Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «НАЦіОНАЛЬНиЙ ГіРНичиЙ УНіВЕРСИТЕТ»

 

 

 

ФіНАНСОВО-еКОНОМіЧнИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

 

навчально-МЕТОДИЧний ПОСіБникЗ САМОСТійної РоБОТидовиконання індивідуальних завдань

з ДИСЦИПЛіНи «Планування і контроль на підприємстві»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

ДВНЗ НГУ

2016

 

ББК 65.05

       Б77

 

Навчально-методичний посібник з самостійної роботи до виконання індивідуальних завдань з дисципліни «Планування і контроль на підприємстві» / Упоряд.: Т.В. Герасименко. – Д.: ДВНЗ «Національний гірничий університет», 2016. – 93 с.  

 

Навчально-методичний посібник з самостійної роботи до виконання індивідуальних завдань з дисципліни «Планування і контроль на підприємстві» містить системну розробку концептуальних положень економіки підприємства. Посібник включає теми, які охоплюють практично весь діапазон сучасної економічної тематики і використовуються для виконання індивідуальних завдань, розділів дипломних робіт.

Методика розробки навчально-методичного посібника відбиває авторський підхід, який дозволяє виконувати індивідуальне завдання як ділову гру «Планування дільності мого підриємства». Такий підхід дає можливість студенту закріпити теоретичні основи економіки підприємства, розвиває логічне економічне мислення, вчить приймати самостійні економічні рішення і оцінювати їх економічний ефект. Такі знання можливо використовувати і при виконанні дипломних робіт.

Під час самостійного виконання індивідуальних завдань (в розрахункових роботах) використовують законодавчі акти, норми, нормативи та ін., в тому числі Національні стандарти бухгалтерського обліку, податковий кодекс України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Передмова………………………………………………………………........
Модуль I. Основи економічного функціонування і управління підприємством………………………………………………………………
Завдання № 1 Загальні техніко-економічні й організаційні проблеми обґрунтування діяльності підприємства
1. Вибір виду діяльності підприємства, передбачувані показники за рік. Вибір і обгрунтування (соціально-економічне) продукції, що випускається. Передбачувана ціна виробництва одиниці товару (без ПДВ і акцизів). Загальні (% або грн/грн) і кінцеві економічні показники (прибуток, рентабельність, собівартість).
2. Організаційна і виробнича система управління підприємством.
3. Технологія виготовлення продукції. Встановлення тривалості технологічних та інших виробничих операцій. Розрахунок обсягу випуску продукції за один виробничий (технологічний) цикл в натуральних одиницях.
4. Виробнича потужність підприємства.
5. Виробнича програма підприємства. План виробництва і збуту продукції.
6. Обгрунтування виробничої програми підприємства. Загальна характеристика виробничих ресурсів
Завдання № 2 Виробничі ресурси підприємства
2.1. Обґрунтування виробничої програми трудовими ресурсами
2.1.1 Постановочні питання завдання
2.1.2. Класифікація кадрів підприємства і рохрахунок потреби підприємства в трудових ресурсах
а) класифікація працівників підприємства за принципом участі в діяльності підприємства (виробничий і невиробничий персонал);
б) розрахунок потреби підприємства в трудових ресурсах.
2.1.3. Штатний розклад підприємства.
2.1.4. Розробка загального складу і структури кадрів підприємства.
2.1.5. Розрахунок показників ефективності праці підприємства.
2.1.6. Оплата праці. Форми і системи організації оплати праці на підприємстві. Розрахунок річного фонду заробітної плати на підприємстві.
2.1.7. План з праці підприємства на рік.
2.2. Обґрунтування виробничої програми капітальними вкладеннями
2.2.1. Капітальні вкладення як частина інвестицій
2.2.2. Розрахунок обсягу інвестицій для капітальних вкладень підприємства.
2.2.3. Технологічний склад і його структура по капітальним вкладенням підприємства
2.2.4. Вибір оптимального варіанту розподілу капітальних вкладень по рокам їх освоєння
2.2.5. Основні економічні показники використання капітальних вкладень
2.3. Основні засоби підприємства
2.3.1. Основні засоби (фонди) підприємства, їх сутність, зміст, вартість і класифікація
2.3.2. Амортизація – основа відтворення основних засобів. Методи її розрахунку
2.3.3. Основні економічні показники ефективного використання основних виробничих засобів, методологія їх розрахунку.
2.4. Види й ефективність використання нематеріальних активів підприємства
2.4.1. Економічна сутність і призначення нематеріальних активів
2.4.2. Вибір і оцінка вартості нематеріальних активів
2.4.3. Розрахунок амортизації нематеріальних активів
Модуль II. Матеріально-сировинні ресурси підприємства. Економічні результати діяльності підприємства
2.5. Матеріально-сировинні й грошові ресурси підприємства
2.5.1. Основні види матеріально-сировинних ресурсів. Розрахунок потреби в матеріально-сировинних ресурсах підприємства (в натуральних і вартісних одиницях виміру) на рік
2.5.2. Оборотні кошти підприємства. Нормування оборотних коштів за елементами і видами запасів. Розрахунок норм тривалості формування і зберігання запасів. Розрахунок вартісного нормативу оборотних коштів на рік
2.5.3. Розрахунок показників економічної ефективності використання оборотних коштів підприємства
Завдання № 3 Економічні результати діяльності підприємства
3.1. Виробничо-господарські (операційні) витрати підприємства
3.1.1. Виробничо-господарські витрати на підприємстві. Класифікація їх складу. 3.1.2. Собівартість продукції. Розрахунок кошторису витрат, його склад та структура за економічними елементами 3.1.3. Класифікація виробничо-збутових витрат (повна собівартість) підприємства на постійні та змінні 3.1.4. Калькулювання витрат на одиницю виробленої продукції (послуг). Розрахунок витрат за калькуляційними статтями, їх склад і структура. 3.1.5. Планування та облік відносних витрат, що припадають на одну гривню вартості продукції. 3.1.6. Графічне відображення кошторису витрат собівартості продукції підприємства. 3.1.7. Виробничо-господарські (операційні) витрати на підприємстві. Розрахунок їх складу та структура.
3.2. Прибуток і рентабельність підприємства. Власний капітал підприємства
3.2.1. Прибуток – складова доходу. Види прибутку та їх характеристика.  3.2.2. Нормативний прибуток – результат основної діяльності підприємства, його розрахунок.  3.2.3. Графік залежності «витрати – виробництво – прибуток», методика його побудови.  3.2.4. Аналіз динаміки залежностей «витрати – виробництво – прибуток». Точка беззбитковості. Коефіцієнт фінансової «безпеки» основної діяльності підприємства.  3.2.5. Маржинальний прибуток. Коефіцієнт маржинальності.  3.2.6. Коефіцієнт ліверджа основної діяльності підприємства.  3.2.7. Цільовий прибуток підприємства. Методика його розрахунку.  3.2.8. Валовий прибуток підприємства.  3.2.9. Фінансовий результат операційної діяльності підприємства.  3.2.10. Чистий прибуток підприємства, його розрахунок.  3.3. Підвищення економічної ефективності підприємства 3.3.1 Організаційні рекомендації…………………………………………. 3.3.2 Рекомендації з виконання аналітичного та розрахункового обгрунтування індивідуальних завдань………….…………….………….  Додатки.......…………………………………………………………………  Список рекомендованої літератури ……………………………………… .

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

 

Планування діяльності підприємства є складовою загальної економічної науки, яка вивчає питання, актуальні для суспільного виробництва, а саме економічні форми, в яких здійснюється виробництво і закономірності їх розвитку; відтворення окремих ланок економіки; спосіб вибору та використання обмежених виробничих ресурсів для виробництва матеріальних благ; аналіз зв'язків і взаємодій виробництва, розподілу, обміну та споживання в суспільстві; економічні закони, механізм їх дії та використання.

Предметом вивчення планування діяльності підприємства, як конкретної економічної науки, є: положення про підприємства, основи його управління (елементи менеджменту, маркетингу), в тому числі такі питання, як розробка плану розвитку (бізнес-плану), впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вибір суспільних форм організації використання виробничих ресурсів і як наслідок, – економічні результати виробничо-господарської та підприємницької діяльності, виражені в таких поняттях, як собівартість продукції, її ціна, прибуток від реалізації, рентабельність, власні фінансові ресурси, прибутковість підприємства.

Вивчення економіки підприємства можливе тільки в єдності всіх економічних наук, які є основою економічної політики України.
В умовах реформ основ економіки України економіка підприємства націлена на вирішення таких завдань, як: наближення суспільних економічних наук до питань реальної економіки підприємств; виключення порожнього теоретизування; удосконалення колишніх і створення нових економічних розділів, що вивчають механізм ринкового управління; вивчення досвіду світової економічної думки з метою оптимального його застосування до підприємств. Це визначає особливість курсу "Економіка підприємства" та його місце в навчальному плані.

В умовах ринкових відносин підприємство залишається основною ланкою всієї економіки, оскільки саме ним створюється необхідний суспільству товар, при цьому використовуються різноманітні ресурси, застосовуються прогресивна техніка і технології, розробляється бізнес-план. На підприємствах здійснюються маркетинг і менеджмент, проводиться велика робота по зниженню витрат виробництва, підвищенню прибутковості і рентабельності.

Майбутнім фахівцям в області менеджменту з економіки необхідні конкретні економічні знання, уміння грамотно і компетентно передбачити управління підприємством, вміти розрахувати вимоги ринку до конкретного товару, обсягу його виробництва, витратам на нього, ціни, у підсумку – визначити прибутковість підприємства, його економічну і соціальну ефективність. Навчально-методичний посібник з самостійної роботи до виконання індивідуальних завдань з дисципліни «Планування діяльності підприємства» складається з методик виконання індивідуальних завдань, а також, при необхідності, може бути використано при підготовці дипломних робіт студентами економічних та інших спеціальностей і широким колом ділових людей. Він дозволить поміркувати над конкретними ситуаціями з економіки підприємства і прийняти правильне рішення в управління підприємством.

Пропонований навчально-методичний посібник містить системну розробку основ концептуальних положень економіки підприємства. Включені у посібник завдання охоплюють практично весь діапазон сучасної економічної тематики. Виконання індивідуальних завдань з «Планування діяльності підприємства» відображає авторський підхід, згідно з яким виконавець розробляє (моделює) економіку власного (передбачуваного) підприємства. Моделювання економічного розвитку зазначеного підприємства (фірми) відображає здатність виконавця системно (комплексно) використовувати конкретні знання з курсу «Планування діяльності підприємства» та інших навчальних дисциплін при виконанні розрахункових робіт і їх обгрунтування за внутрішньофірмовою економікою.

Основою моделювання економіки передбачуваного (віртуального) підприємства є раніше викладений лекційний матеріал, позначений в робочій програмі, законодавчі акти, норми, нормативи та ін, проведені семінарські і практичні заняття, які системно сконцентровані навколо трьох логічних епіцентрів:

1. Основи економічного функціонування та управління підприємством як основного суб'єкта ринкової економіки.
2. Економічне планування та прогнозування діяльності підприємства. Виробничі ресурси і ефективність їх використання.
3. Економічні результати діяльності підприємства.

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

З ДИСЦИПЛІНИ "Планування та контроль на підприємстві"

1. Організаційні рекомендації

Виконання індивідуальних завдань з курсу "Планування та контроль на підприємстві" ставить своєю метою системне закріплення теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях, семінарських і практичних заняттях.

За основу виконання індивідуальних завдань ухвалюється ділова гра – "Планування діяльності мого підприємства". Усі студенти виконують індивідуальні завдання – " Планування діяльності мого підприємства". Однак вихідні дані для виконання роботи задаються по конкретному обраному виробничому підприємству.

Студент самостійно, за своїм розсудом, прогнозує економічну основу створення виробничого підприємства (фірми з операційною діяльністю). При цьому визначає якісні й кількісні параметри його функціонування, види діяльності, суспільні форми організації виробництва, розробляє систему внутрішньозаводського цехового керування підприємством, зразкову технологію виробництва, тривалість виробництва одиниці (або партії) випуску продукції, потім, визначає виробничі потужності, прогнозує можливий план виробництва, інвестиції в основний капітал, необхідні ресурси, досліджує очікувані економічні результати. По закінченню виконаних індивідуальних завдань виконавець установлює (пропонує) бути або не бути підприємству. У цьому випадку мається на увазі ставати або не ставати підприємцем. Підсумком ділової гри є індивідуальне завдання 3.3, в основі якої – розробка варіанта економіки беззбиткового підприємства (за базові розробки виконавець приймає раніше виконані індивідуальні завдання).

Вибір типу підприємства і його підприємницької діяльності дозволяє не тільки розглянути сукупність усіх основних, характерних цьому типу підприємства організаційно-економічних зв'язків, при доступному для кожного виконавця обсязі виконуваних розрахунків, але й формує у майбутніх фахівців уміння самостійно логічно розбудовувати економічне мислення, самостійно орієнтуватися у ситуаціях що склалися, а також виробляє навички встановлення ділових контактів, одержання необхідної інформації, а також розв'язку практичних завдань.

Вхідні дані індивідуальних завдань студент формує самостійно за допомогою учбової і іншої літератури, а також інтернет інформації, у тому числі за нормативно-правовими положеннями законів України, що стосуються даних проблем.

Назви поставлених питань в завданнях, мають бути чітко пронумеровані і виділені в тексті і змісті. Кожне завдання починається з нової сторінки. Оформлення індивідуальних завдань здійснюється виходячи з вимог викладача.

Індивідуальні завдання можуть бути набрані на комп'ютері або іншими методами. Текст, таблиці, рисунки й інші ілюстративні матеріали повинні бути виконані на аркушах односортного білого паперу стандартного розміру А4 (297:210). Машинописний текст або рукопис виконуються через півтора міжстрокового інтервалу на одній стороні аркуша. На кожній сторінці слід залишати поля: ліворуч – 30 мм, праворуч – до10 мм, зверху й знизу не менш 20 мм. При використанні в тексті роботи цитат, яких-небудь даних, точок зору різних авторів необхідно робити посилання на джерело, з якого вони взяті, указуючи його номер (наприклад, [7]) у списку використаної літератури.

Якщо в роботі використовується досить великий цифровий матеріал, то його зводять у таблиці. Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок.

У текстовій частині індивідуальних завдань обов'язково повинні бути висновки й короткі коментарі, що випливають із даних таблиці. Таблицю в текст вносять після першого згадування про неї.

Ілюстративні матеріали в роботах (рисунки, графіки, схеми і т.д.) позначаються словом "Рис." і нумеруються послідовно арабськими цифрами. Вони повинні мати найменування й бути виконаними на окремому стандартному аркуші паперу. Як і таблиці, ілюстрації містяться відразу ж після першого згадування про них, а при посиланні на них пишуть (див. рис.1). Математичні формули слід виділити з тексту вільними рядками. Вище й нижче кожної формули слід залишати не менш одного вільного рядка. Якщо рівняння й формули не містяться в одному рядку, то вони переносяться після "+", "–", і т.д. Пояснення значення символів і числових коефіцієнтів необхідно приводити безпосередньо під формулою в послідовності предствлення їх у формулі, з нового рядку, починаючи зі слова "де...".

У тексті завдань приводяться найбільш важливі й основні таблиці, схеми, рисунки. Допоміжний матеріал (первинні дані, таблиці із проміжними розрахунками і т.д.) повинні бути представлені в роботі.

Індивідуальні завдання повинні містити:

1. Титульний аркуш. (Додаток 1)

2. Зміст. (Додаток 2)

З. Вступ.

4. Завдання з підвищення ефективності підприємства. Розрахунок, їх обґрунтування і висновки.

5. Висновок.

6. Додатки (на розсуд виконавця).

7. Список використаної літератури.

При складанні списку використаної літератури (бібліографічний список), що розкриває зміст тем, що розробляються, необхідно перерахувати підручники і навчальні посібники, статті в журналах і наукових збірках, офіційних документах (Закони України, Укази Президента і Ухвали Кабінету Міністрів, типові і галузеві методики, керівні матеріали, інструкції, стандарти і т.п.), що діють в даний час на підприємствах України.

Повний бібліографічний список по роботі складається в процесі вивчення алфавітного і систематичного каталогів бібліотеки, реферативних журналів і каталогів сигнальної інформації.

Вивчена література складає основу формування бібліографічного списку, який повинен відповідати загальноприйнятим вимогам. Першими в списку необхідно указувати офіційні документи по темі (Закони України, Ухвали і т.п.). Спеціальну літературу слід розташовувати в алфавітному порядку. Відомості про книги (підручники, довідники) повинні включати, прізвище і ініціали авторів, заголовок книги, місце видання: видавництво і рік видання. Відомості про статтю з періодичного видання повинні включати: прізвище і ініціали автора, заголовок статті, найменування видання (журналу), рік випуску, том (при необхідності), номер видання (журналу) і сторінки, на якій поміщена стаття або знаходиться цитований матеріал.

 

2. Рекомендації з виконання аналітичного і розрахункового обгрунтування індивідуальних завдань

Індивідуальне завдання виконується студентом на передбачуваному (створеному) власному виробничому підприємстві з операційною діяльністю. Слід створювати мале підприємство, з простою організаційною і виробничою (одноцеховою) системою управління. При цьому слід розуміти технологію виробництва продукції, оскільки вона є в значній мірі основою обгрунтування і розрахунків, необхідних підприємству ресурсів.

При створенні віртуального власного підприємства, плануючи його економічну діяльність, необхідно вивчати роботу інших аналогічних підприємств (фірм), порівнюючи стан економіки (бізнесу) із справами у конкурентів, удаватися до аналізу того, наскільки вдало або невдало прогнозуються економічні параметри.

Такий аналіз відбивається в розрахунковій частині індивідуальних завдань. Розрахункова частина відображає індивідуальність економіки вибраного підприємства і, як правило, проходить через всю роботу.

Виконавець роботи на свій розсуд може вибирати економічні завдання, для вирішення яких може застосовувати оптимізаційні методи з використанням комп'ютерної техніки.

 

 

Модуль І. Основи економічного функціонування і управління підприємством. Виробничі ресурси.

 

Індивідуальне завдання №1

«Загальні техніко-економічні і організаційні проблеми обгрунтування діяльності підприємства»

 

План

1. Вибір виду діяльності підприємства, передбачувані показники за рік. Вибір і обгрунтування (соціально-економічне) продукції, що випускається. Передбачувана ціна виробництва одиниці товару (без ПДВ і акцизів). Загальні (% або грн/грн) і кінцеві економічні показники (прибуток, рентабельність, собівартість).

2. Організаційна і виробнича система управління підприємством. 

3. Технологія виготовлення продукції. Встановлення тривалості технологічних і інших виробничих операцій. Розрахунок обсягу випуску продукції за один виробничий (технологічний) цикл в натуральних одиницях.

4. Виробнича потужність підприємства.

5. Виробнича програма підприємства. План виробництва і збуту продукції.

6. Обгрунтування виробничої програми підприємства. Загальна характеристика виробничих ресурсів.

 

Методичні рекомендації до завдання

1. Вибір виду діяльності підприємства, передбачувані показники за рік. Вибір і обгрунтування (соціально-економічне) продукції, що випускається. Передбачувана ціна виробництва одиниці товару (без ПДВ і акцизів). Загальні (% або гр./грн) і кінцеві економічні показники (прибуток, рентабельність, собівартість).

При виконанні завдання студенту необхідно вивчити існуючі соціально-економічні і організаційні форми підприємств. 

З існуючих форм підприємств в умовах ринкової економіки передбачається зупинитися на одному, а саме:

а) комерційна організація у вигляді господарського товариства (повного або командитного);

б) товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне або др.;

в) виробничий кооператив або мале підприємство;

г) державне підприємство;

д) асоціативні форми об'єднання – корпорація, господарська асоціація, концерн, холдингова компанія, консорціум, картель, синдикат, трест, офшорна компанія, міжнародна компанія.

При виборі соціально-економічної і організаційної форми підприємства необхідно враховувати, що специфіка його економічної діяльності і кінцеві результати повинні відбиватися в подальших індивідуальних завданнях.

Примітка: Враховуючи складність економічного функціонування підприємства, виконавцеві пропонується розглядати малі підприємства.

Види діяльності підприємства, характеризуються як види діяльності підприємства, вибраного виконавцем.

Визначившись з соціально-економічною і організаційною формами, виконавець роботи, по суті, вибрав форму підприємницької діяльності – приватну, колективну або державну. При прогнозуванні економіки свого ринкового підприємства необхідно представляти будь-яку його діяльність, переслідуючу здобуття прибутку.

З існуючих і взятих до розгляду видів діяльності підприємства, в роботі спочатку характеризується підприємство з виробничим підприємництвом.

При цьому враховується, що виробництво стає бізнесом, коли виробник не просто випускає продукцію, а вступає у економічні відносини з покупцем, споживачем, з метою вигідно продати, реалізувати, обміняти виготовлені товари і послуги.

Виробниче підприємництво, операційна діяльність, слід розглядати як підприємництво, основу якого складає виробництво (основна діяльність).

В центрі виробничого підприємництва і його економіки лежить виготовлення, створення речей, цінностей, благ, що розуміється в найширшому сенсі слова. Визначальною частиною виробничого підприємництва є виробництво продукції, товарів, робіт, інформації, духовних (інтелектуальних) цінностей, що підлягають подальшій реалізації покупцям, споживачам.

Студенту необхідно знати і відображати виробниче підприємництво, як найскладніше, серйозніше, суспільно необхідне, і в той же час, як важкий вид бізнесу. Цей вид діяльності є матеріальною, речовою основою комерційного (торгівельного) бізнесу (не будь його, залишилася б лише можливість торгувати імпортними товарами).

Частина підприємств здійснюють комерційне (торгівельне) підприємництво.

У передбачуваній діяльності підприємства виконавець (при необхідності) тісно пов'язує виробниче і комерційне підприємництво, тобто здійснює операційну діяльність.

Для виробництва продукції купуються виробничі ресурси, виготовлені товари продаються, обмінюються на гроші або інші товари. Окрім цього, підприємство має право перепродавати товари інших виробників, а також невживані, зайві, свої запаси. Це означає, що виробничий бізнес породжує торгівельний бізнес, і як наслідок, є складовою частиною економіки підприємства. Слід враховувати, що в центрі торгівельного підприємництва лежить пошук, закупівля товару будь-якого вигляду і типу, забезпечення його збереження, транспортування, доставка в торгівельну точку, продаж товару і продажне, а інколи і післяпродажне обслуговування покупця (споживача), установка і усунення дефектів. Торгівля включає і документальне оформлення торгівельних операцій.

Як супутні види діяльності підприємства в подальшій роботі можна розглядати фінансове і інвестиційне підприємництво. 

Об'єктом купівлі – продажі при фінансовому підприємництві є специфічний товар – гроші, іноземна валюта, коштовні папери. Фінансове підприємництво на підприємствах знаходить сенс, за умови, що нинішні гроші продаються (купуються) в обмін на майбутні, можливо стосовно боргових, кредитних операцій. З цього виходить, що фінансове або фінансово-кредитне підприємництво має зважаючи на продаж і купівлю одних грошей, коштовних паперів за інших за цінами, що забезпечують здобуття прибутку. У зв'язку з широким поширенням в діяльності підприємств купівлі – продажу акцій, облігацій, ваучерів, розвиток кредитних стосунків, розширенням кола валютних операцій, появою широких зв'язків з комерційними банками, фінансове підприємництво стає невід'ємною  частиною його економіки.

При інвестиційному підприємництві підприємство стає інвестором (кредитором) основної діяльності інших підприємств (компаній, фондів, ін.). Зрештою – отримує прибуток від вкладених в підприємництво інвестицій.

Всі перераховані види підприємницької діяльності в стандартах обліку України представлені звичайною діяльністю підприємства.

При характеристиці видів діяльності свого підприємства виконавець за бажанням може відобразити, тісний взаємозв'язок всіх видів підприємництва. За виробничим підприємництвом слідує торгівельне, бо треба продати (перепродати) або обміняти запаси і інші товари. Крім того, виробництво і продаж пов'язані з фінансовими операціями, вимагають грошових коштів. До виробничого і торгівельного підприємництва тісно примикає фінансове і інвестиційне. Економіка підприємства повинна пов'язувати всі види діяльності.

У індивідуальних завданнях економіку комерційного підприємництва слід розглядати, як економіку підприємництва, супутнього (найчастіше визначального) виробниче підприємництво.

При виконанні індивідуального завдання студентуважливо розуміти цільове соціально-економічне призначення виготовленого підприємством продукту, сферу його застосування, використання, представляти, в чому полягають переваги, унікальні властивості порівняно з аналогічними видами товарів і послуг, пропонованих іншими підприємствами (фірмами). Звідси витікає необхідність прогнозування попиту на товар в регіонах, групах населення, організаціях. Результати прогнозно-аналітичних оцінок цих параметрів дозволять виконувану роботу наблизити до реальної економіки підприємства України.

Говорячи про товар, виконавець роботи продумує оцінку, прогноз ціни виробництва (без акцизного збору і ПДВ), по якій передбачається виготовляти продукцію, будь то товар, роботи, послуги, передбачає рівень прибутку і рівень рентабельності товару у відсотках. У зв'язку з лібералізацією цін і відчутним рівнем інфляції, при плануванні основних економічних показників підприємницької діяльності бажано враховувати інфляційний чинник, передбачати його зміну.

При виконанні роботи розраховані економічні показники, прийняті в індивідуальних завданнях можуть уточнюватися за рахунок поглиблення знань в ході системного розуміння економіки підприємства або через зміни законодавчих порядків України.

Вище викладені рекомендації по виконанню індивідуального завдання (і всіх подальших завдань) з курсу «Планування та контроль на підприємстві» підкреслюють, що план-прогноз розвитку і функціонування підприємства, образ намічаних, передбачуваних, підприємницьких рішень, є основними положеннями практичної економіки підприємства (фірми).

 

2. Організаційна і виробнича система управління підприємством.

При описі організаційної і виробничої систем управління в роботі передбачаються загальні організаційні і виробничі рівні управління (від дирекції, назви відділів і цехів, робочих місць), описуються по адміністративному рівню (АУП) по цехах або робочих місцях.

Організаційну і виробничу системи управління в завданні необхідно представити у вигляді схем.

 

3. Технологія виготовлення продукції. Встановлення тривалості технологічних і інших виробничих операцій. Розрахунок обсягу випуску продукції за один виробничий (технологічний) цикл в натуральних одиницях.

Конкретна економіка підприємства вимагає глибокого розуміння (знання) технології виробництва продукції, яка характеризується технологічними маршрутом і режимами виготовлення продукції. У роботі коротко описується і схематично представляється технологія виробництва продукції на вибраному підприємстві. Передбачається загальна тривалість виготовлення продукції (t), у т.ч. (диференційовано) по окремих технологічних операціях за один виробничий цикл випуску товару.

Подальшими розробками в індивідуальній роботі №1 студент передбачає  максимальний разовий обсяг випуску продукції у натуральних одиницях за один виробничий цикл (N) з врахуванням паралельно встановлених ліній (1):

N_разов= Σ N_{разов.ліній} ∙ m_i                                          (1)

де N_разов, – кількість продукції, що випускається, зі всіх паралельних ліній, од.; N_{разов.ліній} – кількість продукції з однієї технологічної лінії; m_i – кількість паралельних технологічних ліній.

 

4. Виробнича потужність підприємства.

Виробнича потужність підприємства, характеризується студентом як потенційна можливість і ступінь використання виробничих засобів і ресурсів, наявних (прогнозованих) у розпорядженні підприємства й у сукупності, що створюють його виробничу потужність.

Слід розрізняти: max потужність – паспортну, М_мах; потужність встановлену, М_в; потужність фактичну, М_ф. Потужність вимірюється у натуральних, а також вартісних показниках за статистичний період (рік).

За паспортну виробничу потужність, Мⁿ_max, підприємства приймають максимально можливий річний випуск продукції певної якості при заданій номенклатурі й асортименті, при передбачуваному застосуванні прогресивних норм використання економічних ресурсів (зазначених "паспортом" підприємства).

Для розроблення стратегії розвитку економіки підприємства в роботі передбачаються показники освоєння (К_осв) і використання (К_вик) його паспортної виробничої потужності.

Виконавець роботи при можливості обґрунтовує потужності на рік (за потужносттю провідних цехів, ділянок або агрегатів як max (паспортну) виробничу потужність підприємства) у натуральному вимірі обсягу продукції, вираження (2):

де F_ідійсн – дійсний час роботи за рік при однозмінній роботі, годин; К_зм – кількість змін у добу; t_ітрив – тривалість виробничого циклу (по кожному виробу або середньозважена по всіх виробах), годин.

За встановлену потужність підприємства приймають, М_в, потужність підприємства діючу на момент її освоєння тобто від первісного пуску до функціонування в кожний конкретний (статистичний період) і по всіх технологічних лініях з диференціацією по кожній технологічній лінії (Nⁱ_max), вираження (3):

Mⁿ_в = Σ M_iⁿ_max∙К_iосв                                                                                              (3)

За фактичну потужність, М_ф, приймають фактичну потужність підприємства у складних умовах господарювання, вираження (4):

Mⁿ_ф = Σ M_iⁿ_max∙К_{i осв}∙К_{i вик}= Σ Mⁿ_{і в}∙К_{i вик}                                                          (4)

Для знову введених виробничих і інших потужностей, залежно від спеціалізації й особливостей технології й організації виробництва, коефіцієнти використання приймаються не нижче 0,35, Косв – менше "1".

Для розрахунків фактичної потужності у вартіснім вираженні, М_ф, використовується вираження (5):

Mⁿ_ф = Σ M_iⁿ_ф∙Ц_i  (грн)                                                       (5)

де M_iⁿ_ф – фактична потужність підприємства по кожному виду продукції, у натуральному вираженні; Ці – ціна виробництва товару (без ПДВ й акцизного збору), грн.

Фактична потужність підприємства у вартісному вираженні прирівнюється плановому завданню випуску продукції за розглянутий (статистичний) період часу, Q_тп (6):

М_ф= Q_тп                                                                                           (6)

В заданні 3.3 при розгляді діючого підприємства із заданими темпами зростання виробництва товару, студенту може знадобитися визначити необхідні додаткові потужності.

Для обґрунтування необхідних додаткових виробничих потужностей, для підприємства що розвивається, спочатку визначається збільшення продукції, ∆Q_тп, і приріст потужності, у тому числі за рахунок поліпшення використання існуючих потужностей.

Для розрахунків використовуються вираження (7, 8), :

, (грн)                                   (7)

,    (грн)                 (8)

де М₀, Q_тп0, Q_тп1 – базова виробнича потужність, обсяги виробництва товарної продукції, відповідно базового й планового періодів; ∆К^/_исп – приріст використання базової потужності з урахуванням інтенсифікації (зменшення простоїв, збільшення змінності роботи й ін.).

Якщо ж приріст виробництва товару не забезпечується повністю існуючими потужностями (9), визначається величина введення нових потужностей, ∆М_вв, формули (10, 11):

,                                     (9)

∆M_вв= ,                                             (10)

                               (11)

де  – обсяг товарної продукції не забезпечений існуючими виробничими потужностями; t_вв – період часу (місяців у році), у яких почнуть використовувати знову введені потужності; К^/_ввик, К^/_восв – відповідно коефіцієнти використання й освоєння потужностей, що знову вводяться.

 

5. Виробнича програма підприємства. План виробництва й збуту продукції.

Виробнича програма підприємства – це завдання з виробництва й реалізації певної кількості продукції й послуг у номенклатурі, асортименті і якості у встановлений термін.

Одним з основних розділів виробничої програми підприємства є план виробництва й збуту продукції в натуральному і вартісному вираженні згідно із установленою номенклатурою й асортименту.

План виробництва продукції розробляють на певні періоди роботи підприємства в натуральних й вартісних вираженнях, ∑N_i, виходячи з обґрунтованої (питання 1 у завданні №1 номенклатури, асортименту і їх цін). Кількість виготовленої продукції в натуральному вимірі залежить від виробничих потужностей, а також попиту на неї при збутових операціях, вираження (12):

Σ N_i= Σ М_{i факт}                                                                         (12)

Вартісні показники виробництва й збуту продукції є наслідком перерахування її плану в натуральних вираженнях N_i за встановленими цінами на продукцію й послуги в грошовім вираженні, Ц_і.

Вартісними показниками є: товарна продукція, реалізована продукція й валова продукція.

Обсягвартості товарної продукції, Q_тп (13):

Q_тп= Ц_і,                                         (13)

де n – число типорозмірів (номенклатура, асортимент) товару; Q_iтп – вартість товару і-го типорозміру, що підлягає реалізації, од.; t – період; Ц_і – оптова ціна підприємства на товар і-го типорозміру.

Обсягвартості реалізованої продукції, Q_рп, в т.ч. "живі" гроші за продаж товару на рахунках підприємства, вираження (14):

Q_рп= [Q_тп + – ]+( – ),      (14)

де , – відповідно залишки готової продукції на складі на кінець і початок планового року (періоду); ,  – відповідно обсяг відвантаженої, але не оплаченої продукції (товару) на кінець і початок періоду.

Вираження ( – ) є грошима в банківському обороті або дебіторською заборгованістю підприємства за продану продукцію.

Обсяг вартості валової продукції, Q_вп, вираження (15):

Q_вп= Q_тп + ( – ) +( – ),                (15)

де ,  – відповідно залишки вартості незавершеного виробництва продукції на кінець і початок періоду; ,  – відповідно залишки вартості обсягу ремонту, інструмента й оснащення свого виробництва для власного вживання на кінець і на початок періоду.

Виконані розрахунки вартісних показників виробництва й збуту товару по підприємству за певний період часу виконавець роботи зводить у таблицю 1.

Таблиця 1

План виробництва й збуту товару в натуральному й вартісному вираженнях за рік

 

При розрахунках показників плану з валової і реалізованої продукції необхідно враховувати умови виникнення незавершеного виробництва тобто тривалість виробничого циклу або необхідність перехідного заділу, причини знаходження (зберігання) товару на складі й шляхи з урахуванням обраного типу підприємства.

У висновках до завдання №1 необхідно відбити стратегію підприємства з виробництва продукції на наступні періоди.

6. Обґрунтування виробничої програми. Загальна характеристика виробничих ресурсів

Виконання виробничої програми підприємства залежить від забезпечення виробництва певною групою виробів з номенклатури, (асортименту) усіма видами ресурсів, що брали участь, як у процесі виготовлення продукції, так і в її реалізації.

Посібником системного розуміння виробничих ресурсів, як економічних ресурсів підприємства, є нижченаведена табл. 2, яка заповнюється за результатами розрахунків у наступних темах. Розрахунки необхідних ресурсів, статутного капіталу підприємства, заповнення табл. 2 виконуються після виконання завдання 2.

Таблица 2

Виробничі та економічні ресурси підприємства

Ресурси підприємства
У матеріально-речовинній формі	У грошовій формі
	У прийнятій звітності	У ринкових умовах
1. Робоча сила	Фонди оплати праці	Мінливий капітал
2. Знаряддя праці (машини, обладнання й ін.)	Основні засоби (фонди)	Основний капітал в основних коштах
3. Товар интелектуальної праці	Нематеріальні активи (НА)	Основний капітал у НА
4. Предмети праці (сировина, матеріали й ін.)	Обігові кошти у виробничих запасах	Обіговий капітал у сфері виробництва
5. Готова продукція	Засоби обігу	Обіговий капітал у сфері обігу
6. ……………………….	Гроші в обороті (розрахунковий рахунок, розрахунки, каса)	Обіговий капітал у грошовій формі
7. Природні умови виробництва (земля, корисні копалини й ін.)	Основний капітал	Основний капітал
Ресурси	Статутний капітал

При загальній характеристиці необхідних ресурсів для виробництва й збуту продукції необхідно коротко описати їхню суть, співвіднесену до діяльністі обраного студентом типу підприємства. При виконанні завдання по загальній характеристиці виробничого підприємства необхідно враховувати класифікацію ресурсів на: матеріальні й людські.

а) матеріальні ресурси – земля, сировинні матеріали, і основний капітал (капітал підприємства), які є власністю підприємства;

б) людські ресурси – праця й підприємницька діяльність.

До поняття "земля" слід віднести природні ресурси: земельні площі, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси (ресурси рік, морів і океанів), які є власністю підприємства.

До поняття "капітал або інвестиційні ресурси" відносяться усі раніше виготовлені ресурси виробництва, які використовуються у виробництві товарів і послуг, та доставки їх до споживача (будинки, спорудження, матеріали, напівфабрикати й т.п.).

До поняття "праця" слід відносити всі фізичні й розумові здатності працівників при виробництві товарів та послуг.

До підприємницької діяльності, особливому виду людських ресурсів слід віднести здатність підприємства найбільш ефективно використовувати всі інші фактори, що забезпечують прибутковість.

При розробці індивідуальних завдань необхідно постійно враховувати, що всі ресурси, або фактори виробництва мають одну загальну властивість: вони рідкі або в обмеженій кількості.

 

 

Індивідуальне завдання №2

Виробничі ресурси підприємства

(на прикладі обраного підприємства)

 

2.1. Обгрунтування виробничої програми трудовими ресурсами

План

2.1.1. Класифікація кадрів підприємства та розрахунок потреби підприємства у трудових ресурсах

а) класифікація робітників підприємства за принципом участі у діяльності підприємства (виробничий та невиробничий персонал);

б) розрахунок потреби підприємства в у трудових ресурсах.

2.1.2. Штатний розклад підприємства.

2.1.3. Розробка загального складу та структури кадрів підприємства.

2.1.4. Розрахунок показників ефективності праці підприємства.

2.1.5. Оплата праці. Форми та системи організації оплати праці на підприємстві. Розрахунок річного фонду заробітної плати по підприємству.

2.1.6. План з праці підприємства на рік.

 

Методичні рекомендації до завдання

 

При обґрунтуванні виробничої програми трудовими ресурсами  необхідно передбачати класифікаційні обґрунтування кадрового персоналу виходячи з організаційної та виробничої систем управлення, подальшому – виконувати розрахунок потреби в трудових ресурсах при відповідній оплаті праці, а також ефективність їх використання.

На рівні окремого підприємства визначається: яка кількість персоналу (та якої кваліфікації) потрібна, коли, в який період часу та де (управлення, виробництво), визначається її ефективність праці та заробітна плата, які подальшому будуть являтися елементом кошторису затрат підприємства.

При розробці теми «Трудові ресурси» підприємства в індивідуальному завданні студент використовує утворені збільшені параметри и характеристики по аналоговим підприємствам України, дійсну нормативно-законодавчу базу країни, зовнішні (кон’юнктура ринку, конкуренція, соціально-економічне положення в країні та ін.) и внутрішні, розглянуті в першій частині завдання (рівень технології, тривалість виробничого циклу, організацію праці и управлення та ін. фактори).

При виконанні завдання 3.3 студент уточнює вихідні параметри по указаному параграфу, виходячи з поставлених задач, а також використовуючи нові розробки з питань управлення робочою силою, як виробничого ресурсу підприємства.

Виконавець роботи повинен прагнути до встановлення оптимальної чисельності працюючих при забезпеченні мінімальних витрат живої праці.

 

2.1.1 Класифікація кадрів підприємства та розрахунок потреб підприємства в трудових ресурсах.

а). Класифікація кадрів підприємства.

В основу класифікації кадрів підприємства покладено принцип участі у виробничій та інших видах діяльності груп робітників. В залежності від характеру функцій, які виконуються, виділяють наступні класифікаційні групи: виробничий и невиробничий персонал, який складається з робочих та адміністративно-управлінського персоналу.

б). Розрахунок потреб підприємства в трудових ресурсах

При розробці  поставленого питання треба виходити з того, що загальна чисельність робітників забезпечує організаційну та систему керування основною діяльністю підприємства, вирази (16, 17, 18, 19, 20, 21):

Ч=Ч_вп+Ч_нвп                                                  (16)

Ч_вп=Ч_вр+Ч_врАУП                                            (17)

Ч_нвр=Ч_нврр+Ч_нвАУП                                        (18)

Ч_р=Ч_вр+Ч_нвр                                                 (19)

Ч_АУП=Ч_врАУП+Ч_нврАУП                                  (20)

Ч=Ч_р+Ч_АУП                                                 (21)

де Ч, Ч_вп, Ч_нвп, Ч_р, Ч_нвАУП, Ч_вр, Ч_врАУП, Ч_нвр, Ч_нврАУП – відповідно чисельність: всіх робітників підприємства, виробничого персоналу, невиробничого персоналу, робочих, адміністративно-управлінського персоналу, виробничих робочих, виробничого адміністративно-управлінського персоналу, невиробничих робочих, невиробничого адміністративно-управлінського персоналу.

Процес розрахунку (планування) потрібної чисельності працюючих здійснюється по етапам. Вихідними даними розрахунку кадрового складу є виробнича програма, штатний розклад, бюджет робочого часу.

Встановлення чисельності робітників можна здійснювати різними методами: за трудомісткостю виробів (товарів), нормі обслуговування, числу робочих місць, на основі діяльності підприємства, структури схеми управлення, переліку функціонально-посадових обов’язків окремих робітників або груп однорідних посад, галузевих нормативів, або нормативів розроблених самим підприємством.

В першу чергу необхідно розрахувати необхідну кількість виробничого персоналу з них робочих (ВР), забезпечуючих технологічний процес.

В ході розрахунку загальної чисельності виробничих робочих (Ч_вр) можна використовувати наступні вирази (22):

Ч_вр=Ч_{вр основних}+Ч_{вр допоміжних}                                    (22)

Чисельність основних виробничих робочих, як и чисельність допоміжних виробничих робочих на нормованих роботах розраховуються виходячи з виразів (23, 24):

Ч_вр= = ;                                          (23)

або

Ч_вр= ,                                              (24)

де N_i – річний обсяг виробництва i-го виробу в натуральних одиницях; Н_ч, Н_в – відповідно норма часу та норма виробки; F – річний фонд робочого часу одного робітника (~2000 годин при роботі в одну зміну); T_тр – тривалість виробничого циклу; к – рівень виконання норм виробітку.

Норму часу на один виріб або разовий випуск (партію) виробів приблизно можна прийняти рівною t_тр циклу.

Визначення чисельності основних та допоміжних виробничих, а також и невиробничих робочих, на ненормованих роботах здійснюється так:

- за нормами обслуговування, вираз (25):

Ч = N·К_зм·е·Н_о,                                         (25)

де N – кількість одиниць обладнання; К_зм – число змін на добу; Н_о – норма обслуговування; е – коефіцієнт переводу явочної чисельності в списокову (дорівнює або більше одиниці).

- за кількостю робочих місць, вираз (26):

Ч = р·К_зм·Н_о·е,                                        (26)

де р – кількість робочих місць.

 

2.1.2. Штатний розклад

Для встановлення чисельності спеціалістів та керуючого персоналу, а також їх заробітної платні на місяць (однієї штатної одиниці) розроблюється штатний розклад. При цьому в розрахунках чисельності АУП у виробництві на виробничих підприємствах обраховується відношення: чисельності керівників до спеціалістів відділів не менше 1:3 та вище; чисельності робочих до чисельності адміністративно-управлінського персоналу 10:1.

Виходячи з вказаних вище співвідношень категорій (груп) робітників підприємства встановлюється чисельність виробничого адміністративно-управлінського персоналу.

Чисельність невиробничого адміністративно-управлінського персоналу встановлюється згідно організаційної системи управлення підприємством.

Нижче, табл. 3, наводиться приблизна схема штатного розкладу, по якому здійснюється його заміщення АУП спеціалістами та встановлюються посадові оклади.

Примітка:

1. Склад робочих не включається в штатний розклад.
2. Робочі на підприємстві облічуються окремим списком, складеним на основі рішень про прийняття їх на відповідні робочі місця (по їх тарифним розрядам).

Таблиця 3

Штатний розклад та його заміщення робітниками на підприємстві (фірмі) _____________на______рік

	Найменування структури, посади	Кількість штатних одиниць	Встановлений оклад	Заміщення П.І.Б.
1	2	3	4	5
I	Адміністративне управлінський персонал (АУП)
	Керівник (директор) підприємства Заступник директора Головний інженер Головний технолог Головний механік Головний електрик Референт-секретар
	Виробничий відділ, всього: з них: Начальник відділу Ст. інженер Інженер
	Плановий відділ, всього: з них: Начальник відділу Ст. економіст Економіст
	Відділ головного технолога та підготовки виробництва, всього: з них: Головний технолог – начальник відділу Ст. інженер Інженер
	Відділ праці та заробітної платні, всього: з них: Начальник відділу Ст. інженер Інженер
	*Відділ матеріально-технічного забезпечення, всього: з них: Начальник відділу Ст. інженер Інженер
1	Бухгалтерія, всього: з них: Головний бухгалтер Заст. гол. бухгалтера Бухгалтер Касир
	Фінансовий відділ, всього: з них: Начальник відділу Ст. економіст-фінансист Економіст-фінансист
	Відділ кадрів, всього: з них: Начальник відділу Ст. інженер з відбору кадрів Інспектор
	*Відділ маркетингу, всього: з них: Начальник відділу Ст. маркетолог Маркетолог
	Всього по керуванню заводом:
II	Лінійне (цехове) керування (АУП) Цех № 1,2….
	Начальник цеху Ст. майстер Майстер Механік Електрик
	Бюро відділу праці, всього: з них: Ст. нормувальник Нормувальник
	Планово-економічне бюро, всього: з них: Економіст
	*Бюро постачання та збуту, всього: з них: Ст. товарознавець Експедитор Зав. Складом
	Всього по цехам № 1, 2…
	Разом АУП по підприємству
	з них: виробничий АУП
	Всього по цехах № 1, 2.…
	Разом АУП по підприємству
	з них: виробничий АУП

Примітка: 1. «*» – невиробничий персонал; 2. Запропонований штатний розклад діє на великих підприємствах (об'єднаннях) з врахуванням спеціалізації і цехів, можуть створюватися і ін. служби.

При малій чисельності АУП можна поєднувати відділи, скорочувати чисельність керівного персоналу, зараховувати працівників на частину ставки штатного працівника.

 

2.1.3. Розробка загального складу і структури кадрів підприємства.

Після проведення всіх розрахунків чисельності персоналу розраховується загальний склад кадрів підприємства (вирази 16-21).

Загальну чисельність працівників підприємства необхідно представити по складу (групам), в основу класифікації яких покладений принцип участі у виробничої і інших видах діяльності (виробничий і невиробничий персонал). Потім розраховується структура кадрового потенціалу. 

Чисельність виробничого, а також чисельність невиробничого персоналу виконавець розподіляє за категоріями – робітники, АУП в т.ч. керівники і службовці. 

Класифікація і структура чисельності працівників підприємства представлена в таблиці 4.

Таблиця 4

Класифікація і структура чисельності працівників підприємства

№	Найменування груп працівників	Кількість, осіб	Структура, %
			По підрозділу (відділу)	По всьому складу
I   1.   2.	Виробничий персонал, всього: з них: Адміністративно-управлінський апарат (керівники, фахівці і ін.), Робітники, в т.ч. молодший обслуговуючий персонал охорона (основного виробництва)		100
II   3.   4.	Невиробничий персонал, всього: з них: Адміністративно-управлінський персонал Робітники, молодший обслуговуючий персонал, охорона (складів, збуту)		100
5.   6.	Загальна чисельність працівників підприємства, разом  (I+II) з них: Адміністративно-управлінський персонал, всього (1+3) Робітники, молодший обслуговуючий персонал, охорона, всього (2+4)		100
	ВСЬОГО	–	–	100

В цілях аналізу ефективності використання трудових ресурсів за розрахованою структурою, порівнюється питома вага кожної категорії працівників у чисельності персоналу підприємства. Особливу увагу необхідно звернути на питому вагу чисельності робітників у групі виробничого персоналу, оскільки від них (на більшості підприємств) залежить обсяг виробництва, і як наслідок – продуктивність праці (виробіток).

 

2.1.4 Розрахунок показників ефективності праці підприємства

Подальшим етапом розробки завдання є визначення показників економічної ефективності праці, а саме: продуктивності праці, виражений виготовленням натуральної продукції в одиницю часу і трудомісткістю виготовлення продукції, вираженої витратами робочого часу на виробництво одиниці (або партії) продукції.

Виробіток в грошовому вираженні застосовується для визначення продуктивності праці на підприємствах, що випускають продукцію великої номенклатури і асортименту. Виробіток може бути визначений на одну відпрацьовану людино-годину (годинний виробіток), один відпрацьований людино-день (денний виробіток), на одного робітника на рік, квартал або місяць (річний, квартальний або місячний).

Середньорічний виробіток (у грн) з розрахунку на одного виробничого працівника (за групою виробничого персоналу), ПТ_вп, визначається вираженням (27):

ПТ_вп= ,                                            (27)

де Q_ВП – річний обсяг валової продукції; Ч_ВП – середньорічна чисельність виробничого персоналу.

Середньорічний виробіток одного виробничого робітника (у грн), ПТ_вр, визначається вираженням (28): 

ПТ_вр= ,                                           (28)

де Ч_вр – середньорічна чисельність виробничих робітників.

При визначенні квартального, місячного, денного, годинного виробітку в розрахунках приймаються відповідно обсяг продукції і середньосписочна (середньооблікова) чисельність за квартал, день, годину.

Визначивши прямий коефіцієнт ефективності праці, виробітку, виконавець розраховує трудомісткість виробництва (усереднену) в гривнях та людино-годинах на виріб, ТР, використовуючи вираження (29-31):

ТР= ,                                           (29)

,                                             (30)

ТР= .                                           (31)

де  – кількість днів на рік; t – кількість робочих годин на день.

Оскільки продуктивність праці характеризує ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві, виконавець роботи проводить аналіз отриманих показників, у тому числі структури кадрів. При необхідності, високого планового виробітку на робітника порівняно з виробітком на працівника, уточнюється склад і структура загальної чисельності працівників підприємства.

В завданні 3.3 уточнюється склад, класифікація чисельності працівників підприємства, виходячи з поставлених завдань у висновках до завдання №2.1 і індивідуальних напрямів (чинників) підвищення ефективності підприємства.

 

2.1.5. Оплата праці. Форми і системи організації оплати праці на підприємстві. Розрахунок річного фонду заробітної плати по підприємству.

При розробці питань оплати праці, ціни трудових ресурсів, задіяних у виробничому підприємництві, в значній мірі повинні враховуватися кількість і якість праці, що витрачається,і яка покладена в основу форм і організаці її оплати, а також чисто ринкові чинники (попит і пропозиція праці, конкретна кон'юнктура, що склалася, територіальні аспекти, законодавчі норми, наприклад, мінімальна оплата праці).

Підприємець в своїй діяльності стикається з тим, що будь-який чинник, у тому числі праця, що залучається до виробництва, має бути сплачена. З одного боку, необхідно враховувати, що оплата праці повинна компенсувати витрату фізичних і інтелектуальних сил працівника, з іншого боку, працівник не повинен відчувати себе збитковим, порівнюючи оплату своєї праці з оплатою аналогічної праці на інших підприємствах. Підприємець (в ролі якого є виконавець роботи) має широкі можливості у виборі тих або інших форм або систем заробітної плати, преміальних доплат, заохочень, здійснюваних на підприємствах.

Проте, необхідно з накопичених знань з оплати праці, вибрати ті, які в найбільшій мірі відповідають конкретному вибраному підприємству, і саме тому персоналу, який повинен працювати на вашому підприємстві.

Розрахунок фонду заробітної плати підприємства на певний період (у завданні розраховується на місяць і рік) виробляється по кожній групі працівників, приведених в таблиці 5.

Особливу увагу слід приділити організації оплати праці робітників, класифікуючи їх (приблизно): за спеціальностями, рівнями кваліфікації, значущістю виконуваних робіт, розцінками, рівнем існуючої мінімальної заробітної плати. Вище вказані вимоги необхідно співвіднести до облікового складу робітників підприємства. При розрахунку заробітної плати необхідно передбачити: основну (за тарифом) заробітну плату і додаткову (премії), які складуть його заробітну плату за місяць. При цьому необхідно розробити показники, як основу преміювання робітника.

Розрахунок заробітної плати робітників в індивідуальному завданні виконується на базі конкретних розрахунків за системами і формами організації оплати праці з врахуванням розрядів робітників або по встановленій середній заробітній платі, передбачуваній безпосередньо виконавцем роботи, виходячи із законодавчих норм України по оплаті праці і можливостей підприємства. 

Заробітна плата АУП встановлюється на місяць, згідно штатного розкладу підприємства.

Для розрахунку фонду заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу на рік використовується складений штатний розклад, встановлені оклади на місяць, помножені на 12 місяців.

 

2.1.6. План підприємства з праці на рік

Завершальним етапом розрахунків завдання є складання плану з праці по підприємству на рік (при сезонному виробництві – додатково по кварталах). Зразкова схема його розробки представлена таблиці 5.

Таблиця 5

План з праці і заробітній платі по підприємству (об'єднанню)

на____ рік

Найменування показників	Одиниці виміру	Всього за рік
1	2	3
А. Базовий рік (для завдання 3.3)
1. План (факт) обсягу товарної продукції	тис. грн
2. Продуктивність праці на одного працівника ВП	грн/чoл.
3. Середня заробітна плата на одного працівника ВП	грн/чoл.
4. Базовий норматив заробітної плати виробничих робітників (до обсягу робіт або собівартості продукції)	%
Б. Плановий рік
1. Плановий обсяг товарної продукції	грн
2. Продуктивність праці на одного працівника	грн/особу
3. Чисельність працівників підприємства, всього з них
а) робітники	осіб
б) чисельність адміністративно-управлінського персоналу	осіб
4. Чисельність виробничого персоналу, всього: з них	осіб
а) виробничі робітники	осіб
б) АУПв
5. Чисельність невиробничого персоналу, всього з них:
а) робітники
б) АУПнв
6. Фонд заробітної плати, всього з нього:	грн
a)фонд заробітної плати робітників	грн
б) фонд заробітної плати АУП
7. Фонд заробітної плати виробничого персоналу, всього: з нього:	грн
а) фонд заробітної плати виробничих робітників	грн
б) фонд заробітної плати АУПв
8. Фонд заробітної плати невиробничих працівників підприємства, всього: з нього:	грн
а) фонд заробітної плати невиробничих робітників	грн
б) фонд заробітної плати АУПнв	грн
9. Середня заробітна плата на одного працівника ВП	грн/особу
10. Плановий норматив заробітної плати виробничих робітників (зарплатоємкість	%

У висновках до завдання №2 студент зобов'язаний коротко охарактеризувати свою індивідуальну роботу і її місце в засвоєнні знань даної теми.

При виконанні завдання 3.3 уточнюється оплата праці на підприємстві за рахунок розширення і уточнення бази даних індивідуальних завдань, а також поставлених завдань перед виконавцем роботи.

 

2.2. Обґрунтування виробничої програми капітальними вкладеннями (на прикладі обраного підприємства)

План

2.2.1. Капітальні вкладення як частина інвестицій

2.2.2. Розрахунок обсягу інвестицій для капітальних вкладень підприємства  

2.2.3. Технологічний склад і його структура по капітальним вкладенням підприємства

2.2.4. Вибір оптимального варіанту розподілу капітальних вкладень за роками їх освоєння

2.2.5. Основні економічні показники використання капітальних вкладень

Методологічні рекомендації до завдання

2.2.1. Капітальні вкладення як частина інвестицій

При виконанні завдання виконавець повинен засвоїти, що інвестиції – це ресурс, витрачаючи який, можна отримати цільовий результат і представляє собою основу формування довгострокових і короткострокових капіталоутворюючих засобів підприємства. Частина інвестицій, так звані прямі, представляють собою вкладення в статутний капітал  господарюючого суб'єкта з метою отримання доходу і прав на участь в управлінні даним суб'єктом.

Довгострокові інвестиційні вкладення (капіталостворюючі) – це вкладення в нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння і підтримку діючого виробництва, а також вкладення коштів у створення товаро-виробничих запасів, приріст оборотних коштів і нематеріальних активів. Зі сказаного вище, слідує що частина довгострокових інвестицій призначена для створення і відтворення основних засобів (основного капіталу). Такі інвестиції прийнято називати капітальними вкладеннями. Тому перед тим як вивчати основні засоби (фонди), з'ясуєте, який приблизно обсяг капітальних вкладів для цих цілей потрібен вашому підприємству (вважаючи його новим). У подальших розрахунках вирішуємо поставлену задачу.

2.2.2. Розрахунок обсягу інвестицій для капітальних вкладень підприємства.

Розрахунок необхідних капітальних вкладень (за первинним кошторисом №1) для новостворюваного підприємства і необхідного запуску виробничих потужностей підприємства базується на кошторисно-фінансових документах проекту, який враховує їх вартість. Так як у виконавця завдання відсутні вище перелічені документи в повному обсязі, розрахунок максимальних капітальних вкладень виконується виходячи із прийнятого рівня їх економічної ефективності, Е, величині рівної не менше 0,25-0,35, формули (32, 33, 34):

Е= ,                                             (32)

де Т – термін окупності капітальних вкладень; П_max – передбачуваний максимальний прибуток підприємства; К_мах – максимальні капітальні вкладення.

П_max= М_max∙π= Q_max∙π;                                (33)

П_max = Q_тп∙ /К_осв·К_вик,                               (34)

де М_max,. Q_max – паспортна потужність і (при цьому) максимальний обсяг продукції за рік;  – норма прибутку, прийнята для підприємства (завдання №1).

          В цьому випадку максимальні капітальні вкладення визначаються за формулою (35):

К_мах =                                        (35)

В подальшому капітальні вкладення виконавець завдання розподіляє за технологічними елементами, розраховує їх структуру.

Примітка: В завданні 3.3 допускається уточнення (зміна) капітальних вкладнень.

 

2.2.3. Технологічний склад і його структура по капітальним вкладенням підприємства.

Капітальні вкладення, призначені для відтворення основних засобів (особливо для знову створених потужностей) не всі переходять в вартість основних засобів (основного капіталу), частина витрачається для підготовки їх освоєння (проекти, технічний і інженерний контроль при будівництві та ін.). 

Потрібно засвоїти, що капітальні вкладення і капітальне будівництво є основою створення основних засобів підприємства.

При вивченні питання складу капітальних вкладень (табл. 6), особливу увагу потрібно звернути на їх технологічний склад і структуру, так як вони визначають, в значній мірі, не тільки переваги проектних рішень, а й долю основних засобів, які передбачені проектом і визначають активи підприємства.

Таблиця 6

Склад і структура капітальних вкладень

№ п/п	Види капітальних вкладень	грн	%
2	Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом
3	Будівлі, споруди, передавальні пристрої
4	Машини та обладнання
5	Транспортні засоби
6	Інструменти, прилади, інвентар (меблі), інші основні засоби
7	Роботи по експлуатаційному і глибокому розвідувальному бурінню на нафту, газ і термальні води
8	Витрати на утримання дирекції підприємства, на технагляд
9	Проектно-дослідницькі роботи і авторський нагляд проектних рішень
10	Витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємства
11	Витрати по відведенню земельних ділянок і переселення у зв'язку з будівництвом
12	Витрати на науково-дослідні роботи з уточнення будівельних і технологічних проектних рішень
	Всього максимальні капітальні вкладнення		100

Виконавець роботи повинен розподілити (розраховані) капітальні вкладення (формула 30) за елементами технологічного складу і в подальшому визначити його структуру, тобто обчислити питому вагу кожного із названих елементів від загальної суми потрібних капітальних вкладень.

Як висновок, після розподілу капітальних вкладень по елементам технологічного складу, розрахуйте долю (%) суми елементів – 2-6 від 100%  і приведіть вашу думку щодо структури вашого проекту.

2.2.4. Вибір оптимального варіанту розподілу капітальних вкладень за роками їх освоєння

Подальшими розрахунками загальна сума капітальних вкладень розподіляється за роками освоєння, використовуючи при цьому особливості розвитку підприємства.

При виборі оптимального варіанту розподілу капітальних вкладів по роках потрібно виходити з умов господарювання, що склалися, умов інвестування, інфляційних процесів в економіці, застосовуючи метод «складних відсотків».

Так як в завданні не поставлена задача розробки інвестиційного проекту, виконавець, на свій розсуд, розподіляє капітальні вкладення за двома варіантами, з розподілом їх суми по запропонованим рокам їх освоєння. Для малих підприємств термін освоєння капітальних вкладень по новому будівництву (з врахуванням року придбання і «прив'язки» проекту) складає не менше трьох років.  

«Повні» капітальні витрати, приведені до t-го року освоєння, визначаються за формулою (36):

К_t =                                        (36)

де і – рік (будівництва); К_i – капітальні витрати, освоювані в i-му році; t – номер року будівництва, до якого здійснюється приведення капітальних витрат (зазвичай до останнього року освоєння); Е – норма ефективності капітальних вкладень в і-ому році.

При розрахунках враховується, що величина норми ефективності капітальних вкладень складається з (змінних в часі в умовах господарювання, що склалися) трьох складових: темпу інфляції, мінімального реального прибутку, коефіцієнта, що враховує міру ризику.

Із запропонованих двох варіантів розподілу капітальних вкладень за роками, умовно вважається оптимальним варіант з найменшими сумарними приведеними капітальними вкладеннями.

Всі вищезгадані розрахунки зводяться в табл. 7.

При виконанні завдання 3.3, виконавець може розглянути інвестиційний проект, при цьому зменшити та розподілити інвестиції на капітальні витрати і витрати, що не містять капітальних вкладень (в основному – запаси підприємства), встановити норму дисконту по роках і, намітивши кінцеві результати, визначити економічну ефективність проекту (варіанту), що розглядається.Розрахунокпроводиться з використанням формул (37, 38, 39), які визначають чистий дисконтований дохід (ЧДД) або індекс прибутковості (ІП) на момент інвестування.

Таблиця 7

Визначення оптимального варіанту розподілу капітальних

вкладень

Показники
Терміни освоєння капітальних вкладень, ti	Норма эфектив-ності кап. вкладень, Ei	Коефіцієнт «складних відсотків», (1 + Ei)tі	Капітальні вкладення, млн грн		Капітальні вкладення «приведені», млн грн
			варіант		варіант
			1	2	1	2
1
2
…
Всього

ЧДД= ;              (37)

ІД= ;                                   (38)

K= .                                                (39)

де Д_i – фінансовий результат, що досягається в i-ому періоді від операційної діяльності підприємства (після освоєння капітальних вкладень К_i); З_i – витрати i-го периоду, які не включають капітальні вкладення; t – термін освоєння капітальних вкладень.

Розрахунки в завданні 3.3 з вибору оптимального варіанту розподілу інвестицій, в тому числі капітальних вкладень по інвестиційним проектам зводяться в табл. 8, з їх подальшою короткою характеристикою.

Таблиця 8

Визначення оптимального варіанту розподілу інвестицій в т.ч. капітальних вкладень по інвестиційних проектах

Показники	Інвестиційні проекти, сума, млн грн
	1						2
	Всього	в тому числі за роками					Всього	в тому числі за роками
		1	2	3	4			1	2	3
1	2	3	4	5	6	7		8	9	10
Вихідні дані Капітальні вкладення
Витрати, які не включають кап. вкладення
Дохід, (прибуток) від введення потужностей
Розрахункові дані Норма дисконту
Кап. вкладення з дисконтуванням
Витрати, які не включають кап. вкладення, з дисконтуванням
Дохід с врахуванням дисконтування
Чистий дисконтований дохід по проекту, всього		—	—	—	—			—	—	—
Індекс прибутковості по проекту, всього		—	—	—	—			—	—	—

 

Якщо проектом передбачається – введення потужностей і отримання прибутку по етапах, то при виборі варіанту враховується дохід та ін. від поетапного введення потужностей.

При виконанні розрахунків в в завданні 3.3 з розподілу інвестицій особливу увагу слід звернути на долю капітальних витрат, які значною частиною представляють основний капітал підприємства. Основний капітал в капітальних вкладеннях – це грошова оцінка основних фондів (засобів) як матеріальних цінностей, які мають тривалий період функціонування.  Величина основного капіталу у складі капітальних вкладень складає не менше 85-90 відсотків від капітальних вкладень, і залежить, головним чином, від виду відтворення основних засобів підприємства.

2.2.5. Основні економічні показники використання капітальних вкладень

До основних економічних показників використання капітальних вкладень слід віднести:

а).Планування і виконання основних показників освоєння капітальних вкладень, а саме, – введення в дію виробничих потужностей і об’єктів (див. завдання №1); введення в дію основних засобів; залишок незавершеного будівництва.

б). Питома вага основних засобів (активів) в загальній сумі капітальних вкладнень [(гр. 2+3+4+5+6):К].

в). Термін окупності капітальних вкладень, формула (40):

,                                                (40)

де П – відповідно прибуток.

г). Ефективність капітальних вкладень для нового будівництва, формула(41):

                                          (41)

де Q – вартість річного випуску продукції в цінах (виробництва) підприємства; С – проектна собівартість річного випуску продукції в цінах підприємства.

Фактична ефективність капітальних вкладень при реконструкції і модернізації, формули (42, 43):

                                          (42)

                                          (43)

де Ф_о, Ф₁ – відповідно розміри основних виробничих засобів для реконструкції і модернізації в базовому періоді і на кінець подальшого періоду, після реконструкції і модернізації.

д). Капіталоємність продукції (к), формула (44):

                                                  (44)

е). Капіталовіддача ( ), формула (45):

                                                  (45)

Після виконання індивідуального завдання, а значить вивчення теми «капітальні вкладення і капітальне будівництво», виконавець зобов'язаний коротко дати опис значення виконаної роботи в засвоєнні знань по названій темі.

 

2.3. Основні засоби підприємства

(на прикладі обраного підприємства)

План

2.3.1. Основні засоби (фонди) підприємства, їх суть, зміст, вартість і класифікація

2.3.2. Амортизація – основа відтворення основних засобів. Методи її розрахунку

2.3.3. Основні економічні показники ефективного використання основних виробничих засобів, методологія їх розрахунку.

 

2.3.1. Основні засоби (фонди) підприємства, їх суть, зміст, вартість і класифікація

Основні засоби (у вартісному вираженні) або основні фонди (у натуральному вимірі) підприємства є головною частиною активів підприємства, які зношуються протягом періоду більше одного року, тобто служать протягом декількох виробничих циклів і не вимагають заміни після кожного циклу.

Основні засоби (фонди) підприємства містять, з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації, яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довше року).

Участь основних засобів у господарській діяльності підприємства визначає їх класифікацію на виробничі, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва і невиробничі, які належать підприємству і виконують обслуговуючі функції (соціальну, житлову, культурну, медичну, спортивну та ін).

В індивідуальному завданні необхідно визначити вартість тільки виробничих основних засобів. Для цього використовуйте визначенну сума капітальних вкладень. Елементи 2, 3, 4, 5, 6 є групами основних засобів підприємства. Сума елементів 2, 3, 4, 5, 6 – це первісна їх вартість (розподіл основних виробничих засобів за групами здійснюється законом України).

При розподілі основних засобів за групами слід враховувати:

до групи 1–вартість земельних ділянок;

до групи 2 –капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом;

до групи 3 –будівлі, споруди, передавальні пристрої;

до групи 4 –машини та обладнання, з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень;

до групи 5 – транспортні засоби;

до групи 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі), інші основні засоби.

Виконані розрахункові роботи з групування основних засобів (перші шість елементів табл. 6) необхідно оформити у табл. 9, потім, провести аналіз їх структури.

Таблиця 9

Складі структура основних фондів підприємства

Всі основні виробничі фонди в залежності від участі у виробництві поділяються на «активні» і «пасивні». Найбільшу частину основних фондів складає їх активна частина – робочі машини і апарати (в промисловості понад 40%). В індивідуальному завданні необхідно застосувати ті групи основних засобів, що найбільше враховані у виробничій діяльності підприємства.

 

2.3.2. Амортизація – основа відтворення основних засобів підприємства. Методи її розрахунку

Амортизація основних засобів – це процес поступового і систематичного перенесення їх первісної (або балансової вартості на вартість виготовленої продукції з метою повного відшкодування їх вартості.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Фізичний знос основних виробничих засобів вимагає постійного їх відтворення (відновлення, відшкодування). Основним фінансовим джерелом відтворення основних засобів є акумульовані (підсумовані) амортизаційні відрахування (на деяких підприємствах – акумульований фонд) за минулий період їх експлуатації.

З огляду на значимість амортизації для підприємства (так і для держави), податковим законодавством встановлено класифікаційні групи, мінімально допустимі строки корисного використання і методи її нарахування.

Відповідно до нового Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. N 2755-VI мінімально допустимі строки корисного використання основних засобів в таких розмірах.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Таблиця 10

Мінімально допустимі строків амортизації основних засобів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років	Норма амортизації, %
група 1 – земельні ділянки	-	не нараховується
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15	6,67
група 3 – будівлі,	20	5
споруди,	15	6,67
передавальні пристрої	10	10
група 4 – машини та обладнання	5	20
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2	50
група 5 – транспортні засоби	5	20
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4	25
група 7 – тварини	6	16,67
група 8 – багаторічні насадження	10	10
група 9 –  інші основні засоби	12	8,33
група 10 – бібліотечні фонди	-	не нараховується
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-	не нараховується
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди	5	20
група 13 – природні ресурси	-	не нараховується
група 14  – інвентарна тара	6	16,67
група 15 – предмети прокату	5	20
група 16 – довгострокові біологічні активи	7	14,29

Норму амортизації у відсотках також можемо визначати:

а) зворотною величиною корисних років експлуатації, вираз (46):

                                                        (46)

де Т_е – термін корисної експлуатації основних засобів.

б) за співвідношенням розміру амортизаційних відрахувань за певний (статистичний) період до балансової вартості основних виробничих засобів, вираз (47):

                                                (47)

де А – амортизація; Ф – вартість основних засобів.

Амортизація нараховується по кожній класифікаційній групі і за кожний звітний (статистичний) період (квартал, в сумі за рік).

При нарахуванні амортизації законом України обумовлені методи її розрахунку, а саме:

Прямолінійний метод – це метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням амортизаційної вартості, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів або сума амортизації звітного періоду визначається шляхом норм амортизації до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду, вираз (48):

А = (Ф·Н_а):100%                                             (48)

Метод зменшення залишкової вартості – це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом виведення кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

А_i = (Ф_iзал·Н_аi):100%;                                         (49)

,                                     (50)

де Ф_iзал – залишкова вартість основних засобів за i-ю групою; t_n – кількість років корисного використання основних засобів i-ї групи; Ф_iлік – ліквідаційна вартість основних засобів i-ї групи.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості – це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи із терміну корисного використання об'єкта і подвоюється.

А_i = (Ф_iзал·Н_ai):100%;                                         (51)

= 2∙Н_ін∙100%.                                (52)

Кумулятивний метод – це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання;

А i = Ф i · К i км;                                              (53)

,                                          (54)

де Ф_i – амортизована вартість основних засобів за i-ою групою; К_iкм – кумулятивний коефіцієнт; t_н, t_е – відповідно загальна кількість років корисного використання основних засобів (по нормі) і фактично здійснена; Z – останній рік корисного використання основних засобів.

Виробничий метод – це метод, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виготовити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

n_апс =                                                       (55)

А_факт= Q_тпф × n_апс;                                      (56)

де Q_тпп, Q_тпф –відповідно обсяги товарної продукції за плановий і фактичний періоди; n_апс – виробнича ставка амортизації, грн/грн;

Методика визначення амортизації за звітний період за податковим законодавством, де мінімально допустимі строки корисного використання, норми амортизації приведені в табл. 10, вирази (57, 58):

В даний час використовують в основному два методи:

– За балансовою вартістю з урахуванням суми амортизації, нарахованої у попередньому звітному періоді та встановлених норм амортизації.

– Прискорена амортизація.

Нарахування амортизації основних засобів за балансовою вартістю та встановленим нормам.

Для нарахування амортизації балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Ф_i = Ф_{(i-1 )} + ВТ_(i-1) – Ф_{вд (i-1)} - A_(i-1)  ,                           (57)

де Ф_i – балансова вартість групи на початок i-го звітного періоду; Ф_(i-1)– балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному; ВТ_(i-1) – сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних засобів протягом періоду, що передував звітному; Ф_{вд (i-1)} – сума виведених з експлуатації основних засобів протягом періоду, що передував звітному; A_(i-1) – сума амортизації, нарахованої в періоді, що передував звітному.

A_(i-1) = (Ф_(i-1) · Н_ai):100% .                                  (58)

Сума амортизації за звітний період визначається по кожному об'єкту всіх груп основних засобів.

В індивідуальному завданні виконавець роботи зобов'язаний:

а) розрахувати амортизацію за рік (за групами основних засобів і сумарну) усіма методами, починаючи з методу податкової адміністрації (крім виробничого). Ліквідаційну вартість прийняти на рівні п'яти відсотків від початкової вартості;

б) визначити який метод розрахунку амортизації найбільш доцільно застосовувати для його підприємства і чому, тобто Ф_{залишкова} → min, розрахунок вести по групі «Машини та обладнання» за перші три роки.

2.3.3. Основні економічні показники ефективного використання основних виробничих засобів, методологія їх розрахунку.

До основних економічних показниках ефективності використання основних виробничих засобів слід віднести:

а) загальні показники – фондовіддача, фондоємність, фондоозброєність;

б) приватні (техніко-економічні) показники – коефіцієнт інтенсивного використання, коефіцієнт працюючого обладнання, годинна продуктивність робочої машини (основної) або автоматичної лінії, інше (за вибором студента).

При розрахунках загальних основних показників ефективності використання основних виробничих фондів (активної, при можливості пасивної частини) використовуються вирази (59, 60, 61):

Фондовіддача (φ)

φ = ,                                           (59)

де Ф_а – вартість активних фондів.

Фондоємність (γ)

      γ = ,                                        (60)

Фондоозброєність (L)

                 L = ;                                                    (61)

При розрахунках приватних (техніко-економічних) показників у завданні і в завданні 3.3 (за можливості) використовуйте вирази:

Коефіцієнт інтенсивного використання, К_інт:

                                         (62)

де – обсяг товарної продукції за планом у вартісному (або натуральному) виразі;  – обсяг товарної продукції максимально можливий при повному використанні встановленої потужності.

Коефіцієнт працюючого обладнання, К_д:

,                                     (63)

де , ,  – кількість працюючого обладнання відповідно в 1, 2 та 3 зміну, одиниць (або грн).

Годинна продуктивність робочої машини (основної) або автоматичної лінії, ПТ_мг:

ПТ_мг= ,                                                                         (64)

де 60 – тривалість однієї години, хв.; t_ц – тривалість одного робочого циклу машини, хв.; Q_п – обсяг випуску продукції (роботи), що виготовлюється на машині за один робочий цикл (у вартісному або натуральному вираженні).

До розрахунку інших техніко-економічних показників можна віднести: обсяг продукції з 1 м² виробничої площі (q_s), коефіцієнт інтенсивного використання основних засобів за спожитої електричної енергії (К_w). Розрахунки їх виконуються згідно виразів (63, 64):

q_s = ,                                          (65)

де S_пр – сумарна виробнича площа підприємства.

К_w= ,                                                         (66)

де W – витрати спожитої електричної енергії виробничими цехами, кВт; Q – вартість продукції (валова).

У висновках до виконання завдань охарактеризуйте значення основних засобів для вашого підприємства. Визначитесяз постановочними питаннями до завдання 3.3.

 

2.4. Види й ефективність використання нематеріальних активів підприємства

(на прикладі обраного підприємства)

План

2.4.1. Економічна сутність і призначення нематеріальних активів

2.4.2. Вибір і оцінка вартості нематеріальних активів

2.4.3. Розрахунки амортизації нематеріальних активів

2.4.4. Розрахунки основних економічних показників використання нематеріальних активів

2.4.1. Економічна сутність і призначення нематеріальних активів

Нематеріальні активи – це актив (ресурс), що не має матеріальної форми може бути відособлений від підприємства, утримується підприємством з метою підвищення ефективності господарської (операційної) діяльності протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Нематеріальні активи на підприємстві можуть бути у вигляді вартості об’єктів промислової й інтелектуальної власності, а також іншими аналогічними товарами, визнані в порядку встановленому відповідним законодавством, об’єктом прав власності підприємства. Нематеріальні активи можуть виступати як пайовий внесок при створенні (розвитку) підприємства.

При характеристиці вищевказаного питання необхідно зрозуміти техніко-економічну необхідність підприємства (обраного виконавцем) в нематеріальних активах.

2.4.2. Вибір і оцінка вартості нематеріальних активів

При виборі деяких видів нематеріальних активів потрібно вивчити їх класифікацію за групами в т. ч. «ноу-хау» технічного і комерційного характеру.

Необхідно врахувати, що національний стандарт обліку передбачає основні положення – придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається, як ресурс, в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, і його вартість може бути вірогідно визначена.

Особливістю визначення вартості нематеріальних активів є, як правило, відсутність матеріально-речовинної структури. Часто оцінка нематеріальних активів робиться апріорно за узгодженням сторін на основі цін світового або внутрішнього ринку.

При оцінці вартості нематеріальних активів виконавець повинен враховувати, що це ресурс і його вартісний знос будє перенесений у витрати підприємства.

2.4.3. Розрахунки амортизації нематеріальних активів

Амортизація – відшкодування вартості нематеріальних активів. Нарахування амортизації нематеріальних активів відбувається протягом терміну їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнані цього об’єкта активом (ресурсом, при зачисленні на баланс) на основі нового Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. N 2755-VI.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом наступних строків табл. 11.

Таблиця 11

Нарахування амортизації нематеріальних активів

Групи	Строк дії права користування
група 1 – права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);	відповідно до правовстановлю-ючого документа
група 2 – права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);	відповідно до правовстановлю-ючого документа
група 3 – права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлю-ючого документа
група 4 – права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлю-ючого документа, але не менш як 5 років
група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, бази даних, фонограми, відеограми, програми організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлю-ючого документа, але не менш як 2 роки
група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)	відповідно до правовстановлю-ючого документа

Облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним з об’єктів, що входить до складу окремої групи.

Метод амортизації нематеріальних активів вибирається підприємством (в даному випадку – виконавцем роботи) самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація (А_н) нараховується з застосуванням прямолінійного методу, виразом (67):

А_на=НА∙                                        (67)

де Т_вик – термін корисного використання, років.

Виконавець роботи при необхідності, тобто при різних термінах використання НА, розраховує їх амортизацію виходячи з обраних груп і індивідуального терміну корисного використання, табл. 11. Розрахунки приводить у вигляді табл. 12.

При розрахунках амортизаційних відрахувань приймаються норми, що встановлені державою на теперішній час.

Таблиця 12

Види нематеріальних активів, терміни їх використання, амортизація

№ пп	Групи або види НА	Загальна вартість, грн	Термін корисного використання, років	Амортизація, грн
1 2 3 ...
	ВСЬОГО	Σ	–	Σ

 

2.4.4. Розрахунки основних економічних показників використання нематеріальних активів

Методологія розрахунку показників нематеріальних активів (фондовіддача, фондомісткість) аналогічна методиці визначення показників використання основних фондів.

Вищевказану роботу виконавець представить табл. 13.

Таблиця 13

Нематеріальні активи підприємства. Показники їх використання

№	Нематеріальні активи
	Загальна вартість нематеріальних активів, грн	Економічні показники
		Фондовіддача, грн/грн	Фондомісткість, грн/грн
1
2
3
…
	ВСЬОГО

У висновку завдання кратко характеризується розуміння економічної ефективності застосування на підприємстві нематеріальних активів.

В завданні 3.3 виконавець уточнює раніше вибрані елементи нематеріальних активів, обґрунтовує необхідність їх застосування, встановлює види їхньої оплати, перераховує економічну ефективність.

 

Модуль II. Матеріально-сировинні і грошові ресурси виробничого підприємства. Економічні результати діяльності підприємства.

 

2.5. Матеріально-сировинні і грошові ресурси виробничого підприємства.

План

2.5.1. Основні види матеріально-сировинних ресурсів

Розрахунок потреби у матеріально-сировинних ресурсах підприємства (в натуральному і вартісному виразах) на рік.

2.5.2. Оборотні кошти підприємства. Нормування оборотних коштів за елементами і видами запасів. Розрахунок норм тривалості формування і зберігання запасів. Розрахунок вартісного нормативу оборотних коштів на рік. Розрахунок мінімально необхідних обігових коштів підприємства.

2.5.3. Розрахунок показників економічної ефективності використання оборотних коштів підприємства.

Методичні вказівки до завдання

2.5.1. Основні види матеріально-сировинних ресурсів

Розрахунок потреби у матеріально-сировинних ресурсах підприємства (в натуральному і вартісному виразах) на рік.

До складу виробничих ресурсів підприємства для виготовлення продукції входять сировина і матеріали, тобто такі предмети праці, які складають матеріальну основу «головну субстанцію», готового продукту (залізна руда, вугіль, газ, електроенергія та інше для виплавки чавуна; бавовна для вироблення тканини; мука, жири, цукор та інше для хлібопечення), і допоміжні матеріали, інші предмети праці (хімічні добавки, вода, тара пакувальна, та інше).

Сировина і матеріали як один із головних елементів виробничого процесу значною мірою визначають економіку промислового виробництва.

Виходячи з особливостей виробленого товару, використаних при цьому технологій, вимог до товару, кожне підприємство індивідуально визначає потрібну кількість (і якість) матеріально-сировинних ресурсів.

Виходячи з вищесказаного, виконавець роботи зобов’язаний визначити конкретні види матеріально-сировинних ресурсів, встановити ціну придбання (з урахуванням акцизного збору і ПДВ, торгівельних затрат продавця, вартість транспортування), норму затрат на одну одиницю продукції, потім розрахувати їх обсяг в натуральному і вартісному показниках. Встановлюючи планові загальні витрати на матеріально-сировинні ресурси, ΣМЗ_іn   необхідно враховувати не тільки умови ринку, який визначає їх відпускну ціну продажу, але і витрати на їх доставку, тобто ціна придбання ресурсу складається з відпускної ціни продавця плюс вартість транспортних витрат, (інформаційною базою можуть бути: прайс-листи, інтернет, аналогічні підприємства, конкретні пропозиції виконавця роботи). При розрахунках необхідно використовувати нижчевказані вирази (68, 69, 70, 71).

В подальшому розрахунки звести до табл. (13)

МР_ijп = N_iп ∙ μ_jп;                                         (68)

ΣМР_ijп =ΣN_iп ∙ μ_jп;                                               (69)

ΣМЗ_ijп = ΣМР_ijп ∙ Ц_j;                                           (70)

ΣΣМЗ_ijп = ΣМР_ijп ∙ Ц_j + ΣЗТ_j + ΣЗМБР                       (71)

де N_iп – планова кількість i–ї продукції в натуральних величинах; μ_jп – планова норма j-го матеріально-сировинного ресурсу на одну одиницю продукції, (в натуральних одиницях); МР_ijп, ΣМР_ijп – відповідно: планові витрати j-го ресурсу на одну одиницю i-ої продукції; сумарні планові витрати j-го ресурса на річний обсяг i-ої продукции, (в натуральних одиницях); Ц_j – ціна j-го вида ресурсу (грн); ΣМ_Зijп – відповідно: планова вартість j-го ресурсу на i-у продукцію за рік (грн, тис. грн); ΣΣМЗ_ijп – річна планова вартість всіх видів матеріально-сировинних ресурсів на річний обсяг товарної продукції (тис. грн); ΣЗТ_j – витрати на доставку сировини до підприємства (грн); ΣЗМБР – витрати на малоцінні предмети та предмети праці, що швидко зношуються, запасні частини для ремонту (тис. грн).

Таблиця 14

Розрахунок вартості матеріальних ресурсів на обсяг товарної продукції підприємства

№ С т р о к и	№ В и р о б и	Товарна продукція			Матеріальні та інші ресурси
		Номенклатура (приклад)	Обсяг виробництва товару		Вид i-го матері-алу	Ціна, грн/натод.	Планова норма витрат у натур. од.		Вартість матеріальних ресурсів на заданий обсяг товару, МЗij (продукції), грн
			Од.вим.	К-сть			Од.вим	К-сть
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	і	Чоловічий костюм спецодяг	шт шт		Тканина, гума, інше	грн/м грн/м	м м		=стр.5∙7∙9 (по горизонталі)
2	і+1	Шапка ……………..							Коефіціентний метод
3	і+z	Інша продукція							Коефіціентний метод
4		Загальні витрати на допоміжні матеріали: паливо, ел.енергію, тару, інше							приблизно
5		Малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, запасні частини							Сума строк (1-4) 0,05
6		Разом ΣМЗі+(і+1)+(і+z)
7		Транспортні витрати на ΣQтп							Строка 6∙0,1
8		Всього ΣМЗ							Сума строк 6-7

Примітка:

1. 1.           Виконавець роботи приводить розрахунки всіх матеріалів для одного виробу (і-го) методом прямого розрахунку. Вартість інших матеріалів на наступні вироби визначаються шляхом множення ΣМЗ_i на відношення ΣQ_тп(iz): ΣQ_тп.

2. Вартість тепло-, електроенергії, пару, бензину, масел, ін., а також пакувальних матеріалів (первинних і загальних на замовлення покупців) визначаються на всю товарну продукцію, ΣQ_тп (приблизно 20-25% від загальнох вартості основних матеріалів).

3. Вартість малоцінних предметів та предметів, що швидко зношуються, а також запасні частини для ремонтів, можна приймати однією сумою, до 5% від вартості всіх матеріалів.

4. Витрати на доставку, транспортні витрати можна приймати від десяти та вище процентів від суми матеріальних ресурсів (в залежності від віддаленості продавців-виробників), приблизно 10-15% від вартості транспортуємих матеріалів. 

2.5.2. Оборотні кошти підприємства. Нормування оборотних коштів за елементами та видами запасів. Розрахунок норм за тривалістю формування та збереження запасів. Розрахунок вартісного нормативу оборотних засобів на рік. Розрахунок мінімально необхідних обігових коштів підприємства.

Оборотні кошти (ресурси, активи) – це грошові кошти та їх еквіваленти, які обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання під час операційного періоду (або протягом дванадцяти місяців з прийняття на баланс).

Оборотні кошти загалом є фінансовими ресурсами, які обслуговують економічний обіг усіх видів його ресурсів, враховуючи основні засоби, запаси, фонди оплати праці, розрахунки з бюджетом та інші розрахунки.

Окремі частини оборотних засобів мають різне призначення і по-різному використовуються у виробничо-господарській діяльності підприємства.

При виконанні завдання студент зобов’язаний зрозуміти, що обігові виробничі кошти, засоби обігу у готовій продукції, гроші в обороті (розрахунковий рахунок, гроші у розрахунках, каса) є відповідно обіговим капіталом у сферах виробництва і обороту, і разом складають обіговікошти підприємства.

При розрахунках оборотних коштів виконавець спочатку визначає величини нормованих елементів, потім передбачаються (при можливості) ненормовані елементи і методом підсумку – необхідний обіговий капітал у запасах, тобто нормований, і (при можливості) у цілому.

Після виконання комплексу розрахункових робіт за всіма елементами обігових коштів результати розрахунків зводяться в таблицю 15.

Таблиця 15

Склад і класифікація обігових коштів підприємства

 

Виконавцю робіт слід особливу увагу звертати на специфіку товару (номенклатуру та асортимент) матеріалоємність товару, а також вид підприємства, взятого для розрахунку.

Розрахована величина нормованих обігових коштів (запасів) на рік, тобто їх нормована вартість (норматив), є часткою стартового капіталу, входить до статутного фонду новостворюваного підприємства, і підлягає державній реєстрації (в подальших періодах – перереєстрації) у фінансових органах країни.

 

Для нового або вже діючого підприємства (завдання 3.3) розрахунок необхідного нормативу обогових коштів проводиться на єдиній методологічній основі. За відсутності конкретних (або аналогічних) вихідних показників розрахунки обігових коштів підприємства, що залишаються в розпорядженні підприємства, можна проводити за укрупненими групами, відповідним їх елементам (див. табл. 15), а саме:

1. Обігові кошти у виробничих запасах;

2. Обігові кошти у незавершеному виробництві;

3. Обігові кошти у готовій продукції на складах;

ВСЬОГО нормовані обігові кошти

4. Обігові кошти у відвантаженій продукції (в дорозі);

5. Грошові кошти (в касі, розрахунках та ін.).

Мінімально необхідний розрахунок нормованих обігових коштів проводиться за чотирма вищевказаним групам. Загальна формула нормативу окремого елемента (групи) оборотних коштів, О_не, може бути представлена виразом (72):

О_не= ,                                               (72)

де t_е – норма часу підготовки та зберігання запасів (оборотних коштів) за даним елементом (групі, днів); Q_е – оборот (витрати, випуск) елемента за конкретний період;      Т – тривалість обліку періоду обігу (30, 90, 180, 360 днів).

Вираз  визначає одноденну витрату (дохід) елемента та ін. Одноденною витратою ресурсів на підприємстві по окремих елементах вважається сума витрат за відповідними ресурсами виробництва за квартал або рік, поділена на 30, 90, 180 або 360 днів.

а). Нормування оборотних коштів у виробничі запаси, О_нпрз.

Виконавець завдання в розрахунках повинен виходити з вибраного ним асортименту продукції та потреби (за видами) матеріалів (див. табл. 15), а також встановити (приблизно) необхідні обігові кошти для придбання у запаси малоцінні і швидкозношувані предмети праці.

Якщо в умовах виробництва передбачається асортимент продукції та види матеріалів, що не дуже відрізняються за вартістю, розрахунки ведуться за нижченаведеними методиками наданих формул (73, 74) і таблицями.

Використовуючи розрахунки вартості j-х матеріалів по i-ої продукції (табл. 16) і припускаючи тривалість норми запасів (у днях) за їх видами, визначаємо сумарну норму запасу (у днях) по j-ому матеріалу i-ої продукції, t_пзіj, використовуємо і алгоритм (73).

Таблиця 16

Розрахунки виробничого (складського) запасу оборотних коштів підприємства (норми в днях) на один вид виробів

При розрахунках середньої норми запасів n_зi в днях, за всьома матеріалами по одному виду виробів, використовують алгоритм (74):

t_пзіj  = (Тф_іj+Тп_іj+  +Тгз+ Тс_іj)                          (73)

_пзi =                              (74)

де ΣМЗij – вартість матеріальних ресурсів для і-ої продукції (табл. 12); tПЗi1, tПЗi2, ..., tПЗij – відповідно запас по кожному виду матеріалів для i-ї продукції.

Для розрахунку нормативу виробничих запасів у матеріальні запаси для вибранного виду i-ї продукції (у вартісному вираженні), О_ПЗi, необхідно, використовувати вираз (75):

                                            (75)

Примітка: для розрахунку нормативу виробничих запасів за основними видами матеріалів для наступних (z-х) виробів продукції можна використовувати коефіцієнтний метод, вираз (76):

                                       (76)

 

Загальний норматив обігових коштів в запаси за всіма видами продукції дорівнює їх сумі, вираз (77):

О_пз=O_пз1+ O_пз2+…+ O_пз(1+z)                                     (77)

де О_ПЗ(і+z) – відповідно виробничі запаси за основними матеріалами кожного наступного виду продукції, грн.

            Примітка: При розрахуванні сумарних матеріальних витрат їх потрібно розподілити на основне виробництво і збут.

Викладені методи нормування виробничих запасів надають можливість виконавцеві в завданні 3.3 провести економічний аналіз підвищення ефективності використання обігових коштів не тільки по ресурсу, а й з виявленням резервів виробничо-господарської і постачальницької діяльності підприємства.

б). Розрахунок нормативу обігових коштів у незавершене виробництво, О_ннп, здійснюється формулами (78, 79):

,                                    (78)

де q_п – середньоденний випуск продукції по заводській собівартості; t_цп – тривалість виробничого циклу; К_вир – коефіцієнт готовності виробу (наростання витрат незавершеного виробництва).

,                                           (79)

де З – собівартість продукції за період Т.

Коефіцієнт наростання витрат (завантаження), К_вир відображає ступінь готовності виробу на будь-який аналізований період часу.

Для визначення коефіцієнта наростання витрат доцільно використовувати нижче наведений спосіб, вираз (80):

К_вир = (А +0,5∙Б): 100,                                       (80)

де А – одноразові витрати на початку виробничого циклу (% до суми витрат на виробництво); Б – інші витрати на виробництво даного виробу (% до цієї суми).

При визначенні тривалості виробничого циклу враховується специфіка підприємства та особливості товару (завдання № 1). Тривалість виробничого циклу повинна включати час:

-                   на безпосередній процес обробки (технологічний запас);

-                   пролежування оброблюваних виробів на робочих місцях (транспортний запас);

-                   перебування оброблюваних виробів між окремими операціями та окремими цехами внаслідок різних ритмів роботи устаткування або виробництв (обіговий запас часу);

-                   перебування виробів при масовому виробництві у вигляді страхового запасу в разі перебою в постачанні.

Період перебування оброблюваних виробів у транспортному, обіговому, страховому запасі є часом пролежування виробів у виробничому процесі на відміну від часу безпосередньої обробки. Для мінімізації обігових коштів у незавершене виробництво потрібна мінімізація часу пролежування виробів.

в). Розрахунок обігових коштів на «витрати майбутніх періодів» (створення, випробування, передпродажні витрати нової або поліпшеної продукції), О_нбп, здійснюється розрахунково-аналітичним методом та методом прямого рахунку.

В індивідуальному завданні обігові кошти на витрати майбутніх періодів можна не враховувати.

г). Розрахунок нормативу оборотних коштів у запаси готової продукції на складах, О_нгпс, робиться за формулою (81):

О_нгпс = q_тп (Т_СК + Т_ОФ),                              (81)

де  – середньоденний випуск товарної продукції по заводській вартості; Т_СК – час перебування товарної продукції на складі; Т_ОФ – час оформлення транспортних розрахункових документів на відправлення продукції.

Норма під готову продукцію на складі, О_нгпс, включає в основному час, необхідний для окремих видів і марок виробів, комплектування партії готової продукції, упакування і транспортування виробів зі складу.

Нормовані обігові кошти, О_нк, визначаються за формулою (82):

О_нк=О_пз+О_ннп+О_нгпс                                        (82)

Подальше розглянемо величину обігових коштів, які відносяться до їх залишку, О_ок. Їх складовими, крім, О_нк, є:

д). Оборотні кошти «для каси» (готівка), О_к, визначається методом прямого рахунку, або розрахунково-аналітичним методом, виходячи з початкового касового балансу (касовий прихід), наявність грошей з продажу, потреб на адміністративно-управлінські витрати та заробітну плату, інше. При значній тривалості виробництва і реалізації продукції готівку «для каси» розраховують за бізнес-планом і включають в стартовий капітал.

е). Методика розрахунку обігових коштів на «продукцію у дорозі».

Обігові кошти на «продукцію у дорозі», О_ПД, визначається множенням одноденного товарообігу за роздрібними цінами на норму запасу в днях, необхідних для здійснення поставки товару та проведення повного фінансового розрахунку (надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства).

На підприємстві фактично визначають необхідні обігові кошти, О_ок, з урахуванням нормованих обігових коштів, а також їх величини для каси і на продукцію в дорозі (у тому числі під «заморожування» їх у банківських операціях).

Обігові кошти підприємства, що можуть залишатися в його розпорядженні О_ок, визначаються загальною сумою нормованих елементів, О_нк, урахуванням обігових коштів «для каси» та «продукцію у дорозі», вираз (83):

О_ок = О_нок + О_к + О_ПД                               (83)

В індивідуальному завданні необхідно розрахувати суму обігових коштів по всіх зазначених вище груп, О_ок, вираз (84):

О_ок = (О_пз + О_ннп + О_нгпс) + О_к + О_ПД                  (84)

Розраховані обігові кошти, О_ок, можна вважати вкрай необхідними засобами для нормально функціонуючого підприємства за умови, що розрахунки за продукцію «в дорозі» у встановлені терміни не проведені, тобто є дебіторською заборгованістю.

2.5.3. Розрахунок показників економічної ефективності використання обігових коштів підприємства.

Обігові кошти, обслуговуючи безперервний процес виробництва і реалізації продукції, знаходяться в постійному русі. На їх величину впливають швидкість обіговості і маса вартості, що використовується в процесі виробництва і обігу.

Основними показниками використання обігових коштів є швидкість їх оборотності, прямий і зворотній коефіцієнти оборотності. Названі показники розраховуються за нормованим і по залишку обігових коштів (в цілому) по підприємству.

При визначенні показників використання нормованих обігових коштів, швидкості оборотності, прямого і зворотного коефіцієнтів їх оборотності, використовуються вирази (85, 86, 87):

а). Швидкість оборотності (тривалість) нормованих обігових коштів, t_нк, днів

                                          (85)

б). Прямий коефіцієнт оборотності нормованих оборотних коштів, кількість обертів, n_нк

                                          (86)

в) Зворотній коефіцієнт оборотності нормованих обігових коштів або коефіцієнт завантаження обігових коштів, b_нк, грн/грн

                                          (87)

Для розрахунків показників використання необхідних обігових коштів по підприємству використовують аналогічний алгоритм (85, 86, 87) беручи за вихідні величини обігові кошти по підприємству (в цілому), О_ок, і обсяг реалізованої продукції, Q_РП.

 

Індивідуальне завдання № 3

Економічні результати діяльності підприємства

3.1. Виробничо-господарські (операційні) витрати підприємства

(на прикладі обраного підприємства)

План

3.1.1. Виробничо-господарські витрати на підприємстві. Класифікація їх складу.

3.1.2. Собівартість продукції. Розрахунок кошторису витрат, її склад та структура за економічними елементами.

3.1.3. Класифікація виробничо-збутових витрат (повна собівартість) підприємства на постійні та змінні.

3.1.4. Калькулювання витрат на одиницю виробленої продукції (послуг). Розрахунок витрат за калькуляційними статями, їх склад і структура.

3.1.5. Планування та облік відносних витрат, що припадають на одну гривню вартості продукції.

3.1.6. Графічне відображення кошторису витрат собівартості продукції підприємства.

3.1.7. Виробничо-господарські (операційні) витрати по підприємству. Розрахунок їх складу та структура.

Методичні рекомендації до завдання

3.1.1.Виробничо-господарські витрати на підприємстві. Класифікація їх складу.

Виробничо-господарські (операційні) витрати підприємства за своєю суттю є кінцевими витратами здійснення виробничого підприємництва.

Виробничо-господарські витрати (операційні, згідно Національних стандартів бухгалтерського обліку України), крім виробничої собівартості продукції, складаються з витрат на адміністративні(корпоративне управління, за умови, що підприємство входить до складу об'єднання), витрат на збут продукції (витрати збутових підрозділів, що входять до складу підприємства або його обслуговують) та інших операційних витрат.

Кожен вищезгаданий вид витрат відображаються в індивідуальній роботі № 3.1 в наступних розділах.

3.1.2. Собівартість продукції. Розрахунок кошторису витрат, її склад та структура за економічними елементами.

Спочатку при виконанні індивідуального завдання виконавець вивчає поняття витрат підприємства, собівартість продукції.

Собівартість продукції виробничого підприємства – це вираження в грошовій формі витрат на спожиті засоби підприємства при виробництві продукції (сировина, матеріали, паливо, електрична енергія, ін., перенесену частину вартості основних засобів), оплату праці робітників, послуг інших підприємств (фірм), витрати з управління та обслуговування виробництва і підготовці збуту (збут).

Собівартість продукції (послуг) є узагальнюючим показником економічної ефективності діяльності будь-якого підприємства, у т.ч. і виробничого.

В практиці планування і фактичного статистичного обліку витрат на підприємстві розробляють кошторис витрат на виробництво, С_з, збут, С_зб, і управління (корпоративне), С_у, вираз (88):

С_к = С_з + С_зб + С_у                                               (88)

В індивідуальному завданні визначаються витрати підприємства на виробництво і збут продукції, С_к, вираз (86). Витрати на (корпоративне) управління відсутні, тому що взяте за основу підприємство в індивідуальному завданні № 1 не входить до об'єднання.

С_к = С_з + С_зб                                             (89)

Розрахунки витрат підприємства на виробництво річного обсягу продукції, С_з, і витрат на її збут, С_зб, представляються кошторисами за економічними елементами.

Кошторис витрат з виробничої собівартості товарної продукції, С_з, виконавець складає за наступними економічними елементами і представляє в таблиці 18:

1. 1.       Сировина і матеріали (за вирахуванням зворотних відходів).
2. 2.       Допоміжні матеріали.
3. 3.       Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби.
4. 4.       Паливо, що отримується з боку.
5. 5.       Енергія, що отримується з боку.
6. 6.       Заробітна плата (оплата праці) виробничого персоналу підприємства.
7. 7.       Нарахування на заробітну плату виробничого персоналу.
8. 8.       Амортизація (відшкодування) основних виробничих засобів і нематеріальних активів.
9. 9.       Інші виробничі витрати.

Підставою виконання розрахункових робіт витрат за елементами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 виробничої, а потім і повної собівартості з урахуванням витрат підприємства на збут в індивідуальному завданні є попередні розрахунки щодо використання виробничих ресурсів, (індивідуальне завдання № 2).

В завданні 3.3 при необхідності використовуються діючі норми та інші нормативи, встановлені законами України в сформованих умовах господарювання.

Витрати по елементу (7) «нарахування на заробітну плату виробничого персоналу» (у витратах на збут – невиробничого персоналу) розраховуються виходячи з відрахувань підприємства до державних фондів соціального забезпечення – єдиного внеску. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Ставки внеску встановлюються в залежності від платника, а також, в залежності від класів професійного ризику виробництва. Ставка нарахування єдиного внеску коливається від 36,76% бази нарахування єдиного внеску (1-й клас професійного ризику виробництва) до 49,7% бази нарахування (67-й клас ризику виробництва). Управління пенсійного фонду відповідно до своїх постанов зобов'язнане повідомити підприємство про величину тарифів і, відповідно, клас професійного ризику. Рекомендується приймати єдиний внесок на рівні – 37,18%, що відповідає 21-у класу галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва.

Планові інші витрати (елемент 9) розраховуються, виходячи з необхідності і наявності їх на підприємстві, за винятком втрат і витрат на брак продукції.

Визначальну величину інших витрат по кошторису витрат при моделюванні та облік виробничої собівартості товарної продукції становлять загальнозаводські витрати.

До складу загальновиробничих витрат підприємства (об'єднання) включаються:

– податки (на землю, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності);

– витрати на бібліотеки, тех. кабінети, проектні бюро та інше;

– амортизація основних засобів, що не входять у виробничі фонди;

– амортизація нематеріальних активів, що не входять у виробництво;

– витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загального призначення;

– витрати на удосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

– витрати на опалення, освітлення, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

– витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці суспільного персоналу; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

– витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища;

– інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади, тощо).

До складу фактичних інших прямих витрат підприємства (об'єднання) включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми що відшкодовує працівниками, що допустили брак; суми, отриманої від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби і т.д. Інші фактичні прямі витрати формуються за фактом їх виникнення і, в основному, не підлягають плануванню.

Прийняті в розрахунках планові інші виробничі витрати виробничої собівартості продукції виконавець завдання представляє табл. 17.

Таблиця 17

Інші виробничі витрати виробничої собівартості товарної продукції

№	Елементи інших виробничих витрат	Всього витрат, грн	Примітки
1. 2. 3. …
	Разом:

Примітка:

1. Методика розрахунку витрат за податками, що відносяться на собівартість дивись у посібнику, інші величини при їх розрахунках – див. законодавство України.

2. Результатом розрахунку кошторису виробничої собівартості продукції, за прийнятими в розрахунках економічними елементами, і її структура представляється табл. 18.

Таблиця 18

Кошторис витрат виробничої собівартості продукції, Сз

Склад та її структура

№	Економічні елементи виробничої собівартості витрат продукції	Всього витрат, грн	Структура, %
1.	Матеріальні витрати за вирахуванням зворотних відходів
2.	Витрати на оплату праці ВП
3.	Нарахування на заробітну плату ВП
4.	Амортизація всього у т.ч. основних фондів; амортизація нематеріальних активів (НА).
5.	Інші виробничі витрати
	РАЗОМ		100

Примітка. При вивченні теми виконавцю необхідно звернути увагу на аналогію і відмінність в методиках формування (моделювання) та обліку витрат виробничої собівартості товарної і реалізованої продукції.

Витрати на збут, С_зб, виконавець моделює, виходячи зорганізаційної структури управління підприємством, системи організації збуту продукції, існуючих (діючих) допустимих норм, або розрахунком їх за методом прямого рахунку, (взявши за основу методологію розрахунків виробничих витрат свого підприємства).

До витрат підприємства на збут (комерційні) відносяться такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, послуг, робіт):

1). Витрати на матеріали, у т.ч. пакувальні матеріали для затарювання готової продукції на складах готової продукції, витрати на ремонт тари; витрати на паливо, ел. енергію (дивись завдання по «запасам»);

2). Оплата праці, комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут, робочим;

3). Нарахування на заробітну плату у загальнодержавні соціальні фонди;

4). Амортизація основних засобів збутових підрозділів;

5). Інші витрати на збут, всього з них:

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товару;

витрати на відрядження працівникам, зайнятим збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування майна, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

В індивідуальному завданні витрати на збут представляються за елементами, а потім відбиваються в зведеній таблиці (19).

Таблиця 19

Склад витрат на збут продукції по підприємству

№	Економічні елементи витрат на збут продукції по підприємству	Всього витрат, грн		Структура, %
1.	Матеріали (у т.ч. тара для замовлення партій продажів)
2.	Паливо, ел. енергія
3.	Малоцінні, швидкозношувані предмети праці складських операцій
4.	Запасні частини для складських основних засобів
5.	Заробітна плата невиробничого персоналу
6.	Нарахування на заробітну плату невиробничого персоналу
7.	Амортизація (збутових) засобів, всього з них: – амортизація основних засобів збуту – амортизація НА збуту
8.	Інші витрати
	РАЗОМ			100%

Підставою моделювання повної собівартості товарної продукції, С_к, є кошторис витрат виробничої собівартості, С_з, (табл. 18) і витрати на збут, С_зб, (табл. 19). Всі розрахунки виробничо-господарських витрат повної собівартості звести в табл. 20.

 

Таблиця 20

Склад собівартості виробничо-господарської діяльності підприємства за основною діяльністю за рік

№	Виробничо-господарські витрати підприємства	Всього витрат		Примітка
		грн	%
1. 2.   3.	Виробнича собівартість продукції, Сз   Витрати на адміністративне (у т.ч. корпоративне) управління, Су Витрати на збут продукції, Сзб	х	х	х
4.	Повна собівартість товарної продукції, Сп (п.п. 1+2+3)		100

3.1.3. Класифікація виробничо-збутових витрат (повної собівартості) підприємства на постійні та змінні. Структура витрат.

До (умовно) постійних і змінних витрат на виробництві і збуту продукції відносяться витрати за елементами кошторисів витрат, які (в основному) не залежать або залежать від зміни обсягу виробництва і збуту продукції.

Для класифікації витрат за вищевказаним принципом, необхідно розраховані витрати кошторису розподілити у відповідністі з вищевказаними ознаками і заповнити табл. 21.

У висновках з даного питання зверніть увагу на співвідношення змінних (прямих) і постійних (накладних) витрат до загальної їх суми.

3.1.4. Калькулювання витрат на одиницю виготовної продукції (послуг).

Розрахунки витрат за калькуляційними статтями, їх склад і структура.

При створенні нових видів продукції (послуг) розраховуються (калькулюються) необхідні витрати на одиницю товару (продукції або послуг) з урахуванням місця їх виникнення. Для цього складають калькуляцію за вищезгаданими виробами. Приступаючи до розгляду названого питання уважно вивчіть склад і класифікацію калькуляційних витрат на виробничих підприємствах (як і на інших). Типовий склад і методологія розрахунків витрат за калькуляційними статтями наводиться нижче. Виконавець обирає вид продукції на свій погляд.

Групування витрат на одиницю продукції за калькуляційними статтями (зразок):

1. Матеріали (за винятком зворотних витрат).

2. Паливо для технологічних цілей.

3. Енергія для технологічних цілей.

4. Основна й додаткова заробітна плата виробничих робітників.

5. Нарахування на заробітну плату виробничих робітників (соціальне, пенсійне й інше).

6. Витрати на підготовку й освоєння виробництва нової продукції.

7. Витрати з утримання й експлуатацію обладнання.

Разом: технологічна собівартість (сума статей від 1-ї до 10-ї).

8. Цехові витрати.

Таблиця 21

Собівартість продукції підприємства. Класифікація собівартості на постійні та змінні витрати. Структура витрат.

№№ п/п	Найменування витрат за елементами та видами діяльності	Витрати на виробництво, з них груп (тис. грн)			Витрати на збут, з них груп (тис. грн)			Виробничо-збутові витрати підприємства (повна собівартість), з них груп (тис. грн)
		Всьо-го	Постійних	Змінних	Всьо-го	Постійних	Змінних	Всього	Постійних	Змінних
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1	Матеріали (комплексно)								х
2	Заробітна плата, всього в т.ч. ЗП робочих ЗП АУП та службовців			х			х			х
3	Нарахування на зар. плату, всього в т.ч.: нарахування на ЗП робочих нарахування на ЗП АУП та службовців		х	х			х			х
4	Амортизація, всього в т.ч.: основних засобів нематеріальних активів			х   х х			х   х х			х   х х
5	Інші витрати			х						х
	РАЗОМ, тис. грн:
	%	100			100			100

 

Примітка: Абсолютні величин (грн) проставляються згідно розрахунку табл. 20.

 

№ п/п	Елементи вартості	Позначення витрат		Витрати по підприємству, грн
				абсолютна величина	питомі витрати
		Загальні	Питомі	тис. грн	грн/грн
1	2	3	4	5	6
	І Виробнича собівартість
1.	Матеріали (комплектуючі)	Смз	смз
2.	Заробітна плата всього:	Сзп	сзп
	у т.ч. заробітна плата робочих	Сзпр	сзпр
	заробітна плата АУП	СзпАУП	сзпАУП
3.	Нарахування на заробітну плату ВП,загалом:	Снзп	снзп
	в т.ч. нарахування на зарплату робочих	Снзр	снзр
	нарахування на зарплату АУП	Снзауп	снзауп
4.	Амортизація всього:	Са	са
	основних засобів	Саоз	саоз
	нематеріальних активів	СаНА	саНА
5.	Інші витрати	Сів	Сів
	РАЗОМ виробнича собівартість	Сз	сз
6.	ІІ Невиробничі витрати	Сзб	сзб
	ВСЬОГО ПОВНА СОБІВАРТІСТЬ	Ск	ск