ОПЕРАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

 

 

 

 

 

Операційний менеджмент

 

Методичні рекомендації до виконання курсової роботи

«Проектування операційної системи підприємства»

для студентівспеціальності 6.030601 «Логістика»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ

2014

УДК 658:65.012.32(076.5)

ББК У291.21р

         О 609

 

 

 

                Укладачі: М. Ю. Григорак, Ю. М. Чичкан-Хліповка

                

               

Рецензент: В. В. Родченко

 

 

Затверджено методично-редакційною радою Національного авіаційного університету (протокол №  __ від «___» ____________ 2014 р.)

 

 

О 609

Операційний менеджмент: Методичні рекомендації до виконання курсової роботи «Проектування операційної системи підприємства» / уклад. М. Ю. Григорак,            Ю. М. Чичкан-Хліповка. – К. : НАУ, 2014. – 32 с.

 

 

 

 

 

Методичні рекомендаціїмістять вказівки до поетапного виконання курсової роботи з дисципліни «Операційний менеджмент» на тему «Проектування операційної системи підприємства», а також опис її структури, вимоги до змісту за розділами. Для студентів спеціальності 6.030601 «Логістика».

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Операційний менеджмент» є теоретичною основою сукупності знань та вмінь, що формують профіль фахівця в сфері менеджменту.

Курсова робота (КР) з дисципліни «Операційний менеджмент» є окремим модулем, виконується у шостому семестрі, відповідно до викладених нижче методичних рекомендацій.

Тема КР – «Проектування операційної системи підприємства».

Виконання студентом КР забезпечує закріплення і поглиблення теоретичних знань та вмінь, набутих студентом у процесі засвоєння всього навчального матеріалу дисципліни, та отримання практичних навичок з проектування операційної системи, розрахунку параметрів її функціонування, параметрів операційних процесів та обґрунтування управлінських рішень щодо її удосконалення.

Виконання КР є важливим етапом у підготовці до дипломного проектування майбутнього фахівця з логістики.

Мета КР – закріплення, систематизація, узагальнення і поглиблення знань з операційного менеджменту, стимулювання самостійності при розв’язанні конкретних фахових завдань та набуття практичних навичок у виборі операційної стратегії і на її базі проектування операційної системи на прикладі конкретного підприємства.

Для досягнення поставленої мети студенти повинні виконати такі завдання:

-  виконати порівняльний аналіз типових операційних стратегій і обрати одну з них для конкретного підприємства;

-  описати структуру та особливості операційної системи конкретного підприємства;

-  розрахувати параметри функціонування операційної системи підприємства;

-  розробити пропозиції з удосконалення операційних процесів та розміщення виробничих потужностей підприємства;

-  описати процес створення продукту чи послуги та розрахувати його параметри;

-  розробити управлінські рішення щодо планування функціонування операційної системи підприємства, оптимізації руху матеріальних потоків підприємства та/або підвищення якості і продуктивності операційних процесів.

Під час підготовки й захисту КР студент повинен продемонструвати:

-  знання основ операційного менеджменту;

-  знання типових стратегій операційних систем;

-  знання проектування та оптимізації параметрів операційної системи та операційних процесів створення продукту чи послуги;

-  уміння аналізувати та обирати операційну стратегію підприємства;

-  уміння визначати та розраховувати параметри операційної системи та операційних процесів;

-  уміння розробляти та обґрунтовувати управлінські рішення щодо функціонування та розвитку операційної системи підприємства;

-  уміння оцінювати результативність управлінських рішень щодо оптимізації функціонування та розвитку операційної системи конкретного підприємства. 

Виконання та оформлення КР здійснюється студентом в індивідуальному порядку відповідно до методичних рекомендацій.

Час, потрібний для виконання КР, – до 36 годин самостійної роботи студента.

Оцінювання результатів виконання та захисту КР (модуль № 3) здійснюється комісією, яку очолює завідувач кафедри, відповідно до рейтингової системи. На початку роботи над КР викладач ознайомлює студентів із системою оцінювання відповідно до робочої навчальної програми дисципліни.

Якщо студент виконав та захистив курсову роботу не у встановлений термін з не поважних причин, то максимальна рейтингова оцінка в балах, яку він може отримати за результатами захисту, дорівнює оцінці «Добре» за національною шкалою.

Структура, зміст та вихідні дані для розрахунків за розділами КР «Проектування операційної системи підприємства» наведені далі у розділах методичних рекомендацій та у Додатках.

Якісне і вчасне написання курсової роботи потребує від студента застосування методів тайм-менеджменту, самостійності і наполегливості, а також творчого підходу. Неприпустимими є значні запозичення з літературних джерел і плагіат.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО виконання курсової роботи

Загальні вимоги до змісту та структури курсової роботи

Курсова робота з навчальної дисципліни «Операційний менеджмент» виконується на тему, що передбачена робочою навчальною програмою дисципліни, а саме – «Проектування операційної системи підприємства». Структура КР передбачає наявність таких складових:

-                титульний аркуш;

-                зміст;

-                вступ;

-                перелік умовних позначень (у разі необхідності);

-                зміст;

-                основна частина;

-                висновки;

-                список використаних джерел;

-                додатки (у разі необхідності).

Особливістю КР є те, що вона має комбінований характер – частина інформації та аналітичних даних стосується практики реального підприємства, що їх обирає студент самостійно; частина вихідних даних міститься у методичних рекомендаціях до виконання КР та залежить від номеру останньої (у окремих випадках − передостанньої) цифри залікової книжки студента.

Перед початком роботи студент обирає підприємство однієї із галузей економіки України, для якого розроблятиме управлінські рішення з проектування операційної системи.

У методичних рекомендаціях до виконання КР також наведено стислі аналітико-інформаційні викладки з практичних питань і проблем проектування операційних систем промислових і сервісних організацій з метою поглиблення знань студентів.

У ході виконання та підготовки до захисту КР студенти повинні користуватися рекомендованою літературою, яка наведена у кінці методичних рекомендацій. Студенти мають активно використовувати інформаційно-аналітичні джерела мережі Інтернет, навчальні та довідкові джерела електронних бібліотек.

Показником якості КР є етика цитування. Посилання на використані джерела оформлюються за загальними правилами.

Інформаційно-методичний базис виконання курсової роботи

 

В основу виконання КР «Проектування операційної системи підприємства» покладено системний і процесний підходи до вивчення та структуризації операційних систем підприємств.

Існує досить багато академічних визначень операційної системи.

У загальному розумінні операційна система – одна з підсистем організації, в межах якої здійснюється реалізація операційної функції та операційної діяльності підприємства. Основою операційної діяльності є конкретна технологія (сукупність технологій для диверсифікованих підприємств).

Крім того, операційна система є соціо-економічною, тому значна увага при її створенні приділяється умовам та безпеці праці, мотивації співробітників. Сьогодні особливо актуальною є практична реалізація підходу, відповідно до якого операційна система не просто споживає (використовує) людські ресурси (робочу силу), але операційні менеджери разом із співробітниками кадрової служби формують і забезпечують розвиток людського та інтелектуального капіталу в операційній діяльності.

Основною метою та ключовим результатом функціонування операційних систем промислових і сервісних підприємств є виробництво товарів (матеріальної продукції і послуг) для задоволення запитів зовнішніх щодо даної організації споживачів.

Розглядаючи операційну систему підприємства з позицій системного підходу, необхідно врахувати таке:

-  операційна система є відкритою та динамічною;

-  є одним із ключових об’єктів операційного менеджменту як науки та практичної діяльності;

-  параметри функціонування операційної системи залежать від конкретної технології та інших факторів внутрішнього середовища підприємства;

-  має «входи» та «виходи», що склад яких диференціюється в залежності від технології;

-  можна визначити етапи життєвого циклу (ЖЦ) функціонування операційної системи;

-  особливості управлінських рішень та результуючі показники функціонування операційної системи залежать від етапу її ЖЦ.

Важливим питанням є визначення мети створення операційної системи; іншими словами, мова йде про конкретну причину та управлінсько-концептуальні засади появи та подальшого розвитку бізнес-організації, оскільки створення нового підприємства починається із проектування, будівництва та запуску саме операційної системи.

Метою створення операційної системи є продукування цінності (корисності) для зовнішніх щодо операційної системи та / або всієї організації клієнтів, задоволення їхніх потреб у товарах та послугах.

Концептуальними засадами створення операційних систем комерційних організацій є:

-  ланцюги створення цінності (вартості) для клієнта (концепції Value Chain та Value Stream Management);

-  розуміння операційної системи як мікрологістичної системи за умови застосування практики логістичного менеджменту на підприємстві;

-  застосування процесного підходу до управління операціями, створення (інжинірингу) та перетворення (реінжинірингу) операційної системи;

-  концепція життєвого циклу соціо-економічних систем;

-  управління якістю та імплементація принципів безперервного покращення операційної діяльності;

-  управління проектами на етапах створення та перетворення (організаційно-технологічної реорганізації) операційної системи;

-  розуміння логістики та маркетингу як між функціональних сфер менеджменту, без яких неможливі процеси функціонування та управління операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до [11], розрізняють такі види корисності (цінності) як результату функціонування операційних систем:

1)   корисність форми – фізичне перетворення сировини та матеріалів (виробництво матеріальної продукції);

2)   корисність місця – результат функціонування підприємств транспорту і зв’язку, що забезпечують переміщення клієнта або його власності (багажу, вантажу);

3)   корисність придбання – результат функціонування підприємств торгівлі, електронних магазинів, бірж тощо;

4)   корисність стану – підприємства, що здійснюють обслуговування клієнта та/ або його власності (наприклад, заклади громадського харчування, освітні та консалтингові організації, заклади охорони здоров’я, ремонтні та будівельні організації);

5)   корисність часу – підприємства будь-якої галузі, які мають стратегічні компетенції, що забезпечують економію часу для клієнта (зокрема досягають цього за рахунок використання логістичних методів в операційній діяльності).

Важливим аспектом проектування та запуску операційної системи конкретного підприємства є склад та характеристики ресурсів, які споживатимуться в операційній діяльності, а також кількості та якості продукції, наявності та характеристик побічних продуктів та відходів. Іншими словами, мова йде про визначення «входів» та «виходів» операційної системи, що функціонує на основі обраної власниками або топ-менеджерами технології.

Вхідні ресурси, які використовуються (перетворюються) в операційній діяльності, у зарубіжній літературі [11, с. 23] дістали назву «5 Ps операційного менеджменту»:

1)   персоналу (People);

2)   виробничих та сервісних потужностей (Plants);

3)   матеріалів та комплектуючих (Parts);

4)   процесів (Processes);

5)   систем планування та управління операційною діяльністю (Planning and Control Systems).

Виробниче (сервісне) перетворення ресурсів в операційній системі може мати такий характер:

-  фізичне – результат матеріального виробництва;

-  зміна місця розташування в результаті транспортування;

-  обмін як результат торгівельних операцій;

-  складське зберігання та управління запасами як результат логістичної діяльності;

-  фізіологічні перетворення як результат медичної допомоги та медичного обслуговування;

-  інформаційне перетворення як результат навчання, консалтингу, послуг телекомунікацій та зв’язку.

У табл. 1 наведено приклади типових «входів» і «виходів», особливостей процесів конверсії (виробничого або сервісного перетворення) ресурсів в операційних системах.

Таблиця 3

Взаємозв’язки «входів» і «виходів» типових операційних систем [11, с. 24]

Операційна система	Основний «вхід»	Ресурси, що використовуються	Перетворення «входів» на «виходи»	Типовий «вихід»
Лікарня	Пацієнти	Лікарі, медсестри, медикаменти, медичне обладнання	Медична допомога та медичні послуги (фізіологічне перетворення)	Здорові люди
Ресторан	Споживачі, які мають потребу у їжі та проведенні дозвілля	Продукти харчування, кухарі, офіціанти, оформлення залів	Смачні страви, атмосфера (фізичне перетворення та обмін)	Задоволені споживачі
Машинобудівний завод	Листова сталь, матеріали та комплектуючі	Обладнання та устаткування, робітники	Монтаж і збирання автомобілів (фізичне перетворення)	Автомобілі належної якості
Вищий навчальний заклад	Випускники середніх шкіл	Викладачі, підручники, аудиторії, обладнання	Передача знань та формування навичок (інформаційне перетворення)	Освічені фахівці
Супермаркет	Покупці	Вітрини, запаси товарів, продавці	Залучення покупців, виконання замовлень (обмін)	Задоволені споживачі
Склад	Одиниці обліку запасів	Складські приміщення, вантажно-розвантажувальне обладнання тощо	Зберігання й розподіл запасів	Швидка доставка, управління запасами

 

Роль послуг у сучасній економіці постійно зростає. Це проявляється у тому, що виробничі операційні системи також мають сервісну складову.

Наприклад, авіабудівні об’єднання пропонують своїм споживачам (авіакомпаніям) сервісну підтримку – роботи із технічного обслуговування повітряних суден, що експлуатуються, постачання оригінальних запчастин тощо.

У виробничій сфері послуги можна розділити на дві групи:        1) основні послуги (Core Services); 2) послуги, що додають вартість (Value Added Services).

Основні (базові) послуги споживачі отримують разом з матеріальною продукцією, вони є її невід’ємною частиною.

Послуги, що додають вартість – це сервісна діяльність підприємства, спрямована на створення додаткових переваг та вигід для клієнта, споживача, надаються внутрішнім і зовнішнім клієнтам операційної системи. Такі послуги споживач згоден оплачувати і вони включаються в ціну.

Розрізняють такі типи послуг, що додають вартість:                     1) інформаційна підтримка; 2) усунення проблем; 3) підтримка при продажі; 4) фірмове технічне обслуговування.

Інформаційна підтримка забезпечує надання вичерпних відомостей споживачу щодо технічних характеристик продукції, параметрів її обробки і собівартості.

Усунення проблем – це здатність компанії допомогти зовнішнім і внутрішнім споживачам у розв’язанні можливих проблем, особливо тих, що пов’язані з якістю продукції.

Підтримка при продажу сприяє підвищенню ефективності маркетингових заходів компанії і збільшенню обсягів продажів. Наприклад, мова йде про наочну демонстрацію технології, обладнання або виробничої системи.

Фірмове технічне обслуговування – це здатність компанії швидко замінювати несправні комплектуючі або поповнювати запаси настільки оперативно, щоб повністю виключити у замовника можливість простою або відсутність запасів, комплектуючих, витратних матеріалів тощо. [11, с. 26].

Підходи до структуризації операційної системи досить різняться в закордонній та вітчизняній літературі.

В межах операційної системи розглядають:

-  підсистему управління – сукупність структурних підрозділів, служб та співробітників апарату управління, які мають повноваження та обов’язки здійснювати управління операційною (виробничою та / або сервісною) діяльністю організації;

-  основну частину (ядро) операційної системи – сукупність виробничо-технологічних підрозділів, які репрезентують так звану виробничу структуру підприємства, де здійснюється конверсія (перетворення) «входів» операційної системи на її «виходи»;

-  підсистему забезпечення, що представлена логістичною та виробничою (сервісною) інфраструктурою підприємства.

На рис. 1 наведено схему структуризації операційної системи.

 

Рис. 1 Схема структури операційної системи

Другий підхід до структуризації операційних систем хоч і виглядає дещо спрощеним, добре ілюструє структуру операційної системи сервісних організацій. За цим підходом просторово операційну систему умовно поділяють на:

- частину, що відкрита та доступна зовнішнім контрагентам, зокрема й споживачам результатів («виходів») операційної системи – Front office (буквально «передній офіс»);

- частину, що безпосередньо задіяна в операційній діяльності, де відбувається основна частина продукування цінності (вартості) для клієнта, але вона не доступна зовнішнім контрагентам – Back room (буквально «кімната позаду»).

Операційні системи сучасних підприємств класифікують за такими ознаками: 1) в залежності від характеру кінцевих результатів – виробничі, сервісні та змішані операційні системи;   2) в залежності від організаційного типу виробництва: проектна система виробництва; дрібносерійна або крупносерійна; масове виробництво (у т.ч. «масове виробництво на замовлення»).

При створенні та перетворенні (розвитку) операційних систем застосовуються методів управління проектами.

Проектування операційної системи – вид управлінської та інженерно-технічної діяльності, кінцевою метою якої є оптимальна просторово-часова організація виробничих та сервісних процесів майбутнього підприємства.

Проект створення операційної системи підприємства – визначена у часі сукупність робіт та пов’язаних із ними управлінських рішень, що стосуються: 1) вибору місця розташування операційної системи; 2) проектування матеріальної продукції та послуг; 3) проектування параметрів операційних процесів; 4) визначення оптимальних обсягів виробництва; 5) розробка та імплементація інструментів управління якістю операційних процесів.

Окремими завданнями є: 1) розробка операційної стратегії підприємства; 2) управління ходом створення операційної системи на засадах проектного менеджменту.

Поетапне виконання КР знайомить студентів із типовими методами та інструментами, що застосовуються при обґрунтуванні управлінських рішень на кожній стадії проектування операційних систем сучасних комерційних організацій.

Зміст та структура курсової роботи

 

У вступі КР студент повинен визначити та охарактеризувати галузеву приналежність підприємства, для якого розроблятимуть управлінські рішення та рекомендації щодо проектування операційної системи.

Крім того у вступі студент повинен навести назву підприємства, для якого проектується операційна система, його організаційно-правову форму та розміри, стисло описати основну технологію здійснення операційного процесу.

З метою підвищення якості пропозицій студентів, що обґрунтовуються у курсовій роботі, рекомендується обирати монопродуктову фірму. Визначати галузеву приналежність операційної системи, що проектуватиметься, доцільно за чинним Класифікатором видів економічної діяльності України (КВЕД).

У змісті КР студент наводить структуру КР із зазначенням сторінок пунктів основної частини роботи.

Основна частина КР «Проектування операційної системи підприємства» складається з таких проблемних питань:

1)   загальна характеристика операційної системи у складі комерційного підприємства;

2)   вибір місця розташування операційної системи комерційного підприємства;

3)   управління ходом створення операційної системи на засадах проектного менеджменту;

4)   розробка операційної стратегії комерційного підприємства;

5)   обґрунтування тактичних рішень при завантаженні виробничих потужностей;

6)   управління якістю операційних процесів.

У висновках студент повинен навести узагальнення, виходячи з прогнозно-розрахункових результатів усіх структурних підрозділів основної частини КР.

У кінці КР студент наводить список використаних джерел (наукова, навчальна, навчально-методична, довідкова література, включно з Інтернет-ресурсами), оформлений відповідно до чинних вимог (див. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Загальні вимоги та правила складання).

Великі за обсягом таблиці та схеми наводять у додатках.

Методичні рекомендації до виконання основної частини курсової роботи

Загальна характеристика операційної системи у складі комерційного підприємства

У цьому розділі курсової роботи студент повинен:

1)   визначити тип та охарактеризувати операційну систему;

2)   описати технологію виробництва продукції (надання послуг);

3)   ідентифікувати вид (види) корисності, які продукуються операційною системою;

4)   навести схеми організаційної та виробничої структур підприємства;

5)   визначити «входи» та «виходи» операційної системи;

6)   визначити основних постачальників та споживачів продукції (послуг) підприємства;

7)   описати підсистему управління операційного менеджменту (визначити суб’єктів управління операційною діяльністю на підприємстві на вищому, середньому та найнижчому рівнях).

Починаючи роботу над цим розділом КР, студент має опрацювати літературу [1; 4; 9]. Особливу увагу доцільно приділити чіткій структуризації опису, його логічній послідовності. Викладення матеріалу має бути конкретним і відповідати змісту.

Вибір місця розташування операційної системи

комерційного підприємства

У цьому розділі курсової роботи студент повинен:

1)   визначити та проаналізувати критерії розміщення даної операційної системи;

2)   обґрунтувати місце розміщення операційної системи (на основі фактор-рейтингу або за методом центру тяжіння).

У комерційного підприємства, для якого здійснюється проектування операційної системи, є три основних споживача. Частка реалізації продукції цим споживачам становить близько     80 % від сукупного обсягу продажів.

Користуючись методом центру тяжіння (центру ваги), розрахуйте координати розміщення операційної системи (принцип розміщення – «Орієнтація на споживача»).

Вихідні дані для розрахунку місця розташування операційної системи наведені в Додатку А.

Методичні поради щодо розрахунків

Метод центру тяжіння використовується для кількісного обґрунтування та вибору місця розміщення окремих нових об’єктів, зокрема виробничих потужностей. Він враховує розташування вже існуючих об’єктів, контрагентів (наприклад, складів або споживачів), відстань між ними до промислових (сервісних) потужностей, обсяги транспортування товарів. Особливості застосування цього методу розглянуті у [11, с. 379−397].

У спрощеному вигляді цей метод передбачає, що всі транспортні витрати в прямому і зворотному напрямках однакові, і не враховує втрати при неповному завантаженні транспорту.

Центр тяжіння знаходять за допомогою обчислення координат X і Y, що призводить до мінімізації транспортних витрат. При цьому використовують формули (1; 2):

 

де С_х – координата Х центру тяжіння; С_у – координата Y центру тяжіння; d_ix – координата X i-гo місця розташування; d_iy − координата Y i-гo місця розташування; V_i; − обсяг товарів, що перевозяться в або з i-гo місця розташування.

Приклад розрахунків. Нехай відомі координати по вісі X (км):    d_1x = 370; d_2x = 60; d_3x = 100; координати по вісі Y (км): d_1y = 40; d_2y = 50; d_3y = 180; прогнозний обсяг поставок за квартал V (тис. грн):    V₁ = 4500; V₂ = 3500; V₃ = 6000.

Розрахуємо координати розміщення операційної системи:

 

 

Отже, координати розміщення операційної системи підприємства за методом центру тяжіння (176,79; 102, 5).

Управління ходом створення операційної системи

на засадах проектного менеджменту

У цьому розділі КР студент повинен визначити та розрахувати:

1)   перелік етапів (робіт), що забезпечують реалізацію проекту створення операційної системи комерційного підприємства;

2)   початкову та кінцеву роботу зазначеного проекту, його очікувані результати;

3)   тривалість кожного етапу (групи робіт) проекту;

4)   побудувати один із видів сітьових графіків (PERT, CPM або передування) за визначеними етапами (групами робіт) проекту створення операційної системи підприємства;

5)   визначити роботи критичного шляху та його тривалість, надати рекомендації щодо скорочення тривалості проекту;

6)   необхідні передумови успішної реалізації проекту створення операційної підсистеми комерційної організації;

7)   ідентифікувати можливі ризики проекту.

Припустимо, що для створення операційної системи комерційного підприємства необхідно здійснити комплекс робіт, який умовно можна розподілити на 10 етапів.

У ході виконання КР студент повинен самостійно дати назву кожному з етапів та визначити можливе їх поєднання таким чином, щоб у результаті утворився сітьовий графік або графік передування. Студент здійснює розрахунок його параметрів за даними Додатку Б.

Методичні поради щодо побудови графіка передування

Починаючи роботу над цим розділом КР, доцільно опрацювати відповідну тему, подану у [4; 9; 10; 11, с. 69−93].

Графік передування – це графічне подання робіт проекту, яке відбиває їх послідовність та взаємозв’язок.

Для побудови потрібно мати інформацію щодо переліку робіт, їхньої тривалості, логічних зв’язків між ними.

Робота (група робіт) може бути визначена як дія, необхідна для реалізації проекту. B сітьових графіках роботи мають свій номер або код, який присвоюється їм на етапі планування.

До побудови графіка передування потрібно визначити зв’язки між роботами, які можуть бути: 1) послідовні, коли одна робота виконується після другої; 2) паралельні, коли декілька робіт можуть виконуватися водночас.

Графік передування дає змогу:

– визначити перелік робіт проекту;

– наочно представити порядок їх виконання;

– визначити тривалість кожної роботи і всього проекту;

– визначити критичні роботи проекту і його критичний шлях;

– визначити резерви часу кожної роботи.

Логіка побудови графіка передування: 1) жодна операція не може бути розпочата, поки всі попередні пов’язані з нею операції не будуть виконані; 2) завершення однієї роботи може бути пов’язане з початком не однієї, а декількох наступних; 3) стрілки в графіку відображають відносини передування й проходження.

Для побудови графіка передування використовуються такі часові параметри й такі їх умовні позначення:

ES – ранній початок роботи;

EF – раннє завершення роботи;

LS – пізній початок роботи;

LF – пізнє завершення роботи;

i – номер роботи, для якої розраховують параметри;

t – тривалість роботи;

r – резерв часу.

Схема умовних позначень роботи графіка наведена на рис. 2.

Рис. 2. Позначення роботи при створенні графіка передування

Параметри графіка передування розраховані за формулами:

Ранній початок роботи – ES_i+1=EF_i+1                                           (3)

Раннє завершення роботи – EF_i = ES_i + t_i−1                                 (4)

Пізній початок роботи – LS_i = LF_i – t_i+1                                       (5)

Пізнє завершення роботи – LF_i = LS_i+1                                        (6)

Приклад розрахунків параметрів графіка передування

Нехай для створення операційної системи підприємства необхідно реалізувати такі етапи (що становлять групи робіт):

етап 1 – остаточне узгодження рішення щодо створення операційної системи із власниками бізнесу (тривалість 2 міс.);

етап 2 – розгляд варіантів та прийняття рішення щодо вибору місця розташування операційної системи (тривалість 3 міс.);

етап 3 – розробка проекту виробництва (тривалість 5 міс.);

етап 4 – погодження питання щодо створення (будівництва) операційної системи з місцевою громадою (тривалість 2 міс.);

етап 5 – оформлення дозвільних документів на будівництво виробничих потужностей (тривалість 3 міс.);

етап 6 – побудова виробничих потужностей (тривалість 12 міс.);

етап 7– закупівля обладнання (тривалість 1 міс.);

етап 8 – комплексні маркетингові дослідження, укладання угод із потенційними постачальниками та споживачами, зокрема й вибір технологічного обладнання, пошук персоналу (тривалість 12 міс.);

етап 9 – найм персоналу (тривалість 1 міс.);

етап 10 – підготовка до початку виробництва (тривалість 2 міс.).

Схема графіка передування із розрахованими часовими параметрами робіт наведена на рис. 3 нижче.

Розробка операційної стратегії комерційного підприємства

У цьому розділі курсової роботи студент повинен визначити та описати основні операційні пріоритети, що впливають на параметри операційної стратегії підприємства, а саме:

1)   рівень виробничих витрат;

2)   показники якості продукції (послуг);

3)   терміни виконання виробничого замовлення;

4)   заходи забезпечення надійності та безперебійності постачань;

5)   здатність операційної системи реагувати на зміни попиту;

6)   терміни освоєння випуску нової продукції.

Починаючи роботу над цим розділом КР, студенти повинні опрацювати літературу [4; 8; 11, с. 41−62]. Доцільно чітко визначити сутність та місце у стратегічному наборі (сукупності всіх стратегій підприємства) саме операційної стратегії.

Операційна стратегія – одна з функціональних стратегій комерційної організації, що розробляється на основі формулювання місії та загальнокорпоративної стратегії підприємства.

Сутність операційної стратегії полягає у розробці та реалізації довгострокових виробничих та / або сервісних планів, що спрямовані на максимально ефективне використання ресурсів, з метою  формування та підтримки конкурентних переваг фірми.

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Графік передування робіт проекту створення операційної системи підприємства

 

 

Обґрунтування тактичних рішень при завантаженні виробничих потужностей

У цьому розділі курсової роботи студент повинен визначити:

1)   тип попиту на продукцію (залежний або незалежний);

2)   розмір агрегованого (сукупного) попиту на продукцію у короткотерміновому періоді (8 місяців);

3)   витрати, пов’язані з реалізацією однієї з існуючих стратегій завантаження виробничих потужностей («гонитва за попитом», «вирівнювання завантаження виробничих потужностей на середньому рівні», «аутсорсинг / субпідряд»), а саме такі статті витрат: а) витрати на звільнення, найм та навчання персоналу;       б) витрати на зберігання запасів; в) витрати на передачу виробництва в аутсорсинг або субпідряд;

4)   економічну доцільність однієї з наведених вище стратегій завантаження виробничих потужностей;

5)   на основі розрахунків розробити виробничу програму;

6)   заходи активного впливу підприємства на попит з метою збільшення обсягів реалізації продукції та / або скорочення сукупних операційних витрат.

Вихідні дані для планування завантаження виробничих потужностей (за критерієм мінімізації додаткових витрат) наведено у Додатку В.

Студент повинен здійснити розрахунки за всіма трьома основними стратегіями завантаження виробничих потужностей («гонитва за попитом», «вирівнювання завантаження виробничих потужностей на середньому рівні», «аутсорсинг / субпідряд»).

Методичні поради щодо розрахунків стратегій завантаження виробничих потужностей

Починаючи роботу над цим розділом КР, необхідно опрацювати матеріал навчальної літератури [9; 11, с. 597−626].

Методичною основою розробки середньострокових планів в операційному менеджменті є так зване агреговане планування (Aggregate Planning). Цей англомовний термін подекуди перекладається також як «сукупне планування».

Агреговане планування – розробка виробничої програми на основі даних відділу маркетингу (у разі незалежного попиту) або відділу продажу чи збуту (у разі залежного попиту).

Мета агрегованого планування – обґрунтування обсягів виробництва конкретного виду продукції, використання трудових ресурсів, можливостей управління запасами, доцільності залучення субпідряду (аутсорсингу) у середньостроковому періоді (6−18 міс.).

Отже, агреговане планування – процес формування збалансованої за ресурсами виробничої програми підприємства, її розподіл за окремими календарними періодами.

Виробнича програма – виробничий або сервісний план підприємства, що містить конкретну сукупність завдань щодо обсягів виробництва продукції визначеної номенклатури і асортименту та належної якості на певний календарний період.

Зазвичай на вітчизняних підприємствах виробнича програма розробляється на один рік із розбивкою по кварталах, місяцях; можлива деталізація планів по декадах або тижнях.

Ключові завдання, які розв’язуються шляхом розробки агрегованого (сукупного) плану операційної діяльності підприємства, – вибір такого варіанту (способу) завантаження виробничих потужностей, що дасть змогу мінімізувати операційні витрати.

Під час обґрунтуванні організаційно-технологічного способу завантаження виробничих або сервісних потужностей підприємства операційні менеджери приймають рішення щодо:

1) сукупного обсягу виробництва протягом визначеного горизонту планування (звідси і походить назва методу);

2) щомісячного (щотижневого) обсягу виробництва продукції;

3) необхідності залучення додаткової робочої сили або звільнення надлишку робітників (у разі зростання чи скорочення попиту відповідно);

4) необхідності та доцільності створення запасів продукції.

На підставі прийняття комплексу управлінських рішень щодо цих питань операційні менеджери обирають та реалізують так звану стратегію завантаження виробничих потужностей.

Стратегія завантаження виробничих потужностей – спосіб комбінування факторів виробництва та інших змінних, таких як робоча сила (кількість залученого операційного персоналу), обсяг виробництва, зміни в технології, управління запасами, маркетинговий вплив на попит тощо.

У разі, коли протягом визначеного горизонту планування змінюється лише один параметр, мова йде про «чисту стратегію завантаження виробничих потужностей». У разі комбінування і зміни різних параметрів операційної діяльності розробляється комбінована стратегія.

В залежності від наявності впливу на попит за допомогою маркетингових інструментів розрізняють активні та пасивні стратегії агрегованого планування. Особливості пасивних стратегій агрегованого планування наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Порівняльна характеристика стратегій завантаження

виробничих потужностей

Назва стратегії	Параметри, стосовно яких приймаються управлінські рішення
	Обсяг виробництва	Найм / звільнення працівників	Формування запасів	Залучення субпідрядників (аутсорсинг)
Гонитва за попитом	Змінний	Відбувається відповідно до потреби збільшення / зменшення обсягів виробництва	Практично відсутнє	Немає
Вирівнювання завантаження виробничих потужностей	Сталий (на рівні середнього або оптимального)	Немає	Наявне і потрібне	Немає
Субпідряд (аутсорсинг)	Сталий (мінімальний рівень)	Немає	Немає	Існує

На практиці стратегії завантаження виробничих потужностях у їхньому «чистому» вигляді, як правило, не застосовуються. Крім того, менеджмент використовує численні маркетингові інструменти впливу на рівень попиту протягом горизонту планування. Мова йде про реалізацію так званих активних стратегій агрегованого планування. Основними з них є:

– стимулювання попиту;

– демаркетинг (у разі ажіотажного попиту);

– цінова політика (система знижок у період спаду попиту);

– формування портфелю відкладених замовлень (у разі високого попиту), зокрема й застосування операційних пріоритетів;

– виробництво різносезонних виробів (диверсифікація).

Таким чином, використання підходів агрегованого планування якнайкраще ілюструє міжфункціональні зв’язки між операційним менеджментом, маркетингом (інструменти впливу на попит) та логістикою (доцільність та обсяги створення запасів).

Приклад розрахунків щодо формування виробничої програми наведено у Додатку В.

Управління якістю операційних процесів

У цьому розділі курсової роботи студент повинен визначити та описати:

1)   елементи політики підприємства у сфері якості, які безпосередньо стосуються організації та управління операційною діяльністю;

2)   причинно-наслідкові зв’язки забезпечення якості продукції (послуг) за допомогою відповідної діаграми;

3)   заходи та витрати, які пов’язані із забезпеченням якості операційної діяльності (під час надання послуг) та операційного процесу (при виробництві матеріальної продукції): а) витрати на тестування якості готової продукції; б) витрати на попередження браку; в) витрати на усунення браку та невідповідностей.

Перед початком роботи над цим розділом КР студент повинен ознайомитися з [1; 3; 6; 11, с. 251−271]. Особливу увагу необхідно приділити питанням економіки якості, інструментам статистичного контролю, а також логічним і графічним методам.

Існують різні аспекти розуміння такої категорії як «якість»:

1)   абстрактне розуміння якості (внутрішня властивість об’єкта, його відмінність від інших);

2)   суб’єктивне розуміння (якість неможливо виміряти чи оцінити, її можна тільки усвідомити);

3)   відповідність очікуванням покупців (якісним є той матеріальний продукт чи послуга, що задовольняє вимоги споживачів, часто перевищуючи сподівання);

4)   відсутність помилок, браку, недоліків.

Якість – ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги. Термін «якість» можна вживати з такими прикметниками, як погана, добра або відмінна.

При цьому термін «загальнозрозумілі вимоги» означає, що є звичаєм або загальноприйнятою практикою для організації, її замовників та інших зацікавлених сторін вважати потребу або очікування, про які йдеться, само собою зрозумілими. Установлена вимога – це вимога, сформульована, наприклад, у документі.

Управління якістю на підприємстві є невід’ємною частиною його операційної діяльності і передбачає: 1) запровадження: політики у сфері якості; 2) формулювання цілей у сфері якості для всіх без винятку структурних підрозділів; 3) системну реалізацію функцій у сфері якості – планування (Plan), виконання (Do), контроль / перевірка дієвості та відповідності (Check); проведення корегувальних дій (Act).

Політика підприємства у сфері якості – внутрішній документ підприємства, що є одним із ключових у сфері якості. У ньому визначаються загальні цілі й напрями діяльності організації з акцентом на якість; розробляється топ-менеджментом, приймається та поширюється на всіх рівнях та функціональних підсистемах.

Одним із інструментів забезпечення і контролю якості є причинно-наслідкова діаграма (рис. 4), що дає змогу наочно показати вплив окремих факторів на: 1) якість операційних процесів; 2) якість готової продукції чи послуг.

 

Рис. 4. Схема причинно-наслідкової діаграми

Завершальним етапом роботи на КР є підготовка висновків, оформлення списку використаних джерел.

Необхідною передумовою позитивної оцінки КР є її вчасне (попередньо узгоджене) подання на кафедру для перевірки.

Рекомендована література

 

1. Василенко В. О. Виробничий (операційний) менеджмент : навч. посіб. / В. О. Василенко, Т. І. Ткаченко. – Вид. 2-ге, виправл. і допов. –    К. : Центр навч. л-ри, 2005. – 532 с.
2. Гевко І. Б. Операційний менеджмент : навч. посіб. / І. Б. Гевко. –   К. : Кондор, 2005. – 228 с.
3. Іванова В. Й. Практикум з операційного менеджменту : навч. посібник.– Харків : ВД «ІНЖЕК», 2005. – 72 с.
4. Капінос Г. І. Операційний менеджмент : навч. посіб. / Г. І. Капінос, І. В. Бабій. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 352 с.
5. Микитенко Н. В. Операційний менеджмент. Практикум : навч. посіб. / Н. В. Микитенко. – К: КНТЕУ, 2009. – 197 с.
6. Михайловська О. В. Операційний менеджмент : навч. посіб. / О. В. Михайловська. – К. : Кондор, 2008. – 550 с.
7. Олійник І. А. Операційний менеджмент : навч. посіб. / І. А. Олійник, В. Г. Пасічник, В. І. Романчиков, О. В. Акіліна. – К. : ЦНЛ, 2006. – 160 с.
8. Сумець О. М. Основи операційного менеджменту: підр. /                 О. М. Сумець. –3-е вид., перероб. та доповнене. – К. : ВД «Професіонал», 2006. – 480 с.
9. Школа І. М. Операційний менеджмент: практикум / І. М. Школа,    О. В. Михайлівська. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2008.– 376 с.
10. Ястремська О. М. Операційний менеджмент : навч. посіб. /         О. М. Ястремська та ін. – Харків : Вид-во ХНЕУ, 2008. – 224 с.
11. Чейз Р. Б. Производственный и операционный менеджмент : підр. / Р. Б. Чейз, Н. Д. Эквилайн, Р. Ф. Якобс. – М. : Вильямс, 2008. – 1184 с.

 

Додаток А

Таблиця А. 1

Вихідні дані для розрахунку місця розташування операційної системи

№ вар.	Параметри для розрахунку
	Координати по вісі X			Координати по вісі Y			Прогнозний обсяг поставок за квартал, V (тис. грн.)
	d1x	d2x	d3x	d1y	d2y	d3y	V1	V2	V3
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	145	20*N	10*N	25*N	120	15*N	6000	2000	4000
2	235	30*N	45*N	35*N	450	20*N	5000	3000	1000
3	150	10*N	5*N	45*N	250	30*N	3000	7500	4500
4	356	25*N	50*N	5*N	500	35*N	2000	7000	6000
5	600	35*N	15*N	50*N	125	20*N	1000	11000	5000
6	220	45*N	10*N	15*N	470	30*N	10000	2000	8000
7	90	5*N	15*N	10*N	370	20*N	4000	7500	2000
8	175	50*N	10*N	20*N	460	35*N	7000	8000	3500
9	370	15*N	25*N	10*N	50	45*N	4500	3500	6000
10	95	10*N	45*N	30*N	170	25*N	2500	5000	7000
11	400	20*N	5*N	35*N	490	35*N	8000	7000	11000
12	105	30*N	20*N	20*N	45	45*N	1000	35000	2000
13	560	10*N	15*N	30*N	100	5*N	3000	9000	7500
14	210	25*N	8*N	20*N	210	15*N	4000	11000	8000
15	270	35*N	15*N	45*N	180	10*N	9000	2000	3500
16	365	45*N	10*N	55*N	300	20*N	1000	7500	2500
17	410	5*N	15*N	25*N	500	30*N	3500	8000	6000
18	55	50*N	10*N	35*N	125	25*N	7000	3500	5000
19	225	15*N	25*N	30*N	470	10*N	11000	2500	3000
20	35	10*N	20*N	35*N	370	25*N	2000	10000	2000
21	60	5*N	40*N	20*N	460	30*N	7500	5500	1000
22	380	10*N	35*N	20*N	50	30*N	8000	2000	10000
23	170	25*N	30*N	30*N	170	30*N	3500	11000	4000
24	460	20*N	10*N	10*N	490	35*N	2500	2000	7000
25	45	40*N	10*N	25*N	55	20*N	10000	6000	11000
26	35	35*N	5*N	35*N	20	30*N	5500	5000	2000

Закінчення табл. А. 1

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
27	345	30*N	20*N	45*N	330	20*N	2000	3000	7500
28	85	10*N	15*N	5*N	100	35*N	1000	2000	8000
29	125	15*N	5*N	50*N	120	45*N	3000	1000	3500
30	440	20*N	10*N	15*N	310	25*N	6500	10000	2500

Примітка: тут і далі N – остання цифра номеру залікової книжки (у випадку 0 – передостання).

Нехай відомі координати трьох найбільших споживачів (С₁, С₂, С₃). Перед операційними менеджерами стоїть завдання, користуючись методом центру тяжіння, визначити координати нового заводу, враховуючи, що обсяг постачання продукції кожному із споживачів становитиме 3000, 4500 і 5000 тис. грн. відповідно.

Приклад координатної сітки при виборі місця розміщення операційної системи за методом центру тяжіння (рис. А.1).

 

Рис. А.1. Приклад координатної сітки при виборі місця розміщення операційної системи

Додаток Б

Таблиця Б. 1

Дані для розрахунку параметрів графіка передування

№ варіанта	Тривалість етапу проектування операційної системи, тижні
	Етап 1	Етап 2	Етап 3	Етап 4	Етап 5	Етап 6	Етап 7	Етап 8	Етап 9	Етап 10
1	5*N	1*N	10	20	30	48	40	10	6	4
2	10*N	2*N	12	18	32	40	15	8	9	4
3	15*N	2*N	8	10	24	32	12	12	6	8
4	10*N	3*N	14	16	20	24	30	24	10	7
5	20*N	1*N	3	10	26	48	42	36	16	10
6	30*N	4*N	10	12	16	40	52	24	24	16
7	10*N	1*N	8	16	18	30	36	28	20	12
8	5*N	3*N	26	48	42	36	30	24	18	12
9	10*N	4*N	4	10	16	24	32	32	40	10
10	15*N	2*N	20	30	48	40	40	26	24	8
11	10*N	5*N	16	18	30	36	48	38	12	9
12	20*N	1*N	52	24	24	16	16	8	10	5
13	1*N	5*N	36	28	20	12	24	38	34	6
14	2*N	10*N	16	18	30	36	24	24	16	5
15	2*N	15*N	16	16	18	30	36	46	22	12
16	3*N	10*N	18	20	30	48	40	38	18	12
17	1*N	20*N	30	52	24	24	16	8	11	3
18	4*N	30*N	36	28	20	12	36	20	30	9
19	1*N	10*N	30	48	40	10	16	18	10	7
20	3*N	5*N	10	36	28	20	12	10	7	5
21	4*N	10*N	16	18	30	36	8	16	12	2
22	2*N	15*N	5	16	18	30	36	28	20	12
23	5*N	10*N	10	12	20	30	48	40	36	8
24	1*N	20*N	4	24	52	24	24	16	18	4
25	15*N	1*N	6	30	48	40	10	12	16	5
26	10*N	2*N	8	36	28	20	12	24	16	5
27	20*N	3*N	12	16	18	30	36	12	36	6
28	1*N	6*N	52	24	24	16	52	28	20	12
29	2*N	8*N	8	20	30	48	40	24	16	5
30	2*N	10*N	9	16	18	30	36	22	20	6

Додаток В

Таблиця В. 1

Вихідні дані для розрахунку витрат, пов’язаних із реалізацією кожної із стратегій завантаження виробничих потужностей

№ вар.	Обсяг прогнозного попиту за місяць, од.								Додаткова інформація
	1	2	3	4	5	6	7	8	A	B	C	D	E	F
1	100*N	120*N	130*N	130*N	140*N	110*N	80*N	70*N	100	25	35	50	45	40
2	200*N	180*N	180*N	150*N	160*N	180*N	190*N	200*N	100	30	40	45	50	55
3	300*N	280*N	260*N	250*N	250*N	270*N	310*N	230*N	200	35	25	35	30	35
4	600*N	620*N	630*N	600*N	580*N	570*N	580*N	500*N	300	15	20	30	35	45
5	500*N	520*N	530*N	500*N	490*N	480*N	480*N	500*N	150	10	15	25	20	30
6	400*N	400*N	380*N	380*N	370*N	350*N	350*N	490*N	150	25	35	50	45	40
7	100*N	120*N	120*N	140*N	140*N	110*N	100*N	90*N	250	30	40	45	50	55
8	200*N	220*N	220*N	180*N	180*N	160*N	170*N	190*N	170	35	25	35	30	35
9	300*N	300*N	320*N	340*N	340*N	350*N	320*N	310*N	350	15	20	30	35	45
10	600*N	560*N	570*N	580*N	590*N	600*N	620*N	620*N	90	10	15	25	20	30
11	500*N	520*N	540*N	540*N	510*N	500*N	480*N	470*N	110	25	35	50	45	40
12	400*N	410*N	420*N	420*N	400*N	380*N	370*N	390*N	100	30	40	45	50	55
13	100*N	110*N	120*N	140*N	140*N	130*N	100*N	90*N	260	35	25	35	30	35
14	200*N	240*N	240*N	250*N	210*N	200*N	190*N	170*N	270	15	20	30	35	45
15	300*N	310*N	330*N	330*N	310*N	290*N	280*N	270*N	80	10	15	25	20	30
16	600*N	600*N	580*N	570*N	570*N	590*N	600*N	620*N	90	25	35	50	45	40
17	500*N	520*N	520*N	500*N	490*N	480*N	470*N	490*N	70	30	40	45	50	55
18	400*N	410*N	420*N	440*N	440*N	420*N	410*N	390*N	120	35	25	35	30	35
19	100*N	90*N	85*N	100*N	110*N	130*N	130*N	120*N	260	15	20	30	35	45
20	200*N	210*N	220*N	220*N	200*N	190*N	180*N	180*N	140	10	15	25	20	30
21	150*N	160*N	155*N	140*N	130*N	135*N	135*N	150*N	160	25	35	50	45	40
22	350*N	340*N	330*N	320*N	320*N	300*N	330*N	345*N	220	30	40	45	50	55
23	250*N	260*N	270*N	270*N	250*N	240*N	235*N	225*N	230	35	25	35	30	35
24	450*N	450*N	460*N	470*N	470*N	440*N	430*N	435*N	170	15	20	30	35	45
25	100*N	120*N	140*N	145*N	145*N	150*N	130*N	120*N	180	10	15	25	20	30
26	150*N	150*N	160*N	170*N	170*N	165*N	140*N	130*N	190	25	35	50	45	40
27	300*N	280*N	290*N	290*N	310*N	320*N	340*N	330*N	200	30	40	45	50	55
28	200*N	210*N	220*N	200*N	200*N	190*N	185*N	175*N	80	35	25	35	30	35
29	250*N	250*N	260*N	270*N	270*N	250*N	240*N	245*N	250	15	20	30	35	45
30	50*N	60*N	75*N	75*N	60*N	50*N	45*N	40*N	90	10	15	25	20	30

Додаткова інформація для розрахунків:

A – залишок нереалізованої продукції на складі, од.;

B – витрати на найм та навчання персоналу, грн. / 10 од. продукції;

C – витрати на звільнення персоналу, грн. / 10 од. продукції;

D – витрати на зберігання запасів, грн. / 10 од. продукції;

E – витрати на виробництво продукції за договором аутсорсингу, грн. / од. продукції;

F – втрати від незадоволеного попиту, грн. / непродана одиниця продукції.

Для розрахунків обсяг попиту попереднього (базового) місяця прийняти рівним першому місяцю (початку планування).

Приклад розрахунків. За інформацією відділу маркетингу прогнозується такий попит на продукцію (од.): перший місяць – 1400; другий місяць – 1600; третій місяць – 1800; четвертий місяць – 1800; п’ятий місяць – 2200; шостий місяць – 2200; сьомий місяць – 1800; восьмий місяць – 1400. Розрахуємо додаткові витрати, пов’язані із пасивними стратегіями (табл. В.2 – В.4).

Таблиця В. 2

Планування завантаження виробничих потужностей

(стратегія «гонитва за попитом»)

Місяць	Обсяг очікуваного попиту, од.	Зміна обсягів виробництва, од. / міс.	Витрати на найм / звільнення персоналу, грн.
Базовий	1400	0	0
Перший	1400	0	0
Другий	1600	+ 200	5000×2=10000
Третій	1800	+ 200	5000×2=10000
Четвертий	1800	0	0
П’ятий	2200	+ 400	5000×4=20000
Шостий	2000	− 200	7000×2=14000
Сьомий	1800	− 200	7000×2=14000
Восьмий	1400	− 400	7000×4=28000
Разом:	14000	−	76000

Отже, додаткові витрати, пов’язані із реалізацією стратегії «гонитва за попитом», становитимуть 76,0 тис. грн.

Таблиця В. 3

Планування завантаження виробничих потужностей

(стратегія «вирівнювання завантаження виробничих потужностей»)

Місяць	Обсяг очікуваного попиту, од.	Різниця між обсягом попиту та обсягом виробництва, од.	Рух товарів на складі, од.
Перший	1400	+ 350	350
Другий	1600	+ 350	350+350 = 700
Третій	1800	+ 150	700 +150 =850
Четвертий	1800	– 50	850 – 50 = 800
П’ятий	2200	– 50	800 – 50 = 750
Шостий	2000	– 450	750 – 450 = 300
Сьомий	1800	– 250	300 – 250 = 50
Восьмий	1400	– 50	50 – 50 = 0
Разом:	14000	−	−

Розрахунки здійснюються для варіанта вирівнювання завантаження виробничих потужностей на середньому рівні. Середній попит за період становитиме: 14000 ÷ 8 = 1750 од.

Протягом планового періоду підприємство може задовольнити попит. Витрати на зберігання запасів наведено у табл. В. 4.

Таблиця В. 4

Витрати на зберігання товарів на складі

Місяць	Рух товарів на складі, од.	Розрахунок витрати на зберігання запасу на складі, грн.	Сума витрат, грн.
Перший	350	350 × 20	7000
Другий	350+350 = 700	350 × 20 + 0,5 × 350 × 20	10500
Третій	700 +150 =850	700 ×20 + 0,5 ×150 × 20	15500
Четвертий	850 – 50 = 800	850 × 20 + 0,5 × 50 × 20	17500
П’ятий	800 – 50 = 750	800 × 20 + 0,5 × 50 × 20	16500
Шостий	750 – 450 = 300	750 × 20 + 0,5 × 450 × 20	19500
Сьомий	300 – 250 = 50	300 × 20 + 0,5 250 × 20	8500
Восьмий	50 – 50 = 0	50 × 20 + 0,5 × 50 × 20	1500
Разом:	−	−	96500

Додаткові витрати, пов’язані із стратегією «вирівнювання завантаження виробничих потужностей», − 96,5 тис. грн.

Для розрахунку обсягу додаткових витрат, пов’язаних із реалізацією стратегії завантаження виробничих потужностей «Субпідряд (аутсорсинг)», необхідна інформація щодо вартості виробництва одиниці продукції сторонньою організацією – субпідрядником (аутсорсером).

За умови застосування цієї стратегії обсяг виробництва у плановому періоді визначається на рівні мінімального попиту (1400 од. продукції у першому та восьмому місяцях).

Далі щомісяця знаходиться різниця між мінімальним рівнем попиту та прогнозованим; таким чином розраховується обсяг продукції, яка передається для виробництва субпідрядником.

Нехай технологічно можливо замовлення виробництва продукції у субпідрядника виробництво; це коштуватиме підприємству 35 грн. / од. Приклад розрахунків додаткових витрат за стратегією «Субпідряд (аутсорсинг)» наведено у табл. В. 5.

Таблиця В. 5

 

Місяць	Обсяг очікуваного попиту, од.	Обсяг замовлення продукції у субпідрядника,    од. / міс.	Витрати на оплату продукції, виготовленої субпідрядником, грн.
Перший	1400	0	0
Другий	1600	200	200×35=700
Третій	1800	400	400×35=1400
Четвертий	1800	400	400×35=1400
П’ятий	2200	800	800×35=28000
Шостий	2000	600	600×35=21000
Сьомий	1800	400	400×35=14000
Восьмий	1400	0	0
Разом:	14000	2800	98000

Отже, додаткові витрати, пов’язані із реалізацією стратегії завантаження виробничих потужностей «Субпідряд (аутсорсинг)», становлять 98,0 тис. грн.

Виходячи із умов прикладу, економічно доцільною є стратегія «Гонитва за попитом», оскільки вона дозволяє досягти мінімальних додаткових витрат, які становлять 76,0 тис. грн. протягом обраного горизонту агрегованого планування (8 міс.).