ПЛАН пріоритетних дій Уряду на 2016 рік

ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 27 травня 2016 р. № 418-р

ПЛАН
пріоритетних дій Уряду на 2016 рік

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Мета

Україна перебуває у виняткових обставинах внаслідок глибокої політичної та економічної кризи, окупації Автономної Республіки Крим та проведення антитерористичної операції на Сході країни. Однак причина кризи глибша, ніж поточні політичні та економічні потрясіння чи агресія з боку Російської Федерації. До кризи призвело зволікання з проведенням необхідних реформ протягом 25 років незалежності. Серед східноєвропейських держав Україна є одним з найменш активних реформаторів — зміни, які відбулися з часів краху комуністичного табору, значно менші, ніж в сусідніх державах — членах ЄС. Наслідки такого зволікання стали катастрофічними для громадян України. На початку 90-х років XX сторіччя Україна перебувала приблизно на одному рівні економічного розвитку з такими країнами, як Польща, Словаччина та Румунія. На цей час Україна відстає від них у кілька разів. Темпи економічного зростання в Україні значно нижчі за темпи зростання економіки сусідніх західних держав. Заробітна плата українців в 3—5 разів менша, ніж заробітна плата поляків, словаків та румун.

Однак українці можуть досягти такого самого, як і в державах — членах ЄС, рівня економічного розвитку та добробуту. Людський капітал, вигідне географічне положення та потужна база природних ресурсів створюють високий потенціал як для виходу з кризи, так і для стрімкого розвитку держави. Цей потенціал може бути реалізований лише шляхом проведення рішучих та ефективних реформ з використанням кращого досвіду європейських держав.

Метою Кабінету Міністрів України є забезпечення зростання рівня життя громадян і підвищення його якості в результаті сталого економічного розвитку.

Передумовами досягнення зазначеної мети є забезпечення національної безпеки, макроекономічної стабільності, створення сприятливого бізнес-клімату, утвердження верховенства права та протидія корупції, підвищення якості державного управління.

Стратегічні пріоритети Кабінету Міністрів України визначають першочергові заходи, які необхідно здійснити до кінця поточного року.

 

 

Стратегічні пріоритети

Стратегічними пріоритетами Кабінету Міністрів України є:

макроекономічна стабілізація;

створення сприятливих умов для розвитку бізнесу;

забезпечення верховенства права та протидія корупції;

підвищення якості державного управління та державних послуг;

відновлення безпеки держави та громадян.

Макроекономічна стабілізація передбачає стабільність державних фінансів, низький рівень інфляції, високу стійкість фінансової системи. Протягом останніх десятиріч Україна здебільшого перебувала у стані постійної макроекономічної нестабільності — населення біднішало внаслідок високої інфляції та девальвації національної валюти, банкрутство підприємств призводило до втрати робочих місць, заощадження громадян знецінювалися одночасно з обвалом банківської системи. Значною мірою саме постійні економічні потрясіння спричинили істотне відставання України від сусідніх західних держав.

Утримання досягнутої за останній рік макроекономічної стабілізації є одним з основних пріоритетів Кабінету Міністрів України. Проте метою реформ є як стабілізація поточної ситуації, так і досягнення довгострокової макроекономічної стабільності, без якої Україні буде дуже важко досягти високого рівня економічного розвитку. Для цього Кабінет Міністрів України провадитиме виважену та відповідальну економічну політику.

Створення сприятливих умов для розвитку бізнесу є необхідною передумовою для досягнення Україною більш високого рівня економічного розвитку та успішної інтеграції до країн Європи. Так, стабільне зростання валового внутрішнього продукту може забезпечити громадянам стабільний та високий рівень доходів і соціальних виплат.

Забезпечення верховенства права та протидія корупції були основними вимогами Революції Гідності. Саме безкарність злочинців, неможливість домогтися чесного правосуддя та всепроникаюча корупція призвели до того, що українці вийшли на Майдан. Рівень довіри суспільства до судової системи залишається вкрай низьким, а рівень корупції — дуже високим.

Після Революції Гідності було зроблено певні кроки щодо відновлення верховенства права та подолання корупції. Створено антикорупційні інституції, метою діяльності яких є подолання найбільш руйнівної корупції на вищому рівні. Проте масштаб проблем з правосуддям та корупцією залишається великим і їх подолання потребує подальших зусиль з боку державної влади.

Підвищення якості державного управління та державних послуг відновить довіру громадян до держави, а представникам бізнесу дасть змогу ефективно працювати, створювати робочі місця та розвиватися. Після Революції Гідності були розпочаті важливі реформи, зокрема децентралізація та реформування державної служби, які Кабінет Міністрів України активно продовжуватиме.

Відновлення безпеки держави та громадян, порушеної внаслідок агресії з боку Російської Федерації, проведення антитерористичної операції на Сході України та пов’язаного з цим погіршення криміногенної ситуації та соціальних проблем.

Агресивні дії Російської Федерації (від тимчасової окупації окремих територій України та участі регулярних військ у бойових діях на території України до інформаційної та торговельної війн) становлять загрозу для суверенітету України. Успішна протидія російській агресії — як у військовій, так і в зовнішньополітичній, інформаційній та інших сферах — є ключовим завданням Кабінету Міністрів України. Особлива увага при цьому буде надаватися максимальному поглибленню співпраці з Організацією Північноатлантичного договору та з державами — членами НАТО.

Не менш важливим є посилення внутрішньої згуртованості, інтеграція внутрішньо переміщених осіб, відновлення нормальної життєдіяльності на територіях, які постраждали внаслідок російської агресії, відновлення комунікацій з мешканцями тимчасово окупованих територій України.

Зазначені пріоритети доповнюють один одного. Довгострокова макроекономічна стабільність недосяжна без сталого зростання економіки, яке потребує як макроекономічної стабільності, так і верховенства права. Верховенство права та здатність ефективно протидіяти корупції базуються як на якісному державному управлінні, так і на ліквідації можливостей для корупційних дій шляхом дерегуляції економіки та мінімізації втручання органів державної влади та їх посадових осіб в економічну діяльність. Побудова якісного державного управління та надання якісних державних послуг потребують підґрунтя у вигляді верховенства права та здатності ефективно протидіяти корупції.

Саме на досягнення зазначених стратегічних пріоритетів і спрямовані наведені у цьому документі основні заходи з реформування, послідовні шляхи їх реалізації та позитивні результати, які вони дадуть безпосередньо громадянам України.

Основні напрями реформ для досягнення
стратегічних пріоритетів

Макроекономічна стабілізація передбачає насамперед реалізацію Кабінетом Міністрів України відповідальної та виваженої фіскальної політики. У 2016 році основним завданням є утримання досягнутої макроекономічної стабільності та подальше оздоровлення державних фінансів, яке передбачає проведення реформ, що дадуть змогу запобігти кризі в майбутньому.

Удосконалення системи управління державними фінансами. Однією з причин постійних криз у сфері державних фінансів є відсутність правил, які б обмежували можливості для необґрунтованого витрачання коштів та забезпечували ефективність таких витрат. У розвинутих державах діють жорсткі бюджетні обмеження та міністерства фінансів мають можливості контролювати обсяг витрат. В Україні роль Мінфіну є порівняно слабкою, а бюджетні обмеження часто порушуються. Це призводить до витрат, яких країна не може собі дозволити і які фінансуються руйнівними для економіки способами — друкуванням грошей, накопиченням боргів тощо. Неякісне планування витрат розпорядниками коштів призводить до низької ефективності використання коштів та надання на неналежному рівні державних послуг. Посилення ролі Мінфіну, дотримання жорстких бюджетних обмежень, ефективне використання коштів та запровадження середньострокового бюджетного планування дадуть змогу запобігти подібним порушенням у майбутньому.

Пенсійна реформа. В останні роки бюджет Пенсійного фонду України перебуває у стані хронічного дефіциту, який збільшився внаслідок зменшення ставки єдиного соціального внеску. Пенсії в Україні виплачуються згідно з більше ніж 20 законами, які визначають різні процедури їх нарахування і виплати. Певні категорії пенсіонерів користуються привілеями, зокрема правом виходу на пенсію значно раніше встановленого для звичайних громадян пенсійного віку, що призводить до великого фінансового тиску на Пенсійний фонд України. Значна частина пенсійних виплат є доплатою тим чи іншим категоріям пенсіонерів з державного бюджету. Розрахунок отримуваної пенсії є непрозорим для громадянина і відірваним від внесків, які він сплачує до Пенсійного фонду України, внаслідок чого такі внески перетворюються на форму оподаткування, якого громадяни починають активно уникати. Нагромадження доплат, надбавок та привілеїв підривають фінансовий стан системи пенсійного забезпечення та ставлять її під загрозу банкрутства. Система пенсійного забезпечення потребує удосконалення, уніфікації та приведення у відповідність пенсійних виплат з внесками громадян.

Запровадження адресної системи соціальної підтримки. Досягнення стабільності державних фінансів потребує значного підвищення ефективності використання коштів соціальних видатків. Серед отримувачів усіх видів соціальної підтримки (допомога на дітей, малозабезпеченим особам, соціальні пільги, субсидії, допомога інвалідам та інші державні допомоги) лише 25 відсотків належать до реально бідного населення. Забезпечити реальну та дієву соціальну підтримку бідних громадян, ефективно використовуючи при цьому кошти платників податків, можна лише за рахунок впровадження адресної підтримки.

Створення сприятливих умов для розвитку бізнесу передбачає проведення ряду реформ, які дадуть змогу забезпечити стале економічне зростання.

Податкова реформа та удосконалення адміністрування податків. Україна потребує побудови простої, прозорої, справедливої та прогнозованої податкової системи, яка б стимулювала інвестиції та підтримувала економічне зростання. Це вимагає як зміни системи податків, які б спрощували її та розширювали базу оподаткування, так і підвищення прозорості та якості адміністрування податків. Податкові реформи, які проводилися після Революції Гідності, частково покращили ситуацію, проте потреба у подальших ефективних заходах все ще залишається. При цьому особлива увага буде приділена реформуванню органів доходів і зборів, які найчастіше з усіх державних органів стикаються з бізнесом і стають об’єктом нарікань з його боку.

Приватизація та реформа управління державними підприємствами. На сьогодні в Україні налічується  близько 3 500 державних підприємств, з яких 1 700 не підлягають приватизації, тоді як у державах — членах ЄС кількість державних підприємств у середньому становить не більше 300. Таким чином, сектор державних підприємств в Україні є аномально великим за розміром. Управління українськими державними підприємствами часто здійснюється неефективно. Такі підприємства стають джерелом збагачення для корупціонерів, а також страждають від нестачі коштів для капіталовкладень.

Приватизація державних підприємств дасть змогу залучити капітал приватних інвесторів у розвиток, модернізацію та технічне переоснащення приватизованих підприємств, створити додаткові робочі місця та забезпечити соціальні гарантії працівникам. Саме шляхом приватизації Україна може залучити необхідні іноземні інвестиції, які дадуть можливість реструктуризувати та модернізувати економіку.

Приватизація державних підприємств сприятиме реалізації антикорупційної політики, оскільки запобігатиме збагаченню внаслідок використання майна державних підприємств. Стратегічні підприємства, що не підлягають приватизації, необхідно реформувати, оновити їх систему управління для забезпечення ефективності та конкурентоспроможності таких підприємств.

Крім того, приватизація сприятиме збільшенню доходів державного бюджету та зниженню рівня державного боргу.

Дерегуляція та покращення інвестиційного клімату. Великою проблемою є низький рівень інвестицій в економіку України — трохи більше 10 відсотків валового внутрішнього продукту, тоді як частка інвестицій у валовий внутрішній продукт має становити 20—25 відсотків. Нестача капіталовкладень українського бізнесу та низький рівень надходження іноземних інвестицій обмежують створення нових робочих місць та гальмують розвиток економіки. Вагомою причиною такого низького рівня надходження інвестицій є різноманітні обмеження, які сповільнюють розвиток бізнесу, та певні проблеми (наприклад, невідшкодування податку на додану вартість експортерам), що не приваблює інвесторів. Зняття обмежень через дерегуляцію та розв’язання цих проблем дасть змогу залучити інвестиції та створити нові робочі місця для громадян України, а залучення інвестицій з держав — членів ЄС допомагатиме Україні на шляху до євроінтеграції. Крім того, дерегуляція має сильний антикорупційний ефект, оскільки зменшує можливості для отримання неправомірної вигоди.

Земельна реформа. Діючий мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення позбавляє селян права на власність та гальмує розвиток аграрного ринку. Поетапне впровадження земельного ринку може стати джерелом потужного зростання в агросекторі та значно підвищити рівень добробуту на селі.

Реформа енергетичного сектору. Енергетичні ринки в Україні протягом тривалого часу були монополізованими та неконкурентоспроможними, що обмежувало можливості для їх розвитку. Водночас встановлення для домогосподарств занижених порівняно з ринковою вартістю цін на природний газ створило потужні корупційні схеми, пов’язані з перепродажем газу за ринковими цінами. Останнім часом вдалося досягти значного прогресу в реформуванні сектору шляхом прийняття нового євроінтеграційного Закону України “Про ринок природного газу” та впровадження єдиної ціни на газ. Подальше втілення реформ дасть змогу українському споживачеві отримувати високоякісні послуги за конкурентною ціною та допоможе залучити інвестиції в енергетичну галузь.

Забезпечення верховенства права та протидія корупції передбачає розбудову антикорупційних органів.

Утворені незалежні антикорупційні органи — Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з питань запобігання корупції — є наріжним каменем антикорупційної реформи. Кабінет Міністрів України зобов’язується всебічно забезпечити функціонування антикорупційних інституцій, а також впровадити електронне декларування доходів для державних службовців. Нагальними завданнями для державної влади в антикорупційній сфері в найближчі місяці є:

ефективна імплементація законодавства та функціонування антикорупційних інституцій, створених після Революції Гідності;

подальший прогрес у лібералізації та дерегуляції економіки, приватизації та підвищенні прозорості державного управління;

співпраця всіх гілок державної влади у реформуванні судової системи.

Враховуючи особливу роль прозорості державного управління як засобу протидії корупції Кабінет Міністрів України впровадить обов’язкове відкрите опублікування в режимі реального часу всіх договорів, згідно з якими використовуються публічні кошти, за винятком договорів, що стосуються оборонної сфери. Без подібного опублікування жоден з таких договорів не буде вважатися дійсним. Ця практика була з великим успіхом застосована у Словаччині, тепер нею зможе скористатися і Україна.

Підвищення якості державного управління та державних послуг передбачає проведення ряду реформ.

Україна не може вийти з політичної та економічної кризи без глибокого реформування системи державного управління, через послаблення інституційної спроможності якої прийняття рішень є неефективним. Система прийняття рішень Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України повинна бути удосконалена, зокрема шляхом забезпечення ефективної співпраці між органами виконавчої та законодавчої влади.

Децентралізація. Розпочата відразу після Революції Гідності децентралізація повноважень органів державної влади є, можливо, найголовнішою з реформ, яких потребує Україна. Краще розуміння місцевих умов та наближення прийняття рішень безпосередньо в інтересах громади дадуть змогу підвищити якість державного управління та сприятимуть посиленню прозорості для громадян.

Реформа державної служби. Показник ефективності державного урядування, який розраховує Світовий банк, встановлено на рівні, характерному для слаборозвинутих країн Близького Сходу, і є значно нижчим від стандартів держав — членів ЄС, на які орієнтується Україна в процесі євроінтеграції. У таких умовах, враховуючи великі виклики, які стоять перед державним управлінням в країні, в якій ведеться антитерористична операція, нагальною потребою є реформування державного апарату з метою підвищення якості його роботи, перегляду функцій та процедур всередині та між державними органами і загалом підвищення ефективності державного управління.

Відновлення безпеки держави та громадян здійснюватиметься Кабінетом Міністрів України як в розрізі протидії зовнішній агресії, так і в розрізі протидії внутрішнім загрозам.

Агресія з боку Російської Федерації проти України відбувається одночасно у багатьох площинах — військовій, політичній, інформаційній тощо — і вимагає від нашої країни комплексних дій у відповідь. Для ефективної протидії зовнішній агресії Кабінет Міністрів України реалізовуватиме комплекс заходів у різних сферах, спрямованих на:

дипломатичну ізоляцію агресора та консолідацію міжнародної підтримки України;

подальше зміцнення Збройних Сил та інших утворених відповідно до закону військових формувань і правоохоронних органів, у тому числі спеціального призначення, шляхом їх реформування за принципами та на основі цінностей, які застосовуються у державах — членах НАТО;

інформаційну реінтеграцію тимчасово окупованих територій.

Результатом цих заходів стане не лише достойна відсіч супротивнику, але і інституційне посилення держави, зокрема Збройних Сил, та координація безпекової політики.

Матриця співвідношення ключових напрямів
реформ та стратегічних пріоритетів

Заходи з реформування	Макро-економічна стабілізація	Створення сприятливих умов для розвитку бізнесу	Забезпечення верховенства права та протидія корупції	Підвищення якості державного управління та державних послуг	Відновлення безпеки держави та громадян
Удосконалення системи управління державними фінансами	X			X
Податкова реформа та удосконалення адміністрування податків		X	X
Пенсійна реформа	X
Запровадження адресної системи соціальної підтримки	X			X
Приватизація та реформа управління державними підприємствами		X	X
Дерегуляція та покращення інвестиційного клімату		X	X
Земельна реформа		X	X
Реформа енергетичного сектору	X	X	X
Розбудова антикорупційних інституцій			X
Децентралізація				X
Реформа державної служби			X	X
Протидія російській агресії				X		X
Встановлення внутрішньої безпеки			X			X

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ДЕРЖАВНИХ ПОСЛУГ

1. Оптимізація процедур розробки та прийняття урядових рішень

Проблема

Системний підхід до формування, реалізації, моніторингу та оцінки ефективності державної політики на сьогодні відсутній. Відсутній механізм підготовки, погодження і прийняття урядових рішень на основі аналізу політики. При цьому сам процес прийняття рішень є ускладненим та потребує багато часу. Відсутня координація проведення державної політики, узгодженість між різними програмними документами. Кабінет Міністрів України перевантажений у зв’язку з розглядом питань відомчого та організаційно-розпорядчого характеру, які могли б бути вирішені на рівні міністерств. Також мають місце низька ефективність і формальний підхід до проведення консультацій з громадськістю та іншими заінтересованими сторонами в процесі формування державної політики та прийняття рішень.

За показником “Прозорість прийняття політичних рішень” Глобального індексу конкурентоспроможності 2015/2016 Всесвітнього економічного форуму Україна посідає 98 місце серед 140 країн. За період з 2002 по 2015 роки включно Кабінетом Міністрів України було схвалено лише 12 концепцій реалізації державної політики у відповідній сфері, 29 концепцій законів та 29 стратегій.

Мета

Забезпечення системності, передбачуваності та прозорості діяльності Кабінету Міністрів України. Деконцентрація повноважень Кабінету Міністрів України та підвищення відповідальності міністерств за формування і реалізацію державної політики у сфері їх компетенції.

Цільові показники на 2016 рік

Ухвалення 18 чітких і зрозумілих стратегічних планів міністерств, показників оцінки ефективності їх діяльності за єдиними стандартами у співпраці із галузевими експертами та інститутами громадянського суспільства.

Передача не менш як 30 відсотків організаційно-розпорядчих функцій відомчого характеру від Кабінету Міністрів України міністерствам та іншим органам виконавчої влади.

Результати роботи за попередній період

Підготовлено проекти Стратегії реформування державного управління до 2020 року та плану заходів з її реалізації.

Разом з Дорадчою командою ЄС з реформи державного управління узгоджено завдання та індикатори виконання зазначеної Стратегії.

Припинено розгляд та прийняття рішень на засіданні Кабінету Міністрів України за “невідкладною процедурою”.

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Встановлення чітких, єдиних вимог і методики підготовки стратегічних документів державної політики	удосконалення стратегічного планування діяльності Кабінету Міністрів України	Мін’юст Мінфін Мінеконом-розвитку Секретаріат Кабінету Міністрів України	II квартал	забезпечення прогнозованості дій Кабінету Міністрів України для громадян, представників бізнесу та міжнародних партнерів
2. Делегування невластивих повноважень Кабінету Міністрів України органам виконавчої влади нижчого рівня	зосередження роботи Кабінету Міністрів України на стратегічних питаннях	Мін’юст інші центральні органи виконавчої влади Секретаріат Кабінету Міністрів України	після прийняття Стратегії реформування державного управління до 2020 року та плану заходів з її реалізації	підвищення ефективності управління в пріоритетних сферах державної політики, прискорення ухвалення необхідних для суспільства рішень
3. Розроблення проектів урядових рішень за результатами аналізу політики, оцінки регуляторного впливу з урахуванням позицій заінтересованих сторін	усунення фрагментарності, неузгодженості та невідповідності очікуванням суспільства рішень Кабінету МіністрівУкраїни	міністерства ДРС Секретаріат Кабінету Міністрів України	III—IV квартали	поліпшення якості урядових рішень, які стануть більш прогнозованими та орієнтованими на досягнення конкретних результатів, які можна виміряти

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Побудова взаємоузгодженої системи програмних і стратегічних документів державної політики.

Трансформація функцій Секретаріату Кабінету Міністрів України від проведення фахової експертизи проектів урядових рішень, внесених міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до проведення аналізу та координації політики у відповідних сферах.

2. Впровадження реформи державної служби

Проблема

Державна служба є ключовим інститутом в системі державного управління, відтак від її ефективності залежить успіх реформ у всіх сферах суспільного життя. На сьогодні державні службовці не мають достатньої мотивації для роботи, рівень їх заробітної плати є неконкурентоспроможним на ринку праці з огляду на виконувані ними завдання та функції. Відсутня належна оцінка результатів діяльності державних службовців на основі їх професійної компетентності. Потребує удосконалення система управління персоналом в органах державної влади. Існуюча на сьогодні в Україні державна служба значною мірою піддається політичному впливу. Ці та інші чинники не сприяють якісній та професійній роботі державного апарату.

Станом на 1 січня 2016 р. кількість державних службовців становить близько 250 тис. осіб. Плинність кадрів коливається в межах 20-25 відсотків щороку. До 40 відсотків державних службовців одержують заробітну плату на рівні мінімальної.

Мета

Створення професійного, політично нейтрального, відповідального, зорієнтованого на потреби громадян інституту державної служби, що забезпечить ефективну реалізацію державної політики.

Цільові показники на 2016 рік

В усіх міністерствах та інших державних органах:

проведення конкурсів та призначення державних секретарів у міністерствах;

розмежування політичних посад та посад державної служби;

створення нових служб управління персоналом;

забезпечення вступу та просування по державній службі на основі відкритих конкурсів;

впровадження ефективної моделі управління людськими ресурсами на державній службі.

Результати роботи за попередній період

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 18 березня 2015 р. № 227 “Про схвалення Стратегії реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні на період до 2017 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації”.

У грудні 2015 р. прийнято Закон України “Про державну службу”, що набрав чинності з 1 травня 2016 року.

З метою імплементації Закону України “Про державну службу” у січні-квітні 2016 р. прийнято 23 нормативно-правових акти, зокрема 15 постанов Кабінету Міністрів України.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Формування Комісії вищого корпусу державної служби. Призначення Державного секретаря Кабінету Міністрів України та державних	забезпечення управління державною службою в державних органах	Нацдержслужба	II—IV квартали	призначення осіб на посади вищого корпусу державної служби (посади категорії “А”). Забезпечення
секретарів міністерств на конкурсній основі				фахової роботи державних службовців, обмеження політичного впливу на функціонування державного апарату
2. Формування висококваліфікованої, компетентної групи державних службовців, які відповідають за розроблення та реалізацію національних реформ	створення у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади “команд (груп) реформ”	Нацдержслужба міністерства Секретаріат Кабінету Міністрів України	III квартал	прискорення необхідних змін на найважливіших напрямах державної політики
3. Утворення єдиного веб-порталу вакансій посад в державних органах	забезпечення публічності та відкритості конкурсів на посади державних службовців	Нацдержслужба	IV квартал	забезпечення права рівного доступу до державної служби для кожного громадянина
4. Супроводження проекту Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” (реєстраційний номер 2489) у Верховній Раді України	гармонізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування	Нацдержслужба Мінрегіон	до прийняття відповідного Закону	формування  підґрунтя для забезпечення виконавчих структур територіальних громад фаховими управлінськими кадрами

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Повноцінна імплементація Закону України “Про державну службу” у визначений його положеннями період включно із забезпеченням поступового підвищення рівня оплати праці державних службовців.

3. Інституційний розвиток системи органів виконавчої влади і позбавлення їх невластивих та дублюючих функцій

Проблема

На сьогодні відсутній чіткий розподіл сфер відповідальності центральних органів виконавчої влади, що спричиняє дублювання функцій або виконання такими органами невластивих їм функцій, нераціональне використання людських та фінансових ресурсів, наслідком чого є слабка інституційна спроможність та неефективна організація системи центральних органів виконавчої влади.

Слід констатувати недостатню сформованість та неефективність механізмів взаємодії міністерств з центральними органами виконавчої влади, які спрямовуються і координуються відповідними міністрами. Також є низьким рівень координації та взаємодії між центральними органами виконавчої влади, що спричиняє наявність надмірного обсягу навантаження на Кабінет Міністрів України.

В Україні діє 65 центральних органів виконавчої влади, у тому числі 18 міністерств та 47 інших органів (20 державних служб, 11 державних агентств, 5 державних інспекцій, 6 центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, 5 інших органів). Кабінетом Міністрів України безпосередньо спрямовується і координується діяльність 11 центральних органів виконавчої влади. За субіндексом “Інституції” Глобального індексу конкурентоспроможності 2015/2016 Всесвітнього економічного форуму Україна посідає 130 місце серед 140 країн.

Мета

Створення оптимальної системи центральних органів виконавчої влади з метою усунення функціональних конфліктів та налагодження ефективних міжвідомчих комунікацій.

Цільові показники на 2016 рік

Чітке визначення сфери відповідальності, функцій та завдань, а також показників ефективності діяльності в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади.

Чітке розмежування повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідають за формування політики, та повноважень інших державних органів.

Результати роботи за попередній період

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, якою затверджено схему спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України.

Проведено системні функціональні обстеження у ряді міністерств, результатом яких стали зміни їх структури та скорочення штатів.

Запроваджено практику збереження фонду оплати праці державних органів під час скорочення штатної кількості державних службовців.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Приведення положень про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у відповідність із законодавством, що визначає їх виключну сферу повноважень та відповідальності	упорядкування функцій та повноважень в системі виконавчої влади	міністерства інші центральні органи виконавчої влади Нацдержслужба Секретаріат Кабінету Міністрів України	IV квартал	позбавлення органів виконавчої влади невластивих, надлишкових та корупційних функцій
2. Оптимізація структури апаратів центральних органів виконавчої влади з метою приведення їх організаційних структур у відповідність з функціональним навантаженням	оптимізація робочих процесів в органах виконавчої влади	міністерства інші центральні органи виконавчої влади Нацдержслужба	III—IV квартали	ліквідація зайвих управлінських ланок
3. Систематичне звітування центральних органів виконавчої влади	підвищення ефективності роботи органів виконавчої влади	міністерства інші центральні органи виконавчої влади Секретаріат Кабінету Міністрів України	II квартал	систематичне публічне звітування відповідних органів виконавчої влади про результати своєї роботи

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розроблення у новій редакції проектів Законів України “Про Кабінет Міністрів України” та “Про центральні органи виконавчої влади” та супроводження їх у Верховній Раді України.

4. Впровадження електронного обміну документами та електронної взаємодії між державними органами

Проблема

Відсутність автоматизованої електронної взаємодії між державними органами та доступу до державних реєстрів в режимі реального часу є однією з основних перешкод на шляху підвищення ефективності та оперативності роботи державних органів, спрощення надання адміністративних послуг і дебюрократизації обслуговування громадян та представників бізнесу.

Сьогодні розвиток електронної взаємодії в Україні здійснюється шляхом організації індивідуальної взаємодії за принципом “точка-точка” за різними правилами та підходами.

Мета

Підвищення ефективності та оперативності роботи державних органів шляхом запровадження міжвідомчого електронного документообігу та автоматизованого обміну інформацією між реєстрами.

 

 

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення електронного обміну організаційно-розпорядчими документами між центральними органами виконавчої влади та підключення до електронної взаємодії пріоритетних державних реєстрів (близько 60).

Результати роботи за попередній період

Розроблено проект Закону України “Про електронну взаємодію”.

Реалізовано пілотний проект щодо електронної взаємодії у міграційній сфері для відпрацювання єдиних підходів та правил.

Забезпечено модернізацію системи міжвідомчого електронного документообігу та підключено понад 80 органів державної влади.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів”	правове забезпечення запровадження електронної взаємодії	Державне агентство з питань електронного урядування Адміністрація Держспецзв’язку	IV квартал	підключення пріоритетних державних реєстрів
2. Підключення до електронної взаємодії пріоритетних державних реєстрів (10—15)	підвищення ефективності роботи державних органів	Державне агентство з питань електронного урядування	III—IV квартали	автоматизований обмін даними з пріоритетними реєстрами
3. Розвиток міжвідомчої системи електронного документообігу	підвищення ефективності роботи державних органів	Державне агентство з питань електронного урядування Адміністрація Держспецзв’язку	протягом року	узгодження проектів актів Кабінету Міністрів України виключно в електронній формі
4. Передача Державному агентству з питань електронного урядування функції формування державної політики у сфері електронного урядування та розвитку інформаційного суспільства	ліквідація дублювання функцій та відсутності єдиної політики у цій сфері	Державне агентство з питань електронного урядування Секретаріат Кабінету Міністрів України	протягом року	оптимізація процесів та політики у цій сфері
5. Інтеграція баз даних Мінеконом-розвитку (електронна система закупівель), Мінфіну (єдиний веб-портал використання публічних коштів) та Казначейства	підвищення ефективності роботи державних органів	Мінфін Казначейство Мінеконом-розвитку	IV квартал	розширення аналітичних можливостей Мінфіну, Казначейства, Мінекономрозвитку, підвищення ефективності використання бюджетних коштів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Підключення до електронної взаємодії всіх пріоритетних реєстрів.

5. Переведення в електронну форму надання пріоритетних адміністративних послуг

Проблема

Ситуація, що склалася сьогодні в Україні, стосовно надання адміністративних послуг свідчить про їх низьку доступність, непрозорість, закритість для суб’єктів звернення та потребує негайного поліпшення шляхом реформування. Упорядкування та оптимізація публічних послуг і поетапне запровадження їх надання в електронній формі є найкращим шляхом такого реформування.

Основною вимогою з боку суб’єктів звернення є надання доступних та прозорих, безпечних та некорупційних, найменш затратних, швидких та зручних, зрозумілих та передбачуваних адміністративних послуг, ефективне забезпечення надання яких можливе шляхом запровадження електронних послуг.

Протягом 2014—2015 років в Україні запроваджено Єдиний державний портал адміністративних послуг та перші пілотні електронні послуги (близько 22) у сфері будівництва, земельних відносин, доступу до реєстрів, зовнішньоекономічної діяльності та ліцензування. Україна посідає 122 місце за рейтингом ООН щодо розвитку електронних сервісів.

Мета

Запровадження надання пріоритетних адміністративних послуг в електронній формі відповідно до переліку 20 базових напрямів електронних послуг ЄС (найбільш популярні, соціально важливі та ризиковані з точки зору корупції послуги) до 2018 року (близько 50—60 електронних послуг).

 

Цільові кількісні показники на 2016 рік

Запровадження 10—15 електронних послуг.

Результати роботи за попередній період

Запроваджено пілотні електронні послуги:

чотири — у сфері будівництва (надано понад 1000 електронних послуг);

три — у земельній сфері (надано понад 40 тис. електронних послуг);

з доступу до державних реєстрів Мін’юсту (надано понад 800 тис. електронних витягів);

12 — Мінекономрозвитку (у сфері зовнішньо-економічної діяльності).

Запроваджено Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Ухвалення Концепції розвитку електронних послуг	формування єдиного підходу та визначення переліку пріоритетних послуг	Державне агентство з питань електронного урядування Мінеконом-розвитку Адміністрація Держспецзв’язку	II квартал	визначення цілей та завдань розвитку електронних послуг
2. Запровадження пріоритетних електронних послуг (10—15)	започаткування надання пріоритетних адміністративних послуг в електронній формі	Державне агентство з питань електронного урядування Мінеконом-розвитку Мін’юст Держгеокадастр Держархбуд-інспекція Мінсоцполітики	III—IV квартали	покращення якості обслуговування громадян та представників бізнесу, ліквідація корупційних загроз
3. Удосконалення єдиного порталу електронних послуг	надання всіх електронних послуг за принципом “one-stop-shop”	Мінеконом-розвитку Державне агентство з питань електронного урядування	III—IV квартали	підвищення рівня зручності та доступності електронних послуг
4. Удосконалення інструментів електронної ідентифікації громадян	формування державної політики шляхом ухвалення відповідної концепції та ініціювання пілотних проектів BankID та MobileID	Державне агентство з питань електронного урядування Мін’юст Адміністрація Держспецзв’язку	III—IV квартали	розвиток зручних та безпечних засобів електронної ідентифікації для забезпечення розвитку електронних сервісів в Україні
5. Модернізація Урядового веб-порталу	запровадження оновленої версії Урядового веб-порталу, орієнтованого на взаємодію з громадянами, відповідно до кращої міжнародної практики	Секретаріат Кабінету Міністрів України Державне агентство з питань електронного урядування	III—IV квартали	підвищення рівня інформування про діяльність Кабінету Міністрів України та ефективності взаємодії з громадськістю з використанням інтерактивних інструментів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Покрокове запровадження усіх пріоритетних електронних послуг, переведення в електронну форму усіх найбільш популярних, соціально важливих та потенційно ризикованих з точки зору корупції послуг, а також запровадження зручних інструментів електронної ідентифікації.

6. Оприлюднення державних даних у форматі відкритих даних

Проблема

Сьогодні багато країн у всьому світі роблять все можливе для того, щоб використати потенціал відкритих даних для підвищення ефективності прийняття управлінських рішень, боротьби з корупцією, а також для отримання соціальних, економічних та екологічних переваг, надання якісних послуг та розвитку інноваційного бізнесу. Згідно із загальносвітовою концепцією всі дані, що накопичуються державою, мають бути відкритими для громадян з правом їх вільного подальшого використання, у тому числі в комерційних проектах.

Мета

Підвищення відкритості та ефективності роботи органів державної влади та стимулювання розвитку інноваційного бізнесу шляхом оприлюднення державних даних у формі відкритих даних.

Цільові показники на 2016 рік

Відкриття не менше 3000 наборів державних даних.

Проведення національного конкурсу та запровадження не менше 10 проектів на базі відкритих даних.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних”.

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 835, якою затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних.

У 2015 році запроваджено єдиний державний веб-портал відкритих даних, відкрито перші набори державних даних, а також затверджено дорожню карту розвитку відкритих даних у 2016 році.

Оприлюднено більше ніж 1500 наборів державних даних понад 200 розпорядників інформації.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Оприлюднення не менше ніж 3000 наборів державних даних	формування переліку пріоритетних наборів відповідно до соціального запиту	Державне агентство з питань електронного урядування інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	підвищення прозорості влади та формування джерела для розвитку проектів
2. Удосконалення веб-порталу відкритих даних	удосконалення веб-порталу для ефективного доступу до відкритих даних	Державне агентство з питань електронного урядування	III—IV квартали	підвищення якості та доступності відкритих даних
3. Проведення національного конкурсу проектів у сфері відкритих даних	зростання попиту на відповідні послуги та підвищення рівня використання відкритих даних	Державне агентство з питань електронного урядування	протягом року	підтримка не менше ніж 10 кращих проектів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Відкриття наступних пріоритетних даних та формування попиту на ці дані в суспільстві та бізнес-середовищі.

7. Створення умов для формування спроможних територіальних громад

Проблема

Існуюча система місцевого самоврядування не задовольняє потреб суспільства. Функціонування органів місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, надання населенню високоякісних і доступних адміністративних, соціальних та інших послуг. Територіальні громади позбавлені можливостей здійснювати повноцінно повноваження з розпорядження землями.

Починаючи з 1991 року чисельність сільського населення зменшилася на 3,68 млн. осіб, а кількість сільських населених пунктів — на 460. Разом з тим кількість сільських рад збільшилася на 1067 одиниць. На початку 2015 року в Україні існувало близько 12 тис. територіальних громад, з них: у більш як 6 тис. громадах чисельність жителів становить менш як 3 тис. осіб, у 4809 громадах — менш як 1000 осіб, а у 1129 громадах — менш як 500 осіб. У більшості з них не утворено виконавчі органи відповідних сільських рад, відсутні бюджетні установи, комунальні підприємства тощо.

Мета

Підтримка розвитку об’єднаних територіальних громад шляхом залучення організаційних, фінансових та інших ресурсів. Оптимізація правового регулювання у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, контролю та моніторингу за станом навколишнього природного середовища.

Цільові показники на 2016 рік

Об’єднання понад 7 відсотків загальної кількості місцевих рад базового рівня.

Результати роботи за попередній період

За січень — березень 2016 р. приріст надходжень до загального фонду місцевих бюджетів порівняно з січнем — березнем минулого року (за порівнянних умов та без урахування місцевих бюджетів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження) становив 46 відсотків (збільшився на 9,5 млрд. гривень).

Кабінетом Міністрів України затверджено розроблені та схвалені обласними радами 23 перспективних плани формування територій громад областей (крім Закарпатської області).

Протягом 2015 року утворено 159 об’єднаних територіальних громад, до складу яких увійшло 794 ради.

25 жовтня 2015 р. проведено перші місцеві вибори в усіх 159 об’єднаних територіальних громадах, які починаючи із 1 січня 2016 р. мають прямі відносини з державним бюджетом.

У 2016 році проведено перші місцеві вибори у 13 добровільно об’єднаних територіальних громадах, до складу яких увійшло 53 ради. Таким чином, на сьогодні утворено 172 добровільно об’єднані територіальні громади, до складу яких увійшло 847 сільських, селищних, міських рад.

Обрано більше ніж 100 старост.

Запроваджено геопортал адміністративно-територіального устрою в режимі дослідної експлуатації з вільним доступом.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
Формування та підтримка об’єднаних територіальних громад
1. Корегування та затвердження перспективних планів спроможних громад областей, вирішення питань щодо об’єднання в межах декількох районів, виборів старост, спрощення процедур	створення правових підстав для продовження формування спроможних громад шляхом їх добровільного об’єднання у найбільш раціональній конфігурації	Мінрегіон інші центральні органи виконавчої влади облдержадмі-ністрації за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	протягом року	формування спроможних територіальних громад
Оптимізація територіальної організації влади
2. Надання організаційно-методичної допомоги об’єднаним територіальним громадам в розробленні та реалізації проектів розвитку їх інфраструктури	підвищення якості підготовки проектів розвитку інфраструктури об’єднаних територіальних громад та фахової підготовки відповідних проектних заявок	Мінрегіон облдерж-адміністрації	протягом року	визначення на конкурсних засадах проектів розвитку інфраструктури об’єднаних територіальних громад на підставі відповідних проектних заявок
3. Врегулювання порядку вирішення питань адміністративно-територіального устрою України, оптимізація системи територіальної організації влади. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проектів Закону України “Про засади адміністративно-територіального устрою України” та акта Кабінету Міністрів України щодо схвалення Концепції оптимізації системи територіальної організації влади	удосконалення механізму вирішення питань адміністративно-територіального устрою для розміщення органів влади	Мінрегіон Мінеконом-розвитку Мінфін Держгеокадастр Мін’юст інші центральні та місцеві органи виконавчої влади за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	III квартал	створення передумов для формування спроможних територіальних громад, районів
Удосконалення земельних відносин
4. Передача повноважень органам місцевого самоврядування, оптимізація кількості розпорядників землею, запровадження механізмів контролю за використанням земель	припинення подальшої розпорошеності повноважень між різними органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань розпорядження землями за межами населених пунктів та здійснення державного контролю за використанням земель	Мінрегіон Держгеокадастр Мінеконом-розвитку Мінфін Мінагрополітики Мін’юст інші центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	II квартал	запровадження принципу повсюдності юрисдикції органів місцевого самоврядування у земельних відносинах
Доступність та якість адміністративних послуг
5. Створення можливості передачі органам місцевого самоврядування (за їх зверненням) повноважень з надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг: видача паспорта громадянина України, посвідчення водія на право керування транспортними засобами, державна реєстрація транспортних засобів, реєстрація актів цивільного стану тощо. Формування мережі центрів надання адміністративних послуг та віддалених робочих місць (для старост)	забезпечення взаємодії центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою передачі повноважень з надання адміністративних послуг центрам надання адміністративних послуг	Мінеконом-розвитку Мін’юст МВС інші центральні та місцеві органи виконавчої влади (відповідно до компетенції) за участю органів місцевого самоврядування  та всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	протягом року	підвищення якості та наближення надання адміністративних послуг до споживача
Зміцнення служби в органах місцевого самоврядування і підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб
6. Упорядкування системи оплати праці в органах місцевого самоврядування	розв’язання проблемних питань оплати праці працівників в органах місцевого самоврядування	Мінсоцполітики Мінфін Мінрегіон інші центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	II квартал	упорядкування видатків та рівня оплати праці в органах місцевого самоврядування
7. Посилення відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за прийняття рішень, що не відповідають законодавству	законодавче запровадження механізмів щодо посилення відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за прийняття рішень, що не відповідають законодавству	Мінрегіон Мін’юст інші центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	III квартал	недопущення прийняття незаконних рішень
Громадський та урядовий контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб
8. Удосконалення механізмів публічного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, зокрема щодо розпорядження бюджетними коштами, комунальним майном, земельними ресурсами	посилення відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за прийняття рішень перед територіальними громадами та удосконалення механізмів публічного контролю	Мінрегіон Мін’юст інші центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	III квартал	забезпечення відкритості та прозорості влади та залучення громадськості до прийняття рішень органами місцевого самоврядування

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Підтримка подальшого об’єднання територіальних громад, утворення центрів надання адміністративних послуг в об'єднаних територіальних громадах та віддалених робочих місць.

Підтримка процесу внесення змін до Конституції України.

Розроблення проектів актів законодавства з питань децентралізації повноважень, пов’язаних із змінами до Конституції, а саме законопроектів:

Про засади вирішення питань адміністративно-територіального устрою України;

Про місцеве самоврядування в Україні (у новій редакції);

Про префектів.

Участь у доопрацюванні під час прийняття до другого читання Верховною Радою України проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель” (реєстраційний номер 4355).

8. Розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади (інституційна реформа)

Проблема

Залишається не вирішеним питання розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності. Органам місцевого самоврядування не передано повноваження передусім у сферах освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, охорони громадського порядку.

Мета

Забезпечення надання членам територіальної громади доступних та якісних послуг.

Цільові показники на 2016 рік

Формування оптимальної системи навчальних закладів, закладів охорони здоров’я та соціального захисту, дільничних інспекторів. Забезпечення формування субвенції на охорону здоров’я, освіту на первинному рівні виходячи з розрахунку нормативів бюджетної забезпеченості.

Результати роботи за попередній період

Схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні і план заходів щодо її реалізації.

Прийнято у першому читанні проект Закону України “Про муніципальну варту” (реєстраційний номер 2890).

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування		Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
Проведення секторальної децентралізації:
у сфері освіти
1. Визначення чітких критеріїв розмежування відповідальності органів місцевого самоврядування на рівні територіальних громад, районів, областей та сприяння формуванню територіальними громадами (передусім об’єднаними територіальними громадами) оптимальної мережі навчальних закладів		удосконалення механізму вирішення питань визначення повноважень і відповідальності органів місцевого самоврядування на рівні територіальних громад, районів, областей; формування оптимальної мережі навчальних закладів, в тому числі шкіл, які демонстру-ватимуть, що таке європейська якість освіти, починаючи з будівлі школи і закінчуючи вчителями, які отримують належну (відповідну) заробітну плату і мають можливість забезпечити високий рівень навчальних досягнень учнів (“Hub school”)	МОН Мінрегіон інші центральні органи виконавчої влади облдерж-адміністрації за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	II квартал	забезпечення високого рівня надання освітніх послуг
2. Удосконалення формули розрахунків освітньої субвенції, затвердження методики розрахунку вартості надання послуг в галузі освіти на базовому рівні	затвердження нормативів, запровадження справедливого розподілу коштів на утримання одного учня в навчальному закладі незалежно від місця його навчання		МОН Мінфін інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	перше півріччя	забезпечення високого рівня надання освітніх послуг
3. Формування карти опорних шкіл на основі затверджених перспективних планів	затвердження нормативів, запровадження справедливого розподілу коштів на утримання одного учня в навчальному закладі		МОН обласні та Київська міська держадміністрації Мінрегіон	III квартал	забезпечення високого рівня надання освітніх послуг
у сфері охорони здоров’я
4. Визначення чітких критеріїв розмежування відповідальності органів місцевого самоврядування на рівні територіальних громад, районів, областей та сприяння формуванню територіальними громадами (передусім об’єднаними територіальними громадами) оптимальної мережі закладів охорони здоров’я	запровадження справедливого розподілу коштів на утримання одного хворого в закладах охорони здоров’я		МОЗ Мінфін інші центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	II квартал	забезпечення високого рівня надання медичних послуг закладами охорони здоров’я та формування оптимальної мережі закладів охорони здоров’я, зокрема в об’єднаних територіальних громадах
5. Удосконалення формули розрахунків субвенції у сфері охорони здоров’я на основі обґрунтованих нормативів, затвердження методики розрахунку вартості надання послуг в галузі охорони здоров’я на базовому рівні	ефективне визначення обсягу коштів на досягнення цілей в галузі охорони здоров’я у Державному бюджеті України на відповідний рік		МОЗ Мінфін інші центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування	II квартал	забезпечення високого рівня надання медичних послуг закладами охорони здоров’я
у сфері соціального захисту
6. Затвердження в описовому та вартісному вигляді соціальних нормативів за кожним із делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень у розрахунку на середньостатистичну адміністративно-територіальну одиницю, визначивши мінімальне і максимальне значення таких нормативів залежно від обсягів фінансових ресурсів	визначення нормативів за кожним із делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень у розрахунку на середньо-статистичну адміністративно-територіальну одиницю		Мінфін МОН МОЗ Мінсоцполітики інші центральні органи виконавчої влади	II квартал	підвищення якості надання публічних послуг
у сфері охорони громадського порядку
7. Підвищення спроможності територіальних громад у сфері охорони громадського правопорядку	надання органам місцевого самоврядування механізмів здійснення їх повноважень у сфері забезпечення правопорядку		Мінрегіон МВС інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	запровадження в територіальних громадах (передусім 159 об’єднаних територіальних громадах) дільничних поліцейських
8. Супроводження проекту Закону України “Про муніципальну варту” (реєстраційний номер 2890) у Верховній Раді України	надання органам місцевого самоврядування механізмів реалізації їх повноважень у сфері забезпечення правопорядку		Мінрегіон МВС інші центральні органи виконавчої влади	до прийняття відповідного Закону	запровадження в територіальних громадах дільничних поліцейських

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Формування мережі опорних шкіл.

Прийняття наказу МОЗ про центри первинної медичної допомоги.

Розрахунок та формування субвенції на охорону здоров’я та надання послуг в галузі освіти на базовому рівні.

Затвердження методики формування госпітальних округів шляхом прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Прийняття у вартісному вигляді соціальних нормативів за кожним із делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень у розрахунку на середньостатистичну адміністративно-територіальну одиницю.

Створення умов для формування мережі дільничних поліцейських в об’єднаних територіальних громадах.

9. Реформа урядових і стратегічних комунікацій та комунікаційна підтримка реформ Кабінету Міністрів України

Проблема

Існуюча система урядових, стратегічних та кризових комунікацій державних органів є неефективною, неповороткою та не відповідає вимогам часу. Крім того, відсутні: послідовна комунікація Кабінету Міністрів України з населенням щодо реформ; комплексний підхід щодо соціальних інформаційних кампаній; внутрішня комунікація органів влади щодо спільних цілей.

Мета

Створення прозорої дієвої системи урядових комунікацій, яка сприятиме злагодженому виконанню державних завдань в рамках визначеного порядку денного. Така система успішно сприятиме реалізації комунікації з населенням щодо реформ Кабінету Міністрів України, донесенню до населення питань щодо особливостей та специфіки тих чи інших заходів Кабінету Міністрів України. Також в рамках підвищення обороноздатності країни передбачається реалізація Дорожньої карти з партнерства України та НАТО у сфері стратегічних комунікацій.

 

Цільові показники на 2016 рік

Введення в дію трьох пілотних проектів щодо єдиного офісу комунікацій в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади.

Проведення п’яти комплексних комунікаційних кампаній на підтримку ключових реформ Кабінету Міністрів України з метою донесення до населення питань щодо їх специфіки: децентралізація, енергоефективність, електронні послуги для населення, реформа освіти та системи охорони здоров’я.

Результати роботи за попередній період

Проведено аналіз існуючих проектів реформ урядових комунікацій та реалізовано програму тренінгів.

Реалізовано результати комплексних кампаній на першому етапі децентралізації, енергоефективності, надання електронних послуг для населення, підтримки контрактної армії.

Залучено кошти донорів до проведення кампанії з максимально широким охопленням аудиторії.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Пілотне впровадження єдиного офісу урядових комунікацій в трьох органах виконавчої влади	впровадження єдиного підходу до державних комунікацій	МІП інші центральні органи виконавчої влади	II—III квартали	реалізація проекту в реальному житті
2. Реалізація єдиної системи моніторингу та аналітики для всіх органів державної влади	можливість централізова-ного відстеження результатів та оцінки ефективності діяльності органів державної влади	МІП	III квартал	економія державних коштів
3. Проведення п’яти комплексних комунікаційних соціальних кампаній: децентралізація, енергоефективність, електронні послуги для населення, реформа освіти, реформа системи охорони здоров’я	підтримка реформ Кабінету Міністрів України	МІП інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	максимальне поширення інформації про реформи Кабінету Міністрів України, особливості реформ, якісні зрушення для населення

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Реалізація проекту Єдиного урядового офісу комунікацій; ухвалення комунікаційної стратегії Кабінету Міністрів України на 2017 рік; проведення комунікаційних кампаній з інших реформ Кабінету Міністрів України.

10. Створення умов для стабільного, передбачуваного та доступного фінансування регіонального розвитку

Проблема

Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року визначено нові підходи до планування та реалізації регіонального розвитку у двох напрямах “знизу до верху” та “зверху вниз”, що означає збалансування регіонального розвитку з боку регіонів та визначення загальнодержавних пріоритетів, які мають реалізовуватись у всіх регіонах.

Цей класичний європейський підхід в українських реаліях наштовхнувся на такі перешкоди: по-перше, регіони не повною мірою готові до того, щоб запропонувати для фінансування з державного фонду регіонального розвитку дійсно проекти розвитку, які б відповідали пріоритетам власної стратегії регіонального розвитку; по-друге, для реалізації державних пріоритетів регіонального розвитку, зокрема проектів, які б сприяли досягненню єдності регіонів, не визначено джерел фінансування, адже кошти державного фонду розподіляються виключно серед регіонів. Існуюча на сьогодні система фінансування програм і проектів регіонального розвитку є неефективною, оскільки ускладнена через значну тривалість процедур прийняття рішень стосовно затвердження відібраних інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку в рамках державного фонду регіонального розвитку та відсутність гарантованого стабільного фінансування програм і проектів регіонального розвитку на весь строк їх реалізації, що призводить до низької результативності їх реалізації, підвищення вартості реалізації проектів  та зростання кількості об’єктів незавершеного будівництва.

Мета

Створення фінансових механізмів стимулювання регіонів, подання якісних проектів регіонального розвитку, які сприяють прискоренню розвитку регіонів, та визначення джерел фінансування проектів, які відповідають державним пріоритетам, забезпечення послідовності та стабільності фінансування проектів регіонального розвитку протягом їх життєвого циклу.

Цільові показники на 2016 рік

Скорочення (на 80—120 днів) часу прийняття рішень щодо розподілу коштів державного фонду регіонального розвитку за проектами та строками початку реалізації проектів.

Запровадження системи відбору інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку відповідно до пріоритетів регіонального розвитку та критеріїв, які визначатимуться Кабінетом Міністрів України на короткострокову перспективу (один—три роки) та забезпечуватимуть досягнення цілей і виконання завдань Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації.

Збільшення обсягу та забезпечення збереження залишків коштів державного фонду регіонального розвитку на рахунках загального фонду державного бюджету для здійснення відповідних цільових витрат, пов’язаних з реалізацією проектів, у наступному бюджетному періоді (внесено зміни до Бюджетного кодексу України).

Ухвалення необхідних урядових рішень щодо порядку підготовки, реалізації та фінансування з державного фонду регіонального розвитку для вирішення завдань, пов’язаних з реалізацією Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року.

Результати роботи за попередній період

Проаналізовано практику використання коштів державного фонду регіонального розвитку у 2015 році і підготовлено разом з Проектом ЄС “Підтримка регіонального розвитку в Україні” концептуальні підходи щодо удосконалення процедур використання коштів.

Внесено зміни до статті 24¹ Бюджетного кодексу України щодо спрямування коштів державного фонду регіонального розвитку, зокрема, на проекти співробітництва та добровільного об’єднання територіальних громад.

Визначено порядок відбору програм і проектів, які фінансуватимуться за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, що дасть можливість місцевим органам влади формувати переліки об’єктів та порядок використання коштів державного фонду регіонального розвитку (постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 196).

Методично врегульовано питання підготовки, оцінки та відбору інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку (наказ Мінрегіону від 24 квітня 2015 р. № 80).

Проведено ряд інформаційних семінарів, нарад в режимі реального часу, конференцій з регіонами щодо проведення на місцевому рівні конкурсів з оцінки та відбору інвестиційних програм і проектів, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Створення фінансових механізмів стимулювання регіонів та удосконалення процедур фінансування проектів регіонального розвитку	визначення джерел для реалізації програм та проектів, що відповідають державним цілям регіональної політики. Спрощення процедури та скорочення часу прийняття рішення щодо фінансування проектів регіонального розвитку, забезпечення стабільності їх фінансування протягом строку реалізації, доступу до ресурсів відповідно до пріоритетів регіонального розвитку, в тому числі шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу України та Закону України “Про засади державної регіональної політики”	Мінрегіон Мінфін Мінекономрозвитку Мін’юст	III квартал	збільшення державного фонду регіонального розвитку до 1,5 відсотка прогнозного обсягу доходів загального фонду Державного бюджету України на відповідний рік, з яких 0,5 відсотка буде витрачатись на реалізацію програм та проектів, що відповідають державним цілям регіональної політики. Прискорення та забезпечення стабільного (протягом строку реалізації — від одного до трьох років) фінансування проектів регіонального розвитку, запобігання виникненню об’єктів незавершеного будівництва, підвищення конкуренто-спроможності регіонів
2. Визначення порядку використання бюджетної підтримки ЄС регіонального розвитку, в тому числі на реалізацію програм регіонального розвитку, схвалених постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 821	фінансування програм (проектів) регіонального розвитку за рахунок коштів секторальної бюджетної підтримки ЄС	Мінрегіон Мінфін Мінекономрозвитку Мін’юст	III квартал	реалізація програм (проектів) регіонального розвитку, посилення інституційної спроможності суб’єктів, що беруть участь у реформах

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку використання бюджетної підтримки ЄС регіонального розвитку.

Впровадження системи відбору та оцінки ефективності інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку (акт Кабінету Міністрів України).

Концентрація фінансових ресурсів, що передбачаються на виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на регіональний розвиток  в рамках державного фонду регіонального розвитку (внесення змін до Бюджетного кодексу України, Закону України “Про засади державної регіональної політики” та актів Кабінету Міністрів України).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. МАКРОЕКОНОМІЧНА СТАБІЛІЗАЦІЯ ТА СТАЛЕ ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

1. Бюджетна реформа

Проблема

Наявність на сьогодні в Україні недосконалої системи бюджетного планування призводить до непередбачуваної бюджетної політики у перспективі більше ніж на один рік, постійної небезпеки зростання дефіциту державного бюджету та державного боргу і неефективного використання коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів планують видатки на один рік без розуміння середньострокових перспектив — фактично як скорегована копія бюджету за попередній рік — без чіткого визначення пріоритетів та цілей тих чи інших видатків.

Запровадження середньострокового бюджетного планування дасть змогу сформувати більш передбачувану бюджетну політику, полегшить утримання дефіциту державного бюджету на безпечному рівні та скорочення державного боргу. Крім того, громадськість та представники бізнесу зможуть отримувати інформацію щодо цілей державної політики, на які будуть виділятися бюджетні кошти у середньостроковому періоді, а також державних послуг, які держава має намір надавати у цей період, та їх обсягу.

Показники дефіциту державного бюджету на 2015 були такі: план — 4,1 відсотка валового внутрішнього продукту, факт — 2,3 відсотка валового внутрішнього продукту.

Мета

Забезпечення фінансової стабільності за рахунок більш послідовної та передбачуваної бюджетної політики в середньостроковій перспективі, посилення бюджетної дисципліни, підвищення ефективності планування бюджетних видатків. Як наслідок — підвищення якості та ефективності надання державних послуг для громадян — на кожну витрачену з бюджету гривню громадяни матимуть більший ефект, ніж сьогодні.

Цільові показники на 2016 рік

Утримання дефіциту державного бюджету у 2016 році на рівні 3,7 відсотка валового внутрішнього продукту.

Утримання у середньостроковій перспективі дефіциту державного бюджету: у 2017 році — 3 відсотки валового внутрішнього продукту; у 2018 році — 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту, у 2019 році — 2,3 відсотка валового внутрішнього продукту.

Результати роботи за попередній період

У 2015 році створено умови для підвищення сталості державного бюджету: внесено зміни до статті 52 Бюджетного кодексу України в частині обмеження кількості змін до державного бюджету протягом року; прийнято накази Мінфіну щодо забезпечення взаємозв’язку між пріоритетами державної політики, визначеними стратегічними (програмними) документами держави та бюджетними документами (бюджетні запити та паспорти бюджетних програм).

У 2016 році вперше у проекті Основних напрямів бюджетної політики на 2017 рік визначені бюджетні орієнтири на наступні за плановим два бюджетні періоди, які мають стати базою для формування проекту Державного бюджету України на 2017 рік та прогнозу державного бюджету на 2018 і 2019 роки.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Забезпечення підвищення ефективності видатків	здійснення головними розпорядниками бюджетних коштів на постійній основі аналізу видатків та забезпечення ефективності їх розподілу та витрачання	головні розпорядники бюджетних коштів	III квартал	забезпечення головними розпорядниками більш ефективного планування та розподілу видатків державного бюджету на пріоритетні напрями
2. Визначення чіткого бачення наслідків реформ та включення заходів з їх реалізації до Основних напрямів бюджетної політики та бюджетних запитів	формування головними розпорядниками бюджетних коштів чітких короткострокових та стратегічних планів, які мають стати основою для бюджетного планування, а також послідовної політики у певній галузі	головні розпорядники бюджетних коштів	II—III квартали	розроблення головними розпорядниками бюджетних коштів стратегічних планів, відповідно до яких буде визначено, на які цілі міністерства та інші органи виконавчої влади планують спрямовувати бюджетні кошти в середньостроковій перспективі
3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України для затвердження середньострокової стратегії управління державним боргом	забезпечення виконання вимог статті 21 Бюджетного кодексу України	Мінфін Мінеконом-розвитку	III квартал	підвищення ефективності управління державним боргом
4. Формування збалансованого бюджету за принципом “від першої гривні” з урахуванням проведення галузевих реформ	посилення обґрунтованості видатків; концентрація коштів на пріоритетних напрямах (реформах)	Мінфін головні розпорядники бюджетних коштів	III—IV квартали	формування збалансованого проекту Державного бюджету України на 2017 рік з урахуванням проведення галузевих реформ
5. Формування моделі середньострокового бюджетного планування	визначення основних підходів середньостроко-вого бюджетного планування з урахуванням кращих європейських практик (за участю міжнародних експертів, зокрема держав — членів ЄС); розроблення послідовних заходів (календарного плану) запровадження середньостроко-вого бюджетного планування	Мінфін	IV квартал	визначення підходів до формування моделі середньостроко-вого бюджетного планування

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Удосконалення бюджетного законодавства (насамперед, шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу України) в частині: запровадження трирічної Бюджетної декларації, уточнення календарного плану-графіка складання бюджету,  встановлення трирічних лімітів видатків для головних розпорядників бюджетних коштів, запровадження повноцінної системи планування і оцінювання виконання державного бюджету за результатами, зокрема результативних показників ефективності надання державних послуг.

Запровадження середньострокового бюджетного планування у 2018 році (розроблення проекту Бюджетної декларації на 2019—2021 роки) відповідно до завдання, визначеного Меморандумом про економічну та фінансову політику, підготовленим в рамках співробітництва з МВФ.

2. Реформування податкової системи

Проблема

Для залучення інвестицій та пришвидшення економічного зростання податкова система потребує подальшого спрощення, а також підвищення прозорості та якості адміністрування податків. Слід приділити увагу протидії відпливу коштів в офшорні зони, що призводить до значних втрат доходів державного бюджету, та забезпеченню прозорого відшкодування податку на додану вартість. Вирішення зазначених питань є критично важливим для бізнесу.

Україна у рейтингу Doing Business 2016  за показником “оподаткування” займає 107 місце серед 189 країн світу.

Мета

Покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць.

Протидія ухиленню від оподаткування за рахунок офшорних юрисдикцій та боротьба з корупційними схемами, реалізація яких здійснюється через офшорні зони.

Адаптація національного законодавства до законодавства ЄС.

Цільові показники на 2016 рік

Прийняття до кінця 2016 року відповідних законів та інших нормативно-правових актів.

Результати роботи за попередній період

Знижено ставку єдиного соціального внеску з 41 відсотка до 22 відсотків і скасовано утримання єдиного соціального внеску в розмірі 3,6 відсотка заробітної плати працівників.

Установлено єдину базову ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків (замість 15 і 20 відсотків).

Запроваджено порядок відшкодування податку на додану вартість з урахуванням черговості подання заяв про відшкодування, розміщення на сайті ДФС реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Зменшено ставки рентної плати за користування надрами для видобування природного газу з метою задоволення потреб промисловості та населення.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо відшкодування податку на додану вартість”	створення єдиного публічного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість	Мінфін ДФС Мінекономрозвитку Мін’юст	III квартал	забезпечення прозорого механізму відшкодування податку на додану вартість та рівних можливостей для його отримання
2. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроекту про	врегулювання існуючих неузгодженостей та прогалин у	Мінфін ДФС Мін’юст	III квартал	забезпечення захисту прав платників податків
внесення змін до Податкового кодексу України щодо усунення існуючих прогалин в адмініструванні податку на додану вартість	Податковому кодексі України щодо адміністрування податку на додану вартість			шляхом удосконалення норм, що мають неоднозначне трактування
3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроекту про внесення змін до Податкового кодексу України щодо закріплення юридичного значення дій, що вчиняються платниками податків з використанням електронного сервісу “Кабінет платника податків”	закріплення на законодавчому рівні права платника податків на використання сервісу “Кабінет платника податків”	Мінфін ДФС Мін’юст	III квартал	забезпечення переходу до електронної взаємодії платників податків та ДФС
4. Внесення змін до  наказу Мінфіну про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість	спрощення порядку складення декларації з податку на додану вартість, виключення зайвої інформації	Мінфін ДФС Мін’юст	II квартал	зменшення часу на заповнення декларації з податку на додану вартість
5. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про внесення зміни до пункту 5 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році”	визнання таким, що втратив чинність, пункту 5 розділу II “Прикінцеві положення” зазначеного Закону, відповідно до якого Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо встановлення мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на тютюнові вироби	Мінфін Мінекономрозвитку Мін’юст	II квартал	приведення законодавства України у відповідність з положеннями Директиви Ради ЄС 2011/64/ЄС від 21 червня 2011 р.
6. Підготовка плану заходів та програми підвищення рівня обізнаності платників податків щодо можливості подання єдиної звітності за єдиним соціальним внеском і податком на доходи фізичних осіб та їх сплати загальною сумою	узгодження баз єдиного соціального внеску і податку на доходи фізичних осіб та забезпечення можливості подання єдиної звітності за єдиним соціальним внеском і податком на доходи фізичних осіб та їх сплати загальною сумою	Мінфін ДФС Мінекономрозвитку Мін’юст	III квартал	забезпечення дотримання вимог щодо сплати єдиного соціального внеску, спрощення процедури адміністрування єдиного соціального внеску для бізнесу за рахунок подання єдиної звітності з податку на доходи фізичних осіб, забезпечення реалізації положень Меморандуму про економічну та фінансову політику, підготовленого в рамках співробітництва з МВФ
7. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроекту про внесення змін до Податкового кодексу України в частині оподаткування акцизним податком енергопродуктів	включення до переліку підакцизних товарів вугілля та природного газу з нульовою ставкою оподаткування	Мінфін ДФС Мін’юст	поступово виходячи з потреб України у сфері захисту навколиш-нього природного середовища та енерго-ефективності	приведення законодавства України у відповідність з положеннями Директиви Ради ЄС № 2003/96/ЄС від 27 жовтня 2003 р. щодо реструктури-зації системи
				Співтовариства щодо оподаткування енерго- продуктів та електроенергії
8. Супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо мінімізації впливу на адміністрування надходжень до бюджету” (реєстраційний номер 4516) у Верховній Раді України	встановлення однорівневої системи адміністративного оскарження грошових зобов’язань платниками податків	Мінфін ДФС Мін’юст	до прийняття відповідного Закону	спрощення та удосконалення процедури адміністратив-ного оскарження рішень контролюючих органів
9. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України  про вдосконалення процедури апеляційного оскарження грошових зобов’язань платниками податків	передбачення колегіального розгляду скарг щодо грошових зобов’язань платників податків та запровадження процедури медіації під час розгляду скарг	Мінфін ДФС Мін’юст	III квартал	передбачення колегіального розгляду скарг щодо грошових зобов’язань платників податків та запровадження процедури медіації під час розгляду скарг
10. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення контролю за трансфертним ціноутворенням”	імплементація у податкове законодавство положень щодо протидії зменшенню податкової бази та виведення прибутку з-під оподаткування — запровадження трирівневої структури документації з трансфертного ціноутворення	Мінфін ДФС Мінекономрозвитку Мін’юст	III квартал	забезпечення ефективної протидії зменшенню податкової бази та переміщенню оподатковува-ного прибутку до держав (територій) з більш низьким рівнем оподаткування
11. Проведення аудиту індивідуальних податкових консультацій з метою виявлення  різних тлумачень органами ДФС, за результатами якого надання узагальнюючих роз’яснень Мінфіном	неоднозначне трактування норм податкового законодавства, що призводить до виникнення спорів між платниками податків та ДФС	Мінфін ДФС Мін’юст	IV квартал	забезпечення однозначності застосування податкового законодавства
12. Супроводження проекту Закону України “Про внесення зміни до статті 19 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” щодо заступників керівника центрального органу виконавчої влади” (реєстраційний номер 4510) у Верховній Раді України	забезпечення реалізації рекомендацій МВФ з питань реформування ДФС	Мінфін ДФС Мін’юст	до прийняття відповідного Закону	удосконалення системи прийняття управлінських рішень з податкових та митних питань шляхом збільшення кількості заступників Голови ДФС та відповідного функціонального розподілу їх обов’язків
13. Супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до Митного кодексу України щодо оптимізації територіальних органів державної фіскальної служби” (реєстраційний номер 4515) у Верховній Раді України	виконання рекомендацій місії МВФ щодо створення умов для оптимізації територіальних органів ДФС	Мінфін ДФС Мін’юст	до прийняття відповідного Закону	виключення дублювання адміністративно-господарських функцій територіальними органами ДФС, що сприятиме оптимізації видатків державного бюджету
14. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність”	приведення законодавства України у відповідність із законодавством ЄС, зокрема положеннями Директиви 2006/43/ЄС	Мінфін	III квартал	гармонізація законодавства України у сфері аудиту фінансової звітності та аудиторської діяльності із законодавством ЄС, що дасть можливість підвищити рівень довіри інвесторів до фінансової звітності вітчизняних підприємств, забезпечити її прозорість, розширити ринок провадження аудиторської діяльності, підвищити інвестиційну привабливість національної економіки
15. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Стратегії протидії незаконному виробництву та обігу тютюнових виробів на період до 2021 року”	створення умов для зменшення обсягів незаконного виробництва та обігу тютюнових виробів в Україні	Мінфін	III квартал	зменшення обсягів незаконного виробництва та обігу тютюнових виробів, підвищення ефективності здійснення контролю за виробництвом та обігом тютюнових виробів
16. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 і від 19 листопада 2012 р. № 1104” (щодо вдосконалення порядку знищення конфіскованих тютюнових виробів та врегулювання питання знищення конфіскованого обладнання для промислового виробництва тютюнових виробів)	запровадження ефективних інструментів протидії нелегальній торгівлі тютюновими виробами	Мінфін	III квартал	удосконалення порядку знищення конфіскованого обладнання для промислового виробництва тютюнових виробів та вдосконалення процедури знищення конфіскованих тютюнових виробів, усунення ризиків незаконного повторного використання конфіскованого майна

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Після прийняття зазначених законів та підзаконних актів надання ДФС експертної допомоги для практичної реалізації законодавства відповідно до європейської практики.

Практичне застосування положень щодо здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням, що потребуватиме професійних та підготовлених кадрів як у центральному апараті ДФС, так і територіальних органах.

3. Реформа ДФС

Проблема

Незавершеність реформи ДФС негативно позначається як на ефективності роботи Служби та адмініструванні податкових надходжень, так і на якості роботи з платниками податків, діловому кліматі в цілому. ДФС потребує подальшої оптимізації своєї структури, мінімізації контактів між податківцями та платниками податків, підвищення ефективності аналітичної роботи Служби.

На кінець 2015 року чисельність працівників ДФС становила близько 58 тис. осіб.

Мета

Завершення комплексної реформи ДФС. Оптимізація процесів у ДФС, що дасть змогу підвищити ефективність її роботи, мінімізувати контакти працівників Служби з представниками бізнесу для зниження рівня корупції. Проведення ефективної аналітичної роботи, що сприятиме зменшенню податкових перевірок, підвищенню спроможності ДФС протидіяти ухиленню від сплати податків.

Зменшення в результаті проведення реформи часових витрат платників податків на взаємодію з податківцями, а також обмеження можливостей для хабарництва з боку податківців. Оптимізація структури ДФС та скорочення кількості штатних одиниць, що дасть змогу заощадити бюджетні кошти, які передбачаються ДФС.

Цільові показники на 2016 рік

Скорочення до липня 2016 р. чисельності працівників ДФС до 41178 осіб.

Результати роботи за попередній період

Розроблено план інституційних змін діяльності ДФС з урахуванням рекомендацій МВФ.

Для покращення спілкування з представниками бізнесу, підвищення якості здійснення контролю і проведення перевірок, унеможливлення формування корупційних зв’язків та оптимізації організаційної функціональної структури Головного управління ДФС у м. Києві запроваджено реалізацію пілотного проекту “Офіс аудиту”, який отримав підтримку місії МВФ.

Об’єднано на рівні головних управлінь ДФС функції підрозділів із здійснення контролю і проведення перевірок, що дало змогу скоротити чисельність працівників територіальних органів ДФС на 1280 осіб.

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 р. № 892 “Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби”, якою передбачено скорочення кількості територіальних органів ДФС з 318 до 169 шляхом їх реорганізації і приєднання до відповідних територіальних органів ДФС.

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 840 “Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85”, якою встановлено граничну чисельність працівників апарату ДФС — 1530 осіб; територіальних органів ДФС — 39 648 осіб (з урахуванням скорочення на 30 відсотків).

Затверджено оновлену структуру ДФС, відповідно до якої скорочено кількість самостійних структурних підрозділів з 28 до 23.

Видано наказ ДФС про затвердження організаційної структури апарату ДФС з урахуванням скорочення на 30 відсотків.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Визначення основних показників ефективності роботи ДФС. Відмова від планів зборів як єдиних показників діяльності ДФС	проведення оцінки роботи ДФС, прийняття кадрових рішень, зокрема скорочення часу на адміністративне оскарження, збільшення частки планових перевірок та податків, що сплачуються добровільно	Мінфін ДФС Мін’юст	II квартал	проведення об’єктивної оцінки роботи ДФС, визначення цілей покращення процедури адміністрування податків
2. Проведення аудиту роботи ДФС з метою скорочення ресурсів на адміністрування податків та підвищення його ефективності	незавершеність реформи ДФС, дублювання  багатьох процесів, неефективне використання ресурсів	Мінфін ДФС	IV квартал	усунення дублювання функцій; оптимізація процесів
3. Оптимізація штатної чисельності ДФС	скорочення надмірної штатної чисельності та зменшення витрат державного бюджету на утримання ДФС	Мінфін ДФС	IV квартал	скорочення видатків державного бюджету, зменшення навантаження на бізнес
4. Проведення переатестації основного персоналу щодо професійної компетенції та ризиків корупції	проведення переатестації (за рекомендаціями МВФ) насамперед працівників офісу великих платників податків, підрозділу врегулювання спорів, офісу аудиту, працівників центрального апарату ДФС та керівництва територіальних органів обласного рівня	ДФС Мінфін	IV квартал	створення умов для оновлення персонального складу ДФС та зниження ризиків корупції
5. Інтеграція інформаційних систем податкової та митної служб	відсутність інтеграції інформаційних систем податкової та митної служб, що знижує ефективність їх використання	ДФС Мінфін	протягом року	підвищення ефективності аналітичної роботи ДФС, зменшення навантаження на сумлінних платників
6. Ліквідація податкової міліції. Утворення оновленого органу протидії фінансовим злочинам (Служби фінансових розслідувань)	обсяг видатків на утримання податкової міліції є більшим, ніж обсяг, що повертається до бюджету; зазначений орган має репресивну функцію для бізнесу	Мінфін ДФС Мін’юст	IV квартал	підвищення ефективності виявлення фінансових злочинів, покращення інвестиційного клімату
7. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроекту щодо перенесення частини митних перевірок на етап після митного оформлення	перенесення частини митних перевірок з етапу митного контролю на етап “пост-аудиту” (протягом трьох років з моменту митного оформлення) та розв’язання проблеми відхилення у цінах	Мінфін ДФС Мін’юст	III квартал	значне скорочення часу на здійснення митних процедур
8. Продовження реорганізації ДФС з метою провадження її діяльності в рамках однієї юридичної особи	подальша реорганізація ДФС з урахуванням принципів, визначених стратегією реформи	Мінфін ДФС	III квартал	підвищення організаційної спроможності ДФС
9. Запровадження ефективної системи оцінки ризиків діяльності платників податків та ступенів контролю залежно від ризиків	відсутність стандартних процедур роботи з платниками податків, які відносяться до різних ступенів ризику, що зменшує ефективність роботи ДФС та підвищує рівень корупції	Мінфін ДФС	III квартал	значне зниження адміністративно-го тиску на суб’єктів господарської діяльності, зниження рівня корупції, підвищення інвестиційної привабливості. Зменшення можливостей ухиляння від сплати податків
10. Інтеграція баз даних ДФС, Мінфіну, Казначейства	відсутність інтеграції інформаційних систем, низький рівень їх використання	Мінфін ДФС Казначейство	протягом року	підвищення ефективності роботи ДФС, Мінфіну, Казначейства, запобігання порушенню вимог законодавства

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Після прийняття законів та підзаконних актів із зазначених питань надання ДФС експертної допомоги для практичної реалізації вимог законодавства відповідно до європейської практики.

 

4. Приватизація об’єктів державної власності та реформа корпоративного управління

Приватизація об’єктів державної власності

Проблема

Робота підприємств державного сектору економіки є неефективною, самі підприємства — збитковими, що пов’язано з неефективним менеджментом та призводить до недонадходження коштів до державного бюджету, низького рівня заробітної плати працівників, зменшення виплат за дивідендами.

На сьогодні в Україні існує близько 3,5 тис. державних підприємств, 398 комунальних підприємств та 541 акціонерне товариство з державною часткою у статутному капіталі. В  Україні 1700 державних підприємств не підлягають приватизації (у країнах ЄС кількість таких державних підприємств у середньому становить не більше 300), з них близько 35 відсотків ліквідовані як юридичні особи.

Мета

У середньостроковій перспективі — збільшення обсягу коштів, що надходять до державного бюджету, залучення капіталу приватних інвесторів у розвиток, модернізацію та технічне переоснащення приватизованих підприємств, створення додаткових робочих місць, забезпечення соціальних гарантій працівників.

До кінця року — внесення змін до переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації, з метою його скорочення.

Цільові показники на 2016 рік

У середньостроковій перспективі — максимальне скорочення переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації.

До кінця року — скорочення переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації, з урахуванням пропозицій уповноважених органів управління.

Результати роботи за попередній період

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 травня 2015 р. № 271 “Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015—2016 роках” (затверджено перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, в кількості 366 одиниць) та розпорядження від 23 вересня 2015 р. № 1028 “Про затвердження переліку інвестиційно привабливих об’єктів до продажу, в процесі приватизації яких можуть бути залучені радники” (всього дев’ять об’єктів).

Кабінетом Міністрів України схвалено 20 квітня 2016 р. проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” щодо деяких об’єктів сільськогосподарської та транспортної галузей”.

Протягом 2014—2015 років у процесі приватизації змінили форму власності 217 державних підприємств, до загального фонду державного бюджету від приватизації державного майна надійшло майже 620 млн. гривень.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” (щодо деяких об’єктів державної власності)ˮ у Верховній Раді України	забезпечення підвищення ефективності управління підприємствами державної власності, що пропонуються для виключення з переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації	Мінеконом-розвитку	до прийняття відповідного Закону	підвищення ефективності управління підприємствами, запровадження механізму захисту від їх позаприватиза-ційного відчуження у разі зняття заборони на приватизацію підприємств, у тому числі тих, що перебувають на різних стадіях банкрутства
2. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроекту про внесення змін до деяких законів України (щодо удосконалення процедури приватизації)	вдосконалення процедури приватизації майна підприємств агропромисло-вого комплексу	Мінеконом-розвитку Мінагро-політики Фонд державного майна Мінфін Держгео-кадастр	II квартал	здійснення приватизації підприємств за швидкою та прозорою процедурою
3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 р. № 271”	уточнення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 р. № 271 переліків об’єктів державної власності	Мінеконом-розвитку уповноважені органи управління Мінфін	II квартал	забезпечення приватизації об’єктів державної власності
4. Приватизація запланованих на 2016 рік державних підприємств	проведення конкурсів з приватизації державних підприємств	Фонд державного майна	протягом року	залучення приватних інвестицій, зменшення кількості державних підприємств
5. Затвердження переліку державних підприємств, які передбачається ліквідувати, приватизувати або передати до державних холдингових компаній	підвищення ефективності управління об’єктами державної власності	Мінеконом-розвитку уповноважені органи управління Мінфін	II—III квартали	зменшення кількості неефективних підприємств державної власності

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Подальше максимальне скорочення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та оптимізація державного сектору економіки.

Реформа корпоративного управління

Проблема

Реформа корпоративного управління суб’єктів господарювання державного сектору економіки є актуальною, оскільки існуючі механізми корпоративного управління є неефективними або взагалі відсутніми, що призводить до незадовільних фінансових результатів діяльності підприємств, втрати ними конкурентоспроможності.

Законодавство з питань управління об’єктами державної власності потребує удосконалення з метою впровадження міжнародних стандартів корпоративного управління, ринкових методів управління діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

Мета

Посилення корпоративного управління суб’єктів господарювання (проведення аудиту фінансової звітності державних підприємств станом на кінець 2015 року, створення наглядових рад у державних унітарних підприємствах, включення незалежних директорів до складу органів управління господарських товариств та державних підприємств).

Цільові показники на 2016 рік

Збільшення обсягу коштів, що надходять до державного бюджету від сплати дивідендів та податків, зниження рівня корупції.

Результати роботи за попередній період

Затверджено критерії, за якими залучаються аудиторські фірми до проведення аудиту фінансової звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

Спрощено процедуру перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства.

Удосконалено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

Визначено ринковий рівень оплати праці керівників державних підприємств.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Визначення порядку утворення наглядової ради державного підприємства та її комітетів	врегулювання процедури утворення наглядової ради державного підприємства	Мінекономрозвитку	II—III квартали	організація діяльності наглядової ради державних підприємств та її комітетів
2. Визначення порядку проведення конкурсного відбору кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради	визначення порядку проведення конкурсного відбору незалежних членів наглядових рад	Мінекономрозвитку	II—III квартали	обрання незалежних членів наглядових рад суб’єктів господарю-вання державного сектору економіки
3. Визначення порядку оприлюднення інформації про діяльність суб’єктів господарювання державного сектору економіки	визначення процедури оприлюднення суб’єктами господарювання державного сектору економіки інформації про свою діяльність	Мінекономрозвитку	II—III квартали	забезпечення прозорості діяльності суб’єктів господарю-вання державного сектору економіки
4. Затвердження концепції та плану дій з утворення державної холдингової компанії	удосконалення структури управління державними підприємствами, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави	Мінекономрозвитку	III квартал	підвищення ефективності корпоративного управління державними підприємства-ми, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави

 

 

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Подальше максимальне впровадження корпоративного управління відповідно до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку, запровадження ефективного управління об’єктами державної власності.

5. Створення сприятливого бізнес-клімату і розвиток малого та середнього підприємництва

Проблема

Найбільш нагальними проблемами, які на сьогодні перешкоджають розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, є:

відсутність єдиної комплексної системи державної підтримки розвитку малого та середнього підприємництва на державному та регіональному рівні (зокрема через відсутність починаючи з 2014 року бюджетного фінансування);

надмірне адміністративне навантаження на підприємців, а також недостатня ефективність механізму запобігання створенню нових бар’єрів для бізнесу;

неупорядкований обсяг наглядових повноважень державних органів, спрямованість діяльності органів державного контролю на виявлення правопорушень, а не на запобігання їм, неузгодженість норм різних законодавчих актів щодо здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності;

необхідність запровадження в повному обсязі ризик-орієнтованої системи державного нагляду (контролю);

функціонування системи державного ринкового нагляду не повною мірою (зобов’язання України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони);

наявність перешкод для доступу промислової продукції вітчизняного виробництва на світовий ринок через невідповідність умов торгівлі між Україною та ЄС умовам, що застосовуються для держав — членів ЄС;

недосконала система захисту прав споживачів.

Сектор малого та середнього підприємництва займає ключове місце в економіці України. У 2014 році у загальній кількості суб’єктів господарювання (близько 1,93 млн.) понад 99,9 відсотка становили суб’єкти малого та середнього підприємництва, з них 0,9 відсотка — суб’єкти середнього підприємництва, 99,1 відсотка — суб’єкти малого підприємництва та мікропідприємництва. Водночас великих підприємств налічувалося лише 497. При цьому в розвитку сектору превалюють негативні тенденції: у 2014 році порівняно з 2010 роком кількість суб’єктів малого та середнього підприємництва зменшилася на 11,5 відсотка, кількість зайнятих працівників — на 17,8 відсотка, а обсяг реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) зріс на 23,8 відсотка виключно за рахунок цінового фактора.

На сьогодні у 13 сферах державний нагляд (контроль) здійснюється на підставі спеціальних законів, не узгоджених з нормами Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, у 15 сферах державного нагляду (контролю) відсутні критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, та не визначено періодичності проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Мета

Створення нових робочих місць та розвиток економіки за рахунок покращення ділового клімату та розвитку малого та середнього бізнесу. Зменшення кількості адміністративних бар’єрів для бізнесу, а також недопущення створення нових економічно необґрунтованих систем регулювання. Зниження адміністративного тиску на бізнес та нівелювання корупціогенних чинників. Гармонізація системи технічного регулювання з європейською.

Створення нової моделі захисту прав споживачів в Україні, яка б відповідала потребам сучасної ринкової економіки, гарантувала безпечність продукції, що вводиться в обіг.

Цільові показники на 2016 рік

Ліквідація не менше 50 адміністративних бар’єрів для бізнесу.

Входження до перших 50 країн світу за сприятливістю умов для провадження підприємницької діяльності у 2017 році та до 20 провідних країн світу у 2018 році.

Зменшення до шести кількості сфер господарської діяльності, відносини щодо здійснення державного нагляду (контролю) в яких не регулюються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (валютний контроль, митний контроль на державному кордоні, державний експортний контроль, контроль за дотриманням вимог бюджетного законодавства, банківський нагляд, державний контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції).

Лібералізація державного нагляду (контролю), в повному обсязі запровадження орієнтованих на ризик підходів до здійснення заходів державного нагляду (контролю) в усіх сферах, переорієнтування державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності.

Забезпечення функціонування системи державного ринкового нагляду згідно із зобов’язаннями України в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Результати роботи за попередній період

Зменшено кількість дозволів більш як на 40 відсотків — із 143 до 84.

Зменшено кількість видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з 56 до 30.

Зменшено кількість перевірок, що проводяться контролюючими органами, шляхом запровадження проведення комплексних перевірок.

Запроваджено виключно судову процедуру зупинення виробництва або надання послуг бізнесом.

До 31 червня 2015 р. запроваджено обмеження щодо проведення перевірок суб’єктів господарювання.

Запроваджено план комплексних заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік, до якого включено близько 30 відсотків загальної кількості планових перевірок. Більш як на 16 відсотків зменшено кількість контактів органів контролю та бізнесу.

Запроваджено регуляторний фільтр — кожне нове регулювання, що запроваджується для бізнесу, повинне супроводжуватися проведенням аналізу регуляторного впливу з визначенням наслідків його запровадження для бізнесу.

Розроблено проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав споживачів)”, яким пропонується усунути дублювання контрольних функцій органів захисту прав споживачів та органів державного ринкового нагляду, органів, відповідальних за харчову безпеку, органів, відповідальних за безпечність послуг (робіт). Також законопроектом пропонується усунути дублювання відповідальності суб’єктів господарювання у сфері забезпечення безпечності нехарчової продукції, послуг (робіт), запровадити єдині вимоги щодо маркування продукції; скасувати заборону щодо випуску та/або реалізації продукції, стосовно якої державою не встановлено вимоги, виключити положення, що створюють технічні бар’єри в торгівлі, та спростити для споживача порядок звернення з питань захисту своїх прав.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Затвердження Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва та плану її імплементації	надання міжнародними донорами допомоги, умовою отримання якої за пропозицією таких донорів є забезпечення стратегічного розвитку сектору малого та середнього підприємництва на середньостроковий період	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади неурядові організації (за згодою)	IV квартал	підвищення рівня довіри з боку міжнародної спільноти, створення інструментів реалізації державної політики
2. Виконання плану заходів щодо реалізації стратегічних напрямів, визначених Стратегією розвитку малого та середнього підприємництва	розроблення, подання, прийняття та супроводження нормативно-правових актів згідно з планом імплементації Стратегії	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади неурядові організації (за згодою)	протягом року	підвищення рівня конкуренції на внутрішньому ринку; збільшення кількості об’єктів малого та середнього підприємництва, що успішно конкурують на глобальних ринках; підвищення рівня конкуренто-спроможності малого та середнього підприємництва на ринку державних закупівель; збільшення кількості офіційно зайнятих працівників у малому та середньому підприємництві
3. Внесення змін до плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 357	наявність пропозицій представників бізнесу щодо необхідності розв’язання поточних гострих проблем	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади	II квартал	сприяння розробленню органами виконавчої влади проектів актів, спрямованих на зменшення адміністратив-них бар’єрів у бізнесі; створення сприятливого інвестиційного клімату
4. Виконання плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності	наявність пропозицій представників бізнесу щодо необхідності розв’язання поточних актуальних проблем	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	сприяння розробленню органами виконавчої влади проектів актів, спрямованих на зменшення адміністратив-них бар’єрів у бізнесі; створення сприятливого інвестиційного клімату
5. Виконання завдань, спрямованих на підвищення позиції України в рейтингу Doing Business	розроблення, подання, прийняття та супроводження нормативно-правових актів згідно з планом дій щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу “Ведення бізнесу” на 2016 рік, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1406	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	здійснення органами виконавчої влади заходів, що сприятимуть входженню України до 50 кращих країн світу за сприятливістю умов для провадження підприємницької діяльності у 2017 році та до 20 провідних країн світу у 2018 році; збільшення обсягу іноземних та внутрішніх інвестицій
6. Розроблення Порядку функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю)	необхідність оприлюднення інформації про заходи державного нагляду (контролю), координації роботи органів державного нагляду (контролю) з проведення комплексних перевірок, моніторингу їх ефективності та законності	Мінеконом-розвитку	протягом року після прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”	зменшення кількості заходів державного нагляду (контролю), посилення правової захищеності суб’єктів господарювання та розширення можливостей щодо захисту їх прав
7. Розроблення Порядку здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю)	необхідність визначення єдиного порядку здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) для всіх органів державного нагляду (контролю)	Мінеконом-розвитку	протягом трьох місяців після прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”	посилення правової захищеності суб’єктів господарювання
8. Розроблення Порядку проведення перевірок органів державного нагляду (контролю)	необхідність упорядкування та посилення контролю за дотриманням вимог законодавства органами державного нагляду (контролю)	Мінеконом-розвитку	протягом трьох місяців після прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”	підвищення ефективності роботи органів державного нагляду (контролю), посилення правової захищеності суб’єктів господарювання
9. Завершення реорганізації контролюючих органів	виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442	центральні органи виконавчої влади	протягом року	зменшення кількості контролюючих органів, скорочення витрат державного бюджету
10. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України і супроводження у Верховній Раді України законопроектів щодо внесення змін до законів щодо державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції	удосконалення законодавства у сфері державного нагляду (контролю) та імплементація законодавства відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008 Європейського Парламенту та Ради ЄС від 9 липня 2008 р.	Мінеконом-розвитку	протягом року	забезпечення виконання зобов’язань України відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтоварист-вом з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, поліпшення умов ведення бізнесу в Україні, розв’язання на законодавчому рівні проблем у сфері державного ринкового нагляду
11. Поступове підключення до відповідних інформаційних систем органів ринкового нагляду	виконання Законів України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та “Про загальну безпечність нехарчової продукції”	Мінеконом-розвитку	протягом року	завершення процесу інформаційного забезпечення здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції
12. Ініціювання процесу проведення перевірки з боку Сторони ЄС стану  готовності України до підписання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА) у трьох визначених секторах української промисловості (низьковольтне обладнання, електромагнітна сумісність, машини)	проведення консультацій/ переговорів з метою підготовки до укладення Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА)	Мінеконом-розвитку МЗС	протягом року	укладення Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА)
13. Розроблення Концепції державної політики у сфері захисту прав споживачів на період до 2020 року	запровадження системного підходу до розв’язання проблем у сфері захисту прав споживачів та удосконалення її відповідно до європейських норм	Мінеконом-розвитку	протягом року	забезпечення захисту прав споживачів та посилення співпраці між органами державної влади та громадськістю
14. Розроблення плану заходів з реалізації Концепції державної політики у сфері захисту прав споживачів на період до 2020 року	визначення напрямів та заходів, необхідних для забезпечення захисту прав споживачів	Мінеконом-розвитку	протягом року	забезпечення захисту прав споживачів та посилення співпраці між органами державної влади та громадськістю

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Внесення Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо забезпечення реалізації Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва на період до 2020 року, здійснення координації діяльності з реалізації Стратегії, проведення моніторингу стану її реалізації.

Продовження дерегуляції з урахуванням результатів, досягнутих за попередні періоди.

Перегляд критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) в усіх сферах; створення Інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), до якої включена інформація про проведені перевірки суб’єктів господарювання; запровадження системи проведення самооцінки суб’єктами господарювання.

Забезпечення операційної сумісності системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, з європейською системою RAPEX.

6. Продовження реформи системи державних закупівель

Проблема

За роки незалежності державні закупівлі стали синонімом корупції, непрозорості та неефективності. У рамках реформування відповідної сфери розроблена та прийнята необхідна законодавча база, а також розроблений та протестований IT-продукт для публічних закупівель.

Обсяг державних закупівель за останні роки становить у середньому 200—250 млрд. гривень на рік, або 15—20 відсотків валового внутрішнього продукту.

Під час закупівель, проведених до запровадження електронної системи закупівель, через корупцію та неефективність втрачалося близько 20 відсотків загальної суми, або 40—50 млрд. гривень на рік.

Середній показник участі в закупівлях становив 2,2 учасника. Відповідно до законодавства для проведення тендера має бути подано не менше двох пропозицій, тобто потенційний переможець повинен мати партнера для участі у торгах. Реальний конкурентний середній показник участі в закупівлях значно менший.

Мета

Проведення процедур закупівель в єдиній електронній системі закупівель та забезпечення доступу до всієї інформації про публічні закупівлі.

Розроблення методики ризик-менеджменту процедур закупівлі та створення умов для побудови системи он-лайн моніторингу закупівель з метою суттєвого посилення громадського контролю за закупівлями.

Проведення численних публічних заходів для популяризації публічних закупівель серед представників бізнесових кіл та спрощення порядку участі в закупівлях шляхом інтеграції електронної системи закупівель з іншими системами електронного врядування.

Для підвищення якості та спрощення процедури закупівель започаткування роботи пілотної центральної закупівельної організації, бібліотеки примірних специфікацій та перебудова системи навчання в даній сфері.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення економії 5 млрд. гривень, після запровадження електронної системи закупівель. Мінекономрозвитку планується зекономити до 20 відсотків загальної суми закупівель (10 відсотків — за рахунок зменшення корупції та 10 відсотків — за рахунок підвищення конкуренції).

Забезпечення можливості проведення перевірки усіх даних щодо процедур закупівлі, розміщених на сайті bi.prozorro.org.

Підвищення середнього показника участі в закупівлях до 3,2  учасника за рахунок спрощення доступу до закупівель через електронну систему закупівель.

Результати роботи за попередній період

Розроблено Концепцію реформування системи публічних закупівель, залучено команду, розроблено та протестовано на допорогових закупівлях IТ-продукт, підготовлено та прийнято необхідні акти законодавства.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення методики ризик- менеджменту	необхідність проведення оцінки ризиків у кожній процедурі закупівлі та автоматичний відбір процедур, які можуть мати ознаки їх порушень	Мінеконом-розвитку	III квартал	забезпечення можливості автоматично перевіряти ризикованість всіх тендерів для подальшого моніторингу
2. Залучення недержавних громадських організацій до створення веб-порталу для проведення моніторингу	створення громадськістю на підставі методики ризик-менеджменту окремого порталу для проведення моніторингу та боротьби з корупцією під час здійснення закупівель	Мінеконом-розвитку ключові недержавні громадські організації у сфері публічних закупівель (за згодою)	IV квартал	зниження рівня корупції під час здійснення публічних закупівель та зменшення бюджетних витрат
3. Інтеграція електронної системи закупівель з державними реєстрами (які ведуться Мін’юстом, МВС, ДФС) та з єдиним веб-порталом використання публічних коштів	спрощення доступу бізнесу до торгів шляхом проведення автоматичної перевірки відсутності підстав для відхилення пропозиції учасника процедури закупівлі замість подання паперових довідок	Мінеконом-розвитку Мін’юст Мінфін Казначейство МВС ДФС	III квартал	підвищення рівня конкуренції та зниження цін
4. Утворення пілотної центральної закупівельної організації	підвищення ефективності закупівель шляхом централізації та проведення процедур на професійному рівні	Мінеконом-розвитку Київська міська і Донецька обласна держадміністра-ції	III квартал	нормативне та технічне забезпечення діяльності центральної закупівельної організації для централізації та професіоналізації закупівель
5. Створення бібліотеки примірних специфікацій	уніфікація стандартних закупівель	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади	III квартал	витрачання замовниками на здійснення стандартних закупівель мінімальних зусиль та часу
6. Запровадження курсів з питань публічних закупівель	розроблення концепції навчання публічним закупівлям, фінансування, залучення вищих навчальних закладів, запровадження курсів	Мінеконом-розвитку МОН	IV квартал	підвищення професійного рівня суб’єктів у сфері закупівель

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Запровадження української моделі електронної системи закупівель в одній з європейських країн. Забезпечення участі українських компаній у публічних закупівлях країн — учасниць Угоди СОТ про державні закупівлі. Гармонізація українського законодавства щодо публічних закупівель з європейським. Запровадження електронних каталогів для публічних закупівель.

7. Розвиток та підтримка експорту

Проблема

За останні роки значно зменшилися обсяги експорту товарів з
України — з 67,8 млрд. доларів США у 2012 році до 38,1 млрд. доларів США у 2015 році. Причинами такого зменшення є:

падіння цін на світовому ринку на сировинні товари (Україна в основному експортує сировину);

нестача потужностей, необхідних інвестицій для виробництва товарів з високою доданою вартістю, конкурентоспроможних на світовому ринку;

відсутність ефективної системи державної підтримки експортерів та надмірна зарегульованість, що не сприяє розвитку бізнесу.

За підсумками 2015 року експорт товарів становив  38,1 млрд. доларів США.

Основними складовими частинами вітчизняного експорту товарів є продукція агропромислового комплексу та харчової промисловості (38,2 відсотка), металургійного комплексу (24,8 відсотка) та машинобудування (12,5 відсотка).

Найбільшими споживачами вітчизняної продукції на зовнішньому ринку є Європейський Союз (34,1 відсотка загального обсягу експорту товарів), Російська Федерація (12,7 відсотка), Туреччина (7,3 відсотка), Китай (6,3 відсотка) та Єгипет (5,5 відсотка).

Порівняно з 2014 роком обсяги експорту українських товарів зменшилися на 29,3 відсотка.

Експорт послуг у 2015 році становив 9,7 млрд. доларів США, що на 15,5 відсотка менше, ніж у 2014 році.

За І квартал 2016 р. Україна експортувала товарів на суму 7,7 млрд. доларів США.

Основним торговельним партнером України залишився Європейський Союз (41,4 відсотка), частка Росії за зазначений період становить лише 8,4 відсотка.

Мета

Створення до 2017 року умов для експорту українських товарів та послуг шляхом розроблення ефективної системи розвитку експорту та консолідації, координації дій і заходів відповідальних органів державної влади.

Цільові показники на 2016 рік

Збільшення обсягу вітчизняних товарів та послуг на зовнішньому ринку. Включення України до європейських та міжнародних ланцюгів із створення доданої вартості.

Результати роботи за попередній період

Розроблено аналітичні матеріали (“Біла книга”) про основи державної політики сприяння розвитку українського експорту, якими передбачено розроблення Національної експортної стратегії.

Кабінетом Міністрів України схвалено проект Указу Президента України “Про заходи з посилення захисту економічних і торговельних інтересів України за кордоном”, яким передбачається утворити у 2016 році вісім торгових представництв України.

Розроблено проект Закону України “Про державну фінансову підтримку експорту”, який передбачає створення сприятливих умов для збільшення обсягів експорту, пошуку нових та диверсифікації існуючих ринків збуту вітчизняної продукції, захисту українських експортерів від ризику неплатежів та фінансових втрат.

Утворено Раду з просування експорту при Мінекономрозвитку.

Забезпечено гармонізацію національних стандартів з міжнародними та європейськими. На сьогодні кількість гармонізованих національних стандартів становить 15 133, з яких 11 300 — гармонізовані з міжнародними та європейськими. Реформовано систему технічного регулювання відповідно до схваленої Кабінетом Міністрів України Стратегії розвитку системи технічного регулювання на період до 2020 року.

Кабінетом Міністрів України затверджено 18 лютого 2016 р. план заходів з імплементації розділу IV “Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2016—2019 роки.

Починаючи з 2013 року на засіданнях відповідних комітетів СОТ Україна постійно порушує питання щодо бар’єрів, зокрема тих, що введені Російською Федерацією у сфері торгівлі, підкреслюючи їх непрозорість та необґрунтованість. Україна наполягає на необхідності неухильного дотримання країнами — членами СОТ зобов’язань і наголошує на виконанні взятих міжнародних зобов’язань.

Завершено переговори з укладення Угоди про вільну торгівлю з Канадою.

Починаючи з вересня 2015 р. працює проектний офіс з просування експорту при Мінекономрозвитку, яким організовано проведення трьох бізнес-форумів на найвищому політичному та бізнес рівні (україно-американський, україно-німецький, україно-нідерландський); проведено 17 засідань Ради з просування експорту при Мінекономрозвитку; створено промоційні фільми про Україну в різних сферах (Ukraine Open for U, Ukraine is changing, Ukraine. Open for Tourism, Energize Ukraine, Grow Ukraine, Transport and Infrastructure), надруковано брошури та листівки “INVEST UKRAINE Open for U” чотирма мовами.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
Створення бази для ефективної системи підтримки експорту
1. Розроблення Національної експортної стратегії	прийняття комплексного рішення щодо реалізації експортного потенціалу із залученням органів державної влади	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади Офіс з просування експорту при Мінеконом-розвитку	IV квартал	розроблення дорожньої карти щодо стратегічного розвитку торгівлі та підготовка конкретних планів дій для пріоритетних секторів економіки для всіх учасників процесу
Інституційна складова частина
2. Розроблення проектів підзаконних актів щодо створення та функціонування торгових представництв за кордоном при Мінекономрозвитку	розроблення після видання Указу Президента України “Про заходи з посилення захисту економічних і торговельних інтересів України за кордоном” проектів нормативно-правових актів щодо створення та функціонування торгових представництв, проведення відбору та тренінгів торгових представників	Мінеконом-розвитку МЗС Мінфін Мін’юст	III квартал	підвищення ефективності застосування торговими представництвами системи реалізації зовнішньоеконо-мічної політики; представлення інтересів держави і бізнесу; усунення дублювання функцій МЗС та Мінеконом-розвитку; забезпечення координації роботи органів державної влади та підприємств- експортерів
3. Розроблення законопроекту, який визначатиме механізм фінансової підтримки та страхування експортних ризиків	створення сприятливих умов для українських експортерів для забезпечення доступу до ресурсів експортного страхування	Мінеконом-розвитку Мінфін Мін’юст ДФС ДРС	II квартал	створення підґрунтя для фінансової підтримки та страхування експортних ризиків
4. Розроблення нормативно-правової бази, що забезпечить створення Офісу з просування експорту при Мінекономрозвитку	розроблення нормативно-правового акта щодо створення Офісу з просування експорту при Мінеконом-розвитку	Мінеконом-розвитку	III квартал	створення Офісу, який забезпечить ефективну взаємодію між Кабінетом Міністрів України, міжнародними партнерами, донорами та бізнесовими структурами
5. Утворення Ради з просування експорту при Кабінеті Міністрів України	розроблення нормативно-правового акта щодо утворення Ради з просування експорту при Кабінеті Міністрів України	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади Офіс з просування експорту при Мінеконом-розвитку	III квартал	створення єдиного дорадчого органу, який забезпечить пряму та ефективну взаємодію між Кабінетом Міністрів України та бізнесовими структурами
Інформаційна та промоційна підтримка
6. Забезпечення функціонування експортного веб-порталу	створення єдиного веб-ресурсу для інформаційної підтримки українських експортерів	Мінеконом-розвитку Офіс з просування експорту при Мінеконом-розвитку	протягом року	створення “єдиного вікна” як державної мультифункціональ-ної інформаційної платформи
7. Проведення бізнес-форуму у Канаді та інших країнах	просування України як надійного бізнес-партнера у Канаді та інших країнах з метою збільшення обсягу експорту вітчизняної продукції	Мінеконом-розвитку МЗС Офіс з просування експорту при Мінеконом-розвитку	II—III квартали	налагодження діалогу між країнами на високому урядовому рівні
8. Започаткування роботи торгових місій	розвиток бізнес-партнерства між Україною та країнами, потенційно привабливими для українського експорту	Мінеконом-розвитку МЗС Офіс з просування експорту при Мінеконом-розвитку	IV квартал	налагодження діалогу між країнами на високому урядовому рівні за участю Прем’єр-міністра України, розвиток ділових відносин та економічне партнерство між Україною та потенційними країнами-партнерами
Створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі Україна — ЄС
9. Виконання плану заходів з імплементації розділу IV “Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2016—2019 роки	здійснення послідовних взаємоузгод-жених заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, в частині впровадження режиму вільної торгівлі між Україною та ЄС	міністерства інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	імплементація положень щодо вільної торгівлі між Україною та ЄС, збільшення обсягу вітчизняних товарів на зовнішньому ринку, зокрема ринках держав — членів ЄС
10. Започаткування офіційної процедури приєднання до Регіональної Конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила визначення походження товарів	започаткування і проведення Україною переговорів щодо приєднання до зазначеної Конвенції	Мінеконом-розвитку Мінфін ДФС	III квартал	збільшення можливостей для преференційного експорту вітчизняних товарів
11. Запровадження діалогу Україна — ЄС на високому рівні щодо горизонтальних питань та окремих секторів промисловості	визначення додаткових механізмів збільшення обсягу вітчизняних товарів з високим ступенем переробки на ринках держав — членів ЄС та залучення України до європейських ланцюгів із створення доданої вартості	Мінеконом-розвитку	II квартал	збільшення обсягу вітчизняних товарів з високим ступенем переробки на ринках держав — членів ЄС та залучення України до європейських ланцюгів із створення доданої вартості
Просування інтересів України на зовнішньому ринку
12. Підписання Угоди про вільну торгівлю з Канадою	диверсифікація ринків збуту для вітчизняних товарів	Мінеконом-розвитку інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади	III квартал	поглиблення торговельного та економічного співробітництва, зокрема в частині торгівлі товарами
13. Проведення переговорів щодо укладення Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки	узгодження переговорної позиції України із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та проведення переговорів з іншою стороною	міністерства інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	поглиблення торговельного та економічного співробітництва, зокрема в частині торгівлі товарами та послугами
14. Проведення переговорів щодо укладення Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль	узгодження переговорної позиції України із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та проведення переговорів з іншою стороною	міністерства інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	поглиблення торговельного та економічного співробітництва, зокрема в частині торгівлі товарами
15. Проведення засідань спільних міжурядових комісій та їх робочих органів	розвиток відносин та активізація діалогу з країнами-партнерами, а також створення умов для збільшення обсягу вітчизняних товарів на світовому ринку	Мінеконом-розвитку інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади	протягом року	вирішення актуальних питань двостороннього співробітництва у різних сферах, визначення пріоритетних напрямів співробітництва
16. Відстоювання інтересів України на зовнішньому ринку	використання інструментів СОТ, у тому числі механізму врегулювання суперечок; участь у торговельних розслідуваннях, які проводяться іноземними країнами	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади	протягом року	лібералізація або усунення діючих торговельних обмежень щодо української продукції, що сприятиме збільшенню обсягів експорту
Спрощення процедур міжнародної торгівлі
17. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо утворення Національного комітету з питань спрощення процедур торгівлі	необхідність імплементації Угоди СОТ про спрощення процедур торгівлі	Мінеконом-розвитку Мінфін Мін’юст ДФС інші центральні органи виконавчої влади	III квартал	виконання Україною міжнародних зобов’язань
18. Лібералізація дозвільних механізмів та санкцій під час порушення вимог щодо експорту/імпорту	підготовка законопроекту про внесення змін до Закону України “Про зовнішньоеконо- мічну діяльність”, перегляд та лібералізація механізму індивідуальних санкцій, висновків щодо продовження строків повернення валютної виручки та ліцензування експортно-імпортних операцій	Мінеконом-розвитку ДФС СБУ (за згодою)	IV квартал	лібералізація або усунення діючих обмежень експортно-імпортної діяльності, що сприятиме збільшенню обсягів експорту та зниженню корупційних ризиків

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Створення ефективної системи координації дій центральних органів виконавчої влади для задоволення актуальних потреб бізнесу у сфері розвитку експорту та єдиного дорадчого органу, який забезпечить пряме та ефективне співробітництво між Кабінетом Міністрів України та бізнесовими структурами.

Прийняття та імплементація Національної експортної стратегії та плану дій з її реалізації.

Розроблення законопроекту щодо забезпечення утворення спеціалізованої установи — Експортно-страхового агентства.

Імплементація положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, у частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.

Забезпечення повної імплементації Угоди СОТ про спрощення процедур торгівлі, проведення реформи із спрощення митних процедур, валютного регулювання та вдосконалення експортно-імпортних операцій.

Налагодження ефективного функціонування торгових представництв за кордоном.

Імплементація Угоди про вільну торгівлю з Канадою.

8. Активізація і залучення інвестицій

Проблема

Залученню інвестицій в Україну перешкоджає:

низький рівень інституційної спроможності залучення та супроводження іноземних інвесторів;

високий ступінь зношеності більшості об’єктів економічної та соціальної інфраструктури та наявність недобудованих об’єктів державної власності;

низька ефективність використання інвестиційних фінансових ресурсів держави (в тому числі залучених ресурсів міжнародних фінансових організацій та іноземних держав).

Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку України на початок 2016 року становив 43,37 млрд. доларів США.

За даними Держстату, у 2015 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 3,76 млрд. доларів США (у 2014 році — 2,45 млрд. доларів США).

Обсяги капітальних інвестицій підприємств України у 2016 році становили 251,2 млрд. гривень (98,3 відсотка показника 2014 року).

На початок 2016 року в Україні зафіксовано понад 350 об’єктів незавершеного будівництва державної власності (кошторисною вартістю понад 50 млрд. гривень).

Обсяг кредитних ресурсів, що залучаються для реалізації інвестиційних проектів під державні гарантії, становить близько 15 млрд. доларів США.

На сьогодні виконуються лише два договори на умовах державно-приватного партнерства, що укладені з дотриманням відповідних процедур, включено 12 індустріальних парків до Реєстру індустріальних парків.

Мета

Залучення іноземних інвестицій, забезпечення ефективного державного інвестування, зокрема для оновлення та розвитку загальнодержавної і місцевої інфраструктури, сприяння створенню індустріальних парків, активізація застосування механізмів державно-приватного партнерства для реалізації інфраструктурних проектів, створення офісу підтримки інвестицій.

Цільові показники на 2016 рік

Збільшення обсягів залучення прямих іноземних інвестицій.

Збільшення кількості проектів державно-приватного партнерства до десяти (до кінця 2016 року — трьох).

Збільшення кількості індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних парків, на 30 відсотків (до кінця 2016 року — п’ять парків).

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення регуляторних бар’єрів для розвитку мережі індустріальних парків в Україні”.

Прийнято Закон України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних інвестиційних проектів”, а також постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 р. № 571 “Деякі питання управління державними інвестиціями”.

У 2015 році за результатами відбору до Державного бюджету України на 2016 рік включено десять проектів (загальний обсяг капітальних вкладень — 1 млрд. гривень) у таких сферах, як соціально-культурна сфера (два), сфера охорони здоров’я (чотири), транспортна сфера (один) та сфера охорони навколишнього природного середовища (три).

Прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення регуляторних бар’єрів для розвитку державно-приватного партнерства та стимулювання інвестицій в Україні”.

Розроблено Концепцію створення та функціонування установи із залучення інвестицій і супроводження інвесторів, проведено зустрічі з потенційними донорами щодо визначення можливості фінансування її утворення та діяльності.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
Управління державними інвестиціями
1. Супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про інвестиційну діяльність” щодо державних інвестиційних проектів” (реєстраційний номер 4547-1) у Верховній Раді України	виконання абзацу другого пункту 3 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних інвестиційних проектів”	Мінеконом-розвитку	до прийняття відповідного Закону	спрощення процедури управління державними інвестиціями та процедури державної підтримки інвестиційних проектів
2. Проведення відбору державних інвестиційних проектів для формування проекту Державного бюджету України на 2017 рік	виконання статті 32 Бюджетного кодексу України	Мінеконом-розвитку	II квартал	визначення проектів для фінансування у 2017 році
3. Запровадження проведення постійного моніторингу реалізації державних інвестиційних проектів	виконання пункту 26 Порядку відбору державних інвестиційних проектів, виявлення причин відставання від графіка їх реалізації на ранніх стадіях	Мінеконом-розвитку Мінфін	II—III квартали	підготовка звіту про результати моніторингу за перше півріччя 2016 р., запобігання збільшенню необґрунтова- них витрат
4. Визначення проектів (об’єктів) незавершеного будівництва з метою подальшої оптимізації портфеля незавершених об’єктів	проведення аналізу проектів (об’єктів) незавершеного будівництва для виявлення об’єктів з метою залучення приватних інвестицій	Мінеконом-розвитку інші центральні органи виконавчої влади	III—IV квартали	оптимізація державних інвестицій та залучення приватних інвестицій
Розвиток механізму державно-приватного партнерства
5. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення можливості взяття довгострокових бюджетних зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства”	стимулювання залучення приватних інвестицій для реалізації проектів державно-приватного партнерства	Мінеконом-розвитку	II квартал	збільшення кількості проектів державно-приватного партнерства
6. Приведення положень нормативно-правових актів у відповідність із Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення регуляторних бар’єрів для розвитку державно-приватного партнерства та стимулювання інвестицій в Україні”	удосконалення правового регулювання державно-приватного партнерства	Мінеконом-розвитку	III квартал	удосконалення інституційного середовища у сфері державно-приватного партнерства для залучення інвестицій в інфраструктуру
Залучення інвестицій і супроводження інвесторів
7. Формування правових умов для утворення офісу із залучення інвестицій і супроводження інвесторів	функціонування офісу із залучення інвестицій та супроводження інвесторів	Мінеконом-розвитку	протягом року	поліпшення інвестиційного клімату та збільшення обсягів залучення іноземних інвестицій

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Забезпечення методологічної та інформаційної підтримки суб’єктів індустріальних парків, сприяння в отриманні ними державної підтримки відповідно до законодавства, а також у залученні інвестицій для їх облаштування та функціонування.

Удосконалення системи управління в частині застосування результатів аналізу вигід і витрат під час підготовки проектів та їх відбору, запровадження постійного моніторингу реалізації державних інвестиційних проектів. Запровадження аудиту державних інвестиційних проектів після завершення їх інвестиційної фази. Проведення аналізу портфеля, незавершених проектів (об’єктів) будівництва, його оптимізація, сприяння залученню приватних інвестицій для їх добудови.

Підготовка пілотних проектів концесії, зокрема за підтримки міжнародних фінансових організацій, та сприяння суб’єктам державного приватного партнерства у реалізації їх проектів.

Створення проектного офісу із залучення інвестицій. Проведення бізнес-форумів та сприяння інвесторам.

9. Розвиток промислового виробництва

Проблема

Криза у промисловості, деіндустріалізація економіки, у структурі промисловості переважають сировинно-добувні та низькотехнологічні види виробництв — архаїчна структура промислового виробництва в Україні призводить до низької конкурентоспроможності промисловості, втрати великої частини промислового потенціалу країни внаслідок зовнішньої агресії і втрати ринку Російської Федерації.

Зменшення обсягів промислового виробництва становило від 0,7 відсотка в 2012 році до 10,1 відсотка в 2014 році. У 2015 році темпи падіння промисловості становили 13 відсотків. Ключові галузі промисловості демонструють значне зниження обсягу виробництва. Найбільше падіння у 2015 році відбулося у металургії (16,1 відсотка), машинобудуванні (14,1 відсотка) та у хімічній галузі (15,2 відсотка).

Питома вага промисловості у структурі валового внутрішнього продукту зменшилася з 22,6 відсотка у 2010 році до 20,5 відсотка у 2014 році та до близько 20,1 відсотка у 2015 році.

У 2015 році обсяги експорту продукції з високою доданою вартістю порівняно з 2014 роком значно зменшилися, зокрема машин, обладнання та механізмів; електротехнічного обладнання — на 30,3 відсотка, засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів — на 53,8 відсотка.

Мета

Реалізація політики нової індустріалізації економіки України, стабілізація соціально-економічного стану: до кінця року — подолання тенденції падіння обсягів промислового виробництва, у середньостроковій перспективі — досягнення стабільних обсягів зростання промислового виробництва, збільшення частки промисловості у структурі валового внутрішнього продукту, збільшення обсягів експорту продукції з високою доданою вартістю.

Цільові показники на 2016 рік

Зростання обсягів промислового виробництва до кінця року — не менш як 1,2 відсотка, у середньостроковій перспективі — не менш як 4 відсотки, досягнення частки промисловості у структурі валового внутрішнього продукту — не менш як 21 відсоток.

Результати роботи за попередній період

Удосконалено законодавство з питань режиму інноваційної діяльності технологічних парків.

Розроблено проект Державної програми розвитку вітчизняних промислових підприємств з урахуванням потреб внутрішнього споживання.

Питання просування вітчизняної промислової продукції на зовнішні ринки постійно виноситься на розгляд із зарубіжними партнерами у ході проведення спільних засідань міжурядових комісій з питань науково-технічного та торговельно-економічного співробітництва. Пропозиції промислових підприємств включено до проекту плану спільних заходів на 2016—2020 роки щодо розвитку співробітництва і розширення виробничої кооперації, у тому числі у сфері сільськогосподарського машинобудування, між Міністерством промисловості Республіки Білорусь, Міністерством аграрної політики і продовольства України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (“Дорожня карта” розвитку двостороннього співробітництва на 2016—2020 роки) та надіслано до Казахстану для врахування в ході реалізації Державної програми інфраструктурного розвитку “Нурли Жол” на 2015—2019 роки.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку вітчизняних промислових підприємств з урахуванням потреб внутрішнього споживання”	максимальне завантаження потужностей вітчизняних промислових підприємств, створення та розвиток нових конкуренто-спроможних виробництв в Україні шляхом розвитку внутрішнього споживання та з урахуванням обмеженості бюджетного фінансування	Мінекономрозвитку Мінінфраструктури Міненерговугілля Мінфін облдерж-адміністрації	III квартал	створення необхідних умов для розвитку внутрішнього споживання промислової продукції, проведення імпортозамі-щення в хімічній галузі, оборонно-промисловому комплексі та інших високотехноло-гічних галузях
2. Розроблення і подання Кабінетові Міністрів України проектів актів Кабінету Міністрів України щодо схвалення Стратегії розвитку промислового комплексу на період до 2025 року та плану розвитку промислового комплексу до 2020 року	адаптація національної економічної політики, у тому числі промислової, до норм ЄС, визначення ключових напрямів, базових інструментів, стратегічних цілей та пріоритетних галузей промисловості для розвитку в Україні	Мінекономрозвитку центральні органи виконавчої влади облдерж-адміністрації експертні установи	III квартал	визначення пріоритетів у промисловості та розроблення чіткого плану дій з розвитку промисловості, а також забезпечення координації заходів промислової політики та інших пов’язаних з нею складових економічної політики
3. Розроблення основних законопроектів, спрямованих на: підвищення інвестиційної привабливості галузей промисловості України стимулювання розвитку екологічних та інноваційних виробництв розвиток промислових кластерів	підвищення інвестиційної привабливості створення та розвитку промислових виробництв в Україні	Мінекономрозвитку центральні органи виконавчої влади облдерж-адміністрації експертні установи	протягом року	забезпечення запровадження необхідних механізмів для інноваційно- інвестиційного розвитку промисловості України

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Фінансова стабілізація і забезпечення доступності ресурсів фінансових ринків для реального сектору економіки.

Структурна перебудова промисловості, модернізація виробництва з використанням нових технологій, визначення та розвиток стратегічних галузей промисловості.

Сприяння залученню інвестицій в інновації у виробництві.

Розбудова сучасної виробничо-технологічної інфраструктури.

10. Розвиток інновацій

Проблема

Розвиток інновацій та перехід до цифрової економіки є однією з умов посилення конкурентоспроможності України на глобальному ринку. На сьогодні існує ряд проблем, які сповільнюють розвиток інновацій в Україні, зокрема недосконале законодавче забезпечення, недостатній рівень розвитку інформаційно-комунікативних технологій — інфраструктури та цифрових навичок, відсутність інноваційної культури, недосконала система державного управління у даній сфері.

Основні показники розвитку інновацій за 2015 рік:

наукоємність валового внутрішнього продукту — 0,77 відсотка;

питома вага продукції високотехнологічних галузей у валовому внутрішньому продукті — 6 відсотків;

питома вага високотехнологічної продукції в обсязі експорту товарів і послуг — 5,5 відсотка;

середня зношеність основних засобів реального сектору економіки — 75 відсотків;

кількість випускників STEАM (система освіти, яка стимулює оволодіння знаннями і навичками технологічних наукових напрямів для участі в інноваційних міжнародних конкурсах і олімпіадах) — 100 тис. осіб.

Мета

Перехід до цифрової економіки. Створення умов для розвитку інноваційних підприємств і широкого впровадження інноваційних технологій в усіх галузях економіки.

Цільові показники на 2016 рік

Схвалення проекту Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року.

Створення та початок роботи Офісу високих технологій (High Tech Office).

Приєднання України до європейського звіту про розвиток інновацій (Innovation Union Scoreboard).

Результати роботи за попередній період

Розроблено Стратегію розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року. Проведено обговорення її з учасниками ринку, експертами, науковцями та представниками громадських організацій.

На основі результатів зустрічей із представниками Світового банку підготовлено проект утворення Офісу високих технологій.

Проведено переговори з відповідальними представниками Єврокомісії щодо приєднання України до європейського звіту про розвиток інновацій (Innovation Union Scoreboard), який підготовлено за участю Держстату та Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук та подано Єврокомісії необхідні статистичні показники.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту розпорядження Кабінету Міністрів України про схвалення Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року	визначення комплексного підходу до стимулювання розвитку технологій	Мінекономрозвитку	II квартал	розвиток високих технологій, структурні зміни в економіці
2. Обговорення проекту Офісу високих технологій (High Tech Office) із представниками бізнесових кіл, експертами та громадськістю	для реалізації проекту необхідна підтримка бізнесу та експертного середовища	Мінекономрозвитку	II квартал	вирішення ряду організаційних питань, підготовка до початку діяльності Офісу високих технологій (High Tech Office)
3. Утворення Офісу високих технологій (High Tech Office)	розвиток венчурної екосистеми, стимулювання інновацій	Мінекономрозвитку	III квартал	фінансування інноваційних проектів, збільшення кількості “стартапів”
4. Залучення Світового банку до діяльності Офісу високих технологій (High Tech Office)	проект передбачає надання Світовим банком технічної допомоги	Мінекономрозвитку	протягом року	отримання фінансування та експертної допомоги

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Здійснення заходів, передбачених Стратегією розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року.

Продовження та поглиблення співпраці з ЄС у сфері розвитку інновацій.

Удосконалення законодавства у сфері розвитку інновацій.

Розроблення та виконання програми популяризації науки, інноваційних технологій і розвитку цифрових навичок — “Hi-Tech Nation”.

11. Реформування державної системи охорони інтелектуальної власності

Проблема

Наявна державна система правової охорони інтелектуальної власності неспроможна забезпечити розвиток сфери інтелектуальної власності як важливого елемента національної інноваційної системи та основи інноваційної економіки України.

Видатки Державного бюджету України на 2015 рік на забезпечення діяльності ДСІВ становили 7693,2 тис. гривень.

Розмір отриманих у 2015 році надходжень від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, — 138,432 млн. гривень.

Розмір державного мита, що надійшло у 2015 році як плата за надання адміністративних послуг у сфері інтелектуальної власності, — 19,077 млн. гривень.

У 2015 році до державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності” (Укрпатент) як уповноваженого закладу для проведення експертизи заявок на об’єкти промислової власності надійшло близько 48 тис. заявок на об’єкти промислової власності, в тому числі близько 4,5 тис. заявок на винаходи, більш як 8,6 тис. — на корисні моделі, близько 2,1 тис. — на промислові зразки і більш як 32,8 тис. — на знаки для товарів і послуг.

Мета

Створення оптимальної, якісної та ефективної державної системи правової охорони інтелектуальної власності, що сприятиме формуванню та застосуванню прозорої публічної моделі подолання існуючих викликів та ризиків.

Цільові показники на 2016 рік

Створення ефективної структури державного управління сферою інтелектуальної власності та ліквідація корупційних ризиків.

Спрощення та забезпечення прозорості процедур набуття прав інтелектуальної власності, підвищення надійності охорони та захисту прав інтелектуальної власності.

Підвищення рівня розуміння суспільством, що забезпечення належної охорони та недоторканності прав на об’єкти інтелектуальної власності є потужним стимулом для створення результатів інтелектуальної діяльності, володіння, розпорядження та ефективне використання якими стимулює інноваційний розвиток економіки, стане запорукою підвищення добробуту власників таких прав і суспільства в цілому.

Сприяння розвитку інноваційної економіки.

Результати роботи за попередній період

Розроблено Концепцію реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні.

Кабінетом Міністрів України подано до Верховної Ради України проекти Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет” (реєстраційний номер 4629), “Про внесення змін до статті 5 Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних” (реєстраційний номер 4571) та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо набуття, розпорядження та охорони авторського права та суміжних прав” (реєстраційний номер 4579).

Подано на погодження центральним органам виконавчої влади законопроекти щодо охорони прав на торговельні марки, промислові зразки, географічні зазначення, компонування (топографії) інтегральних мікросхем та щодо посилення охорони і захисту прав інтелектуальної власності.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Схвалення Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні	створення оптимальної, якісної та ефективної державної системи правової охорони інтелектуальної власності	Мінеконом-розвитку	II квартал	підвищення ефективності державного управління сферою інтелектуальної власності
2. Утворення Національного органу інтелектуальної власності як державної організації на базі державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності” та ДСІВ (ліквідація цієї Служби)	удосконалення системи державного управління сферою інтелектуальної власності	Мінеконом-розвитку	IV квартал	створення єдиного вікна з видачі патентів боротьба з корупцією у сфері інтелектуальної власності спрощення процедур для заявників
3. Наближення національного законодавства до права ЄС у сфері інтелектуальної власності	виконання пункту 125 плану заходів з імплементації розділу IV “Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2016—2019 роки	Мінеконом-розвитку	II–IV квартали	ефективне законодавство, що відповідає європейським стандартам
4. Реорганізація системи колективного управління майновими авторськими та суміжними правами	імплементація основних положень Директиви 2014/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 р. про колективне управління авторськими та суміжними правами та мульти-територіальне ліцензування прав на музичні твори для онлайнового використання на внутрішньому ринку	Мінеконом-розвитку	IV квартал	забезпечення прозорості діяльності організацій колективного управління, розроблення прозорого механізму збору, розподілу та виплати винагороди

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Схвалення Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні.

Утворення Національного органу інтелектуальної власності як державної організації у сфері управління Мінекономрозвитку, що виконуватиме окремі публічні функції (владні повноваження) з реалізації державної політики у зазначеній сфері.

Ліквідація ДСІВ.

Удосконалення законодавства у сфері інтелектуальної власності з урахуванням права ЄС.

12. Реформування системи державної підтримки сільського господарства

Проблема

У 2016 році скорочення, а з 2017 року у повному обсязі скасування податкових пільг з податку на додану вартість (так званого спеціального режиму податку на додану вартість) для аграрних виробників, які залишилися практично повністю позбавлені державної підтримки. Додатково у таких виробників виникли проблеми з вилученням обігових коштів, ускладнене адміністрування податку на додану вартість у зв’язку із запровадженням розподілу податку на додану вартість за видами діяльності у різних пропорціях між державним бюджетом та виробниками. Скасування податкових пільг з податку на додану вартість фактично позбавляє аграрний сектор будь-якої значної державної підтримки.

Існує проблема негативних наслідків від дії несприятливих погодних умов, для розв’язання якої необхідно вдосконалити законодавство, що регулює страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.

Інструменти стимулювання розвитку малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників не є досконалими.

За 15 років продуктивність праці в агропромисловому секторі зросла у 8,4 раза, а кількість робочих місць скоротилася у 5,6 раза. Частка господарств населення у виробництві сільськогосподарської продукції становить близько 50 відсотків, при цьому значна її частина споживається домогосподарствами без реалізації на ринку.

Досвід країн із розвинутим агропромисловим сектором доводить, що аграрна політика реалізується переважно шляхом здійснення заходів економічного стимулювання. У США рівень підтримки аграрного виробництва становить 10 відсотків вартості випуску продукції сільського господарства. У країнах ЄС рівень підтримки становить до 20 відсотків вартості випуску продукції сільського господарства.

Основна державна підтримка в Україні до 2015 року була непрямою. Обсяг підтримки за рахунок коштів державного бюджету щороку, до 2020 року, повинен становити не менше 1 відсотка обсягу виробництва валової продукції сільського господарства (у 2016 році — додаткове фінансування 450 млн. гривень).

Мета

Підвищення конкурентоспроможності малих і середніх сільгоспвиробників, збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з високою доданою вартістю.

Отримання виробниками сільськогосподарської продукції прямої державної підтримки як компенсатора втрат від переведення сільськогосподарського виробництва на загальний режим обкладення податком на додану вартість.

Удосконалення законодавчої бази з питань страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, що сприятиме створенню умов для захисту українських товаровиробників від ризиків сільськогосподарської діяльності.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення обсягу підтримки агропромислового сектору не менш як 450 млн. гривень додаткового фінансування до вже передбачених відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” показників.

Спрямування коштів бюджетної підтримки насамперед сільськогосподарським товаровиробникам з площею земель, що перебувають в обробітку, до 500 гектарів з метою стимулювання розвитку багаторічних насаджень, тваринництва, а також розвитку фермерства, кооперації.

Результати роботи за попередній період

У 2015 році Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року.

З метою стимулювання розвитку агропромислового сектору проводилася сприятлива податкова політика: спеціальний режим обкладення податком на додану вартість, виплати дотацій за рахунок коштів податку на додану вартість переробних підприємств, з 1 січня 2015 р. діє єдиний податок четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників. Загальний розмір непрямої державної підтримки за рахунок дії таких спеціальних режимів у 2014 році становив близько 24,4 млрд. гривень.

Створено законодавчу базу з питань страхування сільськогосподарської продукції.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Урахування у проекті Основних напрямів бюджетної політики на 2017 рік пропозицій щодо необхідності щорічного передбачення у державному бюджеті видатків на надання підтримки сільськогосподар-ським товаровиробникам	забезпечення зміни підходів до підтримки сільського господарства передбачення обсягу бюджетної підтримки сільського господарства в обсязі не менше 1 відсотка обсягу виробництва валового продукту сільського господарства	Мінфін Мінагрополітики Мінеконом-розвитку	II–III квартали	забезпечення прогнозованості ведення аграрного бізнесу, надання реальної підтримки насамперед малим та середнім сільськогосподар-ським товаровиробникам
2. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України”	закладення фундаменту прогнозова-ності державної підтримки, підвищення ефективності її використання	Мінфін Мінагрополітики Мінеконом-розвитку	II—III квартали	надання реальної підтримки насамперед малим та середнім сільськогосподар-ським товаровиробникам
3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік”	збільшення обсягу підтримки сільського господарства на 450 млн. гривень	Мінфін Мінагрополітики Мінеконом-розвитку	II—III квартали	надання реальної підтримки насамперед малим та середнім сільськогосподар-ським товаровиробникам
4. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про особливості страхування сільськогосподар-ської продукції з державною підтримкою”	удосконалення системи аграрного страхування з урахуванням досвіду провідних країн світу	Мінагрополітики Нацкомфінпослуг	III—IV квартали	надання реальної підтримки насамперед малим та середнім сільськогосподар-ським товаровиробникам
5. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України”	удосконалення механізму державної підтримки сільського господарства, створення умов для залучення малих виробників в організований аграрний ринок	Мінагрополітики	III квартал	надання реальної підтримки насамперед малим та середнім сільськогосподар-ським товаровиробникам
6. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року	затвердження заходів із стимулювання розвитку аграрного сектору	Мінагрополітики	III квартал	створення умов для розвитку високоефектив-ного конкуренто-спроможного аграрного сектору на внутрішньому і зовнішньому ринку
7. Супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (реєстраційний номер 4523)	збільшення доходів державного бюджету, реорганізація або привати-зація ПАТ “Держав-ний земельний банк”	Мінагрополітики	до прийняття відповідного Закону	додаткові надходження до державного бюджету у сумі 200—250 млн. гривень

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Проведення серед малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників роз’яснювальної роботи, тренінгів та семінарів із залученням експертів і фахівців вітчизняних та іноземних компаній. Підтримка розвитку кооперації шляхом об’єднання малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників. Стимулювання створення підприємств з поглибленою переробкою сільськогосподарської сировини (збільшення доданої вартості) та нарощення їх експортного потенціалу. Стимулювання виробництва органічної продукції. Подальший розвиток аграрного ринку.

13. Санітарні та фітосанітарні заходи

Проблема

На даний час створені недостатні умови для повноцінної  та ефективної діяльності Держпродспоживслужби — державного органу, який мав би вживати заходів для забезпечення розширення експортних ринків збуту та належного рівня безпечності продукції для споживачів.

Першочерговим завданням є наближення законодавства України у сфері санітарних та фітосанітарних заходів до законодавства ЄС.

Мета

Забезпечення збільшення обсягу експорту українських харчових товарів на зовнішні ринки, що дасть змогу створити в Україні нові робочі місця та підвищити рівень безпечності харчових товарів, які споживають українці.

Результати роботи за попередній період

Схвалено Всеохоплюючу стратегію імплементації глави IV (санітарні та фітосанітарні заходи) розділу IV “Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розгляд відповідним двостороннім органом згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Всеохоплюючої стратегії імплементації глави IV (санітарні та фітосанітарні заходи) розділу IV “Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони	необхідність виконання Угоди про асоціацію в частині санітарних та фітосанітарних заходів	Мінагрополітики Держпродспожив-служба	III квартал	схвалення Стратегії Підкомітетом з управління санітарними та фітосанітарними заходами. Розширення доступу українських харчових товарів до європейського ринку та підвищення безпечності харчових товарів на внутрішньому ринку
2.  Супроводження у Верховній Раді України проектів Законів України “Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин” (реєстраційний номер 0906), “Про безпечність та гігієну кормів” (реєстраційний номер 2845) та “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” (реєстраційний номер 4126-1)	прийняття законів для забезпечення виконання функцій компетентним органом у сфері санітарних та фітосанітарних заходів	Мінагрополітики Держпродспожив-служба	протягом року	забезпечення виконання функцій компетентним органом у сфері санітарних та фітосанітарних заходів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Проведення аудиту, оптимізації та дооснащення мережі лабораторій. Підвищення кваліфікації персоналу та його переатестація. Запровадження ризик-орієнтованих принципів здійснення контролю.

14. Завершення земельної реформи

Проблема

Реформування земельних відносин передбачає розв’язання ряду ключових проблем, що тісно пов’язані із соціальними, екологічними та економічними питаннями.

Формування сталих земельних відносин є одним із важливих факторів, що стимулює економічне зростання в аграрному секторі, реалізацію прав (майже 7 млн.) громадян та раціональне використання земельних ресурсів.

Роздержавлення та приватизація державних сільськогосподарських підприємств дасть змогу позбутися нерентабельних державних активів та забезпечити громадян земельними ділянками для провадження власної сільськогосподарської діяльності.

З 41,6 млн. гектарів усіх сільськогосподарських угідь України 30,8 млн. гектарів перебуває у приватній власності, в тому числі 27,5 млн. гектарів розпайованих земель, які передані у власність 6,92 млн. українських громадян. У державній власності перебуває близько 10,5 млн. гектарів сільськогосподарських угідь.

Мета

Підвищення конкурентоспроможності та заставоспроможності сільськогосподарських виробників. Створення умов для запровадження сталих земельних відносин, у тому числі шляхом стимулювання укладення довгострокових договорів оренди та запровадження обігу таких прав (зокрема продаж прав оренди та їх застава).

Цільові показники на 2016 рік

Створення нормативно-правової бази для вирішення комплексу питань земельних відносин: запровадження обігу прав довгострокової оренди на землі сільськогосподарського призначення, їх продажу та застави, врегулювання питань відумерлої спадщини. Прийняття Закону України “Про обіг земель”.

Результати роботи за попередній період

Верховною Радою України прийнято у першому читанні проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посиленням державного контролю за використанням і охороною земель” (реєстраційний номер 4355), яким передбачається розширити повноваження органів місцевого самоврядування з розпорядження землями, у тому числі за межами населених пунктів.

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Проведення необхідної інформаційної кампанії з роз’яснення позитивних результатів запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення, розвиток дорадницьких служб. Створення необхідної інфраструктури обігу прав на землі сільськогосподарського призначення.

15. Розвиток органічного ринку

Проблема

Україна має значні перспективи для розвитку органічного виробництва і виходу на світові ринки. Потенціал українських виробників “органіки” надзвичайно високий: попит на таку продукцію в усьому світі набагато перевищує пропозицію. Розвиток ринку такої продукції є стимулом для розвитку малого аграрного бізнесу і фермерських господарств України. Проте на даний час вітчизняний органічний ринок практично не регулюється законодавством, внаслідок чого лише незначна частка українських виробників зуміла вийти на зовнішні ринки.

У 2014 році в Україні налічувалося 182 сертифікованих виробники органічної продукції. У цьому році їх кількість сягає 300. Крім того, в 2014 році загальна площа земель, зайнятих під органічне сільське господарство, становила 400,8 тис. гектарів. Також сертифіковано 530 тис. гектарів дикоросів.

Обсяг роздрібної торгівлі органічною продукцією в Україні на даний час  оцінюється в 15 млн. євро і має перспективи для значного зростання.

Мета

Запровадження дієвого контролю з боку держави у сфері органічного виробництва в Україні, що унеможливить нечесну конкуренцію та сприятиме зростанню довіри до української органічної продукції, шляхом розроблення та прийняття нормативно-правових актів та нової, гармонізованої з нормами ЄС, редакції Закону України “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини”.

Надання бюджетної підтримки фермерським господарствам для ведення органічного виробництва.

Цільові показники на 2016 рік

Розроблення та прийняття нормативно-правової бази, яка забезпечить належне функціонування ринку органічної продукції та сировини (вісім нормативно-правових актів).

Удосконалення та адаптація українського законодавства до вимог законодавства ЄС.

Результати роботи за попередній період

На виконання Закону України “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини” затверджено шість нормативно-правових актів, державний логотип для маркування органічної продукції.

 

 

 

 

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Державна підтримка виробників органічної продукції	урахування пріоритету органічного виробництва під час надання державної підтримки сільськогоспо-дарським виробникам	Мінагрополітики Мінфін Мінекономрозвитку	IV квартал	підвищення рівня заінтересова-ності виробни-ків сільсько-господарської продукції у можливості переходу до органічного виробництва
2. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України  проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподар-ської продукції та сировини”	створення умов для розвитку органічного сектору сільського господарства	Мінагрополітики Держпродспожив-служба	III квартал	створення ефективного механізму регулювання ринку органічної продукції та сировини
3. Розроблення та прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію  Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподар-ської продукції та сировини”	затвердження форм документації на органічну продукцію, методичних рекомендацій у сфері органічного виробництва, порядку проведення перевірок суб’єктів ринку органічної продукції та інших нормативно-правових актів	Мінагрополітики Держпродспожив-служба	IV квартал	забезпечення належного державного контролю ринку органічної продукції та сировини

 

 

 

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Сприяння функціонуванню ринку органічної продукції в Україні та забезпечення дієвого державного нагляду (контролю) за виробництвом та обігом органічної продукції.

Проведення регулярних спільних консультацій щодо розвитку ринку серед державних управлінців, виробників органічної продукції із залученням міжнародних спеціалістів.

Проведення разом з громадськими та міжнародними організаціями навчання та підвищення кваліфікації для фахівців з виробництва органічної продукції конференцій, засідань за круглим столом.

Популяризація органічної продукції серед споживачів шляхом забезпечення участі виробників органічної продукції у фестивалях, виставках, ярмарках.

Визначення місцевих органів виконавчої влади (або органів місцевого самоврядування), відповідальних за розвиток ринку органічної продукції в регіонах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III. МОДЕРНІЗАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ

1. Реформа ринку природного газу (відповідно до вимог Третього енергетичного пакета ЄС)

Проблема

Ринок природного газу України довгий час був монополізованим і неконкурентним, внаслідок чого не розвивався власний видобуток газу, а енергетична безпека країни опинилася під загрозою.

Україна як член Енергетичного Співтовариства виконала вимоги Третього енергетичного пакета, що стосувалися лібералізації ринку природного газу. Однак повна лібералізація і демонополізація ринку природного газу вимагає розділення монополій за видами діяльності. Без реалізації плану реструктуризації Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” розвиток ринку природного газу України неможливий. Відокремлення діяльності з транспортування природного газу від видобування, постачання та інших видів діяльності забезпечить захист інтересів українських споживачів та є вкрай необхідним для енергетичної безпеки країни.

У 2015 році Україні вперше вдалося змінити структуру імпорту природного газу. Обсяги імпорту газу з європейського ринку збільшилися порівняно з обсягом 2014 року більше ніж удвічі
(з 5 до 10,3 млрд. куб. метрів), а імпорт газу з Російської Федерації скоротився з 14,4 млрд. куб. метрів у 2014 році до 6,1 млрд. куб. метрів у 2015 році (тобто у 2,3 раза).

У 2015 році використання газу в Україні порівняно з 2014 роком скоротилося на 8,8 млрд. куб. метрів, або на 21 відсоток (з 42,6 млрд. до 33,8 млрд. куб. метрів), із врахуванням втрати постачання до Криму та Донбасу у 2015 році 0,5 млрд. куб. метрів.

Мета

Створення умов для стійкого розвитку галузі власного газовидобування та впровадження прозорих правил для всіх учасників ринку. Продовження реформи з лібералізації газового ринку України згідно з європейськими нормами. Забезпечення прибутковості газового сектору, скерування прибутку для наповнення Фонду енергоефективності для фінансування проектів скорочення споживання енергії через об’єднання співвласників багатоквартирних будинків чи енергосервісних компаній.

Цільові показники на 2016 рік

Зміна структури імпорту природного газу, зокрема шляхом підвищення потужності реверсного транспортування в напрямку Словаччина—Україна через пункт пропуску “Будінце” до 54—57 млн. куб. метрів на добу.

Результати роботи за попередній період

У 2015 році прийнято Закон України “Про ринок природного газу” та акти законодавства, зокрема Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2493, Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2494, та Кодекс газосховищ, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2495.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 910 затверджено план заходів із впровадження Ініціативи щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях на 2015 рік.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення проектів нормативно-правових актів, що спрямовані на реалізацію Закону України “Про ринок природного газу”	реалізація положень Закону України “Про ринок природного газу”	Міненерговугілля Мінфін Мінекономрозвитку Мін’юст НКРЕКП (за згодою) Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (за згодою)	IV квартал	забезпечення подальшої  лібералізації ринку природного газу
2. Впровадження IT-системи для забезпечення балансування газу на добу	впровадження практики операторів ринку газу ЄС	Міненерговугілля Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (за згодою) ПАТ “Укртрансгаз” (за згодою)	IV квартал	забезпечення  балансування природного газу та інтегрування до газового ринку ЄС
3. Визначення моделі відокремлення транспортування газу	реалізація положень Закону України “Про ринок природного газу” та розпоряджен-ня Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 375 “Питання реформування газового сектору”	Міненерговугілля Мінекономрозвитку Мінфін Мін’юст Фонд державного майна	II—III квартали	забезпечення подальшої  лібералізації та демонополізації ринку природного газу
4. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проектів нормативно-правових актів щодо: зберігання учасниками ринку ЄС природного газу у підземних сховищах газу України в режимі “митний склад” впровадження системи, за якою вартість природного газу буде взаємопов’язана з його енергетичною цінністю	реалізація положень Закону України “Про ринок природного газу”	Міненерговугілля Мінфін ДФС Мін’юст Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (за згодою) ПАТ “Укртрансгаз” (за згодою)	IV квартал	створення умов для функціонування в Україні “газового хабу”
5. Створення умов для забезпечення стимулюючого тарифоутворення (RAB-тарифу) для оператора газотранспортної системи та операторів газорозподільних механізмів	розроблення системи тарифоутво-рення на основі довгостроко-вого регулювання тарифів	Міненерговугілля НКРЕКП (за згодою) Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (за згодою) ПАТ “Укртрансгаз” (за згодою)	IV квартал	залучення інвестицій для будівництва та модернізації інфраструктури газових мереж та стимулювання ефективності витрат газорозподіль-них компаній
6. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проектів нормативно-правових актів щодо  забезпечення торгівлі природним газом на біржах	реалізація положень Закону України “Про ринок природного газу” та Третього енергетичного пакета ЄС	Міненерговугілля НКРЕКП (за згодою) Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (за згодою) ПАТ “Укртрансгаз” (за згодою)	IV квартал	створення умов для торгівлі природним газом на біржах

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Забезпечення ліквідності ринку природного газу. Визначення моделі реструктуризації Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Здійснення віртуального реверсу природного газу. Подальше удосконалення законодавчої бази для створення в Україні “газового хабу”. Внесення відповідних змін до контракту про транзит природного газу у зв’язку із введенням в дію з 1 січня 2016 р. нових тарифів на послуги із транспортування природного газу.

 

2. Реформа ринку електричної енергії

Проблема

Ринок електричної енергії потребує подальшої лібералізації, підвищення рівня надійності постачання електричної енергії споживачам з урахуванням їх інтересів, зменшення витрат на послуги з постачання електричної енергії. Крім того, підписавши угоду про членство в Енергетичному Співтоваристві, Україна зобов’язалася з 1 січня 2015 р. застосовувати правила Третього енергетичного пакета ЄС.

За 2015 рік обсяг виробництва електроенергії електростанціями, які входять до Об’єднаної енергетичної системи України, становив 157 634,8 млн. кВт∙год, що на 24 310,2 млн. кВт∙год, або на 13,4 відсотка, менше порівняно з 2014 роком.

Споживання електроенергії протягом 2015 року також зменшилося на 15 926,1 млн. кВт∙год, або 11,8 відсотка, порівняно з аналогічним показником 2014 року.

Протягом 2015 року експортовано 3 641,6 млн. кВт∙год електроенергії, що на 4 411,3 млн. кВт∙год, або на 54,8 відсотка, менше порівняно з 2014 роком (експорт до інших країн).

Мета

Реформування ринку електроенергії. Стимулювання надходження інвестицій в галузь. Розвиток конкуренції в усіх сегментах ринку електроенергії. Створення умов рівності для всіх учасників ринку, а також забезпечення можливості інтеграції енергосистеми України в європейські ринки електроенергії, зокрема шляхом приведення українського законодавства у відповідність з європейськими правовими нормами і правилами, що дозволить українському споживачу отримувати якісні послуги за конкурентною ціною, а виробникам електроенергії у перспективі реалізувати експортний потенціал шляхом забезпечення доступу на європейський ринок.

Цільові показники на 2016 рік

Зупинення падіння обсягів виробництва і споживання електроенергії. Згідно з прогнозом у 2016 році обсяг виробництва електроенергії становитиме 156 550 млн. кВт·год, що на 0,69 відсотка менше ніж у 2015 році. Відповідно зменшення обсягів споживання електроенергії у 2016 році прогнозується на рівні 2,39 відсотка. У 2015 році виробництво електроенергії скоротилося на 13,4 відсотка порівняно з 2014 роком при одночасному скороченні її споживання на 11,8 відсотка.

Суттєве збільшення експорту електроенергії і доведення його обсягів до 7178 млн. кВт∙год, що у 1,97 раза більше показника 2015 року.

Результати роботи за попередній період

Розроблено проект Закону України “Про ринок електричної енергії України” (реєстраційний номер 4493) та подано його на розгляд Верховної Ради України.

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення проектів нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Закону України “Про ринок електричної енергії України” (після його прийняття)	реалізація положень Закону України “Про ринок електричної енергії України”, вимог Третього енергетичного пакета ЄС	Міненерговугілля НКРЕКП (за згодою) Мінфін Мінекономрозвитку Мін’юст державне підприємство “НЕК “Укренерго” (за згодою) державне підприємство “Енергоринок” (за згодою)	IV квартал	реалізація першого етапу впровадження нової моделі ринку електроенергії
2. Проведення підготовчих процедур щодо впровадження систем автоматизації нового ринку електричної енергії	реалізація положень Закону України “Про ринок електричної енергії України”, вимог Третього енергетичного пакета ЄС	Міненерговугілля державне підприємство “НЕК “Укренерго” (за згодою) державне підприємство “Енергоринок” (за згодою)	IV квартал	реалізація першого етапу впровадження нової моделі ринку електроенергії
3. Актуалізація Програми інтеграції  Об’єднаної енергетичної системи України до об’єднання енергосистем європейських держав	план першочергових заходів щодо інтеграції України до ЄС	Міненерговугілля НКРЕКП (за згодою) Мінекономрозвитку державне підприємство “НЕК “Укренерго” (за згодою)	III квартал	оптимізація переліку заходів та строків виконання синхронізації Об’єднаної енергетичної системи України та об’єднаної енергосистеми європейських держав з метою забезпечення максимального конкурентного середовища на новому ринку  електроенергії
4. Запровадження процедури корпоратизації та сертифікації державного підприємства “НЕК “Укренерго” як системного оператора	проект Закону України “Про ринок електричної енергії України”	Міненерговугілля Мінекономрозвитку Мінфін Мін’юст	II—III квартали	підготовка організаційних структур для функціонування нового ринку електроенергії
5. Розроблення та затвердження нової Енергетичної стратегії до 2035 року	Енергетична стратегія України на період до 2030 року є неактуальною та потребує оновлення	Міненерговугілля Мінекономрозвитку Держенерго-ефективності НКРЕКП (за згодою) Мінінфраструктури Мінприроди	II—IV квартали	визначення пріоритетів розвитку енергетики на довгостроковий період
6. Створення умов для забезпечення стимулюючого тарифоутворення (RAB-тарифу) для операторів мереж	проект Закону України “Про ринок електричної енергії України”	Міненерговугілля НКРЕКП (за згодою)	IV квартал	розроблення системи тарифоутворення на основі довгострокового регулювання тарифів, спрямованого на залучення інвестицій для будівництва та модернізації інфраструктури та стимулювання ефективності витрат компаній
7. Публікація статистичної та технологічної звітності галузі за стандартами ЄС	Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Договір про заснування Енергетичного Співтовариства, Регламент (ЄC) № 1099/2008 Європейського Парламенту та Ради від 22 жовтня 2008 р. про енергетичну статистику, Регламент (ЄC) № 714/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 р. про умови доступу до мережі для транскордонних перетоків електроенергії та скасування Регламенту (ЄC) № 1228/2003, Регламент Комісії (ЄС) № 543/2013 від 14 червня 2013 р. про подання та публікацію даних на ринках електроенергії та про внесення змін до додатка I до Регламенту (ЄС) № 714/2009 Європейського Парламенту та Ради	Міненерговугілля Мінекономрозвитку Держстат НКРЕКП (за згодою) державне підприємство “НЕК “Укренерго” (за згодою)	IV квартал	забезпечення прозорості галузі, створення умов для конкуренції та інтеграції з ринками ЄС

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Подальша лібералізація ринку електричної енергії, створення конкурентних умов у всіх сегментах ринку електричної енергії, запровадження двосторонніх договорів на ринку електричної енергії, ринку “на добу наперед”, внутрішньодобового балансуючого, роздрібного ринків та ринку допоміжних послуг. Інтеграція енергосистеми України в європейські ринки електричної енергії, запровадження системи спеціальних обов’язків для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку електричної енергії, розроблення та затвердження механізму тимчасової підтримки окремих теплоелектроцентралей для проведення їх реконструкції та критеріїв надання такої підтримки.

 

 

 

3. Реформа вугільної промисловості

Проблема

Вугільна промисловість, яка є однією з базових галузей національної економіки, тривалий час перебуває у кризовому стані. Майже 96 відсотків шахт понад 20 років працюють без реконструкції. Внаслідок повільної реструктуризації галузі в експлуатації перебуває значна кількість збиткових, неперспективних шахт. На підприємствах галузі (крім підприємств, що розташовані на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження) за останній рік скоротилися обсяги видобутку вугілля і проведення гірничих виробок, насамперед розкривних та підготовчих. Виник реальний стан загрози згортання вуглевидобутку на більшості шахт протягом наступних одного-двох років.

Державними вугледобувними підприємствами у 2014 році видобуто 7,8 млн. тонн вугілля на суму 3,1 млрд. гривень та отримано 4,1 млрд. гривень державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції. Від виробництва готової товарної вугільної продукції отримано майже 5 млрд. гривень збитків.

У 2015 році видобуто 6,7 млн. тонн вугілля на 4,2 млрд. гривень та отримано 1,2 млрд. гривень державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції. Збитки від виробництва готової товарної продукції становили  4,4 млрд. гривень.

Мета

Комплексне розв’язання проблемних питань функціонування вугільної галузі, здійснення системних заходів з використання її потенціалу для збільшення обсягів видобутку вугілля, підвищення ефективності і переведення вугільної галузі на бездотаційний і самоокупний режим діяльності з одночасним розв’язанням екологічних та соціальних проблем шахтарських регіонів. Створення сприятливих інвестиційних умов для приватизації шахт.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення видобутку вугілля обсягом 7,2 млн. тонн.

Започаткування реалізації структурних змін у галузі, які дадуть можливість поступово збільшити обсяг, необхідний для забезпечення енергетичної безпеки держави, вуглевидобування до 19,6 млн. тонн у 2020 році.

Результати роботи за попередній період

Міненерговугілля розроблено проект Концепції Державної цільової економічної програми реформування вугільної промисловості до 2020 року, у якій визначені проблеми вугільної галузі та шляхи їх розв’язання, що передбачають досягнення рентабельності вугільних підприємств та поступове збільшення вуглевидобутку, зменшення адміністративного персоналу та закриття лише тих шахт, які не мають перспектив стати рентабельними.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення нормативно-правових актів щодо початку реформування вугільної галузі	забезпечення енергетичної безпеки держави шляхом нарощення обсягів вуглевидобутку	Міненерговугілля Мін’юст Мінекономрозвитку Мінфін Мінсоцполітики Мінрегіон МОН Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Мінприроди Держенерго-ефективності облдержадміністрації Фонд державного майна галузеві профспілки (за згодою)	IV квартал	створення прозорих та конкурентних умов для функціону-вання вугільної галузі в рамках ринкових відносин та залучення у вугільну галузь приватних інвестицій
2. Розгляд та проведення аналізу програм розвитку державних вугледобувних підприємств на 2016 рік та на перспективу до 2020 року, якими передбачається вихід на беззбитковий рівень роботи у стислі строки	визначення можливості виходу державних вугледобувних підприємств на беззбитковий рівень виробничої діяльності	Міненерговугілля	II квартал	визначення переліку підприємств для реалізації структурної перебудови вугільної галузі

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Проведення реструктуризації вугільної галузі шляхом оптимізації шахтного фонду на базі перспективних шахт, зокрема шахти-новобудови № 10 “Нововолинська”, які мають можливість у найстисліші строки досягнути беззбиткового рівня роботи.

Консервація шахт з низькими техніко-економічними показниками, високим рівнем зношення шахтного фонду, необхідним значним обсягом капітальних інвестицій для виведення на беззбитковий рівень роботи. Ліквідація шахт, які закінчують відпрацювання промислових запасів або не мають можливості виходу на беззбитковий рівень роботи навіть при значних капітальних інвестиціях. Забезпечення соціальної підтримки вивільнених працівників.

Оновлення основних фондів підприємств. Збільшення обсягів вуглевидобутку відповідно до потреб підприємств тепло- та енергогенеруючого комплексу під час оптимізації державної підтримки та її зменшення до мінімального обсягу. Створення прозорих та конкурентних умов для функціонування вугільної галузі в рамках ринкових відносин і для залучення у вугільну галузь приватних інвестицій. Приватизація вугледобувних підприємств.

4. Енергозбереження та енергоефективність

Проблема

На макроекономічному рівні однією з головних проблем у сфері енергозбереження в Україні є опалення житлового сектору, де втрачається близько 60 відсотків енергії. Щорічне споживання природного газу на опалення в Україні оцінюється у 18,6 млрд. куб. метрів (річна оцінка споживання газу зроблена виходячи з помірної температури в опалюваний сезон та помірного відновлення в промисловості). Середній показник питомого енергоспоживання в Україні у два — три рази вищий відповідного показника у розвинутих країнах Європейського Союзу. Зокрема, середнє питоме енергоспоживання в багатоквартирних житлових будинках становить 264 кВт·год на кв. метр, в той же час у європейських країнах відповідний показник у середньому не перевищує 90 кВт·год на кв. метр.

Таким чином, потенціал скорочення (у разі досягнення поточного рівня втрат в ЄС) становить 11,4 млрд. куб. метрів газу (близько 58 відсотків імпорту України).

Подальше підвищення цін (тарифів) на комунальні послуги вимагатиме збільшення фінансування з державного бюджету виплат на субсидії для покриття відповідних витрат населення, які в 2017 році можуть сягнути до 80 млрд. гривень.

Проте процес скорочення споживання енергоресурсів, у тому числі за рахунок термомодернізації будинків, відбувається вкрай повільно. Зокрема, в Державній цільовій економічній програмі енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010—2016 роки брали участь лише 227 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків/житлово-будівельних кооперативів, тому важливо також розширити перелік суб’єктів, які зможуть отримати державну підтримку на реалізацію енергоефективних проектів за рахунок управителів та суб’єктів господарювання, що уклали енергосервісні договори із співвласниками багатоквартирних будинків, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами або управителями багатоквартирних будинків.

З огляду на зазначене питання розроблення і застосування загальнодержавного механізму регулювання (створення Фонду енергоефективності, продовження виконання державних програм) потребує невідкладного вирішення.

 

 

Мета

Скорочення споживання обсягу природного газу, впровадження сучасних енергоефективних технологій, стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, надання якісних житлово-комунальних послуг.

Цільові показники на 2016 рік

Показники питомого енергоспоживання в житловому будинку залежать від ряду факторів та не можуть бути суттєво змінені за короткий період.

Разом з тим показники питомого енергоспоживання житловими будинками та державними установами повинні бути наближені до європейських (близько 100 кВт·год на кв. метр): енергозбереження у 2017 році — 5 відсотків та у 2020 році — 9 відсотків середнього річного кінцевого споживання за 2005—2009 роки; 100-відсотковий облік споживання ресурсів, зокрема води та теплової енергії.

Кількісні показники виконання заходів Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на
2017—2018 роки (проект):

у 2016 році планується залучення до участі у Програмі 149,09 тис. домогосподарств та здійснення енергоефективних заходів у 2,2 тис. будинках;

у 2017—2018 роках планується залучення до участі у Програмі 475,83 тис. домогосподарств та здійснення енергоефективних заходів у 11,5 тис. будинках.

Прогнозний обсяг кредитування на 2017 та 2018 роки розрахований на основі середньомісячних темпів приросту обсягів кредитування 2015 року (за даними оперативної статистики): обсяг збільшено на 20 відсотків для придбання котлів з використанням будь-яких видів палива та енергії (за винятком природного газу та електроенергії), обсяг збільшено на 46 відсотків для придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів фізичними особами, обсяг збільшено на 94 відсотки для придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків/житлово-будівельних кооперативів.

Результати роботи за попередній період

Прийнято спеціальні положення щодо правових засад реалізації енергосервісних договорів (Закони України “Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації” та “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації”.

Прийнято Національний план дій з енергоефективності на період до 2020 року та започатковано на державному рівні механізм співфінансування впровадження енергоефективних заходів для населення — фізичних осіб та об’єднань співвласників багатоквартирних будинків/житлово-будівельних кооперативів у рамках Програми, дію якої продовжено на 2016 рік. У 2016 році фінансування заходів Програми збільшено на 700 млн. гривень (до 893,84 млн. гривень).

Розроблено концепцію функціонування Фонду енергоефективності.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Урегулювання правових та організаційних засад діяльності у сфері забезпечення енергоефектив-ності будівель	значні енерговитрати в житловому секторі та житлово-комунальному господарстві є однією із причин низького рівня енергоефективності економіки. З метою поліпшення ситуації передбачається розробити проект Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”, спрямований на зменшення витрат всіх видів енергетичних ресурсів (енергозбереження) у цій сфері	Держенерго-ефективності Мінрегіон	протягом року	визначення стану енергетичних характеристик будівель та потреби в їх модернізації
2. Забезпечення близько 80-відсоткового побудинкового обліку спожитих ресурсів (послуг). Розроблення проекту Закону України “Про комерційний облік комунальних послуг”	встановлення на законодавчому рівні вимог щодо облаштування вузлів обліку теплової енергії і води	Мінрегіон Держенерго-ефективності НКРЕКП (за згодою)	протягом року	забезпечення комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого питного водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг
3. Запровадження системи сертифікації енергоефектив-ності будівель та збільшення кількості будівель з близьким до нульового споживанням енергії	виконання вимог Директиви 2010/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 травня 2010 р. щодо енергетичної ефективності будівель	Мінрегіон Держенерго-ефективності	після прийняття Закону України “Про енерго-ефектив-ність будівель”	сертифікація в подальшому 100 відсотків новозбудованих споруд та будівель, на яких впроваджуються заходи з термомодернізації
4. Створення Фонду енерго-ефективності	запровадження прозорого механізму фінансування проектів, спрямованих на скорочення обсягу споживання енергії. Особливістю роботи Фонду повинне стати залучення в систему фінансування проектів енергоефективності будинків субсидій на житлово-комунальні послуги, які отримують більш як 30 відсотків домогосподарств	Мінрегіон Держенерго-ефективності Мінеконом-розвитку Мінфін Мін’юст	протягом року	досягнення економії через  три — п’ять років після створення Фонду — близько 1 млрд. куб. метрів газу на рік, створення нового ринку енерго-ефективних заходів динамічною річною ємністю до 1,5 млрд. євро
5. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 1 березня 2010 р. № 243 і від 17 жовтня 2011 р. № 1056 щодо продовження виконання програми надання “теплих” кредитів на 2017—2018 роки та поширення дії передбачених нею механізмів стимулювання на управителів багатоквартирних будинків та виконавців послуг з енергосервісу	досягнення національних цілей у сфері енергоефективності шляхом запровадження прогресивних механізмів стимулювання реалізації енергоефективних заходів в будівлях, створення умов для підвищення їх інвестиційної привабливості	Мінрегіон Держенерго-ефективності	III квартал	продовження на два роки виконання програми надання “теплих” кредитів для здійснення енергоефектив-них заходів у житлових будинках, збільшення кількості її учасників

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Впровадження заходів та законодавчих ініціатив щодо утворення і функціонування Фонду енергоефективності.

Розроблення та прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 1 березня 2010 р. № 243 і від 17 жовтня 2011 р. № 1056” щодо продовження виконання Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива у 2017—2018 роках та поширення її дії на управителів багатоквартирних будинків та виконавців енергосервісу.

Проведення інформаційно-роз’яснювальної кампанії щодо:

переваг та механізму спільного управління будинком та визначення будинку предметом уваги мешканців та державних програм;

високого рівня енерегоспоживання будівель як основного чинника значних сум за оплату комунальних послуг;

популяризації переваг виконання програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива та залучення управителів і виконавців послуг з енергосервісу до впровадження енергоефективних заходів в багатоквартирних будинках;

роз’яснення правових, економічних та організаційних аспектів залучення управителів і виконавців послуг з енергосервісу до впровадження енергоефективних заходів, особливостей надання таким суб’єктам державної підтримки.

5. Відновлення мережі доріг та формування якісно нової системи управління та фінансування дорожнього господарства

Проблема

Сучасний стан дорожньої мережі на 97 відсотків не відповідає потребам економіки та потребує проведення капітального та поточного ремонту. Майже повністю втрачено виробничий та кадровий потенціал вітчизняних дорожніх підприємств як державної, так і приватної форми власності. Незадовільний стан доріг призводить до щорічних втрат до 5 відсотків валового внутрішнього продукту та непрямих втрат через високу собівартість перевезень, низьку швидкість руху та зниження конкурентоспроможності.

За останні 15 років значно знизились обсяги виконання ремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах загального користування: за нормативної щорічної потреби 27 600 кілометрів у 2000 році збудовано та відремонтовано 11 793 кілометри, у 2011 році — 2008,5 кілометра, у 2015 році — лише 312,5 кілометра, (що становить 15,6 відсотка до рівня 2011 року, 2,6 відсотка до рівня 2000 року та 1,1 відсотка до щорічної потреби). Якщо у 2000 році рівень фінансового забезпечення утримання доріг відповідав мінімальній потребі, у 2011 році становив лише 70 відсотків. У 2015 році на зазначені цілі було виділено лише 3068,6 млн. гривень, що становить 40 відсотків критичної мінімальної потреби (8300 млн. гривень) та 9 відсотків розрахункової нормативної потреби (34 055 млн. гривень).

У цілому рівень фінансування дорожнього господарства в Україні є одним з найнижчих у світі та становить лише 0,9 відсотка валового внутрішнього продукту, в той час як у Польщі — 1,4 відсотка, Росії — 1,5, Білорусі — 2,2, в середньому у розвинутих державах світу — 3 відсотки валового внутрішнього продукту, в Китаї — 3,5, у Фінляндії — 3,9 відсотка.

Мета

Забезпечення належного стану доріг загального користування. Створення ефективної моделі фінансування дорожнього господарства, яка дасть змогу розв’язати  проблему нестачі коштів на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Створення та функціонування Державного дорожнього фонду. До кінця поточного року погашення боргів та відновлення роботи вітчизняних дорожніх підприємств.

Поліпшення стану найбільш суспільно значущих ділянок автомобільних доріг.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення будівництва, реконструкції та ремонту 1,7 тис. кілометрів автомобільних доріг, ліквідація щонайменше 3,7 млн. кв. метрів ямковості.

Створення умов для збільшення у середньостроковій перспективі щорічних обсягів реконструкції і ремонту автомобільних доріг у 16 разів, зокрема щорічних обсягів ремонту автомобільних доріг державного значення до 4,6 тис. кілометрів, щорічних обсягів ремонту автомобільних доріг місцевого значення до 23 тис. кілометрів, та передачі 131 тис. кілометрів автомобільних доріг місцевого значення до сфери управління місцевих органів виконавчої влади (або органів місцевого самоврядування).

Результати роботи за попередній період

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 р. № 432 внесено зміни до Концепції реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 1096, яка була доопрацьована з урахуванням положень Коаліційної угоди та Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 10 липня 2015  р.  № 576 “Про деякі питання публічного акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” щодо ліквідації Компанії з наступним створенням якісно нової системи експлуатаційного утримання автомобільних доріг.

Розпочато співробітництво з місцевими органами виконавчої влади щодо фінансування робіт на автомобільних дорогах загального користування за рахунок коштів місцевих бюджетів, зокрема протягом 2015 року спрямовано 501,2 млн. гривень. Крім того, за рахунок проведення експерименту щодо спрямування понадпланових обсягів надходжень митних платежів у Волинській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях на ремонт дороги загального користування у 2015 році спрямовано 317,3 млн. гривень коштів обласних бюджетів.

Завдяки прийняттю ряду законодавчих актів місцевим органам влади суттєво розширено можливості та правові підстави для фінансування ремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах загального користування.

Продовжено співпрацю за спільними проектами з міжнародними фінансовими організаціями. У рамках ініціювання проекту “Третій проект покращення автомобільних доріг та безпеки руху” (560 млн. доларів США) 19 листопада 2015 р.  відбулося підписання Угоди про позику та інших відповідних документів. Перед ЄБРР та ЄІБ ініційовано проект “П’ятий проект покращення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг”.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Забезпечення погашення заборгованості перед підрядними організаціями за виконані роботи	непогашення заборгованості призводить до блокування рахунків служб автомобільних доріг в областях та неможливості виконання виробничої програми 2016 року підрядними організаціями, а також до неможливості співфінансування та витрат на розроблення проектно-кошторисної документації за спільними з міжнародними фінансовими організаціями проектами	Укравтодор Мінінфраструктури Мінфін Мін’юст	II—III квартали	забезпечення виконання виробничої програми
2. Використання залишку кредитних коштів, залучених у попередні роки	спрямування додаткових коштів на проведення ремонтно-будівельних робіт	Укравтодор Мінінфраструктури Мінфін Мін’юст	II—III квартали	забезпечення  проведення додаткового ремонту 367 кілометрів доріг
3. Перерозподіл видатків у частині їх зменшення за бюджетною програмою виконання зобов’язань Укравтодору за залученими кредитами (3111030) та збільшення обсягу видатків на виконання бюджетної програми з розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування (3111020)	спрямування додаткового фінансового ресурсу, що з’явився завдяки реструктуризації кредитів Сбербанку Росії та Сітібанку, на задоволення мінімальної потреби у проведенні ямкового ремонту мережі під час зимового утримання	Укравтодор Мінінфраструктури Мінфін Мін’юст	II—III квартали	компенсування мінімальної потреби на експлуатаційне утримання та збільшення обсягів видатків на проведення ремонтно-будівельних робіт
4. Підготовка до створення Державного дорожнього фонду	забезпечення фінансування доріг загального користування за рахунок їх користувачів — платників акцизів та митних зборів на пальне	Укравтодор Мінінфраструктури Мінфін Мін’юст	II—III квартали	забезпечення стабільного та прогнозованого фінансування дорожнього господарства на всіх рівнях

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Для забезпечення відновлення мережі доріг загального користування у середньостроковій перспективі необхідно:

завершити процес реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування;

розширити цільові джерела фінансування дорожнього господарства;

розробити та затвердити Програму відновлення автомобільних доріг загального користування на 2017—2021 роки;

забезпечити виконання робіт за обсягами, встановленими Програмою відновлення автомобільних доріг загального користування на 2017—2021 роки.

6. Здійснення контролю за рухом вантажного транспорту на дорогах загального користування

Проблема

Внаслідок руху автомобільних транспортних засобів, які перевищують установлені вагові параметри (нерідко у кілька разів), здійснюється руйнація дорожнього покриття, особливо у літній період та в напрямку портів південного регіону України. Основними проблемами здійснення контролю за дотриманням вагових параметрів є нестача вагових комплексів для зважування транспортних засобів (34 комплекси на всю Україну) та прогалини у законодавстві, що призводять до порушень габаритно-вагових норм.

У період з 4 по 21 квітня 2016 р. інспектори Укртрансбезпеки за допомогою дев’яти комплексів Укравтодору перевірили 1552 транспортних засоби, з них у 108 виявлено порушення вагових параметрів, нараховано плату за проїзд на суму 78 118,63 євро, з яких сплачено — 70 447,33 гривні (добросовісними перевізниками). Накладено штрафних санкцій на суму 166 600 гривень, перераховано до державного бюджету — 17 000 гривень. Проте це незначні кошти порівняно з тими, що необхідні для відновлення руйнувань, які завдаються дорогам внаслідок порушень вагових норм.

Мета

Збереження дорожнього покриття автомобільних доріг загального користування від руйнування внаслідок руху транспортних засобів, які перевищують вагові параметри, через створення системи габаритно-вагового контролю в інспекційному режимі.

Цільові показники на 2016 рік

Збільшення кількості вагових комплексів від 34 наявних — до 105 одиниць.

Зниження незапланованих витрат з бюджету на відновлення дорожньої інфраструктури (економія на відновлення покриття становитиме близько 5 млрд. гривень).

Підвищення дисципліни водіїв стосовно габаритно-вагових параметрів транспортних засобів, що зменшить для них ризики накладення штрафних санкцій.

На початковому етапі завдяки ефективності санкцій за недотримання водіями дисципліни стосовно габаритно-вагових параметрів транспортних засобів очікується надходження у вигляді штрафних санкцій у розмірі 400 тис. гривень на місяць.

Результати роботи за попередній період

Встановлено заборону руху транспортних засобів дорогами загального користування, які здійснюють перевезення подільних вантажів загальною масою понад 40 тонн або навантаженням на вісь понад 11 тонн.

У рамках проекту бюджетної секторальної підтримки “Підтримка впровадження Транспортної стратегії України” отримано кошти на придбання 71 пересувного придорожнього комплексу, які будуть обладнані вагами для перевірки транспортних засобів.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Здійснення закупівлі пересувних придорожніх комплексів	придбання 71 пересувного придорожнього комплексу передбачено у рамках проекту “Підтримка впровадження Транспортної стратегії України”	Укртрансбезпека Мінінфраструктури	II квартал	збільшення кількості зважувань транспортних засобів
2. Проведення навчання працівників, які будуть здійснювати зважування транспортних засобів	використання нового обладнання потребуватиме компетентних працівників	Укртрансбезпека	протягом року	підвищення компетентності контролюючого органу
3. Створення умов для лібералізації допуску перевізників до ринку перевезень з одночасним підсиленням їх відповідальності	дерегуляція процесу надання адміністратив-них послуг у сфері транспорту, впровадження принципу “Єдиного вікна”, посилення відповідаль-ності суб’єктів господарюван-ня за порушення вагових норм	Укртрансбезпека Мінінфраструктури	протягом року	підвищення конкуренції на ринку перевезень, збереження автомобільних доріг

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

За наявності 105 пересувних придорожніх комплексів в наступні роки необхідно забезпечити:

професійну підготовку фахівців Укртрансбезпеки;

у достатньому обсязі штат працівників Укртрансбезпеки, які будуть здійснювати контроль на дорогах;

законодавче встановлення для перевізників умов, за яких перевезення вантажів з перевищенням вагових параметрів буде економічно недоцільне.

7. Реформування залізничного транспорту

Проблема

Залізничний транспорт України перебуває у вкрай тяжкому стані. Потреба в капітальних інвестиціях задовольняється лише на 5—6 відсотків. Причиною цього є застаріла система управління залізничною галуззю, яка негативно позначається на її роботі. Жорстке державне регулювання не дає змоги створити конкурентне середовище, обмежує доступ до ринку перевезень залізничним транспортом приватних перевізників та не дає можливість створити гнучку систему тарифоутворення. В результаті залізнична галузь залишається інвестиційно непривабливою, а якість послуг — вкрай низькою.

Відсутність конкуренції, мотивації до підвищення ефективності роботи суб’єктів господарювання галузі та якості послуг, розширення їх переліку; застарілість методів регулювання залізничної галузі, які не відповідають сучасним (ринковим) умовам ведення бізнесу; жорстке державне регулювання тарифів на залізничні перевезення, яке не дає змоги вчасно реагувати на зміну ситуації на ринку транспортних послуг; значне фінансове навантаження на ПАТ “Укрзалізниця”, пов’язане з виконанням соціальних функцій держави (перевезення пільгових категорій пасажирів, зобов’язання перевозити пасажирів у приміському сполученні за тарифами, що значно нижчі за собівартість); хронічна нестача інвестицій у галузь, що призвела до високого ступеня зношення основних фондів галузі (понад 80 відсотків) та невідповідність технічного оснащення залізниць сучасним вимогам; низький рівень інвестиційної привабливості.

У 2015 році вантажооборот залізниць України становив 195,1 млрд. ткм, що на 7,7 відсотка менше рівня 2014 року. В основному зниження відбулося за рахунок зменшення транзитних перевезень (на 13,1 відсотка). Із загального вантажообороту 17,3 відсотка становлять перевезення приватними та орендованими вантажними вагонами. Пасажирообіг у 2015 року зменшився на 3,1 відсотка проти рівня 2014 року та становив 35,9 млрд. пасажирів на кілометр. Пільгових категорій громадян перевезено на суму 731,7 млн. гривень, компенсація за пільгові перевезення становила 182,1 млн. гривень (24,9 відсотка). ПАТ “Укрзалізниця” за результатами 2015 року отримала збиток у сумі 641,6 млн. гривень (без урахування фінансових результатів діяльності приватних акціонерних товариств, акції яких увійшли до статутного капіталу ПАТ “Укрзалізниця”), у тому числі збитки від перевезення пасажирів становили 7,4 млрд. гривень.

Мета

Створення ліберальної моделі конкурентного ринку залізничних перевезень.

Забезпечення доступності та поліпшення якості залізничних транспортних послуг, у тому числі для пасажирів з обмеженими фізичними можливостями.

Поліпшення інвестиційного середовища для оновлення рухомого складу для задоволення потреб бізнесу.

Цільові показники на 2016 рік

Ураховуючи масштаб реформ у залізничній галузі, їх результати очікуються у середньостроковій перспективі.

Відповідно до Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010—2019 роки очікується, що здійснення заходів з реформування залізничного транспорту забезпечить:

збільшення обсягів перевезень (орієнтовно на 20—25 відсотків);

підвищення продуктивності праці (в 1,6 раза);

відносне зменшення собівартості перевезень (на 15 відсотків);

зменшення обсягу питомих витрат енергоресурсів на тягу поїздів (на 15 відсотків);

скорочення строків доставки і переробки вантажів.

Результати роботи за попередній період

Протягом 2014—2015 років  проведено інвентаризацію та оцінку майна підприємств, які увійдуть до складу ПАТ “Укрзалізниця”, Кабінетом Міністрів України затверджено Статут, склад правління, наглядової ради та ревізійної комісії товариства, відбулася державна реєстрація товариства.

З 1 грудня 2015 р. розпочало господарську діяльність ПАТ “Укрзалізниця”, у складі якого створено 30 відокремлених підрозділів.

Закон України “Про залізничний транспорт” у новій редакції, розроблений за участю фахівців галузі та європейських експертів, був 14 грудня 2015 р. зареєстрований у Верховній Раді України за № 3650. У зв’язку із зміною складу Кабінету Міністрів України законопроект повернуто. Розроблено та подано на розгляд Верховної Ради України проект Закону України “Про залізничний транспорт України” (реєстраційний номер 4593).

 

 

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Супроводження проекту Закону України  “Про залізничний транспорт України” (реєстраційний номер 4593) у Верховній Раді України	створення законодавчого підґрунтя для реформування залізничного транспорту	Мінінфраструктури	до прийняття відповідного Закону	запровадження нових правил діяльності  підприємства залізничного транспорту з урахуванням всіх учасників ринку залізничних перевезень, впровадження норм актів законодавства ЄС
2. Упорядкування організації та фінансування соціально важливих пасажирських перевезень	затвердження Порядку державного замовлення на соціальні (публічні) послуги всіх сегментів пасажирських перевезень залізничним транспортом, який враховуватиме положення Регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 р. про громадські послуги з перевезення пасажирів залізницею і автомобільними шляхами, що скасовує Регламенти Ради (ЄЕС) № 1191/69 і 1107/70 та впроваджува-тиметься паралельно з децентраліза-цією та передачею регіонам повноважень щодо розпорядження фінансовими ресурсами	Мінінфраструктури Мінсоцполітики Мінекономрозвитку Мінфін	у шести-місячний строк після прийняття Закону України “Про залізничний транспорт України”	зняття з ПАТ “Укрзалізниця” соціальних функцій держави (зобов’язання перевозити пасажирів у приміському сполученні за тарифами, що значно нижчі за собівартість), що дасть змогу ліквідувати перехресне субсидування збиткових пасажирських перевезень за рахунок вантажних та підвищити інвестиційну привабливість галузі
3. Створення ефективної моделі управління залізничним транспортом, підготовка до утворення та функціонування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту	розроблення положення та організаційної структури центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, передбачене в рамках реформування системи державного управління галуззю	Мінінфраструктури	у тримісячний строк після прийняття Закону України “Про залізничний транспорт України”	підвищення ефективності державного управління галуззю, забезпечення ПАТ “Укрзалізниця” рівноправного доступу до залізничної інфраструктури
4. Продовження структурної реформи ПАТ “Укрзалізниця”	створення вертикально інтегрованої (за видами бізнесу) системи управління ПАТ “Укрзалізниця”	ПАТ “Укрзалізниця” (за згодою)	протягом року	підвищення прозорості діяльності товариства та ефективність кожного виду бізнесу, розділення фінансових рахунків оператора інфраструктури та перевізників відповідно до директив ЄС

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Продовження структурної реформи ПАТ “Укрзалізниця” буде спрямовано на поступове виділення в окремі юридичні особи дочірніх підприємств, зокрема за такими видами діяльності, як приміські пасажирські перевезення, пасажирські перевезення далекого сполучення, вантажні перевезення і логістика.

Створення нової моделі управління залізничною галуззю, яка гарантуватиме рівноправний доступ до залізничної інфраструктури та належне виконання державних функцій управління.

З метою гарантування рівноправного доступу до залізничної інфраструктури та виконання інших окремих функцій державного управління залізничною галуззю передбачається утворення центрального органу виконавчої влади у сфері залізничного транспорту.

8. Приєднання України до Європейського авіаційного простору

Проблема

На даний час регулярні міжнародні повітряні перевезення до України здійснюються іноземними та українськими авіаперевізниками на умовах, визначених міжнародними угодами про повітряне сполучення, якими передбачені певні обмеження щодо кількості компаній та перевезених пасажирів тощо.

Станом на 27 квітня 2016 р. безвідносно до Угоди про Спільний авіаційний простір знято обмеження щодо кількості рейсів під час здійснення польотів з України до Греції (до цього часу — 14 рейсів на тиждень за кожним маршрутом), Італії (до цього часу — 55 рейсів на тиждень сукупно на державу), Польщі (до цього часу — 14 рейсів на тиждень за маршрутом Київ — Варшава, 10 — на інших маршрутах), Болгарії (до цього часу — два рейси на тиждень за маршрутом
Київ — Софія). Збільшено кількість рейсів під час здійснення польотів до Франції (Київ — Париж — по 14 рейсів на тиждень для кожної сторони та на інших маршрутах — по сім рейсів на тиждень). Розширено географію польотів між Україною, Болгарією та Естонією.

За статистичними даними, за І квартал 2016 р. виконано 14,7 тис. комерційних рейсів (за І квартал 2015 р. — 14,1 тис.). Кількість перевезених пасажирів збільшилася порівняно з аналогічним періодом минулого року на 11,3 відсотка та становить 1257,7 тис. осіб.

Мета

Підписання Угоди з ЄС про Спільний авіаційний простір, що забезпечить вільний доступ до європейського ринку, інфраструктури повітряного транспорту, а також свободу заснування, рівні умови конкуренції та спільні правила, зокрема у сфері безпеки польотів, авіаційної безпеки, управління повітряним рухом, захисту навколишнього природного середовища та спільні соціальні норми.

Цільові показники на 2016 рік

Зняття обмежень на паритетних засадах щодо кількості авіакомпаній і здійснюваних ними рейсів між Україною та державами ЄС, підвищення якості авіаційних послуг, зокрема громадяни України отримають можливість подорожувати до держав ЄС та між ними на підставі єдиного квитка, що поєднуватиме сегмент подорожі повітряним і наземним транспортом, у разі, коли між перевізниками укладено відповідні комерційні домовленості і коли такі перевізники мають відповідні права на експлуатацію маршруту.

Результати роботи за попередній період

Угода про Спільний авіаційний простір була парафована у листопаді 2013 року. Проте через відсутність консенсусу між Іспанією та Великою Британією щодо формулювання редакції пункту 31 “Територія” статті 2 “Визначення” про територіальне застосування зазначеної Угоди про Спільний авіаційний простір в частині Гібралтару така Угода і досі не підписана.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту розпорядження Президента України про  уповноваження Міністра інфраструктури Омеляна В. на підписання Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір	зняття бюрократичних перешкод для підписання Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір	Мінінфраструктури	II квартал	створення умов для підписання Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір
2. Підписання Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір	лібералізація ринку авіаційних перевезень з ЄС, подальше технічне та технологічне удосконалення аеронавігаційної системи України, підвищення ефективності пропускної спроможності повітряного простору України в межах її відповідальності перед ІКАО	Мінінфраструктури МЗС	протягом року	створення вільного доступу до ринку, інфраструктури повітряного транспорту ЄС, свобода заснування, рівні умови конкуренції та спільні з ЄС правила, зокрема у сфері безпеки польотів, авіаційної безпеки, управління повітряним рухом, захисту навколишнього природного середовища, та спільні соціальні норми

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Після підписання Угоди про Спільний авіаційний простір:

співпраця з ЄС з метою забезпечення імплементації Україною загальних базових стандартів та законодавчих актів Європейського Співтовариства, зазначених у додатку I до Угоди про Спільний авіаційний простір;

приведення інституційних структур управління повітряним рухом України у відповідність з програмою “Єдине європейське небо”.

9. Удосконалення системи державного управління на морському і річковому транспорті України та у сфері торговельного судноплавства

Проблема

1 січня 2016 р. набрав чинності Кодекс з імплементації документів Міжнародної морської організації. В Україні склалася вкрай складна ситуація з виконанням її міжнародних зобов’язань у цій сфері. На сьогодні залишається невиконаною ключова рекомендація першої консультативної місії в Україні експертів Міжнародної морської організації (14—18 грудня 2015 р.) — створення єдиного урядового органу (морської адміністрації) під керівництвом Міністра інфраструктури, відповідального за ефективну імплементацію міжнародних стандартів, безпеку і охорону на морському транспорті, захист морського середовища, формальності (адміністративні послуги) у судноплавстві, а також реєстрацію і сертифікацію суден, дипломування моряків, контроль держави порту.

Мета

Реформування системи управління морським та річковим транспортом, торговельним судноплавством відповідно до міжнародних стандартів для забезпечення повноцінного виконання взятих Україною зобов’язань, збереження правового режиму у міжнародному судноплавстві (на українських суднах та у морських портах) та відновлення ефективної системи управління реалізацією державної політики у сферах торговельного мореплавства, морського і річкового транспорту та безпеки судноплавства.

Цільові показники на 2016 рік

Створення умов для забезпечення у середньостроковій перспективі:

запровадження міжнародних стандартів у сфері торговельного судноплавства;

залучення інвестицій у судноплавство, суднобудування та судноремонт;

підвищення привабливості морських і річкових портів для контейнерного сервісу;

створення привабливості українського прапора для судновласників;

підвищення попиту на послуги українських моряків на світовому ринку праці.

 

Результати роботи за попередній період

Робоча група Мінінфраструктури з проведення реформування системи управління морським та річковим транспортом запропонувала створення Укрморрічфлоту як необхідного кроку на шляху приведення системи управління у відповідність із сучасними вимогами міжнародного режиму судноплавства, безпеки мореплавства та пошуку і рятування. Відповідне рішення було прийняте також Кабінетом Міністрів України.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо створення Морської адміністрації України, розроблення відповідних проектів нормативно-правових актів щодо вирішення організаційних, кадрових, фінансових питань тощо	утворення центрального органу виконавчої влади здійснюється Кабінетом Міністрів України	Мінінфраструктури Мінфін Мінекономрозвитку	II квартал	утворення центрального органу виконавчої влади, який забезпечить ефективну імплементацію міжнародних стандартів, виконання функцій з безпеки і охорони у сфері судноплавства, захисту морського середовища, реєстрації і сертифікації суден, дипломування моряків, контролю держави порту і прапора
2. Затвердження Кабінетом Міністрів України Положення про Морську адміністрацію України, вирішення організаційних, кадрових, фінансових питань тощо	запровадження процедури організації роботи Морської адміністрації України	Мінінфраструктури Мінфін Мін’юст	III—IV квартали	створення умов для приведення системи управління у відповідність із сучасними вимогами міжнародного режиму судноплавства, безпеки мореплавства та пошуку і рятування

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Відновлення ефективної системи реалізації державної політики у сферах торговельного мореплавства, морського і річкового транспорту та безпеки судноплавства.

Забезпечення прийняття, приєднання або ратифікації міжнародних договорів, прийнятих у рамках ІМО, МОП, КВТ ЄЕК ООН, Дунайської комісії у цих сферах (торговельного мореплавства, морського і річкового транспорту та безпеки судноплавства).

Удосконалення національного законодавства з урахуванням міжнародного морського права та на підставі міжнародних стандартів у сфері судноплавства відповідно до зобов’язань України як держави прапора, держави порту і прибережної держави. Суттєве підвищення ефективності державної системи управління системою безпеки судноплавства.

10. Гармонізація українського природоохоронного законодавства із законодавством Європейського Союзу

Проблема

З часу ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС (з 2014 року) із 21 нового нормативно-правового акта, розроблення та прийняття яких передбачено планами імплементації відповідних директив ЄС, було прийнято Закони України, спрямовані на виконання Угоди, зокрема: “Про ратифікацію Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті”, “Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів та перенесення забруднювачів”.

Мета

Імплементація директив та регламентів ЄС, зокрема “горизонтальних директив”, що забезпечить інтеграцію екологічної політики до інших галузевих політик і стане передумовою створення чіткого і прозорого механізму управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Цільові показники на 2016 рік

Запровадження європейського екологічного механізму щодо:

стратегічної екологічної оцінки планованої діяльності;

оцінки впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє природне середовище;

басейнового принципу управління водними ресурсами держави;

реалізації положень Морської стратегії ЄС;

управління у сфері поводження з відходами;

торгівлі викидами парникових газів та охорони озонового шару;

збереження природного середовища існування і видів природної флори та фауни стосовно захисту диких птахів;

підвищення ефективності поводження з генетично-модифікованими організмами;

запровадження системи інтегрованих дозволів.

Результати роботи за попередній період

Здійснено огляд українського законодавства на предмет відповідності актам права ЄС.

Затверджено плани імплементації 21 директиви та акта законодавства ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища та п’ять регламентів Європейського Союзу у сфері екодизайну.

Оновлено переклади актів права ЄС, розроблено глосарії (уніфіковано термінологію) у секторі “Управління відходами”, “Охорона природи”; здійснено переклад керівних документів у секторі “Охорона природи”.

Розроблено проекти Законів України:

Про оцінку впливу на довкілля (реєстраційний номер 2009а-д);

Про стратегічну екологічну оцінку (реєстраційний номер 3259);

Про внесення змін до Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року;

Про відходи;

Про охорону озонового шару;

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом (реєстраційний номер 3603).

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Супроводження проекту Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” (реєстраційний номер 2009а-д) у Верховній Раді України	забезпечення  виконання екологічного сектору Угоди про асоціацію України з ЄС, виконання зобов’язань за Орхуською конвенцією, Конвенцією Еспо, Договору про заснування Енергетичного Співтовариства	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	до прийняття відповідного Закону	забезпечення обґрунтованості прийняття рішень щодо планованої небезпечної діяльності та врахування інтересів громадськості під час прийняття таких рішень, зменшення рівня соціальної напруженості
2. Супроводження проекту Закону України “Про стратегічну екологічну оцінку” (реєстраційний номер 3259) у Верховній Раді України	забезпечення урахування екологічних міркувань під час розроблення та прийняття проектів документів державного планування	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	до прийняття відповідного Закону	оцінювання впливу проектів документів державного планування на етапі прийняття рішення про їх розроблення з урахуванням думки громадськості
3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року”	врахування ситуації на тимчасово окупованих територіях Криму і Севастополя, частин Луганської та Донецької областей, на стан екологічної безпеки держави, врахування економічної кризи, виснаження фінансових ресурсів держави, зниження рівня життя населення	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	III квартал	визначення основних стратегічних завдань державної екологічної політики, що базуються, зокрема, на виявлених причинах екологічних проблем України та фінансовій спроможності держави до їх розв’язання
4. Супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом” (реєстраційний номер 3603) у Верховній Раді України	забезпечення переходу від адміністративно-територіального до басейнового управління водними ресурсами, що є вимогою сучасності та відповідає світовій передовій практиці і саме такий інтегрований підхід сприяє максимальному досягненню цілей і завдань охорони та відтворення водних екосистем, забезпеченню раціонального використання водних ресурсів	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	до прийняття відповідного Закону	запровадження європейських механізму та підходів до управління водними ресурсами за басейновим принципом та ризиками затоплення
5.  Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про відходи”	перегляд законодавства України у сфері поводження з відходами на предмет узгодження із законодавством ЄС	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	IV квартал	забезпечення ефективного функціонування системи управління відходами, залучення фінансових ресурсів для створення сучасної інфраструктури поводження з ними, поліпшення стану навколишнього природного середовища і умов життєдіяльності населення
6. Затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з небезпечними відходами	зменшення кількості випадків несанкціонова-ного  розміщення небезпечних відходів у місцях, де може бути завдано істотної шкоди навколишньому природному середовищу та здоров’ю людей	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	III квартал	створення прозорих та відкритих умов функціонування суб’єктів господарювання у сфері поводження з відходами для належного виконання операцій з утилізації та знешкодження небезпечних відходів, створення умов для залучення інвестицій до зазначеної сфери
7. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України про затвердження переліку відходів	недосконала українська система класифікації місць захоронення відходів та порядок формування тарифів на послуги із захоронення відходів негативно впливають на екологічну безпеку держави	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	IV квартал	запровадження європейського механізму формування тарифів на послуги із захоронення відходів, створення передумов  для запобігання або зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище  та ризику для здоров’я людей від розміщення відходів шляхом встановлення жорстких функціональних та технічних вимог щодо відходів та місць їх захоронення
8. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України про затвердження плану дій поводження з відходами	відсутність чіткого переліку заходів, спрямованих на запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище і здоров’я людини	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	IV квартал	зменшення обсягів утворення відходів, забезпечення екологічно безпечного поводження з ними за рахунок створення відповідної інфраструктури, що базується на новітніх технологіях, запровадження дієвого фінансово-економічного механізму у зазначеній сфері

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розроблення підзаконних нормативно-правових актів, реалізація пілотних проектів у разі впровадження європейського механізму системи управління у сфері охорони навколишнього природного середовища. Посилення інституційної та адміністративної спроможності Мінприроди.

 

11. Боротьба з корупцією та забезпечення
прозорості діяльності Мінприроди

Проблема

На сьогодні система організації державного контролю за додержанням вимог  природоохоронного законодавства недосконала: високий рівень корупції, застаріла матеріально-технічна база, непрозора система прийняття рішень щодо порушників природоохоронного законодавства, відсутня адекватна система відповідальності суб’єктів господарювання за порушення природоохоронного законодавства, відсутні єдині електронні реєстри та неналежний рівень інформаційного обміну.

Мають місце розпорошення та дублювання наглядових (контрольних) функцій держави між органами виконавчої влади, відсутність єдиного підходу до здійснення наглядових та контрольних функцій.

Державний нагляд (контроль) у природоохоронній сфері на даний час здійснюють чотири органи виконавчої влади (Держекоінспекція, Держгеонадра, Держлісагентство, Держсільгоспінспекція).

Станом на сьогодні державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища не забезпечує повноцінний доступ громадян України до інформації про стан навколишнього природного середовища, існуючі екологічні ризики для безпечної життєдіяльності. Відсутній прозорий механізм формування та реалізації державної політики у відповідній сфері, відсутній доступ до великої кількості екологічних даних, що повинні бути відкритими.

Оскільки у другому півріччі 2014 р. та першому півріччі 2015 р. діяв мораторій на проведення перевірок, показники заходів державного нагляду (контролю) зменшилися, а саме: у 2014 році проведено 48 тис. перевірок, накладено штрафів на загальну суму більше 8,4 млн. гривень, збитки нараховані на суму близько 0,8 млрд. гривень, у 2015 році перевірок проведено 18 тис., накладено штрафів на загальну суму близько 3,6 млн. гривень, збитки нараховані на суму близько 0,4 млрд. гривень.

Протягом останніх трьох років було встановлено та розраховано понад 150 млн. гривень збитків, завданих незаконною вирубкою дерев невстановленими особами. Проте зазначені кошти до бюджету не сплачені, винні не встановлені та не покарані. Заходи з відновлення нанесених збитків природі не здійснені.

Мета

Побудова дієвої системи нагляду за дотриманням вимог природоохоронного законодавства з урахуванням найкращих практик організації функціонування аналогічних інституцій у державах ЄС, зосередження наглядово-контрольних функцій у природоохоронній сфері в єдиному органі.

Впровадження елементів електронного урядування у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів для забезпечення прозорості та ефективності роботи Мінприроди та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів, впровадження єдиних стандартів управління, скорочення строків отримання інформації за всіма напрямами діяльності Міністерства та центральних органів виконавчої влади, зменшення дозвільного та звітного навантаження на суб’єктів господарювання.

Цільові кількісні показники на 2016 рік

Створення умов для надання 5—10 адміністративних послуг у сфері охорони навколишнього природного середовища в електронному вигляді.

Опублікування даних 12 державних реєстрів у форматі відкритих даних.

Результати роботи за попередній період

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” передбачено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів — на Державну екологічну інспекцію.

Розроблено проекти:

Законів України: про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів; про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади;

актів Кабінету Міністрів України: про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію; про затвердження Концепції з реформування системи нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства України; про внесення змін в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85; деякі питання Державної екологічної інспекції.

Щодо електронного урядування:

в апараті Мінприроди впроваджено систему електронного документообігу;

 впроваджено та реалізовано на території Дніпропетровської області пілотний проект щодо надання електронної адміністративної послуги з подання декларації про відходи.

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Створення відповідно до передового досвіду держав Європейського Союзу органу природоохоронного нагляду (моніторингу) — Державної природоохоронної інспекції України та подання Кабінетові Міністрів України проекту акта Кабінету Міністрів України “Про затвердження Концепції реформування системи державного природоохоронного нагляду”	забезпечення виконання новоствореним органом завдань з реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) щодо дотримання природоохорон-ного законодавства, усунення дублювання функцій державного нагляду у зазначеній сфері	Мінприроди	III квартал	формування чіткої дорожньої карти реформування системи державного природоохорон-ного нагляду
2. Розроблення проекту Закону України “Про державний нагляд (контроль) у природоохоронній сфері”	необхідність чіткого законодавчого визначення повноважень новоствореного органу контролю та механізму реалізації таких повноважень	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	III квартал	перехід від системи суцільного державного контролю суб’єктів господарювання до системи державного нагляду і моніторингу дотримання ними вимог природо-охоронного законодавства, відкриття єдиного електронного реєстру актів проведення перевірок
3. Розроблення проекту Положення про Державну природоохоронну інспекцію України	визначення функцій та завдань новоствореної Інспекції щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у природоохоронній сфері	Мінприроди центральні органи виконавчої влади	IV квартал	створення єдиного інтегрованого органу природо-охоронного нагляду, конкурсний набір усіх працівників
4. Впровадження  системи надання електронних адміністративних послуг	забезпечення оперативності, прозорості та спрощення процедур отримання дозвільних документів у сфері охорони навколишнього природного середовища  для громадян та суб’єктів господарювання	Мінприроди	II—III квартали	сприятиме усуненню ризиків вчинення корупційних діянь державними службовцями, що причетні до надання адміністративних послуг
5. Впровадження системи електронного документообігу в апараті Мінприроди	прискорення обробки документів, посилення виконавської дисципліни, оперативність у підготовці інформації	Мінприроди	III квартал	забезпечить швидкість, оперативність та підвищить якість підготовки документів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Здійснення організаційно-методичних та інформаційних заходів з метою реформування системи державного нагляду та створення єдиного інтегрованого органу контролю.

Здійснення організаційно-методичних заходів для створення загальнодержавної автоматизованої системи екологічних даних.

12. Підвищення рівня екологічної безпеки в зоні відчуження

Проблема

За кошти міжнародної технічної допомоги на стадії завершення будівництво нового безпечного конфайнменту об’єкта “Укриття” Чорнобильської АЕС для обмеження радіаційного впливу на населення, персонал і навколишнє природне середовище.

Невирішеним залишається питання щодо реінтеграції постраждалої території зони відчуження, зокрема шляхом створення об’єктів з вироблення електричної енергії з альтернативних джерел.

Актуальним є питання щодо відновлення накопичувального статусу Державного фонду поводження з радіоактивними відходами та забезпечення використання його коштів виключно за цільовим призначенням для розбудови відповідної інфраструктури та підтримки безпеки існуючих об’єктів поводження з радіоактивними відходами  на сучасному рівні.

Електричні мережі в зоні відчуження не завантажені на повну потужність (або відключені,  або працюють з дуже малою потужністю). На балансі державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” перебуває відкритий розподільний пристрій, який залишився від того часу, коли Чорнобильська АЕС виробляла електричну енергію та передавала її в електричну мережу України.

Мета

Обмеження розповсюдження іонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин, які містяться усередині об’єкта “Укриття” Чорнобильської АЕС.

Отримання ДАЗВ права розпоряджатися землею в зоні відчуження та створення підприємства — оператора електричних мереж в зоні відчуження.

Відновлення накопичувального статусу Державного фонду поводження з радіоактивними відходами та забезпечення використання його коштів виключно за цільовим призначенням.

Цільові показники на 2016 рік

Завершення будівництва нового безпечного конфайнменту об’єкта “Укриття”, виконання необхідних пусконалагоджувальних робіт і випробування, введення в експлуатацію об’єкта в цілому.

Виконання робіт з насування арки, завершення монтажу і випробування системи основних кранів.

Вирішення питання щодо надання в оренду земельних ділянок в зоні відчуження для залучення інвестицій та розвитку альтернативної (сонячної) енергетики.

Відновлення цільового призначення Державного фонду поводження з радіоактивними відходами.

Результати роботи за попередній період

Складання металевих конструкцій східної частини арки: станом на березень 2016 р. змонтовано 14 162 тонни.

Складання металевих конструкцій західної частини арки: станом на березень 2016 р. змонтовано 15 353 тонни.

Взято участь в підготовці проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який внесений Президентом України до Верховної Ради України (реєстраційний номер 4437).

Розроблено проект Закону України “Про систему фінансування поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання та захоронення”.

 

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Виконання робіт з насування арки нового безпечного конфайнменту об’єкта “Укриття”	складання арки здійснюється за межами об’єкта “Укриття” на спеціально спорудженому монтажному майданчику	державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС” ДАЗВ Мінприроди центральні органи виконавчої влади	IV квартал	один з кроків щодо початку обмеження розповсюдження іонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин, які містяться усередині об’єкта “Укриття”
2. Супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (реєстраційний номер 4437) у Верховній Раді України	вирішення питань розпоряджен-ня земельними ділянками в зоні відчуження для розвитку альтернативної енергетики	Мінприроди	до прийняття відповідного Закону	створення в зоні відчуження умов для залучення інвестицій та розвитку альтернативної (сонячної) енергетики
3. Відновлення цільового призначення Державного фонду поводження з радіоактивними відходами та створення Концерну поводження з радіоактивними відходами	відновлення накопичуваль-ного статусу Державного фонду поводження з радіоактивни-ми відходами та забезпечення використання його коштів виключно за цільовим призначенням	Мінприроди ДАЗВ центральні органи виконавчої влади	IV квартал	створення інфраструктури для довгострокового зберігання та захоронення радіоактивних відходів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Проведення випробувань та введення в експлуатацію основних систем нового безпечного конфайнменту об’єкта “Укриття”.

Проведення приймальних випробувань нового безпечного конфайнменту в цілому.

Внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України “Про систему фінансування поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання та захоронення”.

Залучення інвестицій для будівництва сонячної електростанції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IV. СОЦІАЛЬНА І ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА

1. Запровадження ефективного адресного надання соціальної допомоги

Проблема

Державна система соціального захисту потребує реформування, оскільки на сьогодні вона не відповідає принципам соціальної справедливості. З-понад   16 млн. осіб, що користуються соціальною підтримкою, до категорії бідних належить лише 25 відсотків. Забезпечення адресності надання допомоги дасть змогу збільшити обсяги державної допомоги бідним верствам населення. Запровадження заходів з інтеграції громадян на ринок праці сприятиме підвищенню соціальної відповідальності громадян і скороченню навантаження на державний бюджет.

Мета

Забезпечення реальної адресності соціальної підтримки бідних верств населення, поліпшення якості послуг, що надаються громадянам у сфері соціального захисту, перенесення акцентів з надання матеріальної підтримки до залучення безробітних громадян на ринок праці, приведення витрат на соціальний захист населення у відповідність з фінансовими можливостями держави.

Цільові показники на 2016 рік

Законодавча уніфікація алгоритму призначення адресної державної допомоги.

Запровадження нових програм для автоматизації процесів призначення допомог, пільг і субсидій.

Створення п’яти пілотних центрів надання соціальних послуг у форматі “Прозорий офіс”.

Результати роботи за попередній період

У 2014—2016 роках здійснено заходи щодо забезпечення адресності надання окремих видів соціальної підтримки населення, зокрема:

система житлових субсидій стала доступною та адресною. У результаті останніх коригувань Програма житлових субсидій зорієнтована на запровадження економного і раціонального споживання населенням енергоресурсів;

з 1 липня 2015 р. запроваджено надання окремих пільг певним категоріям громадян з урахуванням доходу сім’ї під час надання пільг, що сприяло зменшенню навантаження на державний бюджет.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Удосконалення Програми житлових субсидій у напрямі забезпечення адресності надання та стимулювання отримувачів до економного використання енергоресурсів	підвищення ефективності Програми житлових субсидій в умовах підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги	Мінсоцполітики Мінфін Мінекономрозвитку	II—III квартали	забезпечення адресної та ефективної підтримки населення
2. Монетизація окремих видів пільг, у тому числі на проїзд	забезпечення переходу до надання пільг у грошовій формі	Мінсоцполітики Мінфін Мінекономрозвитку	IV квартал	створення ефективної системи призначення та надання пільг
3. Реалізація пілотних проектів з відкриття прозорих офісів у п’яти  обласних центрах	надання послуг у сфері соціального захисту громадянам на якісно новому рівні, без черг, в установлені законодавством строки	Мінсоцполітики органи місцевого самоврядування (за згодою)	IV квартал	створення ефективної системи надання послуг у сфері соціального захисту
4. Модернізація інформаційних систем у сфері соціального захисту населення, зокрема централізованого програмного забезпечення Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків	удосконалення процедур призначення послуг соціальної підтримки потребує розвитку інформаційних систем	Мінсоцполітики Державне агентство з питань електронного урядування Адміністрація Держспецзв’язку	IV квартал	запровадження централізовано-го обліку отримувачів субсидій та пільговиків, підвищення ефективності аналізу, моніторингу, верифікації
5. Впровадження електронного безпаперового документообігу в центральному апараті Мінсоцполітики	запровадження заходів з електронного урядування в Мінсоцполітики	Мінсоцполітики Державне агентство з питань електронного урядування	IV квартал	підвищення оперативності та виконавської дисципліни, інтеграція з системою електронної взаємодії центральних органів виконавчої влади

 

 

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Продовження реформування, спрямованого на побудову нової моделі соціальної підтримки населення, що базується на засадах адресності надання допомоги найбільш вразливим верствам населення через:

поєднання надання грошової допомоги малозабезпеченим сім’ям із заходами щодо соціальної інтеграції та підвищення конкурентоспроможності на ринку праці для виведення сім’ї із стану нужденності;

запровадження єдиного інформаційного середовища соціальної сфери, створення на його основі нової системи контролю за використанням бюджетних коштів під час  надання державної соціальної підтримки за рахунок бюджетних коштів;

уніфікацію/гармонізацію всіх видів соціальної допомоги на підставі єдиного підходу до оцінювання матеріального стану домогосподарства.

2. Посилення соціального захисту працюючих громадян

Проблема

Рівень заробітної плати в Україні є найнижчим серед європейських держав. В результаті 19,4 відсотка працюючих українців потрапляють в категорію бідних, серед сімей з дітьми, в яких обоє батьків працюють, цей показник становить 18,9 відсотка.

Низький розмір мінімальної заробітної плати не сприяє виведенню з тіні трудових доходів. При низькому рівні зайнятості населення 56,7 відсотка вкрай низьким є рівень охоплення зайнятого населення державним соціальним страхуванням — близько 70 відсотків.

Застаріле трудове законодавство України потребує його осучаснення відповідно до норм міжнародних стандартів, що зробить ринок праці привабливим для інвесторів, стимулюватиме створення нових робочих місць та легалізацію відносин у сфері зайнятості та оплати праці. І, як
результат, — посилення рівня соціального захисту працюючого населення.

Розмір мінімальної заробітної плати становить лише 28 відсотків середньої заробітної плати (рекомендації МОП — не менше
50 відсотків, в державах ЄС — 60 відсотків). У березні 2016 р. середня номінальна заробітна плата становила 4920 гривень, що перевищує показник листопада 2015 р. лише на 9,4 відсотка.

Мета

Посилення соціального захисту працюючих громадян та створення прозорих відносин між працедавцем та найманим працівником.

Формування сучасного трудового законодавства, підвищення вартості та мобільності робочої сили та посилення соціального захисту працюючих громадян.

 

 

Цільові показники на 2016 рік

Скорочення дефіциту державних соціальних фондів і підвищення рівня соціального захисту окремих категорій працюючих.

Розширення бази платників єдиного соціального внеску.

Результати роботи за попередній період

З 1 січня 2016 р. знижено єдиний соціальний внесок для роботодавців до 22 відсотків з метою легалізації відносин у сфері зайнятості та оплати праці.

Створено Держпраці з функціями контролю за всіма аспектами безпеки робочого середовища та дотримання прав працівників.

Встановлено фінансову відповідальність підприємств та посилено адміністративну відповідальність посадових осіб за порушення вимог трудового законодавства.

Удосконалено законодавство про працю з метою зменшення нелегальної зайнятості та посилення вимог до оформлення трудових відносин.

Протягом 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято ряд рішень, спрямованих на підвищення та упорядкування оплати праці працівників бюджетної сфери.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати	визначення рівня мінімальної заробітної плати з урахуванням усіх складових заробітної плати, а не лише її тарифної частини (крім компенсацій-них виплат за відхилення від нормальних умов)	Мінсоцполітики Мінфін Мінекономрозвитку Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні (за згодою) Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні (за згодою)	IV квартал	встановлення розміру мінімальної заробітної плати на рівні, вищому від прожиткового мінімуму для працездатних осіб легалізація заробітної плати не менше 3,5 млн. працівників недержавного сектору
2. Передача повноважень із здійснення контролю у сфері зайнятості та оплати праці	запровадження на ринку праці нового механізму контролю, пов’язаного з	Мінсоцполітики ДФС органи місцевого самоврядування (за згодою)	III квартал	збільшення кількості осіб, охоплених соціальним страхуванням
органам місцевого самоврядування	посиленням мотивації контролюючих органів у здійсненні легалізації відносин у сфері зайнятості та оплати праці
3. Супроводження проекту Трудового кодексу України (реєстраційний номер 1658) у Верховній Раді України	забезпечення осучаснення законодавства про працю	Мінсоцполітики	до прийняття Кодексу	наближення трудового законодавства України до європейських норм
4. Реформування системи управління фондами соціального страхування	забезпечення функціонування Фонду соціального страхування	Мінсоцполітики Мінфін Мін’юст	протягом року	скорочення адміністративних видатків та підвищення ефективності використання коштів соціального страхування
5. Підписання Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, об’єднаннями профспілок і об’єднаннями організацій роботодавців	Генеральна угода на 2010—2012 роки, яка на сьогодні є чинною, потребує осучаснення	Мінсоцполітики Мінфін Мінекономрозвитку Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні (за згодою) Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні (за згодою)	протягом року	врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців на національному рівні
6. Переорієнтація роботи державної служби зайнятості на сприяння у працевлаштуванні громадян	запровадження зміни акцентів у роботі служби зайнятості з виплати допомоги по безробіттю на якнайшвидше повернення безробітних на ринок праці	Мінсоцполітики	протягом року	надання безробітним громадянам якісних та результативних послуг із сприяння у пошуку роботи

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Забезпечення поетапного зростання мінімальної заробітної плати з метою створення відчутної диференціації з розмірами державної соціальної допомоги та допомоги по безробіттю, що сприятиме підвищенню стимулювання до праці, підвищенню рівня життя працюючих та зменшенню рівня бідності серед працюючих громадян.

Створення ефективних сучасних інституцій у сфері соціального захисту населення та сприяння зайнятості населення.

3. Реформування системи пенсійного забезпечення

Проблема

Незавершеність реформування системи пенсійного забезпечення спричиняє незбалансованість солідарної системи. Це зумовило збільшення обсягу видатків державного бюджету на пенсійні програми.

Показник демографічного навантаження в Україні більш як вдвічі перевищує такий показник у державах ЄС. При цьому значна частка зайнятого населення України не залучена до системи державного соціального страхування. Потребують упорядкування умови пенсійного забезпечення громадян, які розпорошені більш ніж у 20 законах, відновлення диференціації розмірів пенсій залежно від заробітку та посилення страхових принципів в солідарній системі, що зробить її привабливою для участі працюючого населення.

З урахуванням зменшення майже вдвічі (до 22 відсотків) ставки єдиного соціального внеску дефіцит бюджету Пенсійного фонду України у 2016 році становить 81,3 млрд. гривень, з яких 77,2 млрд. гривень у зв’язку із зниженням ставки єдиного соціального внеску. Мінімальна пенсія — 1130 гривень (з травня 2016 р.) становить лише 51 відсоток фактичного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Мета

Досягнення фінансової стабільності Пенсійного фонду України, гарантування надійного захисту працюючого населення та своєчасної виплати пенсій у розмірах, адекватних життєвим потребам пенсіонерів.

Цільові показники на 2016 рік

Поетапне виведення з тіні виплати заробітної плати.

Поетапне збільшення обсягу надходжень до солідарної системи пенсійного забезпечення в результаті розширення охоплення пенсійним страхуванням зайнятого населення, легалізації тіньової зайнятості та заробітної плати (у середньостроковій перспективі — досягнення бездефіцитності Пенсійного фонду України).

Встановлення єдиного принципу нарахування пенсій, систематизація в одному законі умов пенсійного забезпечення для всіх категорій працівників.

Поетапне звільнення солідарної системи від невластивих для неї виплат.

Результати роботи за попередній період

Зменшено навантаження на Пенсійний фонд України:

скасовано норми щодо призначення спеціальних пенсій, крім пенсій науковцям та військовослужбовцям;

змінені параметри пенсійного забезпечення осіб, які мають право на призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років;

запроваджено оподаткування пенсій, які мають великий розмір, та обмежено виплату пенсій працюючим пенсіонерам.

Вдалося оптимізувати частку видатків на пенсійне забезпечення у структурі валового внутрішнього продукту, яка у 2016 році очікуються на рівні 12 відсотків валового внутрішнього продукту (у 2013 році —
17,2 відсотка), що відповідає середньому рівню європейських держав.

Для очікуваного збільшення обсягу надходжень до Пенсійного фонду України в результаті відновлення економічного зростання та детінізації відносин у сфері зайнятості зменшено для роботодавців ставку єдиного соціального внеску до 22 відсотків.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Підвищення соціального захисту само- зайнятого населення	охоплення соціальним страхуванням усього зайнятого населення спрямоване на реалізацію принципу солідарності та забезпечення соціального захисту працюючих після виходу на пенсію	Мінсоцполітики Мінфін Мінекономрозвитку	протягом року	суттєве розширення охоплення пенсійним страхуванням зайнятого населення
2. Внесення законодавчих пропозицій щодо реформування пенсійної системи	забезпечення подальшого реформування пенсійної системи з урахуванням економічних та демографічних умов	Мінсоцполітики Мінфін Мінекономрозвитку Мін’юст ДФС Пенсійний фонд України	IV квартал	запровадження єдиних принципів нарахування пенсій створення умов для запровадження другого рівня пенсійного страхування
3. Звільнення солідарної системи від невластивих для неї видатків	здійснення сьогодні окремих виплат, які не пов’язані з страховими принципами	Мінсоцполітики Мінфін Пенсійний фонд України	III квартал	забезпечення поетапного збалансування показників бюджету Пенсійного фонду України
4. Відновлення диференціації розмірів пенсій залежно від заробітку	через  непроведення тривалий час осучаснення пенсій їх розміри диференціюються в невеликих межах (1130—1500 гривень) для близько 8 млн. пенсіонерів	Мінсоцполітики Мінфін Пенсійний фонд України	протягом року	поетапне розв’язання проблеми диспропорцій у розмірах пенсій між особами, які вийшли на пенсію в різні роки, що посилить заінтересованість зайнятого населення до участі в пенсійному страхуванні та легалізації відносин у сфері оплати праці

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування. Розвиток недержавного пенсійного забезпечення.

4. Децентралізація системи соціальних послуг та їх розвиток на рівні територіальних громад

Проблема

Окремі форми надання соціальних послуг, що залишились у спадок від колишнього СРСР, не відповідають потребам їх отримувачів незважаючи на  високі бюджетні витрати (насамперед стаціонарні форми догляду за особами з інвалідністю, літніми людьми та виховання дітей в інтернатних установах). Виконання міжнародних зобов’язань та національних стратегій у сфері дотримання прав людини вимагає забезпечення розвитку системи соціальних послуг, зокрема для осіб з інвалідністю, дітей, літніх людей, постраждалих від торгівлі людьми та домашнього насильства. У зв’язку з об’єднанням територіальних громад повноваження у сфері соціальних послуг повинні бути передані з районного рівня місцевого самоврядування на базовий рівень — територіальних громад, що стимулюватиме створення європейської моделі надання соціальних послуг — у громаді, за місцем проживання людини, без вилучення її із звичного середовища проживання.

На сьогодні на рівні району функціонує мережа територіальних центрів соціального обслуговування та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які надають соціальні послуги для близько 3 млн. осіб. На обласному рівні функціонує мережа інтернатних установ системи соціального захисту (289 будинків-інтернатів для людей похилого віку та людей з інвалідністю) та системи освіти (558 закладів, в яких виховується 102,4 тис. дітей, з них близько 25 тис. дітей з малозабезпечених сімей, які мають батьків).

Крім того, на різних рівнях (міста, райони, області) функціонують інші заклади соціального захисту вразливих категорій громадян, зокрема для осіб з інвалідністю, дітей, сімей з дітьми, бездомних осіб, осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Мета

Забезпечення оптимального розподілу повноважень органів місцевого самоврядування у сфері надання соціальних послуг та запровадження нових підходів в організації їх надання (у тому числі через залучення недержавних організацій), що дасть можливість забезпечити надання соціальних послуг особам, які опинилися в складних життєвих обставинах, на рівні територіальної громади.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення наявності у кожній об’єднаній територіальній громаді суб’єкта, що надає соціальні послуги.

Створення законодавчих та організаційних умов для зменшення до 2020 року чисельності дітей, які виховуються в стаціонарних умовах, щонайменше на 40 відсотків.

Результати роботи за попередній період

У 2014—2016 роках здійснено заходи з реформування системи соціальних послуг, зокрема:

законодавчо визначено організаційну модель надання соціальних послуг на рівні територіальної громади (щорічне визначення потреб населення громади у послугах; встановлення переліку пріоритетних послуг та планування їх надання з урахуванням необхідних видатків, механізм надання соціальних послуг, у тому числі проведення соціального замовлення соціальних послуг у недержавних організацій);

затверджено 15 державних стандартів соціальних послуг.

 

 

 

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Супроводження проекту Закону України “Про соціальні послуги” (нова редакція) (реєстраційний номер 4607) у Верховній Раді України, розроблення нормативно-правових актів, спрямованих на його реалізацію	узгодження законодавства у зазначеній сфері із завданнями реформи місцевого самоврядування та вимогами ЄЄ	Мінсоцполітики Мінфін Мінекономрозвитку	протягом року	удосконалення законодавства для сприяння розвитку соціальних послуг у територіальних громадах
2. Розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері соціальної політики	приведення норм соціального законодавства у відповідність з нормами Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”	Мінсоцполітики Мінфін Мінекономрозвитку	IV квартал	підвищення ефективності реалізації функцій державної соціальної політики
3. Подальша стандартизація соціальних послуг	формування системи стандартів соціальних послуг забезпечить перехід до нового механізму фінансування послуг	Мінсоцполітики Мінфін МОЗ	протягом року	поліпшення якості та адресності надання соціальних послуг
4. Реформування інтернатних закладів та створення умов для розвитку і виховання дітей у сім’ях або в умовах, максимально наближених до сімейних	реформування стаціонарних закладів для дітей потребує застосування програмного підходу на середньостроковий період	Мінсоцполітики МОН МОЗ	IV квартал	прийняття відповідної національної програми, реалізація пілотних проектів у п’яти областях держави
5. Удосконалення законодавства у сфері протидії торгівлі людьми	приведення норм Закону України “Про протидію торгівлі людьми”  у відповідність з рекомендаціями міжнародних експертів	Мінсоцполітики СБУ (за згодою) МОН МОЗ ДМС Адміністрація Держприкордон-служби Національна поліція	III—IV квартал	удосконалення системи надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми
6. Оптимізація мережі комунальних закладів та установ, що надають соціальні послуги, в процесі об’єднання територіальних громад	реорганізація мережі діючих закладів у сфері соціального захисту повинна супроводжуватися розвитком соціальних послуг у територіальних громадах	обласні та Київська міська держадміністрації, органи місцевого самоврядування (за згодою) Мінсоцполітики	II квартал	збільшення обсягу соціальних послуг, що надаються на рівні територіальної громади, у тому числі превентивного характеру

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Впровадження державних стандартів соціальних послуг, перехід до фінансування надання соціальних послуг, а не утримання установ та закладів.

Розвиток недержавного сектору надавачів соціальних послуг.

Створення системи контролю та моніторингу за наданням соціальних послуг.

Вироблення чіткого механізму дотримання органами місцевого самоврядування законодавчо встановлених вимог щодо надання соціальних послуг (забезпечення мінімального базового комплексу соціальних послуг, державних стандартів соціальних послуг) з одночасним розширенням повноважень органів місцевого самоврядування в організації соціальних послуг.

5. Рішучий крок до сучасної системи фінансування охорони здоров’я

Проблема

В Україні законодавчо закріплено такий обсяг державних гарантій в медицині, що його неможливо покрити лише за рахунок публічних фінансів, внаслідок чого громадяни змушені значно витрачатися на оплату медичних послуг та ліків. Поширеними залишаються неформальні платежі (“винагорода” лікарям, “благодійні внески” тощо) та купівля медикаментів за власний кошт. При цьому оплата праці лікарів, як і раніше, перебуває на критично низькому рівні. Застаріла модель фінансування медицини передбачає спрямування бюджетних коштів на утримання медичної інфраструктури, а не на відшкодування фінансових ризиків громадян у разі хвороби.

Загальні витрати на охорону здоров’я в Україні суттєві. Вони становлять 7,6 відсотка валового внутрішнього продукту (Угорщина — 7,4 відсотка; Польща — 6,4; Румунія — 5,6; Туреччина — 5,4 відсотка). Державні видатки покривають лише 56,2 відсотка цих витрат. Решту доплачують пацієнти — 43,6 відсотка (Угорщина — 26,6; Польща — 23,5; Румунія — 18,9; Туреччина — 17,8 відсотка). При цьому щороку в Україні близько 600 тис. домогосподарств зазнають катастрофічних фінансових витрат на охорону здоров’я (в європейських державах — близько 0,5 відсотка). У 2015 році  29 відсотків домогосподарств не змогли отримати медичну допомогу або ліки переважно внаслідок фінансової недоступності медичних послуг.

Мета

Зробити етапний крок до запровадження у 2019 році нової моделі фінансування охорони здоров’я на принципах медичного страхування.

Цільові показники на 2016 рік

Створення нормативної бази, яка запровадить гарантований державою універсальний пакет медичних послуг, механізм “гроші йдуть за пацієнтом”, автономізацію закладів охорони здоров’я.

Результати роботи за попередній період

Розроблено проект Концепції реформи фінансування охорони здоров’я. Концепція містить основні етапи та покроковий план впровадження реформи.

У першому читанні прийнято законопроект, який передбачає надання закладам охорони здоров’я управлінської та фінансової автономії.

Розпочато роботу над розробленням механізму оплати закладам охорони здоров’я фактично наданих послуг.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я” (реєстраційний номер 2309а-д) у Верховній Раді України	законопроект схвалено у першому читанні МОЗ підтримало законопроект за умови врахування наданих зауважень і пропозицій	МОЗ Мінфін Мінекономрозвитку	до прийняття відповідного Закону	підвищення ефективності діяльності закладів та якості медичної допомоги на основі більшої самостійності (автономності)
2. Прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження Концепції реформи фінансування охорони здоров’я”	здійснення практичних кроків протягом 2016—2020 років для виконання реформи фінансування охорони здоров’я в Україні як пускового механізму реформи національної системи охорони здоров’я	МОЗ Мінфін Мінекономрозвитку	III квартал	наявність дорожньої карти побудови системи фінансування на принципах страхування, яка дасть змогу забезпечити рівний доступ населення до медичної допомоги, підвищити якість медичних послуг та фінансову захищеність громадян на випадок хвороби, ефективніше витрачати бюджетні кошти, зменшити неформальні платежі пацієнтів та збільшити доходи медичних працівників

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Подати на затвердження нормативно-правові акти, які передбачатимуть інституційні та правові основи для запровадження нової моделі фінансування охорони здоров’я.

6. Розвиток системи громадського здоров’я

Проблема

У світі будь-яка система охорони здоров’я складається з двох елементів — медичне обслуговування (лікування) та превентивна медицина (громадське здоров’я). Традиційно в Україні системою охорони здоров’я вважається лише медичне обслуговування, хоча елементи системи громадського здоров’я  існують, водночас вони не відповідають потребам сучасного суспільства і викликам сьогодення. Зокрема, наявні такі проблеми.

Найбільша складова профілактичної медицини — Держсанепідслужба — зосереджена не на запобіганні виникненню захворювань, а на інспекційній діяльності та наданні адміністративних послуг.

Відсутня достовірна інформація на державному рівні про стан захворюваності населення. Існують паралельні системи епідеміологічного нагляду за захворюваннями — Держсанепідслужба, центри СНІДу, протитуберкульозні диспансери, дерматовенерологічні диспансери, центри медичної статистики. Електронні інформаційні системи наявні лише у системі епідеміологічного нагляду за туберкульозом.

Лабораторна мережа є розгалуженою (існують окремі лабораторні мережі Держсанепідслужби, лабораторії СНІДу, лабораторії протитуберкульозних диспансерів, лабораторії служби крові тощо) та неефективною (кількість досліджень у рази перевищує їх кількість у розвинених державах, при цьому відсоток виявлених патогенів надзвичайно низький, якість досліджень низька, особливо на районному рівні, новітнє обладнання не використовується на повну потужність).

Найбільший тягар захворюваності населення формується за рахунок неінфекційних захворювань, смертність від яких становить понад 80 відсотків). Найефективнішим методом боротьби є запобігання таким захворюванням шляхом управління факторами ризику (тютюнопаління, алкоголізм, харчування, фізична активність). На державному рівні відповідні заходи потребують високого рівня уваги та дій.

Система не готова відповідати на нові загрози для здоров’я населення України — нові захворювання (Ебола, Зіка), проблема антибіотикорезистентності, біотероризм. У сфері охорони здоров’я існуючі десятки закладів, установ та підприємств не створюють того необхідного потенціалу в управлінні та контролі за такими можливими загрозами, оскільки відсутня єдина скоординована та консолідована система забезпечення функцій епідеміологічного нагляду. Більшістю таких закладів, установ та підприємств зосереджено свої функції переважно на діяльності, пов’язаній з отриманням прибутку, а не на забезпеченні  епідеміологічного нагляду. Аналогічна ситуація спостерігається і на регіональному рівні.

Наукове супроводження МОЗ у даній галузі, незважаючи на велику кількість науково-дослідних установ у системі МОЗ та  Національної академії медичних наук, є недостатнім та не забезпечує відповідного рівня доказовості для формування пропозицій для політичних рішень.

Мета

У середньостроковій перспективі — наявність достовірної інформації про захворюваність населення, можливість оперативно реагувати на надзвичайні ситуації у сфері здоров’я населення. У довгостроковій перспективі — зменшення (контрольованість) обсягу витрат на медичне обслуговування населення, зниження рівня захворюваності та продовження життя населення.

Цільові показники на 2016 рік

Створення інституційних та законодавчих засад формування системи громадського здоров’я.

Результати роботи за попередній період

Досягнуто політичного консенсусу та прийнято відповідне рішення щодо збереження функцій епідеміологічного нагляду за інфекційними та неінфекційними захворюваннями (неінспекційних функцій) за МОЗ.

Прийнято рішення щодо створення Центру громадського здоров’я шляхом консолідації 42 державних установ, закладів та підприємств.

Розроблено проект Концепції розвитку системи громадського здоров’я за участю міжнародних експертів.

Проведено оцінку Європейської Комісії та Європейського центру контролю за захворюваннями з питань системи епідеміологічного нагляду за інфекційними захворюваннями.

Приєднано до міжнародної ініціативи “Глобальний порядок денний з питань здоров’я”.

Ініційовано відновлення Концепції та Державної цільової програми розбудови системи біобезпеки та біозахисту.

Відмінено санітарні норми та правила, затверджені органами влади Радянського Союзу.

Активізовано співпрацю щодо навчання польових епідеміологів у рамках європейської та американської програм.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Схвалення Концепції розвитку системи громадського здоров’я в Україні, побудованої на принципі субсидіарності	національні рамки для проведення реформи	МОЗ	III квартал	створення національного консенсусу щодо напряму реформи
2. Забезпечення функціонування Центру громадського здоров’я шляхом консолідації наявних ресурсів	наявність великої кількості установ, закладів та підприємств у сфері громадського здоров’я не дає можливості ефективно використовувати державні ресурси, функції виконуються фрагментарно, дублюються	МОЗ Мінфін	II квартал	інституційна база для проведення реформи, визначення єдиного компетентного органу відповідно до вимог Угоди про асоціацію
3. Розроблення та забезпечення прийняття законопроекту щодо системи громадського здоров’я	законодавство не дає можливості повноцінно розділити функції у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, відсутній термін “громадське здоров’я”	МОЗ	IV квартал	визначення законодавчих підстав для функціонування системи громадського здоров’я, а також дерегуляція шляхом ліквідації висновків держсанепідекспертизи
4. Запровадження спеціальності “громадське здоров’я”	у переліку спеціальностей відсутні такі спеціальності, як “громадське здоров’я”, “профілактична медицина”. У державах ЄС, США, Канади відповідна спеціальність існує	МОН МОЗ	III квартал	кадрове забезпечення системи
5. Розроблення та пілотування електронної інформаційної системи спостереження за захворюваннями, у тому числі за рахунок міжнародної допомоги	відсутність електронної інформаційної системи не дає змоги  оперативно аналізувати інформацію про захворюваність  та приймати політичні рішення	МОЗ	IV квартал	наявність єдиної бази даних з достовірною повною інформацією про захворюваність населення
6. Затвердження Державної цільової програми біологічної безпеки та захисту	система охорони здоров’я не готова до ефективної відповіді на нові біологічні загрози	МОЗ Мінфін	III квартал	наявність державної підтримки для посилення системи біобезпеки та біозахисту
7. Проведення оцінки лабораторної мережі у сфері охорони здоров’я	відсутня якісна інформація про лабораторії, які проводять клінічні дослідження та дослідження для системи громадського здоров’я	МОЗ	IV квартал	отримання рекомендацій щодо оптимізації лабораторної мережі, підвищення якості та ефективності досліджень

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Створення електронної інформаційної системи епідеміологічного нагляду за інфекційними та неінфекційними захворюваннями.

Запровадження нових навчальних програм з питань громадського здоров’я.

Оптимізація лабораторної мережі у медичному секторі.

Часткова децентралізація функцій громадського здоров’я, створення центрів громадського здоров’я на обласному рівні.

Посилення наукової складової у сфері громадського здоров’я, забезпечення тісної взаємодії між науковою діяльністю та реалізацією державної політики.

7. Реорганізація системи первинної та вторинної медичної допомоги

Проблема

У результаті децентралізації громадяни повинні відчути підвищення якості медичних послуг на первинному та вторинному рівні. Саме там відбувається найбільше контактів пацієнта із системою охорони здоров’я. Об’єднані територіальні громади, які вже мають суттєвий фінансовий ресурс, повинні самостійно формувати мережу первинної допомоги, що надаватиме якісні послуги. Така мережа може включати центри первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторії, приватні лікарські практики тощо. Також необхідно створювати госпітальні округи — об’єднані мережі медичних закладів, які надають вторинну медичну допомогу, що дасть змогу створити з таких закладів єдиний медичний простір, що фінансується з одного джерела та має єдине управління.

За даними ВООЗ (2013 р.), в Україні налічується 4,7 лікарні на 100 тис. населення. У Польщі та Іспанії такий показник становить 2,78 і 1,64 відповідно. При цьому українці часто отримують неякісну та несвоєчасну допомогу.

Мета

Створення організаційно-фінансових умов для впровадження нової моделі надання первинної медичної допомоги на рівні об’єднаних територіальних громад та вторинної допомоги через госпітальні округи.

Цільові показники на 2016 рік

Затвердження нормативно-правової бази для забезпечення доступності первинної медичної допомоги у територіальних громадах.

Розроблення нормативно-правових актів щодо удосконалення системи надання спеціалізованої (вторинної) медичної допомоги, поліпшення її якості, формування госпітальних округів.

Результати роботи за попередній період

Підготовлено наказ МОЗ, який дає змогу об’єднаним територіальним громадам створювати центри первинної медико-санітарної допомоги та їх фінансувати.

Підготовлено проект розпорядження Кабінету Міністрів України щодо порядку створення госпітальних округів.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Затвердження нормативно-правових актів з організації первинної медико-санітарної допомоги з урахуванням створення об’єднань територіальних громад	ситуація у сфері охороні здоров’я та створення об’єднань територіальних громад потребують нормативного врегулювання нових підходів щодо організації мережі та діяльності закладів первинної медико-санітарної допомоги  населенню	МОЗ Мінрегіон Мінфін Мінекономрозвитку облдержадміністрації	II квартал	забезпечення підвищення ефективності діяльності закладів та якості медичної допомоги на основі більшої самостійності (автономності)
2. Затвердження Порядку створення госпітальних округів та  нормативно-правових актів щодо удосконалення системи надання спеціалізованої (вторинної) медичної допомоги, поліпшення її якості в межах госпітальних округів	створення нормативної бази  для оптимізації вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги шляхом створення госпітальних округів для забезпечення гарантованого своєчасного доступу населення до якісних медичних послуг вторинного рівня, ефективного використання бюджетних коштів, діяльності закладів в умовах управлінської та фінансової автономії та контрактних відносин	МОЗ Мінрегіон Мінфін Мінекономрозвитку облдержадміністрації	IV квартал	наближення до потреб населення якісної, доступної  спеціалізованої медичної допомоги, забезпечення ефективності використання ресурсів,  управління мережею та розвитку закладів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Подати Верховній Раді України проекти актів про внесення змін до законодавства, які дадуть змогу амбулаторіям та приватним лікарським практикам бути постачальниками медичних послуг.

Затвердити гарантований обсяг первинної медичної допомоги.

Спростити умови ліцензування приватних лікарських практик, які працюють в об’єднаних територіальних громадах.

Сформувати  плани  госпітальних округів, їх перелік, склад та межі.

8. Боротьба із серцево-судинними захворюваннями

Проблема

Серцево-судинні захворювання є найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями і основною причиною смертності в Україні.  Такі захворювання становлять 67,3 відсотка загальної структури смертності населення держави. Щороку від серцево-судинних захворювань помирає понад 426 тис. осіб (у середньому щодня помирає  близько 1 тис.  осіб). Щодня в Україні від гострого інфаркту міокарда помирає 22 особи. Показник стаціонарної летальності від гострого інфаркту міокарда протягом останніх років залишається високим (у 2015 році — 14,11), що свідчить про недостатнє впровадження сучасних технологій лікування.

У 2015 році в Україні зареєстровано 40 749 випадків захворюваності на гострий інфаркт міокарда. Реперфузійної терапії потребують як мінімум 23 954 особи (61,6 відсотка усіх випадків гострого інфаркту міокарда). При цьому у 2015 році виконано лише 5 383 перкутанні реперфузії (тобто 32 відсотки), загальна нестача втручань — 68 відсотків.

Мета

Створення в державі регіональних реперфузійних мереж.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення до 50 відсотків осіб, які мають показання щодо лікування, відповідними лікарськими засобами та консультуванням.

Збільшення кількості перкутанних втручань у системі лікування гострого інфаркту міокарда до 180  на 1 млн. населення.

Результати роботи за попередній період

2012 рік — у трьох регіонах (близько 10 відсотків населення України) перкутанна реперфузійна терапія використовувалася в лікуванні пацієнтів з гострим інфарктом міокарда.

2013 рік — сім областей України (близько 30 відсотків населення України) використовували перкутанні процедури реперфузій; більш як
10 клінік організували відповідну роботу в режимі “24/7/365”.

2015 рік — перкутанна реперфузійна терапія впроваджена в
14 регіонах України; первинне стентування систематично проводиться в режимі “24/7/365”.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розбудова регіональних реперфузійних мереж	існування низького рівня виявлення, діагностування та госпіталізації пацієнтів з гострим інфарктом міокарда	МОЗ Мінфін органи місцевого самоврядування (за згодою)	протягом року	зниження рівня госпітальної летальності у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (до 5—7 відсотків)

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розбудова реперфузійних мереж в областях, де вони на сьогодні відсутні, та розширення існуючих (375 млн. гривень).

Фінансування функціонування та медичного забезпечення державної реперфузійної мережі (275 млн. гривень).

 

 

 

 

9. Збільшення доступності лікарських засобів

Проблема

Україна залишається єдиною державою Європи, де громадяни несуть на собі весь тягар необхідності сплати вартості лікарських засобів у разі настання хвороби. Обсяг ринку лікарських засобів, які продаються через роздрібну аптечну мережу, становив у 2015 році близько 45 млрд. гривень, 100 відсотків з таких витрат були сплачені безпосередньо за власний рахунок громадян.

Незважаючи на те, що більшість генеричних лікарських засобів в Україні є дешевшими, ніж у сусідніх державах, їх вартість є суттєвою для громадян, адже вони змушені оплачувати повну вартість курсів лікування за власний рахунок, що призводить до того, що українці:

споживають менше лікарських засобів, ніж потребують;

вживають здебільшого дешеві препарати (на низький та середній ціновий сегменти припадає близько 85—90 відсотків загального обсягу реалізації);

споживають велику кількість лікарських засобів, які не є життєво необхідними та не використовуються в настановах та формулярах держав Європи (серед топ-30 лідерів продажу роздрібного сектору 50 відсотків становлять другорядні засоби).

Мета

Забезпечення більшої фінансової доступності лікарських засобів для громадян шляхом реалізації трьох складових реформи.

Етапне запровадження системи реімбурсації основних лікарських засобів.

Основним механізмом, який дає змогу знизити рівень фінансової вразливості пацієнтів перед необхідністю оплачувати вартість ліків є реімбурсація — часткове або повне відшкодування вартості лікарського засобу через систему національного медичного страхування. Така система буде впроваджена паралельно з реформою фінансування охорони здоров’я (зокрема, державного гарантованого пакета медичної допомоги).

Система реімбурсації повинна бути запроваджена:

для лікування хвороб, які насамперед впливають на основні показники здоров’я населення (серцево-судинні хвороби, цукровий діабет та інші);

для менш витратного лікування хвороб, які ефективно лікуються амбулаторно;

для лікарських засобів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів.

Запровадження зазначеної системи дасть можливість знизити ціни на  основні лікарські засобів, збільшити обсяги їх споживання, що приведе до підвищення інвестиційної привабливості українського фармацевтичного ринку.

Мета на 2016—2017 роки: запровадити пілотний проект з реімбурсації лікарських засобів за обраними медичними захворюваннями (зокрема, серцево-судинними захворюваннями).

Спрощення механізму виходу на ринок якісних ліків (дерегуляція ринку лікарських засобів) здійснюватиметься шляхом:

спрощення реєстрації лікарських засобів, що пройшли реєстрацію в країнах із жорсткою регуляторною юрисдикцією;

автоматичного визнання, без додаткових документальних експертиз та процедур, сертифікатів Належної виробничої практики країн, які долучилися до Системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (PIC/S) та скасування процедури підтвердження їх відповідності.

Реформування принципу регулювання цін на ліки

Держава регулює ціни виключно на лікарські засоби, що закуповуються або відшкодовуються за бюджетні (державні) кошти. Регулювання ціни на вільному ринку відбувається за принципами вільної конкуренції.

Регулювання цін на ліки, які закуповуються або за які відшкодовуються бюджетні (державні) кошти, включатиме:

у державних закупівлях

зовнішнє реферування цін для оригінальних основних лікарських засобів іноземного виробництва;

за формулою ціноутворення “собівартість плюс” для оригінальних основних лікарських засобів вітчизняного виробництва;

для генеричних основних лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва граничне зменшення ціни кожного наступного зареєстрованого генеричного лікарського засобу (на 10—15 відсотків) щодо оригінального або вперше зареєстрованого генерика;

у системі реімбурсації

визначення референтних цін (цін відшкодування) на рівні найменшої ціни наявної генеричної або терапевтичної альтернативи.

Результати роботи за попередній період

У 2012—2013 роках реалізовано успішний пілотний проект з реімбурсації лікарських засобів проти гіпертонії. Реалізація зазначеного проекту сприяла збільшенню обсягу споживання ліків проти гіпертонії. Кількість звернень до лікарів первинної ланки та поліклінік зросла з 4 відсотків до 51 відсотка, а звернення по невідкладну допомогу знизилися на 20 відсотків. Ціни на дороговартісні препарати, що підлягали реімбурсації, знизилися на 10 відсотків.

У квітні 2016 р. до Верховної Ради України подано законопроект про спрощення процедури реєстрації лікарських засобів, зареєстрованих у країнах, регуляторні органи яких застосовують високі стандарти якості.

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Спрощення реєстрації лікарських засобів, що пройшли реєстрацію в країнах, регуляторні органи яких застосовують високі стандарти якості	можливість застосування скороченої процедури державної реєстрації лікарського засобу, який зареєстрований компетентним органом у країнах, регуляторні органи яких застосовують високі стандарти якості	МОЗ Держлікслужба Мінекономрозвитку Мінфін	протягом року	можливість швидкого виведення на ринок лікарських засобів, у тому числі інноваційних, які зареєстровані компетентним органом у країнах, регуляторні органи яких застосовують високі стандарти якості
2. Затверджен-ня оновленого Національного переліку основних лікарських засобів	необхідність оновлення Національного переліку основних лікарських засобів та впорядкування видатків на закупівлю за кошти державного та місцевого бюджетів	МОЗ Держлікслужба Мінекономрозвитку Мінфін	III квартал	поліпшення умов для  доступності та збільшення кількості споживання основних лікарських засобів
3. Запроваджен-ня пілотних проектів з реімбурсації вартості основних лікарських засобів за обраними медичними захворюван-нями (серцево-судинні хвороби, цукровий діабет)	необхідність запровадження системи реімбурсації лікарських засобів за обраними медичними станами, які насамперед впливають на основні показники здоров’я населення	МОЗ Держлікслужба Мінекономрозвитку Мінфін	протягом року	підвищення рівня інвестиційної привабливості українського фармацевтичного ринку та здешевлення ліків

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Затвердження Національної політики щодо забезпечення лікарськими засобами на період до 2025 року.

Затвердження автоматичного визнання, без додаткових документальних експертиз та процедур, сертифікатів Належної виробничої практики (GMP) країн PIC/S.

Підготовка до запровадження з 2017 року системи реімбурсації ліків як частини системи медичного страхування.

10. Дерегуляція та дебюрократизація управління системою освіти

Проблема

Система управління освітою побудована на застарілих радянських бюрократичних процедурах. Тотальний контроль за освітньою діяльністю з боку органів державної влади і органів місцевого самоврядування, надмірна бюрократизація системи невиправдано відволікає освітян від виконання своїх основних обов’язків, породжує атмосферу недовіри до працівників освіти, внаслідок чого відбувається відтік із навчальних закладів творчих і талановитих педагогів. Система потребує дерегуляції та дебюрократизації в усіх сферах, зокрема, спрощення управлінських процедур, які не мають критичного впливу на якість освітніх послуг.

Охоплення дітей дошкільного віку (трьох — п’яти років) дошкільними навчальними закладами в Україні становить 74,2 відсотка. Черга на влаштування дітей до дошкільного навчального закладу становить понад 90 тис. дітей. Водночас діючі санітарні норми не дають можливості відкривати малі заклади, наприклад, на перших поверхах житлових будинків.

Система внутрішнього документообігу шкіл надмірно ускладнена. Крім того, протягом року заклади загальної середньої освіти повинні подавати понад 1000 відповідей на інформаційні запити керівних суб’єктів владних повноважень різних рівнів.

Ліцензійні умови для вищої та професійно-технічної освіти обтяжені рядом формальних вимог, які не мають прямого впливу на якість освітніх послуг, але ускладнюють порядок ліцензування.

Відсутність автоматизованої системи здійснення процедури ліцензування призводить до непрозорості зазначеного процесу та його уповільнення.

Мета

Зосередження діяльності органів управління системою освіти на підвищенні якості освіти шляхом зменшення бюрократичного навантаження на систему, вивільнення потенціалу педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників для зосередження зусиль на підвищенні якості освіти, збільшення кількості дітей, охоплених дошкільною та інклюзивною освітою, зміна санітарних норм для дошкільних навчальних закладів для її доступності.

Цільові показники на 2016 рік

Підвищення рівня доступності до дошкільних закладів освіти, у тому числі у результаті спрощення ліцензійних умов для приватних дошкільних навчальних закладів.

Зменшення витрат робочого часу працівників загальноосвітніх навчальних закладів на внутрішній документообіг та підготовку звітних документів.

Зменшення витрат робочого часу персоналу вищих навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів на підготовку документів для ліцензування.

Результати роботи за попередній період

Верховною Радою України прийнято Закон України від 1 липня 2014 р. № 1556-VII “Про вищу освіту”. МОН скасував ряд наказів, які обмежували автономію вищих навчальних закладів.

Також прийнято нормативно-правові акти щодо інклюзивної дошкільної освіти.

Затверджено нові Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1187).

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів законопроекту щодо внесення змін до Закону України “Про дошкільну освіту” (щодо дошкільних навчальних закладів різних форм власності)	необхідно розширювати мережу дошкільних навчальних закладів, у тому числі шляхом державно-приватного партнерства	МОН	III квартал	забезпечення прав дітей на здобуття дошкільної освіти
2. Затвердження нового Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів	попередня редакція ускладнює відкриття нових дошкільних навчальних закладів	МОЗ МОН	III квартал	спрощення умов для відкриття та утримання дошкільних навчальних закладів різних форм власності
3. Спрощення ведення документообігу загальноосвітніх навчальних закладів	забюрократизо-ваний процес підготовки, зберігання і користування документами значно ускладнює процес управління загальноосвітні-ми навчальними закладами	МОН ДІНЗ	IV квартал	якісно побудована система документообігу не тільки спростить роботу загальноосвітніх навчальних закладів, але дасть змогу значно підвищити ефективність управління ними
4. Оптимізація звітності загальноосвітніх навчальних закладів і управлінь освітою	необхідно зменшити бюрократичне навантаження, забезпечити органи державної влади актуальною статистичною інформацією	МОН Інститут освітньої аналітики (за згодою) Держстат ДІНЗ	IV квартал	зменшення обсягів генерованих матеріалів оперативної звітності та оптимізація звітності загальноосвітніх навчальних закладів і управлінь освітою шляхом впровадження електронних систем обробки даних
5. Уточнення та спрощення ліцензійних умов та процедур ліцензування для вищих навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів, автоматизація процесу ліцензування	усунення бюрократичних процедур, які не забезпечують якості освіти	МОН	IV квартал	скорочення витрат робочого часу працівників вищих навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів на підготовку до ліцензування спеціальностей   підвищення вищими навчальними закладами та професійно-технічними навчальними закладами якісних показників роботи

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розроблення нормативно-правової бази для створення реєстру закладів освіти та бази даних освітньої статистики.

Підвищення кваліфікації управлінського персоналу закладів освіти і органів управління системою освіти для роботи в умовах більшої автономії закладів освіти.

Забезпечення фінансової автономії вищих навчальних закладів шляхом набуття статусу неприбуткових організацій відповідно до нової редакції Податкового кодексу України.

Удосконалення нормативно-правової бази з питань діяльності шкіл-інтернатів з метою зменшення типів таких закладів та поступового скорочення їх мережі.

Забезпечення розвитку інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами.

11. Модернізація професійної (професійно-технічної) освіти

Проблема

Система підготовки робітничих кадрів повинна швидко реагувати на зміни суспільно-економічних відносин і задовольняти інтереси та нахили людини, потреби регіонального сектору економіки, приватного бізнесу. З
1 січня 2016 р. фінансування видатків на підготовку робітничих кадрів передано з державного бюджету до місцевих. У місцевих бюджетів не було змоги передбачити достатній обсяг коштів для належного утримання професійно-технічних навчальних закладів, внаслідок чого склалася напружена ситуація з виплатою заробітної плати, стипендій та інших гарантованих державою соціальних виплат.

Підготовка кадрів у професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за більше ніж 400 робітничими професіями. Станом на 1 січня 2016 р. функціонує 817 професійно-технічних навчальних закладів, що  підпорядковані МОН.

Навчально-матеріальна база протягом останніх років практично не оновлюється. Потреба у видатках на фінансування професійно-технічних навчальних закладів у 2016 році становить 5,9 млрд. гривень. Водночас на 2016 рік затверджені видатки на професійно-технічну освіту в сумі 4,4 млрд. гривень, у тому числі за рахунок коштів місцевих бюджетів — 3,9 млрд. гривень та стабілізаційної дотації — 0,5 млрд. гривень.

Мета

Створення умов для якісної підготовки робітничих кадрів, які здатні задовольнити вимоги сучасного ринку праці регіону, забезпечення рівного доступу до професійної (професійно-технічної) освіти.

Цільові показники на 2016 рік

Визначення трьох дефіцитних та актуальних професій, розроблення для них нових освітніх програм професійної підготовки та запровадження у базових професійно-технічних навчальних закладах з дообладнанням відповідної матеріально-технічної бази.

Створення трьох сучасних галузевих центрів професійно-технічної освіти на базі діючих професійно-технічних навчальних закладів із залученням інвестицій роботодавців.

Визначення нового механізму формування державного, регіонального та галузевого замовлення на підготовку кадрів відповідно до реальних потреб економіки, регіональних ринків праці та запитів суспільства.

Розроблення та впровадження 15 державних стандартів професійної (професійно-технічної) освіти на компентнісній основі.

Результати роботи за попередній період

МОН підготовлено проект Закону України “Про професійну освіту”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2016 р. № 41 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 727” затверджено розподіл стабілізаційної дотації у розмірі
500 млн. гривень місцевим бюджетам на 2016 рік на видатки на професійно-технічну освіту. Однак виділених коштів недостатньо для покриття видатків професійно-технічних навчальних закладів.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Супроводжен-ня проекту Закону України “Про професійну освіту” у Верховній Раді України (після його внесення до Верховної Ради України)	приведення законодавчої бази з питань професійної освіти у відповідність із сучасними потребами економіки	МОН Мінфін Мінекономрозвитку Мінсоцполітики інші заінтересовані органи	IV квартал	створення засад  для прийняття управлінських рішень щодо професійної освіти та її фінансового забезпечення
2. Утворення регіональних рад професійної освіти, наглядових рад у навчальних закладах	неузгодженість потреб ринку освітніх послуг та якості підготовки кадрів з потребами ринку праці	МОН обласні та Київська міська держадміністрації інші заінтересовані органи	IV квартал	створення нової системи управління, розвиток соціального партнерства
3. Забезпечення фінансування професійної (професійно-технічної) освіти	обмеженість фінансових можливостей місцевих бюджетів, особливо окремих бюджетів міст обласного значення, не дала змоги передбачити достатній обсяг коштів для забезпечення належного утримання професійно-технічних навчальних закладів	Мінфін МОН обласні та Київська міська держадміністрації	III—IV квартали	фінансування професійно-технічної освіти за рахунок: коштів державного бюджету (на здобуття учнями професійно-технічних навчальних закладів повної загальної середньої освіти, професійної освіти за професіями, спеціальностями загальнодержав-ного значення), коштів місцевих бюджетів: (для здобуття професійної підготовки за професіями, спеціальностями з урахуванням потреб у кадрах на регіональному ринку праці), коштів роботодавців
4. Упорядкуван-ня мережі професійно-технічних навчальних закладів	кількість учнів за останні роки має тенденцію до скорочення, що призводить до збільшення кількості малокомплектних закладів, збільшення витрат на підготовку одного учня	МОН обласні та Київська міська держадміністрації	III квартал	оптимальне використання фінансових, кадрових, методичних, навчальних ресурсів
5. Визначення нового механізму формування регіонального замовлення на підготовку кадрів	регіональне замовлення на підготовку кадрів повинне ґрунтуватися на прогнозах потреби у фахівцях для галузей економіки держави в цілому та у кожному регіоні. До його формування обов’язково необхідно залучати роботодавців та інші заінтересовані сторони	МОН Мінфін Мінекономрозвитку обласні та Київська міська держадміністрації органи місцевого самоврядування (за згодою)	III—IV квартали	збільшення кількості випускників, працевлаштованих за набутою професією (спеціальністю), їх адаптація на робочих місцях
6. Розроблення 15 державних стандартів професійно-технічної освіти на компетентнісній основі	зміст професійної діяльності кваліфікованого робітника, вимоги до його підготовки повинні відповідати вимогам ринку праці	МОН Мінсоцполітики Федерація роботодавців України (за згодою)	III—IV квартали	оновлення змісту та поліпшення якості професійної (професійно-технічної) освіти
7. Реалізація пілотного проекту з модернізації підготовки робітників найбільш дефіцитних професій	визначення трьох найбільш дефіцитних професій та розроблення для них сучасних освітніх  програм і навчальних планів підготовки, визначення навчальних закладів у різних регіонах України, в яких здійснюватиметься підготовка, забезпечення їх сучасним обладнанням	МОН	III—IV квартали	підвищення якості професійної (професійно-технічної) освіти, розроблення привабливої для молоді моделі професійно-технічної освіти

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Проведення постійного моніторингу потреби у кваліфікованих кадрах на основі якісної статистики ринку праці.

Узгодження  структури кадрів на регіональному ринку праці з пропозиціями освітніх послуг у професійно-технічних навчальних закладах.

Впровадження механізму підвищення якості підготовки кваліфікованих кадрів і здійснення відповідного контролю.

Стимулювання інвестицій роботодавців у матеріально-технічну базу професійно-технічних навчальних закладів, зокрема в рамках реалізації проектів державно-приватного партнерства.

12. Аудит і реформування науково-інноваційної системи України

Проблема

За роки незалежності не здійснено ефективних заходів з реформування науково-інноваційної системи України, внаслідок чого система стагнує, а окремі її ланки дедалі швидше руйнуються. Оскільки забезпечення уникнення конфлікту інтересів під час оцінки ефективності науково-інноваційної системи виключно силами вітчизняних експертів є неможливим, визначення заходів для її реформування доцільно здійснювати із залученням незалежних оцінок іноземних експертів. Необхідно підвищити ефективність використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на розвиток наукової сфери. Слід забезпечити продуктивну взаємодію наукового сектору, органів виконавчої влади та реального сектору економіки.

З 2005 року кількість працівників наукових організацій в Україні скоротилася на 35,7 відсотка, зокрема дослідників — на 31,1 відсотка. Частка всіх витрат на наукову сферу України з 2006 року становить менш ніж  1 відсоток валового внутрішнього продукту (показник розвинутих країн перевищує 2 відсотки, Лісабонська стратегія ЄС передбачає 3 відсотки валового внутрішнього продукту). Державним бюджетом України на
2016 рік передбачено фінансування наукових досліджень на рівні 0,16 відсотка валового внутрішнього продукту.

Мета

Одержання об’єктивної комплексної оцінки науково-інноваційної системи України з рекомендаціями щодо:

оптимізації наявних інструментів для підтримки системи;

інтернаціоналізації досліджень та інтеграції України у європейський дослідницький простір;

визначення ролі науки у розвитку українських інновацій.

Утворення Національної ради з питань розвитку науки і технологій.

Цільові показники на 2016 рік

Оприлюднення звіту про результати проведення аудиту науково-інноваційної системи України з рекомендаціями незалежної групи європейських експертів.

Затвердження Положення та персонального складу Національної ради з питань розвитку науки і технологій.

Забезпечення початку виконання Національною радою з питань розвитку науки і технологій своїх функцій, передбачених Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”.

Результати роботи за попередній період

Верховною Радою України прийнято новий Закон України від 26 листопада 2015 р. № 848-VIII “Про наукову і науково-технічну діяльність”, яким передбачено етапи та процедуру формування Національної ради з питань науки і технологій.

Крім того, проведено переговори з Європейською Комісією та отримано підтвердження щодо проведення аудиту.

У рамках утворення Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій:

оголошено конкурс з відбору кандидатів до складу Ідентифікаційного комітету з питань науки, за результатами якого отримано інформацію про 63 потенційних кандидатів;

затверджено склад Спеціальної конкурсної комісії, що формуватиме перелік кандидатів у члени Ідентифікаційного комітету з питань науки, до якої увійшли провідні вчені України за рейтингом наукометричної бази даних Scopus.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки		Обґрунтування	Відповідальні за виконання		Строк	Очікувані результати
У рамках проведення аудиту вітчизняної науково-інноваційної системи представниками Європейської Комісії та делегацією МОН
1. Проведення аудиту науково-інноваційної системи (за участю представників Європейської Комісії)		відвідування установ України, що відповідають за формування та реалізацію політики у сфері науки та інновацій, а також провідних вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ	МОН Національна академія наук (за згодою)		III квартал	оцінка системи управління науково-інноваційною діяльністю
2. Підготовка та обговорення проекту звіту за результатами проведеного аудиту (за участю представників Європейської Комісії)		вивчення та узагальнення, узгодження та уточнення отриманої інформації	МОН заінтересовані центральні органи виконавчої влади вищі навчальні заклади наукові установи громадські організації (за згодою)		III квартал	узагальнення та структуризація інформації, отриманої під час проведення аудиту
3. Оприлюднення остаточного звіту з рекомендаціями представників Європейської Комісії		вивчення отриманої інформації	МОН		IV квартал	представлення звіту з рекомендація-ми незалежної групи європейських експертів
У рамках створення Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій
1. Формування членами спеціальної конкурсної комісії списку кандидатів у члени Ідентифіка- ційного комітету з питань науки, розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту акта щодо персонального складу Ідентифікаційно-го комітету з питань науки		Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” передбачає жорсткі вимоги до членів Ідентифіка-ційного комітету з питань науки, склад якого затверджується актом Кабінету Міністрів України, що вноситься МОН на підставі рішення спеціальної конкурсної комісії	спеціальна конкурсна комісія МОН		II—III квартали	формування та затвердження персонального складу Ідентифікацій-ного комітету з питань науки
2. Забезпечення проведення конкурсу на визначення членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій	конкурс проводиться виключно Ідентифікаційним комітетом з питань науки, органи виконавчої влади на зазначений процес не впливають		МОН Ідентифікаційний комітет з питань науки	III квартал		визначення кандидатів у члени Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій
3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту акта щодо формування та затвердження персонального складу Наукового та Адміністратив-ного комітетів та Національної ради з питань розвитку науки і технологій	на підставі результатів конкурсу МОН подає відповідні проекти актів Кабінету Міністрів України		МОН	IV квартал		функціонування  Національної ради з питань розвитку науки і технологій

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Використання рекомендацій незалежних міжнародних експертів під час визначення пріоритетів та інструментів оптимізації науково-інноваційної системи України.

Затвердження дорожньої карти інтеграції науково-інноваційної системи України до європейського дослідницького простору.

Утворення у 2017 році на базі Державного фонду фундаментальних досліджень Національного фонду досліджень України.

13. Осучаснення місцевих культурних закладів у рамках децентралізації

Проблема

В Україні у зв’язку із процесом децентралізації виникають ризики, що мережа сільських, селищних, районних закладів культури (бібліотеки, будинки культури, секції аматорського мистецтва тощо) зникне. Надання таким закладам нового функціонального значення дасть змогу зберегти їх, вони зможуть стати соціальним інститутом згуртування територіальних громад. Мінкультури вперше стане інституцією, яка здійснюватиме трансфер знань і найкращих практик на місцевий рівень.

Залишковий принцип фінансування культури та кризові явища останніх років створили ряд негативних тенденцій, а саме: 32 відсотки сільських населених пунктів не мають доступу до бібліотечних послуг; мережа публічних бібліотек за 2012—2014 роки скоротилася на 8 відсотків; 30 відсотків працівників галузі працюють неповний робочий день, серед сільських бібліотекарів такий показник становить 50 відсотків.

Мета

Інвентаризація і оцінка стану наявних культурних закладів у селищах, селах, селищах міського типу, впровадження нових моделей їх функціонування відповідно до потреб громад.

Цільові показники на 2016 рік

Розроблення трьох — п’яти типових моделей функціонування місцевих культурних локацій і забезпечення їх пілотного впровадження.

Результати роботи за попередній період

Прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 219 “Про схвалення Стратегії розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року “Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України”.

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р. № 946 “Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117”.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Ретельна інвентаризація і оцінка стану наявних закладів культури у селищах, селах, селищах міського типу. Перегляд загальних показників і індикаторів функціонування локальних культурних інституцій	з’ясування загальної картини стосовно закладів культури та перегляд загальних показників і індикаторів функціонування локальних культурних інституцій безпосередньо пов’язані із зміною функції культури	Мінкультури	IV квартал	надання населенню послуг на належному рівні
2. Розроблення диференційованих моделей культурних інституцій відповідно до потреб громад, розроблення механізму модернізації таких моделей	запровадження  гнучких моделей осучаснення локальних закладів культури. Перелік таких моделей є невичерпним і постійно вдосконалюється. Розроблення  ефективного механізму для перепрофілювання або оновлення локальних культурних інституцій. Сприяння діяльності неурядових інституцій, спрямованої на підтримку культурних ініціатив громад	Мінкультури Мінекономрозвитку Мінфін	постійно	осучаснення культурних закладів, надання їм нового функціональ-ного значення, забезпечення фінансової та інституційної підтримки якісних перетворень з боку держави
3. Діалог з громадами і місцевими органами влади	забезпечення постійного діалогу, тренінгів, спілкування з громадами і місцевими органами влади, що дасть змогу підвищити рівень ініціативності місцевої влади	Мінкультури Мінрегіон місцеві органи виконавчої влади	постійно	формування навколо закладів культури центрів розвитку громади, консолідація громадян, що мають спільні інтереси і відстоюють їх

 

 

 

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Удосконалення диференційованих моделей культурних інституцій відповідно до потреб громад.

Пошук нових методів роботи, спрямованих на задоволення потреб населення.

14. Створення комплексної електронної системи обліку культурної спадщини України

Проблема

На державному рівні відсутня повна і достовірна інформація про кількісний і якісний склад Музейного фонду України (державної і недержавної частини). Те саме стосується пам’яток нерухомої спадщини. Не існує централізованих точних даних про обіг культурних цінностей, загальний фонд втрачених, переміщених і повернутих культурних цінностей. Відсутність такої інформації перешкоджає популяризації українського культурного надбання у світі, збільшенню його туристичної привабливості.

Станом на 2014 рік у 543 музеях і заповідниках державної і комунальної форми власності зберігається понад 10 млн. предметів основного фонду. Дані щодо кількісного і якісного складу недержавної частини Музейного фонду України відсутні.

Мета

Створення базових реєстрів (бази даних) об’єктів рухомої, нерухомої спадщини, а також втрачених/залишених на тимчасово окупованих територіях культурних цінностей, інтеграція такої інформації у національні та міжнародні інформаційні ресурси, встановлення диференційованого доступу до неї для цільових аудиторій.

Цільові показники на 2016 рік

Започаткування електронного реєстру.

Результати роботи за попередній період

Розроблено нормативно-правові акти, що є підготовчим етапом для впровадження реєстрів.

Проводиться аналіз поточного фактичного стану обліку державної частини Музейного фонду України, а також реальної кількості музеїв та інших закладів музейного типу, в яких зберігається Музейний фонд України.

Розпочато збір інформації для створення бази даних про культурні цінності Музейного фонду України, що були втрачені та викрадені з музеїв державної та комунальної форми власності у 2010—2015 роках.

 

 

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Підбиття підсумків повного звірення наявності пам’яток державної частини Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією	звірення розпочато згідно з наказом Міністерства культури і мистецтв від 29 жовтня 2003 р. № 681	Мінкультури обласні та Київська міська держадміні-страції	протягом року	виявлення реального стану ведення фондово-облікової документації упорядкування основного фонду шляхом звільнення від: непрофільних предметів; предметів, що не мають музейного значення або втратили його через незадовільний стан зберігання; предметів, що підлягають обліку в науково-допоміжному фонді; номерів помилково наданих двом різним предметам або навпаки, двох облікових номерів, наданих одному предмету, тощо; музейних предметів, які втрачені під час надзвичайних ситуацій
2. Впровадження інструкції з обліку музейних предметів	урегулювання питання ведення обліку предметів державної і недержавної частин Музейного фонду України відповідно до норм законодавства	Мінкультури Мін’юст	III квартал	започаткування роботи моделі електронної системи обліку культурної спадщини
3. Впровадження Порядку обліку музейних предметів в електронній формі	визначення єдиного алгоритму ведення обліку музейних предметів в електронній формі для формування реєстру предметів Музейного фонду України	Мінкультури Мін’юст	III—IV квартали	створення умов для впровадження  ефективного інструментарію для автоматизації фондово-облікових процесів та формування єдиного реєстру музейних цінностей України
4. Визначення вимог до реєстрів (баз даних) культурних цінностей, предметів Музейного фонду України, музейних закладів	визначення переліку реєстрів та відомостей, які підлягають внесенню до них, вимог до програмного забезпечення, у тому числі вимог щодо розмежування прав доступу, обміну даними тощо	Мінкультури ДФС МВС	протягом року	формування технічного завдання на розроблення програмного забезпечення для відповідних баз даних, визначення вартості програмного продукту та необхідних ресурсів (матеріальних, технічних, людських) для ведення реєстрів

 

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розроблення (модернізація) програмного забезпечення для ведення реєстрів (баз даних) згідно із сформованими вимогами.

Встановлення сучасного серверного обладнання.

15. Утворення Українського фонду культури

Проблема

Наявний інструментарій державної підтримки культури не відповідає потребам сьогодення та європейській практиці, внаслідок чого, з одного боку, навіть наявні ресурси витрачаються переважно на те, що не сприяє розвитку чи змінам, з іншого боку, — не вдається подолати системний розрив між державним і незалежним секторами культури. Є нагальна потреба у розробленні прозорого інструменту бюджетної підтримки культурних ініціатив та культурно-мистецьких проектів на конкурсній основі. Таким інструментом повинен стати Український фонд культури.

Мета

Утворення Українського фонду культури та поступове розширення джерел його фінансових надходжень. Зазначений Фонд повинен стати одним із небагатьох наявних в Україні відкритих джерел фінансування культурних проектів, урівняти в доступі до ресурсів бюджетний і небюджетний сектори, позбавити Мінкультури не притаманних йому функцій.

Цільові показники на 2016 рік

Виділення 6 млн. гривень з Українського фонду культури на підтримку проектів та створення законодавчих умов для збільшення у майбутньому операційного бюджету Фонду вдвічі.

Результати роботи за попередній період

Започатковано конкурсну систему грантової підтримки культурно-мистецьких проектів.

Затверджено Положення про Експертну раду Міністерства культури з відбору культурно-мистецьких проектів для надання державної фінансової підтримки.

Сформовано персональний склад зазначеної Експертної ради.

Сформовано план роботи Мінкультури на I та II квартали 2016 р. у частині надання дольової фінансової підтримки з Державного бюджету України на організацію та проведення культурно-мистецьких акцій.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про Український фонд культури”	утворення Українського фонду культури	Мінкультури Мінфін Мінекономрозвитку Мін’юст	протягом року	забезпечення фінансової підтримки шляхом надання грантів, стипендій, премій тощо на реалізацію культурно-мистецьких проектів державними і недержавними установами, організаціями, окремими громадянами
2. Зміни у фінансовій діяльності Мінкультури	спрямування на першому етапі до бюджету Українського фонду  культури коштів, передбачених Мінкультури на здійснення культурно-мистецьких заходів за відповідними бюджетними програмами	Мінкультури Мінфін	протягом року	оголошення Українським фондом культури відкритого конкурсу проектів
3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроектів щодо внесення змін до Податкового кодексу України, Законів України “Про державні лотереї в Україні”, “Про благодійну діяльність та благодійні організації”	необхідність забезпечення стабільних джерел наповнення бюджету Українського фонду  культури	Мінкультури Мінфін Мінекономрозвитку	протягом року	суттєве збільшення фінансової підтримки сфери культури у державному  і недержавному секторі

 

 

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розширення джерел наповнення Українського фонду культури.

Започаткування нових механізмів підтримки українських митців.

16. Представлення України у міжнародних спортивних змаганнях

Проблема

Гідна участь українських спортсменів у міжнародних змаганнях підвищує міжнародний авторитет нашої держави. Протягом поточного року необхідно забезпечити на належному рівні підготовку та участь національної збірної команди України в XXXI літніх Олімпійських іграх та у XV літніх Паралімпійських іграх (м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія), представити Україну на 42-й Всесвітній шаховій олімпіаді.

Крім того, Україна повинна виконати вимоги Всесвітньої антидопінгової агенції відповідно до Міжнародної конвенції про боротьбу з допінгом у спорті.

Станом на 23 травня 2016 р. спортсмени національних збірних команд України з олімпійських видів спорту здобули 162 ліцензії у 24 видах спорту та спортивних дисциплінах на участь у
XXXI літніх Олімпійських іграх, паралімпійці України на XV літніх Паралімпійських іграх — 99 ліцензій у 15 видах спорту.

Мета

Формування позитивного іміджу країни у світовій  спільноті, зміцнення патріотичних почуттів та об’єднання суспільства у результаті спортивних досягнень українських спортсменів.

Акредитація лабораторії антидопінгового контролю.

Цільові кількісні показники на 2016 рік

Здобути до 180 ліцензій на участь у XXXI літніх Олімпійських іграх.

За підсумками XXXI літніх Олімпійських ігор — увійти до
20 найсильніших спортивних держав світу.

Здобути до 150 ліцензій на участь у ХV літніх Паралімпійських іграх.

За підсумками ХV літніх Паралімпійських ігор — увійти до
10 найсильніших спортивних держав світу.

Взяти участь у 600 міжнародних змаганнях з олімпійських видів спорту, у тому числі 172 чемпіонатах світу та Європи і в підсумку здобути до 400 нагород.

Взяти участь у 450 міжнародних змаганнях з неолімпійських видів спорту, у тому числі 180 чемпіонатах світу та Європи і у підсумку здобути до 2000 нагород.

Отримати до 40 ліцензій на участь у Х Всесвітніх іграх з неолімпійських видів спорту 2017 року.

Здобути одну медаль на 42-й Всесвітній шаховій олімпіаді.

Взяти участь у 142 міжнародних змаганнях з видів спорту інвалідів, у тому числі 22 чемпіонатах світу та 23 чемпіонатах Європи і у підсумку здобути до 475 медалей.

Провести на території України не менш як 35 міжнародних спортивних заходів (орієнтовна кількість учасників понад 1 тис. осіб).

Результати роботи за попередній період

Спортсмени національних збірних команд з олімпійських видів спорту:

у 2014 році на 111 офіційних міжнародних змаганнях (зимових Олімпійських іграх, літніх Юнацьких Олімпійських іграх, 34 чемпіонатах світу, 59 чемпіонатах Європи, 16 Кубках світу і Європи) вибороли
383 нагороди — 92 золоті, 116 срібних, 175 бронзових (в олімпійських номерах програми 259 медалей — 63 золоті, 75 срібних, 121 бронзову; в неолімпійських номерах програми 124 медалі — 29 золотих, 41 срібну,
54 бронзові);

у 2015 році у 107 офіційних міжнародних змаганнях (I Європейських іграх, 42 чемпіонатах світу, 52 чемпіонатах Європи, 12 Кубках світу і Європи) вибороли 427 нагород — 110 золотих, 133 срібних, 184 бронзових (в олімпійських номерах програми 293 медалі — 67 золотих, 94 срібні,
132 бронзові; в неолімпійських номерах програми 134 медалі — 43 золоті, 39 срібних, 52 бронзові);

з початку 2016 року на 25 офіційних міжнародних змаганнях (II зимових Юнацьких Олімпійських іграх, 5 чемпіонатах світу,
17 чемпіонатах Європи, Кубка світу та Кубка Європи) вибороли
106 нагород — 29 золотих, 39 срібних та 38 бронзових.

Спортсмени національних збірних команд з неолімпійських видів спорту:

у 2014 році завоювали 1920 медалей: 651 золоту, 609 срібних, 660 бронзових;

у 2015 році — 1754 медалі: 678 золотих, 509 срібних, 567 бронзових;

станом на 26 квітня 2016 р. — 340 медалей: 116 золотих, 99 срібних, 125 бронзових.

Спортсмени-паралімпійці:

у 2014 році взяли участь у 12 чемпіонатах світу, 8 чемпіонатах Європи, 6 Кубках світу, 17 міжнародних змаганнях та вибороли
256 медалей: 109 золотих, 65 срібних та 82 бронзові;

у 2015 році взяли участь у 12 чемпіонатах світу, 7 чемпіонатах Європи, 12 Кубках світу, 17 міжнародних змаганнях та вибороли
330 медалей: 114 золотих, 106 срібних та 110 бронзових;

у 2016 році взяли участь в одному чемпіонаті світу, одному чемпіонаті Європи, 7 Кубках світу, 11 міжнародних змаганнях та вибороли 73 медалі: 31 золоту, 20 срібних та 22 бронзові.

 

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Забезпечення участі спортсменів національних збірних команд у змаганнях, на яких здобувається право на участь у XXXI літніх Олімпійських іграх	для участі в XXXI літніх Олімпійських іграх необхідно здобути 180 ліцензій на відповідних міжнародних змаганнях	Мінмолодьспорт національні федерації з видів спорту (за згодою)	II—III квартали	підвищення міжнародного авторитету нашої держави
2. Забезпечення участі спортсме- нів — паралімпій-ців у змаганнях, на яких здобувається право на участь у ХV літніх Паралімпійських іграх	для участі в ХV літніх Паралімпій-ських іграх необхідно здобути 150 ліцензій на відповідних міжнародних змаганнях	Мінмолодьспорт Національний комітет спорту інвалідів (за згодою) Укрцентр “Інваспорт” (за згодою)	II—III квартали	підвищення міжнародного авторитету нашої держави
3. Забезпечення участі національної збірної команди в XXXI літніх Олімпійських іграх	забезпечення в XXXI літніх Олімпійських іграх участі національної збірної команди у 24 видах спорту	Мінмолодьспорт Національний олімпійський комітет (за згодою) національні федерації з видів спорту (за згодою)	III квартал	входження до 20 найсильніших спортивних держав світу
4. Забезпечення участі національної збірної команди у ХV літніх Паралімпійських іграх	забезпечення в ХV літніх Паралімпій-ських іграх участі національної збірної команди у 15 видах спорту	Мінмолодьспорт Національний олімпійський комітет (за згодою) національні федерації з видів спорту (за згодою)	III квартал	входження до 10 найсильніших спортивних держав світу
5. Участь національної збірної команди України у 42-й Всесвітній шаховій олімпіаді	забезпечення участі шахістів у спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах	Мінмолодьспорт Федерація шахів України (за згодою)	III квартал	формування позитивного іміджу країни у світовій спільноті
6. Супроводження проекту Закону України “Про антидопінговий контроль у спорті” (реєстраційний номер 4724) у Верховній Раді України	виконання Україною вимог Всесвітньої антидопінгової агенції	Мінмолодьспорт	до прийняття відповідного Закону	адаптація законодавства України до вимог міжнародного права
7. Проведення на території України міжнародних спортивних заходів	популяризація формування здорового способу життя та відповідного виду спорту	Мінмолодьспорт Національний олімпійський комітет (за згодою) Спортивний комітет України (за згодою) Національний комітет спорту інвалідів (за згодою) національні федерації з видів спорту (за згодою)	IV квартал	утвердження України у світовій спільноті як спортивної держави
8. Забезпечення представництва України в керівних та інших органах міжнародних спортивних інституцій	участь у формуванні правил та принципів міжнародного спортивного руху	Мінмолодьспорт Національний олімпійський комітет (за згодою) Спортивний комітет України (за згодою) Національний комітет спорту інвалідів (за згодою) національні федерації з видів спорту (за згодою)	IV квартал	просування інтересів України у світовому спортивному товаристві

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розроблення та схвалення Концепції підготовки спортсменів України до ХХХII літніх Олімпійських ігор 2020 року.

Підготовка та участь у ліцензійних змаганнях спортсменів України для участі у зимових Олімпійських та Паралімпійських іграх 2018 року.

Підготовка до участі молодих спортсменів України у III Юнацьких Олімпійських іграх 2018 року в м. Буенос-Айресі (Аргентина).

Акредитація лабораторії антидопінгового контролю та оснащення сучасним обладнанням відповідно до вимог Всесвітньої антидопінгової агенції.

17. Національно-патріотичне виховання

Проблема

Виклики сьогодення — військова агресія з боку Російської Федерації та спроби внутрішньої дестабілізації — засвідчили життєву необхідність активізації процесу формування національно-патріотичного виховання та демократичних цінностей. Тривале нехтування питанням національно-патріотичного виховання та несформованість державної ідеології протягом попередніх років призвели до виникнення ряду негативних явищ в українському суспільстві.

Формування спільної історичної пам’яті, досягнення компліментарності поглядів на минуле та майбутнє нації, шляхи її подальшого поступу, утвердження української ідентичності, особливо на території східних та південних регіонів держави, є стратегічними завданнями сьогодення — на противагу зовнішньому інформаційно-психологічному впливу та продукуванню світоглядно-ціннісної дезорієнтації.

Результати останніх соціологічних досліджень, проведених на замовлення Програми розвитку ООН в Україні (UNDP), виявили проблемні питання, на які необхідно звернути увагу під час формування перспективних напрямів військово-патріотичного виховання та підвищення престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах. Зокрема, за результатами досліджень, у середньому по Україні 14,71 відсотка молоді ні за яких обставин не готові у разі необхідності захищати Батьківщину із зброєю в руках. При цьому в областях, які у зв’язку з геополітичною ситуацією та агресією з боку Російської Федерації повинні бути найбільш мобілізованими до оборони, ці показники ще гірші. Так, більш як 20 відсотків молоді у таких областях не буде за жодних обставин захищати свою країну із зброєю в руках.

У цілому, згідно з дослідженням, понад 50 відсотків молодих людей в Україні не готові захищати Україну із зброєю в руках. При цьому, наприклад, у Луганській області лише 7 відсотків молоді за певних обставин готові захищати Україну із зброєю в руках, а 34,5 відсотка — не будуть цього робити.

Мета

Забезпечення системних та узгоджених дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства з метою національно-патріотичного виховання, що відповідно сприятиме єдності та консолідації українського суспільства.

Підвищення рівня знань молоді про стандарти НАТО та готовності до боротьби за державну незалежність і територіальну цілісність України, зокрема шляхом підвищення престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах.

 

 

Цільові показники на 2016 рік

Проведення 10 міжнародних та всеукраїнських заходів, спрямованих на підвищення рівня знань молоді про стандарти НАТО та престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах і у перспективі збільшення на 10 відсотків чисельності молоді, яка проживає, зокрема, у східних та південних регіонах держави, готової до захисту територіальної цілісності та незалежності України.

Утворення координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання при обласних та Київській міській держадміністраціях (до кінця червня 2016 року) та в перспективі при всіх районних держадміністраціях (до кінця 2016 року).

Результати роботи за попередній період

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 р.  № 524 утворено Міжвідомчу комісію з питань національно-патріотичного виховання, основним завданням якої є сприяння забезпеченню координації дій органів виконавчої влади з питань національно-патріотичного виховання.

Указом Президента України від 13 жовтня 2015 р. № 580 затверджено Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на
2016—2020 роки.

Підготовлено щорічну Державну доповідь Президентові України, Верховній Раді України про становище молоді в Україні “Національно-патріотичне виховання — державний пріоритет національної безпеки” (за підсумками 2014 року) та проведено слухання у відповідному комітеті Верховної Ради України. Здійснено ґрунтовний аналіз проблем та розроблено системний підхід до їх розв’язання.

Сформовано контактну базу посадових осіб, відповідальних за координацію напряму національно-патріотичного виховання в областях, районах, містах (понад 800 осіб), яким Мінмолодьспорт регулярно надсилає інформацію про діяльність, організовані заходи, наради, зустрічі, розроблені проекти нормативно-правових актів тощо.

Проведено такі всеукраїнські заходи:

акцію “День Героїв” до Дня незалежності України (м. Київ);

Всеукраїнську акцію, спрямовану на патріотичне виховання молоді, “Гетьманський Батурин” у рамках дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”) (м. Батурин);

Всеукраїнську національно-патріотичну акцію “Покрова Героїв” за участю близько 200 представників місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, громадськості (Донецька область);

Спартакіаду допризовної молоді.

За участю представників громадськості розроблено проекти:

Концепції Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на 2016—2020 роки;

Концепції військово-патріотичного виховання молоді;

постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового положення про Координаційну раду з питань національно-патріотичного виховання при місцевій державній адміністрації”.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Формування системи взаємодії центральних органів виконавчої влади з місцевими держадміністраціями та інститутами громадянського суспільства з питань національно-патріотичного виховання	cтворення правових засад для формування координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання при місцевих держадміністра-ціях	Мінмолодьспорт Мінеконом-розвитку Мінфін Мін’юст Міноборони СБУ (за згодою) Національна поліція Адміністрація Держприкордон-служби ДСНС ДФС Держлісагентство обласні та Київська міська держадміністрації всеукраїнські асоціації органів місцевого самоврядування (за згодою)	IV квартал	створення дієвого інструменту з утвердження громадянської єдності на основі національно-патріотичних та демократичних цінностей
2. Створення координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання при обласних та Київській міській держадмініст-раціях (до кінця червня 2016 року); при всіх районних держадміністраціях (до кінця 2016 року)	створення постійно діючих консультативно-дорадчих органів, що сприятимуть реалізації державної політики з питань національно-патріотичного виховання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці України	обласні, районні та Київська міська держадміністрації	IV квартал	впровадження ефективних механізмів системної взаємодії органів державної влади, місцевого самовряду-вання та інститутів громадянського суспільства з метою національно-патріотичного виховання
3. Проведення десяти міжнародних та всеукраїнських заходів, спрямованих на підвищення рівня знань молоді про стандарти НАТО та престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах	підвищення рівня знань молоді про стандарти НАТО та готовності до боротьби за державну незалежність і територіальну цілісність України	Мінмолодьспорт МОН Міноборони Мінсоцполітики Мінкультури МІП обласні та Київська міська держадміністрації	II—IV квартали	підвищення престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах
4. Проведення репрезентативного соціологічного дослідження щодо ціннісних орієнтирів молоді	визначення показників оцінювання ефективності заходів у сфері формування національно-патріотичної свідомості	Мінмолодьспорт	II—IV квартали	підвищення ефективності державної політики щодо національно-патріотичного виховання

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розвиток ефективної і дієвої загальнодержавної системи національно-патріотичного виховання, яка сприятиме консолідації суспільства навколо державотворчих процесів та підвищенню рівня національної безпеки держави, зокрема шляхом:

проведення науково-методичного дослідження щодо визначення показників оцінювання ефективності заходів у сфері формування національно-патріотичної свідомості;

затвердження Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на 2016—2020 роки;

схвалення Указом Президента України Концепції військово-патріотичного виховання молоді;

визначення моделі та повноважень відповідного органу з координації заходів у сфері національно-патріотичного виховання.

18. Нові можливості для самореалізації української молоді

Проблема

Участь молоді у суспільно-політичному житті держави, формуванні політики, що стосується її проблем, залишається низькою. Крім того, різноманітні дослідження показують несистемний характер формування у молодих людей громадянської позиції, їх недостатню інтегрованість у європейську та світову молодіжну спільноту, невисокий рівень практичних вмінь і навичок молодих фахівців, низький рівень зайнятості молоді за обраною професією, невисокі темпи розвитку підприємництва серед молоді.

Тільки 2 відсотки української молоді є членами молодіжних організацій та 6 відсотків відвідують організовані ними заходи. Тільки 5 відсотків молодих людей брали участь в обговоренні законопроектів на державному або місцевому рівнях.

Мета

Збільшення на 15 відсотків чисельності учасників програм та заходів, спрямованих на розв’язання актуальних проблем молоді.

Цільові показники на 2016 рік

Залучення 300 тис. молодих людей до реалізації програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства для вирішення актуальних проблем молоді.

Залучення 2000 молодих людей до реалізації проектів у рамках здійснення українсько-польських та українсько-литовських обмінів.

Присудити до 20 Премій Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України.

Підготувати 250 фахівців для роботи з молоддю.

Прийняти положення про діяльність молодіжних центрів в регіонах України.

Результати роботи за попередній період

Затверджено Державну цільову соціальну програму “Молодь України” на 2016—2020 роки.

Збільшено розмір Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (з 3 400 гривень  до 50 000 гривень).

Внесено зміни до нормативно-правових актів, які  надають можливість інститутам громадянського суспільства ефективніше та якісніше виконувати соціально важливі програми (проекти, заходи).

Укладено міжурядові угоди про обміни молоддю України, Польщі та Литви.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства	підтримання громадських ініціатив, участі організацій громадянського суспільства в реалізації завдань державної політики в молодіжній сфері	Мінмолодьспорт	II—IV квартали	надання фінансової підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям
2. Здійснення українсько-польських та українсько-литовських обмінів молоддю	розвиток міжнародного молодіжного співробітництва	Мінмолодьспорт	II—IV квартали	поглиблення контактів та добросусідських відносин між молоддю України, Польщі та Литви
3. Забезпечення в установленому порядку присудження Премій Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України	розвиток молодіжних ініціатив на місцевому рівні	Мінмолодьспорт	III квартал	підвищення мотивації молоді до активної участі у житті суспільства
4. Створення правових підстав для діяльності молодіжних центрів в регіонах України	децентралізація молодіжної політики	Мінмолодьспорт	IV квартал	підвищення ролі інститутів громадянського суспільства, що працюють з молоддю, для реалізації молодіжної політики на регіональному рівні
5. Проведення базових, спеціалізованих тренінгів, он-лайн тестувань	виконання програми “Молодіжний працівник”	Мінмолодьспорт	III—IV квартали	підготовка 250 молодіжних працівників
6. Створення правових підстав для державної підтримки інституційного розвитку молодіжних організацій	підтримка інституційної діяльності всеукраїнських молодіжних і дитячих організацій	Мінмолодьспорт Мінфін	IV квартал	розвиток молодіжного руху, залучення більшої чисельності молоді до громадської діяльності

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Посилення роботи з інтеграції української молоді у світову та європейську молодіжну спільноту.

19. Дерегуляція та децентралізація сфери фізичної культури і спорту

Проблема

За попередні роки в спортивному середовищі сформувалися споживацькі настрої, які, зокрема, проявляються в зорієнтованості на бюджетне фінансування розвитку спорту. Великою мірою це є наслідком того, що Мінмолодьспорт та місцеві органи виконавчої влади у галузі спорту виконують не властиві їм функції. Відносини між суб’єктами галузі потребують реформування відповідно до світової  практики.

Йдеться про децентралізацію та дерегуляцію системи професійного, дитячо-юнацького та масового спорту України. Це, зокрема, передбачає ширше залучення спортивних федерацій до формування та реалізації галузевої державної політики та створення нової моделі функціонування дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ), поглиблення їх  взаємодії з національними спортивними федераціями.

У 2015 році запроваджено експеримент щодо передачі окремих повноважень Мінмолодьспорту національним спортивним федераціям
(далі — експеримент). В рамках експерименту відповідні федерації отримують державне фінансування. Вони самостійно забезпечують організацію та проведення спортивних змагань і тренувальних зборів, участь збірних команд України в міжнародних змаганнях тощо.

В Україні існують федерації з 41 олімпійського виду спорту. У
2015 році в експерименті взяли участь 4 спортивні федерації. У травні 2016 року до експерименту долучилися ще 2 федерації.

Станом на травень 2016 року в Україні функціонує 1 363 ДЮСШ різної форми власності та підпорядкування. У 2015 році кількість ДЮСШ зменшилася на 73 школи. З них 30 — оптимізовано, 9 — закрито через відсутність фінансування, 34 — зупинили свою діяльність, але існують юридично.

Мета

Продовження експерименту, залучення до нього інших національних спортивних федерацій.

Недопущення скорочення чисельності вихованців та тренерсько-викладацького складу, безпідставної і необґрунтованої ліквідації ДЮСШ незалежно від їхнього підпорядкування та форми власності.

Цільові показники на 2016 рік

Збереження відсотка чисельності осіб (12 відсотків), які залучені до занять спортом в ДЮСШ.

Збільшення на 1 відсоток чисельності дітей, які займаються спортом, у тому числі у ДЮСШ.

Результати роботи за попередній період

Національні спортивні федерації, що беруть участь в експерименті, провели 94 офіційні спортивні заходи за рахунок видатків державного бюджету та 10 — за рахунок позабюджетних коштів.

Відсоток учнів (від 6 до 18 років), які займаються в спортивних школах, є відносно стабільним (2012 рік — 12,9 відсотка,
2013 рік — 13 відсотків, 2014 рік — 12,7 відсотка, 2015 рік —
12 відсотків).

 

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Моніторинг експерименту щодо залучення Мінмолодьспортом національних спортивних федерацій з окремих олімпійських видів спорту до організації і проведення спортивних заходів	встановлення позитивних та негативних факторів запровадження експерименту	Мінмолодьспорт національні спортивні федерації з видів спорту, які беруть участь в експерименті (за згодою)	IV квартал	коригування механізму поширення експерименту
2. Передача національним спортивним федераціям повноважень щодо затвердження правил змагань	вдосконалення процедури затвердження правил спортивних змагань відповідно до світових стандартів	Мінмолодьспорт	IV квартал	позбавлення Мінмолодь-спорту невластивих функцій
3. Моніторинг ефективності діяльності ДЮСШ	виявлення дублювання функцій ДЮСШ, які діють на території однієї адміністратив-но-територіаль-ної одиниці	Мінмолодьспорт місцеві органи виконавчої влади органи місцевого самоврядування (за згодою)	IV квартал	недопущення скорочення чисельності вихованців та тренерсько-викладацького складу, безпідставної ліквідації або реорганізації ДЮСШ незалежно від їх підпорядкуван-ня та форми власності ефективне використання коштів відповідних бюджетів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Подання пропозицій Кабінетові Міністрів України щодо доцільності продовження проведення експерименту.

Розроблення пропозицій щодо внесення змін до Закону України “Про фізичну культуру і спорт” в частині удосконалення взаємовідносин між державою та суб’єктами сфери фізичної культури і спорту.

V. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН, ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ

1. Розвиток підрозділів патрульної поліції

Проблема

Нова поліція була створена для підтримання публічної безпеки і порядку, надання якісних поліцейських послуг, зменшення аварійності на вулично-дорожній мережі, підвищення рівня довіри населення до поліції.

Департамент патрульної поліції розпочав роботу у липні
2015 року, а його офіси відкрито у 31 місті (у 2015 році — 10, у
2016 році — 21).

Мета

Поліпшення стану публічної безпеки і порядку, забезпечення належного рівня реагування на повідомлення про злочини та інші події, а також сприяння підвищенню рівня довіри населення до поліцейських.

Цільові показники на 2016 рік

Завершення відкриття управлінь патрульної поліції у 32 містах, у тому числі в тих, що розташовані в районі проведення антитерористичної операції, у межах видатків та показників чисельності, передбачених для національної поліції у Державному бюджеті України на 2016 рік.

Результати роботи за попередній період

З 23 липня 2015 р. розпочав роботу Департамент патрульної поліції. Управління патрульної поліції відкрито у 31 місті: Києві, Львові, Одесі, Харкові, Ужгороді, Мукачевому, Миколаєві, Луцьку, Хмельницькому, Дніпрі, Івано-Франківську, Херсоні, Чернігові, Вінниці, Кременчуці, Черкасах, Полтаві, Тернополі, Житомирі, Рівному, Борисполі, Чернівцях, Запоріжжі, Кіровограді, Сумах, Краматорську, Слов’янську, Кривому Розі, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному. 30 травня 2016 р. заплановано відкриття Управління патрульної поліції у м. Маріуполі.

У рамках налагодження взаємодії з громадськістю патрульні поліцейські відвідують навчальні заклади, беруть участь у конференціях і спортивних змаганнях, проводять неформальні зустрічі з активами громад, здійснюють поліцейське піклування.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
Завершення навчання та доукомплектування особовим складом управлінь патрульної поліції у 32 містах, у тому числі в тих, що розташовані в районі проведення антитерористичної операції	функціонування  підрозділів патрульної поліції у 32 містах	Національна поліція МВС (за участю міжнародних партнерів)	III квартал	забезпечення функціонування підрозділів патрульної поліції поліпшення стану публічної безпеки і порядку, забезпечення  належного рівня реагування на повідомлення про злочини та інші події, підвищення рівня довіри населення до поліцейських

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розвиток та удосконалення діяльності підрозділів патрульної поліції.

2. Спрощення процедур надання послуг у сфері Міністерства внутрішніх справ

Проблема

На сьогодні для забезпечення надання послуг з державної реєстрації транспортних засобів, отримання посвідчення водія, видачі дозвільних документів у сфері дорожнього руху замість колишніх реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції створено мережу сервісних центрів МВС.

Разом з тим існуючі механізми надання цих послуг залишаються неефективними, містять величезну кількість різноманітних корупційних чинників, бюрократичних процедур і перепон, на які витрачається необґрунтовано велика кількість часу під час надання послуг, вони не відповідають європейським стандартам та не базуються на сучасних технологічних можливостях.

У зв’язку з цим постає завдання запровадження європейських стандартів якості надання послуг громадянам, забезпечення прозорості та оперативності під час їх надання.

Мета

Розроблення та впровадження нових правил державної реєстрації транспортних засобів за сучасними прозорими процедурами та європейськими стандартами; удосконалення процедури обов’язкового технічного контролю транспортних засобів; наближення послуг до громадян.

Цільові показники на 2016 рік

Створення умов для передачі повноважень щодо надання послуг з державної реєстрації транспортних засобів, видачі посвідчень водія органам місцевого самоврядування та/або місцевим держадміністраціям.

Результати роботи за попередній період

З 7 листопада 2015 р. розпочала свою роботу система сервісних центрів, створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
28 жовтня 2015 р. № 889 “Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ”.

Запроваджено механізм вільного доступу до Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ (реєстру власників транспортних засобів).

Розпочато процес інтеграції Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ з іншими системами міжнародного та національного рівня.

Шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів усунуто ряд корупційних механізмів у процесі надання послуг і спрощено процедуру їх надання.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання  Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України про новий порядок державної реєстрації транспортних засобів	невідповідність чинних правил державної реєстрації транспортних засобів потребам фізичних і юридичних осіб, наявність  великої кількості зайвих бюрократичних недосконалих процедур, а також корупційних чинників	МВС	IV квартал	запровадження прозорої та оперативної процедури державної реєстрації транспортних засобів, що відповідає європейським стандартам і не містить бюрократичних проявів і корупційних чинників
2. Вдосконалення процедури обов’язкового технічного контролю транспортних засобів шляхом введення обов’язкової фотофіксації цієї процедури з подальшою передачею даних до загальнодержавної бази даних, а також зменшення періодичності проведення обов’язкового технічного контролю для окремих суб’єктів	наявність  великої кількості випадків проведення фіктивних процедур обов’язкового технічного контролю транспортних засобів суб’єктами господарювання, що негативно позначається на загальному стані безпеки дорожнього руху. Для суб’єктів господарювання, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, періодичність проведення обов’язкового технічного контролю не відповідає європейським нормам	МВС	IV квартал	унеможливлення фіктивного проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів та приведення національного законодавства у відповідність з європейськими стандартами

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Запровадження європейських стандартів та процедур під час складання іспитів для отримання посвідчення водія, розроблення та впровадження програмного забезпечення, що дозволить посилити контроль за складанням іспитів та запровадити процедуру інтерактивних іспитів, модернізація матеріально-технічної бази, задіяної під час прийняття іспитів.

Розроблення та прийняття нормативно-правових актів, що дозволять передати повноваження приймати рішення про надання послуг безпосередньо органами місцевого самоврядування та/або місцевими держадміністраціями.

Вжиття організаційних, правових та інших заходів, спрямованих на створення можливості надання комплексу електронних послуг.

3. Реформування системи ДСНС

Проблема

Система реагування на надзвичайні ситуації та гасіння пожеж економічно неефективна, оскільки більшість заходів фінансується за рахунок Державного бюджету України. Це в сучасних економічних умовах не дає змогу утримувати необхідну кількість державних пожежних та аварійно-рятувальних частин, здійснювати їх належне комплектування, матеріально-технічне забезпечення, оснащення тощо.

Діюча система організації та здійснення державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки призводить до надмірного регуляторного впливу держави на суб’єкти господарювання, зниження рівня довіри населення до органів державного пожежного нагляду, бюрократизації їх діяльності. Дотримання застарілих форм регулювання безпеки шляхом перевірок органами державного нагляду створює умови для перешкоджання розвитку і функціонування бізнесу та залучення іноземних інвестицій в Україну.

У зв’язку із змінами та реформуванням системи безпеки і оборони держави, децентралізацією влади і передачею окремих повноважень у сфері гасіння пожеж та реагування на надзвичайні ситуації від державних органів до органів місцевого самоврядування виникає необхідність у реформуванні системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Наявні сили та засоби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС не завжди спроможні забезпечити своєчасне реагування на пожежі та надзвичайні ситуації у зв’язку з віддаленістю їх розташування від місць виникнення, а також обмеженими можливостями для утворення ефективного та дієвого угруповання сил для подолання негативних наслідків масштабних надзвичайних ситуацій, у тому числі в особливий період.

Застарілий парк авіаційної техніки і відсутність сучасних рятувальних морських суден ускладнює виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо проведення авіаційних та морських пошуково-рятувальних операцій у районі відповідальності України за пошук і рятування.

Протягом січня — березня 2016 року в Україні зареєстровано
24 надзвичайні ситуації (у 2015 році — 26), у населених пунктах та на об’єктах суб’єктів господарювання виникло 13 152 пожежі (на 20,7 відсотка менше, ніж за аналогічний період 2015 року). Внаслідок пожеж загинуло 587 осіб (зменшення на 19,5 відсотка) та 328 осіб отримали травми (зменшення на 8,9 відсотка).

Матеріальні збитки від пожеж становили понад 1 млрд. гривень.

Матеріально-технічне оснащення ДСНС не відповідає сучасним вимогам (близько 80 відсотків техніки перебуває в експлуатації від 15 до 45 років).

Мета

Впровадження сучасних європейських підходів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, забезпечення пожежної та техногенної безпеки, а також здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та діяльності аварійно-рятувальних служб. Розроблення заходів щодо інтеграції України до Механізму цивільного захисту Європейського Союзу, а також до інших європейських та світових організацій з питань цивільного захисту та гуманітарного реагування на кризові ситуації.

Цільові показники на 2016 рік

Реалізація у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях пілотних проектів з питань організації заходів цивільного захисту спроможних територіальних громад та формування структурних підрозділів відповідних органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту.

Створення нових та реформування існуючих місцевих і добровільних пожежно-рятувальних підрозділів (пожежних частин) в об’єднаних територіальних громадах Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Львівської та Тернопільської областей з урахуванням часу прибуття до найвіддаленішого населеного пункту не більше 20 хвилин з моменту отримання повідомлення про пожежу або надзвичайну ситуацію.

Дооснащення пожежно-рятувальною технікою та спеціальним обладнанням місцевих і добровільних пожежно-рятувальних підрозділів (пожежних частин) у рамках пілотних проектів, у тому числі за рахунок надлишкового майна та техніки ДСНС, місцевих, державних і міжнародних гуманітарних програм.

Оптимізація та удосконалення діяльності комунальних (громадських) аварійно-рятувальних служб, формування волонтерського руху, підготовка волонтерів та їх включення до розрахунку сил реагування на надзвичайні ситуації та пожежі.

Результати роботи за попередній період

Розроблено та прийнято Кабінетом Міністрів України 38 нормативно-правових актів з організації діяльності єдиної державної системи цивільного захисту.

Затверджено плани основних заходів пілотного проекту щодо організації заходів цивільного захисту населення об’єднаних територіальних громад, що утворилися відповідно до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” на території Донецької, Дніпропетровської та Тернопільської областей. Опрацьовуються плани основних заходів пілотних проектів на території Вінницької та Львівської областей.

Створено додатково 34 підрозділи місцевої пожежної охорони (на сьогодні по Україні діє 1 201 підрозділ).

Впроваджено систему супутникового зв’язку, яка забезпечує оперативне управління силами та засобами цивільного захисту в повсякденних умовах та під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Отримано 52 одиниці пожежно-рятувальної техніки та одну піротехнічну машину важкого типу.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту розпорядження Кабінету Міністрів України про схвалення Стратегії реформування системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій	визначення “дорожньої карти” реформування системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій	ДСНС органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування у Вінницькій, Дніпропетровсь-кій, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях	IV квартал	забезпечення достатнього рівня безпеки населення, захищеності територій, об’єктів економіки від загроз природного і техногенного характеру, підвищення ефективності функціонуван-ня сил цивільного захисту
2. Затвердження планів основних заходів пілотних проектів щодо організації заходів цивільного захисту населення об’єднаних територіальних громад, що утворилися відповідно до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” на території Вінницької та Львівської областей	запровадження в областях, де реалізуються пілотні проекти, новітніх підходів з організації та виконання заходів цивільного захисту об’єднаними територіальними громадами	ДСНС місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування у Вінницькій та Львівській областях	III квартал	реалізація заходів, визначених планами основних заходів пілотних проектів
3. Реалізація у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях пілотних проектів з питань організації заходів цивільного захисту спроможних територіальних громад	запровадження в областях, де реалізуються пілотні проекти, новітніх підходів з організації та виконання заходів цивільного захисту об’єднаними територіальними громадами	ДСНС місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування у Вінницькій, Дніпропетровсь-кій, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях	відповід-но до планів основних заходів пілотних проектів	здійснення апробації новітніх підходів з організації та виконання заходів цивільного захисту об’єднаними територіаль-ними громадами
4. Створення нових та реформування існуючих місцевих і добровільних пожежно-рятувальних підрозділів (пожежних частин) в об’єднаних територіальних громадах Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Львівської та Тернопільської областей з урахуванням часу прибуття до найвіддаленішого населеного пункту не більше 20 хвилин з моменту отримання повідомлення про пожежу або надзвичайну ситуацію	передача функцій з організації та забезпечення пожежогасіння органам місцевого самоврядування	ДСНС місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування у Вінницькій, Дніпропетровсь-кій, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях	відповід-но до планів основних заходів пілотних проектів	забезпечення пожежної охорони в спроможних територіаль-них громадах
5. Дооснащення пожежно-рятувальною технікою та спеціальним обладнанням існуючих місцевих і добровільних пожежно-рятувальних підрозділів (пожежних частин) об’єднаних територіальних громад Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Львівської та Тернопільської областей, у тому числі за рахунок надлишкового майна та техніки ДСНС, місцевих, державних і міжнародних гуманітарних програм	передача функцій з організації та забезпечення пожежогасіння органам місцевого самоврядування	ДСНС місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування у Вінницькій, Дніпропетровсь-кій, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях	відповід-но до планів основних заходів пілотних проектів	забезпечення пожежної охорони в спроможних територіаль-них громадах
6. Передача в окремих районах Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Львівської та Тернопільської областей органам місцевого самоврядування, за їх погодженням, державних пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС у сільських населених пунктах, де відсутні об’єкти підвищеної небезпеки або соціально значимі об’єкти, з покладанням на них відповідальності за пожежну безпеку населених пунктів і територій	передача функцій з організації та забезпечення пожежогасіння органам місцевого самоврядування	ДСНС місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування у Вінницькій, Дніпропетровсь-кій, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях	відповідно до планів основних заходів пілотних проектів	забезпечення пожежної охорони в спроможних територіаль-них громадах
7. Формування структурних підрозділів з питань цивільного захисту  (або призначення окремих посадових осіб) у складі виконавчих органів об’єднаних територіальних громад Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Львівської та Тернопільської областей	удосконалення організації заходів цивільного захисту  органами місцевого самоврядування	ДСНС місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування у Вінницькій, Дніпропетровсь-кій, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях	IV квартал	покладення обов’язків з організації заходів цивільного захисту на конкретний структурний підрозділ виконавчого органу об’єднаних територіаль-них громад з питань цивільного захисту

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Запровадження заходів, апробованих під час реалізації пілотних проектів з питань організації здійснення заходів цивільного захисту спроможних територіальних громад у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Львівській та Тернопільській областях, в інших регіонах України. Реформування державних пожежно-рятувальних та аварійно-рятувальних формувань ДСНС. Створення та забезпечення подальшого нарощування матеріально-технічної бази сил цивільного захисту та їх технічне переоснащення шляхом виконання державних, регіональних та місцевих програм, залучення міжнародної технічної допомоги. Запровадження системи управління техногенною та пожежною безпекою на основі ризик-орієнтованого підходу і європейських стандартів щодо оцінювання та аналіз ризиків пожежної та техногенної безпеки суб’єктів господарювання. Поглиблення міжнародного співробітництва та активізація процесів інтеграції ДСНС до Механізму цивільного захисту Європейського Союзу.

4. Розширення доступу до безоплатної правової допомоги та покращення її якості

Проблема

Значна частина населення, зокрема його вразливі верстви, має низький рівень правової обізнаності щодо можливості розв’язання  своїх проблем у правовий спосіб або просто фізично не має можливості скористатися таким правом, що призводить до вирішення правових питань у неправовий спосіб та стимулює виникнення корупційних явищ.

У результаті тимчасової окупації частини території України Російською Федерацією утворилися нові вразливі групи населення, зокрема внутрішньо переміщені особи, особи, які претендують на отримання статусу учасника антитерористичної операції, що потребують безоплатної вторинної правової допомоги, але відповідно до законодавства не мають права на її отримання.

Мета

Забезпечення та розширення доступу громадян до якісної безоплатної первинної та вторинної правової допомоги відповідно до наявної потреби на всій території України. Створення нових пунктів доступу до безоплатної правової допомоги (бюро правової допомоги) та розширення переліку осіб, що матимуть право на її отримання, підвищення рівня правової спроможності територіальних громад та правосвідомості громадян, зниження корупції на побутовому рівні.

Цільові показники на 2016 рік

Опрацювання 200 тис. звернень громадян до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Опрацювання операторами 80 тис. звернень до Єдиного контакт-центру.

Опрацювання місцевими центрами 265 тис. актів надання адвокатами безоплатної вторинної правової допомоги.

Здійснення 2 400 виїздів мобільних та діючих дистанційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги.

Проведення моніторингу якості надання безоплатної вторинної правової допомоги регіональними центрами щодо 12 150 кримінальних проваджень.

Доведення кількості органів місцевого самоврядування, яким надано методичну допомогу, та установ безоплатної правової допомоги (громадських організацій, волонтерських рухів, юридичних осіб приватного права), з якими налагоджено співпрацю щодо надання безоплатної правової допомоги, до 5400 одиниць.

Забезпечення 85 тис. випадків надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатами.

Доведення кількості випадків представництва інтересів у суді працівниками місцевих центрів до 7000 випадків.

Результати роботи за попередній період

У 2014 році регіональними центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано 65 979 доручень адвокатам для надання правової допомоги у кримінальних провадженнях.

У 2015 році регіональними центрами видано 75 112 доручень адвокатам для надання правової допомоги у кримінальних провадженнях та після утворення з 1 липня 2015 р. 100 місцевих центрів, що забезпечують організацію надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільних та адміністративних справах, опрацьовано 38 461 звернення клієнтів та видано 8 876 доручень у цивільних та адміністративних справах.

Кількість випадків надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальних провадженнях за I квартал 2016 року становить 21 195, а у цивільних та адміністративних справах — 8000. У II кварталі 2016 року ліквідовано 586 територіальних органів Мін’юсту на районному та міському рівні; здійснюються заходи щодо утворення у районних центрах та містах обласного значення близько 400 бюро правової допомоги, що виконуватимуть такі функції, як правопросвітництво на рівні територіальних громад, надання безоплатної первинної правової допомоги (юридичних консультацій), забезпечення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги, здійснення представництва інтересів клієнта в суді, складення процесуальних документів, забезпечення доступу до електронних сервісів Мін’юсту.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Утворення близько 400 бюро правової допомоги у структурі місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги у районах та містах обласного значення	охоплення місцевими центрами лише 20 відсотків міст районного значення, внаслідок чого переважна більшість громадян не мають доступу до якісних правових послуг або не можуть скористатися державними електронними сервісами через відсутність пунктів доступу	Мін’юст (Координа-ційний центр з надання безоплатної правової допомоги, за згодою)	III квартал	підвищення рівня доступності правової інформації та консультацій, а також захисту і представництва в суді (для представників вразливих груп населення), доступність державних сервісів, що надаються в режимі он-лайн
2. Утворення та організація роботи п’яти міжрегіональних правопросвітницьких ресурсно-комунікаційних платформ у мм. Києві, Дніпрі, Львові, Одесі та Харкові	низький рівень правової культури у територіальних громадах, вирішення правових питань у неправовий спосіб, що призводить до виникнення корупційних явищ	Мін’юст (Координа-ційний центр з надання безоплатної правової допомоги, за згодою)	IV квартал	забезпечення реальних можливостей реалізації громадянами своїх прав, запобігання побутовій корупції
3. Проведення широкої інформаційної кампанії для громад та відповідних органів місцевого самоврядування щодо обов’язку таких органів забезпечити доступ до безоплатної первинної правової допомоги у кожній громаді	низький рівень правової культури у територіальних громадах, вирішення правових питань у неправовий спосіб, що призводить до виникнення корупційних явищ	Мін’юст (Координа-ційний центр з надання безоплатної правової допомоги, за згодою)	протягом року	забезпечення реальних можливостей реалізації громадянами своїх прав, запобігання побутовій корупції
4. Розширення категорій осіб, які мають доступ до безоплатної вторинної правової допомоги шляхом внесення змін до Закону України “Про безоплатну правову допомогу”	відсутність доступу до безоплатної вторинної правової допомоги внутрішньо переміщених осіб, осіб, які претендують на отримання статусу учасника антитерористичної операції, недосконалість законодавства щодо визначення критерію малозабезпеченості для отримання права на таку допомогу	Мін’юст (Координа-ційний центр з надання безоплатної правової допомоги, за згодою)	протягом року	розширення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги учасників бойових дій, внутрішньо переміщених осіб, представників інших вразливих верств населення
5. Розроблення проектів нормативно-правових актів щодо встановлення розміру оплати послуг адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, на рівні не менше 5 відсотків мінімальної заробітної плати за одну годину	низький рівень оплати послуг адвокатів за надання безоплатної вторинної правової допомоги знижує мотивацію брати участь у здійсненні зазначених дій	Мін’юст (Координа-ційний центр з надання безоплатної правової допомоги, за згодою)	II квартал	підвищення якості надання безоплатної вторинної правової допомоги

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Забезпечення переходу до змішаної моделі надання безоплатної вторинної правової допомоги – здійснення захисту в кримінальних справах та представництва в суді як адвокатами, які працюють в системі безоплатної правової допомоги, так і штатними адвокатами та юристами центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Створення ефективної системи навчання та підвищення кваліфікації, поширення кращої практики та забезпечення обміну досвідом для працівників системи безоплатної правової допомоги, органів внутрішніх справ, судових органів, адвокатів, громадських організацій, волонтерських рухів, представників органів місцевого самоврядування. Забезпечення проведення постійного моніторингу правових потреб громадян, функціонування та регулярне оновлення загальнодоступної бази електронних консультацій з правових питань. Забезпечення системної роботи із залучення органів місцевого самоврядування, громадських організацій, волонтерських рухів для надання безоплатної первинної правової допомоги.

5. Реформування системи примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)

Проблема

Незабезпечення своєчасного і належного виконання судових рішень є однією з найбільших проблем у сфері судочинства, про це йдеться у переважній більшості скарг проти України, які надходять до Європейського суду з прав людини. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки не досягається мета правосуддя — захист інтересів громадян і реальне поновлення їх порушених прав.

У 2014 році завершено 59,1 відсотка виконавчих проваджень, що перебували на виконанні, з яких 20,5 відсотка закінчено у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення. При цьому стягнуто 35,1 відсотка коштів, що підлягали стягненню, з яких лише 2,8 відсотка у зв’язку з повним фактичним виконанням. У
2015 році завершено 60,8 відсотка виконавчих проваджень, з яких 19,5 відсотка закінчено у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення. При цьому стягнуто 20,5 відсотка коштів, що підлягали стягненню, з яких лише 4,3 відсотка у зв’язку з фактичним виконанням.

Мета

Створення змішаної системи примусового виконання рішень, запровадження виконання рішень державними та приватними виконавцями та удосконалення процедури виконавчого провадження.

Цільові показники на 2016 рік

Підвищення відсотка фактично виконаних рішень.

Скорочення строків примусового виконання рішень.

Створення умов для поступового скорочення витрат державного бюджету на утримання органів державної виконавчої служби та процедуру виконавчого провадження.

Створення нових робочих місць (приватні виконавці, їх помічники).

Результати роботи за попередній період

Президентом України 14 серпня 2015 р. на розгляд Верховної Ради внесено як невідкладні проекти Законів України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (реєстраційний номер 2506а), “Про виконавче провадження” (реєстраційний номер 2507а).

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Утворення тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців та тимчасової дисциплінарної комісії приватних виконавців	реалізація вимог Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” щодо утворення органів, які здійснюватимуть відбір кандидатів у приватні виконавці та вирішуватимуть питання про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності (після його прийняття)	Мін’юст	три місяці з дня набрання чинності Законом України “Про органи та осіб, які здійсню-ють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”	здійснення першого відбору кандидатів у приватні виконавці, визначення на перехідний період механізму дисциплінарної відповідальності приватних виконавців
2. Створення системи навчання осіб, які бажають провадити діяльність приватних виконавців	реалізація вимог Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” щодо підготовки кандидатів у приватні виконавці (після його прийняття)	Мін’юст	три місяці з дня набрання чинності Законом України “Про органи та осіб, які здійсню-ють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”	проведення навчання кандидатів у приватні виконавці
3. Проведення іспитів для кандидатів у приватні виконавці	реалізація вимог Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”  щодо запровадження анонімного тестування кандидатів у приватні виконавці (після його прийняття)	Мін’юст	три—шість місяців з дня набрання чинності Законом України “Про органи та осіб, які здійсню-ють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”	забезпечення прозорого відбору кандидатів у приватні виконавці шляхом проведення анонімного автоматизовано-го тестування
4. Створення програмного забезпечення автоматизованої системи виконавчого провадження, Єдиного реєстру боржників	реалізація вимог Закону України “Про виконавче провадження”  щодо автоматизації виконавчого провадження (після його прийняття)	Мін’юст	три місяці з дня набрання чинності Законом України “Про виконавче провад-ження”	забезпечення прозорості прийняття рішень виконавцями, доступність інформації про вчинені виконавчі дії, запобігання можливості боржниками відчужити своє майно

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів щодо внесення змін до Податкового та Бюджетного кодексів України у зв’язку із запровадженням інституту приватних виконавців.

6. Реформа пенітенціарної системи України

Проблема

Державна кримінально-виконавча служба є закритою мілітаризованою системою, діяльність якої спрямована на ізоляцію затриманих та засуджених, а не на їх виправлення.

Система, з одного боку, хронічно недоотримує кошти від держави на капітальний ремонт та будівництво установ, що призводить, зокрема, до неналежних умов тримання в слідчих ізоляторах, а з іншого боку, більшість установ виконання покарань мають низький рівень заповнення та надмірну чисельність персоналу, а підприємства, що працюють при установах, є збитковими. Оплата праці персоналу установ та засуджених, що працюють на підприємствах, є низькою.

Поточний рівень заповнення слідчих ізоляторів та установ виконання покарань — 70 тис. ув’язнених та засуджених, що становить 63 відсотки (112 тис. місць). У системі працює близько 32 тис. співробітників: в центральному апараті — 294, в 24 регіональних управліннях — 1 342, в 145 установах виконання покарань та слідчих ізоляторах — 30 577. Фонд оплати праці на одного співробітника установ виконання покарань та слідчих ізоляторів  становить 3 243 гривні на місяць.

Чисельність засуджених, залучених до праці на підприємствах, становить 9 342 особи (17 відсотків загальної чисельності та близько 50 відсотків працездатних). Фонд оплати праці на одного працюючого засудженого становить 414 гривень на місяць.

Мета

Створення нової пенітенціарної системи шляхом ліквідації ДПтС та передача її повноважень та функцій Мін’юсту, що дасть змогу залучити нових людей через відкриті конкурси, демілітаризувати систему та підвищити заробітну плату.

Оптимізація мережі установ виконання покарань та слідчих ізоляторів  пропорційно до рівня їх заповнення дасть змогу скоротити значну чисельність персоналу та підвищити заробітну плату.

Підвищення операційної ефективності (зменшення збитків та збільшення доходів) 100 державних підприємств в пенітенціарній системі дасть змогу підвищити заробітну плату засудженим і їх мотивацію до здобуття професійних навичок, збільшити обсяг надходжень до державного бюджету від сплати податків.

Початок будівництва нових установ виконання покарань та слідчих ізоляторів  в найбільших містах за інвестиційною схемою або за рахунок кредитних коштів. Переміщення установ виконання покарань та слідчих ізоляторів за межі мм. Києва, Одеси, Львова, Чернівців.

Цільові показники на 2016 рік

Скорочення чисельності працівників центрального апарату на 33 відсотки (до 200 осіб), регіональних управлінь — на 45 відсотків (до 730 осіб).

Залучення нових людей в систему — не менш як 20 відсотків у центральному апараті та міжрегіональних дирекціях.

Підвищення середньої заробітної плати співробітників установ виконання покарань та слідчих ізоляторів на 33 відсотки (до 4 311 гривень) за рахунок проведеного скорочення працівників.

Підвищення середньої заробітної плати засуджених, що працюють на державних підприємствах, до прожиткового рівня (1 368 гривень).

Результати роботи за попередній період

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 7 жовтня 2015 р. № 1066 “Деякі питання реформування системи функціонування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів”.

У лютому 2016 року презентовано концепцію реформи пенітенціарної системи України. Визначено основні напрями реформи, а саме: ліквідація ДПтС та передача її функцій Мін’юсту; оптимізація мережі установ виконання покарань та слідчих ізоляторів  відповідно до європейських норм; реалізація проекту будівництва нового слідчого ізолятора у м. Києві; створення єдиного виробничого підприємства замість 100 збиткових державних підприємств; оптимізація мережі медичних закладів та створення незалежної системи пенітенціарної медицини.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Ліквідація ДПтС, створення нової міжрегіональної структури із шести управлінь замість 24, підвищення мотивації праці співробітників	скорочення працівників центрального апарату на 100 осіб, демілітаризація системи, скорочення на 45 відсотків штатних посад у територіальних управліннях, збільшення обсягу грошового забезпечення співробітників	Мін’юст Мінфін	III квартал	створення нової пенітенціарної системи, працівники якої будуть більш вмотивовані
2. Зменшення кількості установ виконання покарань до економічно обґрунтованого рівня	заповнення установ виконання покарань становить 63 відсотки, з метою заощадження державних коштів на їх утримання частину установ виконання покарань буде законсервовано	Мін’юст Мінфін	IV квартал	затвердження переліку установ, що підлягають ліквідації і консервації, та плану подальших дій щодо ліквідації і консервації установ

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Впровадження європейських норм утримання та ресоціалізації затриманих та засуджених.

7. Антикорупційна реформа

Проблема

У 2015 році створено потужну законодавчу та інституціональну інфраструктуру у сфері запобігання та протидії корупції — прийнято багато важливих законів, розпочато формування спеціалізованих антикорупційних інституцій. Ці процеси незначною мірою вплинули на сприйняття рівня корупції у суспільстві, оскільки ще не забезпечили якісних змін у житті окремого громадянина або бізнесмена/інвестора. Отже, 2016 рік повинен стати роком, коли закони та інституції запрацюють ефективно та продемонструють реальні результати, які будуть оцінені та усвідомлені суспільством.

За підсумками Індексу сприйняття корупції (Corruption Perception Index), у 2015 році Україна продемонструвала незначну позитивну динаміку порівняно з попереднім роком, отримавши 27 балів
(26 — у 2014 році) із 100 можливих, зайнявши 130 місце у глобальному рейтингу серед 168 країн світу. Безумовно, такий результат не може вважатися задовільним для України, беручи до уваги пріоритетність подолання корупції після перемоги Революції гідності та високі очікування суспільства та міжнародних партнерів.

Мета

Згідно з логічною моделлю (паспортом) антикорупційної реформи, сформованою Цільовою командою реформ на базі Мін’юсту, метою реалізації антикорупційної реформи через п’ять — сім років є зниження рівня корупції для забезпечення національної безпеки та сталого розвитку економіки. Для досягнення цієї мети необхідно реалізувати проміжні стратегічні та операційні цілі та виконати  конкретні завдання.

Так, зокрема, стратегічними цілями є забезпечення прозорості та підзвітності з метою усунення або мінімізації корупційних ризиків, забезпечення невідворотності відповідальності за корупційні правопорушення та виховання “нульової толерантності” до корупції у суспільстві.

Створення та ефективне функціонування Національного агентства з питань запобігання корупції сприятиме зниженню корупційних ризиків, зокрема за рахунок підвищення прозорості та підзвітності діяльності публічних службовців та політичних партій. Забезпечення функціонування системи електронного декларування є одним з основних завдань щодо запобігання корупції на 2016 рік.

Розслідування та покарання високопосадовців за здійснення корупційних злочинів, що не підпадають до підслідності Національного антикорупційного бюро, здійснюватиме Державне бюро розслідувань. З метою започаткування ефективного процесу повернення вкрадених активів утворено Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення повноцінного функціонування новоутворених органів із запобігання та протидії корупції.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України “Про запобігання корупції”, яким передбачено утворення окремого незалежного превентивного антикорупційного органу — Національного агентства з питань запобігання корупції (центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом).

Прийнято постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 118 “Про утворення Національного агентства з питань запобігання корупції” та від 25 березня 2015 р. № 170 “Деякі питання відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції”.

Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015—2017 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 265), в якій визначено основні завдання щодо проведення антикорупційної реформи на три роки, відповідальні за їх виконання та строки виконання. Проект Програми пройшов громадське обговорення, одержав позитивну оцінку експертів та міжнародних організацій.

Прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції”, яким передбачається запровадження прямого державного фінансування політичних партій починаючи з 2017 року. Закон визначає критерії, за якими партії отримуватимуть фінансування з державного бюджету, відповідні видатки, а також встановлює граничні рівні щорічних внесків на користь партій юридичними та фізичними особами.

Прийнято Закон України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів”. Законом передбачено механізм щодо розшуку активів, які підлягають арешту, їх повернення і управління арештованими активами, а також визначення правових основ організації та діяльності окремого незалежного органу, відповідального за проведення такої діяльності. Відповідно до Закону утворюється центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом — Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, — компактний, висококваліфікований орган з широкими повноваженнями, високими гарантіями незалежності і одночасно з достатньою кількістю контрольних механізмів із сторони фахівців та громадськості, спеціально уповноважений для виявлення, розшуку і управління злочинними активами.

Прийнято Закон України “Про Державне бюро розслідувань”. Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що провадить правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, у тому числі тих, що пов’язані з корупцією, віднесених до його компетенції.

Прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання службовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у 2016 році” з урахуванням пропозицій Президента України та ЄС. Згідно із зазначеним Законом службові особи зобов’язуються декларувати майно протягом 60 днів після запровадження нової системи декларування.

За результатами конкурсу, оголошеного в грудні 2015 року, конкурсною комісією обрано двох членів Національного агентства з питань запобігання корупції. Таким чином, Національне агентство з питань запобігання корупції отримало можливість розпочати свою роботу. Проведено перше офіційне засідання членів Національного агентства з питань запобігання корупції, під час якого обрано його Голову, а також ухвалено план невідкладних організаційних заходів із започаткування роботи.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

	Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
	Утворення та забезпечення ефективного функціонування Національного агентства з питань запобігання корупції
	1. Матеріально-технічне забезпечення роботи Національного агентства з питань запобігання корупції	забезпечення ефективності виконання важливих функцій Національного агентства з питань запобігання корупції	Мінфін Національне агентство з питань запобігання корупції	II квартал	запровадження системи електронного декларування та контролю за фінансуванням виборчих кампаній та діяльності політичних партій
	2. Формування апарату Національного агентства з питань запобігання корупції, необхідного для виконання його функцій	наявність достатньої чисельності кваліфікованих кадрів	Національне агентство з питань запобігання корупції	II квартал	забезпечення якісного та у відповідному обсязі виконання функцій Національного агентства з питань запобігання корупції
	3. Забезпечення доступу Національного агентства з питань запобігання корупції до інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування	наявність швидкого доступу до інформації, необхідної для виконання функцій Національного агентства з питань запобігання корупції	Національне агентство з питань запобігання корупції Адміністрація Держспецзв’язку за участю відповідних державних органів	III квартал	забезпечення якісного та у відповідному обсязі виконання функцій Національного агентства з питань запобігання корупції
	4. Затвердження та оприлюднення нової форми подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в електронному вигляді	забезпечення нормативно-правового підґрунтя для функціонування системи електронного декларування	Національне агентство з питань запобігання корупції Адміністрація Держспецзв’язку	II квартал	запровадження системи електронного декларування майна державними службовцями
	5. Створення та забезпечення функціонування  системи контролю за встановленням обмежень і забезпечення прозорості та підзвітності фінансування політичних партій і виборчих кампаній, запровадження прямого державного фінансування діяльності політичних партій	визначення механізму проведення  моніторингу та здійснення контролю за фінансуванням політичних партій та виборчих кампаній	Національне агентство з питань запобігання корупції	III квартал	запровадження системи здійснення контролю за фінансуванням політичних партій та виборчих кампаній
Створення та забезпечення ефективного механізму виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
1. Проведення конкурсу з обрання Голови Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів		наявність керівництва для початку роботи Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів	конкурсна комісія з відбору кандидата на посаду Голови Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів Секретаріат Кабінету Міністрів України	III квартал	формування структури Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та початок набору персоналу
2. Формування штату, необхідного для ефективного виконання функцій Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів		наявність достатньої чисельності кваліфікованих кадрів	Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів	III квартал	здійснення якісного та у відповідному обсязі виконання функцій Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
3. Створення та забезпечення функціонування  Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні		створення електронної бази даних у відповідному форматі, необхідної для ведення обліку та здійснення контролю за арештованими активами	Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів	IV квартал	наявність ресурсу для ефективного ведення обліку та здійснення контролю за арештованими активами
	Створення та забезпечення ефективного функціонування Державного бюро розслідувань
	1. Проведення конкурсу з обрання Директора Державного бюро розслідувань та його заступників	наявність керівництва для початку роботи Державного бюро розслідувань	комісія з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань Секретаріат Кабінету Міністрів України	III квартал	формування структури Державного бюро розслідувань та початок набору персоналу
	2. Формування штату, необхідного для ефективного виконання функцій Державного бюро розслідувань	наявність достатньої чисельності кваліфікованих кадрів	Державне бюро розслідувань	IV квартал	забезпечення якісного та у відповідному обсязі виконання функцій Державного бюро розслідувань
	3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проектів нормативно-правових актів, необхідних для початку діяльності Державного бюро розслідувань	усунення прогалин та протиріч у нормативно-правових актах з метою забезпечення ефективного функціонування Державного бюро розслідувань	Мін’юст МВС за участю Національного антикорупційного бюро України та Генеральної прокуратури України	III квартал	забезпечення ефективного функціонування Державного бюро розслідувань

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Забезпечення незалежності та фінансової спроможності спеціалізованих антикорупційних інституцій.

 

 

 

 

 

 

VI. ЗАХИСТ СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ І МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА

1. Завершення розроблення документів щодо оборонного планування

Проблема

В умовах військової агресії з боку Російської Федерації надзвичайно актуальним є забезпечення належного рівня обороноздатності держави шляхом визначення перспектив розвитку Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів військових формувань з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та економічних можливостей держави.

Мета

За результатами проведення оборонного огляду затвердження (прийняття) концептуальних та програмних документів щодо оборонного планування.

Цільові показники на 2016 рік

Затвердження та реалізація положень Стратегічного оборонного бюлетеня України.

Затвердження Державної програми розвитку Збройних Сил.

Забезпечення виконання Державної програми розвитку Збройних Сил.

Забезпечення виконання Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року.

Забезпечення здійснення заходів з реалізації Стратегії кібербезпеки України та заходів із створення національної телекомунікаційної мережі.

Результати роботи за попередній період

Затверджено Стратегію національної безпеки України (Указ Президента України від 26 травня 2015 р. № 287), Воєнну доктрину України (Указ Президента України від 24 вересня 2015 р. № 555), Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України (Указ Президента України від 14 березня 2016 р. № 92), Державну цільову оборонну програму розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року, Стратегію кібербезпеки України (Указ Президента України від 15 березня 2016 р. № 96), Концепцію державної цільової програми розвитку систем спеціального зв’язку, забезпечення захисту інформації і протидії технічним розвідкам на 2016—2021 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 265).

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Виконання Указу Президента України щодо схвалення Стратегічного оборонного бюлетеня України	реалізація  Концепціїрозвитку сектору безпеки і оборони України	Міноборони інші центральні органи виконавчої влади	III—IV квартали	врегулювання питання щодо розвитку Збройних Сил та інших складових сил оборони
2. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Указу Президента України про затвердження  Державної програми розвитку Збройних Сил	виконання положень Стратегічного оборонного бюлетеня України	Міноборони інші центральні органи виконавчої влади	II—III квартали	врегулювання питання щодо розвитку Збройних Сил на середньостро-кову перспективу
3. Забезпечення виконання Державної програми розвитку Збройних Сил (після її затвердження)	виконання положень  Стратегічного оборонного бюлетеня України	Міноборони	III—IV квартали	врегулювання питання щодо розвитку Збройних Сил на середньо-строкову перспективу
4. Забезпечення здійснення заходів, передбачених планом заходів на 2016 рік з реалізації Стратегії кібербезпеки України (після його затвердження); розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту плану заходів на 2017 рік з реалізації Стратегії кібербезпеки України	виконання положень Стратегічного оборонного бюлетеня України та Стратегії кібербезпеки України	Адміністрація Держспец-зв’язку Міноборони МВС СБУ (за згодою) Служба зовнішньої розвідки (за згодою) Національний інститут стратегічних досліджень (за згодою)	III—IV квартали	формування підґрунтя та визначення переліку організацій-них заходів із створення системи кібербезпеки
5. Розроблення Державної програми розвитку систем спеціального зв’язку та захисту інформації	виконання положень Стратегічного оборонного бюлетеня України та Концепції державної цільової програми розвитку систем спеціального зв’язку, забезпечення захисту інформації і протидії технічним розвідкам на 2016—2021 роки	Адміністрація Держспец-зв’язку	III квартал	створення нормативного і організаційно-го підґрунтя для модернізації систем спеціального зв’язку, розвитку систем захисту інформації та створення національної телекомуніка-ційної мережі
6. Розгортання та забезпечення підключення транспортних вузлів національної телекомунікаційної мережі в 12 державних органах (перший етап)	виконання положень Стратегічного оборонного бюлетеня України та Концепції державної цільової програми розвитку систем спеціального зв’язку, забезпечення захисту інформації і протидії технічним розвідкам на 2016—2021 роки	Адміністрація Держспец-зв’язку	IV квартал	забезпечення сучасними захищеними телекомуніка-ційними сервісами 12 державних органів

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Внесення змін до законодавства з питань удосконалення оборонного планування.

Внесення змін до законодавства у сфері захисту інформації, з питань кіберзахисту об’єктів критичної інфраструктури.

Формування нормативно-правового підґрунтя функціонування і розвитку національної телекомунікаційної мережі, завершення підключення транспортних вузлів усіх державних органів до національної телекомунікаційної мережі.

Перехід до формування державного оборонного замовлення на три роки з уточненням його показників щороку.

Розроблення та удосконалення державних цільових оборонних програм.

Опрацювання законопроектів і проектів підзаконних актів відповідно до вимог Стратегічного оборонного бюлетеня України.

2. Реформування Міноборони, Збройних Сил та органів військового управління з урахуванням принципів та цінностей, які застосовуються в державах — членах НАТО, відповідно до Стратегічного оборонного бюлетеня України (Дорожньої карти оборонної реформи в Україні)

Проблема

Актуальність проблем у сфері оборони вимагає формування якісно нової державної політики. Враховуючи виклики, які стоять перед Україною у зв’язку з військовою агресією з боку Російської Федерації і постійною загрозою її ескалації, необхідно підвищувати обороноздатність країни і продовжувати реформування Збройних Сил з урахуванням принципів та цінностей, які застосовуються в державах — членах НАТО.

Мета

Забезпечення переходу Міноборони на нову організаційно-штатну структуру, укомплектування структурних підрозділів апарату Міноборони підготовленим особовим складом, забезпечення набуття спроможностей щодо виконання завдань військово-політичного керівництва Збройними Силами. Продовження структурної перебудови Збройних Сил відповідно до стандартів НАТО.

Цільові показники на 2016 рік

Здійснення основних заходів з реформування Міноборони.

Результати роботи за попередній період

Вжито заходів до нарощення бойових спроможностей Збройних Сил в результаті оснащення модернізованими та новими зразками озброєння і військової техніки.

Утворено Комітет реформ Міноборони та Збройних Сил. Затверджено нову організаційно-штатну структуру Міноборони.

Запроваджена система електронних закупівель дала змогу прискорити проведення процедури торгів та заощадити значні державні кошти.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Призначення особового складу новоутворених структурних підрозділів Міноборони та Генерального штабу Збройних Сил	реалізація Воєнної доктрини України, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони, Стратегічного оборонного бюлетеня України	Міноборони	II—III квартали	формування професійного кадрового складу
2. Набуття новоутвореними структурними підрозділами Міноборони спроможності щодо виконання завдань за призначенням	реалізація Воєнної доктрини України, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони, Стратегічного оборонного бюлетеня України	Міноборони	III—IV квартали	чітке розмежування функцій, завдань і відповідаль-ності
3. Досягнення 25 відсотками структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил відповідності критеріям держав – членів НАТО	реалізація Воєнної доктрини України, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони, Стратегічного оборонного бюлетеня України	Міноборони	IV  квартал	чітке розмежування функцій, завдань і відповідаль-ності

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Розроблення та впровадження чітких і зрозумілих концептуальних, доктринальних та інформаційних документів, які дають змогу поліпшити процеси прийняття рішень на всіх рівнях управління.

Модернізація перспективних та розроблення нових зразків озброєння, військової техніки, ракет та боєприпасів і розгортання їх власного виробництва у кооперації з державами — членами НАТО.

Запровадження сучасної системи і технологій для всебічного забезпечення військ (сил), автоматизованої системи управління та обліку озброєння, військової техніки, військово-технічного майна, ракет і боєприпасів та матеріально-технічних засобів.

Створення єдиної ефективної системи логістики і постачання сил оборони.

3. Підвищення рівня соціальних і правових гарантій військовослужбовців, зокрема забезпечення житлом та упорядкування системи грошового забезпечення

Проблема

Частка основних видів грошового забезпечення (посадові оклади та оклади за військові звання) в структурі грошового забезпечення у 2015 році становила 20 відсотків, у 2016 році становить 8 відсотків.

Станом на 1 січня 2016 р. на квартирному обліку в Збройних Силах перебувало 43,9 тис. осіб, з них щодо пільгового забезпечення житлом — 23,7 тис. осіб, або 53,9 відсотка загальної чисельності осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Для забезпечення військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку в гарнізонах Збройних Сил, необхідно:

26,1 тис. квартир (59,5 відсотка) — для забезпечення постійним житлом;

17,8 тис. квартир (40,5 відсотка) — для забезпечення службовим житлом.

Мета

Посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Поліпшення стану забезпеченості житлом військовослужбовців та членів їх сімей.

Врегулювання питання грошового забезпечення військовослужбовців для стимулювання служби у Збройних Силах, що дасть можливість:

збільшити з 1 січня 2017 р. частку основних видів грошового забезпечення в його структурі до 60—70 відсотків;

поетапно (до кінця 2020 року) ліквідувати диспропорції в розмірах військових пенсій залежно від часу звільнення.

Цільові показники на 2016 рік

Упорядкування системи грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військові звання, зменшення переліку та розмірів додаткових видів грошового забезпечення та поетапний перерахунок військових пенсій.

Будівництво (закупівля) близько 800 квартир.

Результати роботи за попередній період

У 2016 році грошове забезпечення військовослужбовців збільшено не менш як у два рази (військовослужбовець за контрактом отримує не менш як 7 тис. гривень, командир взводу — 9 тис., командир роти — 10 тис.,  командир батальйону — 12 тис., командир бригади — 14 тис. гривень).

Забезпечено своєчасність виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі та втрати працездатності військовослужбовців.

Урегульовано питання фінансового забезпечення військовослужбовців з питань виплати винагород за виконання бойових завдань, грошової компенсації сім’ям загиблих, спрощено механізм підтвердження успішного виконання бойового завдання, що дасть змогу удосконалити систему матеріального заохочення учасників антитерористичної операції.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Приведення рівня матеріального та інших видів забезпечення військовослужбовців у відповідність з умовами проходження служби (відповідно до визначених законодавством обмежень прав і свобод, існуючих ризиків життю та здоров’ю, соціально-побутових умов)	виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України	Міноборони	IV квартал	врегулювання питання щодо приведення рівня матеріального та інших видів забезпечення військово-службовців у відповідність із встановленими законодавством нормами

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Приведення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу до рівня, встановленого для військовослужбовців держав — членів НАТО.

Установлення розмірів посадових окладів та окладів за військові звання залежно від розмірів мінімальної заробітної плати.

Підготовка проекту Закону України “Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо запровадження компенсації за піднайм житла для військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом, який планується внести на розгляд Кабінету Міністрів України в червні 2016 року.

4. Оновлення підходів до інтеграції з НАТО

Проблема

На даний час виникла потреба у формуванні належних політичних та інституційних рамок для започаткування процесу реальної та орієнтованої на результат інтеграції України в євроатлантичний безпековий простір.

Річні національні програми — основний формат співробітництва України з НАТО. Річна національна програма співробітництва Україна — НАТО на 2015 рік передбачала 225 заходів, з яких 168 — виконано (74,6 відсотка); 44 — виконуються (19,5 відсотка); 13 — не виконано з об’єктивних причин (5,9 відсотка).

До виконання Річної національної програми співробітництва Україна — НАТО на 2015 рік залучено понад 40 органів виконавчої влади, інших державних органів, громадських організацій та об’єднань (16 міністерств, 12 служб, п’ять агентств, дві інспекції, 11 інших установ та органів, дві неурядові організації).

Мета

Перетворення річних національних програм співробітництва з НАТО на стратегічний документ, орієнтований на підготовку України до членства в НАТО.

Створення належної системи координації співробітництва з НАТО.

Цільові показники на 2016 рік

Ефективне здійснення заходів, передбачених Річною національною програмою співробітництва Україна — НАТО.

Результати роботи за попередній період

Протягом останнього року за участю НАТО визначено ряд інших допоміжних механізмів. Розпочато практичну фазу реалізації шести трастових фондів НАТО на підтримку України. Відновлено реалізацію другої фази Трастового фонду НАТО з утилізації в Україні легких озброєнь та стрілецької зброї, звичайних боєприпасів і протипіхотних мін.

У рамках підготовки до Варшавського саміту НАТО 8—9 липня 2016 р. розпочато підготовку “Комплексного пакета допомоги для України”, який спрямований на підтримку реформ у секторі безпеки і оборони. В рамках Пакета будуть систематизовані існуючі ініціативи та розпочаті нові.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Указу Президента України про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 2013 р. № 328 “Про річні національні програми співробітництва Україна — НАТО”, яким визначатиметься Порядок розроблення та проведення оцінки виконання річних національних програм співробітництва	забезпечення трансформації річної національної програми співробітництва з переліку заходів двостороннього співробітництва у програму реформ	МЗС інші центральні органи виконавчої влади	II квартал	приведення річних національних програм співробітництва в частині підходів, змісту та строків виконання у відповідність із сучасними вимогами та календарним планом взаємодії України з НАТО
2. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проектів: Указу Президента України “Про національну систему координації співробітництва України з НАТО”; Указу Президента України “Про утворення Комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції України”, який, зокрема, передбачатиме призначення головою зазначеної Комісії Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Климпуш-Цинцадзе І. О.; затвердження Положення про національних координаторів з питань співробітництва України з НАТО	забезпечення функціонування системи координації	МЗС інші центральні органи виконавчої влади	II квартал	започаткування  роботи Комісії з питань координації співробітництва України з НАТО

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Визначення Комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції України постійно діючим органом з координації, проведення моніторингу ефективного виконання завдань з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в НАТО, впровадження процедур і стандартів НАТО.

5. Підвищення ефективності виконання Національною гвардією завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, визначених в основних документах з питань стратегічного планування національної безпеки і оборони

Проблема

Документами стратегічного планування, що затверджені указами Президента України в кінці 2015 року, перед Національною гвардією поставлено ряд завдань та визначено, що її розвиток має бути спрямований на підвищення спроможностей щодо забезпечення громадської безпеки, фізичного захисту об’єктів критичної інфраструктури, участі в охороні і обороні державного кордону, а також підтримки операцій Збройних Сил у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період.

Пріоритетним напрямом діяльності Національної гвардії є забезпечення її розвитку в частині підвищення ефективності виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, визначених в основних документах з питань стратегічного планування національної безпеки і оборони.

На сьогодні Національна гвардія укомплектована особовим складом на 84 відсотки; озброєнням — на 90 відсотків; військовою технікою: автомобільною — на 96 відсотків, бронетанковою — на 50 відсотків, авіаційною — на 65 відсотків.

Мета

Основною метою розвитку Національної гвардії є утворення в її складі військових частин оперативного призначення, спроможних у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони виконувати правоохоронні та оборонні завдання з протидії загрозам національній безпеці.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення збільшення чисельності особового складу на 4 тис. військовослужбовців за контрактом.

Створення умов для доведення до кінця 2020 року чисельності Національної гвардії до 60 тис. осіб, готових до виконання бойових завдань, збільшення обсягів всебічного забезпечення та наявної кількості озброєння і військової техніки.

Цільові кількісні показники розвитку Національної гвардії та оцінка фінансових ресурсів для їх досягнення будуть визначені в Державній програмі розвитку Національної гвардії до 2020 року.

Показники розвитку озброєння і військової техніки Національної гвардії визначені в Державній цільовій програмі розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року. Так, зокрема, передбачається фінансування Кабінетом Міністрів України здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії в обсязі 1,6 млн. гривень до кінця 2016 року.

Результати роботи за попередній період

Указом Президента України від 28 березня 2014 р. № 346 затверджено Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України. Наказами МВС затверджено Положення про орган військового управління оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України та введені в дію Положення про військові частини та підрозділи Національної гвардії України за їх функціональним призначенням.

Утворено нові підрозділи в результаті комплектування Національної гвардії військовозобов’язаними, які проходять службу у військовому резерві, та військовослужбовцями, призваними на військову службу під час мобілізації. Зазначені підрозділи вперше залучені до виконання бойових завдань у районі проведення антитерористичної операції.

Розпочато створення в складі Національної гвардії частин оперативного призначення та здійснення заходів щодо підвищення боєздатності підрозділів спеціального призначення.

Відновлено співпрацю Національної гвардії з Офісом зв’язку НАТО в Україні в рамках Процесу планування та оцінки сил як механізму оборонного планування, розроблено новий пакет Цілей партнерства для Національної гвардії в контексті подальшого реформування сектору безпеки і оборони України.

Підрозділи Національної гвардії залучені до участі в спільних українсько-американських навчаннях “Fearless Guardian 2015”, у ході яких підготовлено 60 інструкторів, з урахуванням набутого досвіду та отриманих знань внесено зміни до системного підходу до бойової та спеціальної підготовки особового складу.

В смт Гостомель Київської області розгорнуто бригаду оперативного призначення, що за організаційно-штатною побудовою відповідає європейським зразкам. Започатковано сучасні підходи до відбору особового складу для її комплектування та запроваджено нові стандарти підготовки підрозділів до виконання бойових завдань.

Затверджено Державну цільову оборонну програму розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року, в якій враховано потреби Національної гвардії щодо розвитку, закупівлі та модернізації озброєння і військової техніки.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту розпорядження Кабінету Міністрів України про схвалення Концепції Державної програми розвитку Національної гвардії на період до 2020 року	прийняття рішення про розроблення проекту Державної програми розвитку Національної гвардії на період до 2020 року, визначення державного замовника, строку її розроблення	МВС Головне управління Національної гвардії	III квартал	створення необхідних умов для забезпечення розвитку Національної гвардії на період до 2020 року
2. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України  проекту постанови  Кабінету Міністрів України про затвердження Державної програми розвитку Національної гвардії на період до 2020 року	визначення мети Програми, шляхів і способів розв’язання проблем, завдань і заходів, очікуваних результатів, ефективності Програми, обсягів та джерел фінансування	МВС Головне управління Національної гвардії	IV квартал	створення необхідних умов для забезпечення розвитку Національної гвардії на період до 2020 року

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

До кінця 2020 року передбачено:

нарощування боєздатності Національної гвардії та підвищення рівня її готовності до виконання завдань за призначенням;

удосконалення органів військового управління відповідно до структури органів управління аналогічних формувань держав — членів ЄС та НАТО з урахуванням специфіки діяльності Національної гвардії;

удосконалення системи кадрового відбору особового складу відповідно до стандартів НАТО;

розвиток системи бойової та спеціальної підготовки особового складу шляхом уведення комплексної підготовки до виконання завдань за призначенням, досягнення у показниках бойової підготовки стандартів НАТО;

придбання і забезпечення застосування сучасних засобів навчання особового складу та підготовки підрозділів (системи симуляції бою MILЕS або аналогічні та інші);

удосконалення системи охорони і оборони важливих державних об’єктів та ядерних об’єктів підрозділами Національної гвардії із залученням міжнародної експертної допомоги відповідно до міжнародних стандартів;

завершення формування всіх компонентів системи логістики (технічного та тилового забезпечення), що унеможливлюють корупційні дії в галузі забезпечення військ за стандартами НАТО;

оснащення військових частин та підрозділів модернізованим і новим озброєнням, військовою та спеціальною технікою і спеціальними засобами з урахуванням потреб і визначених пріоритетів;

закладення до непорушного запасу необхідної кількості матеріально-технічних засобів для забезпечення формувань воєнного часу;

удосконалення системи медичного забезпечення, реабілітації особового складу, зокрема у співпраці з міжнародними організаціями — в частині започаткування і реалізації відповідних міжнародних проектів;

відновлення військової інфраструктури (системи забезпечення життєдіяльності військ) та військових містечок, розгортання автономних військових баз з відповідною інфраструктурою для розташування військових частин та соціально-побутових об’єктів для військовослужбовців та членів їх сімей.

6. Створення ефективної моделі для інституційної основи діяльності з координації вирішення проблемних питань на територіях, що зазнали негативного впливу внаслідок тимчасової окупації або збройного конфлікту

Проблема

Внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації відбулося погіршення соціально-економічного стану східних регіонів України, а саме: руйнування житлового фонду, соціальної інфраструктури та систем життєзабезпечення; втрата населенням житла і майна, ускладнення надання населенню східних регіонів необхідних комунальних, медичних, соціальних та освітніх послуг тощо; економічний занепад та зростання безробіття внаслідок закриття підприємств, фізичного знищення виробничих потужностей; руйнування фінансової, банківської сфери, транспортної інфраструктури, систем зв’язку та комунікацій.

Знизилася якість життя громад східних регіонів, збільшилася чисельність внутрішньо переміщених осіб у приймаючих громадах та загострилися проблеми, пов’язані з їх вимушеним переселенням.

За даними Мінсоцполітики, станом на 23 травня 2016 р. обліковано 1 783 696 внутрішньо переміщених осіб.

За статистичними даними, обсяги промислової продукції зменшилися у 2014 році у Донецькій області на 31,5 відсотка, у Луганській — на 42 відсотки, а у 2015 році — на 34,6  та 66 відсотків відповідно.

За оперативними даними Донецької та Луганської облдержадміністрацій, зруйновано 1 755 кілометрів автомобільних доріг загального користування державного значення, з них у Донецькій області — 1 056,2 кілометра, у Луганській —
698,8 кілометра, та 18 штучних споруд (мости, естакади, шляхопроводи тощо), з них у Донецькій області — 8, у Луганській — 10 (інформація про показники стосовно територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відсутня).

За даними  ПАТ “Українська залізниця”, загальна кількість пошкоджених об’єктів становить 800 одиниць, із яких відновлено на даний час менше половини — 376.

Зруйновані аеропорти мм. Донецька та Луганська.

За даними Донецької та Луганської облдержадміністрацій, на території Донецької області 8 365 будинків пошкоджено,
2,1 тис. — відновлено. На території Луганської області пошкоджено близько 9 тис. будинків, повністю зруйновано —
1,5 тис. будинків.

Мета

Відновлення та розбудова миру у східних регіонах шляхом стимулювання соціально-економічного розвитку громад, підвищення їх інституційної, економічної та соціальної спроможності, здійснення на національному та місцевому рівні заходів за такими стратегічними напрямами:

відновлення критичної інфраструктури та надання основних соціальних послуг у таких сферах, як освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, будівництво житла, енергетика, транспорт, водопостачання та водовідведення, екологія та охорона навколишнього природного середовища;

економічне відновлення шляхом підтримки суб’єктів господарювання мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва, розширення доступу до фінансових послуг, зокрема у сфері кредитування та мікрокредитування; забезпечення розвитку промисловості, будівництва, сільського господарства та інших сфер економічної діяльності на засадах інноваційного розвитку та переведення їх на сучасні технологічні платформи; створення нових, насамперед високотехнологічних, робочих місць та підвищення рівня зайнятості населення, збільшення доходів населення та відновлення надання основних соціальних послуг.

З метою досягнення зазначених цілей планується залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій та міжнародної технічної допомоги для відновлення об’єктів інфраструктури та ініційовано створення Цільового фонду багатьох партнерів для України.

Пріоритетом діяльності Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб необхідно визначити координацію дій з підготовки проектів щодо відбудови східних регіонів України, підтримки внутрішньо переміщених осіб із зазначених регіонів та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим із залученням профільних експертів та громадських організацій, які розробляють та успішно реалізують такі проекти, презентація їх міжнародним структурам, готовим надати Україні допомогу з відновлення мирного життя на територіях, що зазнали негативного впливу внаслідок тимчасової окупації або збройного конфлікту.

Цільові показники на 2016 рік

Для об’єктів, що потребують першочергового відновлення, необхідно 5,8 млрд. гривень (Донецька область — 1,73 млрд., Луганська область — 4 млрд.). У 2016 році для цих цілей передбачено 227 млн. гривень.

Згідно з результатами оцінки шляхів відновлення та розбудови миру в Україні, орієнтовний обсяг необхідних фінансових ресурсів становить:

для відновлення інфраструктури та надання соціальних послуг —
1257,7 млн. доларів США;

для відновлення економіки — 135,5 млн. доларів США.

Визначення чітких кількісних показників можливе після затвердження Державної цільової програми “Відновлення та розбудова миру в східних регіонах України”, внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” та включення її фінансування до проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, уточнення видатків на здійснення заходів з відновлення та розбудову миру у східних регіонах України.

Результати роботи за попередній період

Розроблено проект Концепції Державної цільової програми “Відновлення та розбудова миру в східних регіонах України”.

Забезпечено водопостачання окремих районів Луганської області, визначено механізм розрахунків за надання послуг з водопостачання та водовідведення на території окремих районів Луганської області.

Проведено ремонт залізничних станцій у мм. Рубіжному, Лисичанську, Сватовому, Попасній, смт Лоскутівка та Комишуваха Попаснянського району Луганської області та м. Світлодарську Донецької області.

Проведено розмінування, огляд та відновлення пошкоджених ліній електропередачі, які потребують першочергового відновлення для забезпечення електропостачання.

Проведено роботи з розмінування територій, на яких проходять трубопроводи.

Проведено роботи з будівництва підвідного газопроводу до
мм. Мар’їнки та Красногорівки Донецької області.

Облаштовано та забезпечено відкриття контрольних пунктів в’їзду-виїзду на територію окремих районів Луганської області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Підготовлено пропозиції щодо запобігання техногенно-екологічній катастрофі внаслідок підтоплення вугледобувних підприємств на території Луганської області шахтними водами шахт “Первомайська” і “Голубівська”.

Залучено міжнародну технічну допомогу в сумі 5,1 млн. доларів США (або 120,9 млн. гривень) для реалізації проекту “Допомога внутрішнім вимушеним переселенцям в Східній Україні”.

Проведено роботу щодо започаткування діяльності Цільового фонду багатьох партнерів для України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 270).

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проектів: розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції Державної цільової програми “Відновлення та розбудова миру в східних регіонах України”; постанови  Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної цільової програми “Відновлення та розбудова миру в східних регіонах України”	термінове здійснення комплексу заходів, спрямованих на відновлення соціально-економічної інфраструкту-ри східних регіонів та розбудову миру	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб за участю інших органів державної влади	протягом року	сприяння нормалізації ситуації на територіях, що зазнали негативного впливу внаслідок тимчасової окупації або збройного конфлікту, відновленню промислового виробництва та інших форм підприємницької діяльності, відновленню пошкодженої інфраструктури
2. Утворення Ради з питань відновлення та розбудови миру в Україні	визначення колегіального органу, який забезпечувати-ме комплексну та узгоджену координацію і планування заходів, спрямованих на відновлення та розбудову миру	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб за участю інших органів державної влади	II квартал	забезпечення координації взаємодії з усіма заінтересованими сторонами за участю заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій та інших бенефіціарів
3. Сприяння державній реєстрації та супроводженню проектів міжнародної технічної допомоги, спрямованої на відновлення та розбудову миру в східних регіонах України	забезпечення швидкого реагування на ризики, що виникають	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб за участю інших органів державної влади	протягом року	формування середньострокових програм розвитку та забезпечення фінансового підґрунтя для реалізації проектів, спрямованих на відновлення та розбудову миру в східних регіонах України, уникнення дублювання у фінансуванні, забезпечення прозорості процедури фінансування
4. Координація дій з підготовки проектів з відбудови інфраструктури, житла та надання допомоги постраждалим  внаслідок збройного конфлікту	підтримка громад, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту, та внутрішньо переміщених осіб	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб	протягом року	відновлення критичної інфраструктури та надання основних соціальних послуг
5. Забезпечення інституційної спроможності Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб	набуття відповідного функціональ-ного потенціалу для ефективного виконання визначених завдань	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Мінфін	протягом року	оперативне та ефективне виконання завдань, покладених на Міністерство у зв’язку з конфліктом та тимчасовою окупацією окремих територій України і постконфліктним відновленням

 

 

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Затвердження та виконання Державної цільової програми “Відновлення та розбудова миру у східних регіонах України”.

Створення Цільового фонду багатьох партнерів для України для швидкого реагування на виклики, що виникають, уникнення дублювання у фінансуванні відновлення об’єктів інфраструктури.

Залучення міжнародної технічної допомоги та координація підготовки проектів з відбудови інфраструктури, зруйнованої внаслідок ведення бойових дій; відбудови житла; стимулювання розвитку економіки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок тимчасової окупації або збройного конфлікту; надання допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Розроблення законопроекту щодо внесення змін до Закону України “Про боротьбу з тероризмом” щодо компенсації за житло, пошкоджене внаслідок проведення антитерористичної операції.

Відновлення критичної інфраструктури та надання основних соціальних послуг у таких сферах, як освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, будівництво житла, енергетика, транспорт, водопостачання та водовідведення, екологія та охорона навколишнього природного середовища.

7. Створення Цільового фонду багатьох партнерів для України для залучення коштів міжнародних фінансових організацій та міжнародної технічної допомоги для фінансування заходів, проектів і програм з відновлення та розбудови миру

Проблема

Відновлення мирного життя на територіях, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту, потребує значної міжнародної технічної допомоги, для отримання якої існує ряд перешкод у зв’язку з неузгодженістю вітчизняних нормативних документів з європейськими. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги” визначено єдину процедуру щодо залучення, державної реєстрації проектів та акредитації організацій — виконавців проектів, проведення моніторингу та здійснення нагляду за цільовим використанням міжнародної технічної допомоги. Враховуючи нові ініціативи донорів щодо створення окремих фондів для надання невідкладної допомоги з відновлення інфраструктури у Донецькій та Луганській областях, потребує нормативного врегулювання питання отримання такої допомоги Україною.

Для об’єктів, що потребують першочергового відновлення, необхідно 5,8 млрд. гривень (Донецька область — 1,73 млрд., Луганська область — 4 млрд.). У 2016 році для цих цілей передбачено 227 млн. гривень.

Згідно з результатами оцінки шляхів відновлення та розбудови миру в Україні, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 797 “Про схвалення звіту спільної місії Європейського Союзу, Організації Об’єднаних Націй та Світового банку “Оцінка шляхів відновлення та розбудови миру в Україні”, орієнтовний обсяг фінансових ресурсів для відновлення східних регіонів України становить 1,52 млрд. доларів США, зокрема для відновлення інфраструктури та надання соціальних послуг — 1 257,7 млн. доларів США; відновлення економіки —135,5 млн. доларів США; забезпечення соціальної стійкості, розбудови миру та громадської безпеки — 156,8 млн. доларів США.

Мета

Створення Цільового фонду багатьох партнерів для України, що дасть можливість залучати позабюджетні кошти, акумулювати їх і спрямовувати на відновлення та розбудову миру в Україні, створити нові інструменти фінансування та залучати донорів, міжнародні фінансові організації.

Сприяння загальній узгодженості здійснення заходів з відновлення та розбудови миру та виконання відповідної державної програми.

Виконання функцій координаційної платформи для заходів з відновлення.

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення залучення коштів від донорів та міжнародних фінансових організацій для фінансування об’єктів, що потребують першочергового відновлення (мостів, естакад, шляхопроводів) та відбудови зруйнованих автомобільних доріг і штучних споруд у Донецькій та Луганській областях.

Результати роботи за попередній період

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 270 “Про уповноваження Віце-прем’єр-міністра України — Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства виступити з ініціативою міжнародного характеру про заснування Цільового фонду багатьох партнерів для України” підготовлено та надіслано відповідне звернення Директору Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови, Європи та Центральної Азії, а також Постійному Координатору системи ООН в Україні.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Створення Цільового фонду багатьох партнерів для України	узгодженість здійснення заходів з відновлення та розбудови миру, спрощення процедури залучення коштів	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Мінекономрозвитку за участю інших органів державної влади	протягом року	створення умов для залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій та міжнародної технічної допомоги для відновлення об’єктів інфраструктури та розбудови миру

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Виконання Державної цільової програми “Відновлення та розбудова миру в східних регіонах України”, в якій визначено пріоритети щодо відновлення та розбудови миру, а також розроблення дорожньої карти з відновлення об’єктів інфраструктури.

Координація дій з розроблення цільових проектів для залучення коштів від міжнародних фінансових організацій та отримання міжнародної технічної допомоги.

8. Зміцнення соціальної стійкості, розбудова
миру та громадська безпека

Проблема

Збройний конфлікт внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації у східних регіонах України та окупації Автономної Республіки Крим має негативний вплив на соціальну згуртованість, стійкість, джерела засобів до існування, громадську безпеку та верховенство права. На сьогодні потребують вирішення питання, пов’язані із зміцненням соціальної стійкості, розбудовою миру та громадською безпекою, зміцненням стійкості переміщених груп населення та приймаючих громад, забезпеченням захисту населення, що зазнало негативного впливу від конфлікту, та сприянням примиренню, безпеці громадян і доступу до правосуддя.

Мета

Визначення основних наслідків кризи для постраждалих внаслідок збройного конфлікту у східних регіонах України та тимчасової окупації частини території України груп населення у контексті питань соціальної згуртованості, відновлення миру та забезпечення громадської безпеки, забезпечення підтримки реінтеграції внутрішньо переміщених осіб та колишніх учасників збройного конфлікту, які не скоїли тяжких злочинів, зміцнення приймаючих громад, залучення інвестицій для здійснення заходів з відновлення та зміцнення систем правосуддя і безпеки громадян.

Створення реєстру внутрішньо переміщених осіб, який відображатиме реальний стан справ.

Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам залежно від матеріального стану таких осіб.

Забезпечення відновлення та розбудови миру шляхом здійснення заходів з посилення довіри громадян до держави і надання допомоги найбільш уразливим верствам населення, зокрема внутрішньо переміщеним особам, у подоланні кризової ситуації у східних регіонах України, а також інших заходів у відповідній сфері. Допомога щодо зниження напруги між громадами на Донбасі та у всій Україні. Розширення доступу громадян до правосуддя. Сприяння відновленню та розбудові відносин і довіри в громадах, що безпосередньо постраждали від конфлікту. Підготовка до роззброєння, демобілізації та реінтеграції колишніх військовослужбовців, що повертаються на постійне місце проживання.

 

Цільові показники на 2016 рік

Забезпечення залучення 126,8 млн. доларів США для відновлення соціальної стійкості, розбудови миру та громадської безпеки, зокрема за такими напрямами:

відновлення соціальної згуртованості та зміцнення стійкості —
33,7 млн. доларів США;

захист груп населення, постраждалих внаслідок конфлікту, —
20,5 млн. доларів США;

психосоціальна підтримка постраждалих внаслідок конфлікту груп населення — 28,4 млн. доларів США;

відновлення громадської безпеки — 44,3 млн. доларів США.

Результати роботи за попередній період

Розроблено проект Концепції Державної цільової програми “Відновлення та розбудова миру в східних регіонах України”.

У рамках реалізації “Комплексу заходів, спрямованих на імплементацію Мінських домовленостей” і роботи Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Донбасі:

проведено розмінування, огляд та відновлення пошкоджених ліній електропередачі, які потребують першочергового відновлення для забезпечення електропостачання;

проведено роботи з розмінування територій;

облаштовано та забезпечено відкриття контрольних пунктів в’їзду-виїзду на територію Луганської області, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Залучено міжнародну технічну допомогу в сумі 5,1 млн. доларів США для реалізації проекту “Допомога внутрішнім вимушеним переселенцям в Східній Україні”.

Опрацьовано питання щодо створення Цільового фонду багатьох партнерів для України, пропозицію щодо заснування якого схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 270.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроектів щодо забезпечення захисту прав внутрішньо переміщених осіб	створення умов для дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; їх соціальне, економічне та медичне забезпечення	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Мінсоцполітики за участю інших органів державної влади	протягом року	встановлення гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб
2. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України  “Про Порядок переміщення вантажів, товарів до району або з району проведення антитерористичної операції”	визначення процедур перетину лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб за участю інших органів державної влади	протягом року	визначення процедур перетину лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей
3. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про осіб, зниклих безвісти”	розв’язання практичних проблем, що виникли у зв’язку із збройним конфліктом в Україні, зокрема з’ясування долі осіб, зниклих безвісти	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб за участю інших органів державної влади	протягом року	визначення статусу осіб, зниклих безвісти, та забезпечен-ня належного правового захисту таких осіб та їх родичів
4. Здійснення заходів, спрямованих на збільшення площі покриття телерадіомовленням у районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованій території	створення умов для швидкої інформаційної реінтеграції внутрішньо переміщених осіб та населення східних регіонів України	МІП Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб за участю інших органів державної влади	протягом року	збільшення площі покриття телерадіомов-ленням у районі проведення антитерорис-тичної операції та на тимчасово окупованій території
5. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб	функціонування Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб	Мінсоцполіти-ки Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб	протягом року	забезпечення ведення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними, та їх потреб
6. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення територіальних органів Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб”	розв’язання проблем, що виникли у зв’язку з тимчасовою окупацією окремих територій України та збройним конфліктом	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб за участю інших органів державної влади	протягом року	оперативне виконання завдань, покладених на Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, на місцях

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Визначення базових показників вразливості, ризиків та соціальної згуртованості.

Сприяння побудові та відновленню відносин і довіри у громадах, що безпосередньо (внутрішньо переміщені особи, приймаючі громади, громади з великою кількістю колишніх учасників бойових дій) або опосередковано зазнали негативного впливу внаслідок конфлікту.

Посилення здатності органів державної влади надавати послуги із соціального захисту та забезпечувати постійне надання соціальної допомоги вразливим представникам громад.

Розширення доступу громадян до правосуддя.

Забезпечення доступу населення, що безпосередньо або опосередковано зазнало впливу конфлікту, до необхідної правової допомоги та адміністративної підтримки.

Задоволення психосоціальних потреб груп, що зазнали негативного впливу внаслідок конфлікту (учасників бойових дій і цивільних жертв конфлікту, дітей і жертв насильства на гендерній основі, внутрішньо переміщених осіб, осіб, які повертаються на постійне місце проживання).

Усунення ризиків для забезпечення громадської безпеки, зокрема фізичних загроз (нерухомі міни, нерозірвані снаряди), та запобігання незаконному обігу зброї, а також зниження рівня невпевненості та занепокоєння, що спричинені фізичною небезпекою.

9. Інформаційна реінтеграція східних, південних областей України та Автономної Республіки Крим

Проблема

Інформаційна блокада східних регіонів України та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим; проведення антиукраїнської пропаганди окупаційною владою Російської Федерації в Автономній Республіці Крим та на окремих територіях Донецької і Луганської областей, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Активні дії Російської Федерації щодо зменшення уваги світової спільноти до факту окупації Автономної Республіки Крим.

Низький рівень доступу населення східних та південних областей, Автономної Республіки Крим до українського телерадіомовлення; недостатня кількість передавального обладнання та, як наслідок, недостатнє покриття зазначених територій телерадіосигналом.

Мета

Забезпечення охоплення якісним телерадіосигналом східних та південних областей України, а також забезпечення зазначених регіонів мовленням не менш як п’яти телевізійних каналів.

Формування однозначної позиції світової спільноти щодо необхідності деокупації Автономної Республіки Крим, привернення уваги до ситуації в Автономній Республіці Крим, поширення об’єктивної інформації про неї.

Цільові показники на 2016 рік

Введення в дію двох телевізійних веж у східних регіонах України.

Встановлення не менш як 30 передавачів (за умови отримання їх від партнерів — держав — членів ЄС та США).

Відновлення доступу населення східних регіонів України та Автономної Республіки Крим до об’єктивної інформації.

Результати роботи за попередній період

Встановлено 21 аналоговий телепередавач, 16 FM-передавачів у районі проведення антитерористичної операції.

Передано понад 200 супутникових антен у місця розміщення Збройних Сил.

У районі проведення антитерористичної операції розповсюджено понад 1 млн. примірників газет “Україна Єдина” та “Спецвипуск для жителів Донбасу”.

Проведено ряд інформаційно-комунікаційних кампаній, зокрема
“Крим — це Україна”, “18 травня ми всі — кримські татари”, “Два прапори — Єдина країна”.

Проведено ряд міжнародних форумів.

Видано брошуру щодо порушення прав людини в Автономній Республіці Крим.

 

 

 

 

 

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Відновлення телекомунікаційної інфраструктури у східних та південних регіонах України: встановлення та відновлення двох телевеж на Сході України встановлення та забезпечення функціонування нових передавачів у районі проведення антитерористичної операції та південних регіонах (до 30) збільшення потужності наявних передавачів	забезпечення населення східних та південних регіонів України якісним українським телерадіомов-ленням	МІП Адміністрація Держспец-зв’язку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (за згодою)	протягом року	збільшення зони покриття телерадіосигналом, відновлення та поширення українського мовлення в регіонах, де воно відсутнє
2. Започаткування мовлення радіо “Голос Донбасу”	задоволення потреби в незалежному громадському радіомовленні в районі проведення антитерори-стичної операції з актуальним для населення контентом	МІП Національна телекомпанія (за згодою)	II—III квартали	збільшення якісного контенту радіомовлення
3. Проведення переговорів з партнерами — державами — членами ЄС та США щодо надання Україні технічної допомоги та передавального обладнання	залучення допомоги іноземних партнерів для збільшення державного ресурсу для відновлення мовлення	МІП Адміністрація Держспец-зв’язку	протягом року	формування технічної бази для відновлення та поширення мовлення
4. Створення кримської редакції на телеканалі іномовлення “UA|TV”	забезпечення регулярного поширення інформації про події в Автономній Республіці Крим у світі	МІП	II квартал	поширення об’єктивної інформації про події в Автономній Республіці Крим у світі
5. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проектів: Стратегії інформаційної реінтеграції Автономної Республіки Крим Стратегії інформаційної реінтеграції окремих територій на Сході України, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та територій, прилеглих до району проведення антитерористичної операції Стратегії публічної дипломатії кримських татар	забезпечення реалізації довгострокової політики інформаційної та політичної реінтеграції	МІП Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб за участю інших органів державної влади	протягом року	створення умов для швидкої інформаційної реінтеграції
6.  Проведення інформаційних кампаній та інших заходів, спрямованих на підтримку кримських татар та  забезпечення  захисту їх прав, зокрема: міжнародної інформаційно-комунікаційної кампанії “Крим — це Україна” фотовиставок та презентацій відеороликів у рамках роботи Комітету ООН з прав людини видання книги “#КрымНаш” — історія одного міфу”	забезпечення регулярного висвітлення актуальних проблем реінтеграції Автономної Республіки Крим та пов’язаних з цим питань	МІП	протягом року	проведення більш як шести кампаній в Україні та за кордоном на підтримку кримських татар та проти порушення окупаційною владою Російської Федерації прав людини

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Посилення інформаційного тиску на окупаційну владу Російської Федерації та незаконні збройні формування на світовому рівні, зростання присутності питання окупації Автономної Республіки Крим та діяльності незаконних збройних формувань у світовому інформаційному просторі, подолання інформаційної блокади тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Завершення відновлення системи телерадіомовлення та подальший перехід на цифровий стандарт мовлення, що здійснюється виключно в разі, коли доступ до цифрового стандарту мовлення серед населення буде не нижчим, ніж доступ до аналогового стандарту.

10. Завершення реформи іномовлення України і започаткування роботи щодо популяризації (брендування) України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі

Проблема

У світовому інформаційному просторі бракує об’єктивної та актуальної інформації про Україну, що призводить до створення негативного іміджу нашої держави, позначається на політичній, економічній, туристичній, інвестиційній та інших сферах. Основною проблемою є відсутність єдиної цілеспрямованої державної інформаційно-комунікативної політики, орієнтованої на просування інтересів України шляхом популяризації (брендування). Крім того, необхідно здійснити практичні кроки для завершення реформи іномовлення та реалізації у повному обсязі вимог Закону України “Про систему іномовлення України”.

На сьогодні кількість потенційних глядачів телеканалу іномовлення “UA|TV” становить майже 9 млн. осіб, укладено 12 угод з кабельними операторами Грузії, Латвії, Польщі, Ізраїлю, Болгарії; щоденний трафік Укрінформу у середньому зріс на 25 відсотків, а доходи — вдвічі в грудні 2015 р.; функціонує п’ять повноцінних мовних версій веб-сайту Укрінформу, одна версія перебуває на стадії тестового запуску.

Мета

Розширення покриття телеканалу іномовлення “UA|TV” та збільшення його глядацької аудиторії; підписання угод з кабельними операторами усіх країн, територія яких покривається відповідним супутниковим сигналом; збільшення читацької аудиторії Укрінформу в результаті відкриття додаткових мовних версій веб-сайту; покращення фінансової, кадрової політики суб’єктів державного іномовлення; забезпечення якісної роботи англомовної редакції телеканалу за участю журналістів та менеджерів — носіїв англійської мови.

Забезпечення успішного просування бренду України у світовий інформаційний простір шляхом розроблення, схвалення та реалізації Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі; підвищення інвестиційної привабливості України; збільшення туристичних потоків, залучених в Україну; створення ефективних шляхів та способів комунікації з усіма суб’єктами міжнародних відносин.

Цільові показники на 2016 рік

Відкриття трьох додаткових мовних версій веб-сайту Укрінформу.

Збільшення глядацької аудиторії телеканалу іномовлення “UA|TV” втричі, а кількості контрактів, укладених з кабельними операторами, —
з 12 до 55.

Результати роботи за попередній період

За результатами роботи Міжвідомчої робочої групи при МІП розроблено проект Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі, проведено громадські обговорення проекту та надіслано його на погодження до центральних органів виконавчої влади.

Презентовано 1 жовтня 2015 р. телеканал іномовлення “UA|TV”.

Прийнято Закон України “Про систему іномовлення України”.

З березня 2016 р. розпочало функціонування державне підприємство “Мультимедійна платформа іномовлення України”.

Протягом IV кварталу 2015 р. — I кварталу 2016 р. збільшено кількість потенційних глядачів телеканалу іномовлення “UA|TV” з 4 до близько 9 млн. осіб.

Збільшено кількість контрактів, укладених з кабельними операторами іноземних країн з одного до 12.

Забезпечено зростання трафіку Укрінформу на 25 відсотків порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання	Строк	Очікувані результати
1. Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі та подальше представлення її громадськості	забезпечення реалізації узгодженої державної політики щодо популяризації України	МІП	III квартал	забезпечення підтримки громадянами зазначеної Концепції
2. Формування якісного контенту телеканалу іномовлення “UA|TV” (зокрема не менш як 50 відсотків англомовного ефіру) за участю журналістів та менеджерів — носіїв англійської мови	забезпечення представлення презентації української позиції у світі	державне підприємство “Мульти-медійна платформа іномовлення України” (за згодою)	II квартал	покращення якісного наповнення контенту телеканалу та забезпечення надання інформації на міжнародному рівні
3. Забезпечення функціонування китайської, японської, французької та польської мовних версій веб-сайту Укрінформу	збільшення аудиторії веб-сайту Укрінформу	Укрінформ (за згодою)	II—IV квартали	збільшення аудиторії веб-сайту Укрінформу
4. Розроблення в рамках діяльності Міжвідомчої робочої групи при МІП та подання Кабінетові Міністрів України проекту акта про затвердження плану заходів з реалізації Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі	визначення практичного механізму реалізації Концепції	МІП	III квартал	визначення послідовного механізму популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі
5. Рестарт Мультимедійної платформи іномовлення України (нова студія, візуальна складова, нове наповнення)	збільшення аудиторії платформи іномовлення України	державне підприємство “Мульти-медійна платформа іномовлення України” (за згодою)	III квартал	узгодження формату телеканалу іномовлення “UA|TV” з найкращими світовими стандартами
6. Забезпечення функціонування оновленого фотобанку з можливістю купівлі фотографій в режимі он-лайн	забезпечення економії бюджетних коштів	Укрінформ (за згодою)	IV квартал	оптимізація доходів Укрінформу, забезпечення онлайн-продажу фотографій
7. Виконання плану заходів з реалізації Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі	практична реалізація Концепції	МІП МЗС інші центральні органи виконавчої влади	IV квартал	формування робочих інструментів для популяризації України у світі
8. Забезпечення мовлення телеканалу іномовлення “UA|TV” за допомогою одного додаткового супутника для якісного покриття території іноземних країн	збільшення аудиторії глядачів телеканалу	державне підприємство “Мульти-медійна платформа іномовлення України” (за згодою)	IV квартал	збільшення присутності телеканалу іномовлення “UA|TV” в світі
9. Збільшення глядацької аудиторії телеканалу іномовлення “UA|TV” втричі, кількості контрактів, укладених з кабельними операторами іноземних країн, до 55	збільшення аудиторії глядачів телеканалу	державне підприємство “Мульти-медійна платформа іномовлення України” (за згодою)	протягом року	розширення доступу до глядачів, охоплення максимальної кількості доступних домогосподарств

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Подальше збільшення аудиторії та можливостей суб’єктів іномовлення України, формування Офісу українського іномовного радіо.

Створення спеціальної організації на правах самоврядності, яка не потребуватиме фінансування з державного бюджету і діяльність якої буде спрямована на формування позитивного іміджу України.

Розширення та розвиток мережі державних культурно-інформаційних центрів України за кордоном, а також зміцнення матеріально-технічної бази існуючих культурно-інформаційних центрів з метою їх залучення, зокрема, до виготовлення інформаційно-іміджевих матеріалів іноземними мовами, присвячених Україні, та їх розповсюдження.

Створення нових каналів внутрішньої та зовнішньої комунікації.

Залучення в Україну представників провідних інформаційних агенцій, теле- та радіоканалів, друкованих видань та створення належних умов для їх професійної діяльності.

11. Модернізація консульської служби для захисту інтересів громадян України за кордоном

Проблема

Актуальною є потреба у подальшому забезпеченні захисту прав і законних інтересів громадян України за кордоном, зокрема з урахуванням кращого іноземного досвіду. У цьому зв’язку перед МЗС стоїть завдання щодо створення максимально сприятливих та дебюрократизованих умов надання громадянам України консульських послуг. Консульський захист і консульське обслуговування повинні надаватися усім громадянам України за кордоном.

За експертними оцінками, за межами України тимчасово перебуває або постійно проживає понад 5 млн. українських громадян; на консульському обліку в закордонних дипломатичних установах України зареєстровано 476 350 осіб, у тому числі 17 961 усиновлена дитина.

Мета

Забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян України за кордоном, зокрема шляхом впровадження інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням засобів яких вчиняються консульські дії, з урахуванням кращих світових стандартів.

Цільові показники на 2016 рік

Завершення автоматизації консульських послуг шляхом створення єдиної бази вчинення та реєстрації консульських дій та зборів “Е-consul”; впровадження системи регулювання потоків відвідувачів у закордонних дипломатичних установах України; введення в дію візової інформаційної системи інформаційно-телекомунікаційної системи “Віза” та запровадження оформлення електронних віз з використанням її засобів, а також забезпечення автоматизованого обміну інформацією із заінтересованими міністерствами та іншими державними органами України.

Впровадження нових стандартів оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в’їзду в Україну шляхом внесення змін до законодавства.

Розроблення проектів нормативно-правових актів для створення правових підстав з метою запровадження оформлення в закордонних дипломатичних установах України тимчасового паспорта громадянина України з використанням засобів єдиного державного демографічного реєстру.

Результати роботи за попередній період

Модернізовано Державну інформаційну систему інформаційного обліку фізичних осіб та їх документування та запроваджено оформлення біометричних проїзних документів у МЗС та закордонних дипломатичних установах України.

Розроблено інформаційно-телекомунікаційну систему оформлення і видачі іноземцям та особам без громадянства віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію.

Кроки, які планується здійснити до кінця року

Кроки	Обґрунтування	Відповідальні за виконання		Строк	Очікувані результати
1. Завершення автоматизації консульських послуг	забезпечення автоматизації процесів вчинення консульських дій шляхом об’єднання інформаційних систем МЗС з метою уникнення зайвого листування	МЗС		IV квартал	спрощення процедури вчинення консульських дій, скорочення строків опрацювання клопотань заявників та підвищення ефективності роботи консульських підрозділів
2. Створення об’єднаної бази з питань вчинення та реєстрації консульських дій і зборів “Е-consul”	створення єдиної бази даних з питань вчинення консульських дій на сервері МЗС із забезпеченням щоденного надходження інформації від  закордонних дипломатичних установ України про вчинені консульські дії та консульські надходження	МЗС		IV квартал		скасування необхідності надсилання письмових звітів щодо вчинених консульських дій, проведення аналізу діяльності роботи закордонних дипломатичних установ України щодо надання консульських послуг
3. Створення системи регулювання потоків відвідувачів	необхідність впорядкування потоків відвідувачів, які звертаються для вчинення консульських дій до закордонних дипломатичних установ України	МЗС		IV квартал		можливість реєстрації відвідувачів, які звертаються для вчинення консульських дій до закордонних дипломатичних установ України, через Інтернет, зменшення часу для подання документів, підвищення іміджу консульської служби
4. Введення в дію інформаційно-телекомунікаційної системи “Віза”	удосконалення процесів оформлення і видачі іноземцям та особам без громадянства віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію шляхом впровадження новітніх інформаційних технологій		МЗС	III квартал	забезпечення оперативності і зручності процесу оформлення віз іноземцям та особам без громадянства, можливості відстеження стану оформлення візи; здійснення контролю за виконанням рішень щодо видачі віз або відмови у їх оформленні
5. Створення окремого веб-ресурсу “Поради мандрівникам”	надання громадянам України можливості отримати з одного джерела інформацію про країну, до якої планується виїзд		МЗС	IV квартал	підвищення рівня поінформовано-сті громадян України, що подорожують, про стан безпекової ситуації в країні, міграційні та митні правила, номери контактних телефонів тощо

Ключові кроки, які необхідно здійснити у середньостроковій перспективі

Модернізація консульської служби, здійснення заходів з оптимізації консульської присутності України за кордоном.

Опрацювання питання можливості започаткування діяльності консульських установ України в мм. Местре (Італія), Аліканте (Іспанія), Хургаді (Єгипет), Ванкувері (Канада), Хьюстоні (США) з урахуванням консульських потреб громадян України у місцях їх компактного проживання/перебування.

Підвищення ефективності консульської роботи шляхом здійснення заходів з метою забезпечення максимальної поінформованості громадян України з актуальних питань.

_____________________