|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ Податкова звітність (продовження теми)
Податкова звітність (продовження теми)Дата публикации: 14.03.2017 21:40
1. Форма № 1 ДФ: заповнення та подання 2. Декларація про доходи: порядок подання 3. Декларація про доходи: порядок заповнення 4. Декларування доходів підприємців-фізичних осіб 5. Виправлення помилок у декларації
Література: 1. Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI. 2. Закон від 28.12.14 р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». 3. Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. Наказ Міністерства фінансів України від 13.01.15 р. №4. 4. Звітність підприємства: підручник. / М.І. Бондар, Ю.А. Верига, М.М. Орищенко та ін. - К.: «Центр учбової літератури», 2015. - 570 с. 5. Конспект лекцій з дисципліни “Звітність підприємства” для студентів напряму 6.030509 “Облік і аудит” / Укладач: Кіляр О.Р. – Тернопіль, ТНТУ імені І.Пулюя, 2016. – 73с.
Зміст лекції 1. Форма № 1 ДФ: заповнення та подання Податкові агенти зобов'язані щокварталу подавати до контролюючого органу податковий розрахунок за формою № 1 ДФ, що має статус податкової декларації (пп. 14.1.180, ст. 51 , пп. «б» п. 1 76.2 ПКУ). Суми ПДФО, відображені у формі №1ДФ, уважаються погодженим податковим зобов'язанням і в разі неповної або несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом зі сплатою штрафів і пені. Крім того, за подання форми №1ДФ із недостовірними відомостями або помилками податковий агент може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої п. 119.2 ПКУ. Форма № 1 ДФ містить повну інформацію про суми доходів, нарахованих (виплачених) будь-якій фізичній особі, і про суми ПДФО та військового збору, утриманих із таких доходів. Правила складання та подання форми № 1 ДФ установлені ПК і Порядком № 4. Форму № 1 ДФ подають до органу ДФС усі без винятку особи зі статусом податкового агента, які нараховують (виплачують) фізособі дохід, утримують із такого доходу ПДФО та військовий збір і сплачують їх до бюджету від імені фізособи – одержувача цього доходу (п. 1 .3 Порядку № 4). До податкових агентів відносяться юридичні особи (їх філії, відділення), приватні підприємці, самозайняті особи, незалежно від організаційно-правового статусу та способу обкладення іншими податками, що виплачують доходи фізособам – платникам ПДФО (пп. 14.1.180 ПКУ). Податкові агенти – юрособи подають форму № 1 ДФ до органу ДФС за своїм місцезнаходженням, а фізособи-підприємці та самозайняті особи – за своєю податковою адресою, тобто місцем проживання, за яким фізособу взято на облік як платника податків (пп. «б» п. 176.2 ПК, п. 2.3 Порядку №4). Якщо юрособа має філію або інший відокремлений підрозділ, наділений повноваженнями з нарахування своїм працівникам зарплати, утримання та перерахування ПДФО, то такі підрозділи самостійно подають форму № 1ДФ до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням За підрозділи, яким не надано подібних повноважень, звітує головне підприємство. Воно подає форму № 1 ДФ у вигляді окремої порції за такий підрозділ до органу ДФС за своїм місцезнаходженням та надсилає її копію до органу ДФС за місцем знаходження даного підрозділу (пп. «б» п. 1 76.2 ПКУ, п. 2.6 Порядку № 4). Коли дохід не нараховувався і не виплачувався, форму № 1 ДФ подавати не потрібно (пп. «б» п. 1 76.2 ПКУ). А от якщо дохід був нарахований, але у звітному кварталі не виплачений, податковий агент зобов'язаний подати форму № 1 ДФ незалежно від того, коли фактично буде здійснена виплата (пп. «б» п. 1 76.2 ПКУ, п. 2.2 Порядку № 4). Форма № 1 ДФ подається окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного кварталу (п. 2.1 Порядку №4). Якщо форма відправляється поштою, то зробити це необхідно не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку її подання (п. 49.5 ПКУ). Якщо останній день подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем уважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Форму № 1 ДФ можна под. вати в електронному вигляді (п. 2.3 Порядку №4), надсилати поштою (листом із повідомленням про вручення) або приносити особисто (пп. «а» і «б» п. 49.3 ПКУ). Порядок заповнення Інформаційне поле У полі «Працювало за трудовими договорами (контрактами)» указують кількість осіб, які у звітному періоді працювали за трудовими договорами (контрактами), у тому числі зовнішніх сумісників. Якщо протягом звітного періоду кількість працівників змінювалася у зв'язку із прийняттям або звільненням, визначати середній показник не потрібно. Працівниць, які знаходяться у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до трьох років, у цей показник не включають, незалежно від того, виплачувався їм дохід чи ні (ЗІР, категорія 103.25). У полі «Працювало за цивільно-правовими договорами» відображається кількість фізосіб, які у звітному періоді трудилися в податкового агента за ЦПД (п. 3.1 Порядку №4). При цьому в показник не включаються фізособи-підприємці, які виконували роботи (надавали послуги) за ЦПД, а також особи, які отримали доходи за договорами оренди нерухомого (рухомого) майна (ЗІР, категорія 103.25). Водночас у цей показник включають штатних працівників підприємства, які додатково виконують роботи за ЦПД (ЗІР, категорія 103.25). Якщо інформаційне поле не заповнюється, у ньому робиться прочерк. Штрафні санкції за неправильне заповнення інформполя законодавством не передбачені. Таблична частина Розглянемо порядок заповнення розд. I. У графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається будь-який дохід (який обкладається ПДФО та який не обкладається ПДФО), нарахований фізособі за звітний квартал, відповідно до ознаки доходу, яка визначається за Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку №4 (п. 3.2 цього Порядку). Сума нарахованого у звітному кварталі доходу (незалежно від того, був він виплачений чи ні) наводиться окремо за кожним видом доходу. Для позначення доходів у формі № 1 ДФ (станом на 01.01.16 р.) застосовується 185 кодів. На одного працівника може бути заповнено декілька рядків із різними кодами. Ознака доходу вказується в графі 5. При цьому із суми нарахованого доходу не вираховують суми утриманого з нього ПДФО та військового збору (нагадаємо, з 01.01.16 р. ЄСВ не утримується). У графі 3 «Сума виплаченого доходу» наводиться сума доходу, фактично виплачена фізособі у звітному кварталі (п. 3.3 Порядку №4). Якщо роботодавець своєчасно виплачує зарплату, то її суму, нараховану за останній місяць звітного кварталу, яка підлягає виплаті у встановлений строк у наступному місяці, відображають у графі 3 форми №1 ДФ як фактично виплачену за звітний квартал (п. 3.3 Порядку №4). Якщо ж зарплата виплачується нерегулярно або податковий агент виплачує фізособі інші доходи, що не відносяться до зарплати, то в графі 3 указуються тільки доходи, фактично виплачені у звітному кварталі. До заробітної плати відносяться дохід, нарахований (виплачений, наданий) фізособі її роботодавцем (резидентом або нерезидентом) у зв'язку з відносинами трудового найму, та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, здійснювані (надавані) фізособі у зв'язку з відносинами трудового найму (пп. 14.1.48 ПКУ). У графі 4а «Сума утриманого податку – нарахованого» відображаються суми ПДФО, утримані з доходів, нарахованих у звітному кварталі та включених у графу 3а. У графі 4 «Сума утриманого податку – перерахованого» указується сума ПДФО, фактично перерахована до бюджету у звітному кварталі (п. 3.5 Порядку №4). При цьому якщо роботодавець виплачує зарплату регулярно, то тут відображається також сума податку, яка фактично перерахована до бюджету в першому місяці наступного кварталу. У графах 6 «Дата прийняття на роботу» і 7 «Дата звільнення з роботи» заповнюється інформація тільки про тих працівників, які були прийняті (звільнені) у звітному кварталі. Якщо працівник в одному звітному кварталі декілька разів звільнявся та приймався на роботу, то у формі №1 ДФ за звітний період на нього заповнюється стільки рядків, скільки разів надходила інформація про його прийняття (звільнення) (п. 3.7 Порядку №4). У графі 8 «Ознака податкової соціальної пільги» указують код відповідної пільги: загальної – 01, підвищеної – 02, максимальної – 03 і пільги, надаваної батькам, які мають двох і більше дітей, – 04. Якщо протягом звітного кварталу працівнику надавалися різні ПСП, то можна заповнювати декілька рядків з ознакою доходу «1 01 » (п. 3.8 Порядку №4). Якщо працівник має право на пільгу, але в одному або двох місяцях звітного кварталу вона не застосовувалася (наприклад, дохід перевищував граничний рівень для застосування ПСП – 1 930 грн.), то у формі № 1 ДФ така операція відображається одним рядком із зазначенням загальної суми доходу та загальної суми ПДФО, утриманого з такого доходу. А в графі 8 проставляють відповідну ознаку ПСП. У цьому розділі вказують: - у рядку «Оподаткування процентів» – загальну суму доходу, нарахованого у вигляді процентів, суму нарахованого та перерахованого до бюджету ПДФО. При цьому відомості про фізособу, якій нараховано такий дохід, не наводяться; - рядку «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею» – загальну суму доходу, нарахованого у вигляді виграшів (призів) у лотерею, суму нарахованого та перерахованого до бюджету ПДФО. При цьому відомості про фізособу, якій нараховано такий дохід, не наводяться; - рядку «Військовий збір» – загальну суму доходу, з якого утримують військовий збір, суму нарахованого та перерахованого до бюджету ПДФО. Відомості про фізособу, з доходу якої утримується військовий збір, не наводяться. Тобто суму нарахованого та виплаченого доходу, а також суму утриманого військового збору показують загальним підсумком за звітний період. Форма № 1 ДФ має статус податкової декларації. За порушення порядку її складання та подання передбачена відповідальність податкових агентів.
2. Декларація про доходи: порядок подання ПКУ передбачено, що доходи декларують: - громадяни, які не є приватними підприємцями, – після закінчення кожного податкового року до 1 травня наступного за звітним року (пп. 49.18.4 ПКУ). Виняток становлять випадки, установлені розд. ІV ПК. Наприклад, при декларуванні доходів для одержання податкової знижки декларація подається до 31 грудня включно наступного за звітним року (пп. 166.1.2); - підприємці – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного року (пп. 49.18.5). Доходи відображаються в Податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – декларація), форма якої та Інструкція щодо заповнення затверджені Наказом № 859. Крім того, від декларування звільняються фізособи, незалежно від виду та суми отриманих доходів, які (п. 179.4 ПКУ): - є неповнолітніми або недієздатними і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у т. ч. батьків) та/або держави станом на кінець звітного року; - утримуються під арештом, є затриманими або засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язнені на території інших держав станом на останній день подання декларації; - оголошені в розшук станом на кінець звітного року; - перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного року; - в інших випадках, визначених ПКУ. Добровільне декларування доходів ПКУ установлено особи, які можуть подати декларацію за власним бажанням, а саме: - резиденти, які мають право на одержання податкової знижки, якщо протягом звітного року вони оплачували навчання, повертали фінансовим установам проценти за іпотечний кредит, здійснювали благодійні внески неприбутковим організаціям, компенсували закладам охорони здоров'я вартість лікування і т. п. (пп. 166.1.2, п. 166.3); - платники податків, що мають право на повернення зайво сплаченого протягом року податку, якщо за результатами перерахунку на дату звільнення працівника виявлено зайво сплачену суму податку, а також у випадку нездійснення нотаріального засвідчення договорів купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомості, за якими був сплачений податок (п. 172.6). Для реалізації платниками податків права на податкову знижку строк подання декларації не обмежується 1 травня. Декларація може бути подана в будь-який період до кінця податкового року, що настає за звітним (по 31 грудня). Якщо протягом цього часу платник податків не скористався податковою знижкою, право на неї на наступні податкові роки не переноситься (пп. 166.4.3 ПКУ). Якщо дохід декларується з метою повернення зайво сплаченої суми податку, строк подання декларації загальний – до 1 травня наступного за звітним року. Декларація подається до органу ДФС за податковою адресою платника податків (місцем проживання фізособи) одним із способів на розсуд декларанта (п. 49.5 ПКУ, п. 4 розд. І Інструкції № 859): - особисто платником податків або вповноваженою на це особою – до закінчення граничного строку подання; - направляється поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення – не пізніше ніж за 1 0 днів до закінчення граничного строку подання; - в електронній формі в порядку, установленому законодавством, – не пізніше закінчення останньої години останнього дня подання. Платник податків, у якого виникли труднощі при заповненні декларації, має право звернутися до органу ДФС за місцем своєї податкової реєстрації із запитом про надання йому роз'яснення. Зробити це можна до 1 березня наступного за звітним року (п. 179.10 ПКУ, п. 7 розд. І Інструкції № 859). Органи ДФС зобов'язані надавати податкові консультації (ст. 52 ПКУ). Згідно з п. 1 76.1 ПКУ платники податків повинні вести Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою Наказом №794 (далі – Книга). Форма Книги для самозайнятих осіб затверджена Наказом №481 . Записи в Книзі повинні підтверджуватися первинними документами, що засвідчують здійснення витрат. Такими можуть служити: чеки, квитанції, прибуткові касові ордери, акти виконаних робіт і наданих послуг, розрахунки, що свідчать про витрати при одержанні інвестиційного прибутку, договори, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та їх одержувача (покупця). Зазначені документи повинні містити вартість товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, подання) (пп. 1 66.2.1 ПКУ). Подавати Книгу та первинні документи (їх копії або оригінали) разом із декларацією не потрібно. Але на вимогу органу ДФС платники податків зобов'язані пред'являти документи, пов'язані з виникненням доходу або права на одержання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, тобто підтверджувати достовірність даних, відображених у декларації (пп. «в» п. 1 76.1 ПКУ). Оригінали первинних документів повинні зберігатися 1 095 днів, що настають за останнім днем подання декларації (п. 102.1 ПКУ). Остаточну суму податку за звітний податковий період фізособи визначають самостійно на підставі поданої ними декларації (п. 178.7 ПКУ). Сплатити податкове зобов'язання потрібно до 1 серпня наступного за звітним року (п. 1 79.7 ПКУ). Якщо після перевірки даних декларації контролюючий орган донарахує суми податку, платник податків зобов'язаний сплатити таке грошове зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем одержання податкового повідомлення-рішення (якщо в зазначений строк він не почав процедуру оскарження цього рішення) (п. 57.3 ПКУ). Сума податку, яка за підсумками декларування повинна бути повернута платнику податків із бюджету, зараховується на його поточний рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або направляється поштовим переказом за податковою адресою, зазначеною в декларації, протягом 60 календарних днів після подання декларації (п. 1 79.8 ПКУ).
3. Декларація про доходи: порядок заповнення До складу Податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – декларація), форма якої затверджена Наказом №859, входять: - вісім розділів, які містять інформацію про платника податків, перелік доходів, що підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу, розрахунок податкових зобов'язань, відомості про рухоме та нерухоме майно платника податків; - чотири додатки, які без декларації є недійсними і подаються тільки при наявності доходів (витрат), розрахунок яких здійснюється в цих додатках. Показники в розділах II–V декларації та додатках наводяться в гривнях із копійками (п. 4 розд. II Інструкції №859). Розглянемо докладніше, як заповнити розділи декларації. Розділ I У розд. I «Загальні відомості», зокрема, указуються: - звітний податковий період (календарний рік), а в разі виправлення помилок, самостійно виявлених у раніше поданій декларації, – звітний період, який уточнюється; - відомості про платника податків: П. І. Б., реєстраційний номер облікової картки (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта, якщо за своїми релігійними переконаннями платник податків відмовився від ідентифікаційного номера та офіційно повідомив про це органу ДФС, а також має відповідну відмітку в паспорті; - податкова адреса платника податків: поштовий індекс, область, район, населений пункт (місто, село, селище), вулиця, номери будинку, корпусу, квартири. За бажанням може бути зазначено номер телефону (робочого, домашнього, мобільного) та адреса електронної пошти; - найменування органу ДФС, у якому платник податків перебуває на обліку, і т. д. Розділ II У розд. II «Доходи, отримані протягом звітного (податкового) року» відображаються: - доходи, що підлягають обов'язковому декларуванню у звітному періоді (ті, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу. Цей розділ також заповнюють особи, які бажають скористатися податковою знижкою; - доходи, що не підлягають оподаткуванню, у тому числі отримані на спрощеній системі оподаткування. Якщо платник податків у звітному періоді одержав дохід, який потрапляє в рядки розд. II, то в декларації він повинен указати: - у графі 3 – загальну суму нарахованого (виплаченого) доходу з урахуванням податків і внесків, незалежно від того, утримані вони чи ні; - графі 4 – суму ПДФО, утриманого (сплаченого) податковим агентом із відповідного доходу; - графі 5 – суму військового збору, утриманого (сплаченого) податковим агентом; - графі 6 – суму ПДФО, що підлягає сплаті платником податків самостійно; - графі 7 – суму військового збору, що підлягає сплаті платником податків самостійно.
Покажемо в таблиці, як заповнити розд. II декларації.
Розділ III Розділ ІІІ «Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку згідно зі статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» заповнюють особи, які претендують на одержання податкової знижки. Розділ IV У розд. IV «Податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» здійснюється остаточний розрахунок суми ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню, і суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету. Крім того, тут указується: - у рядку 18 – загальна сума податкових зобов'язань із ПДФО. Значення цього рядка відповідає значенню графи 6 рядка 10; - рядку 19 – сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку (ряд. 17) та/або у зв'язку з перерахунком податкових зобов'язань за доходами, отриманими від двох і більше податкових агентів (ряд. 9 додатка Ф1). Показник цього рядка визначається як сума показників рядка 17 і рядка 9 додатка Ф1; - рядку 20 – сума ПДФО, сплачена за договором купівлі-продажу (міни) об'єкта нерухомості, який не був нотаріально засвідчений; - рядку 21 – сума зайво сплаченого ПДФО від здійснення підприємницької діяльності (ряд. 5.2 додатка Ф4); - рядку 23.1 – розрахункова величина ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету (додатне значення різниці між показниками ряд. 18 і рядків 19–22); - рядку 22 – сума сплаченого за кордоном податку, на який платник податків має право зменшити загальну суму річного податкового зобов'язання. Значення цього рядка повинне відповідати підсумковому значенню графи 7 додатка Ф3, але не перевищувати значення рядка 18 декларації; - рядку 23.2 – розрахункова величина ПДФО, що підлягає поверненню платнику податків (від’ємне значення різниці між показниками ряд. 18 і рядків 19–22). Показується без знака «–»; - рядку 24.1 – розрахункова величина військового збору, що підлягає сплаті до бюджету платником податків. Розділ V Розділ V «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» заповнюється при виявленні платником податків факту заниження суми ПДФО у раніше поданій декларації. Розділи VII і VIII У розділах VII «Відомості про власну нерухомість та/або нерухомість, яка надається в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)» і VIII «Відомості про власне рухоме майно та/або рухоме майно, яке надається в оренду (суборенду)» відображається інформація про наявність у власності платника податків на кінець звітного року рухомого та нерухомого майна як в Україні, так і за її межами. При цьому щодо об'єктів нерухомості вказується місцезнаходження (країна, адреса), загальна та житлова площа (м2), а щодо об'єктів рухомого майна дається повна характеристика з позначенням марки, моделі, обсягу та потужності двигуна, року випуску і т. п.
4. Декларування доходів підприємців-фізичних осіб ізичні особи – підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, є платниками ПДФО і військового збору. За підсумками звітного року вони зобов'язані подати декларацію про доходи. Декларацію подають підприємці, які протягом звітного року: - перебували на загальній системі оподаткування, у тому числі ті, хто вперше зареєструвався підприємцем; - перейшли із загальної системи оподаткування на сплату єдиного податку; - перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну. Нова форма декларації передбачає відображення відомостей про отримані доходи, що не підлягають обкладенню ПДФО. Це можуть бути, наприклад, доходи від здійснення підприємницької діяльності, отримані підприємцем протягом звітного року на спрощеній системі, до його переходу на загальну систему оподаткування. У річній декларації підприємець повинен заповнити розділи I, II і IV. Розділ II заповнюється на підставі Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф4). При цьому розд. I додатка Ф4 заповнюється за даними Книги обліку доходів і витрат (далі – Книга обліку), її форма затверджена Наказом № 481), яку підприємець зобов'язаний вести згідно з п. 177.10 ПКУ. Додаток Ф4, як і декларація, містить рядки для розрахунку податкових зобов'язань із ПДФО і військового збору. За неподання або несвоєчасне подання декларації підприємцям-загальносистемникам загрожує штраф у розмірі 170 грн. (п. 120.1 ПКУ). Якщо підприємець у звітному році крім підприємницьких доходів одержував інші доходи, він зобов'язаний їх також задекларувати. Декларація подається у строк до 9 лютого наступного за звітним року. Порушення правил декларування спричиняє штрафні санкції.
5. Виправлення помилок у декларації У випадку самостійного виявлення помилок у раніше поданій декларації платник може виправити їх шляхом подання звітної, звітної нової або уточнюючої декларації. Звітну декларацію можна подати, тільки якщо граничний строк подання декларації, у якій виявлено помилку, ще не минув. У розд. I «Загальні відомості» такої декларації в рядку 1 ставиться відмітка «Х» у полі «Звітна нова». Декларація заповнюється так само, як і звітна, тільки із правильними показниками. Якщо граничний строк подання декларації, у якій виявлено помилки, уже минув, то згідно з п. 50.1 ПК платник може подати уточнюючу декларацію. При цьому в рядку 1 розд. I указується тип декларації – «Уточнююча», а в рядку 2 арабськими цифрами – рік, який уточнюється. Відповідні відмітки робляться і в необхідних додатках. У даному випадку слід урахувати особливості заповнення розд. V (див. нижче). Пам’ятайте, що уточнююча декларація заповнюється за формою, що діє на момент її подання. Зверніть увагу: якщо в результаті помилки була занижена сума ПДФО або військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, доведеться сплатити штраф у розмірі 3% суми недоплати. Зробити це треба до подання уточнюючої декларації (абзац третій п. 50.1 ПКУ). Платник може не подавати уточнюючу декларацію, а дочекатися строку подання поточної звітної декларації і в ній виправити помилки минулого періоду. Для цього в рядку 1 розд. I потрібно зробити відмітку в полі «Звітна», а в рядку 2 указати звітний рік і рік, який уточнюється. Зауважимо, що в даному випадку штраф становитиме 5 % суми недоплати. Виправити помилку минулих років можна не пізніше закінчення 1095-го дня, що настає за останнім днем подання декларації, а якщо декларація була подана пізніше, то за днем її фактичної подання (ст. 102 ПКУ). Особливості заповнення розд. V У розділі V «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» декларації суми податкових зобов'язань відображаються у відповідних графах, окремо з ПДФО та з військового збору. У цьому розділі вказуються: - у рядку 25 – сума ПДФО та/або військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, за даними декларації за звітний період, у якому виявлено помилку; - рядку 26 – уточнена сума податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку; - рядку 27.1 – сума, на яку збільшується податкове зобов'язання у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Цей рядок заповнюється тільки при встановленні факту заниження податкових зобов'язань (ряд. 26 > ряд. 25). Сума збільшення розраховується як різниця між показниками рядків 26 і 25; - рядку 27.2 – сума, на яку зменшується податкове зобов'язання. Рядок заповнюється тільки за умови, що значення рядка 26 менше значення рядка 25. Сума зменшення розраховується як різниця між показниками рядків 25 і 26; - рядку 28 – сума штрафу, яка розраховується платником самостійно у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Розмір штрафу (3 або 5%) вказується самим платником перед позначенням «%». |