міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

 

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

 

Кафедра інформатики та інформаційних технологій в діяльності ОВС

 

 

 

 

лекція №1

 

з дисципліни

Інформаційне забезпечення юридичної діяльності

 

Тема № 1. Основні поняття, принципи роботи ТА використання комп'ютерних МЕРЕЖ

 

 

(2 години)

 

 

 

Для студентів заочної форми навчання юридичного факультету

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2015

 

Лекцію підготував доцент кафедри інформатики та інформаційних технологій в діяльності ОВС Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Косиченко О.О.

 

 

 

 

 

Рецензенти:

професор, кандидат технічних наук Алексєєв М.О.
(завідувач кафедри програмного забезпечення комп’ютерних систем Національного гірничого університету)

 

доцент, кандидат технічних наук Семенець С.М. (доцент кафедри прикладної математики Придніпровської державної академії будівництва та архітектури)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція обговорена та схвалена на засіданні навчально-наукового комплексу кафедри інформатики та інформаційних технологій в діяльності ОВС від 12.06.2015, протокол № 20

 

 

 

 

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

1. Роль комп’ютерних систем і мереж у юридичної практиці .
2. Поняття комп'ютерної мережі
3. Переваги комп'ютерних мереж над окремими комп'ютерами.
4. Програмні додатки, яки використовуються у комп’ютерних мережах.
5. Операційні системи користувача. Процес обміну даними.
6. Мережні операційні системи.

Висновок

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

1. Вишня В.Б., Косиченко О.О. Практикум з основ інформатики: для студентів, курсантів та слухачів усіх форм навчання. – Д.: Юридична академія МВС, 2005. – 140 с.
2. Вишня В.Б., Косиченко О.О., Трусов В.О. Інформаційне забезпечення юридичної діяльності: Навчальний посібник для студентів. – У 2-х ч. – Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2006. – Ч.1. – 164 с.
3. Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. –  307 c.
4. Информатика для юристов и экономистов. / Симонович С.В. и др. – Спб: Издательство «Питер», 2001 – 620 с.: ил.: с. 213-215.
5. Інформатика: Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології. Підручник. / За ред. О.І. Пушкаря.-К.: Вид. центр "Академія", 2002 - 704 с. : с. 595-602.
6. Дибкова Л.М. Інформатика та комп'ютерна техніка/ Посібник. – Кіїв:  Видавничий центр "Академія", 2002. -  318 с.: с. 265-271.
7.  Попов В. Практикум по Интернет-технологиям: учебный курс.  – МПб.: Питер, 2002. – 480 с.: с. 17-24.

Мета лекції:

Дати студентам основні поняття комп’ютерних мереж та їх використання у юридичній діяльності.

Вступ

Дисципліна тісним образом пов'язана з дисципліною "Основи інформатики й обчислювальної техніки", яка вивчається на першому курсі. Також існує тісний зв'язок з такими дисциплінами як "Криміналістика", "Правова статистика", "Інформаційне право", "Основи інформаційної безпеки", " Інформаційно-бібліографічний пошук", "Сучасні інформаційні технології та їх використання в правозастосовній діяльності", "Криміналістичні засоби та методи розкриття й розслідування злочинів".

Навчальна мета вивчення дисципліни  полягає в тому, щоб дати студентам знання, уміння та навички користування комп'ютерною технікою, специфічним програмним забезпеченням, що дає змогу вирішувати ті чи інші завдання в професійній діяльності. Розвиваюча мета вивчення дисципліни полягає в отриманні спеціальних знань та практичних навичок у використанні сучасних інформаційних технологій у професійній діяльності. Виховна мета вивчення дисципліни полягає в вихованні у  слухачів акуратного та сумлінного відношення до інформаційної діяльності у правової сфері (це і підготовка документів, і пошук необхідної інформації у базах даних, те і захист персональних даних та інші питання).

Дисципліна вивчається студентами денної форми навчання на протязі усього навчального (третього) року навчання. Лекції - (9 лекцій – 18 годин), практичні заняття проводяться кожний тиждень (18 практичних занять – 36 годин). Кожна тема дисципліни має практичні індивідуальні та самостійні завдання. На протязі навчального року велика увага надається не тільки вивченню основного матеріалу тем на практичних заняттях, а також прояву творчої активності студентів під час виконання індивідуальних  та самостійних завдань. Під час модульних контролів студенти виконують в основному практичні завдання. Під час  модульних контролів також використовується комп'ютерне тестування.

Поточний контроль, відповідно до наказу Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161, здійснюється під час проведення практичних занять і  включає в собі наступні заходи: отримання допуску до практичної роботи на персональному комп’ютері шляхом перевірки теоретичних знань з теми, що вивчається; контроль послідовності виконання практичних вправ на комп’ютері та захист виконаної практичної роботи; усні опитування, письмові відповіді; відпрацювання академічних заборгованостей тощо.

Модульний контроль включає до себе перевірку засвоєння матеріалу вибіркових тем курсу згідно з тематичним планом шляхом проведення модульних контрольних робіт та комп’ютерного тестування.

Підсумковий контроль, відповідно до наказу Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161, проводиться з метою оцінки результатів навчання та здійснюється у формі проведення семестрового заліку та іспиту в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: на понятійному рівні – основні тенденції розвитку інформаційних та комп’ютерних технологій, складові частини інформатики та комп’ютерної техніки, місце та роль застосування комп’ютерних технологій у практичній діяльності; на   фундаментальному   рівні   –   нормативно-правову   базу   використання комп’ютерних та телекомунікаційних  технологій у правничій діяльності, види програмного забезпечення та їх призначення, види баз даних, що застосовуються в практичній    діяльності, будову та функціонування електронно-обчислювальних машин; на практично-творчому рівні – вимоги, які ставляться юриста - керівника, можливості використання         інформаційних та комп’ютерних технологій  у  повсякденній  діяльності,  опрацювання  інформації  за  допомогою спеціальних  комп’ютерних програм, способи її отримання, накопичення, пошуку та застосування для вирішення конкретних завдань.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен вміти: на репродуктивному рівні: реалізувати вимоги держави та сьогодення щодо формування у працівників юридично-правового напрямку високої професійної майстерності шляхом отримання теоретичних знань та практичних навичок; на алгоритмічному рівні: дотримуватись логічної послідовності у професійній діяльності; на евристичному рівні: формувати власну точку зору щодо прийняття конкретних рішень; на творчому рівні: використовувати свої теоретичні знання та практичні навики для підвищення ефективності професійної діяльності.

         Заохочувальні    аспекти,    які   можуть    вплинути    на   якість результатів вивчення навчальної дисципліни та дозволити отримати додаткові бали: творче відношення до виконання самостійних та індивідуальних завдань, участь в роботі Наукового гуртка кафедри з виконанням досліджень та доповідей.

 

 

 

 

I. Питання.

Роль комп’ютерних систем і мереж у юридичної практиці.

Уже сьогодні досягнення в області наукових розробок і проектуванні програмних засобів випереджають затребуваність  їхніми практиками.

Зараз на юридичних факультетах уведений курс «Правова інформатика», у рамках якого передбачене навчання студентів роботі на комп'ютері, але далеко не скрізь комп'ютерні технології включені у вивчення спеціальних юридичних дисциплін. Крім того, не володіє комп'ютерними технологіями й більшість викладачів, й вже практикуючих юристів, що сильно гальмує й самі процеси як попередній слідства, гак і судочинства, і проведення судової реформи. Тому ми вважаємо не зайвим приділити увагу роз'ясненню важливості комп'ютерних знань у юриспруденції.

По-перше, робота юриста в будь-якій посаді пов'язана зі створенням, обробкою й зберіганням маси текстових документів, якось: договори, позови, протоколи, висновки, рішення й усілякі додатки до них. Комп'ютер дозволяє не тільки виконати цю роботу, але в будь-який момент надрукований» документ на папері, зробити необхідні витяги, скопійований» документ на електронний носій, передати його абонентові на електронному носії або за допомогою електронної пошти.

По-друге, значна частина юридичних документів для ефективної роботи вимагає особливої форми подання. Мова йде про таблиці як основних структурах, призначених для хропіння інформації, і спеціальних програмах - Системах управління базами даних, які дозволяють створювати бази даних, виконувати необхідні користувачеві запити й видавати їх у зручній формі. До документів такого роду ставляться всілякі картотеки з описом справ, клієнтів, бібліографії, а також книги, pєеcтри та інші документи подібного роду.

По-третє, з переходом до нової економічної формації й побудовою правової держави юристів захлиснув потік нормативних актів, упоратися з яким без допомоги комп'ютера важко, і це викликав цілий напрямок у комп'ютерних технологіях - розробку довідково-правових комп'ютерних систем.

По-четверте, комп'ютер це не тільки робочий стіл юриста, але і його офіс, що не вимагає додаткових площ, спеціальних меблів для зберігання нормативних актів, архівів, ділових папок, бюлетенів, газет і журналів і значно прискорює спілкування з іншими організаціями й клієнтами без відрядних і транспортних видатків, тому що може бути й потужним засобом зв'язку.

У-п'ятих. комп'ютеризація дозволяє не тільки вирішувати завдання діловодства у всіх правоохоронних органах, але й здатна вплинути на якісну сторону слідчих процесів (імітація ситуацій,   експертиза) і прийняття важливих правових рішень.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

В умовах, коли немає проблем із придбанням комп'ютерів і програм, особливо помітний консерватизм юристів стосовно технічних нововведень, а найчастіше й нерозуміння того, що ховається за поняттями комп'ютерні системи, комп'ютерні зв'язки, комп'ютерні технології. Але в цій справі мало знати й розуміти, хоча й це важливо. Треба ще й уміти. Триєдність: знати, розуміти, уміти - зробить Вас кваліфікованим користувачем комп'ютерних систем, мереж і сучасним фахівцем.

 

II.               ПИТАННЯ.

Поняття комп'ютерної мережі.

 

На найбільш фундаментальному рівні, мережа - це набір з'єднаних між собою пристроїв, що надають можливість користувачам зберігати, обмінюватися й одержувати доступ до необхідної інформації.

Найбільш популярними пристроями, що з'єднуються в мережу, є мікрокомп'ютери, мини комп'ютери, мейнфрейми, термінали, принтери, факси, пейджери і різні пристрої для збереження даних. У найближчому майбутньому безліч інших типів пристроїв стануть мережними, включаючи інтерактивне телебачення, відеотелефони, системи навігації і контролю. Принципово, мережні пристрої скрізь будуть надавати можливість двостороннього доступу до маси ресурсів у глобальній комп'ютерній мережі.

Сьогодні у світі бізнесу комп'ютерна мережа - це більше чим набір з'єднаних між собою пристроїв. Для безлічі видів діяльності підприємств комп'ютерна мережа - це ресурс, що дозволяє співробітникам збирати, аналізувати, організовувати і поширювати інформацію, що є основою їхнього бізнесу і джерелом прибутковості всього підприємства. Зараз масово використовуються терміни інтрамережа (Intranet) і екстрамережа (Extranet) - мережі підприємств, що базуються на технологіях Інтернет. Використання такої термінології є індикатором важливості використання комп'ютерних мереж у бізнесі. Терміни інтрамережа, екстрамережа і Інтернет будуть більш детально описані нижче в цьому розділі. Зараз лише досить зрозуміти, що різні організації змушені розвертати свої інтрамережі в небезпечному темпі, обумовленому блискавичними змінами в стратегії роботи підприємства.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

 

Слідом за змінами бізнесу інтрамережа повинна адаптуватися під усе більш нові, складні й іноді суперечливі вимоги. Побудова інтрамереж дозволяє організаціям збирати, керувати й обмінюватися інформацією значно швидше, ніж це було раніш. Багато організацій будують інтрамережі просто для того, щоб залишатися конкурентоздатними. Організації, що баряться з побудовою мереж, будуть лише спостерігати свій програш у конкурентній боротьбі.

 

III.           ПИТАННЯ.

Переваги комп'ютерних мереж над окремими комп'ютерами.

 

а) Можливість віртуальної роботи з інформацією.

Найбільш значною перевагою комп'ютерної мережі є можливість віртуальної роботи з будь-якою інформацією. При цьому сама інформація може зберігатися в одній чи різних крапках мережі, а доступ до неї може здійснюватися з будь-якого робочого місця співробітника. Ви можете зберігати, чи одержувати модифікувати текстову інформацію, наприклад, чи листи контракти; аудиоінформацію, таку, як звукові листи; графічну інформацію, наприклад, факси, фотографії, медичні флюорограми, і навіть відеофільми.

Мережа також надає можливість комбінування потужності і можливостей спеціалізованого устаткування, дозволяючи співробітникам різних відділів не сходячи зі свого робочого місця спільно використовувати це устаткування, фізично розміщене в будь-якій крапці підприємства. Мережа також дозволяє людям більш швидко й ефективно обмінюватися інформацією без необхідності покидання свого робочого місця.

б) Переваги спільної роботи у мережі

Правильно спроектована мережа надає можливості ефективної спільної роботи (Collaboration) для всіх її користувачів. Наприклад, письменники, редактори, коректори, стилісти, дизайнери можуть разом працювати над створенням нових публікацій. З використанням комп'ютерної мережі вони можуть працювати з однієї і тією же електронною інформацією на своїх комп'ютерах без необхідності чи копіювання пересилання цієї інформації у виді файлів. Якщо застосовувані ними додатки інтегровані з мережею і використовують її можливості, то всі співробітники зможуть, не заважаючи один одному, відкривати, переглядати, друкувати і змінювати ті самі документи.

Застосовуючи додатка, розроблені з урахуванням використання всіх можливостей мережі і її сервісів, користувачі можуть разом з іншими співробітниками фірми легко і продуктивно працювати. Наприклад, користувачі можуть поєднувати свої зусилля в роботі над проектом, обговорюючи його деталі в режимі телеконференцій. При такому підході всі співробітники, що беруть участь у телеконференції зможуть бачити і редагувати матеріали цього проекту з одночасною можливістю обміну думками. Така спільна робота стає можливої завдяки тому, що всі учасники телеконференції зможуть спостерігати за всіма змінами в проекті під час їхнього виникнення. Більш того, користувачі можуть бути упевнені в тім, що ніхто випадково не видалить чужу інформацію в процесі роботи.

Спільна робота співробітників з використанням мережних технологій забезпечує можливість розміщення людей на будь-якій відстані друг від друга. Спільна робота в мережі надає можливість істотної економії вартості і часу використання дорогих ресурсів будь-якої організації - інтелекту її співробітників. Причому всі співробітники при цьому можуть спілкуватися одночасно, не сходячи зі своїх робочих місць, забезпечуючи максимальну віддачу при роботі. Мережа звільняє людей від необхідності піклуватися про безліч інформаційних файлів, знижуючи витрати часу на копіювання, перенос і обмін інформацією.

в) Свобода вибору

Мережне рішення, призначене для забезпечення обміну даними і використання різних ресурсів організації повинне бути відкритим - повинне підтримувати безліч різнорідних апаратних засобів, мережних протоколів. Тільки в цьому випадку можна гарантувати успішний подальший розвиток мережі організації. Такий підхід уводить новий вимір у способи виміру ефективності мережних рішень. Заставою ефективності роботи мережі є її орієнтація на застосування відкритих, кросс-платформених технологій. Тільки в цьому випадку можна забезпечити можливість використання інформаційних ресурсів компанії без твердих обмежень на устаткування робочих місць співробітників і застосовувані в роботі програмні засоби.

Часто одна комп'ютерна платформа є більш кращої в порівнянні з іншої з погляду ефективності рішення конкретних задач. У відкритих системах Ви можете комбінувати безліч різних робочих станцій і систем для використання переваг кожної з них. Наприклад, користувачі мережі Novell можуть використовувати персональні комп'ютери (ПК) під керуванням будь-яких версій Windows, DOS, комп'ютери фірми Apple з операційною системою (ОС) Macintosh, робочі станції під керуванням ОС UNIX, наприклад, станції Sun Microsystems з ОС Sun Solaris. І всі ці станції будуть успішно працювати в одній мережі. Співробітники Вашої організації можуть використовувати те комп'ютерне устаткування, що забезпечує максимальну ефективність рішення поставлених перед ними задач, при цьому вони без проблем зможуть обмінюватися інформацією з людьми, що використовують на своєму робочому місці інше устаткування.

г) Ефективне спільне використання ресурсів

Об'єднавши в мережу комп'ютери Вашої організації, Ви можете значно знизити накладні витрати зв'язані з використанням устаткування і периферійних пристроїв. Мережа також дозволить істотно зменшити час, затрачуваний на керування Вашим комп'ютерним устаткуванням.

Спільне використання ресурсів надає всієї організації ряд незаперечних переваг. Наприклад, при відсутності мережі організація змушена дублювати устаткування, установлюючи його різним співробітникам. При цьому купуються кілька принтерів, факсів, сканерів і т.д. У випадку існування мережі організація може знизити накладні витрати, купуючи меншу кількість устаткування і надаючи можливість його спільного використання всім співробітникам. У підсумку Ви заощаджуєте двічі. Перший раз на тім, що співробітники стануть значно менше часу витрачати на супровід устаткування. Друг раз Ви заощаджуєте на тім, що устаткування, що купується, може бути могутніше і продуктивніше - за ті ж гроші можна придбати більш могутній і високопродуктивний принтер, сканер і т.п., що приведе до збільшення продуктивності роботи всіх співробітників. Правильно спроектована мережа забезпечує обох переваг: зменшення витрат на використання устаткування і збільшення продуктивності роботи співробітників організації.

Простий приклад. Припустимо, що у Вас є деяка кількість не підключених друг до друга комп'ютерів. Люди, що використовують ці комп'ютери, не зможуть друкувати свої документи доти, поки Ви не купите принтер до кожного комп'ютера. Чи всі співробітники повинні будуть вручну переносити документи на ті комп'ютери, до яких підключені принтери. У цьому випадку Вам доведеться вибирати між вартістю принтерів, вартістю й ефективністю використання робочого часу співробітників.

Об'єднання всіх комп'ютерів у мережу надасть вам альтернативу. У мережі всі користувачі зможуть спільно використовувати один принтер. Вам уже не потрібно буде купувати принтер до кожного комп'ютера, а користувачі не будуть витрачати час на перенос документів з комп'ютера на комп'ютер. Замість покупки декількох щодо недорогих принтерів, Ви можете купити однією більш дорогою, але і набагато більш продуктивний принтер, що забезпечує швидку і якісну печатку при істотно менших витратах на супровід. Використання сучасних могутніх принтерів надасть користувачам і нові можливості, наприклад, кольорова печатка, друк крупно форматних документів і т.п.

Просто розмежовуючи доступ співробітникам на використання існуючих у мережі принтерів, Ви можете забезпечити 100% використання ресурсів Вашого устаткування з наданням тих можливостей по швидкості і якості печатки, що потрібні Вашим користувачам. Ви зможете гарантувати те, що устаткування окупає себе, - воно не простоює на столі кожного співробітника, а постійно працює, забезпечуючи повернення вкладених у нього засобів.

Мережа надає Вам можливість спільного використання будь-якого мережного устаткування й одержання тих же переваг, що й у випадку з засобами печатки. У мережі користувачі можуть спільно використовувати модеми, тверді диски своїх комп'ютерів, компакт-диски, пристрої архівації даних, поштові системи, факси-машини і будь-яке мережне програмне забезпечення. Коли Ви порівняєте вартість спільного використання цих ресурсів з вартістю покупки цього ж устаткування для кожного комп'ютера, Ви побачите - економія величезна.

Мережа дає можливість Вам заощаджувати гроші при використанні програмного забезпечення (ПЗ). Замість покупки окремих копій ПЗ для кожного комп'ютера, Ви можете купити одну копію, розмістивши її на сервері, а для використання на робочих станціях цього ПЗ купити лише необхідна кількість ліцензій. У великих організаціях така економія на ПЗ дуже істотна.

Нарешті, використання мережі дозволяє значно знизити накладні витрати на керування устаткуванням і програмним забезпеченням комп'ютерів Ваших користувачів. Адміністратор мережі має можливості, несхоже зі свого робочого місця, за мінімальний час провести діагностику виниклих на комп'ютері користувача проблем, забезпечити коректність використання ресурсів мережі шляхом розмежування прав доступу користувачів. Відновлення ПЗ на робочих станціях користувачів може також виконуватися прямо з робочого місця адміністратора, причому без перешкод для користувача. Для порівняння тільки уявіть собі, скільки часу може зайняти ручне відновлення ПЗ хоча б на 20 комп'ютерах, не включених у мережу. А скільки робітника часу втратять співробітники в процесі відновлення ПЗ?

д) Забезпечення безпеки інформації (Security)

Ще одна перевага використання комп'ютерних мереж - це можливість забезпечення безпечного доступу до ресурсів і файлів. Правильно спроектована мережа забезпечує могутню систему безпеки, що дає можливість здійснювати повний контроль над тим хто, коли і які дії має право робити з інформацією і ресурсами в мережі.

е) Постійна можливість одержання інформації з будь-якої крапки світу

Якщо Ви виберете відкриту мережну платформу, що надає повний набір засобів побудови мережі, включаючи надійну службу каталогу, - Ви зможете об'єднати в єдину керовану мережу будь-яке гетерогенне комп'ютерне устаткування, містах, регіонах, навіть у різних будівлях, і країнах. У результаті Ви одержите можливість доступу до потрібної інформації з будь-якого місця, з будь-якої крапки світу. При цьому вся ця інформація одночасно зможе бути доступної всім тим співробітникам, кому вона призначена.

Коли Ви побудували і використовуєте Інтранет (інформаційна система, що базується на технологіях Інтернет), Ваші співробітники можуть з легкістю створювати й обновляти інформацію роблячи її доступної негайно всім співробітникам компанії. З використанням засобів публікації Web і Web-сервера у Вашої Інтранет інформація стане доступної людям у будь-якій крапці організації незалежно від використовуваного устаткування й операційних систем на робочих станціях користувачів.

Маючи доступ до Вашої Інтранет, співробітники організації зможуть одержувати нову чи обновлену інформацію з будь-якої крапки світу буквально, через кілька секунд після публікації цієї інформації на Web-сервері. Інтернет уже зараз надає можливості недорогого засобу доступу до Вашої Інтранет з будь-якої крапки світу.

 

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Інтеграція, гнучкість спільного використання ресурсів, можливість безперебійного відновлення інформації, зменшення вартості володіння устаткуванням, гнучке використання обчислювальної потужності комп'ютерів, керування безпекою - усе це переваги комп'ютерних мереж. Правильно спроектована і встановлена мережа дозволить збільшити ефективність, продуктивність і прибутковість Вашої організації.

IV.           ПИТАННЯ.

Програмні додатки, яки використовуються у комп’ютерних мережах.

Додатки - це чи програми програмне забезпечення, що Ви використовуєте у своїй роботі. Наприклад, текстовий редактор - це додаток, що Ви використовуєте для створення і редагування документів, наприклад, листів, договорів, книг. З погляду мережі, додатки працюють на найвищому рівні. Додатки працюють як посередники між людиною і мережевими ресурсами, яки вите бажає використовувати.

Задачею додатків є забезпечення зручного інтерфейсу для роботи користувача з ресурсами комп'ютера і мережі. Як приклади найбільше часто використовуваних додатків, можна привести редактори текстів, бухгалтерські програми, електронні таблиці, бази даних, електронна пошта та інше. У Вашій організації може бути присутнім і деяка кількість спеціалізованих додатків, специфічних для Вашої організації. Наприклад, на промислових підприємствах можуть існувати додатки, що забезпечують керування виробничим процесом (верстатами, конвеєрами і т.п.).

Одним з найважливіших моментів зв'язаних з використанням додатків є ступінь інтеграції цих додатків з мережею. Не всі додатки розроблені з урахуванням можливого їхнього застосування в мережі. Для ефективної взаємодії з мережею і її інформаційними сервісами від додатка потрібно чітка взаємодія з усіма компонентами мережі. Рівень інтеграції додатка із сервісами мережі визначає ефективність його спільного використання всіма співробітниками організації, а також ступінь і зручність керування цим додатком у мережі.

 

Додатки не можуть працювати самі по собі - вони вимагають використання ресурсів і можливостей, наданих апаратними засобами комп'ютера. Наприклад, при роботі з додатком Вам може знадобитися зберегти створений документ на твердому диску того комп'ютера, на якому додаток запущений. Для роботи додатка потрібно й операційна система. Працюючи з додатком, Ви здійснюєте доступ до ресурсів комп'ютера і мережі, формуючи запити до операційної системи керуючій устаткуванням Вашого комп'ютера.

ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:

Один раз усвідомивши принципи роботи додатка в приведеному прикладі, ви без зможете зрозуміти важливість операційної системи, через яку додаток одержує доступ до ресурсів і сервісам мережі. Для організації комп'ютерних мереж необхідна наявність двох видів операційних систем. Перша - це операційна система користувача (Desktop Operation System), що працює на його комп'ютері. Наступний розділ ознайомить Вас із принципами роботи таких операційних систем що створюють необхідне оточення для роботи додатків користувача.

V.               ПИТАННЯ.

Операційні системи користувача

 Кожна робоча станція користувача в мережі повинна мати операційну систему керуючу взаємодією між додатка користувача і ресурсами комп'ютера. Зараз у світі існує безліч різних операційних систем користувача, включаючи Windows 2000, Windows NT, Windows XP/7/8, UNIX, PC-DOS, OS/2, MS-DOS і різні версії операційних систем сімейства Macintosh. При використанні кожної з цих ОС, додатка можуть здійснювати доступ до файлів на локальних дисках, зображувати інформацію на екрані монітора, виконувати печатка документів на локальних принтерах і т.п.

ОС користувача контролюють доступ додатків до ресурсів комп'ютера, таким як пам'ять, засобам збереження даних, таким як тверді і гнучкі диски і будь-який периферійний пристрої (принтерам, факсам, модемам і т.д.). ОС користувача також надає базові мережні засоби, надаючи можливість співробітникам організації обмінюватися інформацією між комп'ютерами. Два чи більш комп'ютери з однієї і тієї ж ОС і при наявності необхідного устаткування можуть бути об'єднані разом у найпростішу мережу, у якій користувачі зможуть обмінюватися інформацією. Такий обмін інформацією є найпростішим у комп'ютерних мережах. Виходячи з дуже обмежених можливостей такої найпростішої мережі, цей варіант усе рідше і рідше використовується в реальних умовах. Опис цього приклада в книзі використано лише для демонстрації базових принципів роботи комп'ютерів у мережі організації.

Спільне використання інформації навіть у найпростішій мережі є досить складним процесом. Розглянемо найпростіший приклад обміну даними між двома додатками, що працюють на різних комп'ютерах. Комп'ютер, що передає дані назвемо джерелом, а комп'ютер, що приймає дані назвемо приймачем. Інформація, формована додатком на комп'ютері-джерелі, повинна бути перетворена в електронний вид і потім передана операційній системі, що керує мережним устаткуванням здатним передати цю інформацію на комп'ютер-приймач. Апаратура приймаючого комп'ютера повинна декодувати отримані в електронному виді дані і перетворити засобами операційної системи до виду, що розуміється додатком на комп'ютері-приймачі. Весь цей процес передачі даних від моменту відправлення інформації від додатка-передавача до додатка-приймача являє собою цілую серію складних подій що відбуваються у спеціалізованому мережному устаткуванні. Процес перетворення інформації в електронний вид і переміщення з одного комп'ютера на іншій називається процесом обміну даними (Data Transmission) і розглядається в наступному розділі.

Процес обміну даними

         Незважаючи на те, що періодично ми використовуємо терміни дані й інформація як синоніми, насправді, це не зовсім те саме. Комп'ютерні дані - це серія електричних сигналів сформованих у визначену послідовність що представляє ту чи іншу інформацію (інформація в закодованому виді).

 

І навпаки, терміном інформація можна визначити розкодовані дані.

Іншими словами, інформація - це те, що використовується людьми в реальному світі.

 Наприклад, дані, що зберігаються у файлі в електронному виді на комп'ютері, можуть бути перетворені в інформацію, корисну користувачу (її можна зобразити у виді чи слів малюнків на екрані монітора і роздрукувати на принтері).

Перетворення даних (кодування і декодування інформації)

Для перетворення інформації в дані і назад комп'ютер застосовує схеми перетворення (кодування/декодування): уся що зберігається й оброблювана інформація представляється різними послідовностями електричних сигналів. Наприклад, кожна буква алфавіту представляється визначеною послідовністю електричних сигналів. В даний час у світі існує багато різних схем перетворення даних. Найбільше що часто зустрічається і використовувана схема це - Американський Стандарт Кодування для Обміну Інформацією (American Standard Code for Information Interchange, ASCII).

Для перетворення інформації в дані і пізніше для виконання перетворення даних назад в інформацію, люди використовують електронні пристрої, такі як комп'ютери, здатні обробляти електричні сигнали. Сигнали - це просто спосіб електричного чи електромагнітного представлення даних. Різноманітні компоненти комп'ютера дозволяють генерувати сигнали для виконання кодування і декодування даних.

ВИСНОВКИ З ПЯТОГО ПИТАННЯ:

Для забезпечення надійної передачі даних через мережу повинні існувати строгі правила, що описують методи відправлення й одержання даних. Наприклад, що робить комп'ютер, що передає дані для того, щоб повідомити всім іншим комп'ютерам зведення про те, що дані передаються саме цим комп'ютером?

Більш того, якщо послані в мережу дані змушені проходити через безліч різноманітних пристроїв те, як ці пристрої зрозуміють, що отримані ними дані потрібно відправити далі правильним шляхом так, щоб вони досягли комп’ютера?

На додаток до цих питань, що якщо передавальний і приймаючий комп'ютери використовують різні формати даних для кодування інформації? Як дані повинні перетворюватися з одного формату в іншій без чи втрати зміни корисної інформації?

Це тільки невеликий список питань, відповіді на який потрібно знайти, перед тим як дані можна буде передати з одного комп'ютера на іншій з використанням мережі.

 

VI.           ПИТАННЯ.

Мережні операційні системи

Обговоривши принципи передачі даних, модель OSI і використовуване при побудові мереж устаткування, розглянемо механізми обміну даними в тім виді, у якому вони реально існують у житті. Для того, щоб обмін даними в мережі проходив успішно, необхідно забезпечити координацію використання всіх індивідуальних функцій розглянутих раніше різних мережних компонентів і пристроїв. Такі задачі координації виконуються мережними операційними системами (ОС) (NOS - Network Operating System). Звичайно відома за назвою "серверна ОС", мережна ОС є "мозком" усієї мережі, виконуючи роль диригента і забезпечуючи правильну взаємодію всього програмного й апаратного забезпечення мережі.

Мережні ОС поділяються на двох категорій: однорангові (peer-to-peer) і клієнт/серверні (client-server). Однорангові мережі мають на увазі наявність однакових можливостей у всіх комп'ютерів що беруть участь у мережній взаємодії. Мережі, що базуються на технології клієнт/сервер використовують інший підхід - робочі станції користувачів одержують доступ до мережних ресурсів наданим серверами мережі. Переваги і недоліки кожного зі способів організації мереж ми обговоримо нижче.

Однорангові мережні ОС (peer-to-peer Network Operating Systems)

Однорангові мережі мають на увазі можливість використання будь-якого комп'ютера як клієнтську станцію, і сервера одночасно. В однорангових мережах мережні ОС установлюються на кожен комп'ютер. Таким чином, кожний з комп'ютерів одержує можливість надання своїх ресурсів і сервісів всім іншим комп'ютерам у мережі. Наприклад, кожен комп'ютер може надати доступ до файлів, розміщеним на його дисках і підключеним до нього принтерам.

Однорангові мережні ОС здатні надавати більшість усіх тих сервісів і ресурсів, що і клієнт/серверні мережні ОС. Вони також характеризуються простотою установки і відносною дешевиною.

Однак однорангові мережі надають меншу надійність і ефективність, чим повноцінні клієнт/серверні мережі. Більш того, продуктивність однорангових мереж значно знижується при збільшенні розмірів мережі і збільшенні кількості комп'ютерів, що беруть участь у мережних взаємодіях. Експлуатація і підтримка таких мереж часто є непростими задачами. Через відсутність можливостей централізованого керування адміністратори змушені керувати безліччю сервісів на кожній машині окремо, забезпечуючи коректність одночасного функціонування і користувальницьких додатків, і серверних компонентів. Така робота ускладнюється ще і тим, що користувачі, що працюють на кожнім з комп'ютерів, мають можливості самостійної зміни настроювань ОС, що найчастіше приводить до непрацездатності всього програмного забезпечення цієї машини.

Клієнт/серверні мережні ОС (client-server Network Operating Systems)

У мережах клієнт/сервер мережна ОС працює на комп'ютерах, називаних серверами. Ці комп'ютери надають свої ресурси клієнтським робочим станціям. Одним із прикладів широко розповсюджених мережних серверних ОС є Novell NetWare.

Мережна ОС, що працює на сервері (серверна ОС), відповідає за координацію всіх дій, зв'язаних з використанням усіх ресурсів і сервісів цього сервера.

Клієнтом у такій мережі є будь-як мережний пристрій, що формує запити до сервера для використання його ресурсів і сервісів. Наприклад, робочі станції користувачів є клієнтами, що використовують сервіси і ресурси серверів. Для забезпечення взаємодії клієнта і сервера на клієнті встановлюється і функціонує клієнтське програмне забезпечення, що підтримує загальний протокол взаємодії клієнта і сервера.

У мережах Novell NetWare користувачі "реєструються" у мережі зі своєї робочої станції. Для реєстрації користувач повідомляє серверу своє ім'я і пароль. Якщо повідомлені користувачем ім'я і пароль коректні, то сервер аутентификує користувача і надає доступ до всім тих ресурсам і сервісам, на які користувачу були дані права. Відповідно до призначеного користувачу правами, серверна ОС надає додаткам користувача необхідні для їхньої роботи ресурси і сервіси.

Серверна ОС керує безліччю апаратних ресурсів сервера, наприклад, дисками, оперативною пам'яттю, принтерами, модемами. Файлова система сервера теж являє приклад серверного ресурсу.

На додаток до усього перерахованого, серверна ОС надає безліч сервісів, включаючи координацію доступу і спільного використання файлів (з використанням механізмів блокування файлів і записів) і принтерів, керування пам'яттю сервера, забезпечення безпеки даних і надання можливостей мережної взаємодії.

Виконання всіх цих задач спеціально розробленої серверний ОС гарантує надійність і безпека будь-яких даних що зберігаються й обробляються на сервері.

ВИСНОВКИ З шостого ПИТАННЯ:

Існує ще величезна кількість інших функцій виконуваних серверними ОС. Правильний вибір серверної ОС забезпечує максимальну ефективність мережі підприємства. ОС WindowsServer є однієї з найбільше широко розповсюджених надійних серверних ОС, надаючи унікальні можливості мережної взаємодії не реалізовані в інших ОС.

 

висновки З Лекції:

У даній лекції ми розглянули основи побудови і використання комп'ютерних мереж взагалі. У наступних лекціях ми розглянемо локальні мережі і роботу в глобальній мережі Інтернет.

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

Для опанування матеріалу цієї лекції необхідно використати конспект лекції, літературні джерела та інформацію у мережі Інтернет. Для перевірки знань можна використати програму для комп’ютерного тестування.