ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Плани семінарських занять

 

Семінарське заняття № 1 (2 години)

Тема 1.1. Предмет і метод адміністративного права

 

1. Поняття, роль та місце адміністративного права в системі права України.
2. Поняття та сфера предмета галузі адміністративного права України.
3. Правові аспекти предмета сучасного адміністративного права України.
4. Управлінська природа адміністративного прав. Позитивні та негативні чинники сфери дії адміністративного права України.
5. Поняття, ознаки і види адміністративно-правових відносин.
6. Структура  адміністративно-правових відносин.
7. Фактичний і юридичний зміст адміністративно-правових відносин.
8. Суб’єкти адміністративно-правових відносин.
9. Об’єкти адміністративно-правових відносин.
10. Розкрийте риси адміністративно-правому методу пра­во­вого регулювання.
11. Адміністративне право як галузь, наука та навчальна дисципліна, їх співвідношення.

 

Практичне завдання

Розробіть порівняльну таблицю спільних і відмінних рис галузі адміністративного права України та науки державного управління.

Завдання на порівняння

1. Суб’єктивне право – юридичний обов’язок.

2. Правомірні – протиправні дії.

3. Дії – події.

4. Діяння – бездіяльність.

5. Позитивні – негативні факти.

Реферати

1. Концепції сучасного адміністративного права України.
2. Сучасне трактування основного методу адміністративного права України.
3. Сутність правовідносин «влада-підпорядкування».

 

Семінарське заняття № 2 (2 години)

Тема 1.2. Концепції розвитку адміністративного права України

 

1. Історичний етапи виникнення і розвитку адміністративного права в системі права.
2. Сутність поліцейського права. Які інститути поліцейського права запозичило адміністративне право?
3. Зародження та етапи розвитоку адміністративного права в Україні.
4. Розкрийте прогресивні чинники адміністративного права в період Українських національно-визвольних процесів 1917-1921 рр.
5. Розвиток адміністративного права в радянський період. Основоположний принципи радянського адміністративного права.
6. Роль адміністративного права у становленні і розвитку незалежної правової демократичної держави Україна.
7. Основні  концептуальні напрямки реформи адміністративного права. Джерела на яких базується концепція розвитку сучасного адміністративного права України.
   1.  Адміністративне право у галузевій класифікації правової системи. Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права.

 

Практичне завдання

Розробіть порівняльну таблицю спільних і відмінних рис галузей поліцейського та адміністративного права

Реферати

1. Предмет , метод поліцейського  права.
2. Сутність поліцейського права та його відмінність від  адміністративного права.

 

 

Семінарське заняття № 3( 2 години)

Тема 1.3.  Механізм адміністративно-правового регулювання.

 Джерела адміністративного права

 

1. Поняття та ознаки адміністративно-правового регулювання.
2. Поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання.
3. Поняття та особливості адміністративно-правових норм.
4. Класифікація адміністративно-правової норми.
5. Структура (внутрішня форма) адміністративно-пра­во­вої норми.
6. Вимоги до застосування норм адміністративного права
7. Форми реалізації адміністративно-правових норм, зміст їх елементів 
8. Поняття та класифікація джерел адміністративного права.
9. Перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні.
10. Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення як основного джерела адміністративного права.

 

Практичні завдання

І. Здійснити порівняння наступних категорій:

1. Використання – дотримання.

2. Виконання – використання.

3. Виконання – дотримання.

4. Абстрактна – казуальна гіпотези.

5. Проста – абстрактна – казуальна диспозиції.

6. Відносно-визначена – альтернативна санкції.

ІІ. Здійсніть порівняння вузького і широкого розуміння елементів механізму адміністративно-правового регулювання

ІІІ. Ситуаційні завдання. Виділіть гіпотезу, диспозицію санкцію, розкрийте форми їх вираження.

Завдання 1

Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати – тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неопо­дат­ковуваних мінімумів доходів громадян або виправні робо­ти на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти про­центів заробітку або адміністративний арешт на строк від п’яти до десяти діб. Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення право­пору­шення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму до­хо­дів громадян .

Завдання 2

Порушення правил охорони ліній і споруд зв’язку або пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв’яз­ку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно не викликало припинення зв’язку, – тягне за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Реферати

1. Особливості адміністративно-правових норм

1. 2.      Поняття та зміст санкції у структурі адміністративно-правової норми.
2. 3.      Механізм адміністративно-правового регулювання, як провідна категорія комплексної характеристики публічних відносин.
3. 4.      Перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні.
4. 5.      Сутність адміністративного судочинства.

 

 

Семінарське заняття № 4 (2 години)

Тема 1.4.  Принципи та функції адміністративного права

 

1. Поняття та характерні риси принципів адміністративного права.
2. Погляди на юридичну природу принципів адміністративного права. Види принципів.
3. Сутність принципів верховенства права та законності, принцип пріоритету забезпечення прав і свобод людини та громадянина в адміністративному праві
   1. Основні міжгалузеві та галузеві принципи адміністративного права.
   2. Функції адміністративного права.

 

Реферати

1. Сутність принципу верховенства права в адміністративному праві.
2. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади
3. Співвідношення принципів верховенства права і законності.

 

 

Семінарське заняття № 5(2 години)

 Тема 1.5.  Поняття та види суб’єктів адміністративного права. Адміністративно-правовий статус фізичної особи.

 

1. 1.      Поняття та ознаки суб'єктів адміністративного права.
2. 2.      Факти, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
3. 3.      Адміністративна правосуб’єктність та  її структура.
4. 4.      Система суб’єктів адміністративного права. Їх класифікація.
5. 5.      Поняття та структура адміністративно-правового статусу фізичної особи.
6. 6.      Соціальне призначення та зміст прав і свобод людини і громадянина.
7. 7.      Адміністративно-правовий статус громадян України.
8. 8.      Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
9. 9.      Поняття види на зміст адміністративно-правових режимів іно­зем­ців та осіб без громадянства.

Реферати

1. Адміністративно-правовий статус іноземців.
2. Адміністративно-правовий статус осіб без громадянства.
3. Проблеми паспортного режиму в Україні та ляхи їх вирішення.

 

 

 

 

 

Семінарське заняття № 6 (2 години)

Тема 1.6. Адміністративно-правовий статус колективних суб’єктів адміністративного права

 

1. Поняття та різновиди колективних суб’єктів адміністративного права.
2. Зміст адміністративно-правового статусу органів державної влади.
3. Поняття та структура органів виконавчої влади.
4. Президент України як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
5. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.
6. Система центральних органів виконавчої влади.
7. Місцеві державні адміністрації як суб’єкти адміністративного права.
8. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права.
9.  Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян, релігійних організацій.
10. Адміністративно-правовий статус суб’єктів господарювання.

 

Практичні завдання

Розкрийте в конспекті основні функції виконавчої влади.

Розкрийте в конспекті структуру центральних органів виконавчої влади.

Розкрийте структуру виконавчого комітету міської ради.

 

Реферати

1. 1.      Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.
2. 2.      Система центральних органів виконавчої влади.
3. 3.      Місцеві державні адміністрації.
4. 4.      Органи місцевого самоврядування.
5. 5.      Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян.
6. 6.      Адміністративно-правовий статус релігійних  організацій

 

 

Семінарське заняття № 7 (2 години)

Тема 2.1.  Публічна адміністрація та її органи.

 

1. Поняття публічної адміністрації. Функціональний і організаційно-структурний підходи до розуміння публічної адміністрації.
2. Співвідношення публічної влади і публічної адміністрації. Публічна влада: влада народу, державна влада, місцеве самоврядування.
3. Система органів публічної адміністрації.
4. Місце Президента України в системі публічної адміністрації. Повноваження Президента України.
5. Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби Президента України.
6. Місце Кабінету Міністрів України в системі органів публічної адміністрації. Програма діяльності КМУ.
7. Центральні органи виконавчої влади в публічній адміністрації. Правові засади їх діяльності.
8. Місцеві органи виконавчої влади в публічній адміністрації.
9. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти публічної адміністрації.
10. Взаємодія органів місцевого самоврядування з іншими суб’єктами публічного адміністрування.
11. Місце правоохоронних органів в системі публічної адміністрації.

 

 

Семінарське заняття № 8 (2 години)

Тема 2.2. Публічна служба та її адміністративно-правове регулювання.

 

1. Поняття  та класифікація публічної служби та її правове регулювання.
2. Державна служба як правовий інститут адміністративного права. Право на державну службу.
3. Поняття, ознаки та види державної служби.
4. Принципи та функції державної служби.
5. Поняття посади й посадової особи, класифікація посад.
6. Основні права і обов'язки державних службовців.
7. Проходження державної служби. Службова кар'єра.
8. Служба в органах місцевого самоврядування.
9. Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
10. Управління державною службою. Основні напрямки реформування державної служби

Практичне завдання

Заступник голови районної державної адміністрації Михайлик Володимир Іванович, який народився 13 січня 1961 р. м. Миколаєві, проживає в м. Миколаєві вул. Лазурна буд. 31, кв. 187 на підставну особу створив та налагодив роботу приватного підприємства у сфері торгівлі. Користуючись своїм службовим становищем створив для зазначеного ПП комерційні переваги та отримував за це грошові кошти, що витрачав на потреби своєї сім’ї.

Від імені директора іншого директора ПП. на ім’я прокурора м. Миколаєва напишіть скаргу на корупційні діяння громадянами Михайлик В.І. Здійсніть класифікацію діяння Михайлика В.І., як складу адміністративного правопорушення. Від імені прокурора складіть протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог Закон України від 11 червня 2009 р. № 1506-VI «Про засади запобігання та протидії коруп­ції» та розділу 13-А «Корупційні адміністративні пра­во­порушення»  КУпАП.

 

Реферати

1. Удосконалення протидії та запобігання  корупції.
2.  Проблеми правової культури у сфері публічної служби в Україні.
3. Державні службовці і корупція.
4. Особливості адміністративно-правового запобіганню протидії корупції (боротьби з корупцією).

 

 

Семінарське заняття № 9 (2 години)

Тема 2.3.  Поняття, сутність, принципи і функції державного управління.

 

1. Загальне поняття управління. Управлінська система та її компоненти. Глобальні управлінські системи.
2. Соціальне управління, його сутність та види.
3. Поняття та сутність державного управління. Суб'єкти державного управління.
4. Принципи побудови та діяльності апарату державного управління (галузевий, функціональний, територіальний)
5. Функції державного управління.
6. Рівні державного управління.
7. Режими державного управління.
8. Співвідношення державного та громадського управління.

 

Реферати

1. Державне управління у вузькому та широкому розумінні: сутність та відмінності підходів.
2. Участь громадян у державному управлінні як один  із принципів державного управління.
3. Принцип політичного нейтралітету в діяльності посадових осіб.
4. Європейські принципи адміністративного права: поняття та система.

 

 

Семінарське заняття № 10 (4 години)

Тема 2.4.  Форми та методи публічного адміністрування.

 

1. Поняття та види публічного адміністрування.
2. Поняття і види форм державного управління. Правові та неправові форми державного управління.
3. Поняття, ознаки та вимоги, які висуваються щодо актів державного управління.
4. Класифікація нормативних актів державного управління
5. Поняття, ознаки і функції адміністративного договору.
6. Реєстраційні та інші юридично значущі дії.
7. Матеріально-технічні операції.
8. Поняття і види адміністративно-правових методів. Методи прямої і непрямої дії.
9. Переконання, стимулювання та заохочення як метод державного управління.
10. Економічні, організаційно-розпорядчі та правові методи державного управління.

 

Практичне завдання

Громадянин Кононенко В.А. у м. Миколаїв, на вул. Радянській розпивав алкогольне пиво. На законну вимогу міліціонерів патрульної служби припинити протиправну поведінку та пройти з ними для складання протоколу про адміністративне правопорушення не зреагував, а навпаки виявив їм злісну непокору та намагався втекти. Які засоби адміністративного примусу і за якою процедуру мають застосувати щодо нього працівники міліції.

 

Реферати

1. Видання нормативно-правових актів, як основна форма публічного адміністрування.
2. 3.              Методи примусу в державному управлінні.
3. 4.              Контроль, як метод адміністративного права.
4. 5.              Нагляд, як метод адміністративного права.

2.             Дія адміністративно-правових актів в часі просторі та за колом осіб.

 

 

Семінарське заняття № 11 (4 години)

Тема 2.5. Контроль та нагляд у публічному управлінні.

 

1. Поняття, сутність та зміст державного контролю, як способу забезпечення законності в державному управлінні.
2. Поняття, сутність нагляду. Співвідношення між поняттями «контроль» і «нагляд».
3. Принципи державного контролю.
4. Види державного контролю у сфері виконавчої влади.
5. Президентський контроль.
6. Парламентський контроль.
7. Урядовий контроль.
8. Внутрішньо-відомчий контроль.
9. Визначення, особливості та види адміністративного нагляду.
10. Прокурорський нагляд.
11. Громадський нагляд.

Практичне завдання

 

І. Визначте вид контролю.

1. Рахункова палата Верховної Ради АРК втрутилась у процес надходження коштів до бюджету автономії. Чи має такі повноваження Рахункова палата Верховної Ради АРК?

2. Верховна Рада України прийняла Закон "Про перевезення пасажирів" та звернулася до Печерського місцевого суду м. Ки­єва, щоб він дав висновок: чи відповідає цей закон Конституції України. Який суд має право давати висновок у справах про конституційність законів?

3. Президент України здійснює постійний контроль за вико­нанням органами виконавчої влади Конституції України та ін­ших актів чинного законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів. Чи допущено помилки у формулюванні цього положення?

4. НУНС і БЮТ підготували проект нової редакції Закону України "Про Національну гвардію України", згідно з яким базу створюваного військового формування, що безпосередньо під­порядковується Президентові України, складатимуть внутрішні війська МВС України. Чи можливе таке підпорядкування?

 

ІІ. Проаналізуйте та вирішіть ситуації.

Ситуація 1

Прокурор Деснянського району м. Києва, здійснюючи загальний нагляд за дотриманням законності під час розгляду адміністративних справ відповідною комісією даного району, встановив, що при розгляді адміністративної справи про розпиття спиртних напоїв на виробництві було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 179 ч. 1 Кодексу Укра­їни "Про адміністративні правопорушення" (КпАП) гр. Волоши­на С.Б. У постанові не вказано, яке адміністративне стягнення було накладено комісією на правопорушника, тобто не вказано суму штрафу, постанову оформлено із порушенням ст. 283 КпАП.

Який нормативний акт повинен скласти прокурор?

 

Ситуація 2

Головний державний санітарний лікар району під час перевірок неодноразово попереджав директора приватного кафе громадянина К. про необхідність проведення санітарних заходів у його закладі. Останнього разу він підписав письмову вимогу про необхідність вжити санітарних заходів. Проте директор приватного кафе до встановленого строку не виконав цих вимог, тому головний державний санітарний лікар заборонив експлуа­тацію закладу, доки воно не буде приведено у належний стан, а також виніс постанову про накладення штрафу на директора.

Охарактеризуйте застосовані заходи примусу. Визначте правомірність їх застосування.

 

  Ситуація 3

Прокурор міста склав протокол щодо вчинення депу­татом місцевої ради М. корупційного діяння, передбаченого п. 6 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.95, і направив його до суду. Суддя відмовився розглянути справу, мотивуючи це тим, що, по-перше, Закон України "Про проку­ратуру" не передбачає такої форми прокурорського реагування, як складання протоколу про адміністративне правопорушення; по-друге, на гр. М. поширюється депутатська недоторканість; по-третє, гр. М. не є державним службовцем.

Охарактеризуйте дії судді.

 

 

Ситуація 4

Громадянина Іванова Н.А. було оштрафовано за пору­шення правил дорожнього руху. Однак він вважав себе неви­нним, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася ви­падково. Районний суд відмовив йому у задоволенні позову про скасування штрафу, пославшись на чинний закон. Гр. Іванов Н.А. заявив, що такий закон порушує його конституційні права, і звернувся за захистом до Конституційного Суду України.

Прокоментуйте дану ситуацію.

 

Ситуація 5

Під час перевірки, яку проводила Генеральна прокура­тура України в Міністерстві освіти і науки України, виявлено випадки неодноразового грубого порушення порядку розгляду скарг та заяв громадян.

Яку форму реагування на виявлені порушення має бути обрано прокуратурою в даному випадку?

 

Ситуація 6

Кандидат у народні депутати України Марусенко П.О. критикував навідповідності та суперечності між Конституцією України та Законами України, зокрема, на його думку, деякі положення певних законів є неконституційними, і він домага­тиметься їх скасування.

Прокоментуйте дану ситуацію.

 

Ситуація 7

Верховна Рада України прийняла рішення, яке є втру­чанням в оперативну діяльність органів виконавчої влади. Пре­зидент України звернувся з листом до Голови Верховної Ради України із вимогою переглянути прийняте рішення. Проте Пар­ламент підтвердив попереднє рішення. Посилаючись на прин­цип поділу влади, Президент України оголосив дане рішення таким, що прийняте з порушенням Конституції України, тобто не чинним.

Чи правильно вчинив Президент України? Відповідь обґрунтуйте.

 

Ситуація 8.

Прокурор Херсонської області встановив, що розпоря­дження голови держадміністрації одного з районів обмежує права автотранспортних підприємств та їх працівників.

Визначте дії прокурора в даній ситуації.

 

Ситуація 9

Під час перевірки, яку проводила Генеральна прокура­тура України в одному з міністерств, установлено випадки неодноразового грубого порушення порядку розгляду скарг та заяв громадян.

Яку форму реагування на виявлені порушення має бути обрано прокуратурою в даному випадку?

 

Ситуація 10

Прокурор району опротестував наказ генерального ди­ректора авіаційного об'єднання. Директор та загальні збори тру­дового колективу відхилили цей протест.

Як повинен діяти прокурор надалі?

 

Семінарське заняття № 12 (4 години)

Тема 2.6.  Адміністративно-правові режими.

 

1. Поняття, ознаки і види спеціальних адміністративно-правових режимів.
2. Поняття та значення надзвичайних режимів.
3. Правове регулювання  режиму надзвичайного стану. Порядок та підстави введення.
4. Правове становище суб’єктів режиму надзвичайного стану.
5. Правовий режим воєнного стану. Порядок та підстави введення.
6. Режим надзвичайної екологічної ситуації.  Особливості забезпечення.
7. Поняття державної таємниці. Режим державної таємниці. 
8. Режим охорони державного кордону України.
9. Спеціальні митні режими.

 

Реферати

1. Поняття режиму законності і дисципліни у державному управлінні. Способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні.
2. Звернення громадян, судове оскарження незаконних рішень, дій органів державної влади та їх посадових осіб як спосіб забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні.

 

 

Семінарське заняття № 13 (2 година)

Тема 3.1.  Законодавче забезпечення відповідальності за адміністративні правопорушення.

1. Поняття та розвиток адміністративно-деліктного права як підгалузі адміністративного права.
2. Законодавство України про адміністративне правопорушення. Перспективи удосконалення та подальшої систематизації.
3. Поняття та ознаки адміністративно-правового примусу.
4. Адміністративно-запобіжні заходи адміністративного примусу.
5. Зади адміністративного припинення загального та спеціального призначення.
6. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності.
7. Розмежування та співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами юридичної відповідальності.
8. Принципи та функції адміністративної відповідальності.
9. Поняття та ознаки адміністративних проступків

 

 

 

Семінарське заняття № 14 (2 година)

Тема 3.2.  Склад та види адміністративного проступку.

 

1. Визначення поняття «адміністративний проступок» в законодавстві. 
2. Апостеріорні та апріорні ознаки адміністративного проступку.
3. Співвідношення та розмежування адміністративного проступку і злочину.
4. Класифікація адміністративних правопорушень.
5. Поняття складу адміністративного проступку. Система ознак складу.
6. Види складів адміністративного проступку.
7. Об’єкт адміністративного проступку, його різновиди.
8. Суб’єкт адміністративного проступку. Спеціальні суб’єкти.
9. Об’єктивна сторона адміністративного проступку. ЇЇ  ознаки.
10. Суб’єктивна сторона адміністративного проступку. Складові елементи.
11. Запобігання скоєння адміністративним правопорушенням.

 

Практичне завдання

Громадянин Кононенко В.А. у м. Миколаїв, на вул. Радянській розпивав алкогольне пиво. На законну вимогу міліціонерів патрульної служби міліції припинити протиправну поведінку та пройти з ними для складання протоколу про адміністративне правопорушення не зреагував, а навпаки виявив їм злісну непокору та намагався втекти. Кваліфікуйте склад правопорушень, які скоїв громадянин Кононенко А.А.

 

 

 

Семінарське заняття № 15 (2 години)

Тема 3.3.  Поняття та особливості адміністративної відповідальності

 

1. Поняття та особливості адміністративної відповідальності.
2. Виокремлення  адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.
3. Підстави адміністративної відповідальності.
4. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.
5. Обставини, що пом'якшують відповідальність.
6. Обставини, що обтяжують відповідальність.
7. Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб та колективних суб'єктів.
8. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.
9. Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб.
10. Адміністративна відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
11. Відповідальність іноземних громадян та  осіб без громадянства.

 

Практичне завдання

1. 1.                      Головний лікар воєнного госпіталю полковник Гусєв Н. із сином Сергієм, якому виповнилось 16 років, на службовій машині з водієм Птічкиним в суботу 29 липня 2003р. виїхав на полювання. Гусєви пополювали вдало, а Птічкін ні разу не влучив у ціль. Після полювання вони розпалили багаття. У зв’язку з цим головний лісничий Суслов склав три протоколи про порушення правил пожежної безпеки в лісах. Тут же на місці він виніс постанову про накладення на Гусєва Н., Гусєва С. і Птічкіна адміністративного штрафу із конфіскацією мисливської зброї.

Гусєв Н. оскаржив постанову про адміністративне стягнення, мотивуючи це тим, що він є військовослужбовцем і адміністративну відповідальність несе згідно із дисциплінарним статутом.

  Дайте правову оцінку цієї ситуації.

 

1. 2.                      Сидоркін на своєму власному авто разом із своїм товаришем Петровим повертались із пікніка. Водії зустрічного руху подали світловий сигнал, який означає те, що на посту ДАІ працівники міліції зупиняють всіх водіїв. Сидоркін, який перебув в стані сп’яніння, передав керування свого автомобіля Петрову, так як Петров перебував в меншій стадії сп’яніння, але не мав при собі водійських прав.

На посту ДАІ працівники міліції затримали Сидоркіна і Петрова, де після медичного огляду на стан сп’яніння були складені два протоколи про вчинення адміністративного правопорушення. У своєму поясненні Сидоркін вказав, що працівники ДАІ вилучили у нього посвідчення водія неправомірно, так як він працює водієм автобуса і має, крім категорії “В” категорію “С”, а без посвідчення його не допустять до роботи. Постановою суду Сидоркін був позбавлений права керування транспортним засобом категорії “В” і “С” строком на один рік. На Петрова було накладено адміністративний штраф.

Дайте правову оцінку цієї ситуації.

 

3. 10 квітня 2006 р. в районі автостанції №1 м.Пирятина було виявлено гр.Н., у якого були відсутні документи. Затриманий гр. Н. був доставлений у розподільник м.Полтави. У ході перевірки було встановлено, що затриманий є громадянином Російської Федерації і перебуває в Україні нелегально. Рішенням Пирятинського РВ УМВС України у Полтавській області від 26 квітня 2006 р. гр.Н. було визнано незаконним мігрантом з подальшою забороною в’їзду в Україну терміном на 2 роки.

  Яка процедура видворення за межі України передбачена чинним законодавством? Як захищаються права та законні інтереси іноземців та осіб без громадянства в Україні?

 

4. Територіальне управління м. Києва, здійснюючи конт­роль за дотриманням антимонопольного законодавства на Київ­ському молочному заводі № 3, виявило порушення антимоно­польного законодавства при встановленні монопольних цін на свої товари, що призвело до обмеження конкуренції згідно із Законом України "Про захист економічної конкуренції"' від 11.01.01.

Зробіть юридичний аналіз даної ситуації. Визначте, яка відповідальність настає за вказане правопорушення.

 

5. Які з наведених правопорушень є адміністративними  і яка відповідальність за це передбачена?

1. Громадянин у нетверезому стані з'явився на вулиці та зачіпав перехожих.

2. При прокладенні труб на дачній ділянці було пошко­джено паркан сусідньої ділянки.

3. Лаборантка інституту постійно спізнювалася на ро­боту, її було попереджено адміністрацією інституту, але дівчина продовжувала спізнюватися.

4. Продавець продав пляшку вина неповнолітньому.

5. Водій залишив машину на ділянці вулиці, незважаючи на заборонний знак.

 

6. Майор міліції Сергієнко В.Т., керуючи автомобілем, що належав йому на правах приватної власності, порушив правила дорожнього руху - перевищив швидкість і створив аварійну ситуацію.

Яку відповідальність за скоєне може понести гр. Сергієн­ко В.Т.?

 

 

Семінарське заняття № 16 (4 години)

Тема 3.4.  Адміністративні стягнення.

 

1. Поняття та мета адміністративних стягнень.
2. Система адміністративних стягнень. Класифікація адміністративних стягнень.
3. Основні адміністративні стягнення.
4. Додаткові адміністративні стягнення.
5. Заходи адміністративного впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
6. Загальні правила накладення адміністративних стягнень.
7. Накладання стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень.
8. Строки накладання адміністративних стягнень. Обчислення строків адміністративного стягнення.

 

Практичне завдання

Ситуація 1

Неповнолітній (17 років), інвалід П групи та військово­службовець строкової служби вчинили адміністративні про­ступки (відповідно - пошкодження дерев (ст. 65 КпАП), злісне ухилення від явки до суду як свідка (ч. 1 ст. 185-3 КпАП) та ухилення від прибуття за викликом у прокуратуру (ч. 2 ст. 185-8 КпАП). У зв'язку з цим на них було накладено такі стягнення:

1) на неповнолітнього - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) на інваліда її групи - адміністративний арешт на строк 10 діб;

3) військовослужбовця було притягнуто до дисциплінар­ної відповідальності.

Чи відповідають накладені стягнення нормам КпАП?

 

Ситуація 2

Визначте, в якому із нижченаведених випадків слід за­стосувати адміністративне стягнення:

1. Громадянин В. пошкодив у лісовому розсаднику кілька лісових культур.

2. Громадянин Р. здійснив незаконну вирубку чагарників у заповіднику.3. Громадянин Н. здійснив незаконну вирубку дерев у лісі, що не заподіяло істотної шкоди.

4. Громадянин Г. порушив правила полювання.

5. Громадянин Ц. полював на птахів, занесених до Чер­воної книги України.

6. Громадянин Ш. полював на одному з об'єктів природ­но-заповідного фонду, що не заподіяло істотної шкоди.

                                                  

Ситуація З

Укажіть, які з нижчеперелічених заходів державного примусу належать до адміністративних стягнень.

1. Попередження.

2. Догана.

3. Оплатне вилучення предмета.

4. Позбавлення батьківських прав.

5. Сувора догана.

6. Позбавлення спеціального права.

7. Переведення на нижче оплачувану роботу.

8. Адміністративний арешт.

9. Звільнення з роботи.

10. Конфіскація майна.

11. Переведення на нижчу посаду.

12. Відшкодування збитків.

13. Зауваження.

14. Виправні роботи.

 

Ситуація 4

Військовослужбовець Б. порушив правила проїзду заліз­ничного переїзду (в'їхав на переїзд на заборонений сигнал світ­лофора), про що інспектор ДАІ склав протокол.

В якому порядку можна притягнути гр. Б. до відпо­відальності?

 

Ситуація 5

За внесення у декларацію перекручених даних про свої витрати і прибутки податкова адміністрація винесла рішення про накладення на громадську організацію стягнення згідно зі ст. 30 Закону України "Про об'єднання громадян" і попередила її керівників, що при повторному порушенні фінансової дисцип­ліни заборонить діяльність організації на шість місяців.

Проаналізуйте дану ситуацію.

 

Ситуація 6

В яких випадках подання скарги та винесення протесту не призупиняє постанови про накладення адміністративного стягнення?

Чому? Відповідь обґрунтуйте.

 

Ситуація 7

Виконком Петрівської сільської ради прийняв рішення, яким заборонив громадянам випас худоби на ділянці біля ставка, що використовується як місце для відпочинку. За порушення даного рішення відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено накладення штрафу до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Прокоментуйте дану ситуацію.

 

Ситуація 8

Вісімнадцятирічний гр. Н. розпивав у сквері алкогольні напої разом із гр. П., якому цього дня виповнилося 16 років. Під час затримання обидва виявили агресивну непокору законним вимогам працівників міліції.

Як вирішується питання про відповідальність гр. Н. та гр. П.?

 

Ситуація 9

Приватний підприємець гр. Гапчук О.В. продавав алко­гольні напої та тютюнові вироби без акцизних марок.

Чи можливо притягнути гр. Гапчука О.В. до відповідаль­ності? Якщо так, за якою статтею і яку відповідальність буде на нього покладено?

 

 

Семінарське заняття № 17 (2 години)

Тема 3.5.  Дисциплінарна відповідальність в адміністративному праві.

 

1. Поняття і ознаки дисциплінарно-правового примусу в адміністративному праві.
2. Поняття і особливості дисциплінарної відповідальності в адміністративному праві.
3. Мета дисциплінарного стягнення. Підстави дисциплінарної відповідальності в адміністративному праві.
4. Принципи дисциплінарної відповідальності в адміністративному праві.
5. Дисциплінарне провадження в адміністративному праві.
6. Дисциплінарна відповідальність державного службовця.
7. Види дисциплінарних стягнень.

 

Реферати

1. 1.    Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців.
2. 2.    Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури.
3. 3.    Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ.

 

 

Семінарське заняття № 18 (4 години)

Тема 3.6. Провадження у справах про адміністративні правопорушення

 

1. Поняття адміністративно-деліктного провадження та особливості проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
2. Особи уповноважені розглядати та приймати рішення по справам про адміністративні правопорушення.
3. Види проваджень: звичайне та спрощене.
4. Суб’єкти провадження у справах про адміністративні правопорушення.
5. Поняття стадій адміністративно-деліктного провадження.
6. Стадія порушення адміністративного провадження. Стадія адміністративного розслідування.
7. Зміст протоколу у справі про адміністративні проступки. Особи що мають право укладати протокол.
8. Розгляд справи про адміністративне право­пору­шен­ня.
9. Винесення постанови по справі про адміністративне право­пору­шен­ня. Зміст постанови у справі про адміністративні проступки.
10. Стадія перегляду справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови.
11. Стадія виконання постанови про накладення адміні­стра­тив­ного стягнення
12. Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження.
13. Види заходів адміністративного примусу та особливості їх забезпечення. Адміністративне затримання.

 

Практичне завдання

1. Громадянин Кононенко Віктор Анатолійович, уродженець м. Миколаєва (3.07.1990 р.) студент Миколаївського Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова, в м. Миколаїв, на вул. Радянській розпивав алкогольне пиво. На законну вимогу міліціонерів патрульної служби міліції припинити протиправну поведінку та пройти з ними для складання протоколу про адміністративне правопорушення не зреагував, а навпаки виявив їм злісну непокору та намагався втекти. Складіть від імені міліціонера патрульної служби міліції сержанта міліції Сироденка В.М. протокол про адміністративне правопорушення. Прийміть від імені судді постанову про притягнення громадянина Кононенка В.А. до адміністративної відповідальності.

 

1. Громадянин Кононенко Віктор Анатолійович, уродженець м. Миколаєва (3.07.1990 р.) студент Миколаївського Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова, в м. Миколаїв, на вул. Радянській розпивав алкогольне пиво. На законну вимогу міліціонерів патрульної служби міліції припинити протиправну поведінку та пройти з ними для складання протоколу про адміністративне правопорушення не зреагував, а навпаки виявив їм злісну непокору та намагався втекти. Поруште адміністративного провадження.

 

 

1. Міліціонер патрульної служби сержант міліції Сироденко В.М. склав на громадянин Кононенка Віктора Анатолійовича, уродженеця м. Миколаєва (3.07.1990 р.) студента Миколаївського Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП та доставив його у Центральний відділ внутрішніх страв Миколаївського міського відділу внутрішніх справ УМВС України у Миколаївській області. Від імені чергового міського відділу майора міліції Петренка В.М. складіть протокол про адміністративне затримання громадянина Кононенка В.А., протокол особистого огляд речей і документів та вилу­чен­ня речей і документів.

 

 

Реферати

1. Особливості проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
2. Основні проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

1. Особливості адміністративного розслідування.
2. Розгляд справи про адміністративне право­пору­шен­ня та винесення по ній постанови.
3. Стадія перегляду справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови.
4. Характерні риси заходів забезпечення прова­джен­ня в справах про адміністративні правопорушення.
5. Особливості адміністративного затримання.

 

 

Семінарське заняття № 19 (2 години)

Тема 4.1. Загальна характеристика та форми адміністративно-правового регулювання економічної сфери

 

1. Правові засади управління економічною сферою.
2. Завдання адміністративно-правового регулювання сфери господарювання.
3. Принципи адміністративно-правового регулювання сфери господарювання.
4. Форми і методи управління економічною сферою.
5. Державне регулювання підприємницької діяльності.
6. Адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері господарювання.
7. Реєстрація суб’єктів господарювання.
8. Ліцензування господарської діяльності.
9. Правові засади антимонопольної діяльності та розвитку добросовісної конкуренції в Україні.
10. Антимонопольний контроль. Система і структура антимонопольних органів та їх повноваження.
11. Форми і методи діяльності антимонопольних органів.
12. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

 

Практичне завдання

1. Складіть заявку на отримання ліцензії на будівельну діяльність.
2. Складіть заявку на отримання торгового патенту щодо надання побутових послуг.
3. ПАТ «Молочник» випускав згущене молоко, яке у відповідності до ТУ мало складатись на 60 відсотків із природного молока. Практично відсоток молочної продукції не перевищував 10 відсотків. Від імені інспектора Держспоживстандарту складіть акт перевірки контрольної партії продукції ПАТ. Від імені начальники територіального органу Держспоживстандарту винесіть постанову щодо накладення штрафної санкції на ПАТ.

 

Реферати

1. Адміністративно-правове регулюваннчя у сфері державної стандартизації.
2. Адміністративно-правове регулюваннчя у сфері сертифікація продукції.
3. Адміністративно-правове регулюваннчя у сфері державного замовлення.
4. Адміністративно-правовий статус Антимонопольний комітет України.
5. Адмінстративна відповідальність за порушення антиконкурентного законадавства.

 

 

 

Семінарське заняття № 20 (4 години)

Тема 4.2.  Публічне адміністрування щодо господарської діяльності

 

1. Адміністративно-правове регулювання господарської діяльності.
2. Правова основна та поняття застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання.
3. Адміністративна відповідальність за порушення чинного законодавства у сфері економіки. Види адміністративно-правових санкцій.
4. Процедури застосування адміністративно-правових санкцій.
5. Правові засади управління фінансами і кредитуванням.
6. Фінансовий контроль: поняття, особливості.
7. Адміністративна відповідальність за адміністративні проступки у сфері фінансів.
8. Правові засади управління транспортом.  Державний контроль на транспорті.
9. Адміністративна відповідальність за адміністративні проступки на транспорті.
10. Правові засади управління використанням і охороною природних ресурсів та державний контроль у даній сфері.
11. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про використання і охорону природних ресурсів.

 

Практичне завдання

 

І. Розгляньте норми Кодексу України "Про ад­міністративні правопорушення", що характеризують правопору­шення у галузі охорони природи, промисловості, сільського господарства, на транспорті та в галузі шляхового господарства і зв'язку, у галузі торгівлі, ресторанного господарства, фінансів, підприємницької діяльності та сфері послуг.

ІІ. Вирішіть ситуаційні завдання.

Ситуація 1

Генеральний директор державного підприємства "Октавія" видав наказ, згідно з яким гр. Ф. було призначено на посаду керівника одного із структурних підрозділів підприємства, на якому старшим бухгалтером відділу матеріальних цінностей працювала дружина гр. Ф.

Чи є законним наказ генерального директора? Відповідь обґрунтуйте.

 

Ситуація 2

Громадянин В. своїми діями пошкодив трамвайну колію, що створило аварійну ситуацію. Порушника було затримано і за рішенням судді районного суду на нього було накладено штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чи мав право дану справу розглядати суд? Чи законним є  його рішення? Кваліфікуйте дії.

 

Ситуація З

До Корецького районного суду звернувся директор ТОВ "Біг" зі скаргою, в якій було вказано, що працівник інспекції державного архітектурно-будівельного контролю провів пере­вірку ТОВ "Біг" і встановив факт самовільного будівництва магазину, про що складено протокол. Начальник інспекції роз­глянув справу і виніс постанову про накладення штрафу на ТОВ "Біг".

Факт самовільного будівництва директор визнає, однак дії інспекції, на його думку, були не зовсім правомірними. Так, складаючи пр§токол, інспектор не роз'яснив порушнику його права, не назвав статтю КпАП, яку було порушено, склав окремий документ - припис, який взагалі в КпАП не передбачено, а постановою на ТОВ "Біг" накладено штраф у розмірі 20 тис грн - 50 % вартості побудованого магазину, хоча відповідно до ст. 97 КпАП за самовільне будівництво передбачено накладення штрафу на посадову особу в значно меншому розмірі.

Складіть скаргу. Охарактеризуйте провадження про при­тягнення до відповідальності юридичних осіб за порушення у сфері містобудування та визначте, яке рішення має прийняти щодо цієї справи суддя.

 

Ситуація 4

Головний державний санітарний лікар району під час перевірок неодноразово попереджав директора приватного кафе громадянин К. про необхідність проведення санітарних заходів у його закладі. Останнього разу він підписав письмову вимогу про необхідність вжити санітарних заходів. Однак директор приватного кафе до встановленого строку не виконав цих вимог, тому головний державний санітарний лікар заборонив експлуатацію закладу доти, доки його не буде приведено у належний стан, а також виніс постанову про накладення штрафу на директора.

Охарактеризуйте застосовані заходи примусу. Визначте правомірність їх застосування.

                                   

Ситуація 5

Інспектор ДАІ Київського району м. Харкова лейтенант міліції П. зупинив автомобіль, яким керував громадянин Н., і затребував документи на право керування автомобілем. Під час перевірки документів з'ясувалося, що автомобіль належав громадянину К., а у громадянина Н. не було документів, які бпідтверджували його право на управління цим авто. Тоді інспектор ДАІ відсторонив громадянин Н. від керування авто­мобілем, вилучив у нього посвідчення водія, зняв номери з автомобіля, а автомобіль поставив на штрафмайданчик. Грома­дянин К. звернувся зі скаргою до прокурора.

Охарактеризуйте заходи, застосовані інспектором ДАІ. Визначте їх правомірність. Якщо ви вважаєте дії інспектора ДАІ незаконними, складіть проект протесту прокурора.

 

Ситуація 6

Неповнолітній гр. П. (17 років) та його товариш - гр. Г. (19 років), перебуваючи у нетверезому стані, почали палити у вагоні метрополітену, за що були затримані працівниками міліції.

За якою статтею КпАП слід кваліфікувати дії гр. П. та гр. Г.? Які органи правомірні накласти стягнення на порушників і яке саме?

 

Ситуація 7

Громадянин К. придбав у магазині автоматичну пральну машину. Вдома гр. К. з'ясував, що машина не може бути вико­ристана за призначенням, оскільки тиск води у трубах водо­постачання недостатній для її функціонування.

Громадянин К. звернувся до директора магазину з про­ханням повернути йому гроші, сплачені за пральну машину. Ди­ректор письмово повідомив покупця про неможливість задо­вольнити його вимоги і мотивував відмову тим, що придбаний товар має належну якість.

Які державні органи можуть посприяти гр. К. у реалізації його права на повернення вартості придбаного товару належної якості? Які заходи може бути застосовано відповідними орга­нами до продавця пральної машини? Чи складатимуться пред­ставниками органів у зв'язку із застосуванням даних заходів письмові документи?

 

 

 

Ситуація 8

Інвалід Великої Вітчизняної війни І групи гр. А. звер­нувся до фірми "Астра" з письмовим проханням пояснити порядок гарантійного обслуговування телевізора, придбаного в цій фірмі й подарованого йому ветеранською організацією. У відповіді, отриманій гр. А. через півтора місяці, повідомлялося, що всі питання стосовно гарантійного обслуговування телевізора він може з'ясувати, звернувшись безпосередньо до пункту гарантійного обслуговування, адреса і телефон якого зазначалися.

Коли громадянин А. зателефонував за вказаним номером, йому відповіли, що такої інформації по телефону не дають. Після цього гр. А. звернувся зі скаргою до комітету в справах преси та інформації обласної адміністрації. На підставі скарги робітником комітету щодо завідуючого пункту гарантійного обслуговування було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене у ст. 212 КпАП.

Дайте правову оцінку даної ситуації.

 

Ситуація 9

Громадянин Астахов К.В. на засадах приватної власності створив підприємство під назвою "Аскон". Пізніше з'ясувалося, що підприємство з такою назвою вже функціонує в місті. Незва­жаючи на це, гр. Астахов використовував ідентичні товарні знаки. Крім того, протягом двох кварталів він не подавав декларації про доходи від підприємницької діяльності.

Яких заходів адміністративного впливу треба вжити щодо гр. Астахова і хто повинен їх застосувати?

 

ІІІ. Визначити якими нормативно-правовими актами регулюється дане питання?

1. Громадяни ЛоскутовП.Л. та НосовВ.М. вирішили отримати додатковий заробіток шляхом лову та реалізації риби, яку планували відловити у ставку, що знаходиться поблизу їх села. Щоб рибалка не була марною, вирішили застосувати електровудки, сітки, а також вибухову речовину, яку гр. НосовВ.М. викрав з місця роботи. Під час рибалки їх було затримано рибінспекцією та направлено до компетентних органів.

Яку відповідальність передбачено законодавством за вчинене діяння?

2. Підприємство "Промінь" розташувало свої очисні споруди так, що всі відходи виробничого процесу виводились до розташованого поблизу лісового масиву. Основним видом діяль­ності підприємства є виробництво хімічних добрив. Таким чином, у стічних водах підприємства містились хімічні речовини, які завдали значної шкоди (усихання та захворювання) лісовим насадженням. Відповідні контролюючі органи виявили даний факт і направили необхідні матеріали до компетентних органів.

Яку відповідальність передбачено законодавством за вчинене діяння?

3. Громадянин Момот Л.В. під час перебування у відрядженні за кордоном вирішив привезти додому подарунок у вигляді екзотичної тварини. З цим питанням він звернувся на ринку до продавця товарів для тварин. Йому було запропоновано придбати шимпанзе, на що він погодився, але документів та відповідних дозволів на придбання цієї тварини він не мав і намагався провезти її через кордон незаконно. Під час огляду його речей на митному контролі тварину в нього було вилучено, а його було направлено до компетентних органів.

Яку відповідальність передбачено законодавством за вчинене діяння?

4. Група громадян вирішила вийти на полювання, знаючи про те, що сезон полювання ще не розпочато. Після того як вони здійснили відстріл декількох тварин, вирішили направитись додому відсвяткувати цю подію, не зробивши відповідної по­значки в документах. У цей момент їх зупинили і провели перевірку службові особи компетентних органів.

Яку відповідальність передбачено законодавством за вчинене діяння?

5. Начальник служби охорони заповідника одержав дозвіл на випалювання сухої природної рослинності в їхньому запо­віднику. Він організував бригаду, що мала цим займатися, а сам, поклавшись на вибраних працівників, пішов вирішувати власні справи. Після того, як зазначені заходи було завершено, праців­ники запросили начальника служби охорони, щоб він перевірив якість виконаної роботи. Все швидко оглянувши, той відповів, що його влаштовують результати і відпустив працівників додому. Тільки-но всі розійшлися, чагарники та дерева почали горіти, а начальник охорони не зміг забезпечити своєчасного їх гасіння, оскільки всі працівники були відсутні. До приїзду пожежної бригади, заповіднику було завдано значної шкоди.

Яку відповідальність передбачено законодавством за вчинене діяння?

6. Підприємство "Кремінь" розташоване поблизу біосферного заповідника. Основним видом діяльності підприємства є виробництво хімічних добрив. Під час виробничого процесу на підприємстві вийшли з ладу очисні споруди, що призвело до безлімітного викидання в атмосферу отруйних речовин. Для припинення цих викидів директор підприємства повинен був дати наказ про зупинення виробничого процесу, але він цього не зробив, розраховуючи на те, що ремонтній бригаді вдасться швидко полагодити зіпсоване обладнання. Ремонт зазначеного обладнання тривав дві доби, в результаті чого було завдано значної шкоди заповіднику.

Яку відповідальність передбачено законодавством за вчинене діяння?

 

 

Семінарське заняття № 21 (4 годин)

Тема 4.3.  Публічне адміністрування в адміністративно-політичній сфері.

 

1. Поняття і структура адміністративно-політичної сфери. Суб’єкти адміністративно-політичної сфери. 
2. Поняття, сутність національної безпеки. Правові засади управління національною безпекою.
3. Система органів управління національною безпекою та їх повноваження.
4. Організаційно-правові засади діяльності служби безпеки України та їх повноваження.
5. Завдання внутрішніх військ у забезпеченні національної безпеки. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ.
6. Організаційно-правові засади забезпечення державної таємниці.
7. Правові  та організаційні засади управління обороною.
8. Військова служба як вид державної служби.
9. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу.
10. Адміністративно-правовий статус органів прокуратури в Україні. Прокурорський нагляд. 
11. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді.
12. Правові засади управління внутрішніми справами.
13. Система органів та їх повноваження щодо управління внутрішніми справами.
14. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху.
15. Адміністративна відповідальність за порушення громадського порядку та громадської безпеки.

 

Практичне завдання

І. Складіть та проаналізуйте протоколи про адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.

ІІ. Вирішіть ситуаційні завдання.

Ситуація 1

Громадянин Н. на вулиці голосно розмовляв із прияте­лями, вживаючи нецензурну лексику, непристойні характе­ристики інших громадян, які проходили вулицею. Працівник міліції звернувся до гр. Н. з вимогою припинити це. Однак гр. Н. не взяв до уваги його зауваження і нецензурно висловився на його адресу. Останній, застосовуючи фізичну силу, доставив гр. Н. у райвідділ міліції, де його затримали на три години. Крім того, було складено протокол про адміністративне затримання та протокол про адміністративне правопорушення.

Зробіть письмовий аналіз засобів примусу, застосованих до гр. Н. Складіть протокол про адміністративне затримання.

 

Ситуація 2

Суддя отримав складений дільничним інспектором за заявою директора школи № 115 м. Харкова протокол про те, що громадянин К. на території школи розпивав спиртні напої. Ди­ректор ніколи просив притягнути громадянина К. до відпові­дальності.

Як має діяти суддя? Які справи про адміністративні проступки підлягають розгляду суддею (судом)? Складіть про­токол даного правопорушення.

 

Ситуація 3

Працівники міліції затримали 17-тирічного гр. Іванчен-ка В.Ф. у зв'язку з тим, що він лаявся нецензурними словами перед входом до театру, на зауваження громадян та працівників не реагував. Начальник районного відділу внутрішніх справ постановив: за вчинення дій, які є дрібним хуліганством, піддати гр. Іванченка В.Ф. адміністративному арешту на 10 діб.

Чи допустив начальник органу внутрішніх справ пору­шення закону, прийнявши таке рішення?

 

Ситуація 4

Районний суд виніс рішення щодо покарання громадя­нина Р. виправними роботами строком на два місяці за дрібне хуліганство. Громадянин Р. ухилився від виправних робіт. Про ухилення було повідомлено суддю, котрий 60 днів виправних робіт замінив на 20 днів адміністративного арешту.

Чи є законним рішення судді?

 

Ситуація 5

14.05.08 о 19° гр. Т. було затримано за дрібне хуліган­ство. Наступного дня начальник РВ УМВС України передав адміністративну справу до районного суду. 16.05.08 о 10 ° суд розглянув справу і виніс постанову - піддати гр. Т. адміністра­тивному арешту на 10 діб.

Коли має бути звільнено гр. Т.?

 

Ситуація 6

Вісімнадцятирічний гр. Н. розпивав у сквері алкогольні напої разом із гр. П., якому цього дня виповнилося 16 років. Під час затримання обидва виявили агресивну непокору законним вимогам працівників міліції.

Як вирішується питання про відповідальність гр. Н. і гр. П.?

 

Ситуація 7

У Прокуратуру Московського району м. Харкова неодно­разово надходили скарги від працівників акціонерного об'єд­нання "Полюс" про те, що працівники Державної служби охорони гр. Л. та гр. В. за територією прохідної АТ "Полюс" здійснювали особистий огляд і огляд речей працівників акціонерного товариства. Не знайшовши предметів розкрадання, без складання будь-яких документів їх відпускали.

Чи законні дії працівника Державної служби охорони гр. Л. та гр. В.? Дайте юридичну характеристику вказаних дій.

                                                                  

Ситуація 8

Громадянин К. після смерті свого батька, який був влас­ником нагородної вогнепальної зброї, звернувся у райвідділ за місцем проживання із проханням видачі йому дозволу на прид­бання та зберігання зазначеної зброї.

Дайте юридичний аналіз даної ситуації. Прокоментуйте її, посилаючись на КпАП.

 

Ситуація 9

Чи мав дільничний інспектор право зайти на присадибну ділянку, у домівку гр. Г. (без його дозволу), оглянути житлові та господарські приміщення, посилаючись на те, що той займаєть­ся виготовленням самогону та апаратів для його виготовлення (ст. 176 КпАП)?

Чи були законними дії дільничного інспектора? Дайте правову оцінку його дій.

 

Ситуація 10

За вказівкою начальника райвідділу дільничний інспек­тор охороняв громадський порядок при виселенні гр. X. Від­повідно до рішення суду, він разом з іншими особами, які здійс­нювали виселення, зробив опис майна, що виносилось із квартири і передавалось на зберігання у ЖЕК. Після цього інспектор підписав складений акт (протокол). Під час виселення гр. X. написала заяву про те, що за тиждень до виселення в її квартирі було вчинено крадіжку особистого майна. Дільничний інспектор зробив позначку в журналі прийому громадян про заяву гр. X і приступив до її перевірки.

Дайте юридичну оцінку даної ситуації. Охарактеризуйте дії дільничного інспектора.

 

Ситуація 11

Студента П. було оштрафовано за проживання у гурто­житку більше трьох місяців без реєстрації. Гр. П оскаржив у місцевому суді постанову, винесену начальником міськрай-відділу про накладення штрафу, у якій зазначив, що при поселенні його в гуртожиток він здав паспорт для реєстрації коменданту і не одержав його до цього часу.

Комендант пояснив, що у зв'язку з навантаженням і пе­реміщенням частини студентів в інше приміщення їхні паспорти зберігалися у нього.

Яке рішення буде прийнято по справі? Чи законні дії коменданта гуртожитку?

 

Ситуація 12

Громадянин Т. переїхав на постійне місце проживання у м. Харків до своєї дружини із м. Козятин. У райвідділі він зая­вив, що паспорт на своє прізвище та свідоцтво про народження і військовий квиток загубив за невідомих обставин, коли їхав на автомашині. Працівник відділу служби у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб гр. К. заяву не прийняв і порадив гр. Т. звернутися у відділ м. Козятина для відновлення зазначених документів (дублікатів). Громадянин Т. подав скаргу на дії гр. К. до суду.

Дайте правову оцінку даної ситуації.

 

Ситуація 13

Під час затримання громадян Н. та І., які брали участь у несанкціонованому мітинг}', працівники міліції застосували що­до гр. Н. наручниии, а гр. І., за відмову сісти у патрульну ма­шину, кілька разів ударили гумовою палицею по голові та спині.

Визначте правомірність дій працівників міліції. Охарак­теризуйте види заходів, які ними застосовувались.

 

Ситуація 14

16.01.07 громадянин Б. звернувся до райвідділу внутріш­ніх справ з письмовою заявою про видачу дозволу на придбання газового револьвера.

При цьому йому було роз'яснено, що він повинен подати

такі документи:

•   заповнену картку-заяву;

•   дві фотокартки розміром 3 х 4 см;

•   висновок медичного закладу про стан здоров'я;

•   характеристику з місця роботи;

•   довідку про склад сім'ї;

•  висновок медичного закладу про стан здоров'я його дружини і 16-тирічного сина.

Заяву гр. Б. було розглянуто, 10.03.07 він отримав відпо­відний дозвіл, на підставі якого придбав газовий револьвер 11.03.07. У травні того самого року при перевірці працівником міліції гр. Б. пред'явив зазначений дозвіл і вказав, що придбав та носить газовий револьвер на законних підставах.

Дайте правову оцінку даної ситуації.

 

Ситуація 15

Під час судового розгляду цивільної справи позивач Андрієнко П.Т. викрикував, ображав відповідача. На попе­редження суду не реагував.

Які адміністративні стягнення може накласти суд у даному випадку? За якою статтею КпАП слід кваліфікувати дії гр. Андрієнка П.Т.?

 

Ситуація 16

Гр. Савченко К.Г. відбув покарання у вигляді позбавлен­ня волі на сім років. Повернувшись до м. Кременчука, він не зареєструвався в органах внутрішніх справ.

Визначте склад адміністративного правопорушення.

Які види стягнень передбачено за дане правопорушення?

 

Ситуація 17

З метою оздоровлення криміногенної ситуації у м. Києві, профілактики порушень правил прописки та реєстрації громадян РУ ГУ МВС України було проведено заходи з перевірки правил паспортної системи в районах, під час яких було виявлено двох громадян, що проживали в гуртожитку за недійсними паспор­тами.

Визначте коло осіб, які здійснили правопорушення, та їх відповідальність.

 

ІІІ. Складіть адміністративний протокол.

1. Громадянин С, перебуваючи у нетверезому стані, нецен­зурною лайкою образив гр. М. у приміщенні театру, а також пошкодив столик у театральному кафе. Як слід кваліфікувати дії гр. С?

2. 28.12.08 18-тирічний гр. Михайленко М.О., мешканець м. Полтави, в парку "Перемога" розпивав алкогольні напої разом із гр. Сидоренком Г.С., якому виповнилося 16 років. Під час затримання обидва виявили непокору вимогам працівників міліції та членам ДНД. Як вирішити питання про відповідальність гр. Михайленка М.О. та гр. Сидоренка Г.С.?

3. 11.01.09, приблизно о 20³⁰ гр. Петренко І.С., перебуваючи у нетверезому стані, на перехресті вулиць Леніна та Гоголя у м. Полтаві безпричинно чіплявся до перехожих, на зауваження громадян, котрі відпочивали у парку, відповідав лайкою та нецензурними словами. Кваліфікуйте дії гр. Петренка І.С.

4. 31.12.08 приблизно о 20⁰⁰ гр. Сидоров І.М., мешканець м. Полтави, у нетверезому стані лежав на тролейбусній зупинці "Мотель".

Вирішіть питання про відповідальність гр. Сидорова І.М.

5. 30.12.08 мешканець м. Полтави гр. Іванов М.А. зробив завідомо неправдивий виклик швидкої допомоги. Вирішіть питання про відповідальність гр. Іванова. М.А.

 

Реферати

1. Адміністративно-правовий статус Державного департаменту України з питань виконання покарань.
2. 2.    Адміністративна відповідальність у сфері юстиції.
3. Адміністративно-правовий статус служби дільничних інспекторів міліції.
4. Адміністративно-правовий статус чергових частин органів внутрішніх справ.
5. Адміністративно-правовий статус патрульної служби міліції.

 

 

Семінарське заняття № 22 (4 годин)

Тема 4.4.  Публічне адміністрування у соціально-культурній сфері.

 

1. Поняття соціально-культурної сфери, її структура. Державний та недержавний сектори.
2. Адміністративно-правові засади регулювання соціального забезпечення населення.
3. Організаційно-правові форми та види соціального забезпечення.
4. Адміністративно-правовий статус органів соціального захисту населення.
5. Пенсійне забезпечення: сучасність та напрямки вдосконалення.
6. Правові засади управління освітою і наукою. Система органів управління освітою і наукою та їх повноваження.
7. Державний контроль за діяльністю органів освіти.
8. Правові засади управління культурою, мистецтвом, фізичною культурою, спортом та туризмом.
9. Державне управління та регулювання у сфері телерадіомовлення.
10. Адміністративно-правове регулювання інформаційного простору.
11. Адмінстративно-правова охорона об’єктів культурної спадщини.
12. Адмінфстративно-правове регулювання у сфері фізкультура і спорту.
13. Охорона здоров’я та необхідність її адміністративно-правового регулювання. Система органів управління охороною здоров'я населення.
14. Санітарно-епідемічне благополуччя територій і населених пунктів. Санітарно-епідеміологічний нагляд.
15. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони здоров'я населення.

Реферати

• Напрями вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні.
• Особливості адміністративно-правового регулювання вищої освіти
• Напрями удосконалення вищої освіти..
• Напрямки реформування системи охорони здоровя в Україні.
• Адмінстративно-правова охорона об’єктів культурної спадщини.

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

 

№ з/п	Назва теми	Денна форма, години
1	1.1. Предмет і метод адміністративного права	6
2	1.2. Концепції розвитку адміністративного права України	8
3	1.3. Механізм адміністративно-правового регулювання.  Джерела адміністративного права	8
4	1.4.Принципи та функції адміністративного права	8
5	1.5. Поняття та види суб’єктів адміністративного права	8
6	1.6. Адміністративно-правовий статус суб’єктів адміністративного права	8
7	2.1. Публічна адміністрація та її органи.	8
8	2.2. Публічна служба та її адміністративно-правове регулювання.	8
9	2.3. Поняття, сутність, принципи і функції державного управління.	8
10	2.4. Форми та методи публічного адміністрування.	8
11	2.5. Контроль та нагляд у публічному управлінні.	8
12	2.6. Адміністративно-правові режими.	8
13	3.1. Законодавче забезпечення відповідальності за адміністративні правопорушення.	8
14	3.2. Склад та види адміністративного проступку.	8
15	3.3. Поняття та особливості адміністративної відповідальності	8
16	3.4. Адміністративні стягнення.	10
17	3.5. Дисциплінарна відповідальність в адміністративному праві	10
18	3.6. Провадження у справах про адміністративні правопорушення	10
19	4.1. Загальна характеристика та форми адміністративно-правового регулювання економічної сфери	10
20	4.2. Публічне адміністрування щодо господарської діяльності	12
21	4.3. Публічне адміністрування в адміністративно-політичній сфері.	12
22	4.4. Публічне адміністрування у соціально-культурній сфері.	12

 

Питання для самостійної роботи студентів до розділу  «Загальні положення адміністративного права».

1. 1.    Поняття та сфера предмета галузі адміністративного права України.
2. 2.    Поняття, ознаки адміністративно-правових відносин.
3. 3.    Види адміністративно-правових відносин.
4. 4.    Підстави виникнення адміністративно-правових відносин.
5. 5.    Класифікація адміністративно-правових відносин.
6. 6.    Відносини публічного управління.
7. 7.    Відносини відповідальності публічної адміністрації.
8. 8.    Відносини відповідальності за порушення загальнообов’язкових правил, установлених адміністрацією.
9. 9.    Відносини адміністративних зобов’язань.
10. 10.    Структура  адміністративно-правових відносин.
11. 11.    Фактичний і юридичний зміст адміністративно-правових відносин.
12. 12.    Поняття та характерні риси основного методу адміністративного права.
13. 13.    Метод адміністративного права в контексті реформи адміністративного права.
14. 14.    Адміністративне право як галузь, наука та навчальна дисципліна.
15. 15.    Історичний аспект виникнення і розвитку адміністративного права.
16. 16.    Елементи публічних відносин в епоху Київської Русі та Гетьманщини.
17. 17.    Поліцейське право, як попередник адміністративного права.
18. 18.    Зародження й розвиток адміністративного права (кінець ХІХ початок ХХ століття).
19. 19.    Адміністративне право в період українських визвольних змагань 1917-1921 рр.
20. 20.    Адміністративне право радянської доби.
21. 21.    Розвиток адміністративного права в перші роки незалежності України.
22. 22.    Роль адміністративного права у становленні і розвитку незалежної правової демократичної держави Україна.
23. 23.    Основні напрямки реформи адміністративного права.
24. 24.    Генеральний принцип вітчизняного адміністративного права.
25. 25.    Концептуальні чинники розвитку адміністративного права.
26. 26.    Адміністративне право у галузевій класифікації правової системи.
27. 27.    Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права.
28. 28.    Поняття та ознаки адміністративно-правового регулювання.
29. 29.    Поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання.
30. 30.    Зміст окремих елементів адміністративно-правового регулювання.
31. 31.    Поняття та особливості адміністративно-правових норм.
32. 32.    Практичне використання адміністративно-правових норм.
33. 33.    Структура адміністративно-правової норми.
34. 34.    класифікація адміністративно-правових норм. 
35. 35.    Реалізація  норм адміністративного права, види (виконання, використання, додержання, застосування).
36. 36.    Вимоги до застосування норм адміністративного права (законність, обґрунтованість, доцільність)
37. 37.    Поняття та класифікація джерел адміністративного права.
38. 38.    Конституція України як першоджерело адміністративного права.
39. 39.    Перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні.
40. 40.    Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення як основного джерела адміністративного права.
41. 41.    Поняття та характерні риси принципів адміністративного права.
42. 42.    Принцип пріоритету забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
43. 43.    Основні принципи адміністративного права.
44. 44.    Функції адміністративного права.
45. 45.    Поняття та види суб'єктів адміністративного права.
46. 46.    Факти, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
47. 47.    Адміністративна правосуб’єктність її структура.
48. 48.    Адміністративно-правова правоздатність.
49. 49.    Адміністративно-правова дієздатність.
50. 50.    Адміністративно-правова деліктоздатність.
51. 51.    Система суб’єктів адміністративного права.
52. 52.    Поняття та структура адміністративно-правового статус фізичної особи.
53. 53.    Соціальне призначення основних прав і свобод громадян.
54. 54.    Адміністративно-правовий статус громадян України.
55. 55.    Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
56. 56.    Зміст адміністративно-правового статусу виконавчих органів державної влади.
57. 57.    Поняття та структура органів виконавчої влади.
58. 58.    Президент України як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
59. 59.    Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.
60. 60.    Система центральних органів виконавчої влади.
61. 61.    Місцеві державні адміністрації

62.    Органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права.

63.    Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян, релігійних організацій.

64.    Адміністративно-правовий статус суб’єктів господарювання.

 

Питання для самостійної роботи студентів до розділу  «Публічна адміністрація та відносини публічного управління».

1. 1.        Поняття «публічна адміністрація» та функціональний і організаційно-структурний підходи до її розуміння.
2. 2.        Публічна влада та публічна адміністрація. Органи публічної адміністрації.
3. 3.        Місце Президента України, Кабінету Міністрів України центральних та місцевих органів виконавчої влади в публічній адміністрації.
4. 4.        Органи Місцевого самоврядування як суб’єкти публічної адміністрації.
5. 5.        Поняття «публічна служба». Класифікація публічної служби в Україні та її законодавче забезпечення.
6. 6.        Державна служба як правовий інститут адміністративного права. Законодавство про державну службу.
7. 7.        Поняття, ознаки та види державної служби.
8. 8.        Принципи та функції державної служби.
9. 9.        Поняття посади й посадової особи, класифікація посад.
10. 10.    Основні права і обов'язки державних службовців.
11. 11.    Право на державну службу. Проходження державної служби. Службова кар'єра.
12. 12.    Служба в органах місцевого самоврядування.
13. 13.    Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
14. 14.    Проблеми правової культури у сфері публічної служби в Україні.
15. 15.    Державні службовці і корупція. Управління державною службою. Основні напрямки реформування державної служби
16. 16.    Загальне поняття управління. Основні універсальні (кібернетичні) категорії управління.
17. 17.    Соціальне управління, його сутність та види.
18. 18.    Поняття та сутність державного управління.
19. 19.    Принципи та функції державного управління.
20. 20.    Суб'єкти державного управління.
21. 21.    Організаційні принципи побудови апарату державного управління (галузевий, функціональний, територіальний)
22. 22.    Організаційні принципи діяльності апарату державного управління.
23. 23.    Рівні державного управління. Режими державного управління.
24. 24.    Співвідношення державного та громадського управління.
25. 25.    Види публічного адміністрування.
26. 26.    Поняття і види форм державного управління.
27. 27.    Поняття, ознаки та класифікація актів державного управління.
28. 28.    Вимоги, які висуваються щодо актів державного управління.
29. 29.    Адміністративні нормативи.
30. 30.    Адміністративне розпорядництво.
31. 31.    Поняття, ознаки і функції адміністративного договору.
32. 32.    Реєстраційні та інші юридично значущі дії.
33. 33.    Матеріально-технічні операції.
34. 34.    Поняття і види адміністративно-правових методів.
35. 35.    Методи прямої і непрямої дії.
36. 36.    Переконання та заохочення як метод державного управління.
37. 37.    Стимулювання як метод державного управління.
38. 38.    Поняття і стадії дозвільного провадження.
39. 39.    Поняття, сутність та зміст державного контролю, як способу забезпечення законності в державному управлінні.
40. 40.    Принципи державного контролю.
41. 41.    Види державного контролю у сфері виконавчої влади.
42. 42.    Організаційно-структурне забезпечення державного контролю у сфері державного управління.
43. 43.    Поняття і види спеціальних адміністративно-правових режимів.
44. 44.    Правовий режим надзвичайного стану.
45. 45.    Правовий режим воєнного стану.
46. 46.    Режим надзвичайної екологічної ситуації. 
47. 47.    Режим державної таємниці. 
48. 48.    Режим охорони державного кордону України.

 

Тестові завдання  для самоконтролю студентів при вивченні розділу 3 «Адміністративно-деліктне право»

 

№ 1 Обмеження в пересуванні та виборі місця проживання іноземців допускаються у випадках, коли це необхідно для забезпечення:

1) безпеки України;

2) державної незалежності України;

3) територіальної цілісності України;

4) охорони здоров'я громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

5) охорони громадської моралі;

6) захисту прав громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

7) захисту законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

 

№ 2 Іноземцям та особам без громадянства не дозволяється в‘їзд в Україну у випадках:

1) в інтересах забезпечення оборони України;

2) в інтересах забезпечення охорони громадського порядку;

3) якщо це необхідно для охорони здоров'я громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

4) якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

5) якщо він неодноразово негативно висловлювався про Президента України;

6) кщо він неодноразово негативно висловлювався про Прем‘єр-міністра України;

7) якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України.

 

№ 3 Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом ______ з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням:

1) шести місяців;

2) дванадцяти місяців;

3) одного року;

4) двох років;

5) трьох років

 

№ 4 Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше ______ з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням:

1) п’ятнадцяти днів;

2) одного місяця;

3) двох місяців;

4) шести місяців;

5) дванадцяти місяців

 

№ 5 Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше ______ від дня їх надходження:

1) п’ятнадцяти днів;

2) одного місяця;

3) двох місяців;

4) шести місяців;

5) дванадцяти місяців

 

№ 6 Звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються і вирішуються невідкладно, але не пізніше ______ від дня їх отримання:

1) п’яти днів;

2) десяти днів;

3) п’ятнадцяти днів;

4) одного місяця;

5) двох місяців

 

№ 7 Загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати:

1) тридцяти днів;

2) сорока п'яти днів;

3) двох місяців;

4) шести місяців;

5) дванадцяти місяців

 

№ 8 До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

1) порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

2) створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

3) порушено майнові права громадян;

4) незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки;

5) порушено трудові права громадян;

6) громадянина незаконно притягнуто до відповідальності;

7) громадянина незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності

 

№ 9 У зверненні має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові;

2) місце проживання громадянина;

3) місце праці громадянина;

4) назву звернення;

5) час і дату написання;

6) ідентифікаційний номер громадянина;

7) громадянство

 

№ 10 Не підлягає розгляду письмове звернення:

1) без зазначення місця проживання;

2) психічно хворих осіб;

3) не підписане автором (авторами);

4) з якого неможливо встановити авторство;

5) осіб, визнаних судом недієздатними;

6) без зазначення місця праці;

7) без паспортних даних

 

№ 11 Дія Закону "Про звернення громадян" не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений:

1) фінансовим законодавством;

2) кримінально-процесуальним законодавством;

3) цивільно-процесуальним законодавством;

4) адміністративно-процесуальним законодавством;

5) трудовим законодавством;

6) законодавством про захист економічної конкуренції;

7) конституційним законодавством

 

№ 12 У судовому порядку вирішуються скарги на рішення:

1) загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств;

2) загальних зборів акціонерних товариств;

3) загальних зборів юридичних осіб, створених на основі колективної власності;

4) обласних державних адміністрацій;

5) територіальних органів міністерств;

6) Державної податкової адміністрації в області;

7) вищих державних органів

 

№ 13 Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом ______ з моменту його прийняття, але не пізніше ______ з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням:

1) одного місяця;

2) двох місяців;

3) шести місяців;

4) дванадцяти місяців;

5) одного року;

6) двох років;

7) трьох років

 

№ 14 До системи центральних органів виконавчої влади не входять:

1) міністерства;

2) державні комітети;

3) державні служби;

4) урядові комітети;

5) центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом

 

№ 15 Голови місцевих державних адміністрацій призначаються:

1) Президентом України;

2) Кабінетом Міністрів України;

3) Прем’єр-Міністром України;

4) Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України;

5) відповідною місцевою радою.

 

№ 16 Діяльність Кабінету Міністрів забезпечується:

1) урядовими комітетами;

2) державними комітетами;

3) урядовими органами;

4) Адміністрацією;

5) Секретаріатом

 

№ 17 До місцевих органів виконавчої влади належать:

1) виконавчі комітети сільських, селищних рад;

2) районні державні адміністрації;

3) адміністрація міського голови;

4) районні адміністрації м. Львова;

5) районна прокуратура.

 

№ 18 Голови місцевих державних адміністрацій видають:

1) накази;

2) рішення;

3) інструкції;

4) розпорядження;

5) постанови.

 

№ 19 Кабінет Міністрів України відповідальний перед:

1) Верховною Радою України;

2) Президентом України;

3) Прем’єр-Міністром України;

4) Президентом України і Верховною Радою України;

5) Головою Адміністрації Президента України.

 

№ 20 Хто зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності?

1) Президент України;

2) Президент України за погодженням з Верховною Радою України;

3) Генеральний прокурор України;

4) Верховна Рада України;

5) Верховний Суд України

 

№ 21 Хто скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим?

1) Президент України;

2) Президент України за погодженням з Прем’єр-міністром;

3) Кабінет Міністрів України;

4) Верховна Рада України;

5) Верховний Суд України

 

№ 22 Кому підзвітні та підконтрольні голови місцевих державних адміністрацій?

1) Президенту України;

2) Президенту України та Кабінету Міністрів України;

3) Кабінету Міністрів України;

4) органам виконавчої влади вищого рівня;

5) Міністерству юстиції України

 

№ 23 Серед поданого переліку назвіть орган виконавчої влади:

1) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

2) обласна рада;

3) Державна судова адміністрація;

4) прокуратура міста;

5) адміністративний суд;

6) виконавчий комітет міської ради;

7) міністерство.

 

№ 24 До повноважень Кабінету Міністрів України не належить:

1) організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України;

2) забезпечення правонаступництва;

3) затвердження Державного бюджету України;

4) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

5) утворення, реорганізація та ліквідація відповідно до закону міністерства;

6) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності;

7) розробка проекту закону про Державний бюджет України.

 

№ 25 Визначте, які з названих органів виконавчої влади належать до колегіальних:

1) виконком міської ради;

2) колегія міністерства;

3) Державний комітет по земельних ресурсах;

4) Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;

5) Львівська обласна державна адміністрація;

6) урядові комітети;

7) Кабінет Міністрів України.

 

№ 26 Секретаріат Президента здійснює такі види забезпечення повноважень глави держави:

1) правове;

2) управлінське;

3) інформаційне;

4) координаційне;

5) матеріально-технічне;

6) контрольне;

7) експертно-аналітичне.

 

№ 27 До органів виконавчої влади належать:

1) Пенсійний фонд України;

2) Франківська районна адміністрація м. Львова;

3) юридичний відділ Львівської обласної державної адміністрації;

4) Сокальська районна державна адміністрація;

5) Сколівська міська рада;

6) Львівське обласне управління юстиції;

7) адміністративна комісія.

 

№ 28 Кабінет Міністрів України видає:

1) декрети;

2) постанови;

3) накази;

4) заяви;

5) розпорядження;

6) рішення;

7) укази.

 

№ 29 До місцевих органів виконавчої влади належать:

1) Державний комітет статистики;

2) Головне управління державної служби;

3) Служба безпеки України;

4) районний відділ внутрішніх справ;

5) районна державна адміністрація;

6) Державна податкова адміністрація;

7) Київська міська державна адміністрація.

 

№ 30 До центральних органів виконавчої влади належать:

1) Головне управління державної служби України;

2) Київська міська державна адміністрація;

3) Рада Міністрів Автономної республіки Крим;

4) Служба безпеки України;

5) Міністерство освіти і науки;

6) Урядові комітети;

7) Рада національної безпеки і оборони.

 

№ 31 Який нормативно-правовий акт визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України:

1) Постанова Верховної Ради України „Про формування складу Кабінету Міністрів України”

2) Закон України „Про питання діяльності Кабінету Міністрів України”

3) Постанова Верховної Ради України „Про діяльність Кабінету Міністрів як вищого органу у системі органів виконавчої влади”

4) Закон України „Про Кабінет Міністрів України”

5) Указ Президента України„Про систему центральних органів виконавчої влади”

 

№ 32 Кабінет Міністрів України є:

1) центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом

2) центральним органом виконавчої влади

3) вищим органом у системі органів виконавчої влади

4) базовим органом виконавчої влади

5) вищим органом виконавчої влади зі спеціальним статусом

 

№ 33 Кабінет Міністрів за своєю структурою є:

1) одноособовим органом

2) консолідуючим органом

3) колегіальним органом

4) дорадчим органом

5) допоміжним органом

 

№ 34 Хто затверджує Регламент Кабінету Міністрів, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності:

1) Верховна Рада України

2) Спеціальна колегія при Кабінеті Міністрів України

3) Президент України

4) Секретаріат Кабінету Міністрів

5) Кабінет Міністрів України

 

№ 35 До складу Кабінету Міністрів не входять:

1) Прем’єр-міністр України

2) міністри України

3) віце-прем’єр-міністри України

4) Радник Прем’єр міністра України

5) Перший віце-прем’єр-міністр України

 

№ 36 Посадовий склад новосформованого Кабінету Міністрів України визначається:

1) Президентом України

2) Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра Україин

3) Секретаріатом Кабінету Міністрів України

4) Кабінетом Міністрів України

5) Прем’єр-міністром України

 

№ 37 За своїм характером посади членів Кабінету Міністрів України належать до:

1) політичних посад

2) посад, на які поширюється трудове законодавство і законодавство про державну службу

3) службових посад

4) недержавних посад

5) посад, на які поширюється трудове законодавство

 

№ 38 Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України відповідно до Закону України „Про Кабінет Міністрів України” особи, які:

1) є громадянами України

2) мають право голосу

3) мають вищу освіту

4) володіють державною мовою

5) мають судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку

 

№ 39 Члени Кабінету Міністрів України мають право:

1) входити до складу керівного органу підприємства, що має на меті одержання прибутку

2) суміщати свою службову діяльність з науковою роботою

3) суміщати свою службову діяльність з творчою роботою у позаробочий час

4) суміщати свою службову діяльність з іншою роботою

5) входити до складу наглядової ради організації, що має на меті одержання прибутку

 

№ 40 У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів України з іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів України:

1) припиняє таку діяльність з моменту виникнення цих обставин

2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України погоджену із Прем’єр-міністром України заяву про самовідвід

3) має право поєднювати обидві займані посади

4) продовжує виконання обов’язків члена Кабінету Міністрів України

5) подає особисту заяву про відставку

 

№ 41 Призначення на посаду Прем’єр-міністра України здійснюється:

1) Президентом України за поданням Верховної Ради України

2) Кабінетом Міністрів України за поданням Президента України

3) Президентом України

4) Верховною Радою України за поданням Президента України

5) Верховною Радою України

 

№ 42 Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем’єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховні Раді України в строк:

1) не пізніше ніж на третій день після надходження такої пропозиції

2) не пізніше ніж на двадцятий день після надходження такої пропозиції

3) не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції

4) не пізніше ніж на десятий день після надходження такої пропозиції

5) не пізніше ніж на п'ятий день після надходження такої пропозиції

 

№ 43 Особа, призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України, у день свого призначення перед вступом на посаду на пленарному засіданні Верховної Ради України складає:

1) молитву

2) зобов’язання

3) клятву

4) звіт

5) присягу

 

№ 44 Кабінет Міністрів України набуває повноважень та розпочинає роботу після складення присяги:

1) не менш як двома третинами від його посадового складу

2) всіма його членами

3) не менш як трьома четвертими від його посадового складу

4) більшістю його членів

5) половиною його членів

 

№ 45 Член Кабінету Міністрів України вступає на посаду з моменту:

1) складення присяги

2) оприлюднення результатів голосування

3) голосування у Верховній Раді України

4) підписання Указу Президента України

5) його призначення

 

№ 46 Програма діяльності Кабінету Міністрів України вважається схваленою, якщо за неї проголовувала:

1) більшість від присутніх на засіданні Верховної Ради України

2) дві третіх від конституційного складу Верховної Ради України

3) більше половини від конституційного складу Верховної Ради України

4) три четвертих від конституційного складу Верховної Ради України

5) більшість від конституційного складу Верховної Ради України

 

№ 47 Рішення про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України приймається у формі:

1) Закону

2) Постанови Кабінету Міністрів України

3) Розпорядження Президента України

4) Постанови Верховної Ради України

5) Указу Президента України

 

№ 48 Відставка Кабінету Міністрів України настає внаслідок:

1) неможливості виконання повноважень одним із членів Кабінету Міністрів України

2) прийняття Верховною Радою України рішення про розпуск Кабінету Міністрів України

3) смерті Прем’єр-міністра України

4) обрання нового складу Верховної Ради України

5) відмови Прем’єр-міністра України від виконання покладених на нього повноважень

 

№ 49 Підставою для відставки Кабінету Міністрів України не може бути:

1) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України за результатами розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, поданого Президентом України

2) обрання нового складу Верховної Ради України

3) смерть Прем’єр-міністра України

4) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України за результатами розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, поданого третиною від її конституційного складу

5) відставка Прем’єр-міністра України

 

№ 50 Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за це проголосувало:

1) дві третини від присутніх на засіданні Верховної Ради України

2) більшість від конституційного складу Верховної Ради України

3) три четвертих від конституційного складу Верховної Ради України

4) дві третіх від конституційного складу Верховної Ради України

5) більшість від присутніх на засіданні Верховної Ради України

 

№ 51 Прийняття Верховною Радою України рішення про відставку Прем’єр-міністра України має наслідком відставку:

1) всього складу Кабінету Міністрів України

2) Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України та віце-прем’єр-міністрів

3) керівного складу Кабінету Міністрів України

4) лише Прем’єр-міністра України

5) Прем’єр-міністра України та Першого віце-прем'єр-міністра України

 

№ 52 Право законодавчої ініціативи відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів" належить:

1) Прем'єр-міністру України

2) Першому віце-прем'єр-міністру України

3) Кабінету Міністрів України

4) Секретаріату Кабінету Міністрів України

5) Лише міністрам Кабінету Міністрів України

 

№ 53 У судах загальної юрисдикції Кабінет Міністрів України може бути:

1) позивачем і відповідачем

2) лише позивачем

3) кредитором

4) лише відповідачем

5) скаржником

 

№ 54 Інтереси Кабінету Міністрів України у судах загальної юрисдикції представляє:

1) Міністерство, залежно від характеру спору

2) Урядові комітети Кабінету Міністрів України

3) Секретаріат Кабінету Міністрів України

4) Спеціально уповноважений на це структурний орган

5) Міністерство юстиції України

 

№ 55 Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях:

1) двома третинами голосів від присутніх на засіданні Кабінету Міністрів України

2) більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України

3) трьома четвертини голосів від присутніх на засіданні Кабінету Міністрів України

4) двома третинами голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України

5) всіма присутніми на засіданні Кабінету Міністрів України

 

№ 56 Яку відповідальність несуть члени Кабінету Міністрів України за результати діяльності Кабінету Міністрів України як колегіального органу виконавчої влади:

1) дисциплінарну відповідальність

2) часткову відповідальність

3) повну відповідальність

4) особисту відповідальність

5) солідарну відповідальність

 

№ 57 Засідання Кабінету Міністрів України вважається повноважним, якщо на ньому присутні:

1) половина посадового складу Кабінету Міністрів України

2) всі члени посадового складу Кабінету Міністрів України

3) більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів

4) весь склад Кабінету Міністрів України

5) дві третини від посадового складу Кабінету Міністрів України

 

№ 58 Порядок організації роботи урядових комітетів визначається:

1) Регламентом Кабінету Міністрів України

2) Конституцією України

3) Статутом Кабінету Міністрів України

4) Законом України "Про Кабінет Міністрів України"

5) всіма актами переліченими вище

 

№ 59 Для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів України, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, проектів концепцій, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, передбачається утворення:

1) колегій Кабінету Міністрів України

2) консультативних органів при Кабінеті Міністрів України

3) Секретаріату Кабінету Міністрів України

4) урядових комітетів

5) дорадчих органів при Кабінеті Міністрів України

 

№ 60 Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує:

1) Відповідальним міністр

2) Кабінет Міністрів України

3) Президент України

4) Прем'єр-міністр України

5) Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України

 

№ 61 Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює:

1) рядовий комітет

2) Патронатна служба Першого віце-прем’єр-міністра України

3) Секретаріат Кабінету Міністрів України

4) Апарат Прем’єр-міністра України

5) Прем’єр-міністр України

 

№ 62 Керує роботою Секретаріату Кабінету Міністрів України відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України»:

1) один із віце-прем’єр міністрів

2) Прем’єр-міністр України

3) Голова урядового комітету

4) Міністр Кабінету Міністрів України

5) Перший віце-прем’єр-міністр Укрпаїни

 

№ 63 Права, обов’язки і відповідальність державних службовців Секретаріату Кабінету Міністрів України визначаються:

1) Законом України «Про Кабінет Міністрів України»

2) Положенням про Секретаріат Кабінету Міністрів України

3) законодавством про державну службу

4) Регламентом Кабінету Міністрів України

5) трудовим законодавством

 

№ 64 Актами Кабінету Міністрів України є:

1) постанови

2) декрети

3) накази

4) ухвали

5) постанови і накази

 

№ 65 Актами Кабінету Міністрів України є:

1) декрети

2) накази

3) ухвали

4) постанови і ухвали

5) розпорядження

 

№ 66 Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі:

1) ухвал Кабінету Міністрів України

2) розпоряджень Кабінету Міністрів України

3) постанов Кабінету Міністрів України

4) постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України

5) наказів Кабінету Міністрів України

 

№ 67 Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі:

1) ухвал Кабінету Міністрів України

2) розпоряджень Кабінету Міністрів України

3) постанов Кабінету Міністрів України

4) постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України

5) наказів Кабінету Міністрів України

 

№ 68 Виконавча влада в Україні здійснюється через:

1) Кабінет Міністрів України

2) центральні органи виконавчої влади

3) міські ради

4) міністерства

5) виконавчі органи місцевої ради

6) інші державні органи

7) Раду міністрів АРК

 

№ 69 Відставка Кабінету Міністрів України настає внаслідок:

1) припинення повноважень Прем’єр-міністра України у зв’язку з неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров’я

2) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України за результатами розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, поданого третиною від її конституційного складу

3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо Прем’єр-міністра України

4) відставки Прем’єр-міністра України

5) припинення громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України Прем’єр-міністра України

6) прийняття Президентом України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України

7) смерті Прем’єр-міністра України

 

№ 70 Відставка Кабінету Міністрів України настає внаслідок:

1) смерті Прем’єр-міністра України

2) припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України

3) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України за результатами розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, поданого Президентом України

4) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України за результатами розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, поданого третиною від її конституційного складу

5) обрання нового складу Верховної Ради України

6) прийняття Президентом України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України

7) відставки Прем’єр-міністра України

 

№ 71 Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше ніж один раз:

1) протягом одного пленарного засідання Верховної Ради України

2) протягом двох років після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України

3) протягом останнього засідання Верховної Ради України

4) протягом чергової сесії Верховної Ради України

5) протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України

6) протягом останньої сесії Верховної Ради України

7) протягом останнього року повноважень Верховної Ради України

 

№ 72 Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади перед Кабінетом Міністрів України:

1) підвідомчі

2) відповідальні

3) не мають жодних взаємозв’язків

4) підпорядковані

5) підзвітні

6) відповідальні але не підзвітні і не підконтрольні

7) підконтрольні

 

№ 73 До основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави

2) здійснення управління об’єктами державної власності

3) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики

4) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина

5) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно- культурного розвитку, охорони довкілля

7) забезпечення державної незалежності, національної безпеки і правонаступництва держави

 

№ 74 Державна служба це:

1) діяльність на посадах в громадських організаціях;

2) професійна діяльність на посадах в державних органах та їх апараті;

3) діяльність в державних установах та організаціях;

4) професійна діяльність на політичних посадах;

5) професійна діяльність в органах місцевого самоврядування.

 

№ 75 Державна служба це:

1) діяльність спрямована на виконання завдань і функцій держави;

2) професійна діяльність в органах місцевого самоврядування;

3) професійна діяльність на політичних посадах;

4) внутрішньо – організаційна діяльність в державних органах;

5) діяльність в державних установах та організаціях.

 

№ 76 Державною службою не вважається:

1) діяльність спрямована на виконання завдань і функцій держави;

2) професійна діяльність на посадах в державних органах та їх апараті;

3) професійна діяльність в апараті державних органів;

4) професійна діяльність в органах місцевого самоврядування;

5) діяльність в Секретаріаті Верховної Ради.

 

№ 77 Посада державної служби це:

1) відокремлена частина державного апарату;

2) первинна структурна одиниця державного органу та його апарату;

3) комплекс прав та обов’язків;

4) частина прав та обов’язків державного органу;

5) обсяг повноважень, закріплених нормативно – правовими актами.

 

№ 78 Державний службовець може бути позбавлений рангу:

1) За рішенням посадової особи, яка присвоїла йому цей ранг;

2) за рішенням Головного управління державної служби,

3) за рішенням суду;

4) за постановою Кабінету Міністрів;

5) на підставі указу Президента.

 

№ 79 Згідно чинного Закону «Про державну службу»: Державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади:

1) на державних підприємствах;

2) в державних установах;

3) в державних органах та їх апараті;

4) в громадських організаціях;

5) в органах місцевого самоврядування.

 

№ 80 Нові посади державних службовців вправі відносити до відповідної категорії:

1) Кабінет Міністрів України;

2) Головне управління державної служби;

3) Координаційна рада при Президентові України;

4) Прем’єр-Міністр України;

5) керівник відповідного органу.

 

№ 81 Законом України “Про державну службу” не визначено положення про:

1) основні обов’язки і права державного службовця;

2) порядок проведення атестації;

3) умови відставки державного службовця;

4) підстави припинення державної служби;

5) категорії посад державної служби.

 

№ 82 Дія Закону України “Про державну службу” поширюється на:

1) членів Кабінету Міністрів України;

2) службовців національних навчальних закладів;

3) керівників управління охорони здоров’я;

4) суддів;

5) посадових осіб місцевого самоврядування.

 

№ 83 Термін перебування на державній службі, у разі досягнення граничного віку, при необхідності, може бути продовжено на:

1) 2 роки;

2) 3 роки;

3) 5 років;

4) визначається за бажанням державного службовця;

5) безстроково на посаді консультанта.

 

№ 84 У якій відповіді правильно вказано, хто присвоює ранги, які відповідають посадам другої категорії посад державних службовців:

1) Президент України;

2) Кабінет Міністрів України;

3) Прем’єр-Міністр України;

4) Начальник Головного управління державної служби;

5) керівник відповідного органу.

 

№ 85 Вкажіть, хто присвоює державним службовцям ранги, які відповідають посадам третьої-сьомої категоріям:

1) Президент України;

2) Кабінет Міністрів України;

3) Прем’єр-Міністр України;

4) Начальник Головного управління державної служби;

5) керівник відповідного органу, де працює особа.

 

№ 86 Визначте ознаку, що характерна лише для посадової особи державної служби:

1) перебування на посаді в органі держави;

2) наявність службових повноважень;

3) здійснення організаційно-розпорядчих функцій;

4) місце знаходження посади;

5) одержання заробітної плати з коштів Державного бюджету.

 

№ 87 Дія Закону України “Про державну службу” не поширюється на:

1) головних спеціалістів Секретаріату Кабінету Міністрів України;

2) голів місцевих державних адміністрацій;

3) службовців державних закладів освіти;

4) керівників державних комітетів, що не є членами Уряду України;

5) службовців юридичного відділу місцевої державної адміністрації.

 

№ 88 У якій відповіді правильно вказано, хто присвоює ранги, які відповідають посадам першої категорії посад державних службовців:

1) Президент України;

2) Кабінет Міністрів України;

3) Прем’єр-Міністр України;

4) Начальник Головного управління державної служби;

5) керівник відповідного органу.

 

№ 89 Які з перелічених посад не належать до посад державної служби?

1) Посади працівників державних органів Автономної Республіки Крим;

2) посади народних депутатів;

3) посада Голови Вищого господарського суду;

4) посади спеціалістів військкоматів;

5) посада начальника Головного управління державної служби;

6) посада директора державного підприємства;

7) посада начальника юридичного відділу райдержадміністрації

 

№ 90 Кого з перелічених працівників не можна віднести до державних службовців?

1) оператор електронно-обчислювальної машини апарату обласної державної адміністрації;

2) головний диспетчер підприємства;

3) завідувач канцелярією районної державної адміністрації;

4) нспектор відділу внутрішніх справ;

5) секретар судового засідання;

6) прокурор району;

7) начальник Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області.

 

№ 91 Кого з перелічених працівників можна віднести до державних службовців?

1) Майстер цеху;

2) державний виконавець;

3) ректор університету;

4) заступник голови Самбірської райдержадміністрації;

5) кресляр НДІ;

6) консультант оргвідділу Сколівської райдержадміністрації;

7) голова комітету Верховної Ради.

 

№ 92 Державний службовець має право:

1) Брати участь у страйках;

2) займатися підприємницькою діяльністю;

3) перебувати на службі у безпосередньому підпорядкуванні близькому родичеві;

4) брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

5) вимагати присвоєння вищого рангу;

6) на просування по службі;

7) на отримання службового житла.

 

№ 93 Відповідно до Закону «Про державну службу» посадовими особами вважаються:

1) Державні службовці, які займають посаду;

2) державні службовці, які мають в підпорядкуванні інших працівників;

3) державні службовці, наділені владними повноваженнями;

4) керівники та заступники керівників державних органів;

5) державні службовці, уповноваження видавати нормативні акти;

6) керівники апаратів державних органів;

7) державні службовці, на яких покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

 

№ 94 До прав державних службовців, визначених Законом «Про державну службу» належать:

1) право обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування;

2) брати участь у розгляді питань і прийнятті рішень в межах своїх повноважень;

3) видавати накази, які підлягають обов’язковому виконанню всіма, кому вони адресовані;

4) на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та громадян;

5) на відпочинок;

6) на оплату праці залежно від посади;

7) право на додаткову відпустку в розмірі 15 календарних днів за наявності стажу державної служби понад 10 років.

 

№ 95 До обов’язків державних службовців відповідно до Закону «Про державну службу» належать:

1) обов’язок дотримуватись службової дисципліни;

2) зберігати державну таємницю;

3) поважати керівника та своїх співпрацівників;

4) професійно підходити до вирішення доручених справ;

5) постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію;

6) безпосередньо виконувати покладені службові обов’язки;

7) не виходити за межі службових повноважень.

 

№ 96 Державний службовець згідно Закону України „Про державну службу” має право на:

1) Участь у страйках;

2) членство у профспілкових організаціях;

3) на зайняття підприємницькою діяльністю;

4) безоплатне обслуговування в готелях та всіх видах транспорту під час відрядження;

5) безперешкодне ознайомлення з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби;

6) додаткову оплачувану відпустку в розмірі 30 календарних днів;

7) на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу.

 

№ 97 Право на державну службу мають громадяни, які:

1) одержали відповідну освіту і професійну підготовку;

2) закінчили вищий навчальний заклад;

3) належать до політичної партії;

4) пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір;

5) мають досвід службової діяльності;

6) пройшли спеціальну підготовку у встановленому порядку;

7) пройшли стажування у встановленому порядку.

 

№ 98 Етичні вимоги до державних службовців, визначені Законом « Про державну службу» передбачають:

1) Бездоганне виконання своїх обов’язків;

2) шанобливе ставлення до громадян, керівників і співробітників;

3) сумлінне виконання своїх обов’язків;

4) своєчасне виконання доручених справ;

5) дотримання високої культури спілкування;

6) підтримку політичних партій та рухів за місцем роботи державного службовця;

7) недопущення дій та вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби.

 

№ 99 Кого з перелічених нижче працівників можна віднести до державних службовців?

1) директора школи;

2) голову сільської ради;

3) завідуючого канцелярією міністерства;

4) керуючого банком;

5) державного виконавця;

6) головного інженера підприємства;

7) інспектора відділу внутрішніх справ.

 

№ 100 До державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством про працю, можуть застосовуватись такі заходи дисциплінарного впливу:

1) позбавлення чергової відпустки;

2) позбавлення рангу державного службовця;

3) затримка до 1 року у присвоєнні чергового рангу;

4) накладення штрафу;

5) затримка до одного року у призначенні на вищу посаду;

6) позбавлення премії;

7) попередження про неповну службову відповідність.

 

№ 101 Що може бути підставою відставки державного службовця?

1) принципова незгода з рішеннями державного органу чи посадової особи;

2) ініціатива керівника;

3) етичні перешкоди для перебування на державній службі;

4) розбіжності в позиціях щодо вирішення справи;

5) примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної моральної чи матеріальної шкоди;

6) результати службового розслідування;

7) стан здоров’я, що перешкоджає виконанню службових повноважень.

 

№ 102 Ознаками, які характеризують державного службовця як посадову особу, вважаються:

1) перебування на посаді;

2) місце знаходження посади в системі посад;

3) одержання винагороди з Державного бюджету;

4) здійснення організаційно-розпорядчих функцій;

5) здійснення моніторингу;

6) здійснення консультативно-дорадчих функцій;

7) зайняття керівної посади апарату державного органу.

 

№ 103 Вкажіть, хто з поданого переліку, згідно із Законом «Про державну службу», не може бути обраний або призначений на посаду в державному органі та його апараті:

1) особа, яка не має вищої юридичної освіти;

2) особа, яка у встановленому порядку визнана обмежено дієздатною;

3) особа, яка у разі прийняття на службу буде безпосередньо підпорядкована близьким родичам;

4) особа, яка перебувала на посаді в органах місцевого самоврядування;

5) особа, яка має цінне рухоме майно;

6) особа, яка у встановленому порядку визнана частково дієздатною;

7) особа, яка у разі прийняття на службу буде безпосередньо підлегла особам, які є свояками.

 

№ 104 Відповідно до законодавства, державні службовці не мають права:

1) займатися творчою діяльністю;

2) виконувати роботу на умовах сумісництва;

3) знайомитися з матеріалами щодо проходження державної служби;

4) брати участь у конкурсі після досягнення граничного віку;

5) сприяти іншим особам у здійсненні ними підприємницької діяльності;

6) декларувати доходи;

7) займати більш високу посаду.

 

№ 105 Вкажіть, хто з поданого переліку, згідно із Законом «Про державну службу», не може бути обраний або призначений на посаду в державному органі та його апараті:

1) особа, яка не має вищої освіти;

2) особа, яка визнана у встановленому порядку недієздатною;

3) особа, яка має нерухоме майно і вклади у банках;

4) особа, яка у разі прийняття на службу буде безпосередньо підлегла особам, які є свояками;

5) особа, яка не є громадянином України;

6) особа, яка досягла 50-річного віку;

7) особа, яка є членом політичної партії.

 

№ 106 Вкажіть правильні твердження, що стосуються проведення конкурсу:

1) конкурсний відбір проводиться для заміщення усіх посад державної служби;

2) конкурсну комісію, як правило, очолює заступник керівника державного органу;

3) до участі у конкурсі допускаються усі бажаючі;

4) конкурсний відбір проводиться у формі іспиту;

5) рішення конкурсної комісії є остаточним і оскарженню не підлягає;

6) опублікування оголошення про конкурс поширюється через ЗМІ не пізніше ніж за тиждень до початку конкурсу;

7) до участі у конкурсі не допускаються особи, які позбавлені права займати відповідні посади в установленому законом порядку.

 

№ 107 Дія Закону України “Про державну службу” не поширюється на:

1) членів Кабінету Міністрів України;

2) службовців апарату суду;

3) службових осіб органів місцевого самоврядування;

4) міністрів;

5) посадових осіб органів місцевого самоврядування;

6) службовців управління юстиції;

7) службовців апарату місцевої державної адміністрації

 

№ 108 Підставами відставки державного службовця є:

1) етичні перешкоди для перебування на державній службі;

2) невиконання службових обов’язків;

3) принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи;

4) досягнення граничного віку перебування на державній службі;

5) відмова скласти Присягу державних службовців;

6) участь у страйку;

7) стан здоров’я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (на підставі медичного висновку).

 

№ 109 Вкажіть правильні твердження, які стосуються відсторонення від виконання повноважень за посадою:

1) підставою для відсторонення є стан здоров’я державного службовця;

2) рішення про відсторонення від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу;

3) тривалість відсторонення від виконання не повинно перевищувати одного місяця;

4) відсторонення проводиться із збереженням заробітної плати за посадою;

5) під час відсторонення проводиться службове розслідування;

6) під час відсторонення заробітна плата за посадою не виплачується;

7) порядок службового розслідування визначається Законом України «Про державну службу».

 

№ 110 Вкажіть правильну відповідь - “Державні службовці не мають права:

1) займатися науковою діяльністю;

2) виконувати роботу на умовах сумісництва;

3) звертатися до адміністративного суду у спорах щодо проходження державної служби;

4) входити через представника до складу правління чи інших виконавчих органів кредитно-фінансових установ, що здійснюють підприємницьку діяльність;

5) сприяти іншим особам у здійсненні ними підприємницької діяльності;

6) брати участь у стажуванні;

7) вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри.

 

№ 111 Вкажіть правильні твердження, які стосуються відсторонення від виконання повноважень за посадою:

1) підставою для відсторонення є невиконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв;

2) підставою для відсторонення є принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи;

3) підставою для відсторонення є стан здоров’я державного службовця;

4) підставою для відсторонення є етичні перешкоди для перебування на державній службі;

5) рішення про відсторонення від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу;

6) тривалість відсторонення від виконання не повинно перевищувати часу службового розслідування;

7) порядок службового розслідування визначається в Законі України «Про державну службу».

 

№ 112 Вкажіть, які з положень не є підставами припинення державної служби:

1) досягнення державним службовцем граничного віку перебування на державній службі;

2) членство у політичній партії;

3) неподання відомостей щодо його доходів;

4) відмова скласти Присягу;

5) проведення службового розслідування;

6) зміна керівника державного органу;

7) відставка державного службовця.

 

№ 113 Вкажіть, які з положень є підставами припинення державної служби:

1) досягнення державним службовцем граничного віку перебування на державній службі;

2) членство у політичній партії;

3) подання відомостей про вклади в банку;

4) відмова скласти Присягу;

5) проведення службового розслідування;

6) зміна керівника державного органу;

7) відставка державного службовця.

 

№ 114 Визначте ознаки, які характерні лише для посадової особи державної служби:

1) перебування на посаді в органі держави та її апараті;

2) наявність службових повноважень;

3) здійснення організаційно-розпорядчих функцій;

4) місце знаходження посади;

5) здійснення консультативно-дорадчих функцій;

6) одержання заробітної плати з коштів Державного бюджету;

7) зайняття керівної посади державної служби.

 

№ 115 Згідно чинного Закону «Про державну службу»: Державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади:

1) на державних підприємствах;

2) в державних установах;

3) в органах державної влади;

4) в громадських організаціях;

5) в органах місцевого самоврядування;

6) апараті державних органів;

7) в апараті політичної партії.

 

№ 116 Згідно чинного Закону «Про державну службу»: Державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади:

1) на державних підприємствах;

2) в державних установах;

3) в апараті державних органів;

4) в громадських організаціях;

5) в органах місцевого самоврядування;

6) у виконавчих комітетах місцевих рад;

7) в органах державної влади.

 

№ 117 Вкажіть, які з положень є підставами припинення державної служби:

1) членство у політичній партії;

2) порушення Присяги;

3) подання відомостей про вклади в банку;

4) відмова скласти Присягу;

5) проведення службового розслідування;

6) зайняття науковою діяльністю;

7) відставка державного службовця.

 

№ 118 Вкажіть, які з положень є підставами припинення державної служби:

1) зайняття викладацькою діяльністю;

2) членство у політичній партії;

3) неподання відомостей про вклади в банку державним службовцем другої категорії;

4) порушення Присяги;

5) зміна керівника державного органу;

6) зайняття творчою діяльністю;

7) проведення службового розслідування.

 

№ 119 У Законі України “Про державну службу” не визначені наступні положення:

1) обмеження пов’язані з прийняттям на державну службу;

2) порядок проведення атестації;

3) обмеження політичної діяльності;

4) категорії посад державної служби;

5) основні принципи державної служби;

6) ранги державних службовців;

7) підстави службового розслідування.

 

№ 120 Вкажіть, хто з перелічених громадян України не допускається до участі у конкурсі:

1) особи, які досягли повноліття;

2) особи, які досягли встановленого законодавством граничного віку перебування на державній службі;

3) особи, які перебували на виборних посадах в органах місцевого самоврядування;

4) особи, визнані в судовому порядку обмежено дієздатними;

5) особи, які мають судимість, що є несумісною із заняттям посади;

6) особи, які мають інвалідність третьої групи;

7) особи, чиї батьки перебувають на державні службі.

 

№ 121 Вкажіть, хто з перелічених громадян України не допускається до участі у конкурсі:

1) особи, які протягом останніх двох років не проживали в Україні;

2) особи, які досягли встановленого законодавством граничного віку перебування на державній службі;

3) особи, які перебували на службі в органах місцевого самоврядування;

4) особи, визнані в судовому порядку обмежено дієздатними;

5) особи, які мають судимість, що є несумісною із заняттям посади;

6) особи, чиї батьки перебувають на державні службі;

7) особи, які у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками.

 

№ 122 Вкажіть, хто з перелічених громадян України не допускається до участі у конкурсі:

1) особи, які не проживали в Україні протягом останніх трьох років;

2) особи, які перебували на виборних посадах в органах місцевого самоврядування;

3) особи, визнані в судовому порядку недієздатними;

4) особи, які мають судимість, що є несумісною із заняттям посади;

5) особи, які мають інвалідність третьої групи;

6) особи, чиї батьки перебувають на державні службі;

7) особи, які не мають досвіду роботи в органах виконавчої влади

 

№ 123 Вкажіть положення, що стосуються порядку проведення конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця:

1) засідання конкурсної комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше 2/3 її складу;

2) засідання конкурсної комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її складу;

3) засідання конкурсної комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні всі її члени;

4) рішення комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні;

5) голосування проводиться у відкритому засіданні за участю кандидата на державну службу;

6) рішення комісії про переможця конкурсу є остаточним і не підлягає оскарженню;

7) рішення про укладення трудового договору (контракту) приймає керівник державного органу.

 

№ 124 Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців вкажіть твердження, що стосуються порядку проведення атестації державних службовців:

1) під час атестації оцінюються результати роботи;

2) під час атестації оцінюється кількість прийнятих державним службовцем нормативно-правових актів;

3) під час атестації оцінюються кількість громадян, які були на прийомі у державного службовця;

4) під час атестації оцінюються ділові та професійні якості,

5) під час атестації оцінюються тривалість службових відряджень;

6) під час атестації здійснюється перевірка декларації про доходи державного службовця;

7) під час атестації враховується майновий стан державного службовця.

 

№ 125 Відповідно до Положення про порядок проведення атестації не підлягають атестації державні службовці:

1) пройшли стажування в органах виконавчої влади вищого рівня;

2) патронатної служби;

3) отримали диплом магістра державного управління;

4) перебувають на займаній посаді менше ніж п’ять років;

5) перебувають на займаній посаді менше ніж один рік;

6) перебувають на займаній посаді менше ніж три роки;

7) жінки, які мають дітей віком до п’ятнадцяти років.

 

№ 126 До посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види заохочень:

1) оголошення подяки;

2) нагородження грошовою премією;

3) надання додаткової відпустки;

4) нагородження відзнакою “Вогнепальна зброя”;

5) зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;

6) присудження наукового ступеня;

7) нагородження грамотою, почесною грамотою.

 

№ 127 До посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види заохочень:

1) нагородження цінним подарунком, іменним подарунком;

2) присвоєння вченого звання;

3) нагородження відомчими відзнаками;

4) наданням додаткової відпустки;

5) заміна дисциплінарного стягнення на адміністративне;

6) нагородження грамотою, почесною грамотою;

7) наданням права зайняття підприємницькою діяльністю.

 

№ 128 Керівники митних органів мають право застосовувати до підпорядкованих посадових осіб митної служби такі види заохочень:

1) оголошення подяки;

2) звільнення від подання декларації про доходи;

3) нагородження грошовою премією;

4) наданням права на зайняття підприємницькою діяльністю;

5) нагородження цінним подарунком, іменним подарунком;

6) наданням додаткової відпустки;

7) нагородження грамотою, почесною грамотою.

 

№ 129 Керівники митних органів мають право застосовувати до підпорядкованих посадових осіб митної служби такі види заохочень:

1) занесення прізвища до Книги пошани відповідного митного органу;

2) зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;

3) заміна дисциплінарного стягнення на адміністративне;

4) присвоєнням вченого звання;

5) звільнення від подання декларації про доходи;

6) нагородження грамотою, почесною грамотою;

7) наданням права на зайняття підприємницьку діяльність.

 

№ 130 До посадових осіб митної служби, заохочення застосовуються на підставі сукупної оцінки:

1) доходів за поточний рік;

2) майнового стану;

3) професійних якостей;

4) фізичний якостей;

5) ступеня активності;

6) стану здоров’я;

7) ініціативності та дисциплінованості.

 

№ 131 Заохочення до посадових осіб митної служби застосовуються на підставі сукупної оцінки:

1) результатів роботи;

2) майнового стану;

3) доходів за поточний рік;

4) стану здоров’я;

5) віку особи;

6) ступеня активності;

7) професійних якостей.

 

№ 132 За вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень:

1) застереження;

2) зауваження;

3) догана;

4) штраф;

5) позбавлення спеціального права керування транспортним засобом;

6) громадські роботи;

7) публічне вибачення.

 

№ 133 За вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень:

1) затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання;

2) штраф;

3) громадські роботи;

4) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

5) попередження про неповну службову відповідність;

6) звільнення з митного органу;

7) виправні роботи.

 

№ 134 Обставинами, що виключають можливість застосування дисциплінарних стягнень, згідно з Дисциплінарним Статутом є:

1) закінчення двохмісячного строку від дня вчинення дисциплінарного правопорушення;

2) закінчення шестимісячного строку від дня вчинення дисциплінарного правопорушення;

3) вчиннення дій у стані сильного душевного хвилювання;

4) наявність у посадової особи малолітніх дітей;

5) закінчення місячного строку від дня виявлення дисциплінарного правопорушення, не рахуючи часу відсторонення посадової особи митної служби від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, перебування її у відпустці чи у відрядженні або часу проведення службового розслідування (якщо воно проводилося);

6) вчинення дій посадовою особою митної служби у стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

7) закінчення місячного строку з дня вчинення дисциплінарного правопорушення.

 

№ 135 Згідно зі Дисциплінарним Статутом дисциплінарне стягнення не застосовується:

1) у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;

2) у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв’язку з одруженням;

3) під час перебування посадової особи митної служби у відпустці;

4) під час перебування посадової особи митної служби на курсах водіння;

5) під час службового розслідування;

6) під час порушення і розслідування справи про адміністративний проступок;

7) під час перебування посадової особи митної служби у відрядженні.

 

№ 136 Дисциплінарне стягнення посадової особи митного органу має відповідати:

1) віку особи;

2) сімейному стану;

3) тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення;

4) розміру завданої шкоди;

5) ступеню вини особи;

6) майновому стану особи;

7) рівню освіти.

 

№ 137 Дисциплінарне стягнення посадової особи митного органу має відповідати:

1) ступеню вини особи;

2) майновому стану особи;

3) рівню освіти;

4) віку особи;

5) тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення;

6) сімейному стану;

7) розміру завданої шкоди.

 

№ 138 При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати:

1) ступінь фізичної підготовки особи;

2) майновий стан особи;

3) попередню поведінку посадової особи;

4) рівень освіти;

5) характер правопорушення;

6) обставини, за яких воно було вчинене;

7) сімейний стан.

 

№ 139 При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати:

1) ступінь фізичної підготовки особи;

2) майновий стан особи;

3) попередню поведінку посадової особи;

4) рівень освіти;

5) ставлення до служби;

6) стаж роботи в митних органах;

7) стан здоров’я особи.

 

№ 140 За мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов’язків до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України можуть бути застосовані такі види заохочень:

1) дострокове зняття дисциплінарного стягнення;

2) оголошення подяки;

3) нагородження грошовою винагородою;

4) надання додаткової відпустки;

5) присудження наукового ступеня;

6) нагородження цінним подарунком;

7) присвоєння вченого звання.

 

№ 141 За мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов’язків до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України можуть бути застосовані такі види заохочень:

1) нагородження Почесною грамотою МВС України;

2) занесення на “Дошку пошани";

3) дострокове зняття судимості;

4) присвоєння вченого звання;

5) присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою;

6) дострокове зняття адміністративного стягнення;

7) нагородження грошовою винагородою.

 

№ 142 До курсантів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, крім заохочень, передбачених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, можуть також застосовуватися:

1) надання дозволу на позачергове звільнення з розташування навчального закладу;

2) наданням відпустки тривалістю 15 діб;

3) нагородження особистою фотокарткою курсанта або слухача, сфотографованого біля розгорнутого прапора навчального закладу;

4) направлення батькам курсанта листа з подякою;

5) дострокове зняття адміністративного стягнення;

6) надання короткострокової відпустки тривалістю до 5 діб;

7) надання короткострокової відпустки тривалістю до 10 діб.

 

№ 143 Відповідно до Загальних правил поведінки державного службовця державна служба України грунтується на принципах:

1) індивідуалізації відповідальності;

2) децентралізації управління;

3) верховенства права, що забезпечує пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

4) професіоналізму, ініціативності, чесності, відданості справі;

5) інтеграції з наукою;

6) персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни;

7) політичної неупередженості.

 

№ 144 Відповідно Загальних правил поведінки державного службовця державна служба України грунтується на принципах:

1) відкритості, гласності та контрольованості;

2) оперативності діяльності;

3) служіння Українському народу та Українській державі;

4) власності;

5) демократизму, гуманізму і соціальної справедливості;

6) гнучкості і прогностичності;

7) політичної неупередженості.

 

№ 145 Впишіть пропущені слова (словосполучення): «Державний службовець при виконанні службових обов’язків повинен діяти на підставі, в обсязі та /........../, які передбачені /................/, а також укладеними і в установленому порядку ратифікованими міжнародними договорами України, на засадах чесності, справедливості, відповідальності, відкритості й прозорості?

1) у порядку;

2) у спосіб;

3) з мотивів;

4) Конституцією та законами України;

5) законами та іншими нормативними актами;

6) Законом України «Про державну службу»;

7) нормативно-правовими актами про службу.

 

№ 146 Впишіть пропущені слова: «Державний службовець при виконанні службових обов’язків повинен діяти на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, а також укладеними і в установленому порядку ратифікованими міжнародними договорами України, на засадах чесності,/............/, відповідальності,/............./ й прозорості.

1) справедливості;

2) упередженості;

3) закритості;

4) владності;

5) відкритості;

6) незалежності;

7) гнучкості.

 

№ 147 Державний службовець не має права:

1) займатися науковою діяльністю;

2) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників;

3) вимагати чи приймати від фізичних і юридичних осіб подарунки, послуги чи будь-які інші переваги;

4) на преміювання своєї діяльності;

5) входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств;

6) декларувати свої доходи та доходи своєї сім’ї;

 

Практичні завдання для самостійного опрацювання до розділу 4 «Публічне адміністрування щодо соціально-господарського комплексу»

 

1. Складіть таблицю співвідношення найважливіших ознак адміністративного і цивільного права

	Ознаки	Адміністративного права	Цивільного права
1.	Предмет регулювання
2.	Метод регулювання
3.	Суб’єкти права
4.	Принципи права
5.	Джерело права
6.	Основні інститути галузі

 

1. Визначте вид вказаних норм:

1)             забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернень з посиланням на політичні погляди, вік, віросповідання, національність громадянина;

2)             громадянин має право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань, громадян, підприємств, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін;

3)             письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати;

4)             скарга на дії чи рішення органу або посадової особи не позбавляє громадянина права звернутись до суду або, в разі відсутності такого органу, або незгоди громадянина з прийняттям за скаргою рішення – безпосередньо до суду;

5)             забороняється переслідувати громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, підприємств, посадових осіб за критику у зверненні;

6)             ніхто не може бути позбавлений на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції .

 

1. 3.       До якої групи адміністративно-правових відносин належать наступні правовідносини:

-                генеральний директор дискваліфікований судом за неналежне управління юридичною особою;

-                громадянин звернувся із скаргою до Комітету по захисту прав споживача;

-                самоврядна організація професійних учасників ринку цінних паперів провела перевірку скарги громадянина;

-                МВС України видало ліцензію на недержавну (приватну) охоронну діяльність;

-                Прокурор приніс протест на рішення судді місцевого суду про накладення адміністративного стягнення;

-                Група інспекторів провела перевірку діяльності товариства на предмет відповідності законодавству про ринок цінних паперів.

 

1. Заповніть порівняльну таблицю.

Види державних органів виконавчої влади	Порядок утворення	Підпорядкованість	Акти, які видають	Ким призначається чи обирається керівник
Міністерство України
Територіальне управління міністерства
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
Районна державна адміністрація

 

1. Заповніть таблицю порівняльного аналізу різних видів правових актів.

 

Види актів   Ознаки	Акт органу виконавчої влади	Закон Верховної Ради	Вирок суду	Контракт про військову службу
Чию волю містить?
Нормативний чи індивідуальний?
Якою галуззю права регулюється його прийняття?
Строк введення в дію
Хто вправі відмінити?

 

1. 6.       Заповніть таблицю порівняльного аналізу

Ознаки	Види примусу
	дисциплінарний	адміністративний	кримінальний
Нормативна основа
Види заходів примусу
Суб’єкти,які застосовують примус
Суб’єкти,до яких застосовується примус

 

7. При оголошенні надзвичайного стану у зв'язку з ситуаціями техногенного характеру державні органи можуть вживати таких заходів:

- Тимчасово або безповоротно евакуювати людей з місць, небезпечних для проживання;

- Встановлювати карантин та проводити інші обов'язкові санітарні та протиепідемічні заходи;

- Запроваджувати особливий порядок розподілу продуктів харчування і предметів першої необхідності;

- Усувати від роботи на період НС, в разі неналежного виконання їхніх обов'язків, керівників державних підприємств, установ та організацій

 

До яких видів яких видів адміністративно-правового примусу нележать ці заходи?

 

8. Випишіть із нормативно-правових актів приклади наступних заходів адміністративного примусу:

а) примусове обстеження;

б) примісове вилучення;

в) призупинення діяльності;

г) примусовий огляд;

д) адміністративне обмеження.

 

9. Вкажіть повноваження Міністерства юстиції України у веденні відповідних державних реєстрів

 

10.  Назвіть органи і посадові особи, які мають право вчиняти нотаріальні дії.

 

11. На підставі Положення про Міністерство юстиції України вкажіть основні напрями діяльності по забезпеченню покладених на нього завдань.

 

12. Приватний нотаріус вчинив такі дії:

а) видав дублікати документів, що зберігаються в справах нотаріату

б) видав свідоцтво про право на спадщину

в) вжив заходів до охорони спадкового майна

г) засвідчив справжність підпису на документі, призначеному для дії за кордоном

Чи правомірні дії нотаріуса?

 

13.Накресліть схему системи органів управління Збройними Силами України.

 

14. На підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Визначте повноваження органів в галузі оборони?

           

            15. З наведеного переліку назвіть права, які має міліція?

1)   Перевіряти у громадян документи, що посвідчують особу.

2)   Зупиняти дію нормативних актів місцевих органів влади, що суперечать Конституції України та законам.

3)   Зберігати, носити та застосовувати зброю

4)   Складати протоколи про адміністративне правопорушення.

5)   Визначати наявність вини осіб, які вчинили злочин.

6)   Вимагати припинення правопорушення від осіб, що їх вчиняють.

        

         16.У разі, коли правопорушник, незважаючи на вимогу співробітника міліції, що оголив зброю, продовжує наближатися, міліціонер:

а) повинен попередити про застосування зброї і лише після цього має право застосувати її;

б) має право застосувати зброю без попередження;

в) має право застосувати зброю, лише якщо наближаються кілька правопорушників.

 

            17.Чи мають право органи внутрішніх справ на проведення негласних оперативно-розшукових заходів (негласне проникнення до квартири, негласне спостереження та відео зйомка в ній, контроль за поштовими відправленнями)?

а) не мають права;

б) мають право для викриття тяжких злочинів;

в) мають право лише з санкції прокурора чи за рішенням суду за наявності достатньої інформації про злочин.

 

18. Задачі:

1. 15 грудня 2002 р. в суд Франківського району від мешканців буд.10 по вул. Бойчука поступила скарга на рішення правління клубу собаководів від 5 лютого про обладнання майданчика для вигулювання і дрисерування собак в подвір’ї їх будинку. В скарзі вказувалось, що дане рішення створює перешкоди для реалізації права на відпочинок, а також загрозу для життя і здоров’я, особливо дітей.

Суддя відмовив у прийнятті скарги, пояснивши, що колективні скарги судом не розглядаються. Окрім цього, не можна оскаржувати рішення клубу собаководів, оскільки він не є державним органом.

Чи правомірне рішення судді?

2. 12 грудня подружжя Василенків запросили до себе друзів на святкування. У квартирі зібралась весела компанія із семи осіб. Вже настала ніч, а вони танцювали і співали. Сусід Тихомиров, який перебував з Василенками у недоброзичливих стосунках, неодноразово стукав їм у стіну і вимагав припинити шумні веселощі, але вони продовжувались. Тоді Тихомиров викликав черговий патруль міліції. Сержанти міліції Михеєнко і Тостов вимагали відчинити двері квартири. Василенко відмовився це зробити на тій підставі, що має конституційне право на недоторканість житла. Міліціонери зламали дверний замок і увійшли у квартиру, щоб навести порядок і скласти протокол за ст.185 КпАП. Василенко від підписання протоколу відмовився.

  На наступний день Василенко прийшов на прийом до начальника райвідділу із скаргою на дії працівників міліції. Однак начальник не повірив доказам скарги і наклав на Василенка штраф за злісну непокору співробітникам міліції. Обурений Василенко у цей же день звернувся із письмовою скаргою до суду, в якій просив притягнути до відповідальності службових осіб міліції за свавілля у їх діях.

  Яким чином слід вирішити справу?

 

3. У зв’язку з великою кількістю скарг, що надходять у виконавчий комітет місцевої ради, вона своїм рішенням постановила, що скарга буде прийматись тільки після розгляду її керівником відповідного органу, який виніс, на думку скаржника, неправомірне рішення.

Чи законним є рішення виконкому?

 

4. Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2005 р. затвереджена мирова угода, укладена між п. Забілою та представником ПСП «Хлібороб» п. Ларіним, згідно з якою останній передав у власність п.Забілої комбайн СК-5 «Нива». У зв’язку з цим п.Забіла звернулася до інспекції Держтехнагляду з метою реєстрації вказаного технічного засобу, але їй було відмовлено у реєстрації.

Чи мало місце порушення прав п. Забілої? Які подальші дії потрібно вчинити п.Забілій? 

 

5. Пенсіонер Глухов приніс 5 липня 2004 року в райвідділ внутрішніх справ заяву про видачу йому ліцензії для придбання мисливської зброї, яка необхідна для охорони фруктового саду, і ліцензії на  купівлю газового пістолета для самооборони. До заяви були додані всі необхідні документи. Розглянувши в серпні цього ж року заяву, райвідділ  відмовив у видачі ліцензії на придбання мисливської зброї, так як він у травні цього року був поміщений в медичний витверезник. Ліцензію на купівлю газового пістолета йому видали. За цією ліцензією Глухов придбав у спеціальному магазині пістолет, про що була зроблена відповідна помітка в ліцензії. Через місяць дільничий працівник міліції вилучив пістолет Глухова.

  Чи правомірним є обмеження права громадянина на придбання, зберігання і користування зброєю?

 

6. Сільська рада прийняла рішення, яким встановила адміністративну відповідальність за порушення громадського порядку.  Голова державної адміністрації району своїм розпорядженням скасував це рішення.

Чи правомірні дії сільської ради і голови державної адміністрації району?   Чи є порушення закону в даній ситуації?

 

          7. У Сихівський РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області 30 червня 2004 р. надійшла письмова заява від мешканців одного з будинків по вул. Стрийській, що з березня 2004 р. працівники кафе “Лілея”, яке розташоване  в безпосередній близькості до вікон житлового будинку, порушують встановлений режим роботи (з 12.00 до 22.00 год.), тишу, використовуючи “живу” музику. Дайте правову оцінку дій працівників кафе.

      Які заходи можуть бути вжиті до адміністрації кафе?

 

8. В адміністративну комісію Галицького району міста Львова 5 січня 2004 року надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина К. за статтею 186-1 КпАП України. З‘ясувавши, що К. Перебуває у Львові у відрядженні, секретар адміністративної комісії надіслав матеріали до міста Луцька в адміністративну комісію за місцем проживання правопорушника. 17 березня 2004 року К. Повернувся додому і дізнався, що з його заробітної плати відрахували 50 гривень. К. Звернувся за роз‘ясненням до прокурора.

Що повинен відповісти прокурор?

 

9. Адміністративна комісія розглянула справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив громадянин М. І притягнула його до відповідальності за статтею 191 КпАП України, визначивши стягнення – оплатне вилучення зброї. М. Оскаржив постанову адміністративної комісії в суд, але суд не прийняв скарги.

Чи правильно зробив суд?

 

10.Громадянин В. Був притягнутий до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство і йому було визначено стягнення – 10 діб адміністративного арешту. В. Звернувся до судді з проханням відпустити його на похорон брата, який загинув в автомобільній катастрофі.

Що повинен зробити суддя?

 

11.Громадянин Н. Був затриманий за злісну непокору працівнику міліції 19 травня 2004 року в 17.00. 21 травня 2004 року в 10.00 суддя місцевого суду розглянув справу і наклав адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на 14 діб. Н. Звернувся зі скаргою в апеляційний суд, який повернув скаргу без розгляду.

Чи було порушення законності в цій справі.?

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

 

Індивідуальна навчально-дослідна робота. 

Метою ІНДЗ є перевірка у студентів навиків роботи   з першоджерелами,  вміння орієнтуватися в законодавстві України,   самостійно робити висновки з проблематики,  яка була висвітлена в ІНДЗ.

Змістом  ІНДЗ є завершена теоретична або практична робота у межах навчальної програми курсу на основі знань, умінь, навичок які студенти отримали під час занять і охоплюють декілька тем або весь курс.

Види ІНДЗ та система їх оцінювання:  реферати;  презентації за допомогою програми Power Point;  публікація статей і тез, участь в роботі студентського наукового семінару тощо.

Орієнтовна структура ІНДЗ:

• титульний аркуш;

• план (зміст роботи із позначенням сторінок);

• вступ (обґрунтування актуальності обраної теми);

• основна частина;

• висновки;

• список використаної літератури.

  Вимоги до оформлення реферату:

Обсяг реферату має бути в межах 12-15  сторінок комп’ютерного набору (або від руки 15-18 сторінок) без списку літератури та додатків.

Усі розділи і підрозділи,  що є у плані,  повинні бути виділені в тексті заголовками та підзаголовками. Текст розміщується на аркуші, обмеженому берегами:  лівий – не менше 20 мм; правий – 15 мм; верхній – 15 мм; нижній – 15 мм. Текст у комп’ютерному варіанті виконується шрифтом - Times New Roman,  розміром –14,  інтервалом між рядків – 1,5.  При написанні від руки потрібно дотримуватись зазначених берегів і не перевищувати інтервал між рядками більш 1.5.  Порядковий номер проставляється праворуч у верхньому куті сторінки.  Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ньому порядковий номер не ставиться. Він проставляється на наступній  сторінці далі по порядку.

Розділи або глави нумеруються арабськими цифрами,  а підрозділи або параграфи –  цифрою розділу і підрозділу через крапку. Наприклад, якщо розділ буде другим, то він позначається: Розділ 2: ... (далі йде назва розділу), а відповідно перший підрозділ цього розділу: 2.1. (далі йде назва підрозділу) і

так далі за порядком до наступного розділу.

Список використаної літератури повинен містити бібліографічний опис джерел,  використаних студентом під час роботи над темою.  Укладаючи його,  необхідно дотримуватись вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв творів. Бібліографічні записи повинні мати порядкову нумерацію.

Посилання на літературу робляться в тексті з позначенням їх порядкового номера в списку і сторінок через кому в прямокутних дужках. Наприклад: [6, 123], або на декілька підряд сторінок [7, 34-37]. Якщо посилання робиться на ціле джерело без зазначення конкретних сторінок,  то вказується лише порядковий номер у списку в прямокутних дужках. Наприклад: [10]. Якщо на декілька джерел, то цифри номеру йдуть через крапку з комою. Наприклад: [10; 15] або [7;10;12]. 

Вимоги до оформлення презентації за допомогою програми Power Point:

• 20-25 слайдів.

• Текст у комп’ютерному варіанті виконується шрифтом - Times New Roman, розміром від 14 до 48, інтервалом між рядків –1- 1,5.

• Ілюстрації повинні відповідати тематиці роботи. • Фонова заставка – однотонна або запропонована програмою конструктор слайдів. 

• Супроводжуючий текст до слайдів обсягом до 4 сторінок, що  виконуються шрифтом - Times  New Roman, розміром –14, інтервалом між рядків – 1.

 

ТЕМИ ІНДЗ

1. Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення.

2. Адміністративні правопорушення, що посягають на власність.

3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів,

охорони пам'яток історії та культури.

4. Адміністративні правопорушення в промисловості,  будівництві та у сфері використання

паливно-енергетичних ресурсів.

5. Адміністративні правопорушення у сільському господарстві. порушення ветеринарно-санітарних

правил.

6. Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку.

7. Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян,  житлово-комунального

господарства та благоустрою.

8. Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі,  громадського харчування,  сфері послуг,  в

галузі фінансів і підприємницькій діяльності.

9. Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації,  якості продукції,  метрології та

сертифікації.

10. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку.

11. Адміністративні правопорушення,  що посягають на здійснення народного волевиявлення та

встановлений порядок його забезпечення.

12. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

13. Провадження в справах про адміністративні правопорушення.

14. Комісія в справах неповнолітніх.

15. Кабінет Міністрів України – головний орган виконавчої влади.

16. Центральні органи виконавчої влади.

17. Місцеві органи виконавчої влади.

18. Органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

19. Прем’єр-міністр України: поняття, порядок призначення, повноваження.

20. Державні комітети України

 

 

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ

1. 1.        Поняття та загальна характеристика  адміністративного права.
2. 2.        Поняття та сфера предмета галузі адміністративного права України.
3. 3.        Поняття, ознаки та види  адміністративно-правових відносин.
4. 4.        Підстави виникнення та класифікація адміністративно-правових відносин.
5. 5.        Відносини публічного управління.
6. 6.        Відносини відповідальності публічної адміністрації.
7. 7.        Структура  адміністративно-правових відносин.
8. 8.        Фактичний і юридичний зміст адміністративно-правових відносин.
9. 9.        Поняття та характерні риси основного методу адміністративного права.
10. 10.    Метод адміністративного права в контексті реформи адміністративного права.
11. 11.    Адміністративне право як галузь, наука та навчальна дисципліна.
12. 12.    Історичний аспект виникнення і розвитку адміністративного права.
13. 13.    Камералістика та поліцейське право, як попередники адміністративного права.
14. 14.    Зародження й розвиток адміністративного права (кінець ХІХ початок ХХ століття).
15. 15.    Адміністративне право радянської доби.
16. 16.    Роль адміністративного права у становленні і розвитку незалежної правової демократичної держави Україна.
17. 17.    Основні напрямки реформи адміністративного права. Концептуальні чинники розвитку адміністративного права.
18. 18.    Адміністративне право у галузевій класифікації правової системи. Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права.
19. 19.    Поняття та ознаки адміністративно-правового регулювання.
20. 20.    Поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання.
21. 21.    Зміст окремих елементів адміністративно-правового регулювання.
22. 22.    Поняття та особливості адміністративно-правових норм. Структура адміністративно-правової норми.
23. 23.    Класифікація адміністративно-правових норм. Практичне використання адміністративно-правових норм.
24. 24.    Реалізація  норм адміністративного права, види (виконання, використання, додержання, застосування).
25. 25.    Вимоги до застосування норм адміністративного права (законність, обґрунтованість, доцільність)
26. 26.    Поняття та класифікація джерел адміністративного права. Конституція України як першоджерело адміністративного права.
27. 27.    Перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні. Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення.
28. 28.    Поняття та характерні риси принципів адміністративного права. Основні принципи адміністративного права.
29. 29.    Функції адміністративного права.
30. 30.    Поняття та види суб'єктів адміністративного права. Факти, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
31. 31.    Адміністративна правосуб’єктність її структура.
32. 32.    Система суб’єктів адміністративного права.
33. 33.    Поняття та структура адміністративно-правового статус фізичної особи.
34. 34.    Зміст адміністративно-правового статусу виконавчих органів державної влади.
35. 35.    Поняття та структура органів виконавчої влади.
36. 36.    Система центральних органів виконавчої влади. Місцеві державні адміністрації.
37. 40.    Поняття «публічна адміністрація» та функціональний і організаційно-структурний підходи до її розуміння.
38. 41.    Публічна влада та публічна адміністрація. Органи публічної адміністрації.
39. 42.    Місце Президента України, Кабінету Міністрів України центральних та місцевих органів виконавчої влади в публічній адміністрації.
40. 43.    Органи Місцевого самоврядування як суб’єкти публічної адміністрації.
41. 44.    Поняття «публічна служба». Класифікація публічної служби в Україні та її законодавче забезпечення.
42. 45.    Державна служба як правовий інститут адміністративного права. Законодавство про державну службу. Принципи та функції державної служби.
43. 46.    Поняття, ознаки та види державної служби.
44. 47.    Поняття посади й посадової особи, класифікація посад.
45. 48.    Основні права і обов'язки державних службовців. Проблеми правової культури у сфері публічної служби в Україні.
46. 49.    Право на державну службу. Проходження державної служби. Службова кар'єра.
47. 50.    Служба в органах місцевого самоврядування.
48. 51.    Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
49. 52.    Державні службовці і корупція. Управління державною службою. Основні напрямки реформування державної служби
50. 53.    Поняття та сутність державного управління. Принципи та функції державного управління.
51. 54.    Суб'єкти державного управління.
52. 55.    Організаційні принципи побудови та діяльності апарату державного управління (галузевий, функціональний, територіальний)
53. 56.    Поняття і види форм державного управління. Рівні та режими державного управління.
54. 57.    Види публічного адміністрування.
55. 58.    Поняття, ознаки та класифікація актів державного управління.
56. 59.    Вимоги, які висуваються щодо актів державного управління.
57. 60.    Адміністративні нормативи. Адміністративне розпорядництво.
58. 61.    Поняття, ознаки і функції адміністративного договору.
59. 62.    Реєстраційні та інші юридично значущі дії.
60. 63.    Поняття і види адміністративно-правових методів. Методи прямої і непрямої дії.
61. 64.    Поняття і стадії дозвільного провадження.
62. 65.    Поняття, сутність та зміст державного контролю, як способу забезпечення законності в державному управлінні. Принципи державного контролю.
63. 66.    Види державного контролю у сфері виконавчої влади.
64. 67.    Організаційно-структурне забезпечення державного контролю у сфері державного управління.
65. 68.    Поняття і види спеціальних адміністративно-правових режимів.
66. 69.    Правовий режим надзвичайного стану.
67. 70.    Правовий режим воєнного стану.
68. 71.    Режим надзвичайної екологічної ситуації.
69. 72.    Режим державної таємниці.
70. 73.    Режим охорони державного кордону України.

37.    Органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права.

38.    Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян, релігійних організацій.

39.  Адміністративно-правовий статус суб’єктів господарювання.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

1. 1.       Поняття адміністративного права. Поняття та сфера предмета галузі адміністративного права України.
2. 2.       Поняття, ознаки і види адміністративно-правових відносин.
3. 3.       Підстави виникнення адміністративно-правових відносин та їх класифікація.
4. 4.       Структура  адміністративно-правових відносин. Фактичний і юридичний зміст адміністративно-правових відносин.
5. 5.       Поняття та характерні риси основного методу адміністративного права.
6. 6.       Метод адміністративного права в контексті реформи адміністративного права.
7. 7.       Адміністративне право як галузь, наука та навчальна дисципліна.
8. 8.       Історичний аспект виникнення і розвитку адміністративного права.
9. 9.       Роль адміністративного права у становленні і розвитку незалежної правової демократичної держави Україна.
10. 10.    Основні напрямки реформи адміністративного права.
11. 11.    Генеральний принцип вітчизняного адміністративного права. Інші концептуальні чинники розвитку адміністративного права.
12. 12.    Адміністративне право у галузевій класифікації правової системи. Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права.
13. 13.    Поняття та ознаки адміністративно-правового регулювання.
14. 14.    Поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання. Зміст окремих елементів адміністративно-правового регулювання.
15. 15.    Поняття та особливості адміністративно-правових норм. Практичне використання адміністративно-правових норм.
16. 16.    Структура та класифікація адміністративно-правової норми.
17. 17.    Реалізація  норм адміністративного права.
18. 18.    Вимоги до застосування норм адміністративного права.
19. 19.    Поняття та класифікація джерел адміністративного права.
20. 20.    Перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні.
21. 21.    Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення як основного джерела адміністративного права.
22. 22.    Поняття та характерні риси принципів адміністративного права.
23. 23.    Характеристика основних принципів адміністративного права. Принцип пріоритету забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
24. 24.    Функції адміністративного права.
25. 25.    Поняття та види суб'єктів адміністративного права. Факти, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
26. 26.    Адміністративно-правова правосуб’єктність.
27. 27.    Система суб’єктів адміністративного права.
28. 28.    Поняття та структура адміністративно-правового статус фізичної особи.
29. 29.    Адміністративно-правовий статус громадян України.
30. 30.    Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
31. 31.    Зміст адміністративно-правового статусу виконавчих органів державної влади. Поняття та структура органів виконавчої влади.
32. 35.    Поняття «публічна адміністрація» та функціональний і організаційно-структурний підходи до її розуміння.
33. 36.    Публічна влада та публічна адміністрація. Органи публічної адміністрації.
34. 37.    Місце Президента України, Кабінету Міністрів України центральних та місцевих органів виконавчої влади в публічній адміністрації.
35. 38.    Органи Місцевого самоврядування як суб’єкти публічної адміністрації.
36. 39.    Поняття «публічна служба». Класифікація публічної служби в Україні та її законодавче забезпечення.
37. 40.    Державна служба як правовий інститут адміністративного права. Законодавство про державну службу.
38. 41.    Поняття, ознаки та види державної служби.
39. 42.    Принципи та функції державної служби.
40. 43.    Право на державну службу. Основні права і обов'язки державних службовців.
41. 44.    Поняття посади й посадової особи, класифікація посад.
42. 45.    Проходження державної служби. Службова кар'єра. Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
43. 46.    Проблеми правової культури у сфері публічної служби в Україні.
44. 47.    Державні службовці і корупція.
45. 48.    Управління державною службою. Основні напрямки реформування державної служби
46. 49.    Загальне поняття управління. Основні універсальні (кібернетичні) категорії управління. Соціальне управління, його сутність та види.
47. 50.    Поняття та сутність державного управління. Співвідношення державного та громадського управління.
48. 51.    Принципи та функції державного управління. Суб'єкти державного управління.
49. 52.    Організаційні принципи побудови апарату державного управління.
50. 53.    Організаційні принципи діяльності апарату державного управління.
51. 54.    Рівні державного управління.
52. 55.    Режими державного управління.
53. 56.    Види публічного адміністрування.
54. 57.    Поняття і види форм державного управління.
55. 58.    Поняття, ознаки та класифікація актів державного управління. Вимоги, які висуваються щодо актів державного управління.
56. 59.    Адміністративні нормативи. Адміністративне розпорядництво.
57. 60.    Поняття, ознаки і функції адміністративного договору.
58. 61.    Реєстраційні та інші юридично значущі дії.
59. 62.    Матеріально-технічні операції.
60. 63.    Поняття і види адміністративно-правових методів. Методи прямої і непрямої дії.
61. 64.    Переконання та заохочення як метод державного управління. Стимулювання як метод державного управління.
62. 65.    Поняття і стадії дозвільного провадження.
63. 66.    Поняття, сутність та зміст державного контролю, як способу забезпечення законності в державному управлінні.
64. 67.    Види державного контролю у сфері виконавчої влади.
65. 68.    Організаційно-структурне забезпечення державного контролю у сфері державного управління.
66. 69.    Поняття і види спеціальних адміністративно-правових режимів.
67. 70.    Правовий режим надзвичайного стану. Режим надзвичайної екологічної ситуації. 
68. 71.    Правовий режим воєнного стану. Режим охорони державного кордону України.
69. 72.    Режим державної таємниці. 
70. 73.    Адміністративна відповідальність як правовий інститут адміністративного права. Законодавство України про адміністративне правопорушення.
71. 74.    Тенденції становлення та розвитку адміністративно-деліктного права як підгалузі адміністративного права.
72. 75.    Поняття та ознаки адміністративного проступку.
73. 76.    Співвідношення та розмежування адміністративного проступку і злочину, адміністративного проступку і дисциплінарного проступку.
74. 77.    Поняття, система ознак складу адміністративного проступку та види складів адміністративного проступку.
75. 78.    Об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони адміністративного проступку.
76. 79.    Вчинення адміністративного правопорушення умисно та з необережності.
77. 80.    Види адміністративних правопорушень. Запобігання скоєння адміністративним правопорушенням.
78. 81.    Поняття, особливості  та підстави адміністративної відповідальності. Виокремлення  адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.
79. 82.    Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб та колективних суб'єктів.
80. 83.    Адміністративна відповідальність неповнолітніх. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
81. 84.    Відповідальність посадових осіб.
82. 85.    Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
83. 86.    Обставини, що виключають адміністративну відповідальність. Крайня необхідність. Необхідна оборона. Неосудність.
84. 87.    Поняття, мета та система адміністративних стягнень.
85. 88.    Класифікація адміністративних стягнень. Основні та додаткові адміністративні стягнення.
86. 89.    Порядок накладення адміністративних стягнень. Накладання стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень
87. 90.    Обставини, що пом'якшують відповідальність. Обставини, що обтяжують відповідальність.
88. 91.    Строки накладання адміністративних стягнень.
89. 92.    Поняття і ознаки дисциплінарно-правового примусу в адміністративному праві. Поняття, особливості і підстави дисциплінарної відповідальності в адміністративному праві.
90. 93.    Дисциплінарне провадження в адміністративному праві. Дисциплінарна відповідальність державного службовця.
91. 94.    Поняття та особливості проваджень у справах про адміністративні правопорушення. Види проваджень.
92. 95.    Суб’єкти провадження у справах про адміністративні правопорушення. Протокол та постанова у справі про адміністративні проступки.
93. 96.    Поняття стадій адміністративно-деліктного провадження.
94. 97.    Стадія порушення адміністративного провадження і адміністративного розслідування.
95. 98.    Розгляд справи про адміністративне право­пору­шен­ня та винесення по ній постанови.
96. 99.    Стадія перегляду справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови.

32.    Органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права.

33.    Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян, релігійних організацій.

34.    Адміністративно-правовий статус суб’єктів господарювання.

100.Стадія виконання постанови про накладення адміні­стра­тив­ного стягнення

101.Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження (заходи процесуального примусу).

102.Види заходів та особливості їх забезпечення. Адміністративне затримання.

103.Правові засади, форми і методи управління економічною сферою.

104.Адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері господарювання. Державне регулювання підприємницької діяльності.

105.Реєстрація суб’єктів господарювання.

106.Ліцензування та патентування господарської діяльності.

107.Правові засади антимонопольної діяльності та розвитку добросовісної конкуренції в Україні. Антимонопольний контроль.

108.Форми і методи діяльності антимонопольних органів. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

109.Адміністративно-правове регулювання фінансами і кредитуванням. Адміністративна відповідальність за адміністративні проступки у сфері фінансів.

110.Правові засади управління транспортом. Державний контроль на транспорті. Адміністративна відповідальність за адміністративні проступки на транспорті.

111.Державний контроль у сфері управління використанням і охороною природних ресурсів. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про використання і охорону природних ресурсів.

112.Правова основна та поняття застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання. Процедури застосування адміністративно-правових санкцій.

113.Види адміністративно-правових санкцій.

114.Поняття адміністративно-політичної сфери, її структура та суб’єкти.  Відносини адміністративних послуг в адміністративно-політичній сфері.

115.Правові засади управління національною безпекою. Державна безпека як складова національної безпеки.

116.Організаційно-правові засади забезпечення державної таємниці.

117.Правові  та організаційні засади управління обороною. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу.

118.Адміністративно-правовий статус органів прокуратури в Україні. Прокурорський нагляд.

119.Правові засади управління внутрішніми справами. Система органів та їх повноваження щодо управління внутрішніми справами.

120.Державний пожежний нагляд. 

121.Державний нагляд за безпекою дорожнього руху.

122.Адміністративна відповідальність за порушення громадського порядку та громадської безпеки.

123.Поняття юстиції і її адміністративно-правового регулювання. Адміністративна відповідальність у сфері юстиції.

124.Поняття і правові засади управління зовнішньополітичною діяльністю. Адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну і виїзду з України.

125.Поняття соціально-культурної сфери, її структура. Відносини адміністративно-правовогорегулювання у соціально-культурній сфері.

126.Адміністративно-правові засади регулювання соціального забезпечення населення. Організаційно-правові форми та види соціального забезпечення.

127.Адміністративно-правове регулювання у сфері науки та освіти. Державний контроль за діяльністю органів освіти.

128.Державне управління та регулювання у сфері телерадіомовлення. Адміністративно-правове регулювання інформаційного простору.

129.Адмінстративно-правова охорона об’єктів культурної спадщини.

130.Адміністративно-правове регулювання у сфері фізкультура і спорту.

131.Охорона здоров’я та необхідність її адміністративно-правового регулювання. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони здоров'я населення.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

11.1. Нормативно-правові акти

 

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990 – № 31, Ст. 429.
2. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВР. – 1996. – № 30, Ст. 141. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.12.2004 р. // ВВР. – 2005. – № 2, Ст. 44.).
3. Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 р. (із змінами і доповненнями) // ВВР. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
4. Водний кодекс України від 06 червня 1996 р.. . // ВВР. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР. – 2003. – № 18,19-20, 21-22. – Ст. 144.
6. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // ВВР. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
7. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 р. // ВВР. – 2005. – № 3536. – Ст. 446.
8. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. (із змінами і доповненнями) // ВВР. – 1971. – дод. до № 50. – Ст. 375
9. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 2005 р. // ВВР. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.
10. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. (із змінами і доповненнями) // ВВР УРСР. – 1984. – дод. до № 51. – Ст. 1122.
11. Кодекс України про надра 27 липня 1994 р. // ВВР. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
12. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. (із змінами і доповненнями) // ВВР. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
13. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (із змінами і доповненнями) // ВВР УРСР. – 1961. - № 2. – Ст.15.
14. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // ВВР. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
15. Повітряний кодекс України від 04 травня 1993 р. // ВВР. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
16. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. / /Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
17. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // ВВР – 2004. – № 40-42. –Ст. 492.
18. Основи законодавства України про культуру: Закон України від 14 лютого 1992 р. // ВВР. – 1992. –№ 21. – Ст. 294.
19. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 р. // ВВР. – 1993. – № 4. – Ст. 20.
20. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України від 14 січня 1998 р. // ВВР.- 1998.- № 23.- Ст. 121.
21. Про автомобільні дороги: Закон України від 8 вересня 2005 р. // ВВР.- 2005.- № 51.- Ст. 556.
22. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. (із змінами і доповненнями) // ВВР.- 1993, № 9, ст.62.
23. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. // ВВР.- 1994.- № 52.- Ст. 455.
24. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12 грудня 1991 р. // ВВР.- 1992.- № 15.- Ст. 166.
25. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 р. // ВВР.- 1993.- № 50.- Ст. 472.
26. Про архітектурну діяльність: Закон України від 20 травня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 31.- Ст. 246.
27. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 р. // ВВР.- 1993.- № 23.- Ст. 243.
28. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // ВВР.- 2001.- № 5-6.- Ст. 30.
29. Про бджільництво: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 12.- Ст. 445.
30. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України від 27 січня 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 7.- Ст. 45.
31. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 р. // Урядовий кур'єр.- 2001.- 12 вересня.
32. Про благоустрій населених пунктів: Закон України від 6 вересня 2005 р. // ВВР.- 2005.- № 49.- Ст. 517.
33. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 34.- Ст. 266.
34. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення Закон України від 11.06.2009 р. // Офіційний вісник України.- 2009.- № 53.- Ст. 31.
35. Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень Закон України від 11.06.2009 р. // Офіційний вісник України.- 2009.- № 53.- Ст. 15.
36. Про засади запобігання та протидії корупції Закон України від 11.06.2009 р. // Офіційний вісник України.- 2009.- № 53.- Ст. 31.
37. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 36.- Ст. 531.
38. Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей: Закон України від 21 вересня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 42.- Ст. 2072.
39. Про видавничу справу: Закон України від 5 червня 1997 р. // ВВР.- 1997.- № 32.- Ст. 206.
40. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 24.- Ст. 207.
41. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. // Офіційний вісник України.- 2002.- № 8.- Ст. 327.
42. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // ВВР.- 1991.- № 49.- Ст. 82.
43. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Голос України.- 2001.- 8 березня.
44. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // ВВР.- 1994.- № 11.- Ст. 50.
45. Про Державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 р. // ВВР.- 1992.- № 2.- Ст. 5.
46. Про державні нагороди України: Закон України від 16 березня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 15.- Ст. 587.
47. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. // ВВР.- 2000.- № 44.- Ст. 1876.
48. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // ВВР.- 1998.- № 36-37.- Ст. 243.
49. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 р. // ВВР.- 1993.- № 13.
50. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998 р. // ВВР.- 1998.- № 35.- Ст. 236.
51. Про державну підтримку засобів масової інформації і соціального захисту журналістів: Закон України від 23 вересня 1997 р. // ВВР.- 1997.- № 50.- Ст. 302.
52. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 в ред. від 24 грудня 1993 р. // ВВР.- 1994.- № 15.- Ст. 84; – 1995.- № 1.- Ст. З.- № 30.- Ст. 229.
53. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003 р. // Офіційний вісник України.- 2003.- № 17.- Ст. 740.
54. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. // ВВР.- 2003.- № 31-32.- Ст. 263.
55. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВР.- 1994.- № 52.- Ст. 490.
56. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // ВВР.- 1994.- № 16.- Ст. 93.
57. Про джерела фінансування органів державної влади: Закон України від 30 червня 1999 р. //Офіційний вісник України.- 1999.- № 31.- Ст. 1587.
58. Про дипломатичну службу України: Закон України від 20 вересня 2001 р. // ВВР.- 2002.- № 5.- Ст. 29.
59. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 22-23.- Ст. 197.
60. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 р. // ВВР.- 2005.- № 30.- Ст. 409.
61. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // Голос України.- 1993 р.- 16 липня; ВВР.- 1993.- № 31.- Ст. 338.
62. Про дошкільну освіту: Закон України від 11 липня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 31.- Ст. 1388.
63. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 1.- Ст. 2.
64. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 8.- Ст. 54.
65. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24 червня 2004 р. // ВВР.- 2004.- № 47.- Ст. 514.
66. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Голос України.- 1994.- 8 квітня; ВВР.- 1994.- № 27.- Ст. 218.
67. Про загальний військовий обов'язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 27.- Ст. 385 (в редакції від 18 червня 1999 p.).
68. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. // ВВР.- 2003.- № 49.- Ст. 346.
69. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 р. // ВВР.- 1996.- № 40.- Ст. 183.
70. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003 р. // ВВР.- 2003.- № 9.- Ст. 79.
71. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // ВВР.- 2001.-№ 12.- Ст. 64
72. Про захист населення від інфекційних захворювань: Закон України від 6 квітня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 17.- Ст. 690.
73. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 28.- Ст. 1155.
74. Про захист прав споживачів: Закон України в редакції від 1 грудня 2005 р. // ВВР.- 2006.- № 7.- Ст. 84. 
75. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними: Закон України від 15 лютого 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 10.- Ст. 62.
76. Про Збройні Сили України: Закон України в редакції від 5 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 44.- Ст. 1877.
77. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Урядовий кур'єр.- 1996.- 17 жовтня; ВВР.- 1996.- № 47.- Ст. 256.
78. Про телекомунікації: Закон України від 18.11.2003 р. // ВВР.- 2004.- № 12.- Ст. 155.
79. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // ВВР.- 1991.- № 29.- Ст. 377.
80. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000 р. // ВВР.- 2000.- № 42.- Ст.348.
81. Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 27.– Ст. 1198.
82. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 p. // ВВР.- 1992.- № 48.- Ст. 650.
83. Про кінематографію: Закон України від 13 січня 1998 р. // ВВР.- 1998.- № 22.- Ст. 114.
84. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 19.- Ст. 134.
85. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26 грудня 2002 р. // ВВР.- 2003.- № 12.- Ст. 88.
86. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // ВВР.- 2000.- № 36.- Ст. 299.
87. Про метрологію та метрологічну діяльність: Закон України від 11 лютого 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 9.- Ст. 324.
88. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 12.- Ст. 442.
89. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВР.- 1991.- № 4.- Ст. 20
90. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // ВВР.- 1997.- № 24.- Ст. 170.
91. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 20-21.- Ст. 190.
92. Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України від 1 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 51.- Ст. 1870.
93. Про музеї та музейну справу: Закон України від 29 червня 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 25.- Ст. 191.
94. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 33.- Ст. 345.
95. Про національний архівний фонд і архівні установи: Закон України від 24 грудня 1993 р. // ВВР.- 1994.- № 15.- Ст. 86.
96. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 29.- Ст. 238.
97. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997р. // ВВР.- 1997.- № 48.- Ст. 296.
98. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ. // ВВР. — 1993, № 39, ст.383 (із змінами та доповненнями).
99. Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. (зі змінами і доповненнями від 11 липня 2001 р.) // ВВР.- 2001.- № 44.- Ст. 232.
100. Про оборону України: Закон України в редакції від 5 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 44.- Ст. 1878
101. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 22.- Ст. 512.
102. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 6.- Ст. 35. (В редакції Закону Україні від 7 лютого 2007 р. // ВВР.- 2007.- № 15.- Ст.194.)
103. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від 24 грудня 1993 р. // ВВР.- 1994.- № 14.- Ст. 79.
104. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 р. // Голос України.- 2001.- 15 серпня.
105. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // ВВР.- 1993.- № 35.- Ст. 358.
106. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 р. // ВВР.- 1991.- № 34.- Ст. 451.
107. Про основи містобудування: Закон України від 16 листопада 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 52.- Ст. 683.
108. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Офіційний вісник України.- 2003.- № 29.- Ст. 1433.
109. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України від 2 червня 2005 р. // ВВР.- 2005.- № 26.- Ст. 35.
110. Про особисте селянське господарство : Закон України від 15 травня 2003 р. // Офіційний вісник України.- 2003.- № 23.- Ст. 1014.
111. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 50.- Ст. 678.
112. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 р. // ВВР.- 2000.- № 39.- Ст. 333.
113. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. // ВВР УPCP.- 1991.- № 41.- Ст. 546.
114. Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ: Закон України від 9 квітня 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 29.- Ст. 399.
115. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 5.11.1992 р. // ВВР.- 1992.- № 3.- Ст. 10.
116. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. // ВВР.- 1994.- № 5.
117. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Голос України.- 2001.- 12 травня.
118. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України від 21 січня 1994 р. // ВВР.- 1994.- № 16.- Ст. 101.
119. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23 вересня 1997 р. // ВВР.- 1997.- № 49.- Ст. 299.
120. Про поштовий зв’язок: Закон України від 4 жовтня 2001 р. // ВВР.- 2002.- № 6.- Ст. 39.
121. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6 квітня 2000 р. // ВВР.- 2000.- № 28.- Ст. 224.
122. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. // ВВР.- 2000.- № 23.- Ст. 176.
123. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1991 р. (зі змінами і доповненнями від 26 вересня 2002 р.) // ВВР.- 1994.- № 23.- Ст. 161.
124. Про приватизацію державного майна: Закон України від 4 березня 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 24.- Ст. 348.
125. Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000 р. // ВВР.- 2000.- № 19.- Ст. 772.
126. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 34.- Ст. 502.
127. Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки: Закон України від 11 липня 2001 р. // ВВР.- 2001.- № 48.- Ст. 253.
128. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України в ред. від 15 травня 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 32.- Ст. 453.
129. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР.- 1991.- № 33.- Ст. 799.
130. Про професійних творчих працівників та творчі спілки: Закон України від 7 жовтня 1997 р. // ВВР.- 1997.- № 52.- Ст. 312.
131. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 45.- Ст. 397.
132. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10 лютого 1998 р. // ВВР.- 1998.- № 32.- Ст. 215.
133. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 12.- Ст. 444.
134. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 р. // Голос України.- 1998.- З квітня.
135. Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 р. // Голос України 29 жовтня 1996 p.; ВВР.- 1996.- № 43.- Ст. 212.
136. Про розвідувальні органи України: Закон України від 22 березня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 15.- Ст. 642.
137. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 р. // ВВР.- 1991.- № 25.- Ст. 285; – 1992.- № 30.- Ст. 418; – 1993.- № 26.- Ст. 277; – 1994.- № 13.- Ст. 66.
138. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. // ВВР.- 1991.- № 39.- Ст. 510.
139. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17 липня 1997 р. // ВВР.- 1997.- № 39.- Ст. 261.
140. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // ВВР.- 1992.- № 27.- Ст. 382.
141. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 26.- Ст. 1151.
142. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 р. // ВВР.- 1992.- № 15.- Ст. 190.
143. Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України: Закон України від 5 лютого 1993 р. // ВВР.- 1993.- № 16.- Ст. 167.
144. Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист: Закон України від 24 березня 1998р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 15.- Ст. 564.
145. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 р. // Урядовий кур'єр.- 2002.- 2 серпня.
146. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р. // ВВР.- 1993.- № 3.- Ст. 17 (зі змінами).
147. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 p. // ВВР.- 1993.- № 8.- Ст. 56; Голос України.- 1994.- 6 квітня.
148. Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 22-23.- Ст. 194.
149. Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 22-23.- Ст. 196.
150. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15 січня 1999 р. // ВВР.- 1999.-№ 11.- Ст. 79.
151. Про Стройовий статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 22-23.- Ст. 195.
152. Про судоустрій: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України.- 2002.- № 10.- Ст. 441.
153. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 р. // ВВР.- 1993.- № 10.- Ст. 44.
154. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991 р. // ВВР.- 1992.- № 10.- Ст. 139.
155. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. // ВВР.- 1994.- № 51.- Ст. 446.
156. Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15 травня 1996 p. // ВВР.- 1996.- № 29.- Ст. 139.
157. Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 р. // ВВР.- 1995.- № 31.- Ст. 241.
158. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 22 грудня 1997 р. // ВВР.- 1998.- № 20.- Ст. 99.
159. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 30.- Ст. 1248.
160. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. // Урядовий кур’єр.- 2003.- 28 серпня.
161. Про Цивільну оборону України: Закон України від 3 лютого 1993 р. // ВВР.- 1993.- № 14.- Ст. 124.
162. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. Затв. постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. // ВВР.- 1997.- № 10.- Ст. 85.
163. Про затвердження положень про паспорт громадян України і свідоцтва про народження: Постанова Верховної Ради України "Про внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України". Затв. постановою Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р. // Голос України.- 1993.- 15 вересня.

Кодекси України

Основи законодавства України

Закони України

Постанови Верховної Ради України.

 

Акти Президента України.

1. Воєнна доктрина України: Затверджена Указом Президента України від 15 червня 2004 року № 648/2004 // Офіційний вісник України – 2004.- № 30.- Ст. 2005.
2. Консульський статут України. Затв. Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. // Укази Президента України. Т.1.– К., 1997.
3. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки. Затв. Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. // Урядовий кур'єр.- 1998.- 27 квітня.
4. Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 27 травня 2005р. // Офіційний вісник України. – 2005.- № 7.- Ст. 9.
5. Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України. Затв. Указом Президента України від 4 серпня 2003 р. № 1071 // Офіційний вісник України.- 2003.- № 32.- Ст. 39.
6. Положення про Вищу атестаційну комісію України. Затв. Указом Президента України від 25 лютого 1999 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 9.- Ст. 324.
7. Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України. Затв. Указом Президента України від 21 вересня 2006 р. № 769/2006 // Офіційний вісник України.- 2006 .- № 39.- Ст. 9.
8. Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України. Затв. Указом Президента України від 28 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 48.- Ст. 2080.
9. Положення про Державний комітет архівів України. Затв. Указом Президента України від 22 березня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 12.- Ст. 454.
10. Положення про Державний комітет лісового господарства України. Затв. Указом Президента України від 14 липня 2000 р. № 969/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 33.- Ст. 140.
11. Положення про Державний комітет України по водному господарству. Затв. Указом Президента України від 14 липня 2000 р. № 898/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 29.- Ст. 1208.
12. Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах. Затв. Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 37.- Ст. 1401.
13. Положення про Державну податкову адміністрацію України. Затв. Указом Президента України від 13 липня 2000 р. № 886/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 29.- Ст. 1200.
14. Положення про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні. Затв. Указом Президента України від 10 червня 1993 р. // Голос України.- 1993.- 26 червня.
15. Положення про Міністерство аграрної політики України. Затв. Указом Президента України від 7 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 23.- Ст. 933.
16. Положення про Міністерство внутрішніх справ України. Затв. Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 42.- Ст. 1774.
17. Положення про Міністерство економіки. Затв. Указом Президента України від 23 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 43.- Ст. 1826.
18. Положення про Міністерство культури і туризму України: Затв. Указом Президента України від 2 грудня 2005 р. № 1688/2005 // Офіційний вісник України.- 2005.- № 49.- Ст. 26.
19. Положення про Міністерство освіти і науки України. Затв. Указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 773/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 23.- Ст. 934.
20. Положення про Міністерство охорони здоров'я України. Затв. Указом Президента України від 24 липня 2000 р. № 918/2000 // Офіційний Вісник України.- 2000.- № 30.- Ст. 1256.
21. Положення про Міністерство праці та соціальної політики України. Затв. Указом Президента України від 30 серпня 2000 р. № 1035/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 35.- Ст. 1482.
22. Положення про Міністерство промислової політики України. Затв. Указом Президента України від 21 вересня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 39.- Ст. 1754.
23. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Затв. Указом Президента України від 10 жовтня 2005 р. // Офіційний вісник України.- 2005.- № 41.- Ст. 16.
24. Положення про Міністерство фінансів України. Затв. Указом Президента України від 26 серпня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 29.- Ст. 1230.
25. Положення про Міністерство юстиції України. Затв. Указом Президента України від 30 грудня 1997 р. //
26. Положення про Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей. Затв. Указом Президента України від 16 січня 1998 р. № 21/98 // Офіційний вісник України.- 1998.- № 3.- Ст. 91.
27. Про вдосконалення координаційної діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Указ Президента України від 12 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 7.- Ст. 267.
28. Про вдосконалення роботи з підготовки нормопроектів та проведення правової реформи. Указ Президента України від 29 квітня 1994 р. // Урядовий кур'єр.- 1994.- № 88-89.
29. Про Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України. Указ Президента України від 25 липня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 30.- Ст. 1257.
30. Про державну підтримку культури і мистецтва в Україні. Указ Президента України від 20 жовтня 1998 р. № 1152/98 // Офіційний вісник України.- 1998.- № 42.- Ст. 1545.
31. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади. Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. // Голос України.- 1992.- 8 жовтня.
32. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності. Указ Президента від 23 липня 1998 р. // Урядовий кур'єр.- 1998.- 28 липня.
33. Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності. Указ Президента України від 20 травня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 20.- С.148-149.
34. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні. Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98; зі змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 10 вересня 1998 p., № 1000/98, 21 вересня 1998 р. № 1048/98 та від 2 січня 1999 р. № 5/99 // Урядовий кур'єр.- 1998.- 25 липня; – 1998.- 24 вересня.
35. Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Указ Президента України від 07 лютого 2008 р.// Офіційний вісник України.- 2008 .- № 10.- Ст. 10
36. Про заходи щодо підвищення ефективності роботи і відповідальності територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та забезпечення їх взаємодії з місцевими державними адміністраціями. Указ Президента України від 5 листопада 1996 р. № 1035/96 // Урядовий кур'єр.- 1996.- 12 листопада.
37. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // Офіційний вісник України.- 1999.- № 50.- Ст. 2435.
38. Про повноваження та гарантії здійснення постійного контролю за діяльністю Служби безпеки України: Указ Президента України від 18 травня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 7.- Ст. 53.
39. Про Координаційну раду з питань державної служби. Указ Президента України від 21 березня 2000 р. № 473/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 12.- Ст. 451.
40. Про Національну юридичну бібліотеку. Указ Президента України від 23 липня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 30.- Ст. 1516.
41. Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України. Указ Президента України від 22 березня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 13.- Ст. 513.
42. Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв України. Указ Президента України від 22 березня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 13.- Ст. 512.
43. Про першочергові заходи з проведення в Україні адміністративної реформи. Указ Президента України від 20 листопада 1998 р. // Урядовий кур'єр.- 1998.- 2 грудня.
44. Про першочергові заходи, пов'язані з прийняттям Конституції України. Указ Президента України від 12 липня 1996 р. // Урядовий кур'єр.- 1996.- 18 липня.
45. Про підвищення ефективності системи державної служби. Указ Президента України від 11 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 7.- Ст. 263.
46. Про Положення про Державний комітет у справах релігії. Указ Президента України від 14 листопада 2000р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 46.- Ст. 1986.
47. Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР. Указ Президії ВР СРСР від 28 липня 1988 р. // ВВР СРСР.- 1988.- № 31.- Ст. 304.
48. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності. Указ Президента України від 10 червня 1997 р. // Урядовий кур'єр.- 1997.- 14 червня; Офіційний вісник України.- 1997.- № 24.- Ст. 11.
49. Про перелік посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць. Указ Президента України від 29.05 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 22.- Ст. 15.
50. Про почесні звання України. Указ Президента України від 29 червня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 27.- Ст. 1201.
51. Про пріоритетні завдання в сфері містобудування. Указ Президента України від 13 травня 1997 р. // Урядовий кур'єр.- 1997.- 27 травня.
52. Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні. Указ Президента України від 29 травня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 22.- Ст. 985.
53. Стратегія реформування системи державної служби в Україні. Затв. Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 16.- Ст. 665.
54. Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства  іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації: Постанова КМУ від 26.11.2008 р. // Офіційний вісник України.- 2008.- № 93.- Ст. 13.
55. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Постанова КМУ від 10. 06 2009 р. // Офіційний вісник України.- 2009.- № 44.- Ст. 24.
56. Положення про Державний комітет архівів України: Постанова КМУ від 11 липня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 52.- Ст. 32.
57. Положення про Державний комітет лісового господарства України: Постанова КМУ від 27 червня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 48.- Ст. 74.
58. Положення про Державну митну службу України: Постанова КМУ від 19 березня 2008 р. // Офіційний вісник України.- 2008.- № 53.- Ст. 92.
59. Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: Постанова КМУ від 19 березня 2008 р. // Офіційний вісник України.- 2008.- № 23.- Ст. 58.
60. Про реорганізацію Державного комітету України по земельних ресурсах: Постанова КМУ від 31 січня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 8.- Ст. 32.
61. Положення про Державний комітет України по водному господарству: Постанова КМУ від 27 червня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 48.- Ст. 70.
62.  Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України: Постанова КМУ від 26 травня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 39.- Ст. 80.
63. Положення про Міністерство аграрної політики України: Постанова КМУ від 1 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 45.- Ст. 32.
64. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Постанова КМУ від 4 жовтня 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 40.- Ст. 106.
65. Положення про Міністерство економіки України: Постанова КМУ від 26 травня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 39.- Ст. 69.
66. Положення про Міністерство закордонних справ України: Постанова КМУ від 12 липня 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 28.- Ст. 212.
67. Положення про Міністерство культури і туризму України: Постанова КМУ від 08 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 45.- Ст. 64.
68. Положення про Міністерство оборони України: Постанова КМУ від 03 серпня 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 31.- Ст. 136.
69. Положення про Міністерство освіти і науки України: Постанова КМУ від 19.12. 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006 – 02.01.2007- № 51.- Ст. 137.
70. Положення про Міністерство охорони здоров'я України: Постанова КМУ від 02 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 45.- Ст. 39.
71. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Постанова КМУ від 02 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 44.- Ст. 129.
72. Положення про Міністерство праці та соціальної політики України: Постанова КМУ від 02 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 45.- Ст. 43.
73. Положення про Міністерство промислової політики України: Постанова КМУ від 02 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 45.- Ст. 15.
74. Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України: Постанова КМУ від 06 червня 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 23.- Ст. 25.
75. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: Постанова КМУ від 02 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 45.- Ст. 19.
76. Положення про Міністерство фінансів України: Постанова КМУ від 27 грудня 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 1.- Ст. 100.
77. Положення про Міністерство юстиції України: Постанова КМУ від 14 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2006.- № 45.- Ст. 97.
78.  Про утворення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України і Міністерства з питань житлово-комунального господарства України: Постанова КМУ від 1 березня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 16.- Ст. 48.
79. Положення про Державне казначейство України: Постановою Кабінету Міністрів від 21 грудня 2005 р. № 1232 // Офіційний вісник України.- 2005 - 2006.- № 52.- Ст. 330.
80. Про Державну судову адміністрацію України: Постановою Кабінету Міністрів від 14 січня 2009 р. № 14 // Офіційний вісник України.- 2009.- № 3.- Ст. 77.
81. Положення про державний архітектурно-будівельний контроль. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 225 (в редакції від 7 квітня 1995 р.) // Зібрання постанов Уряду України.- 1993.- № 2.
82. Положення про Державну адміністрацію автомобільного транспорту України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3.09. 2008 р. // Офіційний вісник України.- 2008.- № 68.- Ст.12.
83. Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. // Урядовий кур’єр.- 1996.- 2 березня.
84. Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 р. № 844 // Офіційний вісник України.- 2002.- № 25.- Ст. 1084.
85. Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України 28 грудня 1992 р. // Урядовий кур’єр.- 1993.- 18 лютого.
86. Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р. // Зібрання постанов Уряду України.- 1993.- № 6.
87. Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р. // Зібрання постанов Уряду України.- 1993.- № 6.- Ст. 97.
88. Положення про порядок легалізації об’єднань громадян. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. // Зібрання постанов Уряду України.- 1993.- № 1.- Ст. 37.
89. Положення про порядок проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 // Офіційний Вісник України від 26.01.2001.- Ст. 27.
90. Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02. 2002 р. // Офіційний вісник України.- 2002.- № 8.- Ст.155.
91. Положення про порядок стажування у державних органах. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р. // Урядовий кур’єр.- 1994.- 15 грудня.
92. Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1995 р. // Урядовий кур’єр.- 1995.- 31 серпня.
93. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP. Затв. Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. / Збірник нормативних актів з питань правопорядку.- К., 1993.
94. Порядок провадження торговельної діяльністі і правила торговельного обслуговування населення. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06. 2006 р. // Офіційний вісник України.- 2002.- № 25.- Ст.53.
95. Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. №851 // Офіційний вісник України – 1999.- №20.
96. Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1995 р. // Урядовий кур’єр.- 1996.- 18 січня.
97. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку. Затв. Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. // Зібрання постанов Ради Міністрів УРСР.- 1991.- № 3.- Ст. 18.
98. Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. // Зібрання постанов Уряду України.- 1995.- № 2.
99. Правила перетинання державного кордону громадянами України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів від 27 січня 1995 р. // Зібрання постанов Уряду України.- 1995.- № 4.- Ст. 92.
100. Правила торгівлі у розстрочку. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. № 987 // Офіційний вісник України.- 1998.- № 27.- Ст. 989.
101. Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств і розміри реєстраційних зборів: Постанова Кабінету Міністрів України 17 листопада 1997 р. // Офіційний вісник України.- 1997.- № 47.- Ст. 703.
102. Про документи про освіту: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 615 // Офіційний вісник України.- 1999.- № 16.- Ст. 642.
103. Правила санітарної охорони території України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1999 р. № 696 // Офіційний вісник України.- 1999.- № 17.- Ст. 740.
104. Статут залізниць України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 // Офіційний вісник України.- 1998.- № 14.- Ст. 548.
105. Положення про дозвільну систему України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. // Зброя: придбання, зберігання, використання. Збірка норм, актів.- К., 1998.
106. Положення про застосування вогнепальної зброї. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. // Урядовий кур’єр.- 1992.- № 46-47.
107. Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. (зі змінами і доповненнями) // Збірник постанов Уряду України.- 1994.- № 1.- Ст. 17.
108. Про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. (зі змінами і доповненнями) // Збірник постанов Уряду України.- 1994.- № 2.- Ст. 31; 1996.- № 18.- Ст. 526.
109. Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. // Збірник постанов Уряду України.- 1994.- № 8.- Ст. 196.
110. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. // Офіційний вісник України.- 1997.- № 16.- Ст. 52.
111. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту). Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 3.- Ст. 108.
112. Про перелік послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 3.- Ст. 107.
113. Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 7.- Ст. 264.
114. Положення про державну систему моніторингу довкілля. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 13 – Ст. 495.
115. Положення про Пенсійний фонд України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. // Офіційний вісник України.- 2007.- № 81.- Ст. 3025.
116. Про систему органів юстиції: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 18.- Ст. 649.
117. Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 21.- Ст. 767.
118. Положення про відомчий контроль у системі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 28.
119. Про прикордонний режим: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 30.- Ст. 1126.
120. Про контрольовані прикордонні райони: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 31.- Ст. 1168.
121. Положення про професійно-технічний навчальний заклад. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 31.– Ст.1188.
122. Типове положення про управління охорони здоров’я обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 р. //Офіційний вісник України.- 1998.- № 50.- Ст. 1839.
123. Типове положення про відділ освіти районної, районної в м. Києві та Севастополі державної адміністрації. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 10.- Ст. 394.
124. Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.– № 25.– Ст. 1178.
125. Правила користування електричною енергією для населення. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 30.– Ст. 1543.
126. Типовий регламент місцевої державної адміністрації. Затв: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.–№ 50.- Ст. 2456.
127. Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 50.- Ст. 2459.
128. Про утворення Державного департаменту продовольства: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 2000 р. //Офіційний вісник України.- 2000.- № 11.- Ст. 425.
129. Про утворення Державного департаменту рибного господарства: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2000 р. //Офіційний вісник України.- 2000.- № 11.- Ст. 424.
130. Про створення Державного департаменту авіаційного транспорту: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 13.- Ст. 523.
131. Про примірний перелік управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Київської міської та районної у місті Києві державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 18.- Ст. 745.
132. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 19.- Ст. 770.
133. Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 20.- Ст. 835.
134. Положення про Державний департамент нафтової, газової та нафтопереробної промисловості. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 23.- Ст. 956.
135. Положення про Державний департамент електроенергетики. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 23.- Ст. 957.
136. Положення про Державний департамент вугільної промисловості. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 23.- Ст. 953.
137. Положення про Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 23.- т. 960.
138. Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 24.- Ст. 1004.
139. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 24.– Ст. 1015.
140. Положення про загальноосвітній навчальний заклад. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000р. //Офіційний вісник України.- 2000.- № 24.- Ст. 1016.
141. Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров’я України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 25.- Ст. 1077.
142. Положення про Державний департамент інтелектуальної власності. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 25.– Ст. 1060.
143. Перелік органів ліцензування. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 46.- Ст. 2001.
144. Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.– № 47.– Ст. 2035.
145. Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 49.- Ст. 2.122.
146. Типовий статут громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, описів зразків бланка посвідчення і нарукавної пов’язки члена такого формування. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 52.- Ст. 2259.
147. Типові положення про управління з питань молоді, спорту та туризму обласної, Севастопольської міської державної адміністрації і відділ з питань молоді та спорту районної, районної в м. Севастополі державної адміністрації. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 52.- Ст. 2260.
148. Положення про проведення атестації державних службовців. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 1-2.- Ст. 27.
149. Перелік платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 21.- Ст. 949.
150. Про функціональні повноваження Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. //Офіційний вісник України.- 2001.- № 28.- Ст. 1246.
151. Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 32.- Ст. 1491.
152. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 17.- Ст. 747.
153. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 26 лютого 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1998.- № 6.- Ст. 236.
154. Порядок надання платних послуг державними навчальними закладами. Затв. Наказом Міністерства освіти і науки України від 27 жовтня 1998 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 2.- Ст. 63.
155. Положення про районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 16 липня 1999р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 30.- Ст. 1577.
156. Форма та Порядок видачі медичної довідки про стан здоров’я претендентів на посади керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих держадміністрацій. Затв. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 січня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 4.- Ст. 133.
157. Положення про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти. Затв. Наказом Міністерства освіти і науки України від 5 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 41.- Ст. 1754.
158. Порядок скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 р. № 32/5 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 31.- Ст. 1336.
159. Загальні правила поведінки державних службовців. Затв. Наказом Головного управління державної служби України від 23 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України.- 2000.- № 45.– Ст. 1971.
160. Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Затв. Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 січня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 4.- Ст.142.
161. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Затв. Наказом Голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 р. № 440 // Офіційний вісник України.- 2005.- № 34.- Ст. 2089.
162. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 13.- Ст. 582.
163. Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Затв. Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001.- № 14.- Ст. 622.
164. Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України. Т.2.- К., 2000.
165. Про практику застосування судами України законодавства про порушення правил адміністративного нагляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1986 p. // Постанови Пленуму Верховного Суду України. Т.1.- К., 2000.
166. Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією: Постанова Пленуму Верховного Суду України (від 25 травня 1998 р. з наступними змінами та доповненнями від 3 березня 2000 p.). T.I.- К, 2000.
167. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник.- М.: Статут, 2000.-251С.
168. Агапов А.Б. Курс административного права.- М.: Статут, 2002.- 558с
169. Административное и административно-процессуальное право. Актуальные проблемы. Ч. 2.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2005.-448с.
170. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Штатиной.- М.: Спарк, 2003.- 464с.
171. Административное право и административный процесс: актуальные проблемы / Отв. ред. Л.Л. Попов и М.С. Студеникина.- М.: Юристъ, 2004.- 302с.
172. Административное право и процесс: полный курс. Второе издание, дополненное и переработанное / Ю.А. Тихомиров.- М.: Изд. Тихомирова М.Ю., 2005.- 697с.
173. Административное право Российской Федерации / Отв. ред. Н. Ю. Хаманева.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Юристъ, 2005.- 553С.
174. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова.- Х.: Одиссей, 2004.- 880с.
175. Административное право: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Юристъ, 2005.- 703с.
176. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова.- М.: Юристъ, 2002.- 728с.
177. Административно-процессуальное право: Курс лекций / Под ред. проф. И.Ш. Килясханова.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004.- 399С.
178. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки.- Х.: ЕСПАДА, 2000.- 368с.
179. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. / За ред. Ю.П. Битяка.- Харків: Право, 2001.- 528с
180. Адміністративне право України Академічний курс Підручник удвох томах Том 1 Загальна частина / Ред колегія В.Б. Авер'янов (голова).- К.: Юридична думка, 2004 – 584с.
181. Адміністративне право України Академічний курс Підруч. У двох томах Том 2 Особлива частина /Ред колегія В.Б. Авер'янов (голова) та пі – К: Юридична думка, 2005.- 624с.
182. Адміністративне право України в схемах. Загальна частина: Навч посібник / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, В.М. Гаращук та ін – X: Одіссей, 2005 – 128с.
183. Адміністративне право України: Навч посіб / І.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, В.К. Шкарлупа – К : Паливода А.В., 2005 – 368с.
184. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О В Дьяченко та ін. За ред Ю П Битяка – К : Юрінком Інтер, 2005 – 544с.
185. Алехин А.П. Кармолицкий Л.А. Административное право России Основные понятия и институты: Учебник.- М.: Зерцало-М, 2004 – 352с.
186. Алехин А.П., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации. ч.1.- М.: Изд-во МГУ, 2002.- 448с.
187. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник.- М.: ИНФРА-М, 2000.- 640 с.
188. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов – М.: БЕК, 1996.- 368с.
189. Бахрах Д.Н., Российский Б.В., Старилов Ю.Н. Административное право: Учебник для вузов – М: Норма, 2004 – 768 с
190. Беленчук І.А. Адміністративне право України: Навч. посіб – К: А.С.К., 2004 – 176 с
191. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие.- Х.: Одиссей, 1999.- 224с.
192. Васильев А.С.Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие.- Х.: Одиссей, 2003.- 288с.
193. Ведєрніков Ю.А., Шкарлупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.- 336с.
194. Габричидзе Б.Н. Чернявский А.Г. Ким-Кимэн А.П. Административное право: Учебник –М.: ТК Велби, Изд-во Проспект 2004 – 480с.
195. Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные концепции.- М.: Юристъ, 2002.- 410с.
196. Гладун З.С.Адміністративне право України: Навч. посібник.- Тернопіль: Карт-бланш, 2004.- 579с.
197. Голосніченко І.П Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / Міжрегіональна академія управління персоналом.- К., 1998 – 52с.
198. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України. Навчальний посібник.- К., 2004.- 200С.
199. Грянка Г.В., Матвійчук В.К., Нікітін Ю.В. Адміністративне право України: практикум.- К.: Азимут-Україна, 2004.- 144с.
200. Державне управління / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник.- К.: Знання-Прес, 2003.- 343с.
201. Дмитриев Ю. А., Евтеева А. А., Петров С.М. Административное право: Учебник.- М.: Эксмо, 2005.- 1008с.
202. Дубенко С. Державна служба в Україні: Навчальний посібник.- К.: УАДУ при Президентові України, 1998.- 166с
203. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник.- Одеса: Юридична література, 2001.- 304с.
204. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів.- К.: Вентурі, 1998.- 208с.
205. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 544с.
206. Комзюк А.Т. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник.- Харків: Ун-т внутрішніх справ, 1998.- 78с.
207. Конин Н.М., Журик В.В., Петров М.П. Административное право Российской Федерации / Под ред. д.ю.н., проф. Н.М. Конина.- М.: Норма, 2005.-480С.

Акти Кабінету Міністрів України

Відомчі нормативно-правові акти

Акти органів судової влади

11.2. Базова  література

42.Липатов Э.Г., Лысенко В.В., Матвиенко Г.В. и др. Административное право. Курс лекций: Учебное пособие для вузов / Под общ. ред. Э.Г. Липатова, С.Е. Чаянова.- М.: Экзамен, 2006.- 509С.

43.Ломакина В.Ф. Административное право Российской Федерации: Учебное пособие.- М.: Эксмо, 2005.- 528С.

44. Мосьондз С.О. Адміністративне право України у визначеннях та схемах: Навч. посіб.- К.: Прецедент, 2006.- 176 с

1. Овсянко Д.М. Административное право: Учебник / Под ред. проф. Г.А. Туманова.- М.: Юрист, 1997.- 448с.
2. Перепелюк В.Г. Адміністративний процеС.Загальна частина: Навчальний посібник.- Чернівці: Рута, 2003.- 480с.

47. Российский Б. В., Гончарова Н. Г. Административное право. Практикум: Учебно-методическое пособие / Под ред. Б. В. Россинского.- М: Эксмо, 2006.- 576С.

48. Сатышев В.Е. Административное право России: курс лекций.- М.: Омега-Л, 2006.- 220С.

49. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2007.- 624с.

1. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса.- М.: Издание г-на Тихомирова М.Ю., 1998.- 798с.

51.Хазанов С.Д., Новоселова Н.В. Административное право: Практикум.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.- 356С.

52.Чиркин В.Е. Государственное и муниципальное управление: Учебник.- М.: Юристъ, 2004.- 320С.

1. Чувпило О.О. Адміністративне право України: Навчальний посібник. Т.1-2.- Донецьк: Донецький державний університет, 1999. Т.1.- 179с., Т.2.- 443с.

54.Шкарупа В.К., Коломоєць Т.О., Гулєвська Г.Ю. та ін. Адміністративне право України: Навч. посіб.- К.: Істина, 2007.-216С.

11.3.  Додаткова література

1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры.- К.: Наукова думка, 1990.- 148с.
2. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления.- К.: Наукова думка, 1985.- 150с.
3. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления.- К.: Наукова думка, 1979.- 150с.
4. Авер'янов В., Андрійко О. Актуальні завдання створення нового законодавства про державну службу в Україні // Юридичний журнал.- 2005.- №3.- С 53-55.
5. Авер'янов В.Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції // Право України.- 2006.- № 5.- С.11-17.
6. Авер'янов В.Б. Питання методології сучасної адміністративно-правової доктрини України (аналітичний огляд цікавого і корисного дослідження) // Право України.- 2005.- № 1.- С.26–29.
7. Авер'янов В.Б. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка // Право України.- 2004.- № 10.- С.25-30.
8. Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П. та ін. Виконавча влада і адміністративне право / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / В.Б. Авер'янов (ред.).- К.: Ін Юре, 2002.- 668с.
9. Авер'янов В.Б., Битяк Ю.П. Конституційно-правові засади становлення розвитку державної служби в Україні // Вісн. Акад. Правових наук України.- Харків, 1998. № 2.- С.81.
10. Авер'янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування.- Харків: Право, 1998.- 248с.
11. Аврутин Ю.Е. Полиция и милиция в механизме обеспечения государственной власти в России: теория, история, перспективы.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.- 501с.
12. Административная ответственность: вопросы теории и практики / Под ред. Хаманевой Н. Ю.- М.: ИГП РАН, 2005.- 286с.
13. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т.Комзюка.- Харків, 1998.- 78с.
14. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В. П. Тимощук.- К.: Факт, 2003-496с.
15. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / Упоряд. В.П. Тимощук.- К.: Факт, 2002.- 100с.
16. Адміністративна реформа в Україні шлях до Європейської інтеграції: Збірник наукових праць – К, 2003 – 322с.
17. Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис) / За заг. ред. І.Б. Коліушка.- К., 2001.- 72с.
18. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б. Коліушко, P.O. Куйбіда.-К.: Факт, 2003.- 536с.
19. Адміністративне право в контексті європейського вибору України Збірник наукових праць – К.: Міленіум, 2004 – 196с.
20. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции.- К.: Наукова Думка, 1994.- 165с.
21. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні організаційно-правові засади.- К Наукова думка, 2004.- 299с.
22. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України.- К., 1999.- 45с.
23. Бандурка A.M., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник для высших учебных заведений.- К.: Літера ЛТД, 2001.- 336с.
24. Бандурка О М Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. зал.- К : Літера ЛТД, 2002 – 288с.
25. Бахрах Д.Н. Административное судопроизводство, административная юстиция и административный процесс // Государство и право 2005.- №2 – С.19-25.
26. Бахрах Д.Н. Индивидуальные субъекты административного права // Государство и право.- 1994.- № 3.- С.16-24.
27. Бахрах Д.Н. О предмете административного права России // Государство и право – 2003 – № 10 – С 31-38
28. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации).- М.: Юридическая литература, 1976.- 200с.
29. Бачун О. Питання, які виникають при розгляді судами справ про адміністративні правопорушення // Право України.- 2000.- № 8.- С.67.
30. Бевзеико В.М. Адміністративні суди України: Навчальний посібник – К: Алеута, КНТ, 2006 – 271 с
31. Белъский К.С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право 1997 – № 11 – С 14–21
32. Бельский К.С. Полицейское право. Лекционный курс / Под ред. канд. юрид. наук А.В. Куракина – М: Дело и Сервис, 2004 – 816с.
33. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні організаційно-правові засади. Монографія – X: Право, 2005 – 304с.
34. Білоусов М. Єдина система органів юстиції – запорука правового захисту громадянина і держави // Юрид. вісн. України.- 2000.- № 30.- С.28-32.
35. Богуцкий В.В., Волков С.Д. Производство по делам об административных правонарушениях.- Харьков, 1996.- 80с.
36. Болотіна Н. Медичне право в системі права України // Право України.- 1999 – №7 –С.116-121.
37. Бочаров С.Н. Зубач А.В., Костейников М.В. и др. Административная юрисдикция Учебное пособие.- М: МосУ МВД России, Щит М, 2006.- 318с.
38. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики. Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Харків, 2002.
39. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка.- М., 1981.- С.8-12.
40. Взаємодія Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України в умовах конституційних змін // Автори-упорядники В Тимощук, О. Струц.- К, 2006 – 28с.
41. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова.- К.: Ін Юре, 2002.- 668с.
42. Гавриляка А. Удосконалювати управління в системі органів МВС // Право України.- 1997.- № 8.- С.44-46.
43. Гаращук В.М. Контроль та нагляд в державному управлінні: Навч. посібник.- Харків, 1999.- 55с.
44. Георгієвський Ю.В. Адміністративна юстиція. Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Харків, 2003.
45. Герасименко Є. Суб'єкт адміністративного проступку // Право України.- 1999.- № 4.- С.41.
46. Герменчук В.В. Подготовка государственных служащих в зарубежных странах: Монография.- Минск Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2005 – 296с.
47. Гладун 3.С.Адміністративне право України: Навч. посібник – Тернопіль Карт-бланш, 2004 – 579с.
48. Голосніченко І. Перспективні положення кодифікації норм правового інституту адміністративної відповідальності // Право України 2006.- № 8 – С.60-63.
49. Голосніченко І. Правова система суверенної України і адміністративне право // Право України.- 1992.- №1.- С.19-20.
50. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України.- 2005.- № 4.- С 24-25.
51. Голосніченко І.П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства // Право України.- 1998.- №11.
52. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. І.П. Голосніченка.- К.: ГАН, 2003.- 256с.
53. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности.- М., 1987.- 176с.
54. Гребьонкіна Л. Функції структурних підрозділів обласного управління юстиції // Там же.- № 10.- С.38-40.
55. Демин А.В. Нормативный договор как источник административного права // Государство и право.- 1998.- С.15-21.
56. Державне регулювання економіки / І.Р. Михасюк, А.Ф. Мельник, М.І. Крупка, З.М. Залога; За ред. І.Р. Михасюка.- Львів: Національний університет ім. їв. Франка, "Українські технології, 1999.- 640с.
57. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія/ Кол. авт.; Відпов. ред. проф. H.P. Нижник.- К.: УАДУ при Президентові України, 1997.- 448с.
58. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / В. Б. Авер'янов (заг. ред. ); НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького.- К.: Факт, 2003.- 384с.
59. Державне управління: теорія і практика. За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер'янова В.Б.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- 432с.
60. Дихтиевский П. В. Административно-правовое принуждение в механизме обеспечения личной безопасности: Монография.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004.- 256с.
61. Додин Е.В. Административная деликтология. Курс лекций.- Одесса: Юридична література, 1997.- 116с.
62. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе.- М.: Юридическая литература, 1973.- 192с.
63. Додин Е.В. Исполнение постановлений о наложении административных взысканий: Учебное пособие.- Одесса: Юридична література, 1999.- 68с.
64. Доступ до інформації та електронне урядування / Автори-упорядники М.С.Демкова, М.В. Фігель.- К.: Факт, 2004.- 336с.
65. Дугенец А.С. Административно-юрисдикционный процесс: Монография.- М.: ВНИИ МВД России, 2003.- 274с.
66. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе.- М.: Госюриздат, 1963.-С.60-68.
67. Ефективна публічна адміністрація (довідник для міністрів) // Автори-упорядники: І. Коліушко, В. Тимощук.- К., 2006.- 32с.
68. Жезняк Н. Міністерство юстиції України – провідний орган у забезпеченні реалізації державної правової політики // Право України.- 2000.- № 8.- С.38-41.
69. Заброда Д.Г. Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією (адміністративно-правовий аспект). Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Київ, 2005.
70. Заяць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Там же.- 1999.- № 9.- С.26-29.
71. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб. Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Харків, 2001.
72. Калюжний P., Крупчан О. Взаємодія приватного га публічного в цивільному та адміністративному праві України // Юридична Україна.- 2006,-№ 10.-С 31-39.
73. Калюжний Р.А., Шамрай В.О., Швець М.Я. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики / Академія держ. податкової служби України / Р. А. Калюжний (ред.), В.О. Шамрай (ред.).- К., 2002.- 296с.
74. Кампо В.М., Нижник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України. Науково-популярний нарис./ За заг. ред. В.M. Кампо.- К.: Юридична книга, 2000.- 60с.
75. Капитонов С.А. Правообеспечительная функция милиции.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2004.- 338с.
76. Кивалов С.В. Организационно-правовые основы таможенного дела в Украине.- Одесса: Юридична література, 1994.- 78с.
77. Кивалов С.В. Таможенное право (Административная ответственность за нарушение таможенных правил).- Одесса: Юридична література, 1996.- 147с.
78. Килясханов И.Ш. Предмет административного права и актуальные проблемы структурного построения курса // Вестник Московского университета МВД России.- 2004.- №1.- С.105-111.
79. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Державна служба в Україні: Підручник.- Одесса: Юридична література, 2003.- 328с.
80. Кізіма Н. Особливості застосування конфіскації як одного з видів адміністративних стягнень // Право України.- 2001.- №4.– С.80.
81. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Самовыражение): Учебное пособие.- К.: КВШ МВД СССР, 1979.- 87С.
82. Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія та практика: Монографія.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.-512 с
83. Ковалишин І. Правовий статус біженців в Україні: проблеми законодавчого регулювання і застосування // Вісн. Акад. Правових наук України.- 1999.- № 4.- С.34-41.
84. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративне правопорушення.- К., 1975.- С.17-39.
85. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової.- X.: ТОВ «Одісей», 2005.- 552 с
86. Козлов Ю.М. Административные правоотношения.- М.: Юрид. лит., 1976.-184С.
87. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права.- М.: Изд-во Московського университета, 1967.- 160С.
88. Коліушко І., Голосніченко І. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду // Право України.- 2001.- №3.- С.39.
89. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні.- К., 2002.- 260с.
90. Коломоєць Т. Адміністративний примус у публічному праві як новітній інститут системи права України // Право України.- 2005.- № 10.- С.3-6.
91. Колпаков В. К. Деліктний феномен в адміністративному праві України. Автореф. дис. … д-ра. юрид. наук – Київ, 2005.
92. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія.- К.: Юрінком Інтер, 2004.- 528 с
93. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки.- Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002.- 336с.
94. Коноплъов В.В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття.- Сімферополь, 2006.- 356с.
95. Константий О.В. Рішення Конституційного Суду України як джерело адміністративного права// Пробл. законності.- Харків, 1999.- № 37.- С.82-85.
96. Константинов П.Ю., Соловьева А.К, Стуканов А.П. Взаимосвязь административных правонарушений и преступлений: проблемы теории и практики // Известия ВУЗов. Правоведение.- 2005.- № 3.- С.58-74.
97. Константний О.В. Джерела адміністративного права України: Монографія.- К.: Рада, 2005.- 120с.
98. Копиленко О.Л. З історії законодавства про громадянство України / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.- К.: Новий Парламентський інститут, Парламентське видавництво, 2001.- 71с.
99. Костицький В. Економічний патріотизм як складова національної ідеї в умовах глобалізації // Право України.- 2006.- № 12.- С.3-8.
100. Косюк В. Загальна характеристика джерел адміністративного права // Закон і бізнеС.– 1999. -№ 19.- С.14.
101. Крамник А.Н. Административно-правовое принуждение.- Мн.: Тесей, 2005.-208с
102. Крамник А.Н. Курс административного права Республики Беларусь.- Мн.: Тесей, 2006.- 616С.
103. Круглое В.А. Административно-деликтное право.- Мн.: Амалфея, 2006.- 388с.
104. Крупчан О. Д. Організація виконавчої влади: Монографія.- К.: Вид-во УАДУ, 2001.- 132с.
105. Кубко Є. Нові наукові погляди в адміністративному процесі // Право України.- 2001.- №4.- С.127.
106. Кубко Є. Про предмет адміністративного права // Право України.- 2000.- №5.- С.3-6.
107. Кузьменко О.В. Адміністративний процес у парадигмі права. Автореф. дис. … д-ра. юрид. наук – Київ, 2006.
108. Кузьменко О.В. Процесуальні категорії адміністративного права: Монографія.- НАВСУ, Львів: Атлас, 2004 – 232с.
109. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія.- К.: Атіка, 2005.- 352с.
110. Кульбашна О. Співвідношення понять „службовець” і „державний службовець” у законодавстві України // Право України.- 1999.- №4.
111. Курило В. Деякі питання адміністративного процесу // Юридична Україна.- 2004,- № 12.- С.29-31.
112. Курінний Є.В. Предмет і об'єкт адміністративного права України: Монографія.- Д.: Юридична академія МВС України; Ліра ЛТД, 2004.- 340с.
113. Леліков Г. І. Кадрове забезпечення реформ (комплексна програма підготовки державних службовців) // Уряд. кур'єр.- 2000.- № 238.- С.8.
114. Леліков Г., Оболенський О. Державна служба: конституційні засади, завдання та принципи // Парламентар.- 1998.- № 3.- С.10-13.
115. Лінецький С.В. Метаморфози державного режиму України (політико-правовий аналіз).-К.: Атіка, 2003.- 168с.
116. Літошенко О.С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності. Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Київ, 2004.
117. Лук'янець Д.М. Адміністративно-деліктні відносини в України: теорія та практика правового регулювання: Монографія.- Суми: Університетська книга, 2006.- 367с.
118. Лук'янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку.- К., 2001.- 220с.
119. Маилян С.С. Административно-правовые режимы в теории административного права и практике государственного управления правоохранительной деятельностью: Монография.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002.-214С.
120. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2003.- 160с.
121. Мартьянов І. Адміністративна відповідальність юридичних осіб в Україні. / Вісник Львівського університету. Серія юридична.- Львів, 2001.- №36.- С.250-255.
122. Мартьянов І. Питання адміністративної реформи в Україні / Вісник Львівського університету. Серія юридична.- Львів, 2000.– №35.- С.209-213.
123. Мах И. И. Административное право Республики Беларусь: курс лекций.- Минск: ГИУСТ БГУ, 2006.- 543С.
124. Мельник І.В. Застосування заходів адміністративного примусу в умовах розбудови правової держави. Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Київ, 2004.
125. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія.- К.: Атіка, 2001.- 304с.
126. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: Учеб. пособие.- Х.: Одиссей, 2004.
127. Мироненко Н.М. Правовые проблемы государственного управления НТП в промышленности / АН Украины, Институт государства и права им. В.М. Корецкого.- К.: Наукова думка, 1992.- 227С.
128. Моісеєв Є.М. Правопорядок: європейські цінності і український вибір // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ.- 2006.- № 2 – С.3-11.
129. Морозова В.О., Корнієнко М.В. Адміністративно-деліктні проблеми відповідальності за порушення громадської моралі: Монографія.- Д.: Юрид. академія М-ва внутр. справ, 2005.- 164с.
130. Недбайло О. Законодавство про адміністративні проступки як складова частина адміністративного законодавства // Право України.- 2000.- № 3.- С.103-106.
131. Нижник H.P. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе.- К.: Ин-т гос. и права НАН Украины, 1995.- 206с.
132. Нижник Н.Р., Олуйко В.М., Яцюк В.А. Державний службовець в Україні: удосконалення підвищення кваліфікації (організаційно-правовий аспект).- Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2003.- 296С.
133. Николаева Л.А., Соловьева А.К. Административная юстиция и административное судопроизводство: зарубежный опыт и российские традиции: Сборник.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2004 – 332С.
134. Новоселов В.И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении.- Саратов, 1976.- 216с.
135. Оболенський О. Завдання розвитку державної служби в контексті адміністративної реформи // Вісн. державної служби в України.- 1997.- № 3.- С.73-78.
136. Оболенський О. Теорія системного підходу в державному управлінні // Вісн. Акад. держ. управління при президентові України.- К.,1996.- № 3.- С.151-158.
137. Олефір В.І. Адміністративно-правове регулювання протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми / Національна академія внутрішніх справ України.- К.: Видавництво МВС України, 2004.- 308с.
138. Опришко В.Ф., Шульженко Ф.П., Гайдулін О.О. та ін. Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави.- К.: КНЕУ, 2006.- 702с.
139. Організаційно-правові основи захисту інформації з обмеженим доступом: Навч. посібник / А.Б. Стоцький, О.І. Тимошенко, А.М. Гуз та ін.; за заг. ред. В.С. Сідака.- К.: Видавництво Європейського університету, 2006.- 232с.
140. Орзіх М. Інноваційна реконструкція адміністративно-територіального устрою України // Право України.- 2005.- № 7.- С 11-15.
141. Осинцев Д.В. Методы административно-правового воздействия.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2005.- 278с.
142. Основи адміністративного судочинства в Україні (навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. ред. Александрової Н.В., Куйбіди Р.О.- К.: Конус-Ю, 2006.- 256с.
143. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / Навч. посібник / За заг. ред. Куйбіди Р.О., Шишкіна В. І.- К.: Старий світ, 2006.- 576с.
144. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Моногр. / О.О. Кордун, К.О. Ващенко, Р.М. Павленко; За заг. ред. О.О. Кордуна.- К.: МАУП, 2000.- 248с.
145. Оцінка якості адміністративних послуг // Тимощук В.П., Кірмач А.В.- К.: Факт, 2005.- 88с.
146. Панова И.В. Административно-процессуальная деятельность в Российской Федерации.- Саратов: Приволжское книжное издательство, 2001.- 452с.
147. Пахомов І. Чи потрібна поспішність у реформуванні адміністративного права? // Право України – 1999.- №2.
148. Пахомов І.М. Централізація і децентралізація виконавчої влади в сучасній Україні // Право України.- 1997.- №12.- С.18-19.
149. Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції в Україні: Монографія.- К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003.-208с.
150. Пелих Н. Реформування міліції України: окремі проблеми // Там же.- 2000.- № 10.- С.91-94.
151. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. 2-ге видання, змінене і доповнене.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 368с.
152. Петришин A.B. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ.- X., 1998.- 182с.
153. Петришин А.В. Государственная служба: Историко-теоретические предпосылки. Сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ / Национальная юридическая академия им. Ярослава Мудрого.- X.: Факт, 1998.-167с.
154. Петров Г.И. Предмет советского административного права // Советское государство и право.- 1940.- № 7.- С.34-44.
155. Петров Г.И. Советские административно-правовые отношения.- Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1972.- 157с.
156. Писаренко Г.М. Адміністративні послуги в Україні: організаційно-правові аспекти Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Одеса, 2006.
157. План дій з реформування системи органів виконавчої влади в Україні // Центр політико-правових реформ.- К.: Конус-Ю, 2006.- 215с.
158. Полюхович В.І. Державна податкова служба України: організація та діяльність.- К., 1999.- 110с.
159. Пронкин С.В., Петрунина О.Е. Государственное управление зарубежных стран: Учебное пособие.- М.: Аспект Пресс, 2001.- 416с.
160. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров'я в Україні: генезис, проблеми та шляхи реформування (Монографія) / Передмова і загальна редакція – проф. Н.Р. Нижник.- К.: Вид-во УАДУ, 2001.-360с.
161. Реформа публічної адміністрації в Україні: Проекти концепції та законів / Упоряд.: І. Коліушко, В. Тимощук.- К., 2005.- 192с.
162. Реформування державного управління в Україні: проблеми й перспективи / Колектив авторів. Наук, керів. Цветков B.B.- К.: Оріяни, 1998.- 364с.
163. Рогульський С.С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні. Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Київ, 2005.
164. Розвиток публічного права в Україні (доповідь за 2003–2004 роки) // За заг. ред. І.Б. Коліушка, Н.В. Александрової.- К.: Вид. Лікей, 2005.- 448с.
165. Российский Б. В. Административная ответственность: Курс лекций.- М.: Норма, 2004.- 448с.
166. Россинский Б.В. Административное право. Словарь-справочник.- М., 2000.
167. Рудий В. М. Законодавче забезпечення реформи системи охорони здоров'я в Україні.- К.: Сфера, 2005.- 272с.
168. Рудик П.А. Конституційна реформа в Україні: проблеми та перспективи.- К.: Атіка, 2006.- 256С.
169. Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин.- X., 1999.- 304с.
170. Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин.- К.: Ін Юре, 2000.- 68с.
171. Селіванов А.О. Наука і закон: Перший досвід системного аналізу законодавства в сфері науки і науково-технічної діяльності.- К.: Логос, 2003.- 264с.
172. Селіванов В. До проблеми методологічного забезпечення теоретичного аналізу державотворення і право творення в Україні // Право України.- 2006.- № 4.- С 21-28.
173. Сіренко В.Ф. Інтереси і влада.- К.: Оріяни, 2006.- 536с.
174. Скворцов С.С. Адміністративний договір як засіб управлінської діяльності. Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Харків, 2005.
175. Совгиря О.В. Правовий статус парламентської опозиції. Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 264с.
176. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право: Учебник.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2004.- 540с.
177. Сорокин В.Д. О двух тенденциях, разрушающих целостность института административной ответственности // Известия ВУЗов. Правоведение.- 1999.- № 1.- С.46-54.
178. Спільник 3. Співвідношення понять „адміністративний процес” і „адміністративне провадження”. / Вісник Львівського університету. Серія юридична.- Львів, 2000.- №36.- С.260-263.
179. Старилов Ю.Н. Административные суды в России: новые аргументы «за» и «против» / Под ред. и с предисл. к.ю.н., проф. В. И. Радченко.- М.: Норма, 2004.- 128с.
180. Стартов Ю.Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы.- М.: НОРМА, 2001.- 304с.
181. Стахурський М.Ф. Правові аспекти вдосконалення адміністративного процесу в Україні. Автореф. дис. канд. юрид. наук – Київ, 2002.
182. Стефанюк В.С.Судовий адміністративний процес: Монографія.- Харків: Консум, 2003.- 464с.
183. Стеценко Г.С, Побережний А.І., Сміянов В.А., Андріївський І.Ю., Гаврилюк О.Ф. Реформа охорони здоров'я в Україні / За ред. проф. Голяченка О.М.- Тернопіль: Лілея, 2006.- 160с.
184. Стеценко С.Г., Ткаченко А.В. Меры противодействия коррупции в Украине и России: сравнительно-правовой аспект // М.: Юристь.- 2006.- № 10.- С.61-64.
185. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібн.- 2-ге вид., стереотип.- К.: МАУП, 2004.- 2004.- 176с.
186. Судова практика у справах про адміністративні правопорушення (2003-2005 pp. ) / За заг. ред. В.Т. Маляреика.- К.: Юрисконсульт, 2006.- 498с.
187. Сущенко В.Д., Олефір В.L, Константінов С.Ф. та ін. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ / Навчальний посібник для викладачів юридичних вузів, слухачів і курсантів вищих навчальних закладів МВС України, практичних працівників органів внутрішніх справ / Тернопіль: Терно-граф, 2006.- 176с.
188. Тараненко С. Щодо поняття неосудності в адміністративному праві // Там же.- 1998.- № 6.- С.88-89.
189. Тихомиров Ю.А. Современная теория административного права // Государство и право.-2004.-№ 11.- С.10-18.
190. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования.- X., 1998.- 268с.
191. Хаманева Н.Ю. Административно-правовые споры: проблемы и способы их разрешения // Государство и право.- 2006.- № 11.- С.3–13.
192. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення та їх застосування. Автореф. дис. … канд. юрид. наук – Київ, 2002 .
193. Цветков В., Селіванов В. Проблеми методологічного забезпечення вітчизняного державного управління // Вісник Академії правових наук України.- 2005- № 3.- С 101-112.
194. Цветков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект).- Харків: Право, 1996.- 164с.
195. Цветков В.В., Кресіна І.О., Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти: Монографія.- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.- 496с.
196. Цветков В.В., Щербак А.И Дисциплина и ответственность в аппарате государственного управления.- К.: Наукова думка, 1985.- 224с.
197. Чабан В. П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України. Навч. посібник.- К.: Атіка, 2002.- 144с.
198. Чемерис А.О., Артим 1.1., Рудніцька Р.М., Лесечко М.Д. Оцінка ефективності управління в районних державних адміністраціях / За заг. ред. М. Д. Лесечка.- Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005.- 296с.
199. Шаповал В. Конституція України як форма адміністративного права // Право України.- 2000.- № 1.- С.13-15.
200. Шаповал В.М. Виконавча влада в розвинутих країнах (конституційно-правовий аспект).- К.: Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, 1996.- 59с.
201. Шаповал В.М. Конституція і виконавча влада.- К.: Юрінком Інтер, 2004.- 80С.
202. Шатіло В.А. Інститут президентства в системі державної влади України.- К.: Український центр політичного менеджменту, 2004.- 159С.
203. Шемшученко Ю.С. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике.- К.: Наукова думка, 1987.- 280с.
204. Шергин А.П. Проблемы административно-деликтного права // Государство и право.- 1994.-№ 8-9.-С.52-65.
205. Якимчук М.К. Проблеми управління в органах прокуратури України: теорія і практика.- К., 2001.- 440с.
206. Янюк Н. Посадова особа як суб'єкт адміністративного права. / Вісник Львівського університету. Серія юридична.- Львів, 2000.- №35.- С.225-229.
207. Ярмакі X. П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: Монографія.- Одеса: Юрид. література, 2006.- 336с.
208. Ященко Н. Перспективи реформування адміністративного права України // Право України.-1998.- №9.- С.3-4,12.

 

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

 

1. http://www.kmu.gov.ua

2. http://www.pravo.org.ua

3. http:www.president.gov.ua

4. http:www.zakon.rada.gov.ua

5. http:www.minregionbud.gov.

 

ТЕМАТИЧНИЙ СЛОВНИК

 

Адміністративна відповідальність – це вид юри­дич­ної відповідальності фізичних і юридичних осіб, який вира­жа­ється у застосуванні уповноваженими державою публіч­ни­ми органами (їх посадовими особами) певного виду адміні­стра­тивного примусу – адміністративного стягнення (адмі­ні­стративної санкції).

Адміністративна відповідальність юридичних осіб характеризується такими рисами: здійснюється у сфері публічного управління; є засобом встановлення державного правопорядку; визначена законами України, шляхом засто­суван­ня санкцій, які за своєю природою є карними; пов’язана із застосуванням до юридичної особи державного примусу; реалізується у відповідних процесуальних формах.

Адміністративна юстиція (сутність) полягає в оскар­жен­ні в адміністративному суді розпоряджень суб’єктів влад­них повноважень. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових від­но­син від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Адміністративне право (наука) – це теоретичні поло­же­ння й методологічні основи, які забезпечують процес, дослідження, аналізу і розробки пропозицій, рекомендацій й концепцій з питань правового регулювання суспільних від­но­син у сфері організації та функціонування публічного управ­лі­ння, надання адміністративних сервісних послуг багато­гран­ного публічного забезпечення прав і свобод фізичних і юридичних осіб та ін.

Адміністративне право України (сучасне) увібрало в себе кращі надбання вітчизняної та світової адміністративно-правової думки та виходить із концепції пріоритету законних публічних прав та свобод людини і громадянина.

Адміністративне право (навчальна дисципліна) – це систематизований відповідно до навчальної програми курс, який викладається в юридичних навчальних закладах з ме­тою оволодіння майбутніми юристами, іншими зацікав­ле­ними особами системою теоретичних й науково-прикладних знань щодо норм, принципів, засобів та інших інститутів адміністративного права, а також вміннями й навичками прак­тичного застосування зазначених знань.

Адміністративне право (галузь права) – це сукуп­ність юридичних норм, призначених для врегулювання на засадах “влада-підпорядкування” широких суспільних від­но­син між публічною адміністрацією та об’єктами, які вини­ка­ють у сфері публічного управління, надання адміні­стра­тив­них сервісних послуг з метою публічного забезпечення прав і свобод людини та громадянина, нор­мального функціо­нува­ння громадянського суспільства і дер­жа­ви, з можливістю застосування до порушників адміністративно-правових норм засобів державного примусу.

Адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи без­діяль­ність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне провадження здійснюються у судовій та квазісудовій (адміністративній) формах. У першому ви­пад­ку постанову про накладення адміністративного стяг­нен­ня накладає суддя районного (міського) суду, в другому – визначений законами України суб’єкт публічної адмі­ні­стра­ції (орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, гро­мадської організації чи його посадова особа). В останньому випадку може застосовуватись спрощене провадження, яке характеризується мінімумом процесуальних дій та їх опе­ра­тивністю: протокол правопорушення не складається, по­са­до­ва особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попе­ре­джен­ня) на місці вчинення правопорушення. До осіб, які беруть участь у провадженні, відносяться: особа, яка притягається до адміністративної відпо­ві­даль­но­сті; потерпілий; законні представники; захисник; свідок; екс­перт; перекладач. Їх права і обов’язки визначені в КУпАП.

Адміністративний нагляд – це особливий вид публічної діяльності, здійснюваної спеціальними органами виконавчої влади стосовно організаційно не підпорядкованих підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян у зв’язку з виконанням ними спеціальних міжгалузевих норм, правил, вимог, з використанням комплексу адміністративних засобів впливу – для попередження, виявлення і припинення правопорушень, відновлення встановлених правовідносин і притягнення винних до відповідальності

Адміністративний примус – це визначені нормами адміністративного права способи офіційного фізичного або психологічного впливу уповноважених державних органів, а у деяких випадках – і громадських організацій, на фізичних та юридичних осіб – у вигляді особистих, майнових, орга­ні­за­ційних обмежень їх прав, свобод та інтересів у випадках вчинення цими особами протиправних діянь або в умовах надзвичайних обставин, з метою попередження та припи­нен­ня протиправних діянь, забезпечення провадження в справах про правопорушення, притягнення винних осіб до відпо­ві­дальності, попередження та локалізації наслідків над­зви­чай­них ситуацій.

Адміністративні стягнення – це застосування визна­че­ними законом суб’єктами публічної адміністрації та суд­дя­ми районних (міських) судів щодо винних у скоєнні адмі­ні­стративних правопорушень осіб особливого виду адміні­стра­тивного примусу. За вчинення адміністративних правопорушень КУпАП передбачає такі адміністративні стягнення: поперед­жен­ня; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміні­стра­тивного правопорушення; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміні­стра­тивного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчи­нен­ня адміністративного правопорушення; позбавлення спе­ціаль­ного права, наданого даному громадянинові (права керу­вання транспортними засобами, права полювання); гро­мад­ські роботи; виправні роботи; адміністративний арешт. Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Так, може бути передбачено адміністративне ви­дво­рен­ня за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Адміністративно-запобіжні заходи – це комплекс заходів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого характеру, які дозволяють виявляти і не допускати правопорушення, забезпечувати правопорядок за різних обставин.

Адміністративно-правова норма – це встановлене, санкціоноване або ратифіковане державою, формальне ви­зна­чене, юридично обов’язкове, охоронюване засобами дер­жав­ного примусу правило поведінки учасників адміні­стра­тив­но-правових відносин з метою забезпечення публічних прав та свобод людини і громадянина, нормального функ­ціо­ну­вання громадянського суспільства та держави.

Адміністративно-правова правосуб’єктність – це по­тен­ційна можливість мати права й обов’язки, передбачені нормами адміні­стра­тив­ного права, здатність бути їх носієм (адміністративна правоздатність), здатність особи своїми власними діями набувати права й обов’язки, самостійно реалізовувати їх, нести відповідальність за свої дії та керу­ва­ти своїми вчинками (адміністративна дієздатність), а також здатність нести адміністративну відповідальність за скоєні правопорушення (адміністративна деліктоздатність).

Адміністративно-правове забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у процесі проваджень за заявами, скаргами та пропозиціями громадян характеризується такими особливостями: адміністративно-правові відносини виникають у цій сфері після подання фізичною особою заяви, скарги чи пропозиції; вони роз­гля­да­ються у встановлені законодавством короткі терміни суб’єк­та­ми публічної адміністрації у позасудовому порядку в про­цесі їх владної діяльності; прийняті публічною адміні­стра­цією рішення, як правило, призводять до ефективного від­но­влення порушених прав, свобод та законних інтересів фізич­них і юридичних осіб; посадові особи, які допустили пору­шен­ня, притягуються до дисциплінарної відповідальності, а у випадку виявлення в їх діяннях ознак злочину матеріали щодо них передаються в органи Прокуратури України; неза­леж­но від рішення заявнику обов’язково надається моти­во­вана відповідь.

Адміністративно-правове регулювання – це ціле­спря­мо­ваний вплив норм адміністративного права на суспільні відносини з метою забезпечення за допомогою адміні­стра­тив­но-правових заходів прав, свобод та публічних законних інтересів фізичних і юридичних осіб, нормального функціо­ну­вання громадянського суспільства та держави.

Адміністративно-правовий захист прав свобод та за­кон­них інтересів фізичних і юридичних осіб – це право­засто­совна та правоохоронна владна діяльність публічної адмі­ні­страції щодо вирішення індивідуальних справ з метою при­сі­кання та відновлення порушень прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, відшкодування збитків потерпілим та притягнення винних до адміністративної від­по­відальності або/та створення умов для притягнення їх до іншого виду юридичної відповідальності.

Адміністративно-правовий режим іноземців та осіб без громадянства – це цілісна розширена система регулю­ва­ння відносин у сфері іноземного елементу, встановлена Кон­сти­туцією та іншими законами України з метою захисту прав і свобод людей та національної безпеки країни, що визначає права й обов’язки іноземних громадян і механізм їх реалі­за­ції, характеризується особливим порядком виникнення та припинення, оптимально поєднує інтереси громадян, зазна­че­них суб’єктів і суспільства в цілому, забезпечується дер­жав­ним примусом і громадським осудом порушників режиму.

Адміністративно-правовий статус суб’єктів господа­рюва­ння має основну та додаткову складові: основна полягає в тому, що вони виступають вагомими об’єктами публічного управління, права та законні інтереси яких має забезпечувати публічна адміністрація, додаткова характеризується влад­ни­ми делегованими адміністративними повноваженнями дер­жав­них підприємств.

Адміністративно-правовий статус суб’єктів госпо­да­рю­вання як об’єктів публічного управління полягає в адміні­стра­тивно-правових засадах їх створення й ліквідації та деяких публічних правах та адміністративних обов’язках у процесі господарської діяльності, зокрема щодо питань ліцен­зування, патентування, сплати податків та інших обо­в’яз­кових соціальних платежів, дотримання вимог трудового, еколо­гіч­ного і природоохоронного законодавства.

Адміністративно-правовий статус фізичної особи – це сукупність встановлених законодавством України суб’єктив­них публічних прав і юридичних обов’язків індивіда в сукупності з обсягом та характером його адміністративної правосуб’єктності.

Адміністративно-правові акти мають відповідати та­ким ви­мо­гам: 1) приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; 2) органи публічної влади можуть видавати акти тільки з питань, віднесених до їх компетенції, і в межах своїх повноважень; 3) акти повинні відповідати меті, приписам і вимогам законодавчого акту, з приводу якого вони прийняті; 4) акти мають видаватись у встановлених по­рядку і формі.

Адміністративно-правові відносини (зміст) “влада-підпо­ряд­кування”: суб’єкт публічної адміністрації на основі наділеної дер­жавою компетенції встановлює обов’язкові для виконання об’єкта­ми публічного управління вимоги; об’єкт публічного управління зобов’язаний виконувати законні ви­мо­ги суб’єкта публічної адмі­ні­страції; зазначені відносини не вимагають і не виключають орга­ніза­ційної підпо­ряд­ко­ва­ності, однак рішення суб’єкта є у будь-якому передбаченому законом випадку обов’язковим для виконання об’єктом.

Адміністративно-правові відносини мають структуру, яка характеризується взаємопов’язаністю всіх її складових компонентів – суб’єктів, об’єктів правовідносин та юри­дич­них фактів. Розрізняють фактичний і юридичний зміст адмі­ні­стративно-правових відносин. Фактичний зміст полягає у тому, що це фактичні соціальні, економічні, куль­тур­ні, полі­тич­ні та інші відносини, які отримали через опо­серед­кування адміні­стра­тив­но-правових норм свою юри­дич­ну форму. Вони зберегли фактичний зміст, але завдяки адміністративно-пра­во­вим нор­мам набули нових якостей. Юридичний зміст ад­міні­стра­тив­но-правових відносин – це взаємозв’язок зафіксо­ва­них в адміністративному праві суб’­єк­тив­них прав та юри­дичних обов’язків учасників адміні­стративно-правових від­но­син. Кожному суб’єктивному пра­ву, зафіксованому в адмі­ні­стративно-правовій нормі, від­по­ві­дає (кореспондує) певний юридичний обов’язок, і навпаки.

Адміністративно-правові відносини у вузькому розу­мі­нні – це суспільні відносини, врегульовані нормами адмі­ні­стративного права. Загальним для всіх видів адміні­стра­тив­но-правових відносин є те, що як мінімум однією зі сторін є суб’єкт публічної адміністрації, який наділений державою владною компетенцією.

Адміністративно-правові відносини у широкому розумінні – це форма соціальної взаємодії публічної адміністрації та об’єктів публічного управління, що виникає на підставі адміністративно-правих норм, з метою забезпечення прав та свобод людини і громадянина, нормального функ­ціо­ну­вання громадянського суспільства і держави, учасники якої мають суб’єктивні права і несуть юридичні обов’язки.

Адміністративно-пра­во­ва норма (структура (внутрішня форма) – це об’єктивно зумовлена потребами адміні­стра­тив­но-правового регулювання внутрішня її організація, що ви­ра­жається в поділі на окремі елементи, пов’язані між собою. Вона, як правило, складається з гіпотези, диспозиції та санк­ції. Гіпотеза – частина адміністративно-правової норми, в якій зазначаються обставини, вказуються умови, за на­ста­ння яких можна чи необхідно виконувати правило, що міститься в диспозиції. Призначення гіпотези – визначити сферу та межі регулятивної дії диспозиції адміністративно-правової норми. Диспозиція – частина адміністративно-правової нор­ми, в якій записане саме правило поведінки, виражене в юри­дич­них правах і обов’язках суб’єктів та об’єктів публічної управління. Це центральна, основна частина адміні­стра­тив­но-правової норми, яка вказує на дозволену (необхідну) чи неприпустиму поведінку. Санкція – частина адміністративно-правової норми, в якій закріплені заходи державного при­му­су у разі невиконання обов’язків, якщо вимоги диспозиції не до­три­му­ються. Санкція реалізується у випадках проти­прав­ної, винної, суспільно-шкідливої діяльності чи бездіяльності. Призначення санкції – забезпечувати реалізацію диспозиції адміні­стра­тив­но-правової норми.

Виконавча влада – це самостійна гілка влади (система державних органів), яка на основі законів та з їх виконання здійснює державне управління в країні та наділена компе­тен­цією підзаконної правотворчості. В парламентсько-пре­зи­дент­ській республіці, якою є Україна, здійснення виконавчої влади покладається на Кабінет Міністрів України при від­по­відальності його перед Президентом України та підкон­троль­но­сті й підзвітності Верховній Раді України. На регіо­наль­ному й місцевому рівнях виконавча влада здійснюється місцевими державними адміністраціями та органами місце­во­го самоврядування.

Владна діяльність органів виконавчої влади – це діяль­ність органів та посадових осіб виконавчої влади щодо виконання законів України по всій державі. Головне управління державної служби України є цен­тральним органом виконавчої влади, діяльність якого спря­мо­вується та координується Кабінетом Міністрів України. Голов­держслужба забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управ­лін­ня державною службою.

Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні служ­бо­ві повноваження.

Джерело адміністративного права – це спосіб зов­ніш­нього оформлення адміністративно-правових норм, який за­свідчує їхню державну загальнообов’язковість, тобто це спо­соби, форми вираження і закріплення державної волі Українського народу.

Дисциплінарна відповідальність державних служ­бов­ців – це сукупність адміністративно-правових відносин, що виникають у зв’язку з накладенням на державних службовців передбачених законодавством дисциплінарних стягнень за порушення ними службової дисципліни.

Дисциплінарні провадження в адміністративному пра­ві застосовуються щодо посадових осіб публічної адміні­стра­ції: працівників ОВС, прокуратури, суб’єктів корупційних діянь; державних службовців, органів місцевого само­вряду­вання; спортивних функціонерів. Вони є вагомим чинником забезпечення прав і свобод громадян від свавілля публічної адміністрації. Саме дисциплінарним стягненням посадової особи – суб’єкта публічної адміністрації, як правило, супроводжується провадження за обґрунтованою скаргою громадян.

За структурою адміністративно-правовий статус скла­да­ється з: негативного статусу – це право фізичної особи на те, щоб влада не втручалася у сферу особистої свободи, відмежованої законом; позитивного статусу – обов’язок публічної адміністрації надавати визначені законодавством адміністративні сервісні послуги; активного статусу – право громадянин бути єдиним джерелом влади та безпосередньо чи через обраних представників здійснювати її.

За структурою публічного управління до суб’єктів адмі­ністративного права відносяться як суб’єкти публічної адміністрації, так і об’єкти публічного управління: 1) фізич­ні особи із загальним правовим ста­ту­сом (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) та спеціальним правовим статусом (підприємці, фізична особа-водій транспортного за­со­бу тощо); 2) органи виконавчої влади (вищі, центральні та місцеві) та їх посадові особи; 3) Президент України та допоміжний орган для забез­пе­че­ння здійснення Президентом своїх повноважень – адміністрація Президента України; 4) органи місцевого само­врядування; 5) об’єднання гро­ма­дян; 6) суб’єктів госпо­дарю­вання, зокрема з владними деле­го­ваними адміні­стра­тив­ними повноваженнями.

Закон – це нормативно-правовий акт, прийнятий в резуль­та­ті Всеукраїнського референдуму та Верховною Ра­дою Украї­ни, який приймається в особливому порядку, ре­гу­лює найважливіші суспільні відносини, виражає волю, інте­ре­си Українського народу, має найвищу юридичну силу щодо ін­ших нормативно-правових актів, загально­обов’яз­ко­вий для населення і держави та охороняється дер­жав­ною владою.

Заходи процесуального забезпечення (ст. 259-266 КУпАП): доставляння порушника; адміністративне за­три­мання; особистий огляд і огляд речей; вилучення речей і документів; відсторонення водіїв від керування транс­порт­ними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд їх на сп’яніння; привід правопорушника органом внутрішніх справ до органу, який розглядає справу (ст. 268 КУпАП).

Заходи адміністративного припинення в діяльності публічної адміністрації мають за мету своєчасне реагування на ті чи інші антигромадські діяння, припинення, пере­ри­ван­ня протиправної поведінки і, тим самим, недопущення на­стан­ня її шкідливих наслідків.

Індивідуальні адміністративні акти – це адміні­стра­тив­ні приписи персоніфікованого характеру, прийняті у процесі владної діяльності публічної адміністрації з метою забез­пе­чення завдань публічного управління.

Компетенція – це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, перед­ба­чених законодавством, іншими нормативно-правовими акта­ми, які цей орган має право вирішувати в процесі практичної діяльності.

Конституція України, яка є Основним Законом Української держави (у системі джерел адміністративного права вихідну роль відіграє). В ній визначається система публічних органів (Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, судів, місцевих державних адміністрацій, Прокуратури України тощо), найважливіші положення їх діяльності та закладено основні вихідні засади, що визначають адміністративно-правовий статус громадян. Оскільки закріплена презумпція про те, що Конституція є актом вищої юридичної сили (ст. 8 Конституції), то від­по­від­но закони України, акти Президента України, Кабінету Міні­стрів України та інших органів виконавчої влади при­йма­ють­ся на основі Конституції і мають відповідати їй.

Корупція - це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (Закон України від 5 жовтня 1995 р. № 356 “Про боротьбу з корупцією”). Корупція – це використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання непра­во­мір­ної вигоди або прийняття обіцянки / пропозиції такої ви­го­ди для себе чи інших осіб або відповідно обі­цян­ка /про­позиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу – іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей (Закон України від 11 червня 2009 р. № 1506-VI “Про засади запобігання та протидії корупції”).

КУпАП є провідним нормативно-правовим актом серед джерел адміністративного права. У ньому зосе­реджені норми, що регулюють і охороняють матеріальні й процесуальні суспільні відносини в сфері адміністративних правопорушень і адміністративної відповідальності. Проте для комплексного забезпечення прав і свобод людини в процесі квазісудової адміністративної діяльності нагальним є прий­нят­тя Адміністративно-процедурного кодексу України.

Метод адміністративного права (провідний) - це адміні­стра­тивно-правовий метод правового регулювання суспіль­них відносин, зміст якого полягає в тому, що суб’єкт пуб­ліч­ної адміністрації наділений владною компетенцією, а об’єкт зобов’язаний вико­ну­вати його законні вимоги. В умовах демократичної правової держави зазначений метод втратив авторитарні ознаки, оскільки урівноважується суворим до­три­манням публічною адміністрацією принципу законності та можливістю об’єкта публічного управління оскаржити діяння (бездіяльність) суб’єкта в кількох незалежних інстанціях.

Методи адміністративного права – це способи, при­йо­ми цілеспрямованого впливу на поведінку учасників адміні­стра­тивно-правових відносини. Основними методами адміні­стра­тивного права є переконання і примус.

Механізм адміністративно-правового регулювання – це засоби функціонування єдиної системи адміністративно-правового регулювання з метою забезпечення прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних та юридичних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства і держави. До складових елементів механізму адміні­стра­тив­но-правового регулювання слід віднести: норми адміні­стра­тив­ного права та їх зовнішнє вираження через джерела права; публічну адміністрацію; принципи діяльності публічної адмі­ні­страції; індивідуальні акти публічної адміністрації; адміні­стративно-правові відносини; форми адміністративного права; тлумачення норм адміністративного права; методи адміністративного права; процедури реалізації адміні­стра­тивно-правових норм; принцип законності.

Місцеве самоврядування – це право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сіль­ську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – само­стій­но вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України.  Органи місцевого самоврядування виконують власні та делеговані повноваження. Власні повноваження місцевого самоврядування – це ті права й обов’язки, які визнає за суб’єктами місцевого самоврядування держава і які забез­пе­чують само­стійне вирішення населенням питань місцевого значення. Делеговані повноваження місцевого само­вря­ду­ва­ння – це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування з одночасною передачею необхідних матеріальних і фінансових ресурсів, реалізація яких підконтрольна органам державної виконавчої влади.

Нормативні акти публічного управління – це прийняті у процесі підзаконної розпорядчої діяльності органами і посадовими особами публічної адміністрації владні приписи загального характеру з метою виконання завдань адміні­стра­тив­ного права щодо конкретизації та деталізації законів до стадії їх застосування.

Нормативно-правові акти (підзаконні) видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання. Щодо поділу підзаконних адміністративно-правових актів на види, то в основу класифікації беруться різні критерії для поділу –за суб’єктами видання, за колом суб’єктів тощо.  За суб’єктами видання – це: 1) постанови Верховної Ради; 2) постанови Президії Верховної Ради; 3) постанови Кабінету Міністрів України; 4) укази Президента України; 5) рішення і постанови Верховної ради, Ради Міністрів Автономної Рес­пуб­ліки Крим. 6) розпорядження голів обласних, районних державних адміністрацій норма­тив­ного характеру; 7) рішення, нормативні ухвали місцевих рад на­родних депутатів; 8) рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів загального характеру; 9) інструкції, накази керівників міністерств, державних комітетів та ві­домств загального характеру; 10) накази (нормативні) керів­ни­ків відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів, нормативного характеру; 11) нормативні накази, інструкції адміністрацій підприємств, установ, організацій.

Норми адміністративного права забезпечують людині й громадянину не тільки міру особистої свободи, але й ви­зна­чену підтримку з боку правлячої влади, таку підтримку пуб­ліч­на адміністрація зобов’язана надати у випадку, коли для задоволення природних невід’ємних потреб людині недо­стат­ньо її власних зусиль чи добровільної допомоги гро­мад­сько­сті; засоби для задоволення потреб людини можуть бути забезпечені не інакше як у примусовому порядку.

Об’єднання громадян в адміністративному праві характеризуються подвійним статусом: 1) вони є об’єктами управління та повинні виконувати законні вимоги органів легалізації; 2) деякі з них самі володіють публічними деле­го­ва­ними законами повноваженнями (наприклад, громадські формування з охорони громадського порядку), що дає змогу відносити їх до суб’єктів публічної адміністрації.

Об’єктом адміністративно-правових відносин є те ма­те­ріаль­не або нематеріальне благо, на використання чи охо­ро­ну якого спрямовані суб’єктивні права та юридичні обо­в’яз­ки учасників адміністративно-правових відносин. Це бла­га матеріальні або нематеріальні, а також певні дії, заради яких суб’єкти вступають в адміністративно-правові відно­си­ни. Об’єктами адміністративно-правових відносин можуть бути різноманітні матеріальні та нематеріальні блага, які ста­но­влять публічну цінність, та діяння суб’єктів і об’єктів пуб­ліч­ного управління.

Орган виконавчої влади (державного управління) – це частина державного апарату (організації), що має власну структуру та штат службовців і в межах установленої ком­пе­тенції здійснює від свого імені й за дорученням держави внутрішнє державне управління в галузях і сферах суспіль­них відносин.

Органи виконавчої влади є численними та різно­маніт­ними, що обумовлено безпосередньою спрямованістю виконавчо-розпорядчої діяльності, їх класифікація здій­сню­ється за різними критеріями. Залежно від територіального масштабу виділяють вищі, центральні та місцеві органи виконавчої влади: Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів вико­нав­чої влади, очолює всю її систему; систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; місцеві державні адміні­стра­ції здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі. За характером компетенції органи виконавчої влади поділяються на органи загальної, галузевої, спеціальної та предметної компетенції.

Переконання є засобом попередження правопорушень. Найбільш поширеними формами використання методу пере­ко­нання є: здійснення систематичної роз’яснювальної роботи щодо норм адміністративно-правових актів (агітаційно-про­па­гандистська робота); критика антигромадських вчинків; інформування населення про стан охорони, забезпечення право­порядку; заохочення громадян, які активно беруть участь в охороні правопорядку.

Посада – це визначена структурою і штатним роз­пи­сом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами вважаються керівники та за­ступ­ни­ки керівників державних органів та їх апарату, інші дер­жав­ні службовці, на яких законами або іншими нор­ма­тив­ними актами покладено здійснення організаційно-роз­по­ряд­чих і консультативно-дорадчих функцій.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має від­по­від­ні посадові повноваження щодо здійснення орга­ніза­ційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отри­мує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Права людини – це природні, невід’ємні права кож­но­го індивіда, що зумовлюються самим фактом його існування у конкретно-історичних умовах, однакові для всіх людей, об’єктивно визначені досягнутим рівнем розвитку людства та встановлені на рівні міжнародних стандартів. Обов’язок будь-якої держави – закріпити їх у законодавстві та створити умови для їх реального забезпечення.

Правова культура у сфері публічної служби в Україні – це історично обумовлена комплексна категорія, яка вклю­чає в себе правосвідомість, розуміння принципів права та моделі звичаєвої поведінки посадових осіб публічної адміні­стра­ції при забезпеченні ними захисту прав свобод та закон­них інтересів фізичних і юридичних осіб, нормального функ­ціо­нування громадянського суспільства та держави.

Предмет адміністративного пра­ва (у вузькому розумінні)– це суспільні відносин, які виникають між суб’єктом публічної адміністрації та об’єктом публічного управління.

Предмет адміністративного права (у широкому розу­мінні) – це система суспільних відносин між суб’єктами та об’єктами публічного управління, які виникають у сфері владно-розпорядчої діяльності, надання адміністративних сервісних послуг з метою публічного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства та держави, при суворому дотри­ма­нні принципу законності з можливістю застосування до порушників адміністративно-правових норм засо­бів дер­жав­ного примусу та адміністративної відповідальності.

Принципи адміністративного права – це основні ви­хід­ні, об’єктивно зумовлені засади діяльності суб’єктів адмі­ні­стративного права, відповідно до яких забезпечуються пра­ва та свободи людини і громадянина, нормальне функціо­ну­вання громадянського суспільства та держави. До основних принципів адміністративного права відносяться: пріоритет забезпечення прав і свобод людини і громадянина перед іншими цінностями, верховенства права, законності, прин­цип зв’язаності публічної адміністрації законом і під­кон­троль­ності їх суду, принципи гласності, відповідальності та самостійності діяльності публічної адміністрації.

Провадженню у справах про адміністративні право­пору­шення притаманні такі особливості: 1) виникає у зв’яз­ку з вчиненням адміністративного проступку та необ­хід­ністю проведення адміністративного розслідування; 2) реалі­зу­ється тільки визначеним колом суб’єктів публічної адмі­ні­страції; 3) процесуальні акти цього провадження мають пев­ну спе­ци­фіку; 4) за допомогою цього провадження реалі­зу­ються нор­ми адміністративної відповідальності.

Провадження в справах про адміністративні право­по­рушення – це особливий вид діяльності районного (міського) суду й публічної адміністрації щодо виконання проце­суаль­них дій з розгляду справи про адміністративне право­по­ру­шен­ня та винесення по ній постанови, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Основні адміністративно-правові норми щодо прова­дже­ння в справах про адміністративні правопорушення зосе­ред­жені в КупАП – р. IV “Провадження в справах про адміністративні правопорушення”, р. V “Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень”, у р. XIX МК України “Провадження у справах про порушення митних правил” і численних підзаконних нормативно-правових актах – наприклад, Наказі МВС України від 22 лютого 2001 р. № 185 “Про затвердження Інструкції з оформлення мате­ріа­лів про адміністративні правопорушення”.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення (за загальним правилом)проходить такі стадії: 1) порушення адміністративного провадження і адміні­стра­тив­не розслідування; 2) розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення по ній постанови; 3) перегляд справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням по­ста­но­ви у справі; 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Проходження державної служби – це діяльність дер­жав­ного службовця щодо виконання завдань та повноважень за посадами, які він обіймає, починаючи з моменту набуття ним статусу державного службовця і завершуючи його при­пи­ненням.

Публічна служба – це діяльність на державних полі­тич­них посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дип­ло­матична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого само­врядування.

Публічне суб’єктивне право включає в себе: право громадян вимагати від публічної адміністрації здійснення юридичних дій, направлених на захист їх прав; право вимагати від іншої сторони виконання обов’язку, тобто право на чужі дії; право привести в дію апарат примусу держави проти зобов’язаної особи, тобто право на примусове вико­на­ння обов’язку; можливість користуватись на основі цього права певними соціальними публічними благами.

Публічний інтерес – це важливі для значної кількості фізич­них та юридичних осіб потреби, які відповідно до зако­нодавчо встановленої компетенції забезпечуються пуб­ліч­ною адміні­страцією.

Публічний контроль як метод адміністративного права – це діяльність публічної адміністрації з метою перевірки виконання об’єктами публічного управління встановлених законами України вимог адміністративно-правових режимів.

Розпорядча діяльність органів виконавчої влади – це видання органами виконавчої влади на основі законів підза­кон­них нормативно-правових актів обов’язкового значення.

Свобода зібрань це однин із дієвих правових інструментів забезпечення захисту прав і свобод фізичних і юридичних осіб засобами громадянського суспільства є гарантована Конституцією України. Громадський “тиск” на публічну владу у випадку порушення нею прав і свобод фізичних і юридичних осіб здійснюється в таких формах: збори, мітинг, похід, демонстрація, пікетування.

Свобода людини – це суб’єктивне право індивіда діяти самостійно відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей, не порушуючи при цьому прав, свобод і законних інтересів інших осіб.

Систему суб’єктів адміністративного права можна по­ділити на два рівні: 1) індивідуальні (фізичні особи із загаль­ним і спеціальним правовим статусом (фізичні особи-під­приємці чи фізична особа-водій транспортного засобу)) та 2) колективні (держава, державні органи та установи, гро­мад­ські об’єднання, адміністративно-територіальні одиниці та їх населення, виборчі округи, релігійні організації, про­ми­слові підприємства, іноземні підприємства тощо) суб’єкти адміністративного права.

Служба в органах місцевого самоврядування – це про­фе­сійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Структурним елементом адміністративного законо­дав­ства є специфічні адміністративно-правові акти: акти пря­мо­го волевиявлення населення (Всеукраїнського чи місцевих референдумів); акти Конституційного Суду України, рішення громадських об’єднань, протести органів прокуратури з при­воду незаконності нормативних актів, рішення адміні­стра­тив­них судів тощо.

Суб’єктами адміністративного права є фізичні та юри­дичні особи, які мають суб’єктивні публічні права й юри­дич­ні обов’язки та наділені специфічними юридичними власти­во­стями їх реалізовувати.

Форма адміністративного права – це зовнішнє вира­жен­ня однорідних за своїм характером та правовою при­ро­дою груп адміністративних дій публічної адміністрації, здійснених у рамках режиму законності та її компетенції для досягнення адміністративно-правової мети – публічного за­без­печення прав і свобод людини і громадянина, нор­маль­но­го функціо­ну­вання громадянського суспільства держави.

Юридичний обов’язок налічує чотири основні ком­по­ненти: необхідність здійснювати певні дії або утримуватись від них; необхідність відреагувати на законні вимоги уповно­ва­женого суб’єкта, необхідність нести відповідальність за неви­конання цих вимог; обов’язок не перешкоджати уповно­ва­женому суб’єкту користуватись тим благом, щодо якого він має право.

Юридичний склад проступку – це сукупність ознак єдності його об’єктивних та суб’єктивних характеристик, які є необхідними для визначення даного діяння право­по­ру­шен­ням (об’єкт проступку; об’єктивна сторона; суб’єкт про­ступ­ку; суб’єктивна сторона).

Юридичний факт – це конкретна життєва обставина, з якою норма адміністративного права пов’язує виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин. За відношенням до волі суб’єкта правовідносин вони можуть бути класифіковані на події, коли настання цих юридичних фак­тів не залежить від волі суб’єктів адміністративного пра­ва (наприклад, повінь, як стихійно лихо, що зобов’язує публічну адміністрацію надавати допомогу населенню), та діяння, що поділяються на: а) дії – вольові акти поведінки людей, які мають свідомо-вольовий характер; б) без­діяль­ність – пасивну поведінку суб’єктів права.