|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Моделі ведення бізнесу в Інтернет
Моделі ведення бізнесу в ІнтернетДата публикации: 30.10.2016 19:46
Розділ 2. Моделі ведення бізнесу в Інтернет Вивчивши матеріал цього розділу, ви будете знати: стан розвитку мережі Інтернет в Україні й світі; поняття електронного бізнесу; структуру суб’єктів ведення бізнесу Інтернет; моделі ведення електронного бізнесу; контрагентів та інфраструктуру бізнесу в Інтернет; а також уміти: аналізувати стан розвитку Інтернет-ринку; визначати мету та стратегію впровадження електронного бізнесу в компанії; визначати цільову аудиторію електронного бізнесу; класифікувати бізнес-моделі в мережі Інтернет; визначати ключові фактори успіху електронного бізнесу; оцінювати конкурентні переваги тієї чи іншої бізнес-моделі в Інтернет. 2.1. Місце Інтернет в інформаційному просторі України Відповідно до Закону України «Про основні заходи щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» одним із головних пріоритетів розвитку національного сегменту мережі Інтернет є побудова орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на розвиток інформаційного суспільства, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяти суспільному і особистому розвитку, підвищувати якість життя. Таки чином національний сегмент мережі Інтернет на Україні стає необхідною сходинкою для вступу до Єдиного світового інформаційного простору. Єдиний інформаційний простір (ЄІП) - це сукупність інформації, технологій її використання та засобів передачі, що функціонують на основі єдиних принципів і за спільними правилами для задоволення інформаційних потреб користувачів.З боку провайдерів та інших учасників ринку Інтернету виступає Інтернет- Асоціація України (ІнАУ, http://www.inau.org.ua/) Повсякденна діяльність ІнАУ полягає в практичній реалізації проектів, що сприяють розвитку українського сегменту глобальної мережі Інтернет. Особливу увагу ІнАУ приділяє захисту законних інтересів своїх членів, надаючи їм консультаційну і юридичну підтримку і забезпечуючи діалог з державними органами. ІнАУ в тісній координації з комітетами Верховної Ради та іншими українськими і міжнародними громадськими організаціями постійно проводить експертно-аналітичну роботу з аналізу, розробки та коректування законодавчої і нормативної бази України.Чисельність українського сегменту мережі Інтернет на липень 2010 року за даними bigmir.net досягла понад 16,7 млн. унікальних користувачів на місяць [7]. За іншими даними [6] рівень охоплення населення України мережею Інтернет складає понад 33%, що є одним із найнижчих показників в Європі. Тим не менш Україна посідає 9 місце серед країн Європи за кількістю Інтернет-користувачів (табл. 2.1.). Таблиця 2.1 Порівняння використання мережі Інтернет в Європейських країнах
Українські Інтернет-споживачі складають понад 3,2 % всіх користувачів мережі Інтернет в Європі [6]. При цьому за статистикою bigmir.net, 40% з цієї кількості користувачів мають власний доступ до мережі Інтернет або постійно користуються послугами Інтернету. З них майже 55% припадає на Київський регіон (Київ та Київська обл.). Понад 30% користувачів відносяться до великих міст та регіонів України, таких як Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Крим, Луганськ. Інші області займають в структурі статистики українського сегменту Інтернет менше 12%. Для активного включення України в міжнародний інформаційний простір необхідне: - активне впровадження базового обладнання мереж, комп'ютерів та телекомунікацій, у тому числі й у сільській місцевості, що забезпечить розширення комп'ютерної грамотності населення і належний рівень розвитку інфраструктури; - стимулювання швидкого розвитку інфраструктури мережі Інтернет: розвиток Інтернет-магазинів, мережних бізнес-структур, операторів мережі та створення декілька великих вітчизняних Ітернет-порталів; - навчання професійним і загальним навичкам роботи в Інтернеті на всіх рівнях освітньої системи, включаючи держслужбовців; - розвиток внутрішнього споживчого ринку, підвищення купівельної спроможності шляхом досягнення стабільного економічного росту. Хоча у переважної більшості українських компаній практично відсутня стратегія використання Інтернет-технологій та запровадження електронного бізнесу, більшість керівників підприємств вважають електронний бізнес перспективним напрямом. Серед чинників ризику при впровадженні технологій електронного бізнесу майже всі компанії відзначають такі: неготовність персоналу, проблеми безпеки при передачі даних, недосконалість законодавства з електронної торгівлі, наявність комерційних даних, які не можуть бути загальнодоступними, неготовність контрагентів, невисока потреба в інноваційних каналах збуту. 2.2. Основні поняття електронного бізнесу Бізнес (від англійського слова "business") - це торгівля, комерція, заходи, які пов'язані з підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутків. Сутність бізнесу полягає в поєднанні інтелектуальних, матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів з метою виробництва та продажу товарів або послуг громадянам, компаніям, організаціям. За визначенням ЮНІДО (Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку), е-бізнес складається з чотирьох стадій: маркетингу, виробництва, продажу і платежів. Якщо дві або більше стадій бізнесу здійснюються із застосуванням електронних систем, тоді бізнес вважається електронним. Концепція електронного бізнесу виникла в США у 80-х роках XX ст. і стала результатом розвитку ідеї глобальної інформаційної економіки, яка була теоретичною основою для використання локальних та глобальних комп’ютерних мереж, їх поєднання з інформаційними технологіями та системами у компаніях. Глобальна корпоративна мережа стає основною системою постачання інформації та забезпечує зв'язок у режимі реального часу. Поява глобальної мережі Інтернет викликала революційні зміни в сфері організації та ведення комерційної діяльності. Таким чином, використання інструментів та можливостей глобальної інформаційної мережі Інтернет як засобу для ведення бізнесу, налагодження внутрішніх та зовнішніх зв’язків компанії з метою створення прибутку отримало назву електронного бізнесу. У більш вузькому розумінні електронний бізнес – це перетворення бізнес-процесів із використанням Інтернет-технологій, що дозволяє досягти високої продуктивності функціонування підприємства. Бізнес-процесом називають сукупність пов’язаних між собою операцій та процедур (функцій), які виконуються співробітниками різних функціональних підрозділів для задоволення потреб споживача, або для реалізації певної комерційної мети або бізнес-функції підприємства в межах його оргструктури, при цьому функції структурних підрозділів і їхні відносини між собою заздалегідь чітко визначені і зафіксовані. У міжнародному електронному бізнесі відрізняють такі ключові фактори, в рамках яких підприємство визначає власні цілі:
Електронна комерція є складовою частиною електронного бізнесу і означає широкий набір інтерактивних методів ведення діяльності з надання споживачам товарів та послуг. За іншим визначенням, електронна комерція – це використання електронних комунікацій та технологій обробки цифрової інформації для встановлення та зміни відносин створення вартості між підприємствами (B2B) та між організаціями і споживачами (B2C). Електронна комерція в більшості випадків означає технологію використання Інтернет як каналу збуту, тобто для здійснення розрахунків з покупцями за допомогою веб-ресурсів. З іншого боку, поняття «електронний бізнес», окрім електронної комерції включає багато інших способів використання Інтернет для ведення бізнесу, наприклад, логістику, управління постачанням та збутом продукції, встановлення та підтримка відносин з постійними клієнтами, керування інформаційними потоками всередині підприємства. Об’єктами Інтернет-бізнесу виступають інформація, інформаційні системи, продукти, послуги та все інше, що може виступати предметом взаємодії різних суб’єктів Інтернет-ринку. Суб’єктами бізнесу в Інтернет є будь-які приватні особи або юридично оформлені організації, які використовують можливості мережі Інтернет для торгівельної, рекламної, виробничої або інших видів діяльності з метою отримання прибутку або задоволення інших суспільно необхідних потреб. Серед суб’єктів бізнесу в Інтернет виділяють: виробничі компанії, дистриб’юторські компанії, роздрібні продавці, покупці (клієнти), рекламні агенції, провайдери послуг Інтернет, державні структури, об’єднання, асоціації, наглядові та стандартизуючі органи тощо. В залежності від напряму та суб’єктів діяльності Інтернет-представництва, мети його створення, категорії цільової аудиторії та здійснення тих чи інших бізнес-операцій, виділяють такі категорії бізнесу в Інтернет: Електронний консалтинг (е-консалтинг, e-consulting) – один з видів е-бізнесу. Прикладами є професійні консультації клієнтів електронною поштою, надання довідок від інформаційних служб, проведення різноманітних опитувань через Інтернет та ін. Електронна біржа (е-біржа, e-exchange) – купівля-продаж різноманітних товарів на біржі в межах електронного бізнесу, коли є багато продавців і багато покупців. Зацікавлений в конкретних пропозиціях клієнт, вигравши контракт, перераховує продавцю платню і одержує потрібний продукт протягом обумовленого відповідного терміну. Глобальна мережа Інтернет сприяє появі нового класу посередників. Одним із перспективних напрямків розвитку національного сегменту мережі Інтернет є запровадження електронних систем, здатних об’єднати інтереси та зусилля багатьох учасників ринку. Зростання обсягів електронного бізнесу приводить до виникнення поняття електронних торгових майданчиків (e-marketplaces). Електронний торговий майданчик (E-marketplace) – електронна торговий-закупівельна система, що дозволяє її користувачам (продавцям, покупцям, брокерам) набувати або продавати товари і послуги в онлайновому режимі. Електронні торгові майданчики розрізняються спектром послуг, що надаються, номенклатурою товарів і формами ведення торгів. Бізнес в Інтернет іноді називають також «on-line бізнесом», при цьому враховується використання технічних, програмних та організаційних можливостей мережі Інтернет. На відміну від нього «off-line бізнесом» вважається бізнес-діяльність, яка не використовує можливостей глобальних комп’ютерних мереж. Найчастіше успішне ведення бізнесу в Інтернет неможливе без існування розвиненого «off-line бізнесу» і є, так би мовити, його надбудовою або візиткою. Але для деяких видів послуг та продуктів не обов’язкове існування потужного бізнесу off-line (наприклад, для провайдерів послуг Інтернет, регістраторів доменних імен, тощо). Для таких компаній необов’язкова наявність власного офісу та магазинів. Їх діяльність може повністю відбуватися у віртуальному просторі. Віртуальний продукт може бути виготовлено та адаптовано на замовлення користувача у найкоротші терміни, в будь-якому місці та в різній формі. Для цього він повинен існувати в деякій попередній, ідеальній формі ще до його виготовлення виробником (наприклад, змодельований та укомплектований клієнтом зі стандартних можливостей автомобіль за допомогою мережі Інтернет). Під час розв'язання проблем електронного бізнесу застосовується системна орієнтація на концептуалізацію характеру проблеми – має здійснюватись аналіз конкурентного середовища, стану ринку, статистичних даних споживачів, потреб клієнтів, конкретних "зрізів" поточних звітів з баз даних, розглянуті існуючі виробничі потужності, відгуки покупців, перспективи розвитку компанії, розроблені і впроваджені нові інноваційні рішення та інформаційні технології. Зазвичай необхідно визначити рушійні сили бізнесу та технології трансформації електронного бізнесу, тобто його технологічні та комерційні джерела. 2.3. Моделі ведення бізнесу в Інтернет В загальному значенні модель ведення бізнесу – це метод його здійснення, за допомогою якого компанія може існувати й одержувати дохід. Бізнес-модель роз’яснює, як компанія робить гроші, детально показуючи її місцеположення в ланцюжку виникнення вартості. Інтернет-технології спричинили можливість появи нових бізнес-моделей. Але Інтернет, крім того, дозволяє використовувати вже випробувані і перевірені моделі. Прекрасний приклад ‑ аукціони. Одна з найстаріших форм посередництва ‑ аукціони, широко використовувалися в світі для встановлення ціни для: продуктів сільського господарства, фінансових інструментів, предметів мистецтва і антикваріату. Інтернет розповсюдив модель аукціону і розширив її застосовність для поширеного набору товарів і послуг. Охарактеризувати і категоризувати бізнес-моделі можна по-різному. Один із варіантів всебічної і обґрунтованої систематизації бізнес-моделей в Інтернеті запропонована Michael Rappa [5]. Така систематизація не претендує на остаточну повноту, оскільки бізнес-моделі Інтернету продовжують еволюціонувати. Нові і цікаві варіанти можуть з’явитися в майбутньому. Перелік основних бізнес-моделей, які охоплюють будь-які види комерційної діяльності в Інтернет, такий: 1. Посередницька (Brokerage) 2. Рекламна (Advertising) 3. Інфомедійна (Infomediary) 4. Торгова (Merchant) 5. Виробнича (Manufacturer (Direct)) 6. Партнерська (Affiliate) 7. Співтовариств (Community) 8. Передплати (Subscription) 9. Споживання (Utility) Ці моделі реалізуються різними способами, крім того, компанія може поєднувати декілька різних моделей в своїй загальній стратегії Інтернет-бізнесу. Наприклад, не рідкісним є поєднання рекламної і передплатної бізнес-моделей. Посередницька Модель. Посередники ‑ учасники ринку, вони зводять продавця і покупця разом і сприяють операціям. Як правило, посередники присутні на ринках між підприємствами (B2B), підприємствами та споживачами (B2C) або окремими споживачами (C2C). Звичайно посередницькі витрати полягають або в гонорарі (винагороді) або в комісійних за кожну досконалу трансакцію. Правила оплати можуть змінюватись. До посередницької моделі належать: 1. Біржі (Marketplace Exchange) ‑ пропонують повний асортимент послуг, що охоплює весь процес операції, від ринкової оцінки пропонованого товару до проведення переговорів і контролю виконання. Біржі функціонують як самостійно, так і при підтримці промислових консорціумів; 2. Торгові посередники (Buy/Sell Fulfillment) ‑ приймають від користувачів заявки на покупку або продаж товарів і послуг, в яких перераховані всі необхідні умови, такі як ціна і умови доставки; 3. Системи збору заявок (Demand Collection System) – модель порталу збору заявок Priceline.com. Потенційний покупець встановлює остаточну (обов’язкову) ціну для певного товару або послуги, а посередник забезпечує виконання заявки;
Серед успішних прикладів посередницької моделі можна назвати фінансові біржі он-лайн, галузеві портали, системи ebay.com, amazon.com, europages.com, wallmart.com. Типовими представниками посередницької моделі в українському сегменті Інтернет є промислові портали all-biz.info, ukrbiz.net, prom.ua та Інтернет-аукціони auction.ua, aukro.ua. Рекламна модель. Рекламна модель в Інтернеті виросла з традиційної моделі медіа-трансляції. Трансляторами в цьому випадку виступають веб-сайти, що надають контент (не завжди, але звичайно безкоштовно) і сервіси (наприклад, поштові, інтернет-пейджинг, блоги), суміщений з рекламними матеріалами у формі банерів. Банерна реклама може бути єдиним джерелом доходу для транслятора. Транслятор може бути автором контенту або розповсюджувачем контенту, створеному в іншому місці. Рекламна модель працює краще, якщо трафік відвідувачів великий або украй спеціалізований. До рекламної моделі належать:
Прикладами реалізації рекламної моделі є відомі горизонтальні Інтернет-портали: yahoo.com, msn.com, i.ua , mail.ru, rambler.ru, bigmir.net тощо. Інфомедійна модель (модель інформаційних посередників). Дані про споживачів та їх купівельні уподобання цінуються дуже високо, особливо коли ця інформація ретельно проаналізована і використовується в цільових рекламних компаніях. Незалежний збір даних про виробників, постачальників і їх продукцію корисно для споживачів при плануванні закупівель. Деякі фірми функціонують як інформаційні посередники. Вони обслуговують покупців чи продавців, надаючи інформацію про те або іншому ринку. До цієї моделі належать такі категорії бізнесу в Інтернеті:
Особливістю взаємодії традиційних засобів масової інформації зі споживачами є відсутність інтерактивності, зворотного зв’язку. На відміну від них взаємодія в Інтернет будується за іншими принципами, за комунікативною моделлю «багато-до-багатьох», коли кожен користувач мережі може звертатися до інших від свого імені, або від імені групи. В мережі часто співпраця між постачальниками та клієнтами будується на активній позиції споживачів, при цьому вони самі стають ініціаторами тих чи інших прецедентів в мережі і активно впливають на попит та пропозицію. З цієї точки зору традиційні засоби масової інформації відповідають моделі доставки інформації споживачам, під час якої клієнти пасивно сприймають будь-які повідомлення і володіють достатньо обмеженими можливостями вибору інформаційних каналів. На відміну від пасивної моделі поведінки споживачів, в основу активної моделі в мережі Інтернет покладено інтерактивні сервіси, в рамках яких споживач отримує може залишати коментарі щодо тієї чи іншої продукції. Це обумовлено активною позицією Інтернет-споживачів, коли вони відіграють значну роль в розповсюдженні тих чи інших відомостей про товари та послуги, впливають на пропозицію. Завдяки цьому споживач отримує розширені можливості навігації та глибокого пошуку необхідної інформації щодо тих чи інших товарів, послуг та подій. Яскравими представниками цієї категорії бізнесу є мета-посередники marketgid.com та redtram.com, основна мета діяльності яких – розміщення на якомога більшій кількості сайтів інформації про поточні новини та комерційні можливості Інтернет-магазінів. Торгова модель. До цієї категорії належать оптові і роздрібні продавці товарів і послуг. Продажі можуть здійснюватися через Інетрнет-каталоги, прайс-листи або аукціон. До цієї найбільш відомої моделі ведення бізнесу в Інтернет відносяться:
Виробнича модель. Виробнича або «пряма модель» дозволяє виробнику (тобто компанії, яка створює продукт або послугу) працювати безпосередньо з покупцями, скоротивши, таким чином, дистриб’юторські канали. Виробнича модель може ґрунтуватися на результативному, поліпшеному обслуговуванні клієнтів, і кращому розумінні переваг споживачів.
Прикладом виробничої моделі є будь-який сайт автовиробника, який пропонує комплектацію автомобіля відповідно до уподобань споживача: toyota.ua, cadillac.com, vw.com. А, наприклад, Інтернет-ресурсі компанії Tungsten Toolworks (http://tungstentoolworks.com) покупець має можливість візуально порівняти обрати бажані розміри, покриття, оформлення та особливості ріжучих інструментів, які будуть доставлені йому за замовленням в будь-який куточок світу. Система on-line замовлення та специфікації інструментів дозволяє привернути увагу нових потенційних споживачів та значно скоротити час доставки та витрати на виробництво відповідного товару. Партнерська модель. Спільно зі звичайним порталом, який генерує велику кількість трафіка на одному сайті, партнерська модель забезпечує можливість здійснення покупки де завгодно, там, де можуть перебувати покупці. Це досягається шляхом фінансового заохочення (у вигляді відсотка від виручки) власників партнерських сайтів. Партнери забезпечують торговця покупцями. Це модель оплати за дію ‑ якщо партнер не генерує продажів, то торговець нічого не платить. Партнерська модель добре підійшла для Інтернет, що і пояснює її популярність. Присутні модифікації ‑ програми банерного обміну, оплата за кліки і розподіл доходів.
Модель співтовариств. Життєздатність моделі співтовариств заснована на лояльності засновників та учасників. Прибуток забезпечується за рахунок продажу допоміжних продуктів і послуг або добровільних пожертвуваннях; або дохід може бути зав’язаний на контекстну рекламу або підписку на платні послуги. Інтернет дуже зручний для застосування моделі співтовариств і сьогодні це одна з галузей, що найбільш розвиваються, це видно за зростанням суспільних організацій.
Модель передплати. Користувачі періодично ‑ щодня, щомісячно або щорічно – передплачують послуги. Не рідкість для сайтів комбінувати безкоштовний контент з «призовим (premium)», тобто тільки для передплатників. Платежі за підписку не залежать від безпосереднього ступеня використання. Модель передплати і рекламна часто суміщають.
Модель споживання. Модель споживання (utility) або за запитом (on-demand) заснована на вимірах отримання певних послуг або підході «скільки отримав – стільки й плати»). На відміну від моделі передплати враховується кількість використання спожитої послуги. Зазвичай виміри споживання робляться для витратних послуг (електрика, вода, послуги міжміської і міжнародної телефонії). Інтернет-провайдери (ISP) в деяких країнах світу оцінюють отриманий трафік Інтернет як комунальні послуги, отримуючи платню з користувачів за почасове з’єднання, в протилежність передплатної моделі, поширеної в США та Германії.
Прикладом використання елементів моделі по споживанню є портал liga.net, на якому доступ до більшості форм бухгалтерських документів здійснюється за окрему платню. Іншим варіантом можна назвати видавництва, які надають в Інтернеті платний доступ до нових випусків електронних видань. Важливо визначити, що наведений вище розподіл бізнес-моделей є досить умовним. Застосування названих моделей дуже специфічно для різних галузей бізнесу. Вони часто переплітаються, пріоритети в застосуванні бізнес-моделей змінюються і з’являються їх нові реалізації на практиці. Контрольні запитання до розділу
Література до розділу
|