|
|
СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯДата публикации: 07.11.2016 11:09
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Державний вищий навчальний заклад «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
КИЇВ 2015
Укладачі:
Стецюк Тетяна Іванівна, к.е.н., доцент Мурашко Олена Володимирівн, к.е.н., доцент Димніч Ольга Володимирівна, старший викладач
Рецензенти:
Кривошлик Тетяна Дмитрівна, к.е.н., доцент Поддєрьогін Анатолій Микитович, к.е.н., професор кафедри корпоративних
ЗМІСТ
ПЕРЕДУМОВА
Система соціального страхування є важливим і необхідним елементом соціально-економічних відносин сучасної України. Вона становить собою механізм реалізації соціальної політики держави і дозволяє справедливо і ефективно акумулювати та цілеспрямовано розподіляти фінансові ресурси, забезпечувати допомогу працівникам, а також членам їхніх сімей у випадку настання відповідних соціальних ризиків. Соціальне страхування не є універсальним механізмом соціального захисту, оскільки залежить від стану економіки, ринку праці, демографічних умов розвитку суспільства. Тому для вдосконалення вказаної системи і для втілення її основних функцій потрібен комплекс економічних, організаційних і правових умов. Не менш важлива роль належить підготовці спеціалістів і роз’яснювальній роботі серед населення, направленим на формування культури соціального страхування. Дисципліна “Соціальне страхування” посідає важливе місце серед навчальних предметів, які формують фахівця фінансового профілю. Потреба у кваліфікованих фахівцях у сфері соціального страхування є очевидною як на макро, так і на макрорівні. Саме тому «Соціальне страхування» віднесено до циклу вибіркових дисциплін які вивчаються на ІІІ курсі університету та орієнтоване на засвоєння слухачами бакалаврських програм сучасної державної системи соціального захисту населення, на підставі нових концепцій та програм Уряду. Дисципліна «Соціальне страхування» тісно пов’язана з іншими дисциплінами бакалаврського рівня: «Страхування», «Страхові послуги», «Фінанси», «Фінанси підприємств». Пропонований навчально-методичний посібник для самостійної роботи студентів включає методологічні поради, термінологічні словники ключових понять із визначенням їх сутності, навчальні завдання, завдання для індивідуальної роботи (тести), задачі, питання для дискусій, література для поглибленого вивчення, загальний список рекомендованої літератури. Зазначені матеріали спрямовано на методичне забезпечення вивчення дисципліни, урізноманітнення форм роботи студентів у цьому напрямі. Метою дисципліни є послідовне формування у студентів знань, необхідних для розуміння механізму організації та фінансового забезпечення соціального страхування. У процесі викладання дисципліни вирішуються такі ЗАВДАННЯ:
Навички та уміння, якими має володіти студент
У процесі вивчення дисципліни «Соціальне страхування» у студентів формуються наступні компетентності:
В результаті вивчення дисципліни «Соціальне страхування» студенти повинні ЗНАТИ:
а також УМІТИ:
Набуття знань з дисципліни «соціальне страхування» є обов’язковим для здобуття освіти бакалаврського рівня для студентів, що навчаються за спеціальністю «Фінанси». ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ Тема 1. Сутність, принципи і роль соціального страхування Поняття та необхідність загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі ЗДСС). Функції ЗДСС: формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов’язані з утриманням непрацездатних осіб, та осіб, які не беруть участі в трудовому процесі; забезпечення чисельності та структури трудових ресурсів; сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення не залучених до трудового процесу. Принципи загальнообов’язкового державного соціального страхування. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування. Страховий ризик. Страхові випадки. Об’єкти ЗДСС. Суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування: страховики, страхувальники, застраховані особи. Особи, які підлягають ЗДСС. Страховий стаж. Умови надання соціальних послуг та матеріального забезпечення особам за ЗДСС. Підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за ЗДСС. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Тема 2. Іноземний досвід у сфері соціального страхування Моделі соціального страхування: моделі Бісмарка, моделі Беверіджа та їх характеристика. Польська система соціального страхування. Організація системи соціального захисту в Росії. Три елементи сучасних пенсійних систем: державний пенсійний фонд, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії зі страхування життя і пенсій. Система заохочень і оподаткування цих систем. Досвід Республіки Польща в здійсненні пенсійної реформи 1999 року. Заклад соціального страхування як центральна ланка пенсійної системи. Недержавні пенсійні фонди, їх утворення і діяльність. Страхові компанії, котрі займаються пенсійним страхуванням життя. Сплата єдиного страхового внеску. Соціальне і пенсійне страхування. Виплати пенсій, рент і допомог. Тема 3. Державне регулювання соціального страхування Необхідність і значення державного регулювання соціального страхування. Правове забезпечення соціального страхування. Інструменти і заходи уряду щодо державного регулювання у сфері соціального страхування. Управління загальнообов’язковим соціальним страхуванням. Страхові фонди та управління ними. Нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування. Повноваження та функції Наглядової ради, засоби нагляду. Правління фонду, виконавчі дирекції, органи на місцях та їх повноваження. Права та обов’язки суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Відповідальність суб’єктів соціального страхування. Напрямки вдосконалення державної політики у сфері соціального страхування. Тема 4. Фінансове забезпечення соціального страхування Необхідність і значення єдиного соціального внеску. Принципи збору та ведення обліку єдиного внеску. Платники єдиного внеску. Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність. Склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Суб’єкти, які приймають участь у сплаті єдиного внеску, їх права та обов’язки. Облік платників єдиного внеску, що здійснюється Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску. Розрахунок розміру єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Порядок обчислення та сплата єдиного внеску. Валюта розрахунку єдиного внеску, документи на підставі яких здійснюється нарахування, порядок зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України, розрахункове обслуговування територіального органу Пенсійного фонду, базовий звітний період. Добровільна участь у сплаті єдиного внеску, що здійснюється на підставі договору про добровільну участь. Операції зі страховими коштами, акумульованими на рахунках Пенсійного фонду. Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування. (далі - Державний реєстр). Структура реєстрів страхувальників, застрахованих та захист їх інформації, призначення посвідчення застрахованої особи, а також повноваження фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Заходи впливу та стягнення. Тема 5. Страхування тимчасової витрати працездатності Необхідність, сутність та значення страхування тимчасової витрати працездатності (далі СТВП). Суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування. Право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Фонд соціального страхування з тимчасової витрати працездатності його функції. Використання коштів фонду. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за ЗДСС у зв’язку ТВП та витратами, зумовленими похованням. Розмір допомоги. Тема 6. Страхування від нещасного випадку на виробництві Необхідність та сутність страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Гарантії забезпечення прав застрахованим при страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Суб’єкти об’єкти страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Особи, які підлягають обов’язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Страхові експерти з охорони праці, їх права та функції. Добровільне страхування від нещасного випадку. Основні терміни: об’єкти страхування, страховий ризик, страховий випадок, нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання. Соціальні послуги та виплати, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання. Профілактика нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання. Система фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання. Страхові виплати. Порядок визначення розміру страхових виплат. Порядок визначення ступеня втрати працездатності потерпілим. Порядок розгляду справ про страхові виплати. Відмова у страхових виплатах і наданні соціальних послуг. Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг. Порядок і строки проведення страхових виплат. Звітність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання. Взаємовідносини органів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання з медичними установами. Тема 7. Медичне страхування Необхідність, сутність, завдання, форми організації медичного страхування в Україні. Становлення та історичний розвиток медичного страхування. Принципи та функції медичного страхування. Суб’єкти медичного страхування та їх характеристика. Обов’язкове медичне страхування та його характеристика. Державна програма медичного страхування. Добровільне медичне страхування та його характеристика. Приватна програма медичного страхування. Концептуальні підходи до функціонування системи охорони здоров’я Організаційні аспекти медичного страхування в країнах світу. Основні терміни: застрахована особа; медична (лікувально-профілактична) допомога; медична послуга; надавачі медичних послуг; об’єкт соціального медичного страхування; представники застрахованих осіб; страховий випадок; страховик; страхувальник; особи, які підлягають ЗДСМС. Тема 8. Страхування на випадок безробіття Необхідність та сутність страхування на випадок безробіття. Основні терміни: об’єкт страхування на випадок безробіття; часткове безробіття; страховий випадок; втрата роботи з незалежних причин; підходяща робота; страховий стаж. Суб’єкти страхування на випадок безробіття. Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття його функції. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг соціального страхування на випадок безробіття. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю. Припинення, відкладання виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості. Забезпечення незастрахованих осіб. Виплата недоодержаної суми матеріального забезпечення на випадок безробіття у разі смерті безробітного. Тема 9. Пенсійне страхування Необхідність та значення пенсійного страхування. Принципи державного пенсійного страхування. Структура системи пенсійного страхування в Україні: солідарна система державного пенсійного страхування; накопичувальна система пенсійного страхування; система недержавного пенсійного страхування. Основні терміни: актуарні розрахунки; довічна пенсія з коштів Накопичувального фонду; застрахована особа; недержавний пенсійний фонд; непрацездатні громадяни; одиниця пенсійних активів Накопичувального фонду; одноразова виплата; основні напрямки інвестиційної політики; пенсійні виплати; пенсія; пенсійні активи Накопичувального фонду; соціальні послуги; страховий стаж; чиста вартість одиниці пенсійних активів; чиста вартість пенсійних активів. Суб’єкти системи пенсійного страхування. Особи, які підлягають державному пенсійному страхуванню. Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Соціальні виплати непрацездатним громадянам. Види пенсійних виплат соціальних послуг. Пенсії за віком у солідарній системі. Умови призначення пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком. Підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення. Пенсії за інвалідністю в солідарній системі. Умови призначення пенсії за інвалідністю. Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за інвалідністю. Розмір пенсії за інвалідністю. Пенсія у зв’язку з втратою годувальника в солідарній системі. Умови призначення пенсії. Період, на який призначається пенсія. Розмір пенсії. Пенсійні виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду. Види пенсійних виплат з коштів Накопичувального фонду. Порядок укладання та оплати договору страхування довічної пенсії. Види довічних пенсій. Умови і порядок отримання одноразової виплати. Суб’єкти накопичувальної системи пенсійного страхування. Джерела формування коштів накопичувального фонду та їх використання. Пенсійні активи Накопичувального фонду.
ТЕМА 1 Методичні поради до вивчення теми Тему присвячено висвітленню сутності соціального страхування. Під час її вивчення слід спиратися на теоретичні засади соціального страхування. Адже сама суть соціального страхування як економічної категорії зумовлює ті особливі властивості, які відрізняють соціальне страхування від приватного страхування. Розуміння цього дає змогу усвідомити характерні ознаки соціального страхування та їх економічну природу. Вивчення питання щодо сутності соціального страхування його функцій та принципів необхідно розпочати з визначення його економічної природи. Всі ми знаємо, що в повсякденному житті кожного громадянина можливі такі ситуації, коли, в силу тих чи інших обставин, він втрачає основне джерело коштів на прожиття. Його матеріальна незабезпеченість може наступити в зв’язку з втратою працездатності повної чи часткової, в наслідок хвороби, чи втрати роботи тощо. При цьому соціальні загрози набувають масовий характер охоплюючи масово населення і перш за все осіб найманої праці. Форми і способи захисту від подібних соціальних загроз в суспільстві використовуються різні: благодійність, соціальна допомога, соціальне страхування тощо. В Україні діє система загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі ЗОДСС), що впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охорону здоров’я працівників. ЗОДСС створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно-активної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Важливу увагу потрібно приділити сучасній моделі соціального захисту населення. У переважній більшості держав вона складається з таких елементів: державна соціальна допомога, державні соціальні гарантії і пільги, державні соціальні послуги, державне соціальне страхування, приватне страхування, яке здійснюється на комерційних засадах страховими компаніями і недержавними пенсійними фондами, одноразові і щомісячні виплати, житлові субсидії. Перелічені елементи, взаємодоповнюючи один одного надають системі соціального захисту гнучкості, мобільності, всеохопленості. Основою системи соціального захисту населення має слугувати державне соціальне страхування, здійснюване на обов’язкових засадах. Адже жодна держава, навіть високорозвинена, не в змозі побудувати таку систему соціального страхування яка б була спроможною повністю і ефективно задовольнити потреби усіх верств населення. Проте потрібно пам’ятати, що державне соціальне страхування надає лише певний мінімум соціальних гарантій. Воно орієнтоване на забезпечення рівня життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом. В подальшому потрібно дослідити основні складові соціального захисту населення, розмежувати категорію «соціальне страхування» і «соціальний захист». Адже, поняття соціальне страхування за змістом є вужчим ніж поняття соціальний захист. Особливу увагу необхідно звернутина те, хто підлягає ЗОДСС на обов’язкових засадах, хто на добровільних. Далі студенту необхідно скласти чітке уявлення про права, обов’язки та відповідальність суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Наступним кроком у вивченні сутності соціального страхування є визначення та характеристика функцій ЗОДСС. Саме знання функцій соціального страхування дасть змогу студентам конкретизувати економічний зміст даної категорії в сучасних умовах. Саме функції страхування в системі управління соціальними ризиками реалізуються в збереженні грошових коштів і інших матеріальних ресурсів, в здійсненні профілактичних, попереджувальних і контролюючих заходів, які дозволяють знизити ймовірність реалізації соціального ризику і. як наслідок, зменшити ймовірний масштаб збитку при настанні непередбачуваних подій. Соціальному страхуванню властиві дві основні функції: розподільна і контрольна. Сутність розподільної функції полягає у розподілі і формі руху грошових коштів, шляхом виплати пенсій, соціальних допомог, шляхом направлення коштів на утримання органів управління, шляхом інвестування коштів у цінні папери тощо. Економічна сутність контрольної функції здійснюється у формі фінансового контролю за рухом грошових коштів. Вона забезпечує повне та своєчасне надходження коштів до соціального фонду та їх цільове використання. Контроль проводиться з метою перевірки дотримання суб’єктами чинного законодавства та узгодження суспільних, колективних та приватних інтересів у державі. Оскільки соціальне страхування виражається через систему прав, гарантій, та обов’язків, необхідно розглянути принципи, які є законодавчо закріпленими на яких ґрунтується дія соціального страхування. Вивчаючи дану тему, студенти мають ознайомитися із основними категоріями соціального страхування, такими як, страховий стаж, страховий ризик, страховий випадок, об’єкт страхування, предмет страхування, суб’єкти страхування. Треба також звернути увагу на те, що залежно від страхового випадку за ЗОДСС надається матеріальне забезпечення та соціальні послуги. Далі студенту треба ознайомитись зі страховими фондами та їх функціями, джерелами формування коштів фонду та джерелами використання коштів фонду. Правовою основою функціонування фондів соціального страхування є Конституція України, Кодекс Законів про працю, Основи законодавства ЗОДСС, відповідні урядові постанови і власні постанови фондів соціального страхування. Фонди соціального страхування здійснюють керівництво та управління обов’язковим державним соціальним страхуванням відповідно до законодавчо поставлених завдань: забезпечення надходження та акумуляцію страхового внеску на обов’язкове соціальне страхування; контроль за цільовим використання коштів; здійснення організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують, визначені законами, конкретні види соціального страхування. Управління здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб’єктів соціального страхування. Для здійснення покладених функцій фонди соціального страхування мають відповідні фінансові та матеріальні ресурси. Одним із інструментів формування фінансової бази є страховий внесок, який становить собою єдиний платіж до фонду соціального страхування. Верховною Радою України 8 липня 2010 року ухвалено Закон України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Метою даного закону є підвищення ефективності роботи фондів соціального страхування через створення умов для уникнення дублювання ними функцій з обліку платників внесків на ЗОДСС, збору страхових внесків, скорочення адміністративних витрат фондів на виконання цих функцій. Впровадження із 01.01.11 р. єдиного страхового внеску на ЗОДСС, замінює страхові внески, що сплачувалися до чотирьох фондів. Згідно Закону №2464 розподіл єдиного соціального внеску між всіма фондами здійснюється в автоматизованому режимі Державним казначейством на централізовані рахунки страхових фондів. Функції фондів соціального страхування дещо змінилися, але за ними залишилися всі їхні основні функції: керівництво та управління окремими видами соціального страхування, акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечення фінансування за соціальним страхуванням та інші функції згідно із статутом фонду. Після вивчення цієї теми студент повинен зрозуміти, що необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами: наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільно-корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати; наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати. Соціальне страхування передбачає такі важливі види економічної підтримки громадян як: грошові виплати, компенсація, витрати на лікування, реабілітацію, перепідготовку та перекваліфікацію, а також профілактику. Таке страхування здійснюється одночасно з соціальною допомогою та соціальним забезпеченням як важливими формами соціального захисту громадян, однак відрізняється від них джерелами формування фінансових ресурсів, принципами їх організації, видами та формами виплат грошових коштів. План семінарського заняття
Література 5; 6; 13; 33; 35; 42; 46; 72. Термінологічний словник Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел. Соціальна допомога – це гарантовані, врегульовані нормами права або періодичні виплати соціально-аліментарного характеру чи набір товарів і послуг, що надаються з метою матеріальної підтримки громадян, які в силу певних соціальних випадків, передбачених законом, потребують такої допомоги. Соціальне забезпечення – це безпосередня система заходів з матеріального забезпечення громадян у відповідності з зобов’язаннями, покладеними на державу у цій сфері згідно з законом. Об’єкт соціального страхування – це страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Предмет соціального страхування – це економічні і правові відносини суб’єктів з приводу формування фондів шляхом сплати страхового внеску і використання коштів призначених для захисту працюючого населення від соціальних ризиків. Соціальний ризик – це ймовірність настання матеріальної незабезпеченості в результаті втрати заробітку або трудового доходу по об’єктивним, соціально-значимим причинам, а також необхідності додаткових витрат на лікування і соціальні послуги. Соціальним ризикам притаманне: по-перше, те, що вони носять масовий характер, по-друге, вони становлять постійне явище ринкової економіки. Ризик втрати працездатності – тимчасова або стійка втрата працездатності від загального та професійного захворювання, трудового каліцтва, вагітність і пологи, старість. Ризик передчасної смерті – як працездатного, так і не працездатного населення в масштабах окремої держави свідчить про реальну загрозу деградації трудового та інтелектуального потенціалу. Ризик зубожіння непрацездатного населення – виникає у зв’язку нездатності державних механізмів забезпечити придатний рівень життя, захистити інтереси членів суспільства, які втратили можливість працювати та одержувати доходи. Єдиний соціальний внесок – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами соціального страхування. Пенсійний фонд – орган уповноважений відповідно до Закону (№ 2464) вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом. Навчальні завдання Теми рефератів
Взяти участь в обговоренні наведенних нижче проблем
Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань
а) страхові компанії; б) цільові страхові фонди; в) Кабінет Міністрів України; г) ліга страхових організацій; д) відділ соціального захисту населення. 2. До джерел коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування відносяться: а) внески роботодавців і застрахованих осіб; б) страхові платежі найманих працівників; в) кредити банків; г) кошти Ліги страхових організацій. 3. Розмір страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлюється Верховною Радою України: а) щоквартально; б) щомісячно; в) щорічно; г) раз в три роки; д) раз в п’ять років. 4. Загальнообовязкове державне соціальне страхування це: (продовжити визначення)
а) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); б) особи, які забезпечують себе роботою самостійно) в) роботодавці; г) працівники профспілок; д) працюючі пенсіонери. 6. Застраховані громадяни є членами страхових фондів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням: а) так; б) ні. 7. Кошти страхових фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування включаються до складу державного бюджету України: а) так; б) ні. 8. Страхові фонди здійснюють свою діяльність на підставі: а) закону України «Про державний бюджет»; б) статутів; в) Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 9. Видами матеріального забезпечення загальнообов’язкового медичного страхування є: а) діагностика та амбулаторне лікування; б) стаціонарне лікування; в) надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; г) профілактичні та освітні заходи; д) забезпечення медичною реабілітацією осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання; ж) немає жодної вірної відповіді.
а) медичне страхування; б) страхування на випадок безробіття) в) страхування життя) г) пенсійне страхування; д) страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами зумовленими поховання.
ТЕМА 2 Методичні поради до вивчення теми Національні системи соціального страхування, їх складові, суб’єкти, фінансові механізми різноманітні і, отже, суттєво відрізняються. В основі побудови системи соціального страхування кожної країни лежить її власний соціально-економічний досвід, ступінь економічного розвитку, величина валового внутрішнього продукту. Склад і структура системи соціального страхування кожної країни багато в чому визначається соціально-історичними передумовами його виникнення. Але незважаючи на вищесказане всі вони групуються навколо основних моделей: моделі Бісмарка та моделі Беверіджа. Слід звернути увагу, що вперше соціальне страхування на обов’язкових (законодавчо визначених) засадах було запроваджене у Німеччині наприкінці ХІХ століття урядом канцлера Бісмарка. Досвід цієї країни використали більшою або меншою мірою усі інші розвинені західноєвропейські країни у побудові власних систем соціального страхування, період початкового формування яких охоплює першу третину ХХ століття. Важливо зрозуміти, що соціальне страхування передусім має вирішити проблему матеріального забезпечення найманих працівників та їх сімей у зв’язку з втратою працездатності та доходів через виробничий травматизм. В подальшому доцільно звернутися до законодавчих актів, що регламентують етапи розвитку нормативно-законодавчого забезпечення. Першими законами у сфері соціального страхування практично в усіх розвинених країнах світу стали закони щодо страхування від нещасних випадків на виробництві. Наступним кроком розвитку національних систем соціального страхування в цьому напрямку у більшості країн стало запровадження страхування найманих працівників на випадок хвороби. Паралельно з соціальним захистом працюючого і працездатного населення розвивалася система пенсійного страхування непрацездатного населення. Дещо пізніше у більшості країн з`явилося страхування на випадок безробіття. Вважається, що поштовхом для створення в системі соціального страхування цієї нової ланки стала Велика депресія 1929 – 1932 років. Таким чином, у першій третині двадцятого століття у більшості розвинених європейських країн сформувалися побудовані переважно на страхових принципах власні системи соціального захисту громадян, які включали такі ланки: страхування від нещасних випадків на виробництві; страхування на випадок хвороби; страхування пенсій; страхування на випадок безробіття. Спираючись на хронологію запровадження державних соціальних програм у розвинених країнах світу потрібно відмітити, що розвиток систем соціального страхування переважної більшості країн відбувався багато в чому під впливом Міжнародній організації праці (МОП). Заснована у 1919 р. в рамках Версальського договору, ця організація починаючи з 30-х років ХХ століття прийняла ряд основоположних конвенцій і рекомендацій, що сприяли створенню у провідних європейських країнах цілісних систем соціального захисту населення, які поєднували в собі соціальне страхування і соціальне забезпечення всіх категорій громадян у взаємозв’язку і взаємодії з такими напрямками соціальної політики держав як охорона здоров`я, освіта, зайнятість. Так, у 1944 р. було прийнято Рекомендацію №67 «Про забезпечення доходу» і Рекомендацію №69 «Про медичне обслуговування», якими визначалася необхідність надання державами соціальних гарантій не тільки певним категоріям громадян, а всім громадянам на випадок усіх непередбачуваних обставин, загрозливих для здоров`я людей та їхнього матеріального становища. У 1952 р. було прийнято Конвенцію № 102 «Щодо мінімальних норм соціального забезпечення» (в якій визначені основні види соціального захисту, певні рекомендації щодо їх складу та рівня, окреслені категорії населення, на які мають поширюватися окремі види соціального захисту) та Конвенцію №103 і Рекомендацію №95 «Щодо охорони материнства». У 1962 році побачила світ Конвенція №118 «Про рівні права в галузі соціального забезпечення», у 1964 р.- Конвенція №121 і Рекомендація №121 «Про допомогу у випадку виробничого травматизму і професійних захворювань», у 1967 р. – Конвенція №128 і Рекомендація №131 «Щодо допомоги у зв’язку з інвалідністю, старістю і втратою годувальника», у 1968 р. – Конвенція №130 і Рекомендація №134 «Щодо медичної допомоги та допомоги у зв’язку з захворюванням», у 1983 р. – Рекомендація «Щодо збереження прав у галузі соціального забезпечення». Дуже важливим моментом при вивченні даної теми є те, що МОП вперше запровадила поняття «соціальний захист», розглядаючи його як єдину систему, що об’єднує соціальне страхування та соціальну допомогу; визначила дев`ять основних елементів (ланок) цієї системи: медична допомога; допомога у зв’язку з хворобою; допомога у зв’язку з безробіттям; допомога у зв’язку зі старістю; допомога у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; допомога сім`ям; допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; допомога у зв’язку з інвалідністю; допомога у зв’язку з втратою годувальника. У теперішній час переважна більшість європейських країн мають системи соціального захисту своїх громадян, що включають перелічені види соціального захисту. І в цьому вони схожі. Але національні системи соціального захисту дуже різняться між собою з огляду на джерела фінансування соціального захисту, пріоритетні напрямки соціальної політики держав, рівень матеріальної допомоги, взаємодію приватного і державного секторів у галузі соціального страхування. Ці системи є достатньо динамічними, вони знаходяться у постійному розвитку. Подальша розбудова цих систем визначається загальноекономічним розвитком окремих країн, їх фінансовими можливостями, демографічною ситуацією та відбувається у відповідності з демократичними нормами соціальної політики конкретних держав. Треба зважити, що уяву про найбільш помітні розходження в підходах до соціального захисту, що існують у світі, дає класифікація Г. Эспінг-Андерсена[1]. що наразі одержала широке визнання. Ним виділені три основні моделі соціальних держав: ліберальна, консервативна (корпоративна) і соціал-демократична. Формування ліберальної моделі, властивої таким країнам, як США, Канада, Австралія, Великобританія, відбувалося в умовах домінуючої приватної власності і під впливом ліберальної трудової етики. Соціальна підтримка громадян здійснюється за рахунок розвинених систем страхування і при мінімальному втручанні держави, яка виступає тільки у якості регулятора певних гарантій. Ліберальна модель цілком відповідає своєму основному призначенню в умовах економічної стабільності або підйому, але при спаді і змушеному скороченні виробництва, супроводжуваному неминучим урізуванням соціальних програм, у вразливому становищі опиняються багато соціальних груп, насамперед жінки, молодь, люди похилого віку. Консервативна (корпоративна) модель характерна для країн із соціально-орієнтованою ринковою економікою. У їхньому числі — країни континентальної Європи, такі як Австрія, Німеччина, Італія, Франція. Позиції держави тут значно сильніше: бюджетні відрахування на соціальні заходи приблизно дорівнюють страховим внескам працівників і роботодавців, основні канали перерозподілу знаходяться або в руках держави, або під її контролем. Соціал-демократична модель (її іноді називають солідарною) базується на провідній ролі держави в захисті населення. Причому пріоритетними завданнями державної соціальної політики вважаються вирівнювання розмірів доходів населення і загальна зайнятість. Дана модель знайшла практичне втілення в країнах північної Європи — Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, а також у Нідерландах і Швейцарії. Основою фінансування соціальної сфери є розвинений державний сектор економіки, зміцненню якого не в останню чергу сприяє дуже високий рівень оподатковування. Студент повинен зрозуміти, що розглянуті три моделі ніде у світі не зустрічаються в чистому вигляді. Кожна з них має свої переваги та недоліки. В подальшому потрібно розглянути побудову системи соціального захисту за кожною з перелічених моделей громадян на прикладі окремих країн. План семінарського заняття
Навчальні завдання Теми рефератів 1. Елементи сучасних пенсійних систем. 2. Система соціального страхування Бісмарка. 3. Система соціального страхування Беверіджа. 4. Система соціального страхування Семашко. Ситуаційні завдання для практичних занять Взяти участь в обговоренні наведених нижче проблем
Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань
а) Беверіджа; б) Бісмарка. 2. Соціальне страхування на обов’язкових (законодавчо визначених) засадах було запроваджене: а) Німеччині; б) США; в) Швеції. 3. Ліберальна модель соціального захисту формується за рахунок: а) приватної системи; б) бюджетної системи. 4. Консервативна модель соціального захисту формується за рахунок: а) приватної системи; б) бюджетної системи. 5. Соціал-демократична модель соціального захисту формується а) приватної системи; б) бюджетної системи; в) змішаної системи. 6. Головна особливість системи соціального страхування США (продовжити термін)… 7. В Швеції функціонує: а) добровільне соціальне страхування; б) обов’язкове соціальне страхування; в) змішана система соціального страхування. 8. Сучасна система соціально страхування у Федеративній Республіці Німеччини складається з таких елементів: а) пенсійного страхування; б) страхування від нещасного випадку; в) страхування життя; г) страхування від хвороби; д) страхування на випадок безробіття. 9. Система соціального страхування Швеції побудована на: а) соціально-демократичній моделі; б) ліберальній моделі. 10. За механізмом фінансування віділяють наступні моделі соціального страхування: а) північно-європейська; б)континентальна; в)змішана. Література 13; 35; 47; 48; 49; 50. ТЕМА 3 Методичні поради до вивчення теми Вивчення циєї теми потрібно розпочати з того, що у законодавчих актах з соціального страхування є суттєві зміни, а саме, у звʼязку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77 Закон «Про загальнообовязкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності» визнано таким, що втратив чинність. У свою чергу, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності» викладено в новій редакції, а саме, в редакції Закону України «Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 яким врегульовується з 01.01.2015 питання загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Цей Закон відповідно до «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім статті 44 цього Закону (про утворення Фонду), яка набирає чинності з 1 липня 2015 року. 1 липня має бути створено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Утворити робочі органи виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши шляхом злиття відповідних робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень. Новостворений Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції та управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення – Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення. До завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. В подальшому, вивчення цієї теми потрібно почати з того, що вирішення проблем, пов'язаних із функціонуванням соціальної сфери, є прерогативою держави як у сталій, так і в трансформаційній економіці. Соціальна сфера — підсистема національної економіки, процеси, види діяльності та об'єкти якої пов'язані із забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів. Формування соціальної політики супроводжується пошуком соціальних механізмів та інструментів, які, в свою чергу, впливають на процес зростання економіки. Одним з підходів до комплексного вирішення цього кола питань є механізм державного регулювання. Державне регулювання соціального страхування становить собою певну форму управлінських відносин, які реалізуються через різні дії держави в соціальній сфері і які випливають з її функцій: законодавчої, організаційної, контрольної, захисної, стабілізуючої розподільної, тощо. При визначенні сутності державного регулювання соціального страхування необхідно врахувати те, що соціальне страхування, як соціально-економічний інститут ринкової економіки, знаходиться у взаємодії з різними соціально-економічними структурами суспільства: профспілками, об’єднаннями роботодавців, фінансовими, податковими структурами з державою. Отже, регулюючі дії держави включають в себе ряд заходів, оформлених і закріплених законодавчими актами. Потрібно пам’ятати, що державне регулювання – це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів. Для того, щоб зрозуміти механізм дії державного регулювання, необхідно проаналізувати його мету. Метою державного регулювання у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування є: проведення єдиної політики держави в цій сфері; забезпечення реалізації прав громадян у соціальній сфері; створення ефективних умов для функціонування системи соціального страхування; забезпеченні дотримання суб’єктами соціального страхування вимог законів та інших нормативно-правових актів; адаптація системи соціального страхування до міжнародних стандартів, тощо. Важливо зрозуміти, що завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію та інші види соціального захисту, що включають право на матеріальне забезпечення у разі хвороби, постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних обставин, вагітність та пологи, необхідності догляду за дитиною до трьох років або дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті годувальника тощо. Спираючись на вітчизняне законодавство потрібно визначити, що державне регулювання соціального страхування полягає у розробці та прийнятті системи законодавчих, нормативно-правових актів, що регламентують відносини у цій сфері; щорічному перегляді та затвердженні розміру страхового внеску, норм, нормативів з урахуванням поточної економічної та соціальної ситуації; перегляді видів та розмірів соціальних виплат з метою покращення матеріального забезпечення громадян; встановленні обов’язкової вимоги щодо створення страхових резервів з метою забезпечення своєчасності та повноти соціальних виплат; державному фінансовому контролі за дотриманням законодавства щодо формування доходів страхового фонду та цільовим використанням їх коштів. При цьому маємо розуміти, що державне регулювання передбачає створення та функціонування відповідного фінансового механізму, який повинен бути спрямований на раціональне управління рухом фінансових ресурсів та формування фінансових відносин, що виникають у процесі утворення та використання страхових фондів. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування – це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків. Державне регулювання здійснюється через «наказ і контроль»: даються розпорядження, контролюються їх виконання, а винні у недоотриманні норм караються. Для того, щоб вплинути на окрему поведінку людей і організацій, держава може використовувати правові норми, економічні стимули і освіту. У вузькому і очевидному розумінні регулювання має на увазі використання права уряду на примус з метою введення обмежень для організацій і окремих осіб. Якщо уряд застосовує стимулювання чи переконання (наприклад ідеологію) з метою впливу на поведінку організацій чи окремих осіб, це не розглядається як регулювання. З погляду цього критерію регулювання включає весь діапазон правових інструментів, з допомогою яких уряд на всіх рівнях вводить обмеження для окремих людей і організацій. Таким чином, в Україні створено законодавчі умови для становлення та розвитку системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 р.) та рекомендаціях Міжнародної організації праці № 67 (1944 р). Законодавче поле соціального страхування ґрунтується на єдиному методологічному підході й забезпечує відповідальність суспільства та держави за гуманне ставлення до особистості; державні гарантії, які пов’язані із виплатою матеріального забезпечення та наданням соціальних послуг. Треба засвоїти, що важливим моментом державного регулювання є державний моніторинг у сфері соціального страхування який здійснюється з метою дотримання державних соціальних гарантій, оцінки ефективності державної соціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в Україні. Порядок проведення моніторингу, застосування державних соціальних стандартів і нормативів та його фінансове забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України. Основними засобами моніторингу є: щомісячна оцінка вартості величини основних державних соціальних стандартів; ведення державного статистичного обліку щодо дотримання державних соціальних стандартів і нормативів; поточне коригування вартісних величин державних соціальних нормативів і нормативів витрат залежно від зміни ціни та інших їх умов формування. За результатами моніторингу здійснюється перегляд розмірів державних соціальних стандартів. Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти й нормативи та державні соціальні гарантії здійснюється на засадах гласності органами державної влади та органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій і незалежних експертів. Вивчаючи дану тему потрібно ознайомитись із управлінням загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Управління соціальним страхуванням включає такі види діяльності: планування, акумуляція та облік коштів, нарахування та виплата матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спірних питань. Управлінню соціальним страхуванням властиві загальні риси та принципи, які характерні для управління в цілому. Управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють страхові фонди. Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями і здійснюють свою діяльність на підставі статуту. Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено. Нагляд за діяльністю фондів здійснює Наглядова рада, до складу якої входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави. Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов’язкового державного соціального страхування. Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держав здійснює контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів. Для кращого розуміння механізму державного регулювання необхідно більш детально зупинитися на тому, в якій формі в Україні здійснюється соціальне страхування. Незалежно від того є воно обов’язковим чи добровільним, завжди здійснюється в рамках страхового товариства і за рахунок його коштів. В Україні найбільшого розвитку і відповідно правового оформлення набуло обов’язкове державне соціальне страхування. Його учасниками є юридичні та фізичні особи. До суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування відносять страховика, страхувальника і застраховану особу. Отже, потрібно розібратися в тому, хто може виступати в ролі страхувальників, страховиків, застрахованих. Далі необхідно з’ясувати, на яких засадах будуються взаємовідносини між суб’єктами соціального страхування, їхні права та обов’язки, відповідальність один перед одним. Варто пам’ятати, що права і обов’язки суб’єктів базуються на фундаментальних принципах соціального страхування, а саме законодавчого визначення умов і порядку здійснення державного соціального страхування. Окрему увагу слід звернути на державний нагляд за діяльністю Пенсійного фонду щодо збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та контролю за сплатою, що здійснюють центральні органи виконавчої влади у сфері праці і соціальної політики та у сфері фінансів. Дуже важливим моментом у сері державного регулювання є Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування, тому потрібно досконало розглянути його призначення та структуру. План семінарського заняття
Термінологічний словник Державне регулювання – це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування – це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків. Фінансові методи – планування, прогнозування, формування бюджету. Фінансові важелі– страхові внески, страхові тарифи, доходи. Правове забезпечення – Укази Президента України, Закони України, постанови Кабінету Міністрів, накази міністерств,накази фондів тощо. Нормативне забезпечення – методичні рекомендації, інструкції, розробки, норми. Інформаційне забезпечення – інформація про платників внесків, отримувачів матеріального забезпечення, та надання соціальних послуг, рух грошей тощо. Юридичні особи – підприємства, організації незалежно від форми власності на яких зайняті працівники. В процесі здійснення страхування вони вступають в певні економічні, правові та організаційні відносини. Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Застрахованою особою – є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи. Страховиками є цільові страхові фонди з окремих видів соціального страхування. Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування– організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Навчальні завдання Теми рефератів
Взяти участь в обговоренні наведенних нижче проблем 1. Що собою становить механізм державного регулювання соціального страхування. 2. Які показники характеризують рівень життя населення. 3. Охарактеризуйте класифікацію соціальних нормативів. 4. Що включають в себе державні соціальні гарантії. 5. Що включає державне регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні. 6. Взаємозв’язок суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування. 7. Роль та місце Кабінету Міністрів України в державному регулюванні розвитку соціального страхування. Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань
а) державний бюджет; б) страхові фонди; в) місцеві бюджети; г) власні доходи організацій та установ соціальної сфери (самофінансування). 2 Управління страховими фондами здійснюється: а) Верховною Радою України; б) Кабінетом Міністрів України; в) державою та представниками суб’єктів соціального страхування. 3. Метою державного регулювання та нагляду у сфері загально-обов’язкового державного соціального страхування є: а) проведення єдиної та ефективної державної політики у цій сфері; б) забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; в) створення умов для ефективного функціонування та розвитку системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; г) забезпечення дотримання суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування; д) адаптація системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування до міжнародних стандартів; ж) усі відповіді вірні. 4. Контроль за дотриманням страхувальниками законів України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інші нормативно-правові акти, видані відповідно до них, здійснює: а) Наглядова Рада; б) держава; в) уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. 5. Керівництво та управління обов’язковим державним соціальним страхуванням здійснює: а) фонд соціального страхування; б) держава; в) правління фонду. 6. Управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють: а) держава; б) правління страхових фондів; в) виконавчі дирекції. 7. Реалізація соціальної політики у суспільстві здійснюється через: а) соціальні програми; б) законодавчу базу. 8. Для визначення рівня життя використовують індекс людського розвитку, який має наступні складові: а) тривалість життя населення; б) рівень освіти; в) обсяг ВВП на душу населення. 9. Державний моніторинг у сфері соціального страхування здійснюється з метою: а) дотримання державних соціальних гарантій; б) оцінки ефективності державної соціальної політики; в) впливу на рівень та якість життя в Україні. 10. Основні завдання державного регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування полягають: а) у розробці нормативно-правових актів, що регламентують відносини даної сфери; б) щорічному перегляді та затвердженні розміру єдиного страхового внеску; в) у встановленні нормативів з урахуванням економічної та соціальної ситуації в країні; г) у встановленні обов’язкових вимог щодо створення страхових резервів; д) державному фінансовому контролі за дотриманням законодавства щодо формування доходів страхових фондів та цільового використання їх коштів; ж) контролі та нагляді за діяльністю центральних і територіальних органів державних фондів, їх взаємодію з іншими суб’єктами. д) паритетності представників усіх суб’єктів ЗОДСС в управлінні ДОДСС. Література 13; 33; 35; 40; 46; 70; 72.
ТЕМА 4 Методичні поради до вивчення теми З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. При вивченні даної теми студентам спочатку потрібно дослідити необхідність та обґрунтувати економічну доцільність єдиного соціального внеску, визначити платників єдиного внеску, принципи збору. (Додаток А). Потрібно пам’ятати, що об’єктом нарахування єдиного внеску, як для роботодавців, так і застрахованих осіб визначаються суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату. (Додаток Б). В подальшому студенту потрібно визначити базу нарахування єдиного соціального внеску. Постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. №21-5, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску. Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів. Студенту необхідно засвоїти, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюється Верховною Радою України. Розмір єдиного внеску для страхувальників, які використовують найману працю, визначається залежно від класу професійного ризику виробництва, встановленого відповідно до законодавства та нараховується у відсотках. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування та податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. В подальшому потрібно звернути увагу на те, що єдиного внеску сплачується як у обов’язковій так і у добровільній формі, розмежувати хто підлягає обов’язковій сплаті страхового внеску хто добровільній. До кола осіб, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску , належать: фізичні особи-підприємці; особи, що забезпечують себе роботою самостійно; громадяни України, які працюють за межами України. Договір про добровільну участь у системі ЗОДСС укладається на строкне менше одного року та набирає чинності з дня його підписання. В договорі зазначаються: назва документа; відомості про особу, які вносяться до системи персоніфікованого обліку; вид (види) загальнообов'язкового державного соціального страхування, в якому особа братиме участь; строк дії договору; порядок сплати єдиного внеску та рахунки, на які він має сплачуватися; умови набуття застрахованою особою права на виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповіднодо закону; умови розірвання договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін або передбачені типовим договором про добровільну участь. Визначити розміри єдиного внеску. Внески за договором потрібно сплачувати у розмірі відсотків, залежно обраного виду соціального страхування від суми, самостійно визначеної платником, але яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати та більшою за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, щомісячно до 20 числа місяця, наступного за місяцем за який він сплачується. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску яка дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому отримано дохід (прибуток). Єдиний внесок нараховується на суми, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із сум нарахувань, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Нарахування та сплата єдиного внеску за осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, СБУ, органах МВС та службу в органах і підрозділах цивільного захисту, осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за престарілим, який згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу. Студент при розрахунку розміру єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування повинен засвоїти, що його розмір забезпечує застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування. В подальшому необхідно з’ясувати який орган зздійснює збір та веде облік єдиного соціального внеску, його повноваження та відповідальність. Дослідити, які відбуваються операції зі страховими коштами, акумульованими на рахунках Пенсійного фонду; який порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Основною інформаційною базою загальнообов'язкового державного соціального страхування є державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр), що створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб, джерелами формування якого є відомості, що надходять до Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; державних органів реєстрації актів цивільного стану; органів державної податкової служби; органів державної статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; органів Державного казначейства України; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством. Студент повинен дослідити структуру реєстрів страхувальників, застрахованих та захист їх інформації, призначення посвідчення застрахованої особи, а також повноваження фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. В подальшому студенту необхідно звернути увагу на заходи впливу та стягнення ЄСВ.
План семінарського заняття
Термінологічний словник Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування – організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; Недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені законодавством, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України; Пенсійний фонд України – орган, уповноважений вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування; Посвідчення застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування – спеціальний документ у вигляді електронної смарт-картки з візуальними персоніфікованими ознаками, який забезпечує документування, збереження і використання індивідуальної інформації про набуті застрахованою особою права у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, на якому може зберігатися інша інформація для забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання коштів та послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням; Страхові кошти – кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені); Страхувальники – роботодавці та інші особи, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Навчальні завдання Теми рефератів 1. Платники єдиного соціального внеску їх класифікація. 2. Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску. 3. Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, його основні завдання. Взяти участь в обговоренні наведенних нижче проблем
Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань 1. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це: а) страховий внесок, збір якого здійснюється до видів загальнообов'язкового державного соціального страхування; б) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування; в)консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється виключно роботодавцями до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. 2. Застрахована особа: а) фізична особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався єдиний внесок; б) фізична особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; в) вірно а) і б). 3. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску: а) максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на яку нараховується єдиний внесок; б) максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює десяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на яку нараховується єдиний внесок; в) максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює двадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на яку нараховується єдиний внесок. 4. Страхові кошти: а) кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені); б) кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного; в) кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та благодійних внесків. 5. Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: а) законодавчого визначення умов і порядку його сплати; б) обов'язковості сплати; в) законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; г) прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; д) всі відповіді вірні. 6. Платниками єдиного внеску є: а) роботодавці; б) застраховані; в) тільки роботодавці; г) вірно а), б). 7. Облік платників єдиного внеску здійснює: а) Пенсійним фондом; б) Державне казначейство; в) Фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування. 8. Розмір єдиного внеску повинні забезпечувати: а) застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; б) створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; в) покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування; г) всі відповіді вірні. 9. Розмір єдиного внеску встановлюється: а)для кожної категорії платників, б) виключно для роботодавця; в) бюджетних установ.
10. Суми єдиного внеску розподіляються: а) за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; б) за видами виплат; в) за класами професійного ризику. Практичні завдання Завдання 1 Визначити розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2015 р. за умови, що на підприємстві «Світанок» працює 10 працівників, із них 5 найманих працівників-інвалідів. З працівником цього підприємства Пилипенко С.С. було укладено цивільно-правову угоду на виконання роботи, винагорода за яку становить 7 000 грн. Діяльність підприємства належить до 27-го класу професійного ризику виробництва. Зарплата найманих працівників-інвалідів: 1. Петренко С.М. – 4 200 грн.; 2. Дяченко Т.Ю. – 5 300 грн.; 3. Іващенко О.П. – 2 720 грн.; 4. Станіславенко Т.П. – 2 400 грн.; 5. Романенко Т.П. – 3 500 грн. Заробітна плата інших найманих працівників: 1. Сидоренко Ю.П. – 16 900 грн.; 2. Пилипенко С.С. – 1 600 грн.; 3. Ткаченко Т.Л. – 4 200 грн; 4. Цикунов С.С. – 3 100 грн.; 5. Швець В.В. – 2 701 грн. Завдання 2 Визначити розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2015 р. за умови, що на підприємстві «Добробут» працює 10 працівників, із них 5 найманих працівників-інвалідів. З фізичною особою, яка не є СПД Димченко Т.Ю. було укладено цивільно-правову угоду на виконання роботи, винагорода за яку становить 15 000 грн. Діяльність підприємства належить до 15-го класу професійного ризику виробництва. Зарплата найманих працівників-інвалідів:
Заробітна плата інших найманих працівників: 1. Петренко С.М. – 2 200 грн.; 2. Дяченко Т.Ю. – 1 300 грн.; 3. Іващенко О.П. – 2 720 грн.; 4. Станіславенко Т.П. – 3 200 грн.; 5. Романенко Т.П. – 2 502 грн. Завдання 3 Визначити розмір единого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2015р. за умови, що на підприємстві «Струмок», що входить до Українського товариства організації глухих (УТОГ) працює 8 працівників, із них 5 найманих працівників-інвалідів. З працівником цього підприємства Сидоренко Ю.П. було укладено цивільно-правову угоду на виконання роботи, винагорода за яку становить 4 500 грн. Діяльність підприємства належить до 64-го класу професійного ризику виробництва. Зарплата найманих працівників-інвалідів: Заробітна плата інших працівників:
Література 31; 33; 70; 72.
ТЕМА 5 СТРАХУВАННЯ ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ Методичні поради до вивчення теми Цей вид соціального страхування має на меті: з’ясувати сутність та принципи страхування; визначити права та обов’язки суб’єктів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; засвоїти види матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; скласти уявлення про систему управління державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; знати джерела формування коштів Фонду та напрямки їх використання. Потрібно пам’ятати, що законодавство України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання соціальних послуг. В подальшому, потрібно акцентувати увагу на тому, що у звʼязку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77 Закон «Про загальнообовязкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності» визнано таким, що втратив чинність. У свою чергу, Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності» викладено в новій редакції, а саме, в редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105 яким врегульовується з 01.01.2015 р. питання загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Цей Закон відповідно до «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я. Вивчаючи цю тему, необхідно з’ясувати сутність соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням та визначити суб’єктів страхування. У зв’язку з цим необхідно з’ясувати, які особи підлягають загальнообов’язковому соціальному страхування, а які мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги. Далі студенту необхідно скласти чітке уявлення про права, обов’язки та відповідальність суб’єктів соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членам сім’ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел. Під час подальшого вивчення цієї теми доцільно зупинитися на принципах, за якими здійснюється даний вид соціального страхування. У зв’язку з цим студенту необхідно розібратися у сутності кожного з них. Одним з важливих питань цієї теми є управління соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Студент має скласти уявлення про систему управління соціальним страхуванням. Крім цього, важливо з’ясувати, хто здійснює керівництво та управління соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності, хто проводить акумуляцію страхових внесків, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, хто здійснює контроль за використанням цих коштів. Для кращого розуміння механізму управління соціальним страхуванням, студенту необхідно більш детально зупинитися на характеристиці органів управління Фондом, а саме: правлінні та виконавчий дирекції та їх повноважень. З’ясувавши механізм управління даним видом соціального страхування, необхідно розглянути питання державного нагляду. Опанування цієї теми неможливе без характеристики окремих видів матеріального забезпечення та соціальних послуг. Одним із основних видів матеріального забезпечення є допомога по тимчасові й непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною). Для того, щоб повною мірою розкрити сутність даного виду матеріального забезпечення, студенту необхідно передусім зосередити увагу на механізмі надання допомоги при настанні кожного зі страхових випадків. Необхідно запам’ятати, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:
Іншим важливим видом допомоги є допомога по вагітності і пологах. Допомога надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Необхідно звернути увагу на те, що допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів. Важливо також з’ясувати порядок надання допомоги жінкам, віднесеним до 1–4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження; застрахованій особі у період її тимчасової непрацездатності; застрахованій особі у період простою підприємства, установи, щорічної відпустки, відпустки без збереження заробітної плати і т.д. Окрему увагу слід звернути на визначення розміру допомоги по вагітності та пологах. Допомога надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), відповідно до статті 53 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, та витратами зумовленими похованням” і не залежить від страхового стажу. Сума допомоги не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески. Наступним видом матеріального забезпечення є допомога на поховання. Ця допомога надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні. Студент має з’ясувати, які особи можуть перебувати на утриманні застрахованої особи, а які не вважаються такими, що перебували на її утриманні. Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Слід зупинитися також на наданні соціальних послуги, а саме, санаторно-курортне лікування та оздоровлення. Для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа та члени її сім’ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі. Надання послуг застрахованим особам, пов’язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, утримання санаторіїв-профілакторіїв), утримання дитячих оздоровчих таборів, дитячих спортивних шкіл визначається бюджетом. Важливо також з’ясувати, які документи необхідні для призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, в які встановлені строки розглядаються документи, здійснюється страхові виплати та надається матеріальне забезпечення. У зв’язку з цим необхідно з’ясувати, хто приймає рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, ким здійснюється виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Крім цього, студенту необхідно звернути увагу на те, що у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника — виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем здійснення обліку ліквідаційного підприємства, установи, організації як страхувальника.
План семінарського заняття
Термінологічний словник Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною – інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних зі смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел. Застрахована особа – найманий працівник, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Страхувальник – роботодавець, для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності або у фізичних осіб, та громадяни, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають; особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Страховик – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи. Страховий ризик– це обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення або надання соціальних послуг за ЗДСС у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг. Страховий стаж – період, протягом якого особа підлягає ЗДСС у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за який сплачено страхові внески. Страхові внески – відрахування на ЗДСС у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Страхові кошти – акумульовані страхові внески для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Навчальні завдання Теми рефератів 1. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги з тимчасової втрати працездатності: порівняльний аналіз. 2. Фінансування страхових відшкодувань, соціальних послуг та профілактичних заходів з тимчасової втрати працездатності. 3. Завдання Фонду соціального страхування. 4.З арубіжний досвід соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Ситуаційні завдання для практичних занять Взяти участь в обговоренні наведених нижче проблем
Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань 1. Страхувальником за загальнообов’язковим соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є: а) робітник; б) страхові організації; в) власник підприємства; г) держава. 2. Обставини, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення це: а) наявність страхового стажу; б) страховий випадок; в) страховий ризик; г) страховий полів. 3. Страховик у системі соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зобов’язаний: а) здійснювати контроль за своєчасною сплатою страхових внесків. б) вести облік і звітність щодо страхових коштів; в)нараховувати та сплачувати страхові внески; г) вести облік заробітної плати застрахованих осіб.
4. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: а) у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми непов’язаної з нещасним випадком на виробництві; б) у разу навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи; в) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати; г) у разі тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років. 5. Членами Фонду соціального страхування є: а) Наглядова рада Фонду та уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики; б) усі страхувальники; в) усі застраховані особи. 6. Допомога по тимчасовій непрацездатності встановлюється: а) з урахуванням віку та статі застрахованої особи; б) з урахуванням страхового стажу; в) в однакових для усіх застрахованих осіб розмірах. 7. Застрахованим особам, які мають страховий стаж до 8 років допомога по тимчасовій непрацездатності виплачуються у розмірі: а) 60 %; б) 75 %; в) 100 %; г) 80 %. 8. Допомога по вагітності та пологах надається страховій особі у розмірі: а) 60 %; б) 80 %; в) 100 %; г) 75 %. 9. Допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування надається у випадку: а) необхідності догляду за хворою дитиною; б) професійного захворювання працівника; в) отримання пенсії по інвалідності; г) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми. 10. За загальнообов’язковим державним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням надаються наступні види соціальних послуг: а) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); б) допомога по вагітності та пологах; в) допомога при народженні дитини та по догляду за нею ; г) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві). д) забезпечення оздоровчих заходів. Практичне завдання Завдання 1 Громадянин Н. працює в двох місцях. З 5 по 23 грудня 2015 року громадянин Н. хворів. Страховий стаж становить 4 роки. Дані стосовно заробітної плати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом наведена в таблиці 1. Визначити величину виплат у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в цілому, а також з виокремленням виплат за рахунок коштів роботодавців та за рахунок фондів Соціального страхування.
Таблиця1
Завдання 2 Громадянка Л. була прийнята на посаду менеджера 7 лютого 2015 року з п’ятиденним робочим тижнем. 4 квітня2015 року виникло право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. За відпрацьований період її було нараховано 24200 грн. Визначити суми допомоги по вагітності та пологах, враховуючи те, що у громадянинки Л. народилася одна дитина. Завдання 3 Громадянин В. працює в двох місцях. З 3по 24 жовтня 2015 року громадянин В. хворів. Страховий стаж складає 7 років. Як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, він працює в режимі п’ятиденного робочого тижня. Дані стосовно заробітної плати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом наведено в таблиці. Визначити розмір допомоги на період втрати працездатності, яка буде виплачена громадянину В. Таблиця2
Література 13; 35; 70; 72.
ТЕМА 6 Методичні поради до вивчення теми Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Вивчаючи дану тему, необхідно з’ясувати сутність страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, гарантії забезпечення прав застрахованим у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Потрібно акцентувати увагу на тому, що у зв’язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77 Закон «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» визнано таким, що втратив чинність. У свою чергу, Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» викладено в новій редакції, а саме, в редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105 яким врегульовується з 01.01.2015 р. питання загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Цей Закон відповідно до «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я. Студенти мають звернути увагу на те що основним завданням страхування від нещасного випадку на виробництві є:
Забезпечити виконання основного завдання, в свою чергу, можливо при дотриманні класичних та особливих принципів загальнообов’язкового державного соціального страхування на яких базується соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві. До особливих принципів можна віднести принцип диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві та принцип економічної зацікавленості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці. Студентам варто звернути увагу на те, які методи впливу надають можливість досягти дотримання даних принципів. Також, особливу увагу слід приділити характеристиці суб’єктів та об’єктів страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (тобто найманий працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи. Страховик – Фонд соціального страхування. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність. Основами законодавства «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено коло осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві та особи, які можуть застрахуватися на добровільних засадах. Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1. Особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю. 2. Учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у періодпроходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах. 3. Особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. 4. Зародок новонародженого жінки, яка під час вагітності отримала виробничу травму. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування. Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, зазначені вище вважаються застрахованими незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися: 1. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками. 2. Громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування, який є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхування є юридичною особою яка знаходиться у місті Києві. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. До складу правління Фонду загальна чисельність якого становить 45 осіб включаються представники трьох сторін, а саме: 15 представників від держави, 15 представників від застрахованих осіб та 15 представників від роботодавців. Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських строком на 6 років. Порядок виборів (делегування) представників визначається кожним об'єднанням самостійно. Студентам варто ретельно розібратися в правах та обов язках делегованих представників, розібратися з їхніми функціями які вони виконують та з ясувати повноваження які на них покладаються усвідомлюючи, що саме ці предсавники та їх дублери виконують свої обов язки, передбачені статутом фонду, на громадських засадах. Треба звернути увагу також на виконавчу дирекцію фонду, яка є постійно діючим виконавчим органом правління фонду та дослідити яким чином здійснюється не тільки діяльність фонду, а і як забезпечуеться контроль на нагляд за діяльністю фонду, які органи виконавчої влади приймають у цьому участь і які функції на них покладені. В подальшому, потрібно звернути увагу на те, що Фонд соціального страхування вживає ряд заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, усуненням загрози здоров’ю працівників, викликаної умовами праці – студентам варто чітко з’ясувати необхідність у діяльності такої категорії спеціалістів як експерти з охорони праці, їх права та функції які вони виконують, та вимоги що висуваються до осіб які виконують їх обов’язки. Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні. Під час вивчення цієї теми студент повинен з’ясувати порядок призначення та особливості здійснення страхових виплат у разі настання нещасного випадку на виробництві або виникненні професійного захворювання. Доцільним буде дослідження самого порядку розгляду справ про страхові виплати та причини відмови у виплатах і наданні страхових послуг. Студентам треба чітко знати про взаємовідносини органів соціального страхування, платників єдиного соціального внеску з банківськими установами. План семінарського заняття
Термінологічний словник Об'єктстрахування від нещасного випадку – життя, здоров’я та працездатність працівника. Страховий ризик – обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок. Страховий випадок – це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Професійне захворювання – це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.
Навчальні завдання Теми рефератів 1. Види соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та їх характеристика. 2. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів при страхуванні від нещасного випадку на виробництві та від професійного захворювання. 3. Гарантії забезпечення прав застрахованим у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та від професійного захворювання. 4. Зарубіжний досвід організації соціального страхування від нещасних випадків на виробництві: можливості застосування в Україні. Ситуаційні завдання для практичних занять Питання для дискусій Взяти участь в обговоренні наведенних нижче проблем
Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань
а) одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; б) стаціонарне лікування; в) допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за дитиною; г) пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) відновлення здоров’я та працездатності потерпілого.
а) особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору; б) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; в) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами; г) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах.
а) середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я; б) чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески на дату настання права потерпілого на призначення одноразової допомоги; в) п’ятнадцятикратного розміру прожиткового мінімуму.
а) проведення профілактичних заходів по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; б) цільового використання коштів страхування на випадок безробіття; в) економічна зацікавленість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; г) диференціація страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві.
5. Обов’язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві підлягають: а) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); б) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти під час занять; в) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами; г) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах. 6. За загальнообов’язковим державним соціальним страхування від нещасного випадку на виробництві та професійним захворювання, сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати: а) середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я; б) чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески на дату настання права потерпілого на призначення одноразової допомоги; в) п’ятнадцятикратного розміру прожиткового мінімуму. 7. Суб’єктами страхування від нещасних випадків на виробництві та від професійного захворювання є: а) страхові компанії; б) страхувальники; в) уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади; г) застраховані; д) правильна відповідь а), б), г).
8. Виконання статутних функцій та обов’язків фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування покладено на: а) голову Наглядової Ради; б) страхових експертів з охорони праці; в) лікарів – експертів страховиків; г) андеррайтерів; д) уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. 9. Об’єктом страхування від нещасних випадків на виробництві та від професійного захворювання виступає: а) життя та здоров’є застрахованої особи; б) матеріальне забезпечення застрахованого; в) витрати роботодавців. 10. Нещасний випадок – це (дати визначення)… Практичні завдання Завдання 1 Найманий працівник В., який працює по трудовому договору на підприємстві «Мрія» (основне місце роботи), одержавши виробничу травму під час виконання своїх професійних обов язків, звернувся у відділ бухгалтерії з листком тимчасової непрацездатності виданим на період з 10 травня 2015 р. по 8 червня 2015 р. Розрахувати величину виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в цілому, а також з виокремленням виплат за рахунок коштів роботодавця та за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, навести перелік документів необхідних для отримання виплат та пояснити порядок здійснення даної виплати. Дані про заробітну плату наведені в таблиці 3.
Таблиця 3
Завдання 2 Обчислити розмір одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого П., якщо 22 червня 2015 р. комісією МСЕК було встановлено стійку втрату професійної працездатності 30 % у зв язку з професійним захворюванням, а 20 липня 2015 р. йому встановлено стійку втрату професійної працездатності 20 % у зв язку з нещасним випадком на виробництві. Обидва страхові випадки настали з вини одного й того ж роботодавця. Середня заробітна плата перед настанням першого страхового випадку становила 5 700 грн. Завдання 3 Обчислити розмір щомісячної грошової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого Р., якщо 25 травня 2015 р. комісією МСЕК йому було встановлено 40 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. Середньомісячний заробіток перед настанням страхового випадку становив 6 700 грн., а пенсія по інвалідності – 1 500 грн. Література 13; 35; 70; 72. ТЕМА 7 Методичні поради до вивчення теми Головною метою системи охорони здоров’я на сучасному етапі – є організація якісно нових підходів організації інфраструктури та управління відповідно до вимог сучасного ринку. Фінансування в галузі охорони здоров’я України на сучасному етапі є недостатнім, що є визначним фактором надання якісної медичної допомоги, особливо для соціально незахищених верств населення. Бюджетного фінансування недостатньо для нормальної взаємодії охорони здоров’я з іншими і галузями, які працюють на ринкових засадах. Необхідність запровадження медичного страхуванняпов’язана із недостатнім фінансування охорони здоров’я в Україні. Медики змушені створювати при лікарнях благодійницькі фонди, куди хворі вносять гроші, які потім використовують на їхнє ж лікування. Незадовільний стан фінансування закладів охорони здоров’я, існуючий рівень розвитку добровільного медичного страхування не в змозі забезпечити принципів рівності, доступності та якісного забезпечення медичними послугами всі верстви населення, тому виникає гостра потреба запровадження загальнообов’язкового медичного страхування. В нинішніх економічних умовах функціонуюча система охорони здоров'я підлягає суттєвим організаційно-управлінським змінам. Розглядаючи питання функціонування медичного страхування в Україні за роки незалежності, варто відзначити, що Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування є складовою частиною системи соціального страхування і формою соціального забезпечення населення у сфері охорони здоров’я, спрямованим на забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров’я та реалізацію державних гарантій на одержання безоплатних медичних послуг. Метою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є: встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання безоплатних медичних послуг на засадах соціальної рівності і доступності, незалежно від віку, статі, стану здоров’я за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування в обсягах відповідно до Базової програми; створення умов для поліпшення та збереження здоров’я населення; підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, що спрямовуються на охорону здоров’я; посилення правової та економічної заінтересованості держави, підприємств, установ, організацій та населення в охороні здоров'я; удосконалення медичного обслуговування населення, підвищення його якості та ефективності; посилення зацікавленості та відповідальності застрахованої особи за стан свого здоров’я. Розглядаючи питання про функції медичного страхування, необхідно зауважити, що у функціях виражаються найважливіші риси, сутність і призначення явища, його роль і місце в суспільстві. Студент повинен знати, хто виступає суб’єктами медичного страхування. Варто відокремлювати суб’єктів соціального медичного страхування, та добровільного страхування, яке здійснюють комерційні страховики в Україні та знати їх розбіжності. Крім того, особи, що перебувають в Україні на законних підставах, можуть одержувати медичну допомогу за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням відповідно до Базової програми за договорами про добровільну участь в системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, укладеними із Фондом медичного страхування України за умови сплати страхових внесків, або за окремими медико-санітарними програмами. Для тих громадян України, які працюють за її межами та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення медичними послугами за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням в Україні за договорами про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, укладеними із Фондом медичного страхування України за умови сплати страхових внесків. Необхідно приділити увагу фонду медичного страхування України – некомерційна самоврядна організація, яка здійснює управління системою загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, забезпечує своєчасне фінансування надання медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням, яка не має на меті одержання прибутку і виконує інші функції керівництва та управління загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням. Фонд створюється за рахунок страхових внесків страхувальників, асигнувань державного бюджету, сум фінансових санкцій та адміністративних штрафів, благодійних внесків та інш. надходжень. Як вже зазначалося вище, Фонд характеризується цільовим використанням коштів задля виплати соціального забезпечення чи надання соціальних послуг, фінансування витрат щодо утримання Фонду, а також створення резерву коштів, який зберігається виключно в грошовій формі на спеціальному рахунку уповноваженого банку України. Студент має знати про базову програму у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування Особам, застрахованим за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням, в межах державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров’я, що встановлюються та затверджуються відповідно до Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, гарантується надання медичних послуг, що визначені Базовою програмою, яка затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України та передбачає, що: 1. Медичні послуги у разі хвороби, медичні послуги, пов'язані з індивідуальною профілактикою хвороб, травм, отруєнь та інших розладів здоров'я, запобіганням загостренню хвороби, переходу гострих хвороб чи інших розладів здоров'я у хронічну чи більш важку стадію, та медичні послуги, пов'язані з плануванням сім'ї: а) послуги щодо надання первинної медичної допомоги (в тому числі допомоги вдома), включаючи забезпечення за рецептом відповідними готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами і виробами медичного призначення та екстемпоральними лікарськими засобами, необхідними для надання такої допомоги; б) послуги щодо надання спеціалізованої та високоспеціалізованої амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги, включаючи забезпечення за рецептом чи приписом відповідними готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами і виробами медичного призначення та екстемпоральними лікарськими засобами, необхідними для надання такої допомоги; в) послуги щодо надання невідкладної та планової лікувальної стоматологічної допомоги, зубопротезування в обсягах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з охорони здоров'я; г) послуги з медичної реабілітації (крім послуг з медичного забезпечення та медичної реабілітації інвалідів, що фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів та послуг у санаторіях медичної реабілітації, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів). 2. Медичні послуги у разі вагітності, пологів та їх наслідків: а) послуги лікаря або акушерки до, під час і після пологів, включаючи пренатальний догляд за розвитком плоду; б) послуги щодо надання стаціонарної медичної допомоги у зв'язку з пологами та (за наявності медичних показань) у зв'язку з порушенням нормального перебігу вагітності; в) забезпечення за рецептом чи приписом відповідними готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами і виробами медичного призначення та екстемпоральними лікарськими засобами, необхідними для надання допомоги; 3. Послуги, пов’язані з видачею у встановленому законодавством порядку відповідних медичних документів, необхідних для: а) вирішення питань щодо продовження лікування та медичної реабілітації (в тому числі видача витягу з історії хвороби, копій результатів медичних лабораторних та інструментальних обстежень, рентгенівських знімків та копій іншої персональної медичної документації застрахованої особи); б) підтвердження тимчасової непрацездатності громадян у зв'язку з хворобою або травмою, вагітністю та пологами, вирішення питань про призначення громадянам належної у цих випадках соціальної допомоги; в) вирішення питань щодо продовження виховання та навчання у закладах дошкільної, середньої та вищої освіти; г) вирішення питань про участь вихованців дитячих дошкільних закладів, учнів, студентів та слухачів закладів середньої та вищої освіти у зайняттях фізичною культурою і спортом та в організованому відпочинку. Порядок та умови забезпечення застрахованих за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням осіб необхідними для отримання медичних послуг, готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами, виробами медичного призначення та екстемпоральними лікарськими засобами визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням встановлених законом пільг окремих категорій населення щодо оплати вартості лікарських засобів. Видатки, необхідні для забезпечення зазначених пільг, покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Обсяги і порядок надання послуг та перелік стоматологічних матеріалів, що застосовуються при їх наданні, затверджуються Кабінетом Міністрів України з урахуванням встановлених законом пільг окремих категорій населення щодо оплати вартості зубопротезування. Видатки, необхідні для забезпечення зазначених пільг, покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Медичні послуги, що не входять до складу Базової програми, фінансуються за рахунок інших джерел в порядку, встановленому законом. Розглядаючи питання добровільного медичного страхування (ДМС), студент має знати, що метою ДМС є забезпечення страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування. Поява добровільної форми медичного страхування зумовлена тим, що обсяг послуг й умови надання медичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування обмежені. В рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов’язкового медичного страхування. Програми добровільного медичного страхування розрізняються між собою залежно від переліку медичних послуг (наприклад, у разі стаціонарного лікування або виклику лікаря додому); контингенту застрахованих (послуги дітям або дорослим); переліку лікувальних установ, що їх пропонує страхова компанія для виконання програми добровільного медичного страхування; від вартості надаваних послуг. Добровільна форма медичного страхування передбачає застосування видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування. Виплату за цими видами страхова компанія здійснює у вигляді фіксованої страхової суми або добових. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової компанії настає в разі звернення страхувальника (застрахованого) до лікувально-профілактичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування. Фінансування охорони здоров’я може бути бюджетним, соціальним або приватним. Бюджетна система фінансування передбачає використання коштів податкових надходжень до бюджету, що не сприяє стабільності фінансового забезпечення охорони здоров’я. Соціальна система фінансування охорони здоров’я заснована на цільових внесках підприємств, працівників, на державних субсидіях. Крім того, внески підприємців є переважаючим джерелом надходжень. Незважаючи на те, що внески сплачують одержувачі доходів, існують винятки, які стосуються пенсіонерів та осіб з низьким рівнем доходів. У різних країнах питання про співіснування базових державних і приватних систем вирішується по-різному. Наприклад, у Німеччині передбачена можливість виходу певної категорії населення з державної системи та її участь у приватному страхуванні за умови контролю держави за його якістю. У Франції державна система не забезпечує повного відшкодування вартості лікування, що спонукає населення брати участь у приватному страхуванні. У Великій Британії поряд із тим, що все населення застраховане державою, у випадках, коли державна система не влаштовує громадян, з метою поліпшення обслуговування вони мають змогу взяти участь у приватному страхуванні. У США фінансування охорони здоров’я базується майже виключно на платній основі, але певна частина населення, чиї доходи нижчі за межу бідності (пенсіонери, бідняки, інваліди), обслуговуються за державними програмами «Медікер» і «Медікейд». Медичне страхування пов'язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров’я. План семінарського заняття
Термінологічний словник Надавачі медичних послуг – це зареєстровані в установленому порядку суб'єкти господарської діяльності (юридичні та фізичні особи), які на основі договорів із страховиком надають медичні послуги особам, застрахованим за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням. Об'єкт загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування – страховий випадок, із настанням якого застрахована особа має право на отримання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням. Застраховані особи – особи, які відповідно до Закону підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню та мають право на медичну допомогу за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням. Медичні послуги – послуги, що надаються медичними працівниками та іншими відповідними кваліфікованими фахівцями з метою збереження та врятування життя, відновлення і поліпшення здоров’я людини, які є ідентифікованими елементами медичної допомоги; Медична (лікувально-профілактична) допомога – медична послуга чи комплекс медичних послуг, що надаються медичними працівниками з використанням професійних знань, навичок та вимог державних соціальних стандартів, і спрямовані на забезпечення профілактики захворювань, травм та отруєнь, обстеження стану здоров’я людини, діагностики, лікування, догляду і реабілітації у зв’язку з захворюваннями, іншими розладами здоров'я, вагітністю та пологами. Навчальні завдання Теми рефератів
Ситуаційні завдання для практичних занять Взяти участь в обговоренні наведенних нижче проблем
Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань 1. Загальнообов’язкове державне медичне страхування здійснюється: а) Фондом медичного страхування; б) страховими компаніями зі страхування життя та пенсій; в) страховими компаніями із загальних видів страхування; г) Міністерством охорони здоров’я. 2. Обов'язкова форма медичного страхування передбачає, що сплата внесків покладається на: а) підприємців; б) працівників; в) все населення країни. 3. Платниками страхових внесків є: а) застраховані особи; б) особи, які забезпечують себе роботою самостійно; в) роботодавці; г) працівники профспілок; д) органи місцевого самоврядування за застрахованих осіб; ж) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
6. До обов’язків держави у загальнообов’язковому державному соціальному медичному страхуванні відносять: а) встановлення бюджетних асигнувань; б) виплата матеріального забезпечення; в) забезпечення надходження страхових внесків;
7. Застрахованими особами є: а) громадяни України; б) іноземці; в) особи без громадянства, які постійно проживають в Україні. 8. Страховиком при соціальному медичному страхування є: а) страхова компанія; б) Фонд загальнообов’язкового медичного страхування; в) держава; г) роботодавець. 9. Програми загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування: а) базова; б) додаткова; в) територіальна; г) регіональна. 10. Безпосереднє управління Фондом медичного страхування здійснює: а) держава; б) правління та виконавча влада; в) представники роботодавців та застрахованих осіб. 11. У якому співвідношенні перебувають страхова медицина та медичне страхування ? а) не пов'язані між собою; б) медичне страхування - це складова страхової медицини; в) страхова медицина - це складова медичного страхування.
Практичні завдання Завдання 1 Громадянин Росії тимчасово проживає та працює в Україні. Він уклав договір добровільного медичного страхування. Отримавши ускладнення здоров’я, він потребує медичного обстеження та подальшого лікування. За рахунок яких коштів громадянин Росії може отримати страхову виплату (коштів страховика, коштів Фонду медичного страхування Росії чи України)? Завдання 2 Страхова сума за договором добровільного медичного страхування складає 25 тис. грн. За умовами страхового договору покриваються наступні ризики: а) виклик швидкої допомоги; б) стаціонарне лікування. Умовна франшиза складає 5 днів непрацездатності. Визначити суму страхового відшкодування, якщо застрахований поніс наступні витрати: 1 випадок: лікування в стаціонарі лікарні – 4500 грн. за 4 дні; 2 випадок: лікування в стаціонарі лікарні – 9500 грн. за 6 днів. Завдання 3 Страхова сума за договором добровільного медичного страхування складає 15 тис. грн. Страховий тариф – 7%, безумовна франшища – 2%. Договір страхування укладено на 7 місяців. Необхідно визначити суму страхового платежу. Література 13; 35; 57; 58; 59; 61; 63; 68; 70.
ТЕМА 8 Методичні поради до вивчення теми Ринкові умови економіки України зумовлюють необхідність створення адекватної їм моделі соціального захисту населення. Кожна працююча людина має подбати про свій захист від тих негативних наслідків, що супроводжують структурну перебудову економіки, приватизацію підприємств, упровадження нових форм організації виробництва і праці. Досягненню цієї мети найбільше відповідає, як свідчить і міжнародний досвід, солідарна система обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття, яка спроможна забезпечити ефективний соціальний захист. Саме така модель і дає можливість уникнути зрівнялівки, утриманських настроїв, не послаблювати дієвості мотивів і стимулів до праці. Страхова система передбачає залежність отримання допомоги із безробіття від вкладу застрахованої особи, а саме від сплати страхових внесків та наявності страхового стажу. Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів їх сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Соціальна сутність безробіття характеризується тим, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу вони не знаходять самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості. Таким чином, безробіття в умовах ринкових відносин є, з одного боку, невід’ємною, а з другого, неприйнятою альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості. Під час вивчення цієї теми студент повинен з’ясувати поняття «загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», скласти досить точне уявлення щодо суб’єктів страхування на випадок безробіття та взаємозв’язок між ними, проаналізувати об’єкт страхування та економічні категорії страхування на випадок безробіття. Необхідно зосередитися на класифікації безробіття та принципах за якими здійснюється даний вид соціального страхування. Потрібно з’ясувати, хто підлягає страхуванню на випадок безробіття на обов’язкових засадах а хто на добровільних, хто не підлягає взагалі і чому. Далі студенту необхідно ознайомитися із суб’єктами страхування на випадок безробіття, проаналізувати права, обов’язки Студент повинен чітко знати, хто може бути визначений безробітним а хто ні. Відповідно до законодавства, безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Важливо з’ясувати поняття «підходяща робота». Адже, як відомо при відмові від двох пропозицій «підходящої роботи» застраховану особу безробітною не визнають і наступного разу вона може зареєструватися в службі зайнятості не раніше як через три місяці. Тож знаючи для кого яку роботу законодавство визнає «підходящою», буде легше захистити свої права та довести, що запропонована робота насправді не є такою. У відповідності із ст. 7 «Підходяща робота» викладена в такій редакції. Для громадян, які втратили роботу і заробітну плату (дохід), підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професій (спеціальності», кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. При пропонуванні підходящої роботи враховується попередня діяльність громадянина, тривалість роботи за професією, досвід, а також стан ринку праці. Далі потрібно розібратися у тому, яка робота є підходящою для громадян які вперше шукають роботу і не мають професій (спеціальності), яка робота підходящою не може вважатися. Важливо розуміти, що у разі неможливості надати підходящу роботу, безробітному може бути запропоновано пройти професійну підготовку, перепідготовку та підвищити свою кваліфікацію. Студент повинен знати що, щоб отримати статус безробітного, необхідно звернутися до державної служби зайнятості за місцем постійного проживання і подати заяву, надати паспорт і трудову книжку. Якщо протягом перших семи днів Державна служба зайнятості не знайде підходящої роботи, починаючи з восьмого дня після реєстрації приймається рішення про надання статусу безробітного. Із восьмого дня застраховані громадяни мають право на допомогу, а також можливість пройти перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію. Варто пам’ятати, що допомога призначається як з восьмого дня так і з дев’яносто першого дня, розмір допомоги по безробіттю залежить від тривалості безробіття. Застраховані особи в системі соціального страхування на випадок безробіття мають право на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Видами матеріального забезпечення є: допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога з часткового безробіття; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами соціальних послуг є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтації; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням. У разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа направляється до закладів охорони здоров’я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства. Застрахована особа забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсується витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку. Вивчаючи специфіку матеріального забезпечення та надання соціальної послуги, необхідно чітко з’ясувати, що матеріальне забезпечення надається у вигляді грошової суми а соціальна послуга у вигляді послуги. Кошти Фонду використовуються на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг; компенсацію витрат Пенсійному фонду, які пов’язані з достроковим виходом осіб на пенсію; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчих дирекцій, робочих органів, управління фонду; створення резерву коштів фонду. Окрему увагу потрібно звернути на характеристику видів матеріального забезпечення, соціальні послуги і страховий стаж. У зв’язку з цим треба розібратися, коли право на допомогу з безробіття у разі перерви страхового стажу зберігається а коли ні; чи виплачується допомога при порушенні трудової дисципліни і якщо так, в якому обсязі і протягом якого періоду; на протязі якого часу застрахована особа може звернутися до служби зайнятості. Важливо знати, що розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу. Допомога по безробіттю особам, які мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу визначається у розмірі прожиткового мінімуму. До середньої заробітної плати включається заробітна плата у межах максимальної величини заробітної плати та оподаткованого доходу, з яких сплачується страховий внесок до страхового фонду. Середній дохід добровільно застрахованій особі обчислюється виходячи із суми оподаткованого доходу, з якого сплачувався страховий внесок. Далі студенту потрібно з’ясувати, що середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподаткованого доходу), з якого сплачувався страховий внесок на кількість календарних днів за розрахунковий період. Для страхування на випадок безробіття розрахунковим періодом, за яким обчислюється середня заробітна плата, є період роботи за основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого сплачувавсь страховий внесок особою або роботодавцем. Важливо не забувати, що для осіб, які виконували роботи за цивільно-правовим договором, розрахунковий період, за яким обчислюється сума доходу для розрахунку виплат за страхуванням на випадок безробіття, є місяці, протягом яких особа добровільно сплачувала страховий внесок, незалежно від кількості укладених договорів. Розрахунковим періодом, за яким обчислюється середня заробітна плата для осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день, тиждень та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого по перше число), що передують місяцю в якому настав страховий випадок. З’ясувавши зазначені вище питання, слід детально розібратися ким та як призначається матеріального забезпечення та надаються соціальні послуги. Згідно з Порядком надання допомоги з безробіття, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом від 20 листопада 2000 р. №307 Міністерства праці та соціальної політики України, який набрав чинності з 1 січня 2001 р. допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції ФСС ВБ. Дуже серйозним видом матеріального забезпечення є допомога по частковому безробіттю яка надається застрахованим особам у разі втрати частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу або перерви в отриманні заробітної плати чи скорочення її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру. Допомога з часткового безробіття надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів впродовж року. Розмір допомоги встановлюється за кожну годину простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки і не може перевищувати прожиткового мінімуму. Далі студенту потрібно акцентувати увагу на тому, за яких умов допомога не надається. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації виплачується з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплат допомоги по безробіттю і не може її перевищувати. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання у розмірі прожиткового мінімуму. Допомога на поховання виплачується, якщо звернення щодо її отримання надійшло не пізніше шести місяців після смерті безробітного. Фондом може надаватися дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік. Можливості та обсяги дотацій визначаються правлінням Фонду виходячи із фінансового стану Фонду. Особливої уваги потребує питання забезпечення незастрахованих осіб.До них відносяться особи, які шукають роботу вперше,та інші незастраховані особи, визначені в установленому порядку безробітними. Допомога таким особам встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму і виплачується з 8-го дня після реєстрації особи у встановленому порядку у державній службі зайнятості. Тривалість виплати такої допомоги не перевищує 180 календарних днів. Також потрібно звернути увагу на те, що громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, подають до центру зайнятості заяву за формою та завірені відповідальною особою центру зайнятості копії документів як документ, що підтверджує роботу особи в країні, де він перебуває та що він не застрахованій в системі соціального страхування цієї країни на випадок безробіття; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів. На основі перелічених вище документів проводяться відповідні записи в журналах обліку, а одержані від платників заява та копії документів підшиваються до справи, на якій проставляється реєстраційний номер. Після реєстрації платникові видається повідомлення, в якому проставляється реєстраційний номер. Плен семінарського заняття 1. Необхідність та сутність страхування на випадок безробіття. 2. Функціональні аспекти ринку праці в Україні. 3. Управління страхуванням на випадок безробіття. 4. Види матеріального забезпечення та соціальні послуги. 5. Порядок розрахунку матеріального забезпечення в страхуванні на випадок безробіття. Термінологічний словник Загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг. Об’єкт страхування на випадок безробіття – страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг. Страховий випадок – це подія через яку застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу. Застраховані особи – наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом, також інші особи ( громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття. Страхувальники – роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески. Страховик – Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Роботодавець– власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю. Найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі організації або у фізичної особи. Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем). Часткове безробіття – вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру. Дотація – це кошти Фонду страхування на випадок безробіття, надані роботодавцю, що створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, на покриття витрат на заробітну плату прийнятих на них осіб. Додаткове робоче місце – це робоче місце, на яке прийнята на постійну роботу особа за направленням державної служби зайнятості з числа зареєстрованих безробітних за умови відсутності на підприємстві скорочення чисельності працюючих за професією (спеціальністю), за якою працевлаштувався безробітний, протягом останніх 12 місяців. Цивільно-правовий договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Трудовий договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Навчальні завдання Теми рефератів 1. Забезпечення незастрахованих осіб. 2. Зарубіжний досвід організації страхування на випадок безробіття. 3. Специфіка роботи Фонду соціального страхування на випадок безробіття. 4. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг: порівняльний аналіз Ситуаційні завдання для практичних занять Взяти участь в обговоренні наведенних нижче проблем
Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань
а) роботодавець; б) наймані працівники; в) фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності; г) особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
2. Страхуванню на випадок безробіття підлягають: а) працюючі пенсіонери; б) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні; в) особи, які працюють на основі трудового договору; г) особи які працюють на основі цивільно-правового договору. 3. Видами забезпечення при загальнообов’язковому страхуванні на випадок безробіття є: а) допомога на поховання безробітного у разі його смерті; б) підвищення кваліфікації та профпереорієнтації; в) інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням. 4. Безробіття яке є наслідком вивільнення працівників у результаті модернізації устаткування та втілення нових технологій це: а) технологічне; б) інституційне; в) економічне. 5. Безробіття яке є наслідком структурних зрушень в економіці як у галузевій сфері, так і в зміні форм власності – це: а) технологічне; б) структурне; в) інституційне; г) економічне. 6. Розмір допомоги по безробіттю залежить від: а) середньої заробітної плати особи; б) стажу роботи; в) причини звільнення; г) віку особи; д) статі особи. 7. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, виплачується починаючи з: а) першого календарного дня безробіття; б) 6-го дня безробіття; в) 8-го дня безробіття; г) 91-го дня безробіття; д) правильна відповідь відсутня. 8. Загальна тривалість допомоги з безробіття не може перевищувати: а) 360 календарних днів протягом одного року; б) 720 календарних днів; в) 180 календарних днів; г) правильна відповідь відсутня. 9. Допомога по частковому безробіттю надається якщо, простій охопив: а) 30% чисельності працівників і становить 20% і більше робочого часу; б) 50% чисельності працівників і становить 20% і більше робочого часу. 10. Вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру – це: а) часткове безробіття; б) структурне безробіття; в) інституційне безробіття г) технологічне безробіття.
Практичні завдання Завдання 1 Особа до реєстрації у службі зайнятості працювала 1 місяць із заробітною платою 4200 грн. В якому обсязі і чи отримає вона допомогу? Завдання 2 На підприємстві «Світанок» простій виробництва, що охопив 400 із 100 працівників і 27 % робочого часу. Простій триватиме 3 місяці. Тимчасово безробітними стали: Іванов, що проходить альтернативну (невійськову) службу; Петров, що є провідним фахівцем вже більше 13 років; Сидоров, який працює за сумісництвом; Макаренко, який вперше влаштувався на роботу за два місяці до простою; Мащенко, пропрацював вже 5 років, але відмовився від підходящої роботи з повним робочим днем. Хто буде отримувати допомогу, і з якого дня? Завдання 3 Особа працювала за останнім основним місцем роботи з 10 березня 2015 року до 15 квітня 2015 року (заробітна плата становила у березні 4550,0 грн., у квітні 4580,0 грн.) За попереднім місцем роботи працювала 5 років і звільнена 26 лютого 2015 р. До державної служби зайнятості подала дві довідки про середню заробітну плату: з останнього місця роботи за фактично відпрацьований час (березень-квітень 2015р.) та попереднього місця роботи за 6 календарних місяців (серпень2009 р. – січень 2015р) із заробітною платою за місяцями розрахункового періоду відповідно 3500 грн., 3700 грн., 2000 грн., 1000 грн. (матеріальна допомога) і 3500,0 грн. З 30 листопада по 31 грудня 2010 р. включно особа хворіла. Здійснити розрахунок одноразової допомоги по безробіттю для здійснення безробітним підприємницької діяльності беручи до уваги середньомісячну заробітну плату, що склалася в галузях економіки за місяць, що передував початку безробіття Література 10; 13; 29; 35; 45; 70. ТЕМА 9 Методичні поради до вивчення теми При вивчені теми студенту необхідно звернути увагу на види пенсійного забезпечення; рівні пенсійної системи; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; організацію та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення; принципи та структуру системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організацію та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Розкриття теми студенту необхідно почати зі сутності та необхідності пенсійного забезпечення в Україні, його структури, яка складається з трьох рівнів: солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, накопичувальної система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та системи недержавного пенсійного забезпечення. Студент повинен відзначити, що перший рівень – солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду, другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах – суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат, третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат за рахунок недержавного пенсійне забезпечення. Наступним кроком, студент повинен, визначити суб'єктів системи пенсійного забезпечення в Україні, суб'єктів солідарної системи: застрахованих осіб, а в окремих випадках, членів їхніх сімей, страхувальників; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації що здійснюють виплату і доставку пенсій; суб'єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення: осіб, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів, підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення, Накопичувальний фонд, недержавні пенсійні фонди, юридичних осіб, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами, зберігачів, страхові організації. Визначити коло громадян України, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та коло громадян, які мають право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Звернути увагу на добровільну участь громадян у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка здійснюється на підставі договору добровільної участі. З’ясувати види пенсійних виплат, що призначаються за рахунок коштів Пенсійного та Накопичувального фонду, особливі принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування: права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків. Студент повинен звернути увагу на структуру Персональної облікової картки застрахованої особи, а саме на умовно-постійну її частину, частини які відображають страховий стаж,заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків, сплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями, стан пенсійних активів застрахованої особи або здійснення виплат спадкоємцям накопичувального пенсійного рахунку. Далі студенту треба ознайомитись зі порядком визначення страхового стажу для обчислення розміру пенсії, коефіцієнтом страхового стажу. Наступним кроком у вивченні умови призначення пенсії за віком є порядок розрахунку розміру пенсії, підстави для призначення мінімального розміру пенсії, для підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення. При розгляді пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання, студенту необхідно звернути увагу на її розмір, який залежить від віку особи, що визнана інвалідом, групи інвалідності, страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, а також на період, на який призначається пенсія по інвалідності, строк її виплати. В подальшому потрібно дослідити основні принципи призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, період, на який призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника, зміна розміру пенсії, призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії). Вивчаючи дану тему, студенти мають ознайомитися зі порядком визначення заробітної плати для обчислення пенсії у солідарній системі, строками призначення (перерахунку) та виплати пенсії. Після розгляду порядку призначення пенсій у солідарній системі пенсійного страхування, студенту необхідно звернути увагу на пенсійні виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або на індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному недержавному пенсійному фонді. В подальшому необхідно з’ясувати види довічних пенсій. З огляду на забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду необхідно відзначити функції Резерву коштів Пенсійного фонду, що складається зі резерву коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах. Вивчення питання щодо джерел формування накопичувальної системи пенсійного страхування та використання її коштів необхідно розпочати зі джерел формування до яких відносять: страхові внески до накопичувальної системи пенсійного страхування, інвестиційний дохід, що утворюється в результаті розміщення та інвестування коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, суми пені, сплаченої страхувальником за несвоєчасне перерахування сум страхових внесків на рахунок для другого рівня системи пенсійного забезпечення на користь учасників накопичувальної системи пенсійного страхування. Продовжуючи розгляд розпочатого питання, необхідно приділити увагу напрямкам використання коштів накопичувальної системи пенсійного страхування для: інвестування з метою отримання інвестиційного доходу на Розкриваючи питання управління пенсійними активами необхідно звернути увагу на категорії їх представлення та обмеження по квотам, вимоги по їх зберіганню.
План семінарського заняття
Термінологічний словник Актуарні розрахунки – фінансовий аналіз коротко- і довгострокових наслідків функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що містить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зобов'язань, довгостроковий прогноз стану та стабільності системи, докладний аналіз коротко- і довгострокових фінансових наслідків будь-яких змін у цій системі. Довічна пенсія з коштів Накопичувального пенсійного фонду (довічна пенсія) – пенсійна виплата, сума якої визначається в договорі страхування довічної пенсії та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям передбачених законодавством. Застрахована особа – фізична особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуваннюі сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися страхові внески на Зберігач – банк, який здійснює свою діяльність відповідно до Коефіцієнт страхового стажу – величина, що визначається Компанія з управління активами – юридична особа, яка здійснює Мінімальна пенсія – державна соціальна гарантія, розмір якої визначається законодавством. Накопичувальний пенсійний рахунок – частина персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи в накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Накопичувальний пенсійний фонд – цільовий позабюджетний фонд, який акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей чи спадкоємцям. Недержавний пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, який створений та діє відповідно до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення. Непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Одиниця пенсійних активів Накопичувального фонду (одиниця пенсійних активів) – одиниця виміру загальної вартості пенсійних активів Накопичувального фонду, що накопичені та обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, яка застосовується для визначення вартості пенсійних активів на момент їх оцінки. Одноразова виплата – пенсійна виплата, що здійснюється в разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку а рахунок коштів Накопичувального фонду. Основні напрями інвестиційної політики - документ, визначає напрями та обмеження інвестування коштів Накопичувального фонду, рівні інвестиційного доходу, суми коштів на адміністративні витрати, видатки на фінансування оплати договорів страхування довічних пенсій та одноразових виплат у відповідному році. Пенсійні виплати – грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї. Пенсійні активи Накопичувального фонду(пенсійні активи) - грошові кошти, цінні папери, майнові права та зобов'язання щодо них, які сформовані в Накопичувальному фонді. Пенсіонер – особа, яка отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік) – організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Професійна діяльність з управління активами в частині пенсійних активів – професійна діяльність, що пов'язана з управлінням пенсійними активами Накопичувального фонду з метою збереження їх вартості та отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Уповноважений банк – банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду. Чиста вартість одиниці пенсійних активів – вартість одиниці пенсійних активів, що визначається шляхом ділення чистої вартості пенсійних активів на загальну кількість одиниць пенсійних активів на день розрахунку. Чиста вартість пенсійних активів – різниця між вартістю пенсійних активів на день проведення розрахунку та загальною сумою зобов'язань Накопичувального фонду, що підлягають виконанню на день проведення розрахунку. Навчальні завдання Теми рефератів
Взяти участь в обговоренні наведенних нижче проблем
Завдання для індивідуальної роботи
Завдання для перевірки знань 1. Система пенсійного забезпечення в Україні складається з: а) солідарної система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; б) накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; в) системи недержавного пенсійного забезпечення; г) всі відповіді вірні; 2. Система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні складається з: а) солідарної система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; б) накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; в) системи недержавного пенсійного забезпечення; г) всі відповіді вірні; 3. Система накопичувального пенсійного забезпечення в Україні складається з: а) солідарної система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; б) накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; в) системи недержавного пенсійного забезпечення; г) всі відповіді вірні; 4. Суб'єктами солідарної системи є: а) застраховані особи; б)страхувальники; в) Міністерство фінансів; г)уповноважений банк; д) підприємства, установи, організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій; ж) Пенсійний фонд; з) Державне казначейство; 5. Суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є а) особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів; б) підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення; в) Державне казначейство; г) Накопичувальний фонд; д) недержавні пенсійні фонди; ж) юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами; з) страхові організації; і) зберігач; ї) Міністерство фінансів;
6. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: а) пенсія за віком; б) довічна пенсія подружжя; в) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; г) одноразова виплата; д)пенсія у зв'язку з втратою годувальника; 7. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати: довічна пенсія з установленим періодом; а) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; б) довічна обумовлена пенсія; в) довічна пенсія подружжя; г) одноразова виплата. 8.Пенсійне страхування- це ( продовжити визначення)… 9. Розмір пенсії за віком визначається на підставі: а) заробітної плати (дохіду) застрахованої особи та коефіцієнту страхового стажу застрахованої особи; б) заробітної плати (дохіду) застрахованої особи та страхового стажу застрахованої особи; в) заробітної плати (дохіду) застрахованої особи за останні п’ять років; 10. Мінімальний розмір пенсії за віком призначається: а) для чоловіків за наявності 35 років, а у жінок – 30 років страхового стажу в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; б) для чоловіків за наявності 30 років, а у жінок – 25 років страхового стажу в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; в) для чоловіків за наявності 15 років, а у жінок – 15 років страхового стажу в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб; Практичні завдання Завдання 1 Визначити розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за умови, що його розмір пенсії за віком становив 2 670 грн. На утриманні померлого знаходились діти у віці 15 та 21 років. Завдання 2 Для господарських потреб підприємство придбало легковий автомобіль, вартість якого відповідно до рахунку – 250 тис. грн. (з ПДВ). Яку суму пенсійного збору підприємство має сплатити до Пенсійного фонду? Завдання 3 Підприємство продало будівлю загальногосподарського призначення за договірною ціною 264000,0 грн. Того ж самого дня підприємством було придбано будівлю під улаштування магазину роздрібної торгівлі для реалізації продукції підприємства. Договірна ціна даної будівлі становила 324000,0 грн. Визначити, яку суму збору на пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна має сплатити підприємство до бюджету Пенсійного фонду. Література 9; 13; 21; 22; 23; 25; 26; 27; 32; 33; 35; 51; 64;70.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ У міжсесійний період студенти заочної форми навчання за дисципліною «Соціальне страхування» виконують такі завдання: 1. Контрольна робота за заданою тематикою. 2. Індивідуальна робота за заданою тематикою. Студент за власним вибором має обов’язково виконати одну з таких видів робіт: 2.1. Огляд наукових публікацій (не менше 5) за заданою тематикою. 2.2. Аналітичний звіт за заданою тематикою. 2.3. Підготовка презентації за заданою тематикою. 2.4. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри. Виконання студентом індивідуального завдання передбачає наступні цілі: – оволодіння методами і прийомами оцінювання сучасного стану страхового ринку та окремих його сегментів; – придбання навичок оцінки сучасного стану, виявлення проблем та обґрунтування перспектив розвитку страхового ринку; – поглиблення практичних фахових знань з питань розвитку страхового сектору економіки України. Завдання індивідуальних робіт щорічно оновлюються і доводяться до відома студентів під час проведення контактних занять. Контрольна та індивідуальна роботи мають бути своєчасно представлені на кафедру страхування у паперовому вигляді (презентаційні матеріали – в електронному) , відповідно до існуючих вимог. Результати виконання та захисту контрольної та індивідуальної роботи студент отримує під час проведення “Дня заочника”. Студенти заочної форми навчання мають можливість одержати консультацію у викладача щодо виконання контрольних та індивідуальних робіт під час щотижневих консультацій на кафедрі страхування та «Дня заочника».
Вимоги та завдання для контрольної роботи (домашньої) Виконання контрольної роботи є формою поточного контролю студентів заочної форми навчання і необхідною умовою для отримання заліку з науки (дисципліни)“Соціальне трахування”. Контрольна робота (домашня) виконується у міжсесійний період за тематикою, зазначеною нижче, залежно від першої букви прізвища студента: А – варіант 1, Б – варіант 2, В – варіант 3, Г – варіант 4, Д – варіант 5, Метою домашньої контрольної роботи є більш глибоке вивчення студентом окремих теоретичних питань дисципліни. Контрольна робота має бути виконана і оформлена з додержанням всіх технічних вимог до письмових робіт. Вона виконується українською мовою на комп’ютері, на стандартних аркушах паперу (формату А4) з однієї сторони листа, зброшурованих в теку. Робота друкується в Word for Windows (6.0 або 7.0), розміри полів: верхнє і нижнє – 20 мм, праве – 10 мм, ліве – 25 мм. Контрольна робота починається з титульного аркуша, за ним розміщують послідовно: зміст (план) контрольної роботи, вступ, основний текст (з підзаголовками відповідно до плану роботи), висновки, список літератури. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Нумерація починається з третьої сторінки (з вступу). У вступній частині студент обґрунтовує актуальність обраної теми, визначає її мету і завдання. У теоретичній частині домашньої контрольної роботи студент має показати здатність здійснювати порівняльний аналіз різних теорій, концепцій, робити логічні узагальнення, висловлювати власну точку зору з досліджуваного питання. В практичній частині – студент має використати статистичні дані (оформлені в таблицях, графічному матеріалі), які підтверджують теоретичні основи питання, що розглядається. Представлені дані мають бути проаналізовані, виявлені тенденції розвитку (страхового, перестрахувального ринку, конкретного виду або галузі страхування). Висновки мають містити узагальнення матеріалу за розділами контрольної роботи. Контрольна робота має містити перелік літературних джерел, на які спирається студент при її написанні (законодавчі акти, що регулюють діяльність страховиків і які можна віднести до теми роботи, монографії, підручники, статті періодичних видань, адреси сайтів з яких залучені фактичні дані тощо). Використана література Першоджерела, включені до списку, повинні мати бібліографічний опис – сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за певними правилами, необхідних та достатніх для загальної характеристики та ідентифікації документа. Бібліографічний опис регламентується ДСТУ 2394-94.
Літературні джерела вміщуються у список в алфавітному порядку. Книги і брошури слід записувати у такій формі: прізвище та ініціали автора, назва книги, місто видання, назва видавництва, рік видання, обсяг (кількість сторінок). Міста Москва, Київ позначаються першими літерами: М., К., а назви інших міст подаються повністю. Журнальні та газетні статті треба записувати так: прізвище та ініціали автора, назва статті, назва журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи газети. Домашня контрольна робота подається на кафедру для перевірки не пізніше як за 10 днів до початку сесії. Тематика контрольних робіт 1. Порядок здійснення платежів і резервування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 2.Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. 3. Характеристика страхових випадків та умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. 4. Соціальне і пенсійне страхування. 5. Порядок виплата пенсій, рент і допомог. 6. Управління і нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування. 7. Необхідність і значення державного регулювання страхової діяльності. 8. Економічна політика України у сфері соціального страхування. 9. Законодавча база державного регулювання страхової діяльності у сфері соціального страхування. 10. Управління Фондом та нагляд у сфері страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. 11. Джерела, розміри та порядок сплати страхових внесків при страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. 12. Договір обов’язкового медичного страхування його зміст. 13. Управління обов’язковим медичним страхуванням. 14. Фонд медичного страхування України, його органи в областях і районах. Управління Фондом медичного страхування. 15. Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного випадку на виробництві та від професійного захворювання 16. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та від професійного захворювання його значення та управління ним. 17. Соціальні послуги та виплати, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та від професійного захворювання їх характеристика. 18. Страхові тарифи, розміри та порядок здійснення страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та від професійного захворювання. 19. Суб’єкти страхування на випадок безробіття їх характеристика та функції. 20. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття його управління. 21. Порядок обчислення та сплати страхових внесків до фонду страхування на випадок безробіття. 22. Поняття та обчислення страхового стажу в страхуванні на випадок безробіття. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю. 23. Умови призначення пенсій за віком. 24. Органи, що призначають пенсії його функцій. 25. Виплата пенсій. Відрахування з пенсій. Розміри соціальних пенсій.
ДОДАТКИ Додаток А Таблиця 1 Платники єдиного внеску
Додаток Б Таблиця 2 База нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску
Додаток В Таблиця 3 Розмір єдиного внеску для роботодавців (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
|