2. Приблизна тематика курсових робіт

 

Тематику курсових робіт студенти можуть вибирати самостійно, узгоджуючи з керівником курсової роботи

Сукупність можливих тем курсових робіт можна згрупувати наступним чином:

І. Теми науково-дослідницького характеру.

1.1.   Виробництво як процес перетворення ресурсів організації у вихідну продукцію.

1.2.   Об’єктивні закономірності управління виробництвом (процесом).

1.3.   Природа операційної функції.

1.4.   Галузеві особливості операційної функції.

1.5.   Сутність і місце операційного менеджменту в системі менеджменту організацій.

1.6.   Взаємозв’язок операційного менеджменту з іншими функціональними видами менеджменту.

1.7.   Історичний розвиток операційного менеджменту: промислова революція, розвиток теорії менеджменту, розвиток науки менеджменту і систем.

1.8.    Особливості операційного менеджменту: цілі та основні завдання.

1.9.    Принципи, функції та методи операційного менеджменту.

1.10.     Операційний менеджмент та процес управління.

1.11.      Поняття, значення та фактори забезпечення якості товарів та послуг.

1.12.     Показники якості та методи їх оцінки.

1.13.     Нормативи якості товарів та послуг.

1.14.     Планування якості.

1.15.     Організаційне забезпечення якості.

1.16.     Інструменти контролю якості процесу.

1.17.     Моделювання процесу управління продуктивністю операційної системи.

1.18.     Особливості операційного менеджменту в різних галузях економіки.

ІІ. Теми, пов’язані з удосконаленням діючих виробничих систем.

2.1.   Коло стратегічних питань, що вирішується в операційному менеджменті.

2.2.   Сутність та етапи розробки операційної стратегії.

2.3.   Операційні пріорітети підприємства.

2.4.   Формування стратегії виробництва товару.

2.5.   Розробка стратегії процесу.

2.6.   Порівняння стратегій процесів.

2.7.    Особливості стратегій сервісних процесів.

2.8.    Вплив життєвого циклу на операційну стратегію.

2.9.   Застосування “дерева рішень” у проектуванні товару або процесу.

2.10.     Сутність системного підходу до операційного менеджменту.

2.11.     Операційна система як об’єкт управління.

2.12.     Особливості та властивості операційної системи.

2.13.     Складові частини операційної системи.

2.14.     Класифікаційні підходи до операційних систем.

2.15.     Виштовхуючі та витягуючі операційні системи.

2.16.     Одиничні (проектні) системи.

2.17.     Дрібносерійні системи.

2.18.     Системи масового виробництва.

2.19.     Системи з безперервним процесом.

2.20.     Поняття операційної діяльності підприємства.

2.21.     Склад основних ресурсів як вхідних факторів операційної діяльності.

2.22.     Товари (послуги) як результат операційної діяльності підприємства.

2.23.     Операційні процеси організації – динамічна основа функціонування та розвитку операційної системи.

2.24.     Принципи організації та складність операційних процесів.

2.25.     Організація операційного процесу у просторі й часі.

2.26.     Поняття, структура та тривалість операційного циклу підприємства.

2.27.    Особливості управління за фазами операційного циклу підприємства.

ІІІ. Теми спеціального призначення: проектування нових виробничих систем, елементів, функція цільового призначення.

3.1.   Проектування операційної системи: сутність, цілі та етапи.

3.2.    Системи автоматизованого проектування.

3.3.    Автоматизовані системи управління виробництвом.

3.4.   системи автоматизованого складування та подачі товарів.

3.5.   Гнучкі виробничі системи.

3.6.    Інтегровані автоматизовані системи управління виробництвом.

3.7.   Проектування поопераційної (функціональної) схеми розміщення обладнання.

3.8.    Проектування виробничого і обслуговуючого потоків: методи, засоби, інструментарій.

3.9.    Проектування робіт і нормування праці.

3.10.     Стратегічне, тактичне та оперативне планування операцій, агрегативне планування.

3.11.     Управління матеріально-технічним забезпеченням.

3.12.     Організація диспетчеризації виробництва.

3.13.     Регулювання незавершеного виробництва.

3.14.     Види систем оперативного управління виробництвом.

3.15.     Менеджмент проекту.

3.16.     Планування проектів.

3.17.     Поопераційний перелік робіт.

3.18.     Розклад проектів.

3.19.     Контролінг проектів.

3.20.     Методи сітьового планування: переваги та недоліки.

3.21.     Техніка упраління проектами методом оцінки та розгляду програми (PERT).   

3.22.    Техніка упраління проектами методом критичного шляху (СРМ).

 

3. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ПОБУДОВИ  СІТЬОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ

 

3.1. Основні поняття сітьового моделювання процесу

В основі сітьового моделювання лежить побудова сітьового графіка, основними елементами якого є роботи та події.

Робота або операція виробничого процесу – це цілеспрямована дія.

Існує три види робіт: 

- дійсна робота, що потребує витрат часу та ресурсів (трудових, матеріальних, енергетичних тощо);    

- “очікування” – процес, що потребує тільки витрат часу; “очікування” може бути зумовлено технологічними причинами (твер­діння бетону, висихання фарби, природна нормалізація) або орга­нізаційними (перенесення на пізніші строки початку робіт через відсутність ресурсів, відсутність пристосувань);

- фіктивна робота – залежність, яка не потребує витрат ні часу, ні ресурсів; використовується для відображення обיєктивно існуючих залежностей між дійсними  роботами, як правило, зумовленими технологією виробничого процесу.  

Дійсна робота та технологічне “очікування” в сітьовому графіку зображаються суцільною стрілкою,  фіктивна робота – переривчастою.    Стрілки, що відображають роботи, не мають масштабу, тобто їх довжина не відповідає ні тривалості роботи, ні витратам ресурсів.   Подія  сітьового графіка  – двоякий факт: по-перше, вона означає закінчення деяких робіт, по-друге, – появу, можливості   початку інших.   Подія не має тривалості,  її ознакою є термін, коли вона відбувається. Подія на сітьовому графіку відображується у вигляді кода.

Для прикладу зобразимо подію у звיязку з роботами виробничого процесу: 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1 – Зв’язок подій з роботами

На цьому рисунку коло – це подія, яка означає що дві роботи,  які входять до неї, закінчилися, а три роботи, що виходять з неї, починаються. Отже, зображена на рисунку подія  означає залежність початку  трьох вихідних робіт від завершення двох вхідних.

За розміщенням і роллю в сітьовій моделі події поділяють так:

- вхідна подія,  здійснення якої означає можливість початку виконання виробничого процесу, до цієї події не входить жодна робота;

- заключна; подія, здійснення якої означає закінчення виробничого процесу, з цієї події не виходить жодна робота;

- проміжна подія, здійснення якої означає закінчення всіх робіт, що входять до неї та можливість початку всіх робіт, що виходять.

Події відносно робіт, що виходять з них, називаються почат­ковими, а відносно тих, що входять кінцевими.

На рисунку 2 позначено подія “s” (start) – вхідна, подія “f” (finish) – заключна, всі інші події – проміжні.

 

Рис. 3.2 – Класифікація подій відносно робіт

Сітьові моделі, що мають тільки одну вхідну й тільки одну заключну подію, називаються одноцільовими. Виробничі процеси,  що переслідують досягнення єдиної мети, моделюються одно цільовими сітьовими моделями.

Однією з найголовніших ознак виробничого процесу є наявність
певного порядку виконання робіт.

У звיязку з цим виникає поняття попередніх і безпосередньо попередніх робіт. Якщо одна робота не є попередньою для іншої, то вони є незалежними (паралельними) роботами. Тому в сітьових моделях можуть зображуватись послідовно (тобто  ланцюжком) тільки ті роботи, про які відомо, що вони залежать одна від іншої. Необхідно зазначити, що крім технологічних міркувань, ніякі інші фактори (організаційні, ресурсні  і т.п.) не можуть визначати порядок послідовності робіт.     

Кожна робота, яка входить у виробничий процес, характери­зується змістом, і обсягом, що вимірюється в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо).

Зміст роботи, її обсяг визначають тривалість роботи і витра­ти ресурсів, зокрема трудових у вигляді кількості виконавців цієї роботи або у вигляді її трудомісткості. 

Найважливішим завданням, що вирішується за допомогою сітьо­вих моделей, є визначення тривалості виконання всього виробничо­го процесу і в подальшому управління процесом у часі.

Тому основним параметром роботи, що вводиться в графік, є її тривалість. Тривалість може вимірюватись будь-якою одиницею часу (секунди, хвилини, години, дні, тижні, декади, місяці, тощо), але обовיязково єдиною в межах графіка і бажано в цілих числах. Послідовність робіт, в якій кінцева подія однієї роботи є початковою для наступної, називається шляхом. Шлях від вхідної  події до заключної, що має найбільшу  тривалість,  називається критичним шляхом. У сітьовому графіку може бути кілька критичних шляхів з  однаковою тривалістю. Критичний шлях визначає тривалість усього виробничого процесу, тому для скорочення цієї тривалості треба скорочувати тривалість саме робіт, що лежать на критичному шляху (критичних робіт).

 

 

 

 

3.2. Правила побудови  сітьового графіка

 

Під час побудови сітьового графіка треба дотримуватись певних правил:

1. Послідовно мають зображуватися тільки ті роботи,  початок і завершення яких залежать одне від одного (рис. 3.1 – 3.3).

 

 

 

                                         А                             Б

Рис. 3.1 – Початок роботи Б залежить тільки від завершення роботи А

 

                               А                      В

 

                             Б

Рис. 3.2 –  Початок роботи В залежить від завершення робіт А і Б

 

 

Рис. 3.3 – Початок роботи В залежить від завершення роботи А, а початок роботи Г залежить від завершення робіт А і Б

2. У сітьових графіках не має бути тупиків: подій, що не є вхідними і до яких не входить жодна робота (тупики першого роду), і подій, що не є заключними і з яких не виходить жодна робота (тупики другого роду).

 

Рис. 3.4 – Тупик першого роду

 

Рис. 3.5 – Тупик другого роду

 

У разі появи тупиків, треба проаналізувати необхідність ви­конання робіт, що виходять з тупикових подій (тупики першого ро­ду) або входять до них (тупики другого роду) і за необхідності зיєднати тупикові події фіктивною роботою з іншими подіями.

3. У сітьових графіках не має бути циклів, тому що цикли свідчать про спотворення взаємозвיязку між роботами, оскільки кожна з цих робіт виявляється попередньою для самої себе (рис. 3.6):

 

Рис. 3.6 – Цикл робіт

4. Під час побудови сітьового графіка слід прагнути до такого розміщення стрілок і кіл, за якого кількість перетинів буде найменшою, а розміщення стрілок буде зліва направо. Це забезпечить наочність графіка, а розміщення стрілок зліва направо, крім того,  запобігає появі циклів.  

5. Правило зображення складних робіт. Якщо деякі роботи можна починати, не чекаючи повного завершення передуючої роботи, то її можна розбити на завершені етапи і починати подальші роботи після завершення окремих етапів (рис. 3.7):

 

 

Рис. 3.7 – Зображення складових робіт

6. Правило укрупнення або деталізації робіт. Сітьова модель має бути детальною, тому що детальні операції дозволяють найпов­ніше відобразити технологію виробничого процесу і взаємозвיязок між роботами. Але для вищих ступенів управління така деталізація не потрібна, тому детальні графіки можна укрупнювати.

Якщо всередині сітьового графіка є фрагмент, що не залежить від інших паралельно виконуваних робіт, то він може бути заміне­ний однією роботою (роботою i, j) (рис. 3.8, 3.9).

 

Рис. 3.8 – Каталізація робіт

 

Рис. 3.9 – Укрупнення робіт

 

7. Усі  події мають бути пронумеровані. Необхідність нуме­рації подій зумовлена, по-перше, зручністю читання графіка і обміну інформацією (подія n відбулася, або має відбутися в такий-то час), а по-друге, використанням обчислювальної техніки для обробки графіка. Нумерація подій має бути однозначною, тобто номери подій не можуть повторюватись. За наявності  двох або біль­ше подій з однаковими номерами треба усім цим подіям, крім однієї, присвоїти інші номери з чисел натурального ряду, які ще не охоп­лені іншими подіями.  

Номери подій дозволяють утворювати шифри робіт сітьового графіка. Роботи шифрують номерами початкової і кінцевої подій,   між якими їх проводять (рис. 3.10):

 

 

 

 

Рис. 3.10 – Шифр i, j

 

 

 

Шифри робіт не можуть  повторюватись; якщо між двома подія­ми мають бути виконані  дві або більше робіт, то щоб  запобігти повторенню шифрів робіт та зберегти обיєктивно існуючі залежності між роботами і подіями, треба ввести у графік додаткові події й фіктивні роботи, як це показано на рисунку:

	а) неправильно

 

 

 

Рис. 3.11 – Шифри робіт з додатковими подіями

8. Зміст роботи (її назву) слід писати під стрілкою, а вхідні параметри (тривалість, потреба в ресурсах) – надписувати над стрілкою у вигляді дробу t/R, де t – тривалість;  R – потреба в ресурсах (рис. 3.12).

 

 

 

 

                

 

 

Рис. 3.12 – Зміст і вхідні параметри роботи

Приклади побудови реальних сітьових моделей наведено у додатку . 

 

3.3. Розрахунок параметрів сітьової моделі

3.3.1. Основні часові параметри сітьової моделі

Накреслена і підготовлена до розрахунку модель вміщує в собі первісну інформацію у вигляді:

- топології моделі, що визначає порядок передування та безпосереднього передування одних робіт іншим;

- відомостей про кожну окрему роботу (її обсяг, витрати праці, ресурси, необхідні для виконання, оперативна тривалість виконання).

Метою розрахунку сітьових моделей є визначення тривалості всього виробничого процесу і основних часових параметрів подій і робіт: ранній та пізній час відбування подій, ранній та пізній, час початку і завершення робіт критичний строк виконання комплексу, резерв часу подій; повний, вільний та незалежний резерви часу робіт.

Ці параметри є результатами розрахунку сітьової моделі.

Для розрахунку сітьових моделей ручним способом використовують метод, за якого розрахунок ведуть, безпосередньо на сітьовій моделі. Кожне коло, що відображає подію сітьової моделі, ділять на чотири сектори, які заповнюють так, як показано на рис. 3.13 , де позначено:

 

Рис. 3.13 – Коло подій

i – номер події,

tр(і) – ранній час відбування подій;

t_п (і) – пізній час відбування події; 

K –  номер попередньої події, розрахунком від якого знайдено tр(і).

Розрахунок починається з нумерації подій і присвоєння шифрів роботам сітьового графіка.

 

3.3.2. Впорядкована нумерація подій сітьового графіка

Для ручного розрахунку сітьових моделей потрібна впорядкова­на нумерація подій (у разі обробки сітьових моделей на ЕOМ, така нумерація залежно від програми обробки може бути необовיязковою). Впорядкована нумерація забезпечує можливість розрахунку сітьових моделей від меншого номера до більшого, тому що за цього для кожної роботи i, j;  і<j (рис. 3.1), тобто номер початкової події менший за номер кінцевої. Номер кожної події визначається найбільшою кількістю робіт між нею і вхідною подією (рангом події).

Нумерацію виконують так:

1. Вхідній події присвоюють початковий номер (ранг 0).

2. Викреслюють усі роботи, які виходять із вхідної події.

3. Присвоюють порядкові номери усім подіям, до яких входять тільки викреслені роботи (ранг 1).

4. Викреслюють усі роботи, які виходять із тільки-но пронумерованих подій.

5. Присвоюють порядкові номери усім подіям, до яких входять тільки викреслені роботи (ранг 2) і далі до виключної події,  яка таким чином матиме найбільший номер (рис. 3.14).

Наприклад, сітьова модель, яка зображена на рис. 3.14, нумерується так:

1) вхідній події присвоюють номер “1”; 

2) викреслюють роботу, що виходить із події 1 та присвоюють номер “2” кінцевій події цієї роботи;        

3) викреслюють дві роботи, які виходять із події 2, але пронумерувати можна тільки одну подію 3, а кінцеву подію другої роботи пронумерувати ще не можна, бо в неї, крім цієї роботи, входить фіктивна робота, яка ще не викреслена;  

4) викреслюють роботу, яка виходить із події 3 і нумерують кінцеву подію цієї роботи 4;

5) викреслюють дві роботи (в тому числі одна фіктивна), що виходять із події 4 і присвоюють номери подіям 5, 6,  до яких входять тільки-но викреслені роботи;

6) викреслюють роботи, які виходять із тільки-но пронумеро­ваних подій 5, 6 і нумеруються події 7, 8;       

7) викреслюють роботи, які виходять із подій 7, 8, і нуме­рують події 9-11;

8) викреслюють роботи, які виходять із подій 9-11,  і нуме­рується подія 12;

9) далі послідовно викреслюють роботи і нумерують події: спочатку 13, потім 14,  15, 16,  17, 18,  19 і останньою нумерується завершальна подія 20.       

 

 

Рис. 3.14 – Сітьовий графік ремонту рефрежираторного вагону

  

3.3.3. Розрахунок параметрів подій сітьового графіка

    Розрахунок починають з визначення  t_р(і)    кожної події, причому час завершення вхідної події припускають таким, що дорів­нює 0, а потім він може   бути привיязаний до календарної дати.

Оскільки подія може відбутися тільки тоді, коли будуть ви­конані всі роботи, що входять до неї, попередній час її звершен­ня визначають  з усіх робіт, які входять у подію, що буде останньою. Тому розрахункова формула для визначення  t_р(і) (раннього часу звершення події  і) має такий вигляд:

                                     t_р(і)=maxí tр(k)+ tk,iý                                          (3.1)

де  tр(k) – ранній час звершення кожної із безпосередньо пере­дуючих подій;

t_k,i – тривалість кожної роботи, що входить до події і.

Розрахунок раннього  часу починається із вхідної події.

Сітьова  модель за цього має бути підготовленою до розрахунку:  кожна подія поділена на чотири сектори, у верхньому секторі за­писаний її номер, а для кожної роботи встановлена її тривалість у взятій  для моделі системі, одиниць часу.

Приклад розрахунку показаний на сітьовій моделі ремонту рифрежираторного вагону (рис. 3.14).

Для  вхідної події і візьмемо t_р(1)= 0. Далі може бути визначено   t_р події 2. Цій події безпосередньо передує подія k=1; роботою, що виходить із події    k і входить у подію   і є робота 1, 2, яка має тривалість  t (1, 2) = 1.

Тому  t_р(2)=t_р(1)+t_р(1,2)=0+1=1

потім визначило t_р події 3:

t_р(3)=t_р(2)+t_р (2,3)=1+2=2

Знаючи  t_р  події 3,  обчислюємо t_р події 4:

T_р(4)=t_р(3)+t_р(3,4)=3+1=4,

а далі для події 5:

t_р(5)=t_р(4)+t_р(4,5)=4+3=7. 

Проаналізуємо визначення tр події 6, яка може відбутися лише тоді, коли завершаться роботи 2, 6 та 4, 6, за цього   tр /6/ визначають тією з цих робіт, яка закінчаться найпізніше.

Тоді   t_р(6)=maxí t_р(2)+t_р(2,6))+ t_р(4) + t_р(4,6))ý =maxí (1+1) +(4+0)ý =4.

Знайдені значення t_р записують у лівий сектор події, но­мер події, яка є початком роботи, що визначила  t_р  цієї події – у нижній сектор. Отже, в лівий і в нижній сектори події 6 записують по цифрі чотири. 

Аналогічно розраховують  t_р,  послідовно для всіх подій сітьової моделі аж до заключної події.

Неважко пересвідчитися в тому, що ці розрахунки можуть виконуватись послідовно з фіксацією результатів безпосередньо на сітьовій моделі.

 Розрахунком раннього часу звершення заключної події визна­чається і найдовший повний шлях сітьової моделі. Цей чає називається критичним  часом сітьової моделі. Ланцюжок робіт, що ви­значає критичний час, називається “критичним шляхом” сітьової моделі:  

Т_кр =t_р(20)=19

Помічені в нижніх секторах подій номери дозволяють без до­даткових розрахунків визначити роботи критичного шляху. З цією  метою модель переглядають починаючи із заключної події і послідовним просуванням за зазначеними у нижньому секторі номерами до вхідної події. Якщо в нижньому секторі розміщено два або більше номерів, то це свідчить про наявність кількох критичних шляхів і перегляд слід вести за кожним із них.

Роботи критичного шляху виділяють на моделі товстішими лі­ніями або відмічають червоним кольором, оскільки вони потребують особливої уваги.     

 Користуючись зазначеним правилом, знаходимо ланцюжки робіт критичних шляхів:                                                

 

 

 

 

 

 

 

Припустимо, що отримане в результаті цього розрахунку зна­чення тривалості критичного часу T_kp, дорівнює-директивному строку T_g, тоді T_kp відповідає найпізнішому терміну, що визначає тривалість виконання всього комплексу робіт.

Для моделі, що зображена, на рис. 5.2, найпізніший час звер­шення заключної події  t_n(20)=T_g=T_kp =19.

Найпізніший час здійснення кожної події сітьової моделі має бути таким, щоб усі подальші роботи були виконані без пору­шення найпізнішого часу завершення заключної події.

Отже, розрахункова формула визначення пізнього часу звершення  події  t_n(i) має вигляд:

                                      t_n(i)=min[ t_n(j)-t_n(i,j)],                                           (3.2)

де  t_n(j) – пізній час звершення кожної з безпосередньо наступних подій;

t_n(i,j) – тривалість кожної роботи, яка виходить із події і.

  Розрахунок пізнього терміну виконується від заключної події
послідовним переглядом усіх подій сітьової моделі від заключної
до вхідної події, тобто проти стрілок робіт.     

 Перш за все має бути визначений  t_n   події 19:

 t_n(19)=t_n(20)-t_n (19,20)=19-0=19.

   Потім проаналізуємо визначення tn  події 18, який має бути таким, аби наступні за нею роботи виконувались без порушення   пізнього часу звершення заключної події

t_n(18)=miní(t_n(19)-t_n(18,19));(t_n(20)-t_n(18,20))ý=miní (19-1);( 19-1)ý=18;

Знайдені значення t_n записуються в правому секторі події.

Аналогічне визначенню t_p розрахунок t_n проводиться та­кож із фіксацією результатів безпосередньо на сітьовій моделі.

                    

3.3.4. Розрахунок параметрів робіт сітьового графіка

У ході планування виробничого процесу і особливо під час оперативного управління ним дуже важливо мати такі відомості про кожну роботу і подію: 

1. Найбільш ранній час початку кожної роботи  (i,j) tп.n(i,j);

2. Найбільш ранній час закінчення кожної роботи (i,j) tp.з(i,j);

3. Найпізніший час початку кожної роботи (i,j) tp.п(i,j);

4. Найпізніший час закінчення кожної роботи (i,j) tп.з(i,j);

5. Резерви часу робіт і подій: Рп(i,j), Рв(i,j), Рн(i,j), Р(i).

Усі ці дані разом із tp(і) та tп(i)  є вихідними параметрами сітьової моделі, які визначаються так:

                                         tp.п(i,j)=tp(і);                                                                      (3.3)

                                     tп.з(i,j)=tp(і)+t(i,j);                                                       (3.4)

                                         tп.з(i,j)= tп(j);                                                          (3.5)

                                     tп.п(i,j)= tп(j)-t(i,j).                                                      (3.6)

Повний резерв часу роботи – максимальний час, на який можна відкласти початок, або збільшити тривалість роботи, не збільшуючи тривалості виконання всього комплексу.

                                          Рп(i,j)=tп(j)-tp(і)-t(i,j).                                                    (3.7)

Вільний резерв часу роботи – максимальний час, на який можна відкласти початок, або збільшити тривалість роботи за умови, що всі попередні та всі подальші для цієї роботи події відбудуться у ранні строки.

                                           Рв(i,j)=tр(j)-tp(і)-t(i,j).                                                   (3.8)                                                                  

Незалежний резерв часу роботи - максимальний час, на який можна відкласти початок, або збільшити тривалість роботи за умови, що ні ранні, ні пізні строки звершення всіх подій сітьової моделі не зміняться.

                                        Рн(i,j)= tp(j)- tп(i)- t(i,j).                                                 (3.9)                                            

У деяких випадках значення   Рн  може бути відיємним. Оскіль­ки відיємне значення резерву не має cенcу, то треба припустити, що  Рн дорівнює нулю, тобто робота не має незалежного резерву.

Зазначимо, що ці види резервів мають таке співвідношення:

Рп ³  Рв ³ Рн. 

Резерв часу події – час, в  межах якого може змінюватись час її звершення без порушення терміну виконання всього комплексу:

                                      Р(i)= tп(і)- tр(i).                                                       (3.10)                 

Розглянемо визначення перелічених вихідних-параметрів на прикладі роботи 7,18 (рис. 5.2).

Із розрахунку сітьової моделі відомо, що tр (7) = 8; tп (7) = 17; tр (18) = 8;

tп /7,18/ = 8;

Тоді:

tр.п(7,18)=tp(7)=8;

tр.з(7,18)=tp(7)+t(7,18)=8+1=9;

tп.з(7,18)=tп(18)=18;

tп.п(7,18)=tп(18)-t(7,18)=18-1=17;

         Рп(7,18)= tп (18)- tр(7)- t(7,18)=18-8-1=9.  

         Рв(7,18)= tр (18)- tр(7)- t(7,18)=18-8-1=9.    

         Рн(7,18)= tр (18)- tп(7)- t(7,18)=18-17-1=0.       

Р(6)= tп (7)- tп(7)- tр(7)=17-8=9;  

Р(18)= tп (18)- tр(18)=18-18=0;   

З усіх вихідних параметрів у сітьовій моделі обовיязково відображаються  tр(i) та tп(i), всі інші параметри на моделі не записуються, бо вони за необхідності можуть бути легко обчис­лені. Інколи всі вихідні параметри робіт відображуються в окремих таблицях. Так, табл. 5.1 наведена відповідно до сітьового графі­ка, що показаний на рис. 5.2.

 

3.3.5. Розрахунок сітьових моделей з імовірнісними оцінками тривалості робіт

У процесі побудови й розрахунку сітьових моделей доводиться стикатися з певною невизначеністю обсягів окремих робіт, коли тривалість їх виконання є імовірнісною (стохастичною) величиною. У таких сітьових графіках поруч з роботами, для яких відома точна детермінована оцінка тривалості, є роботи з імовірнісними оцінка­ми, а сам сітьовий графік має ймовірний характер, де тривалість критичного шляху також є ймовірною величиною і, крім її значення, необхідно визначити ймовірність того, що вона не перевищуватиме директивну тривалість. Тривалість імовірнісних робіт характери­зується трьома часовими оцінками: мінімальною t_min, найімо­вірнішою t_нi та максимальною t_mах. Припускаючи, що для кож­ної окремої роботи зміна її тривалості залежить від цілого ряду випадкових обставин, у цьому разі можна використати закон нормального розподілу ймовірностей, тоді математичне очікування три­валості роботи  t_Оч  та її дисперсія , тобто розсіяння або міру невизначеності, яка відповідає квадрату відхилення випадко­вої величини від її математичного очікування, можна обчислити  за такими формулами:

                                        t_Оч=(t_min+4 t_нi + t_mах)/6;                                              (3.11)

                                     =((t_mах-t_min)/6)².                                                 (3.12)

                                                                          

                                                           Таблиця 3.1

Часові параметри робіт сітьового графіка

 

Шифр роботи i	Шифр роботи     j	Трива-лість t(i,j)	Ранній час початку tр.п(i,j)	Ранній час закінчення tр.з(i,j)	Піздній час початку tп.п(i,j)	Піздній час закінчення t.п.з(i,j)	Резерв Повний Рп(i,j)	Резерв Вільний Рв(i,j)	Резерв  незалежний Рн(i,j)
1	2	1	0	1	0	1	0	0	0
2	3	2	1	3	1	3	0	0	0
2	6	1	1	2	3	4	2	2	2
3	4	1	3	4	3	4	0	0	0
4	5	3	4	7	13	16	9	0	0
4	6	0	4	4	4	4	0	0	0
5	7	1	7	8	16	17	9	0	0
6	8	1	4	5	4	5	0	0	0
6	13	5	4	9	6	11	2	2	2
7	18	1	8	9	17	18	9	9	0
8	9	5	5	10	5	10	0	0	0
8	10	3	5	8	5	8	0	0	0
8	11	2	5	7	10	12	5	0	0
8	12	3	5	8	7	10	2	2	2
8	14	4	5	9	8	12	3	3	3
9	12	0	10	10	10	10	0	0	0
10	12	2	8	10	8	10	0	0	0
11	14	0	7	7	12	12	5	5	0
12	13	1	10	11	10	11	0	0	0
13	14	1	11	12	11	12	0	0	0
14	15	2	12	14	12	14	0	0	0
15	16	2	14	16	14	16	0	0	0
16	17	1	16	17	17	18	1	0	0
16	18	2	16	18	16	18	0	0	0
17	18	0	17	17	18	18	1	1	0
18	19	1	18	19	18	19	0	0	0
18	20	1	18	19	18	19	0	0	0
19	20	0	19	19	19	19	0	0	0

Якщо відомі не три, а лише дві імовірнісні оцінки трива­лості робіт (t_min та t_mах), то t_Оч  і можна визначити так:

                                        t_Оч=(3tmin+2tmах)/5;                                              (3.13)

                                         =((t_mах-t_min)/5)²                                                  (3.14)

Довжина критичного шляху сітьового графіка, якщо він містить роботи з імовірнісними оцінками, також є випадковою величиною, оцінюючи яку можна застосувати нормальний закон розподілу. Якщо припустити, що оцінки окремих робіт – це незалежні випадкові ве­личини, то відносно них справедливе правило додавання ймовірностей. Тоді математичне очікування тривалості критичного шляху визна­чається так, як і для детермінованих робіт, причому до розрахунку беруться   t_Оч стохастичних робіт, а дисперсія критичного шляху дорівнює сумі дисперсій його робіт. Для робіт з детермінованими  оцінками дисперсія дорівнює 0, тому що для них :

                         t_min= t t_нi= t_mах;  а   = ((t_mах-t_min)/6)²=0                              (3.15)

 і їх можна розглядати як частинний випадок імовірнісних робіт. Для нормального закону розподілу  з достатньою для практичних розрахунків точністю можна скористатися так званим правилом трьох сигм, згідно з яким всі   розсіяння випадкової величини розподіляються навколо  її математичного очікування в межах інтервалу по   3  по обидва боки (рис. 3.15).

 

 

Рис. 3.15 – Правило 3

Це означає, що коли  Тдир ³ Ткр+ 3, то з повною впевненістю (ймовірність – 100%) можна вважати, що роботи критич­ного шляху будуть виконані в термін Тдир; навпаки, якщо Тдир £ Ткр_оч+3, то  виконати роботи в Тдир неможливо /ймовірність виконання 0%/. Для Тдир= Т_оч  ймовірність виконання 50%, а для всіх проміжних значень Тдир(Ткр_оч-3<Тдир<Ткр_оч+3,ймовірність виконання можна визначити  через значення аргумента z.

                                       z = (Тдир-Ткроч)/                                                  (3.16)

за таблицями нормального розподілу ймовірностей Лапласа, де функція     Ф²(z) –  це ймовірність того, що Ткроч£ Тдир,тобто ймовірність виконання всіх робіт критичного шляху в дирек­тивний час.

Покажемо це на прикладі критичного шляху стохастичного графіка (рис.3.16):

    

Рис. 3.16 – Критичний шлях стохастичного графіку

 На цьому критичному шляху розміщено чотири імовірнісні роботи та одна детермінована.  Визначимо Т_оч  і ² для імовірнісних робіт:

Т_оч 1,2=Т_оч2,3=Т_оч3,4=Т_оч4,5= (2+4+4+6)/6=4;

_1,2,^г=_2,3^г=₃,^г₄=_4,5^г=((6-2)/6)² =4/9.

Тоді  тривалість  критичного шляху

Ткр_оч = 4+4+4+4+20 =36,

а дисперсия

 _кр^{г    =}4/9 +4/9+4/9+4/9+0=16/9

Визначимо координати крайніх точок нормальної кривої розподілу ймовірностей: _кр=Ö16/9=4/3;  3кр =4, тоді Ткрmin =36-4=32; Ткрmax=36+4=40.

Тоді крива розподілу матиме вигляд (рис. 3.17):

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.17 – Крива розподілу Ткр  моделі 5.3

Для визначення     Ткр_оч і  кр^г   не обмежуються  розрахунки ймовірності виконання робіт у директивний строк, бо якщо на інших, так званих підкритичних, шляхах є роботи з більшим розсіянням тривалості, то Тп.кр.очmax може бути більшою, ніж Ткр.max .

 

Це можна побачити на такому прикладі (рис. 3.18):

Рис. 3.18 – Стохастичний графік з двома критичними путями

Як  було  розраховано, Ткроч=36; кр^г =16/9; 3=4.

 На шляху 1-3-5-7-9-10;

 t1,3= t3,5= t5,7= t7,9=(2+4*5=8)/6 =5

_1,3^г= _3,5^{г =}_5,7^г= _7,9^г  =(8-2/6)² =1;

 _п.кр^г   =1+1+1+1=4.

Тоді 3²п.кр=6; Тп.кр.max =35+6=41 >Ткр.max, а розподіл ймовірностей має вигляд:

 

 

 

 

 

 

 

        

 

Рис. 3.19 – Крива розподілу Ткр моделі 3.18

У цьому графіку підкритичний шлях  не безпечніший, ніж критичний, бо навіть, якщо критичний Тдир=40, тобто Тдир=Ткр_оч+3, то все одно нема  абсолютної впевненості у виконанні усіх  робіт  у директивний строк.

 

3.2. Зведення сітьових моделей до директивної травалості

У розглянутому прикладі було припущено, що тривалість критичного шляху дорівнює директивній тривалості, тобто Ткр=Тдир  =19. Це дозволило  встановити найпізніший час заключної події таким, що дорівнює її ранньому часу.

Якщо виявиться, що Ткр>Тдир, то найпізніший час для заключної події встановлюється таким, що дорівнює директивній тривалості й, виходячи з цієї умови, розраховується tn(i) для всіх подій сітьової моделі.     

У цьому разі необхідно звести сітьову модель до директивної тривалості, тобто зменшити Ткр  на DТ=Ткр-Тдир.

Модель, у якої Ткр=Тдир, називається зведеною. Зве­дення сітьової моделі – це обיєктивне підпорядкування тривалості критичного шляху директивній, що здійснюється не вольовим рішен­ням, а використанням комплексу заходів, спрямованих на найефектив­ніше досягнення цієї мети.

При зведенні сітьової моделі до директивної тривалості розгля­даються роботи критичних і підкритичних шляхів, повні резерви яких мають відיємну величину. З метою зменшення відיємної величини повного резерву робіт
рекомендується такий порядок дій:       

- переглядаються усі роботи для виявлення і коригування завищених часових оцінок;

- вишукується можливість змін у технології процесу, що визна­чає послідовність виконання робіт з метою здійснення цих робіт
паралельно;   

- розглядається можливість скорочення тривалості роботи за
допомогою застосування механізмів або ефективніших засобів вироб­ництва;
      - розглядається проблема прискорення виконання робіт збільшенням чисельності працюючих за те саме число змін, або із збіль­шенням кількості змін. У цьому разі слід враховувати:

а) не всі технологічні, операції припускають можливість приско­рення за допомогою збільшення чисельності працюючих (обмеження розмірів робочого місця, характер роботи тощо); 

б) для кожної конкретної роботи можуть бути встановлені гра­ничні значення чисельності працюючих (мінімальне – за умови за­безпечення техніки безпеки і з урахуванням характеру роботи, максимальне – ивідповідно до розмірів робочого місця і наявності спеціальних пристосувань та інструментів; чисельність працюючих має встановлюватись на цій межі).

З метою зведення Ткр  моделі до Тдир, перегляд робіт з відיємними резервами починається із вхідної події, переміщуючись, зліва направо в напрямі стрілок робіт.

Скорочення тривалості однієї з робіт з відיємним резервом   забезпечує зменшення на цю саму величину довжини усього подаль­шого шляху з його можливими розгалуженнями. Якщо скорочується тривалість роботи на одному з розгалужень критичного шляху, то це не призводить до зменшення Ткр.

 

3.3. Оптимізація сітьових графіків за одним ресурсом

Оптимізація сітьових графіків здійснюється для рівномірного розподілу трудових ресурсів за днями. Для оптимізації будується лінійна діаграма, горизонтальна вісь якої відповідає тривалості виконання сітьового графіка.

 На вертикальній осі лінійної діаграми відкладають знизу вверх усі роботи сітьового графіка, в тому числі фіктивні. Якщо з однієї події виходить кілька робіт, то їх відкладають в міру збільшення повного резерву Рnij.

Зверху над роботою у коді записують кількість виконавців  цієї роботи. Критичні роботи відрізняються потовщеними або подвійними лініями. Після занесення всіх робіт у лінійну діаграму визначається зайнятість виконавців складанням їх кількості за всіма роботами кожного дня. Зайнятість виконавців записується, під горизонтальною віссю. Як правило, цей ряд виходить нерівномірним, що свідчить про нерівномірність завантаження виконавців.

Для наочного зображення цього будується графік руху робочої сили, на горизонтальній осі якого відкладається тривалість виконання сітьового графіка, а на вертикальній – кількість виконавців.

Оптимізація сітьового графіка виконується пересуванням ро­біт зліва направо, починаючи з робіт, які виходять у завершальну подію (тобто за рахунок зменшення резервів отримуємо рівномірний розподіл ресурсів).

Визначимо критерій оптимізації сітьового графіка. Уявимо, що відхилення чисельності ресурсів до оптимізації Y від се­реднього значення ресурсів Yср   показано на рис. 3.20:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.20 –  Ілюстрація до виведення критерію оптимізації

Після оптимізації бажано зробити розподілення ресурсів більш рівнопомірнішим, тобто мати картину, що показана на рис 3.20, б. Критерій оптимізації можна виразити так: 

                                                                                        (3.17)

Перетворимо цей вираз:

                                            Формула                                 (3.18)

У виразі (3.18) другий та третій додаток виявляються сталими членами, тому ознакою вирівнювання функції Y є :

                                                                                                  (3.19)

Оскільки розподіл ресурсів у сітьовій моделі є дискретним рядом, інтеграл (3.19) можна замінити сумою:

                                                                                                   (3.20)

Це і буде критерієм оптимізації сітьових моделей. Але при кожному пересуванні робіт це треба перераховувати всю суму  R², достат­ньо перевірити, збільшується чи зменшується сума квадратів R  за ті одиниці часу, де розміщена та куди пересувається робота ij .

 Пояснимо це на рис. 3.21, де показано фрагмент лінійної діаграми:

 

 

 

 

 

 

       R_m+1       R_m+2         R_l+1            R_l+2          R_l+3

 

Рис.3.21 – Пересування  роботи ij

Проаналізуємо, пересування роботи  ij, що має ресурс  r_ij чоловік. Під горизонтальною віссю записується сумарна чисельність виконавців.

Сума квадратів ресурсів R щодо пересування роботи  ij   до початку роботи  jk становить:

                                 (3.21)

При пересуванні  іj   на один день сума квадратів ресурсів:

 

Різниця:

 

Вираз у квадратних дужках замінюємо на . Для дотримання критерію оптимальності треба, щоб  була менше за 0, тобто:

                                              <0                                      (3.22)

При пересуванні на два дні:

;

.

Заміняючи вираз у квадратних дужках другої складової на , записуємо  критерій оптимальності в разі пересування роботи на два дні:

                                                        <0                                              (3.23)

Зазначимо, що за обчислення  значення r_ij віднімається від R_m+t  тільки тоді, коли ця величина входить у суму R_m+t до оптимізації.

 

Враховуючи цей критерій, розглянемо методику оптимізації графіка.

Визначивши резерв роботи, тобто максимальну кількість днів, на яку її  можливо пересунути, необхідно уточнити кількість днів, на яку її доцільно пересунути. Необхідні розрахунки виконують у табличках, які складаються з чотирьох стовпців:

- у перший стовпець виписують загальну чисельність виконавців, починаючи з першого дня після закінчення роботи й до моменту, максимального пересування роботи, тобто до початку подальших робіт;

- у другий стовпець виписують загальну чисельність виконавців, починаючи з першого дня після початку роботи з відніманням чисельності виконавців, які зайняті на цій роботі;                                                             

- для формування третього стовпця необхідно від отриманих значень першого стовпця відняти значення другого стовпця;

- четвертий стовпець – це сума чисел третього стовпця наростаючим підсумком: перша цифра четвертого стовпця відповідає першій цифрі третього. Другу цифру четвертого стовпця визначають як суму першої цифри четвертого стовпця, та другої цифри третього стовпця.

Третю цифру четвертого стовпця визначають як суму другої цифри четвертого стовпця та третьої цифри третього стовпця і т.ін.

Маючи четвертий стовпець, необхідно його проаналізувати.

Якщо в ньому всі цифри додатні, роботу пересувати недоцільно.

Якщо є відיємні цифри, необхідно знайти відיємну цифру з найбільшим модулем. Пересувати роботу необхідно на таку кількість днів, на якому місці у четвертому стовпці розміщена знайдена цифра.

Якщо у четвертому стовпці  є кілька цифр з найбільшими модулями, то пересування робіт провадиться на розсуд того, хто оптимізує сітьову модель.

Визначивши кількість днів, на яку доцільно пересувати роботу, зробимо це пересування і покажемо роботу хвилястою лінією.

Одночасно вносимо зміни у зайнятість ресурсів на лінійній діаграмі. Так, у дні первинного перебування роботи сумарна зайнятість виконавців зменшується на величину, що дорівнює ресурсу роботи r_ij, а в ті дні, куди робота була пересунена, сумарна зайнятість збільшується на ту саму величину.

Отже, необхідно скласти таблички для всіх робіт на лінійній діаграмі і за необхідності пересунути деякі з них.

Після закінчення пересування скоректований сумарний ряд на лінійній діаграмі відповідатиме новому розподілу ресурсів після оптимізації.

У разі необхідності, для рівномірнішого розподілу ресурсів проведену ітерацію повторюють доти, поки буде недоцільно пересувати жодну роботу.

Крім того, існують допоміжні заходи, завдяки яким можна після оптимізації поліпшити розподілення ресурсів – це розтягування та стиснення робіт.

Під час розтягування або стиснення робіт має зберігатися стале число людино-днів, або людино-годин, що дорівнює добутку кількості виконавців роботи на тривалість її виконання.

Наприклад, робота, яка проводиться трьома виконавцями і триває два дні: 3*2=6, може бути виконана  двома працівниками за три дні: 2*3 =6, одним виконавцем за шість днів: 1*6=6, або шістьома виконавцями за один день: 6*1=6. Треба мати на увазі, що в разі розтягування роботи, вона не може виходити за межі робіт, які розміщені безпосередньо до і після неї.

 

 

4. СТРУКТУРА  НАПИСАННЯ  КУРСОВОЇ  РОБОТИ

 

Курсова робота як самостійне навчально-наукове дослідження має виявити рівень загально наукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати одержані знання під час вирішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження. Студенту надається право вибирати тему курсової роботи з числа визначених кафедрою або запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки.

Незалежно від обраної теми, структура курсової роботи має бути такою:

• титульний аркуш;
• зміст;
• вступ;
• кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи підприємства;
  • висновки;
  • список використаних джерел.

Оформлення титульного листа приводиться в додатках. Зміст курсової роботи розкріває об’єкт дослідження процесу на конкретному підприємстві.

У вступі розкривається актуальність даної проблеми.

У розділі 1 –розкриваються теоретичні основи даної проблеми.

У розділі 2 – розгляд виробничого процесу підприємства та побудова сітьової моделі даного процесу та графіку руху трудових ресурсів до оптимізації.

У 3 розділі проводиться оптимізація процесу та перерозподіл трудових ресурсів після оптимізації.

У висновках проводиться аналіз змін виробничого процесу та зайнятості трудових ресурсів з урахуванням збільшення критичних шляхів на сітьовій моделі.

Список літератури відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної тематики курсової роботи.

 

Розглянемо приклад проектування технологічного процесу зборкивантажного вагону

Конструкції більшості типів вагонів характерні тим, що значну частину їх деталей можна отримати в готовому вигляді методом гарячого або листового штампування, розкрою листового матеріалу і профілів. Обробка різанням застосовується лише для обмеженої кількості деталей. Отже, загальну схему виготовлення вантажного вагону можна представити у вигляді послідовності технологічних процесів:

• Виготовлення деталей або заготівок в заготовчих цехах;
• Обробки заготівок різанням до отримання деталей в механообробних цехах;
• В термічній, термохімічній та інших видах обробки в термічних цехах;
• Нанесення покриттів на деталі;
• Збірки технологічних вузлів низьких порядків;
• Збірки технологічних вузлів вищих порядків;
• Загальної збірки вагону;
• Забарвлення і внутрішньої обробки вагону;
• Випробувань і здачі вагону представникам замовника.

Одним з елементів загальної схеми виготовлення вантажного вагону являється технологічний процес загальної збірки чотиривісної цистерни.

Маршрутний опис технологічного процесу загальної збірки чотиривісної цистерни приведений в таблиці 4.1.

  Таблиця 4.1

Маршрутний опис технологічногопроцесу загальної збірки чотиривісної цистерни

№	Шифр і.j	Перелік робіт з варіанту к/р	Короткий зміст операції	Трива-лість роботи tij	К-ть зайнятих праців-ників	Попе-редня робота
1	1,2	С	Установка рами на візки Попередня установка казана на рамі. Підгонка дерев'яних брусів опор казана.Установка і прихватка лап казана	4	5	-
2	1,3	D	Установка і кріплення дерев'яних брусів опор казана  в зборі з лапами на раму.	3	3	-
3	1,4	В	Кріплення казана на рамі стягнутими хомутами	2	2	-
4	1,6	А	Свердлення і зенкування отворів в лапах казана і рами цистерни	4	5	-
5	2,4	F	Запресовка чистих болтів кріплення казана. Установка зовнішніх сходів і майданчиків	3	4	1,2
6	2,5	L	Контроль основних розмірів цис-терни.	3	6	1,2
7	2,7	K	Підготовка поверхонь цистерни під забарвлення	2	9	1,2
8	3,5	M	Забарвлення цистерни	2	3	1,3
9	3,8	Q	Остаточне забарвлення рами і візків цистерни	4	6	1,3
10	4,6	Е	Сушка цистерни після забарвлення	4	4	1,4; 2,4
11	4,8	T	Регулювання зазорів між скользунами на рамі і візках цистерни	3	4	1,4; 2,4
12	5,7	-	Нанесення знаків і написів на казані цистерни	-	-	2,5; 3,5
13	5,8	S	Установка і кріплення збіркових рукавів автогальм	3	6	2,5; 3,5
14	6,8	P	Перевірка роботи пневматичного гальма	3	4	1,6; 4,6
15	7,8	N	Здача готової цистерни контролеру  ОТК	3	6	2,7; 5,7

У 2 розділі к/р складаємо сітьовий графік цього процесу.

У 3 розділі курсової роботи будуть зроблені кроки по оптимізації даного технологічного процесу з метою більш раціонального використовування трудових ресурсів.

Побудуємо технологічний процес загальної збірки чотиривісної цистерни у вигляді сітьової моделі (див.рис.4.1).

 

Рис. 4.1 –  Сітьовий графік до оптимізації

 Враховуючи правила та положення, наведені у попередньому розділі, розраховуємо сітьовий графік  та визначаємо  критичний  шлях,  довжина якого  становить 14 днів. Він проходить через події 1, 2, 4, 6, 8. Після цього визначаємо параметри робіт за формулами (5.1) – (5.9), що наведено  в табл. 4.2.

 

Таблиця 4.2

Параметри робіт

Шифр роботи	Три-валість	Ранній час		Пізній час		Резерви
		початку роботи	закінчення роботи	початку роботи	закінчення роботи	повний	вільний	неза-лежний
i,j	tij	tp.пij	tp.зij	tп.пij	tп.зij	рпij	рвij	рнij
1,2	4	0	4	0	4	0	0	0
1,3	4	0(1)	3(4)	6(1)	9(4)	6(0)	0	0
1,4	2(1)	0	2(1)	5(6)	7	5(6)	5(6)	5(6)
1,6	4	0	4	7	11	7	7	7
2,4	3	4	7	4	7	0	0	0
2,5	3	4(5)	7(8)	8(5)	11(8)	4(0)	0	0
2,7	2	4	6	9(6)	11(8)	5(2)	1(2)	1(2)
3,5	2	3(6)	5(8)	9(6)	11(8)	6(0)	2(0)	0
3,8	4	3(10)	14	10	14	7(6)	7(0)	1(0)
4,6	4	7(11)	7	7	11	0	0	0
4,8	3	7	10	11	14	4	4	4
5,7	0	7	11	7	11	4	0	0
5,8	3	7(8)	10(11)	11	14	4(3)	4(3)	0
6,8	3	11	14	11	14	0	0	0
7,8	3	7(11)	10(14)	11	14	4(0)	4(0)	0

 

 

Потім будуємо лінійну діаграму (рис. 4.2), на горизонтальній осі якої відкладаємо довжину критичного шляху, а на вертикальній, починаючи  з першої події, – всі роботи сітьового графіка, врахо­вуючи величину їх повного резерву р_nij :        

Рис. 4.2 –  Лінійна діаграма

Р_п1,6= 11-0-4= 7;

Р_п1,4= 7-0-2= 5;

Р_п1,2= 4-0-4= 0;

Р_п1,3= 9-0-3= 6.

Отже, спочатку відкладаємо роботу критичну 1,2, яка має нульовий резерв, а потім у порядку зростання Р_пij: 1,4;  1,3; 1,6.

Довжина лінії відповідає тривалості роботи, а кількість ви­конавців записується, у кружках над лінією. 

Переходимо до другої події. Спочатку відкладаємо критичну роботу 2,4, а потім визначаємо резерви 2,5 та 2,7:

Р_п2,5= 11- 4-3 = 4;

Р_п2,7= 11- 4-2 = 5.

 

Після 2,4 відкладаємо 2,5, а потім 2,7. Роботи, які виходять з події 2, починаємо відкладати в момент закінчення попередньої роботи 1,2.

Переходимо до третьої події. Роботи 3,5 та 3,8 відкладатимемо після закінчення 1,3. Спочатку 3,5 потім 3,8, бо Р_п3,5 < Р_п3,8.

Аналогічно відкладаємо послідовно всі роботи сітьового графіка. Фіктивна робота позначається крапкою, а критична – потовщеною лінією.

Коли побудову лінійної діаграми закінчено, треба перевірити, щоб остання критична робота закінчилася в останній день виконання сітьового графіка (у нашому прикладі на 14-й день), а кількість робіт на лінійній діаграмі відповідала кількості робіт сітьового графіка.

Далі визначаємо зайнятість ресурсів на кожний день. Для цього на кожний день лінійної діаграми складаємо чисельність ви­конавців (цифри у кружечках) за всіма роботами. Наприклад, у перший день виконуються роботи 1,2; 1,4; 1,3; 1,6. Сумарна, чисельність виконавців буде:

5 + 2 + 3 + 5 = 15.

На четвертий день виконуються роботи 1,2; 1,6; 3,5; 3,8, а кількість виконавців становить: 5 + 5 + 3 + 6 = 19.

	R,чол. 25                                   20                                                 15                                             10                                       5     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11     12     13     14                                                                     T,дні в

 

 

Сумарна зайнятість виконавців записується під горизонтальною віссю та показується на графіку руху робочої сили (рис. 7.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.3 –  Графік руху трудових ресурсів до оптимізації та після оптимізації сітьового графіка.

У нашому прикладі визначена сумарна зайнятість показує., що розподілення ресурсів за ходом виконання робіт сітьового графіка нерівномірне. Так, у 5-тий та 6-й дні зайняті по 28 та 25 виконав­ців, а з 11-го по 14-й дні – по 4 виконавці. Це завдає труднощів у процесі організації робіт, тому необхідно, про оптимізувати графік з метою вирівнювання цього розподілення.

Пересування    робіт    починається  з  верхньої    роботи   7,8.  Ця    робота Р_п=14-7-3 = 4 дні, тому теоретично вона може бути закінчена в останній день, тобто пересунута на 4 дні. Для визна­чення доцільності цього на лінійній діаграмі ставимо крапку. Потім визначаємо, на скільки днів доцільно пересунути цю роботу. 

 

Рl+t	Рm+t-rij	D	åD
4	20 - 6 = 14	-10	-10
4	20 - 6 = 14	-10	-20
4	20 - 6 = 14	-10	-30
4	4	0	-30

Перший стовпець Р_l+t таблиці складається з чисельності виконавців, починаючи з першого дня після закінчення роботи, тобто з 11-го дня й до моменту  можливого  перенесення роботи (до крапки).

Другий стовпець Р_m+t-r_ij починається з першого дня після початку роботи, тобто з 8-го, але  виписуючи чисельність на 8-й, 9-й та 10-й день, треба відняти число виконавців цієї роботи (6 працівників).

Третій стовпець D визначають як алгебраїчну різницю чисел першого та другого стовпця.

Перша цифра четвертого стовпця åD дорівнює першій цифрі третього стовпця (-10). Другу цифру четвертого стовпця визначають складанням першої цифри четвертого стовпця та другої цифри тре­тього стовпця: (-10)+(-10)= (-20).

Третю цифру четвертого стовпця  визначають аналогічно:

 (-20) + (-10) = (-30).

Четверта: (-30) + (0) = (-30).

Аналізуючи цей стовпець, визначають відיємні  цифри з максимальними модулями – (-30). У четвертому стовпці вони стоять на третьому та четвертому місці, тому роботу 7,8 доцільно пересунути на  3-й або на 4-й дні. 

В умовах діючого виробництва, коли може статися, що робота 7,8 з технічних або інших умов, може не закінчитися за три дні й графік виконання всього процесу буде зірваний, доцільно пересу­нути цю роботу лише на три дні, залишивши один день резерву.

У нашому прикладі це робити необовיязково, тому пересуваємо її на чотири   дні (показуємо хвилястою лінією).

Після цього треба змінити число виконавців. У 7-й, 8-й, 9-й та 10-й день їх стає на 6 менше, а у 12-й, 13-й, 14-й – на 6 більше. Другий рядок під горизонтальною віссю  це ілюструє.

Переходимо до подальшої роботи 6,8; вона критична, тому не
пересувається.   

Далі розглядаємо 5,8. Вона має резерв чотири дні Р_п = 14 -7-3 = 4, тому може бути теоретично перенесена до останнього дня. Будуємо для неї табличку на один день:

 

 

 

 

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
4	14 - 6 = 8	-4	-4
10	14 - 6 = 8	2	-2
10	14 - 6 = 8	2	0
10	4	6	6

  Аналіз четвертого стовпця показує, що цю роботу доцільно пересунути на один день. Змінення ресурсів показано на третьому рядку лінійної   діаграми. У 9-й та 10-й дні чисельність ресурсів не змінюється, тому що розміщення роботи в ці дні не змінилося.

Переходимо до фіктивної роботи 5,7. Табличку для неї складати не потрібно, але можна визначити за діаграмою, що в разі необхід­ності вона може бути перенесена до початку роботи, яка за сітьо­вим графіком слідує за нею (тобто до початку роботи 7,8).

Переходимо до роботи 4,8 і складаємо для неї табличку.

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
10	8-4 = 4	6	6
10	14 - 4 =10	0	6
10	14 - 4 = 10	0	6
10	10	0	6

не пересуваємо.

У четвертому стовпці стоять усі додатні цифри, тому робота 4,8 не пересувається.

Робота 4,6 критична, тому розглядаємо 3,8. Вона теж може бути перенесена до останнього дня. Складаємо для неї табличку.

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
8	19 - 6 = 13	-5	-5
14	28 - 6 = 22	-8	-13
14	25 - 6 = 19	-5	-18
10	16 - 6 = 10	0	-18
10	8	2	-16
10 10	14 14	-4 -4	-20 -24

на 7днів.

Пересуваємо роботу на 7 днів, та коректуємо розподіл виконавців.  

Розглядаємо роботу 3,5. Вона може бути пересунена до тих робіт, які слідують  за нею – 5,7 та 5,8. Фіктивна робота 5,7 виконується раніше, ніж 5,8 і, як було зазначено, може бути за необ­хідності пересунена. Зробимо це, суміщаючи  її з початком  роботи  5,8. Після цього визначаємо, що роботу 3,5 теоретично можливо пересунути  до початку робіт 5,7 та 5,8. Складаємо для неї табличку.

 

 

  

 

 

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
19	13 – 3 = 10	9	9
10	22 – 3 = 19	-9	0
8	19	-11	-11

на 3 дні. Пересуваємо її на три дні.

Робота 2,7 може пересуватися до роботи, яка слідує за нею 7,8. Визначаємо це крапкою та складаємо табличку, яка показує, що цю роботу пересувати недоцільно.

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
13	19 - 9 = 10	3	3
11	19 - 9 = 10	1	4
14	13	1	5
14	11	3	8
16	14	2	10

Робота не пересувається.

Розглядаємо роботу 2,5 і визначаємо, що вона може бути пересунена до початку роботи 5,7 та 5,8. Складаємо табличку.

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
11	19 - 6 = 13	-2	-2

Робота пересувається на один день.

Далі слідуєкритична робота 2,4, тому переходимо до розгляду роботи 1,6, яка може пересуватися до початку роботи 6,8. 

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
13	15 - 5 = 10	3	3
19	15 - 5 = 10	9	12
13	13 - 5 = 8	5	17
17	10 - 5 =5	12	29
14	13	1	30
14 16	19 13	-5 3	25 28

 Робота не пересувається.

Роботу 1,3 можливо пересунути тільки до початку робіт, що ідуть за нею: 3,5 та 3,8. Оскільки робота 3,5 починається раніше, ніж робота 3,8, то пересунення 1,3 обмежуємо початком роботи 3,5.

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
10 13 19	15 -3 = 12 15 - 3 = 12 13 - 3 = 10	-2 1 9	-2 -1 8

Пересуваємо роботу на один день.

Робота 1,4 теоретично може бути пересунена до початку 4,6 та 4,8.

 

Р l+t	Рm+t –rij	D	åD
13	12 -2 = 10	3	3
13 13	15 - 2 = 13 13	0 0	3 3
19 13	13 13	6 0	9 9

Робота не пересувається. 

На цьому перша ітерація закінчується. За необхідності можна  її повторити.

Аналізуючи розподілення виконавців після проведеної оптимізації, спробуємо його поліпшити за допомогою стиснення роботи 1,4, яка має 2*2 = 4 людино-годин. Цю роботу  можна виконати за один день чотирма виконавцями, за цього в перший день чисельність збільшується з 12 до 14чол., а в другий день зменшується з 15до 13.

Перевіримо середню чисельність виконавців до й після оптимізації.

До оптимізації вона становить:

R_ср1 = (15+15+13+19+28+25+16+30+20+80 +4+4+4+4+4)/14=14,78 чол.

Після оптимізації:

R_ср2 = (14+13+13+13+13+19+13+17+14+14+16+16+16+16)/14=14,78 чол.

Рівність R_ср1 та R_ср2 підтверджує, що оптимізація зроблена правильно, але відхилення розподілу виконавців від середнього після оптимізації значно зменшаться, що показано на рис. 7.5.

Так, до оптимізації максимум виконавців становив 28 чол., а мінімум 4; після оптимізації відповідно 9 та 13 чол. Після оптимізації потрібно скоригувати первісний сітьовий графік. Для цього треба виявити очікування та нанести їх на сітьовий графік.

Очікування виявляються тільки для тих робіт, які були пересунені, й визначаються як проміжок часу між початком пересунутої роботи та кінцем роботи, яка виконується перед нею. Очікування починають виявляти з початку лінійної діаграми, поступово пересуваючись зліва направо.

Наприклад, для роботи 1,6 очікування становить один день, тому що відносно початку лінійної діаграми вона була пересунена на один день.

Для роботи 3,5 – два дні, тому що проміжок часу між початком 3,5 і кінцем роботи, яка слідує перед нею, 1,3, становить два дні.

Для роботи 5,8, незважаючи на те, що вона пересувалась, очі­кування не буде, тому що попередня робота 3,5 закінчується у той самий момент, коли починається 5,8.

Після цього треба перерахувати первинний сітьовий графік.

Для цього будують новий графік (рис.4.4), на який заносять очікування, та зміни у параметрах робіт. Наприклад, робота 1,4, яка була стиснута, має параметри 1/4, а не 2/2, як у первинному графіку.

Графік перераховують за формулами (3.1) та (3.2), але в разі визначення tpi, очікування додається, а  tni – очікування віднімається.

Наприклад: t_pn3 =0+3+1= 4;  t_nn7 =14+3-3=8.

При переобчисленні графіка, зміни можуть статися у параметрах тих подій, які не лежать на критичному шляху. Після переобчислення графіка можуть зיявитися критичні роботи.

У нашому  прикладі це будуть 1,3; 2,5; 3,5; 3,8; 5,7; 7,8.       .

 

 

Рис 4.4 – Сітьовий графік після оптимізації

Далі вносимо корективи у таблицю параметрів для робіт, у яких змінилися параметри подій або зיявилося очікування:

                                       t_p.пij = t_pi + t_очij;                                                           (4.1)

                                    t_p.зij = t_пij + t_очij + t_ij;                                                    (4.2)

                                  Р_пij = t_пj - t_pi - t_очij - t_ij;                                                   (4.3)

                                  Р_вij = t_рj - t_pi - t_очij - t_ij;                                                   (4.4)

                                  Р_нij = t_рj - t_пi - t_очij - t_ij;                                                   (4.5)

Наприклад, для роботи  3,5:

t_p.п = 4 + 2 =  6;

t_p.з = 4 +2 +2 = 8;

Р_п = 8 - 4- 2 - 2 = 0

Р_в = 8 - 4- 2 - 2 = 0

Р_н = 8 - 4- 2 - 2 = 0

Скориговані цифри заносять у табл. 4.2 у дужках.

 

 

 

 

5. ВИБІР ВАРІАНТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Приблизні  технологічні процеси, які виконуються на підприємствах залізничного транспорту, приведені в додатку Б. Дані з табл. 5.1 приймаються як варіант для побудови сітьового графіка технологічного процесу обраного підприємством.

                    Таблиця 5.1

Передування робіт сітьового графіка

Варіант

Найменування робіт

A

B

C

D

E

F

K

L

M

N

P

Q

S

T

V

W

1

-

-

-

C

B

A

A

F

B

ED

DE

KL

P

MN

PT

S

2

-

-

-

-

AB

B

B

AB

E

E

E

FL

CK

NP

DS

-

3

-

-

-

A

A

B

F

C

C

E

KQL

E

MN

KQL

MDT

-

4

-

-

-

A

-

DE

DE

B

C

F

M

KL

-

S

NQ

-

5

-

-

-

-

A

C

BF

C

E

BF

K

N

DL

DL

M

PSQ

6

-

-

-

AB

B

B

B

CK

CF

CK

L

L

DME

PS

L

-

7

-

-

-

AB

B

C

C

D

K

D

K

K

FM NE

Q

LPS

-

8

-

-

-

A

C

C

BC

D

F

AKM

F

F

Q

LPN

Q

-

9

-

-

-

A

A

A

B

BC

BC

D

FKL

D

Q

ESN   PM

Q

-

10

-

-

-

C

B

A

A

F

B

F

DE

KL

P

MN

QST

-

11

-

-

-

-

A

B

B

A

E

L

E

CK

NP

DS

E

-

12

-

-

-

-

A

A

BDF

BDF

D

EL

EL

KP

N

KP

MT

-

13

-

-

-

-

A

D

DE

DE

BF

K

F

L

F

S

P

-

14

-

-

-

-

A

C

E

FBK

BFK

C

L

M

DN

DN

K

PSQ

15

-

-

-

A

B

C

C

C

D

LFE

K

M

M

LPNQ

M

-

16

-

A

A

A

A

B

B

CK

CK

D

D

E

FL

N

P

-

17

-

-

-

A

A

E

C

C

D

D

D

FKP

L

NSQ

M

-

18

-

-

-

-

A

BE

C

D

D

CF

KL

M

KQL

KQL

NPS

NPS

19

-

-

-

A

A

C

BEF

BEF

C

BEFM

D

L

L

NS

KP

QVT

20

-

-

-

A

A

BA

C

C

D

D

EFM

EMF

EFM

LN

K

QT

21

-

-

-

-

B

D

BFC

BFC

D

EA

AE

KN

LM

LM

T

-

22

-

-

-

A

C

BE

C

C

BE

DF

DF

KNM

L

KPMN

L

-

23

-

-

-

C

C

C

A

A

ABD

L

L

EPM

EPM

S

S

FV

24

-

-

-

-

B

A

EF

C

D

C

A

F

MN

KL

PQ

S

25

-

-

A

A

B

B

AC

B

AC

D

EM

FKL

LM

NP

QS

T

26

-

-

-

-

AB

A

CD

C

BD

EF

MKL

M

N

Q

S

PQ

27

-

-

-

A

A

B

BC

C

C

D

E

F

KL

M

NP

QST

28

-

-

-

-

AB

AB

B

BC

BC

E

F

K

L

M

NQ

-

За даними таблиці 5.2 розрахувати сітьовий гра­фік, виконати таблицю параметрів робіт і прооптимізувати графік за одним ресурсом. За результатами оптимізації внести в графік організаційні очікування, перерахувати сітьовий графік, скоригувати таблицю параметрів робіт, нанести плановий фронт робіт для даного часу (t)  та визначити зворотний час для фронту робіт (по варіантам).

 

Таблиця 5.2

Параметри робіт (тривалість, кількість працюючих)

Варіант

Найменування робіт

A

B

C

D

E

F

K

L

M

N

P

Q

S

T

V

W

1

2/3

4/3

1/5

3/3

2/3

3/2

7/4

2/2

1/1

5/2

2/2

1/3

2/4

3/2

2/3

2/4

2

3/2

2/4

4/3

7/5

4/2

1/3

3/2

5/3

3/2

2/4

1/2

4/4

3/2

2/2

1/3

-

3

4/3

3/2

2/4

5/3

2/2

1/3

2/3

6/3

1/2

4/3

5/4

1/2

3/3

3/2

1/3

-

4

3/2

2/3

5/4

2/2

4/3

1/2

2/3

4/5

3/2

2/2

3/4

2/3

1/2

2/2

3/4

-

5

5/3

2/4

3/2

7/6

1/2

2/3

3/2

1/1

2/3

3/4

1/2

4/2

2/3

1/2

3/2

2/4

6

3/4

5/3

6/2

2/3

2/4

1/5

4/3

3/6

3/4

5/2

2/2

3/4

4/3

2/4

1/2

-

7

2/5

4/3

3/2

1/4

3/2

5/4

4/3

2/2

1/4

4/2

3/4

2/3

4/5

1/2

3/3

-

8

1/3

3/2

4/3

4/5

1/2

2/3

3/3

4/2

1/3

6/4

2/2

3/3

1/2

2/4

3/2

-

9

2/4

4/3

3/2

3/4

2/2

1/3

1/2

2/4

3/3

4/3

5/4

1/2

2/3

3/4

1/2

-

10

2/3

4/2

1/4

3/2

2/3

3/4

7/3

2/2

1/3

5/4

2/3

2/4

1/2

3/5

2/3

-

11

3/2

2/4

4/3

7/5

4/2

1/3

3/2

6/3

3/2

4/4

1/2

3/2

2/2

1/2

2/3

-

12

4/3

3/4

2/2

5/3

2/2

1/2

2/3

6/4

1/2

4/3

1/1

5/4

1/2

2/3

1/3

-

13

3/2

4/3

2/3

5/4

2/2

3/2

1/2

2/3

4/4

2/2

3/2

2/3

1/1

2/2

3/4

-

14

5/3

2/3

3/4

7/5

1/2

2/2

2/3

3/2

3/4

1/1

2/4

2/2

3/5

1/2

3/2

3/3

15

5/3

2/3

3/4

7/5

1/2

2/2

2/3

3/2

3/4

1/1

2/4

2/2

3/5

1/2

3/2

-

16

3/4

4/2

3/3

4/5

3/4

5/4

1/2

5/4

2/2

2/3

3/4

1/2

2/2

3/4

1/3

-

17

2/4

3/2

7/3

2/5

5/3

2/4

1/2

6/3

1/2

3/4

1/3

2/5

4/2

2/3

3/4

-

18

1/3

2/4

4/5

3/2

2/3

5/4

3/2

4/4

1/2

2/3

3/4

4/5

3/4

1/3

2/2

4/3

19

2/4

4/3

1/2

5/4

1/3

3/5

2/2

4/3

3/2

1/4

4/2

2/3

3/4

2/5

4/3

2/2

20

4/5

2/3

3/2

1/3

2/2

3/4

4/3

2/4

3/5

4/2

1/3

2/4

1/5

2/3

1/2

4/6

21

3/4

1/2

2/3

1/3

4/5

3/2

2/4

1/3

3/2

5/3

3/4

2/2

1/5

4/3

2/4

-

22

3/2

5/4

1/3

2/4

1/2

2/3

1/4

3/2

2/3

4/2

1/3

3/5

4/4

1/3

2/4

-

23

1/4

3/2

4/3

2/2

1/3

2/4

3/2

1/5

4/3

3/2

1/4

4/2

1/5

3/3

2/4

4/2

24

3/2

1/4

2/3

4/2

3/4

2/5

7/4

1/3

2/4

1/2

3/4

1/3

4/2

2/5

4/2

6/2

25

2/3

3/4

5/1

3/3

3/2

2/3

4/7

2/2

1/1

2/5

2/2

3/1

4/2

2/3

3/2

4/2

26

2/3

4/2

4/2

6/1

3/2

4/3

3/1

4/3

5/2

2/1

1/3

4/3

3/4

2/2

5/3

2/4

27

2/3

3/1

4/2

5/2

3/2

2/2

3/3

4/1

2/4

3/1

3/2

2/3

4/2

2/3

2/1

3/2

28

3/1

2/4

3/3

5/1

4/2

3/2

2/4

1/3

2/5

3/6

2/4

3/2

2/4

3/1

1/2

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А

 

Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи

 

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ І ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ

ТРАНСПОРТУ

 

 

 

Кафедра "Менеджмент організацій транспорту"

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: “Операційний менеджмент”

 

 

 

 

 

Виконав: студент 4 курсу-МО  заочного відділення шифр-2003-МО-322 Приходько В.В.     Перевірив:   Старший викладач Харчук  О.Г.

 

 

 

 

Київ 2006

 

Додаток Б

 

1. Перелік робіт  процесу для побудови сітьової моделі по розточенню  ступиці суцільнокатанного колеса на верстаті 1А501

№ п/п	Номер роботи	Номер поперед­ньої роботи
1	Підготувати 2 суцільнокатанних колеса з різницею в діаметрі 1 мм мах і з різницею в товщині  диска не більше 5 мм і записати результати замірів центрів крейдою на центрах;	-
2	Встановити суцільнокатанне колесо на планшайбу верстата і провести центровку і кріплення колеса в кулачках (автоматично);	1
3	Виставити різці по шаблону та проточити ступеці одночасно прохідним, чистовим і радіусними різцями;	2
4	Розкріпити (автоматично) колесо, зняти його і укласти в накотитель;	2
5	Провести замір R-5, довжину ступеці і товщину ступеці;	2
6	Підготувати суцільнокатанне колесо під запресовку;	2,3
7	Спланувати внутрішній торець ступиці і виключити подачу електроенергії на верстак; відвести різця і підняти суппорт;	4
8	Провернути револьверну головку для роботи різцем № 3,підвести і встановити на глибину стружки різець № 3 та виключити подачу;	4
9	Розточити отвір ступиці грубо – I прохід (різець № 3 на глубину стружки); розточити отвір ступиці грубо – II прохід (різець № 3 до зовнішнього торця ступиці другою кромкою, що ріже,  і зняти фаску R- 2); відвести різець № 3 для роботи різцем №4.Підвести різець № 4 до внутрішнього торця і зняти фаску R-5.	3,6
10	Віддати  суцільнокатанне колесо майстру або в ОТК, убрати  робоче місце.	5,7,8,9

 

2. Перелік робіт процесу монтажу системи автоматичного регулювання та управління  переїздів

№ п/п	Номер роботи	Номер поперед­ньої роботи
1	Ознайомлення  з технічною  документацією	-
2	Доставка засобів контролю та автоматизації,  комплектація приладів	1
3	Монтаж датчиків на обיєкті,  прокладання захисних труб	1
4	Прокладання  кабелю, підключення кабелю	1,3
5	Вибір площадки для спорудження щита, монтаж  щита	1
6	Монтаж регуляторів на щиті, монтаж вторинних приладів, монтаж  за датчиків	2,3,4
7	Підключення щита, монтаж виконуючих механізмів	5
8	Підключення приладів та виконуючих механізмів	2,4,5,6,7
9	Настроювання приладів, дослідна експлуатація  системи	8

 

 

 

 

 

3. Перелік робіт процесу розробки програмного продукту (ПП)

(системи  бронювання квитків)

№ п/п	Номер роботи	Номер попередньої роботи
1	Розробка та затвердження технічного завдання	-
2	Складання плану розробки ПП	1
3	Розробка зовнішніх специфікацій	1
4	Проектування (розробка алгоритму)	3
5	Розробка плану випробувань	1
6	Розробка навчального курсу для користу­вачів	2,3
7	Навчання користувачів	4
8	Програмування	20
9	Розробка контрольних прикладів	4,5
10	Налагодження	8
11	Компонування програмних модулів	10
12	Комплексне випробування	9,11
13	Аналіз дефектів та дороблення ПП	12
14	Випробування доробленого ПП	13
15	Аналіз результатів випробування	14
16	Перша редакція документації	12
17	Остаточна редакція документації	12,16
18	Оформлення документації	17
19	Демонстрація ПП в дії	15
20	Розробка і розсилання рекламних матеріалів	3
21	Здача ПП замовнику	20

 

 

 

4. Перелік робіт процесу маневрового локомотива

по розформуванню місцевих передач

№ п/п	Номер роботи	Номер поперед­ньої роботи
1	Підготовка сортувального парку до заїзду маневрового  локомотива	-
2	Заїзд маневрового  локомотива в сортувальний парк	1
3	Зчеплення вагонів на колії сортувального парка	1
4	Витягування вагонів з сортувального парку	2
5	Осаджування вагонів в парк Ліски	2,3
6	Розпуск состава місцевої передачі з гірки	3,4
7	Осаджування вагонів після розпуску	6
8	Здача вагонів в комерційному відношенні прийомоздавальнику	3,7
9	Оформлення натурного листка, в якому  вказується № вагону, рід  рухомого складу, наявність пломб	2,4,6,7,8

 

 

 

 

 

5. Перелік робіт процесупо прибиранню снігу машини СМ – 2 при цілодобовій роботі з непарного сортувального парку.

№ п/п	Найменування операцій	Час в хв.
1	Приведення машини в робоче положення	-
2	Завантаження снігу	-
3	Приведення машини в транспортне положення	-
4	Проходження по сортувальній колії	1
5	Запит маршруту	1
6	Ворожість при пропуску	1,2,3
7	Приготування маршруту	1,2,3
8	Сприйняття сигналу	7
9	Слідування НПВ	8
10	Ворожість по пропуску на ДВРЗ	9
11	Приготування маршруту	10
12	Сприйняття сигналу	11
13	Час проходу на в.о. ДВРЗ	12
14	Слідування по колії ДВРЗ	13
15	Приведення машини в робоче положення	14
16	Вивантаження снігу	15
17	Приведення машини в транспортне положення	16
18	Слідування по колії ДВРЗ	17
19	Запит маршрута від сигнала М 305	11,17
20	Ворожість на пропуск	18
21	Приготування маршруту	19
22	Сприйняття сигнала	20
23	Проход в НПВ за сигнал М 321	21
24	Ворожість маршруту	22,23
25	Приготування маршруту	24
26	Сприйняття сигналу	25
27	Слідування в сортувальний парк	26

 

6. Перелік робіт процесу технічного обслуговування транзитного поїзда із зміною локомотива в приймально – відправочному парку

№ п/п	Номер роботи	Номер поперед­ньої роботи
1	Одержання інформа­ції та повідомлення працівників операто­ром ПТО про номер, час прибуття, та колії приймання поїзд	-
2	Вихід до колії прий­мання (по службових проходах)	1
3	Контроль технічного стану “з ходу”, зчеплення локомотива	1
4	Огородження соста­ва, технічне обслуго­вування состава	1
5	Кон­троль технічного стану і випробування гальм	3
6	Зняття огородження, причеплення локомотива,  випробуван­ня гальм	2,3
7	Технічне обслугову­вання і випробування гальм при зміні бри­гад без відчеплення локомотива, зняття огородження	5
8	Контроль технічного стану поїзда при від­правленні із станції	2,4,6
9	Віддати  суцільнокатанне колесо майстру або в ОТК	5,8
10	Убрати  робоче  місце	3,5,7,9

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бабанский А.В.Система непрерывного улучшения продуктов и процессов.-М.: Экоперспектива, 1999. - 237 с.
2. Басовский А.Е., Протасьев В.В.Управление качеством: Учебник - М.:Инфра-М,2000-212с.
3. Веснин В.Р. Основи менеджмента: Учебник.— М.: Триада ЛТД, 1996.—384с.
4. Вентцель Е.С. Теория вероятностей. – М.: Наука, 1964. – 364 с.
5. Воробьев Л.А. Основи управлення производством.— Минск: НПЖ “Финанси, учет, аудит”, 1998.— 195 с.
6. Гончаров В.В.Менеджмент в рамках основных фаз управленческого цикла - М.: МНИИПУ, 1998. - 96 с.
7. Гончаров В.В. Специфика   управлення  важнейшими ресурсами. -М.: МНИИПУ, 1998. - 176 с.
8. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципи и практика.-СПб.:Питер,2000-320 с.
9. Деордица Ю.С., Нефедоз Ю.М. Исследование операций в планировании и управлении . - К.: Вища шк., 1991. - 270 с.
10. 3авадський Й.С. Менеджмент. Том 1. - К.: УФИМБ, 1997. -543с.
11. Ильенкова С.Д. Управление качеством: Учебник для вузов. -М.:ЮНИТИ,2000.-199с.
12. Иозайтис B.C., Львов Ю.А. Экономико-математическое моделирование производственных систем. - К.: Вища шк., 1991. -192с.
13. Козловский В.А.,  Маркина Т.В., Макаров   В.М. Производственный и операционный менеджмент: Практикум. - СПб.: “Специальная литература”, 1998. – 365с
14. Колесников С. Управление  ресурсами  предприятия. // Логистика, 1999. - № 2. - с.34-40.
15. Котляров С.А. Управление затратами: Учеб. пособие. - СПб.:Питер, 2001.-160 с.
16. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. - М.: ПРИОР, 1998. - 384 с.
17. Менеджмент организации: Учеб. пособие / Под ред. З.П. Румянцева, Н.А. Саломатин. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 432 с.
18. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. -М.: Дело, 1992.-567 с.
19. Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Как побеждать на рынке. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 204 с.
20. Огвоздин В.Ю. Управление качеством. Основы теории и практики: Учебное пособие. -М.: ДИС, 1999. - 160 с.
21. Основные положения по разработке и применению систем сетевого планирования и управления. Изд, 3-е. - М.: Экономика, 1974. – 272 с.
22. Производственный менеджмент. Под ред. С.Д.Ильенковой. – М.: ЮНИТИ, 2001- 407с.
23. Прыкин Б.В., Прыкина Л.В., Эриашвили Н.Д., Усман З.А. Общий курс менеджмента в таблицах и графиках: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1998.- 123 с.
24. Радионов А.Р., Радионов Р.А. Управление производственными запасами. // Менеджмент в России и за рубежом, 1999.-№1.-с.49-54.
25. Разумов И.М., Белоаа І.Д., Ипатов М.И., Проскуряков А..В. Сетевые графики в планировании. – М.: Высш. шк., 1967. – 165 с.
26. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование: Организация системы. - М.: Радиосвязь, 1991. - 223 с.
27. Шевченко Т.Е., Шевелев В.Э., Минкин А.Ю. Совершенствование методов сетевого планирования и управления при организации ремонтов енергетического оборудования //Энергетика и электрификация,  №2, 1992. –    С. 22-24.