться соціологами області і співробітниками кафедр. Це дозволяє оптимізувати зв'язки соціологічної науки з інтересами виробництва, підвищує якість підготовки фахівців.

Не менш важливою задачею є взаємозв'язок науково-дослідницької роботи з навчально-виховною діяльністю. Практична реалізація пов'язаних з цим кроків вимагає відповідним чином підготовленої системи. Оскільки в практиці підготовки фахівців-соціологів достатньо апробованого і надійного досвіду доки ще не накопичено, вважаємо за необхідне зупинитися на деяких основних принципах.

Спираючись на методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України, соціологічні і інші кафедри університету з вересня 1991р. забезпечують підготовку випускників за спеціальністю «Соціологія». В якості необхідної умови для присудження кваліфікації, студент на протязі 5-ти років повинен здати іспити з загальноуніверситетських та соціологічних дисциплін в обсязі, передбаченому програмою. Згідно з Постановою кабінету міністрів від 20 січня 1998 року, у якій затверджено Положення про ступеневу освіту, на кафедрах впроваджена ступенева підготовка спеціалістів соціології, яка передбачає підготовку бакалаврів (4 роки навчання). По закінченню навчання бакалавр-випускник може продовжити навчання за освітньо-професійною програмою спеціаліста, пройшовши відбір відповідно до правил прийому до Вищих навчальних закладів та нормативно-правових документів держави. В цьому разі студент отримує диплом за напрямком підготовки 7.040201 «Соціологія» за Освітньо-професійною програмою та Освітньо-кваліфікаційним рівнем – спеціаліст. Студенти, що виявили зацікавленість у більш поглибленому вивченні соціології, а також ті з них, які спроможні до науково-дослідницької роботи на протязі наступного року можуть проходити підготовку на ступінь «Магістра соціології», пройшовши конкурсний відбір за результатами рейтингової системи відповідно нормативно-правових державних документів.

До основних соціологічних дисциплін відносяться: «Історія соціологічних теорій і вчень», «Засоби і техніка соціологічних досліджень», «Соціологія праці і зайнятості», «Економічна соціологія», «Методика викладання соціології», «Соціологія освіти», «Гендерна соціологія», «Соціологія молоді», «Соціологія особистості», «Соціологія політики» та інші.

Включений до програми навчання студентів Дніпропетровського національного університету цикл соціологічних дисциплін є обов'язковою умовою формування професійної культури фахівця. Гуманізація суспільних процесів вимагає від випускника університету надзвичайно загостреного відчуття соціальної реальності.

Колектив кафедри соціології бачить глибокий сенс в тому, щоб участь випускників в рішенні актуальних та злободенних проблем у різноманітних сферах виробничого, суспільного і духовного життя України підкріплювалась належним усвідомленням кожного з них власної причетності і відповідальності в справі профілактики та вилікування соціальних недуг.

1.2 Наказ про введення нової шкали оцінювання

НАКАЗ

«II» жовтня 2012 р. №606

Про введення нової шкали оцінювання

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.12 № 384

НАКАЗУЮ:

Ввести наступну шкалу оцінювання успішності студентів (слухачів) з 2012-2013 навчального року:

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ЕСТS	Оцінка за національною шкалою
Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ЕСТS	для екзамену, диференційованого заліку, курсової роботи (проекту), практики, державної атестації	для заліку
90-100	А	відмінно	зараховано
82-89	В	добре
75-81	С	добре
64-74	D	задовільно
60-63	Е	задовільно
1-59	ЕХ	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання

При оформленні додатків до дипломів, академічних довідок студентів здійснити переведення оцінок ВС, DЕ до оцінок ЕСТS за новою шкалою (відповідно пункту 1 цього наказу).
Внести відповідні зміни до робочих програм навчальних дисциплін до 01.11.2012 р.
Контроль за виконанням наказу покласти на проректора з науково-педагогічної роботи Чернецького С.О.

РЕКТОР М.В. ПОЛЯКОВ

2. СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ

Соціологічна асоціація України (САУ) – всеукраїнська суспільна організація, яка об'єднує вітчизняних і зарубіжних вчених, колективи і установи, що працюють у цій галузі. Раніше, у 1968 – 1990 рр., вона функціонувала на правах українського відділення Радянської соціологічної Асоціації. В сучасному статусі конституйована на установчому з'їзді (червень 1990 р.). З 1993 р. входить у якості колективного члена в Міжнародну соціологічну асоціацію. На IV з'їзді Соціологічної асоціації України (травень 2000) було прийнято нову редакцію статуту САУ, а на V (травень 2004) – обговорювалося та було прийнято професійний кодекс соціолога.

Метою САУ є сприяння розвитку соціології, методологічному і методичному забезпеченню соціологічних розробок, захисту законних інтересів членів асоціації, підвищенню ними професійного рівня та кваліфікації.

Форми роботи: організація і проведення наукових конференцій, семінарів, «круглих столів», міжнародних зустрічей; публікація фундаментальних теоретичних робіт, експертиза конкретних соціологічних проектів, навчальних програм. З моменту відтворення САУ був прийнятий Професійний кодекс соціолога України (травень 2004 р.). Українські представники прийняли участь у роботі ХIV Всесвітнього конгресу соціологів (липень 1998 р.) в Монреалі. При сприянні САУ проведено чотири Міжнародні науково-практичні конференції "Діалог української і російської культур" (спільно з Фондом підтримки російської культури в Україні, 1997 - 2000 рр.); «круглі столи» : «Суспільство і соціологія на межі третього тисячоліття» (спільно з Інститутом соціології НАН України, березень 1999 р.); «Шляхи консолідації громадянського суспільства в Україні» (спільно з Всеукраїнським громадським об'єднанням «Народна солідарність за соціальний захист та взаємодопомогу» та Інститутом соціології НАН України, червень 1999 р.), Перша Всеукраїнська соціологічна конференція «Проблеми розвитку соціологічної теорії» (грудень 2000 р., м. Київ), а також «Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства» (2002 р.); «Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства» (2003); «Соціальні процеси в Україні» (2004 р.); «Соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій» (травень 2008 р., м. Київ). Разом з тим необхідно зауважити на організації та проведенні IІ Конгресу Соціологічної асоціації України. В ньому Дніпропетровське обласне відділення САУ було представлено здебільшого в межах секції: «Соціологія публічної сфери» (керівник секції д. і. н., професор В. Г.Городяненко).

Суспільно-науковою діяльністю Дніпропетровського обласного відділення САУ керує канд. соц. наук, доцент В. В. Ніколенко. Одним із основних результатів роботи співробітників ДОВ САУ, є відкриття в червні 1999 року Школи молодих соціологів для учнів і студентів області. Діяльність Школи сприяє гармонічній адаптації починаючих соціологів до професіональної науково-дослідницької роботи на соціологічній ниві.

Крім того, створене Дніпропетровське відділення Міжрегіональної Академії наук соціальних технологій і місцевого самоврядування (СНД). Видається науково-методична соціологічна література. Співробітниками ДОВ САУ ведеться постійна діяльність, яка сприяє розвитку соціологічної культури в Дніпропетровському регіоні.

Також необхідно відзначити, що соціологічна асоціація України відкрита для співробітництва з науковими, дослідницькими, освітніми центрами різних країн, з усіма зацікавленими особами. Спільне історичне минуле, досвід пострадянського реформування, спільність мільйонів людських доль зобов'язують активізувати професійні контакти з колегами з Росії, Білорусі, інших країн СНД, а також Балтії.

2.1 Статут Соціологічної Асоціації України

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням VІ з'їзду

Соціологічної асоціації

України

14 квітня 2007 року

1. Загальні положення

1.1. СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ, надалі Асоціація, є всеукраїнською громадською організацією, яка об’єднує вітчизняних науковців, колективи та організації, що працюють у сфері соціології.

1.2. Асоціація з моменту реєстрації в Міністерстві юстиції України є юридичною особою, має рахунки в банківських установах, круглу

печатку, штампи, відповідні бланки, символіку та іншу атрибутику,зразки якої затверджуються Правлінням Асоціації. Символіка Асоціації реєструється у встановленому законом порядку.

1.3. Асоціація задовольняє і захищає законні соціальні, економічні, творчі та інші спільні інтереси членів Асоціації.

1.4. Діяльність Асоціації поширюється на територію всієї України. Асоціація має місцеві осередки у більшості областей України.

1.5. Асоціація є правонаступницею відділення Радянської соціологічної асоціації в Україні.

1.6. Асоціація діє згідно з Конституцією України, чинним законодавством України та цим Статутом.

1.7. Скорочена назва Асоціації: САУ.

1.8. Найменування Асоціації:

українською мовою: ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ, скорочено – ВГО САУ; російською мовою: ВСЕУКРАИНСКАЯ ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ СОЦИОЛОГИЧЕСКАЯ АССОЦИАЦИЯ УКРАИНЫ, скорочено – ВОО САУ; англійською мовою: ALL-UKRAINIAN NON-GOVERNMENTAL ORGANISATION SOCIOLOGICAL ASSOCIATION OF UKRAINE, скорочено – AUNGO SAU.

1.9. Юридична адреса (місцезнаходження) Асоціації: 61077, місто Харків, майдан Свободи, 6.

2. Мета та завдання Асоціації

2.1. Метою Асоціації є сприяння розвитку соціології в Україні, методологічному та методичному забезпеченню соціологічних розробок, захисту законних інтересів соціологів України — членів Асоціації, підвищенню ними професійного рівня та кваліфікації.

2.2. Завдання Асоціації:

— сприяння визначенню пріоритетних напрямів розвитку соціології в Україні;

— сприяння інформаційному забезпеченню науковців та фахівців, що працюють у сфері соціології, — членів Асоціації;

— сприяння у забезпеченні для членів Асоціації максимально можливого оступу до всіх джерел соціологічної інформації;

— сприяння пропаганді соціологічних знань серед різних верств населення;

— участь у формуванні соціологічної освіти управлінських кадрів, підготовці соціологів, впровадженні різних форм підвищення кваліфікації соціологів.

2.3. Для здійснення цілей і завдань, визначених у цьому Статуті, Асоціація ористується правом:

— виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

— представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

— ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

— створювати установи та організації;

— одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

— вносити пропозиції до органів влади і управління;

— розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

— засновувати засоби масової інформації.

Асоціація має право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей.

Асоціація має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права Асоціації захищаються відповідно до Цивільного кодексу України.

Асоціація користується іншими правами, передбаченими законами України.

3. Члени Асоціації

3.1. До складу Асоціації входять індивідуальні члени (регулярні та афілійовані) і колективні члени. Всі члени Асоціації – як індивідуальні, так і колективні – згідно з Цивільним кодексом України мають право участі у цьому непідприємницькому товаристві.

3.2. Регулярні індивідуальні члени Асоціації:

3.2.1. Регулярними індивідуальними членами Асоціації можуть бути фахівці та науковці, які працюють у галузі соціології, визнають Статут Асоціації і Професійний кодекс соціолога України, беруть участь у діяльності Асоціації, сплачують членські внески.

3.2.2. Прийняття в регулярні індивідуальні члени Асоціації здійснюється на підставі письмової заяви вступника та письмових рекомендацій двох регулярних індивідуальних членів Асоціації.

3.2.3. Рішення про прийняття в регулярні індивідуальні члени Асоціації приймає бюро Відділення – місцевого осередку Асоціації, на території якого має місце проживання вступник. Рішення бюро Відділення про прийняття затверджує Правління Асоціації. Питання про прийняття в регулярні індивідуальні члени Асоціації вирішується відкритим голосуванням. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини присутніх членів відповідно бюро

Відділення та Правління Асоціації.

3.2.4. Відмова у прийнятті в регулярні індивідуальні члени Асоціації може бути оскаржена на З’їзді Асоціації. Рішення останнього є остаточним.

3.2.5. Регулярним індивідуальним членам Асоціації видаються членські квитки за зразком, що затверджується Правлінням Асоціації. Членські квитки виготовляються та оформляються Правлінням Асоціації і підписуються Президентом Асоціації.

3.2.6. Регулярні індивідуальні члени Асоціації мають право:

— брати участь у зібраннях Відділення Асоціації за місцем проживання з правом вирішального голосу;

— обирати та бути обраними до керівних органів Асоціації;

— брати участь у всіх заходах, які проводить Асоціація;

— публікувати на пріоритетних порівняно з особами, що не є членами Асоціації, засадах свої наукові праці у друкованих органах Асоціації;

— використовувати з науковою метою наукові, методичні, інформаційні та інші матеріали, що є у розпорядженні Асоціації;

— користуватися матеріальною базою Асоціації у порядку, що встановлюється Правлінням Асоціації;

— брати участь у роботі дослідницьких комітетів та інших структур, що утворюються Асоціацією для виконання своїх завдань.

3.2.7. Регулярні індивідуальні члени Асоціації зобов’язані:

— працювати в галузі соціології;

— визнавати Статут Асоціації;

— визнавати Професійний кодекс соціолога України;

— брати участь у діяльності Асоціації;

— сплачувати членські внески.

3.3. Колективні члени Асоціації:

3.3.1. Колективним членом Асоціації можуть бути трудові колективи наукових установ, вищих навчальних закладів та їх підрозділів (факультетів, кафедр, лабораторій, відділів, центрів тощо), підприємств, організацій, установ, громадські об’єднання, інші організації, що ведуть роботу в сфері соціології.

3.3.2. Рішення про прийняття в колективні члени Асоціації приймає бюро територіального Відділення – місцевого осередку Асоціації, на території якого має місцезнаходження вступник, на підставі рішення відповідного колективу або повноважного органу з проханням про прийняття у колективні члени Асоціації. Рішення бюро Відділення про прийняття затверджує Правління Асоціації. Питання про прийняття в колективні члени Асоціації вирішується відкритим голосуванням.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх членів відповідно бюро Відділення та Правління Асоціації.

3.3.3. Колективним членам Асоціації видаються свідоцтва за зразком, що затверджується Правлінням Асоціації. Свідоцтва виготовляються та оформляються Правлінням Асоціації і підписуються Президентом Асоціації.

3.3.4. Колективний член Асоціації має право:

— брати участь із правом вирішального голосу у зібраннях Відділення Асоціації за місцем знаходження цього колективного члена Асоціації;

— брати участь у всіх заходах, які проводить Асоціація;

— користуватися матеріальною базою Асоціації у порядку, що встановлюється Правлінням Асоціації;

3.3.5. Колективний член Асоціації зобов’язаний:

— сприяти реалізації заходів, які проводить Асоціація згідно зі своїми завданнями;

— інформувати Асоціацію про результати своєї роботи, проведеної в сфері соціології;

— сприяти реалізації проектів, які виконує Асоціація згідно зі своїми завданнями;

— займатися пропагандою та розповсюдженням соціологічних знань;

— регулярно сплачувати членські внески.

3.3.6. Для участі у зібранні Відділення Асоціації колективний член Асоціації направляє свого повноважного представника, повноваження якого завірені письмово відповідним чином. Представник колективного члена на зібраннях Відділення має один голос.

3.4. Афілійовані індивідуальні члени Асоціації:

3.4.1. Афілійованими індивідуальними членами Асоціації можуть бути студенти вищих навчальних закладів України, які отримують соціологічну освіту, визнають Статут Асоціації і Професійний кодекс соціолога України, беруть участь у діяльності Асоціації, сплачують членські внески.

3.4.2. Прийняття в афілійовані індивідуальні члени Асоціації здійснюється на підставі письмової заяви вступника та письмових рекомендацій двох регулярних індивідуальних членів Асоціації.

3.4.3. Рішення про прийняття в афілійовані індивідуальні члени Асоціації приймає бюро Відділення – місцевого осередку Асоціації, на території якого має місце проживання вступник. Рішення Відділення про прийняття в афілійовані індивідуальні члени Асоціації є остаточним і надсилається до Правління Асоціації виключно з метою інформування.

Питання про прийняття в афілійовані індивідуальні члени Асоціації вирішується відкритим голосуванням. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини присутніх членів бюро Відділення Асоціації.

3.4.4. Відмова у прийнятті в афілійовані індивідуальні члени Асоціації може бути оскаржена на зібранні Відділення Асоціації. Його рішення є остаточним.

3.4.5. Афілійовані індивідуальні члени Асоціації мають право:

— брати участь у зібраннях Відділення Асоціації за місцем проживання з правом дорадчого голосу;

— брати участь у всіх заходах, які проводить Асоціація;

— користуватися матеріальною базою Асоціації у порядку, що встановлюється Правлінням Асоціації;

3.4.6. Афілійовані індивідуальні члени Асоціації зобов’язані:

— успішно отримувати соціологічну освіту, наполегливо здобувати соціологічні знання;

— визнавати Статут Асоціації;

— визнавати Професійний кодекс соціолога України;

— брати участь у діяльності Асоціації;

— сплачувати членські внески.

3.5. Колективні, регулярні індивідуальні або афілійовані індивідуальні члени Асоціації за невиконання своїх обов’язків виключаються з числа відповідно колективних, регулярних індивідуальних або афілійованих індивідуальних членів Асоціації. Рішення про виключення з числа членів Асоціації приймає бюро Відділення – місцевого осередку Асоціації, на території якого має місце проживання або місцезнаходження член Асоціації. Рішення бюро Відділення про виключення затверджує Правління Асоціації. Питання про виключення з числа членів Асоціації вирішується відкритим голосуванням. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини присутніх членів відповідно бюро Відділення та Правління Асоціації. Рішення про виключення може бути оскаржене на З’їзді Асоціації. Рішення останнього є остаточним.

3.6. Почесні члени Асоціації:

3.6.1. Обрання Почесним членом Асоціації є почесною нагородою Асоціації і

не означає, що обраний отримує правовий статус учасника непідприємницького товариства.

3.6.2. Почесним членом Асоціації можуть бути обрані громадяни України та іноземні громадяни, які мають видатні заслуги в сфері соціології та практичного застосування результатів соціологічних досліджень.

3.6.3. Почесний член Асоціації обирається відкритим голосуванням на З’їзді Асоціації за пропозицією Правління Асоціації простою більшістю голосів присутніх делегатів.

3.6.4. Почесним членам Асоціації видаються дипломи за зразком, що затверджується Правлінням Асоціації. Дипломи виготовляються та оформляються Правлінням Асоціації і підписуються Президентом Асоціації.

4. Структура та керівні органи Асоціації

4.1. Вищим органом Асоціації є З’їзд.

4.2. З’їзд Асоціації проводиться не рідше ніж один раз на чотири роки.

4.3. Рішення про проведення З’їзду приймає Правління Асоціації. Правління Асоціації своїм рішенням визначає норми представництва делегатів від Відділень, окремо для індивідуальних та колективних членів.

Позачерговий З’їзд скликається за рішенням Правління Асоціації або за рішеннями не менш ніж двох третин Відділень Асоціації.

4.4. Делегати З’їзду обираються на загальних зборах Відділень відкритим голосуванням. Рішення про обрання делегатів приймається більшістю голосів присутніх на загальних зборах Відділення.

4.5. З’їзд є правомочним, якщо в його роботі беруть участь не менше двох третин обраних делегатів.

4.6. До виключної компетенції З’їзду входить:

4.6.1. Прийняття Статуту Асоціації, внесення змін і доповнень до Статуту Асоціації.

4.6.2. Обрання окремо строком на чотири роки:

• Президента Асоціації (одна і та ж сама особа може бути обрана Президентом не більше, ніж на два строки поспіль);

• членів Правління Асоціації. Кількісний склад Правління, зокрема, кількість Віце-президентів Асоціації, визначається З’їздом Асоціації;

• Контрольно-ревізійної комісії (КРК) Асоціації у складі трьох осіб:

− голови КРК (одна і та ж сама людина може бути обрана головою не більше, ніж на два строки поспіль),

− заступника голови КРК,

− секретаря КРК;

• Комісії з професійної етики соціолога у складі п’яти осіб:

− голови комісії (одна і та ж сама людина може бути обрана головою

не більше, ніж на два строки поспіль),

− заступника голови,

− секретаря,

− членів комісії.

4.6.3. Визначення основних напрямів роботи Асоціації на період між З’їздами.

4.6.4. Розгляд апеляцій членів Асоціації, адресованих З’їзду.

4.6.5. Реалізація права власності на майно та кошти Асоціації.

4.6.6. Прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію Асоціації.

4.7. Рішення З’їзду приймаються простою більшістю від числа делегатів, присутніх на З’їзді, відкритим або таємним голосуванням (за вибором делегатів). Рішення про внесення змін до Статуту Асоціації, відчуження майна Асоціації на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна Асоціації, та про ліквідацію Асоціації приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

4.8. На період між З’їздами діяльністю Асоціації керує Правління.

4.8.1. До складу Правління Асоціації входять Президент Асоціації, Віце- президенти Асоціації, інші члени Правління.

4.8.2. Кількісний склад Правління визначається З’їздом Асоціації.

4.8.2.1. На своєму першому засіданні Правління Асоціації, обране З’їздом Асоціації, окреслює перелік обов’язків членів Правління за такою орієнтовною функціональною спрямованістю:

− міжнародна діяльність;

− організаційна діяльність;

− підвищення кваліфікації соціологів, робота з молодими соціологами;

− співробітництво з академічними установами, проведення конференцій, семінарів;

− акредитація соціологічних центрів та установ;

− соціологічна освіта управлінських кадрів;

− вдосконалення нормативно-правової бази, методологічне та методичне забезпечення соціологічної освіти;

− видавнича діяльність тощо.

4.8.3. Правління Асоціації:

— обирає Віце-президентів зі свого складу у кількості, визначеній З’їздом;

— затверджує вченого секретаря Правління Асоціації за поданням Президента;

— приймає рішення про проведення З’їзду Асоціації;

— організовує виконання рішень З’їзду Асоціації;

— визначає план діяльності Асоціації на поточний рік;

— затверджує структуру апарату Асоціації;

— приймає рішення про створення структурних підрозділів Асоціації, затверджує їх Положення;

— приймає рішення про створення з метою виконання статутних завдань і цілей госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством;

— затверджує рішення про прийняття та виключення індивідуальних і колективних членів Асоціації;

— призначає редакторів друкованих органів Асоціації та визначає склад їх редакційних колегій;

— встановлює сумісно із головами Відділень розмірів внесків членів Асоціації;

— заслуховує звіти Президента, керівників структурних підрозділів

Асоціації;

— затверджує кошториси витрат на поточний рік та звіти про їх виконання;

— розглядає заяви та пропозиції членів Асоціації, що направлені на адресу Правління.

4.8.4. Правління проводить свої засідання не рідше одного разу на три місяці (на квартал).

4.8.5. Засідання Правління є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше половини членів Правління.

4.8.6. Рішення Правління приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Правління.

4.8.7. Рішення Правління може прийматися шляхом візування рішення членами Правління.

4.8.8. Засідання Правління скликаються за рішенням Президента або не менш ніж третини членів Правління.

4.8.9. Члени Правління Асоціації мають право бути присутніми на засіданні КРК Асоціації з правом дорадчого голосу. Запрошення членів Правління на засідання КРК є обов’язком Голови КРК та здійснюється не пізніше, ніж за два тижні до дня засідання. Водночас надається проект порядку денного запланованого засідання.

4.9. Правління очолює Президент Асоціації.

4.9.1. Президент Асоціації:

— організує діяльність Асоціації згідно з її завданнями;

— скликає засідання Правління та головує на них;

— користується правом першого підпису фінансових документів;

— діє згідно з законодавством від імені Асоціації без спеціального доручення, представляє Асоціацію у всіх органах, установах та організаціях;

— розпоряджається майном та коштами Асоціації, укладає угоди, видає довіреності, відкриває рахунки в банках;

— здійснює від імені Асоціації майнові та немайнові права і зобов’язання, виступає позивачем та відповідачем у суді та арбітражі;

— у межах своїх повноважень видає накази, інструкції, дає вказівки;

— відповідно до трудового законодавства приймає на роботу та звільняє з роботи працівників апарату Асоціації;

— на З’їзді Асоціації надає звіт про роботу Асоціації.

4.10. Місцевими (регіональними) осередками Асоціації є її територіальні Відділення. Згідно з Конституцією України та Законом України «Про об’єднання громадян» Відділення Асоціації можуть створюватися в Автономній Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастополі.

4.10.1. Відділення створюються при наявності в регіоні не менше трьох індивідуальних і колективних членів Асоціації.

4.10.2. У своїй діяльності Відділення керуються Статутом Асоціації та Положенням про Відділення (місцевий осередок) Соціологічної асоціації України. Положення про Відділення (місцевий осередок) Соціологічної асоціації України затверджується Правлінням Асоціації.

4.10.3. Відділення може бути самостійною юридичною особою, мати печатку, штампи, рахунки в банківських установах. У цьому випадку реєстрація Відділення відбувається у встановленому законом порядку та за письмовою згодою Правління Асоціації. Відділення без статусу юридичної особи легалізуються шляхом повідомлення про заснування у встановленому законом порядку.

4.11. З метою сприяння більш ефективній розробці актуальних проблем соціології, організації наукових досліджень у структурі Асоціації можуть створюватися на громадських засадах Дослідницькі комітети.

Дослідницькі комітети створюються рішенням Правління Асоціації і в своїй діяльності керуються Положенням про Дослідницькі комітети, затвердженим Правлінням Асоціації.

4.12. З’їзд Асоціації обирає Контрольно-ревізійну комісію Асоціації.

4.12.1. Контрольно-ревізійна комісія:

— здійснює контроль за виконанням рішень З’їзду Асоціації;

— проводить ревізію фінансово-господарської діяльності Асоціації,

Правління Асоціації, Відділень Асоціації.

4.12.2. До складу Контрольно-ревізійної комісії входять голова, заступник

голови, секретар.

4.12.3. Члени Контрольно-ревізійної комісії мають право бути присутніми на засіданні Правління Асоціації, загальних зборів Відділень з правом дорадчого голосу.

4.12.3.1. Запрошення членів КРК на засідання Правління Асоціації, загальних зборів кожного Відділення Асоціації є обов’язком відповідно Президента Асоціації та голови бюро територіального Відділення Асоціації і здійснюється не пізніше, ніж за два тижні до дня засідання.

Водночас надається проект порядку денного запланованого засідання.

4.12.4. Засідання Контрольно-ревізійної комісії проводиться у разі необхідності, але не рідше одного разу на півроку. Рішення Контрольно-ревізійної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії.

5. Кошти та майно Асоціації

5.1. Асоціація набуває право власності на кошти та інше майно, передане їй засновниками, членами або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів.

5.2. Асоціація також має право на частину майна та коштів, які отримано в результаті діяльності створених нею установ і організацій та заснованих нею підприємств, відповідно до установчих документів цих юридичних осіб.

5.3. Фінансування діяльності Асоціації може відбуватися за рахунок надходження коштів:

— з державного бюджету;

— від членських внесків;

— від благодійності (надходження від підприємств та організацій України, громадян України, нерезидентів);

— від господарської діяльності підприємств, установ, організацій, заснованих та створених Асоціацією для виконання статутних завдань;

— у вигляді кредитів, отриманих від банків та інших фінансових установ;

— у вигляді процентів за надані кредити;

— з інших передбачених законом джерел.

5.4. Діяльність Асоціації не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками товариства. Кошти Асоціації можуть використовуватися на:

— податки та обов’язкові платежі;

— оплату праці (заробітну плату штатних і оплату позаштатних працівників, а також інші грошові чи натуральні в грошовому вимірі виплати їм, що не входять до фонду оплати праці і здійснюються за рахунок власних коштів);

— соціальну допомогу;

— матеріальні витрати та оплату послуг (сюди включаються вартість послуг оренди, зв’язку, транспорту, комунальних платежів, канцелярські та господарські витрати, витрати на проведення масових заходів тощо);

— капітальні вкладення (вартість витрат на придбання основних засобів);

— капітальний ремонт;

— благодійну діяльність;

— сплату процентів за отриманими кредитами;

— інші витрати.

5.5. Розміри внесків членів Асоціації встановлюються сумісним рішенням Правління Асоціації та голів територіальних Відділень.

5.6. Відділення відраховує частину своїх коштів до Правління Асоціації. Розмір відрахувань встановлюється сумісним рішенням Правління Асоціації та голів бюро територіальних Відділень.

5.7. Асоціація, створені нею установи та організації зобов’язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватися в органах державної податкової адміністрації та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

6. Припинення діяльності Асоціації

6.1. Припинення діяльності Асоціації може бути здійснено в результаті передання всього майна, прав та обов’язків Асоціації іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

6.2. У випадку ліквідації Асоціації З’їзд або орган, що прийняв рішення про ліквідацію Асоціації, призначають Ліквідаційну комісію, яка здійснює всі необхідні заходи.

6.3. Кошти та майно Асоціації, в тому числі в разі її ліквідації, не можуть перерозподілятися між її членами і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.

6.4. Асоціація є припиненою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

7. Зміни до Статуту

7.1. Зміни до Статуту приймаються З’їздом Асоціації. Відповідне рішення приймається більшістю не менш як у 3/4 голосів делегатів, присутніх на З’їзді.

7.2. Зміни до Статуту підлягають обов’язковій державній реєстрації. Про внесені зміни до Статуту у 5-денний термін повідомляється орган, що здійснює державну реєстрацію.

2.2 Професійний кодекс соціолога

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням V з'їзду

Соціологічної асоціації

України

20 травня 2004 року

Вступ

Кодекс професійної етики соціолога Соціологічної асоціації України (САУ) визначає принципи й етичні норми професійної відповідальності та поведінки соціологів. Кодекс складається зі вступу, преамбули, основних принципів і конкретних етичних норм. До складу Кодексу входить розділ "Відповідальність за порушення Кодексу професійної етики соціолога", що описує процедури подання, розгляду і розв'язання скарг у зв'язку з неетичною поведінкою Комісією з професійної етики (КПЕ) САУ.

Преамбула та основні принципи кодексу визначають головні етичні орієнтири діяльності членів Асоціації відповідно до її вищих ідеалів. Хоча преамбула та основні принципи не є правилами до обов'язкового виконання, соціологи мають ними керуватися при розв'язанні етичних проблем, пов'язаних із професійною діяльністю, а Комісія з професійної етики має спиратися на них при інтерпретації етичних норм.

Етичні норми встановлюють правила поведінки соціологів. Більшість етичних норм сформульовано у загальному вигляді, так, щоб їх можна було застосувати до різних ситуацій. Склад наведених норм не є вичерпним. Якщо у Кодексі не йдеться про якусь конкретну форму поведінки, це не означає, що поведінку не слід оцінювати з позиції загальних етичних принципів і норм.

Членство в САУ передбачає прийняття Кодексу професійної етики соціолога САУ і дотримання процедур, проваджуваних Комісією з професійної етики.

При вступі до САУ приймається зобов'язання виконувати ці положення. Порушення положень кодексу може призвести до застосування санкцій, аж до виключення з членів Асоціації.

Особиста діяльність, що не впливає на виконання соціологами їхніх професійних ролей, не є предметом Кодексу професійної етики соціолога.

Преамбула

Кодекс професійної етики соціолога встановлює загальну систему цінностей, відповідно до якої соціологи будують свою професійну роботу. Кодекс складено так, щоб подати основні принципи і правила, що стосуються професійних ситуацій, з якими можуть зустрітися соціологи. Головною метою є благополуччя і захист індивідів і груп, з якими працюють соціологи. Дотримання норм професійної етики при проведенні наукової роботи, у викладанні, практичній діяльності та при наданні послуг входить до сфери індивідуальної відповідальності кожного соціолога.

Кожен соціолог може доповнювати свої правила поведінки, виходячи з власних особистих цінностей, культури і досвіду, але не порушуючи зафіксовані в цьому кодексі.

Основні принципи

Наведені нижче основні принципи мають розглядатися соціологом як орієнтир при виборі етичного варіанта поведінки в різних контекстах. Вони є критеріями професійної поведінки відповідно до вищих ідеалів у цій сфері людської діяльності.

I. Повага до прав людини, її гідності та індивідуальності

Соціологи зобов'язані поважати права, гідність та індивідуальність кожної людини. У своїй професійній діяльності вони зобов'язані уникати упередження, будь-яких форм нетолерантності й дискримінації стосовно статі; віку; етнічної належності; раси; національного походження; мови; релігії; недієздатності; стану здоров'я; сімейного стану кожної людини. Вони зобов'язані бути уважними до культурних, індивідуальних і рольових відмінностей при наданні послуг, навчанні й дослідженні груп людей із різними характеристиками. В усій своїй практичній діяльності соціологи мають визнавати права інших людей на свої цінності, думки і ставлення, відмінні від їхніх власних.

II. Професійна компетентність

Соціологи зобов'язані підтримувати найвищий рівень компетентності у своїй роботі; вони розуміють, що їхні професійні можливості мають певні межі й беруться лише за ті завдання, для яких мають належну освіту, вміння і досвід. Вони визнають необхідність постійного підвищення свого освітнього рівня, щоб залишатися професійно компетентними; вони використовують відповідні наукові, професійні, технічні й адміністративні засоби, потрібні для підтримки їхньої професійної діяльності на компетентному рівні. Вони консультуються з іншими професіоналами з метою поліпшення своєї роботи зі студентами, учасниками дослідження й замовниками.

III. Чесність

У своїй професійній діяльності - у наукових дослідженнях, викладанні, практичній роботі, наданні послуг - соціологи зобов'язані діяти чесно, справедливо і шанувати права й інтереси один одного та інших людей, яких заторкує їхня професійна діяльність. Свої взаємовідносини соціологи зобов'язані будувати на засадах довіри один до одного й у жодному разі свідомо не висувати тверджень, що вводять в оману.

IV. Професійна відповідальність

Соціологи зобов'язані дотримуватися найвищих професійних норм і брати на себе відповідальність за свою роботу. У своїй професійній діяльності вони виходять з того, що всі разом вони становлять одну спільноту й відповідають за розвиток соціологічного знання та підтримання авторитету соціології у науковій і соціально-практичній сферах життя суспільства. Соціологи усвідомлюють цінність довіри громадськості до висновків соціології, вони зацікавлені в етичній поведінці один одного, їх непокоїть те, що дії декого з них можуть скомпрометувати цю довіру. Соціологи мають прагнути діяти колегіально, але не повинні дозволяти цьому прагненню до колегіальності ставати важливішими за їхню особисту відповідальність за етичну поведінку. У разі потреби соціологи мають консультуватися з колегами, щоб уникати порушення етичних норм.

V. Соціальна відповідальність

Соціологи мають усвідомлювати свою професійну відповідальність перед суспільством, у якому вони живуть і працюють. Вони зобов'язані подавати громадськості свої знання й уміння на благо самого суспільства. Здійснюючи дослідження, соціологи мають намагатися розвивати соціологію як науку і приносити користь суспільству.

Етичні норми

1. Організація професійної діяльності і трудові відносини

1.1. Професійна діяльність соціолога (дослідження, викладання, консультування, експертиза, надання послуг, публічні виступи) здійснюється тільки в межах компетентності, грунтованої на його освіті або на досвіді, здобутому під відповідним науковим керівництвом.

1.2. Наймаючись на роботу, соціолог надає роботодавцю точну і повну інформацію про свою професійну кваліфікацію і досвід роботи. При звільненні з роботи соціолог здійснює можливі кроки для зменшення негативних наслідків свого звільнення.

1.3. Соціолог відповідає за моральний дух і ставлення до професії своїх підлеглих, співробітників, студентів і ніколи не демонструє зневаги до професійно-етичних принципів наукової і викладацької роботи.

1.4. У процесі роботи, а також при прийнятті на роботу та звільненні з роботи соціолог обстоює справедливе ставлення до всіх працівників, утримуючись від дискримінації залежно від віку, статі, раси, національності, етнічного походження, мови, релігії, стану здоров'я, сімейного стану або якихось інших обставин, що захищаються законом.

1.5. Виступаючи в ролі керівника дослідницького колективу (постійного або тимчасового), соціолог при прийнятті на роботу співробітників або укладаючи тимчасову трудову угоду на період роботи над проектом, чітко визначає вимоги для прийняття на роботу, функції співробітника, його права й обов'язки, термін перебування на посаді, тривалість роботи, умови і розміри оплати праці, можливості посадового підвищення.

1.6. Соціолог не дає завдання своїм підлеглим, співробітникам, студентам, якщо їхню освіту або професійний досвід не можна оцінити як достатні для того, щоб це завдання було виконане на належному професійному рівні.

1.7. Жодні міркування персональної, економічної або професійної вигоди не дають права соціологам на експлуатацію людей, якими вони керують і роботу яких оцінюють (студентів, підлеглих, співробітників або учасників дослідження).

1.8. Соціолог утримується від діяльності, якщо його особисті обставини можуть вплинути на професійну роботу або завдати шкоди людям, перед якими він професійно відповідальний.

1.9. При поданні заявок на гранти соціолог зобов'язується зберігати чесність стосовно можливих конкурентів і не вдаватися до використання неформальних відносин із членами конкурсної комісії, рецензентами, співробітниками організацій, що фінансують гранти.

2. Науково-дослідницька діяльність

2.1. Соціолог вважає своїм професійним обов'язком бути в курсі наукової і професійної інформації у своїй сфері діяльності, підтримувати високий рівень професійної компетентності.

2.2. Соціолог проводить дослідження, викладання, практичну роботу в новій царині або із залученням нових технологій тільки після вжиття необхідних заходів, що гарантують компетентність його роботи у цій царині.

2.3. У будь-якому виді діяльності, пов'язаному з виконанням професійних обов'язків, соціолог ніколи свідомо не спотворює істину, хоч би які обставини провокували його на дії такого роду.

2.4. Соціолог виявляє наукову чесність і коректність в оцінюванні свого дослідження, чітко усвідомлюючи й посилаючись на внесок попередників, колег і підлеглих у теоретичні засади, методику, організаційний процес і результати дослідження.

2.5. Соціолог несе особисту відповідальність за результати, отримані ним на базі програм і методик інших дослідників, а також за використання чужих ідей і результатів у власній науковій праці.

2.6. Соціолог не допускає того, щоб при аналізі соціальних проблем його особисті інтереси та інші сторонні впливи перешкоджали встановленню наукової істини.

2.7. Керуючись ідеалом досягнення істини, соціолог приділяє особливу увагу надійності соціологічної інформації; достовірності висновків і рекомендацій, що робляться на основі аналізу цієї інформації.

2.8. Соціолог має чітко усвідомлювати обмеженість застосовуваних методик, своїх пізнавальних можливостей, обсягу наявних ресурсів і братися за реалізацію лише тих дослідницьких цілей, які можуть бути досягнуті у рамках цих обмежень.

2.9. Соціолог уживає заходів для захисту прав і добробуту учасників дослідження та інших осіб, що підпадають під вплив цього дослідження.

2.10. Соціолог відповідальний за етичне проведення дослідження не тільки зі свого боку, а й з боку тих осіб, якими він керує або яких контролює.

2.11. Соціолог не припускає використання методів, техніки, процедур, які вражають гідність особистості респондентів ( обстежуваних) та порушують їхні інтереси.

2.12. Соціолог, котрий проводить дослідження, має діставати згоду від учасників дослідження: 1) якщо дані збираються від учасників дослідження шляхом спілкування (опитування) або втручання в їхнє життя; 2) якщо проведення дослідження відбувається у приватних умовах, коли респондент не очікує жодної реєстрації того, що відбувається.

2.13. Соціолог має діставати згоду учасників дослідження до проведення відеозапису, кінозйомок чи будь-якого іншого виду документування, якщо це не безпосередні спостереження у громадських місцях.

2.14. Соціолог інформує учасників дослідження про характер дослідження, звертає їхню увагу на те, що їхня участь є добровільною і будь-якої миті може бути перервана за бажанням обстежуваного (респондента).

2.15. Соціолог інформує учасників дослідження про важливі чинники, здатні вплинути на їхнє бажання взяти в ньому участь (наприклад, імовірний ризик і вигода від цієї участі); він пояснює інші аспекти дослідження і відповідає на питання майбутніх учасників. Соціолог пояснює, що відхилення або відмова від участі в дослідженні в цілому або в якійсь його частини не тягне за собою жодного покарання.

2.16. Соціолог ніколи не обманює учасників дослідження стосовно аспектів, здатних істотно впливати на їхнє бажання брати участь (наприклад, фізичний ризик, дискомфорт, неприємні емоційні наслідки).

2.17. Соціолог дотримується всіх зобов'язань, які він дає учасникам дослідження у процесі одержання згоди.

2.18. При проведенні дослідження з дітьми соціолог дістає згоду батьків або чинно уповноваженого опікуна. Соціолог може не звертатися за згодою до батьків або опікуна, якщо: 1) дослідження призведе до мінімального ризику для його учасників; 2) дослідження практично неможливо провести у разі отримання такої згоди; 3) згода батьків або опікуна не є необхідним актом захисту дитини (наприклад, від батьків, позбавлених батьківських прав).

2.19. Соціолог не використовує облудні методи, крім тих випадків, коли визначено, що ці методи не завдадуть шкоди учасникам дослідження; встановлено, що вони мають наукову, освітню або прикладну цінність і рівні за ефективністю методи, що не використовують облуду, в цьому разі незастосовні й коли на це є дозвіл органу САУ, що проводить експертизу з етичних питань дослідження.

2.20. У взаємовідносинах із респондентами соціолог суворо дотримується гарантії конфіденційності, нерозголошення повідомлених респондентами відомостей. Виняток становлять випадки, коли це не передбачено програмою збирання даних, про що респонденти (обстежувані) мають бути завчасно попереджені.

2.21. При використанні особистої інформації соціолог захищає конфіденційність інформації, за якою ідентифікується особистість людини. Інформація розглядається як особиста, якщо людина вважає, що вона не має стати надбанням громадськості. Конфіденційність не потрібна при дослідженнях, проведених у громадських місцях, під час акцій, здійснюваних привселюдно, або інших дій, щодо яких законом не охороняються права на приватне життя.

2.22. Соціолог не повинен використовувати інформацію, зібрану конфіденційно, таким чином, щоб вона компрометувала учасників дослідження, співробітників, замовників або інших осіб.

2.23. Коли конфіденційна інформація, що стосується учасників дослідження, замовників або інших одержувачів наданих послуг, надходить у бази або системи документів, доступні людям, котрі не мають на це попереднього дозволу відповідних сторін, соціолог забезпечує недоступність індивідуальних ідентифікаторів. Коли соціолог передає конфіденційні записи, дані або інформацію іншим людям або організаціям, він одержує гарантії того, що одержувач вживе заходи для захисту конфіденційності не меншою мірою, ніж це було раніше. Соціолог планує свою роботу так, щоб конфіденційні записи, дані та інформація були захищені у разі його смерті, недієздатності, звільнення з посади або зміни професії.

2.24. Соціолог, що виконує функції керівника дослідницького проекту, має забезпечувати цілість усієї робочої документації польового етапу емпіричного дослідження, що дає змогу здійснити перевірку його якості, методичних та організаційних особливостей (заповнені бланки опитувальників, інструкції інтерв'юєрам, супервайзерам, звіти інтерв'юєрів, супервайзерів, менеджерів проекту, керівника дослідження, опис вибірки, інструкції з добору респондентів, відео- та аудіозаписи тощо) впродовж як мінімум 12 місяців після публікації, що містить докладну інформацію про організаційні й методичні принципи дослідження (опис вибірки, методик, організаційних особливостей), але не менш як за 2 роки після завершення дослідження.

2.25. При плануванні та проведенні дослідження соціолог визначає його сумісність із Кодексом професійної етики соціолога. Якщо виникають сумніви стосовно питань етичності такої роботи, соціолог консультується з Комісією з етики САУ.

3. Наукове спілкування

3.1. Соціолог обстоює свої погляди, ідеї і концепції, незважаючи на кон'юнктуру й авторитети.

3.2. Ставлення соціолога до інших ідей і людей - авторів або прихильників цих ідей - визначається толерантністю й повагою. Наукова критика і полеміка як природні для науки форми її розвитку несумісні з навішуванням ідеологічних ярликів та з будь-якими спробами зведення рахунків з опонентами.

3.3. У професійних дискусіях соціолог намагається не дискредитувати своїх опонентів у професійному та особистісному аспектах, не маючи для цього вагомих підстав, пов'язаних із грубим порушенням ними етики наукової і викладацької діяльності.

3.4. Соціолог не шукає персональної вигоди в інформації, отриманій в конфіденційному контексті (наприклад, у знаннях, отриманих при рецензуванні рукопису або при наданні допомоги в роботі із замовленнями на дослідження), не маючи на те авторського дозволу або до широкого оприлюднення цих матеріалів.

3.5. Соціологи обмінюються інформацією у формі, що є сумісною з інтересами учасників дослідження, не порушує встановлені межі конфіденційності та узгоджується з Кодексом професійної етики соціолога.

3.6. Соціолог за узгодженням із науковим керівником проекту або замовником дослідження відкриває доступ до своїх даних після завершення проекту або після основних публікацій, крім тих випадків, коли існують спеціальні домовленості з керівництвом чи замовниками на заборону такого доступу або якщо неможливо надати ці дані з огляду на їх конфіденційність або загрозу розкриття анонімності учасників дослідження (наприклад, записи польового етапу робіт, детальна інформація етнографічних інтерв'ю).

3.7. Доступ до своїх даних соціолог забезпечує: 1) публікаціями; 2) переданням матеріалів дослідження в архіви соціологічної інформації; 3) переданням матеріалів дослідження іншим соціологам, котрі запитують дані для подальшого аналізу; 4) співробітництвом із засобами масової інформації. Соціолог може в разі потреби зажадати від тих, хто запитує його дані для подальшого аналізу, оплатити пов'язані з цим витрати.

3.8. Керівник дослідницького колективу, що здійснює виконання того або того наукового проекту, визначає порядок і черговість оприлюднення отриманих результатів; він може передоручити цю функцію відповідальному виконавцю конкретного наукового проекту. Здійснюючи цю діяльність, керівник (або відповідальний виконавець) намагається знаходити компромісні рішення для запобігання можливих конфліктів інтересів: 1) між зацікавленістю соціологів у якомога швидшому оприлюдненні отриманих результатів і необхідностю перевірки достовірності результатів, обгрунтованості інтерпретації, висновків і рекомендацій; 2) між особистими науковими інтересами співвиконавців проекту.

3.9. Будучи членом дослідницького колективу, що здійснює емпіричні дослідження, соціолог завчасно погоджує з керівником проекту порядок оприлюднення або іншого використання у власних наукових чи практичних цілях результатів колективних соціологічних досліджень, у яких він брав участь. У тих випадках, коли соціолог своєчасно не узгодив ці питання, він має дістати дозвіл керівника проекту на оприлюднення, передання іншим особам або якесь інше застосування отриманих результатів.

4. Презентація результатів дослідження і наукові публікації

4.1. Соціолог вважає своїм обов'язком повідомляти про результати проведеного дослідження, крім випадків виникнення непередбачених обставин або спеціальних домовленостей із керівництвом або замовниками на заборону такого повідомлення.

4.2. Соціолог не фабрикує дані, не фальсифікує результати і не пропонує у своїх публікаціях і презентаціях недостатньо обгрунтовані висновки, рекомендації, соціально-політичні узагальнення та ярлики.

4.3. Соціолог утримується від поспішних публікацій, якщо подані в них ідеї або дані недостатньо обгрунтовані чи перевірені. Особливу скрупульозність соціолог виявляє в тих випадках, коли недостатньо обгрунтовані або перевірені результати дослідження можуть вплинути на репутацію й авторитет конкретних людей або організацій.

4.4. Презентуючи свою роботу, соціолог повідомляє повну інформацію про неї і не пропускає дані, які не узгоджуються з його гіпотезами і концепціями. Він оголошує результати незалежно від того, збігаються вони з прогнозованими чи суперечать їм.

4.5. Після публічної презентації результатів свого дослідження соціолог дозволяє іншим ученим проводити відкрите оцінювання й верифікацію методів і даних із належними заходами остороги, якщо це необхідно для захисту конфіденційності учасників дослідження.

4.6. Якщо соціолог виявив серйозні помилки у своїх публікаціях або інших формах подання інформації, він вживає заходів для виправлення цього у спеціальних заявах або інших прийнятих у науковому співтоваристві формах.

4.7. У своїх публікаціях, наукових доповідях і повідомленнях соціолог використовує неопубліковані дані досліджень інших учених тільки з їхнього письмового дозволу, в якому вказується, які дані й у якій формі можуть бути використані. У тих випадках, коли між колегами склалися довірчі відносини, згода може бути отримана в усній формі. Проте при цьому соціолог, що використовує дані, усвідомлює можливий ризик і перебирає на себе відповідальність за виникнення конфліктних ситуацій, пов'язаних із різним тлумаченням згоди на використання чужих даних.

4.8. При посиланнях на роботи інших учених соціолог відповідальний за слушність викладу цих робіт, концептуальних положень, методів і результатів, які вони містять, за точність цитованих текстів.

4.9. Соціологічні публікації, особливо якщо вони спираються на емпіричну базу, крім відповідності загальнонауковим вимогам мають містити інформацію, що дає змогу професійно оцінити коректність постановки дослідницьких завдань і ступінь достовірності отриманих даних.

4.10. Соціолог із повагою ставиться до праці своїх колег, обов'язково згадує про частку їхньої участі в його дослідженні і допомогу в роботі над опублікованою науковою працею (звітом про дослідження), висловлюючи подяку за будь-яку допомогу, що не дає права на співавторство.

4.11. Шануючи працю колег і авторське право інтелектуальної власності, соціолог при використанні у своїх дослідженнях методик (частин методик, методичних фрагментів), запозичених з інших робіт, або наводячи дані інших досліджень, завжди посилається на авторів методик і програм дослідження.

4.12. Плагіат і привласнення в будь-яких формах чужих ідей, текстів, методик і даних досліджень неприпустимі й несумісні з професійною діяльністю соціолога.

4.13. Соціолог не розкриває у своїх статтях, лекціях, інших привселюдних виступах конфіденційну інформацію, що дає змогу ідентифікувати учасників дослідження, якщо на це немає згоди самих цих людей або їхніх законних представників.

4.14. У своїх статтях соціолог повідомляє про джерела фінансування. В особливих випадках соціологи можуть не розкривати імені конкретного спонсора, але при цьому вони подають повний і адекватний опис цілей спонсора і його інтересів.

5. Публічні виступи

5.1. Соціологи не роблять привселюдних заяв, якщо вони фальшиві, хибні, вводять в оману з приводу: 1) професійної підготовки, досвіду або компетентності соціологів; 2) академічних ступенів; 3) повноважень соціологів; 4) зв'язків соціологів із інститутами або асоціаціями; 5) послуг соціологів; 6) гонорарів; 7) публікацій або наукових результатів; 8) наукової бази, результатів або міри успішності своєї професійної діяльності.

5.2. Якщо соціолог дає професійні поради або коментарі у публічній лекції, інтерв'ю, радіо- або телевізійній програмі, попередньо записаному відео- або аудіоматеріалі, в інформації, підготовленій для ЗМІ, то він має вжити заходів, які гарантують, що ці твердження грунтовані на перевірених наукових даних і не суперечать Кодексу професійної етики соціолога.

5.3. Соціолог, що співробітничає з іншими особами й організаціями, які створюють або презентують продукти його роботи, несе цілковиту відповідальність за ті повідомлення, що надходять від цих осіб і організацій, якщо вони стосуються його роботи.

5.4. У роботі з пресою, радіо, телебаченням, іншими комунікаційними засобами соціолог усвідомлює потенційну можливість неадекватної інтерпретації його висловлювань журналістами, що пояснюється розбіжностями існуючих фахових вимог до професій соціолога і журналіста, і вживає заходів, щоб ця інтерпретація була адекватною.

5.5. Соціолог стежить за тим, щоб матеріали преси, радіо і телебачення, які прямо або опосередковано використовують результати проведеного ним дослідження, містили адекватну інтерпретацію його даних і необхідний мінімум інформації, що дає змогу аудиторії ЗМІ одержати уявлення про особливості організації і проведення дослідження (опис складу й обсягу вибірки, вказівка на похибку репрезентативності, терміни проведення дослідження, соціологічну організацію, відповідальну за якість інформації).

6. Редакційно-видавнича діяльність

6.1. Передаючи рукопис у професійний часопис, регулярне видання або книгу, що редагується, соціологи гарантують, що це перше подання на публікацію, крім випадків, коли чітко дозволене багатократне подання. Соціологи не передають рукопис на повторну публікацію до одержання офіційного рішення про прийняття до публікації або до повернення рукопису з відмовою.

6.2. При повторному поданні своєї опублікованої роботи в редакцію або видавництво соціолог повідомляє видавців - коли і де ця робота була опублікована раніше.

6.3. Працюючи редактором часопису або регулярного видання, соціолог не керується особистими або ідеологічними преференціями, дотримується конфіденційності процесу рецензування, вживає заходів для своєчасного розгляду всіх рукописів і надання оперативних відповідей на запити про стан розгляду, не заважає публікації всіх рукописів, прийнятих до публікації, якщо в них немає серйозних помилок, виявлених після ухвалення рішення про публікацію (наприклад, плагіат або фальсифікація дослідження).

6.4. Рецензуючи роботи своїх колег, соціолог керується критеріями істини, об'єктивності, професійної компетентності й етики наукової діяльності, уникаючи демонстрації свого власного ставлення до автора, емоційних оцінок, а також навішування ідеологічних і політичних ярликів.

6.5. Вважаючи за благо критичний аналіз своєї роботи на всіх її етапах, соціолог із повагою ставиться до критичних зауважень своїх колег і не розглядає наукових опонентів як особистих ворогів або недоброзичливців.

6.6. Рецензуючи матеріал, поданий до публікації, одержання гранта або з іншою метою, соціолог поважає конфіденційність цього процесу і права власності на інформацію тих, хто подав цей матеріал.

6.7. Соціолог може відмовитися рецензувати роботи інших людей, якщо це стосується його особистих інтересів, особистих взаємовідносин або якщо він вагається щодо чесності когось із тих, хто зацікавлений у результатах рецензування.

7. Освіта, викладання, професійна підготовка

7.1. Беручись до викладацької діяльності, соціолог оцінює свої знання і навички з погляду їх відповідності вимогам якісної соціологічної освіти і, за потреби, вживає заходів для підвищення своєї викладацької кваліфікації.

7.2. На початку свого курсу соціолог надає студентам і слухачам чітку інформацію про зміст курсу і критерії оцінювання знань і навичок, набутих у процесі навчання, якими він керуватиметься при оцінюванні успішності.

7.3. Зміст курсу, вимоги до студентів і слухачів, оцінювання успішності соціолог визначає, керуючись критеріями якісної освіти, забезпечення сучасного рівня соціологічних знань, справедливості оцінок успішності.

7.4. Соціолог не дозволяє особистому неприйняттю або інтелектуальній розбіжності стати на заваді спілкуванню зі студентами і слухачами або впливати на їхнє навчання, успішність чи професійну діяльність.

7.5. Працюючи викладачем, соціолог прагне того, щоб уявлення про майбутню професію у студентів і слухачів формувалися в суворій відповідності із Кодексом професійної етики соціолога.

8. Консультування й експертиза

8.1. Соціолог погоджується працювати експертом або консультантом тільки тоді, коли він детально обізнаний з предмета, методів і технології, якими він планує користуватися.

8.2. Перш ніж братися до роботи експерта або консультанта, соціолог надає зацікавленій особі або організації, яким він планує надавати послуги, точну й повну інформацію про свою професійну кваліфікацію, підтверджену освітою, публікаціями і досвідом наукової праці у відповідній сфері. Соціолог не вводить в оману щодо своєї кваліфікації у сфері роботи, що відповідає предмету консультування й експертизи.

8.3. Представляючи свої професійні судження або експертні висновки, соціолог точно, детально і чесно говорить про обмеженість цих висновків.

8.4. Соціолог не береться за роботу з консультації та експертизи, якщо це вимагає порушення норм Кодексу професійної етики соціолога. Соціолог відмовляється від цієї діяльності, коли виявляє таке порушення і не може домогтися виправлення ситуації.

8.5. Якщо соціолог дізнається про неправильне використання або неправильне подання своєї роботи, він має вжити заходів для виправлення ситуації або мінімізації наслідків цього неправильного використання або неправильного подання.

9. Робота за контрактами і надання послуг

9.1. У відносинах із замовниками соціолог суворо дотримується умов, передбачених договірними зобов'язаннями.

9.2. Соціолог не береться за роботу на замовлення, якщо це вимагає порушення норм Кодексу професійної етики соціолога. Соціолог відмежовується від цієї діяльності, коли виявляє таке порушення і не може домогтися виправлення ситуації.

9.3. При укладанні угоди замовник має право на конфіденційність: 1) факту виконання замовлення; 2) свого імені та назви своєї організації; 3) отриманої в результаті дослідження інформації (всієї або якоїсь її частини).

9.4. Розробляючи положення контракту на дослідження або інші послуги, соціолог на самому початку роботи визначає характер відносин із замовником, зокрема пункти і міру конфіденційності замовлення. За згодою замовника в умовах контракту застерігають обмеження і можливості соціолога в майбутньому використовувати результати дослідження у своїй науковій діяльності та публікаціях, графік роботи, оплату та її форму.

9.5. Соціолог має чесно і своєчасно (до підписання угоди або укладання контракту) попередити замовника, що у випадках оприлюднення соціологом результатів емпіричного дослідження він має вказувати спонсора проекту, а отже, згодою на оприлюднення отриманої інформації замовник скасовує можливість конфіденційності організації, яку він презентує.

9.6. Соціолог також має попередити замовника, що в тих випадках, коли замовник планує сам публікувати або якимось іншим шляхом подавати дані соціологічного дослідження для оприлюднення, він має як інформацію, що супроводжує результати, вказувати ім'я соціолога, котрий здійснює керівництво соціологічним проектом, або соціолога - відповідального виконавця соціологічної частини проекту (автора програми), а також назву організації, що здійснює збирання первинної соціологічної інформації.

9.7. Соціолог гарантує збереження конфіденційності, узгодженої в договірному зобов'язанні або контракті, за винятком тих випадків, коли поширення цієї інформації додатково узгоджене із самим замовником або коли розголошення стає необхідним з огляду на вимоги, застережені законодавством.

9.8. Соціолог уживає заходів, щоб утримати тих, з ким він співробітничає (до таких можуть належати роботодавці, видавці, спонсори, організації-замовники, засоби масової інформації), від облудних заяв стосовно його посади, освіти, наукових ступенів, професійної наукової праці, викладання або практичної діяльності.

9.9. Соціолог не дістає вигоди з інформації або матеріалів, пов'язаних із взаємовідносинами з замовником, без дозволу на те замовника.

Відповідальність за порушення Кодексу професійної етики соціолога

1. Соціолог зобов'язаний знати Кодекс професійної етики соціолога. Незнання або нерозуміння етичних норм саме по собі не є виправданням неетичної поведінки.

2. Якщо соціолог почувається непевно в якійсь ситуації або вважає, що якісь дії можуть порушити Кодекс професійної етики соціолога, він консультується з іншими соціологами і Комісією з професійної етики САУ .

3. Коли соціолог має серйозну причину вважати, що його колега порушив етичні норми, і не бачить інших шляхів розв'язання етичного конфлікту, він може звернутися до Комісії з професійної етики САУ із заявою.

4. Соціолог не подає і не підтримує подання безпідставних скарг на неетичну поведінку, що мають за мету радше завдати шкоди уявному порушнику, а не захистити чистоту професійного співтовариства.

5. Комісія з професійної етики САУ наділяється правом одержувати і розглядати заяви з порушення Кодексу професійної етики соціолога членами САУ. Якщо відповідач виходить із членів САУ одразу після подання на нього заяви, КПЕ має розглянути заяву таким чином у разі, коли б відповідач залишався членом САУ.

6. Якщо подія, зазначена в заяві, є або може стати предметом юридичного розгляду, Комісія з професійної етики може відкласти подальший розгляд цієї заяви до завершення юридичної процедури.

7. Кожен член САУ, а також інші особи, котрі вважають, що член САУ порушив етичні норми, може подати заяву до Комісії з професійної етики.

8. Заява може бути подана і від імені самої Комісії з професійної етики.

9. Заява може бути не прийнята до розгляду, якщо вона подається більш як через 12 місяців після факту неетичної поведінки або після виявлення цього факту. Заява, отримана після закінчення терміну в 12 місяців, може не розглядатися, крім ситуації, коли Голова Комісії з професійної етики ухвалить рішення про те, що цей випадок заслуговує на розгляд, незважаючи на завершення терміну. Жодна заява не розглядається, якщо минуло понад три роки після факту неетичної поведінки або виявлення цього факту.

10. У заяві варто зазначити ім'я та адресу позивача; ім'я та адресу відповідача; порушені положення Кодексу професійної етики соціолога; заяву про те, що з цього приводу не було порушено інших юридичних або організаційних процесів, а якщо було, то в якій стадії вони зараз перебувають; повний опис факту поведінки, що порушує Кодекс професійної етики соціолога, включно із джерелами інформації, на якій грунтуються ці звинувачення; копії усіх документів, що підтверджують звинувачення, і в разі потреби прохання про скасування обмеження 12-місячного терміну давнини. Анонімні заяви не розглядаються. Якщо анонімно наданий матеріал має публічний характер, то Комісія з професійної етики може використовувати його для подання заяви від свого імені.

11. Член Комісії з професійної етики САУ розглядає кожну заяву і визначає, чи є відповідач членом САУ і чи підпадає його поведінка під дію Кодексу. Якщо позивач не надіслав інформацію, зазначену як необхідна в попередньому пункті, КПЕ інформує про це позивача і дає змогу надати додаткову інформацію. Якщо через 30 днів відповідь не отримано, тоді справу закривають і позивача про це сповіщають.

12. Якщо заява складена відповідно до вимог Кодексу професійної етики соціолога, то Комісія з професійної етики приймає рішення стосовно того, чи вдаватиметься вона до дій за цією справою. Дії матимуть місце, якщо в поведінці відповідача виявлені обставини, пов'язані з можливим порушенням етичних норм. При цьому до уваги не беруться неймовірні, спекулятивні і/або відверто непослідовні обвинувачення. У разі позитивного рішення про те, що дії матимуть місце, відкривається формальна справа. Якщо ж прийнято рішення не вдаватися до дій, у розгляді заяви відмовляють і повідомляють про це позивача.

13. Якщо Комісія з професійної етики вирішує, що доказів достатньо для розгляду заяви, вона призначає групу розгляду в складі трьох членів КПЕ для проведення розгляду. Ця група може спілкуватися з позивачем, відповідачем, свідками, іншими джерелами інформації, необхідними для виконання групою своїх функцій. Упродовж 90 днів група подає письмовий звіт про результати роботи і рекомендації з приводу санкцій КПЕ, крім випадків, коли, на думку Голови КПЕ, необхідний більш тривалий термін. Копії результатів роботи групи і рекомендацій передають позивачу і відповідачу, котрі мають право відповісти на них упродовж не більш як 30-ти днів.

14. Комісія з професійної етики визначає, чи було порушення Кодексу професійної етики соціолога, виходячи з заяви, відповіді, інформації, наданої групою розслідування, рекомендацій і результатів роботи групи, наступних відповідей сторін. КПЕ може заслухати свідків, якщо це істотно для справедливого розгляду. КПЕ може повернути матеріали групі для подальшого розслідування. На завершення цього процесу КПЕ ухвалює визначення про те, чи мало місце порушення Кодексу професійної етики соціолога, а також готує підсумковий документ і визначає відповідні санкції.

15. У будь-якому разі, коли було ухвалено визначення про порушення Кодексу професійної етики соціолога, Комісія з професійної етики може не застосовувати санкцій або застосувати одну санкцію чи більше з наведених далі:

- Приватна догана. У разі порушення етичних норм, яке не завдало серйозного персонального і/або професійного збитку, відповідачеві може бути надіслано повчальне послання з приводу цього порушення з умовою виконання вимог щодо виправлення ситуації. Відмова задовольнити вимоги, зазначені в догані, може призвести до призначення більш серйозних санкцій;

- Публічна догана. Якщо Комісія з професійної етики вважатиме, що порушення заслуговує більшого, ніж приватна догана, вона може належним чином зробити текст догани надбанням громадськості;

- Припинення членства. Якщо мало місце серйозне порушення етичних норм, яке завдало істотний персональний і/або професійний збиток, членство відповідача у САУ може бути припинене на період, визначений Комісією з професійної етики. Поновлення членства після закінчення цього терміну може відбуватися автоматично або ж бути зумовлене, у разі потреби, подальшим рішенням Комісії з професійної етики.

16. Голова Комісії з професійної етики повідомляє позивача і відповідача про рішення КПЕ.

17. Відповідач, котрий за рішенням Комісії з професійної етики порушив Кодекс професійної етики соціолога і до якого застосовані санкції, може оскаржити це рішення, звернувшися з оскарженням із зазначенням причин не пізніше 30 днів після одержання рішення Комісії з професійної етики. Якщо оскарження подано, Президент САУ призначає групу розгляду оскарження з трьох осіб (членів Правління САУ) для перевірки інформації, розглянутої КПЕ, і для прийняття, не пізніше як через 90 днів, рішення про підтвердження або скасування рішення КПЕ. Група розгляду оскарження може визначити, що рішення і санкції КПЕ не відповідають ситуації. Рішення групи розгляду оскарження виносять на Президію або з'їзд САУ для остаточного рішення про характер порушень і санкції.

18. Подання заяви на члена САУ і всі процедури, описані у розділі 10 цього документа, є конфіденційною інформацією Комісії з професійної етики, групи розслідування, групи розгляду оскарження і Президента САУ до винесення остаточного рішення. Рішення КПЕ про порушення Кодексу професійної етики соціолога або такі самі рішення групи розгляду оскаржень є конфіденційними, крім випадків, коли йдеться про припинення членства, або якщо санкція передбачає ознайомлення з цим рішенням громадськості. Імена членів асоціації, виключених з її складу, і стислі пояснення причин щороку подають у Правління САУ і друкують в офіційному бюлетені САУ.

Висновок

Визнання і виконання даного Кодексу є обов'язковими для всіх членів Соціологічної асоціації України протягом усього періоду їхньої соціологічної діяльності. Необхідними умовами прийому нових членів САУ є знання Кодексу професійної етики соціолога і готовність дотримувати викладених у ньому вимог до професійної діяльності соціолога.

3. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3.1 Підготовка студентів до семінарських занять

Семінарські заняття є найважливішою формою навчання студентів. Вона відома ще з античних часів. В перекладі з латині “семінар” означає “розсадник”, “розсадник знань”. Завданнями семінарських занять є: стимулювання регулярного вивчення студентами тих або інших тем навчального курсу, закріплення знань, отриманих студентами під час лекцій і опрацювання літератури, перевірка рівня засвоєння знань, вироблення навичок усних виступів і ведення наукових дискусій.

Форма проведення семінарського заняття може бути різноманітною:

семінар-бесіда /студенти відповідають на питання, що задає викладач/,
семінар-колоквіум /у формулюванні та обговоренні питань беруть участь і викладачі і студенти/,
семінар-симпозіум /обговорення та рецензування письмових рефератів і усних доповідей студентів/,
семінар-диспут /вільна дискусія по заздалегідь наміченим найбільш гострим питанням теми/,
семінар – контрольна робота /письмові відповіді студентів на запропоновані викладачем питання, тести / тощо.

Якщо в лекції найбільша активність притаманна викладачу, то на семінарських заняттях джерелом активності виступають студенти, що передбачає їх глибоку якісну підготовку. Починаючи підготовку до семінарського заняття, необхідно, передусім, ознайомитися з програмою і планом семінарського заняття. Виявивши коло основних питань, їх логічний зв'язок, доцільно скористатися методичними рекомендаціями до заняття і запропонованою літературою. Потім необхідно прочитати конспект лекції та відповідний розділ підручника або навчального посібника за темою семінару для виявлення загального змісту проблеми. Після цього доцільно прочитати рекомендовані першоджерела, і, нарешті, перейти до ознайомлення зі спеціальною літературою з теми, монографіями, статтями, даними соціологічних досліджень тощо. Не слід квапитись з негайним конспектуванням або ксерокопіюванням матеріалів. Це може призвести до механічного копіювання, переписування та зайвої витрати часу.

Наступним моментом є обдумування. Студенти повинні визначити основні теоретичні положення, думки авторів опрацьованих робіт, окреслити значення їх основних ідей для сучасності, визначити можливості їх використання під час висвітлення теми семінарського заняття.

Наступний момент – конспектування. Форма підготовки нотатків до семінарського заняття може бути довільною, її визначає сам студент на свій розсуд, виходячи з індивідуальних можливостей. Але необхідно ставитися до таких напрацювань, як до результатів Вашої аналітичної діяльності, які необхідно додати до конспекту і будуть використані ще не раз. Інший погляд на нотатки, що готуються «одноразово» - божевільне марнотратство.

Нотатки до семінару можуть мати повні відповіді на питання з урахуванням певного обсягу опрацьованої літератури або у форм тез, у яких матеріал наводиться стисло з виокремленням основних положень. Якість підготовки буде вищою, якщо буде складено простий або розгорнутий план відповіді.

Студент повинен готуватися до відповіді на всі питання семінарського заняття, але при цьому, доцільно зосередитися на одному як предметі своєї підготовки, з найбільш глибоким, ґрунтовним вивченням матеріалу. Деякі студенти помилково зосереджуються саме на власному виступі, тому продовжують готуватися до нього й під час семінару та не слухають інші виступи, а коли виступ відбувся –«відпочивають на лаврах» й не звертають увагу на будь яку іншу інформацію. Семінар, як форма навчання, протягом всього часу потребує від студента потужної аналітичної роботи щодо з’ясування означеної теми заняття. Для цього необхідно активно використовувати виступи інших студентів, які треба уважно слухати та одночасно робити записи основних положень, фіксувати моменти що потребують уточнення або зауважень на які звертається увага під час обговорення. Розгляд навчальних питань або проблем, що виносяться до обговорення на семінарі, обов’язково повинний закінчуватися фіксованими висновками до яких дійшов студент за допомогою аудиторії і викладача. Відсутність висновків – свідчення про те, що на семінарі Ви згаяли час. На цій підставі, виступи на семінарі не повинні перетворюватися на запам’ятовування або декламація «ксероксу» наукового тексту, а бути результатом аналізу студента цього тексту, тобто розкривати власне бачення студентом проблеми, що розглядається. Такою демонстрацією є власні висновки, як запорука формування наукового світогляду студента.

На семінарському занятті практикуються фіксовані виступи студентів у вигляді докладів, реферативних повідомлень, які обговорюються, при цьому, підготовка реферату має певний алгоритм. Вимоги і традиції вищої школи, щодо його оформлення розглядається у підрозділі 3.2.

3.2 Методичні рекомендації до написання рефератів

Слово "реферат" звичайно вживається в двох значеннях. Перше – доповідь на певну тему на основі критичного використання літературних та інших джерел. Друге – стисле викладення змісту наукової роботи, книги. Найчастіше на семінарських заняттях перевага віддається першому значенню терміну “реферат ”.

Студентський реферат – це письмова робота за певною науковою темою, яка готується на ґрунті вивчення документів, монографій, брошур, статей, особистісних спостережень. Реферативний метод сприяє формуванню у студентів навичок самостійної роботи з науковим матеріалом, вимагає його аналізувати, систематизувати та робити висновки. Головна цінність роботи над рефератом полягає у тому, що вона привчає майбутнього фахівця не переписувати та прагнути запам’ятати «готове», а сприяє придбанню «нового» знання та набуття навичок критичного і творчого підходу до будь-яких явищ та подій у суспільстві. Підготовка реферату та його оприлюднення (усний виступ) поглиблює знання студентів, поширює їхній кругозір, призвичаює логічно й творчо мислити, розвиває культуру мовлення.

Для початку роботи над рефератом необхідно вибрати тему. Найбільш актуальні теми можуть запропонувати викладачі кафедри соціології. Однак, можна сформулювати тему і самостійно. При цьому необхідно керуватися наступними міркуваннями: тема повинна бути пов'язана з проблемами, напрямами навчального курсу, містити інформацію, корисну для розширення кругозору, поглиблювати як власні знання, так і знання студентів групи.

Після визначення теми необхідно скласти попередній план реферату. Остаточний його варіант буде визначений після ознайомлення та опанування наукової літератури.

Достатньо трудомістким є наступний етап – підбір і робота з літературою. Підбирають літературу за допомогою каталогу в бібліотеках, якщо виникають труднощі, можна порадитися з викладачем. Існують різноманітні способи опрацювання відібраної літератури. Найбільш розповсюдженою є наступна послідовність дій:

необхідно ознайомитися зі змістом, виділити розділи, параграфи, які привернули увагу;
швидко проглянути матеріал;
прочитати його уважно і виділити відповідні частини тексту;
зробити виписки або скласти тези;
систематизувати отримані наробки.

Після цього можна скласти остаточний варіант плану реферату і розпочати його написання. Структура реферату є усталеною й складається з наступних компонентів:

Вступ, в якому обґрунтовується вибір теми реферату окреслюється актуальність і ступінь розробленості проблеми, обов’язково формулюється мета реферату.
Основна частина. В основній частині висвітлюється обрана тема, для цього можливо визначити два – три питання, що розкривають зміст проблеми, теоретичні положення, наводяться факти та результати соціологічних досліджень (з посиланням на джерело, статистичний матеріал тощо). Викладення матеріалу з наукових літературних джерел супроводжується їх обов’язковим аналізом та коментарем, які пропонуються у вигляді проміжних власних висновків.
Висновки. У висновках відбувається фіксація положень до яких дійшов автор під час вивчення означеної теми та написання реферату.
Список літератури, де вказується повна бібліографія джерел на які спирався автор під час написання реферату.

Важливим моментом написання реферату є його оформлення, яке робиться за певними правилами. Основні з них такі:

Реферат оформляється на стандартних аркушах (А4) друкованим текстом у півтора інтервали, у разі рукопису – розбірливим почерком.

Обсяг роботи у середньому 10-12 сторінок.

Нумерація сторінок проставляється у правому верхньому куті арабськими цифрами. Титульний аркуш включається до загального обсягу сторінок, але номер не ставиться.

Обов’язкові поля: з ліва – 2,5, з права – 1, з верху – 2, з низу – 2 сантиметри.

Реферат завжди має Титульний лист, на якому вказуються:

назва університету, факультету, кафедри;
назва теми реферату;
прізвище, ім'я, по-батькові виконавця,
місто, рік написання.

При цитуванні або наведені у тексті фактів та цифр необхідно вказувати джерело (робити посилання).

Список використаної літератури оформляється наскрізно, тобто по мірі появи цитат у тексті, або в алфавітному порядку. Літературні та інші джерела оформлюються у відповідності до загальних вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: Загальні вимоги та правила складання» (Зразок оформлення списку літератури наводиться у підрозділі 3.9).

Науковий, творчий рівень реферату можна визначити за наступними критеріями:

- рівень самостійності автора у розкритті теми, логічність плану реферату та послідовність наведення матеріалу;

- використання останніх наукових досягнень у даному напрямку;

- розкриття специфіки питання, що вивчається;

- зв'язок теорії з сучасним життям;

- логічна послідовність тексту;

- критичність - наявність критичних зауважень;

- зв'язок порушеної проблеми з фаховою діяльністю;

- наведення автором особистісних спостережень;

- наявність власний висновків та рекомендацій;

- об’єктивність позиції автора реферату.

Важливими складовими роботи над рефератом є його написання та оформлення, що дозволяє вирішити проблеми фіксації (насамперед для себе) результатів власної пошукової діяльності та їх оприлюднення. Для цього дотримання правил оформлення надасть змогу стисло та зрозуміло ознайомити викладача та колег-студентів з результатами Вашої праці, полегшить вирішення задач публічного виступу.

Для того, щоб виступ був яскравим, визивав зацікавленість та бажання аудиторії його обговорювати, висловлювати свою думку, доповідач повинен дотримуватися певних рекомендацій оприлюднення реферату.

Рекомендації щодооприлюднення реферату:

перед виступом необхідно опрацювати текст реферату, виділити опорні слова, визначення, головні ідеї, що полегшить чітке викладення змісту;
необхідно повідомити мету реферату, головну його ідею і пам'ятати про це під час виступу, акцентуючи увагу присутніх на висвітленні самих важливих проблем;
заздалегідь визначити термін виступу (як правило він не повинен перевищувати 7-10 хвилин), розподілити час на висвітлення окремих питань реферату та висновків;
обміркувати форму подання найбільш важливих питань, дискусійних моментів реферату (від висновків до аргументації або навпаки – від аргументації до висновків);
особливу увагу зосередьте на загальних висновках (у формі умовивід або постановки проблеми).

Оприлюднення реферату, як перевірка Ваших висновків і сформованих суджень – важливий крок у формуванні наукового світогляду студента.

3.3 Методичні рекомендації до написання контрольних робіт

Навчальним планом передбачається форма навчання - письмові контрольні роботи, яка ефективно сприяє організації та проведенню самостійної роботи студентів, з метою формування необхідних навичок набуття знань і проведення науково-пошукової роботи. Виконана контрольна робота є формою звітності про рівень підготовки студента.

Підготовка контрольних робіт

а) задачі контрольних робіт:

В контрольній роботі з суспільних дисциплін студент повинен самостійно відпрацювати одну з запропонованих кафедрою тем.

Виконання контрольної роботи покликано продемонструвати:

рівень засвоєння студентом наукових положень щодо розгляду проблеми яка розглядається;

бачення автором значення обраної теми;

вміння щодо самостійного вивчення першоджерел та критичного аналізу літератури;

навички щодо висвітлення основних питань та володіння науковою мовою;

вміння робити обґрунтовані висновки;

знання вимог щодо організації та оформлення результатів наукового пошуку.

б) порядок роботи над контрольною роботою:

Щоб написати контрольну роботу необхідно дотримуватися наступного алгоритму:

- ознайомитися з переліком запропонованих тем;

- обрати тему та узгодити план її виконання з викладачем за напрямком;

- з’ясувати предмет обраної теми;

- підібрати необхідну літературу, що розглядає обрану тему;

- ознайомитися з навчальними посібниками, що розкривають проблеми обраної теми, щоб отримати загальне уявлення про її місце у суспільному процесі;

- ознайомитися з книгами, монографіями, збірниками наукових статей та іншими періодичними науковими виданнями;

- скласти бібліографію обраної теми;

- скласти план висвітлення теми;

- підібрати необхідні для висвітлення теми матеріалів (бажано робити нотатки на окремих аркушах де вказане джерело, у такій спосіб легше систематизувати накопичений матеріал щодо висвітлення окремих питань порушеної теми та робити посилання на джерело;

- обов’язково контрольна робота закінчується висновками, де автор висвітлює результати вивчення питань та порушеної проблеми;

- оформити текст роботи у відповідності до встановлених вимог;

- в установлені терміни подати контрольну роботу на перевірку викладачу (контрольні роботи, що підготовлені студентами заочної форми навчання подаються на кафедру соціології не пізніше одного тижня до початку сесії).

*До того як подати контрольну роботу на перевірку викладачу, необхідно перевірити текст на правопис і орфографію, стилістичні помилки та зробити необхідні виправлення.

в) структурні складові контрольної роботи:

Контрольна робота обов’язково повинна бути пронумерована. Нумерація сторінок в роботі наскрізна, включаючи літературу. Починається вона з Титульного листа, але номер сторінки на ньому не ставиться, фактично нумерація «2» починається з другої сторінки, на якій знаходиться «ЗМІСТ». Номер ставиться зверху у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Контрольна робота повинна бути надрукована. Вимоги до набору тексту наступні: текст послідовно набирається на одній стороні стандартного аркушу паперу формату А-4 (210х297 мм), 14 кеглем, шрифт Times New Roman, з інтервалом між строками 1,5, з полями: ліворуч – 3,0 см, праворуч – 1,5 см, згори і знизу – по 2 cм. Виділення у тексті «жирним» робляться лише у назві структурних елементів, інші виділення «жирним» або «курсивом», зміни у шрифтах - зайві та небажані.

Контрольна робота за обсягом не повинна перевищувати 15-18 сторінок (А-4) машинописного тексту і складається з наступних елементів:

Титульних аркуш (див. зразок у підрозділі 3.9)
«ЗМІСТ» - наводиться на наступній сторінці як план роботи з визначенням питань та початкових сторінок у тексті.
«ВСТУП» - коротко (на 1-2 сторінках) розкривається значення теми її наукова та практична актуальність, ступінь розробленості (повнота та всебічність висвітлення проблеми та її окремих сторін). Визначити об’єкт та предмет, мету та завдання роботи. Ці речі допомагають автору визначитися з напрямком наукового пошуку та висвітлюють глибину осмислення студентом обраної теми.
Основна частина контрольної роботи (складає дві третини від всього обсягу роботи) і передбачає змістовне розкриття порушеної проблеми. Текст основної частини роботи повинен бути структурно розбитий на частини, для цього можна виокремити питання (2-4 питання), вирішення яких допомагає автору висвітлити аспекти проблеми. Розподіл на питання обов’язково відбивається у «ЗМІСТІ». Початок викладення кожного нового питання за планом контрольної роботи повинен мати назву у відповідності до плану. Події та соціальні явища необхідно розглядати у розвитку, з урахуванням всієї сукупності фактів які розкривають зміст порушеної теми. Під час розгляду проблеми в основному необхідно використовувати новітні публікації, представляти різні точки зору, що наявні у вітчизняної та зарубіжної соціології. Бажано при написанні роботи застосовувати дискусійний стиль наведення матеріалу. У тексті обов’язково необхідні посилання на джерело де наводяться факти та погляди науковців. Можливо для ілюстрування тверджень роботи використовувати наочні матеріали: фото, малюнки, схеми, таблиці та ін., але треба пам’ятати, що наочність вторинна і тільки доповнює викладення матеріалу (вимоги щодо їх оформлення наводяться у підрозділі 3.8).

Розгляд кожного питання обов’язково повинен висвітлювати результати проведеного аналізу, закінчуватися висновками до яких дійшов автор при розгляді питання (вимоги щодо оформлення посилань та висновків наводиться у підрозділі 3.8).

«ВИСНОВКИ» (на 1-3 сторінках) складають головні висновки, як результат розгляду за всією темою. Висновки повинні бути конкретними та чітко висвітлювати умовиводи автора.
«СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» складається лише з джерел, на які автор роботи посилається у тексті і є важливою та обов'язковою частиною роботи. Джерела наводяться обов’язково мовою оригіналу. Література у списку може групуватися або за появою у тексті посилань, або в алфавітному порядку (зразок оформлення бібліографії у списку літератури наводиться у підрозділі 3.9).

Контрольна робота не є механічним переписуванням джерел та публікацій інших авторів, а покликана висвітлити логіку розвитку поглядів та обґрунтування точки зору автора роботи. Виконана контрольна робота свідчить про здатність студента самостійно аналізувати порушену проблему та робити висновки. На цій підставі, контрольна робота оцінюється за наявність самостійного, творчого підходу студента до розгляду обраної ним теми.

У разі виникнення труднощів при виконанні контрольної роботи студенти можуть звернутися за допомогою до викладача. Під час консультації отримати поради та роз’яснення моментів які викликали труднощі при написанні контрольної роботи.

3.4 Положення про контрольну модульну роботу (КМР)

Контрольна модульна робота(КМР) є обов'язковою складовою підсумкового контролю навчальних досягнень студентів денної форми навчання.

Виконання студентами КМР спрямоване на всебічну і комплексну перевірку обсягу, рівня та якості засвоєння ними всього навчального матеріалу, що входить до кожного модуля: як матеріалу, що підлягає вивченню під час аудиторної роботи, так і самостійної роботи. Графік проведення модульних контролів доводиться до відома студентів на початку семестру.

Зміст КМР, критерії її оцінювання визначаються робочою програмою з відповідної навчальної дисципліни. За формою робота може передбачати:

1)теоретичні запитання нормативного або проблемного характеру (вирішення тестових завдань, висвітлення «відкритих» питань);

2)вирішення практичних завдань.

Критерії оцінювання кожного із завдань, а також усієї КМР висвітлюються безпосередньо в модульній контрольній роботі. Зміст контрольних модульних робіт затверджуються на засіданні кафедри.

З кожного модуля готується не менше трьох варіантів КМР. Контрольні модульні роботи укладаються викладачами кафедри соціології, які здійснюють заходи щодо постійного розширення пакету (фонду) модульних контрольних робіт з усіх навчальних дисциплін.

Контрольні модульні роботи виконуються всіма студентами у встановлені терміни. На контроль виносяться затверджені кафедрою варіанти КМР. Науково-педагогічні працівники покликані здійснювати заходи щодо створення умов для об'єктивного виявлення та оцінки навчальних досягнень студентів: перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу, рівня сформованості навичок практичного використання отриманих знань.

Контрольні модульні роботи оцінюються відповідно до критеріїв, які визначені в робочій програмі з навчальної дисципліни. Помилки в модульній контрольній роботі не виправляються – оцінюється наявний стан.

Після проведення модульної контрольної роботи викладачі в 5-денний термін обов'язково знайомлять студентів з оцінкою за КМР і з загальною оцінкою за вивчення відповідного модуля навчальної дисципліни.

Виконані студентами та перевірені викладачами модульні контрольні роботи зберігаються на кафедрі протягом одного місяця наступного семестру. Умови зберігання модульних контрольних робіт визначає завідувач кафедри.

3.5 Методичні рекомендації до виконання

аналітичного огляду (АО)

Навчальної програмою підготовки фахівців з соціології передбачається форма навчання та звітності - «Аналітичний огляд», яка створює умови щодо розвитку та формуванню навичок аналітичної діяльності у студентів-соціологів і свідчить про рівень набуття цих навичок.

Аналітичний огляд (АО) – це наукова робота, що висвітлює результат аналітико-синтетичної обробки: спостережень (зафіксованих фактів), літератури або інших документів з певної проблеми, теми або питання.

Головна ознака аналітичного огляду – виявлення та формулювання проблем.

На ґрунті аналізу змісту сукупності джерел та критичної і аргументованої оцінки їх змісту, аналітичний огляд передбачає: висвітлення особливостей і характеристик явища, певного питання, теми або проблеми та наведення обґрунтованих рекомендацій і висновків [1].

Мета підготовки аналітичного огляду – визначити характеристики взаємопов'язаних об'єктів, фактів, явищ і подій; висвітлити більш менш цілісну картину проблемної ситуації з обов'язковим визначенням труднощів і проблем подальшого розвитку в даній галузі та висуненням пропозицій щодо можливих шляхів їх розв'язання [2].

На цій підставі, АО обов’язково повинно містить чіткі узагальнення, висновки та рекомендації автора.

Під час роботи над АО студент повинен, шляхом авторського інтерпретування, орієнтувати читача в інформаційному потоці за визначеним напрямком (проблемою) та запропонувати власну оцінку стану проблеми, висвітлити тенденції в її розвитку. При цьому необхідно зазначити, що під інтерпретацією треба розуміти не тільки висловлювання критичних суджень відносно первинної інформації, фактів і подій, які підлягають огляду, а й внесення в текст необхідних деталей, уточнень, пояснень і коментарів, що забезпечує краще розуміння їх сприйняття [3].

Необхідно зазначити, що оцінка завжди здійснюється з певною метою. Тому кожний аналітичний огляд цілеспрямований, покликаний виконувати певну функцію. На цій підставі, визначають різновиди оглядів:

а) огляди-обґрунтування, в яких пропонується оцінка стану питання з обґрунтуванням необхідності вирішення даної проблеми, а також з набором і оцінкою альтернативних шляхів і методів вирішення.

Такі огляди часто є частиною науково-практичних обґрунтувань, доповідей керівництву та інших документів, на підставі яких приймається рішення. Огляди-обґрунтування служать основною формою інформаційного забезпечення розробок, застосовуваної підрозділами аналізу і узагальнення фірм; часто такі огляди видаються у вигляді окремих брошур;

б) підсумкові огляди пропонують характеристику або оцінку досягнутого рівня вивчення позначеної проблеми та перелік ще невирішених питань.

Такі огляди підсумовують певний етап (період) науково-практичного розвитку об'єкта (проблеми) і окреслюють область можливих напрямків його подальшого розвитку.

Підсумкові огляди - основна форма публікацій в спеціальних оглядових журналах.Підсумковий характер носять щорічні (і взагалі періодичні) огляди найбільш важливих вітчизняних і зарубіжних досягнень в галузі науки і практики;

в) прогностичні огляди надають оцінку стану і визначають перспективні шляхи розвитку об’єкту або проблеми.

Такі огляди містять аргументовану оцінку існуючої ситуації, тенденцій, темпів і прогнозів подальшого розвитку явища. Звичайно прогностичний огляд є частиною прогнозу, в який входить ще перелік заходів, необхідних для досягнення поставленої мети.

г) ситуаційні аналітичні огляди являють собою порівняння, аналіз і синтез вилученої з документів інформації - наукових даних, відомості з журнальних статей і патентних матеріалів, рекламних повідомлень, матеріалів конференцій, нарад, кон'юнктурна інформація та ін.

Ситуаційні аналітичні огляди призначені для орієнтації в науковій або практичній ситуації.

д) тематичні аналітичні огляди містять виключно наукові дані за певною тематикою.

е) проблемні аналітичні огляди створюються з метою подолати тематичну вузькість за рахунок використання відомостей з суміжних галузей науки і практики [4].

Наявне різноманіття аналітичних оглядів не є остаточним, можливі й інші види, які обумовлені розподілом оглядів на певні різновиди на різних підставах: вид та глибина аналізу, цільове призначення, завдання, форма представлення і т.ін.

Загальною ознакою аналітичних оглядів є наявність нової, ситуативної інформації, що була відсутня раніше і спеціально синтезована для висвітлення проблеми. Аналітичний огляд - це документ для інформаційного забезпечення для висвітлення проблемної ситуації і таким чином знімати певну частку невизначеності у висвітленні порушеного питання. Головною вимогою аналітичного огляду – наявність чіткої авторської точки зору на питання, що розглядається; позиції з якої автор аналізує публікації, що розглядаються.

Таким чином, аналітичний огляд - це унікальний інформаційний продукт, здатний надати читачу повну і концентровану інформацію з порушеного питання або проблеми, яка вимагає свого вирішення, інформацію про розпорошеній по різних джерелах цінний матеріал.

Узагальнюючи дані про наукові досягнення, концепції, складні завдання і різні підходи до них, аналітичний огляд стає інформаційною моделлю бачення визначеної проблеми та можливостей її вирішення.

Окрім цільового призначення і виду аналізу, огляди поділяються також залежно від форми представлення, яка відображає оперативність оглядової інформації: наприклад, оглядова довідка, щорічний огляд, оглядова стаття, огляд монографічного типу.

Вимоги до структури та оформлення АО

Структура і оформлення оглядових видань визначається за ГОСТ 7.2396. "Издания информационные. Структура и оформление", який передбачає наступні елементи АО:

- основна частина;

- довідково-пошуковий апарат;

- додаткові відомості;

- вихідні відомості.

При цьому підкреслюється, що основна частина і вихідні відомості є обов'язковими елементами [5].

Необхідно наголосити, що ГОСТ висуває вимоги до аналітичних оглядів які плануються до публікації як офіційний документ.

У разі використання АО у навчальному процесі, щодо підготовки фахівців з соціології, припустимо висвітлювати лише необхідні елементи. Тому головну увагу студентам слід приділити роботі над основною частиною АО, при цьому не виключається можливість висвітлення (за необхідністю) й інших елементів.

На цій підставі, за для досягнення головної навчальної мети «Основна частина» яка покликана висвітлити результати аналізу проблемної ситуації чи питання, результати аналітико-синтетичної обробки відомостей, які містяться у первинних документах і наводиться у стислій формі систематизованих відомостей з питань, що розглядаються: об'єкт, проблеми, напрямки діяльності тощо, їх стан, рівень і тенденції розвитку, які супроводжуються аргументованою критичною оцінкою, висновками і рекомендаціями, надається власне як повне за обсягом АО.

Згідно до вимог, основна частина огляду повинна включати:

- вступну частину;

- аналітичну частину;

- висновки;

- додатки.

Вступначастина повинна містити коротке обґрунтування вибору теми огляду, підстава для здійснення АО, характеристику кола питань, що розглядаються в огляді; часові кордони аналізованого періоду і види використовуваних документів, цільове призначення огляду, зв'язок огляду з раніш виконаними з даної тематики оглядами, також містити відомості про укладачів.

Аналітична частинамає містити відомості про фактичний зміст проблеми, основні характеристики, аналіз і оцінку проблеми.

Аналітична частина містить відомості, котрі комплексно у взаємозв'язку і єдності характеризують досягнутий рівень, основні тенденції, напрямки і перспективи розвитку предмету огляду (проблеми галузі, галузі науки, соціальні практики і т.п.). Коло питань, що розкриваються в аналітичній частині, їх зміст визначаються предметом огляду, спрямуванням і метою, з якою складається огляд. Головна увага приділяється виявленню основних, перспективних напрямків, характерних для явища, що оглядається.

Висновкиповинні містити висновки і пропозиції автора, відомості про виявлені автором нові напрямки, тенденції і перспективи подальшого розвитку явища або наукового вивчення.

(Вимоги щодо оформлення тексту та його структурних елементів, таблиць, діаграми, результатів експериментів, матеріалів довідкового характеру, що доповнюють основний зміст огляду, здійснюється за загальними вимогами їх оформлення, які наводяться у підрозділі 3.8)

Підготовлений аналітичний огляд студент повинен надати викладачу в установлені програмою терміни і отримати оцінку

Науково-аналітичний, творчий рівень АО визначається за наступними критеріями:

- рівень самостійності автора у розкритті теми, логічність структури АО та аналітичність наведеного матеріалу;

- використання широкого кола літературних джерел, що висвітлюють різноманітні точки зору у даному напрямку;

- розкриття проблемного характеру питання, що вивчається;

- обґрунтованість та глибина проведеного аналізу;

- логічна послідовність тексту АО;

- критичність - наявність критичних зауважень;

- зв'язок порушеної проблеми з фаховою діяльністю;

- наведення автором особистісних спостережень;

- наявність власний висновків та рекомендацій;

- об’єктивність позиції автора АО.

Важливими складовими роботи над АО є його написання та оформлення, що дозволяє вирішити проблеми фіксації (насамперед для себе) результатів власної пошукової діяльності та їх оприлюднення. Для цього дотримання правил оформлення надасть змогу стисло та зрозуміло ознайомити викладача та колег-студентів з результатами Вашої праці, полегшить вирішення задач оприлюднення АО.

Список додаткової літератури щодо роботи над АО

Галузева система науково-технічної інформації з архівної справи та документознавства. Структура та основні напрями функціонування: СОУ 92.522892594-001-2004 [Текст]. - [Чинний від 2005-01-01]. - К.:Державний комітет архівів України, 2005. -28с.
Сляднева Н. Информационно-аналитическая деятельность: проблемы и перспективы [Текст] /H.Сляднева //Информационные ресурсы России. - 2001. - № 2. - С.14-21.
Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів [Текст] /Н.М.Кушнаренко, В.К.Удалова. - К.: Знання, 2006. -334 с. С.306.
Коркжова A.A. Основы научно-технической информации [Текст] /A.A.Коркжова, В.Г.Дера. - М.: Высш.школа, 1985. -224с. С.168.
Издания информационные. Структура и оформление : ГОСТ 7.23-96. (Взамен ГОСТ 7.23-80) [Текст]. - [Введ. 01.01.98]. - Минск: Изд-во стандартов, 1997. - 10 с.
Антонова С.Г. Редакторская подготовка изданий [Текст] /С.Г.Антонова, В.И.Васильев, И.А.Жарков [и др.] /под общ. ред. С.Г.Антоновой - М.: Издательство МГУП, 2002. - 468 с.

3.6 Загальні положення підготовки наукових робіт

(курсових, випускних і дипломних)

Важливу роль у навчанні студентів, розвитку їх професіоналізації та спеціалізації відіграють курсові роботи, що виконуються на 2 та 3 курсах. Студенти, навчання яких здійснюється у відповідності з навчальним планом підготовки бакалавра з соціології, для підтвердження свого професійно-кваліфікаційного рівня виконують на 4 курсі випускну бакалаврську роботу, що по своєму змісту являє собою розширену і поглиблену курсову. Студенти, навчання яких здійснюється у відповідності з навчальним планом підготовки спеціаліст з соціології, для підтвердження свого професійно-кваліфікаційного рівня виконують на 5 курсі дипломну роботу.

Кафедра соціології, пропонує певний перелік тем курсових, випускних і дипломних робіт і орієнтує студентів на вивчення найбільш актуальних наукових та практичних суспільних проблем, особливо вітаються теми, що висвітлюють соціальні проблеми м. Дніпропетровська, однак при цьому не виключається можливість прояву ініціативи і власного наукового інтересу студента. У ході підготовки, написання та захисту курсових, випускних і дипломних робіт передбачається вирішити наступні завдання:

формувати у студентів уявлення, щодо самостійного вибору напряму творчого пошуку та формулювання проблеми;
набути практичних навичок роботи з науковою літературою, нормативними актами, соціальною статистикою, результатами соціологічних досліджень;
поширити і поглибити знання зі спеціальності, підвищити рівень теоретичної підготовки і практичної майстерності;
розвинути творчій хист студентів, заохотити їх до науково-дослідної діяльності у галузі методології, теорії, спеціальних соціологічних теорій, методики і техніки соціологічних досліджень;
формувати уміння щодо оформлення результатів власного наукового пошуку;
набути навичок та впевненості щодо публічного виступу, презентації напрацьованого матеріалу та ведення наукової дискусії.

Робота над курсовими, випускними і дипломними роботами передбачає можливість участі студентів в науково-дослідницькій роботі, що проводиться кафедрою соціології.

3.7 Методичні рекомендації до підготовки та захисту

курсових робіт

Загальні положення

Студенти, навчання яких здійснюється у відповідності з навчальним планом підготовки бакалаврів соціології, для набуття навичок формулювання науково-пошукової проблеми та її вивчення, на 2, 3 курсах навчання готують курсову роботу, яка є певним підсумком зусиль студента щодо набуття навичок роботи з науковою літературою та оформлення результатів наукового пошуку. Курсові роботи створюють умови щодо формування певних вмінь та з’ясувати, в якій мірі студенти оволоділи теоретичними знаннями та практичними навичками соціолога, допомагають виявити їхні наукові інтереси, схильності і творчий хист.

Вимоги до курсових робіт мають диференційований підхід з урахуванням року навчання студентів, тому підготовка курсової роботи на 2 і 3 курсі має певні відмінності. Так, курсова робота студента 2-го курсу (за обсягом 35-40 сторінок) висвітлює:

1) результати узагальнення студентом теорій та концепцій, що висвітлюють порушену проблему;

2) визначають стан об’єкту роботи, який ґрунтується на оцінках інших науковців та вторинному аналізі наявних емпіричних досліджень;

3) висновки автора курсової роботи як результат їх пошукової роботи.

Курсова робота на другому році навчання передбачає наявність аналітичної діяльності студентів щодо спеціальної літератури з обраної теми. Основний зміст роботи складає аналіз теоретичного висвітлення змісту соціальних об'єктів і процесів з метою визначення їх складових, сутнісних характеристик, тенденцій і закономірностей розвитку. Студенти, під час написання курсової роботи, повинні набути та продемонструвати уміння щодо аналізу теоретичних джерел, виокремлення головного, порівняння, визначення закономірностей і тенденцій теоретичного відображення соціальних явищ, формулювання аргументованих висновків. Набуті навички оформлення бібліографії за темою.

На третьому році навчання до курсової роботи (за обсягом 40-45 сторінок) висуваються більш високі вимоги ніж до робіт на другому курсі. Тому тема повинна бути ширшою та мати науково-практичну значущість. Збільшується число наукових джерел, що використовуються при її розробці. Змістовно курсова робота студентів третього курсу пов'язана з побудовою певної концепції дослідження об'єктів і процесів, виявленням соціальних механізмів, визначенням специфіки їх функціонування. Студенти повинні продемонструвати:

1) володіння методами аналізу і синтезу, побудови гіпотез, проведення узагальнень, розробки прогнозів, фіксації реального стану соціального об’єкта - проведення власного емпіричного дослідження, що є обов’язковою умовою курсової роботи студента 3- курсу;

2) вміння оформлювати результати наукового пошуку у відповідності до наукових традицій.

Підготовлена курсова робота підлягає публічному захисту, який вимагає певних вмінь демонстрації самостійності у наведенні висновків та висвітлення проблеми, ведення наукової дискусії.

Кафедра соціології пропонує певний список курсових робіт, орієнтує студентів на вивчення найбільш актуальних проблем, однак при цьому не виключає ініціативу і прояв власного інтересу студента.

Тема курсової роботи узгоджується з науковим керівником та затверджується на засіданні кафедри соціології. Під час роботи над обраною проблемою студент регулярно навідує наукового керівника для доповіді про хід роботи над курсовою роботою та консультацій.

Робота над курсовою призначена сприяти здобуттю студентом знань щодо наукової методології та методики проведення наукового пошуку, проведення соціологічного дослідження, формуванню навичок до кваліфікованого узагальнення даних, використанню базових знань з соціологічної науки.

Підготовка курсової роботи передбачає наступний алгоритм.

Основні етапи виконання курсової роботи:

1) вибір теми;

2) визначення «об’єкту» та «предмету» наукового дослідження;

3) формулювання мети і завдань курсової роботи;

4) збір матеріалу, відбір літератури за темою, попередня підготовка до оформлення бібліографії;

5) складання графіку роботи;

6) підготовка першого варіанту тексту роботи;

7) подання підготовленого тексту науковому керівнику;

8) доопрацювання тексту у відповідності до зауважень наукового керівника;

9) подання остаточно доопрацьованого і оформленого тексту;

10) отримання від наукового керівника попередньої оцінки і рекомендації на захист;

11) захист курсової роботи.

Згідно наведеного алгоритму виконання курсової роботи, необхідно починати пошук з вибору теми. На початку кожного навчального року тематика курсових, за актуальними напрямками, розробляється кафедрою соціології, при цьому не виключається можливість самостійного вибору теми курсової роботи студентом яка обов’язково узгоджується з науковим керівником. Рекомендується обирати тему таким чином, щоб вона могла стати науковою проблемою для дослідження на весь період навчання студента в університеті, тобто доцільно передбачити можливості її подальшої послідовної розробки у наступних курсових та дипломних роботах за ОКР бакалавра, спеціаліста, магістра. При виборі теми необхідно виходити не тільки з її актуальності, теоретико-прикладного значення проблеми і власної зацікавленості, але й наявності емпіричної бази. Враховувати терміни її реалізації у відповідності до навчального процесу, матеріальних можливостей тощо.

Студент, обравши тему курсової роботи, до 1 жовтня подає заяву на кафедру з проханням затвердити обрану тему і наукового керівника (зразок заяви наводиться у підрозділі 3.9) і починає працювати над пошуком літератури за визначеною темою.

Вивчення визначеної теми наукового пошуку передбачає роботу з науковою літературою. При написанні курсової роботи використовуються наступні наукові джерела:

1) спеціальна наукова література (використання посібників та підручників виключається);

2) матеріали статистики, періодичної літератури, архівні документи;

3) опубліковані результати емпіричних досліджень соціологічних установ або інших дослідників;

4) матеріали емпіричних соціологічних досліджень, які проведені власно студентом.

При роботі з літературою рекомендується:

ознайомитися зі змістом (переліком структурних елементів) джерела, позначити глави та параграфи, або розділи та підрозділи, що мають безпосереднє відношення до висвітлення теми курсової;
уважно прочитати позначене, окреслити найбільш важливі частини;
зробити нотатки, тезове зафіксувати матеріал;
при конспектуванні матеріалу необхідно зафіксувати його джерело (бібліографію) з обов’язковим згадуванням сторінок - де саме наводиться позиція науковця або факт, який ви прагнете використовувати, таким чином не будуть створені труднощі при оформлені посилань;
проаналізувати законспектований матеріал - на базі накопиченого матеріалу скласти попередню структуру висвітлення проблеми;
визначити його достатність для висвітлення обраної теми.

*(Більш докладно з особливостями пошукової роботи, методикою систематизації і аналізу наукової літератури можна ознайомитися у Розділі 4.)

Після затвердження кафедрою теми студент разом з науковим керівником визначає структуру (план) курсової роботи і розробляє календарний графік її виконання. Календарний графік визначає чіткі терміни звітності студента щодо виконання робіт над курсовою (зразок «Графіку виконання курсової роботи» наводиться у підрозділі 3.9).

Результати зусиль щодо написання курсової роботи повинні бути сформульовані за наступної структурою.

Структура курсової роботи

Загальний обсяг курсової роботи складає на другому курсі 35-40, на третьому курсі 40-45 друкованих сторінок (без списку літератури і додатків). Нумерація сторінок в роботі наскрізна, включаючи літературу і додатки. Починається вона з Титульного листа, але номер сторінки на ньому не ставиться, фактично нумерація «2» починається з другої сторінки, на якій знаходиться «ЗМІСТ». Номер ставиться зверху у правому верхньому кутку сторінки без крапки.

Курсова робота повинна бути надрукована. Вимоги до набору тексту наступні: текст послідовно набирається на одній стороні стандартного аркушу паперу формату А-4 (210х297 мм), 14 кеглем, шрифт Times New Roman, з інтервалом між строками 1,5, з полями: ліворуч – 3,0 см, праворуч – 1,5 см, згори і знизу – по 2 cм. Виділення у тексті «жирним» робляться лише у назві розділів та підрозділів, інші виділення «жирним» або «курсивом», зміни у шрифтах - зайві та небажані. Спеціальна палітурка для курсової роботи не потрібна. Текст скріплюється швидкозшивачем, аркуші в додаткові файли вставляти не потрібно – це створює зайві труднощі науковому керівникові у роботі з текстом.

Курсова робота має наступну структуру:

титульний лист;

«ЗМІСТ»;

«ВСТУП» (обсяг 2-3 сторінки);

Основна частина, що складається з глав і параграфів, або розділів і підрозділів та слугує розкриттю теми курсової роботи. Наприклад:

«РОЗДІЛ 1

1.1

1.2

РОЗДІЛ 2

2.1

2.2 »;

«ВИСНОВКИ» (за обсягом у 2-3 сторінки);

«СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ»;

«ДОДАТКИ» (наводяться за необхідністю).

Методичні поради та рекомендації щодо наповнення змісту структурних елементів наводяться у підрозділі 3.8. Зразки оформлення бібліографії, додатків та інших елементів наводяться у підрозділі 3.9 .

Під час підготовки курсової роботи студент регулярно зустрічається з науковим керівником для доповіді про хід роботи та консультацій з питань що виникають. Роль наукового керівника на цьому етапі полягає у наданні допомоги студенту у: складанні структури роботи; оцінці і уточненні наукової літератури; спрямуванні студента на вирішення поставлених у роботі завдань та висвітлення ідей, які лежать в основі роботи; консультуванні щодо використання емпіричних матеріалів або проведення вторинного аналізу результатів соціологічних досліджень; вибору засобів і процедур дослідження; оформлення результатів наукового пошуку.

Студент повинен представити науковому керівнику закінчену курсову роботу (не пізніші ніж за тиждень до призначеної кафедрою дати захисту), яка повинна відповідати наступним загальним вимогам:

1) актуальність порушеної теми;

2) чітка структура;

3) логічна послідовність викладення матеріалу;

4) конкретність викладення результатів роботи;

5) доведеність і обґрунтованість висновків та рекомендацій;

6) відсутність орфографічних та синтаксичних помилок;

7) відповідність вимогам щодо оформлення.

На підставі представленого тексту науковий керівник оцінює курсову роботу студента та надає дозвіл на публічний захист.

Виконання курсових робіт та їх захист здійснюється в терміни, встановлені нормативними документами, що діють в університеті (календарний план та ін.).

Про хід підготовки курсових робіт на засіданні кафедри періодично заслуховуються наукові керівники і студенти.

Остаточний варіант курсової роботи здається на перевірку науковому керівнику не пізніше ніж за тиждень визначеного терміну до її публічного захисту.

Основними критеріями оцінки курсової роботи є:

новизна теми та структура розгляду проблеми;
обґрунтованість актуальності обраної теми;
висвітлення стану розробленості проблеми;
наявність емпіричної бази роботи;
наявність власного емпіричного дослідження;
використання теоретичних концепцій зарубіжних і вітчизняних соціологів;
мова і стиль викладення, застосування соціологічних категорій, соціологічної лексики;
рівень самостійності в судженнях, наявність власної аналітики, проміжних висновків;
демонстрація навичок щодо наукового пошуку та проведення узагальнень;
діапазон використаних наукових джерел;
рівень реалізації дослідницьких завдань, чіткість формулювання висновків;
наявність рекомендацій щодо впровадження результатів наукової роботи;
відповідність оформлення роботи прийнятим стандартам.

Науковий керівник, ознайомившись з остаточним варіантом курсової роботи, оцінює та рекомендує її до захисту.

При невідповідності до вимог щодо наукового рівня змісту та оформлення курсової роботи, науковий керівник повертає її для доопрацювання і усунення недоліків, у випадку коли час вже не дозволяє студенту внести виправлення – пише обґрунтування про недопущення курсової роботи до публічного захисту. Рішенням кафедри призначається час перекладання академічної заборгованості (по закінченню екзаменаційної сесії).

Захист курсової роботи

Захист курсових робіт підготовлених студентами проходить щорічно (у квітні – травні) за спеціально розробленим на кафедрі графіком. Для захисту роботи студентам відводиться 5-7 хвилин на доведення основних положень роботи та відповіді комісії.

Під час захисту курсової роботи студент повинен:

1) викласти актуальність теми, ступінь її розробленості, об’єкт і предмет, мету і завдання курсової роботи (студентам 3-го курсу, обов’язково емпіричну базу курсової роботи).

2) не намагатися, під час захисту, висвітлювати хід пошукових робіт щодо висвітлення проблем які досліджувалися - на це не вистачить часу, тому необхідно чітко сформулювати найбільш важливі положення про отримані результати і висновки;

3) відповідати на питання комісії слід чітко та аргументовано, дотримуватись коректності;

4) для полегшення доведення висунутих положень підготувати фактичний матеріал та емпіричні данні;

5) вірно розподілити час виступу на доведення результатів курсової роботи: підвести підсумки і зробити стислі висновки та пропозиції.

Для полегшення сприйняття соціологічного тексту доцільно використовувати на захисті наочні матеріали – графіки, діаграми, роздатковий матеріал тощо.

Захист курсової роботи обговорюється членами комісії. Результати заносяться у відомість обліку успішності та залікову книжку студента.

3.8 Методичні рекомендації по підготовці та захисту

дипломної роботи за ОКР бакалавра

Загальні положення підготовки випускних робіт бакалаврів

Студенти, навчання яких здійснюється у відповідності з навчальним планом підготовки бакалаврів соціології, для підтвердження свого професійно-кваліфікаційного рівня виконують на 4 курсі дипломну роботу, що за своїм змістом являє розширену й поглиблену курсову роботу, обов’язковою умовою якої є емпірична база власного дослідження та вторинний аналіз інших емпіричних досліджень. Кафедра соціології орієнтує студентів на вивчення найбільш актуальних проблем, особливо вітаються теми, що висвітлюють соціальні проблеми м. Дніпропетровська, однак при цьому не виключається ініціатива і прояв власного інтересу студента.

Тема дипломної кваліфікаційної роботи узгоджується з науковим керівником, обговорюється на засіданні кафедри та затверджується Наказом ректора у відповідності з завданням на виконання дипломної роботи. Вибір теми – важлива річ. Тема роботи, що сформульована виважено та без поспіху – запорука цікавого та результативного наукового пошуку у подальшому. На цій підставі з початку першого семестру 4-го курсу (у вересні) необхідно розпочинати підготовчу роботу у напрямку вибору теми.

У ході підготовки, написання та захисту дипломної робіт вирішуються схожі завдання як до курсової роботи, але до «бакалаврської» висуваються додаткові вимоги:

визначення соціальної проблеми для наукового творчого пошуку;
розуміння змісту методологічних підходів у соціології;
самостійність у роботі з науковою літературою, нормативними актами, результатами соціологічних досліджень;
наявність знань зі спеціальності, відповідний рівень теоретичної підготовки
розуміння наукового та практичного змісту методики і техніки соціологічних досліджень;
практична майстерність щодо організації та проведення емпіричного дослідження;
вміння робити узагальнення та висновки;
наявність та аргументованість власної точки зору;
демонстрація умінь щодо публічного виступу, презентації результатів наукового пошуку, ведення наукової дискусії.

Підготовка дипломної роботи передбачає наступний алгоритм.

Основні етапи виконання дипломної роботи:

1) вибір теми та після узгодження з науковим керівником, затвердження її наказом ректора;

2) отримання завдання на дипломну роботу;

3) збір матеріалу, відбір літератури за темою;

4) робота над змістом роботи, вирішення поставлених мети і завдань;

5) підготовка першого варіанту тексту роботи;

6) подання підготовленого тексту науковому керівнику;

7) доопрацювання тексту у відповідності до зауважень наукового керівника;

8) подання остаточно доопрацьованого і оформленого тексту;

9) оформлення списку літератури та додатків;

10) отримання відгуку від керівника;

11) реєстрація роботи на кафедрі;

12) оформлення Подання голові ДЕК;

13) надання роботи рецензенту для загальної оцінки;

14) підготовка Пояснювальної записки;

15) публічний захист випускної роботи бакалавра;

16) отримання рішення Державної екзаменаційної комісії щодо присвоєння кваліфікації бакалавра.

Дипломна робота за ОКР бакалавра представляє собою закінчену роботу практичного напрямку по вирішенню певної актуальної проблеми. Робота повинна висвітлити знання методології та методичної бази проведення соціологічного дослідження, здатність студента до кваліфікованого узагальнення даних, володіння базисними знаннями соціологічної науки.

Структура випускної кваліфікаційної роботи бакалавра.

Загальний обсяг дипломної роботи складає 50-60 друкованих сторінок (без списку літератури і додатків). Нумерація сторінок в роботі наскрізна, включаючи літературу і додатки. Починається вона з Титульного листа, але номер сторінки на ньому не ставиться, фактично нумерація «2» починається з другої сторінки, на якій знаходиться «ЗМІСТ». Номер ставиться зверху у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Дипломна робота повинна бути надрукована і переплетена у твердій палітурці. Вимоги до набору тексту наступні: текст послідовно набирається на одній стороні стандартного аркушу паперу формату А-4 (210х297 мм), 14 кеглем, шрифт Times New Roman, з інтервалом між строками 1,5, з полями: ліворуч – 3,0 см, праворуч – 1,5 см, згори і знизу – по 2 cм. Виділення у тексті «жирним» робляться лише у назві структурних елементів, інші виділення «жирним» або «курсивом», зміни у шрифтах - зайві та небажані.

Структура кваліфікаційної роботи бакалавра відрізняється від курсової роботи і має певні особливості. Так, робота складається з наступних елементів:

1) обкладинка (у твердій палітурці);

2) титульний лист ;

3) «Реферат»;

4) «Анотація»;

5) «ЗМІСТ»;

6) «ВСТУП» (обсяг 3-4 сторінки);

7) Основна частина, що складається з глав і параграфів, або розділів і підрозділів та слугує розкриттю теми роботи. Наприклад:

«РОЗДІЛ 1

1.1

1.2

РОЗДІЛ 2

2.1

2.2 »;

8) «ВИСНОВКИ» (за обсягом у 3-4 сторінки);

9) «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ»;

10) «ДОДАТКИ».

Методичні поради та рекомендації щодо наповнення змісту структурних елементів наводяться у підрозділі 3.8. (Зразки оформлення бібліографії, додатків та інших елементів наводяться у підрозділі 3.9).

Під час підготовки дипломної роботи студент регулярно зустрічається з науковим керівником для доповіді про хід робіт та консультацій з питань що виникають. Роль наукового керівника на цьому етапі полягає у наданні допомоги студенту у: складанні структури роботи; оцінці і уточненні наукової літератури; спрямуванні студента на вирішення поставлених у роботі завдань та висвітлення ідей, які лежать в основі роботи; консультуванні щодо використання емпіричних матеріалів або проведення вторинного аналізу результатів соціологічних досліджень; вибору засобів і процедур дослідження; оформлення результатів наукового пошуку.

У відповідності до затвердженого графіку Завданні до дипломної роботи, студент повинен представити науковому керівнику закінчену роботу (не пізніше ніж за два тижня до призначеної кафедрою дати захисту), яка повинна відповідати наступним загальним вимогам:

1) актуальність порушеної теми;

2) чітка структура;

3) логічна послідовність викладення матеріалу;

4) конкретність викладення результатів роботи;

5) наявність емпіричної бази роботи, використання емпіричних даних;

6) використання результатів авторського емпіричного дослідження;

7) чіткість і обґрунтованість висновків;

8) наявність рекомендацій автора щодо практичного використання результатів роботи;

9) відсутність орфографічних та синтаксичних помилок;

10) відповідність вимогам щодо оформлення наукових робіт.

Виконання дипломних робіт та їх захист здійснюється в терміни, що встановлені нормативними документами і діють в університеті (календарний план та ін.).

Про хід підготовки дипломних робіт на засіданні кафедри періодично заслуховуються наукові керівники і студенти.

Остаточний варіант роботи здається на перевірку науковому керівнику не пізніше ніж за два тижні визначеного терміну до її публічного захисту.

На підставі представленого тексту науковий керівник оцінює роботу студента і у Поданні голові ДЕК надає висновки щодо її змісту та висвітлює оцінку і рекомендацію щодо її публічного захисту.

Науковий керівник роботи у відгуку висвітлює:

позитивні сторони дипломної роботи та її недоліки;
рівень набуття студентом навичок щодо організації та проведення наукового пошуку, умінь проводити аналіз отриманих даних та робити узагальнення;
ступінь самостійності в судженнях, обґрунтованість актуальності, рівень реалізації дослідницьких завдань, чіткість, конкретність та обґрунтованість сформульованих висновків;
професійність застосування соціологічних категорій, соціологічної лексики;
науковість мови і стилю висвітлення власної точки зору на обрану проблему;
використання емпіричних даних, наявність власного емпіричного дослідження;
відповідність оформлення роботи щодо прийнятих стандартів.

Наявність висновку наукового керівника у Поданні голові ДЕК є обов’язковою умовою щодо прийняття роботи рецензентом на рецензування.

При невідповідності до вимог щодо наукового рівня змісту та оформлення випускної роботи, науковий керівник повертає її для доопрацювання і усунення недоліків, у випадку коли час вже не дозволяє студенту внести виправлення – пише обґрунтування про недопущення дипломної роботи до публічного захисту. У такому випадку рішенням кафедри призначається тема випускної роботи та її захист на наступних рік.

Не пізніше чім за тиждень до призначеної дати захисту, пошукач ступеню бакалавра має представити оформлену дипломну роботу та Подання голові ДЕК на кафедру, де її реєструють та передають рецензенту.

У випадку затримки надання роботи студентом на кафедру, рецензент не має права брати роботу для рецензування. Кожний випадок розглядається зав. кафедрою окремо для прийняття рішення про допуск до захисту.

Рецензент на протязі тижня знайомиться з текстом та готує рецензію на дипломну роботу.

Рецензент оцінює роботу за наступними критеріями:

новизна теми (перевага віддається новим темам) та структура розгляду проблеми;
обґрунтованість актуальності обраної теми;
висвітлення стану розробленості проблеми;
наявність емпіричної бази роботи;
наявність власного емпіричного дослідження;
науковий стиль висвітлення обраної проблеми;
використання теоретичних концепцій зарубіжних і вітчизняних соціологів;
мова і стиль викладення, застосування соціологічних категорій, соціологічної лексики;
рівень самостійності в судженнях, наявність власної аналітики, проміжних висновків, аргументованої авторської позиції, обґрунтованих загальних висновків;
демонстрація навичок щодо наукового пошуку та проведення узагальнень;
діапазон використаних наукових джерел;
рівень реалізації дослідницьких завдань, чіткість формулювання висновків;
практична цінність набутих результатів;
наявність рекомендацій щодо впровадження результатів наукової роботи;
відповідність оформлення роботи прийнятим стандартам.

Підготовлені Рецензія, Подання голові ДЕК, власне дипломна робота за ОКР бакалавра та Пояснювальна записка до неї, передаються секретарю ДЕК (не пізніше ніж за добу до призначеної дати захисту) для підготовки Протоколу засідання ДЕК, щодо захисту студентом кваліфікаційної роботи бакалавра.

Відсутність повного переліку наведених документів є підставою про відмову студентові у проведенні захисту дипломної роботи за ОКР бакалавра. Питання щодо надання студенту можливості провести захист наступного року розглядається на засіданні кафедри.

Захист дипломної роботи

Підготовлена робота підлягає до публічного захисту. Публічний захист наукових робіт проводиться на кафедрі щорічно, дата визначається за відповідним графіком засідання Державної екзаменаційної комісії. На публічний захист запрошуються кореспонденти ЗМІ та представники державних і приватних установ, як зацікавлені особи та потенційні роботодавці.

Для захисту кваліфікаційної роботи бакалавра студентам відводиться 7-10 хвилин на презентацію отриманих результатів щодо розкриття наукової та практичної проблеми.

Повідомлення студента про зміст роботи повинно бути не імпровізацією, а заздалегідь продуманим виступом, тому під час підготовки до цього заходу необхідно ретельно підготуватися, тому слід звернути увагу на наступне:

під час захисту висвітлюються: актуальність теми, ступінь її розробленості, об’єкт та предмет, мета і завдання роботи, емпірична база, ступінь вирішення завдань, що наведені у Вступі;
не треба намагатися викласти перелік здійсненних пошукових робіт, що було здійснено під час написання дипломної роботи, на це не вистачить часу, тому необхідно звернути увагу на формулювання найбільш важливих положень та отримані автором результати, (обов’язково) висновки;
для полегшення доведення авторської позиції підготувати фактичний матеріал та емпіричні данні, можна виділити в тексті доповіді (кольоровими олівцями/маркерами) визначення понять, емпіричні данні, висновки, пропозиції, що є найбільш важливими на думку автора для висвітлення отриманих результатів;
необхідно заздалегідь розподілити час виступу, обов'язково зверніть увагу на висвітлення власних здобутків і стисле наведення висновків;
під час проведення обговорення, уважно вислухати запитання комісії та не поспішати з відповіддю – поводитися стримано;
відповідати на запитання комісії слід аргументовано, посилаючись на думку авторитетних науковців або на емпіричні данні, дотримуватись наукової коректності.

Для полегшення сприйняття презентації результатів дипломної роботи доцільно використовувати на захисті наочні матеріали: графіки, діаграми, роздатковий матеріал тощо, але не слід ними захоплюватися – висвітлюються лише тільки ті матеріали, які безпосередньо використовуються на захисті.

Під час захисту заслуховується виступ студента, та відповіді на питання членів Державної комісії та аудиторії, після чого студенту надається заключне слово. В заключному слові дипломник відповідає на зауваження рецензента і членів ДЕК. Висловлює згоду (або аргументовану незгоду) з зауваженнями з боку наукового керівника або рецензента, що пролунали на захисті.

По закінченню захисту, комісія за підсумками закритого обговорення, виставляє оцінку та приймає рішення про надання кваліфікації бакалавра, про що робиться відповідний запис у протоколі.

Рішення Державної екзаменаційної комісії є остаточним та обговоренню не підлягає.

Якщо захист бакалаврської роботи оцінено на «незадовільно», студенту надається право при відповідному доопрацюванні захистити дипломну роботу наступного року.

Студент допускається до такого захисту на протязі трьох років після закінчення основного курсу. У випадку закінчення цього терміну студент позбавляється права отримання диплому бакалавра і отримує довідку про те, що прослухано курс в університеті та вказуються дисципліни, з яких складено іспити.

3.9 Методичні рекомендації щодо підготовки та захисту

дипломної роботи за ОКР спеціаліста

Загальні положення підготовки дипломної роботи

Студенти, навчання яких здійснюється у відповідності з навчальним планом підготовки за ОКР спеціаліста з соціології, для підтвердження свого професійно-кваліфікаційного рівня виконують на 5 курсі дипломну роботу, яка підводить підсумок вивченню дисциплін, передбачених навчальним планом для підготовки фахівців-соціологів і показує, в якій мірі студенти оволоділи теоретичними і практичними навичками. У дипломній роботі найбільш чітко виявляються наукові інтереси, схильності і творчий хист студента. Обов’язковою умовою є наявність емпіричної бази власного дослідження та вторинний аналіз емпіричних досліджень інших дослідників.

У ході підготовки та захисту дипломних робіт вирішуються схожі завдання як до «бакалаврської» роботи, але до кваліфікаційної роботи спеціаліста висуваються додаткові вимоги, так автор повинен:

при формулюванні теми дипломної роботи розкривати спрямованість на вирішення практичних питань;
продемонструвати розуміння змісту наявних методологічних підходів щодо висвітлення об’єкту дослідження;
розкрити наявність теоретичних знань з соціологічної спеціальності, відповідний рівень практичних навичок щодо організації і проведення емпіричного дослідження;
висвітлювати рівень власного розуміння наукового та практичного змісту методики і техніки соціологічних досліджень;
проводити аналіз отриманого фактичного матеріалу та роботи узагальнення;
наводити аргументовану власну позицію;
під час захисту дипломної роботи, продемонструвати уміння щодо публічного виступу, ведення виваженої наукової дискусії.

Підготовка дипломної роботи передбачає наступний алгоритм.

Основні етапи виконання дипломної роботи:

вибір теми та після узгодження з науковим керівником, обговорення її на кафедрі, тема затверджується наказом ректора;
студент отримує «Завдання на дипломну роботу» де визначаються особливості роботи, консультант з охорони праці, план та графік виконання робіт;
збір матеріалу, відбір літератури за темою;
робота над змістом дипломної роботи, вирішення поставлених мети і завдань;
підготовка першого розділу роботи;
підготовка другого розділу роботи;
підготовка першого варіанту тексту роботи;
оформлення списку літератури та додатків;
подання підготовленого тексту науковому керівнику;
доопрацювання тексту у відповідності до зауважень наукового керівника;
подання остаточно доопрацьованого і оформленого тексту;
отримання відгуку від наукового керівника;
підготовка «Подання Голові ДЕК»;
реєстрація роботи на кафедрі;
надання роботи рецензенту для загальної оцінки;
підготовка «Пояснювальної записки»;
публічний захист дипломної роботи;
отримання рішення державної комісії щодо присвоєння кваліфікації спеціаліста.

Дипломна робота повинна представляти собою закінчену працю практичного спрямування по вирішенню актуальних проблеми українського суспільства. Висвітлити наявні знання студента методології та методичної бази проведення соціологічного дослідження, здатність до кваліфікованого узагальнення даних, володіння базисними знаннями соціологічної науки, робити обґрунтовані висновки.

Кафедра соціології орієнтує студентів на вивчення найбільш актуальних проблем українського суспільства, особливо вітаються теми, що висвітлюють соціальні проблеми м. Дніпропетровська, однак при цьому не виключається ініціатива і прояв власного наукового інтересу студента. Можливий варіант коли автор прагне розробляти проблему, аспекти якої вже розглядалися ним у попередніх наукових роботах (курсова, «бакалаврська»). У цьому випадку накопичені теоретичні наробки та результати власних емпіричних досліджень можуть бути використані у методичному висвітленні та емпіричному обґрунтуванні стану проблеми, але такі матеріали не повинні входити в дипломну роботу автоматично, а лише в доповненому і скорегованому вигляді, у відповідності до мети і задач дипломної роботи.

Тема дипломної роботи узгоджується з науковим керівником, обговорюється на засіданні кафедри та затверджується Наказом ректора у відповідності. Вибір теми – важлива річ. Тема дипломної роботи, що сформульована виважено та без поспіху – запорука цікавого та результативного наукового пошуку у подальшому. На цій підставі з початку першого семестру 5-го курсу (у вересні) необхідно розпочинати підготовчу роботу у напрямку вибору теми.

Обравши тему дипломної роботи, студент повинен подати заяву на кафедру не пізніше 10 січня. На засіданні кафедри розглядаються теми дипломних робіт і призначаються наукові керівники. Теми дипломних робіт і наукові керівники та рецензенти затверджуються наказом ректора університету. Подальші зміни у темі дипломної роботи, наукового керівника або рецензента можливі лише у виняткових випадках і оформлюються відповідним наказом по університету.

Структура дипломної роботи за ОКР спеціаліста

Загальний обсяг дипломної роботи складає 60–70 друкованих сторінок (без списку літератури і додатків). Нумерація сторінок в роботі наскрізна, включаючи літературу і додатки. Починається вона з Титульного листа, але номер сторінки на ньому не ставиться, фактично нумерація «2» починається з другої сторінки, на якій знаходиться «ЗМІСТ». Номер ставиться зверху у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Структура дипломної роботи за ОКР спеціаліста складається з наступних елементів:

1) обкладинка (у твердій палітурці);

2) титульний лист;

3) «Реферат»;

4) «Анотація»;

5) «ЗМІСТ»;

6) «ВСТУП» (обсягом 5-8 сторінок);

7) Основна частина (45-50 сторінок), складається з глав і параграфів, або розділів і підрозділів та слугує розкриттю теми роботи. (Варіанти структури дипломної роботи наводяться у підрозділі 3.9)

8) «ВИСНОВКИ» (обсягом у 4-6 сторінки);

9) «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» (не менше ніж 50 джерел);

10) «ДОДАТКИ» (не більше 15).

Методичні поради та рекомендації щодо наповнення змісту структурних елементів дипломної роботи наводяться у підрозділі 3.8. Зразки оформлення бібліографії, додатків та інших елементів наводяться у підрозділі 3.9.

Під час підготовки дипломної роботи студент регулярно зустрічається з науковим керівником для доповіді про хід робіт та консультацій з питань що виникають у ході роботи. Роль наукового керівника на цьому етапі полягає у наданні допомоги студенту у: формуванні структури роботи; оцінці і уточненні наукової літератури; спрямуванні студента на вирішення поставлених у роботі завдань та висвітлення ідей, які лежать в основі роботи; консультуванні щодо використання емпіричних матеріалів або проведення вторинного аналізу наявний результатів соціологічних досліджень; вибору засобів і процедур дослідження; оформлення результатів наукового пошуку.

Виконання дипломних робіт студентами 5-го курсу та їх захист здійснюється в терміни, що встановлені нормативними документами і діють в університеті (календарний план та ін.). Про хід підготовки дипломних робіт на засіданні кафедри періодично заслуховуються наукові керівники і студенти.

У відповідності до затвердженого графіку, студент повинен представити науковому керівнику закінчену роботу (не пізніше ніж за два тижня до призначеної наказом по університету дати захисту), яка повинна відповідати наступним загальним вимогам:

1) актуальність порушеної теми;

2) чітка структура;

3) логічна послідовність викладення матеріалу;

4) конкретність викладення результатів роботи;

5) наявність емпіричної бази роботи, використання емпіричних даних;

6) використання результатів авторського емпіричного дослідження;

7) чіткість і обґрунтованість висновків;

8) наявність рекомендацій автора щодо практичного використання результатів роботи;

9) відсутність орфографічних та синтаксичних помилок;

10) відповідність вимогам щодо оформлення наукових робіт.

Науковий керівник дипломної роботи у відгуку висвітлює:

позитивні сторони дипломної роботи та її недоліки;
рівень набуття студентом навичок щодо організації та проведення наукового пошуку, умінь проводити аналіз отриманих даних та робити узагальнення;
ступінь самостійності в судженнях, обґрунтованість актуальності, рівень реалізації дослідницьких завдань, чіткість, конкретність та обґрунтованість сформульованих висновків;
професійність застосування соціологічних категорій, соціологічної лексики;
науковість мови і стилю висвітлення власної точки зору на обрану проблему;
використання емпіричних даних, наявність власного емпіричного дослідження;
відповідність оформлення роботи щодо прийнятих стандартів.

Науковий керівник, ознайомившись з остаточним варіантом дипломної роботи, готує висновок, у якому оцінює та рекомендує роботу до захисту.

При невідповідності до вимог щодо наукового рівня змісту та оформлення роботи, науковий керівник повертає її для доопрацювання і усунення недоліків, у випадку коли час вже не дозволяє студенту внести виправлення – пише обґрунтування про «не допуск» дипломної роботи до публічного захисту. Рішенням кафедри призначається тема роботи та її захист на наступних рік.

Наявність позитивного висновку наукового керівника у Поданні голові ДЕК є обов’язковою умовою щодо прийняття роботи на рецензування.

Остаточний варіант дипломної роботи разом з Поданням голові ДЕК (не пізніше ніж за тиждень визначеного терміну до її публічного захисту) реєструється на кафедрі та передається рецензенту.

У випадку затримки надання дипломної роботи студентом на кафедру, рецензент не має права приймати роботу на рецензування. Кожний випадок розглядається завідувачем кафедри окремо для прийняття рішення про можливість допуску роботи до захисту.

Рецензент на протязі тижня знайомиться з текстом та готує рецензію на дипломну роботу.

Рецензент оцінює роботу за наступними критеріями:

новизна теми (перевага віддається новим темам) та структура розгляду проблеми;
обґрунтованість актуальності обраної теми;
висвітлення стану розробленості проблеми;
наявність емпіричної бази роботи;
наявність власного емпіричного дослідження;
науковий стиль висвітлення обраної проблеми;
використання теоретичних концепцій зарубіжних і вітчизняних соціологів;
мова і стиль викладення, застосування соціологічних категорій, соціологічної лексики;
рівень самостійності в судженнях, наявність власної аналітики, проміжних висновків, аргументованої авторської позиції, обґрунтованих загальних висновків;
демонстрація навичок щодо наукового пошуку та проведення узагальнень;
діапазон використаних наукових джерел;
рівень реалізації дослідницьких завдань, чіткість формулювання висновків;
практична цінність набутих результатів;
наявність рекомендацій щодо впровадження результатів наукової роботи;
відповідність оформлення роботи прийнятим стандартам.

Підготовлені Рецензія, Подання голові ДЕК, власне дипломна робота за ОКР спеціаліста та Пояснювальна записка до неї, передаються секретарю ДЕК (не пізніше ніж за добу до призначеної дати захисту) для підготовки Протоколу засідання ДЕК, щодо захисту студентом кваліфікаційної дипломної роботи спеціаліста.

Відсутність повного переліку наведених документів є підставою про відмову студенту у проведенні захисту дипломної роботи. Питання щодо надання студенту можливості провести захист наступного року розглядається на засіданні кафедри.

Захист дипломної роботи за ОКР спеціаліста

Підготовлена дипломна робота підлягає до публічного захисту. Публічний захист наукових робіт проводиться на кафедрі щорічно, дата визначається за відповідним графіком засідання Державної екзаменаційної комісії. На публічний захист запрошуються кореспонденти ЗМІ та представники державних і приватних установ, як зацікавлені особи та потенційні роботодавці.

Для підвищення якості захисту кафедра надає пошукачам можливість провести попередній «тренувальний» попередній захист. Під час цього заходу виконуються всі вимоги, що висуваються до захисту дипломної роботи. Викладачі кафедри заслуховують виступ студента, відповіді на запитання присутніх. Таким чином пошукач у реальній обстановці знайомиться з особливостями захисту та може побачити свої слабкі місця, набути необхідну впевненість.

Для захисту кваліфікаційної роботи спеціаліста студентам відводиться до 12 хвилин на презентацію отриманих результатів щодо розкриття наукової та практичної проблеми.

під час захисту висвітлюються: актуальність теми, ступінь її розробленості, об’єкт та предмет, мета і завдання роботи, емпірична база, ступінь вирішення завдань, що наведені у Вступі;
не треба намагатися викласти перелік здійсненних пошукових робіт, що було здійснено під час написання дипломної роботи, на це не вистачить часу, тому необхідно звернути увагу на формулювання найбільш важливих положень та отримані автором результати, (обов’язково) висновки;
для полегшення доведення авторської позиції підготувати фактичний матеріал та емпіричні данні, можна виділити в тексті доповіді (кольоровими олівцями/маркерами) визначення понять, емпіричні данні, висновки, пропозиції, що є найбільш важливими на думку автора для висвітлення отриманих результатів;
необхідно заздалегідь розподілити час виступу, обов'язково зверніть увагу на висвітлення власних здобутків і стисле наведення висновків;
під час проведення обговорення, уважно вислухати запитання комісії та не поспішати з відповіддю – поводитися стримано та демонструвати виваженість;
відповідати на запитання комісії слід аргументовано, посилаючись на думку авторитетних науковців або на емпіричні данні, дотримуватись наукової коректності.

По закінченню захисту, комісія за підсумками закритого обговорення, виставляє оцінку та приймає рішення про надання кваліфікації спеціаліста, про що робиться відповідний запис у протоколі.

Рішення Державної екзаменаційної комісії є остаточним та обговоренню не підлягає.

Якщо захист дипломної роботи оцінено на «незадовільно», студенту надається право при відповідному доопрацюванні захистити дипломну роботу наступного року.

Студент допускається до захисту дипломної роботи на протязі трьох років після закінчення основного курсу. У випадку закінчення цього терміну студент позбавляється права отримання диплому спеціаліста і отримує довідку про те, що прослухано курс в університеті та вказуються дисципліни, з яких складено іспити.

3.10 Методичні рекомендації по підготовці та захисту

магістерських робіт

Загальні положення підготовки дипломної роботи

Підготовка магістрів у ДНУ ім. О.Гончара здійснюється за окремою програмою навчання і на основі кваліфікації спеціаліста, здобувають поглиблені спеціальні знання та вміння інноваційного характеру, отримують певний досвід їх застосування та генерації нових знань. Для підтвердження свого професійно-кваліфікаційного рівня, пошукачі виконують «магістерську» роботу, у якій виявляється їх науковий інтерес, схильності і творчий хист. (Особи, які отримали диплом магістра згідно обраного напряму, мають можливість займатися професійною, викладацькою або науковою діяльністю в соціологічній галузі за отриманою кваліфікацією. Магістри мають пріоритетне право на продовження навчання в аспірантурі при кафедрі соціології.)

Обов’язковою умовою магістерської роботи є: поглиблений аналіз теоретико-методологічного підґрунтя щодо висвітлення порушеної проблеми, наявність публікацій у наукових виданнях; емпірична база власного дослідження та вторинний аналіз емпіричних досліджень інших дослідників.

У ході підготовки та захисту магістерських робіт вирішуються схожі завдання як до дипломних робіт спеціаліста, але до кваліфікаційної роботи магістра висуваються додаткові вимоги, так автору необхідно:

враховувати, що тема магістерської роботи повинна формулювати проблему, висвітлювати об’єкт та предмет дослідження, спрямованість наукового пошуку на розв’язання наукових та практичних задач;
показати розуміння змісту наявних методологічних підходів щодо висвітлення об’єкту дослідження;
продемонструвати високий рівень теоретичних знань з соціологічної спеціальності, практичних навичок щодо організації і проведення емпіричного дослідження;
показати високий теоретичний рівень аналізу проблеми, що досліджується, глибину і повноту висвітлення питань, що розглядаються; переконливість аргументів, дотримання принципу наукової об’єктивності;
висвітлити власне розуміння теоретичних положень щодо розгляду порушеної проблеми;
показати наявність знань щодо наукового та практичного змісту методики і техніки соціологічних досліджень;
проводити аналіз отриманого фактичного матеріалу та роботи узагальнення;
доводити та аргументувати власну авторську позицію;
оформлення дипломної роботи за ОКР магістра повинно відповідати вимогам, що висуваються до оформлення кандидатської дисертації.
під час захисту дипломної роботи, продемонструвати уміння щодо публічного виступу, ведення виваженої наукової дискусії, наведення необхідних аргументів.

(Вважається, що отримані результати дипломної роботи за ОКР магістра можуть складати близько 60% майбутньої кандидатської дисертації її автора.

Підготовка дипломної роботи за ОКР магістра передбачає наступний алгоритм.

Основні етапи виконання магістерської роботи:

1) вибір теми та після узгодження з науковим керівником, обговорення її на кафедрі, тема затверджується наказом ректора;

2) студент отримує «Завдання на дипломну роботу» де визначаються особливості роботи, консультант у підготовці розділу з охорони праці, план та графік виконання робіт;

3) збір матеріалу, відбір літератури за темою;

4) робота над змістом дипломної роботи, вирішення поставлених мети і завдань;

5) підготовка першого «теоретичного» розділу роботи;

6) підготовка другого «практичного» розділу роботи;

7) підготовка першого варіанту тексту роботи;

8) оформлення вступу та висновків роботи;

9) оформлення списку літератури та додатків;

10) подання підготовленого тексту науковому керівнику;

11) доопрацювання тексту у відповідності до зауважень наукового керівника;

12) подання остаточно доопрацьованого і оформленого тексту;

13) отримання відгуку від наукового керівника;

14) оформлення «Подання Голові ДЕК»;

15) реєстрація роботи на кафедрі;

16) надання роботи на рецензування;

17) підготовка «Пояснювальної записки»;

18) публічний захист дипломної роботи за ОКР магістра;

19) отримання рішення державної комісії щодо присвоєння кваліфікації магістра.

Магістерська робота повинна представляти собою закінчену працю практичного спрямування по вирішенню наукових та практичних проблеми сучасного українського суспільства. Автор своєю роботою доводить наявність високого рівня знань методології та методичної бази проведення наукового пошуку та організації соціологічного дослідження, здатність до кваліфікованого узагальнення даних, володіння базовими знаннями соціологічної науки щодо визначення наявних соціальних проблем, вміння робити обґрунтовані висновки.

Кафедра соціології орієнтує студентів на вивчення найбільш актуальних проблем українського суспільства, особливо вітаються теми, що висвітлюють соціальні проблеми м.Дніпропетровська, однак при цьому не виключається ініціатива і прояв власного наукового інтересу студента. Можливий варіант коли автор прагне розробляти проблему, аспекти якої вже розглядалися ним у попередніх наукових роботах (за ОКР бакалавра). У цьому випадку накопичені теоретичні напрацювання та результати власних емпіричних досліджень можуть бути використані у висвітленні певної динаміки стану соціальних явищ та емпіричному її обґрунтуванні, але такі матеріали не повинні входити в магістерську роботу автоматично, а лише в доповненому і скорегованому вигляді, у відповідності до поставлених мети і задач магістерської роботи.

Тема дипломної роботи за ОКР магістра узгоджується з науковим керівником. Пошукач ступеню магістра затверджує тему своєї роботи подав заяву на затвердження теми та письмове обґрунтування її актуальності. Тема роботи обговорюється на засіданні кафедри де студент її презентує. Остаточно сформульована тема затверджується наказом ректора у відповідності з завданням на виконання дипломної роботи.

Подальші зміни у темі дипломної роботи, наукового керівника або рецензента можливі лише у виняткових випадках і оформлюються відповідним наказом по університету.

На цій підставі необхідно пам’ятати, що вибір теми – важлива річ. Тема наукової роботи, що сформульована виважено та без поспіху – запорука цікавого та результативного наукового пошуку у подальшому. На цій підставі з початку першого семестру 5-го курсу (у вересні) необхідно розпочинати підготовчу роботу у напрямку вибору теми.

Структура магістерської роботи

Загальний обсяг магістерської роботи складає 70-80 друкованих сторінок (без списку літератури і додатків). Нумерація сторінок в роботі наскрізна, включаючи літературу і додатки. Починається вона з Титульного листа, але номер сторінки на ньому не ставиться, фактично нумерація «2» починається з другої сторінки, на якій знаходиться «ЗМІСТ». Номер ставиться зверху у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Структура дипломної роботи за ОКР магістра складається з наступних елементів:

1) обкладинка (у твердій палітурці);

2) титульний лист;

3) «Реферат»;

4) «Анотація»;

5) «ЗМІСТ»;

6) «ВСТУП» (обсягом 5-8 сторінок), (особливості змістовного наповнення «ВСТУПУ» магістерської роботи наводяться у підрозділі 3.8);

7) Основна частина (60-75 сторінок), складається з глав і параграфів, або розділів і підрозділів та слугує розкриттю теми роботи;

8) «ВИСНОВКИ» (обсягом у 5-7 сторінок);

9) «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» (не менше ніж 60 джерел);

10) «ДОДАТКИ» (не більше 20).

Під час підготовки магістерської роботи пошукач регулярно зустрічається з науковим керівником та консультантом з охорони праці для доповіді про хід робіт та консультацій з питань що виникають у ході роботи. Роль наукового керівника на цьому етапі полягає у наданні допомоги студенту у: формуванні структури роботи; оцінці і уточненні наукової літератури; спрямуванні студента на вирішення поставлених у роботі завдань та висвітлення ідей, які лежать в основі роботи; консультуванні щодо використання емпіричних матеріалів або проведення вторинного аналізу результатів соціологічних досліджень; вибору засобів і процедур дослідження; оформлення результатів наукового пошуку.

Виконання дипломних робіт за ОКР магістра та їх захист здійснюється в терміни, що встановлені нормативними документами і діють в університеті (календарний план та ін.). Про хід підготовки дипломних робіт на засіданні кафедри періодично заслуховуються наукові керівники, а пошукачі ступеню магістра проходять поточні атестації щодо стану виконання наукової роботи.

У відповідності до затвердженого графіку, пошукач повинен представити науковому керівнику закінчену роботу (не пізніше ніж за два тижня до призначеної наказом по університету дати захисту), яка повинна відповідати наступним загальним вимогам:

1) актуальність порушеної теми;

2) чітке дотримання структури роботи та її елементів;

3) логічна послідовність викладення матеріалу;

4) конкретність викладення результатів роботи;

5) наявність емпіричної бази роботи, використання емпіричних даних;

6) використання результатів авторського емпіричного дослідження;

7) чіткість і обґрунтованість висновків;

8) наявність рекомендацій автора щодо практичного використання результатів роботи;

9) відсутність орфографічних та синтаксичних помилок;

10) відповідність вимогам щодо оформлення магістерських робіт.

На підставі представленого тексту науковий керівник оцінює роботу і у Поданні голові ДЕК надає висновки щодо її змісту та висвітлює оцінку і рекомендацію щодо її публічного захисту.

Науковий керівник дипломної роботи у відгуку висвітлює:

позитивні сторони роботи та її недоліки;
рівень набутих студентом навичок щодо організації та проведення наукового пошуку, умінь проводити аналіз отриманих даних та робити узагальнення;
ступінь самостійності в судженнях їх теоретичну обґрунтованість, рівень реалізації дослідницьких завдань, чіткість, конкретність та аргументованість сформульованих висновків;
професійність застосування соціологічних категорій, соціологічної лексики;
науковість мови і стилю висвітлення власної точки зору на обрану проблему;
використання емпіричних даних, наявність власного емпіричного дослідження;
відповідність оформлення роботи щодо прийнятих стандартів.

При невідповідності до вимог щодо наукового рівня змісту та оформлення роботи, науковий керівник повертає її для доопрацювання і усунення недоліків, у випадку коли час вже не дозволяє студенту внести виправлення – пише обґрунтування про «не допуск» дипломної роботи до публічного захисту. Рішенням кафедри призначається нова (або затверджується стара) тема роботи та її захист на наступних рік.

Наявність позитивного висновку наукового керівника у Поданні голові ДЕК є обов’язковою умовою щодо прийняття роботи рецензентом на рецензування.

У випадку затримки надання магістерської роботи пошукачем на кафедру, рецензент не має права приймати роботу на рецензування. Кожний випадок розглядається зав. кафедрою окремо для прийняття рішення про можливість допуску роботи до захисту.

Рецензент на протязі тижня знайомиться з текстом та готує рецензію на магістерську роботу.

Рецензент оцінює роботу за наступними критеріями:

новизна теми (перевага віддається новим темам) та структура розгляду проблеми;
обґрунтованість актуальності обраної теми;
висвітлення стану розробленості проблеми;
використання теоретичних концепцій зарубіжних і вітчизняних соціологів;
мова викладення, застосування соціологічних категорій, соціологічної лексики;
рівень самостійності в судженнях, наявність власної аналітики, проміжних висновків, аргументованої авторської позиції, обґрунтованих загальних висновків;
наявність емпіричної бази роботи;
наявність власного емпіричного дослідження;
науковий стиль висвітлення обраної проблеми;
демонстрація навичок щодо наукового пошуку та проведення узагальнень;
діапазон використаних наукових джерел;
рівень реалізації дослідницьких завдань, чіткість формулювання висновків;
практична цінність набутих результатів;
наявність рекомендацій щодо впровадження результатів наукової роботи;
відповідність оформлення роботи прийнятим стандартам.

Підготовлені Рецензія, Подання голові ДЕК, власне магістерська робота та Пояснювальна записка до неї, передаються секретарю ДЕК (не пізніше ніж за добу до призначеної дати захисту) для підготовки Протоколу засідання ДЕК, щодо захисту пошукачем кваліфікаційної роботи магістра.

Відсутність повного переліку наведених документів є підставою про відмову студенту у проведенні захисту магістерської роботи. Питання щодо надання студенту можливості провести захист наступного року розглядається на засіданні кафедри.

Захист дипломної роботи за ОКР магістера

Підготовлена «магістерська» робота підлягає публічному захисту. Публічний захист наукових робіт проводиться на кафедрі щорічно, дата визначається за відповідним графіком засідання Державної екзаменаційної комісії. На публічний захист запрошуються кореспонденти ЗМІ та представники державних і приватних установ, як зацікавлені особи та потенційні роботодавці.

Для підвищення якості захисту кафедра надає студентам можливість провести попередній «тренувальний» попередній захист. Під час цього заходу виконуються всі вимоги, що висуваються до захисту «магістерської» роботи. Викладачі кафедри заслуховують виступ пошукача, відповіді на запитання присутніх. Таким чином студент знайомиться з особливостями захисту та може побачити свої слабкі місця свого захисту, набути необхідну впевненість.

Для захисту кваліфікаційної роботи магістра студенту відводиться до 15 хвилин на презентацію отриманих результатів щодо розкриття порушеної ним наукової та практичної проблеми.

Повідомлення пошукача про зміст роботи не повинно бути імпровізацією, а заздалегідь продуманим виступом, на цій підставі під час підготовки до цього заходу необхідно ретельно підготуватися, тому слід звернути увагу на наступне:

підготовка до захисту зводиться в першу чергу до роботи над текстом доповіді – виступу по результатах магістерського дослідження;.
доповідь повинна передавати основний зміст роботи. У той же час, простий переказ змісту не дозволяє виокремити найсуттєвіші результати роботи, підкреслити її оригінальність, специфіку, новизну роботи, а також особистий внесок автора. В основу доповіді необхідно положити висновки і рекомендації студента в їх творчому переказі;
під час захисту автор висвітлює: актуальність теми, ступінь її розробленості, об’єкт та предмет, мета і завдання роботи, емпіричну базу, новизну отриманих результатів, їх апробацію та кількість публікацій. Після цього головна увага висвітленню вирішення завдань, що наведені у «ВСТУПІ»;
не треба намагатися викласти перелік здійсненних пошукових робіт, що було здійснено під час написання дипломної роботи, на це не вистачить часу, тому необхідно звернути увагу на формулювання найбільш важливих положень та отримані автором результати, (обов’язково) висновки;
для полегшення доведення авторської позиції підготувати фактичний матеріал та емпіричні данні, що ілюструють та доводять наведені висновки, можна виділити в тексті доповіді визначення понять, емпіричні данні, висновки, пропозиції, що є найбільш важливими на думку автора для висвітлення отриманих результатів;
необхідно заздалегідь розподілити час виступу, обов'язково зверніть увагу на висвітлення власних здобутків і стисле наведення висновків. Для цього слід заздалегідь і неодноразово проголосити доповідь з годинником у руці, щоб на захисті не порушити межі регламенту;
при підготовці доповіді слід мати на увазі, що 1 сторінка машинописного тексту, що надрукована через 1,5 інтервали, відповідає 2-2,5 хвилинам виступу у залежності від швидкості читання. Але «прив’язка» до тексту, читання доповіді з листа залишає не найкращі враження у присутніх, тому доповідь повинна мати форму розповіді автора про результати своєї роботи;
процедура захисту має форму публічної наукової дискусії, тому треба бути готовим до запитань будь-кого з присутніх;
доповідь та відповіді на запитання бажано ілюструвати показниками з таблиць або малюнків;
під час проведення обговорення, уважно вислухати запитання комісії та не поспішати з відповіддю – поводитися стримано та демонструвати виваженість;
відповідати на запитання комісії слід аргументовано, посилаючись на думку авторитетних науковців або на емпіричні данні, дотримуватись наукової коректності.

Для полегшення сприйняття презентації результатів магістерської роботи доцільно використовувати на захисті наочні матеріали: графіки, діаграми, роздатковий матеріал тощо, але не слід ними захоплюватися – висвітлюються лише тільки ті матеріали, які безпосередньо використовуються на захисті.

Під час захисту заслуховується виступ пошукача, та відповіді на питання членів Державної комісії та аудиторії, після чого студенту надається заключне слово. В заключному слові дипломник відповідає на зауваження рецензента і членів ДЕК. Висловлює згоду (або аргументовану незгоду) з зауваженнями з боку наукового керівника або рецензента, що пролунали на захисті.

По закінченню захисту, комісія за підсумками закритого обговорення, виставляє оцінку та приймає рішення про надання кваліфікації магістра, про що робиться відповідний запис у протоколі.

Рішення Державної екзаменаційної комісії є остаточним та обговоренню не підлягає.

Якщо захист магістерської роботи оцінено на «незадовільно», пошукачеві надається право при відповідному доопрацюванні захистити свою наукову роботу наступного року.

Студент допускається до такого захисту на протязі трьох років після закінчення основного курсу. У випадку закінчення цього терміну студент позбавляється права отримання диплому спеціаліста і отримує довідку про те, що прослухано курс в університеті та вказуються дисципліни, з яких складено іспити.

3.11 Вимоги та рекомендації щодо оформлення і змісту структурних елементів наукової роботи

Наукові роботи оформляються у відповідності з затвердженими стандартами, які визначені у:

ГОСТ 7.9-1995 (ИСО 214-76). Реферат та анотація;

ГОСТ 7.82-2001; 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання;

ГОСТ 7.1-2003. Библиографическая запись. Библиографическое описание. Общие требования и правила составления;

ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення;

ГОСТ 7.0.5-2008. Библиографическая ссылка;

Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №384 від 29.03.2012. «Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації».

Оформлення Завдання на дипломну роботу

Завдання на дипломну роботу є офіційним документом, що видається студентові й регламентує його діяльність. У завданні обов’язково висвітлюється затверджена тема Наказом ректора ДНУ ім.О.Гончара. Освітньо-кваліфікаційний рівень дипломної роботи, напрям підготовки (або спеціальність для студентів V курсу). Прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання керівника роботи. Строк подання студентом роботи на кафедру. Вихідні данні роботи: науково-практична проблема, об’єкт, предмет дипломного дослідження.

Висвітлюється прізвище, ініціали та посада консультанта щодо підготовки розділу з охорони праці. Підтверджується підписом консультанта дата видачі завдання з охорони праці та позитивне його виконання.

Студентом складається та узгоджується з керівником Календарний план де розкриваються види робіт та терміни їх виконання про що свідчить їх особистий підпис.

Обов’язково фіксується дата видачі завдання власне на дипломну роботу.

Завдання на дипломну роботу затверджується завідувачем кафедри.

(Зразок оформлення завдання наводиться у підрозділі 3.9).

Оформлення титульного аркушу

Титульний лист є «візитною карткою» роботи, тому потребує уважного ставлення до його оформлення. На Титульному листі повинні бути вказані назви: Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, університету, факультету, кафедри. Далі вказуються тема роботи, прізвище, ім'я, по-батькові автора, вчений ступінь, наукове звання, посада, прізвище, ініціали наукового керівника, місто і рік написання. Зверніть увагу на правильність оформлення назв міністерства, університету, кафедри, наукового ступеню та звання, прізвищ та ініціалів наукового керівника.

(Зразок титульного листа наводиться у підрозділі 3.9).

Оформлення реферату

За титульним листом у бакалаврських та магістерських роботах на окремому аркуші наводиться реферат. Реферат (від лат. доповідати, повідомлювати) – це стисле (обсягом 500-1000 знаків) наведення змісту наукової роботи та висновків автора (українською мовою).

(зразок оформлення реферату наводиться у підрозділі 3.9).

Оформлення анотації

Анотація (від лат. примітка) - коротка роз’яснювальна або критична примітка, стисла характеристика ідейної спрямованості , змісту призначення книги, статті або рукопису.

В Анотації (англійською мовою, обсягом до 500 знаків) наводиться стисла характеристика, зміст, призначення, методи та інші особливості роботи. Анотація може бути наведена на тому ж самому аркуші, що й реферат.

(зразок оформлення анотації наводиться у підрозділі 3.9).

Оформлення змісту

В «ЗМІСТІ» наводяться назви глав та параграфів (або, розділів та підрозділів), вказуються сторінки (лише цифрою та їх початок). Заголовки глав, розділів пишуться великими літерами і мають нумерацію: глави - римськими (ГЛАВА І), розділи – арабськими цифрами (РОЗДІЛ 1). Заголовки параграфів, підрозділів пишуться маленькими літерами і також мають нумерацію: параграфи – арабськими цифрами (§1), а підрозділи – номер розділу і порядковий номер підрозділу, поділені крапкою, але після номеру крапка не ставиться (1.2; 1.3) Слово “підрозділ/параграф” не пишеться. «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ» цифрами не позначаються. Розділи та підрозділи повинні мати заголовки, їх друкують прописними літерами без крапки в кінці і підкреслення (зразок оформлення ЗМІСТУ наводиться у підрозділі 3.9).

Оформлення вступу

«ВСТУП» представляє собою найбільш відповідальну частину роботи, оскільки висвітлює у стислому вигляді фундаментальні положення, що обґрунтуванню яких присвячена наукова робота пошукача.

«ВСТУП» починається з невеликої преамбули, де згадується сутність та стан проблеми, що досліджується, її значимість в сучасних умовах, вказується на необхідність наукового дослідження.

Далі структура вступу передбачає наступні елементи:

1) актуальність - обґрунтування наукової та практичної важливості обраної теми. Правильно сформульована актуальність теми свідчить про наукову зрілість та професіоналізм пошукача. Актуальність знаходиться у тісному зв’язку з науковою та практичною проблемою, що поставлена у роботі. Автору слід показати, що порушена тема та проведене дослідження надають нові можливості розгляду зафіксованої проблеми, яка потребує свого вирішення.

2) ступінь розробленості теми в соціологічній літературі або суміжних галузях знання – автор наводить перелік науковців та напрямки їх досліджень, що працюють у дослідженні обраного у темі об’єкту з обов’язковим посиланням на друковане джерело (номер у списку літератури). Проводити огляд літератури не треба – достатньо посилань на авторів джерел де розкривається спорідненні проблеми. При цьому необхідно зауважити, що обраний Вами аспект проблеми ніким не розглядається або розглядається недостатньо;

3) об'єкт і предмет роботи. Опис об’єкта і предмета дослідження носить лаконічний характер і по обсягу не повинен перевищувати по одному реченню. Необхідно мати на увазі, що об’єкт дослідження представляє собою явище, у межах якого існує проблема та розглядається у роботі. Об’єкт має статичні характеристики, як явище, а предмет відбиває лише одну з динамічних сторін об’єкту тому має більш вузький і конкретний характер. Необхідно мати на увазі, що предмет має конкретне формулювання і не повинен «подвоюватися» або «потроюватися», що розширює предметне поле та утруднює працю над науковою роботою.

Чітке формулювання об’єкту та предмету роботи дозволяє пошукачеві сконцентрувати увагу автора саме на їх розгляді та не відволікатися на інші речи;

4) мета і завдання наукової роботи. Визначення головної мети роботи передбачає визначення запланованого вирішення автором роботи порушеної проблеми і його конкретного внеску у її висвітлення.

Мета має узагальнений характер тому її формулювання повинно починатися зі слів: «вивчити, дослідити, з’ясувати…», завдання більш конкретні, тому рекомендується використовувати наступні висловлювання у їх формулюванні: «з’ясувати, висвітлити, визначити, довести, зафіксувати…». Кількість завдань не повинно бути менше чотирьох, при цьому не слід захоплюватися їх великою кількістю – це створює труднощі щодо їх вирішення в одній роботі. Неприпустимо ставити завдання: «проаналізувати проблему…, вивчити літературу…» - ці речи передбачаються власне науково-аналітичною роботою і не потребують додаткового уточнення.

5) емпірична база роботи (на 2-му курсі лише бажана, а на 3-му та наступних курсах - обов’язкова), оформляється за наступними правилами:

наводиться назва дослідження,
вказується автор або установа, що його проводила;
дата, місце та вибірка (у дужках);
обов’язково посилання на джерело емпіричних даних, яке наводиться у списку літератури.

Наприклад,

«Емпіричною базою роботи є:

1) дослідження Інституту Соціології НАН України «Ціннісні орієнтації сучасної української молоді» (2008, N=2000) [5].»

У разі використання результатів авторського емпіричного дослідження або дослідження, що проведене за участю автора – необхідно посилання на ДОДАТКИ де пропонується програма авторського дослідження та узагальненні результати проведеного дослідження. У такому випадку в тексті це виглядає наступним чином. Наприклад,

«2) емпіричне дослідження, проведене за участю автора «Ціннісні орієнтації студентської молоді ДНУ» (2009, м. Дніпропетровськ, N=500) (Див. Додаток А).» або:

«3) авторське емпіричне дослідження «Ціннісні орієнтації студентів факультету суспільних наук та міжнародних відносин ДНУ» (2010, м. Дніпропетровськ, N=300) (Див. Додаток Б)».

При написанні магістерської роботи до «ВСТУПУ» надаються додатково наступні елементи:

6) методи дослідження. Пошукачем наводиться перелік методів, що використовувалися під час роботи над магістерською. При розкритті цього елементу слід пам’ятати, що методів дослідження в науковій практиці використовується багато, їх перелік з поясненнями займає в спеціальній літературі певний обсяг (до 10 сторінок і більше). Такий перелік наводити у вступі не варто, а лише згадати назви методів, що використовувалися.

Загальнонаукові методи пізнання: аналіз і синтез, індукція та дедукція, метод актуалізації, порівняльний метод, системний аналіз, методи опису, пояснення та інтерпретації та ін.

Серед головних соціологічних методів емпіричного дослідження можна назвати: опитування (анкетування, тестування, інтерв’ю, експертне опитування, соціометричне опитування); спостереження (включене та невключене); аналіз документів (традиційний та формалізований); соціальний експеримент; методи соціального прогнозування; різноманітні якісні методи дослідження.

7) наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна – особливо важлива частина вступу магістерської роботи. Відсутність чітких визначень новизни знижує загальне враження від роботи. Серед формулювань новизни роботи можна віднести:

постановка нової наукової проблеми;
введення нових наукових категорій і понять;
розкриття нових закономірностей розвитку соціальних процесів;
використання нових методів, інструментів, апарату дослідження;
розробка та наукове обґрунтування пропозицій про поновлення об’єктів, процесів и технологій, що використовуються у соціальному управлінні;
розвиток нових наукових уявлень про суспільство і його окремі елементи.

8) практична значимість отриманих результатів. Автор повинен запропонувати рекомендації і наголосити де та в яких сферах практичної діяльності, якими установами, органами та організаціями, і в якій формі можуть бути використані результати магістерського дослідження;

9) апробація результатів дослідження. Пошукач висвітлює перелік конференцій (наводиться назва конференції, дата і місце її проведення) де були оприлюдненні результати магістерського дослідження або його основні положення;

10) публікації. Наводиться перелік публікацій пошукача.

Наприклад, «…результати магістерського дослідження опубліковані у 3-х статтях…(і наводиться бібліографія авторських публікацій)».

Наявність публікацій – є обов’язковою умовою захисту магістерської роботи;

11) основні категорії і поняття дослідження (наводиться лише перелік);

12) зв’язок роботи з науково-дослідницькими програмами або темами кафедри;

12) структура роботи.

Елементи «ВСТУПУ» не потребують у тексті виокремлення їх назви або іншого додаткового виділення і позначаються лише абзацами.

Оформлення основної частини

Основна частина - це найбільша за обсягом частина наукового дослідження, яка повинна відповідати темі роботи та повністю її розкривати. Основна частина складається з двох або трьох Розділів, які поділяються на підрозділи (або Глав і параграфів) і слугує розкриттю змісту наукової роботи.

Умовно текст ділиться на:

1) загально методологічну («теоретичну») частину – де розкривається теоретичне підґрунтя на яке спирається автор. Відбувається опис існуючих теорій як інструменту подальшого розгляду об’єкту роботи. Студент визначається з теоріями та концепціями, та їх підставі - структурою досліджуємого об’єкта та визначеннями його елементів. В рамках розглянутих теорій уточнюються поняття, з якими працює автор, визначаються логічні зв'язки, здійснюється перехід від макроструктур до спеціальних теорій;

2) спеціально-теоретичну частину – що висвітлює область прикладного знання із зверненням до спеціальних соціологічних теорій, в рамках яких автор розглядає предмет роботи та прагне вирішити поставлені мету і задачі;

3) емпіричну («практичну») частину - де розкривається сучасний стан явища, соціальні процеси що досліджуються (висвітлюються його зафіксовані характеристики, фактори, що обумовлюють такий стан та ін.). Висновки про стан обов’язково ґрунтуються на зафіксованих фактах, на результатах емпіричних досліджень, що доводять дійсний стан об’єкту. Заяви про стан обов’язково повинні бути емпірично підтвердженими якісними або кількісними показниками. Наведення «практичної» частини не повинно виглядати лише як звіт про проведене власного дослідження - задача автора всебічно висвітлити стан об’єкту та його характеристики. Обґрунтування повинно спиратися на емпіричні данні, але треба звертати особливу увагу на рік їх отримання.

Основна частина покликана висвітлити ступінь досягнення поставленої мети та вирішення задач роботи, при цьому, автор повинен уникати загальних висловлювань, бездоказових тверджень, тавтології. На цій підставі розділи і підрозділи (за назвою та змістом) певною мірою повинні відповідати поставленим у Вступі задачам, та обов’язково закінчуватися висновками автора. Формулювання назв глав і параграфів (розділів і підрозділів) повинно бути чітким, стислим і відповідати їхньому змісту.

Автор роботи, посилаючись на факти або думку інших науковців, емпіричні данні інших дослідників, зобов’язаний дотримуватися певних етичних вимог - при наведенні або цитуванні обов’язково вказувати джерело, прізвище та ініціали автора, назву дослідження, джерело отримання даних, робити посилання на список літератури та вказувати сторінку де наводиться цей факт. Рекомендується наводити прізвища класиків або видатних сучасних науковців, у разі, коли наводяться інші прізвища – необхідно вказувати науковий ступінь та посаду автора. Наприклад, «професор кафедри соціології управління Донецького державного університету управління Пасько Я.І. пропонує розглядати явище…», або «Лукашук В.І. – доцент кафедри прикладної соціології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна вважає, що …».

При висвітленні власної думки автора наукової роботи не прийнято використовувати займенник "Я", а застосовується знаменник «ми» або вислів "на нашу думку" – це є прийнятим в науковому середовищі. При цьому не слід ними зловживати, бо виникає думка, що роботу писав колектив авторів. Тому, найбільш вдалими є невизначені обороти, наприклад: "вважається, що…", "автор роботи звертає увагу на те, що…", "розроблений автором підхід дозволяє…" і т. ін.

В науковій роботі неприпустимі вульгаризми, ненаукові висловлювання або обороти. При наведені тексту неприпустимі граматичні, лексичні та синтаксичні помилки.

У тексті структурні елементи та їх назви виділяються жирними літерами. Слово «РОЗДІЛ 1» пишеться окремим рядком, під ним - обов’язково заголовок (назва) розділу, який центрують (крапка за назвою не виставляється).

Заголовки підрозділів починають друкувати з абзацного відступу (п’ять знаків) після нумерації «1.1» (за якою крапка не ставиться) строчними літерами (крім першої прописної) без крапки в кінці і підкреслення. У випадку коли заголовок складає більше одного речення – їх поділяють крапкою. Не припускається робити переноси в заголовку розділу/підрозділу та розміщувати назви розділів/підрозділів у нижній частині сторінки (всі структурні елементи роботи необхідно розпочинати з першого рядка нового аркушу, виключенням є випадки, коли під назвою розділу та його коротким вступом наводиться назва підрозділу).

Кожний підрозділ і врешті Розділ обов’язково завершується висновками автора, що підсумовує розгляд питання за назвою підрозділу і взагалі Розділу.

Вимоги до оформлення посилань

Посилаючись на думку певного автора або факти, необхідно дотримуватися певних етичних вимог – вказувати в квадратних дужках джерело. Посилання оформлюють наступним чином: [5, с.18]. Посилання наводиться в кінці речення, але крапка ставиться після дужки.

За необхідністю при висвітленні проблеми можливо використовувати цитування. Рекомендується цитувати (мовою джерела) лише класиків, але не виключаються й сучасні автори, при цьому не припустимо зловживати текстом іншого автора – цитата не повинна бути більшою за один абзац.

При прямому цитуванні необхідно робити посилання на список літератури та обов’язково наводити посилання під текстом на цій самій сторінці.

Наприклад, у тексті: «…соціологічна енциклопедія визначає поняття exit poll наступним чином: «EXIT POLL (англ. exit – выход, poll– опрос) – особый вид электорального социологического исследования, проводимого в день выборов «у выхода» из избирательных участков методом стандартизованного интервью» [5, с.308].¹

У разі цитування внизу сторінки обов’язково під рискою оформлюється таке посилання:

__________________________________________________________________

¹[5] Социология: энциклопедия /сост. А.А.Грицанов [и др.] –Минск: Книжн. Дом, 2003. –С.308.

Щоб уникнути складнощів оформлення прямого цитування, рекомендується уникати цитування та наводити ту ж саму інформацію від третьої особи.

Вимоги щодо оформлення таблиць, графіків та діаграм

Таблиці, графіки та діаграми у разі одноразового їх використання та масштаб яких не перевищує розміри одного аркушу - наводяться безпосередньо у тексті (перенос частки таблиці на іншу сторінку потребує додаткового оформлення, тому небажаний). В інших випадках, коли на таблицю (графік або діаграму) автор посилається декілька разів їх необхідно виносити у додатки.

Таблиця оформлюється наступним чином: у правому куті «Таблиця 1.» (нумерують таблиці арабськими цифрами, або наскрізно, або за номером розділу підрозділу, наприклад, «1.1.1»). Кожна таблиця повинна мати назву, що розкриває її зміст. Обов’язково вказується її джерело «[5, с.3]». Крапка за назвою таблиці не ставиться. У випадку коли таблиця складена автором за результатами власного емпіричного дослідження, про це наголошується у тексті, а під назвою таблиці наводиться його вихідні дані (або скорочено «(травень-червень 2013, N=200)». Далі наводиться розгорнутий приклад оформлення таблиці (Див. Табл.1).

Таблиця 1.

Вагомість термінальних цінностей

для респондентів за гендерною ознакою (%)

(за результатами авторського дослідження «Музика в житті випускника навчального закладу» (квітень 2013 року, N=115)

Цінності–цілі	Не значимо		Значимо за певних умов		Достатньо значимо		Найвища цінність		Важко відповісти
Цінності–цілі	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.	Чол.
Здоров’я	1,7	4,0	0	11,7	22,4	20,2	75,9	64,1	0	0
Любов	1,7	0	6,9	16,7	34,	31,3	56,9	52,1	0	0
Матеріально-забезпечене життя	0	0	8,6	12,2	72,4	38,7	17,2	49,1	1,7	0

У випадку коли кількість респондентів не перевищує 100 чоловік, показники наводяться лише в абсолютних цифрах (без відсотків)

Оформлення графіків та діаграм виконується за схожим принципом, але має певні відмінності. Так, назва наводиться або згори (Див. Рис.1).

Рис. 1

Інший варіант, коли назва наводиться з низу (Див. Рис.2).

а) Інтернет; b) преса; c) міжособистісна комунікація; d) використання інших ТБ каналів; e) усі доступні джерела інформації

Рис.2 Джерела перевірки інформації [5, с.3]

Обов’язково треба мати на увазі, що таблиці, графіки та діаграми це лише ілюстрація, візуальне підкріплення висновків автора. Тому у тексті наводяться данні, розкриваються зв’язки, описуються виявлені кореляції та робляться висновки, тільки після цього автор посилається на таблицю, графік або діаграму. Наприклад, «…(Див. Табл.1)». Використання речення «…як видно з таблиці…» нівелює зусилля та знецінює роботу автора.

Оформлення висновків

«ВИСНОВКИ» у логічній формі представляються кінцеві результати проведеної роботи.

«ВИСНОВКИ» повинні бути чітко сформульованими та мати стверджувальну і закінчену форму, яка не потребує переліку робіт, що було проведено автором протягом написання роботи. У висновках висвітлюються власні напрацювання автора випускної роботи, як конкретні заяви, які наводяться у відповідності до поставлених у Вступі завдань роботи і висвітлюють ступінь їх реалізації. Бажано після розкриття завдань надати пропозиції можливого подальшого теоретичного розгляду проблеми та запропонувати рекомендації щодо впровадження результатів проведеного наукового дослідження у практичну діяльність державних та інших закладів.

«ВИСНОВКИ» висвітлюють власні напрацювання автора роботи та містять:

1) стислі твердження (констатуючі, встановлюючи і затверджуючи судження);

2) визначений рівень реалізації поставленої мети і вирішення завдань;

3) пропозиції щодо подальшої розробки обраної теми в теоретичному аспекті;

4) рекомендації щодо практичного використання здобутих результатів.

Загальні висновки курсової роботи доцільно поділити на пункти у відповідності до поставлених у «ВСТУПІ» задач та розкривати рівень їх вирішення. Такий підхід дозволить автору та слухачам бачити результати наукового пошуку та положення які власне захищаються автором.

Наприклад, «Вивчив проблему «Девіантної поведінки молоді в умовах сучасного українського суспільства» ми дійшли до наступних висновків:

1) теоретико-методологічним підґрунтям вивчення проблеми девіації є…;

2) девіація в науковій літературі визначається як……..;

3) факторами, що обумовлюють девіантну поведінки молоді виступають……;

4) девіантна поведінка сучасної української молоді має наступні характерні ознаки…..…

Результати курсової роботи можуть бути використані: установами, що займаються формуванням молодіжної політики; закладами освіти та соціальної роботи, що вирішують завдання успішної соціалізації та виховання молоді.»

Текст висновків повинен бути чітко сформульованим та мати закінчену форму у формі стверджень, які висвітлюють відповідь на питання: «до чого дійшов, що з’ясував автор?». Аргументація та посилання у «ВИСНОВКАХ» є зайвою, тому що розпорошує умовиводи та створює враження про відсутність впевненості автора в його заявах та твердженнях. Конкретні висновки демонструють чітке бачення автора отриманих результатів, які виносяться на захист та сприяють його успішності.

Слід зазначити, що більшість питань на захисті наукової роботи задаються на базі аналізу висновків та рекомендацій запропонованих автором.

Оформлення списку літератури

«СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» складається лише з джерел на які автор роботи посилається у тексті і є важливою та обов'язковою частиною роботи. «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» включає публікації класичних теорій та інші матеріали: монографії, статті, публікації про результати соціологічних досліджень, які використовувались автором у процесі написання роботи та у тексті присутні на них посилання. Джерела наводяться обов’язково мовою оригіналу. Використання підручників та навчальних посібників знецінює наукову роботу, тому використовувати їх забороняється.

Оформлення бібліографії у списку літератури - важлива і обов'язкова частина роботи, яка свідчить про рівень фахової підготовки автора, як науковця, тому потребує особливої уваги. Література у списку може групуватися або за появою у тексті посилань, або в алфавітному порядку.

(Зразок оформлення бібліографії у списку літератури наводиться у підрозділі 3.12).

Оформлення додатків

«ДОДАТКИ» наводяться на власний розсуд автора за необхідністю. Додатки є продовженням наукової роботи, що посилює її питому вагу та обґрунтованість позиції автора. Додатки пропонуються після списку літератури і наводяться за появою посилань у тексті. У додатках можуть бути висвітлені наступні матеріали: програма емпіричного дослідження; примірники анкет, опитувальних листів, тестів; великі таблиці та малюнки; матеріали що мають пряме відношення до теми дослідження; інструкції та методики; опис алгоритмів та інструментарію, що розроблений пошукачем.

Починаючи з нової сторінки, зверху по центру пишеться слово «Додаток», нижче наводиться його заголовок, який розкриває сутність додатку. Якщо в роботі більше одного додатку, вони нумеруються послідовно арабськими цифрами або прописними літерами (Наприклад, «Додаток 1» або «Додаток А»). Сторінки додатків нумеруються наскрізно по всій роботі, але до загального обсягу сторінок роботи не враховуються.

В одному додатку можливо наводити декілька таблиць, діаграм, малюнків у яких висвітлюються результати одного соціологічного дослідження, що проводилися іншими дослідниками або результати власного дослідження та інші матеріали до яких звертається і посилається автор. У тексті таке посилання має наступний вигляд: «(Див. Додаток А, Табл.1)». Посилання на додатки наводиться в кінці речення, але крапка ставиться після дужки.

У Додатках автор може висвітлювати матеріали статистики, періодичної літератури, архівні документи і т.ін., це підвищує обґрунтованість висновків та наочність аргументації автора. У Додатках бакалаврської або дипломної роботи обов’язково висвітлюється програма авторського емпіричного дослідження. Додатки, на які у тексті посилання відсутні, наводити не треба – такі додатки ні чого не ілюструють тому не зміцнюють, а навпаки - знецінюють зусилля автора наукової роботи.

Сторінки додатків продовжують нумеруватися наскрізно, але до загального обсягу сторінок роботи не включаються.

На титульному листі та останній сторінці роботи автор обов'язково ставить свій підпис.

Оформлення Пояснювальної записки

Пояснювальна записка до дипломної роботи (не більше 5 сторінок за обсягом) надається членам ДЕК як додатковий матеріал, що реферативно розкриває зміст роботи. Необхідно висвітлити порушену проблему, об’єкт, предмет, мету і завдання, емпіричну базу підготовленої дипломної роботи, чіткі загальні висновки до яких дійшов автор. Бажано основні положення роботи ілюстративно підкріпити невеликими таблицями, графіками та діаграмами.

(Зразок оформлення титульного аркушу наводиться у підрозділі 3.12)

Оформлення Подання голові ДЕК

У Поданні зазначаються:

Прізвище студента, тема дипломної роботи у відповідність до Наказу ректора ДНУ ім.О.Гончара, наявність необхідного пакету документів.

Висвітлюються дані щодо навчальних досягнень студента за період навчання у вищому навчальному закладі.

Відгук керівника щодо змістовності роботи, ступеню виконання поставлених завдань, відповідність до вимог оформлення дипломного роботи.

Висновок кафедри про допуск до захисту даної роботи в Державній екзаменаційній комісії.

(Зразок бланку наводиться у підрозділі 3.12)

3.12 Зразки документів, які необхідні для

оформлення курсових робіт, дипломних робіт за ОКР бакалавра, спеціаліста, магістра

Зразки пропонуються у відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №384 від 29.03.2012. «Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації».

Зразок заяви про вибір теми курсової роботи (дипломної роботи за ОКР бакалавра, спеціаліста, магістра)

Завідувачу кафедрою соціології

________________________________

(наукове звання, вчений ступінь, прізвище, ініціали)

Студента(ки) групи ___________

________________________________

(прізвище, ім'я, по-батькові)

ЗАЯВА

Прошу затвердити тему курсової роботи (дипломної роботи за ОКР бакалавра, спеціаліста, магістра) «________________________________________________________________»

і призначити керівника ______________________________________________

(наукове звання, вчений ступінь, посада, прізвище, ініціали керівника)

« » _________ 20 ____________ _____________

Підпис (Прізвище)

Зразок графіку виконання курсової роботи

Затверджено на засіданні кафедри соціології

“___ ”______________ 20 ..р.

ГРАФІК

виконання курсової роботи

____________________________________________________________

(тема роботи)

№ п/п	Назва етапів роботи	Термін виконання
№ п/п	Назва етапів роботи	Заплановано	Фактично
1.	Розробка попереднього плану роботи
2.	Робота над літературою і джерелами
3.	Остаточне уточнення плану
4.	Написання першого Розділу (Глави)
5.	Написання другого Розділу (Глави)
6.	Написання третього Розділу (Глави)
7.	Написання вступу і висновків
8.	Оформлення списку літератури
9.	Остаточне оформлення роботи
10.	Надання роботи науковому керівнику

Студент (ка) групи___________

____________ ______________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

ПОГОДЖЕНО:

Науковий керівник

____________ ______________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

Дата

Зразок завдання на дипломну роботу за ОКР бакалавра

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет	*Суспільних наук і міжнародних відносин*
Кафедра	*Соціології*
Освітньо-кваліфікаційний рівень			*бакалавра*
Напрям підготовки		*6.030101 «Соціологія»*
		(шифр і назва)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри________________

________________________________

“____” _________________20___року

З А В Д А Н Н Я

НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ СТУДЕНТУ

________________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема роботи ___________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

керівник роботи
	(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

затверджені наказом вищого навчального закладу від “___”__________20__року №___

2. Строк подання студентом роботи ________________________________________________

3. Вихідні дані до роботи _________________________________________________________

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити)_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)

6. Консультанти розділів роботи

Розділ	Прізвище, ініціали та посада консультанта	Підпис, дата
Розділ	Прізвище, ініціали та посада консультанта	завдання видав	завдання прийняв
ІV
(з охорони праці)

7. Дата видачі завдання___________________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

(Варіант плану робіт)

№ з/п	Назва етапів дипломної роботи	Строк виконання етапів роботи	Примітка про виконання
	Розробка попереднього плану роботи
	Робота над літературою і джерелами
	Остаточне уточнення плану
	Написання першого Розділу
	Написання другого Розділу
	Написання третього Розділу
	Написання четвертого Розділу (з охорони праці)
	Написання вступу і висновків
	Оформлення списку літератури
10.	Остаточне оформлення роботи
11.	Надання роботи керівнику (реєстрація на кафедрі)

Студент(ка) _______________ ______________________

^{( підпис ) (прізвище та ініціали)}

Керівник роботи ________________ ______________________

^{( підпис ) (прізвище та ініціали)}

Зразок завдання на дипломну роботу за ОКР спеціаліста (магістра)

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет	*Суспільних наук і міжнародних відносин*
Кафедра	*Соціології*
Освітньо-кваліфікаційний рівень			*спеціаліста (магістра)*
Спеціальність		*7.030101 (8.030101) «Соціологія»*
		(шифр і назва)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри________________

________________________________

“____” _________________20___року

З А В Д А Н Н Я

НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ СТУДЕНТУ

________________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема роботи ___________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

керівник роботи
	(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

затверджені наказом вищого навчального закладу від “___”__________20__року №___

2. Строк подання студентом роботи ________________________________________________

3. Вихідні дані до роботи _________________________________________________________

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)

6. Консультанти розділів роботи

Розділ	Прізвище, ініціали та посада консультанта	Підпис, дата
Розділ	Прізвище, ініціали та посада консультанта	завдання видав	завдання прийняв
ІV
(з охорони праці)

7. Дата видачі завдання___________________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

(Варіант плану робіт)

№ з/п	Назва етапів дипломної роботи	Строк виконання етапів роботи	Примітка про виконання
	Розробка попереднього плану роботи
	Робота над літературою і джерелами
	Остаточне уточнення плану
	Написання першого Розділу
	Написання другого Розділу
	Написання третього Розділу
	Написання четвертого Розділу (з охорони праці)
	Написання вступу і висновків
	Оформлення списку літератури
10.	Остаточне оформлення роботи
11.	Надання роботи керівнику (реєстрація на кафедрі)

Студент(ка) _______________ ______________________

^{( підпис ) (прізвище та ініціали)}

Керівник роботи ________________ ______________________

^{( підпис ) (прізвище та ініціали)}

Зразок титульного листа реферату

Дніпропетровський національний університет

імені ОЛЕСЯ Гончара

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

РЕФЕРАТ

з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему: _____________________________________________________

____________________________________________________________

Виконав студент(ка) II курсу

групи СЦ-11-1

____________________________________

(прізвище та ініціали)

Перевірив ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Кількість балів____________

Дніпропетровськ, 20

Зразок титульного листа контрольної роботи

Дніпропетровський національний університет

імені ОЛЕСЯ Гончара

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему: _____________________________________________________

____________________________________________________________

Виконав студент(ка) II курсу

групи СЦ-11-1

____________________________________

(прізвище та ініціали)

Перевірив ____________________________

______________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Кількість балів____________

Дніпропетровськ, 20

Зразок титульного листа курсової роботи

Дніпропетровський національний університет

імені ОЛЕСЯ Гончара

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему: _____________________________________________________

____________________________________________________________

Студента(ки) II (ІІІ) курсу групи СЦ-11-1

напряму підготовки 6.030101 «Соціологія»

____________________________________

(прізвище та ініціали студента)

Керівник ____________________________

______________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Кількість балів____________

Національна шкала ________

Оцінка ECTS _____________

Члени комісії : ___________ _______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ _____________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

____________ ______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

Дніпропетровськ, 20

Зразок титульного аркушу дипломної роботи за ОКР бакалавра

Дніпропетровський національний університет

імені ОЛЕСЯ Гончара

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

ДИПЛОМНА РОБОТА

за ОКР бакалавра

на тему: _____________________________________________________

____________________________________________________________

Студента(ки) IV курсу групи СЦ-10-1

напряму підготовки 6.030101 «Соціологія»

______________________________________

(прізвище та ініціали студента)

Керівник_________________________________

______________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Рецензент ________________________________

______________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Консультант______________________________

______________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Дніпропетровськ, 20

Зразок титульного аркушу дипломної роботи за ОКР спеціаліста (магістра)

Дніпропетровський національний університет

імені ОЛЕСЯ Гончара

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

ДИПЛОМНА РОБОТА

за ОКР спеціаліста (магістра)

на тему: _____________________________________________________

____________________________________________________________

Студента(ки) V курсу групи СЦ-13-1с

спеціальність 7.030101 (8.030101) «Соціологія»

______________________________________

(прізвище та ініціали студента)

Керівник ________________________________

______________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Рецензент ________________________________

______________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Консультант _____________________________

______________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Дніпропетровськ, 20

Зразок реферату до дипломної роботи за ОКР бакалавра (спеціаліста, магістра)

РЕФЕРАТ

Дипломна робота за ОКР бакалавра (спеціаліста, магістра): 50с., 13 рис., 5 таб., 62 джерела, 3 додатки.

Об'єктом дослідження є _______________________________________________

Предмет роботи - ______________________________________________________

Мета роботи ________________________________________________________

Методи дослідження __________________________________________________

Отримані результати та їх новизна ______________________________________

Результати дослідження можуть бути використані ____________________________________________________________________

Список ключових слів: ________________________________________________

(5-10 слів або словосполучень з тексту роботи, що характеризують її зміст та друкуються в називному відмінку, в рядок, через кому).

Зразок анотації до дипломної роботи за ОКР бакалавра (спеціаліста, магістра)

RESUME

The graduation research of the fourth-year student ______________________

________________________ ( DSU, | faculty) ________________________

_________________ Department of _________________________________

__________________ deals with ____________________________________

The work is interesting for _________________________________________

_______________________________________________________________

Bibliog. 32, Tables5, ill.13.

Варіанти побудови структури наукової роботи

Назва виду структури	Форми плану роботи
Лінійна структура	ВСТУП ГЛАВА 1 ГЛАВА 2 ГЛАВА 3 ВИСНОВКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ
«Триланкова» чи структура «три по два»	ВСТУП ГЛАВА 1 §1 §2 ГЛАВА 2 §1 §2 ГЛАВА 3 §1 §2 ВИСНОВКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ
«Дволанкова» чи структура «два по три»	ВСТУП РОЗДІЛ 1 1.1 1.2 1.3 РОЗДІЛ 2 2.1 2.2 2.3 ВИСНОВКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ

Зразок оформлення змісту

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………..………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДГРУНТТЯ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СУЧАСНОЇ МІФОТВОРЧОСТІ ………………………………………………………………………………….9

1.1 Теоретико-методологічні підходи щодо висвітлення особливостей актуалізації міфотворчості …………………………………………………9

1.2 Магічні практики як прояв сучасної міфологічної свідомості …...27

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ МІФОЛОГІЧНІ ПРАКТИКИ: ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ ФОРМИ ПРОЯВУ ………………………………………………………….45

2.1 Соціальні передумови реактуалізації магії та розповсюдження магічних послуг в Україні ………………………………………………..45

2.2 Особливості формування магічних практик та розповсюдження магічних послуг в Україні (на прикладі телебачення та Інтернет) …61

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ………………………………………………………………..78

3.1 Опис робочогомісця ТА Характеристика шкідливих та небезпечних факторів ………………………………………………………79

3.2 Заходи по покращенню умов праці та відпочинку …………………84

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………....88

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………………………...92

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………....97

Зразок оформлення бібліографічних джерел у списку літератури

(відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: Загальні вимоги та правила складання )

Видання	Приклад оформлення
книга «без автора»	Социология в России [Текст] / под ред. В.А.Ядова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во Ин-та социологии РАН, 1998. – 696 с. Современное социальное управление [Текст]: курс лекций / авт.кол. В.Н.Иванов, В.И.Патрушев, А.О.Доронин, А.В.Иванов. – М.: Социум, 2000. –278 с.
один автор	Уржа, О.А. Теоретико-методологические основы анализа социальной структуры общества [Текст]: учеб. пособие /О.А.Уржа. – М.: Изд-во МГСУ «Союз», 1998. – 69 с. Чурилов, Н.Н. Проектирование выборочного социологического исследования: Некоторые методологические и методические проблемы [Текст] /Н.Н. Чурилов. – К.: Наук. думка, 1986. – 18 с.
два автори	Андреенков, В.Г. Телефонные опросы населения: методические рекомендации по организации и проведению выборочных массовых опросов [Текст] / В.Г.Андреенков, Г.Н.Сожникова. – М.: Наука, 1985. – 204 с.
три автори	Боринвский, М.В. Город: Методические проблемы комплексного социального и экономического планирования [Текст] / М.В.Боринвский, С.В.Успенский, О.И.Шкаратан. – М.: Наука, 1975. -204 с.
чотири автори	Макро- і мікросоціальна інженерія: соціоінженерний практикум [Текст]: зб. практич. та тестових завдань / В.І.Подшивалкина, М.П.Лукашевич, Є.І.Суїменко, Т.Г. Каменская; за заг.ред. М.П.Лукашевича, В.І.Подшивалкіної. – О.: Астропринт, 2001. – 236 с.
п’ять і більше	Гладышев, А.Г. Социальное управление: теория и методология [Текст]: учеб. пособие. В 2 ч. / А.Г.Гладышев [и др.] / под ред. В.Н.Иванова. - Ч.1. – М.: Муницип. мир, 2004. – 320 с.
переклади	Миллс, Ч. Социологическое воображение [Текст] /Ч Миллс; пер. с англ. О.Оберемко; под общ. ред. Г.Батыгина. – М.: Изд. дом «Стратегия», 1998. – 264 с.
посібники, підручники	Соціологія [Текст]: посіб. для студ. вищ. навч. закл. /за ред. В.Г.Городяненка. – К.:Вид. центр «Академія», 2002. – 560 с. Економічна соціологія [Текст]: навч. посіб. /В.М. Ворона [и др.]. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1997. – 273 с. Сірий, Є.В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії [Текст]: навч. посіб. /Є.В.Сірий. – К.: Актіка, 2004. – 480 с.
частина книги, періодичного видання	Богданов, В. Резервы творчества [Текст] /В.Богданов /Время больших дел: Актуальные проблемы соціально-экономического развития /ред. кол. А.П.Воронин [и др.]. – М.: Политиздат, 1986. – С. 263-267. Шульга, М. Уряд України: соціологічний портрет владної еліти (1990 – 1997 р.р.) [Текст] /М.Шульга, Н.Бойко //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 3. – С. 93-118. Михайлов, С.А. Езда по-европейски: система платніх дорог в России [Текст] / С.А. Михайлов // Независимая газ. – 2002. – 17 июня. – № 34.
багатотомні видання	Социальное управление: теория и методология [Текст]: учебн. пособие. В 2 ч. / А.Г.Гладышев [и др.] /под ред. В.Н.Иванова. –М.: Муницип. мир, 2003. –320 с. Социальная инженерия [Текст]: курс лекций: в 2 ч. Ч.I. Теоретико-методологические проблемы /под ред. Ю.М.Резника, В.В.Щербины. - М: Изд-во «Союз», 1994. –147 с. Кучерявенко, Н.П. Курс налового права [Текст]. В 6 т. /Н.П.Кучерявенко. –Х.: Право, 2007. – Т.4: Косвенные налоги. – 534 с.
матеріали конференцій	Ризикологія в економіці та підприємстві [Текст]: зб. наук. пр. за мат. міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 берез. 2001. –К.: КНЕУ: Акад. ДПС України, 2001. - 452 с. Оцінка й обґрунтування продовження ресурсу елементів конструкцій [Текст]: пр. конф., 6-9 черв. 2000 р., м.Київ. В 2 т. Т.2 /відп. ред. В.Т.Тощенко. – К.: НАН України; Ін-т пробл. міцності, 2000. – С. 559-956. Придніпровські соціально-гуманітарні читання [Текст]: матеріали Дніпропетр. сесії ІІ Всеукр.наук.-практ. конф. з міжнар. участю. 22 лютого 2013р. У 6ч. /ред. В.И.Пащенко. –Д.: ТОВ «Інновація», 2013. -Ч.VI. -302с.
збірник наук. праць	Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління [Текст]: зб. наук. пр. Донецьк. держ. ун-ту упр. /гол. ред. О.С.Поважний. –Т.ХІІ. –Сер. Соціологія. –Вип.179. –Донецьк: Дон ДУУ, 2011. - 563с.
стаття у збірнику	Швидка, Л.І. До питання щодо оптимізації процесу формування правової культури молоді в умовах шкільного навчального середовища (на прикладі міста Дніпропетровська) [Текст] / Л.І.Швидка / Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: зб. наук. пр. Дон ДУУ / гол. ред. О.С.Поважний. –Т.ХІІ. –Сер. Соціологія. –Вип.179. –Донецьк: Дон ДУУ, 2011.–С.456-460. Ячний, А.М. Соціальна інженерія як інноваційний напрямок у професійній підготовці соціологів [Текст] /А.М. Ячний //Придніпровські соціально-гуманітарні читання: матеріали. Запорізьк. сесії І Всеукр. наук.-практ. конф. (м.Запоріжжя, 11 квіт. 2012 р.). У 4 ч. –Д.:ТОВ «Інновація», 2012. –Ч.2. –С. 96-97.
словники	Социальные технологии [Текст]:толковый слов. / отв.ред. В.Н.Иванов. –М.-Белгород: Луч-Центр соц. технологий,1995. –309с. Теория управления: социально-технологический подход [Текст]: энциклопед. слов. / под ред. В.Н.Иванова, В.И.Патирушева. -3-е изд. перераб. и доп. –М.: Муницип. мир, 2004. – 672 с.
законодавчі та нормативні документи	Кримінально-процесуальний кодекс України [Текст]: за станом на 1 груд. 2005р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. Медична статистика [Текст]: зб. нормат. док. / упоряд та гол. ред. В.М.Заболотько. –К. :МНІАЦ мед. статистики: Медінформ, 2006. – 459 с.
стандарти	ДСТУ 7152:2010. Інформація та документація [Текст]: Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках. – Чинний від 2010-02-18 / – Вид. офіц. – К.: ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ, 2010. -14 с. (Національний стандарт України). ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи: Бібліографічний запис. Бібліографічний опис [Текст]: Загальні вимоги та правила складання /Нац. стандарт України. - Вид. офіц. – К.: ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ, 2007. -48с.
бібліографічні покажчики	Куц, О.С. Бібліографічний покажчик та анотації кандидатських дисертацій, захищених у спеціалізованій вченій раді Львівського державного університету фізичної культури у 2006 році [Текст] / О.С.Куц, О.Вацеба. –Л.: Укр.технології, 2007. -74с.
електронні ресурси	Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №384 від 29.03.2012 [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.drpbk.dp.ua/posts/447

Зразок титульного аркушу пояснювальної записки на дипломну роботу за ОКР бакалавр

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до дипломної роботи

за ОКР «бакалавр»

на тему

Виконав: студент ІV курсу, групи СЦ-09-1

напряму підготовки 6.030101 «Соціологія»

(прізвище та ініціали)

Керівник
	(прізвище та ініціали)
Рецензент
	(прізвище та ініціали)

Дніпропетровськ, 20

Зразок титульного аркушу пояснювальної записки на дипломну роботу за ОКР спеціаліст (магістр)

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до дипломної роботи

за ОКР «спеціаліст» («магістр»)

на тему

Виконав: студент V курсу, групи СЦ-09-1

спеціальність 7.030101 (8.030101) «Соціологія»

(прізвище та ініціали)

Керівник
	(прізвище та ініціали)
Рецензент
	(прізвище та ініціали)

Дніпропетровськ, 20

Зразок подання на дипломну роботу за ОКР бакалавра

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ПОДАННЯ

ГОЛОВІ ДЕРЖАВНОЇ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ

ЩОДО ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Направляється студент ____________________________ до захисту дипломної роботи

(прізвище та ініціали)

за напрямом підготовки 6.030101 «Соціологія»

на тему: ________________________________________________________________________

(назва теми)

_____________________________________________________________________________________________

Дипломна робота і рецензія додаються.

Декан факультету суспільних наук і міжнародних відносин _________ (______________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Довідка про успішність

_____________________________________________ за період навчання на факультеті

(прізвище та ініціали студента)

суспільних наук і міжнародних відносин з 20___ року до 20___ року повністю виконав навчальний план за напрямом підготовки, спеціальністю з таким розподілом оцінок за:

національною шкалою: відмінно ____ %, добре ____ %, задовільно ____ %;

шкалою ECTS: А ____ %; В ____ %; С ____ %; D ____ %; Е ____ %.

Секретар факультету _________ (_________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Висновок керівника дипломної роботи

Студент (ка) _______________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник роботи __________ (___________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“____” __________________ 20 року

Висновок кафедри про дипломну роботу

Дипломна робота розглянута. Студент (ка) ____________________________________

(прізвище та ініціали)

допускається до захисту даної роботи в Державній екзаменаційній комісії.

Завідувач кафедри соціології ____________ (______________________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“____” __________________ 20 року

Зразок подання на дипломну роботу за ОКР спеціаліста

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ПОДАННЯ

ГОЛОВІ ДЕРЖАВНОЇ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ

ЩОДО ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Направляється студент ____________________________ до захисту дипломної роботи

(прізвище та ініціали)

за спеціальністю 7.03010101 «Соціологія»

на тему: ________________________________________________________________________

(назва теми)

_____________________________________________________________________________________________

Дипломна робота і рецензія додаються.

Декан факультету суспільних наук і міжнародних відносин _________ (______________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Довідка про успішність

_____________________________________________ за період навчання на факультеті

(прізвище та ініціали студента)

національною шкалою: відмінно ____ %, добре ____ %, задовільно ____ %;

шкалою ECTS: А ____ %; В ____ %; С ____ %; D ____ %; Е ____ %.

Секретар факультету _________ (_________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Висновок керівника дипломної роботи

Студент (ка) _______________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник роботи __________ (___________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“____” __________________ 20 року

Висновок кафедри про дипломну роботу

Дипломна робота розглянута. Студент (ка) ____________________________________

(прізвище та ініціали)

допускається до захисту даної роботи в Державній екзаменаційній комісії.

Завідувач кафедри соціології ____________ (______________________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“____” __________________ 20 року

Зразок подання на дипломну роботу за ОКР магістра

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ПОДАННЯ

ГОЛОВІ ДЕРЖАВНОЇ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ

ЩОДО ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Направляється студент ____________________________ до захисту дипломної роботи

(прізвище та ініціали)

за спеціальністю 8.03010101 «Соціологія»

на тему: ________________________________________________________________________

(назва теми)

_____________________________________________________________________________________________

Дипломна робота і рецензія додаються.

Декан факультету суспільних наук і міжнародних відносин _________ (______________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Довідка про успішність

_____________________________________________ за період навчання на факультеті

(прізвище та ініціали студента)

національною шкалою: відмінно ____ %, добре ____ %, задовільно ____ %;

шкалою ECTS: А ____ %; В ____ %; С ____ %; D ____ %; Е ____ %.

Секретар факультету _________ (_________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Висновок керівника дипломної роботи

Студент (ка) _______________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник роботи __________ (___________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“____” __________________ 20 року

Висновок кафедри про дипломну роботу

Дипломна робота розглянута. Студент (ка) ____________________________________

(прізвище та ініціали)

допускається до захисту даної роботи в Державній екзаменаційній комісії.

Завідувач кафедри соціології ____________ (______________________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“____” __________________ 20 року

4. НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ

4.1 Поради щодо вибору теми та збору матеріалу наукового дослідження

Науково-дослідна робота в університеті має статус пріоритетної у діяльності викладачів і студентів. Вона спрямовується на розв'язання таких завдань:

- забезпечення теоретико-концептуальних, психолого-педагогічних і науково-методичних засад навчального процесу і приведення підготовки фахівців у відповідність з сучасними вимогами та найновішими досягненнями вітчизняної і зарубіжної науки та техніки;

- дослідження актуальних науково-дослідних тем з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

- підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів;

- інтенсифікація наукових досліджень на факультетах, кафедрах, у наукових школах, науково-дослідних центрах і лабораторіях, а також забезпечення їх високої якості та збільшення числа наукової продукції;

- розширення та зміцнення науково-інформаційної бази наукової діяльності університету;

- зміцнення зв'язків університетської науки з науково-дослідною роботою провідних ВНЗ і наукових установ України та інших країн.

Будь-яке наукове дослідження – від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці має індивідуальні особливості, що залежать від особистості студента. Але існують і загальні логічні та методологічні підходи до його проведення.

Можна говорити про загальнонаукові та загальнометодичні поради щодо написання наукових робіт. В першому випадку ми говоримо про дотримання певних правил по накопиченню, обробці та аналітичному осмисленні інформації, які б відповідали уявленням про наукові методи. У випадку другому – про загальні правила оформлення та розміщення отриманих знань у вигляді наукової роботи.

Частіше за все, в житті студента-соціолога наукова робота приймає вигляд написання курсових або дипломних робіт, наукових статей або проведення конкретних соціологічних досліджень.

Відомий італійський вчений та письменник У.Еко, говорячи про особливості написання наукових праць студентами, таким чином формулює базові вимоги до наукової роботи:

1) Тема повинна відповідати схильностям конкретного студента (як на рівні загальних інтересів його, так і на рівні політичної, ідейної та духовної культури).

2) Основні тексти або явища, що кладуться у фундамент роботи, повинні бути досяжними (чи то – фізично досяжні для конкретного студента).

3) Основні тексти, на які спирається студент, повинні бути осяжні (чи то – інтелектуально збагненні для конкретного студента).

4) Обрана методологія повинна реально відповідати можливостям конкретного студента.

Наукове дослідження – це цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають у вигляді понять, законів і теорій.

Характеризуючи наукове дослідження, звичайно вказують на наступні його відмінні ознаки:

це обов’язково цілеспрямований процес, досягнення свідомо поставленої мети, чітко сформульованих задач;
це процес, спрямований на пошук нового, на творчість, на відкриття невідомого, на висування ідей, на нове висвітлювання питань, що розглядаються;
воно характеризується систематичністю: тут впорядковані, приведені до системи як сам процес дослідження, так і його результати;
йому притаманна доказовість, послідовне обґрунтування зроблених узагальнень та висновків.

Мета та безпосередні завдання науково-теоретичного дослідження полягає в тому, щоб знайти загальне у ряді унікальних явищ, розкрити закони, за якими виникають, функціонують, розвиваються такого роду явища, тобто досягти їх глибинної сутності.

Вивчати у науковому розумінні – це означає бути науково об'єктивним. Не можна відкидати соціальні факти лише тому, що їх важко пояснити або знайти для них практичне застосування. Справа в тому, що сутність нового у науці не завжди помітна самому дослідникові. Нові наукові факти і відкриття можуть довго залишатися у резерві науки і не використовуватися на практиці саме тому, що їх значення погано розкрито.

Розвиток ідеї до стадії вирішення завдання звичайно відбувається як плановий процес наукового дослідження. Науці відомі й випадкові відкриття, але тільки планове, добре знаряджене сучасними засобами наукове дослідження надійно дозволяє розкрити та глибоко пізнати об'єктивні закономірності у суспільстві. У подальшому процес цільової та загально ідейної обробки первинного задуму продовжується, вносяться уточнення, зміни, доповнення, розвивається схема дослідження, яку задумали раніше.

По суті, теми студентських наукових досліджень можуть поділятися на декілька різновидів:

Оглядовіі – передбачають розгляд широкої проблематики, глобальних змін в обєкті нашої уваги за досить великий проміжок часу (наприклад, „Розвиток класичної соціології ХІХ століття”).

Теоретичні – передбачають зосередження на теоретико-методологічних проблемах, на питаннях теоретичного пошуку, на узагальненій проблемі (наприклад, „Проблема смерті в соціально-антропологічній перспективі”).

Історико-теоретичні – зосереджуються на динаміці усталених поглядів, теоретичних концепцій, зміні – і логіці цієї зміни – дослідницьких парадигм (наприклад, „Розвиток концепції „життєвого світу” у післявоєнній соціології”).

Конкретно-практичні – із глибинним дослідженням безпосередньої проблеми з соціальної дійсності; інколи і такої, до якої мають відношення самі студенти (наприклад: „Професійні орієнтації студентів-гуманітаріїв випускних курсів”).

Вибір теми дослідження - відповідальний етап роботи. Тема повинна мати наукове (і, бажано, прикладне) значення. Тема сама по собі може й не бути tabula rasa. Вона повинна досліджуватися з тієї точки зору, яка допоможе виявити новизну, розкрити і пояснити її.

Наукова робота студента передбачає максимальну конкретизацію та чітке формулювання проблеми, яка досліджується. Курсові і дипломні роботи – фіналізують певний відрізок студентської пізнавальної діяльності, а тому говорять про можливості дослідника, про ступінь володіння ним як теоретичною, так і практичною інформацією. В цьому випадку конкретизація теми та матеріала дозволяє студенту показувати більш глибокі знання з предмету свого зацікавлення.

Вибір теми відбувається в сфері проблематики, зони інтересів студента – як наукової, так, можливо, і позанакової, життєвої. Тема повинна відповідати особистим інтересам дослідника, цікавити його. Це емоційний чинник, діючий постійно в сприятливому напрямі. Однак цікавих тем багато. Вибрати ж потрібно таку, яка достатньо забезпечена джерелами, можливостями отримання емпіричної інформації, розробка якої, враховуючи стан питання (недослідженість, суперечності проблеми), перспективна в сенсі результату та осяжності її.

Вибір теми наукової роботи передбачає, окрім іншого, і виконання таких загальних правил:

предмет дослідження повинен бути впізнавальним і піддаватися опису (при цьому предмет – не обов’язково елемент „реального” світу, він може бути і елементом наукового теоретизування);
в дослідженні повинно говоритися про предмет щось таке, чого про нього ще не говорилося, робота повинна мати підкреслено авторський характер;
дослідження повинно бути корисним для інших.

Саме формулювання теми роботи вже містить в собі, в „заархівованому” вигляді, можливу структуру роботи: даючи назву нашому дослідженню, ми приймаємо на себе певні зобов’язання, які потім реалізуємо на рівні тексту. Саме тому визначення структури роботи і розробка плану є найважливішою ланкою і складовою творчої діяльності дослідника. Народження плану - це розробка ідеї, задуму.

Якщо тема визначена чітко, то скласти план майбутньої роботи легше. Це, звичайно, попередній план, він неодноразово буде доопрацьовуватися, навіть перероблятися. Однак, скласти його необхідно, щоб виявити коло і послідовність питань, які вивчаються, визначити напрями дослідницької роботи.

Для складання плану передусім треба ознайомитися з загальною літературою по темі, починаючи з енциклопедій, узагальнюючих праць, навіть навчальних посібників. Одночасно звертають увагу на спеціальну літературу, яка згадується в тексті і в бібліографічних примітках (прикнижну, пристатейну бібліографію). Після цього в логічній послідовності формуються питання, які бажано висвітлити в рамках теми. Кожний пункт поступово поділяється на підпункти. Передбачається місце для вступу і висновків. На наступних етапах розробки проблеми виявляються недоліки плану і, можливо, формулювання теми, які необхідно буде вдосконалити.

Пошук і використання літератури. На кожному етапі роботи, при вивченні того чи іншого питання, важливо бачити не тільки проміжну, але і кінцеву мету дослідження. Потрібно тримати в полі зору об'єкт вивчення у всій різноманітності зв'язків і явищ, пам'ятати про попередні й послідуючі події. Все це вимагає особливо ретельного підходу до вибору спеціальної літератури, збору джерел.

Починати підбір літератури з конкретної теми можна з перегляду прикнижкової і пристатейної бібліографії, реферативних журналів, після чого необхідно ознайомитися з бібліографічними покажчиками, бібліотечними каталогами. Дослідник зобов'язаний знати про сучасний стан дослідження проблеми. Не можна задовольнятися основними або останніми виданнями. Недостатнє знання літератури може призвести до марного, трудомісткого дослідження того чи іншого питання, достатньо повно вивченого раніше, не говорячи вже про неприпустиме ігнорування робіт попередників.

Науково-дослідна робота соціолога має ряд характерних особливостей, які дозволять говорити про специфіку даної дисципліни, навіть у сфері суспільствознавчих наук. У будь-якого вченого, а особливо у молодого, виникають індивідуальні проблеми раціональної організації своєї дослідницької діяльності. На всіх етапах роботи – від вибору теми, складання виписок і конспектів, збору і обробки емпіричного матеріалу і до остаточного літературного оформлення дослідження – молодого вченого очікують різноманітні пошукові проблеми.

Унікальність історико-соціологічних досліджень, як правило, обмежує застосування універсальних, типових засобів, які полегшують організацію праці вченого і вимагають від кожного пошукача самостійності, ініціативи. Багато прийомів можуть вважатися абсолютними, оскільки склалися в конкретних умовах вивчення тих або інших явищ.

В той же час, бібліографічна евристика соціологічних джерел є основою для написання дипломної або дисертаційної роботи. Ієрархічна послідовність джерел для пошуку літератури в бібліографічних покажчиках може бути зафіксована у вигляді наступної схеми:

1. Універсальні бібліографічні покажчики.

2. Галузеві і тематичні покажчики, а також «путівники» по соціологічній літературі.

3. Ретроспективні науково-допоміжні бібліографічні покажчики певної соціологічної галузі, а також тематичні прикнижкові і пристатейні покажчики, списки і огляди.

4. Поточні бібліографічні покажчики (бюлетені науково-дослідних центрів та інститутів).

5. Видання державної бібліографії («Літописи» книг, журнальних і газетних статей і рецензій).

6. РЖ і РС: критико-аналітичні і історіографічні огляди історико-соціальної літератури.

Після цього треба провести суцільний перегляд виявленої таким чином основної «літератури теми» і головного «ядра» періодичних видань, які публікують матеріали з проблеми, що досліджується. Додатковим до такого тотального перегляду є «вибірковий» перегляд інших видань, пов'язаних з основною літературою – посиланнями, наявними в найбільш авторитетних працях, авторством, тематичною близькістю, часом написання або видання.

Ієрархічна послідовність пошуку джерел в бібліографічній евристиці, запропонована вище, зовсім не догма. З точки зору швидкості і ефективності інколи більш раціональним вбачається починати пошук з більш «низької» ланки, – прикнижкових і пристатейних бібліографічних списків, особливо вузьких і по спеціальним питанням. Корисно при цьому використати унікальні галузеві, тематичні і проблемні картотеки, що присутні у великих наукових бібліотеках.

Зрозуміло, весь процес накопичування наукової інформації не може бути повністю розкритий за допомогою схем. Він зумовлений вибором з різноманітної сукупності потрібних елементів і їхніх зв'язків, що здійснюється з самого початку по конкретній програмі, а значить – тими евристичними можливостями і засобами, що лежать в основі інтелектуальної діяльності дослідника і не можуть бути в повному вигляді відтворені в будь-якому механізмі або формалізованій і автоматизованій системі. Тут можна погодитися з думкою про те, що жодна система не забезпечує ідеальної точності і повноти, а статистична норма втрат не може бути обґрунтована, оскільки в цю норму завжди може потрапити найбільш важлива інформація. Ці загальні міркування слід віднести і до системи інформації в області соціально-гуманітарних наук, що досліджують розвиток соціального організму з його найбільшим багатством елементів і їхніх реальних взаємозв'язків.

Характер історико-соціологічної науки визначає і особливості джерел, які вона використовує. Якщо науковій інформації взагалі, як особливому типу семантичної соціальної інформації, властиві кумулятивність, незалежність її змісту від своїх творців, старіння і розсіювання, то важливі особливості наукової інформації, що використовується в соціологічній науці, полягають в тому, що кумулятивність притаманна їй в меншій мірі, ніж інформації природознавчій, що, далі, «відділення» її об'єктивного змісту від її творців найчастіше вимагає складних дослідницьких операцій, що її старіння відбувається вкрай нерівномірно (дуже уповільнений, наприклад, процес старіння історико-соціальних фактів), а розсіювання її є, мабуть, найбільшим. Отже, сумлінний дослідник в історико-соціологічній галузі не може пасивно очікувати, що сучасна система соціологічних джерел видасть йому всю потрібну інформацію в готовому для використання вигляді.

Можливості сучасної системи соціологічної інформації і молодого дослідника ростуть лише разом, а не за рахунок один одного. Щоб використати всі можливості, історик соціології повинен не тільки знати принципи і правила влаштування і роботи системи зберігання джерел, наукової інформації, але й взаємодіяти з ними на основі зворотнього зв'язку. Ця постійна взаємодія, що поширюється, дасть найбільший ефект, переважаючий лише використання матеріалів, вже зіставлених в інформаційну систему. Завдяки такому діалогу дослідник немов би потрапляє в необхідне йому інформаційне середовище, самостійно відновлюючи недоліки першоджерел, а головне – одержує уявлення про рівень, характер, засоби, напрямки досліджень з проблеми, що його цікавить.

Бібліографічні пошуки необхідні також для поповнення елементів в описі певного літературного пам'ятника, якщо це потрібно для його ідентифікації. Наприклад, при невірогідності відомостей про автора слід звертатися за допомогою до назв його праць або до допоміжного покажчика, побудованого по такому ж принципу, а також до галузевих бібліографічних довідників, що містять твори. Назва твору певного автора виявляється або уточнюється по його бібліографії, а також по тематичним і краєзнавчим покажчикам, в яких твори описані під іменами авторів.

Якщо вихідні дані роботи точно не визначені, їх розшукують по іншим покажчикам, що містять публікації певного періоду, по бібліографії місцевого друку і довідникам з розташуванням матеріалу по іменам авторів, назвам творів або їхньому змісту. Окрім бібліографічних покажчиків по соціології, в цих пошуках слід використовувати й інші матеріали, що містять необхідні дані: автореферати, звіти соціологічних установ і навчальних закладів, ювілейні збірники, пам'ятні, довідкові і адресні книги, історіографічні огляди і тощо.

Окрема проблема будь-якої наукової роботи студентів – присутність в тексті цитат та посилань на авторів, чиї ідеї використовуються. В цьому випадку існує набір певних правил, згідно яким використовуються данні подібного роду. Серед них, наприклад, наступні:

1) уривки, що призначені для інтерпретації, повинні бути не занадто кортокими і не занадто довгими;

2) уривки з критичної літератури цитуються лише в тому випадку, якщо вони авторитетно підтверджують або доповнюють ваши роздуми;

3) при цитуванні передбачається, що ви солідарні із тим, що цитуєте, за виключенням окремо зазначених випадків;

4) при цитуванні повинно бути ясно, хто автор фрази і на яке джерело текст посилається;

5) цитати повинні бути абсолютно точні: неможливо скорочувати цитування, ніяк це не позначив.

Наостанок, приведемо кілька загальних рекомендацій щодо специфічних „правил гри” при написанні студентської наукової роботи (запозичівши їх із цікавої та актуальної роботи того ж таки У. Еко „Як написати дипломну роботу”):

не коментуйте очевидне і не вказуйте джерел, які і так всім відомі;
не приписуйте автору наукову ідею, яку той привів в якості чужої;
завжди давайте точну інформацію про академічні видання, нові редакції, доповнені варіанти;
якщо фрази виходять занадто довгі, пишіть, як виходить, але потім – розділяйте;
вводіть визначення термінів, коли вони з’являються вперше;

4.2 Поради з написання наукового тексту

Академічний текст

Академічний текст пишеться не тільки і не стільки для самого себе, скільки для інших колег, для читачів, тому треба особливо ретельно працювати над його дизайном.

За рівнем доступності тексти поділяються на наукові, навчальні та науково -популярні. Науковий стиль призначений академічній аудиторії, такі тексти більшою мірою насичені спеціальною термінологією, автор розраховує на підготовленого читача, а в завдання тексту входить представлення нових даних і обгрунтування наукового висновку.

Навчальні тексти пишуться з метою їх застосування в освітньому процесі, що вимагає визначення нових термінів, подання відомих фактів в якості прикладів.

Науково -популярний текст зберігає основні риси наукового стилю, але є більш простим для розуміння, оскільки адресований широкій публіці. У цьому стилі допускаються емоційні засоби вираження, поширені порівняння з широко відомими явищами, частіше розглядаються окремі випадки, а не узагальнення і класифікації.

Науковий стиль

Лексика та граматика наукового стилю включає спеціальні поняття - терміни, а також деякі типові звороти: слід зазначити ..., на думку автора ..., з нашої точки зору ..., наведемо приклад ... і так далі. У навчально- методичних і науково - навчальних жанрах потрібно визначати терміни, вказуючи джерела їх походження. Розповідь зазвичай ведеться в безособовій формі - «Видається, що ...» або від першої особи в множині - «Ми вважаємо, що ...».

Необхідно дуже пильно стежити за послідовністю, або логікою викладу, яка досягається наявністю смислових зв'язків між одиницями тексту (реченнями, абзацами, розділами). Для цього використовуються вступні слова та словосполучення: по-перше, по-друге, крім того, нарешті, з одного боку, з іншого боку, однак, тим не менш, таким чином, на закінчення. Оскільки завданням наукового висловлювання є виявлення зв'язків між причиною і наслідком, між загальним і окремим, нерідко використовуються складні речення, а також складно-підрядні союзи: внаслідок того що; зважаючи на те що; в той час як. При цьому недостатньо просто розставити вступні слова-зв'язки. Важливо, щоб висновки несуперечливо витікали зі змісту, текст був розбитий на окремі, але пов'язані між собою за змістом частини, що відображають рух думки від окремого до загального, або від загального до окремого.

При написанні наукового тексту слід уникати мовних помилок - невиправданих відступу від норм літературної мови (винятком є ті випадки, коли в науковому тексті наводяться в лапках цитати з інтерв'ю якісного дослідження). До основних помилок, що призводить до порушення точності, ясності мови, відносяться лексичні, стилістичні та синтаксичні.

Плагіат

У більшості форм академічного тексту присутні цитування та довідковий апарат. Науковий, або довідковий апарат включає цитати, посилання та бібліографічний опис джерел. Нормальним вважається значний довідковий апарат, а от відтворення чиїхось висловлювань, думок, навіть переказаних своїми словами, без вказівки авторства заборонено. Це називається плагіатом. Плагіат є порушенням авторських прав, входить до сфери цивільної відповідальності, може призвести до дискваліфікації навчальної чи наукової роботи, зашкодити репутації та кар'єрі.

Правила цитування припускають використання вступних слів, прямої або непрямої мови, лапок, посилань. У більшості випадків потрібно перед цитатою подавати власну вступну фразу, наприклад: «Як сформулював Еміль Дюркгейм, "соціальна аномія - це ..."». Бажано надавати власний коментар після закінчення цитати. Таким чином, слід прагнути до того, щоб цитата ніби обрамлялася вашим коментарем, була вплетена у ваші міркування, а не існувала окремо, сама по собі. Цитувати чужий текст слід обов'язково в лапках і з посиланням, переказувати або робити парафраз чужого тексту можна без лапок, але посилання обов'язкове.

Оформлення заголовка

Заголовок повинен бути досить лаконічним та конкретним. У ряді жанрів допускаються метафоричні заголовки. Намагайтеся уникати штампів у заголовках: «Проблеми та перспективи», «Міфи та реальність», «До питання про ...» і так далі.

Структура академічного тексту

В академічних текстах є деякі постійні структурні елементи. Наприклад, абзаци. Ідеальний абзац складається не менше ніж з трьох речень, оскільки в ньому викладається певна теза. Крім того, кожна нова теза повинна бути пов'язаною з попередньою і наступними, тому абзаци потрібно пов'язувати між собою логічно - за змістом і за допомогою сполучних слів. В якості таких зв'язків, наприклад, можуть виступати такі слова: крім того…, отже…, по-перше…, по-друге…, таким чином…, однак…, тим не менш…, тоді як…, в той час як…, незважаючи на…, завдяки…, внаслідок....

Композиційно будь який академічний текст складається зі вступу, основної частини та висновку. Залежно від жанру і визначених правил оформлення наукової роботи складовими частинами тексту можуть бути також список джерел та додатки.

Намагайтеся робити структуру тексту кваліфікаційної роботи або статті чіткою і логічною (наприклад, три або два розділи, в кожному розділі по два параграфи або ж три-чотири розділи, які в залежності від їх обсягу можна дробити на підрозділи).

Назви розділів давайте змістовні, а не «Теоретична частина» або «Емпіричне дослідження». Нехай назви частин вашої роботи будуть унікальними, в них будуть звучати ваші знахідки, ідеї, а не абстрактний поверховий схематизм. Назви розділів повинні перегукуватися з поставленими завданнями.

Культура створення академічного тексту вимагає створення експліцитної структури, яка зазвичай будується навколо простої схеми: назва, вступ, основна частина, висновок, список використаних джерел. У редакторі Word це можливо робити за допомогою опції «Стиль», одночасно готуючи основу для електронного (автоматично формується в редакторі Word) змісту. Явна структура у тексту виходить в тому випадку, якщо ви називаєте глави, параграфи або розділи тексту та виділяєте їх жирним шрифтом або спеціальним стилем «Заголовок». Зробіть електронний зміст. Між великими розділами робіть розрив сторінки. Тоді не потрібно буде натискати багато разів клавішу ENTER, щоб вийти на нову сторінку.

На початку розділу (глави, параграфа) можна надати преамбулу, в якій вказуйте поставлені в даному розділі завдання, дослідницькі питання, напишіть, що ви збираєтеся представити в цій частині роботи.

Наприкінці кожного розділу (глави, параграфа) обов'язково робіть висновки, які повинні відповідати поставленим завданням. Якщо у вас будуть сформульовані висновки, які ви не планували отримати, обіграйте це - або допишіть під них завдання - або так і вкажіть, що ці результати не очікувалися, але вони змусили вас пройти ще одну ітерацію і переглянути теоретичні передумови, гіпотези і тим самим збагатили вашу роботу.

У журналах кожна стаття супроводжується анотацією об'ємом 100-200 слів. Анотація, або преамбула, на одну сторінку, тобто об'ємом в 300-500 слів потрібна до випускної, дипломної роботи. Усі ці види текстів виконують подібні завдання - представляють автора, надають короткий зміст роботи, в стислому вигляді розкривають основну наукову проблему, над якою в даний момент працює автор або яку представляє до захисту. Тут повинні згадуватися методи дослідження, види емпіричних даних і теорії, які використані для їх інтерпретації.

Структура вступу випускної, дипломної роботи, як правило, включає такі елементи:

- Актуальність;

- Ступінь розробленості проблеми (короткий перелік авторів, які займалися подібною проблематикою або заклали основи для вашого дослідження, згрупувати авторів за підходами), посилань тут робити не потрібно;

- Мета, завдання (завдання відповідають розділам, на кожен розділ пишеться по 1-2 завдання);

- Об'єкт, предмет, гіпотези (увага: мета, об'єкт, предмет повинні бути пов'язані з темою, гіпотези - з вашими висновками);

- Теоретична база роботи (або теоретичні основи дослідження) - які основні теоретичні підходи були корисними при розробці теми;

- Методи та емпірична база (короткий опис методів, типів даних, джерел даних із зазначенням вибірки і деяких відомостей про процедуру, наприклад, період, спосіб і місце збору даних).

Актуальність обраної теми та предмету дослідження розташовується на самому початку тексту та починати писати цей розділ слід теж на початку роботи, проте аргументи актуальності потрібно дуже ретельно обґрунтувати, тому нерідко цей розділ доповнюється або переписується, коли вся робота

над текстом в цілому вже завершена.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним, треба показати суть проблемної ситуації, очікуваний внесок результатів роботи у розвиток теорії і практики. Обґрунтування актуальності - обов'язкова вимога до будь-якої наукової роботи, і те, як автор уміє вибрати тему, оцінити її з точки зору своєчасності та соціальної значущості, характеризує його наукову зрілість та професійну підготовленість.

Аргументація актуальності може будуватися, наприклад, за такими напрямками: дослідження обраної теми назріло, ставши можливим і гостро необхідним в сучасній українській ситуації (далі можна артикулювати адресатів отриманого знання - яким групам, інститутам і навіщо це може знадобитися); потрібна фундаментальна розробка теми для пошуку нових підходів або адаптації наявного теоретичного апарату для пояснення змін реалій, нових фактів або протиріч; теоретичний аналіз дозволить покращити розуміння явища, переглянути сформовані стереотипи; необхідно отримати нові дані, щоб спробувати розкрити закономірності і прогнозувати процеси. Потрібно показати - чому, для чого та для кого актуальним є таке дослідження.

Добре написати вступ - це значить, не тільки пояснити своєчасність, актуальність теми, а й компетентно сформулювати методологічні підстави, визначити основні концепції, оптику дослідження, щоб читач побачив його перспективу. Вступ, по суті, є проекцією або програмою (в стислому вигляді) статті чи кваліфікаційної роботи, яка методологічно, інформаційно та структурно орієнтує дослідника на послідовне розкриття теми в основній частині роботи.

Мета у вступі формулюється коротко. Завдання являють собою декомпозицію мети. Вони можуть бути теоретичними та прикладними, але не варто їх формулювати абстрактно-інструментально, наприклад, «провести аналіз літератури з проблеми». Важливо показати, на які саме питання автор намагається знайти відповіді в літературі. Завдання дослідження – це конкретні завдання, які потім будуть послідовно виконані в розділах статті або дипломної роботи для досягнення спільної мети дослідження.

Завдання формулюються змістовно, а не просто як «огляд джерел» або «збір інтерв'ю». Змістовно – означає, що кожна задача співвідноситься з темою (наприклад, не потрібно писати наступним чином: «аналіз існуючих у соціології підходів до чого-небудь» - це абстрактно), дозволяє отримати відповіді на дослідницькі питання.

Завдання не повинні повторювати мету. Мета вказує, чого хочуть досягти в результаті дослідження; завдання розкривають мету. Завдання не повинні бути сильно віддалені від мети.

У вступі кваліфікаційної роботи, як правило, вказуються об'єкт, предмет, а іноді й гіпотези дослідження. Обов'язково визначаються теоретичні основи дослідження. Методи показують уявлення автора про те, що, де, якими способами він буде досліджувати.

Огляд джерел: слід коротко, але логічно представити основні наукові публікації як з питань теорії та методології дослідження теми, так і безпосередньо з предмету дослідження. Навіть якщо в роботі існує спеціальний розділ з оглядом джерел, у вступі слід коротко вказати ключових авторів і головні теоретичні перспективи. Треба показати, на що спирається ваша робота, якими є теоретико-методологічні основи вашого дослідження і чиї ідеї ви використовуєте найбільш активно.

Будь-яка стаття, кваліфікаційна робота або дисертація пишуться не на порожньому місці, а з опорою на серйозну базу. При цьому використовується великий і різноманітний матеріал, узагальнюються найрізноманітніші джерела інформації. У багатьох жанрах академічного тексту є обов'язковий розділ. Іноді він називається «Літературний огляд джерел», іноді «Ступінь розробленості проблеми» або «Історіографія питання». Ця частина наукової роботи є необхідною базою дослідницького пошуку і формує академічну культуру людини.

Основним джерелом наукової інформації є академічні публікації, і автор початківець повинен володіти навичками наукового пошуку, знати основні професійні журнали, вміти знаходити їх електронні версії, користуватися бібліотечними каталогами, електронними базами даних. Пошук літератури можна здійснювати різними способами - шукати в бібліотечних каталогах, періодичній літературі, реферативних журналах. Інформаційні технології надають можливість здійснювати бібліографічний пошук за допомогою електронних засобів та Інтернету за ключовими словами, прізвищами авторів, видами та назвами видань, рокам публікацій і так далі.

Джерела інформації(багато з них є в Інтернеті) можна поділити на такі: - книги: наукові монографії, брошури, підручники, науково-методичні видання, навчальні посібники; періодика: наукові та реферативні журнали, академічні вісники, збірники наукових статей;

- документи: збірники нормативних документів, стандарти, нормативні акти, інструкції;

- енциклопедії, словники та довідники;

- звіти про наукові дослідження;

-патенти та авторські свідоцтва;

- інформаційні видання: аналітичні огляди, інформаційні випуски і бюлетені, виставкові проспекти; переклади наукової літератури та оригінальні джерела зарубіжної наукової літератури;

- дисертації та автореферати дисертацій.

Прагніть робити огляд праць попередників тільки з питань обраної теми, а не з усіх можливих напрямках, пов'язаних з проблемою дослідження в цілому. Роботи, що мають пряме і безпосереднє відношення до теми, обов'язково повинні бути прочитані, названі і критично оцінені.

Автори, які не мають чіткого уявлення про цілі, завдання і проблеми свого дослідження, уподібнюються колекціонерові, який збирає все підряд. Якщо подібна «старанність» поєднується з недостатнім умінням піддавати матеріал первинній обробці, то такий автор незабаром починає тонути в безодні накопиченого матеріалу.

Якщо автор кваліфікаційної роботи концентрує емпіричні дані в одному з розділів, на його початку можна представити цілі і завдання свого емпіричного дослідження. Пишіть їх повністю, щоб відрізнити від мети і завдань кваліфікаційної роботи («Мета емпіричного дослідження»).

Чим завершити науковий текст?

Заключна частина тексту передбачає узагальнення виконаної роботи. Що ж писати у висновках? Існує кілька прийомів, їх можна виконати послідовно. Очевидно, ці дії повинні відповідати поставленим у вступі завданням. По-друге, по кожному з вирішених завдань слід викласти змістовні результати, тільки зробити це потрібно коротко та іншими словами, не повторюючи висновки, написані в основній частині. Саме змістовні висновки повинні перебувати у висновках - вони складають їх ядро.

Дуже важливо спробувати окреслити перспективи подальших досліджень вказаної теми, форми та методи її подальшого вивчення, а також конкретні завдання, які доведеться вирішувати дослідникам у майбутньому.

Нарешті, подумайте, яка аудиторія може зацікавитися вашими науковими результатами. Важливо вказати, в чому полягає головний сенс вашої роботи, які важливі наукові результати отримані, які постають нові наукові завдання у зв'язку з проведеним дослідженням.

Намагайтеся формулювати висновки так, щоб показати новизну ваших знахідок як в теоретичному, так і в емпіричному та прикладному аспектах. Поміркуйте над цим і відобразіть свої міркування у висновках. Покажіть, в чому полягає ваш внесок, узгодьте ці оцінки з тими міркуваннями, які ви формулювали у вступі - в оцінках актуальності, ступеня розробленості, в задачах.

Заключна частина, складена за таким планом, доповнює характеристику рівня роботи, а також показує рівень професійної зрілості і наукової кваліфікації автора.

Практичні рекомендації

Вкажіть, кому і навіщо потрібні ваші результати, яка аудиторія може ними зацікавитися. Намагайтеся давати максимально конкретні і реалістичні рекомендації.

Додатки(на кожну позицію додатків повинні бути посилання в основному тексті роботи).

Що поміщати в додаток?

• Таблиці, діаграми з даними статистики, які дозволяють аргументувати актуальність вашої теми.

• Схеми-діаграми концептуалізації та операціоналізації понять.

• Опис польових даних: анонімні списки інформантів з релевантними характеристиками (приклад: чоловік, 30 років, стаж роботи волонтером - 2 роки); опис просторово-часових характеристик проведеного спостереження.

• Інструментарій (анкета, гайд, тематичний план інтерв'ю, таблиця спостереження та ін.).

• Список матеріалів ЗМІ або інших документів, підданих контент-аналізу.

• Таблиці, діаграми за підсумками обробки даних кількісного опитування або контент-аналізу.

• Результати обробки якісних даних: систематизовані фрагменти транскриптів, таблиці кодів, ментальні діаграми, аналітичні таблиці даних спостереження.

• Систематизовані і анотовані добірки текстових фрагментів матеріалів ЗМІ. таблиці, ментальні діаграми з результатами дискурс-аналізу.

• Систематизовані і анотовані добірки візуального матеріалу.

• Результати аналізу візуального матеріалу.

Якщо в процесі дослідження застосовувалося або було розроблено велику кількість супровідних, в тому числі графічних матеріалів, то розміщення їх в основній частині роботи може ускладнювати читання. Тим самим процес читання наукової роботи ніби штучно переривається, порушується наукова логіка викладу матеріалу, відволікається увага читача від основного змісту дослідження, суті авторської концепції. Таблиці, схеми, діаграми і малюнки, якщо їх багато, потрібно розміщувати в додатках.

Тут поміщаються і матеріали додаткового довідкового характеру, на які автор не претендує як на особистий внесок у науку. У будь-якому випадку авторство і джерело, звідки запозичуються схеми та діаграми, в обов'язковому порядку повинні бути представлені, без цього використовувати чужі ілюстрації, статистичні дані і будь-які інші супровідні матеріали ні в якому разі не можна. Саме ж зміст таких додаткових матеріалів має строго відповідати завданням дослідження, і на кожен елемент додатків в основному тексті роботи повинні бути зроблені посилання.

У додатки не можна включати бібліографію, довідкові коментарі і примітки, які є елементами довідково-супровідного апарату роботи, що допомагають користуватися основним текстом.

Як розпланувати час?

Кожна людина, зайнята навчанням або наукою, по різному розподіляє час і організовує умови для роботи. Крім того, у кожного учасника бувають абсолютно різні завдання, які визначаються жанром, обсягом, термінами та іншими параметрами. Деякі види тексту пишуться легше, ніж інші.

Приступаючи до виконання наукової роботи, варто намітити собі кілька «дедлайнів», тобто термінів здачі окремих підготовлених частин роботи, розпланувати час якомога більш рівномірно. Є одне золоте правило: будь-який текст можна поліпшити, якщо повернутися до нього через якийсь час і подивитися на нього свіжим поглядом. Рекомендується закінчувати чорнову версію тексту принаймні за пару днів до крайнього терміну здачі. Треба добре відпочити, обов'язково розім'ятися, прогулятися і виспатися, змінити вид діяльності, щоб, повернувшись до тексту, знайти і виправити безліч помилок, відредагувати стиль, зрозуміти і дописати щось важливе, завдяки чому робота стане виглядати більш виграшно. Разом з тим не забувайте про те, що «краще - ворог хорошого». Тому в якийсь момент треба зупинитися в редагуванні, завершити і здати роботу, особливо якщо терміни вийшли.

Структура і правила ефективної презентації

Як правило, для усного виступу на конференціях або на захисті кваліфікаційної роботи дається зовсім небагато часу - буквально 10-15 хвилин. Складіть текст приблизно за таким планом:

• Привітання ведучому, організаторам конференції чи голові та членам комісії.

• Назва вашої роботи. Якщо це захист, то зазначте, хто ваші керівник і рецензент.

• Чому ви вибрали саме цю тему? Актуальність - коротко.

• Яка мета роботи і які завдання ви виконали для досягнення даної мети? Об'єкт і предмет дослідження.

• На які теорії та роботи яких авторів ви спиралися?

• На якому матеріалі побудована робота і де проводилося дослідження(емпірична база)?

• Висновки, до яких прийшли, реалізуючи мету і завдання дослідження.

• Прикладний аспект розробки та оцінка можливостей її застосовності.

• Подяка за увагу.

Відеопрезентація результатів дослідження

Заздалегідь забезпечте всі умови, необхідні для презентації. Встановіть комп'ютер і проектор, перепишіть файл з вашою презентацією з електронного накопичувача на комп'ютер перед початком захистів в аудиторії.

Перевірте, чи співпадає версія вашої програми з тією, що встановлена на комп'ютері в аудиторії. Врахуйте, що під час презентації світло в кімнаті має бути затінене для більш яскравого зображення. Завжди зберігайте запасну копію презентації на флеш - карті або компакт -диску.

За кілька днів до захисту відрепетируйте презентацію. Якщо ви будете показувати слайди занадто швидко, глядачі не зможуть сприйняти навіть дуже коротку інформацію, що міститься там, і втомляться. Швидкість появи нових рядків усередині слайда та зміни слайдів повинна відповідати усного викладу.

Подумайте, як ви зможете утримати увагу аудиторії. Презентація в цьому вам допоможе, але не дуже захоплюйтеся звуками, різноманітними шрифтами і анімаційними ефектами - вони можуть відволікати увагу від змісту презентації та підвищувати втомлюваність аудиторії.

Використовуйте не більше двох відтінків одного кольору. Дотримуйтеся обраного кольору шрифту і колірного шаблону оформлення. Для утримування уваги аудиторії вдавайтеся до прикладів, емпіричних ілюстрацій, якщо доречно - до гумору, але завжди намагайтеся говорити своїми словами, вільно. Як тільки ви почнете монотонно зачитувати текст, ви ризикуєте втратити увагу слухачів.

Використовуйте для презентації прямий шрифт без «зарубок», наприклад Arial. При підготовці слайдів обирайте відповідний розмір шрифту, відповідний розміру аудиторії. Не використовуйте довге речення, яке займає весь простір слайду, читати його дуже складно і довго. Слайдів не повинно бути більше, ніж це вдається показати за належний час.

Найкраще самостійно управляти презентацією. Якщо ви когось просите допомагати, зробіть примірник роздруківки для вашого асистента. Домовтеся про знак, який сигналізує про порядок зміни слайдів, або вимовляйте: «наступний слайд, будь ласка». Якщо текст виступу не ідентичний зображенню на екрані, робіть пояснення до слайду, підберіть ілюстрації, щоб підсилити ефект презентації.

Правила успішного виступу

Форма виступу повинна бути академічною, як правило, в першій особі множини: «Ми вважаємо ...» (у деяких випадках сьогодні переходять до форми виступу в першій особі однини: «Я вважаю ...»). Спочатку - звернення до голови і членів атестаційної комісії або до голови на конференції, а потім до інших колег, присутніх на захисті або виступі.

Розцінюйте кожне задане вам питання як ресурс для розвитку теми. Якщо питання задається на розуміння проблеми, спробуйте у відповіді поміркувати в запропонованому напрямку, ніколи не обмежуйтеся формальним «це не входило в завдання дослідження». Якщо ви не згодні з висловленими зауваженнями, відстоюйте свою точку зору, але при цьому подякуйте викладачеві та колегам за висловлені пропозиції. Люб'язно було б починати відповідь з подяки: «дякую за запитання». Подумайте, перш ніж відповісти: «Ні, це не так!». Скажіть «Спасибі за запитання. З одного боку, Ви маєте рацію, тому що ... . З іншого боку, як мені вдалося встановити в дослідженні ... ». Уникайте різкої відповіді: «Я не знаю». Краще сказати так: «Відповідь на це запитання вимагає додаткових досліджень».

5. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАКТИКУ

Загальні положення

Навчальні і виробничі практики є невіддільною складовою програми підготовки кваліфікованих фахівців – соціологів і чи не найважливішою частиною навчального процесу у вищому навчальному закладі. Вона зорієнтована на практичне застосування теоретичних знань і практичних методів соціологічного пізнання оскільки наближає студента до виробничих умов праці.

Навчальним планом напряму 6.030101"Соціологія" передбачені такі види практик:

Назва практики	Кафедра	Семестр	Тривалість (тижні)
Навчальна	Соціології	4	2
Виробнича	Соціології	6	2
Переддипломна	Соціології	10	6
Науково-дослідна	Соціології	10	3

Навчальна та виробнича практики проводяться у літній період (липень), переддипломна – взимку, науково-дослідна – весною (під час написання дипломних робіт за ОПП спеціаліста та магістра). Кожна з практик завершується складанням письмового звіту та його захистом перед спеціально призначеною комісією.

Основним навчально-методичним документом, що визначає порядок проведення практики, є «Положення про практику студентів факультету із спеціальності «Соціологія». Наскрізна програма практичної підготовки розроблена на базі «Положення про порядок проведення практики студентів Дніпропетровського національного університету» (затверджено наказом ректора ДНУ від 17.04.2001р.), яке укладено у відповідності до “Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів в Україні” (затверджено наказом Міносвіти України № 93 від 08.04.93 р.) та навчальним планом (який затверджено Мінвузом України 10.07.91 р.).

Вимоги щодо організації практичної підготовки студентів містяться у наскрізній програмі практики, яка розроблена та затверджена на засіданні кафедри соціології.

5.1 Навчальна практика

Навчально-ознайомча практика студентів-соціологів 2-го курсу навчання носить переважно ознайомчий характер і є органічним продовженням спецкурсу “Вступ до спеціальності”, виступає важливою ланкою підготовки фахівців, тому що дає можливість студентам наочно познайомитися з напрямками й організацією роботи професійного соціолога. Ознайомча практика студентів сполучає у собі елементи навчальної і ознайомчої роботи, протягом якої:

по-перше, закріплюються знання, що отримані під час першого року навчання;

по-друге, формуються уявлення і отримуються знання, щодо напрямків практичної діяльності соціологів;

по-третє, визначаються напрямки отримання та вдосконалення особистісних якостей, що необхідні для майбутньої професії;

по-четверте, впроваджуються перші спроби виконувати опитування респондентів, тобто на практиці студенти-практиканти знайомляться одним із джерел одержання соціальної інформації;

по-п’яте, проводиться пошуково-аналітична робота з науковою літературою, що безсумнівно буде складовою частиною наступного навчання та майбутньої професійної діяльності.

Мета навчальної (ознайомчої) практики

Основна мета та запропоновані на навчальну практику дії покликані створювати мотивацію студентів щодо формування у себе відповідних навичок та визначення необхідності пошуку певних знань при подальшому навчанні.

Навчальну (ознайомчу) практику студенти проходять з відривом від занять після другого року навчання протягом 2х тижнів (перша половина липня) на базі Дніпропетровського національного університету. Проходження навчальної (ознайомчої) практики є обов'язковим, тому що це є невід'ємною частиною системи підготовки студентів-соціологів до їх професійної діяльності.

У ході навчальної (ознайомчої) практики необхідно вирішити наступні задачі:

Сформувати уявлення і отримати знання щодо напрямків практичної діяльності соціологів.
Поглибити і закріпити теоретичні знання, отримані студентами на першому та другому курсах навчання в університеті.
Ознайомитися з методами прикладного соціологічного дослідження.
Навчитися самостійно збирати соціологічну інформацію, сформувати первісні навички з методики і техніки проведення соціологічного опитування.
Розвинути і закріпити інтерес до науково-дослідної роботи в області практичної соціології.
Вдосконалити орієнтацію на майбутню спеціалізацію та професійну діяльність.
Виявити власні слабкі сторони теоретичної та практичної підготовки з метою їх виправлення у подальшому навчанні.

Зміст практики

Студенти проходять навчальну (ознайомчу) практику у навчально-методичній лабораторії з соціології ДНУ. Цей навчальний захід передбачає:

§ ознайомлення з основними напрямками та результатами практичних досліджень працівників кафедр соціологічного напрямку та навчально-методичної лабораторії з соціології ДНУ;
§ участь студентів-практикантів у проведенні опитування абітурієнтів Дніпропетровського національного університету з метою виявлення соціальних характеристик абітурієнтів, їх інтересу до науки соціології та визначення мотивів вибору професії;
§ визначення на підставі проведеного дослідження соціального портрету абітурієнта–соціолога;
§ ознайомлення з правилами оформлення Звіту щодо проведеного соціологічного дослідження;
§ знайомство студентів (методом екскурсій) з досвідом і напрямками роботи ведучих (державних та комерційних) соціологічних служб міста Дніпропетровська.

Заняття під час практики можуть проводитися у вигляді лекцій, семінарів, практичних і лабораторних робіт, які сприятимуть поглибленню теоретичного навчання з використанням матеріальних можливостей бази практики. Планування і проведення занять і екскурсій здійснюється спільно з керівниками практики від вищого навчального закладу та бази практики. Форма звітності студентів за практику – подання письмового звіту, підписаного і оціненого безпосередньо керівником від бази практики. Письмовий звіт разом з щоденником надається на рецензування керівникові практики від кафедри та захищається перед спеціальною комісією.

5.2 Виробнича практика

Виробнича практика є важливим етапом у навчанні студентів. Навчальну (виробничу) практику студенти проходять з відривом від занять після третього року навчання протягом 2х тижнів (перша половина липня). Базою практики виступають заклади та підприємства, що мають у своїй структурі соціолога або соціологічну службу і займаються практичною соціологією. Проходження навчальної (виробничої) практики є обов'язковим, як невід'ємна частина системи підготовки фахівців з соціології.

Мета практики:

поглибити і закріпити теоретичні знання, що отримані у ДНУ;
вивчити досвід соціологів-практиків щодо планування та організації проведення соціологічних досліджень;
набути необхідні навички у проведенні реальних соціологічних досліджень;
провести практичну підготовку до самостійної роботи на одній з посад соціолога на підприємстві, соціологічної фірми, у кадрових агенціях, у органах місцевого самоврядування.

У ході навчальної (виробничої) практики необхідно вирішити наступні задачі:

ознайомити студентів з виробничою і організаційною структурами соціологічних закладів на підприємстві;
вивчити керівні документи, що регламентують та визначають напрямки функціональної діяльності соціологів (або відповідних служб), які займаються практичною соціологією;
з’ясувати задачі, які покликані виконувати соціологи-практики на виробництві;
оволодіти навичками проведення соціологічних досліджень в умовах конкретного робочого місця.

Під час проходження виробничої практики студенти-соціологи повинні:

Визначити та узгодити з керівництвом бази практики і керівником від університету - план та завдання проходження практики.
Вивчити положення і нормативні документи, які регламентують діяльність соціолога, соціологічної служби (організації).
1. Ознайомитись з організаційною структурою соціологічної служби.
2. Ознайомитись з підприємством (організацією) де функціонує соціолог (соціологічна служба).
3. Вивчити механізм і досвід функціональної діяльності соціологів-практиків.
4. Визначити проблематику та основні напрямки соціологічних досліджень, що проводяться соціологами (службою), їх теоретико-методологічні та методичні засади.
5. Ознайомитися з особливостями планування та організації досліджень на виробництві.
6. Прийняти участь в проведенні дослідження соціологом (соціологічною службою) підприємства.
  1. Оволодіти навичками проведення соціологічних досліджень в умовах конкретного робочого місця (групи робочих місць).
  2. Випробувати або застосувати основні методи збору, обробки та аналізу соціологічної інформації.
  3. Кожний день відображати у щоденнику практики фактично виконану роботу, що тижня звітувати про хід практики керівнику від ДНУ.
  4. Оформити звіт за результатами проходження виробничої практики, де:

звітувати про виконання програми та індивідуального завдання;
систематизувати виконану роботу, дати аналіз практики, привести основні нормативні акти, що було вивчено на практиці.
визначити і оцінити власні практичні можливості застосування теоретичних знань з соціологічних дисциплін, вказати знання, вміння, навички, які були надбанні в період практики;
відзначити труднощі, з якими студент зустрівся під час практики та їх причини;
зробити висновки і запропонувати пропозиції щодо покращення організації виробничої практики.

Після закінчення терміну практики студенти звітують у письмовій формі про виконання програми та завдань практики перед комісією та складають диференційний залік.

5.3 Переддипломна практика

Навчальна переддипломна практика студентів-соціологів 5-го курсу навчання носить характер остаточного вдосконалення знань та навичок соціолога, що надбані під час навчання у ДНУ і є органічним завершенням підготовки фахівців з соціології.

Навчальну (переддипломну) практику студенти проходять з відривом від занять у 10-му семестрі протягом 3-х тижнів (у лютому). Базою практики виступають заклади та підприємства, що мають у своїй структурі соціолога або соціологічну службу і займаються практичною соціологією. Проходження навчальної (переддипломної) практики є обов'язковим, як невід'ємна частина системи підготовки фахівців з соціології.

Мета переддипломної практики

Переддипломна практика, як кінцевий етап у навчанні студентів-соціологів, має за мету:

вдосконалення практичної підготовки студентів до самостійної роботи на одній з посад соціолога на підприємстві, у соціальних службах для молоді, відділах соціального захисту населення виконавчих органів, у службах зайнятості тощо;
набуття практичного досвіду і додаткових навичок самостійного планування організації і проведення соціологічних досліджень;
впровадити набути навички планування, організації і проведення соціологічних досліджень
визначити рівень особистісної готовності до самостійного виконання завдань у якості соціолога-практика.

У ході навчальної (переддипломної) практики необхідно вирішити наступні задачі:

сформувати додаткові навички планування, організації і проведення соціологічних досліджень в умовах конкретного робочого місця з метою розробки практичних рекомендацій;
вдосконалити організаторські і комунікативні якості щодо налагодження ділових стосунків з керівництвом й колегами, праці у команді;
ввести бакалаврів-соціологів до сфери професійного спілкування у дослідницьких соціологічних структурах;
отримати соціологічні данні, що необхідні для ілюстрування та аргументації у написанні диплому;
ознайомитися з ринком праці та створити сприятливі умови щодо можливості подальшого працевлаштування випускників-соціологів.

Студенти під час навчальної (переддипломної) практики зобов'язані:

отримати від керівника практики інструктаж стосовно проходження практики і оформлення всіх необхідних документів;
своєчасно прибути на базу практики;
самостійно визначити проблему прикладного соціологічного дослідження, оцінити дослідницьку ситуацію, місце та роль соціолога у ній; розробити програму дослідження та представити її замовнику;
організувати та провести конкретне соціологічне дослідження;
сформувати та представити замовнику звітний документ з результатами дослідження, обґрунтувати та сформулювати практичні висновки та рекомендації;
визначити власні практичні можливості застосування загального обсягу теоретичних знань з соціологічних дисциплін до вирішення практичних завдань;
вдосконалювати навички застосування та використання основних методів збору та аналізу соціологічної інформації;
всіляко підвищувати практичний досвід роботи у якості не тільки виконавця, а й організатора соціологічного дослідження;
набувати практичний досвід спілкування з замовниками, керівниками організації;
прибувати на щотижневі збори з метою звіту та консультування щодо проходження переддипломної практики;
у повному обсязі виконувати завдання, передбачені програмою переддипломної практики;
своєчасно підготувати звіт та захистити результати практики.

Після закінчення переддипломної практики студенти звітують щодо якості виконання програми та індивідуального завдання. До комплексу звітних документів студента входить: звіт про практику і щоденник (план-графік, характеристика). Звіт про практику захищається студентом протягом першого тижня після її закінчення на засіданні спеціально призначеної комісії соціологічних кафедр. До складу комісії входять керівники практики від факультету, по можливості від бази практики, викладачі практики, викладачі кафедр.

5.4 Науково-дослідницька практика

Науково-дослідна практика посідає центральне місце в фаховій підготовці магістрів, оскільки вона безпосередньо спрямована на формування навичок професійної діяльності. Базами науково-дослідної практики є організації та установи соціального захисту, соціальні служби. Практика передбачається з відривом від навчання.

Мета науково-дослідницька практики

Метою практики є набуття практичних навичок використання сучасних методів, засобів і технологій в науково-дослідницькому процесі, оволодіння загальноприйнятими принципами та процедурами організації діяльності та управління в соціологічних центрах та службах.

У ході науково-дослідницької практики необхідно вирішити наступні задачі:

закріплення отриманих в теоретичних курсах знань методики і технології соціологічного дослідження;
формування навичок самостійної роботи;
оволодіння інноваційними методиками науково-дослідницької діяльності в соціологічних службах;
формування практичних умінь відповідно до вимог фахової компетенції соціолога.

Студенти під час науково-дослідної практики зобов'язані:

отримати від керівника практики інструктаж стосовно проходження практики і оформлення всіх необхідних документів;
самостійно визначити проблему прикладного соціологічного дослідження, оцінити дослідницьку ситуацію, місце та роль соціолога у ній;
організувати та провести конкретне соціологічне дослідження;
вдосконалювати навички застосування та використання основних методів збору та аналізу соціологічної інформації;
визначити власні теоретичні та практичні можливості застосування загального обсягу теоретичних знань з соціологічних дисциплін до вирішення практичних завдань.

Навчально-методичне керівництво практикою здійснюється кафедрою соціології факультету суспільних наук та міжнародних відносин ДНУ імені Олесі Гончара. Наприкінці проходження науково-дослідної практики студенти подають письмовий звіт з оцінкою і підписом керівника від бази проходження практики. Звіт захищається (з диференційованою оцінкою) перед комісією, яка призначається завідувачем кафедри.

5.5 Бази практики

Практика студентів спеціальності "Соціологія" проводиться на базах практики, які мають відповідати вимогам програм.

Кафедра соціології направляє своїх студентів на такі бази практик:

головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, міські та районні управління праці та соціального захисту населення.
обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, міський та районні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
обласний центр зайнятості населення, міські та районні центри зайнятості населення.
комітет у справах сім’ї та молоді Дніпропетровської міської ради
комітет внутрішньої політики Дніпропетровської міської ради
управління науки та освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації
районні відділи освіти
служби у справах дітей міської та районних рад
соціально-психологічна служба Академії Митної Служби України
соціально-психологічна служба Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

З базами практик (підприємствами, організаціями, установами будь-яких форм власності) університет завчасно укладає договори.

Студенти можуть з дозволу кафедри вибирати для себе місце проходження практики.

5.6 Форми та методи контролю

Навчально-методичне керівництво і виконання програм практик забезпечує кафедра соціології.

Загальну організацію навчальної практики та контроль за її проведенням здійснює керівник практики від кафедри. До керівництва навчальною практикою студентів залучаються досвідчені викладачі кафедри соціальної роботи, які брали безпосередню участь у навчальному процесі, відповідно до вимог якого проводиться практика.

Керівник практики від кафедри повинен:

інструктує студентів з питань охорони праці, організації та порядку проходження практики;
доводить індивідуальні завдання та графік проходження практики;
забезпечує студентів-практикантів необхідними документами /індивідуальне завдання, щоденники, методичні рекомендації/;
перед початком практики перевіряє готовність бази практики, узгоджує з керівництвом бази практики план-завдання студента-практиканта;
інформує студентів щодо системи звітності на практиці: подання письмового звіту, облік виконання робіт, оформлення виконаного індивідуального завдання, підготовка доповіді, виступу та ін.
тримає під контролем створення сприятливих умов роботи студентам під час виробничої практики;
контролює виконання практикантами завдань практики, а також правил та внутрішнього розпорядку на базі практики;
організує відвідування баз практики;
приймає звіти студентів та у складі комісії заслуховує індивідуальний захист кожного студента за результатами практики;
надає у навчальний відділ ДНУ відповідний звіт про проведення практики студентами, помітити свої зауваження з метою вдосконалення організації та проведення практики студентами-соціологами.

Розподіл студентів на практику проводиться кафедрою з урахуванням замовлень на підготовку спеціалістів і їх майбутнього місця роботи після закінчення навчання.

Бази практики в особі їх перших керівників разом з університетом несуть відповідальність за організацію, якість і результати практики студентів. Обов`язки безпосередніх керівників, призначених базами практики, зазначені в окремих розділах договорів на проведення практики.

Студенти при проходженні практики зобов’язані:

отримати від керівника практики інструктаж стосовно проходження практики і оформлення всіх необхідних документів;
своєчасно прибути на базу практики і ретельно дотримуватися графіку практики і не допускати його порушень;
у повному обсязі виконувати завдання, передбачені програмою практики та вказівки керівника бази практики;
щодня відображати у щоденнику фактично виконану роботу;
своєчасно подати звіт за підсумками практики та підготувати його захист.

5.7 Вимоги до звіту

Письмовий звіт разом з щоденником надається керівникові практики від кафедри.

Звіт з а підсумками виробничої практики має три частини: вступ, загальну частину (зміст практики), висновок. Звіт по практиці повинен мати конкретний і послідовне наведення ступеню вирішення завдань практики, виклад матеріалів дослідження, у якому прийняв участь студент і висновків щодо дослідження та стосовно всієї практики. У звіт включаються титульний лист, зміст, умовні позначення і символи, загальна і досліджувана частина, список використаних матеріалів і інформаційних джерел, додатки. При цьому, загальна частина звіту за підсумками практики бажано ділиться на розділи, параграфи (пункти).

На титульному листі студент вказує своє прізвище, ім'я, по батькові, назву факультету, академічної групи, бази практики, час її проходження, прізвище і посаду її керівників від бази практики та від кафедри.

Оформлюється звіт на одній сторінці аркуша білого паперу формату А4 з дотриманням наступних розмірів поля: ліве – не менше 30 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 15 мм, нижнє – не менше – 20 мм. Обсяг звіту – 25 – 30 сторінок.

При викладанні змісту практики студент зобов'язаний систематизувати виконану роботу, дати аналіз практики, вказати знання, вміння, навички, які були надбанні в період практики, привести основні нормативні акти, що регламентують діяльність соціолога (соціологічної служби) на виробництві.

Бажано конкретно відзначити труднощі, з якими студент зустрівся під час практики та їх причини (наприклад: слабка теоретична або практична підготовленість студента, недоліки в організації практики та інше).

Зміст звіту з практики і проведених індивідуальних досліджень вивчають керівники практики від університету і підприємства (організації), а у необхідних випадках – кафедри соціологічного напрямку ДНУ. Висновки керівників виробничої практики відображаються на сторінках щоденника у відзиві-характеристиці.

5.8 Підведення підсумків практики

Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми та індивідуального завдання (звіт з практики та щоденник практики).

Звіт з практики захищається студентом (з диференційованою оцінкою) перед комісією, призначеною завідувачем кафедри.

Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість, в залікову книжку та індивідуальний навчальній план студента за підписами членів комісії.

Студенту, який не виконав програму практики без поважних причин або отримав незадовільну оцінку при захисті звіту, або порушив вимоги щодо проходження практики може бути надано право проходження практики повторно до початку наступного семестру в строк, установлений ректором за поданням керівника навчального закладу. Студент, який не ліквідував академічну заборгованість з практики до початку наступного семестру, відраховується з університету.

Студенту, який не виконав програму практики з поважних причин, може бути надано право проходження практики повторно в терміни, установлені керівником навчального закладу на підставі відповідних документів.

Підсумки практики обговорюються на засіданнях кафедри протягом навчального року.

5.9 Нормативні джерела, рекомендованідо засвоєнняпід часпроходження практик

Для того, щоб студенти мали можливість в повній мірі виконати програму практики, необхідно ознайомитися з такою літературою:

Указ президента України «Про розвиток соціологічної науки в Україні» від 25.04.2001 № 275/2001;

2.Етичний кодекс соціолога. – К.: САУ. – 2004;

Посібник "Програма з навчального курсу "СОЦІОЛОГІЯ для студентів очної та заочної форм навчання" / За ред. проф. В.Г. Городяненка. – Дніпропетровськ, ДНУ, 2008. – 83 с,

4.Навчально – методичний посібник В.Г. Городяненко «Социологический практикум»: учеб. – метод. пособие. – К.: ИЦ «Академия», 1999. – 160 с.;

Програма з навчального курсу “Соціологічний практикум з опитування” для студентів очної та заочної форм навчання /За ред. проф. В.Г.Городяненка. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006.

6. КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПЕЦІАЛІСТА

Загальні положення

Кваліфікація фахівця – соціолог, викладач соціології (відповідно до форм підготовки – у вищих учбових закладах).

Призначення соціолога

Фахівець – соціолог готується задля практичної, науково-дослідницької, педагогічної, організаційної, консультативно-методичної, редакторської та референтної діяльності в галузі соціології та соціальної психології, прикладних соціологічних досліджень.

Фахівець-соціолог здатний працювати в громадських та державних організаціях, засобах масової інформації, службах підприємств, соціального захисту, центрах зайнятості, в вищих учбових закладах, наукових установах, тощо.

Він може займати посади: викладач суспільних дисциплін в середніх спеціальних та вищих учбових закладах І-ІІ рівня акредитації; асистент в вищих учбових закладах ІІІ-ІV рівня акредитації; старший (молодший) науковий співробітник; завідуючий соціологічною лабораторією; керівник відділу соціальних питань муніципальних органів влади; начальник (співробітник) центрів соціальної допомоги та соціальної реабілітації, центрів зайнятості та профорієнтації; начальник управління (співробітник) відділів по справам молоді обласних адмістрацій; консультант по соціальним проблемам в законодавчих та виконавчих структурах влади; робітник інформаційно-аналітичних відділів обласних та місцевих виконавчих комітетів.

Теоретична підготовка фахівців

Фахівець-соціолог повинен мати фундаментальну наукову й прикладну підготовку, глибокі знання в галузі основних суспільствознавчих дисциплін, науки управління, математичних і статистичних методів, іноземної мови. Йому слід оволодіти соціологічною теорією та методами проведення соціологічних досліджень.

Практична підготовка фахівця

Фахівець-соціолог повинен:

розробляти дослідницькі проекти, в межах яких здійснювати прикладні соціологічні дослідження різних сфер життя, стану громадської свідомості;
розробляти методичні і практичні рекомендації, нормативні та інші документи з соціальних проблем підприємств, закладів, регіонів;
здійснювати аналітичну діагностику на базі соціальної інформації володіти методами прогностичних розробок;
спеціалісти повинні вміти самостійно розробляти вибірку, систематизацію та обробку інформації за допомогою ЕОТ;
займатися практичною роботою, виконуючи замовлення організацій, громадських та державних установ, господарських підприємств, засобів масової інформації;
приймати безпосередню участь у процесі виявлення й використання соціальних резервів реформування економіки та політики;
вести викладацьку роботу з основ соціології, оновлювати учбовий матеріал останніми досягненнями науки та суспільно-політичної практики.

7. ПРОГРАМА ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ З СОЦІОЛОГІЇ

Умови вступу

Вступити до магістратури з соціології може особа, яка має базову вищу освіту - ступінь бакалавра з соціології. При цьому середній бал має бути не нижче 4,5.

Термін навчання у магістратурі для бакалаврів з соціології складає один рік з загальним обсягом навчального навантаження 1296 години. При підготовці магістрів з соціології тижневе навантаження становить 54 години, воно складається з 24 годин аудиторних занять та 30 годин самостійної роботи.

Кваліфікаційні вимоги

Магістр з соціології має високий рівень соціологічної культури, гостре відчуття соціальної реальності. Він володіє високою відповідальністю за вирішення кардинальних проблем соціального розвитку суспільства, методами наукового обґрунтування цілей і засобів реалізації соціальної політики. Він може працювати в теоретичній, прикладній та викладацькій сферах, оскільки володіє:

теорією і методологією вивчення закономірностей розвитку і функціонування соціальних процесів, соціальних спільностей і груп;
методикою викладання соціально-гуманітарних дисциплін з використанням сучасних технологій навчання;
діагностикою оцінки морально-психологічного клімату в трудовому колективі;
технологіями використання комп'ютерної техніки в науково-дослідницькій і навчальній діяльності;
методами проведення конкретно-соціологічних досліджень, вивчення громадської думки, її формування;
методами профілактичної роботи та попередженню соціальних конфліктів, а також методами соціальної роботи серед різних верств населення;

Призначення

Навчання в магістратурі з соціології передбачає активну дослідницьку діяльність, практику в провідних соціологічних центрах України, поглиблене вивчення іноземних мов, що в свою чергу відкриває можливості стажування за кордоном. Все це дозволяє проводити фундаментальні та прикладні соціологічні дослідження, аналізувати, моделювати суспільні явища і процеси, розробляти рекламні та маркетингові проекти, створювати інноваційні технології, вивчати громадську думку, виявляти рейтингові показники в ході передвиборної кампанії, керувати колективами, формувати політику і стратегію дій різних організацій, установ, об'єднань, викладати і виховувати.

Магістри можуть успішно застосовувати свої професійні риси в органах управління всіх рівнів в якості референтів, експертів, консультантів, в засобах масової інформації, в соціологічних центрах, соціальних службах і службах вивчення громадської думки, в експертно-аналітичних групах банків і корпорацій як державного, так і приватного секторів економіки. Магістри можуть також займати посаду викладача та старшого викладача суспільних дисциплін в середніх та вищих учбових закладах ІІІ-ІV рівня акредитації.

Обсяг підготовки

Магістр з соціології одержує поглибленні знання з дисциплін соціологічного, соціально-психологічного, соціально-філософського, соціально-історичного, соціально-правового, маркетингового циклів і циклу іноземної мови.

Для отримання наукового ступеня магістра з соціології необхідно виконати та захистити кваліфікаційну роботу.

8. ЗАОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ

В 2001 році у Дніпропетровському національному університеті відкрита заочна форма навчання щодо підготовки фахівців з соціології, яка є формою здобуття певного рівня освіти та кваліфікації без відриву від виробництва. Організація навчального процесу здійснюється згідно з державними стандартами освіти та “Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, яке затверджено наказом Міністерства освіти України (№161 від 2 червня 1993 року).

Навчальний план розроблено виходячи з того, що студенти-заочники повинні отримати знання з дисциплін, які вивчаються студентами денної форми навчання (окрім фізвиховання, військової підготовки, цивільної оборони та проходження навчальної, виробничої та переддипломної практики). Головною формою навчання є самостійна робота. Обсяг роботи студентів-заочників з викладачами (аудиторні та індивідуальні заняття) закріплено типовим навчальним планом і складає певний відсоток від загального навчального часу, що передбачено навчальним планом денної форми навчання.

Відповідно до ст. 216 “Кодексу законів про працю України”, ст.15 Закону України, “Про відпуски”, Дніпропетровський національний університет викликає студентів-заочників на сесії. Для чого з місця роботи студентів надаються відпуски для навчання зі збереженням середньої заробітної платні на період настановних занять, складання іспитів та заліків, державного екзамену (на ІV курсі), захисту дипломного проекту (на V курсі).

Отримавши Довідку-виклик, студент прибуває на навчання у Дніпропетровський національний університет. По закінченню сесії студент отримує Довідку-підтвердження, яка здається на підприємство за місцем роботи.

За графіком для студентів-заочників І-го курсу навчання передбачено три сесії: установча, зимова, літня; для ІІ і ІІІ курсу – зимова та літня; для ІV курсу – зимова, весняна та літня; для V курсу – зимова та літня.

У продовж сесії зі студентами-заочниками:

1)проводяться аудиторні заняття (лекції, семінари, практичні), де студенти-заочники отримують: певні знання з найбільш складних тем; завдання щодо самостійної роботи з вивчення необхідних тем і знайомства з відповідною навчальною та науковою літературою; завдання щодо контрольних робіт (які необхідно виконати і зареєструвати в університеті не пізніше одного місяця до початку наступної сесії); контрольні питання щодо підготовки до складання іспитів і заліків у наступну сесію.

2)проводяться консультації та здійснюється підсумковий контроль якості відпрацювання студентами навчального плану - здаються іспити та заліки згідно курсів, що прослухані у минулу сесію та самостійно вивчалися студентами відповідно з навчальною програмою.

3)здійснюється захист курсових робіт (на ІІ,ІІІ курсі), випускної (на ІV курсі) та дипломної роботи (на V курсі).

По закінченню навчання і виконанню навчального плану у повному обсязі, про що свідчить успішно здані іспити та заліки, державний іспит та захист дипломної роботи, студенти заочної форми навчання отримують Диплом фахівця з соціології (загального зразку).

8.1 Наказ по університету про створення дистанційної та заочної освіти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАКАЗ

"14" 06 2002р. №667

Про створення у структурі ДНУ

факультету заочної та

дистанційної освіти

На виконання рішення Вченої ради Дніпропетровського національного університету від 20.09.2001 р. (протокол №1) та наказу Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002 р. №111

НАКАЗУЮ:

Створити з 1 липня 2002 року в структурі Дніпропетровського університету факультет заочної та дистанційної освіти.
Внести відповідні зміни до Статуту університету

(А.І. Маякова).

Комплектування кадрового складу факультету заочної та дистанційної освіти здійснити за рахунок ставок навчальних підрозділів, де є заочні відділення.
Установити наступний штатний розпис факультету заочної та дистанційної освіти:

декан 1

заступник

декана 2

секретар 2

диспетчер 1

методист 5

Планово-фінансовому відділу (С.О. Руссу) внести відповідні зміни до штатного розпису університету.
Деканат та методистів факультету розмістити у корпусі №8 університету. До завершення організаційних заходів щодо створення факультету заочної та дистанційної освіти закріпити за факультетом робочі місця, що використовувались у навчальних корпусах університету методистами заочних відділень факультетів.
Відділу кадрів в установленому порядку повідомити працівників заочних відділень факультетів про можливе звільнення у зв’язку з реорганізацією цих відділень.
Тимчасове виконання обов'язків декана факультету заочної та дистанційної освіти (до проведення виборів декана за конкурсом) покласти з 1 липня 2002 р. на доцента кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства

Полякова С.І. із встановленням йому на період тимчасового виконання обов'язків декана доплати у розмірі 35% від посадового окладу. Тимчасово виконуючому обов'язки декана факультету заочної та дистанційної освіти до 1 серпня 2002 р. подати мені на затвердження план організаційних заходів щодо початку функціонування, нормативного та матеріально-технічного забезпечення роботи факультету.

Контроль за виконанням наказу покласти на першого проректора О.О. Кочубея.

РЕКТОР М.В. Поляков

9. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

I курс

Вступ до спеціальності

Етика ділових стосунків

Загальнотеоретична соціологія

Правила оформлення наукової документації

II курс

Економічна соціологія

Історія соціології

Методологія та програмування соціологічних досліджень

Основи конфліктології

Соціальна структура суспільства

Соціологічна думка в Україні

Соціологія освіти

Соціологія особистості

Соціологія підприємництва

IIIкурс

Гендерна соціологія

Демографія і соціологія сім"ї

Зарубіжні соціологічні теорії ХХ ст.

Математичні методи в соціології.

Статистичні методи обробки соціологічної інформації на ПК

Новітні соціологічні теорії

Опитувальні методи в соціології.

Соціологічний аналіз документів Соціоекологія

Соціологія громадської думки

Соціологія релігії

Соціологія дитинства. Соціологія молоді.

IVкурс

Електоральна соціологія

Методика викладання соціально-гуманітарних дисциплін

Соціальна антропологія

Соціальна інженерія.

Соціологія управління

Соціальна політика

Соціологія соціальних змін

Соціологія права і девіантної поведінки

Соціологія культури

Соціологія політики

Соціологія массових комунікацій

Соціологія тілесності

Якісні методи в соціології

V курс

Етносоціологія

Методика викладання фахових дисциплін у вищій школі

Методологія соціального пізнання

Методологія та організація наукових досліджень

Організація роботи соціологічної служби

Соціальне конструювання в масовій культурі

Соціальне прогнозування

Соціокультурні модуси сучасних трансформаційних процесів

Соціологія ризику

Соціологія маркетингу

Соціологія міста

Соціологія соціальної сфери

Друкується в редакції авторів

Комп'ютерний набір і верстка: Жувака І. О.

Підписано до друку ______Формат 60х84 1/16

Папір офсетний. Різографія. Умов. друк. аркуш. 8,1

Тираж – 100 примірників.

Підготовлено до друку і надруковано у друкарні Дніпропетровського національного університету

49050, м. Дніпропетровськ-50, провулок Науковий, 13.

Методичні забезпечення підготовки соціологів

Методичні рекомендації до написання рефератів………………………..

Загальні положення щодо підготовки наукових робіт (курсових, випускних і дипломних)………………………………………………........

Методичні рекомендації по підготовці та захисту випускних робіт……

ВСТУП

Членство в САУ передбачає прийняття Кодексу професійної етики соціолога САУ і дотримання процедур, проваджуваних Комісією з професійної етики.

Особиста діяльність, що не впливає на виконання соціологами їхніх професійних ролей, не є предметом Кодексу професійної етики соціолога.

Преамбула

Кожен соціолог може доповнювати свої правила поведінки, виходячи з власних особистих цінностей, культури і досвіду, але не порушуючи зафіксовані в цьому кодексі.

Основні принципи

I. Повага до прав людини, її гідності та індивідуальності

II. Професійна компетентність

III. Чесність

IV. Професійна відповідальність

V. Соціальна відповідальність

Етичні норми

1. Організація професійної діяльності і трудові відносини

2. Науково-дослідницька діяльність

2.6. Соціолог не допускає того, щоб при аналізі соціальних проблем його особисті інтереси та інші сторонні впливи перешкоджали встановленню наукової істини.

2.9. Соціолог уживає заходів для захисту прав і добробуту учасників дослідження та інших осіб, що підпадають під вплив цього дослідження.

2.10. Соціолог відповідальний за етичне проведення дослідження не тільки зі свого боку, а й з боку тих осіб, якими він керує або яких контролює.

2.11. Соціолог не припускає використання методів, техніки, процедур, які вражають гідність особистості респондентів ( обстежуваних) та порушують їхні інтереси.

2.17. Соціолог дотримується всіх зобов'язань, які він дає учасникам дослідження у процесі одержання згоди.

3. Наукове спілкування

3.1. Соціолог обстоює свої погляди, ідеї і концепції, незважаючи на кон'юнктуру й авторитети.

4. Презентація результатів дослідження і наукові публікації

4.12. Плагіат і привласнення в будь-яких формах чужих ідей, текстів, методик і даних досліджень неприпустимі й несумісні з професійною діяльністю соціолога.

5. Публічні виступи

6. Редакційно-видавнича діяльність

6.2. При повторному поданні своєї опублікованої роботи в редакцію або видавництво соціолог повідомляє видавців - коли і де ця робота була опублікована раніше.

7. Освіта, викладання, професійна підготовка

8. Консультування й експертиза

8.3. Представляючи свої професійні судження або експертні висновки, соціолог точно, детально і чесно говорить про обмеженість цих висновків.

9. Робота за контрактами і надання послуг

9.1. У відносинах із замовниками соціолог суворо дотримується умов, передбачених договірними зобов'язаннями.

9.9. Соціолог не дістає вигоди з інформації або матеріалів, пов'язаних із взаємовідносинами з замовником, без дозволу на те замовника.

Відповідальність за порушення Кодексу професійної етики соціолога

1. Соціолог зобов'язаний знати Кодекс професійної етики соціолога. Незнання або нерозуміння етичних норм саме по собі не є виправданням неетичної поведінки.

7. Кожен член САУ, а також інші особи, котрі вважають, що член САУ порушив етичні норми, може подати заяву до Комісії з професійної етики.

8. Заява може бути подана і від імені самої Комісії з професійної етики.

16. Голова Комісії з професійної етики повідомляє позивача і відповідача про рішення КПЕ.

Висновок