Податкова звітність

1. Користувачі інформації податкової звітності

2. Строки подання податкової звітності

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

2. Закон від 28.12.14 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

3. Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Мінфіну України від 01.07.97 р. №141 (у редакції наказу Мінфіну України від 24.12.04 р. №818).

4. Лист ДФС України від 17.02.15 р. №5292/7/99-99-19-03-02-17 «Про податок на додану вартість».

5. Порядок № 966. Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну України від 23.09.14 р. № 966 (у редакції наказу Мінфіну України від 23.01.15 р. №13).

6. Наказ Мінфіну від 23.09.14 р. №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

7. Звітність підприємства: підручник. / М.І. Бондар, Ю.А. Верига, М.М. Орищенко та ін. - К.: «Центр учбової літератури», 2015. - 570 с.

8. Конспект лекцій з дисципліни “Звітність підприємства” для студентів напряму 6.030509  “Облік і аудит” / Укладач: Кіляр О.Р.  –  Тернопіль, ТНТУ імені І.Пулюя, 2016. – 73с.

Зміст лекції

1. Користувачі інформації податкової звітності

Очевидно, що різні категорії користувачів зацікавлені в отриманні різного роду інформації. Усіх користувачів інформації бухгалтерського обліку можна підрозділити на дві групи. Це користувачі внутрішні і зовнішні. Внутрішні користувачі - це користувачі в самому господарюючого суб'єкта. Перш за все, до таких користувачам ставляться власники (засновники, учасники), адміністрація (керівники, менеджери і фахівці різних рівнів управління), працівники організації.

Власники (засновники, учасники) хочуть знати, наскільки ефективно використовуються вкладені ними кошти. Власників найбільшою мірою цікавлять показники прибутковості того чи іншого виду діяльності, розмір отриманого прибутку, співвідношення активів і зобов'язань, величини чистих активів, дані про напрямки використання власного капіталу і т.п. Співробітникам адміністрації господарюючого суб'єкта, в залежності від займаної посади і виконуваних функцій, потрібна вся бухгалтерська інформація, представлена ​​як у вигляді звітності, так і додаткова, згрупована за певними ознаками.

Менеджер, в залежності від рівня прийнятих ним рішень, може зажадати у бухгалтерського апарату необхідну для своєї роботи інформацію. Для цього він повинен мати у своєму розпорядженні певні знання про те, яка інформація міститься в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку. Особливе значення має інформація про рентабельність і собівартості окремих видів продукції (робіт чи послуг), відповідність фактичних і запланованих витрат за статтями і елементами, інформація для контролю та аналізу фінансових результатів діяльності організації.

Крім того, для керівників різних рівнів управління необхідна така бухгалтерська інформація, на основі якої можна будувати плани і прогнози на короткострокову та довгострокову перспективу. Працівників організації цікавлять в основному дані про стабільність і прибутковості її діяльності, гарантованості збереження робочих місць та оплати праці.

Зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації можна розділити на користувачів з прямим і непрямим фінансовим інтересом. До зовнішніх користувачам облікової інформації з прямим фінансовим інтересом можна віднести осіб, що мають тісні економічні зв'язки з організацією. Це, перш за все, дійсні та потенційні інвестори, банки, постачальники та інші кредитори.

Інвестори та їх представники цікавляться насамперед інформацією, на основі якої можна зробити висновок про масштаби діяльності організації, про її фінансової стійкості, тобто здатності вчасно погашати свої зобов'язання, про ризикованість і прибутковості передбачуваних або здійснених ними інвестицій, про ефективність освоєння вкладених коштів і т.п. Кредитним організаціям, як партнерам, також потрібна інформація про фінансову стійкість організації, інформація про діяльність організації в перспективі, тобто наскільки оперативно і повно будуть погашені видані кредити і позики.

Крім того, банки зацікавлені в інформації про величину власного капіталу організації, про розмір кредиторської заборгованості іншим особам. Постачальників і інших кредиторів цікавить інформація про грошові кошти, запаси матеріалів, товарів і готової продукції, дебіторської заборгованості, тобто відомості, на підставі яких можна визначити платоспроможність організації.

До зовнішніх користувачам з непрямим фінансовим інтересом зазвичай відносять органи, уповноважені управляти державним і муніципальним майном, податкові органи, органи статистики, аудиторські компанії, фондові біржі, покупців та ін Органи федеральної або муніципальної влади, уповноважені розпоряджатися майном, що перебуває в господарському віданні або оперативному управлінні, зацікавлені в такій облікової інформації, яка дозволяє оцінювати ефективність використання активів, регулювати діяльність організації по реалізації загальнодержавної політики і т.д. Податкові органи зацікавлені в даних про стан розрахунків з бюджетом.

Їх цікавить правильність розрахунку податкової бази за різними видами податків, відповідність даних податкових декларацій і даних бухгалтерського обліку, вірність відомостей самостійного податкового обліку. Органи статистики використовують показники форм звітності, заповнених з використанням даних бухгалтерського обліку.

У цих формах представлені не тільки вартісні, але і натуральні показники. Ці показники використовуються при формуванні та поданні інформації для прийняття рішень на регіональному та державному рівнях. Аудиторські фірми зацікавлені у повній і детальної інформації про всю фінансово-господарської діяльності організації, необхідною для підтвердження достовірності представленої бухгалтерської звітності.

Необхідно підкреслити, що зовнішні користувачі, які мають право на частину або всю внутрішню облікову інформацію, зобов'язані не розголошувати її і зберігати комерційну таємницю. Перелік відомостей, розголошення яких може принести зниження економічних вигод для організації та становлять комерційну таємницю, визначається її керівником (відповідно до чинного законодавства). Таким чином, при формуванні облікової інформації для конкретних користувачів необхідно деталізувати і групувати дані відповідно до їх запитами.

2. Строки подання податкової звітності

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 16 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б".

Акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу з вини оператора поштового зв'язку, такий оператор несе відповідальність відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

-  у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

-  оскаржити рішення контролюючого органу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

За кожною заявою платника податків щодо порушення посадовою особою контролюючого органу цієї статті в обов'язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону.

За результатами такого розслідування винна посадова особа контролюючого органу притягується до відповідальності відповідно до закону.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених ПКУ.

Податкові декларації, крім випадків, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

-  календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків).

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.