Мито

План лекції

1. Суть та види мита.

2. Механізм справляння ввізного та вивізного мита.

3. Митні преференції. (пільги)

Література

[1, 7-10]

Зміст лекції

 

Митне оподаткування - один із напрямків митної політики держави, спосіб митного регулювання.

Становлення і розвиток митної справи в Україні здійснюється в напрямку уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:

1)   Верховна Рада України - визначає основні напрямки митної політики, структуру системи органів державного регулювання митної справи, встановлює ставки мита, спеціальні митні зони та митні режими на території держави тощо;

2)   Кабінет Міністрів України - забезпечує здійснення митної політики відповідно до Законів, встановлює розміри митних зборів, проводить переговори та укладає міжнародні договори України тощо.

3)   Державна фіскальна служба – здійснює безпосереднє керівництво митною справою в державі.

Переміщення товарів через митницю України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов’язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів.

Декларування здійснюється шляхом заповнення митних декларацій або валютних декларацій.

В митній справі застосовують 2 категорії:

- мито

- митні платежі

Митні платежі - це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов’язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та Митним Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до Митного Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Мито - непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів.

Даний податок, як і акцизний податок, включається в ціни товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами товарів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Введення мита може мати на меті кілька цілей: фіскальні, економічні, політичні.

Митна політика спрямована на формування раціональної структури експорту та імпорту.

Платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених Митним Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов’язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з Митним Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 Митного Кодексу (товари комерційного призначення).

Об’єктом оподаткування митом є

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII Митного Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 Митного Кодексу.

В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України. Оподаткування товарів зведено в товарну класифікаційну схему, що базується на Гармонізованій системі кодування товарів.

Одне з головних завдань митних органів – визначення тарифної позиції, якій відповідає товар або предмет, що перетинає митний кордон.

Мита, класифікують за такими ознаками:

1)           за способом нарахування:

-      адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

-      специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що  обкладаються митом;

-      комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

2)      за напрямком переміщення товарів:

-      експортне (вивізне), що нараховується на товари при їх вивозі за межі митної території України;

-      імпортне (ввізне), що справляється митницями при поступленні іноземних товарів на внутрішній ринок України;

-      транзитне, що справляється митницею при транзиті товару через митну територію України;

3)      за призначенням:

-      антидемпінгове, що використовується при ввезенні на митну територію України товарів за ціною, яка суттєво нижча їхньої конкурентної ціни та при вивезенні товарів з України за ціною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів подібних товарів, якщо такі операції можуть нанести збиток загальнодержавним інтересам;

-      компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використовувалась субсидія, якщо таке ввезення чи вивезення загрожує вітчизняним товаровиробникам або перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

-      спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть нанести збиток вітчизняним виробникам подібних;

-      сезонне, що встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення;

4) за порядком встановлення:

-      автономне, що  встановлюється країною самостійно, незалежно від міжнародних договорів;

-      конвенційне, що встановлюється на основі двосторонніх та багатосторонніх переговорів та зафіксоване в угодах.

Згідно Митного кодексу України використовують наступні види мита:

1) ввізне мито;

2) вивізне мито;

3) сезонне мито;

4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені Митним Кодексом.

Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.

Сезонне мито встановлюється на окремі товари. Законом може встановлюватися сезонне мито на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня встановлення сезонного мита.

Особливі види мита це:

1) спеціальне мито;

2) антидемпінгове мито;

3) компенсаційне мито.

Особливі види мита встановлюються на підставі рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

Спеціальне мито встановлюється:

1) як засіб захисту національного товаровиробника, у разі якщо товари ввозяться на митну територію України в обсягах та/або за таких умов, що їх ввезення заподіює або створює загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

2) як заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Компенсаційне мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Оподатковувані товари зводяться в товарну класифікаційну схему, яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів.

Згідно Митного Кодексу в Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалорна - у відсотках до встановленої бази оподаткування ;

2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування;

3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Забороняється застосовувати інших видів ставок мита.

Ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування.

Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для громадян, нараховується відповідно до розділу XII Митного Кодексу.

Особливі види мита нараховуються за ставками, встановленими рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

 Вивізне мито є одним із інструментів структури експорту. Ставки вивізного мита затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отже, для правильного нарахування мита митні органи мають визначити такі характеристики імпортованого товару: товарну позицію в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; країну походження та митну вартість за товарами, ставки за якими визначено в процентах до митної вартості.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, установлених Митним кодексом України. Після того, як митні органи перевірили правильність визначення товарної позиції, країни походження товару та митну вартість, на основі цих даних відповідно до ставок Митного тарифу України вони перевіряють нараховану суму мита, яка зазначається у відповідній графі вантажної митної декларації. Мито сплачується до або на момент прийняття митної декларації, до митного оформлення.

Сума мита, належна до сплати, перераховується платниками на рахунки митних органів, що здійснюють відповідне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу. Останній перераховує одержані суми митних платежів на рахунки Державного казначейства за відповідними кодами бюджетної класифікації не пізніше як за три банківські дні з дати повного оформлення вантажної митної декларації.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України способом подання декларації митної вартості. Заявлена митна вартість товарів і подані відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається в кількісному виразі. У разі потреби в підтвердженні заявленої ним митної вартості товарів декларант зобов’язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

За відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи відповідні методи, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється за допомогою застосування таких методів:

• § за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, - метод 1;
• § за ціною угоди стосовно ідентичних товарів - метод 2;
• § за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів - метод 3;
• § на основі віднімання вартості - метод 4;
• § на основі додавання вартості - метод 5;
• § резервного - метод 6.

Основним з них є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо він не може бути використаний, застосовується послідовно кожний з перелічених методів. При цьому кожний наступний метод реалізовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена застосуванням попереднього.

Метод 1. Митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи така, що підлягає сплаті за товари, котрі імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Метод 2. Для визначення митної вартості за методом оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів за основу береться ціна угоди стосовно ідентичних товарів. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з тими, що оцінюються.

Метод 3. У разі визначення митної вартості за методом оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів за основу береться ціна угоди стосовно подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться (імпортуються) на митну територію України. При цьому під подібними (аналогічними) розуміються товари, котрі хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики та складаються зі схожих компонентів, завдяки чому вони виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Метод 4. Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється в тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України в незміненому стані.

Для визначення митної вартості товарів за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території України в час, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що оцінюються, покупцю, котрий не є взаємозалежною з продавцем особою.

Від ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:

1)   витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв’язку з продажем на митній території України товарів того самого класу та виду;

2)   суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;

3)   звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

Метод 5. Для визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі додавання вартості за основу береться ціна товарів, розрахована способом додавання:

1)       вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв’язку з виробництвом оцінюваних товарів;

2)       загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в Україну з країни вивезення товарів того самого виду, у тому числі витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України, та інших витрат;

3) прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.

Метод 6. Якщо митна вартість не може бути визначена способом послідовного застосування методів, зазначених вище, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.

Вивізним митом оподатковується:

-   продукція тваринництва та харчової промисловості;

-   продукція рослинного походження;

-   деякі види сировини та корисних копалин.

Нарахування та обчислення мита здійснюється наступним чином:

1)      за адвалерними ставками: М = МВ х Ма / 100,

де М - сума мита, МВ - митна вартість товару, Ма - ставка мита, встановлена у відсотках до митної вартості;

2)        за специфічними ставками: М = Кх Мс х Кє,

де К - кількість товару в натуральних одиницях виміру, Мс - став­ка специфічного мита, Кє - курс євро, встановлений НЕУ на день прийняття вантажно-митної декларації;

3)        за комбінованими ставками:

- спочатку обчислюється сума мита за адвалерною ставкою;

- потім обчислюється сума мита за специфічною ставкою;

- для розрахунку суми мита до сплати використовується більша величина;

Нарахування антидемпінгового та компенсаційного мита про­водиться із застосуванням різниці між мінімальною ціною та митною вартістю товарів. Митна вартість товарів обчислюється відповідно де умов поставки. Мінімальна ціна визначається Мінекономіки Украї­на відповідно до Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» та «Про захист національного то­варовиробника від субсидованого імпорту».

Сума антидемпінгового та компенсаційного мита розраховується за формулою:

М = Ц х Кє х К - МВ,

де Ц - мінімальна ціна на імпорт в Україну одиниці товару.

Мито сплачується в національній валюті України.

Законодавством передбачено пільги щодо сплати мита.

Основними видами митних пільг є:

- звільнення від сплати мита;

- зниження рівня митного обкладання:

- пільгові режими при перетині кордону спеціальних митних зон;

- тарифні преференції.

Митні преференції передбачають звільнення від сплати мита.

Від сплати мита звільняються:

1) транспортні засоби комерційного призначення, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв’язку з ліквідацією наслідків аварії (поломки) даних транспортних засобів;

2) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

3) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

4) товари, право власності на які набувається державою у випадках, передбачених Митним Кодексом та іншими законами України;

5) товари, що ввозяться в Україну або вивозяться з України для офіційного і особистого користування особами, які відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і законів України користуються правом ввезення в Україну та вивезення з України таких товарів зі звільненням від сплати мита;

6) товари, що ввозяться на митну територію України в рамках міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

7) товари, що походять з іншої території, за які було сплачено мито при первісному ввезенні на митну територію України, тимчасово, у тому числі з метою ремонту, вивозилися за її межі та знову ввозяться на митну територію України;

8) товари, що походять з митної території України, за які було сплачено мито при первісному вивезенні за межі цієї території, тимчасово ввозилися на цю територію та знову вивозяться за її межі;

9) документи та видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у тому числі бібліотек. Перелік цих закладів визначається Кабінетом Міністрів України;

10) на період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему - товари (сировина, матеріали, устаткування та обладнання), що надходять в Україну в рамках міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС;

11) товари, включаючи продукцію, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інші речі майнового характеру, призначені для виконання угоди про розподіл продукції, а також продукція, видобута у виключній (морській) економічній зоні України, що ввозяться на митну територію України при виконанні угоди про розподіл продукції, а також товари (крім майна та матеріальних цінностей, вартість яких була відшкодована інвестору компенсаційною продукцією і які перейшли у власність держави) та видобута продукція, що вивозяться інвестором з України відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції" та угоди про розподіл продукції;

12) архівні документи, придбані з метою внесення їх до Національного архівного фонду;

13) фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні та класифікуються за товарними групами перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

14) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаюче обладнання і матеріали, засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріали для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії за умови, що ці товари застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні. Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України;

15) техніка, устаткування, майно і матеріали, що ввозяться на митну територію України та вивозяться за межі цієї території, призначені для власного використання розвідувальними органами України;

16) матеріали, устаткування та комплектуючі, що використовуються для виробництва:

а) устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії;

б) матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, що будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії;

в) енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

г) засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

ґ) матеріалів, сировини та устаткування, що будуть використовуватися у нанотехнологічних виробництвах або працювати з використанням нанотехнологій.

Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

17) технічні та транспортні засоби, у тому числі самохідні сільськогосподарські машини, що працюють на біопаливі та класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", якщо такі товари не виробляються в Україні. Порядок ввезення зазначених технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, визначається Кабінетом Міністрів України;

18) бланки книжок МДП та книжок (карнетів) А.Т.А., що переміщуються між національним гарантійним об’єднанням та іноземними гарантійними об’єднаннями, що є їх кореспондентами, або міжнародними організаціями.

19) з 1 січня 2013 року товари та/або предмети, оплачені за рахунок грантів (субгрантів), наданих відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні, що виконуються відповідно до закону.

20) продукція оборонного призначення, визначена такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення.

Нараховані суми мита обов’язково записуються у вантажній митній декларації і підлягають сплаті платником з поточного рахунку (коли перетин кордону не дозволяється без сплати мита) або шляхом виписки векселів (якщо імпорт або експорт дозволяється з відстрочкою платежу до 90 днів).

Мито сплачується митним органам України, а за товари та інші предмети, які пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам зв’язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється ДФС України.

Мито вноситься до державного бюджету України.

Контроль за сплатою мита здійснюють ДФС.

Враховуючи те, що перетнути митний кордон без сплати мита неможливо, відповідальності за несплату не існує. Виключенням є вексельні розрахунки, за якими дозволяється сплата мита на протязі 90 днів. При непогашенні векселя на платника накладається штраф 100 % від суми мита, а вексель погашається або платником, або банком, який акцептував вексель.

Законодавством передбачено пільги щодо сплати мита, порядок повернення надміру сплаченого та стягнення недобраного мита. Так, сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Мито, не сплачене в терміни, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України в безспірному порядку.

Митні платежі сплачуються:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;

2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, - з моменту такого переміщення товарів;

3) у разі вивезення товарів з митної території України:

а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття контролюючим органом митної декларації;

б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України - з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;

в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, - з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв’язку з яким надавалося таке звільнення;

4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов’язання;

5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Обов’язок із сплати   митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими):

1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:

а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов’язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;

2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту:

а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;

б) внесення готівкових коштів у касу банку;

3) з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

5) з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.